Тема_11 (1)


Тема 11. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємства
План
Загальні аспекти в управлінні ризиками підприємства.
Місце бухгалтерського обліку в управлінні ризиками підприємства.
Повноваження працівників бухгалтерської служби в процесі управління ризиками.
Обліково-інформаційне забезпечення управління ризиками підприємницької діяльності.
Самостійне опрацювання:
Класифікація ризиків господарської діяльності.
Методи зниження ризику господарської діяльності.
1. Загальні аспекти в управлінні ризиками підприємства.
Управління ризиками – це частина діяльності керівника організації, спрямована на її економічний захист від небажаних свідомих або випадкових обставин, що наносять шкоди її діяльності.
Поняття ризик доцільно тлумачити в таких аспектах:
ризик як небезпека чи загроза. В рамках цієї концепції розглядаються негативні події, що призводять до шкоди для людини і підприємства, а під ризиком розуміється можливість настання подій з негативними наслідками, тобто можливість реалізації передбачуваної небезпеки. Ризик-менеджмент означає техніку зменшення ймовірності настання негативних подій і (або) наслідків від них за допомогою заходів, які вимагають розумних витрат;
ризик як можливість – має у своїй основі концепцію існування взаємозв’язку між ризиком і прибутковістю. Тому відповідно зі словником Ожегова ризик – це дія навмання в надії на щасливий випадок. Чим вище ризик, тим вище потенційний дохід. Такій концепції ризику є більш близьким поняття шансу, а ризик-менеджмент означає використання техніки максимізації доходу при одночасному обмеженні або мінімізації втрат;
ризик як невизначеність – апелює до такого теоретичного поняття як імовірнісний розподіл можливих результатів (позитивних і негативних). У рамках зазначеної концепції ризик – міра невідповідності між різними результатами рішень, які оцінюються через їх корисність, шкідливість, а також ефективність за критеріями відповідності обраним орієнтирам. Така концепція використовується в теорії прийняття рішень в умовах невизначеності і теорії ігор.
Мета управління ризиками – виявляти, аналізувати і впливати на всі ризики, з якими стикається організація, з позиції використання сприятливих можливостей для збільшення вартості її активів.
З цією метою менеджер повинен проводити якісний і кількісний аналіз ризику, визначати його джерело фактор, імовірність та передбачати наслідки.
Управління ризиком можна розглянути на методологічній основі процесу розробки і реалізації ризикових управлінських рішень. Ризиковими є рішення при відомій імовірності досягнення результату. При цьому функції управління ризиком повинні виконувати на відповідному рівні всі підрозділи фірми.
Наприклад, в управлінні ризиком:
бухгалтерія виконує функцію допомоги в розробці бюджету;
відділ маркетингу – робить прогноз небезпечних властивостей продукції;
відділ кадрів – займається питаннями праці, інструктує та навчає персонал, оформляє компенсації тощо.
Серед способів усунення ризиків фахівці виокремлюють:
уникнення ризику – ухилення від заходів, пов'язаних з ризиком;
утримання ризику – залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальність;
передача ризику – це означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії;
зниження ступеня ризику – зменшення імовірності та обсягу втрат.
Основні заходи зниження ризику:
диверсифікація – процес розподілу капіталу між різними об’єктами вкладення, які безпосередньо не пов’язані між собою. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різними видами діяльності. Наприклад, придбання інвестором акцій п’яти різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує імовірність отримання їм середнього доходу в п’ять разів, і відповідно, в п’ять разів знижує ступінь ризику. Так, наприклад, промислові організації у складі фінансово-промислових груп купляють акції банку, тим самим захищаючи свої активи і отримуючи пільги за кредитами. Банківська структура у складі фінансово-промислової групи скуповуючи акції промислових організацій, тим самим спонукає їх розвиток і здійснює контроль за їх діяльністю. Тут мова повинна йти про ефективне використання договірного права, дотримання прийнятих зобов’язань перед партнером, формування відносин довіри і надійності;
здобування додаткової інформації (більш повна інформація дозволяє зробити чіткий прогноз і знизити ризик, що робить інформацію товаром, причому дуже цінним). Використовується новий погляд на відношення з конкурентами. Великі компанії, наприклад автомобільні корпорації США Ford, Chrysler, General Motors, приходять до взаємовигідного співробітництва та інтеграції в автомобільному бізнесі. В Україні подібний процес відбувається між крупними корпораціями паливно-енергетичного та нафтогазового комплексів. Інформація про потенційного партнера, конкурента чи клієнта повинна містити відомості про можливі ризики у взаємовідносинах. У закордонній практиці така інформація міститься в бізнес-довідках, які пропонуються ринком інформаційних послуг;
лімітування – встановлення ліміту, тобто обмежених сум витрат, продажу, кредиту тощо; лімітування застосовується банками для зниження ступеня ризику при видачі позик, господарюючими суб’єктами – для продажу товарів в кредит, визначення сум вкладення капіталу і т.д.;
самострахування – підприємець віддає перевагу підстрахуванню самого себе, ніж купляти страховку в страховій компанії; самострахування являє собою децентралізовану форму створення натуральних і грошових страхових фондів безпосередньо в господарюючих суб’єктах, особливо в тих, чия діяльність підлягає ризику; головне завдання самострахування складається в оперативному подоланні тимчасових перешкод фінансово-комерційної діяльності;
страхування – захист майнових інтересів господарюючих суб’єктів і громадян при настанні певних подій за рахунок грошових фондів, які формуються з виплачених ними страхових внесків. Страхування являє собою економічну категорію, сутність якої складається в розподілі збитків між усіма учасниками страхування. Страхування виконує чотири функції: ризикову, запобіжну, заощаджуючу, контролюючу. Ризикова функція виражається в перерозподілі грошової форми вартості між учасниками страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій. Призначенням запобіжної функції являється фінансування за рахунок коштів страхового фонду заходів по зменшенню страхового ризику. Зміст функції заощадження складається втому, що за допомогою страхування зберігаються кошти. Контролююча функція виражається в контролі за чітко цільовим формуванням і використанням коштів страхового фонду. Отже, не буває підприємництва без ризику. Найбільший прибуток приносять ринкові операції з високим ступенем ризику. Проте в усьому має бути міра. Ризик обов'язково має бути розрахований. Головна мета менеджменту – досягти максимального ступеня керованості ризиком. Тому особливу увагу приділяється постійному удосконаленню управління ризиком в різних ситуаціях. Управлінський ризик як багатофакторна категорія менеджменту досліджується в динаміці цілеспрямованого циклічного процесу управління, що має інформаційні, часові, організаційні, економічні, соціальні і правові параметри.
Виділяють наступні стадії процесу розробки та реалізації ризикових рішень:
інформаційний аналіз містить роботи з моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища, виявлення нових джерел ризику і корегування відомих факторів, прояв яких залежить від мінливих умов;
діагностика ситуації визначається специфікою поставленого завдання, основний акцент робиться на урахування причин, що викликають зміни ризику, їх ранжируванні й оцінці втрат (вигод) при визначених параметрах ситуації. На даній стадії використовуються різні методи виміру й оцінки ризику (математичні, статистичні, інтуїтивні);
розробка варіантів рішень як стадія процесу управління характеризується тим, що для кожного варіанту рішення розглядаються межі можливого негативного прояву ризику. Оцінка подається за всіма змістовними аспектами ризику: економічним, соціальним, екологічним, організаційним, іміджевим, правовим;
прийняття рішення містить комплексне обґрунтування як самого рішення, так і прийнятої разом з ним ймовірності та параметрів допустимого ризику. Передбачається розробка системи відповідальності з питань управління ризиком.
організація і реалізація включають види управлінської діяльності з реалізації ризик-рішення, у процесі якої виявляються нові аспекти прояву організаційного ризику (невиконання, затримок тощо), що вимагає оперативних заходів. Контроль змін у параметрах ризику і корегування можуть мати істотне значення в ситуаційному менеджменті. Своєчасність реакцій і дій менеджера - головна умова стабілізації ситуації і зниження погрози втрат.
Водночас менеджер при управлінні ризиком застосовує ризик-стратегію, яка забезпечує правомірність і допустимість ризику конкретного виду в ризикових рішеннях щодо конкретних соціально-економічних систем і ситуацій, а також орієнтується на критерії вибору ризик-рішення, що передбачають розробку меж ризику і динаміку зміни втрат залежно від обсягу продажів, розміру витрат, зміни цін, інфляції тощо.
У ході прийняття ризикових рішень важливе значення має оцінка невизначеності. В табл. 11.1 наведено методи оцінки невизначеності.
Таблиця 11.1
Методи оцінки невизначеності (ймовірності виникнення зобов’язань)
Назва Характеристика
1 2
Традиційний відсоток (Traditional Percentage) Метод дозволяє визначити розмір потенційних витрат виходячи із величини відсотка перевищення майбутніх фактичних витрат над запланованими. Визначення даного відсотка здійснюється із застосуванням професійного судження внаслідок аналізу господарських операцій здійснених підприємством у минулому
Метод індивідуального ризику або очікуваної вартості (Individual Risks –Expected Value) Передбачає початкову оцінку вартості реалізації певної відомої події, ідентифікацію ризиків, які можуть зумовити виникнення додаткових витрат пов’язаних з даною подією, визначення мінімального та середнього значення ймовірних витрат, які асоціюються із кожним видом ризиків. При цьому, передбачено визначення:
- фіксованого ризику – пов’язаного з подіями, які або точно відбудуться або точно не відбудуться. Якщо дані події настануть підприємство понесе максимальні витрати, якщо ні – не понесе взагалі (середні розмір потенційних витрат визначається шляхом множення максимальних витрат на відсоток ймовірності настання події);
- змінного ризику – пов’язаного з подіями, які настануть, але розмір витрат, які необхідно буде понести підприємство складно оцінити з високим ступенем ймовірності. Ймовірність настання даних подій оцінюється в 50% (середній розмір потенційних витрат визначається так як в попередньому випадку)
Метод моментів (Method of Moments) Передбачає оцінку кожної статті ймовірних витрат у вигляді % ймовірності їх виникнення. Для кожної статті витрат визначається потенційна сума і потенційна ймовірність виникнення з подальшим розрахунком їх суми
Метод «Монте Карло» (Monte Carlo) Дозволяє ідентифікувати наслідки реалізації різних сценаріїв дій при прийнятті того чи іншого рішення. Передбачає оцінку ймовірності виникнення витрат, пов’язаних із умовними зобов’язаннями при кожному із можливих сценаріїв
Метод оцінки якості (Estimate Quality) Передбачає оцінку розміру потенційних витрат виходячи із якості оцінки поточних витрат, ефективності функціонування системи планування, якості історичної інформації. При цьому, точність оцінки залежить від чотирьох детермінант: того хто проводить оцінку (16 %), як проводиться оцінка (23 %), що відомо про події, які підлягають оцінці (39 %), інші фактори (22 %). За кожною з детермінант передбачено 45 складових, які використовують для оцінки якості
Метод регресійного аналізу (Regression Analyses) Передбачає оцінку розміру потенційних витрат шляхом використання лінійного взаємозв’язку між залежними змінними (оцінені кінцеві витрати) та незалежними змінними (місце, розмір) для передбачення та пояснення розміру залежних змінних
Метод штучної нейронної сітки (Artificial Neural Networks) Передбачає визначення прихованих взаємозв’язків між даними та пошук на цій основі способів вирішення конкретної проблеми. Пошуковий механізм будується у вигляді послідовності рівнів першій – вхід слідує прихованим рівням, останній – вихід, між рівнями існують причинно-наслідкові зв’язки. На рівні «вхід» в пошуковий механізм заносяться дані щодо змінних величин, які можуть зумовити виникнення потенційних витрат, на рівні «вихід» отримується розмір прогнозованих витрат, приховані рівні відображають взаємозв’язки між входом та виходом
Отже, розробка шляхів і засобів мінімізації втрат, нейтралізації і компенсації негативних наслідків ризик-рішень, страхування й інші можливості захисту від ризику розглядаються в ситуаційному менеджменті як необхідні умови формування і реалізації ризик-рішень та використовуються, у тій чи іншій мірі, при виконанні робіт на кожній стадії процесу управління ризиком.
2. Місце бухгалтерського обліку в управлінні ризиками підприємства
В бухгалтерському обліку повинна формуватися інформація про:
традиційні для суб’єкта господарювання об’єкти бухгалтерського обліку з деталізацією та розшифровкою інформації про можливі ризики від здійснення операцій та їх наслідки у внутрішній звітності, пояснювальних чи аналітичних записках, які готуються на оперативні запити користувачів та пояснювальній записці до річної фінансової звітності;
нові для суб’єкта господарювання об’єкти бухгалтерського обліку, які можуть виникнути в результаті здійснення ризикованих господарських операцій та вплинути на фінансові результати діяльності та розмір отриманого прибутку.
Обґрунтування ролі бухгалтерського обліку як інструмента управління ризиками підприємницької діяльності потребує вирішення таких взаємопов’язаних завдань:
визнання ризику (фактів господарської діяльності, пов'язаних з ризиком) в системі бухгалтерського обліку;
оцінювання імовірності втрати економічних вигод окремими об’єктами бухгалтерського обліку під впливом дії ризику;
вибір методичного інструментарію управління ризиками, притаманного системі бухгалтерського обліку;
відображення на рахунках бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності інформації про підприємницькі ризики і наслідки їх впливу на показники діяльності підприємства.
Фактор впливу на облікове забезпечення ризик-орієнтованої системи управління:
внутрішні фактори:
організаційного характеру (професіоналізм облікового персоналу; стан організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві; раціональність розподілу обов’язків між обліковим персоналом; стан організації та здійснення внутрішнього контролю в частині бухгалтерського контролю);
методичного характеру (обрана підприємством облікова політика; рівень аналітичності облікових даних; відповідність інформації, що формується системою бухгалтерського обліку, інформаційним запитам користувачів; достовірність інформації, що формується системою бухгалтерського обліку);
зовнішні фактори (рівень розвитку та стабільність економічної системи держави; кризові явища в економіці, що впливають на результативність господарювання; рівень розвитку інформаційно-комп’ютерних технологій; нормативно-правове регулювання господарської діяльності. Бухгалтерського обліку та контролю; спрямованість економічної політики держави; ринкова інфраструктура).
Характеристика елементів ризик-орієнтованого управління, в частині операцій з реагування на ризики, що визначені в П(С)БО наведені в табл. 11.2.
Таблиця 11.2
Методичні підходи до облікового відображення операцій з реагування на ризики, передбачені П(С)БО
Варіант реагування на ризики Документ, що регламентує реагування Відображення в системі бухгалтерського обліку (рахунки) Вид ризиків, на які здійснюється реагування
1 2 3 4
Переоцінка основних засобів, нематеріальних активів, фінансових інвестицій П(С)БО 7, П(С)БО 8, П(С)БО 12 42, 73, 95, 97 Інфляційний
Нарахування резерву сумнівних боргів П(С)БО 10 38, 94 Ліквідності
Забезпечення П(С)БО 11 47 та рахунки витрат Платоспроможності
Страхування ризиків - 49 Платоспроможності
Розрахунок курсових різниць П(С)БО 21 71, 74, 94, 97 Валютний
Непередбачувані активи та зобов’язання П(С)БО 11 04 Податковий, кредитний, інвестиційний
Отримання (видача) гарантій, отримання (надання) забезпечень П(С)БО 11 05, 06 Платоспроможності
3. Повноваження працівників бухгалтерської служби в процесі управління ризиками
Повноваження бухгалтерів в процесі управління ризиками наведено в табл. 11.3.
Таблиця 11.3
Повноваження працівників бухгалтерської служби в процесі управління ризиками
Етап процесу управління ризиками Роль бухгалтерської служби
1 2
Аналіз ризиків:
виявлення;
оцінка Ідентифікація можливих наслідків ризикових операцій, оцінка ймовірності їх настання; формування обліково-аналітичного забезпечення управління; визначення вимог до методів впливу на ризики
Підбір методів впливу на ризики Оцінка фінансових наслідків вибору методів впливу на ризики на основі сформованого обліково-аналітичного забезпечення
Прийняття рішення щодо методу впливу на ризики Регулювання розміру можливих збитків внаслідок ризикових операцій
Вплив на ризики (зменшення, збереження, передача) Відображення в бухгалтерському обліку операцій за результатами прийнятих управлінських рішень щодо впливу на ризики; розрахунок податкових наслідків прийнятих рішень та фінансових результатів діяльності; надання відповідної інформації управлінському персоналу
Контроль за виконанням прийнятих рішень та результатами впливу на ризики Здійснення бухгалтерського контролю за достовірністю та законністю відображених в обліку господарських операцій з впливу на ризики
Наведені характеристики щодо функцій суб’єктів ведення бухгалтерського обліку при застосуванні ризик-орієнтованого підходу до управління спрямовані на збереження капіталу підприємства, захист інтересів його власників, прийняття раціональних управлінських рішень та забезпечення прибутковості діяльності, а також розвиток інформаційної функції бухгалтерського обліку в системі управління підприємством.
4. Обліково-інформаційне забезпечення управління ризиками підприємницької діяльності
З метою управління ризиками в системі бухгалтерського обліку повинні відображатися факти господарської діяльності здійснені в умовах невизначеності, що чинять суттєвий вплив на капітал підприємства, характеризуються своєю повторюваністю (передбачуваністю), а, отже, можуть бути достовірно оцінені чи виміряні. Для вдосконалення управління ризиками підприємницької діяльності доцільно також переглянути можливості використання таких інструментів бухгалтерського обліку як оцінка та резервування.
Зокрема, при зарахуванні об’єктів обліку на баланс підприємства їх оцінювання здійснюється за первісною (історичною) вартістю. Разом з тим, під впливом дії ризику історична вартість значної частини активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів, дебіторської заборгованості, фінансових інвестицій) змінюється, що, своєю чергою, призводить до зміни вартості капіталу підприємства. Для обґрунтування залежності між окремими об'єктами бухгалтерського обліку, що піддаються впливу ризику підприємницької діяльності та вартістю капіталу скористаємося інформацією, наданою в табл. 11.4.
Таблиця 11.4
Аналіз впливу ризику на вартісний вимір об’єктів бухгалтерського обліку
Об’єкти бухгалтерського обліку Вплив ризику на формування інформації про об’єкти бухгалтерського обліку Вплив на вартість капіталу підприємства
1 2 3
Запаси Ризик зміни вартості виробничих запасів. Вплив ризику проявляється через методи подальшої оцінки. Результатом подальшої оцінки є зміна (зменшення) вартості запасів з віднесенням результату такої зміни до складу витрат іншої операційної діяльності. Також вплив ризику проявляється у разі вибору методу оцінки списання запасів, який не відповідає вимогам ринкового середовища Зменшення капіталу шляхом зростання інших витрат операційної діяльності
Грошові кошти Ризик платоспроможності. Вплив ризику проявляється при зміні платоспроможності грошових коштів. Валютний ризик. Вплив ризику проявляється в зміні гривневої оцінки грошових коштів чи активів та зобов’язань, які будуть отримані або сплачені у фіксованій сумі грошових коштів під впливом зміни курсу іноземної валюти Збільшення чи зменшення капіталу. Вплив на показники доходів та витрат іншої операційної та іншої діяльності
Основні засоби, нематеріальні активи Ризик зміни вартості основних засобів та нематеріальних активів. Вплив ризику проявляється через методи подальшої оцінки (переоцінки) активів. Результатом переоцінки є коригування їх первісної вартості та суми нарахованого зносу Зростання додаткового капіталу чи витрат звітного періоду
Дебіторська заборгованість Кредитний ризик. Вплив ризику проявляється у разі існування безнадійної та сумнівної дебіторської заборгованості у складі її первісної вартості, що не підтверджена резервом сумнівних боргів Зменшення капіталу шляхом зростання інших операційних витрат
Фінансові інвестиції Ризик зміни вартості фінансових інвестицій. Вплив ризику для фінансових інвестицій, проявляється при зміні їх поточної ринкової вартості. В даному випадку наслідки ризику можуть спонукати як до збільшення так і зменшення поточної вартості фінансових інвестицій і призводити до збільшення інших доходів та інших витрат підприємства Збільшення чи зменшення капіталу. Вплив на показники інших доходів та витрат
Кредити та позики Відсотковий ризик. Вплив ризику викликаний можливими змінами ставок за кредитами та позиками, а також необхідністю сплати додаткових сум при несвоєчасному чи неповному погашенні платежів за кредитами та позиками Зменшення капіталу. Вплив на показник інших витрат операційної діяльності
Кредиторська заборгованість Ризик процесу заготівлі. Ризик полягає в тому, що у підприємства може з’явитися необхідність сплати штрафів, пені, неустойок у випадку несвоєчасного або неповного погашення зобов’язань перед постачальниками та іншими кредиторами Зменшення капіталу. Вплив на показник інших витрат операційної діяльності
Основні засоби, грошові кошти, запаси Майновий ризик. Ризик полягає у зниженні вартості майна підприємства у зв’язку з крадіжки та нестачами, втратами, що перевищують норми природного убутку Зменшення капіталу за рахунок зростання витрат операційної діяльності
Готова продукція Виробничий ризик. Ризик полягає у збільшенні собівартості готової продукції діяльності у зв’язку з не обґрунтованими перевитратами ресурсів Зменшення капіталу. Вплив на показник витрат виробництва
Витрати діяльності Комерційний ризик. Ризик полягає у збільшенні витрат підприємства, пов’язаних із втрати від псування продукції на складах та під час транспортування, втратами від заміни неякісних товарів; сплатою штрафів, пені, неустойки за порушення умов господарських договорів Зменшення капіталу. Вплив на показник витрат на збут
Витрати діяльності Ризик надзвичайної діяльності. Ризик полягає у виникненні не прогнозованих ситуацій, що супроводжуються втратами активів підприємства, додатковими витратами на усунення наслідків надзвичайних ситуацій; витратами на відшкодування збитків нанесених навколишньому середовищу Зменшення капіталу. Вплив на показник інших витрат
Для нівелювання впливу наслідків підприємницьких ризиків пов’язаних зі зміною первісної вартості об'єктів бухгалтерського обліку та з метою надання найбільш достовірної інформації користувачам фінансової звітності, підприємством можуть бути прийняті рішення про подальшу оцінку цих об’єктів за справедливою вартістю, що в свою чергу призводить до їх переоцінки, створення оцінюючих резервів, зменшення вартості з одночасним збільшенням витрат діяльності підприємства.
Сфера застосування професійного судження стосовно облікової політики в частині впливу ризику на показники діяльності підприємства надана в табл. 11.5.
Таблиця 11.5
Сфера застосування професійного судження в обліковій політиці підприємства щодо управління ризиками підприємницької діяльності
Об’єкт професійного судження Облікова політика
1 2
Необоротні активи - періодичність проведення переоцінки необоротних активів;
- встановлення справедливої вартості при переоцінці (крім випадків переоцінки основних засобів для приватизації та передачі в оренду державних майнових комплексів, що регламентуються нормами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльності в Україні»)
Запаси - встановлення чистої вартості реалізації
Дебіторська заборгованість методика обчислення резерву сумнівних боргів;
- розробка політики щодо періодизації дебіторської заборгованості
Резерви майбутніх витрат та платежів - оцінка імовірності відтоку ресурсів, що містять в собі економічні вигоди
Резервний капітал - визначення напрямів використання резервного капіталу;
- встановлення економічно обґрунтованого розміру резервного фонду грошових коштів
Умовні факти господарської діяльності - встановлення умовних фактів господарської діяльності;
- оцінка імовірності настання окремих непередбачених зобов’язань
Поряд з переоцінкою активів, для зниження впливу ризику на вартість капіталу підприємства та підвищення достовірності облікової інформації створюють резерви, що стосуються визнаних підприємницьких ризиків. При цьому резерви поділяють на оцінюючі та прогнозні. За своєю економічною сутністю оцінюючі резерви виступають елементом оцінки.
Формування оцінюючих резервів можливе у випадку встановленої ймовірності недоотримання очікуваних економічних вигод чи можливих втрат. При створенні оцінюючих резервів інформація про вартість активів розкривається в фінансовій звітності за мінусом вартості створених резервів. Яскравим представником таких резервів у вітчизняній обліковій практиці виступає резерв сумнівних боргів, який є одним із варіантів формування справедливої (поточної) вартості дебіторської заборгованості на дату складання звітності. На відміну від оцінюючих, прогнозні резерви (резерви забезпечення майбутніх витрат та платежів, резервний капітал) не мають прямого зв’язку з вартісною оцінкою активів та зобов’язань.
Однак, їх формування спричиняє зміну вартості капіталу підприємства, що проявляється за декількома напрямами:
зменшує фінансовий результат діяльності у звітному періоді на суму відрахувань в резерв;
урівноважує вплив витрат на фінансовий результат діяльності при існуванні значних коливань обсягів діяльності за періодами.
Прогнозні резерви являють собою своєрідну гарантію мінімізації ризику, пов’язаного з можливою втратою економічних вигод за певними напрямами діяльності підприємства: гарантійні виплати окремим категоріям працюючих в разі припинення діяльності підприємством, погашення податкових зобов’язань, виконання задекларованих гарантій перед покупцями чи іншими контрагентами, погашення наслідків форс-мажорних обставин, покриття збитків, викликаних впливом зовнішнього середовища тощо.
Створення зазначених резервів призводить до збільшення витрат звітного періоду чи зменшення нерозподіленого прибутку. Тому для їх відображення в системі бухгалтерського обліку необхідно виконання трьох взаємопов’язаних правил:
у підприємства виникають суттєві зобов’язання (юридичні або ті, що витікають з практики його діяльності в результаті минулих подій);
існує імовірність того, що врегулювання зобов’язань буде потребувати відтоку активів, що містять в собі економічні вигоди;
сума зобов’язань може бути достовірно оцінена.
Створення резервів спричиняє пряме визнання впливу ризику, робить інформацію про них більш наочною та зрозумілою у використанні як внутрішніми так і зовнішніми користувачами. Відтак, з позицій ризик-менеджменту найбільший інтерес представляють два аспекти резервування:
1) обґрунтованість розміру резервів;
2) фактичне забезпечення створених резервів відповідними активами.
Перший напрям досліджень пов'язаний зі значними викривленнями облікової інформації, викликаними «творчим» прочитанням окремих стандартів бухгалтерського обліку, що, зазвичай, призводить до суб’єктивного впливу на вартість капіталу підприємства. Як засвідчують дослідження, проведені американськими вченими, 14,6% виявлених маніпуляцій в системі бухгалтерського обліку пов’язані саме з помилками при формуванні резервів сумнівних боргів.
Не краща ситуація і в Україні. За даними, оприлюдненими Державною службою статистики України, серед підприємств, які задекларували свої резерви сумнівних боргів в розмірах, що перевищували 40% їх загальних витрат за період з 2007-2010 роки були ДП НАЕК «Енергоатом», НАК «Нафто- газ України», ДК «Газ України» та ціла низка інших крупних компаній [13, с. 39]. Викликає великий сумнів, що фінансовий персонал цих підприємств абсолютно не володіє методиками управління дебіторською заборгованістю, допустивши такий значний відсоток неповернень платежів. Натомість вони використовують резервування як інструмент маніпуляцій прибутком підприємства, що є суттєвою інформаційною загрозою.
Подолання цієї проблеми вбачаємо у зміні внутрішньої політики до формування резервів сумнівних боргів. Бухгалтерський персонал при створенні цих резервів мусить перейти від формального виконання норм П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» до чіткої взаємодії з не обліковими спеціалістами, які тим чи іншим чином впливають на стан розрахунків з дебіторами (менеджерів фінансового відділу, відділу збуту, аналітиків з питань фінансово-економічної безпеки). Акцент при формуванні майбутніх резервів неповернення дебіторської заборгованості повинен робитися не на пошук методик визначення відсотка сумнівності, а на зниження бази (фактично неповерненої дебіторської заборгованості) розрахунку цього відсотка.
Інший напрям досліджень пов'язаний з питаннями фактичного забезпечення створених резервів окремими видами активів. Ця проблема викликана, в першу чергу, довірою зовнішніх користувачів інформації до діяльності підприємства. Відображення в обліку резервів майбутніх витрат та платежів це лише намір підприємства нести відповідальність за певні ризики, в разі їх фактичного прояву. Разом з тим намір так і залишиться на рівні бажання, якщо у підприємства не буде в наявності вільних засобів здатних покрити наслідки ризику.
Відповідно до чинного законодавства у балансі українських підприємств не передбачено виділення активів у грошовій формі, які б характеризували наповнення створених резервів. Внаслідок цього резервний капітал за умови відсутності у підприємства наявних обігових коштів чи високоліквідних активів на момент покриття наслідків ризику з реального інструменту управління ними перетворюється лише в облікову категорію, що віртуально характеризує джерела утворення засобів підприємства.
З позицій управління ризиками підприємницької діяльності резерви повинні розглядатися двояко: з одного боку, як сума зарезервованих грошових коштів в активі балансу, а з іншого як джерело покриття окремих ризиків. Для резервування грошових коштів доцільно підтримати практику окремих підприємств стосовно відкриття в установах банків короткотермінових депозитних рахунків, на яких бронюються кошти для забезпечення своєчасного виконання вимог перед окремими групами акціонерів та кредиторів у разі прояву незапланованих ризиків. У цьому випадку відволікання з обороту певної частки обігових коштів буде виправдане ще й тим, що в разі відсутності потреби в погашені наслідків ризику, ці кошти будуть приносити підприємству додатковий дохід.

Приложенные файлы

  • docx 26576794
    Размер файла: 60 kB Загрузок: 1

Добавить комментарий