5 Система частин мови….



ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК


Тема: «Частини мови. Перехід однієї частини мови в іншу. Роль частин мови. Рід
відмінюваних іменників. Рід невідмінюваних іменників. Назви осіб за про-
фесією, посадою, званням. Стилістичні особливості вживання іменників
чоловічого та жіночого роду. Стилістичні особливості вживання розмовно-
просторічних назв. Форми (у межах різних частин мови), що мають стиліс-
тичну потужність. Частотність уживання різних частин мови в різних сти-
лях».

План

1. Система частин мови.
2. Перехід однієї частини мови в іншу.
3. Рід відмінюваних і невідмінюваних іменників, їх стилістичні особливості.
4. Особливості вживання назв за професією, посадою, званням тощо.
5. Стилістичні засоби морфології.
6. Стилістичні особливості вживання розмовно-просторічних назв.

СИСТЕМА ЧАСТИН МОВИ

Морфологія (від гр. morphe форма і logos слово, вчення) – розділ гра-матики, який вивчає системи форм слова (тобто його парадигми), граматичні ка-тегорії форм, особливості будови (морфемний склад) слів і частини мови. У XVIII столітті цей термін використовували тільки в природознавстві, лише в XIX він на-був поширення в мовознавстві.
Отже, основною одиницею морфології виступає слово. У морфології вивча-ються такі граматичні особливості слова: його граматична будова, особливості змінювання і творення, вираження властивих слову граматичних (морфологічних) значень (роду, відмінка, виду тощо). Таким чином, до основних понять морфоло-гії можна віднести словозміну, парадигму, словоформу.
Словозміна процес творення словоформ. У більшості випадки словозміна матеріально виражена, наприклад, за допомогою закінчення: добр-ий, добр-ого, тонк-а, тонк-ої. У незмінюваних словах вона може бути нульовою: какаду, ма-ренго, беж, метро.
Упорядкована сукупність усіх граматичних форм одного слова утворює йо-го словозмінну парадигму (від гр.
·
·
·
·
·
·
·
·
·
· приклад, взірець). Наприклад, відмінкова парадигма слова піч буде такою:
Відмінок
Однина
Множина

Н.
Р.
Д.
З.
О.
М.
Кл. ф.
піч
печі
печі
піч
піччю
(у) печі
пече
печі
печей
печам
печі
печами
(у) печах
печі


Кожну з таких граматичних форм слова називають словоформою. З наведе-ного прикладу бачимо, що слово піч має 14 словоформ.
Отже, парадигма являє собою сукупність форм словозміни того самого слова.
Парадигму мають лише змінювані слова. Так, змінювані іменники мають па-радигму відмінювання, дієслова дієвідмінювання. Прислівник є незмінюваною частиною мови, тож не має жодної словозмінної парадигми.
Частини мови це групи слів, об’єднаних
1) спільним лексичним значенням,
2) однаковими або схожими формальними ознаками,
3) однаковою роллю в реченні.
Так, усі іменники об’єднані спільним лексичним значенням предметності (називають предмет), дієслова спільним лексичним значенням дії, а прикмет-ники ознаки. До формальних ознак іменника відносимо наявність категорій ро-ду, відмінка, числа; дієсловам не притаманна категорія відмінка, натомість вони мають власну категорію часу, якої не має жодна інша частина мови; у числівників відсутня категорія числа. Дієслова в реченні частіше бувають присудками, імен-ники підметами й додатками, прикметники означеннями. Для дієслів не при-таманно виконувати роль означення в реченні, на відміну від прикметника.
З огляду на це виділяють повнозначні та службові частини мови. Повно-значні характеризуються наявністю всіх трьох названих ознак. Службові ж пев-ною мірою обмежені у виявленні цих ознак. Наприклад, їм не притаманна третя ознака виконання ролі членів речення.
До повнозначних частин мови належать іменник, прикметник, дієслово,
прислівник, числівник, займенник. До службових відносимо прийменники, спо-лучники, частки. Особливу частину мови становлять вигуки, що не належать ні до повнозначних, ні до службових слів.
У мовознавстві немає спільної думки щодо кількості частин мови. Деякі мовознавці (наприклад, В. Виноградов, С. Абакумов) вважають,що слід виділяти морфологічну групу модальних слів. До них мовознавці відносять слова і слово-сполучення, що вам відомі, як вставні слова.

ПЕРЕХІД ОДНІЄЇ ЧАСТИНИ МОВИ В ІНШУ

У сучасній українській літературній мові відбуваються такі процеси переходу слів з однієї частини мови в іншу:
субстантивація перехід слів з інших частин мови в іменник, здебільшо-
го з прикметників та дієприкметників: молода дівчина прикметник, узяв молоду на руки іменник; учительський портфель прикметник, зайшов до учительської іменник; німий, приголосний, п’яний, знайома, старенька;
ад’єктивація перехід слів з інших частин мови в прикметник, здебіль-
шого з дієприкметників: усміхнений, розхмарений. Такі прикметники часто походять з дієприкметників, які, у свою чергу, співвідносяться з неперехідними дієсловами на -ся: усміхати-ся, розхмарити-ся;

нумералізація перехід у числівник (найчастіше іменників): море справ,
купа проблем. Як бачимо, у наведених словосполученнях виділені слова відповідають на числівникове питання скільки?;
прономіналізація перехід інших частин мови в займенник: одна, а не дві
дівчини була одна (= сама) в кімнаті; тарілка ціла, а не бита ціла (= уся) площа була заповнена людьми;
вербалізація перехід у дієслово: пташка пурх, замок клац, двері рип;
адвербіалізація перехід у прислівник: настав двадцять перший вік
вік не розлюбить; перейшов на бік регіоналів дерево впало набік;
препозиціоналізація перехід у прийменник: зачароване коло сидіти
коло вогню, вони були вже близько зустрінемось близько першої години;
кон’юнкціоналізація перехід у сполучник: те, що (займенники), через
(прийменник) через те що (сполучник); той, що (займенники) тому що (сполучник);
партикуляція перехід у частки: це було просто зробити просто я не
вивчив; учив, тільки не вивчив тільки він нам допоможе;
інтер’сктивація перехід у вигук: Лишенько! Дурниці! Молодець!
Цить!
Говорячи про взаємоперехід частин мови, слід згадати про категорію стану окрему групу слів, що поступово виокремилася з іменників, прислівників. Категорія стану окрема частина мови, яка може передавати настрої, почуття людини, її ставлення до оточуючого, вміння, потреби.
Категорія стану не має свого морфологічного статусу роду, числа, відмінка тощо. Має лише синтаксичний статус. Різні частини лови можуть переходити у категорію стану, коли вони втрачають ознаки цих частин мови. Наприклад, ті прислівники, які перестають бути різними обставинами, перетворюються на присудки (прислів- викові складені присудки у школі диференцюються як іменні складені):
Діти весело (присл.) сміялись. Чогось мені весело (категорія стану). Мабуть, тобі не буде так сумно (категорія стану) сьогодні.
Іменники також можуть переходити в категорію стану:
1. Жаль (ім.) давив серце дівчині. Не жаль (категорія стану) мені доріженьки, що пилом припала, а жаль (категорія стану) мені дівчиноньки, що марно пропала (Т. Шевченко).
2. Сором (ім.) змусив його змовчати Сором (категорія стану) сліз, що ллються від безсилля (Леся Українка).
Процес переходу засвідчує складні й різноманітні зв’язки між частинами мови.

РІД ВІДМІНЮВАНИХ І НЕВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ,
ЇХ СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

РІД ВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

1. Визначення роду відмінюваних іменників, як правило, не викликає труднощів: вказівка на рід міститься у зовнішній формі слів – вода, деканат, весло. Якщо ж рід не індикується закінченням, можливі помилки при визначенні цієї категорії.
Слова аерозоль, нежить, Псалтир, рояль, сажень, толь, тунель, тюль,
фенхель, шампунь належать до чоловічого роду, іменники антресоль, бандероль, бешамель, ваніль, вуаль, емаль, каніфоль, консоль, мігрень, папороть, розкіш, філігрань, фланель – до жіночого.
2. Частина помилок при визначенні роду виникає під впливом російської мови. Рід співвідносних іменників у російській і українській мовах здебільшого збігається, що пояснюється спорідненістю мов. Відзначаються також іменники, що розрізняються за родовою характеристикою в двох мовах.
Іноді вказівкою на розбіжність роду є зовнішня структура слів, наприклад:
українська мова російська мова
криза кризис
недуга недуг
президія президиум
теза тезис
тополя тополь
ярмарок ярмарка
Деякі іменники мають однакову морфологічну структуру в двох мовах, але
відрізняються за родовою характеристикою:
українська мова російська мова
путь – ж. р. путь – ч. р.
біль боль
дріб дробь
живопис живопись
запис запись
зяб зябь
кір корь
літопис летопись
машинопис машинопись
напис надпись
опис опись
перекис перекись
пил ч. р. пыль ж. р.
підпис подпись
полин полынь
поступ поступь
пропис пропись
розсип россыпь
рукопис рукопись
Сибір Сибирь
сип сыпь
степ степь
степінь степень
ступінь степень

3. Деякі іменники мають варіантні родові форми. Найчастіше варіюються форми чоловічого і жіночого роду: абрикос і абрикоса, африкат і африката, веремій (розм.) і веремія (розм.), вольєр і вольєра, жираф і жирафа, зал і зала, кахель і кахля, клавіш і клавіша, лангуст і лангуста, мозоль і мозоля, мотузок і мотузка, пантофель і пантофля, перифраз і перифраза, спазм і спазма, хлющ і хлюща, чинар і чинара. Як слова і чоловічого і жіночого роду вживаються іменни-ки: ґандж (розм.), дрож, жужіль, кужіль, купіль, фальш.
Можлива також варіантність форм чоловічого і середнього роду безлад і безладдя, виднокіл (поет.) і видноколо (поет.), дишель і дишло, свердел і свердло, а також жіночого і середнього роду покуть і покуття.
Наведені вище родові варіанти подаються в словниках сучасної української мови як стилістично рівноправні. Деякі варіантні форми іменників розрізняються за стилістичним забарвленням або частотою вживання. Так у парах бакенбарда – бакенбард, банкнот – банкнота, живокіст – живокость, ковила – ковил, посуд – посуда, продаж – продажа, птах – птаха, санаторій – санаторія, туфля – туфель, чорнобиль (ч. р.) – чорнобиль (ж. р.) перші форми становлять літературну норму, а другі є розмовно-просторічними, діалектними або застарілими. Форми жіночого роду блакить, просіка, цукерка характеризуються активністю функціонування, а їх родові варіанти чоловічого роду блакит, просік, цукерок є рідковживаними.
До різних родів належать деякі словотворчі варіанти. Їх стилістичні особли-вості можуть збігатися або розрізнятися: сутінь (нейтр.) – сутінок (нейтр.), браслет (нейтр.) – браслетка (нейтр.), лорнет (нейтр.) – лорнетка (розм.), та-бурет (нейтр.) – табуретка (нейтр.), трафарет (нейтр.) – трафаретка (розм.), фасет (спец.) – фасетка (спец.).
4. Деякі родові варіанти іменників виявляють лише частковий збіг значень. Семантичні розбіжності можуть супроводжуватися і функціональними. Напри-клад, іменник овоч у формі чоловічого роду вживається із одиничним значен- ням – «плід городніх (польових) рослин», «плід садових (лісових) дерев, кущів». Реалізовуючи збірне значення («м’які плоди будь-яких рослин»), слово виступає у формах чоловічого і жіночого роду. Варіант жіночого роду є рідковживаним.
До стилістично нейтральних належить іменник метод. Він уживається у двох значеннях – «спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя», «при-йом або система прийомів, що застосовується в якій-небудь ґалузі діяльності». Іменник жіночого роду метода збігається зі словом метод у другому значенні і кваліфікується словниками як книжний і застарілий.
5. У художньому мовленні трапляються випадки вживання родових форм, які не відповідають сучасним нормам української мови, тобто належать до архаїчних граматичних форм:
По бурхливім океані
Серед пінявих валів
Наша флота суне, б’ється
До незвісних берегів.
(І. Франко)
І туркіт повозів, і людські голоси,
Дзвінки трамваїв, гомін паровозів
Зливаються в одну тремтячу ноту,
Мов тремоло великої оркестри.
(Л. Українка)
6. Деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи й іменники жіночого роду із закінченням -а розрізняються за значеннями, тобто не належать до родових варіантів. Це такі іменники, як:
адрес (письмове вітання з – адреса (місце проживання чи
нагоди видатної події) перебування)
вольт (одиниця виміру на- – вольта (тканина)
пруги електричного струму)
гарнітур (комплект одно- – гарнітура (комплект шрифтів,
характерних предметів – однакових за малюнком, але різних
меблів, білизни тощо) за кеглем і накресленням)
девіз (вислів, формулювання) – девіза (вексель, чек)
жовтобрюх (змія) – жовтобрюха (пташка)
задум (план дій, намір; основ- – задума (стан того, хто заглибився в
на ідея твору) думки, роздуми)
кар’єр (місце відкритого до- – кар’єра (просування в якій-небудь
бування копалин; прискоре- діяльності)
ний біг коня)
меліс (сорт цукру-піску) – меліса (рослина)
округ (територіальна одиниця) – округа (навколишня місцевість)
пар (поле сівозміни) – пара (речовина в газоподібному стані)

РІД НЕВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

1. Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: елегантний месьє, військовий аташе, люб’язний портьє, мій імпресаріо, справедливий рефері, сміливий тореро, відомий шансоньє.
2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: усміхнена фрейлейн, літня мадам, серйозна фрау, струнка міс.
3. Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у мовленні. Це так звані іменники спільного роду: Ваш протеже виявив себе з найкращого боку, – Милуйтеся-бо вашою протеже! (М. Старицький); наша віза-ві – наш візаві, справжній хіпі – справжня хіпі.
4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, яскравий ара, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду: Шимпанзе годувала малюка. Поні не відходила ні на крок від дитини. Винятком є іменники цеце («муха») й івасі («риба»), які належать до жіночого роду.
5. Субстантивовані невідмінювані слова відносяться до середнього роду: довгождане «так», гучне «ура», останнє «вибач», суворе «цить», лагідне «добра-ніч», улесливе «мерсі».
6. Невідмінювані іменники, що називають неістот, належать до середнього роду: вовняне кашне, нове меню, актуальне інтерв’ю, світлове табло.
Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової ознаки
тематичного слова. Так, до чоловічого роду належать такі невідмінювані слова, як: сироко, памперо, майстро, грего та інші назви вітру, сулугуні («сир»), шимі («танець»), кабукі («театр»), кавасакі («бот»), бефстроганов (вплив роду слова Строганов). Словами жіночого роду є іменники: авеню (вплив синоніма «вули-ця»), бере («груша»), кольрабі («капуста»), салямі («ковбаса»), бері-бері («хво-роба»), страдиварі («скрипка»), фейхоа.
7. Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою. Наприклад, як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви деяких грошових одиниць (екю, ескудо), назви танців (па-де-де, па-де-труа, сиртакі), а також слова: мачете, статус-кво, бренді. У формах жіночого і середнього роду виступають іменники: есперанто («мова»), афгані («грошова одиниця»).
8. Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характеристику у різних значеннях: альпака – ч. і ж. (тварина) і с. р. (шерсть), каберне – ч. р. (сорт винограду) і с. р. (вино), контральто – с. р. (голос) і ж. р. (співачка), сопрано – с. р. (голос) і ж. р. (співачка).
9. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям (держава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо): гостинне Батумі (місто), стрімка Арагві (річка), висока Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів), небезпечний Страмболі (вулкан). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається у різних родових формах: Гаїті проголошена незалежною в 1804 році (держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокситів (острів).
За родовою назвою визначаються також рід невідмінюваних назв органів
преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо, наприклад: Про це повідомила «Торонто стар» (газета), «Темпо» опублікував цікаві матеріали
про футбольний чемпіонат (журнал); «Наполі» перемогла у фінальному матчі
з рахунком 3 : 1 (команда); «Мебіл ойл» заснована у 1882 році (монополія); Прадо відомий колекціями іспанського мистецтва (музей).
11. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова: «У районі відкрита нова АЗС (автозаправна станція); Наш НДІ уклав кілька перспек-
тивних договорів (науково-дослідний інститут); Кілька років тому ЦНБ пере-їхала у нове приміщення (Центральна наукова бібліотека); При педінституті розпочав роботу ФПК (факультет підвищення кваліфікації).
У деяких випадках відзначається родова варіантність абревіатур. Напри- клад, слово ВАК (Вища атестаційна комісія) вживається як невідмінюваний іменник жіночого роду і як невідмінюване слово чоловічого роду: У 1992 році розпочала роботу ВАК України. Прийнято рішення ВАКу про затвердження дисертації. Відмінювана форма чоловічого роду властива розмовному мовлен-ню, невідмінювана форма є літературною.

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ НАЗВ ЗА ПРОФЕСІЄЮ,
ПОСАДОЮ, ЗВАННЯМ ТОЩО

1. Багато іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за професією, посадою, званням тощо, не мають паралельних форм жіночого роду, наприклад, такі, як: адвокат, менеджер, мер, муляр, міністр, нотаріус, прокурор, тренер, хірург. Ці слова вживаються для позначення і чоловіків, і жінок: Нараду провела декан факультету Жулинська О.І.; Декан факультету Кудін С.О. ознайомив викладачів з новими правилами вступу до інституту.
Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складних назв посад, звань:
головний бухгалтер, змінний майстер, молодший державний інспектор, старший викладач, провідний технолог, статист-дослідник тощо.
2. Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду: дипломник – дипломниця, журналіст – журналістка, касир – касирка, кравець – кравчиня, лікар – лікарка, льотчик – льотчиця, штампуваль-ник – штампувальниця і т. д. Наведені слова жіночого роду належать до стилістично нейтральної лексики. Для позначення осіб жіночої статі у художньому, публіцистичному, розмовному стилях саме їм віддається перевага. В офіційно-діловому мовленні посади, професії, звання жінок позначаються іменниками чоловічого роду: Ухвалили виділити оздоровчі путівки продавцям Морозовій Т.М. і Кондратовській І.І.; Веселова М.Р. отримала диплом викладача біології.
Деякі назви жіночого роду із суфіксом -к(а) не відповідають нормі літера-
турної мови: завучка, фізичка, математичка, керівничка тощо. Вони належать до сфери розмовної мови.
3. Стилістично зниженими є назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфіксів -их(а), -ш(а): сторожиха, ткачиха, двірничиха, дячиха, білетерша, бригадирша, дикторша. Ці іменники використовуються тільки в розмовно-просторічному мовленні. Обмежене вживання утворень із суфіксами -их(а), -ш(а) зумовлене також тим, що ці форми (директорша, професорша, деканша, лісничиха, інспекторша) означають посаду жінки і назву дружини за чоловіком, а двозначність слів може призвести до змістової неясності.
4. Кілька іменників жіночого роду, що позначають традиційно жіночі професії і заняття, не мають відповідників чоловічого роду, як-от: домогосподарка, кастелянша, манікюрниця, покоївка, праля, рукодільниця. Родову пару можуть утворювати іменник і описовий зворот: балерина – артист балету.
5. Іноді лексичні значення спільнокореневих назв осіб чоловічої і жіночої статі не збігаються, порівняйте: друкар – «працівник друкарської справи, поліграфічної промисловості» і друкарка – «жінка, що працює на друкарській машинці»; стюард – 1) офіціант на пасажирському морському судні, літаку, 2) в Англії – «управитель великого господарства» і стюардеса – «борт-провідниця на літаках».
6. Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення жінки і ім’я особи при цьому не називається, то узгоджене означення і присудок ставляться у формі чоловічого роду: Мій опонент захворів; Доповідач навів цікаві факти. Сполучення на зразок доцент Максимишина, терапевт Соколова вимагають, щоб присудок мав форму жіночого роду. Що ж стосується означення, то воно в таких випадках узгоджується з назвою особи граматично, тобто має форму чоловічого роду: Мій шеф Василевська Ірина першою поздоровила мене з днем народження; Мій терапевт Соколова щойно повернулась із відпустки. Вирази моя стоматолог, наша бухгалтер мають розмовний характер.
7. У деяких назв осіб за професією або місцем проживання відзначаються паралельні форми. Як взаємозамінні вживаються, наприклад, такі іменники: арфіст і арф’яр, вальцювальник і вальцівник, зварник і зварювач, розкрійник і розкроювальник, полтавець і полтавчанин, харківець і харків’янин, жашківець, жашківчанин і жашків’янин.
8. Частина однослівних назв осіб за ознакою місця проживання або місця роботи належить до розмовних форм, як-от: сільчани, городяни, кримчани, освітяни, зв’язківці, річковики, консерваторці, циркачі, естрадники і под. Як їх нейтральні відповідники в офіційно-діловому мовленні вживаються складні найменування: мешканці села, мешканці міста, мешканці Криму, працівники навчальних закладів, працівники відділень зв’язку, працівники річкового транспорту, студенти консерваторії, артисти цирку, артисти естради.
9. Деякі професії позначаються в українській мові словами і перифразами – описовими зворотами: педагоги – майстри педагогічної ниви, геологи – розвідники надр, залізничники – господарі сталевих магістралей, гумористи – майстри веселого цеху. Перифрастичні назви осіб використовуються у публіцистичному і художньому стилях.
10. В українській мові поширені назви осіб, які мають значення подвійного роду.
Іменники на -а виступають як слова чоловічого і жіночого роду залежно від
статі особи, яку вони називають: Десятки разів я обіцяв цьому бідоласі Ко-рецькому завітати до нього в гості і завжди підводив (Ю. Прокопенко);
Де вона тепер, бідолаха? – задумався Григорій (М. Стельмах); Узяв та по-
сватав таку ж сироту, як і сам – Мотрю, що служила у тому ж таки дворі за доярку (М. Левицький): А цього сироту, Левка, узявши на свої руки, [Горпина куріпко] жалувала... (Г. Квітка-Основ’яненко).
До іменників подвійного роду належать і деякі назви осіб на -о: агакало (ч. і
с.), доробало (ч. і с.), ледащо (ч. і с.), базікало (ч. і ж.), сонько (ч. і ж.), чванько (ч. і ж.). У формі середнього роду іменники вживаються стосовно осіб двох статей: він (вона) – велике ледащо, страшенне доробало. Іменники спільного роду використовуються в розмовно-побутовому мовленні.
Як слова жіночого і середнього роду функціонують назви осіб жіночої статі,
утворені за допомогою суфікса -ищ(е) на означення згрубілості: така (таке) бабище, відьмище, дівчище, свекрушище. Ці іменники також належать до сти-лістично зниженої лексики, вживаної у розмовному стилі.

СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ МОРФОЛОГІЇ

Різні частини мови можуть надавати текстові певного стилістичного за-барвлення. Це залежить від значення кожної частини мови, особливостей її форм та емоційно-експресивних відтінків цих форм. Так, іменники й прикметники зі зменшено-пестливим значенням (хлоп’ятко, дівчаточко, малесенький, ріднесень-кий тощо) вживаються лише в художньому та розмовному мовленні, вони катего-рично не використовуються в науковому та офіційно-діловому стилях; коротка форма прикметників (зелен, дрібен) вживається здебільшого в поезії, в усній на-родній творчості, поетичному та розмовно-побутовому стилі, там же натрапляємо на нестягнені форми: жовтая, синяя, великая. Повні нестягнені форми прикмет- ників є стилістично нейтральними й уживаються в усіх стилях: червона, зелений, великий та ін.
Крім комунікативної функції, частини мови можуть виконувати в текстах різних стилів ще й додаткову, стилістичну функцію, бо служать виражальними засобами мови. Порівняємо такі два тексти уривки з перекладів М. Лукаша поезії П. Верлена та М. Рильського віршів А. Ісаакяна:
1. Ці співи фантастичні,
Мелодії містичні
За очі голубі,
Усе тобі,
За голос твій співочий,
За усміх твій дівочий,
Що в серці будить рій Жагучих мрій.
2. Ніч землю обняла
Шепочуть вітер і вода,
Заткалась зорями імла,
На мирне поле сон спада.
У першому уривку переважають іменники, що називають предмети, явища, почуття,
·у другому дієслова, за допомогою яких автор передає дії і процеси. В одному випадку автор стверджує красу кохання за допомогою іменників, в іншо-му за допомогою дієслів досягає більшої динамічності перебігу дій.
Кожна частина мови має свої стилістичні особливості, але найвиразніше вони виявляються в зіставленні синонімічних форм стилістично нейтральних і стилістично маркованих, що різняться вживанням: касир касирка, робіть робіте. Такі синоніми, що реалізуються у двох чи більшій кількості граматичних форм, розрізняються засобами граматичного вираження й стилістичним ужи-ванням, називаються морфологічними. Наприклад: профессор Іванова (офіційно-діловий стиль) професорка Іванова (розмовний стиль).
Морфологічні норми це правила вживання й словозміни частин мови. Кож-на конкретна частина мови характеризується власним набором таких правил. Слід уважно вивчати морфологічні норми, здобувати практичні навички їх застосуван-ня, оскільки від цього залежить те, яке враження ви справлятимете на співрозмов-ників.Так, людину, яка плутає кличний відмінок з називним, неправильно відмі-нює числівники, навряд чи назвуть знавцем мови.

СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ
РОЗМОВНО-ПРОСТОРІЧНИХ НАЗВ

Розмовний стиль виконує основну функцію мови – функцію спілкування, його призначення – безпосередня передача інформації переважно в усній формі. Розмовна мова являє собою знижену різновид розмовної мови, для якої характерне використання лексики, що знаходиться за кордоном літературної норми. Розмовна лексика вживається в невимушеній мови, у неофіційній обстановці. Розмовна лексика чи не порушує загальноприйнятих норм літературної мови, хоча їй властива відома свобода у виборі засобів. Частиною її є розмовно-побутова лексика. У розмовному стилі розмовна лексика вживається у нейтральній функції, а коли вона потрапляє до художньої літератури, має потім зовсім інше значення (відбиток свого середовища, надає творові розмовне забарвлення). У поетичних творах для досягнення іронії чи довірливого ставлення. Мовні риси розмовного стилю визначають особливі умови його функціонування: неофіційність, невимушеність і експресивність мовного спілкування, відсутність попереднього відбору мовних засобів, автоматизм мовлення, буденність змісту і діалогічна форма.
Просторічна лексика експресивна, уживана в емоційних мовних ситуаціях, при дружніх і фамільярний відносинах. Використання просторічної лексики в розмові з незнайомими людьми є порушенням не тільки літературних, а й культурних норм. До просторічної лексики належать слова грубуваті, грубі або слова не прийняті до літературній мові. Це або перекручені (ахтобус, транвай), мова дітей або зрізко зниженням експресивним значенням (росіянізми в українській мові, напр., досвітання, панімайте). Компонентом просторічної лексики є вульгаризми – лайка, прізвиська. У художньому і зрідка публіцистичному стилях розмовна і просторічна лексика використовується як засіб гумору і сатири.
Вважають, що розмовна і просторічна лексика знаходяться в межах літературного словника, їх вживання регулюється нормою літературної мови. Лексика просторечная, в відрізняє від розмовної, знаходиться за межами суворо нормованої літературної мови. Ці слова по експресивно-емоційним забарвленням лайливо-вульгарні.








































ПРАКТИЧНИЙ БЛОК


5. Обґрунтуйте вибір варіанта.
Варіант 1
1. Моя сестра працює (кіоскером, кіоскеркою).
2. (Наш, наша) (методист, методистка) висловила справді слушні зауваження
3. (Призером, призеркою) змагань стала Марунич Надія.
4. Я повинен проконсультувати зараз (дипломника, дипломницю) Василишину.
5 Моя донька завжди мріяла стати (вчителем, вчителькою).
6. Особливо запам’ятався нам виступ (бандуристів, бандуристок) Журавської і Гонча-ренко.
7. (Лаборант, лаборантка) Ольшанська Н. В. отримала доручення на одержання друкарської машинки.
Варіант 2
8. (Мій, моя) (класний керівник, класна керівничка) викладала математику.
9. Усіх здивувало, що (адміністратором, адміністраторшею) призначили Чижову.
10. Монографія (викладача, викладачки) Синявської Т.С. була обговорена на засіданні кафедри 1 жовтня.
11. На пленарному засіданні (виступив, виступила) з доповіддю (професор, професорка) Ігнатишина Н. О.
12. Ірина Андріївна (цікавий співрозмовник, цікава співрозмовниця).
13. Довідка видана Давидовій Т.І. про те, що вона дійсно працює на посаді (бібліотекаря,
бібліотекарки) в середній школі № 20 м. Донецька.
6. Доберіть до поданих іменників прикметники або дієслова у формі минулого часу. Утворені сполучення запишіть. Визначте рід іменників. Значення незрозумілих вам слів з’ясуйте за словником іншомовних слів.
Варіант 1
Аташе, шимпанзе, кенгуру, візаві, журі, Оріноко (ріка), Поті (місто).
Варіант 2
Трюмо, денді, рантьє, ступінь, какаду, Сантьяго (місто), Альпи.
Варіант 3
Ріо-Колорадо (ріка), сомбреро, мадам, портьє, цеце, ему, какаду.
Варіант 4
Торнадо, круп’є, Онтаріо (озеро), Ері (озеро), Юнгфрау (гора), каланхое, міс.
Варіант 5
Ріо-де-Жанейро, тріо, тореро, танго, поні, алібі, рефері.
Варіант 6
путасу, Кармен, алое, піаніно, Федеріко, «Юманіте» (газета), фрекен.
9. Прочитайте назви осіб за професією, посадою. З’ясуйте, чи відповідають вони нормам української літературної мови. Відредагуйте й запишіть.
Заступниця директора з виховної роботи, спеціальна фотокореспондентка, режисер-постановниця, продавщиця-консультант, менеджерка з продажу, приватна нотаріуска, тренерка з боротьби, головна бухгалтерка, молодша державна інспекторка, старша викладачка, статистка-дослідниця, двірничка, старша адміністраторка, провідна інспекторка, дефектологиня, старша інженерша з техніки безпеки, перекладачка німецької мови.
10. Відредагуйте речення і обґрунтуйте зроблені виправлення.
Варіант 1
1. Засідання проводив заступник голови правління ЖБК Павлова Т. С.
2. Куняєва Алла Іванівна працює вихователькою в дитячому садку № 5 з окладом 3560 карбованців.
3. Я дуже вдячний моїй науковій керівничці за допомогу в роботі.
4. На засіданні виступив майстер цеху Нілова І. П. з пропозицією схвалити зразки художнього оформлення.
5. Касирка Дрягіна В. В. взяла відпустку за власний рахунок з 2 по 17 жовтня.
Варіант 2
1. У дитинстві я мріяла стати білетеркою в кінотеатрі.
2. Заяву треба писати на ім’я директриси.
3. Новий поштар дуже привітна жінка.
4. Старший інженер з техніки безпеки підготувала висновок про причини аварії.
5. Контроль за виконанням наказу доручений заступниці директора Лісній О. О.
Варіант 3
1. Комарову М. І. переведено на посаду старшої наукової співробітниці відділу наукової інформації.
2. Петрова Н. І. працює технологом у цеху № 7 з 2010 року. За час роботи на заводі вона виявила себе як великий трудяга і чуйна людина.
3. Моя тітка вже десять років працює інструкторкою-методистом у спортивній школі.
4. Ці документи віднесіть вченій секретарці.
5. Вікторія має цікаву спеціальність художниця-конструкторка.
11. Запишіть назви жителів наведених міст, вкажіть можливі варіанти.
Варіант 1
Авдіївка, Балта, Велика Михайлівка, Горлівка, Диканька, Енергодар, Жидачів.
Варіант 2
Антрацит, Бабаї, Великий Бурлук, Гола Пристань, Ділятин, Єнакієве, Жовтневе.
Варіант 3
Асканія-Нова, Бершадь, Вільча, Гурзуф, Джанкой, Запоріжжя, Івано-Франківськ.
Варіант 4
Зарічне, Іловайськ, Калита, Лазурне, Малокатеринівка, Недригайлів, Одеса.
Варіант 5
Зимогір’я, Ічня, Канів, Лиман, Маневичі, Нетішин, Опішня.
Варіант 6
Зміїв, Кацівелі, Лисичанськ, Мелітополь, Нижня Дуванка, Острог, Павлівка.
Варіант 7
Перегин, Рахів, Сіверськ, Томашпіль, Устигул, Фастів, Харцизьк.
Варіант 8
Рубіжне, Софіївка, Торез, Хотінь, Чаплинка, Широке.
Варіант 9
Донецьк, Чорнобай, Широке, Щорс, Юр’ївка, Ямпіль, Ясинувата.
14. Доберіть, якщо можливо, до наведених іменників чоловічого роду іменники жіночого роду і навпаки.
Митник, керівник гуртка, артист, балерина, друкарка, хірург, художник, завідувач фотолабораторією, штукатур, технік, агроном, лауреатка, доповідач, житель, диспетчер, ліфтер, методистка, кіоскер, художник-конструктор, міліціонер, мер, оглядач, перукар, швачка, кореспондент, кравець, поет, машиніст, кастелянка, стажер, ґазда, абітурієнт, зв’язківець, вихователь, вчений секретар, воротар, стенографістка, морж, ворожка, садівничий.





























Відмінок
Однина
Множина

Н.
Р.
Д.
З.
О.
М.
Кл. ф.
піч
печі
печі
піч
піччю
(у) печі
пече
печі
печей
печам
печі
печами
(у) печах
печі








ПЕРЕХІД ОДНІЄЇ ЧАСТИНИ МОВИ В ІНШУ

субстантивація
перехід слів з інших частин мови в іменник, здебільшого з прикметників та дієприк-метників
молода дівчина прикметник, узяв молоду на руки іменник; учительський портфель прикметник, зайшов до учительської іменник; німий, приголосний, п’яний, знайома, старенька

ад’єктивація
перехід слів з інших частин мови в прикметник, здебільшого з дієприкметни-ків
усміхнений, розхмарений.
Такі прикметники часто походять з дієприк-метників, які, у свою чергу, співвідносяться з неперехідними дієсловами на -ся: усміхати-ся, розхмарити-ся

нумералізація
перехід у числівник (найчастіше іменників)
море справ, купа проблем.
Як бачимо, у наведених словосполученнях виділені слова відповідають на числівникове питання скільки?

прономіналізація
перехід інших частин мови в займенник
одна, а не дві дівчини була одна (= сама) в кімнаті; тарілка ціла, а не бита ціла (= уся) площа була заповнена людьми

вербалізація
перехід у дієслово
пташка пурх, замок клац, двері рип

адвербіалізація
перехід у прислівник
настав двадцять перший вік вік не розлюбить; перейшов на бік регіоналів дерево впало набік

препозиціоналізація
перехід у прийменник
зачароване коло сидіти коло вогню, вони були вже близько зустрінемось близько першої години

кон’юнкціоналізація
перехід у сполучник
те, що (займенники), через (прийменник) через те що (сполучник); той, що (займенники) тому що (сполучник)

партикуляція
перехід у частки
це було просто зробити просто я не вивчив; учив, тільки не вивчив тільки він нам допоможе

інтер’сктивація
перехід у вигук
Лишенько! Дурниці! Молодець! Цить!


РІД ВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

1. Визначення роду відмінюваних іменників, як правило, не викликає труднощів: вказівка на рід міститься у зовнішній формі слів
вода, деканат, весло.
Якщо ж рід не індикується закінченням, можливі помилки при визначенні цієї категорії.

Слова аерозоль, нежить, Псалтир, рояль, сажень, толь, тунель, тюль, фенхель,шампунь належать до чоловічого роду, іменники антресоль, бандероль, бешамель, ваніль, вуаль, емаль, каніфоль, консоль, мігрень, папороть, розкіш, філігрань, фланель – до жіночого.

2. Частина помилок при визначенні роду виникає під впливом російської мови. Рід співвідносних іменників у російській і українській мовах здебільшого збігається, що пояснюється спорідненістю мов. Відзначаються також іменники, що розрізняються за родовою характеристикою в двох мовах.
Іноді вказівкою на розбіжність роду є зовнішня структура слів, наприклад:

українська мова
російська мова

криза недуга президія теза тополя ярмарок
кризис недуг
президиум
тезис
тополь
ярмарка

Деякі іменники мають однакову морфологічну структуру в двох мовах, але відрізняються за родовою характеристикою:

путь – ж. р. біль дріб живопис запис зяб кір літопис
машинопис
напис
опис перекис пил – ч. р. підпис полин
поступ пропис розсип рукопис
Сибір
сип степ степінь ступінь
путь – ч. р. боль
дробь
живопись
запись
зябь
корь
летопись
машинопись
надпись
опись
перекись
пыль – ж. р.
подпись
полынь
поступь
пропись
россыпь
рукопись
Сибирь
сыпь
степь
степень
степень

3. Деякі іменники мають варіантні родові форми.
Найчастіше варіюються форми чоловічого і жіночого роду: абрикос і абрикоса, африкат і африката, веремій (розм.) і веремія (розм.), вольєр і вольєра, жираф і жирафа, зал і зала, кахель і кахля, клавіш і клавіша, лангуст і лангуста, мозоль і мозоля, мотузок і мотузка, пантофель і пантофля, перифраз і перифраза, спазм і спазма, хлющ і хлюща, чинар і чинара. Як слова і чоловічого і жіночого роду вживаються іменники: ґандж (розм.), дрож, жужіль, кужіль, купіль, фальш.

Можлива також варіантність форм чоловічого і середнього роду безлад і безладдя, виднокіл (поет.) і видноколо (поет.), дишель і дишло, свердел і свердло, а також жіночого і середнього роду покуть і покуття.

Наведені вище родові варіанти подаються в словниках сучасної української мови як стилістично рівноправні. Деякі варіантні форми іменників розрізняються за стилістичним забарвленням або частотою вживання.
Так у парах бакенбарда – бакенбард, банкнот – банкнота, живокіст – живокость, ковила – ковил, посуд – посуда, продаж – продажа, птах – птаха, санаторій – санаторія, туфля – туфель, чорнобиль (ч. р.) – чорнобиль (ж. р.) перші форми становлять літературну норму, а другі є розмовно-просторічними, діалектними або застарілими. Форми жіночого роду блакить, просіка, цукерка характеризуються активністю функціонування, а їх родові варіанти чоловічого роду блакит, просік, цукерок є рідковживаними.

До різних родів належать деякі словотворчі варіанти. Їх стилістичні особливості можуть збігатися або розрізнятися:
сутінь (нейтр.) – сутінок (нейтр.), браслет (нейтр.) – браслетка (нейтр.), лорнет (нейтр.) – лорнетка (розм.), табурет (нейтр.) – табуретка (нейтр.), трафарет (нейтр.) – трафаретка (розм.), фасет (спец.) – фасетка (спец.).

4. Деякі родові варіанти іменників виявляють лише частковий збіг значень. Семантичні розбіжності можуть супроводжуватися і функціональними.
іменник овоч у формі чоловічого роду вживається із одиничним значенням – «плід городніх (польових) рослин», «плід садових (лісових) дерев, кущів». Реалізовуючи збірне значення («м’які плоди будь-яких рослин»), слово виступає у формах чоловічого і жіночого роду. Варіант жіночого роду є рідковживаним.
До стилістично нейтральних належить іменник метод. Він уживається у двох значеннях – «спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя», «прийом або система прийомів, що застосовується в якій-небудь ґалузі діяльності». Іменник жіночого роду метода збігається зі словом метод у другому значенні і кваліфікується словниками як книжний і застарілий.

5. У художньому мовленні трапляються випадки вживання родових форм, які не відповідають сучасним нормам української мови, тобто належать до архаїчних граматичних форм:
По бурхливім океані
Серед пінявих валів
Наша флота суне, б’ється
До незвісних берегів. (І. Франко)
І туркіт повозів, і людські голоси,
Дзвінки трамваїв, гомін паровозів
Зливаються в одну тремтячу ноту,
Мов тремоло великої оркестри. (Л. Українка)

6. Деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи й іменники жіночого роду із закінченням -а розрізняються за значеннями, тобто не належать до родових варіантів. Це такі іменники, як:

адрес (письмове вітання з нагоди видатної події)
вольт (одиниця виміру напруги електричного струму)
гарнітур (комплект однохарактерних предметів – меблів, білизни тощо)
девіз (вислів, формулювання) жовтобрюх (змія)
задум (план дій, намір; основна ідея твору)
кар’єр (місце відкритого добування копалин; прискорений біг коня)
меліс (сорт цукру-піску)
округ (територіальна одиниця)
пар (поле сівозміни)
адреса (місце проживання чи перебування)
вольта (тканина)

гарнітура (комплект шрифтів, однакових за малюнком, але різних за кеглем і накресленням)
девіза (вексель, чек)
жовтобрюха (пташка)
задума (стан того, хто заглибився в думки, роздуми)
кар’єра (просування в якій-небудь
діяльності)
меліса (рослина)
округа (навколишня місцевість)
пара (речовина в газоподібному стані)

РІД НЕВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

1. Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду:
елегантний месьє, військовий аташе, люб’язний портьє, мій імпресаріо, справедливий рефері, сміливий тореро, відомий шансоньє.

2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду:
усміхнена фрейлейн, літня мадам, серйозна фрау, струнка міс.


3. Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у мовленні. Це так звані іменники спільного роду:
Ваш протеже виявив себе з найкращого боку, – Милуйтеся-бо вашою протеже! (М. Старицький); наша візаві – наш візаві, справжній хіпі – справжня хіпі.

4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду:
крикливий какаду, яскравий ара, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду: Шимпанзе годувала малюка. Поні не відходила ні на крок від дитини. Винятком є іменники цеце («муха») й івасі («риба»), які належать до жіночого роду.

5. Субстантивовані невідмінювані слова відносяться до середнього роду:
довгождане «так», гучне «ура», останнє «вибач», суворе «цить», лагідне «добраніч», улесливе «мерсі».

6. Невідмінювані іменники, що називають неістот, належать до середнього роду:
вовняне кашне, нове меню, актуальне інтерв’ю, світлове табло.

Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової ознаки
тематичного слова. Так, до чоловічого роду належать такі невідмінювані слова, як:
сироко, памперо, майстро, грего та інші назви вітру, сулугуні («сир»), шимі («танець»), кабукі («театр»), кавасакі («бот»), бефстроганов (вплив роду слова Строганов).

Словами жіночого роду є іменники:
авеню (вплив синоніма «вулиця»), бере («груша»), кольрабі («капуста»), салямі («ковбаса»), бері-бері («хвороба»), страдиварі («скрипка»), фейхоа.

7. Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою.
як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви деяких грошових одиниць (екю, ескудо), назви танців (па-де-де, па-де-труа, сиртакі), а також слова: мачете, статус-кво, бренді. У формах жіночого і середнього роду виступають іменники: есперанто («мова»), афгані («грошова одиниця»).

8. Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характеристику у різних значеннях:
альпака – ч. і ж. (тварина) і с. р. (шерсть), каберне – ч. р. (сорт винограду) і с. р. (вино), контральто – с. р. (голос) і ж. р. (співачка), сопрано – с. р. (голос) і ж. р. (співачка).

9. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям (держава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо):
гостинне Батумі (місто), стрімка Арагві (річка), висока Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів), небезпечний Страмболі (вулкан). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається у різних родових формах: Гаїті проголошена незалежною в 1804 році (держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокситів (острів).

10. За родовою назвою визначаються також рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо:
Про це повідомила «Торонто стар» (газета), «Темпо» опублікував цікаві матеріали про футбольний чемпіонат (журнал); «Наполі» перемогла у фінальному матчіз рахунком 3 : 1 (команда); «Мебіл ойл» заснована у 1882 році (монополія); Прадо відомий колекціями іспанського мистецтва (музей).

11. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова:
«У районі відкрита нова АЗС (автозаправна станція); Наш НДІ уклав кілька перспективних договорів (науково-дослідний інститут); Кілька років тому ЦНБ переїхала у нове приміщення (Центральна наукова бібліотека); При педінституті розпочав роботу ФПК (факультет підвищення кваліфікації).

У деяких випадках відзначається родова варіантність абревіатур
слово ВАК (Вища атестаційна комісія) вживається як невідмінюваний іменник жіночого роду і як невідмінюване слово чоловічого роду: У 1992 році розпочала роботу ВАК України. Прийнято рішення ВАКу про затвердження дисертації. Відмінювана форма чоловічого роду властива розмовному мовленню, невідмінювана форма є літературною.


ІМЕННИКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙ, ПОСАД, ЗВАНЬ

ІМЕННИКИ ЧОЛОВІЧОГО РОДУ

1. Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення жінки і ім’я особи при цьому не називається, то узгоджене означення і прису-док ставляться у формі чоловічого роду:
Сполучення на зразок доцент Максимиши-на, терапевт Соколова вимагають, щоб при-судок мав форму жіночого роду.
Означення в таких випадках узгоджується з назвою особи граматично, тобто має форму чоловічого роду:
Мій опонент захворів.
Доповідач навів цікаві факти.





Мій шеф Василевська Ірина першою поздоровила мене з днем народження.
Мій терапевт Соколова щойно повернулась із відпустки.

2. Багато іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за професією, посадою, званням тощо, не мають паралельних форм жіночого роду:
менеджер, мер, муляр, міністр, нотаріус, прокурор, тренер, хірург.


3. Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складних назв посад,
звань:

В офіційно-діловому мовленні посади, професії, звання жінок позначаються іменни-ками чоловічого роду:

головний бухгалтер, змінний майстер, молодший державний інспектор, старший викладач, провідний технолог, статист-дослідник тощо.
Ухвалили виділити оздоровчі путівки продав-цям Морозовій Т.М. і Кондратовській І.І..
Веселова М.Р. отримала диплом викладача біології.

ІМЕННИКИ ЖІНОЧОГО РОДУ

1. Кілька іменників жіночого роду, що позна-чають традиційно жіночі професії і заняття, не мають відповідників чоловічого роду, як-от:
Родову пару можуть утворю-вати іменник і описовий зворот:
домогосподарка, кастелянша, мані-кюрниця, покоївка, праля, рукодільниця.

балерина – артист балету.


2. Стилістично зниженими є назви осіб жіно-чої статі, утворені за до-помогою суфіксів
-их(а), -ш(а):

сторожиха, ткачиха, двірничиха, дячиха, білетерша, бригадирша, дикторша. Ці імен-ники викорис-товуються тільки в розмовно-про-сторічному мовленні.

3. Не відповідають нормі літературної мови деякі назви жіночого роду із суфіксом -к(а):
завучка, фізичка, математичка, керівничка тощо. Вони належать до сфери розмовної мови.

ПАРАЛЕЛЬНІ ФОРМИ ЧОЛОВІЧОГО І ЖІНОЧОГО РОДУ

1. Значна кількість назв осіб утворює пара-лельні форми:

дипломник – дипломниця, журналіст – журна-лістка, касир – касирка, кравець – кравчиня, лікар – лікарка, льотчик – льотчиця, штампу-вальник – штампувальниця і т. д.

2. В українській мові поширені назви осіб, які мають значення под-війного роду

Десятки разів я обіцяв цьому бідоласі Корець-кому завітати до нього в гості і завжди під-водив (Ю. Прокопенко).
Де вона тепер, бідолаха? – задумався Григорій (М. Стельмах).




НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ У ФОРМІ РОДУ

1. Іноді лексичні значення спільнокореневих назв осіб чоловічої і жіночої статі не збіга-ються, порівняйте:

друкар – “працівник друкарської справи, полі-графічної промисловості” і друкарка – “жінка, що працює на друкарській машинці”;
стюард – 1) офіціант на пасажирському мор-ському судні, літаку, 2) в Англії – “управи-тель великого господарства” і стюардеса – “бортпровідниця на літаках”.

2. У деяких назв осіб за професією або місцем проживання відзначаються паралельні форми:

арфіст і арф’яр, вальцювальник і вальцівник, зварник і зварювач, розкрійник і розкроюваль-ник, полтавець і полтавчанин, харківець і хар-ків’янин, жашківець, жашківчанин і жаш-ків’янин.

3. До іменників подвійного роду належать і деякі назви осіб на -о:

агакало (ч. і с.), доробало (ч. і с.), ледащо (ч. і с.), базікало (ч. і ж.), сонько (ч. і ж.), чванько (ч. і ж.). Іменники спільного роду викорис-товуються в розмовно-побутовому мовленні.

ІНШЕ

1. Частина однослівних назв осіб за ознакою місця проживання або місця роботи належить до розмовних форм, як-от:
Як їх нейтральні відповідники в офіційно-діловому мовленні вживаються складні найме-нування:

сільчани, городяни, кримчани, освітяни, зв’яз-ківці, річковики, консерваторці, циркачі, естрадники і под.
мешканці села, мешканці міста, мешканці Криму, працівники навчальних закладів, праців-ники відділень зв’язку, працівники річкового транспорту, студенти консерваторії, артис-ти цирку, артисти естради.

2. Деякі професії позначаються в українській мові словами і перифразами – описовими зворотами:

педагоги – майстри педагогічної ниви, геологи – розвідники надр, залізничники – господарі сталевих магістралей, гумористи – майстри веселого цеху.

3. Як слова жіночого і середнього роду функ-ціонують назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфікса -ищ(е) на означення згру-білості:
така (таке) бабище, відьмище, дівчище, свекрушище.




Морфологія (від гр. morphe форма і logos слово, вчення) – розділ граматики, який вивчає системи форм слова (тобто його парадигми), граматичні категорії форм, особливості будови (морфемний склад) слів і частини мови.


Словозміна процес творення словоформ.
У більшості випадки словозміна матеріально виражена, наприклад, за допомогою закінчення: добр-ий, добр-ого, тонк-а, тонк-ої. У незмінюваних словах вона може бути нульовою: какаду, маренго, беж, метро.


Упорядкована сукупність усіх граматичних форм одного слова утворює його словозмінну парадигму (від гр.
·
·
·
·
·
·
·
·
·
· приклад, взірець).


Кожну з таких граматичних форм слова називають словоформою.



Частини мови це групи слів, об’єднаних спільним лексичним значенням, однаковими або схожими формальними ознаками, однаковою роллю в реченні.





Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 3 Заголовок 4 Заголовок 5 Заголовок 6ђ Заголовок 7ђ Заголовок 815

Приложенные файлы

  • doc 23923034
    Размер файла: 264 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий