теория2

1. Роль обліку в системі управління. Б.о. це с-ма збереж-ня, вимір-ня, обробки, інтерпритації і передачі інф-ї про госп. д-ть п-ва чи орг-ї, внутр. та зовн. користувачам для прийняття оптимальних рішень. Жодна с-ма упр-ня не може забезпечити необх. інф-ю для реалізації всіх елементів управління. Т.ч. облікце інф-йна с-ма для упр-ня. Слід відзначиити, що облік не пасивно відобр госп процеси на п-ві, а активно впливає та контролює їх законност, доцільність та ефективність. Б. О. Викор в упр-ні такі ф-ції: інформаційну, контрольну, оцінюючу, аналітичну. Обіг облік-ї інф-ї повяз з д-тю п-ва можна окреслити так: збір інф-ї, обробка, фін. звіт-ть, викор інф-ї. На відміну від орг-ї структури упр-ня п-вом бухгалтерія в країнах з розвинутою ринковою економікою ьере на себе обовязки планового відділу і аналітичних служб.
2. Користувачі облікової інформації. Бухгалтерський облік є одним з найважливіших джерел економічної інформації, засобом контролю за роботою підприємства і знаряддям охорони власності. Дані поточного б/о (облікові документи, записи) потрібні насамперед працівникам самих підприємств у їхній повсякденній роботі; також вони є основою для складання фін звітності п-ств. Звітність п-ств необхідна вищим організаціям для контролю за виконанням роботи підлеглими організаціями, виявлення недоліків у роботі, аналізу їх господарської д-сті, а також для керівництва їх роботою. Також облікову інформацію викор-ть фінансові органи для контролю за правильністю та своєчасністю розрахунків з бюджетом; викор-ть кредитні та банківські установи при розгляді питання видачі кредитних коштів та при страхуванні майна п-ва; органи статистики заводять показники діяльності п-ств і таким чином формують загальнодержавну статистику; також обл інфор-цією цікавляться інвестори, оскільки їх хвилює стан справ на п-стві.
3.Поняття про Фінансовий та управлінський облік. Бухгалтерский облік – це спосіб документального спостереження, відображення й контролю за гос-кою і фін-вою діяльністю виробників і господарників (п-в, орг-й, орендних, СП, тощо), а також система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про госп-ку д-ть п-ва, установи, орг-ції внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень. Він ґрунтується на суворому дотриманні документації та здійснюється на основі державних правових актів, тобто на основі правових чинників. Бухгалтерський облік адміністративної системи не в змозі задовольнити потреби сучасного “ринкового” підприємства. В цих умовах стало неминучим виникнення управлінського обліку як самостійної галузі бухгалтерської діяльності. Під у.о. розуміють процес виявл-ня,вимір-ня, накопич-ня, аналізу, підготовки, інтерпритації, передачі інф-ції,що використ-ся управл-кою ланкою для плануваня, оцінки та контролю всередені під-ва.Бухгалтерський облік поділився на фінансовий і упр-кий, що насамперед пов”язано з потребами різних користувачів.
Так гол.користувач-ми у.о. є менеджери різних рівнів п-ва, а споживачами ін-ції ф.о.є широке коло внутріш.та зовніш.користувачів. В межах у.о.вир-х під-в здійсн-ся о-к витрат і кальк-я соб-сті прод-ції.Важливу роль відіграє у.о.при виріш-ні завдань прогнозного типу. Інформація у.о. є комерційною таєм-ю (на відміну від ф.о.). У.о. не є обов”язк-м, на відміну від ф.о. У.о. як правило децентраліз-й, а ф.о. – здійсн-ся в централ-ній бухгалт-рії.В у.о. поряд з грошовим вимірником(що хар-но для ф.о.) використ.тж трудові, натуральні,якісні. Частота подан-я звітності у.о. залежить від потреб упр-ня. Ф.звітність подається регулярно раз на квартал,рік.Об”ктами о-ку та звіт-ті є під-во в цілому – для ф.о. і центри відпов-ті, окремі продукти – для у.о. Для ф.о. принципами о-ку є загальноприйняті принципи о., для у.- корисність ін-ції для прий-тя рішень.
8. Системи обліку та їх класифікація. С-му б.о. можна розгл-ти, як ан мікрорівні, де осн завданням є визначення кінцевого результату; так і на макрорівні тобто в порівняльному аспекті нац сис-ем б.о. різних країн світу. В кожній країні притамання свої особливості в б.о. Ці відмінності зумовлені як різноманітністю форм організації госп д-ті так і впливом зовн факторів. Облікова с-ма на нац рівні х-ся певним комплексом показників, головні з яких: наявність і викор-ня с-ми бух стандартів, розрахунків на основі МСБО з урах-ням нац особливостей економіки; наявн-ть нац плану рах-ків б.о., с-ми організації обл-ку на п-вах, методології визнач-ня кінцевого фін результату д-ті п-ва і с-ми фін звітності з визнанням типових форм і приміток. С-ма обліку клосифікується за субєктивно-географічною ознакою на: англо-америк-ку, континентальну, південно-америк-ку. Х-ка сис-м о-ку. Англо-америк-ка (США, Великобрит-я, Канада, Австралія, Нідерланди)фін-ві основи обліку, орієнтація обліку на потреби інвесторів та кредиторів, наявн розвиненого ринку ЦП, висок рівень бух підготовки, наявн-ть великої к-ті транснац-х компаній. Континентальна (Франція, Німеччина, Австрія, Швеція)– висок залежність від банк сис-ми та держави, тісні вир-чі звязки з банками, детальний регламентований облік і звітність, орієнтація о-ку і звітності на інтереси д-ви, макроек-не планування. Південно-америк-ка (Перу, Чілі) висок. рівень інфляції, жорсткі вимоги держави до обліку доходів фірм і населення, уніфікація принципів б.о.













4. Необхідність гармонізації обліку і звітності в міжнародному масштабі. Необх-ть стандартизації б.о. у світових масштабах та гармонізації облікових сис-м визнач-ся розв-ком процесів економ-ї інтеграції країн, створення та функціонування спільних під-ств, реалізація спільних проектів. Відмінності в підходах до змісту фін звіт-ті ускладнюють аналіз фін інф-ї та прийняття рішень. Звузити ці відмінності шляхом гармонізації регулюючих положень МСБО і обл-вих процедур прагне комітет з МСБО. Т.ч. гарм-ція б.о. і фін зв-ті це процес, що направлений на зменшення розбіжностей в сфері фін зв-ті різних країн. Це досяг-ся шляхом застосування жорстко регламентованих правил ведення б.о. і складання фін зв-ті за рахунок зусиль комітету з МСБО.
5. Загальноприйняті принципи б.о. Пр-пице базові концепції, які покладено в основу відобр-ня в о-ку та зв-ті госп д-ті п-ств, його активів, доходів, витрат та фін. результатів. Найважл. пр-пи б.о. є: пр-п автономності, пр-п безперервності д-ті, достовірності, грош-го вимірника, с/в, нарахування, реалізації, консерватизму, матеріальнності, відповідності, постійності, періодичності та облікового періоду.
6. Міжнародна організація зі стандартизації обліку. Міжнар комітет з бух стандартів створ у 1973 р. Сюди входить більше 100 бух орг-цій з 80 країн. Осн завдання: 1) розробка на потребу суспільства бух стандартів, яких необхідно дитримуватись при складанні бух звітів, розповсюджених по світу і проведення роботи по уніфікації, гармонізації т удосконаленню б.о.; 2) Міжнар федерація бух-рів (1977)розв-ок і зміцнення престижу бух процедур; 3) ООН Група експертів, які розробляють рекомендації щодо о-ку та зв-ті транснац-х корпорацій; 4) Європейське економічне співробітництво гармонізація обл інф-ї і зв-ті, створення вільного європейського ринку.
7. Склад і загальна х-ка МСБО. Стандарти б.о.-це нормат-ний док-т, що визначає правила та процедури ведення б.о. і складання зв-ті. Існує 32 стандарти. Слід відмітити, що МСБО не регулють техніку та методику о-ку, вини регулюють лише основні принципові моменти, від яких залежить формування фін. резул-тів д-ті п-ва, відображення у зв-ті фін стану п-ва та рузул-тів його д-ті. Деякі стандарти мають загально-методичний хар-ктер1,5. Стандарти, що стос-ся о-ку зв-ті обєднаних п-ств22,24,27,31. Стандарти, що стос-ся о-ку оцінки та подання у зв-ті окремих видів засобів, визнання обліку доходів і витрат2,4,13,16. Деякі МСБО відобр-ть вирішальні питання окремих видів д-ті11,19,30. Стандарти з о-ку соціальної політики п-в9,26.
11. Етапи облікового циклу. Обл-ва сис-ма не залж-ть відрозмірів фін інф-ї признач-ї для збору, обробки про п-ва та періодичного звітування з неї. Фін звіти скл-ся в кінці кожного періоду. Збір та обробка обл-ї інф-ї наз циклом обробки обл інф-ї, бо чей процес повторюється з новими обл-вими даними кожного обл-го періоду. Вциклі можна виділити кілька послдовних етапів: 1) збір ек-ї інф-ї про госп опер-ції; 2) аналіз госп опер-цій; 3) журналізація; 4) постинг; 5) складення пробного балансу; 6) робочі облікові звіти; 7) складання фін зв-тів на базі робочих обл-х зв-тів (підготовка фін зв-тів). Збір ек-ї інф-ї про госп опер-ціїце постійна д-ть по збору інф-ї, щодо всіх операцій,які відбув-ся. Первинні док-ти містять інф-ю для подальшого аналізу про зміст операцій. Аналіз госп опер-ційце аналіз перв-х док-тів з метою визнач-ня ек-чних наслідків кожної операції для п-ва в межах фундаментальної облікової моделі: Активи=Зобовязання +Капітал та рівності Дт=Кт. Цей етап вимагає визначення конкретних бух-ких рахунків активів, капіталу чи зобовязань, які мають бути зменшені або збільшені щоб адекватно відобразити ек-ні наслідки кожної операції. Журналізаціяце запис результатів аналізу кожної операції в журналі формату Дт=Кт. Т.ч. ек-ні наслідки кожної операції, що мають місце на п-ві знах-ть відобр-ня в журналі за хронологічним порядком. Постингце перенесення даних з журналу формату Дт=Кт до гол-ї книги. Складання пробного балансунаприкінці облікового періоду, коли всі операції занесені до журналу, а потім до гол-ї книги, складається перелік усіх рахунків гол-ї книги з визначенням кінцевого сальдо по кожному рах-ку. Цей перелік має назву первинного пробного балансу. Він скл-ся для 2-х цілей: перевірка рівності А=З+К; зібрати всі дані для підготовки фін зв-ті. Пробний баланс наз первинним тому, що до нього не включені наслідки регулюючих проводок. Робочі облікові звіти: вини готуються перед тим як складаються фін звіти і вносяться регулюючі та заключні проводки. Повний робочий обл-вий звіт містить всю інф-ю необх для завершення етапів і зібрано у такому порядку: 1) первинний пробний баланс; 2) регулюючі проводки; 3) звіт про прибутки і збитки; 4) звіт про нерозподілені доходи; 5) бух баланс; 6) заключні проводки.
Повний робочий обл-й звіт містить всі необх-ні рах-ки та їх сальдо, які необх для скл-ня звіту про прибутки і збитки, бух балансу, звіту про власний капітал.
Внесення до журналу регулюючих проводок і перенесення їх до гол-ї книги–це віднесення регулюючих проводок на відповідні рах-ки. Ці проводки записуються останнім днем облікового періоду і робляться вони головним чином з процедурних міркувань, адже проводки копіюються з робочого обл-го звіту до журналу.
Заключні проводки по рахунках звіту про прибутки та збитки. Рахунки виручки, доходів від реалізації, витрат та збитків це рахунки про прибутки та збитки. Ці рахунки наз проміжними оскільки вони викор-ся для накопичення даних тільки за поточний обліковий період. В кінці кожного обл-го періоду їх кінцеве сальдо переноситься до рахунку “Нерозподілений прибуток”, це відбувається за допомогою заключних проводок. Заключні проводки виконують подвійне завдання: 1) перенесення чистого доходу чи збитків до нерозподілених доходів; 2) встановлення нульового сальдо по кожному проміжному рах-ку на початок нового обл-го періоду. Заключні проводки датуються останнім числом та переносяться до гол-ї книги. Після здійснення закл-х проводок сальдо всіх проміжних рах-ків =0. Постійні рах-ки будуть мати кінцеве сальдо, яке переноситься на перед до цього ж рах-ку як початкове сальдо на наступний періоду.
Повний пробний балансмає процедурний характер. Його мета перевірка сальдо рах-ків після перенесення всіх заключних рахунків до гол-ї книги. Його складають на поч. нового обл-го періоду.
Зворотні проводки. Цей етап датується першим числом наступного обл-го періоду. Цей етап вводиться з метою полегшення наступних операцій. Деякі зворотні проводки безпосередньо пов’язані з регулюючими проводками, які вже внесено до журналу і перенесено до відповідних рах-ків. Такі регулюючі проводки анулюються в перший день наступного облікового періоду за допомогою наступних проводок. Тобто робляться ті самі регулюючі проводки в яких дебет та кредит міняються на зворотні.
10.типовий План Рахунки бухгалтерського обліку. Вся сукупність рах-ків поділ-ся на 2 групи: балансові (реальні рахунки); номінальні (тимчасові). Балансові рах-ки мають залишок на кінець звітного періоду та на їх основі складають баланс. В свою чергу вони поділяються на такі підгрупи: 1)рахунки активів, які є активними та на них відображаються наявність та зміни активів п-ва; 2) рах-ки зобов’язань, які є пасивними та на них відображаються наявність та зміни заборгованості п-ва; 3) рах-ки власного капіталу, які є пасивними та на них відображаються наявність та зміни в розмірі власного капіталу п-ва. Номінальні рах-ки призначені для обл-ку витрат за їх елементами та обліку доходів за видами. Ном-ні рах-ки поділ-ся: 1. Рах-ки витратце активні рах-ки, які викор-ся для обл-ку накопичення витрат за їх елементами за звітний період. На прикінці звітного періоду витрати цих рах-ків переносяться на фін резул-тати, після чого вони закр-ся і не мають залишків. 2. Рахунки доходівце пасивні рах-ки, які викор-ся для обл-ку накопичення доходів за їх видами за звітний період. На прикінці звітного періоду доходи цих рах-ків переносяться на фін резул-тати, після чого вони закр-ся і не мають залишків. Кожне п-во викор-є набір бух рах-ків, за допом-ю яких форм-ся обл та звіт інф-ія про госп д-ть п-ва. В країнах континентальної сис-ми о-ку існує єдиний уніфікований нац-й план рах-ків. В країнах англо-америк-ї сис-ми розробл-ся власний план рах-ків на основі стандартів та рекомендацій. В країнах південно-америк-ї сис-ми типовим є присвоєння кодів бух рах-ків, що віднос-ся до елементів основного бух-го рівняння та елементів звіту про прибутки та збитки.
9.Порядок складання Регулюючих проводки. Регулювання сальдо рахунків пробного балансу є однією з процедур облікового циклу. Воно пров-ся з метою віднесення дох-в та витрат до поточного обл періоду. Деякі госп операції, що призводять до доходів чи витрат починаються в одному обл періоді. В той же час обл фін звіт-ть яка складається на базі даних фін обліку має конкретно визначений часовий діапазон. Дох та вит-ти не повинні переходити на наступ обл період оскільки в такому випадку вони б вплинули на величину чистого прибутку наступного періоду. Щоб цього уникнути в кінці кожного звітного періоду проводять коригування рахунків. Події що потребують регулюючих записів в основному пов’язані з відмінностями між витратами та затратами а також між доходами та надходженнями. Існують 4 типи подій, що потребують регулюючих проводок: 1) Доходи отримані наперед, але ще не зароблені. Тобто це одержання авансу в рахунок майбутньої поставки товарів чи послуг, в цьому випадку отримання грошей випириджає визнання дохдоу. Тобто дохід повинен бути віднесений на майбутній період. Одержання авансу відображають по Дт “Грошові кошти” та Кт “Одержані аванси”. В кінці місяця частина заробленого авансу буде перенесена на рахунки “Виручка від реалізації” як зароблений дохід звітного періоду. Частина не заробленого авансу залишається на рахунку “Одержані аванси” як його кредитове сальдо і означатиме зобов’язання фірми перед клієнтами. 2) Доходи зароблені, але ще не зареєстровані або не стягнені. Це доходи, право на одержання яких виникло в поточному звітному періоді внаслідок виконання послуг чи поставки товарів, гроші за які можуть бути одерж лише в наст-х звіт періодах. В цьому випадку отримання грошей відстає від визнання доходу. Це відбувається при продажу товарів чи надання послуг в кредит. Оскільки гроші ще неотримані, а дохід є заробленим операція відобра-ся наст-м чином Дт “Рахунки до отримання ” та Кт “Виручка від реалізації”. Такий же запис робиться і випадку виконання робіт за контрактом, термін якого перевищує обл період. В наведених 2-х випадках при визнанні доходу застосовують принцип реалізації. Наступні 2 типи подій характериз-ть настання витрат враховуючі вимоги принципу відповідності (погодженості). 3) Витрати сплачені наперед, але ще не понесені – це оплата здійснена авансом за споживання послуг або отримання товарів. В таких випадках витрачені кошти випереджають визнання витрат і повинні відноситись на майбутні періоди, в яких такі послуги або товари будуть використовуватися. Наприклад: Авансом сплачено оренду приміщення за 3 місяці : Дт “Авансом оплачена орендна плата” Кт “Грош кошти”; регулююча проводка у самі витрат віднесених та визнаних на звіт період - Дт “Витрати на оренду” Кт “Авансом оплачена орендна плата” 4) Витрати понесені але ще не зареєстровані або не сплачені. Тобто це нараховані витрати. Наприклад, нарахована З/п. Регулюючі записи робляться на прикінці кожного облікового періоду, після складання пробного балансу вони уточнюють суму доходів та витрат звітного періоду.
12. Призначення і склад фін зв-ті. Фін зв-тьце сис-ма взаємопов’язаних узагальнених пок-ків, що відобр-ть фін стан п-ва та резул-ти д-ті за звіт період. Річний звіт складається з 2-х частин. 1-шаадміністративно-упр-кий огляд, 2-га фін звіт. Зміст 1-ї частини не регламентується в ній міститься упр-кий огляд та аналіз резул-тів роботи компанії. До складу 2-ї частини річного звіту в країнах з розвиненою ринковою ек-кою вкл-ть: 1. Бух баланс. 2. Звіт про прибутки. 3. Звіт про рух грошових коштів. 4. Звіт про зміни у власному капіталі. 5. Примітки. Річний звіт супроводжується пояснювальною запискою до фін звіту. У більшості країн застосовують типові форми фін зв-ті. Які розробляються і затв-ся в нац масштабі. В той же час в кожній країні уточнюються форми і зміст зв-ті залежно від їх нац особливостей, зберігаючи при цьому заг-ні принципи їх побудови. Фін зв-ть п-ств переважно підлягає аудитуванню, тобто перевірці і підтв-ню незалежною ауд-ю фірмою. Фін зв-ть за рік оприлюднюється тільки за наявності ауд висновку.
13. Бух баланс його будова і зміст. Бух баланс (далі ББ)це звіт про стан п-ва, який відобр-є його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. ББ наз ще звітом про фін стан п-ва оскільки він відобр-є співвідношення між ек-ми ресурсами компанії та зобов’язаннями по них. Заг-но прийняті у світовій практиці термінології “ек-ні рес-си”, які належ-ть п-ву розгл-ть як його активи, а зобовязання кредиторам (борги п-ва) як пасиви, а суму що належить власникам п-ва, як капітал, тому формула балансу набуває вигляду А=З+К. Наведене рівняння відоме як облікова формула ББ. До активів п-ва належать контрольовані п-вом госп-кі рес-си, які набуто в резул-ті попер-х операцій і які повинні принести дохід чи ін вигоду в майбутньому. Вони викор-ся у виробництві продукції та наданні послуг, що будуть реаліз-ні п-вом або для обміну на ін активи. В міжнар-й практиці вваж-ть, що активи реальні, якщо існує достатня впевненість у тому, що майбутня ек-чна вигода втілена в них, буде одержана п-вом. Поточні активице грошові кошти та ін рес-си, які можуть бути перетворені на готівку або повністю використані протягом 1-го фін року чи нормального операційного циклу п-ва (в залежності від того, який період триваліший). Пот активи також наз оборотними активами. Вони знах-ся в постійному перетворенні на грош коштице грош кошти, ЦП, дебіт заборг-ть, товарно-мат-ні запаси. Довгостр активи-це засоби, які передбачається використовувати довше, ніж протягом 1-го рокуце нерухомість, будівлі, обладнання, довгострок інвестиції. Зобовязанняце вірогідне зменшення у майбутньому ек-них переваг компанії внаслідок передачі активів або надання послуг ін компаніям, проведення опрацій або здійснення подій. Зобовязання поділ на 1)поточні, корострокові-банк-кі позики, кред-кі зобовязання, 2) довгострокові, 3) ін зобов’язання та резерви. Власний капітал –це різниця між активами та зобовязаннями тобто частина активу сформована за рахунок власних джерел п-ва. Вона показує частку в активах п-ва. Для індивідуального власника це його капітал, для товариства це капітал партнерів, для корпорації це акціонерний капітал в т.ч. в ББ зіставляється 2-і величини: з одного бокуце реальні господарські засоби (А), якими користується і розпоряджається п-во, з ін боку це джерела формування цих госп-х засобів, які поділ-ся на власні і позичені. Актив і пасив балансу поділ на окремі показники, які наз статтями балансу. Статті балансу групуються в розділи за однорідністю госп-х засобів або джерел його формування. Форми балансу є різні. Облікова форма балансу двостороння де актив розміщений з лівого боку, а зобовязання і капітал з правого. Таку форму ще наз горизонтальним або форматом рахунку. За вертикальною формою балансу спочатку вказують активи, а за ним зобовязання і капітал.
14. Звіт про прибутки та збитки: зміст та формати. Одерж-ня П -мета майже кожного п-тва незалежно від його розміру. П-джерело зб-ня капіталу в результаті діяльності п-ва, яке супроводж-ся зр-ням всіх активів. Розміри одерж-го П чи понесених збитків бажають знати і власники і менеджери п-ва, але саме це число містить досить обмежену інформацію. Для ефективного керівництва необх всі його складові. З цією метою і складається Звіт про прибутки і збитки. Він є обов'язковою формою звіту п-ва. Осн його мета - надати інф-цію про формування фін резул-ту п-ва, зміст звіту про П та З визнач-ся СМСБО №5 "Інформація, яка підлягає розкриттю у фін звітах". Звіт про П та З - це звіт про доходи, витрати та фін резул-ти д-ті п-ва, у різних країнах цей звіт може мати різну назву: звіт про прибутки; рахунок прибутків і збитків; звіт про операції. Звіт про П та З надає користувачам фін інф-ю для оцінки минулої д-ті п-ва, а також ризику недосягнення ним очік-х резул-тів. Осн-ми ел-ми Звіту про П та З є доходи та витрати, прибутки та збитки. Д- це зб-ня ек-них вигод у вигляді зб-ня А або зм-ня зоб-нь, що призв-ть до зр-ня вл-го кап-лу п-ва (за винятком зр-ня к-лу за рах-ок внеску учасників). Д визнач-ся у Звіті на момент, коли відб-ся зр-ня майб-х ек-х вигод, пов'яз-х з зб-ням активу або зі зм-ням зоб-ня, і його можна достовірно визначити. Це означ., шо визнання Д відб-ся одночасно з визнанням зр-ня А (н-д, зб дебіт-ї заборг-ті в резул продажу прод-ії) або зм-ня зоб-ня (надання послуг у рахунок погаш позики).
В- це зм ек-х вигод у вигляді вибуття А або зб зоб-нь, шо приводить до зм вл-го к-лу п-ва (за винятком зм к-лу внаслідок його вилуч-ня або розподілу між власниками). В визнач у Звіті, коли існує зм майб-х ек-х вигод, пов'яз-х зі зм А або зі зб зоб-нь, шо може бути достовірно визначено. Це означ., що В визнач-ся одночасно з визнанням зоб-ня (н-д, нарах-ня з/п) або зі зм-ням А (реалізація товару). В визнаються у Звіті вих-чи з пр-пу відповідності. Згідно з ним В вкл-ся до цього звіту в періоді, в якому був визнаний Д, для отр-ня якого було здійснено ці витрати. Зіставлення Д і В, визнаних у Звіті дає змогу визначити чистий резул-т (П або З) д-ті п-ва за звіт період. У фін о-ку фін резул-т д-ті п-ва визнач. порівнянням Д та В звіт періоду. При цьому Звіт про П і З може мати одно- і багатоступеневий формат. Звіт за одноступеневим форматом складається з 2-х розділів. 1-й-це перелік усіх Д, одерж-х п-ством за звіт період. 2-й- це перелік усіх В п-ва за звіт період. Різниця між заг-ю сумою Д та заг-ю сумою В покаже фін резул-т (П чи З). Звіт за багатоступеневим форматом містить інф-ію, яка показує послід-й процес формув кінц-го фін резул-ту. Крім чистого П, звіт містить проміжні пок-ки фін резул-тів: вал-й Д (П), П осн-ї д-ті (операц-й П), резул-т фін-х та надзвич-х операцій, П до оподатк-ня, чистий П. МСБО не визнач-ть форму Звіту, але містять вимоги шодо розкр-тя певних статей Д-в і В-т. МСБО І визнач такий мін-й перелік статей, які мають бути відобр безпосер-о у Звіті про П та З:1)дохід; 2)резул-ти (П або З) операц-ї д-ті; З)фін резул-ти;4) частка П або З асоційов-х комп-й або спіль-х п-ств, які облік-ся методом участі в к-лі;5) витрати на податок з приб-ку; 6)П або З від звич-ї д-ті; 7)надзвич-ні (екстраординарні) статі; 8)частка меншості; 9) чистий П про З. Це невичерпний перелік рядків Звіту, можуть бути наведені додаткові статі, заголовки та проміжні підсумки, якщо цього вимагають інші МСБО або це необх для правдивого відобр д-ті п-ства. У практиці застос різні формати Звіту, які можна класифікувати т.ч.
13EMBED Word.Picture.81415
Звіт на операц-й основі передбачає групув-ня операц-х втрат за ф-ціями бізнесу (в-во, збут, дослідж-ня, упр-ня) та може мати багато- або одноступеневу форму. Багатост-й звіт передбач поетап-й розрах-к чистого П (З). В країнах-членах ЄС форма звіту про П та З затв-ся в нац масштабі і є єдиною для всіх п-ств. В таких кр-х, як США, Англія, Канада та деяких ін форма звіту довільніша шодо переліку Д-в, В-т, їх деталізації та групування.
15. Звіт про рух грошових коштів його призначення та зміст. В останні роки Звіт про рух ГК є обов'язковим у складі фін зв-ті п-ств розв-них зар-них країн. Його зміст і методика скл-ня регул-ся міжнар-м стандартом бух о-ку №7 «Звіт про рух ГК». Гол признач звіту про рух ГК - надати користувачам інф-ю про те, з яких джерел надх-ли гроші на п-ство, по яких напрямках і на які цілі витрач-сь гроші, як змінився залишок ГК за звіт період, а також оц-ти спромож-ть п-ства генерувати ГК та їх еквів-ти.
ГК вкл кошти в касі і депозити до запитання. Еквів-ти ГК-коротк-ві високолікв інв-ції, які вільно конверт-ся у ГК і яким притам-ний незнач-й ризик зміни вар-ті. Рух ГК відобр у звіті по 3-х видах д-сті: поточна (основна) д-ть, інв-ційна д-ть, фін д-ть (рис) Це дає змогу оц-ти раціон-ть викор-ня коштів, напрямки д-сті п-ства, платоспр-ть, скл-ти прогноз роз-ку.
Надх-ня г. Д-сть Сплата г.

Осн-а (поточ-а) д-ть, спрям-на на реаліз-ю осн-х цілей, заради яких створ. п-ство і які приносять йому П. Інвестиц. Д-ть - це придб-ня та продаж довгострок-х А та ін інв-цій не в грош формі. Фін д-сть вкл операції, резул-ти яких призв до змін розміру та складу вл-го к-лу і позик п-ства. Класиф-я руху ГК за видами д-ті забезп користувачів інф-цією, яка дає змогу оц-ти взаємозв'язок видів д-ті та їх вплив на фін стан п-ства і обсяг ГК. Порядок скл-ня звіту про рух ГК, його мета, переваги, осн поняття визначені в МСБО 7. В ньому відсутня жорстка реглам-ція змісту цього звіту: відзначається, що п-ство скл-є звіт в розрізі зазнач-х видів д-сті найб-ш прийнятним для нього сп-бом. Комітет з міжнар-х стандартів бух о-ку дозв-є застос-ти різний перелік статей звіту, але вимагає щоб інф-ція була деталіз-на достатньою мірою. Скл-ня звіту про рух ГК вкл-є 5 етапів: визнач-ня зміни залишків ГК; визнач-ня руху ГК в резул-ті осн-ї (операц-ї, поточної) д-сті; визнач-ня руху ГК в резул-ті інв-ційної д-сті; визнач-ня руху ГК в резул-ті фінї д-сті; подання одержаної інф-ції у вигляді Звіту про рух ГК.















16. Звіт про власний капітал його призначення та зміст. Переглянутий МСБО 1 у 1997 році увів до складу обов'язкової фін зв-ті новий компонент - Звіт про зміни у власному капіталі (ВК). Це було зумовлено зр-ням потреби користувачів в отриманні інф-ції про П. Всеохопл-чий П відобр всі зміни у ВК внаслідок операцій та ін подій, що існували у звіт періоді, крім інв-цій власників (учасників) і розподілу кап-лу між ними (дивіденди тощо). Оскільки чистий П, наведений у Звіті про прибутки та збитки, не відобр частини змін у ВК (дооц-ка активів, результат змін в обл-й пол-ці тощо), п-ство має подавати в окремому фін звіті: чистий прибуток (збиток) за певний період; кожну статтю доходу (прибутку) та витрат (збитку), відобр-х безпосер-о у складі ВК та заг суму цих статей; сукупний вплив змін в обл-й політиці та виправлення суттєвих помилок. Крім того, у цьому звіті або у примітках до нього слід подавати: зміни в капіталі внаслідок операцій з власниками (внески власників, дивіденди тошо); сальдо нерозпод-го прибутку на поч певного періоду, дату балансу та зміни за період; узгодження бал-ї вар-ті кожного ВК на поч і кінець періоду з розкр-тям кожної зміни окремо. Отже, МСБО 1 передб-є 2 варіанти подання інф-ції про зміни у ВК. Згідно з 1-м варіантом усі без винятку зміни у власному капіталі узагальнюються в одному звіті - Звггі про зміни у власному капіталі. За другим вар-м дані зміни відобр-ся у Звіті про прибутки та збитки і Примітках до фін-х звітів. Звіт про зміни у ВК - фін звіт у вигляді табл, в якій узгодж-ся сальдо кожної статті ВК на поч та кінець періоду. При цьому кожну зміну (зб або зм) у складі ВК подають у Звіті про зміни у ВК окремим рядком. Такий звіт повно пояснює причини всіх змін у статтях ВК, наведених у балансі.
17.Примітки до фін зв-ті. Згідно МСБО І "Подання фін-х звітів" у примітках до фін-х звітів слід наводити таку інф-цію: про основну скл-ня фін звітів та обл-ву політику п-ства, таку що вимаг-ся МСБО, але не наведена безпосер-о у фін-х звітах; дод-ву інф-цію, яка не наводиться у фін звітах, але с необх-ю для правдивого відобр-ня фін стану та резул-тів д-ті п-ва. При цьому реком-ся така послідовність подання інф-ції у примітках до фін звітів: 1)вказівки на відповідність зв-ті вимогам МСБО;2) виклад застос-х основ оцінки та обл-ї політики; 3)пояснювальна інф-ція до статей, наведених безпосер-о у фін звітах; 4) ін розкриття. МСБО 1 містить орієнтований перелік тих аспектів обл-ї політики, які звичайно підляг-ть розкриттю в примітках до фін-х звітів, а саме: визнання доходів; принципи консолідації; об'єднання компаній; спільні п-ва; визнання та ам-ція мат-них і немат-них активів; капіталізація витрат на позики та ін витрат; буд-ні контракти; інв-ційна д-ть; фін інструменти; запаси; податки, вкл-чи відстрочені; забезпечення; витрати на виплати працівникам; переведення та хеджування іноз-ї валюти; визначення сегментів (за видами д-ті та геогр-х) і основи розподілу витрат між сегментами; визначення грошових коштів та їх еквівалентів; облік за умов інфляції;державні гранти. Наведений перелік є типовим, а конкретніші вимоги до розкриття обл-ї політики містяться в інших МСБО. Крім того, приймаючи рішення щодо розкриття певного аспекту обл-ї політики, слід ураховувати хар-р д-ті п-ва та важливість такого розкриття для розуміння користувачами звітів і методів відобр-ня наведених у них резул-тів операцій та подій. Примітки до фін звітів треба подавати систематично (в тому порядку, в якому подані кожна стаття і кожен фін звіт). До кожної статті фін звіту слід робити перехресні посилання на б-яку пов'язану з ними інф-цію у примітках. Прикладами ін фін інф-ції, яка наводиться в примітках до фін звітів, є такі: непередбачені події; події, які відб-ся після дати балансу; контрактні зоб-ня шодо майб-х капіт-х вкладень; обмеження шодо викор-ня активів; забезпечення зоб-нь.Крім того, якщо це не відобр-но у фін звітах, у примітках слід подати таку інф-цію: місце розташ-ня та юр форма п-ва, країна його реєстрації та адреса зареєстр-го офісу; опис хар-ру операцій п-ва та його осн-ї д-ті; назву материнського п-ва та кінцевого материнського підприємства, групи; к-сть прац-ків на кінець періоду або їх середня к-сть за звіт період. У примітках до фін звітів слід також розкривати інф-цію про зміни обл-ї пол-ки, обл-х оцінок та суттєві помилки.
18. Склад грошових коштів та характеристика рахунків для їх обліку. До грош кош належать: готівка яка зберігається на під-ві; гроші в банках; банк векселі; грошові чеки; перекази від клієнтів. Всі ці складові обл-ся на рах-ку “Грошові кошти”. У Зх. Європі грош кош обл-ся на рах-ку “Каса”, “Рахунки в банках”











19. Облік і контроль касових операцій і коштів в касі. Облік і контроль касових операцій і грошей в касі є одним з найважливіших і найвідповідальништх етапів в обліку. Сис-ма внутр-го контр-лю вкл-є в себе план орг-ції, а також заходи спряиовані на збеоеженння ГК, досягнення точної обробки даних та складання бух зв-ті. Важл ел-ми внутр-го контр-лю є: 1) розподіл відповідальності між службоцями;2) розподіл обовязків;3) ротація службовців в середині компанії;4) викор-ня механічних приладів контр-лю. Кожне п-во розробл-є свої заходи контр-лю за виплатою готівки. Серед найважл-х заходів можна визначити такі: для виплати готівки необх одерж-ти попер-й дозвіл; усі чеки пов-ні мати серійний номер; доступ до чеків має бути обмеженим; бажано, щоб кожен чек підписувало 2 особи; при оплаті зобовязань слід проставляти дату, № чека і штамп “оплачено”; інвентаризація готівки в касі пов-на здійсн-ся не рідше 1-го разу на місяць. Операції по касі відобр-ся і групуються в Касовому журнвлі надходжень і видатків, підсумки переносяться в журнал реєстрацій операцій, а потім на рахунки бух о-ку в гол-ій книзі. Форма журналів довільна і пристосована до умов п-ва. Рух ГК по касі відобр-ся в о-ку такимми записами: надходження Дт Каса, Кт Доходи від реалізації, Рахунки до отримання, Рахунки в банку; вибуття Дт рах-ківРах-ки до оплати, Фонд дрібних сум, Рахунки в банках, Розрахунки з персоналом, Кт-Каса. Для обліку лишків і нестач по касі викор-ся рах-ок “Нестача або надлишок по касі”.
20. Облік створення і використання каси дрібної готівки. Для здійснення невеликих витрат (придбання канц товарів, поштових марок) компанія створ-є фонд дрібної готівки. Створ-ня фонду дрібної готівки: 1)перед створенням фонду адм-ція планує необх-ні витрати, їх обсяг і на цій підставі визначає розмір на 2-4 тижні; 2) гроші видаються підзв-й особі, яка зберігає їх на своєму робочому місці; 3)видача оформл-ся чеком; 4)гроші видаються з каси.При цьому роблять проводку Дт Каса дрібної готівки, Кт Грошові кошти. Дрібні платежі готівкою здійсн-ся з цієї каси тільки на передбачені цілі. Витрати підтв-ся витритними док-ми, які підпис-ся одержувачем коштів. Особливістю є те, що на такі платежі не здійсн-ся жодних облікових записів. Наприкінці звіт періоду або коли фонд дрібної готівки вичерпався підзв-на особа складає звіт про витрати і подає його до бух-рії компанії і на підставі цьго звіту робляться записи: Дт рах-ків Канцелярські витрати, Поштові аитрати, Телефонні витрати, Витрати на доставку, Витрати на таксі, Витрати на каву, Витрати на ремонт, Офісне обладнання і по Кт Каса дрібної готівки
21. Облік і контроль банківських операцій. Грошові кошти, які зберігаються на рахунках в банку відобр на рах-ку ГК. Власнику рах-ку в банку виписується чекова книжка для здійсн-ня розр-ків. Чек є писм-мнаказом банку сплатити визначену суму коштів отримувачу з рахунку платника. Чеки мають серійний номер, доступ до них обмежений і необх-ю умовою їх використання є наявність первинних документів, що виправдовують видачу чеків. При сплаті зоб-нь на перв-х док-тах проставляється дата, № чеку і штамп “проплачено”.
22. Методика здійснення банківської звірки. Кожен місяць банк надсилає власнику рахунка банківський звіт, в якому відобр-но: 1)кожне надходження на рахунок на протязі звіт періоду; 2)кожний погашений чек вкладника на протязі звіт періоду;3) підсумковий залишок на рахунку вкладника. Банк-кий звіт вкл-чає в себе плату за банк-кі послуги, які банк безпосередньо знімає з рахункку клієнта. До банк-го звіту додається також копії банк-ких квитанцій, згідно яких проводились надходження на рахунки компанії та копії усіх погашених чеків, згідно з якими проводились виплати з рахунку компанії. Компанія одерж-є виписку з банк-го рах-ку (банк-й звіт). Компанія повинна первірити відповідність банківських записів своїм і порівняти кінцеве сальдо. Банк-ка звіркаце процес порівняння кінцевого сальдо рах-ку грошові кошти з кінцевим сальдо згідно з місячним банківським звітом. Як правило, кінцевий залишок згідно з банківським звітом не збігається з кінцевим сальдо рах-ку ГК гол-ї книги. Ця різниця має місцеза двох обставин: 1. Тому що деякі операції вдображені в гол книзі не відобр-ся у банк-му звіті. 2. Тому що деякі операції відображені в банк-му в банк-му звіті не відображені в гол книзі компанії. З таких причин: 1)непогашені чеки виписані власником рахунку та відображені в обліку по кредиту рах-ку ГК гол книги ці кошти ще не погашені банком, томущо вони ще не предявлені постачальником або ін особою, на яких виписані ці чеки. Т.ч. ці чеки не показані у банківському звіті як зменшення коштів на рахунку. Непогашені чеки виявл-ся шляхом порівняння погашених чеків, які повертаються разом з банк-м звітом та корінцем виписаних чеків, які власник рах-ку залишає собі при виписуванні чеку; 2) гроші в дорозіце гроші, які відіслані власником до банку на рахунок і відповідно відображають його записом у книзі Дт рах-ку ГК, але ці суми ще не пройшли по банку і тому вони не показуються банком у звіті як збільшення рахунку. Гроші в дорозі мають місце в тому випадку коли гроші пересилаються до банку за день чи 2 до закінчення періоду,який охоплюється банківським звітом. Гроші в дорозі виявл-ся шляхом порівнянння надходжень на банківський рахунок і відображений в банк-му звіті з копіями документів про перерахування коштів до банку, які залишені у вкладника; 3) витрати на банківське обслуговування це плата за банк-кі послуги відобр-ні в банк-му звіті. Ці витрати пов-ні відобр-тися у гол книзі по Дт рах-ку витрат такого як Витрати на банківське обслуговування та Кт рах ГК, але за звичай ця сума витрат стає відома тільки по отриманню банк-го звіту; 4) чеки, які не забезпечені коштами. Це чеки, які були передані до банку для отримання коштів. але відобр-ні у банк-му звіті як зм-ня кошті на рах-ку, томущо рах-ки покупців на той час не мали достатньо коштів для оплати цих чеків. Компанія власник рах-ку пов-на відобразити такі чеки по Дт Рах-ки до отримання і Кт ГК; 5) векселі, рахунки оплачені покупцямице оплачені дебіторами векселі, рах-ки тобто платежі, що надійшли на рах-ок компанії. Ці платежі повинні бути відобр-ні в обліку Дт ГК, Кт Векселі отримані , Рахунки до отримання, Дохід від процентів; 6) помилки як банківські так і во-ку власника рах-ку. Усі додатки та зменшення у секції банківської звірки головної книги повинні бути відображені в облікових регістрах, щоб досягти вірності сальдо рах-ку ГК:1) Облік сплачених покупцям та проведених банком векселів Дт ГК, Кт Рах-ки до отримання; 2) Облік помилки зробленої при реєстрації чека Дт ГК, Кт Рахунки до сплати; 3) Облік незабезпеченого коштами чека Дт Рах-ки до отримання, Кт ГК; 4) Облік витрат та банківського обслугованняДт Витрати на банк-ке обслуговуання, Кт ГК,
24. Класифікація та оцінка дебіторської заборгованості.
Дебіторська заборгованість- це заборгованість перед підприємством за відвантажені але не оплачені товари, виконані роботи чи надані послуги.
Дебіторська заборгованість поділяється на:
1.Торгівельна (операційна)-виникає в процесі звичайної операційної діяльності компанії за умови продажу товарів чи надання послуг в кредит (такий кредит називають комерційним).
Підприємство сподівається одержати заборгованість по рахунках протягом 30-60 днів.Заборгованість по торгівельних операціях відображається на рахунках: рахунки до сплати та векселі до отримання.
2.Особлива (неопераційна)- виникає по відсотках,виданих авансах, переплачених податках та не включається до торгівельної дебіторської заборгованості.
Векселі застосовуються при розрахунках як по торгівельній так і по особливій заборгованості.Вексель – безумовне зобов”язання сплатити визначену суму грошей на вимогу власника векселя або у визначений строк.
Заборгованість по векселю поширюється на 60-90 днів і більше, при цьому дебітор сплачує підприємству ще й відсотки за користування кредитом.
3. Інша заборгованість – неторгівельна заборгованість (дебіт. заборг. по%, по авансам виданим служб.фірм., та ін.особам)
Загальноприйнятим правилом є те, що дебіторська заборгованість повинна відображатися в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто за реаліз. сумою заборгованості, яку підприємство може отримати.

25.Облік рахунків до отримання і надання знижок.
Згідно МСБО моментом визнання дебіторської заборгованості є момент відвантаження товарів, робіт та послуг і виставлення платіжних документів на адресу покупця.
Приклад:
Компанія Н відвантажила компанії К за договірною ціною продукцію на суму 2000$, рахунок – фактуру датовано 01.01.04.
01.04. Дт Рахунки до отримання
Кт Дохід від реалізації
20.04.Дт Грошові кошти
Кт Рахунки до отримання
Коли товари продаються в кредит умови платежу та умови кредитування визначаються таким чином, щоб не виникло жодних непорозумінь.
Найбільш часто умови кредитування поділяються за допомогою символів і мають вигляд:
n/10 км- сума реалізації- будь-яке повернення товарів має бути сплачене не пізніше 10 днів після закінчення терміну, в якому відбувалася реалізація.
В інших випадках покупцеві надається реалізаційна знижка- грошова знижка, яка стимулює скорішу сплату по рахунках.
2/10 n/30 – якщо платіж готівкою буде здійснено протягом 10 днів з дати реалізації то клієнт може вирахувати 2 %із суми рахунка-фактури, проте в разі несплати протягом 10 днів реалізаційна сума має бути сплачена через 30 днів з дати реалізації.
Оскільки грошові знижки при реалізації використовуються майже завжди, сума доходу від реалізації, що відображається, має грунтуватися на сумі готівки, яка буде отримана, але не на сумі валової реалізації.
Грошова знижка- цінова поступка, яка надається з метою скорішого платежу по рахунку.На товари встановлено ціну 10$ за одиницю із торгівельною знижкою 20% по замовленню на 100 одиниць і більше.
Приклад:
Компанія К реалізувала товари на 1000$ з умовою 2/10n/30.
Розв”язок:
Чистий метод Зміст операції Валовий метод
18.01.04
Рах.до отр.980 Реалізація Рах.до отр.1000
Дох.від реал.980 Дох.від реал 1000
27.01.
Грош.кош.980 Дата отр.плат., Грош.кошти 20
Рах.до отр.980 коли плат.здійс. Зниж.при реал 20
У 10дн.термін Рах.до отр.1000
31.01
Грош.кош.1000 -----коли плат. Грош.кошти 1000
Рах.до отр.980 здійсн.після пер- Рах.до отр.1000
Дох.від реал.зі ду дії знижки
Знижкою 20


26.Облік повернення реалізованих товарів.
У випадку повернення товарів для того, щоб їх не приймати їх реалізують з уцінкою.З метою правильної оцінки доходу від реалізації, повернення та уцінку відображають наступними проводками рахунок реалізація чи рахунки до отримання, які можуть зменшуватись, тому частіше використовується окремий рахунок Повернення реалізованих товарів і уцінка, який віднімається від валового доходу від реалізації.
Приклад:
Компанія К придбала 5 лічильн. Компанії Н за 500 $, через 15 днів після платежу повернула 1 зіпсований лічильник.
Рахунки до отримання 500
Дохід від реалізації 500
Повернення реалізованих товарів і уцінка 100
Грошові кошти 100
27. Оцінка та облік сумнівної дебіторської заборгованості.
Сумнівна чи безнадійна дебіторська заборгованість- заборгованість, яка не може бути погашена через неплатоспроможність боржника.З іншого боку безнадійна дебіторська заборгованість клієнтів за реаліз. Прод.відображається в складі доходів підприємства і вона впливає на збільшення прибутку і податку на прибуток.
В міжнародній практиці прийнято списувати зменшення прибутків від сумнівної дебіторської заборгованості на витрати підприємства.При цьому може бути пряме списання чи списання через створення резервів сумнівних боргів.
Згідно з принципом обачності підприємство повинно наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для їх погашення за рахунок витрат поточного року.
Найточнішим але трудомістким є метод визначення сумнівних боргів по кожному клієнту на основі вивчення фінансового стану і платоспроможності.Облік сумнівної заборгованості ведуть на рахунках Витрати на безнадійну заборгованість та Резерви на сумнівні борги
28.Методи визначення резерву сумнівних боргів.
Для дотримання принципу погодженості та з метою оцінки витрат на безнадійну заборгованість застосовується метод резерву на безнадійну заборгованість. Цей метод означає, що витрати на безнадійну заборгованість мають відображатися у тому році, коли мала місце реалізація, яка спричинила ці витрати, а не в тому році, коли клієнт не зміг заплатити.
Методи визначення резерву грунтуються на оцінках можливої суми витрат внаслідок безнадійної заборгованості, викликаної неоплаченими рахунками.Оцінка проводиться кожного звітного періоду на основі загальної реалізації в кредит за період.
Приклад:
Клієнт Б видав нашому підприємству 8000$, підприємство оцінює його як неплатоспроможне на 60%, тобто очікувані витрати становлять 4800$ (8000*60%)
Розв”язок:
Витрати по сумнівним боргам 4800
Резерв сумнівних боргів 4800
2)Суму безнадійного боргу визначено точно і клієнт перерахував на розрахунковий рахунок підприємства 3200$, решту заборгованості підприємство списує за рахунок списання резерву.
Грошові кошти 3200
Резерв сумнівних боргів 4800
Рахунки до отримання 8000
3)Клієнт перерахував 5000$ в цьому році, залишки по сумнівним боргам анульовані і справляються на збільшення прибутку чи доходу, для цього використовується рахунок “Дохід від анулювання резерву”.
Відображуємо надходження грошей віцд клієнта з одночасним списанням суми безнадійного боргу
Грошові кошти 5000
Резерв сумнівних боргів 3000
Рахунки до отримання 8000

Резерв сумнівних боргів 1800
Дохід від анулювання резерву 1800
Якщо резерву виявилось недостатньо для списання сумнівних боргів, його донараховують.

29.Векселі до отримання і їх облік.
Векселі до отримання можуть бути як торгівельними так і особливими.Особа, яка виписує вексель-векселедавець. Векселі визначають дві чітко виділені суми:
1)основна, на яку нараховуються відсотки;
2) сума відсотків, які становлять плату за використання векселедавцем основної суми протягом дії векселя.
Формула для розрахунку відсотків:


Основна сума*Річна ставка %*Період часу
( % = 360
Коли на векселі позначена точна кількість днів на які він видавався, то повинна бути обчислена точна дата погашення векселя. Для спрощення розрахунків інколи припускається що рік складається з 360 днів, тоді % за кожен день становить 1/360 суми за рік . Це спрощення впливає на дійсну суму відсотків по векселю, роблячи її трохи більошою ніж обчислена за такою ж ставкою відсотку сума відсотку за кредитною угодою.
Векселі до отримання якправило виникають як результат продажу товарів чи надання послуг, хоча більшість компаній при продажу в кредит обмежується тим, що заносяться на відповідні рахунки до отримання.
Приклад:
Компанія К отримала від покупців вексель на 10000$,векс. підп. під 12% на 3 міс.
1)Векселі до отримання
Рахунки до отримання 10000
2) Грошові кошти
Векселі до отримання 10000
% дохід 300 (10000*0,12*90)/360










30. Облік прострочених векселів.
Векселі, які не погашаються у встановлений строк мають назву прострочених векселів. Як тільки пройшов строк сплати по векселю(у випадку несплати) векселеодержувач повинен перенести суму заборгованості з рахунку Векселі до отримання на особливий рахунок Особливі дебітори- прострочені торгові векселі. Векс. несе відповідальність як за сплату основної суми, так і нарахованих відсотків.Тому в обліку повинна відображатись повна сума заборгованості векселедавця, до якої включається як основна сума так і сума нарахованих відсотків.
Приклад: Непогашений вексель
Особливі дебітори- прострочені торгові векселі 10300
Векселі до отримання 10000
% дохід 300

Особливі дебітори- прострочені торгові векселі відображаються у звітності як поточні чи позаоборотні активи, в залежності від того коли можна чекати їх погашення.

31. Облік дисконтованих векселів.
Продаж(отримання )векселя фінансовій установі чи іншим підприємствам- дисконтування векселів. Переказний вексель- тратта- вексель, який може витисувати векселеодержувач (трасант) іншим особам шляхом переказного розпорядження (індосаменту). Переказний вексель повинен містити ряд реквізитів,які є обов”язковими для визначення такого векселя дійсним.
Індосамент може бути зроблений шляхом відповідного надпису векселеодержувача. Переказ може бути зроблений з правом регрессії, це означає , що трасант бере на себе відповідальність за сплату векселя третій стороні у випадку його прострочення векселедавцем.
Вексель також може переказуватись і без права регресії, це повинно бути позначено шляхом відповідного напису перед підписом у індосаментів.Це означає, що трасат не несе відповідальності у випадку несплати по векселю трасантом за умовою переказу його третій стороні.
Завдяки праву регрессії фінансові установи мають право на отримання відповідної суми не тільки з векселедавця, але й у випадку коли векселедавець не зможе вчасно погасити вексель трасата, який дисконтував цей вексель.
Переказ векселя трасатам роблять останньою умовно-зобов”язаною перед третьою стороною.
Дисконтування (продаж/отримання) векселя дає змогу трасату негайно отримати гроші та створити для нього умовну кредиторську заборгованість перед третьою стороною.Часто має місце різниця між відсотковою ставкою визначеною на вексель та відсотковою ставкою, визначеною при продажу цього векселя третій стороні.

32. Визначення та первісна оцінка ТМЗ
Згідно МСБО№2 „Запаси”, Облік ТМЗ ведеться на таких рахунках: „Запаси”, „Складські запаси”, „Матеріально-виробничі запаси”. ТМЗ – товари, які були куплені п-ом і зберігаються на складі для наступної реалізації; готова продукція, напівфабрикати, незавершене вир-во; різні матеріали, що зберігаються на складі, і призначені для переробки в процесі вир-ва або для забезпечення виробничого процесу.
Склад ТМЗ та їх форма залежать від характеру д-ті п-ва. Вважається, що протягом 1 року вони перетворяться на готівку, тому ТМЗ переносять до ліквідних активів. Первісною оцінкою придбаних/вироблених ТМЗ є їх с/в, яка включає: -витрати на придбання, -на переробку, -інші, безпосередньо пов’язані з ТМЗ.
Витрати на придбання: -ціна закупівлі, -ввізне мито та ін податки, пов’язані з придб., які не відшкодов податк органам, -витрати на транспортування, -на розвантажування та ін.
Витрати на переробку: -прямі витр на опл праці, -виробничі накладні витрати.
Інші витрати можуть бути включені до с/в ТМЗ, якщо вони були здійснені для доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та доведення до теперішнього стану: -витрати на проектування продукції для конкретних клієнтів, -амортизація, витрати на розробку, -невиробничі(адмін) накладні витрати.
Не включаються до с/в і відображаються як витрати періоду, в якому вони здійснені, наднормативні суми відходів матеріалів, оплати праці та ін, витрати на зберігання запасів, адмін(накладні) витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місцезнаходження та до ведення до теперішнього стану, витрати на збут.
33. Системи обліку ТМЗ.
У ФО зар кр застосовують 2 сис-ми обліку складських запасів: 1) постійна, 2) періодична.
При постійному обліку запасів облік руху матеріальних та ін запасів ведеться безпосередньо на р-ку „ТМЗ” за їх видами впродовж звітного періоду. Ця сис-ма забезпечується даними про стан ТМЗ на кожен день облікового періоду по кожному елементу ТМЗ. Ця сис-ма дає можливість визначити с/в та кінцеве сальдо без проведення фізичної інвентаризації ТМЗ у кінці року. Сальдо визначається як залишкова величина за формулою: ПС+П-СРП=КС, де ПС– початкове сальдо, П– придбання протягом облікового періоду, СРП– с/в реалізованої продукції, КС– кінцеве сальдо.
При цьому методі на картках за видами ТМЗ ведеться аналітичний облік руху матеріалів впродовж звітного періоду. Залишок з „ТМЗ” йде в баланс, а витрати місяця з „Витрати реалізованих товарів” – у звіт про прибутки.
При системі періодичного обліку деталізований облік ТМЗ впродовж звітного періоду по „ТМЗ” не ведеться. На ньому відображається лише початковий залишок, який був визначений наприкінці минулого звітного періоду шляхом інвентаризації. За цією системою підраховується загальна вартість придбаних запасів (включаючи початкове сальдо), а потім наприкінці облікового періоду визначається кінцеве сальдо по „ТМЗ”, наявних на кінець облікового періоду. Далі визначається вартість цих залишків на кінець обл. пер шляхом множення кількості наявних товарів на вартість 1ці товару. С/в реалізованої продукції визначається як залишкова величина: ПС+П-КС=СРП.
Надходження складських запасів відображається на р-ку „Витрати на закупівлю”, який є р-ом елементів витрат: Дт Витрати на закупівлю, Кт Рах-ки до сплати.
34. Облік руху запасів в системі р-ів за періодичної+постійної системи обліку.
БО руху ТМЗ пов’язаний з доходом права власності. При операціях купівлі/продажу право власності виникає в момент, узгоджений сторонами, які беруть участь у цих операціях. Як правило, право власності переходить до покупця, коли продавець передає фактично йому цінності. З цього моменту покупець відображає придбання товарів і виникнення зобов’язань по їх сплаті, а продавець – реалізацію товарів і право на отримання за них коштів. На цьому базується принцип нарахування , згідно з яким доходи („Виручка від реалізації”) вважаються одержаними, коли право власності на товари перейшло до покупця, навіть якщо кошти за них не отримані. Тому на р-ку „Виручка вд реалізації” відображається не рух готівки, а факт реалізації товарів незалежно від того продані вони за готівку чи в кредит.
Продаж за готівку:
Гр. Кошти
Вир-ка від реаліз
Продаж в кредит:
Р-ки до отримання
Вир-ка від реаліз
Продаж зі знижкою:
Гр. Кошти
Знижка від реаліз
Вир-ка від реаліз
Повернення тов або уцінки:
Повернення та уцінка придбаних товарів
Гр. Кошти/Р-ки до отрим
Надання знижки, уцінки та повернення неякісних товарів призводить до зміни суми реалізації, тому ці р-ки розглядаються як контрарні до р-ку „Вир-ка від реаліз” і в звіті про приб та збитки віднімається від валової реалізації.
Постійна система
Періодична система

1. Залишок товарів на поч. звітн пер $600.00

2. Надходження товарів за період $2,000.00

ТМЗ 2,000
Р-ки до сплати 2,000
Витр на придб зап 2,000
Р-ки до сплати 2,000

3. Реалізація ТМЗ за період $3,300.00

Р-ки до отрим 3,300
Вир-ка від реал 3,300


С/в реаліз тов 2,200
ТМЗ 2,200


5. Заключні проводки:

А) перенесення поч. залишку запасів на р-к „Прибутки та збитки”


Приб та збитки 2,000
Витр на придб зап 2т

Б) закриття рах-ів

Приб та зб 2,200
С/в реаліз тов 2,200


Вир-ка від реал 3,300
Приб та зб 3,300
Вир-ка від реал 3,300
Приб та зб 3,300

6. Відображу ТМЗ у ф/з:

А) в Балансі

ТМЗ 400
Р-к ТМЗ 400

Б) в Звіті про приб та збитки

-Вир-ка від реаліз 3,300
-С/в реаліз прод 2,200


-Вал приб від реал 1,100
-Вир-ка від реаліз 3,300
-на поч. пер 600
тов для реаліз 2,600
ТМЗ на кін 400
-Вал приб від реал 1,100

35. Методи визначення с/в ТМЗ
За МСБО в країнах з ринк ек-ою застосовуються методи оцінки запасів:
1. FIFO, 2. LIFO, 3.середньозваженої с/в,
4. ідентифікованої с/в конкретної партії, 5. NIFO (вибуття запасів оцінюється за прогнозованою с/в наступних надходжень).
Метод оцінки запасів за цінами перших закупок (ФІФО)і припускає, що матеріали, які придбані першими, відпускаються на виробництво чи реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень.
Метод оцінки запасів за цінами останніх закупок (ЛІФО). Метод ЛІФО припускає, що матеріали (запаси), які придбані останніми, першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто оцінюються за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому випадку за цінами перших надходжень.
Метод середньої вартості (середньозважена собівартість). За цим методом витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходження за звітндй період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів.
Метод ідентифікації передбачає рух матеріальних цінностей з моменту їх придбання і до моменту реалізації або виробничого використання за фактичною їх вартістю, яка склалася на момент придбання. Його зручно застосовувати до матеріальних цінностей з великою вартістю, таких як автомобілі, трактори, комбайни, різне обладнання, партій дефіцитних матеріалів.








36. Вплив методів оцінки запасів на фін рез
Вплив методів оцінки матеріальних запасів на кінцеві фінансові результати наведено в табл.
Найвищий прибуток зафіксований при використанні методу ФІФО, а найнижчий при використанні методу ЛІФО. Прибуток, одержаний від реалізації, при використанні оцінки руху запасів матеріалів за методами ідентифікації та ФІФО тотожній.
Результати впливу методів товарних запасів

Показники для оцінки
Метод ідентифікації
Метод середньої вартості
Метод ФІФО
Метод ЛІФО

1

Обсяг продажу (виручка від реалізації в реалізаційних цінах}
100 000
100 000
100 000
100 000

2
Собівартість товарів:






Початкові запаси
62  500
62 500
62  500
62 500

3

Куплені товари
26 800
26 800
26 800
26 800

4
С/в товарів для продажу (ряд.2+3)
89  300
89 300
89  300
89 300

5
Собівартість товарів, що залишилися на кінець звітного періоду
9800
7398
9800
7000

6
Собівартість реалізованих товарів (ряд- 4-5)
79 500
81902
79 500
82 300

7
Прибуток від реалізації (ряд. 1-6)
20 500
18098
20 500
17 700

37. Оцінка і відображення ТМЗ у ф/з
Визначена вартість ТМЗ на кін зв пер вказується в Балансі. Компанії повинні надавати інформацію про ТМЗ за правилом нижчої оцінки. Відповідно до загальноприйнятих принципів б/о та ф/з запаси оцінюються і відображаються за меншою з можливих вартостей (придбання/ринковою). В основі такого підходу лежить принцип обачності. Під час зростання цін відображення відбув за їх історичною вартістю (вартістю придбання), але при зниженні цін ринкова ціна запасів може впасти нижче їх с/в і тоді виникає потенційний збиток, який має бути показаний в даному періоді списання вартості запасів до їх ринкової ціни. У звітності ТМЗ відображається за вартістю, що не перевищує реалізаційну.
Чиста реалізаційна вартість – ціна, за якою передбачається реалізація товару за вирахуванням витрат на підготовку до продажу і реалізацію. Якщо ЧРВ досягне значення меншого вартості придбання запасів, то різниця (збиток від утримання запасів) може показуватись двома методами: -прямим– ринкова вартість запасів заміщує їх с/в і різниця прямо списується на с/в реалізованих тов.; -непрямим – створюється контрактивний корегуючий рах-ок „Знижки від зниження ринк вартості запасів” та „Збиток від зниження ринк вартості запасів”. Прямий метод набуває більшого розповсюдження, а непрямий – використовується при значній сумі збитків.
Три методи застосування правила нижчої вартості: - за видами запасів с/в і ринкова вартість порівнюється по кожному виду чи одиниці запасів; - за основними тов групами найменші визначаються за товарними групами; - за загальною величиною запасів – менша величина, яка використовується для оцінки запасів визначається шляхом порівняння с/в і ринкової вартості всіх запасів.
Згідно МСБО№2 у ф/з має розкриватись: 1. облікова політика. Прийнята підприємством для оцінки запасів, 2. загальна балансова вартість ТМЗ, 3. БВ запасів за чистою реалізаційною вартістю, 4. сума сторнування будь-якого часткового списання, що визначається як дохід, 5. БВ запасів, переданих як застава для забезпечення зобов’язань.































46.Види фін вкладень і їх хар-ка
Фін вкладення це інвест-ї 1 компанії у цінні папери та кап-л інших компаній. Сукупність різних видів інвестицій має назву Портфель. Згідно МСБО 25 в обліку і звіт-і виділ кор.-ві та довго-ві інвес-ї. Коротко-і
поділяються на -корот-ві свідоцтва, -облігаційні та боргові зоб-ня, -цінні папери, що дають право власності,
- депозит сертифікати.
Щоб відноситись до кор.-х вклад-ь, цінні папери повинні
- вільно обертатися на ринку;
- мати визначений коротк-й період дієздатності
В балансі вони відображ. за с\в придбання у розділі Поточні оборотні активи. Крім того має бути наведена:
с\в і ринк.варт-ь портф-ю, нереаліз приб і збитки, приб і збитки в рез-ті опер-й з цін. пап-ми, облікова Пол-ка при визнач і оцінці обсягу інвестицій.
Довг.інв-ї – це кошти, вкладені на тривал строк у юр-но самостійні під-ва заради їх придбання, впливу на них чи одержання додаткового прибутку. Довг інв-ї відобр в балансі в розділі Необор активи і оцін-ся залежно від частки участі інвестора в капіталі обєктів інвестування.
Інвестиції, що переводять з групи в групу оцінюються за нижчою з двох вартостей, за с\в придбання або за ринк. поточ цінами.
У звіт-ті відображаються відомості про нові інвестиції з розбивкою по районах, про під-ва які перебувають під впливом інвестора, про спільні під-ва та про прибутки та збитки від спільної діяльності за останній фінан-й рік.

47.Оцінка та облік коротк-вих інвестицій в облігації
Компанія може володіти частинами кількох капіталів інших компаній, такі акції розглядаються разом як інвестиційний портфель. Якщо компанія володіє також і борговими зоб-ми інших компаній, то вони розглядаються окремо як портфель боргових зобовязань
Згідно із принципом с\в, кор. інвестиції спочатку відобр в обліку за варт.придбання. Ця варт-ь склад з ринкової ціни + усі дод. витрати, що були понесені при купівлі ц.п. чи боргових зоб-ь. Поточна ринкова оцінка кор-х вкладень має відображ у звіт-ті тільки довідково. Якщо облігації придбані між датами виплати %по них, то покупець крім вартості облігацій сплачує і суму % нарахованих з моменту останньої виплати. Коли інвестор отримує дохід у вигляді % чи дивідендів, то це може бути відображено проводкою:
Дт Грош кошти
Кт Дохід від короткостр. фін вкладень
При продажі ц.п. різниця між ціною продажу і вартістю придбання відображається як прибуток чи збиток.
Якщо придбання облігації розглядається як поточні інвестиції, то це означає, що вони будуть реалізовані за ринковими цінами до настання строку їх погашення. Тому, ці облігації обліковуються за с\в їх придбання, а прибутки і збитки відображу в обліку в момент реалізації

48.Оцінка та облік короткострокових інвестицій в акції
За МСБО 25 Кор-ві інв-ї в цінні папери, що дають право власності мають бути відображені в балансі за нижчою з 2-х вартостей, за с\в придбання чи ринковою ціною. Взагалі облік кор-х інвестицій здійснюють за с\в придбання. Коли поточ. ринков вартість стає нижчою ніж їхня вартість придбання, портфель акцій втрачає частину вартості. Це падіння розглядається як позареалізаційний збиток, який повинен бути визначений у періоді, коли сталося падіння вартості акцій. Правило нижчої оцінки припускає порівняння заг.вартості частини акцій, які має підприємство, з їх поточною ринковою ціною. Менша з цих двох сум використовується у вигляді балансової оцінки.
Якщо ринкова ціна <с\в, то здійсн запис про доведення облікової вартості акцій до рівності їх ринкових цін з відображенням суми різниці у вигляді нереалізованого збитку. Наприклад: Операції з акціями найчастіше відображаються проводками:
Придбано акції Дт Кор. фін інвестиції Кт Гр. кошти
Якщо Отримані дивіденди Дт Грошові кошти Кт Дохід від короткострокових вкладень
Продано частину акцій за ціною, вище с\в
Дт Грош кошти
Кт Короткострокові вкладення
Кт Дохід від продажу кор..вкладень

49.Облік довгострок інвестицій в боргові зоб-я (обліг)
Подібно до акціонерного капіталу облігації купуються і продаються на ринку цінних паперів. Ринкова ціна облігацій коливається обернено пропорційно змінам в ринковій ставці %,тому,що встановлена ставка залишається незмінною протягом всього строку використання облігацій, т.ч. якщо ринк.ставка% підвищиться, то ціна облігації знизиться. Інвестори можуть купувати облігації на дату їх випуску або ж після цієї дати протягом строку дії облігації. Незалежно від часу придбання облігації, в кінці кожного обл.. періоду інвестор має визначити: 1)вартість, уточнену, щодо накопиченої суми знижки, надбавки, що була списана на амортизацію, 2) зароблений %.
На дату придбання інв-я в облігації реєструється згідно з принципом вартості, тобто всі витрати включ на придбання. Це відображається такою проводкою:
Дт Довгострокові інвестиції в облігації компанії
Кт Грошові кошти.
Сума по цих рахунках може бути такою, як і сума погашення, якщо купівля була по номіналу, або ж може бути більше\менше, якщо купівля за ціною вище\нижче номінальної вартості.
Якщо інвестиції здійснюються за номіналом, то балансова вартість залишається постійною, бо не має ні премії ні дисконту, які б списувалися на амортизацію. В такій ситуації доходом від інвестицій кожного періоду буде сума отриманих готівкою%. Якщо ж облігації купуються з дисконтом та премією, то для визначення балансової вартості інвестицій, від вартості придбання віднімається або додається сума амортизації, (надбавки або знижки), такі суми погашаються в кожному періоді, поки все не оплатиться. Періодична амортизація записується якщо знижка по Дт рах-ку „Інвестиція”, а якщо премія, то по Кт цього рах-ку.
Якщо облігації придбані зі знижкою чи надбавкою, то дохід від %кожного періоду визначається як отримані готівкою відсотки
Коли облігації погашаються, то це записується такою проводкою:
Дт Грошові кошти
Кт Довгострокові інвестиції в облігації

50.Облік облігацій придбаних за номіналом
Боргові зоб-ня інших компаній, розглядаються окремо як портфель боргових зобовязань в компанії, що виступає інвестором.
На дату придбання інв-я в облігації реєструється згідно з принципом вартості, тобто всі витрати включ на придбання. Це відображається такою проводкою:
Дт Довгострокові інвестиції в облігації компанії
Кт Грошові кошти.
Сума по цих рахунках така, як і сума погашення, якщо купівля була по номіналу. В кінці звітного періоду кожного разу до дати погашення мають бути зроблені регулюючі проводки на суму нарахованих відсотків
Дт %по облігаціях
Кт Дохід від довгострок інвес-й
Далі на дату виплати %, щорічно до дати погашення треба робити проводки:
Дт Грошові кошти
Кт % по облігаціях
Кт Дохід від довго-х інвестицій
в облігації.
Коли облігації погашаються, то це записується такою проводкою:
Дт Грошові кошти
Кт Довгострокові інвестиції в облігації

51.Облік облігацій придбаних із знижкою.
Боргові зоб-ня інших компаній, розглядаються окремо як портфель боргових зобовязань в компанії, що виступає інвестором.
На дату придбання інв-я в облігації реєструється згідно з принципом вартості, тобто всі витрати включ на придбання. Це відображається такою проводкою на суму зі знижкою:
Дт Довгострокові інвестиції в облігації компанії
Кт Грошові кошти.
Сума по цих рахунках може бути такою, як і сума погашення, якщо купівля була по номіналу, або ж може бути більше\менше, якщо купівля за ціною вище\нижче номінальної вартості.
Далі в кінці звітного періоду потрібно щорічно нараховувати % і списувати частинку дисконту. Це робиться такими проводками:
Дт % по довг. облігаціх
Дт Довгост. інвест.(амор-я)
Кт Доход від довг. інвест-ї
Потім % виплачуються.
До дати погашення сума знижки має бути вся амортизована, бо облігації будуть погашатися по номіналу.
На дату погашення має бути записана проводка:
Дт Грошові кошти
Кт Довгострокові інвестиції в облігації

52.Облік облігацій придбаних вище номіналу.
Боргові зоб-ня інших компаній, розглядаються окремо як портфель боргових зобовязань в компанії, що виступає інвестором.
На дату придбання інв-я в облігації реєструється згідно з принципом вартості, тобто всі витрати включ на придбання. Це відображається такою проводкою на суму зі знижкою:
Дт Довгострокові інвестиції в облігації компанії
Кт Грошові кошти.
Сума по цих рахунках може бути такою, як і сума погашення, якщо купівля була по номіналу, або ж може бути більше\менше, якщо купівля за ціною вище\нижче номінальної вартості.
Далі в кінці звітного періоду потрібно щорічно нараховувати % і списувати частинку премії. Це робиться такими проводками:
Дт % по облігаціях
Кт Довг. ін вест.(аморт-я)
Кт Дохід від ін вест-й
Потім % виплачуються.
До дати погашення сума премії має бути вся амортизована, бо облігації будуть погашатися по номіналу.
На дату погашення має бути записана проводка на суму номіналу:
Дт Грошові кошти
Кт Довгострокові інвестиції в облігації

53-54.Облік довгострокових інвестицій в акції. Методи оцінки інвестицій в акції
Інвестор може придбати деяку частину або всі акції іншої компанії, якщо ціллю інвестиції є здобуття впливу чи контролю, то купують прості акції, бо вони мають право голосу.
Облік довго-х інвестицій в акції з правом голосу повяз з оцінкою інвестицій і періодичним доходом від інвестицій, що відображаються у звіті про прибутки та збитки. Згідно з принципом вартості на дату придбання акцій, довг. інвест-ї в акції з правом голосу оцінюються і відображаються в обліку за загальною вартістю (всі кошти, які витрачені на їх придбання: ринкова ціна, комісія,інші витрати). Компанія-інвестор може мати значний вплив і контроль за діяльністю іншої компанії. Цей вплив залежить від кількості акцій з правом голосу, якими володіє інвестор у відношенні до загальної кількості випущених акцій компанії, у яку вкладається капітал. тому розрізняють два методи обліку:1)Метод вартості; 2)Пайовий метод.
1)може застосовуватися тоді, коли кількість акцій іншої компанії з правом голосу недостатня для здійснення значного впливу або контролю компанії-інвестора. За методом вартості інвестиція реєструється на дату придбання згідно з принципом вартості(по меншій з двох цін).Дивіденди відображаються інвестором як дохід від інвестиції, в тому періоді в якому вони оголошені. Згідно з цим методом в обліку відображається також зміни ринкової ціни. Наприклад:
Придбали облігації по $10, 100штук.
Дт Довг.інвест-ї $1000
КтГрошові кошти $1000
Далі відбулася зміна ціни, на ринку, вона стала $8.
Дт Нереалізов. збиток від довг. інвест $200; Кт Резерв на зменш варт.довг ін вест до ринкової ціни $200.
2)Пайовий метод повинен використ тоді, коли має місце значний вплив, але не контроль в основі методу лежить концепція про те, що інвестор заробив дохід від інвестицій, еквівалентний частці власності у капіталі іншої компанії.
Це реєструється проводкою:
Дт Довг.інвес-ї
Кт Дохід від довго-ї інвест.
Дивіденди відображаються аналогічно 1 методу. Зміни ціни при цьому методі обліку не відображаються.
Хоча незалежно від того, який метод застосовується, у фін. звіт-ті має бути відображена первісна варт-ь, поточна ринкова ціна та поточна вартість інвестицій.
56. Види короткострокових зобов’язань та їх оцінка
Зобов’язання – це заборгованість підприємства іншим підприємствам та особам, яка виникає внаслідок здійснення фірмою різних угод. Заборгованість зветься ще пасивами підприємства і передбачає сплату в майбутньому грошима, товарами або послугами.
Заборгованість поділяється на короткострокову і довгострокову.
Короткострокова заборгованість включає в себе борги, які мають бути погашені впродовж року або одного господарського циклу незалежно від його тривалості. Загальним правилом є те, що зобов’язання реєструються в обліку тільки тоді, коли по них виникає заборгованість. Кредиторська заборгованість оцінюється сумою грошей необхідних для сплати боргу або вартістю товарів і послуг, які необхідно надати для погашення боргу.
Залежно від порядку визначення суми заборгованості зобов’язання поділяються на:
1) фактичні
2) оціночні
3) умовні
Фактичні зобов’язання включають у себе заборгованість по рахунках постачальників, виданих векселях, дивідендах до сплати, податку з продажу, нарахованої заробітної плати, по одержаних авансах та по поточній частині довгострокових зобов’язань. Характерною рисою фактичних зобов’язань є обізнаність про фактичну суму заборгованості. Фактичні зобов’язання виникають на основі угоди, контракту або законодавства.
Оціночні – це такі зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати. До них належать заборгованість по податку на прибуток, заборгованість по податку на майно, гарантійні зобов’язання, заборгованість по оплаті відпусток.
Умовні зобов’язання - зобов’язання, які реально не існують до визначення ймовірності і оцінки суми зобов’язань. Якщо умовні зобов’язання обґрунтовані, тобто доведена їхня ймовірність, а також оцінена їхня сума, то вони повинні відображуватися в обліку. Коли ж обґрунтована тільки їхня можливість, але сума невідома про них зазначають тільки в пояснювальній записці до фінансової звітності.
57. Облік заборгованості по рахунках постачальників
Заборгованість постачальникам виникає при купівлі у них складських запасів, товарів та інших матеріальних цінностей. Сума заборгованості по рахунках постачальників визначається на основі рахунків постачальників. Придбання складських запасів відображається на рахунку «Витрати на купівлю» за видами складських запасів.
При постійній системі обліку запасів:
Складські запаси
Рахунки до сплати
Рахунки до сплати
Грошові кошти
При періодичній системі обліку запасів:
Витрати на купівлю
Рахунки до сплати
Рахунки до сплати
Грошові кошти
58. Облік комерційних і торгівельних знижок
Виділяють два види знижок:
1) комерційні
2) розрахункові (торгівельні)
Комерційна знижка – це знижка з ціни продукції, товарів, послуг, що надаються постачальником покупцеві з урахуванням обсягу продажу чи певної невідповідності якості товарів, тобто комерційні знижки пов’язані з обігом товарів.
Розрахункові знижки – це знижки з ціни реалізованої продукції, які клієнт (покупець) одержує від постачальника за прискорення оплати. Якщо покупець додержується умови, то він одержую знижку з суми боргу, тобто платить менше, а якщо не дотримується – платить всю суму. Розрахункова знижка розраховується на підставі фактурної вартості товарів за мінусом повернутих товарів і знижок на ціну, якщо вони мали місце.
При періодичній системі обліку:
Валовий метод
Витрати на закупівлю $10,000
Рахунки до сплати $10,000
5.03.Повернуто товари:
Рахунки до сплати $500
Повернення товарів і уцінка продукції $500
12.03.Оплачено рахунки в період дії знижки:
Рахунки до сплати $9,500 (10,000-500)
Купівельно-розрахункова знижка $9,310
Грошові кошти $190 (9,500*0,02)
Чистий метод
12.03.
Витрати на закупівлю $10,000
Повернення товарів і уцінка продукції $500
Купівельно-розрахункова знижка $190
Грошові кошти $9,310
59. Облік заборгованості по векселях виданих
Облік розрахунків з кредиторами на вексельній основі ведуть на рахунку «Векселі видані». Підприємства-боржники сплачують по векселях крім номінальної вартості ще й відсотки. Відсотки по векселях є фінансовими витратами.
Рахунки до сплати $50,000
Векселі видані $50,000
Векселі видані $50,000
Фінансові витрати $1,500 (сума нарах. %)
Грошові кошти $51,500



60. Облік інших короткострокових зобов’язань
Серед інших короткострокових зобов’язань виділяють такі:
1) заборгованість по податку з продажу та акцизному збору
Грошові кошти
Дохід від реалізації
Розрахунки з бюджетом (податок з продажу)
Розрахунки з бюджетом (акцизний збір)
Розрахунки з бюджетом
Грошові кошти
2) заборгованість за авансами від клієнтів
Одержання авансу
Грошові кошти
Аванси одержані
Відвантаження продукції
Аванси одержані
Дохід від реалізації
3) частина довгострокового боргу, яка належить до поточного боргу
У балансі показується сума, що має бути сплачена у поточному періоді та залишок довгострокової заборгованості.
4) заборгованість по дивідендах
Після оголошення рішення про сплату дивідендів і до моменту сплати оголошених дивідендів дана сума є короткостроковою заборгованість.
Фінансові результати
Дивіденди до сплати
Дивіденди до сплати
Грошові кошти
5) заборгованість по податку на прибуток
Витрати по податку на прибуток
Розрахунки. з бюджетом(податок на прибуток)
6) заборгованість по податку на майно
Витрати по податку на майно
Розрахунки з бюджетом(податок на майно)
61. Облік заробітної плати та зобов’язань по ЗП
Заборгованість по ЗП є однією з основних частин короткострокової заборгованості. Із ЗП пов’язані три види зобов’язань:
1) заборгованість по виплаті ЗП
2) заборгованість по податках, що утримуються із ЗП
3) заборгованість по іншим утриманням із ЗП
Для обліку заборгованості і розрахунків з працівниками та службовцями використовують рахунок «Заробітна плата до сплати».
Утримання із ЗП регулюються законодавством кожної країни. Згідно методики США утримуються такі:
1) федеральні внески на соціальне страхування
2)федеральний прибутковий податок
3) прибутковий податок штату
Витрати на оплату праці (адм-упр персонал)
Витрати на оплату праці (робітники і службовці)
Соціальні відрахування до сплати
Федеральний. прибутковий податок до сплати
Прибутковий податок штату до сплати.
Заробітна плата до сплати
Заробітна плата до сплати
Грошові кошти
Фірма в свою чергу робить нарахування на заробітну плату:
1) на соціальні потреби
2) федеральний податок по безробіттю
3) відрахування по безробіттю для штату
Витрати по податках і відрахуваннях
Соціальні нарахування до сплати
Федеральний податок по безробіттю до сплати
Відрахування по безробіттю для штату до сплати
62. Суть довгострокових зобов'язань та їх призначення. Довгострокові зоб-ня - це пасиви п-ва або кред-ка заб-ність, яка має бути сплачена впродовж терміну, що перевищує один рік. До них належать: зоб-ня по випущених облігаціях, по векселях виданих, по лізингу, позики отримані під заставу. Важливою рисою довгострок-х зоб-нь є те, що п-во виплачує кредиторові не тільки одержану суму боргу, але й відсотки. Відсотки здебільшого сплач-ся періодично впродовж усього терміну дії довгострокових зоб-нь. Довгострокові зоб-ня є джерелом фінанс-ня довгострокових проектів фірми. Векселі можуть видаватись на строк до 10 років, а облігації - до 50 років. Довгострокові зоб-ня часто пов'язані із наданням певних активів п-ва як застави, якою воно забезпечує борг. Заставу оформляють окремий док-м, який додасться до відповідної кредитної угоди. Зоб-ня. пов'язане з заставою, наз забезпеченим боргом Отже, незабезпечений борг - це такий борг, коли кредитор розраховує гол-м чином, на заг кредитну і платіжну спроможність п-ва - одержувача кредиту.
63. Види облігацій порядок їх випуску та визначення теперішньої вартості. Для фінанс-ня довгострокових проектів, розширення виробничої д-ті компанії можуть випускати акції або довгострокові облігації. ІІри цьому перевага надається саме облігаціям. Обл-ції – це ЦП, які засвідчують зобовязання до визначеної дати виплатити їх власнику: 1) вказану в облігації. 2) % за встановленою ставкою. Сертифікат облігацій засвідчує борг компанії перед її утримувачем. Для продажу облігацій компанія-емітент залучає посередника-довірителя, в ролі якого може виступати інвестиційна компанія чи банк. Компанія, яка вирішила випускати облігації, мусить скласти контракт, в якому визначаються терміни погашення, ставки процентів, строки їх сплати та ін умови. Довіритель контролює виконання компанією своїх обов'язків по облігаційному контракту. На облігації вказується її номінал, тобто основна сума, що підлягає сплаті у визначений строк і на яку нараховуються проценти за відповідні періоди. На облігаціях також позначається ставка процентів, під які випущено облігацію, і сума, що виплачується за визначений період часу - раз на півроку чи рік. Кожний періодичний платіж визначається та формулою: Періодичний платіж =основна сума (номінал облігації)* встановлена ставка процентів. Облігації можуть випускатися різних видів: 1) залежно від наявності забезпечення: забезпечені; незабезпечені. Забезпечені облігації мають гарантію їх погашення. Забезпечуватись вони можуть майном п-ва, тобто будівлями, устаткуванням тощо Такі обліг-її ще наз закладними обліг-ми Незабезп-ні обліг-ії - це звичайні кредити, що не забезпечуються активами. тобто по них компанія не видає гарантійного зоб-ня. 2)залежно від порядку погашення: фіксовані; серійні. Фіксовані обл-її - по них встановлюється один термін погашення. Н-д, компанія випустила обл-її на І млн. дол. усі вони мають бути погашені через десять років Серійні облігації - погашають серіями, частковими сумами впродовж усього строку дії облігацій наприклад, компанія випустила облігації на І млн. дол. погашення - 250000 дол, через кожні 5 років (строк дії 20 років) 3)залежно від порядку реєстрації облігації: реєстровані і не реєстровані На реєстрованих облігаціях компанія записує ім'я та адресу власника облігації, веде їх облік, сплачує відсотки. Купонні облігації - безадресні їхні власники корпорацією не реєструються Такі облігації мають відривні купони, де вказано суму відсотків до одержання і дату одержання. Купон відривається і здасться в банк. Тобто відсотки платять тому, в кого є цей купон на дату виплати; 4)за умовами дострокового погашення: конвертовані, конвертовані, неконвертовані, відзивні. Конвертовані облігації дають право їхньому власнику перетворити (конвертувати) їх на акції даної компанії на певних умовах. Відзивні облігації, які можуть бути достроково погашені за бажанням сторони, яка випустила ці боргові зобов'язання. Облігації можуть продаватись за номіналом, зі знижкою (нижче номіналу) або з надбавкою (вище номіналу) Продажна ціна облігацій не впливає на розмір періодичного платежу і визначається різницею між встановленою по облігаціях і ринковою ставкою процентів Ринкову ставку також називають діючою ставкою Вона може зміцнюватись щоденно Це ставка, за якою покупець облігацій погоджується тимчасово надати кошти, а продавець облігації вважає можливим взяти їх на певних умовах.
64. Облік довгострокових облігацій, випущених (реаліз-них) за номінальною вартістю. Обл-ції – це ЦП, які засвідчують зобовязання до визначеної дати виплатити їх власнику: 1) вказану в облігації. 2) % за встановленою ставкою. На облігації вказується її номінал, тобто основна сума, що підлягає сплаті у визначений строк і на яку нараховуються проценти за відповідні періоди. На облігаціях також позначається ставка процентів, під які випущено облігацію, і сума, що виплачується за визначений період часу - раз на півроку чи рік. Кожний періодичний платіж визначається та формулою: Періодичний платіж =основна сума (номінал облігації)* встановлена ставка процентів. Облігації прод-ся за номіналом, коли покупці (інвестори) готові вкладати в них кошти за офіційно встановленою ставкою %. П-д: Компанія К випустила 01. 01. 0А р. 1000 шт дов-х облігацій номіналом 1000$ кожна, на 5 р. , %-на ставка 12%. Сплата % інвестором 2 рази на рік: 01.07. та 01.01. Квота до ціни 100 (випуск за НВ). Проводки: 01.01.0А р. – випуск акцій: Дт ГК 10000 Кт Довг-ві облі-ї до сплати 10000 01.07.0А р. – сплачено % (кожного року додати погашення): сума % - ((10000*12%*6/12) = 600) Дт Фін витрати (% по обл-х) 600 Кт ГК 600 31.12.0А р. – регулюча проводка в кінці обл періоду (кожного року додати погашення): Дт Фін витрати 600 Кт % по облігаціях до сплати 600. 01.01.0Б р. – сплачено % по дов-х облі-х (кожного року додати погашення): Дт % по облігаціях до сплати 600 Кт ГК 600. 01.01.0Е р. – погашення довг-х обліг-й компнією К (припускає-ся, що вже було зареє-но отримання останніх %): Дт Довг-ві облі-ї до сплати 10000 Кт ГК 10000
65. Облік довгострокових облігацій, випущених зі знижкою (дисконтом). Обл-ції – це ЦП, які засвідчують зобовязання до визначеної дати виплатити їх власнику: 1) вказану в облігації. 2) % за встановленою ставкою. На облігації вказується її номінал, тобто основна сума, що підлягає сплаті у визначений строк і на яку нараховуються проценти за відповідні періоди. На облігаціях також позначається ставка процентів, під які випущено облігацію, і сума, що виплачується за визначений період часу - раз на півроку чи рік. Кожний періодичний платіж визначається та формулою: Періодичний платіж =основна сума (номінал облігації)* встановлена ставка процентів. Облігації прод-ся зі знижкою (дисконтом), коли інвестори вважають для себе можливим вкладати кошти у ці обл-ї тільки по ринковій ставці %, яка вища ніж офіційна встановлена на обл-ї ставка %. П-д: Компанія К випустила 01. 01. 0А р. 1000 шт дов-х облігацій номіналом 1000$ кожна, на 5 р. , %-на ставка 12%. Сплата % інвестором 2 рази на рік: 01.07. та 01.01. Квота до ціни 98 (випуск з дисконтом). Проводки: 01.01.0А р. – випуск акцій: Дт ГК 9800 Дт Дисконт по обліг-х 200 Кт Довг-ві облі-ї до сплати 10000 01.07.0А р. – сплачено % (кожного року додати погашення): з одночасним погашенням дисконту, сума % - (10000*12%*6/12) = 600, сума амортизації дисконту – (200/(2*5)) = 20 Дт Фін витрати 620 Кт Дисконт по обліг-х 20 Кт ГК 600 31.12.0А р. – регулюча проводка в кінці обл періоду (кожного року додати погашення): з одночасним погашенням дисконту Дт Фін витрати 620 Кт Дисконт по обліг-х 20 Кт % по облігаціях до сплати 600. 01.01.0Б р. – сплачено % по дов-х облі-х (кожного року додати погашення): Дт % по облігаціях до сплати 600 Кт ГК 600. 01.01.0Е р. – погашення довг-х обліг-й компнією К (припускає-ся, що вже було зареє-но отримання останніх %): Дт Довг-ві облі-ї до сплати 10000 Кт ГК 10000





















66. Облік довгострокових облігацій, випущених з премією. Обл-ції – це ЦП, які засвідчують зобовязання до визначеної дати виплатити їх власнику: 1) вказану в облігації. 2) % за встановленою ставкою. На облігації вказується її номінал, тобто основна сума, що підлягає сплаті у визначений строк і на яку нараховуються проценти за відповідні періоди. На облігаціях також позначається ставка процентів, під які випущено облігацію, і сума, що виплачується за визначений період часу - раз на півроку чи рік. Кожний періодичний платіж визначається та формулою: Періодичний платіж =основна сума (номінал облігації)* встановлена ставка процентів. Якщо ринкова відсоткова ставка нижча, ніж та, що її встановлено по облігаціях, то облігації продаються з надбавкою і премією. Облігації прод-ся з надбавкою, коли інвестори важають можливим інвестувати в облі-ї кошти під %, які менші, ніж офіційно встановлені по облі-ї ставка %. П-д: Компанія К випустила 01. 01. 0А р. 1000 шт дов-х облігацій номіналом 1000$ кожна, на 5 р. , %-на ставка 12%. Сплата % інвестором 2 рази на рік: 01.07. та 01.01. Квота до ціни 106 (випуск з премією). Проводки: 01.01.0А р. – випуск акцій: Дт ГК 10600 Кт Довг-ві облі-ї до сплати 10000 Кт Премія по довг-х обліг-х 600 01.07.0А р. – сплачено % (кожного року додати погашення): з одночасним погашенням премії, сума % - (10000*12%*6/12) = 600, сума амортизації премії – (600/(2*5)) = 60 Дт Фін витрати 540 Дт Премія по облі-х 60 Кт ГК 600 31.12.0А р. – регулюча проводка в кінці обл періоду (кожного року додати погашення): з одночасним погашенням премії Дт Фін витрати 540 Дт Премія по облі-х 60 Кт % по облігаціях до сплати 600. 01.01.0Б р. – сплачено % по дов-х облі-х (кожного року додати погашення): Дт % по облігаціях до сплати 600 Кт ГК 600. 01.01.0Е р. – погашення довг-х обліг-й компнією К (припускає-ся, що вже було зареє-но отримання останніх %): Дт Довг-ві облі-ї до сплати 10000 Кт ГК 10000











67. Способи амортизації дисконту і премій по випущених облігаціях. Згідно МСБО 39 різницю між ціною облігації та її номінальною вартістю слід амортизувати (списувати) протягом терміну, на який випущено облігації. ІІри цьому для визначення суми амортизації премії чи дисконту у відповідних звітних періодах застосовуються 2 методи амортизації: метод рівномірної (прямолінійного списання); метод ефективної ставки процентів (чи метод амортизації на основі діючого відсотка). Знижки та надбавки при первинному продажу облігацій - це поправка до суми відсотків які фактично виплачуються власникам облігацій (тобто інвесторам) протягом періоду дії облігацій. Отже, амортизації знижки чи надбавки яка нараховується протягом періоду від фактичного продажу облігацій до дати їх погашення, відноситься до витрат на сплату % по облігаціях. Рівномірний метод нарахування амортизації - спрощений метод для нарахування амортизації знижок або надбавок по облігаціях при застосуванні цього методу дисконт (премію) списують рівними частками протягом дії облігації. Коли застосовується рівномірний метод нарахування амортизації знижку яку було надано при первинному продажу облігації, витрати на сплату на сплату відсотків розраховується як сума фактично сплачених (чи нарахованих) відсотків і відповідно пропорційної частки знижки яку віднесено на цей період. Сума аморт-ї = сума дисконту/ кількість платіжних періодів; Сума амортизації премії = сума премії/ кількість платіжних періодів
Метод ефективної ставки спирається на поточну вартість для розрахунків величини амортизації за період. Концепція на яку спирається цей метод припускає що витрати на сплату % по облігаціях на кожний період – це невиплачена частка відповідного зобов’язання, помножена на реальну діючу по облігаціях ринкову ставку (ефектнішу ставку) процентів. Коли застосовується цей метод сума витрат на сплату % по облігаціях змінюється кожного процентного періоду. Але сума фактично сплаченої як % по облігаціях, готівки залишається незмінною у всіх періодах, тому що вона базується на офіційно встановленій по облігаціях ставці %. Але сума, яка буде відображена як % за період, має бути спеціально розрахована для кожного період. Таким чином, за методом ефективної ставки відсоткова сума, що підлягає амортизації, визначається як різниця між сумою витрат на % та сумою відсотка, що сплачені або підлягають сплаті за звітний період.






















68. Облік викупу облігацій Корпорації-емітенти облігацій звичайно обумовлюють в контракті право викупу облігацій. Це дає можливість корпорації в разі зниження ставки відсотка відкликати облігації з обігу та випустити замість них облігації з нижчою ставкою відсотка. При достроковому викупі необхідно: 1) визначити поточну вар-ть облігацій на дату дострокового викупу; 2) відобразити в обл виплату грошей (викуп); 3) визначити та відобразити в обл прибутки чи збитки від викупу облігацій. Поточна (балансова) вар-ть облігацій на дату викупу дорівнює: 1) НВ облігацій (випуск облігацій за НВ); 2) НВ – недоамортизований дисконт (випуск облігацій з дисконтом); 3) НВ + недоамортизована премія (випуск облігацій з премією).
Облік викупу довгострокових облігацій.
Приклад 1. Після шостого платіжного періоду компанія викупила всі довгострокові облігації з квотою 103 до номіналу. Довідка: випущено 1000 шт. облігацій номіналом 1000 дол. кожна, на 5 р., 12% річних, квота до ціни 100, сплата процентів 1.07. та 1.01.Розвязок: Дт Довг-ві облігації до сплати 1000000 Дт Збитки від викупу облігацій 30000 Кт ГК 1030000
Приклад 2. Після шостого платіжного періоду компанія викупила всі довг-ві облігації з квотою 103 до номіналу. Довідка: облігації випущено на 5 р., 1000 шт. номіналом 1000 дол. кожна, 12% річних, квота до ціни 98, сплата процентів 1.07. та 1.01.Розвязок: Дт Довг-ві облігації до сплати 1000000 Кт Дисконт по облігаціях 8000 К-т ГК 1030000 Дт Збитки від викупу облігацій 38000
Приклад 3. Після 8 платіжного періоду компанія викупила всі свої довгострокові облігації з квотою 104 до номіналу. Облігації були випущені у к-сті 1000 шт. номіналом 1000 дол. кожна, на 5 років, 12% річних, квота до ціни - 106, оплата процентів 1.07. та 1.01. Розвязок: Дт Довгострокові облігації до сплати 1000000 Д-т Премія по облігаціях 12000 Д-т Збитки від викупу облігацій 28000 К-т ГК 1040000
Приклад 4. Вихідні дані прикладу № 3, проте компанія викупила на фондовій біржі довгострокові облігації за 900000 дол. Розвязок: Д-т Довгострокові облігації до сплати 1000000 Д-т Премія по облігаціях 12000 К-т ГК 900000 К-т Прибутки від викупу облігацій 112000
69. Облік перетворення облігацій на акції. Облігації які за умови договору можуть обмінюватися на звичайні акції звуться консервативними. Вони більш приваблюють як компанію, що випускає акції. так і інвесторів. Компанія, що випускає акції, може продавати їх за вищою ціною при нижчих відсоткових ставках. Якщо акції корпорації високо котируються та їх ціна більша, тоді власники конвертованих облігацій мають нагоду обміняти облігації на більш прибуткові цінні папери. У цьому випадку балансову вартість конвертованих облігацій стає балансову вартість акцій, при конвертації облігацій в акції ринкова вартість як облігацій, так і акцій не відображається. Не визначаються також прибутки чи збитки від цієї операції. Акції відображаються в поточній (балансовій) вартості облігацій. При конвертації облігацій у звичайні акції дотримуються таких облікових правил
1) акції відображаються за вартістю, що дорівнює поточній вартості заміщених облігацій. Ринкова вартість ні облігацій, на акцій не наводиться;
2) від цієї операції не визначається прибуток чи збиток. Різниця між номіналом акцій та поточною вартістю облігацій показується на рахунку “Додатковий капітал”.
Приклад: Після 7-го платіжного періоду корпорація конвертувала довгострокові обл-ції в прості акції за умови, що одна обл-я в 1тис. дол. обмінюється на 30 акцій номіналом 20 дол. кожна. Раніше було випущено 1000 шт. облігацій номіналом 1000 дол. кожна, на 5 років, квота 100. 12% річних проценти сплач-ся 2 р. на рік.
Д-т Довгострокові облігації до сплати 1000000
К - т Статутний капітал 600000
К -т Додатковий капітал (прості акції) 400000
Ринкова ціна обл-ції і акцій при складанні бух проводки до уваги не береться. Цей метод відобр-ня конверсії обл-ції у акції часто наз методом балансової (або поточної) вартості. Тобто, коли облігації конвертуться в акції, то за правилом, акції відобр-ться в поточній (балансовій) вартості обл-цій. Заборг-ть по обл-ях, дисконт чи премія списуються. Тому по таких операціях не має ні прибутку, ні збитику. Приклад 2: Після 7-го платіжного періоду корпорація конвертувала І000 шт довгострокових облігацій в прості акції номіналом 20 дол кожна. Умова конвертації одна облігація в 1000 лол обмінюється на 30 простих акцій. Довідка: випущено облігацій - 1000 шт номіналом 1000 дол кожна, на 5 років, квота 98. 12% річних з оплатою відсотків по півріччях. Недоамортизована знижка=((І00*20)/10)*3=6000
Д-т Довгострокові облігації до сплати 1000000 К-т Дисконт по облігаціях 6000 К-т Статутний капітал (прості акції) 600000 К-т Додатковий капітал (прості акції) 394000
Приклад З: вихідні дані прикладу 2, проте облігації були випущені з квотою 106. Недоамортизована премія (60*1000)/100*3=18000 Д-т Довгострокові облігації до сплати 1000000 Д-т Премія по облігаціях 18000 К-т Статутний капітал (прості акції) 600000 К-т Додатковий капітал (прості акції) 418000













70. Облік довгострокових орендних зобов'язань. Оренда - це надання однією стороною (орендодавцем) іншій стороні (орендареві) майна в тимчасове користування на визначений термін за певну плату на підставі договору оренди. Довгострокова оренда зветься лізингом (оренда на строк від трьох і більше років) Розрізняють два види лізингу: операційний і фінансовий (або капітальний). При операційному лізингу те чи інше майно береться в оренду на коротшій термін. Право власності при цьому залишається за орендодавцем Орендар відображає в обліку орендну плату (звичайно, і операційні витрати, пов'язані з використанням об'єкта, наприклад, витрати пального для автомобіля). Орендна плата відображається в орендаря: Дт Витрати на оренду Кт Грошові кошти. В зарубіжних країнах широке застосування мас довгостроковий фінансовий лізинг як засіб формування довгострокових активів якоюсь мірою він схожий на купівлю основних засобів у кредит. Фінансовий лізинг - це оренда, за умовою якої орендар бере на себе весь ризик та всі втрати, пов'язані з використанням орендованого майна При фінансовому лізингу орендар обліковує лізингові об'єкти як свої активи. За МСБО лізинг вважають фінансовим, якщо договір оренди передбачає хоч би одну з таких чотирьох умов
1)право власності на майно, що орендується, після закінчення строку оренди цілком переходить до орендаря; 2)орендареві надасться можливість після закінчення строку оренди придбати майно за ціною нижчою віл ринкової або відновити оренду; 3)строк оренди охоплює більшу частину строку корисного використання орендованого майна; 4)теперішня вартість мінімальних орендних виплат більша або дорівнює ринковій вартості об'єкта оренди. Лізингові операції вигідні всім учасникам угоди, а саме: 1)Постачальник реалізує устаткування на умовах повної оплати його вартості; 2)орендодавець (лізингова компанія) отримує дохід у формі відсотків, які включаються в орендну плату; 3)орендар має змогу починати або розширювати виробництво зі значно меншими початковими капітальними вкладеннями (в тому числі валютними) і не платить податку на майно, що орендується. Як наслідок, у світовому масштабі в загальному обсязі капітальних вкладень зростає питома вага лізингу машин та обладнання Періодичні виплати по фінансовому лізингу включають виплату % і виплат основного боргу.

78. Облік формування та змін капіталу в товар-х.
При утвор тов-ва, первинні внески кожного ззасновників реєструються окремо в журналі. Дт-ся рах. “Активів” і Кт-ся рах. “Кап-л певного власника”. Внески оцінюються за справедливою ринков. Вартістю на дату передачі активу і вказ-ся в договорі. Тов-во може прийняти зобов”язання партнера, пов”яз. з інвестиціями. Фін результати діяльності розподіляються між співвласниками. Прибуток оподатковується в складі доходу кожного з партнері як і доход власника фірми або б/я громадянина. Капітал тов-ва формується за рахунок внесків партнерів. Кап-л кожного партнера обл-ся окремо і в балансі відобр-ся окремо. Кожний партнер відкриває рахунок “Розрахунки з власником ” або “Вилучений капітал власника М”, на якому відобр-ся вилуч кошти партнера для власнихпотреб і списання їх за рахунок капіталу.
Пр-д
Власн А і Б домовились об”єднати свої капітали і створ товар.
А – 20000 грощш кошти.
40000 обладн для офісу
Б – 45000 грош кошти
16000 деб заборг, в т.ч. 1000 сумн. Заборг
Дт “Грош Кошти” 20000
Дт “Устаткування” 40000
Кт “Кап-л власн А” 60000

Дт “Грош кошти” 45000
Дт “Рах до отримання” 16000
Кт “Резерв по сумнівн боргах” 1000
Кт “Кап-л власника Б” 60000

В разі зміни складу тов-ва ( нові партнери, вихідз тов-ва чи смерть) тов-во формально може бути розпущено і сформовано нове.

Кап-л А і Б по 60000. Партнер В викупив весь кап-л Б і платить безпосередньо власнику Б.
Дт “Кап-л власника Б” 60000
Кт “Кап-л власника В” 60000


79. Порядок та облік розподілу прибутку між партнерами
Порядок розпод прибутку (збитку) потрібно обумовлювати вдоговорі. Якщо всі партнери вкладають в тов-во однаковий розмір кап-лу, приділяють справі однаковий час, мають однакові організаторські здібності і несуть однаковий ризик , то прибуток (збиток) розпод-ся порівну. Коли один з партнерів бере на себе керівництво і приділяє цьому весь час, тоді йому з чистого прибутку признач-ся ЗП, яка не впливає на подальший розподіл фін результатів.
Ін партнери можуть вкласти більше коштів і сподіваються на компенсацію у вигляді більшої частини прибутку. В таких випадках з чистого приб спочатку виплачується ЗП і % на вкладений капітал, а залишок чистого приб розпод-ся відповідно до обраної методики: порівну чи за встановленою пропорцією, чи пропорційно вкладеному кап-лу. Сума прибутку визначається кожн звітному періоді на рах “Фін результати звітного періоду”.
Пр-д
Сума приб = 50000. Частка у приб=50%
Дт “Фін рез звітн періоду” 50000
Кт “Кап власн А” 25000
Кт “Кап власн Б” 25000

Закриття індив рахунку після вилучення з них коштів на власні потреби:
Дт “Кап власн А” 12000
Дт “Кап власн Б” 10000
Кт “Вилуч кошти власн А” 12000
Кт “Вилуч кошти власн Б” 10000

Дт “Вилуч кршти власн А” 12000
Дт “Вилуч кошти власн Б” 10000
Кт “Грош кошти” 22000

80. Фінансов звіт тов-ва
Баланс
Звіт про приб і збиток, в якому після традиційного переліку статей витрат і відображення суми чистого приб можуть міститися дані про розподіл чистого приб між партнерами.
Звіт про кап-л партнера. Запис-ся кап-л кожного партнера на початок періоду, його зміни та залишок заг кап-лу і окремо власників на кінець року. Склад-ся на основі звіту про приб та збиток та рах-в “Кап-л” та “Вилуч кап-л”. Наводяться дані про додаткові інвестиції.

81. Кап-л корпорації, класифікація акцій та їхоцінка.

В ринково розвинутих країнах корпорац є переважною формою підприємн діяльності. Корпор можуть бути малі, сер і великі. До корпор на правах власн має входити не менше 3-х юр чи фіз осіб.
Корпор – зареєстроване певним чином п-во, створене для здійснення комерційної/виробничої діяльності, яке маєправо юридичної особи і кап-л розподіляє на акції.
Власн кап-л форм-ся акціями, тобто кошти в обмін на акції.
Акція – цінний папер без встановл строку обігу, який засвідчує пайову участь в акц кап-лі і дає власнику право на:
участь в управлінні компанією;
одерж частини приб (дивід-в)
участи при розпод майна при ліквідації;
Право власника засвідчується акційним сертифікатом.
Акції, які дозволяються до випуску – загальна к-ть акцій, на випуск яких одержано дозвіл державної організації влади
Випущені акції – к-ть акцій, фактьично реалізованих на якусь дату
Невипущені акц- залишок дозволених до випуску акц, які компенсуються невипуском/нереалізацією
Циркулюючі акц – акц, які перебувають на руках у акц-в на певну дату.К-ть циркулюючих акц може збігатися з к-тю випущених акц.
Викуплені акц – акц, викуплені корпорацією у своїх акціонерів
Прості
Привілейовані
-кумулятивні/некумулят
-конвертовані/неконвертов
-відкличні/невідкличні до погашення

Номін вартість – мінім ватрість, вказана на сертифікаті і зарахована у стат кап-л корпор
Різниця між ціною продажу і номін вартістю становить додатковий кап-л корпор
Безномін акц можуть випускатися в 2-х варіантах:
безном акц з оголошеною вартістю – рада директорів оголошує у б/я момент вартість. Оголошена варт зарахов у стат кап-л. Виручка понад оголошену вартість у додатк кап-л;
безномін акц без оголош вартості – корпор випуск акц без номін вартості о без оголош-ї вартості. Вся виручка зараз-ся до додатк кап-лу.
Ринкова ціна – ціна акц, яка формується на ринку цін паперів під впливом попиту і пропозиції. Залежить від фінансового стану фірми, напрямку розвитку.
Облікова вартість акц – якщо розділити всю суму кап-лу на к-ть акц, то одержимо облікову вартість однієї акцй.
Але якщо у складі кап-лу є привілейов акц, то їх суму попередньо віднімають, а решта ділить на к-ть простих акц.
Основним джерелом формування власн кап-лу корпор є внесений кап-л, нерозпод приб (нагромаджена сума чистого доходу, заробленого з моменту організац корпор з вирахув-ям відсотку суми дивідендів, сплач-х з моменту організації), нереалізов кап-л (нереалізов приб і збиток – зниження ринков вартості довгостр акц)

82. Облік випущених (проданих) простих і привіл акц
Коли номін варт і оголошеною варт релізації за готівку або негрошові активи чи послуги зазн-ть зміни «рах активів» – Дт-ся на вартість реаліз-ї номін варт і оголошена варт – Кт-ся рах-к «Стат капітал» в розрізі кожного виду акцій. Б.я. різниця між варт-ю реал-ї і номін варт відобр на рах «Дод-во внесений капітал». У сплату за випущенні акц можуть прийматися і негошові відшкодування (земля,будівлі, устаткування, послуги). Проводиться грош оцінка як випущ акц, так і отрим-го відшкодування. Корпор відобр одерж активи за ринк варт випущ акц на дату здійснення операції.
Пр-д
Комп К випустила 10000 простих акц, номін варт =5 .
А) реал-я за номін варт
Дт «Грош кошти» 50000
Кт»Стат капітал» 50000
Б)ціна реал-ї=8
Дт»Грош кошти» 80000
Кт»Стат кап» 50000
Кт»Додатк капітал» 30000
В)ціна рел-ї=4
Дт»Грош кошти» 40000
Дт»Додатк капітал» 10000
Кт»Стат капітал» 50000

Тобто якщо ціна реал-ї менше номін варт , то у стат капітал зарх-ть номін варт, а різницю відобр по Дт «Додатк кап», якщо цей рах-к має КТ-й залишок. Якщо не має – спис-ть за рахунок нерозпод прибутку.
Визначити встановл варт 1-ї акц, або відобразити всю виручку, одержану від кожного випуску, реал-ї акц без встановленого номіналу, як закон. Капітал.
Пр=д
Корп випустила 10000 акц без номіналу. Рада директорів оголосила ціну =5, фактично продано =7.
Дт»Грош кошти» 70000
Кт»Стат кап» 50000
Кт»Додатк кап» 20000
Продаж акц за передпл, як правило здійснюється під час створення корп=ї. Передоплата являє собою копт-т на пикладі певної к-ті акц за обумовл ціною. Оплата здійсн-ся на встан дату.
Дані контракти – це угоди на передплату, мають юрид силу, відобр в обліку. Для цього відкрив рах-ки: «Заборг-ть за передпл на акції » і відповідно до виду акцій «Акції за передоплатою»
Пр-д
1.01.04 корп отримала передоплату на 20000 звичайних акц номіналом =10 кожна при ціні =15.
Дт «заборг за передпл на акц» 300000
Кт «Прості акц за передопл» 200000
Кт «Додатк кап» 100000
Корп може викупити власні акц як уакціонерів, так і на ринку цінних паперів. Метою викупу може бути:
отрим-я необх-ї к-ті акц для преміювання свого персоналу;
наступного їх перепродажу за вищою ціною;
обмеження к-ті акц в обігу для збільшення суми прибутку на 1-го акціонера;
запобігання спробам конкурентів захопити контрольний пакет акцій.
Викуплені акц – це акц, що були раніше випущенні, повністю оплаченні, а потім викупленні, але не анульовані, тобто не вилученні з обігу.
Рах-к «Викупл власні акц» є активним і регулюючим до рах-ку «Стат кап» . на цьому рах-ку викупл акції відобр-ся за факт-ю собів-тю їх придбання.
Дт «Викупл власні акц»
Кт «Грош кошти»

Викупл акц можуть реаліз-ся знова за с/в викупу, за вищою/нижчою варт їх придбання.
Дт «Грош кошти»
Кт «Власні викупл акц»
Пр-д
Комп К продала 1300 власних викупл акц по=20/10, а викупила їх по=14
І варіант
Дт «Грош кошти » 26000
Кт «викупл власні акції» 18200
Кт «Додатк капітал»7800

При продажу за ціною нижче с/в придбання різниця покривається за рахунок додатк капіталу. Якщо додатк кап не вистачає, то за рах-к нерозпод прибутку.
ІІ варіант
Дт «Грош кошти» 13000
Дт «Додатк кап» 5200
Кт «Викупл власні акц» 18200
83.Облік конвертації прив акц у прості.
Перевед прив акцій у прості здійсн за встановл у договорі коефіцієнтом. Власники прив акцій здійснюють їх конвертацію у прості за умови зрост дивідендів та ринкових цін на прості акції.
Н-д: Компанія випустила 1000 прив. акцій по 100 дол, умова конвертації 1/10, прості по ціні 5 дол. Ринкова вартість простої на момент випуску 8 дол; Ціна зросла привіл стала 101 дол. а проста 15 дол за штуку. За умовою конвертації тисяча привіл конвертується в 10000 простих.
10000 *5дол =50000дол. В проводках маємо:
Дт Статутний кап(прив.акц)100000
КтСтатутний кап (прості)50000
Кт Додатков кап 50000
Якщо привіл акції були продані за ціною вище номіналу, при їх конвертації в прості акції, необх списати Додатковий капітал при їх продажу при першому розміщенні.
При першому продажу номінал 100 дол, а ми їх продали за 120 і вобліку було б відображено:
Дт Грошові кошти 120000
Кт Статутний кап (прив)100000
Кт Додатк кап 20000
Конвертація акцій
Дт Стат кап (прив)100000
Дт Дод кап 20000
Кт стат кап (прос) 50000
Кт Додатк кап 70000
При відображенні операцій з конвертацією акцій ринкова вартість як простих так і привілейованих на момент здійснення конвертації не враховується і не відображається. Це поясн тим, що обмін акцій здійсн всередині самої корпорації і жодних додаткових активів не надходить.

84.Нарахування та облік дивідендів
Дивіденди це частина прибутку компанії, що розподіл між акціонерами відповідно до виду акцій і їх кількості. Див-ди можуть виплачувати щоквартально, за півріччя, за рік. Джерелом виплати є прибуток корпорації. Див-ди оголош на суму, що не перевищ нерозп прибуток корпорації. Див-ди можуть виплачуватися у формі грошей, дод акцій тощо. З виплатою та оголош див-в повязано 3 дати.
1) Дата оголош див-в
2) Дата реєстрація власн акцій
3)Дата виплати див-в
В обліку відображено лише по 2-х датах по оголошенню і виплатах.
Метою дати реєстрації є визначення акціонерів, яким належить виплатити див-ди. Після реєстрації право на дивіденди іншим особам не переходить.
25.02.04. Компанія А оголосила див-ди Розмір див-в 0.9 дол на акцію Кількість акцій 100000,
ном-л 15 дол. Розмір див-в 90000
25.02.04.
Дт Нероз приб 90000
Кт Див до сплати 90000
23.03.04 Дивіденди було виплачено
Дт Див до сплати 90000
Кт Грош кошти 90000
Іноді використовують рах-к Дивід до оголош, тоді все матиме вигляд
25.02
Дт Див до оголош 90000
Кт Див до сплати 90000
23.03
Дт Див до сплати 90000
Кт Грош кошти 90000
31.12 Дт Нерозп приб
Кт Див оголош 90000.
Якщо ж відбувається виплата див-в акціями. Тобто рада директорів може оголосити див-ди акціо-нерам акціями, для того щоб зберегти обор капітал компанії, знизити ринкові ціни, збільшити заг вартість акцій, збільш статут кап корпорації за рах нерозп приб, щоб уникнути подвійного оподаткув. Кіл-ть акцій яку необхідно випустити для оплати див-в, встановл радою дир.-в, ці акції здебільшого відображу за ринковим цінами на дату оголош див-в. В б-я разі їх ціна не повинна бути нижча за номінальну чи оголошену вартість.
85.Облік роздрібнення акцій. Роздрібнення акцій - це зб-ня к-сті випущених акцій з пропорційним зниженням їхньої номінальної і оголошеної в-сті за 1 акцію. Метою роздрібнення акцій с необх-сть підняти їхню привабливість на ринку, доступність для малих інвесторів. До роздрібнення акції компанія вдається при значному зр-ні ринкових цін на акції. Як і при сплаті дивідендів у вигляді акцій, так і при роздрібненні акцій акціонер отримує додаткові акції, не втрачаючи при цьому жодних додаткових активів.
Приклад: компанія має дозвіл на випуск 100тис. простих акцій, випущено 30000 акцій ном-ю в-стю 20 дол. кожна Ринкова в-сть кожної акції - 80 дол. 01.06.04 року компанія вирішила розділити кожну акцію на 2, після чого к-сть акцій в обігу зб-сь вдвічі (60000), а номі-на в-сть 1 акції зм-сь вдвічі (стала 10 дол). відповідно вдвічі зменшиться і ринкова ціна акції (тобто 40 дол). Заг сума стат-го к-лу не зменшилась: Операція роздроблення акцій бух проводками не відобр-ся. На рахунку "Статутний капітал (прості акції)" в баланс буде внесено зміни про к-сть і номінальну вартість акцій. Акціонерний капітал (до роздрібнення):- Прості акції (30000 за ном-ю в-стю 20 дол) 600000; - Нерозподілений прибуток 150000; -Разом 750000
Акціонерний капітал (після роздрібнення акцій): -Прості акції (60000 за ном-ю в-стю 10 дол) 600000; -Нерозподілений прибуток 150000; -Разом 750000
Ефект зб-ня к-сті акцій в обігу і зниж-ня ринк-х цін досяг-ся роздрібненням акцій і випуском додаткових акцій для оплати дивідендів, проте між ними є суттєва різниця: акції для оплати дивідендів можуть випускатися тільки при наявності нерозподіленого прибутку, тоді як роздрібнення акцій може здійснюватись і без наявності нерозподіленого прибутку. Істотніше різницю між роздрібненням акцій та дивідендами-акціями можна бачити в таблиці 1.
Таблиця І.
Показники
Роздрібн-ня
акцій
Дивіденди акціями

Заг-й внесений (опл-й) к-тал
Не змін-ся
Зб-ся

Нерозп-й приб-к
Не змін-ся
Зм-ся

Заг ном-на в-сть звич-х акцій
Не змін-ся
Зб-ся

Ном-на в-сть 1 акції
Зм-ся
Не змін-ся

Може таке бути, що кількість роздрібнених акцій перевищує кількість акцій, дозволених до випуску. Рада директорів має одержати дозвіл на випуск додаткової кількості акцій на момент їх роздрібнення. Роздрібнені акції розподіляються між існуючими власниками пропорційно до частки кожного в капіталі корпорації.
Приклад: компанія "Немія" оголосила див-ди 25.02.04р. з виплатою акціями в розмірі 10 % циркулюючих простих акцій, на дату огол-ня див-дів акц-ний к-л компанії стан-в: 1)Прості акції: 80000 шт за НВ 15 дол кожна (Ринкова вартість 20 дол за акцію) - 1200000 (80000*15); 2) (Нерозп-й прибуток 400000 разом 1600000. Визначимо к-сть акцій, що мають бути випущені в обіг, та їхню ринкову в-сть. К-сть акцій: 10% від 80000 шт=8000 шт. Ринкова вартість: 8000шт*20 дол=160000 Відобр-ня в о-ку - на дату огол-ня див-дів: 25.02.04р.: д-т Нерозп-ний прибуток 160000; к-т Статутний капітал: прості акції до розподілу 120000 (8000*15 дол); к-т Додатковий капітал (прості акції) 40000. При цьому рах-к Статутний капітал: прості акції до розподілу -це рах-к акц-го капіталу, а не заборгованості. Він переноситься в баланс (якщо баланс буде складено до випуску цих оголошених акцій) як додаток до статутного капіталу. Припустимо, що реєстрація акціонерів відбулася 14. 03.04р., а 28.03.04р. відбувся випуск акцій на виплату див-дів, тобто розподіл акцій. 28.03.04р.: д-т Стат капітал: прості акції до розподілу 120000; к-т Стат капітал: прості акції 120000. Т.ч., акції, вилущені під див-ди, змінюють структуру Акц-го кап-лу. Сума нерозп-го прибутку перех-ть у стат капітал, але заг сума акц-го капіталу не змін-ся. Активи корпорації не зменшились, як це було при виплаті див-дів грошима. Якщо к-сть акцій, що випускається для оплати, сягає понад 20% циркулюючих акцій корпорації, то це може істотно вплинути на зниж-ня ціни на ринку ЦП. А тому прийнято в таких випадках оцінювати акції, що підлягають розподілу, як дивіденди, не за ринковою, а за ном-ною в-стю.

























86.Облік податку на прибуток та розподілу прибутків корпорації.
Под-ва сис-ма визнач-ся і регул-ся зак-ством кожної країни. Ефективність її можна оцінити 2 чинниками: забезпечення надх-ня доходів у держ-й бюджет на заг-держ-ні цілі та стимул-ня в-ва й ін видів д-ті п-ств, орг-цій, установ, галузей. Звітний прибуток корпорації за даними бух обліку відобрся у звіті про прибутки та збитки. Він відобр-є прибуток або збиток п-ва на основі нарахувань згідно з загальноприйнятими обліковими принципами. На відміну від нього, прибуток до оподатк-ня показ-ся у податковій декларації. Прибуток до оподаткування визнач-ся на основі діючого податкового зак-вства. Приб-к до опод-ня корпорації розрах-ся як вал-й доход мінус звичайні вирахування і мінус спеціальні вирахування. До вал доходу вкл-ть: отримані див-ди, різниця між продажною ціною і с/в товарів, зростання в-сті кап-лу, отримані %, ін дохід. Звичайні вирахування з вал доходу - це ам-ція. Знос, вичерпання, безнадійні борги, внески до благодійних орг-цій, ремонтні витрати, з/п, податки, сплачена оренда, %-ти. Ін витрати на ведення бізнесу, відрахування на пенс страх-ня. Особливі вирахування: вирахування отриманих див-дів, вирахування чистих операц-х збитків. Податкова політика може періодично змін-сь і залежати від багатьох чинників: рівня соц-ек-го роз-ку, мети. Яка ставиться державою перед податковою сис-ю тощо. Ставки податку на прибуток корпорації та ін п-ств в різних країнах різні. В США, н-д з 1986 року податок на прибуток стягується за три розрядною шкалою ставок: 15% - на перші 50000 дол. прибутку; 25%- на наступні 25000 дол; 34%- понад цю суму. У Франції под на приб акц-них тов-ств колив-ся від 34% до 42%. В усіх країнах застос-ся авансована сис-ма виплат податку на прибуток у держ-й та місцеві бюджети, яка встановл-ся держ-ю. Нарах-ня податку на прибуток в обліку відобр-ся: Д-т Витрати на податок на прибуток К-т Розрахунки з бюджетом. Сплата: Д-т Розрахунки з бюджетом К-т ГК. Сума прибутку після сплати податку становить чистий прибуток корпорації, що залиш-ся в її розпорядженні. Чистий прибуток викор-ся на виплату див-дів та на ін- цілі, передбачені статутом корпорації та зак-вством країни. Серед них створ-ня спец-х резервів: фін-го резерву (подібний до нашого резервного капіталу), статутного резерву та ін.. Невикор-й прибуток перерах-ся на рах-к "Нерозп-й приб-к" і складає частину власного (акц-го) капіталу".

Root Entry

Приложенные файлы

  • doc 26570578
    Размер файла: 739 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий