Відповідь до семінару 1 (Державне нормативно-пр..


Організація книгорозповсюдження.
Відповідь до семінару 1 (Державне нормативно-правове регулювання книгорозповсюдження в Україні).
Питання:
Закони України.
Постанови Верховної ради України.
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.
Кодекси України.
Накази та рішення Держ Телеком України.
Відповіді:
Закони України.
Закон України — нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для конституційних законів — конституційною більшістю голосів).
Закони України:
«Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок» (20 травня 2010).
Цей Закон спрямовано на запобігання зловживанню та попередження порушень при відчуженні нерухомого майна, виселення редакцій засобів масової інформації, друкарень, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок з приміщень, якими вони користуються для здійснення своєї діяльності. Як складова частина законодавства України про державну підтримку засобів масової інформації, розвиток вітчизняної книговидавничої справи, захист творчих спілок цей Закон посилює систему правового регулювання в інформаційній та культурній сфері.
Законом України “Про видавничу справу” (5 червня 1997), який визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб’єктів видавничої справи.
Цей Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб'єктів видавничої справи. { Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно із Законом.
Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи України” (від 18 вересня 2008 р., № 521-VI), згідно з яким до 1 січня 2015 р. збережено пільгове оподаткування суб’єктів видавничої діяльності, яке передбачає пільги з оподаткування на ПДВ, податок на прибуток.
Законом України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” (6 березня 2003), що визначає засади державної підтримки книговидавничої справи в Україні і спрямований на подолання кризи у вітчизняному книговиданні та створення сприятливих умов для його розвитку.
Законом України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” (6 вересня 2005). Закон визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів.
Указом Президента України від 9 листопада 2000 р. “Про додаткові заходи щодо державної підтримки національного книговидання і книгорозповсюдження.
Указом Президента України від 21 березня 2006 р. “Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні”, виданому з метою забезпечення реалізації конституційного права громадян на інформацію, задоволення їх освітніх, духовних і соціальних потреб, примноження інтелектуального потенціалу українського народу, створення сприятливих умов для видання і розповсюдження вітчизняної книговидавничої продукції та на підтримку пропозицій Національної ради з питань культури і духовності.
Постанови Верховної ради України.
Постанови Верховної ради України -  нормативно-правовий акт, що приймається Верховною Радою України. Згідно статті 91 Конституції України, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.
Постанови Верховної Ради приймаються з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій. Вони набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інше не передбачено самою постановою.
Постанови приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення.
Постанови, прийняті Верховною Радою, підписує та оприлюднює Голова Верховної Ради України.
Постанови, прийняті Верховною Радою, які містять положення нормативного характеру, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо ними не передбачено інші.
Підписані Головою Верховної Ради України постанови не пізніше наступного дня після їх підписання передаються Апаратом Верховної Ради для опублікування в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України.
Підписані Головою Верховної Ради України постанови є оригіналами і зберігаються в Апараті Верховної Ради в установленому порядку. Всі інші примірники постанов є копіями.
Постанови Верховної ради України.
Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Проблеми розвитку українського книговидавництва, книгорозповсюдження та перспективи підтримки книгочитання в Україні" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 22, ст.852).
П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 28, ст.374 ).
15 квітня 2009 року Верховна Рада України прийняла постанову "Про внесення змін та доповнень до постанови Верховної Ради України "Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури,у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень,підприємств книгорозповсюдження".
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.
Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни — вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний передПрезидентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
Постанови.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1998 р. № 1540 “Про Державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції”, якою встановлено реєстраційний збір за внесення суб’єкта видавничої справи до
Державного реєстру в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Затвердити Положення про Державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції (додається). Установити реєстраційний збір за внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Кошти, одержані від сплати реєстраційного збору, надходять на рахунок органу, що вносить суб'єкт видавничої справи до Державного реєстру. 95 відсотків цих коштів перераховуються до державного бюджету, а 5 відсотків залишаються на рахунку органу, що вноситьсуб'єкт видавничої справи до Державного реєстру. 3. Державному комітету телебачення і радіомовлення забезпечити ведення Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції з впровадженням комп'ютерної системи та координацію відповідної роботи його місцевих підрозділів.
постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 897 “Про затвердження Положення про Державний комітет телебачення та радіомовлення України”, прийнятою з метою удосконалення роботи забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної інформаційної політики.
Постанова від 20 травня 2013 р. № 381 Київ «Про затвердження нового складу Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження».
Постанова від 19 травня 1993 р. N 358 Київ ( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 803 ( 803-94-п ) від 01.12.94 ) Про утворення Державного комітету України у справах видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження.
патентом, що надає його власнику право на здійснення торговельної діяльності з такими видами товарів (зазначеними в частинах 6, 7, 8, 9 статті 3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 10 лютого 1998 р.
№ 102/98-ВР): періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані уповноваженими органами України, книги, брошури, альбоми, ноти, буклети, плакати, картографічна продукція, що випускаються юридичними особами та громадянами України.
Розпорядження.
Розпорядження - документ, розпорядчий правовий акт.
Розпорядження від 25 травня 2006 р. № 293-р «Про утворення Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження». Утворити Міжвідомчу комісію з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження у складі згідно з додатком.
Надати голові Комісії право вносити у разі потреби зміни до її складу, залучати в установленому порядку до роботи фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій.
Комісії розробити та подати до 1 липня 2006 р. Кабінетові Міністрів України план заходів щодо створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження.
У 2008 р розпорядження про схвалення концепції Державної цільової програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції на 2009–2012 рр.
Міжвідомча комісія з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження — тимчасовий дорадчий орган, утворений Кабінетом Міністрів Українирозпорядженням від 25 травня 2006 р. № 293-р.
Пропозиції та рекомендації Комісії можуть бути реалізовані рішеннями Кабінету Міністрів України, проекти яких вносить Держкомтелерадіо. Держкомтелераді також забезпечує діяльність Комісії.
Кодекси України.
Ко́декс (лат. codex — книга) — зведення правил у певній сфері, що може мати офіційно закріплений характер, проте позбавлене безпосередньої юридичної сили.
Кодекси:
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року з метою продовження режиму пільгового оподаткування суб’єктів видавничої справи на період до досягнення Україною середньостатистичних показників, характерних для європейських країн (не менше трьох книжок на одну особу за рік). Також, ним якими передбачити придбання бібліотеками книг і періодичних видань, передплату доступу до електронних баз зарубіжної наукової інформації за кодами поточних видатків.
Накази та рішення Держкомтелерадіо України.
Держкомтелерадіо України - орган виконавчої влади, відповідальний за інформаційну політику в державі (зокрема, за мовну політику, видавничу справу, захист суспільної моралі (див ще: Нацкомморал)і, доступ до публічної інформації).
Основними завданнями Комітету є:
участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах;
аналіз і прогнозування тенденцій розвитку інформаційного простору України, ринку друкованої, теле- і радіопродукції;
координація діяльності державних засобів масової інформації, зокрема
Національної телекомпанії УкраїниНаціональної радіокомпанії Українидержавної телерадіокомпанії «Крим»обласних телерадіокомпаній,
Київської та Севастопольської регіональних державних телерадіокомпаній, видавництв,з метою забезпечення поширення офіційної інформації щодо найважливіших політичних, економічних, а також інших питань та суспільних процесів у державі;
розробка і реалізація заходів, спрямованих на підтримку і розвиток видавничої справи, вітчизняних засобів масової інформації, інших виробників інформаційної продукції.
Комітет створено під назвою Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України відповідно до Указу Президента України № 919/2000 від 25 липня2000 року шляхом об'єднання Державного комітету інформаційної політики України та Державного комітету телебачення і радіомовлення України, з наступним перейменуванням (Указ Президента за № 54/2003 від 31 січня 2003 року, Положення про комітет затверджено указом № 920/2003 від 27.08.2003) у Державний комітет телебачення і радіомовлення України.
Накази.
Наказ від 28 квітня 2012 року N 125 «Про реалізацію рішення колегії Держкомтелерадіо України від 24 квітня 2012 року N 4/14».
З метою забезпечення виконання рішення колегії Держкомтелерадіо України від 24 квітня 2012 року N 4/14 "Про нагородження працівників інформаційної та видавничої сфер України"наказую:
1. Ввести в дію рішення колегії Держкомтелерадіо України від 24 квітня 2012 року N 4/14 "Про нагородження працівників інформаційної та видавничої сфер України" (додається) (див. окремо в базі).
2. Начальникові відділу кадрової роботи та державної служби Трижичинському І. М. забезпечити виконання завдань, визначених рішенням колегії.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Голови Держкомтелерадіо України Мураховського А. Л.
Від 16 травня 2007 року «Про затвердження плану заходів щодо створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження».
Рішення.
від 28 квітня 2012 року N 125 Наказ Держкомтелерадіо України від 28.04.12 р. № 125  Про реалізацію рішення колегії Держкомтелерадіо України від 24 квітня 2012 року N 4/14
З метою забезпечення виконання рішення колегії Держкомтелерадіо України від 24 квітня 2012 року N 4/14 "Про нагородження працівників інформаційної та видавничої сфер України" наказую:
Ввести в дію рішення колегії Держкомтелерадіо України від 24 квітня 2012 року N 4/14 "Про нагородження працівників інформаційної та видавничої сфер України" (додається) (див. окремо в базі).
Начальникові відділу кадрової роботи та державної служби Трижичинському І. М. забезпечити виконання завдань, визначених рішенням колегії.
Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Голови Держкомтелерадіо України Мураховського А. Л.
від 3 грудня 2007 року N 414 Про реалізацію рішення колегії Держкомтелерадіо України від 29 листопада 2007 р. N 13/57
З метою виконання рішення колегії Держкомтелерадіо України "Про стан книгорозповсюдження в Україні та проект Концепції відновлення всеукраїнської книготорговельної мережі" від 29 листопада 2007 року N 13/57 наказую:
Ввести в дію рішення колегії Держкомтелерадіо України "Про стан книгорозповсюдження в Україні та проект Концепції відновлення всеукраїнської книготорговельної мережі" від 29 листопада 2007 року N 13/57 (додається) (див. окремо в базі).
У 2007 р. Колегія Держкомтелерадіо України ухвалила рішення “Про стан книгорозповсюдження в Україні та проект Концепції відновлення Всеукраїнської книготорговельної мережі”.
У структурі Держкомтелерадіо України серед 15 відділів функціонує Департамент видавничої справи і преси, який складається з відділу виставкової діяльності та книгорозповсюдження; відділу засобів масової інформації та державного реєстру; відділу поліграфії та видавництв; відділу бюджетної програми “Українська книга”.
В департаменті працює 21 людина, а в колишньому Державному комітеті видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження УРСР цю ж роботу виконувало 350 осіб, оскільки тодішня влада розуміла визначальне значення книги у формуванні свідомості населення. Він визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та здійснення видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб’єктів видавничої справи відповідно до Закону України “Про видавничу справу”.
У підпорядкуванні Державного комітету телебачення та радіомовлення України перебуває 21 державне видавництво, які забезпечують реалізацію державної політики у видавничій сфері (у Києві – “Веселка”, “Вища школа”, “Дніпро”, “Здоров’я”, “Ли-
бідь”, “Мистецтво”, “Музична Україна”, “Техніка”, “Україна”, Книжкова палата України (видавнича організація), “Урожай”, “Етнос”; у Дніпропетровську – “Січ”; у Донецьку – “Донбас”; у Львові – “Каменяр”, “Світ”; в Одесі – “Маяк”; в Ужгороді – “Карпати”; у Сімферополі – “Таврія”, у Харкові – “Основа”). До сфери функціонального управління Держкомтелерадіо належить також державне підприємство “Видавництво і друкарня “Таврида”.
У 2007 р. Колегія Держкомтелерадіо України ухвалила рішення “Про стан книгорозповсюдження в Україні та проект Концепції відновлення Всеукраїнської книготорговельної мережі”, у 2008 р. Кабінет Міністрів України видав розпорядження про схвалення концепції Державної цільової програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції на 2009–2012 рр., Держкомтелерадіо ухвалив рекомендації щодо мінімального забезпечення громадян книготорговельними послугами в кожній адміністративно-територіальній одиниці, однак відсутність фінансування, розробки алгоритму впровадження цих документів в життя, а найголовніше, політичної волі не дали очікуваного результату.
Закони України:
1.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 30, ст.397 )
Цей Закон спрямовано на запобігання зловживанню та попередження порушень при відчуженні нерухомого майна, виселення редакцій засобів масової інформації, друкарень, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок з приміщень, якими вони користуються для здійснення своєї діяльності.
Як складова частина законодавства України про державну підтримку засобів масової інформації, розвиток вітчизняної книговидавничої справи, захист творчих спілок цей Закон посилює систему правового регулювання в інформаційній та культурній сфері.
Стаття 1. Заборонити відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки.
Для цілей цього Закону під відчуженням приміщень розуміється укладення та виконання договорів купівлі-продажу, застави, іпотеки, внесення їх до статутних капіталів (фондів) суб'єктів господарювання, інших цивільно-правових актів, які передбачають перехід права власності або користування до інших юридичних та фізичних осіб, а також продаж майна під час провадження у справі про банкрутство.
Стаття 2. Нерухоме майно друкарень, видавництв, інформаційно-виробничих комплексів, що увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) на базі майна, переданого у державну чи комунальну власність згідно з Законом України "Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність" ( 2004-12 ), може бути об'єктом оренди виключно редакцій засобів масової інформації, друкарень, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок. Перепрофілювання цих об'єктів забороняється.
Стаття 3. Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном підприємств, що увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) на базі майна, переданого у державну чи комунальну власність згідно з Законом України "Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність" ( 2004-12 ), як орендодавці на вимогу заснованих органами державної влади, місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими колективами редакцій засобів масової інформації, друкарень, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, а також творчих спілок зобов'язані укласти договір найму (оренди) на невизначений строк приміщень, в яких перебувають ці редакції, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, творчі спілки, в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.
У разі відмови від укладення договору найму (оренди), а також неодержання відповіді у встановлений строк зацікавлені особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.
Стаття 4. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення інших законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються і діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України в шестимісячний строк з дня прийняття цього Закону подати до Верховної Ради України проекти відповідних змін до законів України щодо використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду, регулювання земельних відносин, посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, друкарень, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок тощо.
Президент України В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ, 20 травня 2010 року N 2274-VI
2.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про видавничу справу
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 32, ст.206 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 1268-IV ( 1268-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.141 N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238 N 2707-IV ( 2707-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.429 N 2855-IV ( 2855-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.553 N 317-V ( 317-16 ) від 02.11.2006, ВВР, 2007, N 1, ст.3 N 521-VI ( 521-17 ) від 18.09.2008, ВВР, 2009, N 6, ст.20 N 3352-VI ( 3352-17 ) від 12.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.486 N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 2-3, ст.41 N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012, ВВР, 2013, N 51, ст.716 N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014, ВВР, 2014, N 34, ст.1172 }
Цей Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб'єктів видавничої справи. { Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) цей Закон покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності та моралі, доступу членів суспільства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
1) виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами;
2) виготовлювач видавничої продукції - суб’єкт господарювання, що здійснює виготовлення тиражу видання;
3) видавець - суб’єкт господарювання, що здійснює видавничу діяльність;
4) видавництво - юридична особа, основним видом діяльності якої є видавнича діяльність;
5) видавнича діяльність - організаційно-творча, господарсько-виробнича діяльність видавців, спрямована на підготовку і випуск у світ видавничої продукції;
6) видавнича організація - юридична особа, що здійснює видавничу діяльність разом з іншими видами діяльності;
7) видавнича продукція - сукупність видань, випущених видавцем (видавцями);
8) видавнича справа - провадження або поєднання суб’єктами господарювання таких видів діяльності: видавничої діяльності, виготовлення видавничої продукції, розповсюдження видавничої продукції;
9) видання - твір (документ), що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений шляхом друкування, тиснення або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам національних стандартів, інших нормативних документів з питань видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання;
10) вихідні відомості видання - сукупність даних, що характеризують видання та призначені для його оформлення, бібліографічного опрацювання, статистичного обліку та інформування споживача;
11) замовник видавничої продукції - фізична чи юридична особа, яка замовляє видавничу продукцію, беручи на себе фінансові зобов’язання;
12) міжнародний стандартний номер - номер, який на міжнародному рівні ідентифікує відповідне видання певного видавця;
13) розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача через торговельну мережу або в інший спосіб;
14) розповсюджувач видавничої продукції - суб’єкт господарювання, що здійснює розповсюдження видавничої продукції;
15) суспільно необхідні видання - види видань, передбачені до випуску за державним замовленням для задоволення пріоритетних державних потреб;
16) тематична програма - програма випуску суспільно необхідних видань за бюджетні кошти, розроблена в установленому порядку;
17) тираж (наклад) - кількість виготовлених примірників видання.
{ Стаття 1 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
{ Статтю 2 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 3. Мета видавничої справи
Видавнича справа спрямована на:
задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності;
створення можливостей для самовиявлення громадян як авторів незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;
забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;
сприяння національно-культурному розвитку українського народу шляхом збільшення загальної кількості тиражів, обсягів та розширення тематичного спрямування українського книговидання;
забезпечення доступу українського суспільства до загальнолюдських цінностей шляхом перекладу державною мовою кращих здобутків світової літератури, науки тощо, налагодження співпраці з іноземними видавництвами, українською діаспорою, укладення відповідних міжнародних угод;
випуск видань мовами національних меншин України для задоволення їхніх культурно-освітніх потреб; { Абзац сьомий статті 7 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
{ Абзац восьмий статті 7 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
збільшення кількості видань іноземними мовами, які поширювали б у світі знання про Україну;
{ Абзац десятий статті 7 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
сприяння закордонним українцям у забезпеченні вітчизняними виданнями. { Статтю 3 доповнено абзацом згідно із Законом N 2707-IV ( 2707-15 ) від 23.06.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 4. Законодавство про видавничу справу
Відносини у сфері видавничої справи регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Господарським кодексом України ( 436-15 ), законами України "Про інформацію" ( 2657-12 ), "Про обов’язковий примірник документів" ( 595-14 ), "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ), "Про державну таємницю" ( 3855-12 ), "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні" ( 601-15 ), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" ( 2782-12 ), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" ( 540/97-ВР ), цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
{ Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 521-VI ( 521-17 ) від 18.09.2008; в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 5. Державна політика у видавничій справі
Державна політика у видавничій справі визначається Верховною Радою України і грунтується на принципах дотримання свободи у видавничій справі, протидії її монополізації, зміцнення матеріально-технічних, організаційних, правових і наукових засад видавничої справи, гарантії соціального і правового захисту її працівників.
Державна політика у видавничій справі спрямовується на підтримку розвитку національного книговидання, наповнення україномовними виданнями ринку, фондів бібліотек, забезпечення потреб навчальних і наукових закладів, Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій необхідними виданнями державною мовою.
Державна політика підтримки культур національних меншин у видавничій справі здійснюється через відповідні органи виконавчої влади із залученням національно-культурних товариств.
Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у видавничій справі, спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади у цій сфері.
Державне регулювання і контроль у видавничій сфері здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у видавничій сфері (далі - уповноважений орган).
{ Статтю 5 доповнено новою частиною п'ятою згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012; в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Державна політика у видавничій справі може конкретизуватися і коригуватися в законах України на основі вивчення ринку видавничої продукції, аналізу потреб, попиту і пропозицій з урахуванням державної статистики друку.
Держава надає пріоритети щодо випуску суспільно необхідних видань з метою забезпечення функціонування органів законодавчої, виконавчої та судової влади, охорони здоров'я, науки, освіти, культури, соціального захисту населення за державними тематичними програмами і на засадах державного замовлення.
Державна політика у видавничій справі відповідно до поставленої мети здійснюється також шляхом податкового, митного, валютного та інших видів регулювання.
Держава надає підтримку суб’єктам видавничої справи, створює сприятливі умови для розвитку книговидання відповідно до Закону України "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні" ( 601-15 ). Передача в оренду державного та комунального майна суб’єктам видавничої справи здійснюється відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ). { Статтю 5 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 6. Державна підтримка і особливості приватизації у видавничій справі
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у видавничій сфері, разом з іншими органами державної влади вживає заходів із розвитку книговидання та книгорозповсюдження, популяризації вітчизняної книговидавничої продукції.
{ Статтю 6 доповнено новою частиною першою згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Приватизація книжкових, газетно-журнальних видавництв, підприємств поліграфії та книгорозповсюдження загальнодержавного значення, що мають на своєму балансі приміщення і/або високі технологічні лінії для випуску високоякісної друкованої продукції та її поширення, може здійснюватися шляхом акціонування в такому порядку:
51 відсоток акцій залишається за державою;
25 відсотків акцій передається акціонованим поліграфічним та книготорговельним підприємствам;
24 відсотки акцій передається юридичним особам - видавцям, які випускають продукцію на даному поліграфічному підприємстві або розповсюджують її через дане підприємство оптового книгорозповсюдження, що перетворені в акціонерні товариства відкритого типу або є такими. Пакети акцій між ними розподіляються пропорційно до обсягів продукції, що друкується і розповсюджується.
Держава надає підтримку видавництвам, видавничим організаціям, поліграфічним та книготорговельним підприємствам, що випускають або розповсюджують не менше 50 відсотків продукції державною мовою та малотиражні (до 5 тисяч примірників) видання мовами нечисленних національних меншин, шляхом надання пільг щодо сплати податків та зборів. Така підтримка надається і при вивезенні видавничої продукції, випущеної в Україні, та при ввезенні видавничої продукції вітчизняних видавців, виданої українською мовою та мовами нечисленних національних меншин, що проживають в Україні.
Видавництва користуються послугами організацій поштового, телеграфного і телефонного зв'язку за тарифами, передбаченими для бюджетних організацій та установ.
Видавництвам, що спеціалізуються на випуску продукції рекламного та еротичного характеру, підтримка з боку держави не надається.
Стаття 7. Фонди підтримки і розвитку видавничої справи
Для фінансування заходів, спрямованих на підтримку і розвиток видавничої справи, її матеріально-технічної і наукової бази, можуть утворюватися фонди з міжнародним, всеукраїнським та місцевим статусом.
Стаття 8. Мова у видавничій справі
У видавничій справі мова застосовується відповідно до статті 10 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та визначається законом.
{ Частина перша статті 8 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Уся друкована продукція, призначена для службового та ужиткового користування (бланки, форми, квитанції, квитки, посвідчення, дипломи тощо), що розповсюджується через державні підприємства, установи і організації, видається державною мовою.
Держава заохочує здійснення видавничої діяльності, виготовлення і розповсюдження видавничої продукції державною мовою та мовами національних меншин, що проживають в Україні.
{ Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Завдання щодо забезпечення дотримання державної мовної політики у видавничій сфері покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у видавничій сфері.
{ Частина четверта статті 8 в редакції Закону N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Р о з д і л II
ОРГАНІЗАЦІЯ І ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ
Стаття 9. Організаційно-правові форми у видавничій справі
{ Назва статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
У видавничій справі на засадах різних форм власності використовуються будь-які організаційно-правові форми, передбачені законодавством.
Стаття 10. Суб'єкти та об'єкти видавничої справи
{ Назва статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
До суб'єктів видавничої справи відносяться видавці, виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції.
Суб'єктами видавничої справи в Україні є фізичні особи - підприємці, юридичні особи України та іноземних держав.
{ Частина друга статті 10 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Суб'єкти видавничої справи вступають у правові, майнові, виробничі відносини із суб'єктами інших сфер діяльності відповідно до законодавства.
Суб'єкт видавничої справи може бути одночасно видавцем та/чи виготовлювачем та/чи розповсюджувачем видавничої продукції.
{ Частини четверту і п'яту статті 10 замінено однією частиною згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Відносини між суб'єктами видавничої справи регулюються окремими угодами, укладеними згідно з законодавством.
Об'єктом видавничої справи є видавнича продукція. Види видань, що належать до видавничої продукції, визначаються відповідними національними стандартами.
{ Статтю 10 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 11. Засновник (співзасновники) суб’єкта видавничої справи
Засновником (співзасновниками) суб’єкта видавничої справи, що є юридичною особою, можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та іноземних держав.
Засновник (співзасновники) суб’єкта видавничої справи затверджує установчі документи суб’єкта видавничої справи, що є юридичною особою.
Засновник (співзасновники) суб’єкта видавничої справи має право брати участь у формуванні видавничої програми, доборі кадрів, одержувати прибуток від видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції.
{ Стаття 11 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 12. Державний реєстр видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції
З метою обліку суб’єктів видавничої справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, уповноваженим органом ведеться Державний реєстр видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі - Державний реєстр).
Суб’єкти господарювання провадять діяльність у видавничій справі після внесення їх до Державного реєстру на підставі свідоцтва про внесення суб’єкта господарювання до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі - свідоцтво).
Видача свідоцтва або прийняття рішення про відмову в його видачі, переоформлення, видача дубліката та анулювання свідоцтва здійснюються уповноваженим органом.
Діяльність у видавничій справі без внесення до Державного реєстру провадять:
органи законодавчої, виконавчої, судової влади - для випуску офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого нормативно-правового характеру, бюлетенів судової практики;
підприємства, установи, організації, навчальні заклади, наукові установи, творчі спілки, інші юридичні особи - для випуску і безоплатного поширення інформаційних (бібліографічних, реферативних, оглядових), рекламних видань про свою діяльність; видань, що містять нормативні акти з виробничо-практичних питань таких підприємств, установ та організацій; службових та методичних матеріалів, документів для потреб їхньої статутної діяльності, а також матеріалів на правах рукопису, розмножених за допомогою технічних засобів.
{ Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003; в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 13. Заява про внесення суб’єкта господарювання до Державного реєстру
Заява про внесення суб’єкта господарювання до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі - заява) подається до уповноваженого органу і має містити таку інформацію про суб’єкта господарювання:
для фізичної особи - підприємця:
прізвище, ім’я, по батькові;
вид (види) діяльності у видавничій справі;
паспортні дані;
місце проживання;
номери засобів зв’язку;
для юридичної особи:
повне та скорочене найменування;
відомості про засновника (співзасновників) суб’єкта господарювання (прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані (для фізичної особи), повне найменування (для юридичної особи), місцезнаходження (місце проживання), номери засобів зв’язку;
вид (види) діяльності у видавничій справі;
місцезнаходження;
номери засобів зв’язку.
До заяви додаються нотаріально засвідчені копії установчих документів суб’єкта господарювання - юридичної особи.
Заява складається державною мовою, підписується керівником суб’єкта господарювання (чи уповноваженою ним особою), що є юридичною особою, або суб’єктом господарювання, який є фізичною особою - підприємцем. Підпис керівника суб’єкта господарювання (чи уповноваженої ним особи) на заяві скріплюється печаткою.
{ Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012; в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 14. Внесення суб’єкта господарювання до Державного реєстру
Рішення про видачу свідоцтва та внесення суб’єкта господарювання до Державного реєстру або про надання письмового повідомлення про відмову у видачі свідоцтва ухвалюється уповноваженим органом протягом 30 календарних днів з дати надходження заяви.
Свідоцтво видається на безоплатній основі та діє безстроково.
{ Стаття 14 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
{ Статтю 15 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 16. Відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката та анулювання свідоцтва про внесення суб’єкта господарювання до Державного реєстру
Уповноважений орган відмовляє суб’єктові господарювання у видачі свідоцтва у разі, якщо:
суб’єкт господарювання з таким найменуванням уже внесений до Державного реєстру;
в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутня інформація про суб’єкта господарювання;
інформація про суб’єкта господарювання, наведена у заяві, не відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
заява та додані до неї документи подані з порушенням вимог, встановлених статтею 13 цього Закону.
Свідоцтво підлягає переоформленню у разі зміни найменування або прізвища, імені, по батькові суб’єкта видавничої справи, його місцезнаходження (місця проживання), засновника (співзасновників) та виду (видів) діяльності у видавничій справі.
Підставами для видачі дубліката свідоцтва є його втрата або пошкодження.
Анулювання свідоцтва здійснюється уповноваженим органом у разі:
припинення діяльності суб’єкта видавничої справи з підстав, передбачених статтею 32 цього Закону;
переоформлення свідоцтва;
винесення судом рішення про анулювання свідоцтва".
{ Стаття 16 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 17. Замовник видавничої продукції
{ Назва статті 17 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Замовниками будь-якої видавничої продукції можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.
Умови виконання замовлення на видавничу продукцію, права та обов’язки сторін визначаються відповідними угодами, укладеними згідно із законодавством між замовником видавничої продукції та відповідними суб’єктами видавничої справи.
{ Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
{ Частину третю статті 17 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
З метою видання творів видавці можуть використовувати, крім власних коштів, кошти меценатів, спонсорів, благодійних та інших фондів.
{ Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Замовник визначає мову, обсяг, тираж видання, самостійно вирішує питання про його використання чи розповсюдження.
Видавець має право бути замовником перед виготовлювачем та розповсюджувачем видавничої продукції.
Умови виконання замовлення на видавничу продукцію, права та обов'язки сторін визначаються договорами між автором (співавторами), їх спадкоємцями чи особами, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права на об'єкт замовлення, замовником, видавцем, виготовлювачем та розповсюджувачем, укладеними відповідно до законодавства.
{ Частина статті 17 в редакції Закону N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004 }
Стаття 18. Видавці
{ Назва статті 18 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
До видавців належать видавництва, видавничі організації та фізичні особи - підприємці, які здійснюють видавничу діяльність. { Статтю 18 доповнено новою частиною першою згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Основною структурною ланкою у видавничій справі є видавництва і видавничі організації різних форм власності.
Видавництва та видавничі організації діють на підставі своїх установчих документів, які, окрім відомостей, передбачених законодавством, мають містити відомості про належність цих видавців до видавництв або видавничих організацій.
{ Частина третя статті 18 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
{ Частину четверту статті 18 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 19. Гарантії прав видавців
{ Назва статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Права видавців гарантуються Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
{ Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Втручання державних органів, їх посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян в організаційно-творчу діяльність видавців, а також цензура як контроль за ідеологічним змістом видань забороняються. Відповідними органами контролюється лише зміст інформації, що охороняється законодавством.
Стаття 20. Права та обов'язки видавця
Права та обов'язки видавця у відносинах з автором (співавторами) твору в галузі науки, літератури і мистецтва, їх спадкоємцями чи з особою, якій автори чи їх спадкоємці передали авторські майнові права, чи з особами, яким належать права на інші об'єкти права інтелектуальної власності, визначаються законодавством України з питань інтелектуальної власності.
{ Частина перша статті 20 в редакції Закону N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004 }
З урахуванням специфіки видавничої діяльності видавець має право:
формувати власну видавничу програму, визначати масштаби і тематичну спрямованість своєї діяльності;
використовувати випущену за власною видавничою програмою видавничу продукцію для забезпечення статутної діяльності, розповсюджувати її самостійно або користуватися послугами іншого розповсюджувача; { Абзац третій частини другої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
випускати у світ як обнародувані, так і необнародувані твори науки, літератури і мистецтва незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, а також способу відтворення, виражені в письмовій чи будь-якій іншій формі, набувати невиключних або виключних майнових прав на них; { Абзац четвертий частини другої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
приймати від юридичних і фізичних осіб замовлення на підготовку і випуск у світ видань, надавати їм редакційно-видавничі та інші послуги відповідно до профілю своєї діяльності;
{ Абзац шостий частини другої статті 20 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
висувати у встановленому порядку видані видавцем твори науки, літератури і мистецтва на здобуття державних, громадських, міжнародних премій;
установлювати творчі та виробничі відносини, культурні зв'язки з видавцями інших держав;
брати участь у роботі міжнародних організацій видавців, представляти свою видавничу продукцію на національних і міжнародних конкурсах, виставках, ярмарках.
Видавець зобов'язаний:
здійснювати свою діяльність відповідно до законодавства України, поважати права всіх суб’єктів видавничої справи та інших сфер господарської діяльності; { Абзац другий частини третьої статті 20 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
сприяти утвердженню загальнолюдських гуманістичних цінностей, розвиткові науки, культури, задоволенню духовних потреб українського народу, ставитися з повагою до національної гідності, національної своєрідності й культури всіх народів;
дотримуватися норм авторського та патентного права, положень національних стандартів, чинних в Україні міждержавних стандартів, інших нормативно-правових актів, що регламентують видавничу справу, а також встановлюють вимоги щодо якості видавничої продукції; { Абзац четвертий частини третьої статті 20 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
забезпечувати своєчасне доставляння юридичним особам, визначеним Законом України "Про обов’язковий примірник документів" ( 595-14 ), обов’язкових примірників видань; { Абзац п'ятий частини третьої статті 20 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
подавати у встановленому порядку державну статистичну звітність, інформацію про випущені в світ видання; { Абзац шостий частини третьої статті 20 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
відшкодовувати збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства.
Стаття 21. Права та обов'язки виготовлювача видавничої продукції
Виготовлювачем видавничої продукції може бути поліграфічне підприємство, інша юридична особа будь-якої форми власності, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, або юридичні особи іншої держави, які мають у своєму розпорядженні засоби поліграфічного виробництва чи копіювально-розмножувальну техніку.
Виготовлювач приймає замовлення на виготовлення видавничої продукції за умови, що видавець внесений до Державного реєстру як суб’єкт видавничої справи, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 12 цього Закону.
{ Частина друга статті 21 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Умови та терміни виконання замовлення на виготовлення видавничої продукції визначаються договором між її замовником і виготовлювачем. Спори між замовником і виготовлювачем вирішуються судом.
Виготовлювач видавничої продукції несе відповідальність згідно із законодавством перед видавцем за точне відтворення видавничого оригіналу, дотримання вимог щодо якості виконання кожного примірника видання у замовленому тиражі, національних стандартів, чинних в Україні міждержавних стандартів, технічних умов та інших нормативних документів.
{ Частина четверта статті 21 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Виготовлювач не має права без дозволу видавця передавати будь-кому, крім випадків, передбачених законодавством, виготовлений тираж видання або його частину, видавничі оригінали, макети, фото чи друкарські форми, їх електронні відповідники.
{ Частина п'ята статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Виготовлення без дозволу видавця додаткового тиражу видання не допускається.
{ Частина шоста статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
{ Частину сьому статті 21 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
{ Статтю 22 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 23. Вихідні відомості видання
Вихідні відомості видання - сукупність даних, які характеризують видання і призначені для його оформлення, інформування споживача, бібліографічного опрацювання і статистичного обліку.
Кожний примірник видання повинен містити вихідні відомості.
{ Частину третю статті 23 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Перелік, зміст і порядок оформлення вихідних відомостей для кожного виду видань визначаються стандартами.
Вихідні відомості оформляє видавець.
Усі книжкові видання в Україні, незалежно від мови основного тексту, повинні мати обов'язкову анотацію та вихідні бібліографічні відомості державною мовою. Винятком можуть бути тільки видання іноземними мовами, призначені для розповсюдження за кордоном або серед іноземців.
Вихід у світ видання без обов'язкових для нього вихідних відомостей або з недостовірними відомостями не допускається.
{ Частина сьома статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
{ Статтю 24 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 25. Розповсюдження видавничої продукції
{ Частину першу статті 25 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Розповсюдження видавничої продукції може здійснюватися шляхом її реалізації (продажу) в роздрібній та оптовій торгівлі, безоплатного розповсюдження чи обміну на договірних засадах.
{ Частину третю статті 25 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
{ Частину четверту статті 25 виключено на підставі Закону N 317-V ( 317-16 ) від 02.11.2006 }
Забороняється створення і діяльність організацій з розповсюдження видавничої продукції, у статутному фонді яких понад 30 відсотків іноземних інвестицій.
Вивезення за межі України і ввезення в Україну видавничої продукції здійснюється відповідно до законодавства України.
Стаття 26. Права та обов'язки розповсюджувача видавничої продукції
Розповсюджувач видавничої продукції має право:
здійснювати роздрібну і оптову купівлю-продаж видавничої продукції;
самостійно формувати свої виробничі плани, визначати масштаби своєї діяльності, добирати видавничу продукцію за тематичною спрямованістю;
приймати від юридичних і фізичних осіб замовлення на розповсюдження видавничої продукції; { Абзац четвертий частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
встановлювати виробничі відносини з іноземними видавцями, розповсюджувачами видавничої продукції з метою її ввезення або вивезення. { Абзац п'ятий частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Розповсюджувач зобов'язаний:
здійснювати свою діяльність відповідно до законодавства України;
подавати у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку державну статистичну звітність про вивезення за межі України і ввезення видавничої продукції в Україну.
Стаття 26-1. Державне замовлення на випуск видавничої продукції
Державне замовлення на випуск видавничої продукції формується відповідно до вимог Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" ( 493/95-ВР ) з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.
Показниками державного замовлення на випуск видавничої продукції є загальний обсяг друкованого видання, його тираж та вартість. Загальні обсяги випущеної за державним замовленням видавничої продукції повинні відповідати загальним обсягам її розповсюдження.
Державні замовники як головні розпорядники коштів державного бюджету в межах виділених коштів та виходячи із затверджених показників державного замовлення відповідно до переліку книжкових видань, передбачених до випуску за державним замовленням, що складається на підставі експертних висновків, укладають державні контракти, в яких визначаються економічні і правові зобов'язання сторін та регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.
Вибір виконавців державного замовлення здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про здійснення державних закупівель" ( 2289-17 ).
До переліку книжкових видань, передбачених до випуску за державним замовленням, включаються видання, що висвітлюють актуальні теми в контексті сучасних проблем державотворення та історії України, сприяють розвитку культури, освіти і науки, зміцненню науково-технічного та інвестиційного потенціалу держави, інтеграції України до європейського та світового співтовариства, вихованню молоді, задовольняють читацький попит відповідно до даних бібліотек України, а також видання, присвячені пам'ятним датам.
Тираж видавничої продукції, випущеної за державним замовленням, безоплатно передається відповідно до розподілу, що здійснюється державним замовником з попереднім вивченням потреби, для поповнення фондів публічних та спеціальних бібліотек державної і комунальної форми власності, для посольств та українських громад за кордоном, громадських організацій, національних культурних товариств, органам державної влади та використовується для задоволення загальнодержавних і суспільних потреб.
Порядок формування державного замовлення на випуск видавничої продукції та порядок її розповсюдження ( 850-2012-п ) затверджуються Кабінетом Міністрів України.
{ Закон доповнено статтею 26-1 згідно із Законом N 3352-VI ( 3352-17 ) від 12.05.2011 }
Стаття 27. Книжкова палата України
Книжкова палата України - державна наукова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності, що здійснює: { Абзац перший частини першої статті 27 в редакції Закону N 2855-IV ( 2855-15 ) від 08.09.2005 }
державну бібліографічну реєстрацію та централізовану каталогізацію всіх без винятку видів видань, випущених в Україні;
збирання та використання адміністративних даних, які характеризують динаміку та тенденції у видавничій справі; { Абзац третій частини першої статті 27 в редакції Закону N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002 }
аналіз тенденцій розповсюдження видавничої продукції, вивчення книжкового ринку, його регіональних особливостей;
комплектування і збереження повного і недоторканного фонду Державного архіву друку - головного сховища всіх видів видань, випущених в Україні;
складання аналітичних оглядів з питань дотримання суб’єктами видавничої справи положень національних стандартів щодо оформлення вихідних відомостей у виданнях; { Абзац шостий частини першої статті 27 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
розробку та обгрунтування короткострокових і довгострокових прогнозів розвитку видавничої та бібліографічної справи в Україні;
наукові дослідження в галузі бібліографії, книгознавства, соціології книги та читання, консервації та реставрації документів;
наукознавчі дослідження і розробку бібліометричних методів визначення пріоритетних напрямів і рівнів розвитку наукових досліджень;
створення і видання поточних, кумулятивних і ретроспективних бібліографічних покажчиків, науково-аналітичних оглядів, карток централізованої каталогізації; { Абзац десятий частини першої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
розробку та експлуатацію бібліографічних баз даних і мереж бібліографічної інформації.
{ Абзац дванадцятий частини першої статті 27 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Книжкова палата України бере участь у розробленні проектів національних стандартів з питань видавничої справи.
{ Статтю 27 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Книжкова палата України одержує безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, обов’язкові примірники всіх видань, випуск яких здійснюється суб’єктами видавничої справи в Україні, узагальнює відомості про зазначені примірники, оприлюднює в засобах масової інформації та надсилає їх уповноваженому органові.
{ Частина третя статті 27 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Книжкова палата України належить до сфери управління уповноваженого органу.
{ Частина статті 27 в редакції Законів N 2855-IV ( 2855-15 ) від 08.09.2005, N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Фінансування основної діяльності Книжкової палати України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
{ Статтю 27 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Книжкова палата України підпорядковується центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у видавничій сфері.
{ Частина статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 28. Обмеження права у видавничій справі
Діяльність у видавничій справі не може бути використана для закликів, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.
{ Частина перша статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1268-IV ( 1268-15 ) від 18.11.2003 }
У видавничій справі забороняється:
випускати у світ, виготовляти чи розповсюджувати продукцію, яка містить інформацію, віднесену до недобросовісної реклами, рекламу з використанням шаржування державних символів України (Державного Герба, Державного Прапора, Державного Гімну) у будь-якому вигляді; { Абзац другий частини другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
випускати у світ, виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію, що містить інформацію, дані, відомості, поширення та/або розповсюдження яких заборонено законодавством; { Абзац третій частини другої статті 28 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
випускати у світ, виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію, обіг якої заборонено законодавством; { Абзац четвертий частини другої статті 28 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
{ Абзац п'ятий частини другої статті 28 виключено на підставі Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
розповсюджувати видавничу продукцію без дозволу її власника (співвласників), а також з порушенням законодавства України з питань інтелектуальної власності. { Абзац частини другої статті 28 в редакції Закону N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Суб'єкти видавничої справи не мають права розголошувати дані, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законодавством.
{ Частина третя статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Порушення вимог щодо додержання стандартів, норм і правил тягне за собою встановлену законодавством відповідальність.
Розповсюджувач не має права на розповсюдження вітчизняної видавничої продукції, виданої з порушенням законодавства України та ввезеної з-за кордону, яка підпадає під обмеження, визначені цією статтею.
Стаття 29. Права споживача
Споживач має право на: заміну видавничої продукції, в якій виявлено поліграфічний та інший технологічний брак; гарантію виконання відповідно оформлених передплатних зобов'язань.
Р о з д і л III
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ
Стаття 30. Міжнародне співробітництво
Міжнародне співробітництво у видавничій справі здійснюється на основі міжнародних договорів, ратифікованих Україною, та законодавства України.
Міжнародне співробітництво у видавничій справі спрямовується на:
зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу шляхом впровадження нових технологій, залучення для цього іноземних інвестицій;
інтенсифікацію культурного і наукового обміну з іншими державами, розширення участі у міжнародних виставках, ярмарках тощо;
створення мережі розповсюдження вітчизняної видавничої продукції за кордоном та відповідно - іноземної в Україні;
забезпечення культурних, наукових і освітніх потреб українців, які проживають за кордоном.
Стаття 31. Участь у зовнішньоекономічній діяльності
Суб'єкти видавничої справи можуть у встановленому законодавством порядку брати участь у зовнішньоекономічній діяльності.
Р о з д і л IV
ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТА ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ"
{ Назва розділу IV із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 32. Припинення діяльності у видавничій справі
Діяльність суб’єкта видавничої справи припиняється:
з ініціативи засновника (співзасновників) суб’єкта видавничої справи або самим суб’єктом видавничої справи, який є фізичною особою - підприємцем;
на підставі рішення суду;
у разі припинення юридичної особи (припинення діяльності фізичної особи - підприємця).
{ Частина перша статті 32 в редакції Закону N 1554-VII ( 1554-18 ) від 01.07.2014 }
Суб'єкт видавничої справи вважається таким, що припинив свою діяльність, з моменту виключення його з Державного реєстру.
Стаття 33. Відповідальність суб'єкта видавничої справи
Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Р о з д і л V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Закон України "Про видавничу справу" набирає чинності з дня опублікування.
До приведення інших законів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
2. Особи, які згідно з цим Законом підлягають внесенню до Державного реєстру, зобов'язані протягом року з дня опублікування цього Закону подати заяву про внесення до Державного реєстру та одержати право на видання, виготовлення чи розповсюдження видавничої продукції.
3. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців після опублікування Закону України "Про видавничу справу":
подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;
розробити і привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 5 червня 1997 року N 318/97-ВР
3.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 6, ст.20 )
{ Із змінами, внесеними згідно з Кодексами N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 13-14, N 15-16, N 17, ст.112 N 4495-VI ( 4495-17 ) від 13.03.2012, ВВР, 2012, N 44-45, N 46-47, N 48, ст.552 }
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до таких законів України:
{ Пункт 1 розділу I втратив чинність на підставі Кодексу N 4495-VI ( 4495-17 ) від 13.03.2012 }
{ Пункт 2 розділу I втратив чинність на підставі Кодексу N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010 }
{ Пункт 3 розділу I втратив чинність на підставі Кодексу N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010 }
4. У Законі України "Про видавничу справу" ( 318/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 32, ст. 206):
у статті 4:
після слів "Конституцією України" доповнити словами "Господарським кодексом України ( 436-15 )";
слова "Про підприємництво" та "Про підприємства в Україні" виключити;
у частині четвертій статті 10 слова "Законом України "Про підприємництво" замінити словами "Господарським кодексом України ( 436-15 )".
5. У статті 6 Закону України "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні" ( 601-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 10-11, ст. 86, N 24, ст. 162; 2004 р., N 17-18, ст. 250, N 43-44, ст. 493):
після слів "Конституцією України" доповнити словами "Господарським кодексом України ( 436-15 )";
слова "Про підприємництво" та "Про підприємства в Україні" виключити.
II. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2009 року.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 18 вересня 2008 року N 521-VI
4.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 24, ст.162 )
{ Дію Закону зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1300-IV ( 1300-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 14, ст.195 }
{ Дію Закону зупинено на 2004 рік, крім виготовлення учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 }
{ Дію Закону відновлено згідно із Законом N 1801-IV ( 1801-15 ) від 17.06.2004, ВВР, 2004, N 43-44, ст.493 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 521-VI ( 521-17 ) від 18.09.2008, ВВР, 2009, N 6, ст.20 N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471 Кодексом N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 13-14, N 15-16, N 17, ст.112 Законом N 3352-VI ( 3352-17 ) від 12.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.486 Кодексом N 4495-VI ( 4495-17 ) від 13.03.2012, ВВР, 2012, N 44-45, N 46-47, N 48, ст.552 }
Цей Закон визначає засади державної підтримки книговидавничої справи в Україні і спрямований на подолання кризи у вітчизняному книговиданні та створення сприятливих умов для його розвитку.
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів і понять
У цьому Законі наведені нижче терміни і поняття відповідно до державних стандартів вживаються у такому значенні:
книжкове видання - видання, особливістю матеріальної структури якого є скріплення аркушів у корінці з обкладинкою чи оправою. Книжкове видання може бути текстовим, образотворчим, нотним, картографічним;
книжкова продукція - сукупність книжкових видань, випущених видавцем (видавцями) або призначених до випуску.
Інші поняття і терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, визначених законодавством України.
Стаття 2. Книговидавнича справа
Книговидавнича справа як складова частина видавничої справи - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, які займаються створенням, виготовленням і розповсюдженням книжкової продукції.
Складовими частинами книговидавничої справи є видавнича діяльність, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, визначені Законом України "Про видавничу справу" ( 318/97-ВР ) в частині, що стосується книжкових видань.
Стаття 3. Мета державної підтримки книговидавничої справи
Метою державної підтримки книговидавничої справи в Україні є:
визнання духовної функції книги в суспільстві;
задоволення духовних, освітніх і культурних потреб Українського народу за допомогою книг;
забезпечення державних інтересів щодо захисту національного інформаційного простору;
сприяння збільшенню випуску книжкової продукції в Україні, зниженню її собівартості та підвищенню конкурентоспроможності як на вітчизняному книжковому ринку, так і за межами України;
оновлення і переоснащення видавничо-поліграфічної бази суб'єктів видавничої справи та створення сприятливих умов їх розвитку.
Стаття 4. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на суб'єктів видавничої справи, які провадять свою діяльність відповідно до Закону України "Про видавничу справу" ( 318/97-ВР ).
Стаття 5. Державна політика у книговидавничій справі
Державна політика у книговидавничій справі ґрунтується на визнанні духовної, науково-освітньої і культурно-творчої функції книги в суспільстві та на принципах дотримання свободи у книговидавничій справі, протидії її монополізації, зміцнення матеріально-технічних, організаційних, правових і наукових засад книговидавничої справи, гарантії соціального і правового захисту її працівників.
Державна політика у книговидавничій справі спрямовується на підтримку розвитку національного книговидання, задоволення духовних, освітніх і культурних потреб Українського народу за допомогою книг.
Державна політика у книговидавничій справі відповідно до поставленої мети здійснюється шляхом податкового, митного, валютного та інших видів регулювання, а також шляхом державного замовлення на видання книжкової продукції.
Державна закупівля послуг з випуску (підготовки до видання, виготовлення та розповсюдження) книжкової продукції здійснюється відповідно до законів України "Про здійснення державних закупівель" ( 2289-17 ), "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ), інших законів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. При проведенні процедур закупівлі послуг з випуску (підготовки до видання, виготовлення та розповсюдження) книжкової продукції учасник процедур закупівлі самостійно визначає постачальників необхідних для випуску (підготовки до видання, виготовлення та розповсюдження) матеріалів, але замовником встановлюється вимога щодо обов'язкового використання учасником процедур закупівлі друкарського паперу та палітурного картону вітчизняного виробництва. Надання переваг учаснику процедур закупівлі залежно від форми власності забороняється.
{ Статтю 5 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 1300-IV ( 1300-15 ) від 20.11.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010 }
Після виконання державного замовлення виконавець має право на виготовлення за власні кошти на умовах, визначених авторським договором, додаткового тиражу видання, випущеного за державним замовленням, для наповнення книжкового ринку та задоволення виробничих потреб.
{ Статтю 5 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 3352-VI ( 3352-17 ) від 12.05.2011 }
Стаття 6. Законодавство у сфері книговидавничої справи
Відносини у сфері книговидавничої справи регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Господарським кодексом України ( 436-15 ), законами України "Про видавничу справу" ( 318/97-ВР ), "Про інформацію" ( 2657-12 ), "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ), "Про державну таємницю" ( 3855-12 ), цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
{ Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 521-VI ( 521-17 ) від 18.09.2008 }
Розділ II ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пункту 3 розділу II "Прикінцеві положення", який набирає чинності з 1 січня 2004 року.
2. До приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
{ Пункт 3 розділу II втратив чинність на підставі Кодексу N 4495-VI ( 4495-17 ) від 13.03.2012 }
4. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
розробити і привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 6 березня 2003 року N 601-IV
5.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 48, ст.483 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009, ВВР, 2010, N 9, ст.76 N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010, ВВР, 2010, N 13, ст.128 N 2451-VI ( 2451-17 ) від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 46, ст.547 Кодексом N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 13-14, N 15-16, N 17, ст.112 Законами N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011, ВВР, 2011, N 42, ст.426 N 3261-VI ( 3261-17 ) від 21.04.2011, ВВР, 2011, N 43, ст.444 N 3392-VI ( 3392-17 ) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 47, ст.532 Кодексом N 3393-VI ( 3393-17 ) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 48-49, ст.536 Законами N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53 N 3720-VI ( 3720-17 ) від 08.09.2011, ВВР, 2012, N 19-20, ст.170 N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011, ВВР, 2012, N 23, ст.236 N 4154-VI ( 4154-17 ) від 09.12.2011, ВВР, 2012, N 29, ст.332 N 4403-VI ( 4403-17 ) від 10.02.2012, ВВР, 2012, N 42, ст.521 N 4442-VI ( 4442-17 ) від 23.02.2012, ВВР, 2012, N 49, ст.553 N 4496-VI ( 4496-17 ) від 13.03.2012, ВВР, 2013, N 2, ст.4 N 4782-VI ( 4782-17 ) від 17.05.2012, ВВР, 2013, N 15, ст.105 N 5203-VI ( 5203-17 ) від 06.09.2012, ВВР, 2013, N 32, ст.409 N 5316-VI ( 5316-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 38, ст.502 N 5406-VI ( 5406-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 41, ст.551 N 5410-VI ( 5410-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 42, ст.586 N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 4, ст.61 N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014, ВВР, 2014, N 23, ст.873 N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014, ВВР, 2014, N 28, ст.934 N 1669-VII ( 1669-18 ) від 02.09.2014, ВВР, 2014, N 44, ст.2040 }
{ У тексті Закону слово "адміністратор" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "державний адміністратор" у відповідному відмінку та числі згідно із Законом N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010 }
{ У тексті Закону, крім частини другої статті 8, слова "Севастопольська міська державна адміністрація" в усіх відмінках замінено словами "Київська та Севастопольська міські державні адміністрації" у відповідному відмінку згідно із Законом N 2451-VI ( 2451-17 ) від 07.07.2010 }
Цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів.
Стаття 1. Основні терміни
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, державними адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, видачею дублікатів, анулюванням документів дозвільного характеру;
дозвільні органи - органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру; { Абзац третій частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;
місцеві дозвільні органи - міські ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчі органи), районні та районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації, територіальні (місцеві) органи центральних органів виконавчої влади, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону від свого імені проводити чи залучатися до проведення експертизи та обстеження об'єктів, на які видається документ дозвільного характеру, видавати документи дозвільного характеру у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць); { Абзац п'ятий частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011, N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011 }
регіональні дозвільні органи - територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в областях та Автономній Республіці Крим, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону від свого імені проводити чи залучатися до проведення експертизи та обстеження об'єктів, на які видаються документи дозвільного характеру, видавати такі документи в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; { Частину першу статті 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011 }
об'єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об'єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб'єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об'єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід);
декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства (далі - декларація) - документ, яким суб'єкт господарювання повідомляє державного адміністратора або представника відповідного дозвільного органу про відповідність своєї матеріально-технічної бази вимогам законодавства. У такий спосіб суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру.
Форма та порядок повідомлення державного адміністратора або відповідного дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства встановлюється Кабінетом Міністрів України; { Абзац статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2451-VI ( 2451-17 ) від 07.07.2010 }
принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено;
принцип організаційної єдності - принцип, згідно з яким видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру суб’єктам господарювання, реєстрація декларацій здійснюється у встановленому законодавством порядку через дозвільний центр шляхом взаємодії державного адміністратора з представниками дозвільних органів - центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, місцевих та регіональних дозвільних органів; { Абзац частини першої статті 1 в редакції Законів N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011, N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
дозвільна (погоджувальна) процедура - сукупність дій, що здійснюються державними адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру; { Абзац дванадцятий частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
дозвільний центр - постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ виконавчого органу міської ради міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у місті Києві державної адміністрації, уповноваженого Радою міністрів Автономної Республіки Крим міністерства або республіканського комітету (далі - уповноважений орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим), через який за принципом організаційної єдності здійснюються видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, прийняття декларацій шляхом взаємодії державного адміністратора з дозвільними органами, зазначеними в абзаці одинадцятому частини першої цієї статті; { Абзац частини першої статті 1 в редакції Законів N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011, N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011, N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
спеціально уповноважений орган з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності (далі - уповноважений орган) - центральний орган виконавчої влади, визначений Президентом України; { Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 2451-VI ( 2451-17 ) від 07.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
суб'єкт господарювання - зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа України або іншої держави незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка здійснює господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - підприємець, у тому числі інвестор, що є стороною угоди про розподіл продукції відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції" ( 1039-14 ), його підрядник, субпідрядник, постачальник та інший контрагент, що виконує роботи, передбачені угодою про розподіл продукції, на підставі договорів з інвестором. { Статтю 1 доповнено абзацом п'ятнадцятим згідно із Законом N 5406-VI ( 5406-17 ) від 02.10.2012 }
{ Текст статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009; в редакції Закону N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010 }
Стаття 2. Сфера дії Закону
1. Дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, державних адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.
2. Дія цього Закону не поширюється на відносини у сфері ліцензування господарської діяльності (крім відносин щодо видачі документів дозвільного характеру, необхідних для отримання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності), охорони державного кордону, державної митної справи, державного експортного контролю, державного регулювання ринків фінансових послуг, охорони державної таємниці (провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею), захисту економічної конкуренції, а також на дозвільну систему, що поширюється на операції зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами, дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії, дозвільну діяльність у сфері цивільної авіації.
{ Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно з Кодексом N 3393-VI ( 3393-17 ) від 19.05.2011, Законом N 4496-VI ( 4496-17 ) від 13.03.2012 }
3. Видача, анулювання, поновлення ветеринарних документів здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ветеринарну медицину" ( 2498-12 ) та Законом України "Про безпечність та якість харчових продуктів" ( 771/97-ВР ).
Видача, анулювання, поновлення сертифікатів суб’єкта оціночної діяльності здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ).
Видача, анулювання, поновлення дозволів на реекспорт товарів, що походять з інших країн, карантинних дозволів (на імпорт або транзит), міжнародних ветеринарних сертифікатів (для країн СНД - ветеринарних свідоцтв форми N 1, N 2, N 3) - при переміщенні за межі України, ветеринарних свідоцтв (для України – форми N 1, N 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст (крім харчових продуктів тваринного походження для споживання людиною), карантинних сертифікатів, фітосанітарних сертифікатів, фітосанітарних сертифікатів на реекспорт здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Митним кодексом України ( 4495-17 ), Законом України "Про ветеринарну медицину" ( 2498-12 ) та Законом України "Про карантин рослин" ( 3348-12 ).
{ Частина третя статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4782-VI ( 4782-17 ) від 17.05.2012; в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 } { Текст статті 2 в редакції Закону N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010 }
Стаття 3. Основні принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності
1. Основними принципами державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є:
захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
розвиток конкуренції;
прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру;
додержання рівності прав суб'єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру;
відповідальність посадових осіб дозвільних органів, державних адміністраторів та суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру;
зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності;
установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.
Стаття 4. Основні вимоги до дозвільної системи у сфері господарської діяльності
1. Виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються:
необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види;
дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру;
платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру;
строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру;
вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; { Абзац шостий частини першої статті 4 в редакції Закону N 3392-VI ( 3392-17 ) від 19.05.2011 }
строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа;
{ Абзац восьмий частини першої статті 4 виключено на підставі Закону N 2451-VI ( 2451-17 ) від 07.07.2010 }
перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; { Частину першу статті 4 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом N 3392-VI ( 3392-17 ) від 19.05.2011 }
перелік та вимоги до документів, які суб’єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру. { Частину першу статті 4 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
2. Видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру та реєстрація декларацій дозвільними органами, зазначеними в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, здійснюються за принципом організаційної єдності через дозвільний центр, крім випадків та з урахуванням особливостей, визначених статтею 2 цього Закону.
{ Частина статті 4 в редакції Закону N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
3. Суб’єкт господарювання має право на одержання (переоформлення, одержання дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру та подання декларацій за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об’єкта.
Дозвільні органи, зазначені в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, забезпечують дотримання принципу організаційної єдності шляхом участі у роботі дозвільного центру та взаємодії з державними адміністраторами через своїх представників та/або в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій.
Місцеві та регіональні дозвільні органи за узгодженим рішенням з органом, що утворив дозвільний центр, для участі в його роботі та взаємодії з державними адміністраторами можуть забезпечити присутність своїх представників у приміщенні дозвільного центру.
Дозвільні органи, зазначені в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, що не забезпечили присутність своїх представників у приміщенні дозвільного центру, беруть участь у роботі дозвільного центру та взаємодіють з державними адміністраторами в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій.
Суб’єкт господарювання може звернутися за консультацією до дозвільного органу, зазначеного в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, через його представника у дозвільному центрі або за допомогою засобів телекомунікацій (телефону, електронної пошти, інших засобів зв’язку).
{ Частина статті 4 в редакції Закону N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
4. Дозвільним органам, зазначеним в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, забороняється здійснювати прийом заяв суб’єктів господарювання про видачу (переоформлення, видачу дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру та декларацій, а також видавати такі документи, якщо їх видача/прийняття здійснюється через дозвільний центр.
Відповідно до закону видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, подання декларацій можуть здійснюватися через Єдиний державний портал адміністративних послуг.
{ Частина статті 4 в редакції Закону N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
5. Суб’єкт господарювання має право на здійснення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі подання декларації без отримання документа дозвільного характеру, за винятком тих видів господарської діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Реєстрацію декларацій здійснює дозвільний орган на безоплатній основі протягом п’яти робочих днів з дня отримання декларації.
Відмова у реєстрації декларації не допускається.
{ Частина статті 4 в редакції Закону N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 } { Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009, N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010, N 2451-VI ( 2451-17 ) від 07.07.2010, N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011, N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011 }
Стаття 4-1. Основні вимоги до порядку видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру
1. Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. { Абзац перший частини першої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011 }
Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням за погодженням з територіальними (місцевими) органами центральних органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання у відповідній сфері, та територіальними органами уповноваженого органу, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків ( 469-2011-п, 761-2013-п, 857-2013-п, 982-2013-п ), затверджених Кабінетом Міністрів України.
{ Абзац третій частини першої статті 4-1 виключено на підставі Закону N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
Строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом. { Абзац четвертий частини першої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
Представницький орган місцевого самоврядування розглядає та приймає на пленарних засіданнях рішення щодо видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання або відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності протягом місяця з дня одержання від суб’єкта господарювання відповідної заяви.
{ Частину першу статті 4-1 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 4154-VI ( 4154-17 ) від 09.12.2011; в редакції Закону N 4403-VI ( 4403-17 ) від 10.02.2012 }
Видача документів дозвільного характеру, необхідність видачі яких встановлюється міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, здійснюється в порядку, передбаченому цими міжнародними договорами.
2. Розмір тарифів, у тому числі їх граничні розміри, на проведення дозвільними органами експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, які є підставою для видачі документів дозвільного характеру, затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо інше не встановлено законом.
Розмір тарифів на проведення суб'єктами господарювання експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, які є підставою для видачі документів дозвільного характеру, не може перевищувати граничних розмірів тарифів, установлених для дозвільних органів.
{ Частину третю статті 4-1 виключено на підставі Закону N 2451-VI ( 2451-17 ) від 07.07.2010 }
4. У разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання за умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання від орендаря або іншого користувача не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію), крім потенційно небезпечних об'єктів та в разі експлуатації машин, механізмів, устаткування (далі - устаткування) підвищеної небезпеки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідальність за використання (експлуатацію) приміщень та обладнання покладається на особу, визначену відповідним договором.
5. Підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:
подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;
виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей;
негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.
Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.
Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.
Письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або у випадках, передбачених законом, - в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру. { Абзац сьомий частини п'ятої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011, N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом. { Абзац восьмий частини п'ятої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4154-VI ( 4154-17 ) від 09.12.2011 }
При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).
6. У разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.
Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.
7. Дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: { Абзац перший частини сьомої статті 4-1 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; { Абзац другий частини сьомої статті 4-1 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом); { Абзац третій частини сьомої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4442-VI ( 4442-17 ) від 23.02.2012; в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. { Абзац четвертий частини сьомої статті 4-1 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: { Абзац п'ятий частини сьомої статті 4-1 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; { Абзац шостий частини сьомої статті 4-1 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
2) здійснення суб’єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. { Абзац сьомий частини сьомої статті 4-1 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру. { Абзац восьмий частини сьомої статті 4-1 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
У разі якщо анулювання документа дозвільного характеру здійснюється дозвільним органом, рішення про анулювання документа дозвільного характеру видається особисто або надсилається суб’єкту господарювання поштовим відправленням з описом вкладення не пізніше п’яти робочих днів із дня прийняття (винесення) рішення, якщо інше не передбачено законом. { Абзац дев'ятий частини сьомої статті 4-1 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
Дія документа дозвільного характеру припиняється через десять робочих днів із дня прийняття (винесення) дозвільним органом рішення про анулювання такого документа, якщо інше не передбачено законом. { Абзац десятий частини сьомої статті 4-1 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
Рішення дозвільного органу про анулювання документа дозвільного характеру може бути оскаржено до адміністративного суду. { Абзац одинадцятий частини сьомої статті 4-1 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється. { Абзац частини сьомої статті 4-1 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
У разі анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, документ дозвільного характеру підлягає поновленню за рішенням дозвільного органу або адміністративного суду. Поновлення документа дозвільного характеру відбувається шляхом здійснення відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру та повернення суб’єкту господарювання безпідставно анульованого документа дозвільного характеру. { Абзац частини сьомої статті 4-1 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
Якщо безпідставно анульований документ дозвільного характеру знаходиться у суб'єкта господарювання, поновлення його дії відбувається лише за здійсненням відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру та направленням дозвільним органом письмового повідомлення про поновлення безпідставно анульованого документа дозвільного характеру.
У разі знищення дозвільним органом або суб'єктом господарювання безпідставно анульованого документа дозвільного характеру дозвільний орган видає суб'єкту господарювання новий документ дозвільного характеру.
Строк дії безпідставно анульованого документа дозвільного характеру подовжується на строк, протягом якого такий документ дозвільного характеру вважався анульованим.
Днем поновлення безпідставно анульованого документа дозвільного характеру є день внесення відповідного запису до реєстру документів дозвільного характеру.
8. Підставами для переоформлення документа дозвільного характеру є:
зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця;
зміна місцезнаходження суб'єкта господарювання.
Законом можуть бути встановлені інші підстави для переоформлення документів дозвільного характеру.
У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або державному адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню. { Абзац п'ятий частини восьмої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5410-VI ( 5410-17 ) від 02.10.2012 }
Дозвільний орган протягом двох робочих днів з дня одержання заяви про переоформлення документа дозвільного характеру, документа, що додається до неї, зобов'язаний видати переоформлений на новому бланку документ дозвільного характеру з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом. { Абзац шостий частини восьмої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 4154-VI ( 4154-17 ) від 09.12.2011, N 5410-VI ( 5410-17 ) від 02.10.2012 }
Одночасно з переоформленим на новому бланку документом дозвільного характеру дозвільний орган на вимогу суб'єкта господарювання видає безоплатно засвідчену ним копію такого документа дозвільного характеру. { Абзац сьомий частини восьмої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011 }
У разі переоформлення документа дозвільного характеру дозвільний орган не пізніше наступного робочого дня з дня переоформлення документа дозвільного характеру приймає рішення про визнання недійсним документа дозвільного характеру, що був переоформлений, з внесенням відповідних змін до реєстру документів дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом. { Абзац восьмий частини восьмої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4154-VI ( 4154-17 ) від 09.12.2011 }
Строк дії переоформленого документа дозвільного характеру не може перевищувати строк дії, зазначений у документі дозвільного характеру, що переоформлявся.
За переоформлення документа дозвільного характеру у випадках, передбачених законом, справляється плата, розмір якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.
9. Підставами для видачі дубліката документа дозвільного характеру є:
втрата документа дозвільного характеру;
пошкодження документа дозвільного характеру.
У разі втрати документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання такої підстави подати дозвільному органу або державному адміністратору заяву про видачу дубліката документа дозвільного характеру.
Законом можуть бути встановлені інші підстави для видачі дубліката документа дозвільного характеру.
У разі якщо бланк документа дозвільного характеру непридатний для використання внаслідок його пошкодження, суб'єкт господарювання подає дозвільному органу або державному адміністратору заяву про видачу дубліката документа дозвільного характеру та непридатний для використання документ дозвільного характеру. { Абзац шостий частини дев'ятої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011 }
Строк дії дубліката документа дозвільного характеру не може перевищувати строку дії, зазначеного у втраченому або пошкодженому документі дозвільного характеру.
Суб'єкт господарювання, який подав заяву та відповідні документи для видачі дубліката документа дозвільного характеру замість втраченого або пошкодженого, провадить свою діяльність на підставі копії заяви про видачу дубліката документа дозвільного характеру, зареєстрованої дозвільним органом або державним адміністратором.
Дозвільний орган зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня одержання заяви про видачу дубліката документа дозвільного характеру надати заявникові, а місцевий дозвільний орган - державному адміністратору дублікат документа дозвільного характеру замість втраченого або пошкодженого, якщо інше не встановлено законом. { Абзац дев'ятий частини дев'ятої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011, N 4154-VI ( 4154-17 ) від 09.12.2011 }
У разі видачі дубліката документа дозвільного характеру замість втраченого або пошкодженого дозвільний орган не пізніше наступного робочого дня з дня видачі дубліката документа дозвільного характеру приймає рішення про визнання недійсним документа дозвільного характеру, що був втрачений або пошкоджений, із внесенням відповідних змін до реєстру документів дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом. { Абзац десятий частини дев'ятої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4154-VI ( 4154-17 ) від 09.12.2011 }
За видачу дубліката документа дозвільного характеру у випадках, передбачених законом, справляється плата, розмір якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
10. Зупинення розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, можливе за бажанням суб'єкта господарювання шляхом письмового повідомлення про це дозвільного органу або державного адміністратора, який протягом одного робочого дня повідомляє про це регіональний та/або місцевий дозвільний орган. У разі якщо на день подання повідомлення було проведено експертизу, обстеження або інші наукові та технічні оцінки, необхідні для видачі документа дозвільного характеру, суб'єкт господарювання відшкодовує відповідні витрати, пов'язані з їх проведенням. { Абзац перший частини десятої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011, N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011 }
У разі розгляду судом справи щодо об'єкта, на який видається документ дозвільного характеру, розгляд документів, поданих для його отримання, зупиняється до винесення судом відповідного рішення.
Дозвільні органи поновлюють розгляд документів після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
Перебіг строку розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, зупиняється з дня зупинення розгляду таких документів. З дня поновлення такого розгляду перебіг строку розгляду документів продовжується.
Про зупинення та поновлення дозвільними органами розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, протягом одного робочого дня з дати прийняття відповідного рішення повідомляється заявнику і державному адміністратору. { Абзац п'ятий частини десятої статті 4-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011 }
11. Основні вимоги до порядку видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру поширюються на всі документи дозвільного характеру, у тому числі на дозвільні (погоджувальні) процедури, якщо інше не встановлено законом.
Дії щодо одержання погоджень, висновків та інших документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, вчиняються дозвільним органом, що оформляє документ дозвільного характеру, без залучення суб’єкта господарювання. { Частину одинадцяту статті 4-1 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
12. Видача документів дозвільного характеру регіональними дозвільними органами в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці може здійснюватися через дозвільний центр міської ради, що є обласним центром, за узгодженим рішенням міської ради та обласної державної адміністрації або Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
{ Частина дванадцята статті 4-1 в редакції Закону N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011 }
13. У визначених законом випадках правонаступник суб’єкта господарювання має право провадити діяльність на підставі документів дозвільного характеру, виданих такому суб’єкту господарювання, у межах строку їх дії до оформлення документів дозвільного характеру на правонаступника такого суб’єкта господарювання.
{ Статтю 4-1 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом N 4442-VI ( 4442-17 ) від 23.02.2012 }
14. Документи дозвільного характеру, видані суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, вважаються такими, що подовжили строк своєї дії на період проведення антитерористичної операції, про що дозвільні органи протягом трьох днів вносять відомості до реєстру документів дозвільного характеру.
{ Статтю 4-1 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом N 1669-VII ( 1669-18 ) від 02.09.2014 } { Закон доповнено статтею 4-1 згідно із Законом N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010 }
Стаття 5. Державний адміністратор
1. Державний адміністратор - посадова особа виконавчого органу міської ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, яка організовує видачу (переоформлення, видачу дублікатів, анулювання) суб'єктам господарювання документів дозвільного характеру шляхом взаємодії з дозвільними органами, зазначеними в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону. { Абзац перший частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
Державний адміністратор призначається на посаду та звільняється з посади відповідним міським головою, головою обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, керівником відповідного уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим за погодженням з уповноваженим органом.
Державний адміністратор підпорядковується безпосередньо відповідному міському голові, голові обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, керівнику відповідного уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим.
Державний адміністратор має іменну печатку (штамп) із зазначенням його прізвища, імені, по батькові та найменування дозвільного центру. { Частину першу статті 5 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
{ Частина перша статті 5 в редакції Закону N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011; в редакції Закону N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011 }
2. Кількість державних адміністраторів визначається рішенням відповідної міської ради, обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим.
{ Частина друга статті 5 в редакції Законів N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010, N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011 }
3. Державний адміністратор повинен мати вищу освіту та стаж роботи на державній службі або стаж роботи в органах місцевого самоврядування не менше двох років, або стаж роботи в інших сферах управління не менше трьох років.
Не допускається призначення на посаду державного адміністратора осіб, які не відповідають установленим законом вимогам. { Частину третю статті 5 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
{ Частина третя статті 5 в редакції Законів N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010, N 3261-VI ( 3261-17 ) від 21.04.2011 }
4. Основними завданнями державного адміністратора є:
надання суб'єкту господарювання вичерпної інформації щодо вимог та порядку одержання документа дозвільного характеру ( z1652-13 );
прийняття від суб’єкта господарювання документів, необхідних для одержання документів дозвільного характеру, декларації, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним дозвільним органам, зазначеним в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону; { Абзац третій частини четвертої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011; в редакції Закону N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
видача або забезпечення надсилання поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій суб’єкту господарювання документів дозвільного характеру, їх дублікатів, рішень про анулювання, відмову у видачі документів дозвільного характеру, декларацій або повідомлення щодо можливості їх отримання, оформлених дозвільними органами, зазначеними в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону; { Абзац четвертий частини четвертої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011; в редакції Закону N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
забезпечення взаємодії дозвільних органів, зазначених в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону та документообігу; { Абзац п'ятий частини четвертої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011, N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
організаційне та інформаційне забезпечення проведення представниками дозвільних органів, зазначених в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону спільного обстеження об'єкта; { Абзац шостий частини четвертої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010, N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011, N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
контроль за додержанням посадовими особами дозвільних органів, зазначених в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону строків розгляду та видачі документів дозвільного характеру; { Абзац сьомий частини четвертої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011, N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
формування та ведення реєстру документів дозвільного характеру;
інформування посадової особи, якій він підпорядковується, а також уповноваженого органу про порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру посадовою особою дозвільного органу, зазначеного в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону; { Абзац дев'ятий частини четвертої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011, N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012, N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
підготовка пропозицій щодо удосконалення процедури видачі документів дозвільного характеру;
ведення в мережі Інтернет веб-сторінки, що містить інформацію, необхідну для отримання документів дозвільного характеру; { Частину четверту статті 5 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010 }
координація діяльності дозвільного центру; { Частину четверту статті 5 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010 }
видача довідок з реєстру документів дозвільного характеру; { Частину четверту статті 5 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010 }
складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. { Частину четверту статті 5 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно із Законом N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010 }
На державного адміністратора за рішенням керівника відповідного органу, що призначив його на посаду, можуть покладатися обов’язки адміністратора, визначені Законом України "Про адміністративні послуги" ( 5203-17 ). { Частину четверту статті 5 доповнено абзацом п'ятнадцятим згідно із Законом N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
5. Державний адміністратор має право:
безоплатно одержувати від дозвільних органів інформацію, пов'язану з видачею документів дозвільного характеру, крім інформації, що становить державну таємницю. Дозвільний орган зобов'язаний надавати таку інформацію державному адміністратору протягом трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту;
порушувати клопотання до міського голови відповідної міської ради міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, голови обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, керівника відповідного уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим щодо вжиття заходів у частині забезпечення роботи дозвільних центрів; { Абзац третій частини п'ятої статті 5 в редакції Закону N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011 }
відмовити у прийнятті заяви на одержання документа дозвільного характеру та документів, що додаються до неї, у разі подання суб'єктом господарювання документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, не в повному обсязі з наданням обґрунтованої відповіді (у разі отримання документів поштою - письмово повідомити заявника);
погоджувати документи (рішення) в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування, отримувати їх висновки з метою забезпечення видачі документів дозвільного характеру, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру без залучення суб’єкта господарювання; { Частину п'яту статті 5 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
посвідчувати власним підписом та скріплювати печаткою (штампом) копії (фотокопії) документів і виписок з них, витягів з реєстрів та баз даних, які необхідні для видачі документів дозвільного характеру, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру. { Частину п'яту статті 5 доповнено абзацом шостим згідно із Законом N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
{ Частина п'ята статті 5 в редакції Закону N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010 }
6. Дозвільні органи, зазначені в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону забезпечують інформування у повному обсязі державних адміністраторів про порядок видачі (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, зокрема про перелік документів, необхідних для одержання (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, зразки заяв та необхідних бланків, строки видачі (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, розмір плати за здійснення таких дій (у разі її встановлення).
{ Частина шоста статті 5 в редакції Закону N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
7. Уповноважений орган розробляє Положення про державного адміністратора та порядок його взаємодії з дозвільними органами, зазначеними в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, суб’єктами господарювання ( z0049-12 ), яке затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
{ Частина сьома статті 5 в редакції Законів N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011, N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011, N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
{ Частину восьму статті 5 виключено на підставі Закону N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011 }
{ Частину дев'яту статті 5 виключено на підставі Закону N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011 }
10. Міські ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчі органи), обласні, Київська та Севастопольська міські, районні та районні в місті Києві державні адміністрації, уповноважений орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим утворюють дозвільні центри і здійснюють організаційне та матеріально-технічне забезпечення дозвільного центру і державного адміністратора.
У разі якщо кількість державних адміністраторів становить три і більше осіб, для організаційного та матеріально-технічного забезпечення їх роботи утворюється відповідний структурний підрозділ виконавчого органу міської ради або обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим.
{ Статтю 5 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011; в редакції Закону N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011 }
Стаття 6. Реєстр документів дозвільного характеру
1. Реєстр документів дозвільного характеру (далі - Реєстр) - єдина автоматизована загальнодержавна система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання відомостей про видачу документів дозвільного характеру, відмову в їх видачі, переоформлення, видачу дублікатів, анулювання.
2. Реєстр ведуть державні адміністратори та дозвільні органи (центральні органи виконавчої влади).
3. Інформація, що міститься в Реєстрі, є відкритою.
За видачу довідок з Реєстру справляється плата в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кошти, одержані за видачу довідки з Реєстру, спрямовуються на фінансування видатків, пов'язаних з його веденням, відповідно до закону.
Органи державної влади звільняються від плати за видачу довідки з Реєстру за їх запитом, у разі якщо такий запит подається у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.
4. Довідка з Реєстру видається на бланках, форма яких затверджується уповноваженим органом.
{ Частина четверта статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5316-VI ( 5316-17 ) від 02.10.2012 }
5. Інформація, що міститься в Реєстрі, може використовуватися в інших загальнодержавних реєстрах, розпорядником яких є уповноважений орган, у визначеному законодавством порядку.
{ Частина п'ята статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
6. Порядок формування, ведення та користування Реєстром ( z0558-06 ) визначається уповноваженим органом, який є його розпорядником.
{ Стаття 6 в редакції Закону N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010 }
Стаття 7. Порядок видачі (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) дозвільними органами документів дозвільного характеру через дозвільний центр
1. Видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, оформлених дозвільними органами, зазначеними в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, та реєстрація декларацій здійснюються через дозвільний центр за принципом організаційної єдності.
2. Прийняття від суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи заяви про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру здійснюється державним адміністратором виключно в дозвільному центрі.
Заява про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру, що оформляється дозвільними органами, або декларація подається суб’єктом господарювання в паперовій формі - особисто, через уповноважену ним особу, надсилається поштою або у випадках, передбачених законом, - в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій (електронною поштою або через Єдиний державний портал адміністративних послуг).
У заяві зазначаються:
найменування дозвільного органу, уповноваженого здійснювати видачу документа дозвільного характеру;
назва документа дозвільного характеру;
об’єкт, на який видається документ дозвільного характеру, та його місцезнаходження (адреса);
вид господарської діяльності (згідно з класифікатором видів економічної діяльності);
повне найменування юридичної особи/ім’я, по батькові та прізвище фізичної особи - підприємця;
ідентифікаційний код (для юридичної особи)/реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи - підприємця);
місцезнаходження юридичної особи/місце проживання фізичної особи - підприємця та їх контактні дані (адреса електронної поштової скриньки, номери телефону, факсу - за наявності);
інформація щодо надання згоди заявником на обробку, використання та зберігання його персональних даних;
ім’я, по батькові та прізвище керівника юридичної особи;
дата складання заяви;
перелік документів, що додаються до заяви;
спосіб одержання дозволу особисто/поштою/за допомогою засобів телекомунікацій (електронною поштою або через Єдиний державний портал адміністративних послуг).
Законом можуть бути встановлені інші вимоги до заяви.
3. До заяви додаються документи, необхідні для видачі документа дозвільного характеру, передбачені законом, яким регулюються відносини щодо одержання такого документа.
Забороняється вимагати від суб’єкта господарювання для одержання документа дозвільного характеру документи, не передбачені законом.
Заява та документи, що додаються до неї, можуть бути подані особисто суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою, надіслані поштою рекомендованим листом з описом вкладення або у випадках, передбачених законом, - в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій.
4. У разі коли заява та документи, що додаються до неї, подаються уповноваженою суб’єктом господарювання особою, пред’являються документи, що посвідчують особу, яку уповноважив суб’єкт господарювання, та засвідчують її повноваження.
Заява та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого в паперовій або електронній формі передається (надсилається) державним адміністратором заявнику або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження заяви та документів, що додаються до неї, з відміткою про дату та номер їх реєстрації.
5. Державний адміністратор реєструє заяву і документи, що додаються до неї, у журналі, який ведеться за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
6. Суб’єкт господарювання або уповноважена ним особа несе відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у заяві та документах, що додаються до неї.
7. Державний адміністратор після надходження заяви та документів, що додаються до неї, формує дозвільну справу, в якій зберігаються копія заяви про отримання відповідного документа дозвільного характеру, опис документів, що додаються до неї (у тому числі копія документа, що підтверджує внесення плати за видачу документа дозвільного характеру, якщо така плата передбачена законом), а також копії документів дозвільного характеру або повідомлень дозвільних органів, зазначених в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, про відмову у видачі документів дозвільного характеру та рішень таких дозвільних органів з відповідних питань.
У разі коли заява та документи, що додаються до неї, подані або надіслані державному адміністратору у паперовій формі, а дозвільний орган, який уповноважений здійснювати видачу відповідного документа дозвільного характеру, бере участь у роботі дозвільного центру та взаємодіє з державним адміністратором в електронній формі, державний адміністратор здійснює сканування заяви і документів, що додаються до неї, та протягом одного робочого дня передає (надсилає поштою) оригінали документів суб’єкту господарювання.
8. Заява, документи, що додаються до неї, та копія опису в день реєстрації заяви або протягом наступного робочого дня передаються (надсилаються) державним адміністратором у паперовій формі до дозвільного органу, зазначеного в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, через його представника або в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій, якщо відповідний дозвільний орган бере участь у роботі дозвільного центру та взаємодіє з державним адміністратором в електронній формі за допомогою засобів телекомунікації.
9. Дозвільний орган, зазначений в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, протягом не більш як десяти робочих днів з дня одержання від державного адміністратора заяви, документів, що додаються до неї, та копії опису, якщо інше не передбачено законом, оформляє відповідний документ дозвільного характеру або письмове повідомлення суб’єкта господарювання про відмову у видачі документа дозвільного характеру та передає протягом одного робочого дня державному адміністратору відповідні документи (письмове повідомлення) через представника такого дозвільного органу, надсилає поштою та/або в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій.
У письмовому повідомленні про відмову у видачі документа дозвільного характеру зазначаються передбачені законом підстави для такої відмови.
10. Державний адміністратор не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від дозвільного органу, зазначеного в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, відповідного документа дозвільного характеру (письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру) повідомляє суб’єкту господарювання про час та місце видачі документа дозвільного характеру або письмової відмови у видачі документа дозвільного характеру. У разі коли законом передбачено внесення плати за видачу документа дозвільного характеру, державний адміністратор зобов’язаний повідомити про це суб’єкту господарювання.
Факт отримання документа дозвільного характеру засвідчується особистим підписом керівника юридичної особи, фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи у разі пред’явлення документа, що засвідчує його особу, та документа про внесення плати за видачу документа дозвільного характеру, якщо така плата передбачена законом.
У випадках, передбачених законом, документ дозвільного характеру може бути надісланий суб’єкту господарювання поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій. При цьому строк пересилання поштових відправлень не зараховується до строку видачі документа дозвільного характеру.
Державний адміністратор не пізніше наступного робочого дня з дня отримання документа, що засвідчує внесення плати за видачу документа дозвільного характеру, передає такий документ дозвільному органу, зазначеному в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, через його представника або в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій. Один примірник (копія) цього документа залишається у державного адміністратора.
11. Письмове повідомлення дозвільного органу, зазначеного в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, про відмову у видачі документа дозвільного характеру видається державним адміністратором суб’єкту господарювання або уповноваженій ним особі під розписку.
У разі нез’явлення суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи для одержання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру протягом двох робочих днів з дня закінчення встановленого законом строку розгляду заяви про видачу документа дозвільного характеру та документів, що додаються до неї, державний адміністратор надсилає письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру суб’єкту господарювання поштовим відправленням з описом вкладення.
У випадках, передбачених законом, державний адміністратор надсилає суб’єкту господарювання письмове повідомлення дозвільного органу, зазначеного в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, про відмову у видачі документа дозвільного характеру в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій.
12. Державний адміністратор протягом одного робочого дня з дати отримання від дозвільного органу дубліката документа дозвільного характеру повідомляє суб’єкту господарювання про час та місце його видачі.
13. Державний адміністратор протягом одного робочого дня з дати повідомлення дозвільним органом, зазначеним в абзаці одинадцятому частини першої статті 1 цього Закону, про зупинення або поновлення розгляду документів, поданих для отримання документів дозвільного характеру, повідомляє про це суб’єкту господарювання.
{ Стаття 7 в редакції Закону N 1869-VI ( 1869-17 ) від 11.02.2010; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3204-VI ( 3204-17 ) від 07.04.2011,N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011, N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012; в редакції Закону N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
Стаття 8. Формування єдиної інформаційної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності
1. Дозвільні органи забезпечують оприлюднення та вільний доступ до необхідної суб'єктам господарювання інформації для провадження ними господарської діяльності.
2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації забезпечують створення та функціонування в мережі Інтернет веб-сторінок, які містять інформацію, необхідну суб'єктам господарювання для провадження ними господарської діяльності.
Регіональні та місцеві дозвільні органи подають для розміщення на веб-сторінках інформацію, необхідну для провадження господарської діяльності, зокрема, про перелік об'єктів нерухомого майна, що потребують реконструкції, перелік будівель, приміщень, земельних ділянок, які надаються або можуть бути надані в оренду. { Абзац другий частини другої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3993-VI ( 3993-17 ) від 03.11.2011 }
3. Державний адміністратор та дозвільні органи забезпечують безоплатне консультування з питань отримання відповідних документів дозвільного характеру за зверненням суб'єкта господарювання.
Стаття 9. Уповноважений орган
1. Уповноважений орган:
розробляє або бере участь у розробленні і погоджує проекти нормативно-правових актів з питань видачі документів дозвільного характеру;
узагальнює практику застосування законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, готує та подає пропозиції щодо його вдосконалення;
здійснює методологічне забезпечення діяльності дозвільних органів та державних адміністраторів;
здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру ( z1651-13 );
організовує навчання та підвищення кваліфікації державних адміністраторів.
Стаття 9-1. Контроль за додержанням вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру
1. Державний контроль за додержанням державними адміністраторами, дозвільними органами (їх посадовими особами) вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру ( z1651-13 ), встановленого порядку їх видачі (у тому числі через дозвільні центри), за створенням та забезпеченням функціонування дозвільних центрів міськими радами міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчими органами), районними і районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями здійснюється уповноваженим органом шляхом проведення планових та позапланових перевірок у встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку, порядку.
{ Частина перша статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
2. Планові перевірки проводяться згідно з річним планом, який розробляється та затверджується уповноваженим органом. { Абзац перший частини другої статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012; в редакції Закону N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
Планові перевірки дозвільного органу (його посадової особи) щодо додержання порядку видачі кожного окремого документа дозвільного характеру (його виду), державного адміністратора щодо додержання встановленого порядку видачі документів дозвільного характеру, міської ради міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчих органів), районної і районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо створення та забезпечення функціонування дозвільного центру проводяться не частіше одного разу на рік.
Уповноважений орган проводить позапланові перевірки додержання державним адміністратором та дозвільним органом (у тому числі через дозвільні центри) вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру:
1) на підставі письмової заяви про порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, поданої суб'єктом господарювання;
2) за письмовими зверненнями або запитами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів), державних адміністраторів, правоохоронних органів щодо виявлених фактів порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру;
3) за письмовими зверненнями або запитами народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад щодо виявлених фактів порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру;
4) за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України щодо виявлених фактів порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру;
5) якщо дозвільним органом, державним адміністратором до уповноваженого органу не подана інформація про усунення порушень вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру;
6) з метою перевірки виконання дозвільним органом, державним адміністратором припису уповноваженого органу про усунення порушень вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, зазначеного в акті перевірки;
7) якщо під час проведення перевірки діяльності дозвільного центру встановлені порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру дозвільними органами (їх посадовими особами). { Абзац десятий частини другої статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1252-VII ( 1252-18 ) від 13.05.2014 }
До участі у проведенні перевірки можуть залучатися представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів), установ та організацій за погодженням з їх керівниками.
Строк проведення планових чи позапланових перевірок не може перевищувати п'яти робочих днів.
3. Керівник дозвільного органу (його посадова особа), державний адміністратор, міський голова міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, голова районної і районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідальний за створення та забезпечення функціонування дозвільного центру, під час проведення перевірки зобов'язаний забезпечити надання документів, що стосуються предмета перевірки, а також на усну або письмову вимогу осіб, які проводять перевірку, забезпечувати копіювання документів, надавати письмові пояснення з питань, що виникають під час проведення перевірки.
4. Результати проведення планової чи позапланової перевірки оформлюються відповідним актом, який складається в довільній формі у двох примірниках (у разі залучення працівників інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів), установ та організацій - відповідно до кількості установ та організацій, представники яких брали участь у проведенні перевірки), підписується головою і членами комісії та затверджується керівником уповноваженого органу.
В акті перевірки зазначаються:
інформація про діяльність дозвільного органу, державного адміністратора та дозвільного центру;
відомості про виявлені факти порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру (якщо такі мають місце) з посиланням на статті та пункти законодавчих і нормативно-правових актів, вимоги яких порушені;
дані про складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 166-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (у разі складення протоколу);
припис про усунення недоліків та порушень вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, виявлених під час проведення перевірки, та строк їх усунення, що є обов'язковим для виконання.
Інформація про усунення недоліків та порушень вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру подається до уповноваженого органу у строки, встановлені у приписі, але не пізніше ніж протягом 30 днів з дня отримання державним адміністратором та дозвільним органом акта перевірки.
Один примірник акта перевірки видається керівникові дозвільного органу (його посадовій особі), державному адміністраторові, міському голові міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, голові районної і районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідальному за створення та забезпечення функціонування дозвільного центру, другий примірник зберігається уповноваженим органом.
5. Контроль за наявністю документів дозвільного характеру у суб'єктів господарювання, необхідність одержання яких встановлена законом, здійснюють органи виконавчої влади та/або органи місцевого самоврядування (їх виконавчі органи) в межах повноважень та в порядку, передбачених законом.
{ Закон доповнено статтею 9-1 згідно із Законом N 3261-VI ( 3261-17 ) від 21.04.2011 }
Стаття 10. Відповідальність у сфері видачі документів дозвільного характеру
1. Керівники дозвільних органів, посадові особи цих органів, які відповідно до законодавства мають повноваження приймати рішення з питань видачі документів дозвільного характеру, міські голови міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення, голови районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, що забезпечують організаційне та матеріально-технічне забезпечення дозвільних центрів та державного адміністратора, державні адміністратори несуть відповідальність за порушення вимог законодавства про дозвільну систему у сфері господарської діяльності у порядку, встановленому законом.
{ Частина перша статті 10 в редакції Закону N 3720-VI ( 3720-17 ) від 08.09.2011 }
2. Дії або бездіяльність посадових осіб дозвільних органів та державних адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.
3. Шкода, завдана фізичним або юридичним особам посадовими особами дозвільного органу внаслідок їх неправомірних діянь, відшкодовується у встановленому законом порядку.
4. У разі застосування дозвільним органом нормативно-правових актів, прийнятих з порушенням вимог частини першої статті 4 цього Закону, суб'єкт господарювання, законні права якого були порушені у зв'язку з прийняттям та застосуванням таких нормативно-правових актів, має право звернутися до суду з позовом про захист (поновлення) своїх прав та відшкодування завданої шкоди.
Стаття 11. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім частини першої статті 4, яка набирає чинності через один рік з дня опублікування цього Закону.
2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
2-1. Дозвільні центри, утворені відповідно до цього Закону, є складовою частиною центрів надання адміністративних послуг, що створюються відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги" ( 5203-17 ).
{ Статтю 11 доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом N 5203-VI ( 5203-17 ) від 06.09.2012 }
3. Внести до законодавчих актів України такі зміни:
1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):
статтю 164 викласти в такій редакції:
"Стаття 164. Порушення порядку провадження господарської діяльності
Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом, -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.
Надання суб'єктом господарювання дозвільному органу або державному адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства -
тягне за собою накладення штрафу від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
главу 12 доповнити статтею 166-10 такого змісту:
"Стаття 166-10. Порушення порядку видачі документа дозвільного характеру
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення дозвільним органом або державним адміністратором суб'єкта господарювання про прийняття рішення про відмову у видачі такого документа у строк, встановлений законом, -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення строків прийняття дозвільним органом рішення про видачу документа дозвільного характеру, неповідомлення державним адміністратором суб'єкта господарювання про одержання від дозвільних органів відповідних документів у строк, встановлений законом, -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені посадовою особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Безпідставна відмова дозвільним органом суб'єкту господарювання у видачі документа дозвільного характеру -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
у статті 221 та частині першій статті 294 цифри "166-7-166-9" замінити цифрами "166-7-166-10";
в абзаці третьому пункту 1 частини першої статті 255 слово та цифри "(стаття 183)" замінити словом та цифрами "(статті 164, 183)";
2) частину п'яту статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170) доповнити словами "а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць".
{ Підпункт 3 пункту 3 статті 11 втратив чинність на підставі Кодексу N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010 }
4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо:
внесення змін до законів України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ), "Про ветеринарну медицину" ( 2498-12 ), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), "Про охорону праці" ( 2694-12 ) та інших для їх приведення у відповідність із цим Законом;
внесення змін до законодавчих актів стосовно визначення переліку дій, права на провадження яких набуваються за декларативним принципом.
5. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону провести моніторинг законодавства з метою визначення доцільності застосування деяких документів дозвільного характеру та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів щодо скасування документів дозвільного характеру, застосування яких є недоцільним.
6. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності змінами до відповідних законів привести свої нормативно-правові акти у відповідність із вимогами цього Закону та відповідних законів, а також забезпечити приведення міністерствами та іншими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
7. Органам місцевого самоврядування протягом шести місяців з дня набрання чинності змінами до відповідних законів привести свої нормативно-правові акти у відповідність із вимогами цього Закону та відповідних законів.
8. Кабінету Міністрів України та уповноваженому органу протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону відповідно до своїх повноважень забезпечити прийняття своїх нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 6 вересня 2005 року N 2806-IV
Постанови Верховної ради України.
1.
Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Проблеми розвитку українського книговидавництва, книгорозповсюдження та перспективи підтримки книгочитання в Україні" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 22, ст.852).
ПОСТАНОВА Верховної Ради України
Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Проблеми розвитку українського книговидавництва, книгорозповсюдження та перспективи підтримки книгочитання в Україні"
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 22, ст.852)
Верховна Рада України постановляє:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Проблеми розвитку українського книговидавництва, книгорозповсюдження та перспективи підтримки книгочитання в Україні" (далі - Рекомендації парламентських слухань), що додаються.
2. Кабінету Міністрів України до 1 червня 2014 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.
3. Апарату Верховної Ради України в установленому порядку забезпечити видання збірника матеріалів за результатами цих парламентських слухань.
4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності.
5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Голова Верховної Ради України В.РИБАК
м. Київ 19 листопада 2013 року № 695-VII

СХВАЛЕНО Постановою Верховної Ради України від 19 листопада 2013 року № 695-VII
РЕКОМЕНДАЦІЇ парламентських слухань на тему: "Проблеми розвитку українського книговидавництва, книгорозповсюдження та перспективи підтримки книгочитання в Україні"
Учасники парламентських слухань на тему: "Проблеми розвитку українського книговидавництва, книгорозповсюдження та перспективи підтримки книгочитання в Україні", які відбулися 15 травня 2013 року, обговоривши стан і тенденції розвитку українського книговидання і книгорозповсюдження та усвідомлюючи необхідність розв’язання проблем, що склалися у книговидавничій галузі та суспільстві у зв’язку з недооцінкою впливу книги та читання на його розвиток, наголошують на необхідності здійснення державою низки комплексних системних заходів з метою невідкладного вирішення цих проблем.
В умовах розвитку інформаційного суспільства Україна потребує формування цілісної державної політики, спрямованої на розвиток вітчизняного книговидання з метою максимального задоволення потреб громадян у їхньому культурно-освітньому та науково-інтелектуальному розвитку, забезпечення захисту національного інформаційного простору; конкурентоспроможності української книги як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках шляхом використання суб’єктами видавничої справи нових технологій книговидання і поліпшення змістовного наповнення та якості поліграфічного виконання української книжкової продукції.
Аналізуючи стан розвитку національного книговидання та книгорозповсюдження, учасники парламентських слухань наголосили на суттєвих проблемах, що стримують розвиток цієї сфери. Це, насамперед, відсутність державної науково обґрунтованої стратегічної політики, зорієнтованої на системний розвиток українського книговидання.
Неналежна увага держави до книги як стратегічного інструмента формування особистості, громадянина, нації стала однією з причин інтелектуальної та культурної деградації українського суспільства і, як наслідок, стрімкого скорочення кадрового потенціалу, спроможного свідомо й професійно проводити нагальні реформи.
Водночас учасники парламентських слухань констатують:
відсутність з боку держави тематичного, економічного і фінансового моніторингу стану книжкового ринку України з метою визначення існуючих тенденцій його розвитку та розробки комплексу системних заходів з усунення проблем, що гальмують розвиток галузі;
дискримінаційне становище книги українською мовою в асортименті та обсягах продукції більшості книгарень та свідоме витіснення іноземними власниками книготорговельних мереж української книги з книготорговельного обігу, а відтак і з процесу читання загалом;
неналежний рівень законодавчої бази, зокрема щодо оренди видавництвами, книгарнями, бібліотеками приміщень у будівлях, що належать до державної чи комунальної власності;
згортання інвестицій у видавничу галузь та унеможливлення кредитування видавничих проектів, що спричиняє обмеження фінансового потенціалу галузі лише власними обіговими коштами суб’єктів видавничої справи, які працюють на книжковому ринку України;
недостатнє бюджетне фінансування бібліотек для поповнення їхніх фондів вітчизняною літературою і, як наслідок, 95 відсотків видань, що виходять друком в Україні, є інтелектуально-культурним продуктом, недоступним для пересічного громадянина.
Усі ці чинники створюють об’єктивні передумови для інших негативних явищ в українському книговиданні, а саме: істотне зменшення обсягів і накладів вітчизняної видавничої продукції та суттєве зростання собівартості книжок і відповідно зменшення можливостей споживання; зниження конкурентоспроможності української книги та стрімке заповнення більшості жанрових ніш українського книжкового ринку імпортованою, переважно з Російської Федерації, книгою; зниження рівня професійної майстерності фахівців видавничої сфери; прискорення старіння і зношеності технологічного обладнання поліграфічних, насамперед державних підприємств; втрата більшістю населення України інтересу до читання різножанрової вітчизняної літератури, а відповідно і недооцінка виняткової ролі книги у процесі розвитку людини; системне порушення авторського права внаслідок безкарного піратського копіювання та розміщення в мережі Інтернет електронного контенту без відповідних дозволів на це авторів і видавців тощо.
Від стану вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження значною мірою залежить виконання бібліотечними установами країни своїх основних функцій - забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних, інтелектуальних та інших потреб різних вікових груп громадян України. Однак на сьогодні через багаторічне недофінансування бібліотечної галузі, зменшення обсягів видавничої продукції і накладів видань до однієї - двох тисяч примірників більшість книг, виданих в Україні, стали недоступними для користувачів бібліотек. На сьогодні ресурсне забезпечення бібліотек не відповідає потребам і запитам користувачів та потребує значного системного оновлення. Недостатнє поповнення бібліотечних фондів зменшує можливості громадян для реалізації їхніх конституційних прав на вільний доступ до інформації, до надбань вітчизняної та світової літератури, науки і культури та негативно позначається на моральному, культурному, інтелектуальному розвитку українського народу.
Невирішеною залишається проблема розбудови вітчизняної книготорговельної мережі. Це позбавляє видавництва можливості реалізації виготовленої друкованої продукції та отримання оборотних коштів для продовження та нарощування виробництва, а отже, веде до згортання вітчизняного книжкового ринку.
На думку учасників парламентських слухань, для повернення книзі та читанню притаманної їм ролі найбільш впливових чинників формування кращих якостей людської особистості необхідно визначити книговидавничу галузь України національним стратегічним пріоритетом.
Враховуючи те, що розуміння існуючих проблем та об’єктивний аналіз стану галузі вимагають здійснення низки системних заходів (соціальних, економічних, правових, матеріально-технічних та інших), спрямованих на регулювання та управління у сфері книговидання, книгорозповсюдження і споживання книги в умовах формування книжкового ринку та інформатизації суспільства, учасники парламентських слухань рекомендують:
1. Верховній Раді України внести зміни до:
1) Податкового кодексу України з метою продовження режиму пільгового оподаткування суб’єктів видавничої справи на період до досягнення Україною середньостатистичних показників, характерних для європейських країн (не менше трьох книжок на одну особу за рік);
HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17" \t "_blank" Податкового кодексу України, якими передбачити придбання бібліотеками книг і періодичних видань, передплату доступу до електронних баз зарубіжної наукової інформації за кодами поточних видатків;
HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2289-17" \t "_blank" Закону України "Про здійснення державних закупівель" з метою здійснення закупівлі книг вітчизняного виробництва, періодичних видань та друкованих матеріалів для поповнення фондів бібліотек без проходження тендерних процедур, що сприятиме оперативному і своєчасному комплектуванню бібліотек;
HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2017-14" \t "_blank" Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" у частині, що стосується встановлення нормативів із забезпечення книготорговельними послугами населення залежно від його чисельності, передбачивши при наданні дозволу на реєстрацію суб’єкта книготорговельної діяльності обов’язкову присутність в асортименті та обсягах не менше 50 відсотків видавничої продукції українського виробництва;
2) вирішити питання щодо приєднання України до Угоди про ввезення матеріалів освітнього, наукового та культурного характеру 1950 року (Флорентійської угоди) та інших міжнародних договорів України стосовно звільнення від митного та інших ввізних зборів книг, інших видань та документів з питань освіти, науки, культури;
3) сприяти вдосконаленню законодавства щодо:
оренди видавництвами і книгарнями приміщень у будівлях, що належать до державної чи комунальної власності;
адміністративного, митного, податкового регулювання діяльності суб’єктів видавничої справи та механізмів контролю за ввезенням імпортованих книг на територію України;
системи обов’язкового примірника документів, зокрема щодо скорочення кількості обов’язкових примірників та вдосконалення механізмів застосування штрафних санкцій до порушників законодавства у цій сфері.
2. Кабінету Міністрів України:
1) розробити та затвердити Державну цільову національно-культурну програму популяризації вітчизняної видавничої продукції та читання на 2014-2018 роки, передбачивши в ній продовження режиму пільгового оподаткування суб’єктів видавничої справи на час дії цієї Програми;
2) передбачати у проектах законів України про Державний бюджет України на 2014 рік та наступні роки кошти на реалізацію Державної цільової національно-культурної програми популяризації вітчизняної видавничої продукції та читання на 2014-2018 роки;
3) підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України:
зміни до Закону України "Про здійснення державних закупівель" щодо непоширення процедури закупівель на підготовку та виготовлення видавничої продукції, пов’язаних із продовженням виконання видавничих проектів, у тому числі багатотомних видань (зокрема енциклопедичних);
проект закону, що забезпечить захист українського книжкового ринку від неконтрольованого імпорту за допомогою механізму квот;
проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав, який передбачатиме вдосконалення механізмів боротьби з незаконним використанням літературних та інших творів, а також об’єктів суміжних прав (зокрема аудіокниг та електронних книг) у мережі Інтернет;
4) вживати заходів щодо розширення міжнародного співробітництва у сфері книговидання та книгорозповсюдження, популяризації української книги за межами країни, у тому числі за рахунок встановлення системи державних грантів на переклади творів українських авторів мовами світу;
5) розробити механізм спеціального режиму кредитування підприємств видавничої галузі, що передбачатиме покриття облікової ставки Національного банку України за рахунок коштів державного бюджету при наданні кредитних ресурсів комерційними банками;
6) забезпечувати фінансову підтримку проведення книжкових виставок та ярмарків в Україні, а також у контексті формування позитивного іміджу держави за її межами адресну підтримку вітчизняних суб’єктів видавничої справи для їхньої участі у міжнародних виставкових заходах;
7) вживати заходів для забезпечення фінансування робіт за Державною цільовою національно-культурною програмою створення єдиної інформаційної бібліотечної системи "Бібліотека-XXI" на 2014 та наступні роки, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року № 956;
8) запровадити механізми реалізації визначених законодавством норм щодо надсилання суб’єктами видавничої діяльності обов’язкових примірників друкованих і електронних видань бібліотекам з обов’язковим складанням актів про їх прийом-передачу;
9) розглянути в межах повноважень питання про надання бібліотекам можливості здійснювати закупівлю літератури не за кодами капітальних вкладень, а також передплату доступу до електронних баз зарубіжної наукової інформації без тендерних процедур;
10) розглянути в межах повноважень питання щодо встановлення окремою захищеною статтею фіксованих щорічних відсотків видатків з державного і місцевих бюджетів на поповнення бібліотечних фондів та підключення публічних бібліотек до світової комп’ютерної мережі Інтернет;
11) відновити в переліку закладів культури, освіти та науки, до яких надсилаються документи та видання у рамках міжнародного обміну, що звільняються від оподаткування митом, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку закладів культури, освітніх та наукових закладів, до яких надсилаються документи та видання у рамках міжнародного обміну, що звільняються від оподаткування митом" Національну бібліотеку України імені В.І. Вернадського, Львівську національну наукову бібліотеку імені Василя Стефаника та інші установи Національної академії наук України, які провадять міжнародний книгообмін;
12) розглянути в межах повноважень питання щодо спрощення митного оформлення літератури, що надходить за міжнародним книгообміном, скасування для бібліотек оплати цієї процедури;
13) сприяти встановленню пільгових тарифів на висвітлення подій, метою яких є популяризація читання і книг українського виробництва, та обов’язкових нормативів з надання електронними та друкованими засобами масової інформації часу і площ для популяризації української літератури, зокрема дитячої та юнацької;
14) сприяти в межах повноважень збільшенню обсягів реклами та інформаційного супроводу української видавничої продукції шляхом встановлення обов’язкових пільгових тарифів на їх розміщення в друкованих і електронних засобах масової інформації державної та інших форм власності;
15) розробити механізми залучення інвестицій, а також меценатських і спонсорських коштів у видавничо-поліграфічну галузь;
16) сприяти вдосконаленню законодавчої бази щодо створення електронних версій україномовних книг та забезпечення вільного доступу до них користувачів бібліотек;
17) сприяти в межах повноважень вирішенню питання щодо фінансового забезпечення будівництва другої черги сховища державного архіву друку Книжкової палати України;
18) сприяти в межах повноважень запровадженню пільгових тарифів для українських видавництв на пересилання книг "Укрпоштою".
3. Міністерству культури України:
1) розробити державну програму поповнення та збереження бібліотечних фондів до 2018 року, в якій передбачити умови для стабільного комплектування бібліотек вітчизняною книговидавничою продукцією;
2) розробити державну цільову соціальну програму з надання бібліотечно-інформаційних послуг сільському населенню;
3) сприяти створенню центру дитячого читання на базі Національної бібліотеки України для дітей;
4) сприяти створенню інформаційно-бібліографічної системи "Електронна централізована каталогізація", що дозволить Книжковій палаті України забезпечити бібліотеки всіх рівнів бібліографічними записами на друковані та електронні вітчизняні видання у міжнародних комунікативних форматах;
5) сприяти професійній освіті та підвищенню кваліфікації бібліотечних працівників, популяризації української книги і читання засобами бібліотечної роботи.
4. Державному комітету телебачення і радіомовлення України:
1) проаналізувати ефективність запроваджених з 1 липня 2004 року пільг у видавничій сфері та надати відповідні інформаційно-аналітичні матеріали Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності та Кабінету Міністрів України, зокрема щодо спрямування суб’єктами господарювання вивільнених коштів на розширення асортименту та обсягів видання літератури, технічне переоснащення матеріально-технічної бази підприємств видавничо-поліграфічного комплексу;
2) проаналізувати дотримання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями вимог щодо сприяння розвитку та забезпечення функціонування об’єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією, визначенихРозпорядженням Кабінету Міністрів України "Про вимоги щодо функціонування об’єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією", та надати відповідну інформацію Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності та Кабінету Міністрів України;
3) вжити заходів щодо розробки та запровадження системи щорічної звітності обласних державних адміністрацій з питань, що стосуються стану надання книготорговельних послуг і читання в розрізі регіону, наявності видань вітчизняного виробника в асортименті суб’єктів книготорговельної діяльності та фінансування з місцевих бюджетів закупівель літератури вітчизняного книговиробника для поповнення фондів бібліотек, забезпечення системної присутності в місцевих друкованих та електронних засобах масової інформації всіх форм власності спеціальних рубрик і циклів передач, присвячених книзі та читанню, їх впливу на розвиток людської особистості і суспільства в цілому;
4) удосконалити систему збору та обробки інформації про потребу у книжковій продукції, що випускається згідно з програмою "Українська книга", з урахуванням читацького попиту та замовлень бібліотек, а також забезпечити прозорість фінансування видатків за цією програмою;
5) посилити контроль за своєчасним виконанням договорів на випуск книжкової продукції, вжити відповідних заходів впливу стосовно виконавців державного замовлення та вирішення питання стягнення боргів у судовому порядку;
6) сприяти створенню єдиної національної довідково-інформаційної системи книжкового ринку України з метою запровадження постійного моніторингу тематичного, економічного і фінансового стану цього ринку для визначення тенденцій його розвитку та забезпечення контролю за динамікою змін, що відбуваються;
7) сприяти започаткуванню видання серій малозатратних рейтингових книг для дітей різного віку та творів художньої літератури, що вивчаються за шкільною програмою, накладами, достатніми для забезпечення мережі публічних бібліотек (15-20 тисяч примірників);
8) сприяти відновленню мережі книгарень, що частково фінансуються за рахунок коштів місцевих органів виконавчої влади та/або органів місцевого самоврядування, на торговельних площах, що знаходяться в державній чи комунальній власності, зокрема, у районних центрах, містах обласного підпорядкування та сільській місцевості;
9) сприяти формуванню на базі Книжкової палати України депозитарію електронних копій періодичних видань України шляхом збирання електронних оригінал-макетів видань;
10) сприяти створенню на базі Української академії друкарства центру післядипломної освіти для працівників книжкової торгівлі.
5. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування:
1) забезпечувати неухильне дотримання вимог Закону України "Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок", зокрема щодо заборони відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки;
2) сприяти організації виїзних книжкових виставок та ярмарків у районних центрах та малих містах з метою популяризації української книжкової продукції, зокрема книжкової продукції місцевих видавництв
2.
15 квітня 2009 року Верховна Рада України прийняла постанову "Про внесення змін та доповнень до постанови Верховної Ради України "Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури,у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень,підприємств книгорозповсюдження".
П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 28, ст.374 )
{ Назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР N 1271-VI ( 1271-17 ) від 15.04.2009 }
{ Із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР N 1271-VI ( 1271-17 ) від 15.04.2009, ВВР, 2009, N 39, ст.562 }
Зважаючи на те, що сьогодні у м. Києві та інших регіонах України відбувається виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження з приміщень, які вони займали на законних підставах упродовж десятків років, та з метою розвитку вітчизняної книговидавничої справи, створення сприятливих умов для друкованих засобів масової інформації, закладів культури, суб'єктів господарювання, що спеціалізуються на виданні, виготовленні та розповсюдженні книговидавничої продукції, Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування тимчасово, до схвалення відповідного закону:
припинити прийняття рішень та призупинити виконання раніше прийнятих рішень про виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності, а також про знесення існуючих кіосків з продажу друкованих засобів масової інформації; { Абзац пункту 1 в редакції Постанови ВР N 1271-VI ( 1271-17 ) від 15.04.2009 }
не допускати практики безпідставного розірвання чи припинення договорів оренди з редакціями друкованих засобів масової інформації, закладами культури, у тому числі бібліотеками, видавництвами, книгарнями, підприємствами з розповсюдження книг та преси, а також закріпити за ними переважне право на укладення договору оренди на новий строк. { Абзац пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР N 1271-VI ( 1271-17 ) від 15.04.2009 }
2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
затвердити нормативи мінімального забезпечення громадян кіосками з продажу друкованих засобів масової інформації (преси) у розрахунку на одну тисячу мешканців та книготорговельними послугами в кожній адміністративно-територіальній одиниці; { Абзац пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР N 1271-VI ( 1271-17 ) від 15.04.2009 }
розробити порядок розміщення книжкових магазинів у будівлях державної власності, а також кіосків з продажу друкованих засобів масової інформації (преси) на земельних ділянках у розрахунку на одну тисячу мешканців та встановлення пільгових ставок орендної плати за наймання у будівлях державної власності площ, які використовуватимуться для продажу книговидавничої продукції, а також за користування земельними ділянками, які використовуватимуться для розміщення кіосків з продажу друкованих засобів масової інформації (преси); { Абзац пункту 2 в редакції Постанови ВР N 1271-VI ( 1271-17 ) від 15.04.2009 }
невідкладно розробити проект закону щодо заборони виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності, а також знесення існуючих кіосків з продажу друкованих засобів масової інформації. { Абзац пункту 2 в редакції Постанови ВР N 1271-VI ( 1271-17 ) від 15.04.2009 }
3. Ця Постанова набирає чинності з дня її опублікування.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 16 січня 2009 року N 901-VI
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.
1.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА
від 13 серпня 2014 р. № 341 Київ
Про затвердження Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України
Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, що додається.
Прем'єр-міністр України А.ЯЦЕНЮК
Інд. 70


ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 р. № 341
ПОЛОЖЕННЯ про Державний комітет телебачення і радіомовлення України
1. Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Держкомтелерадіо є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері.
2. Держкомтелерадіо у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
3. Основними завданнями Держкомтелерадіо є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері.
4. Держкомтелерадіо відповідно до покладених на нього завдань:
1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України;
2) погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять для погодження від міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
3) розробляє заходи щодо запобігання внутрішньому і зовнішньому інформаційному впливу, який загрожує інформаційній безпеці держави, суспільства, особи;
4) бере участь у формуванні єдиного інформаційного простору, сприянні розвитку інформаційного суспільства;
5) виконує разом з іншими державними органами завдання щодо забезпечення інформаційної безпеки;
6) готує пропозиції щодо вдосконалення системи державного управління у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері, поліграфії;
7) визначає порядок функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади та подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо інформаційного наповнення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади;
8) проводить моніторинг інформаційного наповнення веб-сайтів органів виконавчої влади та надає пропозиції зазначеним органам;
9) узагальнює і подає Кабінетові Міністрів України інформацію про проведення органами виконавчої влади системної роз’яснювальної роботи з пріоритетних питань державної політики та пропозиції щодо вдосконалення такої роботи;
10) аналізує та прогнозує розвиток ринку у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері, поліграфії;
11) сприяє розвитку вітчизняних засобів масової інформації;
12) вживає разом з іншими органами державної влади заходів з розвитку книговидавничої справи та книгорозповсюдження;
13) розробляє заходи з популяризації вітчизняної книговидавничої продукції;
14) забезпечує дотримання державної мовної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері;
15) вживає разом з іншими органами державної влади заходів з підвищення художньої якості вітчизняних телерадіопрограм, захисту суспільства від негативного впливу аудіо- і відеопродукції, яка становить загрозу суспільній моралі;
16) забезпечує підвищення кваліфікації працівників засобів масової інформації, видавничої сфери, поліграфії;
17) сприяє створенню та діяльності Суспільного телебачення і радіомовлення, впровадженню ефірного наземного цифрового телерадіомовлення;
18) забезпечує єдність вимірювань, здійснення метрологічного контролю та нагляду у сфері державного телебачення і радіомовлення;
19) готує пропозиції та рекомендації щодо захисту, ефективного використання і розподілу національного радіочастотного ресурсу, призначеного для потреб телерадіомовлення, та подає їх в установленому законодавством порядку;
20) бере участь у розробленні державних стандартів для потреб цифрового телерадіомовлення;
21) є замовником на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм, випуск видавничої продукції, проведення наукових досліджень у сфері засобів масової інформації, книговидавничої справи та інформаційно-бібліографічної діяльності;
22) веде Державний реєстр видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції;
23) видає видавництвам і підприємствам книгорозповсюдження довідку про випуск та/або розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою;
24) здійснює методологічне забезпечення та координує діяльність державних телерадіоорганізацій, інформаційних агентств, видавництв, поліграфічних підприємств і підприємств книгорозповсюдження, установ та організацій, що належать до сфери управління Держкомтелерадіо;
25) забезпечує впровадження сучасних цифрових технологій у державних телерадіоорганізаціях;
26) проводить моніторинг змістовного наповнення теле- та радіопрограм, вироблених державними телерадіоорганізаціями;
27) вносить в установленому порядку Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо створення за кордоном мережі кореспондентських пунктів державних телерадіоорганізацій та інформаційних агентств;
28) веде реєстрацію (облік), наукову систематизацію, отримує обов’язкові примірники книжкових та періодичних друкованих видань, здійснює контроль за своєчасним доставлянням обов’язкового примірника;
29) забезпечує державну стандартизацію у видавничій сфері, організовує та здійснює контроль за присвоєнням міжнародних стандартних номерів виданням, за їх реєстрацією в національних і міжнародних бібліографічних базах даних;
30) здійснює інформаційне та організаційне забезпечення участі України у міжнародних телекомунікаційних і книжкових виставках, ярмарках, форумах;
31) забезпечує в установленому порядку підготовку та подання пропозицій щодо призначення премій і стипендій в інформаційній та видавничій сфері;
32) здійснює організаційне забезпечення роботи Комітету із щорічної премії Президента України “Українська книжка року”;
33) вживає заходів до надання державної фінансової підтримки засобам масової інформації, творчим спілкам у сфері засобів масової інформації;
34) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, міжнародне співробітництво, бере участь у розробленні проектів та укладенні міжнародних договорів України, забезпечує їх виконання;
35) узагальнює інформацію органів виконавчої влади про інформування громадськості з питань європейської інтеграції України;
36) здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю Держкомтелерадіо, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;
37) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держкомтелерадіо;
38) виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління;
39) спрямовує та надає методичну допомогу структурним підрозділам Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, на які покладається взаємодія із засобами масової інформації;
40) здійснює інші повноваження, визначені законом.
5. Держкомтелерадіо з метою організації своєї діяльності:
1) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією в апараті Держкомтелерадіо, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;
2) здійснює добір кадрів в апарат Держкомтелерадіо та на керівні посади на підприємства, в установи та організації, що належать до сфери його управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та працівників апарату Держкомтелерадіо;
3) контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;
4) організовує планово-фінансову роботу в апараті Держкомтелерадіо, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку;
5) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів;
6) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, захист інформації з обмеженим доступом, а також технічний захист інформації, контроль за їх збереженням в апараті Держкомтелерадіо;
7) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;
8) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, залучення громадян до участі в управлінні державними справами, ефективну взаємодію з інститутами громадянського суспільства, здійснення громадського контролю за діяльністю Держкомтелерадіо, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики у сферах, що належать до компетенції Держкомтелерадіо;
9) організовує ведення діловодства та архіву відповідно до встановлених правил.
6. Держкомтелерадіо для виконання покладених на нього завдань має право:
1) залучати в установленому порядку спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) до розгляду питань, що належать до його компетенції;
2) отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених на нього завдань інформацію, документи і матеріали, зокрема від органів статистики - статистичні дані;
3) скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до його компетенції;
4) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку та іншими технічними засобами;
5) засновувати в установленому порядку офіційні засоби масової інформації.
7. Держкомтелерадіо у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями.
8. Держкомтелерадіо в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Накази Держкомтелерадіо, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.
Нормативно-правові акти Держкомтелерадіо підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Накази Держкомтелерадіо, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов’язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.
9. Держкомтелерадіо очолює Голова, який призначається на посаду за поданням Прем’єр-міністра України та звільняється з посади Верховною Радою України.
Голова має двох заступників, у тому числі першого, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України.
10. Голова Держкомтелерадіо:
1) очолює Держкомтелерадіо, здійснює керівництво його діяльністю, представляє в установленому порядку Держкомтелерадіо у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;
2) визначає пріоритети роботи Держкомтелерадіо та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи, звіти про їх виконання;
3) подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробниками яких є Держкомтелерадіо;
4) організовує та контролює виконання Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України в апараті Держкомтелерадіо;
5) представляє Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час укладання міжнародних договорів України;
6) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Держкомтелерадіо;
7) призначає на посади та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату Держкомтелерадіо, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;
8) приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників апарату Держкомтелерадіо, приймає рішення щодо їх заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності;
9) вносить подання щодо представлення в установленому порядку державних службовців і працівників апарату Держкомтелерадіо, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, до відзначення державними нагородами України;
10) розподіляє обов’язки між своїми заступниками;
11) порушує в установленому порядку питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності своїх заступників, приймає рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держкомтелерадіо;
12) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції;
13) підписує накази Держкомтелерадіо;
14) організовує роботу колегії Держкомтелерадіо і головує на її засіданнях;
15) погоджує проекти нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції Держкомтелерадіо;
16) приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Держкомтелерадіо;
17) здійснює інші повноваження, визначені законом.
11. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держкомтелерадіо, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Держкомтелерадіо може утворюватися колегія.
Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу Держкомтелерадіо.
Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Держкомтелерадіо можуть утворюватись інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.
Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Головою.
12. Гранична чисельність державних службовців та працівників Держкомтелерадіо затверджується Кабінетом Міністрів України.
Структура апарату Держкомтелерадіо затверджується його Головою.
Штатний розпис апарату, кошторис Держкомтелерадіо затверджуються Головою Держкомтелерадіо за погодженням з Мінфіном.
13. Держкомтелерадіо є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
2.
Про затвердження нового складу Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА
від 20 травня 2013 р. № 381 Київ
Про затвердження нового складу Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. На часткову зміну пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. № 293 “Про утворення Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження” - із змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 р. № 534, затвердити новий склад Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження, згідно з додатком.
2. Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно зпереліком, що додається.
Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ
Інд. 70


ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. № 381
СКЛАД Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження
Міністр освіти і науки, голова Комісії
Перший заступник Голови Держкомтелерадіо, заступник голови Комісії
Заступник Міністра культури
Заступник Міністра фінансів
Народні депутати України (за згодою)
Директор державної наукової установи “Книжкова палата України імені Івана Федорова” (за згодою)
Заступник генерального директора Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” (за згодою)
Президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів (за згодою)
Перший проректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (за згодою)
Директор Національної парламентської бібліотеки (за згодою)
Президент Національної академії педагогічних наук (за згодою)
Голова правління Українського фонду культури (за згодою)
Перший заступник генерального директора Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського (за згодою)
Директор Українського інституту національної пам’яті (за згодою)
Директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН (за згодою)
Генеральний директор науково-виробничого підприємства “Видавництво “Наукова думка” Національної академії наук” (за згодою)
Директор державного підприємства “Державне спеціалізоване видавництво “Либідь” (за згодою)
Генеральний директор ТОВ “Видавництво “Фоліо” (за згодою)
Директор державного підприємства “Всеукраїнське спеціалізоване видавництво “Світ” (за згодою)
Директор дистриб’юторської компанії “Самміт-книга” (за згодою)
Член Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів (за згодою)

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. № 381
3.

Приложенные файлы

  • docx 25367852
    Размер файла: 218 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий