01-Головні риси розвитку в 1918-1939рр. Лекція

ТЕМА: Головні риси світового розвитку в 1914-1939рр.
Періодизація світової історії першої половини XX ст.

Основні дати та події:
1 серпня 1914р. - початок Першої світової війни;
11 листопада 1918р. - закінчення Першої світової війни;
1918-1923рр. - період повоєнної нестабільності;
1924-1929рр. - період економічної стабілізації;
1929-1933рр. - період світової економічної кризи («Велика депресія»);
1933-1939рр. - період назрівання Другої світової війни;
7-8 листопада (25-26 жовтня) 1917р. - захоплення більшовиками влади в Росії;
29 жовтня 1922р. - захоплення фашистами влади в Італії;
30 січня 1933р. - прихід нацистів до влади в Німеччині.


Перший період всесвітньої історії» вивчення якого розпочинається в 10 класі, отримав назву «новітньої історії» або «історії новітнього часу». Адже саме в період з 1914 по 1939р. відбувалися великі наукові відкриття, продовжували розвиватися процеси ринкової економіки та утверджувалися принципи ліберальної демократії, визнання принципів захисту прав людини, зростання національно-визвольного руху в Азії та Європі, що заклало підвалини для реалізації прав народів на самовизначення. Саме тоді розпалися могутні імперії, відбулося становлення тиранічних тоталітарних режимів. Вивчення історичних особливостей різних країн та народів дозволяє дійти розуміння визначальних тенденцій світового розвитку.

1. Основні тенденції світового розвитку в 1914-1939рр.
На початку XXст. світ увійшов у період новітньої історії.
Характерні риси цього періоду:
- Світова війна;
- Національно-демократичні революції;
- Виникнення тоталітаризму;
- Національно-визвольний рух.

Робота над формуванням понять і термінів.
Новітня історія – термін історіографії, період історії, що починається з 1918р. й триває досі.
Світова війна - глобальне протиборство коаліцій держав із застосуванням засобів збройного насильства, що охоплює велику частину країн світу. Термін зазвичай відносять до двох безпрецедентних конфліктів, що відбувалися протягом 20-го сторіччя – Першої світової війни (1914-1918) та Другої світової війни (1939-1945).
Тоталітаризм - система державно-політичної влади, яка регламентує усі суспільні та приватні сфери життя і не визнає автономії від держави таких недержавних сфер людської діяльності як економіка і господарство, культура, виховання, релігія.

Національно-демократична революція – суспільний переворот, в результаті якого посилюється влада нації, народу, проводяться розгалужені демократичні перетворення. Перемога революції посилює саме політичні позиції нації, народу.

Найбільш важливі події періоду 1914-1939рр.:
1. Перша світова війна 1914-1918рр.
2. Створення Версальсько-Вашингтонської системи і, як наслідок - нове співвідношення сил у світі.
3. Повалення монархічних режимів у Росії, Німеччині, Австро-Угорщині, Османській імперії.
4. Революція 1917р. у Росії і встановлення більшовицької влади.
5. Поширення і встановлення фашизму в Італії та нацизму в Німеччині.
6. Національно-визвольний рух у країнах Азії й Африки.
7. Крах Версальсько-Вашингтонської системи, загострення міжнародних відносин у 1930-ті рр.

Історія України була тісно пов'язана з європейськими подіями цього періоду: - Перша світова війна, що стала трагедією для народу України;
Національно-демократична революція 1917-1920рр.;
Участь української делегації в роботі Паризької мирної конференції;
Поділ західноукраїнських земель між країнами Східної Європи (Чехословаччиною, Польщею, Румунією);
Входження Радянської України до складу СРСР.

В міжвоєнний період загострилися суперечності між провідними державами в економічній, колоніальній і військовій сферах. Багато країн у пошуках виходу із ситуації, що склалася, стояли перед вибором:
- соціальний компроміс або революція (період 1918-початок 1920р.);
- реформи або диктатура (період світової економічної кризи).










Загальна характеристика світового розвитку в 1914-1939рр.
Економічна сфера
Суспільна сфера
Політична сфера

Завершення формування індустріального суспільства у країнах Європи та Америки.
Незважаючи на появу нових галузей промисловості (хімічної, нафтопереробної, електротехнічної тощо), триває екстенсивний розвиток економіки.
Активна економічна експансія провідних держав, формування світового ринку.
Зміна держав-лідерів: місце Великої Британії посідають США.
Становлення систем державного регулювання економіки.
Формування середнього класу, зацікавленого у стабільній внутрішній політиці.
Найчисленніша соціальна група - наймані робітники.
Покращення життєвого рівня і соціального статусу робітників.
Активна урбанізація; у провідних країнах чисельність міського населення перевищує чисельність сільського.
Боротьба за права жінок: у більшості європейських країн та США, а подекуди й в Азії вони набули виборчих прав

- Боротьба ліберальної демократії, комунізму та фашизму (нацизму).
- Розгортання революційного руху, провідною силою якого стали масові робітничі партії.
- Утвердження різних тоталітарних систем.
- Частина країн пішла реформаторським шляхом, затверджуючи громадянські та соціальні
права і свободи



Перша світова війна загострила всі соціальні проблеми. В одних країнах вони вибухнули революціями, в інших правлячі еліти віддали перевагу проведенню досить глибоких політичних і соціальних реформ.
Основною рушійною силою революцій стали масові робітничі партії. Соціальні революції охопили території Російської і Австро-Угорської імперій, Німеччини. Значні соціальні виступи відбулись у Болгарії та Італії. Спочатку в ході революцій формувалося прагнення створити демократичні республіки з більш справедливим соціальним устроєм. У той самий час зневіра в існуючих органах влади і відсутність політичного досвіду породили прагнення створити систему прямого народовладдя у формі рад. Але ці спроби обернулись для радянських республік обмеженнями, а згодом і ліквідацією демократичних інститутів влади, установленням жорстких диктатур (диктатура пролетаріату в радянській Росії). Спроби побудувати соціально справедливе (соціалістичне, комуністичне) суспільство обернулися встановленням тоталітарної системи радянського зразка.
Разом із поглибленням революційних процесів наростала і хвиля контрреволюції, яка в більшості випадків призводила до втрати демократичних завоювань перших днів революцій: установлення авторитарних режимів (Угорщина та ін.) або домінування консервативних сил у подальші роки (Німеччина, Фінляндія та ін.). У країнах, де вдалось уникнути революцій (Англія, Франція, Скандинавські країни та ін.), були проведені реформи в напрямі подальшого розвитку ліберальної демократії: розширення виборчих прав, розвиток інститутів громадянського суспільства, розширення системи соціального захисту тощо. Повоєнне загострення соціальної і політичної боротьби, криза існуючих інститутів влади викликали і нове політичне явище - фашизм. Прибічники цих політичних ідей теж запропонували свої рецепти подальшого розвитку суспільства, але з повним запереченням демократії і насадженням тоталітарної системи фашистського типу.
Таким чином, після Першої світової війни людству відкрилися три основні перспективи подальшого розвитку:
Розвиток ліберальної демократії,
Будівництво соціалізму (комунізму),
Фашизм.

Зміст розвитку світу в 1920-1930-ті рр. полягав у боротьбі цих напрямів.
На стан політичного життя у міжвоєнний період значно впливали національно-визвольні рухи. Методи, якими людство намагалося розв'язати національні проблеми в 1920-1930-ті рр. (від масового знищення народів до спроб знайти порозуміння), засвідчили, що єдиний шлях розв'язання національних проблем - або надання права на самовизначення, або врахування інтересів національних меншин і створення такої системи міжнаціональних відносин, яка забезпечувала б вільний розвиток усіх народів без утрати їхньої національної ідентичності.

2. Періодизація світового розвитку 1914-1939рр.
І період. 1914-1918рр. - період Першої світової війни.
- У результаті економічних і військово-політичних суперечностей між двома блоками - Антантою (Росія, Велика Британія, Франція) і Троїстим союзом (Австро-Угорщина, Німеччина, Італія) - у війну було втягнуто 34 держави. Підсумком війни став розпад імперій: Німецької, Російської, Австро-Угорської, Османської.
- Версальський мирний договір 1919р. визнав винуватицею війни Німеччину. Суперечності, що лежали в основі договору, стали передумовами для початку нової війни.
ІІ період. 1918-1923рр. - повоєнна нестабільність.
У цей час зміцнилися позиції США. У Росії до влади прийшли більшовики. - У Німеччині, Угорщині, Фінляндії відбулися революції. Крайні ліві партії у цих країнах хотіли встановити диктатуру пролетаріату, як у Росії, але зазнали поразки.
Активний антиколоніальний рух послабив позиції Великої Британії та Франції.
У 1920-1921рр. настала економічна криза, наслідком якої стало падіння рівня життя, активізація крайніх правих сил (в Італії до влади прийшли фашисти). Інші західні країни, де були сильні демократичні традиції, обрали шлях реформ (Велика Британія, Франція).

ІІІ період. 1924-1929рр. - період економічної стабілізації.
Спад революційного руху;
Економічне піднесення;
Послаблення зовнішньополітичних суперечностей між державами.
Політична стабілізація стала можливою в результаті:
- Підписання нових договорів на Локарнській конференції (1925р.) про гарантію кордонів Німеччини і Бельгії та про французькі гарантії збереження кордонів Польщі й Чехословаччини з Німеччиною;
- Реалізації планів Дауеса (1924р.) і Юнга (1928р.) щодо Німеччини: було вирішено питання німецьких репараційних виплат.
- У 1928р. США, Франція, Велика Британія, Німеччина, Японія та інші держави підписали пакт Тріана-Келлога. Документ містив важливі міжнародно-правові норми, що проголошували відмову від війни як засобу врегулювання міжнародних суперечок і розв'язання їх мирним шляхом.
- В економічній сфері спостерігалося піднесення. Його характерні риси:
- Модернізація виробництва;
- Використання нових технологій і форм організації праці;
- Стабілізація кредитно-фінансової системи;
- Зменшення втручання держави в економіку.
Економічне піднесення в країнах Заходу було нерівномірним. США зміцнили свою провідну позицію у світовій економіці, виробивши стільки ж продукції, скільки вся решта світу. Темпи розвитку Німеччини і Франції були також досить високими. Східна Європа відставала від країн Заходу.
Економічне піднесення викликало зростання заробітної платні та зайнятості населення, що сприяло спаду страйкового руху, встановленню політичної стабільності.

У ці роки не було революцій, великих політичних конфліктів.
Зросла роль засобів масової інформації, кінематографа, спорту. З'явилося поняття «масова культура», тобто культура, яка стала зрозуміла та доступна більшості населення.
Водночас у країнах Центральної та Південно-Східної Європи нерозв'язаність соціально-економічних проблем призвела до встановлення авторитарних режимів. Посилюється вплив фашистів в Італії, Німеччині.



IV період. 1929-1933рр. - період «Великої депресії».
Ця криза в економіці була глибокою і масштабною. Причиною кризи стало надвиробництво товарів за умов вузькості внутрішнього ринку і відносно низької купівельної спроможності населення. Збанкрутувала величезна кількість підприємств. Промислове виробництво скоротилося на чверть, безробітними стали понад 30 млн. осіб; різко знизився рівень життя.

V період. 1933-1939рр. - період назрівання Другої світової війни.
- Завдання виходу з економічної кризи різні країни вирішували по-різному: одні віддали перевагу шляху реформ (США, Велика Британія, Канада, країни Скандинавії), інші - шляху диктатури (Італія, Німеччина, Іспанія).
- Починається боротьба за переділ світу.
- Фашистські держави укладають союзи одна з одною.
- І СРСР, і західні країни, і фашистські держави прагнуть зайняти панівне становище у світі. Це визначило неминучість нової світової війни.









13PAGE 15


13PAGE 14615





Приложенные файлы

  • doc 25023722
    Размер файла: 71 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий