РНП ФПМ на 2013-14 рр


МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ
кафедра господарсько-правових дисциплін
ЗАТВЕРДЖЕНО
на засіданні вченої ради університету
протокол №___ від «___» _______ 2013 р.
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА пРОГРАМА
з курсу «екологічне право»
для підготовки бакалаврів
галузі знань «Право» та напрямом підготовки 6.030401 «Право»
денної форми навчання
(ПМП-31-37)
нормативної дисципліни
Ірпінь 2013
Робоча навчальна програма курсу «Екологічне право» складена на основі ОПП напряму підготовки6.030401 «Право», затвердженої в 20010 році.
Автори:Яфонкін А.О., к.ю.н., доцент кафедри господарсько-правових дисциплін
Мілімко Л.В., к.ю.н., доцент кафедри господарсько-правових дисциплін
Рецензент:Коваль М.В., к.ю.н., професор кафедри управління, адміністративно права та процесу та адміністративної діяльності
Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри господарсько-правових дисциплін
Протокол №__ від «___»__________2013 р.
Завідувач кафедри господарсько-правових дисциплін
к.ю.н., доцентТ.О. Мацелик
Погоджено на засіданні вченої ради факультету
Протокол №__ від «___»__________2013 р.
Декан юридичного факультету
к.ю.н., доцентМ.О. Мацелик
Начальник факультету податкової міліції
генерал-майор податкової міліції
к.ю.н.О.М. Розум
Завідувач навчально-методичного відділуО.О. Бойко
Реєстраційний №_____
СТРУКТУРА І ЗМІСТ РОБОЧОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
І. Передмова4
ІІ. Опис дисципліни7
ІІІ. Структура навчальної дисципліни8
ІY. Зміст дисципліни за змістовними модулями10
4.1. ЗМ 1. Загальна частина10
4.2. ЗМ 2. Особлива частина 13
4.3. ЗМ 3 Спеціальна частина 18
Y. Індивідуальні завдання19
5.1. Тематика рефератів19
5.2. Тестові завдання 22
5.3. Контрольні задачі 30
YI. Критерії оцінювання знань32
YIІ. Перелік питань з курсу для підготовки до семестрового
контролю35
YIІI. Тестові завдання та задачі для самоконтролю38
8.1. Тестові завдання для самоконтролю 38
8.2. Задачі для самоконтролю50
ІХ. Перелік питань з курсу для підготовки до семестрового
контролю54
ХІ. Рекомендована література57
ПЕРЕДМОВА
Економіка України десятиліттями формувалась без врахування об’єктивних потреб та інтересів її народу, належної оцінки екологічних можливостей окремих регіонів. В Україні склалася одна з найбрудніших економік. Україна визнана зоною екологічного лиха. Нагальною потребою суспільства є подолання екологічної кризи, що вимагає екологізації суспільної свідомості, формування екологічної культури.
Вивчення курсу «Екологічне право», яке значною мірою базується на багатьох законодавчих положеннях адміністративного, цивільного, господарського права і певною мірою доповнює їх, побудовано за таким змістом, щоб дати можливість студентам:
дати визначення понять «екологічного права», «права власності на природні ресурси», «права природокористування», «екологічної безпеки» та ін., предмет, об’єкти, методи екологічного права;
дослідити права та обов’язки громадян у галузі екології, закріплені вітчизняним законодавством;
дослідити поняття та форми права власності на природні ресурси в Україні та права природокористування;
засвоїти основні положення здійснення екологічної експертизи;
встановити правові засади управління у галузі екології, форми та види платежів у галузі екології;
дослідити норми, якими встановлюється юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства;
засвоїти основні положення правового регулювання охорони природи, раціонального використання природних ресурсів (земель, надр, лісів, вод, атмосферного повітря, тваринного світу, рослинного світу), при можливості їх відтворення;
з’ясувати основні положення міжнародного екологічного права.
Основною метою вивчення курсу є оволодіння теорією і методологією екологічного права, вивчення законодавства галузі охорони навколишнього природного середовища, формування навиків його застосування на практиці, вироблення у студентів нового якісного стану екологічного мислення, формування культури особистості, яка проявляється в її еколого-правовій свідомості, мисленні, поведінці та практичній діяльності. Розгляд зазначених у програмі тем має на меті також виховання у студентів бережливого ставлення до природи і її ресурсів.
Завдання курсу «Екологічне право»:
1. Дати студентам загальне уявлення про причини виникнення, масштаби, можливі трагічні наслідки та шляхи подолання сучасної кризи у взаємовідносинах між людським суспільством та навколишнім природним середовищем.
2. Ознайомити студентів з основами курсу і гармонізації взаємодії суспільства та природи.
3. Виховувати у студентів екологічну свідомість, яка є невід’ємною частиною національної свідомості і полягає:
а) у розумінні пріоритетності незруйнованого природного середовища;
б) у добровільному обмеженні своїх матеріальних потреб;
в) в екологічно дбайливому ставленні не лише до природних об’єктів, але й до продуктів людської діяльності, в яких так чи інакше опосередковані природні ресурси;
г) у підпорядкуванні особистих інтересів загальнолюдським.
Так як «Екологічне право» є фундаментальною професійно спрямованою дисципліною, то знання і навички, отримані в процесі її вивчення, можуть бути корисними як в подальшій професійній діяльності, так і життєвому досвіді.
Організація навчального процесу передбачає застосування інтерактивних технологій навчання в рамках кредитно-модульної системи підготовки фахівців.
Методи та форми викладання дисципліни:
- вивчення теоретичних аспектів дисципліни у тісному зв’язку з практикою;
ігрове (імітаційне) планування діяльності студентів на семінарських заняттях, яке є різновидом рольової гри, що стимулює активність студентів, привчає їх до праці у групі фахівців;
налагодження міжпредметних зв’язків;
метод стратегічного навчання, суть якого полягає у постановці перед студентами етапних завдань та опрацюванні широкого кола спеціальної інформації;
метод розвитку системного мислення – формування у студентів уміння і навичок виявляти взаємозв’язки між окремими факторами проблеми та знаходити оптимальне рішення;
метод конструктивного навчання – це метод що спрямований на прищеплення студентам практичних навичок усунення конкретних помилок на певній ділянці роботи.
Застосування даних методів у ході навчального процесу дає змогу реалізувати такі концептуальні принципи викладання, що випливають із вимог Болонського процесу:
проблемність (у процесі навчання розглядаються проблеми реального життя, пов’язані з інтересами і потребами тих, хто навчається);
узгодженість та системність цілей навчання;
орієнтованість на життєвий досвід студентів;
навчання за принципом поступового ускладнення завдань – „від простого до складного”, „від відомого - до невідомого”;
націленість на самонавчання (викладач лише допомагає студентові вчитися);
професійний вишкіл (уміння застосовувати на практиці отримані знання є ключовим елементом концепції навчання);
зворотний зв’язок (студенти постійно отримують оцінку своїм зусиллям у навчанні).
В процесі вивчення курсу „Екологічне право” у курсантів формується системне мислення, розуміння явищ, процесів, відносин у сфері використання, відтворення та охорони об’єктів навколишнього природного середовища. Отримані знання та навички дадуть змогу майбутнім фахівця опанувати інструментарій вирішення екологічних проблем в процесі здійснення адміністративної, господарської, побутової та інших видів діяльності, допоможе стати активними суб’єктами природоохоронної діяльності.
Взаємозв’язки з іншими дисциплінами.
Вивчення даного курсу неможливе без знань норм Конституції України, загальної і особливої частин адміністративного, цивільного, фінансового та кримінального права, а також навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності», які являються основою для вивчення курсу «Екологічне право».
Студенти повинні керуватися робочою навчальною програмою дисципліни під час виконання самостійної роботи (в тому числі індивідуальної роботи під керівництвом викладача), підготовки до колоквіумів, виконання залікових контрольних робіт та індивідуальних завдань під час поточних модульних контролів та при підготовці до семестрового іспиту. При організації самостійної роботи студентам слід враховувати міжпредметні зв’язки «Екологічного права» з вищеперерахованими навчальними дисциплінами.
Організація поточного та підсумкового контролю знань з дисципліни здійснюється в рамках кредитно-модульної системи підготовки фахівців, що регламентується відповідними нормативно-правовими документами та інструкціями МОН України, НАДПСУ в т.ч. безпосередньо «Положенням про юридичний факультет». Під час модульних контролів та на підсумковій атестації при формуванні сумарної модульної оцінки в межах 100-бальної шкали в кінці семестру остаточною перевіркою рівня фундаментальних знань є підсумкова контрольна робота, яка передбачає перевірку теоретичних знань та вміння застосовувати отриманні знання при вирішенні практичних ситуацій і складається з теоретичних питань та задачі.
За результатами модульних контрольних робіт приймаються рішення про допуск їх до підсумкової контрольної роботи, яка оцінюється у 50 балів. За загальну кількість отриманих балів, яка оцінюється за 100-бальною шкалою виставляється загальна оцінка за знання дисципліни.ОПИС ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО»
Курс екологічного права є складовою частиною безперервної екологічної освіти та виховання студентів-правників, який спрямований на розвиток у студентської молоді еколого-правового світогляду, спеціального еколого-правового мислення, закріплення необхідних юридичних знань з метою вирішення конкретних питань їх майбутньої практичної діяльності щодо захисту екологічних прав людини, забезпечення правопорядку у процесі реалізації екологічної політики держави.
Навчальна дисципліна «Екологічне право» є фундаментальною професійно спрямованою дисципліною циклу професійної підготовки у галузі знань “Право”
напряму підготовки 6.030401 «Право», предмет якого складають екологічні правовідносини, що виникають в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки, які базуються на множинності форм права власності, права природокористування і права громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище.
Курс: третій
Семестр: п’ятий Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів:
Національних – 2
ECTS – 3
Модулів: 2
Змістовних модулів: 2
Загальна кількість годин: 72 години 0304 «Право»
6.030401 «Право»
бакалавр з права Професійно орієнтована
Лекції – 16 години
Семінари – 16 години
Індивідуально-консультативна робота студента під керівництвом викладача – 6 годин
Самостійна робота - 34 години
Форма поточного контролю – модульні контрольні роботи з формуванням на підсумковій атестації сумарної модульної оцінки в межах 100-бальної шкали за КМСПФ.
Форма семестрового контролю – ПМК

Попередні дисципліни: «Конституційне право», «Адміністративне право і адміністративна відповідальність», «Цивільне право» (загальна частина), «Кримінальне право», «Безпека життєдіяльності», «Земельне та аграрне право»

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
галузі знань “Право” за напрямом підготовки 6.030401 «Право»
для курсантів 3 курсу ( взводи ПМП 31-38)
на 2013-2014 навчальний рік

п/п Найменування модулів і тем Кількість годин
Всього лекції семін
зан. Індивід-консульт
заняття СРС
ЗМ І. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
1.1 Екологічна функція держави. Загальні положення екологічного права. 4 2 2 - -
1.2 Екологічні права та обов’язки громадян 2 - - - 2
1.3 Право власності на природні ресурси в Україні 6 2 2 - 2
1.4 Право природокористування 2 - - - 2
1.5 Правове забезпечення екологічної безпеки 2 - - - 2
1.6 Державне управління у галузі охорони навколишнього природного середовища 6 2 2 - 2
1.7 Економіко-правовий механізм у галузі екології 4 - - 2 2
1.8 Юридична відповідальність у галузі екології 5 2 2 - 2
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
2.1 Правова охорона та використання земель 3 - - 1 2
2.2 Правовий режим використання та охорони надр 6 2 2 - 2
2.3 Правовий режим використання та охорони лісів і рослинного світу 3 - - 1 2
2.4 Правове регулювання використання і охорони тваринного світу 6 2 2 - 2
2.5 Правовий режим використання і охорони вод 2 - - - 2
2.6 Правове регулювання охорони атмосферного повітря 2 - - 2
2.7 Правові засади формування, збереження та раціонального використання національної екологічної мережі України 7 2 2 1 2
2.8 Правове регулювання відносин щодо надзвичайних екологічних ситуацій 4 2 - - 2
2.9 Правове регулювання поводження з відходами виробництва та споживання 2 - - 2
3.1 Міжнародне екологічне право та Європейське право навколишнього природного середовища 4 1 1 2
Підсумкова контрольна робота 1 1 РАЗОМ ГОДИН З КУРСУ: 72 16 16 6 34
ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ за зміСтОВИМи МОДУЛЯМИ
ЗМ І. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА (теми 1.1.-1.8)
ТЕМА 1.1. Екологічна функція держави. Загальні положення екологічного права
План лекційного заняття – 2 години
Сучасна екологічна ситуація в Україні.
Екологічна політика України, проблеми регулювання.
Поняття та предмет екологічного права.
Об’єкти та суб’єкти екологічного права.
Методи екологічного права.
План семінарського заняття – 2 години
Сучасна екологічна ситуація в Україні.
Екологічна політика України, проблеми регулювання.
Поняття та предмет екологічного права.
Об’єкти та суб’єкти екологічного права.
Методи екологічного права.
Система навчального курсу «Екологічне право».
Джерела екологічного права.
Література: Основна [12,17,87,89,90,91], додаткова [1,6,9,15, 16]
ТЕМА 1.2. Екологічне право як комплексна галузь права. Джерела екологічного права
Завдання для самостійної роботи
1. Екологічне право як комплексна галузь права.
2. Джерела екологічного права
.
Література: Основна [3,4,5,6,12,89]
ТЕМА 1.3. Право власності на природні ресурси в Україні
План лекційного заняття
1. Поняття і форми права власності на природні ресурси.
2. Суб’єкти і об’єкти права власності на природні ресурси.
3. Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси.
План семінарського заняття
Поняття і форми права власності на природні ресурси.
Суб’єкти і об’єкти права власності на природні ресурси.
Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси.
Література: Основна [12,17,87,89,91], додаткова [1,6,9,15]
ТЕМА 1.4. Право природокористування
Завдання для самостійної роботи
Поняття і принципи права природокористування.
Види права природокористування.
Суб’єкти, об’єкти та зміст права природокористування.
Підстави виникнення та припинення права природокористування.
Права і обов’язки природокористувачів.
Підстави виникнення та припинення права природокористування.
Література: Основна [3,4,5,6,12,19,26,27,28,29,30,31,34,35,37,38,87,89,90,92]
Додаткова [2,9,10,15]
ТЕМА 1.5. Правове забезпечення екологічної безпеки
Завдання для самостійної роботи
Юридична природа та види екологічної безпеки.
Зміст правовідносин екологічної безпеки, їх особливості.
Механізм правового забезпечення екологічної безпеки.
Література: Основна [1,9,12,14,20,22,23,61,89,93]. додаткова [2,4,5,6,15]
ТЕМА 1.6. Управління у галузі охорони навколишнього природного середовища
План лекційного заняття
Поняття управління у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Органи публічного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Функції управління у галузі охорони навколишнього природного середовища:
державний моніторинг навколишнього природного середовища;
екологічна експертиза.
План семінарського заняття
Поняття управління у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Органи публічного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Функції управління у галузі охорони навколишнього природного середовища
Завдання для самостійної роботи
Функції управління у галузі охорони навколишнього природного середовища:
державний облік у галузі природокористування та охорони навколишнього природного середовища;
стандартизація і нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища;
лімітування та ліцензування у сфері екології;
екологічне інформаційне забезпечення;
екологічний контроль (поняття, види (державний, відомчий, виробничий і громадський)).
Література: Основна [12,17, 21, 87,89,93], додаткова [2,5, 7, 14, 15, 16]
ТЕМА 1.7. Економіко-правовий механізм у галузі екології
Завдання для самостійної роботи
Поняття і склад економіко-правового механізму у галузі екології.
Правові форми платежів у галузі екології.
Економіко-правове стимулювання екологічної діяльності.
Індивідуальне заняття
Діяльність органів державної податкової служби у забезпеченні економіко–правового стимулювання екологічної діяльності.
Література: Основна[3,4,5,6,16,17,18,19,26,27,28,29,30,31,37,38,48,52,59,63,64,74,77,78,80,84,88, 89,91].
ТЕМА 1.8. Юридична відповідальність у галузі екології
План лекційного заняття
Поняття юридичної відповідальності в екологічному праві.
Екологічні правопорушення як підстава юридичної відповідальності.
Класифікація екологічних правопорушень.
Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
План семінарського заняття
Поняття відповідальності в екологічному праві.
Екологічні правопорушення як підстава відповідальності.
Класифікація екологічних правопорушень.
Види відповідальності за екологічні правопорушення, їх особливості.
Самостійна робота
Особливості кримінальної відповідальності у галузі екології.
Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.
Особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення.
Застосування цивільно-правової відповідальності за порушення екологічного законодавства.
Література:Основна [2,3,4,5,6,7,8,9,12,18,19,38,87,88,89,90], додаткова [2,15, 16]
ЗМ 2. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА (тЕМИ 2.1.-2.9)
ТЕМА 2.1. Правова охорона і використання земель
Завдання для самостійної роботи
Загальні положення земельного законодавства.
Склад та цільове призначення земель України.
Право власності на землі в Україні.
Набуття, реалізація та припинення прав на землю.
Право користування землею.
Справляння плати за землю в Україні.
Право земельного сервітуту.
Правова охорона земель
- правова охорона земель сільськогосподарського призначення;
- правова охорона земель житлової та громадської забудови;
- правова охорона земель промисловості та транспорту;
- землі оборони, їх правова охорона.
Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства.
Контроль за використанням та охороною земель.
Моніторинг земель та державний земельний кадастр.
Література: Основна [1,3,8,9,12,14,16,22,24,47,51,88,89,90,91,92], додаткова [1,3,8,15, 16].
ТЕМА 2.2. Правовий режим використання та охорони надр
План лекційного заняття
Загальні положення надрового права.
Право власності на надра в Україні.
Види користування надрами. Порядок надання надр у користування.
Основні права і обов’язки користувачів надрами.
Державне управління і контроль у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.
План семінарського заняття
Право власності на надра в Україні.
Види користування надрами. Порядок надання надр у користування.
Основні права і обов’язки користувачів надрами.
Органи державного управління і контролю у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр та їх повноваження.
Завдання для самостійної роботи
Збір за геолого – розвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету та надрокористування в Україні.
Правова охорона надр.
Відповідальність за порушення законодавства про користування надрами.
Література: Основна: [1, 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 14, 15, 52, 53, 54, 56, 57, 81, 88, 90, 91, 92, 93], Додаткова: [1, 6, 9, 14, 15, 16].
ТЕМА 2.3. Правовий режим використання та охорони лісів
Завдання для самостійної роботи
Загальні положення лісового законодавства.
Право власності на ліси в Україні.
Право лісокористування.
Індивідуальне заняття
Державне управління і контроль у галузі використання, відтворення, охорони та захисту лісів. Плата за використання лісових ресурсів.
Правова охорона лісів.
Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства.
Література: Основна: [1, 2, 3, 5, 7, 8, 9, 12, 32, 58, 59, 60, 80, 82, 84, 85, 88, 89, 90, 91, 92, додаткова: [1, 9, 15, 16]
ТЕМА 2.4. Правове регулювання використання та охорони
тваринного світу
План лекційного заняття
Тваринний світ як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони.
Право використання тваринного світу: його форми та види.
Управління у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу.
Завдання для самостійної роботи
Правова охорона тваринного світу.
Правове регулювання полювання, рибальства та інших видів використання тваринного світу.
Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.
План семінарського заняття
Тваринний світ як об’єкт правового регулювання, використання , відтворення та охорони.
Право використання тваринного світу: його форми та види.
Управління у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу.
Правова охорона тваринного світу.
Правове регулювання полювання, рибальства та інших видів використання тваринного світу.
Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.
Література:
Основна: [1, 2, 8,9,12,14,15,19,35,37,39,43,48,74,75,76,77,79,88,89,90,98], додаткова: [3, 6,10, 13, 15, 16]
ТЕМА 2.5. Правовий режим використання та охорони вод
Завдання для самостійної роботи
Води як об’єкт правової охорони та використання. Право власності на води в Україні.
Право водокористування, його види.
Правова охорона вод.
Державне управління і контроль у галузі використання, відтворення та охорони вод.
Платежі за спеціальне використання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту.
Юридична відповідальність за порушення водного законодавства.
Література: Основна: [1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 12, 34, 40, 42, 47, 62, 64, 65, 68, 88, 89, 90, 91, 92], додаткова: [5, 6, 7, 9, 15, 16]
ТЕМА 2.6. Правове регулювання охорони атмосферного повітря
Завдання для самостійної роботи
Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання і охорони.
Державне управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря та радіаційної безпеки.
Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.
Література: Основна: [1, 2, 9, 10, 12, 15, 18, 41, 69, 70, 71, 72, 73, 88, 89, 90, 91], додаткова: [5, 6, 12, 15, 16]
ТЕМА 2.7. Правові засади формування, збереження та раціонального використання національної екологічної мережі України
План лекційного заняття
Поняття та основні складові національної екологічної мережі України.
Природні території та об’єкти особливої державної охорони як ключові території екомережі.
Природно-заповідний фонд України.
Курортні та лікувально-оздоровчі території.
Завдання для самостійної роботи
Рекреаційні зони.
Водоохоронні зони.
Полезахисні природні (лісові) смуги.
Види рослин і тварин, занесені до Червоної книги України.
Природні рослинні угрупування, занесені до Зеленої книги України.
Індивідуальне заняття
Водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, як місця перебування водоплавних птахів.
Природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.
Відновлювальні території, що підлягають включенню до національної екомережі.
План семінарського заняття
Поняття та основні складові національної екологічної мережі України.
Природні території та об’єкти особливої державної охорони як ключові території екомережі.
Природно-заповідний фонд України.
Курортні та лікувально-оздоровчі території.
Рекреаційні зони.
Водоохоронні зони.
Полезахисні природні (лісові) смуги.
Види рослин і тварин, занесені до Червоної книги України.
Природні рослинні угрупування, занесені до Зеленої книги України.
Водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, як місця перебування водоплавних птахів.
Природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.
Відновлювальні території, що підлягають включенню до національної екомережі.
Література: Основна: [1, 2, 3, 12, 29, 30, 31, 37, 42, 68], додаткова: [15, 16]
ТЕМА 2.8. Правове регулювання відносин щодо надзвичайних екологічних ситуацій
План лекційного заняття
Поняття надзвичайної екологічної ситуації.
Правовий режим зон надзвичайної екологічної ситуації.
Завдання для самостійної роботи
Державне управління у сфері регулювання відносин, що виникають у зв’язку із надзвичайними екологічними ситуаціями.
Література: Основна: [1,9,12,14,20, 48 ], додаткова: [15, 16]
ТЕМА 2.9. Правове регулювання поводження з відходами виробництва та споживання
Завдання для самостійної роботи
Поняття та види відходів.
Правовий режим відходів виробництва та споживання
Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами виробництва та споживання.
Юридична відповідальність у сфері поводження з небезпечними відходами.
Література:
Основна: [9,12,14,20, 48]; Додаткова: [15]
ТЕМА 3.1. Міжнародне екологічне право та Європейське право навколишнього середовища
Індивідуальне заняття
Поняття і основні юридичні ознаки міжнародного екологічного права.
Джерела міжнародного екологічного права.
Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів і об’єктів навколишнього середовища.
Завдання для самостійної роботи
Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
Поняття і система європейського права навколишнього середовища.
Адаптація екологічного законодавства України до європейського права навколишнього середовища.
План семінарського заняття
Поняття і основні юридичні ознаки міжнародного екологічного права.
Джерела міжнародного екологічного права.
Поняття і система європейського права навколишнього середовища.
Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів і об’єктів навколишнього середовища.
Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
Адаптація екологічного законодавства України до європейського права навколишнього середовища.
Література:
Основна: [1, 39, 40, 41, 42, 43, 89].
ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
Індивідуальні заняття з курсу «Екологічне право» передбачають вирішення тестових завдань, задач, опрацювання опублікованих матеріалів практики застосування екологічного законодавства, виконання рефератів.
Тематика рефератів
Модуль 1
Теми 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.8:
Гарантії реалізації екологічних прав громадян.
Способи захисту екологічних прав громадян.
Співвідношення екологічних прав та інтересів громадян.
Гарантії права громадян на екологічну безпеку.
Механізм реалізації права громадян на одержання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення.
Механізм реалізації права громадян на участь у проведенні громадської екологічної експертизи.
Право громадян на об'єднання в громадські природоохоронні формування.
Спеціальні об’єкти права власності відповідно до форм власності.
Зміст права власності на природні ресурси.
Принципи права природокористування.
Класифікація об’єктів права природокористування.
Обов’язки природо користувачів.
Особливості орендних правовідносин природокористування.
Об’єктивні передумови формування системи екологічної безпеки.
Доктринальні підходи визначення екологічної безпеки.
Види державно-правових заходів забезпечення екологічної безпеки.
Роль Ради Національної безпеки і оборони України у сфері забезпечення екологічної безпеки.
Значення державної екологічної експертизи в системі регулювання екологічних правовідносин.
Гарантії прав експерта екологічної експертизи.
Права і обов’язки осіб, які беруть участь у екологічній експертизі.
Процедура здійснення екологічної експертизи.
Юридичне значення висновку екологічної експертизи.
Місце та роль Міністерства охорони навколишнього природного середовища у системі управління в галузі екології.
Повноваження органів місцевого самоврядування при здійсненні управління у галузі екології.
Екологічне прогнозування, його види.
Стандартизація і нормування у галузі екології.
Екологічне інформаційне забезпечення. Види екологічної інформації.
Екологічний контроль, як один із видів забезпечувальних заходів.
Джерела формування системи екологічного фінансування.
Система екологічного фінансування та напрямки використання коштів.
Джерела та форми економіко-правового стимулювання екологічної діяльності.
Позитивна відповідальність у галузі екології, її види.
Особливості адміністративної та кримінальної відповідальності за екологічні правопорушення.
Модулі 2, 3
Теми 2.1 - 2.9, 3.1
Співвідношення земельного права із суміжними галузями права та його місце у правовій системі України.
Конституція України – системоутворююче джерело земельного права.
Міжнародно-правові акти як джерела земельного права.
Поняття, основні риси та юридична природа приватизації земель.
Суб’єкти, об’єкти та форми приватизації земель.
Особливості приватизації земель сільськогосподарського призначення та інших категорій земель.
Юридичні гарантії здійснення приватизації земель.
Поняття та юридичні ознаки оренди землі.
Договір оренди земельної ділянки.
Поняття та класифікація обмежень прав на землю
Земельні сервітути як форма обмеження прав на землю.
Вирішення земельних спорів.
Земельно-процесуальне забезпечення набуття прав на землю.
Загальна характеристика та правові форми плати за землю.
Особливості обчислення плати за землі різного цільового призначення.
Пільги щодо плати за землю.
Система і повноваження органів управління у галузі використання та охорони земель.
Планування використання земель. Землеустрій.
Моніторинг земель. Державний земельний кадастр.
Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Ринковий обіг земельних ділянок.
Правочини із земельними ділянками.
Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, їх примусове відчуження.
Особливості правової охорони ґрунтів. Рекультивація та консервація земель.
Юридична відповідальність за земельні правопорушення.
Фермерське землекористування.
Використання земель громадянами у межах населених пунктів.
Правовий режим земель природних заповідників.
Особливості передачі у приватну власність земель історико-культурного призначення..
Специфіка правового режиму земель лісового фонду.
Обмеження права користування землями водного фонду.
Специфіка правового режиму земель прикордонної смуги.
Специфіка правового режиму земель водно-болотних угідь.
Право користування надрами для видобування корисних копалин.
Розподіл і перерозподіл надр між користувачами.
Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин.
Використання вод для промислових потреб і потреб гідроенергетики.
Користування водними об’єктами для потреб водного транспорту.
Державний водний кадастр.
Особливості адміністративної відповідальності за порушення водного законодавства.
Загальне лісокористування, його особливості.
Заготівля деревини як основний вид лісокористування.
Плата за спеціальне лісокористування.
Право лісокористування для науково-дослідних робіт.
Розподіл та перерозподіл лісів.
Лісовпорядкування.
Організація відновлення лісів і лісорозведення.
Цивільно-правова відповідальність за порушення лісового законодавства.
Права та обов’язки користувачів тваринним світом.
Правове регулювання плювання та рибальства.
Особливості використання об’єктів тваринного світу у наукових, культурно-освітніх та естетичних цілях.
Добування диких тварин з метою утримання і розведення у неволі чи напіввільних умовах.
Плата за спеціальне використання об’єктів тваринного світу.
Використання тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності.
Державний кадастр тваринного світу.
Розподіл і перерозподіл тваринного світу.
Правові заходи охорони тваринного світу.
Збереження територій і об’єктів природно-заповідного фонду.
Організація, створення і оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
Правовий режим біосферних заповідників.
Правовий режим національних природних парків.
Правовий режим лікувально-оздоровчих та курортних зон.
Особливості управління у галузі використання на охорони курортних та лікувально-оздоровчих зон.
Проблеми відповідальності за порушення режиму використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
Порядок створення рекреаційних зон, їх види.
Особливості управління в галузі використання та охорони рекреаційних зон.
Тестові завдання і задачі
Модуль 1
Тема «Загальні положення екологічного права»
1. Предметом екологічного права є:
а) екологічні правовідносини;
б) екологічні права та обов’язки громадян;
в) джерела екологічного права.
2. Суб’єктами екологічного права не можуть бути:
а) іноземці;
б) недієздатні особи;
в) іноземні держави;
г) юридичні особи.
3. Методом екологічного права є:
а) сукупність засобів та прийомів, через які право впливає на екологічні правовідносини;
б) екологічні правовідносини, що складаються між фізичними та юридичними особами з приводу належності, використання та охорони об’єктів навколишнього природного середовища;
в) екологічні правовідносини, що складаються між фізичними та юридичними особами з приводу володіння, користування та розпорядження об’єктами навколишнього природного середовища.
4. До кодифікованих законодавчих актів, що регулюють екологічні правовідносини належить:
а) п’ять кодексів – Земельний, Лісовий, Водний, Про тваринний світ та Про надра;
б) чотири кодекси – Земельний, Водний, Лісовий, Про надра;
в) шість кодексів - Земельний, Лісовий, Водний, Повітряний та Про надра та Про тваринний світ.
5. Систему екологічного права складають:
а) загальна та особлива частини;
б) підгалузі права, прості та складні правові інститути, загальна, особлива та спеціальна частини;
в) Земельний, водний, лісовий кодекси та Кодекс України про надра.
6. Екологічне право являє собою:
а) комплексну галузь права;
б) підгалузь права;
в) самостійну галузь права.
7. Об’єктами екологічного права є:
а) природні блага, з приводу яких можливо виникнення суспільних правовідносин;
б) суспільні правовідносини, що виникають з приводу використання природних благ.
Тема «Право власності на природні ресурси»
1. Право власності на природні ресурси в Україні існує в таких формах:
а) державна, колективна, приватна;
б) виключна власність народу Україна, державна, колективна, приватна;
в) державна, комунальна, приватна;
г) лише державна власність.
2. Суб’єктивне право власності на природні ресурси характеризується:
а) повноваженнями по володінню, користуванню та розпорядженню природними ресурсами;
б) повноваженнями по використанню, відтворенню та охороні природних ресурсів;
в) повноваженнями по володінню, користуванню, відтворенню, охороні та розпорядженню природними ресурсами.
3. Об’єктами права власності на природні ресурси є:
а) природні та штучно створені ресурси, які зареєстровані в обліково-кадастровій документації як об’єкти володіння, користування та розпорядження;
б) лише природні об’єкти, які зареєстровані в обліково-кадастровій документації як об’єкти володіння, користування та розпорядження;
в) усі природні об’єкти, які знаходять на території України.
4. Держава Україна реалізує свої повноваження власника на природні ресурси через:
а) органи державної виконавчої влади;
б) через підприємства, установи, організації державної форми власності;
в) через органи місцевого самоврядування;
г) через фізичних та юридичних осіб.
5. Суб’єктами приватної форми власності на природні ресурси можуть бути:
а) будь-які фізичні та юридичні особи;
б) лише фізичні особи;
в) фізичні особи – громадяни України;
г) фізичні та юридичні особи приватного права.
Модуль 2
Тема «Правовий режим земель в Україні, їх правова охорона»
1. До складу земель України належать:
а) землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, лісового фонду, водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
б) усі землі в межах її території, у тому числі острови та землі зайняті водними об'єктами;
в) земельні ділянки та права на них;
г) землі державної, комунальної та приватної власності.
2. Право власності на землю це право:
а) щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою;
б) щодо використання, відтворення та охорони земель;
в) право постійного користування земельною ділянкою;
г) право розпорядження земельною ділянкою.
3. Шляхи за якими не набувається право власності на земельну ділянку громадянами України:
а) за договорами купівлі-продажу, дарування, міни;
б) прийняття спадщини;
в) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю);
г) шляхом внесення земельної ділянки до статутного фонду.
4. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність належать:
а) землі атомної енергетики та космічної системи;
б) землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними
об'єктами, що мають національне значення;
в) землі оборони;
г) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.
5. Не відноситься до системи заходів по охороні земель:
а) організація раціонального використання;
б) захист від шкідливого антропогенного впливу;
в) захист права власності на земельні ділянки;
г) забезпечення особливого режиму використання земель природно-заповідного фонду, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Тема «Правовий режим земель в Україні, їх правова охорона»
Варіант 2
Земельні ділянки це –
а) частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо них правами;
б) землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, лісового фонду, водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
в) усі землі в межах території України, у тому числі острови та землі зайняті водними об'єктами;
г) будь-яка частина земної поверхні.
2. Землі на території України можуть перебувати у таких формах власності:
а) лише державній власності;
б) у державній, колективній та приватній власності;
в) у державній, комунальній та приватній власності;
г) у виключній власності народу України.
3. Право постійного користування земельною ділянкою – це право по:
а) володінню, користуванню та розпорядженню земельною ділянкою без встановленого строку;
б) використанню, відтворенню та охороні земельної ділянки, закріпленої на невизначений строк;
в) лише по використанню земельної ділянки;
г) володінню і користуванню земельною ділянкою на невизначений строк.
4. Іноземні громадяни мають право :
а) власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території України;
б) на постійне користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території України;
в) лише на короткострокове користування земельними ділянками на території України;
г) на орендне користування земельними ділянками на території України.
5. Не передбачено Земельним Кодексом України у галузі використання та охорони земель здійснення такого виду контролю:
а) державного;
б) самоврядного;
в) громадського;
г) виробничого.
Тема «Правовий режим використання та охорони надр»
Згідно Кодексу України про надра - надра є:
а) виключною власністю народу України;
б) власністю держави Україна;
в) власністю держави, територіальних громад сіл, селищ, міст, фізичних та юридичних осіб;
г) виключною власністю народу та держави Україна.
2. Корисні копалини за свої значенням поділяються на:
а) загальнопоширені та не загальнопоширені;
б) загальнодержавного та місцевого значення.
3. Не відноситься до спеціального користування надрами:
а) видобування корисних копалин;
б) геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
в) забір води із колодязів;
г) скидання стічних вод.
4. Право спеціального користування надрами характеризується такими ознаками:
а) обов'язкове отримання спеціального дозволу (ліцензії);
б) є загальнодоступним;
в) не підлягає державній реєстрації;
г) не потребується спеціального дозволу.
5. Не потребується надання гірничого відводу при таких видах користування надрами:
а) розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
б) розробки родовищ корисних копалин місцевого значення;
в) геологічного вивчення надр;
г) будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
6. Державний фонд надр формується :
а) Міністерством охорони навколишнього природного середовища спільно з Державним комітетом по нагляду за охороною праці;
б) Міністерством охорони навколишнього природного середовища;
в) Міністерством праці та соціальної політики України спільно з Державним комітетом України по геології та вивченню надр;
в) Міністерством праці та соціальної політики України.
7. Державний фонд родовищ корисних копалин формується:
а) Міністерством охорони навколишнього природного середовища спільно з Державним комітетом по нагляду за охороною праці;
б) Міністерством охорони навколишнього природного середовища;
в) Міністерством праці та соціальної політики України спільно з Державним комітетом України по геології та вивченню надр;
в) Міністерством праці та соціальної політики України.
Тема: «Правовий режим лісів, їх правова охорона»
Ліси на території України є:
а) виключною власністю народу України;
б) власністю держави Україна;
в) власністю держави; територіальних громад сіл, селищ, міст; фізичних та юридичних осіб;
г) власністю народу Україна, а також можуть перебувати у державній, комунальній і приватній власності.
2. До лісових ресурсів загальнодержавного значення не належать:
а) деревина від рубок головного користування;
б) технічна та лікарська сировина;
в) живиця.
3. Із земель лісового фонду у приватну власність:
а) можуть бути передані будь-які ділянки земель лісового фонду для лісогосподарських потреб;
б) можуть бути передані замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі селянських, фермерських та інших господарств.
в) не можуть передаватися земельні ділянки лісового фонду.
4. Державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів не уповноважені здійснювати:
а) підприємства, яким наданий ліс у тимчасове користування;
б) Міністерство охорони навколишнього природного середовища;
в) органи місцевого самоврядування;
г) Кабінет Міністрів України.
5. Згідно Лісового кодексу України усі ліси на території України поділяються на:
а) 3 категорії – природоохоронні, захисні та на територіях природно-заповідного фонду;
б) захисні, до яких входять санітарно-гігієнічні та оздоровчі ліси;
в) 4 категорії – захисні; рекреаційно-оздоровчі; природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення; експлуатаційні ліси;
г) 2 категорії – захисні та експлуатаційні ліси.
6. Громадяни в поряду спеціального лісокористування мають право на:
а) вільне перебування в лісах;
б) безкоштовне збирання для власного споживання дикорослих трав'яних рослин, квітів;
в) заготівлю деревини;
г) безкоштовну заготівлю для власного споживання ягід, горіхів.
7. Документами, які не дають право на спеціальне лісокористування є:
а) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою;
б) лісовий квиток;
в) лісорубний квиток;
г) договір дарування.
Тема «Правовий режим використання та охорони вод»
Варіант 1
До водного фонду не належать:
а) поверхневі води (природні водойми водотоки, штучні водойми);
б) підземні води та джерела;
в) води у резервуарах та водопроводах;
г) внутрішні морські води та територіальне море.

2. Води в Україні перебувають у власності:
а) держави;
б) народу України;
в) держави, територіальних громад, фізичних та юридичних осіб;
г) держави та територіальних громад.
3. Не належить до права спеціального водокористування:
а) забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв;
б) пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);
в) скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти;
г) задоволення потреб населення.
4. Довгострокове водокористування є:
а) від 5 до 20 років;
б) від 3 до 25 років;
в) від 5 до 25 років;
г) від 3 до 20 років.
5. Лісосплав на водних об'єктах в Україні:
а) дозволяється;
б) забороняється;
в) дозволяється на умовах ліцензії;
г) забороняється для фізичних осіб і дозволяється для юридичних осіб.

6. Питне та господарсько-побутове водопостачання буває:
а) централізованим і нецентралізованим;
б) загальним і спеціальним;
в) лікувальним, курортним і оздоровчим:
г) побутовим та промисловим.
Тема «Правовий режим використання та охорони вод»
Варіант 2
1. За своїм значенням води України поділяються на:
а) загальнодержавного і місцевого значення;
б) поверхневі і підземні води;
в) води для промислових та побутових потреб;
г) для промислового, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.

2. Первинними водокористувачами є:
а) юридичні особи;
б) ті особи, що мають власні водозабірні споруди та відповідне обладнання для забору води;
в) спеціальні водокористувачі;
г) ті особи, які беруть воду з чужих водозабірних споруд.

3. Право загального водокористування:
а) може бути обмежене за певних підстав;
б) не може бути обмежене ні при яких обставинах.

4. Дозвіл на спеціальне водокористування водними об'єктами загальнодержавного значення видається:
а) державними органами охорони навколишнього природного середовища;
б) органами державної виконавчої влади;
в) органами місцевого самоврядування.

5. Водні об'єкти, які віднесені до категорії лікувальних у встановленому законом порядку використовуються:
а) лише для лікувальних і оздоровчих потреб;
б) для лікувальних та інших потреб за умови, що їх якісний стан не погіршується.

6. Водоохоронні зони встановлюються:
а) для створення сприятливого режиму водних об’єктів;
б) запобігання забрудненню, засміченню водних об’єктів;
в) для здійснення землевпорядкування;
г) запобігання вичерпанню водних об’єктів.
Тема: «Правове регулювання використання та охорони тваринного світу»
До об'єктів тваринного світу належать:
а) дикі тварини;
б) частини диких тварин;
в) свійські тварини;
г) продукти життєдіяльності диких тварин.

2. Об'єкти тваринного світу можуть перебувати у :
а) державній, комунальній і приватній власності;
б) державній, комунальній, приватній власності та виключній власності народу України;
в) виключній власності народу України;
г) державній власності.
3. У власності фізичних та юридичних осіб не можуть перебувати об'єкти тваринного світу:
а) дикі тварини, які занесені до Червоної Книги і вилучені із стану природної волі;
б) які завезені на територію України з інших країн на законних підставах;
в) які розведені (отримані) у неволі чи напіввільних умовах;
г) набуті іншим не забороненим законом шляхом.
4. У комунальній власності перебувають об'єкти тваринного світу, які:
а) перебувають у стані природної волі на території, що віднесена до комунальної форми власності;
б) перебувають на утриманні підприємств, установ, організацій комунальної форми власності;
в) Дикі тварини, які віднесені до Червоної Книги України.
5. Користування об'єктами тваринного світу здійснюється:
а) на праві власності;
б) на праві загального користування;
в) на праві спеціального користування;
г) на праві загального і спеціального користування;
д) на праві власності та на праві загального і спеціального користування.
Тема: «Міжнародне екологічне право»
До нормативно-правових актів міжнародного екологічного права за дією у просторі не відносяться:
а) регіональні;
б) міждержавні;
в) локальні;
г) глобальні.
2. До міжнародних річок не належать річки які:
а) пересікають території двох і більше держав;
б) розділяють території двох і більше держав;
в) є транспортним шляхом для перевезення продукції, що має міжнародне значення.
3. До об'єктів міжнародного екологічного права у сфері охорони атмосферного повітря не відноситься:
а) транскордонне забруднення повітря на великі відстані;
б) негативний фізичний вплив на атмосферне повітря (підвищених рівнів шуму, вібрації, іонізуючих випромінювань)
в) зміна клімату;
г) руйнування озонового шару.
КОНТРОЛЬНІ ЗАДАЧІ
з екологічного права
для самоконтролю
Задача 1
Дніпропетровська міська рада прийняла рішення про передачу земель військової частини під об’єктами, що надані для ведення підсобного господарства, колективному сільськогосподарському підприємству «Аграрій». Чи мала вона на це право? Обґрунтуйте дане рішення.
Задача 2
За висновком державної екологічної експертизи хімічний завод, що діє на території селища, необхідно закрити, так як в результаті його діяльності порушуються вимоги екологічної безпеки. Але директор підприємства відмовився виконати дану вимогу. Дайте обґрунтування діям директора.
Задача 3
Одночасно із проведенням державної екологічної експертизи представники громадської природоохоронної організації вирішили провести власну екологічну експертизу, так як вважали, що висновки державної екологічної експертизи можуть бути не обєктивними. Чи мають право представники громадськості проводити власну громадську екологічну експертизу? Чи обов'язкові для виконання її висновки? Чому?
Задача 4
Громадянин Никончук вирішив взяти у оренду ставок загальною площею 5 гектарів для риборозведення. Для здійснення такого виду діяльності він має спеціальну освіту і матеріальні можливості. Чи може він розраховувати на те, що його заява буде задоволена, чому?
Задача 5
Гірничодобувне підприємство «Лагода» припинило користування ділянкою надр, пояснюючи це тим, що у підприємства немає коштів для розробки родовищ корисних копалин і вирішило передати дану ділянку у вторинне користування. Хто приймає рішення по даному питанню? Чи може підприємство розраховувати на те, що коли у нього з’являться кошти, продовжити користування цією ділянкою надр?
Задача 6
Підприємством було викинуто у річку отруйну хімічну речовину, що призвело до масових захворювань населення. Про екологічну ситуацію що склалася населенню ніхто ніяких пояснень не дав. Чи мають право громадяни знати про екологічний стан навколишнього природного середовища? Яким правовим актом це передбачено? Хто їх про це повинен проінформувати?
Задача 7
Громадська екологічна організація звернулася з позовом до суду про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, приватним підприємцем Петровим. Чи має право громадська організація звертатися до суду з такими позовами? Яким правовим актом це передбачено?
Задача 8
Транспортне підприємство «Транзит» при перевезенні отруйних речовин не виконало усіх умов їх перевезення і отруйні речовини потрапили у грунт. Цим підприємство порушило вимоги екологічної безпеки. Чи повинно за такі дії підприємство «Транзит» понести юридичну відповідальність? Яку?
Задача 9
Громадянка Сидоренко звернулась до суду з позовом до підприємства “Азот” про відшкодування шкоди, заподіяної її здоров’ю внаслідок отруєння шкідливими речовинами, що викидає в атмосферне повітря дане підприємство. Чи має вона на це право? Якщо так, то яким нормативно-правовим актом це передбачено?
Задача 10
Міською радою було прийняте рішення про будівництво у межах території міста сміттєспалювального заводу. Населення міста про дане рішення проінформоване не було. А коли був побудований завод – категорично заперечило проти введення його в дію. Який принцип охорони навколишнього природного середовища порушила міська рада.
Задача 11
Міська рада прийняла рішення про заборону на літній період проїзду транспортним засобам центральною вулицею міста, набережною річки, встановила плату за перебування населення на міському пляжі, у парку. Чи правомірне рішення міської ради?
Задача 12
Фермер Сидорчук втратив працездатність і вирішив продати 0,12 га земельної ділянки громадянину Кузіну для житлового будівництва, 0,5 га громадянину Степанову для садівництва і 0,02 га громадянці Зайцевій для будівництва гаража. Нотаріус відмовився посвідчити дані угоди. Обґрунтуйте дії нотаріуса.
критерії оцінювання знань та розподіл балів за рейтинговою системою
Основними завданнями контрою знань студентів є оцінювання засвоєння ними теоретичних знань та практичних навичок з дисципліни «Екологічне право». При цьому контрольні заходи мають стимулювати:
систематичну самостійну роботу над навчальним матеріалом, забезпечити закріплення та реалізацію набутих теоретичних знань при виконанні практичних завдань за місцем роботи;
прищепити навички відповідального ставлення до своїх обов’язків, самостійного цілеспрямованого пошуку потрібної інформації, чіткої організації свого робочого дня та працівників свого підрозділу.
Оцінювання знань студентів здійснюється за результатами поточного та підсумкового контролю знань за 100 бальною шкалою.
Для оцінки знань зміст дисципліни поділяється на 3 змістовні модулі (ЗМ).
ЗМ 1 включає 8 тем:
Тема 1.1. Екологічна функція держави. Загальні положення екологічного права.
Тема 1.2. Екологічні права та обов’язки громадян.
Тема 1.3. Право власності на природні ресурси в Україні.
Тема 1.4. Право природокористування.
Тема 1.5. Правове забезпечення екологічної безпеки.
Тема 1.6. Управління у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Тема 1.7. Економіко-правовий механізм у галузі екології.
Тема 1.8. Юридична відповідальність у галузі екології.
Максимальна кількість балів, яку студент може набрати за результатами ЗМ1 - 25 балів за поточну роботу (оцінка поточної роботи включає: оцінки за знання тем та активності на семінарських заняттях + оцінки за індивідуальні завдання + оцінки за виконання самостійних робіт).
Після вивчення ЗМ1 проводиться письмовий контрольний захід, завдання включає 1 теоретичне питання та 1 тестове завдання. Максимальна оцінка за контрольний захід може дорівнювати 2 балам. Теоретичне питання оцінюється максимальною кількістю 1 бал, правильна відповідь на тестове завдання - максимальною кількістю 1 бал.
Отже, всього по ЗМ 1 – 25 балів.
Підсумкова оцінка з контрольного заходу першого модулю – 2 бали
0,75 бала FX – оцінка «незадовільно»
1,25 бала DE – оцінка «задовільно»
1,75 бала ВС – оцінка «добре»
2 бали А – оцінка «відмінно»
Підсумкова оцінка з першого модулю = поточний контроль + контрольний захід: максимальна кількість балів, яка може бути набрана студентом на цьому етапі – 18 б. = Т1.1 - 1 б. + Т1.2 – 1 б. + Т 1.3 -2 б. + Т.1.4 – 3 б. + Т 1.5 – 1 б. + Т.1.6 – 3 б. + Т 1.7 – 2 б. + Т 1.8 – 3 б.+ контрольний захід – 2 б.
Підсумкова оцінка по модулю 1
Від 1 до 4 балів FX - оцінка «незадовільно»
Від 5 до 9 балів DE- оцінка «задовільно»
Від 10 до 14 балів ВС - оцінка «добре»
Від 15 до 18 балів А - оцінка «відмінно»
Другий модуль охоплює 10 тем:
Тема 2.1. Правова охорона та використання земель.
Тема 2.2. Правовий режим використання та охорони надр.
Тема 2.3. Правовий режим використання та охорони лісів.
Тема 2.4. Правове регулювання використання і охорони тваринного світу.
Тема 2.5. Правовий режим використання та охорони вод.
Тема 2.6. Правове регулювання охорони атмосферного повітря.
Тема 2.7. Правові засади формування, збереження та раціонального використання національної екологічної мережі України.
Тема 2.8. Правове регулювання відносин щодо надзвичайних екологічних ситуацій.
Тема 2.9. Правове регулювання поводження з відходами виробництва та споживання.
Тема 3.1. Міжнародне екологічне право та міжнародне співробітництво України в цій галузі.
Максимальна кількість балів, яку студент може набрати за результатами ЗМ2 -25 балів за поточну роботу (оцінка поточної роботи включає: оцінки за знання тем і активність на семінарських заняттях + оцінки за індивідуальні завдання + оцінки за виконання самостійних робіт).
Максимальна кількість балів, яку студент може набрати за
Після вивчення ЗМ 2 та ЗМ 3 проводиться комплексна контрольна робота, яка включає дві контрольні роботи по 1 академічній годині і складається з 2 теоретичних питань та задачі. Теоретичні питання оцінюються максимальною кількістю 1 бал і задача 2-ма балами. Максимальна оцінка за контрольну роботу може дорівнювати 4 балам.
Підсумкова оцінка з контрольного заходу другого та третього модулів – 6 балів
1 бал FX – оцінка «незадовільно»
2 бали DE – оцінка «задовільно»
3 бали ВС – оцінка «добре»
4 бали А – оцінка «відмінно»
Підсумкова оцінка з другого модулю = поточний контроль + контрольний захід: максимальна кількість балів, яка може бути набрана студентом на цьому етапі – 65 балів = Т 2.1 - 4 б. + Т 2.2 – 3 б. + Т 2.3 - 4 б. + Т 2.4 – 3 б. + Т 2.5 – 3 б. + Т 2.6 – 1 б. + Т 2.7 – 4 б. + Т 2.8 – 1 б. + Т 2.9 – 3 б. + Т 3.1 – 2 б. + контрольний захід – 4 бали
Підсумкова оцінка по модулях 2 та 3
Від 1 до 15 балів FX - оцінка «незадовільно»
Від 16 до 21 балів DE- оцінка «задовільно»
Від 22 до 27 балів ВС - оцінка «добре»
Від 28 до 32 балів А - оцінка «відмінно»
Максимальна кількість балів, яку студент може набрати за результатами ЗМ2 та ЗМ3-50 балів.
Семестровий контроль (екзамен) з дисципліни «Екологічне право» є обов’язковим і проводиться за навчальним матеріалом, визначеним робочою навчальною програмою дисципліни у повному обсязі за семестр.
До складання семестрового контролю допускаються студенти, які за підсумками двох модулів набрали в сумі не менше 20 балів. Якщо студент набрав за підсумками двох попередніх модулів менше 20 балів, то він не допускається до екзамену, а також зобов’язаний відпрацювати індивідуально теми для отримання необхідного прохідного балу на екзамен за рішенням апеляційної комісії або в ході повторного навчання.
Підсумкова модульна контрольна робота проводиться в письмовій формі. Кожен білет містить 2 теоретичних питання та одне тестове завдання, які оцінюються максимальною кількістю 50 балів. Отже, максимальна кількість балів, яку студент може отримати на ПМК – 50 балів.
оцінка за шкалою ЕCTS оцінка за бальною шкалою оцінка за розширеною шкалою еквівалент оцінки за п’ятибальною шкалою
а 90-100 відмінно 5
в 80-89 дуже добре 4,5
с 65-79 добре 4
д 55-64 задовільно 3,5
е 50-54 достатньо 3
fx 35-49 незадовільно 2
f 1-34 неприйнятно 1
Бали за вивчення курсу з дисципліни «Екологічне право» виставляються студентам денної форми навчання за підсумками поточного контролю та семестрового контрольного заходу студентам, які набрали не менше 35 балів.
Перелік питань з курсу для підготовки до семестрового контролю
Перелік питань для підготовки до ЗМ 1:
1. Екологічна політика України, проблеми регулювання.
2. Поняття та предмет екологічного права.
3. Методи екологічного права.
4. Об’єкти та суб’єкти екологічного права.
5. Система навчального курсу “Екологічне право”.
6. Загальна характеристика екологічного законодавства.
7. Поняття прав громадян у галузі екології, їх види та способи захисту.
8. Обов’язки громадян у галузі екології, їх види.
9. Поняття і форми права власності на природні ресурси.
10. Суб’єкти і об’єкти права власності на природні ресурси.
11. Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси.
12. Поняття, принципи права природокористування.
13. Види права природокористування
14. Суб’єкти та об’єкти права природокористування.
15. Зміст права природокористування.
16. Підстави виникнення та припинення права природокористування.
17. Юридична природа та види екологічної безпеки.
18. Зміст правовідносин екологічної безпеки, їх особливості.
19. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки.
20. Поняття публічного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища.
21. Органи публічного управління у галузі екології.
22. Державний моніторинг навколишнього природного середовища.
23. Державний облік у галузі природокористування та охорони навколишнього природного середовища.
24. Стандартизація і нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища.
25. Екологічна експертиза.
26. Лімітування у галузі природокористування.
27. Екологічне ліцензування.
28. Екологічне інформаційне забезпечення.
29. Екологічний контроль (поняття, види).
30. Поняття і склад економіко-правового механізму у галузі екології.
31. Правові форми платежів у галузі екології.
32. Економіко-правове стимулювання екологічної діяльності.
33. Діяльність органів державної податкової служби у забезпеченні економіко–правового стимулювання екологічної діяльності.
34. Поняття та мета юридичної відповідальності в екологічному праві.
35. Екологічні правопорушення як підстава юридичної відповідальності.
36. Екологічні правопорушення, їх класифікація.
37. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
38. Особливості кримінальної відповідальності у галузі екології.
39. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.
40. Особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення.
41. Застосування цивільно-правової відповідальності за порушення екологічного законодавства.
Перелік питань для підготовки ЗМ 2
1. Земельні правовідносини (поняття, загальна характеристика).
2. Склад та цільове призначення земель України.
3. Право власності на землі в Україні.
4. Право користування землями України.
5. Набуття, реалізація та припинення права на землю.
7. Право земельного сервітуту.
8. Правова охорона земель.
9. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства.
10. Контроль за використанням та охороною земель.
11. Моніторинг земель.
12. Державний земельний кадастр.
13. Загальні положення надрового права. Право власності на надра в Україні.
14. Основні права і обов’язки користувачів надрами.
15. Державне управління і контроль у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.
16. Види користування надрами. Порядок надання надр у користування.
17. Збір за геолого – розвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету та надрокористування в Україні.
18. Правова охорона надр.
19. Юридична відповідальність за порушення законодавства про користування надрами.
20. Загальні положення лісового законодавства в Україні. Право власності на ліси в Україні (загальна характеристика).
21. Право лісокористування.
22. Державне управління і контроль у галузі використання, відтворення, охорони та захисту лісів.
23. Права та обов’язки загальних та спеціальних лісокористувачів.
24. Плата за використання лісових ресурсів.
25. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства.
26. Правова охорона лісів.
27. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства.
28. Тваринний світ як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони.
29. Право використання тваринного світу: його форми та види.
30. Управління у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу.
31. Правова охорона тваринного світу.
32. Правове регулювання полювання, рибальства та інших видів використання тваринного світу.
33. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.
34. Води як об’єкт правової охорони та використання. Право власності на води в Україні.
35. Види права водокористування.
36. Права і обов’язки водокористувачів.
37. Правова охорона вод і земель водного фонду.
38. Державне управління і контроль у галузі використання, відтворення та охорони вод.
39. Платежі за спеціальне використання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту.
40. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства.
41. Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання і охорони.
42. Державне управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря та радіаційної безпеки.
43. Правові заходи охорони атмосферного повітря.
58. Економічний механізм забезпечення охорони атмосферного повітря.
44. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.
45. Поняття і основні складові національної екологічної мережі України.
46. Природні території та об’єкти особливої державної охорони як ключові території екомережі.
47. Природно-заповідний фонд України.
48. Курортні та лікувально-оздоровчі території.
49. Рекреаційні зони.
50. Водоохоронні зони.
51. Полезахисні природні (лісові) смуги.
52. Види рослин і тварин, занесені до Червоної книги України.
53. Природні рослинні угрупування, занесені до Зеленої книги України.
54. Водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, як місця перебування водоплавних птахів.
55. Природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.
56. Відновлювальні території, що підлягають включенню до національної екомережі України.
57. Поняття надзвичайної екологічної ситуації.
58. Правовий режим зон надзвичайної екологічної ситуації.
59. Державне управління у сфері регулювання відносин, що виникають у зв’язку із надзвичайними екологічними ситуаціями.
60. Поняття та види відходів.
61. Правовий режим відходів виробництва та споживання.
62. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами виробництва та споживання.
63. Юридична відповідальність у сфері поводження з небезпечними відходами.
64. Поняття і основні юридичні ознаки міжнародного екологічного права.
65. Джерела міжнародного екологічного права.
66. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів і об’єктів навколишнього природного середовища.
67. Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
68. Поняття і система європейського права навколишнього середовища.
69. Адаптація екологічного законодавства України до європейського права навколишнього середовища.
Тестові завдання та задачі для самоконтролю
Змістовний модуль 1
1. Предметом екологічного права є:
а) екологічні правовідносини;
б) екологічні права та обов’язки громадян;
в) джерела екологічного права.
2. Суб’єктами екологічного права не можуть бути:
а) іноземці;
б) недієздатні особи;
в) іноземні держави;
г) юридичні особи.
3. Методом екологічного права є:
а) сукупність засобів та прийомів, через які право впливає на екологічні правовідносини;
б) екологічні правовідносини, що складаються між фізичними та юридичними особами з приводу належності, використання та охорони об’єктів навколишнього природного середовища;
в) екологічні правовідносини, що складаються між фізичними та юридичними особами з приводу володіння, користування та розпорядження об’єктами навколишнього природного середовища.
4. До кодифікованих законодавчих актів, що регулюють екологічні правовідносини належить:
а) п’ять кодексів – Земельний, Лісовий, Водний, Про тваринний світ та Про надра;
б) чотири кодекси – Земельний, Водний, Лісовий, Про надра;
в) шість кодексів - Земельний, Лісовий, Водний, Повітряний та Про надра та Про тваринний світ.
5. Систему екологічного права складають:
а) загальна та особлива частини;
б) підгалузі права, прості та складні правові інститути, загальна, особлива та спеціальна частини;
в) Земельний, водний, лісовий кодекси та Кодекс України про надра.
6. Екологічне право являє собою:
а) комплексну галузь права;
б) підгалузь права;
в) самостійну галузь права.
7. Об’єктами екологічного права є:
а) природні блага, з приводу яких можливо виникнення суспільних правовідносин;
б) суспільні правовідносини, що виникають з приводу використання природних благ.
8. Право власності на природні ресурси в Україні існує в таких формах:
а) державна, колективна, приватна;
б) виключна власність народу Україна, державна, колективна, приватна;
в) державна, комунальна, приватна;
г) лише державна власність.
9. Суб’єктивне право власності на природні ресурси характеризується:
а) повноваженнями по володінню, користуванню та розпорядженню природними ресурсами;
б) повноваженнями по використанню, відтворенню та охороні природних ресурсів;
в) повноваженнями по володінню, користуванню, відтворенню, охороні та розпорядженню природними ресурсами.
10. Об’єктами права власності на природні ресурси є:
а) природні та штучно створені ресурси, які зареєстровані в обліково-кадастровій документації як об’єкти володіння, користування та розпорядження;
б) лише природні об’єкти, які зареєстровані в обліково-кадастровій документації як об’єкти володіння, користування та розпорядження;
в) усі природні об’єкти, які знаходять на території України.
11. Держава Україна реалізує свої повноваження власника на природні ресурси через:
а) органи державної виконавчої влади;
б) через підприємства, установи, організації державної форми власності;
в) через органи місцевого самоврядування;
г) через фізичних та юридичних осіб.
12. Суб’єктами приватної форми власності на природні ресурси можуть бути:
а) будь-які фізичні та юридичні особи;
б) лише фізичні особи;
в) фізичні особи – громадяни України;
г) фізичні та юридичні особи приватного права.
Змістовний модуль 2
1. До складу земель України належать:
а) землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, лісового фонду, водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
б) усі землі в межах її території, у тому числі острови та землі зайняті водними об'єктами;
в) земельні ділянки та права на них;
г) землі державної, комунальної та приватної власності.
2. Право власності на землю це право:
а) по володінню, користуванню та розпорядженню земельною ділянкою;
б) по використанню, відтворенню та охороні земель;
в) право постійного користування земельною ділянкою;
г) право розпорядження земельною ділянкою.
3. Шляхи за якими не набувається право власності на земельну ділянку громадянами України:
а) за договорами купівлі-продажу, дарування, міни;
б) прийняття спадщини;
в) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю);
г) шляхом внесення земельної ділянки до статутного фонду.
4. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність належать:
а) землі атомної енергетики та космічної системи;
б) землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними
об'єктами, що мають національне значення;
в) землі оборони;
г) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.
5. Не відноситься до системи заходів по охороні земель:
а) організація раціонального використання;
б) захист від шкідливого антропогенного впливу;
в) захист права власності на земельні ділянки;
г) забезпечення особливого режиму використання земель природно-заповідного фонду, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Земельні ділянки це –
а) частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо них правами;
б) землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, лісового фонду, водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
в) усі землі в межах території України, у тому числі острови та землі зайняті водними об'єктами;
г) будь-яка частина земної поверхні.

7. Землі на території України можуть перебувати у таких формах власності:
а) лише державній власності;
б) у державній, колективній та приватній власності;
в) у державній, комунальній та приватній власності;
г) у виключній власності народу України.
8. Право постійного користування земельною ділянкою – це право по:
а) володінню, користуванню та розпорядженню земельною ділянкою без встановленого строку;
б) використанню, відтворенню та охороні земельної ділянки, закріпленої на невизначений строк;
в) лише по використанню земельної ділянки;
г) володінню і користуванню земельною ділянкою на невизначений строк.

9. Іноземні громадяни мають право :
а) власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території України;
б) на постійне користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території України;
в) лише на короткострокове користування земельними ділянками на території України;
г) на орендне користування земельними ділянками на території України.

10. Не передбачено Земельним Кодексом України у галузі використання та охорони земель здійснення такого виду контролю:
а) державного;
б) самоврядного;
в) громадського;
г) виробничого.
11. Згідно Кодексу України про надра - надра є:
а) виключною власністю народу України;
б) власністю держави Україна;
в) власністю держави, територіальних громад сіл, селищ, міст, фізичних та юридичних осіб;
г) виключною власністю народу та держави Україна.

12. Корисні копалини за свої значенням поділяються на:
а) загальнопоширені та не загальнопоширені;
б) загальнодержавного та місцевого значення.

13. Не відноситься до спеціального користування надрами:
а) видобування корисних копалин;
б) геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
в) забір води із колодязів;
г) скидання стічних вод.

14. Право спеціального користування надрами характеризується такими ознаками:
а) обов'язкове отримання спеціального дозволу (ліцензії);
б) є загальнодоступним;
в) не підлягає державній реєстрації;
г) не потребується спеціального дозволу.

15. Не потребується надання гірничого відводу при таких видах користування надрами:
а) розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
б) розробки родовищ корисних копалин місцевого значення;
в) геологічного вивчення надр;
г) будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

16. Державний фонд надр формується :
а) Міністерством охорони навколишнього природного середовища спільно з Державним комітетом по нагляду за охороною праці;
б) Міністерством охорони навколишнього природного середовища;
в) Міністерством праці та соціальної політики України спільно з Державним комітетом України по геології та вивченню надр;
в) Міністерством праці та соціальної політики України.

17. Державний фонд родовищ корисних копалин формується:
а) Міністерством охорони навколишнього природного середовища спільно з Державним комітетом по нагляду за охороною праці;
б) Міністерством охорони навколишнього природного середовища;
в) Міністерством праці та соціальної політики України спільно з Державним комітетом України по геології та вивченню надр;
в) Міністерством праці та соціальної політики України.
Ліси на території України є:
а) виключною власністю народу України;
б) власністю держави Україна;
в) власністю держави; територіальних громад сіл, селищ, міст; фізичних та юридичних осіб;
г) власністю народу Україна, а також можуть перебувати у державній, комунальній і приватній власності.
19. До лісових ресурсів загальнодержавного значення не належать:
а) деревина від рубок головного користування;
б) технічна та лікарська сировина;
в) живиця.

20. Із земель лісового фонду у приватну власність:
а) можуть бути передані будь-які ділянки земель лісового фонду для лісогосподарських потреб;
б) можуть бути передані замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі селянських, фермерських та інших господарств.
в) не можуть передаватися земельні ділянки лісового фонду.

21. Державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів не уповноважені здійснювати:
а) підприємства, яким наданий ліс у тимчасове користування;
б) Міністерство охорони навколишнього природного середовища;
в) органи місцевого самоврядування;
г) Кабінет Міністрів України.

22. Згідно Лісового кодексу України усі ліси на території України поділяються на:
а) 3 категорії – природоохоронні, захисні та на територіях природно-заповідного фонду;
б) захисні, до яких входять санітарно-гігієнічні та оздоровчі ліси;
в) 4 категорії – захисні; рекреаційно-оздоровчі; природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення; експлуатаційні ліси;
г) 2 категорії – захисні та експлуатаційні ліси.

23. Громадяни в поряду спеціального лісокористування мають право на:
а) вільне перебування в лісах;
б) безкоштовне збирання для власного споживання дикорослих трав'яних рослин, квітів;
в) заготівлю деревини;
г) безкоштовну заготівлю для власного споживання ягід, горіхів.

24. Документами, які не дають право на спеціальне лісокористування є:
а) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою;
б) лісовий квиток;
в) лісорубний квиток;
г) договір дарування.
До водного фонду не належать:
а) поверхневі води (природні водойми водотоки, штучні водойми);
б) підземні води та джерела;
в) води у резервуарах та водопроводах;
г) внутрішні морські води та територіальне море.

26. Води в Україні перебувають у власності:
а) держави;
б) народу України;
в) держави, територіальних громад, фізичних та юридичних осіб;
г) держави та територіальних громад.
27. Не належить до права спеціального водокористування:
а) забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв;
б) пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);
в) скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти;
г) задоволення потреб населення.
28. Довгострокове водокористування є:
а) від 5 до 20 років;
б) від 3 до 25 років;
в) від 5 до 25 років;
г) від 3 до 20 років.
29. Лісосплав на водних об'єктах в Україні:
а) дозволяється;
б) забороняється;
в) дозволяється на умовах ліцензії;
г) забороняється для фізичних осіб і дозволяється для юридичних осіб.

30. Питне та господарсько-побутове водопостачання буває:
а) централізованим і нецентралізованим;
б) загальним і спеціальним;
в) лікувальним, курортним і оздоровчим:
г) побутовим та промисловим.

31. За своїм значенням води України поділяються на:
а) загальнодержавного і місцевого значення;
б) поверхневі і підземні води;
в) води для промислових та побутових потреб;
г) для промислового, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.

32. Первинними водокористувачами є:
а) юридичні особи;
б) ті особи, що мають власні водозабірні споруди та відповідне обладнання для забору води;
в) спеціальні водокористувачі;
г) ті особи, які беруть воду з чужих водозабірних споруд.

33. Право загального водокористування:
а) може бути обмежене за певних підстав;
б) не може бути обмежене ні при яких обставинах.

34. Дозвіл на спеціальне водокористування водними об'єктами загальнодержавного значення видається:
а) державними органами охорони навколишнього природного середовища;
б) органами державної виконавчої влади;
в) органами місцевого самоврядування.

35. Водні об'єкти, які віднесені до категорії лікувальних у встановленому законом порядку використовуються:
а) лише для лікувальних і оздоровчих потреб;
б) для лікувальних та інших потреб за умови, що їх якісний стан не погіршується.

36. Водоохоронні зони встановлюються:
а) для створення сприятливого режиму водних об’єктів;
б) запобігання забрудненню, засміченню водних об’єктів;
в) для здійснення землевпорядкування;
г) запобігання вичерпанню водних об’єктів.
До об'єктів тваринного світу належать:
а) дикі тварини;
б) частини диких тварин;
в) свійські тварини;
г) продукти життєдіяльності диких тварин.

38. Об'єкти тваринного світу можуть перебувати у :
а) державній, комунальній і приватній власності;
б) державній, комунальній, приватній власності та виключній власності народу України;
в) виключній власності народу України;
г) державній власності.

39. У власності фізичних та юридичних осіб не можуть перебувати об'єкти тваринного світу:
а) дикі тварини, які занесені до Червоної Книги і вилучені із стану природної волі;
б) які завезені на територію України з інших країн на законних підставах;
в) які розведені (отримані) у неволі чи напіввільних умовах;
г) набуті іншим не забороненим законом шляхом.

40. У комунальній власності перебувають об'єкти тваринного світу, які:
а) перебувають у стані природної волі на території, що віднесена до комунальної форми власності;
б) перебувають на утриманні підприємств, установ, організацій комунальної форми власності;
в) Дикі тварини, які віднесені до Червоної Книги України.

41. Користування об'єктами тваринного світу здійснюється:
а) на праві власності;
б) на праві загального користування;
в) на праві спеціального користування;
г) на праві загального і спеціального користування;
д) на праві власності та на праві загального і спеціального користування.
До нормативно-правових актів міжнародного екологічного права за дією у просторі не відносяться:
а) регіональні;
б) міждержавні;
в) локальні;
г) глобальні.
43. До міжнародних річок не належать річки які:
а) пересікають території двох і більше держав;
б) розділяють території двох і більше держав;
в) є транспортним шляхом для перевезення продукції, що має міжнародне значення.

44. До об'єктів міжнародного екологічного права у сфері охорони атмосферного повітря не відноситься:
а) транскордонне забруднення повітря на великі відстані;
б) негативний фізичний вплив на атмосферне повітря (підвищених рівнів шуму, вібрації, іонізуючих випромінювань)
в) зміна клімату;
г) руйнування озонового шару.
45. До складу земель України належать:
а) землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, лісового фонду, водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
б) усі землі в межах її території, у тому числі острови та землі зайняті водними об'єктами;
в) земельні ділянки та права на них;
г) землі державної, комунальної та приватної власності.
46. Право власності на землю це право:
а) по володінню, користуванню та розпорядженню земельною ділянкою;
б) по використанню, відтворенню та охороні земель;
в) право постійного користування земельною ділянкою;
г) право розпорядження земельною ділянкою.
47. Шляхи за якими не набувається право власності на земельну ділянку громадянами України:
а) за договорами купівлі-продажу, дарування, міни;
б) прийняття спадщини;
в) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю);
г) шляхом внесення земельної ділянки до статутного фонду.
48. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність належать:
а) землі атомної енергетики та космічної системи;
б) землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними
об'єктами, що мають національне значення;
в) землі оборони;
г) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.
49. Не відноситься до системи заходів по охороні земель:
а) організація раціонального використання;
б) захист від шкідливого антропогенного впливу;
в) захист права власності на земельні ділянки;
г) забезпечення особливого режиму використання земель природно-заповідного фонду, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Земельні ділянки це –
а) частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо них правами;
б) землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, лісового фонду, водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
в) усі землі в межах території України, у тому числі острови та землі зайняті водними об'єктами;
г) будь-яка частина земної поверхні.

51. Землі на території України можуть перебувати у таких формах власності:
а) лише державній власності;
б) у державній, колективній та приватній власності;
в) у державній, комунальній та приватній власності;
г) у виключній власності народу України.
52. Право постійного користування земельною ділянкою – це право по:
а) володінню, користуванню та розпорядженню земельною ділянкою без встановленого строку;
б) використанню, відтворенню та охороні земельної ділянки, закріпленої на невизначений строк;
в) лише по використанню земельної ділянки;
г) володінню і користуванню земельною ділянкою.

53. Іноземні громадяни мають право :
а) власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території України;
б) на постійне користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території України;
в) лише на короткострокове користування земельними ділянками на території України;
г) на орендне користування земельними ділянками на території України.

54. Не передбачено Земельним Кодексом України у галузі використання та охорони земель здійснення такого виду контролю:
а) державного;
б) самоврядного;
в) громадського;
г) виробничого.
Згідно Кодексу України про надра - надра є:
а) виключною власністю народу України;
б) власністю держави Україна;
в) власністю держави, територіальних громад сіл, селищ, міст, фізичних та юридичних осіб;
г) виключною власністю народу та держави Україна.
56. Корисні копалини за свої значенням поділяються на:
а) загальнопоширені та не загальнопоширені;
б) загальнодержавного та місцевого значення.

57. Не відноситься до спеціального користування надрами:
а) видобування корисних копалин;
б) геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
в) забір води із колодязів;
г) скидання стічних вод.

58. Право спеціального користування надрами характеризується такими ознаками:
а) обов'язкове отримання спеціального дозволу (ліцензії);
б) є загальнодоступним;
в) не підлягає державній реєстрації;
г) не потребується спеціального дозволу.

59. Не потребується надання гірничого відводу при таких видах користування надрами:
а) розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
б) розробки родовищ корисних копалин місцевого значення;
в) геологічного вивчення надр;
г) будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

60. Державний фонд надр формується :
а) Міністерством охорони навколишнього природного середовища спільно з Державним комітетом по нагляду за охороною праці;
б) Міністерством охорони навколишнього природного середовища;
в) Міністерством праці та соціальної політики України спільно з Державним комітетом України по геології та вивченню надр;
в) Міністерством праці та соціальної політики України.

61. Державний фонд родовищ корисних копалин формується:
а) Міністерством охорони навколишнього природного середовища спільно з Державним комітетом по нагляду за охороною праці;
б) Міністерством охорони навколишнього природного середовища;
в) Міністерством праці та соціальної політики України спільно з Державним комітетом України по геології та вивченню надр;
в) Міністерством праці та соціальної політики України.
62. Ліси на території України є:
а) виключною власністю народу України;
б) власністю держави Україна;
в) власністю держави, територіальних громад сіл, селищ, міст, фізичних та юридичних осіб;
г) власністю народу та держави Україна.

63. До лісових ресурсів загальнодержавного значення не належать:
а) деревина від рубок головного користування;
б) технічна та лікарська сировина;
в) живиця.

64. Із земель лісового фонду у приватну власність:
а) можуть бути передані будь-які ділянки земель лісового фонду для лісогосподарських потреб;
б) можуть бути передані замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі селянських, фермерських та інших господарств.
в) не можуть передаватися земельні ділянки лісового фонду.
65. Державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів не уповноважені здійснювати:
а) підприємства, яким наданий ліс у тимчасове користування;
б) Міністерство охорони навколишнього природного середовища;
в) органи місцевого самоврядування;
г) Кабінет Міністрів України.

66. Усі ліси на території України поділяються на:
а) 1-шу групу - природоохоронні та на територіях природно-заповідного фонду, 2-гу групу - які мають також експлуатаційне значення;
б) захисні - санітарно-гігієнічні та оздоровчі.

67. Громадяни в поряду загального лісокористування мають право на:
а) вільне перебування в лісах;
б) безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти;
в) заготовляти живицю;
г) безкоштовно заготовляти для власного споживання ягоди, горіхи.

68. Документами, які не дають право на спеціальне лісокористування є:
а) державний акт на право постійного користування;
б) лісовий квиток;
в) лісорубний квиток.
69. До водного фонду належать:
а) повехневі води (природні водойми водотоки, штучні водойми);
б) підземні води та джерела;
в) води у резервуарах та водопроводах;
г) внутрішні морські води та територіальне море.
70. Води в Україні перебувають у власності:
а) держави;
б) народу України;
в) держави, територіальних громад, фізичних та юридичних осіб.
71. Не належить до права спеціального водокористування:
а) забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв;
б) пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);
в) скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.
72. Довгострокове водокористування є:
а) від 5 до 20 років;
б) від 3 до 25 років;
в) від 5 до 25 років;
г) від 3 до 20 років.
73. Лісосплав на водних об'єктах в Україні:
а) дозволяється;
б) забороняється.

74. За своїм значенням води України поділяються на:
а) загальнодержавного і місцевого значення;
б) поверхневі і підземні води.

75. Первинними водокористувачами є:
а) юридичні особи;
б) ті, що мають власні водозабірні споруди та відповідне обладнання для забору води;
в) спеціальні водокористувачі.
76. Право загального водокористування:
а) може бути обмежене за певних підстав;
б) не може бути обмежене ні при яких обставинах.
77. Дозвіл на спеціальне водокористування водними об'єктами загальнодержавного значення видається:
а) державними органами охорони навколишнього природного середовища;
б) органами державної виконавчої влади;
в) органами місцевого самоврядування.
78. Водні об'єкти, які віднесені до категорії лікувальних у встановленому законом порядку використовуються:
а) лише для лікувальних і оздоровчих потреб;
б) для лікувальних та інших потреб за умови, що їх якісний стан не погіршується.
79. До об'єктів тваринного світу належать:
а) дикі тварини;
б) частини диких тварин;
в) свійські тварини;
г) продукти життєдіяльності диких тварин.
80. Об'єкти тваринного світу можуть перебувати у :
а) державній, комунальній і приватній власності;
б) державній, комунальній, приватній власності та виключній власності народу України;
в) виключній власності народу України;
г) державній власності.
81. У власності фізичних та юридичних осіб не можуть перебувати об'єкти тваринного світу:
а) дикі тварини, які занесені до Червоної Книги і вилучені із стану природної волі;
б) які завезені на територію України з інших країн на законних підставах;
в) які розведені (отримані) у неволі чи напіввільних умовах;
г) набуті іншим не забороненим законом шляхом.
82. У комунальній власності перебувають об'єкти тваринного світу, які:
а) перебувають у стані природної волі на території, що віднесена до комунальної форми власності;
б) перебувають на утриманні підприємств, установ, організацій комунальної форми власності;
в) дикі тварини, які віднесені до Червоної Книги України.
83. Користування об'єктами тваринного світу здійснюється:
а) на праві власності;
б) на праві загального користування;
в) на праві спеціального користування;
г) на праві загального і спеціального користування;
д) на праві власності та на праві загального і спеціального користування.
Перелік задач ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Задача 1
До місця будівництва електричної підстанції за згодою управління залізничного транспорту було проведено під’їзні лінії. З метою безпечної експлуатації локомотивів начальник управління дав розпорядження про відведення смуги шириною 120 м з обох боків залізничної колії від місця будівництва електричної підстанції до м. Шепетівка довжиною 45км.
У процесі встановлення розмірів смуги відведення працівником залізничного транспорту було встановлено, що за наказом начальника “Агроенерго”, у розпорядженні якого знаходиться електрична підстанція, завершується будівництво житлового масиву для обслуговування персоналу підстанції.
Ці факти були доведені до відома районної ради для прийняття відповідного рішення.
1. Визначити коло суспільних правовідносин.
2. Підготувати проект рішення райради.
3. Вирішити справу.
Задача 2
У межах берегової смуги р. Дністер агрофірма “Поділля” почала будівництво птахоферми, овочесховища та цеху з виготовлення вина і соків.
Управління річкового пароплавства звернулося до обласної ради із скаргою на дії агрофірми, вважаючи, що вона порушує її право на використання земель берегової смуги для потреб, пов’язаних із судноплавством.
На засіданні облвиконкому президент агрофірми зазначив, що вказані землі передані у приватну власність за рішенням сільської ради. Видано агрофірмі також державний акт, що засвідчує право приватної власності, а тому агрофірма, як власник землі, розпочала вказане будівництво на землях, які їй належать.
1. Визначити коло суспільних правовідносин.
2. Підготувати проект рішення облвиконкому.
3. Вирішити справу.
Задача 3
У зв’язку з розвитком міжнародних зв’язків облвиконком прийняв рішення про розширення меж території аеропорту обласного центру і встановлення нових міжнародних авіаліній. Збільшення території аеропорту передбачається за рахунок земель сільськогосподарського акціонерного товариства та полігону військової частини.
Військова частина не заперечувала проти зміни меж землекористування при умові, що буде збережено всі її навігаційні споруди, лінію телефонного зв’язку та електропередач, або ж вони будуть перенесені на нову територію у розмірах, визначених законодавством.
Однак департамент авіаційного транспорту не погодився на збереження вказаних споруд і комунікацій, вважаючи, що це перешкоджатиме навігаційній роботі авіаційного транспорту.
Начальник військової частини звернувся з позовом до господарського суду про захист своїх земельних прав.
1. Визначити коло суспільних правовідносин.
2. Чи підлягає позов задоволенню?
3. Вирішити справу.
Задача 4
За межами селища міського типу збудовано виробничі споруди спільного підприємства з виробництва нітробензолу, хлорбензолу та нітроанілу. Відповідно визначено санітарно-захисну зону підприємства.
У процесі прийняття до введення в експлуатацію виробничих корпусів представник Мінприроди звернув увагу членів комісії на те, що на відстані 270 метрів від виробничих споруд розміщено гуртожиток та два житлові будинки для працівників підприємства, неподалік уже функціонує дитячий садок, закінчується спорудження школи на 300 учнівських місць.
Однак голова приймальної комісії спростував зауваження представника державного управління, вказуючи на те, що це один із оптимальних варіантів економії енергоресурсів та будівельних матеріалів. Таке розміщення об’єктів соціальної інфраструктури економить значні кошти на транспортне перевезення працівників.
Представник Мінприроди безпеки відмовився підписувати документ про введення вказаних об’єктів в експлуатацію і довів до відома обласної ради народних депутатів вказані факти.
1. Визначити коло суспільних правовідносин.
2. Чи правомірно діяв представник Мінприроди?
3. Вирішити справу.
Задача 5
У зв’язку із збільшенням транспортних перевезень через територію області, облвиконком ухвалив рішення про розширення мережі автомобільних доріг загальнодержавного значення. З цією метою були використані землі суміжних власників і землекористувачів.
На одному із автомобільних перегонів були визначені земельні ділянки під земельне полотно, розміщення зелених насаджень, транспортні розв’язки, водостічні споруди. У смугах відведення, громадяни Костенко та Германчук почали зводити дорожній ресторан, автозаправку та житлові котеджі. Державний інспектор з використання і охорони земель виніс постанову про припинення будівництва, оскільки воно ведеться із порушеннями земельного законодавства, та наклав на вказаних осіб адміністративні штрафи у розмірі 500 грн. на кожного.
Громадяни Костенко та Германчук звернулися зі скаргою до суду про визнання постанови незаконною та відміну адміністративного штрафу.
1. Визначити коло суспільних правовідносин.
2. Чи підлягає скарга задоволенню?
3. Вирішити справу.
Задача 6
Начальник річкового пароплавства видав наказ про внутрішню організацію території міжнародного річкового порту, у якому, зокрема, визначено розташування адміністративних будівель, ремонтного заводу, причалів, павільйонів для проведення культурно-виховних заходів вищого навчального закладу.
Голова облдержадміністраціі на засіданні скасував наказ начальника пароплавства про внутрішню організацію, вважаючи, що це не входить в коло його повноважень. У рішенні вказано, що всі питання, пов’язані з використанням земель поза межами населених пунктів, повинні вирішуватися виключно обласними державними адміністраціями.
Начальник річкового пароплавства оскаржив рішення облдержадміністраціі у господарському суді, вказавши, що прийняттю наказу передувала розробка і прийняття відповідної проектно-технічної документації.
1. Визначити коло суспільних правовідносин.
2. Чи підлягає скарга задоволенню?
Вирішити справу.
Задача 7
Фермер Міхеєв, отримавши травму під час виконання сільськогосподарських робіт, вирішив продати 120 га, що становить 2/3 належної йому земельної ділянки, фермеру Ковді та 2 га землі гр. Грушину для ведення особистого підсобного господарства, гр. Силаєву – 0,5 га для будівництва житлового будинку і господарських споруд, гр. Негоді для ведення тепличного господарства – 1,5 га землі.
Приватний нотаріус посвідчив відповідні договори купівлі-продажу.
Сільська рада відмовила у реєстрації відповідних договорів, укладених Міхеєвим, вважаючи, що вони суперечать чинному законодавству.
Фермер Міхеєв оскаржив дії сільської ради до суду.
1. Визначити коло суспільних правовідносин.
2. Чи підлягає скарга Міхеєва задоволенню?
3. Вирішити справу.
Задача 8
За рішенням місцевої ради встановлено плату за проїзд вулицями центральної частини міста, заборонено проїзд автотранспортних засобів через торговельну площу, набережною річки, підвищено плату за перебування громадян у гідропарку, зеленій зоні міського лісу, розташування наметів у зоні відпочинку пляжу та збирання грибів, ягід у лісозахисній частині приміської території.
Автооб'єднання “Сервіс-люкс” оскаржило рішення місцевої ради до прокурора міста, вважаючи, що порушуються права автотранспортних підприємств на загальне користування автомагістралями.
1. Окреслити коло суспільних правовідносин.
2. Чи підлягає скарга задоволенню?
3. Вирішити справу.
Задача 9
За наслідками державної екологічної експертизи експертною комісією було складено висновок, який направлено голандсько-українській інвестиційній фірмі “Асоль” для вжиття термінових заходів щодо запровадження новітніх технологічних процесів і приладів, які б виключали негативний вплив на навколишнє природне середовище та здоров'я людей. Правління фірми розглянуло висновки державної екологічної експертизи на технологічній нараді і прийняло рішення, що запровадження екологічно містких технологічних процесів не передбачено у договорі із замовником - місцевою державною адміністрацією, а це потребуватиме значних додаткових коштів та великих кредитних ставок, на які, звичайно, не погодиться замовник. Крім того, висновки державної екологічної експертизи є рекомендаційними, а тому не підлягають обов'язковому виконанню.
Державний інспектор департаменту екологічної безпеки за невиконання вимог державної екологічної експертизи наклав на президента фірми адміністративний штраф у розмірі 30% від вартості об'єкта експертизи, який останнім було оскаржено до суду.
1.Визначити коло суспільних правовідносин.
2.Чи підлягає позов задоволенню?
3.Вирішити справу.
Задача 10
При в'їзді в м. Київ на особистому автомобілі громадянин Зінкевич К. був зупинений інспектором ДАІ для перевірки вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах автомобіля і шкідливого впливу їх фізичних факторів на середовище перебування.
За результатами проведення замірів було зафіксовано значне перевищення нормативів і зроблено припис про внесення за попередній період поточного року платежів за забруднення навколишнього природного середовища .
Вважаючи такі дії незаконними, громадянин Зінкевич К. звернувся до прокурора зі скаргою і проханням опротестувати даний припис, вказавши при цьому що на автомобілі встановлено нейтралізатор для знешкодження відпрацьованих газів автомобіля, тимчасово не використовуваний через економію пального.
Розкрити особливості правового регулювання застосування платежів за забруднення навколишнього природного середовища автотранспортними засобами.
Чи мають у даному випадку місце підстави для визначення платежів за забруднення навколишнього природного середовища?
Вирішити справу.
Перелік питань для підготовки до семестрового контролю
1. Екологічна політика України, проблеми регулювання.
2. Поняття, предмет та методи екологічного права.
3. Об’єкти та суб’єкти екологічного права.
4. Система навчального курсу «Екологічне право».
5. Загальна характеристика екологічного законодавства.
6. Поняття прав громадян у галузі екології, їх види та способи захисту.
7. Обов’язки громадян у галузі екології, їх види.
8. Поняття і форми права власності на природні ресурси.
9. Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси в Україні.
10. Суб’єкти і об’єкти права власності на природні ресурси.
11. Поняття та принципи права природокористування.
12. Види права природокористування
13. Суб’єкти, об’єкти та зміст права природокористування.
14. Підстави виникнення та припинення права природокористування.
15. Юридична природа та види екологічної безпеки.
16. Зміст правовідносин екологічної безпеки, їх особливості.
17.Механізм правового забезпечення екологічної безпеки.
18. Поняття управління у галузі охорони навколишнього природного середовища.
19. Органи публічного управління загальної компетенції у галузі екології.
20. Органи державного управління спеціальної компетенції у галузі екології.
21. Громадське управління у галузі екології.
22. Державний моніторинг навколишнього природного середовища.
23. Державний облік у галузі природокористування та охорони навколишнього природного середовища.
24. Стандартизація і нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища.
25. Екологічна експертиза (поняття, форми, види).
26. Лімітування у галузі природокористування.
27. Екологічне ліцензування.
28. Екологічне інформаційне забезпечення.
29. Екологічний контроль (поняття, види).
30. Поняття і склад економіко-правового механізму у галузі екології.
31. Правові форми платежів у галузі екології. Економіко-правове стимулювання екологічної діяльності.
32. Поняття відповідальності в екологічному праві.
33. Екологічні правопорушення як підстава юридичної відповідальності, їх ознаки та класифікація.
34. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
35. Особливості кримінальної відповідальності у галузі екології.
36. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.
37. Особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення.
38. Застосування цивільно-правової відповідальності за порушення екологічного законодавства.
39. Земельні правовідносини (поняття, загальна характеристика).
40. Склад та цільове призначення земель України.
41. Право власності на землі в Україні.
42. Право користування землями України.
43. Набуття та припинення права на землю.
44. Правова охорона земель.
45. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства.
46. Контроль за використанням та охороною земель.
47. Моніторинг земель та державний земельний кадастр.
48. Правова охорона земель сільськогосподарського призначення.
49. Правова охорона земель житлової та громадської забудови.
50. Правова охорона земель промисловості та транспорту.
51. Землі оборони, їх правова охорона.
52. Загальні положення надрового права. Право власності на надра в Україні.
53. Основні права і обов’язки користувачів надрами.
54. Публічне управління і контроль у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.
55. Види користування надрами. Порядок надання надр у користування.
56. Збір за геолого – розвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету та надрокористування в Україні.
57. Правова охорона надр.
58. Юридична відповідальність за порушення законодавства про користування надрами.
59. Загальні положення лісового законодавства. Право власності на ліси в Україні.
60. Право лісокористування.
61. Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин.
62. Охорона та захист лісів.
63. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства.
64. Тваринний світ як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони.
65. Право використання об’єктами тваринного світу: його форми та види.
66. Управління у галузі використання, відтворення та охорони об’єктів тваринного світу.
67. Правова охорона об’єктів тваринного світу.
68. Правове регулювання полювання, рибальства та інших видів використання тваринного світу.
69. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.
70. Води як об’єкт правової охорони та використання. Право власності на води в Україні.
71. Право водокористування, його види.
72. Права і обов’язки водокористувачів.
73. Правова охорона вод і земель водного фонду.
74. Державне управління і контроль у галузі використання, відтворення та охорони вод.
75. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства.
76. Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання і охорони.
77. Державне управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря та радіаційної безпеки.
78. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.
79. Поняття і основні складові національної екологічної мережі України.
80. Природні території та об’єкти особливої державної охорони як ключові території екомережі.
81. Природно-заповідний фонд України.
83. Курортні та лікувально-оздоровчі території.
82. Рекреаційні зони.
83. Водоохоронні зони.
84. Полезахисні природні (лісові) смуги.
85. Види рослин і тварин, занесені до Червоної книги України.
86. Природні рослинні угрупування, занесені до Зеленої книги України.
87. Водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, як місця перебування водоплавних птахів.
88. Природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.
89. Відновлювальні території, що підлягають включенню до національної екомережі України.
90. Поняття надзвичайної екологічної ситуації.
91. Правовий режим зон надзвичайної екологічної ситуації.
92. Державне управління у сфері регулювання відносин, що виникають у зв’язку із надзвичайними екологічними ситуаціями.
93. Поняття та види відходів.
94. Правовий режим відходів виробництва та споживання.
95. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами виробництва та споживання.
96. Юридична відповідальність у сфері поводження з небезпечними відходами.
97. Поняття і основні юридичні ознаки міжнародного екологічного права.
98. Джерела міжнародного екологічного права.
99. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів і об’єктів навколишнього природного середовища.
100. Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
101. Поняття і система європейського права навколишнього природного середовища.
102. Адаптація екологічного законодавства України до європейського права навколишнього середовища.
Рекомендована література
Основна:
Конституція України від 28 черв. 1996 р. : Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 8 груд. 2004 р.№ 222-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16 січ. 2003 р. : Із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40 – 44. – Ст. 356.
Земельний кодекс України від 25 жовт. 2001 р.: Із змінами і доповненнями. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3. – Ст. 27.
Водний кодекс України від 6 черв. 195 р. : Із змінами і доповненнями. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
Лісовий кодекс України від 21 січ. 1994 р. : Із змінами і доповненнями. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.
Кодекс України про надра від 27 лип. 1994 р. : Із змінами і доповненнями. // Відомості Верховної Ради України. – 1994 – № 36. – ст. 340.
Кодекс Законів про працю України від 10 груд. 1971 р. : Із змінами і доповненнями. // Відомості Верховної Ради УРСР від 17 груд. 1971 р. – 1971. (додаток № 50).
Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. : Із змінами і доповненнями. // Відомості Верховної Ради України. – 2001 – № 25 – 26. – Ст. 131.
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 груд. 1984 р. : за станом на 20 серп. 2010 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
Повітряний кодекс України від 4 трав. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25.
Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік : закон України. Програма від 20 трав. 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010 р. – № 33. – стор. 1140. – Ст. 470.
Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві : закон УРСР від 17 жовт.1990 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 6 листоп. 1990 – 1990 р. – № 45. – стор. 602.
Про охорону навколишнього природного середовища : закон України від 25 червн. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991 – № 41.
Про селянське (фермерське) господарство : закон України від 12 груд. 1991 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1992 – № 14.
Про місцеве самоврядування в Україні : закон України від 21 трав. 1997 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24.
Про плату за землю : закон України від 3 лип. 1992 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1992 – № 38.
Про державну податкову службу в Україні : закон Української РСР від 4 груд. 1990 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991 – № 6.
Про охорону атмосферного повітря : в редакції закону України від 26 черв. 2004 р. // Голос України. – 17 листоп. 1992. – № 219.
Про тваринний світ : закон України від 3 берез. 1993 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 18.
Про поводження з радіоактивними відходами : закон України від 30 черв. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 27.- Ст. 198.
Про екологічну експертизу : закон України від 9 лют. 1995 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.
Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи : закон Української РСР від 27 лют. 1991 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 162. – Ст. 198.
Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку : закон України від 8 лют. 1995 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю) : закон України від 18 січ. 2001 р // Урядовий кур’єр. – 2001 – 10 лютого. – № 26.
Про дорожній рух : закон України від 30 черв. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338.
Про транспорт : закон України від 10 жовт. 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51.
Про залізничний транспорт : закон України від 4 лип. 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 40.
Про трубопровідний транспорт : закон України від 15 трав. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 29.
Про курорти :закон України від 5 жовт. 2000 р. // Відомості Верховної Ради України.. – 2000. – № 50.
Про туризм : закон України від 15 верес. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 31
Про охорону культурної спадщини : закон України від 8 черв. 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 39.
Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялцево–букових лісах Карпатського району : закон України від 10 лют. 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 13.
Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : закон України від 24 лют. 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27.
Про виключну (морську) економічну зону України : закон України від 16 трав. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21. – Ст. 152.
Про мисливське господарство та полювання : закон України від 22 лют. 2000р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 18.
Про природно-заповідний фонд України : закон України від 16 черв. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34.
Про рослинний світ : закон України від 9 квіт. 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22 – 23.
Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (17 вересня 1979 р. м. Берн). Ратифікована Україною Законом України від 29 жовтня 1996 р.
Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (21 квітня 1992 р. м. Бухарест). ратифікована Україною Законом України від 4 лют. 1994р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 44 – Ст. 2983.
Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату ( 11 червня 1992р. м. Ріо – де – Жанейро, Бразилія), ратифікована Законом України від 29 жовт. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22 – 23.
Конвенція про водно – балотні угіддя, що мають міжнародне призначення // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 50.
Конвенція про охорону біологічного різноманіття. Ратифікована Законом України від 29 листоп. 1994 р.// Офіційний вісник України. – 2007. – № 22. – Ст. 932.
Державні будівельні програми України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92». МОЗ України. – Наказ. – Правила від 19 черв. 1996 р. – № 173.
Концепція сталого розвитку населених пунктів : схвалена постановою Верховної Ради України від 24 груд. 1999 р.
Національна програма забезпечення населення України якісною питною водою. Затверджена рішенням Колегії Держжитлокомунгоспу України від 22 трав. 1995 р.
Про затвердження порядку продажу у 2010 році земельних ділянок несільськогосподарського призначення на земельних торгах : постанова Кабінету Міністрів України від 2 верес. 2010 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 67. – стор. 83. – Ст. 2419.
Про заходи щодо забезпечення формування державної ядерної політики та екологічної безпеки :указ Президента України від 9 берез. 1995р // Голос України. – 1995. – 16 берез. – Ст. 12.
Про затвердження положення про порядок державної реєстрації колективного сільськогосподарського підприємства : постанова Кабінету Міністрів України від 18 черв. 1992 р., № 344.
Про порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизуються громадянами безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства : постанова Кабінету Міністрів України від 24 січ. 2000 р.
Про надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин : постанова Кабінету Міністрів України від 15 черв. 1997р., № 742. // Офіційний вісник України. – 1997. – число 29.
Про порядок установлення квот на видобуток корисних копалин : постанова Кабінету Міністрів України від 22 груд. 1994 р., № 82.
Про затвердження положення про порядок надання гірничих відводів : постанова Кабінету Міністрів України від 27 січ. 1995 р., № 59.
Про затвердження Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією : постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.1995 р.
Про затвердження Положення про державний контроль за геологічний вивченням надр : постанова Кабінету Міністрів України від 30.11.1994 р. № 801.
Про затвердження Положення про державний нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.1995 р. № 134.
Про порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду :. постанова Кабінету Міністрів України від 6.07.1998 р. № 1012 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 27.
Правила відпуску деревини на пні в лісах України : постанова Кабінету Міністрів України від 27.07.1999 р. № 1378.
Про порядок ведення державного лісового кадастру : постанова Кабінету Міністрів України від 27.09.1995 р. № 767.
Про державну екологічну інспекцію : постанова Кабінету Міністрів України від 2.03.1998 р. № 244.
Нормативи збору за спеціальне використання водних ресурсів : постанова Кабінету Міністрів України від 18.05.1999 р. № 836.
Про порядок відшкодування збитків, завданих водокористувачам припинення права або зміною умов спеціального водокористування : постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 р. № 966.
Правила охорони вод від забруднення зворотними водами : постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 р. № 465 // офіційний вісник України. – 1999ю - № 13.
Про утворення Ради з екологічних проблем бюджету Дніпра та якості питної води Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.1999р. № 1544 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 34.
Про порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них : постанова Кабінету Міністрів України від 8.05.1996р. № 486.
Режим зон санітарної охорони водних об’єктів : постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 2024 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 51.
Перелік водних об’єктів, що відносяться до категорії лікувальних : затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1996 р. № 1499// ЗП України. – 1996. - № 21.
Положення про порядок здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.1993 р.// ЗП України. – 1994. - № 5.
Положення про порядок встановлення рівнів шкідливого фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря : постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.1993 р. // ЗП України. – 1994. - № 5.
Положення про порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.05.1995 р. // ЗП України. – 1995. - №8.
Порядок здійснення державного обліку у галузі охорони атмосферного повітря. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.1993 р. № 1073// ЗП України. – 1994. - №5.
Порядок встановлення нормативів плати і стягнення платежів за забруднення атмосферного повітря та інші шкідливі впливи на нього : постанова Кабінету Міністрів України від 1.03.1999 р. № 303// Офіційний вісник України. – 1999. - № 9.
Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу : постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.1994 р. № 772// ЗП України. – 1995. - № 1.
Про порядок здійснення любительського і спортивного рибальства : постанова КМУ від 18.07.1998 р. № 1126//Офіційний вісник України. – 1998. - № 29.
Тимчасовий порядок справляння плати за спеціальне використання диких тварин : постанова Кабінету Міністрів України від 25.01.1996 р. № 123// Урядовий кур’єр. – 1996. – 15 лютого.
Порядок справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів : постанова Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 р. № 449// Офіційний вісник України. – 1998. - № 14.
Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу : постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.1994 р. №772.
Про затвердження Положення про Червону книгу України : постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 52.
Такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні і на живицю : постанова Кабінету Міністрів України від 20.01. 1997 р. № 44 // Офіційний вісник України. – 1997. число 4.
Інструкція щодо порядку погодження матеріалів з Мінекобезпеки України та його органами на місцях для отримання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами : затверджена Наказом Мінекобезпеки України від 30 вересня 1996 р. № 119.
Інструкція про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів : затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 31.03.1993 р. № 26.
Інструкція про порядок установлення лісових ресурсів державного значення : затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 31.03.1993 р. № 26).
Інструкція про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. Затверджена спеціальним наказом Держкомлісгоспу, Мінфіну, Мінекономіки, Мінекобезпеки та ДПА України від 15.10.1999 р. № 91/129/236/565// Офіційний вісник України. – 1999. - № 46.
Інструкція про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затверджене наказом Міністерства лісового господарства України від 15.11.1995 р. № 134.
Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р.
Андрейцев В.І. Екологічне право. Курс лекцій у схемах: Навч. посібник для юрид. фак. Вузів. // Київ.: “Вентурі” 1996.
Андрейцев В.І. та ін. Екологічне право (особлива частина): Підручник для студентів юрид. вузів і фак.: За ред. акад.. АпрН В.І. Андрейцев. // К.: Істина. – 2001. – 544с.
Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. // Київ. – Атака. – 2000. – 216с.
Дмитренко І.А., Екологічне право України: Підручник. // Київ: Юрінком Інтер. – 2001. – 352с.
Данілов О.Д., Лапшин Ю.В., Онищенко В.А. Оподаткування місцевими ресурсами, рентними податками та зборами. Неподаткові платежі: Навчальний посібник. // Ірпінь: Академія ДПС України. – 2002. – 292с.
Тищенко Г.В. Екологічне право: Навчальний посібник для студ. юрид. вузів та факультетів. – К.: ТП Пресс. – 2003. – 256с.
Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Нав. та наук.. – практ. посібник. – К.: Знання – Пресс. – 2002. – 332с.
Додаткова:
Екологічне право України (загальна частина). Навчальний посібник. // Харків. – 1995.
“Екологія і закон” збірник нормативних актів. - Київ, Юрінком Інтер, 1997.
Андрейцев В.І. Екологічна політика: проблеми правового забезпечення// Київський університет. 1993 р. № 12.
Государственно-правовое регулирование качеством окружающей среды. // Киев. – Одесса, 1983г.
Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии. // К.: Наукова думка. – 1989.
Андрейцев В.І. Концепція Закону України про екологічну експертизу// Вісник Київського університету. Суспільно – політичні науки, 1991. Випуск 3.
Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: навчально – практичний посібник. // К.: Істина. – 1999.
Природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. // М.: Юрид. Лит. – 1988.
Советское природоресурсовое право: Особенная часть. // Харьков. – 1987.
Ерофеев Б.В. Советское экологическое право. Особенная часть. – М.: 1988
Юринчук М.М. Атмосферный воздух как объект правовой охраны // Советское государство и право. – 1983. - № 5.
Колбасов О.С. Право собственности на животный мир. Развитие аграрно-правовых наук. // М.: 1980.
Орлов Н.А. Экологическое право. – Общая часть. – Сімферополь. – Таврия. – 1994.
Костецький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право, економіка (економіко – правовий механізм охорони навколишнього середовища в Україні). 2-ге вид. // К.: 2001. – 390с.
Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг.ред Ю.С. Шемшученка. // К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка». – 2005. – 848 с.
Екологічне право України. Підручник. За ред. А.П.Гетьмана, М.В. Шульги. // Харків: «Право». – 2005. – 381 с.

Приложенные файлы

  • docx 25043524
    Размер файла: 127 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий