Свинарство в питаннях

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК ІНСТИТУТ СВИНАРСТВА ім. О. В. КВАСНИЦЬКОГО УААН

















СВИНАРСТВО
В ЗАПИТАННЯХ ТА ВІДПОВІДЯХ













Полтава – 2005

ВСТУП
Назріла необхідність відродження та розвитку вітчизняного свинарства базується в значній мірі на цінних біологічних властивостях організму свиней, а саме: -багатоплідності, інтенсивності росту, високому засвоєнню корму, доброму забійному виходу м ясної продукції та високій її якості.
Виконання планових виробничих завдань по неухильному нарощуванню обсягів виробництва свинини вимагає від усіх працівників галузі свинарства високої професійної підготовки, тань особливостей фізіології, основ селекції, технології підготовки і годівлі, а також оптимальних умов утримання різних пікових і виробничих груп свиней, без чого неможливо досягти високої продуктивності тварин.
Керівники і спеціалісти господарств різних форм власності, фермери та індивідуальні господарі повинні чітко знати сучасні досягнення науки і передової практики, впровадження яких дасть можливість з меншими виробничими витратами одержати продукції більше і кращої якості.
V даному виданні висвітлено конкретні матеріали з основних питань, спрямованих на одержання високої продуктивності свиней, зокрема: вимогах щодо племінної справи і вирощування поросят; кормовиробництва і годівлі тварин; утримання свиней, ветеринарно-санітарцих заходів та окремих економічних аспектів.


ГЕНЕТИКА ТА ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
Для цілеспрямованої селекційної роботи необхідне чітке уявлення про основи генетики та її зв'язку із зовнішнім середовищем, які формують високопродуктивні генотипи тварин. Короткі уявлення про ці положення з сучасних позицій і подані в цьому розділі.
1.1. Що таке генетика? Генетика - теоретична ослона селекції. Це наука про мінливість і спадковість організмів. Вона вивчає закони успадкування ознак батьків нащадками та розробляє ефективні методи селекції тварин.
Що таке спадковість? Спадковість - властивість живих організмів передавати ознаки свого виду, породи або будь-якої іншої видової групи з покоління в покоління,
Як передаються ознаки? Ознаки передаються за допомогою так званих генів, один набір яких знаходиться в яйцеклітинах, а інший - у сперматозоїдах. Після запліднення зароджується новий організм з подвійним набором генів: один від кнура, а другий від свиноматки. Тому успадковуються практично не ознаки, а гени. Один ген формує одну ознаку. Отже, ген - первинний, а ознака - вторинна.
1.4. Які бувають ознаки? Розрізняють якісні і кількісні ознаки. До перших відносять все те, що відповідає на питання який. Наприклад: рябий, білий, мопсовкдний і т.п. До других відносять всі ті ознаки, які можна зважити, виміряти або виразити яким-небудь числом. Тому вони називаються мірними.
Що таке генотип і фенотип? Генотип - це сума всіх генів, що знаходяться в заплідненій яйцеклітині і є матеріальною основою спадковості. Кожна тварина має свій раз і назавжди даний йому генотип. Фенотип - сукупність зовнішніх і внутрішніх ознак та властивостей організму, які сформувались у результаті взаємодії генотипу і умов зовнішнього середовища.
Що таке зовнішнє середовище? Все, що оточує тварину і будь-яким чином впливає на неї, відноситься до зовнішнього середовища і до його факторів. Факторами зовнішнього середовища є умови годівлі та утримання тварин, клімат, в якому вони існують, технологічні, фізичні, хімічні, біологічні та інші умови.
Яку роль відіграє зовнішнє середовище? Зовнішнє середовище відбирає і формує генотип тварин. Якщо порося народилося слабким і не може взяти соска, то воно гине від голоду. Це значить, що зовнішнє середовище зробило природній відбір і не дало можливості вижити слабкому, а отже, розмножитись і навести собі подібних.
Добрі умови годівлі і утримання забезпечують оптимальні прирости і формують міцний організм. Погані - навпаки, і це за умови, коли генотип тварин однаковий. Тому продуктивність тварин формується, перш за все, під впливом середовища. Для одержання добрих результатів необхідно створювати тваринам відповідні умови.
1.8* Чому змінюються ознаки? Ознаки змінюються через деякі причини. Перша - це комбінація батьківських генів при утворенні статевих клітин. Ця комбінація відбувається незалежно і випадково. І в залежності від того, яких генів і чиїх (батьківських чи материнських) потрапило більше в майбутню яйцеклітину, залежить наявність ознак у майбутнього організму. Друга причина - це так звана рекомбінація, коли гени змінюють своє місце в період утворення статевих клітин. Від місце знаходження генів можуть змінюватися ознаки. Третя причина це зміна біохімічної і біофізичної структури самого гена під дією різних факторів середовища: ультрафіолетових, рентгенівських променів або різних хімічних речовин. Зміна генів призводите до зміни ознак.
1.9. Що дає мінливість ознак? Мінливість ознак формує за рахунок природнього добору нові групи і навіть види тварин і головним прогресивним фактором в еволюції та селекції.
1.10. Чи можливе закріпленню в поколіннях мінливості ознак? Завдання селекціонера своєчасно помічати корисні зміни ознак і добирати тварин з цими ознаками для подальшого їх розмноження. Таким способом, тобто шляхом відбору і добору можливо закріпити хоча і не всі, але багато як кількісних, так якісних ознак.
Які існують закони спадковості? Існують три закони спадковості. Перший стверджує, що при схрещуванні порід, які відрізняються за ознаками, в першому поколінні народжується однакове потомство незалежно від того, які ознаки беруться до уваги: кількісні чи якісні. Другий закон стверджує, що при схрещуванні гібридних тварин першого покоління між собою, в на ступному поколінні відбувається розщеплення за ознакою, тобто знову з'являються вихідні форми, які були у прабатьків, третій закон говорить про те, що існують спадкові задатки (гени), які управляють ознаками, і які [снують окремо один від одного та не змішуються між собою.
1. 12. Що дає генетика? Знання законів спадковості та мінливості полегшує і прискорює роботу селекціонера і дозволяє заздалегідь передбачити результати різних схрещувань або відбору за будь-якими ознаками.
ПЛЕМІННА РОБОТА І ВІДТВОРЕННЯ СТАДА
Важливим резервом підвищення продуктивності тварин є чітка організація племінної роботи у всіх категоріях господарств.
Нижче наводяться основні складові цієї роботи в стаді.

2.1, Що таке порода? Велика група тварин (не менше 5 тис голів), що відзначається спільністю походження, схожістю госіюдарсько-корисних ознак і однаковою пристосованістю до природних умов в зоні її розмноження.
2.2. Породність свиней. Наявність у тварин типових для даної породи ознак, обумовлених спадковістю. За ступенем породності свиней ділять на чистопородних і помісних. У чисто породних тварин предки до IV покоління повинні належати до однієї породи, у помісних - до четвертого покоління в родословких зустрічаються предки однієї або декількох порід.
2.3* 3 чого складається порода (генеалогічна структура)? Порода складається з ліній і родин, які поділяються на родинні групи. Лінії і родини бувають генеалогічними та заводськими.
Лінія - це група нащадків (кнурів) від визначного родоначальника і подібних йому за типом будови тіла і якістю потомства.
Родина - це група нащадків (свиноматок) від визначної родоначальниці, подібних їй за типом будови тіла і продуктивністю.
Родинні групи об'єднують нащадків високопродуктивних кнурів і маток, виділених у лініях або родинах, як продовжувачів на даному етапі селекційної роботи.
2.4 Які основні породи розводять в Україні? В нашій країні розводять більше 10 порід та інших генотипів свиней.
Вони поділяються на:
універсальні породи (велика біла, українська степова біла, українська степова ряба);
сальні (миргородська, велика чорна);
м'ясні (українська та полтавська м'ясні, а також породи ландрас, уельс, дюрок і червоно-поясна лінія м'ясних свиней).
За призначенням вони поділяються на:
материнські (велика біла, велика чорна, українська степова біла, миргородська, українська степова чорна);
батьківські - всі м'ясні породи, новий тип у великій білій породі (УВБ-2) та червоно-поясна спеціалізована лінія м'ясних свиней.
2.5. Що таке бонітування свиней? Бонітування свиней - це комплексна оцінка тварин за племінними і продуктивними якостями, яка проводиться в усіх господарствах незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, що мають племінних свиней.
Мета бонітування - визначення комплексного класу свиней, у залежності від якого визначають їх племінне та виробниче призначення. Його проводять щорічно протягом року в міру досягнення тваринами повного віку згідно з існуючою відповідною інструкцією.
Типи свинарських господарств. Розрізняють племінні і товарні господарства (ферми). До племінних відносять: племзаводи та штемрепродуктори господарств різних форм власності; до товарних: великі промислові комплекси, спецгоспи по виробництву свинини і дрібні товарні ферми.
Виробничі групи свиней у господарствах. У племінних і товарних господарствах є наступні виробничі групи свиней:
основні кнури-плідники (дорослі тварини);
кнури, що перевіряються, - від першого парування до закінчення їх оцінки за масою потомства в 2- або 4-місячному віці;
ремонтні кнурці - від початку вирощування до першого парування;
основні свиноматки (дорослі тварини);
ремонтні свинки - від початку вирощування до встановлення першої поросності;
матки, що перевіряються, - з часу встановлення першої поросності до відлучення поросят першого опоросу;
поросята-сисуни (в залежності від строку відлучення – до 6 днів на великих промислових комплексах і до 45-60 днів інших категоріях господарств);
група дорощування (від відлучення до 4-місячного віку);
племінний молодняк - чистопородні або помісні свинки і курці від народження до першого парування (осіменіння), що походять від племінних тварин з відомим походженням і призначені для відтворення стада;
відгодівля - від 4-місячного віку до досягнення забійних КОНДИЦІЙ.
2.8. Як створити високопродуктивне стадо? Початком створення високопродуктивного стада буде завіз кнурців і свинок з племінних господарств. Після укомплектування господарства (ферми), завіз періодично повторюється один раз у два-і рн роки. У великих товарних господарствах (свинокомплексах і спєцгоспах) повинні бути організовані племрепродуктори, а в малих - племінні групи для вирощування і відбору ремонтного молодняку.
Неодмінною умовою створення високопродуктивного стада повинні бути нормальні умови годівлі і утримання тварин, а також ведення чіткого зоотехнічного обліку.
2.9. Якою повинна бути маса поросят при народженні (великоплідність) та її значення? Жива маса поросяти в пер ші години після народження називається великоплідністю. Се редня жива маса повинна складати 1100-1200 грамів. Поросята, що мають живу масу при народженні менше, ніж 1000 грамів, гірше зберігаються, частіше хворіють і в наступні вікові періо ди мають більш низьку продуктивність. Підвищити великоплідн ність можна селекційним шляхом, нормованою годівлею свино маток, наданням їм активного моціону і недопущенням до пару вання ремонтних свинок з живою масою нижче 120 кг.
Чистопородне розведення. Парування свиней однієї породи. Застосовується в племзаводах, племрепродукторах і племгрупах товарних ферм для одержання чистопородного мо лодняку, відтворення стада і відгодівлі тварин.
Схрещування. Парування свиней двох і більше порід. Застосовується в промислових репродукторах та товарних фер мах для одержання відгодівельного помісного молодняку.
Гібридизація. Парування кнурів і маток спеціалізова них ліній, відселекційованих на обмежену кількість господар сько-корисних ознак: відгодівельних, м'ясних або репродуктив них якостей. Застосовується в промислових репродукторах і на товарних фермах для одержання і відгодівлі гібридного молод няку.





Способи і техніка нумерації поросят. Поросят нумерують вищипами і татуюванням. Читаються за наведеною схемою. Для якіс ної нумерації татуюванням, необхідно правильно приготувати фарбу. Для цього сажу розбавляють денатурованим спиртом до метаноподібної консистенції, а для в'язкості добавляють декілька крапель гліцерину. Другою умовою якісної нумерації є гнергійне втирання фарби в проколи вуха. Місце на вухові, де гілвиться номер щипцями для татуювання, повинно бути очищене від бруду і продезінфіковано. Використовують для нумерації спецбірки. Номери за допомогою вищипів роблять спеціальними щипцями і діркопробивачем.
2.14. Що таке відтворення стада? Відтворення стада - це комплекс селекційних і господарських прийомів і заходів, на правлених перш за все на подальше підвищення продуктивнос- іі (багатоплідності, великоплідності, молочності та ін.) маточ ного стада та поліпшення його племінних якостей. Відтворен ня стада буває простим, коли кількість поголів'я та співвідно шення статево-вікових груп у стаді залишаються без змін, і роз ширеним, якщо кількість тих тварин, що надійшли в стадо, пе ревищує кількість вибувших.
Основу відтворення стада складає добре відселекційоване маточне стадо. Це кнури і свиноматки, від продуктивності яких, і\ племінних якостей, інтенсивності їх використання в значній мірі залежать кількість і якість одержуваних поросят.
2.15. Які існують системи опоросів? Зараз у свинарстві на шої країни в основному застосовується турова система опоросів гниноматок. Це значить, що в кожному турі група маток, яка ілкріплена за свинарем (оператором), пороситься протягом 5-7 чнів.
По своїй структурі турові опороси бувають: сезонні і цілорічні в залежності від кількості основних свиноматок у русі та рівня ведення галузі в господарстві. Так, в господарствах, що мають у своєму обігу не більше 300 основних маток, практикують турово-сезонну систему опоросів. 1-й тур: грудень-січень і '-Й тур: липень-серпень місяці. Опороси свиноматок, що перевіряються, планують проводити між двома турами опоросів иеновних свиноматок на травень-червень місяці.

У свинарських господарствах (спецгоспи, держкомплекси), де є добра забезпеченість приміщеннями і незалежно від сезону року стабільна кормова база, а також в обігу перебуває більше 300 основних маток, практикують рівномірні цілорічні опороси для ритмічного одержання поросят протягом всього року.
2.16. Як скласти план парування? Парувальний план - один з найважливіших документів, який визначає основний напрям селекційно-племінної роботи в свинарській галузі гос подарства на найближчий час. У ньому підсумовані результати індивідуальної оцінки (бонітування) племінних і продуктивних якостей кнурів і маток та визначено підбір з врахуванням кра щих тварин для парування.
План парування маток складають на основі бонітувальних даних і аналізу попередніх опоросів свиноматок, а також родинних зв'язків між тваринами, що паруватимуться. В ньому записують кличку та номер матки, яка залишена після бонітування для подальшого використання в стаді.
Згідно з вимогами форми плану парувань, проставляються дата останнього опоросу свиноматки, кличка і номер закріпленого за маткою кнура (основного і підмінного), зазначається мета закріплення.
В результаті проведеного парування до плану записують його дату, а у випадку перегулів матки - дату нового парування, кличку і номер кнура, з яким була спарована матка.
Розроблений план парувань затверджується керівником господарства, а його виконання забезпечується зоотехніком-селек-ціонером або зоотехніком (бригадиром) маточної свиноферми.
2.17. В якому віці та в якій кількості відбирають ремон тний молодняк? Ремонтний молодняк - це кнурці і свинки, ві дібрані або придбані для вирощування (для кнурців - до першо го парування і для свинок - до встановлення першої поросності), призначені для заміни вибракуваних кнурців і маток основного стада.
Ремонтний молодняк, як правило, відбирають з приплоду ведучої групи маток у відповідності з планом племінної роботи ні окремими лініями, родинами і родинними групами.
При турово-сезонній системі опоросів у господарстві ремон-і ний молодняк відбирають тільки від маток першого туру опоро-і 11*, при ритмічно-потоковій - щомісячно протягом цілого року.
Попередній відбір ремонтного молодняку, з намічених згідно з планом гнізд, проводять у 2-місячному віці в кількості: при підборі свинок - у 1,5 раза більше проти наявності основних манне у господарстві, а при відборі кнурців - у 2-2,5 раза більше и) тієї кількості кнурів, які щорічно вибувають зі стада.
Відібраний молодняк повинен мати в обов'язковому порядку: чіткі індивідуальні номери, добрий розвиток (не нижче вимог І класу), не менше шести пар нормально розвинених і рівномірно розташованих сосків. Перевагу необхідно віддавати шаринам з довгим тулубом, міцними ногами і добрим по-і чанням корму.
Вік і жива маса ремонтних свинок та кнурців при першому паруванні (осіменінні). Парувати (осіменяти) ремон- і них свинок доцільно в 9-10-місячному віці при досягненні ни ми живої маси 120-130 кг. Молодих кнурців доцільно починати і.икористовувати для парування у віці 11-12 місяців при досяг ненні живої маси 140-150 кг. Занадто раннє використання ре монтного молодняку стримує їх ріст і розвиток, а запізнення з ішкористанням часто призводить до зниження відтворювальної ідатності і навіть до її повної втрати.
Як правильно виростити ремонтних свинок і кнур ців? Для забезпечення вирощування високоякісного ремонтного молодняку, відібрані свинки і кнурці розміщують окремими гру пами по 10-12 голів у станку і створюють їм повноцінні умови і одівлі та утримання. Обов'язковою умовою вирощування тако- і о молодняку також є їх табірне утримання в весняно-літній період з організацією щоденного випасання та активного моціону.
Система годівлі та інтенсивність вирощування ремонтного молодняку повинні забезпечувати середньодобові прирости за період вирощування (4...9, 10 місяців) на рівні 550-600 г.
Контроль за ростом ремонтного молодняку здійснюється шляхом щомісячного зважування та огляду. Звертають при цьому увагу на конституцію та екстер'єр, а у віці 6-9 місяців та перед призначенням до парування, одночасно із зважуванням, виміряюють і довжину тулуба.
При досягненні тваринами живої маси 85-110 кг весь ремонтний молодняк оцінюють за товщиною шпику, який вимірюй ється на спині на рівні 6-7 грудних хребців.
Кращих за розвитком свинок і кнурців залишають для ре-| монту ведучої групи (племядра), а решту, що відповідають вимогам не нижче І класу, передають для ремонту репродуктивної групи маточного стада.
Ремонтний молодняк, який у процесі вирощування більш ніж на 20% відстав у рості і в розвитку від своїх ровесників, а також з дефектами екстер'єру, підлягає вибраковці.
2.20. Оцінка розвитку і екстер'єру кнурців і свинок. Розвиток кнурців і свинок оцінюють у стані заводської вгодованості за живою масою і довжиною тулуба. Зважують тварин перед годівлею з точністю до 1,0 кг. Довжину тулуба вимірюють мірною стрічкою від потиличного гребеня до кореня хвоста з точністю до 1,0 см.
Кнурів зважують та вимірюють на дату народження у віці 12 і 24 місяців.
Маток зважують та вимірюють на 5-10 день після першого опоросу.
Екстер'єр кнурів і маток оцінюють за 5-бальною шкалою і дають опис основних переваг і недоліків тварин у заводських картонках.
Оцінка кнурів за величиною та екстер'єром у віці 24 місяців і остаточною. Переоцінка в старшому віці може бути проведена 11 м.ки в напрямку підвищення класності.
2.21. Оцінка продуктивності кнурів. Після опоросів свиноматок, що спаровані відповідним кнуром, останнього оцінюють за багатоплідністю спарованих ним маток та за середньою живою масою нащадків у 45- або 60-денному віці. Клас за цим показником визначають на основі середньої живої маси всіх поросят, що одержані не менше, ніж від 5 маток.
Основною оцінкою продуктивності кнура вважається оцінка шдгодівельних та м'ясних якостей методом контрольної відго-чііші нащадків за такими показниками: віком досягнення живої маси 100 кг, затратами корму на 1 кг приросту, товщиною шпи-і\ над 6-7 грудними хребцями, довжиною туші та масою зад-111.ої третини півтуші.
Після одержання опоросів від дочок, кнура оцінюють за продуктивністю всіх (у тому числі вибувших і вибракуваних), а не не менше 5 врахованих дочок.
Оцінку кнурів за продуктивністю дочок проводять шляхом иираховування відхилень (+, -) середніх показників по стаду, окремо - по першоопоросках і матках з двома і більше опоросами.
2.22. Оцінка продуктивності маток. Продуктивність маток оцінюють після одержання від них опоросів за наступними показниками: багатоплідністю - кількості живих поросят, що народилися, молочністю - масі гнізда поросят на 21-й день після народження і масою поросят - у 2-місячному віці.
Після проведення контрольної відгодівлі нащадків продук-іпвність маток оцінюють додатково за такими показниками: ві-і ом досягнення живої маси 100 кг, затратах корму на 1 кг приросту, товщиною шпику над 6-7 грудними хребцями, довжиною іуші і масою задньої третини півтуші.
Маток, що перевіряються, оцінюють за результатами перші го опоросу; маток, що мають два і більше - за середнім показна ком всіх опоросів, які взяті на облік, до початку бонітування.
Якщо в одному з опоросів кількість поросят при народже ні або відлученні складала 6 і менше, то такий опорос вважає' ся «аварійним», і при обчисленні середніх показників продую тивності всі його дані виключають з обробки. Маток, що маю' більше одного «аварійного» опоросу, не бонітують і вибракову ють зі стада.
2.23. Маса поросят при відлученні і її вплив на подала шу продуктивність свиней. Вага гнізда поросят у 2-місячном віці є основним показником продуктивності маточного ст; свиноферми. Мінімальні вимоги для оцінки маток за відтво вальними якостями по класу еліта складають 180 кг, по І клас; - 160 кг, по II класу - 145 кг. Щоб забезпечити повністю виявлення скоростиглості стада, необхідно щоб всі оператори маточного цеху свиноферми добре знали і своєчасно виконували всі заходи боротьби із кризами росту молодняку свиней. Уміли правильно розподіляти більш слабких поросят до передніх сосків, боролись з агресивними поросятами, що відбивають сосок у су сіда, застосовували засоби профілактики проти анемії, вміл привчати поросят поїдати підкормку якомога раніше, щоб до 2і дня вони могли споживати зернові корми і коренеплоди.
Особлива увага операторів повинна бути зосереджена проведенні правильного відлучення поросят та подальшому до рощуванні їх у період 2-4 місяців. З відлучених поросят необ хідно створювати вирівняні кормові групи по 20-25 голів станку з різницею у вазі до 3 кг.
Перші 10-15 днів після відлучення поросят необхідно году-| вати 3 рази на день, тією ж сумішшю, що і сисунів, і поступово перейти на повний раціон, в якому потрібно забезпечити не менше 120-125 г перетравного протешу на 1 кормову одиницю. Бажано включити в зерносуміш до 10-15% зернобобових, до 10% кормових дріжджів, до 5% рибного борошна та 1-1,5 л відвійок. У період 2-4 місяців в організмі поросят посилено росте м ичова тканина, відбувається поділ м'язових пучків на 3-4 пуч-Тому велике значення має постійний доступ поросят до во-|ди, нормальна підгодівля та забезпечення соковитими кормами н німку і зеленими влітку, як вітамінною добавкою.
Прирости молодняку в період 2-4 місяців по 400-450 г га-'іп іують при нормальному живленні строки досягнення 100 кг І у 180-200 днів і скорочують затрати корму на 1 кг приросту до
·< корм. од.
2.24. Як вибрати кнура за станом здоров'я? В свинар-11.міх господарствах у стаді вибраковують 20-25% кнурів-плід-Ніисів і завозять молодих до 30% від кількості основних кнурів
I \ ' іаді. На кожного завезеного кнура необхідно мати відповідні ІМ'-іеринарні документи про профілактичні щеплення та ветери-
мірііе благополуччя господарства-постачальника. В період кари шинування тварин піддають відповідним обробкам та профі-ІЛііктичним обстеженням, які гарантують недопущення занесен-|мн и господарство інфекційних та інвазійних хвороб.
І [ри щорічному бонітуванні кнурів оцінку їх екстер'єру не-іоіічідно проводити з особливою вимогливістю. Здоровий кнур ііининен мати міцний кістяк, прямі ноги, нормально розвинуті
· ім'яники, широкі груди, спокійний темперамент і проявляти
I1 ііітеву потенцію. Не слід допускати в стадо кнурів, що мають |нишслу спину, вузькі груди, западини за лопатками, Х-подіб-
|п поставу передніх ніг або шаблистість задніх.
Ознакою слабкої конституції і низької опірності до захворю-Іи.піь є складчастість шкіри, повільне розпрямлення складки (як-|ііи> зібрати шкіру за вухом кнура), слабка оброслість щетиною, не і пекуча, не змазана жиропотом щетина, в'ялий темперамент.
Характер кнура і його потенцію слід перевіряти за його поведінкою в присутності свиноматки в період охоти. Серцеву д яльність кнура слід перевіряти шляхом прогону його кроком бігом.
2.25. Молочність свиноматки та як її визначити. Свин матка виділяє молоко не цілодобово, як корова, а періодичн 15-17 разів на добу під дією рефлекторного подразнення і год; поросят кожного разу тільки 1,5-2 хвилини. Подоїти свин можливо лише в момент смоктання її поросятами. Однак мол< зиво свиноматка виділяє цілодобово за 1-2 дні до опоросу перші 24 години після опоросу. В наукових дослідженнях визн чення молочності проводять шляхом зважування поросят до після смоктання протягом доби в контрольні дні через 5-денн проміжок. Свиноматка дає в 1-й день лактації 3-3,5 літра мол ка, на 25-й день - до 6-Ю літрів, на 60-й день (наприкінці лак тації) - 3-3,5 літра. Середній удій за лактацію у свиней складаї 230-250 літрів, а у рекордисток досягає 350 літрів. Практичне молочність свиноматок оцінюють за загальною масою гніздг поросят у 21-денному віці.
За хімічним складом молоко свиноматки перевищує ко ров'яче молоко по білку і жиру і містить 82,2% води, 7% жиру 5,5% білка, 4% цукру і 0,9% золи. Молозиво свиноматки має д(! 16% білка, і особливе значення в його складі мають гаммаглобу^ ліни, імунні білки, які забезпечують протидію організму поро; сят до захворювань.
Молочність свиноматок залежить від кількості та якост нормально розвинутих сосків, від величини долей вимені, ві, спокійного темпераменту матки. Молочність знижується н 20-15% при порушенні раціону, розпорядку годівлі, напування через сторонні шуми в свинарниках.
Молочність зростає до 4-5 опоросу. Молоді і старі свино матки менш молочні. Добирати в племінну групу слід маток високими материнськими якостями, у яких відмічається сильн виділення молозива за 24-36 годин до опоросу.
2.26. Як добирати племінну групу свиноматок? Кількість маток племінної групи, відібраної в стаді для ремонту, повинно складати не менше 15-20% від кількості основних маток у гос подарстві з цілорічною системою опоросів і 25-30% - при туро- ній системі опоросів.
У племінних господарствах у провідну групу відбирають маток від кращих маток основних родин і закріплюють їх за кращими кнурами, які оцінені за відгодівельними якостями нащадків і за кращим їх поєднанням.
Вимоги до добору у ведучу групу визначаються цільовим стандартом, обумовленим перспективним планом селекційної роботи для даного племінного господарства.
На товарних свинофермах і в спецгоспах промислового типу в племінну групу відбирають маток лише однієї породи з відомим походженням. Помісних маток допускають у племінну групу у виняткових випадках - коли вони значно перевищують чистопородних за розвитком та продуктивністю. Якщо в стаді відсутня достатня кількість чистопородних високопродуктивних маток, то необхідно закупити в племгоспі чистопородних свинок і після перевірки їх за продуктивністю комплектувати з них племінну групу. Матки племінної групи за всіма ознаками розвитку і продуктивності повинні бути не нижче середніх показників бонітування стада.
Свиноматки цієї групи за більшістю продуктивних ознак повинні вірогідно перевищувати середній рівень стада на 8-10%.
У великих комплексах матки племінної групи виділяються в окремий племрепродуктор. У товарних свинофермах догляд за матками племгрупи доручають кращим свинаркам.
Підготовка кнурів і маток до парування. При підго товці кнурів-плідників і маток до парування необхідно в першу чергу організувати нормовану біологічно повноцінну годівлю, іцоб тварини перебували в стані заводської вгодованості. При цьому слід враховувати, що при перебоях у годівлі якість спе ми у кнурів швидко спадає, а для цього, щоб підвищити її зн ву, потрібно 1,5-2 місяці. На відтворювальну здатність кнурів правильне формування копитного рогу великий вплив має ак тивний моціон. Він забезпечується шляхом прогону кнурів п спеціально влаштованих прогінних доріжках на відстань д 3-4 км або на механічних установках типу «Тренажер».
Дорослих свиноматок звичайно парують (осіменяють) першу охоту після відлучення поросят. Виснажених маток елі виділити в окрему групу і перевести на покращену годівлю.
2.28. Виявлення свиноматок в охоті. Виявлення свинома ток в охоті слід проводити лише за допомогою кнурів-пробни ків. Інші способи (надавлювання рукою на спину свиноматки магнітофонний запис голосу кнура та ін.) можуть знизити якіст виявлення, а отже, в подальшому і заплідненість та багатоплід ність свиноматок. Не рекомендується заганяти кнура-пробни
у загальні станки, оскільки збудженість свиноматок зашкодит точному виявленню охоти у них. У всіх випадках необхідний ін дивідуальний контакт кнура з кожною свиноматкою.
2.29. Організація парування (осіменіння) свиноматок Ремонтних свинок парують (осіменяють) у віці 9-Ю місяції живою масою 120-130 кг. Дорослих свиноматок парують у пер шу охоту після відлучення поросят, яка завжди проявляється (| 80% маток) на 4-6 день після відлучення.
При виявленні свиноматок в охоті один раз за добу (вранці) їх осіменяють дворазово: в день встановлення охоти та через 2 години після першого осіменіння. Після осіменіння свиномато утримують в індивідуальних станках протягом 2-3 днів. Післ цього тварини формуються в групи умовнопоросних маток, з якими протягом 32 днів встановлюється чіткий контроль за ви явленням можливих перегулів.
2.30. Як прийняти опорос і сформувати гніздо? За 5-7 днів ю опоросу поросні матки переводяться в свинарники-маточни-
мі і розміщуються в індивідуальних станках. Щоб запобігти маститу вим'я, свиноматкам поступово зменшується кількість корму до половини добової норми. В день опоросу маткам дають і-ніжу воду і бовтанку з комбікорму. Після опоросу кількість корму поступово збільшується і доводиться до норми на 3-4 день. І Іри прийомі опоросу поросята витираються чистою мішковиною, обривається пуповина і змазується 10% настойкою йоду.
Необхідно відразу ж після опоросу привчити поросят до певних сосків і підпускати їх до свиноматки через кожні 1,5-2 години. Стежити за тим, щоб кожне порося поїдало як можна більше молозива.
2.31. Режим використання кнурів-виробників. Режим статевого навантаження на кнурів встановлюється в залежності під їх віку та інтенсивності використання. При щорічному рів номірному одержанні сперми він може бути таким:
- одна садка в три дні протягом 1,5 місяця з наступною 15-денною перервою;
- одна садка в чотири дні протягом всього року без перерв. Молодих кнурців використовують з 8-10-місячного віку при
досягненні живої маси 120-150 кг не частіше 2 разів за декаду.
2.32. Репродуктивний цикл та інтенсивність використан- ігя свиноматок. Інтенсивне використання свиноматок знаходить ся в залежності від тривалості репродуктивного циклу. Чим ко ротший репродуктивний цикл, тим інтенсивніше використову ються матки. Репродуктивний цикл можна скоротити шляхом раннього відлучення поросят. Найбільш практичне значення має підлучення поросят у 30-35-денному віці. При цьому інтенсив ність використання маток підвищується до 2,2 опороса за рік, а спрощування відлучених поросят не призводить до великих '.атрат.
ВИРОЩУВАННЯ ПОРОСЯТ
Вирощування поросят є найбільш відповідальною лан кою в технології виробництва свинини. Для отримання здо рового приплоду необхідно знати основні його біологічн особливості та здійснювати такі заходи.
3.1. Що потрібно поросяті в перші часи після народжен
ня? Поросятко народжується з дуже малим запасом поживних речовин і зовсім беззахисне проти дії шлунково-кишкових т простудних хвороботворних факторів. Всі ці речовини містять ся в молозиві свиноматки. Тому народжене порося, як тільки во но висохне, повинне отримати перші порції молозива не пізні ше 1,0-1,5 години після народження.
3.2. Як правильно привчити поросят до сосків матері Для отримання вирівненого гнізда поросят з першого ссан привчають до певного соска, підсаджуючи його декілька разі до одного і того ж закріпленого за ним соска. Слабких порося бажано підсаджувати до передніх сосків, більш сильних - д задніх.
Для успішного привчання до сосків, поросят необхідно чітк позначити порядковим номером на спині хімічним олівцем.
3.3. Значення молозива для поросят. Молозиво свинома ток містить всі необхідні поживні (енергію, білки, жири, вугле води, мінеральні речовини, вітаміни) і захисні речовини (анти тіла), в яких велика потреба новонароджених поросят. Крім того, молозиво має сильну стимулюючу дію на травний тракт та очищує його від першородного калу. Поросята, які не отримали протягом 1,0-1,5 години після народження молозива, швидко відстають у рості, хворіють шлунково-кишковими та легеневими захворюваннями, що часто призводить до їх падежу.
3.4. Причини низької молочності свиноматок. У серед ньому свиноматка за 60 днів лактації виділяє близько 300 кг мо- юка. В перші дні кількість молока у свиноматок збільшується, а починаючи з 20-30 дня поступово зменшується. У багатомо-
ючних маток молозиво з'являється ще до опоросу, що є ознакою добрих материнських якостей.
Головною причиною низької молочності є неповноцінна го-
цвля, захворювання вимені, неправильне привчання поросят до сосків, водяне голодування, погана зоотехнічна робота по відбору багатомолочних свиноматок.
3.5. В чому проявляється гіпогалактія і агалактія свино маток? Часто в стаді трапляються свиноматки з пониженою ідатністю до виділення молока (гіпогалактія) або з повною від сутністю молока (агалактія).
При гіпогалактії поросята з перших днів відчувають нестачу поживних речовин, які потрапляють з материнським молоком, що проявляється в різкому зниженні інтенсивності росту і роз-китку, схудненні, скуйовдженості і потьм'янінні шкіряного покриву, поросята прагнуть до тепла, скупчуються в одне місце.
В такому випадку необхідно звернути увагу на повноцінну юдівлю свиноматки, забезпечення водою і наявність захворювань (маститів, метритів та ін.).
Якщо лікування не має позитивної дії, маток з гіпогалактією і а агалактією необхідно вибракувати.
Молокогонні корми для свиноматок. Для підвищення молочності свиноматок у раціони необхідно вводити такі корми, які сприяють появі і виділенню молока протягом всієї лактації.
До них належать білкові корми (молоко, відвійки, корми тари ного походження, зернобобові), соковиті корми (кормовий б; ряк, морква, баштанні), зелені корми (трава багаторічних кульі тур - люцерна, конюшина, еспарцет).
3.7. Найбільш відповідальні (критичні) періоди росту у поросят.
Перший період: прийом опоросу, перше ссання і привчання поросят до сосків протягом перших трьох діб після народження
Другий: нестача заліза і профілактика анемії поросят на 5-7 день життя.
Третій: привчання поросят до підкормки з 5-70 дня життя.
Четвертий: зниження молочності у свиноматок на 20-3 день та збільшення норми підгодівлі.
П'ятий: відлучення поросят і профілактика розладів киш ково-шлункового тракту після відлучення.
Для чого привчають поросят до поїдання кормів раннього віку? В перші дні життя поросята живляться виключ но за рахунок молозива та молока матері, але до 20-30 дня лак тації молочність свиноматок знижується, а потреба поросят у молоці збільшується, в зв'язку з чим вони починають відстава ти в рості та розвитку. Щоб цього не допустити, поросят почи нають привчати до поїдання кормів з 5-7 дня життя з таким роз рахунком, щоб до 20-30 дня, коли різко відчувається нестачі молока, вони вже могли добре поїдати підкормку і компенсува ти нестачу материнського молока. Раннє привчання поросят де підгодовування скорочує період неповноцінності шлунка і сти мулює його фізіологічні функції по перетравленню і засвоєннк поживних речовин різних кормів.
3.9 Як швидко привчити поросят до поїдання підкор мки? При звичайному методі привчання, тобто коли поросятг самостійно починають поїдати корм з коритець, витрачаюті 10-15 днів. При активному методі привчання на це йде 3-4 дні

Чктивний метод привчання заключається в тому, що поросяті на 5-8 день життя закладають у порожнину рота зволожені шма-ючки корму, приготовлені із престартерного комбікорму і рідини (молоко, кип'ячена вода) у співвідношенні 1:1. Закладання корму відбувається 4 рази на день протягом 3-4 днів при вільному доступі до підкормки і води.
3.10. Для чого потрібна схема підгодівлі поросят? Схема підгодівлі поросят визначає набір кормів, час початку згодовування і норму згодовування кожного виду корму:

Вид корму
Вік поросят, днів
Всього кормів, кг



5 10
// 20
21-30
31-40
41-50
51-60



Концкорми
30
100
150
300
500
900
20

Збиране молоко
50
150
350
650
700
700
26

Трав'яне борошно
-
10
20
40
60
100
2,3

Соковиті або зелені корми
-
30
50
100
200
500
8,8

Головний принцип привчання до корму - поступове збільшення його дози.
3.11. Що входить до складу комбікормів для поросят?
Для підкормки поросят використовують три види кормосумі-шок з урахуванням фізіологічних особливостей: престартер -для привчання поросят до корму з 5 до 20 дня життя, стартер -для поросят з 21 по 60 день життя, гровер - для поросят від бідо 120-денного віку. Найбільш поживним є престартерний комбікорм, до складу якого включається (до 20%): сухе молоко, ячмінне і вівсяне борошно без плівки, соєве або горохове (екстру-доване) борошно, мінеральні корми, цукор, премікси та інші компоненти.

Комбікорми за спеціальними рецептами для поросят вигон товляють із високоякісної сировини на комбікормових заводах.
Як підвищити смакові якості комбікормів для по росят? Для підвищення смакових якостей, поїдання і засвоєння поживних речовин комбікормів, вводять смакові та стимулюючі речовини (сухі відвійки, нехарчовий та риб'ячий жир, цукор, підсмажені або екструдовані зернобобові, кукурудза, жито, мід ний купорос, зелена люцерна та інші багаторічні трави).
Які існують строки відлучення поросят? Строки від лучення поросят від свиноматок обґрунтовуються фізіологічни ми особливостями полового циклу і потребами технологій вироб ництва. Поросят можна відлучати на 60, 45, 26 і 10 день життя.
Традиційним строком відлучення поросят є 60 днів, який застосовується в племінних господарствах та невеликих товарних свинофермах. У спеціалізованих свинарських господарствах застосовується 45-денне відлучення.
На великих промислових свинарських комплексах встановлене відлучення поросят у 26 днів.
3.14. Як підготувати свиноматку до відлучення? Підго товка свиноматок до відлучення заключається в здійсненні ряду заходів, направлених на пониження утворення і виділення мо лока, та попередженні захворювання маститами, особливо у ба- гатомолочних.
Для цього за 2 доби до відлучення зменшують на половину добову норму корму і води, виключають молокогінні корми (соковиті, зелені, відвійки та ін.), а у сильномолочних - за добу виключають воду зовсім.
Як годувати поросят після відлучення? При відлу ченні на поросят можуть діяти декілька негативних факторів: відсутність матки, призупинення споживання материнського молока, заміна складу раціону, заміна місця утримання, пе регрупування, відчуття голоду та переїдання.
Для зменшення дії цих факторів при відлученні необхідно поросят залишити в тих же станках без перегрупування і заміни складу раціону протягом 10-15 днів, знизити норму годівлі на 20-30% протягом перших 4-5 днів, напування - без обмежень.
Показники нормального росту поросят. Поросята нормально ростуть і розвиваються, якщо вони в 10 днів мають живу вагу приблизно 2,5-3 кг, у 30 днів - 7-8 кг, у 60 днів -16-18 кг, у 120 днів - 40-45 кг.

КОРМОВА БАЗА І НОРМОВАНА ГОДІВЛЯ
Генетичний потенціал наявних порід свиней може максимально проявлятися за умови забезпечення поголів'я не-і обхідною кількістю кормів.
4.1. Скільки і які корми потрібно на свиноматку з при плодом? На основну свиноматку для виробництва 15-20 ц сви нини необхідно 120-140 ц кормових одиниць. Потреба кормів в натурі: концентрати - 8-Ю т, коренебульбоплоди - 5-6, комбі нований силос - 3-3,5, трав'яне та сінне борошно, гранули із суміші початків кукурудзи, соковиті і зелені корми - 1-1,5, зеле ні корми - 4-6 і збиране молоко - 2-3 т.
На кормову одиницю рівень перетравного протешу повинен бути в межах 100-105 г.
Заготівля зернових з розрахунку на основну свиноматку з приплодом на рік доцільна така: 3 т ячменя, 3 т кукурудзи, 3 т пшениці і 1-2 т зернобобових (сої, гороху).
Рівень концентратів у раціонах свиней. Рівень кон центратів у раціонах свиней залежить від інтенсивності вироб ництва свинини. При виробництві 12-15 Ц свинини на основну свиноматку потреба в концентратах складає 70-75" о, а при 18-20 ц - 75-80% за поживністю.
Раціональне співвідношення зернових кормів. У структурі фуражного зерна для свиней ячмінь повинен склада ти 35-40%, кукурудза та пшениця - по 15-25%, овес 3 -5% і горох - 10-15% за масою.

4.4. Кормові добавки: "ііічоїш-вітамінно-мінеральні до- оавки (БВМД), премікги, мінеральні корми, вітаміни. БВМД
це суміш білкових, вітвМІИИИХ і мінеральних кормів, яка містить не менше 20% проміп\ і призначається для певної виробничої групи свиней - порі н 11 відгодівельного поголів'я, свиноматок. БВМД виробляю і і.і я централізовано відповідними комбікормовими заводами і передаються міжгосподарським та деяким іншим комбікормовим заводам для виробництва з місцевої сировини повноцінних комбікормів з добавкою в 15-20% БВМД.
Премікси - це суміш вітамінів, мікроелементів і стимуляторів продуктивності з наповнювачем у вигляді пшеничних висівок. Призначаються також для певної виробничої групи свиней. При збагаченні преміксом у кількості 1% за масою комбікорм повністю балансується по всіх мікродобавках.
Із мінеральних кормів використовують поварену сіль, крейду, кормовий фосфат, кісткове борошно; з вітамінів - А (концентрат, вітамінізований риб'ячий жир, трав'яне і хвойне борошно, грава, червона морква), Д (опромінені дріжджі, комбікорм або дерть, вітамінізований риб'ячий жир, відеїн), В,2 (біомаса дріж-джевої, спиртової і ацетонової промисловості), В2 (рибофлавін), В-, (пантотенат кальція), В5 (нікотинова кислота).
За рахунок яких місцевих білкових культур слід під вищити виробництво білкових кормів? У цей час дефіцит протеїну в свинарстві складає близько 40%. У зв'язку з цим ос новною проблемою інтенсифікації свинарства є виробництво дешевих і широкодоступних місцевих білкових кормів, у першу чергу гороху, сої, багаторічних бобових трав. Зернобобові куль тури в структурі посівних площ повинні займати 710%, багато річні трави - 10-12%.
Корми тваринного походження та їх значення. Збира не молоко, м'ясокісткове та риб'яче борошно через високу біо логічну цінність і доступність білка є незамінними кормами при

вирощуванні поросят до чотириміся і і гакож для пі,
сисних свиноматок і кнурів-виробнимп \ період інтенсивно використання.
Для того щоб порося у 2 місяці важило 18 10 кг, а в чотир - 38-45 кг, йому потрібно за ці періоди згодувати 25-30 т; 60-90 кг збираного молока, 20 і 70-80 кг комбікорму.
4.7. Що дає згодовування концентрованих кормів у виг ляді комбікормів і якими вони повинні бути? Із концентрова них кормів основну масу складає фуражне зерно злакових куль тур. Воно багате на легкоперетравні вуглеводи, але недостатньо містить білка, мінеральних речовин і вітамінів. У зв'язку з цим при годівлі свиней дертю з такого зерна середньодобовий приріст тварин не перевищує 200-300 г, а на 1 кг приросту витрачається 10-12 кормових одиниць. При використанні зерна в суміші пов ноцінних комбікормів продуктивність підвищується до 600-800 г а витрати кормів знижуються до 4 кормових одиниць, тобто кое фіцієнт продуктивної дії (КПД) збільшується в 2,5-3 рази.
Оскільки потреба свиней в поживних і біологічно-активних речовинах, а також в окремих кормах залежить від віку, фізіологічного стану і рівня продуктивності, то, звичайно, виробляють комбікорм для поросят-сисунів, поросят-відлучників, поросних маток першого періоду поросності, поросних маток другої половини поросності, лактуючих маток, кнурів, свиней на від годівлі, окремо для першого (30-70 кг), другого (71-120 кг) пе ріодів відгодівлі.
Комбікорми випускаються двох видів - повнораціонні і ком бікорми-концентрати. Останні згодовуються в суміші з сокови тими, зеленими та грубими кормами.
Кормоцех. Його значення і які кормові суміші він по винен виробляти. З метою правильної підготовки всіх кормі до згодовування, їх збагачення, ретельного змішування, нада ня необхідної консистенції і температури сумішам, на кожні

свинарській фермі слід мати кормоцех. Збалансована годівля в кожну даванку підвищує продуктивність тварин на 10-15%.
Кормоцех повинен мати лінії підготовки соковитих, зелених і зернових кормів, а гакож лінію запарювання і змішування кормів. На репродуктивних фермах він виробляє кормові суміші для поросних маток (ремонтного молодняку), підсисних маток для першого і другого періодів відгодівлі. Кормові суміші повинні бути вологими, роїСИПЧастими, з температурою в зимовий період від 30°С до 40°('.
4.9. Норма годівлі. І (є добова потреба в комплексі пожив них і біологічно-активних речовин залежно від віку і статі, фізі ологічного стану та запланованої продуктивності тварин.
Кормовий раціон та його структура. Раціон - це до бовий набір кормів у співвідношенні з нормою годівлі тварин. Структура раціону - співвідношення різноманітних кормів у процентах за поживністю. В залежності від статевовікових особливостей тварин, концентрати включаються в раціони від 60 до 90%, соковиті, зелені і грубі корми - від 10 до 50%, молоч ні - до 20%.
Підготовка до парування (осіменіння). Для високого запліднення свиноматок у період підготовки до парування і в парувальний період їм необхідно забезпечити високий рівень енергетичного живлення не менш як 1,8 корм. од. на кожні 100 кг живої маси. З цією метою можна вводити в їх раціон 150-200 г технічного жиру.
4.12. Період поросності. Щоб забезпечити високу збереженість ембріонів після парування, свиноматок перево дять на низький рівень енергетичного живлення - 1,2 корм.од. на 100 кг живої маси (для молодих до 2-х років - 1,5-1,6 корм, од.) і так годують до 75-80 дня поросності, а потім підвищують рівень годівлі до 1,7 корм. од. на 100 кг живої маси.
Для забезпечення необхідного рівня протеїнового живлення


за 14-16 днів до парування, в раціон необхідно инести 2-3% риб'ячого або м'ясо-кісткового борошна, 5 6% сшіяиіііиковог шроту, 6-8% кормових дріжджів.
Вітамінне живлення має виключно велико чначенн. для процесу відтворення. Введення в раціон свиноматок 6-8% хорошого трав'яного борошна, 5-6% кормових дріжджів забез печує досить добрий рівень майже всіх вітамінів. Бажано також використовувати кормові препарати вітамінів.
Підсисних свиноматок необхідно вдосталь годувати добре збалансованими раціонами, які містять не менше 120 г перетравного протешу на 1 корм. од. і вводити такі молокогінні корми, як кормовий буряк (8-10%), вівсяне молоко, висівки пшеничні.
Кнурам у період парування, крім повноцінного ком бікорму, який включає 4-5% соняшникового або іншого шроту, 5-6% кормових дріжджів, 3-4% риб'ячого або м'ясо-кісткового борошна, 4-5% трав'яного борошна, потрібно також давати збиране молоко та свіжі яйця.
Ремонтному молодняку необхідно забезпечувати дос татній рівень загального (енергетичного) і всіх поживних та бі ологічно-активних речовин, щоб ремонтна свинка до 8-8,5- місячного віку мала 110-120 кг живої маси. Для цього їй слід давати з розрахунку на 100 кг живої маси: 4,4 корм, од., а кнур- цям - 5 корм, од., 105-110 г перетравного протешу, 7,6-7,8 г кальцію, 6,2-6,5 г фосфору, 7 мг каротину або 3,5 тис. МО віта міну А, 0,35 тис. МО вітаміну Д, 41 мг вітаміну Д, 5-6 мг віта міну В2, 20-23 мг вітаміну В3, 25-30 мкг вітаміну В,2 і 5-6 г по вареної солі з розрахунку на кормову одиницю.
Інтенсивна відгодівля свиней. Інтенсивна відгодівля свиней дає змогу виробляти свинину в короткий строк з най меншими затратами кормів, праці та інших засобів виробництв на одиницю продукції.

4.18. Особливості годівлі свиней при інтенсивній відгодівлі. При інтенсивній відгодівлі приріст живої маси складає 600-700 т за добу і тварини досягають живої маси 120 кг при затраті на 1 кг приросту не більше 4-4,5 корм. од. Дотримання норм годівлі свиней - необхідна умова інтенсивної відгодівлі. Повноцінна годівля раціонами, збалансованими за поживними речовинами, збагаченими амінокислотами, вітамінами, мікроелементами та іншими біологічно-активними речовинами, забезпечує у свиней на відгодівлі високу енергію росту та ефективне використання корму. Ефектиіність такої відгодівлі залежить не тільки від повноцінної годінлі, але і від генетичних факторів та умов зовнішнього середовища.

СПОСОБИ ЗАГОТІВЛІ КОРМІВ
Для свинопоголів'я найбільш доцільні наступні заготівлі окремих видів кормів.
5.1. Зелені корми (багаторічні бобові трави: люцерна, ко нюшина, еспарцет та ін.). Оптимальний період скошування: бу тонізація, початок цвітіння.
Зелені корми подрібнюють до розмірів не більше 20 мм і змішують з концентратами. Для молодняка до 4-місячного віку зелену масу краще переробляти в пасту на подрібнювачах типу «Волгарь».
Скошувати зелену масу слід за 3-4 години до згодовування.
:
Сінне борошно. Заготовляється із сіна багаторічних та однорічних бобових трав, у чистому вигляді та їх суміші, зібра них не пізніше фази цвітіння, досушеного в скирті або рулонах під навісом активним вентилюванням, наприклад, пересувно установкою УВС-10. У сіні І класу міститься: бобових рослин 90%, вологи 17%, протеїну 14%, каротину 30 мг/кг і клітчатки не більше 27%; II класу - відповідно 75%, 17%, 10%, 20 мг/кг : клітчатки - більше 29%.
Комбінований силос. Для свиней заготовляють комбі нований силос з розрахунку не менше 3 т на свиноматку. Е кілограмі І класу такого силосу міститься (за поживністю) 0,36-0,60 корм, од., вологи 55-65%, клітковини 3,0-4,0%, каро тину 25-40 мг/кг, рН - 4,0-4,2, а молочної кислоти в 2-3 раз

більше, ніж оцтової; II класу: 0,30-0,35 корм, од., рН - 3,9-4,3, каротину 20-24 мг/кг, клітковини 4,0-4,5%, протешу 25-29 г, пологи 66-70% і III класу відповідно: 0,26-0,29, 4,4-4,5, 10-19 мг/кг, 4,6-5,0%, 18-24% і 71-75%. Комбінований силос зберігають у герметично закритих силосних ємкостях.
Сировина для комбісилосу. Заготовляють згідно з іс нуючими технічними умовами. Початки кукурудзи без обгор ток, воскової стиглості, в подрібненому вигляді в кількості 45-60% (за масою); зерно кукурудзи - 25-40% вологості в кіль кості 40-65%; коренеплоди, очищені від землі, без бадилки або з бадиллям, подрібнені - 20-30%, гарбуз - 10-20%; трави бобових культур у фазі бутонізації, початку цвітіння, в свіжому або підв'яленому вигляді - 10-20%; трав'яне, сінне борошно або полова круп'яних та бобових культур - 5%. Наприклад, ре цепт суміші комбісилосу: початки кукурудзи - 50%, кормовий буряк - 20%, гарбуз - 15% і отава люцерни - 15%. В 1 кг міс титься: вологи 61%, 0,32 корм, од., перетравного протешу - 28 і, каротину - 28 мг/кг і клітковини - 38%.
Кормові добавки з побічної сировини. Міцеліальне борошно готують із сирого міцелію, побічного продукту лимон ної кислоти, вологістю 912% і використовують його в раціонах свиней для заміни 15% перетравного протеїну. Борошно шроту стручкового перцю, гранули шроту м'яти і жому подорожника і вологістю 8,0-12,0%. Використовують для цього агрегати ти ну АВМ-1,5 і гранулятори типу ОГМ-0,8. Борошно і гранули з шдходів лікарських рослин використовують замість трав'яної муки в комбікормі і кормосумішах (5-7%).
В останні роки в практиці годівлі свиней широко використовують в якості кормових добавок різні ферментативні препарати, а також пробіотичні та пребіотичні стимулятори, які суттєво підвищують перетравність і засвоєння поживних речовин раціону
Фарш рибний. Готують фарш 11 ілмороженої кормої риби, криля з консервантом НМЖК-0 мурашиною кислотої або піросульфітом натрію. Норма іносення консервант 2,0-2,5% (до маси). Фасують у подвійні поліетиленові м або бочки. Строк зберігання до 6 місяці и.
Жир ветеринарний. Готують з риби і морських ссавції за існуючими технічними умовами. Для відлучених поросят ви-1 користовують з розрахунку 0,3-0,5 г за добу на 1 голову. В ох ному його грамі міститься міжнародних одиниць: вітаміну А 500-2000, Д2 - 500-1000, вітаміну Е - 12 мг, вітаміну Д3 - 13( МО. Масова частка іонолу від 0,15 до 0,24%, кислотне числс 6-Ю, іодне число 62-193.


ЗАХОДИ
ПРОТИ ПСУВАННЯ
КОРМІВ
При неправильному зберіганні окремі корми втрачають до 30-40% і більше поживної цінності. Щоб цього запобігти, рекомендуються такі заходи.
6.1. Фуражне зерно. Очищають і підсушують до 12-14% вологості на току, а потім зберігають у сухому зерноскладі, вільному від амбарних шкідників. Товщина вороху 1,5 м.
Зерно кукурудзи 25-40% вологості обробляють рівномірно консервантом НМЖК 1,4-1,7% (до маси) і зберігають у відкритому воросі складського приміщення без герметизації. Подрібнене зерно закладають у тристінну траншею, ущільнюють до 1 т/м3 з добавкою консерванту 0,5-0,6%, а потім відразу ж герметично вкривають поліетиленовою плівкою. Дуже надійно зберігається зерно підвищеної вологості в комбісилосі.
Початки кукурудзи. Сухі початки без обгорток зберіга ють у провітрюваному складському приміщенні і в сапетках. Початки воскової стиглості в подрібненому вигляді зберігають у комбісилосі або в чистому вигляді (корнаж) з добавленням консерванту (0,4-0,6%) в герметично закритій траншеї.
Штучно обезводнені корми. Трав'яне та концентратно- трав'яне борошно (КТК) зберігаються з антиоксидантом каро тину - сантохін (0,015-0,002%), ділудін (0,02%) та ін. у крафт- мішках у складському приміщенні. Гранули трав'яного борош на з ячмінною дертю (до 15%) - у відсіках складського примі-
щення. При цьому протягом 9 місяців збереження каротину пі вищується до 63%. Більш надійно і триваліше каротин зберіг ється в комбісилосі.
Коренебульбоплоди. Коренеплоди буряка і моркви (с жі і підморожені) зберігаються після очистки від землі біль надійно в траншеях, ніж в кагатах, у вигляді зволоженого і ге метично вкритого комбісилосу. Бульбоплоди - фуражна карто ля і топінамбур - зберігати в непромерзаючих підвалах, а пом ті від землі - в комбісилосі, заложеному з консервантом.
Трав'яна різка і кормові суміші. Зберігають у вигля брикетів, використовуючи при цьому прес-брикетувальник ти ОПК-2 (1,5-2,5 т/год.) або типу ПБС-3,5 (3,0-4,0 т/год.).
Вітамінне сіно. Зберігають у тюках або рулонах під н вісом, устаткованим активною вентиляцією. Пресоване сін займає менше місця в сховищі та має перевагу при транспорту ванні.



ПІДГОТОВКА
КОРМІВ
ДО ЗГОДОВУВАННЯ
Важливим елементом, який забезпечує високу віддачу корму, є його підготовка до згодовування. Ефективними методами вважаються наступні.
Розмелювання фуражного зерна. Для свиней сухе зер но перемелюють до середньої тонини - 1,17 мм, залишок на си ті з діаметром отворів 3 мм повинен бути не більше 12%. Зали шок на ситі з отвором 5 мм не допускається. Середньодобовий приріст свиней при цій тонині на 12% вище, ніж при згодову ванні грубого розмолу - 1,74 мм. Залишок на ситі з отворами З мм допускається не більше 35% і на ситі з отворами 5 мм - до 5%. Дрібне розмелювання - 0,91 мм - залишок на ситі з отвора ми діаметром 2 мм не більше 5% і не завжди себе виправдовує.
Плющення зерна. Зволожене, консервоване і розпаре не зерно плющать на вальцевих плющилках. Плющення зерна підвищеної вологості не утворює пилу і повніше засвоюється тваринами порівняно з подрібненим сухим.
Подрібнення коренеплодів, зелених кормів і сіна. З метою рівномірного змішування соковитих та зелених кормів з іншими кормами, а також кращого використання, їх подрібню ють до величини частинок 0,5-1,5 см. Сіно можна подрібнюва ти установкою типу фуражир ФН-1,2 до 1,5-2 см, а потім жере- дують уздовж волокон з використанням установок типу ІСК-3. ІРТ-165 абоІГК-ЗОБ.
Збиране молоко, замінник молока і комбікорм. Рідк та зволожені (до 65-70%) комбікорми бажано ферментувати пе ред згодовуванням за 1-4 години поросятам з 5-денного до 4-мі сячного віку. Норма внесення протезиму ГЗх, протосубтилі ГЗх, амілосубтиліну ГЗх та ін. - 0,03-0,05%. Витримують пере, згодовуванням корм з ферментним препаратом при температур: 30-40°С: рідкі - 1-2 години, зволожені до 65% - 2-4 години Затрата протезиму ГЗх на голову за добу з 5 до 60-денного вік; - 0,1-0,4 г, з 61 до 120-денного віку - 0,4-0,6 г. Поросятам 2-4-місячного віку зволожений корм ферментують сумішко протелітичних і амінолітичних ферментних препаратів.
Фуражна картопля і харчові відходи. Запарюють про тягом 30-40 хвилин при температурі 100°С. Інші коренебуль боплоди згодовують у сирому вигляді.
Пророщування зерна. Для підгодівлі поросят у зимо вий період пророщують зерно шляхом замочування водою кім натної температури на 15-20 годин, а потім у лотках на стела жах шаром 6-9 см витримують 2 доби до появи паростків.
Як впливає згодовування окремих кормів на якість свинини? Покращують якість свинини: ячмінь, пшениця, жито кормові боби, горох, просо, морква, цукрові та кормові буряки гарбузи, трава конюшини, люцерни, злаково-бобових сумішей відвійки, сироватка.
Корми, при годівлі якими одержуємо м'яке сало, рихлу не якісну свинину: гречка, кукурудза, висівки пшеничні, картопля бурякова патока.
Якість м'яса і сала різко погіршується при тривалій годівлі свиней соєю, вівсом, макухою, бардою, рибою та рибним борошном.
Які є обмеження в згодовуванні свиням окремих кор мів? Бобові корми (горох, соя, люпин) згодовуються в межах 10-12% до раціону дорослому поголів'ю та 5-7% - молодняку.
Соняшникового шроту можна вводити в раціон не більше 10%.
Бавовняний шрот містить госіпол, який негативно впливає па травлення свиней, тому оптимальна його кількість обмежується 5%.
При тривалому зберіганні м'ясного та м'ясо-кісткового борошна з доступом повітря можлива також негативна дія на органи травлення. Згодовують ці корми не більше 3% до раціону.
Введення до раціону сінного та трав'яного борошна не повинно перевищувати 10%.
Оптимальна норма кухонної солі 0,5-0,8% до раціону.
Різні види преміксів вводять до раціону не більше 1%.
Слід також пам'ятати про те, що використання в раціоні жига викликає послаблення травлення. Тому включати його до раціону поросят небажано.
Кормовий та цукровий буряк згодовують лише в сирому вигляді.
Пророслу чи позеленілу на сонці картоплю слід згодовувати шше вареною, зливши перед цим воду, в яку переходить шкід-шва речовина - солонін.



УТРИМАННЯ СВИНЕЙ
Умови утримання визначають стан здоров'я свиней, ї продуктивність, ефективність використання кормів і якісті продукції.
8.1. Вимоги до приміщень для різних груп свиней.
При будівництві, реконструкції і експлуатації свинар ських ферм, а також окремих споруд, які входять до їх складу крім визначення нової прогресивної технології виробництва, необхідно в обов'язковому порядку дотримуватись вимог існу ючих відомчих норм технологічного проектування, які діють на території нашої держави.
Орієнтація будівель для утримання свиней відносно сторін світу при правильній забудові (приміщення розміщують ся в один або два ряди), як правило, повинна бути меридіаль- ною, тобто поздовжньою віссю з півночі на південь. З багатьох причин у конкретних місцевих умовах допускаються відхилен ня в будь-яку сторону до 30°.
Приміщення шириною 18-24 м і більше (а можливо, зблоковані) необхідно розміщувати поздовжньою віссю напрямку пануючих вітрів. Це збереже тепло і запобігатим протягам.
Взаємне розміщення приміщень на території ферми і закінченим виробничим циклом слід планувати так, щоб відп дівельники (сектор відгодівлі) розміщувались нижче по рель

фу, з врахуванням повітряних потоків, по відношенню до будівель, призначених для інших виробничих груп свиней.
8.1.5. Приміщення повинні бути сухими, зі справними вікнами і добре закритими дверима; добре відштукатуреними і побіленими стінами, зі справною вентиляцією і каналізацією.
8.2. Як правильно розмістити свиней у приміщеннях? На всіх свинофермах тварин формують у технологічні групи в залежності від їх фізіологічного стану і виробничого призначення.
8.2.1. У даний час на свинофермах визначають такі групи тварин:
кнури-виробники (основні та ті, що перевіряються) і проб ники, призначені для виявлення маток, які приходять в охоту;
матки (холості, поросні та підсисні);
молодняк, який росте (поросята-сисуни, група дорощуван ня, група відгодівельного поголів'я, ремонтний і племінний мо лодняк).
8.2.2. Розміщують тварин названих виробничих груп в окре мих цехах ферми:
- племінний репродуктор, де вирощують племмолодняк;
товарний репродуктор по вирощуванню молодняку для відгодівлі;
цех по відгодівлі свиней.
8.2.3. Комплектування свиней у групові станки проводиться згідно з такими вимогами:
свиноматки ремонтні і холості підбираються в групи за ва гою і вгодованістю; .
свиноматки з виявленою поросністю формуються в кормо ві (в один груповий станок) з різницею в строках запліднення 2-3, але не більше 5-ти днів. На товарних фермах з невеликою кількістю основних свиноматок ця різниця може бути 5-8, але не більше 10-ти днів;
групи відлучених поросят, ремонтного молодняку і групи

відгодівельних свиней комплектують за однаковими віком і ва гою. Різниця за вагою між окремими тваринами допускається до 5-10%, тобто підсвинки до 40 кг не повинні комплектуватися в групи з різницею у вазі 2-3 кг, а більш старші тварини - 3-5 кг. Комплектування дорослих, а також вибракуваних кнурів і маток допускається з різницею в живій масі в межах 15-20 кг.
8.3. Які системи утримання свиней найбільш відповіда ють товарним свинофермам?
Для всього поголів'я свиней племінних стад, які вхо дять до складу товарних ферм і комплексів, передбачається ви гульна система утримання. Це може здіснюватися на вигульних двориках, спеціальних загонах та інших спеціально обладна них для нормованого моціону свиней установках типу «Трена жер».
На товарних фермах і комплексах промислового типу обов'язкова вигульна система застосовується для кнурів-вироб- ників, ремонтного молодняку і свиноматок з установленою по росністю.
Кнури-виробники, свиноматки важкопоросні і підсис- ні матки утримуються індивідуально в спеціально обладнаних станках:

для кнурів-виробників - це станки з підвищеною їх міц ністю і висотою не менше 1,4-1,5 м;
для підсисних свиноматок станок повинен складатися із двох частин - для матки і для підгодівлі та обігрівання поросят.
8.4. Забезпечення оптимального мікроклімату в свинар нику.
Температурно-вологісний і газовий режим повітряно го середовища приміщень регулюється роботою опалювально вентиляційних установок і залежить від технології годівлі (зво ложені або сухі мішанки) і умов утримання свиней.
Підтриманню розрахункових, по проекту, параметрі
мікроклімату в приміщеннях допомагають якісний устрій і стан стін, підлоги, стелі і системи прибирання гною (сухе прибирання транспортерами або гідрозмив підлоги).
8.4.3. Оптимальна температура повітря в приміщеннях для різних груп тварин повинна бути неоднаковою:
для дорослих свиней вона повинна бути +16...+20°С;
для підсисних свиноматок - +20...+22°С;
для поросят-сисунів у місцях їх обігрівання та опромінен ня - +26...+28°С з пониженням за кожен черговий тиждень ви рощування на 2°С.

Відносна вологість повітря в свинарниках повинна бу ти в межах 60-75%, а швидкість руху повітря - 0,2-0,3 м/сек.
Для підтримання належного санітарного стану в при міщеннях для свиней необхідно в літній період провести ре монт приміщень, їх утеплення і заготовити необхідну кількість сухої підстилки.
8.5. Механізація трудомістких процесів у свинарстві.
8.5.1. Механізація приготування кормів. Для приготування концентрованих кормів передбачені молоткові дробилки типу ПДУ-2 продуктивністю до 2 тонн за годину та інші механізми. Для миття та подрібнення коренебульбоплодів застосовують ІКМ-5. Подрібнюють зелену масу на дробилці типу «Вол- гарь-5». Для змішування окремих компонентів застосовують змішувачі С-2, С-7, С-12. Каші для поросят готують у водяному котлі ВК-1.
Транспортування та роздачу кормів у приміщеннях здійснюють роздатчиками КУТ-ЗА, КС-1,5 і КЕС-1,7.
Механізація прибирання гноївки. Гній з підстилкою видаляють за допомогою стаціонарних транспортерів ТСН-3, ТСН-2, ТСН-160.
Механізація водопостачання та автонапування сви ней. В середньому на одну голову за добу з розрахунку напуван-

№ і ііиіісй идосталь і миття технологічного устаткування, згідно і існуючими нормативами, необхідно:


Всього
На напування

Кнури-виробники і матки
25
10

Матки підсисні
60
20

Відлучені поросята
5
2

Ремонтний молодняк
15
6

Свині на відгодівлі
15
6

Для напування свиней застосовують автопоїлки чашечні ПСС-1 і соскові ПБС-1, ПБП-1.
Засоби для опромінення та обігрівання поросят-си- сунів. Для штучного ультрафіолетового опромінення твари застосовуються механізовані опромінюючі установки типу УО-4, ІКУФ-1, стаціонарні опромінювачі типу ПРК, а також ус тановки з лампами ПЕО-15, ІКЗК-250, 500 та ін. Найпростішим і найбільш доступним кожному господарству для обігрівання поросят є обладнання лігва-берліжки у вигляді ящиків та засто сування глибокої підстилки в станках для поросят-сисунів.
Прогулянки для свиней та їх біологічне значення Досліди та практика свідчать про те, що організація вигулів для кнурів, маток і ремонтного племінного молодняку значно підви щує репродуктивні якості тварин і забезпечує кращу збереже ність новонароджених поросят.

Моціон та вигули для кнурів-виробникіи організову ють вранці та ввечері по 1,0-1,5 години, шляхом прогону їх п моціонних доріжках на відстань до 1 км.
Для ремонтного молодняку та маток передбачають вільний або режимний вихід тварин на вигульні майданчики, які обладнуються біля поздовжніх стін приміщення.

8.7.3. Нерізкі коливання температури і вологості повітря при перегоні тварин з приміщень на вигули змінюють інтенсивність тепловіддачі, внаслідок чого відбувається адаптація тваринного організму до умов утримання та його загартування до несприятливих факторів.
8.8. Найбільш доцільні станки для свиноматок з поросятами.
8.8.1. Технологією утримання таких груп маток передбача ється в обов'язковому порядку виділення відокремлених май данчиків для обігрівання і підгодівлі поросят. Таким чином, кож ний маточний станок складається з двох самостійних секцій, при цьому для матки виділяється 5 м2, для гнізда поросят - 2,5 м2.
Останнім часом широкого розповсюдження набули різноманітні станки заводського виготовлення із збірних оцин кованих труб.
Найбільш доцільні станки для опоросу маток - це тра диційні, стінки яких виготовлені із цегли або дошок (суцільна обшивка). При цьому між двома маточними станками організо вують один підгодівельний станок для двох гнізд поросят.
8.9. Нове в технології вирощування поросят у станках, припіднятих над підлогою. Припідняті над підлогою станки зменшують затрати ручної праці на прибирання лігва від гноїв ки, оскільки щільова підлога забезпечує самопротоптування гною тваринами. Але є ще й інший позитивний їх бік - це те, що тварини лежать не на асфальтобетонній підлозі, а на теплій, покритій полімерами, що забезпечує підвищення приростів мо лодняку.
8.10. Раціональні підлоги для свиней та їх устаткування.
При устаткуванні підлоги особливу увагу приділя ють товщині та якості утеплюючого шару та покриття.
Покриття підлоги, як правило, в свинарниках облад нують з асфальтобетону. Для опоросу маток у станках влашто-

вують дерев'яні знімні щити. Добре себе зарекомендували покриття підлоги із цегли в «ялинку» або з дерев'яних шашок. Така підлога тепла, не слизька, добре миється, не вбирає вологу, а значить, вона й найбільш повно відповідає гігієнічним вимогам. 8.10.3. Для покращення мікроклімату приміщень, а також підвищення продуктивності свиней рекомендують такі норми; потреби в підстилці:

Групи тварин
Норми потреби в підстилці (соломі) на одну голову на рік, кг


Кнури-виробники
300,0



Матки: а) поросні, холості
200,0



б) гіідсиспі з приплодом
500,0



в) відлучені поросята
100,0



г) ремонтний молодняк
75,0



д) відгодівельне поголів'я
50,0



Зберігання підстилки передбачається на території ферми в скиртах, під навісами або в сараях у кількості не мен ше 50% від річної потреби (180 розрахованих діб).
Об'ємна вага непресованої соломи після 3-місячного зберігання в скиртах дорівнює 50 кг/м3, пресованої - 250 кг/м3 торфу (при вологості 45%) - 150 кг/м3.
8.10.6. На підлозі з показником теплової активності не більш як 10 ккал/м2год. 1/2°С (електропідігрів, теплі панелі, де рев'яні щити, дерев'яна шашка та ін.) нормативно передбачено безпідстилочне утримання свиней, крім підсисних маток.
8.11. Як організувати літньо-пасовищне утримання сви ней?
8.11.1. Значення пасовищного утримання свиней. Пасовищне утримання свиней дає можливість повніше задовольняти потреби

тварин у поживних речовинах та підвищити здатність до перетравності більшої кількості корму і його кращого засвоєння.
Пасовищне утримання свиней підвищує їх продуктивні якості, зміцнює здоров'я і створює умови для гармонійного розвитку організму свиней.
При споживанні більшої кількості зелених кормів, в умовах пасовищного утримання, свиноматки відзначаються ви сокою багатоплідністю, доброю молочністю, вигодовують міц них поросят, збільшується при цьому строк експлуатації свино маток, різко скорочується відхід поросят.
Організація зеленого конвеєру для свиней. Правильно підбираючи і проводячи посів культур зеленого конвеєра, можна у будь-якому господарстві мати достатню кількість зелених та со ковитих кормів, починаючи з ранньої весни і до пізньої осені.
Постає питання, де відводити площу під випасання свиней? Рано навесні бажано використовувати за допомогою електропастухів природні угіддя, тобто яри, балки тощо, але слід пам'ятати, що на цих площах довго випасати свиней не рекомендується, оскільки це може призвести до перезараження їх гельмінтами. Після використання природних пасовищ свиней переводять на основні посівні випаси, тобто на культури зеленого конвеєра.
8.11.4. Відведені для цієї мети поля розбивають на загонки (в залежності від кількості поголів'я) і за допомогою електро пастуха випасають тварин 5-6 днів, після чого свиней переганя ють на наступну загінку і так до повного використання тра востою на всьому полі.
На цій загінці, де закінчили випас, проводять підкошування та уборку поля, добре боронують, вносять мінеральні добрива і здійснюють полив. На таких площах (якщо це, наприклад, люцерна або конюшина) можна через 23-25 днів знову випасати свиней.
8.11.5. Формування груп тварин для випасання. Випасаю свиней такими технологічними групами:
ремонтні свинки;
холості і поросні свиноматки першої половини пороснос
свиноматки другої половини поросності;
підсисні свиноматки з поросятами;
кнури-виробники;
ремонтні кнурці.
8.11.6. Технологія випасу. На пасовище свиней виганяю два рази на добу. Перше випасання з 6 до 10 години ранку, пе рерва з 10 до 16 години, під час перерви підгодовують концкор мами. Друге випасання з 16 до 20 години. Якщо свині почина ють рити пасовище, їх виганяють з нього раніше. Не можна ви пасати свиней відразу ж після дощу - це псує пасовище. Краще всього випасати свиней натщесерце, тоді вони більше поїдають зелених кормів і краще використовують пасовище.
Свиноматок з поросятами до пасовища привчають поступово у прохолодні години, щоб не допустити опіку поросят.
Випасання поросят з матками розпочинають з 10 дня після їх народження. Перед випасанням маток і поросят підгодовують.
Один з важливих факторів при випасанні свиней - це напування. Необхідно вдосталь напувати свиней свіжою прохолодною водою.
Якщо годувати свиней протягом 6 місяців вдосталь зеленими кормами, то це дає можливість різко скоротити витрати концкормів і добре загартувати тварин



ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ЗАХОДИ
Дотримання ветеринарно-санітарних вимог необхідне не тільки для підвищення збереженості свинопоголів'я, росту продуктивності, але й для охорони здоров'я людей.
Чому огороджують свиноферму (свинарник)? З ме тою недопущення в'їзду стороннього транспорту та заходження сторонніх людей на територію свинарника, її охорони від зане сення збудників інфекції, проникнення бродячих собак і диких тварин, свинарник огороджують забором висотою 1,8 метра. Обладнують огорожу, як мінімум, за 10 м від свинарника і вста новлюють таким чином, щоб тварини не змогли підривати її низ.
Яким повинен бути санпропускник свиноферми? В спеціалізованих свинарських господарствах ветеринарно-сані тарний пропускник обладнують з двох частин: санітарної і дезінфекційної.
До санітарної частини входять: прохідна, гардероб із шафами для зберігання особистого одягу, душова, приміщення із шафами для спецодягу та взуття, а також приміщення для обмивання та дезінфекції спецвзуття і окремо для сушіння одягу. При вході в санітарну частину роблять кювети з дезінфекційними килимками.
У службових приміщеннях передбачають кімнату для спеціалістів, червоного куточка, приміщення для вживання їжі, туалету

Санпропускник розміщують при головному вході і збло ковують з виробничими приміщеннями.
Дезінфекційна зона (дезбар'єр) призначається для обробіт ку транспорту і зблоковується із санітарною частиною приміщення. Дезбар'єр - це бетонований котлован, заповнений дез-розчином. Розміри котловану: довжина поверхні -12 м, низу -8-9 м, ширина поверхні - 3-4 м, глибина - 30-35 см. Спуск у котлован пологий - довжиною 1,5-2 м.
Для заміни дезрозчину в котловані розміщують відповідні труби. Щоб взимку дезрозчин не замерзав, по дну котловану прокладають опалювальні труби, а при помірній зовнішній температурі до дезрозчину добавляють 10-15% повареної солі.
Наявність дезбар'єру обов'язкова для кожної свиноферми.
9.3. Спецодяг для робітників свиноферм. Адміністрація господарств повинна видавати робітникам свиноферм санітарний одяг, спецвзуття та інші захисні матеріали згідно із встановленими нормами та строками носіння:

Професія, посада
Вид спецодягу
Норма на 1 чол.
Строк носіння, міс.

1
2
3
4

Бригадири кормокухні, їх помічники і робітники кормокухні
Халат сірий бавовняний
1 шт.
6



Фартух з клейонки з нагрудником
1 шт.
6



Чоботи гумові
1 пара
12



Рукавиці комбіновані
1 пара
6

Бригадири і робітники, які обслуговують свинопоголів'я
Халат бавовняний
1 шт.
6



Чоботи гумові
1 пара
24

Зоотехніки і робітники, які обслуговують хворих тварин, а також ферми, неблагополучні по заразних хворобах
Халат бавовняний
1 шт.
12



Шлем тканинний
1 шт.
24



Ботинки шкіряні
1 пара
12



Галоші
1 пара
24



Фартух із щільної тканини
1 шт.
24



Рукавички гумові
1 пара
12



Рушник
1 шт.
12



1
2
3
4

Лікарі ветмедици-ни, ветфельдшери і ветсанітари господарств і ветеринарних лікувальних дільниць
Халат бавовняний
1 шт.
12



Чоботи гумові або галоші
1 пара
24



Рукавички гумові
1 пара
12



Рушники
1 шт.
12



Безрукавка тепла
1 шт.
24



Фартух з клейонки
1 шт.
24

Де влаштовують дезкилимки? Дезкилимки признача ються для дезінфекції взуття. Розміщують їх при вході в свинар ники, прохідну, кормоцех, забійно-санітарний пункт та інші ви робничі приміщення господарства. Розмір їх: довжина- по ши рині вхідних дверей, ширина- 50 см, глибина - 12 см. Заповню ють дезкилимки тирсою або подібним матеріалом і постійно зволожують 2%-ним розчином каустичної соди.
Які ветеринарно-санітарні об'єкти необхідно мати на свинофермах та їх призначення? Окрім ветсанпропускни- ка, на свинофермах передбачають:

забійно-санітарний пункт для вимушеного забою тварин, а також розтину та утилізації трупів. На невеликих свинофер мах обмежуються забійною площадкою;
ветеринарний пункт для проведення лікувально-профілак тичних заходів;
карантинне приміщення, яке забезпечує 30-денне розмі щення, ветеринарно-санітарну обробку, перетримку свиней, проведення діагностичних досліджень і профілактичних обро бок тварин, які поступають на свиноферму або яких вивозять в інші господарства.
Вмістимість визначається розміром групи тварин, які завозяться з інших господарств, але не більш 5% від загального поголів'я ферми.
Комплектувати свинарські господарства можна лише здоровими тваринами з господарств, благополучних за інфекційними хворобами протягом останніх трьох років.

Необхідні діагностичні дослідження в період карантинуван-? ня (на бруцельоз, туберкульоз, гельмінтози та ін.) здійснюються спеціалістами державних лабораторій ветеринарної медицини. Профілактичні щеплення проти чуми, бешихи та інших інфекцій виконують фахівці ветеринарної медицини з урахуванням епізоотичного стану території, де утримуються тварини і суміжній до неї;
ізолятор для утримання та лікування хворих або підозрюваних у захворюванні інфекційними хворобами тварин. Вмістимість ізолятору - 1-2% від загального поголів'я тварин на фермі.
9.6. Коли проводиться санітарний день на фермі? Са нітарний день на фермах проводять не рідше одного разу на мі сяць. У цей день проводять ретельне механічне прибирання сви нарників, вигульних площадок, прилеглої території, миють ін вентар та обладнання з наступним проведенням дезінфекції.
9.7. Заходи боротьби з мухами та гризунами на фермі. Щоб не допустити занесення інфекції, необхідно вести систематичну боротьбу з мухами та гризунами. З настанням теплої погоди (тем пература 10°С і вище) особливо активізуються комахи. До цього моменту проводять планові обробки приміщень і території.
В приміщеннях вікна закривають металевими сітками. Стіни та внутрішнє обладнання щомісяця зрошують відповідними антикомаховими розчинами. Ними ж обробляють гноєсховища, стічні канали, сечозбірники, що забезпечує знищення яєчок та личинок комах. Для цих цілей використовують препарати (емульсії трихлорметафосу, карбофосу, нафтолізолу або креоліну та ін.).
З профілактичною метою особливе значення має дотримання чистоти в приміщеннях, своєчасне прибирання гною і різноманітних біологічних відходів.
Для боротьби зі шкідниками (гризунами) широко застосову-


ють приманки з комбікормів з додаванням 5% зоокумарину, 15% крисиду або 3% фосфиду цинку, інших сучасних препаратів. До ретельно перемішаної такої суміші добавляють ще 2% соняшникової олії та молока або сироватки. Зволожену таким чином приманку розкладають у передбачуваних зонах проживання гризунів. Поряд з цим регулярно виконують роботи по ремонту стін, підлоги, замуровують щілини та нори гризунів.
9.8. Як попередити анемію у поросят? З метою профілак тики анемії поросят застосовують загальні та специфічні засоби.
До загальних засобів відносять організацію нормальної підготовки холостих маток до запліднення, а поросним забезпечують відповідну годівлю та догляд.
Специфічні засоби. Для заповнення дефіциту заліза в організмі поросят їм вводять внутрішньом'язово залізомісткі препарати (ферроглюкін, ферродекс та ін.) на 3-5-й день життя з таким розрахунком, щоб у дозі препарату містилось 150-200 мг заліза. В 3-4-тижневому віці введення цих препаратів може бути повторене в дозі 3 мл на голову. Повторні ін'єкції можуть бути замінені даванням з кормом гліцерофосфату заліза з 16 до 26-денного віку (1,5 г на голову щоденно).
При відсутності названих препаратів готують розчини сірчанокислого заліза та сірчанокислої міді (відповідно 2,5 і 1 г на 1 л води). Протягом першого тижня життя поросят цим розчином змочують соски свиноматки (4-5 разів на добу), а потім розчин випоюють поросятам з розрахунку 10 мл на одне порося.
Готують прозапас червону глину, дерн. Свиноматкам за 2-3 тижні до опоросу бажані однократні ін'єкції залізомістких препаратів у дозі 5 мл (375 мг заліза).
Приміщення для утримання підсисних свиноматок з поросятами повинні бути добре вентильовані.
Попередження розладів шлунка у поросят. Щоб попе редити розлади в діяльності шлунка у поросят необхідно:


не допускати неповноцінної і неякісної годівлі поросни свиноматок;
своєчасно виявляти свиноматок з ознаками гіпо- та агалак тії, усунення першопричин цих явищ;

підтримувати в зоні розміщення свиноматок і порося нормальні умови утримання;
постійно стежити за чистотою вим'я у свиноматок;
не допускати пізньої підсадки поросят під матку для пер шого ссання (пізніше 1,5 години після народження);
не допускати тривалі перерви в ссанні з наступним пере годовуванням поросят;
операторам комплексів і свиноферм постійно підтримува ти в логовах поросят відповідний температурний режим, недо- пускати надмірно високої вологості та забезпечувати їх у дос татній кількості чистою та свіжою водою.
9.10. Профілактика гельмінтозних захворювань свиней. Серед гельмінтозних захворювань свиней значний економічний збиток свинарству завдає аскаридоз.
З метою недопущення розповсюдження цього захворювання необхідно перш за все дотримуватися технологічних строків діагностичних досліджень: підсисних свиноматок - через 21-25 днів після опоросу; кнурів - один раз на квартал; поросят групи дорощування: перше - не раніше 50-денного віку, друге - у віці 3,5-4 міс; відгодівельний молодняк - у 5-6-місячному віці.
Профілактичну дегельмінтизацію здійснюють у наступні строки: свиноматок обробляють за 15 днів до опоросу і через 10-15 днів після нього; поросят - у 40-45-денному віці і через ЗО днів після першої дегельмінтизації; відгодівельний молодняк обробляють у 4-5-місячному віці одноразово з врахуванням гельмінтологічних досліджень; кнурів дегельмінтизують щокварталу.
Важливе карантинування протягом 30 днів завезених з пле-

мінних господарств ремонтних свинок і кнурів. На 2-3-й день завезення тварин досліджують на аскаридоз і, при виявленні хворих, здійснюють дегельмінтизацію за відповідною схемою.
Важливе профілактичне значення має утримання тварин на вигульних площадках з твердим покриттям, що дає можливість обробляти такі площадки та інвентар, при необхідності гарячим (70-80°С) 4-процентним розчином каустичної соди з розрахунку 1 л на 1 м2 при 6-годинній експозиції. Не рекомендується також випускати свиней на прогулянки в теплу дощову погоду.
Щоб витримати преімагінальний принцип профілактики гельмінтозів, тварин на пасовищах переганяють на нові ділянки через кожні 5-6 днів.
9.11. Кращий вік кастрації кнурців. Молодих кнурців до цільно каструвати за два-три тижні до відлучення від маток. Якщо ж цей строк упущено, то кастрацію слід проводити через 14-20 днів після відлучення.
9.12. Організація профілактичної обробки свиней на фермі. Профілактичну обробку свиней (купання) проводять пе ред переведенням тварин у літні табори. Тварин заганяють гру пами на відповідно обладнану площадку з дерев'яною або це ментною підлогою і зрошують дезрозчинами за допомогою ус тановок типу ДУК. Доросле свинопоголів'я піддається купанню при зовнішній температурі не нижче +10°С з використанням 1% розчину каустичної соди, 2% розчину СК-9С та відповідних ін ших сучасних препаратів. Для молодняку доцільний 0,5% роз чин монохлораміну. При температурі повітря нижче 10°С об межуються витиранням тварин мішковиною, зволоженою вказа ними дезрозчинами.
Основні методи оздоровлення приміщень і терито рії свиноферми в літній період. З переведенням свинопого лів'я в літні табори, свинарники ретельно очищають, провітрю ють, просушують, ремонтують підлоги, каналізацію, водопро-

від, автопоїлки, годівнички та інші елементи приміщень та о ладнання.
Потім приступають до дезінфекції приміщень. В якос дезінфектантів використовують 2-4% розчини каустичної соди, 5% розчин кальцинованої соди, розчини гіпохлору з вмістом 2-3% активного хлору.
Обробку виконують одноразово, використовуючи 0,5 л розчину на 1 м2 поверхні при експозиції не менше 1 години.
При знезараженні обладнання краще використовувати 6% розчин формальдегіду (0,2 л на 1 м2 поверхні). Перед постановкою тварин, виконують побілку стелі, стін, перегородок.
Для знезараження грунту території свиноферми застосовують хлорне вапно з розрахунку 5 кг на 1 м2 площі. Грунт переорюють на глибину 2,5 см, зволожують водою (10-12 л на 1 м2 площі). Потім дискують і засіюють багаторічними травами.


ВІДПОВІДІ
НА ЕКОНОМІЧНІ
ПИТАННЯ
Для ефективного ведення галузі кожен робітник ферми повинен володіти основами економічного аналізу. В цьому розділі подані відповіді на деякі питання такого порядку.
10.1. Продуктивність праці та шляхи її підвищення. Про дуктивність праці - здатність робітника виробляти за одиницю робочого часу відповідну кількість продукції (зерна, приросту та ін.).
Основні шляхи підвищення продуктивності праці:
механізація та електрифікація виробничих процесів;
підвищення рівня кваліфікації працівників та рівня про дуктивності тварин;
зміцнення трудової та технологічної дисципліни, впро вадження у виробництво досягнень науки і передового досвіду.
10.2. Собівартість продукції і шляхи її зниження. Собі вартість - це затрати праці та матеріальних засобів у грошово му вираженні на виробництво продукції.
Основні шляхи зниження собівартості:
чітке дотримання розпорядку дня, трудової та технологіч ної дисципліни;
якісне виконання всіх виробничих операцій по обслугову ванню закріплених тварин;
економічне використання кормів, електроенергії та інших засобів виробництва;

- освоєння суміжних професій, взаємозамінність, підви щення рівня кваліфікації.
10.3. Рентабельність та шляхи її підвищення. Рентабель ність - це відношення прибутку, отриманого від реалізації про дукції, до її собівартості.
Рентабельність свідчить про кількість отриманого прибутку на 1 грн. виробничих затрат.
Шляхи підвищення рентабельності:
зниження собівартості продукції, яка виробляється;
підвищення якості продукції;
ефективне використання засобів виробництва.
10.4. Господарський розрахунок. Господарський розраху нок - це метод господарювання, направлений на досягнення найкращих економічних результатів при найменших затратах трудових і матеріальних засобів.
Основні принципи господарського розрахунку: окупність та прибутковість, господарська самостійність, матеріальна зацікавленість у результатах економічної діяльності і матеріальна відповідальність за виконання планових завдань.
Технологічна карта та її ціль. Технологічна карта - це послідовне викладення процесу виробництва продукції по кожній продуктивній групі тварин з врахуванням раціонального використання засобів виробництва. її головна мета - визначен ня прямих затрат на планове виробництво продукції.
10.6 Визначення собівартості живої маси поросят при відлученні. Собівартість 1 ц живої маси поросят при відлучен ні визначають шляхом поділу суми фактичних затрат по групі «основне стадо» на живу масу відлучених поросят.





Ў: 15т6 Основной текстJ Основной текст 2

Приложенные файлы

  • doc 26659523
    Размер файла: 324 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий