2 семестр студ


Етапи епідеміологічного обстеження населення за методикою ВООЗ. Підготовчий етап

Епідеміологія (грец. епідеміе
· поширений в народі, логія - наука)
· наука, що вивчає причини виникнення й закономірності поширення епідемій, а також розробляє методи боротьби з ними.
Епідеміологічні дослідження з метою вивчення поширення основних стоматологічних захворювань в різних регіонах світу, а також організацію та планування лікувально-профілактичних заходів проводить Всесвітня Організація Охорони Здоров'я (ВООЗ).
ВООЗ є відділом ООН, заснована 7 квітня 1948 року, центральний офіс якої знаходиться в Женеві. ВООЗ організовує комітети експертів з найкращих спеціалістів з різних галузей медицини, в тому числі і стоматології. Стоматологічний відділ ВООЗ відповідає за:

підготовку різноманітних тематичних семінарів, конференцій, курсів;
проведення аналізу якості стоматологічної допомоги;
вирішення кадрового та фінансового забезпечення;
надання рекомендацій щодо покращення лікувально-профілактичних заходів.

Основний принцип роботи ВООЗ
· періодичні скликання групи експертів для опрацювання єдиної думки з певної конкретної проблеми.
Погіршення соціально-економічних умов в Україні призвело до значного поширення карієсу в різних вікових групах населення, особливо серед дітей та підлітків.
Серед дитячого населення ураження зубів карієсом досягає до 99,8%.

Мета епідеміологічного обстеження:
вивчення рівня захворюваності карієсом;
порівняння рівня захворюваності в різних районах;
виявлення потреби в санаційних заходах;
планування лікувально-профілактичної роботи;
розробка регіональних профілактичних програм;
визначення захворювань для підприємств, які виробляють стоматологічне обладнання, матеріали та інструменти;
розрахунок сил і засобів для первинної профілактики;
оцінка ефективності стоматологічної допомоги;


Етапи епідеміологічного обстеження за методикою ВООЗ:
І етап, підготовчий:
формування оглядової групи, яка засвоїла методику обстеження і ознайомлена з критеріями ураження;
вибір району обстеження і контингенту населення з врахуванням клімато-географічних умов, соціально-економічного рівня, навколишнього середовища та етнічних груп;
включення однакової кількості осіб чоловічої і жіночої статі певної вікової групи (по 20 чоловік у 10-15 районах).

Вікові групи згідно рекомендацій ВООЗ:
5-6 років - обстеження молочних зубів і перших постійних молярів;
12 років – обстеження постійних зубів;
15 років – обстеження тканин пародонту;
35-44, 65-74 роки – стандартна група, повна оцінка карієсу, стану тканин пародонту, потреби у протезуванні;

комплектування інструментів, медикаментів та матеріалів необхідних для обстеження:
стоматологічні дзеркала (30 одиниць на кожного дослідника);
пародонтальні зонди (30 одиниць на кожного дослідника);
пінцети;
лотки;
концентрований розчин для стерилізації;
мийка;
рушники, марля;

організація місця для проведення огляду. Вибирають таким чином, щоби одержати інформацію про групи населення з різним рівнем захворюваності. Цей вибір базується на адміністративному поділі країни (регіону). Якщо в країні є географічні зони, які суттєво відрізняються одна від одної, то бажано включити в обстеження хоча би по одній групі з кожної такої зони, якщо в країні декілька етнічних груп, то може виникнути необхідність включити вибірку з кожної з них. Для епідеміологічного обстеження достатньо 10-15 місць обстеження.

ІІ етап, безпосереднє обстеження.
Заповнення карти оцінки стоматологічного статусу, запропонованої ВООЗ.

ІІІ етап, оцінка результатів епідеміологічного обстеження:
визначення рівня ураження зубів карієсом;
рівень надання стоматологічної допомоги;
визначення можливих причин, які впливають на відхилення захворюваності порівняно з іншими районами.




























Другий етап обстеження. Послідовність заповнення карти ВООЗ

Карта для оцінки стоматологічного статусу.
Стандартна карта для оцінки стоматологічного статусу розроблена для збору всієї інформації, необхідної для планування стоматологічної допомоги, моніторингу та корекції вже існуючої стоматологічної служби.
Розділи стандартної карти:
ідентифікація інформації про обстеження;
загальна інформація;
позаротовий огляд;
оцінка скронево–нижньощелепного суглоба;
стан слизової оболонки;
плямистість / гіпоплазія емалі;
флюороз зубів;
СРІ (стан тканин пародонту, який, раніше називали індексом потреби в лікуванні захворювань пародонту-СРІТN);
втрата прикріплення;
стан зубів та необхідність лікування;
ортопедичний статус;
потреба в ортопедичному лікуванні;
зубощелепні аномалії;
потреба у невідкладній допомозі;
примітка.

При заповненні карти не дозволяється вносити доповнення або виправлення. У випадку помилкового запису його закреслюють і записують дані під клітиною.
Розділи карти, присвячені ідентифікації та загальній інформації
Дослідник повинен друкованими прописними літерами написати назву країни, в якій здійснюється обстеження, у вихідній карті, з якої в подальшому будуть робити копії. Клітини 1-4 призначені для кодування країни, де проводиться обстеження, у ВООЗ і досліднику їх не треба заповнювати.
Під час планування обстеження необхідно скласти список населених пунктів, де воно проходитиме, і кожному з них присвоїти двозначний код. Після чого відповідний код вноситься в клітини 26 і 27 кожної карти обстеження. Крім того, необхідно скласти і список дослідників, кожному із яких присвоюється певний номер. Якщо є інформація про етнічні групи, або якщо передбачається реєстрація іншої інформації, наприклад про вміст фторидів у питній воді або використання фторвмісних таблеток, то необхідно внести відповідні коди в загальний список кодів. Ця інформація повинна бути внесена в клітини 24, 25, 29 і 30. Перед початком обстеження список кодів повинні отримати всі дослідники і реєстратори, і, крім того, цю інформацію необхідно внести в загальний сумарний список (додаток 1)
Дата огляду (клітини 5-10)
Ідентифікаційний номер (клітини 11-14).
Кожному обстеженому потрібно присвоїти ідентифікаційний номер, який завжди повинен мати стільки цифр, скільки складає загальна кількість обстежених Наприклад, якщо передбачається оглянути 1200 осіб, то перший пацієнт піде під номером 0001.
Якщо в обстеженні беруть участь декілька фахівців, перевірка номерів обов'язкова. Наприклад, якщо обстеження проводять два фахівці, то дослідник №1 повинен користуватись ідентифікаційними номерами 0001-0600, а дослідник №2-0601-1200.
Дослідник (клітина 15)
Якщо в обстеженні бере участь кілька фахівців, то кожному із них необхідно присвоїти свій код, який заноситься в клітину 15. Затверджений дослідник, який бере участь в обстеженні, повинен мати спеціальний код.
Первинний або повторний огляд (клітина 16)
Якщо пацієнта оглядають повторно, тоді перше (основне) обстеження позначають в клітині 16 кодом “1”, а кожне наступне кодами 2, 3, 4 і т п. Для всіх пацієнтів, яких оглядали неодноразово, при аналізі результатів обстеження використовують дані тільки першого огляду.
Прізвище.
Прізвище та ім'я пацієнта повинні бути написані друкованими літерами.
Дата народження (клітини 17-20)
Якщо можливо, слід відмітити рік та місяць народження, пацієнта з метою перевірки.

Вік (клітини 21 і 22)
Вік пацієнтів реєструють як число повних років після останнього дня народження, тобто вік дитини на 13 -му році життя реєструють як “12”. Якщо вік менше 10 років, то в клітину 21 потрібно занести “0”. Наприклад, 6 років = 06. Там. де вік позначається іншими способами, необхідно його перерахувати в загальноприйнятий.

Стать (клітина 23)
Відповідний код (1= чоловік, 2 = жінка)

Етнічна група (клітина 24)
В різних країнах ідентифікація етнічних та інших груп здійснюється різними шляхами, наприклад за країною народження, расою, кольором шкіри, мовою, релігійною або родовою приналежністю.
Примітка: для ідентифікації різних підгруп можуть застосовуватись коди 0-8.

Професія, рід занять (клітина 25)
Виходячи із місцевих даних, професії кодуються, і відповідний пацієнту код заноситься в клітину 25.
Примітка. Для ідентифікації різних професій можуть використовуватись коди 0-8.

Географічне положення (клітини 26 і 27)
Клітини 26 і 27 потрібно використовувати для позначення місця, де проводиться обстеження. Це дає можливість ідентифікувати до 99 місцевостей (села, школи і т. ін.) під номерами 00-98.

Тип місцевості (клітина 28)
Клітина 28 призначена для запису інформації про кожну місцевість, де проводиться обстеження. Метою реєстрації цих даних е отримання інформації про доступність стоматологічної допомоги в кожному конкретному населеному пункті. Використовуються 3 коди:
1- місто або місцевість того ж типу;
2- передмістя;
3- сільська місцевість або невелике село.

Інші дані (клітини 29 і 30)
Дві клітини - 29 і 30 - використовуються для запису іншої інформації про оглянутих осіб або про місцевість, де проводиться обстеження. Сюди може бути внесена інформація про куріння, використання жувальних гумок, еміграції, вміст фториду в питній воді. Якщо необхідна інформація про вживання цукру, то за допомогою відповідних кодів вносять дані про кількість або регулярність його прийому.

Протипокази до обстеження (клітина 31)
Місцеві фахівці повинні самі визначити, які стани є перешкодою для проведення будь-якої частини огляду і можуть представляти ризик для пацієнтів або викликати у них почуття дискомфорту. З цього приводу дослідники мають дати свою оцінку і внести такі коди:
0- немає проти показів;
протипокази.

Позаротове обстеження (клітина 32)
Огляд ділянки, яка оточує ротову порожнину, повинен проводитись в такій послідовності:
загальний вигляд шкіряних покровів (голова, шия, плечі);
навколоротова ділянка (ніс, щоки, підборіддя);
лімфатичні вузли (голова, шия);
ділянки шкіри верхньої та нижньої губ;
червона облямівка губ та носогубні згортки;
ділянка скронево-нижньощелепного суглоба (ВНЩС) і білявушної залози.

Коди і критерії позаротового обстеження:
немає ознак ураження.
виразки, рани, ерозії, тріщини (голова, шия, плечі);
2- виразки, рани, ерозії, тріщини (ніс, щоки, підборіддя);
3- виразки, рани, ерозії, тріщини (носогубні згортки);
4- виразки, рани, ерозії, тріщини (червона облямівка губ);
5- злоякісні новоутворення;
6- патологія ділянок верхньої і нижньої губ (наприклад, тріщини);
7- збільшені лімфатичні вузли (голова, шия);
8- інші припухлості обличчя і щелеп;
9- не реєструється.

Оцінка скронево-нижньощелепного суглобу (клітини 33-36)
Симптоми (клітина 33)
0 - нема симптомів;
1 - клацання, біль, або труднощі при відкриванні або закриванні рота (один раз на тиждень або частіше);
9- не реєструється.
Ознаки (клітини 34-36).
нема ознак;
клацання, напруження при пальпації або зменшення рухомості щелеп (відкривання 30 мм);
9- не реєструється.
Клацання (клітина 34) в одному або в обох скронево-нижньощелепних суглобах. Клацання оцінюють безпосередньо за допомогою почутого звуку або при пальпації суглобів.
Біль при пальпації (клітина 35) скроневого і /або жувального м'язу з однієї або обох сторін, оцінюють при односторонньому обстеженні двома пальцями, шляхом сильного натискування двічі на найбільш виступаючу частину м'яза. Цей код реєструють лише в тому випадку, якщо пальпація спричиняє мимовільний рефлекторний рух.
Обмеження рухомості щелепи - відкривання менше ніж на 30 мм (клітина 36). Для цього вимірюють відстань між ріжучими краями центральних різців верхньої і нижньої щелеп. У дорослих рухомість щелепи зменшена в тому випадку, якщо пацієнт не здатний відкрити рота на ширину двох пальців.

Слизова оболонка ротової порожнини (клітини 37-42)
Огляд слизової оболонки та м’яких тканин всередині ротової порожнини і навколо неї потрібно проводити у кожного пацієнта. Дослідження повинно бути детальним і системним і здійснюватись у такій послідовності:
слизова оболонка губ і борозни губ (верхньої і нижньої);
губна частина перехідних складок і слизова оболонка щік (справа і зліва);
язик (дорзальна і вентральна поверхні, краї);
дно ротової порожнини;
тверде і м'яке піднебіння;
альвеолярні відростки/ясна (верхні та нижні).
Огляд проводиться за допомогою двох стоматологічних дзеркал або одного дзеркала і ручки пародонтального зонда, для відведення тканин.
Коди і критерії:
0- нема ознак ураження;
1- злоякісна пухлина (рак ротової порожнини);
2- лейкоплакія;
3- червоний плескатий лишай;
4- стоматит (афтозний, герпетичний, травматичний);
5- гострий некротичний гінгівіт;
6- кандидоз;
7- абсцес;
8- інші захворювання (вказати, якщо можливо);
9- не реєструється.

Основну локалізацію ураження (уражень) слизової оболонки записують в клітинах 40-42:
0- червона облямівка губ;
1- перехідні складки;
2- губи;
3- борозни;
4- слизова оболонка щік;
5- дно ротової порожнини;
6- язик;
7- тверде і /або м'яке піднебіння;
8- альвеолярний гребінь/ясна;
9- не реєструється.
Наприклад, якщо у пацієнта виявлена лейкоплакія на слизовій оболонці щік і перехідних складках, реєстрація буде такою:




Другий приклад, якщо у пацієнта рак в ділянці нижньої губи і перехідної складки і кандидоз на язиці, то кодування виглядає так:




Плямистість/гіпоплазія емалі (клітини 43-52)
Коди і критерії:
0- норма;
1-обмежена плямистість. В емалі нормальної товщини і з інтактною поверхнею спостерігається різний ступінь порушення напівпрозорості. Ці ділянки відділені від нормальної емалі чіткою межею і можуть бути білими, кремовими, жовтими або коричневими;
2- дифузна плямистість. Це також порушення емалі різного ступеня білого кольору. Відсутня чітка межа з прилягаючою нормальною емаллю, а форми плямистості - лінійні, зламані або окремі плями зливаються в конгломерат;
3- гіпоплазія. Дефект, який захоплює поверхню емалі і пов'язаний з локальним зменшенням товщини емалі. Зустрічатись у формі:
щілин - одиноких або множинних, поверхневих або глибоких, неправильно розкинутих або розташованих горизонтальними рядами на поверхні зуба;
жолобків – одиноких або множинних, вузьких або широких (максимально – 2 мм);
часткова або повна відсутність емалі над значною ділянкою дентину
Уражена емаль прозора або каламутна:
4- інші дефекти;
5- обмежена і дифузна плямистість;
6- обмежена плямистість і гіпоплазія;
7- дифузна плямистість і гіпоплазія;
8- поєднання всіх трьох типів;
9- не реєструється.
Клінічний огляд. Оглядають тільки щічні поверхні 10 індексних зубів і реєструють в клітинах 43-52. Якщо будь-який із індексних зубів відсутній, відповідна клітина (клітини) повинна залишатись незаповненою.
13EMBED Equation.31415
Диференційний діагноз між плямистістю емалі та іншими змінами в ній проводять з:
початковим карієсом в стадії білої плями;
білими краями горбиків премолярів і молярів і деколи бокових різців.

Флюороз зубів (клітина 53)
Флюороз має певну тенденцію розташовуватись на симетричних зубах з двох сторін у вигляді горизонтальних рисок на зубі. Частіше за все уражаються премоляри і другі моляри, далі за частотою йдуть верхні різці і, в останню чергу, - різці нижньої щелепи.
Дослідник повинен відзначити розташування будь-яких дефектів і вирішити, чи є вони типовими для флюорозу. Рекомендується застосувати критерії індексу Dean, для оцінки якого вибирають два найбільш уражених зуба. Якщо ураження неоднакові, реєструють менший код із двох.
Коди і критерії:
норма. Поверхня емалі гладенька, блискуча, блідого кремово-білого кольору;
сумнівний. Легкі порушення напівпрозорості нормальної емалі, які варіюють від декількох білих крапок до випадкових білих плям;
дуже слабкий Маленькі непрозорі білі плями, розкидані нерегулярно на поверхні зуба, займаючи менше 25% зубної поверхні;
слабкий. Ділянки з білими плямами в емалі більш значні, ніж в коді 2, але займають менше 50% поверхні зуба;
помірний. Поверхні зубів схильні до помітного стирання, часто зустрічаються коричневі плями неправильної форми;
важкий. Уражені всі емалеві поверхні, і гіпоплазія так проявляється, що може змінитись форма зуба. Головна ознака цього коду - окремі або злиті ямки. Часто зустрічаються коричневі плями;
виключений (наприклад зуб, вкритий коронкою);
не реєструється.

Комунальний пародонтальний індекс (СРІ клітини 54-59)
Показники пародонтального статусу:
кровоточивість ясен;
зубний камінь;
пародонтальні кишені.

Застосовується спеціально розроблений легкий СРІ зонд з кулькою на кінці, діаметром 0,5 мм, який має чорну облямівку між 3,5 і 5,5 мм і чорні кільця на рівні 8,5 мм і 11,5 мм від кінчика зонду.
Сектанти. Ротова порожнина ділиться на секстанти, які включають такі групи зубів: 18-14, 13-23, 24-28, 38-34, 33-43, 44-48. Секстант оглядають лише в тому випадку, коли в ньому присутні два чи більше зубів, які не підлягають видаленню. (Примітка, це відміняє попередню інструкцію про включення єдиного в секстанті зуба у сусідній секстант). Індексні зуби у дорослих від 20 років і старше оглядають 10 наступних так званих індексних зубів:
13EMBED Equation.31415
У пацієнтів молодших за 20 років оглядають тільки 6 індексних зубів – 16, 11, 26, 36, 31 і 46.
Виявлення ясеневих кишень і каменя. При зондуванні в ділянці індексного зуба зонд застосовується як "чутливий" інструмент для визначення глибини кишені (виявлення під'ясневого зубного каменя і кровоточивості). Використана при зондуванні сила не повинна перевищувати 20 г. Практичним тестом для встановлення цієї сили є розташування зонда під ніготь великого пальця і натискування до появи дискомфорту. Для виявлення під’ясневого зубного каменя застосовують мінімальне зусилля, яке дає можливість кільцю просуватись впродовж поверхні зуба.
Після встановлення зонда, його кулька повинна рухатись по анатомічній поверхні кореня зуба. Якщо пацієнт під час зондування відчуває біль, це вказує на прикладання надмірного зусилля.
Для зондування кульку зонда потрібно обережно помістити в ясеневу боріздку або кишеню і прозондувати по всій довжині. Наприклад, зонд вводять в кишеню в дистальному відділі щічної поверхні другого моляра якомога ближче до контактного пункту з третім моляром, розташовуючи його паралельно до повздовжньої осі зуба. Далі зонд обережно просувають короткими рухами вверх і вниз впродовж щічної борозни або кишені до медіальної поверхні другого моляра і від дистальної ділянки щічної поверхні першого моляра до ділянки контакту з премоляром Аналогічні рухи виконуються на язикових поверхнях, починаючи з дистальної ділянки другого моляра.

Огляд і реєстрація. Індексні зуби або всі зуби. які залишилися в секстанті, де немає індексних зубів, повинні бути обстеженні і у відповідній клітині зареєстрований найважчий код.
Коди:
немає ознак ураження;
спостерігається кровоточивість, спонтанна або після зондування, яку видно за допомогою стоматологічного дзеркала;
камінь, виявлений підчас зондування, але при цьому видно всю чорну ділянку зонда;
кишеня 4-5 мм (ясеневий край на рівні чорної позначки на зонді);
кишеня 6 мм або більше (чорна ділянка на зонді невидима);
Х- виключений секстант (якщо в секстанті присутні менше 2 зубів);
9- не реєструється.

Приклади кодування за Комунальним пародонтапьним індексом (СРІ), які вказують положення пародонтапьного зонда.
Втрата прикріплення (клітини 60-65)
Інформація про втрату прикріплення може бути зібрана при обстеженні індексних зубів, щоб оцінити деструкцію пародонтального прикріплення протягом життя.
Довжину втрати прикріплення реєструють, використовуючи наступні коди:
втрата прикріплення 0-3 мм (цементно-емалеве сполучення не виявляється, код СРІ 0-3;
1- втрата прикріплення 4-5 мм (ЦЕС в чорній ділянці зонда);
2- втрата прикріплення 6-8 мм (ЦЕС між верхньою межею чорної ділянки і 8,5 мм кільцем);
3- втрата прикріплення 9-11 мм (ЦЕС між кільцями 8,5 і 11,5 мм);
4- втрата прикріплення 12 мм або більше (ЦЕС за кільцем 11,5 мм);
Х- виключений секстант (менше 2-х зубів);
не реєструється (ЦЕС не виявляється).

Стан зубів і потреба в лікуванні (клітини 66-161).
Діагностика карієсу зубів повинна проводитись за допомогою стоматологічного дзеркала.
Стан зубів. При реєстрації стану зубів використовують як літери, так і числа. Клітини 66-97 використовують для верхніх зубів, а 114-145 – для нижніх.
Одні і ті ж клітини призначені для кодів, що стосуються тимчасових і постійних зубів. Запис вноситься в кожну клітину, яка має відношення до стану коронки і кореня. При обстеженні дітей, коли не визначають стан кореня зуба, в клітину, яка відноситься до стану кореня, записують код “9” (не реєструється).

Примітка. Слід проявляти значну обережність при діагностиці пломб того ж кольору, що зуб, які дуже важко виявити.

Коди для реєстрації стану тимчасових і постійних зубів (коронок і коренів).
Код
Стан/статус


Тимчасові зуби
Постійні зуби


Коронка
Коронка
Корінь


А
0
0
Інтактний

В
1
1
Каріозний

С
2
2
Пломбований з карієсом

Д
3
3
Пломбований без карієсу

Е
4
-
Видалений з приводу карієсу

-
5

Видалений з іншої причини

F
6
-
Покритий герметиком

G
7
7
Опірний зуб мостоподібного протеза, спеціальна коронка з фарфоровою покривною фасеткою (імплантат)

.
8
8
Непрорізаний зуб (коронка) неоголений корінь

T
Т
-
Травма (перелом)

-
9
9
Не реєструється


Коди і критерії:
0- лікування не потрібне. Цей код реєструють, коли і коронка, і корінь зуба інтактні, або якщо вирішено, що повинно проводитись будь-яке лікування зуба.
Р- профілактичні заходи, які призупиняють карієс;
Р- застосування герметика;
1- пломбування однієї поверхні;
2- пломбування двох або більше поверхонь.
Один із кодів Р, Р, 1 або 2 може бути використаний для того, щоб вказати на необхідність лікування:
з приводу початкового, первинного або вторинного карієсу;
зміненого в кольорі зуба або дефекту розвитку;
з метою усунення ушкодження, обумовленого травмою, стиранням, ерозією;
з метою заміни неправильно поставленої пломби або герметика.
Герметик вважається незадовільним, якщо, на думку дослідника, необхідна його заміна, внаслідок часткової втрати в фісурах, ямках, в місці сполучення або поверхні дентину,
Пломба вважається незадовільною, якщо присутній один або декілька таких станів:
дефектний край існуючої пломби, який створює або може створити шляхи проникнення в дентин. Рішення про те, чи є дефект краю суттєвим, повинно базуватись на клінічному досвіді дослідника, даних зондування краю пломби пародонтальним зондом,= або чіткого потемніння кольору зуба;
нависаючий край існуючої пломби, який викликає місцеве подразнення ясен і не може бути усунений шляхом корекції контуру пломби;
тріщина існуючої пломби, яка робить її рухливою або створює шляхи проникнення в дентин;
зміна кольору;
3- виготовлення коронки, внаслідок різних причин;
4- коронка з фарфоровою покривною фасеткою або ламінат (може бути рекомендованою з естетичних міркувань).
ендодонтичне втручання. Цей код застосовують, з метою визначення, що зуб потребує ендодонтичного лікування, внаслідок значного та глибокого каріозного процесу або травми.
Примітка. Ніколи не слід вводити зонд в глибину порожнини, щоб підтвердити ураження пульпи.
6- видалення. Зуб вважається "підлягаючим видаленню" залежно від доступних методів лікування, коли:
каріозний процес настільки зруйнував зуб, що його неможливо відновити;
прогресуюче ураження пародонту призвело до значної рухомості зуба. болючості або втрати ним функції і, на погляд дослідника, не може бути відновлений до функціонального стану;
зуб необхідно видалити для можливості протезування;
видалення диктується ортодонтичними або косметичними показаннями або мова йде про ретенований зуб;
7/8- потреба в інших видах допомоги. Дослідник повинен вказати види допомоги, для чого застосовуються коди 7 і 8. Застосування двох кодів повинно бути зведено до мінімуму;
не реєструється.

Наявність зубних протезів (клітини 162 і 163).
Наявність зубних протезів слід реєструвати для кожної щелепи (клітина 162-верхня щелепа, клітина 163 - нижня щелепа) Для реєстрації застосовуються наступні коди:
0- немає протезів;
1- мостоподібний протез;
2- більше одного мостоподібного протеза;
3- частковий знімний протез;
4- сполучення мостоподібного і часткового знімного протеза (протезів);
5- повний знімний протез;
не реєструється.

Потреба в протезуванні (клітини 164 і 165)
Потребу в протезуванні слід реєструвати для кожної щелепи (клітина 164-верхня щелепа; клітина 165-нижня щелепа) у відповідності з такими кодами:
0- немає потреби в протезуванні;
1- потреба в протезуванні для заміщення одного зуба;
2- потреба в протезуванні для заміщення більш як одного зуба;
3- потреба в протезуванні в сполученні кодів 1 і 2;
4- потреба в протезуванні для заміщення всіх зубів;
9- не реєструється.

Зубощелепні аномалії (клітини 166-176).
Скупченість в різцевих сегментах (клітина 168). Слід оцінити скупченість як у верхньому, так і нижньому різцевих сегментах. Скупченість в різцевому сегменті - це стан, коли відстань між правим і лівим іклами недостатня для нормального розташування усіх чотирьох різців. Зуби можуть бути повернуті або знаходитись поза лінією дуги. Скупченість в різцевих сегментах реєструється так:
0- немає скупченості;
1- скупченість в одному сегменті;
2- скупченість в двох сегментах.
Якщо існують будь-які сумніви, реєструють нижчий код. Скупченість не слід реєструвати, якщо чотири різці розташовані правильно, а одно або два ікла змішані.
Проміжки в різцевих сегментах (клітина 169). Для реєстрації цього коду слід оглядати як верхній, так і нижній різцеві сегменти. Збільшення простору в різцевому сегменті - це стан, коли величина відстані між правим і лівим іклами перевищує ту, яка потрібна для нормального розташування всіх чотирьох різців. Якщо в одного різця або більше не спостерігається міжзубного контакту апроксимальних поверхонь, то вважається, що сегмент має проміжки. Не слід реєструвати проміжок, якщо є місце, в якому знаходився недавно видалений тимчасовий зуб, і буде прорізуватись відповідний постійний зуб.
Проміжки в різцевому сегменті реєструються такими кодам:
0- немає проміжків;
1- проміжки в одному сегменті;
2- проміжки в двох сегментах.
Якщо існує будь-який сумнів, слід реєструвати нижчий код.
Діастема (клітина 170). Серединна діастема визначається як відстань (в мм) між двома постійними верхніми різцями при нормальному положенні контактних пунктів. Це вимірювання може бути здійснене на будь-якому рівні між мезіальними поверхнями центральних різців і представлено в цілих числах (мм).
Найбільше відхилення переднього відділу верхньої щелепи (клітина 171), Відхиленням може бути або поворот зуба навколо своєї осі, або положення його поза дугою. Для визначення найбільшого відхилення слід оглянути чотири різці на верхній щелепі. Величину найбільшого відхилення між сусідніми зубами вимірюють за допомогою пародонтального зонда (мал. 5).

Мал. 5 Вимірювання переднього відхилення верхньої щелепи за допомогою пародонтапьного зонда.




Кінчик зонда розташовують на губній поверхні найбільш відхиленого у язиковому напрямі або повернутого різця, в той час, як сам зонд, ручка якого повернута вправо, тримають паралельно оклюзійній площині. Потім за допомогою позначок на зонді вимірюють відхилення в цілих міліметрах. Відхилення можуть співпадати або не співпадати із скупченістю зубів Якщо для всіх чотирьох різців існує достатньо місця в зубному ряді, але деякі із них повернуті або зміщені, вимірюють найбільше відхилення, як описано вище. При цьому сегмент не зареєструється за ознакою скупченості. Якщо є відхилення на дистальній поверхні бокових різців, їх також слід взяти до уваги.


Найбільше відхилення на нижній щелепі (клітина 172).
Проводяться ті ж виміри, які описані вище, тільки здійснюються на нижній щелепі. Знаходять найбільше відхилення між сусідніми зубами і вимірюють, як і на верхній щелепі.

Переднє верхньощелепне перекриття (клітина 173).
Вимірювання горизонтального співвідношення проводиться в центральній оклюзії. Вимірюють відстань від ріжучого краю найбільш виступаючого різця до губної поверхні відповідного нижнього різця за допомогою горизонтального зонда, розташованого паралельно оклюзійній площині (мал. 6). Підраховують в цілих міліметрах найбільше верхньощелепне перекриття. Не слід реєструвати верхньощелепне перекриття, якщо всі верхні різці відсутні або знаходяться в язиковому перехресному прикусі Якщо різці змикаються край до краю, записують цифру “0”.
Переднє нижньощелепне перекриття (клітина 174).
Нижньощелепне перекриття реєструють в тому випадку, коли будь-який нижній різець висунутий вперед знаходиться в перехресному прикусі. Вимірюють і реєструють (в цілих міліметрах) найбільше нижньощелепне перекриття. Вимірювання проводять таким же чином, як і для верхньощелепного перекриття (мал. 6). Не слід реєструвати нижньощелепне перекриття, якщо нижній різець повернути таким чином, що одна частина його ріжучого краю знаходиться в перехресному прикусі.

Вертикальна передня щілина (клітина 175).
Якщо існує вертикальна щілина між будь-якими протилежними парами різців (відкритий прикус), найбільшу величину відкритого прикусу реєструють в цілих міліметрах, використовуючи при цьому пародонтальний зонд (мал. 7).


Мал. 7. Вимірювання вертикальної передньої щілини за допомогою пародонтального зонда.



Передньозаднє співвідношення молярів (клітина 176).
Це вимірювання базується на співвідношенні верхнього і нижнього постійних молярів. Якщо цю оцінку неможливо провести на основі дослідження перших молярів тому, що один або обидва з них відсутні, неповністю прорізались або мають порушену форму, внаслідок великої порожнини чи пломби, оцінюють співвідношення між постійними іклами і премолярами. Визначають показник справа і зліва, коли зуби знаходяться в оклюзії і реєструють найбільше відхилення від нормального співвідношення молярів (мал. 8).
Застосовують таки коди:
0- норма;
половина горбика. Нижній перший моляр на половину горбика знаходиться мезіальніше або дистальніше нормального співвідношення.

Потреба у невідкладній допомозі і скерування до фахівців (клітини 177-180).
Обов’язком дослідника або керівника команди є скерування пацієнта у відповідну лікувальну установу, якщо це необхідно. Показанням до невідкладної допомоги є ситуації, коли при відсутності лікування виникне больовий синдром, запальний процес або інше серйозне захворювання. Залежно від доступності стоматологічної служби, цей проміжок часу може коливатись від декількох днів до кількох місяців. Прикладами станів, які вимагають невідкладної допомоги, є периапікальний процес або гострий некротичний виразковий гінгівіт. В клітині 178 реєструють поширений карієс і хронічний абсцес альвеолярного відростка.
Три клітини призначені для реєстрації наявності (код 1) таких станів:
- стан загрозливий для життя (рак ротової порожнини або передракове ураження) чи інший тяжкий стан з проявами в ротовій порожнині ( клітина 177). Якщо обстеженого скеровано в лікувальну установу для надання допомоги, код "1" вносять в клітину 180.
Стани, які кодуються в клітинах 177-180, не є взаємовиключними. При наявності більш як одного стану, потребуючого невідкладної допомоги, в картці можна зробити декілька записів.
Місце в кінці картки обстеження призначене для приміток дослідника або реєстратора, будь-якої додаткової інформації, яка може стосуватись обстеженого.
Примітка. Реєстраційна карта. Стандартні коди. Для заповнення всіх розділів карти застосовуються стандартні коди. Якщо ця вимога не буде виконана, ВООЗ в подальшому буде не в змозі обробити отримані дані і проаналізувати їх, оскільки комп'ютерна система автоматично відкидає картки із нестандартним заповненням. Якщо будь-яка оцінка не може бути виконана або даний код не відповідає оглянутій віковій групі, то невикористану клітину закреслюють по діагоналі або записують в код 9 (= не реєструються).
Картки розроблені так, щоб полегшити комп'ютерну обробку результатів. Кожній клітині присвоєно ідентифікаційний номер (невелика цифра в дужках), який визначає її місце у комп'ютерному файлі. Коди реєстрації розташовані поряд з відповідними клітинами. Щоб зменшити кількість помилок, всі цифри записують чітко і без виправлень Найбільшу плутанину викликає написання цифр 1 і 7, 2 і 4, 6 і 0, а також літери В і цифри 8. Для уникнення помилок при внесенні в комп'ютер отриманих результатів, цифри записують таким чином:
1234567890
Для позначення стану зубів і потреби в лікуванні використовуються великі літери:
ABCDEFGPT
Щоб не було помилок при реєстрації, досліднику необхідно чітко вимовляти цифри і літери з подібним звучанням.
Двохзначні цифри над і під деякими клітинами позначають певні зуби за системою, яка рекомендована Міжнародною Федерацією стоматологів. При цьому перша цифра визначає квадрант ротової порожнини, а друга безпосередньо сам зуб (мал. 1 і 2).
Для позначення зубів при диктуванні рекомендується спочатку вказувати номер квадранта, а потім номер зуба. Наприклад, верхній правий другий різець, 12-"один-два", замість дванадцяти; нижній лівий третій моляр, 38-“три-вісім" замість тридцяти восьми.

Заключна форма, складена на основі карти ВООЗ для оцінки стоматологічного статусу (1997).
КрАїна

Дата обстеження (місяць (і) рік

Відповідальний виконавець

Адреса

Використані ідентифікаційні номери:

Від
До

Від
До

Від
До

Вік/вікові групи оглянуті

Коди дослідників
(клітина 15)
Коди етнічних груп
(клітина 24)
Коди професій
(клітина 25)

1
0
0

2
1
1

3
2
2

4
3
3

5
4
4

6
5
5

7
6
6

8
7
7

9
8
8

Коди географічні
(клітини 26 і 27)
Інші дані
(клітина 29)
Інші дані
(клітина 30)

00
0
0

01
1
1

02
2
2

03
3
3

04
4
4

05
5
5

06
6
6

07
7
7

08
8
8

09



(якщо понад 10, то продовжіть самі)




Третій етап – оцінка результатів епідеміологічного обстеження. Визначення статистичних показників згідно з рекомендаціями ВООЗ: поширеність карієсу, інтенсивність ураження (КПВ, кп, КПВ+кп), приріст інтенсивності карієсу (захворюваність).

Поширення патологічного процесу визначають шляхом поділу кількості осіб, які мають уражені карієсом зуби (незалежно від числа каріозних зубів у кожного з них), на загальну кількість обстежених та множать на 100.

13EMBED Equation.31415

Приклад: в групі обстежених 100 осіб у 90 виявлено карієс зубів, то поширеність карієсу в цій групі буде:
13EMBED Equation.31415

Значення поширення: Рівень поширення:
0 - 30% низький
31-80% середній
81-100% високий

Визначіть ПК(приклад):
якщо в групі обстежених 1200 чоловік, у 780 виявлено каріозні зуби;
якщо в групі 100 чоловік, у 30 виявлено каріозні зуби;
якщо в групі 400 чоловік, у 40 чоловік виявлено каріозні зуби.


Інтенсивність ураження зубів карієсом у одного обстеженого визначають за допомогою індексу КПВ постійних зубів, кп - тимчасових зубів і кп порожнин (кпп).
Індекс КПВ зубів - це сумарна кількість уражених карієсом (К), запломбованих (П) і видалених (В) зубів у одного обстежуваного.
Індекс кпп порожнин - це сума каріозних та запломбованих порожнин зубів у одного обстеженого. Він дорівнює індексу КПВ (кп) або більший за нього.
Для визначення інтенсивності ураження зубів карієсом у певного контингенту осіб знаходять суму індексів КПВ зубів у всіх обстежених та ділять її на кількість обстежених. Отриманий показник характеризує середню інтенсивність ураження зубів карієсом у одного обстеженого.

13EMBED Equation.31415

Приклад: інтенсивність карієсу зубів 13EMBED Equation.31415 (в одного обстежуваного)
І порожнин: 13EMBED Equation.31415
І зубів: 13EMBED Equation.31415 І порожнин: 13EMBED Equation.31415

Під час визначення індексу КПВ вважають ураженим карієсом зуб, який має одну або кілька порожнин, одну чи кілька пломб (незалежно від їх величини і стану), а також видалений зуб. Якщо у зубі є одночасно пломба і каріозна порожнина, його оцінюють як каріозний.
У дітей враховують окремо уражені карієсом постійні зуби (КПВ) і молочні (КН). Відсутні молочні зуби в період їх фізіологічної зміни не беруть до уваги, оскільки важко судити проте, чи був цей зуб уражений карієсом до видалення.

Індекс КПВ - інформативний показник як в цілому, так і по окремих його складових елементах. Середнє число каріозних зубів дає можливість говорити про об'єм лікувальної роботи, число пломбованих зубів - про ступінь забезпечення лікуванням, а кількість видалених зубів - про якість лікувальної роботи і потребу ортопедичної допомоги.
ВООЗ розрізняє 5 рівнів інтенсивності карієсу зубів для 12-річних дітей і осіб 35-44 років.
Величина індексу КПВ

Рівень інтенсивності

12 років
32 - 44 роки


0-1,1
0,2-1,5
дуже низький

1,2-2
1,6-3,2
низький

2,7-4
3,3 - 12,7
середній

4,5-6
12,8 - 16,2
високий

6 і більше
16,3 і більше
дуже високий


Визначіть (приклад) показник інтенсивності ураження зубів карієсом серед обстеженого контингенту населення, якщо під час первинного огляду порожнини рота у 2100 осіб виявлено 9757 каріозних, пломбованих та видалених зубів.

Визначити приріст інтенсивності карієсу (захворюваність).

Приріст інтенсивності карієсу - це середня кількість нових уражених карієсом зубів, які виникли за певний проміжок часу з розрахунку на одного обстеженого. Приріст карієсу розраховують через рік, а в осіб з підвищеним ступенем ризику (хворі на ревматизм, туберкульоз легень, патологія ендокринних залоз висока активність каріозного процесу та ін.) - через шість місяців. Цей показник використовують при плануванні потреби населення в стоматологічній допомозі.

Наприклад: при повторному обстеженні порожнини рота у 280 осіб через рік зареєстровано 104 нових каріозних зубів.
104 : 280= 0,37 каріозних зубів
В той же час в окремих зубах з'явилось по дві і більше каріозних порожнин, а також утворились каріозні вогнища в раніше пломбованих зубах. Всього зафіксовано 182 нові каріозні порожнини. Приріст порожнин склав 182 : 280 = 0,65 на одного обстеженого. Визначте показник приросту інтенсивності карієсу: якщо при повторному обстеженні порожнини рота у 1200 осіб через рік зареєстровано 950 нових каріозних зубів.









Фактори, які впливають на формування та мінералізацію тимчасових та постійних зубів. Природні умови формування карієс резистентності.

Фактори ризику розвитку каріозного процесу. Карієсогенна ситуація.
Фактори ризику
· це ті умови і чинники, які можуть сприяти розвитку стоматологічних захворювань або впливати на їх перебіг.

Фактори ризику (карієсогенні фактори) поділяються на:
загальні
· неповноцінне харчування, низький вміст фтору у питній воді, хвороби та порушення функціонального стану внутрішніх органів, гестози вагітності, екстремальні впливи, спадковість;
місцеві
· зубні відкладення, мікрофлора ротової порожнини, зміна кількісного і якісного складу слини, вживання продуктів з великим вмістом вуглеводів;
порушення резистентності (стійкості) тканин зуба
· неповноцінна структура тканин зуба, відхилення у хімічному складі, спадкова схильність зубних тканин до карієсу.

Загальні карієсогенні фактори.
Нераціональне харчування або підвищену карієсогенність їжі
пов'язують із надлишковим вмістом у раціонах вуглеводів, збіднення їх мінеральними солями, вітамінами та іншими життєво важливими для організму компонентами. Основним пусковим механізмом розвитку карієсу зубів вважають підвищене вживання рафінованих цукрів, розвиток специфічної патогенної мікрофлори та збільшення кислотності ротової рідини.

Низький вміст фтору у питній воді. Висока ураженість карієсом виявлена в осіб, які вживають воду з дуже низькими концентраціями фтору (0,1-0,3мг/л). у віці 12-14 років поширеність карієсу в цих районах досягає 85-98%, при інтенсивності карієсу, що становить 6-8 уражених зубів на одного обстежуваного.

Загальні захворювання і порушення функціонального стану внутрішніх органів. Є два шляхи впливу супутніх захворювань на розвиток карієсу
· через слину і порожнину рота або через пульпу. Під впливом загальних захворювань змінюються умови формування та дозрівання твердих тканин зуба, що робить їх менш стійкими щодо впливу карієсогенних чинників. Гіперфункція або гіпофункція щитоподібної залози збільшує інтенсивність карієсу.
Патологія органів дихання призводить до розвитку множинного карієсу. Серед хворих на хронічну пневмонію віком 8-17 років поширеність карієсу становить у середньому 98,7% при КПВ 4,4. Особливістю перебігу карієсу зубів у школярів 7-15 років при захворюваннях кишківника є те, що на фоні поширеності захворювання, яка досягає 100%, знижується стійкість емалі до дії кислот. Дослідження ряду авторів переконливо доводять значне збільшення ураженості карієсом зубів школярів віком 7-14 років при ревматизмі. Зростання інтенсивності карієсу у школярів у віці, який передує статевому дозріванню, може слугувати симптомом, що свідчить про початок дисгармонійного фізичного розвитку і вимагає віднесення їх до групи ризику з подальшою кратністю проведення профілактичних заходів не менш як три рази на рік і спостереження педіатра.

Гестоз (токсикоз) вагітності. Засвоєння необхідних компонентів їжі різко погіршується при наявності гестозу у вагітних жінок. У дітей, матері яких перенесли Гестоз, карієс зустрічається в 1,5рази частіше. При наявності у матері в період вагітності різних загальних захворювань, у тому числі хронічних, карієс зубів зустрічається у кожної другої дитини у віці 3-х років.

Екстремальні впливи
· різке погіршання екологічної ситуації. Іонізуюча радіація, токсичні речовини в підземних водах і повітрі, внаслідок порушень технологічних процесів промислових підприємств.

Місцеві карієсогенні фактори.
Зубні відкладення збільшують проникність твердих тканин зуба у 1,8 разів. У присутності рафінованих цукрів зубний наліт збільшує проникність емалі у 2,8 разів.
Мікрофлора ротової порожнини істотно впливає на розвиток каріозного процесу. В 1мл слини знаходяться сотні мільйонів бактерій. На характер мікрофлори впливає якість харчування і дотримання індивідуальної гігієни порожнини рота.
Зміна кількісного і якісного складу слини. Каріозний процес прогресує, якщо знижується швидкість слиновиділення, зменшується кількість слини і підвищується її в'язкість. Слина має слабо-кислу реакцію, в середньому рН дорівнює 6,9. Протягом доби вона може змінюватись
· у нормі від 6,3 до 8,0. Прийом вуглеводів викликає підсилене кислоутворення. Під зубною бляшкою утворюється кисле середовище внаслідок ферментної дії величезної кількості мікроорганізмів, які ідеально засвоюють вуглеводи, що затримуються у порожнині рота. Каріозна порожнина утворюється в місцях інтенсивної продукції кислоти
· під зубною бляшкою, де рН є меншою за 4-5.

Порушення резистентності емалі
Основними фізіологічними властивостями емалі є:
резистентність;
розчинність;
проникність.

Карієсрезистентність емалі
· це здатність протистояти впливам карієсогенних факторів. Вона зумовлюється оптимальним вмістом мінеральних компонентів (Са, Р) у структурі емалі. Формування каріесрезистентності емалі пов'язане із постійними її змінами, які відбуваються в періоді первинної мінералізації (до прорізування зуба) і в період "дозрівання" емалі (після прорізування зуба). Оскільки найбільш виражений приріст рівня кальцію та фосфору в емалі спостерігається протягом перших 12 місяців після прорізування зуба, у цей період необхідно створити оптимальні умови для мінералізації емалі та формування її резистентності щодо каріозного процесу. Важливим показником резистентності емалі є співвідношення Са/Р. Здорова емаль молодих осіб має більш низький показник Са/Р, ніж емаль людей похилого віку. У нормі це співвідношення становить 1,67. Критерієм переходу процесу в патологічний є вичерпання резерву кальцію і падіння співвідношення Са/Р нижче 1,30, що свідчить про неспроможність емалі протистояти декальцинації.

Завдання 2. Ознайомитись з проблемами карієсу у дітей

Проблема карієсу зубів, особливо множинного, має велике медичне і соціальне значення. Не дивлячись на певні успіхи в профілактиці і лікуванні цього захворювання, поширеність та інтенсивність карієсу у дітей залишаються дуже високими.
До народження дитини в так званий антенатальний період на структуру емалі і в цілому молочних зубів роблять вплив наступні чинники: загальний стан матері, перебіг вагітності, її захворювання в цей період, характер харчування. Під час вагітності відбувається мінералізація коронок всіх 20 молочних зубів майбутньої дитини, тобто відкладення мінеральних солей (кальцію, фосфору і ін.), складових основу твердих тканин зубу, і в першу чергу емалі.
В кінці вагітності починають мінералізуватися коронки перших постійних молярів. Період мінералізації є дуже важливим для зубів, тому різні порушення в період вагітності (ранній і пізній токсикоз і т. д.) можуть вплинути на молочні зуби, що формуються, які стають вразливими до карієсу і вже після народження у маленької дитини розвивається множинний карієс молочних зубів.
Після народження дитини різко змінюється характер харчування: припиняється інтраплацентарне і починається природне або, на жаль, частіше штучне годування. І ось в цей період відбуваються порушення в режимі годування, такі як перегодовування, недогодівля, часті нічні годування і т. д., що приводить до диспепсій, що супроводжуються блювотою і проносами, які виводять рідину з організму маленької дитини разом з основними мінеральними солями. Шийка зуба, що формується в цей період часу, виявляється недостатньо мінералізованою, і розвивається так званий циркулярний карієс, який, охоплюючи шийку зуба, приводить до множинного карієсу і повної втрати зуба. Іноді зустрічаються діти, у яких вже в 8-12 місяців зруйновані зуби, що прорізаються.
Період дозрівання емалі після прорізування зуба є дуже відповідальним, оскільки у дитини формуються вразливість або стійкість до карієсу. Але ці якості обумовлюються як властивостями емалі, так і властивостями слини і їх взаємодією. Слина біологічна рідина, що містить сумарний секрет всіх слинних залоз.
Основною є мінералізуюча функція слини, завдяки якій після прорізування зуба здійснюється живлення, дозрівання емалі, підтримується її оптимальний склад. Важливими є також захисна та очисна функції слини. У дітей, що народилися від матерів з токсикозом вагітності, спостерігалася понижена реактивність слинних залоз, низька швидкість току, підвищена в`язкість слини, менший вміст кальцію і фосфору. Така слина не може виконувати своїх основних функцій відносно емалі і сприяє розвитку множинного карієсу у дітей.
Слинні залози у новонародженого слабо розвинені. Кількість слини, що виділяється, в перші тижні життя дитини складає 50-80 г на добу, тоді як у дорослої людини воно коливається від 1000 до 1500 р. Слина затримує зростання бактерій, механічно змиває із слизистої оболонки рота і бактерії і харчові залишки. Тому відносна сухість слизистої оболонки рота дитини, що спостерігається в перші місяці життя, є сприятливою умовою для розвитку місцевих інфекційних процесів. Практика показує, що захворювання на молочницю особливо часто розвивається в перші три місяці життя дитини. На четвертому місяці життя дитини кількість слини дещо збільшується, досягаючи 200-240 г на добу. Між п`ятим і сьомим місяцями спостерігається різке збільшення кількості відокремлюваної слини. Кількість слини буває настільки велика, що вона витікає з рота дитини, змочує його одяг і доводиться надягати непромокальний нагрудник.
Посилене слиновиділення у дітей у віці 5-6 місяців пов`язане певною мірою з механічним роздратуванням чутливих нервів ясен підготовлюваними до прорізування зубами. Витікання ж її з порожнини рота пояснюється невмінням дитини в цьому віці регулювати кількість слини в роті і незначною глибиною порожнини рота. Крім того, слиновиділенню сприяє і нове для дитини сидяче положення, яке до цього часу вона починає приймати. Поступово у дитини виробляється новий рефлекс регулювання кількості слини в роті шляхом ковтання її; при подальшому прорізуванні зубів слинотечі вже не спостерігається.
Ротова порожнина дитини піддається дії різноманітних подразників зовнішнього середовища. Тактильна чутливість з`являється у порожнині рота в перші місяці життя дитини. Вона загострюється з віком; найбільш чутливі губи і кінчик язика. Вся слизова оболонка рота чутлива до температурних подразників. Розвиток смакових відчуттів спостерігається у дитини з другої половини другого місяця життя (солодка, солона, кисла і звичайна вода). Смакові рецептори розташовані на язиці, особливо на його кінчику і бічних поверхнях, на інших ділянках порожнини рота.
Незадовго до прорізування зубів дитина стає дратівливою, примхливою. Вона бере в рот все підряд починаючи посилено кусати, гризти предмети беззубими ясенними валиками. Іноді вона несподівано починає плакати, неначе заподіяла собі біль. Така поведінка дитини перед прорізуванням зубів повзв`язана, мабуть, з відчуттями, що виникають унаслідок подразнення наявних в яснах чутливих нервів (подразнення зубами, що прорізуються). Батьки, що спостерігають, з яким озлобленням дитина гризе беззубими яснами даний йому жорсткий предмет, і говорять про «свербіння» ясен. Як тільки прорізатиметься край зуба, «свербіння» зникає, і дитина знову стає спокійною. У здорової дитини процес прорізування зубів проходять порівняно швидко. Перед прорізуванням зубів буває слинотеча.
Ознаками фізіологічного прорізування зубів є: прорізування зубів у певні середні терміни; парність прорізування; прорізування зубів в певному порядку. Ці ознаки встановлено на підставі численних спостережень. Парністю прорізування називається одночасне прорізування однойменних зубів (правої та лівої половини верхньої та нижньої щелеп).
До 30 місяців закінчується прорізування інших молочних молярів (інших великих молочних корінних зубів). До 2,5-3 років у дитини повинні прорізатися всі 20 молочних зубів. Зазначені терміни прорізування зубів середні. В останні роки деякі автори відзначають раніші терміни прорізування молочних зубів: прорізування починається в 4 місяці, а закінчується до 2 років. Разом з тим іноді у абсолютно здорових дітей спостерігаються пізніші терміни прорізування: прорізування починається в 8-10 місяців, а закінчується до 3-5 років.
Деякі дитячі стоматологи вважають, що у дітей немолодих батьків зуби прорізаються раніше, ніж у дітей молодих батьків. У первістків зуби починають прорізатися раніше, ніж у других і третіх дітей.
Великий інтерес представляють випадки, коли діти народжуються з зубами, що вже прорізаються, найчастіше це центральні нижні різці. Рідко спостерігаються випадки прорізування верхніх різців.
Внутрішньоутробні зуби, що прорізаються, неповноцінні по своїй структурі, коріння у них ще не завершило свого формування. Загальновизнаного пояснення причини такого передчасного прорізування поки що немає.
Внутрішньоутробні зуби, що прорізаються, можуть призвести до ускладнень, як з боку матері, так і з боку дитини. При смоктанні зуби травмують сосок матері, що може привести до розвитку мастита. Тому ці зуби слід видаляти незабаром після прорізування. Це молочні зуби і після їх видалення постійні зуби прорізатимуться тільки в 6-7 років. Прорізування процес фізіологічний і, як правило, такий, що не супроводжується ніякими загальними або місцевими патологічними проявами. Проте до цього часу серед населення і деяких лікарів існує думка, що під час прорізування зубів спостерігається ряд розладів, що позначаються старим терміном «зубна лихоманка»: пронос, лихоманка, неспокій і т.д. Проте подібна точка зору вважається неспроможною.
Загальні захворювання ,що виникають у ранньому віці в період прорізування зубів слід розглядати як збіг, а не як наслідок цього процесу. Велика частина захворювань нічого спільного не має з прорізуванням зубів. Вони є результатом порушення харчування, якої-небудь загальної інфекції і т.д. Діагноз «ускладнення прорізування зубів» може принести велика шкоду, оскільки є ризик пропустити яке-небудь захворювання дитини, зокрема важке. Нерідко збіг якихось захворювань з прорізуванням зубів є результатом того, що воно відбувається в період підгодовування, коли виключається захисний вплив материнського молока,і виникає дефіцит вітамінів, у зв`язку з чим підвищується сприйнятливість дитини до захворювань, зокрема інфекційних.
Насправді при так званих хворобах прорізування уважний досвідчений лікар досить легко знаходить яке-небудь самостійне захворювання. До таких захворювань належать ангіни, ОРЗ, риніти, отити, тонзіліти і т.д. Нерідко захворювання шлунково-кишкового тракту пов`язані не з прорізуванням, а з початком підгодовування дитини і помилками, що допускаються при цьому, найчастіше з перегодовуванням. Матері, щоб заспокоїти примхливу дитину, годують його грудьми частіше, ніж слід, що також веде до шлунково-кишкових розладів.
Діти, що споживають багато продуктів, які містять сахарозу, таких як смоктальні цукерки, пастила, снікерси, солодка вода, страждають множинним карієсом з наймолодшого віку. Причому вживання солодкої їжі небезпечне ще й тому, що вона по декілька годин залишається на яснах, особливо в бічних зубах (іноді до 4-7 годин). Вживання їжі, що містить прості вуглеводи, викликає в порожнині рота своєрідний вибух обмінних процесів: мікроби порожнини рота вступають в реакцію з цукром (вуглеводами), розщеплюють його і утворюють кислоти (молочні, піровиноградна та ін.), що руйнують емаль і викликають карієс. Таке дещо спрощене пояснення розвитку каріозного процесу. Крім того, часте вживання солодкого призводить до пригнічення слинних залоз і зменшення виділення слини.
Якщо у дорослих карієс виникає частіше на жувальних поверхнях, то у дітей, особливо на молочних зубах, на контактних. Цьому сприяє тісне розташування зубів, оскільки дитина їсть переважно подрібнену, кулінарно оброблену їжу, лінується жувати. В результаті щелепи ростуть, а зуби не розвиваються,тому що замість 20 молочних щелепи дитини повинні прийняти 28-32 постійних зуба. Карієс на тісно розташованих зубах при так званому звуженні щелеп зустрічається частіше.

Крім того, для дітей характерна множинність враження зубів: можуть бути вражені всі 20 молочних зубів. Крім цього для дитячого віку характерне виникнення декількох каріозних порожнин в одному зубі. Також у деяких дітей через анатомічні і фізіологічні особливості будови їх зубів шар емалі та дентину виявляється тоншим, тверді тканини мають високу проникність і все це призводить до швидкого розповсюдження каріозного процесу не тільки на поверхні зуба, але і углиб. В результаті процес розповсюджується на глибші тканини і розвиваються пульпіт і періодонтіт.
Якщо дитина страждає на супутні захворювання - рахіт, хронічний тонзиліт, алергію і т. д., то імуно-біологічні системи її організму не можуть подолати запальний процес у зубі. Патологічний процес розвивається дуже швидко, і, якщо не буде надана своєчасна допомога кваліфікованим дитячим стоматологом, може загинути зачаток постійного зуба (анатомічно для цього створюються всі умови, оскільки коріння молочних молярів як кліщами охоплюють зачаток постійного зуба).
Разом з безперечною роллю локальних карієсогенних чинників, слід врахувати значення і загальних чинників, особливо у дітей, оскільки порушення обміну в період розвитку, формування і дозрівання зуба впливає на склад і структуру зубних тканин і відповідно може послабити їх резистентність.
В. К. Леонтьев вважає, що слід говорити не про стійкість зубів до карієсу, а про карієсрезистентність всього організму (стійкість до карієсу і карієсрезистентність синоніми), тобто про обумовлюючу стійкість емаль зубів до карієсу карієсрезистентності організму і порожнини рота.
Підтвердженням цьому служить наступний приклад: після важкого загального або інфекційного захворювання (після важкої пневмонії, ангіни, кору, грипу) у дитини з`являється безліч нових каріозних порожнин. З подібним явищем зустрічається тільки дитячий стоматолог і лише він може пояснити множинне виникнення карієсу різким зниженням загальної резистентності організму та низьким або дуже низьким рівнем стійкості зубів до карієсу, коли приріст каріозних поразок розвивається надзвичайно інтенсивно і розглядається як декомпенсована форма карієсу.
Потрібно привчити дитину до гігієни порожнини рота змалку. Прикладом повинні бути батьки, бабуся і дідусь. Ми рекомендуємо починати чистити зуби з 2 років. В цей час є майже повний комплект зубів, малюк міцно стоїть на ніжках, навчився полоскати рот. Деякі стоматологи рекомендують в цьому віці чистити зуби без пасти, тільки зубною щіткою. Ми проти. Малюкові слід купити яскраву щітку (можна дві), щетина повинна бути штучною і м`якою. М`якою щітку може зробити кип`ячення. Потім потрібно переходити на фтор - і пасти що вміщують кальцій. «Чистити зуби двічі: кожен ранок і вечір кожен!» Причому дитина все повиненна робити все сама, хай на спершу і невміло. Поступово малюк звикає, і сам вранці біжить чистити зуби, формується новий навик і звичка.

Порівняно новою і, на жаль, ще не зовсім поширеною є методика лікування одним доктором-стоматологом і дітей і батьків за принципом «у сімейного лікаря». Спостереження за такими дітьми показало, що у них навики гігієни розвиваються швидше, а приріст карієсу значно менший, ніж у дітей, стоматологічна допомога яким надавалась, за звертанням або в дитячих колективах. Мабуть, приклад батьків, в основному мам, сприятливо впливає на дитину, заспокоює її та допомагає отриманню гарних результатів лікування.
























Фактори ризику каріозного процесу. Карієсогенна ситуація. Основні фізіологічні властивості емалі: карієс резистентність, проникність, розчинність.

Основними фізіологічними властивостями емалі є:
резистентність;
розчинність;
проникність.

Карієсрезистентність емалі
· це здатність протистояти впливам карієсогенних факторів. Вона зумовлюється оптимальним вмістом мінеральних компонентів (Са, Р) у структурі емалі. Формування каріесрезистентності емалі пов'язане із постійними її змінами, які відбуваються в періоді первинної мінералізації (до прорізування зуба) і в період "дозрівання" емалі (після прорізування зуба). Оскільки найбільш виражений приріст рівня кальцію та фосфору в емалі спостерігається протягом перших 12 місяців після прорізування зуба, у цей період необхідно створити оптимальні умови для мінералізації емалі та формування її резистентності щодо каріозного процесу. Важливим показником резистентності емалі є співвідношення Са/Р. Здорова емаль молодих осіб має більш низький показник Са/Р, ніж емаль людей похилого віку. У нормі це співвідношення становить 1,67. Критерієм переходу процесу в патологічний є вичерпання резерву кальцію і падіння співвідношення Са/Р нижче 1,30, що свідчить про неспроможність емалі протистояти декальцинації.

Кислотна розчинність
· складний хімічний процес, який супроводжується зміною форми, розміру та орієнтації кристалів апатитів із попереднім зниженням вмісту кальцію у місцях каріозної декальцинації. До цього приєднується також втрата фосфору. Здатність протистояти дії кислот буде залежати від перевищення показника Са/Р над мінімальним (1,30). В умовах карієсогенної ситуації, при переважанні процесів демінералізації, необхідно одночасно вжити заходи для пригнічення процесів демінералізації та посилення ремінералізації і створення умов для відновлення складу та структури емалі.
Стан проникності емалі є вирішальним для емалі зуба з огляду на збереження її після повного формування та мінералізації. Безперечно доведено факт надходження кальцію до тканин зуба із слини. Зубний наліт підвищує рівень проникності емалі під впливом органічних кислот (молочної, оцтової, пропіонової).

Рівень проникності емалі залежить від:
віку;
рН середовища;
основних властивостей слини;
структури та складу самої емалі.
Гладка емаль, її щільна структура і мінімальні прошарки кристалічної решітки сповільнюють перебіг каріозного процесу. Ямки, боріздки, заглиблення, тонка емаль і крихка структура сприяють швидкому прогресуванню паталогічного процесу. Карієс виникає в недозрілих фісурах і пришийкових ділянках, які є зонами ризику. Повне дозрівання фісур молярів відбувається до двох років і в цей час виникає карієс зубів та їх руйнування. Стійкість зуба до дії карієсогенних факторів також визначається загальним станом організму та його генетичними особливостями.

О.В.Удовицька (1987р.) визначила сім основних ознак ризику розвитку карієсу зубів:
1.в’язкість слини;
2.кисла реакція середовища ротової порожнини;
3.схильність до поверхневого відкладення зубного нальоту при нормальному гігієнічному режимі;
4.гіпоплазія емалі, яка свідчить про дефект розвитку емалі;
5.передчасне прорізування зубів (на 6 місяців для молочних, на 1 рік для постійних);
6.спадкова, генетична схильність;
7.гестози вагітності.

Для профілактики карієсу зубів найбільш практичне значення мають три фактори ризику, визначені ВООЗ:
зубний наліт та його мікроорганізми;
надлишок цукру в їжі;
дефіцит фтору в їжі і питній воді.

Фактори ризику взаємопов'язані між собою і призводять до виникнення карієсогенної ситуації.

Карієсогенна ситуація
· умови, при яких певний карієсогенний фактор або група, діючи на зуби, робить їх схильними до дії кислот. Пусковим механізмом є мікрофлора порожнини рота, при обов'язковій наявності вуглеводів і контактів цих факторів з тканинами зуба.

Ознаки карієсогенної ситуації в порожнині рота:
незадовільний стан гігієни порожнини рота;
значний зубний наліт і зубний камінь;
наявність множинних крейдяних каріозних плям;
кровоточивість ясен.
































Планування, методика проведення, контроль ефективності ендогенної профілактики карієсу зубів. Засоби, механізм дії. Системний метод використання фтора.

Ендогенна (загальна) профілактика карієсу
· забезпечення високої резистентності організму і зубів людини до несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Безлікарська ендогенна профілактика карієсу зубів:
зміцнення соматичного здоров'я дитини;
лікування хронічних захворювань внутрішніх органів та систем;
раціональне харчування з обмеженим вживанням вуглеводів.

Лікарська ендогенна профілактика карієсу зубів:
прийом препаратів фтору, кальцію, фосфору, мікроелементів;
прийом вітамінів групи В, С, А, D;
призначення препаратів, що впливають на імунологічну реактивність організму (нуклеїнат натрію, оротат калію, метацил, пентоксил та ін.).

Ендогенна профілактика карієсу полягає у системному призначенні сполук фтору. Вони можуть надходити до організму людини з питною водою, фторованим молоком, кухонною сіллю, таблетками або краплями фториду натрію.

Покази до призначення сполук фтору:
висока захворюваність на карієс серед населення;
низький вміст фтору в питній воді (менше ніж половина оптимальної дози для кожної кліматичної зони);
відсутність додаткових джерел системного надходження фторидів.

Ефект фторидів спостерігається в разі надходження оптимальної їх кількості в організм у період формування зубів і мінералізації емалі. Це пов'язано з тим, що в емалі в достатній кількості утворюються фтористі сполуки, які є більш стійкими до дії кислот зубного нальоту.

Вміст фторидів у різних продуктах харчування

Їжа
Вміст фторидів (мг/л, мг/кг)



Рівень
Межі коливань

1
2
3

Продукти тваринного походження

Яловичина
0,9
0,2-2,0

Свинина
1,2
0,2-3,3

Курятина

·
1,4

Яловичі нирки
7,7
6,9-10,1

Яловиче серце
2,5
2,3-2,7

Яловича печінка
5,5
5,2-5,8

Скумбрія
25,51
0,02-84,47

Лосось
8,55
4,16-19,34
9,34

Устриця
1,24
0,65-1,58

Сардина
9,2
7,3-12,5

Яйця
0,4
0,01-1,48

Молоко коров'яче
0,17
0,07-0,55

Сир

·
1,62

Масло

·
1,50

Овочі та фрукти

Цитрусові
0,17
0,03-0,36

Інші фрукти
0,34
0,01-1,32

Зернові продукти, з них:
0,57
0,10-4,00

Пшениця
2,8
1,7-4,0

Пшеничне борошно

·
0,3-0,4

Боби
0,13
0,11-0,15

|Капуста
0,31
0,12-0,80

Картопля
1,19
0,07-6,4

Шпінат
0,78
0,21-1,8

Напої

Чай
55,51
3,2-398,8

Кава
0,90
0,2-1,6

Вино
0,98
0,01-6,34



Норма фтору
· 0,8-1,2мг/л залежно від кліматичного району
Добова потреба
· 1,2мг.
Розраховуючи дозу фтору для додаткового введення в організм, треба виходити з того, що оптимальне щоденне надходження цього мікроелемента має бути в межах 1,2-2,6мг залежно від віку.

Безпечні рівні сумарного добового споживання фтору

Категорія населення
Вік, роки
Фтор, мг

Грудні діти
0-0,5
0,5-1,0
0,1-0,5
0,2-1,0

Діти і підлітки


1-3
4-6
7-10
11 і більше

0,5-1,0 1,0-2,5 1,5-2,5 1,5-2,5
1,5-4,0

Дорослі
-
1,5-4,0


Дози фтору залежно від вмісту його у воді та віку дитини

Концентрація фтору у воді
мг/л
0-6 міс.
6-18 міс.
18-36 міс.
3-6 років
Понад 6 років

0,2
0
0,25
0,50
0,75
1,0

0,2-0,4
0
0
0,25
0,50
0,75

0,4-0,6
0
0
0
0,25
0,50

0,6-0,8
0
0
0
0
0,25

Понад 0,8
0
0
0
0
0


Лікарська ендогенна профілактика карієсу зубів
Препарати фтору зараз є основними засобами профілактики карієсу зубів. Механізм захисної дії фтору на емаль полягає у сприянні затримці фосфорно-кальцієвих сполук в організмі і процесам ремінералізації твердих тканин зуба, а також гальмуванні активності бактеріальних ферментів у порожнині рота та зубному нальоті. Він чинить проти ферментну дію на процеси гліколізу в ротовій рідині та зубному нальоті.
Кількість фтору в організмі залежить від його вмісту у воді та харчових продуктах, а взагалі від кількості води, що випивається, від традицій та звичок, які впливають на вживання води та фторовмісних продуктів. Призначення препаратів фтору, починаючи з шкільного віку, забезпечує захисну дію не лише на ті зуби, які прорізуються пізніше, а й на зуби, що вже прорізались і в яких ще продовжується процес мінералізації. Прийом препаратів фтору в період мінералізації зубів сприяє підвищенню їх твердості та стійкості до карієсу. Тому сполуки цього елемента все ширше застосовуються для загальної та місцевої профілактики карієсу.
Для загальної профілактики фтор призначають всередину у вигляді таблеток натрію фториду , фторованого молока, кухонної солі або питної води. Середня концентрація фтору в штучно фторованій воді в умовах помірного клімату повинна становити 0,8...1,2 мг/л. Як джерело фтору використовують також природні мінеральні води із високим його вмістом. Болгарія експортує такі фторовмісні води: хіссарська, в якій міститься 4,7 мг/л фтору; нареченська (4,8 мг/л); меричлерська (5,7 мг/л). Призначаються води з урахуванням потреби у фторі залежно від віку.
При недостатній концентрації фтору в питній воді рекомендується призначити препарати фтору всередину. Необхідна добова доза препарату встановлюється залежно від віку дитини і вмісту фтору в питній воді. Якщо дитина з їжею отримує приблизно 0,3...0,5 мг фтору на добу, необхідно додатково ввести до організму до 1 мг фтору. При вмісті фтору в питній воді 0,1...0,3 мг/л рекомендують дитині віком до 3 років призначити всередину 0,25 мг фтору, 35 років 0,5 мг і старше за 5 років 1 мг; при рівні фтору в питній воді 0,4...0,5 мг/л дози понижують.
Найбільш рекомендованими препаратами фтору вітафтор. препарат натрію фториду; під цією назвою він випускається в Болгарії у вигляді таблеток, які містять 0,25 мг фтору (0,55 натрію фториду) або 0,5 мг фтору (1,1 мг натрію фториду), в упаковці до 100 таблеток у флаконі.
У Німеччині виробляються аналогічні препарати: препарат, одна таблетка якого містить 0,25 мг фтору (0,55 мг натрію фториду), в одній таблетці 1 мг фтору (2,2 мг натрію фториду). Таблетки приймають 1 раз на добу, краще вранці після сніданку; дітям молодшого віку їх дають з молоком або кашою. При цьому забезпечується як місцевий, так і загальний ефект дії фтору, тому найдоцільнішим є після сніданку почистити зуби і розжувати таблетку. Прийом таблеток натрію фториду можна чергувати з прийомом вітафтору. Тривалість курсу прийому фторовмісних таблеток 200250 днів на рік.

Препаратами фтору є: Vitaftorium, Fluoretten Law, Fluoretten forte, Fluorid та ін.
Вітафтор (Vitaftorum)
· комбінований фторвмісний препарат, в одній чайній ложці (5мл) якого міститься:
ретинолу пальмінату (вітаміну А)
· 3300МО (0,00182г);
ергокальциферолу (вітаміну D)
· 400МО (0,00001г);
аскорбінової кислоти
· 0,06г;
натрію фториду
· 0,0011г;
іону фтору
· 0,0005г.
Препарат приймають всередину під час їди або через 10-15хв після неї один раз на день.
Дітям віком 1-6 років його призначають по 1/2 чайної ложки; із 7 до 14 років
· по 1 чайній ложці. Препарат вживають щоденно протягом 1 міс; після двотижневої перерви курс лікування повторюють. Повторні курси рекомендують проводити 4-6 разів на рік з перервою влітку.

Fluorid
· препарат натрію фториду, випускається у вигляді таблеток, які містять 0,25мг фтору (0,55 натрію фториду) або 0,5мг фтору (1,1мг натрію фториду) в упаковці до 100 таблеток у флаконі.
Fluoretten forte
· в одній таблетці 1мг фтору 2,2мг натрію фториду). Таблетки приймають 1 раз на добу, краще вранці після сніданку, дітям молодшого віку їх дають з молоком або кашею. Найдоцільніше після сніданку почистити зуби і розжувати таблетку. Тривалість курсу прийому фторвмісних таблеток 200-250 днів на рік.
Розрахунок потреби фтору у вигляді таблеток
Орієнтовані дані поступлення оптимальної кількості фтору в організм.

«Вітафтор» (Vitaftorium) - комбінований фторвмісний препарат, в одній чайній ложці (5 мл) якого міститься:
ретинолу пальмінату (вітаміну А) - 3300 МО (0,00182 г);
ергокальциферолу (вітаміну Д) - 400 МО (0,00001 г);
аскорбінової кислоти - 0,06 г
натрію фториду - 0,0011г
іона фтору - 0,0005 г.
Препарат приймають всередину під час їди або через 10-15 хв. після неї один раз на день.
Дітям віком від 1-6 років його призначають по 1/2 чайної ложки, із 7 до 14 років - по 1 чайній ложці. Препарат вживають щоденно протягом 1 міс.; після двотижневої перерви курс лікування повторюють. Повторні курси рекомендують проводити 4-6 разів на рік з перервою влітку.

«Оліговіт» - комбінований фторвмісний препарат, випускається у вигляді драже в комплексі з віт.Д3, кальцієм, вітамінами А, С,Е, групи В, мікроелементами.

«Fluorid» - препарат натрію фториду, випускається у вигляді таблеток, які містять 0,25 мг фтору (0,55 натрію фториду) або 0,5 мг фтору (1,1 мг натрію фториду) в упаковці до 100 таблеток у флаконі.

«Fluorettenforte» - в одній таблетці - 1 мг фтору (2,2 мг натрію фториду). Таблетки приймають 1 раз на добу, краще вранці після сніданку, дітям молодшого віку їх дають з молоком або кашею. Найдоцільніше є після сніданку почистити зуби і розжувати таблетку.Тривалість курсу прийому фторвмісних таблеток 200-250 днів на рік.

«Флюр-е-Дей» - препарат натрію фториду. Випускається у вигляді таблеток, які містять 0,25 мг або 0,5мг фториду, або крапель, тривалість курсу – 200-250 днів на рік, виключаючи літні місяці.

Фторування води
Одним з визнаних методів профілактики карієсу є фторування питної води контрольоване додавання сполук фтору до води водопостачання з метою довести концентрацію іонів фторуі у питній воді до рівня, який є достатнім для ефективної профілактики карієсу зубів і в той же час не має несприятливого впливу на функціональні можливості організму людини, фізичний стан здоров'я населення. Вперше штучне збагачення водо-провідної води фтором було здійснено у 1945 р. і відтоді набуло поширення більш ніж у 35 країнах, у яких понад 150 млн чоловік* і раз вживають фторовану воду. Багаторічні спостереження підтвердили, що фторування води гарантує зниження захворюваності карієсом у 2-3 рази. В комбінації з іншими профілактичними заходами (раціональне харчування, обмеження вмісту у їжі легко ферментованих вуглеводів, раціональний догляд за порожниною рота,своєчасна санація порожнини рота) фторування води може знизити захворюваність карієсом у 510 разів. Дослідження, проведені у місцях, де фторується вода (США, Нова Зеландія і т.д.), показали,що витрати на санацію зубів серед школярів знизились у 2 рази. Проведені в колишньому СРСР розрахунки визначали, що фторування води може знизити потребу в лікуванні та видаленні зубів на 10% і в зубному протезуванні на 2530%. Максимальне зниження карієсу досягається у дітей, які живуть у районі із фторованою водою від раннього віку. Так, в Івано-Франківську, де протягом 10 років фторування води проводилось якісно і безперервно, стабільно підтримувалась рекомендована концентрація фтору у школярів 710 років, які вживали збагачену фтором воду від моменту народження,інтенсивність карієсу зубів (індекс КПВ) знизилась на 68,573,1%, поширеність карієсу на 22,426,4%. У дітей старшого віку (1114 років) зміни інтенсивності карієсу менш значні.

Епідеміологічне вивчення карієсу зубів у зв'язку із концентрацією фтору (КР) у воді і експериментальне підтвердження його результатів дозволило дійти таких висновків.
1. Фтор природних вод має виражену анти каріозну дію у всі періоди онтогенезу для постійних та молочних зубів. При оптимальній КР" (1...1,5 мг/л) захворюваність карієсом постійних зубів у школярів знижується в середньому у 23 рази (на 5075%), збільшення КР" на 0,1 мг/л знижує захворюваність карієсом на 5-10%.
2. З метою попередження карієсу зубів доцільно використовувати штучно збагачену фтором воду, оскільки відсутні будь-які теоретичні підстави для сумніву щодо її проти каріозної дії порівняй із природною водою.
3. Значення фтор профілактики карієсу зубів за сучасних умов не лише не зменшилось, але все більше зростає.

Вибір оптимальної концентрації іона фтору є центральним питанням при здійсненні фторування води. Дійсно, чим вища (до 1,5мг/л) вибрана КР", тим більша профілактична дія фтору; при її збільшенні на 0,1 мг/л ця дія зростає на 510%. З іншого боку, чим вища КР", тим більша вірогідність того, що буде перейдено рубіж толерантності до фтору окремих осіб, сигналом чого служит поява "плямистої емалі" (флюорозу) зубів у дітей. Крім цього, залежно від кліматично-погодних умов, змінюється водо вживання, отже, і кількість фтору, який потрапляє до організму, що також має враховуватись при виборі оптимальної КР". Держстандарт 2874-73 рекомендує з метою гарантії безпеки при цілорічному фторуванні води встановлювати концентрацію іона фтору на рівні 7080% від максимально припустимої для кожного кліматичного району. Це становить для 1-го та 2-го районів 1,05...1,2 мг/л, для 3-го 0,84...0,96 мг/л, для 4-го 0,49...0,56 мг/л.

Градація концентрації фтору в питній воді запропонована Р.Д.Габовичем (1950):
до 0,03 мг/л дуже низька концентрація Р". При вживанні такої води ураженість карієсом зубів підвищується у 24 рази. У дітей можуть частіше спостерігатись затримки скостеніння та дефекти мінералізації кісток, у людей похилою віку частіше виявляється
остеопороз.
0,3...0,7 мг/л низька концентрація Р". У населення при цьому в 1,2 2 рази більша уражуваність карієсом зубів. Показане фторування води, особливо якщо КР" менша за 0,5 мг/л;
0,7...1,1 мг/л оптимальна концентрація Р". При ній ураженість населення карієсом зубів близька до мінімальної, клінічний перебіг карієсу зубів більш сприятливий, у дітей порушення розвитку, скостеніння та мінералізації виявляються рідше, ніж при вживанні води з іншою КР"; розвиток зубо щелепного апарата оптимальний. Знижена захворюваність ясен та періодонту. Частота серцево-судинних і ревматичних захворювань часто менша за середню;
1,1...1,5 мг/л підвищена, але, з дозволу санітарних органів, припустима концентрація Р" при відсутності інших джерел водопостачання. Захворюваність населення карієсом зубів при цьому мінімальна. Клінічний перебіг карієсу зубів сприятливий, розвиток зубо-щелепного апарата та скелета хороший, проте число людей із флюорозом зубів зростає. Це, а також характер дії фтору на біологічно важливі системи, є підставою для того, щоб визнати цю КР" такою, що лежить поза оптимумом. У той же час нема підстави вважати її за умов холодного та помірного клімату неприпустимою. Дійсно, лише у 1520% населення визначається І ступінь флюорозу і рідко (у 12%) II. Санітарні органи можуть дозволити цю концентрацію за умов місцевого водопостачання та діючих водопроводів при відсутності даних про її несприятливий вплив на здоров'я населення (карієс і флюороз зубів і т.д.). У випадку вибору нових джерел для централізованого водопостачання ця концентрація може бути дозволена при відсутності інших джерел за умов холодного та помірного клімату;
1,5...2 мг/л концентрація, вища за найбільш припустиму. Ураженість населення карієсом зубів вища за мінімальну; клінічний перебіг карієсу зубів сприятливий; до 3040% населення уражене флюорозом зубів, причому у переважної більшості має місце флюороз І і II ступеня. Використання води із такою концентрацією фтору може бути тимчасово дозволене в умовах місцевого водопостачання. При централізованому водопостачанні необхідне дефторування або розведення води;
2...6 мг/л висока концентрація. Ураженість населення карієсом зубів більша за мінімальну; 3090% населення уражено флюорозом зубів, причому у 1050% визначається IIIIV ступінь. Серед дітей часті випадки відставання розвитку та мінералізації кісток.
Ці порушення при вживанні води із 2...З мг/л Р" тимчасові. У деяких людей, які вживають воду із 4...6 мг/л фтору, відзначається збільшення щільності кісток та зрушення умовно- рефлекторної діяльності. У експериментальних тварин, особливо якщо КР" більша за 3 мг/л, спостерігаються незначні зміни активності ряду ферментів, деякі функціональні зрушення з боку нервової та ендокринної систем, зміни в інтенсивності обміну Са та Р, незначні патогістологічні та гістохімічні зміни у кістках, печінці, нирках мозку та ряді інших органів. Обов'язкове де фторування або розведення води;
6...15 мг/л дуже висока концентрація. Ураженість населення карієсом зубів значно більша за мінімальну; 90100% уражених флюорозом зубів із перевагою тяжких форм, значно збільшені стертість та ламкість зубів. У дітей часто зазначаються порушеним розвитку та мінералізації кісток, у дорослих зміни у кістках типу остеосклерозу. Спостерігаються пригнічення функції щитовидної залози, зміна активності ряду ферментних систем крові, зміни в міокарді (за даними електрокардіографії), пригнічення біоелектричної активності головного мозку, а також порушення з боку інших внутрішніх органів, наприклад, печінки, які виявляються при функціональному дослідженні. За умов жаркого клімату та нераціонального харчування можуть спостерігатись тяжкі форми флюорозу скелета зі скостенінням між хребцевих зв'язок і рядом виразних порушень з боку периферичної нервової системи та внутрішніх органів. Обов'язкове де фторування води. У зв'язку із викладеним Держстандартом 2874-73 на питну водопровідну воду узаконені такі максимально припустимі концентрації фтору: для 1-го та 2-го кліматичних районів 1,5 мг/л; для 3-го 1,2 мг/л; для 4-го 0,7 мг/л води. Доцільність фторування води у кожному конкретному випадку встановлюється органами санітарно-епідеміологічної служби. Показанням до фторування води є низька КР' у воді і значна ураженість населення карієсом зубів. Теоретично за будь-якої КР", меншої за оптимальну, доцільно фторувати воду, але практично у першу чергу це треба робити на тих водопроводах, у яких вода містить менш за0,3...0,5 мг/л фтору.

Обмірковуючи показання до фторування води, санітарні лікарі та стоматологи можуть стати перед дилемою: чи не доцільно у даному випадку обрати інший метод фтор профілактики карієсу, наприклад, фторовмісні таблетки, фторування кухонної солі, місцеву флюоризацію зубів. Ці методи можна застосувати у тому випадку, коли населений пункт має місцеве (колодязне) водопостачання або якщо на невеликому водопроводі не забезпечений кваліфікований нагляд за фторуванням води. Практика показала, що порівняно з іншими методами фторування води потребує менших експлуатаційних затрат та затрат людської праці, дозволяє охопити все населення, незалежно від його соціального та економічного положення, дає найбільший і найстабільніший протикаріозний ефект і легше контролюється органами охорони здоров'я. КПВ можна знизити і більше, ніж на 6070%, якщо поєднувати фторування води з іншими профілактичними заходамиДля фторування питної води з метою точного дозування фторвмісного реагента застосовуються спеціальні фтораторні установки. Як реагенти в даний час використовуються "кременефторид" (розчинність 0,4%) і фторид (4%) натрію, кременефторид амонію (10%), фторид-біфторид амонію (25%), кременефтористоводнева кислота (рідина). У фторованій воді фторовмісні сполуки повністюдролізуються з утворенням .
Ефективність фторування оцінюють шляхом динамічного спостереження протягом 1015 років за захворюваністю карієсом зубів населення, яке вживає фторовану воду. Можна також порівняти отримані дані з показниками захворюваності карієсом населення сусіднього населеного пункту, який користується водою із малим вмістом фтору (меншим за 0,2 мг/л). Для оцінки протикаріозної дії фтору використовують два показники: поширеність карієсу та його інтенсивність (КПВ і кп). Про задовільну ефективність можна говорити у тому випадку, коли через 78 років після початку фторування води індекс КПВ дітей 78 років знизився на 4050%, про хорошу на 5060%, про відмінну на 6580%.
Флюороз зубів І ступеня може спостерігатися у 510% дітей, флюороз зубів II ступеня, а тим паче III ступеня, не повинен виявлятися. Зіставлення цих даних із даними, отриманими на 2530 років раніше, дозволило виявити тенденцію до збільшення валового вмісту фтору у грунтах від 8,9% до 15,8% та у воді поверхневих водних джерел на 1225%. Це можна пояснити всезростаючим застосуванням у сільському господарстві фторовмісних фосфорних мінеральних добрив. Проте у Дніпрі, Десні, Південному Бузі, Дністрі та у воді інших річок, які є основними джерелами водопостачання для більшості великих міст України, вміст фтору залишається меншим за 0,50 мг/л, що є показанням до організації фторування питної води.


Одним із важливих макроелементів, необхідних для мінералізації емалі, є кальцій. Добова потреба дитини в кальції складає 10-13 мг/кг.

Вміст кальцію в деяких продуктах харчування (мг в 100г)
Продукт харчування
Вміст

Сири тверді
424 мг

Сир домашній


Жирний
217 мг

Напівжирний
220 мг

Нежирний
224 мг

Горох
226 мг

Шоколад
235 мг

М'ясо кріля
246 мг

Печінка волова
342 мг

Кури
228 мг

Сардини, скумбрія
276 мг

Печінка тріски
230 мг

Крупи


Гречана
298 мг

Вівсяна
361 мг

Перлова
323 мг

Ячмінна
343 мг

Пшоно
233 мг


Існують три покоління препаратів кальцію:
1 покоління – прості сполуки (кальцію лактат, глюконат, гліцерофосфат);
2 покоління – сполуки кальцію в комплексі з вітаміном Д3;
3 покоління – сполуки кальцію з віт Д та іншими мікроелементами та вітамінами, які впливають на обмін кальцію.

При наданні рекомендацій щодо вживання препаратів кальцію, які мають протикаріозну дію, слід виходити із тих його доз, які необхідні для нормального функціонування організму.

Вік
Діти
Підлітки
Дорослі

Кальцій
0,8г
1,3-1,4 г
0,6г

Еквівалент – молоко
3 чашки
4 чашки
2 чашки


Під час вагітності та лактації потреба у кальції збільшується на 0,4-0,5 г.

Кальцію гліцерофосфат - (таблетки 0,2-0,5 г, порошок, гранули). Гранули гліцерофосфату містять:
кальцію гліцерофосфату 10 частин;
натрію гліцерофосфату 2 частини;
цукру 88 частин.

Курс лікування - 1 місяць. Повторний курс проводять через 3 місяці.


Схема прийому в таблетках кальцію гліцерофосфату
Вік, роки
Доза
Кількість прийомів

1 рік
0,05г
2-3 рази на день

2 роки
0,14г
2-3 рази на день

3-6 років
0,25г
2-3 рази на день

6-7 років
0,25г
3 рази на день


Схема прийому в гранулах кальцію гліцерофосфату
Вік, роки
Доза
Кількість прийомів

до 3 років
0,5 чайної ложки
1 раз на день

3-5 років
0,5 чайної ложки
2 рази на день

від 5 років
0,5 чайної ложки
3 рази на день


Кальцію глюконат - порошок, таблетки по 0,5 і 0,25 г, 5% розчин.
Схема прийому кальцію глюконату
Вік, роки
Доза
Кількість прийомів

1-2 роки
0,25г
2 рази на день

2-6 років
0,5г
2 рази на день

6-14 років
0,5
3 рази на день


Курс лікування 1 місяць. Через 3 місяці курс повторюється.

Кальцію лактат - порошок, таблетки по 0,5 г, 5-10% розчин.

Схема прийому кальцію лактату
Вік, роки
Доза
Кількість прийомів

1 рік
0,1г
3 рази на день

2 роки
0,25г
3 рази на день

3-7 років
0,5г
2 рази на день

8-14 років
0,5г
3 рази на день

Обмін кальцію пов'язаний з обміном фосфору. Добова потреба організму у фосфорі становить 1,5г.

Кальцемін (США)містить: кальцій – 250 мг, віт.Д3, - 50 МО, цинк – 2 мг, мідь – 0,5 мг, марганець – 0,5 мг, бор – 50 мг. Дітям від 5 до 12 років – по 1 таб. 1 раз в добу, дітям старшим за 12 років і дорослим – по 1 таб. 2 рази на добу. Приймати перед їдою або в часі їди і запивати водою, молоком або соком. Тривалість курсу – 2-4 тижні.






Фітин (Fhytinum) - містить 36% органічно зв'язаної фосфорної кислоти. Стимулює кровотворення, посилює ріст і розвиток кісткової тканини, нормалізує стан нервової системи при хворобах, пов'язаних з недостачею фосфору в організмі.
Схема прийому фітину
Вік, роки
Доза
Кількість прийомів

до 1 року
0,05-0,1 г
2 рази в день

1-2 роки
0,1г
2 рази в день

3-4 роки
0,15
2-3 рази в день

5-6 років
0,2г
2-3 рази в день

7-9 років
0,25г
2-3 рази в день

10-14 років
0,25-0,3
2-3 рази в день


Курс прийому 3-5 тижнів, 1-2 рази в рік.
Для профілактики карієсу застосовують препарати вітамінів Д, А, В1, С.

Відеїн-3 - протирахітичний препарат (віт.Д3) у вигляді олійного розчину або драже. Рекомендується приймати разом з препаратами кальцію, фтору, та інших мікроелементів.

Відехол (Videholum) - препарат вітаміну ДЗ, регулює обмін кальцію та фосфору, сприяє формуванню кісткового скелета та зубів у дітей. Застосування "Відехолу" зменшує приріст захворюваності на карієс у 3 рази.
Призначають його по одному курсу тривалістю півтора місяця раз на рік, починаючи з річного віку.
Вікові дози "Відехолу"
Вік, роки
Добова доза МО
Форма та дози



0,125%
0,25%

1-3
2000
4 краплі (2+2)
2 краплі(1+1)

4-7
3000
6 крапель (3+3)
3 краплі(2+1)

8-11
4000
8 крапель (4+4)
4 краплі(2+2)

12-15
5000
10 крапель (5+5)
5 крапель (3+2)


Для антенатальної профілактики карієсу рекомендують на останньому триместрі вагітності під час інтенсивної мінералізації коронок молочних зубів та закладання постійних призначити вагітним жінкам по 1500-2000 МО вітаміну Д (1-2 краплі масляного розчину).
Джерелом аскорбінової кислоти є овочі, фрукти і ягоди, які містять клітковину, потрібну для кращого травлення, а також мінеральні солі. У зимово-весняний період призначають препарат вітаміну С- аскорутин - по 2 таблетки 3 рази на день протягом місяця.
У період розвитку зуба вітамін А (ретинол) підвищує резистентність його твердих тканин до карієсу за рахунок нормалізації їх структури.
Дітям призначають його по 1000-20000 МО на добу залежно від віку.
З карієспрофілактичною метою дітям рекомендують полівітамінні препарати “Ревіт”, “Пікавіт”, “Мульті-табс”.

Схема прийому ревіту
Вік, роки
Доза
Кількість прийомів

до 1 року
1 драже
1 раз в день

до 3-х років
1 драже
2 рази в день

в 4-7 років
2 драже
2 рази в день

Вживання з 3-х років вітаміну В1 нормалізує вуглеводний обмін, що сприяє попередженню карієсу зубів. У віці 3-7 років приймають по 0,5 мг 2 рази на день, а надалі по 0,7 мг 2 рази на день із препаратами кальцію протягом місяця, раз на півроку.

Мікроелементи (стронцій, кобальт, хром, нікель, мідь, цинк, молібден, ванадій) – підвищують резистентність твердих тканин зуба до карієсу. Одним із джерел мікроелементів є морська капуста. Для медичних цілей морська капуста (LaminariaSaccharinas) випускається у вигляді порошку або гранул по 180 г у коробці.

Профілактика карієсу за схемою Ю.О.Федорова і В.О.Кошовської проводиться протягом 1 місяця 2 рази на рік і полягає в щоденному введенні:
морської капусти по 0,5 г до перших страв
гліцерофосфату кальцію по 0,5 г до других страв
вітаміну В 1 по 2 мг до третіх страв.

Призначають подрібнену на порошок яєчну шкарлупу, яка містить мінеральний комплекс (кальцій, фосфор та багато мікроелементів) у природніх співвідношеннях, подібний до їх співвідношення у кістці та зубах.
У яєчній шкарлупі міститься (із розрахунку на 10г):
срібла - 0,05-0,5 мг
кальцію - 0,02-0,5 мг
кобальту - 0-0,1
міді-0,2-1,0
заліза - 5-7
марганцю-0,05-0,1
молібдену - 0-0,3
нікелю - 0,05-0,5
свинцю - 0,05-0,6
олова - 0,0-0,6
титану-0,1-0,5
ванадію-0,0-0,1 мг
цинку - 0,5-2 мг
Призначають яєчну шкарлупу з 6-го місяця життя дитини по 2,4 г на добу; з 2-3 років - по 0,75 г на добу.
Використовують у вигляді відварів, настоїв, екстрактів рослинні засоби. Джерелом макро та мікроелементів є мінеральні води. Вони містять вітаміни, мікроелементи таінші біологічно активні речовини, які у природних оптимальних співвідношеннях легко засвоюються організмом, не викликаючи побічних реакцій.
Багата на різноманітні елементи (молібден, марганець, мідь, йод, магній, залізо чорноплідна горобина. Мікроелементи, а також фтор міститься в чаї. Для попередження карієсу зубів велике значення має нормалізація вуглеводного обміну. Коригувати його можна, вживаючи чорницю, малину.














Планування, методика проведення, контроль ефективності екзогенної профілактики карієсу зубів. Засоби, механізм дії.

Екзогенна профілактика карієсу зубів - це комплекс заходів, скерованих на підвищення резистентності зубів до карієсу шляхом безпосередньої дії на тверді тканини зубів, а також попередження або усунення впливу карієсогенних факторів в порожнині рота.
Методи екзогенної профілактики є найбільш ефективними при застосуванні їх відразу після прорізування зубів. Цьому сприяють особливості будови емалі зубів в цей період. Поверхня емалі має заглиблення , ніші, мікропори, ділянки більш щільного розташування кристалів гідроксиапатиту, тобто емаль має мікропористу структуру, яка зумовлює її високу проникність. Кількість мінеральних речовин в емалі зубів відразу після їх прорізування порівняно менша, ніж в остаточно сформованій емалі. На протязі 3-4 років після прорізування зуба відбувається інтенсивне накопичення емаллю іонів кальцію, фосфатів, фтору та інших мікроелементів - «дозрівання» або вторинна мінералізація емалі. Структура незрілої емалі зумовлює її низьку кислотостійкість, але в той же час є сприятливою для насичення емалі компонентами, які поступають в неї із слини або засобів екзогенної профілактики.

Мета місцевої (екзогенної) профілактики карієсу:
ущільнення структури емалі;
зменшення розчинності і проникності емалі;
пригнічення життєдіяльності мікрофлори;
сповільнення росту зубної бляшки.

Безлікарська екзогенна профілактика карієсу зубів:
інтенсивне жування із включенням твердих продуктів;
раціональна гігієна порожнини рота;
полоскання порожнини рота різними розчинами (сода, NaCl, ксиліт, мінеральні води, чай);
повільне пиття молока, чаю, мінеральної води.

Лікарська екзогенна профілактика карієсу зубів:
місцеве застосування препаратів Са, Р, F (аплікації, полоскання, втирання);
використання “Ремоденту” та інших ремінералізуючих розчинів;
застосування Са-Р-F-вмісних гелів складу “слина”, “емаль”;
покриття поверхні зубів фторвмісними лаками;
герметизація фісур;
застосування гелій-неонового лазеру (ГНЛ);
застосування фторвмісних дисків.
Для полоскання використовують: розчини фтористого натрію в концентраціях від 0,05% до 0,2%.

Механізм дії фтору при місцевому застосуванні :
в низьких концентраціях (0,05-0,1%) фтор здатний ізоморфно включатись в структуру апатита, перетворюючи гідроксиапатит в більш кислотостійкі форми: гідроксифторапатит, фторапатит («стабільний фторид»). В більш високих концентраціях (1% і вище) фтор взаємодіє з кальцієм поверхневого шару емалі, утворюючи малорозчинну сполуку - фторид кальцію. Фторид кальцію у вигляді плівки товщиною 1-2 мікрона щільно прилягає до поверхні емалі, утворюючи бар’єр, який перешкоджає де мінералізації емалі і формує на її поверхні депо іонів фтору і кальцію. Однак, захисна дія фтористого кальцію має тимчасовий характер, плівка постійно руйнується («лабільний фторид»). Краще застосовувати фториди в низьких концентраціях. Іон фтору виконує роль каталізатора в реакції утворення солей фосфорно-кислого кальцію і таким чином забезпечує повноцінність мінералізації твердих тканин зуба. Крім того, фтор сповільнює утворення зубного нальоту, тим самим гальмує транспорт глюкози і утворює міжклітинні карієсогенні полісахариди, зменшуючи, таким чином, адгезивні властивості мікроорганізмів і продукцію ними кислоти.


Фторвмісні обполіскувані порожнини рота
Назва
Фториди
Інші компоненти

Colqate plax
NaF (0,25%)
Триклозан

Fluoxytil
NaF (0,05%)
Ксиліт

Fluoxytil
NaF (0,2%)
Ксиліт

Profluorid M (Voco)
NaF (0,2%)


Merydol + амінофториди
Амінофториди


Colgate Total Activ
NaF
Триклозан

Fluocal Solute
Elmex Fluid
Фторид натрію


Препарати кальцію, які використовують для екзогенної профілактики карієсу:
10% розчин глюконату кальцію;
5-10% розчин підкисленого фосфату кальцію;
2,5% розчин гліцерофосфату кальцію.
1-3% розчин Ремоденту».

Завдання 3. Провести полоскання ротової порожнини.

Для полоскання використовують розчини фтористого натрію в концентраціях від 0,05% до 0,2%.
провести індивідуальну гігієну порожнини рота із застосуванням предметів інтердентальної гігієни;
прополоскати ротову порожнину лужною водою (0,5 чайної ложки питної соди на 1 склянку теплої води) для зміни Рн середовища;
перед застосуванням розчину фториду натрію попередньо навчити дитину полоскати ротову порожнину звичайною водою за допомогою енергійних рухів щік;
провести полоскання ротової порожнини 5-10 мл 0,1% розчином фториду натрію (для одноразового полоскання достатньо 150 мл розчину);
через кожну хвилину набирати нову порцію розчину і утримувати її в ротовій порожнині 30-50 секунд;
тривалість процедури 2- 3 хв.;


Рекомендації щодо полоскання ротової порожнини розчинами фторидів.
Дітям до 6 років цей метод не застосовувати. При випадковому заковтуванні розчину фториду натрію дитині треба одразу дати випити столову ложку 3-5%-го розчину хлориду кальцію, який, зв’язавши фтор, не дасть йому всмоктатися в кишківнику. Після полоскання фторвмісним розчином не слід промивати рот водою і не вживати їжу протягом кількох годин.
Тривалість курсу. Кількість та частота повторних сеансів залежить від карієсогенної ситуації. Лікувальні курси при наявності каріозних зубів або факторів ризику розвитку карієсу складаються із 10-15 процедур через день або ж щоденно 2 рази на рік. Профілактичні курси складаються із 2-3 процедур 2 рази на рік.

З метою профілактики карієсу зубів рекомендують полоскання 3% розчином “Ремоденту”. Тривалість процедури 3-4 хвилини, курс – 5 процедур 2 рази на рік.
“Ремодент” – синтезований препарат із природних матеріалів (кісток та зубів тварин), який складається із комплексу макро- та мікроелементів, необхідних для активації процесу ремінералізації та заміщенню іонів кальцію і фосфору в кристалічній решітці емалі зубів. На одне полоскання йде 15-25 мл розчину.
До складу “Ремоденту” входять:
кальцій – 4,3 5%
фосфор – 1,3 5%
магній – 0,15%
калій – 0,2%
натрій – 16%
хлор – 30%
мікроелементи - цинк, мідь, залізо, марганець та інші - всього до 100% і
органічні речовини.
Суттєвим недоліком «Ремоденту» є відсутність в його складі іонів фтору, тому застосування «Ремоденту» передбачає паралельне або послідовне використання фтору. Зокрема, після завершення мінералізуючої терапії «Ремоденту», поверхню зубів бажано покрити фторвмісним лаком.

Завдання 4. Провести втирання фторвмісних паст у поверхню коронок зубів.

Фториста 75% паста Лукомського “Нафестезин” складається із фтористого натрію та гліцерину у співвідношенні 3:1.
Методику профілактики карієсу зубів шляхом втирання “Нафестезину” називають флюоризацією.
Методика втирання пасти “Нафестезину” у поверхню зубів:
провести індивідуальну гігієну порожнини рота;
провести професійну гігієну порожнини рота;
усунути рештки пасти, що ввійшла в борозни сильним струменем води;
зуби ізолювати від слини ватними тампонами або застосувати слиновідсмоктувач;
поверхню зуба висушити стисненим повітрям;
металевою гладилкою (ватною кулькою) нанести на поверхню зуба, що підлягає флюоризації, невелику кількість пасти (кульку діаметром до 1 мм.);
втирати пасту тією ж гладилкою протягом 30 секунд в кожну поверхню зуба;
видалити ватні валики або слиновідсмоктувач;
добре промити та прополоскати ротову порожнину розчином питної соди, звертаючи увагу на зубоясенні рівчаки.

Тривалість курсу: за один сеанс обробити 2-4 зуби щоденно або через день. Втирання проводять протягом 3-4 днів, на рік- 1-3 цикли.





















Методи «глибокого фторування». Емаль герметизуючий ліквід (глибокий фторид). Дентин - герметизуючий ліквід. Показання до застосування.

Для аплікацій використовують спеціальні заводські або швидко приготовані розчини, які містять біля 1% фтору (2% розчин фтористого натрію). Через високу концентрацію фторид-іону ця процедура вимагає певних мір безпеки: пацієнт повинен вміти контролювати ковтання, процедуру потрібно проводити під наглядом зубного гігієніста. Перед проведенням процедури необхідно провести індивідуальну та професійну гігієну порожнини рота, добре висушити зуби.
В стоматологічному кабінеті для аплікацій використовують ватні валики або марлеві багатошарові смужки, які просякнуті необхідним розчином. Для молодших школярів процедуру проводять у два етапи - для лівої і правої сторін. Ефективність аплікацій підвищується, якщо тампони, марлеві або поролонові смужки розташовують в спеціальних стандартних або індивідуально виготовлених ложках.
Частота повторень аплікацій залежить від ступеня ризику карієсу. Відомо, що за допомогою систематичних аплікацій є можливість досягнути 30-50% редукції карієсу.
В останні роки для профілактики карієсу зубів професор А.Кнаппвост (Гамбургський університет) запропонував методику «глибокого фторування» за допомогою емаль-герметизуючого ліквіду і дентин-герметизуючого ліквіду, які випускає німецька фірма «Humanchemiе».

Механізм дії «глибокого фторування»: слабокислий фтористий силікат магнію і фтористий силікат міді (1-й розчин) при взаємодії із суспензією Са(ОН)2 (2-й розчин) утворюють фторсилікатний комплекс, який містить дрібні кристали фтористого кальцію і фтористого магнію, а також полімеризовану кремнієву кислоту. Розміри кристалів фтористих кальцію і магнію спів розмірні з кристалами апатитів емалі. Це дає можливість їм проникати в мікродефекти між кристалами апатиту і довго (на протязі року) там зберігатись, виділяючи іони фтору в концентрації , достатній для ре мінералізації. Кремнієва кислота утворює захисну плівку, яка попереджує вимивання цих кристалів.

Покази до застосування «глибокого фторування»:
локальна профілактика і лікування початкового карієсу зубної емалі;
мінеральна герметизація фісур;
профілактика і лікування початкового карієсу при використанні ортодонтичних конструкцій;
лікування гіперчутливості шийки зуба.

Гелі - студнеподібні речовини, які мають високу в’язкість, завдяки якій можуть довше, ніж рідина, протягом тривалішого часу затримуватись на поверхні зуба і служити джерелом фтору.Гелі мають властивість проникати в капілярні простори, а саме у вузькі міжпроксимальні зони.
Фторвмісні гелі вперше були використані в кінці 1970-х років в США. Залежно від вмісту фторидів розрізняють гелі для домашнього застосування і професійні. В склад гелів входять фтористий натрій, амінофторид, кислий фосфатфторид.

Домашні гелі у більшості випадків містять абразиви, застосовуються поряд із зубними пастами для чищення зубів та одночасної аплікації на них.

Професійні гелі мають мінімум компонентів (зв’язуючі, віддушки, консерванти) і застосовуються тільки з метою мінералізації.
Гелі наносять на очищені, висушені та ізольовані від слини зуби пензликом, ватним або поролоновим тампоном, стандартними або індивідуальними аплікаційними ложками.

Провести аплікації поверхні коронок зубів сольовими розчинами для глибокого фторування, 3%розчином «Ремоденту», фторвмісними розчинами.

Методика застосування «глибокого фторування»:
індивідуальна гігієна порожнини рота;
професійна гігієна порожнини рота;
ізоляція зубів від слини;
висушування поверхні зуба;
провести обробку поверхні зуба рідиною №1 (1хв.);
провести обробку поверхні зуба рідиною №2 (1 хв);
прополоскати рот;
Рекомендації:процедуру проводити 1-2 рази на рік.

Методика застосування 3% розчину «Ремодент»:
індивідуальна гігієна порожнини рота;
професійна гігієна порожнини рота;
ізоляція зубів від слини;
висушування поверхні зуба;
обкласти всі поверхні зубів ватними валиками або марлевими смужками, змоченими у 3% розчині «Ремоденту»;
тривалість процедури 15-20 хвилин, міняючи періодично ватні валики або марлеві смужки;
Рекомендації: 2 години не їсти, не полоскати рот, обмежити вживання солодкого, цитрусових.
Тривалість курсу:20 і більше процедур, 2 рази на тиждень.

Методика аплікації зубів розчинами глюконату кальцію і фтористого натрію (Колесова О.О.):
індивідуальна гігієна порожнини рота;
професійна гігієна порожнини рота;
ізоляція зубів від слини;
висушування поверхні зубів;
аплікація всіх поверхонь зубів верхньої і нижньої щелепи 10% розчином глюконату кальцію протягом 20-и хвилин, періодично міняючи ватні валики або марлеві смужки;
видалення ватних валиків з розчином глюконату кальцію;
аплікація всіх поверхонь зубів верхньої і нижньої щелепи 2% розчином фтористого натрію протягом 2-3 хвилин після третьої процедури аплікації з глюконатом кальцію;
видалити ватні валики.
Рекомендації: не їсти , не пити протягом 30 хвилин.
Тривалість курсу: 15-20 аплікацій з перервою 6 місяців.

Завдання 3. Провести аплікації поверхні коронок зубів фторвмісними гелями за допомогою пензлика.

Методика нанесення фторвмісного гелю у вигляді аплікацій за допомогою пензлика:
індивідуальна гігієна порожнини рота;
професійна гігієна порожнини рота;
усунути рештки пасти, що ввійшли в борозни сильним струменем води;
зуби ізолювати від слини ватними валиками або застосовувати слиновідсмоктувач;
висушити зуби теплим стисненим повітрям;
за допомогою спеціального пензлика нанести на поверхню зубів тонким шаром фторвмісний гель, уникаючи попадання препарату на слизівку;
для підсихання гелю потрібно 3-5 хвилин;
аплікацію проводити ретельно з тим, щоби під час процедури виключити або звести до мінімуму випадкове ковтання гелю.
Рекомендації: не вживати їжу протягом 2-3х годин.
Тривалість курсу: 5-7 аплікацій 1-2 рази на рік.


Завдання 4. Ознайомитись з аплікаційним методом фторування за допомогою стандартних ложок.

Методика проведення аплікації поверхні коронок зубів стандартними аплікаційними ложками:
індивідуальна гігієна порожнини рота;
професійна гігієна порожнини рота;
усунути рештки пасти, що ввійшли в борозни сильним струменем води;
зуби ізолювати від слини ватними валиками або застосовувати слиновідсмоктувач;
висушити зуби теплим стисненим повітрям;
підібрати стандартну аплікаційну ложку відповідно до розміру зубного ряду;
заповнити аплікаційну ложку фторфмісним гелем не більше ніж на 1/3;
одягнути ложку на зубний ряд і злегка притиснути, щоб гель потрапив у міжзубні проміжки, уникаючи попадання препарату на слизівку;
для підсихання гелю потрібно 3-5 хвилин;
аплікацію проводити ретельно з тим, щоби під час процедури виключити або звести до мінімуму випадкове ковтання гелю.
після видалення ложки з ротової порожнини усунути видимі рештки гелю з поверхні зубів і слизівки за допомогою слино відсмоктувача або тампонів з метою попередження заковтування великих доз фториду;
тривалість процедури 1-4 хвилини, залежно від ступеня ризику карієсу;
Рекомендації: не вживати їжу протягом 2-3х годин.
Тривалість курсу:від1-го разу у два тижні, один раз на 6 місяців.

Методика проведення аплікації поверхні коронок зубів індивідуальними аплікаційними ложками:
індивідуальна гігієна порожнини рота;
професійна гігієна порожнини рота;
усунути рештки пасти, що ввійшли в борозни сильним струменем води;
зуби ізолювати від слини ватними валиками або застосовувати слиновідсмоктувач;
висушити зуби теплим стисненим повітрям;
виготовити індивідуальну аплікаційну ложку;
заповнити аплікаційну ложку фторфмісним гелем не більше ніж на 1/3;
одягнути ложку на зубний ряд і злегка притиснути, щоб гель потрапив у міжзубні проміжки, уникаючи попадання препарату на слизівку;
для підсихання гелю потрібно 3-5 хвилин;
аплікацію проводити ретельно з тим, щоби під час процедури виключити або звести до мінімуму випадкове ковтання гелю.
після видалення ложки з ротової порожнини усунути видимі рештки гелю з поверхні зубів і слизівки за допомогою слино відсмоктувача або тампонів з метою попередження заковтування великих доз фториду;
тривалість процедури 1-4 хвилини, залежно від ступеня ризику карієсу;
Рекомендації: не вживати їжу протягом 2-3х годин.
Тривалість курсу: від1-го разу у два тижні, один раз на 6 місяців.


Завдання 5. Ознайомитись з покриттям зубів верхньої щелепи фтормісними лаками

Лаки - клеєві композиції, які кріпляться до чистої і сухої поверхні емалі у вигляді плівки і можуть зберігатись на поверхні зуба протягом доби, а у фісурах, щілинах і мікропросторах декілька днів і навіть тижнів. Постійно набухаючи і розчиняючись в ротовій рідині, вони повільно виділяють іони фтору.
В стоматологічній практиці фтор лаки з’явились на початку 1970-х років.

Основою лаків є натуральні смоли, які добувають з хвойних порід дерев, або синтетичні композиції адгезивів на основі акрилатів, поліуретану, епоксидних смол і т.д. Спочатку рідкий або гелеподібний препарат утворює плівку, висихаючи на повітрі, а в деяких випадках в результаті фотополімеризації. Природні основи лаків (їх називають м’якими) вигідно відрізняються здатністю приклеюватись навіть до дещо вологої емалі і зберігати її проникність. Лаки на синтетичній основі безкольорні, мають приємний смак, більш текучі (добре наносяться пензликом, швидко розтікаються по поверхні зуба, проникаючи у заглиблення), мають високу адгезивність, довший час зберігаються в ротовій порожнині. Однак існує думка про те, що синтетичні основи є надто жорсткими і перешкоджають обмінним процесам між емаллю і слиною.
В склад лаків входять різні сполуки фтору в концентраціях від 0,05 – 6%. Покриття фторлаками поверхні зубів значно прискорює процес дозрівання емалі, тому застосування цих препаратів особливо бажане в перші два роки після прорізування зубів: у віці 1-3 років і з 5-6 до 14-15 років. Вважають , що лак, з точки зору можливості одномоментного заковтування надлишкової кількості фториду, є менш шкідливим препаратом, порівняно з іншими.Доведено, що через рік після застосування фторвмісного лаку, карієс постійних зубів зменшується в середньому на 50%.

Приблизний склад фторвмісного лаку:
фторид натрію – 5,0 г;
бальзам ялицевий – 40,0 г;
шеллак – 19,0 г;
спирт етиловий 95% – 24,0 г;
хлороформ – 12,0 г.

Переваги фторвмісних лаків:
довготривале утримання лаку на поверхні емалі зуба зумовлює більш високий рівень переходу фтору з лаку в емаль;
відсутність необхідності в додаткових процедурах (електрофорез та інші);
оптимальна проникливість плівки лаку, яка забезпечує поступлення фтору в емаль зуба в достатній кількості.
Покази до лакування:
Молочні зуби покривають дітям до 5 років, постійні зуби з урахуванням термінів їх прорізування та формування:
перші моляри та різці – дітям 6-11 років;
премоляри та ікла нижньої щелепи - 9-14 років;
другі моляри та ікла верхньої щелепи - 11-16 років;
дітям з прискореним розвитком (акселератам) постійні зуби покривають на 1-2 роки раніше.

Провести лакування поверхні бічних зубів фторвмісним лаком.
Методика покриття бічних зубів фторвмісним лаком:
усунути рештки пасти, що ввійшла в борозни сильним струменем води;
зуби ізолювати від слини, рідини ватними тампонами або застосувати слиновідсмоктувач з метою попередження попадання лаку на слизівку;
поверхню зуба висушити стисненим повітрям;
за допомогою спеціального пензлика, пластмасової або дерев’яної палички нанести на поверхню зубів тонким шаром лак, уникаючи попадання його на слизівку;
підсихання лаку протягом 3-5 хвилин;
розхід фтористого лаку: у дітей з вагою 40 кг - 0,4 мл, для дорослих - не більше 1 мл;
покрити одночасно всі бічні зуби на верхній щелепі.
Рекомендації після покриття зубів фторвмісним лаком:
2 години не їсти, протягом доби вживати лише рідку та м'яку їжу;
не чистити зуби 24 години.
Тривалість курсу:
2-4 процедури протягом року;
3-х разове покриття зубів з інтервалом 1-2 дні;
від 2-х до 12-ти разів на рік залежно від активності карієсу.

Провести лакування фронтальної групи зубів фторвмісним лаком.

Методика покриття фронтальної групи зубів фторвмісним лаком:
усунути рештки пасти, що ввійшла в борозни сильним струменем води;
зуби ізолювати від слини, рідини ватними тампонами або застосувати слиновідсмоктувач з метою попередження попадання лаку на слизівку;
поверхню зуба висушити стисненим повітрям;
за допомогою спеціального пензлика, пластмасової або дерев’яної палички нанести на поверхню зубів тонким шаром лак, уникаючи попадання його на слизівку;
підсихання лаку протягом 3-5 хвилин;
розхід фтористого лаку: у дітей з вагою 40 кг - 0,4 мл, для дорослих - не більше 1 мл;
покрити одночасно всі фронтальні зуби на верхній щелепі.
Рекомендації після покриття зубів фторвмісним лаком:
2 години не їсти, протягом доби вживати лише рідку та м'яку їжу;
не чистити зуби 24 години.
Тривалість курсу:
2-4 процедури протягом року;
3-х разове покриття зубів з інтервалом 1-2 дні;
від 2-х до 12-ти разів на рік залежно від активності карієсу.

Завдання 6. Ознайомитись з покриттям зубів нижньої щелепи фтормісними лаками

Провести лакування поверхні бічних зубів фторвмісним лаком.

Методика покриття бічної групи зубів фторвмісним лаком:
усунути рештки пасти, що ввійшла в борозни сильним струменем води;
зуби ізолювати від слини, рідини ватними тампонами або застосувати слиновідсмоктувач з метою попередження попадання лаку на слизівку;
поверхню зуба висушити стисненим повітрям;
за допомогою спеціального пензлика, пластмасової або дерев’яної палички нанести на поверхню зубів тонким шаром лак, уникаючи попадання його на слизівку;
підсихання лаку протягом 3-5 хвилин;
розхід фтористого лаку: у дітей з вагою 40 кг - 0,4 мл, для дорослих - не більше 1 мл;
покрити одночасно всі бічні зуби на верхній щелепі.
Рекомендації після покриття зубів фторвмісним лаком:
2 години не їсти, протягом доби вживати лише рідку та м'яку їжу;
не чистити зуби 24 години.
Тривалість курсу:
2-4 процедури протягом року;
3-х разове покриття зубів з інтервалом 1-2 дні;
від 2-х до 12-ти разів на рік залежно від активності карієсу.

Провести лакування фронтальної групи зубів фторвмісним лаком.

Методика покриття фронтальної групи зубів фторвмісним лаком:
усунути рештки пасти, що ввійшла в борозни сильним струменем води;
зуби ізолювати від слини, рідини ватними тампонами або застосувати слиновідсмоктувач з метою попередження попадання лаку на слизівку;
поверхню зуба висушити стисненим повітрям;
за допомогою спеціального пензлика, пластмасової або дерев’яної палички нанести на поверхню зубів тонким шаром лак, уникаючи попадання його на слизівку;
підсихання лаку протягом 3-5 хвилин;
розхід фтористого лаку: у дітей з вагою 40 кг - 0,4 мл, для дорослих - не більше 1 мл;
покрити одночасно всі фронтальні зуби на верхній щелепі.
Рекомендації після покриття зубів фторвмісним лаком:
2 години не їсти, протягом доби вживати лише рідку та м'яку їжу;
не чистити зуби 24 години.
Тривалість курсу:
2-4 процедури протягом року;
3-х разове покриття зубів з інтервалом 1-2 дні;
від 2-х до 12-ти разів на рік залежно від активності карієсу.






































Герметизація ямок та фісур в профілактиці карієсу зубів. Обгрунтування, показання, методика проведення. Сучасні засоби для герметизації фісур та ямок.

Герметизація борозен та анатомічних заглиблень жувальної групи зубів, які щойно прорізались, а передусім перших постійних молярів, є суттєво новим напрямком профілактики карієсу. У постійному прикусі карієс найчастіше вражає жувальні поверхні першого та другого молярів.

Найбільш розповсюджені методи запобігання карієсу - фторпрофілактика, гігієна ротової порожнини, а також відповідна дієта успішно знижують карієс на гладких поверхнях зубів, проте не запобігають виникненню його на жувальних поверхнях. З карієсом у ділянках щілин та борозен неможливо боротися ні ретельною гігієною, ні раціональною дієтою, ні навіть систематичним фторуванням зубів, оскільки у щілини потрапляють як вуглеводи, так і бактерії. Самоочищення та очищення щілин є складним або навіть неможливим процесом, бо щетина зубних щіток занадто товста. Діаметр щетини зубних щіток, що виробляються сьогодні, коливається в межах від 0,15 до 0,25 мм., міжгорбикові борозни молярів мають глибину 1,1 мм, ширину входу від 0,2 до 0,5 мм, а ширину дна борозни 0,1 мм.
Борозни сягають емалево-дентинної границі і в цьому випадку на дні з'являється не вкритий емаллю дентин. Єдиним ефективним профілактичним методом, що запобігає карієсу в цих місцях, є герметизація.
Для вибору методики герметизації в умовах поліклініки фісури краще розрізняти за їх доступністю для візуального огляду і можливості нанесення герметизуючого матеріалу без пустот по всій поверхні фісури, а не по глибині або формі. Тому фісури можна поділити на відкриті, тобто доступні для візуального огляду на наявність або відсутність каріозного ураження, і закриті, де візуально визначити карієс неможливо.

Виходячи з цього існують наступні методики герметизації:
неінвазивні (звичайна герметизація фісур);
інвазивні (додаткове розширення фісур);
профілактичне пломбування («глибоке фторування»).

Фісури - це природні заглиблення, борозни та ямки на жувальній поверхні зубів.

Фісури – ретенційні ділянки, в яких :
є сприятливі умови для утворення зубних бляшок;
дозрівання емалі відбувається значно пізніше і повільніше ніж на інших ділянках;
емаль слабо мінералізована.

Типи фісур:
відкриті;
вузькі, V-подібні, які доходять до половини товщини емалі;
глибокі U-подібні, які майже доходять до дентину;
глибокі, у вигляді краплі, які доходять до емалево-дентинової границі і мають вузький вхід.

Час проведення герметизації фісур:
3-4 роки - тимчасові моляри;
5-6 років - перші постійні моляри;
9-10 років - перші пре моляри;
10-11 років - другі пре моляри;
12-13 років - другі моляри.

Покази до герметизації' фісур:
наявність глибоких інтактних фісур;
мінімальний термін з моменту прорізування;
незакінчена мінералізація жувальної поверхні зуба.

Протипокази до герметизації фісур:
відсутність великих фісур, ямок на жувальній поверхні зуба;
наявність каріозної порожнини на контактній або жувальній поверхні зуба;
незадовільна гігієна порожнини рота;
невпевненість у інтактності фісури;
гіперсалівація (інтенсивне виділення слини).

Для більш об’єктивної діагностики фісурного карієсу використовується прилад «Diagnodent» німецької фірми «KaVo». Лазерний діод випромінює імпульсні світлові хвилі певної довжини, які попадають на поверхню зуба і відбиваються. Цей процес сприймається спеціальними фотоелементами. Каріозний процес викликає зміни оптичних властивостей твердих тканин зуба, які при цьому флюоресцують світловими хвилями іншої довжини. Довжина відображених хвиль аналізується відповідною електронікою приладу і перетворюється у цифрові значення і акустичний сигнал. Цифрові показники шкали від 0 до 14 відповідають нормальній структурі емалі, від 15 до 20 – карієсу в межах емалі, від 21 до 90 – карієсу в межах дентину. Фісурний карієс виявляється в 90% випадків.

Матеріали для герметизації.
Методика, яка лежить в основі адгезії герметика до емалі зуба, була запропонована в 1950-х роках , коли вперше почали застосовувати протравлення емалі для адгезії акрилових смол до поверхні зуба. Кислота розчиняє неорганічну фракцію поверхні емалі на глибину 3-10 мікрон. Швидко нанесені смоли можуть безперешкодно проникати в емалеві пори, формуючи так зване «мікромеханічне зчеплення». Створений таким чином фізичний бар’єр перешкоджає проникненню в емаль карієсогенних мікроорганізмів, які продукують кислоти і спричинюють демінералізацію емалі.

Класифікація герметиків
За хімічним складом
На основі Bis GMA
Oralin (SS White Dental Products), Visio Seal (ESPE), Sealite (Kerr), Estiseal (Kulzer)


На основі UDMAта інших полімерів
Prisma-Shield (Dentsplay),
Fluro Shield (Dentsplay)

За механізмом твердіння
Самотвердіючі
Contact-Seal (Vivadent), Prisma-Shield (Dentsplay), Evicrol-Fissur (Spofa-Dental), Denton (Jonson-Jonson, USA)


Такі, що твердіють під дією світла довжиною хвилі 480 нм (фотополімерні)
Fissurit, Fissurit F (VOCO), Helio Seal, Helio Seal F (Vivadent), Visio Seal (ESPE), Esti Seal LC (Kulzer), Ultra Seal (ESPE), Pit and Fissure Sealant (Bisco), Денталекс (Стома-Технологія, Харків)

За наявністю наповнювача
Ненаповнені (вміст наповнювача не перевищує 26-28%)
Helio Seal (Vivadent), Oralin (SS White Dental Products), Denton (Jonson-Jonson, USA), Visio Seal (ESPE)


Наповнені (вміст наповнювача становить 50%)
Prisma-Shield (50%0, Sealite (40%), Esti Seal LC (32%),
Fluro Shield (50%)


Основні вимоги до герметиків:
стійка адгезія до тканин зубів у вологому середовищі;
висока міцність на стиск та стійкість до стирання;
тверднення при кімнатній температурі у вологому середовищі протягом 2-3 хвилин;
стабільність кольору, не змінювати забарвлення тканин зубів;
технологія, яка дає можливість застосовувати в умовах клініки.

Помилки під час герметизації фісури;
герметизація каріозної фісури;
недостатнє висушування,
густа консистенція матеріалу;
внесення герметика з надлишком;
недостатня медикаментозна обробка фісури;
герметизація зуба з каріозною порожниною.

Ускладнення, які виникають після герметизації фісур:
випадання герметика протягом 6 місяців;
розвиток фісурного карієсу;
розвиток токсичного пульпіту, як результат ураження пульпи зуба протравлювачем (більше 1 хвилини) і недостатнього промивання водою фісури після протравлення;
протравлення тих ділянок емалі зубів, які не підлягають герметизації, що спричиняє розвиток каріозного процесу.

Провести герметизацію фіcур зубів герметиками хімічного твердіння.

Методика герметизації фісур.
провести професійне очищення жувальної поверхні від зубного нальоту твердою малою щіточкою зочищаючим засобом (пемза з гліцерином, пемза з водою, 3% перекисом водню, очищаючою зубною пастою “Klint” та ін.) Засоби для очищення не повинні містити сполук фтору, бо фтор порушує процес протравлення емалі і може стати причиною невдалого ущільнення. Додатково очистити жувальну поверхню зуба гумовими ціліндриками -ємкостями, що наповнені пастою і обертаються;
ретельно усунути рештки пасти, що увійшла в борозни сильним струменем води;
зуби ізолювати від слини і рідини ватними тампонами за допомогою слиновідсмоктувача або кофердама з метою попередження попадання 37% ортофосфорної кислоти (гелю) на слизівку;
поверхню зуба висушити стисненим повітрям протягом 30 секунд;
протравлення емалі провести 37% розчином ортофосфорної кислоти (34-37% забарвленим гелем), який нанести тонким м’яким пензликом або аплікатором тільки в тих місцях, які будуть покриватися герметиком. Не рекомендується вживати ватні кульки, оскільки вони містять заблоковані пухирці повітря, що ускладнює рівномірний розподіл протравлюючого розчину. Час протравлення не повинен перевищувати 15-30 секунд для постійних зубів, 30-60 секунд для молочних. Під час протравлення кілька разів зволожувати емаль розчином кислоти для очищення мікроканальців емалі. Таким чином вимиваються солі кальцію, що виділились під час хімічної реакції. Для кислотного протравлення більш зручний гель, ніж розчин. Кольорова гамма гелю (зелений, синій, голубий, червоний) дає можливість чітко контролювати якість нанесення і усунення гелю, попередити передозування і попадання ортофосфорної кислоти на слизівку.
після протравлювання поверхню зуба промити струменем води протягом 15-30 секунд, щоб не пошкодити тонку структуру демінералізованої емалі. Тривалість обполіскування струменем води повинна дорівнювати тривалості протравлювання, якщо ж для протравлювання застосували кислоту у вигляді гелю, то час промивання слід збільшити вдвічі;
інструментальний огляд фісури, усунення вологи методом промокування і витирання неприпустимі;
поверхню зуба висушити малим стисненим струменем теплого повітря протягом 15 секунд на віддалі, щоб не пошкодити ніжну структуру демінералізованої емалі.
протравлена і висушена емаль повинна бути шорсткою, матовою або білястого кольору ("вкритою інеєм"). Демінералізована мікрошороховата емаль збільшує площу стикання герметика з емаллю зуба.
герметик, у вигляді кульки накласти на підготовлену поверхню зубної емалі вузьким пензликом, аплікатором або шприцом. На жувальну поверхню нижніх зубів герметик нанести тонким шаром на середину фісури і легко вирівняти вздовж неї. На верхніх зубах герметик нанести в передню і центральну частину фісури і легко вирівняти вздовж неї (1-3 рухи по всій фісурі);
ущільнити матеріал штопфером, рівномірно розподілити його по фісурі зондом з метою видалення пухирців повітря;
якщо герметизація проводиться геліокомпозитами, то перед введенням герметика нанести підшар, далі сам герметик. Полімеризація відбувається під дією світлової енергії галогеновою лампою протягом 20-40 секунд;
після затвердіння матеріалу перевірити його ретенцію за допомогою зонду;
перевірити вільне змикання зубів в оклюзії;
шліфувати та полірувати фісурну пломбу після повного затвердіння герметика алмазними борами і штрипсами з дрібною насипкою, гумовими дисками і чашечками, щіточками з абразивною пастою. Після полірування поверхня зуба повинна мати гладку і блискучу поверхню з ідеальним переходом пломби в емаль зуба..
Шліфування провести алмазними борами, полірування - щіточками з поліпластом, гумовими чашечками.
Контрольний огляд зубів після герметизації фісури проводиться через 6-8 місяців.



































Індивідуальна профілактика карієсу зубів. Оптимальні набори предметів індивідуальної гігієни порожнини рота, які призначені для профілактики карієсу зубів

Значні успіхи у вивченні етіології і патогенезу основної стоматологічної патології - карієсу зубів зумовили опрацювання стратегії і тактики профілактичних заходів. Індивідуальна профілактика відрізняється не методами і засобами , а переважно вибором і кратністю їх застосування відповідно з індивідуальними особливостями здоров’я, характером факторів ризику або активності протікання процесу. Вона включає в себе дотримання правил здорового способу життя, достатнє навантаження жувального апарату, гігієнічний догляд за ротовою порожниною, раціональне вживання вуглеводів. Ведуче місце в індивідуальній профілактиці карієсу зубів належить індивідуальній гігієні порожнини рота.
Зберегти зуби здоровими, як і інші органи і тканини - справа реальна, тільки для цього необхідно дотримуватись всіх необхідних правил і методів гігієни порожнини рота. При правильному харчуванні матері в періоді вагітності, при обмеженому вживанні вуглеводів на пртязі всього життя можна створити сприятливі умови для розвитку здорових , повноцінних і функціональних зубів. Однак, ніякі сприятливі умови не допоможуть, якщо відсутні або не дотримуються правила індивідуального гігієнічного догляду за ротовою порожниною.
Проводити індивідуальні гігієнічні заходи в порожнині рота необхідно не тільки з метою профілактики карієсу зубів, але і тоді, коли вже утворилась каріозна порожнина. Характер проведення особистої оральної гігієнічної процедури залежить від місця локалізації каріозного процесу (на апроксимальних поверхнях, в ділянці фісур на оклюзійній поверхні, в пришийковій ділянці і т.д.).


Індивідуальна гігієна складається з двох частин:
гігієнічний догляд за здоровими зубами і яснами;
гігієнічний догляд за ділянками щелепи, де зуби мають каріозні порожнини (від стадії крейдяної плями до ускладнених форм карієсу).


Оптимальний набір засобів оральної гігієни, які використовуються при
здорових зубах і яснах.
№ за/п

Вид засобу оральної гігієни
Основні характеристики


1.

Профілактична зубна щітка

з багатоступеневим розташуванням щіткового поля;
з індикаторними пучками щетини, які вказують на ступінь її зношеності;
із силовим виступом, який дає можливість більш ефективно очищати ретромолярну ділянку і міжзубні проміжки;
з мікротекстурною щетиною, коли поверхня щетини є більшою у 3,5 рази за рахунок полімерного покриття.

2.

Лікувально-профілактична зубна паста

з екстрактами трав;
з кремнієвим абразивом середнього ступеня абразивності;
з полімерним піноутворенням;
з цукрозамінником;
з полімерно-солодкуватим смаком (більшість надає перевагу солодкуватим пастам), а краще з м'ятою або перцевою м'ятою;
їх слід регулярно змінювати.

3.

Обполоскувачі для рота

з фтористим компонентом (типу фториду олова, який володіє протикарієсними протизапальними та антимікробними властивостями;
до нього не виникає звикання та адаптації оральної мікрофлори і не виникає дисбактеріоз;
їх слід змінювати і слідкувати, щоб в обполіскувачі не було тих же антимікробних компонентів, які були у пасті і, навпаки, не використовувати одночасно пасту та обполіскувач із сильним антисептиком.

4.

Зубочистки

дерев'яні, трикутної форми в поперечнику;
як допоміжний засіб у ситуаціях, коли неможливо провести повноцінне очищення зубів.

5.

Флоси

завжди, коли дозволяє ширина міжзубних проміжків, бікомпонентні, фторовмісні.

6.

Електрична зубна щітка.
з круглою голівкою;
з індикацією ступеня зношеності щетини; двоступеневе щіткове поле;
різноманітні ступені жорсткості щетини.

7.
Моно пучкова зубна щітка
з пірамідоподібною формою стрижки щетини пучка.

8.

Малопучкові зубні щітки
з пірамідоподібною стрижкою щіткового поля і з підстрижкою січеної піраміди.

9.

Іригатор (як частина орального центру або окремо).
з кількома режимами роботи; з насадками для всієї сім'ї; безшумний; з достатньо великим резервуаром для рідини.


10.

Жувальні гумки

тільки з цукрозамінниками; з абразивами (типу питної соди) з обмеженістю (слід враховувати і кислотність).


Основні та допоміжні засоби оральної гігієни, що використовуються
при здорових зубах і яснах

№ за/п

Засоби оральної гігієни

Характер та послідовність використання, переваги і покази до застосування


1.

Гігієнічна зубна щітка

Основний засіб оральної гігієни, але не досить ефективний.


2.

Профілактична (парадонтологічна) зубна щітка

Переважаюча та ефективніша ніж гігієнічна зубна щітка. У проміжках між основними гігієнічними процедурами у ротовій порожнині може використовуватись і без зубної пасти для видалення свіжого нальоту та залишків їжі.


3.

Лікувально-профілактична зубна паста

Більш ефективна; Однією і тією ж пастою не слід користуватись тривалий час (бажано змінювати кожного місяця). Пасти, що містять антимікробні компоненти хлоргексидин, триклозан, цетилпериліум хлориду, цетилперидиумахлорид (СРС), слід використовувати лише у випадках виникнення запальних, гнійних процесів не лише у власне порожнині рота, але й у глотці, при запаленні мигдалин але короткочасно (2-3 тижні). Перевагу слід надавати зубним пастам з екстрактами трав.


4.

Зубні еліксири

Використання можливе, але небажане, через те, що містять алкоголь (30% і більше) і вимагають додаткового розведення, що не завжди можливо.


5.

Обполіскувачі для рота

Більш поширена форма, готова до використання, не вимагає додаткових умов до застосування. Перевагу слід надавати безалкогольним обполіскувачам з екстрактами трав. Обполіскувачі із сильними антисептиками потрібно використовувати короткочасно, тільки у випадках розвитку запальних процесів в порожнині рота і носоглотці.


6.

Гігієнічна зубна паста

Може використовуватись у випадках, коли недоступні інші види зубних паст.


7.

Зубочистки

Використовувати рекомендуєтьсяу випадках, коли немає можливості застосовувати інші засоби інтердентальної гігієни. Перевагу слід надавати зубочисткам із м'яких сортів дерева (карельська береза та ін.) з трикутною формою поперечника, що повторює форму міжзубного проміжку.


8.

Флоси

Зубні нитки потрібно використовувати після кожного прийому їжі. У випадках щільно розташованих зубах перевагу слід надавати бікомпонентним флосам. У випадках розвинутих навиків застосування флосів, вид флосу (вощений, ментоловий) немає суттєвого значення. Але флоси, що містять фтористий натрій, сприяють більш швидкому відновленню рН зубоясенної кишені. Тефлонові флоси більш слизькі у рідкому середовищі, ніж зубні нитки з покриттям із полімеру “пебакс", а це утруднює їх використання і маніпулювання ними.


9.

Тейп

Зубна стрічка рекомендується особам з тремами і діастемами . У випадках навчання навикам застосування флосів, можуть користуватись особи з недуже щільними міжзубними проміжками. У цих випадках перевагу потрібно надавати вощеній бікомпонентній стрічці.


10

Суперфлос

При наявності повного набору зубів, із помірною щільністю їх розташування або скупченнями зубів, з міжзубними проміжками заповненими щільними міжзубними сосочками, прилягаючими контактним поверхням сусідніх зубів - їх використання не виправдане. Рекомендується особам з тремами і діастемами.


11.

Ультрафлос

Так як і суперфлос.


12.

Міжзубні йоржики або щітка-йоржик

Використовують особи з широкими міжзубними проміжками, що дає можливість вільно ввести йоржик і легко ним маніпулювати. Щітка-йоржик (Oral-B Interdental Kit) з циліндричною насадкою дещо вужча, ніж з трапецієподібною. Наявність у наборі двох видів йоржиків дає змогу вільно вибирати необхідний розмір, щоб надалі використовувати змінні йоржики необхідної величини.


13

Електрична зубна щітка з прямокутною голівкою, яка виконує обертально-колові рухи

Небажана, тому що при вертикальному розташуванні голівки щетина спочатку видаляє наліт із пришийкової ділянки і зубоясенної кишені, а у зворотньому напрямку його пресує, що може спричинити запалення прилеглих м'яких тканин. При горизонтальному положенні щетина теж виконує тільки горизонтальні рухи, які не рекомендуються стоматологами.


14.

Електрична зубна щітка з круглою голівкою, яка виконує обертально-колові рухи

Доцільно використовувати, тому що рухи її обертально-колові. Рекомендується при виборі щітки-насадки потрібно надавати перевагу голівкам з індикаторною щетиною в центрі і по периферії'. Таку щітку доцільно використовувати, через те що рухи її повторюють обертально-колові рухи мануальної зубної щітки.


15.

Електричний флос

Користуватись особам з незначними і великими міжзубними проміжками фронтальної групи зубів.


16.

Монопучкові (однопучкові) зубні щітки

Призначені для всіх ситуацій. Особливо ефективні для додаткового очищення після використання традиційної зубної щітки, у випадках скупчення зубів, глибоких фісур, обробки шийок зубів (особливо з язикової і піднебінної поверхонь), для очищення жувальних зубів і ретромолярної ділянки (підвищений блювотний рефлекс). З тієї ж причини можна використовувати щітку без зубної пасти. Перевагу слід надавати щіткам з пірамідальною стрижкою пучка.


17.

Малопучкові зубні щітки

Використовуються у всіх випадках. Особливо ефективні, як допоміжний засіб гігієни після звичайної гігієнічної процедури у порожнині рота при скупченні зубів, нерівній зубній дузі, при накопиченні нальоту у пришийковій ділянці (особливо внутрішніх поверхонь зубів), накопиченні нальоту і важкості його видаленням в дистальних ретромолярних ділянках.


18.

Оральний центр

Включає в себе електричну зубну щітку (покази до використання вказані вище) та іригатор, В режимі "струменя" видаляє м'який зубний наліт і залишки їжі з поверхні зубів і міжзубних проміжків, а в режимі "душу" масажує ясна, що покращує кровообіг в регіональній периферичній кровоносній системі. Таке використання сприяє підтримці здоров'я зубів і пародонту в цілому.


19.

Жувальні гумки

Тільки без цукру і тільки після їжі на протязі 15-20 хв., коли немає можливості використати інші засоби оральної гігієни.




Оптимальний набір засобів оральної гігієни, що використовуються у новонароджених і при прорізуванні перших молочних зубів.


№ за/п

Засоби оральної гігієни

Їх основна характеристика


1.

Махрова шматинка для очищення порожнини рота

дуже м'яка;
змочується у теплій кип'яченій воді кімнатної температури;
після використання промивається кип'яченою водою і висушується;
використовується батьками ; -- -після кожного годування.


2.

Дитячі зубні щітки для беззубих щелеп

дуже м'яка щетина;
ефективна з невеликою рифленістю на зворотній стороні голівки для очищення язика від слизу;
дуже маленька із заокругленими краями;
після використання обполіскується у кип'яченій воді і висушується;
зберігається у склянці голівкою догори.


3.

Дитячі зубні щітки для дітей до 2 років

м'яка щетина;
кінчики щетинок заокруглені і відполіровані;
індикаторні пучки щетини;
щіткове поле рівне;
маленька голівка із заокругленими краями; використовується без зубної пасти;
щетина перед чищенням змочується теплою кип'яченою водою;
після використання промивається теплою кип'яченою водою;
зберігається у склянці голівкою догори;


4.

Гігієнічне гумове зубне кільце

сприяє стимуляції слиновиділення;
сприяє стимуляції прорізування молочних зубів;
жування заспокоює дитину.





Провести індивідуальну гігієну порожнини рота при наявності карієсу зубів.
Особливості проведення індивідуальної гігієни порожнини рота при наявності каріозних порожнин в ротовій порожнині:
при карієсі апроксимальних поверхонь зубів не доцільно застосовувати зубочистки, флоси, суперфлоси. Зубочистки можуть травмувати слизівку, а флоси, суперфлоси легко рвуться, розшаровуються на гострих краях порожнини, можуть зламати тонкі її стінки. В останній час зустрічаються випадки, коли молоді особи вкладають у каріозну порожнину розм’якшену жувальну гумку. Завданням зубного гігієніста є пояснити, що даний метод закриття каріозної порожнини не є лікуванням і не призводить до зупинки деструктивних процесів в зубі;
гіпертрофія міжзубного сосочка і вростання його в каріозну порожнину. В подібних випадках не застосовують предмети інтердентальної гігієни, які можуть призвести до травми, болю, кровоточивості гіпертрофованого міжзубного сосочка;
розростання коронкової пульпи всередину каріозної порожнини. Застосування предметів інтердентальної гігієни порожнини рота та допоміжних засобів не бажане;
початкова стадія карієсу.В окремих випадках можна використати нанесення фторлаку на ділянку деструкції, аплікації фторвмісних і кальцієвих препаратів.
Схема проведення індивідуальних гігієнічних заходів в порожнині рота при карієсі зубів
Послідов-ність етапів
Тривалість етапу
Основні етапи
Додаткові і проміжні етапи
Тривалість етапу
Послідовність етапів

1-й етап
15-30 сек.
Іригація в режимі струменя




2-й етап
30-60 сек.
Чищення фісур




3-й етап
30-60 сек.
Гідромасаж в режимі душа




4-й етап
15-30 сек.
Чищення язика







Проміжне полоскання ротової порожнини
5 сек.
5-й етап

6-й етап
2-3 хв.
Чищення фторвмісною пастою




7-й етап
30-60 сек.
Полоскання фторвмісним обполіскувачем




Шість етапів
Від 4 -7 хв.
Всього
Всього
5 сек.
Один етап

Вся гігієнічна процедура займає від 4-х хвилин 5 секунд до 7-ми хвилин 5 секунд. Після закінчення всього циклу індивідуальних заходів не рекомендується їсти або пити протягом 30-60 хвилин, а якщо він проводився перед сном, то і до ранку.










13PAGE 15


13PAGE 142315




Рисунок 4Рисунок 3Рисунок 1Root EntryEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation Native

Приложенные файлы

  • doc 26683063
    Размер файла: 678 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий