economika


Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
факультет
Кафедра
Курсова робота
з дисципліни «Економіка» на тему:
«Методи оцінки вартості нематеріальних активів»
студента курсу групи
напряму підготовки
факультету
денної форми навчання
Керівник ______________ к.геогр.н., ст. викладач
Кам’янець-Подільський 2015
ПЛАН
ВСТУП. ……………………………………………………………………………3
Розділ 1. ПЕРВІСНА ВАРТІСТЬ, ЇЇ СУТНІСТЬ ТА СКЛАДОВІ………..........7
Основні види вартості, які розглядаються при оцінці нематеріальних активів………………………………………………………………………...11
. Нематеріальні активи……………………………………………………....13
Розділ 2. МЕТОДИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ.  ………………………………...….15
2.1. Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів. …………..17
2.2. Діяльність з оцінки інтелектуальної власності в Україні…………...……19
2.3. Основні фактори…………………………………………………………….20
Розділ 3. МІЖДУНАРОДНІ СТАНДАРТИ ОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ.……………………………………………………………………….. 22
3.1. Прибутковий підхід нематеріальних активів…………………………….. 25
3.2. Визначення ставки дисконтування……………………………………….. 26
3.3. Міжнародні стандарти оцінки при визначенні ринкової вартості
об'єктів……………………………………………………………………………30
ВИСНОВОК……………………………………………………………………...39
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………….46
ВСТУП
Оцінка об'єктів інтелектуальної власності провадиться по-різному залежно від мети призначення.
По-перше, оцінка об'єктів інтелектуальної власності необхідна при визначенні розміру винагороди авторам розробки і при визначенні економічного ефекту від використання певного об'єкта, виходячи з яких роблять платежі авторам.
По-друге, при постановці об'єкта інтелектуальної власності на баланс підприємства роблять його оцінку для включення до складу нематеріальних активів; об'єкти інтелектуальної власності можуть бути включені в статутний капітал підприємства.
По-третє, при укладенні ліцензійних договорів необхідно визначити ціну ліцензії, для чого роблять оцінку.
По-четверте, оцінка провадиться при здійсненні заставних операцій, страхуванні майна, поділі і злитті фірм, визначенні вартості бізнесу.
По-п'яте, у разі порушення виключних прав також необхідно зробити оцінку для визначення збитку від порушення.
Відомі три класичні підходи до оцінки нематеріальних активів:
витратний;
порівняльний;
оцінка на основі прибутковості.
Витратний підхід застосовується при оцінці вартості нематеріальних активів у тому разі, якщо неможливо знайти аналогів, а прогнозований прибуток не є стабільним. Як правило, такі об'єкти інтелектуальної власності, як інформаційні бази даних, що підпадають під визначення нематеріального активу, створюються протягом досить тривалого періоду, і витрати на їх формування найчастіше списуються за витратними статтями. Незважаючи на це, зібрана наукова бібліотека, наприклад, може становити величезну цінність - подекуди вона може бути найдорожчим активом підприємства, особливо в тих випадках, якщо це підприємство - науковий інститут або вищий навчальний заклад. Активи такого роду оцінюються, як правило, за методом вартості створення, тобто з погляду витратного підходу.
Порівняльний, або ринковий, підхід застосовується в тому разі, якщо існує досить розвинений ринок продажу нематеріальних активів, що оцінюються. Цей підхід ґрунтується на принципі ринку, що ефективно функціонує, на якому інвестори купують і продають активи аналогічного типу, приймаючи при цьому незалежні індивідуальні рішення. У своїй основі він є прецедентним, тому що вартість нематеріального активу визначається через порівняння з аналогічними угодами, що вже мали місце на ринку.
При оцінці патентів і ліцензій, торгової марки, франтили, майнових прав використовується, як правило, третій - метод прибутковості, який ґрунтується на розрахунку економічних вигід, пов'язаних з отриманням прибутку за рахунок використання нематеріальних активів. Цей метод вимагає досить точного знання про ринкові перспективи товару, в якому використовується оцінюваний об'єкт. Його вартість розраховується як чиста поточна (дисконтована) вартість доходів, яку нематеріальний актив може принести в майбутньому. Наприклад, досліджують, який розмір грошового потоку утвориться від використання патентів і товарних знаків на підприємстві.
Крім перерахованих методів активно використовується метод визначення вартості гудвіла, побудований на непрямій оцінці нематеріальних активів.
"Interbrand Group Ltd" (зі штаб-квартирою н Нью-Йорку) відома як авторитетний у світі оцінювач інтелектуальної власності, у тому числі товарних знаків. Рейтинг 100 найдорожчих брендів вона оголошує щорічно. Компанія існує з 1974 р. і має представництва в 21 країні. Оцінила близько 2500 брендів. "Interbrand" входить у міжнародну рекламну мережу "Omnicom Group" (штаб-квартира в Лондоні). Серед клієнтів "Interbrand Group Ltd" - "BMW", "British Airways", "Bacardi-Martini" і багато інших великих міжнародних компаній.
Консалтингова компанія "Interbrand" і журнал "Busi Week" опублікували черговий рейтинг 100 найдорожчих брендів світу. 62 з них - американські. Українських та російських брендів у списку поки що немає (табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Рейтинг і вартість відомих товарних знаків у 2015.

Методика розрахування рейтингу вміщує різні аспекти діяльності компаній, які мають ті або інші бренди. Рейтинг будується на детальному аналізі того, яка частина продажу продукції виробляється за рахунок лише бренда. У розрахунок беруть також силу бренда, яка визначається такими чинниками: лідерством цього бренда на ринку; стабільністю і здатністю перетинати географічні і культурні кордони.
Щоб потрапити до рейтингу, бренд повинен відповідати низці формальних критеріїв. По-перше, вартість бренда повинна перевищувати 1 млрд дол. По-друге, він має бути глобальним, тобто за межами країни його появи повинно продаватися не менше третини всіх товарів під цим брендом. По-третє, компанія повинна мати відкриту фінансову і маркетингову інформацію про власну продукцію. Так, через невідповідність цьому набору критеріїв у рейтинг не потрапили "Visa", "ВВС" і "Mars".
Оцінивши вартість нематеріального активу на основі обраного підходу, бухгалтер вносить його до складу активів підприємства, формуючи первісну вартість.
РОЗДІЛ 1. ПЕРВІСНА ВАРТІСТЬ, ЇЇ СУТНІСТЬ ТА СКЛАДОВІ.
Первісна вартість придбаного за гроші нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання, мита; непрямих податків, які не підлягають відшкодуванню; інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведенням до стану, придатного до використання за призначенням.
Можливі варіанти формування первісної вартості нематеріальних активів, отриманих у результаті інших операцій, подано на рис. 1.2.
З часом внаслідок використання нематеріального активу підприємством його можна оцінити за залишковою вартістю. Залишкова вартість - це вартість нематеріального активу з урахуванням ступеня спрацювання, визначається як різниця між повною первісною вартістю і нарахованим за весь період використання нематеріального активу зносом (сумою амортизаційних відрахувань).
В умовах інфляційного розвитку економіки або зміни ситуації на ринку можлива переоцінка нематеріального активу і визначення відновної вартості. Відновна (переоцінена) вартість - це вартість нематеріального активу в сучасних умовах відтворення, після переоцінки.

Рис. 1.2. Можливі варіанти формування первісної вартості нематеріальних активів.
Переоцінена вартість = Первісна вартість o К, де К - коефіцієнт переоцінки.

Приклад 2.
Первісна вартість нематеріального активу - програмного забезпечення "1С:Торгівля", що обліковується на балансі підприємства, становить 2500 грн, зношення на дату переоцінки - 500 грн, справедлива вартість на дату переоцінки - 3000 грн. Здійсніть переоцінку нематеріального активу.
Розв'язок
1) залишкова вартість до переоцінки: 2500 - 500 = 2000 грн;
2) залишкова вартість після переоцінки = справедлива вартість на дату переоцінки = 3000 грн;
3) індекс переоцінки: 3000 : 2000 = 1,5;
4) переоцінена первісна (відновна первісна) вартість 2500 х х 1,5 = 3750 грн.
Згідно з бухгалтерським обліком підприємство може здійснювати переоцінку нематеріальних активів, відносно яких існує активний ринок.
Активний ринок - це ринок, якому властиві такі ознаки:
1) предмети, які продаються на ньому, є однорідними;
2) будь-коли можна знайти зацікавлених продавців і покупців;
3) інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.
У разі переоцінки одного об'єкта нематеріальних актиній слід переоцінити всі інші активи групи, до якої належить цей об'єкт (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо підприємством проведена переоцінка групи нематеріальних активів, то в подальшому вони мають щорічно переоцінюватися.
Сума дооцінки залишкової вартості нематеріальних активів включається до складу додаткового капіталу підприємства, а сума уцінки - до складу поточних витрат.
Відповідно до податкового обліку переоцінка балансової вартості груп нематеріальних активів може здійснюватися щорічно відповідно до темпів інфляції з відставанням на 10%. Коефіцієнт переоцінки в цьому випадку визначається за формулою

де / - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться переоцінка.
Щодо нематеріальних активів можливе застосування ще й таких видів вартості, як справедлива і ліквідаційна.
Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін нематеріального активу в результаті операції між зацікавленими сторонами.
Ліквідаційна вартість - це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) активу наприкінці строку його корисного використання.
Нематеріальні активи досить рідко мають ліквідаційну вартість, оскільки права та привілеї, як правило, закінчуються або втрачаються.
В Українському суспільстві питання нематеріальних активів перетворилося на досить суттєве для кожного підприємства та держави. Нематеріальні активи почали здійснювати значний вплив на економічну діяльність підприємств, стали її невід’ємною частиною. Саме тому розуміння суті нематеріальних активів та економічної суті загальних підходів щодо їх оцінки є вкрай необхідним для розробки адекватної унікальної методики оцінки конкретного нематеріального активу у кожному конкретному випадку.
Нематеріальні активи - це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більш як один рік для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи для надання в оренду іншим суб'єктам ринку.[2]
Необхідність в оцінці  нематеріальних активів виникає за таких умов:
у разі купівлі-продажу ліцензій;
при укладанні договорів про спільну діяльність;
коли встановлюється обґрунтована ринкова вартість підприємства з метою купівлі-продажу майна;
при отриманні кредитів під заставу;
під час визначення бази для оподаткування;
при страхуванні майна;
при визначенні вартості паїв учасників під час реорганізації чи ліквідації підприємства.
Придбаний підприємством нематеріальний актив відображається в його балансі, якщо існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.[3]
1.1 Основні види вартості, які розглядаються при оцінці нематеріальних активів.
ринкова вартість
споживча;
інвестиційна;
вартість відтворення об'єкта;
вартість заміщення;
страхова вартість;
вартість для цілей оподаткування майна ;
ліквідаційна вартість.[1]
Першим етапом при оцінці нематеріального активу є визначення мети оцінки і, залежно від неї,  виду вартості, яку треба розрахувати. Наступним кроком є вибір методології оцінки, тобто загального підходу та конкретних методів оцінки.
Обираючи метод оцінки, оцінювач повинен керуватися такими основними критеріями:
достовірність: методи оцінки мають викликати довіру і бути достовірними з практичного і теоретичного погляду;
об'єктивність: оцінювач має керуватись об'єктивною інформацією;
універсальність: використовуються стандартні підходи для підприємств, галузей  та різних видів нематеріальних витрат;
грошові витрати: обумовлені результатами оцінки вигоди повинні бути достатніми для виправдання зусиль, витрачених на її проведення;
послідовність: методики мають послідовно використовуватись протягом періоду оцінки, що полегшить цей процес;
надійність: оцінка має бути достовірною, такою, щоб інші оцінювачі могли відтворити одержані результати, використовуючи аналогічні підходи;
адекватність: підходи до оцінки повинні відповідати потребам користувача;
практичність: використовувані методи та параметри мають бути зрозумілими та відносно простими для їх практичного застосування.[4]
Відповідно до міжнародних стандартів оцінки нематеріальних активів зазвичай використовують три основні підходи:
1.       Витратний підхід ґрунтується на вивченні можливостей інвестора щодо придбання нематеріального об'єкта. Цей метод дає об'єктивні результати, коли є можливість точно оцінити величини витрат на створення аналогічного об'єкта інтелектуальної власності та його зносу за обов'язкової умови відносної рівноваги попиту і пропозиції на ринку.
2.       Ринковий підхід дає досить об'єктивну характеристику вартості об'єкта інтелектуальної власності за умов достатньої насиченості ринку. Він містить декілька етапів: спочатку відбувається збір інформації про об'єкти інтелектуальної власності, які були продані на відповідному ринку, потім вносяться корективи щодо можливих відмінностей між оцінюваним об'єктом та об'єктом, використовуваним для порівняння.
3.       Прибутковий підхід ґрунтується на припущенні, що інвестор, який купує об'єкт інтелектуальної власності, обов'язково розраховує на майбутній прибуток, тобто вартість оцінюваного об'єкта визначається його здатністю приносити прибуток.[3]
1.2.Нематеріальні активи.
(Intangible Assets (Intangibles)) — Активи, які не мають фізичної дотикової форми, наприклад, захист, забезпечений страховкою, або ціна фірми (гудвіл).
Нематеріальний актив відображають у балансі, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.
Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат звітного періоду, в якому їх здійснено:
витрати на дослідження, витрати на підготовку і перепідготовку кадрів, витрати на рекламу і просування продукції на ринку, витрати на створення, реорганізацію та переміщенння підприємства або його частини, витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).
Придбані (створені) нематеріальні активи зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання.
Первісну вартість нематеріальних активів збільшують на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей і терміну використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.
Облік нематеріальних активів ведеться за групами:
Право користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища).
Право користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею).
Право на комерційні позначення (товарні знаки, торгові марки).
Право на об'єкти промислової власності (право на винаходи, промислові зразки, ноу–хау).
Авторське право та суміжні з ним права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ).
Інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв).
У балансі суму нематеріальних активів відображають у складі необоротних активів за залишковою вартістю, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопиченої амортизації.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ.
Нематеріа́льний акти́в — об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповіднимзаконодавством, об'єктом права власності платника податку.
Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться у певній послідовності і включає такі етапи:
1.     обстеження нематеріальних активів;
2.     правова експертиза;
3.     з’ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості;
4.     формування інформаційної бази для проведення оцінки;
5.     розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами;
Рис. 1.3. – Класифікація методів оцінки вартості нематеріальних активів

 
Дуже поширеним є витратний підхід, який полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.
За методом початкових витрат вартість нематеріальних активів визначається за бухгалтерською звітністю підприємства за кілька останніх років. При цьому увага звертається на величину таких витрат і термін створення активів. Реалізація методу початкових витрат передбачає такі кроки:
виявляються всі фактичні витрати, пов`язані зі створенням, придбанням або запровадженням об`єкта інтелектуальної власності;
витрати коригуються на величину індексу цін на день оцінки;
визначається нарахована величина амортизації об`єкта інтелектуальної власності;
вартість об`єкта інтелектуальної власності визначається як різниця між величиною витрат, що коригувалися, і нарахованою амортизацією.
Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживчої вартості.
За методом відновної вартості відновна вартість активу визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу в сучасних цінах.
Прибутковий підхід виходить із передбачення, що економічна цінність конкретного активу на поточний момент обумовлена розміром доходів, які сподіваються отримати з цього активу в майбутньому. Тобто, вартість об`єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому.
За методом капіталізації прибутків оцінка складається з таких етапів:
виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає відповідний актив;
визначення ставки капіталізації чистого прибутку;
розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.
метод дисконтування майбутніх грошових потоків передбачає:
оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистий прибуток від використання об`єкта інтелектуальної власності і величину амортизації цього об`єкта;
визначення ставки дисконтування;
розрахунки сумарної поточної вартості майбутніх прибутків;
додавання до отриманого результату вартості об`єкта інтелектуальної власності, приведеної до поточного періоду.
2.1. Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів.
Він реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу. Такий метод передбачає порівняння об`єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об`єктів, які були реалізовані на ринку.
За методом звільнення від роялті вартість активів визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності. Насправді цю частину підприємство залишає собі. Цю частину виручки вважають додатковим прибутком, який створюється даним нематеріальним активом.
Нематеріальні активи підлягають амортизації. Норму амортизаційних відрахувань установлює підприємство залежно від строку використання окремого виду нематеріальних активів. Стосовно до нематеріальних активів, щодо яких неможливо встановити період використання, норма амортизації визначається в розрахунку на 10 років, тобто 10 %.
Необхідність в оцінці інтелектуальної власності та нематеріальних активів виникає за таких умов:
- у разі купівлі-продажу ліцензій;
- при укладанні договорів на передачу ноу-хау;
- під час передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності до статутного фонду підприємств;
- при укладанні договорів про спільну діяльність;
- якщо необхідно визначити збитки внаслідок несанкціонованого використання інтелектуальної власності при недобросовісній конкуренції;
- коли встановлюється обґрунтована ринкова вартість підприємства з метою купівлі-продажу майна;
- при отриманні кредитів під заставу;
- під час визначення бази дпя оподаткування;
- при страхуванні майна;
- при визначенні вартості паїв учасників під час реорганізації чи ліквідації підприємства.
2.2. Діяльність з оцінки інтелектуальної власності в Україні.
Діяльність з оцінки інтелектуальної власності в Україні регламентується Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", а також залежно від мети оцінки: "Стандартами бухгалтерського обліку" - для оцінки з метою бухгалтерського обліку; Законом України "Про господарські товариства" - при створенні господарських товариств; нормативними документами Фонду державного майна України - при приватизації; Законом України "Про інвестиційну діяльність в Україні" - при інвестуванні. Зазначимо, що при іноземному інвестуванні Закон України "Про режим іноземного інвестування" визначає, що вартість іноземної інвестиції має бути підтверджена експертною оцінкою, здійсненою в Україні. Така оцінка здійснюється на підставі Закону України "Про наукову та науково-технічну експертизу". Під час укладання цивільно-правових угод вартість, як правило, визначається за домовленістю сторін.
Основним видом вартості, який розглядається при оцінці нематеріальних активів, є ринкова вартість. У міжнародних стандартах оцінки дається таке її визначення: "Ринкова вартість - це розрахована сума на дату оцінки, за яку інтелектуальна власність обмінюється між покупцем і продавцем за комерційною угодою, під час якої кожна із сторін діяла компетентно, виважено і без примусу". Ринкова вартість визначається як найвірогідніша ціна на ринку на дату оцінки. Це максимальна ціна, яку може отримати продавець, та мінімальна, яку може запропонувати покупець. Вважається, що покупець не заплатить за конкретну інтелектуальну власність ціну більшу, ніж коштує інша, подібна до неї з тими ж самими споживчими якостями. Оцінювач аналізує реальні ринкові угоди і порівнює оцінюваний об'єкт з іншими, які мають аналогічні споживчі якості.
Крім ринкової, визначаються інші види вартості, основними з яких, згідно з міжнародними стандартами, є:
1) споживча;
2) інвестиційна;
3) вартість відтворення об'єкта;
4) вартість заміщення;
5) страхова вартість;
6) вартість для цілей оподаткування майна юридичних та фізичних осіб;
7) ліквідаційна вартість.
Оскільки нематеріальні активи неоднорідні за своїм складом, характером використання чи експлуатації у процесі виробництва та мають різний ступінь впливу на фінансовий стан і результати господарської діяльності підприємства, дпя їх оцінки неможливо використати традиційні підходи, застосовувані щодо рухомого та нерухомого майна.
2.3 Основні фактори.
Основними факторами, які визначають вартість об'єкта інтелектуальної власності, є:
1) правові (строк дії охоронного документа, його надійність, обсяг орав, що передаються);
2) витратні (витрати на створення об'єкта правової охорони, на реєстрацію прав та підтримку чинності охоронних документів, на маркетинг та рекламу, на страхування ризиків, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної власності, на розв'язання правових конфліктів, податок на операції, пов'язані з використанням об'єктів інтелектуальної власності, та інфляційний фактор);
3) прибуткові (очікувані піцензійні платежі та очікуваний економічний ефект від використання об'єктів інтелектуальної власності).
Першим етапом при оцінці нематеріального активу є визначення мети оцінки і, залежно від неї, - виду вартості, яку треба розрахувати. Наступним кроком є вибір методології оцінки, тобто загального підходу та конкретних методів оцінки.
Обираючи метод оцінки, оцінювач повинен керуватися такими основними критеріями:
- достовірність: методи оцінки мають викликати довіру і бути достовірними з практичного і теоретичного погляду;
- об'єктивність: оцінювач має керуватись об'єктивною інформацією
- універсальність: достовірність зростає, якщо використовуються стандартні підходи для підприємств, галузей промисловості та різних видів нематеріальних витрат;
- грошові витрати: обумовлені результатами оцінки вигоди повинні бути достатніми для виправдання зусиль, витрачених на її проведення;
- послідовність: методики мають послідовно використовуватись протягом періоду оцінки, що полегшить цей процес;
- надійність: оцінка має бути достовірною, такою, щоб інші оцінювачі могли відтворити одержані результати, використовуючи аналогічні підходи;
- адекватність: підходи до оцінки повинні відповідати потребам користувача;
- практичність: використовувані методи та параметри мають бути зрозумілими та відносно простими для їх практичного застосування.
РОЗДІЛ 3. МІЖДУНАРОДНІ СТАНДАРТИ ОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ.
Відповідно до міжнародних стандартів оцінки нематеріальних активів зазвичай використовують три основні підходи:
1)витратний;
2) ринковий;
3) прибутковий.
Кожен з цих підходів передбачає застосування ряду методів, які дають різні значення вартості оцінюваного об'єкта. Тому в процесі практичної оцінки вартості нематеріальних активів застосовується порівняльний аналіз використаних методів, виявляються їх переваги та недоліки, здійснюється узгодження вартості і, таким чином, більш обґрунтовано встановлюється ціна об'єкта.
Витратний підхід ґрунтується на вивченні можливостей інвестора щодо придбання нематеріального об'єкта. Під час застосування цього підходу приймається за аксіому таке: покупець не заплатить за нематеріальний актив більшу суму, ніж та, за яку він може купити аналогічний за своїми споживчими властивостями об'єкт без істотних затримок. Цей метод дає об'єктивні результати, коли є можливість точно оцінити величини витрат на створення аналогічного об'єкта інтелектуальної власності та його зносу за обов'язкової умови відносної рівноваги попиту і пропозиції на ринку. Найчастіше для розрахунку поточної вартості об'єкта інтелектуальної власності застосовуються такі його різновиди, як:
- метод визначення первісних витрат;
- метод вартості заміщення;
- метод вартості відтворення.
Вартість об'єкта інтелектуальної власності, яка розраховується методом визначення первісних витрат, ще називають історичною тому, що вона насамперед ґрунтується на фактичних витратах, інформація про які міститься у бухгалтерській звітності. При цьому первісні витрати збільшуються на підприємницький прибуток, апе водночас враховується знос інтелектуальної власності. В обліку нематеріальних активів враховують строковий та моральний знос. Строковий знос залежить від термінів охорони об'єктів інтелектуальної власності, встановлених законодавством України, та умов договорів. Цей термін може не збігатися з періодом повної амортизації, адже він не пов'язаний прямо з економічним старінням чи моральним зносом інтелектуальної власності.
При оцінці об'єкта інтелектуальної власності методом вартості заміщання за взірець беруть аналогічний за функціональними можливостями та варіантами використання нематеріальний об'єкт. Максимальна вартість інтелектуальної власності визначається мінімальною ціною, яку потрібно сппатити при купівлі інтелектуальної власності з аналогічними споживчими якостями.
Метод вартості відтворення допомагає визначити витрати, необхідні для розробки чи купівлі точної копії оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності.
Алгоритм оцінки нематеріального активу за допомогою витратного методу показано на рис. 1.4.

Рис. 7.2. Послідовність оцінки нематеріальних активів витратним методом
Ринковий підхід дає досить об'єктивну характеристику вартості об'єкта інтелектуальної власності за умов достатньої насиченості ринку. При цьому застосовується метод прямого порівняльного аналізу продажів. Він містить декілька етапів: спочатку відбувається збір інформації про об'єкти інтелектуальної власності, які були продані на відповідному ринку, потім вносяться корективи щодо можливих відмінностей між оцінюваним об'єктом та об'єктом, використовуваним для порівняння. Тобто цей метод ґрунтується на принципі заміщення.
Алгоритм оцінки за цим методом показано на рис. 1.5.

На малюнку вказано послідовність оцінки нематеріальних активів за допомогою методу прямого порівняльного аналізу продажів.
Прибутковий підхід ґрунтується на припущенні, що інвестор, який купує об'єкт інтелектуальної власності, обов'язково розраховує на майбутній прибуток, тобто вартість оцінюваного об'єкта визначається його здатністю приносити прибуток.
Оцінка інтелектуальної власності за цим методом представляє собою виявлення залежності поточної вартості інтелектуальної власності від вартості всіх майбутніх прибутків, які можна одержати при її використанні. Майбутні вигоди від використання інтелектуальної власності визначаються -методом дисконтування кожної майбутньої вигоди з відповідною нормою віддачі або методом капіталізації прибутків із застосуванням коефіцієнта капіталізації, який відображає послідовність отримання прибутків, зміну вартості інтелектуальної власності та прибутку, а також норму віддачі капіталовкладень. Іншими словами, інвестор купує інтелектуальну власність, яка приносить прибуток сьогодні, в обмін на право одержувати майбутні прибутки від експлуатації цієї власності та її продажу.
3.1. Прибутковий підхід нематеріальних активів.
Прибутковий підхід оцінки нематеріальних активів включає такі різновиди, як:
метод дисконтування грошових потоків;
метод капіталізації прибутків;
метод звільнення від роялті.
Метод дисконтування найкраще використовувати у випадках, коли мають місце нестабільні потоки прибутків та витрат. В його основу покладені фінансові закони, які можна сформулювати таким чином:
сьогоднішня грошова одиниця коштує більше, ніж завтрашня;
безризикова грошова одиниця коштує більше, ніж ризикова.
Алгоритм методу дисконтування грошових потоків показано на рис. 1.6.

На малюнку вказана послідовність оцінки нематеріальних активів за методом дисконтування грошових потоків.
3.2. Визначення ставки дисконтування.
Визначення ставки дисконтування є найвідповідальнішим етапом цього методу оцінки. Існує декілька способів визначення ставки дисконтування. Досить поширеним є шлях кумулятивної побудови ставки. При цьому за основу ставки дисконтування приймається безризикова ставка. Ризик втрати майбутніх доходів вимагає передбачення перевищення ставки ризику над безризиковою ставкою, він також має гарантувати премію за всі види ризику, пов'язані з інвестуванням в оцінювану інтелектуальну власність.
Такими видами ризику є:
розмір підприємства 0-5%;
якість менеджменту 0-5%;
територіальна та виробнича диверсифікованість підприємства 0-5%;
структура капіталу 0-5%;
диверсифікованість клієнтури 0-5%; .
стабільність отримання прибутків та ступінь вірогідності їх отримання 0-5%;
інші можливі ризики 0-5%.
У промислово розвинених країнах безризикова ставка приймається на рівні З-4%, що відповідає реапьній прибутковості довгострокових урядових облігацій США. До цієї ставки додаються премія за ризик країни та премії за інші можливі ризики. В Україні рекомендується за основу безризикової ставки брати ставку за депозитними вкладами юридичних осіб в найнадійніших банках. Ця ставка включає безризикову ставку та ставку за ризик, пов'язаний з інвестиціями в економіку України.
У цілому метод дисконтування грошових потоків, який ґрунтується на аналізі цих потоків за весь період використання об'єкта інтелектуальної власності, дає змогу оцінити вартість інтелектуальної власності при нестабільних грошових потоках.
В основі методу капіталізації прибутків лежить капіталізація як процес переведення прибутків від використання майна у його вартість. Істотним припущенням є те, що прибуток не змінюється у часі. Тому цей метод краще використовувати при оцінці нематеріальних об'єктів, які тривалий час застосовуються на ринку інтелектуальної власності і мають стабільні, легко прогнозовані, величини прибутків та витрат. Поточна вартість об'єкта оцінки визначається шляхом ділення щорічного прибутку від його комерційного використання на коефіцієнт капіталізації.
Алгоритм методу капіталізації прибутків наведений на рис. 1.7.

На малюнку 1.7. вказана  послідовність оцінки нематеріальних активів за допомогою методу капіталізації прибутків підприємства.
Складним етапом цього методу є вибір коефіцієнта капіталізації, який істотно залежить від стабільності прибутку підприємства. Якщо підприємство має стабільний приріст прибутку, то обирається нижній рівень коефіцієнта капіталізації, який, в свою чергу, приводить до зростання ринкової вартості об'єкта інтелектуальної власності. І, навпаки, при нестабільному прирості прибутку враховують високий рівень коефіцієнта капіталізації. Суттєвим недоліком методу капіталізації є те, що його можна застосувати лише у випадках, коли прибуток стабільний або легко прогнозований. Якщо коефіцієнт капіталізації визначити неможливо, цей метод не використовують.
Досить ефективним є метод звільнення від роялті. Оцінка за цим методом передбачає, що використовувана підприємством інтелектуальна власність йому не належить. Тому частину доходу підприємство повинно сплачувати як винагороду за гіпотетичною ліцензією особам, які мають права на відповідні об'єкти. Вартість інтелектуальної власності визначається як сума майбутніх грошових потоків роялті, приведених до поточної вартості з використанням ставки дисконтування.
Алгоритм застосування методу звільнення від роялті наведений на рис. 1.8.
На розмір ставок роялті впливають такі фактори:
- економічна ефективність ліцензії;
- наявність та обсяг патентного захисту;
- обсяг прав, які передаються за ліцензією;
- обсяг документації та ноу-хау, що передаються;
- інжиніринговий супровід;
- кон'юнктура ринку;
- конкурентні пропозиції.

Рис. 1.8. Послідовність оцінки нематеріальних активів за методом звільнення від роялті
Крім загальних методів, існує ряд таких, що застосовуються в окремих випадках і для певних видів інтелектуальної власності. Наприклад, метод ринкових мультиплікаторів, метод оцінки брендів, а також методи, що ґрунтуються на гібридному базисі.
Порівнюючи розглянуті підходи, можна дійти такого висновку: перевагами прибуткового методу є те, що він враховує майбутні очікування прибутків та видатків підприємства, забезпечує облік економічного старіння, а також орієнтується на ринковий аспект. До його недоліків відносять складність здійснення прогнозу і ярко виражений суб'єктивізм Ринковий підхід вигідний тим, що ґрунтується в основному на ринкових даних і відображає ринкові реалії між покупцями та продавцями. Його недоліки полягають в складності отримання вихідних даних на порівнюваних підприємствах, необхідності внесення ряду суттєвих поправок. Цей підхід базується на минулих тенденціях і не враховує майбутні вигоди. Що ж до витратного підходу, то його перевагами є те, що він ґрунтується на первісній бухгалтерській документації і дає об'єктивну оцінку витрат. А його недолік полягає в тому, що минулі витрати не завжди відображають можливість приносити прибуток у майбутньому.
3.3. Міжнародні стандарти оцінки при визначенні ринкової вартості об'єктів.
Відповідно до міжнародних стандартів оцінки при визначенні ринкової вартості об'єктів інтелектуальної власності повинні виконуватись такі дії:
1. Збір та аналіз правових, фінансових, технічних та інших показників оцінюваного нематеріального об'єкта. При цьому необхідно проаналізувати інформацію про:
- власника об'єкта та його безпосереднє оточення;
- юридичний статус об'єкта (вид, форма правової охорони, існування прав власності чи прав використання об'єкта);
- складові частини об'єкта;
- стан ринку стосовно оцінюваного об'єкта.
2. Аналіз основних та альтернативних форм використання оцінюваного нематеріального об'єкта.
3. Збір та аналіз інформації про умови ринкових угод, про угоди з аналогічними об'єктами, які мали місце на ринку інтелектуальної власності в минулому.
Аналізуючи ці дані, треба враховувати істотні відмінності між оцінюваним нематеріальним об'єктом та об'єктами-аналогами, щоб внести відповідні коригування до їх ринкової вартості. Також слід ураховувати відмінності в обсязі прав, що передаються, в умовах оплати під час продажу об'єктів.
Якщо інформації про факти продажу порівнюваних об'єктів недостатньо, використовують дані стосовно пропозиції щодо продажу таких об'єктів, враховуючи при цьому умови та обмеження, існуючі при використанні подібної інформації для оцінки вартості оцінюваного нематеріального об'єкта.
4. Збір та аналіз інформації, необхідної для оцінки складових частин об'єкта.
5. Збір та аналіз інформації щодо фактичних витрат на створення об'єктів, які можуть замінити за своїми споживчими якостями складові частини оцінюваного нематеріального об'єкта.
6. Збір необхідної інформації та визначення наявного зносу (амортизації) оцінюваного нематеріального об'єкта. При цьому враховується функціональний знос (моральне старіння) і можливі втрати вартості, пов'язані з появою на ринку аналогічних об'єктів з кращими техніко-економічними показниками.
7. Збір та аналіз інформації про економічні характеристики оцінюваного нематеріального об'єкта, яка стосується:
- доходів, отримуваних від експлуатації об'єкта (потенційних і фактичних);
- витрат, пов'язаних з експлуатацією (використанням) аналогічних об'єктів (при цьому розробляють, якщо.це необхідно, обґрунтований прогноз можливих майбутніх доходів та витрат при експлуатації оцінюваного об'єкта).
8. Збір та аналіз інформації, необхідної для визначення коефіцієнта капіталізації (і/або дисконтування) для оцінки об'єкта.
9. При оцінці ринкової вартості об'єкта враховують вплив строків діючих договорів (опціонів) щодо розробки, продажу і реалізації проектів з використанням оцінюваних об'єктів,
10. Обґрунтоване узгодження розрахованих величин вартості нематеріального об'єкта, отриманих внаслідок використання різних підходів до його оцінки. При цьому кінцевим результатом оцінки може виступати як одна величина, отримана шляхом узгодження обчислених різними способами значень вартості, так і широкий діапазон величин.
Оцінка нематеріальних активів :

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює запишковій вартості переданого нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість з включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.
Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.
Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання, з урахуванням витрат, які виникають внаслідок його придбання (див. формулу (1)).
Первісною вартістю нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість, з урахуванням витрат, які виникають внаслідок його придбання (див. формулу (1)).
Первісна вартість створеного підприємством нематеріального активу (Фп(НА)с), включає прямі витрати на оплату праці (Bon), прямі матеріальні витрати (Впм), інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо) (Він), тобто визначається за формулою (2). Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з їх удосконаленням, розширенням їх можливостей та продовженням терміну використання (Вуп), що сприяє збіпьшенню очікуваних майбутніх економічних вигод.

Витрати на підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання включаються до складу витрат звітного періоду.
ПРИКЛАД 1. Підприємство здійснює свою діяльність, орієнтуючись на провідні здобутки техніки і технології, постійно модифікуючи асортимент виготовпюваної продукції щодо її дизайну та привабливості. Воно використовує в своїй діяльності як вже запатентоване програмне забезпечення для розробки нових макетів упакування, маркування та брендів продукції, так і власні роз-і робки. Придбання спеціалізованого програмного забезпечення згідно з договором коштує підприємству 14400 грн, в тому числі податок на додану вартість. Крім того, підприємство користується послугами незалежного спеціаліста консалтингової фірми щодо встановлення програмного забезпечення, які оплачує за договором в розмірі 720 грн, включаючи податок на додану вартість.
Конструкторське бюро підприємства склало на дослідження і розроблення власного промислового зразка кошторис витрат. Для дослідження: прямі матеріальні витрати - 14000 грн. прямі витрати на оплату праці дослідників - 88000 грн, інші витрати - 53000 грн. Сума витрат на роз- , робку: прямі матеріальні витрати — 33000 грн, прямі витрати на оплату праці дизайнерів - 125000 грн, інші витрати - 60000 грн.
У результаті розроблення виготовлено промисловий зразок, який відповідає критеріям, ви-і значеним П(С)БО 8 "Нематеріальні активи". Підприємство також планує зареєструвати й отримати патент на розроблення промислового зразка, витрати на що складуть суму в 2000 грн.
Необхідно визначити первісну вартість придбаного те створеного підприємством нематеріальних активів.
РІШЕННЯ. Обчислимо первісну вартість придбаного програмного забезпечення за формулою І (7.1) пам'ятаючи, що податок на додану вартість підлягає відшкодуванню ФМНА)П - (ЦНА - ПДВ) + (Bnocnvr - ПДВ) = (14400 -2400) + (720 - 120) = 12600 грн. Отже, програмне забезпечення візьмуть на баланс підприємства за первісною вартістю 12600 грн.
При обчисленні первісної вартості створеного підприємством нематеріального активу слід згадати, що сума витрат на дослідження не буде включена до вартості промислового зразка, її включать до витрат звітного періоду. Вартість промислового зразка, обчислене за формулою: (7.2) складе: ФЛС(НА)С = вол + Вт + Вт + ВКСсгр = 33000 + 125000 + 60000 + 2000 = 220000 грн.
Загальна первісне вартість нематеріальних активів складе 232600 грн (12600 + 220000). Зважаючи на наведені показники, спід визначити, що існуюче на ринку комп'ютерних технологій і програмне забезпечення більш, ніж в 17 разів, дешевше за власноруч розроблений підприємством промисловий зразок. Тому на даному етапі підприємству доцільніше буде користуватися вже зала-тентованими розробками, по-перше, через те, що вони значно дешевші, по-друге, через те, що комп'ютерні технології характеризуються високим ступенем морального та фізичного старіння.
Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок (тобто предмети, що продаються і купуються на цьому ринку, є однорідними; у будь-який час на них можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові-ціни є загальнодоступною). У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо підприємством проведена переоцінка об'єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.
Переоцінена первісна вартість нематеріального активу (Фпо(НА)) визначається як добуток відповідно первісної вартості (Фп(НА)) та індексу переоцінки (/по) за формулою (3):

Індекс переоцінки (Іро) визначається діленням справедливої вартості переоцінюваного нематеріального об'єкта (Фспр(НА)) на його залишкову вартість (Ф3(НА)) за формулою (4):

Якщо залишкова вартість об'єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об'єкта.
В результаті переоцінки нематеріальних активів підприємство може здійснити як їх дооцінку, так і уцінку. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду.
У разі наявності на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта нематеріальних активів перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшен-. ня його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.
У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта нематеріальних активів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта І втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.
Приклад 2. Первісна вартість створеної підприємством корисної моделі організації потокового виробництва складає 24600 грн, її справедлива вартість порівняно з аналогічними моделями, які існують на ринку інтелектуальної власності, складає 20295 грн, а залишкова вартість на кінець звітного періоду - 18450 грн. Необхідно визначити переоцінену вартість даного нематеріального активу підприємства і зробити висновок, який процес (дооцінка чи уцінка) з ним відбувся.
РІШЕННЯ. Спочатку слід віднайти індекс переоцінки за формулою (7.4): Іпо = Фспр(НА) / Фз(НА) = 20295 грн / 18450 грн = 1,1. Тепер можна визначити переоцінену первісну вартість даного нематеріального об'єкта за формулою (7.3) як добуток первісної вартості та індексу переоцінки, тобто ФПо(НА) = Фп(НА) х (Іпо) - 24600 грн х 1,1 = 27060 грн. Відтак, ґрунтуючись на отриманий результат, слід відмітити що відбулася дооцінка створеної підприємством корисної моделі.Облік нематеріальних активів
Що розуміють під нематеріальними активами?
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи'4 дається таке визначення нематеріального активу. Нематеріальний актив - не монетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (незалежно від терміну їх корисного використання (експлуатації)).
До нематеріальних активів, які є об'єктом бухгалтерського обліку, належать:
- права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
- права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);
- права на комерційні позначення (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);
- права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові знаки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
У авторські права та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);
- інші нематеріальні активи (право на впровадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
ВИСНОВОКПридбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.
Нематеріальний актив, отриманий у результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:
намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання:
можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу:
інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.
Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.
Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:
витрати на дослідження;
витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;
витрати на рекламу та просування продукції на ринку;
витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини.
Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Як оцінюються нематеріальні активи?
Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.
Фінансові витрати не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31 "Фінансові витрати").
Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є Його справедлива вартість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.
Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.
Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання.
Первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Первісна вартість окремого об'єкта нематеріальних активів, сплачених загальною сумою, визнається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об'єктів.
Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).
Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та терміну використання, які сприяють збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.
Що таке нематеріальні активи і як їх класифікують?
Згідно пункту 1.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нематеріальні активи - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому певним законодавством, об'єктом права власності платника податку.
Згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 8 нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований. Класифікація нематеріальних активів наведена в табл. 1.9.
Таблиця 1.9
КЛАСИФІКАЦІЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
Група Види
Майнові права
Права користування природними ресурсами Право користування надрами, право користування іншими ресурсами природного середовища, право користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище, інші подібні права
Права користування майном Право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень, інші подібні права
Права інтелектуальної власності
Права на комерційні позначення Права на торгові марки (знаки для товарів і послуг), права на комерційні (фірмові) найменування, інші подібні права.
Права на об'єкти промислової власності Права на винаходи, права на корисні моделі, права на промислові зразки, права на сорти рослин, права на породи тварин, права на компоновки (топографію) інтегральних мікросхем, права на комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, права на захист від недобросовісної конкуренції, інші подібні права
Авторське право і суміжні з ним права Права на літературні, художні, музичні твори, права на комп'ютерні програми, права на програми для електронно-обчислювальних машин, права на компіляції даних (бази даних), права на виконання, права на фонограми, права на відеограми, інші подібні права
Інші права
Інші нематеріальні активи Права на здійснення діяльності, права на використання економічних та інших привілеїв, інші подібні права
Що собою являють немонетарні активи і нематеріальні ресурси?
Немонетарні активи - всі активи, окрім грошових коштів, їх еквівалентів і дебіторської заборгованості у фіксованій чи визначеній сумі грошей.
Нематеріальні ресурси - частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутніх прибутків від її використання. Поняття "нематеріальні ресурси" використовують для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності, до яких входять об'єкти промислової власності, об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами, інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності.
Що таке винахід, корисна модель та промисловий зразок?
Винахід - це результат творчої діяльності людини у будь-якій сфері технології, вирішення технічного завдання у певній галузі народного господарства, що характеризується істотною новизною та забезпечує позитивний ефект (практичну корисність).
Корисна модель - це результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна для промислового виготовлення.
Промислові зразки - нове художнє та художньо-конструкторське поліпшення виробів, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.
Що таке торговельна марка і комерційне найменування ?
Торговельні марки (знаки для товарів і послуг) - будь-яке оригінальне позначення або будь-яка комбінація позначень, за якими товари і послуг одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Головне завдання торговельної марки полягає в ідентифікації товару чи послуги та його виробника на ринку. Вона виконує дві функції: рекламує товар чи послугу і гарантує їх якість.
Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках та ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг в господарський оборот.
Комерційне (фірмове) найменування - це стале позначення підприємства та громадянина-підприємця, від імені якого здійснюється виробнича та інша діяльність. Воно використовується для ідентифікації суб'єктів господарювання і виділення їх серед інших, а також для загальної характеристики їхньої репутації на ринку. Громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.
Що собою являє гудвіл?
Гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань на дату придбання.
Негативний гудвіл - перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань над вартістю придбання на дату придбання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1.      Лев Б., Даум Ю.Х. Значимость нематериальных активов для управления предприятием и корпоративной отчетности // Менеджмент дайджест. - 2015. - № 2/08. - С.2-16.
2.      Мокрова Л. П. Методики и технологии управления нематериальными активами // К.: Знання, 2015. -431 с.
3.      Бланк И. А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-центр Эльга, 2012. -528 с
4.      Економіка підприємства. Підручник / /За ред. С. Ф. Покропивного. -2-ге вид., пер. та доп. - К., 2012.
5. Бігдан І. А. Облік і аудит нематеріальних активів : дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.04 / Бігдан Інна Анатоліївна. — Х. : ХДУХТ, 2013. — 287 с.
6. Бразілій Н. М. Облік і аудит нематеріальних активів (на прикладі підприємств харчової промисловості): автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.09 / Н. М. Бразілій ; Київ. нац. екон. ун-т ім. В.Гетьмана. — К., 2014. — 20 с. — укp.
7. Бухгалтерський облік: актуальні проблеми та рішення [Текст] : монографія / за редакцією д-ра екон. наук, проф. С. С. Герасименка, д-ра екон. наук, проф. А. О. Єпіфанова ; [С. С. Герасименко, А. О. Єпіфанов, М. Д. Корінько та ін.]. – Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2014. – 162 с.
8. Мельник Л.Ю. Управління нематеріальними активами та ефективність їх використання на підприємствах АПК: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 / Л.Ю. Мельник ; Дніпропетр. держ. аграр. ун-т. — Д., 2014. — 20 с. — укp.
9. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів. Затверджено Наказом МФУ від 16.11.2013р. №1327. — Режим доступу:http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=293611&cat_id=29353610. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 38 «Нематеріальні активи».  Міжнародний документ від 01.01.2013. — Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_05011. Податковий кодекс України // Все про бухгалтерський облік. – 2015. – № 1-3  (1758-1760). – 354 с.
12. Польова Т.В. Облік, аудит і аналіз нематеріальних активів: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Т.В. Польова ; Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі. — Х., 2015. — 19 с. — укp.
13. П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Затверджено Наказом МФУ. доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z075014. Азгальдов Г. Г. Оценка стоимости интеллектуальной собственности и нематериальных активов / Г. Г. Азгальдов, Н. Н. Карпова. — М. : Меж- дунар. акад. оценки и консалтинга, 2014. — 285 с.
15. Бігдан І. А. Облік і аудит нематеріальних активів : дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.04 / Бігдан Інна Анатоліївна. — Х. : ХДУХТ, 2013. — 287 с.
16. Грей С. Дж. Финансовый учет: глобальный подход / С. Дж. Грей, Б. Нидлз. — М. : Волтерс Клувер, 2013. — 614 с.
17. Кантерман О. Поняття та види НМА : Практичне керівництво / О. Кантерман. — Бібліотека Баланс. — 2014. — № 16. — 96 с.
18. Климова М. А. Амортизируемое имущество: основные средства и немате- риальные активы / М.А. Климова. — М. : Налоговый вестник, 2014. — 108 с.
19. Мельничук Л. Ю. Бухгалтерське відображення інтелектуального капіталу : дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.04 / Мельничук Любов Юріївна. — О. : ОДЕУ, 2013. — 224 с.
20. Польова Т.В. Облік, аудит і аналіз нематеріальних активів : дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.04 / Польова Тетяна Володимирівна. — Х. : ХДУХТ, 2006. — 159 с.
21. Сунь Лінь. Облік, аудит і аналіз нематеріальних активів : дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.04 / Сунь Лінь. — К. : КНЕУ, 2011. — 176 с.
22. Хендриксен Є. С. Теория бухгалтерського учета / Є. С. Хендриксен, М. Ф. Ван Бреда ; пер с англ. под ред. Я. В.Соколова. — М. : Финансы и статистика, 2014. — 576 с.
23. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" : затв. наказом М-ва фінансів України. № 242. — Режим доступу : www.liga.net.
24. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. — Режим доступу : http://pro-u4ot.info.

Приложенные файлы

  • docx 24148437
    Размер файла: 264 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий