Тема 7 Планування видатків за окремими статтями..

Тема 7 Планування видатків за окремими статтями (підстаттями, елементами видатків) кошторису
Питання лекції
7.1 Планування видатків на оплату комунальних послуг.
7.2 Видатки на господарські потреби та інші поточні видатки.
7.3 Видатки на відрядження (код 1140).
7.4 Асигнування на капітальний ремонт будівель і споруд.
7.5 Загальні засади формування витрат на оплату праці у бюджетних установах.

Специфіка роботи різноманітних бюджетних установ визначає особливості планування їх фінансово-господарської діяльності. Відмінності в методах розрахунків аналогічних показників кошторису неоднотипових установ часом дуже значні.
Водночас ряд підстатей кошторису видатків, наприклад видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, відрядження, капітальний ремонт будівель та споруд, визначаються за єдиною для всіх установ методикою. У цій темі ми розглянемо єдині для всіх бюджетних установ види видатків та основи їх планування.

7.1 Планування видатків на оплату комунальних послуг

Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (код економічної класифікації видатків (КЕКВ) 1160) є найбільшими за обсягом і містять переважно видатки на оплату теплопостачання (КЕКВ 1161), водопостачання і водовідведення (КЕКВ 1162), постачання електроенергії (КЕКВ 1163), природного газу (КЕКВ 1164). Розраховуються вони у процесі планування кожний окремо, а інші види енергоносіїв та комунальних послуг, як правило, в загальній сумі входять до елементів витрат «Оплата інших комунальних послуг та енергоносіїв» (код 1165).
Серед видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв найбільшою є питома вага витрат, пов'язаних з опаленням будівель (приміщень). їх величина і методи планування залежать насамперед від системи теплопостачання (опалення) будівель.
Зараз бюджетні установи користуються послугами теплоцентралей або мають власне (пічне чи котельне) опалення. У першому випадку сума видатків бюджетної установи визначається відповідно до укладеної угоди з опалювальною організацією, в другому – плановий розрахунок складніший: видатки на опалення розраховують згідно з установленими нормами витрат палива, діючих цін і тарифів на нього, даних про кубатуру опалювальних приміщень.
У розрахунках бюджетних асигнувань на опалення одним із найважливіших показників є показник об'єму (кубатури) приміщень. Кубатура будівель визначається за зовнішнім обміром. Необхідно мати на увазі, що при плануванні видатків на опалення цей показник відрізняється від аналогічного показника, який використовується під час планування видатків на капітальний ремонт будівель і споруд. Різниться і методика їх використання.
Кубатура опалювальних приміщень визначається за формулою

13 EMBED Equation.3 1415 (7.1)

де В0 середньорічна кубатура будівель, за якою визначаються видатки на опалення;
В1 кубатура будівель на початок року;
В2 кубатура будівель на кінець року;
М1 тривалість опалювального сезону в місяцях;
М2 число місяців опалювального сезону, протягом яких
функціонує нова кубатура.

Приклад. Тривалість опалювального сезону в районі, де розташована школа, становить 7 місяців (з 15 жовтня до 15 травня). Об'єм будівель за зовнішнім обміром на початок року – 15 000 м3 . З 1 вересня очікується введення нових приміщень сумарним об'ємом 600 м3 .
За наведеною вище формулою середньорічний об'єм опалювальних приміщень становить 15 214 м , тобто
13 EMBED Equation.3 1415

Якщо протягом року не передбачається зміна кубатури опалювальних приміщень, видатки на опалення визначаються, виходячи з фактичної кубатури будівель на початок планового року.
Потреба в паливі розраховується окремо на опалення будівель, приготування (розігрів) їжі, кип'ятіння води тощо.
Ця потреба визначається в кілограмах умовного палива на 1 м3 будівель за зовнішнім обміром, а при пічному опаленні на 1 м2 опалювальної площі.
Норми витрат умовного палива встановлюються, як правило, обласними органами державної влади. Переведення умовного палива в натуральне (сорт вугілля, мазуту, дров та ін.) здійснюється за встановленими коефіцієнтами. Якщо установа одержує один вид палива, то потреба визначається за нормами на цей вид палива, без застосування таких показників, як умовне паливо і коефіцієнти переведення. При використанні двох і більше видів палива попередньо визначається питома вага кожного виду в загальній кількості палива.
Норми витрат палива для приготування (розігріву) їжі, санітарно-гігієнічних та інших потреб установлюються в кілограмах на одного учня, одне ліжко чи інші розрахункові одиниці на рік.
Приклад. Загальноосвітня школа використовує два види палива: вугілля Донецького басейну (85 %) і дрова (15 %). Норма витрат вугілля для підігріву їжі і кип'ятіння води – 2 кг на одного учня. У школі навчається 900 учнів. Коефіцієнт умовного палива для донецького вугілля дорівнює 1,11, а для дров 5,387.
Умовного палива на 1 м2 приміщень витрачається 7,14 кг. Потреба в паливі буде визначена в результаті такого розрахунку:
(15 214 · 7,14) + (2 · 900)= 110 428 кг умовного палива.
Необхідний об'єм натурального палива становить: 104,2 т вугілля (110,428 · 0,85 · 1,11) і 89,2 м3 дров (110 428 · 0,15 · 5,387).

Загальна сума видатків на паливо визначається множенням потреби в паливі на вартість 1 т або 1 м3 палива і додаванням до одержаного добутку вартості його перевезення та вартості рубання дров.
Приклад такого розрахунку показаний в табл. 7.1.

Таблиця 7.1 – Розрахунок вартості палива
Показник
Усього
У тому числі



вугілля
дрова

Загальна потреба в паливі, т або м3
110,428
104,2
89,2

Ціна за 1 м3 або 1 т, грн
X
32,0
9,5

Ціна за перевезення 1 т або 1 м3, грн
X
4,0
3,0

Ціна за рубання 1 м3 дров, грн
X

3,8

Загальна вартість палива, грн
5205,16
3751,2
1453,96


Другим за величиною видом видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв бюджетних установ є витрати на оплату електроенергії.
Їх розмір залежить від площі освітлювальних приміщень, функціонального їх призначення (класна кімната, коридор, вестибюль тощо), тарифів на електроенергію, а також від кількості годин природного освітлення (географічні райони, в яких розташована установа, і число змін її роботи).
Планування витрат на освітлення здійснюється за двома позиціями: освітлення приміщень і витрати електроенергії для технічних потреб. При визначенні витрат на освітлення із загальної площі виокремлюється площа підсобних приміщень, оскільки на їх освітлення електроенергії витрачається значно менше.
Витрати на освітлення визначаються залежно від площі будівель, фактичних витрат електроенергії та діючих норм і тарифів. Потреба в електроенергії на освітлення визначається за встановленими нормами на 1 м2 площі або на одну освітлювальну точку в рік.
Витрати на оплату електроенергії для технічних потреб визначаються, виходячи з потужності апаратури, терміну її використання і встановленого тарифу, а також з урахуванням фактичних витрат. За нововведеними в дію електроприладами витрати електроенергії визначаються на основі даних про їх потужність і число годин роботи.
Оскільки ці витрати призначені на оплату електроенергії, яка використовується бюджетними установами для своїх основних цілей, то державою встановлені для них нижчі тарифи, ніж на електроенергію, яка використовується іншими споживачами.
Витрати на оплату електроенергії визначаються на основі даних спеціальних лічильників, які встановлюються окремо для обліку електроенергії на освітлення і на технічні потреби. Коли в установі немає роздільного обліку витрат електроенергії, обсяги електроенергії, спожитої на технічні потреби, визначаються керівником бюджетної установи разом із організацією електропостачання.
У кошторисі бюджетної установи розрахунок видатків на оплату електроенергії складається приблизно за такою формою (табл. 7.2):

Таблиця 7.2 – Розрахунок видатків на оплату електроенергії
Показник
Ураховано в кошторисі на поточний рік
Визначено на плановий рік

Витрати електроенергії для освітлення 1 м2 або на одну точку в рік, кВт год
10,5
10,5

Витрати електроенергії на всю площу робіт і на всі освітлювальні точки, кВт год
45 900
45 900

Витрати електроенергії для технічних потреб, кВт год
7000
7000

Загальна вартість електроенергії (вартість 1 кВт год х Кількість електроенергії), грн
2592,1
2592,1


Третім видом видатків установ освіти й охорони здоров'я, розташованих у сільській місцевості, які визначаються за окремим розрахунком під час індивідуального кошторисного планування за кодом 1343, є витрати, пов'язані з наданням керівним, педагогічним і медичним працівникам та членам їхніх сімей, що проживають разом з ними, безплатних квартир і комунальних послуг.
Квартира, а також опалення й освітлення надаються в натурі за нормами, що діють у даній місцевості.
За рахунок бюджетної установи здійснюється оплата за квартиру, опалення й освітлення. Усі інші послуги оплачуються за рахунок доходів працівників цих установ.
У кошторисах бюджетних установ розрахунок видатків на оплату безплатно наданих квартир і комунальних послуг здійснюється за такою формою (табл. 7.3):
Таблиця 7.3 – Розрахунок вартості житлово-комунальних послуг
Прізвище, ім'я, по батькові
Посада
Число членів сім'ї
Площа квартири,
м
Кількість палива, т
Ціна 1т палива, грн.
Оплата палива за рік, грн.
Квартирна плата за рік, грн.
Оплата освітлення за рік, грн.
Оплата за житло, усього за рік, грн.













Для розрахунку цього виду видатків основним показником є розмір житлової площі, яку займає працівник. При цьому до уваги беруться всі члени сім'ї працівника незалежно від того, перебувають вони на його утриманні чи мають самостійні заробітки.
Оплата квартир проводиться згідно з їх фактичною площею. Якщо в наданих квартирах житлова площа перевищує встановлені нормативи, то установа оплачує і надлишки, тобто за надлишки житлової площі плата з працівників не утримується.
Працівники, які мають право на безплатну житлову площу, забезпечуються паливом для опалення та електроенергією для освітлення їхніх квартир, виходячи з фактичних витрат палива та електроенергії і тарифів (цін) на них. Витрати на опалення й освітлення квартир працівників освіти й охорони здоров'я визначаються за тими самими місцевими нормами, за якими визначаються відповідні витрати на опалення та освітлення будівель бюджетних установ. Необхідно підкреслити, що комунальні послуги цим працівникам надаються тільки в натуральній формі, заміна їх грошовою компенсацією не допускається.
Якщо немає можливості надати квартири зазначеним вище працівникам у будинках, які належать місцевим органам влади чи відповідним державним установам, житлова площа надається за нормами місцевої влади в найманих приміщеннях. Укладання угод щодо наймання квартир та видатки на їх оплату здійснюють органи місцевого самоврядування або відповідні установи. При цьому вартість наймання квартири ці установи оплачують безпосередньо особі, яка здала житлову площу в найм.
Працівники, які проживають у власних будинках, мають право на безплатне отримання тільки палива й електроенергії за встановленими нормами.
За медичними та педагогічними працівниками і членами їхніх сімей зберігається право на безплатні квартири з опаленням та освітленням у разі виходу їх на пенсію за умови, що загальний стаж роботи кожного з цих працівників в установі освіти або охорони здоров'я становить не менше 10 років.
Право на безплатну квартиру (незалежно від розміру житлової площі) з опаленням та освітленням зберігається за членами сім'ї померлого пенсіонера, якщо на момент його смерті вони користувалися цими пільгами і після смерті пенсіонера отримували пенсію, яка є для них єдиним джерелом існування.
Видатки на водопостачання і водовідведення, утримання в чистоті будівель (приміщень), вулиць і дворів установ визначаються на підставі фактичних середніх витрат на розрахункову одиницю (одного учня, одне ліжко тощо).

7.2 Видатки на господарські потреби та інші поточні видатки

видатки на поточний ремонт будівель визначаються за нормами на 1 м3, а видатки на поточний ремонт інвентарю та обладнання в розмірі 24 % від його балансової вартості. Така методика розрахунків дає змогу забезпечити високу якість планування. А тому, коли необхідна особлива точність розрахунків цих видатків, найзначніші із них плануються окремо. При цьому виділяються витрати на водопостачання і водовідведення, поточний ремонт будівель і споруд, поточний ремонт інвентарю та обладнання, на заходи з охорони праці й техніки безпеки, на утримання і наймання автотранспорту, на позавідомчу охорону, а також видатки на канцелярське приладдя, матеріали й предмети для поточних господарських потреб.
Розрахунок господарських та інших поточних видатків здійснюється в кошторисах установ за такою формою (табл. 7.4).
Таблиця 7.4 – Розрахунок господарських та інших поточних видатків
Види видатків
Ураховано в кошторисі на поточний рік, тис. грн
Передбачено на плановий рік, тис. грн

Канцелярське приладдя



Оплата теплопостачання



Оплата водопостачання і водовідведення



Оплата електроенергії



Оплата безплатно наданих квартир і комунальних послуг



Поточний ремонт обладнання, інвентарю, будівель і споруд



Інші поточні видатки



Усього




7.3 Видатки на відрядження (код 1140)

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника підприємства, організації, установи за розпорядженням керівника на певний строк для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких має роз'їзний характер, не може розглядатись як відрядження. Розрахунок видатків на відрядження детально вивчається у курсі бухгалтерського обліку, тому в курсі «Бюджетна система» приділяти увагу ми їм не будемо.
За кодом 1140 кошторису видатків бюджетних установ «Видатки на відрядження» плануються тільки видатки, пов'язані з оплатою проїзду, виплатою добових і квартирних працівникам при відрядженнях та оплатою підйомних, проїзду, добових при переміщеннях працівників. Заробітна плата відрядженим працівникам виплачується за рахунок коштів, передбачених за підстаттею статті 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ».
Бюджетні асигнування за цією підстаттею в кошторисах бюджетних установ передбачаються, як правило, на рівні сум, запланованих на попередній рік. У разі необхідності різкого збільшення бюджетних асигнувань на відрядження порівняно з попереднім роком (у зв'язку з виробничими потребами) бюджетна установа дає детальне обґрунтування і методом прямого розрахунку визначає суму видатків на зазначені цілі.
Визначаючи кошти на оплату видатків на відрядження, необхідно врахувати можливість подальшого скорочення цих витрат у зв'язку з більш раціональною організацією відряджень, скороченням їх числа і терміну, а також зниженням витрат на оплату видатків за службовими переміщеннями.

7.4 Асигнування на капітальний ремонт будівель і споруд

Асигнування на капітальний ремонт будівель і споруд (код 2130) для бюджетних установ визначає вища організація, спеціалісти якої проводять обстеження технічного стану будівель і споруд, складають перелік ремонтних робіт, необхідних для першочергового виконання. На основі дефектних актів і технічної документації на кожну будівлю складається кошторис витрат на капітальний ремонт.
Необхідно мати на увазі, що за кошти, виділені на капітальний ремонт будівель і приміщень, в установленому порядку можуть здійснюватися розширення, реконструкція та благоустрій об'єктів освіти й охорони здоров'я.
За рахунок цих коштів дозволено (надано право) здійснювати роботи з приєднання зазначених будівель (приміщень) до водопроводу, каналізації, електроосвітлювальних мереж, з улаштування центрального опалення замість пічного й упорядкування у зв'язку з цим споруд для котельних, з побудови споруд для дров, обладнання ліфтів.
Роботи з капітального ремонту, як правило, повинні виконувати ремонтно-будівельні організації, які здобули це право за конкурсом. На практиці невеликі за обсягом роботи з капітального ремонту можуть здійснювати працівники цих установ із залученням інших осіб зі сторони.
7.5 Загальні засади формування витрат на оплату праці у бюджетних установах

Витрати на оплату праці в бюджетних установах плануються за КЕКВ 1110 (підстатті 1111 – Заробітна плата, 1112 – Грошове утримання військовослужбовців). Планування видатків проводиться шляхом множення кількості посад за групами персоналу бюджетної установи на середню заробітну плату за цими самими групами.
Розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, робітникам - кваліфікаційного розряду у межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників і відображаються у тарифікаційному списку.
Єдина тарифна сітка посадових окладів працівників бюджетної сфери встановлена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 та була введена в дію тільки з 1 вересня 2005 року.
Уведення тарифної сітки проводилось в Україні у три етапи, які відрізнялися тарифними коефіцієнтами та міжрозрядними співвідношеннями. Перший та другий етапи впровадження Єдиної тарифної сітки були успішно пройдені, а з 1 вересня 2008 року впроваджено третій (кінцевий) етап введення Єдиної тарифної сітки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №74 від 22 лютого 2008 року).
Розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду встановлюється починаючи з 1 квітня 2007 р. на рівні законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати. З жовтня 2008 року ставка 1-го тарифного розряду була «заморожена» на рівні мінімальної заробітної плати на 1 жовтня 2008 року і підвищувалась починаючи з цього періоду на рівні меншому, ніж встановлена по країні мінімальна заробітна плата. Протягом 2009 року розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду становив 545 грн, або менше мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої на відповідні періоди, на 10-26,7 відсотка. З 1 січня 2010 року цей розмір становив 555 грн, з 1 квітня - 567 грн, з 1 липня - 570 грн, або майже на 36 відсотків менше від законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати на відповідні періоди. Це відбулося тому, що посадові оклади тих розрядів, що були менші мінімальної зарплати зростали до мінімальної зарплати, а інші зростали тільки відповідно до зростання ставки 1-го тарифного розряду.
Як наслідок, у кінці 2009 року однакові посадові оклади у розмірі мінімальної зарплати було встановлено працівникам з 1-го по 5-й тарифний розряд, а у 2010 році вже з 1-го по 7-й розряд включно. Це підриває основи диференціації оплати праці залежно від кваліфікації працівників та є зрівнялівкою.
з 1 грудня 2010 року посадовий оклад працівника 1-го тарифного розряду Єдиної тарифної сітки був підвищений до 600 гривень. Керівникам установ, закладів та організацій бюджетної сфери було доручено забезпечити диференціацію заробітної плати працівників, для яких визначені однакові посадові оклади, за рахунок встановлення доплат, надбавок та премій. При цьому з 1 грудня 2010 року мінімальну зарплату встановлено вже на рівні 922 гривні.
У 2011 році ситуація не покращилася, так мінімальна зарплата на 2011 рік встановлена у таких розмірах: з 1 січня – 941 грн, з 1 квітня – 960 грн, з 1 жовтня – 985 грн, з 1 грудня – 1004 грн, а для вирахування окладів розмір 1-го розряду Єдиної тарифної сітки дорівнює на цей рік лише: 613 грн з 1 січня, 625 грн – з 1 квітня, 635 грн – з 1 липня, 641 грн. – з 1 вересня, 660 грн. – з 1 жовтня, 704 грн. – з 1 грудня. Таким чином на 1 січня однаковий посадовий оклад мали працівники 1-7-го розрядів, а, наприклад, хірург 1-ї кваліфікаційної категорії (13 тарифний розряд) тільки з посадового окладу недоотримував (941-613)*2,27=745 грн.
11 травня 2011 року прийнята постанова КМУ №524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» згідно з якою збільшуються посадові оклади 2-7-го розрядів, щоб відрізнялись від окладу 1-го тарифного розряду (табл. 7.5):

Таблиця 7.5 – Посадові оклади працівників 1-7-го розрядів на 2011 р.
розряд
Посадовий оклад на 2011 р. з


1 липня
1 жовтня
1 грудня

1
960
985
1004

2
965
990
1009

3
975
1000
1019

4
985
1010
1029

5
995
1020
1039

6
1005
1030
1049

7
1015
1040
-

У цій постанові уряд планує повернутися до ефективного співвідношення між посадовими окладами та наголошує на необхідності передбачити під час підготовки проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" необхідні видатки для поетапного збільшення посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки з метою наближення його розміру до мінімальної заробітної плати.
Посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1-го тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі, коли посадовий оклад (тарифна ставка) визначений у гривнях з копійками, цифри до 0,5 відкидаються, від 0,5 і вище - заокруглюються до однієї гривні. Якщо отриманий шляхом розрахунку оклад менший за мінімальну заробітну плату, працівнику виплачується мінімальна заробітна плата.
Таблиця 7.6 – Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери
Тарифні розряди
Тарифні коефіцієнти, що запроваджені з 1 вересня 2008 року (ІІІ етап)

1
1

2
1,09

3
1,18

4
1,27

5
1,36

6
1,45

7
1,54

8
1,64

9
1,73

10
1,82

11
1,97

12
2,12

13
2,27

14
2,42

15
2,58

16
2,79

17
3,0

18
3,21

19
3,42

20
3,64

21
3,85

22
4,06

23
4,27

24
4,36

25
4,51


Так Єдиною тарифною сіткою визначено тарифні розряди ректорів вищих навчальних закладів на рівня 22-24-го розряду, викладачів вищих навчальних закладів – 18-22-го розряду, головних лікарів лікарень – 14-18-го розрядів, головних медичних сестер – 10-12-го розрядів тощо. Штатним розкладом встановлюється конкретний посадовий оклад працівника бюджетної установи.
посадові оклади проректорів, заступників керівників бюджетних установ, закладів та організацій, заступників керівників структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій встановлюються на 5-15 відсотків, головних бухгалтерів - на 10-30 відсотків, помічників керівників - на 30-40 відсотків нижче ніж посадовий оклад відповідного керівника, визначений за схемами тарифних розрядів.
працівникам установ, закладів та організацій освіти, науки, культури, які мають статус національних, академічних закладів культури, може зберігатися при визначенні максимальних розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати, тарифних ставок) та ставок погодинної оплати праці додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів, що застосовувався для зазначених працівників до введення Єдиної тарифної сітки.
Крім того, працівники бюджетних установ мають право на надбавки та доплати до посадових окладів.
надбавки працівникам:
а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки):
за високі досягнення у праці;
за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання);
за складність, напруженість у роботі.
Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ).
У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються;
б) за почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР "народний" - у розмірі 40 відсотків, "заслужений" - 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати);
в) за спортивні звання "заслужений тренер", "заслужений майстер спорту" - у розмірі 20 відсотків, "майстер спорту міжнародного класу" - 15 відсотків, "майстер спорту" - 10 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).
Надбавки за почесні та спортивні звання встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним почесним або спортивним званням. За наявності двох або більше звань надбавки встановлюються за одним (вищим) званням. Відповідність почесного або спортивного звання профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації;
г) за знання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської - 10, однієї східної, угро-фінської або африканської - 15, двох і більше мов - 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).
Надбавка не встановлюється працівникам, для яких вимогами для зайняття посади передбачено знання іноземної мови, що підтверджено відповідним документом;
Доплати працівникам:
а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки):
за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників;
за суміщення професій (посад);
за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.
Зазначені види доплат не встановлюються керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій, їх заступникам;
б) у розмірі до 40 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в нічний час, якщо вищий розмір не визначено законодавством, за кожну годину роботи з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку;
в) за вчене звання:
професора - у граничному розмірі 33 відсотки посадового окладу (ставки заробітної плати);
доцента, старшого наукового співробітника - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати);
Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним вченим званням. За наявності у зазначених працівників двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням;
г) за науковий ступінь:
доктора наук - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати);
кандидата наук - у граничному розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).
Зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем. За наявності у працівників двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем.
Відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації.
Документи, що засвідчують наявність наукового ступеня та вченого звання, повинні відповідати нормам та вимогам, передбаченим законодавством;
ґ) за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, - у розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу;
Підвищення посадових окладів водіям автотранспортних засобів:
надбавки за класність водіям II класу - 10 відсотків, водіям I класу - 25 відсотків установленої тарифної ставки за відпрацьований час;
доплати за ненормований робочий день - у розмірі 25 відсотків тарифної ставки за відпрацьований час.
Приклад. Розрахуємо заробітну плату доцента вищого навчального закладу, кандидата наук, що не має вченого звання доцента на 1 вересня 2011 року. Цьому працівнику встановлено 18-й тарифний розряд.
Тарифна ставка 1 розряду з 1 жовтня 2011 року становить 660 грн.
660·3,21=2118,60 грн., якщо округлити як потребує нормативний акт, то посадовий оклад становитиме 2119 грн.
2119·0,15=317,85 грн. – доплата за науковий ступінь (доплати не округлюються).
Разом: 2119+317,85=2436,85 грн.
Працівникам установ освіти можуть також встановлюватися надбавки за стаж науково-педагогічної діяльності, але це вже відноситься до галузевої специфіки планування витрат у бюджетних установах у цій темі розглядати не будемо.

Висновки

Специфіка роботи різноманітних бюджетних установ визначає особливості планування їх фінансово-господарської діяльності. Відмінності в методах розрахунків аналогічних показників кошторису неоднотипових установ часом дуже значні.
Водночас ряд підстатей кошторису видатків, наприклад видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, відрядження, капітальний ремонт будівель та споруд, визначаються за єдиною для всіх установ методикою.
Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (код економічної класифікації видатків (КЕКВ) 1160) є найбільшими за обсягом і містять переважно видатки на оплату теплопостачання (КЕКВ 1161), водопостачання і водовідведення (КЕКВ 1162), постачання електроенергії (КЕКВ 1163), природного газу (КЕКВ 1164). Розраховуються вони у процесі планування кожний окремо, а інші види енергоносіїв та комунальних послуг, як правило, в загальній сумі входять до елементів витрат «Оплата інших комунальних послуг та енергоносіїв» (код 1165).
Серед видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв найбільшою є питома вага витрат, пов'язаних з опаленням будівель (приміщень). їх величина і методи планування залежать насамперед від системи теплопостачання (опалення) будівель.
Планування витрат на освітлення здійснюється за двома позиціями: освітлення приміщень і витрати електроенергії для технічних потреб. При визначенні витрат на освітлення із загальної площі виокремлюється площа підсобних приміщень, оскільки на їх освітлення електроенергії витрачається значно менше.
Витрати на оплату електроенергії для технічних потреб визначаються, виходячи з потужності апаратури, терміну її використання і встановленого тарифу, а також з урахуванням фактичних витрат.
Третім за розміром видом видатків установ освіти й охорони здоров'я, розташованих у сільській місцевості, які визначаються за окремим розрахунком під час індивідуального кошторисного планування за кодом 1343, є витрати, пов'язані з наданням керівним, педагогічним і медичним працівникам та членам їхніх сімей, що проживають разом із ними, безплатних квартир і комунальних послуг. Квартира, а також опалення й освітлення надаються в натурі за нормами, що діють у даній місцевості.
видатки на поточний ремонт будівель визначаються за нормами на 1 м3, а видатки на поточний ремонт інвентарю та обладнання – в розмірі 24 % від його балансової вартості.
За кодом 1140 кошторису видатків бюджетних установ «Видатки на відрядження» плануються тільки видатки, пов'язані з оплатою проїзду, виплатою добових і квартирних працівникам при відрядженнях та оплатою підйомних, проїзду, добових при переміщеннях працівників. Заробітна плата відрядженим працівникам виплачується за рахунок коштів, передбачених за підстаттею статті 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ».
Асигнування на капітальний ремонт будівель і споруд (код 2130) для бюджетних установ визначає вища організація, спеціалісти якої проводять обстеження технічного стану будівель і споруд, складають перелік ремонтних робіт, необхідних для першочергового виконання. На основі дефектних актів і технічної документації на кожну будівлю складається кошторис витрат на капітальний ремонт.
Витрати на оплату праці в бюджетних установах плануються за КЕКВ 1110 (підстатті 1111 – Заробітна плата, 1112 – Грошове утримання військовослужбовців).
Розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, робітникам - кваліфікаційного розряду у межах діапазону, визначеного для цих посад (професій).
Планування видатків проводиться шляхом множення кількості посад за групами персоналу бюджетної установи на середню заробітну плату за цими самими групами.

Питання для самоперевірки
Як здійснюється планування видатків на опалення?
Як здійснюється планування видатків на освітлення?
Як розраховуються видатки на оплату житлово-комунальних послуг працівниками бюджетних установ освіти і охорони здоров’я у сільській місцевості?
Як здійснюється загальне планування видатків на господарські потреби, інших поточних видатків та видатків на капітальний ремонт у бюджетних установах?
Як плануються видатки на відрядження (КЕВК 1140)?
Охарактеризуйте тарифну сітку з оплати праці працівників бюджетних установ.
Чи виконує вона завдання диференціації заробітної плати працівників бюджетних установ відповідно до кваліфікації? Чому?
Як користуватися Єдиною тарифною сіткою (ЄТС)?
Охарактеризуйте загальні доплати і надбавки працівникам бюджетних установ.

Root Entry

Приложенные файлы

  • doc 26689166
    Размер файла: 165 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий