тема 8. світовий ринок

Тема 8. Світовий ринок: становлення, еволюція та характерні
ознаки. План:
1.Економічна сутність світового ринку, його структура 2.Еволюція форм розвитку світового ринку З.Характерні ознаки та кон'юнктура світового ринку


Завдання для самоконтролю:
1.Розкрийте економічну суть світового ринку та його структуру 2.Охарактеризуйте еволюцію форм розвитку світового ринку 3.Вкажіть характерні риси світового ринку Л~А.Поясність відмінності між внутрішнім, національним, міжнародним і світовим ринками.
і 5. Світовий ринок - це :
1 ..сукупність внутрішніх ринків усіх країн світу;
2. сукупність національних ринків усіх країн світу;
сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, яка базується на міжнародному помлілі праці;
сукупність національних господарств, пов'язаних між собою системою міжнародного поділу праці та міжнародних економічних відносин.


Література
Основна:
1.Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини:Підручник. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. - 544 с. (с.32-35) 2.Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Ы.Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. - Київ:3нання, 2008.- 406 с. (с. 19-25) З.Фомишин СВ. Международные экономические отношения на рубеже тысячелетий. Учеб. пособие. - Херсон: Олди-плюс, 2002. - 560 с. Додаткова:
1 .Международные экономические отношения: Учебник /Под ред. проф. Е.Ф.Жукова. - М., 1999.
2.Міжнародні економічні відносини. Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник /А.С.Філіпенко та ін. - К.: Либідь, 1992.
1. Економічна сутність світового ринку, його структура.
Перші ринки виникли ще у рабовласницькому суспільстві. Пізніше у великих містах стали організовувати численні ярмарки. З їх появою почали формуватися внутрішні державні ринки. Протягом століть відбувався постійний розвиток та вдосконалення ринку. Сучасні ринки характеризуються високим рівнем інформатизації, пануванням реклами тощо. Існують також відмінності при І продажу нерухомого майна, грошей, робочої сили, цінних паперів, інформації. Проте у будь-якому випадку тут завжди є продавець і покупець, які вступають між собою у відносини купівлі-продажу. Отже, ринок - це товарно-грошові відносини, що виникають між покупцем і продавцем.
Виникнення і становлення світового ринку є результатом тривалого \ історичного еволюційного розвитку. Вважається, що міжнародний поділ / праці та міжнародне кооперування стали основою для виникнення світового| ринку, який є найрухомішою частиною світового господарства. Г~~
Існують проблеми з визначенням терміну «світовий ринок». Часто синонімом цього терміну називають міжнародну торгівлю, тобто відносини купівлі-продажу. Міжнародна торгівля - це сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу, яка складається із двох зустрічних потоків товарів -експорту та імпорту.
Отже, порівнювати світовий ринок і міжнародну торгівлю не зовсім коректно. Світовий ринок є ширшим поняттям, ніж міжнародна торгівля. Він включає міжнародну торгівлю і торговельну інфраструктуру.
Еволюція форм розвитку ринку. З точки зору місця проведення купівлі-продажу товарів розрізняють місцевий^ринок,(внутрішній, за якого все вироблене і призначене для продажу збувається виробником всередині країни; національний - це внутрішній ринок, який частково орієнтується і на іноземних покупців. З появою у ХУІ-середина ХУШ століття мануфактурного виробництва, яке базувалося на поділі праці, і спричинило різке збільшення товарної маси, з'явилися умови для розширення національних ринків, створення регіональних, міждержавних і міжнародних ринків. Міжнародний ринок - це частина національних ринків, яка безпосередньо зв'язана зі закордонними ринками.
У першій половині XIX століття виникла велика фабрично-заводська індустрія (машинна), для збуту продукція якої національні ринки стали за вузькими. їй був потрібен всесвітній збут. На рубежі XIX - початку XX століття, коли товарне виробництво у провідних країнах світу досягло високого рівня, тобто стало машинним, сформувався світовий ринок.
Світовий ринок - world market - є складовою частиною, одним із головних елементів в структурі світового господарства. Він складається під впливом великих географічних відкриттів, промислового перевороту, індустріалізації національних економік розвинених країн, а також під впливом інтернаціоналізації господарського життя.
Світовий ринок - якісно нове явище по відношенню до локальних ринків стародавньої доби, Середньовіччя. Його економічний зміст полягає в тому, що, по-перше, - це сукупність національних ринків країн світу, економічні зв'язки між якими визначаються світовою торгівлею, міжнародним рухом товарів, капіталів, робочої сили, міжнародним підприємництвом; - по-друге, світовий ринок - це механізм обміну економічними благами між національними господарствами, який обумовлює постійний процес відтворення економічних відносин між ними.
Сучасний світовий ринок - це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, яка базується на МПП та інших факторах виробництва.
Світовий ринок - система відносин, що виникають з приводу обміну ресурсами, товарами, послугами, ідеями, які історично склалися на основі МПП і МЕВ.
До категорії світових належать усі ринки, на яких виключно велику частку складають зовнішні торговельні операції (наприклад, світовий ринок олова, де експортна квота становить 90% від його виробництва) і ті, де вона помірна - 30-35% (наприклад, світовий ринок автомобілів) і навіть незначна -
10-20%.
Структура світового ринку. Сучасний стан економіки показує, що національні господарства настільки міцно переплелися, що можна говорити про світовий і національні ринки не як про дві окремі системи, які тільки доповнюють одна одну, а як про одну систему, де національні ринки становлять підсистему світового ринку. Саме тому ми вводимо національний ринок (разом з його складовими внутрішньонаціональними регіональними ринками) елементом у структуру світового ринку.
Як цілісне системне явище, світовий ринок має власну, йому лише притаманну структуру: територіальну і функціональну.
Територіальна структура світового ринку створює складне поєднання груп країн, в якому одним належить центральне місце (світовий центр, іншим - периферія світового ринку).
За ступенем
Функціональна структура світового ринку визначається сукупністю взаємопов'язаних ринків економічних ресурсів і результатів виробництва. Вона включає: валютний ринок (валют, золота, цінних паперів), ринок капіталів (позичкового, підприємницького, інвестиційного), товарний ринок, ринок послуг, ринок робочої сили, ринок ідей, know - how , технологій тощо.
За ступенем виділяють такі типи його структури:
1.монополістичний, де панує один постачальник (ринок діамантів); 2.0ЛІГ0П0ЛІТИЧНИЙ, де домінує група великих продавців (ринок нафти); 3. атомістичний, де спостерігається невисока концентрація пропозиції товарів за участю багатьох постачальників та загострюється конкурентна боротьба (ринок текстильних, швейних"юварів).
За характером торговельних угод та взаєминами продавців та покупців розрізняють три сектори світового ринку: закритий, відкритий і пільговий. Якщо бути прискіпливим, то можна побачити, що абсолютно закритих чи відкритих ринків майже немає, тобто «відкритість» чи «закритість» - поняття відносні. Це стосується і об'єднаних міжнародних, регіональних ринків, і національних, і внутрінаціональних. Митні союзи, спільні ринки та навіть конфедеративні союзи не означають, що країни, які до них входять, зовсім не контролюють потоки товарів між собою і не створюють при цьому жодних перепон.
До основних сегментів (фундаментальних елементів) закритого сектора світового ринку належать: 1. внутрішньофірмові постачання -товарообіг між філіалами головних та дочірних підприємств великих монополій або ТНК; 2.субпостачання товарів малих й середніх фірм, які виступають підрядчиками великих монополій, З.внутрішня торгівля регіональних інтеграційних об'єднань, 4. постачання товарів за програмами допомоги, 5. за особливими міждержавними угодами, 6. зустрічна торгівля.
На закритому ринку продавці та покупці взаємодіють на підставі некомерційних відносин, бо вони пов'язані юридичною залежністю, угодами про міжнародну спеціалізацію та кооперування, системою часткової участі та фінансового контролю, преференційними та спеціальними торговельно-економічними, валютно-кредитними, військово-політичними та іншими специфічними договорами.
Закритий сектор світового ринку підпорядковується обмеженому впливу ринкових факторів, для нього характерна відносна усталеність ринкових цін, які базуються на національних цінах і не відбивають короткочасних коливань попиту і пропозиції та дійсних вартісних показників збутових товарів.
Відкритий сектор світового ринку є сферою звичайної комерційної діяльності практично незалежних продавців та покупців - малих і великих фірм, монопольних об'єднань, державних і приватних підприємств. Незалежність торговельних контрактів відкритого сектора світового товарного ринку зумовлює відносну нестабільність взаємин.
У відкритому секторі товарного ринку здійснюються короткострокові угоди та операції «вільного ринку». «Вільний ринок» - сектор відкритого ринку вільної конкуренції виробників та постачальників товарів. Цей ринок відживає, тому що його витісняють сучасні механізми міжнародного регулювання світового товарного ринку. «Вільний ринок» проявляється у біржовій торгівлі, на ринку «спот» (з терміновим постачанням реального товару) та «чорному ринку».
Проміжне становище між закритим і відкритим секторами світового ринку займає пільговий сектор світового ринку - це торговельні операції на підставі довгострокових комерційних контрактів (ДСКК), які укладені на два і більше років (іноді 15-20 років) та обумовлені преференційними (пільговими) економічними умовами. Торгівлю на основі ДСКК виділяють у преференційну зону, на яку впливають риси обох сеторів розвитку світових товарних ринків.
Важливу роль у забезпеченні функціонування світового ринку, як і
світового господарства в цілому, відіграє інфраструктура -це сукупність
специфічних галузей, що забезпечують рух товарів, капіталів, робочої сили, інформації між державами, регіонами, континентами.
Інфраструктура комплекс галузей світового господарства, що обслуговують міжнародні економічні відносини
сили, інформації між державами, регіонами, континентами.
Інфраструктуру світового ринку - world market infrastructure - складають банки, біржі, ярмарки, торгові палати, інформаційні мережі, транспортні системи, складські комплекси.
Додаткова інформація:
найбільші у світовому господарстві /на світовому ринку:
автомобільні ярмарки функціонують у Франкфурті - на - Майні, в Парижі,
в Токіо; автомобільний ярмарок у Франкфурті - на - Майні (1 1-22.09.2003)
має виставкову площу 215 тис. м", з них ЗО тис. м"- під відкритим небом.
- світові валютні ринки знаходяться в Лондоні, Нью-Йорку,
Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюриху, Токіо, Сянгані, Сінгапурі, Бахрейні
(Перська затока);
світові ринки золота: Лондон, Нью-Йорк, Дубай (Об'єднані
Арабські Емірати), Сянган, Цюрих, Чикаго;
- світові товарні ринки: зерна, енергоносіїв, чорних металів, автомобілів та ін.
3.Характерні ознаки та кон'юнктура світового ринку. Світовий ринок характеризується такими ознаками: сукупним попитом; сукупною пропозицією; кон'юнктурою; особливою системою цін - світовими цінами -world price; інтернаціональною ціною - international price; на ньому рух товарів зумовлюється не тільки економічними факторами ( виробничими зв'язками між підприємствами і регіонами країни), а й зовнішньоекономічною політикою окремих держав; інформаційною функцією, оскільки товар, який знаходиться на світовому ринку у фазі обміну, повідомляє усереднені параметри сукупного попиту і сукупної пропозиції, завдяки чому кожен учасник може оцінити та адаптувати параметри свого виробництва до світових; світовий ринок є сферою міжнародного обміну і тому має зворотний вплив на виробництво: показує йому, що, скільки та для кого треба продукувати. З цього боку світовий ринок є первинним відносно виробника і є центральною категорією міжнародної економіки і МЕВ.
У процесі взаємодії різноманітних факторів розвитку на світових товарних ринках формується відповідна ринкова кон'юнктура, яка відбиває зміни конкретних умов функціонування ринку та співввідношення попиту і пропозиції, пов'язаних з динамікою цін на товари та прибутками фірм.
Кон'юнктура є невід'ємною рисою формування й розвитку світових ринків, вона вивчається на мікро- та макрорівнях. На мікрорівні досліджуються короткотермінові коливання і зміни ринку, а на макрорівні -середні і довгострокові тенденції розвитку ринку, які враховуються у господарській діяльності на рівні підприємств, галузей та всієї національної кономіки. Ринкова кон'юнктура використовується у стратегії управління, у виборі форм та методів конкурентної боротьби, у забезпеченні ефективної зовнішньої торговельно-економічної діяльності.
Довідково:
Кон’юнктура світового ринку - умови продажу на міжнародних (світових) товарних ринках, рівень попиту та пропозиції, цін на цих ринках, тенденції їх змін.
Поняття "кон'юнктура ринку", або "ринкова кон'юнктура" досліджено економічною теорією.
В загальнотеоретичному тлумаченні кон'юнктура визначається як сукупність ознак, що характеризують стан світового (ринкового) господарства в певний період за такими показниками, як рух цін, процентної ставки, курсу цінних паперів (курсу валют), заробітної платні, дивідендів, товарних потоків.
Кон'юнктура визначається також як конкретний процес циклічного відтворення, що проявляється в динаміці промислового виробництва і капіталовкладень, в коливаннях цін і облікової ставки (облікового відсотка), в змінах як внутрішньої, так і зовнішньої (міжнародної) торгівлі та в інших показниках. Кон 'юнктура світового ринку визначається постійними змінами на тому чи іншому товарному ринку. Тому вивчення тенденцій розвитку товарних ринків як на даний час, так і на перспективу дає можливість своєчасно виявити зміни, що відбуваються в процесі виробництва і міжнародної торгівлі товаром чи товарною групою, що експортуються або імпортуються. Знання кон 'юнктури необхідне як при виході на ринок, так і при підписанні контрактів.
Формування кон'юнктури світових товарних ринків, яка базується на циклічному розвитку світового господарства, відбиває характер ринкової економіки. Великі цикли конюнктури досліджува відомий економіст М.Кондратьєв. Він підкреслив роль сукупності кон'юнктуроформувальних факторів (КФФ), що впливають на економічну кон'юнктуру і проявляються у взаємозв'язку коротко-, середньо-, та довгострокових тенденцій у розвитку і формують ринкову кон'юнктуру. Фактор - це сила руху будь-якого процес, яка визначає його характер. КФФ - це сила, яка формує та визначає характер ринкової економічної кон'юнктури.
Провідними елементами КФФ є пропозиція і попит. Попит - це
платоспроможна потреб/у товарах для споживання та поповнення товарних
/
запасів. Пропозиція - це сума товарів, вироблених для збуту на ринку та реалізація товарних запасів. Співвідношення попиту і пропозиції зумовлює ринкову ціну на товар. Факторами групи попиту є рівень особистого та виробничого споживання товарів, обсяг надходжень їх у товарні запаси, прибутки, купівельна спроможність країн. Факторами групи пропозиції є обсяг виробництва товарів, їх конкурентна спроможність, рентабельність виробництва, норми прибутків фірм, їх адаптування до впровадження досягнень науки і техніки.
Умови формування кон'юнктури (УФК) - це зовнішнє середивище відносно КФФ, яке здатне впливати на КФФ.УФК можна поділити на три групи: економічні (розвиток виробничих сил, НТП, регулювання, ре^сурси, валютні, фінансові умови, структура економіки), соціально-поштігшзі (суспільно-економічні відносини, особливості політичної системи, рівень життя людей, національно-культурні^ релігійні традиції,рівень соціальної активності людей) та міжнародні (розвиток світовго господарства, МПП, зовнішня еономічна стратегія країни, участь країн у МПП, експортна спеціалізація, економічна інтеграція).
Результатом взємодії КФФ і КФК є різні форми економічної кон'юнктури (ФПК). Провідними ознаками, за якими їх відрізняють, є співвідношення попиту і пропозиції, динаміка світових цін, ділова активність на ринку (число укладених угод).
Форми прояву кон'юнктури (ФПК): понижувальна; низька; підвищувальна; вийока; ринкова рівновага.
В умовах понижувальної кон'юнктури спостерігається стабльна перевага пропозиції товару над попитом, падіння ціни на товар, скорочення числа укладених угод. Таке становище на ринку називають «ринком покупця».
Провідними елементами КФФ є пропозиція і попит. Попит - це платоспроможна потреб/у товарах для споживання та поповнення товарних запасів. Пропозиція - це сума товарів, вироблених для збуту на ринку та реалізація товарних запасів. Співвідношення попиту і пропозиції зумовлює ринкову ціну на товар. Факторами групи попиту є рівень особистого та виробничого споживання товарів, обсяг надходжень їх у товарні запаси, прибутки, купівельна спроможність країн. Факторами групи пропозиції є обсяг виробництва товарів, їх конкурентна спроможність, рентабельність виробництва, норми прибутків фірм, їх адаптування до впровадження досягнень науки і техніки.
Умови формування кон'юнктури (УФК) - це зовнішнє середивище відносно КФФ, яке здатне впливати на КФФ.УФК можна поділити на три групи: економічні (розвиток виробничих сил, НТП, регулювання, ре^сурси, валютні, фінансові умови, структура економіки), соціально-політичні (суспільно-економічні відносини, особливості політичної системи, рівень життя людей, національно-культурні релігійні традиції,рівень соціальної активності людей) та міжнародні (розвиток світовго господарства, МПП, зовнішня еономічна стратегія країни, участь країн у МПП, експортна спеціалізація, економічна інтеграція).
Результатом взємодії КФФ і КФК є різні форми економічної кон'юнктури (ФПК). Провідними ознаками, за якими їх відрізняють, є співвідношення попиту і пропозиції, динаміка світових цін, ділова активність на ринку (число укладених угод).
Форми прояву кон'юнктури (ФПК): понижувальна; низька; підвищувальна; вийока; ринкова рівновага.
В умовах понижувальної кон'юнктури спостерігається стабльна перевага пропозиції товару над попитом, падіння ціни на товар, скорочення числа укладених угод. Таке становище на ринку називають «ринком покупця».
Для світового ринку характерна множина цін на товар. Вони відрізняються за сферами дії, характером формування, ступенем зближення з рівнем ринкової ціни. За сферами товарообігу розрізняють ціни внутрішнього і зовнішнього ринків. Зовнішньотлорговельні ціни бувають експорті та імпортні, які враховують величину витрат за доставку товарів від експортера до імпортера. Розмежовують ціни закритого і відкритого секторів світового товарного ринку.
Цни закритих ринків мають відносну стабільність, вони більше піддаються регулюванню, проявляються в дії внутріфірмових умовно розрахункових трансфертних (перевідних) цін, які встановлюють монополії виробників незалежно від вимог ринку для скорочення податкових оплат.
Ціни відкритого сектора ринку змінюються під впливом попиту на товар і його пропозиції, відбивають зміни товарної кон'юнктури, фак торів стихійного (вільного) ринкового ціноутворення (ціни ринку «спот», біржові котирування).
За рівнем пристосування цін до дійсно ринкового стану відрізняють базисні ціни і ціни фактичних операцій. До базисних цін належать довідкові та офіційні ціни продажу, ціни прейскурантів, каталогів, проспектів. Ціни фактичних операцій відбиають реальний рівень ринкових цін на аукціонах, товарних біржах, контрактні, а також розрахункові (середньостатистичні) ціни.
Множина внутрішньоторговельних цін негативно впливає на визначення світових цін на товари. Як світові ціни виступають ціни звичних торговельних операцій, типових для світової комерційної практики. Вони розповсюджуються на значну частину світ ової торгівлі, доступні будь-якому продавцеві і покупцеві світового ринку.
Як світові ціни виступають експорті ціни головних постачальників даного товару на світовий ринок(наприклад, ціни на нафту встановлюють країни ОПЕК) та імпортні ціни провідних покупців (імпортерів) даного товару, а також ціни важливих центрів МТ (міжнародних товарних бірж, аукціонів тощо).
А. Оцінка кон'юнктури ринку
Кон'юнктура ринку визначається через ринкові дослідження. Мета ринкових досліджень полягали в тому, щоб визначити умови, за яких забезпечується найповніше задоволення попиту населення на виготовлену продукцію (що відповідно пов'язано із забезпеченням певного рівня прибутковості виробництва).
Вивчення ринкової кон'юнктури передбачає: використання різноманітних взаємодоповнюючих джерел інформації; поєднання ретроспективного аналізу з прогнозом показників; застосування сукупності різноманітних методів аналізу і прогнозування.
Результати дослідження кон'юнктури ринку можуть бути представлені у вигляді аналітичних документів:
-Зведений огляд, або доповідь;
-Тематичний (проблемний чи товарний) огляд кон'юнктури; -Оперативна кон'юнктурна інформація; -Вартісна ціна експорту та імпорту. Б. Міжнародний маркетинг
Маркетинг як філософія бізнесу набирає поширення в 50-60 рр. XX ст. {Як академічна дисципліна маркетинг вперше заповаджується в США на початку XX ст. - 1905, 1910 рр.)
Маркетинг - це комплексне дослідження ринку з метою оволодіння ним, або завоювання цього ринку. Комплексне дослідження ринку передбачає:
-дослідження ринку як такого (як сфери бізнесової діяльності); -вивчення покупців; -вивчення товарів; -вивчення конкурентів;
Комплексне дослідження ринку покликане дати відповіді на такі запитання:
-На яких ринках слід працювати?
-Яка ємність цих ринків, тенденції, кон'юнктура та прогнози? -Яка конкурентоздатність товарів фірми?
-Як необхідно змінити асортимент для більш інтенсивного збуту продукції?
-На які товари відчуває потребу ринок, яка їх ринкова та виробнича характеристика?
-Хто конкретно є споживачами та покупцями продукції фірми? -їх ставлення та вимоги до товарів?
-Хто є основними конкурентам? їхні сильні та слабкі сторони: ціни, якість товарів, методи конкурентної боротьби;

Розроблена система методів, з допомогою яких здійснюється пошук
відповідей на ці запитання... [Геркавенко С.С. Маркетинг. - с.18,|.
Крім того, маркетингова діяльність пов'язана з рядом послідовних кроків до споживача, що їх має здійснити виробник на шляху до ринку. Це такі кроки, як
-Розробка стратегії маркетингу; -Товарна політика фірми;
-Цінова політика як складова конкурентноздатності; -Збутова політика: вибір методу збуту; -Просування товарів на ринку; -Організація та контроль маркетингової діяльності; Зазначені функції маркетингу базуються га таких головних принципах: -Орієнтація на споживача і гнучке реагування виробництва і збуту; -Сегментування ринку - виявлення конкретної групи споживачів, на яку слід зорієнтувати виробництво; -Глибоке дослідження ринку;
-Націленість маркетингу довгостроковий результат (на
довгостроковий результат).









155



15

Приложенные файлы

  • doc 26583760
    Размер файла: 74 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий