Методичні рекомендації до написання курсових ро…

МЕЛІТОПОЛьСЬкий інститут державного
та муніципального управління”
ГУМАНІТАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
„Запорізький інститут державного та муніципального управління”


ЗАТВЕРДЖУЮ
Перший заступник директора
________к.е.н., проф. А.А.Ткач









МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання курсової роботи
з дисципліни «ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА»
для студентів денної та заочної форми навчання
спеціальностей:
6.030402 - Правознавство
















Мелітополь, 2008
Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни "Теорія держави та права" для студентів денної та заочної форми навчання спеціальностей: 6.030402 - Правознавство /укл. Луньов О.А..- Мелітополь: „МІДМУ” ГУ „ЗІДМУ”, 2008.


Укладач:__________ Луньов О.А.








Ухвалено на засіданні кафедри
Протокол № 1
від "28" серпня 2008 р.
Зав. кафедрою ____________
к.ю.н. Білоусов А.С.






ЗМІСТ


1. Вступ 4
2. Основні вимоги до написання курсової роботи 5
2.1 Етапи виконання курсової роботи 5
2.2 Вимоги до оформлення роботи 7
3. Структура курсової роботи 11
3.1 Зміст курсової роботи 11
3.2 Вимоги до змісту розділів 12
4. Орієнтовні теми курсових робіт 14
5 Список рекомендованої літератури 16
































1.ВСТУП

Теорія держави та права – одна з основних фундаментальних дисциплін, які вивчаються у вищих навчальних закладах юридичного профілю.
Курс «теорії держави та права» передбачає теоретичну та практичну підготовку студентів.
Курсова робота – це самостійна наукова робота студента, оформлена належним чином на основі діючих стандартів та іншої нормативно – технічної документації.
В процесі її виконання студенти розширюють свій загальний кругозір і поглиблено вивчають одну з тем курсу. Водночас вони набувають навичок і вмінь, необхідних для проведення самостійних наукових досліджень: вчаться аналізувати наукову проблему, спостерігати за об’єктивними закономірностями становлення і розвитку конституційних положень про соціальну значущість та пріоритетність людини, її прав та охоронюваних законом інтересів.
Метою написання курсової роботи є систематизація, зміцнення та поглиблення набутих студентом теоретичних знань з дисципліни «теорії держави та права», розширення його фахової і загальної ерудиції.
Основним змістом курсової роботи є обґрунтування шляхів вирішення конкретної проблеми подальшого розвитку держави та права.
Основні завдання написання та захисту курсової роботи:
вивчення, поглиблення та узагальнення теоретико-методичних засад з обраного напряму дослідження;
підготовка доповіді та наочних матеріалів для подальшого їх публічного захисту.

2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Кафедра призначає керівників курсових робіт із числа викладачів кафедри. Керівник курсової роботи видає завдання на проект; надає студенту допомогу в розробленні календарного графіка роботи на весь період виконання курсової роботи; рекомендує студенту необхідну літературу, нормативні й довідкові матеріали, інші джерела за темою; проводить систематичні консультації з питань виконання розділів курсової роботи згідно з розкладом; перевіряє виконання роботи; готує студента до захисту курсової роботи. Курсова робота, яка відповідає вимогам, пред’явленим до неї, допускається до захисту. Захист здійснюється публічно, в присутності керівника роботи та групи студентів.
Курсову роботу студент виконує відповідно до календарного графіка на весь період роботи, затвердженого керівником. Порушення графіка розглядається як невиконання навчального плану.
У готовому тексті не дозволяється робити виправлення, закреслення, вставки, а також скорочувати слова та використовувати абревіатури (крім загальноприйнятих).
2.1 Етапи виконання курсової роботи

Вибір теми
Теми курсових робіт визначає кафедра з урахуванням наукових інтересів кафедри. Окремі теми курсових робіт можуть бути запропоновані студентами з відповідним обґрунтуванням доцільності їх розроблення.
Студенти обирають тему курсової роботи, виходячи із своїх наукових і практичних інтересів, але відповідно до тематики курсових робіт, визначеної кафедрою, або коли тема запропонована студентом, за згодою кафедри.
Складання плану виконання курсової роботи
Після вибору теми, студент почитує рекомендовану літературу та визначає межі дослідження. Результатом аналізу теми курсової роботи повинно стати визначення об’єкта, предмета й мети дослідження.
Наступний крок – розробка та складання в письмовій формі плану курсової роботи. Це доцільно робити після ознайомлення з літературними джерелами, що дасть змогу студенту детальніше уявити собі структуру роботи, послідовно викласти її зміст, повніше висвітлити коло питань, які мають бути вирішені.
План рекомендується складати з 3 -5 розділів, включати лише ті питання, які безпосередньо стосуються теми і дають змогу повно і глибоко розкрити її. Структура і зміст плану курсової роботи, співвідношення її розділів визначаються обраною темою.
Рекомендується наступна структура роботи:
Вступ – обґрунтування актуальної теми, визначення кола завдань курсової роботи.
Перший розділ – виклад теоретичних і методологічних питань, що стосуються курсової роботи, та їхня значущість для регулювання суспільних відносин.
Другий розділ – коротка характеристика функцій, принципів по темі курсової роботи.
Третій розділ – огляд шляхів та обґрунтування заходів щодо поліпшення та удосконалення правового регулювання суспільних відносин.
Висновки – виклад основних результатів дослідження та основних заходів щодо ефективного вирішення питань, які розглядаються у роботі.
Добір літератури
Необхідну літературу студент добирає самостійно. Консультацію з питань добору літератури студент може отримати у викладачів кафедри чи у працівників бібліотеки.
пошук літератури розпочинають з перегляду бібліотечних, систематичних та предметного каталогів в бібліотеці. Потрібно переглянути наукові й науково-методичні журнали, в яких можуть бути надруковані наукові праці з теми дослідження. Покажчик статей друкується в кінці останнього номера журналу за кожен рік видання.
Доступ до мережі Інтернет значно розширює географію пошуку літературних джерел, зокрема дає змогу знаходити й використовувати публікації в журналах.
Знайдену друковану літературу та електронні інформаційні ресурси слід одразу записати. Користуватися необхідно новими виданнями. Обов’язковим є вивчення та використання у процесі написання курсової роботи додаткової літератури, що стосується обраної теми. Для написання курсової роботи вважається за необхідне вивчення не менш 20 літературних джерел.
Вивчення дібраних джерел
Вивчення літератури починають з праць загального, оглядового характеру: відповідних розділів підручників і навчальних посібників, у яких матеріал викладено в найбільш доступній формі. Такий підхід дає змогу ознайомитися з коротким і найбільш загальним викладом теми, зосередити увагу на основних питаннях. Усвідомивши логіку теми, переходять до спеціальних, вужчих досліджень.
Вивчення книжки або статті складається з кількох послідовних кроків:
1. Загальне ознайомлення з твором.
2. Уважне читання всього твору або частини.
3. Запис прочитаного.
4. Критична оцінка прочитаного й запис власних зауважень.
Читання наукової праці обов’язково супроводжується записами, що дає змогу краще запам’ятати зміст прочитаного, сприяє кращому розумінню сутності праці, відбору й систематизації матеріалу.
Уточнення плану курсової роботи
Зібраний, вивчений та опрацьований матеріал з теми курсової роботи слід узгодити з планом і, якщо в цьому є потреба, уточнити останній. Уточнений варіант плану слід погодити з науковим керівником. На цій самій консультації потрібно з’ясувати, які примірники документів мають бути приведені, або необхідні для повного розкриття теми курсової роботи.
Написання тексту
Після опрацювання літературних джерел й виконання практичної частини роботи, виконують написання тексту.
Підготовка рукопису курсової роботи – процес, що потребує зосередженості й часу. Текст повинен бути досконалий у стилістичному й мовному відношенні, мають бути додержані чіткість побудови, логічність і послідовність викладу, переконлива аргументація, точність і лаконічність формулювань. Спочатку рекомендується переглянути декілька наукових праць, що істотно полегшить роботу над рукописом.
При викладенні матеріалу необхідно обґрунтувати актуальність обраної теми, розкрити теоретичну значущість питань, що розглядаються в курсовій роботі, зробити аналіз фактичного матеріалу, який допоможе з’ясувати проблеми, що стосуються обраної теми, обґрунтувати шляхи їх вирішення, зробити відповідні висновки.

2.2 Вимоги до оформлення роботи

Курсову роботу оформлюють згідно вимог і коментарів щодо оформлення дипломних (курсових) робіт, ухвалених Вченою радою ГУ «ЗІДМУ» протоколом №5 від 29.01.2003р.

2.2.1 Загальні вимоги до оформлення курсових робіт
(Витяг з вимог і коментарів щодо оформлення дипломних (курсових) робіт)

5.1. Загальні вимоги до оформлення роботи
5.1.1. Роботу, як правило, друкують на комп'ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали, використовуючи шрифти текстового редактора Word розміру 14.
Можливе також виконання роботи машинописним або рукописним (чітким почерком) способами.
5.1.2. Дипломна (курсова) робота виконується українською мовою, але, за бажанням студента, після узгодження з проректором з навчальної роботи, дозволяється виконання роботи та її захист іншою мовою.
5.1.3. Обсяг дипломної (курсової) роботи визначається відповідною кафедрою з урахуванням повного розкриття обраної теми. До визначеного загального обсягу дипломної (курсової) роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів дипломної (курсової) роботи підлягають нумерації на загальних засадах.
5.1.4. Текст дипломної (курсової) роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів:
ліве, верхнє і нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм.
5.1.5. Дозволяється вписувати в текст дипломної (курсової) роботи від руки тушшю або пастою (чорного кольору) окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту, а розмір (по висоті) – не меншим за розмір шрифту усього тексту. Надрядкові та підрядкові індекси, показники степенів тощо можуть бути інших розмірів, але висотою не менше 2 мм.
5.1.6. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання дипломної (курсової) роботи, можна виправляти шляхом підчищення або затушовування спеціальним білилом (“коректором”), поверх якого на тому ж місці вписується правильний текст або окремі знаки. На одній сторінці допускається не більше п’яти таких виправлень.
5.1.7. Абзацний відступ має бути однаковим по всьому тексту в межах 12 – 20 мм.
5.1.8. Заголовки структурних частин дипломної (курсової) роботи “ЗАВДАННЯ”, “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” і заголовки розділів друкують великими літерами симетрично до тексту, без крапок в кінці, не підкреслюючи.
5.1.9. Заголовки підрозділів, пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.
5.1.10. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом зверху і знизу має становити два вільних рядки.
5.1.11. Кожну структурну частину дипломної (курсової) роботи починають з нової сторінки.
5.1.12. Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.
Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).
Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).
Приклад
а) форма і розмір клітин;
б) живий склад клітин:
1) частини клітин;
2) неживі включення протопластів;
в) утворення тканини.
Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.
5.2. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів
5.2.1. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів подають арабськими цифрами без знака №.
5.2.2. Першою сторінкою дипломної (курсової) роботи є титульна (титульний аркуш), яку включають до загальної нумерації сторінок, але не нумерують. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
5.2.3. Такі структурні частини дипломної (курсової) роботи, як “ЗАВДАННЯ”, “зміст”, “перелік умовних позначень”, “вступ”, “висновки”, “список використаних джерел” не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати “1. Вступ”, або “6. Висновки”.
5.2.4. Цифру, що вказує на порядковий номер розділу, ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після неї крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
5.2.5. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу також має стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.
5.2.6. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими, а також після номера, ставлять крапку, наприклад: “1.3.2.”(другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту, хоча такого заголовка пункт може й не мати.
5.2.7. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, що й пункти (5.2.6.).

5.6. Загальні правила подання приміток і виносок
5.6.1. Примітки вміщують в роботі за необхідністю пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації.
5.6.2. Примітки розташовують безпосередньо після (нижче) тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.
5.6.3. Якщо примітка одна, то її не нумерують. Слово “Примітка” друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюючи. Після слова “Примітка” ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки. При цьому рекомендується використовувати шрифт меншого розміру, ніж той, яким надруковано основний текст.
Приклад
Примітка. Текст примітки.
5.6.4. Декілька приміток нумерують послідовно, в межах однієї сторінки, арабськими цифрами з крапкою. Після слова “Примітки” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають тест примітки.
Приклад
Примітки:
1. Текст примітки.
2. Текст примітки.

5.6.5. Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблиці, допускається оформляти виносками. Їх нумерують окремо для кожної сторінки арабськими цифрами у вигляді верхнього індексу.
5.6.6. Якщо виноска на сторінці одна, то її допускається позначати символом у вигляді зірки (*).
5.6.7. Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення до якого дають пояснення. Текст виноски вміщують під таблицею або внизу сторінки і відокремлюють від таблиці чи основного тексту лінією завдовжки 40-50 мм, проведеною в лівій частині сторінки.
Номер або символ (*) і текст виноски друкують з абзацного відступу через один міжрядковий інтервал.
Приклад
" як можна співвіднести кібернетику – науку управління – й організаційно-технічний інструментарій – зрозуміти нелегко. Подібна “гра розуму” є не такою вже й невинною, як здається. Накопичення визначень неминуче веде до термінологічної та понятійної плутанини "
___________________
( Тут і далі в жодному разі не ставляться під сумнів теоретичні й практичні результати досліджень як такі. Мова йде лише про термінологію.

5.7. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору варто наводити цитати.
Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, без найменшого спотворення змісту джерела.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;
б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців за умови, якщо це не спотворює авторського тексту; такі пропуски позначаються трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед вилученим текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів. Посилатися при цьому треба на джерело непрямого цитування, наприклад: (цит. за: );
д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо в обох випадках це може вплинути на рівень дипломної (курсової) роботи: надмірне цитування створює враження її компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;
е) якщо необхідно виявити власне ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;
є) якщо виникає необхідність виділити в цитаті деякі слова, зробити якесь застереження, то одразу після цього ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дипломної (курсової) роботи, а весь текст застереження береться у круглі дужки. Наприклад: (курсив наш. – В.С.), (підкреслено нами. – В.С.).

5.7.1. Посилання, в бібліографічному розумінні цього слова, означає вказівку на джерело інформації (книгу, статтю, документ тощо). Воно є обов'язковим, якщо в роботі наведено цитату чи якісь важливі або оригінальні фактичні (цифрові) дані, принципові положення або точки зору різних авторів.
5.7.2. Посилання в роботах слід оформлювати у вигляді квадратних дужок безпосередньо в тексті роботи одразу після цитати чи даних, що потребують такого посилання. Спочатку зазначають арабськими цифрами порядковий номер джерела інформації, під яким воно внесено у “Список використаних джерел”, а потім (через кому) – номер сторінки (чи сторінок), на яких вміщено саме ту інформацію, на яку робиться посилання, наприклад, “ текст цитати [25, с. 235 – 237]". Якщо в роботі просто згадується якесь видання (джерело інформації), то посилання на нього не передбачає вказівку конкретних сторінок, наприклад, “ у працях [1 – 7]”, “ як зазначається в роботі [12]".
5.7.3. При посиланні на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки дипломної (курсової) роботи зазначають їх номери, наприклад “ у розділі 4 ", “ дивись 2.1. ", “ за 3.4.4. ", “ відповідно до 2.3.4.3. ", “ у додатку Б ".
5.7.4. Посилання на ілюстрації та формули дипломної (курсової) роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули – останній беруть у дужки, наприклад, “рис. 1.2”, у формулі (2.1)”.
5.7.5. На всі таблиці дипломної (курсової) роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” пишуть скорочено, наприклад: “в табл. 1.2”. У повторних посиланнях вживають скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3”.
5.8. Оформлення “Списку використаних джерел”
5.8.1. Список використаних джерел – це обов'язкова складова частина, важливий елемент наукового апарату дипломної (курсової) роботи, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.
Бібліографічний апарат є своєрідним ключем до використаних автором джерел, ознакою наукової етики і культури наукової праці. Крім того, він є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.
5.8.2. Описи джерел у “Списку використаних джерел” мають бути повними і точними з дотриманням встановленої послідовності розміщення окремих бібліографічних відомостей. Орієнтуватися тут потрібно насамперед на бібліографічні каталоги та покажчики. Але якщо виникає необхідність самостійно описати джерело, то слід звертатися до чинних державних стандартів: ГОСТ 7.1-84 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові та бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила."
5.8.3. Джерела у “Списку використаних джерел” слід розміщувати в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті або в алфавітному порядку початкових букв бібліографічного опису. В останньому випадку можливе виділення окремих видів джерел за їх походженням або змістовими особливостями.
5.8.4. Усі джерела (з першого на останнє) мають бути пронумеровані за принципом суцільної нумерації арабськими цифрами. Якщо використано дві чи більше праць одного автора, то вони вказуються у хронологічній послідовності їх публікації.
Найбільш типові випадки бібліографічних описів наведені в додатку Д.
5.9. Загальні правила оформлення додатків
5.9.1. Додатки оформлюють як продовження дипломної (курсової) роботи, її окрему частину, розміщуючи після “Списку використаних джерел” у порядку появи на них посилань у тексті дипломної (курсової) роботи.
5.9.2. Кожен додаток починають з нової сторінки. Додаток має заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _ ” і велика літера, що позначає конкретний додаток.
5.9.3 Додатки треба позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.
5.9.4. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, “А.2“ – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.
5.9.5. Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А.

3. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1 Зміст курсової роботи

Роботу умовно поділяють на вступну частину, основну частину, додатки.
Вступна частина містить наступні структурні елементи: титульний аркуш, завдання на курсову роботу, реферат, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності).
Основна частина курсової роботи складається із вступу, основного тексту роботи, висновків, списку використаних джерел. У цілому її обсяг не повинен перевищувати 30 -35 сторінок друкованого тексту (без врахування додатків та вступної частини).
Треба дотримуватись збалансованої структури роботи, тобто відносної рівномірності за кількістю та обсягами підрозділів у кожному розділі курсової роботи.
Додатки розміщуються після списку літератури.


3.2 Вимоги до змісту розділів

3.2.1 Вимоги до вступної частини
Титульний аркуш є першою сторінкою роботи і править за основне джерело інформації стосовно курсової роботи (додаток А). Оформлюється згідно «Вимоги та коментарі до оформлення дипломних (курсових) робіт.
Завдання на курсову роботу оформлюється на стандартному бланку, видається керівником курсової роботи.
Реферат розміщують після завдання на курсову роботу, починаючи з нової сторінки. Реферат призначений для ознайомлення з роботою в цілому. він має бути стислим., інформаційним і містити відомості, які дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всієї роботи. Реферат має включати дані про обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно з переліком використаної літератури, текст реферату, перелік ключових слів.
ключові слова – це основні поняття, терміни що характеризують суть роботи, їх перелік має складатися з 5-15 слів (словосполучень) надрукованих великими літерами в називному відмінку в порядок через коми. Обсяг реферату – одна сторінка.
Зміст розміщують після завдання на курсову роботу. Зміст подають, починаючи з нової сторінки, з найменуваннями та номерами початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, і пунктів, вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел та ін. (додаток Б).
Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів подається якщо в курсові роботі вжито специфічну термінологію, маловідомі скорочення, нові символи. Подається окремим списком, який розміщують перед вступом. перелік друкують двома колонками: у лівій за абеткою наводять скорочення, у правій – їх докладну розшифровку.


3.2.2 Вимоги до змісту основної частини
Всі складові основної частини мають бути взаємопов’язані, логічно продовжувати одна одну і відповідати темі, меті та завданням роботи. Основний зміст розділів повинен бути наступний.
Вступ повинен містити відповіді на запитання: чому автор обрав саме цю проблематику, які завдання і як він вирішуватиме їх в межах обраної теми і об’єкта дослідження. Для цього необхідно відобразити: актуальність теми; сутність теоретичної розробки підходів і наявність практичних напрацювань щодо вирішення проблем за визначеною тематикою; методичні та практичні аспекти, що потребують подальшого вивчення; мету дослідження курсової роботи; конкретні завдання, які необхідно вирішити у роботі; об’єкт дослідження; предмет дослідження; методи дослідження; характер інформації та її джерела.
Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з уже існуючими підходами до розв’язання проблеми чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку галузі науки, галузі права.
Мета і завдання дослідження. Формулюють головну мету роботи, яка може мати кілька складових, і завдання, які необхідно вирішити для її досягнення. Мета роботи тісно узгоджується з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме прагне вирішити автор.
Методи дослідження. Наводять перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Методи повинні мати зв’язок зі змістом роботи, слід визначити, які проблеми досліджувались за допомогою конкретного методу.
Основний текст роботи – виклад відомостей про об’єкт і предмет дослідження, які є необхідними і достатніми для розкриття сутності даної роботи та її результатів. В основній частині курсової роботи потрібно розкрити завдання, визначені у вступі до роботи.
Основний текст роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. кожен розділ починають з нової сторінки. він містить огляд сучасного стану і практичної реалізації проблем, які є метою дослідження. Його розробляють на підставі вивчення спеціальної літератури.
Розділ доцільно закінчити коротким резюме стосовно виявлених недоліків та проблем, а також наведення комплексу заходів щодо вирішення виявлених проблем.
Висновки вміщують безпосередньо після викладення основного тексту роботи, починаючи з нової сторінки. У висновках у формі тез викладаються результати курсової роботи по кожному з її розділів, їх зміст повинен розкривати вирішення завдань, наведених у вступі до роботи, узагальнюють і викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в курсовій роботі з формулюванням розв’язаної наукової проблеми та значення її для науки і практики. Далі подають висновки і рекомендації щодо наукового та практичного використання отриманих результатів.
Список використаних джерел. Перелік джерел, на які є посилання в тексті роботи наводяться у «Списку використаних джерел» і розміщують у роботі після «Висновків», починаючи з нової сторінки.
У додатках вміщують матеріал, який є необхідним для повноти роботи, але включення його до основного тексту може ускладнити сприйняття змісту роботи, а також який не може ускладнити сприйняття змісту роботи, а також який не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення.
До додатків можуть бути включені проміжні матеріали, таблиці статистичних даних, інструкції і методики, зразки та копії документів, схеми, звіти та ін.




4. ОРИЄНТОВНІ ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ

Теорії держави та права

Проблема походження держави і права.
Правова держава.
Державний механізм сучасної України.
Соціальна держава
Демократична держава.
Тоталітарна держава й суспільство
Види федерацій.
Автономія в унітарній державі.
Співвідношення економіки, політики й права.
Проблема праворозуміння.
Право й мораль.
Норма права.
Система нормативно-правових актів України.
Правотворення й правотворчість.
Форми реалізації права.
Застосування норм права як особлива форма їх реалізації.
Офіційне тлумачення норм права.
Правовідносини.
Механізм правового регулювання.
Законність, правопорядок.
Правомірна поведінка: поняття, склад, суб'єктивна сторона.
Правопорушення і юридична відповідальність.
Правосвідомість і правова культура.
Основні правові системи сучасності.
Сутність держави.




5.СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна

Алєксєєв С.С. Теория права. - М.: Юрид.лит., 1994.
Загальна теорія держави і права (за ред. В.В.Копєйчикова). - Київ: Юрінком, 1997. - 320 с.
Комаров С.А. Общая теория государства и права. Курс Лекций. - М.: Манускрипт, 1996. - 312 с.
Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. - Київ: Вентурі, 1996. - 208 с.
Лівшиц Р.З. Теория права. - М.: БЕК, 1994. - 224 с.
Матузов Н.І., Малько А.В. Теория государства и права. Курс Лекций. - М.: Юристъ, 1997 - 672 с.
Общая теория права и государства /под ред. В.В.Лазарева/. - М.: Юрист, 1994. - 360 с.
Общая теория права и государства /под ред. Г.Н.Манова/. - М.: Юрид. Лит., 1994.
Общая теория права /под ред. А.С.Пиголкина/. - М.: МГТУ им. Н.Э.Баумана, 1996. - 384 с.
Скакун О.Ф., Подберезський Н.К. Теория права и государства. - Харьков, 1997. - 496 с.
Словарь терминов по теории государства и права.(под ред. Н.И.Панова). - Харьков: Основа, 1997. - 180 с.
Спиридонов Л.І. Теория государства и права. - М.: Проспект, 1996. - 304 с.
Сурілов А.В. Основи загальної теорії держави і права. - Одеса: Одеський університет, 1995. - 128 с.
Теория государства и права (под ред. А.Б.Венгерова). В 2-х частях. - М.: Юристъ. - Ч.1: Теория государства, 1995. - 256 с. Ч.2: Теория права, 1996. - Т.1. - 168 с. - Т.2. - 152 с.
Теория государства и права (под ред. В.М.Корельского, В.Д.Перевалова). - М.6 Инфра. М. - Норма, 1997. - 570 с.
Хропанюк В.Н. Теория государства и права. - М.6 “Дабахов, Ткачев, Димов”, 1996. - 384 с.
Хутиз М.Х., Сєргєйко П.Н. Энциклопедия права. - М.: Былина, 1995. - 158 с.
Нечитайленко А.А. Основы теории права. Учебное пособие. - Харьков: Коп, 1998. - 176 с.
Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х т. (под ред. М.Н.Марченко). - М.: Зерцало, 1998. - Т. 1. - с. 416. - Т.2. - С. 656.
Юридичний словник-довідник /за ред. Ю.С.Шемшученка/. - Київ. : Феміна, 1996. - 696 с.
Додаткова

Алєксєєв С.С. Государство и право. Начальный курс. - М.: Юрид.лит., 1994. – 192 С.
Коваленко А.І. Краткий словарь-справочник по теории государства и права. – М.: Исток, 1994. – 96 С.
Коваленко А.І. Общая теория государства и права (в вопросах и ответах). – М.: ТЕИС, 1996. – 115 С.
Малько А.В. Экзамен по теории государства и права. - М.: Гардарика, 1997. - 128 с.
Румянцев О.Г., Додонов В.Н. Юридический энциклопедический словарь. – М.: ИНФА-М, 1997. – 384 С.
Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права9под ред. Н.И.Панова). – Х.:Укр. Лит. Акад., 1993. – 164 с.
Теория государства и права. Курс лекций (под ред. М.Н.Марченко). - М.: Зерцало, 1996. – 470 с.
Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. - М., 1997. – 526 с.
Тодоров І.Я., Чередниченко Е.А. Теория государства и права в вопросах и ответах. - Донецк, 1998. - 96 с.
Хрестоматія з правознавства. – К.: Юрінком, 1996. – 560 с.








13PAGE 15


13PAGE 14415




Заголовок 2 Заголовок 3 Заголовок 415

Приложенные файлы

  • doc 25367792
    Размер файла: 123 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий