Додатковий матеріал до уроку 8

На початку вересня 1814 р. до Відня почалося, як говорили сучасники, «переселення всієї Європи». Сюди з’їжджалися імператори і королі, міністри, повноважні спостерігачі і представники, запрошені і ті, хто їхав за власним бажанням. На конгрес з’явилися представники понад 200 держав від великих держав до мікроскопічних князівств у декілька квадратних кілометрів, ті, хто збирався вирішувати долю народів, і ті, хто очікував на ці рішення.
Учасники конгресу, принаймні більшість тих, хто «робив політику», були переконані в тому, що їхніми помислами керують турботи про благо народів, про міцний світ та оновлення європейської політичної системи, інші високі цілі.
Проте насправді з народними прагненнями і національними почуттями на конгресі ніхто абсолютно не рахувався. З народами і державами великі держави поводилися так само безцеремонно, як поміщики зі своїми кріпаками. Бельгію, наприклад, приєднали до Нідерландського королівства.
Польське питання обговорювалося без поляків. Представник Генуї прибув на конгрес тільки для того, щоб почути про знищення її вольностей.
Відроджуючи кріпосницькі порядки там, де їх знищила Французька революція, ці лицеміри «піклувалися» про долі рабів в іспанських, португальських і французьких колоніях. Ідея заборонити работоргівлю походила від Англії. Проте, коли це питання порушили на конгресі, то його зустріли вельми прохолодно. Ніхто не поспішав скасовувати работоргівлю».

Принцип легітимізму
Талейран запропонував учасникам конгресу покласти в основу його діяльності принцип легітимізму, згідно з яким визнавалася незаконною будь-яка спроба позбавити будь-якого государя його права на престол і суверенні володіння з територіями, які йому належали. Згідно з цим принципом, жодною короною, жодною територією не можна розпоряджатися, поки її законний власник не відмовився від них. Проти такого «божественного права» не міг заперечити ніхто.
Але, визнавши принцип легітимізму, великі держави постійно його порушували.
Конгрес відмовився вислухати шведського короля Густава IV, позбавленого трону рішенням рейхстагу на користь французького маршала Бернадота, що заступив на престол під ім’ям Карла XIV.
У Данії вилучили Норвегію і передали її Швеції, як компенсацію за Фінляндію, що відійшла до Росії.
Короля Саксонії, що перебував у полоні за співпрацю з Наполеоном, взагалі не допустили до засідань, де вирішувалася доля його володінь. Коли ж він почав протестувати, то йому прямо заявили, що якщо він не підпише договір, розроблений за його спиною, то його королівством керуватиме Пруссія, а сам він залишатиметься в полоні доти, доки не скаже «так».
Принцип легітимізму викликав роздратування в Олександра I, який терпіти не міг Людовіка XVIII. Він був переконаний, що якщо Людовік XVIII посяде французький престол, то Бурбони неминуче будуть зметені новою революцією, і пропонував як громовідвід дарувати Франції конституцію.

15

Приложенные файлы

  • doc 25368014
    Размер файла: 26 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий