Тема 1-15


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДВНЗ «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ»


ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ (ІІ семестр)
СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
"Розробка програмного забезпечення"
"Обслуговування комп'ютерних систем і мереж"
"Правознавство"
"Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях"
"Виробництво електронних та електричних засобів автоматизації"
"Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів"
"Організація перевезень і управління на автотранспорті"
Розробив викладач
української мови та літератури
Овсієнко Н.В.

Прізвище: ___________________________________
Ім’я: ___________________________________________
Група: _________________________________________


Т е м а 1
Микола Вороний. Загальний огляд творчості поета.
Поезії «Блакитна Панна», «Іванові Франкові», «Інфанта»
Ідеолог модернізації української літератури. Його творчість — перша декларація ідей і форм символізму.
Український поет-патріот, перекладач, критик, історик літератури, займався режисерською та акторською діяльністю, писав праці з історії національного театру, світової драматургії, активний громадський діяч.
Вороний був одним із засновників Української Центральної Ради. У 1917 р. один із засновників і режисерів Українського національного театру. Репресований у 1934 році. Розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області. 10 листопада 1957 року рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного було реабілітовано.
Уся мозольна праця поета, вченого, громадянина була присвячена рідній Україні, яку він любив так само пристрасно, як красу і справедливість.
Новаторство Миколи Вороного виявилося в розширенні музичних можливостей українського вірша. Джерелом його поезії є мелос, мелодія.
Микола Вороний

Псевдоніми Арлекін, Кіндратович, Віщий Олег, Микольчик, Homo, Sirius, М. В., М-У-ко.
Дата народження 24 листопада (6 грудня) 1871Дата смерті 7 червня 1938  (66 років)
Мова творів українськаРід діяльності письменництво, театр
Роки активності 1893—1926
Напрямок модернізм
Жанр поема, вірш
Поетичні збірки
Magnum opus(«головний твір») «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), «Євшан-зілля» (1917), «За Україну!» (1921)

Поема «Євшан-зілля»
-1-
Основні віхи життєвого і творчого шляху М. Вороного (опорний конспект)
Життєві віхи та позиція

Освіта



Микола Вороний
(1871 – 1938)
Модерніст, символіст, реаліст

Поетична творчість

Різнобічна діяльність



Тематика, мотиви й проблематика творів М. Вороного
Тематика Твори
«Іванові Франкові»«На Тарасовій горі»«Пам’яті Миколи Лисенка»«До моря»
«На скелі»«Нічого, нічого…»«Ні, не забув»
«За Україну»«Край мій рідний»«Євшан-зілля»
«Молодий патріот»«Старим патріотам»
«Дівчині»«Гей, хто має міць!»«Коли ти любиш рідний край»
«Блакитна панна»
Аналіз поезії «Блакитна Панна»
Історія написання: нове XIX століття ознаменувалося зростанням напруження в суспільному, політичному житті. У цій ситуації митці-модерністи намагаються осмислити епоху шляхом пізнання метафізичних (духовних) процесів і зламів, що спричиняють появу хаосу. Микола Вороний як яскравий представник символізму також у пошуках вічних цінностей — однією з яких є мистецтво, народжене з гармонії краси.
Рік створення: ____________________________________________________________________
Напрям: ______________________________ Течія: _________________________________
Збірка: __________________________________________________________________________
Рід: ______________________________________________________________________________
Жанр: ____________________________________________________________________________
Тематичний різновид: _____________________________________________________________
Тема: ____________________________________________________________________________
Ідея: звеличення краси й природи; возвеличення природи, життя як джерела творчої енергії.
Мотиви: «краса природи»; «гармонія»; «буяння життя»; «джерела творчості».
Символічні образи: 
Блакитна Панна (символ життя, весни, божественної присутності, краси й гармонії);
блакить (символ ____________________________________________________________);
«Осанна!» (символ _________________________________________________________).
Віршовий розмір: нерівностопний хорей.
Художні засоби виразності: епітет, символ, персоніфікація, метафора, порівняння, інверсія, повтор:
епітети: весна запашна, _____________________________________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
метафори: ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
порівняння: а вона, як мрія сна чарівна;
анафора: має  крилами Весна запашна;
окличні речення: ось вона – Блакитна Панна!; Їй виспівує:«Осанна!»
Словник
Гротеск - тип художньої образності, що відкрито й свідомо створює особливий - неприродний, химерний, дивний світ.
-3-
Блават - волошка; шовкова тканина блакитного кольору.
Арабеска - вид орнаменту з геометричних фігур, стилізованого листя, квітів, що поширився в Європі під впливом арабського мистецтва.
Камея - виріб із каменю або черепашки, що має художнє рельєфне зображення.
Фреска - картина, написана водяними фарбами по свіжій вогкій штукатурці.
Аналіз поезії «Блакитна панна»(з точки зору стильових течій)
Символізм Неоромантизм Реалізм
Весна — символ пробудження, молодості, кохання. Легкість, витонченість форми. Не зовсім зрозумілі, туманні асоціації «Емблематичність» весна — панна (дівчина красна). Зв’язок із фольклором (постійні епітети, поетичний паралелізм). Пісенність
Краса весни як явища природи; піднесення душі під впливом краси природи. Єдність краси природи і мистецтва
Аналіз поезії «Іванові Франкові»
Тема: ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Ідея: показати, що автор не відмовляється висвітлювати проблеми суспільства, але при цьому хоче «бути цілим чоловіком», тобто у гармонії з собою.
Вірш написаний у формі послання, яке має конкретного адресата, але, безперечно, може бути адресоване й ширшій аудиторії.
У кінці поезії М. Вороний виголошує своє творче кредо: «Моя девіза: йти за віком І бути цілим чоловіком!». У цілому митець погоджується з опонентом у тому, що поет вільний обирати предмет творчості, аби тільки б його бачення було ширше. Тому М. Вороний «іде за віком» (тобто не відмовляється від важливості висвітлювати актуальні, злободенні проблеми суспільства), але найголовнішим для нього є при цьому зберегти свою «цілість», тобто внутрішню гармонію.
Аналіз поезії «Інфанта»
У поезії М. Вороний розмірковує над враженням, яке справила на нього старовинна картина під такою ж назвою. Літературний рід: лірика.
Вид лірики: інтимна.
Жанр: ліричний вірш.
Провідний мотив: ліричний герой оспівує ідеалізований жіночий образ - образ вічної краси.
Ідея:________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
-4-
Бліц-опитування
HYPERLINK "https://www.blogger.com/null" М. Вороний народився… ______________________________________________________________
Його батьками були…_________________________________________________________________
Освіту здобув у…_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
Мріяв стати…________________________________________________________________________
Працював у…________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
Стає ініціатором видання альманаху, метою якого є…______________________________________
_____________________________________________________________________________________
Причиною еміграції у 1920 р. було…_____________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
Повертається в Україну в…_____________________________________________________________Є представником літературного напряму…________________________________________________
Я запам’ятав такі поезії… _____________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
М. Вороний закликав українських письменників до…______________________________________
_____________________________________________________________________________________
Був поетом,…________________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________________________
Теорія літератури
Символізм (від гр.— знак) — літературний напрям, що сформувався у французькій літературі 70-х років XIX ст., а пізніше увійшов і в інші європейські літератури. На думку теоретиків і практиків цього напряму (Артюр Рембо, Поль Верлен, Стефан Малларме), художня творчість має передавати за зовнішнім зображенням і його приховану внутрішню суть. Літературний твір може передати спілкування людей не стільки через слова, як через діалог їхніх душ.
Творчість символістів — француза Поля Верлена, австрійця Райнера Марії Рільке, бельгійців Еміля Верхарна й Моріса Метерлінка, норвежця Генрика Ібсена, росіянина Олександра Блока — збагатила світову літературу яскравими художніми узагальненнями, незвичайними поетичними образами.
В українській літературі символізм представляє творчість Петра Карманського, Миколи Вороного, Василя Пачовського, Миколи Філянського, Олександра Олеся, Спиридона Черкасенка, Грицька Чупринки, раннього Павла Тичини. Ці поети наблизили вірші до музики, виявили високу культуру художнього слова, їхні твори особливо збагатили українську інтимно-особистісну лірику, піднесли її на рівень світових зразків.
-5-

Т е м а 2
Олександр Олесь (О.Кандиба). Загальний огляд творчості поета.
Поезії «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!»,
«З журбою радість обнялась»
Олександр Олесь вважається одним із зачинателів українського __________________________.
Модерністська основа світовідчування поета виявилася в трагічному протиставленні мрій і реальності, минущого й вічного.
Його творчості притаманні й риси неоромантизму, й символізму, й реалізму.
Усього Олесь написав ____ поетичних збірок, більше _____ драм, а також численні опоетизовані народні казки, поеми, фейлетони, мистецькі переклади з інших мов, що є великою творчою натхненною працею.
У літературний процес він увійшов і утвердився як тонкий лірик, співець краси й сили кохання, природи й долі рідного краю, поет надії і віри.
Понад 80 відомих композиторів клали рядки О. Олеся на музику. 
Олександр Олесь

Прізвище, ім’я, по батькові
Псевдоніми Олександр Іванович Кандиба
Олександр Олесь
Дата народження 5 грудня 1878 року
Дата смерті 22 липня 1944 року (65 років)
Мова творів українськаРід діяльності письменник, поет, драматург
Роки активності 1906 – 1944
Напрямок модернізм
Основні твори
збірка «З журбою радість обнялась», збірка «Княжа Україна», драматична поема «Ніч на полонині», драматичний етюд «По дорозі в Казку»-6-
Основні віхи життєвого і творчого шляху Олександра Олеся (опорний конспект)

Аналіз поезії «Чари ночі»
Рік створення: ___________________________________________________________________
Збірка: _________________________________________________________________________
Напрям: __________________________ Течія: __________________________________
Рід: _________________________________________________________________________
Жанр: _____________________ (романс).
Поезія «Чари ночі» Олександра Олеся стала популярною як пісня (романс), що при цьому довго вважалася народною.
Тематичний різновид: _____________________________________________________________
Тема: _________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
Ідея: утвердження кохання як найважливішого в житті людини, як сенсу життя; заклик насолоджуватися життям перед обличчям тлінності; гімн природі й красі.
Мотиви: «плинність, марнотність життя», «насолода життям», «кохання», «фавстівське бажання людини», «краса природи».
Образи: 
людей: ліричний герой — закоханий; Фауст — людина, яка хоче повернути минуле; примарна кохана;
міфологічних істот: боги;
природи: солов’ї, весна, шумляче море, земля, лист, квітка, струмок, зорі у воді, хмари, туман, верби п’яні;
-7-
Символічні образи: 
солов’ї (символ ____________________________________________________________);
іскра (символ ____________________________________________________________);
бенкет весни (символ ______________________________________________________);
Фауст (символ неповоротності минулого, минущості, марності намагань).
Композиція (зміст): вірш складається з _______ куплетів-чотиривіршів, при цьому починається й закінчується однаковим катреном (прийом обрамлення):
(І) сміються-плачуть солов’ї, закликаючи кохати
(II) заклик не дивитися в майбутнє, а радіти цій весні
(ІІІ) заклик залишити свій сум, думки і горе й улити душу в шумляче море
(IV) заклик ловити мить життя і в мріях закохатися
(V — VI) картини розлитості кохання в природі
(VII) заклик горіти, бо життя — мить, а смерть — вічність
(VIII) заклик рухатися, налагодити струни золоті під час бенкету весни
(IX) заклик сміливо йти на свято квіток, кохання, снів і млості
(X) попередження про тлінність усього
(XI) передбачення про майбутнє бажання повернути дні минулі, як цього прагнув Фауст, чого не вдасться зробити, бо над «нас — боги скупі, глухі й нечулі»
(XII) повтор першого катрену.
Віршовий розмір: 4-стопний ямб
Строфа: чотиривірш (катрен).
Художні засоби виразності: асонанс, алітерація; епітет, порівняння, метафора, персоніфікація, метонімія, символ; антитеза, риторичне питання.
Аналіз поезії «О слово рідне! Орле скутий!»
Історія написання: до однієї з центральних тем Олеся належить тема рідного слова. Митець критично дивиться на проблеми, які переживає Україна й українці, і, услід за Шевченком, якого читав ще юнаком, знає, що причина всіх бід українців, у тому числі й мовної біди, у самих українцях.
Рік створення: __________________________________________________________________
Збірка: ________________________________________________________________________
Напрям: ________________________ Течія: ___________________________________
Рід: _________________________________________________________________________
Жанр: ______________________(звернення, кредо).
Тематичний різновид: _____________________________________________________________
Тема: ________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
Ідея: утвердження думки про силу рідного слова, яке здатне стати зброєю в руках громадянина й патріота проти «дітей», які «безпам’ятно забули» батьківське слово.
-8-
Мотиви: «сила слова», «національне безпам’ятство», «краса слова», «слово — зброя»; «місія митця».
Образи: 
людей: ліричний герой — людина-патріот, яка любить рідну мову й займає активну громадянську позицію; діти — українці, які відцуралися рідного слова; чужинці;
природи: орел, дерева, зорі, Дніпро, сонце, дощі.
Символічні образи: 
скутий орел (символ великої сили й _______________________, яка неприродно скута);
сонце (символ ______________________________________________________________);
судні дощі (символ ____________________________________________________________);
меч (символ _______________________________________________________________).
Композиція (зміст): ліричний герой звертається до слова, називаючи його скутим орлом — говорить, що слово чужинцям кинутого на сміх безпам’ятними дітьми — показує красу слова — звертається до слова бути його мечем, сонцем, дощем судним для краю рідного.
Віршовий розмір: 4-стопний ямб
Строфа: чотиривірш (катрен).
Художні засоби виразності: алітерація; епітет; порівняння; метафора; метонімія; риторичне звертання, риторичне заперечення.
Аналіз поезії «З журбою радість обнялась»
Вид лірики: ______________________________________________________________________
Жанр: _________________________________________________________________________
Тема: у житті людини є журба і радості, якими міниться життя
Ідея: життя – це химерне сплетіння болю, туги з любов’ю і щастям
Художні засоби: порівняння, метафора, риторичні запитання, повтори
Віршовий розмір: чотиристопний ямб
Кросворд 1
По горизонталі:1. Де провів дитинство О. Олесь 2. Яку книгу, будучи дитиною, вивчив напам’ять 3. Давня назва міста, де народився О. Олесь 4. Захоплення в юнацькі роки 5. Назва переважної більшості поетичних збірок митця 6. Останній твір поета
7. Де жив останні роки поет
По вертикалі:1. Туга, сум, любов О. Олеся…
-9-

Кросворд 2
По горизонталі:
1. Хто був в роду О. Олеся по батьківський лінії?
2. Одеський збірник віршів, у якому публікувався поет.
3. До якого Харківського інституту вступив О. Олесь 1903 року?
4. Цикл віршів, у якому поет висвітлив моторошні події голодомору 1921-1923 років.
5. Назва збірки еміграційного періоду
6. Письменник, із яким Олесь познайомився під час поїздки на відкриття пам'ятника
І. П. Котляревському в Полтаві.
7. Назва рукописного журналу, який поет видавав під час навчання в хліборобській школі.

По вертикалі:
1. Справжнє прізвище Олександра Олеся.

-10-

Т е м а 3-4
Володимир Винниченко. Загальний огляд життя і творчості,
громадської та політичної діяльності.
Новела «Момент»
В. Виниченко – видатний український прозаїк, драматург, художник, політичний діяч.
Він є автором першого українського фантастичного роману «Сонячна машина», автором «малих форм», романів і драм.
Почавши з реалізму, він згодом обирає імпресіоністичний стиль.
Теми та ідеї творів: дослідження людської особистості, утвердження людиною свого «я», випробування нею своїх внутрішніх сил, протистояння свідомості та інстинктам, честь і зрада, пробудження національної свідомості.
Володимир Винниченко

Прізвище, ім’я, по батькові Володимир Кирилович Винниченко
Дата народження 14 (26) липня 1880 року
Дата смерті 6 березня 1951 року (70 років)
Мова творів українськаРід діяльності
Політична діяльність політик, письменник, драматург 1-й Голова Директорії УНР 
Час на посаді:
14 грудня 1918 — 13 лютого 1919 Голова Ради Народних МіністрівЧас на посаді:
28 червня 1917 — 30 січня 1918 1-й Генеральний секретар внутрішніх справЧас на посаді:
15 червня 1917 — 11 січня 1918Напрямок Модернізм, імпресіонізм
Основні твори «Краса і сила», «Намисто», «Сонячна машина», «Записки кирпатого Мефістофеля», «Між двох сил», «Гріх», «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Великий молох», «Слово за тобою, Сталіне!», «Федько-халамидник», «Кумедія з Костем»
Тематичні рамки творів Володимира Винниченка
«щаблі життя», психологія людини, дитини, «дисгармонія» в суспільстві і душах»
руйнування старого життя, соціальні контрасти, наростання протесту трудящих масс,економічна криза тогочасного села


Тематичні рамки творів Володимира Винниченка


доля людей, викинутих за межі життя — наймитів, політичних в’язнів, злочинців, солдатів («Краса і сила», «Голота», «Щось більше за нас», «Мнімий господін» та ін.)
гіркі поневіряння заробітчан («На пристані»)
жахливі картини в будинку божевільних («Хвостаті»)

тяжкий шлях художника (повість «Олаф Стефензон»)
злиденне життя емігрантів («Тайна»)



Заповнити таблицю
Володимир Винниченко
Учень Студент Революціонер В’язень -12-
Володимир Винниченко
Політик Емігрант Прозаїк Драматург Художник «Сюжетний ланцюжок» новели Володимира Винниченка «Момент»

-13-

Аналіз оповідання «Момент»
Історія написання: письменник у 1900-х рр. перебував у в’язниці за участь у Революційній українській партії.
Підзаголовок: «Із оповідань тюремної Шехерезади». 
«Шехерезадою» виявляється чоловік-оповідач, а не жінка, однак, аби зацікавити своїми тюремними оповідями, автор вдається до інтригування читача підзаголовком.
Рік створення: ____________________________________________________________________
Напрям: __________________________________________________________________________
Течія: ____________________________________________________________________________
Рід: ______________________________________________________________________________
Жанр: ___________________________________, подібне до новели.
Тематичний різновид жанру: соціально-психологічне оповідання з елементами філософського.
-14-
Тема: ____________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
Історія короткої любові між революціонером і панною в ризикованій для життя ситуації.
Ідея: утвердження думки про щастя як момент у житті людини, про людину як істоту, опосередковану умовностями й нормами, які стають нікчемними в кризових ситуаціях.
Головна ідея: оспівування почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя.
Головні думки:
доведення того, що люди інколи бездумно втрачають мить щастя, підкорюючи свої вчинки суворим приписам моралі, а інколи, намагаючись затримати й продовжити його, гублять своє щастя назавжди;
усе, що від природи, є прекрасним.
Мотиви: «життя й смерть», «любов до життя», «вибір», «плинність щастя», «людина в кризових ситуаціях».
Образи людей:
оповідач — один із в’язнів, що слухав Шехерезаду;
Шехерезада — в’язень, який «веселить» співкамерників світлими історіями з минулого;
панна Муся — красива молода жінка, яка переходить кордон разом із Шехерезадою;
Семен Пустун — контрабандист, який намагається допомогти Мусі й Шехерезаді перейти кордон;
сусід Семена;
Символічні образи: 
поле (символ _______________________________________________________________);
ліс (символ ворожої стихії (у момент небезпеки) або свободи й кохання (у момент щастя)); комашки (символ відсутності обмежень і правил);
зелені мушки, ворон (символ ____________________________),
кордон (символ межі між _____________________________________________________).
Час подій: літо, утім точно не визначений, мов у позачассі.
Місце подій: село на кордноні — кордон, утім точно не визначене.
Композиція (сюжет): 
Шехерезада у в’язниці розповідає історію про момент любові (пролог)
Шехерезада їде із Семеном Пустуном (експозиція)
прохає Семена допомогти терміново переправитися через кордон — Семен попереджає, що можуть убити — Шехерезада уявляє себе мертвим, йому смішно — зустріч Шехерезади в повітці з панною (зав'язка)
у селі облава — панна просить у Шехерезади револьвера — Шехарезада й панна терміново тікають самотужки до кордону — дорога через поле, зближення — рух лісом, відчуття близькості — панна просить Шехерезаду в разі її смерті передати послання «"Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя". Більше нічого...» (розвиток дії)
Шехерезада й панна перебігають через кордон під кулями, страх (кульмінація) — живі, щасливі — Шехерезада зізнається в любові — панна цілує, просить ніколи її не шукати, бо щастя «ось воно, мить» (розв'язка).
Проблематика :
_________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________-15-
_________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________
Основні риси новели «Момент»:
сюжет динамічний і напружений;
наявність імпресіоністичних засобів: колористика тексту концентрує сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі;
розповідь ведеться від першої особи.
Складання таблиці.
Стильові тенденції в новелі В. Винниченка «Момент»
Реалізм (неореалізм) Імпресіонізм Психологізм
Нелегальний перехід через кордон.Смертельна небезпека.Відданість ідеям революції
Тонка передача вражень, почуттів і переживань героя-оповідача.Психологізм.Увага до кольорів і звуків, яскравих деталей.Лаконізм.Деполітизація
Опис стану душі людини, пояснення причин його дій, учинків, станів
 
Складання асоціативної схеми до слова «Життя»




-16-
Пошукове дослідження. За допомогою тлумачного словника розкрити
значення поняття «життя». Скласти схему
Ж И Т Т Я





Креативне мислення. Намалюйте поняття «Моє життя»







МОЄ ЖИТТЯ

-17-
Пошукове дослідження. За допомогою тлумачного словника з’ясувати
значення слова «момент»
Момент
1. Те саме, що мить. //  Короткий відрізок часу, коли виконується, відбувається якась дія;
короткий час перебування в певному стані.
2. Певний проміжок часу, етап у житті, у розвитку чого-небудь.
3. Окремий бік якогось явища; супровідні умови або які-небудь обставини.
Складання психологічного портрета героїв



ГЕРОЙ-ОПОВІДАЧ






ПАННА


Втілення ідеї вічної жіночності, краси

Складання портрета Панни
Образ Панни Цитати
Опис зовнішності
Очі
-18-
Образ Панни Цитати
Зовнішність в екстремальних
ситуаціях
«Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, із суворо застиглою постаттю, здавалась якоюсь фантастичною феєю».
«Волосся висмикнулось з-під хустки й дикими, серпосхожими пасмами обіймали лице. Свитка незграбно висіла на плечах і тягнула їх до низу».
«З висмикнутим волоссям, з великими палаючими очима, з міцно стиснутими устами, зігнута, вона здавалась якимсь дивним, прекрасним звіром, сильним, напруженим, диким».
«Очі горіли їй, лице дрижало великим, безумним щастям побіди, побіди життя».
Риси характеру
Погляди на життя
-19-
Творча робота.
Висловити власну думку «У чому щастя людини?»
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Теорія літератури
Неореалізм - це стильова течія, що виявила себе на межі ХІХ - ХХ століть і характеризувалася документальною достовірністю, філософсько-аналітичним заглибленням у дійсність і ліричною стихією.
Героями неореалістичних творів є люди звичайні, проте з багатим внутрішнім світом; об'єктом зображення є не стільки вчинки, як відчуття і роздуми персонажів.
       Визначальні риси неореалізму: 
       - у творах поглиблений психологізм, на який скеровується вся увага; 
       - неореаліст заглиблюється у внутрішній світ персонажа для самодостатнього осмислення його як людини, пізнання її ірраціональної сутності незалежно від суспільного оточення; 
       - внутрішні психологічні чи зовнішні соціальні суперечності у творах цього стилю виступають (переважно на підтекстовому рівні) як вияви понадчасового, метафізичного конфлікту добра і зла, світла і темряви; 
       - зазвичай автори не пропонують читачам простих, однозначних вирішень психологічних колізій, намагаються зрозуміти і об'єктивно подати позицію кожної зі сторін досліджуваного конфлікту.        Неореалізм виявився у творчості В. Винниченка, В. Підмогильного, Б. Антоненка-Давидовича, І. Сенченка, В. Домонтовича (В. Петров) та інших митців. 
-20-
Тестове опитування
за новелою В.Винниченка «Момент»
1. Якої пори року відбувалися події у творі?
а) весною б) зимою в) влітку г) восени
2. Головного героя твору мав перевести через кордон:
а) Павло; б) Петро в) Семен г) Василь
3. Кого побачив головний персонаж у повітці?
а) стареньку бабусю б) панну в) полкового офіцера г) прикордонника
4. Що автор твору дав перед дорогою «городській панні» ?
а) ікону б) хустину в) хліба окраєць г) револьвер
5. «А ( … ) присовувався все ближче і ближче. Темна стіна його тупо, мовчки дивилась на нас…» Про що йде мова у тексті?
а) ліс б) океан в) замок г) дощ
6. Які художні засоби вжито у реченні: «дорога наша стояла порожньою і далеко там вливалась, наче бура річечка, в зелене море хлібів»?
а) гіперболу, епітет, літоту в) гіперболу, порівняння, метафору
б) порівняння, метафору, епітет г) епітет, літоту, порівняння
7. Панна попросила свого подорожного, щоб, якщо її вб’ють, він написав її рідним так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що…» Продовжіть репліку.
________________________________________________________________________
8. За ким спостерігали подорожні, милуючись природою степу?
________________________________________________________________________
9. Який птах був на обох прикордонних стовпах?
________________________________________________________________________
10. Перетнувши кордон, Муся запропонувала коханому…
________________________________________________________________________
11. Який художній засіб автор використав у фразі: «…дивилась на мене великими благаючими очима підстреленої лані»?
________________________________________________________________________
12. Чому новела має назву «Момент»?
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
-21-
Письмове опитування за новелою В.Винниченка «Момент»
Які риси головних героїв новели «Момент» поєднували їх?
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто такий Семен? Якою контрабандою він займався?
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Коли оповідач їде з Семеном, яким він себе уявляє і чому?
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Що символізує образ верб? Для чого автор його використав?
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Чому здивувався герой коли зустрівся з Панною?
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Що символізують ластівки й оса?
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Як змінюється образ оси у творі?
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Кого ж постійно боялися герої?
_________________________________________________________________________________
Які почуття охоплювали їх при зустрічі з ними?
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Як прийняла героїв природа? Про що це свідчить?
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Як ви розумієте слова: «Тихо було. Не так тихо, як десь у городі вночі, де мертво спить і камінь, і страждання, і ніч тонко дзвенить у вухах, як кажан вічності. А тихо тишею поля, де йде великий, здоровий, вічний процес народження, де вітрець лащиться і грається з квітками, кібець, як прив’язаний за нитку, часто тріпочеться на однім місці і, ніби вирвавшись, кидається згори в зелений хліб; а в хлібі одбувається якась шамотня, якась боротьба інтересів кузок, черв’ячків, мишей, колосків».
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
-22-
Як порівнює оповідач життя людей і життя природи? Як ви це розумієте?
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Розглянемо детальніше образ Панни. Говорять, що очі – дзеркало душі. У творі Винниченко пише, що сміх – дзеркало душі. Яка ж душа була у Панни?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Як поводила себе у хвилини напруження головна героїня?
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Які риси характеру і вчинки Панни вказують на її життєлюбство, рішучість, упевненість?
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Розкрийте зміст слів Панни «А ім’я – пошлість».
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Що вона найбільше любила?
_________________________________________________________________________________
Як Панна розуміла кохання?
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Чи погоджуєтеся ви,що життя – плинне, щастя – це мить, а мить – частина вічності?
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
З чим асоціюється у вас образ Панни?
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Який підзаголовок має новела В.Винниченка «Момент»?
_________________________________________________________________________________
Що втілює образ панни?
_________________________________________________________________________________
-23-
Літературний диктант
У яку пору відбуваються події в новелі «Момент»?
________________________________________________________________________________
Як звати оповідача в новелі «Момент»?
________________________________________________________________________________
У якому місці революціонер познайомився з панною?
________________________________________________________________________________
Скільки чоловіків сиділо на возі, який проїхав поряд з панною і революціонером, коли вони були ще в хлібах?
_______________________________________________________________________________
У який одяг убралися революціонер і панна для перетину кордону?
________________________________________________________________________________
Кого називав контрабандист Кукурудзяною?
________________________________________________________________________________
Хто в новелі каже про себе: «Ми маленькі, здорові, чисті циніки»?
_______________________________________________________________________________
Якого героя описано словами «Сам був “парнишка” дебелий, “гвардійонець”, як казали його односельчани, і на всіх через те дивився завжди згори вниз»?
________________________________________________________________________________
Яким словом мав би (у разі смерті) завершуватися лист панни: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять...»?
________________________________________________________________________________
Кому належить репліка «На, дивись, нам не треба ховатись, у нас нема незаконнороджених, у нас нема пашпортів, моралів...»?
________________________________________________________________________________
Від якої особи ведеться оповідь у новелі?
________________________________________________________________________________
До якої стильової течії модернізму належить новела «Момент»?
________________________________________________________________________________
-24-

Т е м а 5
Українська література 20-30-х років ХХ століття. Вступ.
Загальний огляд: «українське Відродження» - унікальне культурно-соціальне явище 20-х років ХХ ст.; літературний процес (стильові течії, літературні угрупування, ідейно-тематичне спрямування літератури). Поняття про «розстріляне Відродження»
Літературний процес ХХ століття традиційно поділяють на такі періоди:
_______________________________________________
_______________________________________________
_______________________________________________
Розвиток української літератури 1920-х – початку 1930-х років позначений боротьбою за
____________________________________________, власну незалежну державу, яка єдина є найважливішим гарантом виживання культури та повноправного входження нації до європейської та міжнародної спільноти. 
Українську літературу 1920-х – початку 1930-х років названо ___________________________
_________________________________________________________________________________
«Розстріляне відродження» – умовна назва літературно-мистецької генерації українських митців 1920-х – початку 1930-х років, які були репресовані більшовицьким режимом.
Це поняття в літературознавчий і культурницький обіг увів літературознавець _______________
____________________ (1905-1987), який більшу частину свого життя провів в еміграції (Австрія, США).
У 1959 році в Парижі він надрукував антологію «Розстріляне відродження. 1917-1933».
Це були своєрідні українські донкіхоти ХХ століття – Микола Хвильовий, Юрій Я новський, Олександр Довженко, Валер’ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Михайль Семенко, Микола Зеров, Максим Рильський, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Микола Куліш, Лесь Курбас…
Стильова різноманітність української літератури 1920-х років ХХ століття
Протягом чотирьох років національно-державного відродження (1917–1920 років) сформувалися і були закладені підвалини цілої низки літературно-мистецьких шкіл і напрямів:
_________________________________________________________
_________________________________________________________
_________________________________________________________
_________________________________________________________
З’явився ряд видавництв: «Сяйво», «Дзвін», «Друкар», «Грунт», «Криниця» тощо.
Виходили часописи та альманахи: «Літературно-науковий вісник», «Універсальний журнал», «Наше минуле», «Літературно-критичний альманах», «Книгар», «Музагет», «Мистецтво».
З’явився новий експериментальний «Молодий театр» Леся Курбаса, що пізніше розквітнув у добу «Березоля». Переживав всенаціональний тріумф реалістичнийтеатр під керівництвом Миколи Садовського.
1918 року була заснована Українська Академія Наук, яку очолив всесвітньо відомий вчений _________________________________________________________________________________
-25-
Узагальнюючий конспект
«Стильова різноманітність української літератури 1920-х років ХХ століття»
С и м в о л і з м
Символізм в українській літературі пройшов лише початкову стадію розвитку, оскільки його зачинателі пізніше виявили свої творчі риси в інших напрямах.
Символістське угрупування «Біла студія», створене 1918 року в Києві, об’єднало Якова Савченка, Павла Тичину, Олексу Слісаренка, Михайла Семенка та інших поетів.
Згодом воно реформувалося в «Музагет».
Символізм – це своєрідна реакція на натуралізм, заземленість, фактографізм літератури.
Мета символізму полягає не у відображенні реальної дійсності, а в прагненні проникнути в інший світ, що криється за реальністю.
Головне його завдання – змалювати внутрішній світ людини, якого за зовнішніми фасадами не видно.
Саме символісти здійснили своєрідну революцію в естетиці. Якщо реалістичне мистецтво за допомогою конкретного образу пізнавало дійсність, то символісти на місце образу поставили символ, який став виконувати роль посередника між містичним світом з одного боку, і поетом або читачем – з другого.
Девіз символістів: «Усе може бути символом». У результаті виникає двоплановість образу, символ одночасно є і явищем конкретного світу, і своєрідним шифром, за яким криється, як правило, внутрішній світ людини.
Лідер українського символізму – ранній Павло Тичина.
Павла Тичину вважають найяскравішим представником символічної течії в українській літературі 1920-х років ХХ століття.
Символізм – це стильова течія модернізму, головним художнім засобом якої є символ як спосіб вираження незбагненої суті явищ життя та індивідуальних уявлень митця. Засновником символізму вважається Шарль Бодлер.
Ознаки символізму:
заміна думок, понять відповідними знаками - символами, що мають прихований зміст;
бунт проти консервативної народної моралі;
естетство (захоплення витонченою поетичною формою й недооцінка змісту);
культ екзотичних і заборонених тем;
увага до позасвідомого з метою вирватися за межі повсякденного.
Символізм в українській літературі: П. Тичина, М. Вороний, О. Кобилянська

Ф у т у р и з м
Футуризм (від латинського future – майбутнє) – це авангардистська течія 1910-х – 1920-х років ХХ століття. Її батьківщина – Італія, першозасновник –  італійський драматург, письменник-футурист Філіппо Томмазо Марінетті.
Український футуризм визрівав у надрах символізму, адже до лав футуризму стало чимало символістів: О. Слісаренко, Я. Савченко, М. Терещенко. У стилі футуризму починали творити Микола Бажан, Олекса Влизько та інші молоді поети.
-26-
Започатковано українську футуристичну гілку письменства 1914 року, коли Михаль Семенко пише збірки «Дерзання», «Кверо-футуризм». У 1919 році він створює осередок «Фламінго», який випускав «Універсальний журнал» (відомий як «УЖ»).
Після розпаду «Фламінго» виникає «Асоціація панфутуристів» («Аспанфут»). До її лав увійшли Михаль Семенко, Юліан Шпол, Гео Шкурупій, Олекса Слісаренко.
Для футуризму характерне проголошення урбаністичних ідеалів, перебільшення місця і ролі міста у формуванні свідомості сучасника.
Футуристи виступають проти традиційних мистецьких форм у зображенні дійсності. Вони рішуче засуджують буржуазну салонну культуру. На їхню думку, замість неї має з’явитися не індивідуальне, а колективістське мистецтво.
Гасло футуристів: «Мистецтво – масам!». Вони пророкують смерть ліричних, прозових жанрів і книжок узагалі, а натомість проголошують панування театрального мистецтва, кіно.
У 1927 році М. Семенко в Харкові засновує літературно-мистецьке угруповання «Нова генерація».
Михаль Семенко – творець і незмінний лідер українського футуризму, автор близько двадцяти книжок. У своїй творчості він послідовно проголошував ідеї «смерті мистецтва», розриву сучасної літератури з класичною спадщиною.
Футуризм – це одна з течій у літературі. Основоположник — італійський письменник Марінетті, що в 1909 році опублікував «Перший маніфест футуризму», де закликав звільнитися від літератури минулого і створити «динамічну літературу майбутнього», що буде оспівувати замість людини техніку та машини.
Ознаки футуризму:
«Ліквідація мистецтва є наше мистецтво»;
«Набутки розуму, а не душі та серця»;
Заперечення реалізму;
Відкидання класичної спадщини;
Руйнування норм морфології і синтаксису;
Звуконаслідування;
Використання образів-символів;
Анархізм, нехтування існуючими нормами моралі, егоцентризм.
Футуризм в українській літературі: М. Семенко, Я. Савченко, В. Поліщук.

Н е о к л а с и ц и з м
Неокласики не мали заяв і програм, але свою творчу позицію окреслили чітко. Вона сприймалася як дещо протилежна до настроїв епохи, бо була націлена на продукування високого гармонійного мистецтва, орієнтованого на визначні здобутки світової літератури, а нова пролетарська культура їх відкидала, як щось застаріле та неактуальне.
Неокласицизм властивий творчості Максима Рильського, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари, Освальда Бургардта (Юрія Клена), Віктора Петрова (В. Домонтовича) – письменників, які згрупувалися навколо Миколи Зерова. Статті й добірки неокласиків друкувалися в журналі «Книгар» (1918 – 1920 роки).
Неокласики виступали за успадкування всього попереднього світового естетичного досвіду, тяжіли до строгої форми. У світовому мистецтві вони орієнтувалися передусім на класичне мистецтво – мистецтво Стародавньої Греції та Риму, проголошували культ вишуканого рафінованого слова та культ думки. Їхня творчість засвідчила прагнення постійно урізноманітнювати художні засоби, використовувати чималий арсенал виражальних засобів, нагромаджений у попередні періоди розвитку світової літератури.
-27-
Максим Рильський  – яскравий представник неокласицистичної літературної школи.
Риси неокласицистичного стилю Максима Рильського, які визначив М. Зеров: урівноваженість і прозорість форми, чіткий епітет, міцна логічна побудова й строга течія думки, поєднання безпосередності з афористичністю.
Неокласицизм  (від гр. neos — молодий та лат. classicus — зразковий) — течія в літературі й мистецтві, що з’явилася значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла свій вияв у використанні античних тем та сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник у західноєвропейській літературі в середині ХІХ ст.
Ознаки неокласицизму:
Повернення до вічних законів мистецтва;
Орієнтація на кращі здобутки античності;
Інтелектуалізм;
Естетизм;
Використання зразків античної культури і культури епохи Відродження;
Гармонія між розумом і почуттями;
Аристократизм духу;
Несприйняття радянської дійсності (комуністичної ідеології - всього, що призвело до падіння рівня духовності).
Принцип неокласиків: «На теми, що нові, античний вірш складаймо».
Характерні жанри: сонет, олександрина, терцина, октава, рондо тощо.
Неокласицизм в українській літературі: "П'ятірне гроно" неокласиків - М. Драй-Хмара, М. Зеров, Освальд Бургардт, П. Филипович, М. Рильський. Поети «празької школи».

Н е о р о м а н т и з м
Неоромантизм – чи не найсильніша течія в українській літературі 1920-х років ХХ століття.
Її художні ознаки: життєствердження, драматизм, патетика, стихійність, месіанство, тяжіння до фантастики.
Від класичного романтизму неоромантизм бере дві ознаки: гострий конфлікт з дійсністю та надзвичайно напружений сюжет. На вістрі зацікавлення письменника – незвичайні характери, які діють у виняткових ситуаціях.
Головну увагу неоромантиків зосереджено на показі внутрішнього світу героя.
У напрямі нового романтизму творили Юрій Яновський, Василь Чумак, Василь Еллан-Блакитний, ранній Микола Бажан, Володимир Сосюра, Євген Плужник.
Неоромантизм – це напрям кінця ХІХ - поч. ХХ ст., вид модернізму, який зародився у Франції і генетично пов'язаний із романтизмом.
Ознаки неоромантизму:
Прагнення поєднати ідеал з дійсністю;
Виразність суспільних ідеалів;
Прагнення до визволення особистості;
Виняткова й активна особистість може підняти до свого рівня інших;
Гострий конфлікт між добром і злом, правдою і кривдою;
Привернення уваги до чуттєвої сфери людини;
Піднесення постаті самотнього визначного героя.
Неоромантизм в українській літературі: Леся Українка "Лісова пісня", О. Кобилянська "Земля", "Битва", М. Коцюбинський "Тіні забутих предків".

-28-
Узагальнюючий конспект
«Літературні угрупування 1920-х – 1930-х років ХХ століття»
До літератури прийшло нове покоління молодих талановитих письменників, переважна більшість яких була активними учасниками революції та громадянської війни.
Бурхливі зміни естетичної свідомості, засвідчені початком ХХ століття, формують якісно нову літературу. У ній відокремилися  дві течії, що репрезентували тогочасне культурне відродження:
Перша – виступала за збереження національної ідентичності (народницька)
Друга – відстоювала рух у напрямку загальноєвропейських світоглядних орієнтирів (модерністська).
Основні художні трансформації пов’язані з українським модернізмом – напрямком, який на новому історичному витку, у перші десятиліття ХХ століття, спричинив виникнення великої кількості культурних і літературних угрупувань, течій та стилів, що окреслювали вектори мистецьких шукань творців літератури на тогочасному етапі.
У роки революції та в перші пореволюційні роки виникає кілька десятків літературних організацій:
«Плуг» (Спілка селянських письменників)
«Гарт» (Спілка пролетарських письменників)
«Аспанфут» (Асоціація панфутуристів)
«Аспис»
«Забой»
«Трактор»
«Жовтень»
«Авангард»
«Ланка»
«Нова генерація»
«Неокласики»
МАРС (Майстерня революційного слова)
ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури)
«Пролітфронт»
ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників)
«Молодняк» (Спілка комсомольських письменників)
Проте мистецьке життя в УРСР мало право на існування лише в межах лояльності до панівної комуністичної ідеології. Усі письменники поділялися за цим принципом на дві умовні категорії:
«пролетарські», які у своїй творчості свідомо керувалися ідеологічними настановами Комуністичної партії;
«попутники», що прагнули дотримуватися принципу об’єктивності мистецтва, не виступаючи відкрито проти радянської влади.
-29-
Літературні угруповання 20-х років ХХ ст.
Символістські угруповання: "Біла студія", "Музагет", "Гроно"
Футуристські групи: "Фламінго", "Комкосмос" (перейменована на "Аспанфут"), "Нова генерація"
Угруповання "попутників" ("буржуазних"):
"Ланка"
ВАПЛІТЕ
Неокласики


"Ланка":
1924-1926 рр.
Київ
В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Б. Тенета, Г. Косинка
Була реорганізована в МАРС ("Майстерня революційного слова" 1926-1934 рр.).
ВАПЛІТЕ:
Вільна академія пролетарської літератури
1926-1928
Харків
Утворена за ініціативою М. Хвильового
Керівники: М. Хвильовий, М. Яловий, О. Досвітній
Представники: М. Бажан, О. Довженко, М. Куліш, В. Сосюра, П. Тичина та інші
Неокласики:
Київ
"гроно п’ятірне”
М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, О. Бургардт

-30-
Літературні угруповання 20-х років ХХ ст.
"Пролетарські" угруповання:
"Гарт"
"Плуг"
"Молодняк"
ВУСПП

"Гарт":
1923-1925 рр.
Керівник - Василь Еллан-Блакитний
Члени: Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Олександр Довженко
"Плуг":
Харків
Керівник - Сергій Пилипенко
Члени: Наталя Забіла, Дмитро Бедзик, Володимир Гжицький
Головна мета - масовість
"Молодняк":
1926-1932
Члени: С. Воскрекасенко, І. Гончаренко, Я. Гримайло
"Бойовий загон пролетарського фронту"
ВУСПП:
Всеукраїнська спілка пролетарських письменників
Представники: І. Кулик, І. Микитенко, І. Ле, Л. Смілянський та ін.
«пролетарський конструктивний реалізм»

Висновки: 
20—30-ті роки XX ст. насичені багатьма доленосними історичними подіями;
стали природною межею нової та новітньої літератури;
українські митці активно шукали свої шляхи в літературі;
розпочався поділ на «своїх» і «чужих»;
тоталітарний режим набирав обертів: влада все жорсткіше втручалася в мистецький процес і намагалася його контролювати.
-31-
Узагальнююча таблиця
«Розвиток української історії та літератури»
Історичні
події
Культурні, літературні події
Літературні стилі й напрями
Літературні угруповання, видання Тематика й проблематика
Перша світова війна.
Лютнева революція
1917 року.
Жовтнева революція 1917 року.
Громадянська війна 1918-1920 років.
Утворення УНР та ЗУНР, їхнє об’єднання (1919).
Масове знищення українського селянства та інтелігенції 1929-1934 років.
Не стало
М.Коцюбинського, Лесі Українки, І. Франка, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.
З лютого 1917 року скасовано всі заборони та обмеження на українську мову, розпочався бурхливий розвиток української літератури та мови.
Тріумф театру М. Садовського; новий експери-ментальний «Молодий театр» Леся Курбаса (потім «Березіль»).
Заснована Українська академія наук під керівництвом В. Вернадського (1918).
Відкрилися видавництва «Сяйво», «Шлях», «Дзвін», «Друкар», «Ґрунт», «Криниця» та ін.
1934 рік — об’єднання всіх письменників у Спілку
Революційні романтики (В.Еллан-Блакитний, В. Чумак),
неокласики (М. Рильський, М. Зеров, П. Пилипович та ін.),
символісти (Д. Загул, В. Кобилянський),
футуристи (М. Семенко) та ін.
Ділилися на «пролетарських» письменників та попутників».
Основні напрями: модернізм, соцреалізм, постмодернізм
Угруповання: «Плуг» (Спілка селянських письменників), «Гарт» (Спілка пролетарських письменників), «Аспанфут» (Асоціація панфутуристів), «Авангард», «Нова генерація», «Неокласики», МаРС «Майстерня революційного слова», ВАПЛіте «Вільна академія пролетарської літератури», «Політфронт», ВЦСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників), «Молодняк» (Спілка комсомольських письменників) та ін. Журнали та альманахи: «Літературно-науковий вісник», «Універсальний журнал», «Наше минуле», «Літературно-критичний альманах», «Книгар», «Музагет», «Мистецтво», «Знаки боротьби» та ін. «Пролетарські» письменники: оспівування революції, вождів, соціалістичної дійсності, боротьба з «ворогами» (куркулями, шпигунами, шкідниками та ін.).
«Попутники»: трагедія воєн, людські страждання, пошуки шляхів, боротьба за гуманістичні ідеали.
Актуалізація проблем «митець і влада», «свобода творчості» та ін.
 -32-
Літературний диктант
Українська література 1920 – 1930 років
Хто створив першу українську футуристичну організацію «Фламінго»?
_____________________________________________________________________________
Хто був творцем авангардного театру?
_____________________________________________________________________________
Хто утворив літературну організацію ВАПЛІТЕ?
_____________________________________________________________________________
Яка організація об’єднала селянських письменників?
_____________________________________________________________________________
Хто із письменників входив до «Празької школи»? Назвати 4 представників.
_____________________________________________________________________________
У якому році створено Спілку письменників радянської України?
_____________________________________________________________________________
Хто започаткував Літературну дискусію 1925 – 1928 років?
_____________________________________________________________________________
У якому жанрі літератури висловив свої погляди М.Хвильовий?
_____________________________________________________________________________
Хто із письменників належав до «неокласиків»?
_____________________________________________________________________________
Хто був найталановитішим поетом-футуристом?
_____________________________________________________________________________
Хто назвав Якова Савченка «зорею плеяди»?
_____________________________________________________________________________
Хто написав ліро-епічну поему «Червона зима»?
_____________________________________________________________________________
-33-

Т е м а 6
Павло Тичина. Загальний огляд творчості поета.
Поезії «Арфами, арфами…», «О панно Інно...», «Ви знаєте, як липа шелестить...»: глибокий ліризм, висока художність, психологічна заглибленість поетичних творів
Князь української поезії. Бард Центральної Ради. Співець українського Березня. Конгеніальний пророк національної революції. Хліборобський Орфей. Співець червоного Жовтня. Основоположник української радянської літератури. Поет-лауреат, поет-академік. Полум’яний трибун, ніжний лірик. Феномен доби. Жива мумія. Ідеологема радянської епохи.
Павло Тичина

Дата народження 11 (23) січня 1891
Дата смерті 16 вересня 1967 (76 років)
Мова творів українськаРід діяльності поет, перекладач, публіцист, літературознавець
Роки активності з 1906
Напрямок модернізм, символізм
Жанр
Відзнаки
Політична та громадська діяльність
Magnum opus: вірш, поема, нарис, оповідання
Лауреат Сталінської премії. Лауреат Шевченківської премії.
Герой Соціалістичної Праці. Кавалер п'яти орденів Леніна,
Кавалер двох орденів Трудового Червоного Прапора.
Директор Інституту літератури АН УРСР .
Голова Верховної Ради УРСР двох скликань, депутат Верховної Ради УРСР  з 1-го по 7-ме скликання.
Міністр освіти УРСР. Академік АН УРСР.
Член-кореспондент Болгарської академії наук.
Автор слів Гімну Української РСР.
«Сонячні кларнети», «Сковорода»
-34-
Творчість письменника
Найвідоміші твори Збірки
«Ви знаєте, як липа шелестить» «Арфами, арфами» «О, панно Інно..» «Золотий гімн»
«Пам’яті 30» (присвячений бою під Крутами)
«Революційний гімн»
«Партія веде»
«Похорон друга»
«Сковорода»
«Скорбна мати»     1918 р. «Сонячні кларнети»
    1920 р. «Плуг»
    1920 р. «Замість сонетів і октав»
    1921 р. «В космічному оркестрі»
     1924 р. «Вітер з України»
З другої половини 1920-х р. змушений був писати на замовлення партії влади.
Створив свій унікальний стиль – кларнетизм (кларнестичний стиль).
Серед ранніх творів Павла Тичини владно домінують кілька головних тематичних мотивів, котрі найбільше хвилювали юного лірика:
мотив природи та її мінливої гармонії (виявний у пейзажних чи навіть натурфілософських творах)
мотив любові до України (патріотична громадянська лірика, сповнена щирих і трохи наївних клятобних зізнань у вірності Батьківщині і її народу)
мотив розчарування в житті, смутку і смерті.
Особливості поезії Тичини:
надзвичайна музичність;
поєднання в поезіях різних стильових течій: символізму, неоромантизму, імпресіонізму, експресіонізму;
удосконалення системи віршування (робота над модерною строфою);
використання великої кількості неологізмів (створює самостійно);
застосовує вітаїзм (життєлюб, життєстверджувальна ідея).
Складіть психологічний портрет письменника Павла Тичини
Поет
Дуже
обдарований
Дивувався і
дивував
Відчував поезію кожним нервом


ПАВЛО ТИЧИНА


Прекрасно
малював
Співочий талант
Лірик, не схожий ні на кого
Чудовий
музикант

У кожному образі
бачив щось драматичне

Несподівані чудесні образи

-35-
Аналіз поезії «Арфами, арфами»
Історія створення: Вірш з'явився під впливом вірша Миколи Вороного «Блакитна панна».
Рік створення: ____________________________________________________________________
Збірка: ___________________________________________________________________________
Напрям: __________________________________________________________________________
Течія: поєднання різних стильових тенденцій символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму; «кларнетизм».
Рід: ________________  Жанр: ______________________________
Тематичний різновид: _____________________________________________________________
Тема: ____________________________________________________________________________
Ідея: возвеличення весни як символу життя, краси й змін; оспівування кохання; передчуття великих, прекрасних змін у житті.
Твір сповнений вітаїзму (життєствердження).
Образи: 
людей: ліричний герой, який насолоджується приходом весни, кохання й відчуттям бою (змін у житті, нового життя); уявна кохана;
природи: весна, квіти, струмочки, жайворон, ниви;
Символічні образи: 
весна (символ оновлення життя, __________________________, _____________________);
бій (символ _________________________________________________________________).
Композиція (зміст):  4 строфи:
І строфа – ___________________________________________________________________
ІІ строфа – ___________________________________________________________________
ІІІ строфа – __________________________________________________________________
ІV строфа – ___________________________________________________________________

Система віршування: своєрідне тичинівське ритмізоване віршування.
Віршовий розмір:  вірш написаний різними віршовими розмірами (дактиль з хореєм)
На прикладі цієї поезії в повній мірі можна прослідкувати кларнетизм, що передбачає поєднання зорових (живопис), звукових (музика), формальних засобів, ознак різних стилів.

-36-
Розглянемо поезію «Арфами, арфами» як своєрідний фьюжен різних засобів, мистецтв, прийомів, що надає їй особливого звучання
Музика
Живопис Література

Поезія нагадує звучання музичного інструменту: декілька акордів, коротка пауза і ось швидко пробіглася рука інструментом – полинула музика.
Це досягається таким чином:
- перегук чоловічої і дактиліч-ної рими (Йде весна, Запашна… Закосичена) урочистість, енергійність межує з ніжністю;
- поєднання дактиля й хорея (створюється музичність і мелодійність);
- асонанс літер о, а (створюють широту, лунність, розложистість);
- алітерація л, м, н, в,р (що дає можливості чергуватися ніжності з рішучістю);
- використання рефренів (йде весна запашна, квітами-перлами закосичена; сміх буде, плач буде перламутровий) нагадує пісню;
- використання інверсії
(що створює мелодійність); Арфами, арфами- золотими, голосними обізвалися гаї;
- використання повторів (для створення мелодійності, ритмічності) – арфами, арфами; сміх буде, плач буде;
- поєднання широких, розлогих рядків і чітких, коротких;
- різні способи внутрішнього та зовнішнього римування (зокрема перехресного);
- різноскладові рядки (1р. – 6 складів; 2р. – 15 складів, 3р. – 5 складів);
- кожна строфа має певну структуру з інтонаційним виділенням на кінці строфи. Перед очима постає широкий пейзажний простір, переданий автором за допомогою різних художніх засобів:
- епітетів ( весна запашна, бій вогневий, арфами само дзвонними);
- метафор (йде весна запашна, арфами обізвалися гаї, ой одкрий колос вій);
- порівнянь ( думами, думами, наче море кораблями; поточки як дзвіночки, жайворон, як золотий: квітами-перлами);
- використання різних кольорів
( гаї - зелений, квіти – кольори райдуги, перли - сріблястий, золотий, блакитний).

Поезія насичена й різними літературними засобами:
- синхронність різних відчуттів (зорових – гай, блакитне небо; слухових –жайворон, як золотий з переливами, асонанси, алітерація; нюхових – весна запашна);
- використання авторських неологізмів ( самодзвонни-ми, ніжнотонними);
- використання пестливих слів(поточки, дзвіночки);
- використання риторичних окликів для емоційності, піднесеності (Буде бій!, вогневий!, ой одкрий колос вій!);
- використання антитези (сміх буде, плач буде)для підкреслення протиріччя в душі, в природі;
- персоніфікований образ Весни;
- еліпсис (жайворон, як золотий з переливами) для емоційності;
- багатство символіки твору (кораблі – мандри, море – безмежжя, бій вогневий – передчуття боротьби; блакитний колір – легкість, далечінь; вогневий (червоний) – хвилювання; золотий – багатство, радість, життя);
- використання слів-барво-звуків (арфами золотими, сміх перламутровий);
- поєднання ознак різних стилів: експресіонізму (посилена увага до природи, все в ній є нерозривною цілістю), імпресіонізму (увага до кольорів, звуків), символізму (використання символів), неоромантизму (ліричний герой – мужня особистість, що прагне змін, пригод).
-37-
Аналіз поезії «Ви знаєте, як липа шелестить»
Історія створення: написаний 1911 року і, за деякими джерелами, є першим друкованим віршем Павла Тичини.  1911 рік — це лише період становлення майбутнього поета як особистості, рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Проте вірш засвідчив неабиякий талант майбутнього символіста. Вірш не належить до жодної збірки, лише пізніше входить до збірки «Сонячні кларнети».
Рік створення: _____________________________________________________________________
Збірка: ___________________________________________________________________________
Напрям: ____________________________ Течія: ______________________________________
Рід: ________________________________  Жанр: _____________________________________
Тематичний різновид: ______________________________________________________________
Тема: _____________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
Ідея: оспівування краси ночі, напоєної любов’ю. Ідейне навантаження вірша не чітке. Тут змішані хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, а  отже, уславлення гармонії.
Провідний мотив: __________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
Образи: 
людей: ліричний герой; уявний співрозмовник, кохана
природи: липа, гаї, тумани, місяць, зорі, солові
Композиція (зміст):  композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними питаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить, у другій частині він ширшає – це вже гаї, вони сплять, але «все бачать крізь тумани».  Простір враз стає глобальним – «місяць, зорі»,  а потім швидше звуковий образ — «солов’ї». Ліричний герой захоплено розказує про весняні ночі кохання, звертаючись до уявних співрозмовників.
Система віршування: силабо-тонічна
Віршовий розмір:  нерівностопний ямб

-38-
Розглянемо поезію «Ви знаєте, як липа шелестить» як своєрідний фьюжен різних засобів, мистецтв, прийомів, що надає їй особливого звучання
Музика Живопис Література
Поезія насичена музикою ніжною, тихою і трохи рішучою вкінці:
- використання різноскладових рядків (1р. – 10 складів; 2р. – 9 складів, 3р. – 8 складів, 4р. – 9 складів, 5р. – 4 склади, 6р. – знову 10 складів.);
- різне римування (на початку строфи перехресне: ночі – очі, шелестить – спить; в кінці – паралельне: спить - шелестить);
- віртуозну ритмомелодику створюють і уривчасті фрази (кохана спить…, а солов’ї…);
- чотиристопний ямб з закінче-ною та незакінченою стопою чергується з п’ятистопним у першій та 6 строфі, що створює своєрідну ритмомелодику;
- жіноча рима чергується з чоловічою (що надає ніжності, мелодійності);
- асонанс літер е, і з вкраплен-нями о (створюють ніжність, спокій, лунність, відчуття кохання);
- алітерація л, н, с, п, ц, х, ч, ш, т (що дає можливість почути шелест листя з тихими нічними звуками);
- буквосполучення ить, аї фактично виступають непря-мим звуконаслідуванням співу солов’я, який випробовує свої перші колінця;
- графічно та ритмомелодійно дві строфи дзеркально відобра-жають одна одну;
- використання повторів (для створення мелодійності, рит-мічності) – кохана спить, липа шелестить, гаї, солов’ї.
- дзеркальне відображення рим шелестить – спить, спить – шелестить створює музичність, ритм;
- паралелізм нагадує народну пісню. Перед очима з’являється новий пейзаж змальований вже Тичиною-художником кількома м’якими мазками пензля: місячна українська ніч, парубок, що виглядає кохану, гай майже підсту-пив до хати, красуня липа.
І це передано художніми засобами:
- інтертекстові асоціації сприяють появі картини (місяць – і виникає місячна ніч, кохана спить – і перед читачем з’являється образ сплячої красуні, яку можна розбудити поцілунком в очі);
- прийом алюзії місячна весняна ніч нагадує гоголівську божественну, чарівну  ніч;
- епітетами (місячні, весня-ні ночі, старі гаї);
- метафорами (сплять старі гаї, вони все бачать крізь тумани, чують дідугани);
- кольористика у творі пред-ставлена не фактично, але яскраво виникає в уяві, викликана асоціаціями (гаї – темно-зелені, небо –світло-синє з блисками позолоти, місяць і зорі – золоті, все навколо залите ніжним золотом, хата – біла, солом’яна стріха – золота від місячного сяйва).
- синхронність різних відчуттів (зорових – гаї, небо, місяць, зорі; слухових – соловї, шелест, шепіт; нюхових – весняна ніч;
- використання емоційно забарвлених слів (синекдоха дідугани);
- використання риторичних питань та стверджень для емоційності, піднесеності, при-вернення уваги (Ви знаєте, як липа шелестить, ви знаєте, як сплять старі гаї? – Та ви вже знаєте, як сплять старі гаї!);
- оксиморон сплять старі гаї і все бачать крізь тумани сповнений таємни-чості й ніжної любові оточуючих до закоханих;
- персоніфікований образ дерев – старих дідуганів;
- використання анафори та епіфори для посилення емоційності й виразності (анафора – ви знаєте; епіфора – липа шелестить);
- багатство символіки твору (небо – безмежжя; місяць – символ вічності, світла; зорі – символ кохання, радості; липа – символ жіночності, кохання; золотий колір – багатство, радість, життя);
- поєднання ознак різних стилів: експресіонізму (посилена увага до природи, все в ній є нерозривною цілістю), імпресі-онізм (увага до кольорів, звуків), символізму (вико-ристання символів), неороман-тизму (ліричний герой спо-внений передчуття змін, щастя, повністю злитий з природою; звернення до фольклору (паралелізм);
- виразною інтонацією спо-нукальності пройняті слова «Піди збуди, цілуй їй очі». Це заклик до вчинку, за яким – пристрасний шал закоханості.
-39-
Аналіз поезії «О панно Інно»
Історія створення: це автобіографічна поезія, присвячена сестрам Інзі та Поліні Коновал.
Рік створення: _____________________________________________________________________
Збірка: ___________________________________________________________________________
Напрям: __________________________________________________________________________
Течія: ____________________________________________________________________________
Рід: ________________________________  Жанр: _____________________________________
Тематичний різновид: ______________________________________________________________
Тема: _____________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
Ідея: утвердження думки про непостійність і суперечливість кохання як великого почуття; своєрідна сповідь-звернення ліричного героя перед собою про свої почуття. Уславлення романтичних почуттів молодого поета, а саме вічного кохання
Провідний мотив: __________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
Головна думка:   передача ніжних та щирих почуттів. Намагання відкрити своє серце панні, яку кохає.
Композиція: вірш складається з двох восьмирядкових строф. Перша строфа – мажорна, це згадка про ніжне почуття. Друга – мінорна, сум, туга за втраченим.
Образи: 
людей: ліричний герой; панна Інна; сестра; хтось;
природи: сніги; луги; зимовий вечір; небо; гай;
Символічні образи: 
сніги (символ минущості, самотності, душевного холоду);
цвітіння лугів (символ насолоди кохання)
вікно (розлука),
сніги (холод, безнадійність).
Система віршування: силабо-тонічна Віршовий розмір:  нерівностопний ямб

-40-
Історію першого кохання молодого Павла Тичини розповідає картина Михайла Жука "Чорне і біле", написана у 1912-1914 роках у стилі модерн. Художник був вчителем Тичини під час його навчання в Чернігівській духовній семінарії і знав історію нещасливої любові підопічного.
В центрі картини зображені два янголи. Чорний з сопілкою зовні дуже схожий на Павла Тичину. Ким є смиренний білий янгол до недавна лишалося невідомим. Згодом у ньому впізнали дочку письменника Івана Коновала (Воронківського) Поліну, яку покохав поет. Однак у Тичину була закохана молодша сестра Поліни Інна.

Саме Інні Тичина присвячує свій вірш "Панно Інно". Такий трикутник - Інна закохана у Тичину, Тичина закоханий у Поліну, а Поліна не відповідає йому взаємністю. Михайло Жук, пишучи цю роботу, обрав Поліну і Павла прототипами героїв. Фактично це їхні портрети. Вони зображують чорного і білого янголів, а квіти довкола - це посилання до саду Михайла Коцюбинського, в якому збирався весь цвіт чернігівського літературного життя. Саме у цьому саду зустрічалися і Жук, і Тичина, і сестри Коновал".
Інна Коновал померла рано, ця втрата дуже вплинула на Тичину, адже, за його власним зізнанням, в її образі він ще довго бачив Поліну.

Розглянемо поезію «О панно Інно» як своєрідний фьюжен різних засобів, мистецтв, прийомів, що надає їй особливого звучання
Музика
Живопис Література

Знову звучить музика: тиха, ніжна, спочатку мажорна з тихими дзвіночками, а потім ніжна, мінорна з далеким шерхотінням снігу. Як цього досягає автор? Прослідкуємо:
- перегук чоловічої і жіночої рими (любив – луги, Інно – злотоцінно)
(мелодійність межує з ніжніс-тю);
- використання різностопного ямба – чотирьохстопного, трьохстопного, п’ятистопного (створюється музичність і мелодійність);
- поєднання широких, розлогих рядків і чітких, коротких;
- різноскладові рядки (1р. і 6р. – 9 складів; 2р. і 8р. – 6 складів, 3р.і 5р. – 8 складів, 4р. – 7 складів, 7р. – 11 складів);
- графічно та ритмомелодійно дві строфи дзеркально відображають одна одну;
- використання повторів (для створення мелодійності, ритмічності) – о панно Інно, сніги;
- асонанс літер о, і (створюють широту, розложистість; асоцію-ються зі спокоєм, ніжністю, болем);
- алітерація н, в, (в першій строфі створює ніжність, повільність; а шиплячих та р у другій строфі – сум, швидкість, трагізм);
- використання м’яких звуків (21) увиразнює ніжність, м’якість;
- використання інверсії (що створює мелодійність) – цвіли луги, сестру я вашу так любив;
- різні способи римування
(перехресного з паралельним);
- обірвані й номінативні фрази (створюють музичність) – небо…шепіт гаю…;
- непряме звуконаслідування зл, цв, кв в першій строфі нага-дує звучання дзвіночка, а шип-лячих у другій – шелест снігу;
- використання рефрену (о панно Інно) нагадує пісню
Перед нашими очима постає картина: біля вікна самотня постать юнака, який дивиться на білий сніг, що перемітає з місця на місце вітерець. І раптом сніг малює постать дівчини, потім спалахує на сонці різно-кольоровими барвами, що нагадує квітучий луг. А потім з’являється ще одна
постать дівчини, яка то віддаляється, то наближа-ється. Тичина використовує для цього різні художні засоби:
- епітети (зимовий вечір, шепіт гаю);
- метафори (любові усміх квітне раз, шепіт гаю);
- порівняння (я ваші очі пам’ятаю, як музику, як спів)
- використання різних кольо-рів (сніги – білий, квітучий луг – кольори райдуги, небо - блакитний, гай – зелений, і, головне, - золотий);
- парцеляція дає можливість спостерігати не просто картину, а фільм, створює напруженість, спонукає до образного мислення (Я – сам. Вікно. Сніги. Давно. Зимовий вечір. Тиша. Ми.)
Яскраво постає у творі й література:
- синхронність різних відчуттів: зорових, слухових, які постійно переходять одне в одне (Я ваші очі пам’ятаю, як музику, як спів – зорові в слухові; І раптом небо… шепіт гаю… О ні! То очі Ваші – слухові в зорові);
- використання авторських неологізмів (дитинно, злото-цінно);
- використання риторичних звертань, запитань, ствер-джень для емоційності, піднесеності, місцями невпе-вненості (О панно Інно, панно Інно!; Любив? Ти рідну стрів!);
- використання оксиморону (любові усміх квітне раз – ще й тлінно) для підкреслення неповторності й скоромину-чості почуттів;
- персоніфікований образ гаю, який шепоче;
- багатство символіки твору (вікно – розлука, вічність; сніги – холод душі, смерть надії, самотність, безнадія; квітучі луги – розквіт кохання; небо – безмежжя, потяг до високого; блакит-ний колір – легкість, дале-чінь; золотий – багатство почуттів, радість, життя; білий – чистота і, в той же час, фатальність );
- використання слів-барво-звуків (любив злотоцінно);
- поєднання ознак різних стилів:
експресіонізму
(посилена увага до природи, все в ній є нерозривною цілістю),
імпресіонізму
(увага до кольорів, звуків), символізму ( використання символів),
неоромантизму
(ліричний герой прагне розібратися у своїх почуттях – увага до внутрішнього світу людини);
- назва твору постає інтригуючим образом загадкової панни.
-42-
Тестові завдання за творчістю Павла Тичини
1. Батько П.Тичини був за професією:
а) священиком б) дяком в) оперним співаком г) гармоністом

2. Освіту П.Тичина отримав:
а) у Чернігівській духовній семінарії та Київському комерційному інституті
б) у Чернігівській духовній семінарії та Київському університеті ім. Т.Шевченка
в) у Київському університеті та Харківському інституті народної освіти
г) у Львівському університеті
3. До яких літературних організацій та угрупувань належав П.Тичина у 20-ті роки:
а) «Аспанфут», «Плуг», «Нова генерація»
б) «Бу-ба-бу», «Пропала грамота», «Нова дегенерація»
в) «Біла студія», «Музгазет», «Гарт», «Вапліте»
г) не належав до жодних
4. П.Тичина багато років поспіль очолював:
а) Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР
б) Інститут літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР
в) Інститут мовознавства ім. О.Потебні АН УРСР
г) Інститут філософії АН УРСР
5. Поява вірша «Партія веде» збіглася у часі з:
а) революцією 1917 р. в) початком Другої світової війни
б) голодомором 1933 р. г) святкуванням 50-літнього ювілею поета
6. Перший друкований твір П.Тичини – це поезія:
а) «Блакить мою душу обвіяла…» в) «Арфами, арфами…»
б) «Ви знаєте, як липа шелестить…» г) «Сонячні кларнети»
7. Поетичний вислів: «Я одкрив кохання книгу…» – «родом» із твору:
а) «Ви знаєте, як липа шелестить…»
б) «Коли в твої очі дивлюся…»
в) «Я сказав тобі лиш слово…»
г) «Золотий гомін»
8. Перша збірка П.Тичини називалася:
а) «Сонячні кларнети» б) «Плуг»
в) «В серці у моїм» г) «З журбою радість обнялась»
9. Джерелом натхнення до написання поеми «Золотий гомін» стали історичні події:
а) Жовтневої соціалістичної революції 1917 р.
б) українського національного відродження 1917 р.
в) голодомору 1933 р.
г) Великої вітчизняної війни 1941 – 1945 рр.
10. Поема-цикл «Скорбна мати» за структурою – це:
а) диптих б) триптих в) тетраптих г) пенталогія
11. «Недописаною поемою життя» П.Тичини можна назвати твір:
а) «Золотий гомін» б) «Похорон друга» в) «Фауст» г) «Сковорода. Симфонія»
12. До якого поета П.Тичина апелює у вірші «До кого говорить?»:
а) до Тараса Шевченка в) до Данте Аліг’єрі
б) до Івана Франка г) до Рабіндраната Тагора
-43-
Літературна вікторина «Пригадайте…»
1. На якому музичному інструменті грав Павло Тичина?
___________________________________________________________________________________
2. В якому місті Павло Тичина познайомився з Михайлом Коцюбинським?
___________________________________________________________________________________
3. Де і коли вийшла перша збірка Павла Тичини «Сонячні кларнети»?
___________________________________________________________________________________
4. Які вірші з книги Павла Тичини «Сонячні кларнети» стали народними романсами?
___________________________________________________________________________________
5. Хто з українських поетів ХХст. назвав свою книгу про Павла Тичину «Феномен доби, або сходження на Голгофу слави» ?
___________________________________________________________________________________
6. У якій поемі Павла Тичини центральною темою є смерть ?
___________________________________________________________________________________
7. У якому вірші Павло Тичина є справжнім Моцартом поезії ?
___________________________________________________________________________________
8. В якому році постановою Ради Міністрів УРСР була заснована премія імені Павла Тичини?
___________________________________________________________________________________
Літературний квадрат (за творчістю Павла Тичини)
Питання
Прізвище автора вірша «Я утверждаюсь» (6)
Село, в якому народився Павло Тичина (5)
Прізвище письменника, з яким Павло Тичина познайомився у Чернігові (12)
Вечори, які проводив М.Коцюбинський, на яких влаштовувалися читання і обговорення творів (6)
Ім’я діда Павла Тичини (7)
Вірш, в якому Павло Тичина змальовує природу, зокрема, ранок (6)
Посада, яку займав Павло Тичина у монастирському хорі (7)
Збірка Павла Тичини, надрукована 1918 року, називається «Сонячні…» (8)
Примітка. У літературному квадраті слова можуть розміщуватися по горизонталі, по вертикалі та по діагоналі, також можуть читатись справа наліво та знизу вверх. Дайте відповіді на питання та знайдіть їх у літературному квадраті.
-44-
К Т М И К С І П С К О Ю
С О Ф Ч Н А Г О Л Т С Т
Р Д Ц И Л Ф Й А И С В Н
Я Е Л Ю А Н Р М Ч У І А
С Ц О К Б Н Т Н М Б Т К
П У Р Д Е И Д Е Н О А С
І С Б Т М К Н Ь С Т Є И
С В И О Ц Ю Р С Я К Е Д
К Т Ф Р Т С О П Ь О К П
С І И Ч И И Ь У Ю К І Р
Й А Н К О К С У М С И О
Д Я Е А Н И Ч И Т К М Й
Літературний диктант за творчістю Павла Тичини
Хто з класиків української літератури одним із перших оцінив i підтримав молодого Павла Тичину? _______________________________________________________________________
Яку назву має перша збірка Павла Тичини? _________________________________________
Які тенденції є у ранній збірці віршів П. Тичини: імпресіоністичні, експресіоністичні, футуристичні, неоромантичні або всі названі? ________________________________________
Як називається вірш-гімн весні, у якому П. Тичина славить прихід «квітами-перлами закосиченої» весни? ______________________________________________________________
До якого жанру лірики належить вірш П. Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить...» ?
_________________________________________________________________________________
З якого вірша П. Тичини ці рядки?
Ви знаєте, як сплять старі гаї?
Вони все бачать крізь тумани. _______________________________________________
Які образи переважають у поезії П. Тичини «Арфами, арфами...»?
_________________________________________________________________________________
До якого виду лірики відноситься вірш «О панно Інно»? ________________________________
-45-
Який художній прийом Тичина використав у вірші «Одчиняйте двері»? __________________
У якому творі В. Стус відобразив причини трагедії П. Тичини? _________________________
З якого вірша П. Тичини рядки «Буде бій /Вогневий!/ Сміх буде, плач буде/Перламутровий»
_______________________________________________________________________________
Про яку збірку П. Тичини сказав Д. Павличко такі слова: «Цією книгою розпочався ренесанс української поезії»? _______________________________________________________________
Як називається поетичний стиль П. Тичини? _______________________________________
З якої поезії рядки «Я Ваші очі пам’ятаю. як музику, як спів»?
________________________________________________________________________________
Як назвав П. Тичину В. Барка? _____________________________________________________
У чому драматизм долі П. Тичини?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Чому 20-тi роки XX ст. називають «добою українського ренесансу»?
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Теорія літератури
Кларнетизм — світоглядно-естетична концепція Павла Тичини, унікально виражена за допомогою багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова), формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо. Термін, запропонований Ю. Лавріненком та В. Баркою для позначення стильової якості синтетичної лірики раннього П. Тичини й походить від назви його збірки «Сонячні кларнети» (1918). 
Термін Ю.Лавріненка та В.Барки на означення стилю раннього П.Тичини. Кларнетизм включає одушевленість життя, енергію світла, гармонію людини і Всесвіту, людини і Бога. Особливе місце займає музична стихія, завдяки якій П.Тичина досягнув синтезу мистецтв – мети всіх модерністів (поет поєднав поезію, музику і малярство).
-46-

Т е м а 7
Максим Рильський. Загальний огляд творчості поета.
Поезії «Молюсь і вірю…»: мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі людини
Максим-Золоте Серце.
Громадянин, патріот, ерудит, новатор, життєлюб — ці характеристики Рильського-поета, справедливо дані нашими сучасниками, відзначають різні грані його таланту.
Радість творчої праці, глибокий патріотизм, що поєднує палку любов до Батьківщини з живим відчуттям дружби народів, інтернаціональної єдності трудящих усього світу, ясне світосприймання, вільне від темних пережитків психології, що виникла в умовах експлуатації людини людиною, — усі ці риси притаманні поетові М. Рильському.
Максим Рильський

Дата народження 7 (19) березня 1895
Дата смерті 24 липня 1964 (69 років)
Мова творів українськаРід діяльності поет, перекладач, публіцист
Роки активності 1907-1964
Напрямок
Політична та громадська діяльність
Відзнаки
Неокласицизм
1943 р. – за видатні заслуги в галузі науки і культури обрано академіком АН України. 1943 – 1946 рр. очолював Спілку письменників України. 1944-1946 рр. директор Академічного інституту мистецтвознавства, фольклору
1960 року присуджено Ленінську премію,
1943, 1950 — Державну премію СРСР.
Magnum opus: «Троянди й виноград»-47-
Складіть психологічний портрет письменника Максима Рильського


Максим Рильський




Періоди творчості Максима Рильського
______-ті роки «неокласичний» період творчості (збірки “Синя далечінь”, “Крізь бурю й сніг”, “Де сходяться дороги”, “Гомін і відгомін”)
______-ті роки компроміс із самим собою та своїм талантом: декларативні вірші “на злобу” дня, агітки; як написав О. Білецький про М. Рильського, “революція його випрямила”;
____ — _____-ті роки останній період творчості, за висловом поета, — “пора третього цвітіння” (збірки “Троянди й виноград”, “Далекі небосхили”, “Голосіївська осінь”, “В затінку жайворонка”, “Зимові записи”)
Його творчість поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його.
У радянську добу Рильський написав _______ книжок поезій, кращі серед яких — «Знак терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964); чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов’янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства.
Аналіз поезії «Молюсь і вірю»
Історія написання: почавши писати досить рано (у 12 років, а в 15 опублікувавши першу збірку), Максим Рильський повний юнацького захоплення від життя, що виливається в його ранніх творах в утвердження краси й гармонії як домінант буття.
Рік створення: ____________________________________________________________________
Збірка: ___________________________________________________________________________
Напрям: __________________________________________________________________________
Течія: ____________________________________________________________________________
Рід: ___________________  Жанр: __________________________________________________
Тематичний різновид:  ______________________________________________________________
Тема: _____________________________________________________________________________
Ідея: утвердження віри й краси як стрижнів, які тримають людину в цьому світі; возвеличення краси й гармонійності світу; висловлення бажання жити.
-48-
Образи: 
людей: ліричний герой — людина, яка любить життя, його красу й натхненно йде в майбуття;
міфологічних істот: вид пречистої надії; дух життя;
природи: вітер, зграї голубів, води;
Символічні образи: 
голуби (символ ______________________________________________________________);
пречиста надія (символ _________________________, асоціація з Пречистою Дівою Марією як символом надії, захисту);
неба береги (символ _________________________________________________________);
блакитний, ясний, золотий (християнські символічні кольори чистоти, божественості);
води (символ стихії першотворення, ___________________________________________).
Композиція (зміст): вірш складається з 4-х катренів: ліричний герой, натхненний молитвою й вірою, знаходячись у бурхливому житті, радіє й виносить спокій із осереддя бурі, пов’язуючи майбутнє з любов’ю до великого щасливого світу.
Система віршування: силабо-тонічна.
Віршовий розмір: 4-стопний ямб
Художні засоби виразності: 
епітети — пречиста надія, синя глибина, веселий світ, щасливі води, тремтячі зграї
метафора — вітер грає, даль ясніє, стоїть у глибині
порівняння: серце б’ється як в огні
риторичні оклики: мені дозволить дух життя! Ходім!
інверсія: голубів тремтячі зграї, черкають неба береги
анафора: кленусь; і-і-ї
повтор (рефрен): черкають неба береги.
Тестові завдання за творчістю Максима Рильського
Тестові завдання з вибором однієї правильної відповіді
1. Вкажіть першу збірку М. Рильського: А «Зимові записи» Г «Сонячні кларнети» Б «Літо» Д «На білих островах». В «Сині етюди»
2. Вкажіть літературне угруповання, учасником якого був М. Рильський: А «Плуг» В «МАРС» Б «Гарт» Д ВАПЛІТЕ Г неокласики
3. Вкажіть жанр твору М. Рильського «Слово про рідну матір»: А вірш-притча Г ода Б сповідь Д вірш-ораторія В епістола
4. Збірка М. Рильського, яка яскраво ілюструвала його творчу манеру, мала назву: А « Знак терезів» В « На білих островах» Б « Синя далечінь» Г « Троянди й виноград»
-49-
До творчості якого польського поета особливо часто звертався М. Рильський-перекладач:
А Адама Міцкевича В Юліана Тувіма
Б Юліуша Словацького Г Тадея Рильського
Визначаючи різні грані таланту М. Рильського, справедливо зазначено нашими сучасниками, що він...
А музикант В романтик
Б життєлюб Г правдолюб

Тестові завдання з вибором кількох правильних відповідей
Вкажіть учасників групи неокласиків: 1 П. Тичина 2 М. Рильський 3 М. Зеров 4 В. Сосюра 5 Ю. Клен 6 М. Драй-Хмара 7 П. Филипович
 Вкажіть збірки поезій Максима Рильського: 1 «На білих островах» 2 «Сонячні кларнети» 3 «Літо» 4 «Слово про рідну матір» 5 «Голосіївська осінь» 6 «Близька далина» 7 «Зимові записи»
Вкажіть грані таланту М. Рильського: 1 поет 2 драматург 3 фольклорист 4 перекладач 5 літературознавець 6 співак 7 художник
Вкажіть слабкі сторони творів М. Рильського, породжені спрощеними, вузькоутилітарними настановами і вимогами літературної критики 40-х — поч. 50-х років XX ст.:
1 декларативність2 образність3 дидактизм коментування відображеної дійсності4 багатство ритмомелодики і строфіки5 пласкість образу в газетних віршах «на злобу дня»6 музичність7 жанрова і тематична різноманітність
-50-
Літературна вікторина «Пригадайте…»

З творчістю яких російських і зарубіжних письменників М.Рильський знайомий з раннього дитинства?
________________________________________________________________________________
В якому році вийшла перша поетична збірка М.Рильського? Як вона називається?
________________________________________________________________________________
В якому році був заарештований М.Рильський?
________________________________________________________________________________
Як звали дружину поета?
________________________________________________________________________________
На які роки припадає «третє цвітіння» М.Рильського?
________________________________________________________________________________
В яких роках М.Рильський обирався депутатом Верховної Ради СРСР?
________________________________________________________________________________
Кому вперше було присуджено премію імені М.Рильського?
________________________________________________________________________________
До якої школи української поезії належав М.Рильський?
________________________________________________________________________________
Яким композиторам присвячував свої поезії М.Рильський? ________________________________________________________________________________
З якого твору походить вислів: «Не бійтесь заглядати условник»?
_______________________________________________________________________________
Літературний диктант за творчістю Максима Рильського
Як називалася перша збірка М. Рильського?
________________________________________________________________________________
Учасником якого літературного угруповання був М. Рильський?
________________________________________________________________________________
Літературний напрям, який знайшов вияв у використанні античних тем i сюжетів, міфологічних образів i мотивів, у проголошені гасел «чистого мистецтва» й культу художньої форми, позбавленої суспільного змісту, земних насолод тощо.
_________________________________________________________________________________
У якому творі М. Рильський використав образи з уснопоетичних творів та «Слова о полку Ігоревім»?
_________________________________________________________________________________
У якому творі М. Рильський обґрунтовує позитивну роль мистецтва, краси, естетичних переживань у повноцінному формуванні людини?
_________________________________________________________________________________
Як називалася найбільш неокласична збірка М. Рильського?
_________________________________________________________________________________
-51-
У якому вірші М. Рильського стверджується безсмертя художніх витворів людського генія?
_______________________________________________________________________________
До якої збірки належить вірш М. Рильського «Молюсь i вірю»?
________________________________________________________________________________
До якої збірки належить вірш М. Рильського «Солодкий світ»?
_________________________________________________________________________________
Який основний мотив простежується у поезії «Молюсь i вірю»?
________________________________________________________________________________
Як називається стилістична фігура протилежна анафорі використана у поезії «Солодкий світ»
_________________________________________________________________________________
Скільки років було М. Рильському, коли вийшла друком його перша книжка поезії «На білих островах»? ______________________________________________________________________
-52-

Т е м а 8
Володимир Сосюра. Загальний огляд творчості поета.
«Любіть Україну»: драматична доля твору;
звеличення образу України у вірші
Неповторний Володька, Боян революції, український соловей і шахтарський Дон-Жуан, найпопулярніший український радянський поет... Ці означення – тільки спроби схопити невловну сутність унікального людського феномену, яким був Володимир Сосюра.
М. Стельмах назвав Володимира Миколайовича Сосюру «глибинно-бентежним березнем», «замріяно прозорим вереснем» української новітньої поезії.
Сосюра любив Україну й Марію. Батьківщина і жінка – два незмінні орієнтири його життєтворчості.
Шлях Сосюри у літературі – не менш заплутаний, ніж його блукання у вирі революції. Чи не у всіх літературних угрупованнях та організаціях " членствував" поет у 20-ті: «Пролеткульт», «Гарт», «Плуг», ВАПЛІТЕ, ВУСПП – але ніде надовго не затримувався, зберігаючи відносно незалежну позицію "вільного художника", котрий не піддягає жодним програмним догмам, окрім тих, що встановив собі сам.
«Пролетарський сентименталізм» – напрочуд точне окреслення індивідуального стилю «українського солов'я».
Безліч творів поета присвячено патріотичній темі: протягом цілого життя він повсякчас сповідається в любові та клянеться у вірності рідній землі. Саме за незгасну любов до України неповторному Володьці судилося зазнати найбільше прикрощів, але жодні приписи чи й навіть вироки не змусили його відректися найдорожчого.
Володимир Сосюра

Дата народження
Дата смерті 6 січня 1898 р
8 січня 1965  (67 років)
Рід діяльності

Мова творів
поет, прозаїк
українська, російська
Роки активності 1917-1965
-53-
Відзнаки
За заслуги у розвитку радянської літератури Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 березня нагороджений орденом «Знак Пошани».
За активну участь у боротьбі проти німецьких загарбників і успіхи в творчій роботі Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1943 року нагороджений орденом Червоного Прапора.
Удостоєний звання лауреата Державної премії І ступеня за книгу поезій «Щоб сади шуміли».
У зв’язку з 50-річчям з дня народження і 30-річчям літературної діяльності Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 січня 1948 року нагороджений орденом Леніна.
1958 р. відзначено 60-річчя з дня народження і 40-річчя літературної діяльності. Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
За активну участь у розвитку радянської літератури нагороджений орденом Леніна.
1963 р. удостоєний звання лауреата Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка за збірки поезій «Ластівки на сонці» і «Щастя сім’ї трудової».
Magnum opus: «Любіть Україну»Поетичні збірки Володимира Сосюри
«Пісні крові» (1918) (на сьогодні втрачена) «Під гул кривавий» (1942)
«Поезії» (1921) «В годину гніву» (1942)
«Червона зима» (1922) «Батьківщина» (1946)
«Осінні зорі» (1924) «Щоб сади шуміли» (1947)
«Місто» (1924) «Зелений світ» (1949)
«Сніги» (1925) «На струнах серця» (1955)
«Сьогодні» (1925) «Солов’їні далі» (1957)
«Багряні гони» (1927) «Біля шахти старої» (1958)
«Золоті шуліки» (1927) «Близька далина» (1960)
«Юнь» (1927) «Ластівки на сонці» (1960)
«Де шахти на горі» (1928) «Так ніхто не кохав» (1960)
«Коли зацвітуть акації» (1928) «Поезія не спить» (1961)
«Серце» (1931) «Якби помножити любов усіх людей» (1963)
«Червоні троянди» (1932) «Осінні мелодії» (1964)
«Люблю» (1939) «Весни дихання» (1964)
«Журавлі прилетіли» (1940)
«Крізь вітри і роки» (1940)


-54-
Перша, суто Сосюрина, редакція поезії «Любіть Україну»
Відредагована версія

Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й на яву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Без неї – ніщо ми, як порох і дим,
Розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
І всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна,
Як очі її ніжно-карі... Вона у зірках, і у вербах вона,І в кожному серця ударі.. У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах
І в стягів багряному шумі...
Як та купина, що горить – не згора,
Живе у стежках, у дібровах, У зойках гудків і у хвилях Дніпра,У хмарах отих пурпурових,
В огні канонад, що на захід женуть
Чужинців в зелених мундирах,В багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
До весен і світлих, і щирих.Юначе! Хай, буде для неї твій сміх. І сльози, і все, до загину…
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
Люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
Коли ти не любиш Вкраїну...
Любіть у труді, у коханні, в бою
В цей час, як гудуть батареї...
Всім серцем любіть Україну свою –
І вічні ми будемо з нею!

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячий усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину… Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину. Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою, як пісню, що лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею!
-55-
Аналіз поезії «Любіть Україну»
Історія написання:  після визволення України від німецько-фашистських загарбників у 1944 р. постала необхідність у піднесенні національного духу українців задля відродження своєї Батьківщини, що й спонукало Сосюру-патріота створити цей вірш-заклик, за який він був підданий жорсткій критиці з боку радянської тоталітарно-сталінської влади. 1951 року у газеті «Правда» з’явилася стаття «Против идеологических извращений в литературе», у якій Володимира Сосюру було піддано нищівній критиці як «буржуазного націоналіста» за вірш «Любіть Україну».
Рік створення: ___________________________________________________________________
Уперше опубліковано: в газетах «_______________________________» та « ______________ ______________________________»
Збірка: __________________________________________________________________________
Рід: __________________ Жанр: ________________________________________
Тематичний різновид: ___________________________________________________________
Тема: __________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
Ідея: возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини. Заклик до всіх українців любити свою Батьківщину заради її вічного існування, а отже, і свого власного («Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею!»).
Основна думка: __________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________Образи: 
людей: ліричний герой, українці, дівчина, юнак, чужинці,
природи: трави, води, Дніпро, вишневий сад, верби, зорі;
Символічні образи: 
Дніпро, вишневий сад, неопалима купина, верби, зорі, солов'їна мова
(символи _______________________________).
Композиція: звернення-заклик до всіх любити батьківщину в будь-яку мить — коротенькі замальовки того, у чому виявляється Україна — індивідуалізоване звернення до юнака любити Україну, адже «не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!» — індивідуалізоване звернення до дівчини любити Україну, адже «коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну») — заклик любити Батьківщину задля вічності з нею.
Система віршування: силабо-тонічна.
Віршовий розмір: 3-стопний амфібрахій
Строфа: чотиривірш (катрен). Кількість строф: 10.
Художні засоби:
епітети: вишнева Україна, мова солов'їна, хмари пурпурові, світлі і щирі весни;
метафора: «в просторі солодкому чарі»;
порівняння: «любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води», «Як та купина, що горить – не згора» тощо;
метонімія: грім канонад, багнети – це народ і армія, що перемогли фашистів.

-56-
Художні засоби вірша «Любіть Україну»
Назви художніх засобів Приклади художніх засобів Роль художніх засобів
Звертання Юначе!
Дівчино! Називає адресата, за яким майбутнє, що буде вічним, коли про нього дбатимуть
Порівняння як сонце, як вітер, і трави, і води Безкорисливо, не вимагаючи нічого взамін
Рефрен любіть Україну Логічний наголос
Символічні означення вишневу свою, солов’їну мову Народ без мови — не народ, а без Батьківщини — ніщо
Метафора пробивають нам путь Україну не подолати
Образ весни неопалима купина Відродження не згорить
Полісиндетон (багатосполучниковість) сполучник і Посилення образу
Метонімія грім канонад,
багнети Це народ і армія, що перемогли фашистів
Епітети вишнева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові,
світлі і щирі весни Створюють неповторний образ України
 
Літературна вікторина «Відомий В. Сосюра»
Коли і в якій області народився В. Сосюра?
_______________________________________________________________________________
Родина, в якій ріс і виховувався майбутній поет.
_______________________________________________________________________________
Творчістю яких письменників захоплювався В.Сосюра в дитинстві?
______________________________________________________________________________
Вік В.Сосюри, коли він розпочав писати поетичні твори.
_______________________________________________________________________________
Перші збірки письменника, які принесли йому славу.
______________________________________________________________________________
Під час Другої світової війни В.Сосюра — кореспондент газети
______________________________________________________________________________
Збірка поезій письменника, за яку йому була присуджена Державна премія І ступеня.
_______________________________________________________________________________
За що денікінці намагалися розстріляти В.Сосюру?
_______________________________________________________________________________
Автобіографічний роман письменника.
_______________________________________________________________________________
Подія, яка сталася з В.Сосюрою в Одесі у 1920 році.
_______________________________________________________________________________
За який патріотичний вірш В.Сосюру жорстоко й несправедливо критикували у 1951 році?
_______________________________________________________________________________
Найулюбленіший колір Володимира Миколайовича?
______________________________________________________________________________
-57-
Для мене Україна – це …

На що я готовий заради Батьківщини_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
У чому проявляється моя любов до Батьківщини
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
-58-

Т е м а 9-10
Микола Хвильовий. Загальний огляд творчості.
Новела «Я (Романтика)» — новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком
Микола Хвильовий (справжнє прізвище Микола Григорович Фітільов) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.
Неперевершений майстер малої прозової форми, М. Хвильовий витворив у нашому письменстві власний стиль, своєрідний різновид лірико-романтичної, імпресіоністичної новели.
Він був організатором і головним ідейним речником українського відродження, був лідером цілого літературного покоління. 
Україна була його життям. Хвильовому судилася одна з найтрагічніших доль в історії українського письменства XX ст. Він був переконаним комуністом, але доклав багато зусиль для відродження української нації та її культури, для боротьби за незалежність України, керуючи такою організацією, як Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ).
Трагедія письменника була в тому, що його надії і прагнення на той час стосовно України та її майбутнього так і не здійснилися. Все, до чого він прагнув, до чого прикладав сили, було даремними зусиллями.

Микола Хвильовий

Дата народження
Дата смерті 13 грудня 1893
13 травня 1933  (39 років)
Псевдоніми
Рід діяльності

Мова творів Микола Хвильовий, Уманець Юлія, Кароль Стефан
письменник, поет, публіцист
українська
Роки активності
Напрямок
Жанр
Magnum opus 1921-1933
«романтичний вітаїзм»
оповідання, новела, роман, повість, вірш, памфлет, полемічний трактат
"Я (Романтика)"
-59-
Микола Хвильовий:
справжнє прізвище – Фітільов;
засновник літературного угруповання ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури);
засновник літературної дискусії 1925 - 1928 рр.;
переконаний комуніст;
прихильник "романтики вітаїзму";
майстер новели та памфлету;
представник Розстріляного Відродження.
Погляди письменника:
українська література повинна мати індивідуальний шлях розвитку, а не копіювати досягнення інших літератур;
протест проти диригентської палички Москви;
письменник має бути обдарованим від природи;
ідеї «романтики вітаїзму» (життєлюбства);
осуд масової і вульгарної в літературі.
Художні твори Миколи Хвильового:
збірки поезій "Молодість", "В електричний вік", "Досвітні симфонії";
збірки оповідань «Сині етюди» (1923), «Осінь» (1924);
новели «Синій листопад», «Арабески», «Дорога й ластівка», «Кіт у чоботях», «Солонський Яр», «Легенда», «Я (Романтика)»;
1924 р. - «Санаторійна зона»;
1926 р. - роман «Вальдшнепи»;
1927 р. - оповідання «Мати»;
1928 р. - «Сентиментальна історія»;
1929 р. - повість «Іван Іванович».
Тематичне й стильове розмаїття прози М. Хвильового
Твори Теми Стилі
«Солонський Яр»,
«Кіт у чоботях»,
«Свиня», «Заулок»,
«Іван Іванович»,
«Я (Романтика)», «Мати» та ін.
Героїка революції,
психологія міщанина-обивателя, переродження комуністів,
невідповідності життя мріям та ін.
Неоромантизм, імпресіонізм
та ін.
 -60-
Літературна дискусія 1925-1928 рр.Засновник літературної дискусії 1925-1928 рр. - М. Хвильовий
30 квітня 1925 р. - виходить перший памфлет Миколи Хвильового "Про сатану в бочці", який розпочинає літературну дискусію.
Микола Хвильовий упродовж літературної дискусії 1925-1928 рр. видав такі памфлети:
"Про сатану в бочці"
"Камо грядеш?" ("Куди йдемо?")
"Україна чи Малоросія?"
"Думки проти течії"
"Апологети писаризму"
Микола Хвильовий у своїх памфлетах виступає проти:
графоманства
вульгаризації літератури
масовізму літератури
провінціалізму
У памфлетах звучить заклик Миколи Хвильового орієнтуватися на європейську літературу (не на історичну чи територіальну, а на "психологічну" і духовну).  Письменник проголошував "азіатський ренесанс", тобто відродження країн Сходу, які позбавлялися колоніальної залежності, і поєднання їх з традицією класичного італійського ренесансу.
Микола Хвильовий вважав. що Україна грає центральну роль у світовому мистецькому просторі, адже перебуває на межі Європи та Азії. Тут його погляди засновані на вченні Шпенглера, яке викладено в книзі "Занепад (присмерк) Європи".
Весною 1926 р. виходить памфлет "Апологети писаризму", в якому М. Хвильовий протестує проти "диригентської палички Москви", яка, як він вважає, паралізує національне життя. Лунає заклик до втечі від "російської культури, від її стилів".
Увага!  Микола Хвильовий закликає втікати не від російської класики, а від яскраво вираженої в угрупованнях "ЛЕФ" ("Лівий Фронт) та РАПП (Російська асоціація пролетарських письменників) тенденції великодержавництва!

-61-
Аналіз новели «Я (Романтика)»
Історія написання: письменник бачить, що поступово ідеали революції зазнають трансформації, він намагається з’ясувати причини; на жаль, остаточну відповідь на свої питання Микола Хвильовий знайде лише 1933 р., але єдиним виходом тоді для нього вже стане самогубство.
Рік створення: 1924.
Напрям: модернізм.
Течія: «романтика вітаїзму»; експресіонізм із яскраво вираженим імпресіоністичним елементом.
Присвята: «Цвітові яблуні» (новела М. Коцюбинського).
Рід: епос. Жанр: новела.
Тематичний різновид жанру: соціально-психологічна новела з філософським елементом.
Тема: протистояння добра і зла в душі героя, його роздвоєність; життя й вибір людини в умовах революційних подій 20-х рр. XX ст.
Ідея:  вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним «я», ціною злочину його не побудувати; утвердження думки, що беззастережне служіння абстрактній ідеї, владі, сліпий фанатизм, убивство призводять до знищення людського в людині й деградації особистості та не є тим, на чому може бути побудоване ідеальне суспільство («загірна комуна»).
Образи людей:
«Я (Романтика)» — главковерх чорного трибуналу;
Доктор Тагабат — моральний ідеал Я(Романтики), його «звірячий інстинкт»;
Дегенерат — жорстокий садист, «палач з гільйотини», сторож душі Я(Романтики);
Андрюша — тихий, слабосилий юнак;
Марія — мати Я;
черниці, ікс; ігрек, зет;
Символічні образи: 
Я (Романтика) (символ роздвоєності людської душі, матеревбивства, фанатика, боговбивства);
Доктор Тагабат + Дегенерат + Андрюша (символи різних сторін людської натури);
загірна комуна (символ ідеального, справедливого суспільства);
мати Марія (символ материнської (божественної) любові, богоматері, жертовності);
черниці (символ Христа);
Я, Ігрек, Зет (символи безликості людини);
полин (символ вічності);
м’ята (символ забуття).
Час подій: 20-ті рр. XX ст.
Місце подій: панський палац біля міста.
Композиція: складається з ліричного вступу й трьох частин, у яких відтворено три різні ситуації на фронті й три різні душевні стани ліричного героя.
Сюжет: образ революційних подій, почуття «Я» до матері та матері до нього (пролог) — палац на горі, де засідає чека-трибунал, члени трибуналу (експозиція) — міркування «Я» про минуле й теперішнє, про себе як про чекіста й водночас людину (зав'язка) — низка смертних вироків (крамар ікс, теософи ігрек і зет (мужчина і женщина), версальці) (розвиток дії) — з-поміж черниць, яких привели до «чорного трибуналу», «Я» впізнає свою матір, але виносить присуд: «Розстрілять» (кульмінація) — «Я» розстрілює матір (розв'язка).
Як виразно імпресіоністичний твір новела не має чіткого сюжету: події передаються в основному через рух почуттів і переживань Я(Романтики).
-62-
Стильові ознаки новели «Я (Романтика)»:
драматизм
розповідь від першої особи;
лаконізм;
внутрішні монологи героя;
виразні художні деталі;
відсутність безпосередньої авторської оцінки;
відмова від традиційного описового реалізму;
психологізм;
часові зміщення;
символічність образів, деталей, наприклад, безіменність персонажів (символ, деталь);
історичні алюзії, асоціації з метою поставити революцію у контекст визначних подій світової історії.


-63-



-64-
Характеристика образів новели "Я (Романтика)"
"Я"
Перша сторона:  Друга сторона: 
безіменний чекіст, романтик, здатний любити,
революціонер, мрійливий, поважає минуле,
голова "чорного трибуналу", обожнює матір, розуміє Андрюшу,
фанатик з роздвоєною душею, намагається врятувати людину в собі
підміна справжніх істин фальшивими, ("чекіст, але… і людина").
повсякчас готовий до злочину,
вміє заглушити голос своєї совісті,
брутальний, цинічний, жорстокий.

Доктор Тагабат:
"вірний пес революції"; злий геній, садист; розумна, освічена, жорстока та цинічна людина;
"доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом
і з каменем замість серця".

-65-
Дегенерат:
"палач із гільйотини"; "незмінний вартовий"; має кримінальне минуле; тупий, жорстокий
має тваринну вдачу; "низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс", "трохи безумні очі", "нагадує каторжника".

Андрюша:
комунар, який став таким протии своєї волі, юний, м'якосердний, вміє співчувати.

Мати:
ще "один кінець душі" головного героя; втілення всеохоплюючої доброти й милосердя Богоматері; "наївність, тиха жура і добріст ь безмежна"; "мій неможливий біль".

Цитатна характеристика героїв «Я (Романтика)»
__________________________________________
1. “Мати каже, що я (її м’ятежний син)…”
2. “День і ніч я пропадаю в “чека”…”
3. “І я, зовсім чужа людина, бандит — за одною термінологією, інсургент — за другою…”
4. “— я — чекіст, але і людина…”
5. “Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця, — це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. І я, главковерх , чорного трибуналу комуни,— нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії…”
7. “Тут, у тихій кімнаті, моя мати не фантом, а частина мого власного злочинного “я”, якому я даю волю. Тут, у глухому закутку, на краю города, я ховаю від гільйотини один кінець своєї душі…”
8. “Я справжній комунар. Хто посміє сказати інакше?”
9. “Ага! Він більше не може! І в мені раптом спалахнула злість. Нарешті прорвалось. Я довго стримував себе.— Він хоче на фронт? Він хоче подалі від цього чорного брудного діла? Він хоче витерти руки й бути невинним, як голуб? Він мені віддає “своє право” купатися в калюжах крови?Тоді я кричу:
— Ви забуваєтесь! Чуєте?.. Коли ви ще раз скажете про це, я вас негайно розстріляю…”
10. “Мислі різали мій мозок. Що я мушу робити? Невже я, солдат революції, схиблю в цей відповідальний момент? Невже я покину чати й ганебно зраджу комуну?”
11. “…з цією сволоччю! — я махнув рукою в бік, де стояла моя мати, і мовчки вийшов із кабінету…”
12. “…я, главковерх чорного трибуналу комуни…”
13. “…Тоді я у млості, охоплений пожаром якоїсь неможливої радости, закинув руку за шию своєї матері й притиснув її голову до своїх грудей. Потім підвів мавзера й нажав спуск на скроню…”
___________________________________________________
1. “…вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа…”
2. “Мені видно лише його трохи безумні очі, але я знаю:— у дегенерата — низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс…”
3. “Мені він завжди нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусів стояти у відділі кримінальної хроніки…”
4. “Я подумав: “коли доктор — злий геній, зла моя воля, тоді дегенерат є палач із гільйотини”…”
5. “Так, це був незамінимий вартовий: не тільки Андрюша — і ми грішили: я й доктор. Ми часто ухилялися доглядати розстріли. Але він, цей дегенерат, завше був солдатом революції, і тільки тоді йшов з поля, коли танули димки й закопували розстріляних…”
6. “Так, це був вірний пес революції. Він стоятиме на чатах і не під таким огнем!”
-67-
____________________________________________________
1. “… сидить праворуч мене з розгубленим обличчям і зрідка тривожно поглядає на доктора…”
2. “І Андрюша, цей невеселий комунар, коли треба енергійно розписатись під темною постановою — “розстрілять”, завше мнеться…”
3. “Андрюша трохи перелякано дивиться на Тагабата й мнеться. Нарешті, тремтячи і непевним голосом, каже: — Я з вами, докторе, не згодний…”
4. “Ах, який він чудний, цей комунар Андрюша!”
_______________________________________________________
1. “…моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків…”
2. “Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна…”
3. “Тоді я беру її милу голову з нальотом сріблястої сивини і тихо кладу на свої груди…”
4. “…моя мати — прообраз загірної Марії…”
5. “Вона підходить до мене, бере моє стомлене обличчя в свої сухі старечі долоні й схиляє свою голову на мої груди. Вона знову каже, що я, її м’ятежний син, зовсім замучив себе. І я чую на своїх руках її хрустальні росинки…”
6. “Я знаю: моя мати і завтра піде в манастир: їй незносні наші тривоги й хиже навколо…”
7. “…прямо переді мною стоїть моя мати, моя печальна мати з очима Марії…”
______________________________________________________
1. “… розвалився на широкій канапі вдалі від канделябра, і я бачу тільки білу лисину й надто високий лоб…”
2. “Доктор (динамічно): — Розстрілять!”
3. “Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця…”
4. “Я подумав: “коли доктор — злий геній, зла моя воля, тоді дегенерат є палач із гільйотини”…”

Які моральні уроки новели М. Хвильового «Я (Романтика)»?
Жахливі й нічого не варті ті ідеї та ідеали, заради яких проливається кров, втрачається совість, здійснюється вбивство матері.
Людина повинна бути чесною не лише з іншими, а й сама із собою.
Треба вміти протистояти грубій силі, вміти відстоювати свою життєву позицію.
Фанатизм — не гідне людини явище.
Жодна благородна мета не може виправдати антигуманних засобів її здійснення.
-68-

Т е м а 11-12
Юрій Яновський. Загальний огляд творчості.
Роман у новелах «Вершники».
Новели «Подвійне коло», «Шаланда в морі»: історична правда та художні узагальнення. Проблеми протиставлення загальнолюдських вартостей класовій ідеології, розпаду роду й родини як трагедії народу
Юрій Яновський – український письменник, представник неоромантичної течії в літературі.
Один із найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. Редактор журналу «Українська література», військовий журналіст. Ветеран Армії УНР.
Неперевершений майстер прози. Його твори збагатили українську літературу хвилюючим духом епохи нечуваних битв і пристрастей. 
Він — один із тих, чиї «романтичні крила» були підрізані тоталітарним режимом, але справжні художні здобутки, які митець устиг створити, стали окрасою української літератури.
Увів в українську літературу такий жанр, як роман у новелах.
Найвідоміші твори: «Вершники», «Чотири шаблі», «Майстер корабля», «Мамутові бивні».
Юрій Яновський

Дата народження
Дата смерті 14 (27) серпня 1902
25 лютого 1954 (51 рік)
Псевдоніми
Рід діяльності

Мова творів Георгій Ней, Юрко Юрченко
Прозаїк, поет
українська, російська
Роки активності

Нагороди
Напрямок
Жанр
Magnum opus 1922 – 1954
Орден Трудового Червоного Прапора (1939),  Сталінська премія (1949)
неоромантизм, соціалістичний реалізм
новела, роман, оповідання, повість, вірш
«Вершники»
-69-
Особливості творчості:
- романтизм у сприйнятті навколишнього світу, безмежного, загадкового, мінливого;
- відсутність шаблонності у творенні змісту, форми художнього твору, відхилення усталених схем, трафаретів, банальних підходів;
- відхід від народно-просвітницьких традицій, певна прихильність до ідей футуризму, пошук нових шляхів розвитку української літератури;
- висока духовність, пріоритет загальнолюдського, християнського.
Тестові завдання
Ю. ЯНОВСЬКИЙ. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ1. Народився Ю. Яновський...
А на Сумщині
Б Миколаївщині
В Херсонщині
Г Кіровоградщині
2. З юнацтва майбутній письменник мріяв стати...
А агрономом
Б морським інженером
В учителем словесності
Г археологом
 3. Першими вчителями Ю. Яновського були...
А міські заробітчани
Б сільський коваль і тесля
В О. Довженко і М. Хвильовий
Г дідусь і бабуся
4. Ю. Яновський у 1924 році був позаштатним кореспондентом газети...
А «Дзвін»
Б «Більшовик»
В «Нова хвиля»
Г «Одеський Голлівуд»
5. Ю. Яновський, як член «Комункульту» і «Жовтня», брав участь у русі...
А авангардистському
Б неокласичному
В неоромантичному
Г футуристичному
6. Найбільше Юрій Іванович любив...
А педагогічну діяльність (виховувати дітей)
Б багато подорожувати і мріяти про море
В хліборобську працю і пісні селян
Г читати історичні романи 
7. Ю. Яновський, допитливий хлопчина, мріяв стати сильним, дужим, сміливим, адже від природи він був...
А урівноваженим і чуйним
Б енергійним і мужнім
В прудким, а іноді спокійним
Г вразливим і тонкосльозим
-70-
8. Митця справедливо називають...
А сміливим новатором в українській літературі
Б провідною зіркою письменництва
В ліричним мрійником
Г фантастом і романтиком
9. Ю. Яновський розпочав літературну діяльність написанням віршів російською мовою...
А 37 років
Б 10 років
В 18 років
Г 15 років
10. Шлях Ю. Яновського у велику літературу розпочався під час:
А навчання у політехнічному інституті
Б роботи в управлінні народної освіти
В захоплення минувшиною
Г бурхливих революційних подій
11. Ю. Яновський добру освіту здобув у Єлисаветградському реальному училищі, яке до нього закінчив...
А Остап Вишня
Б М. Хвильовий
В Є. Маланюк
Г М. Рильський
 12. У Харкові письменник...
А займався викладацькою діяльністю
Б очолив сценарний відділ ВУФКУ
В перебував в ув’язненні
Г здобував вищу освіту
13. За типом світобачення Ю. Яновський...
А мрійник
Б фантаст
В реаліст
Г романтик
 14. На широту світогляду Ю. Яновського впливали...
А зустріч письменника із заробітчанами
Б літературно-критичні видання зарубіжних поетів
В книжки, прочитані в юності та культурно-мистецькому оточенні
Г революційні події
15. Спадщина письменника складає...
А 90 п’єс, 7 байок, 5 романів
Б 40 романів, байок, 4 повісті; поезії, 3 п’єси
В 70 новел, оповідань, чимало поезій, повість, 4 романи, 7 п’єс
Г 27 романів, 3 поезії, 1 п’єса
16. 1 травня 1922 року в газеті «Пролетарськаправда» надруковано перший вірш Ю. Яновського «Море» за підписом...
А Юрій Ян
Б Георгій Ней
В Андрій Європейський
Г Яків Семенко
-71-
17. Яку назву мала єдина поетична збірка Ю. Яновського?
А «Мамутові бивні»    
Б «Прекрасна Ут»    
В «Кров землі»
Г «Море»
18. Хто мав найбільший вплив на п’ятирічного Ю. Яновського?А нянькаБ мамаВ дід Микола, сільський коваль і тесляГ бабусяД батько
19. Що ви знаєте про навчання Юрія Яновського в Єлисаветградському реальному училищі?А закінчив навчання зі срібною медаллюБ закінчив навчання із золотою медаллюВ виключили з училища за громадсько-політичну діяльністьГ виключили з училища за неуспішністьД змушений був сам залишити навчання через матеріальні нестатки
20. Чому Юрій Яновський пішов учитися до Київського політехнічного інституту?А хотів бути морським інженером, будувати кораблі і пароплавиБ хотів будувати залізничні дороги, бо любив мандрувати поїздомВ хотів стати інженером-автомобілебудівникомГ хотів навчитись працювати з новою на той час кінотехнікоюД хотів виконати побажання батьків
21. Членом якого літературного угруповання був у 20-ті роки XX ст. Ю. Яновський?А «Плуг»Б МАРСВ ВАПЛІТЕГ «Гарт»Д ВУСПП
22. Чому Юрія Яновського звільнили з Одеської кіностудії?А не міг впоратися з роботоюБ був дуже конфліктною людиноюВ був творчою яскравою особистістю на тлі загальної масиГ не мав творчих ідейД зловживав службовим становищем
23. Який різновид роману започаткував Ю. Яновський в українській літературі?А історичний романБ роман у віршахВ роман у новелахГ психологічний романД філософський роман
24. Як тогочасна критика у 20-х роках XX ст. оцінювала Ю. Яновського як особистість та письменника? (декілька правильних відповідей)А як «попутника»Б як «щирого українця»В як «справжнього комуніста»Г як «запеклого націоналіста»Д як «відданого хвильовіста»Є як «щирого патріота» -72-
Аналіз роману у новелах «Вершники»
Історія написання: у перші роки творчості Ю. Яновський захоплюється давньою історією українських земель, пишучи, наприклад, такі твори, як «Прекрасна Ут», «Маму-тові бивні», у яких прозирається ідея про материнське начало як осердя світобудови; пізніше ж митець, спостерігаючи за навколишньою революційною дійсністю, доходить думки про зміну цивілізаційного типу суспільства — на зміну м’якій, жіночій приходить ера «заліза» — залізної (твердої) прекрасної людини. Цей погляд митець утілив у романі «Вершники», сповненому образів «залізних» у волі й діях людей.
Рік створення: 1935.
Напрям: модернізм.
Течія: «романтика вітаїзму», експресіонізм із яскраво вираженими ознаками імпресіонізму; водночас наявні риси неореалізму.
Рід: епос.
Жанр: роман у новелах, який містить також ознаки народної думи, героїчної поеми; крім того, відомі й інші думки про жанр твору: цикл новел, балади в прозі, поема в прозі.
Тематичний різновид жанру: соціально-психологічний роман із елементами героїчного.
Головні герої: Фрунзе, Мусій та Іван Половці, Данило Чабан, Швед, Чубенко, Максим, Адаменко, безіменний листоноша.
Тема громадянської війни у романі «Вершники» постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти.
Композиція: роман складається із 8 сюжетно завершених новел, які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни.
«Подвійне коло»
«Дитинство»
«Шаланда в морі»
«Батальйон Шведа»
«Лист у вічність»
«Чубенко, командир полку»
«Шлях армій»
«Адаменко»
Проблематика:
трагедія роду й народу
розпад родини заради ідеї
революція і народ
політичні платформи різних партій і політичних сил
відданість справі
творча праця та духовні цінності
проблема братовбивчої громадянської війни
Особливості твору:
роман складається з восьми композиційно й сюжетно пов’язаних новел
відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій
використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів»
має ознаки народної думи, героїчної поеми,новели
виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах.
головний мотив — розпад людського роду, що почався з революцією
правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб.
-73-
Роман «Вершники» був написаний письменником ідеологічно правильно, за всіма вимогами тоталітарної системи. В ньому простежується і провідна роль більшовицької партії, і перемога загону червоноармійців, і червоний прапор як символ світлого майбутнього. 
Аналіз новели «Подвійне коло» (новела перша з роману «Вершники»)
Тематичний різновид жанру: соціально-психологічна новела з елементами героїчної.
Тема: суперечливі, трагічні події громадянської війни 1919 р. в Україні на прикладі родини Половців.
Ідея: утвердження думки про зміну ціннісних орієнтирів у новому суспільстві — на зміну роду як цінності приходить клас; приховане засудження братовбивства; оспівування величі нового світотворення.
Мотиви: «нова людина»; «братовбивство»; «розпад роду»; «нове світотворення»; «громадянська війна»; «природа й людина».
Образи людей (у порядку появи):
Андрій Половець — командир загону армії Денікіна;
Оверко Половець — командир «купи кінного козацтва головного отамана Петлюри»;
Мусій Половець — батько родини;
Панас Половець — махновець;
Сашко Половець — найменший брат (був із Панасом, залишився з Іваном);
Іван Половець — червоногвардієць, командир загону інтернаціонального полку.
Символічні образи: 
брати Половці (символи різних ідеологій);
блакитні вежі (символ містичного зв’язку світів, духовного прозріння);
кавун (символ смерті, яку не поважають);
Мусій Половець (символ батьківства);
подвійне коло (символ (1) вічного повернення — на кожну дію є своя антидія; (2) двох світів — людського, де відбувається буря людських пристрастей, і природного, де розгортається справжня буря; (3) існування людини між двох «сфер» — родинною й суспільною, родинною й ідеологічною).
Образи-символи:
природа – жива, виявляє настрій обурення;
дощ – символ очищення від жорстокості, бездушності людей;
чорний колір – символ горя, суму, смерті;
марево – видіння, Іван – символ розпаду роду Половців («І тоді за дощем з’явилося марево: розгорнувся здалеку червоний прапор кінного загону інтернаціонального полку на чолі з Іваном Половцем»).
Час подій: серпень 1919 р.
Місце подій: під Компаніївкою

-74-
Історичні події в Україні в 1919 році
Якою ж була насправді ця громадянська війна, фронти котрої проходили не лише по територіях, а й по долях людських?
Українська революція 1917-1921 років (рідше Визвольні змагання 1917—1921 років) — черга подій, метою яких було політичне самовизначення українського народу у формі поновлення та захисту державності. Після кількох років тяжкої боротьби на декількох фронтах одноразово незалежна Україна зазнала поразки й у кінцевому рахунку українські землі залишилися поділеними між СРСР, Польщею, Румунією та Чехословаччиною.
В ім’я «революційних ідеалів» під час цієї війни від воєнних дій, терору, голоду, епідемій загинуло 8 мільйонів чоловік, були зруйновані промисловість, сільське господарство, транспорт, а суспільство на довгі десятиліття втратило загальнолюдські моральні та світові орієнтири.
Шлях, який пройшла родина Половців
Родина Половців була по-своєму щаслива. Старий батько, людина мужня й мудра, вчив своїх синів широ поважати родинні традиції, бо «тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Революція, у жовтні 1917-го, розвела людей в різні боки, поділила на табори, шо ворогують між собою. Доля братів Половців у цей важкий, трагічний період історії складася відповідно до їхніх поглядів, і це призвело до розриву родинного кола. У поєдинках брати, відчуваючи один до одного люту ненависть, розбурхану різними політичними силами, вбивають один одного. Живими лишаються тільки Іван та малий Сашко.

-75-
Аналіз образів родини Половців
Образ Андрія – денікінця
«Андрій вдався у дядька Сидора, таке ж ледащо й не знати що».
Над морем уставав силует підпрапорщика російської армії, поверхстрокового вояки за вєру, царя і отечество…
Загоном добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував Половець Андрій.
Високий Андрій став іще вищий. Був високий і широкоплечий, з хижим дзьобом й сірими очима.
Останні слова Андрія: « Роде, мій роде, прости мені, роде, що я не милую згоди. Рід переведеться, держава стоятиме. Навіки амінь».
Андрій Оверкові: «Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім’ям великої Росії – матінки, од Варшави до Японії, од Білого моря до Чорного, проклинаю ім’ям брата і згодою роду».
Образ Оверка – петлюрівця
Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів Половець Оверко.
«А Оверко – той артист і грав з греками у «Просвіті» та читав книжки, написані по-нашому. На дядькові гроші в семінарії вчився, рибалка з нього був ніякий, а й його жалко, не чути за нього давно…»
Андрій Оверкові: «Мазепо, проклятий!».
Оверко бавився шликом, мов дівчина чорною косою. Був високий й широкоплечий, з хижим дзьобом й сірими очима.
Андрій Оверкові: «Петлюрівське стерво, мать Росію продаєш галичанам! Ми їх у Карпатах били до смерті, ми не хочемо австрійського ярма».
Оверко Андрієві: «Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, іще троє рід носять. Рід – це основа, а найперше – держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як».
(Поранений у бою з загоном Панаса) він ще вмирав, крізь рану (розкраяна) не пролазило його могутнє життя.
Оверко Панасу і Сашку: «Махновський душогубе, неньку Україна кривавими сльозами плаче, а ти гайдамачиш по степах із ножем за халявою». Душогубе махновський, злодюго каторжний.
Образ Панаса – махновця
«Панас привозив матері контрабандні хустки й серги, шовк і коньяк, Половчиха складала все до скрині та боялася за Панаса. Вона його важко народжувала, і він їй став дорожчий, виходила вночі до моря, їй все здавалося, що чує плесків весел і треба рятувати від погоні».
Старому Половцю згадалися контрабандистські справи сина Панаса.
З-за ліска вискочили вершники з чорним прапором.
Я вільний моряк батька Махна.
Панас труснув волоссям, що спадало аж на плечі.
Панас (після слів Оверка «Махновський душогубе) стояв кремезний, мов дуб, реготав.
Іменем батька Нестора Махна призначаю тобі суд і слідство (анархія). За вбивство рідного брата Андрія – утопити в морі, за підтримку української держави та території матері порядку анархії – одрубати голову.
(Оверкові) Рід наш рибальський, на морі бувальський, рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття?
І похорон відбувся. Дощ напинав свої вітрила, над степом зрідка пробігав вітер, добрячий дощ пронизував землю. По обличчю Половця бігли дощові краплі, збоку здавалося, що він слізно плаче коло готової могили, у всього загону текли дощові сльози, це була страшна річ, щоб отак плакав гірко цілий військовий загін, а дощ не вгавав.
(Зустріч Панаса з Іваном). Панас заплакав од безсилою люті. Панас стояв перед братом Іваном та його комісаром Гертом, усі кулі поминали Панаса, він стояв геть увесь заболочений, розхристаний, без шапки, довге волосся спадало на шию, високий і дебелий, стояв перед сухорлявим Іваном.
(Панас Іванові) Проклятий байстрюче, підземно гнидо, вугляна душе! Наймит Леніна й комуни, кому ти служиш, комісарська твоя морда?!
Панас не чекав собі милості. У нього промайну в голові дитинство й дитячі роки на шаланді, і нічні влови, і запах материної одежі, неосяжний простір моря. …Панас в агонії вихопив з – під френча маленький браунінг і пустив собі в рот кулю, трохи постояв нерухомо, став гойдатися й розхитуватися, скрутився, як сухий лист, гримнув об землю, і розлетілася з – під нього мокра земля.
Образ Сашка (був з махновцями)
На коні чорний від пороху під’їхав чотирнадцятирічний Сашко Половець.
(Коли побачив брата Оверка). Сашко зблід, зіскочив з коня, підійшов до брата, взяв його рукою за підборіддя і підвів йому голову. «Оверко, - горе моє», - сказав він голосом старої Половчихи. …
(Сашко підійшов до Панаса). Сів коло нього на землю, обличчя в нього було біле й ввесь час смикалось.
Образ Івана – більшовик.
Сухорлявий Іван.
«Тільки Іван працює на заводі і робить революцію…».
Розгорнувся здалеку червоний прапор кінного загону інтернаціонального полку на чолі з Іваном Половцем.
(Іван Панасу). От і скінчилась ваша служба в зрадника й бандита батька Махна. І з вами говорить брат вашого Половця, а обоє ми з ним рибалки, батьки наші й увесь рід. Слова мої прості й некрасиві, та ви зрозумієте мене й так, бо скрізь по степах судяться зараз дві правди: правда багатих і правда бідних.
(Коли Сашко після самогубства Панаса, закричав) : Стріляй і мене, стріляй, байстрюче. «Бісової душі вилупок»,- промимрив Іван та взяв Сашка за чуба, що виглядав з – під шапки по махновському звичаю, став скубти, як траву.


-77-
Проблемні запитання
Хто є героєм часу?
Героїв немає, тому що ідея вища за родину.
В теорії літератури є таке поняття як лейтмотив (нім. – чільний, провідний мотив) — конкретний образ, головна тема чи ідея, визначальна інтонація, що пронизує твір або творчість митця, ненастанно згадувана художня деталь, ключова для розкриття задуму митця. Спробуйте визначити , що є лейтмотивом у новелі Ю.Яновського.
Слова батька «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду».
Чому новелу названо «Подвійне коло»?
Коло класових і родинних інтересів
Аналіз новели «Шаланда в морі» (новела третя з роману «Вершники»)
Тематичний різновид жанру: соціально-психологічна новела з елементами героїчної.
Тема: довге чекання дружиною повренння свого чоловіка зі штормового моря. Зображення традиційних і перевірених життям стосунків між батьками – Мусієм і Марією Половцями
Ідея: утвердження краси людських почуттів; возвеличення жіночої відданості й стражденності, а водночас стійкості й твердості духу; оспівування чоловічої сили волі й твердості духу, які допомагають протистояти «бурі» морській і життєвій; утвердження родини як неминущої цінності. Ідея новели «Шаланда в морі» виступає своєрідною антитезою до ідеї новели. Заклик до збереження сімейних цінностей, до згоди та підтримки у подружньому житті.
Мотиви: «сильна людина»; «родина як цінність»; «сила кохання»; «малість і велич людини»; «боротьба»; «воля до життя»; «природа й людина».
Образи людей:
Мусій Половець — чоловік, рибалка;
Половчиха — віддана дружина;
односельці-рибалки.
Час подій: січень чи лютий 1919 р.
Місце подій: берег Чорного моря на Одещині.
Мусій Половець
Маруся Половчиха
Люблячий чоловік, батько великої родини, який однаково виховував своїх синів, однак його науку вони згадують лише перед смертю.
Мусій – рибалка, голова артілі, член підпільного ревкому, сильна, вольова, фізично загартована людина.
Він сміливий, працьовитий, людяний, мудрий, відповідальний, перемагає стихію: і сам випливає, і шаланду рятує, бо це ж артільне майно. Боротьба з труднощами – це подвиг.
Образ передається скупими штрихами: родом із Очакова, рибальського роду, доброї степової крові. До неї сваталися заможні хазяї, а вона по любові вийшла заміж за простого рибалку.
Тримає родину в кулаці, стоїть на чолі сім’ї, «мов скеля в штормі».
Міцна, сильна, ніколи не показувала страху.
Вражає сила її любові, відданості, чекання, духу, хоч і болить серце матері за синів, які «одного роду, та не одного класу».
«Вона була висока та сувора, як у пісні». «Вона – маяк невгасимої сили».
«Мати стояла на чолі родини».
-78-

Тестові завдання
Ю. ЯНОВСЬКИЙ. «ВЕРШНИКИ»
1. Кому із персонажів новели «Подвійне коло» (роман «Вершники» Ю. Яновського) належать такі слова: «Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, іще троє рід носять. Рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як!»?
А Андрієві Половцю Г Іванові Половцю
Б Оверкові Половцю Д Сашкові ПоловцюВ Панасові Половцю
2. Кому з персонажів новели «Подвійне коло» (роман «Вершники» Ю. Яновського) належать такі слова: «Рід наш рибальський, на морі бувальський, рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття?»?
А Панасу Половцю Г Сашкові ПоловцюБ Андрієві Половцю Д Івану ПоловцюВ Оверку Половцю
Кому з персонажів новели «Подвійне коло» (роман «Вершники» Ю. Яновського) належать такі слова: «А згадується мені, згадується батько Половець і його старі слова… І його старі слова: тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду… Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім’ям великої Росії-матінки…»?
А Іванові Половцю Г Сашкові ПоловцюБ Андрієві Половцю Д Панасові ПоловцюВ Оверкові Половцю
Кому з персонажів новели «Подвійне коло» (роман «Вершники» Ю. Яновського) належать такі слова: «Рід наш роботящий, та не всі в роді путящі. Є горем горьовані, свідомістю підкуті, пролетарської науки люди, а є злодюги й несвідомі, вороги й наймити ворогів. От і бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас, і Карл Маркс»?
А Сашкові Половцю Г Оверкові ПоловцюБ Андрієві Половцю Д Іванові ПоловцюВ Панасу Половцю -79-
Події у новелі Ю. Яновського «Подвійне коло» з роману «Вершники» відбуваються...
А у серпні 1919р.
Б січні-лютому 1919 р.
В червні 1918р.
Г березні 1917 — листопаді 1918 р.
6. Установіть відповідність  між  персонажем  новеди  «Подвійне  коло»  і  його  ідейною  приналежністю
1. Оверко                           А махновець
2. Андрій                            Б більшовик
3. Іван                                 В петлюрівець
4. Панас                              Г денікінець
7. Слова майстро і грего позначають
А рибальське приладдя
Б елемени одягу
В різні вітри
Г степових чайок
Д різної сили дощі
Проблемні запитання
Що споріднює героя новели Хвильового «Я (Романтика)» і братів Половців?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Що поєднує новелу «Подвійне коло» із сучасністю?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
-80-
Поділіться своїми враженнями від прочитаної новели «Подвійне коло»:
«візьму в життя»
«засуджую»
Твір Ю. Яновського «Вершники», його новели змусили мене задуматися над тим, що…
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
-81-
Т е м а 13

Валер’ян Підмогильний. Загальні зауваження до творчого доробку письменника. Роман «Місто»: мотив підкорення людиною міста, ідея самоствердження, інтерпретовані на національному матеріалі; сучасне прочитання твору
Валер’ян Підмогильний – український письменник і перекладач, один з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження».
Підмогильний — найяскравіший представник інтелектуально-психологічної прози 20-30-х років ХХ ст.
Його твори гармонійно вписуються в український модерн завдяки винятковій увазі до людської особистості, осягненню природи людини крізь призму різних життєвих обставин і ситуацій, зануренню в найпотаємніші порухи її свідомості й підсвідомості.
Героїв оповідань, повістей, романів В. Підмогильного, як і самого автора, хвилюють екзистенційні питання — що є існування людини, у чому його сенс, це сукупність випадковостей, абсурд чи упорядкована довершеність.
Проза Валер'яна Пiдмогильного навдивовижу зрима й рельєфна, сказати б сьогоднiшньою мовою, кiнематографiчна. Це глибоко психологiчне письмо, якому пiдвладнi найтоншi порухи людської душi.
Валер’ян Підмогильний

Дата народження
Дата смерті 2 лютого 1901
3 листопада 1937 (36 років)
Рід діяльності

Мова творів письменник, перекладач
українськаНапрямок
Жанр
Magnum opusмодернізм, неореалізм
роман, оповідання, повість
«Місто»
-82-

Теорія літератури
Пiдмогильний ставить людину в тi самi пограничнi ситуацiї, якi згодом стануть предметом дослiдження екзисценцiалiстiв.
Екзистенцiалiзм як яскравий прояв нонкомформiзму став своєрiдною реакцiєю на духовну кризу, спричинену вiйнами i стражданнями. У ситуацiї безнадiйностi i душевної розгубленостi заклик екзистенцiалiстiв до людської справжностi, до почуття людської гiдностi став джерелом мужностi i моральної стiйкостi.
Його основна тема – людське iснування, доля особистостi в сучасному свiтi, вiра i невiр'я, втрата i знаходження сенсу життя, близька будь-якому художнику, письменнику, чи поету. Мета екзистенцiалiзму – допомогти знайти в людинi людину, допомогти вiдшукати опору i змiст у сучасному суспiльствi. З цих позицiй екзистенцiалiстiв турбують наступнi проблеми:
проблема вiдчуження, що випливає з комунiкацiї людей. Цю властивiсть екзистенцiалiсти вважають притаманною людинi завжди, у будь-якi часи. Суспiльство позбавляє людину iндивiдуальностi i перетворює в середнестатичну особистiсть. Людина пручається нiвелюванню за допомогою творчостi та любовi – це тi пориви, що роблять людину.
Чи може людина пiзнати свою сутнiсть? Так, затверджують екзистенцiалiсти, але тiльки в прикордоннiй ситуацiї.
Проблема гiдної смертi, сенсу життя.

Екзистенціалізм — філософський напрям, який сформувався у французькій філософії та літературі в першій половині XX ст. Його основоположником є датський філософ Серена К'єркегор (кінець XVIII ст.), який уважав, що наука недостатньо звертає увагу на конкретну людину, її переживання та страждання, емоції та думки.
Визначальні риси екзистенціалізму:
абсурдність буття,відчай,страх смерті;
особистість має протидіяти державі,суспільству “ворожому” середовищу;
вища цінність у свободі особистості;
існування людини тлумачиться як драма свободи;
в художніх творах розповідь ведеться від першої особи.
В українській літературі екзистенціалізм проявився у творчості В. Підмогильного, І. Багряного, В. Барки, В. Шевчука, в поезії представників «нью-йоркської групи», в ліриці В.Стуса.
Основним положенням екзистенціалізму є постулат:  екзистенція (існування)  передує есенції (сутності).  У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.
Представники екзистенціалізму називали кілька шляхів порятунку від абсурду:
СМЕРТЬ (САМОГУБСТВО)
БУНТ (БОРОТЬБА)
ТВОРЧІСТЬ
 

-83-
Аналіз роману «Місто»
Історія написання:  у романі Підмогильний описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулася в міста, щоб завоювати й зробити своїм українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом. Автор показав бажання молодих селян «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку.
В. Підмогильний пояснив свій задум так: «Написав “Місто”, бо люблю місто і не мислю поза ним ні себе, ні своєї роботи. Написав ще й тому, щоб наблизити в міру змоги, місто до української психіки, щоб сконцентрувати його в ній, і коли мені частина критики закидає “хуторянську ворожість до міста”, то я собі можу закинути тільки невдячність проти села. Але занадто вже довго жили ми під стріхами, щоб лишатись романтиками їх».
Історія публікацій:  Роман «Місто» В. Підмогильного видавався у 1928, 1929 та 1930 (російською мовою) роках. Офіційна критика оцінила його як твір «ідеологічно хибний», «ворожий пролетаріату», в якому село протиставляється місту. Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер’ян Підмогильний, роман «Місто», як й інші твори письменника, був заборонений до 1989 р.
Рік створення: 1927.
Напрям: модернізм. Течія: неореалізм.
Епіграф: «Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п’є; як тварина — вона множиться і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто і як янгол — священною мовою розмовляє» (Талмуд. Трактат Авот); «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» (Анатоль Франс. «Таїс»).
Рід: епос.
Жанр: роман.
Тематичний різновид жанру: соціально-психологічний, філософський (екзистенціальний), інтелектуальний роман; модерний урбаністичний роман.
Тема: підкорення людиною міста; життя й трансофрмація вихідця із села в умовах великого міста; народження письменника.
Ідея:  розкриття характеру людини, яка підкорює місто; утвердження думки про неоднозначність натури людини, у якій поєдналися і високі пориви, і низька тваринна сутність; аналіз психології людини-завойовника, людини-творця.
Проблематика:
лроблема міста і села;
реалізація людини у житті, у суспільстві, у роботі, у творчості, стосунки з людьми;
акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами.
Головні герої:
Степан Радченко (Стефан Радченко — псевдонім) — 25-літ-ній селянин (який спочатку був «підпасичем-приймаком, потім просто хлопцем, далі повстанцем і наприкінці секретарем Спілки робземлісу»), що приїздить на навчання до міста й тут залишається;
Муся (Тамара Василівна) — старша жінка, 1-а коханка Степана, мати Максима;
Надійка — землячка Степана, 2-а коханка Степана;
Зоська — екстравагантна інфантильна міщанка, 3-я коханка Степана;
повія — 4-а коханка Степана;
Рита — балерина з Харкова, 5-а коханка Степана;
Вигорський — поет-подоріжник, друг Степана;
Максим Гнідий — син Тамари Василівни, книголюб, що морально деградував;
Лука Гнідий — крамар, який дав прихисток Степану;
-84-
Левко — обмежений земляк Степана, який вчиться в Києві й із якого «був би колись ідеальний панотець, а тепер — зразковий агроном»;
Борис Задорожній — обмежений міщанин, чоловік Надійки;
Михайло Світозаров — критик, що не побачив таланту Степана.
Час подій: 1920-ті роки (період українізації).
Місце подій: Київ.
Композиція: складається із 2-х частин.
Роман Валер’яна Підмогильного "Місто" – перший урбаністичний роман в українській літературі.
Теорія літератури
Урбанізм – тематика в мистецтві ХХ ст., зображення життя великих міст.
Урбаністичністика – це твори мистецтва, які зображують місто, його життя та мешканців, побачені, до того ж, «міськими очима».
Урбаністичний роман – це великий за обсягом епічний твір, у якому порушується урбаністична проблематика, зображується місто, життя його мешканців.

Теорія літератури
Маргінальність, маргінальний (від лат. marginales — той, що знаходиться на краю, межі) — знаходження в межовій ситуації, пограничному стані (уже не селянин, але ще й не справжній житель міста).
У часи В. Підмогильного маргіналами називали вихідців із села, що ставали міськими жителями. 
Маргінальність — характеристика образу чи героя, що перебуває «на межі» між двома станами. Герой-маргінал зазвичай — виходець з нижчого класу, який намагається завоювати вищі сфери суспільства, піднятися по драбині успіху. Традиція таких героїв йде від О. де Бальзака. В українській літературі типовим маргінальним героєм є Степан Радченко з роману В. Підмогильного «Місто» — уже не селянин, але ще не інтелігент, що хоче «підкорити» місто, стати відомим письменником.

-85-
Схарактеризуйте маргінальний образ українського інтелігента — головного героя роману В. Підмогильного «Місто»
«Цілісна» людина в єдності
Біологічне Духовне Соціальне
Приятельські стосунки, закоханість у Надійку, Зоську, потім брутальна поведінка; елементарне задоволення матеріальних потреб, потім прагнення до комфорту; здоровий спосіб життя як засіб самозбереження; інстинкт завойовника (жінок, міста) Мрія принести на село «нове життя»; чітко поставлена мета й прямування до неї; прагнення слави, визнання; наполегливість, працелюбність, прагнення до знань; емоційність, схильність до філософських роздумів, самоаналізу
Висока громадянська активність у молодості; ділові якості, що дозволили зробити кар’єру; вибір пріоритетів
 
Схема становлення особистості Степана Радченка
 
-86-
«Ланцюжок» світоглядної та психологічної еволюції характеру головного героя
СВІТОГЛЯД ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН
На початку твору. 
Він — «нова сила, покликана із сіл до творчої праці. Він, як йому здається, один із тих, що повинні стати на зміну гнилизні минулого й сміливо будувати майбутнє», вважає, що «не ненавидіти треба місто, а здобути. таких, як він, тисячі приходять до міста, туляться десь по льохах, хлівах та бурсах, голодують, але працюють і вчаться, непомітно підточують його гнилі підвалини, щоб покласти нові й непохитні. Тисячі Левків, Степанів і Василів облягають ці непманські оселі, стискують їх і завалять. В місто вливається свіжа кров села, що змінить його вигляд і істоту. І він — один з цієї зміни, що їй від долі призначено перемогти».
Далі. 
На молодіжній вечірці Степан спостерігає за «собі подібними» і в його душі піднімається хвиля протесту: «Невже і він такий? Невже вічна доля села бути тупим, обмеженим рабом, що продається за посади
й харчі, втрачаючи не тільки мету, а й людську гідність?» Разом із тим «він заздрив їм, і не ховав від себе цього, бо теж хотів висунутись і бути обраним. Сміх і оплески, що були нагородою тим щасливцям, мало його не ображали, і кожен новий з них, з’являючись коло кафедри, ставив йому боляче питання, чому це не він, бо він хотів бути кожним із них, однаково — прозаїком чи поетом».
У кінці. 
«Що більше Степан свою кімнату встатковував, то чужішою вона йому була»; «вечори обнімали його лячним неспокоєм, почуття страшної самотності гнітило його. І він терпів божевільний біль людини, що втратила особисте…» Тверда впевненість —>
переконання у власній правоті —>
сумніви —> заздрість —> неспокій —> розгубленість —> відчуття самотності —> «осяяння», відчуття переможця.

-87-
Робота над характеристикою героїнь.
Жіночі образи та їхня роль у долі головного героя
Надійка Тамара Іванівна Зоська Рита
Проста дівчина із села; чиста, світла, довірлива; потім змінюється — «погордлива», справжня міщанка-обивателька
Вдвічі старша за героя, нещасна в подружньому житті, відчайдушна, нерозважлива
Мила, жвава, оригінальна, корінна городянка з нестійкою психікою; через зраду закінчує життя самогубством
Актриса, загадкова, «завмерла маска»
Степан не знає справжнього почуття любові, кожну з жінок використовує для свого сходження на вершину слави, достатку. Разом із тим, він хапається за кожну нову жінку, як за свій порятунок від самотності, дисгармонії, душевної роздвоєності.
«Жінки для Степана Радченка — талісман його успіху, по суті його жертва… жінка є лише об’єктом почуття й екзистенціального пошуку мужчини. Однак цей пошук абсурдний, як абсурдне саме життя… Для чоловіків це пошук самоствердження, а не кохання».
Проблемне питання
Чи завоював Степан Радченко місто
Теза                  я вважаю, що Степан Радченко – завоював…;
                          я вважаю, що Місто – примусило...;
                          я ще не сформулював собі чіткої думки про те,чи завоював Степан місто…;

Докази               тому що …; оскільки…;  бо…; доказом може бути…; доказом є ….

Висновок            отже, секрет успіху …;
                            як висновок можна сказати: досягає успіху той, хто…;
                            таким чином, можна стверджувати, що….    
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Т е м а 14-15
Остап Вишня. Загальний огляд творчості.
Усмішки «Моя автобіографія», «Сом»
Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) — український сатирик та гумориет, перекладач, журналіст.
Остап Вишня – автор усмішок, гуморесок, фейлетонів, політичних памфлетів, літературно-мистецьких нарисів, рецензій. За життя письменника було видано більше 100 збірок («Мисливські усмішки», «Вишневі усмішки» (сільські, закордонні, кооперативні, театральні) та ін.), деякі з яких перевидавалися.
Його називали «королем українського тиражу», бо своїми творами захоплював широке коло читачів.
Остап Вишня

При народженні
Псевдоніми
Дата народження
Дата смерті Павло Михайлович Губенко
Остап Вишня
13 листопада 1889
28 вересня 1956 (66 років)
Рід діяльності

Мова творів прозаїк
українськаНапрямок
Жанр
Magnum opusмодернізм, реалізм
оповідання, гумореска, усмішка
«Моя автобіографія»
Остап Вишня увів у літературу жанр «усмішка»
-89-
Особливості творчого стилю Остапа Вишні:
герой більшості творів – простий трудівник-життєлюб, мудрий і дотепний, нещадний до злодіїв та ворогів;
тематика творів пов’язана із злободенними проблемами часу:
українське село у віковічних злиднях;
доля інших народів (наприклад, кримських татар);
розвиток української культури (література і театр);
потяг неосвічених людей до нового життя;
партійна ідеологія;
проблеми розвитку національної мови;
відродження національної гідності українського народу;
природа як джерело краси і натхнення тощо;
багатство відтінків у змалюванні образів;
соковитий народний гумор; дотепність;
правдиво змальовані характери персонажів;
один із основних засобів характеристики персонажів - колоритні діалоги;
застосування прийому зіставлення та поєднання в межах одного твору різних
лексичних «шарів» і стилів – побутового і політичного, літературного і ділового, високого й буденного;
використання пейзажів;
посилена увага до окремих деталей, їх обігрування.
Жанрові різновиди творчості Остапа ВишніОстап Вишня писав у таких жанрах:
Усмішка - "Мисливські усмішки"
Гумореска - "Федько Зошит", "Геометрія"
Фейлетон - "Музична історія"
Автобіографічне оповідання - "Отак і пишу", "Моя автобіографія"
Мистецький силует - «Олександр Довженко», «Мар’ян Крушельницький»
Жанрові різновиди усмішки у творчості Остапа Вишні:
Усмішка-пародія
Усмішка-жарт - "Ведмідь", "Бенгальський тигр"
Усмішка-нарис - "Ленінград і ленінградці"
Усмішка-мініатюра
Усмішка-реп'яшок - "Ізюмська свиня", "Богодухівська голова"
Усмішка-оповідання - "Зенітка"
Усмішка фейлетон - "Каченята плачуть"
Усмішка – різновид гуморески, синтез гумористичного оповідання, анекдоту і фейлетону, характеризується лаконізмом, дотепністю, обов’язковою присутністю автора, поєднанням побутових замальовок, жанрових сценок з частими авторськими відступами.
Гумореска (від лат. «волога») – невеликий віршовий, прозовий або драматичний твір з комічним сюжетом, що відрізняється від сатири леткою, жартівливою тональністю. У гуморесці сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої критики в дотепній, парадоксальній, іронічній, гротескній, пародійній формі.
Фейлетон (від фр. «лист», «аркуш») – невеликий за обсягом жанр художньо- публіцистичної літератури злободенного змісту, який характеризують сатиричність, динамізм викладу, невимушена композиція, пародійність, застосування позалітературних жанрів тощо.

Аналіз усмішки «Моя автобіографія»
Історія написання: 1955 р. великий гуморист був реабілітований після 22 років життя в ролі «ворога народу»; за рік до смерті він нарешті дописує гумористичну автобіографію, у якій «сяє сміх крізь сльози».
Напрям: модернізм, реалізм. Течія: неореалізм.
Рід: епос. Жанр: гумореска, автобіографія.
Тематичний різновид жанру: соціально-побутова гумореска, автобіографічна гумореска.
Тема: найяскравіші події життя автора й окреслення становлення характеру.
Ідея: утвердження думки про надзвичайний вплив дитинства, освіти, природи, рідної мови на формування людини; утвердження думки про щастя як обов’язкову умову людського існування.
Проблематика:
формування митця
пошана до старших
повага до вчителів
відповідальність за свою працю
Образи людей:
оповідач;
батько; мати; «сімнадцятеро дітей»;
діди («швець, жив у Лебедині, другий, хлібороб, у Груні»);
Іван Максимович — старенький учитель;
пані-«експлуататорша».
У назві гуморески "Моя автобіографія" використано плеоназм («моя автобіографія»).
М. Рильський: «Тут – увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отого «щасливого» дитинства...».
Засоби творення комічного у гуморесці "Моя автобіографія"
Використання військових, наукових, політичних термінів для зображення побутових подій чи щоденної роботи. «Правда, неясна якась ще тоді була в мене класова свідомість. З одного боку — цілував барині ручку, а з другого — клумби квіткові їй толочив. Чистий тобі лейборист».
Змішування стилів — поєднання художньо-го й ділового. «У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий, і потім — років, мабуть, із десять підряд — мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.
Використання або розуміння фразеологіз-мів у прямому значенні. «Пориви чергувались. То вглиб тебе потягне — тоді ото ямки колупаєш, то погирить тебе в височінь, на простір, вгору кудись. Тоді лізеш у клуні на бантину горобці драти або на верби по галенята».
Уживання жартівливих народних прислів’їв та приказок, порівнянь.
«Куди дірка дівається, як бублик їдять», «як мокра миша», «душа аж у п’ятах».
91-
Уживання іронії, прихованої насмішки, коли про якесь явище чи особу говориться в позитивному чи навіть захопленому тоні, а на увазі мається зовсім протилежне. «Школа була не проста, а «Міністерства народного просвещенія». «Книга, що найсильніше на мене враження справила в моїм житті,— це «Катехізис» Філарета… .Ще якби так — прочитав та й кинув, воно б і нічого, а то — напам’ять». «Взагалі, любив я книжки з м’якими палітурками. Їх і рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить».
Використання парадоксів — сполучення несумісних понять, що виключають чи протирічать одне одному.
«Із подій мого раннього дитинства, що вплинули (події) на моє літературне майбутнє, твердо врізалась в пам’ять одна? Упав я дуже з коня. …Тижнів зо три після того хворів. І тоді я зрозумів, що я на щось потрібний, коли в такий слушний момент не вбився. Неясна ворухнулася в мене тоді думка: Мабуть, я для літератури потрібний».
Використання народної етимології, лайливих висловів. «— Отаке стерво було, як і ти оце!..»
«— Яка то лиха година картоплю підриває?»
Зображення комічних ситуацій, подій, деталей.
«Писатиме,— сказав якось батько, коли я, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу. Справдилося, як бачите, батькове пророкування».
Аналіз усмішки «Сом»
Історія написання: Остап Вишня дуже любив мисливство, але не через можливість мати здобич, а через можливість приємного спілкування з друзями, яке й стало мотивом для створення «Мисливських усмішок».
Напрям: реалізм (або модернізм). Течія: соціалістичний реалізм.
Збірка: «Мисливські усмішки». Присвята: «Максиму Рильському».
Рід: епос.  Жанр: усмішка.
Тематичний різновид жанру: соціально-побутова, гумористична усмішка.
Тема: розповідь про сомів за царських часів і за радянських; гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл і міг з'їсти гусака, гімалайського ведмедя і навіть парового катера.
Ідея: утвердження любові до рідної природи, змалювання її казкової краси; висміювання марновірства й обмеженості; прихована насмішка над владою.
Образи людей: оповідач; дід Панько; пан; Христя; рибалка; письменник Сабанеев;
Час подій: царські часи — радянські часи (20-ті роки XX ст.).
Художні засоби виразності: увесь арсенал, особливо епітети, порівняння, а також засоби творення комічного (гумор та іронія).
У гуморесці "Сом" як і у всіх "Мисливських усмішках" О. Вишня широко використав гротеск та гіперболу, контраст між справжнім і вигаданим, змішування ліричного, сатиричного й фантастичного.
-92-

Приложенные файлы

  • docx 26576692
    Размер файла: 4 MB Загрузок: 2

Добавить комментарий