Тести завдання


ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1. Економічне забезпечення управління інноваційним розвитком маркетингової діяльності підприємства має відповідати таким принципам:
1. Принцип пріоритету споживача над виробником.
2. Принцип субсидіарності.
3. Принцип новизни.
4. Принцип соціальної спрямованості інновацій.
2. Ідея інновацій – це:
1. Певний варіант ринкової поведінки організації.
2. Найбільш загальне уявлення про товар, який підприємство могло б запропонувати ринку.
3. Варіант щодо отримання максимального прибутку підприємством.
4. Певний варіант узгодження інноваційного потенціалу підприємства із новими викликами ринку.
3. Джерела ідей інновацій – це:
1. Результати ситуаційного й імітаційного моделювання поведінки споживачів.
2. Результати маркетингових ринкових досліджень.
3. Результати аналізу діяльності конкурентів.
4. Усі відповіді вірні
4. Критеріями оцінки інновацій не можуть бути:
1. Місткість ринку.
2. Потенційна тривалість життєвого циклу нової продукції.
3. Ступінь ризику і можливість запобігання йому.
4. Вимоги нормативних актів щодо впровадження інновацій.
5. Розроблення задуму інновації – це:
1. Вивчення місткості ринку.
2. Аналіз розробок у галузі науки і техніки.
3. Виражена в зрозумілій для споживачів формі ідея інновації і його перевірка.
4. Ситуаційне та імітаційне моделювання поведінки споживачів.
6. Формування критеріальної бази для оцінки альтернатив маркетингових інноваційних рішень необхідно здійснювати через:
1. Критерії оцінювання рівня ризику та якості маркетингового інноваційного рішення.
2. Критерії оцінювання рівня прибутковості та якості маркетингового інноваційного рішення.
3. Критерії оцінювання рівня рентабельності та ризику маркетингового інноваційного рішення.
4. Критерії оцінювання рівня спож
7. Які існують напрямки інноваційного розвитку відповідно до стратегічної спрямованості?
1. Збалансованого, наступального, захищаючого, абсорбуючого інноваційного розвитку.
2. Локального, глобального інноваційного розвитку.
3. Стратегічного, оперативного, тактичного інноваційного розвитку.
4. Довгострокового, середньострокового, короткострокового інноваційного розвитку.
8. Який напрямок інноваційного розвитку характеризує збитковість для підприємства-інноватора та прибутковість для споживача?
1. Ефект чорного кола.
2. Ефект іміджу.
3. Ефект симпатій споживача.
4. Всебічні переваги.
9. Який напрямок інноваційного розвитку характеризує прибутковість для підприємства-інноватора та збитковість для споживача?
1. Ефект чорного кола.
2. Ефект іміджу.
3. Завоювання симпатій споживача.
4. Всебічні переваги.
10. Зіставлення ринкових можливостей і загроз із сильними і слабкими сторонами діяльності підприємства використовується у:
1. GAP – аналізі.
2. STP – аналізі.
3. SWOT – аналізі.
4. Матриці БКГ.
11. Варіант глибокого впровадження на ринок передбачає:
1. Розширення ринку через охоплення нових сегментів у тих же регіонах.
2. Пропонування на нових ринках нових товарів, які розвивають традиційні напрямки діяльності підприємства.
3. Використання цінових стратегій.
4. Поповнення своєї номенклатури виробами, які з техніко-технологічного та маркетингового погляду схожі на наявні товари.
12. Варіант розширення меж ринку передбачає:
1. Розширення ринку через охоплення нових сегментів збуту тих же регіонах. 2. Пропонування на нових ринках нових товарів, які розвивають традиційні напрямки діяльності підприємства.
3. Використання цінових стратегій.
4. Поповнення своєї номенклатури виробами, які з техніко-технологічного та маркетингового погляду схожі на наявні товари.
13. Диверсифікація виробництва і збуту передбачає:
1. Розширення ринку через охоплення нових сегментів збуту тих же регіонах. 2. Пропонування на нових ринках нових товарів, які розвивають традиційні напрямки діяльності підприємства.
3. Використання цінових стратегій.
4. Поповнення своєї номенклатури виробами, які з техніко-технологічного та маркетингового погляду схожі на наявні товари.
14. Оцінку і попередній вибір найбільш перспективних напрямків інноваційного розвитку здійснюють з позицій:
1. Вимог ринку та вимог споживачів.
2. Прибутковості та витрат.
3. Підприємства-інноватора та споживача інновацій.
4. Ресурсозабезпеченості, ресурсонезалежності та зменшення ресурсоємності
15. Ціна споживання інноваційної продукції містить:
1. Величину вільного часу, отриманого в результаті використання інноваційної продукції.
2. Ціну товару та витрати, пов’язані з його експлуатацією.
3. Мінімальну серед цін на інноваційну або існуючу на ринку продукцію.
4. Показник споживацької привабливості продуктового напрямку інноваційного розвитку.
16. Абсорбуючий інноваційний розвиток підприємства передбачає:
1. Імітацію інноваційних перетворень.
2. Використання результатів успішних дій підприємств-лідерів ринку.
3. Стрімке подолання технологічних розривів з метою збереження лідерства на ринку.
4. Безперервне впровадження інновацій у виробничий та управлінський процес.
17. Захищаючий інноваційний розвиток підприємства передбачає:
1. Імітацію інноваційних перетворень.
2. Використання результатів успішних дій підприємств-лідерів ринку.
3. Стрімке подолання технологічних розривів з метою збереження лідерства на ринку.
4. Безперервне впровадження інновацій у виробничий та управлінський процес.
18. Наступальний інноваційний розвиток підприємства передбачає:
1. Імітацію інноваційних перетворень.
2. Використання результатів успішних дій підприємств-лідерів ринку.
3. Стрімке подолання технологічних розривів з метою збереження лідерства на ринку.
4. Безперервне впровадження інновацій у виробничий та управлінський процес.
19. Інноваційна інфраструктура – це:
1. Увесь спектр структур як державної, так і приватної форм власності, що необхідні для забезпечення розвитку і підтримки всіх стадій інноваційного процесу.
2. Об’єкти виробничо-технологічної структури.
3. Об’єкти інформаційної системи.
4. Фінансові структури та організації з підготовки та перепідготовки кадрів для підтримки всіх стадій інноваційного процесу
20. Результатами науково-технічного прогресу є:
1. Визначення пріоритетних напрямків розвитку та планування інноваційної діяльності.
2. Виробничо-технологічні досягнення.
3. Проведення НДДКР.
4. Здійснення виробничого процесу, надання матеріальної форми результатам науково-технологічної діяльності.
21. Ринок інновацій - це:
1. Середовище, що задовольняє потреби споживачів у реалізації чи придбанні інноваційної продукції.
2. Середовище, що оптимально формує попит і пропозицію на науково- технічну продукцію й інноваційні послуги.
3. Система економічних відносин між споживачами інноваційної продукції і суб’єктами пропозицій з приводу їх виробництва, придбання та їх використання.
4. Середовище, що звільняє ринок від неконкурентоспроможних учасників
22. Ринок науково-технічної інформації – це:
1. Телекомунікації пошта, телефонний або факсимільний зв’язок, консультаційна, бібліотечна, освітня, видавнича, рекламна діяльність.
2. Інформаційні центри, дилерські фірми, різноманітні спеціалізовані консалтингові та інформаційні організації, видання, організатори виставок, семінарів, науково-практичних конференцій.
3. Тип економічних взаємозв’язків і відносин, де формується попит і пропозиція на науково-технічну продукцію й інноваційні послуги.
4. Тип економічних взаємозв’язків і відносин між виробниками та споживачами з приводу виробництва, придбання і використання інформації.
23. До підсистем інноваційної інфраструктури не належить:
1. Інформаційно-консультаційне забезпечення.
2. Патентування та захист інтелектуальної власності.
3. Страхування фінансових ризиків інноваційних проектів.
4. Державні органи та органи місцевого самоврядування.
24. Система заходів державної інноваційної політики охоплює:
1. Конкурсне фінансування розробок.
2. Організаційно-економічні методи.
3. Програмно-цільове фінансування.
4. Контроль за дотриманням вимог законодавства щодо інноваційної діяльності.
25. Фінансово-економічний супровід інноваційної діяльності забезпечують:
1. Державні фонди підтримки інноваційного бізнесу.
2. Окремі юридичні особи.
3. Місцеві органи влади.
4. Державні органи влади.
26. Державні фонди підтримки інноваційного бізнесу характеризуються тим, що:
1. Створюються великими фінансово-промисловими групами.
2. Створюються пенсійними та пайовими інвестиційними фондами.
3. Фінансові резерви обмежуються підтримкою провідних вітчизняних наукових шкіл.
4. Виконують функцію страхування інноваційних ризиків.
27. Венчурні фонди характеризуються тим, що:
1. Створюються великими фінансово-промисловими групами.
2. Створюються пенсійними та пайовими інвестиційними фондами.
3. Фінансові резерви обмежуються підтримкою провідних вітчизняних наукових шкіл.
4. Виконують функцію страхування інноваційних ризиків.
28. Напрямками діяльності структур з підтримки інноваційної діяльності є:
1. Виробничо-технологічна підтримка створення високих технологій.
2. Інвестування інноваційних проектів.
3. Юридична підтримка інноваційних проектів.
4. Страхування інноваційних ризиків
29. Українське агентство з авторських і суміжних прав:
1. Приймає заявки на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності.
2. Надає можливість розмістити інформацію підприємців про їх потреби в певних технологіях.
3. Забезпечує колективне управління майновими правами переданих йому суб’єктів авторського права.
4. Здійснює експертизу інноваційних проектів.
30. Український інститут промислової власності:
1. Приймає заявки на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності.
2. Надає можливість розмістити інформацію підприємців про їх потреби в певних технологіях.
3. Забезпечує колективне управління майновими правами переданих йому суб’єктів авторського права.
4. Здійснює експертизу інноваційних проектів.
31. Інтернет-біржа промислової власності:
1. Приймає заявки на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності.
2. Надає можливість розмістити інформацію підприємців про їх потреби в певних технологіях.
3. Забезпечує колективне управління майновими правами переданих йому суб’єктів авторського права.
4. Здійснює експертизу інноваційних проектів.
32. Технопарк - це:
1. Локальний науково-технічний комплекс, що включає наукові установи, підприємства, інформаційно-виставочні комплекси, служби сервісу.
2. Структура з підтримки малого інноваційного бізнесу для прискореної реалізації ними інноваційних проектів.
3. Конгломерат розміщених на одній території дослідницьких установ та фірм, зацікавлених у швидкій комерціалізації нових ідей.
4. Локальний науково-технічний комплекс, який орієнтований на розвиток інформаційних технологій та формування відповідного кадрового забезпечення
33. Інфопорт – це:
1. Локальний науково-технічний комплекс, що включає наукові установи, підприємства, інформаційно-виставочні комплекси, служби сервісу.
2. Структура з підтримки малого інноваційного бізнесу для прискореної реалізації ними інноваційних проектів.
3. Конгломерат розміщених на одній території дослідницьких уста-нов та фірм, зацікавлених у швидкій комерціалізації нових ідей.
4. Локальний науково-технічний комплекс, який орієнтований на розвиток інформаційних технологій та формування відповідного кадрового забезпечення.
34. Технополіс – це:
1. Локальний науково-технічний комплекс, що включає наукові установи, підприємства, інформаційно-виставочні комплекси, служби сервісу.
2. Структура з підтримки малого інноваційного бізнесу для прискореної реалізації ними інноваційних проектів.
3. Конгломерат розміщених на одній території дослідницьких установ та фірм, зацікавлених у швидкій комерціалізації нових ідей.
4. Локальний науково-технічний комплекс, який орієнтований на розвиток інформаційних технологій та формування відповідного кадрового забезпечення
35. Бізнес-інкубатор – це:
1. Локальний науково-технічний комплекс, що включає наукові установи, підприємства, інформаційно-виставочні комплекси, служби сервісу.
2. Структура з підтримки малого інноваційного бізнесу для прискореної реалізації ними інноваційних проектів.
3. Конгломерат розміщених на одній території дослідницьких установ та фірм, зацікавлених у швидкій комерціалізації нових ідей.
4. Локальний науково-технічний комплекс, який орієнтований на розвиток інформаційних технологій та формування відповідного кадрового забезпечення.
36. У чому полягає сутність «інкубаторних» програм:
1. Підтримка будь-яких підприємств.
2. Підтримка підприємств-посередників.
3. Першочергова підтримка малого інноваційного підприємництва.
4. Підтримка виробників
37. К. Маркс є автором:
1. Теорії циклічних криз.
2. Теорії довгих хвиль.
3. Теорії інноваційної економіки.
4. Теорії циклічності припливів та відпливів у промисловості.
38. М. Туган-Барановський є автором:
1. Теорії циклічних криз.
2. Теорії довгих хвиль.
3. Теорії інноваційної економіки.
4. Теорії циклічності припливів та відпливів у промисловості.
39. Автором «інноваційної економіки» є:
1. Й. Шумпетер.
2. П. Друкер.
3. Х. Кларк.
4. М. Туган-Барановський.
40. Поняття «технологічний розрив» у економічну термінологію впровадив:
1. П. Друкер.
2. Г. Менш.
3. Й. Шумпетер.
4. Р. Фостер.
41. Теорію циклічних криз, які ґрунтувалися на середньому терміні – життя основного капіталу, вкладеного у засоби виробництва, сформулював:
1. Й. Шумпетер.
2. Ф. Хайек.
3. К. Маркс.
4. X. Клар
42. Для обґрунтування своєї теорії М. Д. Кондратьєв здійснив аналіз статистичних даних таких країн:
1. Великобританії, Японії, США.
2. Великобританії, Франції, США, Німеччини.
3. Японії, США, Канади.
4. Великобританії, Японії, США, Канади.
43 Виходячи з циклічної концепції розвитку М. Д. Кондратьєва, головним чинником підйому в економіці країни є:
1. Підвищення попиту на продукцію виробництва.
2. Підвищення обсягу створення інновацій.
3. Значна кількість зареєстрованих патентів.
4. Зростання кількості наукових установ.
44. Виходячи з концепції розвитку М. Д. Кондратьєва, суттєві зміни в економічному житті суспільства відбуваються:
1. На початку хвилі, що підвищується.
2. Наприкінці хвилі, що підвищується.
3. На початку хвилі, що знижується.
4. Наприкінці хвилі, що знижується
45. Хто перший обґрунтував термін «інноваційна новаторська діяльність»:
1. Й. Шумпетер.
2. Ф. Кене.
3. Р. Кантільон.
4. А. Файоль.
46. Результатом інноваційної діяльності є:
1. Інтелектуальний продукт.
2. Інновації.
3. Інвенція.
4. Технології.
47. До стимулюючих чинників інноваційної діяльності відносять:
1. Розвиток товарно-грошових відносин.
2. Конкуренція на ринку.
3. Безробіття.
4. Пошук проблем.
48 Розроблення задуму інновації – це:
1. Вивчення місткості ринку
2. Аналіз розробок у галузі науки і техніки.
3. Виражена в зрозумілій для споживачів формі ідея інновації і його перевірка.
4. Ситуаційне та імітаційне моделювання поведінки споживачів.
49. Об’єктивною основою розвитку інноваційної новаторської діяльності є:
1. Відповідна психологія людей і творчий тип мислення.
2. Наявність відповідних факторів виробництва.
3. Наявність відповідних законодавчих актів.
4. Психологія людей.
50. Яким чином визначається термін «інноваційна діяльність» у Законі України «Про інноваційну діяльність»:
1. Діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.
2. Нововведення.
3. Інвестиції, новації.
4. Ресурсний потенціал
51. Інноваційна продукція згідно Закону України «Про інноваційну діяльність» – це:
1. Сукупність прогресивних знань і навичок, втілення у техніку, технологію, організацію виробництва, застосування яких на інших об’єктах має ефект.
2. Ідея, яка доведена до практичного застосовування у ринкових умовах.
3. Нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим законом.
4. Створення нової якості продукту (або послуги).
52. Яким чином визначається термін «інноваційний продукт» у законі України «Про інноваційну діяльність»:
1. Створення нової якості продукту або послуги.
2. Ідея, яка доведена до практичного застосовування у ринкових умовах.
3. Сукупність прогресивних знань і навичок, втілення у техніку, технологію, організацію виробництва, застосування яких на інших об’єктах має ефект.
4. Результат науково-дослідної або дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим законом.
53. Що відносять до етапу здійснення інноваційного процесу:
1. Економіко-математичні дослідження.
2. Фінансові розробки.
3. Проведення фундаментальних досліджень.
4. Економічні розрахунки.
54. Назвіть основні джерела інноваційних можливостей розвитку підприємства:
1. Використання традиційних стратегій, старих методів управління.
2. Нові знання, зміни сприйняття, творче мислення, потреби розвитку ринку. 3. Виконання планових вказівок.
4. Потреби розвитку ринку
55. Основними складовими інноваційної діяльності є:
1. Інвестиції, новації.
2. Інвестиції, новації, інновації.
3. Інвестиції, інвенції, новації.
4. Інвенції, інновації, новації.
56. Які складові інноваційної діяльності використовуються на практиці: 1. Інвестиції, новації.
2. Нововведення.
3. Інновації, інвестиції, нововведення.
4. Ресурсний потенціал.
57. Що відносять до об’єктів інноваційної діяльності:
1. Тимчасові науково-виробничі колективи.
2. Традиційні функціональні науково-технічні відділи.
3. Інфраструктура виробництва і підприємництва.
4. Проектні групи.
58. Продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь- якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення ефективності виконання робіт – це:
1. Інтелектуальний продукт.
2. Інновації.
3. Інвенція.
4. Новація.
59. Поняття «нововведення» включає:
1. Прибуткове використання інновацій у вигляді нових технологій, нових типів продукції чи послуг.
2. Освоєння нового ринку збуту.
3. Впровадження практично невідомого методу організації виробництва.
4. Створення нової техніки, технологій, продуктів.
60. Інноваційні процеси, результатом яких є нові методи і форми організації виробництва, називаються:
1. Економічними нововведеннями.
2. Соціальними нововведеннями.
3. Організаційними нововведеннями.
4. Технічними нововведеннями
61. Інновації, зорієнтовані на виробництво і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання – це:
1. Ринкові інновації.
2. Продуктові інновації.
3. Інновації процесу.
4. Технологічні інновації.
62. Джерела ідей інновацій – це:
1. Результати ситуаційного й імітаційного моделювання поведінки споживачів.
2. Результати маркетингових ринкових досліджень.
3. Результати аналізу діяльності конкурентів.
4. Усі відповіді правильні.
63. Дайте визначення поняття «новація» шляхом позначення тих аспектів, які воно включає:
1. Ідея, яка доведена до практичного застосування у ринкових умовах.
2. Сукупність прогресивних знань і навичок, втілення у техніку, технологію, організацію виробництва, застосування яких на інших об’єктах має ефект.
3. Незахищені документами та неопубліковані знання, досвід наукового, технічного, управлінського та іншого характеру.
4. Створення нової якості продукту або послуги.
64. Дайте визначення поняття «ноу-хау» шляхом визначення тих аспектів, які воно включає:
1. Сукупність прогресивних знань і навичок, що впровадженні, втілених у техніку, технологію, організацію виробництва, застосування яких на інших об’єктах дає ефект.
2. Незахищені документами та неопубліковані знання, досвід наукового, технічного, управлінського та іншого характеру.
3. Ідея, яка доведена до практичного застосування у ринкових умовах.
4. Створення нової техніки, технологій.
65. Інноваційна діяльність передбачає проведення комплексу робіт, який складається з:
1. Наукових і маркетингових досліджень.
2. Просування інновацій на ринок.
3. Розроблення і виготовлення інновацій.
4. Усі відповіді правильні.
66. Критеріями оцінки інновацій не можуть бути:
1. Місткість ринку.
2. Потенційна тривалість життєвого циклу нової продукції.
3. Ступінь ризику і можливість запобігання йому.
4. Вимоги нормативних актів щодо впровадження інновацій.
67. Яку господарську діяльність називають інноваційною:
1. З метою одержання прибутку.
2. Самостійну.
3. Ризикову, ініціативну, цілеспрямовану
4. Ризикову.
68. Принцип комплексності і спадкоємності планування інноваційної діяльності:
1. Здійснювати виробництво і збут нововведень доцільно тільки після аналізу кон’юнктури ринку, рівня конкурентоспроможності продукції, попиту і місткості ринку.
2. Ґрунтується на виборі пріоритетів в інновації, яким варто віддати першорядну перевагу у зв’язку з їхньою новизною, доцільністю прискореного впровадження.
3. Обов’язковою і неодмінною умовою активізації інноваційної діяльності щодо впровадження у виробництво новітніх досягнень науки і техніки є стимулювання праці робітників, службовців, науковців.
4. Взаємозв’язок, комплексність і спадкоємність поточного і стратегічного планування інноваційної і виробничої діяльності відповідно до програми інноваційного розвитку.
69. Розроблення задуму інновації – це:
1. Вивчення місткості ринку.
2. Аналіз розробок у галузі науки і техніки.
3. Виражена в зрозумілій для споживачів формі ідея інновації і його перевірка.
4. Ситуаційне та імітаційне моделювання поведінки споживачів.
70. Кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, нового чи вдосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних – це:
1. Інтелектуальний продукт.
2. Інновації.
3. Інвенція.
4. Новація
71. Інноваційну діяльність можна визначити як:
1. Діяльність, спрямована на реалізацію яких-небудь проектів.
2. Діяльність, пов’язана з науково-технічними розробками.
3. Діяльність, спрямована на управління науково-технічним потенціалом підприємства.
4. Процес впровадження у виробництво нового продукту (послуги).
72. Яка основна умова розвитку інноваційної новаторської діяльності:
1. Свобода господарської діяльності.
2. Необхідність товарообміну.
3. Наявність економічної конкуренції.
4. Можливості виробника.
73. Який вплив здійснює науково-технічний прогрес на оточення організації?
1. Відносний.
2. Стимулюючий.
3. Прямий.
4. Непрямий.
74. Нововведення – це процес:
1. Надання фірмою нових послуг.
2. Поширення нової продукції фірми на ринку.
3. Втілення та поширення нових видів товарів, послуг, технологій.
4. Втілення у виробництво нових технологій.
75. Ідея інновацій – це:
1. Певний варіант ринкової поведінки організації.
2. Найбільш загальне уявлення про товар, який підприємство могло б запропонувати ринку.
3. Варіант щодо отримання максимального прибутку підприємством.
4. Певний варіант узгодження інноваційного потенціалу підприємства із новими викликами ринку
76. Нововведення можуть бути оформленні у вигляді:
1. Відкриттів, винаходів.
2. Патентів, товарних знаків.
3. Організації виробництва або іншої структури.
4. Усі відповіді вірні.
77. Які інновації орієнтовані на побудову і функціонування нових структур:
1. Соціальні.
2. Комплексні.
3. Базисні.
4. Ринкові.
78. Ціна споживання інноваційної продукції містить:
1. Величину вільного часу, отриманого в результаті використання інноваційної продукції.
2. Ціну товару та витрати, пов’язані з його експлуатацією.
3. Мінімальну серед цін на інноваційну або існуючу на ринку продукцію.
4. Показник споживацької привабливості продуктового напрямку інноваційного розвитку.
79. Комерційне впровадження нової продукції чи нових засобів виробництва називається:
1. Дослідження.
2. Інновація.
3. Комерційний продукт.
4. Винаходи.
80. Принцип економічної ефективності нововведень.
1. Здійснювати виробництво і збут нововведень доцільно тільки після аналізу кон’юнктури ринку, рівня конкурентоспроможності продукції, попиту і місткості ринку.
2. Ґрунтується на виборі пріоритетів в інновації, яким варто віддати першорядну перевагу у зв’язку з їхньою новизною, доцільністю прискореного впровадження.
3. Механізм дії принципу заснований на зіставленні витрат на інновацію і результатів, отриманих від її здійснення.
4. Обов’язковою і неодмінною умовою активізації інноваційної діяльності щодо впровадження у виробництво новітніх досягнень науки і техніки є стимулювання праці робітників, службовців, науковців.
81. Скільки існує класифікацій інновацій?
1. 4.
2. 5.
3. 6.
4. 7.
82. Які інновації бувають за сферами діяльності?
1. Комплексні, що представляють єдність кількох видів змін.
2. Поліпшуючі інновації.
3. Викликані потребами ринку.
4. Споживацькі.
83. До якої класифікаційної ознаки відносять інновації, викликані потребами ринку?
1. За рівнем новизни для ринку.
2. За масштабами.
3. За роллю у відтворювальному процесі.
4. За джерелами появи
84. Згідно класифікаційної ознаки «джерела появи» інновації поділяються на:
1. Нові для галузі в країні.
2. Інновації, викликані потребами виробництва.
3. Прості.
4. Ринкові.
85. Згідно класифікаційної ознаки «масштаб» інновації поділяються на:
1. Складні.
2. Інвестиційні.
3. Базисні інновації.
4. Продуктові.
86. Технологічні інновації:
1. Дозволяють реалізувати потреби в продуктах, послугах на нових ринках.
2. Орієнтовані на виробництво і використання нових продуктів.
3. Націлені на створення і застосування нової технології.
4. Усі відповіді правильні.
87. Модифікаційні інновації:
1. Орієнтовані на зміни в організації і управлінні виробництвом.
2. Націлені на створення і застосування нової технології.
3. Спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки і технологій.
4. Реалізують крупні винаходи і стають основою формування нових поколінь і напрямів розвитку техніки.
88. Скільки існує стадій інноваційного процесу?
1. 7.
2. 8.
3. 9.
4. 10.
89. До стадій інноваційного процесу відносять:
1. Проектування.
2. Впровадження.
3. Аналіз.
4. Поширення.
90. Чи тотожні поняття «новація», «інновація», «нововведення»?
1. Відображають одне й те ж явище.
2. Мало відмінні між собою.
3. Тотожні.
4. Не тотожні.
91. У чому полягає сутність організації інноваційної діяльності?
1. Діяльність, яка спрямована на впровадження новацій у виробництво задля задоволення потреб споживачів.
2. Здійснення інноваційних капіталовкладень, їх відшкодування і отримання прибутку;
3. Усі відповіді правильні.
4. Вірної відповіді немає.
92. Законодавче визначення поняття «інновація» міститься у:
1. Господарському Кодексі України.
2. Законі «Про інноваційну діяльність».
3. Законі «Про інвестиційну діяльність».
4. Вірної відповіді немає.
93. Що не належить до інновації?
1. Впровадження нового продукту.
2. Створення нового ринку товарів.
3. Реорганізація структури управління організації.
4. Винахід.
94. Засобами захисту винаходів і нових продуктів є:
1. Авторське право.
2. Авторське свідоцтво.
3. Патент.
4. Спеціальне рішення спеціалістів.
95. Інвестиційний проект – це:
1. Сукупність різних видів діяльності спрямованих на реалізацію інвестиційної стратегії.
2. Сукупність заходів, що передбачають певні вкладання капіталу з метою отримання прибутку або соціального ефекту у майбутньому.
3. Визначений перелік документів та рекомендацій необхідних для реалізації інвестиційної пропозиції.
4. Вірної відповіді немає.
96. Життєвий цикл проекту окреслюється як:
1. Період між вкладанням коштів у виробництво та реалізацією товару.
2. Період від моменту отримання позики до моменту її погашення.
3. Плановий показник, який встановлюють на початку реалізації інвестиційного проекту.
4. Проміжок часу від моменту народження ідеї до закінчення її експлуатації.
97. Інноваційна функція підприємницького ризику полягає у:
1. Недетермінованості господарських процесів.
2. Суб’єктивізації чинників господарської діяльності.
3. Постійному плануванні поведінки суб’єкта ринкової діяльності.
4. Пошуку нетрадиційних шляхів вирішення господарських проблем.
98. Управління ризикозахищеністю інноваційної діяльності підприємства передбачає:
1. Використання засобів уникнення чи зниження ступеня ризику.
2. Створення організаційного забезпечення управління.
3. Моніторинг ризиків підприємницької діяльності.
4. Проектування раціональних організаційних структур управління.
99. Ризик в економіці – це:
1. Це можливість з невизначеним результатом випадкових подій в економічних відносинах.
2. Можливість з визначеним результатом випадкових подій в економічних відносинах.
3. Можливість з визначеним результатом не випадкових подій в економічних відносинах.
4. Можливість з невизначеним результатом не випадкових подій в економічних відносинах.
100. Можливість об’єктивно-суб’єктивного характеру з невизначеним результатом подій - це:
1. Економічний ризик.
2. Соціальний ризик.
3. Господарський ризик.
4. Політичний ризик.
101. Ризики поділяються на:
1. Позитивні і негативні.
2. Прості і складні.
3. Об’єктивні і суб’єктивні.
4. Виправдані і невиправдані.
102. При кількісному аналізі ризику використовуються такі методи:
1. Метод доцільності затрат.
2. Метод затрат прибутку.
3. Метод зон ризику.
4. Метод розподілу ймовірностей.
103. При кількісному аналізі ризику використовуються такі методи:
1. Метод зон ризику.
2. Аналітичний.
3. Метод експертних оцінок.
4. Всі відповіді вірні.
104. Який метод застосовується в тих випадках коли підприємство має звичайний об’єм аналітично-статистичної інформації:
1. Ймовірнісно-статистичний метод.
2. Метод зон ризику.
3. Метод експертних оцінок.
4. Аналітичний метод.
105. Фінансуються заходи з управління ризиком інноваційної діяльності з таких джерел:
1. Власні кошти підприємств.
2. Зовнішні джерела.
3. Страхові фонди.
4. Все вище перелічене.
106. Суб’єктивні ризики інноваційного процесу виникають:
1. Спричиняються можливими змінами у взаєминах зі стейкхолдерами підприємства.
2. Виникають через можливість зміни в запитах споживачів.
3. Виникають як наслідки прийняття управлінських рішень на різних етапах інноваційного процесу.
4. Спричиняються через вплив факторів макросередовища.
107. Ризики, спричинені впливом факторів макросередовища включають: 1. Конкурентні Постачальницькі. Торговельно-збутові ризики.
2. Економічні, політико-правові, соціально-демографічні, екологічні, технологічні ризики.
3. Споживчі, контактні ризики.
4. Інфляційні, структурні, інвестиційні.
108. Суб’єктивні ризики інноваційного процесу не включають:
1. Ризик на етапі вибору прийнятних ідей щодо інновацій.
2. Ризик на етапі розробки нового товару.
3.Ризик можливих макроекономічних зрушень.
4. Ризик на етапі аналізу відповідності внутрішніх можливостей зовнішнім умовам діяльності підприємства.
109. Ризик на етапі розробки задуму нового товару і його перевірки:
1. Проявляється як загроза ігнорування гарних ідей.
2. Проявляється як загроза вибору ідей, неприйнятних для реалізації на конкретному підприємстві.
3. Спричиняється помилками при виборі часу, місця й методики випробувань інновацій.
4. Проявляється як неоднозначне формулювання інноваційної ідеї, що може бути помилково тлумачене споживачами.
110. Ризик на етапі вибору прийнятних ідей:
1. Проявляється як загроза ігнорування гарних ідей.
2. Проявляється як загроза вибору ідей, неприйнятних для реалізації на конкретному підприємстві, або ж ігнорування гарних ідей.
3. Спричиняється помилками при виборі часу, місця й методики випробувань інновацій.
4. Проявляється як неоднозначне формулювання інноваційної ідеї, що може бути помилково тлумачене споживачами.
111. Основними факторами ризику для всіх етапів інноваційного процесу є:
1. Досвід і кваліфікація осіб, що приймають рішення щодо інноваційного процесу.
2. Макроекономічні зрушення в економіці.
3. Інфляційні процеси в економіці.
4. Стан соціально-психологічного клімату в трудовому колективі.
112. Внутрішній ризик підприємства-інноватора:
1. Визначається особливостями організації управління і функціонування підприємства.
2. Визначається через ступінь поінформованості щодо характеристик зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування підприємства.
3. Визначається мотивацією працівників, що приймають рішення щодо інновацій, узгодженістю їх дій і інтересів.
4. Обумовлений помилками при виборі часу, місця й методики випробувань інновацій.
113. Основними факторами внутрішнього інноваційного ризику є:
1. Ступінь резервування виробничих площ, виробничі потужності і їх гнучкість.
2. Зміна рівня прихильності споживачів.
3. Зміна організаційно-правової форми підприємства.
4. Організація менеджменту на підприємстві, кадровий потенціал.
114. Метод урахування ризику при визначенні норми дисконту передбачає:
1. Розрахунок можливості настання певних варіантів розвитку подій і наслідки залежно від різних комбінацій факторів впливу.
2. Переоцінку прибутковості з урахуванням підвищення відсоткової ставки на величину премії за ризик.
3. Зіставлення очікуваних результатів інноваційного проекту та потенційні втрати в наслідок дії факторів ризику.
4. Передбачає розрахунок показників чистого приведеного доходу, періоду окупності, індексу доходності та внутрішньої норми доходності
115. Аналітичний метод урахування ризику передбачає:
1. Розрахунок можливості настання певних варіантів розвитку подій і наслідки залежно від різних комбінацій факторів впливу.
2. Переоцінку прибутковості з урахуванням підвищення відсоткової ставки на величину премії за ризик.
3. Зіставлення очікуваних результатів інноваційного проекту та потенційні втрати в наслідок дії факторів ризику.
4. Передбачає розрахунок показників чистого приведеного доходу, періоду окупності, індексу доходності та внутрішньої норми доходності.
116. Метод врахування ризику через зіставлення витрат і результатів передбачає:
1. Розрахунок можливості настання певних варіантів розвитку подій і наслідки залежно від різних комбінацій факторів впливу.
2. Переоцінку прибутковості з урахуванням підвищення відсоткової ставки на величину премії за ризик.
3. Порівняння очікуваних результатів інноваційного проекту та потенційні втрати в наслідок дії факторів ризику.
4. Передбачає розрахунок показників чистого приведеного доходу, періоду окупності, індексу доходності та внутрішньої норми доходності.
117. Сценарний метод врахування ризику передбачає:
1. Розрахунок можливості настання певних варіантів розвитку подій і наслідки залежно від різних комбінацій факторів впливу.
2. Переоцінку прибутковості з урахуванням підвищення відсоткової ставки на величину премії за ризик.
3. Порівняння очікуваних результатів інноваційного проекту та потенційні втрати в наслідок дії факторів ризику.
4. Передбачає розрахунок показників чистого приведеного доходу, періоду окупності, індексу доходності та внутрішньої норми доходності.
118. Диверсифікація є методом зниження ризику шляхом:
1. Розподілу коштів між кількома ризиковими активами.
2. Об’єднання незалежних ризиків кількох суб’єктів господарювання.
3. Поділу ризику між кількома суб’єктами господарювання.
4. Підвищення поінформованість менеджерів підприємства щодо предмету інноваційного рішення.
119. Страхування як метод зниження ризику передбачає:
1. Перетворення випадкових збитків у невеликі постійні витрати.
2.Розподілу коштів між кількома ризиковими активами.
3. Об’єднання незалежних ризиків кількох суб’єктів господарювання.
4. Поділу ризику між кількома суб’єктами господарювання.
120. Метод резервування коштів на покриття непередбачених витрат передбачає:
1. Перетворення випадкових збитків у невеликі постійні витрати.
2. Акумулювання коштів через зіставлення очікуваного значення можливих втрат і витрат на їх компенсацію.
3. Об’єднання незалежних ризиків кількох суб’єктів господарювання.
4. Поділу ризику між кількома суб’єктами господарювання.
121. Показник економічної ефективності інноваційних проектів –:
1. Собівартість.
2. Планові розрахунки.
3. Термін окупності.
4. Фінансові показники.
122. Показник економічної ефективності інноваційних проектів –:
1. Внутрішня норма рентабельності.
2. Собівартість.
3. Планові розрахунки.
4. Фінансові показники.
123. Показник економічної ефективності інноваційних проектів –:
1. Чиста теперішня вартість.
2. Собівартість.
3. Планові розрахунки.
4. Фінансові показники.
124. Показник економічної ефективності інноваційних проектів –:
1. Собівартість.
2. Планові розрахунки.
3. Індекс рентабельності.
4. Фінансові показники.
125. Показник економічної ефективності інноваційних проектів –:
1. Собівартість.
2. Планові розрахунки.
3. Інтегральний ефект.
4. Фінансові показники.
126. Дайте правильне визначення показника «термін окупності» для оцінки інноваційних проектів:
1. Визначає період, впродовж якого додатковий прибуток, отриманий внаслідок реалізації інноваційного проекту, забезпечить повернення вкладених інвестицій.
2. Коефіцієнт порівняння середнього річного прибутку, отриманого внаслідок впровадження інновації, до одноразового первісного капіталу, витраченого для здійснення цієї інновації.
3. Теперішня вартість усіх грошових надходжень за період впровадження інновації, яка зменшена на теперішню вартість усіх грошових відтоків за цей період.
4. Гранична ефективність капіталу.
127. Дайте правильне визначення показника «чиста теперішня вартість» для оцінки інноваційних проектів:
1. Коефіцієнт порівняння середнього річного прибутку, отриманого внаслідок впровадження інновації, до одноразового первісного капіталу, витраченого на здійснення цієї інновації.
2. Розраховується як різниця між результатами та інноваційними витратами за розрахунковий період, приведеними до одного року (як правило до початкового), тобто з врахуванням дисконтування результатів витрат. 3.Кількість років, потрібних для зрівняння суми приросту прибутку з витраченим інвестиційним капіталом.
4. Гранична ефективність капіталу.
128. Дайте правильне визначення показника «інтегральний ефект» для оцінки інноваційних проектів:
1. Теперішня вартість усіх грошових надходжень за період впровадження інновації, яка зменшена на теперішню вартість усіх грошових відтоків за цей період.
2. Сума різниці доходу, витрат і інвестиційних вкладень за розрахунковий період, приведених до поточного моменту .
3. Кількість років, потрібних для зрівняння суми приросту прибутку з витраченим інвестиційним капіталом.
4. Гранична ефективність капіталу
129. Дайте правильне визначення показника «внутрішня норма прибутковості» для оцінки інноваційних проектів:
1. Процентна ставка (норма дисконтування), за якої чиста теперішня вартість обраного варіанта інноваційного проекту дорівнює нулю.
2. Теперішня вартість усіх грошових надходжень за період впровадження інновації, яка зменшена на теперішню вартість усіх грошових відтоків за цей період.
3. Коефіцієнт порівняння середнього річного прибутку, отриманого внаслідок впровадження інновації, до одноразового первісного капіталу, витраченого для здійснення цієї інновації.
4. Кількість років, потрібних для зрівняння суми приросту прибутку витраченим інвестиційним капіталом.
130. Дайте правильне визначення процесу дисконтування для оцінювання інноваційних проектів:
1. Теперішня вартість усіх грошових припливів за період впровадження інновації, яка зменшена на теперішню вартість усіх грошових відтоків за цей період.
2. Процес проведення в часі грошових потоків майбутніх витрат та прибутків, які виникають у зв’язку з упровадженням інновації.
3. Кількість років, потрібних для зрівняння суми приросту прибутку з витраченим інвестиційним капіталом.
4. Гранична ефективність капіталу.
131. Інноваційний тип розвитку –це:
1. Спосіб економічного зростання, оснований на постійних і систематичних но- вовведеннях.
2. Середовище, що оптимально формує попит і пропозицію на науково- технічну продукцію й інноваційні послуги.
3. Система економічних відносин між споживачами інноваційної продукції і суб’єктами пропозицій.
4. Середовище, що звільняє ринок від неконкурентоспроможних учасників.
132. До критеріїв вибору інноваційних проектів відносять:
1. Планові розрахунки.
2. Фінансові розрахунки.
3. Відповідність стратегічним цілям організації, її науково-технологічній політиці.
4. Адміністративні розпорядження.
133. До критеріїв вибору інноваційних проектів відносять:
1. Ринкові критерії.
2. Планові розрахунки.
3. Фінансові розрахунки.
4. Адміністративні розпорядження.
134. До критеріїв вибору інноваційних проектів відносять:
1. Планові розрахунки.
2. Фінансові розрахунки.
3. Науково-технічні критерії
135. До критеріїв вибору інноваційних проектів відносять:
1. Планові розрахунки.
2. Фінансові розрахунки.
3. Адміністративні розпорядження.
4. Фінансові критерії.
136. До критеріїв вибору інноваційних проектів відносять:
1. Планові розрахунки.
2. Фінансові розрахунки.
3. Виробничі критерії.
4. Адміністративні розпорядження.
137. До критеріїв вибору інноваційних проектів відносять:
1. Планові розрахунки.
2. Фінансові розрахунки.
3. Адміністративні розпорядження.
4. Зовнішні та екологічні критерії
138. Основою вироблення і практичної реалізації інноваційної стратегії є:
1. Інноваційна стратегія.
2. Стратегічні управлінські рішення.
3. Динаміка зовнішнього і внутрішнього середовища.
4. Гнучкість та адаптація до динаміки ринкових умов.
139. Реальність реалізації інноваційної стратегії будь-якого підприємства визначається:
1.Обсягом і характером його ресурсного потенціалу.
2. Коливанням ринкової кон’юнктури, цін, валютних курсів.
3. Імовірність комерційного успіху.
4. Маркетингові дослідження.
140. Особливості формування інноваційної стратегії розвитку доцільно розглядати на:
1. Чотирьох рівнях узагальнення.
2. Трьох рівнях узагальнення.
3. Двох рівнях узагальнення.
4. П’ятьох рівнях узагальнення
141. На корпоративному рівні стратегічного управління інноваційним процесом:
1. Розробляються загальні засади інноваційної стратегії як складової загальноекономічної стратегії розвитку.
2. Приймають стратегічні рішення щодо модифікації існуючої товарної номенклатури й товарного асортименту.
3. Розробляють товарну інноваційну стратегію і маркетингові програми з просування кожної з товарних інновацій.
4. Застосовують систему виокремлення центрів фінансової відповідальності.
142. На бізнес-рівні рівні стратегічного управління інноваційним процесом:
1. Розробляються загальні засади інноваційної стратегії як складової загальноекономічної стратегії розвитку.
2. Приймають стратегічні рішення щодо модифікації існуючої товарної номенклатури й товарного асортименту.
3. Розробляють товарну інноваційну стратегію і маркетингові програми з просування кожної з товарних інновацій.
4. Застосовують систему виокремлення центрів фінансової відповідальності
143. На товарному рівні стратегічного управління інноваційним процесом:
1. Розробляються загальні засади інноваційної стратегії як складової загальноекономічної стратегії розвитку.
2. Приймають стратегічні рішення щодо модифікації існуючої товарної номенклатури й товарного асортименту.
3. Розробляють товарну інноваційну стратегію і маркетингові програми з просування кожної з товарних інновацій.
4. Застосовують систему виокремлення центрів фінансової відповідальності.
144. Наступальна інноваційна стратегія:
1. Передбачає проведення НДДКР, розроблення й упровадження нових продуктів і технологій.
2. Передбачає поліпшення продуктів і технологій.
3. Притаманна підприємствам зі значною диверсифікацією продукції і ринків збуту;
4. Рекомендують для невеликих підприємств, які не спроможні самостійно організувати масштабне впровадження своїх розробок.
145. Захисна інноваційна стратегія:
1. Передбачає проведення НДДКР, розроблення й упровадження нових продуктів і технологій.
2. Характеризуються концентрацією на певному ринку чи його сегменті, вузькою ринковою орієнтацією чи захистом своєї частки ринку.
3. Притаманна підприємствам зі значною диверсифікацією продукції і ринків збуту;
4. Рекомендують для невеликих підприємств, які не спроможні самостійно організувати масштабне впровадження своїх розробок.
146. Блок «Зміст цінності», який об’єднує основні елементи бізнес-моделі підприємства:
1. Визначає ключові напрямки бізнесу (бізнес-портфель).
2. Акумулює в собі опис матеріальних і нематеріальних активів, що беруть участь у створенні споживчої цінності, визначення партнерів, постачальників і моделі взаємовідносин з ними.
3. Характеризує цільові сегменти ринку, конкурентів, способи та канали збуту.
4. Описує управлінські відносини, що забезпечують взаємодію всіх елементів керованої системи бізнесу).
147. Блок «Створення цінності», який об’єднує основні елементи бізнес- моделі підприємства:
1. Визначає ключові напрямки бізнесу (бізнес-портфель).
2. Акумулює в собі опис матеріальних і нематеріальних активів, що беруть участь у створенні споживчої цінності, визначення партнерів, постачальників і моделі взаємовідносин з ними.
3. Характеризує цільові сегменти ринку, конкурентів, способи та канали збуту.
4. Описує управлінські відносини, що забезпечують взаємодію всіх елементів керованої системи бізнесу).
148. Блок «Реалізація цінності», який об’єднує основні елементи бізнес- моделі підприємства:
1. Визначає ключові напрямки бізнесу (бізнес-портфель).
2. Акумулює в собі опис матеріальних і нематеріальних активів, що беруть участь у створенні споживчої цінності, визначення партнерів, постачальників і моделі взаємовідносин з ними.
3. Характеризує цільові сегменти ринку, конкурентів, способи та канали збуту.
4. Описує управлінські відносини, що забезпечують взаємодію всіх елементів керованої системи бізнесу).
149. Дайте визначення основних елементів, що визначають інноватику як область наукового знання:
1. Предмет дослідження;
2. Об'єкт дослідження;
3. Цілі і завдання дослідження;
4. Всі відповіді вірні.
150. Блок «Управління», який об’єднує основні елементи бізнес-моделі підприємства:
1. Визначає ключові напрямки бізнесу (бізнес-портфель).
2. Акумулює в собі опис матеріальних і нематеріальних активів, що беруть участь у створенні споживчої цінності, визначення партнерів, постачальників і моделі взаємовідносин з ними.
3. Характеризує цільові сегменти ринку, конкурентів, способи та канали збуту.
4. Описує управлінські відносини, що забезпечують взаємодію всіх елементів керованої системи бізнесу).
151. Блок «Генерування грошових потоків» який об’єднує основні елементи бізнес-моделі підприємства:
1.Відображає способи і методи формування кінцевого результату господарської діяльності в перетвореній (фінансовій) формі).
2. Акумулює в собі опис матеріальних і нематеріальних активів, що беруть участь у створенні споживчої цінності, визначення партнерів, постачальників і моделі взаємовідносин з ними.
3. Характеризує цільові сегменти ринку, конкурентів, способи та канали збуту.
4. Описує управлінські відносини, що забезпечують взаємодію всіх елементів керованої системи бізнесу).
152.Просування в соціальних мережах як основний інструмент Інтернет- маркетингу – це:
1.Комплекс заходів, направлених на залучення на сайт відвідувачів з соціальних медіа;
2. Комплекс заходів, що направлені на збільшення відвідуваності сайту його цільової аудиторією з пошукових машин.
3. Переважно e-mail розсилка та спілкування.
4. Інтеграція об’єкту, що рекламується в ігровий процес.
153.Основна мета стратегічного інноваційного маркетингу полягає в:
1. Розширенні ринку через охоплення нових сегментів збуту.
2. Пропонуванні на нових ринках нових товарів, які розвивають традиційних напрямків діяльності підприємства.
3. Розробці стратегії проникнення нововведення на ринок.
4. Розробці конкретних форм реалізації обраної інноваційної стратегії.
154.Під час реалізації стратегії втягування інновацій ринком основними завданнями маркетингу інновацій є такі:
1. Аналіз ринкових позицій і визначення можливих напрямків розвитку підприємства.
2.Оцінка ринкових перспектив нових видів продукції.
3. Планування продуктово-ринкового портфеля підприємства.
4. Формування пакета продуктово-ринкових інноваційних пропозицій.
155.Продакт-плейсмент як основний інструмент Інтернет-маркетингу – це:
1. Розміщення реклами на сайтах, що представляють собою рекламну площу (на зразок друкованих ЗМІ);
2. Комплекс заходів, що направлені на збільшення відвідуваності сайту його цільової аудиторією з пошукових машин.
3. Переважно e-mail розсилка та спілкування.
4. Інтеграція об’єкту, що рекламується в ігровий процес
156. Під час реалізації стратегії проштовхування інновації на ринок до завдань маркетингу інновацій необхідно віднести:
1. Аналіз ринкових позицій і визначення можливих напрямків розвитку підприємства.
2.Оцінка ринкових перспектив нових видів продукції.
3. Планування продуктово-ринкового портфеля підприємства.
4. Формування пакета продуктово-ринкових інноваційних пропозицій.
157. Медійна реклама як основний інструмент Інтернет-маркетингу – це:
1. Розміщення реклами на сайтах, що представляють собою рекламну площу (на зразок друкованих ЗМІ);
2. Комплекс заходів, що направлені на збільшення відвідуваності сайту його цільової аудиторією з пошукових машин.
3. Переважно e-mail розсилка та спілкування.
4. Інтеграція об’єкту, що рекламується в ігровий процес.
158.Стратегічні завдання маркетингу інновацій орієнтовані на:
1. Формування стратегічного бачення розвитку підприємства на перспективу.
2. Формування портфеля товарних інновацій і складання графіку їх впровадження-виведення з ринку.
3. Розроблення заходів комплексу маркетингу інноваційних товарів.
4. Пошук і реалізацію ринкових можливостей інноваційного розвитку підприємства.
159.Тактичні завдання маркетингу інновацій орієнтовані на:
1. Формування стратегічного бачення розвитку підприємства на перспективу.
2. Формування портфеля товарних інновацій і складання графіку їх впровадження-виведення з ринку.
3. Розроблення заходів комплексу маркетингу інноваційних товарів.
4. Пошук і реалізацію ринкових можливостей інноваційного розвитку підприємства.
160. Прямий маркетинг як основний інструмент Інтернет-маркетингу – це:
1. Розміщення реклами на сайтах, що представляють собою рекламну площу (на зразок друкованих ЗМІ);
2. Комплекс заходів, що направлені на збільшення відвідуваності сайту його цільової аудиторією з пошукових машин.
3. Переважно e-mail розсилка та спілкування.
4. Інтеграція об’єкту, що рекламується в ігровий процес.
161. Оперативні завдання маркетингу інновацій орієнтовані на:
1. Формування стратегічного бачення розвитку підприємства на перспективу.
2. Формування портфеля товарних інновацій і складання графіку їх впровадження-виведення з ринку.
3. Розроблення заходів комплексу маркетингу інноваційних товарів.
4. Пошук і реалізацію ринкових можливостей інноваційного розвитку підприємства
162. Використання QR-кодів інноваційних каналів збуту продукції використовується:
1. Для скачування файлів, музики, відео.
2. Для продажу товарів через торгові автомати.
3. Для збуту товару через мережу Інтернет.
4. Для стимулювання збуту та продаж товару за допомогою звернення з екранів телевізора.
163. Вендінг як інноваційний канал збуту продукції використовується:
1. Для скачування файлів, музики, відео.
2. Для продажу товарів через торгові автомати.
3. Для збуту товару через мережу Інтернет.
4. Для стимулювання збуту та продаж товару за допомогою звернення з екранів телевізора.
164. Партизанський маркетинг як основний інструмент Інтернет- маркетингу – це:
1. Розміщення реклами на сайтах, що представляють собою рекламну площу (на зразок друкованих ЗМІ);
2. Використання Інтернету в якості джерела інформації для подальшого її просування.
3. Переважно e-mail розсилка та спілкування.
4. Інтеграція об’єкту, що рекламується в ігровий процес
165. Трендвотчінг –це:
1. Імітація інноваційних перетворень.
2. Використання результатів успішних дій підприємств-лідерів ринку.
3. Стрімке подолання технологічних розривів з метою збереження лідерства на ринку.
4.Діяльність, що спрямована на спостереження за новими тенденціями.
166. Неринкові маркетингові інновації:
1.Маркетингові рішення для власного підприємства, іншого об’єкта управління.
2. Маркетингові послуги, призначені для представлення на ринку.
3.Послуги консалтингових фірм, маркетингові контракти.
4. Консалтингові фірми та незалежні консультанти.
167. Найважливішим елементом, матеріальним змістом і продуктом системи комунікацій є:
1. Інформація.
2. Технологія.
3. Послуга.
4. Виробничий процес.
168. Під інформаційними технологіями розуміють:
1. Сукупність методів і технічних засобів збору, організації, збереження, обробки, передавання й подання інформації.
2. Інформаційні зв’язки між працівниками виробництва і керування.
3. Засіб, за допомогою якого в єдине ціле поєднується організаційна діяльність, відбуваються зміни в системі керування.
4. Сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів.
169. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій поділяють на:
1. Апаратні, програмні.
2. Контрольні, фінансові.
3. Інтелектуальні,ринкові.
4. Новації, інтенції.
170. Інформаційна глобалізація необхідна для:
1.Формування єдиного світового ринку, який потрібно регулювати економічними, політичними й маніпулятивними методами.
2. Освоєння нового ринку збуту.
3. Впровадження практично невідомого методу організації виробництва.
4. Створення нової техніки, технологій, продуктів.
171. Індекс інформаційних і комунікаційних технологій:
1. Визначається особливостями організації управління і функціонування підприємства.
2. Визначається через ступінь поінформованості щодо характеристик зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування підприємства. 209
3. Визначається мотивацією працівників, що приймають рішення щодо інновацій, узгодженістю їх дій і інтересів.
4. Визначає рівень розвитку в країні інформаційної і комунікаційної інфраструктури, яка сприяє ефективній обробці і поширенню інформації.
172. Найбільш розвинутою з точки зору економетричного опису факторів та часових процедур, які визначають поведінку інформаційних комунікаційних систем, є:
1. Модель Шенона та Вівера.
2. Модель Титова, Ліберова, Алєксєєва.
3. Модель Титова, Алєксєєва. 4. Модель Титова, Ліберова.
173. В основу формування національної інноваційної системи закладено:
1. Три концепції.
2. Чотири концепції.
3. Дві концепції.
4. П’ять концепцій.
174.Підсистема генерації знань як елемент національної інноваційної системи представлена:
1. Науково-технічними організаціями державного і приватного секторів.
2. Університетами, вищими навчальними закладами, підвищення кваліфікації кадрів, включаючи підготовку і перепідготовку інноваційних менеджерів для інноваційної діяльності.
3.Галузевими і регіональними інноваційно-технічними центрами, а також концернами, корпораціями, промислово-фінансовими групами, торговими (дилерські) мережами, центрами сервісу.
4.Нормативно-законодавчими актами, блоком управління, який передбачає комплекс державних, регіональних, галузевих, інтеграційних механізмів всіх підсистем і елементів НІС.
175. Підсистема освіти і професійної підготовки, перепідготовки кадрів як елемент національної інноваційної системи представлена:
1. Науково-технічними організаціями державного і приватного секторів.
2. Університетами, вищими навчальними закладами, підвищення кваліфікації кадрів, включаючи підготовку і перепідготовку інноваційних менеджерів для інноваційної діяльності.
3.Галузевими і регіональними інноваційно-технічними центрами, а також концернами, корпораціями, промислово-фінансовими групами, торговими (дилерські) мережами, центрами сервісу.
4.Нормативно-законодавчими актами, блоком управління, який передбачає комплекс державних, регіональних, галузевих, інтеграційних механізмів всіх підсистем і елементів НІС
176. Підсистема інноваційної діяльності, виробництва і реалізації продукції (послуг) як елемент національної інноваційної системи представлена:
1. Науково-технічними організаціями державного і приватного секторів.
2. Університетами, вищими навчальними закладами, підвищення кваліфікації кадрів, включаючи підготовку і перепідготовку інноваційних менеджерів для інноваційної діяльності.
3.Галузевими і регіональними інноваційно-технічними центрами, а також концернами, корпораціями, промислово-фінансовими групами, торговими (дилерські) мережами, центрами сервісу.
4.Нормативно-законодавчими актами, блоком управління, який передбачає комплекс державних, регіональних, галузевих, інтеграційних механізмів всіх підсистем і елементів НІС.
177. Підсистема управління і регулювання як елемент національної інноваційної системи представлена:
1. Науково-технічними організаціями державного і приватного секторів.
2. Університетами, вищими навчальними закладами, підвищення кваліфікації кадрів, включаючи підготовку і перепідготовку інноваційних менеджерів для інноваційної діяльності.
3.Галузевими і регіональними інноваційно-технічними центрами, а також концернами, корпораціями, промислово-фінансовими групами, торговими (дилерські) мережами, центрами сервісу.
4.Нормативно-законодавчими актами, блоком управління, який передбачає комплекс державних, регіональних, галузевих, інтеграційних механізмів всіх підсистем і елементів НІС.
178. Основним тактичним завданням на сучасному етапі НІС в Україні є:
1.Запуск процесів масового оновлення всіх сфер господарської діяльності.
2. Впровадження механізмів стимулювання попиту та пропозиції на інноваційні продукти за одночасного розвитку інфраструктури інноваційної діяльності.
3. Розбудова інформаційно-комунікативного сектора.
4. Модель інноваційного розвитку країни.
179. Основним практичним завданням на сучасному етапі НІС в Україні є:
1. Запуск процесів масового оновлення всіх сфер господарської діяльності.
2. Впровадження механізмів стимулювання попиту та пропозиції на інноваційні продукти за одночасного розвитку інфраструктури інноваційної діяльності.
3. Розбудова інформаційно-комунікативного сектора.
4. Модель інноваційного розвитку країни.
180. Система керування регіональним інноваційним розвитком може бути представлена:
1. Управліннями.
2. Відомствами.
3. Службами.
4. Комітетами.
181. Результатом інноваційної діяльності є:
1.Іінтелектуальний продукт.
2. Інновації.
3.Інвестиції.
4.Технології.
182. Модель технопарку- це:
1. Науково-промисловий комплекс.
2. Бізнес-інкубатор.
3. Технополіс.
4. Технопарк.
183. Економічна придатність інноваційного проекту означає:
1. Підвищення якості життя населення.
2. Розмір чистого економ прибутку проекту.
3. Міру сприяння проекту досягненню встановлених країною цілей економіного розвитку.
4. Найпривабливіший із погляду економ вигод проекту.
184. Інноваційна діяльність-це:
1. Діяльність, пов’язана з науково-технічними розробками.
2. Діяльність, спрямована на управління науково-технічним потенціалом фірми.
3. Робота з розробки, підготовки і переходу на новий продукт.
4. Процес упровадження у виробництво нового продукту(послуги).
185. Конкурентоспроможність країни на світовому ринку залежить від:
1. Здатності генерувати ідеї.
2. Кількості університетів НДІ.
3. Можливості швидко опанувати новації.
4. Інвестиційних можливостей.
186. Основні риси, притаманні інноваційному суспільству:
1. Незалежність.
2. Інтелектуалізація виробництва.
3. Стабільність.
4. Добробут населення.
187. Які з перелічених послуг не надаються бізнес-інкубаторами:
1. Оренда приміщень.
2 Маркетингові послуги.
3 Інформаційні послуги.
4 Виробничі послуги.
188. Які показники ефективності інноваційного проекту не враховують чинник часу:
1. Норма прибутку.
2. Період окупності.
3. Індекс рентабельності.
4. Внутрішня норма доходності.
189. Інновація –це:
1. Новий продукт, виріб, ідея.
2. Нова ідея, втілена в продукт виробництва.
3. Кінцевий результат інноваційної діяльності.
4. Ідея, реалізована у вигляді готового товару на ринку.
190. До внутрішнього середовища інноваційного проекту належать:
1. Кліматичні умови.
2. Рівень інформаційних технологій.
3. Умови і рівень життя.
4. Стиль керівництва проектом.
191. Об’єктом безпатентної ліцензії є:
1. Промисловий зразок.
2. Винахід.
3. Виробничий досвід.
4 Ноу-хау.
192. Основні риси, притаманні інноваційному суспільству:
1. Незалежність.
2. Інтелектуалізація виробництва.
3. Стабільність.
4. Добробут населення.
193. Ідеї, що є корисними для використання в бізнесі,мають назву:
1. Інновація.
2. Дослідження.
3. Розробки.
4. Винаходи.
194. Новації можуть бути продуктом:
1. Осяяння.
2. Несподіваної події.
3. Кризи.
4. Потреби виробничого процесу.
195. Які показники ефективності інноваційного проекту не враховують чинник часу:
1. Норма прибутку.
2. Період окупності.
3. Індекс рентабельності.
4. Внутрішня норма доходності.
196. Інноваційна політика підприємства передбачає:
1. Створення нових робочих місць.
2. Оновлення вироблюваної продукції.
3. Підвищення техніко-технологічного рівня виробництва.
4. Диверсифікацію виробництва.
197. Засобами захисту винаходів і нових продуктів є:
1. Патент.
2. Торгова марка.
3. Авторське право.
4. Авторське посвідчення.
198. Основні риси, притаманні інноваційному суспільству:
1. Незалежність.
2. Інтелектуалізація виробництва.
3. Стабільність.
3. Добробут населення.
199. Комерційне впровадження нової продукції чи нових засобів виробництва називається:
1. Інновацією.
2. Дослідженням.
3. Розробленнями.
4. Винаходами.
200. До інструментів державної підтримки інноваційної діяльності не належать:
1. Науково-технічна експертиза.
2. Державне замовлення.
3. Патентно-ліцензійна діяльність.
4.Лізинг.

Приложенные файлы

  • docx 26606834
    Размер файла: 63 kB Загрузок: 1

Добавить комментарий