Редагування тестових завдань


Редагування тестових завдань,
за якими відбудеться незалежне дистанційне тестування студентів
з «Екології, охорони навколишнього середовища та збалансованого природокористування (040106)»
Тести з навчальної дисципліни
"ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА"
1. Екологічна безпека є невід’ємною складовою частиною національної безпеки держави:
так;
ні.
2. Об'єкт ідентифікують як потенційно небезпечний за наявності у його складі не менше 10 джерел небезпеки, які можуть спричинити надзвичайну ситуацію:
так;
ні.
3. Паспорт потенційно небезпечного об’єкта підлягає переоформленню щоквартально, незалежно від певних обставин:
так;
ні.
4. Указ Президента України про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації затверджується Верховною Радою:
так;
ні.
5. Складання, уточнення та затвердження переліків потенційно небезпечних об’єктів, об’єктів підвищеної небезпеки, об’єктів і територій з ризиком виникнення надзвичайних ситуацій не відносять до функцій Ради національної безпеки і оборони України:
так;
ні.
6. До надзвичайних ситуацій техногенного характеру не належать транспортні аварії та катастрофи:
так;
ні.
7. За категоріями критичності розрізняють наступні екологічні ситуації: стаціонарні, надзвичайні, кризові, катастрофічні:
так;
ні.
8. За територіальним поширенням розрізняють надзвичайні ситуації загальнодержавного, регіонального, місцевого, об’єктного рівнів:
так;
ні.
9. Помітні негативні, але ще зворотні зміни навколишнього середовища, які вимагають поверхового покращання структури виробництва і середовища проживання населення не є підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації:
так;
ні.
10. Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня – це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох і більше областей (АР Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (АР Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету:
так;
ні.
11. Екологічна безпека — новий напрям в екологічній науці та природоохоронній галузі, нова навчальна дисципліна, метою якої є формування загальних підходів до оцінювання та прогнозування екологічного стану довкілля і виявлення факторів, що призводять до порушення безпечного функціонування природного середовища:
так;
ні.
12. Політика екобезпеки реалізується в інтересах людини та довкілля:
так;
ні.
13. Під державною системою екологічної безпеки розуміють вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінюванні передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей:
так;
ні.
14. Гранично-допустима концентрація (ГДК) це – концентрація будь-якої небезпечної речовини:
так;
ні.
15. Екологічна ситуація це – стан навколишнього природного середовища у межах визначеної території, який спостерігається в певний період часу й позитивно або негативно впливає на людину:
так;
ні.
16. За останні десятиліття в Україні склалася кризова екологічна ситуація:
так;
ні.
17. Кризова екологічна ситуація – це ситуація, яка характеризується глибокими незворотними змінами природи, втратою природних ресурсів і погіршенням умов проживання населення та відчутним погіршенням здоров’я людей.
так;
ні.
18. Цілковите порушення екорівноваги в природних системах, що виникає в результаті прямого або непрямого впливу людини – це екологічна катастрофа:
так;
ні.
19. Руйнівне, небезпечне і стихійне природне явище або процес значного масштабу внаслідок якого може виникнути або виникла загроза життю і здоров’ю людей, можуть бути знищені об’єкти економіки та складові довкілля – це екологічний ризик:
так;
ні.
20. У зоні надзвичайної екологічної ситуації встановлюють особливий правовий режим:
так;
ні.
21. У випадку запровадження в межах зони надзвичайної екологічної ситуації правового режиму надзвичайного стану відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" можуть запроваджуватися, зокрема, такі заходи, як встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду:
так;
ні.
22. Кількісною величиною небезпеки є ризик:
так;
ні.
23. Надзвичайні ситуації техногенного характеру – це ситуації, пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо:
так;
ні.
24. Надзвичайні ситуації природного характеру – це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо:
так;
ні.
25. Екологічна безпека громадянам нашої держави гарантована Конституцією України:
так;
ні.
26. Суб'єктами екологічної безпеки є індивідуум, суспільство, біосфера, держава:
так;
ні.
27. Під державною системою екологічної безпеки розуміють сукупність державних заходів (правових, економічних, технічних, гуманітарних і медичних), спрямованих на підтримку рівноваги між її екосистемами та антропогенними й природними навантаженнями:
так;
ні.
28. Нормативи екологічної безпеки водних ресурсів селітебної території – група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря:
так;
ні.
29. Екологічні ситуації відрізняються одна від другої за сукупністю проблем, умовами формування, масштабами і формами прояву екологічних чинників:
так;
ні.
30. Норми екологічної безпеки нашої держави повністю сформовані і обґрунтовані у Конституції України:
так;
ні.
31. Екологічна безпека є невід’ємною складовою частиною:
військової безпеки;
національної безпеки;
економічної безпеки;
продовольчої безпеки;
безпеки життєдіяльності.
32. Об'єкт ідентифікують як потенційно небезпечний за наявності у його складі:
одного джерела небезпеки, яке може спричинити надзвичайну ситуацію;
двох джерел небезпеки, які можу спричинити надзвичайну ситуацію;
джерел небезпеки техногенного характеру, які можу спричинити; надзвичайну ситуацію;
джерел небезпеки, що можуть викликати техногенні катастрофи;
трьох джерел небезпеки, які можу спричинити надзвичайну ситуацію.
33. Паспорт потенційно небезпечного об’єкта підлягає переоформленню:
щороку;
кожні три роки;
кожні п‟ять років;
кожні десять років
щоквартально.
34. Паспорт потенційно небезпечного об'єкта складається:
відповідальною особою, призначеною керівництвом потенційно небезпечного об‟єкта;
територіальними органами державного нагляду у сфері цивільного захисту;
керівником потенційно небезпечного об‟єкта;
місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту;
Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
35. Указ Президента України про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації затверджується Верховною Радою:
протягом трьох днів з часу звернення Президента до Верховної Ради;
протягом двох днів з дня підписання Указу Президентом;
протягом одного дня з часу звернення Президента до Верховної Ради;
протягом двох днів з часу звернення Президента до Верховної Ради;
протягом трьох днів з дня підписання Указу Президентом.
36. До функцій Ради національної безпеки і оборони України не відносять:
координацію та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у галузі національної, в тому числі екологічної безпеки в мирний час;
координацію та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у галузі національної, в тому числі екологічної безпеки під час військового або надзвичайного стану;
координацію та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у галузі національної, в тому числі екологічної безпеки у разі виникнення кризових ситуацій;
внесення пропозицій президентові України щодо реалізації заходів внутрішньої і зовнішньої політики у галузі національної, в тому числі екологічної безпеки;
складання, уточнення та затвердження переліків потенційно небезпечних об‟єктів, об‟єктів підвищеної небезпеки, об‟єктів і територій із ризиком виникнення надзвичайних ситуацій.
37. До органів спеціальної компетенції в сфері забезпечення екологічної безпеки не належить:
Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
Міністерство охорони навколишнього природного середовища;
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
Міністерство охорони здоров‟я;
Державний комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища і природних ресурсів.
38. До надзвичайних ситуацій техногенного характеру не належать:
транспортні аварії та катастрофи;
ситуації, пов‟язані з наслідками застосування зброї масового ураження або засобів ураження;
пожежі, неспровоковувані вибухи чи їх загроза;
раптове руйнування споруд та будівель;
аварії із викидом (загрозою викиду) небезпечних речовин.
39. Неправильне визначення поняття ―екологічний ризик‖ – це:
ймовірність порушення стійкості навколишнього середовища через зловмисну чи незловмисну діяльність людини;
ймовірність збільшення смертності або кількості захворювань людей у разі підвищення концентрації певного забруднювача чи суми забруднювачів в навколишньому середовищі або порушення будь яких характеристик цього середовища;
ризик, обумовлений впливами і навантаженнями на середовище існування, екологічними порушеннями, новими та існуючими джерелами впливів на об‟єкти, що охороняються;
природне чи техногенне явище з прогнозованими, але неконтрольованими небажаними подіями, що можуть у певний момент часу в межах цієї території завдати шкоди здоров‟ю людей, спричинити матеріальні збитки, зруйнувати довкілля;
ймовірність небажаних наслідків того чи іншого рішення у глобальній, регіональній або локальній експлуатації природних ресурсів і в процесі використання природних умов, функціонування споруд, технологічних ліній тощо, які споживають ці ресурси в межах і поза межами нормативного терміну їхньої роботи.
40. Відповідно до класифікатора надзвичайних ситуацій в Україні повний код надзвичайної ситуації не містить:
код класу надзвичайної ситуації;
код групи надзвичайної ситуації;
код виду надзвичайної ситуації;
код рівня надзвичайної ситуації;
код типу надзвичайної ситуації.
41. Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації не є:
значне перевищення гранично-допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища, визначених законодавством;
негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі на значній території, які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави;
негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі, які суттєво обмежують або виключають можливість проживання населення і провадження господарської діяльності на відповідній території;
помітні негативні, але ще зворотні зміни навколишнього середовища, які вимагають поверхового покращання структури виробництва і середовища проживання населення;
значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у навколишньому природному середовищі.
42. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту є:
комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
Державний департамент страхового фонду документації;
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
Рада національної безпеки і оборони України;
Державна інспекція цивільного захисту та техногенної безпеки.
43. Інтересами у сфері екологічної безпеки України не є:
національні інтереси;
корпоративні інтереси;
інтереси держави;
інтереси суспільства;
інтереси людини.
44. До небезпечних радіоактивних речовин, об’єктів і територій не відносять:
радіонуклідні джерела іонізуючого випромінювання, які використовують у технологічному обладнанні виробничих комплексів (підприємств);
радіоактивні відходи (шламосховища, місця накопичення відпрацьованої радіоактивної сировини, радіаційно-забрудненого технологічного обладнання, джерела іонізуючого випромінювання, термін використання яких закінчився);
радіонуклідні джерела іонізуючого випромінювання, які використовують у технологічному обладнанні медичних закладів;
шахти з видобутку, переробно-збагачувальні комплекси уранових руд;
пункти захоронення радіоактивних відходів міжобласного спеціалізованого комбінату УкрДО “Радон”.
45. Параметри прогнозованої зони хімічного забруднення в межах зони можливого хімічного забруднення (у разі аварійної ситуації) визначають за формою:
синусоїдною;
прямокутною;
еліптичною;
квадратною;
невизначеної форми.
46. До сил реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи не відносять:
сили Цивільної оборони України;
авіаційні пошуково-рятувальні сили;
службу медицини катастроф;
сили реагування на водних об‟єктах;
Державну воєнізовану гірничорятувальну (аварійно-рятувальну) служби.
47. Територію, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи не поділяють:
на зону відчуження;
на зону безумовного (обов‟язкового) відселення;
на зону тимчасового проживання населення;
на зону гарантованого добровільного відселення;
на зону посиленого радіоекологічного контролю.
48. Оцінювання екологічної безпеки промислового об’єкта не здійснюють за напрямом:
оцінювання потенційної небезпеки промислового об‟єкта в умовах нормальної експлуатації;
оцінювання ступеня перевищення рівня шкідливої дії підприємства над нормативними показниками;
оцінювання реципієнтів шкідливої дії в межах прилеглих територій;
оцінювання ресурсоспоживання та вартісного оцінювання екологічної небезпеки підприємства;
оцінювання демекологічної рівноваги.
49. Координацію всіх робіт, що проводять у межах зон на радіоактивно забрудненій території, здійснює:
Кабінет Міністрів України;
Адміністрація зони відчуження;
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
Міністерство охорони навколишнього природного середовища;
Міністерство аграрної політики та продовольства України.
50. Екологічну безпеку регіонального промислового виробництва не описують:
показниками ресурсних балансів регіону;
сумарними показниками екологічної безпеки регіонального промислового комплексу;
питомими показниками екологічної безпеки регіонального промислового комплексу;
еколого-економічними показниками, які відображають вартісний аспект регіональної екологічної безпеки;
еколого-господарським балансом територій.
51. Екологічна безпека – новий напрям в екологічній науці та природоохоронній галузі, нова навчальна дисципліна, метою якої є:
формування загальних підходів до оцінювання та прогнозування екологічного стану довкілля та виявлення факторів, що призводять до порушення безпечного функціонування природного середовища;
формування загальних підходів до оцінювання соціоекологічних систем різного рівня;
регулювання суспільних відносин у галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави;
нормативно врегульовані відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів;
пошук нових шляхів і підходів до вирішення екологічних проблем під час виробництва продукції.
52. Екологічна безпека для людини – це:
кількісне оцінювання можливих змін у природних комплексах і екосистемах, за яких не порушуються їх основні структурні і функціональні характеристики, тобто стан, за якого взаємодія довкілля і людини визначається як стійка;
стан середовища, за якого відсутній негативний вплив його чинників (біологічних, хімічних, фізичних) на біологічну структуру екологічних систем;
стан середовища з мінімальною концентрацією забруднювальної речовини, яка максимально шкодить здоров‟ю людини;
максимальна концентрація забруднювальної речовини в природньому середовищі, яка максимально шкодить здоров‟ю людини;
кількісне оцінювання можливих змін у природних комплексах і екосистемах, за яких порушуються їх основні структурні та функціональні характеристики, тобто стан, за якого взаємодія довкілля і людини визначається як не стійка;
53. Поняття екологічної безпеки сформоване у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" в статті 50, згідно з якими:
екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей;
екологічна безпека – стан середовища життєдіяльності людини, за якого відсутній негативний вплив його чинників (біологічних, хімічних, фізичних) на біологічну структуру і функцію людської особи сьогодні в майбутньому, а також відсутній незворотний негативний вплив на біологічні об'єкти природного середовища та сільськогосподарські рослини і тварини;
екологічна безпека – це сукупність певних властивостей навколишнього середовища і створюваних цілеспрямованою діяльністю людини умов, за яких з урахуванням економічних, соціальних чинників і науково обґрунтованих допустимих навантажень на об‟єкти біосфери утримуються на мінімально можливому рівні ризику антропогенний вплив на навколишнє середовище і негативні зміни, що відбуваються в ньому, забезпечується збереження здоров‟я життєдіяльності людей і виключаються віддалені наслідки цього впливу сьогодні і в майбутньому;
екологічна безпека – складова частина національної та транснаціональної безпеки, що визначає захищеність права людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля та забезпечує необхідні умови для відтворення природних ресурсів шляхом регулювання техногенної діяльності.
54. Політика екобезпеки реалізується в інтересах людини та довкілля і не наділена наступними характеристиками:
пріоритетне дотримання екологічної безпеки під час проведення господарської діяльності;
зміна характеру виробничих відносин із мінімалізацією екологічних наслідків;
врахування екологічної ємкості території під час розміщення господарських комплексів;
необхідність зіставлення можливості екосистем окремих регіонів України, врахування цього в демографічній, регіональній і національній політиці;
розвиток економічно вигідних підприємств без врахування екологічних нормативів.
55. Під державною системою екологічної безпеки розуміють:
сукупність державних заходів (правових, економічних, технічних, гуманітарних і медичних), спрямованих на підтримку рівноваги між її екосистемами та антропогенними й природними навантаженнями;
вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінюванні передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;
систему, спрямовану на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;
сукупність правових норм, що встановлені державою і спрямовані на виконання заходів щодо збереження і оздоровлення навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки тощо;
систему спостережень за потенційно небезпечними системами та територіями.
56. Гранично-допустима концентрація (ГДК) – це:
максимальна кількість токсичної речовини в одиниці об‟єму або маси водяного, повітряного середовища або ґрунту, яка практично не впливає на здоров‟я людини;
періодичний або постійний упродовж усього життя людини вплив факторів довкілля (шуму, вібрацій, забруднень, низької температури тощо), які не викликають соматичних або психічних захворювань та змін у стані здоров‟я;
кількість токсичної речовини, проникнення або вплив якої не пошкоджує організм і не призводить до негативних наслідків;
мінімальна кількість токсичної речовини в одиниці об‟єму або маси водяного, повітряного середовища або ґрунту, яка практично не впливає на здоров‟я людини;
концентрація будь-якої небезпечної речовини.
57. Гранично-допустимий рівень (ГДР) – це:
періодичний або постійний упродовж усього життя людини вплив факторів навколишнього середовища (шуму, вібрацій, забруднень, низької температури тощо), які не викликають соматичних або психічних захворювань та змін у стані здоров‟я;
максимальна кількість токсичної речовини в одиниці об‟єму або маси водяного, повітряного середовища або ґрунту, яка практично не впливає на здоров‟я людини;
періодичний або постійний вплив факторів навколишнього середовища (шуму, вібрацій, забруднень, низької температури тощо), впродовж одного року життя людини, які викликають соматичні або психічні захворювання та зміни у стані здоров‟я;
максимальна кількість токсичної речовини, проникнення або вплив якої пошкоджує організм і призводить до негативних наслідків;
рівень дії фактора, який призводить до летального кінця.
58. Система екологічних нормативів включає:
нормативи екологічної безпеки, гранично-допустимі викиди та скиди;
лише нормативи екологічної безпеки;
лише гранично-допустимі викиди та скиди;
юридичні та заборонні нормативи;
нормативи безпеки, ГДК, ГДС.
59. Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря – це:
група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря;
норматив, який встановлюється для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом);
гранично-допустимий викид забруднювальної речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду;
гранично-допустимий викид забруднювальної речовини або суміші цих речовин, який визначається у місці його виходу з устаткування;
максимальна кількість токсичної речовини в одиниці об‟єму або маси водяного, повітряного середовища або ґрунту, яка практично не впливає на здоров‟я людини.
60. Норматив гранично-допустимого викиду забруднювальної речовини стаціонарного джерела – це:
гранично-допустимий викид забруднювальної речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду;
група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря;
норматив, який встановлюється для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом);
гранично-допустимий викид забруднювальної речовини або суміші цих речовин, який визначається у місці його виходу з устаткування;
максимальна кількість токсичної речовини в одиниці об‟єму або маси водяного, повітряного середовища або ґрунту, яка практично не впливає на здоров‟я людини.
61. Гранично-допустимий викид забруднювальної речовини або суміші цих речовин, який визначається у місці його виходу з устаткування – це:
технологічний норматив допустимого викиду забруднювальної речовини;
норматив гранично-допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;
ГДК;
гранично-допустимий викид;
гранично-допустимий вплив.
62. Стан навколишнього природного середовища у межах визначеної території, який спостерігають у певний період часу, позитивно або негативно впливає на людину або інші об’єкти – це:
екологічна ситуація;
екологічна надзвичайна ситуація;
екологічний стан;
екологічна проблема;
екологічна криза.
63. Кризова екологічна ситуація – це:
ситуація, де існують нескладні екологічні порушення, підтримання екорівноваги можливе у разі проведеня планових природоохоронних заходів і екологічного контролю;
ситуація, де спостерігається порушення функціонування екосистеми, наявні перевищення ГДК окремих параметрів, як наслідок зниження біомаси, продуктивності екосистеми, в окремих випадках зниження біоти, та накопичення шкідливих речовин у продуктах харчування. Відновлення екорівноваги, можливе у разі невідкладних заходів природоохоронного характеру та значних економічних затрат;
ситуація, де існує небезпека виходу екоситуації з-під контролю, спостерігається повне руйнування складових екосистеми. У цьому випадку відновлення екорівноваги можливе лише за тривалих природоохоронних заходів та значних матеріальних затрат;
ситуація, яка характеризується глибокими незворотними змінами природи, втратою природних ресурсів і погіршенням умов проживання населення та відчутним погіршенням здоров‟я людей.
64. Цілковите порушення екорівноваги в природних системах, що виникає в результаті прямого або непрямого впливу людини – це:
екологічна катастрофа;
екологічна криза;
стихійне лихо;
екологічна небезпека;
екологічний ризик.
65. Руйнівне, небезпечне і стихійне природне явище або процес значного масштабу внаслідок якого може виникнути або виникла загроза життю і здоров’ю людей, можуть бути знищені об’єкти економіки та складові довкілля – це:
екологічна катастрофа;
екологічна криза;
стихійне лихо;
екологічна небезпека;
екологічний ризик.
66. Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації – це:
особливий правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в окремих місцевостях у разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і спрямовується для попередження людських і матеріальних втрат, відвернення загрози життю і здоров'ю громадян, а також усунення негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації;
сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів;
територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням.
67. Виходячи з характеристик критичності екологічних ситуацій виділяють три зони екологічної небезпеки:
зона обмеженої екологічної безпеки, зона підвищеної екологічної небезпеки, зона екологічної катастрофи (лиха);
зона екологічного моніторингу, зона потенційно небезпечного об‟єкта, буферна екологічна зона;
критична екологічна зона, оптимальна екологічна зона, буферна екологічна зона;
зона потенційно небезпечного об‟єкта, охоронна зона, зона суворого режиму;
закрита екологічна зона, напружена екологічна зона, обмежена екологічна зона.
68. Кількісною величиною небезпеки є:
ризик;
антропогенне навантаження;
збиток екологічний;
збиток економічний;
техногенне навантаження.
69. Умови на певній території визначають певні екологічні чинники:
територіальна концепція виробництва;
господарське використання земель, забруднення довкілля;
несприятливі природні процеси;
густота населення;
всі відповіді правильні.
70. Території, де виникли незворотні природні стихійні лиха або техногенні кризові процеси, у межах яких вводиться особливий правовий режим її функціонування, захисту, використання, відновлення – це:
зона надзвичайних екологічних ситуацій (небезпек);
зона відселення;
зона посиленого екологічного контролю;
зона техногенної безпеки;
зона природної безпеки.
71. Одним із перших актів держави України, в якому проголошено необхідність дбати про екологічну безпеку громадян, генофонд нації та її молоде покоління є:
Декларація "Про суверенітет України";
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища";
Закон України "Про екологічну експертизу";
Кодекси України;
немає правильних відповідей.
72. Екополітика – це:
науковий напрям, що вивчає взаємозв`язки між процесами техногенної зміни природного середовища і політичними процесами в житті суспільства, як в регіональному, так і в глобальному вимірі;
напрям, який вивчає взаємозв‟язок між виробничими об‟єктами;
напрям, який регулює агровідносини та виробничу сферу;
напрям, який регулює екологічні ситуації.
73. Законодавчий акт, який обумовлює виділення території як зони екологічного лиха та катастроф – це:
Закон України "Про зони надзвичайних ситуацій";
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища";
Закон України "Про охорону атмосферного повітря";
Закон України "Про санітарно-епідеміологічний стан населених пунктів";
Закон України "Про екологічну ситуацію".
74. Обстановка на певній території, яка склалася в результаті аварій, небезпечних природних явищ, катастроф, стихійного або іншого лиха, може призвести до людських жертв, збитку здоров’я людей або навколишньому природному середовищу, значних матеріальних втрат або порушень умов життєдіяльності людей – це:
надзвичайна ситуація;
стаціонарна (сприятлива) ситуація;
кризова ситуація;
катастрофічна ситуація;
локальна ситуація.
75. Надзвичайні ситуації техногенного характеру – це:
наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо;
наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо;
ситуації, пов‟язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об‟єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;
ситуації, пов‟язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодійних отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій;
немає правильних відповідей.
76. Надзвичайні ситуації природного характеру – це:
наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо;
наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо;
ситуації, пов‟язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об‟єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;
ситуації, пов‟язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій;
немає правильних відповідей.
77. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру – це:
наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо;
наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо;
ситуації, пов‟язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об‟єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;
ситуації, пов‟язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодійних отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій;
немає правильний відповідей.
78. Залежно від територіального поширення, обсягів, заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють рівні надзвичайних ситуацій:
загальнодержавний, регіональний, місцевий та об‟єктовий;
глобальний, державний;
місцевий, адміністративний, населеного пункту;
регіональний, атмосферний, водний;
потенційно небезпечний, ризикований, безпечний.
79. Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня – це:
надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету;
надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше 1 % обсягів видатків відповідного бюджету;
надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об‟єкта або на самому об‟єкті, її наслідки не виходять за межі об‟єкта або його санітарно-захисної зони;
надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше 1 % обсягів видатків відповідного бюджету.
80. Надзвичайна ситуація регіонального рівня – це:
надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету;
надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше 1 % обсягів видатків відповідного бюджету;
надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об‟єкта або на самому об‟єкті, її наслідки не виходять за межі об‟єкта або його санітарно-захисної зони;
надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об‟єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості об‟єкта:
всі відповіді правильні.
81. Надзвичайна ситуація місцевого рівня – це:
надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету;
надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше 1 % обсягів видатків відповідного бюджету;
надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об‟єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості об‟єкта;
немає правильних відповідей.
82. Залежно від кількості потерпілих (уражених) людей, можна виділити малі НС:
кількість потерпілих від 25 до 100 осіб, із яких 10-15 потребують госпіталізації;
потерпілих від 100 до 1000 осіб, підлягають госпіталізації від 25 до 250 осіб;
потерпілих понад 10 осіб, госпіталізації підлягають більше 250 осіб;
кількість потерпілих від 2 до 10 осіб, із яких 1-5 потребують госпіталізації;
кількість потерпілих від 25 до 1000 осіб, із яких 10-15 потребують госпіталізації.
83. Залежно від кількості потерпілих (уражених) людей, можна виділити середні НС:
кількість потерпілих від 25 до 100 осіб, із яких 10-15 потребують госпіталізації;
потерпілих від 100 до 1000 осіб, потребують госпіталізації від 25 до 250 осіб;
потерпілих понад 1000 осіб, госпіталізації потребують більше 250 осіб;
кількість потерпілих від 2 до 100 осіб, із яких 1-15 потребують госпіталізації;
кількість потерпілих від 5 до 10 осіб, із яких 15 потребують госпіталізації.
84. Залежно від кількості потерпілих (уражених) людей, можна виділити великі НС:
кількість потерпілих від 25 до 100 осіб, із яких 10-15 потребують госпіталізації;
потерпілих від 100 до 1000 осіб, потребують госпіталізації від 25 до 250 осіб;
потерпілих понад 1000 осіб, госпіталізації потребують більше 250 осіб;
кількість потерпілих до 100 осіб, із яких 100 потребують госпіталізації;
кількість потерпілих від 25 до 50 осіб, із яких 300 потребують госпіталізації.
85. Сейсмічноактивні зони оточують Україну:
на південному заході і півдні: Закарпатська Вранча, Кримсько-чорноморська та Південно-Азовська;
на сході;
на північному сході;
всі відповіді правильні;
такі зони нехарактерні для України.
86. Природні причини паводка:
складна гідрометеорологічна ситуація (кількість опадів вище норми, їх інтенсивність і тривалість) після вологих літа та осені, що спричинило насичення ґрунту вологою й зменшення його водопоглинальної здатності та водопроникності;
геолого-орографічні та гідрогеологічні умови, які постійно призводять до формування різноманітних зсувів, обвалів та селів у гірських та прилеглих до них районів;
підвищення температури повітря після попередніх снігопадів, викликало танення снігу на верхніх частинах гірських схилів і сприяло додатковому надходженню води до гірських річок;
висока водність річок перед початком паводка, пов'язана з проходженням паводка в кінці жовтня;
всі відповіді правильні.
87. Сіль, гіпс, вапняки, доломіти, крейда, мергель легко піддаються:
картуванню;
зсувам;
абразії;
осипам;
вивітрюванню.
88. Виділіть, умови, які не є характерними для розвитку карсту:
наявність порід, що карстуються;
достатня кількість опадів (у рідкому стані) чи підземних вод;
тріщинуватість порід, що можуть карстуватися – порода, що лежить суцільним пластом не буде розмиватися, а стане водотривким ложем для горизонту підземних вод;
немає правильних відповідей;
ослаблення міцності порід за вивітрювання або перезволоження осіданнями і підземними водами.
89. Процеси грязьового вулканізму локалізовані:
у південній частині території України;
у східній частині території України;
у північній частині території України;
у західній частині території України;
у північно-західній частині території України.
90. Найбільш широкого поширення селеві процеси набули:
у гірських районах Карпат та Криму, на правому березі Дніпра;
на правому березі Західного Бугу;
на лівому березі Прип‟яті;
на річці Сіверський Донець;
у басейні річки Уж.
91. Нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів – це:
осип;
абразія;
сель;
зсув;
карст.
92. Процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ – це:
осип;
абразія;
сель;
зсув;
карст.
93. На затоплених територіях під час гідродинамічної аварії можна виділити 4 зони катастроф затоплення. Встановіть зону, яка не відноситься до зони катастрофічного затоплення:
зона, яка прилягає безпосередньо до гідроспоруди, простягається від 6 до 12 км, висота хвилі сягає декілька метрів, а швидкість течії до 30 км/год і вище;
зона швидкої течії – сягає від 15-25 км, швидкість течії від 15-20 км/год;
зона середньої течії – сягає від 20-30 км, швидкість течії від 10-15 км/год;
зона слабкої течії – сягає від 36-70 км, швидкість течії 6-10 км/год;
зона тихої течії – сягає від 25-80 км, швидкість 2-10 км/год.
94. Аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об'єктів, в кількостях понад установлену межу їх безпечної експлуатації – це:
радіаційні аварії;
гідродинамічні аварії;
хіміко-радіологічні аварії;
променеві аварії;
іонізувальні аварії.
95. Об’єкт, на якому використовуються або виготовляються, зберігаються, переробляються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також ті об’єкти, що можуть створювати загрозу виникнення аварії – це:
потенційно небезпечний об‟єкт;
загрозливий об‟єкт;
аварійний об‟єкт;
закритий об‟єкт;
військовий об‟єкт.
96. До основних потенційно небезпечних об’єктів не відносять:
АЕС, водосховища;
нафто-, газо-, хлоропроводи й аміако-металургійні підприємства;
підприємства енергетики;
полігони твердих побутових відходів;
підприємства харчової промисловості.
97. Єдина державна система попередження і реагування на надзвичайні ситуації складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні:
загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий;
державний, обласний, районний, місцевий;
потенційно небезпечний, кризовий, надзвичайний, сприятливий;
аварійний, довгостроковий, короткостроковий, кризовий;
державний, обласний, місцевий, об‟єктовий.
98. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру працює в наступних режимах:
режим повсякденної діяльності, режим підвищеної готовності, режим діяльності у надзвичайній ситуації;
режим аварії, режим ліквідації аварії, післяаварійний режим, режим повсякденної діяльності;
режим оповіщення, режим катастрофи, режим стихійного лиха, режим діяльності;
режим евакуації, режим оповіщення, режим ліквідації, суворий режим;
об‟єктовий режим, державний режим, регіональний режим, місцевий режим.
99. Токсичнi хiмiчнi сполуки, що утворюються у великих кiлькостях у процесi промислового виробництва, i спроможнi у випадку руйнувань (аварiй) на хiмiчно небезпечних об’єктах надходити до атмосфери, викликаючи масовi ураження населення – це:
сильнодiйні отруйнi речовини (СДОР);
радіоактивні речовини;
ядерні речовини;
біологічно-небезпечні речовини;
радіаційно-небезпечні речовини.
100. Під токсичною дозою розуміють:
кількість речовини, що викликає певний токсичний ефект;
мінімальну смертельну дозу;
максимально смертельну дозу;
ГДК речовини;
ГДВ речовини.
101. Нормами радіаційної безпеки встановлюються три категорії осіб, які зазнають опромінювання:
категорії А, Б, В;
категорії 1,2,3;
категорії Р,Н,П;
категорії І, ІІ, ІІІ;
категорії 1А,2Б,3В.
102. Нормами радіаційної безпеки встановлюються три категорії осіб, які зазнають опромінювання; до категорії А відносять:
осіб, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань;
осіб, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв'язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів із радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення;
все населення;
всі відповіді правильні;
населення, яке постраждало внаслідок аварії.
103. Нормами радіаційної безпеки встановлюються три категорії осіб, які зазнають опромінювання; до категорії Б відносять:
осіб, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань;
осіб, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв'язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення.
все населення;
не має правильних відповідей;
населення, яке постраждало внаслідок аварії.
104. За ____________ розрізняють наступні екологічні ситуації: стаціонарні, надзвичайні, кризові, катастрофічні:
масштабами прояву;
категоріями критичності;
рівнем прояву;
масштабами нанесених матеріальних збитків;
кількістю загиблих внаслідок виникнення.
105. Надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру це – _____________ на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.
явище техногенного чи природного характеру;
нещасний випадок;
порушення нормальних умов життя і діяльності людей;
сукупність дій станів і процесів;
сукупність станів, явищ та дій.
106. За територіальним поширенням розрізняють надзвичайні ситуації загальнодержавного, ____________, місцевого, об’єктного рівнів.
локального;
регіонального;
територіального;
точкового;
національного.
107. В оцінюванні екологічного ризику виділяють наступні основні підходи: інженерний, модельний, ___________ та соціологічний.
юридичний;
експертний;
організаційно-управлінський;
науковий;
економічний.
108. Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня – це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території ________ областей (АР Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (АР Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.
трьох і більше;
двох і більше;
чотирьох і більше;
двох;
трьох.
109. Надзвичайна ситуація місцевого рівня – це надзвичайна ситуація, яка ___________, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.
не виходить за межі СЗЗ потенційно небезпечного об‟єкта;
виходить за межі двох і більше потенційно небезпечних об‟єктів;
виходить за межі потенційно небезпечного об‟єкта;
виходить за межі трьох і більше потенційно небезпечних об‟єктів;
не виходить за межі промислового майданчика потенційно небезпечного об‟єкта.
110. До територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорно-бильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення довкілля радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплек-сної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад ____ за рік.
2 мЗв;
5 мЗв;
1 мЗв;
10 мЗв;
1,5 мЗв.
111. Радіаційно небезпечні землі – це землі, на яких ___________, одержання сільськогосподарської продукції, продуктів харчування, що відповідають національним та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин або які недоцільно використовувати за екологічними умовами.
неможливе подальше проживання населення;
обмежено можливе подальше проживання населення;
можливе подальше проживання населення;
неможливе ведення підсобного господарства населенням;
можливе ведення підсобного господарства населенням.
112. Екологічна політика має певні рівні та сфери дій. Вона може бути, ___________, і спрямована на збереження тієї чи іншої екосистеми або біосфери загалом, стосуватися різних аспектів людської діяльності.
глобальною, регіональною, національною та локальною;
біосферною, екосистемною, біосистемою;
відкритою, скритою, пасивною, активною;
глобальною, материковою;
дозволеною, забороненою, активною.
113. ________ екологічна ситуація – існують нескладні екологічні порушення, підтримання екорівноваги можливо під час проведення планових природоохоронних заходів і екологічного контролю.
стаціонарна (сприятлива);
надзвичайна (напружена);
кризова;
катастрофічна;
локальна.
114. ________екологічна ситуація характеризується глибокими незворотними змінами природи, втратою природних ресурсів і погіршенням умов проживання населення і відчутним погіршенням здоров’я людей.
стаціонарна (сприятлива);
надзвичайна (напружена);
кризова;
катастрофічна;
небезпечна.
115. Зона________– це територія, на якій у результаті техногенної або руйнівної дії природних стихійних явищ виникли короткочасні негативні зміни в навколишньому середовищі, які посилили ризик захворювання населення, безмірне зниження якості природних ресурсів, що потребує обмеження екологічно небезпечних видів діяльності.
обмеженої екологічної безпеки;
підвищеної екологічної небезпеки;
підвищеної екологічної безпеки;
екологічної катастрофи (лиха);
екологічного неблагополуччя.
116. Зона ___________– це території, де внаслідок техногенної або руйнівної дії стихійних природних явищ на довгий час виникають негативні зміни в навколишньому середовищі, які призводять до загрози здоров’ю людини, порушення природних об’єктів , обмеження діяльності людини.
обмеженої екологічної безпеки;
підвищеної екологічної небезпеки;
підвищеної екологічної безпеки;
екологічної катастрофи (лиха);
екологічного неблагополуччя.
117. Зона ________________ – це території, де внаслідок техногенної або руйнівної дії стихійних природних явищ виникли стійкі незворотні негативні зміни в довкіллі, які призводять до евакуації населення і на яких заборонена господарська діяльність.
обмеженої екологічної безпеки;
підвищеної екологічної небезпеки;
підвищеної екологічної безпеки;
екологічної катастрофи (лиха);
екологічного неблагополуччя.
118. Соціальний ризик, який визначається як співвідношення між …………………з боку джерела загрози (загинули, захворіли, травмовані тощо), і ймовірністю такої події (аварія, землетрус, повінь тощо). Використання цього критерію дозволяє визначити кількість людей, які можуть бути уражені внаслідок реалізації небажаної події.
кількістю людей, що зазнали впливу;
кількістю наявного населення;
екологічний ризику;
індивідумом;
стаціонарним джерелом викиду.
119. Екологічна ………………– це цілковите порушення екорівноваги в природних системах, що виникає в результаті прямого або непрямого впливу людини.
катастрофа;
ситуація;
криза;
загроза;
небезпека.
120. До _____________належать: виверження вулканів, землетрусу, цунамі, обвали, селі, лавини, повені, урагани, тайфуни, смерчі, зміг, град, блискавки, лісові пожежі тощо.
екологічної катастрофи;
стихійного лиха;
надзвичайної ситуації техногенного характеру;
природної ситуації;
екологічної ситуації.
121. Сейсмічноактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні: Закарпатська Вранча, _____________та Південно-Азовська.
Керченська;
Азовська;
Кримсько-чорноморська;
Прикарпатська;
морська.
122. Карст – процес розчинення чи вилуговування ____________ поверхневими чи підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу.
гірських порід;
ґрунту;
пустот;
ерозійних ходів;
радіоактивних речовин.
123. Основним чинником ____________ залишається стан гідротехнічних споруд гребель, дамб, шлюзів, тобто інженерних споруд, за допомогою яких створені та утримуються певні об'єми води.
водної небезпеки;
гідродинамічної небезпеки;
екологічної безпеки;
басейну річки;
екологічної безпеки.
124. Усі шкідливі забруднювальні речовини повітря за ступенем небезпечної дії на людину поділяють на: надзвичайно небезпечні (1), мало небезпечні (2), високо небезпечні (3) , небезпечні (4), помірно небезпечні(5), безпечні (6).
1,2,3,5;
1,3,6,4;
1,2,6,3;
5,4,3,2;
4,5,6,2.
125. У випадку запровадження в межах зони надзвичайної екологічної ситуації правового режиму надзвичайного стану відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" можуть бути вжиті, зокрема, такі заходи:
встановлення особливого режиму в‟їзду і виїзду;
обмеження руху транспортних засобів та проведення їх огляду з метою необхідної обробки, тимчасової затримки в разі виявлення можливого небезпечного їх впливу на життя і здоров'я людей або загрози погіршення екологічної ситуації;
посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення;
встановлення обмежень чи заборони на проведення масових заходів, у тому числі у разі загострення епідеміологічної обстановки, крім заходів, заборона та проведення яких встановлюється судом;
всі відповіді правильні.
126. За швидкістю і раптовістю протікання НС класифікують:
на раптові (1), які швидко поширюються (2), які поширюються з помірною швидкістю (3), швидкісні (4,) квазіповільні (5), повільно поширюється (6).
1,2,3,6;
1,4,5,2;
1,5,3,4;
4,5;
1,6,5.
127. Загальними ознаками надзвичайних ситуацій є:
наявність або загроза загибелі людей;
значне погіршення умов життєдіяльності;
істотне погіршення стану здоров`я людей;
заподіяння економічних збитків;
всі відповіді правильні.
128. Антропогенні причини паводків:
розорювання крутосхилів у гірських районах, де формуються паводки;
знищення приполонинних лісів;
відсутність по захисних водосховищ на гірських річках, призначених насамперед врегульовувати річковий стік у періоди інтенсивних опадів та можливих паводків;
замулення русел річок, неповне виконання заходів із інженерного захисту територій на річкових водозборах;
всі відповіді правильні.
129. Процес виникнення і розвитку селів проходить в три етапи: накопичення в руслах селевих басейнів крихкого матеріалу за рахунок вивітрювання гірських порід та гірської ерозії (1), вивітрювання порід (2); переміщення крихких гірських матеріалів гірськими руслами з підвищених ділянок у нижчі (3); накопичення та розподіл селевих наносів у гірських долинах(4); вимивання порід(5).
1,3,4;
2,1,4;
2, 4,3;
1,3,5;
1,2,5.
130. За складом селі розрізняють:
грязьові потоки – суміш води, невеликої кількості землі та дрібного каміння;
грязекам‟яні потоки – суміш води, гравію, гальки та невеликого каміння;
водокам‟яні – суміш води з камінням великого розміру;
всі відповіді правильні;
немає правильних відповідей.
131. Найбільш вірогідними зонами можливих повеней на території України є:
у північних регіонах – басейни річок Прип'ять, Десна та їх приток;
у західних peгіонах – басейни Верхнього Дністра (площа може досягти 100-130 тис. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа можливих затоплень 20-25 тис. га) та їх приток;
у східних регіонах – басейни р. Сіверський Донець з притоками, річок Псьол, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;
у південному і південно-західному регіонах – басейни приток Нижнього Дунаю, р. Південний Буг та приток;
всі відповіді правильні.
132. Об’єктами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки у сфері використання ядерної енергії є:
18 (15 працюючих) енергоблоків на різних етапах життєвого циклу, які розташовані на 5 майданчиках АЕС, 2 дослідні реактори;
сховища відпрацьованого ядерного палива підприємства з видобутком та переробкою уранової руди;
об‟єкт укриття та післяаварійні відходи у 30-кілометровій зоні ЧАЕС ;
8 підприємств, що мають справу з радіоактивними відходами;
всі відповіді правильні.
133. Масштаби хімічного забруднення залежать від величини аварійного викиду (1), метеорологічних умов (2), гідрологічних характеристик (3), типу ґрунту (4), характеру місцевості(5).
1,2,5;
1,2,3;
1,3,4;
1,4,5;
1,3,4.
134. Головними причинами кризового стану у сфері поводження з відходами залишаються:
застаріла і недосконала технологія виробництва, що призводить до накопичення значних обсягів відходів;
недосконала нормативно-правова база галузі використання відходів;
експлуатація складів, полігонів твердих та токсичних відходів із порушенням вимог чинного природоохоронного законодавства;
повільне обладнання полігонів режимною системою спостережень за станом підземних вод та ґрунтів;
всі відповіді правильні.
135. Надзвичайні ситуації розрізняють за рівнями залежно від територіального поширення, обсягів, заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, та виділяють наступні:
загальнодержавні, регіональні, місцеві та об‟єктові;
глобальні, державні;
місцеві, адміністративні, населеного пункту;
регіональні, атмосферні, водні;
потенційно небезпечні, ризиковані, безпечні.
136. Визначте породи, які легко піддаються картуванню: сіль (1), гіпс (2), вапняки(3), доломіти (4), крейда (5), мергель (6), пірити (7), гнейси (8), граніти (9), слюда(10), піроксид(11):
1,7,8,9,10,11;
1,2,3,4,5,6;
1,7,8,11;
1,8,10,11;
8,11.
137. На території України селеві процеси набули найбільш широкого поширення:
у гірських районах Карпат та Криму, на правому березі Дніпра;
на правому березі Західного Бугу, Прип‟яті;
на лівому березі Прип‟яті, Дніпра;
на річці Сіверський Донець, Горинь;
у басейні річки Уж, Десни.
138. Нормами радіаційної безпеки встановлюють три категорії осіб, які зазнають опромінювання: А (1),С(2), Б(3), Д(4), В(5), Е(6).
2,3,6;
4,5,6;
1,3,5;
2,4,6;
5,6,1.
139. Екологічна катастрофа – це:
територія, акваторія чи повітряний простір, де внаслідок виникнення джерела екологічної небезпеки виникла надзвичайна екологічна ситуація;
локальні або планетарні дисфункції біосфери, що виникають під впливом соціуму на середовище його проживання, а також за рахунок використання та споживання природно-ресурсного потенціалу Землі;
частина зони надзвичайної екологічної ситуації, яка потребує негайної локалізації та ліквідації надзвичайної екологічної ситуації;
відсутня правильна відповідь.
140. Надзвичайна ситуація (НС) на акваторії – це:
надзвичайна ситуація, спричинена фізичними, техногенними, хімічними, біологічними чинниками на певній ділянці водного простору або узбережжі;
небезпечне природне явище, техногенна подія на морському (річковому) об‟єкті, водному просторі чи на узбережжі, широко розповсюджене інфекційне захворювання людей, водної флори та фауни, а також застосування сучасних засобів ураження, що може спричинити виникнення надзвичайної ситуації на акваторії;
територія, акваторія чи повітряний простір, де внаслідок виникнення джерела екологічної небезпеки виникла надзвичайна екологічна ситуація;
всі відповіді правильні.
141. Радіаційно небезпечний об’єкт – це:
об‟єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються радіаційно небезпечні речовини, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії;
морський (річковий) об‟єкт, який використовують чи на якому виготовляють, видобувають, зберігають чи транспортують радіоактивно небезпечні речовини, що може сприяти виникненню надзвичайної ситуації на акваторії;
об‟єкт, на якому зберігають, переробляють, використовують, захоронюють чи транспортують радіоактивні речовини, матеріали чи відходи та на якому, у разі порушення умов експлуатації, може статися опромінювання іонізувальним випромінюванням чи радіоактивне забруднення людей і навколишнього середовища;
всі відповіді правильні.
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ
ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ
"ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ"
Київ
"Аграрна освіта"
2012
1. Автор терміна "ландшафтна екологія" – це:
Розенкранц;
Докучаєв В.В.;
Троль К.;
Берг С. В.;
Пассарже З.
2. "Ландшафтна екологія" – це наука, яка:
вивчає особливості формування, будову, властивості, розвиток і поширення географічних ландшафтів;
вивчає будову Землі;
досліджує сукупність хімічних зв‟язків у живій природі;
досліджує весь комплекс відносин та пануючі взаємозв‟язки в біоценозі;
вивчає природний баланс, що дає змогу пізнати функціональні взаємозв‟язки в середині ландшафту, зрозуміти їх фізико-хімічну і біотичну зумовленість.
3. Хорологічна ландшафтна екологія вивчає:
особливості територіальної розмірності геосистем;
природний баланс;
енерго-, волого- і речовинообіг, продукційні процеси в геосистемі;
поширення певних типів геосистем від впливу зовнішніх факторів;
зміну в часі значень окремих характеристик геосистем.
4. Природно-територіальний комплекс – це:
оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані;
сфера безпосереднього стикання, обміну і взаємопроникнення літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери;
агенти, що просторово і якісно формують земну поверхню;
синонім терміна "епігеосфера";
закономірне поєднання природних компонентів, які перебувають у складній взаємодії та взаємозумовленості, утворюючи єдину нерозривну систему.
5. Виберіть морфологічні одиниці ландшафту:
ландшафтний район, ландшафтна область;
місцевість, урочище, фація;
рід, вид ландшафту;
ландшафтна провінція, ландшафтна країна;
природні і антропогенні ландшафти.
6. У геосистемах розрізняють такі типи структур:
топічну і горизонтальну;
горизонтальну і поліструктурну;
вертикальну і ярусну;
горизонтальну і ярусну;
горизонтальну і просторову.
7. Здатність геосистеми виявляти свої основні властивості за певний інтервал часу свідчить про її:
відкритість;
складність;
динамічність;
емерджентність;
поліструктурність.
8. Просторовий масштаб 102-104 м2 притаманний геосистемам:
субтопічного рівня;
топічного рівня;
хоричного рівня;
субглобального рівня;
регіонального рівня.
9. Рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія – це:
топічний, хоричний, регіональний;
субтопічний, топічний, хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний;
хоричний, регіональний;
хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний;
субтопічний, топічний, хоричний, регіональний.
10. Якісно своєрідне тіло геосистеми, однорідне за фазовим станом і фізико-хімічними властивостями, має певну масу, специфічне призначення, швидкість змін у часі – це:
геокомпонент;
геомаса;
геогоризонт;
епігеосфера;
геосфера.
11. Об’єм атмосфери, що входить до складу геосистеми, і в якому відбуваються процеси вологообігу, енергообміну, називають:
гіпергенез;
атмосфера;
діяльний шар;
аеромаса;
геогоризонт.
12. Сума процесів переутворення твердої речовини земної кори на поверхні суші і перерозподілу елементів під впливом ландшафтно-геохімічних умов називається:
гіпергенез;
діяльний шар;
емерджентність;
ецезис;
геогоризонт.
13. Радіаційним балансом геосистеми називають:
сумарну радіацію, що складається з прямої та розсіяної;
сумарну радіацію, що досягає геосистеми;
процеси надходження і використання компонентами геосистеми радіоактивних речовин;
частину сумарної радіації, що безпосередньо йде на різні процеси в геосистемі;
процеси надходження і трансформації енергії в геосистемі.
14. Геосистеми арктичної зони за кількістю енергії, яку отримують, належать до:
мегатермних;
кріотермних;
мезотермних;
мікротермних;
нанотермних.
15. Геосистеми лише з трав’яним покривом або позбавлені його за ступенем поглинання сонячної радіації належать до:
геліоморфних;
субгеліоморфних;
світломорфних;
семігеліоморфних;
сціоморфних.
16. Кругообіг води в геосистемі, коли маса води на вході в геосистему дорівнює її масі на виході, є:
додатньо-декомпенсованим;
гідроморфним;
декомпенсованим;
компенсованим;
збалансованим.
17. Рослини геосистеми витрачають воду:
на фізичне випаровування;
на площинний стік;
на фізичне випаровування і дихання;
на розмноження;
на фотосинтез, транспірацію.
18. Геосистеми за типом водного режиму поділяють:
на пертрофні, евтрофні, оліготрофні;
на промивного, періодично промивного, непромивного, аридного, випітного, водозастійного, паводкового режимів;
на збалансованого, додатньо-декомпенсованого, від‟ємно-декомпенсованого режимів;
на гідроморфні, гігроморфні, мезоморфні, ксероморфні, гіперксероморфні;
на збалансовані, незбалансовані.
19. У геосистемах із непромивним водним режимом:
ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод; атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки;
ґрунтовий профіль сухий протягом цілого року;
переважають висхідні потоки вологи з ґрунтових вод, капілярна кайма яких піднімається до поверхні ґрунту, і ґрунтові води випаровуються фізично;
низхідні потоки вологи переважають над висхідними.
20. У геосистемах з додатньо-декомпенсованим водним балансом:
у річному циклі водний баланс дорівнює нулю;
прихідні статті водного балансу переважають над витратними, рівень ґрунтових вод піднімається;
витратні статті переважають над прихідними, рівень ґрунтових вод знижується;
атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки;
ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод.
21. Резервний фонд геосистеми – це:
нерозчинні речовини, а також легкодоступні речовини, які через надмірну кількість неохоплені кругообігом;
та кількість енергії, яка витрачається безпосередньо на процеси в геосистемі;
явище перехоплення атмосферних опадів фітогеогоризонтом геосистеми;
її природний потенціал;
потоки енергії, що містяться у відмерлій органічній масі геосистеми.
22. Міграція мінеральних речовин у геосистемі зумовлена:
тільки гідрогенезом;
тільки біогенезом;
гідрогенезом і біогенезом;
енергією Сонця;
тектонічними рухами Землі.
23. За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми:
оліготрофні, пертрофні, евтрофні;
глікофітні, семігалофітні, галофітні, супергалофітні;
глікоморфні, галоморфні, семігаломорфні;
еугалофітні, криногалофітні, глікогалофітні;
кальцій-натрієві, хлоридно-натрієві, натрієві.
24. В основі продукційного процесу геосистеми лежить:
інтерцепція;
ецезис;
транспірація;
гіпергенез;
фотосинтез.
25. За величиною продуктивності піщані пляжі належать до геосистем:
високопродуктивних;
середньопродуктивних;
слабопродуктивних;
непродуктивних;
підвищеної продуктивності.
26. З ландшафтно-екологічної точки зору підвищити продуктивність агроценозів можна шляхом:
використання для побудови агрофітоценозів відповідних конкретним умовам екологічних груп рослин;
заміни одновидових посівів на дво- і багатовидові з диференційованими екологічними нішами;
використання агрохімікатів;
запровадження інтенсивних технологій вирощування рослинницької продукції;
збільшення вторинної продукції.
27. Вказати геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності:
географічна оболонка;
географічний пояс, континент, фізико-географічна країна;
фізико-географічна зона, фізико-географічна провінція;
геотоп;
екоїд.
28. Геотоп – це:
об'єктивний природно однорідний підрозділ ландшафту, який сама природа наділила територіальною неподільністю;
сукупність взаємозв‟язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле;
оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані;
територіальна ділянка навколо рослини, що відрізняються від прилеглих за комплексом ознак практично всіх геокомпонентів;
гомогенні елементарні частини, з яких складається фітоценоз.
29. Рівні внутрішньотопічної диференціації:
геосистема, геотоп, екоїд;
фація, урочище, місцевість;
екоїд, клонова ділянка, поліекоїд, мікроценоз;
фітоценоз, зооценоз, мікроценоз;
фітомаса, зоомаса, педомаса, аеромаса.
30. Ландшафтна територіальна структура – це:
сукупність всіх структур у вертикальному розрізі геосистеми;
сукупність ландшафтних територіальних одиниць, конфігураційно та ієрархічно впорядкованих просторовими відношеннями певного типу;
сукупність взаємозв‟язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле;
набір геомас у межах конкретного ландшафту;
закономірно побудовані системи взаємопов'язаних компонентів природи , які утворюють на поверхні Землі певні територіальні одиниці.
31. Біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура – це:
об‟єднання геотопів за спільністю походження (генезису) та еволюції;
зв'язок геотопів горизонтальними речовинно-енергетичними потоками;
об‟єднання геотопів за гідрофункціонуванням та їх відношення до басейнів поверхневого стоку;
зв'язок між біоценозами ландшафту через трофічну марежу;
зв‟язок між геотопами через біотичні міграції організмів та окремих популяцій.
32. За функцією у ландшафтній територіальній структурі межі між геосистемами бувають:
абіогенні, біогенні;
контактні, бар‟єрні, мембранні;
літогенні, фітогенні, зоогенні;
топічні, хорологічні, регіональні;
мікроекотони, мезоекотони, макроекотони.
33. Регіональна ландшафтно-екологічна амплітуда геосистеми – це:
діапазон чинника, в межах якого на всій планеті трапляється певний тип геосистеми;
набір чинників, які необхідні для існування геосистеми;
діапазон чинника, до якого пристосовані геосистеми в межах певного регіону;
діапазон впливу чинника, в якому може існувати певний вид;
набір чинників, які визначають існування геосистеми та ареал поширення на земній поверхні.
34. Геосистеми, що мають великі ландшафтно-екологічні ніші:
дуже вибагливі до умов зовнішнього середовища і загалом нестійкі у разі варіації цих умов;
можуть існувати в широкому діапазоні дії зовнішніх чинників;
потребують особливої уваги та природоохоронного статусу;
характеризуються періодичністю виникнення;
часто є реліктовими або екзотичними для певного регіону, їх стійкість здебільшого невисока.
35. Об’єм ландшафтно-екологічних ніш необхідно враховувати:
у разі їх перекриття;
у разі визначення природоохоронних пріоритетів;
у разі витіснення геосистем менш пристосованих до даних умов зовнішнього середовища більш пристосованими;
у разі визначення лімітуючих чинників;
у разі дослідження динаміки геосистем.
36. Зміну в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур, яка не призводить до формування принципово нової геосистеми, називають:
еволюція геосистем;
емерджентність геосистем;
динаміка геосистем;
складність геосистем;
розвиток геосистем.
37. Процес у геосистемі, що полягає в повторенні геосистемою станів близьких, але не ідентичних початковому, через деякі, не обов’язково близькі, проміжки часу, називають:
періодичним;
тренд;
ритмічним;
спонтанним;
циклічним.
38. Сезонна динаміка геосистем пов’язана:
з обертанням Землі на своїй осі;
з нахилом земної осі й положенням Землі відносно Сонця;
з тектонічним розвитком твердої поверхні Землі;
з біоритмами;
з сезонною ритмічністю, погодою та динамічною тенденцією зміни вертикальної структури геосистеми.
39. Правильне формулювання концепції ландшафтної сукцесії:
зміни геосистеми, що не мають чіткої спрямованості, проявляються як коливання станів навколо деякого середньорічного;
багаторічна динаміка геосистеми здійснюється під впливом не одного якогось зовнішнього чинника, а зумовлена комплексом чинників різної природи;
для певних умов зовнішнього середовища існує такий варіант структури геосистеми, за якого вона максимально позбавлена впливу лімітуючих чинників;
зміна в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур не призводить до формування принципово нової геосистеми;
циклічність процесів у геосистемі полягає в повторенні однакових значень характеристики через будь-який часовий інтервал.
40. Неіснуючий вид динаміки природних ландшафтів – це:
хорологічна;
циклічна;
змінна;
структурна;
часова.
41. Те, що формування нових геосистем під час еволюції займає значний проміжок часу, говорить:
про прогресивність еволюції геосистем;
про незворотність еволюції геосистем;
про поступовість еволюції геосистем;
про спадкоємність еволюції геосистем;
про довготривалість еволюції геосистем.
42. Ріст неукріпленого яру вгору до вододілу є прикладом:
структурної динаміки ландшафту;
ерозійної динаміки ландшафту;
періодичної динаміки ландшафту;
хорологічної динаміки ландшафту;
хронологічної динаміки ландшафту.
43. Добова, місячно-добова і сезонна динаміка є різновидом такої динаміки ландшафтів:
періодична;
флуктарна;
циклічна;
спонтанна;
генезисна.
44. Бальне оцінювання природного потенціалу геосистем зводять:
до оцінювання характеристик геосистеми за шкалами, що переводять їх у числові значення сприятливості для виконання певної функції;
до оцінювання здатності геосистеми протистояти антропогенному впливу;
до визначення вартості продукції, яку можна отримати за рахунок використання ресурсу геосистеми за певний проміжок часу;
до використання натуральних показників потенціалу геосистем: бонітету ґрунту, рекреаційної ємності ландшафту, продуктивності лісу тощо;
до опису у балах параметрів, що безпосередньо характеризують ступінь антропогенного навантаження.
45. Стійкість геосистеми – це:
здатність геосистеми повертатися до первинного стану після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника;
процеси самоочищення геосистеми;
здатність геосистеми активно зберігати свою структуру і характер функціонування у просторі та часі за дії змінних умов зовнішнього середовища;
сукупність природних процесів знешкодження речовин, елементів і домішок, що потрапили у довкілля або живі організми;
здатність геосистеми до перетворення шкідливих сполук на нешкідливі.
46. За генетичною класифікацією всі ландшафтно-геохімічні бар’єри поділяють:
на радіальні, латеральні;
на макро-, мезо-, мікробар‟єри;
на дифузійні, інфільтраційні;
на однобічні, двобічні;
на природні, техногенні, техногенно-природні.
47. На кисневому ландшафтно-геохімічному бар’єрі:
осадження хімічних елементів відбувається в результаті зміни тиску і температури;
відбувається осадження хімічних елементів у відновних умовах за відсутності сірководню і кисню;
відбувається концентрація речовин за рахунок їх випаровування;
відбувається осадження хімічних елементів в умовах наявності вільного кисню з вод різного складу, що надходять до бар‟єра;
відбувається осадження хімічних елементів в умовах з сірководнем.
48. Буферна місткість геосистеми – це:
її здатність протистояти забрудненню, що вимірюється за кількістю забруднювальних речовин, яку геосистема може поглинути без суттєвих негативних наслідків для себе;
кількісне вираження її резервного фонду;
її здатність зберігати кислотно-лужну реакцію середовища під впливом фіксованої найвищої кількості забруднювача;
сукупність механізмів геосистеми, що дозволяють знешкодити забруднення або вивести їх з кругообігу та з геосистеми взагалі;
її здатність відігравати роль буфера у міграційних потоках.
49. Самоочищення атмосфери відбувається:
завдяки діяльності рослин;
за законами механічної повітряної міграції через перенесення на інші території та осідання на поверхні;
завдяки процесам фізико-хімічної водної та біогенної міграції;
завдяки процесам включення речовин у біохімічні кругообіги за участі біоти і чинників неживої природи, що надійшли у водний об‟єкт;
за законами біогенної міграції.
50. Фізичні механізми самоочищення природних вод – це:
сорбція, газообмін, осадження;
фотоліз, гідроліз;
електроліз, дисоціація;
трансформація речовин гідробіонтами;
сукупність процесів фізико-хімічної водної міграції.
51. За просторовим масштабом ландшафтно-екологічні прогнози поділяють:
на оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові;
на територіальні, хорологічні, структурні;
на добові, сезонні, багаторічні;
на субконтинентальні, регіональні, субрегіональні, локальні;
на топічні, хоричні, регіональні.
52. Ландшафтно-екологічні прогнози розрізняють:
за просторовим і часовим масштабом прогнозування;
за локальним і глобальним масштабом прогнозування;
за значенням і функціями;
за цілеспрямованістю і значенням;
за генезисом і еволюцією.
53. Ділянку з природною рослинністю, яка виконує функцію збереження генофонду ландшафту, оптимізуючого впливу на прилеглі геотопи з культурною рослинністю або без неї, естетичної привабливості, називають:
біокоридор;
біоцентр;
біоплоща;
біозона;
біосектор.
54. Антропогенний ландшафт – це ландшафт, в якому:
вплив людини внаслідок екстенсивного господарювання порівняно невеликий;
відсутні природні компоненти;
під впливом людини докорінній зміні піддався хоча б один із компонентів, у т.ч. і рослинність;
зберігається однорідність геолого-геоморфологічних, гідрокліматичних, ґрунтових і біотичних умов;
людина як біологічний вид відіграє головну роль.
55. Підходи, що використовують для оцінювання природного потенціалу геосистеми – це:
оцінювання в натуральних одиницях;
оцінювання екологічної безпеки;
оцінювання потенціалу в балах;
оцінювання ступеня антропізації;
оцінювання у грошових показниках.
56. До головних проблем ландшафтної екології належить:
ландшафтно-екологічне районування;
ландшафтно-екологічне прогнозування;
визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів;
класифікація природних і техногенних чинників формування ландшафтів;
таксономія морфологічних одиниць ландшафту.
57. До головних проблем ландшафтної екології належить:
вивчення особливостей формування, будови, властивостей, розвитку і поширення географічних ландшафтів;
оцінювання стійкості геосистем до антропогенних навантажень;
дослідження процесів міграції та обміну речовин у різних типах ландшафтів;
визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів;
ландшафтно-екологічне районування.
58. До методів дослідження ландшафтів належать:
дистанційні методи;
спіритичні методи;
комбіновані методи;
вербальні методи;
наземні методи.
59. Метою ландшафтно-екологічних досліджень є:
екологічний аудит ландшафтів;
комплексне оцінювання обсягів і типів антропогенних перетворень ландшафтів;
прогнозне оцінювання динаміки техногенних процесів та антропогенних змін ландшафтів;
екологічне картування ландшафтів;
збереження заповідних територій.
60. Морфологічні одиниці ландшафту – це:
фація;
ландшафтний район;
вид ландшафту;
місцевість;
урочище.
61. Індивідуальні (регіональні) класифікаційні одиниці ландшафту – це:
ландшафтний район;
ландшафтна область;
ландшафтна провінція;
ландшафтна зона;
ландшафтна країна.
62. Типологічними класифікаційними одиницями ландшафту є:
вид ландшафту;
ландшафтний район;
клас ландшафту;
рід ландшафту;
тип ландшафту.
63. Україна розташована у межах фізико-географічних країн – це:
Кримські гори;
Полісся;
Українські Карпати;
Середньоєвропейська низовина;
Східноєвропейська рівнина.
64. Рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія – це:
топічний;
субглобальний;
хоричний;
субтропічний;
регіональний.
65. Способи декомпозиції геосистем – це:
генетико-еволюційний;
просторово-об‟ємний;
геокомпонентний;
циклічний;
геомасовий.
66. Джерела енергії в геосистемі – це:
енергія Сонця;
гідрогенез;
енергія тектонічних рухів;
теплова енергія з надр Землі;
біогенез.
67. Волога до геосистеми надходить:
за рахунок конденсації водяної пари;
із підземними водами;
за рахунок резервного фонду геосистеми;
за рахунок біотичної міграції;
із поверхневим стоком.
68. Речовини до геосистеми надходять:
із пилом;
із розсіяною радіацією;
за рахунок вивітрювання мінералів гірських порід;
за рахунок розчинення солей осадових порід;
із дощем.
69. До чинників міграції та обміну мінеральних речовин у геосистемі належать:
потоки води;
життєдіяльність рослин;
життєдіяльність консументів;
земне тяжіння;
потоки радіації.
70. До чинників міграції та обміну мінеральних речовин у геосистемі не належать:
життєдіяльність фітофагів;
життєдіяльність редуцентів;
життєдіяльність продуцентів;
водні потоки;
радіаційні потоки.
71. Геосистеми виділяють за елементами, які мають високий вміст у геосистемі та енергійно мігрують і накопичуються в ній, – це:
оліготрофні;
кислі;
глікофітні;
кислі глейові;
кальцієві.
72. За багатством ґрунту елементами живлення виділяють геосистеми:
пертрофні;
евтрофні;
мезотрофні;
оліготрофні;
кальцій-натрієві.
73. За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми:
глікофітні;
семігалофітні;
галофітні;
супергалофітні;
глікоморфні.
74. Типологія геосистем за речовинними потоками передбачає класифікацію геосистем:
за типоморфними елементами;
за ступенем засоленості ґрунтів;
за надходженням сонячної енергії;
за ступенем забезпеченості рослинних угруповань вологою;
за багатством ґрунту елементами живлення.
75. До продукційного процесу геосистеми належить:
утворення гумусу;
інтерцепція;
наростання рослинної маси;
нагромадження речовин на ландшафтно-геохімічних бар‟єрах;
утворення вторинної продукції.
76. До продукційного процесу геосистеми належить:
продукування мікробної маси;
ріст рослин;
фотосинтез;
нагромадження речовин на ландшафтно-геохімічних бар‟єрах;
транспірація.
77. Геосистеми, що належать до субглобального рівня розмірності:
географічна оболонка;
географічний пояс,
континент,
фізико-географічна країна;
геотоп.
78. Геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності:
географічний пояс;
континент;
фізико-географічна зона;
фізико-географічна провінція;
геотоп.
79. Типи ландшафтно-територіальних структур – це:
позиційно-динамічна ландшафтна територіальна структура;
біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура;
генетико-морфологічна ландшафтна територіальна структура;
басейнова ландшафтна територіальна структура;
генетико-еволюційна ландшафтна територіальна структура.
80. Рівні внутрішньотопічної диференціації – це:
поліекоїд,
геотоп;
екоїд,
клонова ділянка,
мікроценоз.
81. Типи динамічних процесів у геосистемі – це:
періодичний процес;
тренд;
спонтанний процес;
ритмічний процес;
циклічний процес.
82. Генезисні види динаміки ландшафту – це:
спонтанна,
кліматогенна,
тектогенна,
геоморфологічна,
біогенна.
83. За загальним характером зміни структури геосистеми виділяють антропогенні впливи:
компенсаційні,
редукційні,
деструктивні,
доповнювальні;
довготривалі.
84. За тривалістю дії антропогенного чинника на геосистему виділяють антропогенні впливи:
добові;
сезонні;
довготривалі,
багаторічні,
короткочасні.
85. Оцінювання екологічного ризику включає складові:
доповнювальні;
антропоцентричні;
природно-ландшафтні;
соціоекономічні;
естетичні.
86. Типи міграції хімічних елементів у геосистемі – це:
збалансований тип міграції;
переміщення елементів зі зміною форм їх існування;
зміна форми елементів без їх суттєвого переміщення;
переміщення елементів без зміни форм їх існування;
збереження форми елементів без їх суттєвого переміщення.
87. Залежно від орієнтації в просторі міграційних потоків розрізняють ландшафтно-геохімічні бар’єри:
однобічні;
латеральні;
радіальні;
дифузійні;
мікробар‟єри.
88. Залежно від способу надходження хімічних елементів на ландшафтно-геохімічний бар’єр розрізняють види:
двобічні;
інфільтраційні;
латеральні;
радіальні;
дифузійні.
89. Класи природних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:
фізико-хімічні,
механічні,
біогеохімічні,
комплексні;
дифузійні.
90. Класи техногенних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:
фізико-хімічні;
соціальні;
комплексні;
механічні;
біогеохімічні.
91. Підкласи соціальних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:
фізико-хімічні;
побутові;
промислові;
будівельні;
змішані.
92. Хімічні механізми самоочищення природних вод – це:
фотоліз;
сорбція;
газообмін;
осадження;
гідроліз.
93. Методи ландшафтно-екологічного прогнозування – це:
метод логічних розумових висновків;
метод ландшафтно-екологічних аналогів;
прогнозування за матрицями Маркова;
прогнозування за схемами ландшафтної сукцесії;
прогнозування за схемою формування вертикальної структури геосистем.
94. Оптимальна організація ландшафту включає завдання:
спланувати оптимальну біоцентрично-сітьову ландшафтно-територіальну структуру;
спрогнозувати зміни геосистем сукцесійного характеру;
виявити оптимальне відсоткове співвідношення природних та господарських угідь;
визначити мінімально необхідну площу окремого біоцентру;
визначити генетико-еволюційні зв‟язки.
95. Антропогенні ландшафти класифікують:
за ступенем господарської цінності;
за цілеспрямованістю виникнення;
за глибиною дії;
за тривалістю існування;
за подібністю до природних ландшафтів.
96. Антропогенні ландшафти класифікують:
за тривалістю існування;
за подібністю до природних ландшафтів;
за змістом антропогенної діяльності;
за періодом виникнення;
за ступенем господарської цінності.
97. До типів агроландшафтів належать:
польовий;
садовий;
рисовий;
сільськогосподарський;
лучно-пасовищний.
98. Агроландшафти, що відповідають польовому типу – це:
яблуневий сад;
картопляне поле;
пасовище ВРХ;
посіви жита;
посів соняшника.
99. Сільськогосподарські неоландшафти – це:
оазиси;
вторинні солончаки;
польдери;
рисові поля;
насадження чайного куща.
100. В основі виділення типів міського ландшафту є показники:
частка твердого покриття;
архітектура;
ступінь озеленення;
водний баланс;
багатоповерховість забудови.
101. Типи міського ландшафту – це:
заводський;
малоповерховий;
рекреаційний;
багатоповерховий;
садово-парковий.
102. Типи, що належать до промислових ландшафтів:
териконовий;
заводський;
кар‟єрно-відвальний;
звалища;
промисловий карст.
103. До типів місцевості кар’єрно-відвальних комплексів належать:
промисловий карст;
канали;
каменоломний бедленд;
оголений тип місцевості;
кар‟єрно-відвальні пустища.
104. Водойми, що належать до штучних:
водосховища;
ставки;
канали;
озера;
озера в кар‟єрно-відвальному типі місцевості.
105. Типи водосховищ – це:
з обслуговування водопостачання;
з перенесення водних мас упродовж цілого року;
створювані для руху води в напрямі схилу;
створювані для захисту від повені;
створювані для рибного господарства.
106. Типологічні ландшафтні одиниці на водосховищах – це:
мілководний тип ландшафту;
ставки схилового типу місцевості;
улоговинні типи;
глибоководний тип ландшафту;
плакорний тип місцевості.
107. Водні антропогенні ландшафти – це:
низинні болота;
водосховища;
ставки;
супутні водні комплекси;
озера.
108. Підкласи лісових антропогенних ландшафтів:
дендропарки;
лісокультурні;
лісові первинно-похідні натуралізовані;
ботанічні сади;
лісокультурні натуралізовані.
109. “Природна система‖ – це моноцентричне утворення згідно з……. підходом:
ландшафтним;
екологічним;
методичним;
науковим.
110. …….. оболонку називають епігеосферою.
географічну;
водну;
повітряну;
земну.
111. Просторовий масштаб 100-102 м2 притаманний геосистемам ……… рівня.
топічного;
субтропічного;
хоричного;
регіонального.
112. Спосіб декомпозиції геосистем, який полягає у виділенні в геосистемі однорідних за фазовим станом і фізико-хімічними властивостями тіл, називають …….…. .
геокомпонентний;
просторово-об‟ємний;
геомасовий;
геогоризонтний.
113. Комплексне утворення, в яке входять всі компоненти, що містяться в певному шарі геосистеми, називають ………. .
геомаса;
аеромаса;
геокомпонент;
геогоризонт.
114. Приживання на раніше не заселеній ділянці лишайників, мохів, а згодом і вищих рослин, характеризує процес у геосистемі, який називають … .
ецезис;
нуль-момент;
інтерцепція;
гіпергенез.
115. Геосистеми екваторіальної зони за кількістю …..…, яку отримують, належать до мегатермних.
вологи;
поживи;
території;
енергії.
116. Коли низхідні потоки вологи в геосистемі переважають над висхідними, і вода, що просочується крізь ґрунт, сягає рівня ґрунтових вод, то така геосистема має ………. тип водного режиму.
промивний;
водозастійний;
аридний;
паводковий.
117. Коли в геосистемі атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки, то така геосистема має періодично ……… тип водного режиму.
аридний;
промивний;
водозастійний;
паводковий.
118. Для геосистеми боліт характерний ………. тип водного режиму.
водозастійний;
паводковий;
заплавний;
промивний.
119. Речовини, що знаходяться у нерухомих формах, а також легкодоступні речовини, накопичені в геосистемі в надмірних кількостях, через що вся їх маса не може бути охоплена кругообігом, становлять ……. фонд геосистеми.
запасний;
резервний;
поживний;
продуктивний.
120. Клонова ділянка – це ділянка одновидових заростей, виникнення якої пов’язане з ………. розмноженням рослин.
вегетативним;
насіннєвим;
статевим;
цибридним.
121. …….. – це територіальний елемент геотопу, який утворюється в разі тісних зв’язків між окремими особинами рослин, тобто під час перекриття їх екоїдів.
клонова ділянка;
поліекоїд;
мікроценоз;
фітоценоз.
122. Чинник, значення якого для даної геосистеми знаходиться біля крайніх значень її регіональної ландшафтно-екологічної амплітуди, називають … чинник.
лімітуючий;
мінімальний;
обмежувальний;
витривалий.
123. Процес у геосистемі, що полягає у зміні характеристики у бік зростання або зменшення її значень із часом, називають ………. .
циклічним;
періодичним;
ритм;
тренд.
124. Довготривалу послідовність змін станів геосистеми, орієнтовану на досягнення деякого оптимального для даних умов стану, називають …….. .
сукцесія
флуктуація;
динаміка;
еволюція.
125. …….. геосистема досягла свого вищого ступеня розвитку, перебуває в стані рівноваги, найбільшою мірою відповідає даним умовам.
клімаксова
глобальна;
сукцесійна;
прогресивна.
126. Руйнування структури геосистеми під час гірничовидобувного виробництва характеризує ……….. вид антропогенного впливу.
редукційний;
компенсаційний;
доповнювальний;
деструктивний
127. Здатність геосистеми протистояти зовнішнім діям, зберігаючи структуру і характерні риси функціонування, називають …….. .
відновлюваність;
пружність;
буферність;
самоочищення.
128. Здатність геосистеми повертатися до первинного стану після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника називають …….. .
буферність;
відновлюваність;
пружність;
самоочищення.
129. Ландшафтно-геохімічні бар’єри, що утворюються за вертикального напряму міграційних потоків, називають ……….. .
латеральні;
однобічні;
вертикальні;
радіальні.
130. Ландшафтно-геохімічні бар’єри, що утворюються за горизонтального напряму міграційних потоків, називають ……… .
латеральні;
однобічні;
дифузійні;
радіальні.
131. На ………. ландшафтно-геохімічному бар’єрі відбувається осадження хімічних елементів за підвищення значення рН.
кислому;
лужному;
буферному;
кислотному.
132. На ……. ландшафтно-геохімічному бар’єрі певні речовини бар’єра витягують із вод, що надходять, окремі хімічні елементи.
сорбційному;
термодинамічному;
випарному;
механічному.
133. На ………. ландшафтно-геохімічному бар’єрі відбувається осадження хімічних елементів за зменшення значень рН.
кислому;
буферному;
лужному;
випарному.
134. На …….. ландшафтно-геохімічному бар’єрі відбувається концентрація речовин за рахунок їх випаровування.
сорбційному;
буферному;
механічному;
випарному.
135. Наукові дослідження геосистем із метою визначення ймовірностей змін їх станів, можливостей виконання різних функцій у майбутніх умовах зовнішнього середовища, називають ландшафтно-екологічне ……… .
районування;
оцінювання;
прогнозування;
впорядкування.
136. Стани геосистеми, знаходячись у яких вона виконує господарську функцію з дещо меншою ефективністю, ніж максимально можлива, проте її стійкість при цьому забезпечується на бажаному рівні, називають ………. .
оптимальні;
ефективні;
потенційні;
стійкі.
137. За глибиною дії ландшафти, в яких прямого перетворювального впливу людини зазнали окремі компоненти, найчастіше рослинність, належать до змінених ………….. ландшафтів.
природних;
антропогенних;
динамічних;
супутніх.
138. Посіви сільськогосподарських культур, плодові сади за тривалістю існування належать до …………. регульованих ландшафтних комплексів.
довготривалих;
аграрних;
середньорічних;
короткочасних.
139. ………… – це антропогенний ландшафт, який виникає в процесі використання земель у сільському господарстві.
фація;
агроландшафт;
місцевість;
агрозона.
140. У зонах відпочинку або в зонах активного туризму утворюється антропогенний ландшафт, що називають ……….. .
лісокультурним;
селітебним;
белігеративним;
рекреаційним.
141. ………… тип агроландшафту має багато спільних ознак із лісокультурними комплексами.
польовий;
садовий;
лучно-пасовищний;
белігеративний.
142. Антропогенні ландшафти населених місць з їх будівлями, вулицями, дорогами, садами і парками називають …………. .
рекреаційні;
лінійно-дорожні;
белігеративні;
селітебні.
143. Тип місцевості, утвореної високими, могутніми, переважно конусоподібної форми відвалами, що виникають за підземного видобутку корисних копалин, називають …………. .
бедленд;
кар‟єрно-відвальний;
териконовий;
карст.
144. За нижню межу …………. типу ландшафту на водосховищах приймають глибину 5 м за нормального підпірного рівня.
мілководного;
глибоководного;
водного;
аквального.
145. ………….. тип ландшафту охоплює акваторії водосховищ із глибинами більш як 5 м за нормального підпірного рівня.
мілководний;
глибоководний;
аквальний;
бентосний.
146. Тип ландшафту «низинне болото» може бути утворений внаслідок ………. і заростання ставків.
затоплення;
засипання;
висихання;
замулювання.
147. Водоймища, які не створюються спеціально, а виникають попутно, інколи несподівано для самої людини, у зв’язку з різними видами господарської діяльності, називаються антропогенними … .
озерами;
ставками;
комплексами;
болотами.
148. Штучні лісові насадження належать до ………. підкласу лісових антропогенних ландшафтів.
натуралізованого;
первинно-похідного;
рекреаційного;
лісокультурного.
149. Великий аеродром на околиці великого міста належить до ……….. антропогенних ландшафтів.
промислових;
лінійно-дорожніх;
селітебних;
белігеративних.
150. ― ………… система‖ – це сукупність компонентів природи, зв’язки між якими обумовлюють прояв таких їх якостей, які були б неможливими без взаємодії цих компонентів.
біологічна;
геосферна;
антропогенна;
природна.
151. …………. ландшафтна екологія вивчає зміну в часі значень окремих характеристик геосистем.
динамічна;
хорологічна;
процесна;
факторіальна.
152. …………. і азональність є найбільш загальними закономірностями територіальної диференціації епігеосфери.
поясність;
зональність;
ПТК;
висотність.
153. Різноманітна будова і рельєф твердої поверхні літосфери, що обумовлені тектонічним розвитком Землі, визначають ………… диференціацію епігеосфери.
азональну;
зональну;
географічну;
геологічну.
154. Взаємообумовлена єдність частин геосистеми, що породжує її нову якість, характеризує таку властивість геосистеми, як ………… .
самоорганізованість;
стійкість;
поліструктурність;
цілісність.
155. Здатність геосистеми протистояти зовнішнім впливам свідчить про її … .
стійкість;
відкритість;
динамічність;
буферність.
156. Наявність зв’язків геосистеми з елементами, що не належать до їх структури, свідчить про ………….. геосистеми.
складність;
відкритість;
поліструктурність;
просторовість.
157. Ландшафтно-екологічне ………….. – це комплекс робіт, спрямованих на визначення екологічного стану ландшафтів, чинників і процесів його динамічних змін.
прогнозування;
впорядкування;
дослідження;
районування.
158. Фація, урочище, місцевість – це …………… одиниці ландшафту.
типологічні;
індивідуальні;
регіональні;
морфологічні.
159. Схема формування вертикальної структури геосистеми включає ………..… стадії розвитку.
дві;
три;
чотири;
п‟ять.
160. З моменту виникнення фітоценозу геосистема вступає у …….. стадію розвитку.
фітоценотичну;
ецезисну;
біотичну;
сукцесійну.
161. Кругообіг води в геосистемі, коли відбувається прогресувальна гідроморфізація або ксероморфізація, є …………. .
збалансованим;
незбалансованим;
промивним;
аридним.
162. Часткове перехоплення дощових вод фітогеогоризонтами називають:
інтерцепція;
ецезис;
сорбція;
транспірація.
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ
ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ
"МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ"
Київ
"Аграрна освіта"
2012
Навчальна дисципліна ―Моніторинг довкілля‖
1. Моніторинг довкілля включає:
спостереження, контроль і управління станом навколишнього середовища (НС);
контроль, прогноз і управління станом НС;
спостереження, оцінювання і прогноз стану навколишнього середовища (НС);
контроль і управління якістю НС;
контроль, аналіз, прогноз і управління станом НС.
2. Під час організації системи моніторингу навколишнього середовища інтегральними показниками вважають:
інтенсивність фіто- і хемопроцесів;
відношення первинної продуктивності до загальної біомаси;
інтенсивність кругообігу біогенних речовин та швидкість утворення біологічної продукції;
інтенсивність процесів фотосинтезу та гомеостаз;
збалансованість кругообігу біогенних речовин та відношення продуктивності екосистеми до загальної біомаси екосистеми.
3. Найбільш універсальним підходом до формування систем моніторингу є:
формування регіональної мережі спостережень за об‟єктами довкілля;
одночасне вирішення всіх задач, які виникають під час організації управління якістю довкілля;
формування національної мережі спостережень за об‟єктами довкілля;
організація глобальної системи моніторингу;
організація спостережень за джерелами забруднень.
4. Організація спостережень за станом біотичної складової біосфери передбачає контроль:
за локальними джерелами та факторами впливу;
за реакцією біоти – відгуки та наслідки;
за впливом стану довкілля на захворюваність і населення;
за реакцією великих систем (погода і клімат);
за реакцією біосфери загалом.
5. До якого класу пріоритетності забруднювальних речовин відносять діоксид сірки та завислі частинки:
1;
3;
5;
7;
8.
6. Для повітря найважливішими інгредієнтами є:
озон, метан, важкі метали та оксид вуглецю;
бенз(а)пирен та пестициди;
важкі метали, бенз(а)пирен та пестициди;
пил, оксиди сірки, вуглецю та азоту;
діоксини, важкі метали та пестициди.
7. Для води найважливішими інгредієнтами є:
біогенні продукти, феноли та нафтопродукти;
нафтопродукти, важкі метали та пестициди;
діоксини, важкі метали та пестициди;
озон, метан, важкі метали та оксид вуглецю.
8. Серед джерел забруднень найвищий пріоритет мають:
сільськогосподарські підприємства і транспорт;
АЕС, ТЕС і підприємства кольорової металургії;
автомобільний транспорт, підприємства енергетики і кольорової металургії;
підприємства металургії, транспорт і АЕС.
9. Клас пріоритетності забруднювальних речовин, до якого відносять ДДТ та інші хлорорганічні сполуки:
1;
2;
3;
4.
10. Під час організації фонового моніторингу у воді необхідно обов’язково визначати:
аерозолі, оксиди вуглецю та сірки, озон, вуглеводні та радіонукліди;
хлорорганічні сполуки, біогенні елементи, важкі метали, вуглеводні;
біогенні елементи, радіонукліди, аніони і катіони;
органічні сполуки, біогенні елементи, важкі метали, вуглеводні.
11. Під час організації фонового моніторингу в атмосфері необхідно обов’язково визначати:
аерозолі, оксиди вуглецю та сірки, озон, бенз(пирен, фреони;
аерозолі, оксиди вуглецю та сірки, озон, вуглеводні та радіонукліди;
біогенні елементи, радіонукліди, аніони і катіони;
хлорорганічні сполуки, біогенні елементи, важкі метали, вуглеводні.
12. Під час організації фонового моніторингу в ґрунтах необхідно обов’язково визначати:
аерозолі, оксиди вуглецю та сірки, озон, вуглеводні та радіонукліди;
хлорорганічні сполуки, біогенні елементи, важкі метали, вуглеводні;
біогенні елементи, радіонукліди, аніони і катіони;
хлорорганічні сполуки, біогенні елементи, ВМ.
13. Клас пріоритетності забруднювальних речовин, до якого відносять ртуть та свинець:
1;
2;
4;
6.
14. Положення про Державну систему моніторингу довкілля України прийнято:
у 1994 році;
у 1996 році;
у 1998 році;
у 2004 році.
15. Функції головного координатора в державній системі моніторингу покладено:
на Держкомгідромет;
на Міністерство надзвичайних ситуацій (МНС);
на Міністерство екології і природних ресурсів;
на Міністерство охорони здоров‟я (МОЗ).
16. Основна маса речовин, які забруднюють атмосферне повітря припадає:
на викиди автотранспорту;
на викиди АЕС, ТЕС і ТЕЦ;
на продукти спалювання органічної речовини;
на викиди транспорту і промислових підприємств.
17. До групи біологічних факторів забруднень відносять:
мікроорганізми, гриби та біогенні речовини;
макроорганізми та деякі продукти їх життєдіяльності;
відходи комунального господарства та АПК;
мікроорганізми (віруси, бактерії тощо) та деякі продукти їх життєдіяльності.
18. Зaгaльнa мaca cвiтoвиx пpoмиcлoвo-пoбyтoвиx викидів у атмосферу cтaнoвить пpиблизнo:
600 гiгaтoн на рік;
600 мегaтoн на рік;
600 тис. тoн на рік;
60 тис. тoн на рік.
19. Існуюча мережа спостережень за забрудненням атмосферного повітря включає:
стаціонарні і маршрутні пости спостережень;
стаціонарні і підфакельні пости спостережень;
маршрутні і підфакельні пости спостережень;
всі відповіді не правильні.
20. На 50-100 тис. жителів кількість постів спостережень за атмосферним повітрям має становити не менше:
2;
3;
4;
2-3.
21. Регулярні спостереження за атмосферним повітрям на стаціонарних постах проводять за програмами:
повною, неповною, скороченою, добовою;
розширеною, повною, скороченою і локальною;
глобальною, регіональною і локальною;
всі відповіді неправильні.
22. Основними методами відбору проб повітря є:
респіраторно-аспіраційний;
аспіраційний із заповненням судин обмеженої ємкості;
аспіраційний із заповненням судин змінної ємкості;
всі відповіді правильні.
23. Для визначення забруднення грунтів пестицидами відбір проб ґрунту проводять:
1 раз на рік;
2 рази на рік;
2-3 рази на рік;
4 рази на рік.
24. Повний тур ґрунтового моніторингу:
1 рік;
3 роки;
5 років;
2-4 роки.
25. Загальні запаси водних ресурсів в Україні на одного жителя становлять:
менше 1,0 тис. м3 на рік;
1,25 тис. м3 на рік;
1,70 тис. м3 на рік;
1,95 тис. м3 на рік.
26. Відбір проб повітря на підфакельних постах виконують на відстанях від факела:
0,5; 1; 2; 3; 4; 6; 8;10; 15 і 20 км;
1; 2; 3; 4; 5; 6; 8;10 і 15 км;
0,5; 1; 2; 4; 6; 8;10; 15; 20 і 30 км;
всі відповіді не правильні.
27. Основними забруднювальними факторами у разі радіаційного забруднення є:
радіаційне випромінювання і радіоактивні аерозолі;
радіоактивні дощі і радіоактивний пил;
радіаційне випромінювання і внутрішнє опромінення від радіонуклідів;
радіоактивний пил і опромінення від радіонуклідів.
28. Для більшості населення України основним джерелом ефективної дози радіаційного забруднення є:
вода і повітря;
продукти харчування;
радіоактивні дощі;
радіоактивний пил.
29. Термін ―моніторинг‖ навколишнього середовища:
виник перед проведенням Рамсарської конференції ООН у 1962 р.;
виник перед проведенням Стокгольмської конференції ООН у 1972 р.;
виник перед проведенням Стокгольмської конференції ООН у 1982 р.;
перед проведенням конференції ООН в Ріо-де-Жанейро у 1992 р.
30. До глобальних екологічних проблем відносять:
втрата біологічної різноманітності, зміни клімату, забруднення біосфери і руйнування озонового шару;
«гарячі плями» на поверхні Землі, опустелювання в Азії, Африці та Європі;
зниження рН Світового океану, зміни клімату і забруднення поверхневих вод;
бідність і тероризм.
31. Основним завданням національного моніторингу є:
оцінювання стану НС в національних інтересах;
одержання інформації і оцінювання стану НС у національних інтересах;
одержання інформації про стан НС в інтересах народу;
одержання інформації про стан НС на різних рівнях.
32. Площа, охоплювана системою локального моніторингу, становить (км2):
1-2;
10…100;
2…2106;
до 107…108.
33. Площа, охоплювана системою регіонального моніторингу, становить (км2):
1-2;
10…100;
2…2106;
до 107…108.
34. Площа, охоплювана системою глобального моніторингу, становить (км2):
1-2;
10…100;
2…2106;
до 107…108.
35. Відстань між пунктами відбору проб у системі локального моніторингу становить ( км):
1-2;
0,01…10;
10…500;
до 3000…5000.
36. Відстань між пунктами відбору проб в системі регіонального моніторингу становить ( км):
1-2;
0,01…10;
10…500;
до 3000…5000.
37. Відстань між пунктами відбору проб у системі глобального моніторингу, становить (км):
1-2;
0,01…10;
10…500;
до 3000…5000.
38. Частота спостережень у системі локального моніторингу становить:
секунди-хвилини;
хвилини-години;
декада-місяць;
2…6 разів на рік.
39. Частота спостережень у системі регіонального моніторингу становить:
секунди-хвилини;
хвилини-години;
декада-місяць;
2…6 разів на рік.
40. Частота спостережень у системі глобального моніторингу становить:
секунди-хвилини;
хвилини-години;
декада-місяць;
2…6 разів на рік.
41. Біотичний моніторинг – це:
спостереження за станом і реакцією біотичної складової біосфери на антропогенні дії;
спостереження за реакцією абіотичної складової біосфери на антропогенні дії;
спостереження за відхиленнями біоти від нормального природного стану на різних рівнях;
спостереження за станом абіотичної складової біосфери.
42. Обов’язковому вивченню в усіх середовищах на фонових станціях підлягають:
бенз(а)пирен, хлорорганічні сполуки і важкі метали;
завислі речовини, двоокис сірки, озон;
окис вуглецю, оксиди азоту, вуглеводи;
біогенні елементи, аніони і катіони, радіонукліди.
43. Програма фонового екологічного моніторингу на базі біосферних заповідників включає розділи:
моніторинг антропогенного впливу, в першу чергу агротехнічного;
моніторинг забруднень і відгуків біоти, спостереження за зміною характеристик еталонних природних екосистем та їх антропогенних модифікацій;
моніторинг змін факторів антропогенного впливу;
моніторинг фонових рівнів природних екосистем та їх антропогенних модифікацій.
44. Методологічне забезпечення об'єднання складових частин і компонентів державної системи моніторингу покладається:
на Міністерство екології і природних ресурсів;
на Міністерство з надзвичайних ситуацій;
на Національне космічне агентство України;
на Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України.
45. Метрологічне забезпечення державної системи моніторингу також покладається :
на Міністерство екології і природних ресурсів і Держстандарт;
на Міністерство з надзвичайних ситуацій;
на Національне космічне агентство України;
на Національне агентства з питань інформатизації при Президентові України.
46. Взаємовідносини суб'єктів системи моніторингу ґрунтуються :
на взаємній інформаційній підтримці рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;
на координації дій і наслідків під час планування, організації та проведення організаційних заходів;
на інтегрованому підході до інформаційних ресурсів та комунікаційних засобів;
на безкоштовному науково-технічному обміні матеріальними ресурсами.
47. Основну роль у глобальному поширенні забруднень у біосфері відіграють:
тропосфера й стратосфера;
тропопауза і нижня частина стратосфери;
стратосфера та іоносфера;
всі відповіді не правильні.
48. Інтенсивність осідання бенз(а)пирену:
до 18 кг/км2 на відстані менше ніж 1 км від джерела;
до 1,8 кг/км2 на відстані менше ніж 1 км від джерела;
до 18 кг/км2 на відстані 1-2 км від джерела;
до 1,8 кг/км2 на відстані 1-2 км від джерела.
49. Сполуки сірки випадають на таких відстанях:
SO 2 – до 40-50 км, H2SO4 + MeSO4 – до 300 км;
SO 2 – до 10-20 км, H2SO4 + MeSO4 – до 200 км;
SO 2 – до 20-40 км, H2SO4 + MeSO4 – до 150 км;
SO 2 – до 1-25 км, H2SO4 + MeSO4 – до 100 км.
50. Постом спостереження за атмосферним повітрям є:
вибране місце, на якому розміщують павільйон або автомобіль, обладнаний відповідними приладами;
спеціально обладнана точка місцевості;
обладнаний відповідними приладами та комунікаційними лініями павільйон;
спеціальна лабораторія у вигляді стаціонарного павільйону або автомобіля.
51. До основних речовин, які забруднюють атмосферне повітря в Україні відносять:
пил, СО, SO2, NO2, формальдегід, бенз(а)пирен та свинець;
пил, СО, SO2, NO2, радіонукліди і ртуть;
оксиди вуглецю, сірки, азоту та важкі метали;
пил, СО, СО2, SO2, NO2, феноли і радіонукліди.
52. Регулярні спостереження на стаціонарних постах проводять:
за однією з чотирьох програм спостережень: повною, неповною, скороченою, добовою;
за однією з трьох програм спостережень: повною, неповною, скороченою;
за однією з двох програм спостережень: повною і скороченою;
за однією з трьох програм спостережень: повною, неповною і добовою.
53. Повна програма спостережень за атмосферним повітрям включає:
отримання інформації про разові і середньодобові концентрації щодня через рівні інтервали часу не менш 4 разів під час обов'язкового відбору о 1, 7, 13, 19 годині;
отримання інформації про концентрації ЗР щодня під час обов'язкового відбору о 1, 8, 14, 20 годині;
отримання інформації про разові концентрації ЗР щодня через рівні інтервали часу не менш 4 разів під час обов'язкового відбору о 6, 12, 18, 20 годині;
отримання інформації про середньодобові концентрації щодня через рівні інтервали часу не менш 4 разів.
54. Неповна програма спостережень за атмосферним повітрям включає:
отримання інформації про разові концентрації щоденно о 7,13,19 годині місцевого декретного часу;
отримання інформації про середньодобові концентрації щоденно о 7,13,19 годині місцевого часу;
отримання інформації про разові концентрації щоденно о 6, 12, 18 годині декретного часу;
отримання інформації про разові концентрації щоденно о 8, 14, 20 годині місцевого часу.
55. Добова програма спостережень за атмосферним повітрям включає:
отримання інформації про середньодобову концентрацію шляхом безперервного відбору проб;
отримання інформації про разові концентрації протягом доби щогодини;
отримання інформації про середньодобову концентрацію шляхом відбору проб через кожні 2 год;
отримання інформації про середньодобову концентрацію шляхом відбору проб через кожні 4 год.
56. Скорочена програма постережень за атмосферним повітрям включає:
отримання інформації тільки про разові концентрації щодня о 7 і 13 годині місцевого декретного часу;
отримання інформації тільки про середньодобові концентрації щодня о 6 і 14 годині декретного часу;
отримання інформації про разові і середньодобові концентрації щодня о 7 і 13 годині місцевого часу;
отримання інформації тільки про разові концентрації щодня о 7 і 17 годині місцевого декретного часу.
57. До надзвичайно небезпечних речовин, які забруднюють атмосферне повітря відносять:
бенз(а)пирен, свинець, сполуки ртуті і хрому, гексахлоран, ціановодні, пентаоксид ванадію, ДДТ, озон тощо;
сірчана кислота, сірководень, кофеїн, феноли, діоксид азоту, бензол, хлор, оксиди марганцю тощо;
діоксид сірки, тютюн, бутиловий спирт, пил, сажа тощо;
оксид вуглецю, етиловий спирт, аміак, нафталін, ацетон, скипидар тощо.
58. До високонебезпечних речовин, які забруднюють атмосферне повітря відносять:
бенз(а)пирен, свинець, сполуки ртуті і хрому, гексахлоран, ціановодні, пентаоксид ванадію, ДДТ, озон тощо;
сірчана кислота, сірководень, кофеїн, феноли, діоксид азоту, бензол, хлор, оксиди марганцю тощо;
діоксид сірки, тютюн, бутиловий спирт, пил, сажа тощо;
оксид вуглецю, етиловий спирт, аміак, нафталін, ацетон, діоксид сірки, тютюн, бутиловий спирт, скипидар тощо.
59. До помірно небезпечних речовин, які забруднюють атмосферне повітря відносять:
бенз(а)пирен, свинець, сполуки ртуті і хрому, гексахлоран, ціановодні, пентаоксид ванадію, ДДТ, озон тощо;
сірчана кислота, сірководень, кофеїн, феноли, діоксид азоту, бензол, хлор, пентаоксид ванадію, оксиди марганцю тощо;
діоксид сірки, тютюн, бутиловий спирт, пил, сажа тощо;
оксид вуглецю, етиловий спирт, аміак, нафталін, ацетон, скипидар тощо.
60. До малонебезпечних речовин, які забруднюють атмосферне повітря відносять:
бенз(а)пирен, свинець, сполуки ртуті і хрому, гексахлоран, ціановодні, пентаоксид ванадію, ДДТ, озон тощо;
сірчана кислота, сірководень, кофеїн, феноли, діоксид азоту, бензол, хлор, пентаоксид ванадію, оксиди марганцю тощо;
діоксид сірки, тютюн, бутиловий спирт, пил, сажа тощо;
оксид вуглецю, етиловий спирт, аміак, нафталін, ацетон, скипидар тощо.
61. У містах з населенням більш 100 тис. до обов'язкового переліку речовин для контролю атмосферного повітря включають:
розчинні сульфати, бенз(а)пирен;
формальдегід і сполуки свинцю;
формальдегід, важкі метали і пестициди;
розчинні сульфати, бенз(а)пирен, формальдегід і пестициди.
62. Перелік забруднювальних речовин, що підлягають контролю в атмосферному повітрі, переглядають щоразу під час інвентаризації промислових викидів, реконструкції і появі нових підприємств, але не рідше:
1 разу на 2 роки;
1 разу на 3 роки;
1 разу на 4 роки;
1 разу на 5 років.
63. Під час визначення приземної концентрації домішки в атмосферному повітрі відбір проб проводять на висоті:
1,5-3,5 м від поверхні землі;
2,5-4,5 м від поверхні землі;
2,0-5,0 м від поверхні землі;
1,0-3,0 м від поверхні землі.
64. Разові проби, а потім і концентрації забруднювальних речовин визначаються у разі:
тривалості відбору 20-30 хвилин;
тривалості відбору 30-40 хвилин;
тривалості відбору 40-50 хвилин;
тривалості відбору 50-60 хвилин.
65. Середньодобові проби, а потім і концентрації забруднювальних речовин, визначають:
коли відбір проб здійснюють безперервно протягом 24 годин;
коли відбір проб здійснюють дискретно, через рівні інтервали часу протягом доби (відбирають декілька, але не менш чотирьох, разових про;
коли відбір проб здійснюють безперервно протягом 24 годин або дискретно, через рівні інтервали часу протягом доби (відбирають декілька, але не менш чотирьох, разових про;
коли відбір проб здійснюють безперервно протягом не менше 8 годин у світлі години доби.
66. Забруднення природних вод – це:
процес зміни їх фізичних, хімічних і біологічних властивостей, що може шкідливо впливати на людину та інші живі організми, а також обмежувати можливість цільового використання води;
процес зміни їх властивостей, що може шкідливо впливати на людину і обмежувати її можливості цільового використання води;
поява у воді фізичних, хімічних і біологічних інгредієнтів, що обмежують можливість цільового використання води;
процес зміни структури води під дією фізичних і хімічних речовин.
67. Сапробізацію викликають:
органічні нетоксичні забруднення;
органічні і мінеральні токсичні забруднення;
мінеральні речовини, які стимулюють ріст водоростей, переважно сполуки фосфору Р та азоту N;
кислі дощі;
радіонукліди.
68. Токсифікацію викликають:
органічні нетоксичні забруднення;
органічні і мінеральні токсичні забруднення;
мінеральні речовини, які стимулюють ріст водоростей, переважно сполуки фосфору Р та азоту N;
кислі дощі;
радіонукліди.
69. Причиною евтрофікації є:
органічні нетоксичні забруднення;
органічні і мінеральні токсичні забруднення;
мінеральні речовини, які стимулюють ріст водоростей, переважно сполуки фосфору Р та азоту N;
кислі дощі (ацидифікація);
радіонукліди (нуклідизація).
70. Причиною ацидифікації є:
органічні нетоксичні забруднення;
органічні і мінеральні токсичні забруднення;
мінеральні речовини, які стимулюють ріст водоростей, переважно сполуки фосфору Р та азоту N;
кислі дощі;
радіонукліди.
71. Причиною нуклідизації є:
органічні нетоксичні забруднення;
органічні і мінеральні токсичні забруднення;
мінеральні речовини, які стимулюють ріст водоростей, переважно сполуки фосфору Р та азоту N;
кислі дощі;
радіонукліди.
72. Пункти спостережень першої категорії розміщують:
на водотоках і водоймищах, що мають особливо важливе господарське значення, коли можливі випадки перевищення значень певних показників якості води;
на водних об'єктах, які знаходяться в районах промислових міст, селищ із централізованим водопостачанням, у місцях відпочинку населення, в місцях скиду колекторно-дренажних вод із сільськогосподарських полів, граничних створах річок, кінцевих створах річок;
на водних об'єктах, що характеризуються помірним або слабким навантаженням (у районах невеликих населених пунктів та промислових підприємств);
на незабруднених водних об'єктах (фонових ділянках).
73. Пункти спостережень другої категорії розмішують на:
на водотоках і водоймищах, що мають особливо важливе господарське значення, коли можливі випадки перевищення значень певних показників якості води;
на водних об'єктах, які знаходяться в районах промислових міст, селищ із централізованим водопостачанням, у місцях відпочинку населення, в місцях скиду колекторно-дренажних вод із сільськогосподарських полів, граничних створах річок, кінцевих створах річок;
на водних об'єктах, що характеризуються помірним або слабким навантаженням (у районах невеликих населених пунктів та промислових підприємств);
на незабруднених водних об'єктах (фонових ділянках).
74. Пункти спостережень третьої категорії розміщують на:
на водотоках і водоймищах, що мають особливо важливе господарське значення, коли можливі випадки перевищення значень певних показників якості води;
на водних об'єктах, які знаходяться в районах промислових міст, селищ із централізованим водопостачанням, у місцях відпочинку населення, в місцях скиду колекторно-дренажних вод із сільськогосподарських полів, граничних створах річок, кінцевих створах річок;
на водних об'єктах, що характеризуються помірним або слабким навантаженням (у районах невеликих населених пунктів та промислових підприємств);
на незабруднених водних об'єктах (фонових ділянках).
75. Пункти спостережень четвертої категорії розміщують на:
на водотоках і водоймищах, що мають особливо важливе господарське значення, коли можливі випадки перевищення значень певних показників якості води;
на водних об'єктах, які знаходяться в районах промислових міст, селищ із централізованим водопостачанням, у місцях відпочинку населення, в місцях скиду колекторно-дренажних вод із сільськогосподарських полів, граничних створах річок, кінцевих створах річок;
на водних об'єктах, що характеризуються помірним або слабким навантаженням (у районах невеликих населених пунктів та промислових підприємств);
на незабруднених водних об'єктах (фонових ділянках).
76. Під створом пункту спостереження розуміють:
умовний поперечний переріз водоймища або водотоку, в якому проводять комплекс робіт для одержання даних про якість води;
місце на водоймі або водотоці, де систематично проводять комплекс робіт для одержання необхідних даних про якість води;
вертикальна лінія на середині поперечного перерізу водоймища або водотоку, в якому проводять відбір проб води;
місце на відстані 2 м від берегової лінії водойми або водотоку і 0,3-0,5 м нижче поверхні води.
77. Під пунктом спостереження за станом поверхневих вод розуміють:
умовний поперечний переріз водоймища або водотоку, в якому проводять комплекс робіт для одержання даних про якість води;
місце на водоймі або водотоці, де систематично проводиться комплекс робіт для одержання необхідних даних про якість води;
вертикальна лінія на середині поперечного перерізу водоймища або водотоку, в якому проводять відбір проб води;
місце на відстані 2 м від берегової лінії водойми або водотоку і 0,3-0,5 м нижче поверхні води.
78. Під час спостереження за якістю води встановлюють не менше:
одного створу;
двох створів;
трьох створів;
чотирьох створів.
79. Перший створ рекомендують розміщувати:
на відстані 0.5 км нижче за течією від місця скиду стічних вод або 0,5-1,0 км нижче останнього колектора;
на відстані 1 км вище джерела забруднення;
на відстані 1,5 км вище джерела забруднення;
у місці достатнього змішування стічних вод із водами річки.
80. Другий створ рекомендують розміщувати:
на відстані 0.5 км нижче за течією від місця скиду стічних вод або 0,5-1,0 км нижче останнього колектора;
на відстані 1 км вище джерела забруднення;
на відстані 1,5 км вище джерела забруднення;
у місці достатнього змішування стічних вод із водами річки.
81. Третій створ рекомендують розміщувати на відстані:
на відстані 0.5 км нижче за течією від місця скиду стічних вод або 0,5-1,0 км нижче останнього колектора;
на відстані 1 км вище джерела забруднення;
на відстані 1,5 км вище джерела забруднення;
у місці достатнього змішування стічних вод із водами річки.
82. Під вертикаллю створу розуміють:
умовну відвисну лінію від поверхні води до дна водойми або водотоку, на якій виконують роботи для одержання даних про якість води;
вертикальну лінію на середині поперечного перерізу водоймища або водотоку, в якому проводять відбір проб води;
місце на відстані 2 м від берегової лінії водойми або водотоку і 0,3-0,5 м нижче поверхні води;
умовний поперечний переріз водоймища або водотоку, в якому проводять комплекс робіт для одержання даних про якість води.
83. Під горизонтом створу розуміють:
місце на вертикалі (в глибину), в якому проводять комплекс робіт для одержання даних про якість води;
місце на відстані 2 м від берегової лінії водойми або водотоку і 0,3-0,5 м нижче поверхні води;
умовний поперечний переріз водоймища або водотоку, в якому проводять комплекс робіт для одержання даних про якість води;
місце на водоймі або водотоці, де систематично проводять комплекс робіт для одержання необхідних даних про якість води.
84. За глибини до 5 м встановлюють:
один горизонт біля поверхні води (влітку на 0,2–0,3 м від поверхні, взимку біля нижньої поверхні льоду);
два горизонти: біля поверхні і біля дна (0.5 м від дна);
три горизонти: біля поверхні, посередині та біля дна;
наступні горизонти: біля поверхні, на глибинах 10, 20, 50, 100 м та біля дна.
85. За глибини від 5 до 10 м встановлюють:
один горизонт біля поверхні води (влітку на 0,2–0,3 м від поверхні, взимку біля нижньої поверхні льоду);
два горизонти: біля поверхні і біля дна (0.5 м від дна);
три горизонти: біля поверхні, посередині та біля дна;
наступні горизонти: біля поверхні, на глибинах 10, 20, 50, 100 м та біля дна.
86. За глибини більше 10 м на водотоках та більше 20 м на водоймах встановлюють:
один горизонт біля поверхні води (влітку на 0,2–0,3 м від поверхні, взимку біля нижньої поверхні льоду);
два горизонти: біля поверхні і біля дна (0.5 м від дна);
три горизонти: біля поверхні, посередині та біля дна;
наступні горизонти: біля поверхні, на глибинах 10, 20, 50, 100 м та біля дна.
87. За глибини більше 100 м встановлюють:
один горизонт біля поверхні води (влітку на 0,2–0,3 м від поверхні, взимку біля нижньої поверхні льоду);
два горизонти: біля поверхні і біля дна (на відстані 0.5 м від дна);
три горизонти: біля поверхні, посередині та біля дна;
наступні горизонти: біля поверхні, на глибинах 10, 20, 50, 100 м та біля дна.
88. Під час здійснення обов'язкової програми виконують:
гідрологічні і гідрохімічні спостереження в повному обсязі;
гідрологічні спостереження: витрати води на водотоках або рівень води на водоймищах та деякі гідрохімічні спостереження: візуальні, температура, концентрація РК, питома електропровідність;
гідрологічні спостереження: витрати води на водотоках або рівень води на водоймищах та деякі гідрохімічні спостереження: візуальні, температура, концентрація завислих речовин, водневий показник; концентрація РК; ХСК; БСК5; концентрація речовин, що забруднюють воду в даному пункті спостережень;
гідрологічні спостереження: витрати води (м3/с), швидкість течії під час опорних вимірів, витрати на водотоках або рівень води на водоймищах;
гідрохімічні спостереження: візуальні спостереження, температура, концентрація завислих речовин, рН; концентрація РК; ХСК; БСК5; концентрація речовин, що забруднюють воду в даному пункті спостережень.
89. За програмою скорочена 1 виконують:
гідрологічні і гідрохімічні спостереження в повному обсязі;
гідрологічні спостереження: витрати води на водотоках або рівень води на водоймищах та деякі гідрохімічні спостереження: візуальні, температура, концентрація РК, питома електропровідність;
гідрологічні спостереження: витрати води на водотоках або рівень води на водоймищах та деякі гідрохімічні спостереження: візуальні, температура, концентрація завислих речовин, водневий показник; концентрація РК; ХСК; БСК5; концентрація речовин, що забруднюють воду в даному пункті спостережень;
гідрологічні спостереження: витрати води (м3/с), швидкість течії під час опорних вимірів, витрати на водотоках або рівень води на водоймищах;
гідрохімічні спостереження: візуальні спостереження, температура, концентрація завислих речовин, рН; концентрація РК; ХСК; БСК5; концентрація речовин, що забруднюють воду в даному пункті спостережень.
90. За програмою скорочена 2 виконують:
гідрологічні і гідрохімічні спостереження в повному обсязі;
гідрологічні спостереження: витрати води на водотоках або рівень води на водоймищах та деякі гідрохімічні спостереження: візуальні, температура, концентрація РК, питома електропровідність;
гідрологічні спостереження: витрати води на водотоках або рівень води на водоймищах та деякі гідрохімічні спостереження: візуальні, температура, концентрація завислих речовин, водневий показник; концентрація РК; ХСК; БСК5; концентрація речовин, що забруднюють воду в даному пункті спостережень;
гідрологічні спостереження: витрати води (м3/с), швидкість течії під час опорних вимірів, витрати на водотоках або рівень води на водоймищах;
гідрохімічні спостереження: візуальні спостереження, температура, концентрація завислих речовин, рН; концентрація РК; ХСК; БСК5; концентрація речовин, що забруднюють воду в даному пункті спостережень.
91. За програмою скорочена 3 виконують:
гідрологічні і гідрохімічні спостереження в повному обсязі;
гідрологічні спостереження в межах: витрати води на водотоках або рівень води на водоймищах та деякі гідрохімічні спостереження: візуальні, температура, концентрація РК, питома електропровідність;
гідрологічні спостереження (витрати води на водотоках або рівень води на водоймищах) та деякі гідрохімічні спостереження (візуальні, температура, концентрація завислих речовин, водневий показник; концентрація РК; ХСК; БСК5; концентрація речовин, що забруднюють воду в даному пункті спостережень);
гідрологічні спостереження (витрати води (м3/с), швидкість течії під час опорних вимірів, витрати на водотоках або рівень води на водоймищах і гідрохімічні спостереження (візуальні спостереження, температура, концентрація завислих речовин, рН; концентрація РК; ХСК; БСК5; концентрація речовин, що забруднюють воду в даному пункті спостережень).
92. Під час спостереження за якістю води встановлюють не менше:
одного створу;
двох створів;
трьох створів;
чотирьох створів.
93. Види обстеження забруднення атмосфери:
епізодичне, регіональне, глобальне;
локальне, комплексне, оперативне;
епізодичне, комплексне, оперативне;
всі відповіді не правильні.
94. Для вивчення забруднення ґрунтів пестицидами відбирають проби:
навесні після сівби;
восени після збору урожаю;
навесні після сівби і восени після збору урожаю;
немає правильної відповіді.
95. Мережа моніторингу підземних вод поділяють:
на фонову і регіональну;
на фонову, імпактну і спеціалізовану;
на фонову, регіональну і спеціалізовану;
немає правильної відповіді.
96. На водотоках фоновий створ встановлюють:
на відстані 500 м нижче скидання стічних вод;
на відстані 500 м вище скидання стічних вод;
поєднується з місцем скидання стічних вод;
немає правильної відповіді.
97. У основні фази водного режиму на постах усіх категорій спостереження проводять:
за скороченою програмою;
за повною програмою;
за обов‟язковою програмою;
немає правильної відповіді.
98. Пункти спостережень за станом поверхневих вод поділяють:
на три категорії;
на чотири категорії;
на п‟ять категорій;
немає правильної відповіді.
99. Моніторинг довкілля – це система:
спостережень, контролю і управління станом природного середовища;
контролю, прогнозу і управління станом довкілля;
спостережень, оцінювання, прогнозування і підтримки управлінських рішень;
контролю і управління якістю довкілля;
контроль, аналіз, прогноз і управління станом навколишнього середовища.
100. Інтегральними показниками під час організації системи моніторингу вважають:
інтенсивність фіто- і хемопроцесів;
інтенсивність кругообігу біогенних речовин та швидкість утворення біологічної продукції;
відношення первинної продуктивності до загальної біомаси;
інтенсивність процесів фотосинтезу та гомеостаз;
збалансованість кругообігу біогенних речовин та відношення продуктивності екосистеми до загальної біомаси екосистеми.
101. Під час формування систем моніторингу довкілля найбільш універсальним підходом вважають:
формування регіональної мережі спостережень за об‟єктами довкілля;
одночасне вирішення всіх задач, які виникають під час організації управління якістю довкілля;
формування національної мережі спостережень за об‟єктами довкілля;
організацію глобальної системи моніторингу;
організацію спостережень за джерелами забруднень.
102. Організація біотичного мон
іторингу передбачає:
спостереження за локальними джерелами та факторами впливу;
контроль за реакцією біоти – відгуки та наслідки;
спостереження за впливом стану довкілля на захворюваність і населення;
контроль за реакцією великих систем (погода і клімат);
контроль за реакцією біосфери загалом.
103. Діоксид сірки відносять до____ класу пріоритетності забруднювальних речовин:
1;
3;
5;
7;
8.
104. Найбільш важливими полютантами для атмосферного повітря вважають:
озон, метан, важкі метали та оксид вуглецю;
пил, оксиди сірки, вуглецю та азоту;
бенз(а)пирен та пестициди;
важкі метали, бенз(а)пирен та пестициди;
діоксини, важкі метали та пестициди.
105. Пріоритетними полютантами для води є:
нафтопродукти, важкі метали та пестициди;
діоксини, важкі метали та пестициди;
біогенні продукти, феноли та нафтопродукти;
озон, метан, важкі метали та оксид вуглецю.
106. Найбільшими джерелами забруднення атмосферного повітря є:
сільськогосподарські підприємства і транспорт;
АЕС, ТЕС і підприємства кольорової металургії;
автомобільний транспорт, підприємства енергетики і кольорової металургії;
підприємства металургії, транспорт і АЕС.
107. ДДТ відносять до ____класу пріоритетності забруднювальних речовин:
1;
2;
3;
4.
108. Завислі частинки відносять до ___класу пріоритетності забруднювальних речовин:
1;
3;
5;
7;
8.
109. Хлорорганічні сполуки відносять до ___класу пріоритетності забруднювальних речовин:
1;
2;
3;
4.
110. У системі фонового моніторингу водних середовищ обов’язковими для визначення є:
аерозолі, оксиди вуглецю та сірки, озон, вуглеводні та радіонукліди;
біогенні елементи, радіонукліди, аніони і катіони;
хлорорганічні сполуки, біогенні елементи, важкі метали, вуглеводні;
органічні сполуки, біогенні елементи, важкі метали, вуглеводні.
111. У системі фонового моніторингу атмосферного повітря обов’язковими для визначення є:
аерозолі, оксиди вуглецю та сірки, озон, вуглеводні та радіонукліди;
біогенні елементи, радіонукліди, аніони і катіони;
аерозолі, оксиди вуглецю та сірки, озон, бенз(пирен, фреони;
хлорорганічні сполуки, біогенні елементи, важкі метали, вуглеводні.
112. Під час організації фонового моніторингу в ґрунтах обов’язковими для визначення є:
аерозолі, оксиди вуглецю та сірки, озон, вуглеводні та радіонукліди;
біогенні елементи, радіонукліди, аніони і катіони;
хлорорганічні сполуки, біогенні елементи, важкі метали, вуглеводні;
хлорорганічні сполуки, біогенні елементи та ВМ.
113. Ртуть відносять до ____класу пріоритетності забруднювальних речовин:
1;
2;
4;
6.
114. Свинець відносять до ____ класу пріоритетності забруднювальних речовин:
1;
2;
4;
6.
115. Концепція екологічного моніторингу довкілля України схвалена розпорядженням КМУ:
у 1994 році;
у 1996 році;
у 1998 році;
у 2004 році;
у 2007 році.
116. Цільова програма екологічного моніторингу навколишнього природного середовища затверджена постановою КМУ:
у 1994 році;
у 1996 році;
у 1998 році;
у 2004 році;
у 2007 році.
117. Функції головного координатора в державній системі моніторингу покладено:
на Держкомгідромет;
на Міністерство надзвичайних ситуацій (МНС);
на Міністерство екології і природних ресурсів;
на Міністерство охорони здоров‟я (МОЗ).
118. Основну масу речовин, які забруднюють атмосферне повітря складають:
викиди автотранспорту;
викиди АЕС, ТЕС і ТЕЦ;
продукти спалювання органічної речовини;
викиди транспорту і промислових підприємств.
119. Біологічними забрудненнями вважають:
макроорганізми та деякі продукти їх життєдіяльності;
відходи комунального господарства та АПК;
мікроорганізми, гриби та біогенні речовини;
мікроорганізми (віруси, бактерії тощо) та деякі продукти їх життєдіяльності.
120. Головними суб’єктами в державній системі моніторингу є:
Держкомгідромет і Міністерство надзвичайних ситуацій (МНС);
Міністерство екології і природних ресурсів та Міністерство охорони здоров‟я (МОЗ);
Мінрегіон, МНС, МОЗ і Міністерство аграрної політики та продовольства (МАП);
Міністерство екології і природних ресурсів, МОЗ, МАП, Мінрегіон і МНС.
121. Регіональна мережа спостережень за забрудненням атмосферного повітря включає:
стаціонарні і маршрутні пости спостережень;
стаціонарні і підфакельні пости спостережень;
маршрутні і підфакельні пости спостережень;
немає правильної відповіді.
122. У населених пунктах із населенням від 100 до 200 тис. жителів кількість постів спостережень має становити не менше:
2;
3;
4;
2-3.
123. Регулярні спостереження за атмосферним повітрям на стаціонарних постах проводять за однією з чотирьох програм:
розширеній, повній, скороченій і локальній;
повній, неповній, скороченій, добовій;
глобальній, регіональній і локальній;
немає правильної відповіді.
124. Основними методами відбору проб повітря є:
респіраторно-аспіраційний;
аспіраційний і заповненням судин обмеженої ємкості;
аспіраційний і заповненням судин змінної ємкості;
немає правильної відповіді.
125. Забруднення свинцем локалізовані біля автомагістралі на відстані:
до 0,1-0,2 км;
до 0,2-0,5 км;
до 1-2 км;
до 5 км;
до 10 км.
126. Головними біоіндикаторами стану грунтів є:
дрібні ссавці;
земноводні;
великі безхребетні;
дрібні безхребетні.
127. Забруднення ґрунтів пестицидами перевіряють:
1 раз на рік;
2 рази на рік;
2-3 рази на рік;
4 рази на рік.
128. Повний тур ґрунтового моніторингу вкладається в:
1 рік;
3 роки;
5 років;
2-4 роки.
129. Термін ―моніторинг‖ навколишнього середовища:
виник перед проведенням Рамсарської конференції ООН у 1962 р.;
виник перед проведенням Стокгольмської конференції ООН у 1972 р.;
виник перед проведенням Стокгольмської конференції ООН у 1982 р.;
перед проведенням конференції ООН в Ріо-де-Жанейро у 1992 р.
130. До глобальних екологічних проблем не відносять:
втрату біологічної різноманітності;
зміни клімату і опустелювання;
забруднення біосфери і руйнування озонового шару;
бідність і тероризм.
131. Завдання, яке не входить до пріоритетних завдань системи національного моніторингу:
оцінювання стану НС в національних інтересах;
одержання інформації про стан НС в національних інтересах;
управління екологічним станом НС;
немає правильної відповіді.
132. Площа, яку охоплює система локального моніторингу, становить, км2:
1-2;
10…100;
2…2106;
до 107…108.
133. Площа, яку охоплює система регіонального моніторингу, становить, км2:
1-2;
10…100;
2…2106;
до 107…108.
134. Площа, яку охоплює система глобального моніторингу, становить, км2:
1-2;
10…100;
2…2106;
до 107…108.
135. Пункти спостережень в системі локального моніторингу знаходяться на відстані, км:
1-2;
0,01…10;
10…500;
до 3000…5000.
136. Пункти спостережень в системі регіонального моніторингу знаходяться на відстані, км:
1-2;
0,01…10;
10…500;
до 3000…5000.
137. Пункти спостережень в системі глобального моніторингу знаходяться на відстані, км:
1-2;
0,01…10;
10…500;
до 3000…5000.
138. Спостереження в системі локального моніторингу проводять кожні:
хвилину;
годину;
місяць;
2…6 разів на рік.
139. Спостереження в системі регіонального моніторингу проводять кожні:
хвилину;
годину;
місяць;
2…6 разів на рік.
140. Спостереження в системі глобального моніторингу проводять кожні:
хвилину;
годину;
місяць;
2…6 разів на рік.
141. Біотичний моніторинг не включає:
спостереження за станом біотичної складової біосфери;
спостереження за реакцією абіотичної складової біосфери на антропогенні дії;
спостереження за реакцією біотичної складової біосфери на антропогенні дії;
спостереження за відхиленнями біоти від нормального природного стану на різних рівнях.
142. Обов’язковому вивченню в водних середовищах на фонових станціях підлягають:
бенз(а)пирен, хлорорганічні сполуки і важкі метали;
завислі речовини, двоокис сірки, озон;
окис вуглецю, оксиди азоту, сполуки водню;
біогенні елементи, аніони і катіони, радіонукліди.
143. Програма фонового екологічного моніторингу на базі біосферних заповідників не включає:
моніторинг антропогенного впливу, в першу чергу, на фонових рівнях забруднення;
моніторинг агротехнічних впливів, спостереження за зміною характеристик агроекосистем;
моніторинг змін природного середовища та інших факторів антропогенного впливу;
моніторинг фонових рівнів забруднення природних екосистем та їх антропогенних модифікацій.
144. Гідрологічні спостереження включають:
витрати води (м3/с), швидкість течії за опорних вимірів, витрати на водотоках і рівень води на водоймищах;
глибину і ширину водотоку;
візуальні спостереження, температуру, концентрацію завислих речовин, рН; РК; ХСК; БСК5; концентрації речовин, що забруднюють воду в даному пункті спостережень;
немає правильної відповіді.
145. Гідрохімічні спостереження включають:
візуальні спостереження, температуру, концентрацію завислих речовин, рН; РК; ХСК; БСК5; концентрації речовин, що забруднюють воду в даному пункті спостережень;
витрати води (м3/с), швидкість течії за опорних вимірів, витрати на водотоках і рівень води на водоймищах;
глибину і ширину водотоку.
146. Гідрометричні спостереження включають:
візуальні спостереження, температуру, концентрацію завислих речовин, рН; РК; ХСК; БСК5; концентрації речовин, що забруднюють воду в даному пункті спостережень;
витрати води (м3/с), швидкість течії за опорних вимірів, витрати на водотоках і рівень води на водоймищах;
глибину і ширину водотоку.
147. Основну роль у глобальному забрудненні біосфери відіграють:
економічна (виробнича) діяльність людини;
відходи рослинництва і тваринництва;
хімічні засоби захисту рослин і мінеральні добрива;
немає правильної відповіді.
148. Інтенсивність седиментації залежить:
від швидкості і температурного режиму водотоку;
від гідрометричних показників водотоку;
від гідрохімічних характеристик водного середовища;
немає правильної відповіді.
149. Основним завданням біотичного моніторингу є:
визначення стану, відгуків і реакцій фітоценозів на антропогенний вплив;
визначення стану біотичної складової біосфери, її відгуків і реакцій на антропогенний вплив;
визначення стану, відгуків і реакцій біогеоценозів на антропогенний вплив;
немає правильної відповіді.
150. Екологічний моніторинг охоплює:
питання біофізичного та геологічного моніторингу у їх тісному взаємозв‟язку;
питання біологічного та геофізичного моніторингу у їх тісному взаємозв‟язку;
питання біотичного та геохімічного моніторингу у їх тісному взаємозв‟язку;
немає правильної відповіді.
151. Блок спостереження за станом довкілля має включати:
спостереження за джерелами і факторами антропогенного впливу;
спостереження за різноманітними факторами впливу у різних середовищах;
спостереження за різноманітними джерелами впливу у різних середовищах;
немає правильної відповіді.
152. Стан біотичної складової біосфери визначають:
реакцією великих систем на антропогенні впливи;
станом середовища, що характеризується геохімічними даними, даними про склад та характер забруднень;
реакція біоти – відгуки та наслідки;
немає правильної відповіді.
153. Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) створена рішенням:
Конференції в Ріо-де-Жанейро у 1992 році;
Конференції в Стокгольмі у 1972 році;
Всесвітнього самміту в Йоханзбурзі у 2002 році;
немає правильної відповіді.
154. Базовий моніторинг – це:
стандартний тип екологічного моніторингу, оптимальний за кількістю параметрів, частоті тимчасової і просторової мережі та за економічними показниками;
система спостережень у реальному масштабі часу за окремими природними об'єктами і джерелами техногенного впливу, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації;
моніторинг, який передбачає наукове забезпечення всіх рівнів системи, точний контроль окремих показників навколишнього середовища для прогнозування довгострокових наслідків порушення екологічної рівноваги;
немає правильної відповіді.
155. Кризовий (оперативний) моніторинг – це:
стандартний тип екологічного моніторингу, оптимальний за кількістю параметрів, частоті тимчасової і просторової мережі та за економічними показниками;
система спостережень у реальному масштабі часу за окремими природними об'єктами і джерелами техногенного впливу, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації;
моніторинг, який передбачає наукове забезпечення всіх рівнів системи, точний контроль окремих показників навколишнього середовища для прогнозування довгострокових наслідків порушення екологічної рівноваги;
немає правильної відповіді.
156. Науковий (фоновий) моніторинг – це:
стандартний тип екологічного моніторингу, оптимальний за кількістю параметрів, частоті тимчасової і просторової мережі та за економічними показниками;
система спостережень у реальному масштабі часу за окремими природними об'єктами і джерелами техногенного впливу, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації;
моніторинг, який передбачає наукове забезпечення всіх рівнів системи, точний контроль окремих показників навколишнього середовища для прогнозування довгострокових наслідків порушення екологічної рівноваги;
немає правильної відповіді.
157. У програму абіотичного моніторингу включають:
контроль абіотичного стану польовими методами;
геофізичні та гідрометеорологічні спостереження;
спостереження за відгуками біоти на антропогенні забруднення і впливи з величинами, близькими до фонових;
немає правильної відповіді.
158. У програму біотичного моніторингу включають:
геофізичні та гідрометеорологічні спостереження;
спостереження за відгуками біоти на антропогенні забруднення і впливи з величинами, близькими до фонових;
контроль абіотичного стану польовими методами;
немає правильної відповіді.
159. Біологічний моніторинг – це:
визначення коефіцієнтів розмноження деяких видів та розмірів їх популяцій;
контроль стану навколишнього природного середовища за допомогою живих організмів;
визначення видового складу, приріст біомаси тощо;
немає правильної відповіді.
160. Фоновий моніторингу НПС полягає:
у забезпеченні спеціальних і високоточних спостережень за всіма складовими НПС, а також за характером, кругообігом та міграцією забруднювальних речовин;
у визначенні коефіцієнтів розмноження деяких видів та розмірів їх популяцій;
у визначенні, методичних підходах і практиці моніторингу на всіх рівнях;
немає правильної відповіді.
161. До складу атмосферного повітря входять основні гази:
азот – 74,08 %, кисень – 24,95 %, аргон – 0,93%, вyглeкиcлий гaз – 0,3 %, водень – 0,05, ксенон – 0,01 % та ін.;
азот – 78,08 %, кисень – 20,95 %, аргон – 0,93%, вyглeкиcлий гaз – 0,03 %, нeoн – 0,01 % та ін.;
азот – 74,08 %, кисень – 24,95 %, аргон – 0,93%, вyглeкиcлий гaз – 0,3 %, гелій – 0,01 % та ін.;
немає правильної відповіді.
162. Термін забруднення атмосфери означає, що в повітрі присутні:
надмірні концентрації шкідливих газів, які утворюються під час роботи теплоенергетичних установок і тваринницьких ферм;
різноманітні гази і частинки твердих або рідких речовин, які шкідливо впливають на живі організми, погіршують умови їх проживання або наносять матеріальні збитки;
різноманітні гази і частинки пилу, що заважають дихати живим організмам і наносять матеріальні збитки людям;
немає правильної відповіді.
163. В Україні наукові та методологічні основи організації мережі спостережень за станом атмосферного повітря забезпечує:
УкрНДІГМ і підрозділи Міністерства екології і природних ресурсів України;
УкрНДІМЕСГ і підрозділи МНС;
Держспоживстандарт і МОЗ;
немає правильної відповіді.
164. Основна мета моніторингу за станом атмосферного повітря полягає у забезпеченні зацікавлених державних і громадських органів:
систематичною інформацією про рівень забруднень атмосфери і прогноз їх змін;
інформацією про планування і розміщення промислових підприємств та визначення їх санітарно-захисних зон;
методами оцінювання збитків, що наносять сільському господарству, лісам, тваринництву, будівлям і спорудам;
немає правильної відповіді.
165. До природного забруднення атмосфери відносять:
мінеральний, opгaнiчний і кocмiчний пил;
механічні і хімічні забруднювальні речовини;
газоподібні забруднювальні речовини;
немає правильної відповіді.
166. Оксиди сірки (SOx) утворюються:
під час спалювання вугілля і нафтопродуктів;
під час спалювання горючих сумішей з надлишком повітря і невисокою температурою спалювання;
під час неповного згоряння палива;
немає правильної відповіді.
167. Оксиди азоту (NOx) утворюються:
під час спалювання вугілля і нафтопродуктів;
під час спалювання горючих сумішей із надлишком повітря і невисокою температурою спалювання;
під час неповного згоряння палива;
немає правильної відповіді.
168. Поліциклічні ароматичні вуглеводні і бенз(пирен утворюються:
під час спалювання вугілля і нафтопродуктів;
під час спалювання горючих сумішей із надлишком повітря і невисокою температурою спалювання;
під час неповного згоряння палива;
немає правильної відповіді.
169. Основними речовинами, які забруднюють атмосферу й рекомендовані ВООЗ для обовязкового визначення є:
тверді частинки, оксиди вуглецю (CO), діоксид сірки (SO2,) і оксиди азоту (NOх);
зола, дioкcид вуглецю CO2 і N2O4;
аерозолі, свинець (Pb), Oзoн (О3), фpeoни;
немає правильної відповіді.
170. Інтерполяція даних використовується, коли:
є набір значень показника, визначених у певних точках, а треба знайти його значення в інших точках;
потрібно провести ідентифікацію параметрів та структури математичної залежності, яка описує заданий набір точок;
потрібно визначити значення функції за межами того інтервалу, на якому ця функція будувалась;
немає правильної відповіді.
171. Інтенсивність осідання бенз(а)пирену складає:
до 1,8 кг/км2 на відстані від джерела емісії менше ніж 1 км;
до 0,18 кг/км2 на відстані від джерела емісії менше ніж 1 км;
до 18 кг/км2 на відстані від джерела емісії менше ніж 1 км;
немає правильної відповіді.
172. Виділяють три градації дальності перенесення забруднювальних речовин у атмосфері:
локальний – до 1,0 км, мезомасштабний – 1,0-10,0 км та дальній – більше 10,0 км від джерела викидів;
локальний – до 10 км, мезомасштабний – 10-100 км та дальній – більше 100 км від джерела викидів;
локальний – до 20 км, мезомасштабний – 20-200 км та дальній – більше 200 км від джерела викидів;
немає правильної відповіді.
173. Стаціонарний пост призначений:
для забезпечення регулярного відбору проб повітря з метою визначення і реєстрації вмісту основних і найбільш поширених специфічних забруднювальних речовин;
для регулярного відбору проб повітря за необхідності більш детально вивчити стан забруднення атмосферного повітря в житлових районах;
для виявлення зони впливу конкретного джерела промислових викидів;
немає правильної відповіді.
174. Маршрутний пост призначений:
для забезпечення регулярного відбору проб повітря з метою визначення і реєстрації вмісту основних і найбільш поширених специфічних речовин;
для регулярного відбору проб повітря за необхідності більш детально вивчити стан забруднення атмосферного повітря в житлових районах;
для виявлення зони впливу конкретного джерела промислових викидів;
немає правильної відповіді.
175. Пересувний підфакельний пост призначений:
для забезпечення регулярного відбору проб повітря з метою визначення і реєстрації вмісту основних і найбільш поширених специфічних забруднювальних речовин;
для регулярного відбору проб повітря за необхідності більш детально вивчити стан забруднення атмосферного повітря в житлових районах;
для виявлення зони впливу конкретного джерела промислових викидів;
немає правильної відповіді.
176. До пріоритетного списку забруднювальних речовин в Україні віднесені:
свинець та його сполуки, бенз(а)пірен, формальдегід;
кадмій та його сполуки, фенол, етилбензол;
залізо та його сполуки, водень хлористий, бензол;
немає правильної відповіді.
177. У разі визначення приземної концентрації домішок в атмосферному повітрі відбір проб проводять на висоті:
0,5-1,5 м від поверхні землі;
2,5-4,5 м від поверхні землі;
1,5-3,5 м від поверхні землі;
немає правильної відповіді.
178. Проби і концентрації забруднювальних речовин залежно від режиму відбору підрозділяють:
на разові і середньо добові;
на безперервні і дискретні;
на сердньо добові і середньомісячні;
немає правильної відповіді.
179. Під якістю води розуміють:
характеристику хімічного складу та фізичних властивостей води, яку визначають за комплексом показників;
скорочення кількості води у водному об'єкті, що носить сталий характер;
надходження у водні об'єкти нерозчинних предметів;
процес зміни їх фізичних, хімічних і біологічних властивостей, що може шкідливо впливати на людину та інші живі організми, а також обмежувати можливість цільового використання води;
немає правильної відповіді.
180. Під виснаженням вод розуміють:
характеристику хімічного складу та фізичних властивостей води, яку визначають за комплексом показників;
скорочення кількості води у водному об'єкті, що носить сталий характер;
надходження у водні об'єкти нерозчинних предметів;
процес зміни їх фізичних, хімічних і біологічних властивостей, що може шкідливо впливати на людину та інші живі організми, а також обмежувати можливість цільового використання води;
немає правильної відповіді.
181. Під засміченням вод розуміють:
характеристику хімічного складу та фізичних властивостей води, яку визначають за комплексом показників;
скорочення кількості води у водному об'єкті, що носить сталий характер;
надходження у водні об'єкти нерозчинних предметів;
процес зміни їх фізичних, хімічних і біологічних властивостей, що може шкідливо впливати на людину та інші живі організми, а також обмежувати можливість цільового використання води;
немає правильної відповіді.
182. Забруднення природних вод – це:
характеристика хімічного складу та фізичних властивостей води, яку визначають за комплексом показників;
скорочення кількості води у водному об'єкті, що носить сталий характер;
надходження у водні об'єкти нерозчинних предметів;
процес зміни їх фізичних, хімічних і біологічних властивостей, що може шкідливо впливати на людину та інші живі організми, а також обмежувати можливість цільового використання води;
немає правильної відповіді.
183. Самоочищення – це:
сукупність гідродинамічних, біологічних, хімічних і фізичних процесів, які призводять до зниження концентрації забруднювальних речовин у воді;
процеси фільтрації і седиментації водних об‟єктів, які призводять до зниження концентрації забруднювальних речовин у воді;
осідання суспензій з піску, намулу, глинистих часток, радіоактивних речовин;
немає правильної відповіді.
184. Хімічне забруднення води – це попадання у водойми:
органічних речовин, здатних до бродіння, різних видів мікроорганізмів;
розчинених органічних речовин або суспензій органічного походження, нафти та нафтопродуктів, детергентів, сполук важких металів – арсену (миш‟яку), свинцю, ртуті, міді, кадмію, хрому тощо;
суспензій з піску, намулу, глинистих часток, радіоактивних речовин;
немає правильної відповіді.
185. Фізичне забруднення води – це попадання у водойми:
органічних речовин, здатних до бродіння, різних видів мікроорганізмів;
розчинених органічних речовин або суспензій органічного походження, нафти та нафтопродуктів, детергентів, сполук важких металів – арсену (миш‟яку), свинцю, ртуті, міді, кадмію, хрому тощо;
суспензій з піску, намулу, глинистих часток, радіоактивних речовин;
немає правильної відповіді.
186. Біологічне забруднення води – це попадання у водойми:
органічних речовин, здатних до бродіння, різних видів мікроорганізмів;
розчинених органічних речовин або суспензій органічного походження, нафти та нафтопродуктів, детергентів, сполук важких металів – арсену (миш‟яку), свинцю, ртуті, міді, кадмію, хрому тощо;
суспензій з піску, намулу, глинистих часток, радіоактивних речовин;
немає правильної відповіді.
187. Збільшення біомаси синьо-зелених водоростей і скорочення видової різноманітності є:
біоіндикатором теплового та неорганічного забруднення водного середовища токсичними забруднювальними речовинами;
біоіндикатором теплового, радіаційного, органічного та неорганічного забруднення водного середовища як токсичними, так і нетоксичними забруднювальними речовинами;
біоіндикатором органічного та неорганічного забруднення водного середовища як токсичними, так і нетоксичними забруднювальними речовинами;
біоіндикатором теплового, радіаційного та неорганічного забруднення водного середовища нетоксичними забруднювальними речовинами.
188. Пункти спостережень за якістю морських і океанічних вод 1 категорії:
розташовують у прибережних районах, що мають важливе господарське значення: зони проживання і відпочинку населення, портах і припортових акваторіях, місцях нересту цінних і промислових риб, місцях скидання стічних вод, гирлах великих рік, місцях розвідки, видобутку, розробки і транспортування корисних копалин;
встановлюють для дослідження сезонної і річної мінливості рівня забруднення морських вод і розташовують у місцях, де надходження ЗР відбувається за рахунок міграційних процесів;
встановлюють у районах відкритого моря і призначені для дослідження річної мінливості забруднення морських вод і для розрахунку балансу ЗР. Ці пункти розташовують у районах із найбільш низькою концентрацією ЗР;
немає правильної відповіді.
189. Пункти спостережень за якістю морських і океанічних вод 2 категорії:
розташовують у прибережних районах, що мають важливе господарське значення: зони проживання і відпочинку населення, у портах і припортових акваторіях, у місцях нересту цінних і промислових риб, місцях скидання стічних вод, гирлах великих рік, місцях розвідки, видобутку, розробки і транспортування корисних копалин;
встановлюють для дослідження сезонної і річної мінливості рівня забруднення морських вод і розташовують у місцях, де надходження ЗР відбувається за рахунок міграційних процесів;
встановлюють у районах відкритого моря і призначені для дослідження річної мінливості забруднення морських вод і для розрахунку балансу ЗР. Ці пункти розташовують у районах із найбільш низькою концентрацією ЗР;
немає правильної відповіді.
190. Пункти спостережень за якістю морських і океанічних вод 3 категорії:
розташовують у прибережних районах, що мають важливе господарське значення: зони проживання і відпочинку населення, у портах і припортових акваторіях, місцях нересту цінних і промислових риб, місцях скидання стічних вод, гирлах великих рік, місцях розвідки, видобутку, розробки і транспортування корисних копалин;
встановлюють для дослідження сезонної і річної мінливості рівня забруднення морських вод і розташовують у місцях, де надходження ЗР відбувається за рахунок міграційних процесів;
встановлюють у районах відкритого моря і призначені для дослідження річної мінливості забруднення морських вод і для розрахунку балансу ЗР. Ці пункти розташовують у районах із найбільш низькою концентрацією ЗР;
немає правильної відповіді.
191. Спостереження за якістю морських і океанічних вод в пунктах 1 категорії проводять:
у місцях скиду забруднювальних речовин;
у забруднених районах морів та океанів;
у відносно чистих водах (фонові спостереження);
немає правильної відповіді.
192. Спостереження за якістю морських і океанічних вод в пунктах 2 категорії проводять:
у місцях скиду забруднювальних речовин;
у забруднених районах морів та океанів;
у відносно чистих водах (фонові спостереження);
немає правильної відповіді.
193. Спостереження за якістю морських і океанічних вод в пунктах 3 категорії проводять:
у місцях скиду забруднювальних речовин;
у забруднених районах морів та океанів;
у відносно чистих водах (фонові спостереження);
немає правильної відповіді.
194. Спостереження за нафто- і хлорвуглеводнями в морських і океанічних водах проводять:
на поверхні, на глибинах 5, 10, 20 м і біля дна;
біля поверхні, 10 м і біля дна;
біля поверхні, 10, 50, 100 м і біля дна;
в шарах: 0-10, 10-25, 25-50, 50-100, 100-200, 200-500 м.
195. Спостереження за СПАР і фенолами в морських і океанічних водах проводять:
на поверхні, на глибинах 5, 10, 20 м і біля дна;
біля поверхні, 10 м і біля дна;
біля поверхні, 10, 50, 100 м і біля дна;
в шарах: 0-10, 10-25, 25-50, 50-100, 100-200, 200-500 м.
196. Спостереження за важкими металами в морських і океанічних водах проводять:
на поверхні, на глибинах 5, 10, 20 м і біля дна;
біля поверхні, 10 м і біля дна;
біля поверхні, 10, 50, 100 м і біля дна;
в шарах: 0-10, 10-25, 25-50, 50-100, 100-200, 200-500 м.
197. Зоопланктон відбирають сіткою:
на поверхні, на глибинах 5, 10, 20 м і біля дна;
біля поверхні, 10 м і біля дна;
біля поверхні, 10, 50, 100 м і біля дна;
в шарах: 0-10, 10-25, 25-50, 50-100, 100-200, 200-500 м.
198. У пунктах 1 категорії спостереження здійснюють:
за скороченою програмою 2 рази на місяць (1 і 3 декада), за повною – 1 раз на місяць (2 декада);
5-6 разів на рік за повною програмою;
2-4 рази на рік за повною програмою;
немає правильної відповіді.
199. У пунктах 2 категорії спостереження проводять:
за скороченою програмою 2 рази на місяць (1 і 3 декада), за повною – 1 раз на місяць (2 декада);
5-6 разів на рік за повною програмою;
2-4 рази на рік за повною програмою;
немає правильної відповіді.
200. В пунктах 3 категорії спостереження здійснюють:
за скороченою програмою 2 рази на місяць (1 і 3 декада), за повною – 1 раз на місяць (2 декада);
5-6 разів на рік за повною програмою;
2-4 рази на рік за повною програмою;
немає правильної відповіді.
201. Об’єктний (детальний) рівень моніторингу геологічного середовища включає:
систему моніторингу території підприємств, родовищ корисних копалин, господарських комплексів тощо;
міські, районні системи моніторингу;
оцінювання змін геологічного середовища територій комплексного антропогенного засвоєння;
немає правильної відповіді.
202. Локальний рівень моніторингу геологічного середовища включає:
систему моніторингу території підприємств, родовищ корисних копалин, господарських комплексів тощо;
міські і районні системи моніторингу;
оцінювання змін геологічного середовища територій комплексного антропогенного засвоєння;
немає правильної відповіді.
203. Регіональний рівень моніторингу геологічного середовища включає:
систему моніторингу території підприємств, родовищ корисних копалин, господарських комплексів тощо;
міські, районні системи моніторингу;
оцінювання змін геологічного середовища територій комплексного антропогенного засвоєння;
немає правильної відповіді.
204. Постійними пунктами ґрунтового моніторингу вибрано:
природні об‟єкти, еталонні об‟єкти високого рівня сільськогосподарського використання ґрунтів (держсортдільниці), звичайні господарства;
сільськогосподарські території обладнані спеціальними контрольними приладами;
землі природоохоронного призначення;
немає правильної відповіді.
205. Стан ґрунтів достовірно діагностують за наявності:
інформації про зміни структури землекористування, сівозміни і тип господарства (інтенсивне, екстенсивне, біодинамічне тощо);
інформації про зміни структури ґрунтового покриву, трансформації земельних угідь, оцінювання темпів зміни основних показників (гумусу, рН, ємності катіонного обміну, забрудненості, біологічної активності тощо);
інформації про зміни структури і забруднення ґрунтів, земельних угідь, природоохоронних територій тощо;
немає правильної відповіді.
206. У слабо забруднених ґрунтах:
вміст ЗР не перевищує ГДК або фонове значення;
перевищення ГДК (фону) незначне і не приводить до істотних змін властивостей ґрунтів;
вміст ЗР у кілька разів перевищує ГДК (фон);
немає правильної відповіді.
207. У середньо забруднених:
вміст ЗР не перевищує ГДК або фонове значення;
перевищення ГДК (фону) незначне і не приводить до істотних змін властивостей ґрунтів;
вміст ЗР у кілька разів перевищує ГДК (фон);
немає правильної відповіді.
208. У сильно забруднених ґрунтах:
вміст ЗР не перевищує ГДК або фонове значення;
перевищення ГДК (фону) незначне і не приводить до істотних змін властивостей ґрунтів;
вміст ЗР у кілька разів перевищує ГДК (фон);
немає правильної відповіді.
209. Ґрунти вважають забрудненими, якщо:
концентрація нафтопродуктів у них досягає такої величини, за якої починаються негативні екологічні зміни: порушується екологічна рівновага в ґрунті, гине ґрунтова біота тощо;
концентрація нафтопродуктів призводить до такого рівня забруднень, який перевищує межу потенціалу самоочищення;
концентрація нафтопродуктів перевищує орієнтовно допустиму концентрацію (ОДК) – 0,2 мг/кг;
немає правильної відповіді.
210. Рівень забруднення ґрунту вважається небезпечним, якщо:
концентрація нафтопродуктів у них досягає такої величини, за якої починаються негативні екологічні зміни: порушується екологічна рівновага в ґрунті, гине ґрунтова біота тощо;
концентрація нафтопродуктів призводить до такого рівня забруднень, який перевищує межу потенціалу самоочищення;
концентрація нафтопродуктів перевищує орієнтовно допустиму концентрацію (ОДК) – 0,2 мг/кг;
немає правильної відповіді.
211. З метою встановлення інтенсивності надходження ВМ в ґрунт проводять відбір проб снігу:
з площі 1,0 га складається з 20-40 точкових проб;
з площі 0,1 га складається з 10-20 точкових проб;
з площі 0,5 га складається з 20-40 точкових проб;
немає правильної відповіді.
212. Екологічна інформація характеризує об’єкти:
розподілені у просторі й є просторово-орієнтованою інформацією;
розташовані в атмосфері, гідросфері та педосфері;
розподілені рівномірно між складовими біосфери;
немає правильної відповіді.
213. Методи аналізу результатів моніторингових досліджень включають:
оптимізацію отриманих показників стану довкілля з їх гранично-допустимими значеннями;
визначення основних статичних характеристик: медіани, моди, ексцесу, коефіцієнту асиметрії тощо;
порівняння показників стану довкілля з їх гранично-допустимими значеннями та визначення їх максимуму і мінімуму;
немає правильної відповіді.
214. Інтерполяція даних – це:
порівняно простий спосіб розв‟язання задач прогнозування, що дає можливість наближено описати залежність певного параметру від однієї чи декількох координат;
головний метод математичного моделювання з урахуванням фізико-хімічної та біологічної природи процесів;
ідентифікація параметрів та структури математичної залежності, яка описує заданий набір точок;
прогнозування значень функції за межами того інтервалу, на якому ця функція будувалась.
215. Апроксимація – це:
порівняно простий спосіб розв‟язання задач прогнозування без урахування фізико-хімічної та біологічної природи процесів;
головний метод математичного моделювання з урахуванням фізико-хімічної та біологічної природи процесів;
ідентифікація параметрів та структури математичної залежності, яка описує заданий набір точок;
прогнозування значень функції за межами того інтервалу, на якому ця функція будувалась.
216. Екстраполяція – це:
порівняно простий спосіб розв‟язання задач прогнозування без урахування фізико-хімічної та біологічної природи процесів;
головний метод математичного моделювання з урахуванням фізико-хімічної та біологічної природи процесів;
ідентифікація параметрів та структури математичної залежності, яка описує заданий набір точок;
прогнозування значень функції за межами того інтервалу, на якому ця функція будувалась.
217. Під прогнозуванням змін стану довкілля розуміють:
процес, який здійснюється з метою одержання імовірнісних суджень про характер і параметри явищ і впливів, що розглядаються у майбутньому;
порівняно простий спосіб розв‟язання задач моделювання з урахуванням фізико-хімічної та біологічної природи процесів;
інтерполяцію шляхом апроксимації заданої залежності поліномом n-го порядку;
немає правильної відповіді.
218. Метод експертних оцінок:
відносять до найбільш об‟єктивних способів прогнозування дуже складних процесів, без урахування фізико-хімічної та біологічної природи процесів;
відносять до методів евристичного прогнозування, серед яких найбільш розвиненим є метод Делфі;
відносять до методів прогнозування, для яких існують адекватні формалізовані моделі без урахування фізико-хімічної та біологічної природи процесів;
немає правильної відповіді.
219. Метод математичного моделювання:
ґрунтується на методах теорії подібності і дозволяє кількісно досліджувати процеси і явища, які важко піддаються вивченню на фізичних моделях;
відносять до найбільш об‟єктивних способів прогнозування дуже складних процесів без урахування фізико-хімічної та біологічної природи процесів;
відносять до методів евристичного прогнозування, серед яких найбільш розвиненим є метод Делфі;
немає правильної відповіді.
220. До автоматизованих інформаційних систем моніторингу довкілля відносять:
пост спостереження за станом атмосферного повітря “Атмосфера-2”;
пост спостереження за станом атмосферного повітря “Атмосфера-10”;
пост спостереження за станом атмосферного повітря “Пост-2”;
немає правильної відповіді.
221. До методів ландшафтно-екологічних досліджень відносять:
метод площинного картографування всіх деградаційних процесів безпосередньо на дослідній території;
порівняльно-географічний метод картографування деградаційних ознак всіх компонентів ландшафту;
статистичн-картографічний метод дослідження деградаційних процесів;
немає правильної відповіді.
222. Суть картографічного моделювання під час екологічних досліджень полягає:
у поєднанні традиційних прийомів укладання і використання карт з новими прогресивними досягненнями кібернетики, біотехнологій і нанотехнологій;
у поєднанні прийомів географічного картографування з сучасними вимогами практичної роботи в галузі екологічних досліджень і охорони природи;
у поєднанні прийомів екологічного картографування з сучасними ГІС-технологіями;
немає правильної відповіді.
223. До числа екологічних включають карти, предметом відображення яких є:
співвідношення геосистемних та екосистемних позицій в природокористуванні;
взаємовідношення суспільства і природи оцінені з біоцентричних та антропогенних позицій;
вплив автомобільного транспорту на стан атмосферного повітря і поверхневих водних об‟єктів;
немає правильної відповіді.
224. У галузі екологічного картографування виділяють чотири напрями:
біоекологічний, антропоекологічний, геоекологічний та картографування екологічних ситуацій;
біоцентричний, антропоцентричний, геоекологічний та біофізичний;
екоцентричний, геоекологічних, біоекологічний і антропоекологічний;
немає правильної відповіді.
225. Під екологічним картографуванням розуміють:
створення картографічних творів, що відображають збалансованість взаємовідносин суспільства і природи;
створення картографічних творів, що гармонізують взаємовідносини суспільства і природи;
створення картографічних творів, що відображають взаємовплив людини і природного середовища;
немає правильної відповіді.
226. Використання карт у моніторингових дослідженнях полягає:
у візуальному аналізі і встановленні математично визначених зв‟язків між явищами та процесами, що відбуваються в системі «природа-людина-суспільство»;
у математично-картографічному моделюванні процесів, що відбуваються в системі «природа-людина-суспільство»;
у визначенні взаємозв‟язків між процесами, що відбуваються в системі «природа-суспільство»;
немає правильної відповіді.
227. Візуальний аналіз екологічних карт полягає:
у читанні карт, зоровому співставленні й окомірному оцінюванні картографічних образів;
у застосуванні вимірювальних приладів і механічних пристроїв;
у зоровому порівнянні картографічної інформації та експериментальних даних;
немає правильної відповіді.
228. Інструментальний аналіз екологічних карт полягає:
у читанні карт, зоровому співставленні й окомірному оцінюванні картографічних образів;
у застосуванні вимірювальних приладів і механічних пристроїв;
у зоровому порівнянні картографічної інформації та експериментальних даних;
немає правильної відповіді.
229. За способом вимірювання параметрів методи кількісного аналізу поділяють:
на якісні і кількісні;
на хімічні, фізико-хімічні, фізичні та біологічні;
на об‟ємні, фотометричні, радіометричні і спектральні;
немає правильної відповіді.
230. Серед методів прогнозування найбільш поширеними є:
метод екстраполяції, експертного оцінювання і метод математичного моделювання;
методи опитування та екологічної експертизи;
метод ГІС-технологій;
немає правильної відповіді.
231. Метод математичного моделювання ґрунтується:
на теорії подібності;
на теорії відносності;
на методах диференційного аналізу;
немає правильної відповіді.
232. Залежно від характеру використаних технічних засобів існуючі методи вимірювань концентрації шкідливих домішок можна умовно розділити:
на методи лабораторного і автоматичного аналізу;
на методи фізико-хімічного аналізу;
на фотометричні і хроматографічні методи аналізу;
немає правильної відповіді.
233. Методи лабораторного аналізу умовно розділяють:
на фото-хроматографічні методи;
на фізико-хімічні методи;
на електрофізичні та електрохімічні методи;
немає правильної відповіді.
234. Атомно-абсорбційна спектрометрія грунтується:
на врахуванні закону Ламберта-Бугера-Бера – між поглинанням і концентрацією існує лінійна залежність;
на вимірюванні ослаблення світлового потоку за рахунок поглинання світла речовиною, що досліджують;
на зміні частоти власних коливань молекул газів у спектрах інфрачервоного поглинання;
немає правильної відповіді.
235. Колориметричні методи грунтується на:
врахуванні закону Ламберта-Бугера-Бера – між поглинанням і концентрацією існує лінійна залежність;
вимірюванні ослаблення світлового потоку за рахунок поглинання світла речовиною, що досліджують;
зміні частоти власних коливань молекул газів у спектрах інфрачервоного поглинання;
немає правильної відповіді.
236. Інфрачервона спектроскопія грунтується на:
врахуванні закону Ламберта-Бугера-Бера – між поглинанням і концентрацією існує лінійна залежність;
вимірюванні ослаблення світлового потоку за рахунок поглинання світла речовиною, що досліджують;
зміні частоти власних коливань молекул газів у спектрах інфрачервоного поглинання;
немає правильної відповіді.
237. Дистанційне зондування на основі лазерів полягає в:
реєстрації спектрального відбивання об‟єктами навколишнього середовища на певних спектральних ділянках видимого та інфрачервоного спектру;
вимірюванні діелектричних властивостей поверхні Землі, які суттєво залежать від фізичних характеристик земної поверхні;
опромінюванні об‟єктів навколишнього середовища та реєстрації відбитого від об‟єкта або розсіяного від нього лазерного випромінювання;
немає правильної відповіді.
238. Дистанційне зондування за допомогою локаторів полягає в:
реєстрації спектрального відбивання об‟єктами навколишнього середовища на певних спектральних ділянках видимого та інфрачервоного спектру;
вимірюванні діелектричних властивостей поверхні Землі, які суттєво залежать від фізичних характеристик земної поверхні;
опромінюванні об‟єктів навколишнього середовища та реєстрації відбитого від об‟єкта або розсіяного від нього лазерного випромінювання;
немає правильної відповіді.
239. Дистанційне зондування за допомогою приладів багатоспектрального сканування полягає в:
реєстрації спектрального відбивання об‟єктами навколишнього середовища на певних спектральних ділянках видимого та інфрачервоного спектру;
вимірюванні діелектричних властивостей поверхні Землі, які суттєво залежать від фізичних характеристик земної поверхні;
опромінюванні об‟єктів навколишнього середовища та реєстрації відбитого від об‟єкта або розсіяного від нього лазерного випромінювання;
немає правильної відповіді.
240. Геоінформаційні технології – це технології, створені:
для моделюваня і аналізування фізико-хімічних процесів в екосистемах;
для обробки просторово-координованих даних;
для автоматизації процесів дослідження природно-технічних екосистем;
немає правильної відповіді.
241. Геоінформаційні системи (ГІС), це:
геологічні інформаційні системи;
географічні інформаційні системи;
графо-аналітичні інформаційні системи;
немає правильної відповіді.
242. Геоінформаційні системи (ГІС) включають:
електронну базу даних, географічну карту і керівництво з експлуатації;
електронні карти поверхні з «прив‟язаними» до них базами даних і відповідним програмним забезпеченням;
програмно-технічні комплекси для спостереження і аналізування антропогенних впливів на довкілля;
немає правильної відповіді.
243. Інформація про стан навколишнього середовища є класичним прикладом:
геолого-географічної інформації;
просторово-розподіленої або просторово-орієнтованої інформації;
біо-хімічної аналітичної інформації;
немає правильної відповіді.
244. Порівняння даних моніторингових досліджень включає:
порівняння показників стану довкілля з їх гранично допустимими значеннями і визначення з максимального і мінімального значень;
порівняння показників стану довкілля з їх гранично допустимими значеннями без визначення з максимального і мінімального значень;
визначення основних статистичних характеристик з ідентифікацією закону розподілу;
немає правильної відповіді.
245. Статистична обробка даних моніторингових досліджень включає:
порівняння показників стану довкілля з їх гранично допустимими значеннями і визначення з максимального і мінімального значень;
порівняння показників стану довкілля з їх гранично допустимими значеннями без визначення з максимального і мінімального значень;
визначення основних статистичних характеристик з ідентифікацією закону розподілу;
немає правильної відповіді.
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ
ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ПАКЕТ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ З ДИСЦИПЛІНИ
"ТЕХНОЕКОЛОГІЯ"
Київ
"Аграрна освіта"
2012
Навчальна дисципліна «Техноекологія»
1. Головною причиною розвитку глобальної екологічної кризи є:
низька екологічна культура людини та її намагання панувати над природою;
негативні кліматичні зміни на планеті під впливом космічних сил;
технічний прогрес і виснаження природних ресурсів;
вирубування лісів;
демографічний вибух.
2. Зміна лише зовнішньої форми і фізичних властивостей речовин характерна:
для фізико-хімічних і механічних процесів;
для хімічних і механічних процесів;
для фізико-хімічних і хімічних процесів;
для хімічних і механічних процесів;
для механічних процесів.
3. Види альтернативної енергетики, які є найперспективнішими для використання в Україні – це:
геотермальна енергетика;
сонячна енергетика;
воднева енергетика;
біо- та вітроенергетика;
енергія припливів і відпливів.
4. Вторинні енергоресурси – це:
енергоресурси, які за значенням посідають друге місце в регіоні;
енергія різних видів, яка виділяється побічно під час здійснення технологічних процесів і використання устаткування і не є головною в технології виробництва, але може бути ефективно використана для енергопостачання;
втрати тепла на теплоелектростанціях;
втрати тепла на атомних електростанціях;
втрати тепла у промисловості.
5. Основною характеристикою енергетичного палива є:
доступність;
ціна;
теплотворна здатність;
агрегатний стан;
кількість утворюваних відходів під час спалювання.
6. Умовне паливо – це паливо, яке:
має умовно низьку температуру загорання;
має умовно низьку теплотворну здатність;
має теплоту згоряння, що дорівнює 7000 ккал/кг;
має теплоту згоряння, що дорівнює 8000 ккал/кг;
паливо, яке згоряє лише за певних умов у суміші з повітрям.
7. Вид автомобільного палива, який краще змішується з повітрям і повніше згоряє у двигуні – це:
бензин;
дизельне паливо;
біодизельне паливо;
природний газ;
біогаз.
8. Вид застосовуваного палива, режим роботи двигуна, його технічний стан та умови руху автомобіля впливає:
на повноту згорання палива;
на склад відпрацьованих газів;
на рівномірність згорання палива;
на концентрацію забруднювальних речовин у відпрацьованих газах;
на кількість відпрацьованих газів.
9. В атмосферу потрапляє найбільша кількість СО (монооксиду вуглецю) під час роботи автомобільного двигуна внутрішнього згорання за режиму:
холості оберти;
максимальні оберти;
постійна швидкість;
прискорення від 0 до 40 км/год.;
сповільнення від 0 до 40 км/год.
10. В автомобільному двигуні внутрішнього згорання утворюється найбільше оксиду вуглецю (за інших однакових умов) під час згорання:
природного газу;
дизельного палива;
бензину;
біодизельного палива;
біоетанолу.
11. В автомобільному двигуні внутрішнього згорання утворюється найбільше оксидів сірки (за інших однакових умов) під час згорання:
газу;
дизельного палива;
бензину;
біодизельного палива;
біоетанолу.
12. В автомобільному двигуні внутрішнього згорання утворюється найбільше сажі (за інших однакових умов) під час згорання:
газу;
дизельного палива;
бензину;
біодизельного палива;
біоетанолу.
13. Під час роботи автомобільного двигуна внутрішнього згорання в атмосферу можуть викидатися сполуки свинцю під час згорання:
газу;
дизельного палива;
бензину;
біодизельного палива;
біоетанолу.
14. Пари сірчаної кислоти в основному потрапляють у атмосферне повітря під час:
руху автотранспортного засобу;
ремонту автотранспортного засобу;
зберігання кислотних акумуляторів;
обслуговування кислотних акумуляторів;
заряджання лужних акумуляторів.
15. Найменшим джерелом забрудненням атмосфери під час роботи залізничного транспорту є:
вантажно-розвантажувальні роботи;
пиління сипучих матеріалів;
газо- та електрозварювальні роботи;
фарбувальні роботи;
випаровування летких рідин під час завантажування-розвантажування.
16. Джерела забруднення ґрунту під час роботи залізничного транспорту (вибрати зайве):
зварювальні роботи;
стічні води;
сухе сміття;
стирання металу із поверхні рейок та коліс і контактної мережі;
фарбувальні роботи.
17. У балансі виробництва електроенергії в Україні переважає:
воднева енергетика;
гідроенергетика;
атомна енергетика;
теплова енергетика;
відновлювальні джерела енергії.
18. Відновлювальні джерела енергії (вибрати зайве):
гідроенергія;
природний газ;
вітрова енергія;
геотермальна енергія;
енергія біомаси.
19. Наслідком неповного згорання палива у котельних установках є:
збільшення концентрації СО2 у димових газах;
збільшення концентрації СО у димових газах;
зменшення витрати палива;
підвищення економічної ефективності роботи котельної установки;
покращання теплового режиму роботи котельної установки.
20. Теплова електрична станція як джерело негативного впливу на довкілля (вказати зайве):
руйнування ґрунтів та просідання рельєфу під час добування палива;
забруднення довкілля вуглекислим газом, сірчистим ангідридом, оксидами азоту;
теплове забруднення водойм у разі скидання підігрітих вод;
затоплення значних площ сільськогосподарських угідь;
забруднення довкілля важкими металами, радіонуклідами.
21. Будівництво ГЕС впливає на рівень ґрунтових вод на прилеглих до водосховищ територіях таким чином:
не змінює рівня ґрунтових вод на прилеглих до водосховищ територіях;
знижує рівень ґрунтових вод на прилеглих до водосховищ територіях;
підвищує рівень ґрунтових вод на значних прилеглих до водосховищ територіях;
підвищує рівень ґрунтових вод на безпосередньо прилеглих до водосховищ територіях (0-1 км);
супроводжується заболоченням прилеглої території.
22. Під час роботи АЕС підігріті стічні води:
не утворюються;
утворюються у незначній кількості;
утворюються у об‟ємі, близькому до об‟єму стічних вод під час роботи ТЕС такої ж потужності;
утворюються у об‟ємі, що не значно перевищує об‟єм стічних вод під час роботи ТЕС такої ж потужності;
утворюються у об‟ємі, що значно перевищує об‟єм стічних вод під час роботи ТЕС такої ж потужності.
23. Найбільшим негативним наслідком лісозаготівельних робіт під час суцільних рубок на великих територіях є:
забруднення атмосферного повітря;
шумове забруднення;
зміна середовища існування живих організмів;
забруднення ґрунту;
зміна водного режиму на територіях.
24. Найбільшим негативним наслідком лісозаготівельних робіт під час суцільних рубок у гірській місцевості є:
забруднення атмосферного повітря;
шумове забруднення;
ерозія ґрунту;
забруднення ґрунту;
зміна середовища існування живих організмів.
25. Найбільш екологічно безпечним під час лісозаготівель у гірській місцевості є трелювання лісу з використанням:
колісних трелювальних тракторів;
гусеничних трелювальних тракторів;
канатно-трелювальних установок;
валочно-пакетувальних машин.
коней.
26. Джерелом надходження в атмосферу формальдегіду є:
меблеве виробництво, виробництво ДСП, ДШП, ДВП;
деревообробні цехи;
виробництво деревинного борошна, целюлюзно-паперове виробництво;
опоряджувальні цехи;
отримання пари для виробничих потреб.
27. Під час нанесення лакофарбових матеріалів кількість виділення аерозолів буде найменша у разі:
пневматичного способу;
струменевого обливання;
Гарячого способу;
пневмоелектричного способу;
використання малярної щітки.
28. Під час нанесення лакофарбових матеріалів кількість виділення аерозолів буде найбільша у разі:
струменевого обливання;
гарячого способу;
пневмоелектричного способу;
використання малярної щітки;
пневматичного способу.
29. Зміну природної структури гірського масиву, рельєфу місцевості, поверхневого шару землі, ґрунтів, у тому числі вирубування лісів, деформацію поверхні відносять:
до геомеханічних порушень;
до гідрологічних порушень;
до хімічних порушень;
до фізико-механічних порушень;
до геологічних порушень.
30. Зміну запасів, режиму руху, якості та рівня ґрунтових вод, водного режиму ґрунтів, винесення у ріки та водойми шкідливих речовин з надр землі відносять:
до геомеханічних порушень;
до геологічних порушень;
до гідрологічних порушень;
до хімічних порушень;
до фізико-механічних порушень.
31. Зміну складу і властивостей атмосфери та гідросфери, в тому числі й підкислення, засолення, забруднення вод, збільшення фітотоксичних елементів у воді та повітрі відносять:
до геомеханічних порушень;
до гідрологічних порушень;
до геологічних порушень;
до хімічних порушень;
до фізико-механічних порушень.
32. З усіх харчових виробництв найбільшими забруднювачами навколишнього середовища є:
спиртова, цукрова і м‟ясна підгалузі промисловості;
цукрова, хлібопекарська промисловості;
виробництво солоду і пива;
молочна, олієжирова промисловості та виробництво дріжджів;
молочна, хлібопекарська промисловості та плодоовочеве виробництво.
33. Рівень забруднення атмосфери від природних джерел:
з часом незначно коливається відносно середнього рівня;
з часом постійно зростає;
з часом постійно зменшується;
з часом різко зростає;
природні джерела не забруднюють атмосферу.
34. Характеристика небезпечності шкідливої речовини, яка встановлюється для попередження загальнотоксичної, канцерогенної, мутагенної та іншої негативної дії на організм людини називається:
гранично-допустима концентрація середньодобова (ГДКс.д.);
гранично -опустима концентрація максимальна разова (ГДКм.р.);
гранично -допустима концентрація у робочій зоні (ГДКр.з.);
орієнтовно безпечний рівень вмісту;
всі відповіді не правильні.
35. Характеристика небезпечності шкідливої речовини, яка встановлюється для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, світлової чутливості, присмаку та ін.)у разі короткочасної дії атмосферних домішок цієї речовини називається:
гранично -допустима концентрація середньодобова (ГДКс.д.);
гранично -допустима концентрація максимальна разова (ГДКм.р.);
гранично -допустима концентрація робочої зони (ГДКр.з.);
орієнтовно безпечним рівнем вмісту;
гранично -допустимим викидом.
36. Нормативний розмір санітарно-захисної зони навколо підприємства визначають:
географічним місцем розташування підприємства;
кількістю населення у населеному пункті, де розташоване підприємство;
технологічними процесами, які супроводжуються шкідливими викидами;
близькістю розташування інших промислових підприємств;
близькістю до підприємства санітарно-курортних зон.
37. Ширина санітарно-захисної зони для підприємств може змінюватись у діапазоні:
0-1000 м;
50-1000 м.;
100-1000 м;
50-2000 м;
100-2000 м.
38. Орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) – це:
концентрація забруднювальної речовини, для якої не встановлена ГДК;
концентрація забруднювальної речовини, яку використовують для орієнтовних технологічних розрахунків;
концентрація забруднювальної речовини, яка може бути встановлена інструментальними методами;
концентрація забруднювальної речовини, яка може бути встановлена балансово-розрахунковими методами;
концентрація забруднювальної речовини, яка на 10% менша за ГДК.
39. Індекс забруднення атмосфери є комплексним показником рівня забруднення атмосфери і для кожного населеного пункту встановлюється на базі пріоритетних домішок:
двох;
трьох;
чотирьох;
п‟яти;
шести.
40. Періодичну інвентаризацію викидів, під якою розуміють систематизацію відомостей про розподіл джерел викидів на території промислового об’єкта, їх кількість та об’єми утворюваних забруднювальних речовин проводять:
щорічно;
один раз на три роки;
один раз на чотири роки;
один раз на п‟ять років;
один раз на шість років.
41.За величиною категорії небезпечності підприємств (КНП) підприємства поділяють:
на дві категорії
на три категорії;
на чотири категорії;
на п‟ять категорій;
на шість категорій.
42. Індекс забруднення атмосфери (ІЗА) вказує, у скільки разів сумарний рівень забруднення кількома речовинами перевищує ГДК:
аміаку;
діоксиду азоту;
монооксиду вуглецю;
діоксиду вуглецю;
діоксиду сірки.
43. Вловлювання діоксиду сірки:
зменшує загрозу руйнування озонового шару;
зменшує загрозу випадання кислотних дощів;
збільшує загрозу випадання кислотних дощів;
зменшує загрозу парникового ефекту;
не зменшує загрози жодної з вказаних проблем.
44. Кількість води, яку необхідно для виробничого процесу і яка встановлена на основі науково обґрунтованого розрахунку або передового досвіду, називають:
нормою водоспоживання;
питомою нормою водоспоживання;
усередненою нормою водоспоживання;
узагальненою нормою водоспоживання;
усі відповіді не правильні.
45. Не правильне твердження – це:
санітарно-захисну зону можна розглядати як резервну територію підприємства;
на території санітарно-захисної зони допускається розміщувати об„єкти більш низького класу шкідливості, ніж основне виробництво, для якого встановлена ця зона;
на території санітарно-захисної зони допускається розміщувати пожежні депо, гаражі, склади, стоянки транспорту;
на території санітарно-захисної зони допускається розміщувати склади;
всі твердження не правильні.
46.Залежно від характеру і кількості шкідливих речовин, які виділяються, встановлено:
два класи розмірів санітарно-захисних зон;
три класи розмірів санітарно-захисних зон;
чотири класи розмірів санітарно-захисних зон;
п‟ять класів розмірів санітарно-захисних зон;
шість класів розмірів санітарно-захисних зон.
47.Для розрахунку індексу забруднення атмосфери як комплексного показника рівня забруднення атмосфери середні концентрації домішок приводять до концентрації:
діоксиду сірки;
діоксиду азоту;
аміаку;
монооксиду вуглецю;
діоксиду вуглецю.
48. Джерелом аеродинамічного шуму під час руху автомобіля є:
динамічні процеси в кривошипно-шатунному механізмі;
динамічні процеси в газорозподільному механізмі;
шум незакріпленого вантажу;
звуковий сигнал;
процеси випуску відпрацьованих газів.
49. Максимальна приземна концентрація шкідливих речовин в атмосфері від організованого високого джерела викидів:
не залежить від висоти джерела викиду;
прямо пропорційна висоті викиду;
обернено пропорційна висоті викиду;
обернено пропорційна квадрату його висоти;
має іншу залежність від висоти.
50. Максимальні разові ГДК встановлюють для тих речовин, наявність яких у атмосферному повітрі може викликати різного роду небажані рефлекторні реакції у людини через подразнення рецепторів органів дихання або слизових оболонок у разі короткочасної дії:
до 20 хв.;
до 30 хв.;
до 40 хв.;
до 50 хв.;
до 60 хв.
51. Індекс забруднення атмосфери (ІЗА) для кожного населеного пункту розраховують за пріоритетними домішками, кількість яких є:
дві;
три;
чотири;
п‟ять;
шість.
52. Безбарвний газ із різким запахом, важчий за повітря, не горить і не підтримує горіння, за наявності його у повітрі негативно впливає на здоров’я людини та екологічну ситуацію загалом, викликає випадання "кислотних дощів" – це:
монооксид вуглецю;
діоксид вуглецю;
діоксид сірки;
аміак;
діоксид азоту.
53. Буро-червоний газ із характерним запахом, не горить і не підтримує горіння, за наявності його у повітрі негативно впливає на здоров’я людини та екологічну ситуацію загалом, викликає випадання "кислотних дощів" – це:
аміак;
монооксид вуглецю;
діоксид вуглецю;
діоксид сірки;
діоксид азоту.
54. Високотоксичний газ, який із гемоглобіном крові утворює стійку сполуку, внаслідок чого гемоглобін втрачає властивість взаємодіяти з киснем та переносити його до клітин організму, не відноситься до газів, які викликають випадання "кислотних дощів" – це:
монооксид вуглецю;
діоксид вуглецю;
діоксид сірки;
діоксид азоту;
хлор.
55. До матеріальних забруднень відносять:
радіоактивне випромінювання;
механічне забруднення;
хімічне забруднення;
біологічне забруднення;
акустичне забруднення.
56. До енергетичних (параметричних ) забруднень відносять:
хімічне забруднення;
теплове забруднення;
електромагнітне випромінювання;
біологічне забруднення;
акустичне забруднення.
57. До енергетичних (параметричних) забруднень не відносять:
акустичне забруднення;
біологічне забруднення;
теплове забруднення
хімічне забруднення;
електромагнітне випромінювання.
58. Кислотні дощі утворюються в основному у разі потрапляння в атмосферу:
монооксиду вуглецю;
озону;
оксидів азоту;
оксидів сірки;
природного газу та аміаку.
59. Джерелами антропогенних забруднень аерозолями є:
підприємства харчової промисловості;
теплоелектростанції;
відвали збагачувальних фабрик;
цементні заводи;
нафтопереробні заводи.
60. Співвідношення між ГДКс.д., ГДКм.р. та ГДКр.з. можуть бути:
ГДКс.д. < ГДКм.р.;
ГДКм.р. < ГДКр.з.;
ГДКс.д. > ГДКр.з.;
ГДКс.д. < ГДКр.з.;
ГДКр.з > ГДКс.д..
61. За умови взаємного підсилення впливу двох або більшої кількості речовин, які забруднюють атмосферне повітря, у разі якого сумарний ефект їхнього взаємного впливу перевищує суму ефектів, що виникають у разі ізольованої дії кожної з цих речовин окремо, їх безрозмірна сумарна концентрація не може задовольняти умови:
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn = 1;
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn = 1,2;
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn = 1,5;
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn < 0,9;
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn < 1.
62. Властивості води, які не належать до органолептичних:
температура;
запах;
твердість;
прозорість;
водневий показник рН.
63. Властивості води, які не належать до органолептичних:
температура;
запах;
твердість;
концентрація азотовмісних речовин;
прозорість.
64. Властивості води, які не належать до органолептичних:
концентрація хлоридів;
кольоровість;
каламутність;
водневий показник рН;
запах;
65. Властивості води, які належать до органолептичних:
кольоровість;
концентрація сульфатів;
концентрація нітратів;
концентрація хлоридів;
запах.
66. Неправильними нерівностями, якщо наявні у суміші речовини володіють неповним ефектом сумації негативної дії, є:
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn ≤ 1;
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn > 1;
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn ≤ 0,8;
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn ≤ 0,9;
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn ≤ 0,7.
67. Неправильними нерівностями, якщо для одночасно присутніх в атмосфері кількох шкідливих речовин характерна сумація їх дії, є:
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn ≤ 1;
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn > 1;
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn ≥ 1;
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn < 1;
с1/ГДК1 + с2/ГДК1 + ... + сn/ГДКn < 0,8.
68. Технологічним і енергетичним ядром шостого технологічного укладу будуть:
використання електродвигунів;
автомобілебудування і хімічна промисловість;
інформаційні і комунікаційні технології;
нанотехнології;
генна інженерія.
69. Сполуки, які є шкідливими компонентами відпрацьованих газів дизельних двигунів внутрішнього згорання – це:
оксид вуглецю;
оксиди азоту;
свинець;
сажа;
бенз(а)пірен.
70. Сполуки, які є шкідливими компонентами відпрацьованих газів двигунів внутрішнього згорання – це:
оксид вуглецю;
азот;
пари води;
вуглеводні
бенз(а)пірен.
71. Сполуки сірки не є характерними домішками для таких видів автомобільного палива:
бензин;
дизельне паливо;
біодизельне паливо;
біоетанол;
газ.
72. Найбільша кількість вуглеводнів викидається в повітря за режимів роботи двигуна внутрішнього згорання:
холості оберти;
постійна швидкість 90 км/год.;
постійна швидкість 130 км/год.;
прискорення від 0 до 40 км/год.;
сповільнення від 40 до 0 км/год.
73. Платиновий каталізатор, який використовують у процесі виробництва якісного бензину та очищення відпрацьованих газів двигунів внутрішнього згорання, ―отруюється ‖:
сполуками фосфору;
сполуками азоту;
сполуками хлору;
сполуками сірки;
сполуками арсену.
74. У двигуні внутрішнього згорання утворюється найбільша кількість монооксиду вуглецю під час згорання одиниці маси такого виду палива:
дизельне паливо;
бензин неетильований;
бензин етильований;
біоетанол;
біодизельне паливо.
75. Недоцільно використовувати рослинну продукцію, яка вирощується у придорожній зоні таким чином:
спалювати;
вживати в їжу;
використовувати як корм тваринам;
використовувати у якості технічної сировини;
всі відповіді правильні.
76. Джерела забруднення атмосферного повітря під час роботи залізничного транспорту:
випаровування речовин із цистерн під час їх розвантаження та завантаження;
пиління сипучих матеріалів під час їх навантаження, розвантаження та перевезення у відкритих вагонах;
зношення колісних пар та рейок;
прибирання територій залізничних вокзалів;
газо- та електрозварювальні роботи у разі ремонту рухомого складу.
77. Джерелами штучного електромагнітного поля на залізничному транспорті є:
контактні лінії;
трансформаторні підстанції;
паросилове господарство депо;
електровози;
тепловози;
78. Власний видобуток паливних ресурсів в Україні переважає над їх імпортом – це:
вугілля;
газ;
біоетанол;
нафта;
біопаливо.
79. Найбільш негативно впливають на навколишнє природне середовище види палива:
природний газ;
вугілля;
торф;
нафта;
горючі сланці.
80. Найбільшу теплоту згорання мають види палива:
природний газ;
кам‟яне вугілля;
буре вугілля
нафта;
горючі сланці.
81. Найнижчу теплоту згорання мають види палива:
природний газ;
торф;
буре вугілля
нафта;
горючі сланці.
82. Водосховища, з точки зору їх комплексного використання, позитивно характеризує:
необхідність перекачування вод річок, які впадають у водосховища;
зміна гідрологічного стану прилеглих територій;
вироблення електроенергії;
покращання водопостачання населених пунктів і підприємств;
створення умов для розвитку рекреації.
83. Негативно характеризує водосховища з точки зору їх комплексного використання:
затоплення значних площ заплавних земель, знищення сухопутних екосистем;
евтрофікація водойми, застійні явища;
створення умов для розвитку рекреації;
необхідність перекачування вод річок, які впадають у водосховища;
створення умов для надійного водопостачання посушливих регіонів України.
84. Негативний вплив лісозаготівель на рослинність проявляється:
у зміні породного складу на території лісозаготівель у майбутньому;
в ушкодженні інших дерев;
у генетичній ерозія порід;
у порушенні екологічних зв‟язків між деревними порода в екосистемі;
у зміні гідрологічних умов.
85. Основні продукти лісозаготівель у хвойних лісах – це:
ділова деревина;
технологічна тріска;
дрова;
живиця (смола).
хвойна мука.
86. До побічних продуктів використання лісу відносять:
дрова;
живиця (смола);
лікарські рослини;
гриби та ягоди;
технологічна тріска.
87. Основні джерела забруднення атмосферного повітря деревним пилом на деревообробних підприємствах:
виготовлення фанери;
сушильні камери;
цехи механічної обробки деревини;
виробництво деревинно-стружкових плит;
склади готової продукції.
88. Забруднювальні речовини – формальдегід, пари розчинників і розріджувачів, анілін, азот, уайт-спірит, скипидар, аміак, деревний та лакофарбовий пил – не характерні:
для лісозаготівельних робіт;
для виробництва деревного борошна;
для целюлозно-паперового виробництва;
для меблевого виробництва;
для паросилового господарства деревообробних підприємств.
89. Із території підприємства відводять стічні води:
технічні води;
води з пожежних басейнів та резервуарів;
виробничі стічні води;
побутові стічні води;
атмосферні стічні води (опади).
90. Стічні води, що належать до агресивних, мають:
рН = 6,5-7,0;
рН = 6,0-6,5;
рН = 6,5-8,0;
рН менше 6;
рН більше 8;
91. Види підприємств промисловості будівельних матеріалів, які тяжіють до районів споживання:
виробництво будівельних розчинів;
цементні виробництва;
виробництво бетонів;
виробництво сухих будівельних сумішей;
виробництво цегли.
92. Виробництво залізобетонних будівельних конструкцій пов’язане з виділенням:
пилу;
двоокису вуглецю;
зварювального аерозолю;
теплового забруднення водних об‟єктів;
важких металів;
93. До геомеханічного порушення відносять:
пошкодженість поверхні ґрунту;
зменшення водопроникності ґрунту;
збільшення поверхневого стоку;
ущільнення ґрунту;
знищення підросту;
94. Залізничний транспорт порівняно з автомобільним транспортом значно менше впливає на стан атмосферного повітря, тому що:
менше питоме (на одиницю маси вантажу) споживання палива;
більше питоме (на одиницю маси вантажу) споживання палива;
більш екологічно чисте паливо;
широке використання електровозів;
забезпечення герметизації процесу розвантаження вагонів та цистерн.
95. Технологічні води, що дуже забруднені органічними речовинами (органічними кислотами, альдегідами, кетонами тощо), характерні:
виробництва спирту;
для м„ясного виробництва;
для виробництва тваринних жирів
для виробництва цукру;
для виробництва рослинних жирів.
96. Газоподібні викиди із значним вмістом кислот, альдегідів, спиртів характерні:
для м‟ясопереробних виробництв;
для виробництва молочних продуктів;
для олієжирових виробництв;
для плодоовочевого виробництва;
в для виробництва спирту.
97. Наслідками використання важкої техніки під час геолого-розвідувальних робіт є:
ущільнення ґрунту;
забруднення підземних та поверхневих вод;
зміна гідрологічного режиму на прилеглих територіях.
створення шумового забруднення навколишнього середовища;
знищення рослинного покриву.
98. Наслідками використання важкої техніки на сільськогосподарських роботах є:
ущільнення ґрунту;
забруднення підземних та поверхневих вод;
створення умов для водної ерозії ґрунту;
створення шумового забруднення навколишнього середовища;
знищення рослинного покриву.
99. Випадання "кислотних дощів" пов’язане з потраплянням у атмосферу:
оксидів сірки;
вуглекислого газу;
монооксиду вуглецю;
оксидів азоту;
природного газу.
100. Озоноруйнувальними газами є:
фреон;
вуглекислий газ;
оксиди азоту;
хлор;
природний газ.
101. Парниковими газами є:
оксид сірки;
вуглекислий газ;
монооксид вуглецю;
оксид азоту;
природний газ.
102. Основними газами, що входять до складу незабрудненого атмосферного повітря, є:
кисень;
азот;
аміак;
метан;
аргон.
103. Людина сприймає як шум акустичні невпорядковані звукові коливання повітря різної фізичної природи з частотою:
1-4 Гц;
100-1000 Гц;
1000-10000 Гц;
10000-20000 Гц;
20000-30000 Гц.
104. Вплив відкритих гірничих розробок на екологічні системи характеризують:
порушення режиму та скиду підземних вод;
порушення грунтово-рослинного покриву на великих територіях;
осідання і провали на земній поверхні;
забруднення водоймищ від водної ерозії териконів;
шумове забруднення довкілля.
105. Техногенний вплив розробок родовищ корисних копалин підземним способом на екологічні системи характеризують:
порушення режиму та скиду підземних вод;
порушення грунтово-рослинного покриву на великих територіях;
осідання і провали на земній поверхні;
забруднення водоймищ від водної ерозії териконів;
шумове забруднення довкілля.
106. Під час механічного оброблення металів виділяються забруднювальні речовини:
формальдегід;
зварювальний аерозоль;
металічний пил;
абразивний пил;
тумани мастил та емульсій.
107. З території підприємства відводять:
оборотні води;
виробничі стічні води;
побутові стічні води;
атмосферні опади;
всі відповіді правильні.
108. Основними видами продукції целюлозно-паперової промисловості є:
целюлоза;
сульфатне мило;
каніфоль;
картон;
папір.
109.Технологічним і енергетичним ядром шостого технологічного укладу будуть інформаційні і комунікаційні технології:
так;
ні.
110. Технологічним і енергетичним ядром п’ятого технологічного укладу є інформаційні і комунікаційні технології:
так;
ні.
111. Технологічним і енергетичним ядром шостого технологічного укладу будуть нанотехнології і генна інженерія:
так;
ні.
112. Виробничий процес є частиною технологічного процесу:
так;
ні.
113. Механічні і хімічні процеси викликають зміни хімічного складу і внутрішньої будови речовини:
так;
ні.
114. Висока концентрація є перевагою більшості відновлювальних енергетичних ресурсів:
так;
ні.
115. Велика швидкість протікання процесу є перевагою гомогенного каталізу:
так;
ні.
116. Невелика швидкість протікання процесу є перевагою гетерогенного каталізу:
так;
ні.
117. Електрохімічні процеси лежать в основі роботи електричного двигуна:
так;
ні.
118. Токсичні леткі сполуки (альдегіди, кетони, ефіри, діацетил, сивушні масла, бутиловий, ізоаміловий та інші спирти) утворюються під час виробництва солоду і пива:
так;
ні.
119. Поступальний, органічно взаємопов'язаний розвиток науки і техніки, що зумовлює еволюційні зміни в межах технологічного способу виробництва, а опосередковано – зміни організаційно-економічних відносин та господарського механізму, всієї сукупності суспільних відносин (соціальних, політичних, правових та ін.), називають:
науково-технічним прогресом.;
науково-технічною революцією;
екологічною безпекою;
коеволюцією.
120. Перетворення у техніці і технології на основі наукових відкриттів, які зумовлюють докорінні зміни у взаємодії людини і природи, особистісних і речових факторів виробництва, системи продуктивних сил, називають:
науково-технічним прогресом;
науково-технічною революцією;
коеволюцією;
екологічною безпекою.
121. Сукупність дій, пов'язаних з прогнозуванням, науково-технічними і конструкторськими розробками, проектуванням, транспортуванням і зберіганням сировини, виготовленням проміжної (напівпродукції) та готової продукції, її випробуванням, пакуванням, обліком та зберіганням, ремонтом обладнання тощо, називають
виробничим процесом;
технологічним процесом;
технологічною операцією;
техногенезом.
122. Послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями, називають: технологічним процесом;
технологічною операцією;
техногенезом;
виробничим процесом.
123. _________________ – це сукупність виробничих процесів, науково-технічних і професійних знань, методів, засобів виробництва, нової техніки, які забезпечують перетворення природної речовини в продукти промислового і побутового використання.
технологія;
технологічна операція;
техногенез;
технологічний процес.
124. Сукупність методів і способів використання біологічних агентів людиною в техніці та промисловому виробництві для отримання необхідних продуктів називають:
біотехнологією;
екотехнологією;
безвідходним виробництвом;
маловідходним виробництвом.
125. Глибоке порушення природної екологічної рівноваги та ускладнення взаємин між людиною та природою, що пов'язано з невідповідністю виробничих сил та виробничих відносин у людському суспільстві ресурсним можливостям біосфери, називають:
екологічна криза;
екологічна катастрофа;
екологічна аварія;
техногенна аварія.
126. Пряме чи опосередковане надходження до атмосфери будь-якої речовини у такій кількості, яка впливає на якість і склад повітря, завдає шкоди людям, живій і неживій природі, екосистемам, будівельним матеріалам, усьому навколишньому середовищу, називають:
забрудненням атмосфери;
загазованістю;
забрудненням населених місць;
задимленням населених місць.
127. Розповсюдження забруднювальних речовин з повітряними і водними потоками на великі відстані за межі кордонів країн, на яких знаходяться джерела забруднення, називають:
транскордонним;
міждержавним;
міжнародним;
глобальним.
128. Вміст шкідливих речовин в одиниці об’єму (повітря, води), маси (ґрунту), які у разі дії впродовж певного проміжку часу не впливають на здоров’я людини і не спричинюють несприятливих наслідків для її нащадків – це:
ГДВ;
ГДС;
ОБРВ;
ГДК.
129. Кількість шкідливих речовин, що викидається в повітря за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів повітря на межі санітарної зони не перевищувала ГДК – це:
ГДВ;
ГДС;
ОБРВ;
ГДК.
130. Територію навколо потенційно небезпечного підприємства, у межах якої заборонено проживання населення і ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюють проектною документацією за узгодженням із органами державного регулювання безпеки відповідно до державних нормативних документів, називають:
санітарно-захисною зоною;
зоною санітарної охорони;
природоохоронною зоною;
рекреаційною зоною.
131. Внесення у навколишнє середовище або виникнення у ньому нових, зазвичай не характерних хімічних і біологічних речовин, агентів (або внесення у надлишковій кількості будь-яких уже відомих речовин), яке призводить до негативних наслідків для людей чи природних екосистем, називають:
інтродукцією;
забрудненням;
нормою забруднення;
антропогенним навантаженням.
132. ___________________ спричиняє появу в природі (як правило у результаті антропогенної діяльності) нових різновидів живих організмів, патогенів та збудників хвороб, а також спровоковане людиною катастрофічне розмноження окремих видів (наприклад, внаслідок необґрунтованої інтродукції, порушень карантину тощо).
біологічне забруднення;
антропогенне забруднення;
забруднення навколишнього середовища;
біотичний кругообіг речовин.
133. Забруднення, пов’язане зі зміною температурно-енергетичних, хвильових і радіаційних параметрів зовнішнього середовища, називають:
фізичним;
хімічним;
біологічним;
механічним.
134. _____________ – це акустичні невпорядковані звукові коливання повітря різної фізичної природи, що характеризуються випадковими змінами частоти, амплітуди, тривалості, що сприймається органами слуху людини як небажані сигнали.
ультразвук;
інфразвук;
звук;
шум.
135. _______________ – це коливання в повітрі, в рідкому або твердому середовищах з частотою менше 16 Гц.
Ультразвук;
звук;
інфразвук;
шум.
136. Вид технічних коливань в техніці (машинах, механізмах, конструкціях), одна із форм фізичного забруднення навколишнього середовища – це::
вібрація;
автоколивання;
демпферування;
техноколивання.
137. ______________________ називають один із видів забруднення, який викликається дією іонізуючого випромінювання, джерелами якого можуть бути пристрої, що генерують такі випромінювання (наприклад, рентгенівське обладнання, телевізор та ін.), або деякі хімічні речовини.
електромагнітним;
іонізаційним;
радіаційним;
хімічним.
138. Підвищення біологічної продуктивності водойм у результаті нагромадження у воді біогенних речовин називають:
нітрифікацією;
фосфатизацією;
евтрофікацією;
біотехнологією.
139. Концентрації азоту та фосфору характеризують ________водойми.
сапробність;
трофність;
санітарний стан;
токсикологічний стан.
140. Температура, запах, смак, прозорість, каламутність, кольоровість і вміст завислих речовин належать до _________________ показників якості води.
фізичних;
хімічних;
органолептичних;
технологічних.
141. До ___________ показників якості води, що характеризують санітарний стан, відносять вміст загальної кількості бактерій у воді і кількості бактерій групи Е.соlі, присутність яких у воді вказує на її зараженість патогенними мікроорганізмами.
токсикологічних;
хімічних;
технологічних;
біологічних.
142. Показник бактеріального забруднення води, який відповідає числу кишечних паличок в 1 дм3 (1000 мл), називають:
колі-індексом;
колі-титром;
санітарним числом;
індексом Пантле і Букка.
143. Показник бактеріального забруднення води, який відповідає об’єму досліджуваної води в кубічних сантиметрах (або мл), що припадає на одну кишечну паличку, називають:
колі-індексом;
колі-титром;
санітарним числом;
індексом Пантле і Букка.
144. Осаджуваність завислих речовин у воді та їх сумарна гідравлічна крупність, фільтрувальні характеристики води; оптимальні дози коагулянтів, хлоропоглинальність, стабільність й агресивність (корозійність) води, а також її біогенність є _________ показниками якості води:
хімічними;
біологічними;
технологічними;
екологічними.
145. Одна з найгостріших глобальних проблем сучасності – це проблема зростаючої ______________ атмосферних опадів і ґрунтового покриву.
хімізації;
кислотності;
лужності;
біологізації.
146. Видалення талих, ливневих і стічних вод із території населених пунктів і промислових об’єктів за допомогою каналізаційної мережі називають:
лімітом водовідведення;
водовідведенням;
водним режимом;
водогосподарською діяльністю.
147. ____________ – це споживання води з водного об’єкта або із системи водопостачання з використанням споруд і технічних засобів, а також мереж розподілу і доставки води споживачу.
водопостачання;
водокористування;
водовідведення;
водоспоживання.
148. _______________ – розрахункова кількість свіжої води (питної та технічної), що доводиться підприємству у
встановленому порядку з урахуванням виробничої програми, норм водоспоживання, заходів з її раціонального використання, сезонності і коефіцієнтів технологічних втрат, потреб інших споживачів.
водний режим;
ліміт використання води;
ліміт водоспоживання;
ліміт водовідведення.
149. ______________ – обсяги стічних вод, що доводять підприємству у встановленому порядку, виходячи з норм водовідведення, з урахуванням екологічного стану водного об’єкта і потреб інших водоспоживачів.
ліміт водоспоживання;
водний режим;
ліміт використання води;
ліміт водовідведення.
150. Властивості води, які виявляють і оцінюють за допомогою органів відчуття, називають:
токсикологічними;
санітарними;
загальносанітарними;
органолептичними.
151. Термін «_____________» означає – комплекс особливостей водойми, в тому числі склад і кількість мікроорганізмів у воді, яка має у певних концентраціях органічні та неорганічні речовини.
евтрофікація;
трофність;
сапробність;
мікрофлора.
152. Організми, які живуть у малозабруднених органічними речовинами водах з високим вмістом розчиненого кисню (олігосапроби), можуть використовуватись для _____________ вод.
біоакумуляції;
біоіндикації;
підвищення біологічної продуктивності;
біологічного очищення.
153. _______________ називають процес, що призводить до втрати ґрунтом родючості під впливом водної чи вітрової ерозії, засолення, підтоплення, заболочення тощо.
дегуміфікацією ґрунту;
деградацією чорноземів;
деградацією ґрунту;
деградацією ландшафту.
154. Результат від ділення кількості ґрунтового білкового азоту (у мг на 100 г сухого ґрунту) на загальну кількість азоту в ґрунті називають:
числом санітарним;
числом Прандтля;
числом Пастера;
числом азотним.
155. Штучне відновлення ґрунтового і рослинного покриву після його техногенного порушення називають:
меліорацією;
рекультивацією;
біодеградацією;
біоконсервацією.
156. Комплекс заходів, направлених на корінне покращання властивостей ґрунту і умов ґрунтоутворення шляхом прямого впливу на ґрунти або опосередкованого через фактори ґрунтоутворення, називають:
меліорацією;
рекультивацією;
біодеградацією;
біоконсервацією.
157. Систему каналізації, за якої всі види стічних вод відводять до очисних споруд єдиною каналізаційною мережею, називають:
загальносплавною;
комбінованою;
роздільною;
неповною роздільною.
158. Систему каналізації, за якої окремі види стічних вод із забрудненнями різного характеру відводять самостійними каналізаційними мережами, називають:
роздільною;
комбінованою;
неповною роздільною;
загальносплавною.
159. Систему каналізації, за якої в місцях перетину самостійних каналізаційних мереж для відведення різних видів стічних вод встановлюють водоскидні камери, що дозволяють перепускати найбільш забруднені дощові води за малих витрат в побутову мережу та відводити їх загальним колектором на очисні споруди, а у разі зливи – скидати порівняно чисті дощові води безпосередньо у водойму, називають:
напівроздільною;
комбінованою;
неповною роздільною;
роздільною.
160. ______________ – це частина біосфери, перетворена людиною шляхом прямого чи опосередкованого впливу технічних засобів з метою найбільшої відповідності своїм матеріальним та соціально-економічним потребам.
ноосфера;
техносфера;
тропосфера;
атмосфера.
161. Процес зміни природних комплексів і природних умов під дією технічної і технологічної діяльності людини, наслідком якої є порушення біотичного кругообігу речовини і природної рівноваги екологічних систем, називають:
техногенезом;
коеволюцією;
регенерацією;
урбанізацією.
162. ____________ називають вищу стадію розвитку біосфери, зв’язану з виникненням та становленням у ній цивілізованого людства, коли його розумна діяльність стає основним визначальним чинником розвитку.
ноосферою;
техносферою;
техногенезом;
коеволюцією.
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
для проведення зовнішнього незалежного оцінювання якості підготовки фахівців ОКР ″бакалавр″ напряму 6. 040106 ―Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування‖ у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації
з навчальної дисципліни ―Безпека життєдіяльності‖
Київ
″Аграрна освіта″
2012
Навчальна дисципліна ―Безпека життєдіяльності‖ – 54 год
1. Безпека життєдіяльності це – наука про:
умови праці;
технічні пристрої;
природне середовище;
соціальне середовище;
вплив на людину вражаючих факторів за умови надзвичайних ситуацій.
2. Предметом вивчення безпеки життєдіяльності є суспільний аспект діяльності людини:
ні;
так;
тільки на виробництві;
тільки під час випадків та надзвичайних ситуацій.
3. Найточніше висвітлює завдання безпеки життєдіяльності твердження:
забезпечення максимально можливої безпеки;
захист населення від зброї масового враження;
виявлення позитивних і негативних аспектів взаємодії людини з екзо- та ендогенними факторами;
виявлення негативних аспектів взаємодії людини з технічними засобами, інформацією.
4. Небезпека для людини – це ________, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю чи життю людини.
речовини, поля, випромінювання та їх поєднання;
матерії, поля, енергії, інформації та їх поєднання;
люди, технічні засоби та екологічні фактори та їх поєднання;
технічні засоби, екологічні фактори, інформація та їх поєднання;
явища, процеси, об‟єкти, властивості.
5. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути:
аналітичні, теоретичні, експериментальні;
фізичні, хімічні, біологічні;
екологічні;
технічні, ергономічні.
6. До фізичних факторів відносять:
пестициди;
іонізуюче опромінення;
бактерії;
сполуки сульфуру.
7. До хімічних факторів відносять:
вуглеводні;
електричні поля;
спірохети;
пилок амброзії.
8. До біологічних факторів відносять:
сполуки ртуті;
іонізуюче опромінення;
продукти життєдіяльності мікроорганізмів;
сполуки сульфуру.
9. До психофізіологічних факторів відносять:
збуджений натовп;
іонізуюче опромінення;
ударну хвилю;
чадний газ.
10. Сприйняття небезпеки особою залежить:
від ситуації, суспільного устрою, розвитку особистості;
від соціального статусу;
від стану природного, виробничого та соціального середовища;
від екзистенціальних запитів.
11. Будь який _______ за певних умов можуть створювати небезпеку для людини чи довкілля.
суб‟єкт;
об‟єкт, суб‟єкт, явище та інформація;
ризик, об‟єкт, суб‟єкт, явище, інформація;
об‟єкт;
ризик та непевність.
12. Ризик – це:
коли людина збирається зробити щось небезпечне;
кількісна характеристика небезпеки;
якісна і кількісна характеристика небезпеки;
якісна характеристика небезпека;
коли людину очікує небезпека.
13. Правильне визначення ризику – це:
іонізуюче опромінення;
усвідомлена можливість виникнення події з певними небажаними наслідками;
вартісне визначення шкоди;
дезорганізувальний вплив на суспільство.
14. Прийнятий рівень ризику у світовій практиці становить:
1/1000;
106;
10-4;
10-6;
1/100.
15. Галузь, у якій найвищий рівень ризику щодо життя та здоров’я людини – це:
вугільна;
машинобудівна;
легка;
транспорт;
сфера обслуговування.
16. Ризик, якого не буває за ступенем допустимості – це:
надмірний;
гранично прийнятий;
знехтуваний;
гранично-допустимий;
прийнятий.
17. Ризик, якого не буває за масштабом – це:
державний;
регіональний;
сільський;
місцевий;
об‟єктовий.
18. Ризик, який не властивий в політиці – це:
колективний;
масштабний;
добровільний;
невизначений час прояву наслідків;
важко піддається оцінюванню.
19. Вартісний засіб визначення шкоди :
у грошовому еквіваленті;
у людських втратах;
у втратах земель;
у втратах тварин;
немає правильної відповіді.
20. Ризик, який не властивий в побуті – це:
індивідуальний;
передбачуваний;
добровільний;
невизначений час прояву наслідків;
консервативний.
21. Типи аналізу , які не відносять до аналізу небезпек:
попередній аналіз небезпек;
системний аналіз небезпек;
причинно-наслідковий аналіз небезпек;
аналіз дерева подій;
адміністративний аналіз.
22. Потреби, які не є складовими життя і діяльності людини:
фізіологічні;
сексуальні;
духовні;
природні;
соціальні;
особистісні.
23. Екзистенціальні запити – це:
потреба у самовираженні;
потреба у безпеці свого існування;
належність до колективу;
повага з боку інших.
Фактор, що найбільш впливає на здоров’я людини:
стан довкілля;
спосіб життя;
стан медичного обслуговування;
спадковість.
25. Досягнення науково-технічного прогресу на здоров’я людини :
впливають тільки позитивно;
впливають виключно негативно;
не впливають;
вплив неоднозначний, є позитив та негатив.
26. У людини є такі основні аналізатори:
руховий, тактильний, нюховий, вестибулярний, вісцеральний, слуховий, смаковий;
механорецептори, хеморецептори, осморецептори, терморецептори, фоторецептори, вісцеральний;
тактильний, нюховий, вестибулярний, зоровий, слуховий, смаковий;
руховий, тактильний, нюховий, вестибулярний, вісцеральний, зоровий, слуховий, смаковий, мозковий.
27. Закон Вебера-Фехнера – це:
інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника;
інтенсивність відчуттів обернено пропорційна інтенсивності подразника;
інтенсивність відчуттів та інтенсивність подразника не корелюють між собою;
аналізатор має здатність пристосовувати поріг відчуття до інтенсивності дії фактора.
28. Адаптаційна властивість аналізаторів – це:
здатність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника;
здатність певний час зберігати дію подразника після припинення відчуття;
інтервал між моментом дії подразника на рецептор і моментом виникнення відчуття в мозку людини;
здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника.
29. Психофізіологічні процеси, які дозволяють аналізувати ситуацію і забезпечувати адекватну поведінку:
мислення, пам‟ять;
мислення, увага, пам‟ять, спостережливість;
обережність, увага;
інтуїція.
30. До дистресу більш схильні у разі довготривалих надзвичайних ситуацій:
інтернали;
флегматики;
меланхоліки;
екстернали.
31. До властивостей мислення не відносять:
критичність;
глибину;
послідовність;
пасивність;
швидкість.
32. Емоційна пам`ять – це:
запам‟ятовування технологічних процесів;
збереження відчуттів;
збереження і відтворення слів;
інформація про навколишнє середовище.
33. Пасивна увага – це:
вольове зусилля зосередження на об‟єкті;
сприйняття інформації без вольового зусилля;
розподіл уваги між об‟єктами.
34. До чинників зниження життєдіяльності не відносять:
конфлікти;
оздоровчу фізичну гімнастику;
наркотики, алкоголь;
втому, перевтому.
35. Відсоток травм за статистичними даними з вини потерпілих:
10%;
20-40%;
60-80%;
90%.
36. Навколишнє середовище за перебуванням людини можна умовно поділити:
на антропогенне, виробниче;
на антропогенне, біотичне;
на біотичне, абіотичне;
на природне, виробниче, соціальне.
37. Забруднювальні речовини за впливом на організм поділяють:
на стійкі, середньостійкі, нестійкі;
на прямого, непрямого впливу;
на навмисні, супутні, аварійні;
на мутагени, канцерогени, тератогени, токсикогени.
38. За ступенем дії на організм шкідливі речовини поділяють на ___ класи:
2;
3;
4;
5.
39. Стійкі забруднювальні речовини не руйнуються в природному середовищі протягом:
1-2 міс;
4-6 міс;
6-8 міс.;
2 та більше років.
40. До надзвичайно небезпечних відносять шкідливі речовини з ГДК:
до 0,1 мг/м;
до 1 мг/м;
до 5 мг/м;
до 0,05 мг/м.
41. Хімічні забруднювальні речовини атмосферного повітря в містах обумовлюють у першу чергу захворювання систем організму:
органів дихання;
органів кровотворення;
ендокринної системи;
нервової системи.
42. Біологічні забруднювальні речовини питної води обумовлюють в першу чергу інфекційні захворювання систем організму:
органів дихання;
органів кровотворення;
ендокринної системи;
нервової системи;
шлунково-кишкового тракту (холера, вірусний гепатит).
43. Санітарно захисна зона – це:
ділянка землі навколо підприємства, яку створюють із метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств на здоров‟я людей, які проживають поряд;
ділянка землі навколо підприємства, яку створюють для захисту виробничого об‟єкта;
ділянка землі навколо озера;
всі відповіді правильні.
44. Шкідливий фактор призводить:
до смерті;
до захворювання та зниження працездатності;
до ризику;
немає правильної відповіді.
45. ГДК у безпеці життєдіяльності, охороні праці – це:
глобальна демократична кооперація;
гранично-допустима концентрація;
головна діюча концентрація;
градус Кельвіна (К°).
46. До підгрупи біологічних факторів входять:
мікроорганізми (віруси, бактерії тощо);
макроорганізми та деякі продукти їх життєдіяльності;
мікроорганізми (віруси, бактерії тощо) та макроорганізми;
мікроорганізми (віруси, бактерії тощо) та деякі продукти їх життєдіяльності;
мікроорганізми (віруси, бактерії тощо) та деякі продукти їх життєдіяльності, макроорганізми.
47. Згідно з Класифікатором надзвичайні ситуації поділяють:
на техногенні, соціальні, природні;
на соціальні, природні, тектонічні, техногенні;
на природні, метеорологічні, техногенні;
на техногенні, природні, антропогенні;
на природні, техногенні.
48. Масове поширення захворювань серед людей на певній території – це:
епізоотія;
епідемія;
епіфітотія;
епіфлородемія.
49. Масове поширення захворювань серед рослин на певній території – це:
епізоотія;
епідемія;
епіфітотія;
епіфлородемія.
50. ЛД100, ЛД50 означає:
летальна доза відповідно для 100% чи 50% особин;
легальна дія відповідно на 100% чи 50%;
лужна доза відповідно 100% (повн та 50% (на половину) характеризує кислотно-лужний баланс середовища;
латентна дія, що характеризується 100% чи 50% затримкою передачі імпульсу.
51. До природних надзвичайних ситуацій відносять:
аварії;
епідемії;
моральне насильство;
крадіжки;
немає правильної відповіді.
52. До техногенних надзвичайних ситуацій відносять:
збройні напади;
руйнування будівель;
землетруси;
зсуви.
53. До соціально-політичних надзвичайних ситуацій відносять:
збройні напади;
викиди сильнодіючих отруйних речовин (СДОР);
викиди радіоактивних речовин;
зсуви.
54. До біосоціальних небезпек відносять:
туберкульоз;
викиди сильнодіючих отруйних речовин (СДОР);
моральне насильство;
бомжування.
55. Шантаж, шахрайство пов` язані з _______ насильством.
психічним;
фізичним;
інтелектуальним;
немає правильної відповіді.
56. Конфлікт – це:
зіткнення протилежних інтересів, поглядів, боротьба;
співіснування ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників;
дискусійне обговорення різного рівня питань;
немає правильної відповіді.
57. Параметри, які не відносять до типів поведінки, згідно з моделлю Томаса, під час регулювання конфліктів:
співробітництво;
змагання;
компроміс;
пристосування;
уникнення;
аналіз.
58. До активних моделей поведінки не відносять:
пристосування;
співробітництво;
суперництво;
компроміс.
59. ВООЗ – міжнародна організація утворена з метою:
сприяння миру та міжнародній безпеці шляхом розвитку співробітництва між державами в галузі освіти, науки та культури;
розвитку мирного використання атомної енергії;
вирішення соціальних питань праці;
вирішення питань збереження та охорони здоров‟я населення планети.
60. МАГАТЕ – міжнародна організація утворена з метою:
сприяння миру та міжнародній безпеці шляхом розвитку співробітництва між державами в галузі освіти, науки та культури;
розвитку мирного використання атомної енергії;
вирішення соціальних питань праці;
вирішення питань охорони здоров‟я.
61. Основним законодавчим документом, що регламентує безпеку життя та здоров’я в Україні, є:
Конституція;
Закон про охорону праці;
Закон про пожежну безпеку;
Закон про цивільну оборону;
Закон про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.
62. Законодавчі нормативні документи – це:
санітарні правила;
міжгалузеві правила і норми;
інструкції;
закони.
63. Загальнодержавні завдання і функції управління з БЖД покладено на:
Кабінет Міністрів;
регіональні інспекції;
міністерства;
судові органи;
обласні територіальні управління.
64. ДНАОП – це:
міжгалузеву інструкцію;
державний нормативний акт з охорони праці;
санітарні правила;
документ на охорону природи.
65. До нормативно-правових актів не відносять:
міжгалузева інструкція;
державний нормативний акт з охорони праці;
санітарні правила;
документ на охорону природи.
66. Частота пульсу в нормі становить:
45-70 уд/хв;
60-80 уд/хв;
90-100 уд/хв;
100-120 уд/хв.
67. Шлях, яким не передається ВІЛ від однієї людини до іншої:
проколювання вух, нанесення татуювання;
користування однією зубною щіткою з ВІЛ-інфікованим;
статевий контакт з ВІЛ-інфікованим;
користування одним і тим самим посудом з ВІЛ-інфікованим.
68. Штучне дихання здійснюють (для дорослих) із частотою:
3-4 рази на хвилину;
10-12 раз на хвилину;
16-18 раз на хвилину;
24-25 раз на хвилину.
69. У разі хімічного опіку (кислотою) вражене місце:
не промивають, тільки накладають стерильну пов‟язку;
промивають тільки у воді;
промивають у воді та дуже слабким розчином борної, оцтової, лимонної кислоти;
промивають у воді та дуже слабким розчином соди.
70. У разі отруєння через кишково-шлунковий тракт застосовують:
промивання шлунку водою;
промивання шлунку слабким розчином перманганату калію;
промивання шлунку слабким розчином оцтової чи лимонної кислоти;
промивання шлунку слабким розчином гідросульфату міді;
промивання шлунку слабким розчином спирту.
71. Марлю або тканину накладають на рот потерпілому під час штучного дихання:
для запобігання можливого зараження від потерпілого;
для досягнення більш рівномірного надходження повітря до легень потерпілого;
для уповільнення процесу надходження повітря до легень потерпілого;
для усунення процесу регургітації шлунка;
для запобігання можливого зараження та досягнення більш рівномірного надходження повітря до легень потерпілого.
72. Потерпілому підкладають валик під лопатки і закидають голову максимально перед проведенням штучного дихання назад із метою:
забезпечення прохідності дихальних шляхів потерпілого;
створення найбільшої зручності для реаніматора;
кращого забезпечення мозку кров‟ю;
тільки в такому положенні можна проводити штучне дихання.
73. Непрямий масаж серця (для дорослих) проводять із частотою:
50 – 60 раз на хвилину;
20 – 30 раз на хвилину;
80 – 100 раз на хвилину;
60 – 80 раз на хвилину.
74. Під час виконання непрямого масажу серця руки накладають:
на верхню третину грудини;
на нижню третину грудини;
на посередині грудної клітки;
на лівий бік грудної клітки, на ребра;
на правий бік грудної клітки, на ребра.
75. Реанімаційні заходи (у загальних випадках) проводять не менше:
10 хвилин;
15 хвилин;
20 хвилин;
60 хвилин.
76. Під час проведення непрямого масажу серця наявність пульсу у потерпілого:
не контролюється;
контролюється через кожну хвилину;
контролюється через кожні 2 хвилини;
контролюється під час порозовіння шкірних покривів;
контролюється через 10 хвилин.
77. Закрутку або жгут для зупинки кровотечі накладають (у теплих умовах) не більше ніж:
на 10 -15 хвилин;
на 30 - 60 хвилин;
на 60 - 120 хвилин;
на 120 - 180 хвилин;
на 100 - 150 хвилин.
78. Для зупинки артеріальної кровотечі необхідно:
накласти жгут або закрутку ближче до серця ніж місця ураження;
накласти жгут або закрутку на місце ураження;
перетиснути пальцем артерію у місці ураження, потім накласти жгут або закрутку ближче до серця ніж місце ураження;
вище місця ураження перетиснути пальцем артерію, потім накласти жгут або закрутку;
притиснути пальцем артерію до кості у відповідному місці, потім за можливості накласти жгут або закрутку ближче до серця ніж місце ураження.
79. Лікарські препарати , які необхідно дати потерпілому у разі перелому кінцівок, іммобілізації і транспортуванні:
серцеві;
нашатирний спирт;
знеболювальні;
всі відповіді правильні.
80. У разі травмування хребта потерпілого потрібно транспортувати:
на лівому боці;
на правому боці;
на животі;
на спині.
81. У разі травмуванні живота потерпілого потрібно транспортувати:
на спині з трохи зігнутими ногами;
на животі;
на лівому боці;
на правому боці.
82. У разі глибоких рваних ран, під час поранення з забрудненням ґрунтом, необхідно буде ввести в організм лікарський препарат:
протиправцеву сироватку;
протидифтерійну сироватку;
серцеві препарати;
знеболювальні.
83. Частота пульсу, яка принята за норму:
40-55 уд./хв.;
55-60 уд./хв.;
60-80 уд./хв.;
70-90 уд./хв.
84. Ознаки, які не відносять до артеріальної кровотечі:
яскраво-червона кров виливається пульсуючим струменем (у такт зі скороченнями серцевого м'яз , а іноді б'є фонтанчиком;
кров рухається повільно, рівним струменем, має темно-вишневий колір;
кров темно-червоного кольору, витікає краплями через рану в шкірі;
всі відповіді не правильні.
85. Ознаки, які не відносять до капілярної венозної кровотечі:
кров сочиться по всій поверхні рани, витікаючи повільно краплями;
кров витікає повільно, рівним струменем, має темно-вишневий колір;
яскраво-червона кров виливається пульсуючим струменем;
всі відповіді не правильні.
86. Під час кровотечі з носа, яка не припиняється потрібно:
постраждалого покласти на горизонтальну поверхню;
постраждалого посадити;
злегка нахилити голову вперед;
покласти на перенісся холодну примочку;
ввести в ніс шматок бинта, змоченого 3% розчином перекису водню.
87. Ознаки, за якими можна швидко визначити стан клінічної смерті:
втрата свідомості постраждалого;
стан зіниць;
відсутність дихання та пульсу у постраждалого;
колір шкіри та видимих слизових оболонок.
88. Не слід транспортувати постраждалого у положенні лежачи на спині у разі:
травми нижньої щелепи;
пошкодження грудної клітки;
перелому нижніх кінцівок;
травми хребта;
травми живота;
пошкодженні черепа і головного мозку.
89. У разі забиття перша допомога полягає:
у прикладенні зігрівального компрессу;
у прикладенні "холоду";
у накладенні тугої пов'язки;
у створенні спокою забитому місцю;
у накладенні шини;
у змазуванні забитого місця йодом.
90. Перша медична допомога – це:
надання допомоги лікарем;
надання допомоги медичним працівником;
надання медичної допомоги у дільничій лікарні;
комплекс найпростіших медичних заходів, що виконують на місці одержання ущкоджень, здебільшого у порядку само- та взаємодопомоги.
91. У разі незначних поранень необхідно:
промити рану антисептиком і накласти стерильну пов`язку;
промити рану спиртом і накласти стерильну пов`язку;
промити рану слабким розчином борної кислоти і накласти стерильну пов`язку;
промити рану слабким розчином соди і накласти стерильну пов`язку.
92. До ознак травм голови не відносять:
сонливість, дезорієнтацію;
біль у голові;
виділення крові з вух або носа;
синці на кінцівках.
93. Ознаки припинення дихання:
непритомність;
відсутність пульсу;
розширення зіниць;
відсутність рухів грудної клітки.
94. Порушення прохідності дихальних шляхів під час штучної вентиляції легень може бути обумовлена:
положенням на спині;
висунутою щелепою вперед;
неправильним положенням голови;
серветкою на роті.
95. Інтерорецептори несуть інформацію:
про зовнішній світ;
про стан організму людини та положення тіла в просторі;
про внутрішній світ людини;
про положення тіла в просторі і зовнішній світ.
96. Непрямий масаж серця (для дорослих – маса тіла близько 65 кг) проводять із такою силою, щоб грудна клітка прогиналася в середньому:
на 1 см;
на 2 см;
на 3см;
на 4см;
на 5см.
97. У разі обмороження необхідно:
розтерти обморожені місця снігом та руками;
розтерти обморожені місця спиртом та сухими руками;
розтерти обморожені місця олією;
не розтирати обморожені місця.
98. У разі переломів іммобілізацію кінцівок проводять із метою:
уникнення зміщення переломаних кісток;
уникнення зміщення переламаних кісток та зменшення болю;
зменшення рухової активності потерпілого;
уникнення зміщення переломаних кісток та зменшення рухової активності потерпілого.
99. Туберкульоз – це хвороба людини, яка викликана патогенними:
бактеріями;
вірусами;
грибками;
простійшими.
100. Підвищення безпеки життя входить до складових концепції про сталий розвиток:
так;
тільки з питань виробничої безпеки;
тільки під час військових дій та катастроф;
ні.
ТЕСТИ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ВСТУП ДО ФАХУ»
1. Метою навчальної дисципліни "Вступ до фаху" є:
формування уявлень про майбутню професійну діяльність фахівця в галузі екології;
формування початкових знань, умінь та навичок з основного предмету своєї спеціальності на базі понятійно-термінологічного апарату екології;
набуття навичок наукових досліджень;
формування знань щодо вимог стосовно підготовки фахівця із вищою освітою відповідно до європейського стандарту вищої освіти;
усі перелічені варіанти відповідей правильні.
2. В основу підготовки еколога покладено основні цикли дисциплін як:
гуманітарні та соціально-економічні;
фундаментальні; професійно орієнтовані;
економічні дисципліни за вибором ВНЗ;
екологічні дисципліни за вибором ВНЗ;
екологічні дисципліни;
природничі дисципліни.
3. Підготовку фахівців-екологів ведуть для різних галузей економіки, а саме:
для державних органів управління в галузі охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування;
для громадських екологічних організацій;
для всіх галузей економіки країни;
для освітньої галузі;
усі перелічені варіанти відповідей правильні.
4. Система навчання, соціалізації та розвитку, спрямована на засвоєння індивідом системи елементів об'єктивного досвіду людства, необхідного для успішного здійснення ним діяльності у обраній сфері суспільної практики, та визнана суспільством як певний рівень розвитку індивіда – це:
освіта;
системи освіти;
структура освіти;
державний стандарт освіти;
самоосвіта.
5. Система освіти – це:
сукупність взаємодіючих освітніх програм;
сукупність державних освітніх стандартів різного рівня і спрямованості;
мережа освітніх установ, що реалізують їх незалежно від організаційно-правових форм, типів і видів;
система органів управління освітою і підвідомчих їм установ і організацій;
сукупність всіх вищезазначених складових.
6. Дошкільна освіта, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійно-технічна освіта, вища освіта, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура та самоосвіта – це складові:
структури освіти;
системи освіти;
державного стандарту освіти;
освітніх програм;
самоосвіти.
7. Ступеневість вищої освіти – це:
поетапне навчання у навчальних закладах різного рівня акредитації;
здобуття різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах(ступенях) освіти;
здобуття освіти на базі відповідних освітніх рівнів;
здобуття освіти на базі освітньо-кваліфікаційних рівнів;
здобуття певного рівня освіти або кваліфікації на відповідних етапах освіти.
8. Студент (слухач) – це:
особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною(очною), вечірньою, заочною або дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;
особа, яка навчається у навчальному закладі Ш-ІV рівня акредитації;
особа, яка в установленому порядку зарахована до навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації і навчається за денною (очною), дистанційною формами навчання з метою здобуття певних практично-кваліфікаційний навичок;
особа, яка навчається у навчальному закладі І-П рівня акредитації;
особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу, має відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
9. Права та обов'язки студентів встановлені згідно із Законами України:
"Про освіту";
"Про освіту" та "Про вищу освіту";
"Про наукову і науково-технічну діяльність";
"Про охорону праці".
10. Рівень акредитації ВНЗ – це:
характеристика діяльності ВНЗ залежно від способів і форм її здійснення;
рівень спроможності ВНЗ певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;
рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання;
організація процесу навчання у ВНЗ, яка передбачає його модифікацію відповідно до потреб того, хто навчається.
11. Багатопрофільний ВНЗ ІV рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження – це:
коледж;
консерваторія;
інститут;
академія;
університет.
12. Вищий навчальний заклад ІV рівня акредитації здійснює підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:
молодший спеціаліст;
бакалавр;
спеціаліст,
магістр;
усі зазначені рівні.
13. У структурі вищої освіти є такі освітні рівні:
неповна вища освіта;
базова вища освіта;
повна вища освіта;
усі перелічені варіанти відповідей правильні.
14. Освітньо-кваліфікаційний рівень передбачає:
задоволення потреб особистості у здобутті середньої освіти;
задоволення потреб особистості у здобутті вищої освіти;
здобуття певного рівня освіти і кваліфікації;
здобуття різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;
здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.
15. Освітньо-кваліфікаційні рівні, що входять до структури вищої освіти:
молодший спеціаліст;
бакалавр;
спеціаліст,
магістр;
усі перелічені варіанти відповідей правильні.
16. Базова вища освіта відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню:
молодший спеціаліст;
бакалавр;
спеціаліст;
магістр.
17. Повна вища освіта відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню:
молодший спеціаліст;
бакалавр;
спеціаліст, магістр;
усім переліченим рівням.
18. До освітньо-кваліфікаційних рівнів відносять:
інженер-еколог;
інспектор з охорони навколишнього середовища;
бакалавр, спеціаліст, магістр;
інспектор митної служби;
лаборант-технолог.
19. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувають на основі повної загальної середньої освіти і який передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності – це рівень :
молодшого спеціаліста;
бакалавра;
спеціаліста;
магістра.
20. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувають на основі освітньо-кваліфікаційного рівня ―бакалавр‖ і який передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) інно-ваційного характеру певного рівня професійної діяльності – це рівень:
молодшого спеціаліста;
бакалавра;
спеціаліста;
магістра.
21. Нормативний термін навчання за програмою ОКР ―бакалавр‖ складає:
5 років;
4,4 роки;
4 роки;
3 роки.
22. Нормативний термін навчання за програмою ОКР ―магістр‖ складає:
1-2 роки;
5 років;
4 роки;
3 роки;
2,5 роки.
23. Державний стандарт освіти – це:
документ, який містить загальну інформацію про університет, назву напрямів, спеціальностей, спеціалізацій;
сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього чи освітньо-кваліфікаційного рівня;
документи про освіту та професійну підготовку;
сукупність формальних і неформальних вимог, що регулюють певні дії та поведінку суб‟єктів системи вищої освіти та учасників освітянського процесу;
перелік законодавчих та нормативно-правових документів.
24. До стандартів вищої освіти відносять:
державний стандарт освіти;
державний стандарт вищої освіти;
галузевий стандарт вищої освіти;
стандарт вищої освіти вищих навчальних закладів;
усі відповіді правильні.
25. До стандарту вищої освіти входять :
освітньо-кваліфікаційна характеристика;
освітньо-професійна програма;
засоби діагностики якості освіти;
вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти;
усі відповіді правильні.
26. До складових державного стандарту вищої освіти не відносять:
перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;
вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;
вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти;
перелік законодавчих та нормативно-правових документів;
перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.
27. Перелік нормативних навчальних дисциплін, обсяг часу, відведеного для їх вивчення, форми підсумкового контролю, програми нормативних навчальних дисциплін, графік навчального процесу включає:
освітньо-кваліфікаційна характеристика;
освітньо-професійна програма;
засоби діагностики якості освіти;
навчальний план;
стандарт вищої освіти вищих навчальних закладів.
28. Зміст освіти визначають у нормативному документі:
Концепції екологічної освіти України;
Державному стандарті освіти;
Законі України «Про освіту»;
Галузевому стандарті вищої освіти;
Конституції України.
29. Нормативну компоненту освітньо-професійної програми навчання за відповідним напрямом визначають:
відповідним державним стандартом освіти;
вищим навчальним закладом освіти;
галузевим стандартом вищої освіти;
Міністерство екології і природних ресурсів України;
Міністерством освіти і науки, молоді та спорту.
30. Варіативна компонента стандарту вищої освіти визначається:
відповідним державним стандартом освіти;
вищим навчальним закладом;
Законом України «Про вищу освіту»;
галузевим стандартом вищої освіти;
Міністерством освіти і науки, молоді та спорту.
31. Навчання у ВНЗ здійснюють за такими форми:
денна;
заочна;
дистанційна;
екстернат;
усі вищезазначені форми.
32. Навчальний процес у ВНЗ здійснюють за такими формами:
навчальні заняття;
самостійна робота;
практична підготовка;
контрольні заходи;
усі вищезазначені форми.
33. До основних видів навчальних занять у ВНЗ відносять:
лекція;
лабораторне заняття
практичне заняття;
консультація;
усі види зазначених навчальних занять.
34. До індивідуальних завдань відносять такі види робіт:
реферати;
курсові роботи;
дипломні роботи;
розрахункові роботи;
усі зазначені види робіт.
35. Система навчальних елементів, які об'єднані за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові – це:
кредит;
змістовий модуль;
розділ навчальної дисципліни;
заліковий кредит;
навчальний об'єкт.
36. Одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів – це:
заліковий кредит;
змістовий модуль;
кредит;
розділ навчальної дисципліни;
система навчальних елементів.
37. Існують такі методи контролю знань студентів:
усне опитування;
письмовий контроль;
тестовий контроль;
програмований контроль;
усі відповіді правильні.
38. Система формалізованих завдань, призначених для встановлення відповідності освітньо-кваліфікаційного рівня особи вимогам державного стандарту освіти (освітньо-кваліфікаційним характеристикам) – це:
система знань, умінь та навичок випускника ВНЗ;
тестові завдання;
структура, зміст і обсяг навчальної інформації;
обов‟язковий для засвоєння змісту навчання;
усі відповіді правильні.
39. Тестові завдання, що потребують конструювання відповідей, поділяють:
на завдання у вигляді питальних або стверджувальних речень, зміст яких передбачає коротку й точну відповідь;
на тести на доповнення;
на тести на використання аналогії;
на тести на зміну елементів відповіді;
усі перелічені варіанти відповідей правильні.
40. Контрольними заходами у ВНЗ є:
форми та методи оцінювання рівня відповідності сформованих знань та вмінь у студентів із зазначеними у відповідних галузевих стандартах чи програмах навчальних дисциплін;
система заходів, які здійснює третя сторона з метою перевірки характе-ристик якостей особистості випускника вищого навчального закладу, та їх порівняння з установленими вимогами й визначення відповідності кінцевим цілям вищої освіти;
комплексна перевірка знань студентів з навчальних дисциплін, передбачених навчальним планом;
усі перелічені варіанти відповідей правильні.
41. До підсумкового контролю відносять такі види контрольних заходів у ВНЗ:
семестровий залік;
семестровий диференційований залік;
семестровий екзамен;
державна атестація;
усі види зазначених контрольних заходів.
42. Підсумковим контролем, який відносять до контрольних заходів у ВНЗ на завершальному етапі навчання є:
підведення підсумків навчальної роботи студентів протягом семестру;
державний екзамен;
державна атестація студента;
форма підсумкового контролю, що полягає у оцінюванні засвоєння студентами навчального матеріалу на підставі виконання ними завдань і певних видів робіт.
43. Процедуру, яку проводить державна екзаменаційна комісія на основі результатів державних іспитів або захисту кваліфікаційної роботи, називають:
акредитацією випускника;
державною атестацією випускника;
сертифікацією випускника;
комунікацією випускника;
кваліфікацією випускника.
44. Документом про вищу освіту є:
диплом молодшого спеціаліста;
диплом бакалавра;
диплом спеціаліста;
диплом магістра;
усі перелічені.
45. Екстернатна форма навчання – це:
особлива форма навчання, що передбачає самостійне вивчення навчальних дисциплін, складання у вищому навчальному закладі заліків, екзаменів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом;
нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки, який встановлюється відповідно до визначеного рівня професійної діяльності.
самостійне вивчення окремих модулів дисциплін з поєднанням аудиторними заняттями;
виконання навчальнодослідної індивідуальної роботи з певної дисципліни;
самостійне вивчення визначених викладачем питань з навчальних дисциплін.
46. Стислий виклад письмово або у формі публічного виступу змісту книги, наукової роботи, результатів вивчення наукової проблеми; доповідь на певну тему, що включає огляд відповідних літературних та інших джерел – це:
курсова робота;
реферат;
дипломна робота;
повідомлення;
курсовий проект.
47. Основні вимоги до наукової доповіді такі:
інформативність;
стислість;
достовірність;
аргументованість висновків;
усі перелічені варіанти відповідей правильні.
48. Курсова робота – це:
пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань студентів, які застосовують у процесі вивчення будь-яких дисциплін;
індивідуальне завдання навчально-дослідницького чи творчого характеру, яке має на меті поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів із нової навчальної дисципліни, застосування їх під час вирішення конкретного фахового завдання і вироблення вміння самостійно працювати з сучасними інформаційними носіями;
кваліфікаційне навчально-наукове, самостійне дослідження студента, яке виконується під керівництвом фахівця, на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі;
виклад письмово або у формі публічного виступу змісту книги, наукової роботи, результатів вивчення наукової проблеми; доповідь на певну тему, що включає огляд відповідних літературних та інших джерел;
публічне повідомлення на певну тему.
49. Кваліфікаційне навчально-наукове, самостійне дослідження студента, яке виконує він на проміжному етапі навчання у вищому навчальному закладі під керівництвом фахівця є:
дипломна робота;
курсова робота;
доповідь на певну тему;
результати вивчення наукової проблеми, що включають огляд відповідних літературних та інших джерел;
реферат.
50. Кваліфікаційне навчально-наукове, самостійне дослідження студента, яке виконується під керівництвом фахівця, на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі, – це:
дипломна робота;
курсова робота;
доповідь на певну тему;
результати вивчення наукової проблеми, що включають огляд відповідних літературних та інших джерел;
реферат.
51. Європейська система перезарахування кредитів – це:
ЕСТS;
UNEP;
GEF;
IPCC;
Greenpeace.
52. Оцінка «добре» за національною шкалою відповідає оцінці за шкалою ЕСТS:
А;
В, С;
D, E;
FХ;
F.
53. Кількість балів – менше 60, набраних із дисципліни, відповідають оцінці за шкалою ЕСТS (незадовільно з можливістю повторного складання):
А;
В, С;
D, E;
FХ;
F.
54. Безперервний процес навчання, виховання і розвитку, спрямований на формування екологічної свідомості, екологічної культури та екологічної відповідальності є:
екологічними знаннями;
екологічним мисленням;
екологічним світоглядом;
екологічна культурою;
екологічною освітою.
55. Основні принципи, які покладено в основу екологічної освіти:
гуманізму;
науковості;
неперервності;
систематичності;
усі перелічені варіанти відповідей правильні.
56. Неперервність екологічної освіти забезпечується:
формуванням у населення екологічної свідомості і екологічного складу мислення;
її системністю і полягає у формуванні у людини екологічної культури, починаючи з дошкільного віку й протягом усього життя;
безперервним формуванням екологічної культури окремих осіб і суспільства загалом;
постійним формуванням екологічної свідомості, культури, моралі та етики;
набуттям знань, переконань і навичок у сфері взаємодії людини з природою, які вона має засвоювати на усіх етапах навчання і виховання.
57. Рівень освіти, що є надзвичайно важливим етапом в системі екологічної освіти – це:
дошкільна освіта та виховання;
загальна середня освіта;
професійно-технічна освіта;
вища освіта;
усі зазначені рівні.
58. Екологічна освіта складається з таких компонентів:
екологічні знання;
екологічне мислення;
екологічний світогляд;
екологічна культура;
усі перелічені варіанти відповідей правильні.
59. Найголовнішими завданнями екологічної освіти є:
підготовка фахівців-екологів для різних галузей;
підготовка фахівців-екологів для екологічних організацій;
формування екологічної культури всіх верств населення;
удосконалення, узгодження і стандартизація термінології у галузі екологічних знань;
усі перелічені варіанти відповідей правильні.
60. Ланка системи екологічної освіти та виховання, яка має просвітницький характер, формує екологічну свідомість і культуру населення через засоби масової інформації, церкви, партії тощо – це ланка:
формальної екологічної освіти;
неформальної екологічної освіти;
спеціальної екологічної освіти;
немає правильної відповіді.
61. Загальна система формальної екологічної освіти в Україні існує на таких рівнях освіти:
дошкільна;
шкільна;
професійно-технічна;
вища;
усі зазначені рівні.
62. Підсистему формальної екологічної освіти утворюють :
заклади культури, театри, кіно та краєзнавчі музеї;
установи та заклади освіти, засновані як на державній, так і на приватній формах власності;
громадські екологічні та просвітницькі об'єднання, партії;
засоби масової інформації;
релігійні установи.
63. Державний документ, в якому зазначено основні напрями здійснення державної політики в сфері екологічної освіти і виховання в Україні:
Закон України «По освіту»;
Закон України «Про вищу освіту»;
Концепція екологічної освіти України;
Конституція України;
Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
64. Основи екологічного мислення у людини формуються:
із моменту народження, у сім'ї;
у дошкільному віці;
під час навчання в середній ланці загальноосвітньої школи;
під час навчання у професійно-технічному навчальному закладі;
під час навчання у вищому навчальному закладі.
65. Екологічно спрямованими якостями населення є:
екологічна освіта;
екологічна свідомість;
екологічна культура;
екологічний світогляд;
усе перелічене.
66. Екологічна пропаганда забезпечує формування:
екологічного виховання;
екологічного світогляду;
екологічної культури;
екологічного мислення;
екологічної освіти.
67. Термін ―екологія‖ походить від грецьких слів ―ойкос‖ та ―логос‖, що означають:
наука про природу;
наука про місцепроживання;
наука про Землю;
наука, що вивчає вплив зовнішніх умов на живі організми і взаємовідносини між ними;
наука про Землю і життя на Землі.
68. Появу в 1866 році екології як самостійної науки пов’язують з ім’ям видатного вченого:
Ю. Одума;
Е. Геккеля;
В. І. Вернадського;
Ж. Б. Ламарка;
А. Тенслі.
69. На початку свого формування екологія як наука відокремилась від:
географії;
філософії;
біології;
хімії;
анатомії.
70. Правильне визначення сучасної екології із наведених варіантів – це:
комплекс наук про Землю і життя на Землі;
розділ біології, що вивчає живі системи планети у їх взаємодії;
комплексна наука, яка вивчає будову, функціонування і взаємозв'язки екосистем усіх рівнів, а також методи і шляхи збереження біосфери та цивілізації;
наука про сучасні методи охорони і відтворення довкілля;
наука, що вивчає вплив зовнішніх умов на живі організми і взаємовідносини між ними.
71. Центральною ідеєю сучасної екології є:
раціональне природокористування;
попередження прямого чи опосередкованого впливу діяльності людини на природу;
єдність суспільства і природного середовища як фундаментальної властивості біосфери;
охорона навколишнього природного середовища;
зменшення забруднення навколишнього природного середовища.
72. До методів екологічних досліджень відносять:
методи збору інформації;
методи обробки отриманої інформації;
методи інтерпретації отриманих результатів;
методи прогнозування та математичного моделювання;
усі перелічені варіанти відповідей правильні.
73. Розділ сучасної екології, де вивчається специфічна роль людини в довкіллі не як біологічного виду, а як соціальної істоти:
загальна екологія;
популяційна екологія;
соціальна екологія;
синекологія;
техноекологія.
74. Системи, у яких немає зовнішніх зв'язків, тобто такі, що не залежать від зовнішнього середовища, називають:
ізольованими;
обмеженими;
закритими;
відкритими;
напіввідкритими.
75. Системи, які обмінюються з навколишнім середовищем речовиною та енергією, називають:
ізольованими;
обмеженими;
закритими;
відкритими;
напіввідкритими.
76. Системи, які обмінюються з навколишнім середовищем тільки енергією, називають:
ізольованими;
обмеженими;
закритими;
відкритими;
напіввідкритими.
77. Системи, частина елементів яких мають зв'язки з елементами, що не належать до її структури, називають:
напівзакриті;
напіввідкриті;
відкриті;
обмежені;
закриті.
78. Зв'язки у системі реалізуються завдяки:
властивостям;
інформації;
компонентам;
структурності;
цілісності.
79. Сукупність живих істот і середовища їх існування, поєднаних у систему взаємозумовлених біотичних і абіотичних явищ та процесів, називається:
екотопом;
екотоном;
екологічною нішею;
екологічною системою;
екологічною пірамідою.
80. За походженням екосистеми розрізняють:
природні;
антропогенні;
природні і антропогенні;
штучні;
усі перелічені відповіді правильні.
81. Здатність екосистеми протистояти зовнішнім впливам і зберігати під час взаємодії із зовнішнім середовищем свою цілісність називають:
стійкість;
твердість;
витривалість;
детермінованість;
цілісність.
82. Термін ―біосфера‖ був запропонований вченим:
В.І. Вернадським;
Ж.Б. Ламарком;
З. Зюссом;
А. Тенслі;
К. Ліннеєм.
83. Термін "біоценоз" був запропонований вченим:
А. Тенслі;
К. Ліннеєм;
В.І. Вернадським;
В.М. Сукачевим;
Ю. Ліббіхом.
84. Основоположником вчення про ноосферу є:
А. Тенслі;
К. Лінней;
В.І. Вернадський;
В.М. Сукачев;
Ю. Ліббіх.
85. Оболонка Землі, яка містить усю сукупність живих організмів і ту частину планети, що знаходиться у безперервному обміні речовиною, енергією та інформацією з цими організмами, називається:
атмосфера;
гідросфера;
літосфера;
біосфера;
техносфера.
86. Автотрофні організми, які створюють первинну біологічну продукцію екосистем – це:
продуценти;
редуценти;
консументи;
фітофаги;
сімбіотрофи.
87. Гетеротрофні організми, які живляться готовою органічною речовиною – це:
продуценти;
редуценти;
консументи;
фітофаги;
сімбіотрофи.
88. Поняття „екологічна піраміда" означає:
графічне зображення екологічних законів;
графічне зображення співвідношень між продуцентами і консументами різного рівня;
піраміду екологічних показників;
нагромадження решток консументів;
комбінацію екологічних факторів та їх режимів.
89. З одного трофічного рівня до іншого переходить така кількість енергії:
5 %;
10 %;
15 %;
20 %;
25 %.
90. Будь-яку умову середовища, що прямо чи опосередковано впливає на організм протягом хоча б однієї з фаз його життя, називають:
екологічний фактор;
екологічна ніша;
екотоп;
екотон;
біотоп.
91. Фактори зовнішнього середовища, що впливають на систему і зумовлюють трансформаційні процеси в ній – це:
ендогенні;
екзогенні;
природні;
антропогенні;
техногенні.
92. Фактори, що зобов'язані своїм походженням діяльності людини, називають:
абіотичними;
біотичним;
антропогенними;
природними;
штучними.
93. Екологічними чинниками слід вважати:
біохімічні умови довкілля;
техногенні умови навколишнього середовища;
комплекс умов навколишнього середовища, які впливають на функціонування екосистем;
екологічні компоненти;
температурний режим довкілля.
94. Чинник, що зумовлюється промисловою діяльністю і здійснює негативний вплив на організми, біогеоценози, ландшафт, біосферу – це:
антропогенний;
техногенний;
абіотичний;
промисловий;
штучний.
95. Певна умова навколишнього середовища, що впливає на живий організм – це:
екологічний компонент;
екологічний фактор;
екологічна ніша;
екотоп;
еконтон.
96. Активну боротьбу між двома або кількома організмами (видами) за засоби існування чи спільні фактори середовища називають:
конкуренція;
еволюція;
адаптація;
симбіоз;
коменсалізм.
97. Основна особливість життя – це:
стійкість до змін кліматичних у мов;
здатність еволюціонувати і безперервно адаптуватися до зовнішніх умов, що змінюються;
здатність активно мігрувати;
конкурентоспроможність;
здатність організмів витримувати певну амплітуду коливань екологічних факторів.
98. Стійкість живих організмів до порушень навколишнього середовища – це:
життя;
життєвість;
життєздатність;
життєдіяльність;
усі перелічені відповіді правильні.
99. Фізичні, хімічні й інші показники, що характеризують незмінене людиною природне середовище, відображають рівень щодо постійного впливу того або іншого природного чинника і дають змогу давати кількісне оцінювання ефектам дії людини на природне середовище є:
екологічним фоном;
штучним фоном;
природним фоном;
абіотичним фоном;
біотичним фоном.
100. Баланс природних або змінених людиною твірних компонентів середовища і природних процесів, який веде до тривалого існування даної екосистеми є:
екологічна рівновага;
екологічна стабільність;
екологічна стійкість;
екологічна безпека;
екологічний розвиток.
101. Глобальні екологічні проблеми – це:
радіаційне забруднення поблизу атомних станцій;
несанкціоновані сміттєзвалища;
порушення цілісності озонового шару;
забруднення гідросфери;
зменшення видового біорізноманіття.
102. Головною причиною розвитку глобальної екологічної кризи – є:
негативні кліматичні зміни на планеті під впливом космічних сил;
технічний прогрес;
вирубування лісів;
виснаження природних ресурсів;
низька екологічна культура людини та її намагання панувати над природою.
103. Парниковий ефект – це:
ефект пари в екосистемі;
температурний показник у штучних закритих екосистемах;
зростання температури атмосфери внаслідок збільшення вмісту в ній парникових газів;
зростання температури гідросфери та ґрунтового покриву;
усі перелічені відповіді правильні.
104. Парникові гази, що відіграють основну роль у збільшенні середньої температури атмосфери – це:
вуглекислий газ і метан;
чадний газ;
оксиди азоту;
оксиди сірки,
усі перелічені відповіді правильні.
105. Суттєве зменшення біорізноманіття на Землі призведе:
до деградації біосфери;
до розквіту окремих видів і популяцій організмів;
до стабілізації екосистем;
до розквіту і стабілізації біосфери;
до захисту й збереження ендемічних видів.
106. Поступове зниження складності, енергетичного потенціалу і місткості екосистеми, практично необоротне в реальних масштабах часу – це:
деградація екосистеми;
руйнування екосистеми;
стабілізація екосистеми;
порушення екосистеми;
усі перелічені відповіді правильні.
107. Важливі компоненти навколишнього природного середовища, які використовуються для забезпечення матеріальних і культурних потреб суспільства – це:
матеріальні ресурси;
культурні ресурси;
природні ресурси;
грошові ресурси;
трудові ресурси.
108. Книга, в яку занесені рідкісні та зникаючі види тварин і рослин, створена Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів:
"Зелена книга";
"Синя книга";
"Жовта книга";
"Червона книга";
"Чорна книга".
109. Процеси зміни природи, які обумовлені діяльністю людини – це:
природний вплив;
антропогенний вплив;
техногенний вплив;
штучний вплив;
усі перелічені відповіді правильні.
110. Ступінь прямого та опосередкованого впливу людей та їх господарської діяльності на природу в цілому або на її окремі екологічні компоненти – це:
навантаження техногенне;
навантаження антропогенне;
навантаження біогенне;
навантаження ендогенне;
навантаження екзогенне.
111. Забруднення, що виникає в результаті господарської діяльності людей, у тому числі їх прямого чи непрямого впливу на склад і інтенсивність природного забруднення, є забрудненням:
антропогенним;
техногенним;
біогенним;
хімічним;
усі перелічені відповіді правильні.
112. Забруднення, що призводить до зміни якісних параметрів навколишнього природного середовища – це:
механічне забруднення;
фізичне забруднення;
параметричне забруднення;
біологічне забруднення;
хімічне забруднення.
113. Привнесення в екосистему різних чужих для неї предметів, відходів, абіотичних компонентів, які порушують її природне функціонування – це:
механічне забруднення;
фізичне забруднення;
параметричне забруднення;
біологічне забруднення;
хімічне забруднення.
114. Клас небезпеки забруднювальної речовини встановлюють:
за ступенем впливу на рослини;
за ступенем впливу на організм людини;
за ступенем впливу на тварин;
за ступенем впливу на будівлі;
усі перелічені відповіді правильні.
115. Відходи промислові, агропромислові та побутові поділяють:
за місцем утворення;
за можливістю переробки;
за агрегатним станом;
за токсичністю;
за фізичними властивостями.
116. Енергетичні джерела, що найменш негативно впливають на довкілля – це:
ГЕС;
ТЕС;
АЕС;
вітрові та геліостанції.
117. Зміна компонентів середовища, їх властивостей або сукупності, які можуть бути компенсовані в процесі самовідновлення екосистем:
необоротні зміни середовища;
оборотні зміни середовища;
порушення середовища;
виснаження середовища;
саморегуляція середовища.
118. Постійне погіршення стану біосфери відбувається під впливом:
природних чинників;
природних і антропогенних чинників;
антропогенних чинників;
техногенних чинників;
фізико-хімічних чинників.
119. Погіршення якісних характеристик природних ресурсів внаслідок їх експлуатації в процесі господарської діяльності – це:
деградація природних ресурсів;
виснаження природних ресурсів;
забруднення природних ресурсів;
нераціональне використання природних ресурсів;
усі перелічені відповіді правильні.
120. Природні ресурси, що виснажуються в результаті їх використання:
невичерпні природні ресурси;
вичерпні природні ресурси;
невідновні природні ресурси;
відновні природні ресурси;
замінні природні ресурси.
121. Екологічна ситуація – це:
глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною і природою;
природні стихійні явища;
сукупність стану екологічних об'єктів у межах певної території у певний проміжок часу;
забруднення складових довкілля та їх компонентів;
порушення кругообігу речовин у довкіллі.
122. Екологічна ситуація, за якої з'являються ознаки несприятливих змін, що ставлять під загрозу здоров'я людини, стан природних об'єктів та господарську діяльність – це:
екологічна криза;
екологічна небезпека;
спрямоване руйнування середовища існування і побічні (супутні) зміни в довкіллі;
техногенна катастрофа;
екологічна катастрофа.
123. Несприятлива екологічна ситуація, за якої відбуваються незворотні зміни в екосистемах, вичерпуються природні ресурси і різко погіршуються умови проживання населення – це:
екологічна криза;
техногенна катастрофа;
екологічна катастрофа;
екологічна небезпека;
усі перелічені відповіді правильні.
124. Ділянки території, де внаслідок господарської або іншої діяльності відбулися глибокі необоротні зміни довкілля, що призвели до суттєвого погіршення здоров'я населення, порушення природної рівноваги, руйнування природних екосистем, деградації флори і фауни, називаються:
зоною екологічної кризи;
зоною техногенної катастрофи;
зоною екологічної катастрофи;
зоною екологічної небезпеки;
зоною екологічного лиха.
125. Узагальнювальна система оцінювання екологічного стану об'єктів довкілля та виявлення змін, які можуть викликати погіршення цього стану з метою їх попередження та усунення – це:
охорона природи і охорона довкілля;
система спостережень і контролю у просторі і часі за природними, природно-антропогенними комплексами, процесами, що відбуваються у них та довкіллям загалом;
система екологічної безпеки;
проведення інтенсивних спостережень за природними об'єктами і джерелами техногенного впливу, розташованими у районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних природних явищ із шкідливими екологічними наслідками;
спостереження за природними екосистемами, агробіотою, індустріальними екосистемами.
126. Екологічна безпека є категорія:
соціальна;
економічна;
політична;
психологічна;
усі перелічені відповіді правильні.
127. До соціальних аспектів забезпечення екологічної безпеки належать:
екологічна освіта;
концепція сталого розвитку;
контроль стану довкілля;.
охорона навколишнього середовища;
усі перелічені відповіді правильні.
128. Складовими екологічної безпеки є:
екологізація виробництва;
екологічно чиста продукція
екологічно чисте виробництво:
усі перелічені відповіді правильні.
129. Послідовний процес впровадження технологічних, управлінських систем та рішень, які дають змогу підвищувати ефективність використання природних ресурсів поряд із збереженням якості природного середовища – це:
раціональне використання природних ресурсів;
впровадження безвідходних технологій виробництва;
екологізація виробництва;
безпечне природокористування;
усі перелічені відповіді правильні.
130. Зміна характеристик джерел впливу на довкілля і відходів у заданому напрямі з використанням сукупності організаційних, технологічних, технічних методів і засобів – це:
раціональне використання природних ресурсів;
впровадження безвідходних технологій виробництва;
регулювання дії на довкілля;
безпечне природокористування;
усі перелічені відповіді правильні.
131. Головна мета державної політики у галузі екології:
забезпечення раціонального використання природних ресурсів;
охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів;
охорона навколишнього природного середовища;
охорона середовища життя;
законодавче регулювання у галузі екології.
132. Головним завданням управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є:
відновлення ресурсо-природного потенціалу,
екологізація соціально-економічного розвитку, впровадження принципів збалансованого розвитку;
контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки;
забезпечення заходів щодо раціонального використання природних ресурсів;
усі перелічені відповіді правильні.
133. Екологічна політика – це:
локальна, державна і глобальна політика щодо охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів;
система концепцій, принципів, заходів і підходів, яка визначає вплив суспільства на довкілля і шляхи збереження останнього;
програма екологічної паспортизації всіх об'єктів людської діяльності;
розробка природоохоронного законодавства;
здійснення міжнародної екологічної діяльності.
134. Екологічна політика на рівні держави передбачає:
розвиток фундаментальної екологічної науки,
забезпечення екологічної освіти та виховання;
розробку природоохоронного законодавства;
здійснення міжнародної екологічної діяльності;
усі перелічені відповіді правильні.
135. Орган, який здійснює загальне управління в галузі охорони природи та раціонального природокористування в Україні – це:
Кабінет Міністрів, Верховна Рада;
Міністерство екології та природних ресурсів України;
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;
Міністерство аграрної політики та продовольства України;
усі зазначені вище органи.
136. Система управління в галузі екології складається з таких органів:
загального державного управління;
спеціального державного управління;
місцевого державного управління;
місцевого самоврядування та органів громадського управління;
усі перелічені відповіді правильні.
137. Міністерство екології та природних ресурсів України відносять до органів державного управління:
загального державного екологічного управління;
спеціального державного екологічного управління;
місцевого самоврядування;
місцевого державного управління;
громадського екологічного управління.
138. Процес підготовки, узгодження і реалізації рішень, які спрямовані на досягнення екологічних цілей, з використанням екологічних та функціональних механізмів та засобів – це:
екологічне управління;
менеджмент організацій;
екологічна експертиза,
управління персоналом.
нормування антропогенного навантаження на довкілля.
139. Законодавчий документ , який регулює екологічні відносини у сфері природокористування:
Закон України «Про охорону атмосферного повітря»;
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»;
Конституція України;
Закон України «Про екологічну експертизу»;
Концепція сталого розвитку.
140. Екологічні права, що мають громадяни України – це:
право на безпеку життя і здоров'я;
право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище
право на одержання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища;
право на отримання екологічної освіти;
усі перелічені відповіді правильні.
141. Комплекс міждержавних, регіональних і локальних (місцевих) адміністративно-господарських, технологічних, політичних, юридичних і громадських заходів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного, культурно-історичного, фізичного, хімічного і біологічного комфорту, необхідного для збереження людини – це:
охорона навколишнього природного середовища людини;
охорона природи;
охорона середовища життя;
охорона навколишнього природного середовища;
усі перелічені відповіді правильні.
142. Система заходів (технологічних, економічних, адміністративних, біотехнічних, просвітницьких тощо), які забезпечують збереження природою її функцій, генофонду, невідновлювальних ресурсів:
охорона навколишнього природного середовища людини;
охорона природи;
охорона середовища життя;
охорона навколишнього природного середовища;
усі перелічені відповіді правильні.
143. Система заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, який відповідав би еволюційним потребам біосфери і людини:
охорона навколишнього природного середовища людини;
охорона природи;
охорона середовища життя;
охорона навколишнього природного середовища;
усі перелічені відповіді правильні.
144. Сукупність заходів, спрямованих на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи:
охорона навколишнього природного середовища людини;
охорона природи;
охорона середовища життя;
охорона навколишнього природного середовища;
усі перелічені відповіді правильні.
145. Сукупність всіх органів влади та наукових установ є:
організаційною структурою науки;
державним регулюванням розвитку науки;
управлінням розвитку науки;
усі перелічені відповіді правильні.
146. Всі наукові дисципліни, які утворюють систему наук, поділяють на такі групи:
природничі;
гуманітарні;
технічні;
усі перелічені відповіді правильні.
147. Елементи дослідницької діяльності сприяють вихованню у студентів таких якостей:
активність;
ініціатива;
розвиток мислення;
самостійний пошук;
усі перелічені відповіді правильні.
148. Пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань студентів, які застосовують у процесі вивчення будь-яких дисциплін – це:
спостереження;
науково-дослідна робота;
експеримент;
моделювання
усі перелічені відповіді правильні.
149. Наукове дослідження – це:
сукупність основних способів отримання нових знань та методів розв'язання задач у рамках будь-якої науки;
способи дослідження феноменів, систематизація та коригування отриманих раніше знань;
процес вивчення, експерименту, концептуалізації і перевірки теорії, що пов'язаний з отриманням наукових знань;
сукупність дій і спостережень, що виконуються для перевірки гіпотези або наукового дослідження причинних зв'язків між феноменами;
усі перелічені відповіді правильні.
150. Система операцій, впливу або спостережень, спрямованих на одержання інформації про об'єкт під час дослідницьких випробувань, які можуть проводитись у природних і штучних умовах у разі зміни характеру проходження процесу – це:
експеримент;
моделювання;
системний аналіз;
синтез;
формалізація.
151. Абстрагування – це:
здобуття нових знань шляхом розумового (уявного) переходу від конкретних висновків і заключень до більш загальних, які здебільшого відображають сутність дослідницького процесу;
метод наукового пізнання, суть якого полягає у виділенні кількох ознак або властивостей об'єкта, що досліджується, у разі означеного розумового відключення інших властивостей, зв'язків і відносин предмета;
пізнавальний прийом, у процесі якого дослідник в думках конструює ідеальний об'єкт, якого немає в дійсності;
умовивід, в якому від схожості предметів за одними ознаками роблять висновок про можливу схожість цих предметів за іншими ознаками;
це спосіб наукового дослідження, за яким явище поділяють на складові.
152. Спостереження – це:
спосіб пізнання об'єктивного світу на основі безпосереднього сприйняття предметів і явищ, яке дає змогу отримати первинний матеріал для вивчення;
система операцій, впливу або спостережень, спрямованих на одержання інформації про об'єкт під час дослідницьких випробувань, які можуть проводитись у природних і штучних умовах у разі зміни характеру проходження процесу;
пізнавальний процес знаходження відношення між двома однорідними величинами;
метод опосередкованого дослідження об'єктів пізнання шляхом теоретичного чи експериментального дослідження їхніх моделей, безпосереднє вивчення яких ускладнене або зовсім неможливе;
дослідження явища загалом, на основі об'єднання пов'язаних один із одним елементів в єдине ціле.
153. Процедура послідовних роздумів, у результаті яких із уже доведених конкретних тверджень отримують нові знання – це:
аналіз;
синтез;
моделювання;
експеримент;
ідеалізація.
154. Метод вивчення різних об’єктів, під час якого основні закономірності явищ і процесів відображаються в знаковій формі за допомогою формул або спеціальних символів – це:
аналіз;
синтез;
моделювання;
ідеалізація;
формалізація.
155. Струнка, несуперечлива (на сучасному етапі) система знань, що пояснює зовнішній світ або окремі його елементи, підтверджена, зазвичай, експериментами або розрахунками – це поняття:
гіпотези;
теорії;
дослідження наукової теми;
наукової проблеми;
закону.
156. Складна наукова задача, яка охоплює значну ділянку досліджень, має перспективне значення – це:
теорія;
наукова проблема;
гіпотеза;
дослідження наукової теми;
закон.
157. Виділяють такі групи законів:
окремі закони;
особливі закони;
загальні;
універсальні;
усі зазначені вище варіанти.
158. До складових ________ відносять перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; вимоги до освітніх рівнів вищої освіти; вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти :
освітньо-кваліфікаційної характеристики;
освітньо-професійної програми;
державного стандарту вищої освіти;
стандартів вищої освіти ВНЗ;
системи вищої освіти України.
159. Вищий навчальний заклад ______ – це вищий навчальний заклад, у якому здійснюють підготовку фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра:
першого рівня акредитації;
другого рівня акредитації;
третього рівня акредитації;
четвертого рівня акредитації.
160. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та спеціальні (професійно-орієнтовані) уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання типових завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, передбачених для первинних посад у певному виді економічної діяльності – це:
молодший спеціаліст;
бакалавр;
спеціаліст;
магістр.
161. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі ОКР "бакалавр " здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань та обов'язків (робіт), передбачених для відповідних посад у певній галузі економічної діяльності – це:
молодший спеціаліст;
бакалавр;
спеціаліст;
магістр.
162. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, що передбачає здобуття особою повної вищої освіти з відповідної спеціальності на базі ОКР "бакалавр " або ОКР "спеціаліст, у системі вищої освіти, спрямованої на створення умов для творчого розвитку обдарованої особистості і підготовку фахівців за одним із функціональних напрямів діяльності: науково-дослідним (творчим), науково-педагогічним, управлінським – це:
молодший спеціаліст;
бакалавр;
спеціаліст;
магістр.
163. Документи, що розробляють із кожного напряму підготовки (спеціальності) для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і який є основою оцінювання освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти – це:
державні стандарти вищої освіти;
галузеві стандарти вищої освіти;
стандарти вищої освіти ВНЗ;
освітньо-кваліфікаційна характеристика;
освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста.
164. Державний нормативний документ, в якому відображені цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначено місце фахівця у структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, професійних та інших соціально важливих якостей, система виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації – це:
освітньо-кваліфікаційна характеристика;
освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста;
навчальний план;
графік навчального процесу;
галузевий стандарт вищої освіти.
165. Державний нормативний документ, що визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця та передбачає відповідні форми контролю і державної атестації – це:
освітньо-кваліфікаційна характеристика;
освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста;
навчальний план;
графік навчального процесу;
галузевий стандарт вищої освіти.
166. Комплекс наук про будову, функціонування, взаємозв'язки багато-компонентних і багаторівневих систем у природі й суспільстві та засоби кореляції взаємного впливу техносфери і біосфери з метою збереження людства і біосфери – це __________:
комплекс наук про Землю і життя на Землі;
наука про сучасні методи охорони і відтворення довкілля;
сучасна екологія;
розділ біології, що вивчає живі системи планети у їх взаємодії;
наука, що вивчає роль людського суспільства в біосфері.
167. Екологія – це наука, яка вивчає ……:
рослин та тварин минулих геологічних епох та шляхи розвитку органічного світу в минулому;
спадковість та мінливість живих організмів, основні закони та шляхи управління даними явищами;
взаємодію живих організмів, їх угруповань між собою та з середовищем існування, особливості функціонування природних та антропогенних екосистем, вплив людини на природні комплекси;
потоки речовини, енергії та інформації в життєдіяльності організмів, їх груп та біологічних систем;
людину, як біологічну істоту, що живе в певному природному середовищі і потребує відповідних абіотичних та біотичних умов для свого існування.
168. Екосистемою називають _______, які спільно проживають та умов їх існування, що знаходяться в закономірному зв'язку одне з одним:
сукупність особин різних трофічних рівнів;
сукупність організмів;
сукупність організмів одного виду;
сукупність рослин одного виду;
сукупність тварин одного виду.
169. Найбільш важливою ознакою екосистем є їх формування з ……. із різними типами живлення:
рослинних організмів;
тваринних організмів;
живих організмів;
мікроорганізмів;
усе перелічене вище.
170. Будь-яка екологічна система (від організму до біосфери) становить внутрішньо-погоджену, організовану ……., що функціонує як єдине ціле внаслідок взаємодії компонентів цієї системи:
структуру;
цілісність;
систему;
сукупність;
взаємозалежність.
171. Важливою властивістю екосистем є їх відкритий характер - ……. вони обмінюються з навколишнім середовищем .
енергією;
речовинами;
інформацією;
енергією і речовинами;
енергією, речовинами і інформацією.
172. Закон _______ стверджує, що всі основні природні ресурси планети, якими користуються живі організми для підтримки життєдіяльності, мають цілком визначений обмежений розмір.
екологічних кореляцій;
рівнозначності умов і ресурсів;
обмеженості природних ресурсів;
мінімуму;
екологічної індивідуальності живих організмів.
173. Закон ________, необхідних для живих організмів, підкреслює, що один ресурс не можна замінити іншим.
екологічних кореляцій;
рівнозначності умов і ресурсів;
обмеженості природних ресурсів;
мінімуму;
екологічної індивідуальності живих організмів.
174. Екологічна ситуація, за якої з'являються ознаки ................., що ставлять під загрозу здоров'я людини, стан природних об'єктів та господарську діяльність – це екологічна небезпека.
вичерпання природних ресурсів;
несприятливих змін у довкіллі;
руйнування природного середовища і побічних змін у довкіллі;
незворотних змін у екосистемах;
деградації біосфери.
175. Свідомість, спрямована на підтримку взаємодії людини з навколишнім середовищем, на створення системи методів, прийомів та заходів, що забезпечують збереження та відновлення природних ресурсів, попереджають прямий та опосередкований вплив результатів діяльності суспільства на природу та стан здоров'я населення – це:
суспільна свідомість;
екологічна свідомість;
соціологічна свідомість;
політична свідомість;
духовна свідомість.
176. Сукупність об’єктів, явищ і факторів навколишнього (природного і штучного) середовища, що визначає умови життєдіяльності людини є ____:
навколишнє природне середовище;
середовище існування людини;
навколишнє середовище;
інформаційне середовище;
усі перелічені відповіді не правильні.
177. ..… – сукупність природних, матеріальних, соціальних та інших умов життя і рівень їх розвиненості:
рівень життя;
якість життя;
спосіб життя;
усі перелічені відповіді правильні.
178. Наукове дослідження – це:
процес вивчення певного об'єкта (предмета або явищ з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей;
досліджувані з певною метою властивості, ставлення до об'єкта;
основний засіб оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов‟язкових навчальних занять;
наукове завдання, що належить до конкретної галузі науки;
пізнання властивостей об‟єктів.
179. Освіта - це _____________ навчання, соціалізації та розвитку, спрямована на засвоєння індивідом системи елементів об'єктивного досвіду людства, необхідного для успішного здійснення ним діяльності у обраній сфері суспільної практики, та визнана суспільством як певний рівень розвитку індивіда.
процес;
графік;
система;
категорія;
зміна.
180. Кваліфікація – здатність виконувати ________________відповідної роботи.
завдання;
завдання та обов'язки;
напрями та завдання;
напрями;
обов'язки.
181. Інформаційний пакет – це ____________, який містить загальну інформацію про університет, назву напрямів, спеціальностей, спеціалізацій спеціальностей, анотації (змістові модулі) із зазначенням обов'язкових та вибіркових курсів, методики і технології викладання, залікові кредити, форми та умови проведення контрольних заходів, опис системи оцінювання якості освіти тощо.
документ;
графік;
норматив;
звіт;
опис.
182. Акредитація – процедура __________________ вищому навчальному закладові певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.
надання права;
надання дозволу;
заборонити ;
надання повноважень;
надання рекомендацій.
183. Галузь знань – це група __________________, споріднених за ознакою спільності узагальнених структур діяльності.
напрямів перепідготовки;
структурних напрямів;
нормативів;
узагальнених знань;
напрямів підготовки.
184. Місто – це____________ компактного поселення людей, відгороджене кріпосною стіною чи умовною межею від "зовнішнього" по відношенню до нього простору
одиниця;
система;
простір;
територія ;
місце.
184. Радіекологія – це наука, яка є окремим розділом ___________________, що вивчає дію іонізуючих випромінювань на живі організми і їх угруповання. загальної екології;
біології;
загальної радіобіології;
загальної хімії;
загальної біології.
185. Соціоекологія є теоретичною______________ для охорони природи і раціонального використання природних ресурсів.
основою;
системою;
базою;
областю;
нормою.
186. Об'єктом екологічного права є ______________ та його елементи.
навколишнє природне середовище;
надра, вода, атмосферне повітря;
Земля;
флора і фауна;
природно-територіальні комплекси.
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ
ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ
" ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ"
Київ
"Аграрна освіта"
2012
Тести з дисципліни «Екологія людини»
1. Термін «екологія людини» запропоновано:
американським ученим Харланом Берроузом;
американськими дослідниками Робертом Парком і Ернестом Берджесом;
російським екологом Влаілем Казначеєвим;
українським природознавцем Володимиром Вернадським.
2. У центрі уваги досліджень екології людини як науки, перебуває:
навколишнє середовище;
людина;
побут людини;
здоров'я населення.
3. Об’єктом дослідження екології людини є:
антропоекосистема;
людина;
навколишнє середовище;
атмосфера.
4. Метою екології людини є:
інформування суспільства про процеси і явища в природі;
збереження довкілля;
гармонізація взаємодії людей між собою і навколишнім середовищем;
дослідження екологічних аспектів харчування.
5. Екологія людини як наука виконує такі функції:
виховну та просвітницьку;
теоретико-пізнавальну та інформаційну;
соціально-економічного контролю та практично-перетворювальну;
всі вищезазначені відповіді правильні.
6. Етологія – це наука про:
поведінку живих істот, у тому числі людини;
вплив чинників довкілля на етнос;
вплив чинників довкілля на функціонування людського організму;
отруйні, токсичні й шкідливі речовини.
7. Екологія людини як наука пов’язана з такими галузями знань, як:
демографія та економіка;
соціологія та філософія;
біологія та медицина;
всі вищезазначені відповіді правильні.
8. Антропоекосистема – це:
сукупність організмів і умов їх існування, що утворюють систему взаємозалежних явищ і процесів;
екосистема, в якій здійснюється життєдіяльність людини, соціальної групи;
ділянка поширення життя на Землі;
сукупність усіх чинників середовища в ареалі, за яких можливе існування певного виду.
9. Елемент, який не входить до антропоекосистеми:
демографічна поведінка;
забруднення довкілля;
політична ситуація;
міграційний тиск.
10. Рівні дослідження антропоекосистем – це:
локальний, регіональний, глобальний;
місцевий, державний, міжнародний;
локальний, державний;
планетарний, материковий, національний.
11. Період зміни території антропоекосистеми – це:
кілька років;
кілька десятиліть;
тривалий історичний проміжок часу;
всі вищезазначені відповіді не правильні.
12. Правильне формулювання однієї з аксіом екології людини:
основним біологічним чинником фізичного виживання людини у змінюваних умовах є адаптація;
основним біологічним чинником фізичного виживання людини у змінюваних умовах є спадковість;
основним біологічним чинником фізичного виживання людини у змінюваних умовах є стан здоров'я.
всі вищезазначені відповіді не правильні.
13. Оберіть показник, який не характеризує спільноту людей:
популяційне здоров'я;
рівень забруднення довкілля;
середня очікувана тривалість життя;
смертність.
14. До основних методів досліджень екології людини належать:
інженерний, модельний, експертний, соціологічний;
анкетування, екстраполяції, інтраполяції, верифікації;
оцінювання, моделювання, антропологічного таксонування, прогнозування;
теплофізичні, сенсорні, органолептичні;
15. Прогностика – це:
наука про наукове прогнозування;
наука про антропоекологічне прогнозування;
наука про наукове передбачення стану навколишнього середовища;
наука про створення прогнозів.
16. Універсальним показником, який агрегує параметри якості населення є:
передчасна смертність;
популяційне здоров‟я;
життєвий потенціал;
соціально-трудовий потенціал.
17. Середня очікувана тривалість життя – це:
кількість майбутніх років життя групи людей певного віку;
період, упродовж якого спільнота людей ефективно виконує свої функції;
кількість років, що у середньому має прожити певна популяція людей;
кількість років, що у середньому має прожити певне покоління.
18. Людина розумна (Homо sapiens) з'явилася на арені життя:
140–280 тис. років тому;
100–150 тис. років тому;
50–35 тис. років тому;
30–10 тис. років тому.
19. Відповідно до молекулярно-генетичних досліджень прабатьківщиною людини є:
Північний Китай;
Південно-Східна Європа;
Африка;
Південна Азія.
20. Перша екологічна криза в історії людства відбулася:
в епоху раннього палеоліту;
в епоху пізнього палеоліту;
у мезоліті;
в епоху неоліту.
21. Сумарне енергоспоживання людством за сучасних умов становить близько:
1000 х 1014 кДж/рік;
2000 х 1014 кДж/рік;
3000 х 1014 кДж/рік;
5000 х 1014 кДж/рік.
22. На початку середнього палеоліту кількість жителів планети досягала:
100–200 тис. осіб;
200–300 тис. осіб;
300–400 тис. осіб;
400–500 тис. осіб.
23. Неолітична революція – це етап розвитку людського суспільства, який характеризує:
перехід від полювання і збирання до землеробства;
перехід від збирання до риболовлі;
перехід від землеробства до господарської діяльності;
перехід від землеробства до скотарства.
24. Основними тенденціями гомінізації були:
прямоходіння;
збільшення об‟єму мозку;
адаптація до трудової діяльності;
усі зазначені вище фактори.
25. В епоху феодалізму кількість енергії, споживаної однією людиною, становила:
1,1х102 кДж/добу;
1,1х103 кДж-добу;
1,1х104 кДж/добу;
1,1х105 кДж/добу.
26. Генофонд – це:
закодована в молекулах ДНК генетична пам'ять популяції, що передається із покоління в покоління у процесі природного відтворення населення;
точна кількість генів у людини;
властивий усім живим організмам спосіб кодування амінокислотної послідовності білків за допомогою послідовності нуклеотидів;
природний ресурс, на якому ґрунтується потенціал суспільства.
27. Середній розмір гена у людини:
0,5–1 тис. пар нуклеотидів;
1–3 тис. пар нуклеотидів;
5–10 тис. пар нуклеотидів;
100 тис. пар нуклеотидів.
28. Приблизна частота спонтанних мутацій у статевих клітинах людини становить:
1 х 10-2–1 х 10-3;
1 х 10-3–1 х 10-4;
1 х 10-5–1 х 10-6;
1 х 10-7–1 х 10-8.
29. Захищеність генофонду від несприятливої дії комплексу соціальних та екологічних чинників – це:
генетичний моніторинг;
екологічна безпека;
генетична безпека;
популяційна безпека.
30. Чинники, що підвищують частоту виникнення мутацій порівняно зі спонтанним рівнем, називаються:
канцерогени;
мутагени;
алергени;
тератогени.
31. Постійне спостереження за динамікою параметрів генетичного вантажу, онкологічною захворюваністю, іншими адаптивними ознаками – це:
екологічний моніторинг;
медичний моніторинг;
генетичний моніторинг;
санітарний моніторинг.
32. Тип популяції «ізолят» характерний для:
мисливців;
збирачів;
примітивних землеробів;
усіх зазначених вище.
33. Випадкові флуктуації частот генів у поколіннях – це:
міграція генів;
дрейф генів;
генетичний моніторинг;
генетичний код.
34. Систему шлюбів у ізольованих популяціях, де з часом всі індивідууми стають родичами, називають:
інбридингом;
аутбридингом;
природним добором;
мутацією.
35. У сучасної людини об’єм головного мозку становить:
500 см3;
1000 см3;
1500 см3;
2000 см3.
36. Рівень енергетичних витрат організму, що зберігається за нейтральної температури навколишнього середовища у стані спокою, після закінчення травлення спожитої їжі – це:
додатковий обмін;
основний обмін;
загальний обмін;
середній обмін.
37. Ендоекологічний статус – це:
пристосування організму впродовж багатьох поколінь до певного набору харчових продуктів;
пристосування людини до умов середовища, які сформувались еволюційно;
норма біологічної реакції на комплекс умов навколишнього середовища;
визначення відповідності нормам стану навколишнього середовища.
38. Харчові продукти, частка яких найбільша в структурі харчування людей світу – це:
коренеплоди і бульбоплоди;
м'ясо, риба, молоко, яйця;
зерно;
олія, масло, цукор;
фрукти, овочі, горіхи.
39. Палеопатологи відзначають такі хвороби у первісної людини:
сальмонельоз, теніоз, ботулізм;
остеомієліт, некроз, рахіт, карієс зубів, артрит;
грип, рак, атеросклероз, трихінельоз;
ерготизм, кретинізм, гіпосидероз.
40. Найдавніша землеробська цивілізація в Європі – трипільська культура – розквітла на землях України в межиріччі:
Бугу і Дністра;
Бугу і Дніпра;
Дніпра і Дністра;
Прип‟яті і Дніпра.
41. Харчовий раціон неолітичного хлібороба складався з рослинних продуктів:
на 10–20 %;
на 30–40 %;
на 50–60 %;
на 80–90 %.
42. Найбільший розпал епідемій чуми в історії людства спостерігали:
у ХІІ ст.;
у ХІІІ ст.;
у XIV ст.;
у XV ст.
43. До поширення «хвороб цивілізації» призвело застосування у харчовому виробництві таких технологічних прийомів:
бланшування, варіння, смаження;
очищення, дистиляція, рафінування;
заморожування;
пастеризація. стерилізація.
44. Науку, яка навчає, як створити умови, що повністю забезпечують потреби різних верств населення в оптимальному харчуванні, адекватному національним традиціям і звичкам, віку, професії, стану здоров’я, економічному становищу та екологічній ситуації, відповідно до вимог сучасної медичної науки, називають:
нутріціологія;
дієтологія;
екотрофологія;
етнографія.
45. Стан «прихованого голоду» у людини зумовлює недостатність поживних речовин:
білків;
ліпідів;
вуглеводів;
вітамінів і мінеральних речовин.
46. У раціоні переважної частини населення України переважають:
ліпіди і вуглеводи;
білки і ліпіди;
білки і вуглеводи;
вітаміни і вуглеводи.
47. У харчуванні населення України вирізняють такі дефіцити:
поліненасичених жирних кислот;
повноцінних тваринних білків;
більшості вітамінів і мінеральних речовин;
харчових волокон;
усіх зазначених вище нутрієнтів.
48. До незасвоюваних вуглеводів належать:
целюлоза, пектини, лігніни, камеді;
глюкоза, фруктоза;
лактоза, сахароза;
крохмаль, глікоген.
49. Нормальна кислотність шлункового соку людини:
0,3–1,0 рН;
0,8–1,5 рН;
1,5–2,1 рН;
2,0–2,5 рН.
50. Показник, що характеризує стан середовища існування людини:
життєвий потенціал населення;
коефіцієнт сумарної оцінки здоров‟я населення;
індекс техногенного навантаження на урбанізовану територію;
соціально-трудовий потенціал населення.
51. Взаємопов’язаний комплекс особливостей виробничої діяльності, демографічної структури та розселення, трудової кооперації, традицій споживання і поділу благ – це:
господарська адаптація;
система традицій;
система життєзабезпечення;
система виживання.
52. Екологія харчування – це:
наука про способи виробництва екологічно чистої харчової продукції;
розділ екології людини, що вивчає особливості харчування населення різних кліматично-екологічних зон;
аналіз екосистем із погляду обміну речовин та енергії;
надходження в організм харчових продуктів і подальша їх обробка.
53. Харчова продукція, вироблена без використання пестицидів, іонізуючої радіації, ГМО, мінеральних добрив, антибіотиків, гормональних препаратів – це:
екологічна їжа;
органічна їжа;
рафінована їжа;
наноїжа.
54. Харчові продукти, одержані із різних харчових речовин, заздалегідь виокремлених із природної сировини або отриманих спрямованим синтезом із мінеральної сировини, з додавання харчових добавок, вітамінів, мікроелементів – це:
біологічно-активна їжа;
генетично-модифікована їжа;
модифікована їжа;
штучна їжа.
55. Розрізняють такі види штучної їжі:
синтетична;
комбінована;
аналоги харчових продуктів;
усі зазначені вище варіанти.
56. Найбільші площі для вирощування трансгенних культур відведено у таких країнах:
США, Китаї, Канаді;
США, Аргентині, Канаді;
Іспанії, Франції, Португалії;
США, Німеччині, Канаді.
57. Перші трансгенні продукти розробила компанія:
«Нестле»;
«Монсанто»;
«Авентіс»;
«Кока-кола».
58. Продукти, які містять у своєму складі фізіологічно/біологічно активні інгредієнти, що заповнюють дефіцит незамінних складників у харчуванні людини, називають:
повноцінними;
функціональними;
біологічно активними;
оптимальними.
59. Утрати життєвого потенціалу – це:
кількість недожитих років життя у середньому одним індивідом чи спільнотою людей на певній території;
середня кількість індивідів, які передчасно померли;
кількість років, які може прожити спільнота людей на певній території;
середня кількість нещасних випадків, які закінчились летально.
60. Смертність і народжуваність вимірюють:
у відсотках;
у проміле;
у осіб/рік;
у тис. осіб/рік.
61. Демограф А. Сундберг запропонував такі типи вікової структури населення:
прогресивний і регресивний;
прогресивний, стаціонарний, регресивний;
прогресивний, типовий, регресивний;
прогресивний, інтенсивний, регресивний.
62. Найбільше населення віком 60 років і старше проживає:
в Японії;
в Італії;
у Німеччині;
у Швеції.
63. Люди віком 60 років і старше становлять найменшу частку у віковій структурі населення:
України;
Польщі;
Ірландії;
США.
64. Систему взаємозалежних дій чи вчинків, спрямованих на зміну або збереження демографічного стану спільноти людей, називають:
репродуктивною поведінкою;
демографічною поведінкою;
шлюбною поведінкою;
поведінкою самозбереження.
65. Виділяють такі типи репродуктивної поведінки:
дітна, бездітна;
багатодітна, малодітна;
багатодітна, середньодітна, малодітна;
багатодітна, середньодітна, малодітна, бездітна.
66. Міграційна поведінка – це:
цілеспрямовані дії людини, зосереджені на збережені територіальних меж проживання;
переміщення людей через межі тих чи інших територій або кордони країни з метою зміни свого місця проживання на тривалий час;
переміщення людей через межі тих чи інших територій або кордони країни з метою зміни свого місця проживання назавжди;
переміщення людей через межі тих чи інших територій або кордони країни з метою зміни свого місця проживання назавжди чи на тривалий час.
67. Безупинне поновлення поколінь людей – це:
характеристика народжуваності;
відтворення населення;
плідність;
природний рух населення.
68. Загальний коефіцієнт народжуваності – це:
відношення кількості народжених осіб впродовж календарного року до середньорічної кількості населення;
відношення кількості осіб, народжених живими, впродовж календарного року до середньорічної кількості населення;
відношення кількості народжених осіб впродовж календарного року до кількості померлих;
відношення кількості народжених осіб за добу до середньорічної кількості населення.
69. Фертильний вік жінки становить:
14–35 років;
15–49 років;
16–45 років;
18–40 років.
70. За кількістю дітей у родині, визначають такі типи відтворення населення:
просте, розширене;
розширене, звужене;
просте, розширене, звужене;
просте, розширене, складне.
71. Виділяють такі історичні типи відтворення населення:
архетип, неотип;
архаїчний, традиційний, сучасний;
застарілий, сучасний, модерновий;
класичний, новітній.
72. Природний рух буває:
стабільний і нестабільний;
позитивний і негативний;
активний і неактивний;
рівномірний і нерівномірний.
73. Спеціальний коефіцієнт народжуваності – це:
кількість народжених дітей за рік на 1000 жінок фертильного віку;
відношення кількості осіб, народжених живими, впродовж року до середньорічної кількості населення;
сума повікових коефіцієнтів народжуваності;
середня кількість народжень у однієї жінки за все її життя.
74. Правильне визначення сумарного коефіцієнта народжуваності:
відношення кількості осіб, народжених живими, впродовж року до середньорічної кількості населення;
коефіцієнт, який розраховується для гіпотетичного покоління, становить суму повікових коефіцієнтів народжуваності і характеризує середню кількість народжень у однієї жінки за все її життя;
кількість народжених дітей за рік на 1000 жінок фертильного віку;
кількість новонароджень у певній сукупності людей на 1 тис. осіб населення за 1 рік.
75. Укажіть визначення репродуктивної поведінки:
система взаємозалежних дій чи вчинків, спрямованих на зміну або збереження демографічного стану спільноти людей;
система дій і стосунків, які опосередковують народження чи відмову від народження дитини в шлюбі або поза шлюбом;
цілеспрямована дія людини на самозбереження протягом усього життя;
дії, пов‟язані з відтворенням населення.
76. Щорічний приріст населення на Землі приблизно становить:
40 млн осіб;
80 млн осіб;
100 млн осіб;
1 млрд осіб.
77. Стійка спільнота людей, що історично сформувалася на певній території, має відносно стабільні особливості культури і психіки – це:
раса;
національна меншина;
етнос;
сім‟я.
78. За Л. Гумільовим, період існування етносу триває:
100–500 років;
500–1000 років;
1200–1500 років;
2000–3000 років.
79. Український етнос типологічно охоплює:
основний етнічний масив, етнічні групи;
основний етнічний масив, етнічні групи, субетнічні групи;
основний етнічний масив, субетнічні групи;
основний етнічний масив, етнічні групи, національні групи.
80. Психологічна особливість, не притаманна українській нації:
перевага емоцій над волею та інтелектом, запальність і відхідливість;
сентиментальність, чутливість, ліризм;
переважання загального над особистим;
миролюбність, відсутність нахилу до насильницької експансивності, терпимість.
81. Соціопсихічний тип, який превалює в расовій структурі українців:
динарський;
остійський;
понтійський;
нордійський.
82. Комплекс типових якостей і психологічних особливостей етнічної групи, яка має спільні територію, мову, культуру, звичаї, символи, що вирізняють її серед сусідніх народів – це:
ментальність;
національний характер;
державність;
національність.
83. Психологічні особливості, які притаманні українському народові, окреслив:
Григорій Ващенко;
Юрій Липа;
Федір Туманський;
Яким Ярема.
84. Зазначте частку українців у національному складі населення України:
приблизно 60%;
приблизно 70%;
приблизно 80%;
приблизно 90 %.
85. Термін екофільність означає:
любов до природи;
любов до життя;
любов до традицій;
любов до землі.
86. Інтегральний показник, що характеризує споживання населенням матеріальних та духовних благ і ступінь задоволення потреб у цих благах у певний момент розвитку суспільства, називається:
рівень життя;
спосіб життя;
якість життя;
стиль життя.
87. Сукупність типових видів життєдіяльності людських спільнот називають:
рівень життя;
спосіб життя;
якість життя;
стиль життя.
88. Комплексна характеристика економічних, політичних, соціальних та ідеологічних чинників, що визначають становище людини в суспільстві, називається:
рівень життя;
спосіб життя;
якість життя;
стиль життя.
89. Первинним соціальним осередком, де розпочинається соціалізація людини, є:
школа;
трудовий колектив;
колектив друзів;
сім‟я.
90. Україна за запасами місцевих водних ресурсів належить до країн:
незабезпечених;
малозабезпечених;
середньозабезпечених;
достатньо забезпечених.
91. На середньостатистичного українця припадає така кількість житла:
12,2 м2;
22,2 м2;
32,2 м2;
42,2 м2.
92. Свідома система дій і відносин, що визначають якість індивідуального і сімейного здоров’я, називається:
здоровий спосіб життя;
активний спосіб життя;
поведінка самозбереження;
система охорони здоров‟я.
93. Сукупність матеріальних і юридичних засобів, що забезпечують реалізацію конституційних соціально-економічних і соціально-політичних прав членів суспільства – це:
економічні гарантії;
соціальні гарантії;
юридичні гарантії;
екологічні гарантії.
94. Кількість часу і розподіл його за видами діяльності називається:
розпорядком дня;
плануванням;
бюджетом часу;
навантаженням.
95. Індекс людського розвитку характеризує:
ступінь задоволення потреб людини та рівень забезпечення її прав;
ступінь задоволення ресурсами для нормального життєвого рівня;
економічні та соціальні свободи;
ступінь самовираження.
96. Україна належить до країн з таким рівнем розвитку людського суспільства:
дуже низьким;
низьким;
середнім;
високим.
97. Соціально-економічний процес зростання ролі міст у розвитку суспільства називають:
глобалізацією;
активізацією;
урбанізацією;
екологізацією.
98. До міських популяцій тварин відносять:
голубів;
водоплавних птахів;
гризунів;
усіх зазначених вище.
99. У сучасних урбанізованих мегаполісах виокремлюють підсистеми:
природну, соціальну, технологічну;
районну, міську, квартальну, вуличну;
промислову, житлову, комунальну;
соціальну, економічну, екологічну.
100. В Україні кількість міст-мільйонерів становить:
3;
5;
7;
9.
101. Ступінь антропоекологічної комфортності визначають:
за рівнем соціального добробуту;
за рівнем екологічної безпеки;
за рівнем інформаційного забезпечення;
за всіма зазначеними показниками.
102. До соціально-психологічних проблем урбанізації належать:
шумове забруднення, утилізація відходів, забруднення повітряного середовища;
культурна неоднорідність, професійна диференціація, рольове спілкування, просторова відокремленість членів суспільства;
перетворення біосферної компоненти;
висока потужність інформаційного поля міста.
103. Середньорічна температура в місті порівняно з сільською місцевістю вища:
на 3,5–4,0°С ;
на 2,5 –3,0 °С;
на 1.5–2,0 °С;
на 0,5–1,5°С.
104. До екологічних функцій сільської місцевості належать:
виробництво сільськогосподарської продукції і частково її перероблення;
заготівля лісу, лісове господарство;
складування побутових і промислових відходів міст;
розміщення будинків відпочинку, літніх таборів, дачних ділянок.
105. Спосіб життя в сільській місцевості громадян, які працюють у сільськогосподарському виробництві, у вільний час орієнтовані на домашнє господарство, мають середній рівень механізації домашньої праці, використовують особистий транспорт – це:
традиційний сільський;
традиційний сільський з елементами міського;
перехідний від традиційного сільського до міського;
сільський приміський.
106. На здоров'я сільських жителів найпомітніше впливають:
радіонукліди;
гормональні препарати;
антибіотики;
отрутохімікати.
107. Хвороби, які загрожують здоров’ю людей через контакти із сільськогосподарськими тваринами:
бруцельоз, лептоспіроз, туберкульоз;
кліщовий енцефаліт, туляремія, сказ;
холера, гепатит, сальмонельоз;
ботулізм, стафілококове отруєння, афлатоксикоз.
108. Велика частка ручної праці у тваринництві спричинює такі професійні хвороби:
ерготизм, теніоз, мітилізм;
нейроміозит, тендовагініт, періартрит;
подагра, цистит, силікоз, екзостоз;
остеохондроз, стенокардія, хвороба Альцгеймера.
109. Сукупність умов, за яких досягається обмеження чи усунення шкідливого впливу будь-якого фактора чи процесу на життєдіяльність і здоров’я населення є:
екологічною безпекою;
антропоекологічною безпекою;
медичною безпекою;
соціальною безпекою.
110. Події, внаслідок яких гине як мінімум 10 осіб чи одержує ушкодження як мінімум 100 осіб, називають:
аваріями;
катастрофами;
стихійними лихами;
нещасними випадками.
111. Катастрофами називають події, внаслідок яких гине як мінімум:
1000 осіб;
500 осіб;
100 осіб;
10 осіб.
112. Серед стихійних лих найчастіше трапляються:
тропічні циклони;
повені;
землетруси;
засухи.
113. Найбільше цунамі зароджується в океані:
Атлантичному;
Індійському;
Тихому;
Північному Льодовитому.
114. Продовольча безпека полягає:
у наявності можливостей всіх людей у будь-який час мати достатню кількість їжі для забезпечення здорового способу життя;
у відсутності в їжі шкідливих для здоров‟я речовин;
у забезпеченні держави достатньою кількістю продовольства;
у спроможності громадян незалежно від соціального статусу і місця проживання придбати харчові продукти.
115. До так званих хвороб цивілізації належать:
рак, гепатит, туберкульоз;
цукровий діабет, атеросклероз, ожиріння;
тиф, холера, віспа, чума;
карієс, трихінельоз, гіпертонія.
116. Нормі відповідає таке значення індексу маси тіла (ВМІ):
41–45 кг/м2;
30–40 кг/м2;
25–29 кг/м2;
18,5–24 кг/м2.
117. Правильне визначення терміна «антропоекологічний ризик»:
рівень імовірності виникнення несприятливих для людини і навколишнього середовища наслідків;
ризик, якому піддаються природні ресурси, спонтанні екосистеми, пам‟ятники історії і культури, комунікації, інші матеріальні цінності;
ступінь можливої небезпеки для життєдіяльності людей внаслідок стихійних лих, техногенних аварій і катастроф, діяльності екологічно шкідливих виробництв, а також розміщення житлово-комунальних, рекреаційних і сільськогосподарських об‟єктів у зонах можливого екологічного неблагополуччя;
усвідомлена небезпека виникнення подій з визначеними у просторі і часі небажаними наслідками.
118. Для управління ризиком в антропоекології використовують такі методи:
інженерний, модельний, експертний, соціологічний;
теплофізичні, сенсорні, органолептичні;
верифікації, екстраполяції, таксонування;
токсикологічні, біохімічні, цитогенетичні.
119. Стратегія управління екологічною безпекою ґрунтується на концепції:
ненульового ризику;
нульового ризику;
екологічного ризику;
антропоекологічного ризику.
120. Міжнародний стандарт для визначення маси тіла – це:
ідеальна вага;
індекс Кетлє;
індекс маси тіла;
золотий стандарт.
121. Щодня у світі від голоду вмирає близько:
5 тис. людей;
15 тис. людей;
35 тис. людей;
50 тис. людей.
122. Найбільше людей у світі помирає від хвороб:
дихальних шляхів;
нервової системи;
органів травлення;
системи кровообігу.
123. Генетично модифіковані джерела (ГМ– це:
організм чи декілька організмів, будь-яке неклітинне, одноклітинне чи багатоклітинне утворення, які здатні до відтворення чи передачі спадкового генетичного матеріалу, відрізняються від природних організмів, отримані з застосуванням методів генної інженерії й містять генно-інженерний матеріал, у тому числі гени, їх фрагменти чи комбінації генів;
тварини, рослини, мікроорганізми, віруси, генетична програма яких змінена із застосуванням методів генної інженерії;
сировина і харчові продукти (компоненти), які використовуються людиною в натуральному чи переробленому вигляді, отримані із ГМО чи містять їх в своєму складі;
створення нових форм біологічно активних ДНК та генетично нових форм клітин і цілих організмів за допомогою штучних прийомів перенесення генів.
124. В Україні до сейсмічно небезпечних районів належать:
гірський;
рівнинний;
лісний;
чагарниковий.
125. Стан організму, за якого він здатний повноцінно виконувати свої функції, фізичне та духовне благополуччя, відсутність хвороб, називають:
індивідуальне здоров‟я;
популяційне здоров‟я;
імунітет;
гомеостаз.
126. Здатність живих істот протистояти дії інфекційних агентів, зберігаючи свою діяльність і біологічну індивідуальність, називають:
гомеостаз;
біологічна адаптація;
імунітет;
життєвий потенціал.
127. Показником рівня популяційного здоров’я є:
частота серцевих скорочень;
захворюваність;
артеріальний тиск;
ваго-ростовий індекс.
128. В антропоекології здоров’я людей розглядають на таких рівнях:
індивідуальному та популяційному;
індивідуальному та глобальному;
загальному та відносному;
національному та расовому.
129. До основних показників індивідуального здоров’я належать:
частота серцевих скорочень;
артеріальний тиск;
життєва ємність легень;
ваго-ростовий індекс;
усі зазначені вище показники.
130. Частота серцевих скорочень у дорослої людини в стані спокою становить:
55 уд./хв.;
65 уд./хв.;
75 уд./хв.;
85 уд./хв.
131. Сукупність усереднених демографічних, медико-статистичних, антропометричних, генетичних, фізіологічних, імунологічних, нервово-психічних ознак окремих людей, що становлять спільноту, називають:
соціальним рівнем здоров‟я;
природним рівнем здоров‟я;
антропометричним рівнем здоров‟я;
популяційним рівнем здоров‟я.
132. До демографічних показників належать:
тривалість життя;
природний приріст населення;
народжуваність;
усі вище зазначені показники.
133. Показник захворюваності характеризує:
ступінь пристосування популяції до умов середовища;
питому вагу кожного захворювання в їх загальній кількості;
спосіб життя спільноти людей;
рівень медичної допомоги.
134. Квазімодерний тип здоров’я людських популяцій – це:
просте виживання популяції під постійною загрозою насильницької смерті;
тип здоров‟я населення економічно розвинутих країн, близький до сучасного;
сучасний тип здоров‟я населення економічно розвинутих країн;
тип здоров‟я, який передбачає повноцінне тривале життя всієї популяції.
135. Середня тривалість життя людини за модерного типу здоров’я людських популяцій становить:
55–60 років;
60–65 років;
65–70 років;
75–80 років.
136. Найвищий рівень дитячої смертності спостерігають у такій країні:
Гватемала;
Єгипет;
Сьєрра-Леоне;
Бразилія.
137. Середня тривалість життя людей кам’яного віку була:
12–20 років;
20–22 роки;
25–30 років;
31–35 років.
138. Об’єктом дослідження популяційної екології є:
популяція;
етнічна група;
нація;
усі зазначені вище об‟єкти.
139. Основним аспектом проблеми здоров’я людей на популяційному рівні є:
залежність здоров‟я від шкідливих звичок;
залежність здоров‟я від соціально-економічних умов;
залежність здоров‟я від спадковості та чинників зовнішнього середовища;
залежність здоров‟я від рівня медичного обслуговування.
140. За визначенням ВООЗ захворюваність на 50 % зумовлена:
спадковістю;
екологічними умовами;
рівнем медичної допомоги;
способом життя кожної окремої людини.
141. Оберіть неіснуючий тип здоров’я популяції:
архаїчний;
примітивний;
постпримітивний;
квазімодерний;
модерний.
142. До абіотичних чинників впливу на здоров’я людини належать:
шумове забруднення, вібрація, електромагнітне випромінювання, радіація;
космічні, кліматичні, геологічні, гідрологічні, едафічні, кліматичні, метеорологічні;
хвороботворні організми, природні токсини немікробної природи, інтродукція нових видів;
пестициди, токсичні метали, мінеральні добрива, побутова хімія.
143. До антропогенних чинників впливу на здоров’я людини належать:
хвороботворні організми, природні токсини немікробної природи, інтродукція нових видів;
космічні, кліматичні, геологічні, гідрологічні, едафічні, кліматичні, метеорологічні;
хімічні, фізичні, біологічні, біохімічні, географічні;
пестициди, мінеральні добрива, побутова хімія, шумове забруднення, вібрація, електромагнітне випромінювання, радіація.
144. До надзвичайно небезпечних за токсичністю для теплокровних належать пестициди з ЛД50:
> 5000 мг/кг;
151–5000 мг/кг;
50–150 мг/кг;
<15 мг/кг.
145. Найдовший період напіврозпаду мають такі пестициди:
фосфорорганічні;
хлорорганічні;
карбамати;
купрумовмісні фунгіциди.
146. Рівень засвоєння мінеральних добрив рослинами становить:
60–70%;
40–50 %;
до 40%;
до 10%.
147. Хворобу, спричинену отруєнням свинцем, називають:
сатурнізм;
гіпосидероз;
хвороба Прасада;
кретинізм.
148. За даними ВООЗ, від наслідків тютюнопаління в Україні щороку помирає близько:
10 тис. осіб;
50 тис. осіб;
70 тис. осіб;
100 тис. осіб.
149. До сильнодіючих отруйних промислових речовин належать:
цинк, сірка, миш‟як, залізо;
хлор, аміак, сірководень, меркаптани, азотна кислота;
ерготоксини, афлатоксини, фузаріотоксини;
гормональні препарати, антибіотики.
150. Захворювання крові та порушення функцій центральної нервової системи виникають за дози радіаційного ураження (одиниця вимірювання – Грей):
0,005 Гр;
0,25 Гр;
0,25–0,5 Гр;
0,5– 1 Гр.
151. Речовини, які стимулюють розвиток ракових клітин, називають:
токсинами;
мутагенами;
канцерогенами;
тератогенами.
152. Речовини, які спричиняють порушення розвитку плоду, появу каліцтв і дефектів систем органів, тканин, називають:
тератогенами;
мутагенами;
алергенами;
канцерогенами.
153. Науку, що вивчає питання екології, пов’язані з морфологічними і генетичними формами адаптації людини до природно-антропологічного середовища, називають:
антропоекологія;
медична екологія;
антропологія;
екотоксикологія.
154. Правильне визначення біологічної адаптації:
компенсаторні фізіологічні зміни організму під впливом навколишнього середовища;
пристосування людини до змінюваних умов середовища, яке виникло еволюційно і виражається у перебудові зовнішніх і внутрішніх особливостей організму;
глибокі морфо-фізіологічні зміни організму під впливом навколишнього середовища;
неадекватна реакція організму на інтенсивні різноманітні подразники.
155. За фенотипічної адаптації в організмі відбуваються:
компенсаторні фізіологічні зміни, які допомагають йому зберегти рівновагу з середовищем;
глибокі морфо-фізіологічні зрушення, що передаються спадково;
фізіологічні зміни, які не зникають, коли людина повертається до колишніх умов існування;
глибокі морфо-фізіологічні зрушення, які не закріплюються в генотипі.
156. Еволюція певної популяції людей, яка завершувалась створенням і формуванням рас, називається:
модифікаційною адаптацією;
модуляційною адаптацією;
мутаційною адаптацією;
фенотипічною адаптацією.
157. Виробленням адаптогенних механізмів організм людини реагує:
на адаптогенні чинники;
на зоогенні чинники;
на фітогенні чинники;
на стресогенні чинники.
157. Автором найвідомішої теорії стресу є:
французький лікар Альберт Швейцер (1875–1965);
російський фізіолог Іван Павлов (1849–1936);
український фізіолог Василь Данилевський (1852–1939);
канадський біолог Ганс Сельє (1907–1982).
158. До соціальних адаптогенних чинників належать:
гіподинамія, перебування в обмежених закритих приміщеннях;
зміна гравітації;
умови високогір‟я;
хімічний склад харчових продуктів.
159. Автором концепції про біосоціальну плату за адаптацію є:
український природознавець Володимир Вернадський (1863–1945);
російський академік Олександр Авцин (1908–1993);
канадський біолог Ганс Сельє (1907–1982);
англійський біолог Чарльз Дарвін (1809–1882).
160. Обмеження рухової активності, а іноді її припинення, називають:
гіпоксією;
гіпотермією;
гіподинамією;
гіпотонією.
161. Зниження (нестача) вмісту кисню в тканинах називають:
гіподинамією;
гіпотермією;
гіпоксією;
гіпотонією.
162. Галузь науки, основним об’єктом досліджень якої є добові циркадні ритми живих організмів, називається:
ендоекологією;
хронологією;
мікологією;
хронобіологією.
163. Неіснуючий аналізатор серед наведених – це:
больовий;
нервовий;
вестибулярний апарат;
зоровий;
нюховий.
164. Больові відчуття у людини виникають за сили звуку:
140 дБ;
120 дБ;
110 дБ;
100 дБ.
165. Найбільшу чутливість смакового аналізатора спостерігають за температури:
+37 °С;
+25 °С;
+10 °С;
0 °С.
166. Найвища тактильна чутливість у людини розвинена:
на п‟яті;
на животі;
на кінчиках пальців рук;
на кінчиках пальців ніг.
167. Складові особистості, які мають найбільше значення:
індивідуально-вольова та психофізіологічна;
емоційно-вольова та індивідуально-психологічна;
духовно-емоційна та тілесна;
емоційна та духовна.
168. Компетентність особистості формують:
цілеспрямовані зусилля з метою професійного, творчого, духовного зростання;
професійні навички;
рівень освіти;
творчий потенціал.
169. Здатність комплексно осмислювати отримувану інформацію, доходячи логічних, правильних, самостійних висновків – це:
здібності;
творчість;
інтелект;
воля.
170. Діяльність, що породжує якісно новий продукт, який вирізняється неповторністю, оригінальністю, утилітарною або естетичною корисністю – це:
творчість;
мистецтво;
література;
живопис.
171. Протистояти «зомбуванню» у різних формах людині допомагає така психологічна діяльність:
здібності;
інтелект;
почуття;
воля.
172. Особливі здібності людини в одній чи кількох галузях діяльності, що виявляються у творчому розв’язанні завдань, називають:
ерудицією;
інтелектом;
талантом;
досконалістю.
173. Елементами емоційно-вольової складової особистості є:
емоції, почуття, воля, здібності, творчість, інтелект;
темперамент, характер;
виховання, освіта, рівень інтелекту, професійні навички;
настрій, вольові якості, темперамент.
174. Елементами індивідуально-психологічної складової особистості є:
емоції, почуття, воля;
настрій, вольові якості, талант;
темперамент, характер;
здібності, творчість, інтелект.
175. Серед зазначених стилів мислення неіснуючий – це:
синтетичний;
ідеалістичний;
прагматичний;
аналітичний;
гуманістичний.
176. Логічна, методична, ретельна, детальна і обережна манера розв’язання проблем вирізняє такий стиль мислення:
синтетичний;
прагматичний;
аналітичний;
реалістичний.
177. Сильна, урівноважена, рухлива, діяльна, активна в межах розумного людина за типом темпераменту є:
сангвініком;
холериком;
флегматиком;
меланхоліком.
178. Сильна, неврівноважена, емоційна людина за типом темпераменту є:
сангвініком;
холериком;
флегматиком;
меланхоліком.
179. Сильна, урівноважена, інертна, спокійна, часом малоактивна людина за типом темпераменту є:
сангвініком;
холериком;
флегматиком;
меланхоліком.
180. Меланхолійний характер має:
сильна, урівноважена, рухлива, діяльна, активна в межах розумного людина;
схильна до роздумів, іноді байдужа, інфантильна людина;
сильна, неврівноважена, емоційна людина;
сильна, урівноважена, інертна, спокійна, часом малоактивна людина.
181. Носії конвергентного мислення прагнуть:
знайти єдино правильне рішення, навіть у тому разі, коли є інші, не менш ефективні, варіанти;
розглянути якомога більше варіантів, шукаючи оптимальний;
заперечити варіанти, запропоновані іншими особами;
будь-що відстояти власний варіант рішення проблеми.
182. Носії дивергентного мислення прагнуть:
знайти єдино правильне рішення, навіть у тому разі, коли є інші, не менш ефективні, варіанти;
заперечити варіанти, запропоновані іншими особами;
розглянути якомога більше варіантів, шукаючи оптимальний;
будь-що відстояти власний варіант рішення проблеми.
183. Вершину піраміди потреб людини за А. Маслоу формує потреба:
у фізичній та психічній безпеці;
у любові;
у їжі, воді, повітрі, теплі;
у самореалізації.
184. Органічне поєднання в громадянах і суспільстві таких чеснот, як чесність, любов, відвертість, щирість, доброта і доброзичливість, безкорисливість, милосердя, працелюбство, любов до природи і дітей, повага до літніх людей і жінок, називається:
духовністю;
вихованістю;
інтелігентністю;
моральністю.
185. Екологічна свідомість передбачає обов’язкову наявність:
екологічних знань, мислення, світогляду, етики і культури;
високого інтелектуального потенціалу;
вищої освіти;
почуття власної гідності.
186. Серед функцій екологічної свідомості у життєдіяльності суспільства неіснуючі – це:
регулятивна;
пізнавальна;
організаційно-управлінська;
нормативна;
прогностична.
187. Тип екологічної свідомості, який домінує нині у суспільстві:
екобіоцентричний;
антропоцентричний;
біоцентричний;
екоцентричний.
188. Характер взаємодії людини з природою за антропоцентричного світогляду визначається:
категоричним імперативом;
прагматичним імперативом;
екологічним імперативом;
гіпотетичним імперативом.
189. Характер взаємодії людини з природою за екобіоцентричного світогляду визначається:
гіпотетичним імперативом;
прагматичним імперативом;
екологічним імперативом;
категоричним імперативом.
190. Антропоцентрична етика розглядає природу як:
живий організм;
суб‟єкт;
предмет;
об‟єкт.
191. Екологічна етика розглядає природу як:
об‟єкт;
суб‟єкт;
предмет;
живий організм.
193. Засновниками екологічної етики є:
Ольдо Леопольд та Альберт Швейцер;
Емануіл Кант та Фрідріх Ніцше;
Карл Маркс та Фрідріх Енгельс;
Том Ріган та Пітер Сінгер.
194. Засвоєння людиною екологічних знань та екологічної етики для становлення її життєвої позиції називається:
екологічною культурою;
екологічною свідомістю;
екологічним вихованням;
екологічною освітою.
195. Система знань про глобальні умови існування живого, комплекс просвітницьких і педагогічних заходів для формування природоохоронної свідомості називається:
екологічною культурою; екологічною свідомістю;
екологічним вихованням;
екологічною освітою.
196. «Стратегію Європейської економічної комісії ООН з освіти в інтересах сталого розвитку» було ухвалено:
у 1972 р.;
у 1992 р.;
у 2005 р.;
у 2010 р.
197. Найбільш поширеним антропологічним типом українців є:
дунайський;
поліський;
центральноукраїнський;
верхньодніпровський;
карпатський.
198. У жодному ареалі Європи, крім України, не зафіксовано такого антропологічного типу:
поліський;
центральноукраїнський;
нижньодніпровсько-прутський;
динарський.
199. В етногенезі українців брали участь такі неслов’янські племена:
білі хорвати;
дако-фракійці;
словаки;
серби.
200. Національний тип світовідчуття, який ґрунтується на етнічних образах і символах, що зумовлюють стереотипи поведінки, психічні реакції, ставлення до навколишньої дійсності, називають:
національним характером;
національною психологією;
ментальністю;
національною культурою.
201. Люди з красивою зовнішністю, високим зростом, світлим волоссям, блакитними очима, довгим обличчям з тонким носом, розвиненим підборіддям належать до такого соціопсихічного типу:
динарський;
понтійський;
остійський;
нордійський.
202. На формування і розвиток екологічної культури українців впливають такі особливості їх етнічного характеру:
індивідуалізм;
екзекутивність та інтровертивність;
толерантність;
емоційно-естетична домінанта;
усе вище зазначене.
203. Фізіологічна потреба людини у воді за відсутності фізичних навантажень у регіонах з помірним кліматом становить:
1–2 л/добу;
1,5–2,5 л/добу;
2,5–3 л/добу;
3,5 л/добу.
204. Кількість людей у світі, які позбавлені належних санітарно-гігієнічних послуг, становить:
10 млн;
100 млн;
1 млрд;
2,4 млрд.
205. Процес становлення особистості, навчання і засвоєння індивідом цінностей, норм, настанов, зразків поведінки, властивих певному суспільству, називають:
соціалізацією;
соціальною адаптацією;
вихованням;
освітою.
206. Антропоекологічний процес – це:
процес формування антропоекосистеми;
взаємодія людських спільнот із довкіллям і послідовна зміна результатів цієї взаємодії для людей і для довкілля;
процес зміни антропологічних характеристик людини у процесі еволюції;
процес розвитку людських спільнот у часі і просторі.
207. Наука про профілактику захворювань, збереження, відновлення та поліпшення здоров’я називається:
медична екологія;
екотрофологія;
санологія;
валеологія.
208. Наука, яка вивчає механізми підтримання стану здоров’я, способи збільшення тривалості життя, збереження працездатності, називається:
геронтологія;
валеологія;
санологія;
демекологія.
209. Передумовами гіпоксійного стану в людини можуть бути:
понижений уміст кисню в атмосферному повітрі;
нестача гемоглобіну в крові і порушення кровообігу;
дихальне отруєння;
усе вище зазначене.
210. Відселення чи переїзд людей із забруднених регіонів називають:
депортацією;
екологічною міграцією;
переселенням;
виселенням.
Тести з навчальної дисципліни "Загальна екологія"
1. Переселення особин окремих видів рослин і тварин за межі їх ареалів або місцевості вважають одним із етапів акліматизації:
так;
ні.
2. Просторове розміщення рослин за ярусами, у вертикальній структурі біоценозів, спостерігається як у наземній, так і в підземній частині:
так;
ні.
3. За значенням щільності (атомної маси) марганець, хром, ванадій відносять до типових "важких металів":
так;
ні.
4. Тварини, рослини, мікроорганізми і віруси, які піддавались генетичній трансформації, називаються трансгенними організмами:
так;
ні.
5. Водяний пар відносять до парникових газів:
так;
ні.
6. Сонячне випромінювання є довгохвильовим, тоді як випромінювання земної кулі – короткохвильовим, тому сонячне випромінювання проникає крізь атмосферу і нагріває земну поверхню:
так;
ні.
7. Шляхи біогенних елементів у біогеоценозі паралельні потокам енергії:
так;
ні.
8. За наявності в атмосфері декількох шкідливих речовин, що спрямовують сумарну дію, їх сумарна концентрація, для збереження екологічної безпеки території, має перевищувати одиницю:
так;
ні.
9. В "озонових дірах" (у стратосфері) відбувається локальне падіння концентрації озону на 0,01 – 0,04%:
так;
ні.
10. Значення ГДК розроблені не лише для атмосфери, природних вод, ґрунтів, продуктів харчування, а також для донних відкладів:
так;
ні.
11. Антропогенна діяльність впливає не лише на екзогенні, але і на деякі ендогенні геологічні процеси:
так;
ні.
12. У біогеохімічних циклах беруть участь всі хімічні елементи періодичної системи Д. І. Менделєєва:
так;
ні.
13. Чадний газ (СО) відносять до надзвичайно небезпечних шкідливих речовин у повітряному басейні урбанізованих територій:
так;
ні.
14. Величина водневого показника (рН) для типових кислотних опадів знаходяться у межах від 5,6-5,5 до 1,5:
так;
ні.
15. Сукупність взаємопов’язаних природних об’єктів, переважно тих, що підлягають особливій охороні, в межах фізико-географічного чи адміністративно-територіального простору доповнюють один одного, забезпечують екологічну стабільність, називається природно заповідним фондом:
так;
ні.
16. Одиницею вимірювання радіоактивності у системі СІ є бекерель:
так;
ні.
17. Зазвичай біохімічне споживання кисню визначається протягом 5 діб (БСК5), а значення повного БСК протягом 30 діб:
так;
ні.
18. У суперництві з іншими системами виживає (зберігається) та із них, яка найкраще сприяє надходженню енергії й використовує максимальну її кількість найефективніше:
так;
ні.
19. Для формування родючості ґрунтового шару потужністю у 20-30 см достатньо 5-10 років:
так;
ні.
20. У Світовому океані біомаса продуцентів менша, ніж біомаса консументів:
так;
ні.
21. Показники якості питних підземних вод визначають іншими державними стандартами, ніж показники вод суші господарсько-питного водопостачання:
так;
ні.
22. Використання відходів як вторинних матеріальних або енергетичних ресурсів називають знешкодженням відходів:
так;
ні.
23. Принцип емерджентності полягає в тому, що за мірою об’єднання компонентів чи підмножини в більш великі функціональні одиниці у них виникають нові властивості, що були відсутні на попередньому рівні:
так;
ні.
24. Відносна дія фактора тим більша, чим ближчий цей фактор до мінімуму порівняно з іншими:
так;
ні.
25. Експлеренти – це види, що швидко розмножуються і швидко поширюються:
так;
ні.
26. Асоціація характеризуються однорідним видовим складом, однаковою структурою та одноманітними абіотичними умовами:
так;
ні.
27. Редуценти – це організми, що здійснюють поступову мінералізацію екскрементів і рослинного опаду:
так;
ні.
28. Здатність організму витримувати певну амплітуду коливання фактора називається екологічною валентністю:
так;
ні.
29. Повітря як екологічний фактор є не лише середовищем, де відбуваються життєві процеси, але одним із джерел споживання:
так;
ні.
30. Демпінг – це масовий вилов риби:
так;
ні.
31. До не відновлювальних джерел енергії відносять кам’яне вугілля, нафту, газ тощо:
так;
ні.
32. Склерофіти – рослини, що повністю занурені у воду:
так;
ні.
33. Сезонний поліморфізм – це відмінність осіб різних поколінь, що розвиваються в різні пори року:
так;
ні.
34. Флора – історично сформована сукупність всіх видів рослин на даній території (акваторії):
так;
ні.
35. Продуценти – це організми, які в процесі фотосинтезу трансформують світлову енергію в потенційну енергію хімічних зв’язків, що зосереджується в органічних сполуках:
так;
ні.
36. Косна речовина – сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів:
так;
ні.
37. Оліготрофи – рослини, що ростуть тільки на родючих грунтах і містять всі необхідні елементи мінерального живлення та достатню кількість гумусу:
так;
ні.
38. Фітомеліорація – це комплекс заходів, що передбачає покращання природного середовища шляхом культивації або підтримки природних тваринних угруповань:
так;
ні.
39. Водоохоронні зони – це природоохоронна територія регульованої господарської діяльності, що створюється для підтримання сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм:
так;
ні.
40. "Екологічні" захворювання є результатом негативного впливу забрудненого середовища:
так;
ні.
41. Екологія – це наука, яка вивчає умови існування живих організмів у середовищі, в якому вони проживають:
так;
ні.
42. Повністю компенсувати один екологічний фактор іншим неможливо:
так;
ні.
43. Популяція – це сукупність рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів і певної ділянки земної поверхні, які пов’язані між собою обміном речовин та енергією:
так;
ні.
44. Біотоп – історично сформований взаємозумовлений комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов’язаних між собою обміном речовин та енергією:
так;
ні.
45. Екосистема – основна одиниця біосфери:
так;
ні.
46. Поняття біосфера ввів В.І.Вернадський:
так;
ні.
47. Мезотрофи – рослини, що ростуть на грунтах помірно збагачених мінеральними речовинами:
так;
ні.
48. Родючість – це штучна зміна природно-територіальних компонентів із метою оптимального використання потенціалу земель:
так;
ні.
49. Ценопопуляція – сукупність особин виду чи підвидового таксону в певному фітоценозі:
так;
ні.
50. Холоднокровні тварини – це організми, які незалежно від температури навколишнього середовища підтримують температуру тіла на одному рівні:
так;
ні.
51. Величину популяції у біомасі чи кількість особин, що віднесені до деякої одиниці простору називають щільністю популяції:
так;
ні.
52. Спроможність популяції до збільшення кількості називають фізіологічним пристосуванням:
так;
ні.
53. Загибель особин у популяції називається ємністю середовища:
так;
ні.
54. Співвідношення різних вікових груп у популяції називається репродуктивним потенціалом:
так;
ні.
55. Види народжуваності, котрі використовують під час характеристики популяції: потенціальна (фізіологічна), реалізована (екологічна), репродуктивна, істинна (генетична), натуральна:
так;
ні.
56. Розподіл особин популяції у просторі може бути: загальним, усередненим:
так;
ні.
57. Внесення в якесь середовище нових, не характерних для нього несприятливих фізичних, хімічних та біологічних агентів, або перевищення природного середньобагаторічного рівня цих агентів, називається – забрудненням середовища:
так;
ні.
58. Основна особливість життя – здатність еволюціонувати і безперервно адаптуватися до зовнішніх умов, що змінюються:
так;
ні.
59. Парниковий ефект – зростання температури атмосфери внаслідок збільшення в ній вмісту парникових газів:
так;
ні.
60. Евтрофи – рослини, які живуть на дуже збіднілих грунтах:
так;
ні.
61. Екологічна ніша – це певний фізичний простір з характерними для нього екологічними умовами, які визначають існування будь-якого організму, місце виду в природі, що включає ставлення до абіотичних факторів середовища існування та функціональну роль у біоценозі:
так;
ні.
62. Біосфера – це сукупність екосистем планети Земля:
так;
ні.
63. Біохімічний цикл здійснюється за рахунок сумісної дії біотичної та абіотичної трансформації:
так;
ні.
64. Екологічний фактор – це будь-який фактор середовища , котрий прямо або опосередковано впливає на живий організм, хоча б у період однієї фази його існування:
так;
ні.
65. Мезофіти – рослини, які мають середню витривалість перебування без води:
так;
ні.
66. Під екологічною валентністю розуміють діапазон дії екофактора , в якому можливе існування організму (виду):
так;
ні.
67. Коменсалізм – це форма співжиття особин різних видів, коли коменсал живе за рахунок іншого організму:
так;
ні.
68. Антропогенні фактори – це екзогенний вплив на екосистеми планети Земля:
так;
ні.
69. Вікова структура популяції – це закономірне співвідношення статей особин, що розмножуються:
так;
ні.
70. Екосистема – це комплекс організмів та середовища їх існування з усіма взаємозв’язками і взаємодією між ними:
так;
ні.
71. Редуценти – це організми, які завершують цикл руйнації органічних речовин:
так;
ні.
72. Екологічний резерв екосистеми – це будь-які зовнішні впливи, що виводять систему із стану рівноваги:
так;
ні.
73. Вовк – це паразит:
так;
ні.
74. Основним змістом сучасної екології є дослідження взаємовідносин організмів із середовищем на популяційно-біоценотичному рівні, вивчення біологічних макросистем більш вищого рангу: екосистем, біосфери, їх продуктивності та енергетики:
так;
ні.
75. Живі організми освоїли чотири основні середовища місця проживання: наземно-повітряне, водне, ґрунтове, живі організми (кожний з яких являє собою цілий світ для заселення його паразитами або симбіонтами):
так;
ні.
76. Від температури залежить процес фотосинтезу та транспірації; найінтесивніше процеси проходять за температури 200-250С, фотосинтез сповільнюється за температури 300-350С і припиняється за температури 400-450С:
так;
ні.
77. Піраміда чисел Елтона відображає співвідношення енергетичних еквівалентів на одиницю часу кожного кільця трофічного ланцюга:
так;
ні.
78. Піраміда біомас відображає співвідношення мас живої речовини кожного кільця трофічного ланцюга:
так;
ні.
79. Піраміда енергій відображає співвідношення кількості особин у харчовому ланцюгу:
так;
ні.
80. Біосфера – глобальна екосистема Землі, що складається з величезної кількості екосистем:
так;
ні.
81. Людина виникла в Природі і може існувати тільки в ній, зберігаючи себе і середовище свого існування:
так;
ні.
82. Предметом екології є вивчення законів формування, функціонування, розвитку і загибелі екосистем та пов’язаних з ними таких властивостей, як стійкість, продуктивність і надійність функціонування:
так;
ні.
83. Найпростішим об'єктом у екології є молекула:
так;
ні.
84. Змінна енергетики природної системи в межах 1%, зазвичай, не виводить природну систему із врівноваженого стану:
так;
ні.
85. Організми можуть мати широкий діапазон толерантності до даного фактора і вузький до іншого:
так;
ні.
86. Вода як екологічний фактор одночасно належить до групи кліматичних та едафічних факторів (ґрунту):
так;
ні.
87. Моноцен – система, що складається з популяції та її середовища (демотопу), у межах якої реалізуються акції, реакції та коакції:
так;
ні.
88. Використання й переробка людиною природних ресурсів супроводжується поверненням у біосферу інших компонентів – залишків або відходів:
так;
ні.
89. Екосистема може функціонувати без додаткової "порції" енергії із зовні:
так;
ні.
90. Трофічні зв’язки в угрупованнях – це механізми передачі енергії від одного організму до іншого:
так;
ні.
91. Кислотним дощем називають дощ, водневий показник якого більший 5.6:
так;
ні.
92. Клітина є об’єктом вивчення екології:
так;
ні.
93. Безвідходна технологія є ідеальною моделлю виробництва, яка за раціонального використання природних ресурсів і енергії дозволяє повністю скоротити обсяг відходів, що викидаються в навколишнє середовище під час виробництва й використання кінцевої продукції:
так;
ні.
94. Сонячне випромінювання внаслідок контакту з частками атмосфери підлягає частковому розсіюванню і відбиванню:
так;
ні.
95. Кліматичні фактори не визначають умови життя в будь-якому місці на Землі, а їх цифрові значення не дають порівняльну характеристику середовища:
так;
ні.
96. Живий організм, рослинний чи тваринний залежить від середовища, а середовище змінюється внаслідок діяльності організмів:
так;
ні.
97. Накопичення в повітрі великої кількості пари сірчаної кислоти може спричинити появу кислотних дощів:
так;
ні.
98. Кожна система може розширюватися чи звужуватися до безмежності, живий організм може перевищити критичні розміри, які зумовлюються його енергетикою і залежать від факторів існування та умов живлення:
так;
ні.
99. З одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший переходить у середньому не більше 90% енергії:
так;
ні.
100. Динаміку популяцій вивчає підрозділ загальної екології:
аутекологія;
синекологія;
демекологія;
синекологія;
екосистемологія.
101. Стенобіонтні організми – це організми:
з широким діапазоном пристосування до середовища;
з вузьким діапазоном пристосування до середовища;
у стані фізіологічного оптимуму до середовища;
у стані песимуму до середовища;
що перебувають у критичному стані.
102. Будь-який елемент середовища, здатний в тій чи іншій мірі, прямо чи опосередковано впливати на живі організми хоча б протягом однієї фази їх розвитку, називають:
екологічним мінімумом;
екологічним фактором;
екологічним максимумом;
екологічним песимумом;
екологічним оптимумом.
103. "Лімітуючим фактором процвітання організму може бути як min так і max впливу"– стверджує:
закон мінімуму Лібіха;
закон Коммонера;
закон толерантності Шелфорда;
закон константності Вернадського;
закон необоротності еволюції Долло.
104. Екосистема – це:
просторова система, що охоплює історично сформований комплекс живих істот, пов‟язаних між собою трофічними зв‟язками, та неживих компонентів середовища існування, які залучаються ними в процесі обміну речовин та енергії;
фізичний простір з властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь-якого організму, місце виду в природі, що включає не лише становище його в просторі, а й функціональну роль у біоценозі та ставлення до абіотичних факторів середовища існування;
стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, який підтримується регулярним відновленням основних її структур і енергетично-речовинного складу, а також постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках;
частина біосфери (за деякими уявленнями, з часом вся біосфера), перетворена людьми за допомогою опосередкованого впливу технічних засобів з метою якнайкращої відповідності соціально-економічним потребам людства;
частина біосфери, корінним чином перетворена людиною в технічні і техногенні об'єкти (будівлі, дороги, механізми тощо).
105. Гомеостаз – це:
стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, який підтримується регулярним відновленням основних її структур і енергетично-речовинного складу, а також постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках;
просторова система, що охоплює історично сформований комплекс живих істот, пов‟язаних між собою трофічними зв‟язками, та неживих компонентів середовища існування, які залучаються ними в процесі обміну речовин та енергії;
фізичний простір із властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь-якого організму, місце виду в природі, що включає не лише становище його в просторі, а й функціональну роль у біоценозі та ставлення до абіотичних факторів середовища існування;
обмін речовиною, енергією та інформацією системи з зовнішнім середовищем, а також окремих частин системи між собою;
наявність у певного об‟єкта (точки, системи) фізико-хімічних властивостей (рівня висот, тиску, температурних характеристик, електромагнітної зарядженості тощо), що створюють можливість виконати роботу.
106. Термофіли – це:
група рослин, які можуть рости за умов досить низьких температур;
група рослин, які розвиваються за умов високих температур, можуть переносити температуру до +700 С (верблюжа колючка) і, зазвичай, гинуть за температури < 00 С;
група рослин, які витримують температуру пожеж, рослини саван з грубою корою і тонкошкірим насінням;
група рослин, які витримують значне забруднення атмосферного повітря;
група рослин, які маловимогливі до родючості ґрунту.
107. Неморозостійкі рослини – це рослини, які:
переносять низькі температури, але гинуть як тільки в тканинах починає утворюватися лід (однорічні рослини);
сильно пошкоджуються або гинуть за температури вище 00 С (рослини дощових тропічних лісів, водорості теплих морів), (температура +20 +100 С);
ростуть у регіонах із сезонним кліматом і холодними зимами (дерева, кущі, багаторічні трави, озимина);
витримують значне забруднення атмосферного повітря;
маловимогливі до родючості ґрунту.
108. За ступенем адаптації до високих температур виділяють жаровитривалі рослини (еукаріоти) – це:
рослини, що пошкоджуються за температури +300…+400 С (квіткові рослини, с.-г. рослини, водні);
рослини сухих місцезростань (степів, пустель, саван) переносять 0,5 год нагрівання до +500…+600 С;
термодійні бактерії і деякі види синьо-зелених водоростей, які можуть жити в жарких умовах;
сильно пошкоджуються або гинуть за температури вище 00 С (рослини дощових тропічних лісів, водорості теплих морів), (температура +20…+100 С);
витримують температуру пожеж, рослини саван з грубою корою і товстошкірим насінням.
109. Гідатофіти – це:
рослини частково занурені у воду ;
водні рослини, що загалом або майже повністю занурені у воду (ряска, елодея);
наземні вологолюбні групи рослин (верба, калюжниця, осока);
рослини здатні накопичувати в тканинах велику кількість води (молочай, алое, агава, кактуси);
витримують температуру пожеж, рослини саван із грубою корою і тонкошкірим насінням.
110. Гігрофіти – це:
рослини, частково занурені у воду ;
водні рослини, що загалом або майже повністю занурені у воду (ряска, елодея);
наземні вологолюбні групи рослин, які розселяються у місцях підвищеної вологості (верба, калюжниця, осока);
рослини, здатні накопичувати в тканинах велику кількість води (молочай,алое, агава, кактуси);
витримують температуру пожеж, рослини саван із грубою корою і товстошкірим насінням.
111. Сукуленти – це:
рослини, здатні накопичувати в тканинах велику кількість води (молочай, алое, агава, кактуси);
сухі рослини (на вигляд), жорсткі кущі або трави, не містять у собі вологу, а інтенсивно її випаровують (верблюжа колючка, полин, ковила);
наземні вологолюбні групи рослин (верба, калюжниця, осока);
рослини, частково занурені у воду;
рослини, що витримують температуру пожеж.
112. Залежно від кількості кисню і його розподілу у стоячій воді, виділяють дистрофні водойми – це:
небагаті на корм ( глибоководні озера з низькою температурою, багаті на кисень, з прозорою водою);
багаті на корм (неглибокі водойми, висока температура, водойма зелена, невелика кількість кисню);
бідні на корм (велика кількість гумінових кислот, кисла реакція, коричнева вода);
багаті на корм, із низькою концентрацією кисню.
113. Залежно від кількості кисню і його розподілу у стоячій воді, виділяють оліготрофні водойми – це:
небагаті на корм ( глибоководні озера з низькою температурою, вода прозора, багата на кисень);
багаті на корм (неглибокі водойми, висока температура, водойма зелена, невелика кількість кисню);
бідні на корм (велика кількість гумінових кислот, кисла реакція, коричнева вода);
багаті на корм, з низькою концентрацією кисню;
немає правильних відповідей.
114. Об’єднання тварин одного виду по дві або більше особин, з метою виживання в певних межах – це:
груповий ефект;
масовий ефект;
внутрішньовидова конкуренція;
хижацтво;
паразитизм.
115. Ефект, зумовлений перенаселенням середовища організмами до максимальної чисельності виду – це:
груповий ефект;
масовий ефект;
внутрішньовидова конкуренція;
популяція;
мутуалізм.
116. Виділіть типи корисно нейтральних взаємодій:
протокооперація, мутуалізм;
коменсалізм, синойкія;
аменсалізм;
хижацтво, паразитизм.
117. Мутуалізм – це:
об‟єднання організмів із певною метою виживання за даних умов, за інших умов існувати можуть окремо;
можливість життя кожного з видів лише в присутності іншого, вони існують в симбіозі;
взаємозв‟язок, за якого один вид угруповання (коменсал) одержує користь від співжиття з іншим видом, а останній їх немає (нахлібниство);
співжиття, за якого один партнер використовує організм іншого як житло;
живлення тварин хижаків іншими тваринами, чисельність хижаків у десятки та сотні разів менша ніж їх жертв.
118. Синойкія – це:
співжиття, за якого один партнер використовує організм іншого як житло;
живлення тварин хижаків іншими тваринами, чисельність хижаків у десятки та сотні разів менша ніж їх жертв;
спосіб існування дрібних організмів за рахунок споживання живої тканини господарів;
активний пошук представниками двох видів одних і тих самих кормових ресурсів;
нейтральний варіант стосунків, коли обидва види незалежні і не впливають один на одного (ліс і білка).
119. Алелопатія – це:
нейтральний варіант стосунків, коли обидва види незалежні і не впливають один на одного (ліс і білка);
форма взаємозв‟язків між організмами, за якої один із них пригнічує життєдіяльність іншого, не зазнаючи при цьому негативного зворотного впливу;
співжиття за якого один партнер використовує організм іншого як житло;
взаємний хімічний вплив живих організмів чи їх решток;
взаємозв‟язок, за якого один вид угруповання одержує користь від співжиття з іншим видом, а останній їх немає.
120. Ґрунтові умови, що впливають на життя і поширення живих організмів – це:
едафічні фактори;
орографічні фактори;
геологічні фактори;
гідрологічні фактори;
кліматичні фактори.
121. Акліматизація – це:
перенесення особин окремих видів рослин і тварин за межі їх ареалів або місцевості, де вони раніше не жили;
пристосування організмів до кліматичних, фізико-хімічних і ґрунтових умов нового середовища та до нових біоценозів;
періодичні переселення тварин на більш або менш значні віддалі або розселення видів рослин із центрів їх виникнення й постійного існування в нові регіони;
стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, який підтримується регулярним відновленням основних її структур і енергетично-речовинного складу, а також постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках;
просторова система, що охоплює історично сформований комплекс живих істот, пов‟язаних між собою трофічними зв‟язками, та неживих компонентів середовища існування, які залучаються ними в процесі обміну речовин та енергії.
122. Біоіндикатори – це:
група особин одного виду або угруповання, наявність, кількість або інтенсивність розвитку яких у тому чи іншому середовищі є показником певних природних процесів або умов зовнішнього середовища;
рослини відкритих, постійно добре освітлених місцезростань: приклад – лучні трави (тимофіївка), рослини степів – перекотиполе, пустель – верблюжа колючка, кактуси;
рослини, що можуть переносити більше або менше пригнічення через недостатність світла, але добре ростуть на світлі (лісові суниці, липа, черемха, горобина, смерек;
просторова система, що охоплює історично сформований комплекс живих істот, пов‟язаних між собою трофічними зв‟язками, та неживих компонентів середовища існування, які залучаються ними в процесі обміну речовин та енергії;
фізичний простір з властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь-якого організму, місце виду в природі, що включає не лише становище його в просторі, а й функціональну роль у біоценозі та ставлення до абіотичних факторів середовища існування.
123. Екологія – це наука, яка вивчає:
рослин та тварин минулих геологічних епох та шляхи розвитку органічного світу в минулому;
спадковість та мінливість живих організмів, основні закони та шляхи управління даними явищами;
взаємодію живих організмів, їх угруповань між собою та з середовищем існування, особливості функціонування природних та антропогенних екосистем, вплив людини на природні комплекси різного рангу;
процеси життєдіяльності (функції) організмів тварин та рослин, їх окремих клітин, тканин, органів та систем органів;
зародковий та постнатальний періоди індивідуального розвитку живих організмів (онтогенезу).
124. Аутекологія – це:
розділ екології, який вивчає угруповання гідробіонтів;
сукупність прикладних аспектів екології, вплив техногенного навантаження на довкілля;
розділ екології, який вивчає популяції організмів як особливий рівень організації живої матерії: їх структуру, стан, способи саморегуляції;
розділ загальної екології, який вивчає взаємовідносини особин або груп особин, що належать до одного виду і мешкають за однакових умов навколишнього середовища;
наука про поведінку тварин.
125. Предметом вивчення демекології є:
взаємовідносини особин одного виду з навколишнім середовищем;
структура, динаміка чисельності та складу популяцій живих організмів, механізми їх саморегуляції;
вплив великих промислових підприємств на довкілля;
взаємовідносини особин кількох видів із навколишнім середовищем;
функціонування біоценозів.
126. Прикладна екологія вивчає:
угруповання рослин (фітоценози);
класифікацію живих організмів;
еволюцію біосфери з прадавніх епох до наших днів;
основні аспекти екологічної освіти та екологічного менеджменту;
основи раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, вплив промисловості, сільського господарства та великих міст на довкілля.
127. Зміст поняття "сталий розвиток суспільства"– це:
розвиток цивілізації на основі техногенного прогресу і розвитку економіки, що супроводжується постійним нарощуванням валового продукту;
розвиток, за якого відбувається постійний перерозподіл природних ресурсів між країнами, що розвиваються та високорозвиненими країнами;
розвиток, в основу якого покладений принцип "виживає найсильніший";
розвиток суспільства з урахуванням господарської ємності біосфери за принципами еколого-економічної збалансованості людської діяльності;
розвиток суспільства з екстенсивним характером ведення господарства.
128. Біоценоз – це:
фізичне середовище існування живих організмів;
угруповання живих організмів, які пов‟язані між собою та населяють територію з більш-менш однаковими умовами існування;
територія поширення особин одного виду;
колообіги органічних та неорганічних речовин;
сукупність особин одного виду, які вільно схрещуються та здатні давати плідних нащадків.
129. Автотрофами називають:
паразитичні організми;
організми, які не здатні самостійно синтезувати органічну речовину з неорганічної;
віруси та всі без виключення мікроорганізми;
хижаки, які в екосистемах виступають в якості консументів ІІ порядку;
організми, які здатні утворювати органічні речовини з неорганічних, використовуючи при цьому сонячну енергію або енергію хімічних реакцій.
130. Стенобіонт – це:
стан організму, за якого відсутні прояви життєдіяльності;
організм, що має добре виражені сезонні ритми;
чинник, який здатний викликати мутації;
організм, який здатній витримувати лише незначні зміни (коливання значень чинників ) умов довкілля;
організм, який може жити в широкому діапазоні коливань різноманітних екологічних чинників.
131. Екологічна ніша виду – це:
місцезнаходження виду;
загальна сума усіх вимог виду до умов існування, включаючи фізичні умови, функціональну роль в угрупованнях (трофічний статус тощо);
сукупність усіх популяцій даного виду на земній кулі;
сукупність особин одного виду, здатних витримувати антропогенний прес;
сукупність стадій та фаз розвитку, які проходять особини виду від зародження до смерті.
132. Популяція – це:
група особин кількох видів, що співіснують в одному біотопі;
особини кількох видів, об‟єднані в екосистемі харчовими зв‟язками;
сукупність особин одного виду, що відтворюють себе впродовж багатьох поколінь і тривалий час займають певну територію з відносно однорідними умовами існування;
форма взаємовідносин між організмами;
загальна сума усіх вимог виду до умов існування, включаючи фізичні умови та функціональну роль в угрупованнях.
133. Сукцесія – це:
вплив антропогенних факторів на довкілля;
вплив абіотичних факторів на угруповання організмів;
сукупність стадій та фаз розвитку, які проходять особини одного виду від зародження до смерті;
зрілий біогеоценоз із значним видовим різноманіттям та розвиненими механізмами саморегуляції;
спрямовані послідовні зміни угруповань організмів, які врешті-решт приводять до перетворення самого біогеоценозу.
134. Перехідна зона від одного біогеоценозу до іншого має назву:
ареал;
екотон;
біотоп;
літораль;
сукцесія.
135. Найвища концентрація озону (озоновий екран) має місце в одному із шарів атмосфери:
іоносфері;
стратосфері;
тропосфері;
екзосфері;
термосфері.
136. Невичерпними природними ресурсами є:
прісна вода, родючі ґрунти;
мінеральні корисні копалини;
чисте повітря;
сонячна енергія, енергія вітру, припливів;
рослини і тварини.
137. Межа витривалості виду згідно з законом екологічної толерантності Шелфорда – це:
зона нижнього песимуму;
зона верхнього песимуму;
зона нормальної життєдіяльності;
зона оптимуму;
діапазон від мінімального до максимального значень фактора, за яких вид здатний пристосуватись до зміни умов середовища.
138. Екологічні піраміди, які ніколи не бувають інвертованими (перевернутими) – це:
піраміда чисельності;
піраміда біомаси;
піраміда енергії;
піраміди чисельності та біомаси;
піраміди продуктивності.
139. Основна маса нітрогену (азоту) в біосфері накопичується у складі сполук:
газоподібні сполуки N2, NH3, NO2, NO;
солі амонію;
нітрати та нітрити;
водні розчини солей амонію, нітрати, нітрити;
амінокислоти, нуклеїнові кислоти.
140. Первинну біологічну продукцію екосистем створюють особини трофічного рівня:
консументи І порядку;
консументи ІІ порядку;
продуценти;
редуценти;
консументи ІІІ порядку.
141. Виберіть приклад ланцюга живлення детритного типу (розкладання):
злаки – миша – сова;
перегній – ногохвістки – хижі комахи – синиці – соколи;
фітопланктон – зоопланктон – хижі членистоногі – риба – ссавці;
злаки – коник – жаба – лелека;
латаття – жук райдужниця – жаба – вуж.
142. Виберіть приклад первинної сукцесії:
вирубка – трав‟яниста рослинність – чагарники – ліс;
алювіальні відклади – заплавна лука – сосновий бір;
згарище – трав‟яниста рослинність – чагарники – ліс;
перелоги – бур‟яни – степ;
самоочищення евтрофікованих водойм.
143. До ксерофітів належить:
береза;
сосна ;
кокосова пальма;
алое;
банан.
144. Тропічний біом із переважанням трав’янистої рослинності за участі дерев (або чагарників) та з вираженою сезонністю розвитку має назву:
пустеля;
саванна;
прерія;
степ;
тундра.
145. Найвищий рівень шуму дають:
газотурбінні енергетичні установки;
легкові автомобілі;
типографії;
автобуси;
залізничний транспорт.
146. Кислотні дощі найчастіше формуються в районах:
інтенсивного розвитку сільського господарства;
мегаполісів;
розвитку гірничодобувної та металургійної промисловості;
рекреаційних зон;
поруч із АЕС.
147. Еврибіонтні організми – це організми:
з широким діапазоном пристосування;
з вузьким діапазоном пристосування;
у стані фізіологічного оптимуму;
у критичному стані;
з максимальною кількістю потомства.
148. Здатність організму витримувати певну амплітуду коливання фактора називають:
аутекологією;
екологічною валентністю;
екологічною нішею;
екологічними коливаннями;
екологічним оптимумом.
149. Вік біосфери складає:
2,3 млрд років;
4 млрд років ;
3 млн років;
6,7 млрд років;
150 млн років.
150. Сукупність тіл живих організмів, що населяють Землю поза залежності від їх систематичної належності, називають:
біогенною речовинною;
живою речовиною;
первинною речовиною;
вторинною речовиною;
біокосною речовиною.
151. Межі біосфери передусім зумовлені:
термодинамічною рівновагою;
полем існування життя;
наявністю кисню у атмосфері;
речовинно-енергетичним обміном;
станом метеорологічних умов.
152. Визначення: "Міграція хімічних елементів на земній поверхні й у біосфері загалом здійснюється під переважним впливом живої речовини" відносять до:
закону розвитку природної системи за рахунок навколишнього її середовища;
періодичного закону хімічних елементів;
природно-історичного закону;
закону біогенної міграції атомів;
закону внутрішньої динамічної рівноваги.
153. Багаторазову участь речовин у процесах, що протікають в атмосфері, гідросфері, літосфері, в тому числі у тих їх верствах, які надходять до біосфери, називають:
утилізацією речовин;
стратифікацією речовин;
кругообігом речовин;
локалізацією речовин;
іммобілізацією речовин.
154. Розрізняють наступні основні біохімічні колообіги: великий (геологічний) (1); середній (біогеологічний) (2); малий (біотичний) (3); загальний (4); частковий (5):
1, 2, 3;
4, 5;
1, 2, 3, 4, 5;
1, 3,
1, 2, 3, 4.
155. Організми, які споживають частину поживних речовин, розкладаючи мертві тіла рослин і тварин до простих хімічних елементів, називають:
автотрофами;
продуцентами;
консументами;
редуцентами;
гетеротрофами.
156. Організми, які за допомогою механізму фотосинтезу виробляють органічну речовину, споживаючи сонячну енергію, вуглекислий газ, воду і мінеральні солі, називають:
гетеротрофами;
продуцентами;
консументами;
редуцентами;
деструкторами.
157. Визначте види екологічних пірамід – піраміда чисел (1); піраміда вікова (2); піраміда статево-вікова (3); піраміда біомас (4); піраміда інформації (5); піраміда енергій (6) та вкажіть правильну відповідь:
1, 2, 3;
1, 5, 6;
2, 4, 5;
3, 4, 5;
1, 4, 6.
158. Кліматичні фактори для живих організмів:
сприяють рекреації й підтриманню нормального стану нервової системи людини;
визначають умови життя в будь-якому місці на землі;
сприяють інформаційному обмінові між організмами й довкіллям;
впливають на газовий склад атмосфери;
всі відповіді правильні.
159. Теплокровні тварини – це організми, які:
не мають постійної температури тіла, тобто температура їх тіла змінюється залежно від температури навколишнього середовища;
незалежно від температури навколишнього середовища підтримують температуру тіла на одному рівні;
мають можливість підвищувати температуру тіла за постійної температури навколишнього середовища;
мають можливість зменшувати температуру тіла за простійної температури навколишнього середовища;
мають можливість змінювати температуру тіла за постійної температури навколишнього середовища.
160. Екологія вивчає:
будову рослин і тварин;
поширення рослин і тварин на Землі;
зв‟язок організмів між собою;
зв‟язок організмів зі середовищем і взаємовідносини між ними та угрупованнями;
організацію життя на клітинному рівні.
161. Умови існування – це:
територія поширення виду;
місце проживання організму;
сукупність життєво необхідних факторів, без яких організм не може існувати;
демоцен;
моноцен.
162. Система "особина-середовище" називається:
біоценоз;
елемент екосистеми;
моноцен;
демоцен;
едотофон.
163. Середовищем для розвитку і життєдіяльності паразитів є:
ліс;
поле;
брудна вода;
організм іншого виду;
атмосфера.
164. Зона толерантності організму лежить:
між зонами мінімуму і оптимуму;
між зонами оптимуму і максимуму;
між крайніми точками мінімуму і максимуму;
поза зонами мінімуму і оптимуму;
у межах зони найкращого забезпечення організму життєво необхідними факторами.
165. Основоположником екології вважають:
Ж. Ламарка;
В. Сукачова;
Ю. Одума;
В.Вернадського;
Е. Геккеля.
166. Дослідженнями дії факторів середовища на рівні особини виду займається:
зоологія;
фізіологія;
аутекологія;
ефтрофологія;
біотехнологія.
167. Систему "біоценоз-середовище" називають:
моноценом;
біосферою;
екосистемою;
демоценом;
зооценозом.
168. Сціофіти – це:
рослини, що ростуть на болотах;
рослини, що витримують незначне освітлення;
тінелюбні рослини, що не можуть рости на відкритих сонячних місцях;
сонцелюбові рослини;
рослини пустель.
169. Система " популяція-середовище" називається:
зооценоз;
біоценоз;
біогеоценоз;
демоцен;
екосистема.
170. Симбіоз – це:
випадкове поєднання одного виду організму з іншими;
тимчасовий зв‟язок між організмами;
пригнічувальний вплив одного виду на інший;
сумісне взаємовигідне тісне співіснування особин двох або більше видів;
нейтральні стосунки між організмами.
171. Акліматизація – це:
схрещування і виведення гібридних форм організмів;
впровадження в культуру деяких видів;
пристосування організмів до нового середовища з новими умовами;
виведення нових видів;
зміна клімату під дією антропогенних чинників.
172. Біосферологія вивчає:
природні ландшафти;
рослинний і тваринний світ;
антропогені чинники;
структуру, еволюцію і динаміку біосфери, місце в ній людини;
зооценози.
173. Чисельність популяції – це:
кількість особин, що народились і вижили;
кількість особин, що населяють територію популяції;
кількість народжених та іммігрованих особин за рік;
кількість іммігрованих особин за рік;
кількість дорослих особин популяції.
174. Щільність популяції – це:
розподіл особин на території популяції;
ступінь освоєння території;
кількість особин, що припадає на одиницю площі території;
кількість іммігрованих особин за рік;
насиченість території особинами популяції.
175. Екологічна народжуваність – це:
кількість особин, які могли б народитись за ідеальних умов;
кількість особин, що вижили після народження;
оптимальна кількість новонароджених ;
кількість народжених у реальних умовах;
максимальна можлива кількість новонароджених особин.
176. Екологічна щільність популяції – це:
кількість особин, що припадає на одиницю площі доступної для заселення території;
максимальна кількість особин, що припадає на одиницю загальної площі території;
кількість особин, що припадає на одиницю загальної площі території;
населеність території особинами різновидових популяцій;
мінімальна кількість особин, що припадає на одиницю загальної площі території.
177. Вікова структура популяції – це:
співвідношення дорослих чоловічих і жіночих особин;
співвідношення молодих і старих особин;
кількість дорослих особин;
взаємозв‟язки між особами популяцій;
співвідношення особин різних вікових груп.
178. Демоцен – це система:
організм-середовище;
біоценоз-середовище;
популяція-середовище;
екологічні фактори середовище;
біосферна система.
179. Термін "біоценоз" вперше запровадив:
Ю. Одум;
О. Гумбольдт;
К. Мебіус;
Е.Гекель;
Ч. Елтон.
180. Розділ загальної екології, який вивчає біоценози – це:
аутекологія;
біосферологія;
соціоекологія;
синекологія;
факторіальна екологія.
181. Плеоцен (біогеоценоз) – це:
група різних видів-середовище;
зооценоз-середовище;
біоценоз-середовище;
популяція-середовище;
поодинокий організм-середовище.
182. Біоценоз – це:
сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, які заселяють дану ділянку суші або водоймища і для яких характерні певні стосунки між собою і пристосованість до навколишнього середовища;
угруповання різних видів тварин певної систематичної групи;
група одновидових популяцій;
співіснування на спільній території різних видів рослин;
сукупність деревних рослин та звірів в одному лісі.
183. Зооценоз – це:
група різних тварин і паразитів;
сукупність видів тварин певного регіону;
сукупність видів водних і наземних тварин;
сукупність мікроорганізмів в 1 об‟ємі ґрунту;
сукупність видів тварин, що населяють певний біоценоз.
184. Фітоценоз – це:
різні види рослин певної місцевості;
представники однієї систематичної групи;
види рослин, що спільно зростають в одному біоценозі й творять його основу;
види рослин одного ярусу;
види рослин нижнього ярусу лісового біоценозу.
185. Біотоп – це:
ділянка грунту біоценозу;
елемент рельєфу;
площа зайнята лісом;
біотичний потенціал території;
територія біоценозу з більш-менш однорідними екологічними умовами.
186. Екотон – це:
межі біоценозу;
заселена ділянка біотопу;
перехідна зона від одного виду біоценозу до іншого;
підземний ярус біоценозу;
ярус вертикальної структури біоценозу.
187. Продуцентами в екосистемі виступають:
рослиноїдні тварини;
хижаки, паразити;
бактерії-хемотрофи;
автотрофні рослини і хемотрофні бактерії;
сапрофітні бактерії і тваринні-міксотрофи.
188. Термін "екосистема" запровадив:
В. Сукачов;
В. Вернадський;
Ч. Елтон;
В. Елленберг;
А. Тенслі.
189. Графічне зображення трофічно-енергетичних зв’язків між компонентами екосистеми називають:
трофічним рівнем;
трофічною мережею;
екологічною пірамідою;
екологічним конусом;
екологічним трикутником.
190. Пасовищний ланцюг починається:
із фотосинтезувальних зелених рослин;
із рослиноїдних тварин;
із деструкторів;
із редуцентів;
із консументів.
191. Основними продуцентами у водних біогеоценозах є:
різні види риб;
сукупність найпростіших тварин;
лише синьо-зелені водорості;
зелені, бурі, червоні водорості та види фотосинтезувальних водних рослин;
різні види хижаків.
192. Згідно з правилом піраміди енергії на кожному трофічному рівні засвоюється:
50 % енергії корму;
30 % енергії корму;
10 % енергії корму;
5 % енергії корму;
1% енергії корму.
193. Первинна продукція екосистеми (біогеоценозу) – це:
маса консументів І-го рівня;
маса рослин-консументів;
маса органічної речовини, створена зеленими рослинами й хемосинтезувальними бактеріями за одиницю часу;
маса органічної речовини консументами різного порядку;
кількість засвоєної сонячної енергії редуцентами.
194. Межа біоценозу в основному визначається:
межею фітоценозу;
популяційним полем;
елементом рельєфу;
особливостями біотопу;
градієнтом температури.
195. Термін "біогеоценоз" запропонував:
А. Тенслі;
Г. Морозов;
Ю. Одум;
В. Сукачов;
В. Тішлер.
196. Біогеоценологія – це розділ екології:
що вивчає фітоценози;
що досліджує біотоп;
що досліджує біоценоз у зв‟язку з абіотичним середовищем;
що вивчає фактори впливу на живі організми;
що досліджує динаміку популяцій.
197. Галузь екології, що вивчає біосферу, називають:
біогеографія;
біоценологія;
біосферологія;
біосферознавство;
природознавство.
198. Термін "біосфера" вперше запропонував:
Тенcлі;
Ю.Одум;
Б.Зюсc;
Сукачов;
В.Вернадський.
199. У біосфері виділяють такі геосфери:
фітосферу, атмосферу;
тверду оболонку, зоосферу;
атмосферу, літосферу, гідросферу;
фоносферу, іоносферу;
ризосферу, біосферу.
200. Вологість повітря є чинником середовища:
абіотичним;
антропогенним;
біотичним;
неантропогенним.
201. Тварини беруть участь у біотичному кругообігу речовин в якості:
автотрофів;
хемотрофів;
консументів;
редуцентів;
деструкторів.
202. Організми, які під час своєї життєдіяльності мінералізують органічну речовину, називаються:
автотрофи;
хемотрофи;
хемосинтетики;
консументи;
редуценти.
203. Рослиноїдні тварини займають у ланцюгу живлення трофічний рівень:
перший;
другий;
третій;
четвертий.
204. Ділянку біосфери, взяту без живих компонентів, однорідну за своїми абіотичними умовами (приземний шар атмосфери, грунт, вода тощо), називають:
біогеоценозом;
біоценозом;
біотопом;
екосистемою;
немає правильної відповіді.
205. Озоновий прошарок (озоносфера) знаходиться в прошарку атмосфери як:
екзосфера;
мезосфера;
стратосфера;
термосфера;
тропосфера.
206. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого обидві популяції одержують від асоціації вигоду, але ці стосунки не обов'язкові, називається:
нейтралізмом;
коменсалізмом;
аменсалізмом;
протокооперацією;
мутуалізмом.
207. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого зв'язок популяцій сприятливий для зростання й виживання обох, причому в природних умовах не одна з них не може існувати без іншої, називається:
нейтралізмом;
коменсалізмом;
аменсалізмом;
протокооперацією;
мутуалізмом.
208. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого одна з популяцій добуває вигоду з об'єднання, а для іншої це об'єднання байдуже, називається:
нейтралізмом;
коменсалізмом;
аменсалізмом;
протокооперацією;
мутуалізмом.
209. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого одна популяція несприятливо впливає на іншу, нападаючи безпосередньо на неї, але тим не менше сама залежить від об'єкта свого нападу, називається:
взаємним конкурентним придушенням;
аменсалізмом;
паразитизмом і хижацтвом;
мутуалізмом;
протокооперацією.
210. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого асоціація двох популяцій не відбивається ані на одній з них, називається:
нейтралізмом;
взаємним конкурентним придушенням;
конкуренцією за взаємний ресурс;
протокооперацією ;
мутуалізмом.
211. Співвідношення різних вікових груп у популяції називається:
віковою структурою;
репродуктивним потенціалом;
ємністю середовища;
генетичним пристосуванням;
фізіологічним пристосуванням.
212. Загибель особин у популяції називається:
віковою структурою;
ємністю середовища;
генетичним пристосуванням;
смертністю;
фізіологічним пристосуванням.
213. Спроможність популяції до збільшення кількості називається:
віковою структурою;
ємністю середовища;
народжуваністю;
генетичним пристосуванням;
фізіологічним пристосуванням.
214. Пристосування видів до нових кліматичних умов називається:
метеорологізацією;
стратифікацією;
саморегуляцією;
акліматизацією;
популяцією.
215. Гомеостаз – це:
сталість внутрішнього середовища організму;
сталість зовнішнього середовища організму;
відповідна реакція організму на зміну факторів довкілля;
пристосовування організму до зміни навколишніх факторів;
поведінкова константа організму.
216. Основні групи екологічних факторів:
природні, первинні, вторинні;
біосферні, екосистемні, біотичні;
видові, групові, індивідуальні;
біотичні, антропогенні, абіотичні;
абіобіотичні, біологічні, комплексні.
217. Фактори, рівень яких наближається до межі стійкості організму, називають:
лімітуючими;
індивідуальними;
біологічними;
екосистемними;
абіотичними.
218. Форми взаємодії та взаємовідносин живих організмів називаються:
груповими факторами;
абіогенними факторами;
антропогенними факторами;
біотичними факторами;
вторинними факторами.
219. Форми діяльності людини, які впливають на живі організми безпосередньо або посередньо (за рахунок зміни середовища пробування), називаються:
груповими факторами;
антропогенними факторами;
вторинними факторами;
абіотичними факторами;
абіогенними факторами.
220. Розробка сучасної концепції біосфери належить:
В.І. Вернадському;
О.П. Фесуненку;
З.Ю. Одуму;
Ч. Елтону;
К. Мебіусу.
221. Компонент, який забезпечує саморегуляцію біосфери:
енергія Сонця;
живі організми;
нежива природа;
літосфера;
гідросфера.
222. Парниковий ефект – це:
температурний показник температури у парнику;
зростання температури гідросфери;
зростання температури атмосфери внаслідок збільшення вмісту парникових газів;
штучне підвищення температури у штучних екосистемах;
зростання температурного показника в штучних екосистемах.
223. Для визначення відносного ступеня толерантності, організми за відношенням до температури виділяють:
стеногідричні, евригідричні;
стенотермні, евритермні;
стенофагні, еврифагні;
стеногаліні, евригаліні;
стеноойкні, евриойкні.
224. Для визначення відносного ступеня толерантності, організми за відношенням до їжі (поживи) розрізняють:
стеноойкні, евриойкні;
стенофагні, еврифагні;
стеногаліні, евригаліні;
стенотермні, евритермні;
стеногідричні, евригідричні.
225. Для визначення відносного ступеня толерантності, організми за відношенням до місця проживання виділяють:
стеногідричні, евригідричні;
стеноойкні, евриойкні;
стенофагні, еврифагні;
базофільні, евритрофні;
ацидофільні. базофільні.
226. Чисте і сухе повітря (приземного шару) являє собою суміш газів:
78.08% кисню, 20.95% азоту, 0.93% аргону, 0.03% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів;
20.95% азоту, 78.08% кисню, 0.03%аргону, 0.93% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів;
78.08% азоту, 20.95% кисню, 0.93% аргону, 0.03% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів;
68.08% кисню, 20.95% азоту, 0.93% аргону, 0.13% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів;
28.08% кисню, 20.95% азоту, 5.93% аргону, 3.03% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів.
227. Виділіть типи нейтрально-шкідливих взаємодій:
протокооперація , мутуалізм;
коменсалізм, синойкія;
аменсалізм;
хижацтво;
симбіоз, співпраця.
228. Паразитизм – це:
співжиття за якого один партнер використовує організм іншого як житло;
живлення тварин хижаків іншими тваринами, чисельність хижаків у десятки та сотні разів менша ніж їх жертв;
нейтральний варіант стосунків, коли обидва види незалежні і не впливають один на одного (ліс і білка);
взаємозв‟язок, за якого один вид угруповання (коменсал) одержує користь від співжиття з іншим видом, а останній їх немає (нахлібниство);
спосіб існування дрібних організмів за рахунок споживання живої тканини господарів.
229. Нейтралізм – це:
нейтральний варіант стосунків, коли обидва види незалежні і не впливають один на одного (ліс і білка);
форма взаємозв‟язків між організмами, за якої один із них пригнічує життєдіяльність іншого, не зазнаючи при цьому негативного зворотного впливу;
явище, яке полягає в гальмуванні росту одного виду продуктів виділення (хімічні речовини) іншим (фітонциди: кінський каштан);
взаємозв‟язок, за якого один вид угруповання (коменсал) одержує користь від співжиття з іншим видом, а останній їх немає (нахлібниство);
активний пошук представниками двох видів одних і тих самих кормових ресурсів.
230. Кількість енергії, яку засвоять телята після поїдання люцерни, де міститься 6,2 ∙ 104 кДж, становить:
6,2 ∙ 103 кДж;
6,24 ∙ 104 кДж;
6,5 ∙ 105 кДж;
8∙ 104 кДж;
8∙ 102 кДж.
231. Кількість енергії, яку засвоять телята після поїдання люцерни, де міститься 6,2 ∙ 106 кДж, становить:
6,2 ∙ 105 кДж;
6,24 ∙ 104 кДж;
6,5 ∙ 105 кДж;
8∙ 104 кДж;
8∙ 102 кДж.
232. Кількість енергії, яку засвоять телята після поїдання люцерни, де міститься 1,2 ∙ 104 кДж, становить:
1,2 ∙ 103 кДж;
6,24 ∙ 104 кДж;
6,5 ∙ 105 кДж;
8∙ 104 кДж;
8∙ 102 кДж.
233. Кількість енергії, яку засвоять телята після поїдання люцерни, де міститься 6,2 ∙ 108 кДж, становить:
6,2 ∙ 107 кДж ;
6,24 ∙ 104 кДж;
6,5 ∙ 105 кДж;
8∙ 104 кДж;
8∙ 102 кДж.
234. Територія навколо потенційно небезпечного підприємства, _________ та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюються проектною документацією відповідно до державних нормативних документів – це санітарно захисна зона.
призначена для складських приміщень;
у межах якої дозволено проживати населенню;
призначена для проживання людей;
у межах якої заборонено проживання населення;
призначена для відчуження складських приміщень.
235. Закон біогенної міграції атомів, звучить так: міграція ___________ на земній поверхні та в біосфері загалом здійснюється під переважним впливом живої речовини, організмів.
хімічних елементів;
косної речовини;
живої речовини;
енергії;
інформації.
236. Пестициди – це загальна назва _______ , що застосовуються для боротьби з небажаними видами рослин, тварин (комах) та мікроорганізмів.
фізичних величин;
хімічних речовин;
акарицидів;
ГМО;
біологічно активних речовин.
237. Сукупність організмів біосфери або будь-якої її частини, яка виражена в одиницях маси, енергії і інформації _________називається живою речовиною.
за А.Д.Тенслі;
за Зюсом;
за В. І. Вернадським;
за В.П.Кучерявим;
за В.М. Сукачовим.
238. Термін "екосистема" запропонував А. Тенслі, а термін "__________."
В.М. Сукачов.
агроценоз;
фітоценоз;
біогеоценоз;
біоценоз;
фітотрон.
239. Кількісне співвідношення між _________, яке може бути виражене через їхню чисельність, масу або наявну в них енергію, називається екологічною пірамідою:
групами організмів різних трофічних рівнів;
автотрофами;
паразитами;
групами організмів одного трофічного рівня;
щільністю популяції.
240. Рівень забруднення атмосфери в місцях відпочинку людей (рекреаційних зон) не має перевищувати – _________..одиниць ГДК:
1,0;
0,5;
2,0;
0,8;
1,5.
241. Штучне відновлення ґрунтів після їх порушення включає технічний і ……………..етапи рекультивації:
хімічний;
фізичний;
механічний;
біологічний;
реабілітаційний.
242. Речовини, що утворюються внаслідок спільної діяльності живих організмів і абіогенних процесів (за В. І. Вернадським, 1926) називають _________ речовиною.
живою;
неживою;
біокосною;
біогенною;
абстрактною.
243. Динаміка популяцій – масові зміни структури популяції, зумовлені__________ і дією зовнішніх чинників.
генетичними змінами;
внутрішньо популяційними процесами;
синузіями;
консорціями;
агломераціями.
244. Біогена речовина – це _________ осадові породи (кам’яне вугілля, нафта, вапняки та інші), що утворюються за участю живої речовини біосфери.
органічні;
косні;
радіоактивні;
мінеральні
алювіальні.
245. Трофічний ланцюг – це послідовність груп організмів, пов’язаних харчовими відносинами типу_______, що створює певну послідовність передачі речовин та енергії.
колової діаграми;
колообігу речовини;
"їжа – споживач";
піраміди енергії;
піраміди біомаси.
246. Косна речовина (за В.Вернадським) – це речовина, що утворюється у результаті процесів, у яких __________ не беруть безпосередньої участі .
мінерали;
організми;
вітер та сонце;
вода та мінеральні речовини
материнські породи.
247. Сапробність – рівень вмісту у воді ______________, що розкладаються, який може визначатися за характеристиками видового складу та чисельності гідробіонтів-індикаторів.
токсичних речовин;
радіоактивних речовин;
органічних речовин;
мінеральних речовин;
інертних речовин.
248. Трофність – це ступінь_________ водних екосистем, який визначається вмістом у воді фосфору, азоту і інших біологічних елементів та комплексом гідрологічних, гідрохімічних, гідробіологічних та інших факторів.
стійкості;
біологічної продуктивності;
сапробністі;
евтрофністі;
самоочищення.
249. Гранично-допустима концентрація (середньодобова) – це концентрація забруднювальної ________ в повітрі, що не справляє на людину прямого або непрямого шкідливого впливу у разі цілодобового вдихання; відносять до необмеженого періоду осереднення і введена з метою попередження загальнотоксичної, мутагенної, канцерогенної або іншої дії.
суміші;
комплексної дії;
водяної пари;
речовини;
пилової суміші.
250. Самоочищення водойм – сукупність_______, що відбуваються у забруднених водах, спрямованих на відновлення первісних властивостей і складу води.
природних забруднень;
антропогенних процесів;
рекультиваційних процесів;
природних процесів;
забруднення.
251. Агроценоз – це культивовані рослини сумісно з обробленими _____________, що утворюють несталу систему.
коридорами;
сукцесіями;
біомами;
консорціями;
ґрунтово-кліматичними факторами.
252. Абіотичні фактори – це комплекс умов___________, які впливають на організм.
антропогенної діяльності;
неорганічної природи;
біоти;
системи;
заповідників.
253. Принцип мінімального розміру популяції вказує на те, що будь-яка популяція має певну _______ чисельність особин, подальше зменшення якої призводить до її зникнення, або навіть виду загалом.
оптимальну;
мінімальну;
екологічну;
максимальну;
осереднену.
254. Другий закон В.І. Вернадського, або закон константності звучить наступним чином: кількість ________ за певний час (як правило ера, період) є постійною величиною.
косної речовини;
біогеоценозів;
сміття ;
живої речовини;
сорбентів.
255. Загальний закон розвитку природи – абсолютно ізольований саморозвиток неможливий, тому що будь-яка природна система може розвиватися тільки за рахунок обміну _________, інформації з іншими системами.
елементів;
речовин, енергії;
підсистем;
біоти;
популяцій.
256. Сукцесія (лат. – успадкування, спадкоємність) – послідовні, ______ зміни складу та структури біогеоценозу, які зумовлені певними факторами.
зворотні;
канцерогенні;
мутагенні;
незворотні;
радіальні.
257. Під ноосферою розуміють сферу взаємодії природи суспільства, в якій ____________ діяльність людини стає головним чинником розвитку.
розумна;
техногенна;
кількісна;
постійна;
космічна.
258. Ноосферний період розвитку цивілізації зумовлений зростанням ролі _____ у перетворенні компонентів і процесів природного середовища на тлі традиційної природотворної діяльності живих організмів.
антропогенних чинників ;
техносфери;
техногенних чинників;
космічних чинників;
людського розуму.
259. Техногенез – це сукупність геохімічних і геофізичних процесів, пов’язаних __________, що істотно змінили і продовжують змінювати геохімічну ситуацію у біосфері;
з дією природних чинників;
з діяльністю людини;
з впливом космічних факторів;
з сонячною активністю;
з біотичними чинниками.
260. Метою створення______книги є охорона рідкісних і зникаючих видів.
Жовтої;
Червоної;
кадастрової;
природоохоронної;
Зеленої.
261. Зелена книга України є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних __________, які підлягають охороні.
тваринних угруповань;
рослинних угруповань;
розповсюджених видів
зооценозів;
тваринних популяції.
262. Найбільш характерними вторинними компонентами фотохімічного смогу є: __________та інші фотооксиданти:
азот і кисень;
водень;
вуглекислий газ;
озон;
важкі метали.
263. Критичні відрізки (моменти) часу в еволюції біосфери, коли стали можливим процеси фотосинтезу й формування озонового шару називаються "точками" __________.
Одума;
Будика;
Пастера;
Фішера;
екологічними.
264. Сумісна _________ двох і більше таксонів, які об’єднані тісними екологічними зв’язками, але не обмінюються генами, називається коеволюцією.
конкуренція;
дія;
еволюція;
кооперація;
концентрація.
265. Під впливом антропогенних факторів відбуваються процеси ________ сукцесії.
первинної;
прискореної;
вторинної;
уповільненої;
реакційної.
266. Біогеохімічні цикли (кругообіги) обумовлені__________ факторами.
виключно біогенними;
виключно геохімічними;
енергетичними;
біологічними і геологічними;
виключно харчовими.
267. "Заключна" фаза біогенетичної сукцесії, яка знаходиться у повному єднанні з біотопом або тільки з кліматом, називається – __________.
гомеостазом;
клімаксом;
кліматопом;
біотопом;
едатофоном.
268. Завдання _____ – дослідження стосунків у системі популяція–середовище.
аутекології;
неоекології;
біоритмів відповідно до адаптації організмів;
демекології;
синекології.
269. Озонова оболонка розміщена на висоті ______, захищає життя на планеті від жорстокого ультрафіолетового випромінювання (λ<320 нм).
20-30 м;
50 км;
120-150 км;
10 км;
20-30 км .
270. Атмосфера є _______ оболонкою Землі, що сягає від її поверхні в космічний простір приблизно на 3000 км і ділиться на тропосферу, стратосферу, мезосферу, термосферу та екзосферу.
внутрішньою повітряною;
термальною;
зовнішньою газовою;
іонною;
водяною.
271. Основна маса організмів і мікроорганізмів літосфери зосереджена в ґрунтах на глибині _______ метрів.
10 000;
3 000;
0,02;
не більше кількох;
не більше 0,01.
272. Утворення живої речовини та її розклад – це дві сторони єдиного процесу, який називається _________ кругообігом хімічних елементів.
хімічним;
біологічним;
фізичним;
часовим;
просторовим.
273. Живі організми, які _________ самостійно синтезувати органічну речовину, а живляться за рахунок енергії розкладу відмерлої органіки, належать до групи редуцунтів.
можуть у повній мірі;
можуть частково;
можуть за певних умов;
не можуть;
з допомогою інших можуть.
274. Група організмів, які пристосовані до життя в ______ середовищі, носять назву анаероби.
кисневому:
водному;
космічному;
безкисневому (малокисневому);
радіаційному.
275. Озонова діра – це простір в _______ Землі із значно пониженим вмістом озону.
стратосфері;
іоносфері;
магнітосфері;
тропосфері;
електромагнітному полі.
276. Закон піраміди енергії Р. Ліндемана говорить наступне:
з одного трофічного рівня екологічної піраміди, на наступний переходить у середньому не більше _____ енергії.
10%;
90%;
1%;
100%;
50%.
277. Ярусність – це розчленування ________ на структурні або функціональні горизонти (шари, яруси), які мають різний ступінь зімкнення і відіграють неоднакову роль в асиміляції й акумуляції речовин і енергії, в безпосередньому і опосередкованому впливі на життєдіяльність організмів угруповання.
грибів;
лишайників;
зоценозів;
фітоценозів;
мікробоценозів.
278. Тваринний світ, подібно рослинному, поділяють на два яруси життя (Погребняк, 1968): зооедафон (види, які живуть в ґрунті) і ________ тварини.
водні;
морські;
зооценозні;
наземні;
популяційні.
279. До вторинної продукції відносять масу органічної речовини створену________.
зеленими рослинами;
продуцентами;
хемосинтетиками;
консументами і редуцентами;
автотрофами.
280. Перенесення енергії корму від її джерела – рослини – через ряд організмів, яке відбувається шляхом поїдання одних організмів іншими, називається________ ланцюгом.
сталим;
нормальним;
рослинним;
енергетичним;
кормовим.
281. Атмосферне повітря в нижніх шарах _______ складається переважно з азоту, кисню, аргону, вуглекислого газу. У невеликих кількостях містяться неон та інші інертні гази, оксиди нітрогену, водень, метан, озон, аміак, чадний газ.
стратосфери;
абіосфери;
літосфери;
тропосфери;
мета біосфера.
282. Розрізняють ________ і невичерпні природні ресурси.
вичерпні;
відновлювальні;
невідновлювальні;
утилізовані;
збагачені.
283. Перехідний шар атмосфери, в якому немає вертикальних рухів називається ____________.
іоносферою;
магнітосферою;
тропосферою;
стратосферою;
тропопаузою.
284. _________ кругообіг полягає в тому, що гірські породи зазнають руйнування, вивітрювання, продукти вивітрювання зносяться потоками води у Світовий океан та утворюють морські напластування; великі повільні геотектонічні зміни призводять до того, що ці напластування повертаються до суходолу й процес починається знову.
великий;
середній;
малий;
загальний;
частковий.
285. ________ кругообіг полягає в тому, що поживні речовини ґрунту, вода, вуглець акумулюється в речовині рослин, витрачаються на побудову тіла і життєві процеси як їх самих, так і організмів – консументів; продукти розпаду органічної речовини знов розкладаються до мінеральних компонентів, доступних рослинам, що знов утягують їх у потік речовин.
великий;
середній;
малий;
загальний;
частковий.
286. Під час передавання з одного харчового рівня на інший у простір розсіюється приблизно ____ % енергії.
60;
100;
45;
90;
0.
287. У трофічному ланцюгу на кожному харчовому рівні зберігається приблизно _____ % енергії, що засвоюється організмами попереднього харчового рівня, а решта її розсіюється в екосистемі у вигляді тепла.
60;
35;
25;
10;
0,25.
288. Піраміда _______ відображає співвідношення енергетичних еквівалентів в одиницю часу кожної ланки трофічного ланцюга.
чисел;
вікова;
біомас;
інформації;
енергії.
289. Піраміда ______ відображає співвідношення мас живої речовини кожної ланки трофічного ланцюга.
чисел;
вікова;
біомас;
інформації;
енергії.
290. У популяції _________ розподіл спостерігається тоді, коли середовище дуже однорідне й організми не прагнуть об'єднатися в групи.
загальний;
усереднений;
рівномірний;
випадковий;
груповий.
291. У популяції _______ розподіл зустрічається там, де між особинами дуже сильна конкуренція чи існує антагонізм, що сприяє підтриманню однакової відстані між ними.
загальний;
усереднений;
рівномірний;
випадковий;
груповий.
292. У популяції ______ розподіл зустрічається тоді, коли особини в популяції володіють тенденцією утворювати групи певної величини.
загальний;
усереднений;
рівномірний;
випадковий;
груповий.
293. Гідросфера – водяна оболонка Землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водні маси, _________ і льодовики.
вода повітря;
сніговий покрив;
вологість повітря;
вологість ґрунту;
вологість біомаси.
294. Організми за ступенем толерантності до місцезростання поділяють на:
стеноойкний, евриойкний;
стеногалінний, евригалийний;
стенофаг ний, еврифагний;
стеногідричний, евригідричний;
стенний, евринний.
295. Виділяють два підходи до вивчення популяції: описовий (1); функціональний (2); інструментальний (3); агрохімічний (4); лізиметричний (5); кореляційний (6):
1, 2;
3, 4;
4, 5;
5, 6;
4, 5.
296. Для визначення відносного ступеня толерантності організму до поживи використовують терміни:
стеноойкний, евриойкний;
стеногалінний, евригалийний;
стенофаг ний, еврифагний;
стеногідричний, евригідричний;
стенний, евринний.
297. До гомотипових реакцій, тобто взаємодії між організмами одного виду відносять:
біологічний, популяційний ефект;
груповий, масовий ефекти, внутрішньовидову конкуренцію;
одно типовий, багатотиповий ефект, розмноження;
фіто-, зоо-, міктобоефекти;
хімічний, фізичний, механічний ефект, міграцію.
298. Біосфера включає наступні сфери: мезосфера (1); атмосфера (2); гідросфера (3); педосфера (4); гранітосфера (5); іоносферу (6):
2, 3, 4;
1, 5, 6;
1, 2, 3, 4, 5, 6;
1, 6;
1, 5.
299. Виділіть рН у разі яких опади є "кислими": <5,8 (1); 2,5 (2); 3,2 (3); 6,0 (4); 6.5 (5); 6,6 (6); 7,0 (7); 8,0 (8).
1, 4, 5;
1, 2, 3;
1, 2, 3, 4, 5, 6;
2, 3, 8, 7;
5, 6.
300. Екологічний паспорт – це: посвідчення еколога-експерта (1); дозвіл на скид забруднювальних речовин (2); висновки екологічного аудиту (3); комплексний документ, взаємовідносин об’єкта господарської діяльності з довкіллям (4); нормативно-технічний документ (5); висновки екологічної експертизи (6):
1, 2;
2, 3;
4, 5;
1, 3;
3, 6.
301. Основними екологічними функціями редуцентів є: конструкція органічних речовин у ґрунті (1); створення органічних решток (2); відтворення живої речовини у ґрунті (3); поступова мінералізація органічної речовини (4); перетворення у процесі своєї життєдіяльності складних органічних речовин на прості неорганічні сполуки (5):
1, 2;
2, 3;
4, 5;
1;
3,1.
302. Корисно-шкідливі типи взаємодії організмів особин одного виду на особини іншого виду – це:
хижацтво, паразитизм;
аменсалізм, конкуренція;
коменсалізм, мутуалізм;
алелопатія, коменсалізм;
симбіоз, співпраця.
303. Ріст популяції характеризується такими явищами як народжу- ваність (1), смертність (2), стабільність (3), міграція (4), хижацтво (5), паразитизм (6):
3, 5, 6;
1, 5;
5, 6;
3, 6;
1, 2, 4.
304. Під час росту чисельності особин у популяції виділяють фази:
росту, спаду, рівноваги;
осциляції, флуктації, апроксимації;
показникові, логістичну, циклічну;
стабільну, мінімальну, максимальну;
геометричну, алгебраїчну, статистичну.
305. Визначають наступні типи динаміки чисельності популяцій: показників (1), повільний (2), логістичний (3), прискорений (4), циклічний (5), динамічний (6), стабільний (7):
2, 4, 6;
1, 3, 5, 7;
2, 4;
4, 6;
1, 6.
306. Для просторової структури біогеоценозу характерні такі явища:
русність, консорція;
ярусність, мозаїчність;
яружність, розораність;
циклічність, метаморфічність;
асоціація, пірамідність.
307. Проблема зменшення біорізноманіття полягає:
у зменшенні чисельності рослин і тварин у межах виду;
у зменшенні кількості видів рослин і тварин;
у зменшенні ареалів поширення рослин і тварин;
у зменшенні площ ареалів рослинногно світу;
зменшенні чисельності популяцій тваринного і рослинного світу.
308. Біосферні заповідники на території України: Поліський (1); "Асканія-Нова" (2); Дунайський (3); Чорноморський (4); Канівський (5); Чорноморський (6), Кримський (7):
2, 3, 4, 6;
1, 5, 6, 7;
1, 7;
5, 7;
1, 2, 5, 7.
309. Визначте речовини що належать до групи парникових газів і здатні значною мірою збільшити парниковий ефект:
водяна пара;
вуглекислий газ;
метан;
закис азоту;
всі відповіді правильні.
310. Серед основних завдань екології можна виділити наступні:
дослідження особливостей організації життя, в тому числі в зв'язку з антропогенним, що є результатом людської діяльності впливом на природні системи;
створення наукової основи раціональної експлуатації біологічних ресурсів;
прогнозування змін природи під впливом діяльності людини;
збереження середовища існування людини;
всі відповіді правильні.
311. Розрізняють наступні типи смогу: Лондонський (1), Київський (2), Парижський (3), Лос-Анджелеський (4), Японський (5):
1, 4;
2, 3;
5, 2;
1, 5;
4, 5.
312. Кліматичні екологічні фактори включають: світло (1); вологість (2); рельєф (3); гумус (4); температуру (5), материнську породу (6):
3, 4;
3, 4, 6;
1, 2, 5;
1, 3, 4;
2, 4, 6.
313. Атмосфера є зовнішньою газовою оболонкою Землі, що сягає від її поверхні в космічний простір приблизно на 3000 км і ділиться на:
тропосферу, стратосферу, мезосферу, термосферу та екзосферу;
літосферу, гідросферу, магнітосферу;
ендосферу, екзосферу, озоносферу;
радіосферу, космосферу, азотосферу;
всі відповіді правильні.
314. Основними джерелами забруднення і засмічення водойм є:
стічні води промислових та комунальних підприємств;
відходи від розробок рудних і нерудних копалин;
води рудників, шахт, нафтопромислів;
відходи деревини під час заготівлі, обробки, сплаві лісових матеріалів (кора, тирса, тріска, колоди, хмиз тощо);
всі відповіді правильні.
315. Основними джерелами забруднення атмосфери є:
забруднювачі природного походження;
забруднювачі, які утворюються під час згорання палива для потреб промисловості, опалення житлових будинків, під час роботи всіх видів транспорту;
забруднювачі, які утворюються в результаті промислових викидів;
забруднювачі, зумовлені згоранням і переробкою побутових і промислових відходів;
усі відповіді правильні.
316. Екологія не досліджує явища, які займають наступні рівні в організації живої природи: клітина (1), тканина (2), організм (3), популяція (4), орган (5), екосистема (6):
1, 2, 5;
3, 4, 6;
1, 3, 4;
немає правильних відповідей.
317. Невичерпні природні ресурси включають ресурси: земні (1); водні (2); космічні (3); гірські (4); кліматичні (5):
2, 3, 5;
1, 4;
4, 5;
1, 4 5;
1, 5.
318. Екологію як біологічну науку умовно поділяють на підрозділи:
аутекологія; демекологія; синекологія; біогеоценологія, біосферологія;
дефляекологія, техноекологія, соціоекологія;
немає правильних відповідей;
неоекології, урбоекологія, радіоекологія, космоекологія.
319. Температура води згубна для риб: 450 С (1), 750 С (2),
160 С (3), 1000 С (4), 250 С (5), 0,50 С (6):
1, 2, 4;
3, 2, 6;
3, 5, 6;
4;
6.
320. До альтернативних джерел енергії відносять: енергію сонця (1); нафту (2); газ (3); геотермальну (4); атомну енергію (5):
2, 3;
1, 4;
2, 5;
2, 3, 5;
3, 5.
321. Екологічні фактори по-різному впливають на живі організми, зокрема:
усувають окремі види з території (кліматичні, фізико-хімічні особливості яких їм не підходять, і таким чином змінюють їх географічне положення);
змінюють плодовитість і смертність, викликаючи міграції та впливаючи на щільність популяції;
сприяють появі адаптованих модифікацій: кількісних змін обміну речовин і таких якісних змін, як зимова і літня сплячка, фотоперіодизм, діапауза (стадія спокою у комах);
всі відповіді правильні;
немає правильних відповідей.
322. Кожний біоценоз характеризується трьома ознаками: видовим складом (1); структурою (2); динамікою (3); місцем зростання (4); наявністю вільних ділянок (5):
3, 5, 1;
1, 3, 5;
1, 3, 4;
4, 5, 3;
2, 3, 5.
323. У складі екологічної системи виділяють такі компоненти:
неорганічні речовини;
органічні сполуки;
фізичні фактори;
продуценти;
всі відповіді правильні.
324. Основними компонентами біосфери (за Вернадським) є:
жива речовина;
косна речовина;
біогенна речовина;
біокосна речовина;
всі відповіді правильні.
325. Атмосферу складають такі шари:
стратосфера;
тропосфера;
іоносфера;
всі відповіді правильні.
326. Біосфера включає такі види речовини: живу (1), біогенну (2), абіогенну (3), біокосну (4), ноогенну (5), косну (6), первинну (7), вторинну (8):
1, 5, 7, 8;
2, 3, 4, 6;
4, 6, 7, 8;
1, 2, 4, 6;
1, 2, 3, 4.
327. Аналізуючи внутрішнє життя екосистем логічно виділити три групи процесів (потокі: потоки інформації (1); потоки автотрофів (2); потоки розуму (3); потоки речовини (4); потоки енергії (5):
1, 4, 5;
2, 3;
1, 2;
2, 3, 4;
немає правильних відповідей.
328. Групи потоків, які можна виділити у середині функціонувальної екосистеми:
інформаційні, хімічні, енергетичні потоки;
акустичні, ефірні, хімічні;
речовинні, енергетичні, інформаційні;
хімічні, речовинні, енергетичні;
енергетичні, акустичні, інформаційні.
329. У вертикальній структурі лісових біогеоценозів виділяють наступні основні яруси:
крон, чагарниковий, трав‟яний, приземний;
трофічний, паратрофічний, надрівневий;
трав‟яний, підземний, лісовий;
підстилки кущів, дерев;
кліматичний, біотичний, ґрунтовий.
330. Головна екологічна небезпека для людства полягає у виникненні таких глобальних явища як:
глобальне потепління, руйнування озонового шару, кислотні дощі;
забруднення всіх геосфер планети, деградація лісів;
спустелювання, ерозія ґрунтів;
зменшення біологічної різноманітності;
всі відповіді правильні.
331. За В.М.Сукачовим складовими елементами біогеоценозу є:
кліматом, зооценоз, мікробоценоз, фітоценоз;
продуценти, консументи, редуценти;
біоценоз, біотоп;
комітат, простір, біота;
домінанти, субдомінанти, другорядні.
332. Зменшення біологічної різноманітності видів відбувається завдяки дії механізмів – це:
надмірне добування – відбувається в тому разі, коли з популяцій рослин або тварин вилучають організмів більше, ніж їх може народитись внаслідок розмноження;
руйнування місць проживання – відбувається під впливом забруднення середовища різноманітними в тому числі й токсичними речовинами, або збіднення ресурсів, які використовують живі організми;
біологічне забруднення – відбувається шляхом свідомого чи випадкового заселення нових видів, які безперешкодно розмножуються за умов відсутності у них природних ворогів і витісняють місцеві види живих організмів;
всі відповіді правильні.
333. Екологічні функції води:
найважливіша мінеральна сировина;
основна складова частина всіх живих організмів;
агент-перенощик;
всі відповіді правильні;
немає правильних відповідей.
334. Факторами деградації ґрунту є: зрошення (1); пестициди (2); "кислі дощі" (3); ерозія (4); меліорація (5); осушення (6); вапнування (7):
2, 3, 4;
1, 5, 6;
1, 7, 6;
2, 5, 6;
всі відповіді правильні.
335. У результаті діяльності людей вода набуває змін: статичних (1); кількісних (2); динамічних (3); соціальних(4); якісних (5):
2, 5;
1, 3;
3, 5;
1, 5;
4, 5.
336. За вибагливістю до умов освітлення рослини поділяються:
на геліофіти;
на світлолюбні;
на сціофіти;
на факультативні геліофіти;
всі відповіді правильні.
337. Рослинам властиві періоди індивідуального розвитку:
латентний;
віргільний;
синильний;
генеративний;
всі відповіді правильні.
338. Серед забруднень поверхневих вод розрізняють: фізичне (1); хімічне (2); біологічне (3); рослинне (4); теплове (5), механічне (6); галійне (7):
1, 2, 4, 5, 6;
3, 6, 7;
2, 7;
3, 7, 4;
3, 7.
339. До консументів належать: фітофаги (1); автотрофи (2); хижаки (3); поліфаги (4); редуценти (5); сапротрофи (6):
1, 3, 4;
2, 5, 6;
5;
2, 6;
2, 4.
340. Прикладами біогенної речовини є: пісок (1); кам’яне вугілля(2); торф (3); глина (4); нафта (5); вода (6); вуглець (7):
1, 2, 3, 4, 5, 7;
1, 4, 7;
2, 3, 5;
4, 5, 6, 7;
6, 7.
341. Вичерпні природні ресурси бувають: невідтворні (1); відносні (2); перехідні (3); розвідані (4); відтворні (5):
1, 5;
2, 3;
3, 4;
4, 5;
2, 4.
342. Сучасні ґрунти є трифазною системою: тверді частки (1); ґрунтова вода (2); ґрунтові організми (3); коріння рослин (4); гази розчинені у воді та порах (5):
1, 2, 5;
3, 4, 5;
1, 3, 4;
1, 3;
3, 4, 1.
343. Хімічне забруднення вод відбувається:
органічними речовинами;
неорганічними речовинами;
полютантами;
всі відповіді правильні;
немає правильних відповідей.
344. Основним завданням раціонального природокористування є:
збереження та підвищення продуктивності і цінності природних ресурсів;
забезпечення раціонального їх використання і розширеного відтворення, а також збереження природних умов і ресурсів, необхідних для постачання сировини й енергії народному господарству;
збереження типових і унікальних природних комплексів, визначних об‟єктів живої і неживої природи;
всі відповіді правильні;
немає правильних відповідей.
345. За рівнем трофності (розвитку органічного життя) озера поділяють:
на оліготрофні;
на евтрофні;
на мезотроні;
на дистрофні;
всі відповіді правильні.
346. Класифікація життєвих форм за Раункієром:
хамефіти;
терофіти;
гемікриптофіти;
фанерофіти;
всі відповіді правильні.
347. З урахуванням спеціалізації типів живлення тварин поділяють на групи: монофаги (1); еврифаги (2); олігофаги (3); поліфаги (4); автофаги (5):
1, 3, 4;
2, 5;
1, 2;
1, 5;
4, 5.
348. Для кожного організму існує: зона оптимуму(1); зона песимуму(2); діапазон пойкілометрії (3); діапазон стійкості (4); екологічна зона (5); абіотична зона (6):
1, 2, 4;
3, 5;
5, 6;
3, 4, 6;
1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.
349. Основними причинами збіднення Світового океану є:
перевилов окремих видів риб і морських тварин;
зниження місць нересту, зміна шляхів міграції риб;
забруднення морського середовища;
немає правильних відповідей;
всі відповіді правильні.
350. Основні екологічні функції ґрунтів:
забезпечення функції життя;
накопичення гумусу і зв‟язаної з ним енергії;
регулювання інтенсивності біосферних процесів;
учасник колообігу хімічних елементів;
всі відповіді правильні.
351. Фізичні чинники, що впливають на хімічний склад і біологічну продуктивність природних водойм: температура (1); вміст розчинених газів (2); освітленість (3); концентрація розчинених сполук (4); окисно-відновний потенціал (5); швидкість течії (6); вміст катіонів (7):
1, 3, 5, 6;
2, 4, 7;
2, 4, 5;
1, 2, 3, 4, 5, 6, 7;
3, 4, 6, 7.

Приложенные файлы

  • docx 26607012
    Размер файла: 321 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий