302 ukr 6 socmed IV-V med

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

Кафедра соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я

“ЗАТВЕРДЖУЮ”
Перший проректор
професор Т.О.Перцева
____________________
21.06.2011 р.



Робоча навчальна програма

дисципліни “Соціальна медицина, організація охорони здоров’я”

для студентів зі спеціальностей: 7.110101 – лікувальна справа
7.110104 – педіатрія
7.110105 – медико-профілактична справа

Навчальний план з дисципліни

Структура навчальної дисципліни
Кількість годин, з них
Рік навчання
Вид контролю


всього
годин/
кредитів ECTS
аудиторних
СРС





лекцій
практичних занять




Модулів - 2
135/4,5
30
50
55
4-й, 5-й
Поточний та підсумковий модульний контроль, традиційна оцінка

Примітка : 1 кредит ECTS – 30 годин; аудиторне навантаження – 59,3%, СРС – 40,7%.


Робочу програму склали: д.м.н., професор Лехан В.М., к.м.н., доцент Заярський М.І.,
к.м.н., доцент Кутузов І.М.


Програму обговорено на засіданні кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я 16.05.2011 р., протокол № 29
Зав. кафедрою, д.м.н., професор В.М.Лехан

Програму ухвалено на засіданні предметної методичної комісії "Гігієна"
23.05.2011 р., протокол № 26
Голова предметної методичної комісії, д.м.н., професор Е.М.Білецька

Затверджено на засіданні ЦМК ДДМА 21.06.2011 р., протокол № 9

1. Пояснювальна записка
Робочу навчальну програму складено з метою підготовки студентів IV і V курсів Дніпропетровської державної медичної академії (ДДМА) за спеціальностями "лікувальна справа", "педіатрія", "медико-профілактична справа" до підсумкового модульного контролю з дисципліни «Соціальна медицина, організація охорони здоров’я» та в подальшому до державної атестації студентів-випускників з "соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я".
Робочу навчальну програму складено у відповідності з чинними нормативно-правовими документами:
- Соціальна медицина, організація охорони здоров’я: Програма навчальної дисципліни для студентів вищих медичних навчальних закладів II-IV рівнів акредитації. Спеціальність: 7.110101 «Лікувальна справа», 7.110104 «Педіатрія», 7.110105 «Медико-профілактична справа» / В.Ф.Москаленко, О.П.Гульчій, Л.О.Прус, А.П.Чуйко; Затв. МОЗ України 14.04.2008 р. – Київ, 2008. – 43 с.;
- наказ МОЗ України від 23.07.2007 р. № 414 “Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31.01.2005 р. № 52 "Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" кваліфікації "лікар" у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації України за спеціальностями "лікувальна справа", "педіатрія", "медико-профілактична справа";
- освітньо-кваліфікаційні характеристики (ОКХ) і освітньо-професійні програми (ОПП) підготовки фахівців, затверджені наказом МОН України від 16.04.2003 р. за № 239 «Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти з напряму підготовки 1101 “Медицина”»;
- Положення про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в Дніпропетровській державній медичній академії (друга редакція). Затв. наказом ректора ДДМА № 76 від 20.03.2006 р. – Дніпропетровськ, 2006. – 19 с.
При розробці робочої навчальної програми враховано попередній досвід кафедри з організації навчального процесу з елементами кредитно-модульної системи, рекомендації та матеріали Центральної методичної комісії ДДМА, предметної комісії, семінарів-нарад та науково-практичних конференцій, матеріали обміну досвідом з кафедрами ДДМА.
Соціальна медицина та організація охорони здоров’я як навчальна дисципліна:
1) грунтується на вивченні студентами навчальних дисциплін: історії медицини, соціології та медичної соціології, гігієни та екології, біостатистики, інформатики, етики, основ економічних теорій;
2) інтегрується з цими дисциплінами та в подальшому з клінічними та гігієнічними дисциплінами;
3) забезпечує вивчення правових і організаційних засад галузі охорони здоров’я;
4) закладає основи вивчення організації лікувально-діагностичного процесу, а також оцінки його обсягу та якості при вивченні клінічних дисциплін;
5) сприяє формуванню профілактичного напрямку діяльності майбутніх лікарів з урахуванням можливого впливу на стан здоров’я населення чинників різного походження при розробці комплексних медико-соціальних заходів;
6) конкретизує методи та засоби формування здорового способу життя.
Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.
Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ECTS, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними відповідного модулю, навчальної дисципліни.
Програма дисципліни структурована на 2 модулі, до складу яких входять 12 змістових модулів.

Модуль 1. Статистика здоров’я. Організація основних видів медичного
забезпечення населення на сучасних його рівнях
Змістові модулі
Введення в соціальну медицину та організацію охорони здоров’я.
Медико-соціальні аспекти демографії. Методика вивчення демографічних показників.
Медико-соціальні аспекти захворюваності. Методика вивчення захворюваності.
Організація лікувально-профілактичної допомоги міському та сільському населенню.
Особливості медико-соціального забезпечення населення літнього віку.
Медичне страхування.

Модуль 2. Менеджмент системи охорони здоров’я. Організація окремих видів
медичного забезпечення населення. Експертиза непрацездатності.
Змістові модулі
Основи менеджмента. Менеджмент у охороні здоров’я.
Охорона здоров’я матері та дитини.
Проблеми оцінки якості медичної допомоги населенню.
Медико-соціальні аспекти експертизи непрацездатності.
Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення населення.
Формування здорового способу життя.

Видами навчальної роботи згідно з навчальним планом є: лекції, практичні заняття, самостійна робота студентів, консультації.
Засвоєння тем (поточний контроль) перевіряється на практичних заняттях згідно з конкретними цілями змістових модулів. Застосовуються такі види визначення рівня підготовки студентів як опитування згідно з переліками стандартизованих контрольних питань , тести, ситуаційні задачі.
Підсумковий контроль засвоєння модулів здійснюється після їх завершення.
Оцінка успішності студента з дисципліни виставляється за багатобальною шкалою як середня арифметична оцінка засвоєння двох залікових кредитів (модулів).




2. Мета та завдання дисципліни

Підготовка з соціальної медицини та організації охорони здоров’я студентів за спеціальностями: 7.110101 “Лікувальна справа”, 7.110104 “Педіатрія”, 7.110105 “Медико-профілактична справа” напряму підготовки 1101 “Медицина” має однакові кінцеві цілі навчання.
Мета вивчення навчальної дисципліни „Соціальна медицина, організація охорони здоров’я” – у відповідності з освітньо-професійною програмою (ОПП) - оволодіти блоками змістових модулів професійної та практичної підготовки лікаря.

Блоки змістових модулів професійної та практичної підготовки
(шифр за ОКХ і ОПП)
Застосовувати методи визначення та оцінки стану здоров’я населення у взаємозв'язку з чинниками, що на нього впливають (ПП.008).
Розробляти заходи щодо організації діяльності лікаря та закладів охорони здоров’я, використовувати методи аналізу якості надання медичної допомоги (ПП.017).
Трактувати основні принципи управління в охороні здоров’я, використовувати технологію розробки управлінських рішень щодо покращання стану здоров’я населення та якості медичної допомоги (ПП.019).
Трактувати сучасні принципи організації охорони здоров’я (ПП.020).
Аналізувати обсяг і якість первинної, вторинної та третинної медичної допомоги різним контингентам населення (ПП.047).
Демонструвати вміння ведення облікової та звітної документації (ПП.061).
Демонструвати володіння методикою застосування стандартів медичних технологій у практичній діяльності (ПП.062).
Проводити комплексну оцінку стану здоров’я на основі інтегральних показників (ПП.081).

На підставі кінцевих цілей дисципліни до кожного модулю та змістових модулів сформульовані конкретні цілі, що забезпечують досягнення мети вивчення навчальної дисципліни.

Кінцеві цілі дисципліни:
інтерпретувати теоретичні основи, сучасні принципи та правові засади охорони здоров’я;
визначати та аналізувати основні показники громадського здоров’я у взаємозв’язку з чинниками, що на нього впливають;
розробляти заходи щодо покращання здоров’я населення та окремих його контингентів;
оцінювати організацію та якість надання різних видів лікувально-профілактичної допомоги та санітарно-епідеміологічного забезпечення благополуччя населення в умовах реформування галузі охорони здоров’я;
трактувати поняття про втрату працездатності, її види, порядок організації експертизи непрацездатності;
визначати тактику дій медичних працівників щодо конкретних ситуацій експертизи втрати працездатності;
трактувати закони та принципи менеджменту;
розробляти управлінські рішення, спрямовані на удосконалення діяльності основних закладів охорони здоров’я.



3. Структура навчальної дисципліни, з визначенням залікових кредитів (модулів) і змістових модулів, кількості тем і годин по всіх видах
аудиторних занять і самостійної роботи студентів


Структурований навчальний план дисципліни «Соціальна медицина, організація охорони здоров’я»

Структура навчальної дисципліни
Кількість годин, з них
Рік навчання
Вид контролю


Всього
годин/
кредитів ECTS
аудиторних
СРС





лекцій
практичних занять




Всього:
модулів - 2
змістових модулів – 12
135/4,5
30
50
55
4-й, 5-й
Поточний, підсумковий
модульний контроль

у т.ч.:
Модуль 1
Змістових модулів – 6
90/3
20
30
40
4-й


Модуль 2
Змістових модулів - 6
45/1,5
10
20
15
5-й


В тому числі підсумковий контроль
засвоєння двох модулів
4,5/0,15






Примітка : 1 кредит ECTS – 30 годин; аудиторне навантаження – 59%, СРС – 41%.


Структура залікових кредитів – модулів дисципліни

ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ – МОДУЛЬ 1:
Статистика здоров’я. Організація основних видів медичного забезпечення населення на сучасних його рівнях.

№ з/п
Тема
Лекції
Практичні заняття
Самостійна робота студента

Змістовий модуль 1.
Введення в соціальну медицину та організацію охорони здоров’я.

1.
Соціальна медицина та організація охорони здоров’я як наука, значення для практики. Стратегії охорони здоров'я.
2

1,5

2.
Здоров’я населення як медико-соціальна проблема, методологія вивчення.
2

1,5

3.
Методика вивчення чинників, які впливають на здоров’я населення.

2,5
1,5

Змістовий модуль 2.
Медико-соціальні аспекти демографії. Методика вивчення демографічних показників.

4.
Медико-соціальні проблеми демографічних процесів. Особливості демографічних показників у різних регіонах світу, окремих країнах і в Україні.
2

1,5

5.
Методика вивчення та оцінка показників природного руху.

2,5
1,5

6.
Методика вивчення та оцінка показників смертності немовлят.

2,5
1,5

7.
Середня очікувана тривалість життя.


2,5

Змістовий модуль 3.
Медико-соціальні аспекти захворюваності. Методика вивчення захворюваності.

8.
Захворюваність населення як медико-соціальна проблема.
2

1,5

9.
Фактори ризику захворюваності. Тенденції та особливості окремих видів захворюваності в різних регіонах світу, країнах.
2

1,5

10.
Методика вивчення та оцінка показників загальної захворюваності.

2,5
1,5

11.
Методика вивчення та оцінка показників захворюваності інфекційної, важливої неепідемічної, госпіталізованої.

2,5
1,5

12.
Особливості вивчення захворюваності в різних країнах.


2

Змістовий модуль 4.
Організація лікувально-профілактичної допомоги міському та сільському населенню.

13.
Системи охорони здоров’я, що діють у різних країнах та в Україні.
2

1,5

14.
Організація різних видів лікувально-профілактичної допомоги населенню. Амбулаторно-поліклінічна допомога, стаціонарна та швидка допомога.
2

1,5

15.
Організація та зміст роботи амбулаторно-поліклінічних закладів різних рівнів, облік і аналіз їх діяльності.

2,5
1,5

16.
Організація та зміст роботи стаціонарів різних рівнів, облік і аналіз їх діяльності.

2,5
1,5

17.
Організація та зміст роботи стаціонарозамінних закладів.

2,5
1,5

18.
Сімейна медицина та її значення в системі медичної допомоги населенню.
2

1,5

19.
Зміст і організація роботи лікаря загальної практики/сімейного лікаря.

2,5
1,5

20.
Організація роботи лікувально-профілактичних закладів на різних етапах медичного забезпечення сільського населення

2,5
1,5

21.
Організація швидкої медичної допомоги (ШМД). Зміст роботи станцій ШМД, облік і аналіз їх діяльності.

2,5
1,5

Змістовий модуль 5.
Особливості медико-соціального забезпечення населення літнього віку.

22.
Профілактичний напрямок в охороні здоров’я. Організація медико-соціального забезпечення населення літнього віку.
2

1,5

23.
Організація медичного забезпечення населення літнього віку.


2

Змістовий модуль 6.
Медичне страхування.

24.
Організаційно-правові засади впровадження та функціонування медичного страхування.
2

1,5

25.
Підсумковий контроль засвоєння модуля 1.

2,5
4

Усього: годин – 90; кредитів ECTS – 3; балів – 200.
20
30
40

Аудиторна робота – 56%, СРС –44%

ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ – МОДУЛЬ 2:
Менеджмент системи охорони здоров’я. Організація окремих видів медичного забезпечення населення. Експертиза непрацездатності.

№ з/п

Тема
Лекції
Практичні заняття
Самостійна робота студента

Змістовий модуль 7.
Основи менеджмента. Менеджмент у охороні здоров’я.

1.
Основи менеджмента системи охорони здоров’я.
2

1

2.
Методика прийняття управлінських рішень. Управління персоналом.

2
1

Змістовий модуль 8.
Охорона здоров’я матері та дитини.

3.
Медико-соціальні проблеми охорони матері та дитини. Репродуктивне здоров’я.
2

1

4.
Організація та зміст роботи пологових будинків, облік і аналіз їх діяльності.

2
1

5.
Організація та зміст роботи дитячих лікарень, облік і аналіз їх діяльності.

2
1

Змістовий модуль 9.
Проблеми оцінки якості медичної допомоги населенню.

6.
Сутність і особливості оцінки якості медичної допомоги населенню.
Формування стандартів якості різних видів медичної допомоги.
2

1

7.
Методика проведення експертних оцінок медичного забезпечення окремих контингентів населення.

2
1

Змістовий модуль 10.
Медико-соціальні аспекти експертизи непрацездатності

8.
Організація експертизи непрацездатності, її правові засади. Медико-соціальні аспекти інвалідності.
2

1

9.
Методика проведення медичної експертизи.

2
0,5

10.
Методика експертизи тимчасової непрацездатності, порядок її здійснення.

2
0,5

11.
Організація експертизи стійкої непрацездатності.

2
0,5

Змістовий модуль 11.
Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення населення.

12.
Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення. Правові засади діяльності санепідслужби.
2

0,5

13.
Оганізація роботи санітарно-епідеміологічних закладів. Взаємодія санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) і лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ).

2
0,5

Змістовий модуль 12.
Формування здорового способу життя.

14.
Методи та засоби гігієнічного навчання та виховання населення.

2
0,5

15.
Виконання індивідуального завдання на тему: «Розробка заходів покращання репродуктивного здоров’я».


2

16.
Підсумковий контроль засвоєння модуля 2.

2
2

Усього: годин – 45; кредитів ECTS – 1,5; балів – 200.
10
20
15

Аудиторна робота – 67 %, СРС – 33%



Зміст програми дисципліни


МОДУЛЬ 1:
Статистика здоров’я. Організація основних видів медичного забезпечення населення на сучасних його рівнях.

Змістовий модуль 1. Введення в соціальну медицину та організацію охорони
здоров’я
Конкретні цілі:
знати визначення соціальної медицини та організації охорони здоров’я як науки та предмету викладання, її значення для практики охорони здоров’я;
знати історію розвитку охорони здоров’я, етапи її становлення;
трактувати цільові підходи до визначення поняття «здоров’я»;
знати показники популяційного здоров’я;
знати методи соціальної медицини та можливості їх застосування при вивченні здоров’я населення та організації його медичного забезпечення;
засвоїти вплив основних чинників, які визначають рівень громадського здоров’я та аналізувати особливості цього впливу;
знати класифікацію факторів ризику, оцінювати їх можливий вплив на здоров’я населення.

Тема 1. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я як наука,
значення для практики. Стратегії охорони здоров'я.
Соціальна медицина та організація охорони здоров’я – наука, яка вивчає закономірності громадського здоров’я та систему його охорони.
Розвиток соціальної медицини, значення робіт Б.Рамацціні, Й.П.Франка, І.Л.Данилевського, С.Сміта. Становлення соціальної медицини як науки, роль А.Гротьяна, Е. Ресле, А.Фішера.
Представники соціально-медичного напрямку в земській медицині України:
М. Уваров, М. Тезяков, П. Діатропов, С. Ігумнов, А. Смідович та ін.
Розвиток соціальної медицини в працях українських вчених ХХ століття: О.Корчак-Чепурківського, М.Гуревича, С.Кагана, З. Гуревича, С.Томіліна, А.Меркова, Л.Лєкарева, К.Дупленка, І.Хороша, О.Грандо, Г.Лук’янової.
Поняття про системний аналіз, статистичні, демографічні, історичні, експериментальні, епідеміологічні, економічні, соціологічні методи, методи експертних оцінок, моделювання, прогнозування.
Значення соціальної медицини для формування охорони здоров’я.
Поняття про якість життя, пов’язану зі здоров’ям як поєднання умов життєзабезпечення та стану здоров’я, що дозволяє досягти фізичного, психічного, соціального благополуччя та самореалізації.

тема 2. Здоров’я населення як медико-соціальна проблема, методологія
вивчення.
Цільові підходи до визначення поняття „здоров’я”: загальнофілософський, індивідуальний теоретичний, індивідуальний практичний, популяційний.
Розуміння здоров'я як стану повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутності хвороб або фізичних недоліків.
Здоров’я населення як умовне статистичне поняття, його медичні показники:
демографічні (народжуваність, смертність, середня очікувана тривалість життя); фізичного розвитку; захворюваності; інвалідності; частоти донозологічних станів.
Провідні групи чинників, які впливають на показники здоров’я: рівень і спосіб життя людей, стан навколишнього середовища, біологічні фактори, доступність і якість медичної допомоги.
Залежність здоров’я населення від рівня життя: внутрішнього валового продукту (ВВП), індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП).
Вплив способу життя на здоров’я населення, залежність медичних показників здоров’я від чинників різного походження.
Особливості здоров’я різних віково-статевих, професійних груп населення.
Стан здоров’я окремих груп населення, що перебувають у різних екологічних умовах.

Тема 3. Методика вивчення та оцінка чинників, які впливають на здоров’я населення.
Методичні підходи до вивчення чинників, які визначають рівні здоров’я населення та його окремих контингентів.
Особливості вивчення впливу факторів соціально-економічних, соціально-біологічних, екологічних і природно-кліматичних, медико-організаційних. Проблеми збирання відповідної інформації.
Застосування методів і методик біостатистики (похідні та середні величини, метод стандартизації, кореляційно-регресійний аналіз, параметрична та непараметрична оцінка вірогідності результатів досліджень, бальна, рейтингова оцінка).
Дотримання вимог доказової медицини.
Класифікація факторів ризику, які впливають на здоров’я.

Змістовий модуль 2. Медико-соціальні аспекти демографії. Методика вивчення
демографічних показників.
Конкретні цілі:
знати визначення демографії, її складові частини;
розуміти закономірності формування демографічної ситуації, її особливості в Україні;
інтерпретувати чинники, які впливають на відтворення населення;
вміти заповнювати облікові документи для вивчення природного руху населення;
визначати та аналізувати показники природного руху населення.

Тема 4. Медико-соціальні проблеми демографічних процесів. Особливості
демографічних показників у різних регіонах світу, окремих країнах і в
Україні.
Демографія як наука. Складові частини. Джерела інформації про чисельність, склад і рух населення. Історія проведення переписів населення. Динаміка чисельності та складу населення в окремих регіонах світу та країнах, в Україні. Медико-соціальне значення цієї інформації. Основні тенденції, притаманні Україні та іншим країнам світу стосовно процесу урбанізації, статевого та вікового складу населення. Медико-соціальне значення міграційних процесів. Природний рух населення.
Регіональні особливості народжуваності в Україні та сучасному світі.
Загальна смертність, її провідні причини в різних регіонах, окремих країнах і Україні. Статево-вікові та територіальні особливості показників смертності.
Смертність немовлят (малюкова смертність). Значення показника для оцінки стану здоров’я населення, рівня соціально-економічного благополуччя та розвитку суспільства загалом. Провідні причини.
Динаміка показника смертності немовлят за останні роки в Україні в порівнянні з країнами Європейського та інших регіонів світу.
Територіальні розбіжності показників смертності немовлят в Україні.
Середня очікувана тривалість життя, визначення поняття. Сутність методики визначення показника, його динаміка в різних країнах і в Україні.

Тема 5. Методика вивчення та оцінка показників природного руху
Документи, які використовуються для вивчення природного руху населення. Можливості їх застосування.
Порядок реєстрації народжень в Україні. Сутність понять «живонародження», «мертвонародження», «смерть плода». Методика визначення та оцінка загального та спеціального показників народжуваності.
Загальна смертність. Порядок реєстрації випадків смерті в Україні. Методика вивчення смертності, визначення загального та спеціального показників, їх значення та оцінка.
Природний приріст населення.

Тема 6. Методика вивчення та оцінка показників смертності немовлят.
Порядок реєстрації смертності немовлят (малюкової). Методика визначення показників загальної, неонатальної, постнеонатальної смертності немовлят.
Оцінка співвідношення цих показників, типи смертності немовлят: А. В. С. Перинатальна смертність.
Малюкова смертність хлопчиків і дівчаток, сезонні особливості смертності немовлят. Провідні причини малюкової смертності в різні вікові періоди першого року життя.
Основні групи чинників, що впливають на формування рівнів малюкової смертності (біологічні, екологічні, медико-організаційні, спосіб життя).
Методика експертної оцінки смертності немовлят.

Тема 7. Середня очікувана тривалість життя.
Середня очікувана тривалість життя (СОТЖ), взаємозв’язок з індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Тенденції динаміки СОТЖ у окремих регіонах світу, країнах і Україні. Врахування впливу «тягаря хвороб» на СОТЖ.

Змістовий модуль 3. Медико-соціальні аспекти захворюваності. Методика
вивчення захворюваності. Введення в соціальну медицину
та організацію охорони здоров’я
Конкретні цілі:
пояснювати медико-соціальне значення захворюваності;
знати методи вивчення захворюваності, її види;
трактувати основні тенденції захворюваності в залежності від впливу різних чинників;
ознайомитись зі змістом основних державних цільових програм стосовно соціально важливих захворювань;
вміти заповнювати облікові документи для реєстрації окремих видів захворюваності;
визначати та аналізувати показники захворюваності: загальної, інфекційної, важливої неепідемічної, госпіталізованої.

Тема 8. Захворюваність населення як медико-соціальна проблема.
Поняття про захворюваність, мета її вивчення. Медико-соціальне значення захворюваності як провідної причини тимчасової та стійкої втрати працездатності, смертності.
Вплив захворюваності на потреби забезпечення населення медичною допомогою, на здоров’я майбутніх поколінь.
Економічні витрати, пов’язані із захворюваністю, в т.ч. з соціально значущими та небезпечними хворобами.
Методи вивчення захворюваності, можливості застосування окремих методів, їх переваги та недоліки.
Застосування методів епідеміологічних досліджень при вивчення неінфекційних захворювань.
Фактори, що впливають на повноту даних про захворюваність в залежності від методів її вивчення.
Міжнародна статистична класифікація хвороб, травм і причин смерті, принципи її побудови та значення.
Види захворюваності, які вивчаються в Україні.
Розбіжності захворюваності міського та сільського населення, різних вікових і статевих груп.

тема 9. Фактори ризику захворюваності. Тенденції та особливості окремих
видів захворюваності в різних регіонах світу, країнах.
Порівняльна оцінка методів вивчення захворюваності в країнах з різними системами охорони здоров'я.
Джерела інформації для вивчення окремих видів захворюваності.
Можливості вивчення окремих видів захворюваності в різних країнах, тенденції динаміки показників захворюваності, вікові та статеві особливості в регіонах світу, в країнах з різним економічним розвитком, кліматично-природними умовами.
Хвороби системи кровообігу, онкологічні, нервово-психічні захворювання, цукровий діабет, туберкульоз, ВІЛ-інфекція/СНІД, травматизм, алкоголізм, наркоманії та токсикоманії як медико-соціальні проблеми. Провідні чинники, що впливають на ці захворювання. Динаміка основних показників.
Значення комплексного підходу щодо зниження окремих видів захворюваності: Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації на 2002-2011 рр.» (2002 р.).

Тема 10. Методика вивчення та оцінка показників загальної захворюваності.
Вивчення захворюваності за даними звертань по медичну допомогу.
Вивчення загальної захворюваності: одиниця спостереження, облікові документи, правила їх заповнення. Методика визначення показників первинної захворюваності та поширеності захворювань, їх оцінка, регіональні особливості.
Динаміка показників загальної захворюваності.

Тема 11. Методика вивчення та оцінка показників захворюваності інфекційної,
важливої неепідемічної, госпіталізованої.
Особливості обліку інфекційної, важливої неепідемічної, госпіталізованої. Облікові документи, правила їх заповнення.
Методика визначення показників вказаних видів захворюваності, їх оцінка, регіональні особливості.
Динаміка показників інфекційної, важливої неепідемічної, госпіталізованої захворюваності.

Тема 12. Особливості вивчення захворюваності в різних країнах.
Порівняльна оцінка методів вивчення захворюваності в країнах з різними системами охорони здоров’я.

Змістовий модуль 4. Організація лікувально-профілактичної допомоги міському
та сільському населенню
Конкретні цілі:
знати основні принципи лікувально-профілактичної допомоги населенню України, в т.ч. сімейної медицини (загальної практики);
трактувати правові засади організації медичного забезпечення, значення первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД);
знати види лікувально-профілактичної допомоги;
інтерпретувати сутність позалікарняної, стаціонарної та екстреної медичної допомоги;
знати основи та особливості лікувально-профілактичної допомоги міському та сільському населенню;
знати зміст і організацію роботи сімейного лікаря;
аналізувати доцільність впровадження різних моделей ПМСД в Україні;
знати організацію та зміст роботи амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів;
знати організацію та зміст роботи закладів швидкої медичної допомоги (ШМД);
знати сутність і особливості медико-соціального забезпечення населення літнього віку;
вміти заповнювати облікові документи лікувально-профілактичних закладів;
визначати та аналізувати показники діяльності амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів, закладів ШМД.

тема 13. Системи охорони здоров’я, що діють у різних країнах та в Україні.
Система охорони здоров’я. Поняття. Цілі. Завдання.
Класифікація систем охорони здоров’я по домінуючому джерелу фінанасування: приватна, страхова, бюджетна. Еволюція систем.
Основні принципи організації систем охорони здоров’я.

тема 14. Організація різних видів лікувально-профілактичної допомоги
населенню. Амбулаторно-поліклінічна допомога, стаціонарна та
швидка допомога.
Принципи лікувально-профілактичної, стаціонарної та швидкої допомоги, сутність різних її видів у сучасних умовах, участь медичних закладів різних рівнів у медичному забезпеченні населення.
Проблеми організації амбулаторно-поліклінічної, стаціонарної, швидкої та екстреної допомоги.
Роль різних лікувально-профілактичних закладів та їх взаємодія в наданні первинної, вторинної та третинної допомоги.
Роль амбулаторно-поліклінічних закладів у лікувально-профілактичному забезпеченні населення, вплив їх роботи на показники здоров’я та роботу стаціонарів, на потребу в швидкій допомозі, на оцінку населенням діяльності систем охорони здоров’я.
Профілактична робота поліклінік і амбулаторій.
Диспансерний метод, його принципи, етапи диспансеризації.
Взаємодія поліклінік зі структурами сімейної медицини.
Система стаціонарної допомоги з урахуванням рівнів її надання. Функції сучасної лікарні. Багатопрофільні та спеціалізовані лікарні, диспансери.
Забезпечення наступництва між поліклінікою та стаціонаром.
Управління раціональним використанням ліжкового фонду.
Захист прав і безпека пацієнтів.

Тема 15. Організація та зміст роботи амбулаторно-поліклінічних закладів
різних рівнів, облік і аналіз їх діяльності.
Завдання та розділи роботи поліклініки, її структурні підрозділи. Штатні нормативи.
Функції основних підрозділів.
Організація та зміст роботи дільничного терапевта, завідувача відділення (кабінету).
Завдання та сутність диспансерного методу, відбір контингентів для диспансерного спостереження.
Види профілактичних оглядів, їх організація.
Етапи диспансеризації.
Основна документація, яка застосовується для обліку роботи підрозділів поліклініки, зміст і порядок її заповнення:
Методика обчислення та аналіз показників діяльності поліклініки за даними звіту лікувально-профілактичного закладу (ф. № 20), звіту про кількість захворювань, зареєстрованих у хворих, які проживають у районі обслуговування лікувально-профілактичного закладу (ф. № 12).
Розробка заходів удосконалення діяльності амбулаторій і поліклінік.

Тема 16. Організація та зміст роботи стаціонарів різних рівнів, облік і аналіз їх
діяльності.
Завдання стаціонарів.
Структурні підрозділи стаціонару та їх функції.
Порядок направлення хворих до стаціонару.
Зміст і організація роботи лікаря-ординатора та завідувача відділення.
Чинники, що впливають на раціональне використання ліжкового фонду та ефективність роботи стаціонару.
Основна документація, яка застосовується для обліку роботи стаціонару, зміст і порядок її заповнення.
Методика обчислення та аналіз показників діяльності стаціонару за даними звіту лікувально-профілактичного закладу (ф. № 20).
Розробка заходів щодо покращання діяльності стаціонарів.

Тема 17. Організація та зміст роботи стаціонарозамінних закладів.
Види стаціонарозамінних закладів.
Завдання, структура денного стаціонару.
Функції денного стаціонару та стаціонару вдома.
Порядок направлення хворих до денного стаціонару та стаціонару вдома.
Основна облікова докуметація денного стаціонару та стаціонару вдома, порядок її заповнення.
Методика обчислення та аналіз показників діяльності денного стаціонару та стаціонару вдома.

Тема 18. Сімейна медицина та її значення в системі медичної допомоги
населенню.
Сутність поняття «первинна медико-санітарна допомога» (ПМСД).
Роль ПМСД у реалізації права громадян на охорону здоров’я.
Принципи організації ПМСД на засадах сімейної медицини.
Умови функціонування та основні принципи ПМСД.
Роль сімейного лікаря (загальної практики) в забезпеченні медичних потреб населення.
Моделі роботи сімейного лікаря, їх сутність, проблеми вибору конкретних моделей.
Організаційні моделі переходу від дільнично-територіальної системи медичного забезпечення населення до сімейної медицини, можливості та доцільність різних моделей.
Проблеми та перспективи розвитку сімейної медицини в Україні.

Тема 19. Зміст і організація роботи загальної практики/сімейного лікаря.
Організація роботи сімейного лікаря за умови її здійснення на основі різних моделей.
Функції та зміст роботи сімейного лікаря стосовно профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів, вирішення медико-соціальних проблем родини.
Організація співпраці сімейних лікарів із парамедичною службою та соціальними працівниками.
Основна облікова документація закладів, які працюють на засадах сімейної медицини.
Визначення та оцінка показників діяльності сімейних лікарів.

Тема 20. Організація роботи лікувально-профілактичних закладів на різних
етапах медичного забезпечення сільського населення.
Особливості медичного забезпечення сільського населення. Етапи надання медичної допомоги сільському населенню. Сутність етапності.
Вплив природних і соціально-економічних умов, стану демографічних процесів, захворюваності та інвалідності на організацію лікувально-профілактичної допомоги.
Проблема укомплектованості медичними працівниками закладів сільської лікарської дільниці.
Лікувально-профілактичні заклади різних етапів медичної допомоги та їх завдання.
Організація амбулаторної та стаціонарної допомоги жителям, що мешкають на сільських дільницях.
Сутність організаційно-методичної та інформаційно-аналітичної роботи районних і обласних лікарень.
Особливості швидкої медичної допомоги сільському населенню.
Функції та структура закладів сільської лікарської дільниці.
Можливі варіанти формування мережі закладів сільської лікарської дільниці.
Особливості структури центральної районної лікарні (ЦРЛ) та її завдання.
Організація спеціалізованої медичної допомоги сільському населенню в ЦРЛ.
Завдання обласної лікарні, особливості її структури та діяльності поліклініки та стаціонару.
Визначення доцільності розташування відповідних закладів охорони здоров’я різних етапів.
Визначення та оцінка показників здоров’я сільського населення та діяльності медичних закладів різних етапів.

Тема 21. Організація швидкої медичної допомоги (ШМД). Зміст роботи станцій
ШМД, облік і аналіз їх діяльності.
Значення служби швидкої медичної допомоги (ШМД), її заклади. Завдання станції (відділення) швидкої медичної допомоги (ШМД) та її функції.
Співпраця служби ШМД зі структурами Міністерства надзвичайних ситуацій.
Структура станцій ШМД великого міста, види виїзних бригад, їх склад, функції.
Організація ШМД у сільській місцевості.
Взаємодія служби ШМД з різними медичними закладами.
Облікові документи станцій ШМД, визначення та аналіз показників їх діяльності.

Змістовий модуль 5. Особливості медико-соціального забезпечення населення
літнього віку.
Конкретні цілі:
визначати пріоритет профілактичного напрямку в діяльності лікарів при розробці комплексних медико-соціальних заходів;
аналізувати стан здоров’я людей літнього віку;
пояснювати особливості медичного забезпечення людей літнього віку;
знати організацію геріатричної допомоги в окремих країнах і Україні.

Тема 22. Профілактичний напрямок в охороні здоров’я. Організація медико-
соціального забезпечення населення літнього віку.
Поняття про профілактику. Види профілактики (первинна, вторинна).
Рівні проведення профілактики (державний, громадський, індивідуальний).
Методи профілактики: формування здорового способу життя (санітарна просвіта), охорона навколишнього середовища, вакцинація і диспансеризация населения.
Диспансеризация як метод управления індивідуальним та громадським здоров’я. Методика проведення диспансеризації.
Медико-соціальне значення постаріння населення.
Вплив постаріння населення на демографічне навантаження, на захворюваність населення та потребу в медичному забезпеченні.
Особливості стану здоров’я людей літнього віку, спеціальні показники їх здоров’я.
Методика визначення та оцінка показників здоров’я людей літнього віку.
Система організації геріатричної допомоги в Україні (амбулаторно-поліклінічна, стаціонарні, стаціонарозамінюючі заклади). Завдання та перспективи її розвитку.
Взаємодія закладів геріатричної допомоги зі структурами сімейної медицини.

Тема 23. Організація медичного забезпечення населення літнього віку.
Перспективи розвитку медичного обслуговування літніх людей у світі та Україні.

Змістовий модуль 6. Медичне страхування.
Конкретні цілі:
трактувати поняття «медичне страхування» та «страхова медицина»;
пояснювати сутність обов’язкового та добровільного медичного страхування;
інтерпретувати мету страхової медицини та головні риси цієї системи;
знати складові медичного страхування, обов’язки та права суб’єктів страхування;
пояснювати особливості страхових ризиків;
знати історію розвитку медичного страхування в Україні;

Тема 24. Організаційно-правові засади впровадження та функціонування
медичного страхування.
Поняття про медичне страхування, його мета.
Зміст медичного страхування.
Особливості реалізації обов’язкового медичного страхування, учасники реалізації його базових програм, джерела фінансування.
Особливості реалізації добровільного медичного страхування, джерела фінансування.
Організація контролю якості медичних послуг при різних видах страхування.
Обов’язки страховиків і страхувальників.
Права застрахованих.
Економічна сутність страхової медицини.
Види страхових ризиків.
Особливості медичного страхування в окремих країнах (Німеччині, Франції).
Проблеми впровадження страхової медицини в Україні.



МОДУЛЬ 2:
Менеджмент системи охорони здоров’я. Організація окремих видів медичного забезпечення населення. Експертиза непрацездатності.

Змістовий модуль 7. Основи менеджмента. Менеджмент у охороні здоров’я.
Конкретні цілі:
пояснювати закони управління;
трактувати принципи управління;
інтерпретувати зміст різних управлінських актів у системі охорони здоров’я;
пояснювати особливості управління в охороні здоров’я;
інтерпретувати сутність систем управління та складових частин процесу управління;
аналізувати чинники, які впливають на ефективність управління в охороні здоров’я.

Тема 1. Основи менеджмента системи охорони здоров’я.
Предмет науки управління. Закони науки управління та комплексність їх застосування.
Принципи управління, сутність об’єктивності, конкретності, системності, галузевого та територіального управління, плановості, виділення головної ланки.
Основні методи науки управління.
Складові частини організації системи: системно-компонентна, функціональна, структурна, інтегративна, комунікаційна, історична.
Особливості управління в системі охорони здоров’я.
Чинники, що впливають на ефективність управління охороною здоров’я: удосконалення підбору керівних кадрів; наукове удосконалення стилю роботи керівних кадрів; наукова організація праці в керуючій і керованій підсистемах; удосконалення функцій і структури апарату управління.
Складові частини процесу управління: розробка та прийняття управлінських рішень, доорганізація системи, регулювання системи та контроль реалізації рішень.
Роль менеджера в системі охорони здоров’я.
Організація управління системою охорони здоров’я в Україні.

Тема 2. Методика прийняття управлінських рішень. Управління персоналом.
Сутність різних управлінських актів в системі охорони здоров’я.
Управлінські рішення в діяльності основних закладів охорони здоров’я, їх підрозділів.
Методика розробки та прийняття управлінських рішень щодо організації роботи лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних закладів.
Особливості реалізації управлінських рішень з урахування соціально-психологічних прошарків колективу.

Змістовий модуль 8. Охорона здоров’я матері та дитини.
Конкретні цілі:
знати визначення системи охорони здоров’я матері та дитини, її складових частин;
пояснювати значення гендерного рівноправ’я;
засвоїти сутність Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (2005 р.);
трактувати правові засади охорони материнства та дитинства, відповідність державних нормативно-правових актів міжнародним нормам;
трактувати сутність репродуктивного здоров’я;
знати засади організації медичного забезпечення жінок і дітей;
знати організацію та зміст роботи пологових будинків, дитячих лікарень;
вміти заповнювати основні облікові документи пологових будинків, дитячих лікарень;
визначати та аналізувати показники діяльності пологових будинків, дитячих лікарень;
інтерпретувати сутність державної програми «Репродуктивне здоров’я нації на 2006-2015 рр.».

Тема 3. Медико-соціальні проблеми охорони матері та дитини. Репродуктивне
здоров’я.
Місце і роль системи охорони материнства та дитинства у відтворенні поколінь.
Законодавство з охорони материнства та дитинства. Гендерне рівноправ’я.
Особливості здоров’я жінок і дітей. Репродуктивне здоров’я, динаміка його основних показників.
Значення соціально-економічних, соціально-психологічних, медико-соціальних заходів, спрямованих на покращання здоров’я жінок і дітей.
Види закладів по наданню різних видів допомоги (лікувально-профілактичні, оздоровчі, виховні).
Центри здоров’я жінок.
Лікувально-профілактичні заклади надання акушерсько-гінекологічної допомоги, особливості їх формування в умовах міської та сільської місцевостей.
Організація лікувально-профілактичної допомоги дітям, особливості забезпечення спеціалізованої допомоги.
Державні та регіональні програми покращання здоров’я жінок і дітей, значення комплексності в їх реалізації. Державна програма «Репродуктивне здоров’я нації на 2006-2015 рр.».

Тема 4. Організація та зміст роботи пологових будинків, облік і аналіз їх
діяльності.
Завдання та зміст роботи жіночої консультації, її структурні підрозділи. Функції різних медичних закладів стосовно антенатальної охорони плода.
Експертна оцінка організаційних елементів медичного забезпечення вагітних і жінок при гінекологічних захворюваннях.
Завдання, зміст роботи стаціонару пологового будинку, особливості його структури, взаємодія з жіночими консультаціями, дитячими поліклініками, будинками дитини.
Основна облікова документація пологового будинку. Зміст і порядок її заповнення, можливості використання.
Методика обчислення та аналіз показників роботи пологового будинку за звітом про медичну допомогу вагітним, роділлям і породіллям (ф. № 21).
Розробка заходів щодо покращання діяльності пологового будинку.

Тема 5. Організація та зміст роботи дитячих лікарень, облік і аналіз їх
діяльності.
Завдання та зміст роботи дитячої поліклініки, її структурні підрозділи.
Профілактична та протиепідемічна робота дитячої поліклініки.
Зміст і організація роботи дільничного педіатра.
Сутність диспансерного спостереження за здоров’ям дітей, експертна оцінка його повноти.
Організація спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги дітям.
Організація медичної допомоги в дошкільних закладах, школах.
Основна облікова документація дитячої лікарні, зміст і порядок її заповнення, можливості використання.
Методика обчислення та аналіз показників роботи дитячої лікарні за даними звіту про медичну допомогу дітям (ф. № 31–здоров).
Розробка заходів удосконалення діяльності дитячих лікарень.

Змістовий модуль 9. Проблеми оцінки якості медичної допомоги населенню.
Конкретні цілі:
трактувати поняття «якість медичної допомоги»
пояснювати сутність складових частин якості медичної допомоги;
аналізувати можливості застосування проміжних і довгострокових показників якості медичного забезпечення;
характеризувати види та зміст стандартів діяльності в системі охорони здоров’я;
знати сутність моделей кінцевих результатів (МКР) закладів охорони здоров’я;
визначати МКР окремих закладів охорони здоров’я;
аналізувати значення та сутність експертних оцінок медичного забезпечення населення.

Тема 6. Сутність і особливості оцінки якості медичної допомоги населенню.
Формування стандартів якості різних видів медичної допомоги.
Основні поняття та терміни якості медичної допомоги.
Складові частини якості: структурна якість; якість технологій; якість результатів.
Методика оцінки якості. Вимоги до методик: придатність для використання стосовно різних етапів і видів медичної допомоги, об’єктивність, можливість кількісної оцінки, коректне відображення суті медичної діяльності.
Показники якості та ефективності медичної допомоги.
Стандарти якості медичної допомоги стосовно клініко-статистичних груп, нозологічних форм.
Стандарти медичних технологій. Застосування клінічних протоколів.
Медико-економічні стандарти.
Проміжні та довгострокові показники якості медичної допомоги.
Значення ліцензування та акредитації медичних закладів для забезпечення належної якості медичної допомоги.

Тема 7. Методика проведення експертних оцінок медичного забезпечення
окремих контингентів населення.
Види контролю за медичною діяльністю.
Значення експертних оцінок для характеристики складових лікувально-діагностичного процесу.
Організація проведення експертної оцінки діяльності медичних закладів, їх підрозділів і медичних працівників.
Розробка анкет для оцінки різних видів медичної діяльності.
Методика визначення рівня якості лікування, моделей кінцевих результатів, інтегрального коефіцієнта ефективності.
Сутність експертних оцінок задоволення населення медичним забезпеченням.
Методика проведення медико-соціологічного дослідження, його значення для розробки ефективної системи контролю.

Змістовий модуль 10. Медико-соціальні аспекти експертизи непрацездатності.
Конкретні цілі:
інтерпретувати види медичної експертизи;
трактувати правові засади медичної експертизи;
пояснювати мету медико-соціальної експертизи непрацездатності;
трактувати поняття тимчасової та стійкої непрацездатності;
пояснювати вплив чинників різного походження на формування тимчасової та стійкої непрацездатності;
аналізувати розвиток і стан організаціїекспертизи непрацездатності;
знати організацію медичної експертизи тимчасової та стійкої непрацездатності;
знати правила оформлення основних документів.

Тема 8. Організація експертизи непрацездатності, її правові засади.
Медико-соціальні аспекти інвалідності.
Види медичних експертиз, їх завдання.
Сутність медико-соціальної експертизи тимчасової та стійкої втрати працездатності.
Ступені втрати працездатності.
Заклади, які здійснюють експертизу тимчасової втрати працездатності, їх завдання.
Види тимчасової непрацездатності, особливості проведення експертизи при окремих видах непрацездатності.
Організація експертизи стійкої втрати працездатності. Види інвалідності.
Основні причини інвалідності. Чинники, що на неї впливають.
Групи інвалідності. Показники інвалідності.
Основні тенденції показників інвалідності в Україні.
Сутність і значення закону «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (2005 р.).

Тема 9. Методика проведення медичної експертизи.
Особливості проведення експертизи медико-соціальної втрати працездатності та експертиз: військово-лікарської, судово-медичної та судово-психіатричної, патологоанатомічної та їх правові засади.
Мета проведення різних видів медичної експертизи, органи та заклади, які її здійснюють.
Відповідальність лікарів лікувально-профілактичних і інших закладів стосовно медичної експертизи.

Тема 10. Методика експертизи тимчасової непрацездатності, порядок її
здійснення.
Завдання лікуючих лікарів при проведенні експертизи тимчасової втрати працездатності.
Лікарсько-консультативна комісія (ЛКК): функції, склад, організація роботи.
Зміст, призначення та порядок заповнення облікових документів, які використовуються при проведенні експертизи тимчасової непрацездатності.
Значення листка непрацездатності як облікового, юридичного та фінансового документу.
Визначення тактики різних посадових осіб лікувально-профілактичних закладів стосовно конкретних видів і випадків тимчасової непрацездатності.
Оформлення листків непрацездатності при окремих видах і випадках тимчасової непрацездатності.

Тема 11. Організація експертизи стійкої непрацездатності.
Завдання лікуючих лікарів, лікувально-консультативних комісій стосовно експертизи стійкої втрати працездатності.
Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), їх види (за адміністративно-територіальною ознакою, за профілями).
Функції МСЕК.
Зміст, призначення та порядок заповнення основних документів стійкої втрати працездатності, які використовуються при експертизі.
Визначення та оцінка тактики МСЕК стосовно встановлення причини та груп інвалідності при окремих її видах.
Визначення та оцінка показників інвалідності.

Змістовий модуль 11. Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення
населення
Конкретні цілі:
трактувати поняття «санітарне та епідемічне благополуччя населення»;
пояснювати значення правових засад організації державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
характеризувати сутність напрямків діяльності санітарно-епідеміологічної служби;
знати структуру санепідслужби;
пояснювати особливості структури санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) у залежності від рівнів управління;
характеризувати зміст і організацію роботи лікарів-гігієністів і епідеміологів;
трактувати сутність повноважень посадових осіб санепідслужби щодо здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
знати види адміністративно-правових актів у діяльності СЕС;
трактувати права та обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян щодо забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення;
характеризувати обов’язки СЕС і лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) стосовно проведення профілактичних і протиепідемічних заходів ;
визначати сутність дій СЕС і ЛПЗ при проведенні протиепідемічних заходів.

Тема 12. Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення населення.
Правові засади діяльності санепідслужби.
Значення санепідслужби в забезпеченні санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Законодавчі основи забезпечення санепідслужби: Основи законодавства України про охорону здоров’я (1992 р., проект 2005 р.), Закон України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя (1994 р.), Закон про захист населення від інфекційних хвороб, Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд (1999р.), Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу (2004 р.).
Напрямки діяльності санепідслужби.
Зміст і обсяги діяльності СЕС у залежності від рівнів управління.
Методи роботи лікарів-гігієністів і епідеміологів:
Сутність запобіжного та поточного державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Повноваження головних державних лікарів і інших посадових осіб державної санепідслужби.
Права та обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Види відповідальності за порушення санітарного законодавства.

Тема 13. Організація роботи санітарно-епідеміологічних закладів. Взаємодія
санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) і лікувально-профілактичних
закладів (ЛПЗ).
Зміст і організація роботи СЕС різних рівнів управління.
Структура СЕС районних, міських, обласних.
Формування штатів СЕС різних рівнів управління.
Сутність і організація взаємодії різних відомств і системи охорони здоров’я щодо забезпечення здорових умов життя та праці.
Зміст діяльності санітарно-профілактичних і лікувально-профілактичних закладів стосовно первинної профілактики, її методичне забезпечення.
Обов’язки СЕС і ЛПЗ стосовно здійснення протиепідемічних заходів.
Визначення доцільності дій СЕС і ЛПЗ стосовно проведення протиепідемічних заходів.
Види адміністративно-правових актів щодо здійснення санепіднагляду, порядок їх застосування.

Змістовий модуль 12. Формування здорового способу життя.
Конкретні цілі:
трактувати вплив чинників способу життя на здоров’я населення;
аналізувати особливості формування здорового способу життя в окремих групах населення;
пояснювати взаємодію закладів охорони здоров’я, різних служб і відомств у формуванні здорового способу життя;
знати методи та засоби гігієнічного навчання населення;
оцінювати роль центрів здоров’я у формуванні здорового способу життя.

Тема 14. Методи та засоби гігієнічного навчання та виховання населення.
Значення формування здорового способу життя для збереження та зміцнення здоров’я населення.
Провідні чинники способу життя, які впливають на стан здоров(я населення.
Напрямки формування здорового способу життя.
Заклади охорони здоров(я, відомства та служби, які беруть участь у формуванні здорового способу життя.
Завдання та зміст роботи центрів здоров’я, їх взаємодія з закладами охорони здоров’я.
Основні напрямки медико-гігієнічного навчання в різних закладах охорони здоров(я.
Методи та засоби медико-гігієнічного навчання та виховання населення, їх особливості.
Розробка анкет для вивчення різних чинників, які впливають на стан здоров’я населення.
Складання плану лекцій та підготовка відповідних тез.


4. Тематичні плани всіх видів аудиторних занять і самостійної роботи студентів

Тематичний план лекцій з дисципліни

№ з/п
Тема лекції
Год.

МОДУЛЬ 1:
Статистика здоров’я. Організація основних видів медичного забезпечення населення на сучасних його рівнях.

1.
Соціальна медицина та організація охорони здоров’я як наука, значення для практики. Стратегії охорони здоров'я.
2

2.
Здоров’я населення як медико-соціальна проблема, методологія вивчення.
2

3.
Медико-соціальні проблеми демографічних процесів. Особливості демографічних показників у різних регіонах світу, окремих країнах і в Україні.
2

4.
Захворюваність населення як медико-соціальна проблема.
2

5.
Фактори ризику захворюваності. Тенденції та особливості окремих видів захворюваності в різних регіонах світу, країнах.
2

6.
Системи охорони здоров’я, що діють у різних країнах та в Україні.
2

7.
Організація різних видів лікувально-профілактичної допомоги населенню. Амбулаторно-поліклінічна допомога, стаціонарна та швидка допомога.
2

8.
Сімейна медицина та її значення в системі медичної допомоги населенню.
2

9.
Профілактичний напрямок в охороні здоров’я. Організація медико-соціального забезпечення населення літнього віку.
2

10.
Організаційно-правові засади впровадження та функціонування медичного страхування.
2

Разом
20


МОДУЛЬ 2:
Менеджмент системи охорони здоров’я. Організація окремих видів медичного забезпечення населення. Експертиза непрацездатності.


1.
Основи менеджмента системи охорони здоров’я.
2

2.
Медико-соціальні проблеми охорони матері та дитини. Репродуктивне здоров’я.
2

3.
Сутність і особливості оцінки якості медичної допомоги населенню.
Формування стандартів якості різних видів медичної допомоги.
2

4.
Організація експертизи непрацездатності, її правові засади. Медико-соціальні аспекти інвалідності.
2

5.
Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення. Правові засади діяльності санепідслужби.
2

Разом
10

Кількість годин з дисципліни
30


Тематичний план практичних занять з дисципліни

№ з/п
Тема практичного заняття
Год.

МОДУЛЬ 1:
Статистика здоров’я. Організація основних видів медичного забезпечення населення на сучасних його рівнях.

1.
Методика вивчення чинників, які впливають на здоров’я населення.
2,5

2.
Методика вивчення та оцінка показників природного руху.
2,5

3.
Методика вивчення та оцінка показників смертності немовлят.
2,5

4.
Методика вивчення та оцінка показників загальної захворюваності.
2,5

5.
Методика вивчення та оцінка показників захворюваності інфекційної, важливої неепідемічної, госпіталізованої.
2,5

6.
Організація та зміст роботи амбулаторно-поліклінічних закладів різних рівнів, облік і аналіз їх діяльності.
2,5

7.
Організація та зміст роботи стаціонарів різних рівнів, облік і аналіз їх діяльності.
2,5

8.
Організація та зміст роботи стаціонарозамінних закладів.
2,5

9.
Зміст і організація роботи лікаря загальної практики/сімейного лікаря.
2,5

10.
Організація роботи лікувально-профілактичних закладів на різних етапах медичного забезпечення сільського населення
2,5

11.
Організація швидкої медичної допомоги (ШМД). Зміст роботи станцій ШМД, облік і аналіз їх діяльності.
2,5

12.
Підсумковий контроль засвоєння модуля 1.
2,5

Разом
30

МОДУЛЬ 2:
Менеджмент системи охорони здоров’я. Організація окремих видів медичного забезпечення населення. Експертиза непрацездатності.

1.
Методика прийняття управлінських рішень. Управління персоналом.
2

2.
Організація та зміст роботи пологових будинків, облік і аналіз їх діяльності.
2

3.
Організація та зміст роботи дитячих лікарень, облік і аналіз їх діяльності.
2

4.
Методика проведення експертних оцінок медичного забезпечення окремих контингентів населення.
2

5.
Методика проведення медичної експертизи.
2

6.
Методика експертизи тимчасової непрацездатності, порядок її здійснення.
2

7.
Організація експертизи стійкої непрацездатності.
2

8.
Оганізація роботи санітарно-епідеміологічних закладів. Взаємодія санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) і лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ).
2

9.
Методи та засоби гігієнічного навчання та виховання населення.
2

10
Підсумковий контроль засвоєння модуля 2.
2

Разом
20

Кількість годин з дисципліни
50

Примітка. Студентам рекомендується вести протоколи виконаних завдань.


Види самостійної роботи студентів (СРС)

№ з/п
Тема самостійної роботи
Год.
Вид контролю

МОДУЛЬ 1:
Статистика здоров’я. Організація основних видів медичного забезпечення населення на сучасних його рівнях.


Підготовка до практичних занять – теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок.

Поточний контроль на практичних заняттях

1.
Соціальна медицина та організація охорони здоров’я як наука, значення для практики. Стратегії охорони здоров'я.
1,5


2.
Здоров’я населення як медико-соціальна проблема, методологія вивчення.
1,5


3.
Методика вивчення чинників, які впливають на здоров’я населення.
1,5


4.
Медико-соціальні проблеми демографічних процесів. Особливості демографічних показників у різних регіонах світу, окремих країнах і в Україні.
1,5


5.
Методика вивчення та оцінка показників природного руху.
1,5


6.
Методика вивчення та оцінка показників смертності немовлят.
1,5


7.
Самостійне опрацювання теми:
Середня очікувана тривалість життя.
2,5


8.
Захворюваність населення як медико-соціальна проблема.
1,5


9.
актории ризику захворюваності. Тенденції та особливості окремих видів захворюваності в різних регіонах світу, країнах.
1,5


10.
Методика вивчення та оцінка показників загальної захворюваності.
1,5


11.
Методика вивчення та оцінка показників захворюваності інфекційної, важливої неепідемічної, госпіталізованої.
1,5


12.
Самостійне опрацювання теми:
Особливості вивчення захворюваності в різних країнах.
2


13.
Системи охорони здоров’я, що діють у різних країнах та в Україні.
1,5


14.
Організація різних видів лікувально-профілактичної допомоги населенню. Амбулаторно-поліклінічна допомога, стаціонарна та швидка допомога.
1,5


15.
Організація та зміст роботи амбулаторно-поліклінічних закладів різних рівнів, облік і аналіз їх діяльності.
1,5


16.
Організація та зміст роботи стаціонарів різних рівнів, облік і аналіз їх діяльності.
1,5


17.
Організація та зміст роботи стаціонарозамінних закладів.
1,5


18.
Сімейна медицина та її значення в системі медичної допомоги населенню.
1,5


19.
Зміст і організація роботи лікаря загальної практики/сімейного лікаря.
1,5


20.
Організація роботи лікувально-профілактичних закладів на різних етапах медичного забезпечення сільського населення
1,5


21.
Організація швидкої медичної допомоги (ШМД). Зміст роботи станцій ШМД, облік і аналіз їх діяльності.
1,5


22.
Профілактичний напрямок в охороні здоров’я. Організація медико-соціального забезпечення населення літнього віку.
1,5


23.
Самостійне опрацювання теми:
Організація медичного забезпечення населення літнього віку.
2


24.
Організаційно-правові засади впровадження та функціонування медичного страхування.
1,5


25.
Підготовка до підсумкового контролю засвоєння модуля 1.
4
Підсумковий контроль

Разом
40


МОДУЛЬ 2:
Менеджмент системи охорони здоров’я. Організація окремих видів медичного забезпечення населення. Експертиза непрацездатності.


Підготовка до практичних занять – теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок.





Поточний контроль на практичних заняттях

1.
Основи менеджмента системи охорони здоров’я.
1


2.
Методика прийняття управлінських рішень. Управління персоналом.
1


3.
Медико-соціальні проблеми охорони матері та дитини. Репродуктивне здоров’я.
1


4.
Організація та зміст роботи пологових будинків, облік і аналіз їх діяльності.
1


5.
Організація та зміст роботи дитячих лікарень, облік і аналіз їх діяльності.
1


6.
Сутність і особливості оцінки якості медичної допомоги населенню.Формування стандартів якості різних видів медичної допомоги.
1


7.
Методика проведення експертних оцінок медичного забезпечення окремих контингентів населення.
1


8.
Організація експертизи непрацездатності, її правові засади. Медико-соціальні аспекти інвалідності.
1


9.
Методика проведення медичної експертизи.
0,5


10.
Методика експертизи тимчасової непрацездатності, порядок її здійснення.
0,5


11.
Організація експертизи стійкої непрацездатності.
0,5


12.
Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення. Правові засади діяльності санепідслужби.
0,5


13.
Оганізація роботи санітарно-епідеміологічних закладів. Взаємодія санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) і лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ).
0,5


14.
Методи та засоби гігієнічного навчання та виховання населення.
0,5


15.
Виконання індивідуального завдання на тему:
«Розробка заходів покращання репродуктивного здоров’я».
2
Перевірка завдання

16.
Підготовка до підсумкового контролю засвоєння модуля 2.
2
Підсумковий контроль

Разом
15


Разом СРС з дисципліни,
в т.ч. підготовка до підсумкового модульного контролю
55
6



5. Перелік індивідуальних завдань, що призначаються студентам на початку залікового модулю і виконуються протягом засвоєння модулю
(до складання підсумкового модульного контролю)

Індивідуалізація самостійної роботи націлена на мотивацію отримання студентами поглиблених навичок і вмінь соціальної медицини та організації охорони здоров’я. Модуль 1 дисципліни «Соціальна медицина, організація охорони здоров’я» не передбачає виконання індивідуального завдання, але студент має можливість на підставі віконаного індивідуального завдання з «Біостатистики» продовжити пошук матеріалу для виконання завдання на модулі 2 і консультуватися у викладача.
На початку модуля 2 студентам пропонується для самостійної роботи виконання індивідуального завдання на загальну тему: «Розробка заходів покращання репродуктивного здоров’я».
Конкретна назва і форма виконання завдання узгоджується з викладачем на початку модуля, виконується протягом модуля і здається для перевірки до складання підсумкового модульного контролю. У виборі назви роботи студент виходить з особистих інтересів і попереднього досвіду навчання на клінічних кафедрах та актуальності темы для практики роботи лікарів окремих спеціальностей.
Формами виконання індивідуального завдання може бути: пошук новітніх джерел інформації, огляд літератури, конспект лекції для санітарної просвіти населення, презентація, ессе, план, граф логічної структури, схема, таблиця тощо.
Творчо виконане індивідуальне завдання є підставою для продовження цією роботи на кафедрі на IV, V, VI курсах та у студентських наукових товариствах кафедр ДДМА.


6. Розподіл максимальної кількості балів по темах модулів,
за виконання індивідуального завдання, а також шкала
конвертації поточних 4-бальних оцінок у бали

ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ – МОДУЛЬ 1:
Статистика здоров’я. Організація основних видів медичного забезпечення населення на сучасних його рівнях.

№ з/п
Тема
Лекції
Практичні заняття
Самостійна робота студента
Максимальна кількість балів

Змістовий модуль 1.
Введення в соціальну медицину та організацію охорони здоров’я.

1.
Соціальна медицина та організація охорони здоров’я як наука, значення для практики. Стратегії охорони здоров'я.
2

1,5


2.
Здоров’я населення як медико-соціальна проблема, методологія вивчення.
2

1,5


3.
Методика вивчення чинників, які впливають на здоров’я населення.

2,5
1,5
11 балів

Змістовий модуль 2.
Медико-соціальні аспекти демографії. Методика вивчення демографічних показників.

4.
Медико-соціальні проблеми демографічних процесів. Особливості демографічних показників у різних регіонах світу, окремих країнах і в Україні.
2

1,5


5.
Методика вивчення та оцінка показників природного руху.

2,5
1,5
11 балів

6.
Методика вивчення та оцінка показників смертності немовлят.

2,5
1,5
11 балів

7.
Середня очікувана тривалість життя.


2,5


Змістовий модуль 3.
Медико-соціальні аспекти захворюваності. Методика вивчення захворюваності.

8.
Захворюваність населення як медико-соціальна проблема.
2

1,5


9.
актории ризику захворюваності. Тенденції та особливості окремих видів захворюваності в різних регіонах світу, країнах.
2

1,5


10.
Методика вивчення та оцінка показників загальної захворюваності.

2,5
1,5
11 балів

11.
Методика вивчення та оцінка показників захворюваності інфекційної, важливої неепідемічної, госпіталізованої.

2,5
1,5
11 балів

12.
Особливості вивчення захворюваності в різних країнах.


2


Змістовий модуль 4.
Організація лікувально-профілактичної допомоги міському та сільському населенню.

13.
Системи охорони здоров’я, що діють у різних країнах та в Україні.
2

1,5


14.
Організація різних видів лікувально-профілактичної допомоги населенню. Амбулаторно-поліклінічна допомога, стаціонарна та швидка допомога.
2

1,5


15.
Організація та зміст роботи амбулаторно-поліклінічних закладів різних рівнів, облік і аналіз їх діяльності.

2,5
1,5
11 балів

16.
Організація та зміст роботи стаціонарів різних рівнів, облік і аналіз їх діяльності.

2,5
1,5
11 балів

17.
Організація та зміст роботи стаціонарозамінних закладів.

2,5
1,5
11 балів

18.
Сімейна медицина та її значення в системі медичної допомоги населенню.
2

1,5


19.
Зміст і організація роботи лікаря загальної практики/сімейного лікаря.

2,5
1,5
11 балів

20.
Організація роботи лікувально-профілактичних закладів на різних етапах медичного забезпечення сільського населення

2,5
1,5
11 балів

21.
Організація швидкої медичної допомоги (ШМД). Зміст роботи станцій ШМД, облік і аналіз їх діяльності.

2,5
1,5
11 балів

Змістовий модуль 5.
Особливості медико-соціального забезпечення населення літнього віку.

22.
Профілактичний напрямок в охороні здоров’я. Організація медико-соціального забезпечення населення літнього віку.
2

1,5


23.
Організація медичного забезпечення населення літнього віку.


2


Змістовий модуль 6.
Медичне страхування.

24.
Організаційно-правові засади впровадження та функціонування медичного страхування.
2

1,5


Поточний контроль (разом за змістові модулі) 121 бал

25.
Підсумковий контроль засвоєння модуля 1.

2,5
4
79 балів

Усього: годин – 90; кредитів ECTS – 3; балів – 200.
20
30
40
200 балів

Засвоєння тем практичних занять оцінюється за традиційними оцінками, які конвертуються у бали наступним чином:
«5» - 11 балів, «4» - 8 балів, «3» - 6 балів, «2» - 0 балів.




ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ – МОДУЛЬ 2:
Менеджмент системи охорони здоров’я. Організація окремих видів медичного забезпечення населення. Експертиза непрацездатності.

№ з/п
Тема
Лекції
Практичні заняття
Самостійна робота студента
Максимальна кількість балів

Змістовий модуль 7.
Основи менеджмента. Менеджмент у охороні здоров’я.

1.
Основи менеджмента системи охорони здоров’я.
2

1


2.
Методика прийняття управлінських рішень. Управління персоналом.

2
1
13 балів


Змістовий модуль 8.
Охорона здоров’я матері та дитини.





3.
Медико-соціальні проблеми охорони матері та дитини. Репродуктивне здоров’я.
2

1


4.
Організація та зміст роботи пологових будинків, облік і аналіз їх діяльності.

2
1
13 балів

5.
Організація та зміст роботи дитячих лікарень, облік і аналіз їх діяльності.

2
1
13 балів


Змістовий модуль 9.
Проблеми оцінки якості медичної допомоги населенню.





6.
Сутність і особливості оцінки якості медичної допомоги населенню.
Формування стандартів якості різних видів медичної допомоги.
2

1


7.
Методика проведення експертних оцінок медичного забезпечення окремих контингентів населення.

2
1
13 балів

Змістовий модуль 10.
Медико-соціальні аспекти експертизи непрацездатності

8.
Організація експертизи непрацездатності, її правові засади. Медико-соціальні аспекти інвалідності.
2

1


9.
Методика проведення медичної експертизи.

2
0,5
13 балів

10.
Методика експертизи тимчасової непрацездатності, порядок її здійснення.

2
0,5
13 балів

11.
Організація експертизи стійкої непрацездатності.

2
0,5
13 балів

Змістовий модуль 11.
Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення населення.

12.
Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення. Правові засади діяльності санепідслужби.
2

0,5


13.
Оганізація роботи санітарно-епідеміологічних закладів. Взаємодія санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) і лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ).

2
0,5
13 балів

Змістовий модуль 12.
Формування здорового способу життя.

14.
Методи та засоби гігієнічного навчання та виховання населення.

2
0,5
13 балів

Поточний контроль (разом за змістові модулі) 117 балів

15.
Виконання індивідуального завдання на тему: «Розробка заходів покращання репродуктивного здоров’я».


2
3 бали

Разом за змістові модулі з індивідуальним завданням 120 балів

16.
Підсумковий контроль засвоєння модуля 2.

2
2
80 балів

Усього: годин – 45; кредитів ECTS – 1,5; балів – 200.
10
20
15
200 балів

Засвоєння тем практичних занять оцінюється за традиційними оцінками, які конвертуються у бали наступним чином:
«5» - 13 балів, «4» - 9 балів, «3» - 7 балів, «2» - 0 балів.



7. Перелік засобів діагностики засвоєння навчального матеріалу по заліковомим кредитам (модулям) дисципліни з визначенням
кількості балів по кожному контрольному заходу

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми. Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. Поточний і підсумковий контроль включає контроль теоретичної та практичної підготовки.

Засвоєння навчального матеріалу здійснюється за допомогою стандартизованих контрольних засобів:
На практичних заняттях:
Вхідний контроль теоретичної і практичної підготовки:
фронтальне усне експрес-опитування теоретичного матеріалу І рівня,
індивідуальне письмове опитування теоретичного матеріалу І рівня,
рішення тестових завдань І-ІІ рівнів;
рішення типових задач ІІ рівня.
Контроль рівня професійних умінь та навичок:
рішення нетипових ситуаційних завдань III рівня,
рішення тестових завдань ІІІ рівня;
До підсумкового модульного контролю:
виконання індивідуального завдання ІІІ-IV рівня.
На підсумковому модульному контролі:
рішення тестових завдань формату МЛІ «Крок 2»,
рішення ситуаційних задач згідно вимог ОКХ і ОПП.

Критерії оцінювання

ОЦІНКУ "ВІДМІННО" отримує студент, який глибоко та міцно засвоїв програмний матеріал, вичерпно, грамотно та логічно його переказує, тісно пов'язує теорію з практикою. Разом з цим студент не має труднощів з відповіддю на завдання, викладене у нетиповому вигляді, вільно справляється з задачами, тестами, стандартизованими контрольними питаннями та іншими видами контролю знань, показує ознайомлення з монографічною літературою, вірно обґрунтовує прийняття рішення, володіє усіма практичними навичками.
ОЦІНКУ "ДОБРЕ" отримує студент, який твердо знає програмний матеріал, грамотно і суттєво його переказує, не допускає істотних недоліків при відповіді на тести, питання і вірно викладає теоретичні положення при розв'язанні практичних питань та задач, володіє необхідними навичками та засобами їх виконання.
ОЦІНКУ "ЗАДОВІЛЬНО" отримує студент, який знає лише основний матеріал, але не засвоїв його деталей, допускає неточності при відповіді на тести, недостатньо вірно формулює відповіді на теоретичні питання, порушує послідовність викладання програмного матеріалу, має труднощі у вирішенні практичних завдань.
ОЦІНКУ "НЕЗАДОВІЛЬНО" отримує студент, який не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки, невпевнено, з великими труднощами виконує практичні роботи.

Критерії інтегральної оцінки студента на практичному занятті


Вид контролю
Бали

Вхідний контроль теоретичної і практичної підготовки за темою заняття:

1
письмове опитування з теоретичних питань I-II рівня
Відповідь повна правильна – 10 балів
Відповідь повна, є несуттєві помилки – 7 балів
Відповідь неповна, є помилки – 5 балів
Відповідь неправильна або відсутня – 0 балів
Mаксимальна кількість балів = 10 балів

2
вхідний тестовий контроль I-II рівня (10 тестових завдань)
Правильна відповідь за 1 тест = 1 бал
Mаксимальна кількість балів = 10 балів

Контроль рівня професійних умінь та навичок:

3
рішення ситуаційного завдання III рівня і оформлення протоколу
Відповідь повна правильна – 60 балів
Відповідь повна, є несуттєві помилки – 50 балів
Відповідь неповна, є помилки – 30 балів
Відповідь неправильна або відсутня – 0 балів
Mаксимальна кількість балів = 60 балів

4
заключний тестовий контроль III рівня (10 тестових завдань)
Правильна відповідь за 1 тест = 2 бали
Mаксимальна кількість балів = 20 балів


Шкала конвертації балів у традиційну оцінку на практичному занятті

Сума балів по всім контрольним заходам на практичному занятті
Традиційна оцінка

0 – 40 балів
Незадовільно

41 – 60 балів
Задовільно

61 – 80 балів
Добре

81 – 100 балів
Відмінно


Засвоєння тем практичних занять оцінюється за традиційними оцінками, які конвертуються у бали за шкалою.

Шкала конвертації поточних 4-бальних оцінок у бали
за тему практичного заняття модуля 1

Оцінка
Бали

Незадовільно
0

Задовільно
6

Добре
8

Відмінно
11


Шкала конвертації поточних 4-бальних оцінок у бали
за тему практичного заняття модуля 2

Оцінка
Бали

Незадовільно
0

Задовільно
7

Добре
9

Відмінно
13


Критерії оцінки самостійної роботи

Оцінювання самостійної роботи по підготовці до практичних занять (теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок) здійснюється під час поточного контролю теми на відповідному аудиторному занятті.
Оцінювання роботи по самостійному опрацювання тем, які не входять до плану аудиторних занять проводиться під час індивідуальної роботи викладача зі студентом на практичному занятті і на підсумковому модульному контролі.
Виконане індивідуальне завдання перевіряється і оцінюється у балах наступним чином: ”виконано” – 3 бали, „не виконано” – 0 балів. У залежності від обсягу та значимості самостійна робота студента максимально може оцінюватися до 12 балів.

Критерії допуску до підсумкового модульного контролю

МОДУЛЬ 1:
Статистика здоров’я. Організація основних видів медичного
забезпечення населення на сучасних його рівнях.

Максимальна загальна кількість балів за поточну навчальну роботу студента на практичних заняттях першого модуля – 121 бал.
Студент допускається до підсумкового контролю засвоєння модуля 1 за умови виконання навчальної програми, відпрацювання пропущених лекцій і практичних занять та якщо набрав за поточну навчальну роботу на практичних заняттях 66 балів (6 балів х 11 практичних занять).

МОДУЛЬ 2:
Менеджмент системи охорони здоров’я. Організація окремих видів
медичного забезпечення населення. Експертиза непрацездатності.

Максимальна загальна кількість балів за поточну навчальну роботу студента на практичних заняттях і за виконане індивідуальне завдання на другому модулі – 120 балів.
Студент допускається до підсумкового контролю засвоєння модуля 2 за умови виконання навчальної програми, відпрацювання пропущених лекцій і практичних занять та якщо набрав не менше 66 балів: за поточну навчальну роботу на практичних заняттях 63 бали (7 балів х 9 практичних занять) і за виконане індивідуальне завдання 3 бали.

Критерії оцінки на підсумковому модульному контролі

Підсумковий модульний контроль зараховується, якщо студент демонструє теоретичну підготовку і володіння практичними навичками та набрав не менше 50 балів.
Шкала оцінок на підсумковому модульному контролі

Кількість балів на підсумковому модульному контролі
Традиційна оцінка

0 – 49 балів
Незадовільно

50 – 60 балів
Задовільно

61 – 70 балів
Добре

71 – 80 балів
Відмінно



8. Перелік практичних навичок і вмінь до підсумкового модульного контролю, якими повинен оволодіти студент у відповідності до вимог ОКХ і ОПП

МОДУЛЬ 1:
Статистика здоров’я. Організація основних видів медичного забезпечення населення на сучасних його рівнях.

1. Заповнення облікових документи для вивчення показників здоров’я населення (демографічних, захворюваності, інвалідності), діяльності основних закладів охорони здоров’я:
- «Статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів» (ф.№ 025-2/о)
- «Статистична карта хворого, який вибув із стационару» (ф.№ 066/о)
- «Лікарське свідоцтво про смерть» (ф. № 106/о)
2. Шифрування діагнозів згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і проблем, пов’язаних із здоров’ям.
3. Визначення та оцінка показників здоров’я, діяльності закладів охорони здоров’я із застосуванням відповідних статистичних методик, засвоєних при вивченні біостатистики.
4. Визначення факторів, що впливать на окремі показники здоров’я та діяльності закладів охорони здоров’я.
5. Розробка заходів, спрямованих на покращання окремих показників здоров’я населення та діяльності медичних закладів і лікарів основних спеціальностей.

МОДУЛЬ 2:
Статистика здоров’я. Організація основних видів медичного забезпечення населення на сучасних його рівнях.

1. Заповнення облікових документи для вивчення показників здоров’я населення (демографічних, захворюваності, інвалідності), діяльності основних закладів охорони здоров’я:
- «Статистична карта хворого, який вибув із стационару» (ф.№ 066/о)
- «Лікарське свідоцтво про смерть» (ф. № 106/о)
- «Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть» (ф.№ 106-2/у)
2. Шифрування діагнозів згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і проблем, пов’язаних із здоров’ям.
3. Визначення та оцінка показників здоров’я, діяльності закладів охорони здоров’я із застосуванням відповідних статистичних методик, засвоєних при вивченні біостатистики.
4. Визначення тактики в процесі експертизи втрати працездатності (тимчасової та стійкої), заповнення листка непрацездатності.
5. Оцінка якості медичної допомоги.
6. Вибір напрямку, методів і засобів медико-гигієнічного навчання і виховання населення в конкретних ситуаціях практичної роботи лікаря.
7. Розробка управлінських рішень, спрямованих на покращання здоров’я населення та оптимізацію медичної допомоги.
9. Перелік програмних питань, що виносяться на підсумкові
модульні контролі з дисципліни

МОДУЛЬ 1:
Статистика здоров’я. Організація основних видів медичного забезпечення населення на сучасних його рівнях.

Змістовий модуль 1. Введення в соціальну медицину та організацію охорони
здоров’я
1. Соціальна медицина та організація охорони здоров(я як наука. Основні методи. Історія розвитку.
2. Медико-соціальні дослідження ХІХ- початку ХХ століття.
3. Розвиток соціальної медицини в працях українських вчених ХХ століття: О.Корчака-Чепурківського, С.Кагана, З.Гуревича, С.Томіліна, Л.Лєкарева, І.Хороша, Г.Лук’янової, О.Грандо.
4. Цільові підходи до визначення поняття «здоров’я».
5. Медичні показники здоров(я населення.
6. Провідні групи чинників, що впливають на здоров(я населення. Особливості вивчення впливу чинників різного походження на здоров’я населення. Дотримання вимог доказової медицини.
7. Класифікація факторів ризику, які впливають на здоров’я, методика їх вивчення.
8. Системи охорони здоров’я в сучасному світі, їх особливості.
9. Принципи розвитку національних систем охорони здоров’я згідно з рекомендаціями ВООЗ.
10. Основні принципи охорони здоров(я в Україні.
11. Права громадян на охорону здоров’я, їх обов’язки.
12. Права та соціальний захист медичних працівників.

Змістовий модуль 2. Медико-соціальні аспекти демографії. Методика вивчення
демографічних показників.
1. Предмет і зміст демографії, значення демографічних даних для практики охорони здоров(я. Зміни чисельності та складу населення різних регіонів світу та країн, України за останні роки.
2. Методика вивчення природного руху населення, джерела інформації, показники.
3. Народжуваність, її рівні в Україні. Чинники, що впливають на рівень народжуваності.
4. Смертність. Методика обчислення загального та спеціальних показників. Особливості та причини смертності в різних групах населення. Динаміка цього показника в різних регіонах, окремих країнах і Україні.
5. Смертність немовлят, вікові особливості. Провідні причини, чинники, які впливають на її формування. Медико-соціальні аспекти зниження смертності немовлят.
6. Середня очікувана тривалість життя (СОТЖ), взаємозв’язок з індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Тенденції динаміки СОТЖ у окремих регіонах світу, країнах і Україні. Врахування впливу «тягаря хвороб» на СОТЖ.

Змістовий модуль 3. Медико-соціальні аспекти захворюваності. Методика
вивчення захворюваності. Введення в соціальну медицину
та організацію охорони здоров’я
1. Поняття про захворюваність, її медико-соціальне значення.
2. Методи вивчення захворюваності. Переваги та можливості різних методів. Фактори та умови, які впливають на повноту даних про захворюваність міського та сільського населення.
3. Міжнародна статистична класифікація хвороб, травм і причин смерті, принципи її побудови та значення.
4. Методика вивчення захворюваності за даними звертань у лікувально-профілактичні заклади. Види захворюваності, їх порівняльна оцінка.
5. Загальна захворюваність, джерела вивчення, облікові документи, правила заповнення.
6. Показники загальної захворюваності, її особливості .серед міського та сільського населення.
7. Інфекційна захворюваність: доцільність спеціального обліку, одиниця спостереження, облікові документи та їх маршрут, основні показники.
8. Захворюваність на найважливіші неепідемічні захворювання: перелік нозологічних форм, доцільність спеціального обліку, одиниця спостереження, облікові документи та їх маршрут, основні показники.
9. Госпіталізована захворюваність: поняття, доцільність спеціального обліку, одиниця спостереження, обліковий документ, методи вивчення, основні показники.
10. Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності (ТВП): джерела та методи вивчення, одиниця спостереження, показники захворюваності з ТВП
11. Медико-соціальне значення найважливіших хвороб.
12. Хвороби системи кровообігу (ХСК), їх медико-соціальне значення. Фактори, що впливають на захворюваність ХСК. Система лікувально-профілактичних закладів і заходи щодо зниження цієї патології.
13. Злоякісні новоутворення (ЗН), їх медико-соціальне значення. Провідні фактори ризику ЗН. Система лікувально-профілактичних закладів і заходи щодо зниження цих захворювань.
14. Туберкульоз, ВІЛ-інфекція/СНІД як медико-соціальні проблеми.
15. Порівняльна оцінка методів вивчення захворюваності в країнах з різними системами охорони здоров’я.
16. Тенденції, вікові та статеві особливості окремих видів захворюваності в регіонах світу, в країнах з різним економічним розвитком.

Змістовий модуль 4. Організація лікувально-профілактичної допомоги міському
та сільському населенню
1. Організаційні принципи лікувально-профілактичної допомоги.
2. Види лікувально-профілактичної допомоги та заклади, що її надають.
3. Види лікувально-профілактичної допомоги за ступенем складності.
4. Визначення поняття «первинна медико-санітарна допомога» (ПМСД).
5. Основні принципи ПМСД.
6. Чинники розвитку сімейної медицини.
7. Завдання сімейного лікаря за визначенням експертів ВООЗ.
8. Характеристика існуючих організаційних моделей роботи сімейних лікарів.
9. Приклади організації системи сімейної практики в різних країнах (Велика Британія, Скандинавські країни, США, Росія).
7. Фактичний стан ПМСД в Україні, її поетапне реформування на засадах сімейної медицини.
8. Можливі організаційні моделі сімейної медицини в Україні.
9. Підрозділи амбулаторій сімейної медицини.
10. Штатні посади працівників сімейної медицини.
11. Завдання та зміст роботи сімейного лікаря, співпраця з різними закладами охорони здоров’я, із соціальними службами.
12. Роль амбулаторно-поліклінічних закладів у медичному забезпеченні населення.
13. Функції поліклінік і амбулаторій, їх лікувальна та профілактична робота.
14. Завдання та сутність диспансерного методу. Етапи диспансеризації.
15. Зміна змісту та організації роботи поліклінік за умови розвитку сімейної медицини.
16. Формування потреби в госпіталізації.
17. Види стаціонарів. Функції сучасної лікарні, її складових частин.
18. Заходи щодо раціонального використання ліжкового фонду. Значення спадкоємності між позалікарняними закладами та стаціонаром.
19. Значення стаціонарозамінюючої допомоги, її організаційні форми.
20 Функції та структура денного стаціонару.
21. Безпека пацієнтів.
22. Облік роботи амбулаторно-поліклінічних закладів і стаціонарів, методика визначення та аналіз показників їх діяльності.
17. Особливості медичного забезпечення сільського населення; чинники, що на нього впливають. Етапність надання медичної допомоги. Заклади, що належать до кожного етапу.
18. Сільська лікарська дільниця, її функції, структура. Завдання, перспективи подальшого розвитку. Обсяг медичної допомоги на цьому етапі.
19. Сільська лікарська амбулаторія як заклад ПМСД, структура, штати, функції.
20. Центральна районна лікарня (ЦРЛ) як центр спеціалізованої допомоги сільському населенню. Завдання, структура, напрямки удосконалення діяльності. Організаційно-методична робота ЦРЛ.
21. Обласна лікарня. Структура, обсяг і особливості надання поліклінічної та стаціонарної допомоги населенню області.
22. Організація служби швидкої медичної допомоги (ШМД), її заклади.
23. Станція швидкої медичної допомоги, основні завдання та функції ШМД.
24. Виїзна бригада ШМД. Склад, завдання, функції.
25. Лікарня швидкої медичної допомоги. Структура, штати, завдання та основні функції.
26. Організація швидкої медичної допомоги в сільській місцевості.
27. Медицина катастроф, роль служби швидкої медичної допомоги в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Змістовий модуль 5. Особливості медико-соціального забезпечення населення
літнього віку.
1. Оцінка стану здоров’я літніх людей, її особливості.
2. Основні тенденції організації геріатричної допомоги в світі та Україні.
3. Лікувально-профілактичні заклади (підрозділи) та інші заклади, що надають медико-соціальну допомогу літнім людям в Україні.
4. Перспективи розвитку медичного обслуговування літніх людей у світі та Україні.

Змістовий модуль 6. Медичне страхування.
1. Поняття «медичне страхування» та «страхова медицина».
2. Особливості реалізації обов’язкового та добровільного медичного страхування.
3. Проблеми впровадження страхової медицини в Україні.

МОДУЛЬ 2:
Менеджмент системи охорони здоров’я. Організація окремих видів медичного забезпечення населення. Експертиза непрацездатності.

Змістовий модуль 7. Основи менеджмента. Менеджмент у охороні здоров’я.
1. Менеджмент як наука та практика управління.
2. Основні сучасні школи менеджменту.
3. Основні методи управління.
4. Поняття про суб’єкт і об’єкт управління.
5. Структурно-функціональні системи управління.
6. Провідні управлінські функції.
7. Складові частини системи охорони здоров’я. Керуюча та керована системи в охороні здоров’я.
8. Структура управління в системі охорони здоров’я.
9. Складові частини управлінського циклу.
10. Методика прийняття управлінських рішень, технологія їх реалізації.
11. Управління персоналом. Провідна роль керівника. Типи поведінки менеджера.
12. Соціально-психологічні проблеми менеджменту в системі охорони здоров’я, чинники, що впливають на його ефективність.

Змістовий модуль 8. Охорона здоров’я матері та дитини.
1. Система охорони материнства та дитинства. Законодавство з охорони материнства та дитинства в Україні.
2. Організація акушерсько-гінекологічної допомоги міському та сільському населенню.
3. Пологовий будинок, його функції, структура.
4. Жіноча консультація, структура, функції, показники діяльності. Роль жіночої консультації в антенатальній охороні плоду, зв’язок з дитячою поліклінікою та санепідстанцією.
5. Організація лікувально-профілактичної допомоги дітям, основні типи закладів. Дитяча поліклініка, функції, структура. Профілактична та протиепідемічна робота дитячої поліклініки.
6. Дільничний принцип організації медичної допомоги дітям. Зміст роботи дільничного педіатра та медичної сестри.
7. Зміст роботи кабінету (відділення) здорової дитини та кабінету щеплень.
8. Медичне забезпечення дітей, які проживають у сільській місцевості. Функції районного педіатра.
9. Особливості організації стаціонарної допомоги дітям.

Змістовий модуль 9. Проблеми оцінки якості медичної допомоги населенню.
1. Складові частини якості медичної допомоги.
2. Методики оцінки якості, вимоги до їх коректності та об’єктивності.
3. Сутність і можливості застосування моделей кінцевих результатів.
4. Методичні підходи до відбору показників результативності та дефектів діяльності різних закладів охорони здоров’я.
5. Методика визначення інтегрального коефіцієнта інтенсивності (КІ) та його оцінка.
6. Стандарти якості медичної допомоги, медичних технологій.
7. Організація контролю якості медичної допомоги.
8. Досвід оцінки медичного забезпечення в країнах з різними системами охорони здоров’я.
9. Значення експертних оцінок для аналізу стану медичної допомоги різним контингентам населення, сутність і методика їх проведення.

Змістовий модуль 10. Медико-соціальні аспекти експертизи непрацездатності.
1. Мета медичної експертизи та її види. Заклади, що проводять експертизу відповідного виду.
2. Види та ступінь непрацездатності.
3. Система державного соціального страхування в Україні. Порядок і умови оплати по листках непрацездатності.
4. Завдання лікувально-профілактичних закладів з медико-соціальної експертизи працездатності.
5. Послідовність дій лікаря при експертизі тимчасової непрацездатності.
6. Види тимчасової непрацездатності та правила видачі листків непрацездатності при захворюваннях.
7. Правила видачі листків непрацездатності при травмах і переведенні на іншу роботу.
8. Правила видачі листків непрацездатності по догляду за хворою дитиною та дорослим членом сім’ї.
9. Правила видачі листків непрацездатності при карантині та протезуванні.
10. Організація експертизи стійкої втрати працездатності. Медико-соціальна експертна комісія (МСЕК), її види, склад, функції.
11. Види та основні причини стійкої непрацездатності.
12. Документація та основні показники, що використовуються в роботі МСЕК

Змістовий модуль 11. Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення
населення
1. Значення санепідслужби у забезпеченні санітарного та епідемічного благополуччя населення.
2. Законодавчі основи забезпечення санепідслужби: Закон України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя (1994 р.), Закон про захист населення від інфекційних хвороб, Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд (1999 р.), Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу (2000 р.).
3. Структура санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) районних, міських, обласних.
4. Зміст і обсяги діяльності СЕС у залежності від рівнів управління.
5. Методи роботи лікарів-гігієністів і епідеміологів:
6. Повноваження головних державних лікарів і інших посадових осіб державної санепідслужби.
7. Права та обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
8. Види відповідальності за порушення санітарного законодавства.
9. Види адміністративно-правових актів щодо здійснення санепіднагляду, порядок їх застосування.
10. Зміст діяльності санітарно-профілактичних і лікувально-профілактичних закладів стосовно первинної профілактики, її методичне забезпечення.
11. Обов’язки СЕС і ЛПЗ стосовно здійснення протиепідемічних заходів.

Змістовий модуль 12. Формування здорового способу життя.
1. Умови та заходи, що впливають на формування здорового способу життя.
2. Напрямки формування здорового способу життя.
3. Заклади охорони здоров(я, відомства та служби, які беруть участь у формуванні здорового способу життя.
4. Основні напрямки, методи та засоби медико-гігієнічного навчання та виховання в різних закладах охорони здоров(я.
5. Методи та засоби медико-гігієнічного навчання та виховання населення, їх особливості та переваги в конкретних ситуаціях практичної роботи лікаря.
6. Підготовка лекції на санітарно-просвітницьку тему.
7. Структура лекції, задачі її складових частин.
10. Перелік навчального обладнання, технічних засобів навчання

Назва обладнання
Кількість

Мультимедійний комплекс
1

ПЕОМ класу Рentium, підключені до мережі Інтернет
3

Наявність відеосистем
1

Кількість навчальних відеофільмів
5

Проектор «Кодоскоп»
2

Графопроектор
2



11. Перелік джерел інформації

Перелік обов’язкової навчальної літератури

Соціальна медицина та організація охорони здоров(я / Під заг. Ред. Ю.В.Вороненка, В.Ф.Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 680 с.
Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров’я / За ред. Ю.В.Вороненка. – Київ: “Здоров’я”, - 2002. – 359 с.
Програмні тестові питання з соціальної медицини та охорони здоров’я / За ред. Ю.В.Вороненка – К.: 2001.
Москаленко В.Ф., Грузєва Т.С., Іншакова Г.В. Право на охорону здоров’я у нормативно-правових актах міжнародного та європейського рівня. – Контраст, 2006,– 296 с.
Голяченко О.М. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я (для ВНЗ III - IV рівнів акредитації). Тернопіль. – 2002.
Лисицын Ю.П. Общественное здоровье и здравоохранение. Учебник для ВУЗов. – М.: 2002. – 510 с.
Епідеміологічні методи вивчення неінфекційних захворювань: Навчальний посібник / В.М.Лехан, Ю.В.Вороненко, О.П.Максименко, О.Л.Зюков, І.О.Губар.- Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2004. – 280 с.
Медик В.А., Юрьев В.К. Курс лекций по общественному здоровью и здравоохранению:
Часть I. Общественное здравоохранение. М.: «Медицина», 2003. – 368 с.
Часть II. Организация медицинской помощи. М.: «Медицина», 2003. – 456 с.
Часть III. Экономика и управление здравоохранения. М.: «Медицина», 2003. – 392 с.
Общественное здоровье и здравоохранение: учебн. для студ. . /Под ред. В.А.Миняева, Н.И.Вишнякова – М.: МЕДпрессинформ, 2003.– 528 с.
Соціальна медицина та організація охорони здоров’я (для позааудиторної самостійної підготовки до практичних занять, для ВМНЗ III - IV рівнів акредитації). / За редакцією Руденя В.В. Львів. – 2003.
Социальная гигиена и организация здравоохранения / Под ред. А.Ф.Серенко и В.В.Ермакова. – 2-е изд. – М.: Медицина, 1984. – 640 с.
Руководство к практическим занятиям по социальной гигиене и организации здравоохранения / Под ред. Ю.П.Лисицина, Н.Я.Копыта. – 2-е изд. – М.: Медицина, 1984. – 400 с.
Перелік додаткової навчальної літератури

Процек О.Г., Очередько О.М. Методи соціальної медицини (для ВНЗ III - IV рівнів акредитації). Вінниця. – 2002.
Руководство по социальной гигиене и организации здравоохранения. В 2 томах. Т. 1 / Ю.П.Лисицин, Е.Н.Шиган, И.С.Случанко и др.; Под ред. Ю.П.Лисицина.-М.: Медицина, 1987. – 432с.; Т. 2 / Е.А.Логинова, В.Л.Дерябина, Н.Я. Копыт и др.; Под ред. Ю.П.Лисицина.-М.: Медицина, 1987. – 463с.
Лехан В., Рудий В., Нолт Е. Системы здравоохранения в переходном периоде: Украина. - Копенгаген: Европейское региональное бюро ВОЗ от имени Европейской обсерватории по системам и политике здравоохранения, 2004. – 144 с.
Основні шляхи подальшого розвитку системи охорони здоров'я в Україні. Спільний звіт /Під заг. ред. В.М.Лехан, В.М.Рудого. – К.: Вид-во Раєвського, 2005. – 168 с.
Эпидемиологические методы изучения неинфекционных заболеваний / В.Н.Лехан, Ю.В.Вороненко, О.П.Максименко, О.Л.Зюков, И.А.Губарь. Учебное пособие рекомендовано ЦМК МЗ Украины для студ. высш. мед. учебных заведений III-IV уровней аккредитации и врачей. – Киев: Изд-во "Сфера", 2005. – 204 с.
Зюзін В.О., А.В.Костріков, В.Л.Філатов Статистичн методи в медицині та охороні здоров’я. Полтава. 2002.
Доклад о состоянии здравоохранения в мире, 2005 г., ВОЗ, Женева, 2006– 231 с.
Доклад о состоянии здравоохранения в Европе, 2005 г. Действия общественного здравоохранения в целях улучшения здоровья детей и всего населения. – Копенгаген: ЕРБ ВОЗ.–2006.- 168 с.
Досвід виконання Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки / За ред. Ю.В.Поляченка, В.М.Пономаренка. – К.: 2006. – 240 с.
Европейская база данных «Здоровье для всех». Копенгаген: ЕРБ ВОЗ. – Ноябрь 2007 г. // http:www.euro.who.inf
Здравоохранение и расширение Европейского Союза. Редакторы Мартин Мак-Ки, Лаура Мак-Лехоз, Эллен Нолт – Европейская обсерватория по системе и политике здравоохранения. 2006.– 291 с.
Лехан В.М., Іпатов А.В., Борвінко Е.В., Крячкова Л.В., Зюков О.Л. Організація роботи лікаря загальної практики (сімейного лікаря). – Д.: АРТ-ПРЕС, 2002. – 370 с.
Нагорна А.М., Степаненко А.В., Морозов А.М. Проблема якості в охороні здоров’я: Монографія. – Кам’янець-Подільський: Абетка –НОВА, 2002. –384 с
Населення України 2005. Демографічний щорічник. – К.: Держкомстат України. 2006. – 400с.
Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ. Обновление 2005 г. Европейская серия по достижению здоровья для всех, №7. – Копенгаген: ЕРБ ВОЗ, 2005. – 99 с.
Панорама охорони здоров’я населення України. /За загальною редакцією А.В.Підаєва, О.Ф.Возіанова, В.Ф.Москаленко та ін. Київ: “Здоров’я”, - 2003. – 390 с.
Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні за 2005-2006 роки.Київ.– 2007, 306
Репродуктивне здоров’я: медико-соціальні проблеми / За ред. В.М.Лобаса, Г.О.Слабкого. – Донецьк: Либідь, 2004. – 146 с.
Решетников А.В. Социология медицины. Москва. Медицина. – 2002. – 976 с.
Салман Р.Б., Дж. Фигейрас Реформы системы здравоохранения в Европе. Анаплих современных стратегий: Пер. С англ. – М.:Геотар Медицина, 2000. – 432с.
Сімейна медицина / За ред. проф. В.Б.Гощинського, проф. Є.М.Стародуба – ТДМУ Тернопіль: Укрмедкнига. – 2005. – 810 с.
Сімейна медицина. Книга І «Організаційні основи сімейної медицини / За ред. В.Ф.Москаленка, О.М.Гиріної. Підручник, К.: «Медицина», 2007. – 392 с.
Становище дітей та жінок в Україні. Ситуаційний аналіз: 1991 – 2003. Київ.– 2005. – 179 с.
Усовершенствованные системы здравоохранения спасают жизни. Основы Европейской стратегии ВОЗ по развитию систем здравоохранения. – Копенгаген: ЕРБ ВОЗ, 2006. – 15 с.
Щорічна доповідь про стан здоров’я населення України та санітарно-епідеміологічну ситуацію 2006 р. Київ. – 2007. – 397 с.

Рекомендовані електронні ресурси

1. http://[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
2. http://[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
3. http://[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
4. http://[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
5. http://[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
6. http://[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
7. http://[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]houm/portal
8. http: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

Посилання до веб-сайту кафедри

1. Сайт кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я ДДМА:
http: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
2. Web-сторінка кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я на сайті ДДМА: [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]


12. Конвертації балів за дисципліну в традиційну оцінку
nа в оцінку за шкалою ECTS

Оцінювання дисципліни

Оцінка з соціальної медицини та організації охорони здоров’я виставляється лише студентам, яким зараховані всі модулі з дисципліни.
Кількість балів, яку студент набирає з дисципліни, визначається як середня арифметична кількості балів за модулі 1 і 2.
До середньої кількості балів з дисципліни за рішенням Вченої Ради ДДМА і кафедри в загальну оцінку можуть входити заохочувальні бали, які додаються студентам, що мають наукові публікації або зайняли призові місця за участь у олімпіаді з дисципліни серед ВНЗ України тощо.
Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів перевіряється статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).
Оцінка з дисциплини „Соціальна медицина, організація охорони здоров'я” заноситься у залікову книжку студентам після закінчення модуля 2. Кількість балів, які набирає студент з дисципліни, конвертується у традиційну оцінку за шкалою.

Шкала конвертації балів у традиційну оцінку з дисципліни

Средня кількість балів
(за модулі 1 і 2) + заохочувальні бали
Традиційна оцінка

0 – 115 балів
Незадовільно

116 – 139 балів
Задовільно

140 – 169 балів
Добре

170 – 200 балів
Відмінно


Студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали підсумковий модульний контроль, деканат дозволяє повторне складання підсумкового модульного контролю не більше двох разів за графіком навчального відділу ДДМА.

Шкала конвертації кількості балів з дисципліни в оцінки
за шкалою ECTS

Оцінка ECTS
Статистичний показник

A
Найкращі 10% студентів

B
Наступні 25% студентів

C
Наступні 30% студентів

D
Наступні 25% студентів

E
Останні 10% студентів


Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою. За підсумками навчального року деканатом визначається рейтинг успішності студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 3 Заголовок 4 Заголовок 5 Заголовок 6 Заголовок 7 Заголовок 8 Заголовок 915

Приложенные файлы

  • doc 23883488
    Размер файла: 759 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий