Добро і Зло цікаво

Автор: Ярослав Бабич [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Добро і Зло Світлій пам'яті Василя Щербаня.

"- Добро і Зло - тема вічних суперечок. –
Вічні суперечки можуть точитися тільки між дурнями,
розумні ж сперечаються для того,
щоб домовитись про спільне розуміння правди,
домовившись, вони ставлять перед
собою нове завдання - як втілювати те,
про що вони домовились..."

"Ісус Христос переплутав у світі Добро і Зло"
(з розмов)
Настав час почати розставляти все на свої місця.
ЛІРИЧНЙ ВСТУП
Кумир думаючої молоді свого часу талановитий російський музикант Костянтин Кінчев у 1993 р. записав свій найсильніший на думку багатьох формальних і неформальних критиків альбом "Шабаш". Цілком язичницький за змістом. В одній з найкращих пісень цього альбому "Ветер водит хоровод" персоніфікований вітер-язичник бунтує проти хреста, що дві тисячі років панує над Землею, "где срам Верой наречен", де не лишилося жодної розумної істоти, здатної на щось справжнє. вітер вчить людей, пробуджених його бунтом:
"Эй, слушай мой рассказ,
Верь голосам в себе,
Сон не схоронил, а крест не спас
Тех, кто прожил в стороне"
А тих, хто знайшов в собі сили залишитись самим собою вітер кличе йти за ним на священну війну з усім несправжнім.
Приблизно в той же час Кінчев пише пісню, якій судилося стати гімном молоді, що за наркотиками і іншими загальнолюдськими цінностями не втратила зв'язку і Рідною Землею, Рідним Корінням. Це пісня - розпач сина Русі. Як могло так статися, що на Рідній Землі "...все не слава Богу, все не так, как у всех..."?! Кульмінацією композиції є заклик-наказ:
"А у Земли одно имя - светлая Русь,
В ноги поклонись, назови ее - Мать!"
Здавалося б здорові зерна впали у вдячний грунт. Очолюваний Кінчевим гурт "Алиса" перебуває на пікові слави.
А тепер вгадайте з трьох разів, що робить ця людина по записові і розкрутці альбома...? Їде до Єрусалима ...на прощу. Просити рабського вибачення в Єгови за "єресь" альбому "Шабаш", за те, що наважився спробувати відчути себе сином своєї Землі!!! Бідний, нещасний розіп'ятий дух! Доволі тривалий час спостерігаючи за розвитком поглядів і творчої долі Кінчева можу сказати, що навряд чи це - свідомий "тактичний хід". Музикант дійсно не може в собі розібратися. Про це свідчить і один з останніх його альбомів "Солнцеворот", оформлений Сваргами і Перуновими знаками, але абсолютно духовно вихолощений зсередини. Костянтине! "Православные", навчені попами "видеть козни врага и по вере прощать" не встануть "грозой за позор Родной Земли" це для них не логічно і ніякі молитви, ніякі пости не зроблять для Русі більше, ніж одна Ваша пісня, але правдива, чесна
Не хочу довго розписувати приклади з нашої культури. Хто цікавиться, той знає. Галина Севрук авторка геніальних гобеленів, з яких так і віє Предківським Духом нині заявляє, що "часи ідолопоклонства давно пройшли". Тарас Петриненко, який у 1991-му році спромігся заспівати:
"За вироком жидів присуджений нарузі
За декілька віків до рождества свого
Я увійшов у світ з тавром чужих ілюзій
Кому поклони бить і славити кого!"

у 1999-му як справжній Професійний Раб агітує нас за владу яка намірилася поставити остаточний хрест на Українцях.
Тарасе! Ви ж могли зробити принаймні як брати Клички - не прийти на зйомки, люди б Вас зрозуміли...
Ніна Матвієнко напевно скоро пострижеться в монахині, а шкода, хороший був голос...
Дмитро Степовик, Юрій Канигін... щоб не лаятись невихованими словами скажу, що цих людей складно назвати хоч чиїмись дітьми...
Справжнім стовпом Українського Духу є нині Віктор Крижанівський - геніальний український художник автор цілої художньої серії "Ми - слов'яни".
Знайте і всіляко прославляйте Українського Титана Духу Віктора Крижанівського, який в пору тотального знищення всього, що хоч трохи схоже на Українське, вміє малювати такі речі!
В молодіжній культурі - нічого сильного, нічого яскравого. "Океан Ельзи", скажу, що це хороше мистецтво ВИРОДЖЕННЯ.

"Де ми є? Хто ми є? Плаваєм Доки є сили
І летять Як горять Наші дні
Нам довго лишилось, Чи ні?!"

Крутіше від океанців сказали, напевне, тільки москалі з "Агаты Кристи":

"Корабли без капитанов,
Капитан без корабля
Нужно наново придумать
Некий смысл бытия
Ная?!"

БЕЗдуховність це коли нема ДУХУ роздивитись, розібратись, пошукати, порадіти знайденому, зробити щось корисне для людей - НЕМА ДУХУ ЖИТИ.
СУЧАСНЕ МАСОВЕ МИСТЕЦТВО НАРОДІВ БІЛОЇ РАСИ ЖИВОТІЄ В ОЧКУВАНІ СМЕРТІ. Що вам сказати, хлопці та дівчата. Якщо так охота - дорога скатертиною і не морочте нормальним людям голови.
БО НА ЧАСІ - ВІДРОДЖЕННЯ!

ПРО ЩО Ж ЦЕ ВЛАСНЕ

В емоційній, мистецькій сфері найкраще відтворюється те, що робиться в душі Народу. Подивіться на картини Володимира Пасівенка. 80-ті роки: картина - завершена думка, талановито висловлена, початок 90-тих з'являються ангели, "святі", зображені так само талановито і не схожі на "локомотиви", які обов'язково займають красний кут сучасних вернісажів. Середина-кінець 90-тих - відверта шизофренія, в смислі розкладення свідомості, відсутності особистості, а простіше - ляпанина. Оце так "розбудовуємось" і ми. Наша нинішня "система" цінностей - світоглядна мікстура із праведного і грішного, перекручених полюсів, взаємовиключних ціннісних орієнтацій, випадкових непорозумінь і свідомих перекручень. Це наводить на думку, що з одного боку, комусь це вигідно, з іншого - людям просто складно позбутися стереотипів, нав'язуваних протягом двох тисячоліть європейської, а по суті - єврейської культури. Навіть за радянських часів, коли людям не пудрили мізки біблійними дурницями суспільство нерідко все одно керувалося християнськими "моральними" нормами, просто за звичкою і тому, що над створенням нового світогляду ніхто в дійсності серйозно не працював. Один мій занайомий - сатаніст - так описував свої духовні пошуки: "Спершу я шукав у християнстві. Радше плив за течією, аніж робив свідомий вибір. Але через певний час почав задумуватись і мені здалося, що те, що в християнстві називається Добром насправді зовсім таким не є. Тоді завдяки переважно відповідним музичним течіям, я почав шукати у тому, що у християнстві названо Злом - в сатанізмові. І мене вразила сила цього Зла. це Зло набагато ближче до справжнього Життя, ніж кволе християнське Добро" Цей приклад - красномовний. Він чітко відтворює стан людського духу, розіп'ятого між не тим Злом і не тим Добром.

БЛИЖЧЕ ДО ДІЛА Поняття Добра і Зла.

Ключове місце в системі світоглядних цінностей посідає поняття Добра і Зла. Ними і займемося.
Відповіді на питання про природу Добра і Зла, гадаю, слід шукати у понятті життя взагалі. Життя - це спосіб проявлення творчих "намірів" Творця в широкому розумінні цього слова - Творцем може виступати і Людина і Природа(Боги) з метою саморозвитку і розвитку того, що Творця оточує і являє Середовище його розвитку.
Згадаймо як ми діємо, коли треба розібратися з якоюсь складною проблемою. Ми її для себе проявляємо - виписуємо на папері, відновлюємо в пам'яті потрібні відомості, розкладаємо проблему на декілька простих, з'ясовуємо, яких відомостей бракує, знаходимо ці відомості, створюємо попередній проект рішення випробовуємо цей проект в місцевих умовах, втілюємо проект, систематизуємо досвід. Вся ця робота сприяє нашому розвиткові і розвиткові нашого середовища - Природи, штучного (антропогенного) середовища, Людей яких ми залучали до втілення нашого проекту, людей які користуватимуться плодами нашої роботи тощо. Поспостерігайте за Природою вона діє так само, точніше це ми діємо як Природа (якщо діємо правильно). У Природи є свій суб'єкт думки, палітра і водночас картина, на якій вона випробовує пензлі і фарби і втілює свої Творчі наміри. Ця палітра-картина названа нашими Предками Явою. Систематизований досвід Творчості стає нормою для подальшого Розвитку, яку звуть Правою.

Під розвитком тут розуміється збільшення як правило (зменшення - як виняток) кількості і зростання якості виконуваних Творчістю (чи Творцем - це, якщо ви зрозуміли, речі взаємодоповнюючі) функцій і збільшення і покращання її властивостей.
Способом розвитку є збільшення кількості видів (програм розвитку), популяцій видів (модулів програм розвитку), з тим, щоб через змагання і співпрацю в умовах обмежених ресурсів кількість переростала в якість - стрибок в розвиткові індивіда.
Накопичення кількісного досвіду співіснування з оточуючим середовищем призводить до якісних змін в розвиткові окремого представника виду (живої форми). Накопичення критичної маси відносно однаково якісно змінених представників одного виду призводить до стрибка в розвиткові цієї форми в цілому і т. д. Основним мірилом досконалості живої форми є відповідність її функцій і властивостей вимогам середовища існування тут і тепер, а також здатність відносно швидко пристосуватись до змінених вимог середовища. Властивості живої форми можна поділити на дві основні групи: властивості співпраці з середовищем і властивості опору середовищу.
Властивості співпраці можна визначити як здатність живої форми до відкритого снагообміну (енергообміну) з середовищем з метою саморозвитку і розвитку середовища.
Властивості опору відповідно - здатність живої форми вчасно внести зміни до правил співпраці із середовищем з метою самозбереження в разі порушення справедливості вищезазначеного снагообміну.
Обидві суми властивостей мають бути досконало розвинуті.
Таким чином, оскільки міру досконалості живої форми визначають кількість і якість виконуваних нею функцій і притаманних властивостей, а також відповідність живої форми вимогам середовища існування з точки зору співпраці з середовищем і опору йому,
·
то руйнуванням можна назвати зменшення кількості і зниження якості виконуваних функцій, виродженням зростаючу невідповідність живої форми вимогам середовища.
Якщо застосувати вищеописану діалектику співвідношення особина(індивід)-середовище до Людини, то вийде такий "кістяк": основним середовищем існування і розвитку Людини є
її Сім'я та природне довкілля,
для Сім'ї таким середовищем є Рід і, знов-таки довкілля,
для Роду - Народ і довкілля.
Для Народу - Раса і довкілля,
для Раси - Людство і довкілля.
Цей кістяк важливий для розуміння природи спільнотності (колективізму), бо таким чином утворюється становий хребет, на якому будується і розвивається Людство.
Спільнотність забезпечує певному гуртові живих істот необхідний і достатній рівень одноманітності, який необхідний для належного існування і вдосконалення особини, в тому числі навіть всупереч перепонам, які цією одноманітністю утворюються. Крім того спільнотність необхідна для виконання завдань, які виходять за межі втілювальних (реалізаційних) можливостей особини, в тому числі для захисту себе і середовища існування. Не боячись перебільшити скажу, що все в світі - спільнотне.
Природі не відомі живі види, роди, сім'ї, що були б представлені тільки одною особиною. А навпаки - чим більше є представників живого виду, тим більше вид має можливостей для співпраці з середовищем і для опору йому. Тим більше є можливостей у виду як "спільнотної особини" (колективного індивіда) для пристосування до змін Яви, що повсякчас тече і міняється. Відлюдник, який розвиває в собі надлюдські здібності і творить геніальні речі не може бути прийнятий тут в якості доводу заперечення, оскільки він все одно використовує для цього плоди творчості спільноти, та й сам як Людина і Особистість є плодом спільного творчого задуму мами і тата.
Додатковим середовищем розвитку Людини є суспільні колективи різні за тривалістю існування, принципами організації, цілями діяльності, способами, засобами і ресурсами які застосовуються, використовуються, споживаються для досягнення цілей діяльності.
Людські об'єднання на засадах кровної спорідненості разом з додатковим середовищем розвитку становлять собою суспільство.
Певна річ стратегія і тактика діяльності цих різних об'єднань людей мають бути підпорядковані одній стратегії - стратегії Добра.
Розвиток живої форми не завжди означає її розвиток в бік ускладнення. Під ускладненням мається на увазі збільшення кількості життєвих спрямованостей (функцій) живої форми.
Іноді накопичення досвіду співіснування з середовищем призводить до втрати живою формою своєї окремої спрямованості чи до зміни в якості її виконання і не містить при цьому ознак виродження. Таким чином маємо спрощення. Приміром, живий організм не вважає за потрібне марнувати снагу на "опалення" непотрібного в змінених умовах органу, або внаслідок переорієнтації живої форми на інше середовище розвитку або внаслідок узагальнення виконуваних задач необхідність в певних видах діяльності, а відповідно - у функціях відпадає. Слід підкреслити, що якість виконуваних функцій має залишатися належною, зниження якості можливе як виняток тільки тоді, коли середовище розвитку виявляє сталу тенденцію до зниження вимог до якості функцій, виконуваних живою формою. Хоча слід чітко усвідомлювати, чи є така тенденція природнім і у загальному підсумку позитивно спрямованим процесом, чи йдеться про свідоме цілеспрямоване руйнування Людини і середовища Її розвитку.
Важливою рисою досконалості живої форми є її здатність повернутися до "забутих" життєвих спрямованостей і таким чином якнайповніше відповідати на творчі забаганки Яви. Отже, підсумовуючи сказане, слід сказати, що Добром є Діяння (Дія як правило, бездіяльність як виняток), кінцевим наслідком якого є Розвиток Людини, Суспільства та Природи.

Повторюся, що:
розвиток може бути як у вигляді ускладнення як правило, так і у вигляді спрощення живої форми як виняток;
"за основу світобудови" тут береться саме Людина, оскільки саме вона вносить в світ категорії "добре" чи "погано", природа, строго кажучи, безстороння (нейтральна).
Розвиватися Людина може тільки разом із середовищем, будь-які інші варіанти просто безглузді.
Саморозвиток за рахунок середовища чи розвиток середовища за рахунок особини означає порушення справедливості снагообміну і в будь-якому разі рано чи пізно веде до виродження взагалі;
діяння може бути свідомим (як правило) чи несвідомим (як виняток);
середовищем розвитку для Людини є
·
суспільні об'єднання різного рівня і різних засад співпраці, де становий хребет складає суспільна структура, об'єднана на засадах кровної спорідненості (Людина, Сім'я, Родина, Рід, Плем'я, Народ, Сім'я Народів, Раса, Людство) та природа штучна і "природна", жива і нежива;
Зрозуміло, що будь-яку Діяльність слід оцінювати не за добрими намірами, а за справами, доведеними до кінця.

Вищевикладений підхід до основної засади структурування суспільства - принципу крові, дає можливість зрозуміти на що спрямована християнська теза про те, що нема у Христові ні Грека ні Скіфа За допомогою такої підступної ідеологічної уловки по суті руйнується змагальне середовище розвитку Особи, Сім'ї, Роду, Племені - Народ. А додайте сюди: "хто відмовиться від батька і матері"А іще - вміло підкинута "націоналістичним" партіям і громадським організаціям ідея про неприродність для Українців звертання по-батькові Чи розумієте ви, "націоналісти", що допомагаєте нищити пам'ять Роду! Уже в першому поколінні. Не кажучи про пам'ять про діда-прадіда.
Про табу на слово Раса годі й говорити. А ось останні дослідження з генетики доводять, що Раса це - не просто інший колір шкіри. Це інший Вид Людей. Не кращий і не гірший. Просто інший. Люди для того і поділені на Роди, Племена, Народи, Раси, щоб розвиватися завдяки і всупереч міжродовим, міжплеменним, міжрасовим відмінностям. Це не сваволя Богів, як це спотворено викладено у біблійному міфі про Вавилонську башту, а нагальна необхідність - поділити Людей на різні Народи. Різні мовні групи отримали від Богів різні обсяги Знань відповідно до міри і особливостей їхнього розвитку (див. "Перунова Рать" №1 2000 р.). Крім того зі шкільного курсу біології відомі негативні сторони міжвидового схрещування. А якщо серйозно, навіть дуже, то ми добре знаємо, як правильно схрещувати свиней, корів, наплодили натовпи собак бійцівських порід, а ось Обрядовість Розвитку Людини через Продовження Роду абсолютно зруйнована! Про неї чомусь сором говорити, а "Про это" говорити не сором! Останнє з приводу Раси. Зверніть увагу на шоу-бізнес - чи не в кожному відеокліпові негр танцює і не тільки танцює з білою. Все випадкове - закономірне, навіть те, що негр-чоловік і біла жінка
Підводячи риску під цим абзацем, скажу - ось це і є виродження!!! Як його зупинити? Дуже просто. Для того, щоб Людство розвивалося і врешті побудувало Рай на Землі (Шамбали, Біловоддя не треба шукати, до них треба - ДОРОСТИ!) необхідно, щоб кожна Сім'я* мала якнайбільше, але не менше трьох, здорових в усіх відношеннях Дітей свого Роду**. Кожен Рід має складатися з якнайбільшої кількості повноцінних, тобто Чесних, Сімей, представники яких вважали б Честю належати до цього Роду. Кожен Народ повинен мати якнайбільше Чесних і Славних Родів. Саме так, не окремих громадян - безвідповідальної сірої маси, "громадянського суспільства"*** Не партій - ситуаційних збіговиськ пройдисвітів, які "протягують" написані за принципом "ложка дьогтю в бочці меду" ідеології і роблять непримиренними ворогами патріота-комуніста і патріота-націоналіста. Навіть не профспілок і громадських організацій. І певна річ не мафіозних банд (не хочу казати кланів, бо Клан - це Рід у Кельтів). Саме Родів. Де дитина змалечку знає хто вона, звідки, чим має пишатись, що в собі подолати, чого досягти. І про це їй розповідають не тільки радіо, телевізор і вчителька в школі**** а головне - мама з татом, які уже чогось досягли і дещо зрозуміли, бабуся з дідусем, які, слава Богам, живі і знають що розповісти онукам, так, щоб вони зрозуміли і змогли застосувати в житті, а додатковими кумирами, прикладами до наслідування, служать "запасні" тато і мама - названі родителі, а також дядьки, тітки, братеники, сестрениці - весь Рід! Кожен Народ повинен мати якнайбільше Чесних Родів, які, співпрацюючи і змагаючись, вносять свою спеціалізовану долю в загальнонаціональну справу*****. В основі міцності об'єднаного за принципом кровної спорідненості Народу лежить архетип єднання. Сцена із старого радянського фільму: іде міждворова бійка за територію "вигулу" дівчат, найзапеклішої, кульмінаційної миті пробігає "дозорний" і повідомляє, що користуючись з можливості пацани із сусідньої вулиці "захопили" дискотеку і уже танцюють з нашими дівчатами. Конфліктуючі сторони згадують, що дискотека - давня територія інтересів їхньої вулиці, забувають про щойно нанесені синці і неподілених дівчат, розвертаються одну лаву і прямують відновлювати справедливість
Людство правильно розвиватиметься лише тоді, коли над його розвитком співпрацюватимуть об'єднані на засадах кровної спорідненості Сім'ї, Роди, Народи, Сім'ї Народів, Раси. Це не заперечує можливості об'єднання людей за іншими суспільно-функцональними ознаками. Я проте, що основу суспільної організації мають складати саме об'єднання за принципом крові. Найбільшу свою відповідальність Людина несе не перед начальством на роботі і навіть не перед друзями за шаховим клубом, а перед Родом.
Але повернемося до основної теми. Якщо говорити про Зло, то тут з - точністю до навпаки, хоча не зовсім. Злом є Діяння (бездіяльність як правило, Дія як виняток), кінцевим наслідком якого є виродження (руйнування та занепад) Людини, Суспільства та Природи.
- занепад - втрата живою формою властивостей, необхідних для самозбереження на певному рівні самоорганізації;
- руйнування - перехід на нижчий рівень організації існування, виконання меншої кількості та\або простіших життєвих спрямованостей.
Для Зла варто запровадити таку рису як необхідність та передбачуваність, оскільки для Добра такі риси самі собою зрозумілі. Про що йдеться. Приміром, вбивство вбивці - руйнування життя, але необхідне, і наслідки його, за великим рахунком, передбачувані і позитивні. Головним мірилом істинності тут є кінцева мета - Розвиток суспільства, в даному разі - законослухняного, яке хоче спати спокійно. Таким чином необхідне передбачуване Зло є своєрідним підвидом Добра. Тут також слід сказати, що чим більшою є область застосування в суспільстві необхідного передбачуваного Зла, тим менш досконалим є таке суспільство. Але проста відмова від його застосування, як то пропонується християнством, смерті рівнозначна.
Злом же в чистому вигляді є (не)свідоме Діяння, що перевищує межі необхідного, кінцевим наслідком якого є виродження Людини, Суспільства та Природи.
Зображенням Зла в чистому вигляді є, приміром, знак Соціал-Національної Партії України, який утворений з поєднання двох рун. Руна Isa (латинська літера I) означає заморожування Діяльності, свідомої контрольованої активності. При чому зображена вона скошеною Зліва на право. Тобто свідомість не просто заморожена, зафіксована, а - занепадаюча. Накладена на неї руна Nagals (латинська літера N) означає вивільнення стихійної, неконтрольованої сили. А разом - це скажена сила без розуму, яка ні до чого крім руйнування не призведе. Та іще й зображена ця емблема на щиті із вирізаними горішніми кутами - щиті Рогоносця, знакові васала, щодо якого сюзерен як християнський "бог" щодо Йосипа-теслі, скористувався правом Primae nocte - першої шлюбної ночі

Ставлення до Добра і Зла.
Ставлення до Добра.
Як уже говорилося, оцінювати всяке Діяння необхідно за суспільними (не шкурними) наслідками, а не за Добрими намірами, якими, як відомо встелений шлях до Пекла.
Довести почату справу до кінця, і такого якого треба, а не такого який виходить - складне і нелегке мистецтво, яке Слов'яни з багатьох причин майже втратили. Якщо в академічних дослідженнях з психології Людської Діяльності містяться правильні формули, то в повсякденній побутовій Діяльності вони майже не застосовуються. А побутове застосування - основний показник успішності функціонування будь-якого механізму. Як правильно зібрати відомості про проблему, як їх класифікувати і оцінити, як створити модель того, що необхідно досягти, як вивчити місцеві умови, як спланувати і втілити прив'язку моделі до місцевих умов, як оцінити нове - ось про що, серед іншого, мають розповідати священики Рідної Віри, а не тільки про те якими мудрими були наші Предки і про красу рідної природи
Добру справу, доведену до Доброго логічного завершення слід обов'язково прославити. Добрі люди обов'язково мають отримати всі по справедливості належні їм почесті за Життя, а не тільки тоді, коли Добрий Діяч перестане бути "небезпечним"******. Сергій Єсєнін, Володимир Маяковський, Костянтин Василь'єв, Володимир Івасюк, Алла Горська, Ігор Білозір ... хай хоч як прославляють сьогодні цих геніїв, але вони уже не напишуть нових геніальних віршів, картин, пісень, не поведуть за собою, що найголовніше. Нормальним провідникам слава потрібна не для самозакоханого задоволення, а для зростання реалізаційної влади на Добро Народові, щоб за свого життя встигнути зробити найбільше Доброго, для набільшої кількості Людей. Тому кожен Народ зобов'язаний прославляти і ОБЕРІГАТИ своїх ЖИВИХ провідників, це для його ж блага. Добру справу слід не тільки прославити, а й віддячити такою ж Доброю справою. Великою оманою є сприймати зроблене Добро як щось саме собою зрозуміле Віддячення Добра Добром є чи не єдиним шляхом примноження Добра на Землі! У цьому зв'язку своє Життя слід сприймати щонайменше, як Дію Вдячності Предкам, Родителям, Вчителям, Природі. У цьому зв'язку у Людини немає прав у неї є лише обов'язок - примноження Добра. Справедливість означає в першу чергу рівноцінний снагообмін між живими формами. Добро має бути віддячене щонайменше рівноцінним Діянням.

Ставлення до Зла.
Християнством встановлено, що тих, хто б'є треба благословляти, підставляти ще й іншу щоку. Тобто коротко - "на Добро треба відповідати Добром, на Зло - теж Добром" Неприйнятна і нежиттєспроможна з багатьох міркувань життєва позиція. Один християнський святий за те потрапив на небо, що навіть на порозі смерті не викрив вбивцю своєї дитини. Тобто дав можливість злодію виправитись. Згідно з християнським розумінням цього процесу. Таким чином, з точки зору християнства, в світі менше стало Зла. Зло "перекрилося" "добрим" вчинком. Життя ж доводить, що злодію "по барабану", а ось суспільство не може дозволити собі розкіш бути засобом такого специфічного виховання злочинців і сподіватися, що раптом на ...надцятій жертві у вбивці щось десь прокинеться. А уявіть собі, що прикладові вищезгаданого святого, як прикладові Павлика Морозова і Олександра Матросова послідували сотні тисяч осіб вкрай стурбованих своїм загробним комфортом. То ж скільки злочинів за 2000 років на землі стали можливими через те, що жертви все по-християнському їм прощали. Так чи поменшало на Землі Зла через таке всепрощення? Ні! Навпаки - воно зросло в арифметичній, геометричній і якій завгодно прогресії!
Звернімося до іншої сторони медалі. Що пропонує людям, а головно молоді, сучасний сатанізм? У книзі "Біблія Антихриста" сказано: "На Добро треба відповідати Добром, на Зло - Злом" Інше формулювання, яке також не сприяє "розрядці міжнародної напруженості". Уявімо собі розбитого горем батька, що виношує план помсти за свою вбиту дитину. Природне Людське бажання він втілює тим, що підкладає вибухівку до літака, в якому летить злодій. В наслідок вибуху гинуть Злодій, екіпаж і пасажири літака. З точки зору сатанізму такий месник не матиме докорів сумління. Оскільки на Зло він відповів Злом. Або ж інший приклад: у стародавньому Римі якщо внаслідок руйнування будинку гинула дитина господаря, то слід було вбити дитину зодчого. Хоча давні римляни і не знали, що таке сатанізм, але в даній ситуації вони на Зло відповідали Злом, особливо не задумуючись над змістом цього Зла.
Отже і такий, сатанистський, погляд на ставлення до Добра і Зла є неприйнятним, оскільки за таких умов Зло перестає бути контрольованим. А про те хто і з якою метою накидає цей погляд сучасній молоді читач може здогадатися сам.
Наші Предки з приводу ставлення до Добра і Зла залишили нам заповідь, що зберегла свою доречність і дотепер і не боїться випробування сумнівом (а піддавати сумніву необхідно навіть святі Предківські заповіді).
"На Добро треба відповідати Добром, на Зло - справедливістю, всяке Добро має бути рівноцінно віддячене, жодне Зло не лишене непокараним" - такою бачили Людську боротьбу зі Злом Волхви.
Справедливість тут означає рівноцінність. Що ж стосується Обряду застосування Справедливості у відповідь на Зло, то тут слід Діяти на засадах Ладу і Міри. Поясню. Поняття Ладу та Міри тут співвідносяться так само як якість і кількість. Тобто "ладним" буде покарання саме того злочинця, який вчинив злочин, (а не дитини зодчого, як в древньому Римі), а "мірним" - покарання, що співвідносилося б з фактично вчиненим злочином. Поняття співвідношення вчиненого злочину з видом та обсягом покарання має основуватись на понятті справедливості як рівноцінного снагообміну. Напевне дюжина тисячоліть цивілізації мають все ж таки підказувати Дажбожим Внукам, що за дрібне хуліганство не слід карати на горло. Що ж до питання дії у відповідності до Обряду. В процесі свого розвитку суспільство намагається якнайдосконаліше узагальнити правила суспільної поведінки. Це спрощує порозуміння між людьми, допомагає у переданні життєвого досвіду, дозволяє уникнути непорозумінь при визначенні суспільного статусу Людини, дозволяє зберегти життя і здоров'я Людини (просто кажучи є технікою безпеки) тощо. Згадаймо, що казав Конфуцій: "Відвертість без Обряду - образа, рішучість - сваволя, наполегливість - нахабство. Цінуй Обряд, бо він гармонізує Людину зі світом". Заповіді (змістовні складові Обряду) і Обряд приймаються в суспільстві, зокрема, для того, щоб поняття Справедливості і інші ціннісні орієнтири мали відносно одноманітне застосування. Вочевидь, зміст Звичаю (Заповідей і Обряду) і їхнє застосування мають відповідати сьогоденним Знанням Людини про світ. Повернімося до вищенаведеного прикладу. Скажімо батько, що вбиває вбивцю своєї дитини. має всі докази того, що саме ця Людина є вбивцею і, помстившись, чинить справедливо у відповідності до свого розуміння справедливості. І, як виняток, такі випадки допустимі. Але якби всі люди, як правило, Діяли відповідно до своїх власних розумінь справедливості, суспільство знищило б себе у правій і неправій кровній помсті. Найбільш доцільно і справедливо в такій ситуації було б звернутися до правоохоронних органів і надати їм найповнішу допомогу у слідстві. В ідеалі в державно організованому суспільстві, яке утримує здорові не корумповані правоохоронні органи, та й всі органи державного примусу загалом, застосування Закону до злочинця і буде поведінкою у відповідності до Обряду. Покарання Зла поза Обрядом можливе, як виняток, у тому разі, якщо вичерпані всі можливі способи, засоби, ресурси такого покарання в межах Обряду, Закону, а необхідної Доброї мети не досягнуто. Непокаране Зло нахабнішає й породжує іще жахливіше і страхітливіше Зло.

Крім наведеного, питання Справедливості стосується також і розподілу матеріальних і духовних благ, права власності на засоби виробництва. Коротко скажу, що порушення гармонії суспільних відносин, розстикування загальнолюдських, особистих, владних, корпоративних інтересів, а відтак - Виродження, почалося з появою приватної власності. З тих пір (військова демократія, ранній феодалізм) Людину почали оцінювати не за суспільнокорисною працею, а за власністю, тобто НЕСПРАВЕДЛИВО. Детальніше цю проблему варто розглянути в іншій розвідці.

Знання та Добро і Зло.
В середовищі священнослужителів Рідної Віри іноді чути таку думку, що психологія - наука за великим рахунком шкідлива, оскільки дозволяє маніпулювати свідомістю в корпоративних інтересах. Думка з багатьох причин неправильна і не точна. Призначенням Людини є пізнання себе, а відтак і Всесвіту. У Людському змагові за виживання завжди знайдеться той, хто знатиме більше від інших. Суспільна організація Українців має бути такою, щоб якнайчастіше тим, хто знає більше від інших був саме Українець і щоб він не додумався використати свої знання на Зло. Відмова ж від пізнання - відмова від розвитку і від місця на планеті Земля.
Як відомо, Природа і її сили безвідносні, врівноважені (нейтральні). Це якщо - ззовні, зсередини ж - пряжа. Не в значенні ниток, а в тому значенні, якого надає цьому слову Велесова Книга - "Права таємно уложена Дажбогом, а по ній яко пряже ся тече Ява" - вічний рух, бродіння, розвиток. А розвиток неможливий без чортової дюжини, без негативу. Якщо Людина відмовляється від знання, вона залишається вразливою перед негативними чинниками пряжі Яви і перед тими Людьми які не обмежують свого розвитку забобонами.
Знання про Природу ї Її пряжу так само безвідносні як і сама Природа. Уречевлена Снага Природи й Уречевлена Снага Людини (висліди Матеріальної й Духовної Творчості) - безвідносні і не несуть самі по собі ні Добра ані Зла. Добро чи Зло полягає у способі застосування Уречевленої Снаги. Дурень, який відмовився розбиратися у тому, що таке вогонь, спалить хату, коли треба буде зігрітися чи приготувати їжу. Зловмисник свідомо підпалить хату. Орій, Дажбожий Онук, збудує піч. Тобто до Снаги Природи - вогню - додасть власну Уречевлену Снагу - піч. Цим проявить себе як Помічник Божий - дасть можливість Людям скористатися вогнем на Добро - зігрітися й приготувати їжу і знешкодить від'ємну сторону вогню - можливість виходу його з-під контролю.
Питання т. зв. критичних Знань. Що робити із Знаннями про природу речей, які стали загальновідомими через випадковість чи геніальне прозріння і за своїми властивостями Творення і руйнування значно перевищують рівень інтелектуального, а головним чином - етичного розвитку Людства*******. Американський кінематограф має на це питання однозначну відповідь - таке знання слід знищити. Бажано ще й з його носіями ("Terminator 2" - класичний тому приклад). До такого висновку підштовхують так наполегливо, що стає зрозуміло, що врешті розумієш, що це вигідно тим, хто цим знанням таки хоче заволодіти. Але одноосібно. (більш досконала версія - "Адвокат Диявола" головний герой - син диявола і земної жінки вбиває себе для того, щоб не провести диявола до влади над світом. Вловіть, що пропонується християнському світові. Диявол дав людям Знання про Добро і Зло. Тобто люди, які знають - грішні, вони - діти диявола (і земної жінки). Єдиний спосіб уникнути приходу диявола до влади над світом - вчинити самогубство. "Бійцівській клуб". Тут нахабно і, що називається "без всяких", навіть 25-й кадр застосовується. Головний герой створює терористичну організацію, яка підриває всі фінансові центри Америки. Гроші у його розумінні - це втілення Зла. На перший погляд ніби все правильно, де ж іще зосереджена вся суть Зла, як не в Нью-Йорку - "місті "жовтого диявола" (М.Горький). Це, якщо забути, що у купюрах, самих по собі, нема ні Добра, ні Зла. Гроші - це, всього-навсього, один із способів уречевлення Людської енергії. Зло чи Добро полягає в способові перерозподілу грошей. Саме з цим капіталістичним способом перерозподілу слід боротися герою. А вчинене по суті є Злом********.
Отже, жодне Знання не несе в собі Зла саме по собі. Ситуація ж коли більшість дивиться руйнівну голлівудщину і не відпрацьовує навіть найпростіших обрядів поведінки з надновими знаннями, а меншість експериментує з клонуванням Людини і створенням нових генетичних форм, вивчає властивості ефіру (матерії, вихрової природи, яка існує у вакуумі і є на порядок "дрібнішою" від всіх відомих форм організації матерії-Яви), використовує торсійні поля і псі-хвилі означає лише одне. Створюється неорабовласницький лад, де основним засобом поневолення є дезінформація. З цим щось треба робити. А робити можна тільки одне. Знати. Якнайбільше. З метою застосування знань на Добро і нейтралізації Зла. Оскільки Дія Зла полягає зокрема у нейтралізації Добра. Дія Добра є зокрема нейтралізацією Зла.
Боротися зі Злом. Але як? Якщо Добро не завжди має право першого удару, якщо Добро іноді не має достатньої сили, вміння, досвіду. Якщо Зло просто легше робити, аніж Добро. Слід виходити з того, що Дія Зла - також Дія. І її, як будь-яку Дію можна спрямовувати і потрібному руслі, шляхом дуже точного і натискання на потрібні важелі. Приміром, знищити ворожі організації найкраще пересваривши їх між собою (головне при цьому виходити не з власних корпоративних інтересів, а з позицій Добра, але, вочевидь пазуристого), або - змінивши принцип утворення структури (як у прикладі з графітом і алмазом) значно змінити її властивості, які з огляду на вимоги обставин розвитку і будуть працювати на Добро*********. У Зла є іще одна цікава властивість, яку при правильному застосуванні можна змусити працювати на Добро. Отрута у правильному застосуванні є ліками а іще: сильного Зло загартовує. Але як казав Рене Генон: "Навіть якщо Зло непрямим чином служить Добру, воно від цього не перестає бути Злом". Таким чином найдосконаліший спосіб боротьби зі Злом - є дію і властивості Зла спрямувати на Добро. Тут ми підходимо до нового питання, яке має відношення до нашої теми.

Пропорції Добра і Зла.
Про що йдеться. Людський організм має специфічне утворення - апендикс, метою існування якого є вироблення хворобоутворюючої мікрофлори для загартування сильного. Якщо баланс "дружньої" і хворобоутворюючої мікрофлори порушується, говорять про захворювання. У суспільства завжди є покидьки хочеш не хочеш - вони існують, і якщо розумно підійти то, їхнє існування можна використати на Добро - для прикладу як не треба робити. Інша річ, що не треба давати їм зелену вулицю, або центральні парки, як наркоманам в Голландії - хай не вилазять із своїх апендиксів і не порушують балансу мікрофлори. Злу не потрібна допомога, воно знає, що воно недолуге, а тому - агресивне, а тому - згуртоване, а тому - активне. Процес лікування хворого має відбуватися у двох паралельних напрямках - підвищення імунітету і знищення хворобоутворюючої мікрофлори. Злочинне гасло нав'язане нам американським лібералізмом: "З чим не можливо боротися - те треба дозволити." ХТО ДОВІВ, ЩО З НАРКОМАНІЄЮ, ПРОСТИТУЦІЄЮ І Т. Д. НЕ МОЖЛИВО БОРОТИСЯ?!! Можна і необхідно! Просто треба дуже хотіти побороти. Тоді боротьба ця буде правильно спрямована - не на боротьбу з наслідками, а на викорінення соціальних причин: нелегальної соціальної міграції, підвищення освітнього і головне культурного рівня молоді, надання їй можливості нормально працювати тощо, замість читати в школах лекцій про "безпечний секс, правильное инъекциирование наркотикосодержащих вешеств", закликати до совісті малолітнього сутенера, який торгує "сестрой и наркотой" для того, щоб хату його родителів не відключили від газу і електроенергії... Не тільки відверті покидьки загрожують безпеці народу, коли їхній вміст перевищує певний критичний рівень. Такі, здавалося б, тихі речі як сміх, гумор, пісні з трагічним змістом, пісні "про маму", примітивне мистецтво, національна символіка, все це в нерозумних пропорціях чи не на своєму місці здатне бути руйнівною зброєю. Коли дехто каже, що сміх розвалив Радянський Союз, він не є далеким від істини. Зверніть увагу, що жодна згадка про радянське минуле, будь то перші п'ятирічки, політика М. С. Хрущова, чи довжина спідниць у сімдесяті роки, не обходиться без іронії і в ЗМІ і в побуті. Це є Злом у чистому вигляді! Своє минуле, добре чи погане слід знати і шанувати. Подивіться на Людину із склерозом - вона безпомічна, її шкода. Подивіться на 50 мільйонів людей, яким накидається національний склероз, які кажуть про себе, що вони - Український Народ, мені їх НЕ ШКОДА! Я надто люблю свій Народ, щоб дозволити собі Зло по відношенні до нього - жалість! ... Прославлення Матері є Найсвітлішим Добром, але коли "про маму", при чому виключно у сопливому тоні, співає така кількість чоловіків-Україців можна говорити про виховання національного Едипового комплексу. Несамостійний чоловік - не чоловік. ...Ситуація, коли Національною символікою Українців покриваються усілякі заходи "Під патронатом", "Людини року", "Реформи в аграрному секторі" тощо говорить про одне: Не має ні Честі, ні Совісті, ні Гідності, ні права називатись Українським Народ, який дозволяє чинити відверте Зло під Власними Національними Клейнодами!
Таким чином Добро і Зло, добре і погане мають знаходитись на своєму місці, бути у нормальному, такому, який сприяє найповнішому Розвиткові Людини, Суспільства і Природи, співвідношенні. Порушення цих співвідношень, поява речей "не на своєму місці" має тягти за собою безумовні надзвичайні заходи з відновлення нормального стану речей.

Слава Ярилу і всім Богам у Сварзі!

Зноски:

* Нагадаю, що Сім'я - це Добровільний союз Жінки і Чоловіка (а не кого попало), утворений з метою Досконалого Продовження Роду, взаємного розвитку і взаємного утримання.

** Ясна річ, що Народ повинен забезпечити для Сім'ї можливість виконання цього обов'язку. Вгадайте з трьох разів яким невихованим словом називається те, чим займається хохляцьке національне радіо, коли розповідає про щастя приватизації Землі і неймовірну чудодійну силу заборонених в усьому світі крапель якогось Береша?

*** Насправді у найповніших можливостях для самореалізації індивіда нема нічого поганого, якщо індивід розвивається разом із суспільством, а не за рахунок його. Просто ця квінтесенція громадянського суспільства нині підмінена простим культомгрошей-задоволення, де Людина розвивається не по сходинках "Я - досконалий" - "Я досконаліший", а від можливості купувати дорогі задоволення до можливості купувати ще дорожчі. І про яку самореалізацію можна говорити, якщо освіта - основа самореалізації скоро стане абсолютно недосяжною для більшості.

**** Якщо ці суспільні установи утримуються за рахунок загальнонаціональних фондів, то це - гарантія пропагування, вдосконалення і втілення загальнонаціональних програм розвитку; якщо ж власник радіо і телевізора - суркіс, а вчителька нікому не потрібна і Ющенко з Омельченком, замість підвищити їй зарплатню, воліють будувати церкви, де "відроджувати духовність" - виховувати на всю голову перелякане бидло, то плакали наші загальнонаціональні програми розвитку.

***** Змагання від ворожнечі відрізняється так само, як міжрайонні змагання з бойових мистецтв від дворових бійок район на район, Олімпійські ігри від війни.

****** Не думайте, що випадково таке відбувається. Йдеться про христосівщину - безглузду жертовність, на яку спрямовуються національні провідники. Мертвих любити, ставити їм пам'ятники, писати мудрі дослідження. Через 500 років після вбивства єретички Жанни д'Арк її можна навіть канонізувати!

******* Перше означає, що люди у повсякденному застосуванні з цими знаннями можуть просто не справитись. Друге значить, що люди іще не достатньо зрозуміли, Зло іншому - Зло собі, або взагалі прагнуть Зла і собі і іншим.

******** А якщо уточнити, що перед відданням наказу про підірвання герой вбиває свого двійника (на закріплення у глядача кайфу від цього спрямований прийом 25-го кадру. Спочатку двійник протягом розвитку сюжету "блимає" у 25-му кадрі. Тобто коли друге "я" таки виходить на сцену з'являється враження: "я його десь бачив". Свідомо не уточнюю чи у героя, чи у глядача, оскільки глядач завжди ототожнює себе з героєм. Друга "фішка" 25-го кадру: у найбільш емоційно насиченому моменті фільму "блимає" відеоряд - зелень в росі, англійські слова "біль", "задоволення". Мається на меті утворити асоціативний ряд: задоволення через біль на шляху оновлення. Оскільки, в решті, герой знищує своє друге "я", а субстанційно і друге і двадцять п'яте "я" нормальної Людини поза телевізором знаходиться в одній голові, то ясно, що разом зі знищенням грошей Людству пропонується теж саме "оновлення" - самогубство.

********* Приміром існування капіталістичної банківської системи з багатьох приватних банків і одного, "національного" означає неможливість державною владою сконцентрувати великі обсяги грошей (уречевленої енергії) і спрямувати цю енергію у дійсно національному напрямкові. В масштабах розвитку людства це означає відставання окремо взятого Народу від колеса історії, що нічого Доброго за собою не несе. Націоналізація банків, тобто зміна структури протікання уречевленої енергії здавалося б нічого не міняє у властивостях грошей. Але це тільки на перший погляд. Нормальне наповнення національного бюджету Нацією заробленими грішми дає можливість виконувати конституційні обіцянки про належний життєвий рівень і громадянське суспільство. А це вже - Добро.
| Автор: Ярослав Бабич
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]


Приложенные файлы

  • doc 25368197
    Размер файла: 122 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий