Питання до екзамену з зарубіжної дитячої

Питання до екзамену з зарубіжної дитячої
літератури
Народна творчість як усне колективне мистецтво. Маліфольклорні жанри. Російські народні казки.
Твори О.ГІушкіна в дитячому читання. Народність Пушкінаказкаря. Сміливе поєднання реалізму та фантастики.Особливості композиції казок.
ГІ.Єршов - продовжувач традицій Пушкіна в жанрілітературної казки. „Коник - горбоконик". Ідеї, образи,х у д о ж н я С в О р і д н і с т ь
М.Некрасов. Загальна характеристика поглядів на дитяч>літературу і дитяче читання. Естетичні та педагогічніпринципи у поезії Некрасова про дітей ( „Залізниця.„Бджоли","Школяр", „Соловейки").
К.Ушинський - видатний педагог. Підручники для дітей„Дитячий світ", „Рідне слово". Педагогічний характерхудожніх та науково - пізнавальних творів Ушинського.Різноманітність тематики: оповідання про тварин, природу. >життя людей.
Л.Толстой. Проблеми дитячої освіти. Книги „Нова азбука",„Азбука". Діти в оповіданнях Толстого. Оповідання протварин.
К.Чуковський. Літературно - критична діяльність у галузідитячої літератури. Літературні казки для наймолодших.
С.Маршак. Тематичне і жанрове багатство творів. Вихованнялюбові до природи та праці. Казки С.Маршака. С.Маршак -перекладач.
М.ІІришивін. Збірка оповідань „Золоті луки". Багатствопізнавального матеріалу. Аналіз повісті - казки „Коморасонця"
В.Біанкі - письменник - натураліст, один зосновоположників пошуково - художньої літератури длядітей. Жанрова різноманітність творів. „Лісова газета"-
фоіюлогічний календар природи. .
Б.Житков. Аналіз циклів „Оповідання про тварин".„Морські історії"", „Оповідання про техніку", „Що я бачив"художня енциклопедія для дітей.
1 2. М.Носов . Оповідання для дітей. Казкова трилогія„Пригоди Незнайки та його друзів".
Казки народів Ближнього зарубіжжя, їх спільність.Національний характер казок.
Ян Райніс, Огляд творів, що увійшли у коло дитячогочитання.
15. Ш.Перро - автор літературної казки. Збірка казок „ Казкимоєї матінки Гусині, Позитивні та негативні персонажі.Моральна основа казок.
Казки братів Грімм у дитячому читанні.
Казки Гауфа у дитячому читанні.
Д.Дефо „Робінзон Крузо" у переробці для дітей.
Дж. Свіфт „Мандри Гулівера" у дитячому читанні,
Е.Распе „Пригоди барона Мюнхаузена". Фантазія іреальність у творі.
М.Твен - майстер нестримного гумору. Світ дитинства уромані „Пригоди Тома Сойєра",
Р.Кіплінг. Наукова точність у зображені характерівповедінки різних представників екзотичного тваринного світуЄдність людини і природи.
А.Мілн - англійський письменник - мораліст. Книга„Вінні Пух і всі-всі-всі". Оптимізм казки, її гуманізм. ОбразиВійні Пуха та його друзів.
Астрід Ліндгрен. „Книги про Карлсона". Образ Карлсонаяк втілення дитинства у всіх його суперечностях.
Дж. Родарі - один із засновників італійської дитячоїлітератури. Казкова повість „Пригоди Цибуліно".
Г.К.Андерсен. Казки в дитячому читанні, їх джерела.Гуманізи як основна тенденція казок Андерсена. Художнійаналіз казок „Гидке каченя", „Нове вбрання короля",„Дюймовочка","Свинопас", „Соловей", „Дикі лебеді",„Снігова королева", „Принцеса на горошині",
Реалізм і народність байок І.Крилова, типовість їхсюжетів. Захоплюючий і повчальний зміст байок для дітей.Художня досконалість, невичерпність мови. Михайло Михайлович Пришвін
(1873 -1954)
Серед письменників, що відкривають дитині чудовий світприроди, одне з перших місць належить М.М.Пришвіну.
Михайло Михайлович Пришвін народився в 1873р. у с.Хрущово(недалеко від м.Елець) у збіднілій купецькій родині. Дитинство йогопройшло в панському маєтку, якого колись придбав дід, а потім уже
розорений, успадкував батько майбутнього письменника
У 1902р. М.Пришвін закінчив агрономічне відділенняЛейпцігського університету і протягом кількох років займавсянауково-агрономічною діяльністю в Москві, Клині та інших містах, апотім, кинувши службу, помандрував по незвіданих місцях рідноїкраїни. Він був невтомним краєзнавцем, етнографом, мисливцем. Зрушницею і рюкзаком за плечима, із записною книжкою в кишеніМ.Пришвін сходив і з'їздив великі простори рідної землі: побував надалекій Півночі, в Карельських лісах, на Далекому Сході, у степахсередньої Азії. Про своєрідну природу цих місць він розповів у своїхкнигах. "В краю неполоханих птахів" , "Жень-Шень", "Чорний араб".
Скрізь Пришвін уважно придивлявся до життя природи, дозвичаїв людей, до їх праці, вбирав чарівну музику простої, ясної іточної мови.
У дитячу літературу він прийшов не тільки людиною великогожиттєвого досвіду, а й зрілим письменником, автором багатьох книг,що свідчили про його велике і своєрідне обдарування.
У 20-х роках з'являються збірки його творів для дітей:
"Матрьошка в картоплі" (1925), "Оповідання єгеря Михала Михалича"(1928). З того часу і до кінця свого життя письменник пише не тількидля дорослих, а й для дітей. Оповідання для дітей увійшли в збірки:"Звір бурундук" (1935), "Лисиччин хліб" (1943), "В краю дідусяМазая" (1953) та інші. У 1953р. вийшла збірка "Золотий луг" , в якуввійшли кращі оповідання, написані в різні роки.
У творах М.Пришвіна для дітей ми не знайдемо незвичайноїекзотичної природи Півночі або середньоазіатських степів. Він вмієзнаходити нове, невідоме, значне навіть у тих явищах, які добрезнайомі читачеві, стали для нього звичними.
В оповіданні "Золотий луг" йдеться про звичайну кульбабку, якудобре знають мешканці сіл і міст. Але письменник наче впершевідкриває красу цієї скромної, невибагливої квітки і запрошуєпомилуватись лугом, який геть увесь заріс кульбабкою і томуздається золотим . Крім того він відкриває такі властивостікульбабки, які роблять її цікавою для дітей. Виявляється, щокульбабки вкладаються спати разом з дітьми і разом з дітьмипрокидаються: оберігаючи пелюстки від холоду, вони на нічстуляють їх так, як все одно коли б у вас пальці були жовті на томубоці, що й долоні, і, стиснувши в кулак, ми закрили б жовте".
Оповідання Пришвіна багаті на різноманітні спостереження зажиттям природи навесні і влітку, восени і взимку. Чутливим вухом ізірким оком художник охоплював перші прикмети весни, коли підщедрим сонячним промінням починають осідати снігові подушки надеревах і, звільняючись з полону, весело і стрімко випростовуютьсягілки ялинок і беріз ("Жарка долина"). Радо вітає він трави в пору їхцвітіння, коли навіть подорожник увесь в білих намистинах ("Квітучітрави"). Йому зрозуміле прощальне шепотіння листя, що восениспадає з рідного дерева ("Осінні листочки").
Природа ніколи не була для Пришвіна мертвою, застиглою,одноманітною. Його твори відбивають життя природи у невпинномурусі й оновленні, допомагають відчути і зрозуміти закономірність узміні пір року, мудру доцільність у розвитку природи, де навітьсмерть є запорукою народження нового. Ось наприклад, старий грибживе для інших, нових грибів і, помираючи, "сіє пори майбутнього"("Старий гриб").
Розкриваючи таємниці і чудеса, побачені і розгадані ним,письменник пробуджує в своїх маленьких читачів допитливість,заражає жадобою до відкриття нового, закликає до активноговивчення природи, виховує в них наполегливість і терпіннядослідників, а інколи й прямо підказує, як і за яких умов можнапобачити незвичайне, цікаве.
Широкі знання письменника про мешканців лісів і боліт.Мисливець, розвідник природи, слідопит, Пришвін розповів багатопро зовнішність звірів і птахів, про їх спосіб життя, звички, Пропристосування до середовища і про різні засоби захисту від ворогів.Для нього кожне явище природи має своє неповторне обличчя."... Кожна людина, - говорить він, - за природою своєю особлива, і всамій природі не тільки горобець з горобцем не складаються, а навіть хвоїнка з хвоїнкою". І в оповіданнях про тварин письменник незадовольняється зображенням загально родових або видових ознак, апрагне схопити незвичайне, своєрідне у кожного із своїх героїв зтваринного царства. Кожна жива істота в нього має свій характер,який співвідноситься з нормами людської поведінки. Так, розповідьпро дятла, знайшовши свою майстерню зайнятою, поводиться зовсім"як людина", закінчується схвальною характеристикою йогоповедінки: "Такий він розумний, завжди бадьорий , жвавий і діловий"( Дятел ).
У повній мірі виявилася майстерність письменника у створенніяскравих характерів тварин і в оповіданнях про собак. Чутлива доласки, наділена незвичайним мисливським чуттям, спокійнарозумниця Лада ("Лада"), агресивний і неспокійний спанієль Сват,хитрун і витівник ("Сват") та ін.
Значення творів Пришвіна не вичерпується їх пізнавальнимзмістом. Письменник завжди відчував велику відповідальність завиховання нової людини і бачив своє завдання в тому , щобзміцнювати природне тяжіння людини до справедливості, правди,заохочувати її до всього доброго і утримуватися від поганого. Цеглибоко педагогічне прагнення відчувається в тих оповіданнях, єгерой-оповідач показаний у спілкуванні з дітьми ("Хлоп'ята ікаченята" , "Вася Веселкін" та ін.). Картини природи у Пришвінамайже завжди пройняті думкою про людину і спонукують робитивисновки, які стосуються і людей. У чудовому оповіданні "Старийгриб" оповідач, змучений спрагою побачив на лісовій галявинівеличезну сироїжку, червона тарілочка якої була наповнена чистоюводою. Найпростіше було б зрізати гриб, випити воду, а вженепотрібну шапку викинути. Та чи міг він так зробити, якщо на йогоочах із старої сироїжки попили дві пташки, не пошкодивши лісовоїчаші, ніби дбаючи про тих хто захоче напитися після них. І він, старалюдина, стає на коліна, навіть лягає на живіт, щоб обережно напитисяі не зруйнувати тарілочки.
У природі письменник знаходить приклади стійкості, мужності,взаємодопомоги, самопожертви ("Життя на ремінці" , "Мурав'ї").його оповідання є справжньою школою мудрості.
Сюжети багатьох оповідань підказані мисливською ідослідницькою практикою письменника, і в них він розповідає проте, як можна спіймати крихітну землерийку, як вистежити зайцятощоТа основна мета письменника - виховати чуйне, бережливеставлення до всього живого.
Особливостям дитячого віку відповідає і художня манераПришвіна. Письменник розумів тяжіння дитини до казкового,чарівного. Дуже тонко і поетично входить в його твори казковийелемент.
Вже самі назви багатьох оповідань звучать як захоплюючий натякна казкову привабливість: "Магрьошка в картоплі" . "Лисиччин хліб"Про що шепочуться раки . "В краю дідуся Мазая \
Письменник уособлює, олюднює природу: осики у ньогосправляють іменини, берізки перегукуються здалека.
Казкової забарвленості набувають оповідання , в якихписьменник, проникаючи у внутрішнє життя живих істот, розповідає,як вони сприймають зовнішній світ. їжачок наприклад ("їжак"),розбуджений після зимової сплячки теплим літнім дощем, ніяк ненаважується вибратися на білий світ. У шарудінні листя йомувчувається загрозливе сичання якоїсь істоти. Тут уособлення природивиправдано станом настороженості їжака.
Вдаючись до прийому антропоморфізму, письменник вживає йогодуже обережно, ніде не порушуючи грань, яка відділяє реальне життявід фантастики. Він не примушує тварин розмовляти людськоюмовою , а тільки майстерно відтворює пташиний свист, писк,щебетання і в жартівливому плані "перекладає" їх.
Пришвін прагнув створити "нову казку". "Може бути тільки і вцьому є моя заслуга, і, певно, в цьому я справжній слон", - записуєвін у щоденнику, вважаючи, що зроблене ним у жанрі казкинеможливо не помітити. Таку нову, казку він бачив насамперед усвоїй повісті "Комора сонця" (1945). Казка-бувальщина - так самписьменник визначив жанр твору. Дійсно реалістична точність вописах природи, тварин, у побудові сюжету, навіть у манерірозповіді. Та не тільки цим визначається жанрова своєрідність твору.Головне в тому , що тут, як і в народних казках, читач потрапляє вкраїну, де добро і^ремагає зло.
Герої казки-Осиротілі діти не залишаються одинокими,забутими, покинутими. Про них турбуються односельчани-колгоспники, що допомагають їм вести господарство, спрямовуютьїхню поведінку, схвалюють розсудливість і хазяйновитість Насті,засуджують упертість Митраші, радіють з діловитості і дружби дітей.Письменник створює живі, переконливі характери, наділяє своїхгероїв яскравими, індивідуальними рисами.
Всі вчинки дітей логічно обґрунтовані, обумовленіособливостями їх характерів.
Любов дівчинки до брата, її чуйність і сердечність проходятьчерез тяжке випробування: вражена великою кількістю ягід, охопленажадібністю, вона забуває про брата. Та, схаменувшись, сама суворозасуджує себе і кидається розшукати його. У повісті ясновідчувається казковий відтінок.
Сюжет її нагадує багато сюжетів народних казок, в яких героїдолаючи численні перешкоди, досягають бажаної мети.
У повісті багато чудових реалістичних пейзажів: картинапробудження природи на світанку, розповідь про ягідну "палестинку"тощо. У той же час описи набувають казкової забарвленості, тому щосили природи уособлюються, активно втручаються у долю героїв.Сили добра втілено у контрастних образах і картинах.
Зображуючи боротьбу світлих і темних сил, письменникстверджує перемогу кращих людських якостей: мужності, стійкості,дружби.
З почуттям великої відповідальності ставився Пришвін до дитячоїлітератури, вважаючи, що твори для дітей треба писати з такою жмайстерністю, як і для дорослих. І він дійсно добиваєтьсянезвичайної простоти, правдивості і ясності розповіді, чудесноїсвіжості і правдивості фарб. Великого значення надавав він роботінад мовою, шукав свіжі, влучні "правильні" слова, завдяки якимнавіть знайомі предмети і явища в його творах , виступають, як нові,небувалі (весна сіяла на небі та ін.)
Надзвичайної зображувальної сили досягає він завдяки гнучкостісинтаксичних конструкцій, використанню різноманітних розмовнихінтонацій.
Розкриваючи красу і велич рідної природи, твори Пришвінавиховують людей, здатних цінувати і оберігати її, вони збагачуютьдуховне життя, прищеплюють риси мужності, людяності, добра.Б. Житков У 20-ті роки в дитячу літературу прийшла «бувала» людина, людинаенциклопедичних знань, високої культури, доброго серця Борис СтепановичЖитков. Був він інженером-кораблебудівельником, штурманом далекого пла-вання, мандрівником, винахідником, математиком, хіміком, добрим скрипалем,дресирувальником тварин. Б. Житков також гарно малював, креслив, мігвласними руками зробити човен і модель літака, курінь і стілець не було такоїречі, яку він не міг би зробити. Свої уміння, знання і великий життєвий досвідписьменник приніс у літературу.
Народився письменник у 1882 р. й м. Новгороді у прогресивній інтелігентнійсім'ї. Батько його був учителем математики, мати- доброго піаністкою(ученицею А. Рубінштейна). " Батьки, люди передових поглядів, завждидопомагали політичним в'язням; через політичну не благонадійність батьковізаборонили вчителювати. Згодом сім"я переїхала в м. Одесу і жила в порту. Б.Житков добре знав життя простих людей: вантажників, кочегарів, матросів,ставився до них з повагою. У 1892 р. майбутній письменник починає навчатисяв Одеській гімназії (вчиться разом з К. І. Чуковським ). Сміливий, допитливийюнак уже в гімназії захоплювався технікою, механікою, морською справою
Не по-дитячому серйозний, Б. Житков з тринадцяти років починаєвиконувати окремі доручення революціонерів: розповсюджує листівки в порту,допомагає друкувати їх на власноручно зробленому гектографі.
У 1900 р. він поступає вчитися на математичне відділення Новоросійськогоуніверситету, у 1901 р.переходить на природниче відділення, а у 1906 р.закінчує навчання.
Дві кафедри університету (біологічна і хімічна) пропонували Б.Житковуроботу, але його приваблювало море.
Ще навчаючись в університеті, письменник наполегливо оволодіваєморською справою і складає екзамен на штурмана далекого плавання, під часканікул працює штурманом. Це дало йому змогу побувати в багатьох портахсвіту, а після закінчення університету стати капітаном судна на Єнісеї іводночас ученим-іхтіологом.
У 1909 р, Б. Житков поступає до Петербурзького політехнічного інституту накораблебудівельне відділення, а в 1912р. під час морської практикивідправляється в кругосвітнє плавання. Він побував у Японії, Індії, Африці,плавав по Атлантичному та Індійському океанах, по Червоному морю.
У 1914 р. працює на кораблебудівельному заводі в Миколаєві, потім іде вАнглію (1916), де приймає мотори для російських літаків та підводних човнів.Після 1917 року працює викладачем математики, креслення.
У 1923 р Б. Житков приїхав у Петроград в надії знайти роботу за фахом. Але як згадував письменник "двері. в які він стукав, не відчинялися". бопромисловість молодої Країни Рад тільки піднімалась з руїн, потреба в інженерахбула невелика. За порадою К. Чуковського, він почав писати для дітей. Йоготвори «Шквал», «Над морем» (1924) були схвально зустрінуті редакцією журналу"Воробей», яку очолював С. Я. Маршак.
За образним висловом В. Біанкі, Б. Житков, ставши письменником, непереставав відчувати себе штурманом далекого плавання. Він не йшовуторованими стежками, а відкривав нові шляхи, створював оригінальні книжкидля дітей і дорослих.
Лише 14 років Житков займався літературною діяльністю, але за цей час він написав понад сто творів: збірки оповідань ("Морські історії",«Допомога йде», «Що бувало»)" казки («Кухлик під ялинкою», «Хоробре каче-ня»)^ нариси («Волховбуд», «Льодокол», «Паровоз»), п'єси («Останні хвилини»,«Сім вогнів»), повісті («Елчан-Кайя», «Чорні паруси»), роман у двох томах("Віктор Вавич») про революцію 1905 р., енциклопедію для маленьких «Що я ба-чив» та ін.
Для кого б не писав, про що б не розповідав Б.Житков, в усьому відчуваєтьсяйого натхненна пристрасність і схвильованість. Всяку холодність письменниквважає «кощунством і пошлістю, для яких ніякого не придумаєш виправдання»,
Велику увагу приділив Б.Житков роботі в дитячих журналах «Воробей»(пізніше став називатися «Новый Робинзон»), «Чиж», «Еж», «Пионер». «Юныйнатуралист», в газеті «Ленинские искры». Він був безкорисливим, негласнимредактором багатьох журналів, редагував твори інших письменників,придумував для дітей книжки-іграшки, журнали-малюнки (для тих, що невміють читати), спеціальні дитячі календарі.
Письменник весь час вдумливо вивчав дитину, її психологію, віковіособливості, писав про необхідність поважати її, бачити в ній людину,виховувати для суспільства, для праці й боротьби.
Особливого значення Б. Житков надавав виховній ролі літератури. Література,на його думку, повинна готувати дитину до активної трудової і громадськоїдіяльності, скеровувати її до великої мети.
Роздуми письменника про дитячу літературу, які часом мають гострий,полемічний характер, знаходимо в його статтях ("Що потрібно дорослим віддитячої книжки», «Про виробничу книжку», «Над чим працюєте»), ущоденниках, в листах до сестри і особливо до племінника І.Арнольда (він ставвідомим математиком).
Б.Житков писав про те, якою має бути дитяча книжка. Вона насамперед неповинна залишати дитину байдужою, а мусить викликати в неї бажання зараз жеустрянути в боротьбу, стати на ту сторону, де дитині ввижається правда
Книжка повинна бути бойовою: маленький читач гаряче відгукується назагальні світові питання, його хвилює доля землі і людства Важливо також, яккнижка настроїть дитину Чи подумає дитина про своє майбутнє, чи будеприміряти свої мрії до цієї. скажімо, героїчної сторінки, чи заставить вона її похмуро відмахнутися від думок про майбутнє, лякливо відвернутися відтруднощів, від боротьби.
Письменник критикує твори, які не збуджують думку дитини, в якихприкрашаєтеся, пригладжується житгя, в яких знаходимо слащаве й нуднеморалізування.
Великого значення Б. Житков надає фантастиці: «Не будь фантазії всьомустоп. Все-таки аероплана створив «літаючий кінь» арабських казок... підводнийчовенЖюль Верн, і значно важливіше придумати ідею... ніж ті засоби, якимивона здійсниться».
Думки письменника про дитячу літературу знайшли своє відображення вйого творах. Книжки Б. Житкова- це зброй, яка допомагає виховувані людину,готувати її до майбутнього. Його герої сміливі, порядні, мужні люди, для якихнайголовнішепочуття честі, обов'язку («Морські історії»). Він оспівує високіморальні якості трудівників, вільну, творчу працю радянської людини, почуттятовариськості («Допомога йде»). З любов'ю розповідає письменник дітям про С.М. Кірова, про полярного дослідника І. Д. Папаніна, про те, як радянськільотчики завоювали Північний полюс,
Б. Житков гостро засуджує егоїстів, боягузів, тих, хто мріє тільки пронаживу, про своє благополуччя. Майже в усіх творах («Шквал», "Загибель».«Механік Салерно» та ш.) вони за свою нікчемність, підлість розплачуютьсяжиттям.
У своїх творах, як правило, письменник розповідає лише про те, що бачив-що добре знав. Так, він сам був учасником революційних подій 1905 рггвстутшву заборонену урядом професійну спілку моряків, перевозив революційну літе-ратуру, допомагав організувати склад зброї. У своїх творах «Компас», «Вата»,«З Новим роком», які ввійшли до збірки «Морські історії», він розповідає про ціподії і про друзів-революціонерів. Як згадував Б. Житков, разом з другомСергієм, героєм оповідання «Компас», вони зняли з пароплава компас і тому недали змоги зрадникам зірвати забастовку моряків. У цьому творі письменникзмальовує мужніх моряків, які, хоч і сиділи 30 днів голодні, проте не захотіливідмовитись від своїх вимог. Щоб зірвати забастовку, капітан набрав напароплав підозрілих осіб і хотів іти в рейс. Але без компаса він не зміг нічоговдіяти.
Б. Житков лаконічно, але виразно описує героїв «Морських історій". Головніриси їхмужність, сила волі, благородство, гуманізм, турбота про інших.
Виховуючи високі моральні якості у читачів, ці оповідання водночасзбагачують і їх знання, в них у живій і доступній формі розповідається про те, якпобудовано пароплав, як водити його, які обов'язки матросів, капітана тощо
^Побувавши в багатьох країнах світу, Б. Житков знайомить читачів з життямрізних народів. Так, у творі «Урок географії» письменникрозповідає про своє перебування в порту Коломбо на острові Шрі-Ланка вСінгапурі, Гонконзі, про природу тропіків, про океан та ін. З глибокою симпатією ставиться Б. Житков до корінного населення тих країн, де він був, розповідає про жорстокі нелюдські умови, в яких йому доводиться жити. Так, сміливі, фізично сильні, спритні сингальці, які легко піднімаються по гладенькому височезному пальмовому стовбуру за горіхами, виходять у море на утлих човниках, змушені возити жирних англійців ("Урокгеографії»), У цьому ж творі письменник сатирично змальовує колонізаторів:їхня зовнішність і поведінка викликають ненависть і огиду у читачів. Осьанглієць: " Туша он яка, а морда, як біфштекс; ножища виставив, як копита», наногах ботинки з каблуками товщиною в ковальський молот. «Він цимкаблучищем у худу чорну спину тикає, підганяє А той біжить, мало язика наплечі не закинув, увесь мокрий»1.
Слід відмітити у цьому творі і яскравий образ ліричного героя, устами якого автор висловлює свої думки і почуття.
, Багато цікавого і захоплюючого знаходимо в творах Б. Житкова і проповадки тварин, їх норов і життя. Так, з оповідання «Мангуста» діти дізнаються,де і як живуть мангусти, як захищаються вони від ворогів, як бігають, якпідскакують вгору зразу на чотирьох лапах, яку користь приносять людям.
Про слона і його значення для родини індусів розказує письменник воповіданні «Про слона». Слон для них і нянька, і хороший помічник угосподарстві. У 20 років слон дитина, у 40 тільки починає входити в силу,а у 150 «у самій порі».
Б. Житков показує, як по-різному ставляться до слона індуси й англійці. Дляіндусів він друг, а для англійців раб, вони примушують його працювати наколінах: «просто соромно розповідати, що ми бачили», з обуренням пишеписьменник. Цікавий твір "Тихін Матвійович". У ньому йдеться про полюванняна диких звірів у лісах Борнео й Цейлону, про дружбу мавп Тихона Матвійовичаі Леді, про різних людей, порядних і підлих, та їх вчинки.
Б. Житков продовжує традиції кращих письменників-ані малістів. Він добрезнає тварин, їх життя, повадки і дає дітям енциклопедичні відомості про них.Б. Житков -засновник науково-художньої літератури для дітей, він написавбагато оповідань про розвиток техніки («Про цю книгу", «Телеграма», «Світлобез вогню» та ін.). Над цими оповіданнями письменник працював у 1924 1929 роках. Б. Житков прагне показати дітям, що «технікою все людське життяпрошите в усіх його подробицях... і без неї кроку не ступиш», прагне виховати вних любов до техніки, пробудити думку і бажання власними руками зробитивсе, про що вони дізнаються,
У статті «Про виробничу книжку» Б. Житков пише про те, яким повиненбути науково-художній твір: в ньому слід показати місце винаходу в історіїтехніки, а техніку як віхи історії людства, бо винаходи змінюють життя,змінюють і саму людину.
Цікаво розповідає письменник у творі «Про цю книгу» про шлях, який
проходить книжка. Починається вона з рукопису. в якому бачимо помітки. малюнки, клякси. Отже, її слід друкувати, бо важко розібрати, що в нійнаписано. Далі автор розпопідає про те, з чого починається друкування, яклітери укладають в рядки, що і як роблять, щоб слова не зливались і щоб буквине стояли догори ногами, ознайомлює дітей з гранками, коректорськимиправками і т. д.
З оповідання «Світ без вогню» читач дізнається про те, як чим люди світилив різні часи, звідки сила в електриці, чому вона біжить по проводах, чомулампочка щільно запаяна, як електричне освітлення може викликати пожежу,який «сторож» нас від цього оберігає.
Дуже цікаве за змістом оповідання «Телеграма». Довгий життєвий шлях
пройшло людство поки не винайшло телеграф. захоплююче розповідає Житков про одне з найдавніших«ефіопське радіо", коли повідомленняпередавались через живих людей, які стояли на певній відстані один від одного.Далі підводить своїх читачів до розуміння того, як винайшли електричнийтелеграф.
В усіх творах про техніку письменник веде розповідь від простого доскладного і послідовно ознайомлює читача з тим, що давало поштовх творчійдумці людства і що приводило до нового винаходу.
Б. Житков зумів показати поезію і романтику праці, він оспівує людину-творця, людину, яка пізнає і відкриває світ.
У науково-художніх творах письменник виступає як вчений, літератору,педагог. Розповідаючи про розвиток техніки, він заставляє дитину думати,пробуджує її допитливість, прагнення відкривати, творити.
Науково-художні твори Б. Житкова оригінальне побудовані. Він, яксправедливо пише Г. Гроденський, розриває умовні кордони жанру, органічнопоєднує в цьому жанрі художній нарис і пригодницький епізод, ділову бесіду Ісюжетну історію, веселий жарт, цікаво розказаний випадок з життя, особистіспогади та добрі поради.
Хоча за своїм змістом деякі твори Б. Житкова про техніку, написані понадчверть століття тому, застаріли, проте вони не втратили свого пізнавального тавиховного значення і в наші дні
У 30-х роках Б. Житков пише для маленьких казки і багато творів, в якихнатхненно розповідає про скромних трудівників, про їхню працю (збірки«Допомога йде», "Що бувало»), створює образ дошкільника («Пудя», «Як яловив чоловічків») і розкриває психологію дитини, її багату фантазію, показуєконфлікти в її житті.
У своїх оповіданнях письменник змальовує образи людей різних професій,показує красу їх праці і ті труднощі, які доводиться їм долати.
Своїми творами він виховує у дітей віру в те, що в нашій кращі людинаніколи не залишиться в біді, що їй завжди допоможуть. Так, восьми рибалкам,яких на відломленій крижині занесло далеко в море («На крижині»),допомагають врятуватися, до них посилають літак, пароплав. До дівчинки Валі,яка подавилась кісточкою, терміново іде лікар а обвал, що трапився йому на дорозі, люди розмивають насосом- гідротараном («Обвал»),
В усіх оповіданнях (наприклад, «Пожежа в морі», «Дим», «Пожежа»,"Червоний комадир» та ін.) Б. Житков створює образи сміливих, винахідливих,гуманних, мужніх і скромних людей, в яких високо розвинене почуттятовариськості. Характери їх розкриваються у складних обставинах, у дії івчинках. Письменник не вдається до аналізу тонких психологічних переживаньгероїв, бо це утруднювало б розуміння їх дітьми.
Всі твори Б. Житкова динамічні й емоційні, дія в них розвивається напружено.Починаються вони часто з зав'язки. Ось, наприклад, початок оповідання «Я к
тонув 'один хлопчик»:
Один ХЛОПЧИК ПІШОВ ЛОВИШ рибу. Йому булО ВІСІМ років. В і Сі побачив !.Він побачив на водіколоди і подумав, що це пліт...
"Сяду я на пліт, подумав хлопчик?- - а з плоту можна вудочку далекозакинути!
Хлопчик ступив два кроки по колодахколоди розійшлись, і хлопчик невтримався, впав у воду ніж колодами..
За допомогою великої кількості дієслів, вжитих у цьому творі, письменникдосягає напруження і швидкого розгортання дії.
Творам Б. Житкова властива дієвість, виразна й проста мова, здорова йрозумна мораль. Вони близькі до оповідань для дітей Л. М. Толстого, традиціїякого продовжував письменник.
Особливе місце в дитячій літературі займає одна з останніх книжок Б.Житкова "Що я бачив». Це енциклопедична повість для найменших іводночас розповідь про життя її героя Альоші "Чомучки». Своєрідність творуполягає в тому, що враження і ухилення про явища дійсності письменникпередає через сприймання чотирилітньої дитини; він перевтілюється в хлопчика,дивиться на світ його очима і, вдаючись до знань і мудрості дорослої людини,відповідає на безліч його запитань.
У статті «Над чим працюєте» Б. Житков писав про мету створення книжки«Що я бачив" і ті труднощі, яких довелося йому зазнати. Мета книжки відповісти на безліч «чому», щоб розвантажити батьків і допомогти"Чомучкам".
Запитання дітей, говорить письменник, досить універсальні, і треба,звичайно, бути енциклопедистом, щоб на них дати відповідь, а часто бути йфілософом, щоб зуміти відповісти правильно І зрозуміло для них.
Писати мовою чотирирічної дитини було надзвичайно важко. «Цього ніхтоніколи ще не писав. Стежок по цих джунглях не уторовано, І я рвусь цілиною івже досить обірвався,- писав Б. Житков своїй сестрі В. С. Арнольд. - Алеперепочити тут не можна, інакше від усього відмовишся. Сядеш на землю ізаплачеш"'.
На думку письменника, цієї книжки повинно вистачити на рік, її треба читатипо 34 сторінки на день, і вони займуть розум і уяву дитини. «Нехай читач.писав Б. Житков.живе в ній і росте».
Враховуючи особливості сприймання дитини, Б. Житков твір пише у формірозповіді про враження від мандрівки. Альоша, герой твору, з мамою їдепоїздом, живе в Москві, бачить Красну площу, метро, зоосад, пливе пароплавом,летить літаком, знайомиться з містом, колгоспом, лісом, річкою, дитячимсадком, з різними явищами природи, з тваринами. Багато сотень нових понятьзасвоює читач, мандруючи разом з героєм. Про все бачене хлопчикомписьменник розповідає мовою дошкільника. Всяке чуже цьому вікові слово,говорив письменник, стирчало і вимагало заміни. «Мова відповідала круговіпонять, і, виходячи з мови, я, отже, виходив з цього круга. Тут я міг коректуватисебе плямо на слух»
Так, Житков дуже просто, спираючись на знання дитини, розповідає прометро. Він порівнює метро з «великим-превеликим, довгим-довгим" погребом:
І з одного боку вхід, і з другого боку вхід. А в цьому погребі поклали рейки 1пустили трамвай. Від одного входу до другого бігає. В один вхід люди ввійдуть,на трамвай сядуть. Він побіжить під землею і добіжить до другого входу. А тамсходи. Люди з трамвая вийдуть і підуть по сходах угору і вийдуть на вулицю .
Письменник використовує прості речення. Мова лаконічна, відповідає круговіпонять дитини, часто вдається автор до розмовної мови. Ось Альоша з мамою вметро. Вони підходять до східців:
І коли ми з мамою підійшли, мама зупинилась і забоялась. Там підлога біжитьуперед, просто на східці. Один дядя ступнув на цю підлогу; тільки ступнув, так іпоїхав.
А одна тьотя підійшла до мами і каже: Ви не бійтесь! Одразу ступайте! Раз!стиснула маму за руку. Мамаступнула і мене потягла. І ми поїхали 4.
Передаючи враження, почуття, думки Альоші, Б. Житков дає дитині багатонових знань, знайомить її з дійсністю, з світом дорослих. Так, у творі «Що ябачив» письменник лаконічно, але виразно змальовує образ «дяді військового»(розділ «Ліс»), з яким зустрічається Альоша. "Дядя військовий» знає всі гриби іягоди, не боїться гадюки й ведмедя, вміє знайти дорогу по сонцю. Захоплення удитини викликає і матрос Гриць (розділ "Пароплав»), який знає все-все прочовен; гідний поваги і Матвій Іванович (розділ "Колгосп"), який багато цікавогорозповідає про яблука, груші, про колгоспний сад. Особливо запам'ятовуєтьсяобраз Альошиної бабусі вдумливої, спокійної, доброзичливої людини. Меншвдало змальована мати героя твору.
Б. Житков створює типові образи дорослих, наділяючи їх індивідуальнимирисами характеру.
У творі «Що я бачив» письменник талановито розповідає дошкільнятам прожиття людей, про великий світ, що їх оточує.
Б. С. Житков був письменником-новатором. К. Федін називає його"справжнім майстром... він писав, як ніхто інший, і в його книжку входиш, якученьв майстерню» .Творчість Самуїла Яковича Маршака
Неперевершений майстер/вірша, Самуїл Якович Маршак був один із засновників поезії для дітей. Він увійшов у дитячу літературу на початку 20-х років і на протязі свого творчого життя безустанно збагачував її, розширюючи коло тем і арсеналзображувальних засобів, виводячи літературу для маленьких на шляхи великої літератури.
Яскравий і багатогранний талант С. Я. Маршака позначився на різних галузях художньої діяльності. Маршак писав вірші і поетичні казки для дітей, був визначним поетом-ліриком і сатириком, драматургом і перекладачем. Для дітей він перекладав англійські народні пісеньки, вірші англійських поетів. Йому завдячують діти за знайомство з віршами італійського поета Джанні Родарі. Маршак був автором багатьох цікавих критичних і теоретичних статей. Неоціненні заслуги його і як організатора кадрів дитячої літератури, дбайливого вчителя молодих поетів, чуйного і вимогливого редактора багатьох дитячих книг.
Самуїл Якович Маршак народився у 1887 р. в м. Воронежі у великій і мало забезпеченій сім'ї техніка хімічного заводу. Ще в ранньому дитинстві Маршах полюбив книгу, захоплювався російською класичною поезією, особливо казками О. С. Пушкіна. Рано пробудився і поетичний талант хлопчика.
За свідченням самого поета, він почав складати вірші у чотирилітньому віці, а у 1902 р. зошит з його віршами потрапив до рук відомого музичного критика В. В. Стасова і дістав тепле схвалення.
Стасов познайомив юного поета з О. М. Горьким. Ця подія мала велике значення для С. Я. Маршака, «Горький, згадує він, піклувався про мене, про мій літературний розвиток. Він пробудив у мене інтерес до великої літератури нашої і європейської, інтерес до фольклору» . Маршак-поет виховувався на кращих зразках класичної поезії і усної .народної творчості. Любов до фольклору казки, пісні, народного гумору позначилася на його творах для дітей
Уже перші вірші С. Я. Маршака для дітей, написані на початку 20-х років, мали новаторський характер, виводили дитячу поезію за межі звичайних для неї тем, уявлень і образів. Героєм його віршів стає праця. Ця тема на той час ще рідковисвітлювалася в дитячій поезії.
С. Я. Маршак пише і веселі, гумористичні вірші, що задовольняють природну потребу дитини у сміху, забавах, грі. Він розповідає дітям смішну пригоду з дамою, якій, замість зданого у багаж маленького песика, що стік, видають зовсім іншого великого пса, і химерну історію про неуважного дивака, що потрапляє у комічні ситуації, і казку про дурненьке мишеня, якому з численних няньок сподобалася тільки кішка, яка солодко співала.» іколи в цих забавних історіях заховані мораль, засудження вередливості, добродушна насмішка над неуважною людиною. Та основна їх цінність у тому, що вони викликають у дитини веселупосмішку, створюють хороший настрій, прищеплюють життєрадісне світосприймання. С. Я. Маршак вміло використовує комічні ситуації, яскраві гумористичні характеристики, смішну словесну гру, властиві для народних пісень і казок повтори.
Запам'ятовуючи смішні характеристики різних няньок з «Казки про дурне мишенятко» , з задоволенням вимовляючи дотепні рядки з вірша «Багаж», граючись словами, діти вчаться говорити чітко і ясно, переживають радість пізнання змісту слів, засвоюють музику рідної мови.
Маршак цінує дотепний жарт, свіже, гостре слово. Кращі його вірші забарвлені гумором, що набуває найрізноманітніших відтінків. Інколи це просто весела гра слів або добродушна посмішка. Гумор стає колючим, коли поет висміює недоліки дітей, як-от у віршах "Кіт і ледарі", "Майстер-ломайстер". А у вірші "Містер-Твістер" (1933) сміх стає разючою зброєю у боротьбі з ворожою ідеологією.
У цьому вірші Маршак створює гостро сатиричний портрет мільйонера, зараженого злою ненавистю до людей іншої раси. Засобом сатиричного зараження тут стає і ритміка, вдало знайдені деталі. Короткі, уривчасті рядки, що описують комічну процесію на чолі з містером Твістером, звучать насмішкувато, глузливо. Чудово переданий жах містера Твістера, який побачив на сходинках готелю негра. Постать негра, відбиваючись у численних дзеркалах, сприймається ним, як грізна армія чорношкірих. Твістер не знайшов для себе місця в жодному з радянських готелів. Змучений, стомлений, він засинає у вестибюлі, та сон не приносить йому відпочинку і заспокоєння. Йому сниться, що і в Америці немає для нього місця: швейцар закриває перед ним двері навіть його власного особняка. Так Маршак висловлює своє ставлення до расистів. Не повинно бути місця на землі містерам Твістерам, не повинно бути місця носіям ганебних расистських теорій. Сатиричний вірш Маршака пройнятий ідеями інтернаціональної дружби.
Поезія С. Я. Маршака, тісно зв'язана з кращими традиціями класичної літератури та досягненнями усної народної творчості, насичена ідеями і почуттями сучасності. Творче зростання Маршака - поета відзначається все більш глибоким проникненням у закономірності нашого часу, все більш пов ним відтворенням образу радянської людини Лірична «Різнобарвна книга», кожна сторінка якої має свій колір і свій ритм. Перша вабить теплим літом , з квітами, метеликами, з зеленим лугом, на якому так приємно відпочити. Друга кличе у морську глибінь, з водоростями, з рибами. Біла сторінка радує білизною снігу, а червона струмує шовком знамен над святковою Москвою.
Поет досягає дивної відчутності, конкретності зображення, насичує вірші образами і ритмами, розрахованими на дитяче сприймання. Він точно знає, що на зеленій сторінці дитину зацікавлять коники, схожі на кольорові літаки, і метелики, які то золоті книжечки закривають, то відкривають і знову летять». А на білій дитині захочеться прочитати сліди ка снігу, схожі на акуратні рядки в чистому новенькому зошиті дбайливого учня. Червона сторінка створює святковий настрій не тільки радісними, яскравими фарбами, а й веселим, чітким ритмом Протягом свого творчого життя С. Я. Маршак написав для декілька віршованих «Азбук».
Остання з них з'явилася V 1952 р. Це «Весела подорож від А до Я». Тонке відчуття її музикальності рідної мови, вміння віртуозно воло діти словом дали поетові змогу оживити букви російського алфавіту, надати кожній з них своєрідної емоційної забарвленості. Вдало знайдені образи, що передають графічне зображення букв: «два стовпи навкоси», з'єднані пояском, це буква «А»; буква «Б» «стоїть з простягнутою рукою, зігнувши бубликом ногу» ; буква «Г» подібна кочерзі, а «З» схожа на вухо.
Інколи графічна характеристика букви поєднується із звуковою. Так, буква «Ж» «широка і схожа на жука», до того ж вона і звучить так, наче передає дзижчання жука: «ж-ж-ж-ж!»
Поет, який вмів цінувати слово, закликає і дітей прислухатись до звучання рідної мови, відчути «смак» слів, їх емоційну насиченість. Своїми віршами він переконливо доводить, що букви можуть бути то «смачними», приємними, лагідними, то колючими. Дуже привабливою є буква «а», з якої починаються такі «смачні» слова, як «антонівка», «апельсин», «абрикос», «ананас», «айва». А буква «з», яку можна знайти «в землі, в алмазі, в бірюзі, в зорі, в зимі, в морозі», насичує вірші радісним дзвоном.
Та Маршак знайомить дітей не тільки з алфавітом, він створює картину багатогранного життя нашого народу. Подорож по алфавіту від однієї букви до другої це в той же час мандрівка по країні. Під час цієї подорожі діти побували на заводах і в колгоспах, у піонерських таборах і на стадіонах, в зоопарку і в метро. Вони побачили, як робітники автомобільного заводу збирають вантажну машину і як у друкарні роблять книгу, стежили за вмілою працею гончаря і милувалися новими будинками. Перед їх зором постали і творча праця народу, і його повсякденне життя, і його величні плани.
Таким чином, "Весела подорож від А до Я» це книга, яка прищеплює смак до краси рідної мови і любов до рідної країни.
С. Я. Маршак зробив внесок і в драматургію для дітей, збагатив її чудовими казками п'єсами « Кицин дім». - «Теремок».«Дванадцять місяців» та ін.
Вільно використовуючи теми, образи, мотиви народних казок, поет завжди зберігає ідейне звучання їх, моральні оцінки Казки Маршака дотепно викривають самозакоханість, міщанську обмеженість, егоїзм, лінощі, душевну черствість.
Улюблені герої Маршака чесні і працьовиті, розумні і добрі, вони стійко виносять незгоди, не відступають перед труднощами. Переосмислюючи народні казки, Маршак загострює їх соціальну спрямованість. Так, у п'єсі-казці «Дванадцять місяців» є традиційна для багатьох народних казок сюжетна лінія взаємини між мачухою та її рідною донькою, з одного боку, і падчеркою з другого. Так, як і в народних казках, працьовита і щира падчерка наприкінці казки нагороджується, одержує розкішні подарунки від Січня-місяця. а жорстока мачуха та її лінива донька покарані вони перетворюються на злих собак. Проте С, Я. Маршак збагачує сюжет казки, вводить нові мотиви і образи. У нього нерідній доньці протиставлена не тільки рідна, а ще й маленька королева та її придворні, які змальовані в сатиричному плані. Конфлікт між неробством і працьовитістю набуває
Микола Олексійович Некрасов (1821 - 1877) Син багатого поміщика, Некрасов вважав за краще самостійно заробляти на хліб, аніж жити за рахунок рабської праці селян. Уявлення про життя склалися у поета в ті ранні його роки, коли він зіткнувся з суворими сторонами російської дійсності, на собі відчувши їх тяготи. В духовному розвитку Некрасова вирішальну роль відіграло прощение з Бєлінським, першим вгадав його справжнє покликання. Некрасов надавав великого зна чення вихованню дітей у дусі гуманістичних ідеалів і служінняня народу. З 1864 по 1873 рік він написав сім віршів для дітей, які припускав видати окремою книгою.У 1870 році з'явилося саме, мабуть, відоме дитяче вірш Некрасова «Дідусь Мазай і зайці» (1870).
Діти, я вам розповім про Мазая.Каждое літо додому приїжджаючи, Я по тижню гостюю у него.Нравітся мені деревенька його ...<.,> Вся вона тоне в зелених садах; Будиночки в ній на високих стовпах... Прекрасні картини природи, що виникають в неквапливому оповіданні Мазая, що увібрали в себе спостереження самого поета - пристрасного мисливця: Увечері вівчарик ніжно співає. Немов як в бочку порожню одуд гупає; сич розлітається до ночі, Ріжки гочени, мальовані очі. В «Дідусь Мазай ...» - досить великому вірші, здатному втомити дитини, - відбувається за стояти переключення уваги: то виникне якийсь Кузя. «Сломавший у рушниці курок», і томувін «сірників тягає з собою коробок», то ще один «звіролов» - став він так «зябок руками», що носить з собою на полювання «горшик з вуглинами». І композиційно-ритмічне побудова вірша так само припускає дати можливість дитині перепочити, може бути, навіть засміятися, коли він почує, як дідусь Мазай описує в стилі народної примовки кінець заячого подорож ствия в його човні:
Некрасов надавав особливе значення дидактизму в дитячій книзі. 1 чому б ні були присвячені його вірші для дітей – дидактичність в них незмінно сусідить із поетичністю. Автор вважав, що таким чином зупиняється увагу маленького читача на тій чи іншій моральної ідеї, яка сама по собі йому ще недоступна. Характерні в цьому відношенні стіхотворенію «Солов'ї» (1870) і «Бджоли» (1867
Дидактичний елемент є, і в «Дідусь Мазай ...». Є він і в веселому стіхотворении «Генерал Топтигін», і в страшному вірші «Залозная дорога», і в останньому за часом написання оптимістичний ном вірші дитячого циклу «Напередодні Світлого празд ника».
У «Генерала Топтигін» (1867) дидактизм набуває політи чний колорит, поет вживає тут навіть сатиричні фарби для, здавалося б, просто смішний історії: від підпилих кучера і поводиря покотив на трійці ведмідь, залишений ними «на годинку» біля дверей кабачка.
У вірші «Залізниця» (1864) Некрасов, згідно своїм демократичним переконанням, показує дітям і трагі чний сторону життя. Померлі від нелюдських умов праці будівельники залізниці воскресають, щоб повідати генерапь ському синові Вані, як вони Надривалися під спекою і холодом, 3 вічно зігнутою спиною, Жили в землянках, боролися з голодом. Мерзли і мокли, хворіли цингу.
«Чудо картина» народного єднання, згуртування навколо Сим вола Віри постає у вірші «Напередодні Світлого празд ника» (1873). Люди, що йдуть з пучками палаючої соломи до церкви на закличний дзвін, їх просвітлення особи - все це породжує думку про те. що є ще щось вище, що може об'єднати більше, ніж «звичка до праці благородна»:
У віршах Некрасова, які він не призначав спеціально маленьким читачам, теж зустрічаються образи дітей - в дітях він бачив надію на краще майбутнє, але їх доля часто тривожила і засмучувала поета. Глибока віра в геній народу, в великі душевні можливості його - у вірші «Школяр» (1856):
У некрасовские часи праця дітей нещадно експлуатувався зароджуваним капіталізмом, і протест поета мав конкурують ний сенс. Діти, позбавлені дитинства, змучені непосильною фабричним працею, - показуючи їх, Некрасов сподівається на душевний відгук читачів-співгромадян:
У поемі «Селянські діти» (1861) світла атмосфера крестьянского дитинства спочатку протиставляється життя «балованних діток», не відають тих простих радощів, що доступні селянському дитині. Зустрінутий поетом в лісі «в студену зимову пору» шестирічнийвізник не викликає, як змучені фабричні діти, млосного відчуття. Але, розмірковуючи про долю Ванюши, Некрасов вважає себе обязанним обернути і «інший стороною медаль»:Лев Миколайович Толстой
(18281910)
Л. М. Толстой ввійшов у літературу як «палкий протестант, пристрасний викривач,великии критик».Письменник прожив довге і яскраве життя: він був сучасником О, С. Пушкіна і О. М.Горького, свідком скасування кріпацтва, бачив першу російську революцію і лише трохи це дожив до Великої Жовтневої соціалістичної революції. Творчість Л. Толстого це художній літопис життя. О. М. Горький писав, що, «не знаючи Толстого, не можна вважати себе знаючим свою країну, не можна вважати себе культурною людиною».
Л. Толстой - чудовий реаліст, він створив високохудожні твори, які зайняли одне з перших місць в усій світовій літературі. Проте твори його сповнені суперечностей. У них,як говорив В. І. Ленін, «відбилися і сила і слабість, і могутність і обмеженість...селянського масового руху» .
Великий письменник, палко протестуючи проти держави, поліцейсько-казенної церкви, проти капіталізму, виразив тим самим ненависть російського народу допригноблювачів.
Зриваючи маски, викриваючи лицемірство всіх і всяких порядків: державних,громадських, економічних, церковних, Толстой заперечував політику, революційну боротьбу, пропагував непротивлення злу насильством, нову, більш витончену релігію.
Суперечності властиві і педагогічним поглядам Л. Толстого і деяким його творам для дітей («Від чого зло на світі»,«Бог правду бачить, та не скоро скаже»,«Індієць і англієць»та ін.).
Велику увагу письменник приділяв дітям. Відомо, що майже півстоліття ( з деякими перервами) Л. М. Толстой займався педагогічною діяльністю. У 1849 р. в Ясній Поляні та ще в двадцять одному навколишньому селі він відкрив школи для дітей. У 1862 р. Толстой видавав журнал «Ясная Поляна», в якому друкувалися педагогічні статті, висвітлювався досвід яснополянської школи і вміщувалися твори для дитячого читання. Відомо, що до участі в
· журналі письменник залучав Марка Вовчка. У додатку до журналу «Ясная Поляна» вийшло 12 книжок оповідань для дітей.
Л. Толстой мріяв відкрити «Університет в лаптях», який готував би вчителів для сільських шкіл.
Великого значення письменник надавав дитячій книзі. Гострій критиці піддавав вініснуючу дитячу літературу, вважав її антихудожньою, примітивною за змістом, абстрактнодидактичною.
Л. Толстой вивчав, як дитина сприймає книжку, як книжка впливає на неї. Вінспочатку читав з дітьми фольклорні твори, потім маленькі оповідання, які сам писав.Взагалі, перш ніж видати твір для дітей, Л. Толстой перевіряв, як сприймають вони його.На прохання письменника діти переказували твір і доповнювали.
Толстой, звертаючись до літераторів, говорив, що дітям не слід придумувати якихосьособливих тем: дитину цікавить все. Головне, щоб у творі був реалістичний показ життя,щирість почуттів автора.
Великого значення надавав письменник не тільки змістові дитячих творів, а й їхформі. Він працював над кожним словом своїх оповідЛіь, прагнучи домогтися простоти,виразності і краси його. У листі до О. А. Толстой письменник відзначає, що робота «надмовою дитячих творів жахлива. Треба, щоб усе було красиво, коротко, просто і, головне,ясно» А. Толстой згадував, що для дітей він написав у 20 разів більше, ніж видав, щокожне оповідання перероблялося по 10 разів і кожне з них коштувала йому більше праці,ніж будь-яке місце з усіх його писань.
Письменник створив для дітей високохудожні твори, в яких не тільки подав цікавийдля них пізнавальний матеріал, а й виховував у своїх читачів художній смак, високіморальні якості. Хоч у жодному з його творів і немає «морального хвостика», але вкожному з них є розумна мораль. А. Толстой вважав, що дітям потрібні не моральніповчання, а твори глибокого змісту художні і повчальні.
Сам письменник створив для дітей «Азбуку» і чотири «Російські книги для читання».«Азбука», над якою він працював 14 років, вийшла в світ у 1872 р. А. Толстой вважав, щопо ній будуть вчитися два покоління усіх російських дітей від царських до мужицьких і що перші поетичні враження дістануть з неї.
Письменник говорив, що тепер він, написавши «Азбуку», може спокійно вмерти.
У 1875 р. Толстой видає «Нову азбуку», по якій і вчилися діти Росії. Вона витримала28 видань, останнє видання її було у 1910 р. 100 000 екземплярів (нечуваний для тогочасу тираж!).
Великий і різноманітний матеріал використав письменник для своєї «Азбуки»: твори зросійського та зарубіжного фольклору, вітчизняної та світової літератури, матеріали зісторії, природознавства, астрономії, фізики.
Поряд з художніми творами різних жанрів (байка, казка, оповідання, повість) А.Толстой пише для дітей і наукові нариси: «Як ходять дерева», «Від чого буває вітер»,«Тепло», «Магніт», «Гази», «Кристали», «Куди дівається вода з моря».
Письменник враховує вікові особливості дітей, їхній розвиток. Перша книгапочинається з коротеньких (в декілька рядків) оповідань. Але найменше з них дає дітямпрактичні поради, корисні знання, вчить, як треба поводити себе.
Наприклад: Не рубай цю липу. Ця липа ще мала на лико. Або: Рубай липу на лико, івуна дуги, а дуби на сани: Не бери рака за шию, а бери за ноги.
_В «Азбуці» і книгах для читання А. Толстой широко використовує усну народнутворчість приказки, прислів'я, загадки. Наприклад: Кінець ділу вінець; Злидні й понеділях постяться; Куди голка, туди й нитка; Сказане слово срібне, а несказане золоте;Один ллє, другий п'є, а третій росте (дощ, земля, трава).
У 1862 р. письменник у статті «Кому у кого вчитися пи^сати, селянським дітям у насчи нам у селянських дітей?»Він писав про своє захоплення усною народною творчістю іпро мрію створити повісті, картини за приказками.
У книгах для дітей він вміщував оповідання, написані за приказками («Два рази невмирати, а раз не минати», «Знає кішка, чиє м'ясо з'їла» та ін.). А. Толстой обробляв длядітей російські народні казки, казки Ш. Перро («Червона Шапочка»), братів Грімм («Козай семеро козенят»), Г.-К. Андерсена («Нове вбрання короля») тощо. Закінчувалась кожнакнига для читання билиною («Святогор-богатир», «Вольга-богатир», «Микулушка-Селянинович»), над обробкою яких письменник працював дуже багато. Відомі, наприклад,десять початків билини «Вольга-богатир». Л. Толстого захоплювала сила, спритність,мужність, винахідливість богатирів.
Така велика увага письменника до усної народної творчості не випадкова: А. Толстоговражала народна мудрість. Він писав, що «ми (письменники. В. С.) всі вчимося у
мрроду».
Для дітей А. Толстой обробляв також багато байок Езопа і Крилова. Він дуже любивЕзопа, переклав з грецької мови і творчо обробив 46 його байок. Проте байки А. Толстоговідрізняються від байок Езопа. Так, у кінці кожної байки Езопа є мораль, а А. Толстой дає змогу дітям самим зробити висновок. Такі, наприклад, байки «Мурашка і голубка»,«Лисиця і виноград» га ін.
Для «Азбуки» письменник створив багато оповідань, теми й образи яких близькідітям. Він змальовував у них селянський побут, горе й радощі селян і їх дітей, засуджувавлінь, заздрість, жадібність, зрадництво і розповідав про розум, кмітливість, гуманізмпростих людей.
Велику увагу А. Толстой приділяв і змалюванню дитячих образів. Він добре знаввнутрішній світ дитини і розкривав його також у своїх великих творах: «Дитинство»,«Анна Кареніна», «Війна і мир». В оповіданнях, що ввійшли до «Азбуки» («Дівчинка ігриби», «Пожар», «Кицька», «Пилипок» та ін.), А. Толстой змальовує сміливих,винахідливих, допитливих, добрих селянських дітей. Особливо яскравий образ Діни,дівчинки з добрим серцем і очицями, що блищать, як зіроньки (повість «Кавказькийбранець»).
В оповіданнях, вміщених в «Азбуці», Толстой поступово ускладнює зміст, мову,стиль. Так, перші оповідання невеличкі, складаються з декількох рядків, зміст їх простий.Ізних діти дізнаються, наприклад, про бабусю, що доглядала онуку,, і про те. як «онукапекла, шила, пряла і ткала на бабусю», коли та стала старою і не могла працювати.
Більш складний за змістом твір «Дівчинка і гриби». У ньому напружено розвиваєтьсядія, він захоплює малого читача яскравістю сюжету і простотою розповіді.
Ще більше за розміром і складніше за змістом оповідання «О р е л». Як і в попередніх,у ньому письменник дуже економно, майже не використовуючи епітетів, порівнянь,змальовує зворушливі картини, наприклад:
Орел стомився і не міг летіти знову до моря; він спустився в гніздо, прикрив орляткрилами, пестив їх, оправляв їм пір'ячко і начебто просив їх, щоб вони почекали трошечки.Та чим більше він їх пестив, тим голосніше вони пищали...
Тоді орел раптом сам голосно закричав, розпростер крила і важко полетів до моря...
Читач уявляє знесиленого орла, в якого селяни відняли рибу, і його голодних орлят.
Дієслова, яких так багато вживає письменник, роблять розповідь динамічною,допомагають краще уявити страждання птаха.
Ускладнюючи зміст творів, А. Толстой урізноманітнював і художні засоби. Так, воповіданні «Черемх а», вміщеному у четвертій книзі для читання, письменник
зворушливо розповідає про те, як дерево прощається з життям. Тут письменниквикористовує метафори, порівняння й епітети:
Ми хитнули: дерево затремтіло листям, і на нас закапало з нього росою, і посипалисьбілі, запашні пелюстки квіток.
У той же час, немов скрикнуло щось, хруснуло в середині дерева; ми налягли, інібито заплакало, затріщало в середині, і дерево повалилось .
Якщо в перших оповіданнях А. Толстой не використовував навіть епітетів, бо вважав,що вони утруднюють сприймання матеріалу дітьми, мислення яких конкретне, то у творах«Черемха», «Кавказький бранець», розрахованих на більш підготовленого читача, художняпалітра письменника дуже багата.
С. Я. Маршак, високо оцінюючи повість «Кавказький бранець», писав: «Навряд чиможна знайти в усій світовій літературі більш досконалий зразок маленької повісті длядітей. У «Кавказькому бранці» ми знаходимо рідкісне поєднання романтичного сюжету зглибокою, справді толстовського правдивістю й точністю у змалюванні обстановки ідійових осіб. «Кавказький бранець» показав усьому світові, якою змістовною може бутидитяча повість, надрукована крупним шрифтом на двох десятках сторінок. У ній єпригоди, так привабливі для юного читача, але є й більші почуття, які залишають слід навсе життя»
Толстой є одним із засновників російської анімалістики. З його творів: «Як вовкивчать своїх дітей», «Лев і собачка», «Черепаха», «Булька», «Мільтон і Булька» (сімоповідань про собак) та іншихдіти одержують багато цікавих відомостей про життятварин. Так, з твору «Черепаха» дізнаються про будову її тіла, про те, де живечерепаха, як виводить дітей, яку має вагу та ін. Дуже проста, виразна мова твору:
Одна черепаха за весну кладе сотні яєць. Шкаралупа черепахи це її ребра. Тільки улюдей та інших тварин ребра бувають кожне окремо, а в черепахи ребра зрослися вшкаралупу. Головне ж те, що у всіх тва-рин ребра бувають всередині, під м'ясом, а вчерепахи ребра зверху, а м'ясо під ними.
А. Толстой знайомив дітей з життям і побутом різних народів («Ескімоси», «Як у містіПарижі полагодили дім»), писав оповідання на історичні теми («Як гуси Рим врятували»,«Заснування Рима» та ін.).
У книгах для читання є цікаві описи, міркування, наприклад: «Яка буває роса натраві», «Від чого буває вітер?», «Від чого потіють вікна і буває роса?», «Тепло». Дітидістають з цих творів багато цікавого й корисного для себе. Часто письменник у творі
ставить запитання і дає на нього відповідь. Наприклад, у міркуванні «Куди дівається вода зморя» він пише:
Вода з моря піднімається туманом; туман піднімається вище, і з туману роблятьсяхмари. Хмари гонить вітром і розносить по землі. Із хмар вода падає на землю...
А. Толстой давав дітям цікаві відомості з географії, зоології, історії, астрономії, зфізики, спираючись на праці вчених (Джоуля, Фарадея, Деві та ін.), знайомив їх з новимивідкриттями, з життям рослин (як доглядати, вирощувати фруктовий сад, як боротися зшкідниками і т. д.).
Письменник вважав, що науку слід передавати по-науковому, а не як казку,розкривати весь хід думки під час дослідження будь-якого предмета. Його міркування це проста, жива бесіда з дітьми:
Чому, запитує, наприклад, Л. Толстой у творі «Тепло», на чугунці кладуть рейкитак, щоб кінці не сходились з кінцями?
Тому, що взимку залізо від холоду стискається, а влітку від спеки розтягується. Якбивзимку щільно зімкнути кінці рейок з кінцяліи, вони б улітку розтягнулися, уперлися б однав одну і піднялися б.
Від спеки все розширюється, від холоду все стискається.
Отже, твори Л. М. Толстого для дітей навчали їх рідної мови, розвивали в ниххудожній смак, давали практичну освіту, знайомили з різними галузями знань, з життямприроди, а також сприяли моральному вихованню.
Відомий дослідник дитячої літератури А. П. Бабушкіна писала, що книги для читанняА. М. Толстого були своєрідною енциклопедією народної мудрості.
Високу оцінку дитячим творам письменника давала Н. К. Крупська. Оповідання ці, неменш ніж всі інші його твори, повинні увійти в скарбницю нашого слова.
Оповідання А. М. Толстого в наш час стали улюбленими творами наших дітей, вониперекладені на 71 мовуЛев Миколайович Толстой (1828-1910)
Важливою справою служіння народу були його педагогічна діяльність у Ясній Галявині й створення навчальних книг для народних шкіл Росії. «Абетка» і «Нова абетка» із чотирма «Російськими книгами для читання», написані в 70-і роки, ставляться до тієї частинилітературної спадщини Л. Н. Толстого, що, «не відійшло в минуле. Заперечуючи теоретично потребу широкої виховної програми для народу, він у той же час самозабутньо здійснював її в Яснополянской школі. Л. Толстой прагнув визначити, які книги любить і читає народ. Всі симпатії письменника належать народу, він вивчає запити читачі в-селян, намічає шляхи створення літератури для народного й дитячого читання. Л. Толстой спостерігав дивну талановитість селянських хлопців. Він писав про це: «Мені й страшно, і радісно було, як шукачеві скарбу, який би побачив кольори папороті: радісно мені було тому, що раптом, зовсім зненацька, відкрився мені той філософський камінь, якого я марне шукав два роки мистецтво вчити вираженню думок...».
«Оповідання, байки, написані в книжках, є просіяне з в 20 разів більшої кількості приготовлених оповідань, і кожний з них був переробляй по 10 разів і коштував мені більшої праці, чим яке б не було місце із всіх моїх писань»,- писав він про роботу над книгоюВ «Абетці» відбився багаторічний досвід роботи Толстого в Яснополянской школі й напружена творча праця письменника. Л. Н. Толстой у період роботи над «Абеткою» вивчав арабську, давньогрецьку й індійську літературу, відбираючи кращі добутки, які можна було використати для переказу дітям. Він уводив в «Абетку» найрізноманітніший матеріал з усної народної творчості: кращі з казок, байок, билин, прислів'їв, приказок. Не були залишені письменником без уваги добутку й сучасні йому навчальні книги. Л. Н. Толстой виступав у своїх добутках для дітей як захисник загальнонародної літератури, адресованої насамперед селянським дітям. У його творчості й поглядах на дитячу літературу відчувається вплив революційної демократії. Позначилися, звичайно, у деяких оповіданнях «Абетки» і протиріччя його світогляду. Ідея непротивлення злу насильством відбилася, наприклад, в оповіданні «Бог правду бачить, так не швидко скаже». «Абетка» Л. Толстого настільки відрізнялася від всіх навчальних книг манерою викладу, що відразу ж викликала спори. Деякі педагоги поставилися до неї вороже й дорікали Толстого за простоту й образність мови. Інші коливалися в оцінках і мовчачи очікували думки більшості. Треті схвалили, відразу відчувши новаторську талановитість «Абетки». Вирішальної в долі цієї «Абетки» виявилося реакційне відношення міністерства народної освіта - «Абетка» не була рекомендована для шкіл. Письменник був украй засмучений тим, що «Абетку» не зрозуміли, але не впав духом і узявся за переробку книги
В 1875 році з'являється друге видання «Абетки» за назвою «Нова абетка». Трохи пізніше були видані чотири томи «Російських книг для читання».
В «Новій абетці» Толстої сюжетно обробляє народні прислів'я, оформляючи їх як оповідання-мініатюри або байки. Наприклад, на основі приказки «Собака на сіні лежить, сама не їсть і іншим не дає» написана байка «Бик, собака й сіно». Для «Нової абетки» і «Російських книг для читання» Толстого характерне різноманіття жанрів: оповідання, нариси, байки, казки. У період переробки «Абетки» було написано більше 100 нових казок і оповідань, наприклад: «Три ведмеді», «Кісточка», «Кошеня», «Ноша», «Филипок», «їжак і заєць». Нове видання було схвалено критикою й рекомендовано для народних шкіл як підручник і книга для читання.
«Нова абетка» вирішувала важливі педагогічні завдання: вона навчала рідної мови, розвивала художній смак, знайомила з побутом людей, життям природи; допомагала моральному вихованню. Більшість оповідань, повістей, казок, байок для «Нової абетки» Лев Толстой створювала сам. У деякі розділи були включені перероблені добутки різних жанрів народної творчості або російських і закордонних письменників
Навчальні книги Толстого відрізняються добре підібраним матеріалом для читання. Діти відразу ж прилучаються до багатств усної народної творчості
Прислів'я, приказки, казки, билини становлять значну частину навчальних книг Толстого: «Сказане слово срібне, а не сказане - золоте», «Крапля мала а по краплі море». «Скручений, зв'язаний, по хаті танцює». (Віник.) «Кінець справі вінець». «Дурному птахові свій будинок не милий». «Один ллє. іншої п'є, третій росте». (Дощ, земля, трава.) В оповіданнях для найпершого читання, щоскладаються з одного речення, так ються корисні відомості пізнавального характеру або ради як поводитися: «Небо вище, море нижче»,«Суши сіно на будинку» «Люби Ваня Машу». У кожному оповіданні й казці Толстої ставить конкретні завдання виховання, утворення й навчання
Мораль байок Толстого доступна дітям, дія розгортається драматично, гостро. Гак, у байці «Осел і кінь» небажання коня допомогти ослові обертається проти її ж. Осів не витримав важкої ноші й упав мертвим, а коня довелося везти й поклажу, і ослину шкіру: «Не хотіла я трошки йому підсобити, тепер от усе тягну, так ще й шкіру».
Байки Л. Толстого виховують працьовитість, чесність, сміливість, доброту («Мураха й голубка», «Батько й сини», «Брехун», «Два товариші». «Старий дід і онученя»). Доброта й самовідданість голубки, що врятувала мурахи, викликають відповідне прагнення допомогти, і, коли вона потрапила в мережу, мураха рятує її: «Мураха підповзла до мисливця й вкусила його за ногу; мисливець охнув іупустив мережу». У байці «Батько й сини» батько показав наочно неслухняним синам, що потрібно жити в згоді, наказавши зламати віник. Виявилося, що цілком його зламати неможливо, а по прутику - дуже легко: «Так-те й ви: якщо в згоді жиги будете, ніхто вас не здолає, а якщо будете сваритися так всі нарізно - вас усякий легко погубить».
У байці «Брехун» висміюються легкодумство й дурість хлопця-пастуха, що обманював мужиків, кричачи: «Допоможіть, вовк!» Коли ж справді прийшло лихо, лементу хлопчика не повірили, і вся череда була перерізана вовком
Письменник домагається, щоб мораль у його байках була не відверненої, а живий і конкретної. Так, у байці «Два товариші» її вимовляє той, котрий був залишений своїм іншому. У відповідь на питання, про що ведмідь говорило йому, він сказав: «А він сказав мені, що погані люди ті, які в небезпеці від товаришів тікають». Байки Толстого описують реальні умови життя в селянській сім'ї, змушують задуматися над відношенням до старим і безпомічним. У байці «Старий дід і онученя» маленький Миша дає гарний урок своїм батькам, які залишали без догляду й турботи старого діда: «Це я,панотець, балію роблю. Коли ви з матінкою старі будете, щоб вас із цієї балії годувати». Байки Толстого виховують гуманні почуття, створюючи живі, різноманітні характери, показуючи складне й суперечливе життя села. Глибокий зміст, художність викладу, чітко виражена педагогічна спрямованість - характерні риси байок Л. Н. Толстого для дітей
Правда, у деяких байках відбилися прогиріччя його світог ляду («Від чого зло на світі», «Зайці й жаби»). Основна думка їх - заклик до терпіння, лагідності, моральному самовдосконаленню й самопожертві. Але подібних байок небагато, і не вони визначають основний напрямок у розвитку цього жанру Л. Толстим.
Л. Толстой включав у навчальні книги й інші закордонні казки, максимально наближаючи їх до російської дійсності, російським характерам. Для цього він уводив нові побутові деталі, наближав мову до народнопоэтическому. Так, наприклад, казка «Хлопчик з пальчик» у перекладанні письменника нагадує не стільки відому казку Перро, скільки росіянку народну «Хлопчик з пальчик ілюдожер». У казці Толстого присутні конкретні прикмети побуту бідної селянської сім'ї: «В однієї бідної людини було семеро дітей - малий мала менше». Реалістичні деталі переплітаються з фантастичною гіперболою- «самий менший був так малий, що, коли він народився, він був не більше пальця».Петро Павлович Єршов народився в 1815 році 22 лютого, у сибірському селі Безрукова, Топольський губернії. Батько його часто переїжджав з обов'язку служби. П. П. Єршов запам'ятав на все життя довгі зимові вечори на Ямський станціях і казки, які йому розповідали люди. У 1824 році Єршова разом з братом Миколою віддали в гімназію. Навчався Єршов добре, випереджаючи брата. Щось наспівуючи і придумуючи різні небилиці, щоб нудні уроки були цікавішими, він закінчив гімназію. Після гімназії вінпоїхав до Петербурга і вступив на філосовско-юридичний факультет Петербурзького університету. Одного разу на курс прийшов Петро Олексійович Плетньов, який викладав російську словесність і замість лекції прочитав казку.
Першу казку П. П. Єршова "Коник- Горбоконик". У тому ж році казку надрукували в журналі "Бібліотека для читання". Це було не єдиний твір Єршова. У 1834 році до друку була схвачена перша частина "Сибірського козака", а потім і друга частина "старовини були". Так само в 1834 році Єршовзакінчив університет. До цього часу він залишився сам із мамою, так як брат і батько померли. Разом з мамою Єршов повернувся до рідного Тобольськ, де став викладати. Але свою літературну діяльність він не закинув. У 1835 році Єршов створив п'єсу "Суворов і станційний доглядач". Єршов не залишав літературну діяльність, він багато писав, оповідання, вірші, але всі ці твори не мали такогоуспіху як усіма улюблений і рідний "Коник-Горбоконик". Всю решту життя, після Петербурга, Єршов прожив у Тобольську де був спочатку викладачем, потім інспектором, а потім директором, в 1857 році, у тій самій гімназії, в якій він вчився сам.
Перше видання "Конька-Горбунка" не з'явилося на світ в повному своєму написанні, частина твору була вирізана цензурою, але після виходу другого видання твір випускалося вже без цензури. Після виходу четвертого видання Єршов написав: "Коник мій знову помчав по всьому російському царству, щасливого йому шляху." "Коник-Горбоконик" видавався не тільки на батьківщині, але і за кордоном. Прагнучи зберегти літературну і народну казку Єршов відтворює в своєму творі манеру фольклорного жанру. Він часта звертається до читача: І як народний оповідач перериває виклад, пояснюючи щось або незрозуміле слухачеві:
У казці Єршова використовується багато приказкою, примовок, прислів'їв, приказок: Велику роль у казці грає епіграфи. Які розкривають сюжетну лінію читачеві. "Починає казка позначатися". Перший епіграф-це своєрідна прелюдія до надалі казковим подіям. Автор каже, інтригує читача. «Скоро казка мовиться, а не швидко діло робиться». Другим епіграфом автор говорить читачеві,що головному герою ще багато належить подолати. Він ніби обумовлює труднощі, які доведеться подолати герою. Якраз перед цим епіграфом П. П. Єршов перераховує все що станеться з головним героєм: «Доселева Макар городи копав, а нині Макар у воєводи потрапив." Цим епіграфом нам П.П. Єршов говорить про те що головний герой як і народній казці, буде переможцем. Про перемогудобра над злом. Так само через відносини Івана до братів і до Царя ми можемо судити про них. П. П. Єршов зображує їх з іронією, з гумором, але якщо Івана він зображує з добрим гумором, то братів Івана і Царя з придворними він зображує з сарказмом: Брати падають, спотикаються. П. П. Єршов зображує їх жадібними, підлими, боязкими і для порівняння ставить Івана який не бреше, а складає, він чесний. Дуже добре проявляється ставлення до Царя і його придворним коли П. П. Єршов описує порядки і взаємини в морському царстві яке є дзеркальним відображенням світу земного. їм навіть для виконання указу потрібно багато «риб». Іван у П. П. Єршова не поважає Царя, так як Цар примхливий, боягузливий і навіжений, він нагадує розбещеного дитини, а не мудрого дорослоїлюдини. Івана хоча й називають дурнем, але він з самого початку казки зайнятий справою, він єдиний не спить в дозорі і ловить злодія. Він чистить, миє і доглядає за кіньми. Він не женеться за грошима, славою чи владою. Йому доставляє радість звичайні життєві справи. Цар же навпаки зображений смішним і не приємним над ним сміється не тільки Іван, але і Місяць Месяцовіч. Єршоввикористовує фольклорні мотиви у своїй казці, вона зібрана з декількох казках тут є і друг головного героя. Коник допомагає Івану в усьому і не кидає його в біді. Як і в російських народних казках головний герої переживає втілення і стає чоловіком прекрасної Царівни і сам ставати Царем. Головні «лиходії« повалені і покарані. Хоча прочитання цієї казки для сучасного читача викликає певніскладності (багато слів вже вийшли з ужитку і сенсу цих слів багато людей не знають), але загальний сенс казки га її гумор залишається як і раніше зрозумілий. Це великий твір про яке Пушкін A.C. сказав після прочитання: «Тепер цей рід творів можна мені і залишити».Це великий твір зробило П. П. Єршова знаменитим коли він був студентом і забутим в кінці життя. Коли в 1869 р. П. П. Єршов помер багато газет написали що помер автор знаменитої казки «Коник-Горбоконик» деякі люди того часу були дуже здивовані відь вони наївно вважали що казка «Коник-Горбоконик» народна казка. Інші ж думали, що автор цієї казки вже давно помер. Але не дивлячись наце вона як і раніше радує читача і вражає своїм гумором.К. Д. Ушинський створив книжки для читання: «Дитячий світ»(1861 р.) і «Рідне слово»( 1864р.).
Майстерно написана книжка «Рідне слово», її педагогічна цінність полягає не тільки в різноманітному та ретельному матеріалі, відібраному для дитячого читання, айв умілому розподілі його за ступенем складності. Окрім фольклору, в книжці наведені вірші такихпоетів, як Пушкін, Некрасов, Фет та ін. Тут знайшли своє місце різні за тематикою оповідання, написані К.Д. Ушинським. У цих оповіданнях автор у доступній формі показує дітям процес праці («Як сорочка в полі виросла»), або знайомить із тваринами, порами року, вчить дітей жити і працювати, адже праця прикрашає людину («Скінчив діло гуляй сміло»).
Дослідники книжок Ушинського для дитячого читання відзначили великий духовний потенціал, який вони несуть, і наголошують, що ознайомлюватись з ними треба ще в дошкільному віці. Це стосується в першу чергу тих оповідань К. Ушинського, в яких вінзображує тварин. Тварини представлені з характерною для них поведінкою і в тій життєвій «ролі», яка є невід'ємною їх ознакою від природи.
У невеликому оповіданні «Бішка» розповідається про собаку, якій запропонували прочитати книжку, а собачка понюхала і відповіла, що читати книжки це не її справа, її справа стерегти дім від злодіїв і на полювання ходити. Тобто, автор показує, що кожному від природи дане щось своє. Цим К. Ушинський подібний до Г. С Сковороди, який також обстоював принцип природності і «сродності» у вихованні та навчанні.
В оповіданні «Васька»в простій формі розповідається про котика. К Ушинський веде мову як справжній казкар у тому стилі, який дітям знайомий як пісенний: «Котик-коток сіренький лобок. Лагідний Вася, та хитренький, лапки бархатні, кігтики гостренькі» В оповіданні «Лиса ГІатрикеєвна» розповідається про звички Лисички-сестрички: вона ходить тихенько, хвостик носить бережливо, коли майструє собі нірку, то в ній ходів робить багато, підлогу у своїй хатці травичкою вистилає; але лисиця є розбійницею, бо краде курей, гусей, качок, не обминає і кроликів. Дітки дізнаються не лише про те, що лисичка гарна собою, що в неї шубка тепла, що вона золотистого кольору, що ходить у безрукавці, а на шиї носить білий галстук, а й про те, що Лисичка-сестричка завдає шкоди своїми поганими вчинками.
Поступово К. Д. Ушинський ускладнює зміст своїх оповідань, він пропонує дітям «Історію однієї яблуньки». Автор розповідає про те, як із насіннячка яке впало в землю, виросла дика яблунька. Садівник приніс її в садок і прищепив до неї молодий пагінчик від хорошої садової яблуньки. Через деякий час яблунька вродила гарними, рум'яними яблучками. Письменник не випускає жодної подробиці: як проростало насіннячко «пустило вниз корінчик, а доверху вигншто два перших листочки», як «з-поміж листочків вибігла стебелинка з брунькою, з якої виросли зелені листочки». Це оповідання можна назвати поезією, а ще краще мистецтвомосягнення навколишнього світу, всього живого. К. Ушинський-педагог робив радісним саме пізнання світу, природи, своїми творами він зацікавлював маленьких читачів. Таким є оповідання «Як сорочка в полі виросла». В ньому розповідається про те, як ріс у полільон, як він синьо-синьо цвів, а потім з нього виготовляли куделі, з яких робили нитки, а потім ткали з них полотно, з якого шили сорочки. Тобто, Костянтин Дмитрович Ушинський зображує весь процес пошиття сорочки. Він хоче, щоб діти знали, якою тяжкою працею здобуваються усі матеріальні блага. Письменник вчить дітей поважати і любити працю, особливо працю селянина.
Великого значення надавав К. Ушинський усній народній творчості. 1 «Рідне слово», і «Дитячий світ» вміщують багато казок, билин, загадок, приказок. У деяких своїх оповіданнях К. Ушинський намагається підвести дітей до самостійного висновку про те, щодобре, а що погано, що можна робити, а що не треба Таким є оповідання «Гадюка». Граючись у сіні, хлопчик ненароком наштовхнувся на змію. Костянтин Дмитрович Ушинський докладно розповідає про те, чим відрізняється змія від вужа. Ушинський оповідає про різні випадки, коли гадюка кусала тварин і людей. Він змушує дитину замислитись. Дитина сама мас зробити відповідні висновки
У К. Д. Ушинського є оповідання на морально-етичні теми. Це ті ж оповідання про тварин, тільки з дидактичним нахилом. Так в оповіданні «Вмій почекати» розповідається про братика-півника і його сестричку-курочку. Одного разу півник побіг у садочок і почав клювати зелену смородину. Курочка йому каже: «Не їж, Петрику! Зачекай, поки смородина достигне». Не послухався півник наклювався і захворів. Вилікувала сестричка-курочка свого братика-півника. Наступного разу півник захотів напитися холодної води; курочка говорила йому, щоб зачекав, доки вода нагріється. Не послухався півник і знову захворів, пив гіркі ліки. На третій раз захотів півник покататися на ковзанах по річці, яка була не дуже добре замерзлою. І тут сталася біда: провалився півник під лід. Розповіді про необережні вчинки Ушинський подає в казковій формі, змушує замислитись дітей над своїми вчинками.
В багатьох морально-етичних оповіданнях К. Ушинський застосовує прийоми не казкових інакомовлень (коли під маскою птахів і звірів діють люди), а цікавих історій діти розмовляють з комахами, пташками, звірами («Діти в лісі»). Письменник у цікавій формірозповідає про явища природи («Ранкове проміння»).
Важливого значення К. Ушинський надавав мові своїх оповідань, він вважав, що оповідання повинні бути написані рідною мовою, простою, без використання малозрозумілих для маленьких читачів слів.
К. Д. Ушинський критикував тих педагогів, які намагалися «забивати» голови дітей хитрими фразами і беззмістовними зворотами. А головним є те, що Костянтин Ушинський важливе місце у вихованні і навчанні дітей відводив рідній мові, бо тільки рідною мовоюможна доторкнутися до найсокровенніших думок дитини, до найпотаємніших закутків її душі, бо тільки рідною мовою можна виховати національно свідому особистість, справжнього патріота своєї Батьківщини.

Хоча О. С. Пушкін нічого і не писав спеціально для дітей, його твори вжеза життя поета були популярними серед малих читачів. О.С. Пушкін буввихователем юнацтва. «Є завжди щось особливо благородне, лагідне, ніжне,благоухание й граціозне в усякому почутті Пушкіна», писав В.Г. Бєлінський.Поезія О. С. Пушкіна «допомагає чудовим образом виховувати в собі людину».
Такого ж великого значення поезії Пушкіна надавав і М.Г. Чернишевський.Він вважав, що справжні поети, яким був і О.С. Пушкін, є керівниками людей.Читаючи їх твори, «ми привчаємось відвертатися від усього пошлого іпоганого, розуміти чарівність усього доброго і прекрасного, любити всеблагородне; читаючи їх, ми самі стаємо кращими, добрішими,благороднішими»
В дитяче читання увійшли вірші й казки О.С. Пушкіна. Лірика поета, вякій знайшли відображення його роздуми і переживання, актуальні проблемитого часу,' навколишня дійсність і визвольний рух, впливала на формуваннясуспільної свідомості, підтримувала твердість духу в декабристів, засланих уСибір. Лірика, в якій поет створює образ передової людини, протестанта :життєлюбця, оспівує дружбу, вірне кохання, рідну природу, широко відомадітям. Добре знають вони вірш «Зима» (уривок з роману «Євгеній Онєгін»),«Зимовий вечір», уривки з «Осені», «Руслана і Людмили» та інші твори. Аленайбільше близькі їм казки Пушкіна.
Казки поет писав у зрілий період своєї творчості, хоча цікавився ними всежиття. З захопленням слухав Пушкін казки своєї няні Орини Родіонівни,вивчав, збирав і записував фольклор різних народів, а потім талановитовикористовував його у своїх творах. Так, у поемі «Кавказький бранець»знаходимо черкеську пісню, в «Бахчисарайському фонтані» - татарську, упоемі «Цигани» молдавські пісні, а у віршах «Козак», «Гусар» та в поемі^Полтава» мотиви українського фольклору. У повісті «Капітанська дочка»ГКш.чін використовує багато приказок, прислів'їв, а також казку про орла іворона, в якій народ віддає перевагу героїчній смерті перед рабськимживотінням. Поета приваблює не тільки реалістична основа народної творчості. а й її соціальний та моральний зміст, життєрадісність, «веселе лукавство розумународу», багатство думок, проста, яскрава мова.
Особливо захоплювався Пушкін казками. У листі до брата він писав: «Щоза розкіш ці казки, кожна є поема». Сам поет написав п'ять казок: «Казка пропопа і наймита його Балду» (1830), «Казка про царя Салтана, про сина його
славного й могутнього богатиря князя Гвідона Салтановича та про прекраснуцарівну Лебедицю» (1831), «Казка про рибака та рибку» (1833), «Казка промертву царівну та сімох богатирів» (1833), «Казка прозолотого півника» (1834).
В основу більшості своїх казок поет поклав народну творчість. Так. для«.Казки про царя Салтана...» він використовує народну казку «Косоручка». для
«Казки про рибака та рибку» - «Жадібна баба», а для «Казки про мертву
царівну...» - «Чарівне дзеркало». Проте казки О.С. Пушкіна це не поетичнийпереказ народної творчості. П. Бажов писав, що в чаруючих красою і розумомказках Пушкіна ми бачимо «чудесний сплав, де народна творчість невід'ємнаві і особистої творчості поета».
Незважаючи на талановитість Пушкіна-казкаря, багато сучасників поетаі С. оаратинський, М. Гоголь, І. Тургенев та ін.) зустріли його казки негативно.Криппси вважали, що Пушкін наслідує народну творчість, що за художнімиякостями його казки стоять нижче, ніж інші твори.
Прекрасними за витонченістю, чудовими за змістом казками Пушкіназахоплювався М. Горький. Вони вражали його глибиною думки, людяністю,ліризмом, чарівністю вірша, виразністю мови.
У казках Пушкіна все змальовано просто, в дусі народних понять промораль, в дусі народних симпатій і антипатій, їм властивий гуманізм, пошанало простих людей, прагнення до волі й щастя, оптимізм, але в них відчуваєтьсякошмар сучасності, хвилювання за майбутнє людей.
Більшість казок Пушкіна має сатиричний характер, і сатира в них ще більшсоціальне загострена, ніж у народних. Наприклад, «Казка про попа і наймитайого Балду» це гостра сатира на попів.
Жадібний піп шукає дешевого служника, який вмів би «і коні доглядати, і шить, і варить, і майструвати». Проте піп не тільки скупий, а й дурний, бопонадіявся на російське «авось». До того ж він ще й боягуз: тремтячи відстpaxy, боячись розплати, він посилає Балду до чортів збирати оброк (скільки вцій сцені сатири!).
Як і в народній творчості, в усіх казках О.С. Пушкіна сатиричнозмальовано і царів. Так, у «Казці про мертву царівну та сімох_богатирів» вінстворює образ жорстокої, пихатої вередливої і самозакоханої цариці, єдиноювтіхою якої була розмова з дзеркалом:
«Любе дзеркальце, скажиТа мій сумнів розв'яжи:Хто на світі наймиліший,Найгарніший, найбіліший?»
Почувши, що вона «за людей усіх миліша, і рум'яніша, й біліша», царицяпочинає «сміятись та радіть! і підморгувать очима, і поводити плечима», ікр\ іитись перед своїм дзеркальцем.
Образ її подається в сатиричному плані. Сповнена чорних заздрощів,цариця наказує прислужниці своїй «завести царівну в хащі» і живу покинутитам «.на поживу злим вовкам». Побачивши царівну живою, вона від лютівмирає.
Сатирично змальовує О. С. Пушкін царя Дадона у «Казці ПР° золотогопівника». Дадон обмежений, дурний і лінивий, він царствує «лежма на боку».Його не можуть розбудити навіть тоді, коли державі загрожує небезпека:
"Царю! Батьку милостивий! Воєвода стогне сивий Встань, велителю! Напасть! " "Що таке? Заснуть не дасть! Цар крізь позіхи до нього Г а? Хто там? Чого й до чого? "
Цар дає розпорядження послати на схід війська, і лиш стихло все, Дадонзнову «здрімався».
Цар сластолюбивый. Побачивши шамаханську царицю, він «перед неюзанімів» і забув навіть про смерть своїх синів.
Дадон брехливий, він не дотримує слова, даного старому зорезнавцеві.I Iч шкін змальовує безславний кінець Дадона.
«Казка про золотого півника» це політична сатира. Написав поет її в
період загострення своїх взаємин з російським царем. У листі від 1834 р. вінпише: «Не дай бог синові йти по моїх слідах, писати вірші та сваритися зцарями... Батогом обуха не перебити». Натякає на це поет і в казці: звіздарпочав було просити царя віддати йому шамаханську царицю, але той грізно
закричав:
« Одійди, як хочеш жить! »Дід почав був сперечатись,Та не з кожним слід змагатись:Цюкнув цар його жезлом.Просто в лоб. Упав мішкомБідолаха.
О.С. Пушкін нещадно засуджує сваволю, деспотизм царів, весьсамодержавно-кріпосницький лад. Характерна і не випадкова кінцівка «Казкипро золотого півника»;
Казкавигадка, протеЩось тут, браття, не пусте!«Казка, як говорить поет, добрим молодцям урок».Сатиричний образ цариці поет створює і в «Казці про рибака та рибку».Чим вище по соціальній драбинці піднімається зла баба, тим жорстокішою стає.Ось вона, стовпова дворянка, б'є дбайливих слуг, «за чуба тягає», а чоловіка,який робить їй стільки добра, зовсім не хоче знати.
Баба на старого нагримала і на «стайню до коней послала».Ставши грізною царицею, вона поводиться ще жорстокіше. Навкруги неїекать «грізна сторожа, за плечима списи та сокири». На діда вона і неглянула,
Тільки гнати з очей його звеліла.
Тут підбігли пани та бояри,
Старого у шию заштовхали.
А на дверях сторожа надбігла,
Та сокирами ледь не зарубала.
1 в цій казці, як і в усній народній творчості, сатирично змальовані панівні
класи. У народному дусі змальовує Пушкін і позитивні образи: Балду.
І^р трудівника діда, Царівну, Гвідона. Як і в народних побутових казках, поет
показує моральні переваги простого служника Балди над попом. Балда
роботящий, він «працює за-сімох»:
Ще з ночі в нього все ходором ходить,Виоре нивку, заскородить,Піч затопить, усе заготує, закупить,Яєчко спече та сам і облупить.Балда сміливий, спритний і винахідливий, завдяки чому вийшовпереможцем і в змаганні з чортами, забрав у них ту подать велику, за якоюпослав його піп.
Працьовитий, добрий, розумний і другий позитивний герой з казокПушкіна дід («Казка про рибака та рибку»).
Кращими рисами характеру, притаманними людям з народу, наділяєО.С.Пушкін царівну. Вона гарна хазяйка: в теремі богатирів до ладу прибрала,«засвітила богу свічку, розпалила жарко пічку...». Богатирям вона пошанувідд ала:
... Низько в пояс уклонилась,Лагідно перепросилась,Що, мовляв, до них зайшла.Хоч непрохана була.коли її пригощають, то від «зеленого вина відмовляється вона, пиріжоклиш розломила та шматочок відкусила».
Царівна вміє широ і вірно кохати. Коли семеро братів, молодців-богатирів.
пропонують їй обрати поміж ними чоловіка, вона відповідає, що в неї єнаречений королевич Єлисей. Відповідь ії дуже нагадує відповідь сільської
дівчини:
«Ой ви, хлопці молоденькі,Братики мої рідненькі!..Як неправду я повім.Божий гнів спаде на мене!Що чинить? Я ж наречена!»
Царівні властиві кращі риси російської жінки: скромність, простота,сердечність, чуйність, любов до праці, вірність слову. .Образ прекрасної царівни. Лебедиці, яка є символом дівочої краси, оспіваної в народних піснях, створюєі ь и і к і н у «Казці про царя Салтана...».
Своєю невиданою красою вонаДенне світло затіняє,А вночі, як сонце, сяє.Місяць у косі блищить.На чолі зоря горитьА сама вона, як пава,Походжає величаво,Як розмову поведе -Наче горлиця гуде.
Серед образів позитивних героїв у казках Пушкіна особливо приваблюємалого читача славний і могутній богатир князь Гвідон, який врятовує життясвоє й матері. Гвідон винахідливий, сміливий, має неабияку силу:
Ломить він од дуба сук,У тугий згинає лук.Від хреста, шнурок шовковийНатягнув на лук дубовий.Рівну гілочку зломив.Стрілку легку загострив
I пішов пополювати,Дичину роздобувати.
У казках Пушкіна тісно переплітаються фантастика з реалістичнимемалюванням тогочасної дійсності. Реалістично змальований піп («Казка пропопа і наймита його Балду»), цариця, взаємини між нею і царівною («Казка промертву царівну»), «ветха землянка», в якій жили дід і баба («Казка про рибаката рибку»), але в усіх казках знаходимо і фантастичні образи, фантастичніперетворення: лебедиця перетворюється в дівчину, мертва царівна воскресає,білка золоті горішки гризе, золотий півник охороняє кордони держави, бісенятазмагаються з Балдою та ін.
Фантастиці Пушкін надає реалістичного обрису, навіть чортів поетзмальовує так, що вони не лякають, а викликають сміх:
Виринуло те бісенятко.Занявчало, як голодне кошенятко.
Після змагання з Балдою бісеня зовсім знесилилось, воно, «висунувшиязик, мордочку піднявши», прибігло, задихаючись, «мокре геть, лапкоювтираючись».
Письменник використовує зменшувально-пестливі іменники (бесенятко,кошенятко), виразні порівняння (сама вони, як пава; розмову поведе начегорлиця гуде).
Значне місце в казках Пушкіна займає природа. Інколи вона співчуваєгероєві. Так, у «Казці про Царя Салтана...» «хвиля вільна водяна бочку винеслалегенько і відлинула тихенько». Кілька разів змінюється стан моря в «Казці прорибака та рибку», воно по-різному реагує на капризи і бажання ненажерливоїбаби, засуджує її поведінку. Спочатку, коли дід прийшов до моря, вонозлегенька задрало, коли прийшов вдруге, скалаламутилось синє море, втретє -неспокійне сине море, а вчетверте приходить старий почорніло синє море.Коли ж стара захотіла бути морською володаркою, щоб рибка золота була в неїна побігеньках, море сердито почало бушувати, піднімати розгнівані хвилі ходять хвилі, і стогнуть, І ВИЮТЬ. .
Як і в усній народній творчості, герої казок звертаються до моря, вітру,сонця, благають їх допомогти. Так, князь Гвідон просить «гульливу та швидку»хвилю морську не губити його й матері, а викинути їх на суходолі. КоролевичЄлисей, шукаючи свою наречену, розпитує у вітру, місяця, сонця, чи не знаютьвони, де царівна молода. І сили природи вступають у розмову з героєм: яснесонечко дає йому пораду, білолиций, ясноокий місяць заспокоює, а вітер,«гордий володар», допомагає знайти наречену.
Надзвичайно проста, виразна і лаконічна мова казок Пушкіна, в них малоепітетів, метафор, порівнянь. У розповіді переважають іменники, дієслова.Наприклад, біс «під кобилу підліз, та натужився, та напружився, підняв кобилу,два кроки ступнув, на третім упав, ніжки простягнув" («Казка про попа інаймита його Балду»),
Кількома словами Пушкін вміє намалювати портрет і розкрити внутрішнійсвіт свого героя. Так, наприклад, цариця з «Казки про мертву царівну...»:
...Молодиця.Що й казать, була цариця:І висока, і струнка.І розумна, і метка,Тільки дуже вередлива,Гордовита та злослива.
Деякі казки О.С. Пушкіна за своєю композицією нагадують народні, вонимають зачин: «Жив старий із своєю старою біля самого синього моря» («Казкапро рибака та рибку») або «Десь-то, в тридев'ятім царстві, в тридесятімволодарстві жив-був славний цар Дадон» («Казка про золотого півника»).
У казках Пушкіна зустрічаємо і приказки та прислів'я. Так, царівнаЛебедиця каже Ґвідону, який збирається одружуватися, що жона не рукавиця, з«ручки жінку не змахнеш та за пояс не заткнеш».
Часто трапляються в казках простонародні і книжні вислови:Воєводи не дрімали,Та ніяк не потрапляли:
Ждуть із півночі, аж на Лізе з півдня рать буйна...
Мова героїв Пушкіна індивідуалізована, вона є одним із засобів їххарактеристики. Так, мова вередливої злої баби («Казка про рибака та рибку»)пересипана вульгаризмами. «Ой дурило ти, недотепа», кричить на діда злабаба («Казка про рибака та рибку»). Не краща мова і розгніваної цариці(«Казка про мертву царівну і сімох богатирів»), яка викрикує передд-;еркальцем: «Ах ти ж, капоснеє скло! Брешеш ти мені на зло».
Нерідко О.С. Пушкін користується діалогом, що надає жвавості,динамічності сюжету, виразності мові персонажів, як,-наприклад, розмова діда ззолотою рибкою, з бабою, діалоги між Гвідоном і царівною Лебедицею,Гвідоном і купцями («Казка про царя Салтана...») та ін.
Ігровий, веселий ритм властивий значній частині казок Пушкіна (більшістьіз них написано хореєм).
Казки О.С. Пушкіна мали і мають велике значення для розвитку дитячоїлітератури; він вперше створив казки гострого соціального зміст}, в них немаєнудного моралізування, яке було властиве тогочасним творам для дітей; вониіділовувалй і виховують любов до працьовитих, винахідливих, сміливих імужніх, простих і скромних людей, ненависть до жорстоких, злих, підступних,нероб.
Казки О.С. Пушкіна С.Я. Маршак називає скарбом для людини, яказростає, бо вони сприяють всебічному вихованню дитини, сприяють вихованню
лЮДЯНОСТІ.
З творами Пушкіна читачі не розлучаються ніколи. «У кожного віку свій Пушкін. Для маленьких читачів це казки. Для десятирічних Руслан...». В дванадцять-три-надцять років нам відкривається пушкінськапроза. «Полтава», «Мідний вершник». В юнацькі роки «Онєгін» і лірика.
А потім і вірші, і проза, і лірика, і поеми, і драматичні твори, і епіграми, і.лапі, і щоденники, і листи... і це вже назавжди!».
Творча спадщина великого поета безсмертна.
«Геніальний Пушкін справжнє уособлення і символ російськогонаціонально-історичного буття. В його безприкладній творчій могутності,багатогранності обличчя, небувалій бурхливості розвитку виразилась блискучаобдарованість і могутня сила великого народу, що його породив».Брати Грімм
Брати Якоб Грімм (17851863) і Вільгельм Грімм (1786 1859). хоч заосвітою були юристи, все життя присвятили дослідженню історії культуринімецького народу, його давньої" літератури і народної творчості.
Протягом багатьох років збирали брати Грімм твори усної-поезії і в 1812-1814 рр. видали два томи їх під назвою «Дитячі й сімейні казки».
М. О. Добролюбов писав, що вони «старанно зібрали перекази, легенди,повір'я, притчі, що ходили в народі по Німеччині, і записали їх дуже вірно,намагаючись не змінювати їх первісного характеру»
Справді, у казках братів Грімм, як і в народних казках, правдивовисвітлено життя народу в давні часи, в період феодалізму і зростання міст, колитрудящі були безправними, пригніченими. У своїх казках письменникивисловлюють глибоке співчуття до людей Праці, до бідняків, яких вонипоказують працьовитими, добрими, справедливими. З особливою любов'юзмальовано дітей бідняків. Так, героїня казки «Лісова хатинка», молодша дочкабідного дроворуба, з пошаною ставиться до свого батька, страждає від думки,що не знайде його в лісі і вчасно не принесе йому пообідати. Вона піклується іпро чужого їй дідуся, до якого потрапила, коли заблукала в лісі, турбується і пройого худобу не сіла вечеряти, - поки не нагодувала і не напоїла корову,півника і курочку. На противагу своїм старшим сестрам дівчинка в лісовійхатинці виявила доброту, благородство і скромність і за це була нагороджена дідусем зачарованим королевичем. Дітям бідняків присвячені також казки«Хлопчик з пальчик», «Білосніжка і Червона Квіточка», «Пачоси».
У багатьох казках діють ремісники майстри своєї справи. В цих казкахписьменники відображають глибоку пошану народу До працьовитих людей-
умільців, чесних, розумник людей («Три сини», «Хоробрий кравчик», «Пачоси»
та ін,)
У казці «Пачоси» розповідається про те, як молоденька наймичкатерпеливо збирала пачоси льону, спересердя викинуті її роздратованоюгосподинею. Наймичка чистила їх, пряла з них пряжу, виткала полотно і пошиласобі з нього гарну сукню. У цій казці створено образ ідеальної дівчини, як їїуявляв собі народ: вона хазяйновита, бережлива, скромна, ласкава, терпеливатощо.
Зовсім іншими рисами наділені в казках королі, принци, пани, багатії;наприклад, у казці «Гриф-птиця» синові селянина Гансу, чемному, доброму йрозумному, протиставляється деспотичний, жорстокий і ненаситний король.
У збірці братів Грімм є казки різних видів: про тварин, чарівні і побутові.
- Казки про тварин «Кішка І мишка в дружбі», «Заєць і їжак»,«Бременські вуличні Музиканти», «Вовк і семеро козенят" та інші це дотепні,сповнені народного гумору твори. У них тварини розмовляють і діють по-людському, наділені людськими позитивними якостями і недоліками. Так, заєцьіз казки «Заєць і їжак» гордовитий і пихатий, як пан, з презирством ставиться доскромного їжака. Але їжак розумніший, тому легко обдурив пана-зайця. Яквідомо, цю казку на український лад переказав І. Франко («Коли ще звіріговорили»).
У чарівних казках братів Грімм герої з допомогою чарівників або дивноїсили предметів досягають щастя; коли ж у їх долю втручаються злі сили(чарівники), вони стають нещасливими («Шість лебедів», «Попелюшка»,«Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель : Гретель» та їн.).
в письменників і побутові казки гумористичні й сатиричні. У деяких зцих казок вони висміюють попів, монахів, служителів релігії («Монах у
тернику»), в інших викривають і засуджують загальнолюдські пороки: лінощі(«Три ледарі»), глупоту («Розумна Ельза», «Дурень Ганс»), боягузтво («Семерохоробрих»), неповагу до старших («Старий дід і внучок», «Невдячний син»), Вінших своїх казках брати Грімм славлять розум людей, вихідців з простогонароду. Так, у казці «Розумна дочка селянська» діє мудра дівчина, розумніша засамого короля. Подібний сюжет є і в російському та українському фольклорі(«Піди туди, не знаю куди» і «Мудра дівчина», «Розумниця» та ін.).
У казках братів Грімм, як і в казках багатьох народів світу, поряд ізфантастичними персонажами діють реальні, відтворено типові картини з життянароду, типові характери і взаємини між людьми. Виражено в них мрії народупро щасливе життя трудящих. Казки пройняті здоровою народною мораллю:сюжети їх цікаві, композиція чітка, правильні моральні висновки з їх зміст}/дітям зробити легко.
Казки братів Грімм мали великий вплив на творчість багатьохписьменників - романтиків І половини XIX ст. Однією з ознак романтизм}' булаувага до усної народної поезії. На основі фольклору розвивається в цей періоджанр літературної казки (Гофман, Гауф, Топеліус, Андерсен).
ТЕМА: КАЗКИ ВІЛЬГЕЛЬМА ГАУФА
Під впливом братів Грімм написав свої казки німецький письменник-
романтик Вільгелим Гауф (18021827), учитель, поет, автор кількох романів.Найкращі твори В. Гауфа казки для дітей, які були надруковані у 18261828рр. Крім сюжетів німецьких народних казок, Гауф використав арабськийфольклор («Про каліфа-лелеку», «Маленький Мук» та ін.), Захоплюютьмаленьких читачів казки «Карлик Ніс», «Маленький Мук», в яких головні дійовіособи діти бідняків, що зазнають страждань внаслідок соціальноїнесправедливості, жорстокості людей. У казці «Маленький Мук» письменниквикриває короля, співчуває знедоленому доброму хлопчикові Муку. Протекінець її інший, ніж у народних казках. Маленький Мук залишається самотнім інещасливим до самої смерті.Вільгельм Гауф жив і творив на початку 19 сторіччя. Ці казки перекладено багатьма мовами світу, і їх читало багато поколінь дітей у багатьох країнах. За якихось чверть сторіччя мене вже двісті років від того часу, як ці казки були вперше надруковані, а їх і далі видають, і далі читають.
Хто ж такий Вільгельм Гауф, автор цих казок? Письменник народився1802р. в сім'ї урядовця, де любили і шанували мистецтво і літературу. Умайбутнього письменника ще в шкільні роки виявився надзвичайний хистоповідача. Він умів вигадувати прецікаві історії, якими захоплювалисяне лишейого шкільні товариші, а й дорослі. Навчаючись в університеті, Вільгельм Гауфсклав чи мало віршів, що стали студентськими піснями. Писав він також пісні, якіназивав "солдатськими". Ці студентські та солдатські пісні зробили його ім'явідомим у Німеччині.
Закінчивши університет, Вільгельм Гауф 1824р. погодився стативихователем дітей у родині високого військового урядовця. Саме для своїхвихованців він і почав писати казки. За ті три роки, які йому відтоді судилосяпрожити, - бо Вільгельм Гауф помер двадцятип'ятирічним 1827р, - він устигстворити два романи, книжку сатиричних нарисів, чи мало новел і три збіркиказок. Остання з них вийшла друком уже після його смерті, 1828р. Багато йоготворів лишилося незавершеними, а задуми нездійсненими.
Те, що Вільгельм Гауф устиг написати за своє коротке життя, лишилосявагомим явищем у німецькій літературі. Але якщо його вірші, оповідання таромани знають і читають лише німці, то казки знає і читає цілий світ від заходу ідо сходу. Чим же так сподобались вони малим і не дуже малим читачам багатьохкраїн?
Вільгельм Гауф брав теми для них із німецьких та східних народних казок,але під його пером вони часто виростали в цілій повісті зі складним цікавимсюжетом. У них казкове, фантастичне переплітається з реальним, сумне зісмішним.
Героям казок Вільгельма Гауфа допомагають добрі духи, феї та лісовики.Але серед створінь із чарівними здатностями чарівною силою є й лихі, вониворогують з добрими духами та феями і чинять зло людям, якими ті опікуються.Отак відбувається боротьба зі злом в світі, де живуть герої Вільгельма Гауфа, і вїхніх душах. Ця боротьба драматична, пов'язана з багатьма небезпеками,дивовижними пригодами, але в ній перемагають ті, хто має мужність, добре серцепонад усе цінує честь та справедливість, як омар і з казки "Гаданий принц",Маленький Мук із однойменної казки чи Саїд із казки "Пригоди Саїдаз".
Вільгельм Гауф 1802 - 1827 pp.
Прожив 25 років, але залишив світу казки, які вже півтора століттязахоплюють дітей різного віку.
. "Маленький Мук", "Карлик Ніс." ~ це моральні відкриття: дитина дізнаєтьсящо людина з вигляду кумедна, негарна може бути достойна глибокоїповаги.Зовнішній непривабливості, фізичній слабкості карликів казкарпротиставляє їх внутрішню красу і силу духу.
На питання: чому маленький Мук і хлопчик Яків перебороли всі труднощі9(відповідь: допомогли чарівні речі : капці, палка, яка знаходить скарб,чудеснатрава "пчихай на здоров"я"). Але це тільки це, а насамперед справа не тільки в чарівних силах, а в характерах героїв в їх ставленні до людей. Карликів багатоображали, але це не зробило їх злими. Доброзичливі, простодушні вони самінамагаються здобути любов оточуючих. Зверніть увагу на те, що в них розвинутагідність. Мук не хоче показувати себе за гроші, а Яків не хоче бути двірцевимблазнем. Вони здобувають своєю працею повагу оточуючих.

Брати грімм зібрали близько 200 казок, але для дітей друкуються небільше 20. "Бабуся Метелиця", "Сім воронів", "Білявочка і Красулька"Бреенськімузиканти", "Заяць і їжак" - ці казки пройняті здоровою народноюмораллю.Сюжети цікаві, композиція чітка, правильні моральні висновки з їхзмісту дітям зробити легко.
Казкарі Грімм мали великий вплив на творчість багатьох письменників-романтиків.

Діти люблять казки Р.КІПЛІНГа (1865 1936).Лауреат Нобелівськоїпремії! Анімалістичні твори в тому числі "Просто казки для дітей" 1902р.найкращі в його творчому доробку.Вони ввійшли в коло дитячого читання дітеймолодшого шкільного віку.Оповідання про'маленького відважного мангуста Рікі-Тікі-Таві, цікаве Слоненя, про бунтівника слона Моті Гаджі, який визнавав надсобою тільки владу господаря, бідного робітника-індійця, приносить великезадоволення юному читачу своєю дотепністю, тонким гумором, великимпізнавальним значенням, життєрадісністю. Написано цікаво ідотепно.Видавництво "Веселка" видала казки під назвою "Як і Чому?" 12 казокукраїнською мовою.
В 1894 - 1895 рр. В Англії з'явились книги про хлопчика Мауглі.("КнигаДжунглів", "В заповіднику"). Нехай не лякає великий об"єм: повість "Мауглі"легко сприймається дітьми, тому що в ній все цікаво і доступно для дітей - ісюжет,і характери героїв, їх думки, почуття, вчинки.Повість написана на основііндійського фольклору.Лейтмотив - сильний - захисник слабшого.Казковаповість прославляє мужність, відвагу, звеличує дружбу.Вона розкриває передчитачем чарівний світ незайманої природи.

КАЗКИ НАРОДІВ БЛИЖНЬОГО ЗАРУБІЖЖЯ, ЇХ СПІЛЬНІСТЬ
Видавництво «Веселка» Київ 1992. вийшла збірка казок «Казки народів свігу ;в якій зібрано 40 національностей.
Головні риси казки; вигадка, творча мрія, фантазія. У різних народів мрії іпрагнення були багато в чому спільні - надія на благополуччя,справедливість, віра в добро, тому говоримо про ідею та тематичнублизькість, спільність цих казок.
Ідейна: тематична спільність казок різних народів., подібність сюжетіМОТИВІВ,образів, Прийомів ПОЯСНЮЄТЬСЯ СХОЖИМИ економічними таісторичними умовами життя сусідніх народів, закономірністю загальногопроцесу історичного розвитку людства
Казки інших народів, як українські так і російські ділимо на З категорії:-казки про тварин;-чарівні казки;-соціально-побутові.
Цей поділ дуже умовний. Здебільшого казка має ознаки всіх трьох категорій;майже не зустрічаються казки так би мовити «чисті» , наприклад чарівні безучасті тварин та соціальних елементів.
Казки різних жанрових категорій мають різний ступінь концентрації«чудесного елементу».
Найбільше його в казках чарівних, найменше - в соціально-побутових.
Надзвичайно поширені в творчості всіх без винятку народів світу, казкитваринного циклу, що є виявом пильної уваги людини до живої природи,наслідком багато вікових спостережень за життям звірів та птахів.
Казки про тварин дуже популярні, тому їх часом називають дитячимиказками.
Найчастіше у казках менші, слабші звірі перемагають більших і дужчих. Наподібній ситуації багатий казковий епос кожного народу.
Часом, щоб перемогти могутнього кривдника, менші, слабкі істотизмовляються поміж собою, гуртуються, стають до спілки. Про таке йдетьсянаприклад, у литовській казці «Волова хатка», у казахській «Троє товаришів»,у таджицькій - «Сови» , «Півень,собака та лисиця» - литовська,! кл.
Одним з найпопулярніших персонажів казок про тварин - лисиця. Хитра,вигадлива, дотепна, - вона зустрічається в казках дуже багатьох народів.
Вовк, ведмідь, заєць, коза ,баран, кінь та інші дикі та свійські тварини -найпопулярніші персонажі в казках центральної частини Східної Європи. Даліна північ переважають олені і лосі, ще далі - білі ведмеді, моржі. На півдні ународів Кавказу, Середньої Азії більше є в казках змій, верблюдів.,левів, папуг і т.д.
Переважно мудрими істотами в казках виступають ворон, змія, сова та інші,найбільш недоумкуватими - вовк, верблюд,лось. Але це зовсім не значить.,що не буває навпаки.
Ще в давні часи людина, прагнула збагнути причини стихій - землетруси.,повені, грози, виверження вулканів персоніфікувала їхні прояви, приписувалаїх міфічним істотам: драконам, джинам, велетням і т.д.
Створивши в своїй уяві таке чудовисько людина змушена була поміркувати,як їм боронитися від нього і наділяла часто його полохливоювдачею,мізерним розумом.
Такий наприклад, у туркменській казці «Караджа- богатир», велетня укиргизькій казці « Диканбай і велетні». З часом замість культу природиз'являється культ людини в її величі і могутності. З'являються нові сюжети тамотиви, але й старі не відкидаються зовсім, а оновлюються.
Реалістична основа соціально-побутової казки безсумнівна. Вона виявляєтьсяпередусім в ідейній спрямованості кожної казки, що відбиває прагненнянароду до волі, справедливості. Читаючи та аналізуючи молдавську казку«Наймит, кухар і мит» має складну будову. Герої таких казок здебільшогозмушені рушати в далекі небезпечні мандри, долати тяжкі перешкоди,' ставати на бій з драконами, зміями, жорстокими велетнями тощо. «КрасуняКункей» естонські, «Грибний король» грузинські, «Золотий келих» та інші.
Для казок різних жанрових категорій характерна подібність сюжетів. Окремісюжети, мотиви,прийоми трапляються в творчості багатьох народів.
Наприклад героїні української соціально-побутової казки Мудра дівчина. Єдесятки сестер,, що говорять багатьма мовами світу, наприклад таджицьканародна казка «Мудра дівчина і ледар» - Василиса Премудра. Дуже час, о зказках загалом несхожих трапляються подібні ситуації, елементарні подібніприйоми. Дитина росте « Не по днях, а по годинах», у двобої суперникивгрузають у землю: перший - по кісточки, другий - по коліна, або перший - попояс, другий - по шию. Герої прохають відьму або ще когось, прагнучиуникнути спалення в полі, показати як сідати на лопату, або як герої по дороадо земляка - дракони чи інші страховища допомагає в біді птахам тз звіро-ті віддячують йому
Але для казок кожного народу характерна національна специфікапроявляється в багатьох моментах в образі головного героя, в мові,побутових деталях, у зображенні соціальних стосунків та звичаїв, в казцівідбилися і моменти географічного й культурного плану, особливостінаціональної вдачі персонажів. Наприклад , у казахських, туркменських,узбецьких казках неодмінно згадуються безлюдні пустелі, піщані бурі,караван, сараї і мечеті. У грузинських та вірменських - висок: горинеприступні фортеці та замки над урвищами, розкішні сади. У народів Сибіруй Далекого Сходу - тайгові нетрі, мисливство і рибальство..
Які особливості національного колориту звернули увагу в прочитаних казках,
А в казці черкеського народу «Розумна невістка».
Казки мають велику педагогічну цінність адже знаходять свій вплив
народні уявлення про правду і кривду, про долю і недолю, про розум ідурість, їм властивий величезний оптимізм. Добро завжди бере гору надзлом, правда над кривдою. Вона висміює народ у казках дурість,зажерливість,недоумкуватість. Разом з тим, неважко помітити в казкахвелику шану народу до праці. Сумлінна праця людини, як правило,винагороджується навіть тоді, коли спочатку хтось ігнорує трудівника,привласнює плоди його праці чи знущається з нього. В цих казках частосумлінні трударі протиставляються ледарям, шахраям.
Читати аналіз білоруської казки «Легкий хліб» - ст.70, татарської «Дваледарі»
Коло моральних проблем, що їх трактують казки всіх категорій, надзвичайно
широке. Важко назвати хоч одну, яку че трактовано в казковому епосі. Казки Андерсена критика зустріла без особливого ентузіазму. Дехто шкодував,що письменних вдався до таких "Дрібниць", відступив від серйозної
літератури,. Тупість і обмеженість дворянських критиків у тогочасній Данії, вороже ставлення до письменника з народу не дали їм змоги побачити, що
Андерсен вийшов на новий шлях творчості, що своїми казкам він вніс в літературу свіжин оригінальний струмінь.
А казки Г.-К. Андерсена справляли надзвичайно велике враження на читачів-дітей і дорослих,
У казках відбивсясвітогляд Андерсена, його ставлення до людей, до життя. Він любив людей, добре знав життя народу.його страждання ; радості. З повагою і співчуттям розповідає він у своїхказках про життя бідняків, скромних трудівників, про їх дітей ! покаже водночасморальну вищість простих людей над багатіями і аристократами. З іронією,насмішкою змальовує він пихатих і дурних дворян, тупих обмежених королів і придворних, ненаситних купців, багатіїв. Це зближує казки Андерсена зфольклором, з яким він був добре обізнаний ще з дитинства.
Однією з найбільш популярних казок Андерсена є казка "'Нове вбраннякороля" (1835). У цій казці письменник гостро, дотепно висміює правителів,державних діячів, яким приписують високі моральні якості, почуття людськоїгідності, а насправді вони духовно убогі. Вислів: "А король голий" ставкрилатою фразою, якою народ викриває убогість думки людини, її фальшивурепутацію.
У казці висміяно підлабузництво, лицемірство, боязнь підлеглих сказати увічі правду високопоставленим особам, тобто пороки, властиві класовомусуспільству. Нікчемності, убогості правителів, лицемірству придворнихпротиставляються правдивість і сміливість народу.
Казка чітко побудована, сюжет її динамічний. Починається вона з яскравоїхарактеристики короля, і нею письменник вмотивовує зав'язку появупройдисвітів та їх намір обдурити короля і всіх його підлеглих. Дія розвиваєтьсяшвидко. У кожному епізод: розкриваються характери дійових осіб. Уміловдають, нібито вони старанно працюють, хитрі і зухвалі пройдисвіти вони сидять за порожніми верстатами і тчуть без пражі, спалюють багато свічок, щоб всі думали, наче вони і вночі працюють; великими ножицям ріжуть повітря,ніби кроять тканину, шиють голками без ниток, щоб ніхто не побачив що ниткине витрачаються.
Король і придворні теж: удають, ніби вони захоплені красою тканини, якої не бачать. За допомогою внутрішніх монологів письменник показує різкийконтраст між станом персонажів, їх думками та переживанням;і тим, що вони говорять. Розгублені і неприємно вражені, що не бачать нового вбрання, вони старанно приховують від інших свої справжні почуття й роздуми ї вишуканими словами вихваляють тканину, її візерунки, фарби, удавано захоплюються її красою. Цим прийомом Андерсен влучно викриває лицемірство придворних і обмеженість короля. Ось до «майстрів» з цілим почтом з'явився король, шобподивитися на матерію. Всі роблять вигляд, ніби милуються чудовою тканиноюЦе ж саме робить і король, щоб приховати від інших, що він не достойний займати таку високу посаду.
Дія досягає свого найвищого розвитку у сцені святкового параду, коликороль змушений був вийти на вулицю столиці у «новому вбранні», щобпоказатися народу. Контраст між урочистістю церемонії і виглядом гологокороля під розкішним балдахіном прийом, за допомогою якого письменник
створює комічний ефект, викриває й-засуджує короля і придворних. їх
нікчемність і глупство.
Казка закінчується правдиво і мудро: істину король голий сказаланевинна дитина, яка ще не навчилася лицемірити. Настає розв'язка: хоч король ізрозумів свою помилку, але продовжує поводитись так, нібито нічого й несталося.
В інших казках Андерсен також гостро картає і засуджує пороки верхівкитогочасного суспільства. У казці «Солове й» (1843) висміяно неуцтво, тупістьпридворних імператора, відірвав їх від життя народу, невміння збагнути справжнє мистецтво, відрізнити його від фальшивого, підробленого. Ці тупі й обмежені придворні віддали перевагу механічній іграшці, штучному солов"єві бо хоч він і співав лише одну мелодію, його можна було завести коли завгодно, він міг співати, не стомлюючись, по тридцять разів одне і те ж
І так само принцеса із казки «Свинопас» відмовилася прийняти від принцав дарунок живого солов'я і прекрасну троянду, бо вони буди не штучні, асправжні, їй більше сподобалися такі нікчемні іграшки, як, наприклад, музичнаТорох-тушка, що награвала популярні польки й вальси, і чарівний горщик, який відкривав принцесі тайну, у кого що вариться на обід
У казці «Принцеса на горошині" Андерсен висміяв вже занадто тендітну, зманіжену принцесу, яка відчула горошину, покладену під двадцять перин і матраців. За цю надмірну чутливість її було визнано варистократичному світі справжньою принцесою.
У багатьох казках Андерсена висміяно обивателів, обмежених, тупих,чванливих, хоч цими рисами письменник часто наділяв не людей, а тварин абонеживі предмети. Такими обивателями, чванливими і нерозумними,наприклад, кіт і курка у казці «Гидке каченя» (1843). Вони, я к і качки, знева-жають бідне каченя тільки за те, що воно не таке, як усі інші качки й каченята.
їм не під силу збагнути трагедію «гидкого каченяти», зрозуміти йогопрагнення, його бажання стати кращим, жити у злагоді з усіма, чинити лишедобро всім, хто його оточує. Вони просто вважають його божевільним.
Тобі нічого робити, тому у голову такі дурниці; неси яйця або воркочи. івсе минеться казала йому самовпевнено курка.
Зовсім інший тон у казках Андерсена, коли він розповідає про хорошихлюдей, благородних, добрих і правдивих, про героїв, стійких у біді і мужніх,здатних бути самовідданими, вірними в дружбі.
Маленька дівчинка Герда мандрує по світу, зносить муки, долає великітруднощі, щоб дізнатись, куди зник її Друг хлопчик Кай. Зрештою вонадізнається, що Кая забрала у своє крижане царство Снігова королева. Тількивелика любов дівчинки. її самовідданість і гарячі сльози допоможи знайти
хлопчика - розтопили лід у його серці і повернули йому життя ("Снігова королева" - 1844)
Крихітна дівчина Дюймовочка і ластівка допомагають одне одному в біді, рятують у важку хвилину життя { «Дюймовочка»).
Тварини і рослини, олюднені письменником, по-людському добрі. співчувають чужому горю, полегшують страждання інших.
Казки Андерсена вже давно перекладені на укр.мову. У Києвівперше вийшла книжка під назвою «Казки Андерсена>у 1873р. Цей переклад зроблено М. Старицьким. До казок додано біографію письменника і 11 малюнків, у збірці вміщено 24 казки.
У 1906 р. в Києві (видання Б. Д- Грінченка) вийшли казки Андерсена в перекладі Марії Загірньої (дружина Б, Грінченка» До цієї збірки ввійшло 16казок («Соловейко», «Мати», «Русалочка». «Ялинка» «Дівчинка з сірниками», «Нове королівське убрання)Другим виданнямвона вийшла у 191 8р.
Після Жовтневої революції діти читають казки Андерсена з перекладахбагатьох радянських письменників, зокрема з датської мови О. Іваненко. Новевидання в її перекладі, з біографією Андерсена та з кольоровими малюнками Г.Григор'свої, вийшло в 1964 р. у видавництві «Веселка».
Не можна не згадати і про роль Марка Вовчка у популяризації творівАндерсена. Вона переклала його казки на російську мову, 1 вони вийшли в світ.
Про велике виховне та естетичне значення казок Андерсена для багатьохпоколінь дітей можна сказати словами М. Г. Чернишевського: «Поетирозкривають людям благородні поняття про життя і благородні почуття;читаючи їх твори, ми привчаємося відвертатися від усього пошлого і поганого,розуміти чарівність всього доброго і прекрасного, любити все благородне:читаючи їх. ми самі стаємо кращими, добрішими, благороднішимД. ДЕФО

боротися, мужність.Всі ці риси роблять цей образ близьким для дітей різних епохі народів. А поезія творчої праці визначає гуманістичну цінність виховне значення"Робінзона Крузо".Роман визначається високим художнім рівнем.Образ Робінзоназмальовано майстерно, він виступає перед читачами ,як жива людина.Розповідьвін веде від першої особи.Цим досягається більша імовірність реальності того, щовідбувається з його героєм.Дефо близький до стильодокументальних творів : точнідані, координати місцевості, опис речей, дає стислі і лаконічні характеристики,уникає довгих описів і міркувань.3"явились нові робінзонади - розповіді пролюдину ізольовану від суспільства, змушеної боротись за своє існування.
Робінзон - творець своєї долі, розраховує тільки на власні сили.На вседивиться з утилітарної точки зору з позиції корисності і вигоди.Роман - гімнлюдині-трударю.
Зацікавленість письменника своїм героєм передається і читачеві, який зувагою слідкує за виготовленням дощок для полиці, яке зайняло 42 дні і човна -за 154 дні. Детальність опису надає правдоподібність оповіді.Значне місце займаєпитання моралі: що у долі Робінзона є зло, а що добро?
Роман складається з трьох томі в.Російський переказ К.Чуковського,український - О.Хатунцева.
Англійський письменник Адлан МІЛН (1882 1956рр) ввійшов доісторії дитячої літератури як автор казки про плюшевого ведмедика Вінні Пуха таряду віршів.
Мілном були написані і інші твори для дітей, але найбільший успіхприпав на долю вищезгаданої казки.Вона опублікована в 1926 році.У нас сталавідомою в 1960 р. в переказі Заходера (рос.), українською мовою переказавСолонько.
Казкову повість розповідає батько сину Крістоферу Робіну про потішніпригоди його і іграшок - ведмедика Вінні Пуха та симпатичних його друзів :полохливого поросятка Паця, сумовитого ослика Іа-Іа, стрибучого тигра, якогозвуть Тигрою, добру маму Кенгу та її пустотливого синка Ру, мудру сову, яканазиває себе Сува, й надто розумного Кролика та безліч його Родичів таЗнайомих.Всі вони живуть у Зачарованому Лісі.
Автор прищеплює дітям ласкаво-поблажливе відношення до маленьких іслабших за них.Зачаровує і дорослих принадність дитинства.
Звірята звертаються до Крістофера Робіна за допомогою і порадою, вінрозбирає їх суперечки, приходить на допомогу, коли вони потрапляють в біду, аосновне - постійно хвилюється за них, і відчуває відповідальність за них.Читаючиповість у перекладі дитина отримує початкові уявлення про мовний стиль : Соваговорить мовою науки; меланхолік Іа-Іа мовою романтичної літератури, всі іншірозмовною побутовою мовою.Змішування стилів призводить до комічного ефектуі дитина відчуває це.
Потішні віршики Пуха, окрім прямого призначення відображати настрійведмедика, представляють собою різноманітні ігрові віршики, жартівливеосмислення багатозначності слів, гра в наголос.
Мілн дотепно робить пародію на різні сторони "дорослого життя" подоброму насміхається над героями казки (Тигрою і Слонопотамом). Крістофер Робін змальований делікатним хлопчиком, який стараннодобирає слова, щоб не образити співрозмовника, коли потрібно вміє помовчати.
Вчена Сова - неабияка зануда, але діє з найкращих міркувань; Кроликлюбить керувати, інтриган, але гостинний господар.Ось чому Вінні Пух і йогодрузі люблять один одного.
Казка несе дітям радісне світосприйняття і в цьому є секрет незвичайноїпопулярності казки Мілна.
Іа-Іа - песиміст, якому завжди сумно .Кролик - обережний, практичний(ноги Вінні використовує для сушки білизни).Вчена Сова не вміє навіть добреписати, але боїться загубити свій авторитет (питає у Пуха чи вміє він писати),говорить високопарно (довгі слова).Іронія звучить у всьому.
Весела казка - феєрверк радості і оптимізму.ІЬма драматичних ситуаційборотьби добра і зла, вона легка, усміхнена, а всі пригоди, що стаються зіграшками Крістофера дуже подібні на дитячі ігри.Мілн посміхається, малюючихарактери героїв, які зумовлюють їх поведінку, вчинки.
Шведська письменниця, лауреат багатьох міжнародних премій за дитячі
книги Астрід Анна Емілія Ліндгрен народилася в 1907 р. у шведськійпровінції Смоланд.Батьки її звичайні селяни і гадки не мали, що в майбутньомуїхню доню знатие весь світ, що вона стане "Андерсоном нашого часу", "Першоюжінкою Швеції", як тепер її називають земляки.
Майже всі кращі твори письменниці перекладені російською та українськоюовами.Це "Пеппі- довга панчоха", "Малюк і Карлсон, що живе на даху", "БратиЛев"яче серце", "Роня, дочка розбійника", "Mio,мій Mio".
Відома річ: діти страшенно не люблять залишатися вдома довго на самоті,от і вигадують собі усяких друзів, якщо поруч нема ні песика ні кицьки, ні,принаймі, акваріума з мовчазними рибками... І ось на світ народився Карлсон і наспині у нього був ... пропелер! І оселився він на самісінькому даху.
Всі з казки "Малюк і Карлсон, що живе на даху" 1955 р., "Карлсон зновуприлітає" 1962р., "Карлсон таємно з"являється знову" 1968р. - це живі оповіданняпро сучасну дитину з"єднані з вигадкою.
Карлсон прилітає до Малюка в один з ясних весняних днів, коли перші зорізасвітились на небі.Він з"явився, щоб розділити самотність Малюка Як персонажказкового дійства Карлсон здійснив мрію Малюка про співучасника витівок,незвичайних пригод, пустощів.Батько, мати, сестра і брат не зразу зрозуміли, щотворилось в душі Малюка, а зрозумівши, вирішили зберегти таємницю.Карлсон -живе втілення того, чого не вистачає дитині, обділеній увагою дорослих, і того щосупроводжує гру його уяви.
В Карлсоні персоніфікуються дитячі мрії про можливість літати над містом,ходіння по дахах, гра без страху за зламану іграшку, ховатись всюди - в ліжку, вшафі, перетворюватись в привід, лякати злодіїв, жартувати без побоювання , щотебе неправильно зрозуміють.В Карлсоні постійно живе намагання здивуватинезвичайною поведінкою, але воно не безцільне, так як протистоїть нудьгуваннюзвичайних людських справ і вчинків."Найкращий спеціаліст по паровиммашинам" всупереч забороні батька і старшого брата Малюка запускає машину -і гра стає по-справжньому цікавою.Навіть поломка машини приводить Карлсона в
Д. Родарі (БІОГРАФІЯ)

він збудував її на землі графинь Черешень. Тут панують свавілля і насильство,чесних людей кидають у темниці, прирікають на довічне ув'язнення, а розбійникиі шахраї займають високі пости при дворі принца Лимона.
Д. Родарі майстерно використовує характерні для народних сатиричних казокприйоми гіперболізації, шаржу, гротеска у змалюванні негативних персонажів,антилюдських порядків у країні принца Лж. она. У гротескному плані зображенийсам принц Лимон, обмежений і віроломний правитель, який» хоч Ґ'«носив нашапці золотого дзвоника, та розумом не відзначався». Автор їдко висміюєагресивні наміри принца, який не міг заспокоїтися, поки «хоч не пограється увійну». До гіперболізації вдається Джанні Родарі, показуючи становище селян вмаєтках, що належали графиням Черешням: графині беруть податки не тільки заповітря, яким дихають люди, а й за опади; ж дощ, сніг і навіть за градобій.
Проте так, як і в народних казках, йодарі гіперболою і гротеском тількипідкреслює характер реальних відносин між експлуататорами і трудовимнародом, безглуздість законів у країнах, де панує класова нерівність.
Позитивні герої казок прості люди праці змальовані з симпатією, здоброзичливим м'яким гумором. Саме в ж образах втілені кращі людські якості:сердечність, чуйність, вірність, СТІЙКІСТЬ у боротьбі, їм, простим людям, властивепочуття класової солідарності.
Казка дуже близька дітям і цікава то ж, що головним героєм в ній виступаєхлопчик Цибуліно, розумний і добрий, працьовитий і енергійний - Цибуліно, якийвміє знайти вихід з будь-якого скрутного становища, чесно виконує наказ батька викривати негідників та шахраїв, дотепно розбиває підступні задуми ворогів ізнаходить собі друзів серед чесних трудівників.
Своєрідним є стиль казки. Поєднання 5 характеристиці дійових осіб, у показіобставин їх життя, якостей людини і властивостей овочів надає гумористичногоабо гостро сатиричного забарвлення багатьом епізодам казки. Так, Цибулінодоводить до сліз сеньйора Помідора не тільки тому, що діє, як смілива людина,різко викриваючи негідництво, а й завдяки тим особливостям, що властиві цибулі..Коли сеньйор Помідор смикнув Цибуліно за чуба, «сталося те, що мусилостатися»: «в очі і в ніс Помідорові раптом ударив. такий міцний запах цибулі, щосльози бризнули з очей».
А в першому розділі про властивою і цибулі письменник дотепно згадує,характеризуючи гірке життя бідноти. «Де цибуля там і сльози»це узагальненнястає особливо вагомим, тому ще в контексті виявляється доречним і прямий, іпереносний зміст його: «Де бідність, там і сльози
Зовнішній вигляд і властивості різних овочів та фруктів влучно обігруються. коли письменник створює портрети дійових осіб: важний, надутий, зчервоними щоками, які, здається, от-от тріснуть, сеньйор Помідор; низькорослий імиршавий адвокат Горох, що завжди вискакує, як горошина з стручка; дівчинкаРедисочка з кіскою, що стирчить догори і нагадує хвостик редиски, і т. д.
Пригоди Цибуліно та його Друзів закінчуються перемогою над пихатими іненаситними аристократами. Скинутий принц Лимон тікає за кордон, а замокграфинь Черешень перетворюється на палац для дітей.
У казці звучить заклик повиганяти принців, баронів, графинь з усіх країн,щоб землі, парки і палаци стали надбанням народу. І в інших казках «ПодорожГолубої Стріли», «Джельсаміно у країні брехунів» письменник віддає своїсимпатії тим, хто чесно працює, хто бореться з неправдою і несправедливістю.
Творчість Д. Родарі з кожним роком набуває все більшої зрілості,досконалості, збагачується новими жанрами. Його дотепні, живі, змістовнівідповіді на різноманітні дитячі запитання то спочатку друкувалися на сторінкахгазети «Уніта», ввійшли у збірку своєрідних новел «Чого? чому? навіщо?».
У 1964 р. вийшла серія його забавних оповідань про собак, що катаються наавтомобілі, і «Книга помилок», героями якої стали орфографічні помилки.Письменник займається і теоретичними питаннями. Його цікавлять зв'язки міждитячою літературою і актуальними проблемами виховання, суть художньої уяви,«закони фантазії». Улюбленим його жанром залишаються казки і фантастичніоповідання.
Веселі, бадьорі вірші Джанні Родарі, його чарівні казки, сповнені любові допростих людей, поваги до людської пралі, іїдуть через кордони, моря і гори,завойовуючи все нових і нових вдячних читачів у різних країнах світу.










-2-


-5 -


-5 -


- 4 -


6.




13 PAGE \* MERGEFORMAT 14215


13 PAGE \* MERGEFORMAT 14115










15