Bilety 30.вот и все.

1
1.) До форм суспільної свідомості відносяться:а) право; б)філософія:; д) наука; ж) мораль; з) мистецтво; к) релігія.
с) форма правління; е) культура; и) соціально-економічна формація - не відносяться до форм сусп. свід.
2.) До якої течії чи епохи належать наступні філософи:
Античність
Відродження
Просвітництво
Німецька кл. філ.
Філософія XX ст.

Епікур, Анаксімандр, Плотін,
Ф. Бекон, Дж. Бруно, Т. Мор, П. Абеляр Аврелій Августин
Д. Юм, Г. В. Лейбніц, Дж. Локк, Р. Декарт
І. Кант,
Ф. Й. Шеллінг
А. Шопенгауер,
Ж.Дерріда,
М.Хайдеггер,Г.Г. Гадамер, Т. Кун

3.) Поясніть принцип економії мислення У. Оккама.
Оккам настаивал на том, что всякое подлинное объяснение должно быть предельно простым. Этот принцип «экономии мышления» получил название «бритвы Оккама». Сам Оккам формулировал его следующим образом: «сущности не следует умножать без необходимости». Этот принцип он использовал для того, чтобы удалить из философской системы множество метафизических понятий и принципов, введенных в неё его предшественниками (в частности – Дунсом Скотом), упразднив, например, различение «существования» и «сущности», «общих» и «единичных» субстанций, «души» и «способностей души».
Сам принцип можно объяснить так: “Если разница между двумя объяснениями только в том, насколько они сложнее, то более простое, как правило, лучше.” Другими словами: “Чем больше предположений вы должны сделать, чтобы объяснить, тем хуже это объяснение. То есть не надо делать больше предположений, чем это нужно минимально”.
4.) Доведіть, що М. Кузанський є одним з засновників діалектики.
Аналіз вчення Миколи Кузанського дає змогу особливо яскраво побачити різницю між старогрецькою трактовкою буття і трактовкою буття в епоху Відродження.
Микола Кузанський, як і більшість філософів його часу, орієнтувався на традицію неоплатонізму. Однак при цьому він переосмислював вчення неоплатоників, починаючи з ценрального для них поняття «єдиного». У Платона і у неоплатоників, як ми знаємо, єдине характеризується через протилежність «іншому», неєдиному. Цю точку зору поділяли піфагорійці та елеати, які протиставляли єдине множинності, границю – безмежності. Кузанець, який поділяв принципи християнського монізму, заперечує античний дуалізм і заявляє, що «єдиному ніщо не протилежне». А звідси він робить характерний висновок: «все є все» – формула, яка звучить пантеїстично і безпосередньо передує пантеїзму Жордано Бруно.
Ця формула неприйнятна для християнського теїзму, який принципово відрізняє творіння («все» від творця («єдиного»), але, що не менш важливо, вона відрізняється і від концепції неоплатоників, які ніколи не ототожнювали «єдине» з «усім». Ось тут і проявляється новий підхід до проблем онтології. З твердження, що єдине не має протилежності, Кузанець робить висновок, що єдине тотожне з безмежністю, нескінченністю. Нескінченність – це те, більшим від чого ніщо не може бути. Тому Кузанець називає її «максимумом», єдине ж – «мінімумом». Отже, Микола Кузанський відкрив принцип збігу протилежностей максимуму і мінімуму. Отже, єдність протилежностей є найважливішим методологічним принципом філософії Миколи Кузанського, що робить його одним з родоначальників новоєвропейської діалектики.
5.) Як співвідносяться поняття “мудрець”, “філософ”, “вчений”. Якого мислителя можна вважати еталоном філософа, чому?
Фило
·соф человек, который занимается поиском истины, изучением сущего. В связи с тем, что каждый человек на протяжении всей своей жизни занимается поиском истины, философами называют тех людей, которые этому занятию уделяют первоочередное внимание.
Мудрец во многих культурах особо почитаемый человек, часто старейшина, наделённый[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]мудростью, которой часто приписывается божественное происхождение. В Греции различали «мудрецов» и «любителей мудрости» [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]философов, исторически поколение «мудрецов» сменилось поколениями «философов». В древнем мире понятие «мудрец» часто идентифицировалось с понятием «ученый».
Учёный специалист в какой-либо научной области, внёсший реальный вклад в науку.
Эталон философа мудрец-философ.
Учёный хранит знания, философ собирает их в образ, а мудрец пьёт их из первоистока в виде образа.
Истинный мудрец понимает, что вечные проблемы бытия – на то и вечные, что не имеют исчерпывающих, раз и навсегда данных решений. Чем глубже и тоньше данный ответ, тем больше новых вопросов ставит он перед свободной и творческой человеческой мыслью.
Я считаю одним из эталонов философа - Ницше. Его определение “сверхчеловека”, “морали”и “"імморалізма" ” заставляет думать о истинной природе человеческого поведения и сознания.

Білет № 2
1.)Знайдіть зайве: громадянське суспільство, суспільство ризику, інформаційне суспільство, постіндустріальне суспільство.
У той час, коли суспільство ризику, інформаційне суспільство, постіндустріальне суспільство є своєрідною фазою розвитку суспільства, гоомадянське суспільство є сукупністю відносин у сфері економіки, культури і т. д., які развиваються в рамках демократичного суспільства незалежно і автономно від держави.
2.)Які риси, поняття та прізвища належать класичній філософії, а які некласичній думці:
Класична філософія
Некласична філософія

а) ідея суспільного прогресу;
в) Й. Фіхте;
г) "людина людині Бог";
з) панлогізм;
і) категоричний імператив;
л) Ф. Шеллінг;
р) трансцендентальний суб’єкт.
б) З. Фройд;
д) С. К’єркегор;
є) воля до життя;
ж) вічне повернення;
к) М. Шелер;
м) «існування передує сутності»;
н) надлюдина;
о) М. Бердяєв;
п) персоналізм;
с) несвідоме.

3.) Проаналізуйте аргумент на користь релігійної віри, відомий під назвою «парі Паскаля». Наскільки він переконливий?
Французький математик Б. Паскаль. Велич людини він вбачав у мисленні, але надавав перевагу не розуму, а вірі, оскільки розум скрізь знаходить протиріччя.
На що робити життєву ставку - на релігію або на атеїзм? Для пошуку відповіді Паскаль припустив, що шанси існування чи відсутності бога приблизно рівні або, принаймні, кінцеві. Тоді можливі два варіанти:
Жити без віри вкрай небезпечно, так як можливий «програш» у разі існування бога нескінченно великий - вічні муки. Якщо ж його не існує, то ціна «виграшу» невелика - безвір'я нам нічого не дає і від нас нічого не вимагає. Реальним виграшем атеїстичного вибору буде зменшення витрат на розмір витрат на релігійні обряди.
Жити за канонами віри не небезпечно, хоча і трохи більше важко через постів, усіляких обмежень, обрядів та пов'язаних з цим витрат коштів і часу. Ціна «програшу» у разі відсутності бога невелика - витрати на обряди. Зате можливий «виграш» у разі існування бога нескінченно великий - порятунок душі, вічне життя.Цей аргумент дуже переконливий, тому що він змушує замислитись людину про те, що їй може дати віра у Бога.

4.)Вкажіть спільне та відмінне в філософії стоїцизму та епікуреїзму.
Відмінне
Стоїки вбачали щастя для людини в самозбереженні, в її особистому ставленні до світу в цілому, та до себе як до частини цього світу. Епікурейці ж вбачали щастя у задоволенні, адже задоволення проповідувалося ними як шлях до свободи, звільнення від страхів, зла, марновірства та страждань.
Коротко і влучно схарактеризував обидві школи І.Кант: “Епікурейці стверджують, - казав він, - що усвідомлення правил, які ведуть до щастя, є доброчесність, а стоїки усвідомлювали свою доброчесність як щастя”. У цій фразі, можливо, і заключається все протиріччя між двома філософськими школами, адже для стоїків доброчесності якими володіє людина це найвище щастя, а для епікурейців доброчесність це лише розуміння всіх правил поведінки, дотримуючись яких можна досягти щасливого життя.
Спільне
Та були у їх поглядах і спільні ідеї, наприклад і стоїки і епікурейці вбачали щастя у пізнанні природи, адже воно звільняє людину від страхів, різних переживань і страху смерті, а також саме природа покладає щастя для людини в самозбереженні. Стоїки як і епікурейці, проповідували апатію, та саме поняття “апатія” вони розглядали по-різному, якщо епікурейці вважали її наслідком втечі від світу, то прихильники стоїцизму, навпаки, прийняттям світу, безумовною покірністю сущому як необхідному і належному. Для Епікура та його прихильників вищим типом людини є така, що дійсно звільнилась від пут світу, втекла від нього, досягла “внутрішньої свободи”, для стоїків, навпаки досконалою є така людина, що безпристрасно і байдуже сприймає цей світ та події, що в ньому відбуваються. Та вони поєднувалися в тому, що особа сама в собі повинна знайти джерело самозадоволення і щастя. Епікурейці як і стоїки виділяли три основні складові філософії: етику, логіку та фізику.
5.) Проаналізуйте співвідношення філософської, релігійної та наукової картин світу. Які відомі досягнення сучасної науки змінюють сприйняття релігії?
Філософські картини життя будуються навколо відношення людина – світ або світ – людина. Об’єктивістські філософські концепції вважають, що ми всі можемо і повинні знаходити спільні позиції з питань про якість дійсності і про своє місце у ній, а ті, хто обстоює особливі позиції – помиляються, впадають в ілюзію. Яскравими прикладами об’єктивізму були філософські системи Гегеля і Маркса. Вчення цього типу дуже цінують роль пізнання у житті людей, оскільки вважають, що раціональне знання безпосередньо пов’язує нас з істиною і показує світ таким, якими він є. Протилежністю об’єктивізмові є суб’єктивізм, коли світ, спільний для всіх живих суб’єктів, замінюється на багато “світиків”. Яскравим прикладом такого суб’єктивізму виступає філософія Жан-Поль Сартра, який вважає, що “людина, не по своїй волі закинута в буття” – цілком вільна.
Наукова картина світу характеризується інтернаціональністю і являє собою результат теоретичного пізнання суттєвих якостей об’єкта. Спираючись на експериментальне пізнання людиною світу, найбільшого розмаху формування наукової картини світу зазнає в добу Нового часу.
Релігійна картина світу, яку вважають різновидом наукової , виконує світоглядну функцію, пояснює світ, базуючись не на наукових знаннях, а на визнанні іншої дійсності поза межами чуттєвого сприймання. Існує взаємовплив між релігійною, філософською та науковою картинами світу, так як усі вони представляють світоглядні позиції певної епохи. Віра в надприродні ієрархії дає можливість людям інтимно переживати проблеми екзистенційного характеру, відповіді на які світська культура (зокрема наука) доступно та ефективно дати не може.
Відомі досягнення сучасної науки, які змінюють сприйняття релігії – це клонування, аборти (церков проти цього, бо тільки Бог може вирішувати кому жити, а кому ні) , штучне запліднення (церков проти цього, бо бездітність є проявою Божої волі).
Білет №3
1.)Знайдіть зайве:
Зайве - Шиллер і Маркс.
Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фейєрбах - представники класичної німецької філософії




2.)Назвіть основні категорії діалектики, використовуючи їх визначення надані у таблиці:
(одиничне)
річ, котра розглядається у своїх відмінностях від інших речей
(загальне)
подібність сутнісних ознак певних груп
речей

(зміст)
найбільш значуща внутрішня властивість речі, без котрої вона не може бути сама собою
(форма)
зовнішній вигляд речі, такий, якою вона сприймається завдяки органам відчуття

(причина)
те, що зумовлює розвиток явища певним
чином
(наслідок)
те, що є кінцевим результатом окремого процесу

(необхідність)
такий розвиток явища, котрий виходить із внутрішніх суттєвих властивостей чи
зовнішніх обставин
(випадковість)
заздалегідь непередбачуваний розвиток,
зумовлений несуттєвими, випадковими,
зовнішніми причинами

(можливість)
те, чого не існує у реальності, але за певних обставин може стати дійсністю
(дійсність)
реально існуюче

3.) Сформулюйте один з законів логіки Аристотеля та поясніть його значення.
Аристотель заклав теоретичні основи логіки як науки. Йому належить формулювання трьох основних законів формальної логіки: закон тотожності (А є А), несуперечності (А не є не-А), закон виключеного третього (істинним є А або не-А).
Закон тотожності: кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатися незмінною в ході одного й того ж міркування.
Цей закон спрямований безпосередньо проти нечітких, неясних, розпливчастих думок, а опосередковано - проти їх двозначності та багатозначності.
Закони логіки переконливо ілюструються на прикладах міркувань, у яких ці закони порушено.
Проаналізуємо таке міркування:
Вулкани – гори,Гейзери – вулкани,Отже, гейзери - гори.
У цьому міркуванні порушено закон тотожності, оскільки поняття "вулкан" у першому судженні означає результат виверження у формі застиглої лави, а в другому - власне виверження і до того ж у вигляді води або пари. Причиною невиправданого ототожнення названих понять є невизначеність їх обсягу. В першому судженні ця невизначеність зумовлена відсутністю кванторного слова, а в другому - тим, що поняття "вулкан" тут відіграє роль предиката стверджувального судження.
Закон несуперечності
Схема закону: "А є А". В сучасній логіці цей закон виражають такими схемами: А->А ("Якщо А, то А"); А++А ("А тоді і тільки тоді, коли А").
Закон несуперечності: два судження, в одному з яких щось стверджується, а в другому те саме, в той же час і в тому ж відношенні заперечується, не можуть бути одночасно істинними.
Схема закону несуперечності: АлА ("Хибно, що А і не-А одночасно істинні"). Суперечні судження руйнують міркування. Виявлення суперечностей в існуючих теоріях - необхідна умова їх удосконалення (чи заміни).
Закон виключеного третього: із двох суперечних суджень одне неодмінно є істинним, друге - хибним, а третього і бути не може. Якщо закон несуперечності діє і між суперечними, і між протилежними судженнями, то закон виключеного третього діє лише між суперечними судженнями - загальностверджувальним і частковозаперечним, загалmнозаперечним і частковостверджувальним, одиничним стверджувальним і одиничним заперечним. Між протилежними судженнями цей закон не може діяти, бо вони можуть бути одночасно хибними. Щоб діяти, необхідно прийняти одне і тільки одне рішення. Це вимагає визнання істинності одного і лише одного з двох суперечних суджень: "або.. _ або...".
Схема закону виключеного третього: AvA ("або А, або не-А")
4.) Поясніть, чому в античній філософії матеріалістичні концепції виникли раніше, ніж ідеалістичні?
1 вариант
Початковою точкою розвитку Античної філософії був філософський матеріалізм.
Антична філософія починалася з постановки питання про первоначале, про головну сутності буття, головною його причини (субстанції) і з'ясування поняття "субстанція". Ставилося питання: не хто створив, а чому так влаштований світ. Отже, проблема субстанції і є питання про причини, первоначалах буття. Питання про субстанцію в античній філософії позначається як проблема "архе". Вона була центральною в античній філософії.Фалес,Анаксимандр,Анаксимен, Геракліт, попри всі розбіжностях з-поміж них, вважали, що це речі сталися вже з речовинного початку. Усередині цієї наивно-материалистической основи намітилися окремі погляди, що призвели до виникнення ідеалізму.
Матеріалізм у античній філософії розвивали Эмпедокл,Анаксагор,Левкипп, Демокріт і пізніше Епікур.
2 вариант
Значительной чертой античной философии является попытка рационального. Матеріалізм первинною визнає матерію, природу, а свідомість, мислення - вторинним, похідним від матерії. Що оточує нас матеріальний світ існує вічно, завжди, вважають матеріалісти. Його ніхто не створив. Він існує незалежно від волі і свідомості людей. Свідомість же, носієм якої на Землі є людина, є продукт, результат розвитку і функціонування матерії, природи.
Ідеалізм же в протилежність матеріалізму первинним вважає щось нематеріальне, а саме - свідомість, дух, ідею.
Отже, можна сказати, що ці два поняття протилежні за значенням один одному, але не дивлячись на це, античні філософи зійшлись на думці про те, що все таки матеріалізм є первинним, бо існує вічно, незалежно від волі і свідомості людей. А ідеалістичний є вторичним, адже свідомість і дух виникає пізніше , ніж якась матеріальна річ і є результатом людської думки, ідеї.
5.) Представники скептицизму вважають істинну картину світу недосяжною для розуму людини. Чим можна пояснити таку позицію? Чи згодні Ви з нею
Начнём с того, что скептицизм – это философское направление, выдвигающее сомнение в качестве принципа мышления, особенно сомнение в надёжности истины. Я думаю, данную позицию скептиков можно объяснить тем, что для них Абсолютное бытие (Бог), настолько превосходит все возможности человеческого разума, все «естественные» способности человеческого познания, что предстаёт как непостижимое начало мира, отделённое от человека непроницаемой завесой тайны. Ум скептиков переполняют сомнения, которые являются собственным мышлением.
Что касается моего, личного мнения, то частично я солидарна с позицией скептиков. Так, как чтобы понять всю сущность мира не достаточно только жить в нем, нужно мыслить. И когда ты начинаешь мыслить, твой разум наполняется сомнениями в познании «истины». Так как и разум представителей скептицизма направлен лишь на поиски истины, а не на обретение её.
Но с другой стороны считать все наши знания только относительными, не содержащими в себе частицы абсолютного, – значит, по существу, признавать полный произвол в познании. В таком случае познание превращается в сплошной поток, где нет ничего относительно достоверного, где стираются границы между истиной и заблуждением, и получается так, что никаким положениям нельзя верить, а, следовательно, ничем нельзя руководствоваться в жизни. То есть, другими словами – это неверие в абсолютную (даже не в относительную) истину. Мне кажется это неверная постановка мысли, так как без «веры» очень сложно достичь даже самого простого!
Білет №4
1.) Розташуйте у хронологічному порядку: 1.епікуреїзм(310 г. до н. э.)
2.номіналізм(9 ст.)
3.сенсуалізм Локка(17 ст.)
4.філософія французького Просвітництва(середині 18ст)
5.екзисенціалізм(19-20 ст)
6.постмодернізм(кінець 60-тих рр. 20 ст.)

2.)Співвіднесіть філософські школи та напрямки з іменами їхніх попередників
Екзистенціалізм - К’єркегор; психоаналіз - П. Д. Юркевич; неотомізм - Фома Аквінський; марксизм - Сен-Симон; діалектика - Геракліт, Ніколай Кузанський
3.)Наведіть приклад софізму та розкрийте помилки, які він містить. Яке місце має софістика у сучасному соціальному дискурсі?
Софізм - неправильний умовивід, який, при поверхневому розгляді видасться правильним. Софізм заснований на навмиснім, свідомім порушенні правил логіки. Це відрізняє його від паралогізму й апорії, які можуть містити ненавмисну помилку або взагалі на загал не мати логічних помилок, але приводити до явно невірного висновку.
Приклад софізму:
Дівчина - не людина
Доказ від противного. Допустимо, дівчина - людина. Дівчина - молода, значить дівчина - парубок. Парубок - це хлопець. Протиріччя. Значить дівчина - не людина.
Помилка полягає в тому, що не можна робити висновок, керуючи тільки тим, що молода людина – значить парубок. Молода людина поняття загальне, під ним можемо розуміти як чоловіка, так і жінку!
Чи є в тебе те, що ти не втрачав? Звичайно є. Ти рога не втрачав, значить вони в тебе є.
На мою думку, помилка тут криється в тому, що «рога» не можливо втратити, тому що їх і нема у людини. І не можна розуміти фразу «не втрачав» у тому сенсі, якщо не втрачав, то воно в тебе є, так як, це дуже поверхнево так вважати.
Софи
·зм ложное умозаключение, которое, тем не менее, при поверхностном рассмотрении кажется правильным. Софизм основан на преднамеренном, сознательном нарушении правил логики.
«Все металлы простые вещества, бронза металл: бронза простое вещество».Особенно распространённая ошибка есть употребление среднего термина в большой и в меньшей посылке не в одинаковом значении: (здесь в меньшей посылке слово «металл» употреблено не в точном химическом значении слова, обозначая сплав металлов): отсюда в силлогизме получаются четыре термина
Есть ли у тебя то, что ты не терял? Конечно есть. Ты рога не терял, значит они у тебя есть.
Розум софістики є сила, що залучає окремі думки до загальної роботи мислення, у взаємодію і змагання, в діалог. Самою наявністю такого діалогу розум своїми очима доводить свою загальність. Софістика перетворила освіту і виховання на самостійне завдання, що вимагає спеціальних зусиль. Вона показала, що для становлення людського розуму і моральності недостатньо природної течії самого життя
4.) Вкажіть спільне та відмінне у позитивізмі та аналітичній філософії.
Аналіти
·чна філосо
·фія два по­в'язані між собою напрями у філософії:[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Позитиві
·зм [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]-[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] установка, відповідно до якої позитивне[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] може бути отримане як результат суто[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ])[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], тодішньої філософії, матеріалізму, німецького [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], німецького [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та сучасності того часу в цілому. Артур Шопенгауер напроти, був прихильником німецького романтизму, захоплювався містикою.
4.) У чому полягає сутність діалектичного заперечення? Як забезпечується безперервність розвитку?
Закон заперечення заперечення відображає об'єктивний, закономірний зв'язок, спадкоємність між тим, що заперечується і тим, що заперечує. Цей процес відбувається об'єктивно як діалектичне заперечення елементів старого і утвердження елементів нового, тобто і в новому є старе, але в перетвореній формі, в "знятому" вигляді. Основою діалектичного заперечення є суперечність. Це єдність протилежностей, момент зв'язку старого і нового, відмова від першого із збереженням того, що необхідне для розвитку другого. Спосіб діалектичного заперечення має бути таким, щоб давав змогу далі розвиватися, щоб була спадкоємність старого з новим. У природі прикладом такого діалектичного заперечення може бути основний біогенетичний закон всього живого. Цей закон формулюється так: онтогенез (індивідуальний розвиток виду) повторює філогенез (розвиток роду).
5.) Чи згодні ви з тим, що проект Просвітництва зазнав краху?
Просвітництво широка ідейна течія, яка відображала антифеодальні, антиабсолютистські настрої освіченої частини населення у другій половині XVII XVIII століття. Представники цієї течії, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], вважали метою [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] людське [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], шлях до якого переустрій [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] відповідно до принципів, продиктованих [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], були прихильниками теорії природного права. Просвітники мали широкий [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] , критика [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], осуд[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] людини людиною, утвердження самосвідомості й самоцінності [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Я вважаю, що крах - це занадто. Тому, що просвітництво займало певний відрізок часу в історії багатьох країн. В цей період було зроблено багато відкриттів, засновано нові жанри літератури, пожвавлений її розвиток, тому друга назва цього періоду - “Доба Розуму”. Просвітники вірили в розум людини, у можливість справедливого, раціонального влаштування суспільства і, зробили значний внесок в їх розвиток, саме тому стали безсмертними у вдячній пам'яті людства.

Білет № 12
1.) Знайдіть зайве: Емпедокл, Анаксімен, Фалес, Демокріт, Сократ, Платон, Геракліт. Відповідь поясніть.
Сократ і Платон - зайві у цьому рядку, тому що вони не є представниками ранньогрецької натурфілософії, на відміну від інших
2.)Назвіть філософів та філософські течії, котрі розробляли: етику чеснот, етику морального боргу, етику прагматизму, етику відповідальності.
Ответ: 1.) етика чеснот - Аристотель (класична антична філософія). 2.)етика морального боргу - І.Кант (немецкая классическая философия). 3.) етика прагматизму - Дьюї, Джеймс (течія - прагматизм). 4.) етика відповідальності - М.Вебер, Л.Толстой (течія - некласична філософія)
3.) Назвіть соціально-економічні фактори, які сприяли становленню гуманістичної думки.
1 - звільнення суспільства від панування церковної ідеології та релігії.
2 - затвердження у свідомості населення нових нерелігійних форм, ідеалів та цінностей.
3 - відкриття в науці (математика, фізика, астрономія, географія).
4 -становлення капіталістичних відносин та виникнення національних держав. 4.) Розкрийте сутність та значення дедуктивного методу.
Суть свого дедуктивного методу Декарт сформулював у правилах. У першому йдеться про вихідний пункт наукового пізнання визначення принципів або начал. За істинні, згідно з цим правилом, можна вважати лише ті положення, які не викликають ніякого сумніву і не потребують доведення, істинність яких для розуму самоочевидна. Піддавай усе сумніву!
У другому правилі формулюється вимога аналітичного вивчення природних явищ. Кожну складну проблему слід ділити на простіші і робити це доти, доки не прийдемо до ясних та очевидних речей. Третє правило вимагає "дотримуватись певного порядку мислення", який полягає в тому, щоб починати з найпростіших і доступних для пізнання предметів і поступово сходити до складніших і важчих Дедуктивний (лат. deductio виведення) метод полягає у послідовному розгортанні повідомлення і руху тексту від загального до часткового. Це метод пошуку того, як спочатку висловленому узагальненню знайти конкретні підтвердження. Прикладами застосування цього методу можуть бути всі визначення частин мови в підручнику з української (російської) мови: Іменником називається частина мови, що називає предмет і відповідає на запитання хто, що.., прикметником називається... і т. ін. Загальне положення зразу визначає напрям пошуку саме певних фактів та ілюстрацій і організовує слухачів бачити ці факти і думати над ними так, як хоче автор.

5.) Поміркуйте над етичним вченням І. Канта. З чим Ви погоджуєтесь, а що заперечуєте?
Вчення про моральність знаходиться в центрі всієї системі Канта.
Канту вдалося показати, якщо і не пояснити повністю, цілий ряд специфічних рис моралі. Моральність не є психологія людини як такого, вона не зводиться ні до яких притаманних всім людям елементарним прагненням, почуттям, пробудженням, ні до яких особливих унікальних переживань, емоцій, відмінних від всіх інших психічних параметрів людини. Моральність, звичайно, може приймати форму тих або інших психологічних явищ в свідомості людини, але лише через виховання, через підпорядкування стихії почуттів особливій логіці моральної повинності. Взагалі, мораль не зводиться до “внутрішньої механіки” душевних імпульсів і переживання людини, а має нормативний характер, тобто ставить людині певні дії і самі пробудження до них по їхньому змісту, а не по психологічному вигляду, емоційному забарвленню, душевному настрою і т. п. Цим методологічним розмежуванням “логіки почуттів” і “логіки моралі” Канту вдалося виявити суть морального конфлікту в сфері індивідуальної свідомості в конфлікті обов’язку і схильностей, бажань, безпосередніх прагнень. Обов’язок по Канту одностороння і тривка цільність, реальна альтернатива моральної м’якотілості і протистоїть останньому як принципіальність компромісам. Одна з історичних заслуг Канта в розвитку поняття моралі полягає в його вказівці на принципову загальність моральних вимог, що відрізняє мораль від багатьох інших подібних з нею соціальних нормативів (звичаїв, традицій).
Парадокс кантовської етики полягає в тому, що, хоча моральна чинність і направлена на здійснення природної і моральної досконолості, досягнути її в цьому світі неможливо.
Порушення Кантом проблеми автономності етики, розгляд етичного ідеалу, міркування про практичний характер моральності і т. д. визнаються неоцінимим вкладом в філософію.
Екзаменаційний білет № 13
1.) Назвіть та наведіть приклади 4-рьох базових причин, що формують дійсність за Аристотелем.
Розглядаючи "суще як таке" в аспекті його причин, Арістотель виділяє чотири першоначала чи вищі причини: форму, матерію, початок руху (причину руху) й мету. Ці чотири начала визначаються виходячи із більш загальних понять можливості й дійсності, двох основих станів сущого. Матерія й початок руху виражають поняття можливості, а форма й мета поняття дійсності.
Аристотель виходить у своєму аналізі причин зі структури акту людської діяльності. Будь-який предмет, вважає він, має саме ці причини. Припустимо, перед нами прекрасний горщик, каже Аристотель. Він має деяку форму, тобто зовнішній вигляд, вид (по-грецьки – еіdоs, idea), що робить його тілом визначених обрисів, а разом з тим – внутрішню форму, поняття, що робить його саме горщиком, і без якого гончар не зміг би горщик зробити. Далі, горщик зроблений із глини, деякого субстрату, що сам по собі ще не складає горщика, але без якого горщик усе-таки неможливий. Потрібно, далі, гончар, що на основі поняття (форми) надав би глині руху, зробив цей горщик, обпік би його і т.д. Нарешті, необхідна мета, заради якої гончар додає такі зусилля, – зробивши горщик, продати його і тим самим заробити на життя. Визнаючи цю структуру універсальною, Аристотель за аналогією трактує усе світове ціле і кожне з явищ у ньому.
Наприклад, коли будується будинок, то "матерією" при цьому будуть цеглу, "формою" - задум (план) будинку, причиною руху - діяльність будівельника, а метою - призначення будинку.

2.) Якими базовими категоріями оперували, розкриваючи структуру та принципи побудови Світу, філософи: Античності, Середньовіччя, Відродження, Нового Часу?
Античність
Середньовіччя
Відродження
Новий Час

іронія,доброчинність,софія,ідея,ейдос,деміург,метрія,форма,метафізика,першопричина,телеологія,першодвигун,категорія,логіка,енергія,ентелехія,буття,пневма,фатум,Єдине,Благо,Логос-Бог,Світовий Розум,відхилення,універсалізм,космоцентризм,політеізм
Віра,совість,розум,пізнання
Гуманізм,геоцентризм,монотеїзм,роздум,споглядання,прекрасне,мікрокосм,макрокосм,
Філософія природи,механіцизм,метафізика,емпіризм,раціоналізм,геліоцентризм,«ідоли»,пантеїзм,метод,атрибут,субстанція,модус,свобода,якість,причинність,віра,

3.)Вкажіть спільне та відмінне в філософії Платона та Аристотеля.
Аристотель з Платоном розходились у визначенні того, що являє собою оточуюча нас дійсність. У Платона речі світу, що сприймається чуттєво розглядаються лише як видимість, як спотворене відображення істинно сущого(всі речі , які реально існують, утворюються за допомогою взаємодії ідеї та матерії),, у Аристотеля річ, яка сприймається чуттєво розглядається як реально існуюча єдність форми і матерії.(всі дійсні речі – це результат взаємодії матерії та форми). Обидві теорії стоять на позиціях обєктивного ідеалізму, оскільки надають особливої, провідної ролі не матерії (яка за Аристотелем пасивна), а формі(Аристотель) та ідеям (Платон). До того ж важлива роль приписується світовому розуму – Богу (Платон), вищій формі (Аристотель), що дає ще одну причину для характеристики цих теорій як обєктивно-ідеалстичних.
Арістотель створив енциклопедичне філософське вчення, яке будучи в своїй основі об’єктивно-ідеалістичним, у той самий час містило значні матеріалістичні положення. Арістотель критикував вчення Платона про ідеї як першооснову світу, обгрунтував об’єктивне існування матеріального світу як безкінечної сукупності чуттєво сприйманих речей і явищ.
Аристотель рішуче критикував теорію ідей Платона, показавши в ній неправомірність відділення загального від одиничного й окремих. Однак, уставши сам на позиції ідеалізму, зв'язані насамперед з ідеями форми як «суті буття» речей, бога як «нерухомого двигуна», «форми форм», незалежної від матерії, і «блага», він змушений у чомусь миритися з Платоном.
4.) За яких причин виникає феномен відчуження? Чи можна запобігти відчуженню праці?
Відчуження стан напруги, ворожості щодо суб'єктивного і об'єктив ного, духовного і матеріального, розумного і стихійного, особистого і суспільного. У загальному значенні це відношення між творцем і творінням, яке збунтувалось і живе власним життям, нав'язуючи свою логіку творцю, термін широко вживався в німецькій класичній філософії (Фіхте, Гегель, Фейербах) і марксизмі. Проблема відчуження розглядалася багатьма філософами з різних позицій, зокрема К. Марксом, Е. Фроммом, А. Шпенглером, М. Вебером та ін. Під відчуженням в цілому розуміється «соціальний процес, який характеризується перетворенням діяльності людей та її наслідків в самостійну силу, що панує над особистістю».
Основною причиною відчуження в просторі класичного промислового виробництва є крайня форма поглиблення поділу праці до абсолютної „спеціалізації” органічних рухів людини як робочого компоненту виробничого процесу. Наприклад, на відміну від Середньовіччя, вже під час мануфактурного виробництва відбувається процес детальної спеціалізації функцій учасників виробничого процесу. Надалі капіталістичне виробництво періоду автоматизованих технологій досягає універсальності і такої продуктивності, що людина витісняється з процесу виробництва, стає зайвою, непотрібною. Так відбувається розрив свідомості з реаліями життя, який поступово набуває нестерпного характеру.
5.) У чому проявив себе імморалізм вчення Ф. Ніцше? Як Ви ставитесь до заборони його творів за радянських часів?
Ф.Ніцше протиставляє силу життя культурним нормам й цінностям, вважаючи, що саме людська слабкість і незахищеність спричинила виникнення культури як системи штучних засобів виживання. Мораль - це засіб боротьби слабких проти сильних. Життя не підлягає моральним оцінкам, бо воно є лише таким, яким воно може бути: "Людина, якою вона повинна бути, - це звучить для нас настільки ж безглуздо, які «дерево, яким воно повинно бути".
Свою позицію Ф.Ніцше як "імморалізм" (позаморальність). Мораль, на думку Ф.Ніцше, тримається на авторитеті та залякуванні, але "Бог помер" тому, що він не втручається у життя для його зміцнення. Ті ж, що посилаються на Бога, підтримують слабкість і виродження, а не силу життя. Якщо ж людина відчуває у собі "голос крові", вона повинна не звертати увагу на мораль, стати "по той бік добра і зла " й піднести себе саму на надлюдський рівень. Здатна на таке людина стає "надлюдиною", і тільки вона може бути справжнім виявленням сили життя.
Очевидно, що Ф. Ніцше також постає проти розуму як засобу організації людського життя, вважаючи останнє сліпою силою і самовладною сутністю. Але, заперечуючи Ф.Ніцше, слід сказати, що людське буття не зводиться до життя людського організму; у духовному світі діють інші закони, ніж у матеріально-фізичному. Якщо в матеріальному світі панують закони маси й сили, то в духовному - прагнення самовдосконалення і прийняття будь-чого через розуміння.
Деякі ідеї Ф.Ніцше були схвально оцінені фашизмом, а тому були заборонені в радянські часи. На мою думку заборони не мають значного ефекту від застосування, більш суттєвий вплив на свідомість має критичний аналіз творів авторів, які мають помилки у судженнях.


Екзаменаційний білет № 14
1. ) 1) Класичні концепції прогресу належать
а) Тюрго і Кондорсе;
2) Віра в прогрес виникла на основі
б) лінійних концепцій часу.
3) Згідно з марксизмом, рушійною силою суспільного розвитку є:
б) класова боротьба;
2.) До якої течії чи епохи належать наступні філософи:
Античність
Відродження
Просвітництво
Німецька кл. філософія
Філософія XX ст.

Епікур, Анаксімандр, Плотін
Ф. Бекон, Дж. Бруно, Абеляр, Т. Мор Аврелій Августин,
Г.В. Ляйбніц, Дж. Локк, Д. Юм, Р. Декарт
І. Кант, Ф.Й. Шеллінг
А. Шопенгауер, Ж. Дерріда, Т. Кун, М. Хайдеггер, Г.Г. Гадамер

3.)Чому наукова революція відбулася саме у добу раннього модерну?
Для багатьох країн Західної Європи XV століття було переломним у їх розвитку. Наступала нова епоха – епоха краху феодальної системи і виникнення буржуазних суспільних відносин, котрі руйнували феодальну замкненість господарських стосунків, їхню обмеженість і вимагали простору для подальшого розвитку продуктивних сил. Тільки тепер, власне, закладались основи пізнішого розвитку крупного виробництва. Диктатура церкви була зламана. Тому відбувається небачений розквіт мистецтва, літератури, математики, механіки, астрономії, медицини. 1. Відмежування наукового знання від релігії та філософських вчень минулого. Релігія, стверджує один з творців нової науки
2. Піднесення досвіду до рангу експерименту. Першим почав регулярно вдаватися до експерименту Галілей. На відміну від простого спостереження експеримент є активним втручанням у природу, яке можуть повторювати безліч разів різні люди.
3. Проголошення математики мовою науки
4. Виокремлення проблеми методу в самостійну сферу знання, що свідчить про зрілість науки. Вчені почали цікавитися не тільки знанням про природу, але й знанням про саме знання. Формування науки як самостійної сфери логічно доказового і емпірично підтверджуваного знання мало вирішальний вплив на подальший розвиток філософії. Почала втрачати позиції філософія, яка вибудовувалась на правдоподібності, ґрунтувалась на буденному досвіді, а то й релігійних догмах. Філософія стала наслідувати науку, чиї ідеї сягають за горизонт буденного досвіду.
4.Сформулюйте закон єдності та боротьби протилежностей. Наведіть приклади його дії в соціально-економічній сфері.
Закон єдності та боротьби протилежностей відображає дуже важливу, фундаментальну особливість об'єктивної дійсності, котра полягає в тому, що всі її предмети, явища і процеси мають суперечливі моменти тенденції, сторони, що борються і взаємодіють між собою. Кожний предмет, явище, процес є суперечливою єдністю протилежностей, які взаємно переходять одна в одну, перебувають в стані єдності й боротьби. Єдність, збіг протилежностей означає, що вони взаємопороджують і взаємозумовлюють одна одну, одна без одної не існують. Боротьба протилежностей означає, що протилежності не лише взаємозумовлюють, а й взаємовиключають одна одну, і ,взаємодіючи, стикаються між собою, вступають в взаємоборотьбу, яка може набирати різних форм. Боротьба протилежностей веде з рештою до розв`язання суперечностій, яка є переходом до нового якісного стану. Боротьба протилежностей приводить до розвитку, під яким ми розуміємо зміни, що пов`язані з оновленням системи, ії внутрішними структурами і функціональними змінами, перетворення їх в дещо інше, нове.
Приклад:
Між старим укладом життя і елементами нового: Мобільний зв'язок і стаціонарний зв'язок, електронна пошта і звичайна.
Між груповими, корпоративними інтересами, за якими стоять певні владні структури, і суспільством у цілому. Наприклад будівництво екологічно небезпечних підприємств.
Між економічними процесами: інфляцією і дефіцитом бюджету, соціальними виплатами.
5.)Чому людина не зможе задовольнятися виключно позитивістським світоглядом?
Позитивізм (франц. positivisme умовний, позитивний, побудований на думці) філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення.
Людина не може задовольнятися виключно позитивістським світоглядом тому, що:
- неможливо провести чіткої межі між філософським і науковим знанням;
- модель науки як суто логічного конструкта виявилась хибною, вона розвивається шляхом вдосконалення;
- принципи, критерії науковості виявились залежними і від соціальних факторів, і від практичної доцільності.

Екзаменаційний білет № 15
1.) Назвіть авторів відомих афоризмів:
а) «Знання – сила!» Бекон
б) «Потрібне не важке, а важке не потрібне» Сковорода
в) «Якщо б Бога не було, його слід було б вигадати» Вольтер
2.) Знайдіть поняття, що мають однакове значення:
1 - Надчуттєвий 1 - трансцендентальний
2 - гносеологія 2 - теорія пізнання
3 - потойбічний 3 - трансцендентний
4 - епістемологія 4 - теорія наукового пізнання
3.) Як співвідносяться свідомість та мислення?
Свідомість і мислення. Свідомість і мислення – теж не тотожні поняття. Свідомість – вища форма відображення дійсності, сукупність психічних процесів, з допомогою яких це відбувається. Свідомість охоплює як чуттєве пізнання, так і раціональне. Мислення – це розумова, інтелектуальна діяльність, процес відображення дійсності у поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях, концепціях. Процес цей здійснюється в постійних переходах від окремого до загального, від конкретного до абстрактного і навпаки. Це – ідеальна діяльність по духовно-практичному освоєнню світу через розкриття сутності явищ, визначення тенденцій, закономірностей їх розвитку, через продукування нових ідей, моделювання можливих ситуацій, планування дій, знаходження шляхів їх реалізації. Основними операціями мислення є абстрагування, узагальнення, опосередкування.
Відправляючись від чуттєвого досвіду, мислення дає можливість отримувати такі знання про речі та їх властивості, котрі недоступні безпосередньому емпіричному пізнанню. Пізнання на рівні мислення дає можливість розкривати внутрішні, необхідні, суттєві зв’язки речей, що мають місце в розвитку природи, суспільства і самого мислення.
І, насамкінець, слід підкреслити, що особливістю мислення є те, що воно має категоріальний характер – знання, котре дістається в процесі пізнання, закріплюється, фіксується в категоріях.
Отже, поняття «свідомість» за своїм змістом більш широке, ніж поняття «мислення». Останнє є одним з складових структурних елементів першого.
4) Що спільного в філософії Г. В. Ф. Гегеля та К. Маркса
Связь: философия Гегеля - это основа марксизма. Он возн на базе гегелевской диалектики, котор он примtнял к анализу общ-ва и экономики. Гегель - это наиболее яркий рационалист и систематик. Гегель создал диалектическое учение, по которому в мире нет ничего статичного, все находится в развитии, а развитие носит прогрессивный и закономерный характер. Гегель открыл 3 универсальиых закона развития, которые применимы к природе, человеку и обществу. Последователями Гегеля были Фейербах, Маркс, Зелинский, Ленин и пр. мыслители. У Гегилеанства и тоталитаризма есть связь, т.к Г – сторонник панлогизма, кот призывает подавление случайных факторов..В тоталитарном обществе реализуется социальная система, порядок, в которые человек должен вписаться, в противном случае - тем хуже для человека (репрессии, перевоспитание). Было строжайшее подчинение системе.
Гегель разрабатывал диалектику как философскую науку, обобщающую всю историю познания и исследующую наиболее общие закономерности развития объективной действительности, стремился исследовать и всесторонне обосновать важнейшие принципы диалектического способа мышления, в корне противоположного метафизике.
Т.е., он создал диалект. учение, согласно которому в мире нет ничего статистического. Ключевым понятием философии Г. выступает абсолютный дух.
Марксистская философия рассматривается как синтез диалектики и материализма. А также в неразрывном единстве с историческим реализмом.
Концепция матер-ма и диалектики разработана на основе классич.нем.фил-ии. Повторял путь Фейербаха, но считал, что человек не только природное сущ-во, а есть природное сущностно-родовое существо и поэтому к себе относится как к универсальному и свободному существу. Природа сущ-ет как продолжение человека и способ жизнедеятельности. Растения, камни - человеческого сознания, как объект природоведения и частично как объект искусства. В этом специфика и оригинальность гуманистического материализма Маркса. Универсальность человека - в его общественной природе.
5) Вкажіть найвідоміші теорії походження релігії та визначте своє особисте ставлення до них.
Основні теорії походження релігії
Спроби пізнати походження, сутність, розвиток релігії були започатковані давно. Більшість віруючих і духовенства стверджує, що релігію подарував людству Бог, вона є вічною і незмінною, саме їхня релігія істинна і не потребує знань щодо її походження. Але, попри це, існує загальновизнана історія релігій, яка фіксує початок кожної з них. Залежно від концептуальних засад сформувалися різні теорії походження релігії.
Теологічні теорії походження релігії. Вони ґрунтуються на твердженнях про надприродні причини та обставини походження релігії.
Традиціоналістська теорія. Згідно з нею релігію відкрив людям безпосередньо Бог. У християнстві це викладено в біблійній оповіді про спілкування перших людей Адама та Єви в раю з Богом, а також про надприродні контакти з Богом Мойсея, інших біблійних персонажів. Базуючись на беззастережній вірі, вона не спирається ні на які аргументи, не апелює до розуму.
Теїстична теорія. Ідейним джерелом її є теїзм, який визнає буття Бога як істоти, принципово відмінної від світу речей і явищ, істоти абсолютної, вищої за людину і природу, тобто надлюдської й надприродної. Бог є джерелом усього, а отже, і релігії.
Усі варіанти теїстичної концепції єдині в головному релігія є результатом розумового розвитку людства. Ця теорія теж виходить із беззастережного визнання існування Бога. її сповідувало багато визначних мислителів, особливо у XVIXIX ст.
Концепція вроджених ідей. Згідно з нею ідея Бога притаманна людині від її народження. Уявлення про Бога як найдосконалішу істоту передбачає визнання його існування: людина мислить про Бога, отже, він існує. А мислить вона про Бога тому, що ідея Божества є провідною вродженою ідеєю, вона існує у свідомості людини від народження і виявляється як пізнання Бога. Найпомітнішим представником цієї концепції був французький філософ, математик, природодослідник Рене Декарт (15691650).
Містичні теорії. їх єднає визнання надприродного походження релігії, яка є наслідком Одкровення, але не назавжди даного людям Богом, а результатом постійного впливу Божества на дух людини, що діє вічно. Наприклад, німецький письменник, філософ-ірраціоналіст Фрідріх-Ген-ріх Якобі (17431819) вважав, що знання Бога людині дають лише її внутрішні почуття, які і є джерелом релігії. Людина споглядає Бога внутрішнім зором, не тілесними, а духовними очима. Це споглядання виникає за певних специфічних умов і потребує не розуму, а віри. Богослови, які оперують логічними категоріями і науковими даними, до містичних концепцій ставляться стримано.
Православно-академічна теорія. Сформувалася вона в другій половині XIX ст. у російському богослов'ї. Засновником її був професор Московської духовної академії Федір Голубинський (17971854). Згідно з цією теорією виникнення релігії зумовлене дією двох джерел: 1) об'єктивного, що існує поза людиною і виявляється у впливі Бога на дух людини; 2) суб'єктивного, яке залежить від людини, від засвоєння нею цього впливу. Для аргументації цієї точки зору використовувалася теорія вродженого знання: свідомість містить знання, яке існує, коли душа ще до народження тіла споглядає сутності поза межами фізичного світу, тобто Бога.
Наукові теорії походження релігії. Головна їх особливість полягає у намаганні пояснити релігію як результат реалізації певних потреб, інтересів чи неспроможності людини подолати свою залежність від зовнішніх сил.
Політико-державна теорія. Започаткована вона у V ст. до н.е. давньогрецьким філософом Крітієм (460403 до н.е.), який висловив припущення, що релігія є вигадкою законодавців. її поділяв Лактацій (250225 до н.е.), який вважав засновником релігії римського царя Помпілія. Цю гіпотезу розвинули гуманісти (ідейний напрям у культурі Відродження, який обстоював право на існування незалежної від релігії світської культури) та енциклопедисти (французькі мислителі-просвітники Дідро, Монтеск'є, Вольтер, Руссо та ін.), які брали участь у створенні «Енциклопедії» першого твору, що систематизував тогочасні наукові знання) XVIIXVIII ст. Релігію вони вважали ошуканством, вигадкою, результатом неуцтва, свідомої нечесної змови для досягнення чиїхось інтересів чи загального суспільного спокою.
Міфологічна теорія. її сповідував англійський лінгвіст Макс Мюллер (18231900), який, вивчаючи мови давніх народів, зробив припущення, що релігія бере початок з міфу про Сонце, з обожнювання Сонця. Це було ударом по теологічній концепції, бо певною мірою заперечувало надприродне походження релігії. Концепція Мюллера мала хитку наукову основу, оскільки не вписувалася в історію виробництва. Міфи про Сонце відображали перехід окремих племен до землеробства, а релігійні уявлення існували задовго до цього.
Анімістична теорія. Поширилася наприкінці XIX на початку XX ст. Засновником її був англійський етнограф, релігієзнавець Е. Тайлор. Він вважав, що релігія сформувалася від віри в духів і в душу. Цю віру він назвав анімізмом (лат. anima, animys душа, дух), який пізніше було доповнено іншими релігійними уявленнями.
Теорія аніматизму. її висунули критики анімізму, стверджуючи, що анімізму передувало одухотворення речей, всієї природи, згідно з яким кожна річ, кожне явище має «свого господаря», «свій голос». Це був примітивний пантеїзм обожнювання природи. Теорію аніматизму активно поглиблювали етнографи В. Богораз (18651936) і Л. Пштернберг (18611927).
Теорія прамонотеїзму. Автор цієї теорії католицький монах і етнограф А. Ланг (18411912) переконував, що люди споконвіку визнавали існування єдиного Бога. Ця віра виникла з розмірковувань первісної людини щодо своєї творчої діяльності та з традиції батьківської влади в родині. Ланг пов'язував зародження релігії з періодом розвинутого патріархату, але історія свідчить, що вона існувала ще за часів матріархату.
Магічна теорія. Вона постала в намаганнях англійського етнографа, історика, релігієзнавця Джеймса-Джорджа Фрезера пояснити духовний розвиток людства як процес, що проходить три стадії: магії, релігії, науки. Основу первісної релігії, на його думку, становить магія, що впливає на волю надприродних сил. Людина спочатку намагається боротися за свій добробут з допомогою магічних засобів, але, впевнившись у їхній неспроможності, вдається до релігії, яка виникає з магічних образів. Переконавшись згодом у безсиллі релігії, людина «винаходить» науку. Звідси випливає, що магія, релігія і наука є елементами одного ряду. Насправді це різні сфери мислення і галузі діяльності людей.
Психологічна теорія. В основу її взято тезу, що зародження релігії зумовлене особливостями природи людини, її започаткував австрійський психолог, автор теорії психоаналізу 3. Фрейд. Релігія, згідно з його вченням, є наслідком психічних переживань людини в стресовій ситуації. Духовний світ первісної людини подібний до світорозуміння душевнохворого, бо він, як і первісна людина, вірить у силу своїх ідей. Тому психічне передує соціальному, зумовлює, визначає його, а значить, психічне сприйняття світу первісною людиною є джерелом її релігійного світорозуміння.

Частные теории происхождения религии
1. Декарт. Согласно Декарту – нам врождены идеи о Боге, а до врожденности эта идея попала к человеку от Самого Бога. Опровержение точки зрения Первооткровения приводит к полному отсутствию других объяснений источника религии.
2. Дюркгейм. Согласно же Дюркгейму, религия – это идеологический механизм, обеспечивающий солидаризацию людей и целостность общества через сакрализацию базовых общественных связей.
3. Малиновский. По Малиновскому, «обычному индивиду религия прагматически необходима для того, чтобы преодолеть ошеломляющее, парализующее предчувствие смерти, несчастье и судьбу».
4. Марксизм. Марксисты утверждают, что религия, как форма общественного сознания, производна от общественного бытия. Религия, по словам Маркса, есть «всеобщее основание утешения и оправдания» «превратного мира», «опиум народа».
5. Фейербах: религия – творчество людей. Обычно говорили: религия – это творчество людей. Но не осознанный обман, а самообман: людям казалось, что это именно так. Другие говорили: раз говорили о сущности религии, то нечего говорить о её происхождении.

Екзаменаційний білет № 16
1.) До яких течій та напрямів світової філософії належать наступні концепції, терміни та імена:
а) Парменид "буття є і не може не бути; небуття немає і не може бути"; б)" ідоли театру"; в) "відчуження"; г) С. К'єркєгор;д) "воля до влади"; є) Дж. Локк; ж) Абеляр; з) Геракліт Єфейский"день та ніч – одне й тесаме"; і) номіналізм/раціоналізм; к) емпіризм/раціоналізм;л)Апофатическоебогословие (богнепостижим)апофатизм/катафатизм;м)Сартр"існування передує сутності"; н) теза–-антитеза – синтез; о) Гегель діалектика "раба та володаря"; п)"людина – це хвороба"; р) етика обов'язку; с) світ - це моя уява; т)Кентерберийский вірю, щоб розуміти.
Античність
Філософія Середньовіччя
Філософія Нового часу
Німецька класична філософія
Некласична філософія

А,з,
Ж, І, т,л
Б,Є,к
В, н, р,о,
Г,п, м, с,д

2.) Знайдіть зайве: сублімація, екзистенція, лібідо, Супер-его, трансцидентальне “я”, комплекс, архетип.
Зайве:екзистенція.
Сублімація - психоаналітичний термін, що означає один із психологічних захисних механізмів.
Лібідо - сексуальна[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та індивідуальним досвідом.
Супер-Его - це компонент психічного апарата, відповідальний за прийняття рішень.
Трансцендетальне “Я” - абсолютне творче начало, яке покладає основу всього сущого і самого себе як «не Я»
Комплекс - емоційно забарвлене уявлення в несвідомому.
Архетип - природжені психічні структури.
Екзистенція - є категорією екзистенціальної філософії.
Це слово є зайвим, адже не задовольняє логічний ланцюг визначень з галузі психології
3.) Чи вирішила сучасна наука та філософія проблему першоелементу?
Питання першоелементу поставало практично перед кожним філософом і кожен філософ відповідно визначав свою першоматерію. У Аристотеля була першоматерія 5 стихій - повітря, вода, вогонь, земля та ефір. У філософії Гегеля першоматерія - це Абсолютний дух. Тобто саме по собі слово першоматерія означає фундамент всьго. Відома нам з дитинства загадка, що виникло раніше - курка чи яйце?Як видно з цієї загадки, відповідь можна знайти лише суто теоретично, роблячи припущення, які ні наука, ні філософія практично не довела. На кожному етапі існування людство пропонувало все нові і нові теорії припущення життя на Землі.Найвідомішою на сьогоднішній день теорією про походження життя на Земля є теорія Дарвіна. Він припустив, що життя виникло в результаті еволюції. На сьогоднішній день існує всім відома теорія, що життя на Землі виникло в результаті великого вибуху. Тож можна зробити висновок, що точного твердження про поняття прешоматерії немає ні в філософії ні в науці, але попри все це залишається актуальним питання сьогодення.
4.) Як відносяться чуттєве та логічне пізнання?
Пізнання людиною об'єктивної реальності відбувається на двох якісно різних, хоча й взаємопов'язаних рівнях чуттєвому (етреігіа досвід) й раціональному (theoria розгляд). Філософський підхід до проблеми чуттєвого й раціонального полягає в тому, що вони розглядаються не просто як різні здатності суб'єкта, а й як відображення різних сторін об'єктивної дійсності. Ним встановлюється їх зв'язок з поняттями "явище та сутність", "зовнішнє і внутрішнє", "одиничне й загальне"
Чуттєва сторона пізнання є єдністю відчуття, сприйняття і уявлення.

Раціональне (астрактно-логічне) пізнання здійснюється у формах понять, суджень і умовиводів.
Акт пізнання це завжди єдність чуттєвої і раціональної його форми.
Чуттєве пізнай здійснює безпосередній зв'язок з об'єктом, раціональне відображує загальні, істотні властивості предметів і явищ, які не доступні чуттєвому пізнанню. Своєрідною формою єдності чуттєвого і раціонального знання є інтуїція.
Але яким же чином мислення в змозі охопити те, що не дається в почуттях? Це стає можливим завдяки тому, що мислення, раціонально-логічна форма пізнання є аналогом і відображенням практичної' діяльності. Саме практичне перетворення об'єктів виявляє їх внутрішні потенції і властивості. Змінюючи предмети, формуючи їх, створюючи нові об'єкти, які не дані природою, людина осягає їх , суттєві ознаки, сталі зв'язки, постійні форми, тобто те, що залишається відносно незмінним, стійким у зміні зовнішніх форм предмету. Так виникають поняття форми мислення, що відображають загальні, істотні, суттєві властивості і відносно сталі, стійкі відношення предметів, явищ, процесів. Поняття втілюють в собі не лише знання про об'єкти пізнання, але і знання про суб'єкт, його активність, про рівень розвитку практичної діяльності- В образах дійсності, що виникають на основі чуттєвого і раціонального пізнання, відображаються потреби і інтереси, реалізуються мотиви і цілі, ізеали і настанови людини і людства.
5. )Поміркуйте, які витоки має європейський антиклерикалізм? Поясніть принцип свободи совісті та відділення церкви від держави.
Антиклерикалізм суспільно-політичний рух, скерований на ослабленя політичного впливу духовенства, яке намагається використовувати релігійність світського громадянства
·та авторитет[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] для своїх конфесійно-політичних та партійно-станових інтересів.У[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] поміж[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] й[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] довгий час точилися криваві[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] за вишу владу.Претензії католицького духовенства до якнайбільшого впливу на політичні й державні справи спричинилися до виникнення антиклерикалізму, що в своїй гострішій формі, особливо в[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] партіях і пресі, набирає іноді й форм боротьби взагалі проти всяких впливів духовенства.
Саме тому, що антиклерикалізм із боротьби проти духовенства перетворюється часто в боротьбу й проти церкви, чимало побожних католиків вбачають в політичних амбіціях свого духовества велику небезпеку для самої церкви і тому стають теж на більш помірковані, але все ж антиклерикальні позиції.
Я вважаю, що сторонники антиклерикалізтичного руху виступали саме за те, що духовенство не має права навязувати людям ті дії, які суперечать із совістю та моральними нормами. Совість - це внутрішні крітерії кожної людини, і ми вільні робити свій вибір не порушуючи правила релігії і у той самий час не обманюючи себе.
Відділення Церкви ввід держави необхідна подія, тому що влада церкви була настільки неосяжна, що не можно було б і казати про правомірні закони.
Екзаменаційний білет № 17
1.)Знайдіть зайве: патристика, схоластика, Н. Макіавеллі, Фома Аквінський, концептуалізм, П. Абеляр. Відповідь поясніть.
Лишним является Н. Макіавеллі ,так как он представитель философии епохи Возрождения, все остальные отосятся к философии Средних веков.
2.)В концепціях яких філософів центральне місце займали наступні категорії:
1 - Ідея 1 - Платон
2 - Форма 2 - Аристотель
3 - Логос 3 - Геракліт
4 - Необхідність 5 - Сенека
5 - Доля 4 - Спіноза
6 - Вічне повернення 6 - Ніцше
3.) Що мав на увазі Ф. Ніцше під «переоцінкою усіх цінностей»?
За свою головну заслугу Ніцше вважає те, що він зробив і здійснив переоцінку всіх цінностей: все те, що зазвичай визнається цінним, насправді не має нічого спільного із справжньою цінністю. Потрібно все поставити на свої місця – на місце цінностей уявних поставити дійсні цінності. У цій переоцінці цінностей, по суті своєму складовій власне філософію Ніцше, він прагне встати "по той бік добра і зла". Звичайна мораль, скільки б ні була вона розвиненою і складною, завжди поміщена в рамки, протилежні сторони якої складають уявлення про добро і зло. Їх межами вичерпуються всі форми існуючих моральних стосунків. Що стосується Ніцше, то згідно його думці мораль, обмежена цими рамками є брехня. Справжня людина повинна будувати все своє життя в просторі, кордони якого пролягають не там, де знаходиться добро і зло пануючій моралі.
Ніцше проголошує нову "переоцінку цінностей", що відроджує "мораль панів" в найвідвертішій і жорстокішій формі. Надлюдина, по Ніцше, є суб'єктом "нової моралі". Він пише: "Краса надлюдини з'явилася мені, як тінь. Про, брати мої! Що мені тепер боги!" Тут - відмова від християнства, пов'язана з тлумаченням його генезису як релігійній санкції "моралі рабів". Ніцще спростовує мораль, яка сформовує уявлення про добро і зло. Справжня людина повинна будувати все своє життя в просторі, кордони якого пролягають не там, де знаходиться добро і зло пануючій моралі.

4.) Сформулюйте принцип верифікації та фальсифікації у науковому знанні. У чому полягає їхнє значення?
Верифіка
·ція (пізньолат. verificatia підтвердження;[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]verus істинний, facio роблю) логіко-методологічна процедура встановлення істинності[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (так само як і поодинокого, конкретно-наукового твердження) на підставі їхньої відповідності емпіричним даним (пряма або безпосередня верифікація) або теоретичним положенням, що відповідають емпіричним даним (непряма верифікація). Принцип верифікації різко розмежовує наукове і філософське знання. Як свідчать пізніші дослідження, межа між ними не така чітка, як вважали прихильники неопозитивізму. Слабкість їх позиції полягає в тому, що вони звели значення твердження до процедури його верифікації. Насправді виявилось, що неверифіковані твердження (а такими є більшість філософських тверджень) не можна однозначно вважати позбавленими значення, безсмисленими. Більше того, виявилось, що жорсткій вимозі верифікації не відповідають не тільки філософські, а й загальнонаукові твердження, зокрема вирази, що фіксують закони науки, адже одиничний факт підтвердження істинності закону при верифікації не в змозі надати йоту значення всезагальності. Ця та інші обставини змусили неопозитивістів послабити вимоги верифікації та відповідно пригасити протистояння між філософським і науковим знанням
У рамках[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]принцип верифікованості розуміється критеріально вичерпним способом апробації наукових тверджень, які розуміються у якості «протокольних припущень» як фіксацій даних безпосереднього досвіду: твердження, котрі виходять за рамки «протокольних пропозицій» трактуються як такі, що неверифікуються, у випадку чого в дію вступає[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Фундаментальному принципу iндуктивної методологiї наукового пiзнання - верифiкацiї (емпiричного пiдтвердження) К.Поппер проти­­­ставляє принцип фальсифiкацiї - можливостiзаперечення будь-якого теоретичного науково доведеного твердження.Принцип фальсифікації це не спосіб емпіричної перевірки теорії, а певна настанова науки на критичний аналіз змісту наукового знання, на постійну необхідність критичного перегляду всіх його досягнень. На відміну від верифікації фальсифікація служить лише критерієм розмежування наукового і ненаукового знання, науки і метафізики, але не критерієм значення, відмінності осмисленості або безглуздості пропозицій
5. Що спричинило критику класичного розуміння людини як автономного суб’єкту? Прокоментуйте постмодерністську концепцію «смерті суб’єкту».
Тезис о "смерти субъекта" есть вторая, не менее важная философская составляющая постмодернизма. Наиболее влиятельным является разработанный М.Фуко и Р.Бартом вариант концепции "смерти субъекта"; к тем же выводам приводит и концепция деконструкции Ж.Дерриды, и концепция интертекстуальности Ю.Кристевой.
Поскольку "ничего не существует вне текста", то и любой индивид неизбежно находится внутри текста, что ведет к "смерти субъекта", через которого "говорит язык" (М.Фуко).В этом процессе "поглощения субъекта текстом" находит завершение трансформация "сущностного человека" модерна в "человека отношений", характерного для постмодерна. Новый субъект постмодерна может быть осмыслен как калейдоскоп фрагментов идентичности, "привязанных" к локально-историческим и культурным обстоятельствам. Превращение субъекта в текст делает невозможным и для него отношение к самому себе как к чему-то постоянному, существующему независимо от мира знаков, которыми он опутан. Таким образом, постмодернизм разрушает идеологическую позицию модерна, базирующуюся на представлении о субъекте как центре мироздания, теоретическую традицию рассмотрения индивида как суверенного, независимого, самодостаточного и равного своему сознанию (лица) . С точки зрения постмодернизма, такое представление о человеке стало несостоятельным и даже нелепым.

Екзаменаційний білет № 18
1.)Вкажіть представників наївного, механістичного та діалектичного матеріалізму.
К представителям "наивного материализма" относятся: Лао-цзы, Ян Чжу; древнеиндийские философы локаята; философы античности: Гераклит, Эмпедокл, Демокрит, Эпикур и др.
"механистический материализм" (Г. Галилей, Ф. Бэкон, Дж. Локк, П. Гольбах, П.Гассенди, Ж. Ламетри).
“диалектический материализм" К. Маркса, Ф. Энгельс ,а также их последователи.
Наивный (созерцательный) материализм Основной метод познания: созерцательный Представители: Фалес (625-547гг до н.э.) Гераклит (544-482 до н.э.) Демокрит (460-371 до н.э.) Эпикур (341-270 до н.э.) Лукреций Кар (99-55 до н.э.). Метафизический материализм Основной метод познания: метафизический. Представители Ф.Бэкон (1561-1626) Б.Спиноза (1632-1677) Д.Локк (1632-1704) П.Гольбах (1723-1789) М.Ломоносов (1711-1765) Л.Фейербах (1804-1872). Диалектический материализм Основной метод познания: диалектический. Представители: К.Маркс (1818-1883) Ф.Энгельс (1820-1895)
2.) Які риси, поняття та прізвища належать Модерну, а які Постмодерну:
Модерн
Постмодерн

а) ідея суспільного прогресу;
в) Й. Фіхте;
г) «Мислю отже існую »;
є) людина – природний автомат;
і)емпіризм;
к) Р. Декарт;
л)сенсуалізм;
м) підвалиною усього сущого є Єдине;
с)панлогізм.
б) світ - це гіпертекст;
д )Ж. Лакан;
ж) людина - машина бажань;
з) логоцентризм;
н) Ж. Дельоз;
о) підвалиною усього сущого є Множинне;
п) деконструкція;
р) фрагмент.

3.) У чому полягає сутність принципу розвитку. Наведіть приклади зняття в соціальних, природних або духовних процесах.
Дуже важливою категорією в розумінні закону взаємного переходу кількісних змін у якісні є стрибок. У діалектиці взаємозв'язку кількісних і якісних змін стрибок означає перехід від старої якості до нової. Стрибок є дискретністю у виникненні нового відносно до попереднього стану існуючого. Виникнення нової якості, хоч би як вона об'єктивно не народжувалася, завжди пов'язане зі стрибком, переривом кількісної поступовості, незалежно від того, в якій формі відбувається якісне перетворення. Перехід від старої якості до нової є переломом у розвитку, переривом неперервності. Стрибок у розвитку рівнозначний появі нового стану існуючого внаслідок суперечливого взаємозв'язку кількості і якості, який підноситься до рівня істотного, необхідного і загального зв'язку. Цей зв'язок з неминучістю, повторюється в процесах становлення найрізноманітніших предметів і явиш об'єктивної дійсності. Стрибок - зняття протиріччя.
4.) Чим відрізняються метафізичне та діалектичне розуміння світу?
Історично склалися дві альтернативні концепції метафізика і діалектика. Вони є протилежними за рядом важливих, фундаментальних начал, а саме: джерелом розвитку, руху та зміни; розумінням зв'язку старого і нового; механізмом переходу від старої якості до нової; спрямованістю розвитку; за розумінням суті істинного знання, суті пізнання; за стилем самого мислення, а також побудовою наукової картини світу.
5.) Прокоментуйте вислів філософа-екзистенціоналіста А. Камю “Бажати - це означає викликати у життя парадокси”.
(Своими словами) Ты - живёшь, т.е. дышишь, слышишь, питаешься, чем Бог послал и всё остальное прочее, казалось бы, с позиции млекопитающего, чего ещё-то надо. Каждое твоё дополнительное желание - парадоксально, а проще блажь и капризули...
(из инета) Отчуждаемый от самого себя и от мира, вооруженный на любой случай мышлением, которое само себя отрицает в самый миг собственного утверждения (в круге первом - в подходе к истинности и ложности, во втором - в преодолении всеединства; чистый разум "испорчен" желанием ясности в том, где проявление абсурда - в незаполняемости рва между собственным существованием и содержанием, вкладываемым в него, действительно, как может быть смертным мыслящее существо) , - что это за удел, если я могу примириться с ним лишь отказавшись от знания и жизни, если мое желание всегда наталкивается на непреодолимую стену? Значит, желать - вызывать к жизни парадоксы. Всё устроено так, чтобы родилось это отравленное умиротворение, дающее нам беспечность, сон сердца и отречение смерти.
Билет 19.
1.) 1) Значеннясередньогокласу для стабільностісуспільствавпершевідзначив: в) Аристотель.
2) Суспільство як систему почали розглядати в епоху
б) модерну;Конт, Спенсер, Дюркгейм
3. Синонімомтерміну «капіталістичний» є: б) буржуазний;
2.) Знайдітьзайве: Г. С. Сковорода, П. Д. Юркевич, Ф. Прокопович, НіколайКузанський, С. Жижек, І. Вишенський.
Тому щовсііншіявляютьсяпредставникамиукраїнськоїта російської філософії, а НіколайКузанський є представникомнімецької філософії XVст. , а саме натурфілософія, схоластика, є представником філософії епохи відродження.
3.) Як співвідносятьсясвідоме та несвідоме в психіцілюдини?
Свідомість – це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям і зв’язана з їх психікою, членороздільною мовою, абстрактним мисленням, цілепокладанням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої.
Несвідоме – це глибинний фундамент психіки, що визначає свідоме людське існування. Таким чином, Фрейд розглядає психіку з позиції трьох її складових:

· несвідомого, що функціонує за принципом насолоди та самозбереження і відповідно з тим будує наші вчинки та діяльність;

· передсвідомого, що знаходиться між несвідомим та свідомим і виконує функцію фільтру: контроль за несвідомими потягами на основі існуючих норм суспільного життя;

· свідомого – поверхневого виявлення психіки, що існує за принципом реальності, але залежить від несвідомих сил.
Рівень свідомості складається з відчуттів і переживань, які усвідомлюються людиною в даний момент часу. Свідомість охоплює тільки малий відсоток всієї інформації, що зберігається в мозку, причому певна інформація усвідомлюється лише протягом короткого періоду часу, а потім швидко занурюється на рівень передсвідомого або несвідомого, у міру того як увага людини переміщується на інші сигнали.
Область підсвідомого, іноді звана доступною пам'яттю, включає в себе весь досвід, який не усвідомлюється в даний момент, але може легко повернутися в свідомість спонтанно або в результаті мінімального зусилля.
Найглибша і значима область людської психіки - несвідоме - являє собою сховище інстинктивних спонукань, а також емоції та спогади, які настільки загрожують свідомості, що були придушені і витіснені в область несвідомого. Саме цей неусвідомлюваний матеріал багато в чому визначає повсякденне функціонування людини, хоча він цього не усвідомлює. Несвідомі переживання повністю недоступні свідомості людини, але в значній мірі визначають дії людей.
Свідомість і несвідоме працюють в режимі гармонійної єдності. У зоні ясного усвідомлення людини знаходиться лише частина сигналів. Вони використовуються для усвідомленого управління поведінкою, вибору стратегії поведінки, пошуку нових способів вирішення. Решта сигналів використовуються для регуляції процесів, але на підсвідомому рівні; для регуляції поведінки, що протікає без безпосередньої участі свідомості. Несвідоме проявляється в психічних явищах у сні, в автоматизованих рухах, в деяких неусвідомлених спонуканнях до діяльності, в реакціях на неусвідомлені подразники.
4.) Назвітькритеріїнауковогознання. Щохарактеризуєпсевдонауковівчення?
Критеріїнауковості- сукупністьознак, що, специфікуютьнауковезнання; ряд вимог, які наука повинна задовольняти.
Істинність. Не можнаототожнюватинауковість і істинність. Абсолютного істинногознання в науці не існує.
Проблемність: наука - спробавирішенняпроблемнихситуацій. ІсторикКоллінгвуд: всяка наука починається з свідомостінезнання.
Обгрунтованість. Не можнаабсолютизуватиобгрунтованість: не коженвислівмає бути доведено; наука спирається на ненауковіпередумови, якіприймаються без доведення. Зплином часу очевидністьцихпередумовможезмінитися; тодівідбувається перегляд передумов (приклад - виникненняквантовоїмеханіки).
Інтерсуб'єктивнаперевіряємість.Науковезнаннявважаєтьсяобгрунтованим, якщоіснуєпринциповаможливістьйогоперевіркивсімспівтовариством.
Системність: науковезнаннямає бути логічноорганізовано.
Прогресизм:науковезнаннямаєсамовдосконалюватися.
Псевдонауковівчення (ненауковізнання) це вчення, що свідомо чи несвідомо імітують наукові, але не є такими,сукупність переконань про світ, що помилково розглядаються як засновані на науковому методі або як такі, що мають статус сучасних наукових істин. Являють собою інтелектуальну активність, спекулюють на сукупності популярних теорій, наприклад, історії про стародавніх астронавтів, про снігову людину, про чудовисько з озера Лох-Несс
Псевдонаукові знання, знання які не можуть бути фальсифікованими (тобто не можуть бути перевіреними методом який заснував К. Поппер) це знання з астрології, магії та інших забобонних “наук” які не можуть бути ні підтвердженими ні не підтвердженими тобто не підлягати не принципу верифікації не принципу фальсифікації саме ці знання є псевдонауковими.
5.) Пояснітьвислів Б. Спінози: «Свобода – цеусвідомленанеобхідність».Яким є Вашевласнерозуміннялюдськоїсвободи та її меж?
Вінвважав, щовільно (свободно) дієлише той, хтознає увесь ланцюг причинно-наслідковихзв’язків. Людина не можедіятичипоступативільно, якщо не знає умов, причин і наслідківсвоїповедінки. Необхідність, говорив він, веде того, хтойде, і волочить того, хтовпирається. Ось чомувінсвійголовнийтвір назвав «Етика». Філософвважав, щодостовірнезнанняприродидаєможливістьлюдини бути моральною (етичною) особою, знайтисвоємісце в Природі, вести себе морально (етично) і прожитиосмисленежиття.
Билет 20.
1.) 1) Віра в прогресвиникланаоснові
б) лінійноїконцепції часу;
2) Класичніконцепціїпрогресу належать
а) Тюрго і Кондорсе;
2.)Заповнітьтаблицю «Гносеологія Нового часу»
Представники
Головнінапрямки
Основніідеї та їхзначення

Декарт Лейбніц
Бекон,Локк,
Юм
Раціоналізм
емпіризм
Р.Декарт. Будує свою методологію на основіраціональногодедуктичного методу, а експериментвизнаєлишепередумовою, яка маєпідкорюватисьдедукції.
Лейбніцнамагавсяоб`єднатираціоналізм и емпіризм, але притримувався все ж раціоналізму. з якоїскладається все навколо.
Локкрозробляєсенсуалістичнутеоріюпізнання, згідно з якоюджереломусіхзнань є відчуття. Душа людинивідприроди є "чистою дошкою" {tabu! a rasd), на якій "чуттєвийдосвідмалюєсвоївізерунки".
Юмвивчаєвнутрішній, суб'єктивнийсвітлюдини. А в самому суб'єктивномусвітілюдинифілософвбачаєлише два роди явищ: чуттєвесприйняття і сприйняттярефлексивні. сприйняття, щоїх Юм називаєідеями.
Френсіс Бекон – особливуувагузвертаєнаметодологію, як гарантіюодержання та збагаченнядостовірнихзнань. Об’єктомпізнання, є природа; завданнямпізнання – дослідженняпредметів та явищприроди; мета пізнання – пануваннялюдини над силами природи. Філософпропонуєвиключитизісферинауковогопізнаннятеологію.


3.) Що є характерним для механістичноїкартинисвіту Нового часу?
Механічна картина світу склалася в результаті наукової революції XVI-XVII ст. Свій внесок у її формування внесли Г. Галілей, І. Кеплер, Р. Декарт, П. Лаплас, І. Ньютон та багато інших вчених.
В основу нових уявлень науки про світ лягли ідеї і закони механіки, яка стала самим розробленим розділом фізики. По суті справи, саме механіка є першою фундаментальною фізичною теорією. Основу механічної картини світу склав атомізм, який весь світ, включаючи людину, розумів як сукупність величезного числа неподільних часток - атомів, що переміщаються в просторі і часі відповідно до небагатьма законами механіки.
У механічній картині світу будь-які події жорстко зумовлювалися законами механіки. Випадковість в принципі виключалася з картини світу.
Життя і розум у механічній картині світу не володіли ніякої якісною специфікою. Тому присутність або відсутність людини в світі не змінювало нічого. Якби людина одного разу зникла з лиця Землі, світ продовжував би існувати, як ні в чому не бувало.
Механістична картина світувиходила з уявлень, щомікросвітаналогічниймакросвіту. Такожвважалося, що і нежива, і живаматерія ”сконструйовані” з одних і тих самих ”механічних деталей”, щорозрізняютьсятількирозмірами. Як людинаконструюєрізнімеханізми з відносно великих деталей, так і Бог конструюєживіоб'єкти, використовуючибільшдрібнідеталі. Але в основісвіту лежать одні і ті ж ”механічнідеталі”.
В результатісвітфункціонує з точністювідлагодженогогодинниковогомеханізму: величезнийкосмічниймеханізм, щопідлягає законам класичноїмеханіки, які і управляютьрухомвсьогоВсесвіту в цілому. Життя і розум у ційкартинісвіту не маютьніякоїякісноїспецифіки. Такадійсність не несе в собінеобхідностівиникненнялюдини і свідомості. Людина в цьомусвіті – помилка, курйознийвипадок, побічний продукт зоряноїеволюції. «Я», духовна субстанція, за Декартом, неподільна, позбавлена просторової визначеності, її реальним виявом (атрибутом) є мислення. Беручи за відправну точку цю субстанцію, він намагався довести існування всього сущого.
Отже, від «Я» до Бога і далі до світу така схема філософії Декарта. Бог, за Декартом, є гарантом існування світу і гарантом того, що цей світ можна осягнути розумом. Абсолютний Творець відповідає за ідеї та істини, на основі яких він творив світ. А сам світ постає як тілесна субстанція, атрибутом якої є протяжність. Всі інші якості колір, смак, вага, звук є вторинними. Світ, на його думку, безкінечний у просторі, матеріально одноманітний, матерія, перебуваючи в русі, поділяється до безкінечності, пустота відсутня. На основі цих двох якостей просторовості та руху, які легко математизуються, філософ намагався пояснити світ, який постає велетенським механізмом, а Бог, що його створив, геометром і механіком. У такий спосіб Декарт заклав засади механістичного світогляду.
У межах такого світогляду світ мислився не багатоякісним та ієрархічним, він поставав одноманітним, простим і зводимим до чисел. Телеологія виявилася зайвою, оскільки все можна було пояснити на основі механіки. Декарт розглядав і живі організми як механізми. Такий підхід не завадив, а можливо, і посприяв тому, що він відкрив рефлекс, сформував засади експериментального вивчення психіки. Пізнання світу є пізнанням розуму, а усвідомлення і логічний розвиток «вроджених ідей» є водночас пізнанням світу. Іншими словами, принципи геометрії, дедуковані з вроджених ідей, є і принципами самого світу.
Попри всю непереконливість цих засадничих тверджень Декарта, саме його механістичний підхід став основою розвитку філософії Нового часу. Декарт разом з Галілеєм є творцями механістичної картини світу, яка була покладена в основу технічних трансформацій світу. Механіцизм це не тільки світогляд, це і програма перетворення світу на основі зведення його до простих механізмів. Визнаючи дві субстанції тілесну і мислячу, Декарт опинився перед проблемою узгодження їх в людині, адже вона є єдністю душі й тіла. Механіцизм Декарта, його дуалізм, як це не парадоксально, виявились плідною філософською основою для розвитку його наукових ідей створення аналітичної геометрії, теорії оптики та ін.
Механістичний світогляд бачив в малому те саме, що і у великому, але лише в менших розмірах. Це породжувало уявлення про світ, схожий на вставлених одна в одну матрьонок.
В механічній картині Всесвіту був відсутній розвиток, тобто світ вважався незмінним. Життя і розум у цій картині світу не мають ніякої якісної специфіки. Така дійсність не несе в собі необхідності виникнення людини і свідомості. Людина в цьому світі – помилка, курйозний випадок, побічний продукт зоряної еволюції.
4.Розкрийте суть наукового принципу історизму. Як вінпроявляється у дослідженнісоціально – економічногожиття?
Історизм, принцип підходу до дійсності як до такої, щорозвивається в часі. Слідуванняданому принципу означаєрозглядісторичнихявищ в саморозвитку, тобтодопомагаєвстановити причини їхзародження, виявитиякіснізміни на різнихетапах, зрозуміти, на щоперетворилосяданеявище в ходідіалектичногорозвитку. Цедаєможливістьвивчити будь-яке явище з моменту виникнення і простежити весь процесйогорозвитку в історичнійретроспективі. Припускаєвивченняминулого з урахуванням конкретно-історичної обстановки відповідноїепохи, у взаємозв'язку і взаімомообусловленностіподій, з точки зору того, як, в силу якихось причин, де і коли виникло те чиіншеявище, який шлях вонопройшло, якіоцінкидавалисяйому на те чиіншомуетапірозвитку. Витокиісторизму у вченняхГеракліта, Платона, Арістотеля; дотично до суспільствайогорозробляли Дж. Віко, Вольтер, Г. Ф. В. Геґель, К. Маркс; у природознавстві Ч. Лаєл і Ч. Дарвін. Зкін. XIX ст. історизм (йогоназиваютьтакожісторицизмом) зазнавав критики В. Дільтея, Б. Кроче, Г. Ріккерта, К. Ясперса, К. Поппера та ін., які ставили підсумнівможливістьвстановленнязаконіврозвиткусуспільства і пророкуванняйогомайбутнього. У сучаснійфілософії і науціпродовжуєтьсягостраполеміка з проблем історизму
5.)Доведіть, щосуспільство є окремою формою буття.
Буття все, що є суще та існуєнезалежновідсвідомостілюдини.
Буттявключає в собісубьєктивну і обьєктивнуреальності. Воновивчає все, щоіснує,розвивається, прогресуєвзагалі все що нас оточує. Суспільство, саме, й є обьєднаннямвсіхцихфакторів, вонорозвивається, йогообєктивзаємодіють один з одним, суспільствовключає в собідужебагатопроцесів, явищ, та факторівповязаних з йогосенсом. Отжеможнасказати, щосуспільство є об єктомбуття.
поняття “буття” можнаохарактеризувати як філософськукатегорію, завдякиякійвизначаєтьсядещо, що є суще як таке.Питання про буттяпов’язане з признанням, або, напроти, неприйняттямабсолюту (думки, Бога, істини, ідеї і т.д.). З одного боку, змісткатегоріїбуттянаповнюєтьсяреальнимипроцесами, особливостями, діями, якімаютьпросторо-часовий характер, відрізняютьсянеповторністю та індивідуальністю, з іншого – їїчастиноюстає і все те, що не може бути фактом, який не має часового, дійсного, досвідного характеру (ідей, думок, цінностей, математичних та логічних понять). Тобтобуттявиступає і об’єктивною, і суб’єктивноюреальністю. При цьомусуб’єктивізмбуттяреалізується у наявностісоціальноїісторіїлюдства таких атрибутів, як система цінностей, ідеологія і т.д., тобтолюдинаможевпливатилише на їхзміст, але не можеїхвиключитиізсоціально-історичногопроцесу, а цевжеоб’єктивний характер буття.

Екзаменаційний білет № 21
1.)Назвіть авторів відомих афоризмів:
1.)а) «Все тече, все змінюється» Геракліт
б) «Бог умер! Ми його вбили ви і я!» Фрідрих Ніцше
в) «Дій так, щоби завжди ставитися до людей як до мети і ніколи як до засобу» Іммануїл Кант
2.) 1.)До основних принципів діалектики належать:
в) зв’язку;д) розвитку
2) До форм наукового пізнання належать:
а) проблема;в) гіпотеза;г) теорія.
3.)Які соціально-економічні та культурні фактори підготували виникнення філософії в Давній Греції?
У соціальному розвитку давньогрецького суспільства виділяють два періоди. Перший (гомерівська Греція), який тривав XIIVI ст. до н. е., характеризувався пануванням землеробської аристократії, патріархальними родовими відносинами. Те суспільство багатьма рисами було схоже на європейське ранньофеодальне. На другому етапі, який розпочався в VI ст. і тривав до початку нашої ери, активно розвивалися ремесла, товарно-грошові відносини, набула широкого застосування рабська праця в усіх сферах виробництва. В політичному житті змагалися аристократія та демократія (торгово-ремісничі прошарки міста), що спричинило поступове відсторонення аристократії від влади. Наслідком цих змін стало переміщення центру соціально-економічного життя із села в місто, перетворення міста з осередку аристократії на ремісничо-торговий центр.
За суттю ці два періоди багато в чому схожі на феодалізм та капіталізм у пізнішій Європі. Тільки в Давній Греції недостатній розвиток техніки у процесі розвитку товарно-грошових відносин перетворив людину на товар. (Ранній капіталізм у США повторив цей досвід работоргівлі.)
Давньогрецька філософія виникла в VI ст. до н. е. Особливий вплив на її формування справила полісна демократія. Вона підготувала появу вільної особи, інтелектуальної свободи і, зрештою, сформувала особу як суб'єкта філософського мислення. Особливості суспільних відносин у полісах здійснили вплив на формуванння основної проблеми, яка хвилювала давньогрецьких мислителів, проблеми відношення загального і одиничного. В умовах демократії загальне (моральні й правові норми, державні інститути, політичні інтереси) відокремилось від приватного життя громадянина полісу, однак воно продовжувало перебувати в тісному зв'язку з ним. Загальне не стало недосяжним для рядових членів полісу, не протистояло їм як чужа зовнішня сила, як це було в східних деспотіях. Взаємозумовленість загального й одиничного, полісу і громадянина у сфері соціального життя окреслила схему філософського осмислення світу в давньогрецькій філософії.
4. В чому полягає різниця між пізнавальною стратегією емпіризму та раціоналізму?
Емпіри
·зм напрям у[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], що визнає чуттєвий[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і стверджує, що все[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ґрунтується на[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Протистоїть[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. При цьому, інша пізнавальна здатність людини [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що у принципі нічого не додає до змісту нашого знання.Раціоналі
·зм філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (логічного ходу[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]) в пошуках[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Раціоналізм вважається ознаковою характеристикою сучасного[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Проте було б невірним твердити, що раціоналізм був чимось зовсім чужим для[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] думки. Педантичності[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] свідчать про поважну позицію, яку людське[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] займало серед знатоків католицької церкви
Таким чином, емпіризм проголошує, що основний зміст наукове пізнання отримує з чуттєвого досвіду, а раціоналізм – через діяльність розуму.
5. Чому, на Вашу думку, виникли жанри соціальної утопії та антиутопії? Проаналізуйте одну з моделей ідеального суспільства.
Я вважаю, що ці жанри виникли тому, що люди не могли жити в ідеальних умовах, в ідеальному суспільстві, і вони цими жанрами хотіли показати саме цей ідеал суспільства, те, до чого вони прагнули, з позитивної (утопія) чи негативної (антиутопія) точки зору. На мою думку, людям потрібно було вірити у якийсь ідеал, як вони повірили на прикладі християнства та комунізму.
Проаналізуємо одну з моделей ідеального суспільства на прикладі комунізму.
У прогнозній складовій «Теорії комунізму» під комунізмом розуміють такий ідеальний стан «суспільства майбутнього», коли всі люди, члени суспільства будуть ставити суспільні інтереси вище за власні, розуміючи вирішальну роль суспільства у їхньому житті. У цьому аспекті комуністичне вчення є також окремою формою [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Безкласовий стан суспільства
Лад соціальної організації суспільства, в якому суспільство є власником усього майна. В реальності держава є власником усього майна. Держава також планує і контролює економіку під структурою однопартійного політичного уряду. (Наприклад політика [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] під час [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ])
Теоретична концепція майбутнього безкласового суспільства, бездержавної суспільної організації, що ґрунтується на спільному володінні засобами виробництва й може розглядатися як відгалуження [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Він виходить з принципу:
«від кожного за здібностями, кожному за потребами».
Політичне [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] вчення та програма політичних партій і рухів, що безпосередньо походить з цієї концепції.
Та все ж таки які б міри не приймали комуністи, досягти ідеального суспільства їм не вдалося. Починаючи з першого пункту можна одразу сказати, що безкласового стану суспільства не було, і в принципі бути не може, так як у всіх жителів держави різні посади у різних підприємствах чи фірмах, у кожного своя робота певного ступеня складності та відповідного рівня заробітку. Ідеологія комунізму була впроваджена в суспільне життя, та я к відомо, з часом втратила свою силу, зазнала краху.На мою думку ідеального суспільства бути не може, тому воно і є ідеальним так як ми повинні до нього наближатись у своєму розвитку.


Екзаменаційний білет № 22
1 .Заповніть таблицю «Схоластика»
Хронологічні рамки

Головні школи, течії, напрямки
Представники
Досягнення

VIII XIV ст.
Школи:[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], Оксфордская школа

Течії:[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Напрямки: реалізм, номіналізм і концептуалізм
Йоан Скот Еріугена, Ансельм Кентерберійський, Канонік Росцелін, П'єр Абеляр, Роджер Бекон, Альберт Великий, Фома Аквінський, Дунс Скот, Вільям Оккам
Рационально обосновали и систематизировали христианское вероучение, использовав идеи античной философии.

2. )Знайдіть зайве: Дерріда, Лакан, Дельоз, Ляйбніц, Барт, Бодрійар, Маркс.
Лейбніц та Маркс не є французькими філософами-постмодернистами.
3.)Надайте критичний аналіз прагматичної концепції істини.
Единственное условие является здесь и необходимым, и достаточным для истины любой пропозиции: она должна быть такой, что с ней будет согласен каждый, у кого есть достаточные и релевантные данные восприятия. При этом не имеет значение, действительно ли x выражает некоторый факт в независимом от сознания мире. Однако прагматическая теория не является онтологически нейтральной, поскольку в ней то, по поводу чего достигнуто всеобщее согласие, определяет то, каковы факты. Т.е., ее требование в концепции значения как условий истинности было бы таково:
Снег бел, если и только если каждый, кто имеет достаточный релевантный опыт, будет вынужден согласиться с (пропозицией) "Снег бел".
Следовательно, поскольку в прагматической теории истина приравнивается к тому, по поводу чего достигнуто всеобщее согласие, это требование редуцируется к
"Снег бел" истинно, если и только если снег бел.
Однако "Снег бел" с правой стороны 'если и только если' здесь не рассматривается как выражение независимого от сознания факта. Скорее, снег бел только потому, что с этим согласились бы все. Таким образом, эквивалентность, утверждаемая здесь 'если и только если' может быть только интенсиональной.
Соответственно, теория значения классического прагматизма не связывает напрямую значение с истиной (хотя она во многом изоморфна прагматической теории истины). Современные философы, заявлявшие о своей приверженности прагматизму например, Куайн, Решер могут использовать достаточно отличающиеся формы теории истины.
4.)Доведіть важливість принципу фальсифікації в науковому пізнанні.
Теория удовлетворяет критерию Поппера в том случае, если существует [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] возможность её опровержения путём постановки того или иного [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], даже если такой эксперимент ещё не был поставлен. Согласно этому критерию, высказывания или системы высказываний содержат информацию об эмпирическом мире только в том случае, если они обладают способностью прийти в столкновение с опытом, или более точно если их можно систематически проверять, то есть подвергнуть проверкам, результатом которых может быть их опровержение".
Иначе говоря, согласно критерию Поппера, научная теория не может быть принципиально неопровержимой. Тем самым, согласно этой [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], решается проблема [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] отделения научного знания от ненаучного.
5)Проаналізуйте переваги та недоліки сучасного інформаційного суспільства.
Інформаційне суспільство це суспільство, інформаційне забезпечення якого здійснюється автоматизовано, що передбачає використання автоматизованих процесів реєстрації, зберігання, опрацювання, передавання та відображення інформації. Інформаційне суспільство це суспільство, у якому переважна більшість накопиченої людством інформації зберігається на електронних носіях і доступна кожному її члену в будь-який момент.
Недоліки:
1) Політичні та економічні перешкоди до того, щоб техніка використовувалася для ліквідації бідності; це стосується навіть самим промислово розвиненим країнам, не кажучи вже про країни «третього світу», де бідність ставить людей на межу виродження;
2) Нездатність соціальних наук - і емпіричних досліджень в їх історичному аспекті, та досліджень сучасних суспільних змін, так само як і методології суспільних дисциплін, - вирішувати свої головні практичні та теоретичні завдання;
3) Недоліки освіти та виховання в усьому світі, що перешкоджають вирішення зазначених проблем, що заважають здорововму, творчому розумінню науки і техніки як складової частини гуманістичного виховання в епоху науково-техніческго прогресу, це відноситься і до підготовки фахівців, і до загальній освіті більшості людей
4) Нездатність багатьох країн вирішити проблеми свого індустріального розвитку за рахунок використання внутрішніх ресурсів або шляхом справедливого перерозподілу капіталів і ресурсів між розвиненими капіталістичними країнами і країнами "третього світу ", а також використання надлишкового сировини, що добувається в країнах (за винятком нафти і деяких копалин руд у ряді районів планети);
5) Нездатність наукової і технічної еліти подолати свою національну обмеженість, елітарістское свідомість, якщо не рахувати декількох героїчних винятків (наприклад, Пагуошського рух або ВООЗ), особливо це стосується нездатності протіводействоввать ідеологічним нашарування в науці;
6) Фетишизм науки, що йде паралельно з фетишизмом
Переваги:
1) Свобода доступу до інформації та свобода її поширення
2) Інформаційне суспільство несе в собі великий потенціал для вдосконалення устрою держави, для оптимального використання місцевих умов і ресурсів, для значного підвищення ефективності виробництва, для розвитку складних послуг та освіти, для економії природних ресурсів та захисту навколишнього середовища, для переходу до сталого розвитку.
3) Використання електронних комунікацій докорінно перетворює систему освіти: все більше число людей використовує можливості дистанційного навчання, починає активно реалізовуватися принцип довічного підвищення кваліфікації. Поліпшення підготовки фахівців відкриває компаніям і установам нові горизонти в управлінні персоналом, а значить і можливості зростання виробництва.
4) Надана інформаційним суспільством - поліпшення системи охорони здоров'я шляхом поширення електронної інформації профілактичного характеру, спільного використання лікувальними установами дорогого комп'ютерного обладнання, застосування методів телемедицини. Не менше значення має широке розповсюдження електронної.

Екзаменаційний білет № 23
1.)Знайдіть зайве: Кант, Фіхте, Шиллер, Шеллінг, Гегель, Маркс, Фейєрбах. Відповідь поясніть.
Лишними в данном ряду являются Шиллер и Маркс, поскольку все остальные - представители немецкой классической философии.
2.)Назвіть основні категорії діалектики, використовуючи їх визначення надані у таблиці:
(одиничне)
річ, котра розглядається у своїх відмінностях від інших речей
(загальне)
подібність сутнісних ознак певних груп речей

(зміст)
найбільш значуща внутрішня властивість речі, без котрої вона не може бути сама собою
(форма)
зовнішній вигляд речі, такий, якою вона сприймається завдяки органам відчуття

(причина)
те, що зумовлює розвиток явища певним
чином
(наслідок)
те, що є кінцевим результатом окремого процесу

(необхідність)
такий розвиток явища, котрий виходить із внутрішніх суттєвих властивостей чи
зовнішніх обставин
(випадковість)
заздалегідь непередбачуваний розвиток,
зумовлений несуттєвими, випадковими,
зовнішніми причинами

(можливість)
те, чого не існує у реальності, але за певних обставин може стати дійсністю
(дійсність)
реально існуюче

3.)У чому полягає суть, значення та недоліки індуктивного методу? Наведіть приклади індуктивного умовиводу.
Індукція – це такий метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне, це спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези. В реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, органічно пов’язана з нею.
Прикладами індуктивних висновків є, наприклад, наступні пари спостереження/висновок:
Цей лебідь білий.
Всі лебеді білі.
Деякі філософи вважають термін «індуктивна логіка» непорозумінням, оскільки істинність індуктивного висновку не залежить від законів формальної логіки, котрі є за означенням дедуктивними. На противагу дедукції, індуктивні висновки не мають того ж ступеня достовірності що і вихідні твердження. Наприклад, у наведеному вище прикладі висновок про те, що всі лебеді білі міг вважатись істинним у Європі поки не було відкрито Австралію. Індуктивне судження ніколи не є зобов'язуючим, але є обґрунтованим. Індуктивне судження є також дедуктивно некоректним. Проблема індукції, що полягає у пошуку
обґДійсна сутність людини полягає в розумі.Подібно до того,як розум панує над людиною,так і в світі панує світовий розум-Логос(Бог).Бог-найвища інстанція,перед ним земні правителі та володарі никчемні.Пізнання себе,свого Логосу-це шлях до пізнання свого божественного начала і самого Бога.Тіло і розум дані людині Богом для того,щоб тіло не було ії підвладним,а розум був вільним у своїх бажаннях,своєму виборі.Не прив*язуючись до тіла і зовнішніх матеріальних благ,відмовившись від думок,які мають про нього люди неосвічені,мудрець не буде рабом того,хто має владу дати йому блага,або забрати майно,близьких,життя.Основне завдання філософа-навчити людей на приклад,як можна і необхідно жити,щоб бути істинно вільним.Змінити існуючий порядок речей,людей нам не дано,але можна привести свою волю в гармонію з умовами нашого життя й оточення.Людина повинна виконувати свій обов*язок ,терпіти випробування,які посилає Бог.Жити необхідно без страху,хвилювань,пристрастей,а для цього слід не боятися вигнання,бідності,чорної роботи,позбавитись заздрощів,гніву,бажань,жалкувань,не засуджувати Бога і людей,якщо все йде не так,як бажалося,задовольнятися мінімумом.
рунтування індуктивного судження, вперше була формально розглянута Давидом Юмом.
4. Які ідеї стоїцизму наближують його до християнського розуміння людини та світу?
В мире, в котором каждодневно убывает смысл и гармония, единственной опорой оказывается следование ндолгу.оче Стоик - это тот, кто держится за эту опору и исполняет долг до конца, хотя бы и рушилось все вокруг. Причем это долг не столько перед другими, сколько перед самим собой. Ведь добродетель, считали стоики, сама себе награда. И в такой трансформации чувства долга из чисто внешнего во внутреннее - одно из величайших завоеваний античного сознания.
У стоиков есть принцип смирения, который именно из стоицизма перейдет в христианскую этику. Суть его в том, чтобы принять неизбежное со спокойствием духа и без экзальтации, не оказывая судьбе бесполезного и суетного сопротивления. Но в стоицизме мудрость еще не стала антиподом разума. Поэтому стоический идеал, в отличие от христианского, заключается в том, чтобы не плакать, не смеяться, а понимать.
Стоики первыми объявили себя "гражданами вселенной". И, вместе с тем, будучи гражданином мира, человек эпохи эллинизма одинок в этом мире. Та ближайшая ячейка - античный полис, в котором индивид был укоренен в качестве гражданина, разрушилась, и человек оказался, с одной стороны, наедине с самим собой, а с другой - наедине с вечным и бесконечным космосом. Но ни в том, ни в другом случае человек не находится у себя дома: дом слишком тесен, а мир слишком просторен. Из этого противоречия и родится впоследствии христианская община как та форма коллективности, в которой человек попытается по-новому обрести себя.
Дійсна сутність людини полягає в розумі.Подібно до того,як розум панує над людиною,так і в світі панує світовий розум-Логос(Бог).Бог-найвища інстанція,перед ним земні правителі та володарі нікчемні.Пізнання себе,свого Логосу-це шлях до пізнання свого божественного початку і самого Бога.Тіло і розум дані людині Богом для того,щоб тіло не було ії підвладним,а розум був вільним у своїх бажаннях,своєму виборі.Не прив*язуючись до тіла і зовнішніх матеріальних благ,відмовившись від думок,які мають про нього люди неосвічені,мудрець не буде рабом того,хто має владу дати йому блага,або забрати майно,близьких,життя.Основне завдання філософа-навчити людей на приклад,як можна і необхідно жити,щоб бути істинно вільним.Змінити існуючий порядок речей,людей нам не дано,але можна привести свою волю в гармонію з умовами нашого життя й оточення.Людина повинна виконувати свій обов*язок ,терпіти випробування,які посилаєБог.Жити необхідно без страху,хвилювань,пристрастей,а для цього слід не боятися вигнання,бідності,чорної роботи,позбавитись заздрощів,гніву,бажань,жалкувань,не засуджувати Бога і людей,якщо все йде не так,як бажалося,задовольнятися мінімумом.
5. Які загрози для прав і свобод людини виникають в інформаційному суспільстві?
Сучасна фаза еволюції техногенної цивілізації - кінцевий результат науково-технічної революції заведено називати “інформаційне суспільство” або “суспільство ризику”.Ці назви фіксують дві головні і взаємопов язані ознаки сучасного соціуму:
-інформаційних характер сучасних “високих” технологій
-ускладнення середовища мешкання людини розумної, де наростають кризові явища і виникають нові джерела небезпеки для її існування, добробуту та здоров я
Що стосується загроз, програмуючий вплив наукового знання на спрямування розвитку культури і економіки також інтенсифікується, а темпи зростання кількості наукової інформації випереджають тмпи розвитку економіки і соціокультурних трансформацій. Іншими словами наукове знання стає джерелом ризику.
Також не треба забувати, що в інформаційному суспільстві твої права і обов язки можуть бути порушені. Нема ні яких гарантій, що твої особисті права хтось захистить. Статус науки, як фактора, який викликає та попереджує соціальні ризики, багатократно зростає. Наука, в деякій мірі не дозволяє людині самостійно розвиватись, тобто особисто досягати свідомого, глибокого самопізнання, утискаючи права самої людини.
Екзаменаційний білет № 24
1.Знайдіть зайве: Сенека, Епікур, Марк Аврелій, Фалес, Парменід, Плотін. Відповідь поясніть.
Фалес, Парменід-Досократики,в отличие от остальніх-представителей античной философии
2. Заповніть таблицю «Функції філософських категорій»
Онтологічна
Логічнезнаю чегна
Методологічна
Гносеологічна

г) категорії дають певне уявлення про дійсність

в) категорії виступають формами мислення
б?
а) категорії виступають як форми теоретичного пізнання, як інструмент наукової діяльності
б)категорії виступають своєрідними сходами,вузловими
пунктами пізнання


3.)У чому сутність процесу деконструкції? Наведіть приклад деконструкції змісту одного з культурних феноменів.
Деконструкція - поняття сучасної філософії й мистецтва, що означає розуміння за допомогою руйнування стереотипу або включення в новий контекст. Деконструкція Дерріда має генетичний зв’язок з ідеями Ф. Ніцше, психоаналізом З. Фройда, феноменологією Е. Гуссерля, фундаментальною онтологією М. Гайдеггера, структуралізмом та постструктуралізмом. Показано, що саме в опорі на ніцшеанську критику метафізики (у якій метафізика поступається авторитетом перед „грою”, „інтерпретацією”, „знаком без догмату істини”), на фройдівську критику присутності „Я” для самого себе (тобто психоаналітичну критику таких понять, як „свідомість”, „суб’єкт”, „самототожність”, “безпосередня близькість й належність „Я” до самого себе”), і, врешті-решт, на ще більш радикальну гайдеггерівську деструкцію метафізики, онто-теології, визначення буття як присутності, Дерріда формулює власну дослідницьку позицію як „деконструкцію метафізичних формацій істини”.
Мішень деконструкції, а саме „метафізичні формації істини”, – це не просто низка філософських, історичних, літературних, теологічних, юридичних та мистецтвознавчих текстів чи канонів, це уся західна метафізична традиція в цілому. Отже, предмет деконструктивістського дослідження це всіляка безліч передумов, що лежать в основі наших концептуальних уявлень про мистецтво, культуру, творчість, свідомість, культурний суб’єкт, науку, здоровий глузд (дистинкція між дійсністю і видимістю, істиною і фікцією, реальним і потенціальним) тощо.
4. Поясніть вислів Тертулліана: «Вірю, бо це є абсурдним».
Подвійність середньовічної філософської парадигми простежуємо вже в добу апологетики, в історико-філософській літературі чітко розрізняють західну і східну апологетику. Перша представлена іменами Амуніція Фелікса, Квінта Тертулліана, Арнобієм, Лактанцієм; друга – Юстином, Теофілом, Іренеєм Ліонським, Іпполітом, Афіногором. До східної гілки Середньовічної філософської парадигми, безперечно належать і такі представники вже згаданої александрійської школи, як Філон, Климент, Оріген.
Грекомовна (східна) апологетика спонукувана своєю еллінською ментальністю на споглядання внутрішньої людини, неосяжних глибин духу, виявляє себе в таких серйозних філософських здобутках, як мистецтво алегоричного прочитання, тлумачення “священних текстів” так звана “екстеза”; уже згадувана “апофатична”(негативна) теологія тощо. Римська ментальність “західної апологетики” з її практицизмом орієнтувалася на зовнішні риси духовності.
Представники апологетики досить агресивно виступають із критикою античної культурно – філософської спадщини. Що є спільною між філософом і християнином. Між учнем грецької мудрості і учнем неба? – риторично запитує Квін Тертулліан. Нова, християнська “божественна” мудрість настільки глибша від старої (грецької, “земної”), що здається зовсім незрозумілою і навіть абсурдною щодо останньої. “Син Божий пригвожджений до хреста, не соромлюсь цього, оскільки це варто сорому. Син Божий помер, - немає сумнівів у вірності цього, оскільки це безглуздо. Похований, він воскрес, - і це безсумнівно і це неможливо”[3]. За переказами Тертулліан стверджує словами: “Вірю, тому що абсурдно”.
Ця теза Тертулліана зовсім не безглузда, як може здаватись на перший погляд. Вона набуває певного сенсу наперед у ситуації соціального тупика, у якому опинилося рабовласницьке суспільство за часів його кризи і розпаду. Ще для античної свідомості здавалися абсурдними догми християнської віри: про створення світу за сім днів, непорочного зачаття, воскресіння Христа. Абсурдним здавалося і те, що треба полюбити ворога, як самого себе, що усі люди є духовними братами. Адже з точки зору здорового глузду, який панував у масовій свідомості того часу між рабом і рабовласником полягає прірва, яку не можна подолати. Так само і до ворога повинно бути однозначно ворожим. Логіка християнського світогляду руйнувала сформовані стереотипи і будувала на їхньому місці новий світоглядний базис. “Абсурдність” християнства виявилась рятівною для людства, яке опинилося у критичній соціальній ситуації. Через духовну єдність людей, через утвердження абсолютних цінностей християнств шукало шлях спільного порятунку людства від саморуйнування. Крім того Тертулліанове “вірю, бо це абсурдне” – це відкриття і визнання надрозумової діяльності, яка пізнається не розумом, в вищою інтуїцією, одкровенням.
5.)Как писал в своей повести “Невский проспект” Н.В. Гоголь, “...человек такое дивное существо, что никогда не можно исчислить вдруг всех его достоинств, и чем более в него всматриваешься, тем более является новых особенностей, и описание их было бы бесконечно”. А по словам Н.А. Бердяева, “...личность человеческая более таинственна, чем мир”, ее тайна “никому не известна до конца”.
Тоесть ответ находится (пусть даже не истинный), но он порождает новый вопрос который в итоге трансформируется в старый «Что такое человек?» и так чем больше ответов тем больше все новых и новых вопросов.
Человек это вселенная во Вселенной! И в нем не меньше тайн, чем в мироздании. Более того, человек это главная тайна мироздания. И если мы говорим о неисчерпаемости для познания материального мира, то тем более неисчерпаем человек венец творчества природы. Загадочность этого феномена становится тем больше, чем больше мы пытаемся проникнуть в нее. Однако бездна этой проблемы не только не отпугивает от нее, а, напротив, все сильнее притягивает к себе, как магнит.
Признаки:
1) Интеллектуальный уровень;
2) Инстинкты;
3) Самореализация;
4) Ценности.

Екзаменаційний білет № 25
1.)Розташуйте у хронологічному порядку:
1) досократики, 2) філософія еллінізму, 3) патристика, 4) схоластика, 5) німецька класична філософія, 6) позитивізм, 7) марксизм, 8) екзистенціалізм, 9) постмодерн.
2.) «Я мислю, отже я існую» – Рене Декарт
«Людина – це мисляча тростина»- Б.Паскаль
«Смерть Автора призводить до народження Читача»- Р. Барт
3.)Надайте аналіз конвенціональної концепції істини: наведіть аргументи за та проти.
Конвенциональная теория: истина это результат соглашения (А. Пуанкаре, Т.Кун)
Конвенционали
·зм философская концепция, согласно которой научные понятия и теоретические построения являются в основе своей продуктами соглашения между учёными. Они должны быть непротиворечивы и соответствовать данным наблюдения, но не имеет смысла требовать от них, чтобы они отражали истинное устройство мира.
Гносеологическим основанием конвенционализма является возможность использовать различные теоретические средства для исследования того или иного явления и его теоретической реконструкции.
Основная идея конвенционализма встречается уже в античности (задача астрономии «спасти явления, представляемые планетами») и в эпоху Возрождения (инструменталистская интерпретация теории Коперника).
Конвенционализм и прагматизм
В силу того, что конвенционали
·зм ставит научные знания в зависимость от субъекта теоретического действия, направление прагматизма можно полагать примыкающим к общей традиции конвенционали
·зма.
Конвенционализм и постпозитивизм
Методологические концепции постпозитивистского течения связывают научные теории со способом деятельности научных сообществ, поэтому для объяснения динамики научного знания они используют конвенционали
·зм.
Аргументом “за” можно вважати те, що створюючи ту чи іншу концепцію, вчені можуть прийти до вірного рішення. Але дуже вагомим “проти” є те, що не можна чекати від них реальної діючої, істинної картини світу.
4.) “Существование предшествует сущности" - это означает, что человек сначала существует, появляется в мире, и только потом он определяется.
Для экзистенциалиста человек потому не поддается определению, что первоначально собой ничего не представляет. Человеком он становится лишь в последствии, причем таким, каким он себя сам сделает. Нет никакой природы человека, как нет и Бога, который бы ее задумал. Человек просто существует. И он не только такой, каким себя представляет, но такой каким он хочет стать. И поскольку он представляет себя и проявляет волю уже после того как начинает существовать, то первым принципом экзистенциализма Сартра является утверждение, что: "Человек - это то, что он сделает из себя сам".
5. )Ценностный конфликт
Один из уровень ценностного конфликта проявляется в сфере духовной жизни, рассматривая вопрос о соотношении знания и веры как конечных оснований систем ценностей. Важно подчеркнуть, что эта проблема перекрещивается с взаимоотношением рационального и эмоционального начала, но линии перекрещивания оказываются далеко не совпадающими. Оппозиция веры и знания проявляется в истории с разной степенью напряженности. В то же время синтез эмоциональной и рациональной мотивации может осуществляться в различных формах духовного творчества по-разному. В духовной жизни и в культурном пространстве заключается неисчерпаемый и вечно существующий источник мотивации социального поведения / источник мотивации личности, определяющий бесконечно многообразные переходы сугубо личностной, приватной и интимной мотивации к общественно значимой - социально одобряемой или отвергаемой системе действий и поступков. Т.е. источники расхождений и конфликтов между людьми в этой сфере бесконечно многообразны. Но здесь же находятся и ресурсы регулирования конфликтов, так как ценности не только разъединяют людей, но и соединяют их. Перспективы стабилизации социально-политической системы решающим образом связаны с включением ценностей духовной культуры - во всем их многообразии - в регулирование тех конфликтов, которые основываются на противостоянии потребностей и интересов.
Запропонуйте власну ієрархію цінностей.
На першому місці для мене духовні цінности - це моральні, сімейні, художні, дружні, політичні и т.і.
А на другому матеріальні - одяг, продукти харчування, техніка,дім


Екзаменаційний білет № 26
1. Заповніть таблицю «Психоаналіз».
Головні напрямки: Фрейдизм, неофрейдизм
Представники: З. Фрейд,К. Юнг,А. Адлер,К. Хорні,Е. Фромм,
В. Райх,Г. Маркузе
Основні ідеї: Психоаналіз З.Фрейда був спробою синтезу двох напрямків дослідження природи людини: 1) розкриття психічних поривань внутрішнього світу, смислу людської поведінки; 2) аналізу впливу культурного та соціального середовища на формування психічного життя людини та її психічних реакцій. Психіка ж людини, на його думку, роздвоюється на дві сфери: свідоме та несвідоме. Саме вони і визначають суттєві характеристики особистості. Свідомість Фрейд пов'язував в основному із сприйманням зовнішнього світу. Джерелом психічної динаміки, за Фрейдом, є бажання сфери несвідомого, що прагнуть розрядки через дію. Пізніше З.Фрейд уточнює, що психічна діяльність несвідомого підкорюється принципу задоволення, а психічна діяльність передсвідомого принципу реальності. Теорія З.Фрейда про свідоме та несвідоме і стала основою психоаналітичної системи. Важливим складовим елементом фрейдівського психоаналізу було уявлення про лібідо. Лібідо, згідно з Фрейдом, це психічна енергія, яка лежить в основі всіх сексуальних проявів індивіда, сила, що кількісно змінюється і якою можна вимірювати всі процеси та перетворення в сфері сексуального збудження. Підкреслюючи трагічність існування людини в суспільстві, попереджаючи про можливість катастрофічних ситуацій у розвитку людства, Фрейд проводить ідею культурної танатології, тобто приреченості людської цивілізації. Він вважає, що людство розвивається неправильно, і тому не буде великої трагедії, якщо цивілізація загине.
Значення: Психологічні та соціологічні погляди З.Фрейда вплинули на мистецтво, етнографію, психологію, на духовне життя західного суспільства в цілому. Цьому сприяли його безсумнівні досягнення. Після виходу праць З.Фрейда стало зрозуміло, що неусвідомлювані структури складають особливий онтологічний пласт психіки, цілком досяжний для наукового аналізу (раціональний аналіз ірраціональних потягів). Дослідивши складність та багатоплановість структури особи, він вперше побудував єдину, внутрішньо взаємопов'язану картину психіки. З.Фрейд увів до наукового обігу ряд ідей та проблем, які показали, що рівень свідомості є невіддільним від інших глибинних рівнів психічної активності, без вивчення природи яких неможливо зрозуміти природу людини; він запропонував не лише нові способи лікування хвороб, а й новий підхід до пізнання людини, її духовного світу.
2. Знайдіть зайве: Дерріда, Ліотар, Дельоз, Руссо, Барт, Бодрійяр, Ніцше. Відповідь поясніть.
Зайві Руссо і Ніцше, адже усі інші – постмодерністи.
3. Які показники слід вважати критеріями соціального прогресу? Чому?
Складною проблемою є критерій громадського прогресу, тобто критерій виділення ідеального суспільного устрою. Більшість учених вважають, що ознакою прогресу суспільства є розширення реальної свободи громадян, вирішення проблеми поєднання соціальної рівності і ефективності громадського виробництва, поліпшення матеріальних умов свого життя. Більшість тих, що жили ще в XVIII ст. леліяли мрію про земний рай, в якому були б реалізовані не лише матеріальні, але і економічні, політичні, духовні потреби. У цьому раї мали бути відсутніми війни і експлуатація, бідність і злочини, торжествувати свобода, рівність, братерство, щастя людей. Віра в безмежні можливості перетворення суспільством природи, що знайшла віддзеркалення в соціалістичних, ліберальних, соціал-демократичних теоріях громадського прогресу, була поставлена під сумнів екологічною кризою, що вибухнула, і небезпекою загибелі людства.
Деякі учені пропонують в якості інтеграційного критерію громадського прогресу рівень гуманізації суспільства, тобто положення в нім особи: міра її економічного, політичного звільнення; рівень задоволення її матеріальних і духовних потреб; стан її психофізичного і соціального здоров'я. Вже доведено, що рівень матеріального споживання розвинених країн неможливо досягти в інших країнах, і від цієї ідеї треба відмовитися. У багатьох країнах світу люди щасливі при характерній для них тривалості життя, наприклад аборигени Африки і Америки. Уявлення про якість життя і умови щастя людей абсолютно різні в Японії, Індії, Німеччині, Чечні та ін. Нав'язувати усім народам західноєвропейське розуміння критерію громадського прогресу безрозсудно, його не приймуть інші народи.
Виходячи із сказаного, критерієм громадського розвитку в III тисячолітті має сенс рахувати виживання людства в умовах екологічної кризи, що поглиблюється. Виходячи з цього критерію і має бути створений глобальний проект загальнолюдського перевлаштування, що включає і тактику соціальних інженерій приватних рішень.
У чому полягає світоглядна функція філософії?
можно ещё добавить, что философское мировозрение основано на научных исследованиях
Світоглядна функція полягає у тому, що, опановуючи філософію, людина відтворює певний погляд на світ. Характер її уявлень про світ сприяє визначенню певної мети. Їх узагальнення створює загальний життєвий план, формує ідеали людини. Світогляд не може бути лише сумою знань. У світогляді відбувається певне ставлення до світу. Світогляд має спрямовувати поведінку, діяльність людини у сфері практики і в пізнанні.
5. Які витоки має мораль? Як співвідносяться мораль і релігія?
Мораль – система поглядів і уявлень, норм та оцінок, які регулюють моральну поведінку людей. Це особлива форма суспільної свідомості та вид суспільних відносин, який виявляється в сукупності особливих цінностей і способів нормативного регулювання життєдіяльності людей у суспільстві.
Мораль не з'являється раптом одразу ж у «готовому», сучасному вигляді. Вона пройшла доволі довгий, складний шлях розвитку від найпримітивніших норм та уявлень до найвищих спрямувань сучасних проповідників святості, непорочності. Моральні принципи своїми коренями йдуть в найглибшу давнину, в самі основи людського буття. Початковими серед них можна вважати визнання людського життя найвищою цінністю, основа чого лежить ще в тваринному світі, де представники одного й того ж виду, як правило, не знищують один одного. І якщо цінність життя є найвищим принципом, то логічною є поява норм-принципів – «не убий»; поважай батьків, котрі дали тобі життя; «не кради», бо це прирікає людину на голодну смерть; поважай працю як необхідну умову життя.
З релігійними поглядами на природу, виникнення моралі багато в чому пересікаються погляди представників об'єктивного ідеалізму (Платона, Гегеля). Ще одним напрямом пошуку витоків моралі умовно можна назвати натуралістичним, тому що воно так або інакше виводить мораль із природи людини і з попередньої еволюції тваринного світу.
Проблема співвідношення моралі і релігії, цих двох форм суспільної свідомості, має важливе значення в етиці, оскільки вона безпосередньо зв'язана з питанням про критерій моральності. Релігійний погляд на мораль виходить з того, що віра в Бога дає єдино можливе обґрунтування «високих» моральних принципів, які нібито протилежні «низьким» якостям людини і громадського життя, що потонули у гріху. З цієї точки зору єдиним джерелом морального початку в людині є Бог, котрий створив людину «за своїм образом і подобою» і дав їй моральні заповіді. На користь релігійного обґрунтування моральності звичайно висуваються наступні доводи:
по-перше, людина по своїй природі прагне до задоволення егоїстичних інтересів і тому не здатна сама виробити моральні поняття;
по-друге, тому що в суспільному житті чеснота не завжди винагороджується, а вада часто не наказується і тріумфує, тому виконання людьми вимог моральності може забезпечити тільки їхня віра в існування загробного життя, у пекло і рай, де здійснюється справедлива відплата за чесноти і вади, лише страх перед «страшним судом»;
по-третє, усі найбільш відомі вимоги моральності вперше були сформульовані в рамках релігійного вчення, і тому, навіть якщо не вірити в Бога, то мовляв визнати ту позитивну роль, котру зіграла релігія у розвитку моральної свідомості людства.
Широке розповсюдження отримали й різні направлення, котрі так або інакше підкреслювали соціальну природу моралі. Соціологічний підхід до моралі вже був відомий мислителям античності. Особливо активно його відстоювали марксисти.

Білет № 27
1.)Що є предметом розгляду наступних розділів філософії:
Онтологія - вчення про буття; гносеологія - вивчає природу пізнання; етика-вчення про мораль; аксіологія-наука про цінності; філософська антропологія - вчення про природу і суть людини.
2.Які риси характеризують філософію Платона, які філософію Аристотеля, а які притаманні їм обом (розташуйте у вигляді таблиці):
Платон а) пріоритет загального над особистішим к) Бог - деміург; м) раціональне має пріоритет над чуттєвим. б) ідеї мають незалежне існування від речей д) світ - це паралельне існування двох рівнів буття;
Арістотельв) равнозначущість загального та особистого л) Бог - першодвигун; з) пріоритет формального над матеріальним; г) ідеї присутні у самих речах як їхня форма ж) світ - це співіснування потенційного та актуального
Загальне і) телеологічність; є) емпіричний аналіз
3. Сформулюйте закон переходу кількісних змін у якісні. Наведіть приклади його дії.
Закон: Зміна якості об'єкту відбувається тоді, коли накопичення кількісних змін досягає певної межі.
Закон цей носить загальний характер, діючи в природі, суспільстві і мисленні. Розглянемо дію цього закону на прикладі хімії, яку Енгельс називав наукою про якісне зміну тіл під впливом зміни кількості. СО - чадний газ, СО 42 0 - вуглекислий газ різко відрізняються один від одного, маючи кількісний склад. 6N 42 0о - звеселяючий газ, N 42 0о 45 0 - азотний ангідрид, тверда речовина. У живій природі прикладом може служити еволюційна теорія Дарвіна про походження видів шляхом природного відбору. У суспільному житті - зміна формацій в результаті зростання продуктивних сил і зміни виробничих відносин.
4. Порівняйте вчення стоїцизму та епікуреїзму: виділіть загальне та опозиційне.
Відмінне
Стоїки вбачали щастя для людини в самозбереженні, в її особистому ставленні до світу в цілому, та до себе як до частини цього світу. Епікурейці ж вбачали щастя у задоволенні, адже задоволення проповідувалося ними як шлях до свободи, звільнення від страхів, зла, марновірства та страждань.
Коротко і влучно схарактеризував обидві школи І.Кант: “Епікурейці стверджують, - казав він, - що усвідомлення правил, які ведуть до щастя, є доброчесність, а стоїки усвідомлювали свою доброчесність як щастя”. У цій фразі, можливо, і заключається все протиріччя між двома філософськими школами, адже для стоїків доброчесності якими володіє людина це найвище щастя, а для епікурейців доброчесність це лише розуміння всіх правил поведінки, дотримуючись яких можна досягти щасливого життя.
Спільне
Та були у їх поглядах і спільні ідеї, наприклад і стоїки і епікурейці вбачали щастя у пізнанні природи, адже воно звільняє людину від страхів, різних переживань і страху смерті, а також саме природа покладає щастя для людини в самозбереженні. Стоїки як і епікурейці, проповідували апатію, та саме поняття “апатія” вони розглядали по-різному, якщо епікурейці вважали її наслідком втечі від світу, то прихильники стоїцизму, навпаки, прийняттям світу, безумовною покірністю сущому як необхідному і належному. Для Епікура та його прихильників вищим типом людини є така, що дійсно звільнилась від пут світу, втекла від нього, досягла “внутрішньої свободи”, для стоїків, навпаки досконалою є така людина, що безпристрасно і байдуже сприймає цей світ та події, що в ньому відбуваються. Та вони поєднувалися в тому, що особа сама в собі повинна знайти джерело самозадоволення і щастя. Епікурейці як і стоїки виділяли три основні складові філософії: етику, логіку та фізику.
5. )Які етично-філософські застереження можна висунути щодо використання сучасних біотехнологій?
Можна висунути багато застережень щодо використання сучасних біотехнологій. Наука в наш час розвивається дуже швидко, але не всі науковці замислюються над тим, чи етично те, що вони роблять. Однією з найбільших суперечок науковців є клонування. Ключовим моментом, який викликає найбільше неприйняття, є тут той факт, що для отримання клона однієї людини необхідно вбити,що знаходиться| на найранішій стадії розвитку, але що вже почав формуватися ембріон іншого людського зародка.


Екзаменаційний білет № 28
1. Заповніть таблицю:
Метафізика
Діалектика

а) розуміє розвиток як збільшення чи зменшення, тобто як повтор;
в) визнає, що головним завданням пізнання є вияв незмінних та абстрактних основ буття;
б) визнає внутрішні протиріччя - витоком та причиною розвитку;
г) визнає розвиток головним чинником світобудови;
д) визнає можливість переходу кількісних змін у нову якість;

2. Знайдітьзайве: матеріалізм, ідеалізм,деїзм, дуалізм, пантеїзм, емпіризм. Відповідь поясніть.
Зайвими є матеріалізм та ідеалізм, оскільки усі інші напрями утворилися у філософії Нового часу.
3. Сформулюйте основні концепції істини: кореспондентну, конвенціональну та прагматичну.
Основні концепції істини:
Кореспондентська концепція: істина це відповідність думці (вислови) і дійсності (речі), уява, найбільш адекватна або співпадаюча з реальністю (Аристотель, середньовічна філософія, філософія Нового часу, Гегель);
Конвенціональна теорія: істина це результат угоди (А. Пуанкаре, Т. Кун);
Прагматична теорія: істина це корисність знання, його ефективність, тобто істинним є повідомлення, що дозволяє досягти успіху (Ч.С. Пірс).
Я вважаю що 1 та 3 концепції є більш-менш сприйнятними. Але на мій погляд, перша - обєктивніша. Саме тоді, коли результат дії та думка співпадають - це і є підтвердженням істинності знання.
4.) Вчення Маркса має назву “науковий комунізм”. Наведіть аргументи та контраргументи стосовно наукового характеру його теорії.
Науковий комунізм - наука про класову боротьбу пролетаріату та соціалістичну революцію, про соціально-політичні закономірності побудови соціалізму та комунізму, про світовий революційний процес в цілому.
Він виражає закономірності розвитку та процес переходу людства від капіталізму до комунізму.
Перетворення соціалізму з утопії в науку, як зазначав Ф. Енгельс, було обумовлено насамперед двома великими відкриттями - матеріалістичним розумінням історії і створенням теорії додаткової вартості. Розкриття об'єктивних основ існування і загальних тенденцій розвитку людського суспільства, яке дає історичний матеріалізм, аналіз економічних відносин і особливо економічної основи суперечностей капіталізму і неминучість соціалістичної революції, здійснюваний політичною економією, послужили теоретичною базою виникнення Науковий комунізм у 40-х рр.. 19 в.
5.)У. Еко, характеризуючи сучасну соціокультурну ситуацію, стверджує:”Середні віки вже почалися”. У чому він бачить паралелі з середньовіччям? Чи погоджуєтесь ви з ним?
З недавнього часу з різних боків почали говорити про нашу епоху, як про нове Середньовіччя. Постає питання, чи йде мова про пророцтво, чи про констатацію факту. Іншими словами: ми вже ввійшли в епоху нового середньовіччя, або, як виразився Роберто Вакка у своїй тривожній книзі, нас очікує "найближче середньовічне майбутнє"? Вакка каже про деградацію великих систем, типових для технологічної ери; вони занадто великі й складні для того, щоб одна центральна влада могла координувати їхні дії, і навіть для того, щоб кожною з них міг ефективно керувати управлінський апарат; ці системи приречені на катастрофу, а в результаті їхніх складних взаємодій назад виявиться відкинута вся промислова цивілізація.
Сучасна массова культура є руйнівною для суспільства та людини. Вона створює “Шаблон”, звідки й створюється примітивізм людини.. На приклад сучасний мобільний зв язок дає можливість людини швидко спілкуватись , а в той же час лишає її можливості “глубокого”, “мисленного” спілкування. Тобто людина стає схожою в своїй духовній перевазі на середньовічну людину!

Екзаменаційний білет № 29
1.)До яких течій та напрямів світової філософії належать наступні концепції, терміни та імена:
а) Парменид "буття є і не може не бути; небуття немає і не може бути"; б)" ідоли театру"; в) "відчуження"; г) С. К'єркєгор;д) "воля до влади"; є) Дж. Локк;
Античність
Філософія Середньовіччя
Філософія Нового часу
Німецька класична філософія
Некласична філософія

А,з,
Ж, І, т,л
Б,Є,к,
В, н, р,о,
Г,п, м, с,д

2.)Назвіть авторів висловлювань.
Гегель Георг Вильгельм Фридрих «Все дійсне є розумним, а все розумне є дійсним»
Геракліт «Не можна двічі увійти в одну і ту ж річку»
Платон «Знання - це пригадування»
3.) Чи є серед філософських систем такі, які не можна визначити ані як матеріалістичні, ані як ідеалістичні?
Да, есть. Философский дуализм часто рассматривается как альтернативное направление материализму и идеализму. Дуализм философское учение, которое признаёт равноправие идеального и материального, но не признаёт их относительность. Исторические разновидности:
Картезианство.
Окказионализм.
4.) Чи змінювався предмет філософії в історії розвитку філо­софської думки?
Так. Питання, що вивчає філософія, є одним з найпроблематичшших для неї, оскільки предмет її історично змі­нювався. У різні епохи у філософи домінували то вчення про буття, то вчення про пізнання, то політичні чи етичні проблеми. Крім того, в Європі до XVII ст. філософія охо­плювала все знання про світ, тобто зародки всіх наук, окрім хіба що математики й медицини. Навіть у XX ст. все ще тривав процес відокремлення від філософії пев­них галузей знання, які інституціалізувалися в окремі наукові дисципліни (психологія, соціологія, політологія).
Філософія вивчає не тільки сутність речей, світу, людини, а сам спосіб їхнього існування. Предметом філософії є загальні, граничні засади людського мис­лення, пізнання, буття людини у світі.
5. ) Чи існують протиріччя між сучасною наукою та релігією? Чим обумовлено соціальне значення науки та релігії в сучасному суспільстві?
Наша епоха – це час глибоких соціальних зрушень, пошуку шляхів подолання відчуження людини, звільнення її від усіх видів поневолення, реалізації свободи, справедливості і нормальних форм співжиття. Сучасний світ – украй складний і динамічний, у ньому борються, стикаються різні сили і тенденції. Час не стоїть на місці - науково-технічна і інформаційна революція заполонюють весь світ. Звичайно, я вважаю, що існують маса протиріч між релігією та сучасною наукою. З кожним днем науковці відкривають все більше нової інформації, яка в певній мірі суперечить де-яким законам релігієзнавства. Власне, що таке релігія? - данне поняття означає віру, особливий погляд на світ, супупність обрядово-культових дій, що випливають із переконаності в існуванні того або іншого різновиду надприродного, а також об єднання віруючих людей у певну організацію. Сучасна фаза еволюції техногенної цівілізації - кінцевий результат науково-технічної революції заведено називати інформаційне суспільство. У сучасному житті наука(прогрес інформаційних технологій) перетворює саме психосоматичне бутття людини - зміст його свідомості та генної програми, наукове знання стає джерелом ризику, змінюється спрямованість пізнавальної активності. А релігія, насамперед, незмінна, вона яка була, така і є. Тому багато людей у нашому “ризикованому суспільстві (науковому)” віддають перевагу релігії.

Екзаменаційний білет № 30
1.) Знайдіть зайве: феодали, буржуазія, духовенство, пролетаріат, когнітаріат, рабовласники. Відповідь поясніть.
Духовенство – так как все остальное предполагает материальные отношения. Духовенство - собирательный термин для обозначения общественного сословия, социальной прослойки, лиц или социальной группы, состоящей из профессиональных служителей той или иной религии. Иногда применяется только к монотеистическим религиям.
2.) Заповніть таблицю: а)визнає лише кількісні зміни; б) визнає об’єктивний характер протиріч; в) визнає, що головним завданням пізнання є вияв незмінних та абстрактних першооснов;
Метафізика
Діалектика

б, В,
А, г, д

3.)В чому різниця між об’єктивним та суб’єктивним ідеалізмом?
Об'єктивний ідеалізм в основу всього існуючого кладе свідомість як таку, світовий дух, абсолютну ідею. Найбільш цілісну систему об'єктивного ідеалізму в стародавні часи дав Платон.
Суб'єктивний ідеалізм виходить з визнання, що первинним і реально існуючим є лише наші відчуття, наше «я», а все те, що оточує нас, є лише продуктом, комплексом наших відчуттів. Суб'єктивно-ідеалістичні погляди можуть привести до соліпсизму, тобто визнання існування тільки свого «я». Система суб'єктивного ідеалізму найбільш повно була викладена у XVIII ст. у філософії англійського єпископа Дж. Берклі.
4.)Чим відрізняється моністичний та плюралістичний підходи до розуміння буття?
Моністичний підхід до розуміння буття - різні типи буття або субстанції, що здаються різними, врешті зводяться до єдиного джерела. Для розуму, що не рефлектує, у світі існує практично нескінченне число типів субстанції: камінь, дерево, скло, сіль, цукор здаються глибоко та очевидно різними речовинами.
Плюралістичний підхід до розуміння буття - філософське вчення, згідно з яким існує кілька незалежних начал буття чи основ знання; характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві.
5.)Які соціальні проблеми стають найбільш гострими в інформаційному суспільстві? Наскільки добре сучасна людина ознайомлена з реальними ризиками та загрозами?
Сучасна фаза еволюції техногенної цівілізації - кінцевий результат науково-технічної революції заведено називати інформаційне суспільство або суспільство ризику. Ці назви фіксують дві головні ознаки сучасного соціуму:
-інформаційний характер сучасних технологій
-ускладнення середовища мешкання людини розумної, де наростають кризові явища і виникають нові джерела небезпеки для її існування, добробуту та здоров я. Перш за все, виявляється необхідним дати визначення самим поняттям інформація та інформаційні тезхнології. Інформацією визначають властивість об єктів, яка полягає в тому, що зміна структури одного об єкта (джерела інформації) спричиняє відповідні зміни структури іншого об єкта(приймача), причому характер таких змін не залежить безпосередньо від природи матеріального зв язку між об єктами. До інформаційних технологій слід віднести будь-які способи реконструкції об єктів реальності, які основані на зміні інформації, що міститься в них. На данний момент людина і людство перестали сприймати прогрес науки і технології однозначно позитивно. Суб єкт пізнання все в меншій мірі оперує інформацією, яка отримана в результаті безпосередньої взаємодії із фізичним світом, і у все більшому степені - з інформацією, яка отримана в результаті комунікації з іншими людьми. Глобальною проблемою інформаційного суспільства є недосконалість інформації та її перенакопичення. Як я вже казала, людина все менш оперує інформацією достовірною, і все більш - інформацію, яку вона здобула у ході комунікацій. Тому, можно зробити такий висновок, що рівень ознайомлення з справжніми ризиками та загрозами у суспільстві, дуже малий. Тому що, багата частина цього самого суспільства навіть не може розрізнити справжні загрози від вигаданих.








13 PAGE \* MERGEFORMAT 144515




15

Приложенные файлы

  • doc 24053307
    Размер файла: 650 kB Загрузок: 2

Добавить комментарий