Алгоритм дій учителя при підготовці до уроку


Алгоритм дій учителя при підготовці до уроку
1. Врахування особливостей учнів класу:
- успішність (сильний, слабкий, неоднорідний, пасивний, активний тощо);
- ставлення учнів до предмета; темп роботи;
- сформованість навчальних умінь; загальна підготовленість учнів; ставлення до різних видів навчальної діяльності;
- ставлення до різних форм навчальної роботи, в тому числі нестандартних;
- загальна дисципліна учнів.
2. Облік індивідуальних особливостей:
- тип нервової системи;
- комунікативність;
- емоційність при організації навчальної діяльності учнів;
- управління сприйняттям нового навчального матеріалу учнями;
- вміння подолати поганий настрій;
- впевненість в своїх знаннях, уміннях;
- наявність умінь імпровізації;
- уміння користуватися різними засобами навчання, у тому числі ТЗН і ЕОТ.
3. Дотримання правил, що забезпечують успішне проведення уроку.
В екскурсії можна виділити 3 етапи:
1) підготовка до екскурсії;
2) її проведення на місці;
3) підведення підсумків екскурсії;
4) її оформлення;
5) використання зібраного під час екскурсії матеріалу на наступних уроках.
Під час підготовки до екскурсії учитель чітко визначає її мету (навчальну, розвивальну, виховну), об’єм і зміст матеріалу, який потрібно опрацювати, знайомиться з місцем її проведення. У процесі знайомства з місцевістю слід визначити маршрут, місця зупинок, об’єкти для спостережень та практичної роботи. Слід звернути увагу і на те з якого місця і на якій відстані краще розглядати визначений об’єкт.
Підсумки екскурсій можна оформити у вигляді творчих звітів, альбомів, зошитів спостережень та досліджень, колекцій, малюнків, творів, оповідань тощо.
До проведення екскурсій ставляться такі вимоги:
1) чітко визначити навчальну, виховну і розвиваючу мету;
2) при виборі місця проведення екскурсії врахувати естетичну значимість об’єктів, з якими будуть знайомитися учні;
3) психологічно налаштувати школярів до навчальної, дослідницької діяльності в природі;
4) продумати групові та індивідуальні завдання, що включатимуть елементи спостережень, досліджень та практичної роботи;
5) проводити дидактичні ігри;
6) використовувати можливості знайомства учнів з відповідними професіями ;
7) звертати уваги на проблеми екології та шукати шляхи вирішення природоохоронних проблем;
8) зібрати екскурсійний матеріал; зробити схеми, ескізи; сфотографувати об’єкти; оформити звіт у вигляді творчих письмових робіт, гербарію, малюнків, альбомів тощо.
Поради щодо організації домашньої самостійної роботи учня
1. Обсяг домашніх навчальних завдань не повинен перевищувати 1/4 того, що виконано на уроці.
Доцільно систематично озброювати учнів раціональними методами і прийомами домашньої роботи.
У розмові з батьками чітко визначайте їх роль у наданні допомоги дітям під час приготування ними домашніх завдань (не виконувати за них жодного завдання, забезпечувати належні санітарно-гігієнічні умови для навчальної роботи вдома, привчати дітей дотримуватися режиму дня, заохочувати їх працю, рекомендувати раціональні методи й прийоми виконання навчальних завдань).
Домашні завдання мають бути чітко сплановані педагогом. У кінці уроку педагог звертається до учнів із проханням записати завдання, подає в скороченому вигляді домашнє завдання на дошці, стежить, щоб усі зробили необхідні записи. Можна пропонувати учням взаємно перевірити правильність таких записів.
Після цього варто відвести кілька хвилин для ознайомлення учнів з особливостями виконання домашньої роботи.
По можливості забезпечувати диференційований підхід до визначення змісту й обсягу домашніх завдань з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, їхніх запитів та інтересів.
Використовувати завдання творчого характеру, які приваблювали б учнів своєю новизною і цікавістю.
Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять.
Найпоширеніші серед них — уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки—ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-сумніви, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії, інтегральні урокитощо.
Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням і викликають у них творчий інтерес.
Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результатна ний компонент навчального процесу. Вона тісно пов'язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання.
Сформулювати вимоги до сучасного підручника.
Підручник – навчальне видання, яке систематизовано відтворює зміст навчального предмета, курсу, дисципліни відповідно до офіційно затвердженої або експериментальної навчальної програми (до підручників належить також буквар).
У відповідності до мети й завдань навчання і відповідно до рівня освітньої підготовки учнів підручник остаточно визначає обсяг і систему знань, що їх належить вивчити. Підручник повинен містити систематизований виклад навчального матеріалу, що відповідає навчальній програмі з даного предмета, а також вимогам до структури, обсягу і ступеня науковості розгляду матеріалу, співвідношення його розділів, параграфів з одиницями навчального часу, що відводиться на вивчення матеріалу.
Підручник у доступній для учнів формі повинен розкривати суть основних наукових ідей, законів, понят та їх зв'язків із суспільно-економічним розвитком країни і духовним життям суспільства, практичним застосуванням у сфері матеріального виробництва, містити відомості про визначальні галузі господарства та сфери обслуговування, найбільш розповсюджені виробничіі технологічні процеси. При цьому має бути забезпечено коректність уведення наукових понять, їх відповідність загальноприйнятій термінології та символіці.
Підручник повинен містити стислі відомості з історії науки, культури і техніки з метою розкриття еволюції наукових ідей, відкриттів, взаємозв'язку науки, виробництва, соціальної практики, ролі діячів науки,у першу чергу вітчизняних учених, у пошуку наукової істини. Зміст підручника має забезпечувати зв'язок з життям, бути спрямованим на формування особистості школяра, розвиток її здібностей та обдарувань. Матеріал підручників з предмета, що вивчається протягом кількох років, має бути викладений в логічній послідовності і являти цілісну систему з урахуванням внутріпредметних і міжпредметних зв'язків.
Підручник повинен бути цікавим для учнів; написаний мовою, що відповідає можливостям його засвоєння учнями певної вікової категорії на належному рівні і за встановлений час, інтерпретувати навчальний зміст у доступній їм формі, містити систему завдань, об'єктивно посильних для школярів, і відповідати їх рівню розвитку, попередній загальноосвітній підготовці і життєвому досвіду, не допускати при цьому примітивного спрощення та наукової вульгаризації змісту. Рівень доступності підручника повинен бути таким, щоб учень міг успішно використовувати його для самостійного вивчення навчального матеріалу; при цьому можливе використання додаткових засобів навчання: аудіовізуальних матеріалів ,компакт-дисків, наочних посібників, карт тощо.
Підручник повинен мати таблицю змісту з нумерацією сторінок, у якій чітко відображається рівномірний розподіл матеріалу, простежується наочно-логічний його розвиток. У змісті підручника доцільно виділити такі структурні елементи, як-от: вступ, висновки, узагальнювальні тексти, наочні схеми, таблиці, завдання на систематизацію та самооцінювання навчальних досягнень учнів. Він повинен мати додатки: словник, тлумачний словник технічних термінів, довідкові таблиці даних, список сучасної додаткової літератури, алфавітний покажчик.
Визначте вимоги до сучасного уроку.
Урок - це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними тимчасовими рамками етап навчально-виховного або, як зараз кажуть, педагогічного процесу
• проведення уроку на основі сучасних наукових досягнень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу;
• проведення уроку на основі методик гуманних дидактичних концепцій;
• особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, нахилів, здібностей та життєвих настанов;
• оптимальне поєднання і системна реалізація на уроці дидактичних принципів;
• встановлення міжпредметних зв'язків, які усвідомлюються учнями;
• зв'язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів;
• актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня:  мотиваційної,  пізнавальної,  емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо;
• логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• ефективне застосування сучасних дидактичних засобів, особливо — комп'ютерних;
• тісний зв'язок із життям, першою чергою — з особистим досвідом учня;
• формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяльності;
• формування   мотивації   навчально-пізнавальних   дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти;
• діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.
Виховні вимоги до уроку:
— формування і розвиток в учнів національної свідомості, самосвідомості та ментальності, провідних рис громадянина своєї держави;
— формування в учнів високої духовності, підвалину якої мають становити загальнолюдські, національні та професійні цінності, широка моральна, правова, екологічна, політична, художньо-естетична й фізична культура;
— формування і розвиток в учнів активної життєвої настанови, допомога в самоактуалізації та самореалізації у навчальному процесі та майбутній професійній діяльності;
— вміле поєднання дидактичних, розвиткових і виховних завдань кожного уроку та їх творче спрямування на формування і розвиток всебічно і гармонійно розвиненої особистості;
 — формування ( розвиток мотивації постійного самовдосконалення і змістовної професійної діяльності шляхом реалізації потенційних інтелектуальних, фізичних та інших можливостей;
— підпорядкування виховної мети кожного уроку загальній меті виховання тощо.
Розвиткові вимоги до уроку:
— спрямованість кожного уроку на максимальний розвиток духовних, інтелектуальних, фізичних і творчих здібностей кожного учня, його провідних психічних рис;
— направленість кожного уроку на «зону найближчого розвитку» учня та її творче проектування і реалізація;
— проведення занять з урахуванням індивідуально-психічних особливостей кожного учня та активна допомога в його самовдосконаленні тощо.
Дидактичні вимоги до уроку:
— чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та їх творче поєднання із загальною метою вивчення конкретного предмета й формування особистості учня в навчально-виховному процесі;
— оптимальне визначення змістового компонента кожного уроку з урахуванням особистісної спрямованості навчально-виховного процесу;
— широке використання методів, прийомів і способів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та їхнього творчого розвитку;
— творчий підхід до обгрунтування методики проведення кожного уроку;
— опора на загальнолюдські цінності в застосуванні принципів навчання;
— забезпечення активного зворотного зв'язку, дієвого контролю
і управління тощо.
Крім зазначених, обов'язково слід мати на увазі й інші вимоги до уроку:
— організаційні (чіткість, раціональне використання часу, обладнання, дисципліна тощо);
— управлінські (цілеспрямованість, оперативність, конкретність, стиль управління тощо);
—     санітарно-гігієнічні     (температура,     освітленість, працездатність, перевтома тощо);
—   етичні    (рішучість,    вимогливість,   принциповість, справедливість, тактовність тощо);
—    психологічні    (врахування    індивідуально-психічних особливостей учнів, психічного стану учнів і вчителя, настрою вчителя та ін.) тощо.
Сформулюйте вимоги до змісту освіти в сучасній початковій школі.
Зміст освіти — це чітко окреслена система знань, умінь і навичок, якими люди оволодівають у навчальних закладах.
Вимоги до змісту освіти:
• розробка державних стандартів і відповідне формування системи й обсягу знань, умінь, навичок творчої діяльності;
• добір і структурування навчально-виховного матеріалу на засадах диференціації та інтеграції, забезпечення альтернативних можливостей для отримання освіти відповідно до індивідуальних потреб та здібностей;
• вивчення рідної мови в усіх навчально-виховних закладах, утвердження її як основної мови функціонування загальноосвітньої, професійної та вищої школи;
• орієнтація на інтегровані курси;
• оптимальне поєднання гуманітарної та природно-математичної складових освіти, теоретичних і практичних компонентів.
Визначальними чинниками, якими керуються при визначенні змісту освіти для загальноосвітньої школи, є:
• рівень досягнень науки й техніки в різних галузях;
• завдання виховання всебічно розвиненої особистості;
• фізичні й соціально-психологічні можливості учнів певного віку;
• відповідність обсягу змісту відведеному часу на вивчення конкретної дисципліни;
• наявність навчально-матеріальної бази;
• відповідність міжнародним стандартам і національним особливостям.
Розробіть рекомендації до складання розкладу навчальних занять для початкової школи.
Розробіть рекомендації вчителю по вибору методів навчання.
Вибір методів посідає важливе місце в загальному плануванні навчального процесу і здійснюється в тісному зв'язку з вибором усіх основних елементів навчання: завдань, змісту, форм і засобів.
Проблемі вибору методів навчання значну увагу приділяли відомі педагоги Я.-А. Коменський, Й. Песталоцці, А. Дістервег, К. Ушинський, Л. Занков. Для оптимального вибору методів навчання доцільно використовувати системний підхід, який вимагає розглядати процес навчання і всі його компоненти у закономірних взаємозв'язках. Практика свідчить, що в діяльності вчителів прийняття рішення щодо вибору методів навчання здійснюється на кількох рівнях: стереотипне рішення (не враховує специфіку завдань, змісту, особливостей учнів); інтуїтивне рішення (враховує конкретні умови навчання, але здійснюється шляхом стихійних пошуків без наукового обґрунтування висновку); оптимізоване рішення (науково обґрунтований вибір найраціональніших методів з позицій певних критеріїв),
У дидактичній літературі називають багато причин-факторів, які впливають на вибір методів навчання. Серед них: цілі навчання; рівень мотивації навчання; реалізація принципів і закономірностей навчання; зміст, який необхідно реалізувати; кількість і складність навчального матеріалу; рівень підготовленості учнів; вік і працездатність учнів; сформованість навчальних навичок; час навчання; матеріально-технічні та організаційні умови навчання; характер взаємин між учителем і учнями; кількість учнів у класі; рівень підготовленості вчителя; тип і структура заняття; специфіка предмета.
У виборі методів навчання необхідно керуватись критерієм відповідності методів:
- принципам навчання;
- цілям і завданням навчання;
- змісту теми;
- умовам і відведеному часу для навчання;
- навчальним можливостям учнів (віковим (фізичним, психічним) особливостям, рівню підготовленості, специфіці класного колективу);
- можливостям учителя (досвіду, рівню теоретичної і практичної підготовки, особистісним якостям і професійним уміннями).
Процедура вибору методів навчання передбачає певні етапи. Спочатку необхідно вибрати найраціональніше поєднання методів навчання за дясерелом і логікою засвоєння інформації, рівнем пізнавальної діяльності учнів, потім - методи стимулювання, які б забезпечили формування пізнавального інтересу учнів планованої теми. Окрім цього, слід врахувати час проведення уроку, визначити етапи, на яких доцільно застосувати методи контролю і самоконтролю.
21) Розробіть поради вчителю по здійсненню діагностики результатів навчальної діяльності учнів першого класу.
Розробіть поради по роботі з слабо встигаючими учнями.
У роботі зі «слабкими» учнями вчитель спирається на такі правила, розроблені психологами:
1. Не ставити «слабкого» в ситуацію несподіваного запитання й не вимагати швидкої відповіді на нього, давати учню достатньо часу на обмірковування та підготовку.
2. Бажано, щоб відповідь була не в усній, а в письмовій формі.
3. Не можна давати для засвоєння в обмежений проміжок часу великий, різноманітний, складний матеріал, треба постаратися розбити його на окремі інформаційні шматки й давати їх поступово, у міру засвоєння.
4. Не слід примушувати таких учнів відповідати на запитання з нового, щойно засвоєного матеріалу, краще відкласти опитування на наступний урок, давши можливість учням ознайомитись удома.
5. Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не тільки оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумник» тощо) треба формувати в таких учнів упевненість у своїх силах, у своїх знаннях, у можливості вчитись. Ця впевненість допоможе учню в екстремальних стресових ситуаціях здачі іспитів, написання контрольних тощо.
6. Варто обережніше оцінювати невдачі учня, адже він сам дуже болісно до них ставиться.
7. Під час підготовки учнем відповіді треба дати йому час для перевірки та виправлення написаного.
8. Слід у мінімальному ступені відволікати учня, намагатись не переключати його увагу, створювати спокійну, не нервозну обстановку.
ДЕСЯТЬ ПРАВИЛ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ ЗІ СЛАБКОВСТИГАЮЧИМИ УЧНЯМИ:
Вірте у здібності «слабковстигаючого» учня та намагайтеся передати йому цю віру.
Пам’ятайте, що для «слабковстигаючих» учнів необхідний період «проникнення» в матеріал. Не квапте його. Навчиться чекати.
Кожний урок – продовження попереднього. Багаторазове повторення основного матеріалу – один із прийомів зі слабкими.
Вселяючи у слабких віру в те, що вони запам’ятають, зрозуміють, частіше пропонуйте їм однотипні завдання (з учителем, з класом, самостійно).
Роботу зі слабковстигаючими не розумійте примітивно. Тут іде постійний розвиток пам’яті, логіки, мислення, емоцій, почуттів, інтересу до навчання.
Не ганяйтеся за великою кількістю нової інформації. Умійте з того, що вивчається, вибрати головне, викласти його, повторити й закріпити.
Спілкування – головна складова будь-якої методики. Не зумієте привернути дітей до себе – не отримаєте й результатів навчання.
Навчіться керувати класом. Якщо урок одноманітний, діти самі знайдуть вихід – займуться своїми справами.
Починаючи цілеспрямовано працювати зі слабкими, пам’ятайте: через короткий час їхнє середовище знову розколеться – на здібних, середніх та … слабковстигаючих.
10.Навчіться залучати до навчання слабких сильніших дітей.
Розробіть поради по роботі з обдарованими учнями.
ПОРАДИ ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЦІВНИКУ
1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми .
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима.
4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.
Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей
1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.
2. Підкреслюй інтерес дітей до нового.
3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання.
4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її.
5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.
6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи.
7. Культивуй творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.
8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті.
9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість.
10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.
11. Розсіюй страх у талановитих дітей.
12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати.
13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.
14. Створюй в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з'являється в такий момент.
15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів.
16. Розвивай критичне сприйняття дійсності.
17. Вчи доводити починання до логічного завершення.
18. Впливай особистим прикладом.
19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.
20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення.
21. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.
22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації.
23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.
24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук.
25. Пам'ятай, що учень "...це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити" (К.Д.Ушинський).

Приложенные файлы

  • docx 25368047
    Размер файла: 33 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий