свинарство !!

34. Українська степова біла порода свиней. Біологічна і господарська характеристика.
Українська степова біла порода. Одна з перших вітчизняних порід, створена академіком М. Ф. Івановим шляхом відтворного схрещування місцевих свиней з кнурами великої білої породи та цілеспрямованої селекції із застосуванням спорідненого розведення і жорсткого вибракування. Офіційно затверджена як українська степова порода в 1934 р. Зараз це одна з найпоширеніших за кількістю поголів’я порода, незважаючи на тенденцію скорочення у зв’язку із розведенням тварин великої білої породи, а також нових імпортних порід та нових типів м’ясного і беконного напрямів продуктивності. Свиней української степової білої породи розводять у Запорізькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській, Одеській, АР Крим та інших областях України. Характерною особливістю тварин цієї породи є дещо грубший тип конституції, голова довга і вузька у лобі, кістяк грубуватий, кінцівки сильні, тулуб вкритий густою щетиною, масть біла. Тварини добре переносять умови степової зони України та інших областей півдня країни. Порода характеризується м’ясо-сальним напрямом продуктивності і проходить процес удосконалення на підвищення відгодівельної і м’ясної продуктивності. Жива маса дорослих кнурів досягає 300350, свиноматок 240260 кг. Важливою особливістю є добрі материнські якості свиноматок. Середня багатоплідність останніх становить 1012 поросят за опорос, а в деяких випадках навіть 1416 голів; молочність свиноматок 5865 кг. Свині української степової білої породи мають високий потенціал відгодівельної і м’ясної продуктивності Живої маси 100 кг свині досягають у 175200-денному віці при середньодобовому прирості 750860г. При забої молодняку живою масою 100 кг від нього одержують довгі туші 9598 см із невеликою товщиною шпику над 67-м грудними хребцями 2530 мм та добре розвиненим окостом 1011 кг. Українську степову білу породу продовжують удосконалювати в племінних заводах дослідному господарстві «Асканія-Нова», «Каховський» Херсонської, «Якимівський» Запорізької обл. У товарних господарствах свиней зазначеної породи використовують як при чистопородному розведенні, так і при схрещуванні з іншими породами для одержання високо продуктивних помісей та гібридів для промислової, відгодівлі.
35. Елементи вдосконалення продуктивних і племінних якостей свиней.
Вдосконалення продуктивних і племінних якостей свиней здійснюється шляхом проведення племінної роботи. Племінна робота – це система організаційно-зоотехнічних заходів, спрямованих на вдосконалення продуктивних та племінних якостей тварин, підвищення економічної ефективності виробництва тваринницької продукції. Зоотехнічні заходи передбачають проведення цілеспрямованого добору та підбору, методів розведення, вирощування ремонтного молодняку, оцінки племінних тварин за генотипом та фенотипом, своєчасне ведення племінного обліку.
В результаті проведених досліджень встановлено, що для ведення ефективної роботи в напрямку удосконалення продуктивності свиней слід застосовувати нові прийоми та методи відбору, підбору та правильного вирощування молодяку в поєднанні з використанням різних біодобавок в годівлі тварин, що дає можливість підвищити продуктивність тварин на 15- 20 %, збільшити енергію росту на 10,7 %.
Показники розвитку, багатоплідності, відгодівельних і м’ясних якостей свиней визначаються багатьма факторами, які можна класифікувати на дві категорії: середовищні й спадкові. До факторів середовища, які суттєво впливають на продуктивність тварин, належить якість кормів, повноцінність раціонів і рівень годівлі, мікроклімат приміщення та кліматичні особливості зони, кваліфікація обслуговуючого персоналу, технологія утримання тварин, організація виробничих процесів. Шляхом раціонального використання зазначених факторів можна порівняно швидко і значною мірою підвищувати продуктивність тварин, але не вище рівня, зумовленого спадковими можливостями їх організму.
36. Профілактика анемії поросят і організація їх ранньої підгодівлі.
Через дефіцит заліза і міді в молоці свиноматки поросят на 5-6 день життя починає розвиватися анемія. Вони стаєть блідими, в’ялими, починають мерзнуть, погано ссуть молоко, в них виникають проноси, тому якщо не вжити заходів поросята гинуть. Для профілактики анемії поросятам в 2-3 денному віці роблять вн-мязеві ін’єкції препаратів, що містять залізо(феродекс, фероглюкін по 1,5-2 мл).
Молодняк, який рано приучений до підгодівлі краще розвивається, має вищі середньо-добові прирости. Підгодівля поросят з раннього віку концентрованими, грубими і соковитими кормами сприяє розвитку органів травлення. На 3-4 день після опоросу у відділенні для поросят-сисунів розміщують коритця з підсмаженим ячменем, кукурудзою, горохом і свіжою чистою водою. В господарствах що не мають спеціальних комбікормів поросят з 5-6 денного віку підгодовують підсмаженим зерном і ацидофіліном, який позитивно впливає на ріст і розвиток поросят. Ацидофілін готіуть із незбираного або збираного молока, заквашеного спеціальною закваскою. Завдяки вмісту в ацидофіліні молочної кислоти в ш к т поросят гальмується розвиток хвороботворних мікроорганізмів і запобігають ся шлункові захворювання.
37. Українська степова ряба порода свиней. Біологічна і господарська характеристика.
Українська степова ряба порода. Виведена на базі української степової білої породи шляхом збагачення їх генотипами беркширської й мангалицької порід. Порода створювалася під керівництвом академіка Л. К. Гребеня. Статус породи українські рябі свині одержали в 1961 р. Тварини за характером продуктивності відносяться до сального типу. Породу розводять у господарствах Херсонської і Миколаївської областей. Це великі тварини. Жива маса дорослих кнурів досягає 280300, а свиноматок 200240 кг. Екстер’єрні особливості: голова середньої величини з подовженим профілем рила, довгі стоячі вуха. Шия м’ясиста. Груди широкі й глибокі. Спина пряма. Крижі трохи спущені. Кінцівки міцні. Окости розвинені добре. Масть в основному ряба, але зустрічаються тварини руді, чорно-руді і чорної масті. Темна масть забезпечує захист тварин від сонячних опіків. Відтворні якості свиноматок невисокі. Багатоплідність становить 910 поросят, молочність 4550 кг. Молодняк на відгодівлі живої маси 100 кг досягає у 175195-добовому віці при середньодобовому прирості 670750 г і витратах корму на 1 кг приросту 3,53,9 корм. од. Забійні якості досить добрі. Довжина туші досягає 9497 см, товщина шпику 2729 мм, площа «м’язового вічка» 2836 см2, маса окосту 9,510,5 кг. У породі створено 9 ліній Рябого, Розбійника, Рекорда, Рижика, Рідного, Рубіна, Рассвєта, Ропота, Реала і 18 родин, в тому числі Рябої, Рєзвої, Ракети, Рокити, Робкої, Рєдкої. Кращими племінними господарствами по українській рябій породі є «Асканія-Нова», «Інгулець» та «Революція» Херсонської області. Породу удосконалюють за м’ясними і відгодівельними якостям.
38. Ознаки за якими ведеться відбір свиней.
Під відбором розуміють плановий зоотехнічний спосіб виділення для наступного розведення тварин, кращих за продуктивними і племінними якостями, пристосованих до існуючих технологій виробництва, і вибракування гірших, менш цінних тварин. Відбір це основа селекційно-племінної роботи в стаді. У свинарстві розрізняють відбір масовий та індивідуальний. Масовий відбір – це відбір кращих тварин із популяції на підставі їх фенотипової оцінки. Він є найбільш простим, оскільки відбирають тварин лише за екстер’єром, конституцією, розвитком, продуктивністю, не проводячи індивідуальної оцінки тварин. Індивідуальний є основною формою відбору в племінному свинарстві. Він включає оцінку тварин не тільки за власною продуктивністю, а й за походженням та якістю потомства. Індивідуальний відбір значно ефективніший масового, він сприяє швидшому процесу вдосконалення стада. Відбір за походженням. Свиней за походженням оцінюють і відбирають на основі даних їх родоводу. Особливу цінність являють собою тварини, в родоводі яких є більше високопродуктивних предків. Важливе значення має оцінка за походженням молодих кнурців і свинок, продуктивність яких невідома. Тандемний (послідовний) відбір. Такий метод застосовують послідовно за кожною ознакою продуктивності. При досягненні бажаної оцінки тієї чи іншої ознаки, проводять відбір за іншим показником продуктивності.
39. Суть підготовки приміщень і маток до опоросу.
Підготовка свинарників-маточників до проведення опоросів. В усіх спеціалізованих свинарських господарствах і багатьох товарних свинарських фермах виробничі приміщення використовують за принципом «все зайнято все пусто», тобто після кожного періоду зайнятості приміщення технологічною групою тварин настає період, протягом якого приміщення «відпочиває». У період санітарного розриву виконують роботи по очищенню підлоги, гнойових лотків, огорож, конструкцій і обладнання від гною та бруду, по ремонту або заміні деталей обладнання. Після цього конструкції, станки й обладнання підлягають термічній обробці шляхом зрошування гарячою водою, дезинфекції лужним розчином, білять свіжогашеним вапном. Згідно з нормами оптимальною температурою в свинарниках-маточниках вважається 20 °С з коливаннями від 18 до 22 °С, відносна вологість від 40 % до 70 %. Для обігрівання, поросят-сисунів у станках для підсисних свиноматок використовують спеціальні системи комбінованого локального обігрівання, що складаються з обігрівачів та підігрівачів підлоги. Площа підігріваної підлоги приймається від 0,5 м2 до 1,5 м2 на один станок, а температура в зоні знаходження поросят від 30 °С з постійним зниженням її до відлучення поросят від свиноматок до 22 °С. Швидкість руху повітря в холодний і перехідний періоди року допускається до 0,15 м/сек, а в теплий 0,4 м/сек.
Підготовка свиноматок до опоросу. Опороси свиноматок проводять у сухих, спеціально обладнаних приміщеннях. На промислових комплексах такі приміщення розділені на секції, які розраховані на утримання підсисних свиноматок. Для опоросів використовують станки різних конструкцій в залежності від тривалості підсисного періоду, технології вирощування відлучених поросят. Фіксоване утримання підсисних свиноматок дає можливість краще зберігати поросят, а при поєднанні цього методу з вигулами свиноматок – добре впливає на їх ріст і розвиток. При фіксованому утриманні свиноматок підвищується збереженість поросят та їх жива маса. Практика свідчить, що 11% свиноматок поросяться раніше 114 днів поросності, на 108-115 дн поросяться 20%, а у 38-40% свиноматок опорос відбувається пізніше 115 дня.
40. Біологічна і господарська характеристика миргородської породи свиней.
Миргородська порода. Виведена в результаті складного відтворного схрещування місцевих українських чорно-рябих свиней з тваринами беркширської, середньої білої, великої білої та темворської порід. Створена в Миргороді професором Бондаренком, яку в 1940 р. затвердили як миргородську породу. Свині миргородської породи густого м’ясо-сального типу продуктивності, з тенденцією у своєму розвитку на зниження сальності. Це переважно міцні тварини. Вони добре пристосовані до використання пасовищ. Тулуб у них бочкоподібний, широкий, глибокий; спина пряма, широка; добре розвинені окости; масть чорно-ряба. У провідних селекційних стадах жива маса дорослих кнурів досягає 310340, а дорослих свиноматок 230240 кг. Багатоплідність свиноматок 1012 поросят, молочність 5560 кг. На контрольній відгодівлі молодняк живої маси 100 кг досягає у 186190-добовому віці при середньодобовому прирості 690710 г. Туші забитих тварин характеризуються високими якісними показниками, їх довжина становить 9698 см, товщина шпику на рівні 67-го грудних хребців 2540 мм, площа «м’язового вічка» 3335 см2, маса окосту 10,110,7 кг. М’ясо миргородських свиней має високі смакові якості за рахунок низького вмісту вологи і наявності жирових прошарків. Розводять свиней цієї породи головним чином у Полтавській, Сумській та Хмельницькій областях.
41. Системи вирощування відлучених поросят в різних господарствах, їх економічне обґрунтування.
Для вирощування молодняку свиней застосовують три системи – три-, дво- та однофазну. Трифазна передбачає перебування поросят у трьох приміщеннях: свинарнику-маточнику – до 60-денного віку, дорощуванні – до 90-120-денного та на відгодівлі; двофазна – в двох приміщеннях: свинарнику-маточнику – до 90-120-денного віку та на відгодівлі; однофазна – поросята від народження до досягнення технологічних м’ясних кондицій перебувають у свинарнику-маточнику в тому самому станку.
Однофазна система вирощування молодняку.При такій системі вирощування молодняк у 220-денному віці Досягав живої маси 113 кг, середньодобовий приріст від 2 - до 4-місячного віку становив 461, а при подальшій відгодівлі - 629 г. У контрольній групі 1200 відлучених поросят при двократному переміщенні і об'єднанні по 24 підсвинки з різних гнізд в одному станку досягли живої маси 113 кг у 266-денному віці, або на 46 днів пізніше, ніж поросята дослідної групи. Середньодобовий приріст у контрольній групі від 2- до 4-місячного віку становив 345 г, при подальшій відгодівлі - 451 г. Двофазна система вирощування молодняку.Визначивши, що при вирощуванні поросят «гніздом» до кінця відгодівлі недостатньо ефективно використовується площа приміщення, де розташовуються станки, у господарствах перейшли на двостадійну систему вирощування молодняку. Після відлучення поросят у 35-денному віці в складі того ж гнізда вирощують до 60-денного віку, а потім переводять в інше приміщення і вирощують до кінця відгодівлі. У результаті підвищилася збереженість молодняку (до 90-95 %), на 20-25 % збільшився середньодобовий приріст (до 650 г), знизилися витрати кормів на одиницю приросту. Утримання відлучених поросят у спеціальних клітках, на 0,5-0,8 м піднятих над підлогою, Клітка розміром 2,0 x 1,3 м розрахована на утримання 9-10 відлучених поросят з одного гнізда. Площа підлоги на одну тварину - 0,26 м2. Клітка обладнана сосковою автонапувалкою і груповою самогодівницею, розділеною на 10 вічок (фронт годівлі - 20 см на одне порося), підлога -решітчаста, ширина отвору - 17 мм. Гній і сеча через решітчасту підлогу потрапляють у гнойовий жолоб, заповнений водою, на поверхні якої утворюється плівка, що затримує виділення газів у приміщенні. Під підлогу нагнітається тепле повітря. Температура повітря в приміщенні на рівні розташування відлучених поросят - 21-22 °С. відносна вологість - 60-70%. При щорічному вирощуванні понад 15 тис. відлучених поросят їх збереженість досягає 97,2 %, середньодобовий приріст – 350-375 г, на 1 ц приросту живої маси витрачається 359 корм. од. і 2 люд.- год. праці. Трифазна система вирощування відлучених поросят у господарствах, які не мають спеціальних комбікормів. У більшості колективних і підсобних господарств поросят після відлучення від матері у 26-35-денному віці переводять у цех вирощування молодняку. Поросят з різних гнізд з урахуванням живої маси групують по 25 голів і розташовують у групові станки відгодівельного цеху. Як показує багаторічна практика, така система об'єднання поросят у групи впливає на тварин пригнічуючи. Дослідами встановлено, що доцільно використовувати дво - або тристадійну систему вирощування молодняку, але при обов'язковому переведенні відлучених поросят не менше 35-45-денного віку у групові станки меншого розміру на 15-18 поросят.
42. Підвищення ефективності осіменіння і запліднення свиноматок.
Підвищення ефективності осіменіння свиноматок. Заплідненість та багатоплідність свиноматок у більшості залежить від своєчасного осіменіння. Вільне парування категорично забороняється. В усіх господарствах слід застосовувати штучне осіменіння. Але в цих випадках заплідненість свиноматок залежить від своєчасного осіменіння. Найефективніше осіменяти свиноматок через 2324 год після початку охоти, або за 1020 год до овуляції. На всіх великих свинарських комплексах свиноматок осіменяють штучно заздалегідь розрідженою спермою або фракційним методом. Виробнича перевірка обох методів виявила їх високою ефективність. У результаті своєчасного виявлення охоти і осіменіння спермою високої якості заплідненість і плодючість тварин при штучному осіменінні не тільки не нижча, а у більшості випадків навіть вища, ніж при природному паруванні. Крім того, кількість кнурів зменшується в 510 разів. Після осіменіння до закінчення охоти свиноматку протягом трьох днів утримують в індивідуальному станку.
На промислових комплексах і господарствах внаслідок використання ШО, Скорочення поголів’я кнурів, цілорічного утримання в приміщенні, відсутності моціону спостерігається гальмування статевої функції у свиноматок. Суттєвою причиною зниження статевої активності у свиноматок є відсутність кнурів з молодими і здоровими свиноматками. Підвищення систематичного кантакту кнурів з свиноматками впливає на їх статеве дозрівання, сприяє своєчасному настанню статевої охоти та кращої запліднювальної здатності. Тому в приміщеннях потрібно обладнувати станки для утримання кнурів для забезпечення регулярного контакту кнурів з свиноматками. На великих комплексах для стимулювання статевої функції свиноматок починають широко використовувати аерозолі з запахом кнурів. Свинок, які не прийшли в охоту, виділяють з основного стада і вводять їм комплекс гормонів.
43. Заходи для підвищення молочності маток.
Вимя свині складається з 12 незалежних молочних залоз, передні – виділяють найбільше молока. Свиноматка годує поросят 20-24 рази на добу. У свинарстві розрізняють фактичну і умовну молочність. Фактична – визначається кількістю виділеного молока свиноматкою за 60 днів. За лактацію вона виділяє 240-300 кг молока. Умовна – визначається мосою гнізда в 21 день.
Молочність свиноматок залежить від їх генетичних та індивідуальних особливостей, рівня й біологічної повноцінності годівлі, кількості і живої маси поросят, а також від кратності ссання матері. Молочність свиноматок-першоопоросок, як правило, трохи нижча, ніж тварин з двома опоросами і більше. Значною мірою на молочну продуктивність свиноматок впливають кількість і форма сосків, а також рівномірність їх розміщення на тілі. Молочність свиноматок знижується при наявності кратерних сосків, «сліпих сосків» (без вивідного отвору) та вкорочених. Всіх тварин з такими сосками вибраковують. У деяких тварин на другий-третій день після опоросу в усіх сосках зменшується чи зовсім припиняється виділення молока. Найчастіше це спостерігають із-за маститу - внаслідок затримання в залозистій тканині залишків невиссаного молока, бактеріального забруднення, простуди чи механічного травмування залози. В деяких випадках причиною зниження молочності чи повного припинення молоковиділення із всіх часток вим'я є захворювання свині «синдромом ММА» маститом, метритом і агалактією. «Синдром ММА» найчастіше спостерігають у надто ожирілих старих і дуже вгодованих молодих свиноматок у господарствах, які допускають цілорічне безвигульне утримання свиней і біологічно неповноцінний концентратний тип годівлі. Отже, біологічно повноцінна годівля та правильне утримання поросних і підсисних свиноматок основний фактор одержання високої молочної продуктивності. Молочна залоза, особливо у молодих тварин, розвивається головним чином у підсисний період під впливом систематичного, дуже енергійного масажування її поросятами та інтенсивного відсмоктування ними молока. Кожне порося, як правило, ссе тільки один сосок. При кількості поросят під свиноматкою, меншій, ніж кількість сосків, молоко із вільних сосків не відсмоктується. Частка вим'я запалюється і надалі залишається погано розвинутою.
44. Умови годівлі та утримання глибоко поросних свиноматок.
Недоліки годівлі й утримання дорослих свиноматок головна причина народження слабких поросят, що мають живу масу менше 1 кг. Для цього потрібно так організувати годівлю й утримання поросних свиноматок, щоб одержати від них найбільше великих життєздатних поросят. У результаті розвитку ембріона і нагромадження резервних поживних речовин в середньому за чотири місяці поросності жива маса молодих свиноматок повинна збільшитися на 5060, дорослих на 3550 кг. Велика кількість мертвих зародків і абортованих плодів можлива із-за скупченого утримання поросних свиноматок, годівлі недоброякісними кормами та використання води з шкідливими домішками. Протягом останнього місяця поросності триває подвоєння маси ембріона, виникає небезпека механічного травмування свиноматок. Годівля поросних свиноматок. При повноцінності годівлі свиноматок у перші 30 днів поросності всі поживні речовини раціону використовуються, насамперед, для розвитку зародка. Високий рівень годівлі в цей період (в межах 80 % від рівня годівлі в період підготовки до осіменіння) не викликає ожиріння тварин. Протягом другого й третього місяців поросності абсолютна маса ембріона невелика, і зайва кількість поживних речовин при збереженні високого рівня годівлі свиноматок використовується в цей період для відкладення жиру в тілі, що зумовлює збільшення кількості нежиттєздатних поросят. Тому свиней на другому й третьому місяцях поросності необхідно годувати помірно на 1520 % менше, ніж у перший місяць поросності. За четвертий місяць поросності маса плода подвоюється. В цей місяць рівень годівлі свиноматок необхідно підвищити до 100110 % від рівня годівлі перед осіменінням. Протягом поросності особливу увагу звертають на якість кормів та їх біологічну повноцінність (протеїн, незамінні амінокислоти, мінеральні речовини й вітаміни). У господарствах, де не одержують спеціальних комбікормів, в раціони поросних свиноматок необхідно включати різні корми: горох, люпин, макуху, кормові дріжджі, молочні відвійки, молочну сироватку, рибне, м'ясне борошно доброї якості. Цінними кормами також є зелена маса бобових рослин, трав'яне борошно, комбінований силос, включаючи бобові. Утримання поросних свиноматок. Зовсім не виправдане утримання в господарствах поросних свиноматок великими групами. При цьому багато з них травмуються, внаслідок чого можливі порушення живлення зародків, і значна частина останніх гине. Таким чином, утримання поросних свиноматок великими групами завдає значних економічних збитків і є однією з причин низької продуктивності. На всіх племінних фермах, а також у репродукторах де вирощують ремонтний молодняк, для всіх поросних свиноматок взимку організовують щоденні активні прогулянки, а влітку тварини протягом 46 год знаходяться на пасовищі. Щоб запобігти опоросу у групових станках, важкопоросних свиней переводять у приміщення для утримання підсисних свиноматок за 67 днів до опоросу.


15

Приложенные файлы

  • doc 26659539
    Размер файла: 83 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий