Bilety 30


Білет № 1
1.) До форм суспільної свідомості відносяться: а) право; б)філософія:; д) наука; ж) мораль; з) мистецтво; к) релігія.
с) форма правління; е) культура; и) соціально-економічна формація - не відносяться до форм сусп. свід.
2.) До якої течії чи епохи належать наступні філософи:
Античність Відродження Просвітництво Німецька кл. філ. Філософія XX ст.
Епікур, Анаксімандр, Плотін, Аврелій Августин Ф. Бекон, Дж. Бруно, Т. Мор, П. Абеляр Д. Юм, Г. В. Лейбніц, Дж. Локк, Р. Декарт І. Кант,
Ф. Й. Шеллінг А. Шопенгауер,
Ж.Дерріда,
М.Хайдеггер,Г.Г. Гадамер, Т. Кун
3.) Поясніть принцип економії мислення У. Оккама.
Оккам настаивал на том, что всякое подлинное объяснение должно быть предельно простым. Этот принцип «экономии мышления» получил название «бритвы Оккама». Сам Оккам формулировал его следующим образом: «сущности не следует умножать без необходимости». Этот принцип он использовал для того, чтобы удалить из философской системы множество метафизических понятий и принципов, введенных в неё его предшественниками (в частности – Дунсом Скотом), упразднив, например, различение «существования» и «сущности», «общих» и «единичных» субстанций, «души» и «способностей души».
Сам принцип можно объяснить так: “Если разница между двумя объяснениями только в том, насколько они сложнее, то более простое, как правило, лучше.” Другими словами: “Чем больше предположений вы должны сделать, чтобы объяснить, тем хуже это объяснение. То есть не надо делать больше предположений, чем это нужно минимально”.
4.) Доведіть, що М. Кузанський є одним з засновників діалектики.
Аналіз вчення Миколи Кузанського дає змогу особливо яскраво побачити різницю між старогрецькою трактовкою буття і трактовкою буття в епоху Відродження.
Микола Кузанський, як і більшість філософів його часу, орієнтувався на традицію неоплатонізму. Однак при цьому він переосмислював вчення неоплатоників, починаючи з ценрального для них поняття «єдиного». У Платона і у неоплатоників, як ми знаємо, єдине характеризується через протилежність «іншому», неєдиному. Цю точку зору поділяли піфагорійці та елеати, які протиставляли єдине множинності, границю – безмежності. Кузанець, який поділяв принципи християнського монізму, заперечує античний дуалізм і заявляє, що «єдиному ніщо не протилежне». А звідси він робить характерний висновок: «все є все» – формула, яка звучить пантеїстично і безпосередньо передує пантеїзму Жордано Бруно.
Ця формула неприйнятна для християнського теїзму, який принципово відрізняє творіння («все» від творця («єдиного»), але, що не менш важливо, вона відрізняється і від концепції неоплатоників, які ніколи не ототожнювали «єдине» з «усім». Ось тут і проявляється новий підхід до проблем онтології. З твердження, що єдине не має протилежності, Кузанець робить висновок, що єдине тотожне з безмежністю, нескінченністю. Нескінченність – це те, більшим від чого ніщо не може бути. Тому Кузанець називає її «максимумом», єдине ж – «мінімумом». Отже, Микола Кузанський відкрив принцип збігу протилежностей максимуму і мінімуму. Отже, єдність протилежностей є найважливішим методологічним принципом філософії Миколи Кузанського, що робить його одним з родоначальників новоєвропейської діалектики.
5.) Як співвідносяться поняття “мудрець”, “філософ”, “вчений”. Якого мислителя можна вважати еталоном філософа, чому?
Фило́соф — человек, который занимается поиском истины, изучением сущего. В связи с тем, что каждый человек на протяжении всей своей жизни занимается поиском истины, философами называют тех людей, которые этому занятию уделяют первоочередное внимание.
Мудрец во многих культурах — особо почитаемый человек, часто старейшина, наделённый мудростью, которой часто приписывается божественное происхождение. В Греции различали «мудрецов» и «любителей мудрости» — философов, исторически поколение «мудрецов» сменилось поколениями «философов». В древнем мире понятие «мудрец» часто идентифицировалось с понятием «ученый».
Учёный — специалист в какой-либо научной области, внёсший реальный вклад в науку.
Эталон философа мудрец-философ.
Учёный хранит знания, философ собирает их в образ, а мудрец пьёт их из первоистока в виде образа.
Истинный мудрец понимает, что вечные проблемы бытия – на то и вечные, что не имеют исчерпывающих, раз и навсегда данных решений. Чем глубже и тоньше данный ответ, тем больше новых вопросов ставит он перед свободной и творческой человеческой мыслью.
Я считаю одним из эталонов философа - Ницше. Его определение “сверхчеловека”, “морали”и “"імморалізма" ” заставляет думать о истинной природе человеческого поведения и сознания.
Білет № 2
1.)Знайдіть зайве: громадянське суспільство, суспільство ризику, інформаційне суспільство, постіндустріальне суспільство.
У той час, коли суспільство ризику, інформаційне суспільство, постіндустріальне суспільство є своєрідною фазою розвитку суспільства, гоомадянське суспільство є сукупністю відносин у сфері економіки, культури і т. д., які развиваються в рамках демократичного суспільства незалежно і автономно від держави.
2.)Які риси, поняття та прізвища належать класичній філософії, а які некласичній думці:
Класична філософія Некласична філософія
а) ідея суспільного прогресу;
в) Й. Фіхте;
г) "людина людині Бог";
з) панлогізм;
і) категоричний імператив;
л) Ф. Шеллінг;
р) трансцендентальний суб’єкт. б) З. Фройд;
д) С. К’єркегор;
є) воля до життя;
ж) вічне повернення;
к) М. Шелер;
м) «існування передує сутності»;
н) надлюдина;
о) М. Бердяєв;
п) персоналізм;
с) несвідоме.
3.) Проаналізуйте аргумент на користь релігійної віри, відомий під назвою «парі Паскаля». Наскільки він переконливий?
Парі Паскаля: “Если христианский Бог не существует, то агностик мало что теряет, веруя в него, и, соответственно, немногое приобретает, не веруя в него. Если же христианский Бог действительно существует, то агностик приобретает вечную жизнь, уверовав в него, и теряет бесконечное благо, не веруя.”
На мою думку, цей аргумент дуже переконливий, тому що він змушує замислитись людину про те, що їй може дати віра у Бога.
4.)Вкажіть спільне та відмінне в філософії стоїцизму та епікуреїзму.
Відмінне
Стоїки вбачали щастя для людини в самозбереженні, в її особистому ставленні до світу в цілому, та до себе як до частини цього світу. Епікурейці ж вбачали щастя у задоволенні, адже задоволення проповідувалося ними як шлях до свободи, звільнення від страхів, зла, марновірства та страждань.
Коротко і влучно схарактеризував обидві школи І.Кант: “Епікурейці стверджують, - казав він, - що усвідомлення правил, які ведуть до щастя, є доброчесність, а стоїки усвідомлювали свою доброчесність як щастя”. У цій фразі, можливо, і заключається все протиріччя між двома філософськими школами, адже для стоїків доброчесності якими володіє людина це найвище щастя, а для епікурейців доброчесність це лише розуміння всіх правил поведінки, дотримуючись яких можна досягти щасливого життя.
Спільне
Та були у їх поглядах і спільні ідеї, наприклад і стоїки і епікурейці вбачали щастя у пізнанні природи, адже воно звільняє людину від страхів, різних переживань і страху смерті, а також саме природа покладає щастя для людини в самозбереженні. Стоїки як і епікурейці, проповідували апатію, та саме поняття “апатія” вони розглядали по-різному, якщо епікурейці вважали її наслідком втечі від світу, то прихильники стоїцизму, навпаки, прийняттям світу, безумовною покірністю сущому як необхідному і належному. Для Епікура та його прихильників вищим типом людини є така, що дійсно звільнилась від пут світу, втекла від нього, досягла “внутрішньої свободи”, для стоїків, навпаки досконалою є така людина, що безпристрасно і байдуже сприймає цей світ та події, що в ньому відбуваються. Та вони поєднувалися в тому, що особа сама в собі повинна знайти джерело самозадоволення і щастя. Епікурейці як і стоїки виділяли три основні складові філософії: етику, логіку та фізику.
5.) Проаналізуйте співвідношення філософської, релігійної та наукової картин світу. Які відомі досягнення сучасної науки змінюють сприйняття релігії?
Філософські картини життя будуються навколо відношення людина – світ або світ – людина. Об’єктивістські філософські концепції вважають, що ми всі можемо і повинні знаходити спільні позиції з питань про якість дійсності і про своє місце у ній, а ті, хто обстоює особливі позиції – помиляються, впадають в ілюзію. Яскравими прикладами об’єктивізму були філософські системи Гегеля і Маркса. Вчення цього типу дуже цінують роль пізнання у житті людей, оскільки вважають, що раціональне знання безпосередньо пов’язує нас з істиною і показує світ таким, якими він є. Протилежністю об’єктивізмові є суб’єктивізм, коли світ, спільний для всіх живих суб’єктів, замінюється на багато “світиків”. Яскравим прикладом такого суб’єктивізму виступає філософія Жан-Поль Сартра, який вважає, що “людина, не по своїй волі закинута в буття” – цілком вільна.
Наукова картина світу характеризується інтернаціональністю і являє собою результат теоретичного пізнання суттєвих якостей об’єкта. Спираючись на експериментальне пізнання людиною світу, найбільшого розмаху формування наукової картини світу зазнає в добу Нового часу.
Релігійна картина світу, яку вважають різновидом наукової , виконує світоглядну функцію, пояснює світ, базуючись не на наукових знаннях, а на визнанні іншої дійсності поза межами чуттєвого сприймання. Існує взаємовплив між релігійною, філософською та науковою картинами світу, так як усі вони представляють світоглядні позиції певної епохи. Віра в надприродні ієрархії дає можливість людям інтимно переживати проблеми екзистенційного характеру, відповіді на які світська культура (зокрема наука) доступно та ефективно дати не може.
Відомі досягнення сучасної науки, які змінюють сприйняття релігії – це клонування, аборти (церков проти цього, бо тільки Бог може вирішувати кому жити, а кому ні) , штучне запліднення (церков проти цього, бо бездітність є проявою Божої волі).
Білет №3
1.)Знайдіть зайве:
Зайве - Шиллер і Маркс.
Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фейєрбах - представники класичної німецької філософії
2.)Назвіть основні категорії діалектики, використовуючи їх визначення надані у таблиці:
(одиничне)
річ, котра розглядається у своїх відмінностях від інших речей (загальне)
подібність сутнісних ознак певних груп
речей
(зміст)
найбільш значуща внутрішня властивість речі, без котрої вона не може бути сама собою (форма)
зовнішній вигляд речі, такий, якою вона сприймається завдяки органам відчуття
(причина)
те, що зумовлює розвиток явища певним
чином (наслідок)
те, що є кінцевим результатом окремого процесу
(необхідність)
такий розвиток явища, котрий виходить із внутрішніх суттєвих властивостей чи
зовнішніх обставин (випадковість)
заздалегідь непередбачуваний розвиток,
зумовлений несуттєвими, випадковими,
зовнішніми причинами
(можливість)
те, чого не існує у реальності, але за певних обставин може стати дійсністю (дійсність)
реально існуюче
3.) Сформулюйте один з законів логіки Аристотеля та поясніть його значення.
Аристотель заклав теоретичні основи логіки як науки. Аристотель досліджував усі основні форми мислення — поняття, судження, умовиводи, сформулював основні закони формальної логіки, поклав початок її розвитку як науки. В творах Аристотеля з питань логіки, які дістали загальну назву «Органон». Аристотель зводить у систематичну єдність логічні теорії попередників та додає до них теорію доказу (силогізм), теорію викладу (топіка) тощо Йому належить формулювання трьох основних законів формальної логіки: закон тотожності (А є А), закон виключеного протиріччя (А не є не-А), закон виключеного третього (істинним є А або не-А).
Закон тотожності (А є А)
Звідси випливає важлива вимога: забороняється тотожні думки приймати за різні, а різні — за тотожні.
У випадку порушення закону тотожності стає можливим ототожнення різних думок і розрізнення тотожних. Це зумовлено особливостями природної мови.
Звернемося до відомого софізму:
6 і 3 є парне і непарне.
6 і 3 є дев'ять.
Отже, 9 є парне і непарне.
Закон тотожності — це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що вкладати в думку про один і той самий предмет, взятий в один і той самий час, в одному і тому самому відношенні, можна лише один і той самий зміст.
Тобто, закон тотожності не забороняє нам міркувати в різних випадках про один і той самий предмет, враховуючи різні його ознаки. Але він вимагає, щоб в усіх міркуваннях про цей предмет міркували як саме про цей предмет, скільки б разів він не з'являвся в думці і як би думка про цей предмет не пов'язувалася б з іншими думками про нього самого або про інші предмети.
4.) Поясніть, чому в античній філософії матеріалістичні концепції виникли раніше, ніж ідеалістичні?
Значительной чертой античной философии является попытка рационального. Матеріалізм первинною визнає матерію, природу, а свідомість, мислення - вторинним, похідним від матерії. Що оточує нас матеріальний світ існує вічно, завжди, вважають матеріалісти. Його ніхто не створив. Він існує незалежно від волі і свідомості людей. Свідомість же, носієм якої на Землі є людина, є продукт, результат розвитку і функціонування матерії, природи.
Ідеалізм же в протилежність матеріалізму первинним вважає щось нематеріальне, а саме - свідомість, дух, ідею. Дух, свідомість, згідно ідеалістам, існує раніше природи і незалежно від неї. Матерію, природу вони розглядають як результат творчої діяльності свідомості, духу. Духовне, на їх думку, породжує, визначає існування матеріального, природи.
Отже, можна сказати, що ці два поняття протилежні за значенням один одному,але не дивлячись на це, античні філософи зійшлись на думці про те, що все таки матеріалізм є первинним, бо існує вічно, незалежно від волі і свідомості людей. А ідеалістичний є вторичним, адже свідомість і дух виникає пізніше , ніж якась матеріальна річ і є результатом людської думки, ідеї.
5.) Представники скептицизму вважають істинну картину світу недосяжною для розуму людини. Чим можна пояснити таку позицію? Чи згодні Ви з нею
Начнём с того, что скептицизм – это философское направление, выдвигающее сомнение в качестве принципа мышления, особенно сомнение в надёжности истины. Я думаю, данную позицию скептиков можно объяснить тем, что для них Абсолютное бытие (Бог), настолько превосходит все возможности человеческого разума, все «естественные» способности человеческого познания, что предстаёт как непостижимое начало мира, отделённое от человека непроницаемой завесой тайны. Ум скептиков переполняют сомнения, которые являются собственным мышлением.
Что касается моего, личного мнения, то частично я солидарна с позицией скептиков. Так, как чтобы понять всю сущность мира не достаточно только жить в нем, нужно мыслить. И когда ты начинаешь мыслить, твой разум наполняется сомнениями в познании «истины». Так как и разум представителей скептицизма направлен лишь на поиски истины, а не на обретение её.
Но с другой стороны считать все наши знания только относительными, не содержащими в себе частицы абсолютного, – значит, по существу, признавать полный произвол в познании. В таком случае познание превращается в сплошной поток, где нет ничего относительно достоверного, где стираются границы между истиной и заблуждением, и получается так, что никаким положениям нельзя верить, а, следовательно, ничем нельзя руководствоваться в жизни. То есть, другими словами – это неверие в абсолютную (даже не в относительную) истину. Мне кажется это неверная постановка мысли, так как без «веры» очень сложно достичь даже самого простого!
Білет №4
1.) Розташуйте у хронологічному порядку: 1 - епікуреїзм, 2 - номіналізм, 3 - філософія французького Просвітництва, 4 - екзистенціоналізм, 5 - постмодернізм,
2.)Співвіднесіть філософські школи та напрямки з іменами їхніх попередників
Екзистенціалізм - К’єркегор; психоаналіз - П. Д. Юркевич; неотомізм - Фома Аквінський; марксизм - Сен-Симон; діалектика - Геракліт, Ніколай Кузанський
3.) Наведіть приклад софізму та розкрийте помилки, які він містить. Яке місце має софістика у сучасному соціальному дискурсі?
Софізм - неправильний умовивід, який, при поверхневому розгляді видасться правильним. Софізм заснований на навмиснім, свідомім порушенні правил логіки. Це відрізняє його від паралогізму й апорії, які можуть містити ненавмисну помилку або взагалі на загал не мати логічних помилок, але приводити до явно невірного висновку.
Приклад софізму:
Дівчина - не людина
Доказ від противного. Допустимо, дівчина - людина. Дівчина - молода, значить дівчина - парубок. Парубок - це хлопець. Протиріччя. Значить дівчина - не людина.
Помилка полягає в тому, що не можна робити висновок, керуючи тільки тим, що молода людина – значить парубок. Молода людина поняття загальне, під ним можемо розуміти як чоловіка, так і жінку!
Чи є в тебе те, що ти не втрачав? Звичайно є. Ти рога не втрачав, значить вони в тебе є.
На мою думку, помилка тут криється в тому, що «рога» не можливо втратити, тому що їх і нема у людини. І не можна розуміти фразу «не втрачав» у тому сенсі, якщо не втрачав, то воно в тебе є, так як, це дуже поверхнево так вважати.
4.) Вкажіть спільне та відмінне у позитивізмі та аналітичній філософії.
Аналіти́чна філосо́фія — два по­в'язані між собою напрями у філософії: логічний позитивізм та, як його суттєво видозмінене продовження, — лінгвістич­на філософія.
Позитиві́зм — парадигмальна гносео-методологічна установка, відповідно до якої позитивне знання може бути отримане як результат суто наукового (не філософського) пізнання. У філософії позитивізм — напрям, що ґрунтується на зазначеній установці.
Спільні риси: Прихильники аналітичної філософії, так само, як і позитивісти, не мають справи з "метафізичними" проблемами, вони відкидають як ідеалізм, так і матеріалізм.
Відмінні риси: Сучасна аналітична філософія приходить або до повної ліквідації себе як філософії, при підміні філософського дослідження конкретним логіко-лінгвістичним, логіко-семантичним та ін. аналізом, або до повернення в завуальованій формі до проблем філософського характеру. При цьому для сучасної аналітичної філософії характерні прагнення поєднувати елементи різних варіантів аналізу й з'єднувати аналіз із концепціями й ін., які традиційно вважалися антитезою сучасного позитивізму.
5.) В чому полягає особливість та важливість античної філософії для світової культури і цивілізації?
По-перше, розпочну з того, що антична філософія - філософія античності, підрозділяється на давньогрецьку й давньоримську, від ранньої классичної філософії до 529 г., коли указом імператора Юстиніана була закрита остання філософська школа в Афінах. Традиційно першим античним філософом уважається Фалес, а останнім - Боецій. Антична філософія сформувалася під впливом і впливом перед філософської, грецької традиції, яку умовно можна розглядати як ранній етап самої античної філософії. Антична філософія виявляє собою філософську думку, що послідовно розвивається, і охоплює період - понад тисячу років. Думки мудрих людей навіть давнього минулого нам потрібні й тепер. Я вважаю, що хто не знає історії філософії, у тому числі й античної, той не може по-справжньому знати і її сучасного стану. Завдяки античній філософії ми можемо, я гадаю, сформулювати в собі основи своєї філософії. Безсмертним пам'ятником античної культури є витвори Гомера "Іліада" і "Одесея". Про філософські погляди Гомера можна сказати, що він цілком перебував в міфології. Йому належить виречення: "Ми всі - вода й земля". Він не задавався філософським питанням про походження світу.
Екзаменаційний білет № 5
1. ) Заповніть таблицю «Екзистенціалізм».
XX ст.
релігійно-містичний екзистенціалізм (С. К'єркегор);
релігійний екзистенціалізм (К. Ясперс, М. Бердяєв);
атеїстичний екзистенціалізм (Ж.-П. Сартр, А. Камю),
екзистенціальна або фундаментальна онтологія М. Хайдеггера.
Дві великі "хвилі" екзистенціалізму, в одній з яких відому роль відіграли німці (Мартін Хайдеггер, Карл Ясперс), а в другій — французи (Жан-Поль Сартр, Альберт Камю, Габріель Марсель)
В экзистенциализме рассматривается индивидуальная человеческая жизнь, идея абсолютной уникальности человеческого бытия, проблема человека и его места в мире, проблемы духовной выдержки человека, попавшего в поток событий и потерявшего контроль. Приверженцы экзистенциализма считают, что катастрофические события новейшей истории обнажили неустойчивость, слабость, конечность любого человеческого существования. Самым глубоким знанием о природе человека экзистенциализм признаёт осознанность им собственной смертности и несовершенства. В центре внимания представителей экзистенциализма были вопросы вины и ответственности, решения и выбора, отношения человека к смерти и т.д. Основными проблемами экзистенциализма стали: человек как уникальное существо, философия бытия, гуманизм, история западноевропейской цивилизации, проблема свободы и ответственности, смерти как самой сокровенной сущности человеческого существования, проблема времени как характеристики человеческого бытия.
2. ) Знайдіть зайве: Кант, Фіхте, Ленін, Декарт, Шеллінг, Гегель, Маркс, Фейєрбах. Відповідь поясніть.
Зайве - Рене Декарт.
Ответ. Среди данных философов лишним является Рене Декарт, т.к. он является приверженцем рационализма, а остальные представители немецкой классической философии
3. ) Вкажіть причини та розкрийте сутність та значення антропологічного повороту у філософії.
«Антропологический поворот» происходил в первой четверти ХХ столетия в западноевропейской философии. Основными представителями этого течения были: М. Шелер, Г. Плесснер, А. Гелен, Н.Бердяев и др.
Одной из ведущих в современной западной философии является гуманитарно-антропологическая ориентация. Это обусловлено несколькими причинами:
1) стремлением найти альтернативу «социалистическому гуманизму»,
2) попытками отыскать подходящие для западного общества ориентиры личного и общественного развития,
3) усилением антисциентической направленности некоторых течений западной философии.
Сущность антропологического подхода сводится к попытке определить специфику, основы и сферы собственно человеческого бытия, человеческой индивидуальности, творческих возможностей человека, исходя из самого человека и через него объяснить как его собственную природу, так и смысл и природу окружающего мира.
Представители философской антропологии, разрабатывая свои учения, полемизируя с другими течениями, подчёркивают необходимость постижения природы бытия и прежде всего человеческого бытия.
4.)Сформулюйте закон заперечення заперечення, наведіть
Закон отрицания отрицания отражает объективную закономерную связь, наследственность между тем, что отрицается и тем, что отрицает: «Развитие идёт через постоянное отрицание противоположностей друг другом, их взаимопревращение, вследствие чего в поступательном движении происходит возврат назад, в новом повторяются черты старого». Этот процесс происходит объективно как диалектическое отрицание элементов старого и утверждение элементов нового, т.е. и в новом есть старое, но в преобразованной форме, в «снятом» виде. Первым этот термин в философию ввёл Гегель.
Ярким примером такого отрицания, такой связи между старым и новым есть вся история общественного развития. Развитие общества – подтверждение наследственности, поступательности между тем, что было, и тем, что есть и что будет.
В природе может быть основной биогенетический закон всего живого. Этот закон формулируется так: онтогенез повторяет филогенез (развитие рода). Живой организм, приобретая новые свойства черт под влиянием внешней среды, передаёт их по наследству своим потомкам, которые не являются копией предков, но и не являются чем-то совсем отличным от них, они повторяют их на высшей ступени развития, приобретая новые черты, передавая их в генотип своего рода. Если бы то, что было и что пройдено, совсем терялось и не сохранялось в том, что есть сегодня, то любое развитие было бы невозможным.
Для демонстрации отрицания отрицания Энгельс приводит простой пример с ячменным зерном. Его можно размолоть, разварить, и т.п. И это, безусловно, есть отрицанием, но не развитием. Однако когда для этого зерна будут созданы необходимые условия и оно попадёт на благоприятную почву, то под влиянием тепла и влаги с ним произойдут своеобразные изменения, и зерно как таковое прекратит своё существование и поддастся самоотрицанию: на его место возникает растение, отрицающее зерно. Далее растение развивается, цветёт, опыляется и, наконец, опять появляются ячменные зёрна. Как только они созреют, стебель отмирает и, в свою очередь, подлежит новому отрицанию, которое является уже вторым отрицанием. Это произошло в результате отрицания отрицания.
5.) Прокоментуйте у контексті християнства надану логію Ісуса Христа:
Я думаю, що цими словами Ісус хотів донести нам велич людини і її силу в ній самій. Адже якщо прочитати уважно, то можна побачити, що у його словах звучить не тільки звертання а й констатування факту. І справді, його устами доведена істина. Тим більше сам він жив життям проповідника, тобто власного притулку не мав. Проповідуючи любов до Бога та допомагаючи людям, лікуючи їх від хвороб, Ісус ходив селами не раз залишаючись з ночівлею у простих людей. тому стверджує, :”Просіть і дадуть вам; шукайте і знайдете; стукайте і вам відчинять...”.
Його місія - донести людям віру в Бога, він говорив людям про їхнє гріхопадіння, необхідність покаяння та повернення до Бога, про те, що Бог - це любов. Друга частина його цитати говорить сама за себе, що не тільки Ісусу та його 12 помічникам дано допомогати іншим, а й звичайним людям і звичайними речами. Тобто людина може допомогти іншій людині, як і сам Ісус, Божий Син. Робити добро, допомогати людям і люди будуть допомагати нам бо добро повинно бути і воно є в кожному з нас, так як і любов до Бога, як і закликав Ісус.
Господь дал молитву общую для всех, совместив в ней все нужды наши, духовные и телесные, внутренние и внешние, вечные и временные. Но так как в одной молитве нельзя совместить всего, о чем приходится молиться Богу в жизни, то, после молитвы общей, дано правило на случай частных о чем-либо прошений: "просите, и дано будет вам; ищете, и найдете; стучите и отворят вам". В церкви Божией так и делается: христиане все обще молятся об общих нуждах, но каждый частно излагает перед Господом свои нужды и потребности. Обще молимся в храмах по установленным чинопоследованиям, которые все ничто иное, как разъясненная и в разных видах изложенная молитва Господня, а частно, дома, всякий как умеет просит Господа о своем. И в храме можно молиться о своем, и дома можно молиться о своем, и дома можно молиться общею молитвою. Об одном только надо заботиться, чтобы, когда стоим на молитве, дома ли или в церкви, у нас на душе была действительная молитва, действительное обращение и восхождение ума и сердца нашего к Богу. Как кто сумеет пусть делает это. Не стой как статуя и не бормочи молитв, как заведенная машинка, играющая песни. Сколько ни стой так и сколько ни бормочи, нет у тебя молитвы, когда ум блуждает и сердце полно суетных чувств. Уж если стоишь на молитве, приладился к ней, что стоит тебе и ум и сердце привлечь сюда же? И влеки их, хотя бы они упорствовать стали. Тогда составится молитва настоящая и привлечет милость Божию и Божие обетование молитве: просите и дастся, исполнится. Не дается часто оттого, что прошения нет, а только просительное положение.
Екзаменаційний білет № 6
1.) Вкажіть представників матеріалістичного та ідеалістичного напрямку в історії філософії від античних часів до сьогодення.
Материалисты: Фалес, Анаксимандр, Анаксимен, Гераклит, Демокрит, Эпикур, Ф. Бэкон, Т. Гоббс, Д. Локк, Ж. Ламетри, Д. Дидро, А. Сен-Симон, Карл Маркс, Ф. Энгельс, Людвиг Фейербах.
Идеалисты: Пифагор, Парменид, Сократ, Платон, Аристотель, Плотин, Г. Лейбниц, Б. Паскаль, Д. Юм, Д. Беркли, И. Фихте, Ф. Шеллинг, Г. Гегель, В. Дильтей, Э. Гуссерль.
2.) Які риси, поняття та прізвища належать Модерну, а які Постмодерну:
Модерн Постмодерн
а) ідея суспільного прогресу;
в) Г-В. Ф. Гегель;
г) "все розумне - дійсне, а все дійсне - розумне";
є) людина – природний автомат;
к) Р. Декарт;
м) підвалиною усього сущого є Єдине;
с) Абсолют. б) світ - це гіпертекст;
д) М. Фуко;
ж) людина - машина бажань;
з) логоцентризм;
і) екофемінізм;
л) Платон;
н) Ж. Дельоз;
о) підвалиною усього сущого є Множинне;
п) невизначеність;
р) фрагмент.
3.) Поясніть принцип герменевтичного кола. Наведіть приклади дії цього принципу.
Проблема герменевтического круга, сформулированная и, в принципе, решённая около двухсот лет тому назад немецким филологом и теологом Фридрихом Шлейермахером, может быть сформулирована следующим образом: нельзя понять любой фрагмент текста, не понимая текст в целом, но нельзя понять текст в целом, не понимая каждого его фрагмента. Шлейермахер считал, что процесс понимания принципиально не может быть завершён, и мысль бесконечно движется по расширяющемуся кругу. Повторное возвращение от целого к части и от частей к целому меняет и углубляет понимание смысла части, подчиняя целое постоянному развитию.
Можно провести аналогию герменевтической теории с научными методами исследования, такими как анализ и синтез, которые дополняют друг друга, при этом каждый из них осуществляется с помощью и посредством другого.
4.) Перелічіть фактори, завдяки яким формується свідомість людини. Які з них є найбільш важливими, чому?
Фактори, що сприяють виникненню свідомості:
розум,
цілеспрямована трудова діяльність,
соціальне життя,
мова.
Визначальним фактором виникнення свідомості є соціальність. Саме завдяки соціальності людина закріплювала, удосконалювала і транслювала у поколіннях навички трудової та розумової діяльності, адже між побудовою зовнішньої практичної діяльності і внутрішньою розумовою діяльністю людини є певна відповідність. Соціальність є субстанцією свідомості. Вона створює ту систему об’єктивних відносин, де свідомість виявляє себе, підносячись до рівня самосвідомості, реалізуючись у предметах матеріальної культури.
5.) Наведіть приклади логічних доказів буття Бога та надайте їм власну оцінку.
Аргументы за и против существования Бога были предложены философами, теологами и учёными. В философской терминологии эти вопросы рассматриваются в рамках эпистемологии (теории познания) и онтологии (природы бытия). Эти рациональные доводы, в целом, противопоставляются религиозному иррационализму, согласно которому, познание Бога является неподдающимся логическому анализу Таинством.
Общепринятое доказательство существования Бога не сформулировано, так как нет общепринятого определения Бога. По той же причине нет и не может быть общепринятого доказательства несуществования Бога, но вполне могут быть доказательства несуществования отдельных богов с конкретными проверяемыми свойствами.
Космологический аргумент в пользу существования Бога: «Всё должно иметь причину. Первопричина всего есть Бог». В первоначальном виде оно восходит ещё к Аристотелю. Точнее было бы говорить не об одном космологическом доказательстве, а о нескольких. Наиболее известны космологические доказательства, принадлежащие Фоме Аквинскому.
Телеологический аргумент. Сократ и Платон в устройстве мира видели доказательство существования высшего разума. Сущность этого аргумента можно изложить так: “У каждой вещи есть свой создатель, у каждого дома есть свой архитектор, у каждой книги есть свой автор, у каждого человека есть свои родители: отец и мать. Пожалуйста, покажите мне такую вещь, которая сама собой образовалась? Пожалуйста, покажите мне такой дом, который сам собой построился без архитектора и без строителей? Пожалуйста, покажите мне такую книгу, которая сама собой написалась?”
Психологический аргумент. Основная мысль этого аргумента была высказана ещё блаженным Августином и развита Декартом. Существование Бога Рене Декарт выводит так: “Если я сомневаюсь, значит, я несовершенен. Но тогда откуда берётся мысль о том, что я несовершенен? Очевидно, что автор идеи, присутствующий во мне, не я сам, несовершенный и конечный, и никакое существо, также ограниченное. Тогда эта мысль должна происходить от другого более совершенного и бесконечного существа - Бога. Эта идея вложена Богом”.
Исторический аргумент: «Не известно ни одного народа без религии». Все известные нам народы (или почти все) имеют религию и, как говорят Цицерон и Аристотель, нет народа без веры в Бога.
Аргумент от обратного: «Если есть зло, должно быть добро».
На мой взгляд, все эти аргументы логически обоснованы и имеют право на существование, однако вопрос о существовании Бога продолжает оставаться предметом оживлённых философских споров и общественных дискуссий.
Білет №7
1.)1.) Антропологічний поворот у філософії здійснили:
Б.) Софісти і Сократ
2.) «Коперніканський переворот» в гносеології здійснив:
Б.) І.Кант
3.) Внаслідок наукової революції XVII ст. на перший план вийшли:
Б.) природознавчі науки
2.) Знайдіть зайве: філософія життя, психоаналіз, екзистенціалізм, марксизм, персоналізм. Відповідь поясніть.
Зайве - марксизм, оскільки усі інші - філософські течії, що виникли у ХХ ст., тобто належать до некласичної філософії, а марксизм - до класичної.
3.) Онтологічний доказ буття Бога Ансельма Кентерберійського
Ансельм Кентерберійський (IX ст.) - батько схоластики - використовуючи постулати логіки, доводив необхідність втілення Бога в людині. Зміст його - Бог єдиний у трьох особах: Отець, Син і Дух Святий. Розвинув онтологічне доведення буття Бога із самого поняття Бога.
Доказ: “То, больше чего нельзя себе представить, не может быть только в уме. Ибо если оно уже есть по крайней мере только в уме, можно представить себе, что оно есть и в действительности. Нечто, больше чего нельзя себе представить, существует и в уме, и в действительности. Значит, нечто, больше чего нельзя себе представить, существует так подлинно, что нельзя и представить себе его несуществующим. А это Ты и есть, Господи Боже наш. Значит, Ты так подлинно существуешь, Господи Боже мой, что нельзя и представить себе, будто Тебя нет”. То есть: ”Бог ведь есть то, больше чего нельзя себе представить”.
Чернець Гаунілон з Мармутьє, сучасник Ансельма Кентерберійського, побудував у книзі «На захист божевільного» своє спростування:
1. Припустимо, що якийсь острів в морі, повний багатств і задоволень, прекрасніше, ніж всі інші острови.
2. Якщо він існує в реальності, то він ще прекрасніший, ніж в уяві.
3. Якщо цього острова не існує, то можна уявити ще прекрасніший острів.
4. Отже, острів не існує.
Таким чином, Гаунілон, слідуючи логіці Ансельма, вивів з уявлення про існування острова абсурдне положення про існування цього острова в реальності. Ансельм прокоментував висновки Гаунілона в наступному дусі: острів може бути лише прекрасніше за інші острови, але не абсолютно прекрасним; властивості абсолюту притаманні лише Богові.
4.)Софісти вважали, що розум не здатний пізнати істину, але саме вони зробили раціональне знання товаром. Поясніть цей парадокс.
Сократ з групою софістів (платних учителів філософії, красномовства та інших знань, необхідних для політичної діяльності) повертає напрям філософського дослідження від природи і космосу до людини, її становища у суспільстві, відношення до Бога. Головною цінністю Сократ проголошував знання, а своїм головним завданням – навчити людину правильно жити. До того ж мислитель зазначав, що остаточної відповіді на те або інше питання отримати неможливо внаслідок суперечливості і невичерпності самого змісту пізнання. Місія софістів полягала у тому, щоб повідомити результати науки масам, а це потребує відповідних навичок, тобто якщо для вченого важливі зосередженість на своєму предметі, витримка, спостережливість, то для популяризатора важливіше красномовство, вміння аргументувати свою точку зору, а также продемонструвати свій розум та полемічні здібності. Софісти розвивали майстерність аргументації, тому що для виконання ролі популяризатора потрібні знання про природу, про людину. Тобто чим більше ти можеш знати, тим більше ти маєш аргументів для будь якого доказу у суперечці, тим більше ти відкриваєш свій кругозір, та речі для осмислення.
5.)Які риси Християнства сприяли розвитку новоєвропейської науки?
Раціональність класичної науки, яка має в своїй основі математичне природознавство, сприймається як противага середньовіччю в цілому і християнству зокрема. Але без нього була б неможлива новоєвропейська наука. «Раціональний ірраціоналізм» християнства посприяв становленню новоєвропейської науки. Саме в лоні християнської думки постали ідеї прямолінійності часу, а за цим і руху, як такого, що стало основою нової фізики, а відтак і нового бачення світу загалом. Християнство привнесло ідею актуальної нескінченості в суспільну свідомість, а потім вона отримала своє належне місце в наукових побудовах. Окрім позитивних моментів християнського впливу, були і негативні. Ці моменти дуже істотні, оскільки вони визначили той негативний бік новоєвропейської науки, що сьогодні став головною мішенню критики науки. Мається на увазі установка, що людина - цар природи і має повне право використовувати її на власний розсуд, а наука — той засіб, який в цьому їй має допомогти. І ця наука є повністю відстороненою від суб'єктивності, вона лише холодно констатує те, що є і те, що відбувається. Релігія та наука – два способи пояснення однієї реальності, а саме - виникнення та сутності світу, людини. Релігія опирається на віру, у ній допускаються чудеса, фактично порушення законів природи, а наука опирається на точні факти та докази. Наприклад, релігійне вчення про народження Христа від Діви Марії несумісне з елементарними біологічними доказами.
Джерелом конфлікту між релігією та наукою є різниця в поглядах, переконаннях, однак гострість суперечки зумовлена тим, що переконання зв’язані з церквою та моральним кодексом. На протязі віків наука та релігія несли прямо протилежні цінності, що ставало причиною протистоянь духовенства та світських вершин.

Білет №8
1.) Назвіть авторів відомих афоризмів:
а) «Світ ловив мене, та не спіймав» Сковорода
б) «Платон мені друг, але істина дорожче» Аристотель
в) «Смерті не існує: коли є ми, її немає, а коли є вона, немає нас». Эпикур
2.)До яких течій та напрямів світової філософії належать наступні концепції, терміни та імена:
а) Парменид "буття є і не може не бути; небуття немає і не може бути"; б)" ідоли театру"; в) "відчуження";
Античність Філософія Середньовіччя Філософія Нового часу Німецька класична філософія Некласична філософія
А,з, л Ж, І, т,д Б,Є,к В, н, р,о, Г,п, м, с
3.) Які риси Християнства сприяли розвитку новоєвропейської науки?
Раціональність класичної науки, яка має в своїй основі математичне природознавство, сприймається як противага середньовіччю в цілому і християнству зокрема. Але без нього була б неможлива новоєвропейська наука. «Раціональний ірраціоналізм» християнства посприяв становленню новоєвропейської науки. Саме в лоні християнської думки постали ідеї прямолінійності часу, а за цим і руху, як такого, що стало основою нової фізики, а відтак і нового бачення світу загалом. Християнство привнесло ідею актуальної нескінченості в суспільну свідомість, а потім вона отримала своє належне місце в наукових побудовах. Окрім позитивних моментів християнського впливу, були і негативні. Ці моменти дуже істотні, оскільки вони визначили той негативний бік новоєвропейської науки, що сьогодні став головною мішенню критики науки. Мається на увазі установка, що людина - цар природи і має повне право використовувати її на власний розсуд, а наука — той засіб, який в цьому їй має допомогти. І ця наука є повністю відстороненою від суб'єктивності, вона лише холодно констатує те, що є і те, що відбувається.
4.) Доведіть, що мова є засобом не тільки вираження, але й формування думки.
Мова — це не тільки засіб спілкування, а також засіб формування думки. Для того, щоб точніше визначити роль мови в процесі мислення, необхідно насамперед уточнити поняття мовленнєвого мислення у його відношенні до свідомості. Діяльність свідомості виражається в процесах мислення. Свідомість складається з таких основних аспектів: 1) пізнання (пізнавальний аспект); 2) розподілу (розподільчий аспект); 3) обміну (аспект взаємного обміну); 4) користування (аспект практичного користування).
Процес породження мовлення тісно переплітається з процесом породження думки, утворюючи єдиний реченнєвомисленнєвий процес, який здійснюється за допомогою механізмів мовленнєвого мислення. Необхідною передумовою процесів мисленнєвої діяльності є мислення, різнобічна діяльність свідомості, за допомогою мови й механізмів мовлення.
5.) У чому, на ваш погляд, полягають протиріччя між сучасною наукою та релігією, а навколо чого вони можуть об'єднатись?
Релігія та наука – два способи пояснення однієї реальності, а саме виникнення та сутності світу, людини. Релігія опирається на віру, у ній допускаються чудеса, фактично порушення законів природи, а наука опирається на точні факти та докази. Наприклад, релігійне вчення про народження Христа від Діви Марії несумісне з елементарними біологічними доказами.
Джерелом конфлікту між релігією та наукою є різниця в поглядах, переконаннях, однак гострість суперечки зумовлена тим, що переконання зв’язані з церквою та моральним кодексом. На протязі віків наука та релігія несли прямо протилежні цінності, що ставало причиною протистоянь духовенства та світських вершин. Наприклад, відкриття Миколи Коперника. Вважалося, що з тих пір, як коперник кинув виклик церкві, поянивши природу, астрономія почала завойовувати все більше та більше позицій, спростовуючи Бога з матеріального світу.В наш час багато вчених стверджують, що ніякого конфлікту між наукою та релігією не має, настала пора примирення. та й справді все більше і більше часу наука приділяє свою увагу на вивчення того, в що вірить релігія, в існування душі, в існування Бога, тобто наука намагається пояснити існування більш практично. Спільною мовою науки та релігії вважається математика . Зовсім нещодавно 72-річний польський священник і математик М.Гелер отримав у Нью-Йорку найкрупнішу наукову премію, за працю, яка пояснює, надає докази щодо існування Бога. Він вивів складну математичну формулу за допомогою якої пояснюється навіть випадковість.
Я вважаю, що протиріччя полягають у бажанні як науки, так і релігії спростувати одна одну. А рішенням було б спробувати доводити те, у що “вірять” науковці і те, що проповідують священники. Дуже багато відкриттів в області наукового пізнання підтверджують, або навпаки спростовують релігійні погляди, але й навпаки. Те, що може пояснити релігія - наука не в змозі. Отож, на мою думку, релігія і наука повинні розвиватися самі по собі, не намагаючись заважати розвитку одна одної.

Екзаменаційний білет № 9
1.) а) Встановіть послідовність історичних типів світогляду: філософський, науковий, релігійний, міфологічний.
Відповідь: міфологія, релігія, філософський, науковий.
б) Виділить признак, необхідний для філософського світогляду: конкретність; абстрактність; наявність; експериментальність; системність.
Абстрактність - пізнання головного, в процесі виключення деталей. в свою чергу світогляд - це не тільки просте узагальнене уявлення про світ, це форма суспільної самосвідомості людини, вузловими категоріями якої виступають поняття “світ” та “людина”. Тому я вважаю, що саме в абстрактність є необхідним признаком, для філософського світогляду, тому що завдяки пізнанню головного ми зможемо пізнати також світ.
2.)Спiввiднеcіть назви філософських концепцій з їхніми авторами або прибічниками:
1 - географічний детермінізм 1 - Ш. Монтеск’є
2 - економічний детермінізм 2 - К. Маркс
3 - технологічний детермінізм 3 - О. Тоффлер
4 - індетермінізм4 - Епікур
3.)У чому полягає сутність та значення концепції природних прав людини?
Природні права людини – права людини, надані їй від народження природою.
Основні природні права:
Право на життя.
Право на задоволення природних потреб в їжі, повітрі, воді, місці переживання.
Право на захист особистості, на недоторканість.
Право на вибір.
Значення концепції природних прав людини:
визначення головного для існування людини як особистості.
захист людини.
забезпечення її життєво необхідним.
4.)Чи можлива гармонія між вірою та розумом? Поясніть вислів Блаженного Августина: «Вірую, щоб розуміти».
Гармонія між вірою та розумом можлива, адже віра приходить з розумінням, а розуміти людина починає коли починає вірити. Августин Блаженний своїм висловом хотів показати, що без віри немає розуміння. Адже щоб розуміти Бога, треба в нього вірити.
5.) Які світоглядні концепти сприяли становленню новоєвропейської науки? Відповідь обґрунтуйте.
Раціональність класичної науки, яка має в своїй основі математичне природознавство, сприймається як противага середньовіччю в цілому і християнству зокрема. Але без нього була б неможлива новоєвропейська наука. «Раціональний ірраціоналізм» християнства посприяв становленню новоєвропейської науки. Саме в лоні християнської думки постали ідеї прямолінійності часу, а за цим і руху, як такого, що стало основою нової фізики, а відтак і нового бачення світу загалом.
Екзаменаційний білет № 10
1. )1) О. Тоффлер запропонував ідею:
а) соціальної революції;
б) наукової революції;
в) технологічної революції;
г) культурної революції;
д) реалістичної революції.
2) Філософія економіки А. Сміта є: а) ліберальною;
2.)Знайдіть категорії, відповідні до розділів філософського знання:
онтологія-буття, гносеологія-істина, естетика-краса, етика-моральність
3.)Чим відрізняються матеріалістичне та ідеалістичне розуміння світу?
Матеріалізм первинною визнає матерію, природу, а свідомість, мислення - вторинним, похідним від матерії. Що оточує нас матеріальний світ існує вічно, завжди, вважають матеріалісти. Його ніхто не створив. Він існує незалежно від волі і свідомості людей. Свідомість же, носієм якої на Землі є людина, є продукт, результат розвитку і функціонування матерії, природи.
Ідеалізм же в протилежність матеріалізму первинним вважає щось нематеріальне, а саме - свідомість, дух, ідею. Дух, свідомість, згідно ідеалістам, існує раніше природи і незалежно від неї. Матерію, природу вони розглядають як результат творчої діяльності свідомості, духу. Духовне, на їх думку, породжує, визначає існування матеріального, природи.
Отже, можна сказати, що ці два поняття протилежні за значенням один одному,але не дивлячись на це, античні філософи зійшлись на думці про те, що все таки матеріалізм є первинним, бо існує вічно, незалежно від волі і свідомості людей. А ідеалістичний є вторичним, адже свідомість і дух виникає пізніше , ніж якась матеріальна річ і є результатом людської думки, ідеї.
4.)Назвіть головні ознаки інформаційної стадії суспільства.
збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;
збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті;
створення глобального інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію людей, (б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і (в) задовільнення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.
5.) У чому полягає зв'язок між кризовими явищами ХХ-ХХІ ст. та головними світоглядними ідеями XVII-XVIII ст.?
На мою думку зв язок між кризовими явищами ХХ-ХХІ ст. та головними світоглядними ідеями XVII-XVIII ст. полягає у надмірній. ідеї “розумності” світу. Якщо розглядати наш час, тобто 20-21 сторіччя, то можно сказати, що основними моральними кризовими явищами є той факт, що існує велике протиріччя між прогресивним розвитком науки та духовним світом людини і суспільства. Не існує певного осмислення наукового прогресу. Сучасна людина дуже часто не розуміє в якій сфері варто використовувати об'єкт наукових технологій.
Варто зробити висновок, що прогрес стає усе більш раціональним і механізованим. На перший план виходить задоволення матеріальних питань - зовнішніх сторін життя. Люди не приділяють потрібну увагу розвитку духовності, що не можна не сказати про людей у період Просвіти (18 століття). Саме цікаве те, що практично через усю філософську думку 18 сторіччя проходить ідея прогресу, “розумності” світу. Саме епоха Просвітництва об’єднала всіх прогресивних людей, починаючи від політичних діячів та представників буржуазії до юристів та філософів. Мислителі звертаються не просто до розуму,а до наукового розуму, що базується на досвіді та повністю виключає релігійні заборони.
Отже, я вважаю, що основним зв’язком XVII-XVIII та ХХ-ХХІсторіччя є присутність ідеї суспільно історичного прогресу. У добу Просвітництва основний акцент робиться на розум, а в наш час суспільство нехтує моральними принципами, та стає, в результаті, більш матеріалізованим.
Білет №11
1.) Поняття, що мають однакове значення.
1.кордоцентризм - 1.філософія серця 2.телеологія - 2.вчення про цілі та цілеспрямованість 3.антропологія - 3. філософія про людину 4.онтологія - 4.вчення про буття 5.теологія - 5. богослов’я
2.) Знайдіть зайве: суб’єкт, об’єкт, матерія, абсолютна істина, емпіризм, раціоналізм, агностицизм, субстанція.
Абсолютна істина - джерело всього, із чого все сформувалося. Абсолютна істина не є істина як процес, вона статична, незмінна. Абсолютна істина сама відкривається людині (абсолютна істина є Бог).
Всі інші поняття людина повинна відкрити для себе сама. Вони піддаються пізнанню.
3.) Вкажіть спільне та відмінне в філософії Ніцше та Шопенгауера
Спільним у філософії А. Шопенгауера та Ф. Ніцше є те, що духовна відкритість, жадоба пізнання, самопізнання і є найхарактернішою рисою всіх їх філософських традицій, а єдність пояснюється тим, що людина, піднявшись до рівня особи, яка керується розумом, не могла задовольнитись традиційними відповідями на світоглядні проблеми і спробувала дати власні. Те, що в XX ст. ідеї індійської філософії завдяки старанням німецьких філософів Артура Шопенгауера (1788—1860) і Фрідріха Ніцше органічно ввійшли в європейську традицію, є ще одним свідченням їхньої суттєвої єдності. Відмінностями ж є те, що Фрідріх Вільгельм Ніцше був агресивним критиком традиційної моралі, утилітаризму, тодішньої філософії, матеріалізму, німецького ідеалізму, німецького романтизму та сучасності того часу в цілому. Артур Шопенгауер напроти, був прихильником німецького романтизму, захоплювався містикою.
4.) У чому полягає сутність діалектичного заперечення? Як забезпечується безперервність розвитку?
Закон заперечення заперечення відображає об'єктивний, закономірний зв'язок, спадкоємність між тим, що заперечується і тим, що заперечує. Цей процес відбувається об'єктивно як діалектичне заперечення елементів старого і утвердження елементів нового, тобто і в новому є старе, але в перетвореній формі, в "знятому" вигляді. Основою діалектичного заперечення є суперечність. Це єдність протилежностей, момент зв'язку старого і нового, відмова від першого із збереженням того, що необхідне для розвитку другого. Спосіб діалектичного заперечення має бути таким, щоб давав змогу далі розвиватися, щоб була спадкоємність старого з новим. У природі прикладом такого діалектичного заперечення може бути основний біогенетичний закон всього живого. Цей закон формулюється так: онтогенез (індивідуальний розвиток виду) повторює філогенез (розвиток роду).
5.) Чи згодні ви з тим, що проект Просвітництва зазнав краху?
Просвітництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальні, антиабсолютистські настрої освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії, вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини , критика церкви, патріотизм, осудексплуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самоцінності особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.
Я вважаю, що крах - це занадто. Тому, що просвітництво займало певний відрізок часу в історії багатьох країн. В цей період було зроблено багато відкриттів, засновано нові жанри літератури, пожвавлений її розвиток, тому друга назва цього періоду - “Доба Розуму”. Просвітники вірили в розум людини, у можливість справедливого, раціонального влаштування суспільства і, зробили значний внесок в їх розвиток, саме тому стали безсмертними у вдячній пам'яті людства.
Білет № 12
1.) Знайдіть зайве: Емпедокл, Анаксімен, Фалес, Демокріт, Сократ, Платон, Геракліт. Відповідь поясніть.
Сократ і Платон - зайві у цьому рядку, тому що вони не є представниками ранньогрецької натурфілософії, на відміну від інших
2.)Назвіть філософів та філософські течії, котрі розробляли: етику чеснот, етику морального боргу, етику прагматизму, етику відповідальності.
Ответ: 1.) етика чеснот - Аристотель (класична антична філософія). 2.)етика морального боргу - І.Кант (немецкая классическая философия). 3.) етика прагматизму - Дьюї, Джеймс (течія - прагматизм). 4.) етика відповідальності - М.Вебер, Л.Толстой (течія - некласична філософія)
3.) Назвіть соціально-економічні фактори, які сприяли становленню гуманістичної думки.
1 - звільнення суспільства від панування церковної ідеології та релігії.
2 - затвердження у свідомості населення нових нерелігійних форм, ідеалів та цінностей.
3 - відкриття в науці (математика, фізика, астрономія, географія).
4 -становлення капіталістичних відносин та виникнення національних держав.4.) Розкрийте сутність та значення дедуктивного методу.
Суть свого дедуктивного методу Декарт сформулював у правилах. У першому йдеться про вихідний пункт наукового пізнання — визначення принципів або начал. За істинні, згідно з цим правилом, можна вважати лише ті положення, які не викликають ніякого сумніву і не потребують доведення, істинність яких для розуму самоочевидна. Піддавай усе сумніву!
У другому правилі формулюється вимога аналітичного вивчення природних явищ. Кожну складну проблему слід ділити на простіші і робити це доти, доки не прийдемо до ясних та очевидних речей. Третє правило вимагає "дотримуватись певного порядку мислення", який полягає в тому, щоб починати з найпростіших і доступних для пізнання предметів і поступово сходити до складніших і важчих
5.) Поміркуйте над етичним вченням І. Канта. З чим Ви погоджуєтесь, а що заперечуєте?
Вчення про моральність знаходиться в центрі всієї системі Канта.
Канту вдалося показати, якщо і не пояснити повністю, цілий ряд специфічних рис моралі. Моральність не є психологія людини як такого, вона не зводиться ні до яких притаманних всім людям елементарним прагненням, почуттям, пробудженням, ні до яких особливих унікальних переживань, емоцій, відмінних від всіх інших психічних параметрів людини. Моральність, звичайно, може приймати форму тих або інших психологічних явищ в свідомості людини, але лише через виховання, через підпорядкування стихії почуттів особливій логіці моральної повинності. Взагалі, мораль не зводиться до “внутрішньої механіки” душевних імпульсів і переживання людини, а має нормативний характер, тобто ставить людині певні дії і самі пробудження до них по їхньому змісту, а не по психологічному вигляду, емоційному забарвленню, душевному настрою і т. п. Цим методологічним розмежуванням “логіки почуттів” і “логіки моралі” Канту вдалося виявити суть морального конфлікту в сфері індивідуальної свідомості в конфлікті обов’язку і схильностей, бажань, безпосередніх прагнень. Обов’язок по Канту — одностороння і тривка цільність, реальна альтернатива моральної м’якотілості і протистоїть останньому як принципіальність компромісам. Одна з історичних заслуг Канта в розвитку поняття моралі полягає в його вказівці на принципову загальність моральних вимог, що відрізняє мораль від багатьох інших подібних з нею соціальних нормативів (звичаїв, традицій).
Парадокс кантовської етики полягає в тому, що, хоча моральна чинність і направлена на здійснення природної і моральної досконолості, досягнути її в цьому світі неможливо.
Порушення Кантом проблеми автономності етики, розгляд етичного ідеалу, міркування про практичний характер моральності і т. д. визнаються неоцінимим вкладом в філософію.

Екзаменаційний білет № 13
1.) Назвіть та наведіть приклади 4-рьох базових причин, що формують дійсність за Аристотелем.
Розглядаючи "суще як таке" в аспекті його причин, Арістотель виділяє чотири першоначала чи вищі причини: форму, матерію, початок руху (причину руху) й мету. Ці чотири начала визначаються виходячи із більш загальних понять можливості й дійсності, двох основих станів сущого. Матерія й початок руху виражають поняття можливості, а форма й мета — поняття дійсності.
Аристотель виходить у своєму аналізі причин зі структури акту людської діяльності. Будь-який предмет, вважає він, має саме ці причини. Припустимо, перед нами прекрасний горщик, каже Аристотель. Він має деяку форму, тобто зовнішній вигляд, вид (по-грецьки – еіdоs, idea), що робить його тілом визначених обрисів, а разом з тим – внутрішню форму, поняття, що робить його саме горщиком, і без якого гончар не зміг би горщик зробити. Далі, горщик зроблений із глини, деякого субстрату, що сам по собі ще не складає горщика, але без якого горщик усе-таки неможливий. Потрібно, далі, гончар, що на основі поняття (форми) надав би глині руху, зробив цей горщик, обпік би його і т.д. Нарешті, необхідна мета, заради якої гончар додає такі зусилля, – зробивши горщик, продати його і тим самим заробити на життя. Визнаючи цю структуру універсальною, Аристотель за аналогією трактує усе світове ціле і кожне з явищ у ньому.
2.) Якими базовими категоріями оперували, розкриваючи структуру та принципи побудови Світу, філософи: Античності, Середньовіччя, Відродження, Нового Часу?
Античність Середньовіччя Відродження Новий Час
іронія,доброчинність,софія,ідея,ейдос,деміург,метрія,форма,метафізика,першопричина,телеологія,першодвигун,категорія,логіка,енергія,ентелехія,буття,пневма,фатум,Єдине,Благо,Логос-Бог,Світовий Розум,відхилення,універсалізм,космоцентризм,політеізм Віра,совість,розум,пізнання Гуманізм,геоцентризм,монотеїзм,роздум,споглядання,прекрасне,мікрокосм,макрокосм, Філософія природи,механіцизм,метафізика,емпіризм,раціоналізм,геліоцентризм,«ідоли»,пантеїзм,метод,атрибут,субстанція,модус,свобода,якість,причинність,віра,
3.)Вкажіть спільне та відмінне в філософії Платона та Аристотеля.
Аристотель з Платоном розходились у визначенні того, що являє собою оточуюча нас дійсність. У Платона речі світу, що сприймається чуттєво розглядаються лише як видимість, як спотворене відображення істинно сущого, у Аристотеля річ, яка сприймається чуттєво розглядається як реально існуюча єдність форми і матерії. Обидві теорії стоять на позиціях об‘єктивного ідеалізму, оскільки надають особливої, провідної ролі не матерії (яка за Аристотелем пасивна), а формі(Аристотель) та ідеям (Платон). До того ж важлива роль приписується світовому розуму – Богу (Платон), вищій формі (Аристотель), що дає ще одну причину для характеристики цих теорій як об‘єктивно-ідеалстичних.
Арістотель створив енциклопедичне філософське вчення, яке будучи в своїй основі об’єктивно-ідеалістичним, у той самий час містило значні матеріалістичні положення. Арістотель критикував вчення Платона про ідеї як першооснову світу, обгрунтував об’єктивне існування матеріального світу як безкінечної сукупності чуттєво сприйманих речей і явищ.
Аристотель рішуче критикував теорію ідей Платона, показавши в ній неправомірність відділення загального від одиничного й окремих. Однак, уставши сам на позиції ідеалізму, зв'язані насамперед з ідеями форми як «суті буття» речей, бога як «нерухомого двигуна», «форми форм», незалежної від матерії, і «блага», він змушений у чомусь миритися з Платоном.
4.) За яких причин виникає феномен відчуження? Чи можна запобігти відчуженню праці?
Відчуження — стан напруги, ворожості щодо суб'єктивного і об'єктив ного, духовного і матеріального, розумного і стихійного, особистого і суспільного. У загальному значенні — це відношення між творцем і творінням, яке збунтувалось і живе власним життям, нав'язуючи свою логіку творцю, термін широко вживався в німецькій класичній філософії (Фіхте, Гегель, Фейербах) і марксизмі. Проблема відчуження розглядалася багатьма філософами з різних позицій, зокрема К. Марксом, Е. Фроммом, А. Шпенглером, М. Вебером та ін. Під відчуженням в цілому розуміється «соціальний процес, який характеризується перетворенням діяльності людей та її наслідків в самостійну силу, що панує над особистістю».
Основною причиною відчуження в просторі класичного промислового виробництва є крайня форма поглиблення поділу праці до абсолютної „спеціалізації” органічних рухів людини як робочого компоненту виробничого процесу. Наприклад, на відміну від Середньовіччя, вже під час мануфактурного виробництва відбувається процес детальної спеціалізації функцій учасників виробничого процесу. Надалі капіталістичне виробництво періоду автоматизованих технологій досягає універсальності і такої продуктивності, що людина витісняється з процесу виробництва, стає зайвою, непотрібною. Так відбувається розрив свідомості з реаліями життя, який поступово набуває нестерпного характеру.
5.) У чому проявив себе імморалізм вчення Ф. Ніцше? Як Ви ставитесь до заборони його творів за радянських часів?
Ф.Ніцше протиставляє силу життя культурним нормам й цінностям, вважаючи, що саме людська слабкість і незахищеність спричинила виникнення культури як системи штучних засобів виживання. Мораль - це засіб боротьби слабких проти сильних. Життя не підлягає моральним оцінкам, бо воно є лише таким, яким воно може бути: "Людина, якою вона повинна бути, - це звучить для нас настільки ж безглуздо, які «дерево, яким воно повинно бути".
Свою позицію Ф.Ніцше як "імморалізм" (позаморальність). Мораль, на думку Ф.Ніцше, тримається на авторитеті та залякуванні, але "Бог помер" тому, що він не втручається у життя для його зміцнення. Ті ж, що посилаються на Бога, підтримують слабкість і виродження, а не силу життя. Якщо ж людина відчуває у собі "голос крові", вона повинна не звертати увагу на мораль, стати "по той бік добра і зла " й піднести себе саму на надлюдський рівень. Здатна на таке людина стає "надлюдиною", і тільки вона може бути справжнім виявленням сили життя.
Очевидно, що Ф. Ніцше також постає проти розуму як засобу організації людського життя, вважаючи останнє сліпою силою і самовладною сутністю. Але, заперечуючи Ф.Ніцше, слід сказати, що людське буття не зводиться до життя людського організму; у духовному світі діють інші закони, ніж у матеріально-фізичному. Якщо в матеріальному світі панують закони маси й сили, то в духовному - прагнення самовдосконалення і прийняття будь-чого через розуміння.
Деякі ідеї Ф.Ніцше були схвально оцінені фашизмом, а тому були заборонені в радянські часи. На мою думку заборони не мають значного ефекту від застосування, більш суттєвий вплив на свідомість має критичний аналіз творів авторів, які мають помилки у судженнях.
Екзаменаційний білет № 14
1. ) 1) Класичні концепції прогресу належать
а) Тюрго і Кондорсе;
2) Віра в прогрес виникла на основі
б) лінійних концепцій часу.
3) Згідно з марксизмом, рушійною силою суспільного розвитку є:
б) класова боротьба;
2.) До якої течії чи епохи належать наступні філософи:
Античність Відродження Просвітництво Німецька кл. філософія Філософія XX ст.
Епікур, Анаксімандр, Аврелій Августин, Плотін Ф. Бекон, Дж. Бруно, Абеляр, Т. Мор Г.В. Ляйбніц, Дж. Локк, Д. Юм, Р. Декарт І. Кант, Ф.Й. Шеллінг А. Шопенгауер, Ж. Дерріда, Т. Кун, М. Хайдеггер, Г.Г. Гадамер
3.) Чому наукова революція відбулася саме у добу раннього модерну?
Для багатьох країн Західної Європи XV століття було переломним у їх розвитку. Наступала нова епоха – епоха краху феодальної системи і виникнення буржуазних суспільних відносин, котрі руйнували феодальну замкненість господарських стосунків, їхню обмеженість і вимагали простору для подальшого розвитку продуктивних сил. Тільки тепер, власне, закладались основи пізнішого розвитку крупного виробництва. Диктатура церкви була зламана. Тому відбувається небачений розквіт мистецтва, літератури, математики, механіки, астрономії, медицини.
4.Сформулюйте закон єдності та боротьби протилежностей. Наведіть приклади його дії в соціально-економічній сфері.
Закон єдності та боротьби протилежностей відображає дуже важливу, фундаментальну особливість об'єктивної дійсності, котра полягає в тому, що всі її предмети, явища і процеси мають суперечливі моменти тенденції, сторони, що борються і взаємодіють між собою. Кожний предмет, явище, процес є суперечливою єдністю протилежностей, які взаємно переходять одна в одну, перебувають в стані єдності й боротьби. Єдність, збіг протилежностей означає, що вони взаємопороджують і взаємозумовлюють одна одну, одна без одної не існують. Боротьба протилежностей означає, що протилежності не лише взаємозумовлюють, а й взаємовиключають одна одну, і ,взаємодіючи, стикаються між собою, вступають в взаємоборотьбу, яка може набирати різних форм. Боротьба протилежностей веде з рештою до розв`язання суперечностій, яка є переходом до нового якісного стану. Боротьба протилежностей приводить до розвитку, під яким ми розуміємо зміни, що пов`язані з оновленням системи, ії внутрішними структурами і функціональними змінами, перетворення їх в дещо інше, нове.
Приклад:
Між старим укладом життя і елементами нового: Мобільний зв'язок і стаціонарний зв'язок, електронна пошта і звичайна.
Між груповими, корпоративними інтересами, за якими стоять певні владні структури, і суспільством у цілому. Наприклад будівництво екологічно небезпечних підприємств.
Між економічними процесами: інфляцією і дефіцитом бюджету, соціальними виплатами.
5.)Чому людина не зможе задовольнятися виключно позитивістським світоглядом?
Позитивізм (франц. positivisme — умовний, позитивний, побудований на думці) — філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення.
Людина не може задовольнятися виключно позитивістським світоглядом тому, що:
- неможливо провести чіткої межі між філософським і науковим знанням;
- модель науки як суто логічного конструкта виявилась хибною, вона розвивається шляхом вдосконалення;
- принципи, критерії науковості виявились залежними і від соціальних факторів, і від практичної доцільності.
Екзаменаційний білет № 15
1.) Назвіть авторів відомих афоризмів:
а) «Знання – сила!» Бекон
б) «Потрібне не важке, а важке не потрібне» Сковорода
в) «Якщо б Бога не було, його слід було б вигадати» Вольтер
2.) Знайдіть поняття, що мають однакове значення:
1 - Надчуттєвий 1 - трансцендентальний
2 - гносеологія 2 - теорія пізнання
3 - потойбічний 3 - трансцендентний
4 - епістемологія 4 - теорія наукового пізнання
3.) Як співвідносяться свідомість та мислення?
Сознание - это особое состояние, свойственное только человеку, Сознание мгновенно связывает, соотносит то, что человек увидел, услышал, и то, что он почувствовал, подумал, пережил. Познать, описать, определить сознание очень трудно, поскольку оно не существует как отдельный предмет или вещь. Мышление - это движение идей, раскрывающей суть вещей. Его итогом является не образ, а некот. мысль, идея. Специфическим результатом мышления может выступить понятие - обобщенное отражение класса предметов в их наиболее общих и существенных особенностях. Прежде всего мышление является высшим познавательным процессом. Мышление - процесс отражения в сознании человека сущности вещей, закономерных связей и отношений между предметами или явлениями действительности. В процессе мышления человек отражает объективный мир иначе, чем в процессах восприятия и воображения..особенности мышления: 1. всегда имеет опосредованный характер. Устанавливая связи и отношения между вещами, человек опирается не только на непосредственные ощущения и восприятия, но обязательно и на данные прошлого опыта, сохранившиеся в его памяти. 2. опирается на имеющиеся у человека знания об общих законах природы и общества. 3. исходит из “живого созерцания”, но не сводится к нему. 4. всегда есть отражение связей и отношений между предметами в словесной форме. Мышление и речь всегда находятся в неразрывном единстве. 5. Мышление человека органически связано с практической деятельностью.
4) Що спільного в філософії Г. В. Ф. Гегеля та К. Маркса
Связь: философия Гегеля - это основа марксизма. Он возн на базе гегелевской диалектики, котор он примtнял к анализу общ-ва и экономики. Гегель - это наиболее яркий рационалист и систематик. Гегель создал диалектическое учение, по которому в мире нет ничего статичного, все находится в развитии, а развитие носит прогрессивный и закономерный характер. Гегель открыл 3 универсальиых закона развития, которые применимы к природе, человеку и обществу. Последователями Гегеля были Фейербах, Маркс, Зелинский, Ленин и пр. мыслители. У Гегилеанства и тоталитаризма есть связь, т.к Г – сторонник панлогизма, кот призывает подавление случайных факторов..В тоталитарном обществе реализуется социальная система, порядок, в которые человек должен вписаться, в противном случае - тем хуже для человека (репрессии, перевоспитание). Было строжайшее подчинение системе.
Гегель разрабатывал диалектику как философскую науку, обобщающую всю историю познания и исследующую наиболее общие закономерности развития объективной действительности, стремился исследовать и всесторонне обосновать важнейшие принципы диалектического способа мышления, в корне противоположного метафизике.
Т.е., он создал диалект. учение, согласно которому в мире нет ничего статистического. Ключевым понятием философии Г. выступает абсолютный дух.
Марксистская философия рассматривается как синтез диалектики и материализма. А также в неразрывном единстве с историческим реализмом.
Концепция матер-ма и диалектики разработана на основе классич.нем.фил-ии. Повторял путь Фейербаха, но считал, что человек не только природное сущ-во, а есть природное сущностно-родовое существо и поэтому к себе относится как к универсальному и свободному существу. Природа сущ-ет как продолжение человека и способ жизнедеятельности. Растения, камни - человеческого сознания, как объект природоведения и частично как объект искусства. В этом специфика и оригинальность гуманистического материализма Маркса. Универсальность человека - в его общественной природе.
5) Вкажіть найвідоміші теорії походження релігії та визначте своє особисте ставлення до них.
Частные теории происхождения религии
1. Декарт. Согласно Декарту – нам врождены идеи о Боге, а до врожденности эта идея попала к человеку от Самого Бога. Опровержение точки зрения Первооткровения приводит к полному отсутствию других объяснений источника религии.
2. Дюркгейм. Согласно же Дюркгейму, религия – это идеологический механизм, обеспечивающий солидаризацию людей и целостность общества через сакрализацию базовых общественных связей.
3. Малиновский. По Малиновскому, «обычному индивиду религия прагматически необходима для того, чтобы преодолеть ошеломляющее, парализующее предчувствие смерти, несчастье и судьбу».
4. Марксизм. Марксисты утверждают, что религия, как форма общественного сознания, производна от общественного бытия. Религия, по словам Маркса, есть «всеобщее основание утешения и оправдания» «превратного мира», «опиум народа».
5. Фейербах: религия – творчество людей. Обычно говорили: религия – это творчество людей. Но не осознанный обман, а самообман: людям казалось, что это именно так. Другие говорили: раз говорили о сущности религии, то нечего говорить о её происхождении.
Гипотезы:
Натуралистическая гипотеза
Натуралистическая (от лат. natura — природа) гипоте­за, высказанная еще римским поэтом и философом Лу­крецием (I в. до н.э.), утверждает, что идея Бога и рели­гия возникли в результате страха людей перед грозными явлениями природы, непонимания причин их возникно­вения, незнания законов природы.
Социальная гипотеза
Социальная гипотеза — последнее слово отрицатель­ной критики по данному вопросу. Основная ее мысль до­статочно ясно раскрывается из нижеследующих высказы­ваний.
«Как форма общественного сознания религия изна­чально есть, следовательно, общественный продукт, ре­зультат исторического развития общества. Ее отличие от других форм общественного сознания заключается в том, что отношение реальной жизни отражается в ней иллю­зорно, в форме представлений о сверхъестественном.
Религиозная форма отражения реальной жизни обусловле­на в свою очередь социально: в первобытном обществе - чувством бессилия человека в борьбе с природой, в классо­вых обществах— чувством бессилия перед социальным гнетом».
Екзаменаційний білет № 16
1.) До яких течій та напрямів світової філософії належать наступні концепції, терміни та імена:
б)" ідоли театру"; д)"воля до влади"; з) "день та ніч одне й те саме";
Античність Філософія Середньовіччя Філософія Нового часу Німецька класична філософія Некласична філософія
А,з, л Ж, І, т,д Б,Є,к В, н, р,о Г,п, м, с
2.) Знайдіть зайве: сублімація, екзистенція, лібідо, Супер-его, трансцидентальне “я”, комплекс, архетип.
Зайве:екзистенція.
Сублімація - психоаналітичний термін, що означає один із психологічних захисних механізмів.
Лібідо - сексуальна енергія, кількість якої пов'язана зі стадією статевого розвитку, роботою діенцефального відділу мозку і залоз внутрішньої секреції, спадковістю та індивідуальним досвідом.
Супер-Его - це компонент психічного апарата, відповідальний за прийняття рішень.
Трансцендетальне “Я” - абсолютне творче начало, яке покладає основу всього сущого і самого себе як «не Я»
Комплекс - емоційно забарвлене уявлення в несвідомому.
Архетип - природжені психічні структури.
Екзистенція - є категорією екзистенціальної філософії.
Це слово є зайвим, адже не задовольняє логічний ланцюг визначень з галузі психології
3.) Чи вирішила сучасна наука та філософія проблему першоелементу?
Питання першоелементу поставало практично перед кожним філософом і кожен філософ відповідно визначав свою першоматерію. У Аристотеля була першоматерія 5 стихій - повітря, вода, вогонь, земля та ефір. У філософії Гегеля першоматерія - це Абсолютний дух. Тобто саме по собі слово першоматерія означає фундамент всьго. Відома нам з дитинства загадка, що виникло раніше - курка чи яйце?Як видно з цієї загадки, відповідь можна знайти лише суто теоретично, роблячи припущення, які ні наука, ні філософія практично не довела. На кожному етапі існування людство пропонувало все нові і нові теорії припущення життя на Землі. Найвідомішою на сьогоднішній день теорією про походження життя на Земля є теорія Дарвіна. Він припустив, що життя виникло в результаті еволюції. На сьогоднішній день існує всім відома теорія, що життя на Землі виникло в результаті великого вибуху. Тож можна зробити висновок, що точного твердження про поняття прешоматерії немає ні в філософії ні в науці, але попри все це залишається актуальним питання сьогодення.
4.) Як відносяться чуттєве та логічне пізнання?
Пізнання людиною об'єктивної реальності відбувається на двох якісно різних, хоча й взаємопов'язаних рівнях — чуттєвому (етреігіа — досвід) й раціональному (theoria — розгляд). Філософський підхід до проблеми чуттєвого й раціонального полягає в тому, що вони розглядаються не просто як різні здатності суб'єкта, а й як відображення різних сторін об'єктивної дійсності. Ним встановлюється їх зв'язок з поняттями "явище та сутність", "зовнішнє і внутрішнє", "одиничне й загальне"
Чуттєва сторона пізнання є єдністю відчуття, сприйняття і уявлення.
Раціональне (астрактно-логічне) пізнання здійснюється у формах понять, суджень і умовиводів.
Акт пізнання — це завжди єдність чуттєвої і раціональної його форми.
Чуттєве пізнай— здійснює безпосередній зв'язок з об'єктом, раціональне — відображує загальні, істотні властивості предметів і явищ, які не доступні чуттєвому пізнанню. Своєрідною формою єдності чуттєвого і раціонального знання є інтуїція.
Але яким же чином мислення в змозі охопити те, що не дається в почуттях? Це стає можливим завдяки тому, що мислення, раціонально-логічна форма пізнання є аналогом і відображенням практичної' діяльності. Саме практичне перетворення об'єктів виявляє їх внутрішні потенції і властивості. Змінюючи предмети, формуючи їх, створюючи нові об'єкти, які не дані природою, людина осягає їх , суттєві ознаки, сталі зв'язки, постійні форми, тобто те, що залишається відносно незмінним, стійким у зміні зовнішніх форм предмету. Так виникають поняття — форми мислення, що відображають загальні, істотні, суттєві властивості і відносно сталі, стійкі відношення предметів, явищ, процесів. Поняття втілюють в собі не лише знання про об'єкти пізнання, але і знання про суб'єкт, його активність, про рівень розвитку практичної діяльності- В образах дійсності, що виникають на основі чуттєвого і раціонального пізнання, відображаються потреби і інтереси, реалізуються мотиви і цілі, ізеали і настанови людини і людства.
5. )Поміркуйте, які витоки має європейський антиклерикалізм? Поясніть принцип свободи совісті та відділення церкви від держави.
Антиклерикалізм — суспільно-політичний рух, скерований на ослабленя політичного впливу духовенства, яке намагається використовувати релігійність світського громадянства та авторитет церкви для своїх конфесійно-політичних та партійно-станових інтересів.У середньовіччі поміж римськими папами й імператорами довгий час точилися криваві війни за вишу владу.Претензії католицького духовенства до якнайбільшого впливу на політичні й державні справи спричинилися до виникнення антиклерикалізму, що в своїй гострішій формі, — особливо в соціалістичних партіях і пресі, — набирає іноді й форм боротьби взагалі проти всяких впливів духовенства.
Саме тому, що антиклерикалізм із боротьби проти духовенства перетворюється часто в боротьбу й проти церкви, чимало побожних католиків вбачають в політичних амбіціях свого духовества велику небезпеку для самої церкви і тому стають теж на більш помірковані, але все ж антиклерикальні позиції.
Я вважаю, що сторонники антиклерикалізтичного руху виступали саме за те, що духовенство не має права навязувати людям ті дії, які суперечать із совістю та моральними нормами. Совість - це внутрішні крітерії кожної людини, і ми вільні робити свій вибір не порушуючи правила релігії і у той самий час не обманюючи себе.
Відділення Церкви ввід держави необхідна подія, тому що влада церкви була настільки неосяжна, що не можно було б і казати про правомірні закони.
Екзаменаційний білет № 17
1.)Знайдіть зайве: патристика, схоластика, Н. Макіавеллі, Фома Аквінський, концептуалізм, П. Абеляр. Відповідь поясніть.
Лишним является Н. Макіавеллі ,так как он представитель философии епохи Возрождения, все остальные отосятся к философии Средних веков.
2.)В концепціях яких філософів центральне місце займали наступні категорії:
1 - Ідея 1 - Платон
2 - Форма 2 - Аристотель
3 - Логос 3 - Геракліт
4 - Необхідність 5 - Сенека
5 - Доля 4 - Спіноза
6 - Вічне повернення 6 - Ніцше
3.) Що мав на увазі Ф. Ніцше під «переоцінкою усіх цінностей»?
За свою головну заслугу Ніцше вважає те, що він зробив і здійснив переоцінку всіх цінностей: все те, що зазвичай визнається цінним, насправді не має нічого спільного із справжньою цінністю. Потрібно все поставити на свої місця – на місце цінностей уявних поставити дійсні цінності. У цій переоцінці цінностей, по суті своєму складовій власне філософію Ніцше, він прагне встати "по той бік добра і зла". Звичайна мораль, скільки б ні була вона розвиненою і складною, завжди поміщена в рамки, протилежні сторони якої складають уявлення про добро і зло. Їх межами вичерпуються всі форми існуючих моральних стосунків. Що стосується Ніцше, то згідно його думці мораль, обмежена цими рамками є брехня. Справжня людина повинна будувати все своє життя в просторі, кордони якого пролягають не там, де знаходиться добро і зло пануючій моралі.
4.) Сформулюйте принцип верифікації та фальсифікації у науковому знанні. У чому полягає їхнє значення?
Верифіка́ція (пізньолат. verificatia — підтвердження; лат. verus — істинний, facio — роблю) — логіко-методологічна процедура встановлення істинності наукової гіпотези (так само як і поодинокого, конкретно-наукового твердження) на підставі їхньої відповідності емпіричним даним (пряма або безпосередня верифікація) або теоретичним положенням, що відповідають емпіричним даним (непряма верифікація). Принцип верифікації різко розмежовує наукове і філософське знання. Як свідчать пізніші дослідження, межа між ними не така чітка, як вважали прихильники неопозитивізму. Слабкість їх позиції полягає в тому, що вони звели значення твердження до процедури його верифікації. Насправді виявилось, що неверифіковані твердження (а такими є більшість філософських тверджень) не можна однозначно вважати позбавленими значення, безсмисленими. Більше того, виявилось, що жорсткій вимозі верифікації не відповідають не тільки філософські, а й загальнонаукові твердження, зокрема вирази, що фіксують закони науки, адже одиничний факт підтвердження істинності закону при верифікації не в змозі надати йоту значення всезагальності. Ця та інші обставини змусили неопозитивістів послабити вимоги верифікації та відповідно пригасити протистояння між філософським і науковим знанням
У рамках логічного позитивізму принцип верифікованості розуміється критеріально вичерпним способом апробації наукових тверджень, які розуміються у якості «протокольних припущень» як фіксацій даних безпосереднього досвіду: твердження, котрі виходять за рамки «протокольних пропозицій» трактуються як такі, що неверифікуються, у випадку чого в дію вступає принцип фальсифікації.
Фундаментальному принципу iндуктивної методологiї наукового пiзнання - верифiкацiї (емпiричного пiдтвердження) К.Поппер проти­­­ставляє принцип фальсифiкацiї - можливостi заперечення будь-якого теоретичного науково доведеного твердження. Принцип фальсифікації — це не спосіб емпіричної перевірки теорії, а певна настанова науки на критичний аналіз змісту наукового знання, на постійну необхідність критичного перегляду всіх його досягнень. На відміну від верифікації фальсифікація служить лише критерієм розмежування наукового і ненаукового знання, науки і метафізики, але не критерієм значення, відмінності осмисленості або безглуздості пропозицій
5. Що спричинило критику класичного розуміння людини як автономного суб’єкту? Прокоментуйте постмодерністську концепцію «смерті суб’єкту».
Тезис о "смерти субъекта" есть вторая, не менее важная философская составляющая постмодернизма. Наиболее влиятельным является разработанный М.Фуко и Р.Бартом вариант концепции "смерти субъекта"; к тем же выводам приводит и концепция деконструкции Ж.Дерриды, и концепция интертекстуальности Ю.Кристевой.
Поскольку "ничего не существует вне текста", то и любой индивид неизбежно находится внутри текста, что ведет к "смерти субъекта", через которого "говорит язык" (М.Фуко).В этом процессе "поглощения субъекта текстом" находит завершение трансформация "сущностного человека" модерна в "человека отношений", характерного для постмодерна. Новый субъект постмодерна может быть осмыслен как калейдоскоп фрагментов идентичности, "привязанных" к локально-историческим и культурным обстоятельствам. Превращение субъекта в текст делает невозможным и для него отношение к самому себе как к чему-то постоянному, существующему независимо от мира знаков, которыми он опутан. Таким образом, постмодернизм разрушает идеологическую позицию модерна, базирующуюся на представлении о субъекте как центре мироздания, теоретическую традицию рассмотрения индивида как суверенного, независимого, самодостаточного и равного своему сознанию (лица) . С точки зрения постмодернизма, такое представление о человеке стало несостоятельным и даже нелепым.
Екзаменаційний білет № 18
1.) Вкажіть представників наївного, механістичного та діалектичного матеріалізму.
К представителям "наивного материализма" относятся: Лао-цзы, Ян Чжу; древнеиндийские философы локаята; философы античности: Гераклит, Эмпедокл, Демокрит, Эпикур и др.
"механистический материализм" (Г. Галилей, Ф. Бэкон, Дж. Локк, П. Гольбах, П.Гассенди, Ж. Ламетри).
“диалектический материализм" К. Маркса, Ф. Энгельс ,а также их последователи.
2.) Які риси, поняття та прізвища належать Модерну, а які Постмодерну:
Модерн Постмодерн
а) ідея суспільного прогресу;
в) Й. Фіхте;
г) «Мислю отже існую »;
є) людина – природний автомат;
і)емпіризм;
к) Р. Декарт;
л)сенсуалізм;
м) підвалиною усього сущого є Єдине;
с)панлогізм. б) світ - це гіпертекст;
д )Ж. Лакан;
ж) людина - машина бажань;
з) логоцентризм;
н) Ж. Дельоз;
о) підвалиною усього сущого є Множинне;
п) деконструкція;
р) фрагмент.
3.) У чому полягає сутність принципу розвитку. Наведіть приклади зняття в соціальних, природних або духовних процесах.
Дуже важливою категорією в розумінні закону взаємного переходу кількісних змін у якісні є стрибок. У діалектиці взаємозв'язку кількісних і якісних змін стрибок означає перехід від старої якості до нової. Стрибок є дискретністю у виникненні нового відносно до попереднього стану існуючого. Виникнення нової якості, хоч би як вона об'єктивно не народжувалася, завжди пов'язане зі стрибком, переривом кількісної поступовості, незалежно від того, в якій формі відбувається якісне перетворення. Перехід від старої якості до нової є переломом у розвитку, переривом неперервності. Стрибок у розвитку рівнозначний появі нового стану існуючого внаслідок суперечливого взаємозв'язку кількості і якості, який підноситься до рівня істотного, необхідного і загального зв'язку. Цей зв'язок з неминучістю, повторюється в процесах становлення найрізноманітніших предметів і явиш об'єктивної дійсності. Стрибок - зняття протиріччя.
4.) Чим відрізняються метафізичне та діалектичне розуміння світу?
Історично склалися дві альтернативні концепції — метафізика і діалектика. Вони є протилежними за рядом важливих, фундаментальних начал, а саме: джерелом розвитку, руху та зміни; розумінням зв'язку старого і нового; механізмом переходу від старої якості до нової; спрямованістю розвитку; за розумінням суті істинного знання, суті пізнання; за стилем самого мислення, а також побудовою наукової картини світу.
5.) Прокоментуйте вислів філософа-екзистенціоналіста А. Камю “Бажати - це означає викликати у життя парадокси”.
(Своими словами) Ты - живёшь, т.е. дышишь, слышишь, питаешься, чем Бог послал и всё остальное прочее, казалось бы, с позиции млекопитающего, чего ещё-то надо. Каждое твоё дополнительное желание - парадоксально, а проще блажь и капризули...
(из инета) Отчуждаемый от самого себя и от мира, вооруженный на любой случай мышлением, которое само себя отрицает в самый миг собственного утверждения (в круге первом - в подходе к истинности и ложности, во втором - в преодолении всеединства; чистый разум "испорчен" желанием ясности в том, где проявление абсурда - в незаполняемости рва между собственным существованием и содержанием, вкладываемым в него, действительно, как может быть смертным мыслящее существо) , - что это за удел, если я могу примириться с ним лишь отказавшись от знания и жизни, если мое желание всегда наталкивается на непреодолимую стену? Значит, желать - вызывать к жизни парадоксы. Всё устроено так, чтобы родилось это отравленное умиротворение, дающее нам беспечность, сон сердца и отречение смерти.
Билет №19
1.) 1) Значення середнього класу для стабільності суспільства вперше відзначив: в) Аристотель.
2) Суспільство як систему почали розглядати в епоху
б) модерну; Конт, Спенсер, Дюркгейм
3. Синонімом терміну «капіталістичний» є: б) буржуазний;
2.) Знайдіть зайве: Г. С. Сковорода, П. Д. Юркевич, Ф. Прокопович, Ніколай Кузанський, С. Жижек, І. Вишенський .
Тому що всі інші являються представниками української філософії, а Ніколай Кузанський є представником філософії епохи відродження.
3.) Як співвідносяться свідоме та несвідоме в психіці людини?
Несвідоме – це глибинний фундамент психіки, що визначає свідоме людське існування. Таким чином, Фрейд розглядає психіку з позиції трьох її складових:
несвідомого, що функціонує за принципом насолоди та самозбереження і відповідно з тим будує наші вчинки та діяльність;
передсвідомого, що знаходиться між несвідомим та свідомим і виконує функцію фільтру: контроль за несвідомими потягами на основі існуючих норм суспільного життя;
свідомого – поверхневого виявлення психіки, що існує за принципом реальності, але залежить від несвідомих сил.
За Фрейдом свідоме (“Я”) є посередником між несвідомим (“Воно”) та зовнішнім світом. Вимоги “Воно” мають задовільнятися “Я”. “Я” прагне зрабити “Воно” прийнятним для світу і привести світ у відповідність до бажань “Воно”.
Відомий психоаналітик К.Г. Юнг у своєму дослідженні несвідомого виділяє в цьому феномені психіки людини два рівні: несвідоме особисте та несвідоме колективне. При цьому зміст індивідуального несвідомого наповнюється “продуктами” власного життя, а колективного – тим, що надходить із позаособистого життя (життя людства взагалі або конкретних предків).
4.) Назвіть критерії наукового знання. Що характеризує псевдонаукові вчення?
Критерії науковості знання (за конспектом): 1) систематизованість, 2) обґрунтованість, 3) доказовість, 4) підтверджуваність на практиці, 5) відкритість для критики, 6) несуперечливість.
Науковому знанню властиві методологічна усвідомленість і системність, об'єктивність розгляду і його детермінованість, доказовість істинності всіх положень, спирання на факти, результати вірогідних, емпіричних досліджень. Критерієм істини в науці виступає суспільна практика в усіх її формах і компонентах (експеримент, виробнича і соціальна діяльність, внутрішній досвід пізнання тощо). Без цих компонентів неможна назвати знання науковим.
Псевдонаукові вчення (ненаукові знання)— є інтелектуальною активністю, що спекулює на сукупності популярних теорій, наприклад, історії про стародавніх астронавтів. Це ненаукові знання так як вони нічим не доведенні, а лише спираються на якісь схожі теорії, які розвиваються за допомогою роздумів та здогадок, якихось суб’єктів чи їх груп.
Псевдонаукові знання, знання які не можуть бути фальсифікованими (тобто не можуть бути перевіреними методом який заснував К. Поппер) це знання з астрології, магії та інших забобонних “наук” які не можуть бути ні підтвердженими ні не підтвердженими тобто не підлягати не принципу верифікації не принципу фальсифікації саме ці знання є псевдонауковими.
5.) Поясніть вислів Б. Спінози: «Свобода – це усвідомлена необхідність». Яким є Ваше власне розуміння людської свободи та її меж?
Він вважав, що вільно (свободно) діє лише той, хто знає увесь ланцюг причинно-наслідкових зв’язків. Людина не може діяти чи поступати вільно, якщо не знає умов, причин і наслідків свої поведінки. Необхідність, говорив він, веде того, хто йде, і волочить того, хто впирається. Ось чому він свій головний твір назвав «Етика». Філософ вважав, що достовірне знання природи дає можливість людини бути моральною (етичною) особою, знайти своє місце в Природі, вести себе морально (етично) і прожити осмислене життя.

Білет №20
1.) 1) Віра в прогрес виникла на основі
б) лінійної концепції часу;
2) Класичні концепції прогресу належать
а) Тюрго і Кондорсе;
2.)Заповніть таблицю «Гносеологія Нового часу»
Представники: Декарт Лейбніц, Бекон,Локк,Юм
Головні напрямки: Раціоналізм емпіризм
Основні ідеї та їх значення:
Р.Декарт підкреслює практичне значення науки як знаряддя прогресу. Будує свою методологію на основі раціонального дедуктичного методу, а експеримент визнає лише передумовою, яка маєпідкорюватись дедукції.
Лейбніц намагався об`єднати раціоналізм и емпіризм, але притримувався все ж раціоналізму. Основою своїх вчень він бачив монаду (проста і неподільна субстанція) з якої складається все навколо.
Локк розробляє сенсуалістичну теорію пізнання, згідно з якою джерелом усіх знань є відчуття. Душа людини від природи є "чистою дошкою" {tabu! a rasd), на якій "чуттєвий досвід малює свої візерунки".
Юм вивчає внутрішній, суб'єктивний світ людини. А в самому суб'єктивному світі людини філософ вбачає лише два роди явищ: чуттєве сприйняття і сприйняття рефлексивні. Прикладом першого роду вражень є відчуття світла, болю тощо. Рефлексивні сприйняття – це спогади про минулі відчуттєві сприйняття, що їх Юм називає ідеями.
Френсіс Бекон – особливу увагу звертає на методологію, як гарантію одержання та збагачення достовірних знань. Об’єктом пізнання, є природа; завданням пізнання – дослідження предметів та явищ природи; мета пізнання – панування людини над силами природи. Філософ пропонує виключити зі сфери наукового пізнання теологію. Він був прибічником «Теорії двоїстої істини», згідно якої у науки і у релігії різні сфери існування і знання.
3.) Що є характерним для механістичної картини світу Нового часу?
«Я», духовна субстанція, за Декартом, неподільна, позбавлена просторової визначеності, її реальним виявом (атрибутом) є мислення. Беручи за відправну точку цю субстанцію, він намагався довести існування всього сущого.
Отже, від «Я» до Бога і далі до світу — така схема філософії Декарта. Бог, за Декартом, є гарантом існування світу і гарантом того, що цей світ можна осягнути розумом. Абсолютний Творець відповідає за ідеї та істини, на основі яких він творив світ. А сам світ постає як тілесна субстанція, атрибутом якої є протяжність. Всі інші якості — колір, смак, вага, звук — є вторинними. Світ, на його думку, безкінечний у просторі, матеріально одноманітний, матерія, перебуваючи в русі, поділяється до безкінечності, пустота відсутня. На основі цих двох якостей — просторовості та руху, які легко математизуються, — філософ намагався пояснити світ, який постає велетенським механізмом, а Бог, що його створив, — геометром і механіком. У такий спосіб Декарт заклав засади механістичного світогляду.
У межах такого світогляду світ мислився не багатоякісним та ієрархічним, він поставав одноманітним, простим і зводимим до чисел. Телеологія виявилася зайвою, оскільки все можна було пояснити на основі механіки. Декарт розглядав і живі організми як механізми. Такий підхід не завадив, а можливо, і посприяв тому, що він відкрив рефлекс, сформував засади експериментального вивчення психіки. Пізнання світу є пізнанням розуму, а усвідомлення і логічний розвиток «вроджених ідей» є водночас пізнанням світу. Іншими словами, принципи геометрії, дедуковані з вроджених ідей, є і принципами самого світу.
Попри всю непереконливість цих засадничих тверджень Декарта, саме його механістичний підхід став основою розвитку філософії Нового часу. Декарт разом з Галілеєм є творцями механістичної картини світу, яка була покладена в основу технічних трансформацій світу. Механіцизм — це не тільки світогляд, це і програма перетворення світу на основі зведення його до простих механізмів. Визнаючи дві субстанції — тілесну і мислячу, Декарт опинився перед проблемою узгодження їх в людині, адже вона є єдністю душі й тіла. Механіцизм Декарта, його дуалізм, як це не парадоксально, виявились плідною філософською основою для розвитку його наукових ідей — створення аналітичної геометрії, теорії оптики та ін.
Механістичний світогляд бачив в малому те саме, що і у великому, але лише в менших розмірах. Це породжувало уявлення про світ, схожий на вставлених одна в одну матрьонок.
В механічній картині Всесвіту був відсутній розвиток, тобто світ вважався незмінним. Життя і розум у цій картині світу не мають ніякої якісної специфіки. Така дійсність не несе в собі необхідності виникнення людини і свідомості. Людина в цьому світі – помилка, курйозний випадок, побічний продукт зоряної еволюції.
4. Розкрийте суть наукового принципу історизму. Як він проявляється у дослідженні соціально – економічного життя?
Історизм, принцип підходу до дійсності як до такої, що розвивається в часі. Припускає розгляд об'єкта як системи, закономірностей його розвитку. Витоки історизму — у вченнях Геракліта, Платона, Арістотеля; дотично до суспільства його розробляли Дж. Віко, Вольтер, Г. Ф. В. Геґель, К. Маркс; у природознавстві — Ч. Лаєл і Ч. Дарвін. З кін. XIX ст. історизм (його називають також історицизмом) зазнавав критики В. Дільтея, Б. Кроче, Г. Ріккерта, К. Ясперса, К. Поппера та ін., які ставили під сумнів можливість встановлення законів розвитку суспільства і пророкування його майбутнього. У сучасній філософії і науці продовжується гостра полеміка з проблем історизму
Історизм — принцип пізнання, згідно з яким будь яке явище слід розглядати в розвитку I почав активно пробиватися в науку після Дарвіна.
5.)Доведіть, що суспільство є окремою формою буття.
Буття — все, що є суще та існує незалежно від свідомості людини.
Буття включає в собі суб єктивну і об єктивну реальності. Воно вивчає все, що існує, розвивається, прогресує взагалі все що нас оточує. Суспільство, саме, й є об єднанням всіх цих факторів, воно розвивається, його об єкти взаємодіють один з одним, суспільство включає в собі дуже багато процесів, явищ, та факторів пов язаних з його сенсом. Отже можна сказати, що суспільство є об єктом буття.
(Звертання до категорії “буття” у пошуках інструменту опису всього, що існує, призвело до формування її достатньо широкого сенсу і спектру тлумачення перш за все в силу різноманітності оточуючого нас світу. Філософія аналізує проблему буття з позиції існування навколишнього світу та всього, що є його часткою. Саме ж існування світу є незаперечним фактом, бо наше власне існування вже є показником цього. висловлювання Р. Декарта “Я мислю, отже існую”, що сприймається як важливіша аксіома раціоналістичного підходу до розуміння світу. Однак філософія звертається не просто до аналізу світу, його процесів, явищ, фактів, речей, її інтереси пов’язані з їх сенсом, змістом, проявом. Філософія фіксує не просто існування речей, а більш складні взаємозв’язки загального характеру, що проявляються у конкретних предметах, їх властивостях, особливостях. Завдяки категорії “буття” синтезуються основні ідеї, які існують у різних формах, мають специфічні прояви, утворюють безліч зв’язків – природне та соціальне, індивідуальне та суспільне. Світ – сукупна реальність, яка є предзаданою для дії та свідомості конкретних індивідів та навіть поколінь людей. Саме їх життєдіяльність призводить до створення нових речей, відкриття таємниць світу, що постійно поширює наші уявлення про буття.
Таким чином, поняття “буття” можна охарактеризувати як філософську категорію, завдяки якій визначається дещо, що є суще як таке. Питання про буття пов’язане з признанням, або, напроти, неприйняттям абсолюту (думки, Бога, істини, ідеї і т.д.). З одного боку, зміст категорії буття наповнюється реальними процесами, особливостями, діями, які мають просторо-часовий характер, відрізняються неповторністю та індивідуальністю, з іншого – її частиною стає і все те, що не може бути фактом, який не має часового, дійсного, досвідного характеру (ідей, думок, цінностей, математичних та логічних понять). Тобто буття виступає і об’єктивною, і суб’єктивною реальністю. При цьому суб’єктивізм буття реалізується у наявності соціальної історії людства таких атрибутів, як система цінностей, ідеологія і т.д., тобто людина може впливати лише на їх зміст, але не може їх виключити із соціально-історичного процесу, а це вже об’єктивний характер буття.)
Екзаменаційний білет № 21
1.)Назвіть авторів відомих афоризмів:
1.)а) «Все тече, все змінюється» Геракліт
б) «Бог умер! … Ми його вбили — ви і я!» Фрідрих Ніцше
в) «Дій так, щоби завжди ставитися до людей як до мети і ніколи як до засобу» Іммануїл Кант
2.)1.)До основних принципів діалектики належать:
в) зв’язку;
д) розвитку
2) До форм наукового пізнання належать:
а) проблема;
в) гіпотеза;
г) теорія.
3.)Які соціально-економічні та культурні фактори підготували виникнення філософії в Давній Греції?
У соціальному розвитку давньогрецького суспільства виділяють два періоди. Перший (гомерівська Греція), який тривав XII—VI ст. до н. е., характеризувався пануванням землеробської аристократії, патріархальними родовими відносинами. Те суспільство багатьма рисами було схоже на європейське ранньофеодальне. На другому етапі, який розпочався в VI ст. і тривав до початку нашої ери, активно розвивалися ремесла, товарно-грошові відносини, набула широкого застосування рабська праця в усіх сферах виробництва. В політичному житті змагалися аристократія та демократія (торгово-ремісничі прошарки міста), що спричинило поступове відсторонення аристократії від влади. Наслідком цих змін стало переміщення центру соціально-економічного життя із села в місто, перетворення міста з осередку аристократії на ремісничо-торговий центр.
За суттю ці два періоди багато в чому схожі на феодалізм та капіталізм у пізнішій Європі. Тільки в Давній Греції недостатній розвиток техніки у процесі розвитку товарно-грошових відносин перетворив людину на товар. (Ранній капіталізм у США повторив цей досвід работоргівлі.)
Давньогрецька філософія виникла в VI ст. до н. е. Особливий вплив на її формування справила полісна демократія. Вона підготувала появу вільної особи, інтелектуальної свободи і, зрештою, сформувала особу як суб'єкта філософського мислення. Особливості суспільних відносин у полісах здійснили вплив на формуванння основної проблеми, яка хвилювала давньогрецьких мислителів, — проблеми відношення загального і одиничного. В умовах демократії загальне (моральні й правові норми, державні інститути, політичні інтереси) відокремилось від приватного життя громадянина полісу, однак воно продовжувало перебувати в тісному зв'язку з ним. Загальне не стало недосяжним для рядових членів полісу, не протистояло їм як чужа зовнішня сила, як це було в східних деспотіях. Взаємозумовленість загального й одиничного, полісу і громадянина у сфері соціального життя окреслила схему філософського осмислення світу в давньогрецькій філософії.
4. В чому полягає різниця між пізнавальною стратегією емпіризму та раціоналізму?
Емпіри́зм — напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання ґрунтується на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму. При цьому, інша пізнавальна здатність людини — розум — розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що у принципі нічого не додає до змісту нашого знання.Раціоналі́зм — філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму (логічного ходу міркування) в пошуках правди.
Раціоналізм вважається ознаковою характеристикою сучасного духу. Проте було б невірним твердити, що раціоналізм був чимось зовсім чужим для середньовічної думки. Педантичності схоластики свідчать про поважну позицію, яку людське міркування займало серед знатоків католицької церкви
Таким чином, емпіризм проголошує, що основний зміст наукове пізнання отримує з чуттєвого досвіду, а раціоналізм – через діяльність розуму.
5. Чому, на Вашу думку, виникли жанри соціальної утопії та антиутопії? Проаналізуйте одну з моделей ідеального суспільства.
Я вважаю, що ці жанри виникли тому, що люди не могли жити в ідеальних умовах, в ідеальному суспільстві, і вони цими жанрами хотіли показати саме цей ідеал суспільства, те, до чого вони прагнули, з позитивної (утопія) чи негативної (антиутопія) точки зору. На мою думку, людям потрібно було вірити у якийсь ідеал, як вони повірили на прикладі християнства та комунізму.
Проаналізуємо одну з моделей ідеального суспільства на прикладі комунізму.
У прогнозній складовій «Теорії комунізму» під комунізмом розуміють такий ідеальний стан «суспільства майбутнього», коли всі люди, члени суспільства будуть ставити суспільні інтереси вище за власні, розуміючи вирішальну роль суспільства у їхньому житті. У цьому аспекті комуністичне вчення є також окремою формою утопічного світогляду.
Безкласовий стан суспільства
Лад соціальної організації суспільства, в якому суспільство є власником усього майна. В реальності — держава є власником усього майна. Держава також планує і контролює економіку під структурою однопартійного політичного уряду. (Наприклад політика «віськового комунізму» під час Громадянської війни 1918—1921)
Теоретична концепція майбутнього безкласового суспільства, бездержавної суспільної організації, що ґрунтується на спільному володінні засобами виробництва й може розглядатися як відгалуження соціалізму. Він виходить з принципу:
«від кожного — за здібностями, кожному — за потребами».
Політичне утопічне вчення та програма політичних партій і рухів, що безпосередньо походить з цієї концепції.
Та все ж таки які б міри не приймали комуністи, досягти ідеального суспільства їм не вдалося. Починаючи з першого пункту можна одразу сказати, що безкласового стану суспільства не було, і в принципі бути не може, так як у всіх жителів держави різні посади у різних підприємствах чи фірмах, у кожного своя робота певного ступеня складності та відповідного рівня заробітку. Ідеологія комунізму була впроваджена в суспільне життя, та я к відомо, з часом втратила свою силу, зазнала краху.На мою думку ідеального суспільства бути не може, тому воно і є ідеальним так як ми повинні до нього наближатись у своєму розвитку.


Екзаменаційний білет № 22
1 .Заповніть таблицю «Схоластика»
Хронологічні рамки
Головні школи, течії, напрямки Представники Досягнення
VIII — XIV ст. Школи: Шартрская школа, Саламанкская школа, Оксфордская школа
Течії: Томизм, Скотизм, Концептуализм, Номинализм, Реализм, Августинианство, АверроизмНапрямки: реалізм, номіналізм і концептуалізм Йоан Скот Еріугена, Ансельм Кентерберійський, Канонік Росцелін, П'єр Абеляр, Роджер Бекон, Альберт Великий, Фома Аквінський, Дунс Скот, Вільям Оккам Рационально обосновали и систематизировали христианское вероучение, использовав идеи античной философии.
2. )Знайдіть зайве: Дерріда, Лакан, Дельоз, Ляйбніц, Барт, Бодрійар, Маркс.
Лейбніц та Маркс не є французькими філософами-постмодернистами.
3.)Надайте критичний аналіз прагматичної концепції істини.
Единственное условие является здесь и необходимым, и достаточным для истины любой пропозиции: она должна быть такой, что с ней будет согласен каждый, у кого есть достаточные и релевантные данные восприятия. При этом не имеет значение, действительно ли x выражает некоторый факт в независимом от сознания мире. Однако прагматическая теория не является онтологически нейтральной, поскольку в ней то, по поводу чего достигнуто всеобщее согласие, определяет то, каковы факты. Т.е., ее требование в концепции значения как условий истинности было бы таково:
Снег бел, если и только если каждый, кто имеет достаточный релевантный опыт, будет вынужден согласиться с (пропозицией) "Снег бел".
Следовательно, поскольку в прагматической теории истина приравнивается к тому, по поводу чего достигнуто всеобщее согласие, это требование редуцируется к
"Снег бел" истинно, если и только если снег бел.
Однако "Снег бел" с правой стороны 'если и только если' здесь не рассматривается как выражение независимого от сознания факта. Скорее, снег бел только потому, что с этим согласились бы все. Таким образом, эквивалентность, утверждаемая здесь 'если и только если' может быть только интенсиональной.
Соответственно, теория значения классического прагматизма не связывает напрямую значение с истиной (хотя она во многом изоморфна прагматической теории истины). Современные философы, заявлявшие о своей приверженности прагматизму — например, Куайн, Решер — могут использовать достаточно отличающиеся формы теории истины.
4.)Доведіть важливість принципу фальсифікації в науковому пізнанні.
Теория удовлетворяет критерию Поппера в том случае, если существует методологическая возможность её опровержения путём постановки того или иного эксперимента, даже если такой эксперимент ещё не был поставлен. Согласно этому критерию, высказывания или системы высказываний содержат информацию об эмпирическом мире только в том случае, если они обладают способностью прийти в столкновение с опытом, или более точно — если их можно систематически проверять, то есть подвергнуть проверкам, результатом которых может быть их опровержение".
Иначе говоря, согласно критерию Поппера, — научная теория не может быть принципиально неопровержимой. Тем самым, согласно этой доктрине, решается проблема демаркации — отделения научного знания от ненаучного.
5)Проаналізуйте переваги та недоліки сучасного інформаційного суспільства.
Інформаційне суспільство — це суспільство, інформаційне забезпечення якого здійснюється автоматизовано, що передбачає використання автоматизованих процесів реєстрації, зберігання, опрацювання, передавання та відображення інформації. Інформаційне суспільство — це суспільство, у якому переважна більшість накопиченої людством інформації зберігається на електронних носіях і доступна кожному її члену в будь-який момент.
Недоліки:
1) Політичні та економічні перешкоди до того, щоб техніка використовувалася для ліквідації бідності; це стосується навіть самим промислово розвиненим країнам, не кажучи вже про країни «третього світу», де бідність ставить людей на межу виродження;
2) Нездатність соціальних наук - і емпіричних досліджень в їх історичному аспекті, та досліджень сучасних суспільних змін, так само як і методології суспільних дисциплін, - вирішувати свої головні практичні та теоретичні завдання;
3) Недоліки освіти та виховання в усьому світі, що перешкоджають вирішення зазначених проблем, що заважають здорововму, творчому розумінню науки і техніки як складової частини гуманістичного виховання в епоху науково-техніческго прогресу, це відноситься і до підготовки фахівців, і до загальній освіті більшості людей
4) Нездатність багатьох країн вирішити проблеми свого індустріального розвитку за рахунок використання внутрішніх ресурсів або шляхом справедливого перерозподілу капіталів і ресурсів між розвиненими капіталістичними країнами і країнами "третього світу ", а також використання надлишкового сировини, що добувається в країнах (за винятком нафти і деяких копалин руд у ряді районів планети);
5) Нездатність наукової і технічної еліти подолати свою національну обмеженість, елітарістское свідомість, якщо не рахувати декількох героїчних винятків (наприклад, Пагуошського рух або ВООЗ), особливо це стосується нездатності протіводействоввать ідеологічним нашарування в науці;
6) Фетишизм науки, що йде паралельно з фетишизмом
Переваги:
1) Свобода доступу до інформації та свобода її поширення
2) Інформаційне суспільство несе в собі великий потенціал для вдосконалення устрою держави, для оптимального використання місцевих умов і ресурсів, для значного підвищення ефективності виробництва, для розвитку складних послуг та освіти, для економії природних ресурсів та захисту навколишнього середовища, для переходу до сталого розвитку.
3) Використання електронних комунікацій докорінно перетворює систему освіти: все більше число людей використовує можливості дистанційного навчання, починає активно реалізовуватися принцип довічного підвищення кваліфікації. Поліпшення підготовки фахівців відкриває компаніям і установам нові горизонти в управлінні персоналом, а значить і можливості зростання виробництва.
4) Надана інформаційним суспільством - поліпшення системи охорони здоров'я шляхом поширення електронної інформації профілактичного характеру, спільного використання лікувальними установами дорогого комп'ютерного обладнання, застосування методів телемедицини. Не менше значення має широке розповсюдження електронної.
Екзаменаційний білет № 23
1.)Знайдіть зайве: Кант, Фіхте, Шиллер, Шеллінг, Гегель, Маркс, Фейєрбах. Відповідь поясніть.
Лишними в данном ряду являются Шиллер и Маркс, поскольку все остальные - представители немецкой классической философии.
2.)Назвіть основні категорії діалектики, використовуючи їх визначення надані у таблиці:
(одиничне)
річ, котра розглядається у своїх відмінностях від інших речей (загальне)
подібність сутнісних ознак певних груп речей
(зміст)
найбільш значуща внутрішня властивість речі, без котрої вона не може бути сама собою (форма)
зовнішній вигляд речі, такий, якою вона сприймається завдяки органам відчуття
(причина)
те, що зумовлює розвиток явища певним
чином (наслідок)
те, що є кінцевим результатом окремого процесу
(необхідність)
такий розвиток явища, котрий виходить із внутрішніх суттєвих властивостей чи
зовнішніх обставин (випадковість)
заздалегідь непередбачуваний розвиток,
зумовлений несуттєвими, випадковими,
зовнішніми причинами
(можливість)
те, чого не існує у реальності, але за певних обставин може стати дійсністю (дійсність)
реально існуюче
3.)У чому полягає суть, значення та недоліки індуктивного методу? Наведіть приклади індуктивного умовиводу.
Індукція – це такий метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне, це спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези. В реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, органічно пов’язана з нею.
Прикладами індуктивних висновків є, наприклад, наступні пари спостереження/висновок:
Цей лебідь білий.
Всі лебеді білі.
Деякі філософи вважають термін «індуктивна логіка» непорозумінням, оскільки істинність індуктивного висновку не залежить від законів формальної логіки, котрі є за означенням дедуктивними. На противагу дедукції, індуктивні висновки не мають того ж ступеня достовірності що і вихідні твердження. Наприклад, у наведеному вище прикладі висновок про те, що всі лебеді білі міг вважатись істинним у Європі поки не було відкрито Австралію. Індуктивне судження ніколи не є зобов'язуючим, але є обґрунтованим. Індуктивне судження є також дедуктивно некоректним. Проблема індукції, що полягає у пошуку
обґДійсна сутність людини полягає в розумі.Подібно до того,як розум панує над людиною,так і в світі панує світовий розум-Логос(Бог).Бог-найвища інстанція,перед ним земні правителі та володарі никчемні.Пізнання себе,свого Логосу-це шлях до пізнання свого божественного начала і самого Бога.Тіло і розум дані людині Богом для того,щоб тіло не було ії підвладним,а розум був вільним у своїх бажаннях,своєму виборі.Не прив*язуючись до тіла і зовнішніх матеріальних благ,відмовившись від думок,які мають про нього люди неосвічені,мудрець не буде рабом того,хто має владу дати йому блага,або забрати майно,близьких,життя.Основне завдання філософа-навчити людей на приклад,як можна і необхідно жити,щоб бути істинно вільним.Змінити існуючий порядок речей,людей нам не дано,але можна привести свою волю в гармонію з умовами нашого життя й оточення.Людина повинна виконувати свій обов*язок ,терпіти випробування,які посилає Бог.Жити необхідно без страху,хвилювань,пристрастей,а для цього слід не боятися вигнання,бідності,чорної роботи,позбавитись заздрощів,гніву,бажань,жалкувань,не засуджувати Бога і людей,якщо все йде не так,як бажалося,задовольнятися мінімумом.
рунтування індуктивного судження, вперше була формально розглянута Давидом Юмом.
4. Які ідеї стоїцизму наближують його до християнського розуміння людини та світу?
В мире, в котором каждодневно убывает смысл и гармония, единственной опорой оказывается следование ндолгу.оче Стоик - это тот, кто держится за эту опору и исполняет долг до конца, хотя бы и рушилось все вокруг. Причем это долг не столько перед другими, сколько перед самим собой. Ведь добродетель, считали стоики, сама себе награда. И в такой трансформации чувства долга из чисто внешнего во внутреннее - одно из величайших завоеваний античного сознания.
У стоиков есть принцип смирения, который именно из стоицизма перейдет в христианскую этику. Суть его в том, чтобы принять неизбежное со спокойствием духа и без экзальтации, не оказывая судьбе бесполезного и суетного сопротивления. Но в стоицизме мудрость еще не стала антиподом разума. Поэтому стоический идеал, в отличие от христианского, заключается в том, чтобы не плакать, не смеяться, а понимать.
Стоики первыми объявили себя "гражданами вселенной". И, вместе с тем, будучи гражданином мира, человек эпохи эллинизма одинок в этом мире. Та ближайшая ячейка - античный полис, в котором индивид был укоренен в качестве гражданина, разрушилась, и человек оказался, с одной стороны, наедине с самим собой, а с другой - наедине с вечным и бесконечным космосом. Но ни в том, ни в другом случае человек не находится у себя дома: дом слишком тесен, а мир слишком просторен. Из этого противоречия и родится впоследствии христианская община как та форма коллективности, в которой человек попытается по-новому обрести себя.
Дійсна сутність людини полягає в розумі.Подібно до того,як розум панує над людиною,так і в світі панує світовий розум-Логос(Бог).Бог-найвища інстанція,перед ним земні правителі та володарі нікчемні.Пізнання себе,свого Логосу-це шлях до пізнання свого божественного початку і самого Бога.Тіло і розум дані людині Богом для того,щоб тіло не було ії підвладним,а розум був вільним у своїх бажаннях,своєму виборі.Не прив*язуючись до тіла і зовнішніх матеріальних благ,відмовившись від думок,які мають про нього люди неосвічені,мудрець не буде рабом того,хто має владу дати йому блага,або забрати майно,близьких,життя.Основне завдання філософа-навчити людей на приклад,як можна і необхідно жити,щоб бути істинно вільним.Змінити існуючий порядок речей,людей нам не дано,але можна привести свою волю в гармонію з умовами нашого життя й оточення.Людина повинна виконувати свій обов*язок ,терпіти випробування,які посилаєБог.Жити необхідно без страху,хвилювань,пристрастей,а для цього слід не боятися вигнання,бідності,чорної роботи,позбавитись заздрощів,гніву,бажань,жалкувань,не засуджувати Бога і людей,якщо все йде не так,як бажалося,задовольнятися мінімумом.
5. Які загрози для прав і свобод людини виникають в інформаційному суспільстві?
Сучасна фаза еволюції техногенної цивілізації - кінцевий результат науково-технічної революції заведено називати “інформаційне суспільство” або “суспільство ризику”.Ці назви фіксують дві головні і взаємопов язані ознаки сучасного соціуму:
-інформаційних характер сучасних “високих” технологій
-ускладнення середовища мешкання людини розумної, де наростають кризові явища і виникають нові джерела небезпеки для її існування, добробуту та здоров я
Що стосується загроз, програмуючий вплив наукового знання на спрямування розвитку культури і економіки також інтенсифікується, а темпи зростання кількості наукової інформації випереджають тмпи розвитку економіки і соціокультурних трансформацій. Іншими словами наукове знання стає джерелом ризику.
Також не треба забувати, що в інформаційному суспільстві твої права і обов язки можуть бути порушені. Нема ні яких гарантій, що твої особисті права хтось захистить. Статус науки, як фактора, який викликає та попереджує соціальні ризики, багатократно зростає. Наука, в деякій мірі не дозволяє людині самостійно розвиватись, тобто особисто досягати свідомого, глибокого самопізнання, утискаючи права самої людини.
Екзаменаційний білет № 24
1.Знайдіть зайве: Сенека, Епікур, Марк Аврелій, Фалес, Парменід, Плотін. Відповідь поясніть.
Фалес, Парменід-Досократики,в отличие от остальніх-представителей античной философии
2. Заповніть таблицю «Функції філософських категорій»
Онтологічна Логічнезнаю чегна Методологічна Гносеологічна
г) категорії дають певне уявлення про дійсність
в) категорії виступають формами мислення
б? а) категорії виступають як форми теоретичного пізнання, як інструмент наукової діяльності б)категорії виступають своєрідними сходами,вузловими
пунктами пізнання

3.)У чому сутність процесу деконструкції? Наведіть приклад деконструкції змісту одного з культурних феноменів.
Деконструкція - поняття сучасної філософії й мистецтва, що означає розуміння за допомогою руйнування стереотипу або включення в новий контекст. Деконструкція Дерріда має генетичний зв’язок з ідеями Ф. Ніцше, психоаналізом З. Фройда, феноменологією Е. Гуссерля, фундаментальною онтологією М. Гайдеггера, структуралізмом та постструктуралізмом. Показано, що саме в опорі на ніцшеанську критику метафізики (у якій метафізика поступається авторитетом перед „грою”, „інтерпретацією”, „знаком без догмату істини”), на фройдівську критику присутності „Я” для самого себе (тобто психоаналітичну критику таких понять, як „свідомість”, „суб’єкт”, „самототожність”, “безпосередня близькість й належність „Я” до самого себе”), і, врешті-решт, на ще більш радикальну гайдеггерівську деструкцію метафізики, онто-теології, визначення буття як присутності, Дерріда формулює власну дослідницьку позицію як „деконструкцію метафізичних формацій істини”.
Мішень деконструкції, а саме „метафізичні формації істини”, – це не просто низка філософських, історичних, літературних, теологічних, юридичних та мистецтвознавчих текстів чи канонів, це уся західна метафізична традиція в цілому. Отже, предмет деконструктивістського дослідження це всіляка безліч передумов, що лежать в основі наших концептуальних уявлень про мистецтво, культуру, творчість, свідомість, культурний суб’єкт, науку, здоровий глузд (дистинкція між дійсністю і видимістю, істиною і фікцією, реальним і потенціальним) тощо.
4. Поясніть вислів Тертулліана: «Вірю, бо це є абсурдним».
Подвійність середньовічної філософської парадигми простежуємо вже в добу апологетики, в історико-філософській літературі чітко розрізняють західну і східну апологетику. Перша представлена іменами Амуніція Фелікса, Квінта Тертулліана, Арнобієм, Лактанцієм; друга – Юстином, Теофілом, Іренеєм Ліонським, Іпполітом, Афіногором. До східної гілки Середньовічної філософської парадигми, безперечно належать і такі представники вже згаданої александрійської школи, як Філон, Климент, Оріген.
Грекомовна (східна) апологетика спонукувана своєю еллінською ментальністю на споглядання внутрішньої людини, неосяжних глибин духу, виявляє себе в таких серйозних філософських здобутках, як мистецтво алегоричного прочитання, тлумачення “священних текстів” так звана “екстеза”; уже згадувана “апофатична”(негативна) теологія тощо. Римська ментальність “західної апологетики” з її практицизмом орієнтувалася на зовнішні риси духовності.
Представники апологетики досить агресивно виступають із критикою античної культурно – філософської спадщини. Що є спільною між філософом і християнином. Між учнем грецької мудрості і учнем неба? – риторично запитує Квін Тертулліан. Нова, християнська “божественна” мудрість настільки глибша від старої (грецької, “земної”), що здається зовсім незрозумілою і навіть абсурдною щодо останньої. “Син Божий пригвожджений до хреста, не соромлюсь цього, оскільки це варто сорому. Син Божий помер, - немає сумнівів у вірності цього, оскільки це безглуздо. Похований, він воскрес, - і це безсумнівно і це неможливо”[3]. За переказами Тертулліан стверджує словами: “Вірю, тому що абсурдно”.
Ця теза Тертулліана зовсім не безглузда, як може здаватись на перший погляд. Вона набуває певного сенсу наперед у ситуації соціального тупика, у якому опинилося рабовласницьке суспільство за часів його кризи і розпаду. Ще для античної свідомості здавалися абсурдними догми християнської віри: про створення світу за сім днів, непорочного зачаття, воскресіння Христа. Абсурдним здавалося і те, що треба полюбити ворога, як самого себе, що усі люди є духовними братами. Адже з точки зору здорового глузду, який панував у масовій свідомості того часу між рабом і рабовласником полягає прірва, яку не можна подолати. Так само і до ворога повинно бути однозначно ворожим. Логіка християнського світогляду руйнувала сформовані стереотипи і будувала на їхньому місці новий світоглядний базис. “Абсурдність” християнства виявилась рятівною для людства, яке опинилося у критичній соціальній ситуації. Через духовну єдність людей, через утвердження абсолютних цінностей християнств шукало шлях спільного порятунку людства від саморуйнування. Крім того Тертулліанове “вірю, бо це абсурдне” – це відкриття і визнання надрозумової діяльності, яка пізнається не розумом, в вищою інтуїцією, одкровенням.
5.)Как писал в своей повести “Невский проспект” Н.В. Гоголь, “...человек такое дивное существо, что никогда не можно исчислить вдруг всех его достоинств, и чем более в него всматриваешься, тем более является новых особенностей, и описание их было бы бесконечно”. А по словам Н.А. Бердяева, “...личность человеческая более таинственна, чем мир”, ее тайна “никому не известна до конца”.
Тоесть ответ находится (пусть даже не истинный), но он порождает новый вопрос который в итоге трансформируется в старый «Что такое человек?» и так чем больше ответов тем больше все новых и новых вопросов.
Человек —это вселенная во Вселенной! И в нем не меньше тайн, чем в мироздании. Более того, человек — это главная тайна мироздания. И если мы говорим о неисчерпаемости для познания материального мира, то тем более неисчерпаем человек — венец творчества природы. Загадочность этого феномена становится тем больше, чем больше мы пытаемся проникнуть в нее. Однако бездна этой проблемы не только не отпугивает от нее, а, напротив, все сильнее притягивает к себе, как магнит.
Признаки:
1) Интеллектуальный уровень;
2) Инстинкты;
3) Самореализация;
4) Ценности.
Екзаменаційний білет № 25
1.)Розташуйте у хронологічному порядку:
1) досократики, 2) філософія еллінізму, 3) патристика, 4) схоластика, 5) німецька класична філософія, 6) позитивізм, 7) марксизм, 8) екзистенціалізм, 9) постмодерн.
2.) «Я мислю, отже я існую» – Рене Декарт
«Людина – це мисляча тростина»- Б.Паскаль
«Смерть Автора призводить до народження Читача»- Р. Барт
3.)Надайте аналіз конвенціональної концепції істини: наведіть аргументи за та проти.
Конвенциональная теория: истина — это результат соглашения (А. Пуанкаре, Т.Кун)
Конвенционали́зм — философская концепция, согласно которой научные понятия и теоретические построения являются в основе своей продуктами соглашения между учёными. Они должны быть непротиворечивы и соответствовать данным наблюдения, но не имеет смысла требовать от них, чтобы они отражали истинное устройство мира.
Гносеологическим основанием конвенционализма является возможность использовать различные теоретические средства для исследования того или иного явления и его теоретической реконструкции.
Основная идея конвенционализма встречается уже в античности (задача астрономии — «спасти явления, представляемые планетами») и в эпоху Возрождения (инструменталистская интерпретация теории Коперника).
Конвенционализм и прагматизм
В силу того, что конвенционали́зм ставит научные знания в зависимость от субъекта теоретического действия, направление прагматизма можно полагать примыкающим к общей традиции конвенционали́зма.
Конвенционализм и постпозитивизм
Методологические концепции постпозитивистского течения связывают научные теории со способом деятельности научных сообществ, поэтому для объяснения динамики научного знания они используют конвенционали́зм.
Аргументом “за” можно вважати те, що створюючи ту чи іншу концепцію, вчені можуть прийти до вірного рішення. Але дуже вагомим “проти” є те, що не можна чекати від них реальної діючої, істинної картини світу.
4.) “Существование предшествует сущности" - это означает, что человек сначала существует, появляется в мире, и только потом он определяется.
Для экзистенциалиста человек потому не поддается определению, что первоначально собой ничего не представляет. Человеком он становится лишь в последствии, причем таким, каким он себя сам сделает. Нет никакой природы человека, как нет и Бога, который бы ее задумал. Человек просто существует. И он не только такой, каким себя представляет, но такой каким он хочет стать. И поскольку он представляет себя и проявляет волю уже после того как начинает существовать, то первым принципом экзистенциализма Сартра является утверждение, что: "Человек - это то, что он сделает из себя сам".
5. )Ценностный конфликт
Один из уровень ценностного конфликта проявляется в сфере духовной жизни, рассматривая вопрос о соотношении знания и веры как конечных оснований систем ценностей. Важно подчеркнуть, что эта проблема перекрещивается с взаимоотношением рационального и эмоционального начала, но линии перекрещивания оказываются далеко не совпадающими. Оппозиция веры и знания проявляется в истории с разной степенью напряженности. В то же время синтез эмоциональной и рациональной мотивации может осуществляться в различных формах духовного творчества по-разному. В духовной жизни и в культурном пространстве заключается неисчерпаемый и вечно существующий источник мотивации социального поведения / источник мотивации личности, определяющий бесконечно многообразные переходы сугубо личностной, приватной и интимной мотивации к общественно значимой - социально одобряемой или отвергаемой системе действий и поступков. Т.е. источники расхождений и конфликтов между людьми в этой сфере бесконечно многообразны. Но здесь же находятся и ресурсы регулирования конфликтов, так как ценности не только разъединяют людей, но и соединяют их. Перспективы стабилизации социально-политической системы решающим образом связаны с включением ценностей духовной культуры - во всем их многообразии - в регулирование тех конфликтов, которые основываются на противостоянии потребностей и интересов.
Запропонуйте власну ієрархію цінностей.
На першому місці для мене духовні цінности - це моральні, сімейні, художні, дружні, політичні и т.і.
А на другому матеріальні - одяг, продукти харчування, техніка,дім
Екзаменаційний білет № 26
1. Заповніть таблицю «Психоаналіз».
Головні напрямки: Фрейдизм, неофрейдизм
Представники: З. Фрейд,К. Юнг,А. Адлер,К. Хорні,Е. Фромм,
В. Райх,Г. Маркузе
Основні ідеї: Психоаналіз З.Фрейда був спробою синтезу двох напрямків дослідження природи людини: 1) розкриття психічних поривань внутрішнього світу, смислу людської поведінки; 2) аналізу впливу культурного та соціального середовища на формування психічного життя людини та її психічних реакцій. Психіка ж людини, на його думку, роздвоюється на дві сфери: свідоме та несвідоме. Саме вони і визначають суттєві характеристики особистості. Свідомість Фрейд пов'язував в основному із сприйманням зовнішнього світу. Джерелом психічної динаміки, за Фрейдом, є бажання сфери несвідомого, що прагнуть розрядки через дію. Пізніше З.Фрейд уточнює, що психічна діяльність несвідомого підкорюється принципу задоволення, а психічна діяльність передсвідомого — принципу реальності. Теорія З.Фрейда про свідоме та несвідоме і стала основою психоаналітичної системи. Важливим складовим елементом фрейдівського психоаналізу було уявлення про лібідо. Лібідо, згідно з Фрейдом, — це психічна енергія, яка лежить в основі всіх сексуальних проявів індивіда, сила, що кількісно змінюється і якою можна вимірювати всі процеси та перетворення в сфері сексуального збудження. Підкреслюючи трагічність існування людини в суспільстві, попереджаючи про можливість катастрофічних ситуацій у розвитку людства, Фрейд проводить ідею культурної танатології, тобто приреченості людської цивілізації. Він вважає, що людство розвивається неправильно, і тому не буде великої трагедії, якщо цивілізація загине.
Значення: Психологічні та соціологічні погляди З.Фрейда вплинули на мистецтво, етнографію, психологію, на духовне життя західного суспільства в цілому. Цьому сприяли його безсумнівні досягнення. Після виходу праць З.Фрейда стало зрозуміло, що неусвідомлювані структури складають особливий онтологічний пласт психіки, цілком досяжний для наукового аналізу (раціональний аналіз ірраціональних потягів). Дослідивши складність та багатоплановість структури особи, він вперше побудував єдину, внутрішньо взаємопов'язану картину психіки. З.Фрейд увів до наукового обігу ряд ідей та проблем, які показали, що рівень свідомості є невіддільним від інших глибинних рівнів психічної активності, без вивчення природи яких неможливо зрозуміти природу людини; він запропонував не лише нові способи лікування хвороб, а й новий підхід до пізнання людини, її духовного світу.
2. Знайдіть зайве: Дерріда, Ліотар, Дельоз, Руссо, Барт, Бодрійяр, Ніцше. Відповідь поясніть.
Зайві Руссо і Ніцше, адже усі інші – постмодерністи.
3. Які показники слід вважати критеріями соціального прогресу? Чому?
Складною проблемою є критерій громадського прогресу, тобто критерій виділення ідеального суспільного устрою. Більшість учених вважають, що ознакою прогресу суспільства є розширення реальної свободи громадян, вирішення проблеми поєднання соціальної рівності і ефективності громадського виробництва, поліпшення матеріальних умов свого життя. Більшість тих, що жили ще в XVIII ст. леліяли мрію про земний рай, в якому були б реалізовані не лише матеріальні, але і економічні, політичні, духовні потреби. У цьому раї мали бути відсутніми війни і експлуатація, бідність і злочини, торжествувати свобода, рівність, братерство, щастя людей. Віра в безмежні можливості перетворення суспільством природи, що знайшла віддзеркалення в соціалістичних, ліберальних, соціал-демократичних теоріях громадського прогресу, була поставлена під сумнів екологічною кризою, що вибухнула, і небезпекою загибелі людства.
Деякі учені пропонують в якості інтеграційного критерію громадського прогресу рівень гуманізації суспільства, тобто положення в нім особи: міра її економічного, політичного звільнення; рівень задоволення її матеріальних і духовних потреб; стан її психофізичного і соціального здоров'я. Вже доведено, що рівень матеріального споживання розвинених країн неможливо досягти в інших країнах, і від цієї ідеї треба відмовитися. У багатьох країнах світу люди щасливі при характерній для них тривалості життя, наприклад аборигени Африки і Америки. Уявлення про якість життя і умови щастя людей абсолютно різні в Японії, Індії, Німеччині, Чечні та ін. Нав'язувати усім народам західноєвропейське розуміння критерію громадського прогресу безрозсудно, його не приймуть інші народи.
Виходячи із сказаного, критерієм громадського розвитку в III тисячолітті має сенс рахувати виживання людства в умовах екологічної кризи, що поглиблюється. Виходячи з цього критерію і має бути створений глобальний проект загальнолюдського перевлаштування, що включає і тактику соціальних інженерій приватних рішень.
4. У чому полягає світоглядна функція філософії?
Світоглядна функція полягає у тому, що, опановуючи філософію, людина відтворює певний погляд на світ. Характер її уявлень про світ сприяє визначенню певної мети. Їх узагальнення створює загальний життєвий план, формує ідеали людини. Світогляд не може бути лише сумою знань. У світогляді відбувається певне ставлення до світу. Світогляд має спрямовувати поведінку, діяльність людини у сфері практики і в пізнанні.
5. Які витоки має мораль? Як співвідносяться мораль і релігія?
Мораль – система поглядів і уявлень, норм та оцінок, які регулюють моральну поведінку людей. Це особлива форма суспільної свідомості та вид суспільних відносин, який виявляється в сукупності особливих цінностей і способів нормативного регулювання життєдіяльності людей у суспільстві.
Мораль не з'являється раптом одразу ж у «готовому», сучасному вигляді. Вона пройшла доволі довгий, складний шлях розвитку від найпримітивніших норм та уявлень до найвищих спрямувань сучасних проповідників святості, непорочності. Моральні принципи своїми коренями йдуть в найглибшу давнину, в самі основи людського буття. Початковими серед них можна вважати визнання людського життя найвищою цінністю, основа чого лежить ще в тваринному світі, де представники одного й того ж виду, як правило, не знищують один одного. І якщо цінність життя є найвищим принципом, то логічною є поява норм-принципів – «не убий»; поважай батьків, котрі дали тобі життя; «не кради», бо це прирікає людину на голодну смерть; поважай працю як необхідну умову життя.
З релігійними поглядами на природу, виникнення моралі багато в чому пересікаються погляди представників об'єктивного ідеалізму (Платона, Гегеля). Ще одним напрямом пошуку витоків моралі умовно можна назвати натуралістичним, тому що воно так або інакше виводить мораль із природи людини і з попередньої еволюції тваринного світу.
Проблема співвідношення моралі і релігії, цих двох форм суспільної свідомості, має важливе значення в етиці, оскільки вона безпосередньо зв'язана з питанням про критерій моральності. Релігійний погляд на мораль виходить з того, що віра в Бога дає єдино можливе обґрунтування «високих» моральних принципів, які нібито протилежні «низьким» якостям людини і громадського життя, що потонули у гріху. З цієї точки зору єдиним джерелом морального початку в людині є Бог, котрий створив людину «за своїм образом і подобою» і дав їй моральні заповіді. На користь релігійного обґрунтування моральності звичайно висуваються наступні доводи:
по-перше, людина по своїй природі прагне до задоволення егоїстичних інтересів і тому не здатна сама виробити моральні поняття;
по-друге, тому що в суспільному житті чеснота не завжди винагороджується, а вада часто не наказується і тріумфує, тому виконання людьми вимог моральності може забезпечити тільки їхня віра в існування загробного життя, у пекло і рай, де здійснюється справедлива відплата за чесноти і вади, лише страх перед «страшним судом»;
по-третє, усі найбільш відомі вимоги моральності вперше були сформульовані в рамках релігійного вчення, і тому, навіть якщо не вірити в Бога, то мовляв визнати ту позитивну роль, котру зіграла релігія у розвитку моральної свідомості людства.
Широке розповсюдження отримали й різні направлення, котрі так або інакше підкреслювали соціальну природу моралі. Соціологічний підхід до моралі вже був відомий мислителям античності. Особливо активно його відстоювали марксисти.

Білет № 27
1.)Що є предметом розгляду наступних розділів філософії:
Онтологія - вчення про буття; гносеологія - вивчає природу пізнання; етика-вчення про мораль; аксіологія-наука про цінності; філософська антропологія - вчення про природу і суть людини.
2.Які риси характеризують філософію Платона, які філософію Аристотеля, а які притаманні їм обом (розташуйте у вигляді таблиці):
Платон а) пріоритет загального над особистішим к) Бог - деміург; м) раціональне має пріоритет над чуттєвим. б) ідеї мають незалежне існування від речей д) світ - це паралельне існування двох рівнів буття;
Арістотель в) равнозначущість загального та особистого л) Бог - першодвигун; з) пріоритет формального над матеріальним; г) ідеї присутні у самих речах як їхня форма ж) світ - це співіснування потенційного та актуального
Загальне і) телеологічність; є) емпіричний аналіз
3. Сформулюйте закон переходу кількісних змін у якісні. Наведіть приклади його дії.
Закон: Зміна якості об'єкту відбувається тоді, коли накопичення кількісних змін досягає певної межі.
Закон цей носить загальний характер, діючи в природі, суспільстві і мисленні. Розглянемо дію цього закону на прикладі хімії, яку Енгельс називав наукою про якісне зміну тіл під впливом зміни кількості. СО - чадний газ, СО 42 0 - вуглекислий газ різко відрізняються один від одного, маючи кількісний склад. 6N 42 0о - звеселяючий газ, N 42 0о 45 0 - азотний ангідрид, тверда речовина. У живій природі прикладом може служити еволюційна теорія Дарвіна про походження видів шляхом природного відбору. У суспільному житті - зміна формацій в результаті зростання продуктивних сил і зміни виробничих відносин.
4. Порівняйте вчення стоїцизму та епікуреїзму: виділіть загальне та опозиційне.
Відмінне
Стоїки вбачали щастя для людини в самозбереженні, в її особистому ставленні до світу в цілому, та до себе як до частини цього світу. Епікурейці ж вбачали щастя у задоволенні, адже задоволення проповідувалося ними як шлях до свободи, звільнення від страхів, зла, марновірства та страждань.
Коротко і влучно схарактеризував обидві школи І.Кант: “Епікурейці стверджують, - казав він, - що усвідомлення правил, які ведуть до щастя, є доброчесність, а стоїки усвідомлювали свою доброчесність як щастя”. У цій фразі, можливо, і заключається все протиріччя між двома філософськими школами, адже для стоїків доброчесності якими володіє людина це найвище щастя, а для епікурейців доброчесність це лише розуміння всіх правил поведінки, дотримуючись яких можна досягти щасливого життя.
Спільне
Та були у їх поглядах і спільні ідеї, наприклад і стоїки і епікурейці вбачали щастя у пізнанні природи, адже воно звільняє людину від страхів, різних переживань і страху смерті, а також саме природа покладає щастя для людини в самозбереженні. Стоїки як і епікурейці, проповідували апатію, та саме поняття “апатія” вони розглядали по-різному, якщо епікурейці вважали її наслідком втечі від світу, то прихильники стоїцизму, навпаки, прийняттям світу, безумовною покірністю сущому як необхідному і належному. Для Епікура та його прихильників вищим типом людини є така, що дійсно звільнилась від пут світу, втекла від нього, досягла “внутрішньої свободи”, для стоїків, навпаки досконалою є така людина, що безпристрасно і байдуже сприймає цей світ та події, що в ньому відбуваються. Та вони поєднувалися в тому, що особа сама в собі повинна знайти джерело самозадоволення і щастя. Епікурейці як і стоїки виділяли три основні складові філософії: етику, логіку та фізику.
5. )Які етично-філософські застереження можна висунути щодо використання сучасних біотехнологій?
Можна висунути багато застережень щодо використання сучасних біотехнологій. Наука в наш час розвивається дуже швидко, але не всі науковці замислюються над тим, чи етично те, що вони роблять. Однією з найбільших суперечок науковців є клонування. Ключовим моментом, який викликає найбільше неприйняття, є тут той факт, що для отримання клона однієї людини необхідно вбити,що знаходиться| на найранішій стадії розвитку, але що вже почав формуватися ембріон іншого людського зародка.
Екзаменаційний білет № 28
1. Заповніть таблицю:
Метафізика Діалектика
а) розуміє розвиток як збільшення чи зменшення, тобто як повтор;
в) визнає, що головним завданням пізнання є вияв незмінних та абстрактних основ буття; б) визнає внутрішні протиріччя - витоком та причиною розвитку;
г) визнає розвиток головним чинником світобудови;
д) визнає можливість переходу кількісних змін у нову якість;
2. Знайдіть зайве: матеріалізм, ідеалізм, деїзм, дуалізм, пантеїзм, емпіризм. Відповідь поясніть.
Зайвими є матеріалізм та ідеалізм, оскільки усі інші напрями утворилися у філософії Нового часу.
3. Сформулюйте основні концепції істини: кореспондентну, конвенціональну та прагматичну.
Основні концепції істини:
Кореспондентська концепція: істина — це відповідність думці (вислови) і дійсності (речі), уява, найбільш адекватна або співпадаюча з реальністю (Аристотель, середньовічна філософія, філософія Нового часу, Гегель);
Конвенціональна теорія: істина — це результат угоди (А. Пуанкаре, Т. Кун);
Прагматична теорія: істина — це корисність знання, його ефективність, тобто істинним є повідомлення, що дозволяє досягти успіху (Ч.С. Пірс).
Я вважаю що 1 та 3 концепції є більш-менш сприйнятними. Але на мій погляд, перша - обєктивніша. Саме тоді, коли результат дії та думка співпадають - це і є підтвердженням істинності знання.
4.) Вчення Маркса має назву “науковий комунізм”. Наведіть аргументи та контраргументи стосовно наукового характеру його теорії.
Науковий комунізм - наука про класову боротьбу пролетаріату та соціалістичну революцію, про соціально-політичні закономірності побудови соціалізму та комунізму, про світовий революційний процес в цілому.
Він виражає закономірності розвитку та процес переходу людства від капіталізму до комунізму.
Перетворення соціалізму з утопії в науку, як зазначав Ф. Енгельс, було обумовлено насамперед двома великими відкриттями - матеріалістичним розумінням історії і створенням теорії додаткової вартості. Розкриття об'єктивних основ існування і загальних тенденцій розвитку людського суспільства, яке дає історичний матеріалізм, аналіз економічних відносин і особливо економічної основи суперечностей капіталізму і неминучість соціалістичної революції, здійснюваний політичною економією, послужили теоретичною базою виникнення Науковий комунізм у 40-х рр.. 19 в.
5.)У. Еко, характеризуючи сучасну соціокультурну ситуацію, стверджує:”Середні віки вже почалися”. У чому він бачить паралелі з середньовіччям? Чи погоджуєтесь ви з ним?
З недавнього часу з різних боків почали говорити про нашу епоху, як про нове Середньовіччя. Постає питання, чи йде мова про пророцтво, чи про констатацію факту. Іншими словами: ми вже ввійшли в епоху нового середньовіччя, або, як виразився Роберто Вакка у своїй тривожній книзі, нас очікує "найближче середньовічне майбутнє"? Вакка каже про деградацію великих систем, типових для технологічної ери; вони занадто великі й складні для того, щоб одна центральна влада могла координувати їхні дії, і навіть для того, щоб кожною з них міг ефективно керувати управлінський апарат; ці системи приречені на катастрофу, а в результаті їхніх складних взаємодій назад виявиться відкинута вся промислова цивілізація.
Сучасна массова культура є руйнівною для суспільства та людини. Вона створює “Шаблон”, звідки й створюється примітивізм людини.. На приклад сучасний мобільний зв язок дає можливість людини швидко спілкуватись , а в той же час лишає її можливості “глубокого”, “мисленного” спілкування. Тобто людина стає схожою в своїй духовній перевазі на середньовічну людину!
Екзаменаційний білет № 29
1.)До яких течій та напрямів світової філософії належать наступні концепції, терміни та імена:
а) Парменид "буття є і не може не бути; небуття немає і не може бути"; б)" ідоли театру"; в) "відчуження"; г) С. К'єркєгор;д) "воля до влади"; є) Дж. Локк;
Античність Філософія Середньовіччя Філософія Нового часу Німецька класична філософія Некласична філософія
А,з, л Ж, І, т Б,Є,к,д В, н, р,о, Г,п, м, с
2.)Назвіть авторів висловлювань.
Гегель Георг Вильгельм Фридрих «Все дійсне є розумним, а все розумне є дійсним»
Геракліт «Не можна двічі увійти в одну і ту ж річку»
Платон «Знання - це пригадування»
3.) Чи є серед філософських систем такі, які не можна визначити ані як матеріалістичні, ані як ідеалістичні?
Да, есть. Философский дуализм часто рассматривается как альтернативное направление материализму и идеализму. Дуализм — философское учение, которое признаёт равноправие идеального и материального, но не признаёт их относительность. Исторические разновидности:
Картезианство.
Окказионализм.
4.) Чи змінювався предмет філософії в історії розвитку філо­софської думки?
Так. Питання, що вивчає філософія, є одним з найпроблематичшших для неї, оскільки предмет її історично змі­нювався. У різні епохи у філософи домінували то вчення про буття, то вчення про пізнання, то політичні чи етичні проблеми. Крім того, в Європі до XVII ст. філософія охо­плювала все знання про світ, тобто зародки всіх наук, окрім хіба що математики й медицини. Навіть у XX ст. все ще тривав процес відокремлення від філософії пев­них галузей знання, які інституціалізувалися в окремі наукові дисципліни (психологія, соціологія, політологія).
Філософія вивчає не тільки сутність речей, світу, людини, а сам спосіб їхнього існування. Предметом філософії є загальні, граничні засади людського мис­лення, пізнання, буття людини у світі.
5. ) Чи існують протиріччя між сучасною наукою та релігією? Чим обумовлено соціальне значення науки та релігії в сучасному суспільстві?
Наша епоха – це час глибоких соціальних зрушень, пошуку шляхів подолання відчуження людини, звільнення її від усіх видів поневолення, реалізації свободи, справедливості і нормальних форм співжиття. Сучасний світ – украй складний і динамічний, у ньому борються, стикаються різні сили і тенденції. Час не стоїть на місці - науково-технічна і інформаційна революція заполонюють весь світ. Звичайно, я вважаю, що існують маса протиріч між релігією та сучасною наукою. З кожним днем науковці відкривають все більше нової інформації, яка в певній мірі суперечить де-яким законам релігієзнавства. Власне, що таке релігія? - данне поняття означає віру, особливий погляд на світ, супупність обрядово-культових дій, що випливають із переконаності в існуванні того або іншого різновиду надприродного, а також об єднання віруючих людей у певну організацію. Сучасна фаза еволюції техногенної цівілізації - кінцевий результат науково-технічної революції заведено називати інформаційне суспільство. У сучасному житті наука(прогрес інформаційних технологій) перетворює саме психосоматичне бутття людини - зміст його свідомості та генної програми, наукове знання стає джерелом ризику, змінюється спрямованість пізнавальної активності. А релігія, насамперед, незмінна, вона яка була, така і є. Тому багато людей у нашому “ризикованому суспільстві (науковому)” віддають перевагу релігії.
Екзаменаційний білет № 30
1.) Знайдіть зайве: феодали, буржуазія, духовенство, пролетаріат, когнітаріат, рабовласники. Відповідь поясніть.
Духовенство – так как все остальное предполагает материальные отношения. Духовенство - собирательный термин для обозначения общественного сословия, социальной прослойки, лиц или социальной группы, состоящей из профессиональных служителей той или иной религии. Иногда применяется только к монотеистическим религиям.
2.) Заповніть таблицю: а)визнає лише кількісні зміни; б) визнає об’єктивний характер протиріч; в) визнає, що головним завданням пізнання є вияв незмінних та абстрактних першооснов;
Метафізика Діалектика
б, В, А, г, д
3.)В чому різниця між об’єктивним та суб’єктивним ідеалізмом?
Об'єктивний ідеалізм в основу всього існуючого кладе свідомість як таку, світовий дух, абсолютну ідею. Найбільш цілісну систему об'єктивного ідеалізму в стародавні часи дав Платон.
Суб'єктивний ідеалізм виходить з визнання, що первинним і реально існуючим є лише наші відчуття, наше «я», а все те, що оточує нас, є лише продуктом, комплексом наших відчуттів. Суб'єктивно-ідеалістичні погляди можуть привести до соліпсизму, тобто визнання існування тільки свого «я». Система суб'єктивного ідеалізму найбільш повно була викладена у XVIII ст. у філософії англійського єпископа Дж. Берклі.
4.)Чим відрізняється моністичний та плюралістичний підходи до розуміння буття?
Моністичний підхід до розуміння буття - різні типи буття або субстанції, що здаються різними, врешті зводяться до єдиного джерела. Для розуму, що не рефлектує, у світі існує практично нескінченне число типів субстанції: камінь, дерево, скло, сіль, цукор здаються глибоко та очевидно різними речовинами.
Плюралістичний підхід до розуміння буття - філософське вчення, згідно з яким існує кілька незалежних начал буття чи основ знання; характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві.
5.)Які соціальні проблеми стають найбільш гострими в інформаційному суспільстві? Наскільки добре сучасна людина ознайомлена з реальними ризиками та загрозами?
Сучасна фаза еволюції техногенної цівілізації - кінцевий результат науково-технічної революції заведено називати інформаційне суспільство або суспільство ризику. Ці назви фіксують дві головні ознаки сучасного соціуму:
-інформаційний характер сучасних технологій
-ускладнення середовища мешкання людини розумної, де наростають кризові явища і виникають нові джерела небезпеки для її існування, добробуту та здоров я. Перш за все, виявляється необхідним дати визначення самим поняттям інформація та інформаційні тезхнології. Інформацією визначають властивість об єктів, яка полягає в тому, що зміна структури одного об єкта (джерела інформації) спричиняє відповідні зміни структури іншого об єкта(приймача), причому характер таких змін не залежить безпосередньо від природи матеріального зв язку між об єктами. До інформаційних технологій слід віднести будь-які способи реконструкції об єктів реальності, які основані на зміні інформації, що міститься в них. На данний момент людина і людство перестали сприймати прогрес науки і технології однозначно позитивно. Суб єкт пізнання все в меншій мірі оперує інформацією, яка отримана в результаті безпосередньої взаємодії із фізичним світом, і у все більшому степені - з інформацією, яка отримана в результаті комунікації з іншими людьми. Глобальною проблемою інформаційного суспільства є недосконалість інформації та її перенакопичення. Як я вже казала, людина все менш оперує інформацією достовірною, і все більш - інформацію, яку вона здобула у ході комунікацій. Тому, можно зробити такий висновок, що рівень ознайомлення з справжніми ризиками та загрозами у суспільстві, дуже малий. Тому що, багата частина цього самого суспільства навіть не може розрізнити справжні загрози від вигаданих.

Приложенные файлы

  • docx 24053262
    Размер файла: 165 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий