ED-2


Чтобы посмотреть презентацию с картинками, оформлением и слайдами, скачайте ее файл и откройте в PowerPoint на своем компьютере.
Текстовое содержимое слайдов презентации:

Лекція 2. Національні економічні інтереси в системі економічної дипломатії. Дисципліна «Економічна дипломатія» Викладач: доц. Шайда О.Є.Львів-2013 Львівська комерційна академіяКафедра міжнародних економічних відносин ПЛАН Основні поняття і принципи економічної безпеки.Глобальні економічні війни як загроза економічній безпеці держави.Сутність та структура національних економічних інтересів та основні підходи до їх визначення.Морально-етичні принципи реалізації національних інтересів. 1. Основні поняття і принципи економічної безпеки. Найбільш відомі інституції, які займаються питаннями безпеки:Лондонський Інститут стратегічних досліджень;Стокгольмський Інститут досліджень безпеки.Основні інституції, що займаються проблематикою економічної безпеки України:Рада національної безпеки та оборони України; Національний інститут стратегічних досліджень Адміністрації Президента України; Національний інститут проблем міжнародної безпеки;Інститут економіки НАН України; Українська академія зовнішньої торгівлі; Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Майже до середини XX ст. проблема економічної безпеки як явища в науковій теорії не піднімалася. Пік інтересу до проблеми наукового осмислення економічної безпеки на Заході припадає на кінець 80-х — початок 90-х років минулого століття. Це пояснюється: валютною і структурною кризою 70-х років; борговою кризою 80-х років, розпадом РЕВ і СРСР на початку 90-х років XX ст., що привели до більшої відкритості національних економік, економічної інтеграції, що супроводжувалися зростанням не просто залежності, а взаємозалежності між державами, посиленням глобалізації світової економіки. У таких умовах одним із ключових завдань багатьох країн світу стало забезпечення національної економічної безпеки. Основні напрями концепції економічної безпеки США:підвищення конкурентоспроможності американських товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках;зменшення залежності країни від іноземних кредитів;зміцнення її можливостей щодо виконання міжнародних зобов'язань у торговельно-економічній та інших сферах;забезпечення національних економічних інтересів США у конкурентній боротьбі із суперниками на світових ринках;захист інтересів держави у високотехнічних сферах. Основні напрями концепції економічної безпеки Японії:формування сприятливих умов для стійкого імпорту сировини за якомога нижчими цінами;зміцнення економічних позицій країни у світовому господарстві;зміцнення національної валюти;стратегічно орієнтована інвестиційна політика тощо. Зовнішній аспект проблеми безпеки Японії у трактуванні відомого японського економіста, колишнього міністра зовнішньої торгівлі та промисловості С. Окіта: “шлях до безпеки японського суспільства полягає в тому, щоб "не створювати собі ворогів у світі", щоб розвивати і поглиблювати відносини дружби, співпраці й партнерства з усіма країнами”. Економічна безпека – це такий стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, сім'ї, суспільства, держави. При аналізі економічної безпеки виділяються передусім три важливих складові: економічна незалежність - можливість здійснення державного контролю над національними ресурсами, спроможність використовувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі у міжнародній торгівлі; стійкість і стабільність національної економіки - міцність і надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючих факторів; здатність до саморозвитку і прогресу - спроможність самостійно реалізовувати і захищати національні економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал країни. До основних принципів забезпечення економічної безпеки України можна віднести: верховенство закону при забезпеченні економічної безпеки; додержання балансу економічних інтересів особи, сім'ї, суспільства, держави; взаємна відповідальність особи, сім'ї, суспільства, держави щодо забезпечення економічної безпеки; своєчасність і адекватність заходів, пов'язаних із відверненням загроз і захистом національних економічних інтересів; пріоритет договірних (мирних) заходів у вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів економічного характеру; інтеграція національної економічної безпеки з міжнародною економічною безпекою. Економічній безпеці притаманний інтегральний характер, оскільки вона є результатом спільних зусиль усієї нації, що проявляється через дії всіх гілок влади на всіх рівнях (від всеукраїнського до місцевого), наявних у державі сил і засобів, об'єднань громадян і окремих осіб. Загрозами економічній безпеці України слід вважати явні чи потенційні дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів і створюють небезпеку для соціально-економічної та політичної систем, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи. Індикатори економічної безпеки  це реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері.Оптимальні значення індикаторів – це інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для відтворюваних процесів в економіці.Порогові значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці.Граничні значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці. Загальні індикатори економічної безпеки: валовий внутрішній продукт (ВВП); темп інфляції; дефіцит бюджету; рівень безробіття; економічне зростання; рівень та якість життя; енергетична залежність; інтегрованість у світову економіку; сальдо експорту-імпорту; стан демографічних процесів; державний внутрішній та зовнішній борги; діяльність "тіньової" економіки. Важливе значення мають порогові значення індикаторів, вихід за межі яких веде до руйнівних тенденцій у сфері економіки. За Методикою розрахунку рівня економічної безпеки України (02.03.2007), складовими економічної безпеки є: 1) макроекономічна, 2) фінансова, 3) зовнішньоекономічна, 4) інвестиційна, 5) науково-технологічна, 6) енергетична, 7) виробнича, 8) демографічна, 9) соціальна, 10) продовольча безпека. Макроекономічна безпека  це стан економіки, при якому досягається збалансованість макроекономічних відтворювальних пропорцій.Фінансова безпека – це такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.Фінансова безпека містить такі складові:бюджетна безпека – це стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів;валютна безпека – це такий стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках; грошово-кредитна безпека – це такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення;боргова безпека – це такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи;безпека страхового ринку – це такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування;безпека фондового ринку – це оптимальний обсяг капіталізації ринку (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торгівців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів та держави в цілому. Зовнішньоекономічна безпека  це такий стан відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, що забезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов розвитку економіки завдяки її активної участі у світовому розподілі праці.Інвестиційна безпека – це такий рівень національних та іноземних інвестицій (за умови оптимального їх співвідношення), який здатен забезпечити довгострокову позитивну економічну динаміку при належному рівні фінансування науково-технічної сфери, створення інноваційної інфраструктури та адекватних інноваційних механізмів. Науково-технологічна безпека – це такий стан науково-технологічного та виробничого потенціалу держави, який дає змогу забезпечити належне функціонування національної економіки, достатнє для досягнення та підтримки конкурентоздатності вітчизняної продукції, а також гарантування державної незалежності за рахунок власних інтелектуальних і технологічних ресурсів.Енергетична безпека – це такий стан економіки, який забезпечує захищеність національних інтересів у енергетичній сфері від наявних і потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру, дає змогу задовольняти реальні потреби в паливно-енергетичних ресурсах для забезпечення життєдіяльності населення та надійного функціонування національної економіки в режимах звичайного, надзвичайного та воєнного стану.Соціальна безпека – це такий стан розвитку держави, при якому держава здатна забезпечити гідний і якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз.Демографічна безпека – це такий стан захищеності держави, суспільства та ринку праці від демографічних загроз, при якому забезпечується розвиток України з урахуванням сукупності збалансованих демографічних інтересів держави, суспільства й особистості відповідно до конституційних прав громадян України.Продовольча безпека  це такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-економічну та політичну стабільність у суспільстві, стійкий та якісний розвиток нації, сім'ї, особи, а також сталий економічний розвиток держави. Виробнича безпека  це такий рівень розвитку промислового комплексу країни, що здатний забезпечити зростання економіки та розширене її відтворення. Індикатори та порогові значення індикаторів стану макроекономічної безпеки України №з/п Індикатор, одиниця виміру Порогове значення 1 Рівень "тінізації" економіки, % до ВВП не більше 30 2 Відношення обсягу ВВП до середнього значення у країнах ЄС, % не менше 75 3 Відношення обсягу ВВП на одну особу до середнього значення у країнах ЄС, % не менше 50 4 Відношення обсягу ВВП на одну особу до середньосвітового значення, % не менше 100 5 Валове нагромадження основного капіталу, % до ВВП не менше 25 6 Зміна запасів матеріальних оборотних коштів, % до ВВП -1,5 - +1,5 7 Відношення сальдо платіжного балансу України до ВВП, % -1 - +1 8 Відношення темпу росту продуктивності праці до темпу росту заробітної плати, разів не менше 1 9 Частка наявних доходів нефінансових корпорацій у валових наявних доходах, % не менше 14-15 10 Частка сектору загальнодержавного управління в наявних доходах, % не більше 20 № з/п Індикатор, одиниця виміру Порогове значення (хопт) 1. Бюджетна безпека 1.1 Рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет (без урахування доходів Пенсійного фонду), % не більше 30 1.2 Відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, % не більше 3 1.3 Покриття дефіциту зведеного бюджету за рахунок зовнішніх запозичень, % не більше 30 1.4 Відношення дефіциту, профіциту торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі, % не більше 5 1.5 Обсяг трансфертів з державного бюджету, % до ВВП не більше 10-15 Індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України № з/п Індикатор, одиниця виміру Порогове значення (хопт) 1.6 Амплітуда коливань бюджетних видатків на одну особу між регіонами України, % не більше 20-30 2. Безпека грошового ринку та інфляційних процесів 2.1 Відношення обсягу грошового агрегату М3 до ВВП (рівень монетизації), % не більше 50 2.2 Відношення ВВП до обсягу грошового агрегату М2 (швидкість обігу), кількість обертів не більше 2 2.3 Обсяг готівки, % до ВВП не більше 4 2.4 Рівень інфляції (до грудня попереднього року), % не більше 107 2.5 Питома вага довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів, наданих комерційними банками, % не менше 30 2.6 Рівень середньої процентної ставки кредитів комерційних банків відносно інфляції, % не більше 5 3. Валютна безпека 3.1 Темп зміни індексу офіційного курсу гривні до долара США до показників попереднього періоду, % не більше 6 3.2 Відношення обсягів депозитів в іноземній валюті до загальних обсягів депозитів (рівень доларизації), % не більше 25 3.3 Валові міжнародні резерви України, місяці імпорту не менше 3 4. Боргова безпека 4.1 Відношення загального обсягу державного боргу до ВВП, % не більше 55 4.2 Відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП, % не більше 25 4.3 Рівень зовнішньої заборгованості на одну особу, дол. США не більше 200 4.4 Відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг, % не більше 70 4.5 Відношення відсоткових платежів з обслуговування зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг, % не більше 12 4.6 Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до доходу державного бюджету, % не більше 20 4.7 Відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП, % не більше 30 4.8 Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування внутрішнього боргу до доходів державного бюджету, % не більше 25 4.9 Відношення заборгованості уряду за державними цінними паперами до ВВП, % не більше 30 5. Безпека страхового ринку 5.1 Показник проникнення страхування (страхові премії до ВВП), % 8-12 5.2 Показник "щільності страхування" (страхові премії на одну особу), дол. США не менше 140 5.3 Частка довгострокового страхування в загальному обсязі зібраних страхових премій, % не менше 30 5.4 Рівень страхових виплат, % не менше 30 5.5 Частка премій, що належать перестраховикам-нерезидентам, % не більше 25 5.6 Частка сукупного обсягу статутних капіталів страхових компаній, що належать нерезидентам у загальному їх обсязі, % не більше 30 6. Безпека фондового ринку 6.1 Відношення обсягу номінальної капіталізації ринку акцій до ВВП, % 60-90 6.2 Дохідність облігацій внутрішньої державної позики, % 3-4 6.3 Частка покриття державними цінними паперами внутрішнього державного боргу, % не більше 30 7. Банківська безпека 7.1 Частка іноземного банківського капіталу в загальному обсязі банківського капіталу, % не більше 30 7.2 Обсяг кредитування банками реального сектору економіки, % до ВВП не менше 30 ОСНОВНІ СКЛАДОВІЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 1. ВНУТРІШНІ СКЛАДОВІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ1.1. СИРОВИННО-РЕСУРСНА БЕЗПЕКА1.2. ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА1.3. ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА1.4. ВОЄННО-ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА1.5. ТЕХНОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА 1.6. ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА 1.7. СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ 1.8. ДЕМОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ 1.9. ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ  2. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА 2.1. НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ВІДКРИВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИЗовнішньоекономічна безпека полягає в мінімізації збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників, створенні сприятливих умов для розвитку економіки шляхом її активної участі у світовому розподілі праці, відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам. Рівень зовнішньоекономічної безпеки характеризується такими індикаторами: коефіцієнт відкритості національної економіки (відношення обсягу зовнішньої торгівлі, тобто експорту та імпорту, до ВВП) коефіцієнт покриття імпорту експортом; відношення обсягу експорту до ВВП; відношення обсягу імпорту до ВВП; сальдо зовнішньоторговельної діяльності; товарна структура експорту та імпорту; товарна структура критичного імпорту; співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу; співвідношення цін на зовнішньому і внутрішньому ринках; енергомісткість та матеріаломісткість експорту; співвідношення між обсягами національного виробництва та експорту до певних країн; вплив виробництва експортної продукції на екологію; питома вага експорту наукомісткої продукції в загальному обсязі експорту; питома вага імпорту наукомісткої продукції в загальному обсязі імпорту; частка експорту на душу населення; частка іноземних інвестицій у ВВП; співвідношення тарифного і нетарифного регулювання. Індикатори та порогові значення індикаторів стану зовнішньоекономічної безпеки України №з/п Індикатор, одиниця виміру Порогове значення 1 Частка імпорту у внутрішньому споживанні держави, % не більше 30 2 Частка імпорту продовольства у внутрішньому споживанні держави, % не менше 25 3 Питома вага провідної країни-партнера в загальному обсязі зовнішньої торгівлі, % не більше 30 4 Питома вага сировинного та низького ступеня переробки експорту (промисловості) у загальному обсязі експорту товарів, % не більше 40 5 Коефіцієнт покриття імпорту експортом (відношення між обсягами експорту та імпорту), разів не менше 1 6 Відношення обсягу експорту до ВВП, % не більше 50 7 Відношення обсягу імпорту до ВВП, % не більше 50 2.2. ЕКСПОРТНА БЕЗПЕКА 2.3. ІМПОРТНА БЕЗПЕКА2.4. ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОСИН УКРАЇНИЗ МІЖНАРОДНИМИ ФІНАНСОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ Олександр Шаров,  доктор економічних наук, професор, член Громадської Ради МЗС України: «… цілком логічним виглядає створення при МЗС України спеціального ситуаційного центру, який зможе в режимі реального часу відслідковувати й аналізувати інформацію, яка надходитиме з усіх дипломатичних установ за кордоном та інших джерел, з тим щоб оперативно здійснювати оцінку ступеня ризиків для економічної безпеки держави і забезпечувати своєчасне та адекватне реагування на них.» 2. Глобальні економічні війни як загроза економічній безпеці держави. "Економічна війна“ являє собою сукупність економічних, правових і адміністративних дій, спрямованих проти економіки противника. Поняття "економічна війна" здебільшого є поняттям макроекономічним і стосується відносин між державами, тому його не можна ототожнювати з конкурентною боротьбою, навіть якщо йдеться про великі корпорації. Тут не йдеться про те, як позбутися конкурента, а про політично-військове послаблення окремої держави. Методи економічної війни, виходячи з цілей і способів її проведення: 1) орієнтовані на напад - ініційовані іншими державами дії проти окремої держави або групи держав з наміром досягнення певних цілей;2) оборонні - протидія атакуючій стороні;3) відпорні - спрямовані, крім оборони, на довготермінову діяльність, метою якої є зміцнення національної економічної системи, забезпечення її цілісності та низької чутливості до негативного зовнішнього впливу. В цьому контексті вагома роль належить урядові, який повинен системно ліквідовувати ті негативні явища, які можуть стати об'єктом зовнішнього економічного "нападу". Методи економічної війни можна класифікувати таким чином: •  Вимога політичних поступок. •  Порушення господарської і політичної стабільності. •  Гальмування або послаблення господарського зростання окремої держави. Основні групи методів та технік провадження економічної війни: 1.Методи, які справляють економічний вплив на ринок товарів та послуг, ринок капіталу і технічні умови виготовлення продукції: ембарго на стратегічні товари, технологи та інвестиційний капітал (або заборона експорту до певної країни різних засобів виробництва); фінансовий тиск стосовно слабшої валюти (доведення до девальвації і інфляції); підписання торговельних договорів за принципом виключності (винятку), що полягає у недопущенні на ринок інших потенційних кандидатів; купівля або продаж залишків стратегічних товарів з метою впливу на їх ціну; запровадження тарифних бар'єрів у зовнішній торгівлі; запровадження імпортних ліцензій (квот) щодо товарів з окремих країн; зміна форм кредитування (наприклад, зміна ставок процентів, блокування кредитів, невизнання державних гарантів на такі кредити, знецінення вартості цінних паперів окремої держави на світових біржах); обмеження у використанні валюти. 2. Методи, що стосуються адміністративної діяльності урядів окремих держав. Наприклад, заборона наукової співпраці, заборона міграції робочої сили; закриття або обмеження шляхів (наприклад, транзит), портів, аеропортів тощо; оголошення "чорного списку" фірм, осіб, з якими не дозволено підтримувати відносини; оголошення економічної блокади без застосування збройних сил. 3. Дипломатичні засоби: підрив довіри до фірм, урядів чи держав, наприклад, у питанні отримання кредиту; антиреклама або доведення до бойкоту товарів; політико-економічний тиск стосовно окремих держав; шантаж або дипломатичний тиск під загрозою неформальних економічних санкцій. Засади, що зміцнюють економічну безпеку в міжнародних відносинах: Необмеження імпортних та експортних операцій лише однією державою або групою держав, пов'язаних одна з одною. Треба прагнути застосовувати однакові правила гри у всіх географічних напрямках. •  Уникнення прийняття зобов'язань щодо імпорту товарів і здійснення певних господарських трансакцій на довгострокову перспективу. Контрагент може відмовитись від виконання своїх зобов'язань. •  Валютний ринок не повинен залежати від однієї валюти, для того щоб її знецінення не мало негативних наслідків для національної економіки. •  Доступ до стратегічних резервів і забезпечення собі доступу до них на незаангажованих міжнародних ринках. •  Налагодження зв'язків з державами, що мають подібні показники ВНП, аналогічні проблеми розвитку господарства, але різні структури економік. 3. Сутність та структура національних економічних інтересів та основні підходи до їх визначення.Під національними економічними інтересами слід розуміти сукупність об’єктивних економічних потреб незалежної країни, задоволення яких забезпечує ефективне функціонування та сталий розвиток її економіки. Економічні інтереси виступають як провідна складова системної сукупності національних інтересів, тому що економічна сфера є базовою. Підходи до визначення та формування стратегії реалізації національних інтересів:- історико-патріотичний - національна спільнота є пріоритетною стосовно класових або прошаркових відмінностей; враховує інтереси національних виробників, незмінним предметом яких є обслуговування інтересів особи, яка владарює.- ідеологічний - претензії частини суспільства представляти інтереси цілого народу ;- комплексний - має такі форми прояву:- національні інтереси світової держави, яка виступає за багатостороннє управління міжнародними процесами;- національні інтереси світової держави, що виступає за домінування та лідерство у світовій спільноті. Класифікація національних економічних інтересів За критерієм тривалості реалізації національні економічні інтереси можна поділити на:- поточні (тактичні) – пов’язані з розв’язанням невідкладних проблем функціонування економічної системи та усуненням загроз, що призвели до кризових явищ у економічній сфері і тому є пріоритетами державної політики щодо забезпечення економічної безпеки на певний період;- довгострокові (стратегічні) – вони є виразом цілей визначеної економічної політики держави в цілому та на перспективу. Система національних економічних інтересів в Україні Національні економічні інтереси Стратегічні (інтереси 1-го рівня) Тактичні(інтереси 2-го рівня) 1) пов’язані із реформуванням економічної сфери і створенням її інфраструктури, яка б задовольняла потреби ринкової економіки 2) пов’язані із вирішенням найгостріших проблем сьогодення в економіці країни До інтересів 1-го рівня відносяться: задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб людей;забезпечення потреб економіки в ресурсах, необхідних для її ефективного функціонування;задоволення потреб економіки в ефективно діючому економічному ринковому механізмі;забезпечення потреб економічної системи в ефективній структурі державного управління і регулювання;збалансованість між національними і регіональними інтересами в економічній сфері;збалансованість між національними економічними інтересами і економічними інтересами первинних ланок народного господарства;збалансованість між національними інтересами в економічні сфері і міжнародними економічними інтересами та економічними інтересами інших країн. До 1-ї групи національних економічних інтересів 2-го рівня слід віднести наступні: розвиток науково-технічного та інноваційного потенціалів і підвищення конкурентоспроможності національної економіки;збереження і відтворення природних, трудових, інтелектуальних, енергетичних ресурсів і основних фондів країни, а також економічне стимулювання найефективнішого їх використання;здійснення бюджетної реформи на основі розробки і прийняття Бюджетного кодексу, що надавало би можливість систематично виконувати бюджетні призначення і ліквідувати нецільове використання бюджетних коштів;вдосконалення податкової системи на основі розробки і прийняття Податкового кодексу, який би вирішував проблему наповнення дохідної частини бюджету та заохочував підприємства в ефективній роботі;вдосконалення грошово-кредитної системи з метою забезпечення грошовою масою і кредитами потреб економіки і населення;реформування системи залучення вітчизняних і іноземних інвестицій у національну економіку з метою забезпечити самовідтворення національної економіки та економічне зростання країни;розвиток національної банківської системи на чолі з незалежним Національним банком України, що дозволило б мати потужний банківський сектор, спроможний забезпечити достатнє фінансування національної економіки і суспільства;створення повноцінного фондового сектору, спроможного забезпечити перебудову національної економіки, залучення збережень населення і підприємств у її розвиток, а також надійний захист майна громадян і економічних суб’єктів;реформування системи оплати праці;розвиток ринку страхових послуг, який би ефективно захищав майнові і соціальні інтереси населення, фінансові інтереси банків, інвесторів, підприємств, організацій;реформування пенсійної системи, медичного і соціального забезпечення. До 2-ї групи національних економічних інтересів 2-го рівня доцільно включати такі: збалансованість структури зовнішньої торгівлі, що передбачатиме задоволення потреб внутрішнього ринку, захист вітчизняних товаровиробників з використанням прийнятих у міжнародній практиці засобів та розвиток експортного потенціалу;функціонування економіки країни в режимі розширеного відтворення;наявність конкурентоспроможних транснаціональних корпорацій, створених за участю вітчизняних підприємств;подолання платіжної кризи і забезпечення економічної і фінансової стабільності в країни;легалізація тіньової економіки в офіційну, повернення тіньових капіталів з-за кордону і забезпечення їх вкладення в розвиток національної економіки;ліквідація заборгованості із заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат;забезпечення стабільності національної грошової одиниці і її конвертованості, утворення достатнього золотовалютного запасу країни;поступове зниження інфляції;досягнення і підтримання позитивного зовнішньоторговельного сальдо і сальдо платіжного балансу. Структура економічних інтересів відповідно до суб’єктів економічного середовища країни: 1. Економічні інтереси держави:поширення свого економічного впливу у глобальному світі;збільшення податків до бюджету внаслідок здійснення ЗЕД;вирішення соціальних проблем за рахунок зовнішньоекономічних факторів;вирішення проблем депресивних територій;суб’єктивні інтереси представників влади. 2. Інституційні економічні інтереси:галузеві економічні інтереси (в економічному сенсі);економічні інтереси науки (в т.ч. інновації та інноваційний розвиток економіки та суспільства);економічні інтереси освіти (в т.ч. формування суспільної перспективи);економічні інтереси культури (в т.ч. збереження і поширення національної ідентичності);економічні інтереси спорту (в т.ч. спорт як дипломатія);економічні інтереси системи охорони здоров’я (в т.ч. повноцінність і фізична стабільність суспільства). 3. Економічні інтереси бізнесу:транснаціональний бізнес (економічна безпека держави);великий бізнес (розвиток економіки);малий і середній бізнес (стабільність економіки).4. Суспільно-економічні інтереси:свобода пересування та працевлаштування;збереження задовільного рівня заробітків і життя у своїй державі в умовах глобальної конкуренції;еколого-економічні інтереси;розширення сфери дозвілля та відпочинку;розвиток дітей та членів родини, можливість особистого розвитку.5. Регіональні економічні інтереси. Загальні проблеми реалізації різних груп економічних інтересів бюрократизація і низька спроможність недержавних форм реалізації економічного інтересу через систему економічної дипломатії;корупція;тіньова економіка (проблема суперечності суспільно-економічних та бізнесових або інституційних інтересів з одного боку та державних чи регіональних з іншого);схильність людини до нерозуміння переваг економічної дипломатії і до простих (військових) методів вирішення конфліктів. Проблеми, породжені корупцією: Економічні наслідки.Зростання масштабів тіньової економіки призводить до зменшення податкових надходжень. Держава втрачає фінансові важелі управління економікою, загострюються соціальні проблеми через невиконання бюджетних зобов’язань.Порушуються конкурентні механізми ринку: часто в кращих умовах залишається не той, хто більш конкурентоздатний, а той, хто добився переваг завдяки хабареві.Сповільнюється поява ефективних приватних власників через порушення ходу приватизації.Неефективно використовуються бюджетні кошти.Зростають ціни за рахунок корупційних видатків. Страждає покупець.Втрачається довіра економічних агентів до здатності дотримуватися чесних правил гри на ринку. Погіршується інвестиційний клімат і не вирішуються проблеми подолання спаду виробництва, оновлення основних фондів.Розширюються масштаби корупції в неурядових організаціях (на фірмах, підприємствах, в суспільних організаціях). Це призводить до зменшення ефективності їх роботи, а отже, до зменшення ефективності економіки країни в цілому. Соціальні наслідки.Не виконуються основні цілі суспільного розвитку. Загострюється бюджетна криза, знижується здатність влади вирішувати соціальні проблеми.Корупція спричинює несправедливий перерозподіл коштів на користь вузького кола олігархічних груп за рахунок найбільш вразливих прошарків населення. Посилюється майнова нерівність, зростає бідність переважної частини населення. Дискредитується право як основний інструмент регулювання життя суспільства. У суспільній свідомості формується уявлення про беззахисність громадян і перед злочинністю, і перед владою.Корумпованість правоохоронних органів сприяє зміцненню організованої злочинності. Вона зростається з корумпованими групами чиновників та підприємців, посилюється за рахунок доступу до політичної влади та можливостей для відмивання грошей.Зростає соціальна напруга, яка вдаряє по економіці та загрожує політичній стабільності в країні. Політичні наслідки.Зміщуються цілі загальнонаціонального розвитку в напрямі забезпечення володарювання олігархічних груп.Зменшується довіра до влади, зростає її відчуженість від суспільства. Це може загрожувати реалізації будь-яких планів влади.Падає престиж країни на міжнародній арені, зростає загроза її економічної та політичної ізоляції.Знижується політична конкуренція, громадяни розчаровуються в цінностях демократії. Виникає загроза руйнації демократичних інститутів.Збільшується ризик приходу на хвилі боротьби з корупцією диктатури. Спільна робоча група Україна - НАТО з питань економічної безпеки, безпеки енергетичної інфраструктури та енергетичної безпеки Проведення щорічних зустрічей між представниками міністерств та відомств України та Міжнародним секретаріатом НАТО є важливим аспектом співробітництва України з Північноатлантичним Альянсом. Метою таких заходів є обмін досвідом між Українськими експертами та експертами країн-членів НАТО з питань енергетичної безпеки, ефективного використання енергоресурсів, а також подолання загроз енергетичному сектору.Мінекономіки починаючи з 2007 року забезпечує проведення засідань Спільної робочої групи Україна – НАТО з питань економічної безпеки, присвячених питанням енергетичної безпеки.Під час щорічних засідань СРГ розглядаються питання соціально-економічного розвитку України, макроекономічної ситуації в регіоні, основних пріоритетів енергетичної безпеки України, диверсифікації джерел енергопостачання та ролі України у функціонуванні європейської енергетичної системи. У заході беруть участь представники країн-членів Північноатлантичного Альянсу, експерти Міжнародного секретаріату НАТО, представники органів державної влади України та ряду неурядових організацій.

Приложенные файлы

  • ppt 24148659
    Размер файла: 2 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий