default1

1.Структура банківської системи України. Основні вимоги щодо реєстрації банків в Україні. Ліцензування банківської діяльності.
Банківська система - основна ланка кредитно-фінансової системи, невід'ємна частина структури ринкової економіки, сукупність взаємопов’язаних банк установ, законодавчо визначена і чітко структурована. Банк - це організаційна структура в бізнесі, сферою діяльності якої є операції із позиковим капіталом, це фінансовий посередник, який виконує комплекс базових операцій грошового ринку: мобілізацію коштів, надання їх у кредит, здійснення розрахунково-касового обслуговування.
Ст-ра БС в Україні є дворівнева. Ця система характерна для країн ринкової економіки, складається з двох рівнів: верхній рівень - центральний банк; нижній рівень - інші банки.
Структуру банківської системи України визначає Закон Про банки і банківську діяльність. Банківська система складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України. Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належить державі. Банки мають право створювати об'єднання і банківські холдингові групи, банківські корпорації. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Законом про банки і банківську діяльність визначено, що банк набуває статусу спеціалізованого банку в разі, якщо більше ніж 50% його активів є активами одного типу.
Основна функція банків - посередництво при перерозподілі вільних грошових ресурсів, тобто залучення коштів від тих, хто ними тимчасово не користується, і передача тим, хто їх потребує.
Банківські установи в Україні створюються з дозволу НБУ. Державну реєстрацію здійснює НБУ згідно вимог закону «Про банки і банківську діяльність» і є актом запису банку в книгу реєстрів банків, але цьому передує дуже велика робота. Згідно ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банки в Україні можуть функціонувати спеціалізовані або універсальні.
Формування та збільшення статутного капіталу в банках може здійснювати шляхом грошових внесків учасників.
При створенні банку для державної реєстрації в ТУ НБУ подаються такі документи: заява про реєстрацію, установчий договір (крім державного банку), статут банку, протокол установчих зборів про створення банку або постанова КМУ про створення державного банку, бізнес план, що визначає види діяльності які банк планує здійснювати на найближчий рік та стратегію банку на найближчі 3 роки, інформація про фінансовий стан учасників банку, які мають істотну участь. Якщо учасником банку є юридична особа, то інформація подається про членів ради директорів цієї юридичної особи, а також інформація про всіх учасників юридичної особи, які в ній мають істотну участь, бухгалтерську і фінансову звітність за останні 4 квартали для юридичних осіб, які мають істотну участь в банку і довідку ДПА для фізичної особи, яка має істотну участь в банку, відомості про кількісний і персональний склад спостережної ради, правління, та ревізійної комісії банку, копію платіжного документу про внесення плати за державну реєстрацію банку, нотаріально завірені копії установчих документів учасників юридичних осіб, які мають істотну участь в банку, копії звіту про проведення відкритої підписки на акції для банку, який створюється у формі ВАТ, відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління і головного бухгалтера банку.
Акціонери та учасники банку повинні до дня скликання установчих зборів та дня реєстрації банку сплатити кошти у розмірі 30% акцій для ВАТ, і 50% ЗАТ та сплатити повну вартість акцій або внести свої долі і паї протягом 12 місяців з часу державної реєстрації банку.
ТУ НБУ в місячний термін після отримання пакету документів готує висновок. Повний пакет документів включаючи статут банку в 4-х примірниках разом із висновком ТУ подається до НБУ.
Документи для реєстрації банку розглядаються Генеральним департаментом нагляду, в разі потреби іншими департаментами і подаються до комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків.
Рішення про державну реєстрацію банку або відмову в реєстрації приймає правління НБУ протягом 3-х місяців з дня поступлення повного пакету документів.
Протягом 3-х днів після прийняття рішення про реєстрацію видається свідоцтво про державну реєстрацію банку.
Після реєстрації банку за місцем знаходження відкривається коррахунок в ТУ НБУ. На цей рахунок не пізніше наступного дня після його відкриття перераховуються кошти з накопичувального рахунку, які утворюють статутний капітал банку.
Ліцензування – це порядок видачі банкам, які набули статусу юридичної особи дозволу на здійснення банківських операцій. Банк має право здійснювати банківські операції тільки після отримання банківської ліцензії. Банківська ліцензія видається НБУ на підставі клопотання банку за наявності в нього таких документів, які підтверджують: наявність сплаченого та зареєстрованого підписаного статутного капіталу у розмірі, що встановлюється законом; забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщенням відповідно до вимог НБУ; наявність як мінімум 3-х осіб призначених членами правління, які мають відповідну освіту та досвід про управління банком.
НБУ може відмовити в наданні ліцензії, якщо зазначені умови не виконані банком протягом 1 року з дня державної реєстрації. В такому випадку внесення банку до Державного реєстру скасовується, а банк ліквідовується.
На підставі банківської ліцензії банк має право здійснювати такі операції: прийом вкладів і депозитів від фізичних та юридичних осіб; відкриття та ведення рахунків клієнтів і банків кореспондентів; розміщення залучених коштів на власний ризик. Ці 3 операції належать виключно до банківських операцій, їх можна здійснювати лише тим юридичним особам, які мають банківську ліцензію.


2.Характеристика і класифікація операцій банків. Відображення коштів за цими операціями в балансі банку. Критерії і види аналізу банківського балансу.
Банки України переважно універсальні, тобто виконують широке коло банківських операцій, охоплюють багато галузей економіки. Банки, в яких переважають певні операції і які обслуговують окремі галузі економіки, є спеціалізованими, наприклад - Ощадний банк України, Укрексімбанк (експортно-імпортний банк) та ін. Основні види операцій та послуг кожний банк затверджує в статуті банку на основі наданих йому ліцензій НБУ.
Виходячи із функціонального призначення банку, його операції поділяють на пасивні, активні, комісійні (послуги).
За допомогою пасивних операцій банки формують свої ресурси.
Сутність активних операцій - розміщення цих ресурсів задля одержання доходів і забезпечення ліквідності банку.
Комісійні операції - це операції банків із: касово-розрахункового обслуговування клієнтів; агентські; інші послуги, за які банки одержують комісійну винагороду.
Є й Інші критерії класифікації банківських операцій.
Відповідно до специфіки банківської діяльності: традиційні операції; нетрадиційні операції.
Відповідно до суб'єктів отримання послуг: банкам та іншим фінансовим установам; суб'єктам господарської діяльності; фізичним особам.
Відповідно до оплати за надання: платні послуги; безплатні послуги.
Важливою властивістю банківських операцій є їх продуктивний характер. Банк не просто акумулює гроші - він перетворює «неробочі» грошові кошти в працюючі активи, що дають прибуток, сприяють, урешті-решт, розвиткові виробництва.
Кожний вид банківських операцій може бути прибутковим або збитковим, залежно від того, що приносять ці операції-дохід чи витрати.
Згідно Статті 47 ЗУ «Про банки і банк.д-сть» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: 1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Банк, крім перелічених операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені; 5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; 6) факторинг; лізинг; 7) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; 8) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; 9) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; 10) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.
За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції: 1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб; 2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; 3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів; 4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:з інструментами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф'ючерсами та опціонами; 5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами; 6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Відображення коштів за цими операціями в балансі банку
Типи бухгалтерських операцій
Операція одночасно збільшує актив та пасив (видана позика зараховується на поточний рахунок)
Операція одночасно зменшує актив та пасив (видача готівки на виплату заробітної плати з поточного рахунку клієнта)
Операція зумовлює диверсифікацію тільки активів (видача позики клієнту готівкою)
Операція зумовлює диверсифікацію тільки пасивів (перерахування коштів з поточного рахунку клієнта на депозитний рахунок.)
Критерії та види аналізу банківського балансу
Баланс – метод ек групування і відображення коштів банку за складом, розміщенням та джерелами утворення, це основа фін звітності, яка відображає його активи, зобов’язання та власний капітал у грош виразі на певну дату. Облікова формула балансу: Активи = Зобов’язання + Капітал.
Кожна банк опер-ія, що підлягає реєстрації в балансі, аналізується з позиції його облікової формули. Опер-ія завжди відображається, як мінімум, двома змінами в бух рівнянні, та після запису кожної опер-ії повинна зберігатися рівність між правою і лівою частинами рівняння.
Всі пасивні опер-ії відображаються в балансі банку, в частині Пасиви. Спочатку розміщуються зобов’язання в такому порядку в якому банк найшвидше їх повертає.
Для відображення активів банку в балансі розміщуються спочатку найліквідніші активи. Найліквідніші активи: первинні резерви (казначейські інструменти, готівка, монета в касі, безготівкові кошти на коррахунках в НБУ, безготівкові кошти на рахунках в ін банках.
Дальше за ліквідністю записуються в балансі вторинні резерви – вкладення коштів банку в ЦП держави (ОВДП). Далі записуються найдохідніші активи – надані кредити та інвестиції.


3.Формування ресурсів банків, їх поділ на капітал і зобов’язання. Відображення капіталу і зобов’язань у фінансовій звітності. Аналіз структури та ефективності використання ресурсів банків.
Банківські ресурси – це сукупність грошових коштів, які є в розпорядженні банків для виконання ними активних операцій.
Формуються ресурси банків за допомогою таких складових пасивних операцій:
власних коштів
статутний капітал , власний капітал
фонди та загальні резерви банку
нерозподілений прибуток
залучених коштів
рахунки і депозити інших банків
депозити і вклади фізичних осіб
депозити юридичних осіб
цінні папери власного боргу (ощадні сертифікати, векселі) зоб-ня б-ку
позичених коштів
міжбанківські кредити
емісія боргових зобов’язань (облігацій)
Роль власного капіталу досить значна для забезпечення надійності банку та ефективності його діяльності: Одним із елементів власного капіталу є його статутний капітал. Формування статутного капіталу залежить від організаційної форми комерційного банку.
Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів і позабалансовими зобов'язаннями. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше ніж 5% із прибутку банку до досягнення 25% розміру регулятивного капіталу банку.
Залучені кошти становлять найбільшу питому вагу в структурі пасивів банків. Залучені кошти переважно формуються за рахунок депозитів та емісії цінних паперів власного боргу, однак деяку частку становлять і недепозитні форми залучення.
Позичені кошти - це кредити, одержані в Інших банках, кредити Національного банку України та кошти, отримані від емісії та продажу облігацій банків.
Облігації - це цінні папери, які характеризують не права власності, а кредитні взаємовідносини, тому кошти, отримані комерційними банками від емісії облігацій, не є їх власним капіталом (як при емісії акцій). Ці кошти банки одержують від власників облігацій у довгострокову позику. Через певний термін банк повинен повернути номінальну вартість облігацій власникам і сплатити фіксований дохід.
Залучені кошти, з іншого боку, відображають банківські зобов'язання перед іншими банками та клієнтами. Отже, вони розміщуються в пасиві балансового звіту банку.
Відображення капіталу і зобов’язань у фінансовій звітності
Капітал і зобов’язання разом становлять пасив балансу банку.
Зобов’язання і Капітал відображають наступним чином:

Зобов’язання:
- зобов’язання перед банками та НБУ
- зобов’язання перед СГ
- зобов’язання перед фіз ос
- КЗ та боргові зобов’яз за емітов. ЦП
- інші зобов’язання

Капітал:
- статутний капітал
- емісійні різниці
- резерви
- нерозподілений прибуток

Тенденція такого відображення капіталу та зобов’язань є похідною від побудови Плану рахунків БО.
Аналіз структури ресурсів банку. Основним завданням аналізу ресурсів є:
Визначення джерел і природи ресурсів банку
Визначення вартості ресурсів
Визначення ефективності використання ресурсів
Визначення резервів у використанні ресурсів банку
Загальний аналіз ресурсів здійснюється таким чином:
Визначають зміну пасиву балансу протягом певного періоду часу
Визначають структуру пасиву балансу
Визначають співвідношення між зобов’язаннями і власним капіталом
Детальний аналіз власного капіталу і суми зобов’язань


4.Капітал банку, його структура. Порядок формування та облік статутного капіталу банку. Нормативи капіталу.
Згідно Статті 30 ЗУ «Про банки і банк.діяльність» капітал банку включає: 1) основний капітал; 2) додатковий капітал.
Основний капітал банку включає: - сплачений і зареєстрований статутний капітал - розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку: дивіденди, що не виплачуються акціонерам; емісійнй різниці, резервні фонди та ін. загал. резерви; прибуток минулих років. - надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.
За умови затвердження НБУ додатковий капітал може включати:
-резерви під стандартну кред. заборгов. клієнтів банку;
- результат переоцінки статут. кап-лу у результ. рев-ції чи девальвації гривні
- результ. переоц. осн.зас.
- субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума таких коштів, включених у капітал, не може перевищувати 50% розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом 5 останніх років угоди.
- прибуток поточного року.
1) нерозкриті резерви
2) резерви переоцінки
3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти,
4) субординований борг
Додатковий капітал не може бути більшим 100 відсотків основного капіталу.
Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів і позабалансовими зобов'язаннями. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше ніж 5% із прибутку банку до досягнення 25% розміру регулятивного капіталу банку.
Нерозподілений прибуток - це тимчасово вільні кошти банку, які не розподілені між акціонерами у формі дивідендів та не зараховані у фонди банку.
Порядок формування та облік статутного капіталу.
Якщо банк створюється як АТ, то стат. Капітал формують на суму номінальної вартості акцій, що розміщуються або шляхом відкритої їх передплати (АТ відкритого типу). Або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками відповідно до їх частки в статут. к-лі. Банк створений як ТзОВ, має стат.к-л, розподілений на паї, розмір кожного паю сплачується засновниками.
Незалежно від організаційної форми банку його стат.к-л форм-ть повністю за рах-кгрош.внесків засновників (учасників) б-ку.Заборонено викор-ти для форм-ня стат.к-лу бюдж. кред., заставні кошти.
В Україні більшість банків організовано як акціонерні товариства. Власний акціонерний капітал вони формують за рахунок грошових внесків засновників і учасників банків, що забезпечуються випуском акцій. Основн кап-л акціонерного б-ку скл. із: акціонерного к-лу, надлишкового к-лу, а також іних розкритих резервів.
Щоб сформувати акціонер-й к-л банк випускає первинні акції, а потім здійснює за необхідн. дод. емісію. Випускаються прості та привілейовані акції,
прості акції, продаються за курсовою надбавкою, тобто за вищою ціною, чим їх номінальна вартість. Курсова надбавка * на весь випуск прост акцій склад. надлишковий капітал.
Акціонер. к-л = ном. варт акц. привілейов+НВ акц. прост.+надлишков. к-л
Процедура випуску (емісії) акцій включає:
прийняття рішення про випуск;
підготовку проспекту, який містить необхідну інформацію про випуск;
державну реєстрацію випуску акцій та реєстрацію проспекту емісії в ДКЦПФР;
публікацію проспекту емісії в засобах масової інформації;
виготовлення акцій (сертифікатів акцій), якщо емісія здійснюється в документарній формі;
організацію розповсюдження акцій;
реєстрацію і публікацію результатів випуску акцій.
Облік операцій з формування статутного капіталу
1.після перерах акумульв. коштів їз тимчасов. рах-ку на кор.рах., отримані внески за сатут кап-ом обліковуєм: Дт 1200 Дт 2600 Кт3630
2. на суму несплач стат. к-лу: Дт 5001 Кт5000
3. на суму сплач стат. к-лу: Дт3630 Кт5000
4. отримано кошти після реєстр. б-ку: Дт 1200 Дт 5001
5. Б-к формує свій стат кап-л за рахунок випуску простих і привілейов. акцій:Дт 5001 Кт5000
Прості акц.: Дт 5001/2 Кт5000/2
Привілейов.: Дт 5001/1 Кт 5000/1
6. Банк реалізує власні акції фіз ос за готівку за ціною вищою від номінальної: Дт 1001 (на одержану суму) Кт 5001 (номінальна вартість) Кт 5010 (на суму надбавки)
Нормативи капіталу.
Для регулювання дія-сті БС НБУ запровадив велику кількість ек нормативів (капіталу, ліквідності).
min розмір стат капіталу узгоджений в законі «Про банки і банк дія – сть».
Min розмір стат капіталу кооперативного банку – 1 млн євро.
Min розмір стат капіталу банку – 3 млн євро, що здійснює дія – сть в регіоні.
Min розмір стат капіталу банку – 5 млн євро, що здійснює дія – сть на території Укр..
РК = ОК + ДК – В
Основний капітал (ОК) включає в себе зареєстрований фактично сплачений статутний капітал і розкриті резерви. До розкритих резервів відносяться:
дивіденди направлені на збільшення статутного капіталу
емісійні різниці
резервні фонди
загальні резерви
прибутки минулих років
Основний капітал вважається капіталом умовного рівня і є умовно постійним.
Додатковий капітал (ДК) – це капітал другого рівня і є умовно змінним. Він включає резерви під стандартну заборгованість інших банків, резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями, результатом переоцінки основних засобів і статутного капіталу, прибуток поточного року. В склад додаткового капіталу входить субординований капітал. Субординований капітал не може перевищувати 50% від основного капіталу, а загальна сума додаткового капіталу не може перевищувати суму основного капіталу.
Відвернення (В) – це акції та інші ЦП з нефіксованим прибутком, інвестиції в капітал банку та інші фінансові установи. Кошти вкладаються в інші банки на умовах субординованого боргу.
Інші нормативи капіталу узгоджені в Інструкції «Про регулювання дія – сті банку». До них відносять:
1. норматив Н1 – мін розмір регулятивного капіталу. Він змінюється залежно від років. Наприклад, для банків, що працюють на території Укр. на 1.01.05 не менше 6 млн грн., а на 1.01.07 – 8.
2. Н2 - Норматив адекватності регулятивного капіталу Н2 (норматив платоспроможності): РК/Ар *100%>=10%
Ар – активи зважені на коефіцієнт ризику.
Показує як банк здатний виконувати свої зобов’язання. Для новостворених банків значення Це не має бути менше 10%.
3. Н3 - Норматив адекватності основного капіталу: Н3=(ОК/ЗА)*100%>=4%
ЗА – загальні активи, причому активи зменшені на суму резерву. Не менше 4%.


5.Залучення коштів банками на поточні та вкладні рахунки юридичних осіб в національній валюті, режим роботи за ними. Облік операцій за цими рахунками.
Залучення банками коштів, на поточні рахунки юридичних осіб в національній валюті.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається Банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Поточні рахунки відкривають підприємства всіх видів та форм власності, а також їх відокремлені підрозділи для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.
Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи: Заява для відкриття рахунку; Свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію; Належним чином зареєстрований статут (положення); Документ, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік; Картка із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів; Довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України; Довідка про внесення підприємства до ЄДРПОУ; Страхове свідоцтво, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків.
Режим роботи за поточними рахунками
До взяття на податковий облік поточні рахунки працюють в тимчасовому режимі, відповідно до якого допускається лише зарахування коштів на поточний рахунок, але заборонено проводити будь-які видаткові операції за даним рахунком. Після отримання повідомлення від ДПА про взяття рахунку на облік можна проводити як операції зарахування так і списання коштів.
Платіжними документами, якими власник рахунку розпоряджається своїми коштами можуть будь-які документи, що передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки та Інструкцією про касові операції банків України.
Особові рахунки є основним документом аналітичного обліку. Виписки по рахунках видаються клієнтам із зазначенням номерів документів, дати, суми проведення за дебетом чи кредитом.
Без згоди юридичних та фізичних осіб- суб'єктів підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що зберігаються на їх рахунках у банках, не допускається, за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішеннями суду, арбітражного суду та виконавчими написами нотаріусів.
Безспірне стягнення може здійснюватись і за висновком ревізійної служби, а також розпорядженнями підприємств за результатами розгляду претензій щодо арбітражного врегулювання господарських спорів, коли боржник визнає претензію. У даний час безакцентне списання безспірне стягнення передбачено більш як двадцятьма нормативними документами. Безспірне стягнення коштів, залежно від конкретного випадку, стягувач оформляє платіжною вимогою.
Документи, які надійшли в банк для безспірного стягнення, зараховуються на позабалансовий рахунок № 9806 «Розрахункові документи щодо стягнення в безспірному порядку сум заборгованості».
Формування номера аналітичного рахунку.
Для відображення операцій за рахунками клієнтів в аналітичному обліку установи банків для кожного клієнта (контрагента) відкривають окремі особові рахунки і в базу даних вноситься інформація про опис параметрів клієнтів.
Сформуємо номери аналітичних рахунків за структурою 2600.к.х.хх.хххх/ххх, де: 2600 - номер балансового рахунку; к - ключ (формується автоматично); х - характеристика контрагента; хх - порядковий номер рахунку;хххх - код контрагента; /ххх - код валютного рахунку.
Вкладні (депозитні) рахунки юридичних осіб.
Вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або Банківські метали, які Банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Вкладами (депозитами) є всі залучені Банком (розміщені на міжбанківському ринку) кошти, які поділяються на: строкові – мають визначений строк зберігання; на вимогу (онкольні, on call) – повертаються на першу вимогу.
Строкові вклади (депозити) в свою чергу за строками залучення поділяються на: овернайт (на строк не більше 1 дня), короткострокові (на строк не більше одного року - до 365/366 днів включно), довгострокові (на строк більше одного року – більше 365/366 днів).
За категоріями депонентів вклади (депозити) поділяються на: вклади (депозити) Банків; вклади (депозити) суб'єктів господарювання; вклади (депозити) фізичних осіб.
Строкові вклади (депозити) обліковуються на відповідних рахунках з обліку таких коштів в залежності від строку їх залучення та категорії депонента. Вклади на вимогу обліковуються за відповідними рахунками
Для відкриття вкладного рахунку юр.ос. подає в Банк такі ж документ, як і для відкриття поточного рахунку.
Депозитні рахунки підприємствам, їх відокремленим підрозділам та банкам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк.
Нарахування %-ів починається з дня надходження суми депозиту на кор. рахунок банку або з дня списання цієї суми з поточного рахунку клієнта.
За письмовою вимогою клієнта банк може достроково повернути депозит повністю чи частково, відповіддно до укладеного депозитного договору.
Кошти на депозит рах-к перерах-ся лише безготівково, тобто клієнт оформляє плат доручення і з його поточ рах-ку в будь-якому банку кошти списуються на депозит рах-к за тим плат дорученням. Після закінчення строку договору кошти разом із доходами знову безготівково перерах-ся на поточ рах-к.
Нарах-я % за вкладними рах-ми, здій-ся на таких умовах, які закладені в договорах, але найчастіше нарах-я є щомісячними: виплата % може бути щомісячною або вкінці терміну договору разом із сумою депозиту. При нарах-і % за вкладними рах-ми можуть викор-ти 2 схеми: схема простих % і схема складних %.
При викор-ні простих % заг сума:
13 EMBED Equation.3 1415

За схемою викор-ня складних %:
13 EMBED Equation.3 1415,де п- період р- річна % ставка К- к-ть днів в періоді Сп- початкова сума
Операції за депозитними рахунками, їх облік.
Депозити юр осіб в Плані рахунків обліковуються за рахунками 2 – го класу розділу «Кошти клієнтів банку». Згідно з названими ознаками депозити на вимогу юр осіб обліковуються за таким рахунком:
260 Кошти на вимогу СГ 2600 АП Кошти на вимогу СГ. 261 Строкові кошти СГ 2610 П Короткострокові депозити СГ. 2615 П Довгострокові вклади СГ.
Загальні правила обліку депозитів:
1. облік депоз опер-ій здій-ся відповідно до умов договору; 2. розрахунки за депозитами СГ проводиться тільки безготівковим шляхом; 3. сума депозиту перераховується на депоз рах-к платіж дорученням.
До типових опер-ій відносяться опер-ії з відкриття та повернення депозиту і нарах-я процентів:
1) відкриття депоз рахунку: Дт 1200 Кт 2600
2) облік процентів: а) нарах-я процентів до настання строку їх сплати: Дт 7020 Кт 2608 б) якщо дати нарах-я і сплати процентів збігаються: Д т 7020 Кт 2600
3) у разі сплати процентів на дату погашення депозиту: Дт 2608 Дт 2600 Кт 1200
4) сплата процентів періодично після дати нарах-я: Дт 2608 Кт 1200
5) погашення депозиту: Дт 2600 Кт 1200
6.Операції за поточними та вкладними (депозитними) рахунками фізичних осіб, їх облік та методика аналізу.
Залучення банками на поточні та вкладні(депозитні) рахунки коштів фізичних осіб.
Досить значний резерв потенційних кредитних ресурсів, що мобілізуються банками, є на руках у фізичних осіб. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається Банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається Банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.
Якщо фізична особа не має в Банку рахунків, то відкриття поточного рахунку здійснюється в такому порядку: фізична особа пред'являє уповноваженому працівнику Банку паспорт або документ, що його замінює. Фізичні особи-резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків; Уповноважений працівник ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок, та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів; Фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів. Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженого працівника Банку; Між фізичною особою і Банком укладається договір Банківського рахунку. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документу, що відповідає вимогам банківського законодавства.
Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється в безготівковій та готівковій формах на підставі відповідних документів. Поточний рахунок фізичної особи закривається на підставі його заяви, у разі смерті й в інших випадках, передбачених договором та чинним законодавством.
Облік операцій за рахунками фізичних осіб здійснюється наступним чином:
зарахування коштів на поточний (депозитний рахунок): Дт 1001 Кт 2620 (2630;2635)
нарахування процентів за рахунками фізичних осіб: Дт 7040(7041) Кт 2628 (2638)
при виплаті всього вкладу разом з процентами:
а) прирахування процентів до залишку вкладу: Дт 2628 Кт 2620
б) виплата готівкою всієї суми: Дт 2620 Кт 1001
Додатково також на позабалансовому рахунку 9821 (Бланки суворої звітності) ведеться облік ощадних книжок.


7.Організація роботи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Україні, джерела формування його ресурсів. Методика оцінки стабільності депозитів (вкладів) населення.
В Україні 1998 році Президент України видав указ, яким було створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантує кожному вкладникові банку, що сплачує збори до Фонду, відшкодування за вкладом, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше ніж встановлена сума ліміту станом на день, коли банк не зможе погасити перед вкладниками своїх зобов'язань. Фонд створюється і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована юридична особа, яка не має на меті отримання прибутку.
Джерелами формування коштів Фонду є:1) початкові збори з банків - учасників Фонду; 2) регулярні збори з банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду; 3) спеціальні збори з банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду; 4) кошти, внесені Національним банком України в розмірі 20 мільйонів гривень; 5) доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України; 6) кредити, залучені від КМУ, Національного банку України, банків та іноземних кредиторів;7) пеня, яку сплачують банки - учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне або неповне перерахування зборів до Фонду; 8) доходи від депозитів, розміщених Фондом у Національному банку України.
Залежно від змін і тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від банків, розмір відшкодування за рахунок Фонду постійно збільшується і на сьогоднішній день становить 15000 грн.
Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб затверджується адміністративною радою Фонду. Відшкодування за вкладами здійснюється в готівковій або безготівковій формі.
Фонд за запитом ліквідатора банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду у письмовому вигляді надає необхідну інформацію про розмір відшкодованих коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців.
Відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим особам згідно з законодавством України (за довіреністю, заповітом тощо). Строк позовної давності по зверненнях вкладників становить три роки.
Оцінка стабільності депозитних вкладних операцій здійснюється за допомогою наступних показників:
осідання вкладів депозитів = приріст вкладів/ оборот з надходжень на рахунки (визначається в %)
вилучення коштів з рахунків вкладів = оборот з видачі/ (середні залишки коштів + оборот з надходження коштів) приріст вкладів = оборот з надходження – оборот з видачі
коефіцієнт використання вкладних ресурсів = 100% - вилучення коштів з рахунків
оборотність вкладів чи депозитів – відображає кількість оборотів, які здійснюють вклади чи депозити за певний період часу = оборот з видачі/ середні залишки вкладів, депозитів
середня тривалість зберігання вкладеної гривні або тривалість одного обороту = кількість днів в періоді* середні залишки вкладів/ оборот з видачі коштів
коефіцієнт нестабільності депозитів = сума дострокових вилучених коштів з рахунків/ загальна сума депозитів
рівень диверсифікації депозитів = сума великих депозитів, вкладів/ загальна сума депозитів, вкладів

8.Основні принципи безготівкових розрахунків в Україні. Розрахункові операції з платіжними інструментами та їх облік.
Основні принципи безготівкових розрахунків в Україні Та частина платіжного обороту, яка проводиться на рахунках у банках, а не готівкою, називається безготівковим платіжним оборотом.
Зміст і мета безготівкового платіжного обороту - оплата без використання готівкових грошей. Платник і одержувач коштів використовують поточні рахунки. Операція може бути проведена як в одному банку, так і між різними кредитними установами. Це дуже зручно для клієнтів. Вони можуть здійснювати платежі на великі відстані без ризику втрати. Основним документом, що регламентує безготівковий обіг в Україні є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні.
Основою безготівкового обороту є те, що платежі здійснюються банками на доручення клієнта шляхом списання коштів з його рахунку і зарахування їх на рахунок одержувача, вказаного клієнтом. Коли рахунки відкриті в різних банках, міжбанківські розрахунки проводяться з допомогою системи кореспондентських відносин. Отже, у платіжному обороті діють не тільки рахунки платника й одержувача коштів, а й рахунки банків, що їх обслуговують.
Організація безготівкових розрахунків підпорядковується відповідним принципам та вимогам:
платники несуть відповідальність за здійснення платежів у встановлені строки
можливість здійснення за допомогою розрахунків контролю за дотриманням взаємних зобов’язань
максимальне наближення часу платежу до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг
здійснюються через установи банків
обов’язкове зберігання коштів на рахунках в банках
списання коштів за розпорядженням власника в межах залишку на рахунку
самостійний вибір форм розрахунків
надання права вибору банків для відкриття рахунків
Розрахункові операції з платіжними інструментами та їх облік.
Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у формі електронних розрахункових документів (електронних повідомлень). Спосіб подання ним документів до банку передбачається в договорі на розрахункове-касове обслуговування.
Паперові розрахункові документи, як правило, виписуються з використанням технічних засобів у двох примірниках, платіжні вимоги та документи підприємств, які обслуговуються в одній установі банку, - у трьох примірниках.
Розрахункові документи повинні відповідати вимогам установлених стандартів та вміщувати, залежно від їх форми, такі реквізити: назви платника та одержувача коштів (їх офіційні скорочення); назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку); суму платежу цифрами та літерами; призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція. Замість назви товару може зазначатись його кодове (умовне)значення; на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) - відбиток печатки (окрім випадків, передбачених інструкцією) та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів; підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету); суму податку на додану вартість або напис «без податку на додану вартість».
Банк не приймає документ до виконання в разі, якщо хоча б один з вищезазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно.
Використання факсиміле, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускаються.
У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ банк у день отримання документа має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (за підписами головного бухгалтера і виконавця, завіреними штампом банку) та повернути його клієнтові.
До основних правил роботи з розрахунковими документами в банках відносяться: Кошти списуються з рахунку платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа Розрахункові документи банки приймають до виконання без обмеження їх максимального або мінімального розміру суми. Платежі з рахунків клієнтів банки виконуються межах залишків коштів на початок операційного дня, у разі технічної можливості врахування поточних надходжень коштів на рахунки клієнтів протягом операційного дня, можуть здійснювати платежі за їх дорученнями з урахуванням цих сум. Для документального підтвердження часткової оплати розрахункових документів відповідальний працівник банку виписує у двох примірниках меморіальний ордер. Банк платника приймає документи від клієнтів протягом операційного часу, який регламентується режимом роботи банку. Розрахунки за документами, що надійшли до банку платника протягом операційного дня, здійснюються банком того ж дня. Розрахункові документи, які надійшли після операційного дня, банк виконує наступного дня. На всіх примірниках паперових розрахункових документів банк в обов'язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп «Вечірня». Дата виконання розрахункового документа проставляється у правому нижньому куті. У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з датою проведення його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті може не проставлятися.
Тепер в Україні передбачено такі форми розрахунків: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; платіжними вимогами; інкасовими дорученнями (розпорядженнями).Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України.
Між суб'єктами господарської діяльності найпоширенішими стали розрахунки платіжними дорученнями, які використовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.
Облік при розрахунках платіжними дорученнями:
Дт рахунок платника Кт рахунок одержувача коштів
Облік при розрахунках платіжними вимогами доручень здійснюється аналогічно.
Облік при розрахунку чеками:Дт кошти в розрахунках СГД (платника) Кт поточний рахунок постачальника. Також перший примірник реєстру чеків оприбутковується банком чекодержателя на рахунку №9830. Для контролю за оплатою чеків перший примірник реєстру оприбутковується банком чекодержателя на позабалансовому рахунку № 9830 «Документи і цінності, прийняті на інкасо».
Останній примірник реєстру повертається чекодержателю з відміткою про оплату - якщо клієнти обслуговуються в одній установі банку, або з відміткою про Інкасування - якщо клієнти обслуговуються в різних банках.
Чеки з другим і третім примірниками реєстру інкасуються спецзв'язком у банк-емітент. У банку чекодержателя сума чека перераховується на рахунок № 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо».
Облік при розрахунку акредитивами: У разі відкриття акредитива, депонованого у виконуючому банку, банк-емітент перераховує кошти платника у цей банк та повідомляє бенефіціара про умови акредитива. Прийнята до виконання заява про відкриття акредитива враховується банком-емітентом на позабалансовому рахунку № 9802 «Акредитиви до оплати», за дебетом якого проводяться суми акредитивів до оплати, а за кредитом - суми оплачених або невикористаних акредитивів.
Сума акредитива в день списання перераховується в банк бенефіціара. Одночасно перераховується плата за виконання акредитива: Дт поточний рахунок заявника акредитива Кт коррахунок банку платника
Банк бенефіціара відкриває акредитив і зараховує кошти (депонує) на окремому особовому рахунку балансового рахунку №2602 «Кошти, в розрахунках СГД»: Дт коррахунок банку платника Кт кошти в розрахунках СГД (2602) Кт комісійні доходи (6110)
Після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів виконуючому банку. Реєстр документів за акредитивом подається в банк у чотирьох примірниках. Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива й у разі порушення хоча б однієї з них виплати за акредитивом не проводить, про що Інформує бенефіціара, і надсилає повідомлення банкові-емітенту для отримання згоди на виконання акредитива.
Виплати бенефіціару за акредитивом, депонованим у виконуючому банку, здійснюються з рахунку № 2602.
Списання коштів з цього рахунку виконуючий банк здійснює на підставі реєстру документів за акредитивом та інших документів, що відповідають умовам акредитива.
Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається в документах дня виконуючого банку, другий примірник видається бенефіціару з необхідними відмітками банку.
Дт кошти в розрахунках СГД Кт поточний рахунок бенефіціара
Банк бенефіціара перевіряє дотримання постачальником усіх умов акредитива та правильність оформлення реєстру рахунків і відповідність підписів та печатки на ньому.
У банк-емітент надсилають спецзв'язком третій та четвертий примірники реєстру разом з документами, передбаченими умовами акредитива. На підставі третього примірника списуються кошти з позабалансового рахунку № 9802 «Акредитиви до оплати», а четвертий примірник видається заявнику акредитива разом з Іншими документами за акредитивом.
Облік векселів

Назви рахунків
Сума



Дт
Кт

1
Прийнято вексель на інкасо
Документи і цінності, прийняті на інкасо № 9830
Контррахунки № 9910


XX




XX

2
Вексель Інкасується в банк кореспондент для пред'явлення платнику
Документи І цінності, відіслані на Інкасо № 9831
Документи І цінності, прийняті на Інкасо № 9830




XX






XX

3
У банку-кореспонденті
а) Вексель надходить у банк-кореспондент:
Документи і цінності, прийняті на Інкасо № 9830
Контррахунок № 9910
б) Після пред'явлення векселя платнику або наявності акцепту:
Поточні рахунки СГД № 2600
Контррахунок у НБУ № 1200
Доходи та розрахункове касові обслуговування № 6110
в) Вексель повертається платнику
Контррахунок №9910
Документи І цінності прийняті на Інкасо Кг 9830




XX





XX







XX






XX





XX
XX






XX

4
Після надходження коштів за векселем від банку кореспондента
а) Коррахунок у НБУ №1200
Поточні рахунки СГД № 2600
Доходи від розрахунково касового обслуговування № 6І10
б) Контррахунки № 9910
Документи І цінності, відіслані на Інкасо № 9831


XX





XX



XX XX





XX



9.Готівкові та безготівкові розрахунки фізичних осіб із використанням платіжних карток та облік цих операцій.
В Україні впроваджена Національна система масових електронних платежів, що дає змогу обслуговувати платіжні картки міжнародних платіжних систем - VISA International, MasterCard International, «Амерікен-експрес» тощо. Низка українських уповноважених банків є членами цих міжнародних платіжних систем і здійснюють такі неторговельні поточні операції з платіжними документами: емітування пластикових карток і дорожніх чеків в іноземній валюті; продаж цих документів і виплату за ними іноземної валюти готівкою.
Пластикова картка - іменний грошовий оплатно-розрахунковий документ, що дає право на придбання товарів чи послуг у роздрібній торгівлі без оплати готівкою чи одержання готівки в банках або банкоматах. Найпоширеніші пластикові картки - кредитна і дебетна. Кредитна картка використовується для оплати товарів і послуг за рахунок кредиту, наданого банком. Дебетна картка активно витісняє всі інші платіжні засоби, тому що вона надає змогу розпоряджатися коштами в межах залишку на власному картрахунку.
Будь-яка пластикова картка може бути видана фізичній особі (індивідуальна картка) та юридичній особі (корпоративна картка). Особливого поширення в Україні набули зарплатні проекти. Для них як правило використовують дебетні картки типу Maestro Cirrius, Visa Elektron. Крім цього, картки є звичайні (Reqular), срібні (Silver), золоті (Gold). Власники двох останніх карток мають особливі знижки при придбанні товарів, розрахунках у готелях, ресторанах тощо.
Для одержання дебетної картки фізична особа подає паспорт і свій ідентифікаційний номер та заповнює спеціальну заяву і договір на її видачу. Особі відкривають картковий рахунок на суму внесених ним коштів (у разі оформлення кредитної картки особа повинна відкрити гарантійний депозитний рахунок як вид забезпечення наданого їй кредиту).
На картку заносять шляхом ембосування (випуклим вдавлюванням) таку інформацію - прізвище, ім'я клієнта, номер і серію картки, період її дії, захисний символ. Власник картки проставляє на зворотному боці свій підпис і одержує разом із карткою документ «Правила користування карткою» та ПІН-код (персональний ідентифікаційний номер).
На території України застосовуються платіжні картки, емітовані банками - членами внутрішніх і одно- та багато-емітентних міжнародних платіжних систем. Положення про внутрішню платіжну систему має бути узгоджене з Національним банком України.
Еквайрінг (діяльність банку, що включає проведення розрахунків з підприємствами торгівлі чи послуг за операції, здійснені держателями платіжних карток, і видачу їм готівки) та емісію карток в Україні здійснюють лише банки-резиденти за умови одержання ними ліцензії НБУ.
За банківськими платіжними картками клієнти мають можливість одержувати готівку через банкомати або оплачувати товари і послуги в магазинах обладнаних пост-терміналами.
Облік ведеться на рахунку 2605 для корпоративних карток, і на рахунку 2625 для індивідуальних карток виданих фізичним особам. Облік тут ведеться аналогічно з тим як на поточних рахунках. Особливістю є те що для дебетних карток проведення розрахунку можливе лише за наявності коштів на рахунку, а для кредитних карток допускається існування від’ємного залишку на рахунку в межах певного ліміту.
Облік операцій з видачі готівки за пластиковими картками міжнародних платіжних систем здійснюється наступним чином:

Назви рахунків та зміст операцій
Сума



Дт
Кт

1.
Видано готівкою аванс за карткою міжнародної платіжної системи, яку видав (емітував) інший банк
а) на суму виплати клієнтові:
інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку № 2809
Банкноти і монети в касі банку № 1001
6) на суму виписаних сліпів:
Інші цінності і документи № 9819
Контррахунок № 9910




XXX


XXX





XXX


XXX

2.
Сума комісійної винагороди, отримана банком
а) Інша дебіторська заборгованість № 2809
Позиція банку щодо Іноземної валюти № 3800
б) Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти№ 3801
Комісійні доходи за розрахунково-касове обслуговування клієнтів№ 6110

XXX

XXX


XXX


XXX

3.
Відправлено оплачених сліпів установою, що провела виплату, у вищу установу або банк-еквайр згідно із зведеними реєстрами
Інші цінності в дорозі № 9899
Інші цінності і документи № 9819



XXX




XXX

4.
Надійшло відшкодування банківській установі від головного банку за кошти, що були видані як аванс за картками міжнародних платіжних систем і сум комісійної винагороди
а) на суму виданого авансу і комісійної винагороди:
Рахунки, що відкриті в установах банку, які розташовані в Україні № 3900
Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку №2809
б) на суму виписаних сліпів: Контррахунок № 9910
Інші цінності в дорозі № 9899





XXX

XXX








XXX
XXX



10.Види міжбанківських розрахунків. Порядок відкриття кореспондентських рахунків банкам. Організація і облік міжбанківських розрахунків.
Міжбанківські розрахунки - с-ма здійснення і регулювання платежів за грошовими вимогами та зоб-нями, які виникають між банк.установами в процесі їх д-сті. Головну роль в орг-ції між банк.розрах-в відіграє система кореспондентських відносин – договірні відносини між банками про здійснення платежів,розрахунків та ін.послуг, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти ін.банку.
Міжбанківські розрахунки відповідно до того які угоди на встановлення кореспондентських відносин можна укладати поділяються на такі види: між банком і Національним банком України та безпосередньо між банками
Кореспондентський рахунок, що відкритий банку в установі Національного банку України, призначений для проведення розрахунків одного банку з Іншими банками на території України. Він відображає рух коштів (списання та зарахування) на доручення банків на підставі укладених з НБУ кореспондентських угод. Одночасно з відкриттям кореспондентського рахунку банку - учасникові розрахунків у територіальній розрахунковій палаті відкривається технічний кореспондентський рахунок, через який безпосередньо забезпечується здійснення міжбанківських розрахунків
На технічному кореспондентському рахунку на початок операційного банківського дня внутрішньо-системно відображається сума залишку коштів відповідного кореспондентського рахунку банку за попередній операційний день, а також інформація про перерахування та зарахування коштів у режимі реального часу. Наприкінці дня результати розрахунків відображаються на кореспондентському рахунку банку в установі Національного банку України.
Прямі кореспондентські відносини - це договірні відносини між комерційними банками, метою яких є здійснення платежів І розрахунків за дорученням один одного. Прямі кореспондентські відносини можуть бути як односторонні, так і взаємні. Банки, які встановили між собою кореспондентські відносини, називаються банками-кореспондентами, і відкривають рахунки лоро і ностро. Рахунок ностро одного банку є рахунком лоро для банку-кореспондента.
Встановлення між банками прямих кореспондентських відносин здійснюється з метою прискорення розрахунків. Ураховуючи, що на території України введено систему електронних платежів, яка дає можливість здійснювати розрахунки протягом одного робочого дня та її учасниками є всі інші банки, прямі кореспондентські відносини між банками-резидентами встановлюються рідко, в окремих випадках, пов'язаних із: купівлею-продажем валютних коштів на міжбанківському валютному ринку; при розрахунках між клієнтами банків за операціями, що мають постійний характер.
Прямі кореспондентські відносини банки України встановлюють також з банками-нерезидентами для проведення міжбанківських розрахунків за експортно-імпортними операціями, операціями з купівлі-продажу інвалюти на світових ринках та деякими іншими.
Порядок відкриття коррахунків банкам.Для відкриття кореспондентського рахунку банк подає територіальному управлінню НБУ такі документи: копію банківської ліцензії, установленого зразка заяву на відкриття рахунку, один з примірників належним чином оформленого статуту із зазначенням реєстраційного номера, завіреного НБУ, два примірники картки Із зразками підписів посадових осіб, які мають право розпоряджатися рахунком та відбитком печатки банку, завіреної нотаріально, копію документа, що підтверджує взяття цього банку на податковий облік, засвідчену нотаріально, довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, копію довідки органу державної статистики про включення до ЄДРПОУ, що засвідчена нотаріально.
Коррахунок відкривається на підставі укладеного договору та дозволу керівника установи НБУ При зміні юридичної адреси власник коррахунку зобов'язаний письмово повідомити в тижневий термін ТУ НБУ, де відкрито цей рахунок. Порядок відкриття та режим функціонування кореспондентського рахунку одного банку в іншому визначаються угодою між ними.
Для відкриття рахунку банк-кореспондент подає такі документи: дозвіл територіального управління НБУ на встановлення прямих корвідносин; заяву на відкриття рахунку; нотаріально завірені копії статуту та банківської ліцензії; картку із зразками підписів посадових осіб та відбитком печатки; баланс і довідку про дотримання економічних нормативів на останню звітну дату.
Проведення операцій здійснюється в межах наявних коштів на коррахунку, угодою може бути встановлений овердрафт.
Організація та облік міжбанківських розрахунків.
Облік коштів банків на коррахунку в НБУ здійснюється:
1200 А Кореспондентський рахунок у Національному банку України
3200 Кореспондентські рахунки банків-резидентів

За дебетом рахунку проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів І кореспондентів
За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять на користь банків та їх клієнтів

За кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються за дорученням банку за власними операціями та за операціями клієнтів, а також безакцентне списання за розпорядженням уповноважених органів згідно з чинним законодавством
За дебетом рахунку проводяться
суми, що списуються Національним банком України за дорученням банку, його власними операціями та за операціями його клієнтів

Операції на рахунку, відкритому в іншому банку (банку-нерезиденті), обліковуються на рахунку ностро – 1500(За дебетом рахунку проводяться суми, що надходять на користь банку, його клієнтів і кореспондентів. За кредитом рахунку проводяться суми, що списуються згідно з дорученням банку-власника за власними операціями, операціями клієнтів
і кореспондентів).
Операції по кореспондентських рахунках інших банків в даному банку обліковуються на рахунку лоро – 1600(За кредитом рахунку проводяться суми, які надходять на користь банків та їх клієнтів. За дебетом рахунку проводяться суми, які списуються згідно з дорученням банку - власника рахунку за власними операціями і за операціями їх клієнтів).









































11.Принципи банківської кредитної політики, організація кредитної роботи в банках. Етапи процесу кредитування. Аналіз структури кредитного портфеля банку.
Принципи кредитної політики, організація кредитної роботи в банках. Кредитна політика банку – це стратегія і тактика банку щодо організації кредитного процесу. Кредитна політика дає змогу планувати, регулювати, контролювати процес кредитування, раціонально організовувати взаємовідносини між кредитором і позичальником. Грамотно розроблена кредитна політика є одним із інструментів зниження кредитного ризику.
Кредитна політика банків повинна основуватись на таких принципах: п Поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників, суб'єктів господарювання, індивідуальних клієнтів із загальнодержавними інтересами; Самостійність визначення банком порядку розміщення коштів; Колегіальність ухвалення рішень щодо надання кредиту; Дотримання банком економічних нормативів щодо кредитних ризиків.
На формування кредитної політики впливають зовнішні та внутрішні чинники.
До зовнішніх чинників належать: загальний стан економіки країни, темпи інфляції, зростання ВВП, дефіцит бюджету; монетарна політика центрального банку; рівень доходів населення;
галузева та регіональна специфіка банку; рівень конкуренції; рівень цін на банківські продукти; попит на кредити даного банку тощо.
До найважливіших внутрішніх чинників належать: розмір кредитного потенціалу банку; ступінь ризику та дохідність окремих кредитів; стабільність депозитів; забезпеченість кредитів; професіоналізм, кваліфікація та досвід банківського персоналу; клієнтура банку; цінова політика банку.
Кредитна політика може бути агресивною, зорієнтованою на одержання максимального доходу від кредитних операцій та поміркованою.
Структура кредитної політики має такі елементи: Стратегія щодо основних напрямів кредитного процесу; Тактика банку щодо організації кредитування; Контроль за здійсненням обраної стратегії та тактики. Способи та методи реалізації кредитної політики формуються у відповідних внутрішньобанківських документах, основними серед яких є: стандарти кредитування; кредитні інструкції.
Кредити надаються: -в нац. валюті; -в іноз.валютах. Кредити в готівковій формі надаються тільки в нац. валюті для розрахунків за сільськогосп. продукцію з населенням.
Кредити не надаються:-для погашення прострочених заборгованостей, -на формування і поповнення статутних фондів, -викуп акцій банку.
Кредитними операціями в банку займається окремий відділ причому, як правило окремо відділ по СГД, окремо по ф.о.. Кр. договір може зі сторони банку підписувати лише керівник банку-ю.о., або керівники філій та відділень на основі окремих довіреностей. Безбалансові відділення можуть видавати кредити самостійно приймаючи рішення лише в певних межах. Якщо сума кредиту перевищує цю межу – то кредитна справа передається на розгляд кредитного комітету у вищестоячу філію чи головний банк.
Етапи процесу кредитування :
попередній(інтерв'ю з клієнтом;визначення кредитоспроможності позичальника; структурування кредиту); поточний – (укладення кредитного договору та надання кредиту); підсумковий - (контроль за цільовим використанням і погашенням кредиту).
. Методика аналізу кредитного портфеля банку. Аналіз кредитного портфеля здійснюється за такими напрямками: Загальний аналіз кредитів
Аналіз руху кредитів
Оцінка забезпечення кредиту
Погашення кредитів
Формування резервів за кредитними операціями
Спершу визначають абсолютні відносні відхилення, за структурою по кредитних операціях визначають темпи росту кредитних операцій, співвідношення між ростом, темпом кредитних операцій, і темпом росту активних операцій, визначають співвідношення зобов’язань банку до кредитних вкладень
Балансова форма руху кредитів.
Залишок кредитних вкладень на початок періоду = залишок кредитних вкладень на кінець періоду.
ЗкВо + Н = ЗкВ1 + П ЗкВ1 = ЗкВо + Н – П
Н – надані кредити., П – погашені кредити.
Використовують наступні показники руху кредитів:
Рівень надання кредитів13 EMBED Equation.3 1415 Рівень погашення 13 EMBED Equation.3 1415
Оборотність кредитних вкладень 13 EMBED Equation.3 1415 Швидкість обороту
13 EMBED Equation.3 1415, де Д - к-ть днів в періоді; Оборот – оборотність кредитів
В процесі аналізу кредитів визначають частку по повернених своєчасно неповернених кредитів в кредитному портфелі і сукупних активах. Визначити зміну простроченої заборгованості в динаміці аналізу структури простроченої заборгованості за клієнтом визначають давність її виникнення і причини виникнення заборгованості кожного клієнта, аналізують заходи які застосовує банк для того щоб було вчасно повернені кредити.
При оцінці кредитного портфеля з точки зору ризику визначають коефіцієнт ризику = резерв/ кредитний портфель
Оптимальним вважається наступний розподіл кредитів: стандартні кредити13 EMBED Equation.3 1415 2,8%, під контролем13 EMBED Equation.3 1415 32%, субстандартні13 EMBED Equation.3 1415 30%, сумнівні13 EMBED Equation.3 1415 5%, безнадійні13 EMBED Equation.3 14155%.















12.Порядок надання кредитів суб’єктам господарювання, облік та внутрішній аудит цих операцій.
Кредит – позичковий капітал Банку в грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.
Розрізняють наступні класифікації кредитів за різними ознаками:
За сферами спрямування кредит поділяється: кредит, спрямований у сферу обігу, кредит у поточну діяльність; кредит, спрямований у сферу виробництва, – кредит в інвестиційну діяльність.
За забезпеченням кредити розрізняють: забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); іпотечні - забезпечені нерухомістю; гарантовані (банками, третьою особою, свідоцтвом страхування); незабезпечені (бланкові).
За строками користування кредити поділяються на: короткострокові - до 1 року; середньострокові - до 3 років; довгострокові-понад 3 роки.
Кредити можна ще поділяти за методами надання і погашення.
За методами надання: у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання).
За строками погашення: водночас; на виплат; достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Позичальники для одержання кредиту подають до банку такі документи: 1) заяву, що оформляється у формі клопотання; 2)техніко-економічне обґрунтування, яке включає розрахунок строків окупності та рентабельності об'єкта кредитування, а також визначення джерел погашення кредиту; 3) баланс на останню звітну дату, звіт про прибутки і збитки, звіт про фінансово-майновий стан; 4) бізнес-план, контракти, товарно-транспортні накладні; 5) форму забезпечення кредиту (заставу, поруку,гарантію); 6) анкету позичальника.
Отримавши рішення кредитного комітету на видачу кредиту, кредитний працівник укладає з позичальником кредитний договір. У кредитному договорі обумовлюють: статус обох сторін; розмір і термін кредиту; об'єкти кредитування (ціль кредиту); процентну ставку й умови її зміни, форми її сплати; порядок видачі і погашення кредиту; форму наданого забезпечення зобов'язань; перелік документів і даних, необхідних для кредитування, та періодичність їх подання; взаємні зобов'язання і відповідальність сторін; додаткові умови.
Кредитний договір (2 примірники) підписують керівники обох сторін, скріплюють печатками, один примірник повертають позичальникові. Позичальник оформляє строкове зобов'язання, яким підтверджує повернення суми боргу в установлені терміни. У кредитній справі позичальника залишають заяву-клопотання, кредитний договір, форму забезпечення, фінансово-економічну інформацію та матеріали про кредитоспроможність позичальника.
Згідно з розпорядженням кредитного відділу в операційному відділі даного банку позичальникові відкривається кредитний рахунок.
За сферами спрямування кредити можна поділити на кредити в поточну і кредити в інвестиційну діяльність. Щодо бухгалтерського обліку, то окремо обліковуються кредити в поточну та інвестиційну діяльність. Кредити в поточну діяльність -кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах, для фінансування поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат.
У Плані рахунків кредити в поточну діяльність обліковуються в такому розрізі: рахунки за овердрафтом; операції репо; враховані векселі; кредити за внутрішніми торговельними операціями; кредити за експортно-імпортними операціями; інші кредити в поточну діяльність.
Кредити в інвестиційну діяльність - кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах при здійсненні ними інвестиційних вкладень.
У Плані рахунків їх обліковують за такими напрямами: кредити на будівництво та освоєння землі; кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі; фінансовий лізинг.
Для обліку сумнівної заборгованості виділено окремі групи рахунків.
Облік операцій з видачі кредитів СГ:
Видача кредиту юридичним особам перерахуванням коштів на поточний рахунок суб’єкта господарської діяльності:
Кредити в поточну діяльність Кредити в інвестиційну діяльність
Д-т 2062 Д-т 2072
К-т 2600 К-т 2600
Нарахування процентів за користування кредитом:
Кредити в поточну діяльність Кредити в інвестиційну діяльність
Д-т 2068 Д-т 2078
К-т 6026 К-т 6027
13.Порядок погашення кредитів, що надані суб’єктам господарювання. Проблемні кредити та їх облік.
.Порядок погашення кредитів суб'єктами господарювання. За сферами спрямування кредити можна поділити на кредити в поточну і кредити в інвестиційну діяльність. Щодо бухгалтерського обліку, то окремо обліковуються кредити в поточну та інвестиційну діяльність.
Кредити в поточну діяльність -кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах, для фінансування поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат.
У Плані рахунків кредити в поточну діяльність обліковуються в такому розрізі: рахунки за овердрафтом; операції репо; враховані векселі; кредити за внутрішніми торговельними операціями; кредити за експортно-імпортними операціями; інші кредити в поточну діяльність.
Кредити в інвестиційну діяльність - кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах при здійсненні ними інвестиційних вкладень.
У Плані рахунків їх обліковують за такими напрямами: кредити на будівництво та освоєння землі; кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі; фінансовий лізинг.
Для обліку сумнівної заборгованості виділено окремі групи рахунків.
Погашення основної суми боргу, а також і процентів за кредит, в основному проводиться за рахунок власних коштів позичальника з його поточного рахунку і здійснюється на основі строкового зобов'язання, в якому число, місяць, рік погашення записують літерами і вказують номер поточного рахунку, з якого списуватиметься борг разом з процентами.
Банк має право в разі нецільового використання кредиту стягнути своїм розпорядженням штраф або змінити процентну ставку плати за кредит, або попередити позичальника про припинення подальшого кредитування.
Кредит в інвестиційну діяльність може здійснюватися: однаковими платежами, коли сума процентів додається до суми боргу; однаковими платежами основної суми кредиту разом із процентами, які нараховуються на залишок заборгованості, тоді загальна сума виплат постійно зменшується; погашення кредиту однією сумою в кінці терміну кредиту і сплатою процентів щомісяця.
Проблемні кредити, їх облік
Проблемні кредити – кредити за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення кредиту.
Про виникнення труднощів щодо повернення кредиту можуть свідчити такі фактори:
Несплата позичальником %, неповернення основної суми боргу або її частини;
Несприятлива зміна у вартості заб-ня кре-ту.
Нижчі, ніж передбачалося, надходження на рах-к позичальника;
Фін.показники, що показують несприятливе становище позич-ка.
Якщо в день погашення кредиту на рахунку клієнта-позичальника коштів немає, то банк з'ясовує причини, а сума боргу списується в кредит кредитного рахунку і відноситься в дебет рахунку простроченої заборгованості. З серпня 2003 року пролонгація була відмінена постановою Національного банку України.
На рахунок сумнівної заборгованості, коли кредит відноситься до 3, 4, 5 категорій кредитного портфеля згідно з класифікацією банківського нагляду. Також на рахунок сумнівної заборгованості можуть переноситись інші кредити, за оцінкою керівництва банку.
Погашення наданого кредиту:
Кредити в поточну діяльність Кредити в інвестиційну діяльність
Д-т 2600 Д-т 2600
К-т 2062 К-т 2072
У разі несплати суб’єктом господарської діяльності у визначений в угоді термін суми кредиту, заборгованість виноситься на рахунки простроченої заборгованості за кредитами. При цьому робляться такі бухгалтерські проведення:
Кредити в поточну діяльність Кредити в інвестиційну діяльність
Д-т 2067 Д-т 2077
К-т 2062 К-т 2072
Віднесення до сумнівної заборгованості кредиту:
Кредити в поточну діяльність Кредити в інвестиційну діяльність
Д-т 2096 Д-т 2097
К-т 2067 К-т 2077
Погашення процентів за користування кредитами:
Кредити в поточну діяльність Кредити в інвестиційну діяльність
Д-т 2600 Д-т 2600
К-т 2068 К-т 2078
Віднесення нарахованих процентів до розряду прострочених:
Кредити в поточну діяльність Кредити в інвестиційну діяльність
Д-т 2069 Д-т 2079
К-т 2068 К-т 2078
Визнання заборгованості за нарахованими відсотками сумнівною:
Кредити в поточну діяльність Кредити в інвестиційну діяльність
Д-т 6026 Д-т 6027
К-т 2069 К-т 2079
При оцінці кредитного портфеля з точки зору ризику визначають коефіцієнт ризику13 EMBED Equation.3 1415
Оптимальним вважається наступний розподіл кредитів: 1. стандартні кредити 13 EMBED Equation.3 1415 2,8% 2. під контролем 13 EMBED Equation.3 1415 32% 3. субстандартні 13 EMBED Equation.3 1415 30% 4. сумнівні 13 EMBED Equation.3 1415 5% 5. безнадійні 13 EMBED Equation.3 14155%
Коефіцієнт ризику можна визначити за даними попереднього і звітнього періоду – і відповідно здійснювати аналіз в динаміці.
Резерв = КП * Кр. - можна шукати вплив факторів на зміну обсягу класифікованих кредитів. Також можна здійснювати аналіз питомої ваги кожного виду кредиту (з точки зору ризику) в структурі кредитного портфеля, аналіз зміни цієї частки тощо.


14.ООсобливості банківського кредитування фізичних осіб, облік видачі і погашення споживчих кредитів банками.
За призначенням споживчі кредити поділяються на: кредити на поточні потреби (у вигляді овердрафту чи кредитної картки, а також видачі коштів готівкою); кредити в інвестиційну діяльність
Установи банків надають населенню кредити на поточні потреби для: придбання предметів тривалого користування; оплати лікування; відшкодування збитків від стихійного лиха, нещасного випадку; на непередбачувані обставини тощо.
Кредити в надаються фізичним особам, які відповідають наступним критеріям:
є право- та дієздатним у відповідності до чинного законодавства України;
віком від 18 до 60 років;
постійно проживають/зареєстровані, мають основне місце роботи та/або отримують стабільні  доходи в регіоні за місцем знаходження установи Банку;
Для одержання споживчого кредиту на поточні потреби позичальником подаються такі документи: 1.[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] про надання кредиту; 2. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] Позичальника; 3. паспорт громадянина України; 4. довідка про присвоєння ідентифікаційного номера; 5. довідка з місця роботи Позичальника (у разі необхідності також члена сім’ї) про розмір нарахованого та фактично отриманого доходу протягом 6 останніх місяців (з помісячною розбивкою). 6. рахунок-фактура з магазину з вказаним терміном дії.
Кредитний договір і строкове зобов'язання оформляються після подання протоколу із засідання кредитного комітету. Порядок видачі і погашення кредиту здійснюється за загальними правилами споживчого кредитування, які розглянуто раніше.
Кредити на будівництво, капітальний ремонт, купівлю житлових будинків, садових будиночків надаються в розмірі 75% їх кошторисної вартості в межах розмірів, що встановлюються банками України залежно від рівня цін, на термін, що не перевищує 10 років.
Для одержання кредиту позичальник подає такі документи: 1. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] про надання кредиту; 2. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] Позичальника; 3. паспорт громадянина України; 4. довідка про присвоєння ідентифікаційного номера; 5. довідка з місця роботи позичальника (у разі необхідності також члена сім’ї) про розмір нарахованого та фактично отриманого доходу протягом 6 останніх місяців (з помісячною розбивкою). 6. документи, які містять інформацію про нерухомість, що купується: правовстановлюючий документ та технічний паспорт на квартиру(копії), довідка з БТІ (копія), довідка з ЖЕК (форма 3) та документи, що підтверджують відсутність/наявність заборгованості за комунальними платежами; 7. копію паспортних даних та ідентифікаційного номера власника/власників квартири, що купується.
Разом з тим для одержання кредиту: на будівництво індивідуального житлового будинку позичальник подає завірений у встановленому порядку витяг із рішення місцевих органів влади про виділення земельної ділянки під забудову, проект будівництва з кошторисною вартістю, що завірений архітектором; на будівництво надвірних будівель - довідку місцевої адміністрації про те, що позичальник є власником житлового будинку без надвірних будівель; на будівництво, капітальний ремонт садових будиночків - довідку з правління садівничого кооперативу про членство в ньому; на придбання квартири в житловому кооперативі - довідку про членство в житловому кооперативі.
Облік споживчих кредитів на поточні потреби
1.а) Кредит на поточні потреби видається готівкою: д-т Ін. короткостр.кредити, які надані ф.о на поточні потреби № 2202 к-т Банкноти і монети в касі банку - № 1001
б) Оприбутковане строкове зобов'язання:
д-т Інші цінності і документи № 9819 к-т Контррахунок № 9910
2.Нараховані проценти в кінці звітного періоду:
Д-т Нараховані доходи № 2208 К-т Процентні доходи № 6042
3.а) Якщо кошти для погашення кредиту надійшли готівкою:
Д-т Банкноти і монети в касі банку №1001
К-т Інші короткострокові кредити, які надані фізичним особам на поточні потреби № 2202
б) Одночасно погашаються нараховані доходи:
д-т Банкноти і монети в касі банку № 1001
к-т Нараховані доходи за кредитом, які надані фізичним особам на поточні потреби № 2208
Кредит в інвестиційну діяльність обліковується аналогічно (замість рахунку 2202 використовуються рахунки 2210,11,13,14), особливістю є те що він спочатку перераховується на поточний рахунок, а вже із нього може видаватися готівкою, перераховуватись на рахунок продавця товару тощо.
Кредит в інвестиційну діяльність обліковується аналогічно (замість рахунку 2202 використовуються рахунки 2210,11,13,14), особливістю є те що він спочатку перераховується на поточний рахунок, а вже із нього може видаватися готівкою, перераховуватись на рахунок продавця товару тощо.


15.Лізинг як форма майнового кредиту. Облік операцій фінансового лізингу.
Лізинг слово англійського походження, дослівно перекладається «брати в оренду». Виходячи з цього, лізинг можна охарактеризувати як господарську угоду, за якою підприємство має право користуватися майном, що йому не належить, протягом визначеного терміну за відповідну плату.
За визначенням Європейської федерації національних асоціацій з лізингу (1988 р.), лізинг - це договір оренди машин і обладнання, а також інших товарів для їх використання у виробничих цілях лізинго-одержувачем, у той час як ці товари купуються лізингодавцем і він зберігає право власності до кінця цієї угоди.
Практично Ідея лізингу зводиться ось до чого: щоб одержати прибуток - зовсім не обов'язково мати власне обладнання чи майно, а достатньо лише взяти його в оренду, використовувати й отримувати дохід.
Об'єктами лізингових операцій виступають: оргтехніка (ЕОМ, конторське, медичне, поліграфічне обладнання); обладнання для виробництва (верстати з програмним управлінням, автонавантажувачі); транспортні засоби (автомобілі, морські судна, літаки); будівлі, споруди, складські приміщення, інше нерухоме майно.
Суб'єктами лізингу є окремі лізингові компанії, банки, інші кредитно-фінансові установи. Банки можуть бути і непрямими суб'єктами лізингу.
Види лізингових угод Лізингові операції поділяються на кілька груп, залежно від: характеру відносин власності; природи об'єкта лізингу; ринку, на якому здійснюються лізингові операції.
До першої групи відносять: оперативний; фінансовий; поворотний; чистий; револьверний.
Оперативний лізинг - оренда майна, обладнання на термін, менший за термін його функціонування, і витрати за термін оренди не покриваються для лізингодавця. Лізингоодержувач розпоряджається майном невеликий період часу (2-5 років) і до закінчення терміну лізингової угоди може завершити лізингові платежі та повернути майно лізингодавцю, яке стане об'єктом нової лізингової угоди, або відновити договір на нових умовах чи викупити майно за погодженою з орендодавцем ціною.
Фінансовий лізинг - це основний вид договору на оренду засобів фінансового характеру, який базується на тому, що лізингодавець купує обладнання на замовлення клієнта, якому і здає його в довготермінову оренду, при цьому вартість обладнання й експлуатаційні витрати повністю скуповуються лізингодавцю протягом терміну оренди. Лізингоодержувач після закінчення терміну договору викуповує предмети лізингу за залишковою вартістю.
Поворотний лізинг характерний тим, що власник обладнання (постачальник) продає його лізинговій компанії й одночасно бере це обладнання в неї в оренду. Найчастіше використовується тоді, коли власник обладнання таким шляхом поліпшує своє фінансове становище.
Чистий лізинг - це відносини, при яких Лізингоодержувач бере на технічне обслуговування орендне майно і в платежі за лізингом недодаються витрати лізингодавця з експлуатації майна, тобто це - чисті платежі.
Револьверний лізинг характерний тим, що в лізинговій угоді передбачається періодична заміна обладнання, за вимогою лізингоодержувача, на найсучасніші зразки.
За природою орендованого об'єкта лізинг поділяється на: лізинг рухомого майна; лізинг нерухомого майна; лізинг споживчих товарів тривалого користування; лізинг секонд-хенд.
Залежно від лізингового ринку лізинг класифікують на внутрішній і міжнародний. Міжнар.: експортний, імпортний, транзитний
Облік операцій фінансового лізингу. Основні засоби передані у фінансовий лізинг, обліковуються лізингодавцем як виданий кредит і відображається в балансі на рахунках 1525 і 2075.
Облік фінансового лізингу
Д-т 2075 А «Фінансовий лізинг (оренда), що наданий суб’єктам господарювання».
К-т 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;
К-т 1200 А «Кореспонденський рахунок у Національному банку України»;


16.Класифікація кредитів за ступенем ризику, правила формування, регулювання та використання резерву на можливі втрати за кредитними операціями в установах банків, облік резервів. Аналіз кредитного портфеля банку за рівнем ризику.
Кредитні операції є одними з найбільш ризикованих із усіх банківських операцій.
З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту Інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України встановлено порядок формування І використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків.
Кредитний ризик - це можливе падіння прибутку банку і навіть втрата частини його акціонерного капіталу в результаті неспроможності позичальника погашати й обслуговувати борг
За ступенем ризику кредити класифікуються на 5 груп (коефіцієнт резервування): стандартні кредити (1%); кредити під контролем (5%); субстандартні кредити (20%); сумнівні кредити (50%); безнадійні кредити (100%).
Банки створюють і формують резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.
Не здійснюється формування резерву за бюджетними кредитами, за кредитними операціями між установами в системі одного банку, а також за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно. У разі консорціумного кредитування резервуванню в провідному банку підлягає тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», а також «безнадійні».
Банки для нарахування резерву класифікують надані кредити з урахуванням таких критеріїв: а) оцінка фінансового стану позичальника; б) погашення позичальником кредиту і процентів за ним та спроможність позичальника надалі обслуговувати борг; в) рівень забезпечення кредитної операції. (гарантії КМУ, урядів країн, банків, застава майнових прав, ДЦП, ЦП тощо)







Погашення заборгованості
Клас кредитів
Добре
Слабке
Недостатнє

«А»
Стандартні
Під контролем
Субстандартні

«Б»
Під контролем
Субстандартні
Сумнівні

«В»
Субстандартні
Сумнівні
Безнадійні

«Г»
Сумнівні
Безнадійні
Безнадійні

«Д»
Безнадійні
Безнадійні
безнадійні


Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.
Резерв > Створюється на стандартні і нестандартні кредити та прострочені доходи за ними > Формується за рахунок витрат > Обліковується на контрактивних рахунках груп: 159 «Резерви під заборгованість інших банків», 240 «Резерви під заборгованість за наданими клієнтам кредитами», 249 «Резерви під заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами« >Обліковується на балансі установ банку, які зареєстровані як платники податку
Ліміт віднесення відрахувань на ств-ня резерву д складу валових витрат-20%. Якщо сума оціночного резерву більша ніж 20%, то банк формує резерв за рахунок прибутку після опод-ня. Резерв сформовано тільки за рах-к валових витрат,тому що оціночна сума резерву менша ніж 20% від суми кр.портфеля. Банк формує резерв у наступному кварталі після віднесення кредиту до однієї з категорій ризику. Витрати на створення резерву обліковуються на рахунках групи № 770 «Відрахування в резерви та списання сумнівних активів».
У фінансовій звітності сформовані резерви банку на можливі показуються як контрактиви, тобто зменшують загальну суму активів і обліковуються на контрактивних рахунках: 159 «Резерв під заборгованість інших банків» 1590 КА «Резерв під нестандартну заборгованість інших банків», 1591 КА «Резерв під стандартну заборгованість інших банків»
240 «Резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтами» 2400 КА «Резерв під нестандартну заборгованість за кредитами,які надані клієнтам », 2401 КА «Резерв під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам»
За Кт рахунків проводяться суми сформаваних резерів або їх збільшення. За Дт -списання безнадійної заборгованості або суми зменшення резерву.
Аналіз кредитного портфеля з точки зору ризику
При оцінці кредитного портфеля з точки зору ризику визначають коефіцієнт ризику = резерв/ кредитний портфель
Оптимальним вважається наступний розподіл кредитів: стандартні кредити13 EMBED Equation.3 1415 2,8%, під контролем13 EMBED Equation.3 1415 32%, субстандартні13 EMBED Equation.3 1415 30%, сумнівні13 EMBED Equation.3 1415 5%, безнадійні13 EMBED Equation.3 14155%.
13 EMBED Equation.3 1415,
Н8 – норматив великих кредитних ризиків. – опт. знач - <=8%
Великий кредит - >10%від РК
13 EMBED Equation.3 1415
Н9 – норматив максим. розміру кредитів, гарантій та поручительств наданих 1-му інсайдеру<=5%
13 EMBED Equation.3 1415
Н10 – норматив максим.розміру кредитів,гарантій та поручительств наданих інсайдерам. <=30%
13 EMBED Equation.3 1415

17.Емісія банками облігацій та облік цих операцій.
Для залучення ресурсів на тривалий термін банки вдаються до емісії облігацій, які є дуже ліквідними і дохідними цінними паперами для інвесторів, а в деяких випадках надають їм можливість конвертувати облігації в акції банку-емітента.
Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість і виплатити фіксований процент у обумовлений термін.
Згідно із законодавством України облігації можуть випускатися:
іменні;
на пред'явника;
процентні, дисконтні, безпроцентні (цільові);
з обмеженим або вільним колом обігу.
Облігації можуть випускатись на суму, що не перевищує 25 % розміру статутного капіталу і тільки після повної оплати всіх випущених раніше акцій. Перевагами цього методу є постійна вартість капіталу протягом певної кількості років, звичайно, якщо за облігаціями пропонується фіксована процентна ставка. Недоліком випуску облігацій є те, що процент, який сплачується власникам облігацій, - це витрати, які банк несе щороку, і, крім цього, банк може мати ускладнення в ті роки, коли в нього очікуються невисокі прибутки.
Векселі, ДС та ін. боргові ЦП емітовані банком, обліковуються в 33-му розділі Плану рахунків бухгалтерського обліку банку «Цінні папери власного боргу, крім субординованого боргу»: боргу330 Цінні папери власного боргу, емітовані банком
3300 П Прості векселі, емітовані банком
3305 П Інші цінні папери власного боргу, емітовані банком Призначення рахунків: облік векселів та інших цінних паперів власного боргу, крім депозитних сертифікатів, випущених банком.
За Кт рахунків проводяться суми розміщених ЦП власного боргу.
За Дт рахунків проводяться суми з погашення випущених власних цінних паперів або їх анулювання.
332 Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком
3320 П Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком
Призначення рахунків: облік залучених депозитів банку, які підкріплені депозитними сертифікатами.
За Кт рахунку проводяться суми залучених коштів при продажу депозитних сертифікатів.
За Дт рахунку проводяться суми погашення заборгованості за депозитними сертифікатами..
Кожна складова вартості цінного папера обліковується окремо: номінальна вартість, дисконт, премія.Якщо цінні папери власного боргу продавали за ціною, нижчою номіналу, то дисконт обліковується на контрпасивному рахунку № 3306 (3326) і тим самим зменшує в балансі суму зобов'язань. У тому разі, якщо цінні папери продавали з премією, то сума премії збільшує зобов'язання й обліковується на рахунку № 3307 (3327). Нараховані витрати зі сплати процентів за борговими зобов'язаннями обліковуються на рахунку № 3308 (3328):
1.Продано ЦП за номіналом: Дт 1200 Кт3300(3305) «Прості векселі емітовані банком»
2.Продано ЦП,які випущені з дисконтом
-на одержану суму номінал-дисокнт Дт1200
- на суму дисконту Дт 3306
-на суму номінал.вар-ті Кт 3300
3. Продано ЦП,що випущені з премією
-на одержану суму:номін.сума+премія Дт1200
- на суму номінал.вар-ті Кт 3305 «Ін. ЦП емітовані баком»
- на суму премій Кт 3307 «Неаморт.премія за борг.ЦП власного
боргу,емітовані банком»
4. У кінці звіт.періоду проведена амортизація Дт 7050 Кт 3306
5. -//- амортизація премії Дт 3307 Кт 7050
6. У кінці періоду нарах-ні % Дт7050 Кт3308
7.Проведено погашення ЦП при настанні строку погашення Дт 3300 Кт 1200
8. Виплачені % за ЦП власного боргу Дт 3308 Кт 1200


18.Операції банків з іноземною валютою. Організація і загальні правила обліку операцій з іноземною валютою. Методи валютного регулювання і їх застосування Національним банком України.
Операції з валютними цінностями поділяються на два види:1) поточні валютні операції; 2) операції, пов'язані з рухом капіталу.
До поточних валютних операцій відносяться: розрахунки за товари, роботи і послуги, за експорт та імпорт, перекази; погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.
До капітальних валютних операцій відносяться: прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємств; портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів; довгострокове кредитування тощо.
Банки можуть проводити валютні операції лише після отримання від НБУ Генеральної ліцензії. Тому ліцензію можуть отримувати банки, які є юридичними особами, існують та здійснюють свої операції на території України не менше одного року, з розміром статутного капіталу та власних коштів, які встановлює НБУ.
Ці банки повинні забезпечити відповідність своїх установ технічним вимогам, які необхідні: для здійснення валютних операцій, для обслуговування валютних рахунків клієнтів, для встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками, для проведення кредитних операцій на міжнародних грошових ринках, та мати в штаті кваліфікованих фахівців.
Якщо банки відповідають усім цим вимогам, то в територіальне управління Національного банку України для отримання ліцензії подають такі документи: заяву; копію нотаріально завіреного статуту; перелік операцій з валютними цінностями; опис структури та підрозділів банку з переліком технічних засобів; довідку про керівників банку, які здійснюють нагляд за валютними операціями, та безпосередніх виконавців і копії їх дипломів; баланс установи; річний звіт банку; письмове підтвердження трьох іноземних банків про згоду на встановлення кореспондентських відносин.
На підставі одержаної в Національному банку України ліцензії уповноважені банки мають право здійснювати такі валютні операції: 1. Ведення валютних рахунків клієнтів. 2. Встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками: (встановлення прямих і непрямих кореспондентських відносин з іноземними банками – це відкриття банком рахунків самостійно для міжнародних розрахунків в іноземних банках; розрахунки через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків Національного банку України.) 3. Неторговельні операції. 4. Операції за міжнародними торговельними розрахунками. 5. Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку. 6. Операції щодо залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку, що здійснюються з резидентами України, та зовнішньому ринку, що здійснюються з нерезидентами України 7. Валютні операції на міжнародних грошових ринках. 8. Операції з монетарними металами на внутрішньому ринку.
Організація і загальні правила обліку операцій з іноземною валютою. Вимоги до розкриття інформації про валютні статті балансу регламентує Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 21 «Наслідки зміни курсів обміну валют», який допомагає банкові визначити політику щодо питань:
який валютний курс необхідно застосовувати до різних операцій і при перерахунку із однієї валюти в іншу;
яка правильна база оцінки валютних залишків;
як необхідно відображати різницю у валютних курсах;
як необхідно визнавати і відображати в бухгалтерській звітності валютні зобов'язання майбутніх періодів.
Банк для проведення своєї облікової політики повинен визначити організацію, методику проведення обліку іноземної валюти, систему запису і механізм контролю.
Стосовно валютних операцій система організації бухгалтерського обліку повинна:
вимірювати і контролювати ризики, притаманні даним операціям, і вказувати рекомендовані рівні (межі) ризику;
встановити постійну систему внутрішнього контролю;
своєчасно і точно аналізувати операції та інформацію.
Деякі системи бухгалтерського обліку децентралізовані і мають облікові підрозділи, зокрема, операції з іноземною валютою реєструються у валютному відділі та відділі бухгалтерського обліку.
Однією з особливостей нового Плану рахунків бухгалтерського обліку є мультивалютність. Як правило, облік іноземної валюти здійснюється з використанням аналітичних і синтетичних рахунків. У синтетичному облік ведеться тільки в національній валюті. Більш детальними є проведення на аналітичних рахунках, які здійснюються у валюті розрахунків. В аналітичному облік операцій на валютних рахунках ведеться у двох оцінках: у валюті за номіналом і в гривнях за офіційним курсом НБУ. При зміні курсу залишки на валютних рахунках переоцінюються.
Методи валютного регулювання і їх застосування Національним банком України. Основними методами валютного регулювання, якими користуються ЦБ є:
Валютна інтервенція – пряме втручання ЦБ у функціонування валютного ринку, шляхом купівлі-продажу інвалюти з метою впливу на курс національної валюти. ЦБ скуповує інвалюту, коли є надлишкова пропозиція, і продає, коли пропозиція є недостатньою для того щоб врівноважити попит і пропозицію.Коли в д-ві діє фіксований валютний курс.
Дисконтна політика- використ. Для регулюв. Валютного курсу та для валютних резервів (регул. облікової ставки ЦБ). У випадку підвищ. облік ставки НБ-ку, прослідковується дод. попит на нац. валюту, що сприяє підвищ. курсу нац. вал. У випадку зниж. облік. ст. зрост попит на іноземну вал., що сприч. падіння курсу нац валюти.
Методами вал. регулювання, що використовуються традиційно, є девальвація- офіційне зниження вал. курсу нац.грош. 1-ці відносно інозем. валют.Вона створ. сприятливі умови для розвитку експорту.
Та ревальвація - офіційне підвищення вал. курсу нац.грош. 1-ці відносно інозем. валют. Сприяє розв. імпорту, оск. прослідков. зниж. цін на товари на товари що імпортуються, зниж. грош. маси в обігу і стрим. інфляційні процеси . Проте ревальвація не сприяє підвищ. ВВП в д-ві , так як розв. імпорту не сприяє створенню нових роб. місць, а значить зниж. %-т безроб.

Валютні обмеження : обов’язков. продаж валют. надходж.; ліцензування продажу інвал. імпортером; кредитування в інвал.; контроль за ввозом та вивозом вал. цінностей; розпорядження фіз. ос. Інвалютою.
19.Відкриття уповноваженими банками рахунків в іноземній валюті. Режим валютних рахунків. Облік операцій за валютними рахунками клієнтів банку.
Уповноважені банки для формування кредитного потенціалу в іноземній валюті відкривають юридичним і фізичним особам (резидентам і нерезидентам) такі банківські рахунки: поточні; розподільчі; кредитні; депозитні
Поточний валютний рахунок призначений для розрахунків клієнтів банку в межах чинного законодавства в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті
Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента та обов'язкового продажу частини цієї інвалюти на міжбанківському валютному ринку України. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням згідно з дорученням юридичної особи-резидента.
Кредитні рахунки в інвалюті відкривають особам, що одержують кредит в іноземній валюті.
Депозитні валютні рахунки призначені для збереження коштів і одержання доходу.
Якщо СГД має в цьому банку поточний рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття нового рахунку (зокрема, в іноземній валюті) здійснюється за умови подання цим клієнтом заяви про відкриття поточного рахунку та засвідченої в установленому порядку картки із зразками підписів і відбитка печатки.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, та для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті.
. Режим валютних рахунків. На поточні рахунки в інвалюті юридичних осіб-резидентів зарахування можуть проводитися через розподільчі рахунки і безпосередньо:
Наприклад, через розподільчі рахунки зараховують:
готівку, що надійшла від нерезидента до каси уповноваженого банку згідно з експортним контрактом або ввезену уповноваженими особами на транспортних засобах, які надають послуги за межами України, та зареєстровану митною службою при в'їзді в Україну;
готівка у вигляді митних платежів та інших зборів згідно з чинним законодавством України;
невикористаний залишок іноземної готівки чи коштів за іноземними платіжними документами, що раніше були отримані (куплені) в уповноважених банках України чи за кордоном для оплати витрат на відрядження тощо;
готівку як благодійний внесок особи-нерезидента;
кошти за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку або ввезені на територію України і задекларовані;
безготівкові кошти, що перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку за зовнішньоекономічними контрактами або ввезені і зареєстровані митною службою, перераховані за зовнішньоекономічними контрактами та інші безготівкові кошти.
Безпосередньо на поточні рахунки зараховують:
кошти, куплені за дорученням власника рахунку уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України;
суму поданого кредиту відповідно до кредитної угоди;
кошти, перераховані з власного депозитного рахунку в уповноваженому банку відповідно до депозитної угоди;
суму процентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному і депозитному рахунках;
кошти, перераховані з власного поточного рахунку в іншому уповноваженому банку.
З поточного інвалютного рахунку юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власника рахунку проводяться такі операції:
виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на закордонні службові відрядження, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном;
виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом;
виплата готівкою для сплати державного мита згідно з чинним законодавством України;
перерахування з рахунку резидента-посередника на поточні рахунки інших резидентів - юридичних осіб, за дорученням яких на підставі відповідних договорів було здійснено продаж нерезидентові товарів, послуг;
перерахування на користь нерезидента за межі України за зовнішньоекономічними контрактами тощо.
Облік операцій за валютними рахунками клієнтів банку.
Видано іноземну валюту готівкою з поточного валютного рахунку на відрядження за кордон: Дт 2600 Кт 1001
Списано з поточного валютного рахунку і перераховано за кордон постачальникові: Дт 2600 Кт 1500
Списано плату за розрахунково-касове обслуговування в іноземній валюті: Дт 2600 Кт 3800; Дт 3801 Кт 6110
Банк за дорученням клієнта поповнює його рахунок в євро за рахунок доларів США, які є на іншому рахунку клієнта (Операція обліковується за крос-курсом).
а) Зараховано євро на валютний рахунок клієнта : Дт 3800 євро Кт 2600 євро
б) Списано еквівалент суми доларів СШД з валютного рахунку: Дт 2600 дол. США Кт 3800 дол. США
в) Відображено зміну гривневого еквівалента валютної позиції: Дт 3801 дол. США Кт 3801 євро






20.Організація та порядок здійснення валюто-обмінних операцій з готівковою валютою в банках і обмінних пунктах та їх облік.
Операції з обміну валюти фізичні особи - резиденти і нерезиденти здійснюють в Україні через валютні каси уповноважених банків, обмінні пункти уповноважених банків та обмінні пункти, відкриті юридичними особами-резидентами, що уклали з уповноваженими банками агентські угоди.
Пункти обміну іноземних валют уповноважених банків, що розташовані поза їх операційними залами, і пункти обміну на агентських умовах підлягають патентуванню згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Режим роботи обмінного пункту встановлює уповноважений банк чи установа, що відкрила цей пункт. У прикордонних зонах, аеропортах, на морських та річкових вокзалах пункти обміну іноземних валют повинні працювати не менше 21 години на добу або ж цілодобово.
Пункт обміну іноземних валют уповноваженого банку є структурним підрозділом його касового відділу.
Уповноважені банки реєструють у територіальних управліннях Національного банку України власні пункти обміну іноземних валют, подавши при цьому необхідні документи і за умови їх забезпеченості засобами для визначення справжності валют, відповідності технічним вимогам, наявності сертифікованої комп'ютерної системи для автоматизації технологічних процесів валютно-обмінних операцій або сертифікованого електронного контрольно-касового апарата (ЕККА).
Касир пункту обміну валют повинен мати при собі документ, що посвідчує його особу, особистий штамп із прізвищем та ініціалами, штамп із такими реквізитами: назва уповноваженого банку чи агента, номер обмінного пункту, його місцезнаходження.
Уповноважені банки через власні пункти обміну мають право:
продавати і купувати готівкову іноземну валюту фізичним особам - резидентам і нерезидентам;
обмінювати купюри інвалют, перевіряти інвалюту щодо дефекту;
надавати дозвіл на вивезення валюти за кордон, здійснювати конверсійні операції;
продавати й оплачувати дорожні чеки на суму встановлену Національним банком України;
продавати й оплачувати платіжні картки міжнародних платіжних систем на суму, встановлену Нацбанком;
приймати на інкасо готівкову іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті.
Уповноважені банки здійснюють такі операції через свої валютні каси:
виплата іноземної валюти готівкою та платіжними документами на витрати, пов'язані з відрядженням;
виплата авторських гонорарів, оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні за трудовими контрактами;
здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті;
виплата іноземної валюти готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам - резидентам і нерезидентам;
купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами - резидентами та нерезидентами;
виплата іноземної валюти готівкою за переказами з-за кордону та переказу готівки за межі України;
прийом іноземної валюти на інкасо та експертизу.
Пункти обміну, відкриті на агентських умовах, не мають права здійснювати конверсійні операції й обмінювати купюри іноземних валют, операції з дорожніми чеками та картками, інкасові операції, а лише здійснюють продаж-купівлю іноземної валюти.
Під час здійснення валютно-обмінних операцій касиром обмінного пункту оформляються бланки суворої звітності - довідка-сертифікат за формою № 377 і квитанція ф. № 377-А - у двох примірниках.
Облік валюто-обмінних операцій уповноважених банків
Облік авансів наданих обмінним пунктам:
банк надіслав в обмінний пункт аванс у національній валюті: Дт 1007 Кт 1001
в обмінному пункті оприбутковано аванс: Дт 1003 Кт 1007
Куплена готівкова іноземна валюта за національну валюту України: Дт 1003 Кт 3800 (в інвалюті за офіційним курсом)
Дт 3801 Кт 1003 (у гривнях за курсом купівлі)
Продана готівкова іноземна валюта за національну валюту України: Дт 3800 Кт 1003 (в інвалюті за офіційним курсом)
Дт 1003 Кт 3801 (у гривнях за курсом продажу)
Визначено результат від операції з купівлі продажу інвалюти:
Позитивний: Дт 3801 Кт 6204 Негативний: Дт 6204 Кт 3801
Конверсійні операції:
Одержано одну іноземну валюту для конверсії (наприклад, долари, код 840): Дт 1003 Кт 3800.840
Видано іншу іноземну валюту після конверсії на ту саму суму гривневого еквівалента за крос-курсом (наприклад, євро, код 978):
Дт 3800.978 Кт 1003
Змінено еквівалент валютної позиції на суму конверсії: Дт 3801.840 Кт 3801.978
Одержана комісійна винагорода за проведену конверсію
на суму одержаної інвалюти: Дт 1003 Кт 3800.840
на гривневий еквівалент: Дт 3801.840 Кт 6114


21.Первинна емісія банками акцій, облік та аналіз цих операцій
В Україні більшість банків організовано як акціонерні товариства. Власний акціонерний капітал вони формують за рахунок грошових внесків засновників і учасників банків, що забезпечуються випуском акцій.
Акція акціонерного банку - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного банку та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку - дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації банку.
Банки випускають прості та привілейовані акції, іменні акції та акції на пред'явника.
Для збільшення статутного капіталу згідно з вимогами Національного банку щодо мінімального його розміру акціонерні банки вдаються до повторних емісій, які проводяться при повній оплаті акціонерами всіх раніше випущених акцій. Рішення про повторну емісію приймають загальні збори акціонерів банку. Якщо сума такої емісії не перевищує 1 /3 статутного капіталу, то рішення про її проведення приймає правління банку.
54 ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ БАНКУ З ВЛАСНИМИ АКЦІЯМИ
Внаслідок того, що акції можуть бути простими або привілейованими, операції за ними обліковуються окремо.
На рахунку 5000 “Зареєстрований статутний капітал банку” відкриваються два субрахунки: 5000/1 – для обліку вартості привілейованих акцій та 5000/2 – для обліку вартості простих акцій.
У разі первинного розміщення акцій серед інвесторів їх реалізація за ціною, що нижче від номінальної, законодавчо заборонена.
Реалізація акцій за ціною, що вище за номінальну, призводить до появи емісійних різниць, які обліковуються за рахунком 5010 “Емісійні різниці”.
При реалізації акцій за ціною вище від номінальної:
ДТ 1200 А Коррахунок в НБУ
КТ 5001 КП Несплачений зареєстрований капітал банку
КТ 5010 П Емісійні різниці
Облік операцій з власними акціями
Облік власних акцій, викуплених в акціонерів для подальшого перепродажу або анулювання у встановленому порядку, здійснюється за балансовим рахунком 5002 “Власні акції банку, що придбані у акціонерів” за номінальною вартістю.
На суму викуплених акцій за номінальною вартістю:
ДТ 5002 КП“Власні акції банку, що придбані у акціонерів”
КТ 1200 А Коррахунок в НБУ
В межах пасивного рахунку 5000 “Зареєстрований статутний капітал банку” на окремому субрахунку “Акції, що перебувають у власності банку”:
ДТ 5000/1,2 П Зареєстрований статутний капітал банку
КТ 5000/3 П Зареєстрований статутний капітал банку
Різниця між номінальною вартістю та ціною викупу відноситься на рахунок 5010 “Емісійні різниці” в межах залишку цього рахунку.
У разі продажу викуплених власних акцій надлишок між номінальною вартістю та ціною продажу визначається як прибуток чи збиток банку і відображається за балансовим рахунком 5010 “Емісійні різниці”.
Банк веде позасистемний облік руху власних акцій.
На суму викуплених акцій за вартістю вище від номінальної:
ДТ 5002 КП “Власні акції банку, що придбані у акціонерів”
ДТ 5010 П Емісійні різниці
КТ 1200, 1001,2600
На суму викуплених акцій за вартістю менше від номінальної:
ДТ 5002 КП“Власні акції банку, що придбані у акціонерів”
КТ 1200, 1001,2600
КТ 5010 П Емісійні різниці
На суму перепроданих акцій за номінальною вартістю:
ДТ 1200, 1001,2600
КТ 5002 КП“Власні акції банку, що придбані у акціонерів”
В межах пасивного рахунку 5000 “Зареєстрований статутний капітал банку” на окремому субрахунку “Акції, що перебувають у власності банку”:
ДТ 5000/3 П Зареєстрований статутний капітал банку
КТ 5000/1,2 П Зареєстрований статутний капітал банку
На суму перепроданих акцій за вартістю вище від номінальної:
ДТ 1200, 1001,2600
КТ 5002 КП“Власні акції банку, що придбані у акціонерів”
КТ 5010 П Емісійні різниці
На суму перепроданих акцій за вартістю менше від номінальної:
ДТ 1200, 1001,2600
ДТ 5010 П Емісійні різниці
КТ 5002 КП“Власні акції банку, що придбані у акціонерів”
На суму анульованих викуплених акцій:
ДТ 5000/3 П Зареєстрований статутний капітал банку
КТ 5002 КП “Власні акції банку, що придбані у акціонерів”
Аналіз динаміки та структури операцій з ЦП:
Значимість операцій з ЦП аналізується на підставі наступних показників:
розмір операцій з ЦП на 1грн.:
а) капіталу;
б) статутного капіталу.
2. питома вага операцій з Цп в загальній сумі активів банку;
3. достатність та ефективність використання резерву під знецінення ЦП(сума резерву/суму операцій з ЦП);
4.. якість окремих ЦП, емітованих різними СГ (ринкова ціна акції/чистий прибуток на 1акцію; ринкова ціна акції/активи на 1акцію.
Ефективність і дохідність операцій з ЦП визначається на підставі наступних показників:
Дохідність (сума доходу від опер. з ЦП/ суму ЦП);
Прибутковість (прибуток від опер. з ЦП/ середній розмір вкладень в ЦП);
Питома вага прибутку від опер. з ЦП в заг. сумі прибутку банку;


22.Класифікація доходів банку, їх облік, аудит і аналіз.
Доходи – це збільшення економічної вигоди у вигляді збільшення активу або зменшення зобов’язань, що приводить до збільшення власного капіталу банку за винятком додаткових внесків акціонерів.
Доходи банку поділяються на:1.операційні (% доходи, комісійні доходи, результат від торгівельних операцій, повернення списаних активів, дивідендів, інші операційні доходи, від інвестиційної діяльності, доходи за операціями інвестицій і асоційовані та дочірні компанії, доходи від реалізації ОЗ та НА) 2 від фінансової діяльності ( доходи банку від операцій з ЦП власного боргу, доходи за субординований боргом.)
Облік доходів ведеться в 6 класі плану рахунків в розрізі видів доходів банку, в розрізі контрагентів банку та в розрізі видів діяльності банку.
Процентні доходи: нарахування – Дт 2068 Кт 6026, отримання Дт 2600 Кт 2068
Комісійні доходи: Відображення в бухгалтерському обліку комісійних доходів банку за здійснення переказу коштів клієнта Клієнт банку здійснює переказ готівкових коштів за таких умов: сума переказу - 10000 грн.; комісійний збір за послугу - 0,3%. Облік коштів клієнта, визнання комісійних доходів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками: Дт 1001 А - 10030 грн. Кт 2909 П - 10000 грн. Кт 6119 П - 30
Відображення в бухгалтерському обліку доходів від торговельних операцій
Банк за умовами договору купує у клієнта 100000 російських рублів за 16700 грн. Офіційний курс російського рубля дорівнює (умовно) 0,169 грн. Комісійний дохід - 0,2 % від вартості валюти, що куплена в клієнта. 1. Відображення в БО купівлі російських рублів у клієнта: Дт 2600 АП - 100000 руб. Кт 3800 АП - 100000 руб. 2. Відображення в бухгалтерському обліку перерахування гривневого еквівалента на поточний рахунок продавця: Дт 3801 АП (за офіційним курсом) - 16900 грн. Кт 2600 АП - 16700 грн. (за курсом угоди); Кт 6204 АП (різниця) - 200 грн. 3. Відображення в бухгалтерському обліку отриманого комісійного доходу: Дт 2600 АП - 33,40 грн. Кт 6114 П - 33,40 грн.
Відображення в бухгалтерському обліку нарахованих дивідендів за акціями :
1. Нарахування дивідендів за акціями, що обліковуються в портфелі банку на продаж, здійснюється за таких умов: 25.03.2003 банк отримав інформацію, що емітент прийняв рішення про виплату дивідендів: Дт 3108 А Кт 6300 П
2. На коррахунок банку 30.03.2003 зараховано суму дивідендів, що відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою: Дт 1200 А Кт 3108 А
Аналіз доходів
При аналізі доходів здійснюють аналіз структури доходів, їх динаміки, визначають вплив факторів на доходи.
Також здійснюється аналіз показників дохідності:
загальну дохідність активів = дохід банку/ сукупні активи
доходність доходних активів = дохід банку/ доходні активи: оптимальне значення не менше 0,12 (12%)
маржа % доходу = % доходи / сукупний дохід
коефіцієнт % дох = % дохід/ сукупні активи = % дохід/ активи, які приносять дохід: (оптимальне значення від 9 до 9,5%)
коефіцієнт не % дох активів = непроцентні доходи/ сукупні активи (середні доходні активи)
маржа не % доходу = не % дох/ сукупний доход
розмір доходу на 1 працівника банку = дохід/ кількість працівників
Всі коефіцієнти оцінюються в динаміці і здійснюється їх факторний аналіз за допомогою прийомів ланцюгових підстановок.


23.Витрати банку, їх структура, облік, аудит і аналіз.
Витрати – це зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов’язань, які приводять до зменшення власного капіталу банку за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподіл власниками.
Витрати банку поділяються на :1 операційні( % витрати, комісійні витрати, витрати на формування спеціальних резервів, інші операційні витрати, загальноадміністративні витрати.),2від інвестиційної діяльності, 3 від фінансової діяльності
Облік витрат
Процентні витрати: нараховано витрати - Дт 7041 Кт 2638, понесено витрати Дт 2638 Кт 1001, 2620
Комісійні витрати: Дт 7100 Кт 1200
Відображення в БО витрат з утримання основних засобів: Банк здійснює ремонт основних засобів. Витрати на ремонт основних засобів становлять 5000 грн.
1. Відображення в бухгалтерському обліку попередньої оплати: Дт 3519 А - 5000 грн. Кт 1200 А - 5000 грн.
2. Відображення в бухгалтерському обліку виконаних робіт: Дт 7420 А - 5000 грн. Кт 3519 А - 5000 грн.
Відображення в БО непередбачених витрат:
З балансу банку 20.05.2003 у зв'язку із зсувом ґрунту (на підставі відповідних документів) було списано гараж:
первісна вартість гаража - 50000 грн.; знос - 700 грн.; залишкова вартість - 49300 грн. Страхова компанія 01.06.2003 відшкодувала збитки в розмірі 40000 грн.
1. Списання з балансу гаража за рахунок непередбачених витрат банку відображається такими бухгалтерськими проводками:
на суму зносу: Дт 4409 КА - 700 грн. Кт 4400 А - 700 грн.;
на суму вибуття основного засобу: Дт 7809 А - 49300 грн. Кт 4400 А- 49300 грн.
2. Відшкодування збитків відображається такою бухгалтерською проводкою: Дт 1200 А , 2600 АП Кт 6499 П
Аналіз витрат
В процесі аналізу здійснюється аналіз структури витрат та коефіцієнтний аналіз витрат. Використовуються наступні коефіцієнти:
розмір витрат на 1 грн. активів = витрати/ активи
витратні зобов’язання = витрати/ сума зобов’язань
витратні зобов’язання (%) = витрати %/ підпроцентні зобов’язання
розмір витрат на 1 клієнта банку = витрати/ кількість клієнтів банку
розмір загальноадміністативних витрат на 1 працівника банку = адміністративні витрати/ кількість працівників
коефіцієнт дієздатності банку (розмір витрат на 1 грн. доходу) = витрати/ дохід (оптимальне значення 0,95)= (%витрати/ дохід (опт знач 0,60))+ (не% витрати/дохід(опт знач 0,35))
коефіцієнт режиму економії = темп росту витрат/ темп росту доходів (якщо більше 1, то тенденція до зниження фінансових результатів).
темп росту витрат = витрати звітного періоду/ витрати попереднього періоду; по доходах аналогічно
В процесі аналізу % витрат слід оцінити:
частку % витрат в загальному обсязі витрат банку
визначити вплив на % витрати середніх залишків на рахунках вкладах та депозитах; терміну та середньої % ставки (методом абсолютних різниць)
виявити відповідність % ставок за депозитами загальній % політиці банку
оцінити диверсифікацію зобов’язань, які приносять банку % витрати
% витрати = підпроцентні зобов’язання* середньозважена % ставка


24.Методика розрахунку та аналізу прибутку банків. Облік операцій з його розподілу.
. Методика розрахунку та аналізу показників прибутковості банківських установ.
При аналізі прибутку банки використовують такі показники
Дохід на активи До/RоА = чистий прибуток / середні загальні активи банку *100, максимальне значення 1%, мінімальне 0,75%, якщо менше то рентабельність не ефективна
Дохід на робочі активи Да = чистий прибуток / середні загальні робочі активи * 100 – чим вище значення тим краще
дохід на капітал Дк (РоЕ) = чистий прибуток / капітал банку * 100 (15%)
Дохід на статутний капітал Док = чистий прибуток / середній загальний статутний капітал *100
Показниками ефективності роботи банку є:
чистий спред = %дохід / кредитів 100, - %витрати / підпроцентні зобов’язання *100, оптимальне значення 1,25%. Доходний показник використовується для оцінки та управління % ризиком
чиста % маржа = %дохід - %витрати / середні загальні активи * 100, значення 4,5% дає уяву про те який % дохід отримує банк
інший операційний дохід до загальних активів, оптимальне значення 1%
чистий операційний дохід до загальних активів = чистий % дохід + інші операційні доходи / середні загальні активи, не менше 5,5%
Розраховують також вплив факторів на дохід на капітал. Існують 2 моделі розрахунку. Перша через вплив доходу та капіталу, друга – вплив дохідності активів та мультиплікатора капіталу.
.Облік операцій з розподілу прибутку.
В кінці року рахунки 6 і 7 класу закриваються і визначається фінансовий результат (прибуток/ збиток):
1) Дт 6 клас Кт 5040 2) Дт 5040 Кт 7 клас
Зароблений за звітний період прибуток затверджується і розподіляється зборами акціонерів. Банки за рахунок прибутку створюють загальні резерви і резервні фонди:
Дт 5040 Кт 5020 Кт 5021
Дивіденди нараховуються і виплачуються акціонерам:
1)Дт 5040 Кт 3631 2) Дт 3631 Кт 1001, 2620, 2600
або капіталізуються:
Дт 5040 Кт 5003
Решта прибутку може зараховуватись до нерозподіленого прибутку:
Дт 5040 Кт 5030






25.Національний банк України – центральний банк держави. Операції Національного банку України. Особливості побудови Плану рахунків Національного банку України.
Постановою ВРУ «Про введення в дію ЗУ «Про банки і банківську діяльність»» передбачалося створити на базі українського республіканського державного банку СРСР Національний банк України. Функції НБУ можна згрупувати в такі групи: регулюючі, контрольні, обслуговуючі.
НБУ має конституційне право законодавчої ініціативи, має постійні взаємовідносини з КМ. НБУ і КМ проводить консультації з проведення грошово-кредитної політики. Вони спільно розробляють і здійснюють загальнодержавні програми соціально-економічного розвитку, але НБУ підтримує економічну політику КМУ доки вона не суперечить стабільності національної валюти.
Кошторис доходів і видатків НБУ затверджується Радою НБУ. В ЗУ «Про НБУ» передбачається, що НБУ не відповідає за зобов’язання держави і навпаки держава не відповідає за зобов’язання НБУ, крім випадків добровільного взяття на себе зобов’язань.
Операції Національного банку України.
Відповідно до ЗУ „Про банки і банківську діяльність”, „Про НБУ”, Конституції України ст. 99 основним завданням НБУ є підтримання стабільності національної грошової одиниці.
Операції, які виконує НБУ визначає ст. 42 ЗУ „Про НБУ”:
1) надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування НБ та в порядку, визначеному НБ;
2) надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції терміном на 5 років;
3) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному НБ;
4) купує та продає на вторинному ринку ЦП у порядку, передбаченому законодавством України;
5) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;
6) купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;
7) зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;
8) розміщує золотовалютні резерви
9) приймає на зберігання та в управління ДЦП й інші цінності;
10) видає гарантії і поруки,
11) веде рахунок Державного казначейства України;
12) виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані із розміщеннямДЦП, їх погашенням і виплатою доходу за ними;
13) веде особові рахунки працівників НБ;
14) веде рахунки міжнародних організацій;

НБУ є унітарний і жорстко централізований. Територіальні управління і інші структурні підрозділи НБУ повинні чітко виконувати всі розпорядження центрального апарату і Ради НБУ.
Члени Ради НБУ призначаються на 7 років: 7 членів від Президента, 7 членів від ВР, 15 член – голова за посадою. Члени Ради НБУ працюють на громадських засадах.Термін повноважень – 7р., голови- 3р.
Правління НБУ: голова НБУ(5р.), І заступник, 3 заступники голови і 10-12 директорів департаментів. Члени правління призначаються Радою НБУ за поданням голови НБУ.
Бухгалтерський облік в банківській системі України організований НБУ з урахуванням діючих у міжнародній практиці принципів і стандартів бухгалтерського обліку та чинного законодавства.
План рахунків бухг. обл. НБУ – це систематизований перелік рахунків бухг. обл., що використовується для реєстрації господарських операцій, для відображення інш. бухг. інформації і є складовою нац-ї сист. бухг. обл.
В Пл. рах. зосереджено напрямки операцій НБУ згідно ст.42 ЗУ “Про НБУ”: - облікові процедури по обслуговуванню зовн. боргу ; - робота та реалізація юбілейних монет та нумізматичної продукції; - реалізація міжбанківських кредитів.Пл. рах. розроб. для забезпечення потреб НБУ та складання фін. звітності. Осн. формою фін. звітн. є консолідований баланс НБУ. А=З+К
Актив
Монетарне золото
Вимоги до МВФ
Кошти та депозити, шо розміщ.
Цінні папери (ОВДП)
Кредити уряду
Кредити КБ
Необоротні активи
Нараховані доходи
Інші аткиви
Зобов’язання
1. Готівкові кошти випущені НБУ
2. Заборгов. перед МВФ
3. Кошти та депозити залуч. Від банків
4. Ц.П. власного боргу
5. Кредити отримані
6. Кошти інших клієнтів
7. Нараховані витрати
8. Інші зобов’язання
Капітал
1. Статут. Капітал
2. Нерозподілений прибуток
3. Резерви переоцінки іноз. валюти
4. Результат переоцінки
5. Результат поточного року
ПР НБУ формується за 4-ма осн. принципами: 1. мультивалютність, 2 подвійний запис на позабалансов. рах., 3. нові правила ведення аналітичного обліку, 4. меморандні рахунки (прискор. ел. платежі )
ПР складається з 9-ти класів. Має 3-ри частини (логічні): балансову,доходи і витрати, меморандні рах. і позабалансові.


26.Порядок відкриття карткових рахунків клієнтам банку, облік розрахунків платіжними картками
Банки відкривають клієнтам карткові рахунки на умовах договору в порядку, установленому цією Інструкцією для відкриття поточних рахунків Для відкриття карткових рахунків клієнти подають документи,
які передбачені цією Інструкцією для відкриття поточних рахунків, крім картки із зразками підписів, що подається, коли використання зразка підпису вимагається правилами платіжної системи. Якщо картка із зразками підписів не оформляється, то в разі потреби (закриття рахунку, втрата або пошкодження платіжної картки тощо) операції здійснюються за умови пред'явлення клієнтом паспорта або документа, що його замінює.
Якщо клієнт уже має в банку рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття такому клієнту карткового рахунку дійснюється шляхом укладання договору на підставі заяви про відкриття поточного рахунку.
Еквайринг (діяльність банку щодо проведення розрахунків з п-ми торгівлі чи послуг за операції, здійснені держателями платіжних карток і видачу їм готівки) та емісію платіжних карток в Україні здійснюють лише банки-резиденти за умови одержання ними ліцензії НБУ.
Дебетова схема обслуговування передбачає операції з дебетовою платіжною карткою в межах власних коштів клієнта на рахунку. Кредитова схема – в межах наданого банком кредиту з видачею кредитної картки.
У ПР БО облік розрахунків платіжними картками передбачений як за коштами до запитання фізичних осіб, так і для СГД: 2605, 2625. За Кт проводяться суми надходжень на користь власника рахунку та суми нарахованих процентів. За Дт проводяться суми, що перераховуються банком.
Наприклад:
У банку-емітенті під час переказу коштів за товари (послуги) та комісійних банку-еквайру здійснюються такі бухгалтерські проводки:
Дебет - 2605, 2625, 2655;
Кредит - 2924;
Дебет - 2924;
Кредит - 1200, 1500, 1600
Якщо банк-еквайр одночасно є банком-емітентом, то в разі переказу/зарахування коштів торговцям за товари (послуги) здійснюються такі бухгалтерські проводки:
під час переказу:
Дебет - 2605, 2625, 2655;
Кредит - 2924;
під час зарахування торговцю:
Дебет - 2924;
Кредит - 2600
У разі видачі готівки через банкомат держателю платіжної картки здійснюється така бухгалтерська проводка:
на суму заявленої готівки за вирахуванням комісійної
винагороди:
Дебет - 2920;
Кредит - 1004.
У разі закриття транзитного рахунку 2920 за операціями з
видачі готівки через банкомат здійснюються такі бухгалтерські
проводки:
під час переказу з карткових рахунків, відкритих у
банку-емітенті, що одночасно є банком-еквайром:
Дебет - 2605, 2625, 2655;
Кредит - 2920;
У разі внесення готівкових коштів через депозитні банкомати для зарахування на рахунки держателів платіжних карток:
у банку-еквайрі на суму внесеної готівки:
Дебет - 1004;
Кредит - 2920;

під час зарахування внесених коштів на рахунки одержувачів у
банку-еквайрі:
Дебет - 2920;
Кредит - 2620, 2625, 2655.
Бухгалтерський облік операцій під час здійснення розрахунків із використанням платіжних карток за рахунок наданого банком кредиту
За користування кредитом держатель платіжної картки сплачує банку проценти:
на суму нарахованих процентів у національній валюті:
Дебет - 2068, 2208, 2638, 2658;
Кредит - 6026, 6042;
на суму сплачених процентів юридичними особами:
Дебет - 1200, 1500, 2600, 2605, 2650, 2655;
Кредит - 2068;
на суму сплачених процентів фізичними особами:
Дебет - 1001, 1002, 1200, 1500, 2620, 2625;
Кредит - 2208.


27.Роль НБУ у формуванні ресурсної бази банків. Порядок рефінансування банків Національним банком України.
Роль НБУ у формуванні ресурсної бази банків полягає в тому, що в раз недостатності ресурсів у КБ НБУ може надавати йому кредити рефінансування, а також через операції репо.
Порядок рефінансування банків Національним банком України.
НБУ, виконуючи ф-цію кредитора ост. інстанції може надавати кредити КБ-м, такі кредити над. Відповідно до Полож. „Про регулювання НБУ ліквідності б-ів України”, затв. Пост. Правл. № 584, 24.12.03р. Даною постановою виділено наступні інструменти ліквідності б-в:
Операції рефінансування (постійно діюча лінія рефінансування для надання
банком кредитів овернайт, кред. рефінанс. строком до 14 днів, та до 365 днів, операції РЕПО);
Надання стабілізац. кредиту;
Депозитні опер-ї (уклад. депозит. договорів, емісія депозит. сертиф. в НБУ,
опер-ї зворотного РЕПО);
Опер-ї на відкритому ринку з ДЦП.
Економічна сутність кредитів Національного банку на макрорівні полягає в тому, що через кредитування комерційних банків та інших кредитних установ здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює умови для експансії кредитної діяльності банків. На мікрорівні кредити Національного банку сприяють підтриманню комерційними банками своєї ліквідності на необхідному рівні.
Відповідно до типу ГКП НБ може або збільшити, або зменшити обсяги рефінансув.
Згідно з вище згад. Полож. до банків, які використовують лінію рефінансування НБ-ку, встановлюються наступні вимоги: 1. має ліцензію НБУ на здійснення відповідних банк-х операцій, в т.ч. з валютою та ЦП; 2. термін д-сті не < 1р. після отрим. ліценз.НБУ; 3. має активи, які можуть бути придбані НБУ у заставу; 4. викон. зобов’яз. щодо ек. нормативів; 5. Відповідно до вимог сформув. резерв для відшкодув. можливих втрат за кред. оп-ями; 6. здійсн. своєчасне погаш. одерж. від НБУ кред. та сплач. % за користув ними; 7. Є учасником інформаційної сист. міжбанк-го кред-го р-ку .
Операція РЕПО- це операція в ході якої НБ може регулювати грошову масу в сторону збільш. або зменш.
Сутність оп-ї РЕПО поляг. в тому, що вона має 2і частини: в ході 1ї – НБ купує ЦП в КБ(пряме РЕПО); сутність 2ї поляг. в тому, що КБ-ки викуповують свої ЦП(зворотнє РЕПО).
Найголовніш. оп-ями РЕПО є:
- відкрите репо – строк оп-ї в дог. Не визнач., кожна із сторін дог. Може вимагати виконання оп-ї РЕПО в б-я час, але з обов”язков. повідомленням за 2а роб дні про дату завершення дії цього дог., % дох. (витр.) не є фіксрваними і розрах. залежно від строку дії оп-ї РЕПО;
- строкове репо – (строк оп-ї чітко визначенний), % дох.(витр.) обумовлений та є фіксованим на час проведення цієї оп-ї.
Також НБУ надає кредити КБ шляхом проведення тендерів.
Місцем проведення тендера є Департ. монетарної політики, вони проводяться щосереди, але для цього в п”ятницю НБУ надсилає повідомлення по банк. сист. про тип тендера, який буде проводитися. Залежно від типу КБ-ки, які бажають прийняти участь в тендері оформляють заявки на кількісний або %-й тендер.
Кількісний тендер: НБУ наперед встановлює % ставку; розподіл коштів здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення запропонованої суми; у випадку недостатності запропонованої суми на задоволення заявок б-в кредитні кошти розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.
Процентний т.: Банки пропонують ціну за якою погоджуються одержати кредити з точністю до 0,1 %-го пункту; задоволеня заявок починається з найвищої % ставки; у випадку пропозиції однакової % ст. декількома учасниками тендера кошти розподіляються пропорційно між цими банками.
Кредити, що наданні НБУ пролонгації не підлягають.
Види забезпечення під які НБУ здійснює рефінансування КБ (крім кредиту овернайт -бланковий):
ДЦП,
векселі СГ –резидентів Укр., що враховані б-м за дисконтною ставкою не нижче ніж
облікова ставка НБУ;
іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю;
облігації під-в, що вільно обертаються на ринку, або обліг. під-в з дод-м забезпеченням;
обліг. місцевих позик, що вільно обертаються на ринку.
Кредит овернайт – кред, який дає можливість миттєвої підтримки ліквідності балансу банку і видається через постійно діючу лінію рефінансування. Кред-т овернайт може бути забезпеч. і незабезпеч., забезпеч.- під забезпеч ДЦП на підставі генеральних кредитних договорів на використання лінії рефінансування, що уклад б-ом і відповід.ТУ на відповідний календарний рік, незалежно від періодичності користування цією лінією.
Вимоги до банків для одерж. кредиту овернайт:
1.дотрим загал. вимог до б-в у разі здійсн. рефінансув.;
2. б-к отримав комплексну рейтингову оцінку “1”, або “2”за рейтинг. cист. CAMELS;
3. кредити (крім кр-в строком на 1 рік), що отримані банком на міжбанк-му ринку не перевищ 20%, а ті що наддані ін. б-м – не перевищ. 15% від заг. суми забезпечень б-ку на останню звітну дату, що передує даті звернення.


28.Форми та види банківського кредиту. Особливості бухгалтерського обліку окремих кредитних операцій. Аналіз руху кредитних вкладень
Кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента. У кредитних відносинах беруть участь дві сторони: позичальник і кредитор. Ці сторони називаються суб'єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, витрати чи проекти, стосовно яки ч укладається кредитна угода, є об'єктами кредиту.
Розрізняють три основні форми кредиту:
товарний, що виникає між продавцями і покупцями, коли покупці одержують товари чи послуги з відтермінуванням платежу; грошовий, що найбільш характерний у банкінській практиці;
зобов'язання банку гарантувати платіж клієнтові у випадку, коли той не зможе оплатити свої рахунки.
Залежно від суб'єктів кредитних відносин кредит поділяється на види: національний; міжнародний; банківський; державний; комерційний; споживчий; лізинговий; консорціумний.
За сферами спрямування кредит поділяється:
кредит, спрямований у сферу обігу, - кредит у поточну діяльність; кредит, спрямований у сферу виробництва,
- кредит в інвестиційну діяльність.
За забезпеченням кредити розрізняють:
забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); іпотечні - забезпечені нерухомістю;
гарантовані (банками, третьою особою, свідоцтвом страхування); незабезпечені (бланкові).
За строками користування кредити поділяються на:
короткострокові - до 1 року; середньострокові - до 3 років; довгострокові - понад 3 роки.
Кредити можна ще поділяти за методами надання І погашення.
За методами надання: у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії;
гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання).
За строками погашення:
водночас; на виплат; достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);
з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
За допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення, отже - кредит виконує перерозподільну функцію. Наступною функцією кредиту є створення грошей для грошового обігу - емісійна функція.
Кредиту властива також контрольна функція.
Вступивши в кредитні відносини, позичальник і кредитор повинні здійснювати контроль за своєю діяльністю. Усі функції кредиту тісно пов'язані між собою.
Принципи кредитування це головні правили, кредитування яких необхідно дотримуватись при наданні кредиту.
Принципи кредитування такі:
терміновість - кредит повинен бути повернений у термін, що визначений кредитною угодою;
поверненність - виникає із суті кредиту, цим кредит якраз і відрізняється від фінансових відносин;
платність - сплата процентів, об'єктивний супутник кредиту, тому що кредит комерційнії операція;
забезпеченість - мета цього принципу: захистити інтереси банку, зменшити ризик операції;
цільове використання - вкладення коштів у сферу обігу, виробництво, тобто на конкретні заходи, а не за нагальною потребою у коштах.
Кредитні операції є одним із джерел доходів банків. Доходи від цих операцій надходять у вигляді процентів.
Процентні доходи за коштами, розміщеними в Національному банку України
Процентні доходи за коштами, розміщеними в інших банках
Процентні доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності
Процентні доходи за кредитами органам загального державного управління
Процентні доходи за кредитами фізичним особам
Процентні доходи та прирівняні до них комісійні за кредитами повинні нараховуватися на кожну звітну дату, але не рідше ніж один раз на місяць.
Нараховані доходи обліковуються на відповідних рахунках групи, в якій обліковується номінал кредиту (Табл.4.1).
Банк може нараховувати процентні доходи, використовуючи один з двох методів:
метод простої процентної ставки (метод рівних платежів), згідно з яким сума всіх майбутніх доходів лінійно розподіляється протягом періоду дії кредитної угоди;
метод фактичної процентної ставки (актуарний метод), згідно з яким береться до уваги фактор часу, в результаті чого абсолютна сума доходу, що нараховується у ближчий період, менша за абсолютну суму доходу, що нараховується в пізніший період.
Основні правила обліку кредитів
Бухгалтерський облік конкретного кредиту завжди повинен бути узгоджений з умовами кредитної угоди.
Кредитний інструмент починає існувати, як тільки банк надав зобов'язання з кредитування. Сума зобов'язання на дату укладення угоди визнається на позабалансових рахунках (Рис. 4.1).
91 Зобов'язання з кредитування, надані та отримані
910 Зобов'язання з кредитування, які надані банкам
9100 А Зобов'язання з кредитування, які надані банкам
911 Зобов'язання з кредитування, які отримані від банків
9110 П Зобов'язання з кредитування, які отримані від банків
912 Зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам
9120 А Непокриті акредитиви
9129 А Інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам




ВИЗНАННЯ КРЕДИТУ





На балансових рахунках
На позабалансових рахунках






Кредит називається балансовим активом, коли кошти зараховані на користь клієнта (за рішенням клієнта або банку залежно від умов договору)


На позабалансових рахунках обліковуються тверді (безвідкличні) зобов'язання перед клієнтами щодо наданих гарантій та зобов'язань з кредитування

Рис. 4.1. Правила визнання зобов'язань з кредиту
Зобов'язання з фінансування записуються за позабалансом також у разі, коли виникає розрив у часі між датою операції (укладення договору) та датою, коли кошти дійсно перераховані. Коли не існує часового розриву між цими датами, запис за позабалансовими рахунками *' необов'язковим.
Погашення основної суми боргу, а також і процентів за кредит, в основному проводиться за рахунок власних коштів позичальника з його поточного рахунку і здійснюється на основі строкового зобов'язання, в якому число, місяць, рік погашення записують літерами і вказують номер поточного рахунку, з якого списуватиметься борг разом з процентами.
Строкові зобов'язання можуть обліковуватись позасистемне або на позабалансових рахунках. Картотека строкових зобов'язань щоденно переглядається і відбираються ті зобов'язання, за якими надійшов термін погашення кредиту. При наявності коштів на поточному рахунку позичальника здійснюється погашення боргу, суми боргу повністю (чи частинами) списується за дебетом поточного рахунку і кредитом кредитного рахунку позичальника на підставі меморіального ордера (Табл. 4.4).
Облік видачі і погашення кредиту

Назви рахунків та зміст операцій
Сума

1.














а) При укладенні кредитного договору на суму, що вказана
в кредитній угоді:
Інші зобов'язання з кредитування,
які надані клієнтам № 9129
Контррахунок групи № 990
б) При перерахуванні коштів одержувачеві кредиту
сторнуємо позабалансові рахунки на суму, що вказана
в кредитній угоді або в заяві клієнта про використання
кредитної лінії:
Контррахунок групи № 990
Інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам № 9129
в) Одночасно показуємо кредит в активі балансу:
Кредитний рахунок клієнта
Поточний рахунок клієнта або Коррахунок банку
Комісійні доходи за кредитне обслуговування
г) Облік кредитної угоди і термінового зобов'язання:
Інші цінності і документи № 9819
Контррахунок групи № 990




XX





XX



XX



XX






XXX






XXX


XXX
XXX


XXX

2



Термін і умови погашення основної суми боргу
визначаються кредитною угодою
а) У день погашення (на основну суму боргу):
Поточний рахунок клієнта або Коррахунок
Кредитний рахунок клієнта



XX





XXX

Аналіз руху кредитних вкладень
1.аналіз масштабів кредитних операцій та їх динаміки;
2. аналіз структури кредитних операцій;
3. аналіз руху кредиту:
А) ЗкВ0 + Н = ЗкВ1 + П, де ЗкВ0 – залишки кредитних вкладень на поч. періоду; Н – надані кредити; ЗкВ1 – залишки кредитних вкладень на кін. Періоду; П – погашені кредити.
ЗкВ1 = ЗкВ0 + Н – П.
Б) рівень надання кредитів = сума Н / ЗкВ0 + Н;
В) рівень погашення кредитів = сума П / ЗкВ0 + Н;
Г) оборотність кредитних вкладень = Н / середні залишки кред.вкладень;
Д) швидкість обороту кредитів = к-сть днів в періоді / оборотність кред.вкладень (в-ється в днях).


29.Управління золотовалютними резервами НБУ. Операції Національного банку України на ринку золота.
Золотовалютні резерви -це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядження органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.
Призначення золотовалютних резервів (цілі накопичення золотовалютних резервів):
1) трансакційне призначення забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів, з тим , щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов'язаннями,
2) інтервенційне призначення-забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринку грошей, з тим , щоб підтримувати на потрібному рівні на них попит і пропозицію та обмінний курс національної валюти.
Ролі золотовалютного резерву: 1)оптимізація обсягу золотовалютних резервів, 2)інтервенційне їх використання, 3) розміщення резервів та ін.
В рамках реалізації валютної політики держави, НБУ як центр, банк має відповідні повноваження у сфері валютного регулювання, валютного контролю, а також виконує певні операції, пов'язані з участю у міжнародних валютно-фінансових організаціях та управлінням золотовалютним резервом країни. При цьому НБУ має відповідні повноваження щодо поповнення та використання золотовалютного резерву, а саме через:
- придбання монетарного золота та іноземної валюти;
- отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами;
- залучення НБУ валютних коштів від міжнародних фінансових організації, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів
Відповідно до ЗУ «Про НБУ» Стаття 47. Структура золотовалютного резерву
Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк має золотовалютний резерв, що складається з таких активів: монетарне золото; спеціальні права запозичення; резервна позиція в МВФ; іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном; цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.
Стаття 48. Поповнення та використання золотовалютного резерву
Поповнення золотовалютних резервів проводиться Національним
банком шляхом: 1) купівлі монетарного золота та іноземної валюти; 2) отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами; 3) залучення Національним банком валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів.
Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі: 1) продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу; 2) витрати по операціях з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами.
Не допускається використання золотовалютного резерву для надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і нерезидентам України.
Стаття 49. Зберігання золотого запасу
Національний банк є зберігачем державного золотого запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей.
Державна скарбниця НБУ призначена для нагромадження та зберігання запасів дорогоцінних металів та інших коштовностей, і діє за рахунок коштів НБУ, маючи свій окремий баланс, що є складовою частиною загального балансу НБУ. Тему всі придбані дорогоцінні мелани та дорогоцінні камені, а також інші коштовності обліковуються на балансі НБУ. НБУ здійснює операції з золотом, як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках золота.
НБУ на ринку золота виконує всі традиційні операції, а саме: операції spot, forward та swap, а також депозитні операції, опціони put, call. Операції spot передбачають купівлю/продаж дорогоцінних металів протягом 48 годин. Цей вид операцій з дорогоцінними металами спричиняє, значний вплив на ринок. Угоди з купівлі/продажу дорогоцінним металів, умовою виконання яких є терміни, що перевищують 48 годин, наз. форвардними. Операції з дорогоцінними металами типу swap є, по суті операцією spot/forward, оскільки передбачає спочатку купівлю (продаж) дорогоцінних металів на умовах поставки в 48 год. з подальшим їх зворотнім продажем (купівлею) через вказаний термін, що перевищує 48 год., при цьому розрізняють свопи за якістю металу. Крім того, із золотом та іншими дорогоцінними металами виконуються депозитні операції, а також можуть виконуватися операції, пов'язані з кредитуванням, а саме: видача та погашення кредитів в банківських металах та заставні, операції з ними. Ці операції НБУ виконує на міждержавному рівні від свого імені або від імені уряду як банк уряду.
Золотовалютний резерв може використовуватись НБУ для проведення валютних інтервенцій, у випадку різноманітних форс-мажорних обставин (стихійні лиха, війни) тощо. Кошти золотовалютного резерву частково можуть розміщуватись на рахунках надійних банків світу.


30.Джерела нарощення капіталу банків, аналіз процесу їх капіталізації. Групування банків за рівнем капіталу.
До внутрішніх джерел нарощування капіталу відносять: зростання прибутку, стабільна збалансована дивідендна політика банку
До зовнішніх джерел відноситься: продаж акцій, емісія довгострокових зобов’язань, залучення коштів на умовах субординованого боргу, продаж активів
Наразі банки є найбільш прозорими та відкритими бізнес-структурами. Разом з тим існують і проблеми, що істотним чином послаблюють не тільки становище банків, але фінансову стабільність країни. Однією з ключових є проблема достатнього рівня капіталізації сучасної банківської системи. Недостатній банківський капітал є значним гальмом на шляху банків до успішної діяльності, а достатність банківського капіталу дає змогу зберегти платоспроможність банку і впливає на рівень надійності банку. Проблема капіталізації – це проблема загальної фінансової стабільності та автономності банківської системи, а отже проблема належного обслуговування банками прийнятих на себе грошових зобов’язань. Проблема капіталізації – це проблема формування фінансового підмурку банківської системи.
З огляду на те, що 40% української економіки перебуває у «тіні», занадто низька капіталізація вітчизняних банків, особливо у зв’язку із вступом України до СОТ, може призвести до того, що вони стануть неконкурентоспроможними порівняно з іноземними. Присутність іноземних банків може призвести до відтоку частини капіталів за кордон, ускладнення банківського нагляду за операціями банку з боку уповноважених державних органів управління, ймовірність посилення іноземного контролю над банківською системою України, що може негативно позначитись на рівні її економічної безпеки.
Для запобігання такому процесу українські банки повинні підвищувати свій рівень капіталізації, що є основним фактором підвищення конкурентоспроможності. Взагалі виділяють такі основні шляхи підвищення капіталізації банків України: збільшення капіталу за рахунок розміщення акцій власної емісії;збільшення показника адекватності капіталу через консолідацію банківської системи (консорціумне кредитування, створення банківських об’єднань, злиття банків, реорганізація банків);збільшення капіталу за рахунок субординованого боргу (шляхом випуску депозитних сертифікатів, банківських облігацій та єврооблігацій); збільшення капіталу за рахунок прибутку;зменшення обсягів ризикових активів.
В тих умовах, в яких на сьогодні опинилася банківська система України, найоптимальнішим шляхами зростання рівня капіталізації банків є збільшення показника адекватності капіталу через консолідацію банківської системи України. Цей напрямок передбачає створення банківських об’єднань та злиття банків. Це дало б можливість підвищити стійкість та стабільність усієї банківської системи. Проте це не можливо здійснити без відповідних заходів НБУ, зокрема підвищити розмір мінімального статутного капіталу, а також проводити більш жорстку політику відносно регулювання значень економічних нормативів діяльності комерційного банку. Звичайно крім об’єктивних причин, що заважають процесу консолідації банків, існують і суб’єктивні причини такі як небажання головних акціонерів зливатися з іншими банками, адже частіше всього банк в основному обслуговує особисту фінансову діяльність певної фінансової групи, яка і є її головним акціонером. Шляхом виходу з цієї ситуації є створення банківських об’єднань на зразок фінансових та банківських холдингових груп, банківських корпорацій. Вони зберігають право володіння та управління, а також пропорційного розподілення прибутку. З іншого боку консолідація банківської системи не вплине на рівень конкуренції, адже процентна політика комерційних банків майже повністю залежить від політики НБУ.
Підвищення рівня капіталізації вітчизняних банків підвищить їх конкурентоспроможність на світовому фінансовому ринку і забезпечить фінансову стабільність всієї економіки України на шляху інтеграції у світове господарство.
Банки за рівнем капіталізації групуються в 5 груп (для цього використовують показники Н1,Н2,Н3, а також визначають співвідношення активів з негативною класифікацією до регулятивного капіталу):
добре капіталізовані банки: них Н1 відповідає нормі, Н2 становить >17%, Н3>8%
достатньо капіталізовані банки: Н1 відповідає вимогам, Н2 в межах від 8до17%, Н3 від 4 до 8%
недокапіталізовані банки: Н1 відповідає вимогам, Н2 становить від 6 до 8%, Н3 від 3 до 4%
значно недокапіталізовані банки: Н1 не відповідає нормі, але не більше ніж на 20%, Н2 становить від 2 до 6%, Н3від 1,3 до 3%. співвідношення між активами з негативною класифікацією і регулятивним капіталом перебуває між 45-60%
критичнонедокапіталізовані банки: Н1 не дотримано більше ніж на 20%, Н2 менше ніж 2%, Н3 менше 1,3%
співвідношення між активами з негативною класифікацією і регулятивним капіталом складає більше ніж 60%


31.Класифікація активів банку за ліквідністю. Аналіз ліквідності банку: коефіцієнтний аналіз, оцінка розриву ліквідності.
Для забезпечення щоденної спроможності банку відповідати за своїми зобов’язаннями структура активів комерційного банку повинна відповідати якісним вимогам ліквідності. За цією метою всі активи банку розділяються на групи за ступенем ліквідності, залежно від терміну погашення. Активи банку поділяються на високоліквідні активи (тобто активи, що забезпечують миттєву ліквідність), ліквідні активи, активи довгострокової ліквідності.
“Активи – це ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, використання яких, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди.”
До активів миттєвої ліквідності (високоліквідних) належать: готівка і прирівняні до неї кошти, кошти на рахунках у центральному банку, державні боргові зобов’язання, кошти на коррахунках, вкладення в облігації внутрішньої валютної позики, за відрахуванням коштів, які надходять на оплату валютних акцій, і коштів, які надходять на коррахунки банку від реалізації цінних паперів. Ці кошти належать до ліквідних, оскільки підлягають у разі потреби негайному вилученню з обороту банку.
До складу ліквідних активів належать, окрім перерахованих високоліквідних активів, усі кредити, видані кредитною організацією в національній та в іноземній валютах, із терміном погашення протягом найближчих 30 днів (крім пролонгованих хоча б один раз і знову виданих кредитів на погашення раніше виданих позичок), а також інші платежі на користь кредитної організації, які підлягають перерахуванню протягом найближчих 30 днів (дебітори, а також суми переплати, які підлягають поверненню кредитній організації на звітну дату з фонду обов’язкових резервів).
До активів довгострокової ліквідності належать всі кредити, видані кредитною організацією в національній та іноземній валюті, із залишковим терміном погашення понад рік, а також 50% гарантій і поручництв, виданих банком на термін дії понад рік, кредити прострочені, за відрахуванням позичок, гарантованих урядом, під заставу цінних паперів, під заставу дорогоцінних металів.
Аналіз ліквідності банку: коефіцієнтний аналіз, оцінка розриву ліквідності.
Під ліквідністю банку розуміють здатність банку своєчасно виконати свої зобов’язання яке визначається збалансованістю між строками і сумами виконання зобов’язань.
Аналіз ліквідності банку здійснюється двома методами:
Коефіцієнтний метод – характеризує ліквідність балансу банку
Оцінка розриву ліквідності.
Оцінка нормативів ліквідності при коефіцієнтному методі розраховують такі коефіцієнти:
Коефіцієнт співвідношення А і З / довгострокової ліквідності коли беруться співвідношення довгострокових активів і довгострокових зобов’язань, оптимальне значення 1,2
Коефіцієнт ресурсної ліквідності, або коефіцієнт ефективності використання зобов’язань. =Доходні активи / сукупні зобов’язання. Характеризує частку погаш. зобов”яань за рахунок дохідних активів. Опт. Знач. >= 80%
Коефіцієнт співвідношення ліквідних та загальних активів, оптимальне значення 0,2-0,3, показує яка частка коштів буде швидко перетворюватися в готівку.
Коефіцієнт генеральної ліквідності = високоліквідні А + матеріальні А / суму загальних зобов’язань.
Коефіцієнт довгострок. Ліквідності обчисл. які співвідношення довгострок. вкладень і довгострок. зобов”зань.Опт. знач.1,2
Коефіцієнт співвідношення ліквідних активів до вкладів громадян. Опт. знач. >1
Коефіцієнт співвідношення ліквідних активів та зобов”язань банку.
Коефіцієнт співвідношення позик і депозитів 70-80%
Коефіцієнт співвідношення готівки до сальдо за між банк. позиками.
10.Коефіцієнт ліквідності ц.п. до секупних активів.
Розрив ліквідності – різниця між сумою надходження і використання коштів згрупованими за строками.(тис. грн)
Якщо отримане значення додатне, то це означає що банк має надлишок ліквідних коштів, якщо від’ємне то банк потребує ліквідних коштів, які він залучає на фінансовому ринку.
Основні етапи аналізу розриву ліквідності:
Визначається період часу протягом якого визначатимуть розрив ліквідності.
здійснюється поділ цього періоду на менші інтервали і групують за цими інтервалами активи і пасиви.
визначають прогнозні вхідні і вихідні потоки або обсяги А і П операцій
визначають розрив ліквідності і сукупний розрив.
визначають заходи для поповнення ліквідних коштів або розміщення надлишків ліквідних коштів.
При оцінці прогнозів в розриві ліквідності прийнято виділяти:
оптимістичний сценарій
реалістичний
песимістичнийпесимістични
Розрізняють три нормативи ліквідності:
Н4 – норматив миттєвоє ліквідності. Н4 = каса+ кор..рах / поточні рахунки * 100, оптимальне значення 13 EMBED Equation.3 1415 20%. Цей показник характеризує здатність банку покривати поточні зобов’язання за рахунок високоліквідних активів.
Н5 – норматив поточної ліквідності, Н5 = Активи первинної та вторинної ліквідності / зобов’язання *100., оптимальне значення 13 EMBED Equation.3 141540%. При розрахунку даного нормативу враховуються активи і зобов’язання з кінцевим строком погашення до 30 днів. Характеризує яка частка поточних зобов’язань ........
3. Н 6 – норматив короткострокової ліквідності. Н6 = Ліквідні активи / короткострокові зобов’язання *100, оптимальне значення 13 EMBED Equation.3 141520%. При розрахунку Н6 Активи і зобов’язання повинні мати строк погашення до 1 року


32.Основні поняття та типи грошово-кредитної політики, її цільова спрямованість та місце в загальнодержавній економічній політиці.
Під грошово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємозв’язаних та скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій ЦБ. Цілями грошово-кредитної політики є досягнення макроекономічної стабільності, дотримання нормативно передбачених темпів інфляції, забезпечені стабільності курсу національної валюти, досягнення врівноваження платіжного балансу, створення умов для позитивних структурних зрушень, подолання кризових явищ в економіці.
Монетарна політика - одна з головних складових системи державної регулювання ринкової економіки, оскільки нормальний розвиток ринкового суспільства неможливий без відповідного коригування економічних процесів з боку держави.
Цілі монетарної політики поділяють на 3 групи:
стратегічні (ріст ВВП, ріст рівня зайнятості, стабілізація цін, збалансування ПБ)
проміжні (покращення ринкової кон’юктури для досягнення стратегічних цілей)
тактичні (оперативні завдання щодо регулювання певних економічних змінних(грошової маси, % ставки, вал. курсу)
Виділяють 2 типи ГКП:
рестрикційна (політика дорогих грошей направлена на зниження ділової активності, темпів інфляції)
експансійна (політика дешевих грошей направлена на пожвавлення ринкової кон’юктури, ріст ВВП, зниження рівня безробіття)
Незважаючи на те, що методи монетарної політики реалізують безпосередньо в грошово-кредитній сфері її ефект не обмежений лише цією сферою, а проявляється в реальній економіці. Монетарна політика здійснює вплив на виробництво, інвестування, зайнятість.
Національний банк України як центральний банк держави щорічно розробляє проект основних напрямків грошово-кредитної політики, які затверджуються Верховною Радою України.
Ці напрямки передбачають:
- аналіз і прогноз розвитку макроекономічної ситуації в Україні;
- основні завдання грошово-кредитної політики;
- цільові орієнтири грошово-кредитної політики;
- інструменти регулювання грошово-кредитного ринку.
Грошово-кредитна політика Національного банку України на перспективу націлена на забезпечення внутрішньої і зовнішньої сталості гривні, досягнення фінансової стабілізації і створення на цій основі сприятливих умов для здійснення позитивних структурних зрушень в економіці, а також для вирішення важливих соціальних проблем.
Таким чином, ефективна стабільна грошово-кредитна політика (під якою розуміється звичайно низький стійкий темп інфляції) передбачає необхідність узгодженості й координації грошово-кредитної політики з іншими напрямками загальнодержавної економічної політики і, зокрема, з напрямками фіскальної політики.


33.Політика обов’язкових резервних вимог. Основні принципи її застосування в Україні та країнах з розвиненою економікою.
Політика обов'язкових резерв, вимог - один з інструментів, за допомогою якого ЦБ регулюють грошовий ринок, управляють кількістю грошей, підтримують темпи зростання грошової маси. Дія цього методу полягає у зміні ЦБ норми, межах якої банки зобов'язані частину залучених коштів зберігати на рахунку у ЦБ. Резервні вимоги використовуються ЦБ для розв'язання макроекономічних довгострокових завдань стабілізації грошового обігу та регулювання обсягів грошової пропозиції, тобто як інструмент монетарної політики. Норма резервування, тобто величина співвідношення банківських резервів і депозитів визначається двома чинниками: вона залежить від норми обов’язкових резервів, яка встановлюється для банків Центральним банком та від величини надлишкових резервів. Надлишкові резерви необхідні банкам для того щоб задовольнити потреби клієнтів у готівці та бути спроможними здійснювати платежі між банками. Політика обов'язкових резервних вимог використовуються ЦБ як засіб антнциклічної або антиінфляційної політики, як інструмент регулювання банківської ліквідності. Політика резервних вимог може мати стимулювальну спрямованість. Маневруючи окремими елементами. механізму обов'язкового резервування ЦБ може стимулювати розвиток окремих видів банків, операцій, фінансових інструментів. Політик резерв, вимог не є інструментом який ЦБ в країнах із розвиненою економікою нерідко використовують. Часті зміни механізму обов'язкового резервування можуть мати дестабілізуючий вплив на економіку, вони ускладнюють банкам отримання джерел фінансування активних операцій. Розвинута ринкова економіка віддає перевагу гнучким інструментам грошово-кредитного регулювання, які впливають на грошову пропозицію не прямо, а через формування певних умов на ринку. В Україні в умова: трансформації економіки НБУ поступово освоює методи регулювання грошового ринку, що притаманні ринковій економ. Із зростанням попиту на гроші НБ поступово зменшуватиме норму резервних вимог, що сприятиме активізації кредитно-інвестиційної діяльності банків, дасть змогу їм інтенсивніше підтримувати реальний сектор економ.
Розмір обов'язкових резервів установлюється єдиним для банків та інших фінансово-кредитних установ у процентному відношенні до загальної суми залучених коштів у національній та іноземній валютах.
Для різних видів залучених коштів можуть установлюватися різні норми обов'язкових резервів.
Зобов'язання дотримуватися нормативів обов'язкового резервування коштів у комерційних банках та інших фінансово-кредитних установах виникає з часу отримання ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій щодо залучення коштів юридичних і фізичних осіб І є необхідною умовою для здійснення цих операцій. Комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи несуть відповідальність за дотримання порядку формування обов'язкових резервів згідно з цим Положенням.
Зобов'язання комерційного банку щодо третьої особи не може бути підставою для звільнення його від дотримання норми обов'язкового резервування.
Нормативи обов'язкового резервування коштів установлюються з метою обмеження дії грошового мультиплікатора та підтримання на певному рівні грошової маси в обігу.
Недотримання нормативів обов'язкового резервування коштів означає здійснення банком та іншою фінансово-кредитною установою несанкціонованої кредитної емісії, за яку встановлюється відповідна плата Національному банку України та застосовуються заходи впливу відповідно до ст.62 Закону України «Про Національний банк України».
Формування обов'язкових резервів здійснюється в процентному відношенні до зобов'язань у цілому за консолідованим балансом комерційного банку - юридичної особи та іншої фінансово-кредитної установи, включаючи їх філії, і відповідна сума коштів обов'язкових резервів у національній валюті повинна знаходитися на кореспондентському рахунку комерційного банку або на окремому рахунку в Національному банку України за певний період регулювання.
Покриття сум обов'язкових резервів будь-якими видами активів комерційного банку та іншої фінансово-кредитної установи не допускається.
Обов'язкові резерви формуються у національній грошовій одиниці.
Обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені та обліковані на балансі комерційного банку та іншої фінансово-кредитної установи кошти юридичних та фізичних осіб як у національній, так і в іноземній валюті, за винятком коштів, залучених від інших комерційних банків та іноземних інвестицій, отриманих від міжнародних фінансових установ.
До залучених комерційними банками та іншими фінансово-кредитними установами коштів належать кошти депозитних, поточних, бюджетних рахунків юридичних І фізичних осіб, а також залучені кошти, що відображені на інших рахунках бухгалтерського обліку.
Нормативи обов'язкового резервування від суми залучених коштів установлюються Правлінням Національного банку України, виходячи із стану виконання грошово-кредитної політики чи ситуації на грошово-кредитному ринку.
Проценти за залишками коштів обов'язкових резервів, що знаходяться на кореспондентському рахунку комерційного банку або на окремому рахунку в Національному банку України, не нараховуються.


34.Вкладення банків у державні цінні папери. Облік операцій за вкладеннями в боргові цінні папери, які рефінансуються НБУ.
Банки розвинутих країн значну частину доходів одержують від вкладень своїх власних і залучених коштів у державні цінні папери. Державні цінні папери можуть випускатися для:
погашення раніше розміщених державних позик;
забезпечення касового виконання державного бюджету;
фінансування цільових програм, що здійснюються місцевими органами влади
Емітентами державних цінних паперів є уряд чи інші урядові структури. Агентами із розповсюдження цих паперів найчастіше виступають центральні банки.
Основні види державних цінних паперів такі: Казначейські векселі - короткострокові цінні папери на пред'явника, що випускаються Казначейством на термін до одного року для ефективного касового виконання держбюджету; Казначейські зобов'язання - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу. Державні облігації - цінні папери, що засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету і підтверджують зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість паперів у передбачений у них термін з виплатою фіксованого доходу, якщо інше не передбачено умовами випуску.
Первинне розміщення боргових зобов'язань держави може здійснюватися трьома способами:
відкритого продажу;
індивідуального продажу;
шляхом аукціону.
Україна, як і більшість ринкових держав світу, обрала аукціонну форму розміщення своїх державних цінних паперів.
Придбання облігацій на первинному ринку за власні кошти та за дорученням і за кошти клієнтів може здійснюватися комерційними банками за умови:
наявності дозволу Державної комісії з ЦП та фондового ринку на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів;
виконання встановлених економічних нормативів та задовільного фінансового стану;
наявності договору з НБУ як депозитарієм державних цінних паперів про депозитарне обслуговування облігацій;
наявності договору з клієнтами на придбання облігацій на аукціоні та відкриття клієнтам рахунків у цінних паперах.
Комерційні банки, що бажають придбати облігації, надсилають в аукціонний комітет НБУ заявки двох типів:
1) конкурентні (з конкурентною пропозицією) – у заявках банки встановлюють кількість облігацій за фіксованими цінами;
2) неконкурентні (з неконкурентними пропозиціями) - у заявках банки встановлюють кількість облігацій за середньозваженими цінами, що встановляться під час проведення аукціону.
У день проведення аукціону заявки, що надійшли від комерційних банків, відкриваються і формується аналітична інформація, яка характеризує склад пропозицій щодо придбання ОВДП. На підставі даних відповідних аналітичних таблиць аукціонний комітет ухвалює рішення щодо допущення заявок комерційних банків до участі в аукціоні і характеризує можливі варіанти встановлення ціни відсікання при продажу облігацій та середньозваженої ціни торгів, за якою задовольняються неконкурентні заявки. Заявки, що за ціновими умовами нижчі за ціну відсікання, не задовольняються.
Депозитний сертифікат Національного банку України - ще один із монетарних інструментів НБУ, який є його борговим зобов'язанням у бездокументарній формі, що засвідчує розміщення в НБУ коштів комерційних банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого строку.
Рішення щодо доцільності здійснення первинного розміщення сертифікатів Національного банку України шляхом проведення аукціонів НБУ приймає залежно від стану загальної ліквідності банківської системи та кон'юнктури грошово-кредитного ринку. Операції з розміщення сертифікатів НБУ здійснюються на договірній основі виключно з банками - юридичними особами, які уклали з НБУ угоди про участь у депозитних аукціонах на відповідний рік.
До участі в цих аукціонах допускаються банки, які не мають заборгованості за кредитами НБУ, забезпечують формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, своєчасне і в повному обсязі формування обов'язкових резервів. Право власності банку на сертифікат НБУ виникає з часу зарахування оплаченої кількості депозитних сертифікатів на рахунки в цінних паперах власників у депозитарії. При цьому банкам видається витяг із цих рахунків. Погашення сертифікатів здійснюється Національним банком України в безготівковій формі шляхом перерахування на кореспондентський рахунок комерційного банку номінальної вартості сертифіката та процентного доходу за ним на дату погашення.
Облік операцій за вкладеннями в боргові цінні папери, які рефінансуються НБУ.
Облік ведеться в 14 групі плану рахунків в розрізі видів ЦП, емітентів і відношення до портфеля ЦП.
Облік ДЦП(боргових):
придбання акцій та інших цінних паперів: Дт 141,142 Кт 1200
куплено боргові ЦП з дисконтом: Дт 141,142 - на суму номіналу Кт 1200 на суму придбання Кт 1416, 1426 – на суму дисконту
куплено боргові ЦП з премією: Дт 141,142 – на суму номіналу Дт 1417,1427 – на суму премії Кт 1200 – на суму придбання
переоцінка: у разі збільшення вартості: Дт рахунок переоцінки (1415) Кт 6393 - на суму дооцінки у разі зменшення вартості: Дт 6393 Кт рахунок переоцінки (1415) - на суму уцінки
Нарахування доходів: амортизація дисконту Дт 1416 Кт 6050, амортизація премії – Дт 6050 Кт 1417
нарахування доходів: Дт 1418 Кт 6050
Отримання доходів (дивідендів): Дт 1200 Кт 1418


35.Довгострокове кредитування. Особливості іпотечного кредитування в житлове будівництво та придбання квартир. Облік цих операцій.
Іпотека - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.
Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, у власності яких є об'єкти нерухомості або які мають поручителів, що надають під заставу об'єкти нерухомості на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту можуть бути: жилі будинки, квартири, виробничі споруди, магазини, земельні ділянки тощо, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.
У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, договір застави має бути нотаріально засвідчений на підставі відповідних юридичних документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється в нотаріальних органах за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави транспортних засобів та космічних об’єктів за місцем реєстрації цих засобів та об’єктів, договору застави товарів в обороті або у переробленні за місцезнаходженням підприємства.
Характерною ознакою іпотечного кредиту є залишення заставного майна у боржника. Боржник може експлуатувати об'єкти, що передані у заставу. Іпотека дає право кредитору переважного задоволення своїх вимог до боржника в межах суми зареєстрованої застави. Також у процесі дії кредитної угоди кредитор має право і повинен перевіряти наявність, розмір, умови експлуатації об'єкта застави і т. д.
До іпотеки банки вдаються, як правило, при великих розмірах кредиту, але частіше іпотечний кредит надається спеціалізованими іпотечними банками, фінансовими компаніями, земельними банками і т. д. Ресурси для надання іпотечного кредиту можуть надходити з двох джерел: залучені ресурси комерційних банків та кошти, отримані за рахунок реалізації іпотечних облігацій (заставні листи).
Іпотечні облігації - це довгострокові цінні папери, які емітуються фінансовими і нефінансовими інститутами під забезпечення нерухомістю, і приносять твердий процент. У багатьох країнах іпотечні облігації є значною частиною ринку цінних паперів.
Механізм надання іпотечного кредиту такий: позичальник звертається до банку за кредитом під забезпечення нерухомості, землі. Банк вимагає від клієнта виписку з реєстру для того, щоб дізнатись про вартість застави і наявність чи відсутність інших заставних прав на неї. Такий реєстр, в якому фіксується інформація про власників майна, землі, зміни у власності, про видані та погашені іпотечні кредити, ведеться державними органами. Задоволення вимог кредиторів відбувається у порядку черговості запису їх номерів у реєстрі. Тому банки зацікавлені бути першими в списку кредиторів. Також важливо правильно оцінити вартість застави, щоб за рахунок реалізації майна можна було б погасити заборгованість.
Проблемами розвитку іпотечного кредитування українськими банками є: недостатня ресурсна база банків, що має в основі низький платоспроможний попит на нерухомість, відсутність у банків досвіду розміщення коштів на строки понад один рік, а також високий рівень інфляції. За оцінками спеціалістів банків, що займаються іпотечним кредитуванням, переважним кредитним періодом для клієнтів є термін до трьох років. Для банків великою проблемою ліквідності є розрив між строками залучення короткострокових ресурсів і довгими строками розміщення ресурсів при іпотечному кредитуванні.
Облік забезпечення наданого кредиту (застави, гарантії тощо) здійснюється на позабалансових рахунках:
9500 «Застава, за якої предмет застави залишається у заставника»;
9501 «Застава, за якої предмет застави передається банку»;
9510 «Надана застава»;
9900 «Контррахунки для рахунків розділів 9095».
Забезпечення враховується за його вартістю, яка вказана в угоді про забезпечення.
Іпотечні кредити, що надані фізичним особам обліковуються на рахунках 223 групи:
2232 А Короткострокові іпотечні кредити, що надані фізичним особам;
2233 А Довгострокові іпотечні кредити, що надані фізичним особам.
А обліковуються вони за загальними правилами обліку кредитних операцій.











13PAGE 15


13PAGE 141215




Root EntryEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation Native Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 4 Заголовок 515

Приложенные файлы

  • doc 24138654
    Размер файла: 534 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий