КУРСОВА РІЖНІВ ТЕМ-09


ПЛАН
ВСТУП………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЯБЛУК, ТРОПІЧНИХ І СУБТРОПІЧНИХ ФРУКТІВ…………………………………...…...........................5
1.1. Характеристика складу яблук, тропічних і субтропічних фруктів, поживної цінності, а також умов зберігання…………………………… ………5
1.2. Класифікація яблук, тропічних і субтропічних фруктів і місця їх вирощування та їх поживна цінність…………………………………………….27
1.3. Зберігання фруктів …………………………………………………….38
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СВІТОВОГО ВИРОБНИЦТВА ТА СПОЖИВАННЯ ЯБЛУК, ТРОПІЧНИХ І СУБТРОПІЧНИХ ФРУКТІВ………………………..…41
2.1. Світове виробництво і споживання зерна яблук, тропічних і субтропічних фруктів……………………………………………………………..41
2.2. Структура світового експорту та імпорту яблук, тропічних та субтропічних фруктів……………………………………………………………..46
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...50
РЕКОМЕНДАЦІЇ…………………………………………………………………...53
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..55
ВСТУП
Кожна людина щоденно споживає безліч продуктів харчування – супи, гарніри, салати, солодощі і т.д. Кожна страва, яку ми їмо під час сніданку, обіду чи вечері складається з великої кількості різноманітних продуктів – це борошно, цукор, крохмаль, мед ...овочі та фрукти.
Дослідження асортименту та вимог до якості продовольчих товарів, на мою думку, є досить цікавим та актуальним з погляду на те, що це стосується безпосередньо нас з вами. В наш час, коли Україна знаходиться на етапі ратифікації угод та вступу в Світову організацію торгівлі, потрібно більш ширше досліджувати та вивчати певні групи товарів.
Серед великої кількості продовольчих товарів для дослідження я обрала фрукти, бо саме вони є одним із найцінніших «джерел» вітамінів, мінеральних речовин, органічних кислот, що так потрібні для організму людини. Але продовж дозрівання, збирання, транспортування та зберігання фруктів спостерігаються безліч негативних факторів, що впливають безпосередньо на плід, а згодом і на людину, яка його вжила.
Основним завданням моєї курсової роботи є вивчення товарознавчої характеристики свіжих фруктів, а також визначення якості яблук, тропічних та субтропічних фруктів, що реалізуються у роздрібній мережі на сьогоднішній день.
Перед собою я поставила виконання таких завдань: вивчити класифікацію фруктів та місця їх вирощування; вивчити чинники, що впливають на склад та властивості фруктів; вивчення поживних цінностей фруктів; дослідити вплив нітратів, пестицидів та важких металів на якість фруктів; ознайомитися з світовим виробництвом та споживанням яблук, тропічних та субтропічних фруктів і зробити відповідні висновки.
Об'єктом мого дослідження є фрукти (а зокрема яблука, тропічні та субтропічні фрукти), а предметом - їх класифікація, споживча цінність, світове виробництво та споживання.
При написанні курсової роботи я використала діалектичний, системний, синергетичний та цілісний підходи, які допомогли мені, з погляду системи, показати динаміку зміни якості фруктових плодів у відношенні до умов зберігання.
Дана робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЯБЛУК, ТРОПІЧНИХ І СУБТРОПІЧНИХ ФРУКТІВ
1.1 Характеристика складу яблук, тропічних і субтропічних фруктів, поживної цінності, а також умов зберігання
Яблуня - передова плодова культура в усіх країнах помірного клімату. В Україні на її долю припадає 80% площі в промислових садах і 50% в любительських. Переважають яблука і в валових зборах фруктів, внаслідок чого вони є одним з головних джерел сировини для переробки в Європі та Америці.
Яблуня в Україні, залежно від зон вирощування, становить від 53 до 79 % всіх плодових насаджень. Найменша питома вага яблуні в зонах південного степу і Криму. Пізньозимові сорти лук у насадженнях становлять близько 80-85 %, осінні - 10-15 %.
Будову плода яблука подано на (рис. 1.1).


Рис. 1.1. Поздовжній і поперечний перетини плода яблука:
1 — насіння; 2 - плодоніжка; З - воронка; 4 — шкірочка; 5-м м’якоть;
б—гніздо насіннєве (сердечко); 7 — камера насіннєва; 8 - чашечка;
9 — судинні пучки; 10 - заглиблення, навколо чашечка
Шкірочка яблука захищає плід від механічних пошкоджень, ураження мікроорганізмами, регулює випаровування води з плодів. За забарвленням вона буває одно - і двокольоровою. Однокольорові плоди мають одне забарвлення - жовте, яскраво-зелене, яке називається основним, двокольорові - основне і покривне [9, с. 32-35].
За характером поверхні шкірочка буває гладенькою (з гарним восковим нальотом) або шорсткою (з наявністю опробковілої тканини слабким восковим нальотом), за товщиною - тонка, середня, товста.
М'якоть включає зовнішню і внутрішню (гніздо насіннєве) істини, які відрізняються будовою клітин. М'якоть буває велико - і дрібнозернистою, грубою, ніжною, дуже соковитою, сухою, а за забарвленням - білою, жовтою, зеленувато-білою, рожевою.
Чашечка складається з п'яти чашолистиків. Вона може бути закритою (чашолистики повністю зімкнуті), напівзакритою (чашолистики розходяться), відкритою (чашолистики зовсім не сходяться), різного розміру (мала, велика), а за формою - тупа і витягнута. Заглиблення навколо чашечки може бути широким, мілким, широко - і глибоко конічним, лійкоподібним, широко - і глибоко циліндричним.
Плодоніжку розрізняють за довжиною і товщиною.
Поверхня чашечки буває з різним ступенем іржавості. В окремих сортах яблук замість заглиблення є наплив [9, с. 32-35].
Насіннєва камера вкрита жорсткими стінками, де знаходиться насіння, яке з'єднане судинно-волокнистими пучками з основною судинною системою. При достиганні яблук насіння відділяється від пучків. Ця ознака може бути показником для визначення знімальної і споживчої стиглості плодів. Плоди яблук мають основну і перехідну форми (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Форма плодів яблук:
1 - кругляста; 2 — плескато-кругляста; З — плеската; 4 - циліндрична;
5 — широко циліндрична; 6 — яйцеподібна; 7 — круглясто-конічна;
8 — конічна; 9 — широко конічна; 10- дзвоноподібна.
Забарвлення шкірочки, її поверхня, форма, розмір, маса плодів, будова м'якоті, плодоніжки, чашечки, воронки - характерні ознаки помологічних сортів яблук.
Яблука - це джерело багатьох поживних і лікувально-профілактичних речовин: цукрів, органічних кислот, мінеральних, пектинових речовин, вітамінів та ін. Вміст цих речовин залежить від сорту, умов вирощування та інших факторів. Масова частка цукрів - 8-15% (переважає фруктоза і глюкоза); органічних кислот - 0,2-1,7% (переважає яблучна, в меншій кількості - винна, лимонна, щавлева); пектинових - 0,5-1,2 %; дубильних речовин - 16-1000 мг/100 г; золи - 0,5%, у тому числі калію - 248 мг/100 г, натрію - 26, кальцію - 16, фосфору - 11, заліза - 2,2 мг в 100г їстівної частини. У невеликій кількості містяться мікроелементи: мідь, цинк, марганець, нікель, рубідій, фтор, хром. Із вітамінів переважає вітамін С - 4,2-21,1 мг/100 г, містяться вітаміни В1 В2, В6, РР, Е, каротин. Завдяки значному вмісту пектинових речовин, які зв'язують важкі метали і радіонукліди, яблука корисно вживати людям, що проживають на територіях, забруднених радіонуклідами, робота яких пов'язана з важкими металами.
Хімічний склад яблук змінюється в широких межах и залежить від сорту, агротехніки, погодних умов і т.д. Яблука містять до 12-13% цукрів (в основному - фруктозу), від 0,3 до 1,2% органічних кислот (в основному - яблучну, від 0,8 до 1,2% пектинових речовин, вітаміни, Р-активні сполуки. Плід (яблуко) 2-3 см у діаметрі, звичайно кулястий, жовто-зелений або з одного боку червонуватий, на смак кислий. Плоди дозрівають у вересні - жовтні. На хімічний склад яблук впливають різні фактори. Умови зовнішньої середовища визначають кількісний вміст, а якісний склад служить систематичним ознакою виду. Сухих речовин у плодах різних видів і форм буває від 12 до 30%, цукрів від 7 до 15-22%. Переважання моносахаридів характерно для більшості видів; олігосахариди присутні майже у всіх видах яблуні, але в різних кількостях - від 0,5 до 12%.
У 100 грамах їстівної частини свіжих яблук міститься 11% вуглеводів, 0.4% - білків, до 86% - води, 0.6% - клітковини і 0.7% органічних кислот, серед яких яблучна і лимонна. Крім того, в яблуці виявлено жирні летючі кислоти: оцтова, масляна, ізомасляная, капронова, пропіонова, валеріанова, ізовалеріанової. Має яблуко дубильні речовини і фітоціди, що є бактерицидними речовинами. Крохмаль має основне харчове значення. Високим його змістом в значній мірі обумовлюється харчова цінність продуктів. У харчових раціонах людини на частку крохмалю припадає близько 80% загальної кількості споживаних вуглеводів. У крохмалі знаходяться дві фракції полісахаридів - амилоза і амилопектин. Перетворення крохмалю в організмі в основному спрямовано на задоволення потреби в цукрі. Крохмаль перетворюється на глюкозу послідовно, через ряд проміжних утворень. В організмі міститься у вигляді глікогену.
Яблука містять близько 86 % води, значну кількість клітковини і пектинових речовин. Найважливішою складовою частиною яблук є цукор. Вміст його коливається між 5 і 24 %, переважаючим цукром є фруктоза. Літні сорти яблук містять більше цукру, ніж осінні, а останні — більше, ніж зимові. У північних сортах більше води і менше цукру, ніж у південних.
У яблуках є яблучна, лимонна, саліцилова і борна кислоти, причому яблучної кислоти в 3 рази більше, ніж лимонної. В шкірці яблук цукру і кислот менше, ніж у м'якоті, але значно більше дубильних речовин. Нестиглі яблука мають у собі крохмаль, який під час достигання перетворюється в цукор. Яблукам деяких сортів дубильні речовини надають в'яжучого, терпкого смаку. В середньому в садових яблуках є до 0,1 % дубильних речовин.
З мінеральних речовин у яблуках містяться солі заліза і марганцю, а також невелика кількість солей калію, натрію, кальцію.
Деякі сорти яблук, зокрема ті, що ростуть у середній смузі, є добрим джерелом вітаміну С. Так, у «Титовці» міститься 45,6 мг °/о вітаміну С, в «Антоновці» — 33, у «Білому наливі» — 36,3, у «Боровинці» — 31,5 мг %. Деякі сорти яблук мають невелику кількість вітамінів групи В і каротину.
Важливо також зазначити про внесок, який зробили вчені Полтавського університету. Їхнє дослідження базувалось на хімічному складі сортів яблук на території України та їх придатності до промислової переробки. Отже, результати дослідження полягали у наступному.
Кількість сортів, які становлять основний сортимент промислових насаджень яблуні в Україні і призначених для вирощування плодів різного цільового використання, не перевищує 35. Аналіз розміщення рекомендованих сортів по зонах плодівництва відповідно зі ставленням їх до біо- та абіотичних факторів навколишнього середовища і можливості формувати плоди високих споживчих якостей показує, що в кожній зоні їх налічується не більше 15.
У Лісостепу України найбільш поширеними є такі районовані сорти: літні: Боровинка, Мелба, Мліївське літнє, Папіровка; осінні: Антонівка звичайна, Делічія, Мекінтош, Слава переможцям, Теремок; зимові: Айдоред, Даринка, Джонатан, Кальвіль сніговий, Мавка, Ренет Симиренка, Чемпіон та ін.
Метою статті є дослідження хімічного складу помологічних сортів яблук і вибір та обґрунтування використання окремих сортів для виробництва натуральних яблучних соків. Для визначення найкращих сортів для переробки нами було досліджено хімічний склад 18 помологічних сортів яблук, районованих в центральній Україні.
Хімічний склад плодів – доволі стала сортова ознака, яка змінюється лише в окремих сортів за дуже різких змін метеоумов вегетаційного періоду. Сортові особливості плодів яблук досліджувались протягом 3 років. Для дослідження було обрано переважно сорти вітчизняної селекції (70%). Ре-зультати експериментальних досліджень наведено у таблиці 1 (середні дані за 3 роки).
Аналіз даних таблиці 1.1 свідчить, що основні властивості різних помологічних сортів яблук відрізняються досить суттєво. Так, середній вміст сухих речовин в досліджуваних сортах яблук складає 14,36% і варіюється в межах від 9,9 (сорт Теремок) до 20,4 % (сорт Малинове оберландське) в залежності від умов зростання. Більшість сухих речовин представлена цукрами, органічними кислотами, дубильними й пектиновими речовинами, мінеральними компонентами, розчинними у воді.
Одразу після збирання плоди мають тверду, грубу консистенцію, містять підвищену кількість дубильних речовин і крохмалю. При дозріванні плодів крохмаль гідролізується, а вміст цукру збільшується. Одночасно зменшується кількість протопектину, кислот, дубильних речовин і плоди набувають характерні для відповідного сорту смак, запах і консистенцію.
Таблиця 1.1
Загальний хімічний склад яблук різних помологічних сортів
Помологічний сорт Вода, % Загальний цукор,
% Кислотність, % Пектинові ре-човини, % Дубильні речовини, % Вітамін С, мг% Залізо,
мг/ 100 г
Айдоред 87,2 10,86 0,79 1,03 0,082 8,9 4,17
Амулет 86,3 9,98 0,47 0,95 0,047 5,6 3,72
Антонівка звичайна 85,9 12,10 1,37 0,87 0,104 10,7 6,94
Даринка 84,4 10,71 0,73 0,77 0,019 6,7 2,89
Делічія 86,9 12,27 0,60 0,59 0,023 10,2 4,68
Джонатан 86,8 11,14 0,61 0,81 0,092 9,3 5,65
Кальвіль сніговий 84,9 14,02 0,54 0,93 0,077 12,3 6,11
Мавка 88,6 10,36 0,35 0,77 0,027 11,6 5,73
Малинове оберланд-ське 80,4 18,16 0,42 0,72 0,034 6,4 2,67
Мекінтош 86,0 13,98 0,97 0,84 0,035 6,1 3,99
Папіровка 87,3 10,93 0,56 0,63 0,031 7,6 6,21
Пепин шафранний 83,5 14,08 0,96 0,82 0,040 6,9 5,97
Радогость 82,7 15,31 0,72 0,72 0,059 9,4 7,02
Ренет Симиренка 85,2 13,12 1,05 1,08 0,078 13,4 6,32
Слава переможцям 84,8 14,96 1,12 0,58 0,028 19,4 3,72
Теремок 91,1 8,78 0,54 0,83 0,036 9,4 4,08
Чемпіон 85,7 13,05 0,32 0,96 0,061 12,2 3,36
Уелсі 82,5 16,37 0,86 0,85 0,063 8,7 5,15
Джерело: Горячова О.О. Дослідження хімічного складу яблук різних помологічних сортів / О. О. Горячова// Харчова наука і технологія. -2009. - № 4 (9). - С. 33-34
Основною складовою яблук є цукри, серед яких переважає фруктоза середня кількість яких у досліджуваних сортів складає 12,72 %. Цукри становлять 76 – 83 % загального вмісту сухих речовин. Найвищий вміст серед досліджуваних визначено у сортів Малинове оберландське (18,16 %), Уелсі (16,37 %) та Слава переможцям (14,96 %). За літературними даними, у яблуках сортів, районованих і випробуваних у 80—90-ті роки в південному Поліссі, кількість цукрів у період оптимальної споживчої стиглості досягав 7,99—12,76, у Лісостепу — 8,64—14,90, в Степу та Криму — 9—16,20 %. Плоди сортів літнього строку достигання містять 7—10 % цукрів, осіннього та зимового — 9—12 % і лише небагато яблук зимових і пізньозимових сортів — 13—14,5 %. Коливання в межах досліджуваних сортів яблук за роками за вмістом цукрів склало в середньому 3,4 – 5,2 % від загальної їх кількості (для 18 досліджуваних сортів). Кількість сухих розчинних речовин і цукрів характеризується найвищою гомеостатичністю. Органічні кислоти (переважно яблучна, в знач-но меншій кількості лимонна та хінна) становлять незначну частину плоду 0,02 – 2,23 %, але саме вони істотно впливають на смакові якості. При цьому, смак визначається не абсолютним вмістом цукрів або кислот, а їх співвідношенням (цукрово-кислотним індексом). За результатами дослідження визначено, що вміст кислот у досліджуваних помологічних сортах яблук був в межах 0,32 – 1,37 %. Кислотність більшою мірою, ніж інші речовини змінюється під впливом зовнішніх умов вирощування і залежить від стиглості. Крім того, відчуття кислотності при визначенні смакових властивостей підсилюється наявністю та кількістю дубильних речовин. Дубильні речовини, окрім підсилення відчуття кислоти суттєво впливають також на потемніння плодів при переробці, і їх вміст у досліджуваних сортів яблук складав в середньому 0,052 %, варіюючи в межах від 0,019 % (сорт Даринка) до 0,104 % (сорт Антонівка звичайна). З інших вуглеводів в яблуках при переробці важливе значення мають пектинові речовини, які визначають характер структури м’якуша плоду, технологічні властивості. У досліджуваних плодах вміст пектинових речовин суттєво різнився залежно від сорту та терміну дозрівання плодів - від 0,58 % (сорт Слава переможцям) до 1,08 % (сорт Ренет Симиренка). При цьому, найбільше накопичення пектинових речовин визна-чено у зимових сортах — на 20-30 % вище середнього значення (від маси сухих речовин) [4, с. 33-34].
Сорт, міра стиглості та умови вирощування впливають на вміст у плодах вітаміну С більшою мірою, ніж на інші складові. Середня кількість аскорбінової кислоти в яблуках, вирощуваних в Україні, —7,5 мг /100 г сирої маси . За результатами нашого дослідження, середній інтервал коливанні вмісту вітаміну С (L-аскорбінової кислоти) залежно від помологічного сорту складає 6,4 – 10,2 мг%. Було визначено і більш низькі (для сортів Амулет, Мекінтош) та більш високі значення (для сортів Антонівка звичайна, Кальвіль сніговий, Мавка, Ренет Симиренка, Слава переможцям та Чемпіон). Найбільш високе значення вмісту визначено у сорту Слава переможцям – 19,4 мг% (середнє значення за 3 роки). При цьому вільна форма аскорбінової кислоти у сортах з більш високим її вмістом (більше 10 мг%) складає близько 70%, а дегідроформа виявляється в значно менших кількостях. Із мінеральних речовин яблук практичне значення має залізо, адже навіть у невеликих кількостях в присутності вітаміну С, воно засвоюється на 80% краще. Значення цього показника особливо залежить від умов вирощування плодів і для досліджуваних зразків коливається від 2,67 мг/100 г (сорт Малинове оберландське) до 7,02 мг/100 г (сорт Радогость). Аналіз складу помологічних сортів яблук показав, що хімічні показники значною мірою залежать від сорту плодів, району та умов вирощування. Статистична обробка даних показала, що відносні коливання у вмісті більшості компонентів яблук за роками (сухих речовин, цукрів, органічних кислот, пектинових речовин та ін.) складає від 4 до 15 %, за виключенням вітаміну С (його кількість змінювалась у більш широких межах) та вмісту заліза (його вміст коливався у менших інтервалах). Отримані дані дають змогу обрати сорти, які за своїми властивостями придатні для того чи ін-шого способу переробки, з підвищеним вмістом досліджуваних речовин.
Сорти яблук з високим вмістом сухих речовин – відмінна сировина для виробництва фруктових порошків, адже чим більше цих речовин у плодах, тим вищій вихід готової продукції і тим менші енергетичні витрати на видалення вологи. Серед досліджуваних помологічних сортів для даного виду переробки можна рекомендувати Уелсі, Радо-гость, Пепин шафранний, Малинове оберландське, Даринка. У плодах, використовуваних для виробництва сухофруктів, має бути підвищений вміст сухих розчинних речовин (14-16 %), а дубильних навпаки – якомога менше, щоб яблука не темніли на розрізі. Таким вимогам відповідають сорти Даринка, Малинове оберландське, Мекінтош, Пепин шафранний, радогость і Слава переможцям. Яблука з високим вмістом пектинових речовин цінні для споживання свіжими (здатність до виведення з організму токсинів, холестерину та радіонуклідів), а також для виготовлення фруктово-ягідних напівфабрикатів для кондитерських виробів (пюре, повидло, підвар). Серед досліджуваних такими сортами є Айдоред, Амулет, Кальвіль сніговий, Ренет Симиренка та Чемпіон – переважно зимові сорти. Для виробництва соків більш придатні сорти з високою соковитістю ( оптимальним вмістом води, сухих розчинних і екстрактивних речовин), помірною кислотністю, незначною кількістю дубильних речовин та максимальним вмістом біологічно активних речовин ( наприклад, заліза). Із досліджуваних помологічних сортів яблук, виходячи з поставлених умов та результатів дослідження, було відібрано для виробництва соків наступні: Антонівка звичайна, Кальвіль сніговий (високий вміст сухих речовин, збалансоване співвідношення цукрів і кислот, підвищена кількість вітаміну С та заліза), Малинове оберландське, Мекінтош, Пепин шафранний (високий вміст сухих речовин, цукрів, помірна кількість дубильних речовин), Слава пере-можцям (високий вміст сухих речовин та вітаміну С, низький – дубильних речовин) та Уелсі (збалансованість за співвідношенням цукрів та кислот, підвищений вміст сухих речовин та заліза).
Ялуко, як і будь-який продукт має свої корисні властивості:
Яблука борються із застудою. Для профілактики грипу або інших простудних захворювань дотримуйтеся яблучної терапії. Щодня з'їдайте по 2-3 яблука. Це в три рази знизить ризик появи хвороби. Але якщо ви вже захворіли, то вживання яблук у цей період полегшить перебіг захворювання. Особливо ефективно з'їдати суміш із тертого яблука, цибулі і меду (інгредієнти змішувати в рівних частинах).
Яблука корисні для серця. Регулярно вживаючи яблука, ми зміцнюємо стінки судин, зменшуємо їх ламкість, а також знижуємо рівень ризику закупорювання судин бляшки холестеринів. 2 яблука в день або 400 г 100% натурального яблучного соку можуть загальмувати окислення холестерину і його відкладення на стінках артерій кровоносної системи.
Яблука корисні для кишечника.В яблуках містяться пектини, целюлоза і клітковина, які допомагають усуненню з кишечника токсичних речовин. Нормалізуючи травлення і поліпшуючи загальний стан людини.
Яблуко сприяє поліпшенню стану зубів. До складу м'якоті входять пектини, які мають бактерицидні властивості, тому їсти яблука краще на голодний шлунок. Вони очищають зубну емаль від нальоту і масажують ясна, тим самим покращуючи кровообіг. Це сприятливо впливає на стан ротової порожнини і красу посмішки.
Яблука - дієтичний продукт. Позбутися зайвої ваги можна за допомогою яблучної дієти, при цьому, не заподіюючи шкоди своєму здоров'ю. У складі яблук міститься клітковина, яка регулює травний процес і сприяє втраті зайвих кілограмів. Крім того, яблука не містять жири.
У яблуках міститься багато вітамінів і мікроелементів. З'ївши яблуко, ми відчуваємо приплив бадьорості та енергії, так як яблуко містить масу корисних вітамінів (вітаміни C, B1, B2, A, E, PP) та мікроелементів (кальцій, калій, магній, натрій, фосфор, йод, марганець, кремній, мідь, нікель, цинк, кобальт, молібден). Вони поліпшують стан організму, роблять його витривалішим, підвищують імунітет і захищають від сезонних хвороб. Яблука стабілізують склад крові, роботу центральної нервової системи та головного мозку, підтримують функціонування щитовидної залози, дбають про стан зубів і кісток. Елементи, що входять до складу яблук, також виконують і ряд інших корисних для організму функцій.
До субтропічних плодів відносять гранати, інжир, хурму, маслини, унабі, фейхоа (рис. 1.3).
130048046990
Рис. 1.3. Субтропічні плоди: 1 - гранат; 2 - інжир; 3 - хурма; 4 — фейхоа.
Гранати культивують в Азербайджані, Вірменії, Грузії, Узбе¬кистані, Туркменістані, Таджикистані, Криму, Краснодарському краї Росії і в багатьох субтропічних країнах.
Плоди мають округлу кулясту, плескату, ребристу форму, тов¬сту еластичну шкірку і вкрите м'якоттю насіння (від 400 до 700 шт.), яке знаходиться у камерах, розділених плівкою. Співвідношення цих частин залежить від сорту і стиглості плодів. їстівною частиною є м'якоть навколо насіння. Шкірка забарвлена в жовтий з рожевим відтінком або криваво-червоний колір. М'якоть на насінні рожевого або червоного кольору, з неї добувають сік, вихід якого становить 40-55 % маси плода [9, с. 75-78]..
Основні сорти гранатів: Акдона (Ферганська долина, Таджикистан, Туркменістан), Казакеанор (Узбекистан), Ачікдона (Азербайджан, країни Середньої Азії), Гюлейша азербайджанська. Збирають гранати у вересні-жовтні. Зберігають їх при температурі 1-2 °С від 2 до 6 міс.
В 100г їстівної частини гранатів міститься (%): цукрів - 11,8; кислот - 1,9; азотистих - 0,9 і дубильних речовин - 0,3-0,5; вітамі¬ну С - 5-9 мг/100 г, РР - 0,4; В, - 0,04; В2 - 0,01 мг/100 г.
Інжир культивують у Криму, Грузії, Азербайджані, Вірменії, країнах Середньої Азії, багатьох субтропічних країнах. Інжир також буває дикорослим.
Перше місце з виробництва інжиру займає Італія, друге -Іспанія, третє - Португалія.
Плід інжиру - це складна ягода, що утворюється з розрослого плодоложа, в середині якого знаходиться насіння. Довжина плодів до 70 мм, діаметр - до 45мм, маса - від 10 до 100г (середня маса 30-50 г).
Плоди мають грушоподібну, плескату або кулясту форму, забарвлені в зелений, жовтий, бурий, червоний або чорний колір. М'якоть соковита, м'ясиста, щільна, ароматна.
У стиглих плодах міститься (%): цукрів - 11,2; кислот - 0,5; клітковини - 2,5; азотистих речовин - 0,7; мінеральних речовин (зола) - 1,1 (у тому числі: калію - 190 мг/100 г, заліза - 3,2); вітаміну С - 2 мг/100 г, РР - 0,5; В, - 0,06; В2- 0,05; (5-каротану - 0,05 мг/100 г.
Інжир споживають свіжим і сушать, з нього виготовляють варення, джем.
Сорти інжиру: Абхазський фіолетовий, Кадота, Кримський чорний, Нікітський. Збирають інжир у серпні, вересні і зберігають до 3 діб.
Хурму культивують у Криму, на Кавказі, в країнах Середньої Азії, де вона буває дикорослою. Плід хурми - велика ягода. За роз¬міром плоди бувають великі (до 500г), середні (до 200г), малі (менш як 100г). Форма їх конічна, пірамідальна, довгасто-конічна, кругло-плеската, куляста, ребриста або з боріздками. Шкірка має забарвлення оранжеве з жовтим, червоним і темно-червоним відтінками. Вона може бути тонкою, товстою, із блиском і сизуватим нальотом. М'якоть оранжева, різних відтінків, щільна, желеподібна, солодкого смаку, з насінням або без нього [9, с. 75-78].
У стиглих плодах хурми міститься (%): цукрів - 15,2; кислот - 0,1; клітковини - 0,5; азотистих речовин - 0,5; мінеральних речовин (зола) - 0,6 (в тому числі: калію - 20 мг/100 г, кальцію - 127, магнію -56, фосфору - 42, заліза - 2,5); пектинових речовин — 1,1; поліфенолів
- 1,0; вітаміну С - 15 мг/100 г, р-каротину - 1,2; РР - 0,2; В, - 0,02; В2
- 0,03 мг/100 г. Крім того, до складу хурми входять мідь, нікель, кобальт.
Хурму для споживання свіжою збирають у споживчій стиглості, для перевезень на далекі відстані - в збиральній стадії стиглості, коли плоди мають оранжево-жовте забарвлення і тверду консистенцію.
Фейхоа культивують в Абхазії, Азербайджані, Аджарії, в багатьох субтропічних країнах. Багато їх вирощують в США. Плоди фейхоа - чотири гніздова ягода, сіро-зеленого кольору, вкрита восковим нальотом. При достиганні набуває жовтуватого відтінку. Форма довгасто-овальна, довжина від 4 до 7 см, ширина від 3 до 5 см.
На верхівці плодів є здерев'янілі чашолистики. Шкірка їх щільна, іноді плюскла, має грубий терпкий смак. Тому при споживанні плодів її знімають. М'якоть кремового кольору, має чотири багато насіннєвих гнізда, в яких знаходиться від 20 до 60 насінин. Смак фейхоа освіжаючий, кисло-солодкий, подібний до ананасу, із приємним насиченим ароматом. Зберігають плоди фейхоа при температурі 3°С до 1 міс, споживають свіжими, використовують для виготовлення варення, желе, компотів, настоїв [9, с. 75-78].
У стиглих плодах фейхоа міститься (%): цукрів - 12,5; кислот -3,5; пектинових 1,4 і мінеральних речовин (зола) - 1,5, у тому числі великий вміст сполук йоду - 0,21-0,60 мг/100 г.
Унабі культивують в субтропічній і тропічній зонах багатьох країн. Як культурна і дикоросла рослина, унабі росте в країнах Середньої Азії і Закавказзя. її ще називають фініком, грудною ягодою, ююба. Плід унабі - соковита кістянка - може бути кулястої, пляшко-подібної з перехватами, грушоподібної, бочкоподібної і майже циліндричної форми масою від 6 до 45г. Забарвлення шкірки коричнево-червоне, цегляне, шоколадне, світло-коричневе з глянцем. Плоди мають (або не мають) кісточку, приємний, солодкий, кисло-солодкий або дуже солодкий смак, подібний до смаку фініків. У плодах унабі міститься (%): цукрів - до ЗО, кислот - 2,5; олії - 3,7; мінеральних речовин (зола) - 0,9 (у тому числі: калію - 0,37-0,48 мг/100 г, заліза -1,47-6,42, марганцю - 0,25-0,5 мг/100 г, міді - 0,09-0,24 мг/100 г, кобальту - 3,5-13,6 мкг/100 г, йоду - 10,3-24,4 мкг/100 г); вітаміну С - 0,29-0,45%, В1 - 0,16 мг/100 г, В2 - 0,42, Е - 0,76, нікотинової кислоти - 0,42 мг/100 г, Р-активних катехінів - 0,12-1,3 %.
Плоди унабі споживають свіжими, використовують для виробництва компотів, варення, пюре, маринадів, начинок для цукерок, пастили, вітамінних напоїв, цукатів, а також сушать [9, с. 75-78].
Маслини. М'якоть плодів містить (%): жирів - 52, білків - 6,2, мінеральних речовин - 0,9. Крім того, до складу маслин входять цукри, пектинові речовини, вітамін С, вітаміни групи В, каротин.
Плоди маслин - прекрасна сировина для виробництва цінної оливкової (прованської) олії. Свіжими маслини в їжу не використовують, оскільки вони містять до 2%, а зелені - до 10% гіркого глікозиду - окуропеїну. При переробці цей глікозид руйнується, тому маслини консервують або сушать.
Фініки - це плоди фінікової пальми, яка росте в Ірані, Іраку, Пакистані, країнах арабського Сходу, Іспанії, США. Плоди -соковиті, кістянки - великі, овальної або кулястої форми, бурштиново-червоного кольору.
Серед інших субтропічних плодів фініки найпоживніші, оскільки містять сухих речовин біля 80 %, у тому числі: цукрів - 68,5, білків - 2,5, органічних кислот - 0,3, харчових волокон - 3,6, мінеральних речовин (зола) - 1,5 (у тому числі: калію - 370 мг/100г, магнію - 69, кальцію - 65, фосфору - 56, заліза - 1,5 мг/100 г); вітаміну С - 0,3 мг/100 г, РР - 0,6, В,- 0,05, В2 - 0,05 мг/100г. Енергетична цінність 100 г їстівної частини фініків - 281 ккал (1176 кДж). У країнах, де фініки вирощують у великих кількостях, наприклад, в Іраку (перше місце у світовому виробництві), їх вважають основним продуктом харчування [9, с. 75-78].
Фініки підв'ялюють, підсушують, споживають вареними, сма¬женими, з них готують желе, джеми, компоти. Підв'ялені і підсушені фініки в холодильнику можна зберігати до 8 міс.
Тропічні плодові культури ростуть у тропічній зоні (середня температура на рік 25 °С і коливається від 15,7 до 36,1 °С). Деякі з них дають стиглі плоди впродовж всього року.
У тропічних країнах фрукти відіграють важливу роль у харчуванні (банани, кокосові горіхи, плоди хлібного, динного дерева).
Тропічні плоди завозять в Україну у незначних кількостях, асортимент їх обмежений. З розвитком ринкових відносин і прямих міжнародних стосунків можливості закупівлі тропічних плодів значно розширюються.
Країни-виробники тропічних плодів експортують переважно свіжі банани, ананаси , манго і деякі продукти їхньої переробки (консерви, соки).
Банани бувають дикорослі, культивують їх в Південній Азії, тропічній Африці, Південній Америці, Малайському архіпелазі і Північній Австралії. Споживають їх, як правило, т свіжими. Банани виду плантайн мають багато крохмалю і тому, аналогічно до картоплі, потребують кулінарної обробки, через що їх не імпортують [9, с. 78].
Із суцвіття трав'янистих рослин, що нагадує пальму, утво¬рюється 6-14 китиць, а з них велике гроно (банчо), в якому налічується 200-250 плодів загальною масою від 10 до 50кг, бувають грона і більшої маси - до 75кг. Форма плода бобоподібно зігнута, ребриста, довгаста. Довжина одного плода від 15 до 25см (рис. 18). Плоди складаються із шкірки та м'якоті (68-70 % маси плода). М'якоть біла, світло-рожева, жовто-кремова, ніжної консистенції, приємного солодкого смаку з тонким ароматом.
170053017145
Рис. 1.4. Тропічні плоди: 1 - банан 2 – ананас
Шкірка нестиглих бананів має зелений колір, важко відділяється від м'якоті; у стиглих вона жовто-зелена або жовта і легко відділяється від м'якоті. М'якоть у нестиглих бананів груба з крохмалистим присмаком, терпкувата, несолодка, у стиглих - ніжна, ароматна, солодка, білого, світло-рожевого, жовто-кремового кольору (колір залежить від ботанічного сорту). В їжу використовують тільки м'якоть.
Імпортують банани в основному двох сортів - Грос Мішель і групи Кавендиш з Індії, В'єтнаму, Гвінеї.
Банани збирають і транспортують на великі відстані недостиглими гронами, упакованими в поліетиленові чохли, і зі зрізаними китицями в картонних коробках, корзинах.
У момент приймання бананів по контрольному журналу перевіряють, при якій температурі їх перевозили. Температура повинна бути не нижче від 11,5 °С для сорту Грос Мішель і 13 °С для сортів групи Кавендиш (при більш низькій температурі плоди переохолоджуються).
Для правильної організації приймання, зберігання і реалізації бананів необхідно мати окремі склади, які утеплюють, а влітку охолоджують. Банани в коробках розміщують у штабелі 8-10 коробок заввишки, грона (банчо) після зняття поліетиленових чохлів підвішують на вішалах тонким кільцем стебла вгору не більше ніж два яруси заввишки. При зберіганні підтримують температуру 12-14 °С і відносну вологість повітря 85-90 %.
Для повільного достигання зелених бананів у камері підтримують температуру 16-17 °С. При такій температурі через п'ять діб вони починають набувати золотисто-жовтого забарвлення. Для прискореного достигання в камері після завантаження плодів поступово підвищують температуру до 20 °С, а відносну вологість повітря - до 90-95%.
Для бананів групи Кавендиш для прискореного достигання використовують етилен в концентраціях 1:1000 (один об'єм етилену на 1000 об'ємів повітря) або 1 л газу на 1 м3 камери. Температура в камері повинна бути 18°С, відносна вологість повітря - 95%. З появою перехідного забарвлення температуру знижують до 16-17°С, відносну вологість повітря - до 85%. Плоди достигають за 2-3 доби. Загальний строк транспортування (10-12 діб) після зрізання і зберігання - до 30 діб.
Стиглі банани містять (%): вуглеводів - 22,4; в тому числі цукрів - 19, крохмалю - 2, клітковини - 0,8, кислот - 0,4, білків - 1,5, мінеральних речовин (зола) - 0,9 (у тому числі: калію - 348 мг/100 г, магнію - 42, фосфору - 28, кальцію - 8, заліза - 0,6); вітаміну С -10 мг/100 г, РР - 0,6, В, - 0,04, В2 - 0,05, р-каротину - 0,12 мг/100 г. Банани мають високу енергетичну цінність - 91 ккал (381 кДж).
Недостиглі банани відрізняються від стиглих більш високим вмістом крохмалю - 15-20% і низьким - цукрів - 2,0-2,5%.
Ананаси за обсягами виробництва після цитрусових і бананів займають третє місце. Найбільше їх вирощують на Гаванських, Азорських островах, Філіппінах, в Австралії, Китаї, Мексиці, Бразилії, Кубі, Гані, Гвінеї.
Ананас має стебло, на верхівці якого після запліднення суцвіття утворюється співплідник, складається ананас з багатьох плодиків, що зрослися з приквітковою віссю. На верхівці плода знаходиться пучок листя (султан). Плід ананаса не має насіння. Співплідник має циліндричну, конічну або еліпсовидну форму [9, с. 80].
Маса культурного ананаса залежно від сорту і умов вирощування становить від 2 до 15кг, м'якоть - 66-67%, шкірка - 23-24, розетка листя (султан) - 4,5, вісь суцвіття - 4,5-5, стебло - 0,6-0,9% усієї маси. їстівна тільки м'якоть плода, яка має біле або жовтувате забарвлення, соковита, кисло-солодкого смаку і специфічного аромату. Відомо близько 60 сортів ананасу.
М'якоть ананаса містить (%): цукрів - 11,5, кислот - 0,7, білків -0,4, клітковини - 0,4, мінеральних речовин (зола) - 0,7 (у тому числі: калію - 321 мг/100 г, кальцію - 16, магнію і фосфору - по 11, заліза -0,3 мг/100 г); вітаміну С - 40 мг/100 г, РР - 0,2, В, - 0,08, В2 - 0,03, р-каротину - 0,04 мг/100 г.
Ананаси пакують в ящики і картонні коробки з отворами для циркуляції повітря, перекладають тампонами з паперу і м'якої стружки між рядами. На дно і під кришку кладуть шар стружки або гофрованого картону.
Перевозять ананаси при температурі 8-9°С (при більш низькій температурі плоди переохолоджуються).
Після приймання партії ананасів і виділення зелених і стиглих плодів їх зберігають у відкритих ящиках без верхнього прошарку стружки. У розпакованих ящиках ананаси краще зберігаються. Картонні коробки з ананасами після сортування закривають і складають у штабелі.
Ананаси необхідно зберігати при температурі 7-8°С і відносній вологості повітря 85-90%. Строк зберігання в таких умовах -10-12 діб. Стиглі плоди або не розсортовані за стиглістю, які передбачається реалізувати за 5-6 діб, можна зберігати при температурі -11°С. При такій температурі вони швидше достигають, ніж при температурі 7-8°С.
При температурі вище від 12°С плоди швидко перестигають. Зелені плоди для достигання вміщують у камери, де підтримують температуру 15-16°С і відносну вологість повітря 80-85%. В таких умовах вони достигають за 5-6 діб.
Ананаси споживають свіжими, використовують для виробництва компотів, соків, варення, глазурованих і заморожених фруктів.
Манго найбільше культивують в Індії (перше місце у світовому виробництві), В'єтнамі, Бразилії, Мексиці, АРЄ, Гвінеї, Китаї, Ірані, Індонезії та ін. В Індії вирощують 150, а в Індонезії - 90 сортів манго. Плоди масою 0,2-0,4 кг (великі - до 4 кг) довгасто-округлі, стиснуті з боків, зеленого забарвлення, при достиганні - оранжево-жовтого, шкірка їх гладенька, щільна з блиском. М'якоть - жовта або оранжева, має одну велику плескату насінину з твердою волокнистою оболонкою. Смак манго кисло-солодкий, нагадує смак персиків, аромат сильний, приємний.
Манго погано витримує транспортування, оскільки має дуже ніжні плоди. З плодів манго виробляють сік, який і експортують в інші країни. З недостиглих плодів виробляють різні маринади, варення, джем, желе, напої. Є сорти манго, які краще витримують транспортування, але вони мають низькі споживні властивості [9, с. 81].
Транспортують плоди манго в ящиках місткістю 16-18кг і укладають в один шар на дно, поверх кладуть стружку, потім закривають папером.
М'якоть плодів містить (%): цукрів - 11-20, кислот - 0,2-0,5, білків - 0,5, вітаміну С - до 38 мг/100 г, вітаміни групи В та ін.
Плоди манго зберігають при температурі 23-26°С до 5 діб, при температурі 10°С - 20 діб, при температурі 5°С - до 1 міс.
Авокадо росте в СІІІА, Мексиці, Центральній і Південній Америці, Індії. Плоди груше-, яйцеподібної форми, 5-20 см завдовжки, масою 100-400 г, темно-зеленого кольору з численними жовтими цятками, а плоди темно-каштанового кольору - з червонуватими цятками. М'якоть їх кремово-жовта, білувато-кремова. Смак плодів нагадує коров'яче масло з горіховим присмаком, оскільки містить до 30 % жиру. Плоди мають велике насіння. За енергетичною цінністю вони переважають м'ясо, яйця.
Для транспортування на далекі відстані плоди авокадо збирають недостиглими, пакують у невеликі ящики (кожний плід загортають у папір), перевозять при температурі 6°С впродовж 10 діб. Стиглі плоди зберігають не більше 2 діб.
Споживають плоди авокадо свіжими.
Папайю (динне дерево) культивують в Індії, Шрі-Ланці, Південній Африці, Мексиці.
Плоди на дереві мають вигляд великого грона, яке охоплює стовбур з усіх боків. На верхівці грона - недостиглі малі плоди, нижче розміщені плоди більші і стиглі. Плоди папайї можуть бути масою від 400 г до 23 кг, за зовнішнім виглядом вони нагадують дині, мають всередині насіння. їхній смак солодкий, трохи нудотний (містить мало кислот), з сильним ароматом.
М'якоть плодів містить (%): цукрів - 6-12, білків - 0,4-1, кислот - 0,06-1,4, вітаміни С, В1, В2, каротин.
Споживають плоди папайї свіжими, виготовляють мармелад, джем, консерви, сиропи, компоти, желе. Крім того, з соку папайї виготовляють папаїн - ферментний препарат протеолітичної дії, який поліпшує травлення. У промислових масштабах папайї вирощують у Танзанії, Індії, на Філіппінах.
У менших кількостях у тропічних країнах вирощують плоди гуяви, мангустана, лічжі (лічі), сапотіли, пассіфлори, карамболи, анони.
Хвороби бананів і ананасів полягають у наступному [9, с. 82]..
При транспортуванні, зберіганні і достиганні банани можуть уражатись мікробіологічними і фізіологічними хворобами.
Мікробіологічні хвороби: чорна гниль , чорна плямистість, почорніння плодоніжки, чорна гниль стовбура.
Чорна гниль виявляється при достиганні плодів на їхній основі. Уражене місце шкірки розм'якшується і вкривається густим нальотом міцелія гриба, м'якоть під пошкодженим місцем темнішає.
Чорна плямистість найбільш інтенсивно розвивається на і достиглих бананах. Плями мають червонувато-чорний колір і можуть уражати весь плід.
Почорніння плодоніжки найчастіше трапляється під час транспортування на далекі відстані. Інфекція з'являється на місці зрізу плодоніжки і потім переходить на основу плода. Чорніє в основному Плодоніжка і частково шкірка, що прилягає до плодоніжки, основи плода. М'якоть майже не уражається, але товарний вигляд плодів , змінюється.
Чорна гниль стовбура. Інфікується місце зрізу грона біля основи и, на вершині. Стовбур чорніє. Хвороба може поширюватись на плодоніжки, що спричиняє масове осипання плодів при транспортуванні і достиганні.
Фізіологічні хвороби: переохолодження, "тигрова" плямистість.
Переохолодження бананів спричиняє порушення обміну речовин в плодах. При цьому на поверхні достиглих бананів утворюються плями серпанково-тьмяного, сірувато-жовтуватого забарвлення і темно-зелені плями, які з часом розм'якшуються і темнішають. Центральна частина м'якоті твердне, молочний сік світлішає і стає Менш тягучим. Стиглі плоди набувають серпанково-тьмяного забарвлення. Плоди несмачні, легко деформуються і уражаються мікробіальним захворюваннями.
"Тигрова" плямистість. На шкірці з'являються маленькі, типу Веснянок" коричневі плями. Ураження цією хворобою не більш як 1/5 поверхні плода знижує товарну цінність бананів. При збільшенні кількості плям м'якоть розм'якшується, смак і гарний вигляд погіршуються, у зв'язку з чим плоди переводять у нестандартні.
Ананаси уражаються чорною, м'якою і бурою гнилями.
Чорна гниль виникає при зберіганні ананасів у сирих приміщеннях. Шкірка твердне, стає крихкою і легко лущиться. Спочатку м'якоть набуває світло-бурого забарвлення, розм'якшується, стає
водянистою. На пізніх стадіях розвитку хвороби плоди майже повністю розм'якшуються і тканини вкриваються чорним нальотом. М'якоть і серцевина плодів темнішають і набувають спиртового запаху.
М'яка гниль. Гриби втілюються в плід через механічні пошкодження шкірки. Уражені тканини стають м'якими, водянистими, набувають коричневого кольору.
Бура гниль. Під шкіркою з'являються невеликі зволожені ділянки від світло-бурого до темно-бурого забарвлення, пізніше м'якоть розпадається аж до серцевини.
Інші види субтропічних плодів на товарні сорти не поділяють.
Горіхоплідні
До горіхоплідних відносять ліщину, фундук, волоський горіх, мигдаль,
арахіс, фісташки, кедровий горіх, каштан їстівний.
Ліщина має плоди великі (довжиною 2—3 см, шириною 1,5—2 см) і малі. Ядро ліщини складає 40—47% маси плода і містить, %: жирів — 56—61, білків — 12—13, цукрів — 1,0—3,5, крохмалю — 6,0 — 8,5, клітковини — 2,5 — 3,2,
води — 5,8—15,0%.
Фундук має плоди більші, ніж ліщина. Ядро складає 50 % маси плода. Також він містить більше, ніж ліщина, жирів (64—72% ), білків (14—21% ), менше цукрів (0,8—2,2% ), клітковини (2,0—2,8% ) і має кращий смак.
Волоські горіхи за формою мінливі — від кулястої до яйцеподібної, від
овальної до видовжено-витягнутої; за розміром — великі (довжина — 3,5—
4,0 см, діаметр — 3,5—3,9 см), середні (відповідно 3,1—3,7 і 2,4—2,8см), дрібні (відповідно 2,0—3,0 і 2,2—2,7 см). Тонкошкаралупні горіхи мають вихід ядра 52—61%, товстошкаралупні — 42—43%.
Ядро волоського горіха містить, %: жирів — 58—75, білків — 14—20, цукрів
— 1,1—5,2, клітковини — 2,2—10,0, крохмалю — 3,7—5,2.
Мигдаль солодкий має плоди круглясті, плескаті, стиснуто-циліндричні з
тупою або щитоподібною верхівкою. Поверхня шкаралупи горіха крапчаста
або борозниста.
Ядро мигдалю містить, %: жирів — 55—61, білків — 18—22, цукрів —
2,5—3,0, крохмалю — 3,1—5,0, клітковини — 4,8—6,0. Воно складає 35—73%
маси плода.
Арахіс (земляний горіх). Плід арахісу формується в землі. У ньому є 27—28% азотистих речовин, 44—45% жиру.
Фісташки — плоди фісташкового дерева масою від 0,3 до 1,5г кулястої або подовженої форми. Ядро фісташок містить 20—21% азотистих речовин, 50—55% жиру.
Кедровий горіх— плоди сибірського або корейського кедра. Плоди тупояйцеподібні, розташовані у шишці, масою 0,2—0,4 г. Плоди горіха складаються з 18% білку, 62—63% жиру.
Каштан їстівний — плоди каштана справжнього (горіхи кінського каштана неїстівні), містять10—11% азотистих речовин, 7—8% жиру.
Хвороби і пошкодження горіхів. Мікробіологічні: пліснявіння, бура плямистість; шкідники: горіхова плодожерка, горіховий довгоносик.
Показники і градація якості горіхоплідних. Горіхи ліщини, фундука за тякістю поділяють на 1-й і 2-й товарні сорти; волоський горіх, мигдаль —
на вищий, 1-й і 2-й. Показники якості: вихід ядра, розмір (маса) горіхів, вміст вологи, пошкодження шкідниками, плісенню, засміченість.
1.2 Класифікація яблук, тропічних і субтропічних фруктів і місця їх вирощування та їх поживна цінність
За розміром (масою) яблука поділяють на дрібні - до 75г, середні - від 75 до 125г, великі - більш як 125г.
За строками достигання помологічні сорти яблук традиційно в торгівлі і побуті поділяють на літні (ранні), осінні і зимові. Такий поділ умовний. За товарознавчою класифікацією яблука поділяють на ранні (літні), ранньоосінні, осінні, ранньозимові, зимові і пізньозимові.
Ранні (літні) і ранньоосінні сорти яблук достигають у липні - серпні і збирають їх у споживчій стиглості. Збиральна і споживча стиглість у них настає одночасно. Плоди ранніх сортів зберігають 10-12 діб і відрізняються вони поганою транспортабельністю; ранньоосінні сорти зберігаються краще - 20-60 діб. Використовують їх переважно свіжими і для виробництва пюре, соків, сухофруктів. На Україні вирощують багато сортів ранніх і ранньоосінніх яблук. Найбільш поширені: Папіровка, Мелба, Шафран літній, Бельфльор-китайка, Донешта, Кальвіль Фрааса, Мліївське літнє, Пепін шафранний, Ренет ландсберзький, Пепінка золотиста, Старк ерліст, Українське. Перспективні сорти цієї групи: Мантет, Клоуз, Джуліред [9, с. 32-35]..
Осінні сорти яблук на час збирання не досягають споживчої стиглості. їх збирають у першій половині вересня в збиральній стиглості. Споживча стиглість настає через 20-25 діб. Осінні сорти яблук краще переносять транспортування, їх закладають на коротко¬часне зберігання, споживають свіжими і переробляють. Яблука цих сортів зберігають 2-3 місяці. З осінніх сортів найбільш поширені: Подільське, Путівка осіння, Слава переможцям, Кандиль синап, Малинове оберландське, Ренет ландсберзький та ін.
Із ранньозимових сортів вирощують Антонівку звичайну, Кальвіль сніговий, Пепінку литовську.
Найбільш поширені на Україні зимові і пізньозимові сорти: Аврора, Банан зимовий, Бойкен, Вагнер, Голден Делішес, Голдспур, Делішес, Джонатан, Зоря Поділля, Канівське, Київське зимове, Кримське зимове, Пармен зимовий золотий, Пепін лондонський, Поліське, Ред Делішес, Ренет Симеренка, Ренет шампанський, Розмарин білий, Рубінове Дуки, Салгірське, Старк Ред Голд, Старкінг, Старкрімсон, Таврія.
Ранньозимові, зимові і пізньозимові сорти яблук збирають у вересні-жовтні. Вони добре витримують транспортування і їх закладають на тривале зберігання. Ранньозимові сорти зберігають З- 4 міс, зимові - 5-6, пізньозимові - 6-8 міс.
Чіткого розподілу сортів яблук на 6 груп за строками достигання немає. Групи сортів за цією ознакою встановлюються для окремих областей. Той самий сорт у різних зонах вирощування може належати до суміжних груп. У зв'язку з переміщенням з півночі на південь деякі сорти яблук, які відносять до осінніх, стають більш скороспілими і переходять до групи ранніх (літніх).
Останніми роками промисловий сортимент яблук змінився завдяки районуванню сортів селекції науково-дослідних установ.
У багатьох областях України вирощують нові сорти: Антор, Зимове Плесецького, Київське зимове, Зоря Поділля, Аврора, Салгірське, Українське, Слава переможцям, Поліське, Зимове лимонне. Найбільшого поширення набув сорт Слава переможцям.
Нові сорти перспективні, оскільки відрізняються високою смаковою і товарною якістю.
Сорти Пармен зимовий золотий, Ренет ландсберзький, Ренет золотий курський, Пепінка литовська - невисокої якості і не відповідають вимогам інтенсивного садівництва.
Такі поширені сорти яблук американського походження, як Ред Делішес і Голден Делішес та їх клони і спурові сорти Старкрімсон, Веллспур, Еллоуспур, Голдспур та ін., користуються великим попитом у населення. Ці сорти найбільш продуктивні та економічно вигідні тільки в південних зонах України.
Щодо тропічних фруктів, то їхня класифікація наступна.
За розміром гранати поділяють на великі (більше 400 г), середні (300—400 г), малі (менш як 300 г); за вмістом кислот у соку - на солодкі (0,2-2 %), кисло-солодкі (2-3 %), кислі (3-7 %). Солодкі гранати містять більше цукрів (біля 12 %), ніж інші види і їх найчастіше споживають свіжими. З кисло-солодких і кислих гранатів добувають сік.
За смаком сорти хурми поділяють на: солодкі - нестиглі і стиглі, терпкі
- в'яжучий смак зникає тільки після розм'якшення (консистенція стає желеподібною), королькові - смак залежить від наявності насіння, плоди з насінням солодші, ніж безнасіннєві і їх можна споживати свіжими. У безнасіннєвих плодів в'яжучий смак зникає тільки після їхнього розм'якшення.
За строками достигання сорти хурми поділяють на ранньостиглі (Тсуру-Ноко, Гота, Нітарі - достигають у жовтні), середньостиглі (Тсуру-Гакі, Хіакуме, Куро-Кума, Гошо, Хочіа - достигають у кінці жовтня - першій половині листопада), пізньостиглі (Такура, Гейлі, Чудова, Томопан - достигають у другій половині листопада - на початку грудня). Плоди зберігають при температурі 0-1 °С 2-3 міс.
Щодо основних країн-виробників фруктів, то вони перелічені нижче.
Авокадо, або як ще його називають «крокодилова груша», належить до тропічних культур. Авокадо вважається рекордсменом за вмістом поживних речовин та енергетичною цінністю. 100 г м'якоті дають в середньому 230 ккал, що перш за все обумовлене вмістом жиру до 23 відсотків. У плодах авокадо міститься 11 вітамінів, 14 мінеральних речовин. Плоди авокадо сприяють зниженню рівня холестерину в крові, знижують ризик серцево-судинних захворювань і підвищення артеріального тиску, стабілізують рівень цукру в крові, запобігають утворенню злоякісних пухлин і атеросклерозу. Авокадо містить антиоксидант глутатіон, який нейтралізує дію 20 канцерогенних речовин, а також запобігає розвитку катаракти. Використовують в їжу переважно в свіжому вигляді для приготування салатів. Більшість сортів авокадо, які надходять на наш ринок, необхідно зберігати за температури 7-12 градусів, тривалість зберігання 20-15 діб, залежно від сорту [9, с. 81].
Маслини (оливки) вирощують в Іспанії, Італії, Греції, Франції, Північній Америці, Сирії і в незначній кількості (не мають промислового значення) - в Криму, на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Азербайджані, Вірменії, Туркменистані.
Батьківщиною карамболи вважається Малайзія. Смак одних сортів нагадує смак сливи, яблук, винограду одночасно, інших — агрусу з ароматом сливи. Деякі сорти мають смак солодкуватий, інші — кислий. Мінеральний склад представлений калієм, кальцієм, фосфором, залізом, вітамінний склад — вітамінами В1, В2, В5, бета-каротином. Енергетична цінність 100г карамболи — 35-45 ккал. Свіжі стиглі плоди використовують як десерт.
Гранати (Punica granatum)
Гранати відбуваються з Ірану. Їх вирощували у висячі сади Семіраміди у Вавилоні, вони були відомі і в Давньому Єгипті. Зараз гранати вирощують у багатьох субтропічних регіонах, включаючи Саудівську Аравію, Індію, Пакистан, Афганістан, Ізраїль, частина США та Південної Америки. Найкращі фрукти вирощують там, де холодна зима і спекотне сухе літо.
Рослина граната являє собою великий кущ з прекрасними червоно-помаранчевими квітами. Плід має тонку шкірясті шкірку до частини квітки (чашолистки, що утворюють чашечку) у вигляді твердої крони на периферичної кінці. Внутрішня частина плоду ділиться стінками з серцевини на два відділення. У них знаходяться насінні камери, заповнені зернами, причому кожне оточене соковитою рожевою м'якоттю. Маса зрілих плодів 150 - 400 р.
Гранат не має клімактеричного періоду дозрівання і може залишатися на дереві протягом деякого часу після досягнення зрілості.
Зібрані плоди характеризуються низькою інтенсивністю дихання і виділення етилену. Гранати схильні до втрати вологи і повинні зберігатися при високій відносній вологості повітря.
Хвороби гранатів
Чорна гниль - викликається декількома видами бактерій, включаючи Aspergillus flavus і А. Niger. Після зараження гриб проникає всередину м'якоті, перетворюючи її в чорну масу. Ознакою зовнішнього ураження плоду є ненормальний колір шкірки (пляма бурого кольору з чорною серцевиною).
Іншими причинами гниття гранатів можуть бути гриби Botrytis, Cladosporium, Penicillium, Phoma, Phomopsis, Rhizopus. Причиною антракноз є гриб Sphaceloma punicae.
Інжир (Ficus carica)
Інжир (фіга, винна ягода) вирощують з давніх часів. Плоди поширені в країнах Середземномор'я, в Італії, Іспанії та Туреччини, а також їх вирощують у деяких пустельних і напівпустельних тропічних районах. Інжир використовується головним чином в сушеному вигляді, але існує попит і на свіжі плоди. Інжир має зовсім особливу структуру з-за унікального процесу розвитку плоду з суцвіття. Маленькі квіточки зазвичай невидимі, тому що укладені усередині м'ясистої структури. Запилення відбувається за допомогою крихітних ос особливого виду, хоча існують і самозапильні рослини. З'являються в результаті здуття освіта являє собою складний «плід», що виникає з вегетативної тканини і є неклімактеріческім.
Плоди інжиру - супліддя кулястої, грушоподібної або плоскої форми, вкриті тонкою шкіркою білого, червоного, жовтого або бурого кольору. Під нею знаходяться ніжна соковита м'якоть з безліччю занурених у неї насіння. Плоди мають витягнуту плодоніжку, на частку якої припадає 2-3% маси плода.
Інжир багатий на цукри і бідний кислотами. У ньому міститься досить багато клітковини і трохи крохмалю. З вітамінів, крім аскорбінової кислоти, виявлені каротин У, В, і ін
При дозріванні у плодах накопичується від 0,3 до 1,3% етилового спирту, що служить одним з показників зрілості інжиру і є однією з причин його низької лежкоспособності.
Плоди щодо багаті калієм, залізом, іншими мінеральними елементами.
Сорти інжиру розрізняються формою (округла, подовжена, округло-плоска, грушовидна), кольором шкірочки (білий, червоний, жовтий, зелений, бурий), масою плодів (в середньому 30 - 60 r), консистенцією м'якоті, смаком та ароматом. Забирають його в зрілому вигляді. При збиранні плоди розтріскуються і, навіть акуратно зібрані, не підлягають перевезення і зберігання.
Широке поширення має інжир в'ялений, який дуже добре зберігається.
Фейхоа (Feijoa sellowiana)
Родом з Бразилії, являє собою кущуваті дерево, споріднене гуава. Якщо рослина росте на грунті, бідної вапном, плоди фейхоа мають запах, схожий з запахом ананаса і полуниці. Багато фейхоа вирощують в Італії та США, в деяких країнах Південної Америки. Фейхоа - клімактеричні фрукти, які збирають зеленими, і вони дозрівають після збирання причому відрізняються підвищеною кислотністю, тому мають кисло-солодкий смак. Досить багато в них пектинових речовин, целюлози та йоду (10 - 40 мкг%), однак у плодах з Батумі та Азербайджану йод не виявлено. Аромат фейхоа обумовлений 93 компонентами, серед яких провідне місце належить метилсаліцилату, метілбензоату, етілбензоату і геранілацетату.
Забирають плоди у жовтні - листопаді. Завдяки відносно прочноі шкірці плоди транспортабельні. Поширені сорти: Чойсеана, Кулідж, Суперба, Андржей.
Плоди фейхоа яскравого сіро-зеленого кольору, вкриті восковим нальотом. При дозріванні набувають жовтуватий або бурий відтінок. Плоди невеликі, на верхівці плоду є здерев'янілих чашолистки. Шкірка тонка, з терпким смаком.
У м'якоті знаходяться чотири багатонасінні гнізда, заповнених желеподібної масою з численними насіннями (шкірка їстівна).
Основні країни — виробники манго: Індія, Мексика, Китай, Таїланд. У плодах манго міститься 10-16 відсотків цукрів, органічні кислоти, вітаміни. За вмістом бета-каротину манго переважає моркву, а в одному плоді манго вітаміну А у 20 разів більше, ніж у апельсині такого ж розміру. У плодах манго міститься кальцій, фосфор, залізо, антивірусна речовина — мангіферин, яка протидіє вірусу Герпеса. Стиглі плоди споживають як столові фрукти і додають у фруктові салати, маринують, солять. Манго їдять без шкіри. Знімати її слід у рукавичках — на руках може з'явитися висипка. Споживання плодів запобігає раку товстої, прямої кишки, підшлункової залози, знімає нервове напруження. Папайя або динне дерево походить з Центральної Америки. Плід папайї за смаком нагадує диню. Папайя багата на бета-каротин, вітамін С. Плоди папайї сприяють травленню і рекомендують їх споживати як дієтичний та лікувальний продукт. Їдять з соком лимона або апельсина. М'якоть використовують в фруктових салатах.
Щодо вирощування фруктів, то Серед країн Європи Україна має найкращі можливості для вирощування яблук, адже наразі в країні вирощується лише 50-60% від загального попиту та потреб споживання яблук. Таким чином типовим є ринковий попит, який буде зберігатись ще довгий час. Ціна на яблука в Україні досягла європейського рівня. Враховуючи кліматичні умови, 70-80% території країни є придатними для вирощування яблук, при цьому, витрати на виробництво нижчі, ніж у Європі. Географічне розташування Росії та значні можливості для експорту яблук до цієї країни, створюють подальші вигідні умови для вітчизняних виробників яблук.
Враховуючи вищесказане, в Україні існують унікальні можливості для вирощування яблук. Наразі в Європі спостерігаються дві зростаючі тенденції:
1. Використання звичайних, не стійких до хвороб старих та нових сортів для вирощування яблук, з високою кількістю циклів обробки засобами захисту (більше ніж 20 циклів в рік).
2. Вирощування яблук стійкими до хвороб (резистентними) сортами, застосовуючи звичайні або органічні методи, з меншою кількістю обробок засобами захисту рослин.
Соціологічні опитування показують, що споживчий попит все більше і більше змінюється в напрямку продуктів, які містять меншу кількість залишкових хімічних речовин. Так, наприклад, для країн Західної Європи характерним є ринковий попит на органічні яблука, з недостатньою пропозицією.
Нещодавно плодорозсадник ДП «Голланд Плант Україна» завершив 4-річний період науково-дослідної роботи. Компанія відшукала більшу частину стійких до хвороб столових сортів яблук, які існують у світі. Після сертифікації і тестування були відібрані найкращі та найбільш перспективні десертні сорти яблук. Після тривалих переговорів та домовленостей з власниками цих сортів, переконавши останніх, компанії вдалося придбати ліцензійне право та отримати дозвіл зареєструвати та внести ці сорти в державний реєстр сортів, придатних для поширення в Україні.
Процес реєстрації сортів в Україні почався у 2010 році. У січні 2012 року нові, десертні, імунні сорти яблук вже зареєстровані в Україні та офіційно внесені в Реєстр сортів, придатних для поширення на території України.
Таким чином стало можливим те, що восени 2012 року вже й українські виробники яблук зможуть придбати ці сорти, закласти плантації нових сортів та отримати державну підтримку. Із зареєстрованих восьми сортів 5 сортів входять в Програму «Клуб Натуральне Яблуко ®». Це сорти: Луна ®, Сіріус ®, Оріон ®, Ред Топаз ®, Розела ®.
Крім цього доступними у вільному продажу є також три інших нових сорти поза рамками програми – Ренора®, Реколор®, Рекарда® .
Можна б було писати багато чого про значні переваги цих сортів та про їхню популярність, але найважливішими є вподобання споживача. ДП «Голланд Плант Україна» вже успішно провело ряд презентацій-дегустацій представивши нові, імунні десертні сорти яблук. Ці заходи надали можливість вже понад тисячі людей ознайомитись з новими сортами та скуштувати їх. Дегустації та тестування цих сортів відбуваються згідно міжнародних стандартів оцінювання. Для контролю використовуються добре відомі сорти яблук Айдаред та Голден Д. Виробники, які брали участь на дегустаціях, давали значно вищі оцінки новим сортам, тому як смакові властивості так і зовнішній вигляд цих сортів значно вищі в рейтингу за аналогічні характеристики контрольних сортів.
Це історичний момент, в тому сенсі, що до цього часу у сфері вирощування яблук ще не існувало жовтих, стійких до хвороб сортів, які мають гарний смак та добре зберігаються. Тепер і це стало реальністю, нарешті нові сорти вже доступні і на Україні.
Надзвичайно великий інтерес до жовтих сортів проявляють гравці переробної галузі, тому що поряд з тим, що сорти мають приємний смак, аромат та вміст кислоти, на додачу ще й мають високий вміст цукру (Brix 14-16%).
Надзвичайні переваги та цінності нових жовтих сортів використовує також у власній програмі в Європі «Голден Саншайн Лайн®» (GOLDEN SUNSHINE LINE®) (одним з труднощів під час придбання ліцензії на сорти було те, що на той час в Європі вже розпочалась програма, базована на цих жовтих сортах під новим брендом), яка зі своєю програмою активно бере участь на виставці Фрухтвелт Бодензі 2012 (Fruchtwelt Bodensee), про що ми надамо детальну інформацію у нашій наступній інформативній статті.
Так, мета ДП «Голланд Плант Україна», як розробника проекту, була досягнута: Для споживача: здоровий надійний продукт Для виробника: економічна, вигідна технологія Для навколишнього середовища (Землі): екологічно чиста діяльність.
Таким чином виробники яблук в Україні отримали можливість використовуючи екологічно чисті технології, поряд з високим рівнем виробничої безпеки , меншими затратами отримувати ще більший прибуток. На додачу, споживачі споживатимуть здоровий продукт.
Розробник проекту приділяє значну увагу та докладає зусиль для впровадження та популяризації нових імунних, десертних сортів та програми «Натуральне Яблуко», надаючи цим значні переваги виробникам на ринку. Починається процес розмноження сортів, але через обмежені обсяги буде створено тільки певну кількість саджанців. Одним з обмежуючих факторів є кількість доступних прищеп з Європи, а це пояснюється новизною сортів.
Інтерес до нових сортів яблук є надзвичайно високим, багато компаній повідомило про намір придбати саджанці нових сортів. Вже було укладено перші договори про довгострокову співпрацю, тому, якщо Ви плануєте втілювати довгостроковий проект за допомогою нових імунних сортів яблук, повідомте якомога швидше про Ваш намір, щоб плодорозсадник міг запланувати виробництво садивного матеріалу для задоволення Ваших потреб.
Цикл виробництва якісного садивного матеріалу займає мінімум 2 роки. Тому кожен, хто планує закладати сади нових імунних десертних сортів яблук, повинен заздалегідь прийняти рішення для того, щоб відповідно до його планів плодорозсадник вчасно зміг виробити відповідну кількість та сортове співвідношення садивного матеріалу.
Успішні підприємства відрізняються від менш успішних тим, що перші мають довгострокові плани та мету.
Фактором, що значно перешкоджає розвитку українського промислового садівництва, є те, що переважна більшість конкурентоспроможних сортів, з цінними характеристиками та гарними смаковими якостями, не внесені до реєстру сортів, які рекомендовано для вирощування на території України. Європейські дослідження вказують на такі канали збуту на українському внутрішньому ринку: 75% столових яблук продається на місцевих овочевих та фруктових ринках, 15% – в торговельних центрах, а 10% за результатами дослідження, реалізуються на так званих стихійних, «диких» ринках.
Можна з упевненістю сказати, що нові сорти, з кращими властивостями, можна отримати, тільки імпортуючи їх. Близько 80% українського імпорту надходить з Польщі за ціною, трохи вищою за ціну на внутрішньому ринку, але нижчою за європейські середні ціни. А решта 20% імпорту надходить з Франції, Італії, Бельгії та Нідерландів за значно вищими цінами. Таким чином, внутрішній споживчий попит на нові сорти є, і платоспроможністю він забезпечений. Тому проблема постійного оновлення сортів, занесених до державного реєстру, залишається актуальною.
Для того, щоб зрозуміти поживну цінність яблук, тропічних та субтропічних фруктів, розглянемо почергово основні фрукти із кожного виду.
Авокадо. Зі всіх фруктів саме цей містить більше всього білків, хоча в деяких каліфорнійських сортах більше 80 відсотків калорій доводиться на жири. Авокадо має округлу або грушовидну форму, розміром – від курячого яйця до гігантів на декілька кілограмів. Різноманітні і забарвлення: темно-зелені, малинові, жовті або майже чорні. М'якоть зрілого авокадо корисна і смачна. Вона багата вітаміном Е і містить багато калію, значну кількість вітаміну В6, а також вітамін С, рибофлавін і марганець. Один плід авокадо містить до 400 ккал. На відміну від більшості фруктів, дозрівання авокадо починається лише після того, як їх зірвали з дерева. Якщо ви купили незрілий плід, потримайте його декілька днів при кімнатній температурі.
Аннона лускова (або цукрове яблуко). Відноситься до сімейства тропічних фруктів Annona. Плоди мають форму серця і лускову шкірочку. Хороше джерело калію і вітаміну С.
Гуава. Батьківщина – країни тропічної Америки. Плоди цього дерева нагадують маленькі яблучка, повні усередині твердих кісточок. Відноситься до групи солодких фруктів. Дозрілі плоди необхідно вживати з шкіркою для поліпшення травлення і стимуляції роботи серця. Щоденне вживання гуави нормалізує тиск, тому вважається за життєво важливий для організму людини фрукт.
Манго. Шкірка плоду гладка, воскова, ароматна. Всередині плоду манго розташовується одна велика кісточка овальної форми. Колір, аромат, смак і форма плодів сильно залежать від сорту. Шкірка плоду може бути покрита зеленуватими, жовтими або червоними плямочками і мати невеликий «рум'янець». М'якоть плодів манго відрізняється приємним смаком і ароматом; її колір знаходиться в діапазоні від блідо-жовтого до соковито-оранжевого. У дозрілого плоду м'якоть дуже соковита, трохи волокниста, з широким діапазоном смаку – від дуже солодкого до кислуватого і навіть кислого. Смак манго нагадує звичний нам смак персика з приємними «сосновими» нотками. Плоди містять багато цукру (у плоді середнього розміру його близько 14%). Багатий бета-каротином і вітаміном С.
Фейхоа. Батьківщина фейхоа – субтропічні райони в Південній Америці: Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай. Плід фейхоа – зелена з червонуватим відтінком ягода. Навіть у зрілому вигляді плоди мають невибагливе зеленувате забарвлення. Зовні плоди фейхоа схожі на зеленуваті сливи з пучком коротких хвостиків на кінці. У м'якоті плоду розташовані чотири багатосім'яні гнізда з багаточисельним насінням, яке не відчувається при їжі. М'якоть зрілих плодів щільна, соковита, кисло-солодка з приємним ароматом. У м'якоті плодів фейхоа міститься сахароза. Кислотність плодів досить висока. У зрілих плодах міститься вітамін С, досить багато пектинових речовин, клітковина. Унікальною особливістю плодів фейхоа є здатність накопичувати значні кількості легкозасвоюваних організмом людини водорозчинних з'єднань йоду. В цьому відношенні фейхоа перевершує інші плоди і ягоди.
1.3 Зберігання фруктів
Близько 60% усіх витрат фруктів і овочів в процесі їх товароруху припадає на зберігання. Причинами цього є низька якість продукції, недостатня матеріально-технічна база зберігання, повільне втілення прогресивних технологій, відсутність матеріального зацікавлення і механізму його стимулювання.
Зменшенню втрат фруктоовочевої продукції на всіх етапах товароруху і особливо під час зберігання сприятиме перехід до ринкових відносин, зміна форми власності, приватизація підприємств, господарств, конкурентні умови на внутрішньому і зовнішньому ринку товарів і зовнішньому ринку товарів тощо.
Тимчасові сховища — це кагати, траншеї з природним і активним вентилюванням. У сховищах з природним вентилюванням неможливо регулювати температуру, слідкувати за станом продукції, там виникають труднощі реалізації продукції взимку, особливо під час сильних морозів. Модернізовані великогабаритні кагати з активним вентилюванням дають можливість уникнути цих проблем. Кагати не потребують великих затрат на обладнання, їх можна розміщувати у місцях вирощування продукції і при дотриманні всіх вимог отримати економічний ефект.
Стаціонарні сховища мають переваги над тимчасовими, бо вони можуть забезпечити кращу схоронність і високу якість продукції, зменшити втрати, але їх утримання коштує значно дорожче.
Стаціонарні сховища для фруктів і овочів класифікуються: за цільовим призначенням —спеціалізовані для зберігання окремих видів фруктів та овочів, неспеціалізовані або універсальні для зберігання усіх або декількох видів продукції; за способом зберігання — з засіками, стелажні, тарні (контейнерні), навальні (без засіків і тари, завантажуються суцільним шаром продукції); за способом підтримання температурно-вологісного і газового режимів зберігання —сховища з механізованим загальнообмінним, з активним вентилюванням, з природним або штучним охолодженням, з регульованим газовим середовищем; за місткістю—невеликі (до 250т), середні (до 1000т), великі (більше 1000т);
за конструктивними особливостями щодо рівня землі — наземні, напівзаглиблені, заглиблені, одноповерхові з підвалом, багатоповерхові; за способом завантаження — прирельсові, без залізничних шляхів, з заїздом і без заїзду транспорту у сховище; за місцем знаходження — в місцях виробництва і в місцях споживання фруктоовочевої продукції.
Довготривале зберігання фруктів і овочів може дати економічний ефект, а може привести і до великих втрат, збитковості зберігання.
Основними показниками економічної ефективності тривалого зберігання фруктів і овочів є обсяг трудових витрат протягом усього часу зберігання, собівартість продукції після зберігання, чистий дохід, коефіцієнт ефективності капіталовкладень у будівництво плодоовочесховищ і строк їх окупності.
Собівартість продукції після зберігання складається із собівартості продукції, закупленої за встановленими або договірними цінами, експлуатаційних витрат на їх зберігання, загальновиробничих витрат. В процесі зберігання утворюються технічний брак і природні втрати.
Розділ 2 АНАЛІЗ СВІТОВОГО ВИРОБНИЦТВА ТА СПОЖИВАННЯ ЯБЛУК, ТРОПІЧНИХ І СУБТРОПІЧНИХ ФРУКТІВ
2.1 Світове виробництво і споживання яблук, тропічних і субтропічних фруктів
Світове виробництво та споживання характеризується постійною зміною своєї структури. Звичайно, є певні країни, які вважаються найбільшими виробниками фруктів у світі. До них відносяться: Китай, Індія, Бразилія, США, Італія, Мексика, Індонезія та ін. Структура виробництва зображена на рис. 2.1

Рис. 2.1 Провідні країни-виробники фруктів
Джерело: World Scenario [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdfДля того, щоб краще зрозуміти, які саме країни є найбільшими виробниками та споживачами фруктів, розглянемо почергово кожен із фруктів.
Отже, світове виробництво яблук у 2011/12 оцінюється в 65230000 тонн. Цей обсяг є на 4% вище, ніж в минулому році і 11% більше в порівнянні із середнім за останні п'ять сезонів (06/07-10/11). Про це повідомляється в останніх дослідженнях, проведених Державним департаментом сільського господарства США (USDA), в якому підкреслюється, що участь Китаю в світових поставках цього виду продовжує рости за рахунок інших країн-виробників [14]. На рисунку 2.2 також подано дані щодо найбільших країн- виробників яблук у світі.

Рис. 2.2 Провідні країни-виробники яблук
Джерело: World Scenario [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdfКитай, який в даний час виробляє більше половини всіх яблук по всьому світу, очікують, що на 5% виробить більше врожаю в цьому сезоні і встановить новий рекорд в 35 млн. тонн. За останні шість років постачання продукції з Китаю показало зростання на 35%, що в абсолютному вираженні становить близько 9 млн. тонн яблук.
Офіційна статистика Міністерства сільського господарства США свідчить, що виробництво яблук у Європейському союзі (ЄС-27) в цьому році складе близько 11,8 млн. тонн.
Серед країн, які характеризуються важливими змінами в заявках на яблука в період 2007-2012 років є:
• Туреччина. Урожай збільшився з 2 млн. до 2,7 млн. тонн за цей період. Зростання склало 35%.
• Україна. У 2006/2007 урожай становив 536 000 тонн, а виробництво зросло сьогодні на 1,05 млн. тонн.
• Чилі, де виробництво в цей період зросло на 250 000 тонн, тобто з 1,25 млн. тонн до 1,51 млн. тонн.
• Росія втратила більше 300 000 тонн виробництва яблук протягом останніх шести років.
Щодо споживання свіжих яблук, то воно зросло більш ніж на 13,4 млн. тонн протягом останніх шести років, проти 10,8 млн тонн, що дозволило збільшити світове виробництво за той же період і з них 8,9 млн. тонн були доставлені в руки Китаю [14].
Використання цих статистичних даних дає можливість зробити висновок, що темпи зростання світового споживання яблук (34%) були вищими, ніж їх виробництво (14%) у період між 06/07 і 11/12 сезонними роками. До цього треба додати, що в зазначений період ціни на яблука для споживання на міжнародному ринку збільшилися в середньому на 27% (в доларах).
Найбільшим споживачем та виробником за останні шість років залишається Китай, а в ЄС споживання залишається відносно стабільними протягом останніх років. В таблиці 2.1 представлені дані щодо кількості виробництва яблук.
Таблиця 2.1
Виробництво яблук по країнах в період 2009-2010 років
Країна Площа, га Виробництво, тонн
1 2 3
Китай 2000466 29851163
США 141880 4358710
Польща 171963 2830870
Іран 173851 2718775
Турція 129700 2504490
Італія 54642 2208227
Франція 52200 1940200
Індія 283900 1777200
Росія 243000 1467000
Продовження табл. 2.1
1 2 3
Аргентина 46000 1300000
Бразилія 38072 1124155
Німеччина 31800 1046995
Інші 1403396 15113739
Джерело: World Scenario [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdf
Щодо тропічних фруктів, то в першу чергу зазначимо, що до цієї категорії відносяться: банани, ананаси, манго, авокадо, папайя, а також мало розповсюджені гуява, мангустан, лічні, сапотінга, нассіфлора, карамбола, анони.
Світовий обсяг виробництва тропічних фруктів досяг обсягу 82,2 млн тонн у 2009 році, дещо менше проти 82,5 млн тонн у 2008 році. Манго був домінуючим продуктом із загальним обсягом виробництва 31,7 млн тонн і становив 39% світового виробництва тропічних фруктів. Виробництво ананасу склало 23% загального обсягу, папайя-13% та авокадо-4%. Виробництво інших тропічних фруктів в загальному обсязі становило 22%.
Азія є найбільшим виробником тропічних фруктів поряд із Латинської Америкою та Індією. У 2009 році Азія була найбільшим виробником манго (75% світового виробництва). Також домінуюче місе вона зайняла щодо виробництва ананасів, 52% світового виробництва.
Близько 90% загального виробництва споживається країнами-виробниками і лише 10% поступаються на світові ринки [14].
У 2009 році (остання доступна дата) дохід від світової торгівлі свіжими фруктами становив: 7,9 млрд. дол. - банан, 5,4млрд. дол. - яблука,2,1 млрд. дол. –персики.
Щодо найбільш поширеного тропічного фрукту банана, то слід відмітити, що він входить в топ-5 найбільш споживаних фруктів. Найбільші країни-виробники та водночас споживачі зображені на рис.2.3, оскільки 80% загального виробництва бананів споживається його ж виробниками на внутрішніх ринках і лише 20% потрапляє на ринки світові.

Рис. 2.3 Найбільші країни-виробники та країни-споживачі бананів
Джерело: World Scenario [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdf
Таблиця 2.2
Виробництво бананів по країнах 2009-2010 роки
Країна Площа, га Виробництво, тонн
Індія 770300 26469500
Філіпіни 438593 8687624
Китай 311106 8042702
Бразилія 513097 6998150
Еквадор 215521 6701146
Індонезія 105797 5741352
Танзанья 480000 3500000
Мехіко 78471 2159280
Коста Ріка 44313 2127000
Колумбія 72396 1987603
Бурунді 340000 1850000
Інші 1526480 19378864
Джерело: World Scenario [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdfТакож у таблиці 2.2 подана інформація по кількості тонн, яку виробляє кожна із країн.
2.2 Структура світового експорту та імпорту яблук, тропічних та субтропічних фруктів
Тропічні фрукти постачаються на світовий ринок у значних кількостях, хоча в більшості випадків понад 80% а то й навіть 90% залишається всередині країни-виробника на її внутрішньому ринку.
Світовий обсяг експорту свіжих тропічних фруктів знизився у 2009 році на 6% та досяг позначки 3,95 млн тонн, в основному за рахунок зниження експорту ананасів. Світовий експорт інших тропічних фруктів у 2009 році відзначився тривалим зростанням для авокадо (23%), папайя (15%), манго (6%) [13]. Дані зображено у таблицях.
Таблиця 2.3
Світовий експорт ананасу
Ананас 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009
Всі країни 814,7 920,5 1078,3 1193,6 1395 1675,9 2024,2 2210,4 2283,2 1785,7
Азія 166,6 184,6 212,6 233,2 242,2 253,8 308,6 319,7 335,7 251,5
Африка 229,8 224,8 229,1 233,4 220,7 211,2 174,7 146 106,5 92,5
Центральна Америка 369,1 453,9 564,1 634,2 806,4 1070 1369,8 1549,2 1648,5 1263,1
Південна Америка 27,2 31,8 42,7 63,8 95,7 105,1 124,6 144,9 128,8 124,8
Північна Америка 11,3 11,1 11,2 11,4 13,3 15,2 15,7 9,3 14,5 10,8
Європа 10,7 14,2 18,6 17,4 16,6 20,7 30,8 41,3 49,1 42,9
Європейський союз 10,5 14 18,3 17,3 14,8 20 29,3 38 45,9 40,1
Океанія 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0,1
Країни, що розвиваються 786,5 890,5 1044,3 1161 1361,2 1636,4 1973,8 2155,8 2218,9 1726,8
Розвинуті країни 28,3 29,9 34 32,6 33,8 39,6 50,4 54,6 64,3 58,9
Джерело: Intergovernmental Group on bananas and tropical fruits. Fifth Session [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdfТаблиця 2.4
Світовий експорт манго
Марго 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009
Всі країни 505,7 541 587,4 831,6 800,3 939,3 1041,7 1102,4 1119 1181,8
Азія 168,1 181,3 188,6 356,9 342,3 430,2 438,1 493,7 509,7 580,9
Африка 46,7 37,4 44,5 47 36,2 35,9 48 54,5 51,3 52,9
Центральна Америка 158,7 149,6 165,9 188 183,6 231,3 284,3 285,9 277,4 284,7
Південна Америка 114,9 158 171,6 219,9 219,5 222 250,1 245,7 254,1 229,2
Північна Америка 10,6 6,6 5,4 6,5 7,7 8,3 7,6 7,2 6,6 6
Європа 3,2 4,3 7,2 10,2 8,1 8,8 10,1 11,9 16,1 24,5
Європейський союз 3,1 4,2 7,1 10,1 7,9 8,8 10 11,8 16 13
Океанія 3,6 3,9 4,1 3,1 2,8 2,9 3,5 3,4 3,9 3,7
Країни, що розвиваються 466,3 505,2 550,4 781 761,5 902,2 1001,4 1054,4 1071,6 1131,5
Розвинуті країни 39,4 35,8 37 50,6 38,8 37,1 40,3 48 47,4 50,4
Джерело: Intergovernmental Group on bananas and tropical fruits. Fifth Session [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdf
Таблиця 2.5
Світовий експорт авокадо
Авокадо 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009
Всі країни 288,2 256,5 358,3 360,8 419,6 584,2 494,2 648 580 713,6
Азія 44,7 39,2 73 22,9 59,5 52,5 30 44,8 23,8 23,4
Африка 56,8 45,8 64,1 58,7 46 98 48,1 54 73,3 64,5
Центральна Америка 106,4 88,1 111,8 147,3 154,5 242,6 227,5 322,8 298,4 360,8
Південна Америка 64,8 68,4 92,2 115,8 138,7 162,3 154,2 192 143,9 228,1
Північна Америка 3 2,2 2,2 1,4 1,6 1,3 6,6 2,2 6,2 2,5
Європа 6,6 6,5 8,6 8,5 12,8 15,3 16,6 19,3 22,8 21
Європейський союз 6,5 6, 8,6 8,5 12,7 15,3 16,5 19 22,6 20,6
Океанія 5,9 6,2 6,3 6,1 6,6 12,2 11,3 12,9 11,7 13,3
Країни, що розвиваються 182,3 172,2 220,9 283,3 308,7 420,5 397,9 532,8 462,1 608,3
Розвинуті країни 105,9 84,3 137,4 77,5 111 163,7 96,3 115,2 117,9 105,3
Джерело: Intergovernmental Group on bananas and tropical fruits. Fifth Session [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdfТаблиця 2.6
Світовий експорт папайї

Джерело: Intergovernmental Group on bananas and tropical fruits. Fifth Session [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdfСвітовий імпорт свіжих тропічних фруктів зріс на 5% і досяг у 2009 році кількості 4.2 млн тонн. Сполучені Штати Америки були найбільшими імпортером тропічних фруктів разом із Японією, Европейським Союзом та Китаєм. До США та ЄС імпортується приблизно 75% світового імпорту ананасів, манго, папайя та авокадо [13]. Дані представлені у таблицях.
Таблиця 2.7
Світовий імпорт ананасу

Джерело: Intergovernmental Group on bananas and tropical fruits. Fifth Session [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdfТаблиця 2.8
Світовий імпорт манго
Манго 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009
Всі країни 594,1 616,5 664,7 773,6 766,1 824,7 870,9 928,6 963,5 1059,3
Азія 186,6 188,1 212,9 254,9 251,2 304,7 286,3 342,7 350,2 482,9
Африка 5,6 3,5 6,4 4,3 2,5 9,2 10,4 5,0 6,6 7,9
Центральна Америка 2,0 4,0 2,7 4,3 2,5 9,2 10,4 5,0 6,6 7,9
Південна Америка 9,1 7,7 3,6 3,5 5,4 6,6 6,7 3,9 6,9 9,3
Північна Америка 265,8 270,0 294,9 319,0 323,6 298,4 334,6 342,4 340,8 331,7
Європа 124,0 141,5 142,4 185,4 177,3 198,7 224,9 226,8 250,5 215,2
Європейський союз 119,4 135,6 135,0 175,5 163,0 187,9 212,7 211,9 231,6 198,6
Океанія 1,1 1,6 1,8 2,9 3,4 3,3 3,1 3,7 3,3 2,7
Країни, що розвиваються 193,3 194,1 216,2 255,5 248,9 311,3 294,9 342,6 356,7 498,0
Розвинуті країни 400,8 422,4 448,4 518,1 517,1 513,4 576,0 586,0 606,8 561,3
Джерело: Intergovernmental Group on bananas and tropical fruits. Fifth Session [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdfТаблиця 2.9
Світовий імпорт авокадо
Авокадо 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009
Всі країни 270,3 247,4 321,3 362,9 383,1 547,1 490,7 666,2 624,5 784,2
Азія 17,7 13,6 20,2 28,4 32,3 33,2 33,5 33,1 31,5 37,9
Африка 1,4 2,0 1,2 2,1 4,5 6,4 7,0 7,7 9,2 9,3
Центральна Америка 25,8 21,7 27,4 29,9 32,8 24,3 27,0 28,0 28,3 29,2
Південна Америка 11,5 8,1 10,7 11,6 13,1 18,6 20,1 15,0 11,6 19,9
Північна Америка 91,8 86,6 134,0 157,0 161,3 282,4 214,6 372,1 340,0 460,3
Європа 119,1 111,0 123,3 128,3 132,3 173,5 179,2 202,5 194,2 217,9
Європейський союз 112,7 104,2 115,0 120,7 124,0 164,2 168,4 184,8 176,1 191,3
Океанія 2,9 4,3 4,5 5,5 6,7 8,6 9,4 7,8 9,7 9,6
Країни, що розвиваються 42,1 34,1 45,5 47,4 52,6 494,2 433,6 610,7 569,1 719,0
Розвинуті країни 228,2 213,3 275,9 315,5 330,4 494,2 433,6 610,7 569,1 719,0
Джерело: Intergovernmental Group on bananas and tropical fruits. Fifth Session [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdfОтже, як показують дані, в останні роки такі країни-виробники фруктів як Китай, Бразилія, Африка націлені на експорт, а щодо імпорту, то тут також розвинуті країни являються найбільшими імпортерами.
ВИСНОВКИ
Яблуня - передова плодова культура в усіх країнах помірного клімату. В Україні на її долю припадає 80% площі в промислових садах і 50% в любительських. Переважають яблука і в валових зборах фруктів, внаслідок чого вони є одним з головних джерел сировини для переробки в Європі та Америці.
Склад яблука: насіння; плодоніжка; воронка; шкірочка; м’якоть; гніздо насіннєве (сердечко); камера насіннєва; чашечка; судинні пучки; заглиблення, навколо чашечка.
Хімічний склад яблук змінюється в широких межах и залежить від сорту, агротехніки, погодних умов і т.д. Яблука містять до 12-13% цукрів (в основному - фруктозу), від 0,3 до 1,2% органічних кислот (в основному - яблучну, від 0,8 до 1,2% пектинових речовин, вітаміни, Р-активні сполуки. Плід (яблуко) 2-3 см у діаметрі, звичайно кулястий, жовто-зелений або з одного боку червонуватий, на смак кислий. Плоди дозрівають у вересні - жовтні. На хімічний склад яблук впливають різні фактори. Умови зовнішньої середовища визначають кількісний вміст, а якісний склад служить систематичним ознакою виду. Сухих речовин у плодах різних видів і форм буває від 12 до 30%, цукрів від 7 до 15-22%. Переважання моносахаридів характерно для більшості видів; олігосахариди присутні майже у всіх видах яблуні, але в різних кількостях - від 0,5 до 12%.
В усіх сортах яблук кальцію - предостатньо. Цей елемент відповідає, передусім, за нормальний ріст нігтів, зубів людини, а також за забезпечення механічної міцності кісток скелету. Також кальцій дуже важливий для хорошого згортання крові.
Калій в яблуках сприяє поліпшенню роботи серцево-судинної системи і стабілізує вироблення більшої частини ферментів в організмі. Згідно результатів останніх досліджень, щоденне вживання фруктів, що містять калій, знижує рівень кров'яного тиску і зменшує ризик інсульту на 10-15 відсотків.
Йод міститься не в самих яблуках, а в їх насінні (темні «кісточки» в центрі яблука). Для того, щоб забезпечити організм денною нормою йоду, досить з'їсти п'ять-шість сімян яблука. У цьому насінні також міститься невелика кількість синільної кислоти, тому зловживати яблучними «кісточками» - не варто.
Яблука багаті також і пектинами - полісахаридами, які сприяють зниженню рівня холестерину в крові і є м'яким безпечним стимулятором перистальтики кишковика. Іншими словами, пектини захищають ваші судини і покращують роботу травної системи (діючи у поєднанні з клітковиною, яка також міститься в яблуках).
І, нарешті, яблука мають потужний антиоксидантний ефект, завдяки наявності в них кварцетину. Кварцетин ефективно протидіє розвитку ракових клітин, знешкоджуючи канцерогени, і чинить загальнозміцнюючу дію на імунну систему людини.
До субтропічних плодів відносять гранати, інжир, хурму, маслини, унабі, фейхоа.
Гранати мають округлу кулясту, плескату, ребристу форму, тов¬сту еластичну шкірку і вкрите м'якоттю насіння (від 400 до 700 шт.), яке знаходиться у камерах, розділених плівкою. Співвідношення цих частин залежить від сорту і стиглості плодів. їстівною частиною є м'якоть навколо насіння. Шкірка забарвлена в жовтий з рожевим відтінком або криваво-червоний колір. М'якоть на насінні рожевого або червоного кольору, з неї добувають сік, вихід якого становить 40-55 % маси плода.
Інжир споживають свіжим і сушать, з нього виготовляють варення, джем. Сорти інжиру: Абхазський фіолетовий, Кадота, Кримський чорний, Нікітський. Збирають інжир у серпні, вересні і зберігають до 3 діб.
Хурму культивують у Криму, на Кавказі, в країнах Середньої Азії, де вона буває дикорослою.
Фейхоа культивують в Абхазії, Азербайджані, Аджарії, в багатьох субтропічних країнах. Багато їх вирощують в США.
Унабі культивують в субтропічній і тропічній зонах багатьох країн. Як культурна і дикоросла рослина, унабі росте в країнах Середньої Азії і Закавказзя. її ще називають фініком, грудною ягодою.
Маслини (оливки) вирощують в Іспанії, Італії, Греції, Франції, Північній Америці, Сирії і в незначній кількості (не мають промислового значення) - в Криму, на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Азербайджані, Вірменії, Туркменистані.
Авокадо росте в СІІІА, Мексиці, Центральній і Південній Америці, Індії. Плоди груше-, яйцеподібної форми, 5-20 см завдовжки, масою 100-400 г, темно-зеленого кольору з численними жовтими цятками, а плоди темно-каштанового кольору - з червонуватими цятками.
Папайю (динне дерево) культивують в Індії, Шрі-Ланці, Південній Африці, Мексиці.
Мікробіологічні хвороби бананів та ананасів: чорна гниль , чорна плямистість, почорніння плодоніжки, чорна гниль стовбура.
Найбільшими виробниками фруктів у світі є: Китай, Індія, Бразилія, США, Італія, Мексика, Індонезія та ін.
Світовий обсяг виробництва тропічних та субтропічних фруктів становить 100% у країнах-виробниках, але 80% споживається на їх внутрішньому ринку, а 20% потрапляють на світовий ринок.
Виробництво фруктів залежить від умов вирощування та від кліматичних умов, в результаті чого в кількість вироблених фруктів не була стабільною у кожній із країн, першість по виробництві фруктів змінювалась протягом 1990-2011 років.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Протягом останніх 25 років виробництво плодоовочевої продукції у світі зросло більше ніж у 2 рази, що перевищує темпи зростання населення, що є свідченням того, що споживання овочів у світі зростає.
Велику роль у стимулюванні розширення та спеціалізації торгових потоків плодоовочевої продукції, включаючи диверсифікацію маркетингових каналів, відіграли нові технічні можливості. Попит на свіжі продукти збільшився у зв’язку з вдосконаленням технології пакування та перевезення. Завдяки кращим технологіям у перевезенні, пакуванні, та селекції, фрукти тепер можна перевозити на великі відстані та впродовж тривалого часу, і вони все одно будуть зберігати товарний вигляд та якість.
Виробництво плодоовочевої продукції у цих країнах базується на зональному розміщенні плодово-ягідних та овочевих насаджень у найбільш сприятливих мікроекологічних районах з метою використання потенційних можливостей кожної культури і сорту, а також максимального використання природнокліматичного потенціалу. Великий розрив у виробничо-економічних показниках галузі плодоовочівництва України і розвинутих країн світу зумовлює перехід від екстенсивного розвитку галузі до адаптивного інтенсивного виробництва, що означає, те, що Україні слід наслідувати своїх попередників, або ж за допомогою ноу-хоу у сільському господарстві винайти нові покращені методи вирощування популярних фруктів.
Визначальним чинником одержання високих валових зборів і урожаїв плодоовочевих культур у передових державах світу є і рекомендується впровадження досягнень сільськогосподарської науки і передового досвіду у виробництво в найбільш стислі строки. Сорт є визначальним чинником у підвищенні ефективності садівництва. Необхідно відзначити плідну роботу закордонних селекційних центрів і наукових установ у виведенні нових сортів культур, де система державного сортовипробування значно ефективніша, спрощена і обмежена у часі. У зв’язку з цим, реформування селекції і виробництва розсадницької продукції в Україні необхідно проводити вкрай обережно, з урахуванням специфіки галузі.
Звичайно ж для більш ефективного споживання та виробництва фруктів рекомендується система оптового продажу, цивілізований маркетинг (вивчення попиту і пропозиції, доставка товарів до місця споживання, зберігання і реалізації, виробництво тари, реклама, укладання торгових угод), а також здорова конкуренція.
Слід також відмітити особливості українського ринку та вивести певні рекомендації і для його покращення [1, c. 159-160].
З метою сприяння розвитку вітчизняного споживчого ринку плодоягідної продукції необхідно здійснити комплекс організаційно-економічних заходів, покликаних:
1) підвищити продуктивність багаторічних насаджень та створити виробничу базу на промисловій основі інтенсивного типу для максимального забезпечення населення фруктами власного виробництва з поетапним доведенням площі садів у 2020 р. до 4,4 тис. га насаджень інтенсивного типу зі структурою площ під: плодові сади (86,6 %), насадження горіхоплідних культур (4,5 %) та ягідники (8,9 %);
2) удосконалити існуючий порядок стандартизації плодоягідної продукції за принципами побудови системи сертифікації плодоягідного виробництва, а не готової продукції, а також безпосереднього залучення виробника до процесу інспектування вирощування фруктів та формування високої якості;
3) розвивати збутову сферу сільськогосподарських виробників через їх співпрацю та їх об’єднання на основі виробничо-торгової інтеграції, що сприятиме на взаємовигідній основі між учасниками такого об’єднання економити кошти на дослідження ринку, розвитку об’єктів інфраструктури ринку, формувати та просувати товар на ринку, у тому числі й за зовнішніми поставками.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Аніщенко Г. Ю. Споживчий ринок плодоягідної продукції: стан та перспективи розвитку / Г. Ю. Аніщенко // Вісник економічної науки України. – 2011. – № 1.- с.159-160.
Атлас перспективних сортів плодових й ягідних культур України: Атлас /Под ред. Копаня В.П. - К.: ООО "Одекс", 1999. -454с.
В. Кушнірук, І. Єрмаков // Бухгалтерія в сільському господарстві. — 2009. — № 15–16. — С. 42–48.
Горячова О.О. Дослідження хімічного складу яблук різних помологічних сортів / О. О. Горячова// Харчова наука і технологія. -2009. - № 4 (9). - С. 33-34
Єрмаков О. Розвиток агропромислового комбінування садівницьких підприємств регіону / О. Єрмаков,
Овочі і фрукти в нашому харчуванні. - Урожай: Карпати, 1988. -197с.
Рульєв В. А. Економічні проблеми розвитку садівництва України / В. А. Рульєв — К.: ННЦ ІАЕ, 2004. —360 с.
Рульєв В. А. Якою має бути стратегія розвитку галузі? / В. А. Рульєв // Сад, виноград і вино України. —2007. — № 3. — С. 4–6.
Сергеєва О.Р. Товарознавств плодів та овочем / О.Р. Сергеєва/ Електронний конспект лекцій. – Дніпроетровськ.-2006.- 153 с.
Федоренко В.С. Субтропические и тропические плодовые культуры: Учеб. пособие.-К.: Высш. шк., 1990.-239 с.
Шестопаль О. М. Нарощування виробництва плодів і ягід: економічний та соціальний аспекти / О. М. Шестопаль // Економіка АПК. — 2006. — № 2. — С. 22–25.
Шумейко А. Ринок фруктів і винограду: поточна кон’юнктура і прогноз / А. Шумейко, С. Кондратенко, А. Григоренко // Пропозиція. — 2006. — № 11. — С. 42–47.
Intergovernmental Group on bananas and tropical fruits. Fifth Session [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdfWorld Scenario [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://nhb.gov.in/area-pro/ch4.pdf

Приложенные файлы

  • docx 26616557
    Размер файла: 877 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий