Сфера послуг

ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СФЕРИ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Особливості розвитку сфери послуг.

Послуга це вид діяльності, робіт, у процесі виконання яких не створюється новий матеріально_уречевлений продукт, якого раніше не було, але змінюється якість вже створеного продукту.
Послуги поділяються на: базові, додаткові та спеціальні послуги.
До базових послуг належать ті, які є основою надання послуги певного виду, наприклад телефонний зв’язок чи Інтернет.
Додаткові послуги поділяються на платні (можливість дистанційного замовлення, відмови чи керування процесом надання послуг) та безкоштовні. Спеціальні послуги надаються на замовлення державних установ, комерційних підприємств, фізичних осіб [3, c. 80].
Разом з наведеною класифікацією існує наступна градація складових сфери послуг: сфера послуг матеріального виробництва (транспорт, зв’язок, побутове обслуговування); сфера послуг духовного життя (освіта, фізична культура, наука, мистецтво); послуги соціальної сфери (торгівля, житлово_комунальне обслуговування, охорона здоров’я).
З початку 30_х років ХХ ст. послуги в окремих країнах світу стають основним об’єктом товарно-грошових відносин у результаті четвертого великого суспільного поділу праці відокремлення сфери послуг від матеріального виробництва, внаслідок чого сфера послуг набуває найдинамічнішого розвитку. Сфера послуг система галузей народного господарства, продукти, споживча вартість яких виражається в наданні зручностей.
У сфері послуг праця не матеріалізується в речах.
Процес виробництва послуг, як правило, збігається з їх споживанням. З часу виокремлення сфери послуг як сфери народного господарства недотримання вимог закону її випереджаючого зростання гальмує розвиток усього народного господарства, зменшує загальний обсяг предметів споживання, вартість сукупного продукту, творчий потенціал суспільства.
Розвиток сфери послуг гальмується вузьким внутрішнім ринком на її товари через тотальне зубожіння переважної більшості населення, різке підвищення цін на платні послуги та інше.
Фактори, які сприяють стрімкому розвитку сфери послуг, доцільно розглядати з двох позицій: з точки зору розвитку матеріального виробництва; з точки зору змін, що відбулися в економічній поведінці домогосподарства. З першої позиції,
мова йде про науково_технічний прогрес. По-перше, з другої половини ХХ ст. нові технології, в тому числі інформаційні, різко підвищили вимоги до складу і якості робочої сили, рівня менеджменту і маркетингу на підприємствах. Підготовку таких спеціалістів може забезпечити тільки розвинена сфера послуг. По-друге, в оснащенні і результатах матеріального виробництва помітну роль стали відігравати складна техніка та обладнання, що спричинило підвищення рівня технічного обслуговування виробництва, створення сервісних центрів, тобто розширення зовнішньої і внутрішньої послугової діяльності; зріс попит на
виробничі (монтаж, інжиніринг, лізинг) та післяпродажні послуги (кредит, ремонт). По_третє, автоматизація виробничих процесів зумовила суттєве зростання продуктивності праці, що, в свою чергу, призвело до абсолютного витіснення робочої сили за межі матеріального виробництва, переливу її у сферу послуг. Такі зміни у суспільному виробництві отримали назву «софтизація» процес зростання ролі нематеріальних ресурсів у забезпеченні суспільного відтворення, під яким розуміють насичення економіки науково-технічними розробками, інформацією, сучасними засобами зв’язку, оптимізацію й оперативність управління, зростання значення послуг із консалтингу, інжинірингу тощо.
Зростання доходів населення один із найважливіших факторів, що детермінує параметри і структуру розвитку сфери послуг, саме тому розвинена сфера послуг є атрибутом багатого суспільства. Цей взаємозв’язок реалізується через поведінку споживача, який розглядає свій дохід як засіб купівлі тих чи інших благ.
Роль сфери послуг проявляється в тому, що вона:
- є важливим сектором національного і світового господарства;
- відіграє важливу роль у розвитку людського капіталу;
- впливає на функціонування і розвиток матеріального виробництва;
- сприяє збільшенню вільного часу;
- створює можливості для повнішого задоволення і розвитку потреб людей і суспільства;
- є найважливішим елементом формування сучасної якості життя;
- забезпечує якість економічного зростання і підвищення конкурентоспроможності країни.
Особливістю розвитку сфери обслуговування у період формування ринкової економіки є збільшення питомої ваги послуг, які надають населенню за плату, а також розвиток комерційного сектора. До платних послуг належать побутові, житлово-комунальні, пасажирського транспорту, зв’язку, культури, деякі послуги установ освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, правові, фінансових установ, санаторно-курортні, туристсько-екскурсійні, послуги дитячих дошкільних закладів та ін.
Упродовж останніх років послуги були основним сектором, що забезпечують збільшення доданої вартості в економіці, і надалі їх ключова роль у підтримці економічного зростання в Україні збережеться.
Слід зауважити, що сфера обслуговування має низку особливостей, які обмежують ринкове саморегулювання у виробництві товарів.
По_перше, у її складі є ринки, попит на яких настільки великий і ціна рівноваги визначена так високо, що стає недоступною для більшості членів суспільства (наприклад, ринок житла в Україні).
По_друге, ціновий механізм регулювання для деяких видів послуг не спрацьовує. Специфіка механізму функціонування ринку послуг і розвитку сфери обслуговування в Україні у перехідний період зумовлює особливості їхнього державного регулювання, яке передбачає регулювання підприємницької діяльності суб’єктів ринку, що надають платні послуги населенню, і державну підтримку розвитку некомерційного сектора сфери обслуговування.
Рівень розвитку сфери послуг визначає добробут населення, тому в багатьох країнах їй приділяється постійна увага, особливо з боку уряду.
Крім цього, деякі галузі соціального комплексу відносяться до найприбутковіших у господарстві, попри довгостроковий період окупності. Це туризм, санаторно_курортне господарство, освіта.
Розвиток сфери послуг в Україніnзначною мірою визначив процес трансформації
моделі економіки початку 90-х років XX ст. По-перше, це викликало появу багатьох на той час нових видів послуг (фінансово-кредитних, консалтингових, аудиторських, брокерських та інших). По_друге, через скорочення державного
фінансування багато послуг, які раніше надавалися безкоштовно, стали платними (освіта, охорона здоров’я, послуги телебачення тощо). Ще одним важливим саме для нашої країни фактором розвитку сфери послуг став незначний стартовий капітал. Ринок послуг саме з цієї причини є привабливим для підприємців. З одного боку, багато видів послуг не потребують значного стартового капіталу, що дозволяє сподіватися на швидку віддачу вкладень. З іншого боку, розвиток сфери послуг створює сприятливі умови для використання праці висококваліфікованих працівників.
Недостатній рівень розвитку сфери послуг часто визначають як суттєвий аспект «невідповідності» галузевої структури вітчизняної економіки умовам інтеграції в європейський простір. Однак наслідування «стандартів» та проектування ст
·руктурних пропорцій європейських країн на економіку України є неприпустимим. Активізація процесів на ринку послуг не є самоціллю чи критерієм відбору на шляху до інтеграції в світові структури. Скоріше ефективний сектор послуг є показником рівня розвитку інноваційних процесів у
економіці, та зокрема промисловому виробництві, результатом чого є побудова соціального середовища для населення та виробничої інфраструктури для підприємств. Досвід нових країн_членів Європейського союзу показує, що неодмінною передумовою розвитку сфери послуг є ефективне промислове виробництво. Яскравим прикладом може бути Словаччина, де сектор послуг забезпечує 64,4 % ВВП, у той час, як основою економічного росту в країні
вважається автомобілебудування.
Важливою складовою проблеми створення умов для розвитку ринку послуг є вдосконалення дії механізму місцевого самоврядування, тобто залучення громади до активної участі у визначенні пріоритетних напрямів зростання ринку послуг, посилення впливу населення на рішення регіональних органів влади, застосування механізму партнерства для стимулювання розвитку перспективних видів діяльності в сфері послуг.

Класифікація та перспективи розвитку сфери послуг
Вітчизняний ринок послуг складається із чотирьох сфер, а саме: комунально-побутового обслуговування (житлово-комунальний ринок, ринок громадського харчування, ринок побутових послуг), зберігання та відновлення здоров’я людини (ринок послуг охорони здоров’я, ринок послуг у галузі фізкультури та спорту), культурно-просвітньої сфери (ринок послуг освіти, ринок послуг сфери культурного обслуговування, ринок послуг засобів масової інформації), сфери управління, регулювання та обміну (ринок послуг у галузі управління, фінансово-кредитний і страховий ринок, ринок послуг з охорони громадського порядку). Отже, ринок послуг складається з окремих ринків, кожен з яких функціонує і розвивається з певними особливостями. Загалом же дослідники сфери послуг розробили понад 16 класифікацій. В усіх них переважно використані такі критерії, як: відчутність, характер попиту, обсяг послуг, складність, рівень кваліфікації, трудомісткість, економічна та соціальна орієнтація, ступінь контактності зі споживачем. Саме з багатогранною класифікацію видів послуг, відсутністю єдиних стандартів поділу послуг за різними складовими економічної діяльності пов’язана складність аналізу ринку послуг.
Держкомстат України здійснює групування статистичної інформації підприємств сфери послуг за такими секціями:
– секція G “Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку”;
– секція Н “Діяльність готелів та ресторанів”;
– секція І “Діяльність транспорту та зв’язку”;
– секція К “Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям”;
– секція М “Освіта”;
– секція N “Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги”;
– секція О “Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту”.
У Класифікаторі видів економічної діяльності ДК 009:2010, чинному від 01.01.2012 р. виділено вже інші секції сфери послуг, зокрема:
– секція G “Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів та мотоциклів”;
– секція Н “Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність”;
– секція І “Тимчасове розміщування й організація харчування”;
– секція J “Інформація та телекомунікації”;
– секція К “Фінансова та страхова діяльність”;
– секція L “Операції з нерухомим майном”;
– секція М “Професійна, наукова та технічна діяльність”;
– секція N “Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування”;
– секція О “Державне управління й оборона; обов’язкове соціальне страхування”;
– секція Р “Освіта”;
– секція Q “Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги”;
– секція R “Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок”;
– секція S “Надання інших видів послуг”;
– секція Т “Діяльність домашніх господарств”;
– секція U “Діяльність екстериторіальних організацій і органів”.
Нерівномірний розвиток як загалом ринку послуг, так і окремих його видів у різних областях країни, вимагає аналізу залежності розвитку сфери послуг від територіального розташування. Для аналізу залежності використовується дисперсійний аналіз, який призначений для встановлення структури зв'язку між результативною та факторними ознаками. Він дає змогу визначити вплив одного або кількох чинників на результативний показник. Розв'язання задачі виміру зв'язку спирається на розкладення суми квадратів відхилень досліджуваних значень результативної ознаки від загальної середньої на окремі частини, які зумовлюють зміну цієї ознаки.
Уся досліджувана сукупність (середньорічні темпи зміни за останні десять років
у перерізі областей) групується за ознакою “регіон країни”. Виділяється п’ять груп: Північна, Південна, Західна, Східна та Центральна Україна. Саме за цією ознакою згруповані усі дані досліджуваної сукупності (таблиця).
Якщо сукупність розбити на групи, то при цьому розраховуються загальна, групова, середня з групових і міжгрупова дисперсії.
Загальна дисперсія відображає варіацію досліджуваної ознаки за рахунок усіх умов, які впливають на неї у цій сукупності, і розраховується за формулою:


Групова дисперсія характеризує варіацію ознаки у межах групи за рахунок усіх інших чинників за винятком того, що покладено в основу групування, і розраховується за формулою:




Щоб виміряти таку варіацію для сукупності загалом, необхідно знайти середню із групових дисперсій, яка визначається за формулою:



Міжгрупова дисперсія, або дисперсія групових середніх
·2 , вимірює варіацію результативної ознаки за рахунок факторної ознаки, покладеної в основу групування. Її можна визначити з правила додавання дисперсій:




Про зв'язок між досліджуваними ознаками можна судити за допомогою коефіцієнта детермінації, який є відношенням міжгрупової дисперсії до загальної і записується у вигляді формули:


Коефіцієнт детермінації показує ступінь участі факторної ознаки у формуванні загальної змінюваності результативної ознаки.
Квадратний корінь з коефіцієнта детермінації називають емпіричним кореляційним відношенням:



Емпіричне кореляційне відношення використовується для кількісної оцінки щільності зв’язку між ознаками.

Розвиток сфери послуг в Україні зазнає постійного впливу як позитивних, так і негативних чинників. Негативними чинниками є: невисокий рівень конкуренції між підприємствами сфери послуг; слабке реагування підприємств сфери послуг державного сектору економіки на мінливі умови у споживчому попиті; недоробки у нормативно-правових актах, що регламентують діяльність організацій сфери послуг тощо. До позитивних чинників можна зарахувати значне збільшення кількості підприємств сфери послуг; появу на вітчизняному ринку іноземних конкурентів, що мають досвід організації сфери послуг у своїх країнах; зміцнення недержавного сектору економіки, зокрема, малого й середнього бізнесу тощо.
15

Приложенные файлы

  • doc 26699240
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий