РНП ПЄСПЛ_01.09.13

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА

Кафедра загальноправових дисциплін



ЗАТВЕРДЖУЮ
Перший проректор
з навчально-методичної
та наукової роботи
підполковник міліції
О.М. Обушенко

_______________ 2013


РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

спеціальність 8.03040101 «Правознавство»
для студентів магістратури ННІ права



















Дніпропетровськ – 2013
Робоча програма навчальної дисципліни «Практика Європейського Суду з прав людини» для студентів магістратури ННІ права, спеціальності 8.03040101 «Правознавство», державно-правової, цивільно-правової, кримінально-правової спеціалізації / Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2013. – 32 с.





РОЗРОБНИКИ:
Наливайко Л. Р., завідувач кафедри загальноправових дисциплін ННІ права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор
Беляєва М. В., доцент кафедри загальноправових дисциплін ННІ права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук




Розглянуто на засіданні кафедри загальноправових дисциплін
23 серпня 2013, протокол № 1


Рекомендовано Науково-методичною радою університету
27 серпня 2013 р., протокол № 1




Завідувач кафедри загальноправових дисциплін ННІ права ДДУВС

_________________________ (Л.Р. Наливайко)
(підпис) (ініціали та прізвище)
«28» серпня 2013 року





© Наливайко Л.Р., 2013 рік
© ДДУВС, 2013 рік
1. Опис навчальної дисципліни

Найменування показників
Галузь знань, напрям підготовки, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень
Характеристика навчальної дисципліни



денна
(заочна) форма навчання

Кількість кредитів –
Галузь знань
_______________
(шифр і назва)
Нормативна /
вибіркова


Напрям підготовки
_______________
(шифр і назва)


Модулів –
Спеціальність:
_______________

Рік підготовки

Змістових модулів –



Загальна кількість годин -

Семестр



Лекції – год.

Тижневих годин для денної форми навчання:
аудиторних –
самостійної / індивідуальної роботи студента –
Освітньо-кваліфікаційний рівень:
Семінарські/практичні
заняття – год.



Самостійна робота – год.



Індивідуальна
робота – год.



Форма (-и) підсумкового контролю:



Примітка.
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:





2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета дисципліни: «Практика Європейського Суду з прав людини» є підвищення рівня теоретичних і практичних знань у сфері захисту прав особи для формування та розвитку теоретико-правових уявлень у сфері міжнародно-правових стандартів, регламентації міжнародного статусу особи, в сфері реалізації, охорони та захисту прав і свобод як на національному, так і міжнародному рівнях.

навчальна – сформувати у студентів знання щодо основних положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, організації діяльності та структури Європейського суду з прав людини, а також визначати порядок звернення до суду та виконання рішень;
розвиваюча – навчити мислити логічно, застосовуючи для розв’язання поточних завдань формально-логічні методи: індукції, дедукції та інші. Вивчення історичних передумов розвитку прав і свобод людини та їх захисту на міжнародному рівні;
виховна – сприяти формуванню правового виховання, громадсько-політичної та правової культури майбутнього юриста.

Завдання дисципліни – набуття та поглиблення знань про захист прав людини і громадянина з прав людини, а саме сформувати у студентів знання щодо основних положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, організації діяльності та структури Європейського суду з прав людини, а також визначати порядок звернення до суду та виконання рішень тощо.

знати:
на понятійному рівні:
поняття, предмет «Практика Європейського Суду з прав людини»;
джерела дисципліни «Практика Європейського Суду з прав людини»;
поняття та суть практики Європейського Суду з прав людини;
історію становлення і розвитку практики Європейського Суду з прав людини тощо.
2) на фундаментальному рівні:
– особливості дисципліни, її основні поняття;
– основні етапи становлення і розвитку практики Європейського Суду з прав людини.
3) на практично-творчому рівні:
– готувати наукові доповіді та реферати з тем, зазначених в програмі курсу;
– складати схеми з будь-якої теми курсу «Практика Європейського Суду з прав людини»;
– складати процесуальні документи.

вміти:
1) на репродуктивному рівні:
– працювати як з нормативними актами внутрішнього законодавства так і з міжнародними актами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та іншими міжнародними актами, а також тлумачити їх відповідно до конкретних обставин.
2) на алгоритмічному рівні:
– формувати власну точку зору щодо практики Європейського Суду з прав людини тощо.
3) на евристичному рівні:
– на рівні відтворення правильно оцінювати сутність та зміст практики Європейського Суду з прав людини, орієнтуватися в чинному законодавстві, в тому числі на рівні актів Конституційного Суду України та відповідних підзаконних нормативно-правових документів, застосовувати необхідні міжнародно-правові акти.
4) на творчому рівні:
– використовувати свої внутрішні якості у підвищенні ефективності професійної діяльності, досліджувати конституційно-правові явища, формувати наукові пошуки тощо.

























3. Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1

Тема 1. ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Iсторико-правові аспекти становлення прав людини у світі та в Україні Утвердження інституту омбудсмана у світі. Європейська гуманітарна юстиція. Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Європейська комісія з прав людини.
Роль і значення теми для діяльності майбутнього фахівця юриста
Розгляд цієї теми має велике значення у формуванні майбутнього фахівця юриста, оскільки проблеми захисту прав і свобод людини існують вже не одне десятиліття. Разом з демографічними, екологічними, енергетичними та іншими цю категорію проблем цивілізоване людство поставило у розряд глобальних, вимагаючих першочергового розв’язання. Чому? Намагання не лише продекларувати права і свободи людини, але й забезпечити їх виконання: це – одне з досягнень цивілізації чи просто інстинкт самозбереження? Як би там не було, ця справа благородна і вимагає відповідного до себе ставлення.
За яких необхідних умов може бути забезпечено реалізацію та захист прав і свобод людини? На думку деяких вчених, чи не єдиним (бо всі інші не мають такої значущості, не є настільки вирішальними) чинником, що реально цьому сприяє, є режим демократії. І нехай доказом на користь цього буде хоча б вислів класика про те, що демократія – це не лише влада більшості, це, перш за все, захист меншості.
Україна, поставши 1991 року на шляху демократії, цілеспрямовано прямує до досягнення міжнародних рівнів у сфері захисту прав і свобод людини. Вже 12 вересня 1991 року Законом “Про правонаступництво” Україна гарантувала “забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної належності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини”. 1996 року, “дбаючи про забезпечення прав і свобод людини” (Преамбула), Верховна Рада України прийняла Конституцію України, яка визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю в Українській державі. Правам і свободам в Конституції присвячений Другий розділ, статті якого складають чверть від кількості статей всієї Конституції і майже відтворюють у національному законодавстві Загальну Декларацію прав людини, що є красномовним свідоцтвом того, яке значення віддає Україна правам і свободам.
Міжнародно-правовим нормам в українській правовій системі віддається перевага перед національними (ст. 9 Конституції України). Це обумовлює існування наднаціональної системи захисту прав і свобод людини, однією з підсистем якої є дієвий правозахисний механізм передбачений Європейською Конвенцією про захист прав людини й основних свобод. Доречі, ця Конвенція – чи не єдиний міжнародний документ, що не тільки закріплює права людини, а й створює систему їх захисту. Тому її цінність є не стільки у фіксації прав та свобод, скільки у створенні механізму їх імплементації, сутність якого полягає у виникненні на європейському просторі особливого органу – Європейського Суду з прав людини.
Крім того, Європейська Конвенція з прав людини є не тільки міжнародно-правовим інструментом в галузі прав людини, що має на меті захист широкого спектра громадянських і політичних прав особи, разом з тим вона є договором, юридично обов’язковим для Високих Договірних Сторін, який встановлює систему контролю за здійсненням прав людини в межах країни-члена Ради Європи, якою є й Україна.
Україна є державою європейської орієнтації, тому її вступ до Євросоюзу – стратегічна мета зовнішньої політики. Тут же слід зазначити, що вступу всіх нинішніх країн-членів Євросоюзу передувало їх членство у Раді Європи, а останньому – ратифікація Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Ключові слова: конвенційні норми, класифікація конвенційних норм. протоколи до Конвенції, ієрархія прав, абсолютні права, права, що відносяться до відправлення правосуддя, права з внутрішніми обмеженнями, баланс прав, катування, нелюдське поводження, моральна та фізична недоторканність, обвинувачення, суб’єкт кримінального обвинувачення, ефективність прав, якість закону, приватне життя, рівність можливостей, права і свободи людини, право на життя, заборона катувань, заборона рабства, право на свободу та особисту недоторканність, право на справедливий судовий розгляд, право на повагу до приватного і сімейного життя, свобода думки, совісті і віросповідання, свобода виявлення поглядів, свобода зібрань та об’єднання, право на шлюб, право на ефективний засіб правового захисту, заборона дискримінації, право на вільне володіння майном, право на освіту, право на вільні вибори, свобода пересування.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Після вивчення даної теми студенти повинні:
знати визначення таких понять, як конвенційні норми, класифікація конвенційних норм. протоколи до Конвенції, ієрархія прав, абсолютні права, права, що відносяться до відправлення правосуддя, права з внутрішніми обмеженнями, баланс прав, катування, нелюдське поводження, моральна та фізична недоторканність, обвинувачення, суб’єкт кримінального обвинувачення, ефективність прав, якість закону, приватне життя, рівність можливостей, права і свободи людини, право на життя, заборона катувань, заборона рабства, право на свободу та особисту недоторканність, право на справедливий судовий розгляд, право на повагу до приватного і сімейного життя, свобода думки, совісті і віросповідання, свобода виявлення поглядів, свобода зібрань та об’єднання, право на шлюб, право на ефективний засіб правового захисту, заборона дискримінації, право на вільне володіння майном, право на освіту, право на вільні вибори, свобода пересування;
вміти надавати класифікацію організаційно-правовим та матеріально-правовим нормам, розкривати процедурні гарантії, що стосуються вислання іноземців, право на оскарження у кримінальних справах, відшкодування за судову помилку, право не бути притягнутим до суду або покараним двічі, рівність чоловіка та жінки.
Перелік нормативних актів України до вивчення теми
Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141 ; Офіційний вісник України. 2010. №72/1 Спеціальний випуск. С. 15. Ст. 2598;
Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” // ВВРУ. – 1997. - № 40. – Ст.263.
Закон України «Про міжнародні договори України» // ВВРУ. – 2004. - № 50. – Ст.45.

ТЕМА 2. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ

Принципи прийнятності звернень. Критерії прийнятності: обставини часу (ratione temporis), обставини місця (ratione loci), обставини по суті (ratione materiae), обставини особи (ratione person), вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, шестимісячний термін звернення, обґрунтованість скарги, неприпустимість анонімності скарги, неприпустимість зловживання правом на звернення, повторність скарги. Критерій суті звернення: можливість звернення лише у зв’язку з тими порушеннями прав, які передбачені Європейською Конвенцією та Протоколами до неї. Критерій особи: можливість звернення не залежить від фактів громадянства та громадянської дієздатності, а також від того, звертається зі скаргою фізична або юридична особа (у тому числі релігійні об’єднання). Звернення до Суду та попереднє вивчення справи. Вимоги та форма звернення до Суду. Реєстрація та відмова в реєстрації звернення.
Роль і значення теми для діяльності майбутнього фахівця юриста
Розгляд цієї теми має велике значення у формуванні майбутнього фахівця юриста, оскільки умовах глобалізації все більше відчувається тенденція до посилення ролі та відповідальності міжнародних організацій. Їх вплив набуває особливого значення в питанні забезпечення додержання прав людини, оскільки це не тільки внутрішньодержавна справа, а мета всього світового співтовариства. Права і свободи людини є тими універсальними правовими цінностями, які здатні об’єднати зусилля прогресивної частини людства та утвердити єдині міжнародно-правові стандарти у сфері захисту прав особистості. Оскільки Міжнародна організація праці є однією з основних міжнародних інституцій щодо створення міжнародних соціальних стандартів метою публікації є дослідження історії становлення та розвитку даного міжнародного утворення.
З точки зору теорії міжнародного права, міжнародна організація – це організація створена на основі міжнародного договору, покликана координувати дії держав-членів на постійній основі, в межах наданих їй повноважень. Міжнародні утворення виникали та розвивалися поряд з іншими суб’єктами міжнародного права, будучи невід’ємною частиною його історії.
При цьому, юридична природа міжнародної організації передбачає: фіксування наміру держав у установчому акті – спеціальному різновиду міжнародного договору (статут, конвенція); діяльність організації в межах установчого акту, що визначає її статус та повноваження і при цьому наділяє функціональністю: правоздатністю, статусом та обов’язками організації; триваючий характер утворення, що проявляється у її стабільній структурі, системі діяльності її постійних органів; заснування на принципі суверенної рівності держав-членів, при цьому членство в організації підпорядковано певним правилам, що забезпечують участь та представництво держав у діяльності її органів; обов’язок держав дотримуватись резолюцій, прийнятих організаціями у встановлений спосіб; наділення міжнародної організації сукупністю прав, притаманних юридичній особі. Ці правила фіксуються у установчому акті організації або у спеціальній конвенції та виконуються з урахуванням національного законодавства держави, на території якої організація виконує свої функції; забезпечення міжнародної організації привілеями та імунітетами, що забезпечують її нормальну діяльність та визнані як у місці розташування її штаб-квартири, так і в будь-якій державі при здійсненні функцій організації.
Ключові слова: територіальна юрисдикція Суду, компетенція Суду, види спорів, що розглядаються Судом, міждержавні спори, спори на підставі індивідуальних скарг, Держава-відповідач, компетенція Суду та національне право, принцип субсидіарності, суддівський корпус (склад Суду), принцип прийнятності судової практики, принцип омолодження складу Суду, принцип збалансування представництва, принцип несумісності, принцип старшинства вимоги до суддів, незалежність, незмінність, недоторканність. Невтручання в діяльність суддів, палати Суду, велика Палата Суду, секретаріат Суду.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Після вивчення даної теми студенти повинні:
знати визначення таких понять, як територіальна юрисдикція Суду, компетенція Суду, види спорів, що розглядаються Судом, міждержавні спори, спори на підставі індивідуальних скарг, Держава-відповідач, компетенція Суду та національне право, принцип субсидіарності, суддівський корпус (склад Суду), принцип прийнятності судової практики, принцип омолодження складу Суду, принцип збалансування представництва, принцип несумісності, принцип старшинства вимоги до суддів, незалежність, незмінність, недоторканність. Невтручання в діяльність суддів, палати Суду, велика Палата Суду, секретаріат Суду;
вміти характеризувати сторичні періоди становлення та реформування Суду, компетенцію, розкривати види спорів, що розглядаються Судом, виконання функцій, особливості функцій – тлумачення та застосування Конвенції, комітети, їх види та функції, що ними здійснюються, комітети з „фільтрування” як перша інстанція у прийнятті рішення про прийнятність звернень до Суду.
Перелік нормативних актів України до вивчення теми
Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141 ; Офіційний вісник України. 2010. №72/1 Спеціальний випуск. С. 15. Ст. 2598;
Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” // ВВРУ. – 1997. - № 40. – Ст.263.
Закон України «Про міжнародні договори України» // ВВРУ. – 2004. - № 50. – Ст.45.


ТЕМА 3. ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ ТА ПРОХОДЖЕННЯ СПРАВ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СУДІ З ПРАВ ЛЮДИНИ

До складу Європейського Суду входять незалежні судді, обрані Парламентською Асамблеєю Ради Європи від кожної держави відповідно до кількості країн-учасниць. Проте вони не є офіційними представниками своїх країн, а виступають незалежно і від власного імені. Суддями обираються визнані фахівці в галузі права, що мають високі моральні якості та кваліфікацію, строком на 6 років. Можливість обіймати посаду судді обмежена 70-річним віком.
Роль і значення теми для діяльності майбутнього фахівця юриста
Розгляд цієї теми має велике значення у формуванні майбутнього фахівця юриста, оскільки Європейський Суд з прав людини функціонує на постійній основі з метою забезпечення виконання Високими Договірними Сторонами зобов'язань за Конвенцією. Його юрисдикція визнана обов'язковою всіма державами-учасницями й поширюється на всі спори, що пов'язані із застосуванням і тлумаченням норм Конвенції та Протоколів до неї в національних правових системах.
Суд виносить свої рішення, керуючись нормами Конвенції і практикою застосування своїх попередніх рішень. Це означає, що в Європейському Суді, на відміну від української кодифікованої системи законодавства, діє прецедентна система.
Рішення Суду є обов'язковими для держав-учасниць Конвенції. Контроль за їх виконанням паралельно з Судом здійснює Комітет Міністрів Ради Європи. Крім того, на запит Комітету Міністрів Суд надає консультативні висновки з питань права щодо тлумачення і застосування норм Конвенції.
Україна зі вступом до Ради Європи 9 листопада 1995 року, ставши повноправним її членом, підписала Конвенцію про захист прав та основних свобод людини. З набуттям чинності для України Конвенції після її ратифікації Верховною Радою 17 липня 1997 року наша держава визнала для себе обов'язковою юрисдикцію Європейського Суду з прав людини. В Україні було запроваджено механізм гармонізації правової системи нашої держави з нормами й стандартами Ради Європи.
Положення Конвенції визнані обов'язковими на території України. Це надає всім, хто перебуває під юрисдикцією України, право на звернення до Європейського Суду у випадку порушення нашою державою, її органами, посадовими особами норм Конвенції. Це право передбачено ст. 55 Конституції України, яка надає можливість звернення за захистом своїх порушених прав до судових установ міжнародних організацій після використання особою національних засобів захисту.
Згідно зі статями 34, 35 Конвенції, Суд приймає заяви (скарги) від окремих заявників, груп осіб, неурядових організацій, окремих держав про порушення країнами, що визнали юрисдикцію Суду, положень Конвенції.
Слід наголосити, що Європейський Суд не є апеляційною інстанцією. Суд не має компетенції стосовно перегляду або скасування рішення національних судів. Він також не може втручатися в діяльність національних органів влади, змінювати або скасовувати рішення державних установ.
Процедура розгляду скарг Європейським Судом з прав людини є безкоштовною і не вимагає суттєвих витрат з боку заявника, а судовий процес не передбачає обов'язкової участі адвоката. Діяльність Суду фінансується за рахунок бюджетних коштів Ради Європи. Регламентом Європейського Суду з прав людини передбачена можливість, за певних умов, надання заявникові безоплатної правової допомоги у разі, якщо вона є необхідною для належного ведення справи в Палаті Суду, а заявникові бракує достатніх коштів, щоб сплатити вартість усіх або частини послуг.
Ключові слова: принципи прийнятності звернень, критерії прийнятності: обставини часу (ratione temporis), обставини місця (ratione loci), обставини по суті (ratione materiae), обставини особи (ratione person), вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, шестимісячний термін звернення, обґрунтованість скарги, неприпустимість анонімності скарги, неприпустимість зловживання правом на звернення, повторність скарги, форма звернення до Суду, вимоги до мирової угоди, умови визнання мирової угоди Судом, судові слухання, відкриті публічні слухання, слухання без участі сторін.
Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми
Після вивчення даної теми студенти повинні:
знати такі поняття, як принципи прийнятності звернень, критерії прийнятності: обставини часу (ratione temporis), обставини місця (ratione loci), обставини по суті (ratione materiae), обставини особи (ratione person), вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, шестимісячний термін звернення, обґрунтованість скарги, неприпустимість анонімності скарги, неприпустимість зловживання правом на звернення, повторність скарги, форма звернення до Суду, вимоги до мирової угоди, умови визнання мирової угоди Судом, судові слухання, відкриті публічні слухання, слухання без участі сторін;
вміти визначати принципи прийнятності звернень, критерії прийнятності, критерій суті звернення, критерій особи, залежність порядку вичерпання внутрішніх засобів правового захисту від судової, адміністративної систем і існуючого в кожній державі процесуального порядку розгляду справ, ефективність внутрішніх засобів правового захисту (перша інстанція, апеляційна інстанція, розгляд справ в касаційному порядку, перегляд справи в порядку нагляду), критерій позитивності обставин, критерій незалежності та неупередженості Суду, критерій розумного терміну, звернення до Суду та попереднє вивчення справи.
Перелік нормативних актів України до вивчення теми
Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141 ; Офіційний вісник України. 2010. №72/1 Спеціальний випуск. С. 15. Ст. 2598;
Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” // ВВРУ. – 1997. - № 40. – Ст.263.
Закон України «Про міжнародні договори України» // ВВРУ. – 2004. - № 50. – Ст.45.
Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2010 р., № 41, / № 41-42; № 43; № 44-45 /, стор. 1468, стаття 529.
Закон України “Про інформацію” // ВВРУ. – 1992. - № 48. – Ст.650.
Закон України “Про звернення громадян” // ВВРУ. – 1996. - № 47. – Ст.256.
Закон України “Про Конституційний Суд України” // ВВРУ. – 1996. - № 49. – Ст.272.







































































































Теми семінарських занять

Тема 1. ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА Семінарське заняття № – 2 год.
План

Iсторико-правові аспекти становлення прав людини у світі та в Україні Утвердження інституту омбудсмана у світі
Європейська гуманітарна юстиція
Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод
Європейська комісія з прав людини

Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: конвенційні норми, класифікація конвенційних норм. протоколи до Конвенції, ієрархія прав, абсолютні права, права, що відносяться до відправлення правосуддя, права з внутрішніми обмеженнями, баланс прав, катування, нелюдське поводження, моральна та фізична недоторканність, обвинувачення, суб’єкт кримінального обвинувачення, ефективність прав, якість закону, приватне життя, рівність можливостей, права і свободи людини, право на життя, заборона катувань, заборона рабства, право на свободу та особисту недоторканність, право на справедливий судовий розгляд, право на повагу до приватного і сімейного життя, свобода думки, совісті і віросповідання, свобода виявлення поглядів, свобода зібрань та об’єднання, право на шлюб, право на ефективний засіб правового захисту, заборона дискримінації, право на вільне володіння майном, право на освіту, право на вільні вибори, свобода пересування.
Рекомендована література до Теми 1: [2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7, 5.8, 5.9, 5.10, 5.11, 5.12, 5.13, 5.14, 5.15, 5.16, 5.17, 5.18, 5.19, 5.20, 5.21, 5.22, 5.23, 5.24, 5.25, 5.26, 5.27, 5.28, 5.29, 5.30, 5.31, 5.32, 5.33, 5.34, 5.35, 5.36, 5.37, 5.38, 5.39, 5.40, 5.41, 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, 6.5, 6.6, 6.7, 6.8, 6.9, 6.10].

ТЕМА 2. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ
Семінарське заняття № – 2 год.
План

Принципи прийнятності звернень.
Критерії прийнятності: обставини часу (ratione temporis), обставини місця (ratione loci), обставини по суті (ratione materiae), обставини особи (ratione person), вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, шестимісячний термін звернення, обґрунтованість скарги, неприпустимість анонімності скарги, неприпустимість зловживання правом на звернення, повторність скарги. Критерій суті звернення: можливість звернення лише у зв’язку з тими порушеннями прав, які передбачені Європейською Конвенцією та Протоколами до неї.
Критерій особи: можливість звернення не залежить від фактів громадянства та громадянської дієздатності, а також від того, звертається зі скаргою фізична або юридична особа (у тому числі релігійні об’єднання).
Звернення до Суду та попереднє вивчення справи. Вимоги та форма звернення до Суду. Реєстрація та відмова в реєстрації звернення.

Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: принципи прийнятності звернень, критерії прийнятності: обставини часу (ratione temporis), обставини місця (ratione loci), обставини по суті (ratione materiae), обставини особи (ratione person), вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, шестимісячний термін звернення, обґрунтованість скарги, неприпустимість анонімності скарги, неприпустимість зловживання правом на звернення, повторність скарги, форма звернення до Суду, вимоги до мирової угоди, умови визнання мирової угоди Судом, судові слухання, відкриті публічні слухання, слухання без участі сторін.
Рекомендована література до Теми 2: [2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7, 5.8, 5.9, 5.10, 5.11, 5.12, 5.13, 5.14, 5.15, 5.16, 5.17, 5.18, 5.19, 5.20, 5.
·21, 5.22, 5.23, 5.24, 5.25, 5.26, 5.27, 5.28, 5.29, 5.30, 5.31, 5.32, 5.33, 5.34, 5.35, 5.36, 5.37, 5.38, 5.39, 5.40, 5.41, 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, 6.5, 6.6, 6.7, 6.8, 6.9, 6.10].





















6. Завдання для самостійної роботи

Тема 1. ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Теми рефератів:
Право на справедливий судовий розгляд
Право на повагу до приватного життя
Свобода думки, совісті і віросповідання
Рекомендована література до Теми 1: [2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7, 5.8, 5.9, 5.10, 5.11, 5.12, 5.13, 5.14, 5.15, 5.16, 5.17, 5.18, 5.19, 5.20, 5.21, 5.22, 5.23, 5.24, 5.25, 5.26, 5.27, 5.28, 5.29, 5.30, 5.31, 5.32, 5.33, 5.34, 5.35, 5.36, 5.37, 5.38, 5.39, 5.40, 5.41, 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, 6.5, 6.6, 6.7, 6.8, 6.9, 6.10].

ТЕМА 2. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ

Теми рефератів:

Стадії розгляду у Суді отриманих заяв
Дружнє або мирове врегулювання
Вимоги до мирової угоди. Умови визнання мирової угоди Судом
Рекомендована література до Теми 2: [2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7, 5.8, 5.9, 5.10, 5.11, 5.12, 5.13, 5.14, 5.15, 5.16, 5.17, 5.18, 5.19, 5.20, 5.21, 5.22, 5.23, 5.24, 5.25, 5.26, 5.27, 5.28, 5.29, 5.30, 5.31, 5.32, 5.33, 5.34, 5.35, 5.36, 5.37, 5.38, 5.39, 5.40, 5.41, 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, 6.5, 6.6, 6.7, 6.8, 6.9, 6.10].
















7. Індивідуальні завдання

Тема 1. ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Скласти схеми:
Права, що відносяться до відправлення правосуддя.

ТЕМА 2. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ

Скласти схеми:
Види рішень (щодо прийнятності або по суті справи)






























8. Методи навчання


методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності;
методи стимулювання і мотивації навчальної діяльності;
методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

9. Методи контролю

семінарські заняття;
виконання індивідуальних завдань;
перевірка самостійної роботи;
модульний контроль;
залік.
10. Розподіл балів, які отримують студенти:
Розподіл балів за різними формами контролю для дисциплін, з яких навчальним планом передбачено один модульний контроль протягом семестру
Модуль (М)
ЕКЗАМЕН (Е)

Поточний контроль
(ПК)
Модульний контроль
(МК)


Аудиторна робота
Самостійна робота
Індивідуальна робота




·30

·15

·15




·60

·40


Підсумкова оцінка (П)=М=ПК+МК
·100


Підсумкова оцінка у випадку складання екзамену (П)=ПК+Е
·100

·40


Розподіл балів за різними формами контролю для дисциплін, з яких навчальним планом передбачено два модульних контролі протягом семестру
Модуль 1 (М1)
Модуль 2 (М2)
ЕКЗАМЕН (Е)

Поточний контроль 1 (ПК1)
модульний контроль (МК1)
Поточний контроль 2 (ПК2)
модульний контроль (МК2)


Аудиторна робота
Самостійна робота
Індивідуальна робота

Аудиторна робота
Самостійна робота
Індивідуальна робота




·30

·15

·15


·30

·15

·15




·60

·40

·60

·40


М1=ПК1+МК1
·100
М2 = ПК2 + МК2
· 100


Підсумкова оцінка (П)=
М1+М2

·100



2



Підсумкова оцінка у випадку складання екзамену(П) =
ПК1+ПК2

·100

·40


2





11. Критерії оцінювання
11.1. Критерії оцінювання аудиторної роботи
студентів на семінарських та практичних заняттях
БАЛИ
ПОЯСНЕННЯ

5
Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; на високому рівні сформовані необхідні практичні навички та вміння; всі навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані в повному обсязі. Під час заняття продемонстрована стабільна активність та ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань ґрунтується на глибокому знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики.

4
Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; в основному сформовані необхідні практичні навички та вміння; всі передбачені планом заняття навчальні завдання виконані в повному обсязі з неістотними неточностями. Під час заняття продемонстрована ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань переважно ґрунтується на знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики.

3
Теоретичні питання, винесені на розгляд, у цілому засвоєні; практичні навички та вміння мають поверхневий характер, потребують подальшого напрацювання та закріплення; навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані, деякі види завдань виконані з помилками.

2
Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні частково, прогалини у знаннях не носять істотного характеру; практичні навички та вміння сформовані недостатньо; більшість навчальних завдань виконано, деякі з виконаних завдань містять істотні помилки, які потребують подальшого усунення.

1
Студент не готовий до заняття, не знає більшої частини програмного матеріалу, з труднощами виконує завдання, невпевнено відтворює терміни і поняття, що розглядалися під час заняття, допускає змістовні помилки, не володіє відповідними вміннями і навичками, необхідними для розв’язання професійних завдань.

0
Відсутність на занятті


11.2. Критерії оцінювання самостійної роботи
студентів

Самостійна робота студента, що передбачена робочою програмою навчальної дисципліни, оцінюється за 15-бальною шкалою кожна. Виконання завдань, які виносяться на самостійну, перевіряється під час консультацій. Бали за самостійну роботу виставляються у журналі обліку роботи навчальної групи окремими графами напередодні модульного контролю.

11.3. Критерії оцінювання індивідуальної роботи
студентів

Індивідуальна робота студента, що передбачена робочою програмою навчальної дисципліни, оцінюються за 15-бальною шкалою кожна. Виконання завдань, які виносяться на індивідуальну роботу, перевіряється під час консультацій. Бали за індивідуальну роботу виставляються у журналі обліку роботи навчальної групи окремими графами напередодні модульного контролю.
За додаткову індивідуальну роботу, яка сприяє поглибленому вивченню навчальної дисципліни «Теорія держави і права» (підготовка конкурсної роботи, публікація статті, тез доповідей на конференціях, круглих столах, наукових семінарах, участь в олімпіадах, вікторинах тощо; творчі та спортивні здобутки) нараховуються заохочувальні бали. При нарахуванні заохочувальних балів загальна сума балів за індивідуальну роботу не перевищує максимально допустиму (15 балів).

12. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Сума балів за всі види навчальної діяльності
Оцінка ECTS
Оцінка за національною шкалою



для екзамену, курсової роботи, практики
для заліку

90-100
А
Відмінно


зараховано

83-89
В
добре


75-82
С



68-74
D
задовільно


60-67
Е



35-59
FX
незадовільно з можливістю повторного складання
не зараховано з можливістю повторного складання

0-34
F
незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни
не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

13. Питання та завдання для підготовки до підсумкового контролю

Європейський Суд з прав людини: сутність, історія виникнення та перспективи розвитку.
Європейська система захисту прав людини: специфіка та значення.
Міжнародно-правова характеристика права на правосуддя в європейській системі захисту прав людини.
Заснування Європейського Суду з прав людини та його роль у становленні права прав людини.
Загальна характеристика Європейського Суду з прав людини як одна із основних міжнародних правозахисних інституцій.
Європейська Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини: загальна характеристика.
Загальна характеристика прав людини в Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
Нормативні акти, якими регулюється діяльність Європейського Суду з прав людини: основні положення.
Юрисдикція Європейського Суду з прав людини.
Кількісний та якісний склад Європейського Суду з прав людини.
Принципи розгляду справ у Європейському Суді з прав людини: поняття, види та загальна характеристика.
Секретаріат Європейського Суду з прав людини: функції та організація роботи.
Регламент Європейського Суду з прав людини: загальні положення.
Секретаріат Європейського Суду з прав людини: структура та компетенція.
Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини.
Вплив рішень Європейського Суду з прав людини на формування української правозахисної системи.
Вплив діяльності Європейського Суду з прав людини на формування національних правозахисних систем і дотримання державами – членами РЄ стандартів щодо захисту прав людини.
Місце Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського Суду з прав людини у системі джерел національного права України.
Поняття та основні компоненти права особи на звернення з індивідуальною заявою до Європейського Суду з прав людини.
Юридичний зміст заяви до Європейського Суду з прав людини.
Характерні риси права на доступ до суду як елементу права на правосуддя в контексті практики Європейського Суду з прав людини.
Зміст і функціональні особливості міжнародно-правового механізму доступу до Європейського Суду з прав людини.
Роль субсидіарності у функціонуванні міжнародно-правового механізму доступу до Європейського Суду з прав людини.
Загальна характеристика права на звернення з індивідуальною заявою до Європейського Суду з прав людини.
Поняття права на доступ до суду і міжнародно-правовий механізм доступу до Європейського Суду з прав людини.
Реформування міжнародно-правового механізму доступу до правосуддя в Європейському Суді з прав людини.
Основні етапи розгляду заяв Європейським Судом з прав людини.
Підстави звернення до Європейського суду з прав людини.
Характеристика та зміст заяви до Європейського Суду з прав людини.
Вимоги до судді Європейського Суду з прав людини.
Комітети Європейського Суду з прав людини: загальна характеристика.
Палата Європейського Суду з прав людини.
Велика Палата Європейського Суду з прав людини: структура та компетенція.
Заборона катування за Європейською Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини.
Заборона рабства і примусової праці за Європейською Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини.
Право на свободу та особисту недоторканність за Європейською Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини.
Свобода вираження поглядів за Європейською Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини.
Звільнення з посади судді Європейського Суду з прав людини: процедурні засади.
Канцелярія та юридичні секретарі Європейського Суду з прав людини: функції та організація.
Індивідуальні заяви: поняття, загальна характеристика, порядок оформлення.
Розгляд справи і процедура дружнього врегулювання.
Справедлива сатисфакція.
Консультативна компетенція Європейського Суду з прав людини.
Витрати на забезпечення діяльності Європейського Суду з прав людини.
Повноваження Голови Європейського Суду з прав людини.
Роль бюро у функціонуванні Європейського Суду з прав людини.
Наради суддів: загальна характеристика та особливості діяльності.
Судді adhoc: загальні засади правового статусу.
Особливості використання мов Європейського Суду з прав людини.
Зміст судового рішення Європейського Суду з прав людини.

Тестові завдання

1. Які відносини є предметом міжнародно-правового регулювання:
Правовідносини між державами та іншими суб'єктам міжнародного права;
правовідносини між державами і міжнародними організаціями;
правовідносини між державами і державоподібними утвореннями (Ватикан);
правовідносини, ускладнені іноземним елементом (між фізичними і юридичними особами різних держав);
правовідносини між міжнародними міжурядовими і неурядовими організаціями.

2. Спільними рисами національної правової системи і міжнародного права є:
подібна структура;
предмет і об'єкт;
джерела;
суб'єкти;
юридичні терміни і конструкції.

3. Що є основним джерелом міжнародного права:
акти міжнародних організацій, конференцій і нарад;
акти міжнародних неурядових організацій;
міжнародно-правова доктрина;
міжнародні угоди;
закони і підзаконні акти України.

4. Виділіть основні функції міжнародного права:
державотворча, правотворча, правореалізуюча;
політична, економічна, культурна;
стабілізуюча, превентивна, організаційна;
охоронна, регулятивна, стабілізуюча;
правовстановлююча, інформаційна, забезпечувальна.

5. Суб'єкти міжнародного права – це:
носії міжнародних прав;
носії міжнародних зобов'язань;
держави, наділені міжнародною правосуб'єктністю;
учасники міжнародних відносин, наділені міжнародною правосуб'єктністю;
учасники правових відносин.

6. Міжнародна деліктоздатність - це:
здатність суб'єктів міжнародного права мати суб'єктивні права та обов'язки;
здатність суб'єктів міжнародного права нести відповідальність за здійснені правопорушення;
здатність суб'єктів міжнародного права набувати своїми діями суб'єктивних прав та обов'язків;
право суб'єктів міжнародного права укладати міжнародні угоди;
право суб'єктів міжнародного права вступати до міжнародних організацій.

7. Повне остаточне визнання у міжнародному праві - це:
визнання de-jure;
визнання de-facto;
визнання ad-hoc;
визнання de-jure та ad-hoc;
інше.

8. Правонаступництво - це:
проголошення держави незалежною;
перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого у зв'язку з набуттям правоздатності чи дієздатності;
набуття державою певних прав у міжнародних відносинах;
набуття суб'єктом міжнародного права додаткових зобов'язань без його згоди;
процес деколонізації.

9. На основі яких критеріїв класифікують види правонаступництва:
за суб'єктами;
за об'єктами;
за наявністю дипломатичних представництв;
залежно від статусу держави-попередниці;
залежно від статусу держави-правонаступниці.

10. Міжнародний договір – це:
міжнародна угода, укладена між державами в усній формі і яка регулюється нормами міжнародного права;
міжнародна угода, укладена між державами в письмовій формі згідно з нормами міжнародного права;
угода міжурядового характеру про політичне, економічне співробітництво;
будь-яка угода, укладена законодавчим органом влади;
міжнародна угода, укладена в усній чи письмовій формі між суб'єктами міжнародного права згідно з його нормами і принципами, незалежно від її найменування, і міститься в одному чи кількох документах.


14. Інформаційне та методичне забезпечення.
Рекомендована література

Основні нормативні акти:
1.1 Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами і допов.) // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141 ; Офіційний вісник України. 2010. №72/1 Спеціальний випуск. С. 15. Ст. 2598;
акти міжнародного права:
1.2.1. Європейська Конвенція про громадянство. Міжнародний договір від 7 листопада 1997 року (Витяг) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2001. № 11. С. 69-77.
Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Європейська хартія регіональних мов або мов меншин від 5 листопада 1992 року // Офіційний вісник України. 2006. № 50. Ст. 3381.
Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Офіційний вісник України. 2008. № 93.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року // Офіційний вісник України. 1998 р. № 13.
Конвенція про статус апатридів. Міжнародний договір від 28 вересня 1954 року (Витяг) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2001. № 11. С. 131-139.
Конвенція про статус біженців. Документ ООН від 28 липня 1951 року (Витяг) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2001. № 11. С. 111-120.
закони:
1.3.1 Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” // ВВРУ. – 1997. - № 40. – Ст.263.
Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” // ВВРУ. – 2006. -№30. – Ст.260
Закон України «Про міжнародні договори України» // ВВРУ. – 2004. - № 50. – Ст.45.
Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2010 р., № 41, / № 41-42; № 43; № 44-45 /, стор. 1468, стаття 529.
Закон України “Про інформацію” // ВВРУ. – 1992. - № 48. – Ст.650.
Закон України “Про звернення громадян” // ВВРУ. – 1996. - № 47. – Ст.256.
Закон України “Про Конституційний Суд України” // ВВРУ. – 1996. - № 49. – Ст.272.
Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” // ВВРУ. – 1998. - № 20. – Ст.99.
рішення та постанови судів:
Рішення у справі „Полторацький проти України” // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі.
Рішення у справі „Кузнєцов проти України” // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі.
Рішення у справі „Данкевич проти України” // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі.
Рішення у справі „Алієв проти України” // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі.
Рішення у справі „Назаренко проти України” // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі.
Рішення у справі „Хохліч проти України” // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі.
Рішення у справі „Кучеренко проти України” // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі.
Рішення у справі „Фалькович проти України” // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі.

Підручники:

Буроменський М.В. Звернення до Європейського Суду з прав людини( практика Суду і особливості українського законодавства. - Харків( Фоліо, 2000.
Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / Пер. з англ. – К.: ”АртЕк”, 1997.
Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. Т.2 / Председатель редакционной коллегии – д-р. юрид. н., проф. В.А.Туманов. – М.: Издательство НОРМА, 2000.

Навчальні посібники:

Международное право в документах: Учебное пособие / Сост.: Н.Т.Блатова, Г.М.Мелков – 3-е изд., перераб. и доп. – М., 2000.
Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.( Издательская группа НОРМА-ИНФРА ( М, 1999
Карташкин В.А. Как подать жалобу в Европейский Суд по правам человека. – М.( Издательская группа НОРМА-ИНФРА ( М, 1998.
Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол.) та ін. К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1998. Т. 1 : А-Г. 672 с.
Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол.) та ін. К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1999. Т. 2 : Д-Й. 744 с.
Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол.) та ін. К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2001. Т. 3 : К-М. 792 с.
Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол.) та ін. К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1998. Т. 4 : Н-П. 720 с.
Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол.) та ін. К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1998. Т. 5 : П-С. 736 с.
Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол.) та ін. К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1998. Т. 6 : Т-Я. 768 с

Монографії та наукові видання:

Липачова Л.М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини: Монографія. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. Справ. – 2005
Левченко К.Б. Людина. Свобода. Демократія. Наукове видання. – К.: «Юрисконсульт», 2006. – 620 с.
Оніщенко Н.М.. Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми , реалії, перспективи: Монографія / Відп. Ред.. академік НАН України Ю.С. Шемшученко. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 320 с.

Інші джерела:

Аль-Сулайбі Муса. Юридична природа міжнародних стандартів прав людини // Право України. – 2000. - № 9.
Андріанов К. Правова природа рішень Європейського Суду з прав людини // Право України. – 2002. - №3. – С.37.
Анісімова М. Право на свободу та особисту недоторканність: відповідність українського законодавства євростандартам // Право України. – 1999. - №2. – С.26.
Батанов О. Місцевий уповноважений з прав територіальної громади в механізмі захисту прав людини (проблеми теорії та практики) // Право України. – 2001. - №2. – С.43.
Бачун О. Розгляд судами справ за скаргами громадян // Право України. – 2001. - № 4. – С.44-47.
Бернхардт Р. Европейский Суд по правам человека в Страсбурге: новый этап, новые проблемы // Государство и право. – 1999. - № 7. – С.57-62.
Бородін М. Конституційне право громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав // Право України. – 2000. - № 8. – С.65-67.
Буроменський М. Застосування міжнародно-правових норм про права людини у внутрішньому правопорядку України // Вісник Академії правових наук України. – 1999. - № 1 (16). – С.80-85.
Волинка К.Г. Конституційне забезпечення прав і свобод особи в Україні // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 5. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. – С.137-147.
Волинка К.Г. Проблема забезпечення прав і свобод особи в Україні // Людина і політика. – 2000. - № 1. – С.64-68.
Волинка К.Г. Теоретичні аспекти механізму забезпечення прав і свобод особи // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 7. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. – С.77-81.
Гіждван Л. Про деякі питання адаптації законодавства України з громадських прав людини до норм Ради Європи // Право України. – 2000. - №11. – С.27.
Головатий С. Нові можливості щодо захисту прав людини в Україні // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. - № 1.
Гусейнов Л.Г. Просторові межі дії Європейської Конвенції з прав людини // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. - № 4. – С.101-108.
Деркач І. Забезпечення прав громадян на звернення // Юридичний вісник України. – 1999. - № 27 (211).
Зайцев Ю. Вичерпання національних засобів правового захисту: критерії кваліфікації // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. - № 2. – С.199-203.
Зайцев Ю. Вопросы правоприменительной деятельности на Украине в контексте практики Европейского Суда по правам человека // Юридическая практика. – 1999. - № 20 (102).
Закоморна К.О. Інститут омбудсмена як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз): Автореф. дис к. юрид. н.: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2000.
Інформаційні матеріали щодо України // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. - № 1. – С.8-9.
Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні (Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). – Київ. – 2000.
Карташкин В.А. Механизм защиты прав человека // Журнал российского права. – 1999. - № 3-4. – С.3-7.
Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) // Право України. – 2001. - № 1. – С.34-36.
Коваль М.В., Липачова Л.М. Поняття та умови реалізації в Україні права на звернення людини та громадянина за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інституту держави та права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – Вип.13. – С.125-131.
Кононенко О. Правосвідомість судді і перспективи впровадження міжнародних норм у сфері прав людини в практику судового захисту // Право України. – 2001. - № 2. – С.60-62.
Круїс К. Процесуальні гарантії в Європейській Конвенції з прав людини (стаття 6) та Конституції України // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - № 2. – С.48-53.
Липачова Л.М. Зміст конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип.1. – С.133-142.
Липачова Л.М. Імплементація норм міжнародного права з міжнародного судового захисту прав і свобод людини у національне законодавство України // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. статей. – Донецьк, 1999. - № 1. – С.220-228.
Ліщина І. Регулювання реалізації рішень Європейського Суду з прав людини // Право України. – 2001. - № 5. – С.42-43.
Мінюков А. Система органів державної влади, що забезпечують конституційні права і свободи людини і громадянина: їх повноваження // Право України. – 2002. - №4. – С.61.
Первомайський О. Європейський Суд з прав людини: захист прав людини чи втручання у справи держави // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. - № 2. – С.242-245.
Присяжнюк Т. Система Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини – унікальний інструмент захисту порушених прав // Право України. – 2001. - № 6. – С.32-37.
Присяжнюк Т. Стаття 5 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини (підходи до розуміння основних положень) // Право України. – 2001. - №12. – С.28.
Рабінович П. Ефективність впливу Конвенції про захист прав та основних свобод людини на держави – членів Ради Європи // Право України. – 2000. - № 11. – С.34-36.
Рабінович П.М. Вплив рішень Європейського Суду з прав людини на національну юридичну практику (спроба порівняльної характеристики) // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. - № 1. – С.197-204.
Раданович Н.М. До питання про відповідність законодавства України Європейській Конвенції про захист прав та основних свобод людини // Вісник Львівського Університету. Серія юридична. – Вип. 35. – Львів. – 2000. – С.5-9.
Раданович Н.Н. Проблеми забезпечення відповідності законодавства України Конвенції про захист прав людини та основних свобод (загальнотеоретична характеристика) // Вісник Академії правових наук України. – 2000. - № 1. – С.34-41.
Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - № 1. – С.68-83.
Скомороха В. Захист прав і свобод людини Конституційним Судом України в контексті практики Європейського Суду з прав людини // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - № 2. – С.40-47.
Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. – 2001. - № 1. – С.15-18.
Шевчук С. Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод: практика застосування та принципи тлумачення у контексті сучасного українського праворозуміння // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. - № 2. – С.221-238.
Шишкін В. Конституційні принципи судової процедури в механізмі реалізації захисту прав людини // Права людини в Україні (щорічник 1997). – К.: “Право” Укр. Правнича Фундація, 1999. – С.7-10.

6. Інтернет-ресурси:

6.1 http://www.president.gov.ua/ - Офіційний сайт Президента України;
http://www.rada.gov.ua/ – Офіційний портал Верховної ради України;
http://www.kmu.gov.ua/ – Офіційний портал Кабінету міністрів України;
http://vkksu.gov.ua/ – Офіційний сайт Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
http://reyestr.court.gov.ua – Офіційний сайт єдиного державного реєстру судових рішень України";
http://www.rada.kiev.ua/laws/pravo/all/sites.htm – перелік серверів державних органів на сайті Верховної Ради України;
http://www.scourt.gov.ua/ – Офіційний сайт Верховного Суду України;
http://www.minjust.gov.ua/ – Офіційний сайт Міністерства юстиції України;
http://www.constcourt.gov.ua/ – Офіційний сайт Конституційного Суду України;
http://www.cvk.ukrpack.net/ – Офіційний сайт Центральної виборчої комісії.








13 PAGE \* MERGEFORMAT 14215


13PAGE 15








Приложенные файлы

  • doc 25043517
    Размер файла: 296 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий