Основні положення — частина 1 аналітичнаН

16 Генеральний план м . ОЛЕВСЬК ЖИТОМИРСЬКОЇ області (основні положення) В ступ « Генеральний план м. Олевс ь к Житомирської області (кор игування)» викон ан ий Державним підпри ємством «НДПІ містобудування» Мінрегіо н у Украї ни (м. Київ) , на замо в лення Олев c ької міської ради . Розрахункови й строк ( етап ) генерального плану – 203 5 р. ; І че р г а будівництва – 202 5 р. Проект на чисельність населення – 1 3 тис. чол. Проект розроблено згідно вимог Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності», норм ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пун к ту», ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільс ьких поселень», ДСП № 173-96 «Державні санітарні правила планування і забу дови населених пунктів» та Завданн я на пр о ектування . Також врахован і рішення «Стратегічн ого план у сталого розвитку міста Олевськ», підготовлен ого Асоціаціє ю малих міст України , та матеріали «Історико-архітектурного оп о рного плану м. Олевськ », виконаного раніше ДП «НДПІ містобудування» . Ос новною м етою генерально го плану є розробка стратегії містобудівног о розвитку усіх т е риторій і ск ладових частин міста , з врах у ван ням державн их , громадськ их та прива т н их інтерес ів, на р озрахункови й строк і І чергу, з врахуванням п е рспектив на позарозрахунковий період . Д ля досягнення цієї мети проект ом вирішуються наступні о сновн і завдання : – аналіз суч асного стану містобудівного розвитку міста і реалізації містобудівної д о к ументації та визначення основних проблем, передумов і можливостей пода льшого розвитку; – визначення територіальних ресурсів і по треб, напрямків територіального розви т ку міста; пропозиці ї щодо вста новлення проектної межі міста , визначення терито рій пріор и тетного розвитку і найбільш пр и ваблив их для інвестування ; – прогноз кількості населення міста, динаміки приросту, вікової структур и нас е лення, по треб в трудових ресурсах і місцях прикладання праці; – визначення масштабів розв итку містоутворюючої бази, перспективної галузевої структури народно- господарського комплексу, розміщення необхідних робочих місць ; – встановлення необхідних о бсягів житлового , громадського та інших видів буд і вництва, потрібних територ ій та конкретних площадок для їх розміщення; – визначення оптимальної архітектурно-плануваль ної структури і функціонального зонува ння т ериторій; формування виразної архі тектурно-просторової композиції забудови; – розвиток системи культурно-побутового обслуговування населення, забез п е чення сучас ним рівнем, необхідними видами послуг, закладами і установами ; – формування системи громадських центрів, розвиток загальн оміського центр у ; – розвиток галузі рекреації і туризм у, дозвілля населення; – формування комплексної зе леної зони: системи приміських і міських н а саджень різних видів, у т.ч. лісів, лісопарків, парків, скверів, зах исних смуг та ін.; – вирішення питань зовнішнього транспорту: залізн ичного, автомобільного, міського пасажирського транспорту ; розв иток вулично-дорожньої мережі; – розвиток інжене рної: систем водопостачання і каналізації, енергозабезпечення ( електро- , газо- , теплозабезп е чення ), зв ' язку ; санітарної очистки міста; пожежної охорони; – оцінка інженерно-будівель них умов місцевості та забезпечення інженерної пі д готовки і захисту територій ; – в ия влення планувальних обмежень забудови – існуючих і проектних (сані та р но-захисни х зон, охорон них зон та ін.), територій з особли вим режимом використання; – розробка заходів охорони середовища та екологічного оздоровлення територій ; – розробка заходів охорони історичного середовища і п ам’ яток культурної спадщини; – розробка планув альних заходів щодо зменшення ризиків і захисту н аселення у випадку надзвичайних ситуацій. Проек том генерального плану визначається пе рспективна роль міста Олевс ь к як: – міста- центр а Олевської районної систем и розселення ; з розвинутою сферою виробництва і пріоритетним розвитком прибуткових для міста галуз ей промисловості , лісового господарства , сф ери обслуговування, рекреації і туризму ; іст о ричного міста – культурного і духовного центра із збереженим історико-архітектурним с е редовищем та пам’ ятками культурної спадщини ; – екологіч но безпечного міста з і сталим збалансованим розвитком усіх підсистем , забезпеченням населення якісним і комфор тним середовищем життєдіяльності: жит лом, освітою, озд о ровленням, відпочинком, місцями прикладання пра ці, розвиненою інженерно-транспортною інфраструктурою, із забезпеченн ям при цьому умов для саморегуляції приро д ного сере довища. Проектна документація ген ерального плану складається з текстов их і графічни х матеріалів та електронної версії . Графічні матеріали роботи розробл е ні в комп'ютерній прог рамі " AutoCAD " , на векторній електронній карті , виконан ій на о с нові топо графічн ої зйом к и територі ї міста в 2015 р. в М 1:2000, в новій державній системі координат УСК-2000 (роздрукова ні в М 1: 5000). І. Анал ітична частина (сучасний стан та передумови розвитку мі с та) 1. Ретроспектива розвитку міста (коротка історична д о відка) За а рхеологічними дослідженнями територія сучасного міста Олевська була з асел е на ще в IV тисячолітті до нашої ери, про що свідчать з найдені крем'яні знаряддя праці д о би неоліту. Неподалік міста було дослідже но 17 поховань і два кургани так званої еср и в с ької культури. Як історичні пам'ятки збер еглися в північно-східній частині міста давньоруське го родище (ур. Бабина Гора) та курганний могильник . Упродовж 2009-2015 років, від пові д но до угоди між Олевською міською радою та Інстит утом археології НАН України, у місті проводяться археологічні розкопки. Д ослідження городища виявили археологічні знахідки (раннього н чарна керамі ка) VIII -ІХ ст., X ст., кінця XII ст., - першої половини XIII ст., а також синхронні городищ у посад та значну кількість відкритих пос е лень поблизу нього. Таким чином, можна припустити, що Олевськ як поселення сформув а лося з о кремих центрів племінних об'єднань древлян у VIII ст., і в цей же період форму ється Олевська (Волевська) волость, яка зафіксована пізньос е редньовічни ми письмовими джерелами , що дає підстав и відносити першопочатки Олевс ь ка як поселен ня до VIII ст. н.е Назву міста пов’ язують з ім ’ ям Овруцького князя Олега Святославовича , який н а прик інці X століття заснував Олегове городище . Н е з важаючи на те, що Олевськ був відд а лений від Овруча (столиці князівства) на 120 верст , саме у ньому був великий палац Ол е га Древлянського , а значить він був резиденцією кн я зя. Після ро зорення татарами Києва у 1240 році Древлянська земля стала притулком утіка чів з Придніпров'я, оскільки татари дуже боялися заболоченого і вкритого непрохі д ними хащами Полісся. Ось чому Надубортя стало тоді густонаселеним кр а єм. На почат ку XVI століття Олевськ був приписаний до Овруцького замку. Відомо т а кож, що на поч атку ХVI ст. Олевськ був власністю Юхна Обернеєвича, і той відписав у Олевс ьку городище з 36 людьми і 36 землями – Київському Пустинно-Микільськом у мон а стирю . У т ого городище виміняв на щось інше Іван Немирович, яки й в 40-х рр. ХVI ст. в и рішив по будувати в маєтку Городище невеликий замок і піз ніше реалізував свій з а дум. По суті це було відродженням Олевська, який си льно занепав після татарських нападів Піс ля Люблінської (литовської) унії 1569 року Олевськ у складі Правобережної У країни потрапив під владу шлях ї вської Польщі , і ним дов гий час володіл а сім'я ш ляхт и чі в Немиричі в . При них було збудовано греко-ка толицький монастир , а т ак як більшість населення сповідувала православ'я , у 1596 році було збудовано Свято-М иколаївськ ий хр а м в Олевську, який і зараз діє і відноситься до видатних пам'яток арх і тектури Украї ни . У 1641 ро ці польський король надав Олевську магдебурзьке пр аво, дозволив пров а дити щотижневі торги т а 2 ярм а рки на рі к. Як відомо, п ольська шляхта володіла Олеговим городищем ще з XVI століття (н а віть і пізніше , коли Олевськ знаходивс я у складі Росії ). Тяжке соціальне гноблення пр и мушувало жителів міст ечка і селян брати акти вну участь у визвольній війні українського народу 1645 – 1654 рр. У 1648 році вони вб или ненависного їм власника міста О. Немир и ча, створили в Олевську сетевю і в її складі г ром и ли загони польської шляхти. За А ндрусівським перемир'ям 1667 року Олевськ залишився в складі Речі Поспол и тої і лише в 1793 році у складі Правобережної України був приєднаний до Російськ ої імп е рії. З 1796 року Олевськ став волосним центром Овруцького повіту Волинської губе р нії. В 1798 році тут налічувалося 70 дворів та 472 мешканців , які займал и ся в осно вному хлібороб с твом. Від 1831 року Олевськ належав до державних м аєтностей. З підприємств діяли 2 вин о курні , діяло уч илище на 14 місць при кармелітському монастирі, л ікувальних закл а дів не було. Після скасування кріпосного права, відповідн о до указу 1863 р. , жителям О левська були відведені наділи майже непридатної для обробі т ку землі. Після реформи в Олевську було збудовано 3 тартаки, 2 смолокурні, каменоломня, 2 млини. Розвиток пр о мисловості спричинив зростання містечк а. Якщо в 1866 році в ньому налічувалося 160 дворів і 1477 жителів, то 1889 року, відповідно, 262 двори та близько 2000 жителів. Особлив о швидко почав розвиватися Олевськ після 1903 року, коли була прокл а дена залізнична колія Київ-Ковель. Через рік відкрилася поштова станція та пошт о во-телеграфне відділе ння. Відкривали нові тартаки, каменоломні, смолокурні. Розвивалася борош но - мельна промисловіст ь, масово велися лісорозробки. З 1909 року почав діяти ф а рфоровий завод, пізніше – шкіряний завод , налічувалос я біля 100 крамн и чок. Одн ак, про соціальний розвиток містечка місцева влада піклувалася мало, том у на початку 1900 років на 2 тисячі населення працювала лише одна лікарня на 10 ліжок, меди ч ну допомогу надавав один лікар. З навчальних закл адів в Олевську діяло двокласне сіл ь ське училище, в якому навчалося біля 200 діт ей. Школа не мала свого власного приміще н ня. В 1915-1917 рр. був створений волоський земельний наділ. У січн і 1918 року Ол евськ без єдиного пострілу був звільнений від залишків російс ь кої армії (в як их домінували пробільшовицькі антиукраїнські настрої), українським по л ком ім. Костя Г ордієнка , що з російсько-нім ецько го ф ронт у Першої Світової війни пове р тавс я до Києва , на чолі з Всеволодом Петрівим . Але з а умовами Ризького миру від 18 березня 1921 р. , Олевськ потрапляє під московс ь ко-більшовицьку окупа цію . Напр икінці 1922 р. в Олевську виникло споживче товариство, через рік – ТСОЗ. Ві д нови ли роботу фарфоровий і шкіряний завод и . Відкрил и ся районна електростанція , сільбуд. Діяли кл уб фарфорового заводу, кінотеатр, 6 біблі о тек. У 1923 р . Олевськ став райц ентром. У 1932 р. орга нізовано машино-тракторну станцію, що мала 32 трактори, 3 авто і 22 плуги . Реконструйовано фар форовий завод і в ньому працювало 500 робітників. Пізн і ше вступи ли в дію меблева фабрика та лісопильний завод, дві промислові артілі, лі с госп. У 1935 р . були по будовані лікарня, поліклініка, працювали семирічна та початкова школи, 2 профспілкових клуба, кінотеатр, будинок піонерів , в 1937-38 р р. було побудов а но р айонний будинок культури, що діє і нині , двоповерхове приміщення Олевської сере д ньої шк оли № 1. У 1938 р . побудо вано нову дільничну лікарню на 40 місць, поліклініку. До во з з'єднання у 1939 р . західн о-українських земель з УРСР Олевськ був прикордонним місте ч ком у складі Новоград-Волинського укріп району; біля залізничної станції роз міщав ся штаб при кордонного загону з адмінприміщення м , санчастин ою, господарськ ими прим і щен ня ми . Поч аток Другої світової війни в історії Олевська пов'язаний з невеликим епі зодом існ у вання «Поліської Січі» Тараса Бульби-Боровця . 3 21 серпн я по 15 листопада 1941 р . Олевськ був столицею так званої «Олевської респ убліки», що підпорядковувалась Уряду УНР в екзилі. На території Олевщини в роки війни діяли партиза н ські загони, а 30 грудня 1943 р . Олевськ було зв ільнено від фашистських загарбників військами Першого Українського фр о н т у. Піс лявоєнні роки, а особливо 50-60-ті роки минулого століття , стали роками акт ивн о го розвитку і будівництва. В Олевську працювали фарфоровий завод, який з годом став вип у скати електротехнічний фарфор, завод тракторних нормалей, овочесушильний, масл о завод, промкомбінат, лісгосп, хлібозавод, авт околона. У 70-х роках побудований телевізійний р е транслятор, почали зводитися 5- поверхові житлов і будинки, у 80-х розпочалася газ и фікація . В 90-ті рок и, як і по всій Україні, з набуттям країною незалежності , порушенням господарських зв’ язків і переходом на нові ринкові відносини, розвиток господ арського комплексу загальмувався. При цьому активізувався малий бізне с, сфера послуг, торгівля. Постанов ою Верховної Ради України № 829-ІV від 22 травня 2003 року селищу м і ського типу Олевськ пр исвоєно статус міста районного значення. В листоп аді 2009 року в Олевську ві дбулося засідання координаційної ради мерів малих міст України, в квітн і 2010 року – Міжнародна археологічна конфер е нція. 2 . Коротка хар а ктеристика сучасного стану міста Місто Олевськ – центр Олевського району , знаходиться в північно-західній частині Житомирської області , в природн о-кліматичній зоні Полісс я, в басейні р. Дніпро. Через місто протікає р. У борть – прито ка р. Прип'яті , яка, у свою чергу, є притокою Дні п ра . Терито рія міста – 1024,5 га. За к ількіст ю населення – 10 ,3 тис. чол. (на 01.01.2015) , поселення відноситься до гру пи малих міст . В останні роки, після тривалого зниження, чисельність населення стабілізувалась, а відносно минулого року дещо зросла. Відстань до обласного центру Житомира залізницею складає 163 км, автошляхами – 180 км. Відстан ь від Києва – 235 км та 9 км – від автотраси міжнародного зн а чення Київ-Ковель -Ягодин. Місто Олевськ безпосер едньо межує на заході вЂ“ із землями Рудня - Бистринської сільської ради, н а сході вЂ“ Тепенівської сільської ради, з півдня і півночі прилягають те р и торії Олевської місь кої ради, які не входять до меж поселення – переважно землі державн о го лісового ф о нду та сільськогосп одарські угіддя. В місті д іє 37 приватних підприємств, 2 державних підприємства та ряд установ і орга ніз а цій, які ви робляють необхідну продукцію та надають послуги населенню. В місті функ ціонує розгалужена мережа дрібних приватних підприємств, які забезпеч ують нас е лення продуктами харчування, господарськими тов а рами та будівельними м атеріалами, надають різноманітні послуги населенню. П ріоритетними сферами діяльно сті в місті є л і созаготівля і деревообробка , торфорозробка, а також добування і обробка каміння, маш и нобудування, легка і харчова промисловість . Частина населення зайнята в лісовому і сіл ь ському господарстві. Олевськ має розвинену мережу об ’ єктів соціально-культурного призначення: р а йонна лікарня, поліклініка , будинок культури, бібліотека, стадіон, адміністративні уст а нови , а також гімназія, 2 середні школи, 5 дітсадків, декілька позашк ільн их дитяч их з а клад ів, у т.ч. музична школа, спортивна, центр дитячої творчо сті та ін. Є декілька гот е лів, кафе, салонів краси, відділення банків, багато ма газині в , відкрились 2 нові то ргові центри . Діє низка громадських неурядових та благодійних орг а нізацій. В місті є пам'ятк и національного зна чення : архітектури – Свято-Миколаївська це р ква (1596 р.) , археології – «Селище і городище» часів Київської Русі – резиденція князя Дре в лянсько го Олега (в ур очище Бабина Гора), інші значні пам’ ятки і об’ єкти культурної спа д щини (вокзал, будинок лісника, залізничний міст та ін. ) . В районі багато об’ єктів пр и родно-заповід ного фонду ; найближч ою до міс та є унікальна пам'я тка природи значення «Кам інн е село» . Мі с то багате на мальовничі природні ландшафти, насампе ред, у поймі р. Уборть, оточене дрімучими лісами. Все це робить його надзви чайно привабливим для т у ристів. Загальний ж итловий фонд міста налічу вав на кінець 2014 р. 244 тис. кв. м за гальної площі . П ереважно він складається з малоповер хових будинків садибного типу , і л ише 31,9 тис. кв. м (13%) житлового фонду склада ють багатоквартирн і житлов і буди нки, перева ж но 2- та 5-повер хові. Місто має розвинут і т ранспортні зв’ язки. Т ут знаходиться залізнична станція Пр и дніпровсько ї залізниці на ділянці Коростень-Олевськ-Сарни , якою проходить залізничний маршрут Київ-Львів-В аршава і 2 приміських маршрута. Автостанція поряд заб езпечує зв’ язки з обласним центром, при леглими містами і всіма поселеннями р а йону. Н еподал ік від міста п роходить міжнародна автотраса, а безпос ередньо через місто проход я ть дорога територіального значення на границю з Білоруссю та 2 дороги обласного значення і районна, які в межах міста віді грають роль основних магістральних вулиць. А ле ц е призводить до значного транзит ного руху через центр і єдиний у місті м і ст через рі ч ку. Частина вулиць має асфальтове покриття, в останні часи вулиці замощуються бр у ківкою, але ще багато з них не мають твердого покриття. В місті відсутній міський пас а жирський тра нспорт ; т ранспортне обслуговування частково здійснюють приміські автоб у си (є декільк а зупинок у місті ), а переважно – індивідуальний легковий транспо рт і та к сі. Інженерна інфраструктура в місті поки розвинена недостатньо. Водопровід і кан а лізацію має переважно багатоквартирна забудова, а більшіс ть мешканців садибної забуд о ви користуються шахтними колодязями. З кількох свердловин, які має місто, лише одна є діючою, та ще одна обслуговує хлібозавод. Практично не діють очисні споруди каналіз а ції, які не були добудов ані з а проектом . Кращий стан склався з елек трозабезпеченням, яке є д о статнім. Триває газифікація, яка останнім часом за гальмувала ся через подорожчання га зу і перех і д житлової і громадської забудови на а втономне забезпечення теплом (крім адміністративних і дитячих установ , де тепло забезпечують котельні ), переважно на осн о ві відхо д ів деревообробки. В центрі міста є відремонтовані тепломережі, але поверненн я до централізованого теплозабезпечення наразі є недоцільним. В місті діє централізован а система санітарного очищення, яке здійснюється за гр а фіком , але існує проблема переповнення полі гону твердих побутових відходів , що знах о диться в приміській зоні (п о близу с. Рудня-Бистра). Також існує проблема завершення заповнення міського кладовища і необхідності виділення під ньог о нової ділянки в периферійному районі міста. Як і в інших містах є проблема недостатньої кілько сті гаражів і парковок. Особл и во гостро проблема парковки стоїть в районі міського ринку, де скупчується транспорт н а прилеглій вулиці (Київській), здійснюючі на ній ве личе з ні пробки. В місті працює пожежна частина на 4 пожежних автомобіля (свої пожежні станції мають також 2 лісгоспи), але вр аховуючи, що вона задовольняє і потреби більшої частини району, цього н е доста тньо. Значна частина те риторій потребують інженерного захисту через підтоплення , пов’ язаного з високим рівнем ґрун тових вод, а також практично вся пойма ріки є з оною можливо го затоплення веснян ими паводками через низки відмітки рельєфу. Екологічний стан місцевості в останній час покращав (територія міста ві дноситься до зони підвищеного екологічного контролю після чорнобильсь кої катастрофи), як через ро з пад короткоживучих радіонуклідів, так і в зв’ язку із зупинкою багатьох виробництв. Але проблемою залишається наявність значних планувальних о бмежень через н е продумане роз міще ння у свій час деяких промислових виробництв , об’ єктів інженерної і н фраструктури , які потребують організаці ї навколо них вели ких санітарно-захисних і ох о ронних зон, що обмежує ефективне використання міських територій . Значно покращав в останні часи благоустрій центральної частини міста, яку прикр а шає бульвар вздовж го ловних в у лиць Княгині Ольги і Свято-миколаївської. В прибер ежній зоні розбито парк, але багато насаджень невпорядковані, особливо в прибережній зоні ріки, русло якої захаращено і потребує очищення. Частина територій міста потребує реабілітації: це ділянки колишніх кар ’ єрів, лок а ль них очисних споруд, а також недіючих напівзруйнованих підприємств. Основні проблеми і міста і можливості подальшого розвитку наведено дал і, в окр е мому р озділі. 3 . Аналіз реаліза ції попередньої містобудівної документ а ції В по передні роки реалізація містобудівної документації генерального план у у місті відрізнялася відносною дисципліною виконання. Так, за період р еалізації Генплану 1970-1995 рр. було здійснено будівництво таких значних об'є ктів, як : адмін будинк и держа вної адміністрації; селищн ої рад и (нині міська рада), РОВД , дві середні школи (№2 і №3), тер а певтичний ко рпус ЦРЛ на 300 ліжок; клуб заводу «Техпром» на 200 місць (проект 400 місць); універмаг; ресторан; 3 ї дальні та інші об’ єкти . За період реалі зації попереднього генерального плану 1993-2015 рр. п обудовано ( реконстр у йовано ) : - СШ № 3 – добудова і розширення до 1000 місць; - ПТУ на новій площадці (введено гу ртожиток ; не добудовано учб овий корпус) - гімназія (не добудовано корпус початкових класів); - міжшкільний центр комп’ ютерно го і виробничого навчання; - реконструкція і добудова будинк у школярів. Незавершеною з алишилися поліклініка. Проведена часткова реконструкція стаді о ну. Проведена реконструкція колишньої будівлі кафе на сучасне відділення банку. Завд я ки японським побратимам поповн илася сучасним обладнанням центральна районна ліка р ня. Місто прикрасили нові магаз ини, кафе. У тому числі побудовані крупні т о ргові центри "Сова" (об'єднання "Наш край"), "Маяк". Не збудовані каналізаційні очисні споруди (КОС). Не побудована намічена обхідна дорога в східній частині мі ста, 2 мо с ти через р. Уборть. Не здійснилися також прогнози із зростання чисель ності населення міста , яка п рогнозувалася на рівні 16 тис. чол. Невикон анню планів завадили як суб’ єктивні, так і об ’ єктивні чинники. Об’ єктивні п ов’ язані із загальним па дінням економіки в країні, світовою економічною кризою , а також подіями останнього часу (зміна влади, падіння еконо міки через військові дії на сході кра ї ни та ін. ) . До суб’ єктивних чинників в першу чергу відносится н едостатня дісциплина вик о нання містобудівних рішень, у т. ч. виділення попередньою владою діляно к п і д садибну забу дову в перспективних транспортних коридорах ; на ділянках, передбачених під багат о поверхову з а будову та ін. 4 . Роль і місце м. Ол евськ а в сис темі розселення Інс титутом "КиевНИПИ градостроительства" (нині ДП "НДПІ містобудування"), за у частю інституту "Гипроград" ( нині "Діпромісто", м. Київ) у 1989 р . була розроблена " Регі о нальна схема розселення на території УРСР на пері од до 2005 р". Згідно з рішеннями цієї схеми, місто (на той час смт) Олевськ вход ить в районну систему розселення (Олевський р а йон) – є її це нтром, яка входить в Коростенську міжрайонну систему розселення, яка , в свою че ргу , вход ить в Житомирську обласну систему і далі вЂ“ в Київську міжобласну систем у ро з селення (їх структура наведена в таблицях 4.1 і 4.2). Зміни геополітичних і економічних умов в країні визначили необхідність розробки нової "Генеральної схеми плану вання території України" (надалі Генсхема), яка була вик о нана"Діпромі стом" в 2000 р., спільно з рядом галузевих і проектних інститутів, і затвердж е на За коном України . Генсхема включає до свого складу "Схему розселення України ", яка виконана з урахуванням основних положень вказано ї вище попередньої "Рег іональної сх е ми розселення…". Відповідно до цих документів Схема розселенн я України представляє собою чітку ієра р хічну структ уру взаємнопідлеглих систем та їх центрів : – загальнодержавна: 1 (центр : м. Київ); – міжобласні : 8 (центри : Київ, Львів, Вінниця, Одеса, Сімф е рополь, Дніпропетров ськ, Донецьк, Харків); – обласні: 24 (центри : міста – обласні центри); – міжрайонні: 76 (центри : міста – центри міськрад, великі райцентри); – районні 4 90 (центри : населені пункти – центри адмініс т ративних районів, міськрад). Районні системи являють собою місцеві (локал ьні) системи, у складі яких можуть в и ділятися місцеві системи нижчого рівня – внутрірайонні або кущові (раніше мали назву мі ж господарськ і ) , а тако ж системи розселення ще нижчого рівня – елементарні (або перві с ні чи внутріг осподарські) – разом такі ієрархічні системи розселення зазна чалися як груп о в і . Таблиця 4 . 1 . Структура Київської міжобласної системи розселенн я і місце в ній Оле в ськ ої районн ої систем и розселення Найменування систем розс е лення і їх центрів Списо к адм і н і стративно-територіальних о д и ниць, що становлять систему розселення Площа, тис. км 2 Кількість населення н а 01.01.20 15 , тис. жит . Київська міжобласна, (м. Київ) Київсь ка, Житомирська, Черкаська, Чернігі в ська області 110,7 5292,7 Житомирська обласна, (м. Житомир) Житомирська область 29,832 1256 Коростенська міжрайонна си стема (м. Коростень) Коростенський, Олевськи й, Лугинський, М а линський, Народицький, Овруцький райони 10,92 172,3 Олевська районна система (м. Олевськ) Олевський район 2248 41,9 Таблиця 4 . 2 . С клад Олевськ ої районн ої систем и розселення Найменування міської, се л и щних і сільських р ад в сист е м і ро з селення Список адм і н і стративно-територіальних од и ниць, що становлять систему розселення Олевська міська рада м. Олевськ Бучманівська селищна рада смт Бучмани Дружбівська селищна рада смт Дружба; смт Діброва Новобілокоровицька с е лищна рада смт Нові Білокоровичі Новоозерянківська с е лищна рада смт Новоозерянка; с. Озеряни; с. Рудня-Озерянська Кишинська сільська рада с. Кишин; с. Болярка; с. Забороче; с-ще Лугове Білокоровицька сільська рада с. Білокоровичі Жовтнева сільська рада с. Жовтневе; с. Бацеве Жубровицька сільська рада с. Жубровичі Журжевицька сільська рада с. Журжевичі; с. Рудня Замисловицька сільська рада с. Замисловичі; с. Рудня-Замисловицька; с. Устинівка; с. Ш е бедиха Зольнянська сільська рада с. Зольня; с. Ковалівка; с. Сердюки Зубковицька сільська р а да с. Зубковичі Кам'янська сільська рада с. Кам'янка; с Лісове Комсомольська сільська рада с. Комсомольськ; с. Будки; с. Михайлівка; с. Млинок Копищенська сільська рада с. Копище; с. Майдан-Копищенський Лопатицька сільська р а да с. Лопатичі Майданська сільська р а да с. Майдан; с. Джерело; с. Сарнівка Радовельська сільська р а да с. Радовель; с. Пояски; с. Рудня-Радовельська Руднє-Бистрянська сіл ь ська рада с. Рудня-Бистра; с. Варварівка; с. Корощине; с-ще Сн о видовичі Стовпинська сільська рада с. Стовпинка; с. Держанівка Сущанська сільська рада с. Сущани; с. Андріївка Тепеницька сільська р а да с. Тепениця; с. Артинськ; с. Обище; с. Соснівка; с. Хмелі в ка Хочинс ь ка сільська рада с. Хочине; с . Перга; с. Рудня-Перганська; с. Рудня-Хочинська Юрівська сільська рада с. Юрове В п опередньому генеральному плані міста була наведена також Олевська вну трір а йонна міжгосподарська система розселення, в осно ву якої були покладені господарські зв’ язки між центральнами садибам и сільських господарств (на той час радгоспів), що знах о дилися в посе леннях: смт Олевськ, с. Радовель, с. Хочино, с. Лопатичі, с. Кишин. Не дивл я чись на зн икнення такого поняття як центральна садиба в умовах розпаювання сільс ького с подарських угідь, залишилися сталі зв’ язки між ціма поселенн ями: трудові, культурно-побутові, тому можна вважати, що така система все щ е є житте з датньою. Однозначно локальними місцевими системами є сільські ради, які включаю ть до св о го складу по декілька поселень з центром в одному з них. Найбільше – 5 сільських пос е лень, включає Тепеницька сільрада; по 4 сел а мають сільради: Руднє-Бистрянська, Кишинська, Замисловицька, Комсомоль ська, Хочинська; по 3 села мають сіл ь ради: Новоозерянківська, Зольнянська, Май данська, Радовел ь ська. На даний час в країні тривають процеси децентралізації з наданням більш ої самост і ності територіальним общинам та водночас укрупн ення територіальних общин. Можливі р і зні варіанти, основним з яких розглядає ться включення всіх населених пунктів Оле в ського район у в одну територіальну общину, внутрі якої можуть виникнути нові зв’ язк и між пос е леннями, що потребуватиме розробки системи розсе лення даної територ і альної общини. Генсхема включає ряд спеціалізованих схем, де конкретизовані роль і міс це Олевс ь кого району в міжобласній системі розселення. Від пов і дно до схеми "Планувальна структура і види переважного використання тер иторій" територія Олевського району підпадає під три види (зони) п е реважног о використання: – території та об'єкти природно-заповідного фонду, ліси, водно-болотні у гіддя, землі водного фонду, рекреаційного та оздоровчого призначення, ін ші природні території, важл и ві для збереження біологічного та ландшафтно го різноманіття (зона національної екологі ч ної мережі) – в основном у північна і західна част и ни Олевського району ; – території переважно агропромислового виробництва та сільської забу дови (зона сільс ь кого господарства) – в основному південна частин а Олевського району; – території (зона) радіаційного забруднення – поділяється на підзони ( відповідно до "Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактив ного забруднення в наслідок ч о рнобильської катастрофи", затвердженому Пост ановою КМУ 23 л и пня 1991 р. N 106): - зона відчуження – в ній відсутні поселення Ол евсько го район у ; - зона безумовного (обов’ язкового) ві дселення – включає 2 поселення Олевськ о го район у: смт Діброва та с. Рудня-; - зона гаранто ваного добровільного відселення – включає 45 поселень Оле в ськ ого район у; -зона посилен ого радіоекологічного контролю – включає 15 поселень Оле в сько го район у , у т.ч. м. Олевськ і прилеглі до нього пос е лення . На даний час є дані наукових досліджень щодо значного покращення радіаційної о б становки в районах, які не входять до 30-км з они відчуження, тому деякі позиції вказаної вище схеми намічено згодом п ереглянути (коригування Генсхеми є у планах Мінрегі о ну). Так, в зоні посиленого радіологічного контролю діє заборона на будівництво нових та розш и рення ді ючих екологічно небезпечних підприємств та рекомендовано обмеження бу ді в н ицтв а за кладів відпочинку. Останнє однак вступає в протиріччя щодо вказаного ви ще пер е важного рекреаційного та оздоровчого призначен ня більшої частини території Олевського р а йону. В любому випадку територія району віднос иться до визначених Генсхемою пробле м них (критични х) територій, розвиток яких потребує державної підтримки. Це, по-перше, т е рит о рії і з значним природоохоронним, рекреаційним, оздоровчим та історико-культ урним потенціалом і низьким рівнем розвитку соціальної та інженерно-тр анспортної інфраструкт у ри і природно-техногенної небезпеки, до яких відне сено Полісся . По-друге, це території з високим рівнем радіаційного забруднення, до яки х віднесена вся Житомирська область . Генсхемою також надаються окремі рекоме ндації щодо розвитку міських поселень, зокрема м а лих, що мають з начний природний та історико-культурний потенціал, до яких відноситься і м. Олевськ. А саме: розвиток туристичних функцій із збереженням і припус т и мим господа р ським використанням об'єктів культурної спадщин и, захистом традиційного характеру середовища, обмеженням господарськ ої діяльності на територіях історичних ар е алів населен их пунктів. Дл я малих міст та селищ, які є центрами сільськогосподарських р а йонів, також р екомендовано розвиток соціально-економічного потенціалу, пов'язаного з о б сл уговуванням сіл ь ськогосподарського виробництва та сільського на селення. Генсхема також допускає розширення основних функцій територій в залежності від конкретних умов. До них, насамперед, необхідн о віднести роль м. Олевська як центра рай о ну і си с теми розс елення, що вимагає розвитку в місті адміністративних функцій та системи культ у рно-побутового (громадського) обслуговування як м іжселенної, з врахуванням потреб нас е лення поселень району відповідно до гарантованих державою соціальних стандарті в . (Розрахунки необхідної забезпеченості установами обслуговування населення міста з врах у ванням потре б населення району наведено далі, у спеціальному ро з ділі.) В результаті визначений насту пний режим перспективного розвитку м. Олевськ: – регульований сталий розвиток з першо черговим якісним удосконаленням економі ч ної, у т.ч. вир обничої бази і структури землекористування, екологічною реабілітацією т е р иторії, а також нарощуванням соціально-культурного потенціалу, викорис танням значного рекре а ційного і туристичного потенціалу, охороною і ві дродженням цінного історико-культурного середовища, забезпеченням усі х жителів комфортним середовищем життєді я льності. Далі більш детально розглянуті конкретн і умови і особливості обласної і районної с и стем розселе ння, до яких входить місто Олевськ. 5. Житомирська обл асна система розселення (Житомирська область) Ро зташування, територія, населення . Житомир сь ка область знаходиться на півночі України . На півночі область межує з Республікою Білорусь, на сх оді з Київською, на пі в дні з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненсь кою областями України. Адміні с тративним центром та центром обласної системи розсел ення є м. Ж и томи р. Пл оща області становить 29832 кв. км. Чисельність населення на 01.01.2015р. – 1256 тис. чол., у т. ч. міське населення – 737,7 тис.чол., сільське населення – 518,3 тис. чол. О б ласть складається з 23 адміністративних райо нів. Має 5 міст обласного значення – Бердичів, Жит о мир, Коростен ь, Малин, Новоград-Волинський; 6 міст районного значення – Олевськ, Андруш івка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Радомишль; 43 селища міського т и пу; 1619 сіл. Облас ть розташована у двох природно-кліматичних зонах, північна її частина (де розташовано Олевський район) – у зоні Полісся, півде н на – у межах Лісостепу. Житоми рська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на п і вніч і північн ий схід (від відміток 280 – 220 м до 150 м і менше). Більша частина області (південна і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільсько ї в и сочин. Півн ічно-східну частину займає Поліська низовина. На т ериторії області знах о д я ться Білокоровицький кряж (на півночі) та Білокоровиц ько-Топильнянський кряж. Ґрунти: на півночі області – перев ажно дерново-підзолисті; на півдні вЂ“ чорноземи звичайні. Ліси займають площу 750,2 тис. га (за даними на 2007 р.) Терито рією області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Всі ріки н а лежать до басейну Дніпра. Найбільші ріки довжи ною в межах області: Тетерів – 247 км, Случ (приток а Горині) – 194 км, Ірпінь – 174 км, Уж – 159 км, Ірша – 136 км. На Житом и рщині чимало великих озер. Найбільші з них: Чо рне, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибил о вецьке – розташовані в басейні річки Уборть. При родні ресурси. О бласть багата на корисні ко палини . Практично п о всій тер и т о рії поширені поклади торфу . Є зап аси будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамі ч них глин і ряду інших в идів мінеральної будівельної сировини, є великі поклади г а бро, гранітів, лабрадор итів. Перспективни м є родовище мармуру, що має рисунок надзвича й ної краси . Присутні також рідкісноземель ні елементи – ванадій, скандій, г а фній, торій, які користуються значним попитом на світо вому ринку. У межах Іршанс ь кого титано-рудного району видобувають ільменіт (окси д титану). Знайдене велике род о вище руди берілію в Олевському р айоні вЂ“ Пержанське , про що було сповіщено 23-24 жовтня 2014 р . в м . Олевськ, де відбулася науково-практична конференц ія на дану тему . Підприємство "Перга" з видобутк у берілію нині створено , але потужностей з перероблення руди на м е тал в області немає, і є пропозиції науковців щодо доцільності розміщення його в райце н трі Олевськ , використо вуючи при цьому сучасні нехімічні технології п е реробки. В облас ті також видобува ю ться кольоров і напівдорогоцінн і камін ня – берил, топаз, кварц , бурштин з подальшою обробкою та виготовленням ювелірних в ир о бів. З 1977 р. на півночі Україні почал ися масштабні геологіч ні роботи в пошуках бу р штину. В результаті геологам и виділ ен ий в Балтійс ь ко-Дніпровському регіоні бурштиновий басейн При п'яті та в ньому бур штинов а зон а Кльосова . Басейн охоплює території північної частини В о линської, Рівненськ ої, Житомирської, Київської та Чернігівської областей України . С ь о годні родовище Кльосов а розглядається як краще в Україн і , воно обстежене і з 1993 р. д е ржп і дприємством "Укрбурштин" та дочі рніми структурами ведеться видобуток і обробка цього каменю. На жаль , на даний час більша частина бурштину видобувається тіньов ими к о мерційн ими структурами та підлягає легаліз ації. Поки що мало підприємств з обробки бурштину та виготовлення ювелір них виробів, що є перспективним для Олевського рай о ну і міста. За даними дослідників за останні роки знайдені но ві поклад и бурштину в Ж и томирський області на ділянках : Зімухінський, Тетерівський, Томашгород, де ві н пре д ставлени й незв и чайними відтінками ясно-рожевог о, вишнево-коричневого і медово-жовтого кольорів . П ерспективн ою є також Барашівсько-Пержанська палеодолина і Коз ю лівська ділянка , на якій площа потенцій них покладів складає 56 квадра т них кілометрів. Клімат Житомирської області помірно континентальний, з воло гим літом та м' я кою зимою. Середня температура січня ~ 10 °С, а в липні вЂ“ близько + 20° С. Річна кіл ь кість оп а дів на півночі ~ 600 мм, а на півдні вЂ“ 570 мм. Вегетаційний період в середньому становить 240 днів. Не мало шкоди завдає господарству області таке метеорологічне яв и ще як град (до шести дні в за рік), сильні проли в ні дощі. До цих неспри ятливих метеорологічних явищ додалося у 80-х роках таке техн о генно-антропологічне явище як радіоактивн е забруднення територій в наслі док чорн о бильсь кої катастрофи , яке найбільшої шкоди задало сіл ьському господарству , особливо раніше на й більш поширеним в області хмеля рству і льнонярству. В області вирощуються також картопля і зернові куль тури . Зросло виробництво со нячника і ріпака. Розвинена молочно-м’ ясна га лузь. Забруднені землі покращ у ють їх вапнування м і внесення м д о брів. В останній час поширеним видом діяльності стає лісове господарство та пов’ яз ана з ним деревообробка. З промислових галузе й найбільш поширені добувна промисловість (видобу ток будівельних каменів, руди, торфу) і виробка будівельних матеріалів, м ашин о будування і прилад обудування, легка промисловість, харчова (переробка продукції сіл ь ського господарства). Рослинний світ . Зона Полісся вкрита лісами (28% площі Житомирської облас т і ). Головні лісоутворюю чі породи: сосна, дуб, береза, вільха та ін. В північній і північно-західній частинах поширені соснові ліси, в усій поліській частині вЂ“ сосн о во-дубово-березові. Значні площі займають дубово-грабові й грабові ліси. У лісостеповій частині Житомирської області ростуть дубово-грабові лі си, де п е реважа є дуб з домішками граба, ясеню, клена та явора. Лісистість південних район ів о б ласті ст а новить 3-4%. Під л уками – близько 5,3 % території області. Тваринний світ Житомирської області різноманітний, всього н алічується близько 400 видів, у т. ч. ссавців – 67, птахів – 270, риб – 30. Найпошир еніші тварини – лось, коз у ля, свиня дика, вовк, лисиця, борсук, білка, заєць, бобер, к униця, соня лісова, полівка ліс о ва, миша лісова, миша польова, кроти, хом’ як звичайний і ховрах крапчастий; з птахів – тетерев, рябчик, шпаки, дятли, синиці, дрозд и, качки дикі, куріпки, кулики, перепілки, в и вільги, горлиці, лелеки та ін. Акліматизовано оленя благородного й фазана. У річках і оз е рах водиться щука, красноперка, л ин ь , лящ, к а рась, сом, у ставках – к ороп, окунь тощо. Природно-заповідний фонд . Природно-заповідний фонд області чималий. На тер и торії області існує понад 100 об'єктів і територій ПЗФ, у тому числі 10 заказників загал ь нодержавного зна чення, 95 заказник ів місц е вого значення, а також близько 100 пам'яток природи, 24 парки-пам'ятки садово-паркового мисте цтва та 4 дендр о парки. Централ ьним об'єктом ПЗФ Житомирщини є Поліський природний заповідник з а гальнодержавного значення , створений у 1968 ро ці на півночі області , на території Овр у цького та Олевського район ів . Площа заповідника сягає 20 ,1 тис. га. З аповідник тягнеться суцільним масивом з півночі на південь на 27 км, зі сходу на захід – на 21 км. Площ а вл а сне охоронної зони з а повідника становить 12548 га. Природними межами заповідн ик а на заході є річка Убо рть . Для заповідника характерні типові сосно ві ліси Полісся та їхні п о хідні. Л іси займають 73 % площ і заповідника (біля 14,7 га); сф агнові і осоково - сфагно ві болота і заболочені землі вЂ“ 22% ( бли зько 5 тис. га ); луки – 2 % (0,4 ти с. га) . Найбільш з а болочен ими є землі східної та південно-с хідної частини запов і дника. У заповіднику росте 603 види рослин, що становлять 30% видів усієї природної ф лори Українського Полісся. Серед рідкісних на особливу увагу заслуговують релік тові та ендемічні види рослин: верби лапландська і чорнична, рододендрон жовтий, шолуди в ник королівський, плаваючий водяний горіх, дуб скельни й, плющ звичайний. Унікал ь ність заповідника стано в лять орхідеї, яких тут зростає 5 видів. Багатий і різноманітний тваринний світ Поліс ького заповідника включає 30 видів ссавців: лосі, косулі, дикі кабани, вовк и, лисиці, зустрічається рись. Велику цінність м а ють к о лонії диких бобрів. Про живають також цінні хутрові звірі: куниця, видра, ондатра. У заповідн и ку гніздиться 131 вид птахів : тетерева, глухарі, рябчики, сірі куріпки; в річк ах – п о над 30 видів риб. Цікавою пам’ яткою культури є млин на р. Болотниця у Поліському з а повіднику. 6. Олевська район на система розселення (Олевський район) Розташування, територія, населення . Олевський район, як адміністративна один и ця, був створений у 1923 році . Район розташован ий в північно-західній ч астині Житоми р ської області. На півночі межує з Лельчицьким районом Республіки Біл орусь, на заході вЂ“ з Рокитнівським районом Рівненської області. Зі сходу і півдня – з Л угинським, Ємільчи н ським, Новоград-Волинським районами Житомирської обл а с ті. Протяжн ість району із заходу на схід – близько 50 км, з півночі на південь – 80 км. Площа району становить 224, 8 тис. га. Населення (на 01.01.2015 р.) – 41,9 тис. чол. (на п е рспективу очікується 45 тис. чол.) , у т.ч. міське населення – 15, 4 тис. чол. , сільське нас е лення – 26, 5 тис. чол. На території району розташовано 61 насел е ний пункт (одне місто , 5 селищ міського типу, 5 5 сіл). М інімальна відстань від населених пунктів до адміністрат и вного центру – 4 км, максимальна (5 поселень ) – б і льше 40 км. Вся тери торія Олевського району лежить в межах Поліської низовини і лише півн і чно-східна час тина – на від рогах Словечансько-Овруцького кряжу. По території району про тікають ріки басейну Дніпра: Уборть з притоками Зольня, Перга та інші. Ліс ові території займ а ють 156,7 тис. га , біля 70 відсотк ів площі району. Олевський район розташ овано в природно-кліматичн ій зон і Полісся , в її північній ч астині, як а має назв у Житомирське Полісся. Р айон, як один з найпівнічніших на Житомирщин і, в геоструктурному плані розт а шований в північно-західній частині Українського кристалічного щита з негли боким зал я га н ням докембрій ських кристалічних порід . Природні ресурси , ко рисні копалини , природно-заповідний фонд . Олевський район має значний природно-ресурсний потенціал. Тут залягають значні по клади горючих к о рисних к о палин (торф у ) – в районі зареєстровано 83 торф`яні родовища. В межах району є великі запаси нерудних корисних копалин: будівельн ого каменю (бут у, щебін ю , блоков ої т а облицювальн ої пр о дукці ї широкого асортименту , у т.ч. гранітів, габро , лабрад оритів, пісковику, кварцитоподібного піск о вику, мігматитів , різновид ів кварцу ), місцевих будівельних матеріалів (піск у , глин и , суглинк ів ) , агрохімічної сировини (вапняка для сільс ькогосподарського виробни ц тва) . Є також драгоцінні каміння, такі як топаз, бурштин та ін. Як в же відмічалося, в районі є унікальні поклади бурштину , що відрізняється бага т ством кольорових відтінків і ро з мірів. Також в р айоні знайдено поклади руд кольорових металів: берилію, титану , молі б дену , у т.ч. родов ище берилію " Пержанське " визнано найбільшим у світі . Б ерілій, як ій н а багато легший і міц нішій за алюміній, використовується в авіакосмічній промисловості, для виготовлення ядерних р еакторів в атомній енергетиці та в б а гатьох інших сферах. В районі є значні лісові ресурси – лісові насадження займають біля 145,4 тис. га та інтенсивно використовуються . Завдяки своєму географічному положенню та пр иродним умовам Оле в щина є також сільськогосподарським районом. В районі розташована більша частина Полісько го державного заповідн ика (розгл я нутий вище) , 2 за казник и державного значення – ландшафтний Плотниця і лісовий П оя с ківський , шість п а м'яток природи місцев ого значення . Л андшафтний заказник Плотниця (464 га) має унікальн і природно-територіальн і комплекси та являє собою болотяний масив, який є регулятором во д ного режиму р. Уборть і рівня ґр унтових вод прилеглих територій. Ландшафтну унікал ь ність урочища підсилюють вихо ди на поверхню Українського кристалічного щита. Заказник є місцем розсе лення водоплавних птахів, ондатри, росички англійської та сере д ньої. Лісовий заказник Поясківський ( 113 га) . з дубо во-грабовими лісами засновано ще в 1926 р. Це один з найстаріших лісів Полісся, в якому трапл яються дерева обхватом понад 5 мет рів. Тут збереглися дуби-велетні віком 300-400 років. Впалі велетенські де рева вкр и ті к и лимом з моху, на якому проростають кислиці, чорниці, папороті та червонокнижні плавун и, – все це робить Поясківський ліс схожим на казкові джунглі. Завдяки св оєму з а повідн ому статусу Поясківський ліс є еталоном первинних л і сів Полісся. Найбільш від омою з пам'яток природи є Камінне село , у якому с купчення величе з них вал уни нагадують сільські хати , через що пам’ ятка ко ристується значним туристи ч ним попитом. Лісові масиви, природно-заповідний фонд, річки, озера, істор ичні пам’ ятки Ол е вщини є ресурсом для розвитку в районі і місті рекреації і туризму, а також створення ек о логичної мережі краю. Сфера малого підприємництва. Всього н а території району зареєстровано 2144 суб’ єкти малого і середнього підприємництва, у тому числі 561 юридичних о сіб, 1493 ф і зичних осіб . Сільське господарство. З емельна площа сільськогосподарських земель району ст а новить 47,5 тис. г а , або 21,1 % площі району, з них рілля – 24 тис. га (50,5%). Розвитку сіл ь ського госпо дарства сприяє помірно-континентальний клімат. Але о сновні типи ґрунт ів р а йону: дернові, дерново-підзолисті, торфово-болотні та низинні торф'яники, піщані та глин и сто-піщані , малосприятливі для рослинництва, яке потребує ви користання добрів . Умови глибокого Полісся з природними луками найб ільш сприятливі для ведення м`ясного скота р ства . Характерним для р айону є виробництво м'яса, молока, яєць. Такі умови також сприя т ливі для виро щування льна-довгунця і хмелю. Хмелярство в районі розвивається, як трад и ційн им методом, так і з застосуванням нових технологіій. Через з меншення попит у і забр у днення територій прак тично зу пинилося виробництво ль о н у . А ле сучасні модні світові те н денції знов п овертаються до використання природних матеріалів. Останнім часом держ а в на цінова політика сприяє розширенню площ посіву озимих зернових культур. Також вирощ у ється картопля , є попит на ріпак , сон я чник , цукровий буряк . Н а даний час галузь представлена 1 6 господарств а м и ( не врахову ючи малі ферме р ські та індивідуальні підсобні господарства ) . Основні сільськогосподарські підприємства, які здійснюю ть діял ь ність у галузі рослинництва : ТОВ «М рія Олевськ 2012», ТОВ «Агро ритм Полісся», П(ПО)СП «Іскра», СТОВ «Світанок», П СП «Алтена», ТОВ «Лугіни Агро», П(ПО)СП «Кишинське», ПСП ім. Першого Травня, ТОВ «Агроуспіх 1 », ПСП «Корощи н ське», ПСП «Хмільсервіс», ТОВ «Союз Хміль», ФГ «Афіна» та СФГ «Мирне» (4 з них мають найб і льші площі земель в обробітку: ТОВ «Мрія Олевськ 2012», ТОВ «Агро ритм Полісся», П(ПО)СП «Іскра», ТОВ «Агро успіх 1» ) . Основні сільськогосподарські підприєм ства, які здійснюють діяльність у галузі тв а р инництва : П(ПО)СП «Іскра», С ТОВ «Світанок», ПСП «Алтена», ПСП «Лан», ФГ «Д а нько». О сновним виробником насіння в районі є Олевська держав на сортодослідна ста н ція ( с. Киши н ) . Промисл овість. Ця галузь є важливою складовою частин ою господарського ко м плексу району. На території Олевського району розташовано 2 1 основн е промислов е пі д приємств о (включаючи пі дприємства будівельн ої гал узі і лісового господарства) , більша частина з яких зосередже н а в м. Олевськ. Промисловість району переважно пре д ставлена підприєм ствами по переробці сільськогосподарської продукції , підприємствами машин о будування по виробниц тву сільгоспмашин і запчастин до них, ремонту і обслуг о вуванню сільгосптехн іки, підприємствами легкої і харчової промисловості , число яких скоро тилося . Частина п ромислов их підприємств спеціалізуються на виробництві будівел ьних матері а лі в . Серед галузей промис ловості найбільша питома вага належить виро б ництву деревини та вир обів з неї вЂ“ 74%. Основним и виробник ами по галузях є наступні підприє м ства. Металообробка і машинобудування – ТОВ «Олевський метизний завод» ( замінило ВАТ «Завод трактор них нормалей» , на території якого ро з ташовується, що знаходиться в с тадії банкрутства ) – випускає культиватори, рукава високого тиску до гідросистеми т ра к торів і сіл ьгоспмашин, запасн і час тини тощо . Добувна промисловість – ДП "Олевськторф" – займається добування м , перер о бк ою і реалізаці єю торфу; ОКП " Білокоровицький гранкар`єр" – добування м сланцю, каменю. Завдяки тому, що на території району зосереджена знач на частина буто-щебеневої сир о вини, на цій базі були створені в свій час значні виробничі потужності: ВАТ «Озерянський КЗБГК» , Олевський щебеневий за вод , комбінат нерудних копалин «Кварц» ( усі не перел і чені в числі працюючих в 2014 р. ) , АТ ЗТ «Гр а ніт», ТОВ «Союз – Граніт». Харчова промисловість – П АТ "Олевський хлібозав од", Білокоровицьк а хлібопек а рня (рані ше – сільськ е споживч е товариств о ) – хлібобулочні і кондиторські вироби, беза л когольні напої. ( Припинил и свою діяльність спільн е підприємство облспоживспі л ки «Олевський консервно-сушильний завод» з переробки сільськогосподарської проду к ції, фруктів, ягід та мол о козавод в Олевську ) . Обробка деревини та виробництво виробів з неї вЂ“ ДП "Олевське лісове господа р ство", ДП "Білок оровиц ь ке лісове господарство", ДП "Олевський лісгосп АПК", ПАТ "Райагропромтехніка" (не числиться серед працюючих в 2014 р. ) , ТОВ "П ромбудспорт і ндустрія", ПП КДК "Полісся", ТОВ "Вуд трейд" – деревоо бробка та виробництво пил о матеріалів, європіддонів, пилених заг о товок дубових. Значну частину підприємств галузі також складають малі приватні, які пе реважно займаються розпилюванням і первинною обробкою дерев и ни. Хім ічна промисловість – ТОВ «Олімпік Фар б໠– виробництво лак ів , фарб. Виробни цтво керамічної продукції – ТОВ «Металіст ОЗФ» (замінил о ВАТ «Завод електротехнічного фарфору» , на території якого розташовується, що зн аходиться в ст а дії банкрутства ) , яке випуск ає ізол я тор и . Виробництво та розподіл питної води, тепл ової енергії – ОП «Тепломережа» . Будівництво – ТОВ "Олевськгазбуд", ВАТ "ШБУ- 42" , філія ДП "Олевсь кий рай а втодор" (не числитьс я в працюючих) , ПрАТ "Полісся", ПП "Будпо с луги №1 ". Транспорт ні перевезення . Вантажні перевезення: ТОВ "СП МК -7", ТОВ "Вокер", ТДВ "РІМ Богдан", ТОВ "КІБ". Пасажирські перевезення: ТДВ "РІМ Бо г дан ." Система освіти . У районі працює Олевська гімназія, 41 загальноосві тня школа, 30 дошкільних закладів, Олевський та Жубровицький міжшкільні н авчальні виробничі комбінати, Центр художньо-естетичної творчості учн івської молоді. Фукціонує ліцей професійн ої освіти (кол ишне ПТУ-10 , яке готує за 4-ма будівельними пр офесі я ми ) . Охорона здоров`я. Мережа охорони здоров`я складається з 1 центральної райо нної лікарні, 1 станції постійного базува ння швидкої допомоги; 1 районного центру п ервинної медико-санітарної допомоги, до якого входять 13 фельдшерсько-ак ушерських пунктів, 24 фельдшерських пункти, 14 амбулаторій загальної практ ики сімейної мед и цини. Культура. Потреби населення в культурному дозвіллі в район і забезпечують райо н ний Будинок культури, 17 сільських та селищних клуб ів, 2 районні бібліотеки, 38 б і бліотек-філій, Олевська музична школа, районний к раєзнавчий музей та музей історії с . Копище. Тор гів ля, харчув ання . П ослуги надають 496 функціонуючих торгових точок, у т о му числі 437 магазинів, 5 АЗС, 17 аптечних кіосків та аптек, 37 закладів грома д ського харч у ванн я на 1278 посадкових місць. Інф раструктура . Район має розвинену транспо рту інфраструктуру. Із сходу на захід проходить залізниця Київ- Ковель. І з сходу на захід проходить автодорога міжн а родного значе ння Київ-Ковель-кордон з Польщею довжиною 56 км ; і з півночі на пі в день – територіальна автодорога: кордон з Республіко ю Білорусь-Олевськ-Червоноармійськ-Коростишів-Котлярка. Разом з дорога ми обласного і районного значення довжина авт о шляхів загаль ного користування на території району становить 397 кілометрів. Функц і онує 12 автобусних маршрутів. Не має автобусного сполучення з селом Ліс о ве. По території району прокладено газові мережі високого, середнього та ни зького тиску. Постачальниками природного газу є ВАТ "Житомиргаз", ДК "Газ У країни". Еле к тропостачання району здійснює ВАТ ЕК "Житомиробле нерго". Усі населенні пункти з а безпечені телефонним зв`язком, встановлено циф рову станцію ЄС-11. Радіо-телезв'язок і мобільний зв'язок забезпечує Олевсь ка РТПС з вишкою ретранслятора Н- 200 м . Адмі нистративні, трудові, культурно-побутові зв’ язки районної системи розс е лення . Центр районной системи розселення місто Олевськ та центри сільських рад в лок а льних си с темах розселення викону ють наступні функції: - адміністра тивно-управлінські; - виробничо-г осподарські і трудові; - епізодичн ого і періодичн ого обслуговува ння населення культурно-побутовими установами. На даний ч ас території району управляються районною адміністрацію і районною ра дою, в Олевську також функціонує міська рада, в інших поселеннях – селищ ні і с і ль ські ради. З втіленням тери торіальної реформи має залишитися лише рада об’ єднаної територ і альної громади, а в по селеннях – старости, що сприятиме зникненню с уперечок і дубл ю вання управлінських функцій між органами влади. Трудові зв’ язки в основному пов’ язують населення приміської зони з м ісцями пр и клада ння праці в місті, але і частина міського населення працює в сільськогос пода р ських підп риємствах; така тенденція залишиться і надалі. Організація гро мадського обслуговування має бути направлен е з одного боку на під вищення якості послуг шляхом концентрації та у крупнення установ, а з іншого боку – на територіальн е розосередження і наближення широкого асортимент у послуг до нас е лення всього району, вклю чаючи найбільш відда лені території . Пр иміські території для розвитку міста на розра хунковий строк генплану. Тер и торі ї , безпосередньо прилегл і до меж міста , є резервом для подальшого розвитку Олевс ь ка. На південь і північний захід від міста намічається резерв для розвитку сел ь б ищ но ї з о ни. На півні чний схід – передбачається резе рв для розширення промислової зони міста , зокр ема для розміщення комплексу з вироблення із руди берілі ю нехімічними м е тодами . У пів нічно-східному напрямку також планується розм іщення нов ого кладовищ а . П олігон твердих побутових відходів, що в даний час знаходиться біля с. Рудня-Б истра, заповнення якого заверше но, намічається до консервації. Новий сучасний полігон ТПВ і смі т тепе реробний завод намічено розмістити в район і між селами Тепениця і Хмелі в ка . Щоб зняти транспортне навантаження з дор іг зовнішньої мережі територіального, обласного і районног о значення , що пр оходять кріз місто, планується будівництво нової ділянки о б хідної дорогі на південній і східній околицях міста, у напрямку с. Хмельовк а. Розвиток рекреації в приміській зеленій зоні . Оскільки в даний час територія рай о ну ще має радіаційн е забруднення, дан им проект ом переважно підтримуєтьс я о своєння існуючих рекреаційних ресурсі в для організації короткочасного відпочинку місцевого н а селення з обмежен и м роз міщенням установ тривалого відпочинку (лише вибірково, після ретельн ого обстеження місцевості). Відповідно до проекту районн ого планування , для к о роткочасного відпочинку передб а чено: – організація і впорядкування зони відпочинку по тр асах: Олевськ-Комсомольске, Олевськ-Белокоровичи; – освоєння і вп орядкування біля с. Перга лісового масиву ( 1500 га ) і з сосни і бер е зи на березі р. У борть; – освоєння зеленої зони безпосередньо біля меж О левськ а – лісоп арку ( 1442 га ) – пам'ятк и садово-паркового мистецтва; – створення Олевського комплексу відпочинку на берегах р. Уборть і річок Зол ь ня, Радча на базі сосново-березових, сосново-дубови х і дубово-березових лісів ( 5000 га ) ; – організація короткочасного регульованого відпочинк у в ур. "Плотн и ц я " Замисл о вецького лі сництва – ландш афтний заказник державн ого з н а чення ( 464 га ) . 7. Основні проблеми та можливості розв и тку міста Олевськ На о с нові аналіза сучасного стану міста і його оточення визначені основні пробл е ми і недоліки розвитку міста , які можливо угрупувати в дек і лька груп: І. Територіальні проблеми: – не стача вільних територій в межах міста для його розвитку та необхідність ро з ширення меж ; – р озпаювання прилеглих до міста сільськогосподарських т ериторій та складність їх залучення для мі стобудівного розвитку; – значні плану вальні обмеження забудови та іншого використання територій (сан і тарно-захисні зони підприємств ; охоронні зони інженерних мереж, пам’ яток культурної спадщини, прибережні захисні см у ги тощо) ; – недо ліки функціо нального зонування територій, у т.ч. диспер сне розміщення промислових підприємств , розм іщення кладовища посеред житлової забудо ви та інші ; – недостатнє використання рекреаційного потенціал у міста, у т.ч. прибережних т е риторій р. Уборть, приміської зеленої зони, інших природних територій для відпочинку ; ІІ. Соціально-економічні проблеми: – недіючі, колись ос новні, підприємства міста (консервно-сушильний завод, мол о козавод, радіозавод, льо нозавод, нафтобаза та ін.); – зростан ня рівня безробіття, зменшення кількості робочих місц ь, не достатність альт е рнати вних місць прикладання праці, використання застарілих технологій на пі дпр и ємствах; – знаходження у "тін і" частини бізнесу ( у т.ч. з добування бурштину, посередниц т ва в торгівлі, фінансовій сфері та ін. ) та необхідність його легалізації ; – зменшення сільсь когосподарського виробництва, нестача сировини для підпр и ємств харчової промисло вості; – нерозвиненість т уристичного бізнесу, у т.ч. недостатнє використання наявної кул ь турної спадщини, пам'ято к природи і об’ єктів ПЗФ для зацікавлення екскурсантів; – недостатність ку льтурно-розважальних об'єктів належного рівня; – недостатній ріве нь сервісу сфери послуг; – недостатність ін вестицій в економіку і соціальну сферу; – недобудовані соціал ьно важливі установи громадського обслуговування, у т.ч. учбовий блок ПТ У, блок початкових клас ів гімназії, поліклініка; – віддаленість міс та від столиці області і , відповідно, об’ єктів соціа льної сфери о б ла сного рівня від насе лення міста ; – закриття таможен ого переходу через границю з Білорусією (недополучення дох о ду від транзитних перев езень). ІІІ. Проблеми розвитку інфраструктури: – недостатній рівень транспортних зв’ язків між районами міста, у т. ч. наявність лише одного моста через р. Уборть; незадовільний стан ряду доріг і вулиць міста ; – відсутність внут рішнього міського пасажирського сполучення; – низький рівень за безпеченості житлової забудови, переважно садибного типу, водопроводо м і каналізацією та зношеність діючих інженерних мереж; – недостатність од нієї діючої св ердлов ини питної води з точки зору с талого за бе з пе чення життє діяльності населення; – незадовільний са нітарний стан води в шахтних колодязях; – відсутність очищ ення стічних вод (не працюють на їх очистку недобудовані кан а лізаційні очисні споруд и); – недостатня розвиненість системи д ощової каналізації (переважно лоткового т и пу); – відсутність у місті системи міського провідного радіо. ІІІ. Екологічні проблеми та безпека прожи вання: – віднесення терито рії району до радіаційно забруднених, у т.ч. міста – до терит о рій з підвищеним рівням радіаційного контролю ; – незадовільний ста н прибережної зони р. Уборть, необхідність очищення та п о глиблення русла ріки , струмків, каналів та озер; – проблеми зі склад уванням сміття ( завершення заповнення діючого полігону ТПВ поблизу с. Рудня-Бистр а) та необхідність ви ділення нової території; – проблема із завер шенням території діючого кладовища і необхідність виділення нової тер иторії під захоронення; – наявність аварійн их і напівзруйнованих споруд незадіяних підп риємств та нео б хідність їх ліквідації; – підтопленість значної частини тери торій, високий рівень ґрунтових вод; – висока вірогідність за т оплен ня частини територій , перев ажно прибережних, 1%-ми весняними паводками ; – наявність складу ядо хімікатів недіючого підприємства "Сільгоспхімія" . Водночас проведений аналіз показав наявні р есурси і мо жливості для подальшог о розвитку міст а . С еред н их : – вдале географічне розташування : на межі з Білорусією (мо жливість транско р донного співробітництва, наявність міжнародного пункту пропуску ) , на перетині залізн и чних і автомобільн их транспортни х зв' я зк ів з Києвом, Житомиром, Львовом; – наявність за лізниці Київ-Львів-Варшава, залізничної станції, приміського залі з ничного сп о л у ч ення; – наявність автовокзалу, автобусних сполучень з Ки є вом, Житомиром, всіма нас е леними пунктами ра йону; – б лизькість автомагістралі міжнародно го значення (М-18) Київ-Ковель; наявність інших ав тодоріг – територіальних, обласних, районних, які водночас слугують осн овними магістральними вулицями міста; – статус міста як районного центру – центру районної і групо вої систем розс еле н ня ; – наявність те риторіальних ресурсів в межах міської ради, в яких можливе розш и рення меж посе лення; – наявність те риторіальних резервів для розширення виробничої зони та залучення інв естицій в промислове виробництво; у т.ч. можлив ість використання ділянок і споруд н е діючих виробництв; – відносно бла гоприємні природно-кліматичні умови; – стабілізація в останні роки демографічної ситуації (припинення зниження чисел ь ності насе лення) , наявність трудових ресурсів молодого віку ; – наявність лю дських ресурсів з відповідною освітою і професійними навиками, а к тивна пози ція населення і готовність до участі в розбудові міста; висока підприємницька активність населення; – наявність ба гатої історії краю, пам'яток культурної спадщини (археологічних, і с торичних, а рхітектурних); п риваблива природа, ландшафти; близькість об’ єктів приро д но-заповідного фонду, у т.ч. унікальної пам' ятки природи "Камінне село" , Поліського запов і дника та ін. , як ресурсів для розвитк у туризму і рекреаці ї ; – достатність підземних водних ресурсів для розвитку міста; – наявність енергетичних ресурсів (електропостачання, газ опостачання) та центр а лізованих мер еж інженерно ї і нфраструктури; – наявність лісових ресурсів: деревини, грибів, ягід – для їх переробки і спожива н ня ; – наявність ве ликих покладів торфу для виготовлення до б рив і п а ливних брикетів; – наявність ві дходів деревини для виготовлення паливних брикетів; – наявність вл асної сільськогосподарської продукції тваринництва і рослинництва для її переробки і споживання ; – наявність цінних корисних копалин для розвитку нових виробниц тв, у т. ч. найб і льш их у світі запасів руди кольорового металу – берілію, що використовуєть ся в авіако с мічн ій галузі, атомній енергетиці; – наявність унікальних родовищ українського бурштину, що відрізняєть ся багатс т вом ко льорових відтінків і розмірів , інших д рагоцінних камінів (топазу , берилу та ін.) для розвитку підприємств з їх легальної добич і і в и готовлення ювелірних виробів; – наявність родовищ будівельного та оздоблю вального каміння ( гранітів, габро , л а брадоритів , кварцитоподібного пісковику, мігматитів , різ новидно с т ей кварцу ), місцевих будівельних матеріа лів (піск у , глин и , суглинк ів , вапня ка ) для ро з витку підприємств з їх добичи і обробки, використання в будівниц т ві; – наявність розвиненої будівельної бази – підприємств з виготовлення будмат ері а лів і будіве льн о-монтажних орга нізацій ; – забезпечені сть основними закладами КБО; охорони здоров'я, освіти, фізк у льтури і спорт у, торгівлі , харчування ; наявність готелів для гостей міста – підприємців , туристів; – багатоконфес ійність, наявність культових споруд різних ві росповідань ( для ві д правлення церковних обрядів ; – благоустроєн ий центр міста; наявність в центрі паркової зони, проек тів її розш и ренн я ; лісонасаджень в місті і передмісті для створення лісоп а рків; – наявність ріки, озелененої п ойми, природних пляжів і будівництво штучних пл я жів як основного місця відпочинку населення; – наявність ін формаційних ресурсів (3 міські газети, 2 інтернет-сайти); – наявність затвердженог о стратегічного плану розвитку міста , інших міських пр о грам та планів створення містобудівної документац ії.

Приложенные файлы

  • rtf 26747936
    Размер файла: 758 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий