Програма курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»


Програма курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
Вступ
Предметом вивчення практичного курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» є сучасна українська літературна мова професійної сфери.
Основна мета дисципліни - сформувати національно-мовну особистість, ознайомити студентів з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів, навчити їх професійного мовлення, збагатити словник термінологічною, фаховою лексикою; підвищити загальномовний рівень майбутніх фахівців, формувати практичні навички ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвивати комунікативні здібності.
Програму дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» складено відповідно до Державних стандартів гуманітарної освіти в Україні.
Основні завдання дисципліни – сформувати:
мовну компетенцію майбутніх фахівців, що містить знання і практичне оволодіння нормами літературної професійної мови;
навички самоконтролю за дотриманням мовних норм у спілкуванні;
вміння і навички оптимальної мовної поведінки у професійній сфері;
стійкі навички усного й писемного мовлення, зорієнтованого на професійну специфіку;
навички формування фаховою термінологією, редагування, корегування та перекладу наукових текстів.
Студенти повинні знати:
значимість вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»;
особливості стилів та жанрів сучасної української літературної мови;
поняття «літературна мова», «мовна норма», функції мови;
основні умови ефективного мовленнєвого спілкування, композицію публічного виступу;
прийоми мислення, вимоги до мовлення і мислення, як правильно читати й осмислювати прочитане;
сутність, види, завдання етики ділового спілкування, етичні норми та нормативи;
основні функції, рівні ділового спілкування, між особові стосунки;
мову професії, термінологію свого фаху, джерела поповнення лексики сучасної української літературної мови;
особливості використання багатозначних слів, паронімів та омонімів у професійному мовленні, правила написання складноскорочених слів, абревіатур, географічних скорочень;
основні правила українського правопису;
синтаксичні аспекти професійного мовлення, основні форми викладу матеріалу, структуру речень і словосполучень, труднощі узгодження підмета з присудком;
призначення, кваліфікацію документів, вимоги до складання та оформлення різних видів документів та правил їх оформлення.
Студенти повинні вміти:
здійснювати регламентування спілкування, застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні, доречно використовувати моделі звертання, привітання, ввічливості;
володіти різними видами усного спілкування; готуватися до публічного виступу;
знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні власне українську та іншомовну лексику, термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми; користуватися словником іншомовних слів, термінологічними словниками та довідковою літературою;
знаходити в тексті й доречно використовувати у професійному мовленні синоніми, омоніми, пароніми; користуватися різними видами словників;
перекладати тексти українською мовою, використовувати термінологічні двомовні словники, електронні словники;
правильно записувати числівники та цифрову інформацію у професійних текстах; узгоджувати числівники з іменниками;
правильно використовувати найпоширеніші дієслівні форми у професійному спілкуванні, користуватися додатковою літературою;
правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах, перекладати прийменникові конструкції українською мовою; користуватися довідковою літературою;
користуватися синтаксичними нормами у професійному спілкуванні;
правильно використовувати синтаксичні конструкції при складанні документів.
Мовна професійна компетенція - це сума систематизованих знань норм і правил літературної мови, за якими будуються правильні мовні конструкції та повідомлення за фахом.
Мовленнєва професійна компетенція - це система умінь і навичок використання знань під час фахового спілкування для передавання певної інформації.
Ґрунтуючись на мовній компетенції, вона виявляється у сформованості умінь послуговування усною і писемною літературною мовою, багатством її виражальних засобів відповідно до літературних норм.
Комунікативна професійно орієнтована компетенція – це система знань, умінь і навичок, потрібних для ефективного спілкування, тобто треба володіти сумою знань про мову, вербальні й невербальні засоби спілкування, культуру, національну своєрідність суспільства і вміти застосовувати ці знання в процесі спілкування.
Отже, професійна комунікативна компетенція репрезентує професійні знання, вміння і навички спілкування.
Сформовані компетенції :
соціальні компетентності (активна участь у суспільному житті; здатність знайти, зберегти і розвинути себе як особистість; розвиток комунікативних якостей; здатність розв’язувати проблеми; формування світоглядних ціннісних орієнтирів);
мотиваційні компетентності (розвиток творчих здібностей, здатності до навчання, самостійності мислення);
функціональні компетентності: естетична, культурологічна, мовна, комунікативна (уміння оперувати набутими знаннями, сформованими навичками, використовувати їх у практичному житті).
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 54 години.
Форма контролю - екзамен
Програма навчальної дисципліни складається з таких розділів:
Розділ 1. Культура фахового мовлення.
Розділ 2. Етика ділового спілкування.
Розділ 3. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.
Розділ 4. Нормативність і правильність фахового мовлення.
Розділ 5. Складання професійних документів.
Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів
При оцінюванні усної відповіді слід звертати увагу на такі її аспекти:
знання студентом фактичного матеріалу, глибина, повнота відповіді;
правильне розуміння та ступінь свідомого засвоєння вивчення;
логічна послідовність, чіткість викладу матеріалу;
вміння спостерігати мовні явища, зіставляти, порівнювати, аналізувати та робити самостійні висновки;
уміння застосовувати здобуті знання, уміння та навички на практиці;
грамотність та чистота мовлення.
Оцінка «5» ставиться тоді, коли студент:
дає повні відповіді на запитання, поставлене викладачем, дає правильне визначення понять;
демонструє глибоке розуміння матеріалу;
точно формулює свої думки і обґрунтовує їх;
послідовно, зв’язно викладає матеріал, логічно міркує;
виявляє вміння ілюструвати теоретичні знання, наводить приклади, порівнює, зіставляє, аналізує, узагальнює;
володіє чистою літературною мовою, грамотно оформлює свою відповідь.
Оцінка «4» ставиться тоді, коли відповідь в основному задовольняє ті самі вимоги, що й відповідь на оцінку «5», але студент робить незначні помилки, допускає невеликі неточності, має недоліки в мовленні.
Оцінка «3» ставиться, коли студент знає і розуміє основні положення теми, але:
не досить глибоко володіє матеріалом, допускає помилки при визначенні понять;
студенту важко обґрунтувати думку, навести переконливі приклади;
у відповіді немає послідовності, чіткої логічності;
допущені помилки в мовленні.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
Культура фахового мовлення.
Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Функції мови. Стилі і типи мовлення.
Літературна мова. Мовна норма. Види норм
Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.
Мова і професія.
Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
Моваі думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності.
Основні закони риторики.
Поняттяетики ділового спілкування, 'її предмет і завдання.
Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.
Основні правила ділового спілкування.
Мовленнєвий етикет.
Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.
Терміни і термінологія.
Лексика за сферою вживання.
Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.
Типи термінологічних словників (відповідно до фаху).
Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми.
Багатозначні слова і контексти. Синонімічний вибір слова.
Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.
Орфографічні норми сучасної української літературної мови.
Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм
Синтаксичні норми сучасної української літературної мови
Документ — основний вид ділового мовлення. Загальні вимоги до складання документів.
Види документів та їх класифікація.
Правила оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
Реквізити документів та вимоги до їх написання.
Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.
Довідково — інформаційні документи.
Види службових листів Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування.
Телеграма. Факс.
Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні і пояснювальні записки, виробничі звіти. Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.
Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
Укладання фахових документів (відповідно до напряму підготовки)
Рекомендована література
Основна
Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посіб.К.: Артек, 1999.
Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник -К.:А.С.К., 2003, —400 с.
Зубков М.Г. Мова ділових паперів. — Харків: Торсінг, 2001.- 384 с.
Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне й непрофесійне спілкування — Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2004. — 480 с.
Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / за ред. Н.Д.Бабич,- Чернівці: Книги XXI, 2005. -572 с.
Мацюк З.О. Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування — К.: Каравела, 2005.
Мацько Л.І. Кравець Л.В. Культура українського фахового мовлення Навч. посіб.К.: ВЦ "Академія", 2007. — 360 с.;
Панько Т.І., Кочан Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство — Львів: Вид-во "Світ", 1994. — 214 с.
Токарська А.С., Кочан І.М. Українська мова фахового спрямування для юристів — К.: Знання, 2008, —413 с.
Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О.О.Потебні; Інститут української мови — стереотип, вид. — К.: Наукова думка, 2003. — 240 с.
Унівесальний довідник-практикум з ділових паперів/ за ред. Л. О.Пустовіт — К.: Довіра,2000—1017 с.
Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. — К.: Арій, 2008.-424 с.
Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: модульний курс. — К., 2008 — 448 с.
Шевчук С.В., Кабиш О.О. Практикум з українського ділового мовлення: Навчальний посібник. — К.: Арій, 2008. — 160 с.
Додаткова
Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2004. — 344 с.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. — К.: Вища школа, 2003. — 462 с.
Лобода В.В., Скуратівський Л.П. Українська мова в таблицях: Довідник. — К.: Вища школа, 1993 - 239 с.
Методичні рекомендації для слухачів дистанційного курсу навчальної дисципліни «Ділова українська мова у державному управлінні» / Укладачі: Плотницька І.М., Калашнікова С.А., Манако А.Ф. — К.: Міленіум, 2003. — 58 с.
Мозговий В.І., Семенова Л.П., Лазарева Л.К. Ділова мова у таблицях. — Донецьк: РВ ДонНТУ, 2003. — 106 с.
Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навчальний посібник. — К.: Знання, 2006. — 291 с.
Посібник з теорії і практики ділової української мови / Укладач: Антонюк Т.М. — Чернівці: 2000. — 57 с.
Шевелєва Л.А. Український правопис у таблицях: Правила, винятки, приклади, коментарі / за ред. проф.. А.О. Свашенко. — Харків: Світ дитинства, 1996. — 56 с.
Шевчук С.В. Службове листування. Довідник. — К.: ЛІТЕРА, 1999.
Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. -К.: Освіта, 2008 — 254с.
Словники
Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики. / Уклад, і голов. ред. В.Т.Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. — 896 с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Уклад, і голов. ред. В.Т.Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. — 1736 с. -
Головащук І.С. Російсько-український словник сталих словосполучень. — К., 2001.
Головащук І.С. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. — К., 1995.
Гринчишин Д.Е. та ін. Словник-довідник з культури української мови. — Львів: Фенікс, 1996.
Гринчишин Д. Е., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. -К., 1986. 2-ге вид., перероб. і доп. — К., 2000.
Гринчишин Д. Е., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. — К.: Рад. пік., 1986, —222 с.
Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного. — К.: Еетіпа, 1995.
Івченко А. Тлумачний словник української мови. -Харків: Фоліо, 2001.
Новий російсько-український словник-довідник: Близько 65тис. слів/ С.Я. Єрмоленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт. — К.: Довіра, 1996. — 797 с.
Пустовіт Й.О. та ін. Словник іншомовних слів. — К.: Довіра, 2000. — 635 с.
Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки. — К.: Наук, думка, 1994.
Словник синонімів української мови: У 2-х томах / Редкол. А.А. Бурячок та ін. — К.: Наукова думка, 2000.
Словник фразеологізмів української мови / Уклад.: В.М. Білоноженко та ін. — К.: Наукова думка, 2003. — 1104 с. — (Словники України).
Програма навчальної дисципліни
Розділ 1. Культура фахового мовлення
Тема 1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення
Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Нормативні документи про державний статус української мови. Мова як генетичний код
нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини. Стилі сучасної української літературної мови. Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю. Типи мовлення.
Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусіїПоняття літературної мови. Мовна норма, варіанти норм. Ознаки та аспекти культури мовлення. Мовленнєва культура — критерій професійної майстерності фахівця. Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури. Культура мовлення під час дискусії.
Самостійна робота 1 . Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Культура мовлення під час дискусії.
Тема 1.3. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.
Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Формулювання понять, порівняння і зіставлення, виділення головного, систематизація, узагальнення, аргументація, доведення, встановлення причиново-наслідкових зв'язків, спростування, складання алгоритму, робота за аналогією, висування гіпотези, експериментування і моделювання. Закони риторики.
Самостійна робота 2. Основні закони риторики. Специфіка мовлення педагога.
Розділ 2. Етика ділового спілкування
Тема 2.1 Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завданняПоняття спілкування. Сутність і зміст етики ділового спілкування. Етичні норми і нормативи. Професійна етика. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.
Тема 2.2. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет
Форми та функції ділового спілкування. Бар'єри в спілкуванні, його рівні. Сучасні теорії міжособових стосунків. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори. Основні правила ділового спілкування. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
Самостійна робота 3. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет.
Тема 2.3. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону
Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила критики та самокритики. Культура телефонного діалогу.
Розділ 3. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміниТерміни і термінологія. Лексика за сферою вживання. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної. Функції та структурно — граматичні особливості слів-термінів. Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики.
Самостійна робота 4. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки). Типи термінологічних словників (відповідно до фаху).
Тема 3.2. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімівБагатозначні слова. Синонімічний вибір слова. Словники синонімів та паронімів: правила користування. Пароніми та омоніми у мові фаху.
Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціальні у тексті.
Самостійна робота 5. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.

Розділ 4. Нормативність та правильність фахового мовлення
Тема 4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота з орфографічним та орфоепічним словниками)
Особливості українського правопису. Орфоепічні норми. Систематизація правил орфографії.
Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові. Правопис складних іменників та прикметників. Правопис прислівників.
Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм
Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні. Іменники на позначення професій, посад, звань. Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв. Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку. Рід, число невідмінюваних іменників. Особливості використання займенників у діловому мовленні. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій. Числівники в діловому мовленні: написання цифрових даних у професійних текстах. Безособові конструкції з дієслівними формами на -но, -то. Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по в діловому мовленні.
Самостійна робота 6. Граматичні норми сучасної української мови.
Тема 4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкування
Синтаксичні структури у професійному мовленні. Розповідна форма викладу матеріалу. Прямий порядок слів, .вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів речення. Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні. Просте і складне речення.
Самостійна робота 7. Стилістичні норми сучасної української мови.
Розділ 5. Складання професійних документів
Тема 5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документівДокумент — основний вид ділового мовлення. Вимоги до складання та оформлення різних видів документів. Основні реквізити. Види документів та їх класифікація. Стандартні і нестандартні документи. Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту .
Тема 5.2. Укладання документів щодо особового складуРеквізити документів та вимоги до їх написання.
Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.
Тема 5.3. Текстове оформлення довідково — інформаційних документівВиди службових листів Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування. Кореспонденція за характером інформації. Телеграма. Факс. Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні і пояснювальні записки, виробничі звіти. Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.
Самостійна робота 8. Види довідково-інформаційних документів. Основні правила оформлювання.
Тема 5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документівУправлінська документація. Оформлення стандартних документів. Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова. Ознайомлення з організаційними документами. Статут, положення, інструкція.
Самостійна робота 9. Розпорядчі та організаційні документи. Вимоги до складання.
Тема 5.5. Контрольна робота.
Самостійна робота 10. Укладання фахових документів відповідно до напряму підготовки.
Теми практичних занять
Заочна форма
№ з/п Назви тем Кількість годин
1 Укладання фахових документів. 2
Всього 2
Самостійна робота
№ з/п Назви тем Кількість годин
1 Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Культура
мовлення під час дискусії. 6
2 Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет. 6
3 Спеціальна термінологія і професіоналізми.
Типи термінологічних словників.Пароніми та омоніми. Вибір синонімів. 6
4 Граматичні норми сучасної української мови. 6
5 Види документів. 6
6 Правила оформлювання документів щодо особового складу. 2
7 Види довідково-інформаційних документів. Основні правила оформлювання. 2
8 Розпорядчі та організаційні документи. Вимоги до складання. 2
Всього 36
Самостійна робота студентів
Тема 1.Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Культура мовлення під час дискусії.
План
Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
Комунікативні ознаки культури мовлення.
Cловесний каламбур.
Культура мовлення під час дискусії.
Література
Коваленко С. М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник.- Тернопіль: Мандрівець, 2007 - с.42.
Культура мовлення. Посібник для підготовки і проведення уроків. 10 клас / Упорядник Л. А. Бакала- Тернопіль: Мандрівець, 2002.- с.5-7.
Мовленнєвий етикет. Програма спецкурсу, заняття, ігрові форми роботи. 8-11 кл. / Упоряд. Г. Федяй.- К.: Вид. дім «Шкіл.світ»: Вид.Л. Галіцина, 2005.- с.6-13.
Нечволод Л. І., Паращич В. В. Риторика: Збірник навчальних і контрольних вправ та завдань. 10-11 класи.- Харків: Торсінг, 2004.- с.42-43.
Цимбалюк В. І. Мова як генетичний код народу: Навчальний посібник для факультативних занять.- Тернопіль: Мандрівець, 2007.- с.54-61.
Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.- 2- ге вид., виправ.і доповнен.- К.: Алерта, 2011.- с.67-68., 251-254.
Запитання для самоперевірки
1.Що означають поняття “мова” і “мовлення”? Чим вони відрізняються?
2. Розкрийте поняття” культура суспільства”, “культура мови”,” культура людини”, “культура спілкування”, “культура поведінки”.
3. Охарактеризуйте основні комунікативні ознаки культури мовлення.
4. Як ви розумієте поняття” словесний каламбур”?
5. Що таке дискусія? Які є правила ефективної дискусії?
Практичні вправи та завдання
1. Проаналізуйте висловлювання відомих авторів, сформулюйте свою думку.
Різні мови…є в дійсності різними світоглядами. Своєрідність мови впливає на своєрідність нації, як тієї, яка розмовляє нею, так і тієї, для якої вона чужа. Тому уважне вивчення мови повинно включати в себе все, що історія і філософія зв’язує з внутрішнім світом людини(В. Гумбольдт, відомий мовознавець).
За ставленням кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність (К. Паустовський).
Люди схожі на слова: якщо не поставити їх на своє місце, вони втрачають своє значення (П. Буаст).
2. Використавши словник паронімів, поясніть, яка відмінність між словами “збірка”, “збірник”, “зібрання”.
3. Дослідіть, як змінюється значення чи форма слова при зміні наголосу: бали - бали, атлас - атлас, покришка – покришка, верхи – верхи.
4. Використавши етимологічний словник, спробуйте дослідити походження слова” культура”. Чи не пов’язане воно зі стародавніми віруваннями наших предків-орачів, адже лат. cultus – це ”обробка, догляд; шанування, поклоніння”.
5. Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Користуючись матеріалом тексту, скажіть яких вимог слід додержувати під час дискусії. Запишіть їх у формі пам’ятки. З’ясуйте за тлумачним словником значення слова опонент.
Уміння переконувати
Під час дискусії необхідно швидко визначити головні проблеми й зосередити зусилля на їх розв’язанні.
Досвід показує, що в дискусії слід керуватися правилом:” Поступись опонентові усім, чим можна поступитися, і не стверджуй нічого” такого, чого не можеш довести”.
Якщо ви хочете переконати слухачів у правильності того, що говорите, то не досить буде сказати” це так і ось так”. Не думайте, що люди повірять вам лише тому, що ви їм про це говорите. Щоб їх переконати, треба неодмінно викласти докази у формі фактів або свідчень.
Одним із видів доказу є посилання на авторитет. Адже більшість знань нам опосередковано передали люди, які були або є фахівцями у тій чи іншій галузі.
Щоб доказ був переконливим, необхідно назвати ім’я та прізвище авторитетної людини, на яку посилаєтесь. Замало сказати: “Багато визначних учених вважають, що…”
Щоб вплинути на аудиторію, промовець повинен бути впевнений у своїх силах, уміти завоювати повагу слухачів своїм виступом. Його мова має свідчити про те, що він досконало знає предмет і добре підготувався до виступу. Початок виступу має вирішальне значення для створення у слухачів приємного враження. Жести і міміка повинні бути невимушеними, а темп мовлення ні монотонним, ні надто швидким.
Запальна дискусія закінчилася. Ваші аргументи перемогли, більшість учасників дискусії з вами погодились. Аргументи іншої сторони були відкинуті. Поставте себе на місце опонента. Подбайте про те, щоб ваш супротивник після дискусії не залишався самотнім, щоб він не відчував озлобленості й гіркоти поразки.
Запам’ятайте, що там, де один тріумфує, у другого виникає неприємне відчуття програної справи. Натомість там, де ніхто не поводиться як переможець,ніхто не відчуває себе переможеним (За І. Томаном).
Тема 2.Основні закони риторики. Специфіка мовлення фахівця
План
1. Культура ораторського мовлення.
2. Основні ознаки мовної культури промовця:
а) правильність мовлення оратора;
б) точність і логічність мовлення;
в) багатство та різноманітність мовлення;
г) чистота мовлення;
д) доречність мовлення;
е) достатність і ясність мовлення.
3. Комунікативна професіограма фахівця.
4. Словники у професійному мовленні та їх роль у підвищенні мовленнєвої культури.
Література
Коваленко С. М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник.- Тернопіль: Мандрівець, 2007.- с.40-53.
Культура мовлення. Посібник для підготовки і проведення уроків. 10 клас / Упорядник Л. А. Бакала- Тернопіль: Мандрівець, 2002.- с.16-51.
Нечволод Л. І., Паращич В. В. Риторика: Збірник навчальних і контрольних вправ та завдань. 10-11 класи.- Харків: Торсінг, 2004.- с.102.
Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.- 2- ге вид., виправ .і доповнен.- К.: Алерта, 2011.- с.68-72.
Запитання для самоперевірки
1.Яке мовлення можна назвати висококультурним?
2. Як ви розумієте афоризм: « Ніщо не коштує так дешево і не цінується так дорого, як просте слово “дякую”»?
3. Яка роль словників у підвищенні культури мовлення?
4. Які Ви знаєте словники-довідники з культури мови?
5. Яким чином можна збагатити лексичний запас, пізнати красу і силу слова, його змістові тонкощі?
6. Що би Ви порадили тому, хто хоче підвищити фахову культуру мовлення?
Практичні вправи та завдання
1.Прочитайте прислів’я, письмово розкрийте зміст одного з них.
Говорити і не думати-це те саме, що стріляти і не вцілити.
Добре тому жити, хто вміє говорити.
Красне слово – золотий ключ.
2. Поміркуйте, від чого залежить рівень мовленнєвої культури педагога.
3. Випишіть із “Великого тлумачного словника сучасної української мови” значення поданих слів, а із ” Практичного словника синонімів української мови” синоніми до кожного з цих слів. Запам’ятайте ці слова.
Ввічливий (увічливий), вихований, галантний, гречний, делікатний, звичайний, коректний, обхідливий, поштивий (почтивий), привітний, люб’язний, тактовний, шанобливий, шанувати, шляхетний, чемний.
4.Утворіть словосполучення, добираючи до поданих прикметників сполучувані з ними іменники.
(Писемний, письмовий, письменний) пам’ятка, стиль, розпорядження, іспит, джерело, народ, мовлення, стіл, різновид літературної мови, чоловік.
5.Враховуючи майбутній свій фах, укладіть комунікативну професіограму.
Тема 3. Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет
План
Поняття етикету.
Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет.
Стандартні етикетні ситуації.
Парадигма мовних формул.
Література
Коваленко С. М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник.- Тернопіль: Мандрівець, 2007.- с.42.
Культура мовлення. Посібник для підготовки і проведення уроків. 10 клас / Упорядник Л. А. Бакала- Тернопіль: Мандрівець, 2002.- с.47-51.
Мовленнєвий етикет. Програма спецкурсу, заняття, ігрові форми роботи. 8-11 кл. / Упоряд. Г. Федяй.- К.: Вид. дім «Шкіл.світ»: Вид. Л. Галіцина, 2005.-128 с.
Нечволод Л. І., Паращич В. В. Риторика: Збірник навчальних і контрольних вправ та завдань. 10-11 класи.- Харків: Торсінг, 2004.- с.47- 51.
Цимбалюк В. І. Мова як генетичний код народу: Навчальний посібник для факультативних занять.- Тернопіль: Мандрівець, 2007.- с.46-54.
Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.- 2- ге вид., виправ .і доповнен.- К.: Алерта, 2011.- с.67-68.,с.77-94.
Запитання для самоперевірки
1.Розкрийте зміст поняття “етикет”.
2. Як Ви розрізняєте поняття “мовний”,” мовленнєвий” і” спілкувальний” етикет?
3. Назвіть парадигму мовних формул, якою послуговуються під час вітання?
4. Хто має вітатися першим?
5. Як знайомляться без посередника і з посередником?
6. Які словесні формули використовують у процесі знайомлення?
7. Як привернути до себе увагу?
8. Які словесні формули Ви вживаєте для висловлення власного погляду?
9. За що говорять комплімент і як його треба робити?
10. Які словесні засоби використовують для схвалення?
11. Які є мовні засоби для пом’якшення вимови?
12. Як треба робити зауваження?
13. Від чого залежить вибір вітальних формул?
14. Які словесні засоби використовують для висловлення сумніву?
15. Як Ви висловлюєте співчуття?
16. Чи можна мовними формулами визначити вік мовця?
Практичні вправи та завдання
До яких формул мовленнєвого етикету належать подані нижче вислови.
Продовжіть ряди, самостійно підібравши відповідні форми.
Дозвольте відрекомендуватися. Дуже радий з вами познайомитися.
Будь ласка. Якщо можете…
Це дуже люб’язно з Вашого боку. Якщо можете…
Добре! Згода!..
Добродію! Шановне товариство!..
Доведіть, що з усіх форм спілкування на перше місце виходить функціональне спілкування (службові стосунки: учитель – учень).
Складіть пам’ятку « Етикет учителя ».
Змоделюйте словесний портрет етичного вчителя.
Вирішіть ситуативні завдання.
Ситуація 1. Ви хочете виявити особливу увагу до людини. Яку з нижче поданих формул оберете й чому?
Я з вами не прощаюсь! Ми ще побачимось! Я ще побачусь сьогодні з вами! До вечора!
Ситуація 2. Яка з форм ввічливості найчастіше трапляється у вашому мовленні? Уявіть, що ви з проханням звернулися до одногрупниці. З чого почнете розмову?
Прошу тебе…Будь люб’язна…Будь ласка…Дозволь…Мені хотілося би попросити тебе…Тобі не важко не буде…Чи не могла б ти…
Ситуація 3. Ви зробили комусь послугу. Вам висловлюють подяку…Запишіть не менше десяти словосполучень, речень, які, на вашу думку, може використати та людина, якій ви зробили послугу.
Тема 4. Спеціальна термінологія і професіоналізми
План
Термін та його ознаки. Термінологія як система.
Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
Способи творення термінів.
Проблеми сучасного термінознавства.
Література
Культура фахового мовлення : Навчальний посібник / За ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги – XXI, 2005. – с. 519 – 561.
Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спрямування : Навчальний посібник. – К. : Каравела, 2008.- с.131-143.
Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.- 2- ге вид., виправ .і доповнен.- К.: Алерта, 2011.- с.67-68.,с.510-531.
Запитання для самоперевірки
1.Що таке термін? Які його характерні ознаки та основні вимоги?
2. Які види термінологічної лексики виділяють?
3. Які є різновиди термінів в українській мові?
4. Які є терміни за структурними моделями?
5. Якими способами українського словотворення можуть утворюватися терміни?
6. Яку роль відіграє синонімія в термінологічних системах?
Практичні вправи та завдання
Назвіть спільне і відмінне в побудові тлумачного словника, словника іншомовних слів, термінологічного словника; наведіть приклади словникових статтей з них на одне й те ж саме слово.
Підготуйте матеріали до словника фахової лексики (10 слів-термінів). Словникову статтю подавайте за принципом статті тлумачного словника: термін (із позначенням наголосу); походження (у квадратних дужках); тлумачення.
Взірець:ембарго[ісп.embargo – накладення арешту, заборона] – юр. 1) заборона ввезення або вивезення чого-небудь (яких-небудь товарів, цінностей); 2) затримання майна ( переважно суден і вантажів), яке належить іноземній державі.
Доберіть по 5 -10 термінів з вашого фаху, поясніть значення цих слів.
Тема 5. Типи термінологічних словників
План
Історія і сучасні проблеми української термінології.
Українські електронні фахові словники.
Література
Культура фахового мовлення : Навчальний посібник / За ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги – XXI, 2005. – с. 519 – 561.
Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спрямування : Навчальний посібник. – К. : Каравела, 2008. –с.131-143.
Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.- 2- ге вид., виправ . і доповнен.- К.: Алерта, 2011.- с.67-68.,с. 510-531.
Практичний блок
1.Запишіть 10 термінів з майбутнього фаху на правила вживання знака м’якшення, поясніть їх лексичне значення, скориставшись ВТСУМ (Великий тлумачний словник сучасної української мови(з дод. І допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728с.), зробивши бібліографічний опис, зазначивши сторінку.
2. Підготуйтеся до участі в груповій дискусії на тему «Становлення української фахової мови: історія і перспективи».
Орієнтовні питання для обговорення під час дискусії:
Проблеми фахового мовлення та шляхи їх розв’язання на сучасному етапі.
Особливості функціонування професійного жаргону в усному мовленні фахівців.
Витоки термінології Вашої галузі.
Роль термінологічних словників у підвищенні культури фахового мовлення.
Поєднаня запозичених і питомих елементів у сучасній українській термінології.
Зв’язок мови професійного спілкування з науковим стилем.
Перспективи розвитку фахової мови Вашої галузі.
Тема 6. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.
План
Правильність мовлення фахівця.
Слововживання. Пароніми та омоніми. Виправлення помилок, пов’язаних із неправильним розумінням значень іншомовних слів.
Синоніми як один із найважливіших засобів точного вираження думки. Контекстуальні синоніми.
Література
Коваленко С. М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник.- Тернопіль: Мандрівець, 2007.- с.40 - 47.
Культура мовлення. Посібник для підготовки і проведення уроків. 10 клас / Упорядник Л. А. Бакала- Тернопіль: Мандрівець, 2002.- с.35 - 42.
Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.- 2- ге вид., виправ .і доповнен.- К.: Алерта, 2011.- с.67-68.,с. 27 -35.
Запитання для самоперевірки
1.Що таке точність як ознака культури мовлення?
2. Яка буває точність?
3. Що є одним з найголовніших засобів точного вираження думки?
4. Які слова ми називаємо іншомовними? Наведіть приклади.
5. Дайте визначення, що таке омоніми, пароніми.
Практичні вправи та завдання
Запишіть, добираючи (із дужок) слово, що найточніше відповідає змістові речення.
Ввечері мене додому (проводжали, супроводжували) друзі.
Картини в музеї добре (освітлені, осяяні, опромінені).
Рослини швидко (акліматизувалися, освоїлися) у місцевих умовах.
Вдалині (блимнули, блиснули, бликнули) вогні великого міста.
Поясніть відмінності у значеннях слів, поданих парами. З кожним з них складіть речення:
роковини – ювілей; 2) штани – брюки.
Користуючись довідкою, складіть речення з поданими паронімами.
Відрізняти – розрізняти.
Нервувати –нервуватися.
Повстати – постати (повставати – поставати).
Довідка.
Відрізняти – відрізняють ті речі і поняття, що дуже далеко одне від одного; або відокремлювати частину від цілого.
Наприклад: Не можна було відрізнити небо від землі.
Розрізняти – бачити або знаходити відмінність між речами і поняттями, дуже близькими за своєю природою.
Наприклад: Не може розрізнити літер.
Нервувати – тільки можна когось.
Наприклад: Досить мене нервувати.
Нервуватися – дія, направлена на самого себе.
Наприклад: Сьогодні весь день нервувався.
Повстати – підніматися, вставати, встати одразу кільком людям; пробуджуватися, пробудитися до активних дій; діяти вороже проти когось.
Наприклад: Згодом ми всі повставали.
Постати – виникати, виникнути; утворитися, утворюватися.
Наприклад: Переді мною постала проблема.
Відредагуйте подані речення. Поясніть лексичне значення виділених слів.
Я не вмію заповнювати декламацію.
А зараз ми направимо до наших уявних ворогів парламентарія.
Тобі не здається ця розповідь міфологічною?
Довідка
Порівняйте: декламація – декларація; парламентарій – парламентер; міфологічний – міфічний.
Тема 7. Граматичні та морфологічні норми
План
Уживання іменника в невідповідній формі роду, числа, відмінку.
Ненормативне ступенювання прикметників (використання російськомовної граматичної моделі; злиття складеної і простої форм ступенів порівняння).
Неузгодження форми вищого ступеня прикметника, ужитого як присудок, у роді,числі з підметом.
Неправильне введення в речення форми вищого ступеня прикметника (пропуск прийменника або сполучника)і т. д.
Уживання ненормативної форми дієприкметника.
Уживання невідповідного прийменника і т. д.
Література
Коваленко С. М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник.- Тернопіль: Мандрівець, 2007.- с.40 - 56.
Культура мовлення. Посібник для підготовки і проведення уроків. 10 клас / Упорядник Л. А. Бакала- Тернопіль: Мандрівець, 2002.- с.14 - 29.
Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.- 2- ге вид., виправ .і доповнен.- К.: Алерта, 2011.- с.67-68.,с. 37 – 45.
Практичні вправи та завдання для самоперевірки
Дайте визначення мовної норми, назвіть різновиди граматичних та морфологічних норм, на прикладах проілюструйте їх.
Виправте речення, поясніть помилки у вживанні форм іменників.
1. Передноворічна виставка – продажа проходитиме за адресом: вул. Тарасівська, 60. 2. Сьогодні олімпійському чемпіону з боксу, чемпіону світу, заслуженому майстру спорта, кавалеру ордену «Знак пошани» Віктору Іваненко виповнюється 50 років. 3. По її очам можна було зрозуміти всю біль, всю гіркоту розчарування. 4. Слово надається депутату Зозуля.
Відредагуйте речення.
Це самий вигідний контракт. 2. Він опинився в більш кращому становищі. 3. Моя донька вище від вашої. 4. Палійчук колись сам відвів сина до музичної школи. І тепер він був щасливий, що він став лауреатом конкурсу скрипалів. 5. Дивує байдуже ставлення керівників міста до людей, працюючих у торговлі. 6. Будь – яка зі сторін звільняється з-під відповідальності…по цьому договору.
Визначте, які норми порушено у вживанні прийменників і сполучників. Відредагуйте речення.
Подарую свиню тому, хто допоможе знайти мого угнаного автомобіля, так як міліція відмовляється його шукати за відсутністю в неї бензина і патронів (З оголошення). 2. Хороша нагорода тому, хто знайшов або поверне права на управління і техпаспорт, які я загубив або витягли в чайній 10, 11 чи 12 травня 2011 р. (З оголошення). 3. Як були в гостях, вона мені вчинила конфлікт. Я з-за ввічливості до господарів просто виштовхнув її в коридор ( Із судових документів).4. На екскурсію на Кавказ ми їхали на літніх канікулах (Із учнівського твору).
Тема 8. Стилістичні норми
План
Уживання слова у не властивому йому значенні. Окремий випадок – нерозрізнення слів – паронімів.
Порушення норм сполучуваності слів.
Уживання русизмів.
Калькування російських сталих словосполучень.
Невиправдане повторення слова.
Мовна надмірність (плеоназм; тавтологія).
Мовна недостатність.
Невідповідність ужитих мовних засобів стилеві висловлювання.
Література
Коваленко С. М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник.- Тернопіль: Мандрівець, 2007.- с.40 - 56.
Культура мовлення. Посібник для підготовки і проведення уроків. 10 клас / Упорядник Л. А. Бакала- Тернопіль: Мандрівець, 2002.- с.14 - 29.
Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.- 2- ге вид., виправ .і доповнен.- К.: Алерта, 2011.- с.67-68.,с45 - 47.
Практичні вправи та завдання для самоперевірки
Запишіть словосполучення, дібравши з поданих у дужках потрібний іменник чи прикметник, поясніть свій вибір.
Приватна (е) (діло, справа), (на справі, ділі) довести щось, громадські (справи, діла), земельні (справи, діла), словом і (справою, ділом) допомагати, слухати (діло, справу), підсудного, педагогічна (е) (діло, справа), (справа, діло) на мазі.
2.Від поданих слів утворіть стандартні словосполучення з прийменниками.
Мати, мета; відповідно, закон; мати, увага; взяти, увага; згідно, інструкція; заслуговувати, увага; ставити, мета.
3. Напишіть етюд на тему «Моє улюблене ім’я», дотримуючись усіх можливих стилістичних норм.
Узагальнення вивченого матеріалу з теми
«Мова і культура мовлення»
Вища форма загальнонародної мови – це:
а) територіальні діалекти;
б) наріччя;
в) сучасна українська літературна мова.
2. Літературна мова – це:
а) національна мова;
б) унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей;
в) нижча форма загальнонародної мови.
3.Фахова мова – це:
а) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи;
б) сукупність мовних засобів, зумовлених метою спілкування;
в) сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння.
4.Мовленнєва професійна компетенція – це:
а) система знань, умінь і навичок,потрібних для ефективного спілкування;
б) система умінь і навичок використання знань норм і правил літературної мови під час спілкування;
в) сума систематизованих знань норм літературної мови.
5.Зачинателем нової української мови був:
а) Т. Г. Шевченко;
б) І. П. Котляревський;
в) Панас Мирний.
6.Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, що закріплюється в процесі суспільної комунікації – це:
а) орфоепічні норми;
б) стилі української літературної мови;
в) норми літературної мови.
7.Основоположником сучасної української літературної мови вважають:
а) І. П. Котляревського;
б) Т. Г. Шевченка;
в) Лесю Українку.
8.Нормативним є вживання таких сполучень:
а) у відповідності до, згідно, взяти участь;
б) відповідно до, згідно з, взяти участь;
в) відповідно, згідно з, приймати участь.
9.Нормативним є вживання таких словосполучень:
а) військова доктрина, військова частина, військовий квиток, військовий округ, воєнні дії;
б) воєнна доктрина, військова частина, військовий квиток, воєнний округ, воєнні дії;
в) військова доктрина, військова частина, військовий квиток, воєнний округ, військові дії.
10.Головна ознака літературної мови:
а) варіативність;
б) черговість;
в) унормованість.
11. Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб:
а) досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх;
б) користуватися мовою в повсякденному житті;
в) добирати варіанти форм, слів, словосполучень, конструкції речень.
12. Виберіть правильні варіанти слововживання:
а) оцінки по предметах, працюють по обраних спеціальностях, гід по магазинам;
б) оцінки з предметів, працюють за обраними спеціальностями, гід по магазинах;
в) оцінки по предметах, працюють за обраними спеціальностями, гід по магазинам.
13. Нормативним є таке слововживання:
а) вільна вакансія, написати свою автобіографію, захисний імунітет;
б) вакансія, написати автобіографію, імунітет;
в) вільна вакансія, написати автобіографію, імунітет.
14. Мова – це:
а) найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності;
б) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи;
в) вища форма національної мови.
15. Нормативним в іменниках є наголос:
а) діалог, кілометр, недоторканність, пізнання;
б) діалог, кілометр, недоторканність, пізнання;
в) діалог, кілометр, недоторканність, пізнання;
16. Висловити власний погляд можна, скориставшись такими фразами:
а) я рахую; як на мене; наскільки я розумію;
б) На моє переконання; мушу зауважити; я глибоко переконаний, що…;
в) Ви справді так вважаєте; мені б хотілося вірити, однак; мені здається, що…
17. Висловлюють подяку по–українськи так:
а) Дякую Вас за статтю-відповідь;
б) Щиро дякую Вам;
в) Дозвольте подякувати Вас задобре слово.
18. Виберіть речення, в якому висловлено розраду за допомогою дієслова у формі наказового способу:
а) Не звертайте на це уваги;
б) Не потрібно про це думати;
в) Дозвольте подякувати Вас задобре слово.
19. Виберіть правильні варіанти слововживання:
а) три гола, два коментаря, двадцять чотири автомобіля;
б) три голи, два коментарі, двадцять чотири автомобілі;
в)три голів, два коментарів, двадцять чотири автомобілей.
20. Ви прийшли на заняття, в коридорі зустріли професора і привіталися:
а) Добрий день пане професоре!;
б) Доброго дня пане Іване Петровичу!;
в) Здрастє Іване Петровичу.
21. Вас знайомлять із незнайомою людиною, Ви:
а) мовчки усміхаєтесь;
б) скажете: «Мені дуже приємно з Вами познайомитися!»;
в) скажете: «Рада (ий) бачити Вас».
22. Відповідь адресата на зауваження може являти собою:
а) вибачення, подяку, згоду;
б) сумнів, заперечення, розраду;
в) вибачення, заперечення, з’ясування.
23. Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:
а) виступ, репортаж, нарис;
б) власне-науковий, науково-навчальний, науково-популярний;
в) законодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцелярський.
Тема 9. Види довідково-інформаційних документів. Основні правила оформлювання.
План
Прес - реліз.
Звіт.
Довідка.
Службова записка.
Протокол. Витяг з протоколу.
Література
Галузинська Л. І., Науменко Н. В., Колосюк В. О. Українська мова (за професійним спрямуванням) : Навч. посібн. – К.: Знання, 2008.- с. 186 – 217.
Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери : Навч. посібн.- К.: Арій, 2009.- с. 124-219.
Культура фахового мовлення : Навч. посібн. / За ред.. Н. Д. Бабич. – Чернівці іКниги-XXI, 2005. – с. 183-200.
Мацюк З, Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування : Навч. посібн. – К.: Каравела, 2008. – с. 270-274.
Шевчук С. В. Ділове мовлення : Навч. посібн. – К.: Арій, 2008.- с. 329-338, 352-365.
Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : Підручник. – К.: Арій, 2009.
7. Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.- 2- ге вид., виправ .і доповнен.- К.: Алерта, 2011.- с.361-387.
Питання для самоперевірки
Які документи належать до довідково-інформаційних?
Що таке доповідна записка?
Які типи доповідних записок розрізняють?
Що таке пояснювальна записка?
Які реквізити містять доповідна й пояснювальна записки?
Що таке прес- реліз?
Які є підстави для написання прес-релізів?
Що таке звіт? Які є види звітів?
За якою схемою складається текст звіту?
Які є види доповідних записок? Чим відрізняється їх оформлення?
Які особливості розташування реквізитів пояснювальних записок?
За якими правилами оформлюють текст протоколу?
На які види поділяються протоколи за обсягом фіксованих у них відомостей?
Що таке витяг з протоколу?
На які групи поділяються довідки за змістом?
Практичні вправи та завдання для самоперевірки
Напишіть звіт про проведену науково-практичну конференцію студентів вашого коледжу.
Проаналізуйте фрагменти пояснювальних записок. Виправте помилки.
Я, студентка Кравець Л. М., не змогла вчасно приступити до занять 9 лютого 2011року. Займаючи посаду старости, я зіткнувся з проблемою катастрофічної нестачі аудиторії для проведення практичних занять. Вважаю необхідним прийняти щодо Степанова С. Т. сурові міри дисциплінарної відповідальності. У відповідності з вашим дорученням мною перевірено стан підготовки вузів до нового 2004-2005 учбового року.
Знайдіть помилки в оформленні пояснювальної записки. Зредагуйте текст, обґрунтуйте виправлені помилки.
Завідувачу шкільним відділом
київського педагогічного коледжа
при національному ун-ті ім.. Т. Г. Шевченка
пану А. А. Корнійчук
від студента 23 групи
Бутейко Миколая Іл’їча
Пояснювальна записка
Я, студент М. І. Бутейко, не був присутнім на заняттях 15 квітня завдяки хворобі. Справка № 18- 05 / 106, видана травматологом, що працює в поліклініці № 2 Деснянського района м. Києва паном Коляда С. Г. 16.04.05, прикладається.
17.04.10 р. (підпис) Бутейко М. І.
Зредагуйте типові мовні звороти ділового мовлення, що вживаються в службових записках. Складіть з ними речення з відокремленими обставинами та означеннями.
Приняти міри, ігнорувати думку, заслуговувати увагу, при таких обставинах, при аналізі подій, завідувач кафедрою, учбовий відділ, по власній ініціативі, відстаючі студенти, спів ставляти факти, діючий закон, слідуючі питання.
Складіть протокол зборів студентів вашої групи, розмістивши подані реквізити відповідно до правил та додавши необхідні відомості.
Протокол; голова; порядок денний; звіт голови профгрупи за 2009 рік; секретар;слухали; різне; про надання гуртожитку; ухвалили; підписи; дата; номер; про обрання делегатів на звітні профспілкові збори студентів університету; виступили.
Тема 10. Розпорядчі та організаційні документи.
Вимоги до складання.
План
1.Система організаційно-розпорядчої документації.
2.Інструкція.
3.Положення.
4. Наказ.
5. Постанова.
6. Розпорядження / Вказівки.
7. Статут.
8. Ухвала.
Література
Галузинська Л. І., Науменко Н. В., Колосюк В. О. Українська мова (за професійним спрямуванням) : Навч. посібн. – К.: Знання, 2008.- с. 145-162.
Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери : Навч. посібн.- К.: Арій, 2009.- с.74-92.
Мацюк З, Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування : Навч. посібн. – К.: Каравела, 2008. – с. 250-265.
Практикум з українського ділового мовлення / Л. Г. Погиба, Н. Г. Шкуратяна, Т. О. Грибіниченко та ін. – К. : ФАДА, ЛТД, 2002.-7 -17.
Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : Підручник. – К.: Арій, 2009.
Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.- 2- ге вид., виправ .і доповнен.- К.: Алерта, 2011.- с.331-333.
Питання для самоперевірки
Які ділові папери належать до розпорядчо-організаційних?
У якій послідовності укладають розпорядчо- організаційні документи?
Охарактеризуйте інструкцію та положення. З’ясуйте спільне та відмінне у поданих документах.
Які реквізити містить наказ? З якого моменту наказ набуває чинності?
Що таке постанова? Назвіть реквізити.
Дайте характеристику статуту.
Що таке ухвала? Які є види ухвал?
Практичні вправи та завдання
Користуючись Словником іншомовних слів та II- томним Словником української мови, відшукати значення поданих слів, ввести їх у придумані речення офіційно-ділового стилю.
Реквізит, адресат, адресант, абзац, ксерокс, принтер, факс, офіс.
Ввести в речення офіційно-ділового стилю подані слова і словосполучення, усно визначити тип речень.
Документ, документаційне забезпечення управління, комп’ютерний макет, службові документи, оригінал і копія, термін виконання.
Переписати, усно пояснити зміст прислів’їв про мову і мовлення та розділові знаки в реченнях.
Птицю пізнають по пір’ю, а людину по - мові. 2. Від красних слів язик не відсохне. 3. Від теплого слова і лід розмерзається. 4. На його слові можна мур мурувати. 5. Слово – срібло, а мовчання – золото.
Дотримуючись послідовності небхідних реквізитів, укласти (написати):
Правила поведінки в хімлабораторії під час практичних занять;
Правила поведінки відвідувачів у Музеї образотворчого мистецтва.
Напишіть наказ про дисциплінарне стягнення з приводу порушення трудової дисципліни.
З’ясуйте правила оформлення цього документа.
Назвіть ситуації, типові для укладання наказів щодо особового складу.
Тема 11. Укладання фахових документів відповідно до напряму підготовки.
План
1.Система фахових документів сучасного педагога.
2.Характеристика. Рекомендаційний лист.
3.Заява. Види заяв.
4. Наказ щодо особового складу.
5. Особовий листок з обліку кадрів.
6.Трудова книжка.
7.Трудовий договір. Контракт. Трудова угода.
Література
Галузинська Л. І., Науменко Н. В., Колосюк В. О. Українська мова (за професійним спрямуванням) : Навч. посібн. – К.: Знання, 2008.- с. 145-162.
Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери : Навч. посібн.- К.: Арій, 2009.- с.74-92.
Мацюк З, Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування : Навч. посібн. – К.: Каравела, 2008. – с. 250-265.
Практикум з українського ділового мовлення / Л. Г. Погиба, Н. Г. Шкуратяна, Т. О. Грибіниченко та ін. – К. : ФАДА, ЛТД, 2002.- с.7 -17.
Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : Підручник. – К.: Арій, 2009.
Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.- 2- ге вид., виправ .і доповнен.- К.: Алерта, 2011.- с.331-333.
Питання для самоперевірки
Які ділові папери належать до фахових документів відповідно до напрямку підготовки?
У якій послідовності укладають кадрово-контрактні документи?
Що таке заява? Які реквізити характерні для заяви?
Які заяви бувають за походженням?
Поясніть, яка відмінність між простою та складною заявами?
Що таке резюме? Яких правил слід дотримуватися, складаючи резюме.
Схарактеризуйте основні типи резюме.
Що спільного і відмінного в оформленні характеристики і рекомендаційного листа?
На якому етапі працевлаштування заповнюють особовий листок з обліку кадрів? Які відомості подають?
Що регламентують накази щодо особового складу?
Що таке контракт? Які відмінності між контрактом та трудовою угодою, трудовим договором?
Який документ називається трудовою книжкою? Які відомості заносять до трудової книжки і де вона зберігається?
Практичні вправи та завдання
Зредагуйте тексти заяв. Запишіть правильні варіанти.
Прошу допустити мене до здачі літньої сесії без заліку з інформатики. Залік не складено вчасно через поважну причину.
Я, Ханенко Наталія Леонідівна, дуже прошу Вашого дозволу прийняти мене на навчання за спеціальністю «вчитель початкових класів».
Прошу Вас надати мені кредит у розмірі двох тисяч гривнів на 6 місяців.
Прошу відпустити мене у відпустку на 5 днів без збереження заробітної плати, бо у мене буде екзаменаційна сесія з 15 по 20 червня 2011року.
Прошу надати мені відпустку за свій особистий рахунок на 24 дні з 10 липня по 2 серпня 2012 року, для санаторного лікування.
Прошу прийняти мене на роботу вчителем з математики.
Оформіть документ, у якому висловлено прохання надати відпустку без збереження заробітної плати і до якого додано відповідні документи.
Використовуючи редактор MicrosoftWord, укладіть хронологічне і функціональне резюме від свого імені. Визначте посаду, на яку ви могли б претендувати з огляду на ваш освітньо-кваліфікаційний рівень.
Знайдіть помилки в оформленні характеристики. Зредагуйте і запишіть, дописавши відсутні відомості. Укажіть на характер помилок.
Характеристика
Видана студентці 5 курса
Харківського Національного
Університета ім.. В. Н. Каркзіна
Шивановій Інні Данилівні
1986 року народження,
Освіта – середня спеціальна
Пані Шиванова Інна Данилівна, студентка 5 курсу, яка навчається за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини» успішно проходила перекладацьку практику у Посольстві республіки Ліван з 14. 03. 12 по 14. 04. 12 року.
Вона виконувала переклади з української мови на англійську мову дипломатичних нот та економічних листів різного характеру.
Зарекомендувала себе як уважна та старанна студентка. Практика оцінена на відмітку «відмінно».
Посол республіки Ліван в Україні Юссеф Садака
15. 04.12
5. Оформіть наказ щодо особового складу, допишіть відсутню інформацію.
Наказ
Від 28 серпня 2012 р. № 171-к
Хоменко Ірину Петрівну прийняти з 01. 09. 2009 р. на посаду діловода з посадовим окладом 1500 грн. на місяць.
Підстава: заява.
Директор О. І. Іванов
Юрисконсульт П. В. Костів
Ознайомлена Г. П. Петренко
29. 08.2012р.
6.Утворіть форму знахідного відмінка однини чоловічих прізвищ. Сформулюйте правила, за якими відмінюються прізвища в українській мові.
Кутній, Лимар, Леньо, Яхно, Горобець, Пономарів, Шуль, Півторадні, Нетудихатка, Слабуха, Тарцюра, Музика, Лебідь, Сало, Поштар, Корнило, Калинець, Назарок, Курилів, Гудзій, Закусило, Щука.
7.Побудуйте й запишіть словосполучення із самостійно дібраними іменниками, відповідаючи на питання. Чи змінюється значення словосполучення від зміни прийменника у кожній групі?
Навчаючись (з якою метою?) – задля, для, заради; зустрінемося (коли?) – у, на, наприкінці, по, після, о (об), напередодні, під час, протягом, упродовж; виконати (всупереч чому?) – незважаючи на , попри, всупереч, наперекір, незалежно від.
Картка пам’яті
I. Культура фахового мовлення
Тема 1.1
Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі,типи і форми мовлення.
План
Предмет і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».
Українська мова – національна мова українського народу.
Основні функції мови.
Стилі, типи і форми мовлення у професійному спілкуванні.
Вдумайся!
Якою ж була б ця культура (я з гірким болем запитую вас) наша, коли б ми прямували до неї битими шляхами, коли б ми творили її увесь час вільними руками?!... Український народ - це той казковий велетень, що коли його рубали надвоє - то й сили ставало вдвоє, коли рубали його далі - то сила все росла та росла...
В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання.
Мова - це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я.
Бережи чистоту своєї Рідної Мови, - і тим збережеш чистою й Душу Народу твого.
Рідна мова - найголовніший ґрунт, на якім зростає й цвіте нація, рідномовна політика - це найважніша політика всякого народу, яку конче мусить знати кожен інтелігент, якщо бажає бути свідомим членом своєї нації, якщо бажає своєму народові стати сильною нацією.
І. Огієнко
Мова - не просто знаряддя спілкування. Це щось значно вагоміше. Мова - це всіглибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання століть, мова - це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительна діяльність народу.
О. Гончар
Над словом треба дуже багато працювати, щоб воно було не тільки кращим знаряддям виконання наших практично-житгєвих функцій, але тонким, досконалішим засобом розкриття нашого внутрішнього світу, наших вищих духових прагнень, поривань, всього комплексу нашого життя.
Щоб слово найкраще могло виконувати функції зовнішнього й внутрішнього нашого світу, мусимо обточувати, шліфувати, різьбити його, нести... всю відповідальність за слово, мусимо уміти користуватися ним, наливати його щирістю правди й любови, і тоді воно буде служити нашому вдосконаленню і самовдосконаленню.
Слово чи мова взагалі - хоч і не єдина, але наймогутніша форма, що обіймає всі прояви життя людини і її зв'язку з зовнішнім суспільним та власним індивідуальним світом, прояви душі й серця, розсудку й емоцій, свідомости й інтуїції, всі її стремління, прагнення, вчинки й поступовання, всі її потреби, залежні й незалежні від її волі. Це - універсальні ший засіб, що за його допомогою всі людські імпульси, весь внутрішній людський світ, який потребує виявлення, оформлюється і транслюється в інший індивідуальний чи суспільний людський світ і навпаки.
Гнат О. Діброва
Зацікався!
•За законами спілкування можна виділити сім кіл, які формують людину-мовця. Перше коло складається з біологічно пов'язаних осіб - батьків. Стиль спілкування у цьому колі на 70-80 % переноситься у власну сім'ю. До 7 років авторитетами є тато й мама, від 7 до 14 років настає час матері, саме тоді формуються почуття взаємоповаги, гармонії, любові; від 14 до 21 року - час батька - у цей час вас намагаються сприйняти такими, якими ви є, і допомогти реалізуватися. Друге коло можна назвати "дружнє". У ньому приблизно 18 осіб (по 3 віку особи, старших і молодших за неї, а також різних статей.). Мати друзів - дуже важливо для формування особистості. Вважають, що це коло найсприятливіше для пошуку своєї половинки. Третє коло - партнерське, воно складається із "потрібних людей" (не друзів), їх радять не пускати у перше коло. Четверте коло - одногрупники, колеги по роботі. Спілкування усе більше стає професійним, задовольняється потреба бути професійно визнаним. П'яте коло - "службові люди", від яких ми багато в чому залежні (продавці, лікарі, офіційні особи). Шосте коло - мешканці нашого села, міста, країни. Сьоме коло - це інформаційне спілкування з усім світом.
Запам’ятай !
Основні функції мови
Комунікативна функція.
Мова є засобом спілкування і порозуміння між людьми.
Мислетворча функція.
Мова - засіб людського мислення: творення, оформлення і вираження думки.
Номінативна функція
Мова є засобом називання усіх предметів, ознак, дій, кількості, усього навколишнього світу, реальних та ірреальних сутностей. Цей процес науковці називають лінгвалізацією, або омовленням світу.
Пізнавальна функція.
Мова - засіб пізнання світу і накопичення людського досвіду.
Культурологічна функція
Мова - носій культури, засіб нагромадження суспільно-історичного, культурного надбання народу - творця мови.
Естетична функція.
Мова - засіб творення позитивних емоцій, краси.
Експресивна функція.
Мова є засобом вираження внутрішнього світу людини.
Ідентифікаційна функція.
Мова є засобом ототожнення в межах певної спільноти.
Етична функція.
Мова - засіб дотримання норм поведінки, моральних правил.
Фатична функція.
Мова є засобом фатичного спілкування.
Фатична комунікація (дослівно - беззмістовна, пуста) - це обмін неінформативними з погляду реальної комунікації повідомленнями, які виконують важливу етикетну функцію, „своєрідна мовна гра, яку зобов'язані підтримувати члени суспільства, дотримуючись етикетних настанов" .
Волюнтативна: мова є засобом вираження волі щодо співрозмовника - прохання, запрошення, поради, спонукання.
Виховна: слово прищеплює моральні приписи, виховує національно-свідомого громадянина, естетичне світовідчуття.
Магічно-містична: йдеться про існування особливої таємничої, магічної, гіпнотичної сили слова. Ця сила слова своєю дією може впливати на душевний і фізичний стан, поведінку людини.
Філософсько-світоглядна: мова прив'язує етнос до його природного оточення, ландшафту, предметного обжитого космосу, з рослинністю та звіриною включно, який становить неорганічне тіло народу.
Державотворча: мова є виявом саморозвитку держави, головним чинником, який консолідує сучасне українське суспільство в націю. Цю функцію мова може виконувати з опорою на всі основні функції, забезпечуючи підвищення авторитету української мови, формування національно-свідомої еліти, культурного, інформаційного, засадничо-ідеологічного суверенітету.
Стилі й жанри мовлення
Назва стилю Види творів, у яких стиль реалізується Основні ознаки стилів і жанрів мовлення
Мета мовлення Сфера спілкування Форма реалізації стилю Мовні особливості стилю
Розмовний Обмін інформацією, думками, враженням, прохання чи надання допомоги, виховний вплив Побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими Діалог Широко використовуються побутова лексика, фразеологіз-ми, емоційно забарвлені й просторічні слова, звертання, вставні слова, неповні речення.
Науковий Дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація Повідомлен-ня про
результати
наукових досліджень Наука, техніка, освіта Монолог Характерні мовні засоби:
терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обгрунтова-ність викладу
Офіційно-діловий Закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо Регулювання офіційно-ділових стосунків Офіційно-ділові стосунки Монолог
(діалог) Переважають стилістично нейтральні мовні засоби: стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний
Публіцистич-ний Виступ, нарис, публіцисти-на стаття, памфлет, фейлетон, дискусія Обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку Громадсько-політичне життя Монолог
(діалог) Використовуються суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний
Художній Трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка Різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх засобів Мистецтво слова Монолог Застосовую-ться всі мовні засоби, особливо широко – слова в переносному значенні
Конфенсійний Біблія, культові книги, учительні євангелії, молитви, проповіді Допомога віруючим у спілкуванні з Богом, збереження культових ритуалів Культові установи: церкви, монастирі, молитовні будинки, релігійні громади Монолог
(діалог) Широко використову-ється конфесійна лексика, старослов’янізми, усталені словосполучення
Епістолярний Листи, щоденники, мемуари, нотатники, календарі Заочне обслуговування, у формі листів, спілкування людей у всіх сферах життя Інтимне життя, виробництво, політика, наука, мистецтво, справоведен-ня Монолог Використовуються етикетні формули: звернення, початкові й завершальні фрази, прощання.
Скарбничка народної мудрості
Слово про слова
Слово старше за гроші.
І від солодких слів буває гірко.
Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
Краще мудре мовчання, ніж дурне казання.
На слові зірвався — увесь світ дізнався.
Мовчання — це велике вміння вести бесіду.
Де багато слів, там мало мудрості.
Не кажи всього, що знаєш і думаєш.
I. Культура фахового мовлення
Тема 1.2
Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
План
1.2.1. Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
1.2.2. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Мовна, мовленнєва, комунікативна професійна компетенції.
1.2.3. Мовна норма. Типи мовних норм.
1.2.4. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
1.2.5. Комунікативні ознаки культури мовлення.
1.2.6. Комунікативна професіограма фахівця.
1.2.7. Дискусія. Культура мовлення під час дискусії.
Вдумайся !
*Говорити скаліченою мовою - це все одно, що грати... на зіпсованій скрипці. Все одно, що з дерева красуню різьбити... тупою щербатою ложкою.
Скалічена мова отуплює, оглупляє людину, зводить її мислення до примітива. Бо мова - це лад мислення, це віконця, через які людина бачить світ. Що ж вона бачить, коли віконця - кіптяві, засновані павутинням, засиджені мухами?
Мовна культура - це живодайний корінь культури розумової, всього розумового виховання, високої, справжньої інтелектуальності.
В. Сухомлинський
Зацікався !
Першою пам'яткою, яка відбивала усі фонетичні та морфологічні особливості української літературної мови, вважають Пересопницьке Євангеліє (1556-1561). Щоправда, окремі фонетичні риси української мови виявляються у писемних пам'ятках ранішого часу, зокрема Галицько-Волинському літописі (XIII ст.).
Історично в Україні існувало два типи літературної мови: слов'яноруська як результат взаємодії старослов'янської (церковнослов'янської) і давньоруської книжної мови та староукраїнська, що розвинулася на основі книжної давньоруської мови і живого українського народного мовлення. Першувикористовували переважно в конфесійній літературі, а другу, яку називали ще мова проста, руська, діалект руський, - у ділових та юридичних документах, літописах, полемічній і навіть релігійній літературі. Ця мова була державною не лише в Україні, а й Литві та Молдовському князівстві. За словами І. Огієнка, „.мова вкраїнська зробилась тоді державною мовою, нею вчили по школах, нею вчили по церквах, нею суд вели і нашою мовою балакали тоді і вища старшина, і в королівськім палаці”
Староукраїнська мова довго перебувала під упливом давньоруської писемної традиції, яка затримувала відтворення фонетичних змін, появу нових українських слів.Значним був уплив також старослов'янської, польської, латинської, грецької, західноєвропейських мов, а з середини XVII ст.російської мови. Зразком такої староукраїнської мови є художні твори українського філософа, поета другої половини XVIII ст. Г. Сковороди, напр.:
Всякому городу нрав и права;
Всяка имЬет свой ум голова;
Всякому сердцу своя єсть любовь,
Всякому горлу свой єсть вкус каков
Мову творів Г. Сковороди український мовознавець Ю. Шевельов назвав„мовний Еверест". Українській літературній мові випадало залишатися на цій вершині або спуститися вниз, наблизитися до народних джерел. Народ у той час говорив інакше, про що свідчили українські народні пісні XVII ст. („їхав козак за Дунай", „Ой не ходи, Грицю" та ін.), народні думи. Саме мову Полтави, простих людей відтворив І. Котляревський, пишучи безсмертну „Енеїду" (1798), яка поклала початок новій сучасній українській літературній мові, пор.:
Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
І. Котляревського вважають зачинателем нової української літературної мови, традиції якої продовжили Г. Квітка-Основ'яненко, Є. Гребінка, П. Гулак-Артемовський. Основоположником сучасної української літературної мови є Т. Шевченко. Саме він став реформатором української літературної мови, творцем нової української літератури. На відміну від І. Котляревського, мова Т. Шевченка була зорієнтована на весь україномовний простір, хоча, звичайно, з кількох фонетичних варіантів слова чи кількох паралельних морфологічних форм він вибирав ті, які чув на рідній Звенигородщині. Народномовна основа творів Т. Шевченка виступає досить виразно на всіх рівнях - фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному. Заслуга Т. Шевченка перед українською культурою полягає насамперед у тому, що він надав літературній мові внутрішньої естетичної впорядкованості, збагативши народну мову органічним введенням у неї елементів з інших джерел і тим самим віддаливши мову літератури від побутової мови .
Предметом уваги Т. Шевченка була не проста мова, а її зміст в устах народу і народні почуття. Високо цінуючи заслуги І. Котляревського перед українським народом, він писав про творця „Енеїди": «Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє Тебе не забудуть!»
Не применшуючи ролі своїх попередників, Т. Шевченко, однак, стверджував, що „ Енеїда " Котляревського - добра, а все-таки сміховина ", а „ покійний Основ 'яненко дуже добре приглядався на народ, та не прислухався до язика, бо може його не чув у колисці од матері, а Гулак- Артемовський хоть і чув, так забув, бо в пани постригся " .
Коли в українців з'явився Шевченко, питання про те, бути чи не бути українській мові, українській культурі, перестало існувати. Своїм словом він утвердив український народ серед інших народів світу, став виразником його дум і прагнень, заявивши про це на весь голос:
Возвеличу малих рабів отих німих.
Я насторожі коло них поставлю слово!
Запам’ятай !
Поняття норми сучасної української літературної мови. Типологія основних норм. Критерії літературної норми.
Найголовніша ознака літературної мови - її внормованість. Мовна норма - це зразок. Норма - це прийняті правила вимови, граматичні та інші мовні засоби, правила слововживання.
Норма - категорія історична і змінна; вона пов'язана з системою конкретної мови. Діючи в певний час як стабільна, вона все ж динамічна й може зазнавати змін. Якщо в орфоепії, граматиці норма орієнтуються на зразок, модель, еталон, то в лексиці вияв, реалізація норми підпорядковуються ще й змістові, залежать у кожному конкретному випадку від контексту.
Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному і писемному мовленні.
Норма мовлення - це прояв у мовленні "норми мови". Опанування норм сприяє підвищенню культури мовлення.
Нормативність - це, так би мовити, "технічна" сторона мовлення, дотримання загальноприйнятих стандартів.
Звичайно, існує таке поняття як "чуття" мови. Воно передбачає наявність природних, вроджених здібностей. Хоча, як кажуть, "поетом народжуються", проте грамотною людиною можна стати завдяки набутим знанням.
Кожен із розділів мови має свої норми. Дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови уособлює в собі поняття "правильність" мовлення.
Розрізняють такі структурно-мовні типи норм:
•норми вимови;• синтаксичні;
•наголошування;• лексичні;
•словотворення;• стилістичні.
•морфологічні;
Комунікативні ознаки культури мовлення.
Основними комунікативними ознаками культури мовлення є:
а)правильність;ґ) багатство і різноманітність;
б)точність;д) виразність;
в) логічність;е,) доречність мови.
г) чистота;
Правильність - це дотримання норм. Щоб говорити правильно, потрібно впершу чергу добре знати структуру мови, адже саме нею зумовлюються норми, які діють.
Точність мовлення залежить не лише від вибору слів, а й від уміння або невміння автора чітко зіставити слово і предмет, слово і дію, слово і поняття.
Точність досягається:
•знанням предмета мовлення;
•знанням мовної системи на всіх її рівнях;
•умінням узгодити знання про предмет зі знанням мови.
Логічність тісно пов'язана з точністю і передбачає логічне, послідовне висловлення тієї чи іншої думки, подолання мовних стереотипів; стереотипи мовлення - це стереотипи мислення.
Чистота мови тісно пов'язана з правильністю і нормативністю. Чисте мовлення - це таке мовлення, де немає нелітературних елементів. Чистота мовлення виявляється в різних аспектах (орфоепії, слововживанні, інтонації).
Джерелами багатства та різноманітності мовлення є лексичні, орфографічні, словотворчі, граматичні, стилістичні ресурси, що склалися мовною практикою всіх попередніх поколінь. Сьогодні добре освічена людина вживає 6-9 тисяч слів у мовленні, а у мовній скарбниці народу є понад 200 тисяч слів.
Доречність мовлення - це добір, організація мовних засобів, що роблять спілкування відповідним меті, умовам, ситуації спілкування. Розрізняють доречність стильову, контекстуальну, ситуативну, осо-бистісно-психологічну.
Виразність мовлення є невід'ємною складовою культури мовлення. Виразність мовлення досягається за допомогою тропів і стилістичних фігур.
Плекаймо слово !
Запитання. Чи м.ожна вважати, що слово батьківщина поступово втрачає значення «спадщина після батька» і стає синонімом тільки слова вітчизна?
Відповідь. Слово батьківщина має кілька значень. По-перше, воно означає країну стосовно людей, які народилися в ній і є її громадянами; по-друге, вживається переносно, означаючи місце народження, походження або виникнення чогось. У цих двох значеннях слово батьківщина вживається з наголосом на першому або на передостанньому складі.
Тільки з наголосом на першому складі вживається батьківщина в значенні «спадщина від батьків» (взагалі) й зокрема «спадковий маєток». Звичайно, останнє значення тепер сприймається як застаріле (і це відбито у словниках). Та і в значенні «спадщина від батьків» (взагалі) слово батьківщина нині вживається рідко (тільки в художній літературі, розмовній мові). Натомість активно виступає слово спадщина - офіційний юридичний термін.
Отже, справді, у значенні «майно, успадковане від батьків», слово батьківщина вживається дедалі рідше, хоч, звичайно, лишається стилістичним синонімом слова спадщина.
Практичні вправи та завдання
Виправте в реченнях стилістичні помилки
1. Нам потрібно найкращим чином підготуватися до олімпіади.
2. Любий учень повинен добросовісно відноситися до своїх обов’язків.
3. Дуже смачний і поживний напиток із клюкви.
4. У перших стрічках свого поетичного твору поет змалював чудову картину природи.
5. У магазині є в продажі пряники і творожне печення.
6. Навчання в нашій школі начинається в дев’ять годин.
7. Хватить уже говорити, давайте працювати.
Перепишіть, розставляючи наголос.
Договір, документ, жадоба, іконопис, посмішка, живопис, кришталевий, суєтний, ковзкий, жмуток.
Прочитайте, правильно наголошуючи слова.
Кухарка, кухарський, міжсортовий, міжцеховий, міжспілковий, перенести, перевезти, псевдонім, усмішка, навкіс, до смаку, разом, посиджу, фанатичка, курятина, скажу, по-товариському.
Продовжіть синонімічний ряд:
а) турбувати ... ; б) бігти ... ; в) дорога ... ; г) тихо ... .
Визначте можливі логічні наголоси у поданих реченнях.
1. Все на світі минає: підуть марно царства і панства, трони й корони, а любов щира останеться навіки. (С. Васильченко.) 2. Все залежить від людських зіниць: у широких відіб'ється вся епоха, у звужених - збіговисько дрібниць. (Л. Костенко.)
Провідміняйте дієслова. Зверніть увагу на перенос наголосу.
Держати, грозити, нести, водити, вести, везти, гасити.
З поданих словосполучень утворіть складні прислівники. Поясніть їх написання. Поставте наголос.
1. Йти босими ногами. 2. З лівого боку. 3. Бігти когось доганяючи. 4. Йти нічого не бачачи.
Культура фахового мовлення
Тема 1.3
Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.
План
1.3.1. Спілкування і комунікація.
1.3.2. Функції спілкування.
1.3.3. Види і форми спілкування.
1.3.4. Етапи спілкування.
1.3.5. Мова, мовлення і спілкування.
1.3.6. Основні закони риторики..
Культура української мови
Слововживання: вибір слова, лексична сполучуваність
Багато – чимало
Ці слова – синоніми. Перше вживається ширше, в будь-якому тексті – і в стилістично нейтральному, і в урочистому, в публіцистичному виступі, і в звичайній побутовій розмові. Йому синонімічні немало, чимало та ряд інших слів, як: багацько, багатенько, сила, страх, до біса, до лиха і под.
Прислівник чимало вживається в різних ситуаціях, означаючи поняття кількості міри часу, наприклад:
«Чимало літ перевернулось, води чимало утекло».
(Т. Шевченко)
«Чимало я там жив». (А. Малишко).
Слово чимало складається із питальної частки чи і прислівника мало. Значення прислівника сформувалося з риторичного ствердного запитання.
Чи мало було? – Тобто:
«Хіба мало?» в значенні «Цілком досить»
Наприклад:
«О-о, жінко! – каже Тиміш, - се в тебе десь огневі сльози! – Бо гіркі, Тимоше! А чи мало я їх виплакала!»
(Марко Вовчок)
У порівнянні з багато прислівник чимало має відтінок розмовності. В офіційно-ділових паперах природно вживається слово багато, а в усному звіті, виступі на зборах числівник чимало доречно пожвавить мову доповідача.
Запам’ятай !
1.3.1. Спілкування і комунікація
Успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства залежать від уміння спілкуватися.
Спілкування - це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми, взаємодії особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.
Правила спілкування - «рекомендації щодо ефективного спілкування, які склалися в суспільстві й віддзеркалюють комунікативні традиції певного етносу» (2) – С.37. Ці правила засвоюються у процесі навчання та шляхом наслідування й репрезентуються в спілкуванні автоматично.
Спілкування іноді ототожнюють із комунікацією, одначе вони не є синонімами. У сучасній лінгвістиці існує 100 дефініцій комунікації, що зумовлені різноманітністю її способів, специфікою мети передачі та способом адресованості інформації.
Комунікація - це цілеспрямований інформаційний обмін в різноманітних процесах спілкування.
Виконання вправи 1
1.3.2. ФУНКЦІЇ СПІЛКУВАННЯ
Функції спілкування (від лат. function - виконання, здійснення) - це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі.
Функції спілкування:
контактну (створення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв'язок до завершення акту спілкування;
інформаційну (обмін інформацією, запитаннями і відповідями);
спонукальну (заохочення адресата до певних дій);
координаційну (узгодження дій комунікантів):
пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень);
емотивну (обмін емоціями);
налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків);
регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).
Усі ці функції між собою тісно взаємодіють у процесі спілкування.
Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репрезентує й інші функції:
інструментальну (отримання і передавання інформації, необхідної для здійснення певної професійної дії, прийняття рішення);
інтегративну (засіб об'єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу);
функцію самовираження (демонстрування особистісного інтелекту і потенціалу);
трансляційну (передавання конкретних способів діяльності);
функцію соціального контролю (регламентування поведінки, а іноді (коли йдеться про комерційну таємницю) й мовної акції учасників ділової взаємодії);
функцію соціалізації (розвиток навичок культури ділового спілкування);
експресивну (намагання ділових партнерів передати і зрозуміти емоційні переживання один одного.)
1.3.3. ВИДИ І ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ
За участю чи неучастю мовних засобів: вербальне (словесне) і невербальне (міміка, жести, постава тощо), комбіноване.
За формою представлення мовних засобів: усне, письмове, друковане.
За темою: політичне, наукове, релігійне, філософське, навчально-педагогічне, виховне, побутове.
За метою: ділове і розважальне.
За кількістю учасників: внутрішнє (комунікант спілкується сам із собою), міжособистісне (спілкуються двоє), групове (3-5 учасників), публічне (20 і більше), масове (спрямоване не на певного індивіда, а на великі маси людей і найчастіше здійснюється за допомоги засобів масової комунікації).
За характером: опосередковане і безпосереднє, діалогічне, монологічне і полілогічне.
За мірою офіційності: офіційне (рольове) передбачає стосунки, що опосередковуються соціальними професійними ролями (начальник - підлеглий, викладач - студент, колега - колега) і неофіційне (приватне) (спілкування друзів, приятелів тощо).
За тривалістю: постійне (у колективі, у сім'ї), періодичне (кількаразові зустрічі), короткотривале (у транспорті, у черзі), довготривале (із друзями).
За свободою вибору партнера: ініціативне спілкування (співрозмовники мають змогу вибирати своїх партнерів, уникати спілкування з неприємними людьми) і вимушене спілкування (особа спілкується незалежно від своїх бажань) - розмова з керівником.
За соціальними чинниками: особистісно зорієнтоване (встановлення особистісних стосунків, насамперед товариських) і соціально зорієнтоване (встановлення статусних, рольових стосунків - лікар - пацієнт).
За результативністю спільної взаємодії та досягнутим ефектом: необхідне (міжособистісні контакти, без яких спільна діяльність практично неможлива); бажане (міжособистісні контакти, що сприяють успішному вирішенню професійних, виробничих проблем); нейтральнне (міжособистісні контакти не заважають, але й не сприяють розв'язанню проблеми); небажане (міжособистісні контакти, які заважають досягненню мети спільної взаємодії).
За додержанням норм - нормативне (відповідно до літературних норм); ненормативне (порушуючи нормативні норми); етикетне і неетикетне.
Форми спілкування:
індивідуальні й групові бесіди;
телефонні розмови;
наради;
конференції;
збори;
дискусії;
полеміка.
Ф. С. Бацевич у підручнику «Основи комунікативної лінгвістики» подає класифікацію мовного спілкування за такими критеріями:
спілкування (обличчям до обличчя); мовлення опосередкованого спілкування (записки, друкована продукція, телефон, радіо, телебачення, Інтернет тощо);
залежно від функції та змісту повідомлення - побутове, наукове, офіційно-ділове, естетичне.
за способом організації - стихійне (випадкова зустріч) і організоване (збори, мітинги, конференції залежно від форми втілення мовних засобів - монологічне, діалогічне, полілогічне;
з урахування специфіки каналів спілкування - мовлення безпосереднього тощо);
за сферами спілкування або стосунками комунікантів - дружнє (розмова друзів, добрих знайомих, закоханих тощо); антагоністичне (спілкування ворогів, людей, які сваряться); офіційне (рольове).
Усі названі форми спілкування різняться мовними засобами, мають стильову специфіку.
1.3.4. Етапи спілкування
Будь-який акт спілкування складається з кількох етапів:
Ретельна підготовка до спілкування.
Цей етап передбачає:
складання плану майбутнього акту спілкування;
збирання матеріалів з предмета спілкування та їх систематизація;
умотивування аргументів на користь своєї позиції та контраргументів іншої сторони;
обґрунтування свого варіанта рішення та розгляд реакції співрозмовника.
Орієнтація в ситуації і встановлення контакту, тобто початок спілкування.
На цьому етапі важливо:
дбати про створення доброзичливої атмосфери спілкування (доцільно поговорити про спільні інтереси, сказати щось приємне співрозмовникові);
не протиставляти себе співрозмовникові;
демонструвати повагу й увагу до співрозмовника (доброзичливий погляд і усмішка допоможуть установити контакт);
уникати критики, зверхності та негативних оцінювань.
Обговорення питання (проблеми)
На цьому етапі доцільно дотримуватися таких правил:
лаконічно й дохідливо викладати свою інформацію;
уважно вислуховувати співрозмовника і намагатися адекватно сприймати те, про що він говорить;
пам'ятати, що спілкуванню характерний діалоговий характер;
аргументувати свою позицію: наводити переконливі докази.
Аргументування - це важливий спосіб переконання за допомоги вмотивованих, обґрунтованих логічних доказів.
Прийняття рішення.
Щоб прийняти правильне рішення, варто:
запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми;
уважно вислухати аргументи співрозмовника щодо можливого рішення;
визначити за настроєм співрозмовника момент для закінчення зустрічі й запропонувати кращий варіант прийняття рішення;
не виказувати ні найменшої роздратованості, навіть якщо мети не було досягнуто, триматися впевнено.
5. Вихід із контакту. Ініціатива завершення розмови за статусної несиметричності спілкувальників має належати особі жіночої статі, людині, старшій за віком, вищій за соціальним становищем. Наприкінці спілкування треба підсумувати результати зустрічі, попрощатися і висловити надію на подальші взаємини і спільну діяльність. Мета професійного спілкування - регулювання ділових стосунків у виробничо-професійній діяльності через розв'язання професійних завдань.
Успіх професійного спілкування залежить від:
мовця як особистості з індивідуальними ознаками;
його знання сучасної української літературної мови як основи мови професійного спілкування.
уміння ефективно застосовувати ці знання залежно від мети, ситуації спілкування.
Щоб правильно спілкуватися і досягти мети спілкування, комунікант має володіти комунікативною професійно орієнтованою компетенцією.
Практичний блок
Вправа 1. Прочитайте текст, з'ясуйте головну його думку. Поясніть, у чому полягають особливості ділового спілкування.
В основі спілкування є «діло», з приводу якого виникає і розвивається взаємодія. У літературі є різні описи його специфіки, але в основному підкреслюється, що його визначальним змістом виступає соціально значуща спільна діяльність.
Ділове спілкування - це процес взаємозв'язку і взаємодії, в якому відбувається обмін діяльністю, інформацією і досвідом, спрямований на досягнення певного результату, вирішення конкретної проблеми або реалізацію конкретної цілі. Особливості ділового спілкування полягають у тому, що:
а) партнер у діловому спілкуванні завжди виступає як особистість, що є значущою для суб'єкта (колега, клієнт, начальник, підлеглий тощо);
б) люди, що спілкуються, мають глибоке розуміння конкретної справи, яка є предметом обговорення;
в) основним завданням спілкування для них є продуктивна співпраця.
Під час ділового спілкування легше встановлюється контакт між людьми,
якщо вони говорять «однією мовою» і прагнуть до продуктивного співробітництва. При цьому засадами їхнього спілкування є етичні норми та ритуальні правила ділових взаємин, знання й уміння, пов'язані з обміном інформацією, а вони керуються тими самими механізмами спілкування (3 посібника).
Вправа 2. Прочитайте текст, з'ясуйте, що може заважати ефективності спілкування.
Спілкуванню властивий діалоговий характер. Воно відбувається між двома людьми, рідше - між людиною і групою, ще рідше - між людиною і суспільством.
Діалог репрезентує комунікативну взаємодію між людьми, а також те, що ця взаємодія відбувається з певною метою: висловити своє ставлення до когось,
поінформувати, спонукати до дії, обмінятися поглядами, переконати в чомусь тощо. Досягнення мети буває різним - успішним, недостатньо успішним або й зовсім невдалим. Тому виникає питання ефективності, дієвості спілкування. Адже воно незрідка натрапляє на різні ускладнення або й перепони, пов'язані з віковими, статевими, соціальними, національними відмінностями співрозмовників, їх неоднаковим характером і темпераментом, ступенем освіченості й вихованості, розбіжностями у поглядах на життя та іншими якостями, властивими конкретним людям.
Розумові здібності, ерудиція, сила волі, працездатність й інші позитивні якості можуть не приносити погрібних результатів, якщо людина не вміє належно спілкуватися, і, навпаки, досконале спілкування може стати ключем до успіху людини в суспільстві. Вміння спілкуватися, товариськість, комунікабельність (фр. соmmunicablе - «той, що з'єднується», від пізньолат. сommunicablis - «поєднуваний») - це риси людини, які цінуються найбільше. Йдеться не лише про людей як членів суспільства загалом, а й як представників певних професій (Я. Радевич-Виннщький).
Вправа 3. Прочитайте текст, випишіть синоніми до слова ввічливість, за поданим взірцем поясніть їх значення.
Ввічливість - основа фахового спілкування
В Україні завжди високо цінувалася ввічливість у ставленні до людей. Про це, зокрема, свідчить чимало слів на позначення цієї якості: ввічливий, вихований, ґречний, запобігливий, люб'язний, обхідливий, поштивий, привітний, уважний, чемний, шанобливий... Цю низку синонімів суттєво доповнюють слова, запозичені з інших мов: галантний, делікатний, коректний, куртуазний, тактовний тощо. Головним у цій низці є слово ввічливий. Інші синоніми називають різні відтінки ввічливості.
Ввічливість - це чемність, дотримання правил пристойності у вчинках і в мовленні, вияв вихованості. Це основа етикетної поведінки, невід'ємна ознака нормальних взаємин між людьми.
Ще великий князь Володимир Мономах (1053-1125) у славетному «Поученні», звертаючись до своїх дітей та всіх, хто слухатиме цю його «грамотицю», радив: «при старших годиться мовчати, премудрих слухати», «бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати», «не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові», «брехні остерігатись», «не проминути ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовити». Подібно міркували люди в інші часи та в інших краях. Іспанський філософ XVII ст. Бальтасар Грасіан писав: «Грубість шкодить усьому, навіть справедливому і розумному, люб'язність усе скрашує: позолотить „ні", підсолодить істину, підрум'янить навіть старість. У всіх правилах важливо «як»...». Оце «як» - як сказано, написано, поглянуто, відреаговано, як сидимо, вітаємось, їмо, жестикулюємо тощо - для культури спілкування має першорядне значення. Дуже часто саме від нього залежить успіх чи неуспіх контактів між людьми (Я. Радевич- Винницький).
Взірець. Ввічливий який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, чемний.
Вправа 4. Прочитайте текст, назвіть інші ознаки культури фахового мовлення.
Доречність мовлення
Пригадаймо, як часто ми кажемо: «До речі, варто б...» або «це доречно», «це не доречно». Який зміст вкладаємо в поняття доречний? Доречний - це такий, що відповідає ситуації спілкування, організовує мовлення відповідно до мети висловлювання. Отже, доречність - це така ознака культури мовлення, яка організовує його точність, логічність, виразність, чистоту і т. ін., вимагає такого добору мовних засобів, які відповідають змістові та характерові експресії повідомлення. Проте для доречності в мовленні самих мовних засобів не достатньо - доречність враховує ситуацію, склад слухачів (читачів), естетичні завдання. Висловлювання доречне, якщо з його допомогою досягається мета, що ставилася мовцем, якщо потреби мовця реалізовані. Уміння вибрати найбільш вдалу форму спілкування, інтонаційну тональність, лексичні засоби формуються і практикою мовлення, і психологією людських стосунків. Не може наше мовлення бути безбарвним -навіть офіційний і науковий стилі мають свою тональність: розмірковувальну, переконуючу, доказову. Не може бути воно й словесно порожнім: бідність лексики, «словесна тріскотнеча» не прикрашають мовлення - повнота думки досягається не кількістю слів.
II. Етика ділового спілкування
Тема 2.1
Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання
План
2.1.1. Поняття етики ділового спілкування.
2.1.2. Невербальні засоби спілкування.
2.1.3. Поняття етикету.
2.1.4. Моделювання ситуацій.
Розвиток зв’язного мовлення
Перечитуючи поезії…
Прочитайте поетичні рядки. Яка тема їх об’єднує?
Як би тобі, доню, в світі не було, Розмова з мамою
Не скупись ніколи людям на добро. – Розкажіть мені, мамо, про вишні…
Бо і так доволі хтось насіяв зла, Їх було так багато в саду?
І холонуть душі наші без тепла. – Були, сину, морози невтішні,
Забувають діти мову матерів, А вони кого хочуть зведуть.
Глянь, від того болю світ аж посірів.
Стогне від розпуки зранена земля, - Розкажіть мені, мамо, про зорі,
І сивіти стала матінка моя. Чи такими були і колись?
- А той ,сину, хто виріс у горі -
Доню моя, доню, синьоока зірко, Не часто на зорі дививсь.
У житті буває солодко і гірко.
Як би твої очі не манили зваби, - Розкажіть мені, мамо, про долю,
Не чини ніколи Батьківщині зради! Чи людині підвладна вона?
- Наша доля, мій сину, як море -
Той пливе лиш, хто має човна.
Не ламай у лузі гілку калинову –
Сиротою станеш, як забудеш мову. – Розкажіть мені, мамо, про роки -
Можеш призабути запах рути-м’яти, Чи спливають помітно вони?
Але рідну мову мусиш пам'ятати! - Роки, сину, помітні…допоки…
Можеш не впізнати голосу діброви, Матерів пам'ятають сини.
Тільки не зрікайся маминої мови. (М. Довнич).
(Л. Диркавець)
Зверни увагу і проаналізуй!!!
Культура суспільства — рівень досягнення, ступінь розвитку розумового, духовного, громадського життя суспільства.
Культура мови — наявність у людини постійної потреби шліфувати свою мову: вимову, словник, граматику, розширювати свої знання як у галузі мови, так і через мову, бо «мова є засіб не виражати готову думку, а створювати її» (О. Потебня).
Культура людини, культурна людина — це насамперед людина освічена, але не тільки: це складна сума поведінки, звичок, смаків і уподобань; це вся людина в усій сукупності не лише зовнішніх прояв, але й внутрішніх якостей; людина на рівні найвищих здобутків суспільства, в якому вона живе.
Культура спілкування — це вміння встановлювати зворотний зв'язок, відгукнутися на думки, почуття, турботи і проблеми іншої людини — форми спілкування змінні, сутність незмінна.
Культура поведінки об'єднує внутрішню культуру й зовнішні прояви цієї культури; це правила спілкування з людьми й поведінки в офіційній сфері спілкування, це культура побуту й побутове спілкування, естетичні смаки (і в одязі, й в інтер'єрі ).
Етикет — це вироблені в суспільстві форми поведінки члена цього суспільства; порушення правил етикету членами суспільства сприймається як відступ від норми.
Емпатія — вміння слухати інших.
Запам’ятай!
Ділове спілкування - це цілеспрямований процес обміну інформацією, що переслідує конкретну мету.
Ділове спілкування - це будь-яка професійна комунікативна діяльність (головно-мовленнєва), репрезентована сферою, яка дає відповідь на чотири запитання:
задля якої мети ми це говоримо?
що ми хочемо сказати?
за допомоги яких мовних засобів ми це робимо?
яка реакція на наше мовлення?
Ділове спілкування проникає в усі сфери суспільного життя. Компетентність у сфері ділового спілкування безпосередньо пов'язана з успіхом чи неуспіхом в будь-якій справі.
Мовлення - не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією й за допомоги інших засобів - жестів, міміки, погляду, пози, рухів тіла, які часто поєднуються в різних комбінаціях. Усе це невербальні (несловесні) засоби.
Невербальні засоби спілкування - це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.
Міміка - це експресивні рухи м'язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини в певний момент часу.
Жести - це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини.
За функціональним призначенням і природою вирізняють такі їх види:
Ритмічні жести дублюють інтонацію, виокремлюють певні частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, сповільнення чи прискорення темпу мовлення.
Емоційні жести передають найрізноманітніші відтінки почуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування, розчарування.
Вказівні жести виконують функцію виділення якогось предмета серед однорідних. З цією метою послуговуються рухами пальців, кисті, цілої руки
Увага! Етикетна компетенція!
Показувати пальцем на людей неввічливо.
Зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, інших людей (їхню форму, рухи, розміри). Ними користуються в тих випадках, коли не вистачає слів чи необхідно підсилити враження і вплинути на слухача наочно.
Жести-символи інформують про певні дії, властивості, наміри тощо. Такі жести не мають нічого спільного з діями, про які вони сигналізують. Наприклад, піднесена рука з випрямленими пальцями - «прошу слова». До жестів-символів належать умовні жести вітання, прощання, заклик до мовлення, передчуття приємного.
Поза - це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина.
Поняття етикету
Слово етикет французького походження на початках позначало товарну етикетку, згодом так називали церемоніал при дворі, тобто правила чемності й норми поведінки. Саме з цим значенням (після прийняття французького церемоніалу при венському дворі) слово етикет почало функціонувати в німецькій, польській, російській та інших мовах.
Етикет – це кодекс правил поведінки, що регламентують взаємини між людьми у різних ситуаціях.
Нині узвичаєно виокремлювати за сферою використання діловий етикет – норми поведінки і спілкування різних соціальних груп. Визначальна ознака його – співпраця і взаємопорозуміння.
Основну частину етикету загалом становить мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет, які нині виокремлюють авторитетні фахівці з проблем культури спілкування.
Моделювання ситуацій
Робота в групах
1 група
Побудуйте та «проговоріть» за особами діалог, можливий між бабусею та її сусідкою, що несподівано завітала в гості (ситуація спілкування та сама, що й в умові попередньої вправи). Визначте тему й основну думку висловлювань сусідки та бабусі. У діалозі використайте запропоновані слова та словосполучення.
Доброго дня!Як ви себе почуваєте?Будьте ласкаві. Якщо вам не важко... Вибачте. Вибачайте. Щиро вам дякую. Чи ви вже обідали? На мене чекають. Сердечно вам дякую. Прошу вас. Почекайте, будь ласка. Дуже вам зобов 'язана. Сідайте, будь ласка. Заходьте будь-якого дня. Приходьте за будь-яких обставин. Кожен має свої справи. На все добре! Прощавайте! Ідіть здорові!
2 група
Складіть та проговоріть за особами полілог, який міг би відбутися між бабусею, її сусідкою та бабусиними рідними (ситуація та сама). Мета спілкування — знайомство. Використайте подані слова та словосполучення.
Добридень! Доброго здоров 'я! Раді вас бачити! Познайомтеся з... Дозвольте вас познайомити з... Багато про вас чув. Дуже приємно. Раді познайомитись. Як звуть цю дівчинку?Хто ви за професією? Ким ви працюєте? На якій вулиці розташована ваша установа? Буду рада допомогти. Щиро вам дякую. Старша за віком. Якщо можете... Щиро вам дякую. Був радий познайомитись. Радий прислужитися. Радий бути корисним.
3 група
Уявіть, що під час вашої прогулянки у парку з мамою, татом і старшою сестрою вам зустрівся батьків співробітник. Складіть та проговоріть за особами можливий за цих обставин полілог. Співрозмовники: мама, батько, його колега, старша сестра та ви. Мета спілкування — знайомство.
До вашого класу прийшов директор школи і вчителька, яка навчатиме вас історії або українознавства. З якими словами має звернутися до вас директор? Що, на вашу думку, скаже в такій ситуації вчителька? Поставивши себе на місце вчительки та директора, проговоріть слова, з якими вони можуть звернутися до класу.
До вашого класу прийшов новий учень. Складіть та проговоріть за особами діалог між ним і класним керівником та полілог між ним та 2—3 учнями. Мета спілкування — знайомство.
(Обговорення відповідей учнів.)
Протилежне завдання — уявіть життєву ситуацію, де були б доречні наведені репліки. Складіть діалог, доповнюючи висловлювання однією з реплік, поданих у дужках.
Зразок завдання
Зачекайте хвилинку!Бачу, ви поспішаєте. Пропоную познайомитися. Пробачте, в мене інші плани. (Справді? Я не проти!)
Зразок відповіді:
-Зачекайте хвилинку!Бачу, ви поспішаєте... (Пропоную познайомитися. Мене звуть... А вас? Послухайте! Я давно мріяв з вами познайомитися! Мені про вас багато розповідали! Я читав ваші твори. Я знаю ваші праці. Я чув ваш виступ.)
-Пробачте... (В мене інші плани. Справді? Я не проти. А це має якийсь сенс? З якого це доброго дива? Невже? А звідки ви про мене знаєте? Приємно чути. Це якось несподівано, але чому ні?)
Невербальні етикетні формули при знайомстві
Катерина II багато чула про Григорія Сковороду і захотіла його побачити. Міністри привезли філософа до царського палацу і завели його до золотої зали. Усі стоять, не дихаючи, ждуть царицю. Ось з’являється і вона. Присутні низько-низько вклоняються їй. Один тільки Сковорода стоїть рівно.
-Чого ти не вклоняєшся мені? – запитала його Катерина II.
Сковорода спокійно відповів:
-Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитись. Як же ти роздивишся мене, коли я удвоє зігнусь?
Чи правильно повівся філософ? Поясніть свою думку. Врахуйте, що цариця — жінка, вельможна особа, врахуйте і те, що Сковорода — відома людина, що це цариця захотіла з ним познайомитися.
(Міркування студентів.)
Отже, при знайомстві слід враховувати багато моментів, на перший погляд незначних:
вік людини;
її стать;
суспільне становище;
конкретну життєву ситуацію тощо.
Блок індивідуальних домашніх завдань
Опрацюйте теоретичний матеріал підручника [13], стор. 77, 164-166.
Виконайте вправи 9, 12 стор. 95-97.
Складіть діалоги, використовуючи подані слова, словосполучення і репліки.
Дозвольте відрекомендуватися. Тетяна. Хотів би з вами познайомитися. Мене звуть Ігорем. Дозвольте відрекомендувати вам мого (свого) колегу, мою (свою) дочку, мого (свого) чоловіка. Познайомтеся з моїм товаришем.
Дуже радий (рада) з вами познайомитися. Вельми радий (рада) знайомству. Приємно (було) познайомитися.Ми вже знайомі. Ми давно знайомі. Я вас знаю точно. Чув (чула) про вас від брата. Мені про вас розповідала сестра.
Даруйте, не розчув вашого імені. Вибачте, не розчув ім 'я, повторіть, будь ласка!
Як вас (тебе) звати (звуть)? Як вас по батькові? Як ваше прізвище? Мене звати Іван. Мене звуть Іваном Петровичем.
Скільки вам (тобі) років? Мені вісімнадцять років. їй (йому) — 20. Ми з вами (приблизно) одного віку.
Коли й де ви народилися? Звідки ви? Звідки ви родом? Я народився 12 лютого 1980 року в Одесі. Я з України.
Якої ви національності?Яка ваша національність?Я — українець (росіянин, білорус).
Яка ваша рідна мова? Якими мовами ви володієте? Які іноземні мови ви знаєте?Моя рідна мова — українська (російська, білоруська). Я трохи знаю англійську. Я непогано (добре, вільно) розмовляю англійською. Я досить добре володію німецькою. Я вивчаю французьку. Я, на жаль, не знаю іноземних мов.
Хто ви за фахом?Хто ви за професією?Яка ваша професія? Яку ви маєте освіту? Яка у вас освіта? Який вуз ви закінчували? Я — викладач (учитель, педагог). Я працюю інженером (лікарем). Я закінчив Львівський університет.
Ви одружені (одружений, одружена, жонатий, заміжня)?Хто ваша дружина (жінка)?Хто ваш чоловік? Я одружений (одружена, жонатий, неодружений, неодружена, нежонатий, заміжня, незаміжня, удівець, удова, розлучений, розлучена). Мій чоловік — інженер. Моя дружина — вчителька.
II. Етика ділового спілкування
Тема 2.2
Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет.
План
2.2.1. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.
2.2.2. Підготовка до виступу.
2.2.3. Будова виступу.
2.2.4. Мистецтво аргументації.
2.2.5. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань.
Культура української мови
Слововживання: вибір слова, лексична сполучуваність.
Відносини – взаємини – стосунки – відношення, ставлення
Слова відносини, взаємини, стосунки, ставлення деякими значеннями об’єднуються в один синонімічний ряд, проте кожен з них має свою семантику й відрізняється від інших лексичною сполучуваністю.
На означення стосунків, взаємин між членами якогось колективу, громади між суспільними групами, суспільно-економічними та політичними об’єднаннями використовуються слова відносини, стосунки та взаємини:
Відносини між батьками, взаємини між дітьми, приятельські стосунки.
Вживання в цьому розумінні слова відношення є неправомірним, оскільки воно виражає взаємозв’язки тільки між предметами, явищами тощо.
У багатьох словосполученнях різних галузей науки переважно суспільного, економічного та політичного характеру вживається слово-термін відносини: виробничі відносини, економічні відносини, класові відносини, міжнародні відносини, торговельні відносини.
Зверни увагу, запам’ятай і проаналізуй!!!
Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення.
Доповідь - найпоширеніша форма публічного виступу, важливий цемент системи зв'язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що їм пробують розв'язання. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.
Політична доповідь - різновид доповіді з політичних питань, у ній з’ясовуються сутність, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.
Ділова доповідь – це офіційне повідомлення про шляхи розв’язання окремих виробничих питань життя і діяльності певного колективу, організації.
Звітна доповідь – це доповідь, у якій повідомляється про роботу, виконану особою чи колективом за певний період.
Наукова доповідь – це доповідь, яка узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття та результати наукових досліджень. Такі доповіді виголошують на різноманітних наукових зібраннях – конференціях, симпозіумах тощо.
Промова – заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу. Розрізняють розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні промови.
Виступ - публічне виголошення промови з одного чи декількох питань. Поширеним є виступ за доповіддю. У такому виступі орієнтовно має бути вступ (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиція, оцінка).
Повідомлення - невеликий публічний виступ з певної теми.
Названі жанри публічного виступу близькі за змістом і формою, про особливості їх підготовки та виголошення буде подано узагальнено.
2.2.2. Підготовка до виступу.
Публічний виступ потребує ретельної попередньої підготовки, що відбувається у кілька етапів:
Обдумування та формулювання теми, визначення низки питань, виокремлення принципових положень.
Добір теоретичного і практичного матеріалу (опрацювання літератури). На цьому етапі важливо не просто знайти і опрацювати матеріал, а глибоко його осмислити, визначити головне і другорядне; інтегрувати основні положення за кількома джерелами.
Складання плану, тобто визначення порядку розташування окремих частин тексту, їх послідовності та обсягу
Складання тез виступу.
Написання остаточного тексту виступу.
Вимоги до теми
1.Має бути цікавою для промовця й добре йому знайомою.
2.Має відповідати віковим та професійним особливостям аудиторії, враховувати рівень її освіченості.
3.Необхідно, щоб тема була актуальною та корисною; матеріал повинен бути доступним для розуміння.
4.Бажано, щоб тема була пов'язана з якоюсь проблемою, дискусійним питанням.
Вимоги до мети
1.Донести знання, інформацію; переконати, надихнути, закликати до дії.
2.Розважити слухача, розширити його світогляд, зацікавити проблемою.
3.Захистити думку, ідею, вчинки людини, спонукати до активних дій.
4.Виховувати, спрямувати на доброчинність, до життя за загальнолюдськими моральними принципами.
Вимоги до заголовка (назви)
1.Має бути чітким, ясним, по можливості коротким.
2.Не слід використовувати незнайомі та малознайомі для слухачів слова (якщо без них не обійтися або це спеціальний прийом для зацікавлення, слід одразу ж пояснити термін).
3.Нецікаво й непривабливо звучать занадто загальні назви, неконкретні.
4.Приваблює яскравий, звучний заголовок, який дає натяк на цікаву проблему, перегукується з основною думкою виступу, промови.
Форми проведення лекції, доповіді, промови
1.Читання.
2.Виголошення, зазираючи у конспект чи план.
3.Виголошення із читанням цитат на картках.
4.Повністю з пам'яті.
Це залежить від майстерності промовця, його пам'яті, зібраності, витримки. Звичайно, останній вид справляє найбільше враження на слухачів і користується успіхом.
Отже, відповідно до цих форм, у промовця мають бути:
повний конспект виступу;
його план;
картки з цитатами;
4)конспект ключових слів.
Ключові слова — це найважливіші слова у змісті речення чи абзацу. Саме вони під час виголошення промови містять логічний наголос.
Ключові слова можна підкреслити (виділити) у конспекті. Якщо ж промовець має добру пам'ять, він може скористатися самим логічним або сюжетним ланцюжком ключових слів для пригадування й
Якщо розум і серце оратора захоплені по-справжньому важливою ідеєю, якщо він відчуває внутрішню потребу висловитися, то його промова буде (майже обов'язково) вдалою. Добре підготовлена промова — дев'ять із десяти — вдало проголошена промова.
Д. Карнегі
2.2.3. Архітектоніка (будова) виступу
Щонайперше складають план, у якому відтворюють основні пункти виступу, інформацію, яка потребує точності: дати, статистичні дані, цитати, які повинні бути лаконічними з покликанням на джерело.
Наступний етап підготовки виступу - структурування зібраного матеріалу, компонування тексту виступу, який містить вступ, основну частину та висновки.
Практичні поради доповідачеві:
подякуйте тому, хто вас представив аудиторії:
чітко назвіть тему виступу та проблему, яку розкриватимете;
стисло поясніть, у який спосіб ви аналізуватимете проблему, на що насамперед, звернете увагу.
Фахівці з основ красномовства рекомендують обов'язково проводити репетицію перед виступом.
Ораторові-початківцю варто:
Записати текст дослівно і вивчити його.
Вибрати приміщення, у якому ніхто не заважав би, і стоячи, неначе звертаючись до слухачів, спробувати виголосити виступ.
Ще раз повторити його, керуючись лише ключовими словами і висловами, виокремлюючи головні тези.
Коли виступ засвоєний у цілому, відпрацьовують частини, які найбільше викликають сумнів, проводячи репетиції цих частин перед дзеркалом. Варто звернути увагу: чи вільно передаєте думки? чи рівно тримаєтесь? чи вільні і легкі ваші рухи? Прислухайтесь до голосу (чи послуговуєтеся паузами, чи виділяєте посиленням голосу головні слова, чи вдається уникати одноманітності).
Фахівці з ділової риторики пропонують ораторові дотримуватися таких порад під час публічного виголошення виступу.
Якщо ви прагнете привернути увагу аудиторії.
активізуйте увагу слухачів, зацікавте їх, переконайте, що ваш виступ буде свіжим, яскравим, образним;
слухачі повинні заохочено слухати вас; дайте їм зрозуміти, що факти, які ви збираєтеся розкрити, зрозумілі й цікаві;
не зловживайте під час виступу запитальними формами, оскільки це може ввести в оману слухачів;
не плутайте основну думку з доказами та ілюстраціями, виокремлюйте її інтонаційно;
якщо у вас виник сумнів, зробіть паузу, поясніть детально основну думку і лише потім продовжуйте далі.
Якщо ви бажаєте завоювати довіру слухачів:
слова вимовляйте чітко, переконливо;
у мовленні іі поведінці все повинно бути злагодженим: слова, постава, жести;
зацікавте аудиторію описами, порівняннями, зіставленнями, протиставленнями;
аудиторія завжди охоче сприймає цікаву інформацію; структуруйте матеріал на прості і зрозумілі елементи, щоб слухачам було легше їх запам’ятати;
демонструйте різні підходи до вирішення проблеми.
Щоб набути досвіду справжнього оратора, варто після кожного публічного виступу аналізувати його.
Алгоритм самоаналізу виступу
Як аудиторія зустріла мене? (Доброзичливо, байдуже, стримано, з недовірою, з неприязню).
Як розпочав (ла) виступ? Чи викликав виступ зацікавленість, пожвавлення, байдужість, несприйняття?
Як можна схарактеризувати настрій аудиторії упродовж виступу? Він змінювався на мою користь чи ні? У якій частині виступу це було помітно? Як це проявлялося? Можливі причини цих змін.
Якщо аудиторія реагувала негативно, то чим це було зумовлено?
Як я реагував (ла) на невдачу/успіх?
Як я сам (а) оцінюю:
вибір теми, її розкриття, свою позицію;
план і композицію виступу, логіку побудови, вступ, висновки;
якщо тему, факти, логіку я оцінюю позитивно, то чим пояснити невдачі, незадоволення, послаблення контакту?
Як я сам (а) оцінюю своє усне мовлення; дихання (не вистачало глибини дихання, утруднення дихання через носову порожнину, чи були вимушені паузи для вдиху; що можна сказати про темп, плавність мовлення: чи вільним було мовлення? чи не було зайвого напруження?).
Як аудиторія реагувала на мої аргументи, приклади, жарти, запитання?
Як я тримався (лася):
» просто і вільно чи скуто?
чи не зловживав (ла) жестами?
Що повчальне з цього виступу я врахую під час підготовки до наступного виступу?
Успіх виступу (оволодіння розумом, почуттями й емоціями слухачів) забезпечують його глибоке і всебічне продумування, добір необхідних слів, жестів, інтонацій, аргументів і наочних засобів. Така комплексна підготовка сприяє завоюванню уваги аудиторії, переконанню її у власній слушності, залученню слухачів до активної участі у спілкуванні.
Практичний блок
Вправа1
Запишіть словосполучення, добираючи можливі синоніми до виділених слів.
Надзвичайне враження, надзвичайні здібності, надзвичайний обід, надзвичайно гарний, надзвичайно схвильований, надзвичайно гарячий.
Вправа 2. Навівши переконливі аргументи, спростуйте або заперечте тезу Івана Огієнка: «Кожний учитель, якого б фаху він не був – мусить досконало знати свою соборну літературну мову й вимову та соборний правопис. Не вільно вчителеві виправдовувати свого незнання рідної мови не фаховістю».
Вправа 3
Прочитайте текст. Поширте речення відокремленими конструкціями. Простежте, які смислові й стилістичні відтінки при цьому з'являються.
Нині традиційне уявлення про грамотну людину з мовного погляду поволі змінюється, розширюється. Немало з нас уже відчули на собі, що тепер замало писати без орфографічних, пунктуаційних, граматичних помилок, замало поєднувати логічність із образністю викладу, навіть замало мати тонке відчуття слова, стилю тощо. Все більш актуальним стає вміння писати і говорити природною, неупослідженою, незрусифікованою українською мовою (3 журн.).
Вправа 4.
Замініть слова на евфемізми - слова чи вислови, що за певних умов служать для заміни тих позначень, які видаються мовцеві непристойним або небажаними, неввічливими, надто різкими. Наприклад: померти - спочити в Бозі, відійти у вічність.
Старий, безвідповідальний, дешева річ, ненадійний, низький, товстий, боягуз, грубий, він не гарний і мені не подобається, спокушати, некмітлива людина, дуже повільно.
Вправа 5.
Перефразуйте звороти з дієприкметниками, уникаючи кальки. Укажіть, у який спосіб досягли поставленої мети.
Зникаючий вид, скисаюче молоко, вимірюючий прилад, підбадьорюючий тон, потрясаючий ефект, заспокоюючий засіб, рухаюча сила, наступаючий рік, скуекаючий прилад, виконуючий обов'язки, колекціонуючий марки, оточуючі слова, бесідуюча пара, гальмуючий прилад, зростаючий тиск, танцюючі діти, водоплаваючі птахи.
Практичний блок
Вправа 6.
Поясніть значення слів. З п'ятьма складіть речення публіцистичного стилю.
Креативний, картатий, крислатий, звитяжний, маргінальний, розлогий.
Вправа 7. Поставте необхідні розділові знаки, поясніть їх вживання. Ви ділене речення трансформуйте, зберігши зміст.
1.Говорити багато й добре є дар гострого розуму говорити мало й добре і властивістю мудрого говорити багато й погано означає дурня говорити мало і погано є ознакою безумного (Ф. Ларошфуко). 2. Оратором достойним уваги є той хто користується словом для думок а думкою для істини й доброчесності (Ф. Фенелон). 3. Держави встановлюючи певні відносини між собою мають спілкуватися на користь своєму престижу та національній гідності з урахуванням таких принципів поваги до суверенітету рівності територіальної цілісності невтручання у внутрішні справи одна одної(3 підруч.). 4. Істинне красномовство на думку Ф. Ларошфуко це вміння сказати все що треба і не більше ніж треба (3 посіб.).
Вправа 8
До поданий слів доберіть синоніми і утворіть з ними словосполучення або речення фахового спрямування.
Типовий, типовий, прошу, прошу, переїзд, переїзд, вигода, вигода
об'єднання, об'єднання, мета, мета, пересічний, пересічний, поділ, поділ.
Прочитайте подані назви виступів. Проаналізуйте їх, орієнтуючись на рекомендації, вміщені в довідці, і визначте, які з-поміж них сформульовані найвдаліше.
"Великий український поет", "Патріотизм у красномовстві Демосфена", "Океан", "Життя сучасної людини в умовах стресів, невдач, несподіванок, хвилювань, успіхів, фізичних і психологічних навантажень", "Ціна злочину", "Дивовижна династія Симиренків", "Володимир-Волинський: іще не розгадані таємниці", "Культура українського народу".
Довідка. Існують такі вимоги до формулювання теми виступу:
назва виступу має якомога точніше відображати його зміст;
вона має бути чітка, зрозуміла, по змозі лаконічна й однозначна;
назва повинна містити певну інтригу, щоб зацікавити аудиторію;
у назві неприпустимо використовувати незрозумілі слова, надуживати іншомовною лексикою.
3 поданих тем оберіть ті, які ви залюбки послухали б. Обґрунтуйте свій вибір. Зазначте, які ви не обрали б у жодному разі. Чому?
"Правда про В.Стуса", "Людина 25 тисяч років тому", "Причини ерозії грунтів", "Народна пісня", "Загадковий світ Катерини Білокур", "Картини Катерини Білокур", "Робота тимчасових комісій Верховної Ради", "Студентське самоврядування", "Неймовірний Ван Ґог", "Обов'язок сумлінно навчатися", "Освічена людина - корисна людина", "Гарна і погана реклама на ТБ", "Ліна Костенко - людина і поет", "Поезія Ліни Костенко", "Ліна Костенко: поезія навчає жити", "Майстерно написана поема", "Епідемія детективів у літературі", "Марні турботи", "Уроки просто неба".
Оберіть тему виступу. Продумайте, яким чином підготувати аудиторію до сприймання її: як сформулювати мету, завдання, визначити основні питання, що їх потрібно висвітлити, який мотив буде головним.
«Без дружби життя не повноцінне»
«Закони моралі – найкращі життєві орієнтири»
«Кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя»
«Шанобливість – приворотне зілля, що вселяє довколишнім любов»
«Пісня – духовне обличчя нації»
Вдома й стіни допомагають
Дав слово – виконай його
З малої іскри великий вогонь буває
Краще своє латане, як чуже хватане
Хто іншим лиха бажає, сам лихо має
Немає нічого небезбечнішого за підступного ворога, але немає нічого отрутнішого від удаваного друга
Чи модно сьогодні бути інтелігентним?
Як зробити батьків своїми друзів?
Покликання – вчитель
Поспішайте робити добро
Бережи здоров’я змолоду
Чи можна мати друга в щасті?
Треба жити…
Кохати – значить бачити диво, яке не бачать інші.
II.Етика ділового спілкування
Тема 2.3
Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону
План
2.3.1. Функції та види бесід.
2.3.2. Етикет телефонної розмови.
2.3.3. Мистецтво перемовин.
2.3.4. Збори як форма прийняття колективного рішення.
2.3.5. Нарада.
Творча вправа
Запишіть речення, продовжуючи їх. Одне з них розгорніть у розлоге висловлювання.
1.Розвиток мовлення дитини не можна було б уявити без... 2. Першим джерелом прекрасного є... 3. Виховна роль природи залежить від того... 4. Природа стає могутнім виховним фактором тоді... 5. Ми не уявляємо собі повноцінного виховання без того... 6. Напившись води, не забувайте... (За В.Сухомлинським).
Запам’ятай !
2.3.1. Функції та види бесід
Бесіда - це розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.
Бесіда - чи не найскладніший з усіх жанрів усного фахового спілкування, оскільки значною мірою це експромт, а для експромту треба мати значний життєвий досвід, величезний запас теоретичних знань, а також досконало володіти мовним етикетом. Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:
ретельно готуватися до бесіди;
бути уважним і тактовним до співрозмовника;
постійно стимулювати у співрозмовника зацікавленість розмовою;
вміти слухати співбесідника, враховувати його погляди, думки і докази;
стежити за реакцією партнера й відповідно корегувати свої дії;
висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо;
створювати атмосферу довіри, щоби привернути до себе співрозмовника.
Для того, щоб бесіда була ефективною, не можна:
перебивати співрозмовника;
різко прискорювати темп бесіди;
негативно оцінювати особистість співрозмовника;
підкреслювати відмінність між особою та співрозмовником;
зменшувати дистанцію.
ДЕСЯТЬ КРОКІВ, ЩО ДОЗВОЛЯТЬ ПРОВЕСТИ БЕСІДУ УСПІШНО
1.Ретельна підготовка.
Перед початком бесіди складіть її план, проаналізуйте ситуацію.
2.Пам'ятайте, до чого Ви прагнете.
Чітко сформулюйте мету бесіди, виберіть стратегію та тактику проведення бесіди.
3.Намагайтеся створити атмосферу довіри. Співбесідник намагатиметься зробити для Вас щось хороше, якщо Ви справите приємне враження на нього.
4.Не підозрюйте співбесідника в ненадійності.
Взаємна довіра завжди необхідна, аби досягти поставленої мети.
5.З'ясуйте перед бесідою, чи має ваш співбесідник відповідні повноваження.
6.Не змушуйте співбесідника постійно приймати рішення.
7.Зосереджуйтесь на реальних потребах, а не на амбіціях. Поважайте думки співрозмовника, як свої власні. Дотримуючись цього правила, Ви матимете більше шансів обминути гострі кути й узгодити рішення.
8.Слухайте уважно співбесідника й ставте коректні запитання.
Уміння слухати співрозмовника спонукає його до висловлювання власних думок, почуттів, переконань. Тоді виникає мить щирості, істинності, взаєморозуміння, поваги.
9.Працюйте на перспективу, а не на проміжні результати.
10.Підсумуйте результати бесіди.
2.3.3. Мистецтво перемовин
Перемовини - обговорення певного питання з метою з'ясування позицій сторін або підписання угоди. Вони проводяться на різних рівнях, з різною кількістю учасників, можуть мати як неофіційний, так і протокольний характер. Перемовини призначені для того, щоб на основі взаємного обміну думками (у формі різних пропозицій відносно рішення обговорюваної проблеми) укласти угоду, що відповідає інтересам обох сторін і досягти результатів, які задовольняють усіх її учасників.
Основною метою перемовин є прийняття (після спільного обговорення проблеми) рішення, яке може бути: конструктивним, що пов'язане з реальними змінами до кращого; деструктивним (руйнівним); пропагандистським (пов'язане з обіцянками на словах без відповідних зобов'язань); заспокійливим (що заспокоює суспільну думку).
Перемовини мають три стадії:
1.Підготовка до перемовин (аналіз ситуації) передбачає з’ясування мети, проблеми, оцінювання ситуації, формування загального підходу, визначення позицій під час перемовин та можливих варіантів розв'язання проблеми, їх аргументація, вироблення правильного й коректного ставлення до співрозмовника: установлення контакту з партнером; створення приємної атмосфери спілкування; пробудження інтересу до ваших пропозицій; з'ясування побажань іншої сторони; забезпечення переходу до діалогу.
2.Проведення перемовин. Фахівці з проблем усного ділового спілкування рекомендують дотримуватися таких принципів щодо ведення перемовин:
Розмежування суті проблеми і стосунків учасників перемовин. Якщо виникають непорозуміння, треба уважно, спокійно вислухати партнера, а потім можна уточнити чи спростувати його аргументи, при цьому варто пожартувати, змінити інтонацію, використати певні жести і навіть вибачитися.
Визначення інтересів сторін. Надзвичайно важливо чітко визначити свої інтереси, переконливо аргументувати та відстоювати їх. Водночас треба враховувати й поважати інтереси іншої сторони, з розумінням ставитися до пропозицій опонентів.
Розгляд взаємовигідних варіантів. Під час обговорення проблем доцільно розглядати кілька варіантів вирішення її. Для їх пошуку можна використати метод «розумової атаки», щоб виокремити більше ідей для розв'язання проблеми. Можна також проблему переділити на частини і приймати рішення поетапно. Якщо обом сторонам важко дійти згоди, можна звернутися за порадою до третьої особи, тобто до посередника. Посереднику не обов'язково заглиблюватися в позицію кожної сторони, його завдання - знайти найкращий варіант можливого вирішення проблеми і допомогти сторонам дійти згоди. Посередник готує текст угоди, пропонує його сторонам і з урахуванням їхніх зауважень доводить роботу до логічного завершення.
Застосування об 'єктивних критеріїв. Перш ніж дійти згоди, опоненти мають обговорити умови справедливої домовленості. Щоб досягти успіху, треба ретельно готувати кожне рішення, бути відкритим для доказів, не піддаватися тискові.
На результативність перемовин впливає психологічна атмосфера, тому бажано дотримуватися таких правил:
1) не говорити голосно (бо партнер подумає, що ви йому нав'язуєте свою думку) або тихо (партнер не буде впевненим у тому, що добре вас почув), швидко (партнеру хочеться розібратися в почутому і сформулювати свою думку) або повільно (партнерові може видатися, що ви просто гаєте час);
серед учасників перемовин знайти «ключову постать», від якої залежатиме розв'язання питання, до думки якої прислухаються;
бажано за наявності «гострих кутів» під час обговорення не вживати слова та вирази, що передають твердість вашого підходу, наприклад: безумовно, тільки так, остаточно тощо. їх краще замінити на такі: мені здається, я думаю, може, це буде кращий варіант.
3. Завершення перемовин.
Якщо хід перемовин був позитивним, то на завершальній стадії резюмують, стисло повторюють основні положення, які розглядалися під час обговорення, характеризують ті позитивні моменти, з яких досягнута згода сторін. Це дозволить упевнитися в тому, що всі учасники перемовин чітко розуміють суть основних домовленостей майбутньої угоди. Ґрунтуючись на позитивних результатах перемовин, доцільно обговорити перспективу нових зустрічей.
За негативного результату перемовин варто зберегти суб'єктивний контакт з партнером. У цьому разі акцентується увага не на предметі перемовин, а на особистих аспектах, що забезпечать ділові контакти в майбутньому, тобто слід відмовитися від підсумовування тих розділів, де не було досягнуто позитивних результатів. Бажано знайти цікаву для обох сторін тему, яка зможе розрядити ситуацію і допоможе створити дружню, невимушену атмосферу прощання.
Перед підписанням угоди ще раз уважно перечитують її, щоб уникнути непорозумінь.
2.3.4. Збори як форма прийняття колективного рішення
Поширеною формою колективного обговорення ділових проблем є збори - зустріч, зібрання членів якої-небудь організації, що проводяться з метою спільного обміну думками з певного питання, яке хвилює громадськість. На обговорення збираються члени будь-якого колективу, яких єднає якийсь інтерес (збори акціонерів, партійні збори, збори громадян для висунення кандидата в депутати та ін.).
За складом учасників збори поділяються на: відкриті - зібрання членів якої-небудь організації із запрошенням сторонніх осіб; закриті - зібрання членів якого-небудь колективу чи організації без сторонніх осіб. Виділяють окремо ще урочисті збори - зібрання з нагоди відзначення певних урочистостей чи історичних дат.
Збори готуються заздалегідь, і що ретельніше, то кращим буде їх результат.
Збори складаються з таких етапів:
Підготовка зборів: зазвичай займається робоча група, члени якої зацікавлені в результаті.
Висвітлення проблеми та її обґрунтування. Керує зборами голова або президія, яку обирають учасники. Доповідає авторитетна особа, яка добре володіє предметом обговорення і вміє кваліфіковано його викласти.
Пам'ятаючи про регламент, доцільно розподілити час для виступу з доповіддю. Фахівці рекомендують близько 10-12% загального часу, відведеного для доповіді, присвятити вступові, 4-5% - висновкам, а решту- основній частині.
Обговорення проблеми. Після основного виступу з доповіддю за темою, винесеною на розгляд, починається її обговорення. Ефективнішими будуть ті виступи, до яких учасники зборів готувалися заздалегідь. Виступ краще присвятити одній темі і дібрати вагомі аргументи на захист своєї позиції та підготувати відповідні пропозиції. Обговорення припиняється тоді, коли на запитання: Чи є ще пропозиції з обговорюваної проблеми? - відповіді немає. Тоді внесені пропозиції систематизують, готують проект рішення, який пропонують на розгляд учасниками зборів, доповнюють іншими пропозиціями.
Ухвалення рішення. Рішення складається з двох частин: констатування (виклад ситуації) та ухвалення (оцінка проблеми, завдання, що треба зробити, кому і коли, а також визначення особи, на яку покладається контроль за виконанням рішення).
Збори будуть ефективними, а ця форма колективного обговорення проблем популярною, якщо через деякий час учасникам буде доведено інформацію про виконання прийнятого рішення.
2.3.5. Нарада
Нарада - спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя, форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників, дієва форма залучення членів трудового колективу до розв'язання завдань.
Оптимальна кількість учасників наради - 10-12 осіб. Нарада матиме позитивний результат лише тоді, коли її учасники за рівнем професійних знань і практичного досвіду відповідатимуть рівню винесеної на обговорення проблеми, крім того, сама проблема має бути значущою для всіх присутніх. Нараду проводить голова, який повинен мати не тільки організаторський хист, а й уміти стежити за перебігом дискусії, обмірковувати й добирати слушні запитання, систематизовувати різні погляди, вчасно робити висновки.
В організації ділової наради можна виділити три етапи: підготовка наради; перебіг наради; підсумовування наради.
Організація ділової наради
1.Підготовка наради:
1.1.Планування.
1.2.Підготовка доповіді і проекту рішення.
1.3.Підготовка документів і приміщення.
1.4.Підготовка учасників до наради.
2.Проведення наради:
2.1.Відкриття наради.
2.2. Виголошення доповіді.
2.3.Відповіді на запитання.
2.4. Обговорення доповіді.
3.Підбиття підсумків наради:
3.1.Прийняття рішення.
3.2.Підписання протоколу.
3.3.Контроль виконання прийнятих рішень.
2.3.2. Етикет телефонної розмови
Самостійно опрацюйте матеріал картки-інформатора. Складіть план.
Телефонна розмова
Телефон помітно звузив сферу ділового листування. Телефонний зв’язок забезпечує безпосередній і двосторонній обмін інформацією на будь-якій відстані. По телефону ведуть переговори, дають консультації, обумовлюють й узгоджують ділові зустрічі.
Телефонна розмова – це один із видів усного мовлення, до того ж досить специфічний: співрозмовники не бачать один одного, тому виключається передача інформації через міміку, жести, вираз обличчя й очей.
Телефонна ділова розмова забезпечує безперервність у розмові. При веденні розмов по телефону важливо широко використовувати лексичні можливості української літературної мови, насамперед багату синоніміку, з одного боку, й точність її термінології, з другого, а також інтонаційні можливості мовлення. Службова телефонна розмова складається з таких компонентів: момент встановлення зв’язку; викладення справи; заключні слова на знак того, що розмову закінчено.
Змоделюйте телефонну розмову. Використовуйте у процесі підготовки розмови слова, словосполучення та речення, подані у довідці.
Довідка
Момент встановлення зв’язку. Алло! Слухаю! Вас слухають. Іванов Іван Макарович. Пробачте, з ким я розмовляю? Добрий день! Чи можу я попросити до телефону референтаІ.? Чи можу я щось переказати? Вам не складно буде зателефонувати ще раз? На жаль, його ще нема, ви не змогли б зателефонувати через годину? Моє прізвище – Горлач. Я доцент педагогічного університету. У мене до Вас така справа.
Викладення справи
ПОРАДИ:
Чітко визначте проблему, яку слід вирішити.
Викладіть основний зміст прблеми (це найважливіший і найдовший за часом тривання етап будь-якої розмови).
Детально продумайте перелік головних і другорядних проблем, які вимагають хорошої і конкретної відповіді.
Пам'ятайте, що ведення надто довгих службових розмов – це прояв безцеремонності та неповаги до тих, хто чекає звільнення телефону.
Розмова по телефону не повинна перетворюватися в монолог.
Вчіться своєчасно робити паузи.
Пауза – важливий елемент нашого мовлення й один із головних його козирів.
К. Станіславський.
Заключні слова. Дякую за увагу! До побачення! Дякую!
Практичний блок
Обговоріть у парах проблему «Чи може Інтернет вплинути ті соціальну активність молоді?», сформулюйте свої аргументи. Кожна пара захищає визначену саме для неї точку зору.
Самостійно прийміть рішення з актуальної проблеми «Що нам потрібно зробити для здобуття якісної освіти?» та аргументуйте його, враховуючи наведені критерії: 1. Мотивація. 2. Сучасні підручники, навчальні комп’ютерні програми. 3. Уведення нових предметів. 4. Самоосвіта. 5. Наявність мети в майбутньому. 6. Сучасний навчальний заклад. 7. Підключення до всесвітньої мережі Інтернет. 8. Можливість вивчати курси за вибором студента.
Підготуйтеся до проведення ділових перемовин з налагодження співпраці студентської ради і адміністрації Вашого коледжу, обґрунтуйте свої пропозиції. Що потрібно зробити на етапі підготовки до перемовин?
Змоделюйте ситуацію, коли ефективним методом прийняття рішення буде «мозковий штурм». Запишіть перелік проблем, які, на вашу думку, можна розв'язати за його допомоги.
Перекладіть українською мовою мовленнєві штампи, які використовують під час ділових бесід, нарад.
С чего мы начнем сегодня? Я считаю, мьы начнем с обсуждения плана. Дело в том, что не все еще собрались. Это Вас устраивает? Да, вполне. Я думаю, вопрос можно считать решенным. Полностью с Вами согласен. Вьы правьы. Совершенно верно. Мы с Вами договорились? Вы в этом несколько ошибаетесь. Это не так. Зто противоречит нашей практике. Я с Вами не согласен. Повторите, пожалуйста, Ваш вопрос. У нас нет такой информации. У меня єсть замечания. Я в этом не уверен. Я хотел бы продолжить разговор позже. Я с удовольствием представляю Вам гостей.
Виправте, де потрібно, помилки у поданих словосполученнях.
Рахувати своїм обов'язком, відноситися до обов'язків, не мішай слухати, зайшов на пару хвилин, відпуск через хворобу, надати допомогу, губити мову, губити життя, поступив справедливо, поступив на роботу, поступили заявки.
Прочитайте діалог (запис телефонної розмови) і вкажіть на його недоліки. Відредагуйте запропонований текст, дотримуючись етикетних правил. Визначте зайві, на вашу думку, репліки.
- Це туристичне бюро?
- Так.
- А Надію можна?
- Вона вийшла.
- А куди?
- Вибачте, не знаю.
- Подивіться, може, вона в кабінеті керівника.
- Через кілька хвилин розмова продовжується.
- Алло. На жаль, її там немає.
- Ну добре. Я ще зателефоную.
Блок індивідуальних домашніх завдань
Опрацюйте матеріал підручника на стор.216-219, 223-227, 238-251.
Складіть діалог на тему «Телефонна розмова», дотримуючись правил мовленнєвого етикету.
Сформулюйте відповіді на такі запитання.
Чим Ви найбільше любите займатися?
Опишіть Ваш ідеальний режим роботи.
Запишіть 7 слів, що характеризують ваш характер.
Чим Ви займаєтесь у вільний час?
Яке Ваше найбільше досягнення за межами роботи?
Чому Ви обрали саме цю професію?
Які засоби Ви використовуєте, щоби бути організованими?
Назвіть чотири позитивні риси Вашого характеру.
Назвіть три негативні риси Вашого характеру.
Виконайте завдання 2 (с.261); 4 (с.262)
Блок самоконтролю
Назвіть форми усного фахового спілкування?
Що таке бесіда? Які функції виконують ділові бесіди?
Яких правил треба дотримуватися, щоб досягти успіху під час бесіди?
Що таке телефонна розмова? Назвіть правила ведення телефонної розмови.
Розкажіть все про нараду.
Що таке збори? Які є види зборів?
Якою має бути поведінка людини, що керує колективним обговоренням?
Схарактеризуйте значення ділових перемовин у вашій майбутній професійній діяльності.
У чому полягає підготовка до перемовин?
З яких стадій складаються перемовини?
IV. Нормативність і правильність фахового мовлення
Тема 4.1-4.2
Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Орфографічні та орфоепічні словники. Морфологічні норми сучасної української літературної мови.
План
4.1-2.1. Поняття норми сучасної української мови.
4.1-2.2. Типологія основних норм. Критерії літературної норми.
4.1-2.3. Орфоепічні норми. Асиміляція приголосних звуків.
4.1-2.4. Вживання літери Г. Вправи на вимову..
4.1-2.5. Правильність – одна з визначальних ознак культури мовлення. Орфографічні та морфологічні норми.
4.1-2.6. Редагування тексту з орфографічними та морфологічними помилками.
Для інтелігентної людини погано говорити повинно б вважатися такою ж непристойністю, як не вміти читати й писати…
(А. Чехов)
Конкурс № 1
«Заговори, щоб я тебе побачив»
У грі беруть участь міні-групи, у кожної з яких є свій девіз.
1 група «Говоріть просто, але водночас виразно й вишукано» (П.Пороховщиков)
2 група «Текст без мелодії, що пташка без крил» (І. Колесса)
3 група «Вміння правильно говорити…це ще не заслуга, а не вміти – вже ганьба, тому, що правильне мовлення, по-моєму, не стільки достоїнство вправного оратора, скільки властивість кожного громадянина» (Цицерон)
Конкурс № 2
«Такі густі смарагдові слова»
Не бійтесь заглядати у словник!
Зверніть увагу!
Найголовніша ознака літературної мови - її внормованість. Мовна норма - це зразок. Норма - це прийняті правила вимови, граматичні та інші мовні засоби, правила слововживання.
Норма - категорія історична і змінна; вона пов'язана з системою конкретної мови. Діючи в певний час як стабільна, вона все ж динамічна й може зазнавати змін. Якщо в орфоепії, граматиці норма орієнтуються на зразок, модель, еталон, то в лексиці вияв, реалізація норми підпорядковуються ще й змістові, залежать у кожному конкретному випадку від контексту.
Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному і писемному мовленні.
Норма мовлення - це прояв у мовленні "норми мови". Опанування норм сприяє підвищенню культури мовлення.
Нормативність - це, так би мовити, "технічна" сторона мовлення, дотримання загальноприйнятих стандартів.
Норми бувають єдиноможливими і мають варіанти. Норма - це загальноприйнятий звичай вимовляти, змінювати, записувати слово, а для варіантів існують такі характеристики: правильно (неправильно), літературно (нелітературно), доречно (недоречно) тощо.
Кожен із розділів мови має свої норми. Дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови уособлює в собі поняття "правильність" мовлення.
Розрізняють такі структурно-мовні типи норм:
норми вимови;• синтаксичні;
наголошування;• лексичні;
словотворення;• стилістичні.
морфологічні;
1 група
Наймилозвучніші слова
Це слова, які ми, мабуть, не вимовляємо, а співаємо: настільки гармонійно в них поєдналися голосні й сонорні чи пом’якшені приголосні звуки, пор.: солов'їний, закоханий, леліяти, милуватися, голубінь, половіти, любенько, зіронька. Володарем музики слова в українській літературі вважають Павла Тичину. Виплекані ним слова відображають усе розмаїття і дивовижну гармонію звуків природи, пор.: акордитися, вітровіння, ніжно дзвонний, ніжнотонний, розпрозоритись, яблуневоцвітно, зеленотіння.
Найдзвінкіші слова
Дзвінко лунають слова, в яких кілька сонорних, дзвінких приголосних, пор.: грім, град, брязкати, зброя, збудити, громада. Варто зауважити, що українську мову недарма називають дзвінкою: дзвінкі приголосні звуки в ній майже ніколи не оглушуються (крім префікса з- перед глухими та [г] у кількох словах), а глухі, навпаки, перед дзвінкими уподібнюються до них, пор.: [молобба], [воґзба], [пйад:еис'ат].
Найпестливіші слова
Особливої пестливості іменникам надають суфікси -к-, -ечк-, -очк-, -атк- (-ятк-), -еньк-, -оньк-, -ул-, -ус-, -ун-, -ик, -чик, -ок, та ін., пор.: зозулька, перлинка, пташечка, зірочка, голубонька, бабуся, кицюня, пострибайчик, мазунчик. За спостереженнями вчених, «суфіксальні оцінні назви більш продуктивні в українській мові порівняно з англійською, французькою, навіть російською мовами і мають у цілому емоційний характер, що пов'язано з великою кількістю оцінних суфіксів та їхнім емоційним забарвленням. В англійській та французькій мові суфіксні утворення мають насамперед раціональний характер». Зверніть увагу, що в українській мові є не лише пестливі іменники та прикметники, а й пестливі дієслова, прислівники, займенники, вигуки, пор.: спатоньки, спатусі, їстоньки, питоньки, ондечки, самісінький, іншенький, ой-ойєчки.
2 група
Найтепліші слова
Найтепліші слова не ті, що означають теплі предмети (як у відомому анекдоті, коли хлопець на прохання дівчини сказати їй щось тепле випалив: «Батарея!»), а ті, що асоціюються з природним або душевним теплом, затишком, зігрівають своїм звучанням, пестливим забарвленням, пор.: сонечко, серденько, сяяти, промінчик, літепло, осоння. Враження тепла словам надають шиплячі звуки [ж], [ш], [ч], а також свистячі [с], [с], пор.: жагучий, соняшник, жасмин, женчик.
Найкумедніші слова
Одні слова кумедні за звучанням (цибулка, паця, цюця, жевжик), інші – за своїм внутрішнім образом (гультіпака, зірвиголова, опецьок, песиголовець), ще інші – через контраст, «непоєднуваність» складників (буквоїд, книгогриз, віршомаз). Кумедно звучать славнозвісні українські прізвища, утворені згортанням словосполучень, пор.: Некусайпаска, Неїжборщ, Чортийогобатька, Панібудьласка.
Найвпливовіші слова
Це слова, які просто не можна ігнорувати, пропускати повз вуха. Одні з них привертають увагу(гей, людоньки), інші свідчать про небезпеку чи біду (ґвалт, рятуйте, полундра, пробі), ще інші тиснуть на співрозмовника авторитетом позначуваних суб'єктів (декан, шеф, директор). Є слова, що улещують, «укоськують» того, кому адресовані (вельмишановний, добродію, безперечно), і слова, що свідчать про вашу чемність та спонукають інших бути з вами чемними й порядними (будь ласка, прошу, спасибі, дякую, перепрошую).
3 група
Найжиттєрадісніші слова
Такими здебільшого вважають слова, які асоціюються з чимось приємним, веселим, бажаним, життєдайним, пор.: молодість, здоров'я, щастя, усмішка, веселощі, бажання, весна, стипендія, віра, надія, любов.
Найпопулярніші слова серед студентів
На жаль, студенти вживають ненормативні для сучасної української літературної мови слова, напр.: шара, прикол, степуха. До таких слів гравці мусять одразу ж підібрати нормативні відповідники. Треба відзначити й правильні, поширені в студентському товаристві лексеми (сесія, залік, семінар, конспект, їсти).
Найбільш вживані слова
За статистичними підрахунками, найуживанішими в різних мовах є службові слова: сполучник і — в українській мові, сполучник апd — в англійській, артиклі lе, lа, lеs — у французькій, прийменник de — в іспанській мові2. Отож за рівнем зниження частоти вживання в сучасній українській мові слова розташовуються так: і, в, не, на,'з, він, а, до, я, вона, що, бути (зв 'язка)... Серед іменників найпоширенішими є лексеми рука, око, люди, голова, час, земля, серед дієслів—бути, сказати, знати, могти.
Завдання для всіх груп
Найдовший іменник (загальновідомий, не термін)
Дуже довгі слова не є окрасою мови: їх важко вимовляти й запам'ятовувати. Здебільшого це слова із запозиченими коренями (недисциплінованість (19), заідеологізованість (19) або утворені основоскладанням лексеми (електромашинобудування (22), світловодолікування (19). Найдовшими є іменники, до складу яких входять кілька числівників, пор.: чотиристадвадцятидев'ятиріччя (28), шістьтисячшестисотшістде- сятишестиметрівка (41), чотиритисячівісімсотдев'яностоде- в 'ятиповерхівка (45).
Орфоепічні норми. Асиміляція приголосних звуків. Вживання літери Г. Вправи на вимову.
В українській мові усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко, виразно. Для літературної мови характерна чітка вимова [а], [у], [і] в ненаголошених складах. Ненаголошені голосні [е], [и], [о] можуть вимовлятися з наближенням до інших голосних: [еи], [ие], [оу].
Акцентологія - це розділ мовознавства, що вивчає особливості словесного наголосу.
Плекаймо слово!
Адрес, адреса. Адрес — писане привітання, звернення до когось з нагоди якоїсь події, переважно ювілею. Наприклад: "Великий інтерес становить придбаний музеєм адрес, піднесений Курако робітниками і службовцями доменного цеху..." (З газети).
Іноді слово адрес плутають з адресою, вживаючи його в жіночому роді: "Співробітники підготували ювілярові адресу". Очевидно, ця помилка пов'язана з тим, що в російській мові слово адрес є омонімічним — має два значення: "писане привітання" і "зазначення місця мешкання особи або перебування установи". Слову адрес, що в російській мові передає друге значення, в українській відповідає слово в жіночому роді — адреса, а російському слову адрес у першому значенні відповідає таке саме українське слово. Отже, слід сказати: "Співробітники підготували ювілярові адрес".
Адреса — напис на поштовому відправленні; зазначення місця мешкання особи або перебування установи. Наприклад: "Він дописав листа, вклав його у конверт, старанно заклеїв і написав адресу" (А. Головко).
Форма адреса усталилася в сучасній мові. А на початку століття інколи поряд з нею вживали це слово і в чоловічому роді. Наприклад: "Запечатавши в конверту, написавши адрес, писар уночі зайшов через садок і уткнув пакет в щілину дверей, котрі виходили в садок" (І. Нечуй-Левицький). Або в Лесі Українки: "Маминого сталого адресу поки ще нема", хоча в її ж "Блакитній троянді" знаходимо: "Любов. А як же ви знайшли? Звідки ви довідались моєї адреси?"
У розмовній мові слово адреса без достатніх підстав уживається із прийменником в (у переносному значенні) — "закиди в його адресу". Проте в українській мові і в прямому значенні ("Лист прибув на мою домашню адресу"), і в переносному ("закиди на його адресу") із словом адреса треба вживати прийменник на: "На адресу Чабанчука полетіло кілька таких... виразів, що він тільки розгублено подивився навколо" (О. Донченко).
******************************************************************
Прозовий, прозаїчний. Обидва прикметники утворені від одного іменника — проза, який вживається у двох значеннях: прямому — "невіршована література, на відміну від поезії", і переносному — "буденне, нудне, одноманітне в житті".
Раніше в обох значеннях вживався прикметник прозаїчний. Порівн.: "Реаліст у кращому розумінні цього слова, Франко в своїх прозаїчних творах любить спинятись на двох темах..." (М. Коцюбинський); "Перекладені вони [пісні] на нашу мову не з єгипетського первотвору, звичайно, а з наукового німецького перекладу... причому з прозаїчної форми повернені в віршовану" (Леся Українка); "Вона ввійшла в покої, і знов її обхопило прозаїчне буденне життя" (І. Нечуй-Левицький).
Проте останнім часом слова прозаїчний і прозовий почали розрізняти семантично. У значенні переносному ("буденне, одноманітне, безбарвне в житті"), як і раніше, вживають слово прозаїчний: "В моїй уяві якось не вкладалося, що поет може працювати на такій прозаїчній посаді, як секретар сектора" (О. Донченко); "Чи професія бадейщика здалась йому [Якову] надто прозаїчною, чи якимсь іншим ходом думка його пішла, тільки замислив він стати висотним муляром" (І. Волошин).
У значенні "такий, що належить або властивий прозі як роду літератури" дедалі частіше вживають слово прозовий, а не прозаїчний: "У ритмомелодиці, в римуванні наших пісень, у характері метафор, епітетів і т. ін., в жанрі прозових розповідей дедалі більше бачимо ми нових рис, спричинених впливом літератури, глибшим знайомством із творчістю інших народів, рис, підказаних новими явищами життя" (М. Рильський).
Диктант, диктовка, диктування. Диктант у нас вживається в двох значеннях. Це насамперед відтворений на письмі текст, сприйнятий тим, хто пише, на слух, із уст іншої людини: "Екзаменаційний диктант складався із 120 слів і був не дуже важким". Друге значення слова диктант — "вид навчальної роботи".
Семантично розрізнити значення слова диктант у місцевому відмінку однини й множини можна таким чином: коли йдеться про текст, слово диктант вживають з прийменником у (в) ("У його диктанті вчителька знайшла чимало помилок"); коли мають на увазі вид навчальної роботи - вживають прийменник на ("На диктанті був присутній директор школи". В такому разі можлива й паралельна конструкція з родовим відмінком — під час диктанту).
Коли ж треба передати процес написання тексту, вживають словосполучення під диктовку, а не "під диктант": "Листа цього пише під мою диктовку медсестра Ліда..." (О. Гончар); "Дві дочки [Ламарка] допомагали сліпому батькові: вони збирали і читали йому матеріали, писали під його диктовку" (3 журналу).
У переносному значенні словосполучення під диктовку вживають тоді, коли хочуть показати несамостійність чиїхось дій: "Маріонетковий уряд цієї невеличкої країни робить усе під диктовку своїх хазяїв".
Проте якщо в реченні підкреслюється не спосіб повідомлення тексту, а перебіг процесу повідомлення, вживають віддієслівний іменник диктування, а не "диктовка": "Диктування по радіо матеріалів телеграфних агентств для районних газет тривало півтори години".
********************************************************************************
В усному мовленні іноді плутають слова корисливий і корисний. Корисливий — це "той, в основі якого зиск, розрахунок". Корисливий може також виступати синонімом слова користолюбний, тобто означати рису характеру людини, схильної до наживи; у цьому значенні може вживатися тільки зі словом людина або його контекстуальним еквівалентом: корислива (тобто користолюбна) жінка, корисливий хлопець.
Корисний означає "такий, що дає користь": "...Ну, я хоч дечого корисного їх навчив би..." (О. Гончар). Зокрема корисний — це "такий, що сприяє здоров'ю, підтримує сили організму": "Холодна вода часом дуже корисна буває, хоч і не дуже приємна" (Леся Українка).
Слово корисний може мати також термінологічне значення, входячи до складу словосполучень із науково-технічної сфери вживання: корисні копалини, коефіцієнт корисної дії, корисний обсяг доменних печей, корисна площа, вага корисного вантажу та ін. У цьому разі воно означає "придатний, потрібний для якоїсь мети"; виражає ту частину цілого, що може бути використана за безпосереднім призначенням.
Таким чином, коли контекст вимагає поняття "той, в основі якого зиск, розрахунок" або "користолюбний", "схильний до наживи", треба вживати слово корисливий, коли йдеться про корисність (протилежне — шкідливість), а також про потрібність або придатність — корисний.
3.1-2-3.7. Стилістичні норми сучасної української літературної мови.
Стилістичні норми регулюють вживання мовних засобів відповідно до мовного стилю. Для офіційно-ділового стилю характерні сталі словосполучення – мовні штампи, що зазнають суржикового викривлення під впливом російської мови. (слайд 2)
Норма Порушення норми
Брати (взяти) участь Приймати участь
Укладати (підписувати) договір Заключати договір
Порядок денний Повістка денна
Давати згоду, схвалювати Давати добро
Я вважаю, на мою думку Я рахую
Завдяки підтримці Дякуючи підтримці
Навчальний відділ Учбовий відділ
(слайд 3)
(слайд4)
Перепишіть, зі слів, поданих у дужках, виберіть те, яке правильним у конкретному словосполученні, свій вибір обґрунтуйте. Як називаються слова, що подані у дужках?
(Засвоювати, освоювати) правила; (засвоювати, освоювати) землі; (ознайомити, познайомити) з приятелями; (заснований, оснований) на вченні; (засноване, основане) товариство; (професійний, професіональний) обов’язок;( професійний, професіональний) театр.
Важливу роль у піднесенні мовної культури тексту документа відіграє стилістика як розділ лінгвістики, що допомагає використовувати виражальні засоби мови у різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту.
Найважливішим виражальним засобом мови є слово, що являє єдність звукового чи графічного знака. Оскільки із слів складаються речення – основний засіб вираження думки, за будь-якого спілкування слід добре знати значення слова, адже при неправильному його вживанні зміст висловлювання стає перекрученим, незрозумілим, текст документа може втратити свою ефективність.
Варто враховувати і те, що при перекладі досить часто російські слова відтворюються українською мовою. Наприклад:
російська мова українська мова
предъявить обвинение пред'явити обвинувачення (висунути )
у силу обстоятельств у силу обставин (через обставини)
Проблемою вважається і переклад з російської на українську мову, який застерігає від помилок у неправильному вживанні певних форм.(слайд 5-6)
Наприклад:
Російська мова Українська мова
В порядке исключения Як виняток
Считать обязанностью Вважати за обов'язок
К неуклонному исполнению До неухильного виконання
В виду изложенного З огляду на вищесказане
Ужесточить требования Посилити вимоги
Пользоваться успехом Мати успіх
В большинстве случаев здебільшого

4.1-2-3-3.8. Доречність як ознака культури мовлення. Доречність стильова, ситуативна, контекстуальна. Доречність уживання запозичених слів.
Доречність мовлення – ще одна з характерних ознак культури мовлення. Ми інколи кажемо: «це – доречно» або «це – недоречно». Який зміст ми вкладаємо у поняття «доречний»? Доречний – це такий, що відповідає ситуації спілкування.
Ми у своїх висловлюваннях можемо скористатися великою кількістю мовних прийомів: питальною і закличною формою звертання, повторюванням думки з метою її підсилення, риторичним діалогом, відповідями на запитання і т. д .
Уміння вибрати найбільш вдалу форму спілкування якраз входить у поняття доречності. Завжди потрібно зважати на те, перед ким ви висловлюєтеся, враховувати склад слухачів.
Отже, доречність – це ознака культури мовлення, яка організовує його точність, логічність, виразність, вимагає такого добору мовних засобів, що відповідають висловлюванню.
Наше мовлення не безбарвне, і кожному стилю мовлення повинна відповідати інтонаційно-колоритна тональність.
Доречність повинна регулювати всю нашу мовленнєву поведінку. Доречність – це добір, організація мовних засобів, що роблять мову відповідною меті, умовам, ситуації спілкування. Розрізняють доречність стильову, контекстуальну, ситуативну, особистісно-психологічну.
Теоретичні питання
Що таке доречність як ознака культури мовлення?
Назвіть основні стилі мовлення, охарактеризуйте їх.
Як співвідноситься доречність як одна з комунікативних ознак мовлення зі стилями мовлення?
Практичні завдання
Визначте, як правильно висловитися.
Житель чи мешканець цього будинку.
Житель чи мешканець України.
Музикальна чи музична школа.
Музикально чи музично обдарована дитина.
Білет чи квиток на літак.
Екзаменаційний білет чи квиток.
До поданих слів іншомовного походження доберіть слова- відповідники українською мовою.
Еквівалент, інтрига, адекватний, егоїст, акумулювати.
Слова для довідок: призбирувати, нагромаджувати, накопичувати, зосереджувати; відповідник, рівнозначник, підступ; самолюб, себелюбець; відповідний, рівнозначний.
4.1-2-3.8. Редагування текстів
Редагування текстів або коректування – це виправлення граматичних, стилістичних, орфографічних, пунктуаційних та лексичних помилок, допущених під час написання текстів.
Різновид помилки Речення з помилкою
Уживання слова у не властивому йому значенні. Окремий випадок – нерозрізнення слів - паронімів. Ця газета має великий авторитет у киян.
Яка уява склалася у вас про цього художника?
На нараді йшлося про зміцнення виконавчої дисципліни.
Порушення норм сполучуваності слів. Наша команда завоювала ще одну вагому перемогу.
Уживання русизмів Сільська баня не працювала цілу неділю.
Калькування російських сталих словосполучень. У конференції прийняли участь провідні вчені галузі.
Невиправдане повторення слова. Я навчаюсь у школі №2.Мені подобаються в нашій школі кабінети, майстерні,
спортзал.
Мовна надмірність:
а) плеоназм (уживання подібних за значенням слів)
б) тавтологія Складіть свою автобіографію.
Будемо взаємно допомагати один одному.
Початок семінару почнеться о 10:00.
Мовна недостатність. Запрошуємо на зустріч молодь 16-25 років.
Невідповідність ужитих мовних засобів стилеві висловлювання. Усі студенти третього курсу повинні розрахуватися з хвостами.
Блок самоконтролю
Що таке лексична сполучуваність?
Які є типи помилок?
Дайте визначення поняття «лексична помилка».
Як ви розумієте поняття «чистота мовлення»7
Які слова засмічують наше мовлення?
Які типові помилки характерні для мовлення?
Які слова називаються русизмами?
Які слова ми називаємо іншомовними? Наведіть приклади.
Дайте визначення, що таке омоніми, пароніми.
Які фактори впливають на виразність мовлення?
Комплексні домашні завдання
Утворіть від поданих іменників другої відміни чоловічого роду форму родового відмінка однини.
Відгук, вітер, гараж, градус, директор, дощ, запис, зошит, колектив, курсант, лейтенант, Луганськ, майор, палац, понеділок, сектор, січень, слухач, стрілець, танець, термін, трикутник, факультет, Харків.
Запишіть слова правильно, розкриваючи дужки.
Великий (великий), вище (згаданий), віце (президент), давньо (руський), жовто (гарячий), історико (культурний), лікар (еколог), міні (футбол), народно (поетичний), пів (Європи), прем’єр (міністр), темно (зелений), чотири (місячний), штабс (капітан).
Перекладіть словосполучення українською мовою, продовжіть речення.
Абитуриент, прибывший на вступительные экзамены…
Завершив обучение на первом курсе, курсанты поехали…
Человек, изучающий английский язык…
З поданих синтаксичних конструкцій змоделюйте варіанти ділового листування: Просимо надіслати інформацію…; Для проведення заходів з нагоди…; Доводжу до Вашого відома,…
Складіть міні-твір: «Чи повинна одна людина впливати на іншу»?

Приложенные файлы

  • docx 24907826
    Размер файла: 159 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий