До теми 8

Тема 8. КРЕДИТ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

2. Теоретичні концепції кредиту
Розвиток кредитних відносин та підвищення їх ролі в житті суспільства все більше привертає до себе увагу науковців. На сьогодні провідними теоріями кредиту визнаються натуралістична та капіталотворча.
Натуралістична теорія. Засновниками стали англійські економісти А. Сміт і Д. Рікардо. Основними положеннями теорії виступають:
об'єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у натурально-речовій (а не грошовій) формі;
кредит - це форма руху матеріальних благ на умовах їх перерозподілу;
позичковий капітал ототожнюється з реальним капіталом;
банки є лише посередниками в кредиті;
пасивні операції банків є первинними порівняно з активними.
Погляди натуралістів розвивали відомі економісти К. Маркс, Ж-Б. Сей, А. Маршал. Заслугою натуралістичної теорії було те, що її представники визнали зв'язок кредиту з процесами виробництва, до того ж виходили з первинності виробництва; кредит не створює реального капіталу; кредит залежить від позикового відсотка, від коливань і динаміки прибутку.
Капіталотворча теорія. Основними положеннями її є:
кредит є безпосереднім капіталом, його розширення пояснює нагромадження капіталу;
банки не тільки посередники в кредиті, але й творці капіталу бо виступають "фабрикою" грошей;
активні операції банків є первинними щодо пасивних.
Представники капіталотворчої теорії визначали активізуючу роль кредиту в розвитку економіки, неоднозначно відносилися до експансійної кредитної політики.
Сучасна наукова думка з теорії кредиту розвивається на шляху синтезу ідей натуралістичної та капіталотворчої теорій.


4.Критерії класифікації, загальна характеристика форм та видів кредиту
Провідним видом кредиту в ринковій економіці є банківський кредит. Види банківського кредиту класифікують за такими ознаками:
1.За призначенням.
1.1. на виробничі цілі - юридичним особам під заставу основних засобів та обігових коштів
1.2. споживчий кредит, що надається фізичним особам для задоволення особистих потреб.
2. За строками користування
2.1. короткострокові (до 1 року),
2.2. середньострокові (від 1 до3 років),
2.3. довгострокові (понад 3 роки)
3.За укрупненими об'єктами кредитування
1) в основний капітал;
2) в оборотний капітал;
3) на споживчі потреби
4. За характером повернення розрізняють кредити:
1) з одноразовим поверненням, коли заборгованість за позичкою погашається у визначений у кредитній угоді день або достроково;
2) з погашенням у розстрочку, тобто окремими платежами протягом установленого терміну
3) з регресією платежів, коли кредити були видані під гарантію, поручительство чи інше боргове зобов'язання третьої особи.
5. За сферами суспільного відтворення розрізняють кредити :
1) у сферу виробництва,
2) у сферу обігу,
3) у сферу споживання
6. За порядком надання кредит поділяється на :
1) прямий
2) непрямий - коли між кредитором і позичальником є якийсь посередник.
7. За методом надання розрізняють кредити, які позичальники отримують:
1) одноразово - видаються на підставі документів, які позичальник подає банку для розгляду щоразу, коли в нього виникає потреба в позичці.
2) перманентні позички - надаються клієнтам, які мають постійні кредитні відносини з банком. У цьому разі з позичкового рахунку оплачуються розрахункові документи в межах установленого кредитним договором ліміту кредитування без погодження з банком розміру кожної позички і без оформлення її спеціальними документами.
3) гарантійний кредит - надається тоді, коли банк взяв на себе договірні зобов'язання надати клієнту в разі потреби позичку протягом певного періоду у визначеному розмірі.
8. За схемою надання розрізняють:
1) кредитна лінія - дає змогу позичальнику використовувати кредит поступово в межах обумовленої кредитним договором суми та терміну.
2) револьверні це кредити, які автоматично поновлюються в межах обумовленого кредитним договором розміру.
3) контокорентний кредит - банк відкриває клієнту контокорентний рахунок, з якого здійснюються усі платежі клієнта, в тому числі за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, та зараховуються усі надходження клієнту, в тому числі в рахунок погашення кредиту. Це зручно як клієнтові, так і банку. Перший має можливість безперебійно і без оформлення спеціальних документів отримувати кредит саме на ту суму, яка йому потрібна, а значить, не переплачувати проценти. Для банку спрощується процес кредитування. Банк і клієнт у будь-який момент бачать, чи є на рахунку вільні кошти, чи числиться заборгованість за позичкою.
4) Овердрафт - різновид контокоренту. Окрім поточного рахунку, у разі потреби банк відкриває клієнтові позичковий рахунок, з якого оплачуються розрахункові документи. Розмір кредиту обмежується лімітом, величина якого і строк користування кредитом за овердрафтом визначаються кредитним договором.
9. За формою залучення кредиторів до кредитних операцій банківський кредит буває :
1) двосторонній - беруть участь банк і позичальник.
2) консорціумний (синдикатний) - для кредитування клієнта з метою зменшення ризику чи неможливості надання кредиту одним банком створюється банківський консорціум. При цьому один банк виступає в ролі банку-менеджера, який укладає з позичальником кредитну угоду і надає кредит, а також стягує заборгованість за позичкою і процентами та розподіляє їх між членами консорціуму. За виконання таких функцій банк-менеджер отримує від інших учасників консорціуму комісійну винагороду.
3) паралельний (багатосторонній) - кожен з банків на свою частку в загальній сумі кредиту, який надається одному позичальнику, укладає з останнім кредитний договір.
10. За забезпеченістю повернення кредити бувають:
1) забезпечені – заставою (нерухоме та рухоме майно, цінні папери), гарантовані, з іншим забезпеченням (поручительство третьої особи, страховий поліс)
2) незабезпечені (бланкові) - банки надають рідко, переважно досить надійним постійним клієнтам.
11. За ступенем ризику кредити поділяються на:
1) стандартні - надаються позичальникам, що раніше своєчасно розраховувалися з банком за позичками і процентами та мають належну фінансову стійкість, яка забезпечить погашення кредиту в майбутньому.
2) з підвищеним ризиком – субстандартні, сумнівні, небезпечні, безнадійні.
За строками повернення розрізняють кредити:
1) строкові це кредити, строк погашення яких ще не настав.
2) кредити на вимогу - видаються банком на невизначений термін. Погашаються вони в міру появи для цього можливостей у клієнта. Але позичальник має погасити такі кредити за першою вимогою банку.
3) пролонговані (відстрочені) - кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін.
4) прострочені - кредити, які не погашені клієнтом у передбачений кредитним договором термін.
Доцільно зазначити, що чистих форм та деяких видів кредиту, ізольованих одних від інших, не існує. В розвитку кредитних відносин вони можуть переходити один в другий.

5. Функції та роль кредиту в ринковій економіці
Функції характеризують суспільне призначення кредиту, специфічний прояв суті кредиту, що відображає окремі її ознаки, які відрізняють кредит від інших економічних категорій.
Суть кредиту проявляється в його функціях:
1. Перерозподільча реалізує перерозподіл акумульованої вартості, що не задіяна в обороті, на умовах повернення. Роль кредиту завдяки цій функції визначається змогою зосередження капіталу у найбільш пріоритетних сферах економіки, можливістю здійснити переорієнтацію виробництва і стабілізувати економіку.
2. Емісійна (антипаційна) забезпечує емісію платіжних засобів, методами кредитної експансії чи рестрикції регулюються обсяги грошової маси. У цій функції кредит сприяє економії витрат обігу (реальні гроші заміняються кредитними операціями) та прискоренню обороту грошей, запровадженню прогресивних систем розрахунків.
3. Контрольна полягає в тому, що в процесі кредитування (на всіх етапах) забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів надання кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди. Це дає змогу мінімізувати кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту, стимулює позичальника раціонально й ефективно використовувати запозичені кошти.
Роль кредиту характеризується конкретними проявами його функцій у даному соціально-економічному середовищі.
Роль кредиту в умовах функціонування повноцінних грошей, адміністративного регулювання була незначною. Регулювання грошової маси неповноцінних грошей, особливо в умовах інфляції, відбувається завдяки кредитним операціям, в яких реалізуються функції кредиту.
У перехідній економіці роль кредиту зростає, розширюється сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредитування та управління кредитом, а саме:
відбувається перехід до децентралізації управління кредитними операціями банків;
розширюються права і можливості комерційних банків та їх клієнтів на основі договірних відносин;
розширюється сфера застосування кредиту;
вдосконалюються методи кредитування;
підвищується роль кредиту як джерела інвестицій.

Економічні межі кредиту
Поняття про межі кредиту є відносно новим і недостатньо вивченим. В загальному формулюванні межі кредиту окреслюються рухом вартості зі збереженням всіх функціональних принципів.
Межі кредиту можуть регулюватися в залежності від стану попиту та пропозиції на фінансовому ринку з метою його балансування, мають суто економічний зміст.
Під межею кредиту розуміється такий рівень розвитку кредитних відносин в економіці, за якого попит і пропозиція на кредит балансується при збереженні стабільної, помірної, доступної для переважної кількості нормально працюючих позичальників процентної ставки.
Економічна межа може розглядатися на мікро та макрорівнях, які в сукупності складають кількісну межу кредиту.
На мікрорівні економічні межі визначають обсяги попиту на кредит окремих позичальників, і залежать від:
динаміки ринкової ставки позичкового проценту
характеру потреби позичальника в основному і оборотному капіталі
станом забезпеченості позичальника власним капіталом і ефективності його використання
ефективності, окупності проектів, на реалізацію яких призначаються кошти
Інструментами, що забезпечують мікромежі кредиту, є:
регулювання банківського процента
регулювання ліквідності банку
механізм вексельного обігу
Розширенню мікроекономічних меж кредиту сприяє нарощуванням пропозиції позичок за рахунок збільшення банківського кредитування або розширення міжгосподарського кредиту. Порушення мікроекономічних меж може викликати платіжну кризу, незабезпечення реального попиту, або перевищення реального попиту у позичальника. В разі надмірного залучення коштів позичальник буде здатним створювати підвищені запаси, покривати нераціональні збитки, проводити інвестиції, що гальмує економіку.
Сукупність економічних меж кожного суб'єкта формує на грошовому ринку макроекономічну межу, яка визначає об'єктивний обсяг кредитних вкладень в економіку в цілому. Макромежі визначаються такими загальноекономічними факторами, як:
обсяги і темпи зростання ВВП;
структура і рівень розвитку фінансової системи і стан державних фінансів;
цілі і методи державної грошове - кредитної політики;
розвиток ринкових відносин.
Дотримання макромеж визначається через опосередковані показники чи процеси:
динаміка і рівень позичкового процента;
рівень і динаміка інфляції;
відношення кредитних вкладень в економіку та обсягу ВВП до обсягу всього капіталу, що є у розпорядженні економічних суб'єктів;
співвідношення між темпами зростання банківського кредитування господарюючих суб'єктів та ВВП.
Найбільш показовим критерієм дотримання межі кредиту є динаміка та рівень позичкового процента.
Макроекономічні межі кредиту визначаються з одного боку наявністю вільних вартостей, з другого - об'єктивно встановлених та з оптимальною ефективністю використаних позичкових ресурсів.
Форми та види кредитів визначають якісні (внутрішні) межі в рамках економічних (зовнішніх, функціональних) макроекономічних меж.
Важливу роль у дотриманні меж кредиту відіграє виконання банками вимог щодо кредитоспроможності позичальників та ліквідності своїх активів.

Заголовок 115

Приложенные файлы

  • doc 25367948
    Размер файла: 58 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий