Доповнено До пробного уроку


КВНЗ КОР
«Богуславський гуманітарний коледж імені І.С. Нечуя-Левицького»
Методичні рекомендації
до пробних уроків математики
в початкових класах
Студентам педагогічного відділу
Викладач Дроботя О.П.
2017
Методичні рекомендації до пробних уроків математики в початкових класах.студентам педагогічного відділу. Дроботя О.П. – Богуслав, 2012 – 20 с.
Дроботя О.П. викладач математики та математичних дисциплін вищої категорії, звання „Старший викладач“.
Ре цензенти:
Дятленко Н.А., викладач Богуславського гуманітарного коледжу ім. І.С.Нечуя-Левицького.
Методичні рекомендації мають перелік вимог до уроку, завдання підготовки вчителя до уроку, визначено цілі навчання математики, дано примірну структуру уроку математики в 1 класі.
В методичну розробку зібрано обов’язкові структурні елементи уроку математики в початкових класах: усні обчислення, математичний диктант, самостійна робота – визначено завдання та дано методичні рекомендації щодо їх проведення.
До збірки внесено ключові питання мовленнєвої математичної культури.
Рекомендується студентам педагогічного відділу для використання в підготовці до пробних уроків математики .
Затверджено цикловою комісією викладачів
природничо-математичних дисциплін
Протокол №7 від _23.04.2012
Хто з дитинства вивчає математику, той розвиває увагу, тренує свій мозок, свою волю, виховує в собі наполегливість і завзятість у досягненні мети.
Маркушевич А.І.
Хто зневажає досягнення математики, той завдає шкоди всій науці, бо той, хто не знає математики, не може вивчити інші точні науки й не може пізнати світу.
Бекон Р.
Можна сказати багато слів, які б показали значимість вивчення математики. Проте, саме життя наштовхує кожного до математичних знань: вміти полічити гроші, визначити площу ділянки землі, визначити масу заготовки овочів для сім’ї тощо. Сьогоднішнє життя – це суцільне технічно-електронне оточення, мати справу з яким можна лише через знання та логічне мислення. Розвитку логічного мислення, пам’яті, просторової уяви надзвичайно допомагає вивчення математики.
Початкова школа закладає в дітей фундамент математичних знань, на якому будуть вкладатись цеглинки знань математики основної і старшої школи, хімії, фізики, природничих дисциплін. Головну роль в будові фундаменту відведено вчителю початкових класів. Міцність фундаменту елементарних математичних знань залежить від знань математики та методики її навчання самим вчителем.
Кожному студенту педагогічного відділу коледжу треба навчитись вчити учнів математики так, щоб фундамент математичних знань міг витримати всі цеглини, що будуть на нього покладені в основній та старшій школі. Всьому можна навчитись, а для полегшення в підготовці до пробного уроку математики пропоную методичні рекомендації до підготовки і проведення деяких видів роботи на уроках математики початкових класів.
Вимоги до уроку
Дидактичні вимоги
чітке визначення мети, завдань;
реалізація принципів навчання;
використання найраціональніших методів і прийомів, засобів для досягнення мети уроку;
застосування внутріпредметних і міжпредметних зв’язків.
Виховні вимоги
єдність морального, етичного. трудового виховання;
врахування індивідуальних особливостей учня, зокрема, рівня інтелектуального розвитку;
вироблення звички до систематичної праці, дисципліни.
Психологічні вимоги
врахування психологічних особливостей учнів, їх реальні навчальні можливості;
стимулювання позитивного ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності, формування позитивної мотивації навчання учнів;
настрій учителя на проведення заняття, що потребує зібраності, уважності, самоконтролю, самовладання, контакту з класом.
Гігієнічні вимоги
забезпечити чергування методів і прийомів у ході уроку, з тим, щоб не допускати втоми і розумового перевтомлення;
дотримання режиму гігієни, аерації повітря в класі (провітрювання перед уроком, вологе прибирання);
стеження за станом здоров’я учнів;
явка учителя на урок у цілковито здоровому стані.
Підготовка вчителя до уроку
визначити за календарно-тематичним планом тему і скласти мету уроку;
вибрати відповідний матеріал підручника, визначити ключові питання попередніх уроків, врахувати їх при актуалізації знань учнів;
скласти план уроку, підібрати або виготувати необхідний наочний матеріал (створити слайди для презентації);
розподілити матеріал підручника та додаткової методичної літератури за етапами уроку;
написати план-конспект уроку, враховуючи поєднання усних та письмових прийомів обчислень, індивідуальних особливостей учнів та всього класу;
оцінити оптимальну можливість реалізації запланованої роботи на уроці.
Цілі навчання математики
Дидактична мета
сформувати те чи інше поняття;
засвоїти систему знань за даною темою розділу;
формувати вміння: аналізувати, порівнювати, робити висновки;
сприяти виробленню умінь самостійно виконувати навчальні завдання, виділяти головне у виучуваному матеріалі;
виробляти уміння розв’язувати задачі;
вчити застосовувати вивчені прийоми обчислень при розв’язуванні прикладів;
виявити проблеми в знаннях слабо встигаючих дітей, розробити план їх усунення;
перевірити знання учнями важливих понять, властивостей, правил потрібних для засвоєння нового матеріалу;
узагальнити і систематизувати знання учнів за темою чи розділом;
перевірити і скорегувати знання, навички і вміння учнів за даною темою;
перевірити міцність та рівень засвоєння учнями матеріалу даної теми або розділу.
Розвиваюча мета
Р о з в и в а т и:
Уміння порівнювати, узагальнювати, робити висновки;
Абстрактне мислення, відтворювати уяву і усне мовлення;
Творчу уяву, уміння сприймати, аналізувати і порівнювати виучувані об’єкти;
Усне (письмове) мовлення, уміння сформулювати і логічно оформити думку;
Словесно-логічне запам’ятання, понятійне мислення;
Довільну уяву, уміння виводити дедуктивні і індуктивні умовисновки;
Слухове сприймання, емоційну і образну пам’ять, усне мовлення.
Виховна мета
В и х о в у в а т и:
Вольові емоційні риси характеру;
Охайність, старанність в процесі виконання самостійних завдань;
Естетичні почуття;
Інтерес та творчі здібності.
Поради щодо проведення усних обчислень
Підберіть завдання, які перевіряють знання дітей і актуальні в роботі на уроці.
Проведіть у формі, яка б сприяла виробленню швидких обчислювальних навичок.
Підберіть форми роботи ущільненого характеру.
Кількість завдань повинна бути такою, щоб усні обчислення тривали 3 – 5 хвилин.
Методика проведення усних обчислень
Виберіть форму проведення усних обчислень: картки, таблиці, завдання підручника, словесні завдання.
Підготуйте наочність: в міру яскраву, естетично оформлену, підібравши кольори легкі для зорового сприймання.
Розмістіть наочність у місці відповідному зросту дітей.
Учитель дає чітке завдання щодо усних обчислень, використовує указку (тримає в тій руці, яким боком стоїть до дошки), вказує нею на той вираз, який називають і обчислюють учні, а не студент-практикант.
На кожен приклад вчитель викликає 2 – 3 учні, після чого підтверджує правильну відповідь.
Усні обчислення проводяться так, щоб кожен учень хоча б один раз відповів на завдання такого виду роботи на уроці.
Не можна залишати без пояснення прикладу, в якому хоча б один учень допустив помилку.
Зробити підсумок про роботу окремих учнів та учнів всього класу під час усних обчислень.
Математичний диктант
Математичний диктант передбачає розвиток сприймання завдання на слух, вміння усного обчислення та каліграфічного запису результатів.
Математичний диктант є найважчим для дітей видом усних обчислень, тому повинен проводитись за окремими вимогами:
Учитель складає 6 – 8 завдань виучуваної теми або розділу так, щоб вони мали різноманітну форму і зміст.
Дає чітку вказівку щодо запису результатів завдань.
Перший раз учитель читає завдання, щоб учні познайомились із його змістом.
Другий раз – щоб учні запам’ятали числа, вибрали дію з ними.
Третій раз можна назвати числа учням, що ще важко сприймають на слух (підійшовши до самого учня і напівголосно).
Треба спостерігати за осанкою дітей і очима відмітити готовність класу до слухання наступного завдання. (Перепитування учнів «Всі написали?» не допустиме).
Перевірка математичного диктанту вимагає виявити учнів, які допускають помилки. Тому 2 – 3 учні зачитують записані в зошиті відповіді, решта – звіряють свої відповіді.
В разі розбіжностей у відповідях учнів, які їх зачитують, учитель диктує правильні відповіді, а учні олівцем відмічають в своїх зошитах допущені помилки. Потім учитель виявляє учнів, що не допустили жодної помилки, допустили 1 – 2 помилки і більше.
Враховуючи відношення кількості учнів, що допустили помилки в математичному диктанті, до кількості тих, що їх не допустили, будує наступний урок для ліквідації прогалин у знаннях учнів.
7. Форми самостійної роботи
1. За завданнями підручника:
- Назвати сторінку і номер завдання порядковим числівником (сторінка двадцять сьома, вправа вісімдесята, задача тридцять перша);
- Записати назву завдання (приклади, задача, вправа, рівняння, таблиця);
2. За картками (перфокартами):
- Роздають перед початком уроку або перед виконанням роботи кожному учню;
3. За завданнями на дошці:
- Повинні бути записані заздалегідь, в місці дошки, яке не буде заважати виконувати попередню роботу.
8. Вимоги до проведення самостійної роботи
1. Чітко визначити учням завдання самостійної роботи, назвати час, відведений на виконання роботи. (Час, витрачений вчителем на виконання цієї роботи, збільшити в 3 або 4 рази).
2. Використати диференційний підхід до перевірки самостійної роботи. П’яти учням, що виконали роботу першими, перевірити роботу і виставити оцінки. В решти учнів перевірити фронтально, звернути увагу на учнів, що допустили більше 3 помилок з 12 – 14 прикладів складнішого виду та 4 помилки з 15 – 18 простіших прикладів.
3. Учитель спостерігає за роботою учнів, проводить індивідуальну роботу з учнями, що повільніше сприймають поняття математики.
4. Нагадує про осанку дітям під час виконання письмової роботи, надає належний темп роботи учням, що повільно виконують роботу або з розсіяною увагою, при цьому, не заважаючи іншим дітям.
5. Дати загальну оцінку виконання самостійної роботи учнями всього класу.
9. Проведення каліграфічних хвилин
Каліграфічна хвилина проводиться на кожному уроці математики в кожному класі початкової школи. Мета її проведення: розвиток моторики пальців рук, особливо у дітей першого класу, засвоєння алгоритму каліграфічного написання цифр та інших математичних знаків, вироблення практичних навиків культури письма.
Вчитель вибирає таку форму каліграфічної хвилини, яка відповідає змісту матеріалу, запланованого вчителем на даний урок, вона є окремим макроелементом в структурі уроку і тому тісно пов’язана з іншими видами роботи, проводиться на початку уроку.
В кожному класі, кожному розділі, окремій темі вчитель вибирає цифру, окремий фрагмент, значок, фігуру інше, що сприяє ліквідації помилок в алгоритмі написання, виробленню практичних навиків.
В першому класі основними завданнями є виписування цифр за зразком, на слух, запис цифри у відповідності з кількісною характеристикою групи предметів, запропонованої вчителем. Можна запропонувати виписування відрізками фігур із вказівками орієнтації на площині термінами: вліво, вправо, вгору, вниз на певну кількість клітинок.
Можна в рядку чергувати написання цифри, фігури, окремого елемента.
В 2-4 класах доцільно поєднувати математичний диктант із каліграфічним написанням відповідей на поставлені завдання.
Доцільними будуть запропоновані завдання пізнавального характеру з числовими даними, цікаві задачі, ланцюгові приклади та інше.
Завдання підібрані вчителем в логічному зв’язку з перевіркою знань попередньо вивченого або вправами підготовчого характеру до вивчення нового матеріалу є елементом сюжетної лінії уроку, що сприяє заохоченню та підвищенню інтересу вивчення математики.
10. Мовленнєва математична культура
У розвитку усного мовлення учнів особистий приклад учителя має виняткове значення. Без нього не можна навчити дітей володіти усним мовленням, виховувати в них любовне ставлення до мови.
Основними розділами математики початкової школи є:
вивчення нумерації чисел;
вивчення арифметичних дій та таблиць з ними;
формування умінь і навичок розв’язувати прості і складені задачі;
засвоєння алгебраїчної та геометричної пропедевтики;
ознайомлення з величинами, виконання арифметичних дій з ними.
Згідно цього слід вказати на недопустимість мовленнєвих помилок в математичних термінах та математичних висловленнях. Зокрема,
45491402933700032346903022600018726152971800056064153048000080581530226000Наголоси в словах:
276796528321000191071527622500102870029083000одинадцять, одинадцятий, чотирнадцять, чотирнадцятий, добуток;
44348403175003415665317500сантиметр, дециметр, міліметр, чисельник, знаменник.
15481302908300027393902520950078676529083000Особливої уваги вимагають слова в задачах на рух по річці:
течія, за течією, проти течії.
В процесі вивчення нумерації чисел важливо розрізняти два терміни: «цифра» - значок і «число» - загальна характеристика класу рівнопотужних множин. Висловлення «У числі 35608 п’ять різних цифр» – неправильне, бо правильно сказати «У записі числа 35608 п’ять різних цифр» або «Число 35608 записано п’ятьма різними цифрами». Аналогічно формулюють запитання:
Скільки цифр у записі числа 35608?
Скільки різних цифр у записі числа 507110?
Вже в першому класі учні засвоюють, що число 5 записують цифрою 5, число 10 записують цифрами 1 і 0.
Проте, при вивченні письмових алгоритмів ділення багатоцифрових чисел на одноцифрове і на двоцифрове, термін «цифра» набуває іншого відтінку, бо він визначає розряд числа, що є результатом ділення. В цьому випадку вживаються терміни: «цифра», «пробна цифра», «цифра частки», «остаточна цифра частки».
Використовують такі висловлення:
«Перевіримо чи правильно підібрана цифра частки».
«Цифра частки підібрана правильно».
Питанням теорії відводиться чільне місце при вивченні нумерації чисел у межах мільйона. Серед усіх правил є збільшення або зменшення числа у 10, 100, 1000 разів, що допомагає з’ясувати принцип помісцевого значення цифр у числі та підготовкою учнів до перетворення та роздроблення розрядних одиниць числа.
Правильно сказати: «Якщо до числа справа дописати нуль, то число збільшиться у 10 разів».
Недопустимим є вислів «Щоб помножити число на 100, треба до нього додати два нулі». У цьому висловленні дві помилки: не вказано де приписати, а термін «додати» – це арифметична дія і скільки нулів не додають, то число залишиться тим самим.
Треба правильно відмінювати назви одиниць вимірювання маси (кілограм, грам) з числовими даними: сорок вісім кілограмів, шістсот двадцять грамів, двісті сорок один грам.
Гривня – іменник жіночого роду, тому висловлюються так: «сім гривень, сто одна гривня».
Літр – іменник чоловічого роду, тому слід висловлюватись: «сім літрів, двадцять один літр».
Запис з найменуванням одиниць площі треба читати так:
«4 квадратних метри і сім квадратних сантиметрів».
Слід розрізняти поняття «величина» і «геометрична фігура» і запам’ятати правильність висловлювання «1 м2 – це площа квадрата зі стороною 1 м». В багатьох методичних посібниках вказано, що квадрат зі стороною 1 м також називають квадратним метром. Насправді, квадратний метр – це одиниця площі фігури і не може бути фігурою (квадратом).
У процесі вивчення нумерації чисел в учнів формуються певні мовленнєві форми пояснення роздроблення і перетворення іменованих чисел, що полегшує засвоєння окремих питань нумерації:
«Одна тонна – це одна тисяча кілограмів. У числі 7540 кг стільки тонн, скільки тисяч у цьому числі. В числі 7540 – 7 тисяч, отже 7540 кг – це 7 т 540 кг».
Не можна висловлюватись так: «Один кілометр має тисячу метрів, тому в числі 8004 метри буде 8 км 4 м». Таке висловлення свідчить, що перше речення не пов’язане з другим, а друге речення не слідує з першого.
Вчителі повинні володіти науково – теоретичною підготовкою до формування знань, умінь і навичок учнів з вивчення арифметичних дій. Часто поняття «лічба» і «обчислення» ідентичні. Так, наприклад, учитель ставить завдання: «Полічіть, скільки буде, якщо знайти добуток чисел 28 і 3», «Полічіть, скільки буде, якщо знайти частку чисел 64 і 16», «Полічіть, скільки буде, якщо до числа 23 додати 8».
В усіх прикладах учень не лічить, а обчислює результат арифметичної дії. Отже поставлені завдання слід сформулювати так: «Скільки буде, якщо до числа 23 додати 8?», або «Перший доданок 23, а другий – 8. Знайдіть суму», або «Знайдіть число, яке на 8 одиниць більше, ніж 23», або «Обчисліть вираз: сума чисел 23 і 8», або «Обчисліть значення виразу: сума чисел 23 і 8».
До прикладу на ділення слід формулювати завдання так: «64 поділити 16. Скільки буде?», або «Зменьшіть число 64 у 16 разів», або «Ділене 64, дільник – 16. Знайдіть частку», або «Скільки буде, якщо 64 поділити на 16?», «Знайдіть число, яке у 16 разів менше, ніж 64», «У скільки разів число 64 більше, ніж 16?»
Окремий структурний елемент уроку, на якому вчитель виробляє швидкі і правильні обчислювальні навики в школярів слід називати «Усні обчислення», а не «Усна лічба».
При вивченні усної нумерації в межах будь-якого концентру («Десяток», «Сотня», «Тисяча», «Багатоцифрові числа») формулюють завдання так: «Назвіть числа, починаючи від 127 до 134».
Не можна висловлюватись: «Полічіть числа від 127 до 134», бо, по суті, дано завдання: «Знайти, скільки чисел, починаючи від 127 до 134 включно». Адже, поняття «лічба» – це встановлення взаємно однозначної відповідності між об’єктами лічби та відрізком натурального ряду чисел.
Правильно давати завдання так: «Назвіть числа від 345 до 351».
В читанні виразів з багатоцифровими числами слід узгоджувати числівники зі словами «до» «від» родовим відмінком, обов’язковим додаванням слова «числа»: «Від числа 71 відняти число 39», «До числа 1142 додати число 8».
За чинною програмою початкової школи чільне місце у початковому курсі математики відведено поняттю «вираз». Поняття «вираз», «значення виразу» учні одержують на початку другого класу, а тому не можна термін «приклад» використовувати для читання виразів і рівностей.
Числовий вираз – це запис, який складається з чисел, позначених цифрами, знаків дій і дужок, а числова рівність – це два вирази, сполучені знаком «дорівнює» (=).
Для обчислення виразу 240 : 59 учитель повинен підтвердити названий учнем результат таким реченням: «Учень правильно обчислив значення виразу» замість неправильних висловлень: «Учень правильно полічив», «Учень правильно обчислив приклад», «Учень правильно знайшов результат прикладу».
У розвитку мовлення учнів початкових класів має значення знання вчителя про те, що на його запитання або завдання він повинен чекати відповідь учня не менше 7 секунд.
В 3 класі вчитель запропонував вправу «Поясніть, чому рівняння 240 – х = 560 ні при яких х не перетворюється в правильну рівність?».
Не давши учням необхідного часу подумати, вчитель звернулася з запитаннями:
- Що записано на дошці?
- Чим виражена ліва частина рівняння?
- Як називаються числа при відніманні?
- Чи може різниця бути більшою, ніж зменшуване?
- Чому?
Такий вчинок вчителя пригнітив ініціативу учнів, що не дає розвитку мислення та вміння висловлювати свою думку.
Досить вагомі помилки допускаються у висловленнях при поясненні розв’язування задач, зокрема, вибору арифметичної дії відповідної відношенню між об’єктами. Особливо це стосується простих задач, що розкривають новий зміст арифметичної дії.
Наприклад: «Петрусь наклеїв на 7 фотографій більше, ніж Олег. Скільки фотографій наклеїв Петрусь, якщо Олег наклеїв 5 фотографій?» Для свідомого вибору арифметичної дії в розв’язанні задачі слід вживати термін «стільки ж». Життєву ситуацію цієї задачі розглядають як таку, що Петрусь наклеїв стільки ж фотографій, як Олег, та ще 7 фотографій, тобто більше число, а щоб його знайти треба використати дію додавання.
Або: «В саду росло 12 яблунь, а груш на 9 менше. Скільки груш росло в саду?» Для розв’язання задачі слід використати висловлення: «Якщо від числа яблунь відняти число 9, то їх залишиться стільки ж як груш. Щоб знайти число груш, треба використати дію віднімання»
Такі міркування попередять помилки при розв’язуванні задач з непрямим формулюванням відношень між об’єктами.
Задача. Олег наклеїв у альбомі 9 фотографій, що на 3 фотографії більше, ніж Петрусь. Скільки фотографій наклеїв Петрусь?
При розв’язуванні задачі використовують висловлення:
«Олег наклеїв фотографій більше від Петруся. Щоб знайти число фотографій, наклеєних Петрусем, треба число фотографій Олега зменшити, тобто використати дію віднімання».
Для задач на різницеве порівняння учень повинен констатувати правило:
«Щоб знайти, на скільки одиниць одне число більше або менше від другого, треба від більшого числа відняти менше». (За вимогою записки програми з математики 1 – 4 класів учні повинні знати це правило напам’ять)
При виборі арифметичної дії слід вказати: «Від числа фотографій наклеєних Олегом слід відняти число фотографій, наклеєних Петрусем».
Для ліквідації мовленнєвих помилок, при навчанні математики молодших школярів, кожному вчителю потрібно:
бути компетентним в методиці викладання математики і висунутими сучасними вимогами до неї;
мати глибоку науково-методичну підготовку з питань розвитку мовленнєвої математичної культури;
займатись систематично професійною самопідготовкою.
11. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
за 12-бальною шкалою
I. Початковий
„1“ Учень може розрізняти об’єкт вивчення і відтворити деякі його елементи.
„2“ Учень фрагментально відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об’єкт вивчення, виявляє здатність елементарно викласти думку.
„3“ Учень відтворює менш як половину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання.
II. Середній
„4“ Учень з допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію.
„5“ Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило.
„6“ Учень виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. За допомогою вчителя здатний аналізувати, порівнювати та робити висновки. Вміє застосовувати знання під час виконання завдань за зразком.
III. Достатній
„7“ Учень правильно, логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження своїх думок, застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, частково контролює власні навчальні дії.
„8“ Знання учня є достатньо повними. Він застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв’язки і залежність між явищами, фактами, робить висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, хоча із деякими неточностями.
„9“ Учень досить добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє аналізувати і систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації.
IV. Високий
„10“ Учень має глибокі і міцні знання, здатний використовувати їх в практичній діяльності, робити висновки. При цьому він може припускатися незначних огріхів в аргументації думки, тощо.
„11“ Учень на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв’язувати проблему.
„12“ Учень має системні глибокі знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення.
12. Урок математики в 1 класі
Тема.
Мета.
Обладнання.
Література.
Тип уроку.
Хід уроку
І. Організація діяльності учнів на уроці.
Підготовка робиться в кінці попереднього уроку, а на початку лише йде перевірка психічного та фізичного стану дітей до уроку.
ІІ. Повідомлення завдань уроку.
Може проводитись частинами, безпосередньо перед вивченням нового, або закріпленням вже вивченого.
ІІІ. Повторення вивченого матеріалу.
Містить поняття вивчені на попередньому уроці, а також ті поняття попередніх тем, що треба використати на теперішньому.
ІV. Каліграфічна вправа.
Проводиться після вивчення всіх букв і чисел, в основному в другому семестрі.
ФізкультпаузаПроводиться два рази на урок, тобто на 10 – 12 хвилині та на 20 – 22 хвилині уроку.
V. Ознайомлення з новим матеріалом.
Містить глибоко продуманий зміст бесіди по викладанню матеріалу, оснащений необхідним і достатнім наочним матеріалом. Треба підготувати алгоритм роботи на первинному закріпленні вивченого.
VІ. Робота за підручником.
Давати чіткі вказівки для зосередження уваги учнів саме на те завдання, яке розглядається в даний момент в підручнику. Для відшукування необхідних завдань треба користуватися термінами орієнтації на площині: справа, зліва, нижче, під малюнком (назвати зображення на ньому) тощо.
VІІ. Робота над задачею.
Обов’язково містить демонстрування наочним матеріалом, чітко сформульовані запитання, які направлені на розвиток самостійного мислення учнів щодо вибору необхідної арифметичної дії для розв’язання задачі.
ІХ. Робота в зошиті з друкованою основою. Слід враховувати вікові особливості учнів, дидактичну роботу закінчити розмальовуванням або зафарбовуванням, але стежити за цим процесом і робити зауваження.
Х. Робота з геометричним матеріалом.
Проводиться за моделями або за таблицями. Учитель працює з демонстраційними моделями, в кожного учня набір геометричних фігур.
ХІ. Підсумок.
Проводиться на кожному етапі, а потім робиться узагальнюючий, на якому виділяються найголовніші поняття, які повинні винести з уроку учні.
Примітка. Перелічені етапи уроку в першому класі можуть змінювати своє місце в залежності від теми і мети поставленої вчителем.
13. Перша орієнтовна схема аналізу пробного уроку
студента-практиканта
I. Мета і завдання уроку:
освітня;
виховна;
розвивальна.
II. Готовність студента-практиканта та учнів до уроку.
III. Обладнання уроку:
наочні посібники;
технічні засоби навчання;
інше.
IV. Зміст уроку:
Науковість,
Виховне та розвивальне значення навчального матеріалу;
Обсяг, зміст і доступність для учнів;
V. Методичне забезпечення уроку.
1. Темп уроку, спілкування з учнями:
активне;
з деякими учнями;
малоактивне;
відсутнє.
2. Методика проведення різних етапів уроку:
Організація учнів на початку уроку;
психологічна, практична підготовка.
Методи й прийоми проведення:
каліграфічної вправи (демонстрація, з елементами цікавих завдань, використання знань);
усних обчислень (закріплення та перевірки знань, умінь і навичок): демонстрація карток, цікаві сюжетні завдання, математичні ігри;
викладання нових знань (набуття нових знань, формування умінь і навичок, використання знань): пояснення, фронтальна бесіда з елементами пояснення, демонстрація прикладу, зразка, постановка проблеми, експериментальна чи практична вправа;
закріплення навчального матеріалу (творчі роботи, вправи, робота з підручником, тестування);
Використання прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів:
використання захоплюючих фактів, відомостей, прикладів;
використання наочності, технічних засобів;
залучення учнів до виконання практичних завдань з використанням теоретичних знань;
Організація різних видів самостійної роботи учнів, їх місце на уроці:
застосування знань на практиці;
Домашнє завдання: його обсяг і вчасність подання.
VI. Поведінка учнів на уроці.
Порядок і дисципліна учнів.
Активність, самостійність, інтерес до знань учнів.
Навчально-пізнавальна діяльність, організованість, акуратність, участь у роботі на уроці окремих учнів і всього колективу.
Ставлення учнів до вчителя і один до одного (доброзичливість, взаємодопомога).
VII. Характеристика ділових якостей студента-практиканта.
Рівень наукової підготовки і готовність до уроку.
Знання теорії навчання і виховання, методики викладання предмета.
Педагогічний такт, стиль, культура праці та поведінки, мова.
Взаємостосунки з класом та окремими учнями.
VIII. Загальні підсумки уроку.
1. Виконання плану уроку.
2. Досягнення освітньої, розвивальної і виховної мети.
3. Загальна оцінка, результати, ефективність і якість.
4. Висновки та пропозиції щодо подальшого вдосконалення роботи, закріплення успіху, подолання помилок.
14. Друга схема аналізу пробного уроку
Організація учнів на початку уроку:
Студент привітався до учнів, які стояли після дзвінка;
Не всі учні стояли, студент розпочав урок;
Студент розпочав урок не зважаючи, що його привітання багато учнів проігнорували.
Перша частина уроку:
Чітко визначено завдання етапу: усні обчислення, каліграфічна хвилина, математичний диктант, актуалізація знань (назвати даний етап);
Питання і завдання сформульовано грамотно, стисло, доступно для сприймання;
На кожне запитання відповідає не менше двох учнів;
Під час роботи учнів в зошитах проходить по рядах, стежить за осанкою, каліграфією;
Кожен вид роботи завершується підсумком, який в більшості роблять учні під керівництвом студента;
Помічає і виправляє помилки учнів;
Мова чітка, грамотна, доступна для сприймання.
Друга частина уроку:
Мотивація навчальної діяльності на уроці визначена стисло, доступними для сприймання висловленнями;
Проведена підготовча робота до вивчення нового матеріалу;
Використано цікаві форми та прийоми проведення видів роботи;
Студент вільно володіє науковими поняттями матеріалу уроку;
Максимально використовує знання учнів для пояснення нового матеріалу;
Працює над досягненням дидактичної мети уроку;
Створює проблемні ситуації, направлені на розвиток мислення дітей;
Нові, тільки що здобуті, знання закріплює на протязі всіх видів роботи.
Третя частина уроку:
Контролює роботу учнів, використовує різні прийоми зосередження уваги учнів, домагається синхронної роботи в письмовій роботі;
В роботі із задачами використовує різні засоби для вивчення змісту;
Для шляхів розв’язання використовує аналітичний (синтетичний) спосіб;
Залучає максимальну кількість учнів до роботи над задачею;
Швидко організовано самостійну роботу, зроблено перевірку, виправлено допущені помилки;
В підсумку використано запитання, які визначають найголовніші математичні поняття, правила, прийоми обчислень.
До домашнього завдання дано інструкцію, його записано на дошці.
Чітко завершено урок.
15. Побудова комбінованого уроку
на основі змістових ліній матеріалу уроку
1 складова частина уроку. Контроль і закріплення знань учнів.
I. Організація діяльності учнів (побачити готовність кожного учня до уроку, перевірити наявність необхідних предметів та приладів, привести емоційний стан класу до норми). 1 – 2 хв.
II. Каліграфічна вправа. 2 – 3 хв.
Можна використовувати математичний диктант, завдання з карток, таблиць та інше.
III. Усні обчислення: 5 – 7 хв. (картки, таблиці, магічні квадрати, задачі, презентації та інше)
IV. Перевірка ЗУН (індивідуальна, групова, фронтальна). 3 – 4 хв.
2 складова частина уроку. Опрацювання нового матеріалу.
V. Актуалізація знань учнів (пригадати всі теоретичні поняття, що будуть використовуватись в подальшому навчанні на уроці). 1 – 2 хв.
VI. Постановка завдань уроку (може мати інше місце). 1 хв.
VII. Опрацювання нового матеріалу: 7 – 8 хв.
1. Підготовча робота до вивчення нового матеріалу (може бути в актуалізації знань учнів).
2. Пояснення вчителя за власними прикладами.
3. Пояснення учнями за прикладами підручника (1-2) учні.
4. Первинне закріплення.(Приклади тільки що вивченого прийому, правила, алгоритму міркування)
3 складова частина уроку. Закріплення і узагальнення знань учнів.
VIII. Розвиток математичних знань і вмінь. Розв’язування задач, вправ, рівнянь, прикладів, практичних завдань 10 – 12 хв.
IX. Розв’язування вправ з алгебраїчним (геометричним) матеріалом. 4 – 6 хв.
X. Цікавий матеріал. 3 хв.
XI. Самостійна робота. 4 – 5 хв.
XII. Підсумок уроку і домашнє завдання (підсумок передбачає виділити в пам’яті дітей найголовніші поняття даного уроку): 2 – 3 хв.
Що нового вивчили на уроці ?
Розкажіть вивчене правило.
Наведіть власний приклад.
Що означає таке … ?
Що найбільше сподобалось на уроці?
Примітка. Даючи дітям домашнє завдання, вчитель дає інструкцію до його виконання (повну, неповну, біжучу).
Домашнє завдання записують на дошці, за зразком: с. 147, З. 93, Пр. 94, Впр. 95. (або за вимогою вчителя класу)
16. Єдині вимоги до ведення учнівських зошитів в 1-4 класах
Зошит відображає не лише вміння і знання учнів, а й працю вчителя. Для навчальної роботи необхідно використовувати зошити лише вітчизняного виробництва, оскільки вони відповідають чинним стандартам в Україні.
У 2 – 4 класах для навчальних класних і виконання домашніх завдань з математики учні ведуть по два зошити (для періодичної заміни їх під час перевірки вчителем). Слід мати окремий зошит для аналізу помилок, допущених при виконанні самостійних або контрольних письмових робіт.
Учнівський зошит не є державним документом, тому в 1 і 2 класах зошити підписує вчитель, а в 3 – 4 класах – це роблять самі учні за зразком, написаним учителем на дошці. Пропонується зразок підпису зошитів різного використання.
Зошит
з математики
учня 1 – А класу
Богуславської ЗОШ І-ІІІ ст № 1
Яковенка Олександра Зошит
для контрольних робіт
з математики
учениці 4 – А класу
Богуславської ЗОШ І-ІІІ ст № 1
Скиби Антоніни
У письмовій роботі треба зазначати дату виконання роботи, яка це робота (класна чи домашня), вид завдання (вправа, диктант, задача, приклади, рівняння, нерівності). Відповідно до 4-го видання Українського правопису (Український правопис. – 4-те видання. – К.: Наукова думка, 1993 р. – с. 127) в кінці заголовків крапка не ставиться.
9 грудня
Класна робота
Вправа 12 листопада
Домашня робота
Задача
Наприклад:
Дату, назву роботи та її вид учні записують, починаючи з 2 класу початкової школи. У 4 класі дату виконання роботи з математики – на розсуд вчителя. Якщо потрібно виправити помилку, учень має закреслити неправильно записану цифру навскіс (справа наліво) і замість неї зверху написати потрібну цифру. Якщо треба виправити запис цілого рядка, то слід закреслити тонкою горизонтальною лінією, а не брати в дужки, оскільки дужки є пунктуаційним знаком, і далі записати правильно.
Загальні вимоги до письмових робіт з математики
Навчальні вправи чи інші письмові завдання з математики учні виконують в зошитах у клітинку. В 1 класі дату виконання робіт не записують. Дату, назву роботи та її вид учні записують починаючи з 2 класу. Запис дати і виду роботи розміщують посередині робочого рядка.
8 листопада
Класна робота
Задача 231
В першому класі між кінцевим рядком останньої письмової роботи та початком наступної пропускають чотири ряди клітинок для зауважень, поміток вчителя. Запис математичних завдань слід розпочинати в другій повній клітинці зверху та другій клітинці справа від поля чи згину зошита. Між записами дати, назви роботи та її виду у зошитах з математики пропускають одну клітинку. Цифри і літери пишуть у клітинці зошита похило, кожну цифру, знак і літеру записують в окремій клітинці. У 1-4 класах пропонується писати цифри висотою в одну клітинку, малі літери в 1-2 класах писати висотою в одну клітинку, а в 3-4 класах висотою 2/3 клітинки. Великі літери в усіх класах пишуть висотою в півтори клітинки.
Нині діюча програма математики початкової школи за новими стандартами передбачає використання поняття множин та операцій з ними, що є основою вивчення математичних понять в початковій школі, зокрема, навчання розв’язувати прості задачі. Розв’язання задачі записують таким чином:
Задача 21
1110172847700І – 6 гр.
?
ІІ – 4 гр.
6 гр. + 4 гр. = 10 гр.
Відповідь: 10 груш.
Найменування величин пишуть без крапок: 2 мм, 3 см, 4 дм, 5 м, 7 г, 6 кг, 9 ц, 10 т, 12 с, 13 хв, 14 год. Грошові міри України пишуть так: 15 грн 56 к.. Одиниці швидкості записують так: 60 км/год, 5 м/хв.
Одиниці площі: 9 м2, 21см2, 36 дм2.
Критерії оцінювання проведеного пробного уроку математики
„5“ Досягнута триєдина мета уроку. Навчальний матеріал викладено з дотриманням принципу науковості (відсутність математичних помилок)
Ефективно розраховано часу року. Вдало підібрано і використано методи й прийоми для кожного етапу, що сприяло розумінню учнями навчального матеріалу, введення нових понять та розв’язування задач проводились згідно методичних вимог. Використано оптимальну кількість наочності, а її вигляд естетичний, легкий для сприймання (правильно підібрані кольори, фон, розмір зображень)
На уроці студентом використовувались різноманітні форми роботи (самостійна, напівсамостійна, робота з роздатковим матеріалом, робота за підручником, ігрові ситуації) така різноманітність не є стомлюючою для учнів, підтримує активність учнів на високому рівні протягом усього уроку.
Емоційний фон уроку доброзичливий, в міру яскравий, з почуттям гумору, не нудний.
Мова студента грамотна, логічна, послідовна, поєднує всі макро- та мікроетапи уроку в єдиний ланцюжок.
Студент уважно стежить за роботою учнів всього класу, вчасно помічає спад активності, при цьому змінює вид діяльності або проводить фізкультхвилинку.
Повністю виконує основні завдання уроку, які чітко визначені на його початку та в кінці уроку, обов’язково проведено підсумок з наголосом на основні поняття чи математичні твердження, які мали засвоїти учні на цьому уроці.
Домашнє завдання визначено чітко, грамотно записано на дошці, дано необхідні інструкції.
Загальна оцінка уроку – висока навчально-методична ефективність.
„4“ Урок проведено відповідно до критерію, що відповідає оцінці „ відмінно “ але можливі:
Окремі методичні недоліки (невдало вибраний прийом або метод для роботи з навчальним матеріалом);
Не зовсім ефективний розподіл часу уроку;
Увага студента зосереджена тільки на окремих учнях;
Не до всіх етапів уроку зроблено підсумок чи узагальнення;
Допущена одна груба наукова помилка;
Відсутнє емоційне забарвлення уроку;
Окремі завдання уроку залишаються не виконаними, але це не впливає на досягнення дидактичної мети;
Занадто повільний (швидкий) темп роботи на уроці;
У підсумку звернено увагу тільки на деякі факти, що вивчаються;
Загальна оцінка уроку – достатня навчально-методична ефективність.
„3“ Триєдина мета уроку досягнена частково. Студент володіє конспектом уроку але виявлено пробіли в знаннях фактичного матеріалу. При цьому також:
Допущено дві і більше грубих наукових помилки;
Не чітко розділені етапи уроку, або не мають плавного переходу;
Допущено некоректні математичні висловлення;
Немає чіткої організації діяльності учнів при переході від одного виду роботи до іншого;
Значна частина навчального матеріалу залишилась не виконаною і це негативно вплинуло на досягнення дидактичної мети;
Не чує відповідей дітей, а тому не виправляє суттєвих помилок;
Не підведено підсумок уроку або він проводився на перерві;
Домашнє завдання дано без інструкції. Загальна оцінка уроку – низька навчально-методична ефективність.
Зміст
Вступ.
Вимоги до уроку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1
Підготовка вчителя до уроку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2
Цілі навчання математики. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2
Поради щодо проведення усних обчислень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Методика проведення усних обчислень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Математичний диктант. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4
Форми самостійної роботи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5
Вимоги до проведення самостійної роботи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Проведення каліграфічної хвилини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .6
Мовленнєва математична культура. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .6
наголоси в словах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
в процесі вивчення нумерації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7
при вивченні письмових алгоритмів ділення. . . . . . . . . . . . . . . . . 7
при вивченні нумерації в межах мільйона. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
відмінювання назв одиниць вимірювання величин маси,
об’єму, площі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8
вивчення арифметичних дій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8
числовий вираз, рівність, нерівність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
при поясненні розв’язування задач. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .10
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкових
класів за 12-бальною системою. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Структура уроку математики в першому класі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12
Перша схема аналізу пробного уроку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14
Друга схема аналізу пробного уроку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
Побудова комбінованого уроку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .17
Єдині вимоги до ведення учнівських зошитів учнями 1-4 класів . . . . . .18
Критерії оцінювання проведеного пробного уроку математики . . . . . . .20

Приложенные файлы

  • docx 25368023
    Размер файла: 76 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий