До уроку (Автосохраненный)


МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРАКТИКИ
„Пробні уроки української мови і читання”Викладач
Головною метою педагогічної практики є закріплення знань студентів про зміст роботи на уроках української мови і читання в початкових класах, методи, прийоми та засоби навчання молодших школярів рідної мови.
Основними завданнями студентів під час педагогічної і практики є ознайомлення з педагогічним досвідом учителів початкових класів, удосконалення вмінь і навичок творчо застосовувати набуті знання з курсу "Методика викладання української мови в початкових класах" у навчальному процесі, добирати потрібний дидактичний матеріал, виготовляти якісну наочність та методично правильно використовувати її на уроках мови й читання.
Успішність виконання програми з педагогічної практики залежить від теоретичних знань студентів з курсу "Сучасна українська мова", рівня їх мовленнєвої культури, зокрема виразності мовлення. Тому одним з найважливіших завдань на цьому етапі навчання студентів є підвищення їх власної культури усного і писемного мовлення.
Оскільки методика викладання української мови тісно пов'язана з педагогікою і психологією, студент повинен також навчитися трансформувати набуті знання з цих дисциплін на уроках мови й читання.
Студенти під час педагогічної практики повинні також оволодіти функціями діяльності вчителя.
Конструктивна функція. Вона забезпечується такими уміннями й навичками:
- визначати тип і структуру уроку;
- визначати і формулювати цілі уроку;
- добирати навчальний матеріал, який буде вивчатися на уроці;
- вибирати методи і засоби навчання відповідно до мети і змісту навчального матеріалу;
- планувати пізнавальну діяльність молодших школярів та засоби її організації;
- оцінювати пізнавальну діяльність учнів.
Мобілізаційна функція. Вона забезпечує формування у студентів таких умінь і навичок:
- активізувати пізнавальну діяльність учнів;
-розвивати пам'ять, мислення, уяву молодших школярів;
- формувати інтерес до пізнавальної діяльності;
-активізувати наявні знання дітей, формувати на їх основі нові.
Організаторська функція. Вона забезпечує студентам:
- виконання наміченого плану уроку та виховного заходу;
- раціональний розподіл часу на структурні елементи уроку;
-формування у дітей молодшого шкільного віку навичок навчальної діяльності.
Комунікативна функція. Вона забезпечує формування у студентів уміння встановлювати контакт з учнями, вчителями, батьками.
Дослідницька функція. Вона передбачає творчу діяльність студентів щодо оволодіння такими уміннями і навичками :
- аналізувати урок у дидактичному, психологічному і методичному аспектах з урахуванням сучасних вимог до нього;
- оцінювати якість уроку, орієнтуючись на досягнення навчальної, розвиваючої і виховної мети;
- використовувати набутий досвід у написанні творчих робіт за підсумками практики.
Під час педагогічної практики студенти оволодівають навичками самостійної практичної діяльності, активно готуються до державних іспитів та збирають науково-дослідницький матеріал до написання курсових робіт, статей, або виступу на науково-практичних конференціях.
Повідомлення «ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО УРОКУ»
1.Урок – основна форма організації навчання.
2.Урок будується на основі:
- програмних вимог;
- урахування можливостей учнів;
-урахування можливостей учителя, його творчого потенціалу.
3.Кожен урок має таке дидактичне призначення:
- засвоєння нових знань;
- формування умінь і навичок;
- контроль і оцінювання знань та ін.
4.Урок будується як цілісна система взаємодії учителя і учнів на основі співробітництва.
5.На уроці комплексно реалізуються завдання освіти, виховання і розвитку.
6.Урок має раціональну структуру.
8.Зміст навчального матеріалу відповідає основним принципам (науковість, зв’язок з життям, системність, наступність тощо).
9.Застосовуються різноманітні форми проведення уроку.
10.Використовуються нестандартні форми проведення уроку.
11.Здійснюються диференціація й індивідуалізація навчання.
12.Забезпечуються міжпредметні зв’язки.
У систематизованому вигляді вимоги до уроку сформульовані у працях В. Онищука, який виділяє такі їх групи:
1. Дидактичні вимоги, що полягають:
у реалізації принципів навчання; у чіткому визначенні мети, завдань навчання; в організації роботи (вибір змісту, методів, прийомів, визначення структури заняття, його обладнання тощо); у забезпеченні зворотного зв'язку, що дозволяє вчителю впливати на хід навчального процесу, коригувати його.
2. Виховні вимоги, що передбачають реалізацію виховних функцій навчання:
єдність морального, етичного, трудового виховання, формування світогляду; формування ініціативи, відповідальності, сумлінності, працелюбства; вироблення звички до систематичної праці, дисципліни тощо.

3. Психологічні вимоги.
Учитель повинен ураховувати психологічні особливості учнів, їх реальні навчальні можливості, стимулювати позитивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності, формувати позитивну мотивацію.
4. Гігієнічні вимоги спрямовані на забезпечення на уроці умов, що не зашкоджують здоров'ю учнів. Вони пов'язані не тільки з дотриманням режиму провітрювання, норм освітлення, розміру і розміщення парт, а й створенням позитивного мікроклімату в класі.
5. Вимоги до організації домашнього завдання. Домашня навчальна робота - це форма організації самостійного індивідуального вивчення школярами навчального матеріалу в позаурочний час. Метою домашніх завдань може бути і закріплення знань, набутих на уроці, і їх узагальнення, і систематизація; виконання творчих робіт.
1. Давати домашнє завдання при повній увазі всього класу. Для цього відводити необхідний час у кінці заняття або на певному етапі роботи школярів. Треба, щоб усі учні знали, що слід зробити, як зафіксувати відповідні записи в щоденнику.2. Проводити інструктаж виконання домашніх завдань, щоб кожен учень чітко усвідомив завдання.
3. Не обмежувати домашнє завдання механічним вивченням напам'ять, повторенням матеріалу уроку за підручником, виконанням стандартних вправ. Необхідно практикувати творчі роботи: спостереження; читання додаткової літератури; підготовку повідомлень, написання творів, складання віршів, загадок.
5. Здійснювати індивідуалізацію домашньої роботи. Індивідуальні завдання вчитель може давати як усім учням, так і окремим (зі слабкими навчальними можливостями, здібним), практикувати завдання за бажанням.
6. Ураховувати посильність домашніх завдань, проводити їх нормування.
Повідомлення викладача ««Комплексний аналіз уроку»
Аналіз уроку – порівняння конкретного, проведеного уроку з теоретичною моделлю, складеною у відповідності з сучасними та методичними вимогами, передовим досвідом і здоровим глуздом.
Аналіз уроку включає:
визначення його місця в певному розділі;
оцінку внутрішньої цілісності уроку;
оцінку запланованого матеріалу і правильності його використання;
оцінку співвідношення теоретичного і практичного матеріалу;
відповідність методів і прийомів, видів вправ меті і змісту уроку;
відповідність віковим особливостям учнів і дотримання необхідного наукового рівня;
оцінку виховної, навчальної і розвиваючої ефективності уроку;
оцінку дій, поведінки вчителя;
оцінку реалізації задуму уроку – досягнення мети, виконання плану уроку;
-оцінку роботи учнів, їх пізнавальної активності, знань і умінь, яких вони набули на даному уроці, рівень самостійності, прояв ініціативи, пошуку, творчості.
Детальний аналіз уроку дозволяє виявити його сильні і слабкі сторони, зробити практичні висновки для удосконалення наступних уроків.
Орієнтовна схема комплексного аналізу
навчально-виховного процесу на уроці1. Тема і мета уроку:
-їх відповідність програмним вимогам, змісту уроку, видам діяльності учнів;
-планування навчально-виховних цілей, їх взаємозв’язок на різних етапах уроку;
-реалізація виховної мети засобами національного виховання.
2. Тип уроку:
-доцільність визначеного типу уроку у відповідності до запланованих навчально-виховних цілей.
3. Структура уроку:
-відповідність обраної структури даному типу уроку;
-доцільність послідовності етапів уроку, логічний зв’язок між ними.
4. Зміст уроку:
-відповідність фактичного змісту уроку його меті (обсяг матеріалу, його характер, необхідність використання вправ, підручника і обладнання);
-відповідність даного матеріалу віковим особливостям пізнавальної діяльності учнів, їх життєвому досвіду і рівню знань;
-використання новітніх освітніх технологій;
-міжпредметні зв’язки.
5. Організація навчальної діяльності школярів на уроці:
-доцільність вибору методів, прийомів та засобів роботи для реалізації завдань уроку;
-мотивація навчальної діяльності учнів;
-забезпечення свідомого, міцного засвоєння знань, наявність яскравих прикладів, аналогій, порівнянь, зв’язок з життям;
-прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів;
-використання засобів розвитку творчого мислення;
-організація самостійної роботи учнів;
-методи контролю, доцільність їхнього застосування;
-наявність та якість зворотного зв’язку.
-доцільність та ефективність використання засобів унаочнення (ТЗН, таблиці, схеми, малюнки), їх відповідність вимогам дидактики.
6. Режим навчальної праці на уроці:
-розподіл часу уроку (правильність дозування, раціональне використання);
-чергування різних видів діяльності як за змістом, так і за формою сприймання;
-концентрації уваги учнів та засоби попереджування втомлюваності;
-культура праці (правильне ведення записів у зошитах, бережливе ставлення до підручників).
7.Психологічний мікроклімат уроку:
-загальна атмосфера спілкування, стиль і тон у роботі (жвавість, бадьорість, рішучість або навпаки);
-стимулювання дітей до співпраці;
-спостережливість, уміння підтримувати дитячу думку, засоби заохочення.
8. Виховний вплив особистості вчителя і його діяльність:
- зовнішній вигляд вчителя;
- культура мовлення і спілкування з учнями;
- ставлення дітей до вчителя;
- педагогічний такт.
9. Загальна оцінка результативності уроку:
- досягнення мети уроку;
- виконання плану уроку;
- виховне значення методів і прийомів навчання, які використовувались на уроці;
- відповідність критеріям і своєчасність оцінювання роботи учнів на різних етапах уроку.
Повідомлення «Особливості проведення уроків навчання грамоти».
У період навчання грамоти уроки класифікуються за такими ознаками:
а) за основним предметом навчання - уроки читання і уроки письма;
б) за часом, за періодами і етапами навчання - уроки в добукварний, букварний і післябукварний період;
в) за наявністю чи відсутністю нової теми на одному уроці - уроки вивчення нового звука і букви або навчання письму букви, великої і малої (рядкової), і уроки закріплення, на яких нова буква не вивчається; особливий тип уроку - урок повторення і узагальнення, обов'язковим є також щотижневий урок читання, на якому до 20 хвилин відводиться на роботу з дитячою книжкою.
До уроків навчання грамоти ставляться загально-дидактичні і спеціальні методичні вимоги.
Загальнодидактичні вимоги:
а) виховний характер уроку, чіткість виховної мети: які моральні якості будуть розвиватися на даному уроці;
б) чіткість навчальної мети уроку: що нового діти дізнаються, чого навчаються, які навички і вміння будуть розвиватися, яка стадія розвитку цих умінь і навичок, який буде рівень їх пізнавальної активності, мислення, який буде етап вивчення теми тощо;
в) наступність і перспективність уроку, його зв'язок із попередніми і наступними уроками, його місце серед уроків з даної теми, з даного розділу програми;
г) розмаїття методичних засобів і прийомів роботи, варіативність роботи над матеріалом, залежність вибору методичних засобів від характеру матеріалу і завдань навчання, доступність методики - її цікавий та ігровий характер;
д) диференційований та індивідуальний підхід до учнів у процесі уроку; наявність зворотного зв'язку (від учнів - до вчителя) на всіх етапах уроку;
є) навчання учнів прийомів розумової праці («вчити учитися»), тим умінням, які є необхідною умовою успішного навчання в школі;
е) обов'язкові також й інші дидактичні вимоги - науковість, доступність матеріалу і т.ін.
Спеціальні (методичні) вимоги:
а) обов'язковою умовою будь-якого уроку рідної мови є турбота вчителя про мовленнєве середовище: на уроці має звучати правильне, виразне, образне, точне, логічне мовлення; панувати атмосфера культури мовлення. Усе, що використовується на уроці, має бути зразковим і за формою, і за змістом. Кожний урок має виховувати «мовне чуття», любов до рідної мови, до живого, яскравого, виразного слова;
б) на кожному уроці, як читання, так і письма, обов'язково повинна мати місце робота з розвитку мовлення учнів: збагачення, уточнення і активізація словника, складання і аналіз речень, робота над словосполученням, усні висловлювання, переказ, читання напам'ять, драматизація тощо;
в) на кожному уроці читання і письма необхідними елементами повинні виступати різноманітні прийоми звукового і буквеного аналізу і синтезу.
1. Безпосередня робота для формування умінь і навичок читання і письма повинна займати приблизно 2/3 уроку за часом (у поняття «читання» входить підготовча робота перед читанням, а також аналіз змісту прочитаного; це можна сказати і про поняття «письмо»).
2. На кожному уроці читання і письма мають використовуватися додаткові тексти для усної роботи: уривки з творів поетів, письменників української і зарубіжної літератури, фольклорні твори.
3. Уроки читання і письма складають нерозривну єдність: урок читання готує учнів до уроку письма, а урок письма є продовженням попереднього уроку читання, тобто реалізується принцип наступності й перспективності.
Орієнтовні дидактичні структури уроків навчання грамотиУрок, на якому учні ознайомлюються з новою буквою, може складатися з таких етапів:
1. Організація початку уроку.
2. Актуалізація опорних знань.
Види робіт: читання учнями напам'ять вивчених на попередньому уроці віршів, скоромовок, розгадування загадок, словниково-логічні вправи, конструювання і моделювання слів, словосполучень, речень, розпізнання знайомих букв серед інших і т. ін.
3.Підготовчі артикуляційно-слухові вправи.
Види робіт: заучування напам'ять (загадки, прислів’я, скоромовки, логопедичні вірші) виділення звуків із зручної позиції: активне вимовляння виділених звуків; спостереження за артикуляційними особливостями (якими мовними органами і в який спосіб створюється перешкода на шляху струменя видихуваного повітря); віднесення виділених звуків до голосних чи приголосних (якщо приголосні звуки, то зіставлення твердого і м'якого звуків на слух та за способом вимовляння); позначення звуків умовними значками (фішками): о, —, =; вправи на впізнавання звуків у заданих учителем словах; самостійний добір учнями слів із звуками в різних позиціях; аналітичні і синтетичні вправи із звуками (на утворення та аналіз складів-злиттів).
3. Ознайомлення з новою буквою.
Види робіт: алфавітна назва букви; демонстрація малої і великої літери, їх структурний аналіз; ознайомлення з місцем букви у касі розрізної азбуки; друкування букви на дошці (зошитах, повітрі); ігрові вправи.
4. Формування навичок читання.
Види робіт: складання складів, слів із букв розрізної азбуки демонстраційного характеру та в індивідуальних касах; читання складових таблиць; читання слів, поданих в аналітико-синтетичній формі; читання колонок слів за букварем; робота з моделями слів, речень, їх аналіз; читання тексту вчителем (учнями); колективне (індивідуальне) читання - аналіз речень, тексту.
6. Розвиток зв’язного мовлення.
Види робіт: складання речень за малюнком (предметним, сюжетним); словниково-логічні вправи на класифікацію, групування, вилучення зайвого, на доповнення, на підведення родових понять під видові і навпаки; добір до моделей речень; складання розповіді (казки) про букву і т.ін.
7. Підсумок уроку.
Види робіт: алфавітне називання вказаних літер; читання прямих і обернених складів із вивченою літерою; розгадування фонетичних задач; порівняльна характеристика звуко-складової (звуко-буквеної) структури слова (слів); аналітико-синтетичні вправи; гра; знаходження на сторінці букваря матеріалу за вказаною ознакою; розповідь учнів про найцікавіші завдання уроку; пригадування вивченого
Орієнтовна структура уроку письма вивчення нової букви1. Організація початку уроку
2. Актуалізація опорних знань (Повторення вивченого на уроці читання).
Види робіт: звукові аналітичні і синтетичні вправи: впізнавання звуків у вказаних словах з визначенням місця звучання; доповнення запропонованих складів іншими вказаними звуками для утворення слів; утворення злиття із вказаними звуками; складання моделей складів, слів, речень; аналіз запропонованих слів, речень, їх моделей і т.ін.
3. Показ зразка рукописної літери.
Види робіт: аналіз демонстраційного зразка писаної літери па картці, розлінованої за сіткою зошита, збільшеної в 20 разів; аналіз зразка літери, записаної заздалегідь на дошці; зіставлення друкованої і писаної літери.
4. Аналіз будови букви з переліком її елементів.
Види робіт: структурний аналіз рукописної букви; називаний елементів букви.
5. Засвоєння конфігурації літери.
Види робіт: показ написання букви на дошці з поясненням послідовності зображення елементів; «писання» учнями букви в повітрі з орієнтацією на показ учителя; аналіз зразка букви в зошитах, усне пояснення порядку зображення елементів.
6. Вправи з письма.
Види робіт: писання літери за пунктирними зразками у зошиті (з друкованою основою); писання літери за зразком, написаним учителем; писання літер (самостійно), зіставлення написаних літер із зразком, аналіз помилок.
Динамічна пауза.
7. Аналітико-синтетичні вправи з наступним записом окремих складів, слів.
Види робіт: звуковий аналіз вказаного складу, слова з наступним записом за зразком; визначення типів з’єднань даної літери з іншими та їх запис; складання з одним із слів речення і т. ін.
8. Списування.
Види робіт: списування з друкованого матеріалу (рукописного) складів, слів, речень; списування з ускладнюючими елементами: дописати літеру (склад), переставити склади (літери), підкреслити злиття м'якого (твердого) приголосного з голосним, вказані види з'єднань букв.
Динамічна пауза.
9. Слухове письмо.
Види робіт: диктант букв, складів; запис на слух одно- дво- і трискладових слів, написання яких збігається з вимовою; самодиктант складів, слів, прочитаних із дошки (таблиці, картки); коментоване письмо букв, складів, слів; перевірка написаного.
10. Підсумок уроку.
Види робіт: називання букви, яку вчилися писати; впізнавання літери за елементами; звуко-буквений аналіз слова з вивченою літерою; розгадування загадок про вивчену букву; конструювання слів і запис їх на дошці; ігрові вправи тощо.
Схема аналізу уроку навчання грамоти
1. Правильність постановки та комплексна реалізація навчальної, виховної, розвиваючої мети уроку.
2. Прийоми здійснення мотивації на уроці. (Чи використовувався мовленнєвий ігровий матеріал? Як?).
3. Як створювався емоційний настрій учнів?
4. Прийоми звукового аналізу (доцільність застосованих видів роботи).
5. Прийоми звукового синтезу. (доцільність застосованих видів роботи).
6. Прийоми розвитку мовлення.
7. Місце пошукової, дослідницької роботи на уроці.
8. Самостійна робота учнів на уроці, її форми та види.
9. Доцільність та якість наочності на уроці.
10. Індивідуальна робота на уроці (її форми, прийоми).
Повідомлення «Типи і структура уроків рідної мови».
Серед навчальних предметів початкової школи вирішальна роль у навчанні, вихованні і розвитку особистості належить українській мові.
Як навчальний предмет українська мова є важливою складовою загального змісту початкової освіти, оскільки її вивчення спрямоване на формування функціональної грамотності дітей молодшого шкільного віку. Володіння усним і писемним мовленням є не лише спеціальним навчальним умінням, а й виступає для учня основним засобом опанування усіх інших шкільних дисциплін, зростання його загального розвитку, підвищення культурного рівня, розширення кругозору.
У процесі початкового навчання української мови розвиваються, удосконалюються усні мовленнєві уміння й навички (слухання-розуміння, говоріння); прищеплюються навички читання і письма, роботи з дитячою книжкою; формується певне коло знань про мову і мовні уміння; забезпечується мотивація вивчення рідної мови.
Навчання української мови спрямоване на розвиток у дітей, окрім загальномовленнєвих, таких загальнонавчальних умінь: організаційних, загальнопізнавальних, контрольно-оцінних. Важливо формувати у школярів почуття відповідальності за виконуване завдання, готовність самостійно працювати з новим, доступним за складністю навчальним матеріалом, мати власну думку з приводу обговорюваних питань, обґрунтовувати її.
Основною формою навчально-виховної роботи з рідної мови у початкових класах є урок.
У залежності від етапу й мети роботи над тією чи іншою темою розрізняють такі типи уроків з граматики і правопису:
1) урок вивчення нового матеріалу;
2) урок узагальнення і систематизації знань, вироблення умінь і навичок;
3) урок контролю знань, умінь і навичок (контрольні роботи);
4) урок аналізу виконання учнями контрольних робіт.
Однак, чисті типи уроків у шкільній практиці трапляються рідко. На кожному уроці української мови проводиться: перевірка домашнього завдання і повторення раніше вивченого, оголошення теми і завдань уроку, пояснення нового для учнів матеріалу, різного роду вправи і самостійні роботи учнів, пояснення завдань домашньої роботи, підведення підсумків уроку. Такі уроки називаються комбінованими.
Орієнтовна структура уроку української мови
1. Актуалізація опорних знань учнів.
Види робіт: різні види граматичного розбору; опитування з метою перевірки теоретичних знань; перевірка письмових завдань; відповіді учнів на запитання, які вимагають обґрунтування висловленого положення; застосування засвоєних знань до прикладів, запропонованих учителем; складання граматичних таблиць і заповнення їх відповідними прикладами; зв'язні повідомлення учнів про мовні явища; виписування слів на вказану орфограму з вправи, виконаної вдома; диктант за текстом вправи домашнього завдання; письмо з пам'яті на матеріалі вправи домашнього завдання; слухове письмо; робота з орфографічним словником тощо.
2. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Види робіт: ігрові вправи; мовні жарти; розповідь учителя; словниковий диктант із подальшим з'ясуванням правильності написання; вправи на класифікацію і т.ін.
3. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.
Види робіт: повідомлення вчителя; читання запису учнями з дошки; бесіда; ознайомлення учнів із планом уроку тощо.
4. Сприймання й первинне усвідомлення матеріалу.
Види робіт: робота з наочністю; знайомство учнів із терміном; формування визначення поняття; виконання практичної роботи учнями за вказівкою вчителя; з'ясування суттєвих ознак граматичного явища; самостійна робота учнів із підручником; спостереження учнів за спеціально дібраним мовним матеріалом; мовні задачі тощо.
5. Осмислення нових знань.
Види робіт: відтворення засвоєного за запитаннями; аналіз змісту правил; складання алгоритму застосування знань під керівництвом учителя; виконання вправ за підручником; пошуки відповідей на запитання вчителя.
6. Узагальнення й систематизація знань.
Види робіт: різні тренувальні вправи; граматичний розбір (за вибором); робота з дидактичним матеріалом; граматичне моделювання й конструювання; списування з ускладнюючими елементами; коментовані, пояснювальні, попереджувальні диктанти.
Примітка. На даному етапі робота над вправою повинна складатися з таких елементів: постановка мети виконання вправи; визначення способу розв'язання поставленої мети; зразок виконання роботи та його аналіз; виконання вправи учнями; перевірка виконаної роботи.
7. Підсумок уроку.
На даному етапі необхідно з'ясувати рівень усвідомленого засвоєння учнями нового матеріалу.
Види робіт: робота з таблицями; аналіз запропонованих схем алгоритму; розповідь учня про вивчене на уроці; бесіда; ігрові вправи граматичного характеру тощо.
8. Домашнє завдання.
Види робіт: складання схем, таблиць, алгоритмів; добір прикладів до правила; проведення граматичного розбору; вправи творчого характеру; виконання вправи за підручником, за орфографічним словником тощо.


На виконання усного і письмового завдання учні не повинні затрачати більше 15-20 хв. Вправу для письмового завдання доцільно давати обсягом 5-6 рядків в 4 класі, 3-4 рядки — в 3 класі, а в 2 — 1-2 рядки.


Проводячи урок рідної мови, слід дотримуватися таких часових пропорцій:
1. На перевірку домашнього завдання -до 5 хв.
2. На пояснення нового матеріалу -до 10 хв.
3. На формування умінь і навичок - до 15 хв.
4. На інші структурні елементи -до 5 хв.
Повідомлення «Інтерактивні вправи»
Сучасні педагогічні інновації пов'язані із застосуванням інтерактивних (від англ. inter- взаємний, act- діяти) методів у навчальній та виховній діяльності вчителя/викладача, в управлінській діяльності керівника навчального закладу. При чому сам термін «інтерактивне навчання» трактується по-різному. Ряд фахівців пов’язує інтерактивне навчання з розвитком Інтернет-технологій, комп’ютерних мереж та ресурсів Інтернету. Ряд дослідників вважають, що це діалогічна форма взаємодії з чим-небудь (комп’ютером), або з ким-небудь (людиною). В перекладі з іноземної мови «інтерактивний» «interact» (« inter» — «взаємний», «act» — «діяти») [9, 411].
«Інтерактивний» означає: здатний взаємодіяти в процесі бесіди, діалогу з чимось (комп'ютером), або кимось (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це насамперед діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня.
Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень/студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Сутність інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці).
Інтерактивне навчання дозволяє розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.
Варто зауважити, що в науковій літературі немає чітко визначеної класифікації інтерактивних технологій навчання. Проте залежно від форм організації навчальної діяльності їх можна розподілити на 4 групи:
- Інтерактивні технології кооперативного навчання;
- Інтерактивні технології колективно-групового навчання;
- Технології ситуативного моделювання;
- Технології опрацювання дискусійних питань.
До технологій кооперативного навчання належать такі інтерактивні технології, як: робота в парах, ротаційні (змінні) трійки, два-чотири-всі разом, карусель, робота в малих групах, акваріум. Їх можна ефективно використовувати як під час засвоєння, так і застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватись одразу ж після викладу нового матеріалу, замість опитування, на спеціальному занятті, присвяченому застосуванню знань, умінь і навичок, або бути частиною узагальнювального заняття.
Робота в парах. За умов парної роботи всі отримують можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає час поміркувати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки. Вона розвиває навички спілкування, вміння висловлюватися, критично мислити, переконувати, вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, що за інших умов потребують багато часу.
Ротаційні (змінні) трійки. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, грунтовному аналізу й обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, засвоєння і закріплення.
Два-чотири-всі разом. Ця технологія є ефективною для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь вести дискусію.
«Карусель» - технологія фективна для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами. Її застосовують для обговорення будь-якої проблеми з діаметрально протилежних позицій, для збирання інформації з певної теми, для перевірки обсягу й глибини наявних знань, для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.
«Акваріум». Цю технологію застосовують, коли учні вже мають певні навики групової роботи. Ефективна вона для розвитку спілкування, вдосконалення вміння дискутувати.
Технології колективно-групового навчання.
Ці технології передбачають одночасну спільну роботу. Це такі форми роботи, як: "Мікрофон", "Мозковий штурм", "Навчаючи-вчуся", "Ажурна пилка", "Незакінчені речення", "Дерево рішень".
«Мікрофон» - технологія загальногрупового обговорення, вона дає змогу кожному у визначеному порядку щось швидко сказати, висловлюючи свою думку.
«Мозковий штурм» - це такий метод вирішення проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією і тією самою проблемою і "йдуть на неї в атаку". Цю технологію застосовують, коли потрібні кілька варіантів розв'язання проблеми.
«Навчаючи – вчусь». Цю технологію використовують під час повторення вивченого та під час вивчення блоку інформації. Її застосування дає змогу взяти участь у передачі своїх знань однокурсникам, підвищує цікавість до знань.
«Ажурна пилка». Цей вид діяльності й дає змогу працювати разом, вивчати велику кількість матеріалу за короткий час.
«Незакінчені речення». Цю інтерактивну технологію часто поєднують з "мікрофоном", вона дає змогу розвивати зв'язне мовлення, власні висловлювання, порівнювати їх з іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і переконливо.
«Дерево вирішень» допомагає проаналізувати та краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень.
Технології ситуативного моделювання.
Симуляції, або імітаційні ігри. Імітаціями (іграми) називають процедури з виконання будь-яких простих відомих дій, що відтворюють, імітують певні явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконують інструкцію. Імітаційні ігри розвивають увагу, навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми.
Рольова гра. Драматизація Мета рольової гри - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри. Такі ігри використовують і для вироблення конкретних навичок. Вони сприяють формуванню власного ставлення до ситуації, сприяють розвитку уяви, формуванню навичок критичного мислення, співчуття тощо. Рольова гра потребує ретельної підготовки.
Опрацювання дискусійних питань
Метод «Прес». Навчати дискутувати варто з технології Метод «Прес». Її застосовують під час обговорення дискусійних питань та під час проведення вправ, у яких необхідно чітко зайняти свою позицію, довести свою точку зору.
«Обери позицію». Цей метод доречний на початку роботи з дискусійними питаннями. Використовують його для того, щоб показати учням/студентам різноманітність поглядів на ту чи іншу проблему: за і проти, використовують дві протилежні думки.
«Зміни позицію». Ця технологія подібна до технології «Обери позицію». Вона дозволяє зайняти позицію іншої людини і розвиває навички аргументації, активного слухання.
«Безперервна шкала думок» - технологія, що є однією з форм обговорення дискусійних питань. Її метою є розвиток навичок самостійного вирішення проблем, вдосконалення вмінь, аргументувати свої думки. Розглядаючи полярні точки зору з проблеми, що обговорюється, учні/студенти:
- знайомляться з альтернативними позиціями;
- вчаться прогнозувати;
- удосконалюють уміння на практиці відстоювати свою позицію;
- вчаться вислуховувати думки інших;
- отримують додаткові знання з теми, що вивчається.
Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу. Її мета - набуття навичок публічних виступів, дискутувань, відстоювання власної позиції, формування громадянської позиції. Ця технологія дає змогу залучити всіх до участі, контролювати перебіг дискусії, оцінювати участь кожного.
Повідомлення «Уроки читання у початкових класах».
Зміст предмета "Читання" - багатофункціональний. Він є потужним засобом виховання і розвитку у дітей основ читацької культури, формування особистості засобами художнього слова; має величезний потенціал для морально-етичного, естетичного виховання; мовленнєвого, інтелектуального і творчого розвитку дітей засобами художнього слова.
Методика навчання на уроках читання і його зміст повинні бути підпорядковані розв'язанню завдань, визначених шкільною програмою: пізнавальних (засвоєння інформації, що міститься в творах); виховних, у тому числі і завдань розвивального навчання (морально-естетичне, трудове; розвиток мовлення, спостережливості, пам'яті, культури слухання, аналітико-синтетичних умінь - зіставлення, порівняння, узагальнення, доведення, проведення аналогії, стійкої уваги, витримки, терпіння, самостійності, творчих здібностей, навичок самоконтролю і т.ін.); спеціально-навчальних: удосконалення техніки читання (розширення поля читання, кореляція темпу, удосконалення правильних прийомів читання, навичок виразного читання, розвиток мовленнєвого апарату і промовляння, вміння інтонувати речення ); розвиток навичок зв'язного мовлення у зв'язку з прочитаним текстом (відповіді на запитання; репродуктивний, вибірковий, стислий і творчий перекази тощо.).
Орієнтовна структура уроку читання
1. Організація початку уроку
2. Актуалізація опорних знань. Перевірка домашнього завдання.
Види робіт: бесіда, вибіркове читання за завданням; переказ за планом, вказаним учителем (за частинами, поетапно, в цілому, стисло, детально, творчо); встановлення за ілюстрацією змісту відповідної частини твору і зачитування її; читання в особах; виразне читання; словесне малювання; читання-драматизація; трансформація діалогічного мовлення персонажів твору в розповідне; характеристика дійових осіб; читання напам'ять тощо.
3. Повідомлення теми уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Види робіт: підготовча робота до сприймання тексту: робота з наочністю, розповідь учителя, бесіда, лексико-орфоепічна підготовка, ознайомлення з планом роботи над твором, читання додаткових матеріалів учителем, учнями, створення проблемної ситуації, робота з основними структурними елементами книжкового апарату, прогнозування змісту твору за вказаними ознаками, робота над заголовком твору тощо.
4. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.
Види робіт: читання тексту вчителем; комбіноване читання (учні - вчитель); відповіді на запитання, поставлені до читання; бесіда-роздум над прочитаним; зіставлення запропонованих прислів'їв, приказок із прочитаним текстом; робота з наочністю, ілюстрацією підручника тощо.
5. Повторне читання тексту учнями і робота над тестом.
Види робіт: вправи на розширення «поля читання»; вправи з розвитку техніки читання; поєднання колективного читання з індивідуальним; оглядове читання з елементами вибіркового; складання словничка образних слів; поділ тексту на частини; складання плану; детальний переказ прочитаного; визначення головної думки твору; композиційний аналіз; аналіз вчинків дійових осіб та їх мотивів; словесне малювання; робота за ілюстрацією тощо.
6. Узагальнююча бесіда за змістом твору.
Види робіт: бесіда за опорними запитаннями; висловлення оцінних суджень; з'ясування причиново-наслідкових зв'язків тощо.
7. Підсумок уроку.
Види робіт: бесіда-роздум творчого характеру; ведення словників («Золоті зерна», «Перлини мудрості», «Барвисті слова» і т.ін.); запис за опорною схемою основної думки; аналіз книжкових ілюстрацій (демонстраційних малюнків) до розглянутих текстів.
8. Домашнє завдання.
Види робіт: вибіркове читання пейзажних описів, подій, слів головного героя, авторських слів, діалогів; графічне малювання; складання плану; добір інших заголовків; виписування найвлучніших слів для характеристики героїв, подій, вчинків, описів; складання діалогу з героями, автором; добір прислів'їв, приказок; вивчення напам'ять; складання таблиць почуттів за прочитаним тощо.
Схема аналізу уроків мови і читання
в початковій школі
1. Уміння організувати клас до роботи (дисципліна, зосередження уваги учнів, готовність їх до навчання, мотивація навчальної діяльності).
2. Відтворення знань, здобутих учнями раніше (способи перевірки домашнього завдання, їх ефективність, види опитування, диференційована перевірка, граматичний розбір, використання наочності, виправданість використання обраних вчителем прийомів роботи).
3. Прийоми підготовки учнів до засвоєння нових знань їх доречність. Створення мотиваційної основи для засвоєння теоретичних відомостей.
4. Методи і прийоми ознайомлення учнів з новим матеріалом, їх відповідність навчально-виховній та розвиваючій меті уроку.
5. Закріплення набутих знань: різноманітність видів роботи, їх доречність і виправданість навчально-виховними цілями конкретного уроку.
6. Урізноманітнення методів і прийомів роботи з метою відпрацювання умінь і навичок.
7. Способи індивідуалізації та диференціації завдань на уроці, їх ефективність. Розвиток умінь молодших школярів працювати самостійно.
8. Розвиток усного і писемного мовлення школярів: види вправ, їх комунікативна спрямованість.
9. Культура мовлення учителя: змістовність, логічність, емоційність, правильність, багатство мовних засобів якщо допускались помилки, то якого типу.
10. Методична вмотивованість використання наочності на уроці, її види
11. Уміння вчителя триматися перед класом, культура його спілкування з учнями, ерудиція, створення доброзичливої атмосфери.
Повідомлення «ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ»
Змістова лінія "Робота з дитячою книжкою. Позакласне читання" реалізується через систему спеціальних занять. У 1 класі на роботу з дитячою книжкою рекомендується відводити до 20хв уроку з навчання грамоти (1 раз на тиждень). У 2 - 4 класах уроки проводяться 1 раз на 2 тижні.
Уроки позакласного читання на основному етапі формування основ читацької самостійності проводять один раз на два тижні. На них підводять підсумки роботи учнів з книжками за період їх позаурочної діяльності, поповнюють знання учнів, а також формують загальноприйняті читацькі прийоми, правила, що допомагають дітям читати. На уроках позакласного читання учні поступово знайомляться з українською і зарубіжною дитячою літературою - художньою, науково-пізнавальною і довідковою - для дітей молодшого шкільного віку, без обмеження в обсязі, всіх видів і структур, а також з дитячою періодикою.
Здійснюючи поточний облік позакласного читання, тобто постійно спостерігаючи за діяльністю учнів з книжкою, у бесіді з ними на уроках позакласного читання (а з окремими учнями в позаурочний час), вчитель оцінює:
- правильність, обґрунтованість і вмотивованість орієнтування учнів у книжці й книжках;
- повноту, точність, емоційність висновків і суджень про прочитане, уміння учнів посилатися при відповіді на текст книжки, використати ілюстрації й увесь наявний читацький досвід, знання, вміння;
- ставлення учнів до книжок і до самостійного читання, а також громадську користь, яку він приносить як читач (його участь у створенні класної бібліотеки, картотеки, книжкових виставок, допомога товаришам у підготовці до уроків позакласного читання, шефство над менш досвідченими читачами, читання книжок меншим і т. ін.).
Оцінці може підлягати як увесь вказаний комплекс, так і один із його компонентів.
Важливо підкреслити, що, готуючись до уроку позакласного читання, діти повинні не лише вибрати і прочитати необхідну і відповідну темі уроку книжку, а й підготуватися розповісти про неї і про прочитані твори.
За функціональною спрямованістю, поставленими метою і завданнями для кожного етапу формування читацької самостійності існує своя типова структура уроку позакласного читання.
Підготовчий етап.
У 1 класі побудова занять роботи з дитячою книжкою зумовлена основним завданням підготовчого етапу навчання - пробудити і сформувати інтерес до дитячої книжки в усіх першокласників.
Ці заняття мають особливу структуру:
1. Показ об'єктів, які допоможуть зосередитись на сприйнятті літературного твору – 3-4 хв.
2. Виразне читання і перечитування вчителем дібраного твору – 6-8 хв.
3. Колективне відтворення змісту прослуханого, роздуми над почутим - 6-8хв.
4. Розгляд дитячої книжки - 4-5 хв.
5. Рекомендації до самостійної роботи з книжками вдома чи у класі в позаурочний час - 1 хв.
Початковий етап
1. Розв'язання завдань з орієнтування в групі книжок з метою вибору необхідної книжки за вказаною вчителем ознакою (3 хв.).
2. Читання книжки (твору) вчителем вголос (7 хв.).
3. Бесіда-роздуми над прослуханим (4-5 хв.).
4. Самостійне знайомство учнів із новою книжкою як засіб підготовки до наступного читання (5 хв.).
5. Читання учнями твору вказаного вчителем (10-13 хв.).
6. Вияв і оцінка якості самостійного читання-розгляду незнайомої книжки (10 хв.).
7. Рекомендації до самостійної позаурочної індивідуальної (колективної) діяльності з книжками(1-2 хв.).
Повідомлення «НЕСТАНДАРТНІ УРОКИ»
Упровадження ідей особистісно зорієнтованого навчання зобов'язує вчителів активно і послідовно застосовувати на уроках різні моделі співпраці дітей, що успішно реалізуються під час проведення нестандартних уроків.
Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, яке має нетрадиційну (нестандартну) структуру.
За формою проведення виділяють такі групи нестандартних уроків:
Уроки – пізнавально-розважальні ігри:
Урок – змагання
Урок – турнір
Урок – рольова гра
Урок – ділова гра
Урок – вікторина
Урок – конкурс
Урок – пізнавально-пошукова гра
Урок – бліц-турнір
Урок – аукціон
Уроки в формі публічного спілкування:
Урок – діалог
Урок – есе
Урок – телеміст
Урок – конференція
Урок – мітинг
Урок – прес-конференція
Урок – презентація
Урок – диспут (дискусія)
Урок – роздуми
Урок – залік
Урок – година запитань та відповідей
3. Уроки – сценарії популярних телепередач:
3.1. Урок – гра „Брейн-ринг”
3.2. Урок – гра „Поле чудес”
3.3. Урок – гра „Що? Де? Коли?”
3.4. Урок – гра „Зоряний час”
3.5. Урок – гра „КВК”
3.6. Урок – гра „Відгадай мелодію”
4.Уроки, комбіновані з іншими організаційними формами:
4.1. Інтегровані уроки
4.2. Міжпредметні уроки
4.3. Бінарні уроки
4.4. Уроки –з використанням комп’ютерних технологій.
5. Уроки – драматизації:
5.1.Урок – фантазія
5.2.Урок – казка
5.3. Урок – сюрприз
5.4. Урок – творчість
5.5. Віршовано – музичний урок
5.6. Урок – концерт
5.7. Урок – свято
5.8. Урок – творчий звіт
5.9. Театралізований урок
6. Уроки – пошуки:
6.1. Урок – подорож
6.2. Урок – екскурсія
6.3. Урок – мозаїка
Особливості нестандартних уроків
- Інтригуючий початок уроку;
проблемні запитання;
моделювання життєвих ситуацій за допомогою гри, діяльності, ігрових прийомів;
створення ситуації успіху;
педагогічна підтримка з боку дорослого;
застосування отриманої інформації, знань, умінь, навичок у практичній діяльності (переважає розвивальна, дослідно-пошукова);
створення ситуації взаємодопомоги;
позитивний фон (емоційна атмосфера, психоемоційний комфорт);
ігрові, сюрпризні моменти (протягом всього заняття).
Примітка.
Послідовність проведення уроку залежить від специфіки, типу уроку, власного досвіду вчителя тощо.
Викладач
Схема самоаналізу пробного уроку
1. Загальна оцінка уроку.
2. Як готувалась(вся) до педагогічної практики?
2.1. Скільки консультацій отримала(в) у вчителя і методиста?
2.2. Скільки разів відвідала(в) учнів? З якою метою?
2.3. Які наочні посібники виготовила(в) власноруч?
2.4. Якою літературою користувалася(вся)?
2.5. Які труднощі виникли під час підготовки? Шляхи їх подолання.
3. Реалізація мети уроку.
4. Які етапи уроку, форми, методи, прийоми проведені успішно? Чому?
5. Які етапи уроку, форми, методи, прийоми проведені невдало? Чому? Які шляхи виправлення помилок?
6. Що наперед необхідно передбачити при наступній підготовці до пробного уроку?
Опорні слова для написання висновків
до спостережень за проведеним пробним уроком
Проведення та аналіз пробного уроку дозволили зробити такі висновки … .
Методична правильність форм роботи.
Намічені цілі реалізовані … .
Успішно реалізовані … .
Частково реалізовані … .
Не реалізовані … .
Доцільно і успішно проведені … (форми, методи, методичні прийоми). Чому?
Допущені помилки при проведенні … (конкретно які помилки). Чому?
8.Звернути увагу при подальшій підготовці до практики на … .

Приложенные файлы

  • docx 25368091
    Размер файла: 71 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий