Baza Testy

БАЗА ЗАВДАНЬ НА МОДУЛЬ №1
з медичної хімії «Комплексоутворення в біологічних системах»
для студентів спеціальностей «Лікувальна справа» та «Педіатрія»

І рівень
1.1. БІОГЕННІ s-, p-ЕЛЕМЕНТИ

1.1.1. Біогенними називаються елементи:
а) O, C, H, N, P, S. б) I, Zn, Cu, F, Fe;
в) Co, Ni, K, Na, Mg; г) Ca, P, Mg, Fe, Mn.

1.1.2. Елементи-органогени записані у ряді:
а) N,P,K,Mg,Cl, б) C,H,O,N,P,S,
в) C,H,O,Ca,F,Br, г) N,P,S,Ba,O,F.

1.1.3. Елементи-органогени VI групи записані у парі:
а) полоній, сульфур, б) оксиген, селен,
в) оксиген, сульфур, г) селен, телур.

1.1.4. Елементи-органогени V групи записані у парі:
а) бісмут, арсен, б) арсен, фосфор,
в) нітроген, стибій, г) нітроген, фосфор.

1.1.5. До s-елементів відносяться:
а) Na. Mg, Fe, S; б) Na, K, Mg, Ca;
в) O, C, H, N; г) Cu, Co, Fe, Zn.

1.1.6. До p-елементів відносяться:
а) Na. Mg, Fe, S; б) Na, K, Mg, Ca;
в) O, C, N. F; г) Cu, Co, Fe, Zn.

1.1.4. Макроелементи містяться в організмі людини в кількості:
а) >0,01%; б) <0,01%;
в) >0,001; г) <0,001%.

1.1.5. Мікроелементи містяться в організмі людини в кількості:
а) >0,01%; б) <0,01%;
в) >0,1; г) <0,1%.

1.1.7. До макроелементів (більше 0,01%) можна віднести –
а) F, Mg, Fe, Cd; б) Na, K, Сl, Ca;
в) Ca, Cu, Au, N; г) Mn, Co, Fe, Zn.

1.1.8 До макроелементів відносяться:
а) N, Р, K, O, S; б) Na, Cl, Co, Cu;
в) Mg, Na, Al, Si; г) Si, O, F, Fe.

1.1.9. До мікроелементів (10-3 – 10-6%) відносять:
а) Na, K, Сl, Ca, C; б) Mg, Zn, Сu, Fe, J;
в) Ca, Cu, Au, N, F; г) Mn, Cd, Ag, Cl, О.

1.1.10. До мікроелементів відносяться:
а) Cu, Co, Ni, Mo; б) C, H, Mg, S;
в) Ag, Cu, O, F; г) Cl, Br, J, O.

1.1.11. До незамінних елементів відносять:
а) Na, K, Сl, Ca, Cd; б) Mg, Zn, Сu, Fe, Hg;
в) Ca, Cu, Au, N, F; г) C, H, O, N, Ca.

1.1.12. До біокаталітичних елементів відносяться:
а) Na. Mg, Fe, S, Р; б) Na, K, Mg, Ca, Ва;
в) Cu, Zn, Mn, Co, Fe; г) O, C, N. F, Н.

1.1.13. Елементи С і О відносяться до:
а) органогенів; б) макроелементів;
в) мікроелементів; г) ультрамікроелементів.

1.1.14. Елементи Si і Se відносяться до:
а) органогенів; б) макроелементів;
в) мікроелементів; г) ультрамікроелементів.

1.1.15. Елементи Ca і P відносяться до:
а) органогенів; б) макроелементів;
в) мікроелементів; г) ультрамікроелементів.

1.1.16. Елементи Hg і Au відносяться до:
а) органогенів; б) макроелементів;
в) мікроелементів; г) ультрамікроелементів.

1.1.17. Елементи Na і K відносяться до:
а) органогенів; б) макроелементів;
в) мікроелементів; г) ультрамікроелементів.

1.1.18. Йон Na+ має наступну електронну будову:
а) 1s22s22p63s2; б) 1s22s22p63s1;
в) 1s22s22p6; г) 1s22s22p5.

1.1.19. Йон Са2+ має наступну електронну будову:
а) 1s22s22p63s2; б) 1s22s22p63s1;
в) 1s22s22p6; г) 1s22s22p5.

1.1.20. Йон S6+ має наступну електронну будову:
а)  s22s22p4 б) 1s22s22p63s23p4;
в) 1s22s22p6; г) 1s22s22p63s23p6.

1.1.21. Йон S2- має наступну електронну будову:
а) 1s22s22p4 б) 1s22s22p63s23p4;
в) 1s22s22p6; г) 1s22s22p63s23p6.

1.1.22. Скільки неспарених електронів має атом Фосфору у незбудженому стані?
а) 2; б) 3; в) 4; г) 5.

1.1.23. Скільки неспарених електронів має атом Сіліцію у незбудженому стані?
а) 2; б) 3; в) 4; г) 5.
1.1.24. Скільки неспарених електронів має атом Сульфуру у незбудженому стані?
а) 2; б) 3; в) 4; г) 5.

1.1.25.Скільки неспарених електронів має атом Хлору у незбудженому стані?
а) 2; б) 3; в) 4; г) 5.
1.1.26.Які хімічні властивості проявляють вищі оксид і гідроксид елемента з порядковим номером 12?
а) основні, б) кислотні,
в) амфотерні, г) несолетворні.

1.1.27. Які хімічні властивості проявляють оксид і гідроксид елемента з порядковим номером 11?
а) основні, б) кислотні,
в) амфотерні, г) несолетворні.

1.1.28. Які хімічні властивості проявляють оксид і гідроксид елемента з порядковим номером 13?
а) основні, б) кислотні,
в) амфотерні, г) несолетворні.

1.1.29. Які хімічні властивості проявляють оксид і гідроксид елемента з порядковим номером 16?
а) основні, б) кислотні,
в) амфотерні, г) несолетворні.

1.1.30. Які хімічні властивості проявляє N2O?
а) основні, б) кислотні,
в) амфотерні, г) несолетворні.

1.1.31. Які хімічні властивості проявляє NO?
а) основні, б) кислотні,
в) амфотерні, г) несолетворні.

1.1.32. Які хімічні властивості проявляє N2O3?
а) основні, б) кислотні,
в) амфотерні, г) несолетворні.

1.1.33. Які хімічні властивості проявляє NO2?
а) основні, б) кислотні,
в) амфотерні, г) несолетворні.

1.1.34. Які хімічні властивості проявляє N2O5?
а) основні, б) кислотні,
в) амфотерні, г) несолетворні.

1.1.35. Що спільного в будові атомів елементів з порядковими номерами 13 і 31?
а) заряд ядра, б) кількість електронів,
в) кількість енергетичних рівнів,
г) кількість електронів на зовнішньому рівні.

1.1.36. Що спільного в будові атомів елементів з порядковими номерами 6 і 9?
а) заряд ядра, б) кількість електронів,
в) кількість енергетичних рівнів,
г) кількість електронів на зовнішньому рівні.

1.1.37. Що спільного в будові атомів елементів з порядковими номерами 3 і 8?
а) заряд ядра, б) кількість електронів,
в) кількість енергетичних рівнів,
г) кількість електронів на зовнішньому рівні.

1.1.38. Що спільного в будові атомів елементів з порядковими номерами 7 і 15?
а) заряд ядра, б) кількість електронів,
в) кількість енергетичних рівнів,
г) кількість електронів на зовнішньому рівні.

1.1.39. Вкажіть набір порядкових номерів елементів, вищому оксиду яких відповідає кислота типу RO3:
а) 14 і 16; б) 13 і 14; в) 12 і 35; г) 16 і 34.

1.1.40. Вкажіть набір порядкових номерів елементів, вищому оксиду яких відповідає кислота типу RO2:
а) 14 і 16; б) 13 і 14; в) 14 і 32; г) 32 і 33.

1.1.41. Вкажіть набір порядкових номерів елементів, вищому оксиду яких відповідає кислота типу НRO4:
а) 17 і 18; б) 17 і 53; в) 14 і 17; г) 12 і 53.

1.1.42. Вкажіть набір порядкових номерів елементів, вищому оксиду яких відповідає кислота типу відповідає кислота типу Н2RO3:
а) 6 і 14; б) 14 і 16; в) 14 і 28; г) 12 і 34.

1.1.43 Сполуки Sr2+ забарвлюють полум’я в:
а) фіолетовий; б) кармінно-червоний;
в) жовтий колір; г) цегляно-червоний.

1.1.44. Сполуки К+ забарвлюють полум’я в:
а) фіолетовий; б) кармінно-червоний;
в) жовтий колір; г) цегляно-червоний.

1.1.45. Сполуки Сa2+ забарвлюють полум’я в:
а) фіолетовий; б) кармінно-червоний;
в) жовтий колір; г) цегляно-червоний.

1.1.46. Сполуки Вa2+ забарвлюють полум’я в:
а) фіолетовий; б) жовто-зелений;
в) жовтий колір; г) цегляно-червоний.

1.1.47. Сполуки Na+ забарвлюють полум’я в:
а) фіолетовий; б) жовто-зелений;
в) жовтий колір; г) цегляно-червоний.

1.1.48. Серед вказаних формул знайдіть формулу сполуки з ковалентним полярним зв’язком:
а) Cl2, б) NH3, в) N2, г) КClO3.

1.1.49.Серед вказаних формул знайдіть формулу сполуки з ковалентним неполярним зв’язком:
а) I2, б) PH3, в) SO2, г) KCl.

1.1.50. Серед вказаних формул знайдіть формулу сполуки з йонним зв’язком:
а) О2, б) NH3, в) N2О5, г) КCl.

1.1.51. Який р-елемент бере участь у синтезі статевих гормонів (тестостерона) і регулює функцію статевих залоз:
а) Br; б) Cl; в) I; г) Se.

1.1.52. Надлишок F- в організмі викликає захворювання:
а) флюороз; б) карієс зубів;
в) тиреотоксикоз; г) анемію.

1.1.53. Сульфат барію – практично-нерозчинна сіль застосовується в медицині:
а) для промивки гнійних ран;
б) для рентгенодіагностики хвороб ШКТ;
в) як антисептик; г) як обезболюючий засіб.

1.1.54. При дії BaCl2 на який аніон утворюється осад, нерозчинний в оцтовій кислоті?
а) SO42-; б) SO32-; в) PO43-; г) CO32-.

1.1.55. Природний дефіцит йоду в літосфері деяких біогеохімічний провінцій (зокрема в Карпатському регіоні) викликає захворювання:
а) флюороз; б) силікоз;
в) ендемічний зоб; г) анемію.

1.1.56. Бере участь у синтезі гормону інсуліну елемент:
а) Zn; б) Fe; в) Ag; г) Mn.

1.1.57. До складу гормону щитовидної залози тироксину входить елемент:
а) Se; б) Br; в) Cl; г) I.

1.1.58. Який галоген використовують у медичній практиці у вільному стані:
а) фтор, б) хлор, в) бром, г) йод.

1.1.59. Оксиди-елементів V А групи, які використовують у лікарській практиці, записані у парі:
а) N2O, As2O3, б) As2O3. P2O5,
в) NO, P2O5, г) NO2, N2O5.

1.1.60. Яку з галогеногідрогенних кислот містить шлунковий сік:
а) фторидну, б) хлоридну,
в) бромідну, г) йодидну.

1.1.61. При дефіцитi якого елементу в організмі виникає карієс зубів та який метод профілактики використовують:
а) хлору, хлорування води,
б) фтору, додавання фторидів до зубної пасти,
в) йоду, додавання йодидів до харчової солі,
г) бром, додавання бромідів до питної води.

1.1.62. При дефіциті якого елементу в організмі виникає ендемічний зоб та який метод профілактики використовують:
а) хлору, хлорування води,
б) фтору, додавання фторидів до зубної пасти,
в) йоду, додавання йодидів до харчової солі,
г) бром, додавання бромідів до питної води.

1.1.63. Як рентгенконтрасні засоби використовують сполуки елементів, записаних у парі:
а) стронцію, калію, б) плюмбуму, фтору,
в) барію, йоду, г) натрію, арсену.

1.1.64. Для приготування фізіологічного розчину використовують сполуку:
а) натрій хлорид, б) калій хлорид,
в) магній сульфат, г) натрій гіпохлорит.

1.1.65. Кістки та зуби містять такі сполуки фосфору:
а) Са3(РО4)2, б) Са3(Н2РО4)2,
в) Са5(РО4)3ОН, Са5(РО4)3F, г) Ca(HPO4)

1.1.66. Позаклітинними катіонами, в основному, є йони, записані у ряду:
а) Li+, Na+, Ca2+, б) K+, Na+, Ca2+ ,
в) Na+, Mg2+, K+, г) Li+, K+, Ca2+.

1.1.67. Внутрішньоклітинними катіонами, в основному, є іони, записані у парі:
а) K+, Mg+, б) K+, Na+,
в) Na+, Mg+, г) K+,Ca2+.

1.1.68. У молодого чоловіка, який часто вживає алкоголь, на фоні лікування сечогінними засобами виникла сильна м'язова і серцева слабість, блювота, діарея. Причиною такого стану є посилене виділення з сечею йонів:
а) K+, б) Na+, в) ClЇ, г) Ca2+.

1.1.69. Хворому поставлено діагноз –анемія. Недостача якого мінерального елементу призвів до даної патології?
а) Fe, б) Na, в) P, г) Mg.

1.1.70. До якого з йонів центральна нервова система є найбільш чутливою:
а) I-, б) Br-, в) F-, г) Ca2+.

1.1.71. Нітроген утворює кілька оксидів, один з них продукується судинами з метою їх розширення, інший – застосовують для наркозу. У якій парі записані ці оксиди:
а) N2O3, NO, б) NO2, NO,
в) N2O, NO, г) N2O5, NO2.

1.1.72. Професійною хворобою шахтарів є антрикоз. Дана хвороба викликана накопиченням у легенях елементу:
а) Si, б) Al, в) C, г) F.

1.1.73. Спиртовий розчин якого галогену використовують у медичній практиці:
а) брому, б) йоду, в) хлору, г) фтору.

1.1.74. Нашатирний спирт медичний – це є:
а) водний розчин аміаку,
б) спиртовий розчин аміаку,
в) водний розчин натрій хлориду,
г) спиртовий розчин йоду.

1.1.74 Назвати сполуки у вигляді яких літій застосовується в медицині:
а ) літію бромат; б) літію карбонат*;
в) літію барит; г) літію ацетат.

1.1.75. s-Елементами називають елементи:
а) в яких заповнюється зовнішній s-підрівень;
б) головних підгруп; в) малих періодів;
г) в яких заповнюється зовнішній p-підрівень.

1.1.76. p-Елементами називають елементи:
а) побічних підгруп; б) великих періодів;
в) в яких заповнюється зовнішній p-підрівень;
г) малих періодів.

1.1.77. d-Елементами називають елементи:
а) в яких заповнюється передостанній d-підрівень;
б) головних підгруп; в) малих періодів;
г) в яких заповнюється передостанній f-підрівень;

1.1.78. Головна функція цього р-елементу пов'язана з ростом і підтримкою цілісності кісткової тканини і зубів. В організмі дорослої людини його вміст до 86%:
а) Фосфор б) Сульфур
в) Кальцій г) Нітроген

1.1.79. Цей макроелемент входить до складу мембран клітин та нуклеїнових кислот, які беруть участь у процесах росту, ділення клітин, зберігання та використання генетичної інформації:
а) Фосфор б) Сульфур
в) Кальцій г) Нітроген

1.1.80. р-елемент VIIгрупи зменшує вірогідність розвитку карієсу, проте дуже великі дози можуть змінити колір зубів:
а) Фтор б) Хлор
в) Йод г) Астат

1.1.81 В організмі дорослої людини  цей макроелемент складає від 1 до 1,5 кг
а) кальцію; б) Цинку
в) Аргентуму г) Меркурію

1.1.82. бере участь у процесі згортання крові:
а) кальцій б) Ферум
в) Хлор г) Бром

1.1.83. Цей мікроелемент метал входить до складу основного мінерального компонента кісткової тканини - оксиапатиту, мікрокристали якого утворюють жорстку структуру кісткової тканини:
а) кальцій б) Фосфор
в) Хлор г) Магній

1.1.83. Який s-елемент зменшує прояви алергічних реакцій при алергічних захворюваннях (сироваткова хвороба, кропив'янка, набряк Квінке, поліноз, бронхіальна астма)?
а) кальцій б) Фосфор
в) Хлор г) Магній

1.1.84. При дефіциті цього макроелементу відбувається порушення росту у дітей, викривлення хребта, кісток нижніх кінцівок, остеопороз, підвищена захворюваність карієсом, поява каменів у нирках:
а) Са б) К в) Р г) Н

1.1.85. Погане згортання крові, множинні синці на тілі внаслідок кровотеч з капілярів тканин, підвищена кровоточивість ясен відбуваються при недостачі такого s-елементу:
а) Са б) K г) Li д) Sr

1.1.86. Цей s-елемент разом з натрієм регулює водний баланс в організмі і нормалізує ритм серця:
а) Калій; б) Барій;
в) Натрій; г) Кальцій

1.1.87. Входить до складу внутрішньоклітинних рідин (50% всіх солей в організмі). Сприяє виведенню з організму зайвої води, допомагає ліквідувати набряки, затримку виділення сечі, необхідний для лікування водянки (асциту).
а) Калій; б) Барій;
в) Натрій; г) Кальцій.

1.1.88. Цей макроелемент нормалізує травлення стимулюючи апетит - оскільки активує фермент амілазу, яка бере участь в утворенні соляної кислоти - основного компонента шлункового соку:
а) Хлор; б) Фосфор;
в) Натрій; г) Кальцій.

1.1.89. Підтримує буферну систему крові, оскільки є головним катіоном позаклітинної рідини, регулює pH крові (концентрацію водневих іонів крові).
а) Натрій; б) Ванадій;
В) Калій; г) Хлор

1.1.90. s-елемент є найважливішим мінералом для серця, бере участь в обміні фосфору. Його дефіцит звичайне явище для людей, що піддаються хронічним стресам.
а) Магній; б) Натрій;
в) Ванадій; г) Хлор.
1.1.91. З наведених нижче сполук найбільш отруйною є:
а) CO; б) CO2;
в) CO(NH2)2; г) SiO2
1.1.92. Одна з класифікацій хімічних елементів грунтується на будові їх електронних оболонок. Згідно неї всі елементи можна поділити на s-, p-, d- і f-елементи. Які з наведених елементів належать до р-елементів?
а) S, P, Cl ; б) K, Ca, Sc
в) Be, Mg, Al; г) Mn, Br, Mo

1.1.93. Одна з класифікацій хімічних елементів грунтується на будові їх електронних оболонок. Згідно неї всі елементи можна поділити на s-, p-, d- і f-елементи. Які з наведених елементів належать до s-елементів?
а) K, Ca, Sc; б) S, P, Cl
в) Be, Mg, Al ; г) Mn, Br, Mo

1.1.94. Ряд неорганічних і органічних лікарських засобів містять атоми елементів з’єднані ковалентним полярним типом хімічного зв’язку. У яких з наведених сполук присутній тільки цей тип зв’язку?
а) H2SO4 ; б) NaCl
в) NH4Сl г) O2

1.1.95. Тіосульфат натрію використовують в медицині як протитоксичний, протизапальний та десенсибілізуючий засіб. Яка з наведених формул сполук є формулою тіосульфату натрію?
а) Na2S2O3; б) Na2S2O5 ;
в) Na2SO3; г) Na2S2O4

1.1.96. Хлорид кальцію застосовують при різних патологічних станах як засіб, що зменшує проникність судин, як кровоспинний засіб. Яка із наведених сполук служить для ідентифікації CaCl2?
а) AgNO3; б) KNO3;
в) HNO3; г) NaCl

1.1.97. Який із перерахованих елементів може проявляти тільки додатній ступінь окиснення ?
а) Магній; б) Бісмут;
в) Сульфур; г) Нітроген.

1.1.98. До розчинів даних солей долили кислоту. В якому випадку спостерігається виділення газу?
а) Na2CO3; б) K2SO4;
в) CuSO4; г) Na2SiO3.

1.1.99. Натрій йодид застосовують у медицині як:
а) Джерело мікроелементу йоду
б) Плазмозамінник
в) Заспокійливий засіб
г) Антацидний засіб

1.1.100. Натрій гідрогенкарбонат застосовують в медичній практиці для лікування захворювань, що супроводжуються ацидозом. До якого типу солей відноситься ця сполука:
а) кисла сіль ;
б) змішана сіль ;
в) середня сіль;
г) основна сіль.
1.1.101. Нітроген утворює сполуки з різними ступенями окислення, деякі з них відіграють важливу роль в організмі людини (регуляція серцево-судинної діяльності, кров’яного тиску). Для якої з даних сполук ступінь окиснення N є найменшим?
а) N2 ; б) NО;
в) N2О; г) NO2

1.1.102. Хлорактивні сполуки широко застосовуються як дезінфікуючі засоби. Яка з наведених формул відповідає гіпохлоритній кислоті?
а) HClO; б) HClO4;
в) HClO2 ; г) HClO3.

1.1.103. Який елемент у вигляді простої речовини є рідиною:
а) Бром; б) Фосфор;
в) Сірка; г) Водень

1.1.104. Солі карбонатної кислоти знаходять дуже поширене застосування. В медицині застосовують при захворюванні шлунку та кишечника, а також при печії, подагрі тощо одну з солей, яка в побуті зветься питною содою. Яка це сіль?
а) NaHCO3; б) Na2CO3;
в) K2CO3; г) Ca(HCO3)2.

1.1.105. В обміні речовин організму людини активно беруть участь біогенні макроелементи. Вміст якого макроелемента у позаклітиній рідині значно вищій, ніж в плазмі клітини?
а) Натрію; б) Калію;
в) Магнію; г) Брому.

1.1.106. Геміоксид нітрогену ( N2O ) використовується для інгаляційного наркозу і має назву:
а) звеселяючий газ;
б) Нашатирний спирт;
в) Протаргол;
г) Олеум .

1.1.107. Оксид нітрогену (I), відомий під назвою „звеселяючий газ”, у суміші з киснем використовують у медицині для наркозу. Вкажіть формулу цього оксиду.
а) N2O; б) NO;
в) NO2 ; г) N2O3.




2. БІОГЕННІ d-ЕЛЕМЕНТИ


1.2.1.Ступінь окиснення d-елемента у сполуці K2Cr2O7:
а) +1; б) +2; в) +3; г) +4;
д) +5; з) +6; ж) +7.

1.2.2. Ступінь окиснення d-елемента у сполуці Na2CrO4:
а) +1; б) +2; в) +3; г) +4;
д) +5; з) +6; ж) +7.

1.2.3. Ступінь окиснення d-елемента у сполуціCr2(SO4)3:
а) +1; б) +2; в) +3; г) +4;
д) +5; з) +6; ж) +7.

1.2.4. Ступінь окиснення d-елемента у сполуці KMnO4:
а) +1; б) +2; в) +3; г) +4;
д) +5; з) +6; ж) +7.

1.2.5. Ступінь окиснення d-елемента у сполуці K2[Zn(OH)4]:
а) +1; б) +2; в) +3; г) +4;
д) +5; з) +6; ж) +7.

1.2.6. Ступінь окиснення d-елемента у сполуці AgNO3:
а) +1; б) +2; в) +3; г) +4;
д) +5; з) +6; ж) +7.

1.2.7. Якому d-елементу відповідає електронна конфігурація 3s23p63d24s2
а) Zn; б) Fe; в) Ag; г) Ті.

1.2.8. Якому d-елементу відповідає електронна конфігурація 3s23p63d54s1
а) Zn; б) Fe; в) Ag; г) Cr.

1.2.9. Якому d-елементу відповідає електронна конфігурація 3s23p63d64s2
а) Zn; б) Fe; в) Ag; г) Cu

1.2.10. Якому d-елементу відповідає електронна конфігурація 3s23p63d74s2
а) Zn; б) Fe; в) Ag; г) Co.

1.2.11. Якому d-елементу відповідає електронна конфігурація 3s23p63d104s2
а) Zn; б) Fe; в) Ag; г) Cu.

1.2.12. Якому d-елементу відповідає електронна конфігурація 4s24p64d105s1
а) Zn; б) Fe; в) Ag; г) Cu.

1.2.13. Які властивості проявляють оксид і гідрат оксиду Ті у ступені окиснення +2:
а) кислотні; б) основні;
в) амфотерні; г) несолетворні.

1.2.14. Які властивості проявляють оксид і гідрат оксиду Fe у ступені окиснення +2:
а) кислотні; б) основні;
в) амфотерні; г) несолетворні.

1.2.15. Які властивості проявляють оксид і гідрат оксиду Fe у ступені окиснення +3:
а) кислотні; б) основні;
в) амфотерні; г) несолетворні.

1.2.16. Які властивості проявляють оксид і гідрат оксиду Cr у ступені окиснення +3:
а) кислотні; б) основні;
в) амфотерні; г) несолетворні.

1.2.17. Які властивості проявляють оксид і гідрат оксиду V у ступені окиснення +5:
а) кислотні; б) основні;
в) амфотерні; г) несолетворні.

1.2.18. Які властивості проявляють оксид і гідрат оксиду Mn у ступені окиснення +7:
а) кислотні; б) основні;
в) амфотерні; г) несолетворні.

1.2.19. Який із наведених нижче йонів виявляє тільки властивості окисника:
а) Mn+7; б) Mn+2 в) Mn+3; г) Mn+4.

1.2.20. Який із наведених нижче йонів виявляє тільки властивості окисника:
а) Cr+6; б) Cr +2 в) Cr +3; г) Cr0.

1.2.21. Який із наведених нижче йонів виявляє тільки властивості окисника:
а) V+5; б) V +2 в) V+4; г) V+3.
1.2.22. Який із наведених нижче йонів виявляє тільки властивості відновника:
а) S-2; б) S 0 в) S +4; г) S+6.

1.2.23. Який із наведених нижче йонів виявляє тільки властивості відновника:
а) N-3; б) N 0 в) N +5; г) N+3.

1.2.24. Який із наведених нижче йонів виявляє властивості як окисника так і відновника:
а) Mn+4; б) Mn+7 в) Mn0; ) Mn+2.

1.2.25. Який із наведених нижче йонів виявляє властивості як окисника так і відновника:
а) Cr+3; б) Cr 0 в) Cr +6; г) Cr+2.

1.2.26. Скільки електронів приймає d елемент при відновленні в даній окисно-відновній реакції:
KMnO4 + Na2SO3 + H2SO4 MnSO4 +
а) 1; б) 2; в) 3; г) 5

1.2.27. Скільки електронів приймає d елемент при відновленні в даній окисно-відновній реакції:
KMnO4 + Na2SO3 + KOH K2MnO4 +
а) 1; б) 2; в) 3; г) 5

1.2.28. Скільки електронів приймає d елемент при відновленні в даній окисно-відновній реакції:
KMnO4 + Na2SO3 + H2O MnO2 +
а) 1; б) 2; в) 3; г) 5

1.2.29. Скільки електронів приймає d елемент при відновленні в даній окисно-відновній реакції:
FeSO4 + KMnO4 + + H2SO4 Fe2(SO4)3+
а) 1; б) 2; в) 3; г) 5

1.2.30. Скільки електронів приймає d елемент при відновленні в даній окисно-відновній реакції:
KMnO4 + HCl MnCl2+
а) 1; б) 2; в) 3; г) 5

1.2.31. Скільки електронів приймає d елемент при відновленні в даній окисно-відновній реакції:
K2Cr2O7 + K2SO3 + HCl CrCl3 +
а) 1; б) 2; в) 3; г) 5

1.2.32. Який d-елемент входить в склад вітаміну В12?
а) Fe; б) Co; в) Mn; г) V.

1.2.33. Який з d-елементів входить до складу гемоглобіну і деяких ферментів, а також до складу м’язового білка міоглобіну:
а) Fe; б) Co; в) Mn; г) V.

1.2.34. Який d-елемент може інактивувати певні ділянки молекул ферментів, виступаючи ферментативною отрутою:
а) Fe; б) Co; в) Ag; г) Ti.

1.2.35. Який d-елемент проявляє ліпотропний ефект, знижуючи відкладення жиру в організмі:
а) Fe; б) Co; в) Mn; г) V

1.2.36. Який d-елемент впливає на діяльність залоз внутрішньої секреції, ріст і розвиток організму. Добова потреба збільшується в період росту, статевого дозрівання і під час вагітності:
а) Fe; б) Co; в) Zn; г) V.

1.2.37. Сполуки якого d-елемента є особливо токсичними для організму людини:
а) Cu б) Cd в) Ti г) Fe

1.2.38. Сполуки якого d-елемента є особливо токсичними для організму людини:
а) Cu; б) Tl; в) Ti; г) Fe.

1.2.39. Основна біологічна роль мікроелемента Mn ґрунтується на властивостях:
а) окисно-відновних; б) кислотно-відновних;
в) комплексотвірних; г) буферних.

1.2.40. Основна біологічна роль мікроелемента Cr ґрунтується на властивостях:
а) окисно-відновних;
б) кислотно-відновних;
в) комплексотвірних; г) буферних.

1.2.41. При виготовленні ліків, що містять КІ, необхідно враховуючи його окисно-відновні властивості. З якою із перелічених сполук КІ несумісний:
а) KCl; б) KI; в) H2O2; г) FeSO4.

1.2.42. Застосування гідроген пероксиду в медицині грунтується на окисних властивостях H2O2, які проявляються в реакції з:
а) KI; б) KMnO4; в) K2Cr2O7; г) H2O.

1.2.43. Які хімічні властивості зумовлюють використання в медицині як антисептика KMnO4:
а) здатність до повної дисоціації на іони; б) окисні властивості; в) відновні властивості;
г) відсутність гідролізу.

1.2.44. Якою зміною ступеня окиснення феруму супроводжується перенос електрона цитохромом С в організмі людини:
а) Fe0 Fe+2; б) Fe+2 Fe+3; в) Fe0 Fe+3; г) Fe+2 Fe+6.

1.2.45.Одним з шляхів видалення гідрогенпероксиду з організму є реакція
2Н2О2 = 2Н2О + О2.
До якого типу реакцій вона належить:
а) міжмолекулярного окиснення-відновлення;
б) внутрішньомолекулярного окиснення-відновлення;
в) диспропорціонування; г) нейтралізації.

1.2.46. Нітрит-йон проявляє токсичну дію, яку можна представити схемою:
HbFe+2 + NO-2 + 2H+ HbFe+3 + NO + 2H2O
в якій NO-2 виконує роль:
а) окисника; б) відновника;
в) середовища; г) інгібітора.

1.2.47. Ферметативний процес окиснення аміаку в організмі відбувається за рівнянням:
2NН3 + 3О2 2Н+ + 2Н2О + 2NО
Скільки електронів віддає відновник в цій реакції:
а) 4; б) 6; в) 3; г) 8.

1.2.48. Нітрит-іон продуктується в організмі людини в кількості 400 мл за добу. Реагуючи з катіоном Fe+2 гемоглобіну він перетворюється в оксид нітрогену (ІІ), який розширює стінки судин. Скільки електронів приєднує нітрат-іон:
а) 1; б) 3; в) 4; г) 2.

1.2.49. Найважливішою функцією цього d-елементу вважють здатність прискорювати розпад пуринів і виводити з організму сечову кислоту, що при сприяє профілактиці розвитку подагри:
а) Молібден; б) Ферум;
в) Аурум; г) Тітан.

1.2.50.  d-елемент необхідний для активності ряду ферментів, які беруть участь у тканинному диханні та синтезі аскорбінової кислоти, що сприяє нормальному росту і розвитку організму в цілому:
а) Молібден; б) Ферум;
в) Аурум; г) Тітан.

1.2.51. Дія мікроелементу молібдену на людський організм:
а) покращує ріст ;
б) Входить до складу інсуліну;
в) Зменшує набряки;
г) Входить до складу шлункового соку.

1.2.52. Який мікроелемент входить до складу ферменту, який відповідає за засвоєння та утилізацію заліза, у зв'язку з чим запобігає анемії?
а) молібден; б) Кадмій
в) Скандій; г) Літій.

1.2.53. Цей мікроелемент бере участь у регуляції жирового і вуглеводного обміну, утворенні кісткової і сполучної тканини, в обміні тироксину (гормону щитовидної залози):
а) Марганець; б) Меркурій
в) Ферум; г) Аурум

1.2.54. Необхідний для росту, відтворення, загоєння ран, максимально ефективної роботи мозку і правильного метаболізму цукру, інсуліну і холестерину. бере участь у регуляції обміну вітамінів С, Е, холіну і вітамінів групи В.
а) Марганець; б) Меркурій;
в) Ферум; г) Аурум

1.2.55. Нормалізує вуглеводний обмін, активно впливає на метаболізм інсуліну, що важливо для профілактики розвитку цукрового діабету.
а) марганець ; б) Меркурій;
вВ) Ферум; г) Аурум

1.2.56. Нормалізує роботу щитовидної залози - бере участь в обміні тироксину (гормону щитовидної залози) і, є ефективний для профілактики захворювань щитовидної залози, цукрового діабету, порушень жирового обміну, остеопорозу, хвороб суглобів.
а) марганець ; б) Меркурій;
в) Ферум; г) Аурум

1.2.57. Разом з інсуліном бере участь у метаболізмі цукру.
а) Хром; б) Кобальт;
в) Ферум; г) Сульфур.

1.2.58. Мікроелемент хром необхідний:
а) хворим на цукровий діабет (насамперед II типу);
б) Для лікування алкоголізму;
в) Для лікування «курячої сліпоти»;
г) Хворим з виразкою шлунку.

1.2.59. Мікроелемент, що сприяє зростанню і регенерації тканин і бере участь у синтезі нуклеїнових кислот - входить в структуру ДНК і РНК:
а) Хром; б) Кобальт;
в) Ферум; г) Сульфур.

1.2.60. Регулює роботу щитовидної залози , при нестачі йоду і певних умовах, здатний заміщати йод в тиреоїднихгормонах.
а) Хром; б) Кобальт;
в) Ферум; г) Сульфур.

1.2.61. Регулює ліпідний обмін - знижує рівень "поганого" холестерину в крові, запобігає розвитку атеросклерозу і серцево-судинних захворювань.
а) Хром; б) Кобальт;
в) Ферум; г) Сульфур.

1.2.62. Сприяє нормалізації ваги - нормалізуючи вуглеводний обмін, сприяє переробці жиру і запобігає його відкладення в м'язовій масі:
а) Хром; б) Кобальт;
в) Ферум; г) Сульфур

1.2.63. Достатній вміст в мозку підтримує його судини в хорошому стані і перешкоджає розвитку склерозу, запобігає ризику серцево-судинних захворювань, гіпертонії;
а) Ванадій; б) Натрій;
в) Калій; г) Хлор

1.2.64. Мікроелемент Ванадій використовують для:
а) нормалізації вуглеводного обміну (зокрема при лікуванні цукрового діабету)
б) Лікування безпліддя
в) Лікування неврозів
г) лікування виразки шлунку.

1.2.65. Препарати цього мікроелементу мають протипухлинну дію - стимулють правильний поділ клітин організму:
а) Ванадій; б) Натрій
в) Калій; г) Хлор

1.2.66. Цей мікроелемент бере участь у регуляції водно-сольового балансу (підтримка балансу натрію і калію в організмі), що дозволяє підтримувати нормальний артеріальний тиск, знижувати набряки, регулювати роботу м'язової та нервової тканин:
а) Ванадій; б) Натрій
в) Калій; г) Хлор.

1.2.67. Мікроелемент бере участь у регуляції процесів кровотворення і впливає на рівень гемоглобіну в крові - засвоюється організмом за допомогою молекул-переносників, подібних до тих, які транспортують залізо:
а) Ванадій; б) Натрій;
в) Калій; г) Хлор.

1.2.68. Цей мікроелемент бере участь у формуванні кісткового скелета - сприяє накопиченню солей кальцію в кістках, бере участь у формуванні зубів, підвищує їх стійкість до карієсу.
а) Ванадій; б) Натрій
в) Калій; г) Хлор

1.2.69. Залізо є одним з незамінних мікроелементів. Яку важливу дію в органзмі він виконує?
а) бере участь у тканинному диханні ;
б) Є ферментативною отрутою
в) Впливає на водний баланс організму
г) Нормалізує ліпідний обмін.

1.2.70. Основна дія Цинку в організмі людини:
а) імуностимулююча
б) транспорт Кисню
в) Синтез тироксину
г) Зниження збудливості і депресивних станів.

1.2.71. Цей мікроелемент при взаємодії з марганцем підвищує вироблення статевих гормонів, збільшує активність сперматозоїдів, сприяє правильному функціонуванню та розвитку чоловічих статевих залоз:
а) Цинк; б) Кадмій;
в) Молібден; г) Аурум

1.2.72. є важливою речовиною для підтримки та поліпшення зору, особливо багато цинку міститься в сітківці ока, тому він важливий для профілактики короткозорості, підвищує здатність адаптації до темряви (при лікуванні «курячої сліпоти»):
а). Цинк; б) Кадмій;
в) Молібден; г) Аурум

1.2.73. Він регулює рівновагу цукру в крові, тому що є одним з компонентів інсуліну.
а) Цинк; б) Кадмій;
в) Молібден; г) Аурум

1.2.74. Різка затримку росту (карликовість) виникає при недостачі мікроелементту:
а) Цинк; б) Кадмій;
в) Молібден; г) Аурум

1.2.75. Різні розлади статевої функції, що призводять до бездітності (головним чином, через атрофію статевих залоз у чоловіків, недорозвиненості статевих органів); простатит і аденома передміхурової залози; передчасні пологи і народження ослаблених, маленьких дітей виникає при недостачі мікроелементту:
а) Цинк; б) Кадмій;
в) Молібден; г) Аурум.

1.2.76. Ураження головного мозку: психічні розлади (апатія, депресія, сплутаність свідомості, посилення симптомів шизофренії, епілепсії), неврологічні порушення (втрата смакових відчуттів, порушення слуху та зору) виникає при недостачі мікроелементту:
а) Цинк; б) Кадмій
в) Молібден; г) Аурум

1.2.77. Сульфат міді (II) використовують як антисептичний та в’яжучий засіб в офтальмології, гінекології, урології, а також як протиотруту при отруєнні білим фосфором. При взаємодії з надлишком водного розчину аміаку CuSO4 утворює сполуку, яка містить іон:
а) [Cu(NH3)4]2+ ; б) CuOH+
в) [Cu(NH3)2] + ; г) [Cu(OH)NH3] +

1.2.78. Нітрат срібла застосовують в офтальмології як бактерицидний, протизапальний засіб. Вказати реагент, який може служити для ідентифікації Ag+:
а) NaCl ; б) KNO3
в) Ва(NO3)2 г) (NH4)2СO3

1.2.79. Сульфат заліза (II) входить як складова частина до засобів, які застосовують при лікуванні залізодефіцитних анемій. З якою з наведених сполук реагує FeSO4:
а) KMnO4; б) HCl
в) CO2; г) FeCl2

1.2.80. Що являє собою перетворення Cr+3 > CrO42-
а) окислення в лужному середовищі
б) окислення в кислому середовищі
в) відновлення в кислому середовищі
г) відновлення в нейтральному середовищі

1.2.81. Що являє собою перетворення MnO4- > MnO2
а) відновлення в нейтральному середовищі
б) окислення в кислому середовищі
в) відновлення в кислому середовищі
г) окислення в лужному середовищі

1.2.82. Зміна кислотно-лужних властивостей в сполуках MnO > MnO2 > Mn2O7 відповідає закономірності
а) кислотні властивості підсилюються
б) основні властивості підсилюються
в) кислотно-лужні властивості не змінюються
г) кислотні властивості зменшуються

1.2.83. Ферум (ІІІ) гідроксид проявляє амфотерні властивості тому що:
а) реагує з кислотами і основами
б) реагує тільки з кислотами
в) реагує тільки з основами
г) диспропорціонує

1.2.84. Серед елементів ІІВ групи амфотерні властивості проявляють:
а) тільки цинк; б) цинк і кадмій;
в) кадмій і ртуть г) тільки ртуть

1.2.85. Калій перманганат в реакції з гідроген пероксидом у кислому середовищі проявляє властивості:
а) окисника;
б) відновника;
в) диспропорціонує;
г) окисника та відновника;

1.2.86. Купруму сульфат застосовують як:
а) Антисептичний засіб
б) Антацидний засіб
в) Проносний засіб
г)Заспокійливий засіб

1.2.87. Сполуки Au використовують для лікування:
а) туберкульозу; б) Гастриту
в) Безпліддя; г) Анемії

1.2.88. Меркурію хлорид (сулема) використовується як:
а) Антисептичний засіб
б) Антацидний засіб
в) Проносний засіб
г) Заспокійливий засіб

1.2.89. При відновленні калій перманганату у нейтральному середовищі утворюється сполука мангану:
а) MnO2 ; б) К2MnO4;
в) MnO; г) MnSO4

1.2.90. Ферум у сполуках може знаходитись у різних ступенях окиснення. Який найвищий ступінь окиснення феруму у сполуках:
а) +6; б) +8; в) +3; г) +4

1.2.91. Механізм токсичної дії сполук Плюмбуму полягає у:
а) зв’язуванні SH - груп ферментних систем;
б) утворенні метгемоглобіну у крові;
в) зменшенні величини рН крові;
г) збільшенні величини осмотичного тиску крові.

1.2.92. Марганець відноситься до біометалів, концентрується в печінці, відповідає за функцію утворення піровиноградної кислоти. Яка сполука марганцю є найсильнішим окисником?
а) КMnO4 ; б) MnO2;
в) MnO; г) Mn2O3.

1.2.93. Хром відноситься до мікроелементів, бере участь в процесах обміну глюкози. Вкажіть, якій закономірності відповідає зміна кислотно-основних властивостей в ряді сполук CrO - Cr2O3 - CrO3?
а) Кислотні властивості підсилюються
б) Основні властивості підсилюються
в) Кислотно-основні властивості не змінюються
г) Кислотні властивості зменшуються

1.2.94. За один день організм людини потребує 5-10мг хрому, він приймає участь в стабілізації структури нуклеїнових кислот, входить до складу ферменту трипсину. Вказати йон, яка є якісним реагентом на хромати:
а) Ag+; б) К+; в) Na+; г) Ca2+.

1.2.95. Цинк належить до групи незамінних мікроелементів. Знаходиться в печінці, молочних залозах, сітчастій оболонці ока. Вибрати сполуку цинку, яку використовують в дерматології, в основі «цинкової мазі» для загоєння ран:
а) ZnO; б) Zn(OH)2 ;
в) Zn(NO3)2; г) ZnCl2.

1.2.96. Цинк належіть до мікроелементів, а розчин цинк сульфату ZnSO 4 використовують у медицині як очні краплі. Вкажіть до якого типу солей відноситься ця сполука:
а) Середні; б) Кислі;
в) Основні; г) Комплексні.

1.2.97. Вкажіть, в якому ступені окиснення Манган та Хлор виявляє найбільшу схожість у властивостях :
а) +7; б) +3;
в) 0; г) +4

1.2.98. Аргентум нітрат застосовують в офтальмології як бактерицидний, протизапальний засіб. З яким із йонів AgNO3 утворює білий сирнистий осад?
а) Cl-; б) NO3-; в) SO42-; г)NO2-

1.2.99. Ферум в організмі людини входить до складу гемоглобіну та ряду ферментів. Недостача заліза в організмі викликає:
а) анемію; б) Остеопороз;
в) Карієс; г) Флюороз.





1.3.КОМПЛЕКСНІ СПОЛУКИ

1.3.1. Для комплексної сполуки [Ag(NH3)2]OH йон Ag+ є:
а) комплексоутворювачем;
б) лігандом;
в) зовнішньою сферою;
г) внутрішньою сферою.

1.3.2. Для комплексної сполуки [Ag(NH3)2]OH група частинка NH3+ є:
а) комплексоутворювачем;
б) лігандом;
в) зовнішньою сферою;
г) внутрішньою сферою.

1.3.3. Для комплексної сполуки [Ag(NH3)2]OH група OH- є:
а) комплексоутворювачем;
б) лігандом;
в) зовнішньою сферою;
г) внутрішньою сферою.

1.3.4. Для комплексної сполуки [Ag(NH3)2]OH йон [Ag(NH3)2]+ є:
а) комплексоутворювачем;
б) лігандом;
в) зовнішньою сферою;
г) внутрішньою сферою.
1.3.5. Для комплексної сполуки Fe4[Fe(CN)6]3 йон Fe+3 є:
а) комплексоутворювачем;
б) лігандом;
в) зовнішньою сферою;
г) внутрішньою сферою.

1.3.6. Для комплексної сполуки Fe4[Fe(CN)6]3 йон Fe+2 є:
а) комплексоутворювачем;
б) лігандом;
в) зовнішньою сферою;
г) внутрішньою сферою.
1.3.7. Для комплексної сполуки Fe4[Fe(CN)6]3 група CN- є:
а) комплексоутворювачем;
б) лігандом;
в) зовнішньою сферою;
г) внутрішньою сферою.
1.3.8. Для комплексної сполуки Fe4[Fe(CN)6]3 йон [Fe(CN)64-] є:
а) комплексоутворювачем;
б) лігандом;
в) зовнішньою сферою;
г) внутрішньою сферою.

1.3.9. Для комплексної сполуки [Cu(NH3)4](OH)2 йон Cu2+ є:
а) комплексоутворювачем;
б) лігандом;
в) зовнішньою сферою;
г) внутрішньою сферою.

1.3.10. Для комплексної сполуки [Cu(NH3)4](OH)2 молекула NH3 є:
а) комплексоутворювачем;
б) лігандом;
в) зовнішньою сферою;
г) внутрішньою сферою.

1.3.11. Комплексоутворювач повинен бути:
а) акцептором електронів, мати вільні електронні орбіталі;
б) нейтральною частинкою;
в) оксигеновмісним,
г) донором електронних пар.

1.3.12. Ліганд повинен бути:
а) акцептором електронів, мати вільні електронні орбіталі;
б) нейтральною частинкою;
в) оксигеновмісним,
г) донором електронних пар.
1.3.13. Характерним типом зв’язку між комплексоутворювачем і лігандами є зв’язок:
а) ковалентний; б) йонний;
в) донорно-акцепторний г) водневий.

1.3.14. В якій із комплексних сполук комплексоутворювачем є Fe2+:
а) K4[Fe(CN)6]; б) K3[Fe(CN)6];
в) Fe(OH)2Cl г) Fe2(SO4)3

1.3.15. В якій із комплексних сполук
комплексоутворювачем є Fe3+:
а) K4[Fe(CN)6]; б) K3[Fe(CN)6];
в) Fe(OH)2Cl г) Fe2(SO4)3

1.3.16. Який з перелічених катіонів можуть бути комплексоутворювачем?
а) K+; б) Na+ в) Co2+ г) NH4+

1.3.17. Яка з частинок може стати комплексоутворювачем?
а) OH-; б) Cu2+; в) СN-; г) Н2О;

1.3.18. Яка з частинок може стати комплексоутворювачем?
а) Fe2+; б) Cl-; в) OH-; г) Br-;

1.3.19. Яка з частинок може стати комплексоутворювачем?
а) Co3+; б) OH-; в) СN-; г) SCN;

1.3.20. Яка з частинок може стати комплексоутворювачем?
а) Al3+; б) H2O; в) SО42-; г) OH-;

1.3.21.. Яка з частинок може стати лігандом?
а) Cu2+; б) Cu+; в) Ag+; г) OH-;

1.3.22. Яка з частинок може стати лігандом:
а) Fe2+; б) Cl-; в) Fe3+; г) Zn2+;

1.3.23.Яка з частинок може стати лігандом:
а) NН3; б) Mg2+; в) Cu2+; г) Cr3+;

1.3.24. Яка з частинок може стати лігандом:
а) H2O; б) Zn2+; в) Al3+; г) Sn2+;

1.3.25. В якій із наведених сполук H2O є лігандом:
а)CuSO4*5H2O; б) K[Al(OH)4(H2O)2];
в) [Zn(NH3)2](OH)4 г)FeSO47H2O;

1.3.26. В якій із наведених сполук ціанід-йон є лігандом:
а) Zn(СN)2; б) K2[PtCl4];
в)K2[Au(CN)4]; г) Fe(CN)3
1.3.27. В якій із наведених сполук хлорид-йон є тільки лігандом:
а) ZnCl2; б) K2[PtCl4];
в) [Ag(NH3)2]Cl; г) [PtCl2]Cl2;

1.3.28. Яка із перелічених частинок може грати роль ацидного ліганда:
а) Cl-; б) NH3; в) СО; г) NH4+;

1.3.29. Яка із перелічених частинок може грати роль нейтрального ліганда:
а) Cl-; б) NH3; в) СN; г) OH-;

1.3.30. Яка із перелічених частинок може грати роль акваліганда:
а) Cl-; б) NH3; в) СО; г) Н2О;

1.3.31. При дії надлишку розчину гідроксиду амонію на катіон Cu2+ утворюються:
а) гідроксиди цих металів;
б) основні солі цих металів;
в) аквакомплекси;
г) аміакaтні комплекси цих сполук.

1.3.32. При дії надлишку розчину гідроксиду амонію на катіон Cо2+ утворюються:
а) гідроксиди цих металів;
б) основні солі цих металів;
в) аквакомплекси;
г) аміакaтні комплекси цих сполук.

1.3.33. При дії надлишку розчину гідроксиду амонію на катіон Zn2+ утворюються:
а) гідроксиди цих металів;
б) основні солі цих металів;
в) аквакомплекси;
г) аміакaтні комплекси цих сполук.

1.3.34. Ціанкобаламін (вітамін В12) є комплексною сполукою кобальту. До якого типу комплексних сполук він належить?
а) катіонних комплексів; б) аквакомплексів;
в) ціанідних комплексів;
г) хелатних комплексів.

1.3.35. Хлорофіл є комплексною сполукою магнію. До якого типу комплексних сполук він належить?
а) катіонних комплексів; б) аквакомплексів;
в) ціанідних комплексів;
г) хелатних комплексів.

1.3.36. Гемоглобін є комплексною сполукою заліза. До якого типу комплексних сполук він належить?
а) катіонних комплексів; б) аквакомплексів;
в) ціанідних комплексів;
г) хелатних комплексів.

1.3.37. Амінокислоти можуть утворювати комплекси з йонами кобальту. До якого типу комплексних сполук він належить?
а) катіонних комплексів; б) аквакомплексів;
в) ціанідних комплексів;
г) хелатних комплексів.

1.3.38. Комплексна сполука, що сприяє участі рослин у фотосинтезі називається:
а) гемоглобін; б) ціанкобаламін;
в) трилон Б; г)хлорофіл.

1.3.39. Які із наведених речовин грають роль комплексону в хелатотерапії?
а)трилон Б; б) амінооцтова кислота ;
в)сода г)аміак.

1.3.40 Для наведеної комплексної сполуки K2[HgI4] вказати комплексоутворювач:
а) Hg2+ ; б) K+;
в) I– ; г) HgI42–

Вкажіть тип реакції, що застосовують для якісного визначення катіону Fe3+:
а) комплексоутворення;
б) осаждення
в) гідролізу
г) окиснення-відновлення

1.3.42. Реалізація якого типу хімічного зв’язку обов’язкова в комплексних сполуках?
а) Донорно-акцепторного ;
б) Йонного ;
в) Ковалентного;
г) Водневого .

1.3.43. Яка координаційна формула сполуки з сумарним складом PtCl46NH3, якщо координаційне число Pt (IV) дорівнює 6?
а) [Pt(NH3)6]Cl4 ;
б) [Pt(NH3)6]Cl2
в) [Pt(NH3)4]Cl4
г) [Pt(NH3)6]Cl3

1.3.44. Яка з наведених комплексних сполук є катіонним комплексом:
а) [Cr(H2O)4Cl2]Cl ; б) H2[PtCl6]
в) Na3[Co(NO2)6] ; г) K3[Fe(CN)6]

1.3.45. Ртуть здатна утворювати сполуки, в яких проявляє ступінь окислення +1 або +2. В якій з наведених формул сполук, ртуть проявляє ступінь окислення +2
а) K2[HgI4]; б) Hg2Cl2
в) Hg2O; г) Hg2(NO3)22H2O

1.3.46. Визначити комплексну сполуку, заряд центрального атома-комплексоутворювача якої дорівнює +3
а) K3[Fe[CN]6]; б) [Pt[NH3]2Cl2]
в) K2[Mn[CN]4] ; г) K2[PtCl4]

1.3.47. Який вид ізомерії має місце для комплексної сполуки [Pt[NH3]2Cl2]
а) геометрична; б) оптична
в) гідратна; г) іонізаційна

1.3.48. Присутність якого з іонів d-елементів у розчинах можна встановити за допомогою K4[Fe[CN]6]
а) Fe3+; б) Fe2+;
в) Zn2+; г) Cr3+

1.3.49. Вказати комплексну сполуку, в якій комплексоутворювачем є Pt(IV):
а) [Pt(NH3)4Cl2] Cl2 ;
б) K2[PtCl4];
в) Ba [Pt(CN)4];
г) [Pt(NH3)4](NO3)2;
[Pt(NH3)2Cl2];

1.3.50. Купрум (ІІ) гідроксид утворює з лугами комплексні сполуки, в яких купрум проявляє координаційне число:
а) 4; б) 5; в) 6; г) 3

1.3.51. Жовта кров’яна сіль K 4[Fe(CN) 6] є реактивом на:
а) іони Fe3+ ; б) іони Fe2+ ;
в) іони Ca2+; г) іони FeO42-.

1.3.52. Гем (складова частина гемоглобіну) є комплексною сполукою Феруму. До якого типу комплексних сполук він належить?
а) Хелатних комплексів
б) Ацідокомплексів
в) Аквакомплексів
г) Катіонних комплексів

1.3.52. Дихлордіамінплатину використовують у медицині як протипухлинний засіб. Серед наведених сполук вкажіть цей лікарський препарат:
а) [Pt(NH3)2Cl2]
б [Pt(NH3)4]Cl2
в) [Pt(NH3)3Cl]Cl
г) [Pt(NH3)4](NO3)2

1.3.53. Комплексна сполука [Pt(NH3)2Cl2] утворює цис- і транс-форми. Назвіть вид ізомерїї:
а) геометрична; б) іонізаціонна;
в) гідратна; г) координаційна

1.3.54. Деякі лікарські засоби відносять до комплексних сполук. Укажіть який з лігандів є бідентатним.
а) Оксалат-іон; б) Гідроксид-іон;
в) Аміак; г) Хлорид-іон.

1.3.55. Який ступінь окиснення має центральний іон у сполуці Н2[PtCl6]?
а) +4; б) 0; в) +2; г) +3.





1.4. РОЗЧИНИ

1.4.1. Розчин, в якому речовина при певній температурі більше не розчиняється, називають:
а) насичений; б) ненасичений;
в) розведений; г) пересичений.

1.4.2. В шлунковому соці людини розчиненою речовиною є:
а) соляна кислота; б) натрій гідроксид;
в) вода; г) сірчана кислота.

1.4.3. Щоб збільшити розчинність газу, треба:
а) понизить температуру;
б) підвищити температуру;
в) підвищити тиск; г) понизить тиск.

1.4.4. При збільшенні температури, розчинність речовини:
а) зменшується; б) збільшується;
в) не змінюється;
г) спочатку збільшується, а потім зменшується.

1.4.5. Тиск впливає на розчинність речовини:
а) рідкої; б) твердої;
в) газоподібної; г) нерозчинної.

1.4.6. Вибрати фактор, який збільшує розчинність твердих речовин:
а) пониження температури;
б) підвищення температури;
в) підвищення тиску; г) пониження тиску.

1.4.7. Хлорид натрію розчиняється у воді і не розчиняється в бензолі. Це пояснюється:
а) різною природою хімічного зв’язку у молекулах води і бензолу;
б) різною густиною води і бензолу;
в) різними ступенями окиснення атомів гідрогену у воді і у бензолі;
г) різними молярними масами у води і бензолу.

1.4.8. Вибрати формулу для знаходження масової концентрації розчину:
а) Cm = 13 EMBED Equation.3 1415; б) 13 EMBED Equation.3 1415;
в) Cн = 13 EMBED Equation.3 1415 г)
· =13 EMBED Equation.3 1415
1.4.9. Вибрати формулу для знаходження молярної концентрації розчину:
а) 13 EMBED Equation.3 1415; б) 13 EMBED Equation.3 1415;
в) Cн = 13 EMBED Equation.3 1415 г)
· =13 EMBED Equation.3 1415

1.4.10. Вибрати формулу для знаходження молярної концентрації еквівалентів розчину:
а) Cm = 13 EMBED Equation.3 1415; б) 13 EMBED Equation.3 1415;
в) Cн = 13 EMBED Equation.3 1415 г)
· =13 EMBED Equation.3 1415

1.4.11. Формула для обчислення моляльності водних розчинів:
а) Сm = 13 EMBED Equation.3 1415; б) Bx = 13 EMBED Equation.3 1415;
в)13 EMBED Equation.3 1415; г)
· =13 EMBED Equation.3 1415;

1.4.12. Моляльна концентрація (моляльність) – це відношення кількості розчиненої речовини (моль) до:
а) маси розчину; б) об’єму розчину;
в) маси розчинника; г) об’єму розчинника.

1.4.13. Масова частка розчиненої речовини в розчині позначається як:
а)
·; б) СМ; в)
·; г)
·.

1.4.14. Масова частка розчиненої речовини в розчині виражається в:
а) г/л; б) моль/л; в) г/дм3; г) %.

1.4.15. “Визначити масову частку речовини в розчині” означає:
а) знайти масу речовини, розчинену в 100 г води;
б) знайти масу речовини, розчинену в 100 г розчину;
в) знайти масу речовини в певній масі розчину;
г) знайти масу речовини в певному об’ємі розчину.

1.4.16. Молярна концентрація розчиненої речовини позначається як:
а)
·; б) СМ; в)
·; г)
·.

1.4.17. Молярна концентрація розчиненої речовини виражається в:
а) г/л; б) моль/л;
в) г/дм3; г) відсотках (%)

1.4.18. Вибрати позначення одномолярного розчину:
а) 1 М; б) 2 н; в) 1 дм3; г) 1%.

1.4.19. Титр розчину визначає:
а) кількість г в 1 мл розчину;
б) кількість молів в 1 л розчину;
в) кількість г в 100 мл розчину;
г) кількість г в 1 л розчину.
1.4.20. Фізіологічний розчин – це:
а) 0,5%- розчин NaCl; б) 5%- розчин NaCl;
в) 0,9%- розчин NaCl; г) 8%- розчин глюкози.

1.4.21. Фізіологічний розчин – це:
а) 0,5%- розчин NaCl; б) 5%- розчин NaCl;
в) 9%- розчин NaCl; г) 5%- розчин глюкози.

1.4.22. Який фактор еквівалентності для сполуки фосфатної кислоти в реакція, які йдуть до кінця:
а) 1/1; б) Ѕ; в) 1/3; г) ј.

1.4.23. Який фактор еквівалентності для сульфатної кислоти в реакція, які йдуть до кінця:
а) 1/1; б) Ѕ; в) 1/3; г) ј.

1.4.24. Який фактор еквівалентності для сполуки гідроксиду хрому(ІІІ) в реакція, які йдуть до кінця:
а) 1/1; б) Ѕ; в) 1/3; г) ј.

1.4.25. Який фактор еквівалентності для сполуки гідроксиду амонію в реакція, які йдуть до кінця:
а) 1/1; б) Ѕ; в) 1/3; г) ј.

1.4.26. Який фактор еквівалентності для сполуки натрію хлориду в реакціях обміну, які йдуть до кінця:
а) 1/1; б) Ѕ; в) 1/3; г) ј.

1.4.27. Який фактор еквівалентності для натрію карбонату:
а) 1/1; б) Ѕ; в) 1/3; г) ј.

1.4.28. Який фактор еквівалентності для натрію гідрокарбонату:
а) 1/1; б) Ѕ; в) 1/3; г) ј.

1.4.29. Який фактор еквівалентності для сполуки хлориду алюмінію:
а) 1/1; б) Ѕ; в) 1/3; г) ј.

1.4.30. Який фактор еквівалентності для сполуки хлориду барію в реакціях обміну, які йдуть до кінця:
а) 1/1; б) Ѕ; в) 1/3; г) ј.

1.4.31. Який фактор еквівалентності для сполуки купруму сульфату в реакціях обміну, які йдуть до кінця:
а) 1/1; б) Ѕ; в) 1/3; г) ј.

1.4.32. Який фактор еквівалентності для амонію сульфату:
а) 1/1; б) Ѕ; в) 1/3; г) ј.

1.4.33 Молярна маса еквіваленту сульфатної кислоти в реакціях повного йонного обміну становить (в г/моль):
а) 98; б) 4,9; в) 49; г) 9,8.

1.4.34. Молярна маса еквіваленту фосфатної кислоти в реакціях повного йонного обміну становить (в г/моль):
а. 98; б. 49; в. 24,5; г. 32,67.

1.4.35. Молярна маса еквіваленту гідроксиду амонію в реакціях обміну становить (в г/моль):
а) 78; б) 39; в) 35; г) 19,5.

1.4.36. Молярна маса еквіваленту сульфату амонію в реакціях обміну рівна (в г/моль):
а) 114; б) 57; в) 342; г) 171.

1.4.37. Молярна маса еквіваленту фосфату кальцію в реакціях повного йонного обміну становить (в г/моль):
а) 51,67; б) 310; в) 155; г) 103,33;

1.4.38. В хірургії для дезінфекції рук використовують розчин:
а) мурашиної кислоти; б) NaОН;
в) NaCl; г) Н2SО4;

1.4.39. Тимчасова твердість води зумовлена наявністю у природній воді слідуючих солей кальцію та магнію
а) гідрокарбонатів
б) сульфатів;
в) хлоридів;
г) нітратів.

1.4.40. При зберіганні відкритої колби з розчином солі на дні колби утворились кристали. Яким буде розчин над кристалами?
а) Насиченим; б) Ненасиченим;
в) Пересиченим; г) Розбавленим.

1.4.41. Вода з високою твердістю непридатна для використання у фармацевтичній промисловості. Які з наведених речовин можна використати з метою пом’якшення води?
а) Na2CO3, NaOH
б) CaCO3, Ca(OH)2
в) Na3PO4, CaCl2
г) MgSO4, H2SO4

1.4.42. Природна вода завжди містить розчинені солі. Яка з наведених солей може зумовлювати тимчасову твердість води?
а) Mg(HCO3)2 ; б) NaCl;
в) CaСl2 ; г) MgCl2

1.4.43. Для приготування 1 л 0,1 М розчину сульфатної кислоти (М(H2SO4)=98 г/моль) необхідно взяти:
а) 9,8 г H2SO4 ; б) 980 г NaCl;
в) 0,098 г NaCl; г) 49 г NaCl

1.4.44. Вкажіть речовину яка має однакові значення молярної та еквівалентної мас:
а) HCl; б) Na2SO4;
в) H3PO4 г) Al2(SO4)3

1.4.45. Нашатирний спирт – це водний розчин з масовою часткою аміаку:
а) 10%; б) 3%;
в) 5% ; г) 15%

1.4.46. Для приготування 500 г 10% гіпертонічного розчину натрію хлориду необхідно:
а) 50 г NaCl; б) 0,5 г NaCl
в) 25 г NaCl; г) 75 г NaCl

1.4.47. У середньому людина вживає 6-7 кг кухонної солі на рік. Яка маса іонів хлориду вводиться в організм людини щоденно, якщо вважати, що людина з`їла впродовж року приблизно 5,85 кг NaCl?
а) ~ 10 г ; б) ~ 1 г;
в) ~ 0,6 г; г) ~ 6 г .

1.4.48. Розрахуйте масу натрій хлориду для приготування 100 г ізотонічного (0,9\%) розчину, який використовують для внутрішньовенного введення.
а) 0,9 г ; б) 1,8 г;
в) 18 г; г) 0,36 г

1.4.49. Фактор еквівалентності кислот – це одиниця поділена на
а) валентність кислотного залишку;
б) число атомів гідрогену, що заміщується на метал;
в) число атомів гідрогену, що входить до кислоти.

1.4.50. Фактор еквівалентності основ – це одиниця поділена на:
а) валентність оксигруп; б) число атомів металу; в) число оксигруп.

1.4.51. Фактор еквівалентності солей – це одиниця поділена на:
а) валентність металу;
б) ступінь окислення металу;
в) сумарну валентність металу.

1.4.52. Фактор еквівалентності в окисно – відновних реакціях – це одиниця
поділена на:
а) число електронів, що приймає окисник, або віддає відновник;
б) число електронів, що бере участь в реакції;
в) зміна ступеня окиснення.

1.4.53. Молярна маса еквіваленту – це:
а) добуток молярної маси речовини на фактор еквівалентності;
б) добуток маси речовини на фактор еквівалентності;
в) відношення молярної маси речовини до фактору еквівалентності.

1.4.54. Молярна концентрація еквіваленту – це:
а) відношення маси еквівалента речовини до об’єму розчину;
б) кількість речовини в одиниці об’єму розчину;
в) кількість моль еквівалентів речовини в одиниці об’єму розчину.

1.4.55. За законом еквівалентів:
а)
б)
в)
г)



1.5. ОСНОВИ ТИТРИМЕТРИЧНОГО АНАЛІЗУ

1.5.1. В титриметричному методі аналізу використовується вимірювання:
а) маси; б) об’єму;
в) тиску; г) температури.

1.5.2. Який мірний посуд застосовують для виміру об’єкту титранту:
а) мензурка; б) мірна колба;
в) бюретка; г) мірний циліндр.

1.5.3. Стандартний розчин в титриметрії – це:
а) розчин невідомої концентрації яким титрують;
б) розчин невідомої концентрації який титрують;
в) розчин відомої концентрації яким титрують;
г) розчин відомої концентрації який титрують.

1.5.3. Досліджуваний розчин в титриметрії – це:
а) розчин невідомої концентрації яким титрують;
б) розчин невідомої концентрації який титрують;
в) розчин відомої концентрації яким титрують;
г) розчин відомої концентрації який титрують.

1.5.4. Що таке титрований розчин?
а) Розчин, який досліджують титруванням;
б) Розчин, титр якого відомий до початку титрування;
в) Розчин, концентрація якого стала відомою після титрування.

1.5.4. Що таке досліджуваний розчин?
а) Розчин, який досліджують титруванням;
б) Розчин, титр якого відомий до початку титрування;
в) Розчин, концентрація якого стала відомою після титрування.

1.5.5. В титриметричних методах аналізу концентрацію робочого розчину виражають в:
а) моль/л; б) г/л; в) %; г) гмоль/л.

1.5.6. В титриметричних методах аналізу концентрацію досліджуваного розчину виражають в:
а) моль/л; б) г/л; в) %; г) гмоль/л.

1.5.7. Закон еквівалентів визначає відношення між кількістю еквівалентів досліджуваної речовини і стандартного розчину:
а) більше стандартного розчину;
б) більше досліджуваної речовини;
в) однакове;
г) менше стандартного розчину.

1.5.8. Закон еквівалентів для будь-якої пари взаємодіючих речовин можна виразити:
а) 13 EMBED Equation.3 1415; б) 13 EMBED Equation.3 1415;
в) 13 EMBED Equation.3 1415 б) 13 EMBED Equation.3 1415.

1.5.9. Математичний вираз закону еквівалентів:
а) СЕ1
·V1 = CE2
·V2; б) 13 EMBED Equation.3 1415;
в) 13 EMBED Equation.3 141513 EMBED Equation.3 1415; г) 13 EMBED Equation.3 1415.

1.5.10. Титр розчину виражають в:
а) г/л; б) моль/л;
в) г/мл; г) г/моль

1.5.11. Молярну концентрацію еквіваленту речовини в розчині виражають в:
а) моль/л; б) г/моль;
в) г/мл; г) моль/кг.

1.5.12. Точкою еквівалентності називають момент реакції, коли:
а) припинено титрування;
б) спостерігається зміна середовища;
в) кількість еквівалентів досліджуваного і робочого розчину однакова;
г) кількість еквівалентів досліджуваного і робочого розчину різна.

1.5.13. Встановити точку еквівалентності в методі нейтралізації можна за допомогою:
а) зміни забарвлення індикатора;
б) нагрівання; в) перемішування;
г) додавання відповідного реагенту.

1.5.14. Індикатори – це органічні барвники складної будови, які змінюють своє забарвлення залежно від:
а) нагрівання; б) охолодження;
в) рН-розчину; г) концентрації.

1.5.15. Зміна забарвлення індикатора при кислотно-основному титруванні показує:
а) середовище розчину;
б) точку еквівалентності;
в) кількість кислоти; г) кількість лугу.

1.5.16. В якому середовищі буде точка еквівалентності при титруванні сильної кислоти сильною основою:
а) сильно кислому; б) слабокислому;
в) нейтральному; г) слабо основному.

1.5.17. В якому середовищі буде точка еквівалентності при титруванні слабкої кислоти сильною основою:
а) сильно кислому; б) слабокислому;
в) сильноосновному; г) слабоосновному.

1.5.18. В якому середовищі буде точка еквівалентності при титруванні сильної кислоти слабкою основою:
а) сильно кислому; б) слабокислому;
в) сильноосновному; г) слабоосновному.

2.5.14. В якому випадку скачок рН при титруванні буде зміщуватись в лужну сторону?
а) при титруванні слабкої кислоти лугом;
б) при титруванні сильної кислоти лугом;
в) при титруванні слабкої кислоти слабкою основою;
в) при титруванні сильної кислоти слабкою основою;

2.5.15. Точка еквівалентності при титруванні сильної основи сильною кислотою знаходиться при:
а) рН<7; б) рН>7; в) рН=7; г) рН=0.

2.5.16. Точка еквівалентності при титруванні слабкої кислоти лугом знаходиться при:
а) рН<7; б) рН>7; в) рН=7; г) рН=0.

2.5.17. Точка еквівалентності при титруванні слабкої основи сильною кислотою знаходиьться при:
а) рН<7; б) рН>7; в) рН=7; г) рН=0.


2.5.18. Що таке зворотне титрування?
а) в присутності індикатора титрування робочого розчину досліджуваним розчином;
б) титрування надлишку робочого розчину, доданого до досліджуваного;
в) титрування в присутності індикатора робочим розчином досліджуваний розчин.

2.5.19. На яких реакціях ґрунтуються титриметричні методи ацидиметрії і алкаліметрії?
а) на реакціях нейтралізації кислот, фенолів, амінів, амінокислот, основ.
б) на реакціях осадження в певному середовищі (рН);
в) на окисно-відновних реакціях за участю окисників і відновників.

1.5.20. Які класи речовини можна визначити методом ацидиметрії?
а) кислоти і солі; б) солі і основи;
в) кислоти і основи.
1.5.21. Які класи речовин можна визначити методом алкаліметрії?
а) кислоти і солі; б) солі і основи;
в) кислоти і основи.

1.5.22. Чи можна розрахувати молярну концентрацію еквіваленту речовини в розчині за результатами титриметричного (об’ємного) аналізу?
а) так; б) ні;
в) тільки за масою наважки.

1.5.23. Чи можливо за точною наважкою КОН приготувати «стандартний розчин» для титриметричного аналізу?
а) так; б) ні; в) після попередньої очистки.

1.5.24. Ацидиметрія – це метод визначення вмісту:
а) основ у розчині титруванням стандартним розчином кислот;
б) багатоосновних кислот у розчині титруванням розчином натрій гідроксиду;
в) кислот у розчині титруванням стандартним розчином основ;
г) гідросульфітів у розчині титруванням стандартним розчином натрій гідроксиду.

1.5.25. В методі ацидометрії робочим розчином є розчин з точно відомою концентрацією:
а) лугу; б) кислоти;
в) солі; г) води.

1.5.26. Методом ацидометрії можна визначити концентрацію:
а) лугу; б) кислоти;
в) солі; г) води.

1.5.27. В методі алкаліметрії робочим розчином є розчин з точно відомою концентрацією:
а) лугу; б) кислоти;
в) солі; г) води.

1.5.28. Методом алкаліметрії можна визначити концентрацію:
а) лугу; б) кислоти;
в) солі; г) води.

1.5.29. Розчин якої речовини використовується як титрант при алкаліметричному визначенні:
а) натрій гідроксиду; б) хлоридної кислоти;
в) натрій хлориду; г) сульфітної кислоти.

1.5.29. Кислотність шлункового соку визначають у клінічних одиницях (к.о.), які виражаються об’ємом:
а) 0,1М розчину лугу, що пішов на титрування 100см3 профільтрованого шлункового соку;
б) 0,1М розчину кислоти, що пішов на титрування 100см3 профільтрованого шлункового соку;
в) 0,01М розчину лугу, що пішов на титрування 100см3 профільтрованого шлункового соку;
г) 0,01М розчину кислоти, що пішов на титрування 100см3 профільтрованого шлункового соку.

1.5.30. Загальна кислотність є:
а) вищою за вільну кислотність;
б) нищою за вільну кислотність;
в) рівною вільній кислотністі;
г) нищою за зв’язану кислотність.

1.5.31. Чому дорівнює молярна маса еквівалента сульфатної кислоти у реакції з натрій гідроксидом:
а) 49 г/моль; б) 98 г/моль;
в) 196 г/моль; г) 49 г.

1.5.32. Чому дорівнює молярна маса еквівалента хлоридної кислоти у реакції з кальцій гідроксидом:
а) 36,5 г/моль; б) 18,25 г/моль;
в) 36 г; г) 73 г/моль.

1.5.33. Чому дорівнює молярна маса еквівалента натрій гідроксиду у реакції з сульфатною кислотою:
а) 20 г/моль; б) 40 г/моль;
в) 40 г; г) 80 г/моль.

1.5.34. Молярна маса еквіваленту Al2(SO4)3 складає (г/моль):
а) 171; б) 114; в) 57; г) 342.

1.5.35. Чому дорівнює молярна маса еквівалента аміаку у реакції з хлоридною кислотою :
а) 17 г/моль; б) 34 г/моль;
в) 2 моль; г) 14 г/моль.

1.5.36. Вкажіть фактор еквівалентності fекв. оксалатної кислоти у реакції:
Н2С2О4 + 2NaOH = Na2С2О4 + 2Н2О
а) Ѕ; б) 1; в) 1/3; г) ј.

1.5.37. Вкажіть фактор еквівалентності fекв. натрій гідроксиду у реакції:
Н2С2О4 + 2NaOH = NaС2О4 + 2Н2О
а) Ѕ; б) 1; в) 1/3; г) ј.

1.5.38. Вкажіть фактор еквівалентності fекв. сульфатної кислоти у реакції з амоній гідроксидом:
а) Ѕ; б) 1; в) 1/3; г) ј.
1.5.39. Вкажіть фактор еквівалентності fекв. амоній гідроксиду у реакції з хлоридною кислотою:
а) Ѕ; б) 1; в) 1/3; г) ј.

1.5.40. Вкажіть фактор еквівалентності fекв. кальцій гідроксиду у реакції з сульфатною кислотою:
а) Ѕ; б) 1; в) 1/3; г) ј.

1.5.41. Вкажіть фактор еквівалентності fекв. ацетатної кислоти у реакції з барій гідроксидом:
а) Ѕ; б) 1; в) 1/3; г) ј.

1.5.42. Вкажіть фактор еквівалентності fекв. барій гідроксиду у реакції з оксалатною кислотою:
Н2С2О4 + Вa(OH)2 = ВaС2О4 + 2Н2О
а) Ѕ; б) 1; в) 1/3; г) ј.

1.5.43. Тимчасова твердість води обумовлена наявністю в ній солей:
а) Na2CO3 і CaCO3; б) Ca(HCO3)2 і MgSO4;
в) Ca(HCO3)2 Mg(HCO3)2.

1.5.44. Постійна твердість води обумовлена наявністю в ній солей:
а) CaCl2, MgSO4; б) CaCO3, MgCO3;
в) MgSO4, CaCO3

1.5.45. Вода вважається твердою, якщо концентрація йонів Ca2+, Mg2+ відповідає значеннями
а) до 4 ммоль-екв/л; б) 4-7 ммоль-екв/л;
в) 7-12 ммоль-екв/л; г) > 12 ммоль-екв/л.

1.5.46. Вода вважається м’якою, якщо концентрація йонів Ca2+, Mg2+ відповідає значеннями
а) до 4 ммоль-екв/л; б) 4-7 ммоль-екв/л;
в) 7-12 ммоль-екв/л; г) > 12 ммоль-екв/л.

1.5.47. Вода вважається нормальної твердості, якщо концентрація йонів Ca2+, Mg2+ відповідає значеннями
а) до 4 ммоль-екв/л; б) 4-7 ммоль-екв/л;
в) 7-12 ммоль-екв/л; г) > 12 ммоль-екв/л.

1.5.48. Вода вважається дуже твердою, якщо концентрація йонів Ca2+, Mg2+ відповідає значеннями
а) до 4 ммоль-екв/л; б) 4-7 ммоль-екв/л;
в) 7-12 ммоль-екв/л; г) > 12 ммоль-екв/л.

1.5.49 В яких одиницях вимірюють твердість води:
а) г/л; б) кг/л; в) ммоль-екв/л; г) моль/л.

1.5.50. Вода вважається твердою, якщо концентрація йонів Ca2+, Mg2+ відповідає значеннями
а) до 4 ммоль-екв/л; б) 4-7 ммоль-екв/л;
в) 7-12 ммоль-екв/л; г) > 12 ммоль-екв/л.

1.5.51. Вода вважається м’якою, якщо концентрація йонів Ca2+, Mg2+ відповідає значеннями
а) до 4 ммоль-екв/л; б) 4-7 ммоль-екв/л;
в) 7-12 ммоль-екв/л; г) > 12 ммоль-екв/л.

1.5.52. Вода вважається нормальної твердості, якщо концентрація йонів Ca2+, Mg2+ відповідає значеннями
а) до 4 ммоль-екв/л; б) 4-7 ммоль-екв/л;
в) 7-12 ммоль-екв/л; г) > 12 ммоль-екв/л.

1.5.53. Вода вважається дуже твердою, якщо концентрація йонів Ca2+, Mg2+ відповідає значеннями
а) до 4 ммоль-екв/л; б) 4-7 ммоль-екв/л;
в) 7-12 ммоль-екв/л; г) > 12 ммоль-екв/л.

1.5.54 В яких одиницях вимірюють твердість води:
а) г/л; б) кг/л; в) ммоль-екв/л; г) моль/л.

1.5.55. Одним з показників якості води, що використовується у фармацевтичній промисловості, є її твердість. Яка з наведених солей може зумовлювати постійну твердість води?
*а) MgCl2; б) KCl;
в) Ca(HCO3)2; г) Mg(HCO3)2

1.5.56. У фармацевтичному аналізі, в якості титранту використовують 0,1 М розчин хлоридної кислоти. Який об'єм цієї кислоти можна приготувати виходячи з 100 мл 0,5 М розчину HCl?
*а) 500мл; б) 50 мл;
в) 200 мл ; г) 1000 мл .

1.5.57. Титриметричний метод аналізу – це метод:
а) кількісного аналізу кислот, основ, солей;
б) кількісного аналізу досліджуваного розчину в процесі титрування;
в) якісного аналізу кислот, основ, солей в процесі титрування.

1.5.58. Процес титрування – це:
а) повільне додавання одного розчину до іншого;
б) повільне додавання одного розчину до іншого до настання еквівалентної
точки;
в) повільне додавання одного розчину до води.

1.5.59. Вимоги, до реакцій в титриметричному аналізі:
а) повинні проходити швидко, кількісно, не бути зворотніми; можливість встановлення еквівалентної точки;
б) повинні проходити швидко, кількісно, бути зворотніми;
в) повинні проходити повільно, кількісно, не бути зворотніми, можливість встановлення еквівалентної кількості.

1.5.60. Точну концентрацію за даними титрування розраховують за формулою:
а) ; б) ;
в)

1.5.61. Для приготування титрованих розчинів використовують:
а) мірний циліндр; б) мірну колбу;
в) мірний хімічний стакан; г) піпетку.

1.5.62. Який хімічний посуд використовують для відбору проби для титрування:
а) мірна колба; б) піпетка;
в) бюретка; г) стакан.

1.5.63. Забарвлення метилоранжу в кислому середовищі:
а) рожевий; б) жовтий;
в) безбарвний.

1.5.64. Забарвлення метилоранжу в лужному середовищі
а) рожевий; б) жовтий;
в) безбарвний.

1.5.65. Інтервал переходу забарвлення метилоранжу:
а) 3,1-4,4; б) 8,2-10,0;
в) 4,0-10,0.

1.5.66. Фенолфталеїн в кислому середовищі:
а) рожевий; б) малиновий;
в) безбарвний.

1.5.67. Фенолфталеїн в лужному середовищі має забарвлення:
а) рожеве; б) малинове; в) безбарвний.

1.5.68. Інтервал переходу забарвлення індикатора фенолфталеїна:
а) 3,1-4,4; б) 3,1-8,2; в) 8,2-10,0.

1.5.69. Яка реакція лежить в основі кислотно-основного титрування:
а) окиснення; б) осадження; в) нейтралізації.

1.5.70. Основне рівняння методу нейтралізації:
а) [Н+] + [ОН
·] = Н2О; б) Н+ + ОН
· = Н2О; в) [Н+] + [ОН
·] = 10
·14.

1.5.71. Робочі розчини в методі нейтралізації:
а) Н2С2О4
·2Н2О, Н2SO4, NaOH, KOH;
б) Н2SO4, HCl, Na2CO3, NaOH;
в) NaOH, KOH, Н2SO4, HCl.

1.5.72. Методом нейтралізації можна визначати:
а) кислоти, відновники;
б) кислоти, основи, солі, які не піддаються гідролізу;
в) кислоти, основи, солі, які піддаються гідролізу.

1.5.73. Класи сполук, які визначаються методом кислотно-основного титрування:
а) кислоти, основи, окисники;
б) кислоти, основи, солі, які не піддаються гідролізу;
в) кислоти, основи, солі, які піддаються гідролізу.

1.5.74. Криві титрування – це:
а) зміна забарвлення розчину в процесі титрування;
б) графічне зображення зміни реакції середовища в процесі титрування;
в) зміна об’єму розчинів в процесі титрування.

1.5.75. Криві титрування показують:
а) зміну об’ємів розчинів при титруванні;
б) залежність рН системи від зміни об’єму титрованого розчину;
в) графічне зображення зміни індикатора.

1.5.76. Стрибок титрування – це:
а) різка зміна рН під час титрування; б) різка зміна рН поблизу еквівалентної точки;
в) момент кінця реакції.

1.5.77. Еквівалентна точка – це:
а) точка кінця реакції;
б) рН, за якого сполуки прореагували в рівних кількостях;
в) рН, за якого сполуки прореагували в еквівалентних кількостях.

1.5.78. Основне рівняння методу ацидіметрії:
а) [Н+] / [ОН
·] = Н2О; б) Н+ + ОН
· = Н2О; в) [Н+] + [ОН
·] = 10
·14.





1.6. КИСЛОТНО-ОСНОВНІ РІВНОВАГИ. рН.
1.6.1. Які з перелічених груп речовин відносять тільки до елекролітів:
а) NaCl, CaCl2, KOH;
б) KOH, C2H5OH, NaCl;
в) Na2B4O7 10H2O, HCOOH, NaCl.
г) C6H12O6, C2H5OH, H2SO4.

1.6. 2. Які з перелічених груп речовин відносять тільки до неелектролітів:
а) C6H12O6 , C2H5OH;
б), KCl, C2H5OH;
в) NaCl H2SO4;
г) С12Н22О11, СН3СНСООН.

1.6. 3. Які із наведених речовин відносять до слабких електролітів?
а) NaCl, б) CH3COOH;
в) Na2SO4; г) HCl.

1.6.4. Які із наведених речовин відносять до слабких електролітів?
а) Н2О, б) NaCl;
в) HCl; г)CCl3COOH.

1.6.5. Які із наведених речовин відносять до слабких електролітів?
а) C2H5OH, б) CCl3COOH;
в) NaCl; г) H2SO4.
1.6.6. Які із наведених речовин відносять до cильних електролітів?
а) NaCl; б) BaSO4;
в) Ca3(PO4)2; г) H2O.

1.6.7. Які із наведених речовин відносять до cильних електролітів?
а) BaSO4; б) H2O;
в) MgCl2; г) H2O.

1.6.8. Які із наведених речовин відносять до cильних електролітів?
а) CaCl2; б) CaCO3;
в) Ca3(PO4)2; г) AgCl.

1.6.9. Згідно з теорією Бренстеда і Лоурі основами є речовини, які при перебігу даної реакції можуть бути:
а) донорами гідроксидних груп;
б) донорами протонів (іонів гідрогену);
в) акцепторами протонів;
г) акцепторами електронної пари.

1.6.10. Згідно з теорією Бренстеда і Лоурі основами є речовини, які при перебігу даної реакції можуть бути:
а) донорами гідроксидних груп;
б) донорами протонів (йонів гідрогену);
в) акцепторами протонів;
г) акцепторами електронної пари.

1.6.11. Водневий показник записується як вираз:
а) [H+]; б) [OH-]; в) pH; г) pOH.


1.6.12. Як записати йонний добуток води?
а) [H3O+]*[OH-]=10-14 б) 13 EMBED Equation.3 1415
в) 13 EMBED Equation.3 141513 EMBED Equation.3 1415 г) 13 EMBED Equation.3 1415

1.6.13. Яка формула використовується для розрахунку рН розбавленого розчину HCl?
а) рН = -g[Н+]; б) рН = 14 – рОН;
в) рН = - gСОН- г) рН = -g[Н+]
·2

1.6.14. Закон розведення Оствальда можна виразити:
а) 13 EMBED Equation.3 1415 б) 13 EMBED Equation.3 1415
в) Р=СRT; г) рН=14-рОН

1.6.15. Яке значення рН в кислих розчинах?
а) рН=0-5; б) рН>7; в) рН=5-7; г) рН<7.

1.6.16. Яке значення рН в лужних розчинах?
а) рН=0-5; б) рН>7; в) рН=5-7; г) рН<7.

1.6.17. Ступінь дисоціації (
·) для слабких електролітів при с (електроліту) = 0,1 моль/л за температури 250С має значення:
а)
·=0; б)
·<1; в)
·<0,1; г)
·<0,03.

1.6.18. Що таке ацидоз?
а) зміщення рН середовища в організмі у лужну сторону;
б) розрідження крові внаслідок плазмолізу;
в) зміщення рН середовища в організмі у кислу сторону;
г) підвищене згортання крові.

1.6.19. Що таке алкалоз?
а) зміщення рН середовища в організмі у лужну сторону;
б) підвищення чутливості організму до окремих ліків;
в) підвищення згортання крові;
г) нервове збудження.

1.6.20. Ацидоз – це відхилення рН крові до:
а) 8,3; б) 8,0; в) 7,2; г) 7,5.

1.6.21 Алкалоз – це відхилення рН крові до:
а) 6,5; б) 6,8; в) 7,1; г) 7,5.

1.6.22. Зрушення кислотно-основного стану крові у сторону підвищення концентрації йонів водню (зниження рН) і зменшення резервної лужності називають:
а) анабіозом; б) алкалозом;
в) ацидозом; г) антагонізмом.

1.6.23. Зрушення кислотно-основного стану крові у сторону зменшення концентрації йонів водню (підвищення рН) і збільшення резервної лужності називається:
а) анабіозом; б) ацидозом;
в) алкалозом; г) антагонізмом.

1.6.24. Вибрати рівняння гідролізу соди і рН середовища в розчині
а) H2SO4 + NaOH рН=7
б) HCl + Na2CO3 рН<7
в) H2CO3 + NaOH рН<7
г) H2O + Na2CO3 рН>7

1.6.25. Міра активної кислотності середовища:
а) ступінь дисоціації;
б) константа дисоціації;
в) рН розчину;
г) об’єм 0,1 М розчину NaOH, затраченого на титрування.

1.6.26. Що таке активна кислотність?
а) ступінь дисоціації кислоти;
б) концентрація йонів Н+ в розчині;
в) константа дисоціації кислоти;
г) відтитрована кислотність середовища.

1.6.27. Інтервал рН, що відповідає поняттю «підвищена» кислотність шлункового соку:
а) рН=0,9; б) рН<1,9; в) рН<4,5; г) рН=7.

1.6.28. Чи одинакові активна і загальна кислотність у розчині сульфатної кислоти
а) так, б) ні, активна більша;
в) ні, загальна більша; г) ні, активна менша.

1.6.29. Чи одинакова активна і загальна кислотність у розчині HCl?
а) ні; б) більша активна;
в) так; г) більша загальна.

1.6.30. Чи однакові активна і загальна кислотність у розчині оцтової кислоти?
а) загальна менша; б) активна менша;
в) активна набагато більша; г) так.

1.6.31. Імовірне значення рН крові людини в нормі:
а) рН=7; б) рН=7,2;
в) рН=7,36; г) рН=7,56.

1.6.32. Яке порушення кислотно-лужної рівноваги може наступити, якщо рН плазми крові стане 7,55?
а) кислотність зросте; б) наступить алкалоз;
в) наступить ацидоз; г) відбудеться плазмоліз.

1.6.33. Імовірні границі зміни значення рН слини:
а) 6,5-7,5; б) 5.6-7,9;
в) 6,0-8,6 г) 7,0-8,6.

1.6.34. Значення рН сечі людини знаходиться в межах:
а) 4,8 – 5,8; б) 6,5 – 8,5;
в) 2,2 – 5,0; г) 5,0 – 6,5.

1.6.35. Фізіологічне значення рН сечі:
а) 1-3; б) 3-6; в) 5-8; г) 6-9.

1.6.36. Можливі границі зміни рН сльозової рідини:
а) 7,6-7,8; б) 7,0-7,6;
в) 7,7-8,7 г) 8,0-8,7.

1.6.37. Чому дорівнює в середньому рН слини в нормі:
а) 5,0; б) 6,75; в) 7,75; г) 8,25.

1.6.38. Імовірне значення рН шлункового соку в нормі:
а) 0,6; б) 1,05; в) 1,65; г) 2,05.

1.6.39. Інтервал рН, що відповідає поняттю «знижена» кислотність шлункового соку:
а) рН > 7,36; б) рН > 0,9;
в) рН > 1,65; г) рН > 2,0.

1.6.40. Інтервал рН, що відповідає поняттю «нульова» кислотність шлункового соку:
а) рН > 7; б) рН >1,65;
в) рН > 1,0; г) рН > 2,0.

1.6.41. Концентрація йонів гідроксилу 0,0001 моль/л. Яке рН розчину?
а) 10; б) 9; в) 4; г) 5.

1.6.42. Концентрація йонів водню в розчині Сн+= 0,001 моль/л. Підрахувати рН розчину.
а) рН=0,0001; б) рН=0,1;
в) рН=2; г) рН=3.

1.6.43. Знайти концентрацію ОН-йонів у морській воді, якщо її рН = 8,0.
а) [ОН-] = 1*10-8 б) [ОН-] = 1*10-6;
в) [ОН-] = 1*10-4; г) [ОН-] = 1*10-2.

1.6.44. Розрахувати концентрацію йонів водню у розчині сульфатної кислоти, якщо рН = 2. Навести розрахунки.
а) [H+] = 0,1; б) [H+] = 0,01;
в) [H+] = 0,2; г) [H+] = 0,02.
1.6.45. Визначити концентрацію йонів водню в слині, якщо рН=6,0. Навести розрахунок.
а) [H+] = 6,0; б) [H+] = 106;
в) [H+] = 10-6; г) [H+] = 1*106.

1.6.46. Розрахувати концентрацію [ОН-]-йонів у питній воді, якщо її рН = 6. Навести розрахунки.
а) [ОН-] = 0,003; б) [ОН-] = 1*10-6;
в) [ОН-] = 1*10-8; г) [ОН-] = 0,6.

1.6.47. Після тривалої роботи в гарячому цеху у робочого відмічено підвищення температури тіла до 38,5°С, тахікардія, порушення ритму сердечних скорочень. Переважно втрата якого електроліту призводить до порушення роботи серця?
а) калію; б) кальцію;
в) магнію; г) фосфору.

1.6.48. Ступінь дисоціації аміаку збільшується при:
а) Розведенні розчину;
б) Охолодженні розчину;
в) Концентруванні розчину;
г) Додаванні солі амонію;

1.6.49. Водневий показник 0,01 М розчину HCl дорівнює:
а) 2; б) 3; в) 5; г)4.

1.6.50. Водневий показник 0,001 Н розчину KOH дорівнює:
а) 11; б) 13; в) 10; г) 12

1.6.51. Водневий показник 0,01 Н розчину слабкої одноосновної кислоти (ступінь дисоціації 1\%) дорівнює:
а) 4; б) 2; в) 1; г) 3

1.6.52. Водневий показник 0,001 М слабкої однокислотної основи (ступінь дисоціації 1\%) дорівнює:
а) 9; б) 8; в) 10 г) 13

1.6.53. Водневий показник 0,05 М розчину H2SO4 дорівнює:
а) 1; б) 2; в) 5; г) 4

1.6.54. Водневий показник 0,001 М розчину хлоридної кислоти дорівнює:
а) 3; б) 0; в) 10; г) 7

1.6.55. Іонний добуток води – це:
а) сума концентрацій протонів та гідроксид-іонів;
б) добуток концентрацій протонів та гідроксид-іонів;
в) відношення концентрацій протонів та гідроксид-іонів.

1.6.56. За рН = 2 іонний добуток води дорівнює:
а) 10-2 моль/л; б) 10-14 моль/ л;
в) 10-12моль/л.

1.6.57. За рН = 11 іонний добуток води дорівнює:
а) 10-2 моль/л; б) 10-11 моль/ л;
в) 10-14 моль/л.

1.6.58. .Активна кислотність – це:
а) концентрація кислоти;
б) концентрація кислотного залишку;
в) концентрація протонів.
г) концентрація гідроксидних йонів

1.6.59. Потенціальна кислотність – це:
а) концентрація непродисоційованих молекул кислоти;
б) концентрація кислоти;
в) концентрація іонів гідрогену.

1.6.60. Загальна кислотність – це:
а) концентрація непродисоційованих молекул кислоти;
б) загальна концентрація кислоти;
в) концентрація протонів.

1.6.61. Титруванням визначають:
а) активну кислотність; б) потенціальну кислотність; в) загальну кислотність.

1.6.62. Формула обчислення рН розчину сильної кислоти:
а) рН = – lg Кд [кислоти]; б) рН = – lg [кислоти]; в) рН = – lg
· – [кислоти].

1.6.63.Формула обчислення рН розчину слабкої кислоти:
а) pH =
·lg Кд
·[кислоти] ;
б) рН = – lg [кислоти];
в) рН = – lg К д · [кислоти].

1.6.64.рОН – це:
а) натуральний логарифм концентрації лугу.
б) від’ємний десятковий логарифм концентрації гідроксид–іонів;
в) від’ємний десятковий логарифм концентрації основи.

1.6.65. Пепсин шлункового соку діє у:
а) кислому середовищі; б) лужному середовищі; в) нейтральному середовищі.

1.6.66 .рН венозної крові:
а) більший за рН артеріальної крові;
б) менший за рН артеріальної крові;
в) однаковий із рН артеріальної крові.

1.6.67. рН в клітині:
а) менший за рН крові; б) більший за рН крові; в) однаковий із рН крові.

1.6.68. .рН 0,001 М NaOH становить:
а) 3; б) 11; в) 6.

1.6.69. рОН 0,01М розчину КОН:
а) 12; б) 2; в) 7.





1.7. ГІДРОЛІЗ СОЛЕЙ

1.7.1. Гідроліз солі – це реакція взаємодії солі з водою, в результаті якої:
а) порушується рівновага дисоціації води, утворюється слабкий електроліт і, як правило, змінюється кислотність середовища;
б) утворюються сильні електроліти, змінюється кислотність середовища;
в) кислотність середовища не змінюється, утворюються сильні електроліти;
г) не порушується рівновага дисоціації води;
д) утворюється газ або осад, не змінюється кислотність середовища.

1.7.2. Посилення гідролізу солей при підвищенні температури пояснюється:
а) збільшенням швидкості ендотермічної реакції дисоціації води;
б) зменшенням швидкості ендотермічної реакції дисоціації води;
в) зменшенням швидкості екзотермічної реакції дисоціації води;
г) додавання СН3СООН;
д) збільшенням швидкості екзотермічної реакції дисоціації води.

1.7.3. Константа гідролізу (Кr) солі слабкої кислоти і сильної основи або слабкої основи і сильної кислоти – це відношення іонного добутку води (Кв) до:
а) константи дисоціації слабкого електроліту;
б) суми молярних концентрацій іонів гідрогену та гідроксиду;
в) добутку молярних концентрацій іонів гідрогену та гідроксиду;
г) кількості речовин солі, що прогідролізувала;
д) кількості речовин солі, що продесоціювала.

1.7.4. Ступінь гідролізу солі (
·r) – це відношення до загальної кількості речовини розчиненої солі:
а) молярної концентрації солі;
б) масової концентрації солі;
в) масової частки солі;
г) кількості речовин солі, що прогідролізувала;
д) кількості речовин солі, що продесоціювала.
1.7.5. Ступінь гідролізу солі (
·r) зростає при:
а) збільшенні концентрації солі;
б) зниженні температури;
в) зниженні температури та збільшенні концентрації солі;
г)зменшенні концентрації солі;
д) додаванні солі, утвореної сильною кислотою та лугом.

1.7.6. Вказати, яка дія змістить рівновагу гідролізу натрій ацетату вліво:
а) підвищення температури;
б) додавання натрій ацетату;
в) додавання води;
г) додавання СН3СООН;
д) додаванні солі, утвореної сильною кислотою та лугом.

1.7.7. Гідролізу не підлягають солі, утворені:
а) слабкою кислотою та сильною основою (лугом);
б) слабкою основою та сильною кислотою;
в) сильною кислотою та сильною основою (лугом);
г) слабкою кислотою та слабкою основою;
д) кислим залишком та катіоном металу.

1.7.8. Назвати водний розчин електроліту, що має найменше значення рН:
а) NaCl; б) KCl; в) CaCl2;
г) NH4Cl; д) BaCl2.
1.7.9. Із наведених нижче солей виберіть ту, що зазнає гідролізу:
а) ферум (ІІІ) нітрат; б) барій хлорид;
в) аргентум бромід; г) калій нітрат;
д) натрій сульфат.

1.7.10. Із наведених нижче солей виберіть ту, що зазнає гідролізу:
а) ферум (ІІ) хлорид; б) барій хлорид;
в) аргентум хлорид; г) калій хлорид;
д) натрій хлорид.

1.7.11. Із наведених нижче солей виберіть ту, водний розчин якої слабкокислий:
а) хром (ІІІ) сульфат; б) барій хлорат;
в) натрій карбонат; г) натрій хлорат;
д) калій перхлорат.

1.7.12. Із наведених нижче солей виберіть ту, водний розчин якої слабколужний:
а) калій нітрат; б) калій сульфат;
в) калій хлорат; г) калій сульфід;
д) калій бромід.

1.7.13. Із наведених нижче солей виберіть ту, водний розчин якої слабколужний:
а) калій сульфат; б) калій сульфіт;
в) аргентум нітрат; г) барій сульфат;
д) натрій хлорид.

1.7.14. Із наведених нижче солей виберіть ту, водний розчин якої лужний:
а) натрій сульфат; б) натрій ціанід;
в) аргентум нітрат; г) натрій нітрат;
д) натрій бромід.

1.7.15. Яка із наведених солей не гідролізує:
а) AlPO4; б) AlCl3; в) Al2(SO4)3;
г) Al(NO3)3; д) Al2S3.

1.7.16. Яка реакція середовища сечі, якщо аналізи показали, що в ній містяться такі солі: NH4Cl, NH4Н2PO4, (NH4)2SO4:
а) кисла; б) лужна; в) нейтральна;
г) слабколужна; д) слабкокисла.

1.7.17. Реакція середовища при гідролізі солі, утвореної слабкою кислотою та сильною основою (лугом), буде:
а) нейтральна; б) слабкокисла;
в) кисла; г) лужна; д) слабколужна.

1.7.18. Реакція середовища при гідролізі солі, утвореної слабкою основою та слабкою кислотою, якщо Кд(основи)> Кд(кислоти) буде:
а) лужна; б) нейтральна; в) кисла
г) слабколужна; д)слабкокисла.

1.7.19. Реакція середовища при гідролізі солі, утвореної слабкою основою та слабкою кислотою, якщо Кд(основи)< Кд(кислоти) буде:
а) лужна; б) нейтральна; в) кисла;
г) слабкокисла; д) слабколужна.

1.7.20. Яке значення рН матиме розчин при гідролізі солі, утвореної слабкою кислотою та лугом:
а) рН<7; б) рН
·7; в) рН=7;
г) рН>7; д) рН=0.

1.7.21. Яке значення рН матиме розчин при гідролізі солі, утвореної слабкою основою та сильною кислотою:
а) рН<7; б) рН
·7; в) рН=7;
г) рН>7; д) рН=0.

1.7.22. Яке значення рН матиме розчин при гідролізі солі, утвореної слабкою кислотою та слабкою основою, якщо Кд(основи)> Кд(кислоти):
а) рН<7; б) рН
·7; в) рН=7;
г) рН>7; д) рН=0.

1.7.23. Яке значення рН матиме розчин при гідролізі солі, утвореної слабкою кислотою та слабкою основою, якщо Кд(основи)= Кд(кислоти):
а) рН<7; б) рН
·7; в) рН=7;
г) рН>7; д) рН=0.

1.7.24. Вкажіть, яка із наведених солей підлягає повному незворотньому гідролізу:
а) Cr2S3 ; б) Al2(SO4)3;
в) Cr(NO3)3; г) KNO3

1.7.25. Яка із наведених солей внаслідок зворотнього гідролізу дає лужне середовище?
а) Na2CO3; б) KCl;
в) AlCl3; г) NaNO3

1.7.25. Яка із наведених солей внаслідок зворотнього гідролізу дає кисле середовище?
а) Fe(NO3)3; б) K2CO3;
в) NaI; г) K3PO4.

1.7.26. Який із наведених оксидів є ангідридом нітратної кислоти?
а) N2O5; б) N2O3;
в) NO2; г) NO.

1.7.27. Вкажіть колір лакмусу у розчині нітрату заліза (III):
а) червоний; б) Фіолетовий;
в) Синій; г) Малиновий

1.7.28. Вкажіть колір лакмусу у розчині карбонату натрію:
а) синій; б) Фіолетовий;
в) Червоний ; г) Малиновий .

1.7.29. Вкажіть колір метилоранжу в розчині сульфату цинку:
а) рожевий; б) Жовтий;
в) Оранжевий ; г) Червоний

1.7.30. Вкажіть колір метилоранжу в розчині карбонату калію:
а) жовтий; б) Оранжевий;
в) Рожевий; г) Безбарвний

1.7.30. Вкажіть колір фенолфталеїну у розчині хлориду алюмінію:
а) безбарвний ; б) Малиновий;
в) Жовтий; г) Синій

1.7.31. Вкажіть колір фенолфталеіну в розчині ортофосфату калію:
а) малиновий; б) Безбарвний
в) Червоний ; в) Синій

1.7.32. Вкажіть колір метилового червоного у розчині сульфату хрому (III):
а) червоний; б) Жовтий ;
в) Синій; в) Безбарвний

1.7.33. Вкажіть, яка із вказаних солей не піддається гідролізу:
а) Ba(NO3)2 ; б) ZnCl2
в) KNO2 ; г) K2HPO4

1.7.34. При розчиненні у воді якої із солей амонію, середовище залишиться практично нейтральним?
а) CH3COO NH4 ; б) (NH4)2SO4;
в) NH4Cl; г) NH4NO3.
1.7.35. Виходячи зі значень добутків розчинності [ДР], вкажіть, у якій з реакцій можно повно осадити катіони Ca2+ з розчину
а) Ca2+ + 2F- = CaF2 ДР [CaF2] = 4,0·10 -11;
б) Ca2+ + SO42- = CaSO4 ДР [CaF2] = 9,1·10 -8
в) Ca2+ + CO32- = CaCO3 ДР [CaCO3] = 4,8·10 -9
г) Ca2+ + C2O42- = CaC2O4 ДР [CaC2O4] = 3,8·10-9

1.7.36. Яка з наведених солей не піддається гідролізу
а) K2SO4; б) K2SO3;
в) AlBr3 ; г) CuSO4
1.7.37. Гідроліз яких солей перебігає в одну стадію без зворотності процесу
а) Cr2S3; б) Na2S;
в) CuS; г) AlCl3
нічого з переліченого

1.7.38. Вкажіть сіль, розчин якої має лужну реакцію:
а) Na2S; б) Na2SO4;
в) KCl; г) CuCl2.

1.7.39. Додавання якої речовини зменшить ступінь гідролізу солі CuSO4?
а) H2SO4; б) H2O;
в) KOH; г) Na2CO3.

1.7.40. Із перелічених нижче нітратів гідролізу піддається:
а) NH4NO3 ; б) Sr(NO3)2
в) NaNO3 ; г) KNO3

1.7.41. Серед наведених сполук вкажіть сіль, водний розчин якої має кисле середовище:
а) ZnSO4; б) Na2B4O7;
в) Na3PO4; г) NaCl





1.8. БУФЕРНІ РОЗЧИНИ
1.8.1. Характерною властивістю буферних систем є:
а) постійність величини рН при розведенні або при додаванні невеликої кількості кислоти чи лугу;
б) незначна зміна значення рН при додаванні невеликої кількості кислоти;
в) зміна значення рН при розведенні;
г) незначна зміна рН додаванні невеликої кількості лугу.

1.8.2. Як впливає розведення буферних систем на значення рН:
а) не впливає; б) майже не змінює;
в) змінює значення рН в сторону кислого середовища;
г) змінює значення рН в сторону лужного середовища.

1.8.3. Величина рН буферних систем залежить:
а) від константи дисоціації слабкого електроліту і від співвідношення компонентів;
б) від співвідношення компонентів і температури;
в). від константи іонізації і не залежить від співвідношення компонентів;
г) від константи дисоціації і не залежить від тиску.

1.8.4. Для розрахунку рН буферного розчину необхідно знати:
а) константу дисоціації і співвідношення кислота: сіль:
б) тиск і температуру;
в) константу дисоціації і температуру;
г) співвідношення співвідношення кислота : сіль і тиск розчину.

1.8.5. рН кислотного буферу залежить від:
а) співвідношення компонентів; б) тиску;
в) температури; г) часу.

1.8.6. рН основного буферу залежить від:
а) природи речовин; б) тиску;
в) температури; г) часу.

1.8.7. Серед написаних сумішей виберіть ті, що мають буферну дію:
а) H2CO3; KHCO3; б) HNO3; NH4NO3;
в) H2CO3; NH4Cl; г) NH4OH; NaH2PO4.

1.8.8.Серед написаних сумішей виберіть ті, що мають буферну дію:
а) H2CO3; NH4Cl; б) HNO3; NH4NO3;
в) Na2HPO4; H3PO4; г)CH3COOH; CH3COONa.

1.8.9. Кислотним буфером є суміш:
а) СН3СООН і СН3СООNa б) NH4Cl і NH4OH;
в) Na2HPO4 і NaH2PO4; г) Na2CO3 і NaHCO3.

1.8.10. Основним буфером є суміш:
а) СН3СООН і СН3СООNa б) NH4Cl і NH4OH;
в) Na2HPO4 і NaH2PO4; г) Na2CO3 і NaHCO3.

1.8.11. Ацетатна буферна система представлена рівнянням:
а) СН3СООН + СН3СООNa
б) CH3COOH + NaSO4
в) CH3COOH + NaOH г) HCl + CH3COONa

1.8.12. Гідрокарбонатна буферна система представлена рівнянням:
а) H2CO3 + NaCl; б) H2CO3 + Na2CO3;
в) H2CO3 + NaHCO3; г) HCl + NaOH.

1.8.13. Ацетатний буферний розчин в залежності від співвідношення кислоти і солі може існувати в діапазоні рН:
а) 3,7 – 5,6; б) 6,2 – 8,2;
в) 1,3 – 3,4; г) 5,8 – 6,9.

1.8.14. Амонійний буферний розчин в залежності від співвідношення кислоти і солі може існувати в діапазоні рН:
а) 8,4 – 10,3; б) 5,4 – 6,8;
в) 6,8 – 8,3; г) 4,1 – 5,6.

1.8.15. Фосфатний буферний розчин в залежності від співвідношення кислоти і солі може існувати в діапазоні рН:
а) 5,9 – 8,0; б) 4,8 – 7,2;
в) 8,1 – 9,5; г) 3,2 – 5,8.
1.8.16. Яка із фосфатних буферних систем, що складається із 0,02 молярних розчинів Na2HPO4 i NaH2PO4 , поданих нище, має значення рН=6,81:
а) 40 мл Na2HPO4 та 40 мл NaH2PO4;
б) 10 мл Na2HPO4 та 20 мл NaH2PO4;
в) 20 мл Na2HPO4 та 30 мл NaH2PO4;
г) 25 мл Na2HPO4 та 40 мл NaH2PO4.

1.8.17. Ацетатна буферна система, яка відповідає значенню рН=4,65 складається з 0,01 молярних розчинів СН3СООН і СН3СООNa, які подані у об’ємах:
а) 20 мл СН3СООН та 20 мл СН3СООNa; б) 10 мл СН3СООН та 25 мл СН3СООNa;
в) 30 мл СН3СООН та 15 мл СН3СООNa; г) 20 мл СН3СООН та 10 мл СН3СООNa.

1.8.19 При якому співвідношенні кислота : сіль рН кислотної буферної системи найбільший:
а) 1:9; б) 2:8; в) 5:5; г) 9:1.

1.8.20. При якому співвідношенні кислота : сіль рН кислотної буферної системи найменший:
а) 1:9; б) 2:8; в) 5:5; г) 9:1.

1.8.21. При якому співвідношенні кислота : сіль рН аміачної буферної системи буде найбільша:
а) 1:9; б) 2:8; в) 5:5; г) 9:1.

1.8.22. При якому співвідношенні кислота : сіль рН аміачної буферної системи буде найменша:
а) 1:9; б) 2:8; в) 5:5; г) 9:1.


1.8.23. Які основні протолітичні процеси відбуваються при дії на буферну систему сильної кислоти чи лугу:
а) електролітична дисоціація, протоліз, нейтралізація;
б) електролітична дисоціація, протоліз, гідроліз;
в) гідроліз, протоліз, нейтралізація;
г) окислення, гідроліз, протоліз.

1.8.24. Механізм дії буферних систем направлений на:
а) відновлення кислих і лужних продуктів;
б) окиснення кислих і лужних речовин;
в) нейтралізацію кислих і лужних продуктів;
г) гідроліз кислих і лужних продуктів.
1.8.25. Механізм дії на ацетатну буферну систему кислотою представлений в рівнянні:
а) СН3СОО- + Н3О+ СН3СООН + Н2О;
б) NН3
·H2O + H3O+ NH4+ + 2H2O;
в) H3O+ + HCO3- H2CO3 + H2O;
г) H3O+ + OH- 2H2O.

1.8.26. Механізм дії на амонійну буферну систему лугу представлений рівнянням:
а) OH- + H3O+ 2H2O;
б) NН3
· H2O + H3O+ NH4+ + 2H2O;
в) OH- + HCO3- HCO3- + H2O
г) OH- + NH4+ NH3
· H2O.

1.8.27. Механізм дії на гідрокарбонатну буферну систему кислотою представлений в рівнянні:
а) Нb- + H3O+HHb + H2O;
б) H3O+ + OH- 2H2O;
в) HPO4-2 + H3O+ H2PO4- + H2O;
г) H3O+ + HCO3- H2CO3 + H2O.

1.8.28. Механізм дії на гідрокарбонатну буферну систему кислотою представлений рівнянням:
а) H3O+ + HCO3- H2CO3 + H2O;
б) НСО-3 + OH- H2CO3
в) H2CO3 + OH- HCO-3 + H2O
г) H3O+ + OH- 2H2O.

1.8.29. Механізм дії на фосфатну буферну систему кислотою представлений:
а) НРО4-2 + Н3О+ Н2РО4- + Н2О
б) НРО4- + Н3О+ Н3РО4- + ОН-
в) Н2РО4- + ОН- НРО4-2 + Н2О+
г) НРО4-2 + Н2О+ Н2РО4- + ОН-.

1.8.30. Рівняння Гендерсона для підрахунку рН кислотних буферних систем:
а) 13 EMBED Equation.3 1415
б) 13 EMBED Equation.3 1415
в) 13 EMBED Equation.3 1415
г)13 EMBED Equation.3 141513 EMBED Equation.3 1415

1.8.31. Рівняння Гендерсона для підрахунку рН основних буферних систем:
а) 13 EMBED Equation.3 1415
б) 13 EMBED Equation.3 1415
в) 13 EMBED Equation.3 1415
г) 13 EMBED Equation.3 1415

1.8.32. Для розрахунку рН основного буферу необхідно скористатись формулою:
а) 13 EMBED Equation.3 1415
б) 13 EMBED Equation.3 1415
в) 13 EMBED Equation.3 1415
г) 13 EMBED Equation.3 1415

1.8.33. Біохімічні буферні системи організму:
а) гідрокарбонатна, фосфатна, гемоглобінова, білкова;
б) фосфатна, ацетатна, білкова, гідрокарбонатна;
в) гемоглобінові, білкова, фосфатна, амонійна;
г) білкова, ацетатна, амонійна, фосфатна.

1.8.34. Буферна дія – це здатність буферного розчину стійко зберігати сталу величину :
а) молярних концентрацій компонентів; б) рН;
в) константи дисоціації слабкого електроліту.
1.8.35.Склад буферних систем кислотного типу:
а) сильна кислота та основа;
б) слабка кислота та її сіль, що утворена сильною основою;
в) сильна кислота та її сіль, що утворена сильною основою.
1.8.36.Склад ацетатного буферу:
а) СН3СООН + СН3СООС2Н5;
б) СН3СООН + NaOH;
в) СН3СООН + СН3СООNa.
1.8.37.Склад гідрогенкарбонатного буферу:
а) H2CO3 + NaHCO3; б) H2CO3 + NаCl; в) NaHCO3 + NаCl.
1.8.38.Співвідношення компонентів гідрогенкарбонатного буферу в плазмі крові за
рН = 7,36 має бути:
а) 15 : 1; б) 20 : 1; в) 7 : 1; г)4 :1.
1.8.39.Склад фосфатного буфера:
а) Na3PO4 + NaH2PO4;
б) Na2 НPO4 + NaH2PO4;
в) Н3PO4 + NaH2PO4.
г) Н3PO4 + Na2PO4.
1.8.40. Співвідношення компонентів фосфатного буферу в плазмі крові за рН= 7,36 має бути:
а) 8 : 1; б) 10 : 1; в) 4 : 1.
1.8.41. Склад білкового буфера:
а) PtCOOH + PtCOOK;
б) PtCOOH + PtCONH2;
в) PtCOOH +( PtCOO)2Ca.
1.8.42. Формула білкової молекули як буфера:
а) Pt - COOH б) Pt - COOК
\ \
NH2 NH2
в) Pt - COCl г) Pt - COOH
\ \
NH2 NО2
1.8.43.Склад гемоглобінового буфера:
а) HHb + KHbО2; б) HHb + KHb;
в) HHb + NaHbО2.
1.8.44.Склад оксигемоглобінового буфера:
а) HHb + Са(HbО2)2; б) HHb + KHb; в) HhbО2 + КHbО2.
1.8.45.Склад буферних систем основного типу:
а) сильна кислота та слабка основа;
б) слабка основа та її сіль, що утворена сильною кислотою;
в) сильна кислота та її сіль, що утворена сильною основою.
1.8.46.Склад аміачного буфера:
а) NH4OH + NH4Cl; б) NH4OH + HCl; в) NH4NO3 + HNO3.
1.8.47. рН буферних систем залежить від:
а) величини КД та співвідношення компонентів;
б) величини КД та добутку компонентів;
в) величини КД та суми компонентів;
г) різниці компонентів.
1.8.48.Кислотно-лужна рівновага – це сталість в організмі людини величини:
а) осмотичного тиску;
б) артеріального тиску;
в) рН.
г) рОН.
1.8.49.Які органи та тканини підтримують кислотно-лужну рівновагу:
а) серце, шкіра, кістки; б) легені, нирки, кров; в) легені, зубна тканина, нирки.
1.8.50.Легені підтримують кислотно-лужну рівновагу в організмі людини:
а) виводячи воду;
б) виводячи вуглекислий газ;
в) виводячи солі.
г) виводячи кислоти.
1.8.51.Яка із буферних систем міститься у крові ?
а) CH3COOH б) R - COOH
СH3COONa \
NH2
в) NH4OH г) Na2CO3
NH4NO3 Na2SO4
1.8.52.Механізм дії фосфатного буферу в крові:
а) NaН2PO4+НCl Н3РО4+NaCl;
б) Na2HPO4+ NaOН Na3PO4 +Н2О;
в) Na2HPO4 + НCl NaH2PO4+NaCl.
1.8.53.Механізм дії гідрогенкарбонатного буферу в крові :
а) NaHСO3 + NaOH Na2СO3 + H2O; б) NaHСO3 + НCl NaCl + H2СO3;
в) NaHСO3 + NaOH Н2СO3 + H2O.

1.8.54. Рівняння обчислення рН гідрогенкарбонатного буферу
А) ;
Б)
В)
1.8.55. Формула обчислення рН для фосфатного буферу:
а) ;
Б) ;
В)
Г) –рК.





1. 9. БУФЕРНА ЄМНІСТЬ.

1.9.1. Буферна ємність це розрахункова величина:
а) визначається молярною масою еквівалента сильної кислоти, що треба додати до 1 л буферного розчину, щоб рН змінився на одиницю;
б) визначається кількістю еквівалентів сильної кислоти або сильної основи, що треба додати до 1 л буферного розчину, щоб рН змінився на одиницю;
в) визначається молярною масою еквівалента сильної основи, що треба додати до 1 л буферного розчину, щоб рН змінився на одиницю;
г) визначається кількістю еквівалентів сильної кислоти або сильної основи, що треба додати до 1 л буферного розчину, щоб рН залишився сталим.

1.9.2. На буферну ємність розчинів впливають:
а) константа дисоціації і температура;
б) співвідношення концентрації компонентів і тиск;
в) концентрація буферного розчину і співвідношення концентрації компонентів даного розчину;
г) константа дисоціації і природа буферного розчину.

1.9.3.На буферну ємкість розчинів впливають:
а) константа дисоціації і природа буферного розчину;
б) концентрація буферного розчину і співвідношення концентрації компонентів даного розчину.
в) співвідношення концентрації компонентів і тиск;
г) константа дисоціації і температури.

1.9.4. На скільки одиниць змінюється рН буферного розчину при розрахунку його буферної ємності:
а) 1; б) 2; в) 3; г) 0,5.

1.9.5. Буферну ємність розраховують за об’ємом буферного розчину:
а) 1 дм3; б) 1 см3; в) 1 м3; г) 1 мл.

1.9.6. Найбільшу буферну ємність має буферний розчин, якщо співвідношеним між кислотою і основою є:
а) більше кислоти; б) менше кислоти;
в) більше основи; г) менше основи;
д) однакові.

1.9.7. Найбільшу буферну ємність за кислотою має буферний розчин, в якому співвідношення кислоти і солі є:
а) більше кислоти; б) більше солі;
в) однаково; г) менше кислоти.

1.9.8. Розрахунок буферної ємності можна провести за:
а) кислотою і водою; б) кислотою і сіллю;
в) кислотою і основою; г) основою і сіллю.
1.9.9. Величину буферної ємності за кислотою розраховують:
а) 13 EMBED Equation.3 1415; б) 13 EMBED Equation.3 141513 EMBED Equation.3 1415;
в) 13 EMBED Equation.3 1415; г) 13 EMBED Equation.3 141513 EMBED Equation.3 1415.

1.9.10. Величину буферної ємності за основою розраховують:
а) 13 EMBED Equation.3 1415; б) 13 EMBED Equation.3 1415;
в) 13 EMBED Equation.3 1415; г) 13 EMBED Equation.3 1415.

1.9.11. Найбільшу буферну ємність має буферний розчин, якщо співвідношеним між кислотою і основою є:
а) більше кислоти; б) менше кислоти; в) однакові; г) менше основи; д) більше основи.

1.9.12. У плазмі крові найбільшу роль відіграють буферні системи:
а) аміачна; б) гідрокарбонатна;
в) ацетатна; г) гемоглобінна.

1.9.13. У плазмі крові найбільшу роль відіграють буферні системи:
а) фосфатна; б) гемоглобінова;
в) аміачна; г) ацетатна.

1.9.14. У еритроцитах переважає буферна система:
а) фосфатна; б) гемоглобінова;
в) аміачна; г) ацетатна.

1.9.15. Які функціональні групи білкових молекул зумовлюють їх буферну дію?
а) –СООН; -NO2; б) –СООН; -NН2;
в) -NН2; -CN; г) -NН2; -NO2.

1.9.16.Механізм дії буферних систем направлений на:
а) нейтралізацію кислих і лужних продуктів;
б) відновлення кислих і лужних продуктів;
в) гідроліз кислих і лужних продуктів;
г) окиснення кислих і лужних речовин.

1.9.17. Які основні протолітичні процеси відбуваються при дії на буферну систему сильної кислоти:
а) гідроліз, протоліз, нейтралізація;
б) окислення, гідроліз, протоліз;
в) електролітична дисоціація, протоліз, нейтралізація;
г) електролітична дисоціація, протоліз, гідроліз.
1.9.18. Механізм дії гідрокарбонатної буферної системи при надходженні лужних продуктів представлений рівнянням:
а) Н3О+ + НСО3- Н2СО3 + Н2О
б) Н3О+ + ОН- 2 Н2О
в) Н2СО3 + ОН- НСО3- + Н2О
г) Н2СО3 + Н2О НСО3- + Н3О+

1.9.19. Механізм дії на гідрокарбонатну буферну систему кислотою представлений рівнянням:
а) Н3О+ + ОН- 2Н2О
б) Н2СО3 + ОН- НСО3- + Н2О
в) Н3О+ + НСО3- 2 Н2О
г) Н2СО3 + Н2О НСО3- + Н3О+

1.9.20. Кислотно-основна рівновага крові визначається:
а) величиною рН, концентрацією йонів НСО3-, тиском СО2 в крові;
б) величиною рН, концентрацією йонів ОН-, тиском СО2 в крові;
в) величиною рН, температурою, концентрацією йонів ОН-;
г) концентрацією йонів Н3О; ОН-, температурою.

1.9.21. Лужний резерв крові вимірюється:
а) об’ємом СО2; б) об’ємом СО;
в) Об’ємом НО2; г) Об’ємом NО2.

1.9.22. При якому співвідношенні НСО3-:Н2СО3 рН гідрокарбонатного буферу відповідає рН крові:
а) 20:1; б) 15:1; в) 1:1; г) 1:20.

1.9.23. Механізм дії буферної системи оксигемоглобін-гемоглобін при надходженні кислих продуктів представлений рівнянням:
а) ННb + OH- Hb- + H2O
HHbO2 + OH- HbO2- + H2O;
б) Hb- + H3O+ ННb + H2O
HbO2- + H3O+ HHbO2 + H2O;
в) Hb- + H2O ННb + OH-
HbO2- + H2O HHbO2 + OH-;
г) Hb- + Н2СО3 HHbO2 + НСО3-
HbO2- + Н2СО3 HHbO2 + НСО3-.

1.9.24. Буферна система оксигемоглобін-гемоглобін характеризується рівновагою між йонами:
а) Hb- і ННb б) Hb- і OH-
HbO2- і HHbO2; HbO2- і OH-;
в) Hb- і H3O+ г) Hb- і HHbO2
HbO2- і H3O+; HbO2- і ННb.

1.9.29. Значення рН плазми крові в нормі може знаходитись:
а) 7,35-7,45; б) 6,80-7,0;
в) 7,15-7,35; г) 8,01-8,35.

1.9.30. Зрушення кислотно-основного стану крові у сторону підвищення концентрації йонів водню (зниження рН) називають:
а) алкалозом; б) анабіозом;
в) ацидозом; г) антагонізмом.

1.9.31. Зрушення кислотно-основного стану крові у сторону зменшення концентрації йонів водню (підвищення рН) називають:
а) ацидозом; б) алкалозом;
в) анабіозом; г) антагонізмом.

1.9.32. Яку із наведених речовин можна використовувати для коригування кислотно-основного стану організму при ацидозі:
а) NaHCO3; б) NaCl
в) HCl г) аскорбінову кислоту.

1.9.33. Механізм дії білкової буферної системи при надходженні кислих продуктів представлений рівняням:
а) ;
б) ;
в) ;
г) ;

1.9.34. Механізм дії на фосфатну буферну систему кислотою представлений рівнянням:
а) НРО4-2 + Н2О Н2РО4- + ОН-;
б) Н2РО4- + ОН- НРО4-2 + Н2О;
в) НРО4-2 + Н3О Н3РО4 + ОН-;
г) НРО4-2 + Н3О Н2РО4- + Н2О.

1.9.35.Буферна ємкість – це кількість моль екв. сильної кислоти або лугу, яку необхідно додати до:
а) 1мл буферної системи, щоб змінити рН на 1;
б) 10л буферної системи, щоб змінити рН на 1;
в) 1л буферної системи, щоб змінити рН на 1.
1.9.36.Буферна ємкість – це кількість моль екв. сильної кислотабо лугу, яку необхідно додати до 1л буферної системи, щоб змінити рН на:
а) 2; б) 1; в) 10.



HHbO2 + OH- HbO2- + H2O


1.10. КОЛІГАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ. ОСМОС

1.10.1. Дифузія – це процес:
а) переміщення частинок речовини з зони більшої концентрації в меншу до вирівнювання концентрації;
б) переміщення частинок речовини з зони меншої концентрації в більшу до вирівнювання концентрації;
в) переходу речовини із твердого стану в рідкий;
г) переходу речовини із рідкого стану в газоподібний;
д) переходу речовини із одного стану в інший;

1.10.2. Осмос – це процес:
а) переміщення частинок речовини з зони більшої концентрації в меншу до вирівнювання концентрації;
б) переміщення частинок речовини з зони більшої концентрації в меншу до вирівнювання концентрації через напівпроникну мембану;
в) переміщення частинок речовини з зони меншої концентрації в більшу до вирівнювання концентрації;
г) переміщення частинок речовини з зони меншої концентрації в більшу до вирівнювання концентрації через напівпроникну мембрану.

Розчинність газів в розчині:
а) тим менша, чим більша концентрація розчинених в розчині солей;
б) тим більша, чим менша концентрація розчинених в розчині солей;
в) не залежить від концентрації розчинених солей;
г) прямо пропорційна концентрації розчинених солей;
д) обернено пропорційна концентрації розчинених солей.

1.10.3. Розчинність газів в рідині:
а) прямо пропорційна тиску газу;
б) обернено пропорційна тиску газу;
в) не залежить від тиску газу;
г) зменшується зі збільшенням тиску;
д) збільшується зі зменшенням тиску.

1.10.4. Кесонна хвороба виникає через:
а) збільшення розчинності газів при зростанні тиску і зменшення розчинності газів в крові при зменшенні тиску;
б) зменшення розчинності газів при зростанні тиску і збільшення розчинності газів в крові при зменшенні тиску;
в) збільшення розчинності газів при зменшенні тиску і зменшення розчинності газів в крові при збільшенні тиску;
г) збільшення розчинності газів при зменшенні тиску і зменшення розчинності газів в крові при зменшенні тиску.

1.10.5. «Гірська хвороба» виникає через:

а) збільшення розчинності газів при зростанні тиску і зменшення розчинності газів в крові при зменшенні тиску;
б) зменшення розчинності газів при зростанні тиску і збільшення розчинності газів в крові при зменшенні тиску;
в) збільшення розчинності газів при зменшенні тиску і зменшення розчинності газів в крові при збільшенні тиску;
г) збільшення розчинності газів при зменшенні тиску і зменшення розчинності газів в крові при зменшенні тиску.

1.10.6. Осмосом називається процес переходу через напівпроникну мембрану молекул розчинника:
а) із 2 % р-ну NaCl в 10 % р-н NaCl;
б) із 10 % р-ну NaCl в 2 % р-н NaCl;
в) із 5 % р-ну NaCl в 5 % р-н NaCl;
г) із 10 % р-ну NaCl в 10 % р-н NaCl;
д) із 0,9 % р-ну NaCl в 5 % р-н глюкози.

1.10.7. Осмотичний тиск вимірюється в:
а) кПа; б) кДж/моль; в) Па/л;
г) атм/моль; д) Па/моль.

1.10.8. Осмотичний тиск плазми крові рівний:
а) 740-780 кПа; б) 730-750 кПа;
в) 800-850 кПа; г) 700-800 кПа;
д) 720-760 кПа.

1.10.9. Ізотонічним називається розчин, що має значення осмотичного тиску:
а) рівний значення стандарту;
б) вищий значенню стандарту;
в) нищий значення стандарту;
г) нижчий значення тиску крові;
д) вищий значенню тиску крові;

1.10.10. Ізотонічним до плазми крові є розчин:
а) 4,5 %-ий глюкози; б) 4,5 %-ий NaCl;
в) 0,45 %-ий глюкози; г) 0,9 %-ий глюкози.

1.10.9. Гіпотонічним називається розчин, що має значення осмотичного тиску:
а) рівний значення стандарту;
б) вищий значенню стандарту;
в) нищий значення стандарту;
г) нижчий значення тиску крові;
д) вищий значенню тиску крові;

1.10.9. Гіпертонічним називається розчин, що має значення осмотичного тиску:
а) рівний значення стандарту;
б) вищий значенню стандарту;
в) нищий значення стандарту;
г) нижчий значення тиску крові;
д) вищий значенню тиску крові;
1.10.11. Із наведених нижче розчинів гіпертонічним є:
а) 5 % р-н глюкози; б) 0,1 % NaCl;
в) 1,0 % р-н глюкози; г) 10 % NaCl.

1.10.12. Еритроцит вміщений в 0,5 % розчин NaCl. При цьому протікає процес:
а) гемолізу; б) плазмолізу;
в) екзоосмосу; г) дифузії;
д) осмос не проходить.

1.10.13. Еритроцит вміщений в 0,9 % розчин NaCl. При цьому протікає процес:
а) гемолізу; б) плазмолізу;
в) екзоосмосу; г) дифузії;
д) осмос не проходить.

1.10.14. Еритроцит вміщений в 5 % розчин NaCl. При цьому протікає процес:
а) гемолізу; б) плазмолізу;
в) ендоосмосу; г) дифузії;
д) осмос не проходить.

1.10.15. Еритроцит вміщений в 10 % розчин NaCl. При цьому протікає процес:
а) гемолізу; б) плазмолізу;
в) ендоосмосу; г) дифузії;
д) осмос не проходить.

1.10.16. Еритроцит вміщений в 0,9 % розчин глюкози. При цьому протікає процес:
а) гемолізу; б) плазмолізу;
в) екзоосмосу; г) дифузії;
д) осмос не проходить.

1.10.17. Еритроцит вміщений в 5 % розчин глюкози. При цьому протікає процес:
а) гемолізу; б) плазмолізу;
в) ендоосмосу; г) дифузії;
д) осмос не проходить.

1.10.18. Еритроцит помістили в дистильовану воду. При цьому відбуваються процеси:
а) набухання і розтріскування;
б) всихання і зморщування;
в) нічого не відбувається;
г) поглинання води еритроцитом;
д) виділення води еритроцитом.

1.10.19. Еритроцит помістили в 2% розчин CuCl2. При цьому відбуваються процеси:
а) набухання: розтріскування;
б) всихання і зморщування;
в) нічого не відбувається;
г) поглинання води еритроцитом;
д) виділення води еритроцитом.

1.10.20. Порівняйте осмотичний тиск розчинів NaCl і глюкози однаковї молярної концентрації:
а) більший в NaCl; б) менший в NaCl;
в) однакові; г) менший в глюкози;
д) більший в глюкози.

1.10.21.В 1 л розчину, який ізотонічний до плазми крові може бути глюкози:
а) 0,303 моля; б) 0,205 моля;
в) 0,154 моля; г) 0,148 моля;
д) 0,284 моля.

1.10.22. Порівняйте осмотичний тиск розчинів MgCl2 і NaCl однакових молярних концентрацій:
а) більший в MgCl2; б) більший в AgCl;
в) менший в MgCl2; г) однаковий;
д) менший в AgCl.

1.10.23. Порівняйте осмотичний тиск розчинів сахарози і Na3PO3 однакових молярних концентрацій:
а) більший в сахарозі; б) однаковий;
в) більший в Na3PO3; г) менший в сахарозі;
д) менший в Na3PO3.
1.10.24. Порівняйте осмотичний тиск розчинів NaBr і NaCl однакових молярних концентрацій:
а) більший в NaBr; б) однаковий;
в) менший в NaBr; г) більший в NaCl;
д) менший в NaCl.

1.10.25. Температура замерзання розчину в порівнянні із температурою замерзання чистого розчинника:
а) понижується; б) підвищується;
в) не змінюється;
г) понижується, а потім підвищується;
д) підвищується, а потім понижується.

1.10.26. Температура кипіння розчину в порівнянні із температурою кипіння чистого розчинника:
а) понижується; б) підвищується;
в) не змінюється;
г) понижується, а потім підвищується;
д) підвищується, а потім понижується.

1.10.27. Депресією температури замерзання розчину називають:
а) пониження температури замерзання;
б) підвищення температури замерзання;
в) пониження тиску; г) підвищення тиску;
д) зміна температури.

1.10.28. Визначення молярної маси розчиненого у воді неелектроліту через визначення температури замерзання його розчину називається:
а) кріометрією; б) ебуліометрією;
в) кріоскопією; г) осмометрією.

1.10.29. Визначення молярної маси розчиненого у воді неелектроліту через визначення температури кипіння його розчину називається:
а) кріометрією; б) ебуліоскопією;
в) кріоскопією; г) осмометрією.

1.10.30. Кількісно величину осмотичного тиску розчиненого у воді неелектроліту можна визначити законом Вант-Гоффа за формулою:
а)
·=CRT б)
·=iCRT в)
·p=po x2
г) 13 EMBED Equation.3 1415 д) 13 EMBED Equation.3 1415

1.10.31. Кількісно величину осмотичного тиску розчиненого у воді електроліту можна визначити законом Вант-Гоффа за формулою:
а)
·=CRT б)
·=iCRT в)
·p=po x2
г) 13 EMBED Equation.3 1415 д) 13 EMBED Equation.3 1415

1.10.32. Кріоскопічна постійна К визначається як величина пониження температури замерзання розчину, що містить:
а) 1 моль розчиненої речовини в 1 кг розчинника;
б) 1 моль розчиненої речовини в 1 л розчинника;
в) 0,1 моль розчиненої речовини в 1 кг розчинника;
г) 1 моль розчиненої речовини в 100 г розчину;
д) 0,1 моль розчиненої речовини в 1 кг розчину.

1.10.33. Зв’язок ізотонічного коефіцієнту зі ступенем дисоціації:
а) і = 1 –
· ( n – 1 ) ; б) і = 1 +
· ( n – 1 ) ;
в) і = 1 +
· ( n + 1 ).
1.10.34. Гіпотонічним називають розчин, осмотичний тиск якого:
а) менший за Росм другого розчину;
б) однаковий із Росм другого розчину;
в) більший за Росм другого розчину.
1.10.35.Ізотонічним називається розчин осмотичний тиск якого:
а) менший за Росм другого розчину;
б) однаковий із Росм другого розчину;
в) більший за Росм другого розчину.
1.10.36.Гіпертонічним називається розчин осмотичний тиск якого:
а) менший за Росм другого розчину;
б) однаковий із Росм другого розчину;
в) більший за Росм другого розчину.
1.10.37.В медицині використовують ізотонічний розчин NaCl з масовою часткою його:
а) 1%; б) 0,5%; в) 0,9%.
1.10.38.Фізіологічним або ізотонічним розчином назвають:
а) 0,9% розчин Na2SO4; б) 0,9% розчин NaCl;
в) 0,9% розчин NaNO3;
1.10.39.В медицині використовують гіпертонічний розчин NaCl з масовою часткою його:
а) 1%; б) 10%; в) 0,9%.
1.10.40.Ізоосмія – це :
а) сталість рН; б) сталість артеріального тиску;
в) сталість осмотичного тиску.
1.10.41.Величина осмотичного тиску крові:
а) 22,4 атм; б) 7,36 атм;
в) 8,7 атм; г) 7,5 атм.
1.10.42.Осмотична концетрація крові:
а) 1 моль/л; б) 0,303 моль/л; в) 0,7 моль/л.
1.10.43.Ізоосмія в організмі людини підтримується:
а) нирками та легенями; б) кістками та шкірою;
в) мозком та печінкою.
1.10.44.Ізоосмія в організмі людини підтримується:
а) печінкою та підшкірною клітковиною;
б) кістками та шкірою;
в) мозком та печінкою.

1.10.45.Гемоліз це:
а) зморщування клітин в гіпотонічному розчині;
б) руйнування клітини в гіпотонічному розчині;
в) сталий стан клітини.
г) зморщування клітин в гіпертонічному розчині.
1.10.46.Плазмоліз це:
а) збільшення клітини в об’ємі;
б) зморщування клітини в гіпертонічному розчині;
в) руйнування клітини в гіпотонічному розчині.
1.10.47.Під час гемолізу осмос направлений:
а) з клітини; б) осмос зупиняється; в) у клітину.
1.10.48.Під час плазмолізу осмос напралений:
а) з клітини; б) осмос зупиняється; в) у клітину.
1.10.49.Онкотичний тиск крові становить:
а) 1 атм; б) 4 атм; в) 0,04 атм.
1.10.50.Онкотичний тиск крові обумовлений:
а) електролітами; б) білками; в) неелектролітами.
1.10.51.Послаблююча дія 25 %-ного розчину МgSO4 пояснюється тим що це:
а) ізотонічний розчин; б) гіпертонічний розчин;
в) гіпотонічний розчин.
1.10.52.Що відбувається, якщо річкову рибу пустити в море?
а) гемоліз; б) плазмоліз; в) нічого не трапиться.
1.10.53.Чи ізотонічні 1М розчини сечовини і оцтової кислоти :
а) ізотонічні; б) гіпотонічний розчин сечовини;
в) гіпертонічний розчин сечовини.
1.10.54.Потреба організму відновити осмотичний тиск до норми зумовлюється відчуттям :
а) голоду; б) спраги; в) сну.
1.10.55.Коли в організм вводиться з їжею велика кількість цукру або солі осмотичний тиск :
а) знижуються б) не змінюється; в) підвищується.
1.10.56.Що відбувається, якщо морську рибу пустити в річку?
а) тургор; б) явище плазмолізу; в) явище гемолізу.
1.10.57.Плазмоліз клітин спостерігається:
а) РОСМ зовні > РОСМ в середині;
б) РОСМ зовні = РОСМ в середині;
в) РОСМ зовні < РОСМ в середині.
1.10.58.Тиск насиченої пари над розчином в порівнянні з тском насиченої пари над чистим розчинником:
а) більший; б) менший;
в) однаковий. г) не змінюється.
1.10.59.Розчини замерзають за температури:
а) 0°С; б) вище 0°С; в) нижче 0°С.
1.10.60 Зниження температури замерзання розчину
·t це різниця між температурою замерзаня
води та:
а) температурою замерзання розчиненої речовини;
б) температурою замерзання розчину;
в) температурою замерзання води та кріоскопічною константою.
1.10.61. Температура замерзання електролітів порівняно із неелектролітами за однакової молярної
концентрації:
а) вища; б) нижча;
в) однакова; г) залежить від розчинника.
1.10.62. Електроліти замерзають за нижчої температури порівняно із неелектролітами, тому що
електроліти:
а) дисоціюють; б) не дисоціюють;
в) випаровуються.
1.10.63. Зниження тиску насиченої пари тим більше, чим:
а) нижча концентрація; б) вища концентрація;
в) не залежить.

1.10.64. Гіпотонічні розчини лікарських засобів не можна вводити внутрішньовенно тому, що відбувається:
а) гемоліз еритроцитів;
б) плазмоліз еритроцитів;
в) збільшення осмотичного тиску крові;
г) зсідання еритроцитів

1.10.65. До колігативних властивостей розчинів відносять
а) осмос і осмотичний тиск ;
б) седиментаційну стійкість ;
в) кінетичну стійкість ;
г)ефект Тіндаля.

1.10.66. Під час перебування в гірський місцевості у людини можуть розвинутись симптоми гіпоксії. Вплив якого фактору зумовлює появу таких симптомів:
а) зменшення парціального тиску кисню;
б) зменшення парціального тиску азоту;
в) зменшення атмосферного тиску;
г)збільшення атмосферного тиску.

1.10.67. Напівпроникна мембрана пропускає молекули:
а) розчину; б) розчинника;
в) розчиненої речовини.

1.10.68. .Приклади природних напівпроникних мембран:
а) целофан; б) поліетилен;
в) мембрана рослинних клітин.

1.10.69. Приклади штучних напівпроникних мембран:
а) целофан; б) поліетилен; в) папір.

1.10.70. Осмотичний тиск вимірюють:
а) сталагмометром;
б) осмометром;
в) віскозиметром.

1.10.71. Осмотичний тиск електроліту більший за осмотичний тиск неелектроліту за однакової
молярної концентрації тому що:
а) електроліти не дисоціюють; б) електроліти дисоціюють;
в) тому що кількість кінетичних частинок однакова.

1.10.72. Осмотична концентрація електроліту в порівнянні з осмотичною концентрацією
неелектроліту за однакової молярної концентрації більша тому що:
а) електроліти не дисоціюють; б) електроліти дисоціюють;
в) тому що кількість кінетичних частинок однакова.

1.10.73. Ізотонічний коефіцієнт i показує:
а) на скільки Росм. електроліту більший за Росм. неелектроліту;
б) у скільки разів Росм. електроліту більший за Росм. неелектроліту за однакової молярної
концентрації;
в) у скільки разів Росм. електроліту менший за Росм. неелектролітуза однакової молярної
концентрації.

1.10.74. Зв’язок ізотонічного коефіцієнту зі ступенем дисоціації:
а) і = 1 –
· ( n – 1 ) ; б) і = 1 +
· ( n – 1 ) ;
в) і = 1 +
· ( n + 1 ).

1.10.75. Гемоліз це:
а) зморщування клітин в гіпотонічному розчині;
б) руйнування клітини в гіпотонічному розчині;
в) сталий стан клітини.

1.10.76. Плазмоліз це:
а) збільшення клітини в об’ємі; б) зморщування клітини в гіпертонічному розчині;
в) руйнування клітини в гіпотонічному розчині.

1.10.77. Онкотичний тиск крові обумовлений:
а) електролітами; б) білками; в) неелектролітами.

1.10.78. Плазмоліз клітин спостерігається:
а) РОСМ зовні > РОСМ в середині;
б) РОСМ зовні = РОСМ в середині;
в) РОСМ зовні < РОСМ в середині.

1.10.79. Тиск насиченої пари над розчином в порівнянні з тском насиченої пари над чистим
розчинником:
а) більший; б) менший; в) однаковий.

1.10.80. Рідина закіпає, якщо тиск її насиченої пари :
а) дорівнює атмосферному тиску;
б) більший за атмосферний тиск;
в) менший за атмосферний тиск.

1.10.81. Підвищення температури кипіння розчинів залежить від:
а) концентрації; б) об’єму; в) температури.





ІІ рівень
2.4. КОНЦЕНТРАЦІЇ РОЗЧИНІВ


2.4.1. Для приготування 100г розчину глюкози з масовою часткою 5% треба:

2.4.2. Для приготування 200г розчину гідрокарбонату натрію з масовою часткою 1,5 % потрібно:

2.4.3. Для приготування 400г розчину глюкози з масовою часткою 4,5% потрібно:

2.4.4. В 191 мл води розчинили 9 г глюкози. Розрахувати масову частку глюкози в розчині

2.4.5. Масова частка соляної кислоти в шлунковому соці рівна 0,5% (
·=1,007г/см3) Яка молярна концентрація еквівалентів кислоти в шлунковому соці?

2.4.6. Яка маса кристалічної соди (Na2CO3* 10H2O) потрібна для приготування 250 мл розчину з молярною концентрацією 0,5 моль/л? Який титр приготованого розчину?

2.4.7. Для приготування 250 см3 розчину хлориду кальцію з молярною концентрацією 0,1 моль/дм3 потрібно:

2.4.8. Яка молярна концентрація еквівалентів солі в розчині, якщо в 400 мл розчину розчинено 8,1 г Na2CO3? Розрахувати масову частку даного розчину, якщо
·=1,002 г/мл.

2.4.9. Яка масова частка хлориду кальцію в 0,2 М розчині CaCl2 (
·=1,005г/см3) і титр цього розчину?



2.4.10. Яка маса хлориду Na потрібна для приготування 500 мл фізіологічного розчину (w=0,9%;
·
·1 г/см3) Визначте полярність і титр розчину.

2.4.11. Який об’єм фізіологічного розчину (0,9 % NaCl,
·= 1 г/мл) можна приготувати із 0,1 моля кухонної солі?

2.4.12. Для приготування 500 мл розчину сульфату алюмінію з молярною концентрацією еквівалентів солі 0,01 моль-екв/л потрібно:

2.4.13. Для приготування 200 мл розчину сульфату Купру му (ІІ) з молярною концентрацією еквівалентів 0,5 моль/л потрібно:

2.4.14 Для приготування 50 см3 розчину хлориду натрію з молярною концентрацією еквівалентів NaCl 0,143 моль-екв/л потрібно:


2.4.15. Встановити титр розчину, в 250 мл якого розчинено 3,6 г хлориду барію. Яка молярна концентрація еквівалентів солі в цьому розчині?

2.4.16. Яку масу калій перманганату необхідно взяти для приготування 200 мл 0,2 моль/л розчину?

2.4.17. Обчислити молярну концентрацію натрій хлориду с(NaCl) в розчині з масовою часткою натрій хлориду 10%, якщо густина розчину 1г/мл.

2.4.18. Молярна концентрація еквівалента натрій карбонату с(-Na2CO3)=0,1 моль/л. Обчислити масу карбонату натрію в 520мл розчину.

2.4.19. В 200мл розчину міститься 4,9г сульфатної кислоти. Розрахувати молярну концентрацію еквівалента сульфатної кислоти с(-H2SO4).

2.4.20. Обчислити масу води, яку необхідно додати до 50г розчину перманганату калію з масовою часткою перманганату калію 5%, щоб одержати розчин з масовою часткою перманганат калію 0,1%.
2.4.21. Молярна концентрація еквівалента сульфатної кислоти с(-H2SO4)=0,02моль/л. Розрахувати масову концентрацію сульфатної кислоти
·(H2SO4).

2.4.22. До 50г спиртового розчину йоду з масовою часткою йоду 1% додали 2г йоду. Обчислити масову частку йоду в одержаному розчині.


2.5. ОСНОВИ ТИТРИМЕТРИЧНОГО АНАЛІЗУ


2.5.1. На титрування 20 мл розчину ацетатної кислоти моль/л. Розрахуйте молярну концентрацію еквівалента ацетатної кислоти у розчині:

2.5.2. Розрахуйте молярну концентрацію еквівалента калій гідроксиду в розчині, якщо на титрування 25 мл цього розчину витрачено 16,39 мл розчину сульфатної кислоти з молярною концентрацією еквівалента 0,02 моль/л:

2.5.3. Яка молярна концентрація еквівалента сульфатної кислоти в розчині, на титрування 10 мл якого витрачено 13,89 мл розчину кальцій гідроксиду з молярною концентрацією еквівалента 0,01 моль/л.

2.5.4. Розрахуйте молярну концентрацію еквівалента аміаку у 10 мл розчину, якщо на титрування цього розчину витрачено 9,79 мл розчину сульфатної кислоти з молярною концентрацією еквівалента 0,1 моль/л:

2.5.5. Яка молярна концентрація еквівалента сульфатної кислоти в 25 мл розчину на титрування якого витрачено 15,49 мл розчину калій гідроксиду з молярною концентрацією еквівалента 0,01 моль/л:

2.5.6. Розрахуйте молярну концентрацію еквівалента натрій гідроксиду в розчині об’ємом 100 мл, якщо на титрування 10 мл цього розчину витрачено 12,36 мл розчину хлоридної кислоти з молярною концентрацією еквівалента 0,01 моль/л:

2.5.7. Яка молярна концентрація еквівалента аміаку в 50 мл розчину, якщо на титрування 25 мл цього розчину витрачено 12,53 мл розчину хлоридної кислоти з молярною концентрацією еквівалента 0,01 моль/л:

2.5.8. Яка маса аміаку в 50 мл розчину, якщо на титрування цього розчину витрачено 19,23 мл розчину хлоридної кислоти з молярною концентрацією еквівалента 0,01 моль/л:

2.5.9. Розрахуйте масу натрій гідроксиду у розчині об’ємом 100 мл, якщо на титрування 10 мл цього розчину витрачено 12,36 мл розчину хлоридної кислоти з молярною концентрацією еквівалента 0,01 моль/л:

2.5.10. Розрахуйте масу калій гідроксиду у розчині, якщо на титрування 10 мл цього розчину витрачено 10,63 мл розчину сульфатної кислоти з молярною концентрацією еквівалента 0,02 моль/л:

2.5.11. Розрахуйте масу ацетатної кислоти у розчині об’ємом 50 мл, якщо на титрування 10 мл цього розчину витрачено 8,96 мл розчину натрій гідроксиду з молярною концентрацією еквівалента 0,005 моль/л:

2.5.12. Яка маса аміаку у 100 мл розчину, якщо на титрування 10 мл цього розчину витрачено 19,23 мл розчину хлоридної кислоти з молярною концентрацією еквівалента 0,1 моль/л:

2.5.13. Яка маса сульфатної кислоти у 25 мл розчину, на титрування якого витрачено 15,49 мл розчину барій гідроксиду з молярною концентрацією еквівалента 0,01 моль/л:

2.5.14. Розрахуйте масу калій гідроксиду, якщо на титрування 10мл цього розчину витрачено 10,63мл розчину сульфатної кислоти з молярною концентрацією 0,02моль/л.
2.5.15. За якою формулою обчислюють молярну концентрацію еквівалента барій гідроксиду згідно з даними титриметричного аналізу за реакцією Ba(OH)2 + 2HCl = BaCl2 + 2H2O?

2.5.16. Яка маса сульфатної кислоти у 25 мл розчину, на титрування якого витрачено 15.49 мл розчину барій гідроксиду з молярною концентрацією еквівалента 0,01 моль/л?

2.5.17. За якою формулою обчислюють масу хлоридної кислоти згідно з даними титриметричного аналізу за реакцією Na2B4O7 + 2HCl + 5H2O = 2NaCl + 4H3BO3?

2.5.18 Яка молярна концентрація еквівалента сульфатної кислоти у розчині, на титрування 10 мл якого витрачено 13.89 мл розчину кальцій гідроксиду з молярною концентрацією 0,01моль/л.

2.5.19. Розрахуйте молярну концентрацію еквівалента аміаку у 10 мл розчину, якщо на титрування цього розчину витрачено 9,79мл розчину сульфатної кислоти з молярною концентрацією 0,1 моль/л.

2.5.20. Розрахувати молярну концентрацію еквівалента розчину соляної кислоти, одержаного при змішуванні 1 об’єму 3,7 % її розчину (
·=1,09 г/мл) і 3 об’ємів води.

2.5.21. При гіперацидному гастриті, язві шлунку призначають натрію гідрокарбонат в таблетках по ,3 г три рази на день після їди на протязі 10 днів. Розрахувати масу препарату необхідну на курс лікування.


2.5.16. При гіпертонічній хворобі І і ІІ ступеня призначають призначають внутрішньом’язево по 1 мл 0,5 % розчину девінкану щоденно на протязі 5 тижнів. Розрахувати масу препарату, необхідного для забезпечення курсу лікування.

2.5.22. При урологічних операціях призначають внутрішньо фурадонін по 0,15 г три рази в день. Курс лікування 8 днів. Розрахувати масу препарату, необхідного на курс лікування:

2.5.23. Який об’єм фізіологічного розчину (0,9 % NaCl,
·= 1 г/мл) можна приготувати із 0,1 моля кухонної солі?

2.5.24. Для полоскання, спринцювання, а також промивання шлунку використовують 0,01 %-й розчин (
·= 1 г/мл) калію перманганат. Розрахувати необхідного для приготування 2 л такого розчину.

2.5.25. Для лікування легеневих захворювань в медичній практиці використовують 10 %-й розчин йодиду калію. Яку кількість (масу КІ) необхідно взяти для приготування 2 кг такого розчину?

2.5.26. Розрахувати масу бури Na2B4O7 необхідну для приготування 500мл розчину з молярною концентрацією еквівалента рівною 0,02 моль/л.

2.5.30. При циститах, пієлітах призначають щоденне внутрішньовенне введення по 5 мл 40 %-го розчину гексаметилентетраміну (Мr = 140) напротязі 10 днів. Розрахувати молярну концентрацію препарату в розчині і його масу необхідну для курсового лікування.





2.6. КИСЛОТНО-ОСНОВНІ РІВНОВАГИ. рН.


2.6.1. Підрахувати концентрацію гідроксильних йонів у розчині, якщо рН цього розчину дорівнює 12. Навести розрахунки.

2.6.2. Підрахувати концентрацію водневих йонів у розчині, якщо рОН цього розчину дорівнює 12. Навести розрахунки.

2.6.3. Розрахувати рОН і рН розчину в якому концентрація гідроксильних йонів дорівнює 1*10-5 моль/л. Навести розрахунки і вказати середовище.

2.6.4. Розрахувати рН у розчині фосфатної кислоти, якщо СН+=0,02 моль/л.
2.6.5. Молярна концентрація іонів гідрогену сечі дорівнює 3,16*10-6 моль-л. Чому дорівнює рОН?

2.6.6. Молярна концентрація йонів гідроксиду артеріальної крові дорівнює молярній концентрації іонів гідрогену (моль/л):
а) 8*10-5; б) 4*10-6; в) 6*10-7; г) 4*10-9.

2.6.7. Активна кислотність шлункового соку дорівнює 0,047. Розрахувати рН.
а) рН = 1,05; б) рН = 1,33;
в) рН = 2,66; г) рН = 4,7.

2.6.8. Розрахувати рОН розчину гідроксиду амонію з концентрацією 0,2 моль/л, якщо ступінь дисоціації
·=0,042.

2.6.9. Розрахувати рН 0,1 М розчину гідроксиду амонію, ступінь дисоціації якого дорівнює 0,1. Навести розрахунки.

2.6.10. Підрахувати рН розчину гідроксиду амонію, концентрація якого 0,04 моль/л, якщо К(NH4OH) = 1,8*10-5. Навести розрахунки.

2.6.11. Розрахувати рН 0,1 М розчину гідроксиду амонію, якщо константа дисоціації К(NH4OH) = 1,8*10-5. Навести розрахунки.

2.6.12. Розрахувати рН у розчині гідроксиду амонію з концентрацією 0,01 моль/л, якщо К(NH4OH) = 1,79*10-5. Навести розрахунки.

2.6.13. Розрахувати рН одномолярного розчину NH4OH, константа дисоціації якого К(NH4OH) = 1,8*10-5. Навести розрахунки.
2.6.14. Розрахувати рН розчину NH4OH з концентрацією
·=2,5 %, якщо ступінь дисоціації дорівнює 0,135. Навести розрахунки.
а) рН=9,30; б) рН=10,92
в) рН=12,98 г) рН=13,02.

2.6.15. Розрахувати рН 0,001 М розчину оцтової кислоти, ступінь дисоціації якої дорівнює 0,1. Навести розрахунки.

2.6.16. Розрахувати рН 0,001 М розчину оцтової кислоти, константа дисоціації якої дорівнює Кд = 1,8*10-5. Навести розрахунки.

2.6.17. Розрахувати рН у розчині оцтової кислоти (Кд = 1,8*10-5), концентрація якої 0,009 моль/л, якщо. Навести розрахунки.

2.6.18. Розрахувати рН розчину мурашиної кислоти з масовою часткою 5%, якщо К(НСООН)=1,8*10-4,
·=1г/мл. Навести розрахунки.
а) рН=2,58; б) рН=2,78; в) рН=0,92; г) рН=1,86.

2.6.19. Молярна концентрація розчину оцтової кислоти с(СH3СООН)=0,01 моль/л, ступінь дисоціації електроліту 100%. Визначити рН розчину, враховуючи, що ступінь дисоціації електроліту 1,3%:
а) 3,68; б) 3,43; в) 2,89; г) 3,89.

2.6.20. Обчислити рОН розчину карбонатної кислоти з молярною концентрацією еквівалента 0,00001 моль/л, якщо Кд = 4,5*10-7. Навести розрахунки.

2.6.21. Розрахувати рН у розчині молочної кислоти (Кд=1,44*10-4), концентрація якої 0,009 моль/л. Навести розрахунки.

2.6.22. Молярна концентрація розчину хлоридної кислоти с(HCl)=0,05 моль/л, ступінь дисоціації електроліту 100%. Визначити рОН розчину при умові, що його розбавили в 2 рази:
а) 12,7; б) 12,6; в) 12,4; г) 11,7.

2.6.23. У 300 мл води розчинили 0,3 г молочної кислоти (Мч=90) Розрахувати рН цього розчину, якщо константа дисоціації молочної кислоти дорівнює 1,44*10-4. Навести розрахунки.
а) рН=1,44; б) рН=2,9
в) рН=4,35 г) рН=3,85.

2.6.24. Є дві проби шлункового соку. В одній з них вміст соляної кислоти складає 0,1 %, у другій – 0,2 %. У якій пробі величина рН буде більшою? Навести розрахунки.

2.6.25. Є розчини соляної та оцтової кислот з однаковою молярною концентрацією 0,01 моль/л. У якому розчині значення рН буде більшим? Навести розрахунки, приймаючи до уваги що КСН3СООН = 1,8*10-5.

2.6.26. Є розчини соляної та оцтової кислот з однаковою молярною концентрацією 0,1. У якому розчині рН буде більшим, коли константа дисоціації оцтової кислоти дорівнює 1,8*10-5. Навести розрахунки.

2.6.27. Розрахувати концентрацію йонів водню у шлунковому соці, якщо рН=1,2. Навести розрахунки.
а) [H+] = 6,31*10-2; б) [H+] = 9,03*10-3;
в) [H+] = 3,07*10-3; г) [H+] = 0,63

2.6.28. Розрахувати молярну концентрацію оцтової кислоти в розчині, якщо рН =2,79, а ступінь дисоціації
· = 0,135. Навести розрахунки.
а) 0,012 моль/л; б) 0,017 моль/л;
в) 0,022 моль/л; г) 0,031 моль/л;

2.6.29. Розрахувати молярну концентрацію оцтової кислоти в розчині, якщо рН = 4,2, а константа дисоціації КСН3СООН = 1,8*10-5.
а) 0,22*10-3 моль/л; б) 0,11*10-3 моль/л;
в) 0,44*10-3 моль/л; г) 0,33*10-2 моль/л;

2.6.30. рН секрету підшлункової залози дорівнює 8,5. Чому дорівнює молярна концентрація іонів гідрогену (моль/л)
а) 3,16*10-6; б) 4,16*10-7;
в) 5,16*10-8; г) 3,28*10-10.

2.6.31. Розрахувати масу КОН, яка необхідна для приготування 1 л водного розчину з рН=12,5 (густина розчину
·=1 г/мл)
а) 0,77г; б) 1,77г; в) 2,54г; г) 0,254г.

2.6.32. Яку масу КОН та води необхідно взяти для приготування 1 л розчину з рН=13,2 (
·=1 г/мл) Навести розрахунки.
а) 8,85г і 991,15 г; б) 0,885 г і 999,115 г;
в) 4,42 г і 995,58 г; г) 0,442 г і 999,558 г.

2.6.33. Скільки грамів КОН необхідно взяти для приготування 200 мл розчину (
·=1г/мл) з рН=11,9. Навести розрахунки.
а) 0,089г; б) 0,890;
в) 0,0445 г; г) 0,445 г.

2.6.34. Скільки грамів NaOH необхідно взяти для приготування 250 мл водного розчину з рН=12 (
·=1 г/мл) Навести розрахунки.
а) 0,01г; б) 0,1г; в) 1,0г; г) 4,0г.

2.6.35. Водневий показник розчину кальцій гідроксиду 10. Визначити масу Са(ОН)2 в грамах в 200 мл розчину, враховуючи, що ступінь дисоціації електроліту 100%:
а) 4,2*10-2; б) 3,4*10-3;
в) 1,2*10-5; г) 8,6*10-4.

2.6.36. Молярна концентрація розчину сульфатної кислоти с(H2SO4)=0,05моль/л. Визначити рОН розчину, враховуючи , що ступінь дисоціації електроліту 100%.

2.6.37. Молярна концентрація іонів гідрогену шлункового соку дорівнює 10-2 моль/л. Чому дорівнює рОН?

2.6.38. Молярна концентрація розчину оцтової кислоти с(СН3СООН)=0,01 моль/л. Визначити рН розчину, враховуючи, що ступінь дисоціації електроліту 1,3%.

2.6.39. Молярна концентрація іонів гідрогену артеріальної крові дорівнює 4,0·10-8 моль/л. Чому дорівнює молярна концентрація іонів гідроксилу?

2.6.40. Молярна концентрація розчину кальцій гідроксиду с(Са(ОН)2)=0,005 моль/л. Визначити рН розчину, враховуючи, що ступінь дисоціації електроліту 100%.

2.6.41. рН секрету підшлункової залози дорівнює 8,5. Чому дорівнює молярна концентрація іонів гідроксиду рОн?

2.6.42. Молярна концентрація розчину натрій гідроксиду с(NaОН)=0,01моль/л, ступінь дисоціації електроліту 100%. Як зміниться рН розчину при розведенні його в 100 разів?

2.6.43. Молярна концентрація іонів гідроксилу шлункового соку дорівнює 10-12 моль/л. Чому дорівнює рН?

2.6.44. Молярна концентрація розчину хлоридної кислоти с(НCl)=0,05 моль/л, ступінь дисоціації електроліту 100%. Визначити рОН розчину при умові, що його розбавили в 2 рази.

2.6.45. рН підшлункового соку дорівнює 2. Розрахувати с(Н+), с(ОН-), а також рН його при розведенні в 10 та 100 разів.




2.7. ГІДРОЛІЗ СОЛЕЙ


2.7.1. Написати іонне та молекулярне рівняння першої стадії гідролізу натрій карбонату.

2.7.2. Написати іонне та молекулярне рівняння першої стадії гідролізу натрій фосфату.

2.7.3. Написати іонне та молекулярне рівняння першої стадії гідролізу ферум (ІІІ) хлориду.
2.7.4. Написати іонне та молекулярне рівняння першої стадії гідролізу амоній ацетату.

2.7.5. Написати іонне та молекулярне рівняння першої стадії гідролізу алюміній ацетату.




2.8. БУФЕРНІ РОЗЧИНИ

2.8.1. Аміачна буферна система складається з 50 мл розчину гідроксиду амонію з молярною концентрацією еквівалентів 0,2 моль/л і 200 мл хлориду амонію з молярною концентрацією еквівалентів 0,1 моль/л (Кд (NH4OH) = 179*10-5) Визначити рН даної системи.
Як зміниться рН даного аміачного буферу при доливанні до нього 20 мл розчину кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,1 моль/л.

2.8.2. Аміачна буферна система складається з 100 мл розчину гідроксиду амонію з молярною концентрацією еквівалентів 0,1 моль/л і 50 мл хлориду амонію з молярною концентрацією еквівалентів 0,2 моль/л (Кд (NH4OH) = 179*10-5) Визначити рН даної системи.
Як зміниться рН даного аміачного буферу при доливанні до нього 10 мл розчину кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,2 моль/л.

2.8.3. Ацетатна буферна система складається з 20 мл розчину оцтової кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,1 моль/л і 50 мл ацетату натрію з молярною концентрацією еквівалентів 0,2 моль/л (Кд = 1,76*10-5) Визначити рН даної системи.
Як зміниться рН даного ацетатного буферу при доливанні до нього 50 мл розчину кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,1 моль/л.

2.8.4. Ацетатна буферна система складається з 200 мл розчину оцтової кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,1 моль/л і 100 мл ацетату натрію з молярною концентрацією еквівалентів 0,1 моль/л (КСН3СО ОН = 1,76*10-5) Визначити рН даної системи.
Як зміниться рН даного ацетатного буферу при доливанні до нього 20 мл розчину кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,1 моль/л.

2.8.5. Як зміниться рН фосфатного буферу, який складається з 200 мл розчину гідро фосфату калію з молярною концентрацією еквівалентів 0,1 моль/л і 100 мл дигідрофосфату калію з молярною концентрацією еквівалентів ,1 моль/л (КH3PO4 = 6.2*10-8) при доливанні до нього 20 мл розчину лугу з молярною концентрацією еквівалентів 0,2 моль/л.

2.8.6. Гідрокарбонатна буферна система складається з 100 мл розчину гідрокарбонату натрію з молярною концентрацією еквівалентів 0,1моль/л і 100 мл карбонату натрію з молярною концентрацією еквівалентів 0,2моль/л. (КН2СО3=4,13*10-7) Визначити рН даної системи.
Як зміниться рН даного гідро карбонатного буферу при додаванні до нього 20 мл розчину кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,2 моль/л?

2.8.7. Обчислити рН амонійного буфера, що складається із 400мл розчину NH4Cl з с0(NH4Cl)=0,15моль/л і 200 мл розчину аміаку з с0(NH3 · Н2О)=0,1моль/л. Кд(NH3 · Н2О)=1,8·10-5 моль/л.

2.8.8. Розрахувати кількості мл розчинів СН3СООН з с0(СН3СООН)=0,1 моль/л і СН3СООNa з с0(СН3СООNa)=0,1 моль/л, а також води, які необхідно змішати, щоб приготувати 400 мл ацетатного буфера з с(буфера)=0,05 моль/л і рН=5,24. Кд(СН3СООН)=1,75·10-5моль/л. У відповіді об’єми компонентів буфера виразити в літрах.

2.8.9. Обчислити рН ацетатного буфера, що складається із 50мл розчину СН3СООNa з с0(СН3СООNa)=0,1моль/л і 200 мл розчину СН3СООН з с0(СН3СООН)=0,05моль/л. Кд(СН3СООН)=1,75·10-5моль/л.

2.8.10. Обчислити рН фосфатного буфера, що складається із 150мл розчину NaH2PO4 з с0(NaH2PO4)=0,1моль/л і 200 мл розчину Na2HPO4 з с0(Na2HPO4)=0,05моль/л. Кд(Н2РО4-)=6,2·10-8 моль/л.


2.8.11. Розрахуйте, які об’єми розчинів гідрокарбонату і карбонату натрію з молярними концентраціями еквівалентів 0,1 моль/л треба взяти для приготування 20 мл буферного розчину з рН=6,30 (КН2СО3=4,13*10-7).
Як зміниться рН даного буферу при доливанні до нього 10 мл розчину лугу з молярною концентрацією еквівалентів 0,02 моль/л.
а) V1 = 18 мл; V2 = 2 мл; рН = 6,50;
б) V1 = 10 мл; V2 = 10 мл; рН = 7,35;
в) V1 = 9 мл; V2 = 11 мл; рН = 6,65;
г) V1 = 5 мл; V2 = 15 мл; рН = 9,9.

2.8.12. Розрахуйте, які об’єми розчинів гідрокарбонату і карбонату натрію з молярними концентраціями еквівалентів 0,1 моль/л треба взяти для приготування 20 мл буферного розчину з рН=6,30 (КН2СО3=4,13*10-7).
Як зміниться рН даного буферу при доливанні до нього 10 мл розчину з молярною концентрацією еквівалентів 0,02 моль/л.
а) V1 = 7 мл; V2 = 13 мл; рН = 9,9;
б) V1 = 8 мл; V2 = 12 мл; рН = 6,50;
в) V1 = 18 мл; V2 = 2 мл; рН = 7,35;
г) V1 = 9 мл; V2 = 11 мл; рН = 6,65.

2.8.13. Розрахувати кількості мл розчинів Na2HPO4 з с0(Na2HPO4)=0,02 моль/л і NaH2PO4 з с0(NaH2PO4)=0,1 моль/л, а також води, які необхідно змішати, щоб приготувати 600 мл фосфатного буфера з с(буфера)=0,05 моль/л і рН=5,46. Кд(Н2РО4-) = 6,2·10-8моль/л. У відповіді об’єми складових буфера виразити в літрах.

2.8.14. Розрахувати кількості мл розчинів Na2HPO4 з с0(Na2HPO4)=0,1 моль/л і NaH2PO4 з с0(NaH2PO4)=0,1 моль/л, а також води, які необхідно змішати, щоб приготувати 600 мл фосфатного буфера з с(буфера)=0,05 моль/л і рН=5,46. Кд(Н2РО4-) =6,2·10-8моль/л. У відповіді об’єми складових буфера виразити в літрах.
2.8.15. Розрахувати кількості мл розчинів СН3СООН з с0(СН3СООН)=0,1 моль/л і СН3СООNa з с0(СН3СООNa)=0,1 моль/л, а також води, які необхідно змішати, щоб приготувати 300 мл ацетатного буфера з с(буфера)=0,1 моль/л і рН=5,46. Кд(СН3СООН)=1,75·10-5моль/л. У відповіді об’єми компонентів буфера виразити в літрах.





2.9. БУФЕРНА ЄМНІСТЬ

2.9.1. До 100 мл крові для зміни рН від 7,36 до 6,9 треба долити 40 мл розчину хлоридної кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,05 моль/л. Обчислити буферну ємність крові за кислотою.

3.9.2. До 50 мл крові для зміни рН від 4,5 до 6,2 треба додати 10 мл розчину гідроксиду натрія з молярною концентрацію еквівалентів 0,02 моль/л. Обчислити буферну ємність крові за основою.

2.9.3. До 100 мл крові для зміни рН від 7,31 до 6,9 треба долити 20 мл розчину хлоридної кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,02 моль/л. Обчислити буферну ємність крові за кислотою.

2.9.4. До 40 мл крові для зміни рН від 4,8 до 6,5 треба додати 10 мл розчину гідроксиду натрію з молярною концентрацію еквівалентів 0,02 моль/л. Обчислити буферну ємність крові за основою.

2.9.5.До 20 мл крові для зміни рН від 7,35 до 6,95 треба додати 10 мл розчину хлоридної кислоти з молярною концентрацію еквівалентів 0,01 моль/л. Обчислити буферну ємність крові за кислотою.

2.9.6.До 20 мл крові для зміни рН від 4,6 до 6,3 треба додати 10 мл розчину гідроксиду натрію з молярною концентрацією еквівалентів 0,01 моль/л. Обчислити буферну ємність крові за основою.

2.9.7. Обчислити скільки мл розчину HCl з молярною концентрацією 0,02 моль/л треба додати до 50 мл крові, щоб змінити її рН з 7,36 до 7,1, якщо В=0,05.

2.9.8. Обчислити скільки мл розчину НCl з молярною концентрацією 0,01 моль/л треба додати до 10 мл крові, щоб змінити її рН з 7,34 до 7,2 якщо В=0,1.

2.9.9. Обчислити скільки мл розчину НCl з молярною концентрацією 0,05 моль/л треба додати до 100 мл крові, щоб змінити її рН з 7,31 до 7,21 якщо В=0,05.

2.9.10. Обчислити скільки мл розчину НCl з молярною концентрацією 0,02 моль/л треба додати до 30 мл крові, щоб змінити її рН з 7,34 до 7,22 якщо В=0,02.

2.9.11. Є два буферних розчини:
1) приготовлений із 40 мл розчину СH3СОOH з С=0,3 моль/л та 40 мл розчину СH3СОONa з С=0,03 моль/л.
2) приготовлений із 30 мл розчину СH3СОOH з С=0,5 моль/л та 40 мл розчину СH3СОONa з С=0,5 моль/л.
Розрахувати співвідношення компонентів буферних розчинів і вказати для якого із цих розчинів значення буферної емкості буде найбільше:
а) 1:0,8; б) 0,3:1; в) 1:0,5; г) 0,8:0,8.

2.9.12.Є два буферних розчини:
1) Приготовлений із 100 мл розчину Na2HPO4 з С=0,5 моль/л та 100 мл розчину NaH2PO4 з С=0,5 моль/л;
2) Приготовлений із 80 мл розчину Na2HPO4 з С=0,5 моль/л та 100 мл розчину NaH2PO4 з С=0,5 моль/л;
Розрахуйте співвідношення компонентів буферної системи і вкажіть при якому із них значення буферної ємності буде найбільшим:
а) 1:0,8; б) 1:0,5; в) 0,9:0,8; г) 0,5:1.

2.9.13. Є два буферних розчини:
1) Приготовлений із 60 мл розчину КН2РО4 з С=0,02 моль/л та 60 мл розчину К2НРО4 з С=0,02 моль/л;
2) Приготовлений із 50 мл розчину КН2РО4 з С=0,2 моль/л та 60 мл розчину К2НРО4 з С=0,2 моль/л.
Розрахувати співвідношення компонентів буферних розчинів і вказати для якого із цих розчинів значення буферної емкості буде найменше.
а) 1:0,9 б) 0,9:1; в) 0,8:1; г) 1:0,8

2.9.14. Є два буферних розчини:
1) Що приготовлений із 40 мл розчину NH4OH з С=0,03 моль/л та 20 мл розчину NH4Cl з С=0,06 моль/л.
2) приготовлений із 50 мл розчину NH4OH з С0,03 моль/л та 30 мл розчину NH4Cl з С=0,06 моль/л.
Розрахувати співвідношення компонентів буферних розчинів і вказати для якого із цих розчинів значення буферної емкості буде найбільше:
а) 1:0,8; б) 0,9:1; в) 1:0,5; г) 0,8:0,3.

2.9.15. Яка буферна ємність гідроген карбонатної буферної системи плазми крові за лугом, якщо після титрування 100,0 мл її затрачено 15,3 мл 0,01 моль/л розчину калій гідроксиду при зміні рН на одиницю?
2.9.16. Для зміни рН від 7,36 до 7,4 до 10,0 мл крові додано 3,6 мл 0,05 моль/л розчину хлоридної кислоти. Яка буферна ємність крові за кислотою?

2.9.17. Яка буферна ємність фосфатної буферної системи плазми крові за лугом, якщо після титрування 10,0 мл її затрачено 5,3 мл 0,01 моль/л розчину калій гідроксиду при зміні рН на одиницю?

2.9.18. Розрахуйте співвідношення концентрацій 13 EMBED Equation.3 1415 в еритроцитах артеріальної крові (при 370С) рК1=6,1.

2.9.19. Розрахуйте буферну ємністьгідрокарбонатної буферної системи плазми плазми крові за кислотою, якщо при додаванні до 25см3 цього розчину 14,3 мл хлоридної кислоти з молярною концентрацією 0,05 моль/л рН розчину змінилось з 7,4 до 6,7.
.


2.10. КОЛІГАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ. ОСМОС
2.10.1. Осмотичний тиск розчину гемоглобіну в воді, яка містить 124 г/л речовини при 170 С дорівнює 4,40 кПа. Молярна маса гемоглобіну, розрахована методом осмометрії рівна:

2.10.2. 1 літр розчину містить 18,4 г гліцерину. Осмотичний тиск такого розчину при 250С рівний:

2.10.3. На основі закону Вант-Гоффа розрахуйте осмотичний тиск 5% розчину глюкози при 370С:

2.10.4. На основі закону Вант-Гоффа розрахуйте осмотичний тиск 0,2% розчину NaCl при 370С:

3.6.5. На основі закону Вант-Гоффа розрахуйте осмотичний тиск 0,9% розчину NaCl при 250С:

2.10.6. На основі закону Вант-Гоффа розрахуйте осмотичний тиск 10% розчину NaCl при 370С::

2.10.7. На основі закону Вант-Гоффа розрахуйте осмотичний тиск 10% розчину глюкози при 370С:

2.10.8. На основі закону Вант-Гоффа розрахуйте осмотичний тиск 0,9% розчину глюкози при 370С:

2.10.9. На основі закону Вант-Гоффа розрахуйте осмотичний тиск 4,5% розчину глюкози при 370С:

2.10.10. Розчин сахарози при 2750 К має осмотичний тиск 354,55 кПа. Скільки грамів сахарози знаходиться в 1 л розчину?

2.10.11. Розчин глюкози при 3100 К має осмотичний тиск 740 кПа. Скільки г глюкози міститься в 1 л розчину?

2.10.12. Розчин NaOH при 250 К має осмотичний тиск 750 кПа. Скільки г NaOH міститься в 1 л розчину?

2.10.13. Скільки молей електроліту знаходиться в 1 л розчину, якщо його осмотичний тиск при 2750 К 750 кПа?

2.10.14. Розчин NaCl при 298 К має осмотичний тиск 380 кПа. Скільки грамів солі міститься в 1 л розчину?

2.10.15. Розчин NaCl при 310 К має осмотичний тиск 750 кПа. Скільки грамів солі міститься в 200 г такого розчину?

2.10.16. Обчислити осмотичний тиск розчину гемоглобіну при температурі 300К, якщо в 1л розчину міститься 124г гемоглобіну, враховуючи, що макромолекула гемоглобіну має глобулярну форму. R=8,31·103л·Па/моль·К; М(гемоглобіну)=68000г/моль.

2.10.17. Розрахувати молярну масу неелектроліту, якщо при розчиненні 2,3г цієї речовини у воді, одержали 250 мл розчину, осмотичний тиск якого при 270С дорівнює 249 кПа. R=8,31·103л·Па/моль·К.

2.10.18. Розрахувати величину осмотичного тиску розчину, що містить 9,2г гліцерину (С3Н8О3) в 100мл розчину при 25°С. R=8,31·103л·Па/моль·К.

ІІІ рівень
3. СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

3.1. При клінічному дослідженні шлункового соку визначено його рН= 0,8. Розрахувати:
1) Дане значення рН для шлункового соку відповідає за кислотність:
а) понижену; б) підвищену;
в) нульову; г) алкалоз.
2)Яка концентрація йонів водню в цьому шлунковому соці?
а) 2,24
· 10-2; б) 1,41
· 10-2;
в) 2,16
· 10-3; г) 1,58
· 10-1.
3) Яка концентрація гідроксид-йонів в цьому соці?
а) [ОН-] = 2,23
·10-6; б) [ОН-] = 6,28
·10-8;
в) [ОН-] = 6,33
·10-14; г) [ОН-] = 7,08
·10-13.
4) Для зниження кислотності шлункового соку використовують розчин?
а) 5% NaHCO3; б) 5% глюкози;
в) 2% CuSO4; г) 0,9% NaCl.
5) Як зміниться величина рН даного шлункового соку коли до 10 мл його додати 10 мл розчину NaOH з концентрацією С=0,01 моль/ л?
а) збільшиться; б)зменшиться;
в) не зміниться; г) різко зменшиться.

3.2. Розчин хлориду кальцію застосовується в медицині як кровоспинний і протиалергічний засіб:
Розрахувати молярну концентрацію розчину хлориду кальцію, що містить в 100мл розчину 5 г CaCl2
· 6H2O:
а) 0,456 моль/л; б) 0,228 моль/л;
в) 0,034 моль/л; г) 0,023 моль/л.
2) Визначте масу катіонів кальцію, що поступають в організм при вживанні в середину столової ложки (15 мл) розчину, що містить в 100мл розчину 5 г CaCl2
· 6H2O
а) 0,14 г; б) 0,07 г;
в) 0,28 г; г) 1,28 г.
3) Який ізотонічний коефіцієнт необхідно прийняти в розрахунку осмотичного тиску даного розчину?
а) 1; б) 2; в) 3; г) 4.
4) Розрахуйте осмотичний тиск, який створює даний розчин?
а) 1804 кПа; б) 7501 кПа;
в) 3570 кПа; г) 1763 кПа.
5) Цей розчин є:
а) ізотонічний; б) гіпертонічний;
в) гіпотонічний; г) фізіологічний

3.3. В людському організмі в загальному міститься 25 мг йоду, який входить в склад різних сполук, причому 70 % маси йоду знаходиться в щитовидній залозі:
1) В щитовидній залозі міститься атомів йоду:
а) 8,3
·1019; б) 5,5
· 1023;
в) 6,02
· 1023; г) 1,18
· 1020.
2) В цілому в організмі міститься атомів йоду:
а) 1,19
·1021; б) 5,5
· 1023;
в) 6,02
· 1023; г) 1,19
· 1020.
3) Недостаток йоду в організмі людини викликає хворобу:
а) зоб; б) токсикоз;
в) антраказ; г) авітаміноз.
4) У якій масі КІ міститься 25мг йоду?
а) 33 мг; б) 53 мг; в) 0,53 г; г) 15 мг.
5) Яку масу йоду треба взяти для приготування 150 г спиртового розчину, який використовується для дезинфекції у вигляді 5 % розчину?
а) 5,5 г; б) 12,5 г; в) 7,5 г; г) 1,25 г.

3.4. У шлунковому соці міститься соляна кислота, яка практично повністю дисоціює у водних розчинах:
1) Розрахуйте молярну концентрацію HCl, якщо масова частка її в розчині 0,05 % (
·=1г/см3)
а) 0,0137 моль/г; б) 0,0274 моль/г;
в) 0,148 моль/г; г) 0,303 моль/г.
2) Розрахуйте рН даного шлункового соку:
а) 2,66; б) 0,86; в) 1,86; г) 1,56.
3) рН шлункового соку в нормі:
а) 2,0-4,0; б) 4,0-6,0;
в) 0,9-2,0; г) 0,5-1,0.
4) Досліджуваний шлунковий сік є:
а) в нормі;
б) має підвищену кислотність;
в) має понижені кислотність;
г) має нульову кислотність.
5) Який об’єм розчину NaOH з См=0,01 моль/л треба затратити на нейтралізацію 2,0 мл даного шлункового соку:
а) 1,37 мл; б) 0,28 мл;
в) 0,147мл; г) 2,74 мл.

4.5. Питна сода (NaHCO3) використовується для полоскання горла у вигляді 2 %-го розчину.
Розрахуйте, скільки грамів соди треба розчинити в стакані води (200 мл), що отримати 2 %-ний розчин:
а) 1 г; б) 2 г; в) 4,1г; г) 5 г.
2) Яка молярна концентрація одержаного розчину (
·=1,02 г/мл):
а) 0,125 моль/л; б) 0,25 моль/л;
в) 0,303 моль/л; г) 0,05 моль/л.
3) Виберіть формулу для розрахунку осмотичного тису даного розчину:
а) 13 EMBED Equation.3 1415; б)
·=іСRТ;
в)
·=СRT г) 13 EMBED Equation.3 1415
4) Який осмотичний тиск створює даний розчин:
а) 740 кПа; б) 780 кПа;
в) 1288,7 кПа; г) 2088 кПа.
5) Дайте характеристику одержаного розчину:
а) ізотонічний; б) гіпотонічний;
в) гіпертонічний; г) фізіологічний.

4.6. При дослідженні якості питної води одним із показників є її твердість
1) Твердість води обумовлена присутністю у воді розчинених солей. Які із наведених сполук обумовлюють тимчасову твердість води?
а) Са(НСО3)2; Мg(HCO3)2;
б) СаCl2, MgCl2., CaSO4 , MgSO4;
в) СаСО3 ; МgCO3 MgSO4, CaSO4;
г) Мg(НCO3)2, СаCl2, MgSO4, CaSO4.
2) Для визначення тимчасової твердості води використовують реакцію нейтралізації 50 мл досліджуваної води в присутності метилоранжу робочим розчином НСl (СЕ=0,1 моль-екв/ л) До досягнення точки еквівалентності витратилося 2,2 мл розчину НСl. Розрахувати тимчасову твердість води:
а) Ттимч. =3,2 ммоль –екв/ л;
б) Ттимч. =4,4 ммоль –екв/ л;
в) Ттимч. =5,8 ммоль –екв/ л;
г) Ттимч. =3,0 ммоль –екв/ л;
3) Загальну твердість води визначають комплексонометрично. На титрування 5 мл досліджуваної води в присутності амонійного буферу і хромогену темно синього до досягнення точки еквівалентності витратилося 4,3 мл стандартного розчину трилону Б (СЕ=0,01 моль-екв/ л) Яка загальна твердість води?
а) Т заг. =10,4 ммоль-екв/л;
б) Т заг. =13,0 ммоль-екв/л;
в) Т заг. =14,4 ммоль-екв/л;
г) Т заг. =8,6 ммоль-екв/л.
4) Досліджувана вода має постійну твердість:
а) Тпост =7,4 ммоль-екв/ л;
б) Тпост =8,6 ммоль-екв/ л;
в) Тпост =4,2 ммоль-екв/ л;
г) Тпост =9,4 ммоль-екв/ л.
5) На основі проведених досліджень і за шкалою твердості досліджувана вода є:
а) м’ якою, непридатною для пиття;
б) твердою, придатною для пиття;
в) середньої твердості, придатною для пиття;
г) дуже твердою, непридатною для пиття.

4.7. При наданні допомоги в умовах надзвичайної ситуації в лікарні закінчився фізіологічний розчин. Для одержання фізіологічного розчину було вирішено приготувати його.
1) Які із наявних речовин можна використати для одержання фізіологічного розчину:
а) кухонна сіль; б) цукор;
в) хлорид магнію; г) сульфат кальцію;
2) Для розрахунку концентрації речовини, з якої можна отримати розчин можна використати формулу:
а) 13 EMBED Equation.3 1415; б) 13 EMBED Equation.3 1415;
в) 13 EMBED Equation.3 1415 ; г) 13 EMBED Equation.3 1415.
3) Розрахувати молярну і масову концентрацію вихідної речовини, які потрібно взяти для приготування 1 л розчину:
а) 0,303; 4,5%; б) 0,146; 0,9%;
в) 0,300; 0,9%; г) 0,140; 4,5%
4) Скільки грам вихідної речовини необхідної взяти для того, щоб одержати 5 літрів фізіологічного розчину (
·=1,0024 г/см3)
а) 90,09 г; б) 42,71г;
в) 112,45г; г) 22,55г.
5) Який процес буде відбуватись при введенні в кров одержаного розчину:
а) гемоліз; б) буде проходити екзосмос;
в) плазмоліз; г) не буде проходити осмос.

4.8. При виконанні науково-дослідної роботи необхідно приготовити буферний розчин, який відповідає значенню рН=6,8.
1) Які з наведених буферних сумішей підходять для приготування такого розчину?
а) Na2HPO4 і NaH2PO4;
б) NH4OH і NH4Cl;
в) Н2СО3 і NаHСО3;
г) СН3СООН і СН3СООNa.
2) Розрахувати об’єми розчинів, які необхідні для приготування 100 мл буферної системи з рН=6,8, якщо молярні концентрації еквівалентів вихідних розчинів 0,1 моль/л (К=6,2
·10-8)
а) V1= 25 мл V2=75 мл;
б) V1= 28 мл V2=72 мл;
в) V1= 30 мл V2=70 мл
г) V1= 35 мл V2=65 мл.
3) Визначити, як зміниться рН даного буферного розчину, (рН=6,8), якщо до нього додати 10 мл кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,1 моль/л.
а) рН = 6,99 б) рН = 7,1;
в) рН = 6,8; г) рН = 4,5.
4) Фосфатна буферна система представлена рівнянням.
а) NaH2PO4+ Na2HPO4;
б) Na3PO4+ K3PO4;
в) K2HPO4+ Na2HPO4
г) H3PO4+ Na2HPO4.
5) Механізм дії буферних систем направлений на:
а) нейтралізацію кислих і лужних продуктів;
б) відновлення кислих і лужних продуктів;
в) гідроліз кислих і лужних продуктів;
г) окиснення кислих і лужних речовин.

4.9. Для дослідження кислотно-основного стану крові у пацієнта було взято для аналізу 5 мл крові з якою були проведені аналізи.
1) На визначення буферної ємності даної крові за кислотою провели титрування 2 мл крові розчином HCl з С=0,01 моль/л і на зміну рН від 7,36 до 6,9 було витрачено 1,5 мл розчину HCl. Розрахована буферна ємність:
а) ВК = 0,016; б) ВК = 0,25;
в) ВК = 0,0015; г) ВК = 0,15.
2) На визначення буферної ємності даної крові за основою провели титрування 2 мл крові розчином NaOH з С=0,02 моль/л і на зміну рН від 7,36 до 8,4 було витрачено 3,5 мл розчину NaOH. Розрахована буферна ємність.
а) ВО = 0,035; б) ВО =0,064;
в) ВО =0,033; г) ВО =0,040.
3) Визначити скільки мл розчину HCl з С=0,02 моль/л треба додати до 50 мл крові, щоб змінити її рН з 7,36 до 7,1 якщо ВК = 0,05.
а) VK = 35 мл; б) VK = 29,5 мл;
в) VK = 34,5 мл; г) VK = 32,5 мл.
4) Кислотно-основна рівновага крові визначається:
а) величиною рН, концентрацією йонів НСО3-, тиском СО2 в крові;
б) величиною рН, концентрацією йонів ОН-, тиском СО2 в крові;
в) величиною рН, температурою, концентрацією йонів ОН-;
г) концентрацією йонів Н3О; ОН-, температурою.
5) Які буферні системи забезпечують буферну ємність людського організму.
а) гемоглобінові, фосфатна, гідрокарбонатна, білкова;
б) гемоглобінові, фосфатна, гідрокарбонатна, ацетатна;
в) гемоглобінові, фосфатна, амонійна, білкова;
г) гемоглобінові, ацетатна, амонійна, білкова.

4.10. В хірургічній практиці використовують розчини, які сприяють виведенню із гнійних ран продуктів розкладу.
1) Для цього необхідно використати розчин:
а) ізотонічний; б) гіпертонічний;
в) гіпотонічний; г) фізіологічний.
2) Які з наявних в лікарні розчинів найкраще використати для цього:
а) 5%-ний р-н глюкози;
в) 0,5%-ний р-н NaCl;
б) 0,9%-ний р-н NaCl;
г) 10%-ний р-нMgSO4
3) Розрахувати масу солі необхідної для приготування 200мл такого розчину (
· = 1,12 г/мл)
а) 20 г; б) 22.4 г; в) 5 г; г) 2.1.
4) Молярна концентрація цього розчину:
а) 0,14; б) 0,07; в) 0,42; г) 0,93.
5) Розрахувати осмотичний тиск одержаного розчину і вказати які процеси будуть проходити при введенні його в кров:
а) гемолізу; 537 кПа;
б) плазмолізу; 4794 кПа;
в) ендоосмос; 800 кПа
г) екзосмосу 1047 кПа.

4.11. При дослідженні якості питної води одним із показників є її твердість
1) Твердість води обумовлена присутністю у воді розчинених солей. Які із наведених сполук обумовлюють постійну твердість води?
а) Са(НСО3)2; Мg(HCO3)2;
б) СаCl2, MgCl2., CaSO4 , MgSO4;
в) СаСО3 ; МgCO3 MgSO4, CaSO4;
г) Мg(НCO3)2, СаCl2, MgSO4, CaSO4.
2) Для визначення тимчасової твердості води використовують реакцію нейтралізації 50 мл досліджуваної води в присутності метилоранжу робочим розчином НСl (СЕ=0,1 моль-екв/ л) До досягнення точки еквівалентності витратилося 1,2 мл розчину НСl. Розрахувати тимчасову твердість води:
а) Ттимч. =3,2 ммоль –екв/ л;
б) Ттимч. =2,4 ммоль –екв/ л;
в) Ттимч. =5,8 ммоль –екв/ л;
г) Ттимч. =3,0 ммоль –екв/ л;
3) Загальну твердість води визначають комплексонометрично. На титрування 5 мл досліджуваної води в присутності амонійного буферу і хромогену темно синього до досягнення точки еквівалентності витратилося 3,8 мл стандартного розчину трилону Б (СЕ=0,01 моль-екв/ л) Яка загальна твердість води?
а) Т заг. =10,4 ммоль-екв/л;
б) Т заг. =8,0 ммоль-екв/л;
в) Т заг. =7,6 ммоль-екв/л;
г) Т заг. =12,4 ммоль-екв/л.
4) Досліджувана вода має постійну твердість:
а) Тпост =7,4 ммоль-екв/ л;
б) Тпост =3,6 ммоль-екв/ л;
в) Тпост =8,6 ммоль-екв/ л;
г) Тпост =5,2 ммоль-екв/ л.
5) На основі проведених досліджень і за шкалою твердості досліджувана вода є:
а) м’ якою, непридатною для пиття;
б) твердою, придатною для пиття;
в) середньої твердості, придатною для пиття;
г) дуже твердою, непридатною для пиття.

4.12. При клінічному дослідженні шлункового соку визначено його рН= 1,65. Розрахувати:
1)Яка концентрація йонів водню в цій пробі шлункового соку?
а) 1,12
· 10-4; б) 2,24
· 10-2;
в) 2,12
· 10-3; г) 1,84
· 10-2.
2) Яка концентрація гідроксид-йонів в цьому соці?
а) [ОН-] = 2,23
·10-2; б) [ОН-] = 2,87
·10-8;
в) [ОН-] = 4,46
·10-13; г) 1,13
·10-13.
3) У скільки разів необхідно зменшити концентрацію йонів водню, щоб збільшити величину рН даного соку на одиницю?
а) у 5 разів; б) у 10 разів;
в) у 7 разів; г) у 3 рази.
4) Як зміниться величина рН даного шлункового соку коли до 10 мл його додати 10 мл розчину NaOH з концентрацією С=0,01 моль/ л?
а) збільшиться; б)зменшиться;
в) не зміниться; г) різко зменшиться.
5) Як зміниться величина рН даного шлункового соку, коли до 10 мл його додати 10 мл розчину HCl з концентрацією С=0,02 моль/л?
а) збільшиться; б) не зміниться;
в) зменшиться; г) різко зросте.

4.13. При анеміях як внутрішній засіб використовують 8,3 %-ий розчин HCl (
· = 1,04) На один прийом беруть 0,75 мл цього розчину і розводять водою до 50 мл. Розрахувати:
1) Яка масова концентрація одержаного розчину кислоти (
·=1г/см3):
а) 0,02%; б) 0,13 в) 0,14%; г) 0,15%.
2) Яка молярна концентрація одержаного розчину кислоти:
а) 0,005 моль/л; б) 0,015 моль/л;
в) 0,025 моль/л; г) 0,035 моль/л.
3) Яка концентрація йонів водню в одержаному розчині кислоти?
а) [Н+]=5
· 10-3; б) [Н+]=1,5
· 10-2;
в) [Н+]=3,5
· 10-2; г) [Н+]=2,5
· 10-2.
4)Яке значення рН одержаного розчину кислоти?
а) рН=1,46; б) рН=1,36;
в) рН=1,26; г) рН=1,16.
5) Недостача якого мікроелемента в організмі зумовлює розвиток анемії?
а) Fe; б) Br; в) Se; г) Cd.

4.14. При виконанні науково-дослідної роботи необхідно приготовити буферний розчин, який відповідає значенню рН=4,65.
1) Які із наведених буферних сумішей підходить для приготування такого розчину?
а) H2CO2 + NaHCO3;
б) CH3COOH + CH3COONa;
в) NH4OH + NH4Cl;
г) Na2HPO2 + NaH2PO4.
2) Розрахувати об’єми розчинів, які необхідні для приготування 100 мл буферної системи з рН=4,65, якщо молярні концентрації еквівалентів вихідних розчинів 0,1 моль/л. (К=1,8*10-5)
а) VК=48 мл VС=52 мл;
б) VК=35 мл VС=65 мл;
в) VК=55 мл VС=45 мл;
г) VК= 40 мл VС=60 мл
3) Визначити, як зміниться рН даного буферного розчину (рН=4,65), якщо до нього додати 10 мл кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,1 моль/л. (К=1,8*10-5)
а) рН=4,48; б) рН=5,01;
в) рН=3,8; г) рН=9.1.
4) Гідрокарбонатна буферна система представлена рівнянням:
а) H2CO3 + NaCl; б) H2CO3 + Na2CO3;
в) H2CO3 + NaHCO3; г) HCl + NaOH.
5) Яку із наведених речовин можна використовувати для коригування кислотно-основного стану організму при ацидозі:
а) NaHCO3; б) NaCl
в) HCl г) аскорбінову кислоту.

4.15. Для дослідження кислотно-основного стану крові у пацієнта було взято для аналізу 10 мл крові, з якою були проведені аналізи.
1) На визначення буферної ємності даної крові за кислотою провели титрування 5 мл крові розчином HCl з С=0,02 моль/л. на зміну рН від 7,36 до 6,9 було витрачено 2 мл розчину HCl. Розрахувана буферна ємність.
а) ВК = 0,021; б) ВК = 0,017;
в) ВК = 0,17; г) ВК = 0,019.
2) На визначення буферної ємкості даної крові за основою провели титрування 5 мл крові розчином NaOH з С=0,01 моль/л. на зміну рН від 7,36 до 8,4 було витрачено 4.5 мл розчину NaOH. Розрахувана буферна ємність.
а) ВО = 0,0086; б) ВО = 0,086;
в) ВО = 0,0079; г) ВО = 0,050.
3). Визначити скільки мл розчину HCl з С = 0,01 моль/л треба додати до 20 мл крові, щоб змінити її рН з 7,36 до 7,1, якщо В=0,02.
а) VК = 8 мл; б) VК = 5,5 мл;
в) VК = 12 мл; г) VК = 10.4 мл.
4) Значення рН плазми крові в нормі може знаходитись:
а) 7,35-7,45; б) 6,80-7,0;
в) 7,15-7,35; г) 8,01-8,35.
5) Які буферні системи забезпечують буферну ємність людського організму.
а) гідрокарбонатна, фосфатна, амонійна, ацетатна;
б) гідрокарбонатна, фосфатна, білкова, амонійна;
в) гідрокарбонатна, білкова, ацетатна, фосфатна;
г) гідрокарбонатна, білкова, фосфатна, гемоглобінова.

4.16. При клінічному дослідженні шлункового соку визначено його рН= 1,85. Розрахувати:
1) Дане значення рН відповідає кислотності шлункового соку:
а) в нормі; б) підвищеній;
в) пониженій; г) ацидозу.
2)Яка концентрація йонів водню в цьому шлунковому соці?
а) 2,24
· 10-2; б) 1,41
· 10-2;
в) 2,12
· 10-3; г) 1,84
· 10-2.
3) Яка формула використовується для розрахунку рН розбавленого розчину HCl?
а) рН = -g[Н+]; б) рН = 14 – рОН;
в) рН = - gСОН- г) рН = -g[Н+]
·2
4) Як зміниться величина рН даного шлункового соку коли до 10 мл його додати 10 мл розчину NaOH з концентрацією С=0,01 моль/ л?
а) збільшиться; б)зменшиться;
в) не зміниться; г) різко зменшиться.
5) Яку із наведених речовин можна використовувати для коригування кислотно-основного стану організму при ацидозі:
а) NaHCO3; б) NaCl
в) HCl г) аскорбінову кислоту.

4.17. При анеміях як внутрішній засіб використовують 8,3 %-ий розчин HCl (
·=1,04г/см3) На один прийом беруть 0,75 мл цього розчину і розводять водою до 50 мл. Розрахувати:
1) Яка маса чистої HCl в отриманому розчині:
а) 0,130; б) 0,090; в) 0,065 ; г) 0,150.
2) Яка масова концентрація одержаного розчину кислоти (
·=1 г/см3):
а) 0,122%; б) 0,15%; в) 0,22%; г) 0,35%.
3) Яка молярна концентрація одержаного розчину кислоти:
а) 0,0212; б) 0,0335; в) 0,0258; г) 0,0035.
4) Чому дорівнює молярна маса еквівалента хлоридної кислоти у реакції з кальцій гідроксидом:
а) 36,5 г/моль; б) 18,25 г/моль;
в) 36 г; г) 73 г/моль.
5) Розчин AgNO3 є якісним реагентом на:
а) Cl; б) Ba; в) SO42-; г) Fe3+.

4.18. Необхідно приготувати ізотонічний розчин із наявних в лабораторії речовин.
1) Виберіть, яка із речовин може бути використана для виготовлення ізотонічного розчину:
а) калію хлорид; б) глюкоза;
в) магнію сульфат; д) етанол.
2) Виберіть формулу для розрахунку концентрації ізотонічного розчину.
а) 13 EMBED Equation.3 1415; б)
·=іСR;
в)
·=СRT г) 13 EMBED Equation.3 1415
3) Осмотичний тиск крові людини в нормі:
а) 800кПа; б) 730 кПа;
в) 790 кПа; г) 750 кПа.
4) Розрахуйте молярну концентрацію ізотонічного розчину, виготовленого із вибраної речовини:
а) 0,291 моль/л; б) 0,150 моль/л;
в) 0,200 моль/л; г) 0,403 моль/л.
5) Розрахувати масу вибраної речовини необхідної для приготування 600 мл ізотонічного розчину.
а) 15,54 г; б) 32,72 г; в) 62,17 г; г) 21,5 г.

4.17. Для полоскання горла використовують розчин соди(NaHCO3) 1 чайна ложка (5 г) на стакан води (200г)
1) Концентрація одержаного розчину:
а)2,44%; б)5,2%; в) 2,5%; г) 1,5%.
2) Одержаний розчин створює осмотичний тиск, який можна розрахувати за формулою:
а) 13 EMBED Equation.3 1415; б) 13 EMBED Equation.3 1415;
в) 13 EMBED Equation.3 1415; г) 13 EMBED Equation.3 1415.
3) Яка молярна концентрація одержаного розчину (
· = 1,05 г/мл):
а) 0,48 моль/л; б) 0,313 моль/л;
в) 0,205 моль/л; г) 0,410 моль/л.
4) Одержаний розчин в органінізмі створює осмотичний тиск:
а) 2730,5 кПа; б) 748,65 кПа;
в) 2994,62 кПа; г) 1614,8 кПа.
5) Цей розчин є:
а) ізотонічний; б) гіпертонічний;
в) гіпотонічний; г) фізіологічний.

4.19. При виконанні науково-дослідної роботи необхідно приготовити буферний розчин, який відповідає значенню рН=6,8.
1) Які з наведених буферних сумішей підходять для приготування такого розчину?
а) Na2HPO4 і NaH2PO4;
б) NH4OH і NH4Cl;
в) Н2СО3 і NaHCO3;
г) СН3СООН і СН3СООNa.
2) Розрахувати об’єми розчинів, які необхідні для приготування 100 мл буферної системи з рН=6,8, якщо молярні концентрації еквівалентів вихідних розчинів 0,1 моль/л (К=6,2
·10-8)
а) V1= 28 мл V2=72 мл
б) V1= 25 мл V2=75 мл
в) V1= 30 мл V2=70 мл
г) V1= 35 мл V2=65 мл
3) Визначити, як зміниться рН даного буферного розчину, (рН=6,8), якщо до нього додати 10 мл кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,1 моль/л.
а) рН = 6,8; б) рН = 7,1;
в) рН = 6,55 г) рН = 4,5.
4) Одержаний буферний розчин можна віднести до буферів:
а) кислотних; б) основних;
в) нейтральних; г) амфотерних.
5) Які основні протолітичні процеси відбуваються при дії на буферну систему сильної кислоти чи лугу:
а) електролітична дисоціація, протоліз, нейтралізація;
б) електролітична дисоціація, протоліз, гідроліз;
в) гідроліз, протоліз, нейтралізація;
г) окислення, гідроліз, протоліз.

4.20. При наданні допомоги в умовах надзвичайної ситуації в лікарні закінчився фізіологічний розчин. Для одержання фізіологічного розчину було вирішено приготувати його.
1) Які із наявних речовин можна використати для одержання фізіологічного розчину:
а) кухонна сіль; б) цукор;
в) хлорид магнію; г) сульфат кальцію.
2) Осмотичний тиск крові людини:
а)800-850 кПа; б) 720-740 кПа;
в) 740-780 кПа; г) 350-400 кПа.
3) Для розрахунку концентрації речовини, з якої можна отримати розчин можна використати формулу:
а) 13 EMBED Equation.3 1415 б) 13 EMBED Equation.3 1415
в) 13 EMBED Equation.3 1415 г) 13 EMBED Equation.3 1415
4) Розрахувати молярну концентрацію вихідної речовини:
а) 0,300; б) 0,303; в) 0,148; г) 0,140.
5) Скільки грам вихідної речовини необхідної взяти для того, щоб одержати 5 літрів фізіологічного розчину.
а) 45,10 г; б) 43,29;
в) 90,5 г; г) 112,72 г.

4.21. Для дослідження кислотно-основного стану крові у пацієнта було взято пробу 5 мл крові, з якою були проведені аналізи.
1) На визначення буферної ємності даної крові за кислотою провели титрування 2 мл крові розчином HCl з С=0,01 моль/л і на зміну рН від 7,36 до 6,9 було витрачено 1,5 мл розчину HCl. Розрахувати буферну ємність.
а) ВК = 0,016; б) ВК = 0,25;
в) ВК = 0,0015; г) ВК = 0,15.
2) На визначення буферної ємності даної крові за основою провели титрування 2 мл крові розчином NaOH з С=0,02 моль/л і на зміну рН від 7,36 до 8,4 було витрачено 3,5 мл розчину NaOH. Розрахувати буферну ємність.
а) ВО = 0,035; б) ВО =0,067;
в) ВО =0,033; г) ВО =0,040.
3) Визначити скільки мл розчину NaOH з С=0,01 моль/л треба додати до 20 мл крові, щоб змінити її рН від 7,45 до 8,4 , якщо В0=0,01.
а) Vo = 10 мл; б) Vo =19 мл;
в) Vo = 8,5 мл; г) Vo = 11 мл.
4) Механізм дії на гідрокарбонатну буферну систему кислотою представлений в рівнянні:
а) Нb- + H3O+HHb + H2O;
б) H3O+ + OH- 2H2O;
в) HPO4-2 + H3O+ H2PO4- + H2O;
г) H3O+ + HCO3- H2CO3 + H2O.
5) Які буферні системи забезпечують гомеостаз людського організму.
а) гемоглобінові, фосфатна, гідрокарбонатна, білкова;
б) гемоглобінові, фосфатна, гідрокарбонатна, ацетатна;
в) гемоглобінові, фосфатна, амонійна, білкова;
г) гемоглобінові, ацетатна, амонійна, білкова.

4.22. При дослідженні якості питної води одним із показників є її твердість
1) Твердість води обумовлена присутністю у воді розчинених солей. Які із наведених сполук обумовлюють тимчасову твердість води?
а) Са(НСО3)2; Мg(HCO3)2;
б) СаCl2, MgCl2., CaSO4 , MgSO4;
в) СаСО3 ; МgCO3 MgSO4, CaSO4;
г) Мg(НCO3)2, СаCl2, MgSO4, CaSO4.
2) Для визначення тимчасової твердості води використовують реакцію нейтралізації 50 мл досліджуваної води в присутності метилоранжу робочим розчином НСl (СЕ=0,1 моль-екв/ л) До досягнення точки еквівалентності витратилося 2,2 мл розчину НСl. Тимчасова твердість води:
а) Ттимч. =3,0 ммоль –екв/ л;
б) Ттимч. =4,4 ммоль –екв/ л;
в) Ттимч. =5,8 ммоль –екв/ л;
г) Ттимч. =3,0 ммоль –екв/ л;
3) Загальну твердість води визначають комплексонометрично. На титрування 5 мл досліджуваної води в присутності амонійного буферу і хромогену темно синього до досягнення точки еквівалентності витратилося 4,3 мл стандартного розчину трилону Б (СЕ=0,01 моль-екв/ л) Яка загальна твердість води?
а) Т заг. =10,4 ммоль-екв/л;
б) Т заг. =13,0 ммоль-екв/л;
в) Т заг. =8,6 ммоль-екв/л;
г) Т заг. =12,4 ммоль-екв/л.
4) Досліджувана вода має постійну твердість:
а) Тпост =7,4 ммоль-екв/ л;
б) Тпост =8,6 ммоль-екв/ л;
в) Тпост =4,2 ммоль-екв/ л;
г) Тпост =9,4 ммоль-екв/ л.
5) На основі проведених досліджень і за шкалою твердості досліджувана вода є:
а) м’ якою, непридатною для пиття;
б) твердою, придатною для пиття;
в) середньої твердості, придатною для пиття;
г) дуже твердою, непридатною для пиття.

4.23. В хірургічній практиці використовують розчини, які сприяють виведенню із гнійних ран продуктів розкладу.
1) Для цього необхідно використати розчин:
а) ізотонічний; б) гіпертонічний;
в) гіпотонічний; г) фізіологічний.
2) Який з наявних в лікарні розчинів найкраще використати для цього:
а) 0,9%-ний р-н NaCl;
б) 10%-ний р-нMgSO4;
в) 5%-ний р-н глюкози;
г) 5%-ний р-н NaCl
3) Розрахувати масу солі необхідної для приготування 200мл такого розчину (
· = 1,12 г/мл)
а) 10,5 г; б) 33,4 г; в) 11,2 г; г) 22,4 г.
4) Молярна концентрація цього розчину:
а) 0,09 моль/л; б) 0,96 моль/л;
в) 0,05 моль/л; г) 0,5 моль/л.
5) Розрахуйте осмотичний тиск одержаного розчину та вкажіть, який процес буде проходити при введенні цього розчину в кров:
а) 1680 кПа гемолізу; б) 780 кПадифузії;
в)3878 кПа плазмолізу; г) 1350 кПа гемолізу.

4.24. При клінічному дослідженні шлункового соку визначено його рН= 1,65. Розрахувати:
1)Яка концентрація йонів водню в шлунковому соці?
а) 2,24
· 10-2; б) 1,12
· 10-4;
в) 2,12
· 10-3; г) 1,84
· 10-2.
2) Яка концентрація гідроксид-йонів в цьому соці?
а) 2,23
·10-6; б) 2,87
·10-8;
в) 4,47
·10-13; г) 1,13
·10-8.
3) У скільки разів необхідно зменшити концентрацію йонів водню, щоб збільшити величину рН даного соку на одиницю?
а) у 5 разів; б) у 10 разів;
в) у 7 разів; г) у 3 рази.
4) Як зміниться величина рН даного шлункового соку коли до 10 мл його додати 10 мл розчину NaOH з концентрацією С=0,01 моль/ л?
а) збільшиться; б)зменшиться;
в) не зміниться; г) різко зменшиться.
5) Чи зміниться величина рН даного шлункового соку, коли до 10 мл його додати 10 мл розчину HCl з концентрацією С=0,02 моль/л?
а) збільшиться; б) не зміниться;
в) зменшиться; г) різко зросте.










13PAGE 15


13 PAGE \* MERGEFORMAT 143415


13PAGE 15


13PAGE 143415




Root EntryEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation Native

Приложенные файлы

  • doc 24044069
    Размер файла: 879 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий