До теми 4


Тема 4. Управління прибутком підприємства
Сутність та стратегії управління прибутком
Управління формуванням прибутку
Планування прибутку від основної (операційної) діяльності
Операційний важіль
Управління розподілом прибутку
3.Планування прибутку від основної діяльності
Метод прямого поасортиментного розрахунку:
Поширений на невеликих і середніх підприємствах. Зводиться до формули:
Пр = РП — С/в,
де Пр — прибуток від реалізації товарної продукції;
РП — вартість реалізованих товарів (робіт, послуг) за оптовими (регульованими, договірними або ін.) цінами без ПДВ та акцизного збору;
С/в — собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг).
Переваги: простота і достовірність.
Недоліки: обмежується можливості виявлення внутрішніх резервів зростання прибутку в процесі планування, оскільки дає лише кінцевий результат — план прибутку, не вказуючи впливу окремих факторів на планову величину прибутку.
Аналітичний метод планування прибутку від реалізації товарної продукції побудований на вивченні:
а) факторів, які визначають рівень прибутку та рентабельності у базовому періоді (оптимальність структурної побудови асортименту продукції, дотримання нормативів витрачання матеріалів і сировини, рівень ефективності виробництва, дотримання технічних та якісних параметрів по товарній продукції, що впливають на її оптову ціну, тощо)
б) факторів, які повинні мати місце в плановому періоді (зростання виробництва, зниження собівартості продукції, зміна ринкового рівня цін тощо).
Алгоритм аналітичного методу планування прибутку:
Обчислюється очікуваний прибуток від реалізації товарної продукції за звітний рік (оскільки процес планування починається до закінчення базового року):

2. Визначення планової рентабельності продукції підприємства. Передбачає коригування очікуваного прибутку від реалізації товарної продукції за факторами, які формували прибутковість підприємства у базовому періоді, та які слід враховувати як резерви росту прибутку у плановому періоді (або, навпаки, які не можуть бути враховані через певні умови при плануванні прибутку на плановий період).
З метою використання при плануванні прибутку на наступний рік рівня рентабельності, отриманого у звітному році (рентабельність звітного року = очікуваний прибуток звітного року: очікувану собівартість виробництва та реалізації звітного року), необхідно скоригувати щодо умов ціноутворення планового періоду.
Рентабельність продукції планового року, що враховує порівняно з поточним лише вплив цінових факторів, розраховується за формулою:

Rплц — коефіцієнт рентабельності продукції звітного року з урахуванням дії цінових факторів;
Rзв — коефіцієнт рентабельності продукції звітного року;
Imn — індекс зміни відпускних цін на готову товарну продукцію;
Ір — індекс зміни цін на ресурси, які формують собівартість товарної продукції.
Використовуючи відомі методи економічного аналізу, визначаються резерви, які не були використані підприємством у базовому році для зростання прибутку, а саме за рахунок:
ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на собівартість продукції;
ліквідації факторів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних та якісних параметрів,
які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби, отже, прибутку від реалізації;
— структурних зрушень в асортименті продукції, що виробляється і реалізується, шляхом випуску рентабельнішої продукції.
Сума всіх неврахованих резервів збільшення прибутку за звітні періоди поточного року визначається у розрахунку на рік та розраховується можливий приріст річного прибутку поточного року за умови використання визначених резервів:

• Рентабельність продукції у плановому періоді визначається за формулою:

3. На третьому, заключному етапі планування прибутку від реалізації товарної продукції аналітичним методом розрахунок завершують множенням обсягу планової собівартості на планову рентабельність наступного року.
Операційний леверидж (важіль)
Слід зазначити, що наявність постійного елементу у складі витрат (постійні витрати) при зростанні обсягів продажу викликає непропорційне збільшення прибутку. Тобто темпи збільшення прибутку випереджають темпи росту обсягів продажу. Це називають ефектом операційного левериджу (важеля), який можна охарактеризувати ще так: будь-яка зміна виручки від реалізації продукції породжує ще значнішу зміну прибутку.
Ефект операційного важеля характеризується низкою коефіцієнтів:
Сила дії операційного левериджу визначається так:
Цей коефіцієнт показує, у скільки разів збільшиться прибуток при збільшенні обсягу реалізації на 1%. Чим вище Кеол, тим вище ризик підприємницької діяльності, оскільки незначні коливання обсягів продажу викликають суттєві зміни прибутку.
Коефіцієнт операційного левериджу, який показує вплив співвідношення між постійними та змінними витратами на інтенсивність зміни прибутку
Чим більша частка постійних витрат у собівартості, тим інтенсивніше змінюється прибуток по відношенню до змін в обсягах продажу , і тим сильніше діє операційний важіль. Але слід розуміти, що за роздутих постійних витрат зниження виручки призведе до набагато більшої втрати прибутку. Тому в управлінні прибутком слід прагнути до економії як постійних, так і змінних витрат.
Ефект операційного левериджу – співвідношення приросту суми валового прибутку та суми обсягу реалізації, що досягається за певного коефіцієнта операційного левериджу.
Де - темп приросту прибутку від операційної діяльності, %
QUOTE - темп приросту обсягів реалізації, %.
Коефіцієнт показує, на скільки збільшиться прибуток при зростанні обсягів реалізації на заданий відсоток приросту.
5.Управління розподілом прибутку
Отриманий прибуток підприємство розподіляє за двома основними напрямами
сплати в державний та місцеві бюджети податку на прибуток - на фінансування певних витрат на рівні держави;
на формування на підприємстві фінансових ресурсів або грошових фондів, які мають певне призначення і виконують певні функції в його діяльності. За П(С)БО-3 чистий прибуток може використовуватись на:
створення резервного фонду
виплату дивідендів;
поповнення статутного капіталу
інші напрями використання
Відповідно управління розподілом прибутку підприємства передбачає вирішення таких завдань:
забезпечити збільшення абсолютної суми прибутку після сплати податку на прибуток;
забезпечити збільшення абсолютної суми чистого прибутку підприємства;
визначення оптимального співвідношення у використанні чистого прибутку на споживання і накопичення;
визначення оптимального розміру прибутку, який спрямовується на виплату дивідендів.
Дані завдання фінансові менеджери вирішують, враховуючи особливості чинної податкової політики (шляхом оптимального зменшення оподатковуваної суми прибутку, використання діючих податкових пільг, оптимізації податкових платежів у часі, врахування чинних умов оподаткування дивідендних виплат тощо).



Приложенные файлы

  • docx 25367963
    Размер файла: 1 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий