Доменіко Циполі фугета e moll


Доменіко Циполі фугета e moll
Доменіко Циполі – італійський композитор епохи бароко.
Фугета – простіша за художнім змістом, композиційними прийомами та фактурою фуга.
Цей твір – яскравий приклад імітаційної поліфонії. «Імітація» з латинської «наслідування».
Рівень складності – 3 рік навчання.
Твір має досить суворий, стрімкий характер, але також звучать «жіночі» інтонації.
Фугета викладена 2-голосно, але зустрічаються 3-голосні епізоди.
Тема – головна думка твору. Вона має початок, кульмінацію (2 такт) та завершення (загалом 3 такти). Має стрімкий, досить суворий характер за рахунок коротких тривалостей (за рахунок розміру). Слід учневі проаналізувати кількість проведень теми та чим вони відрізняються. Вони проводяться в основній тональності та у Д по черзі.
Протизбіг – мелодія, яка звучить на фоні теми.
Інтермедія – розділ, де відсутня тема. Вона будується на вже знайомих інтонаціях або на новому матеріалі (7-11, 20-25 такти).
Також тут є приклад подвійного контрапункту – поліфонічний прийом, що полягає в обміні музичним матеріалом між голосами на відстані (20-25 такти).
Аплікатура у поліфонічних творах епохи бароко не є зручною, вона призначена для вірного голосоведіння та інтонування.
У даній фугеті слід мислити не вісімками, а тактами, щоб уникнути дрібнень фраз, а виконання було цілісним, інтонування вірним. Опори відбуваються на 1 долях, інше грається трохи легше, але також суттєво.
Характер музики диктує характер артикуляції, отже, вона повинна бути чіткою, пальці мають бути самостійними. Не можна допускати в’язкості та затриманих пальців, щоб уникнути зайвих голосів.
Слід звертати увагу на численні альтерації, адже вони загострюють інтонації.
Після опрацювання кожного голосу фактуру слід збирати за невеликими побудовами з зупинками, які дають змогу проаналізувати те, що склалося та приготуватися до нового епізоду.
Голоси не повинні заважати один одному, а, навпаки, доповнювати собою «сусідів». Звуки в одних голосах на слабких долях не повинні сприяти виштовхуванням звуків в інших голосах.
Після технічного оволодіння фактурою слід приділити увагу тембрам. Голоси повинні розмежовуватися один від іншого, утворювати «повітря» між собою, фактура має розшаровуватися. Можна привести аналогію з жінкою та чоловіком (верхній та нижній голоси) або зі скрипкою та віолончеллю.
Важливо пам’ятати, що наявність теми не позначає приглушення інших елементів фактури.
Не слід нехтувати затриманими звуками, адже вони є частинами гармоній. Дуже уважно слід вслуховуватися в акорди, які утворюються від стику голосів. Вони повинні звучати синхронно та струнко. Басова лінія є дуже важливою протягом всього твору.
Форми роботи:
опрацьовування теми;
окреме виконання голосів;
виконання обох голосів різною динамікою;
спів одного голосу, гра іншого;
гра одного голосу, уявляючи другий внутрішнім слухом;
епізоди з наявністю 2 голосів в одній з партій рук вчити 2 руками;
гра в ансамблі з педагогом.
Динамічний план фугети впевнений, досить рішучий.
Для композиторів епохи бароко типово завершувати твори в іншому ладі. У даному випадку це є просвітленням.
У бароковій музиці важливо зберігати один темп від початку до кінця (працювати над цим можна за допомогою метронома або співставлення фрагментів твору). Якщо учень стежить за всіма голосами та їх співставленнями, в нього не буде потреби прискорювати.
Проходження імітаційної поліфонії є дуже корисним для учня будь-якого року навчання, адже вона розвиває поліфонічний, гармонічний, тембральний слухи, поліфонічне мислення, вчить мислити довгими лініями, виховує масштабне мислення, почуття форми, горизонталі та вертикалі, ритмічність, координацію.

Приложенные файлы

  • docx 24145507
    Размер файла: 17 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий