Р_ВЕНЬ 3

Скласти і обгрунтувати схему вивчення учня і використані для цього методи.
К. Д. Ушинський писав: “Якщо педагогіка хоче виховувати людину у всіх відношеннях, то вона повинна передусім узнати її також в усіх відношеннях”. Отже, щоб виховувати, треба вивчити, а для цього використовують різні методи.
Метод науково-педагогічного дослідження – це шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання. Для дослідження підбирають оптимальний комплекс методів. Виділяють такі методи науково-педагогічного дослідження: пед. спостереження, бесіди, інтерв’ю, анкетування, експерименту, вивчення шк. документації і учн.робіт, рейтингу, узагальнених незалежних характеристик, психолого-педагогічного тестування, соціометрія, ранжування, моделювання й теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки.
Для вивчення учня пропоную таку схему:
Заг. відомості про учня (біографічні дані, соціально-побутові умови, стан здоров’я).
Заг. рівень розвитку (психічний, інтелектуальний, індивідуально-психологічні особливості).
Навчальна діяльність.
Громадська активність.
На педагогічній практиці я також вивчала учня, використовуючи ці методи. При цьому я не раз зверталась до праць і порад видатних педагогів, бо за відсутністю досвіду це зробити важко.
Макаренко зазначав, що коли в колонію прибули перші 6 вихованців, він перечитав багато педагогічної літератури, вивчив їх “справи”, уважно спостерігав за кожним з них, що допомогло у подальшому їх вихованні та навчанні.
Сухомлинський також велику увагу приділяв вивченню своїх вихованців. У своєму творі “Серце віддаю дітям” він зазначає, що він виділив рік перед навчанням,щоб добре взнати кожну дитину, глибоко вивчити індивідуальні особливості їх сприймання, мислення і розумової праці, а потім ще роками спостерігав за ними, відкриваючи щось нове. “Треба також добре знати індивідуальні особливості здоров’я кожного учня – без цього не можна нормально вчити.” Але Сухомлинський вважав: щоб добре вивчити дітей, треба добре знати сім’ю.
У творі “Павлинська середня школа” Сухомлинський зазначає, що обов’язком колективу школи було, щоб усе, що стосується кожної дитини знали всі педагоги. Пед. колектив школи прагнув поставити вивчення дитини в сім’ї і школі на наукову основу.

Скласти і обгрунтувати схему вивчення учнівського колективу.
Макаренко необхідною умовою найбільш повного розвитку особистості вважав повноцінний колектив. Колектив – це організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.
Ознаки колективу: наявність суспільно-значимої мети; щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення; наявність органів самоврядування; встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу. Ф-ії колективу: організаторська, виховна, стимулювання.
Учнівський колектив – це група учнів, об’єднана загальною соціально значимою метою, діяльністю, організацією цієї діяльності, має органи самоврядування, відрізняється морально-психологічною єдністю, поєднання особистих і колективних інтересів, динамічною життєдіяльністю.
Важливою умовою управління учн.колективом є розробка методики вивчення колективу, форм і методів аналізу одержаної інформації. Лише на основі об’єктивних даних педагог може правильно оцінити ситуацію і обрати засоби пед.впливу. для цього я пропоную таку схему:
Склад класу за віком, національністю і статтю.
Актив класу.
Стан згуртованості і організованості класу.
Громадська робота класу.
Кругозір учнів.
Для вивчення колективу потрібно використовувати комплекс методів науково-педагогічного дослідження – це шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання (пед.спостереження, бесіда, експерименту, вивч. шк. документації і учн. робіт, рейтингу, узагальнених незалежних характеристик, психолого-педагогічного тестування, соціометрія, ранжування й теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки)
Cтрижнем педагогіки Макаренка є вчення про дит.колектив. важливою умовою його існування він називав контактність: члени колективу повинні знати один одного і мати про кожного свою думку. Він вважав, що ст-ра колективу повинна бути багатоваріативною, динамічною і важливою його ланкою вважав первинний колектив, а нацбільш вдалою формою – різновіковий загін. Такі загони він практикував у колонії ім.Дзержинського, організовуючи їх за виробничою ознакою. Важливу роль в організації колективу Макаренко відводив зведеним загонам – тимчасові робочі загони (існували доти, поки не було виконано певне завдання). Найвищим органом самуврядування колективу були загальні збори, що вирішували більшість питань. На них обирались робочі органи самоврядування: рада колективу, санкомісія, господарська комісія, господарська комісія і уповноважені.
Макаренко запропонував класифікацію колективів за стадіями іх розвитку, залежно від того, ким пред’являються вимоги у вирішенні питань: 1)колективу ще нема, керівник змушений виступати “диктатором”; 2)виділяються активісти, що підтримують керівника і беруть на себе частину його повноважень; 3)колектив складений, більшість ф-ії керівника перейшла до активу; 4)кожен перебуває на рівні самовиховання, ставлячи колективну вимогу сам до себе.
Педагог вважав, що в колективі повинні бутивзаємини відповідальної залежності, спільної відповідальності за колективну справу. Він запровадив методику паралельної дії, розробив систему перспективних ліній(далекі і близькі цілі) і сформулював закон колективу: рух – форма його життя, зупинка – форма його смерті. Велике значення Макаренко віддавав традиціям, що дають змогу зберегти досвід минулих літ.
Сухомлинський суттєво розширив вчення Макаренка про колектив. У “Сто порад вчителю” він зазначає: “дитячий, підлітковий, юнацький коллектив – дуже складна єдність. Це річка, яка живиться тисячами струмочків”. Він вважав, що дитячий колектив створюється поступово, крок за кроком і розглядає його дуже складну єдність кількох наріжних камнів: ідейної, інтелектуальної, ьемоційної, організаційної спільності. На думку Сухомлинського, для закладення початкових підвалин колективу надзвичайно важливо, щоб дти прагнули робити добро і водночас були нетерпимі до зла. Колектив тоді є великою виховною силою, коли він увесь час духовно зростає. Він застерігав проти поділу колективу на актив і пасив, вважав, що без розумного педагога нема колективу.

3. Скласти та обґрунтувати анкету для виявлення професійних інтересів учнів випускних класів.
Наукове дослідження - це особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт. Критерії ефективності: одержання нового наукового результату, поповнення теоретичних знань, які сприяють процесу в-ня, навч. розвитку вихованців. Вимоги до результатів: суспільна актуальність; наукова новизна: теоретична і практична значущість: наукова об'єктивність та достовірність; доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або практичній діяльності, показ міри меж і умов ефективності застос. одерж. результатів.
Метод нпд - це шлях вивчення та опанування складних психолого-педагог. процесів формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання та навчання. Анкетування- метод збору фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спец. поставленими питаннями. Анкети є: відкриті, закриті, напіввідкриті; полярні. Вимоги: підбір питань, що найточніше характеризують явищ і дають надійну інформацію; використання як прямих, так і непрямих запит, виключення підказок у формуванні питання; попередження двоїстого розуміння змісту запитання, використання як закритих; так і відкритих запитань, використання попередньої перевірки ступеня розуміння запитань на невеликій к-сті учнів; віднесення корекції до анкети. Відкрита - досліджуваний сам формулює відповідь на поставлене запитання. Інформативніші, але складніші в обробці. Закриті - вибирають одну із запропонованих відповідей, легкі для обробки результатів. Позит. сторони анкет - можливість одночасного обстеження багатьох учнів, ожливість одержання багатого матеріалу. Недоліки - суб'єктивність, неможливість зіставити відповіді з реальною діяльністю та поведінкою. Профорієнтаційна робота.
Завдання; підготовка до свідомого вибору професії, що можливий за таких умов, знання учнями якомога більше професій, їх особливостей, вміння порівняти свої можливості з вимогами професії, врахування потреб суспільства Зміс: розкриття перспектив галузі, в якій учень, має намір обрати професію, місце обраної серед інших, перспективи вдосконалення, свого професійного знання, умови роботи, обсяг знань, умінь, навичок, які вимагає професія. Етапи проф. роботи: проф.. інформація, проф.. діагностика, проф.. консультація, проф. відбір, проф.. адаптація.
Методика: у процесі вивч. предметів трудового циклу та ін. і під час позакласної, виховної роботи, у сім'ї. Пропонована анкета дозволяє визначити інтереси до того чи іншого предмета, схильності до певного виду діяльності, особливості темпераменту та інші значимі параметри для вибору майб. професії. Анкета складається з 120 питань, поділених на 15 блоків, кожен з яких характеризує певний вид діяльності (математики, хімії, біології, географії, техніки, електроніки, літератури та журналістики, юриспруденції, історії, педагогіки, медицини, сфери обслуговування; спорту та військової справи, мистецтва: музики і театру, мистецтво живопису.) Учням роздають бланки з
готовими таблицями Учні відповідають на всі запитання анкети і мають поставити у відповідній клітинці бланку: 2 - якщо "любить, подобається, хотів би займатись тим, про що говориться у запитанні", 0- не любить, не подобається". 1- "не впевнений" Підраховують бали в кожному рядку бланка. Найбільші результати вказують на ту галузь в якій інтереси виявляються в більшій мірі (автор - Айзек)
Сухомлинський: „ учнів до вибору професії слід залучати ще в школі, в сім’ї (в діяльності, що створює матеріальні блага).

4. Спланувати систему виховних заходів з самовиховання.
Самовихоння - систематична і свідома діяльність людини, спрямована на вироблення і удосконалення своїх позитивних якостей і подолання негативних
Умови: 1. в дитячому колективі створений сприятливий для самовиховання маорально-психол. клімат. 2.в учня, що хоче займатись самових. сформувався ідеал, до якого він прагне, 3.в учнів наявний певній рівень свідомості, коли вони правильно оцінюють свою поведінку. 4. учні мають певні знання і з психології 5. можуть виявити свої позитивні риси і недоліки 6. мають, певний рівень сили волі, вміння долати труднощі.
Етапи педагогічного керівництва самовихованням: 1) підготовчий (переконати учнів у необхідності зайнятись самовихованням, можливості досягти бажані результати) 2) допомога в складанні програми 3) організація контролю за ходом виконання програми, що згодом переходить у самоконтроль.
Програма: 1) Підготовчий (Спостереження за собою, оцінка результатів своєї роботи) а) Виховна година "Чи потрібно мені вдосконалюватись?" (переконатий учнів у необхідності зайнятись самовихованням, можливості досягти бажані результати) б) групова бесіда "'Хто я?" 2) Робота з учнями, що виявили бажання зайнятись самовихованням (пізнання себе) а) дослідження моральних якостей особистості *година тематичного спілкування "Ти навколо людей і люди навколо тебе" * бесіда "Учись володіти собою" * наука спілкування "Ти знаєш, що ти людина?" * бесіда "'Культура спілкування з ровесниками" * тести на виявлення індивідуальних здібностей (моє коло інтересів, чи знаєте ви себе, психологічна сумісність, чи я є мрійною людиною, чи здатний я до співпраці, чи конфліктна я людина) * бесіда "'Чи можу я адекватно оцінити себе" * тренініг-практикум "У одному ланцюжку" (набір ситуацій запропонованих або самими учнями, або розроблених клас. керів. з психологом з метою формування схеми поведінки для виходу із несприятливих ситуацій). Аналіз. не лише спосіб розв'язання, але й спосіб взаємодії один з одним * філософський стіл "Духовність - храм душі людської'" (передує завдання- обговорити з батьками, що таке духовність) * виховна година "Установка на самозначимість" (вирішення міжособистих взаємин у колективі) * бесіда з учнями які не можуть встановити дружні стосунки із однокласниками * бесіда "Що спонукає наші вчинки" * національне і сімейне виховання "Крізь зболений час і духовні руїни, вертайсь рідна мово в Україну", ''Складний шлях прощення”' * бесіда "Пошук морального дороговказу'' * бесіда "У пошуках істини" б) фізіологічне пізнання: *- бесіда ''особиста гігієна учня" *- бесіда "фізичний розвиток - запорука здорової людини" *- вечори-зустрічі а лікарями, психологами, керівниками спортивних секцій. *- участь у спортивних змаганнях школи *- бесіда "Дружба хлопців і дівчат" *- бесіда "СНІД - найнебезпечніша хвороба століття"
- виховна година з проблем алголізму і наркоманії "'Дорога в безодню" с) розумові можливості: *- участь у конкурсах "Юний ерудит". "Поле чудес" *- бесіда "Не соромно не знати, а соромно не вчитись'" *- вих. година "Цікавий світ професії" 3) Порівняння власних якостей і рис з ідеалом. *- бесіда "Невпинність духовного зростання" 4) Складання програми самовиховання "Спланований хід роботи над собою"
Сухомлинський: в самових. важливим є втілення виховної думки про те, що учень є індивідом, живе серед людей, тому має вміти контролювати себе. Вчитель має досягнути, щоб характерною рисою духовного світу учня була щирість, співчутливість, зворушливість.

5. заходи із згуртування колективу
Сухомлинськький: колектив – творіння педагога.
Макаренко необхідною умовою найбільш повного розвитку особистості вважав повноцінний колектив. Колектив – це організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.
Ознаки колективу: наявність суспільно-значимої мети; щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення; наявність органів самоврядування; встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу. Ф-ії колективу: організаторська, виховна, стимулювання.
Учнівський колектив – це група учнів, об’єднана загальною соціально значимою метою, діяльністю, організацією цієї діяльності, має органи самоврядування, відрізняється морально-психологічною єдністю, поєднання особистих і колективних інтересів, динамічною життєдіяльністю.
Cтрижнем педагогіки Макаренка є вчення про дит.колектив. важливою умовою його існування він називав контактність: члени колективу повинні знати один одного і мати про кожного свою думку. Він вважав, що ст-ра колективу повинна бути багатоваріативною, динамічною і важливою його ланкою вважав первинний колектив, а нацбільш вдалою формою – різновіковий загін. Такі загони він практикував у колонії ім.Дзержинського, організовуючи їх за виробничою ознакою. Важливу роль в організації колективу Макаренко відводив зведеним загонам – тимчасові робочі загони (існували доти, поки не було виконано певне завдання). Найвищим органом самуврядування колективу були загальні збори, що вирішували більшість питань. На них обирались робочі органи самоврядування: рада колективу, санкомісія, господарська комісія, господарська комісія і уповноважені.
Макаренко запропонував класифікацію колективів за стадіями іх розвитку, залежно від того, ким пред’являються вимоги у вирішенні питань: 1)колективу ще нема, керівник змушений виступати “диктатором”; 2)виділяються активісти, що підтримують керівника і беруть на себе частину його повноважень; 3)колектив складений, більшість ф-ії керівника перейшла до активу; 4)кожен перебуває на рівні самовиховання, ставлячи колективну вимогу сам до себе. Педагог вважав, що в колективі повинні бутивзаємини відповідальної залежності, спільної відповідальності за колективну справу. Він запровадив методику паралельної дії, розробив систему перспективних ліній(далекі і близькі цілі) і сформулював закон колективу: рух – форма його життя, зупинка – форма його смерті. Велике значення Макаренко віддавав традиціям, що дають змогу зберегти досвід минулих літ.
Сухомлинський суттєво розширив вчення Макаренка про колектив. У “Сто порад вчителю” він зазначає: “дитячий, підлітковий, юнацький коллектив – дуже складна єдність. Це річка, яка живиться тисячами струмочків”. Він вважав, що дитячий колектив створюється поступово, крок за кроком і розглядає його дуже складну єдність кількох наріжних камнів: ідейної, інтелектуальної, ьемоційної, організаційної спільності. На думку Сухомлинського, для закладення початкових підвалин колективу надзвичайно важливо, щоб дти прагнули робити добро і водночас були нетерпимі до зла. Колектив тоді є великою виховною силою, коли він увесь час духовно зростає. Він застерігав проти поділу колективу на актив і пасив, вважав, що без розумного педагога нема колективу.
Заходи: бесіда “Що ми запозичимо у інших класів?”, залучення до класних та шкільних свят, родинні свята, культпоходи, екскурсії, інд.бесіди з учнями, що не можуть встановити дружніх стасунків у класі
Шляхи згуртування учнівського колективу:
Наявність системи перспективних ліній
Дотримання Макаренівського принципу паралельної дії
Зміцнення позитивних традицій
Формування громадської думки
Використання учнівського самоврядування у згуртуванні.
Організація змагання
Спільні справи
Взаємна інформація про стан справ у різних колективах

Скласти і обґрунтувати план перевиховання педагогічно занедбаного учня.
Перевиховання – це виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.
У своїй книзі «100 порад вчителю» Сухомлинський зазначає «з найміцніших горішків нашої педагогічної творчості – робота з «важкими учнями». Важковиховуваність учнів видатний педагог пояснює особливостями її внутрішнього складу, необхідністю формування для неї своєрідної «другої програми». Сухомлинський писав, що у тому, що читає «важка дитина», з чим вона зустрічається в навколишньому світі час від часу має відкриватися щось таке, що дивувало б, вражало б її. Педагог заперечує будь-які насильницько-авторитарні методи подолання недоліків у характерній поведінці важковиховуваного учня. На думку вченого «важка дитина» не повинна відчувати, що на неї здійснюється будь-який виховний вплив, який такий учень може сприймати як утиски власного «Я».
Виходячи з цього головними завданнями виховної роботи з важковиховуваними учнями є такі:
створення для нього «ідеального мікросередовища» у якому такий учень міг би максимально реалізувати свої позитивні якості (заняття у спортивній секції, робота у гуртку технічної творчості, підготовка тематичних дискотек чи вечорів відпочинку);
спроби максимальної ізоляції від шкідливих впливів (наприклад, залучення до різних форм участі у групах продовженого дня учня, які виховуються в неблагополучних сім’ях);
активне включення важковиховуваного підлітка в роботу класного колективу, наділення його відповідальним дорученням, створенням навколо нього сприятливої аури, доброзичливості і взаєморозуміння з боку ровесників;
становлення довірливих стосунків з важковиховуваним учнем шляхом відсторонених бесід про його інтереси, уподобання;
правове інформування та виховання учня через масові заходи (зустрічі класу з представниками правоохоронних органів, правові кінолекторії та ін.)
План перевиховання педагогічно занедбаного учня:
Вивчення учня згідно вище наведеної програми.
Проведення індивідуальної бесіди.
Відвідування учня вдома, бесіда з батьками.
План виховної роботи на невеликий строк є ніби постійним, повсякденним зверненням того, що робиться щодня для досягнення ідеалу. План визначається насамперед життям. План виховання охоплює всю багатогранність діяльності учнів, а також роботу з батьками. План принесе безперечно користь вихователеві в тому разі, якщо буде продумано моральний зміст, мету кожного виду діяльності. Необхідною рисою і планування, і практичної роботи є в зв’язку з цим наступність і розвиток того, що вже досягнуто. Можна сказати, що одна з таємниць виховання полягає в тому, щоб постійно робити одне й те саме, але щоб вихованці цього не помічали. Як виховати справжню людину? «Виховати справжню людину, навчити її жити – це значить виховати в неї почуття громадського обов’язку, навчити служити обов’язку».

10. Скласти та обгрунтувати перелік показників, за якими можна робити припущенняи про рівень дисципліни у класі.
Шкільна дисципліна - це дотриманпя учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке і організоване виконанняй ними своїх обов’язків, підкорення громадянському обов’язку. Свідома дисципліна - проявляється в суворому неухильному виконанні норм і принципів поведінки. Обов’язок - усвідомлена система громадських і моральних вимог суспільства особистістю, що диктуються потребами та цілями і завданнями певного історичного етапу розвитку. Відповідальність - якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з точки зору користі або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки із панівними у суспільстві вимогами нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу . Функції: умови нормальної навчальної діяльності, засіб організації діяльності, обмеження, гальмування нерозумних дій і вчинків. Шляхи виховання свідомої дисципліни, обов'язку і відповідальності: ознайомлення учнів з правилами поведінки в школі, правами і обов'язками школяра, організація порядку і дисципліни на уроках (зайнятість, самостійність і активність, заохочення за успіхи у пізнавальній діяльності, вміння бачити усіх і кожного зокрема), чітка організація режиму праці і відпочинку в поза навчальний час, використання громадської думки колективу в дисциплінуванні учнів, спрямування органів учнівського самоврядування у процес дисциплінування учнів, роль традиції у дисциплінуванні учнів, використання методів заохочення і покарання; єдність вимог педагогів і батьків у дисциплінованості учнів; контроль за їх поведінкою, шляхи їх попередження і подолання. Причини порушення, дисципліни на уроках: 1.Зумовлені впливом ззовні; пов'язані з якістю уроку (нудний, нецікавий); пов’язаний з внутрішнім життям класу (після уроку - якась подія); викликані ненормальністю особистих стосунків учня з учителем, хворобливість учня. Шляхи подолання порушень: переключення уваги на корисну роботу, спокійне зауваження порушнику дисципліни; цікавий виклад матеріалу і захоплення ним учнів, швидкий темп уроку; пояснення порушнику або всьому класу шкідливості його поведінки, зауваження приємні для дітей, дії мімікою, жестами; неприємні зауваження. Умови успішного дисциплінарного впливу: не розібравшись у справі, не користуйтесь стягненням; справедливість виховного впливу; апеляція до почутів власної гідності. Мотиви недисциплінованості: привернення уваги, влада; бажання бути головним, помста; уникнення невдачі. Показники: 1)ставлення до оточуючих; 2)ставлення де себе (адекватність самооцінки, почуття власної гідності, вимогливість до себе; 3)ставлення до навчання і праці; 4)Морально-вольові якості( принциповість,
цілеспрямованість); 5)Культура поведінки у школі та за межам; 6)Громадська активність; 7)Самостійність у будь-якому виді діяльності; 8)К-ть пропусків навчальних занять, к-ть запізнень; 9)сформованість наукового світогляду; 10)прилучення до національної та світової культури; 11)Працелюбність.
Макаренко: дисципліна - це явище моральне і політичне, недисциплінованість виступає проти суспільства. Від учня треба не лише вимагати, але й привчати до дотримання норм дисципліни.

скласти і обгрунтувати план роботи методичного об’єднання кл.керівників.
У положенні про середню ЗОШ України зазначається: “Повсякденне керівництво навчально-виховною роботою у класі здійснюється кл. керівником, що призначається адміністрацією школи з числа вчителів, що викладають у даному класі”.
Ф-ії кл. керівника: діагностична, організаторська, координаційна, стимулююча. Законом України “Про освіту” передбачено створення у ЗОШ методичних об’єднань, що охоплюють учасників навчально-виховного процесу та спеціалістів певного процесу спрямування. Методична робота в школі спонукає кожного вчителя до роботи над вдосконаленням свого фахового рівня, сприяє взаємному збагаченню членів пед. коллективу пед.знахідками, дає можливість молодим вчителям вчитись пед.майстерності у старших і більш досвідчених колег, забезпечує підтримання у пед.колективі духу творчості, прагнення до пошуку. Ф-ії методичної роботи в школі: 1)планування і організації, 2)діагностична, 3)прогностична, 4)моделююча, 5)відновлювальна, 6)корегуюча, 7)пропогандистська, 8)контрольно-інформаційна. Є різні форми методичної роботи: індивід.-самоосвіта, групові та масові: відкриті уроки, взаємо відвідування, предметні комісії.
План роботи метод обєднання: 1) впровадження нових вихов. технологій 2) список членів метод обєднання і проблеми над якими працюють. 3) вивчення, узагальнення та поширення передового пед. досвіду 4) організаційно-методична робота. Виступ на засіданнях педради 5) план і тематика засідання. Засідання проводиться раз в чверть.
Багато цікавого про пед колектив і метод роботу школи пише Сухомлинський. Він зазначає, що вчителі багато працюють над самовдосконаленням у школі є велика бібліотека – джерело самоосвіти. Кожен вчитель передплачує кілька журналів. Двічі на місяць вчителі читають колегам лекції знаукових проблем, проводяться засідання науково пед ради (“педагогічний пенеділок”). У школі діяла система взаємовідвідування, методична комісія, що давала рекомендації у навчанні малоздібних .

13. бесіда з батьками учня, що скоює негативні вчинки в школі.
Опирається на принцип виховання - єдність вимог школи та сім’ї. Піклування школи про виховання дітей в, сім'ї проходить в таких напрямках: педагогічна освіта батьків; залучення батьків до виховної роботи з дітьми.
зміст роботи педагога з батьками включає три блоки: підвищення рівня псих-пед знань, залучення батьків до навч.-вих. діяльності, участь батьків в управлінні школою. Реалізовується: університет педзнань, лекції,. семінари, практикуми, відкриті уроки та класні заходи, батьківські збори, організація секцій, гуртків, клубів...
Бесіда-джерело і спосіб пізнання педагогічного явища шляхом безпосереднього спілкування з особами, яких дослідник вивчає безпосередньо в природних умовах. Належить до методів впливу на свідомість особистості. Умови ефективного протікання: наявність плану, основні і додаткові запитання, сприятлива обстановка для відвертої бесіди, врахування індивідуальних особливостей співбесідника, педагогічний такт, вміння запротоколювали бесіду. Вимоги: обгрунтування вчителем теми, як життєво-важливої, а не надуманої, формулювати запитання, які спонукали б до розмови; спрямування розмови в правильному напрямку, залучення учнів до оцінки подій суспільного життя і на цій основі формування ставлення у них до оточуючої дійсності, до своїх громадських та моральних обов'язків, підсумки бесіди, формування на їх основі раціонального вирішення проблеми, що обговорюється; прийняття конкретної програми для закріплення прийнятої в результаті бесіди норми.
Бесіда на морально-правову тему. (індивідуальна)
Тема: Дитяча агресивність. Мета: Виявити причини агресивної поведінки учня з батьками якого проводиться бесіда і намітити шляхи її подолання. Час вдома в учня за йото відсутності або виклик батьків в школу. 1.Підготовчий етап (опрацювання наук-пед літератури, бесіда з учнем, друзями...) 2. Науково-пед поради через класиків (вчитель має знайти доріжку до душі батьків, вони повинні зрозуміти, що ви прагнете до виправлення дитини, зацікавленні в тому, що намагаєтесь зробити; єдність вимог батьків) 3. Хід бесіди: 1)вступне слово вчителя (розкриваю суть проблеми що виникла, підводжу до того, що лише спільна робота школи і сім’ї дасть хороші результати). Питання для обговорення з батьками а)аналіз проблеми агресивності учня; б)вплив сім’ї на виявлення дитячої агресивності (стресова поведінка) в)методи спілкування в родині; г)методи заохочення і покарання в родині; д) шляхи подолання агресивності дитини; 2)поради батькам, пов'язані з даною темою: а)учіться слухати і чути свою дитину; б)спробуйте зробити так, щоб ви могли знімати емоційну напруженість; в)не забороняйте виявляти негативні емоції; г)вчіться сприймати і любити дитину такою, якою вона є; д)покора, слухняність і ретельність будуть там, де їх вимагають розумно; е)агресивну поведінку зумовлює агресивність родини; 3)обговорення результатів попереднього анкетування учнів щодо методів виховання в його сім’ї; 4)узгодження позицій школи і сім'ї; 3.Висновки.

скласти план роботи педагогічного лекторію для батьків 9 класу.
Важливою умовою ефективної навч.-вихов. роботи є спіробітництво школи і сім’ї, яке передбачає належний рівень пед. культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків. Тісний взаємозвзок школи та сім’ї може розвиватися завдяки пед. освіті батьків та залучення їх до вихов. роботи. Форми і методи роботи вчителя, класного керівника з батьками бувають індивід. і колективними. Провідна роль належить індивід. формам роботи: відвідування сім’ї учня, пропаганді сімейного вихов., виконання батьками пед. доручень, пед. консультаціям. До колективних – батьківська школа, пед. лекторій, університет пед. знань, підсумкова річна конференція батьків з проблем вихов., день вдкритих дверей, батьківські збори.
Однією з найпоширеніших форм роботи з батьками є педагогічний лекторій, що передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій і бесід.
План роботи лекторію: 1)Бережіть нервову систему підлітка. 2)Проблема сімейного та статевого виховання. 3)Проблема самовиховання у підлітків. 4)Вибір майбутньої професії.
Сухомлинський писав, що оберігати центральну нервову систему підлітка – це означає берегти його серце і весь організм. На бесіду можна запросити лікаря.
Як зазначає В. О. Сухомлинський, без турбот про педагогічну культуру батьків не можливо розв’язати жодного завдання, що стосується навч. і вих. У своїх творах він знайомить із роботою батьківської школи у Павлишській середній школі. Паралельно із навчанням дітей у школі ботьки теж навчалися у батьківській школі.отже одним із завдань школи є здійснення педагогізації батьків.
У своєму творі “серце віддаю дітям” він зазначає “щоб добре вивчити дітей, треба добре знати сім’ю”. Тому педагог велику увагу приділяв спілкуванню з батьками, які в свою чергу намагалися всіляко допомогти педагогу. У школі діяло декілька відділів: 1)для молодожонів, у яких нема дітей, 2)дошкільний відділ, 3)батьків 1-2 кл, 4)3-4кл, 5)5-7кл, 6)8-10кл, 7)батьків учнів, що мають фізичні чи розумові вади.
Отже, основним завданням школи є здійснення педагогізації батьків.

скласти та обгрунтувати план підготовки та проведення бесіди з учнем про поведінку.
Процес виховання – це с-ма вих.заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Одним з методів вих., що належить до групи методів формування свідомості особистості є бесіда. Для ефективного проведення бесіди бажано мати план, основні і додаткові запитання, створити сприятливу обстановку для відвертості, проявити пед. такт. Бесіда з класом може проводитися на любу тему, сприяючи формуванню їх вихованості. Вихованість школярів – показник ефективності і якості навчального процесу. Розрізняють дуже низький, середній і високий рівень вихованості. Основними показниками рівня вихов.: зовнішній вигляд, культура поведінки всюди, громадська активність, самостійність, сформованість наукового світогляду, нац. самосвідомість ставлення до навч., інтерес до знань, прилучення до нац. та світової культури, мистецтва, фіз здоров’я, працелюбність, орієнтованість ну майбутню професію. Сухомлинський писав, що продумуючи поведінку окремих учнів, плануючи зміст виховної бесіди, ніколи не треба забувати, що головним засобом вплву є слово, яке може бути і могутім, гарячим, і немічним, безсилим. Усе залежить від одухотвореності, натхнення, що є святою святих. Проводячи бесіду, треба знайти факт з життя, яки втілював би в собі ідею сказаного.бесідою треба викликати потік особистих думок учнів. Макаренко наполягав на тому, що бесіди теоретичного морального типу приносять добрі наслідки; колектив і кожен його учасник після провединих бесід знаходить для себе обов’зкові моральні нормиплан підготовки і проведення бесіди на тему “зовнішнє поводження”(визначення теми. Ставлення до людей. Закони суспільної дисципліни і етики. Ставлення до знайомих і незнайомих. Ввічливість, охайність, ставлення до товаришів, старших, хворих, погано одягнених, хуліганіп, п’яних.)

18. План роботи кл. керівника.
Кл. керівник призначається адміністрацією школи з числа вчителів, що викладають у даному класі. Функції класного керівника: діагностична, організаторська, виховна, координаційна, стимулююча. План роботи кл. керівника - це науково обгрунтоване проектування становлення і розвитку класного колективу і кожного вихованця зокрема. Складання плану вимагає: 1)врахування актуальних питань в галузі народної освіти і виховання, плану роботи школи. 2)цілеспрямованості, коректності, розумової насиченості, опори на інтереси учнів. 3)поєднання словесних, наочних і практичних форм і методів виховання. 4)відповідності форм і методів виховання віковим особливостям учнів і рівню їх вихованості. 5)врахування ювілейних і суспільно-політичних дат подій в житті України, 6)єдність педагогічного керівництва і самостійності учнів. Зміст плану роботи кл. керівника визначається змістом його роботи з учнями, їх батьками і громадськістю: а) формування основ наукового світогляду; б) виховання свідомого ставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності, формування умінь і навичок розумової праці; в) виховання національної свідомості і розвиток громадської активності; г) формування сумлінного ставлення до праці, підготовка до вибору професії; д) виховання основ загальнолюдської моралі свідомої дисципліни і культури поведінки; е)формування правосвідомості, дотримання вимог законів, норм, правил поведінки; є) виховання основ естетичної культури, залучення до художньої самодіяльності; ж) фізичне виховання, виховання санітарно-гігієнічних навичок; з) робота з батьками і громадськістю.
8-9 клас. Моральне виховання. Колективна робота з класом.
1) Культура спілкування, (бесіда); 2) Що значить для тебе доброта, милосердя, співчуття, (виховна година); 3) Вас запросили в гості. (рольова гра); 4) Чесність -велика людська цінність. (усний журнал); 5) Мистецтво товаришувати.(класні збори); 6) Свобода і вседозволеність.(диспут); 7) Знайомі незнайомці. (творчий вечір); 8) Ідеал сучасної молодої людини. (круглий стіл).

20. Скласти і обгрунтувати план проведеня загально-шкільної конференції татів
Важливою умовою ефективної навч.-вихов. роботи є спіробітництво школи і сім’ї, яке передбачає належний рівень пед. культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків. Тісний взаємозвзок школи та сім’ї може розвиватися завдяки пед. освіті батьків та залучення їх до вихов. роботи. Форми і методи роботи вчителя, класного керівника з батьками бувають індивід. і колективними. Провідна роль належить індивід. формам роботи: відвідування сім’ї учня, пропаганді сімейного вихов., виконання батьками пед. доручень, пед. консультаціям. До колективних – батьківська школа, пед. лекторій, університет пед. знань, підсумкова річна конференція батьків з проблем вихов., день вдкритих дверей, батьківські збори. План: 1. вступне слово вчителя. 2. виступи батьків з таких питань: а) поведінка сина (дочки) в класі, дома; б) успішність учня; в) розподіл обов’язків в сім’ї, участь в домашній роботі; г) участь в гуртках, секціях; д) участь в художній самодіяльності;е) вимоги з боку батьків до дітей; є) трудові традиції сім’ї; ж) дозвілля учня. 3. заключне слово вчителя. Як зазначає В. О. Сухомлинський, без турбот про педагогічну культуру батьків не можливо розв’язати жодного завдання, що стосується навч. і вих. У своїх творах він знайомить із роботою батьківської школи у Павлишській середній школі. Паралельно із навчанням дітей у школі ботьки теж навчалися у батьківській школі.отже одним із завдань школи є здійснення педагогізації батьків.
У своєму творі “серце віддаю дітям” він зазначає “щоб добре вивчити дітей, треба добре знати сім’ю”. Тому педагог велику увагу приділяв спілкуванню з батьками, які в свою чергу намагалися всіляко допомогти педагогу.
“100 порад” – у сім’ї, де батько розуміє свої обов’язки лише як забезпечення матер.потреб дітей, і мати не стала центром їх духовного життя, дітей охоплює атмосфера духовної порожнечі порожнечі, убозтва.
Отже, основним завданням школи є здійснення педагогізації батьків.

підготувати план виступу перед батьками 5 класу на одну з тем сімейної підготовки.
Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім’ї, що передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Тісний взаємозв’язок школи та сім’ї може розвиватись завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до вих.роботи. форми і методи роботи вчителя з батьками бувають індивідуальні і колективні. Провідна роль належить індивідуальним: відвідування сім’ї учня, пропаганді сімейного виховання, виконанню батьками педагогічних доручень, пед.консультаціям. до колективних належать батьківська школа, педагогічний лекторій, університет педагогічних знань, підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання, день відкритих дверей, класні і загальношкільні батьківські збори.
Пропоную план семінару “Як виховувати без покарань”.План симінару:
Чому покаркння не спрацьовує? звідки зявилось насильство у вихованні?чому діти погано поводяться?усі ми домашні психопрограмісти. Як змінювитиповедінку людини за допомогою позитивного підкріплення? Чого можна досягти за допомогою позитивного підкріплення?
Як зазначає В. О. Сухомлинський, без турбот про педагогічну культуру батьків не можливо розв’язати жодного завдання, що стосується навч. і вих. У своїх творах він знайомить із роботою батьківської школи у Павлишській середній школі. Паралельно із навчанням дітей у школі ботьки теж навчалися у батьківській школі.отже одним із завдань школи є здійснення педагогізації батьків.
25. Макаренко про колектив.
Ознаки колективу: наявність суспільно-значимої мети, щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, існування певних психологічних стосунків між членами колективу. Ознаки дитячою колективу: віковий діапазон, специфічна діяльність (навчання), мінливість складу, відсутність життєвого досвіду. Функції: організаторська, виховна, стимулююча. Макаренко вказував на такі якості, які повинен мати кожен колектив: 1. Колектив об'єднує людей не лише в заг. меті і праці, але й в самій організації цієї праці. Кожна дія окремого учня, кожен його успіх чи невдача мають розцінюватись як успіх чи невдача колективу. 2. Колектив є частиною суспільства, органічно пов’язаний з іншими. На ньому лежить перша відповідальність перед суспільством. Звідси витікає ідея суспільної дисципліни. В такому випадку кожному школяру стануть зрозумілі і інтереси колективу, поняття честі та обов'язку. 3. Досягнення мети колективу, спільна праця, обов'язок і честь колективу не можуть стати грою випадкових капризів випадкових людей. Колектив - не натовп. Досвід колективного життя є не лише досвід сусідства з іншими. Це досвід цілеспрямованих колективних рухів, серед яких важливе місце займають принципи наказу, обговорення, підкорення більшості, підкорення товариша товаришу, відповідальності, узгодженості.
Як спец. організоване об'єднання учнів колектив формується не зразу. Створити міцний і здоровий колектив - справа складна, що вимагає тривалого часу. Виділив три етапи формування колективу: 1.В якості його зміцнюючого засобу виступають вимоги педагога до учнів. 2.Коли на вашу сторону перейшли активісти. Коли навколо вас організовується група, що свідомо хочуть підтримувати дисципліну. 3.Вимоги ставить колектив.
Первинний колектив повинен мати деякі обов’язкові риси: повна керованість (<=15 чоловік); соціальна нейтральність, тобто нездатність перетворюватись у групу друзів-приятелів (> 7 чоловік); анти автономність чи нездатність жити лише своїми інтересами і відділятися від цього колективу; наступність поколінь і можливість нагромадження традицій.
Макаренко розробляє теорію дитячого колективу. Перш за все він виділяє основні ознаки, що визначають сутність колективу; наявність спільної соц.-цінної мети; спільна діяльність, спрямована на реалізацію цілей; відносини відповідальної залежності; наявність органів управління і координації. На його думку колектив повинен відрізнятися від інших об’єднань контактністю: члени колективу повинні знати один одного, повинні мати один про одного особисту думку. Макаренко запропонував єдино правильну класифікацію колективів за стадіями розвитку: колективу фактично немає і його керівник вимушений виступати в ролі своєрідного диктатора: виділяється актив, що бере на себе частину повноважень керівника; колектив повністю склався і більшість функцій керівництва переходить до самоврядування; кожен перебував на рівні самоврядування.
Значну увагу Макаренко приділяє стилю і тону дитячого колективу. Він виділяє характерні ознаки стилю дитячого колективу:
мажор-постійна бадьорість і готовість діяти, радісний настрій;
почуття власної гідності.
здатність до орієнтування;
ідея захищеності.
здатність до гальмування;
звичка поступатися товаришеві;
єдність колективу;
активність, яка повинна проявлятись в постійній готовності до впорядкованого, ділового чи ігрового руху.
Весь колектив в очах Макаренка поділяється на такі групи: 1) діючий актив; 2) резерв активу; 3) здоровий пасив (це ті, які не доросли, але беруть участь в гуртках, йдуть слухняно за старшими); 4) гниючий актив; 5) «шпана»; 6) «болото».
Колектив на думку Макаренка, завжди повинен жити напруженим життям, прагненням до визначеної мети. Він вказує на необхідність будувати виховну роботу так, щоб у вихованців неперервно росла потреба діла, творити. Велике значення Макаренко у формуванні дитячого колективу надавав традиціям.
В колективі забезпечується свобода і гідність особистості, й захищеність, широкі соціальні зв'язки. Потрібно виховувати увесь колектив - це єдиний шлях правильного виховання. Слід вибрати такі форми, щоб кожен був вимушений знаходитись в заг. русі. Індивідуалізація: поєднувати колективне виховання з добре поставленою індивідуальною роботою з учнем. Не можна уявити колектив, якщо взяти суму окремих особистостей. Колектив - це соціальний, живий організм, який тому і організм, що має органи. Що там є повноваження, відповідальність, співвідношення частин, взаємозалежність, а якщо нічого цього нема, то нема й колективу. Наявність працездатного і діяльного активу - суттєвий фактор учнівського колективу та його демократизації. Він вважав актив зміцнюючим ядром, його організаційним центром. Актив зберігає стиль, тон і традиції колективу. Види колективів загально шкільні, первинні і тимчасові. Закон руху колективу: колектив повинен постійно рухатись вперед, добиватися нових успіхів. Якщо немає мети, то не можна знайти способу його організації. Перспектива - це завтрашня радість (близькі, середні, дальні). Педагогіка паралельної дії.

Макаренко – Книга для батьків.
Сім’я завжди була і залишається природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом матеріальної і емоційної підтримки, необхідної для розвитку дітей, засобом збереження і передачі культурних цінностей від покоління в покоління.
Багато уваги Макаренко приділяв сімейному вихованню. Він проаналізував ряд умов, які роблять сім’ю справжнім виховним осередком суспільства. Багато з них є актуальними і сьогодні: проблема повної сім’ї, кількості дітей у сім’ї, морально- психологічний клімат у сім’ї, приклад батьків, батьківський авторитет, трудове виховання у сім’ї. У “Книзі для батьків” Макаренко дає багато корисних порад батькам, що допомагає їм оглянутись, задуматись, розкрити очі. Макаркнко пише що виховує все: люди, речі, явища. З них на першому місці – батьки і педагоги. Безглуздим є намагання батьків відмежувати дитину від впливу життя і замінити соціальне вихов. індивідуальним домашнім дресируванням. Але це скінчится невдачею: або дитина вирветься з домашньої катівні, або виховається виродком. За виховання дитини відповідає сім’я. В успіху сімейного виховання вирішальним є активнее, постійне, цілком свідоме виконання батьками їх громадянського обовязку перед суспільством. Виховання дітей – це велика, серйозна і відповідальна справа. Якщо ви породили дитину, - це значить на багато років в перед ви віддали їй усе напруження своєї думки, всю свою увагу і волю. Макаренко радить щоб батьки ідіти були друзями. Не самодурство, не гнів, не крик, не благання, не впрохування, а спокійне, серйозне і ділове розпорядження – ось у чому повинна зовнішньо виявлятися техніка сімейної дисципліни. Він пише:”Авторитет конче потрібен у сім’ї. Але треба відрізняти справжній авторитет, від авторитету фальшивого, що побудований на штучних принципах і намагається створити слухняність всякими засобами.” В статті “про батьківський авторитет” він детально аналізує хибні його вади, а саме: авторитет придушення, віддалі, чванства, педентизму, резонерства, любові, дружби, підкупу. Серед основних чинників його формування він виділяє загальну ерудицію і обізнанісь, відповідальність у всьому, зацікавленість справами дітей і допомога їм, господарність, ставлення до членів сім’ї тощо.

27. Розкрити основні ідеї В.О.Сухомлинського, що стосуються виховної роботи з важковиховуваними учнями.
У своїй книзі «100 порад вчителю» Сухомлинський зазначає «з найміцніших горішків нашої педагогічної творчості – робота з «важкими учнями». Важковиховуваність учнів видатний педагог пояснює особливостями її внутрішнього складу, необхідністю формування для неї своєрідної «другої програми». Сухомлинський писав, що у тому, що читає «важка дитина», з чим вона зустрічається в навколишньому світі час від часу має відкриватися щось таке, що дивувало б, вражало б її. Педагог заперечує будь-які насильницько-авторитарні методи подолання недоліків у характерній поведінці важковиховуваного учня. На думку вченого «важка дитина» не повинна відчувати, що на неї здійснюється будь-який виховний вплив, який такий учень може сприймати як утиски власного «Я».
Виходячи з цього головними завданнями виховної роботи з важковиховуваними учнями є такі:
створення для нього «ідеального мікросередовища» у якому такий учень міг би максимально реалізувати свої позитивні якості (заняття у спортивній секції, робота у гуртку технічної творчості, підготовка тематичних дискотек чи вечорів відпочинку);
спроби максимальної ізоляції від шкідливих впливів (наприклад, залучення до різних форм участі у групах продовженого дня учня, які виховуються в неблагополучних сім’ях);
активне включення важковиховуваного підлітка в роботу класного колективу, наділення його відповідальним дорученням, створенням навколо нього сприятливої аури, доброзичливості і взаєморозуміння з боку ровесників;
становлення довірливих стосунків з важковиховуваним учнем шляхом відсторонених бесід про його інтереси, уподобання;
правове інформування та виховання учня через масові заходи (зустрічі класу з представниками правоохоронних органів, правові кінолекторії та ін.)
Поєднання запропонованих форм роботи з важковиховуваним учнем відповідно до сформульованих завдань стає запорукою повернення його до повноцінного життя, побудованого на високо моральних ідеалів.
Планування виховної роботи – це насамперед уявлення про ідеал виховання. Вихователь повинен уявляти, що має вийти з доставленої в його майстерню «брили мармуру». Від того наскільки явне це уявлення залежить розуміння суті і необхідності планування виховної роботи. Складіть насамперед список книжок із скарбниці світової культури, що їх ваші вихованці повинні прочитати за 10 років шкільного навчання. Далі продумайте і напишіть, що повинен зробити ваш вихованець своїми руками з першого дня навчання до вступу в пору зрілості – для матері, батька, для людей, щоб бути справжньою людиною, знати що таке праця, честь, гідність, турбота про людину. Написати назви книжок про видатних людей, які мають стати ідеалом для підлітка, юнака і дівчини. Вони повинні побачити те, що вони зробили своїми руками. Вони мають знати, що таке трудові мозолі, трудовий заробіток, трудовий відпочинок.
План виховної роботи на невеликий строк є ніби постійним, повсякденним зверненням того, що робиться щодня для досягнення ідеалу. План визначається насамперед життям. План виховання охоплює всю багатогранність діяльності учнів, а також роботу з батьками. План принесе безперечно користь вихователеві в тому разі, якщо буде продумано моральний зміст, мету кожного виду діяльності. Необхідною рисою і планування, і практичної роботи є в зв’язку з цим наступність і розвиток того, що вже досягнуто. Можна сказати, що одна з таємниць виховання полягає в тому, щоб постійно робити одне й те саме, але щоб вихованці цього не помічали. Як виховати справжню людину? «Виховати справжню людину, навчити її жити – це значить виховати в неї почуття громадського обов’язку, навчити служити обов’язку».

28. Розкрити основні ідеї Сухомлинського, які стосуються виховання гуманізму у дітей та обґрунтувати їх актуальність в роботі із сучасними школярами.
Сухомлинський казав «Дитина робить не завжди тому, що її вчать робити погане, а частіше тому що її не вчать робити добре»
проводити масові заходи «Свято матері», «Свято троянди», «Закладення саду вдячності»
розповіді про гарні вчинки людей (матеріал брати із газет, журналів, книг, як сучасного життя так і минулого)
сам уклав хрестоматію маленьких повчальних розповідей (все що робить вчитель повинно схвилювати вихованця і тільки це схвилювання повинно вилитись обов’язково в справу, допомогу школі, людям, сімї, тоді ці розповіді не залишаються просто розмовами)
щоб діти не робили, в них повинно виникнути почуття задоволення від зробленої справи .
Дуже важливо, щоб з дитинства в людини було духовне життя в світі моральних цінностей – святинь нашої ідеології, нашої батьківщини, нашої історії, нашого народу. Суть духовного життя маленького громадянина повинна бути в захопленні, одухотворенні красою людини й красою ідеї, у прагненні стати справжнім патріотом, справжнім борцем. Той хто живе в світі моральних цінностей з малих років почуває себе сином Батьківщини. Повага, шанування старших поколінь – закон нашого життя. Поважати старших треба тому, що вони мудріші, духовно багатші за тебе. Повага до старших тим сильніша, чим глибше осмислюється і переживається недопустимість вчинків, невихованість почуттів. Додержання 10 заповідей вважається в колективі справою честі й гідності порушення – ганьбою й моральним невігласом. Берегти матір – значить піклуватися про чистоту джерела, з якого ти пив з першого свого подиху, й питимеш до останньої миті свого життя.
«Суть виховання я вбачаю в тому, щоб кожен вихованець загартовував свою волю і силу духу, виявляв себе в активному прагненні до добра, в рішучості досягти ідеалу добра, щоб то не було».
«Виховання моральної свободи нерозривно пов’язано з культурою бажань, на основі яких формуються високоморальні потреби »

29. Показати співзвучність ідеї Г.Ващенка про мету виховання із завданнями української національної школи на сучасному етапі розвитку нашого суспільства
Головною метою національного виховання на сучасному етапі є :
Передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури, мови.
Формування на їх основі особистісних рис громадянина України, які включають у себе національну свідомість, розвинуту духовність, моральну, естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру.
Розвиток індивідуальних здібностей і таланту.
З розуміння мети життя випливає таке поняття як ідеал. Дане поняття відіграє суттєву роль у процесі виховання. Найбільш широко поняття ідеалу національного виховання розкриває Г.Ващенко у своїх творах «Виховний ідеал», «Виховна роль мистецтва» та ін. В основу свого розуміння ідеалу національного виховання автор кладе загальнолюдські і національні вартості, що є духовним надбанням народу. До загальнолюдських вартостей належить моральний закон творення добра та боротьби зі злом, пошук правди, справедливості, визнання ідеалів любові і краси. Носієм всіх цих вартостей є християнська релігія. Вона орієнтує людину на служіння вищому ідеалу. Водночас людина народжується і живе в конкретному національному середовищі, що вирізняється серед інших своєю мовою, культурою, звичаями. Саме звідси, з походження людини, починається для неї поняття свого народу, своєї нації, свого етносу.
Таким чином, ідеал національного виховання ґрунтується на двох головних цілях: служіння Богові і своїй нації. Бог – це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса. Нація – реальна земна спільнота, у житті якої повинні реалізуватися абсолютні загальнолюдські вартості. В педагогічносу сенсі виховний ідеал – людина, яка служить Богові і Україні. Така орієнтація приводить Ващенка до категоричного протиставлення українського нац.виховання, з одного боку, більшовицькій моделі, яка ґрунтується на матеріалізмі і атеїзмі; а з другого – націонал соціалістичній ідеології фашизму з її проповіддю культу сили і зневаги до людини.
Національне виховання в українській школі повинно орієнтуватися на історичні потреби нації, головною серед яких є державотворення. Проте, сформульована ще в довоєнні роки, загальна ціль виховання – прилучати молоде покоління до творчої участі у рідній культурі, а через неї також до культури загальнолюдської – залишається основоположною. Народ тільки тоді розвине національну зрілість, коли, не втрачаючи свою національну само зосередженість, спиратиметься на загальнолюдські духовні цінності (О.Вишневський).
Співзвучність ідеї Ващенка - української національної школи полягає у наступному: виховання Людини, свідомого громадянина високих громадських якостей, які базуються на християнських засадах, які люди складатимуть національно зрілий народ. Також повага до надбань національної культури, звичаїв, традицій, і на цій основі підготовка особистості до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя. Це ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, товариша.
Громадянин: формування людини з яскраво вираженою активною громадською позицією, з почуттям обов’язку і відповідальності перед суспільством, національне виховання – історія України, героїчне минуле народу.
Трудівник: вміння і бажання активно працювати, створювати нові матеріальні та духовні цінності , національне виховання – споконвічно складені норми і культура праці до землі, повага до праці.
Громадський діяч: активна участь особистості в громадському житті, національне виховання – історія України, героїчне минуле її народу, бажання покращити життя народу, країни.
Сім’янин: майбутній чоловік, батько, мати, дружина, сформовані поколіннями народу норми поведінки у сім’ї, родині, на вулиці, в громадських місцях: повага до старших, обов’язки, які накладаються на кожного члена родини.
Товариш: володіння вміннями розуміти іншу людину, відчувати жалість, поступатись, (християнські засади – 10 заповідей Божих, 6 правд Віри)
Виховання забезпечує у сім’ї всебічних розвиток особистості: розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичне виховання. У зміст національного виховання входить утвердження рис національного характеру, усунення, запобігання негативних рис.

розкрити можливі причини конфліктів між педагогами і учнями.
Конфлікти виникають практично в усіх сферах людського життя. Є багато визначень, але всі вони наголошують на винекненні протиріччя, різнобіжності. Конфліктна ситуація – це наявність протилежних думок, потреб, інтересів. Конфлікт – це зіткнення протилежних думок, інтересів, цінностей, що супроводжується негативними емоціями. Тобто конфлікт являє собою єджність конфліктної ситуації з конфліктною взаємодією. Є думки, що конфлікт – це завжди негативне явище, проте під час конфлікту опоненти мають змогу відкрито висловити свої думки, почуття, переконання. В цьому полягає позитивний сенс конфлікту.
Є різні типи конфліктів, що виникають у шк.середовищі: “учн.-учн.”, “учн.-вч.”, “учн.-батьки”, “вч.-батьки”. Особливістю шк.конфліктів є те, що в них залучені учні, психіка яких дуже вразлива, тому їх наслідки є непередбачувані, що накладає на вчителя особливу відповідальність щодо уникнення чи врегулювання конфліктів. Вчитель повинен розглядати конфлікт, як задачу, яку потрібно розв’язати швидко, з найменшими псих. втратами на користь учасників.
Незаперечним є той факт, що конфлікт краще попередити, ніж потім розв’язувати. Тому вчителю треба дотримуватись неконфліктної поведінки. Якщо не вдалось уникнути, то його слід толерантно розв’язати. На всіх етапах вирішення шк.конфлікту вчитель повинен зберігати спокій, підтримувати в учасників повагу до себе та взаємоповагу. Вчитель повинен бути авторитетом, щоб керувати конфліктом. Щоб розрядити конфлікт, потрібно провести бесіду з обома сторонами.
Виникали конфлікти і у Макаренка з його вихованцями. Про це свідчить і той факт, що одного разу у стані гніву і образи Макаренко вдарив Задорова – одного з своїх вихованців. Це сталось, коли хлопець не послухав вчителя і звернувся до нього на “ти”, а також через крадіжки і бійки. Він казав: “як-більше вимог до людини, як-більше поваг до неї.”
Причини і шляхи подолання конфлікту у “уч.-вчитель”: 1)нелюбов до предмету – зацікавити, 2)нелюбов до вчителя – поговорити з учнем, 3)незадоволення оцінкою – оцінки вмотивовувати, 4)труднощі, проблеми в сім’ї – виявити і допомогти, 5)нецікава тема – зацікавити.
Риси особистості педагога, що не конфліктує з учнями: доступність, дружелюбність, терпеливість, знання свого предмету, майстерність викладання, висока вимогливість до учнів, об’єктивна оцінка знань і поведінки, врівноваженість, добродушний гумор, інтерес до справ учнів, справедливість, делікатність

31. Виявити та обґрунтувати можливості використання у виховному процесі українських національних традицій. Обрядів та звичаїв.
Позакласна робота – різноманітна, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, її організовує з учнями в позаурочний час пед колектив школи. Завдання: закріплення, збагачення, поглиблення знань, застосування їх на практиці, розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наук світогляду, вироблення умінь і навичок самоосвіти, формування інтересів до різних галузей науки... виявлення і розвиток інд:. творчих здібностей, нахилів, поширення виховного впливу на учнів у різних напрямках виховання.
Завдяки звичаям дитина звикає притримуватись правил поведінки значно раніше, ніж розуміти їх моральну суть. При цьому все це відбувається в молодому віці, коли кожна людина сприймає вплив етичного середовища. Педагогічна сила звичаю полягає в тому, що він підсилюється фізіологічним виробленням певних умовних рефлексів які формують стереотипну поведінку.
Зміст: естетичне; моральне, трудове, фізичне, розумове в-ня. вітньо-пізнав діяльність, заняття з праці і техніки та. профорієнт робота. Заняття різннми видами мистецтва, спортивно-масова. а. робота, ігри та розваги, читання. Принципи: добровільна участь, сусп. спрямованість, ініціатива і самодіяльність, розвиток винахідливості. дитячої техн., художньої творчості, взаємодія різних форм і видів. Форми: масові, групові та індивідуальні Народна п-ка - галузь пед. знань і досвіду народу, що проявляється в домінуючих серед нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. Педагогіка народознавства - напрям у сучасній б-ці, шкільній практиці, який забезпечує: практичне засвоєння учнями творчих традицій, звичаїв обрядів прадідів. Родинна п-ка - складова частина народ к-ри. Включ.: : відновлення у правах, використання її виховних можливостей, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких). Мета національного виховання - в-ня всебічно розвиненоі особистості на нац традиціях Про важливість нац. вих говорять Стельмаховим та Сухомлинський. Перший говорить,: "важливість нар вих. у вихованні свідомого громадянина своєї держави, називає її школою, яка завжди з нами, школою сім'ї, материною і батьковою наукою, університетом житгя через який проходить кожна людина. Це ніжна і щира мамина пісня, цікава дідусева бувальщина, запальний народний танець. Без сім'ї школа нічого зробити не може. Розтладати навчання поза материною педагогікою - це даремне витрачати час " . На кожному етапі свого розвитку нац. вихов. вбирало в себе найкращі здобутки світ к-ри, які збереглися в народних традиціях. Правильно організоване нац. в-ня формує повноцінну особистість, яка цінує свою національну гідність, совість, честь. Так форм, нац. х-р.
Сухомл: "Нар. пед. -це зосереджене дух. життя народу, в ній розкриваються нац. особливості ". Практ. використання нац. традицій в родинному в-ні (любов до матері, що є основою патріотичних та нац. почуттів.)
Зміст нац вих.: 1 система цінностей (сім'я і церква); 2. українознавсво (спеціалісти, вчителі, дорослі) 3. виховний потенціал (педагоги -вихователі-керівники гуртків). Цінності: абсолютні, вічні (аг. людські); національні; громадські, особистісні. Нац. спрямованість в-ня передбачає, оволодіння рідною мовою, формування нац. свідомості, любові до рідної землі, роду, прищеплення шанобливого ставлення до к-ри,спадцини,традицій і звичаїв. ляхи реалізації, у процесі вивченні). Шляхи реалізації: в процесі вивчення навчальних дисциплін (виявити потенційні виховні можливості свого предмету в усіх напрямках змісту виховання). у позакласній та позашкільній вих. роботі (залучення учнів до різних видів практичної діяльності, участь у яких сприяє виробленню навичок і звичок відповідної поведінки, залучення сім'ї і громад-кості до реалізації напрямків виховної роботи). Засоби реалізації. рідна мова, родовід, краєзнавство, рідна природа., нац. Міфологія, народний календар, родинно-побутова к-ра, нац творчість, нац. пріоритети і вих. Молоді, що реалізує на практиці принцип виховання народності, єдності загальнолюдського і національного, етнізації. Форми реалізації: групова робота (екскурсії, вих. заходи), батьківський всеобуч, родинні свята, індивідуальна робота, зустрічі з громадськістю, пошукова робота. Схема нац.-патріотичного виховання. 1. Народній календар (культурно-мистецька діяльність, історія, духовність, нар. традиції і звичаї, обряди населеного пункту. 2.Укр. козацтво (історія, формування, козацька фізкультура). 3. Українознавство (рідна мова, усна дитяча творчість, усна народна твор., усна народ. символіка, навчання на художніх образах, родинні звичаї та традиції. )
В школі створюються кабінети народознавства товариства народних умільців. Саме там учні знайомляться з народними ремеслами ,традиціями, звичаями, обрядами. А також проводяться тижні української культури, козацької педагогіки, відкриті заходи, вечори, деякі класи працюють над проблемою педагогіки народного календаря.


32. Виявити та обґрунтувати можливі шляхи демократизації та гуманізації діяльності самоврядування в сучасній школі.
Колектив – організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності. Ознаки колективу: наявність суспільно-значимої мети, щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, існування певних психологічних стосунків між членами колективу. Ознаки дитячою колективу: віковий діапазон, специфічна діяльність (навчання), мінливість складу, відсутність життєвого досвіду. Функції: організаторська, виховна, стимулююча.Етаїти розвитку дит колективу (за Макаренком): 1.В якості його зміцнюючого засобу виступають вимоги педагога до учнів. 2.Коли на вашу сторону перейшли активісти. Коли навколо вас організовується група, що свідомо хочуть підтримувати дисципліну. 3.Вимоги ставить колектив. Це досягається при згуртуванні вихованців..
Суб’єктами і об’єктами виховання водночас є органи учнівського самоврядування в школі та їх представники в класах. Вони уособлюють демократичну та самодіяльну атмосферу в школі, формують організаторські якості у провідних активістів, допомагають педагогічному колективу в проведенні різноманітних шкільних заходів, а подекуди самі виступають їх ініціаторами. В цілому учнівські органи самоврядування є незамінними помічниками педагогів.
Демократизація виховання – розвиток різноманітних форм співробітництва і встановлення довіри між вихователями і вихованцями, повага до суверенітету особистості дитини, розуміння її запитів та інтересів. Гуманізація виховання – пріоритет завдань самореалізації особистості вихованця, створення умов для вияву обдарованості і талантів дітей, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.
У школі створюються учнівські громадські організації на принципах самоуправління. Головне – задовольнити природне бажання дітей самим вирішувати, яким повинен бути зміст їхнього життя. Педагоги повинні поважати самостійні рішення учнівського колективу і його органів.
Функції6 організаторська, виховна, стимулююча. Органи колективу - це вибрані або уповноважені особи, яким члени колективу доручають спільно планувати громадські справи, розподіляти доручення між членами колективу, перевіряти їх виконання, координувати і об'єднувати роботу всіх первинних осередків. Структура не є стандартною. Постійний орган - учнівський комітет. Під його керівництвом діють комісії із представників класів: навчальна, трудова, господарська, дисципліни та порядку,: санітарна, та інші. Умови підвищення ефективності учнівського самоврядування: подолання формалізму діяльності уч. Самоврядування і в пед. керівництві ним; надання самоврядуванню якомога більше самостійності; включення членів самоврядування у процес оновлення школи, в боротьбу з негативними явищами у навколишньому середовищі; надання самоврядуванню реальних прав і обов'язків, повага педагогів до самостійності рішень уч. колективу і його органів, відбір до самоврядування найавторитетніших лідерів колективу, відмова педагогів від нав'язування учням своєї волі у цій справі, кваліфікована допомога активу, навчання складної справи керівництва; часта зміна функцій керівника і підлеглого; систематичне звітування членів самоврядування перед колективом; постійне навчання членів самоврядування. Функції: організаторська, виховна, стимулювання, контролююча. Актив колективу -це передусім члени органів самоврядування (ядро), а також рядові члени колективу, які поводяться бездоганно і вимагають того від інших членів. Структура учнівської ради: 1. голова; 2. заступник голови; 3.Вектори діяльності: 1)навчальний; 2) по роботі з молодими школярами; 3) із спортивної роботи та туризму; 4)і інформаційної роботи; 5) санітарно-гігієнічний; 6)охорона порядку; 7)з організації та проведення культурно-просвітницьких та масових заходів.
Збори колективу класу - це одна з форм самоврядування. Про збори класу:
Роль, активу в колективі, керування розвитком колективу (постановка вимог до членів, колективу, слідкування за їх виконанням, допомога тим, хто часто порушує дисципліну). Макаренко: не можна уявити колектив, якщо взяти суму окремих особистостей. Колектив - це соціальний живий організм, який тому і організм, що має органи. Що там є повноваженн,. Відповідальність, співвідношення частин, взаємозалежність, а якщо нічого цього нема, то нема й колективу. Наявність працездатного і діяльного активу - суттєвий фактор учнівського колективу та його демократизації Він вважав актив зміцнюючим ядром, його організаційним центром. Актив зберігає стиль, тон і традиції колективу. Види колективів: загально-шкільні, первинні і тимчасові. Закон руху колективу: колектив повинен постійно рухатись вперед, добиватися нових успіхів. Якщо немає мети, то не можна знайти способу його організації. Перспектива - це завтрашня радість (близькі, середні, дальні). Педагогіка паралельної дії. Ознаки колективу: мажор, оптимізм, бадьорість.

33. Скласти і обґрунтувати схему аналізу відвіданого вами виховного заходу в школі.
Схема аналізу виховного заходу:
Підготовка заходу. Виховна і пізнавальна мета. План – конспект, своєчасне його пред’явлення. Підбір наочності, технічних засобів. Попередня підготовка учнів, участь їх у проведенні заходу. Оформлення приміщення і створення відповідних умов для більш ефективного проведення заходу.
Початок заходу. Вхід учнів, керівника, гостей. Вітання, облік відвідування, готовність до роботи. Повідомлення теми, мети, завдання. Час, затрачений на початок заходу. Висновки.
Характеристика заходу за змістом. Актуальність. Повнота і послідовність викладу, емоційність, доступність матеріалу. Відповідність змісту віковим особливостям, рівню розвитку учнів. Правильність і доступність висновків. Рекомендації учням для самовиховання.
Характеристика методів і прийомів. Які методи і прийоми використано, їх доцільність. Вміння застосувати дані методи і прийоми. Використання наочності, технічних засобів. Розвиток ініціативи, допитливості, бажання діяти. Активність й інтерес учнів. Висновки і пропозиції.
Дисципліна і поведінка учнів. Робочий настрій та діловитість. Стан дисципліни. Характер порушень порядку і їх причин. Методи і прийоми дисциплінування учнів. Ступінь активності і зайнятості учнів.
Висновки. Кінець заходу. Форма закінчення заходу. Чи зроблено висновки, що випливали зі змісту заходу? Досягнення мети і завдань. Вплив на розвиток свідомості, почуттів та волі. Прищеплення загальнолюдських цінностей, формування певних вмінь (моральної, естетичної оцінки, культури поведінки). Висновки і пропозиції.


34. Продумати і обґрунтувати план інструктивної бесіди з представником правоохоронних органів, який буде виступати перед учнями вашого класу з питання запобігання правопорушень з боку неповнолітніх.
При визначенні змісту правового виховання школярів потрібно мати на увазі, що у повсякденному житті їм доводиться стикатися з різними ситуаціями не тільки змісту Конституції, а й адміністративного, цивільного, кримінального, сімейного та інших галузей права. Потрібно мати на увазі, що учнів в першу чергу необхідно ознайомлювати з тими положеннями, які стосуються неповнолітніх, і водночас готувати до дорослого життя. А для цього необхідно ознайомлювати їх з правовими нормами, що регулюють життя і діяльність дорослих. Передусім потрібно показати школярам, що в основі кожної норми права, особливо кримінального, лежить відповідна моральна норма. Адже хуліган бешкетує, бо не поважає оточуючих і себе, злодій краде, бо не поважає приватної та державної власності, у ґвалтівника відсутня власна гідність і повага до жінки. Під час розкриття змісту норм кримінального права з використанням ілюстративного матеріалу не потрібно деталізувати приклади вчинення правопорушень чи злочинів, бо це може призвести до їх копіювання окремими повнолітніми. Негативний приклад потрібно розкрити так, щоб він не викликав захоплення, бажання наслідувати його, а, навпаки, сприяв би появі у школярів непримиренності до зла. Важливо показати, які саме негативні риси особи призводить до злочину і як їх позбутися. Важливим моментом правового виховання учнів є розкриття перед ними «перспективи» тих, хто порушує правові норми. Відповідно до цього я пропоную такий план інструктивної бесіди з представником правоохоронних органів, який буде виступати перед учнями мого класу з питання запобігання правопорушень з боку неповнолітніх:
Злочин і правопорушення: в чому їх відмінність?
Відповідальність, яка загрожує за підготовку злочину і співучасть у ньому.
Хто такий неповнолітній і які його права і обов’язки?
Особливості відповідальності за скоєння злочину неповнолітніми.
Що чекає тих, хто порушує правові норми?
Цей представник правоохоронних органів виступає під час такого виховного заходу:
Тема: Взаємозв’язок права та моралі. Як вони допомагають один одному?
Мета: Довести, що злочин – анти суспільне явище, переконати молодь у потребі боротьби із злочинністю.
Питання для обговорення:
Мораль і право у системі соціальної норми.
Принципи, спільні для моралі та права.
Додержання законів – не тільки правова, а й моральна вимога.
Українське право – надійне знаряддя захисту інтересів держави, життя, здоров’я, честі та гідності українських громадян.

Навчання №31
Скласти і обгрунтувати схему аналізу ефективності проведення колегою уроку. Сухомлинський писав, що ураок – основна ділянка навчально- вихоного процесу, на якій вчитель щоденно здійснює освіту, виховання і всубічний розвиток учнів. Від якості кроку залежить не тільки міцність, глибина знань, а й виховання науково-матеріальстичного світогляду, любові до знань і нуки, поваги до духовних багатств. На уроці розвиваються пізнавальні і творчі сили учня, формуються уміння наукового мислення, виховується любов до книги. Від уроку йдуть десятки непомітних на перший погляд ниточок до позакласнї роботи, самовиховання, індивідуальної роботи, до обміну досвіду, до роботи вчителяз батьками. На уроці можна побачити сильні і слабкі сторони і позакласної роботи, і пед освіти батьків, і виховання учнівського колективу. Виділяють такі основні традиційні вимоги до уроку: організаційні, дидактичні, психологічні, етичні, гігієнічні. Аналіз уроку як цілісної складної пед с-ми передбачає вивчення, аналіз та синтез оцінювання реалізації цих основних вимог в їх органічному взаємозв’язку та взаємозумовленості. Проаналізувати урок можна за схемою: аналіз структури уроку, аналіз організації навчального матеріалу, аналіз організації пед діяльності вчителя танавчально пізнавальної діяльності учнів, аналіз організвції навчально-методичного забезпечення та оснащення уроку, аналіз витрат часу на організацію праці вчителя та учнів аналіз реалізації змісту освіти та навчання на уроці, аналіз організації ьі змістугігієнічного навчання та вихов. Творцем класно-урочної с-ми навчання був Я.А.Коменський. він ввів уроки(1 год.), що чергувалися перервами. Він дав ряд вказівок щодо побудови уроків: на кожному уроці треба виділяти час для опитування, пояснення нового матеріалу, справ по закріпленню вивченого. Кожен урок має мати строго визначену тему і головне завдання.


Навчальний процес
1. Визначити основні світоглядницькі аспекти предмету з фаху і на конкретних темах показати шляхи їх реалізації.
Світогляд складається з таких підсистем: а) найбільш загальні знання як основа формування поглядів і переконань; б) світоглядні вміння(розумові операції); в) сукупність почуттів, в яких виражається позиція особистості; г) вирішення світоглядних проблем на основі вольових якостей(рішучість, принциповість)
Оскільки світогляд являє собою систему наукових, політичних, філософських, правових , естетичних , моральних понять, поглядів переконань, які визначають ставлення людини до оточуючого середовища і до самої себе, то кожний шкільний навчальний предмет являє собою складову єдиного цілого.
Так дисципліни природничого циклу розкривають природничо-наукову картину світу, суспільні науки показують закономірності суспільного розвитку, в процесі трудового і виробничого навчання учні знайомляться з розвитком економіки і виробничих відносин. У своїй єдності всі ці предмети дають можливість при їх засвоєнні сформувати цілісний науковий світогляд.
Шляхи формування наукового світогляду у процесі вивчення шкільних навчальних дисциплін: а)теоретична спрямованість навчально-виховного процесу; б)здійснення між предметних зв’язків ; в)забезпечення діалектичного мислення на уроках
У процесі вивчення математики

2. Визначити та обґрунтувати, які вікові на індивідуальні особливості учнів будете враховувати на різних етапах уроку.
Вікова періодизація - поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки, що вимірюються роками. В педагогіці шкільний вік поділяють на:1-молодший шкільний вік - від 6,7 до 11, 12 років, 2- середній шкільний вік - 12-15р., 3- старший шкільний вік 15-18.
Кожний віковій групі характерні певні анатомо-фізіологічні, психічні, соціальні властивості, які називають віковими особливостями.
1. Важливими показниками готовності дитини до навчання є звичка до розумових зусиль, зосередженість у роботі, вміння слухати вчителя і виконувати його вказівки. Пізнавальна діяльність молодшого школяра в основному проходить в процесі навчання. Память наочно-образна. Мислення розвивається від емоційно-образного до образно логічного.
2. Сприймання перебуває в стадії становлення, тому якість його різна. Поліпшується продуктивність і зростає якість памяті. Характерна розкиданість інтересів. Значне місце відіграють різні форми спілкування. Під кінець підліткового періоду перед учнями постає питання вибору професії.
3. період формування світогляду, самосвідомості, характеру і життєвого самовизначення. Пізнавальна діяльність сприяє формуванню світогляду. Память характеризується зрілістю, мислення здатне абстрагувати і узагальнювати навчальний матеріал. Мова збагачується науковими термінами, стає виразною і точною.
У кожній вікові групі є значні індивідуальні властивості. До них належать особливості сприймання, мислення, памяті, уяви, інтересів, нахилів, здібностей. Глибокі знання вікових та індивідуальних особливостей учнів необхідні для вирішення завдання на кожному етапі уроку.
Індивідуалізація - це врахування в процесі навчання індивідуальних особливостей учнів у всіх його формах і методах. У "Педагогічній енциклопедії"" індивідуалізація визначається як "організація навчального процесу, за якої вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їхніх здібностей до навчання" .
Під диференціацією розуміють таку форму індивідуалізації, коли учні, схожі за певними індивідуальними особливостями, об'єднуються в групи для окремого навчання.

5. Продумати та обґрунтувати систему запровадження диференційованого навчання учнів з фаху.
Навчально-виховний процес, який враховує типові індивідуальні особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за таких умов диференційованим навчанням. Види диференціації: за здібностями; за відсутністю здібностей; за майбутньою професією; за інтересами учнів; за талантами дітей.
Реалізація диф навчання в умовах комбінованого уроку.
Розроблена технологія диф навчання на уроці базується на поділі учнів класу на три індивідуально-типологічні групи за темпом навчання, рівнем навченості, научуваності, пізнавальної активності та самоорганізації; забезпеченні провідної ролі методу самостійної роботи на уроці; вирівнюванні чотирьох типів самостійної роботи: відтворюючої за зразком, реконструктивно-варіативної, творчої та евристичної відповідно до індивідуально-типологічних особливостей учнів.
1. Етап перевірки домашнього завдання.
Розпочати цей етап доцільно з фронтальної перевірки наявності домашнього завдання в усіх учнів з метою вилучення тих, що його не виконали, і утворення з них четвертої тимчасової типологічної групи за ситуативно-обумовленим чинником “ставлення до навчання”. Якщо не організувати виконання цими учнями хоч частини домашнього завдання найнижчого рівня, то вони у кращому випадку, залишатимуться пасивними спостерігачами до кінця уроку.
2. Підготовка до нового етапу, до активного, усвідомленого засвоєння нових знань.
Підвівши підсумки попереднього етапу роботи для учнів 1-ї, 2-ї, 3-ї груп, вчитель відключає від роботи учнів 4-ї групи, проводить мотивацію навчальної д-ті всього класу і починає усне опитування за темою попереднього уроку. Оскільки учням 3-ї групи немає сенсу слухати відповіді учнів 2-ї, 3-ї, 4-ї груп, вчитель ”відключає” їх від фронтальної роботи і залучає до самостійної роботи. Потім відповідають учні 2-ї групи і теж отримують завдання для самостійної роботи. Опитування учнів 1-ї і 4-ї груп проводиться за уваги учнів тільки цих двох груп або навіть індивідуально на фоні самостійно працюючого класу.
3. Етап засвоєння нових знань.
На цьому етапі уроку найприйнятнішим є спосіб вирівнювання умов сприйняття нового матеріалу, який полягає в більшій к-ті повторювань пояснення нового матеріалу для учнів 2-ї та 1-ї груп. К-ть повторень залежить від ступеня складності матеріалу і відмінностей у навчальних можливостях учнів.
4.Первинна перевірка розуміння нового матеріалу.
На цьому етапі диференційований підхід до учнів різних типологічних груп полягає в “адресності” запитань різного типу в умовах фронтальної роботи. Так, учням 1-ї групи призначаються загальні питання, відповіді на які містяться безпосередньо в тексті підручника і не потребують складних розумових операцій на найвищому рівні. Учням другої групи необхідно адресувати запитання альтернативного характеру Які потребують біль розгорнутої і аргументованої відповіді і стимулюють здійснення складніших розумових операційна вищому порівняно з 1-ю групою рівні. Учні третьої групи дають відповіді на проблемні запитання , які потребують ще поширеніших і аргументованіших відповідей з елементами власних суджень і вимагають таких розумових операцій, як аналіз, синтез, доведення, порівняння, узагальнення, висновки .
5 Первинне закріплення знань
6 Закріплення знань
7 Узагальнення та систематизація
Основний метод роботи на цьому етапі уроку - метод керованої самостійної роботи. Етап первинного закріплення знань починається з фронтальної роботи: вчитель дає зразок виконання завдання за темою уроку, викликає до дошки учнів, які під керівництвом вчителя виконують завдання за зразком. Потім учні третьої групи самостійно виконують ,відтворюючи завдання за зразком. Вчитель продовжує фронтально працювати з учнями 1-ї та 2-ї груп, потім учні 2-ї групи починають працювати самостійно, а з учнями 1-ї групи вчитель ще деякий час працює і тільки потім дає завдання С/Р
8.Контроль і систематизація
9 Підведення підсумків уроку
10 Інформація про виконання Д/З, інструктаж про виконання
Д/З обов”язково диференціюється відповідно до індивідуально-типологічних особливостей учнів. Вчитель повинен забезпечити розуміння мети Д/З, змісту та способів його виконання, тобто повинен створити умови для його успішного виконання всіма учнями.

6. Розробити та обгрунтувати фрагмент нестандартного уроку з фаху.
Урок -КВК розпочинається вступним словом вчителя, в якому нагадує про порядок проведення уроку. Змагання розпочинається з конкурсу “Розминка“. Це п’ятихвилинна самостійна робота учнів на листочках.
Наступний конкурс - “Бліцтурнір” із завданнями типу:”Що б це означало?”, “Знайти помилку”. За цей конкурс команда отримує 5 балів.
Конкурс “Домашнє завдання”. Зошити з домашнім завданням зібрані до уроку. Помічники капітанів перевіряють їх під час попередніх конкурсів. Якщо всі завдання виконані вірно, то команда отримує 5 балів. Але якщо хто-небудь помилився, то від зароблених балів віднімається число очок, що дорівнює к-ті зошитів з помилками.
Самий цікавий -конкурс капітанів. Капітани виходять до дошки. Вчитель дає їм листочки з однаковими завданнями. Команди не тільки вболівають за своїх капітанів, але і допомагають їм: виконують ті ж самі завдання в зошитах.
Ці етапи уроку проводяться в кінці вивчення теми, перед контрольною роботою.

7. Розробити та обгрунтувати фрагмент уроку з фаху з проблемним викладом матеріалу.
Проблемна ситуація як невідємний компонент будь-якої продуктивно- розумової діяльності відіграє важливу роль в інтелектуальному розвитку людини. На уроках математики використання проблемного методу , який не лише формує в учнів потребу і набуті знання, прилучає їх до самостійної дослідницької діяльності. Розкриває критичність мислення, творчі задатки. На різних уроках і на різних його етапах можна застосовувати проблемну ситуацію порізному. Зокрема учні можуть вирішувати дану проблему самостійно, за допомогою запитань вчителя чи з допомогою практичного досвіду. Проблемою може бути пошук нового твердження, спосу дії чи то висунення гіпотези, підтвердження якої вимагає розв’язку деякої задачі. Досягти бажаного результату можна тільки в процесі виконання певної дії, яка є дослідницькою, просто активною або творчою. Наведемо такий приклад.
10 кл. Урок з геометрії. Урок вивчення нового матеріалу. Тема: перпендикулярність прямої і площини. Ознака перпендикулярності прямої площини.

· На основі того, шо ви вже вивчили перпендикулярність прямих в просторі, спробуємо вивести означення прямої
· до площини

· Покажіть на моделі, на вашу думку, яка пряма
· до площини.

· Використаємо відоме означення
· прямих. Спробуйте визначити, якою буде ця пряма по відношенню до прямих, які лежать у даній площині?

· Чи до всіх прямих вона буде
· (лише до тих, що проходять через точку перетину прямої і площини)

· Самостійно сформулювати оначення прямої
·-ної до площини на основі попередніх досліджень.
Тепер ставлю проблему. Сформулювати ознаку
· прямої і площини, зокрема учні самостійно за допомогою досліду повинні визначити, що для ознаки потрібно лише дві прямі у площині, які проходять через точку перетину прямої і площини. Оскільки перевіряти, що дана пряма
· до кожної прямої площини, що проходить через точку перетину не раціонально. Таким чином, поставивши перед учнями дану проблемну ситуацію спонукаємо їх до самостійної пошуково-дослідницької діяльності, що забеспечить, краче засвоєння матеріалу.

8. Показати на конкретній темі уроку з фаху можливості реалізації принципів навчання.
Принципом навчання називають вихідну вимогу до процесу навчання, що випливає із закономірностей його ефективної організазії. Педагогіка розглядає такі принципи навчання: науковість, систематичність і послідовність, доступність, зв’язок навчання з життям, мотивація, наочність, міцність знань, умінь і навичок, індивідуальний підхід, емоційність
Розглянемо приклад.
10 кл. Урок з геометрії. Урок вивчення нового матеріалу. Тема: перпендикулярність площин.

· На основі того, що учні вже вивчили перпендикулярність прямих в просторі та перпендикулярність прямої і площини спробуємо ввести означення перпендикулярних площин

· Розказую учням приклад як на будівництві перевіряють перпендикулярність стін за допомогою тягарця прикріпленого до мотузки. (Зв’язок навчання з життям.)

· Слідуючий етап уроку це доведення онаки перпендикулярності двох площин.

· І закріплення нового матеріалу ми проводимо за допомогою задач.
Принцип науковості прослідковується на кожному етапі уроку. Адже виклад матеріалує науково обгрунтований.
Принцип систематичність і послідовність. При поясненні цього уроку я опиралася на такі понятя та факти, які були встановлені і доведені на попередніх уроках. Наприклад перпендикулярність прямих, перпендикулярність прямої і площини.
Принцип доступності. При викладені цієї теми я дотримувалась правил: від простого до складного, від відомого до невідомого. Адже спираючись на факти попереднього матеріалу було введено означення, а потім і ознаку перпендикулярності площин.
Мотивація. Наприклад за означенням важко перевірити чи дані дві площини є перпендикулярними, а тим більше їх побудувати. А ось за допомогою ознаки перпендикулярності площин це зробити набагато легше.
Принцип наочності в навчальному процесі є похідним від процесу доступності: чим насиченішем є унаочнення уроку, тим доступнішим буде пояснення нової теми. На цьому уроці я використовую моделі та малюнки на дошці для того, щоб учні краще могли собі уявити як розміщуються перпендикулярні площини.
Індивідуальний підхід. В ході пояснення нового матеріалу я особливо враховувала тих учнів, для яких пояснення може бути незрозумілим.
Принцип міцності знань, умінь і навичок це постійне звернення до раніше засвоєних знань, нове групування матеріалу з метою приведення його до системи, використання різноманітних задач для закріплення нового матеріалу на практиці.
Принцип емоційності це застосування наочності, використання цікавих прикладів.

9. Скласти та обгрунтувати тести з вибірковими відповідями для контролю знань учнів на уроці
Використання тестів на уроці математики забезпечуе не тільки об’єктивну оцінку знань та вмінь учнів, а й ефективний обернений зв’язок із учбовим процесом, виявляе факт засвоення знань, що необхідно для отримання реальної картини того що вже зроблено, а що ще потрібно вивчити під час учбового процесу.
До тестів ставлять такі вимоги:
Однозначність, тобто неможливе вільне тлумачення тестового завдання
Правильність, тобто виключати можливість формулювання багатозначних відповідей
Відносно коротка довжина
Інформаційність, тобто такі, які забезпечують можливість зіставлення кількісної оцінки за виконання тесту з порядковою
Зручність, тобто придатні до швидкої математичної обробки
Стандартність,тобто придатні для широкого практичного використання
Розрізняють 2 групи тестів
Розумової обдарованості(інтелекту)
Тести навчальної успішності(спец. підготовлені завд. для виявлення знань учнів, що потребуютькоротких відповідей)
Переваги:
Скорочуе час перевірки
Ставить до всіх учнів однакові вимоги
Усувае ефекти суб’єктивизму
Сприяє дотриманню єдності вимог до оцінки знань
Об’ективність оцінки не настроює учня проти вчителя
Виключає випадковість в оцінці знань
Стимулює до самооцінки знань
Дозволяє статистичну обробку одержаних результатів
Недоліки:
Можна виявити тільки знання фактів, але не здібностей
Заохочуеться механічне запам’ятовування, а не роздуми
Вимагае багато часу для складання програм перевірки
Перш ніж використовувати тести на уроці потрібно визначити як саме учні мають засвоїти навчальний матеріал(1 рівень) тільки впізнавити і розрізняти що до чого(2 рівень) вміти виконувати деякі завдання, щось визначати, доводіти тобто діяти у стандартній для них ситуації (3 рівень)навчити їх діяти у нестандартній для них ситуації.
Тести із вибірковими відповідями, можна віднести до тестів першого рівня.
Складемо тести з теми “Чотирикутники”(8 кл.):
1) Якщо у паралелограма діагонали рівні то він може бути:
a) Тільки квадратом
b) Квадратом і прямокутником
c) Тільки прямокутником
d) Будь-яким видом чотирикутника
2) Якщо у паралелограма діагоналі пересікаються під прямим кутом то він може бути:
a) Тільки ромбом
b) Ромбом і квадратом
c) Ромбом, квадратом або прямокутником
3) Чому дорівнюе сума кутів паралелограма:
a) 180
·
b) 90
·
c) 360
·
4) Якщо одна сторона паралелограма =10см., а друга- 20см. то периметр дорівнюе:
a) 10
·
b) 20
·
c) 60
·
d) 120
·
5) Якщо сторони паралелограма 3см. і 5см. то які ці сторони:
a) Сусідні
b) Протилежні
c) Будь-які
6) Якщо один кут паралелограма =42
·, то чому дорівнюють інші:
a) 42
· або 82
·
b) 42
· або 84
·
c) 42
· або 138
·
d) 84
· або 138
·
7) Сума двох кутів паралелограма =100
·, як це кути:
a) Сусідні
b) Протилежні
c) Будь-які
8) Якщо діагональ паралелограма утворюе з його сторонами кути 30
· і 40
·то кути паралелограма дорівнюють:
a) 60
· і 80
·
b) 70
· і 10
·
c) 70
· і 110
·
9) Якщо один з кутів паралелограма прямий, то він називаеться:
a) Квадратом
b) Прямокутником
c) Ромбом
10) Якщо у прямокутника всі сторони рівні то він називаеться:
a) Ромбом
b) Квадратом
c) Паралепіпедом
Якщо буде виконано 7 і більше завдань отже учень засвоїв даний матеріал на рівні розпізнавання і може вдосконалювати свої знання. Зазвичай такі тести використовують для діагностування знань учнів під час вивчення теми. Таки тести вожна подавати як у усній формі так і в раздрукованому вигляді, після того як учні вже сдали роботи можна зробити перевірку і вказання правильних відповідей одразу несе у собі навчальну функчію що дуже важливо при переході від діяльності 1 рівня до діяльності 2 рівня. Якщо застосовувати тести у такому режимі то то в учнів формуеться -мобільність. Вони вміють працювати у єдиному режимі учні працюють у единому темпі волевим зусиллям формують довільну увагу вміння заставити себе слухати. Розвиваеться здатність переходити від одного питання до другого, давати правильну відповідь.
Технологія тестування забезпечуеоднозначність оцінки будь-якої роботи учня, а значить її об’ективність і незалежність від експерта.
1. життя”
2. розв’язування ребусів, софізмів і т д.
3. завдання до дому.

9.Скласти та обгрунтувати тести з вибіркованими відповідями для контролю знань учнів на уроці з фаху.
Використання тестів у навчанні є одним із раціональних доповнень до методів перевірки знань, вмінь і навичків учнів. Воно оптимальне відповідає повній самостійності у роботі кожного учня. Це - один із засобів індивідуалізації у навчальному процесі, оскільки враховує психологічні особливості учнів, які заважають їхній успішній діяльності.
Крім того, тестовий контроль знань має ряд переваг перед іншими видами контролю. Він дає можливість вчителю перевірити значний об’єм вивченого матеріалу малими порціями і швидко діагностувати оволодіння навчальним матеріалом великої кількості учнів. При цьому строга процедура перевірки знань учнів практично виключає субєктивізм. Систематичність у застосуванні тестового контролю, як правило, формує у школярів дисциплінованість і прагнення до змагання у засвоєнні програмного матеріалу.
Кожний тест, як правило, складається із достатньо великої кількості завдань, призначених для перевірки тих чи інших якостей учнів.
Тест (6кл.)
Тема: множення та ділення раціональних чисел.
1. Знайдіть значення виразу 10-х+10-х+10-х, якщо х=-5.
А) 45; Б)15; В)-45; Г)-15.
2. Обчисліть: (-10-3)*(4-6)
А)26; Б) 130; В)14; Г) -26.
3. Які з наведених добутків від’ємні?
А)(-10)*2*(-5); Б)(-4)(-3)(-2); В)(-2)(-3)(-4)(-5); Г)(-10)*3*5*7.
4. В якому з перелічених випадків добуток від’ємний?
А) Добуток містить парне число від’ємних множників;
Б) добуток п’яти додатних множників і п’яти відємних;
В) Добуток 6 множників, з яких два додатніх, решта - від’ємні;
Г) Добуток 19 від’ємних множників.
5. Розв’язати рівняння: (-2)(-5)х=-10
А)1; Б)0; В)-1; Г)10.
6. Як краще переставити множники, щоб знайти добуток:
А) (0.7*0.2)*(0.5*3); Б) (0.7*0.5)*(0.2*3); В) (0.2*0.5)*(0.7*3); Г) (3*0.7)*(0.5*0.2).
7. Які з поданих чисел можна записати у вигляді добутку двох протилежних чисел?
А) 9; Б)-15; В)-25; Г)36.
8. Яка з поданих часток дорівнює 3?
А) -24: (-8); Б)72: (-24); В) -90: 30; Г) 0: 3.
9. Виконайте дії: (5-25):(2-3)
А) -6; Б)4; В) 6; Г)20.
10. Знайдіть значення виразу (3х+15):х , якщо х=-3
А) -2; Б)-8; В)8; Г)2.
11. Знайдіть суму часток (26-36):5 і (-40+28):(-2)
А)4; Б)-8; В)-4; Г) інша відповідь.
Форма завдань запропонованого тесту найбільш відома і найчастіше використовується у практиці тестування. В таких завданнях дається 4 відповіді, з яких одна правильна. Відповіді на такі завдання прийнято оцінювати в 0 або 1 бал, хоч можлива їх оцінка і більшою кількістю балів. У відповідях враховані типові помилки учнів.

10. Сласти та обгрунтувати план проведення вступного заняття гуртка
Важливе місце середпо за урочних формнавчання займае участь учнів у різноманітних прдметних гуртках. Такі гуртки створюються в школах відповідно до навчальних предметів. Щоб викликати інтерес учнів до діяльності гуртка, в ряді шкіл навіть назви придумують інтригуючи. Предметні гуртки беруть участь у проведенні масових виховних заходів у маштабах школи, Вони проводятьтематичні вечори, конкурси, олімпіади стінгазети і т. д. Такі заходи сприяяють поглибленню знань учніві підвищюуть інтерес учнів і підвищують інтерес до навчальних предметів, знайомлять всіх із змістом роботи гуртків на їх заняттях.
- Роботу математичних гуртків можна поділити на два напрямки
Перший - формування і розвиток початкової цікавості до математики та розвиток математичного мислення. Другий - поглиблення і розширення знань з математики і розвиток мислення. Перший напрямок є провідним для гуртків учнів 5-7 класів, другий - для гуртків 8-11 класів, хоч елементи обох напрямківнаявні в кожному з них.
- Залучення учнів до гурткової роботи найкраще здійснювати на уроках, запропонувавши їм цікаву задачу або фрагмент з історії розвитку математикиі запросивши продовжити цю роботу на засіданнях гуртка.
- Робота гуртка проходить ефективніше, якщо він об’єднує відносно стабільний склад учнів і працює за складеним заздалегідь планом. План має передбачати не тільки доповіді вчителя і розвязування різноманитних задач, а йповідомдення самих гуртківців, випуск стінних газет і прведення вечорів, олімпіад тощо.
Заняття вгуртках (особливо для учнів 5-7 класів) мають бути якомога жвавішими , з елементами гри, змагань, мають захоплювати учнів. Окремі задачі і запитання бажано добирати так , щоб трудноші, які виникають в процесі їх розв’язання, спонукали учнів до розгляду певних питань теорії і новіх способів діяльності , які дещо розширюють і поглиблюють програму
- Водночас у зміст роботи гуртків варто включати ребуси математични фокуси і загадки тощо.
Тема :У світі математики
Мета: Викликати в учнів интерес до вивчення математики. Показати практичне застосування математичних знаньта настроїти їх на подальшу співрацю.
Вік дітей: 5-7 клас
План бесіди
Мотивація необхідності знань з математики
Ознайомлення учнів з програмою занять гуртка
Розвязування шарад та ребусів
Показ математичних фокусів учнями що вже займались у гуртку
Підсумки

11. Проаналізувати один із шкільних підручників з фаху з точки зору психолого-педагогічних вимог до нього як засобу навчання
Підручник - книга, що включає основи наукових знань з певної навчальної дисципліни у відповідності з цілями навчання, встановленими програмою і вимогами дидактики. У підручнику .... матеріал викладено точно, доступно, просто. Чітко формулюються визначення правил, ідей. Мова підручника точна і доступна. Навчальний матеріал правильно розподілений за розділами і параграфами. Кожен параграф містить ілюстрації, схеми, малюнки, які допомагають учням у кращому сприйнятті матеріалу. Є приклади розв”язування задач і вправ. Після задач йдуть вправи для повторення. Закінчується параграф переліком типових задач для контрольної роботи. Важливий матеріал виділений іншим шрифтом. Підручник має естетичний вигляд( тверда палітурка, кожна сторінка оформлена з художньою майстерністю).

12. Скласти та обґрунтувати план проведення тижня з предмету за фахом
Однією з форм позакласної роботи є тиждень математики. “Тижні математики” дають змогу залучити до позакласної роботи багатьох учнів усіх класів; розкрити їх потенційні здібності , підвищити рівень математичної культури, розвивати пізнавальний інтерес учнів, розширити їх кругозір, показати роль матем. В науково-технічному прогресі і в розвитку інтелектуального потенціалу країни. Ця форма роботи насичена конкретними заходами, і тому успішне проведення “тижня математики” вимагає серйозної і тривалої підготовки.
Керувати цією роботою доцільно доручити організаційному комітету до складу якого входять вчителі і учні , а очолює його ініціативний вчитель математики. Комітет складає сценарій тижня, призначає відповідальних за кожну ланку роботи ( випуск газет, робота членів журі, підготовка матеріалів стенда, оформлення приміщень, добір повідомлень, питань для КВК) При цьому треба враховувати індивідуальні інтереси і можливості вчителів і учнів, оскільки підготовча робота має бути масовою і творчою. Велику допомогу може надати в цей період шкільна преса, бібліотека, запропонувавши спеціальні науково-популярні видання з математики, статті в журналах
За 10 днів до початку тижня доцільно оформити спеціальний випуск шкільної математичної газети з інформацією про термін проведення і зміст заходів на весь тиждень. Варто кожному дню тижня присвятити невеликий опис, ілюстрований відповідними малюнками і епіграфом.
На черговому засіданні методичного об”єднання вчителів математиків треба підбити підсумки тижня, назвати досягнення і недоліки накреслити плани на майбутнє.
Проведення такої форми позакласної роботи дозволяє розкрити потенційні здібності учнів, розвивати пізнавальний інтерес, розширити їхній кругозір , підвищити рівень математичної культури

13. На конкретному уроці з фаху показати шляхи реалізації його виховної і розвиваючої мети.
Тема уроку: ...
Мети уроку:...навчальна...
Виховна - виховати вольові якості : наполегливість у роботі, уважність, самостійність, кмітливість, ініціативу.
Розвиваюча - розвинути в учнів пізнавальні здібності (сприйняття, пам’ять, мислення, уяву, мову), творчі можливості.
Показати це на прикладі будь-якого уроку.

14. На конкретних темах навчальної програми з предмета вашої спеціальності показати, як реалізуються при його вивченні принципи науковості, систематичності, доступності навчання.
Принцип науковості: розкриття причинно-наслідкових зв’язків явищ, процесів, подій; проникнення в суть явищ і подій; показ могутності людських знань і науки та ознайомлення з методами науки, пізнання; показ досягнень науки нинішнього дня; розкриття історії розвитку науки, боротьби тенденцій; зв’язок даної науки з іншими.
Принцип систематичності: система в роботі вчителя: систематична робота над собою, опора на пройдене при вивченні нового матеріалу, розгляд нового матеріалу по частинах, фіксування уваги учнів на вузлових питаннях, продумування системи уроків, здійснення внутріпредметних і між предметних зв’язків; система в роботі учнів: систематичне відвідування школи, систематичне виконання домашніх завдань, уважність на уроках, порядок виконання домашніх завдань, систематичне повторення навчального матеріалу.
Принцип доступності: врахування рівна розвитку учнів; врахування їх індивідуальних особливостей; дотримання правил: від простого до складного, від відомого до невідомого, від легкого до складного, від близького до далекого.

15. Назвати та обгрунтувати можливі дослідницькі завдання, які можна пропонувати учням під час вивчення предмету вашої спеціальності
Дослідні роботи належать до методів організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності - це сукупність методів, які спеціально спрямовані на передачу і засвоєння учнями знань, умінь і навичок.
Педагогічна функція дослідних робіт полягає в індивідуалізації навчання, розширенні обсягу знань учнів. Дослідні роботи застосовуються в процесі вивчення будь-яких предметів, особливо на факультативних і гурткових заняттях. Учні складають звіти про довготривалі спостереження за розвитком рослин, тварин; пишуть огляди науково-популярної літератури; роблять схеми дій приладів, станків, машин; вносять пропозиції по вдосконаленню технологічних процесів.
Під час вивчення інформатики учням можна запропонувати такі дослідні завдання:
Написати огляд науково-популярної літератури з теми: “Сучасні системи програмування. Їх можливості”.
Написати огляд науково-популярної літератури з теми: “Графічний редактор PhotoShop. Його можливості”.
Написати огляд науково-популярної літератури з теми: “Мультимедійні системи”.
Розробити програму, яка за вхідними даними розв’язує систему із трьох лінійних рівнянь з трьома невідомими.
Розробити анімацію, яка ілюструє обертання Землі навколо своєї осі і навколо Сонця та зміну дня і ночі.
Під час вивчення інформатики учням можна запропонувати такі дослідні завдання:
Написати огляд науково-популярної літератури з теми: “Метод слідів при побудові перерізів многогранників”.
Із застосуванням загальної формули для об’ємів тіл обертання обчислити об’єми тора, зрізаного конуса, параболоїда.

16. Розробити та запропонувати фрагмент уроку з програмованого контролю знань з якось теми предмету вашої спеціальності
Програмований контроль знань є одним із методів контролю і самоконтролю у навчанні. Методи контролю і самоконтролю у навчанні - це сукупність методів, які дають можливість перевірити рівень засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок.
Програмоване опитування учнів полягає у пред’явленні всім учням стандартних вимог у процесі перевірки. Це забезпечується застосуванням однакових за кількістю і складністю контролюних завдань, запитань. При цьому аналіз відповіді, виведення і фіксації оцінки може здійснюватися за допомогою індивідуальних автоматизованих засобів. Простий і поширений спосіб стандартизації опитування в шкільних умовах - застосування перфокарт. Учні записують відповіді на листку паперу у клітинку, вказуючи по вертикалі номер завдання, а по горизонталі - код відповіді. Після закінчення роботи вчитель порівнює учнівський лист з дешифратором, який накладається на цей лист. Оцінка учневі виводиться за кількістю правильно вибраних відповідей.
Тема: “Об’єми многогранників”
1. Виберіть правильні твердження:
1. Рівні тіла мають рівні об’єми - одна із властивостей об’єму.
2. Об’єми двох прямокутних паралелепіпедів з рівними основами відносяться як їх діагоналі.
3. Об’єм похилого паралелепіпеда з лінійними розмірами a, b, c рівний abc.
4. Об’єм похилої призми рівний добутку площі основи на висоту.
5. Два тіла називаються рівновеликими, якщо вони мають рівні об’єми.
6. Об’єм піраміди обчислюється за формулою V = SH.
7. Об’єми подібних тіл відносяться як їх лінійні розміри.
а) всі;
б) жодне;
в) 1, 2, 6, 7;
г) 2;
д) 3, 4;
е) 1, 4, 5;
є) 1, 2, 7.
Вірна відповідь е).
2. Чому рівний об’єм прямокутного паралелепіпеда із площею основи 5 м2 і висотою 8 см?
а) 40 см2;
б) 4 м2;
в) 2 м2;
г) 40 / 3 м2;
д) 4 / 3 м2;
е) 20 м2.
Вірна відповідь б).
3. Знайти висоту призми, об’єм якої 16 дм3, а площа основи - 2 дм2.
а) 32 дм;
б) 64 дм;
в) 8 дм;
г) 32 дм2;
д) 4 дм2;
е) 4 дм.
Вірна відповідь в).
4. У правильній трикутній піраміді сторона основи 3 см, а висота 2 см. Чому рівний об’єм піраміди?
а) 9 / 2 см3;
бс)_vя)_ґ_ьсм3;
в) 18 см3;
гс)_vя)см3;
д) 6 см3;
ес)_vя)_ґ_ьсм3.
Вірна відповідь б).
5. Чому рівний об’єм зрізаної піраміди із висотою 1 м і площами основ 2 см і 8 см?
а) 14 / 3 м3;
б) 26 / 3 м3;
в) 10 / 3 м3;
г) 14 м3;
д) 26 м3;
е) 10 м3.
Вірна відповідь а).
6. Через висоту піраміди проведена площина, яка ділить її висоту у відношенні 3:1, починаючи від вершини піраміди. В якому відношенні ця площина ділить об’єм піраміди?
а) 3 / 4;
б) 37 / 64;
в) 64 / 27;
г) 27 / 64;
д) 1 / 4;
е) 64 / 37.
Вірна відповідь е).
7. Замість крапок у речення вставте одне із слів:
а) призми;
б) паралелепіда;
в) прямокутного паралелепіпеда;
г) піраміди;
д) куба;
е) призми і паралелепіпеда;
є) не підходить жодне слово.
1. Об’єм рівний добутку лінійних вимірів a, b, c.
2. Об’єм рівний добутку площі основи на висоту.
3. Об’єм рівний одній третій добутку площі основи на висоту.
4. Об’єм із ребром рівний а3.
5. Об’єм рівний двом добуткам площі основи на висоту.
6. Об’єм рівний добутку висоти на добуток сторін основи і синуса кута між ними.
Вірна відповідь 1 в), 2 е), 3 г), 4 д), 5 є), 6 б).
8. Виміри прямокутного паралелепіпеда 5, 20 і 25 м. Знайдіть ребро рівновеликого куба.
а) 2500 м;
б) 5 м;
в) 25 м;
г) 50 / 3м;
д) 10 м;
е) 50 м.
Вірна відповідь е).
9. В правильній шестикутній призмі площа найбільшого діагонального перерізу 4 м2, а відстань між двома протилежними бічними гранями 2 м. Знайдить об’єм призми.
а) 9 / 2 м3;
бс)_vя)м3;
в) 3 / 2 м3;
гс)_vя)_ґ_ьм3;
дс)_vя)м3;
е) 9 м3.
Вірна відповідь б).

19. Урок формування і вдосконалення навичок і вмінь.
Тема. Розв’язування квадратних рівнянь способом виділення квадрата двочлена
Мета. Сформувати вміння та навички розв’язування квадр. р-нь способом виділення квадратного двочлена.
У зв’язку з тим, що матеріал теми не потребує вивчення нового теоретичного матеріалу, а лише використанням відомих фактів та вмінь, я обрала такий тип уроку. Відповідно до цього працювали переважно практичні методи навчання (вправи різних видів). Звичайно, можна провести самостійну роботу учнів з підручником, а після цього - розв’язуванням вправ. Та я вважаю цю форму менш доцільною з огляду на те, що тоді не пройде така активізація пізнавальної діяльності учнів, як при усній мотивації вчителем та при написанні С/Р. Тут вдосконалюються навички розв’язування неповних квадратних рівнянь, бо при розв’язуванні квадратних рівнянь способом поділу квадратного двочлена - ці рівняння зводяться до неповних.
Етапи уроку:
1. Перевірка Д/З, актуалізація і корекція опорних знань, вмінь і навичок.
2. Повідомлення теми, мети і завдань, мотивація.
3. Вивчення нового матеріалу.
4. Первинне застосування знань.
5. Самостійне застосування знань в стандартних (типових) ситуаціях.
6. Творче застосування знань і навичок.
7. Підсумок уроку, Д/З.
Дидактичні завдання:
1. Формальне уявлення про рівень знань учнів, активізація навчально-пізнавальної діяльності.
2. Активізація діяльності.
3. Забезпечення, сприймання і осмислення нового матеріалу.
4. Визначення ступеня усвідомлення знань, рівня сформованості вміння подавати повний квадрат.
5. Визначення рівня сформованості, вміння розв’язувати найпростіші квадратні рівняння поділом квадратного двочлена.
6. Визначення рівня сформованості, вміння розв’язувати квадратні рівняння і навички застосування до завдань практичного характеру.
7. Заохочення до навчально-пізнавальної діяльності.
Зміст навчального матеріалу:
1. Розв’язування неповних квадратних рівнянь, формула квадратного двочлена.
2. Невміння (неможливість) розв’язати повне квадратне рівняння.
3. Розв’язання квадратного рівняння виділенням квадратного двочлена.
4. Виділення квадратного двочлена (розв’язування квадратних рівнянь).
5. Розв’язування квадратних рівнянь.
6. Розв’язування задач (практичного, творчого) характеру.
7. №__, №__, №__.
Методи навчання:
І. За зовнішньою формою:
1. Практичний (репродуктивні, контрольні вправи).
2. Практичний (метод прикладу), наочний (демонстрація).
3. Словесний (пояснення), наочний (демонстрування).
4. Практичний (вступні вправи).
5. Практичний (пробні, репродуктивні вправи).
6. Практичні (творчі і контрольні вправи).
7. Словесні вправи.
ІІ. За рівнем пізнавальної діяльності:
1. Репродуктивний.
2. Пояснювально-іллюстративний.
3. Пояснювально-іллюстративний.
4. Репродуктивний.
5. Репродуктивний.
6. Частково-пошуковий
7. Репродуктивний.
Форми організації навчання:
1. Самостійна робота (диф. підхід), індивідуально-групова.
2. Спостереження (співбесіда), колективна, фронтальна.
3. (спів)бесіда - пояснювальна, групова, індивідуальна.
4. Індивідуальна, групова.
5. Індивідуальна самостійна робота (фронт.-колективна).
6. Індивідуальна самостійна робота (диференціальний підхід).
7. Диференціальний підхід, групова.
Домінуючі принципи:
1. Доступності, свідомості і активності, індивідуальний підхід, систематичності і послідовності.
2. Науковості, міцності знань, умінь і навичок.
3. Наочності, доступності, свідомості і активності.
4. Індивідуального підходу, свідомості і активності, доступності.
5. Індивідуального підходу, доступності, міцності знань, систематичності і послідовності.
6. Емоційності, свідомотсі і активності, індивідуального підходу, (науковості).
7. Свідомості і активності, доступності, індивідуального підходу.

20. Урок застосування знань, умінь і навичок (практична робота).
Тема. Текстовий редактор Word: форматування тексту
Мета. Навчити учнів застосовувати знання і вміння форматування тексту та його абзаців, роботи зі словником та сторінками. Перевірити та внести корекцію у практичні вміння школярів.
Програмою передбачається п.р. по темі “”, а це є урок застосування . Важливо на цьому уроці керуватися принципами зв’язку з життям, емоційності, а також доступності та індивідуального підходу. Учні, які мають навики роботи з Word отримують складніші, творчі завдання, а ті, що лише вчаться - простіші, більш репродуктивного характеру. Форма - індивідуальна робота (будь-який учень працює за своїм ПК, вчитель консультує будь-кого окремо, в разі потреби). При проведенні практичної роботи більш доцільно було б дати дітям завдання додому (по підготовці завдання) попередньо, наприклад, скласти зразки завдання для форматування: 1)абзаців, 2)робота зі словником, 3)робота з сторінками, 4)робота із шрифтом, або дати завдання на 3-4 практичні роботи на перед на початку вивчення Word (щоб при виконанні роботи “Введення тексту з клавіатури” відразу діти вводять текст, з яким будуть працювати на практичній роботі “Форматування тексту”). В такому разі більш розвивається творче мислення, а також на даній практичній роботі відбудеться застосування нових знань і закріплення попередніх із введенням тексту.
Етапи уроку:
1. Організація роботи і мотивація навчальної діяльності повідомлення теми, мети і завдань, мотивація.
2. Застосування набутих знань в нових практичних ситуаціях.
3. Узагальнення і систематизація результатів роботи.
4. Підведення підсумків уроку, Д/З.
Завдання:
1. З’ясувати готовність учнів до практичної роботи, показати відмінності між відформатованим і невідформатованим такстом. Активізація.
2. Формування навичок роботи з текстом.
3. Визначення рівня сформованості вміння форматувати різні тексти.
4. Зосередження уваги на основних недоліках.
Зміст навчального матеріалу:
1. Приклади виконання завдань по форматуванню тексту, зразки відформатованого тексту.
2. Файл з невідформатованим текстом, друковані методичні вказівки до виконання завдань.
3. Форматування текстів, контрольно-керуюча перевірка.
4. Робота з фрагментами тексту.
Методи навчання:
І. За формою:
1. Словесний (вступна бесіда - пояснення), наочний (демонстрування) .
2. Практичний (практична робота).
3. Практичний (вправи), наочний (демонстрація результату роботи).
4. Словесний (пояснення), наочний (демонстрація), робота з класом (словесний).
ІІ. За пізнавальною діяльностю:
1. Пояснювально-іллюстративний.
2. Репродуктивний, дослідницький (робота з шрифтами).
3. Пояснювально-іллюстративний.
4. Пояснювально-іллюстративний, дослідницький.
Форми організації навчання:
1. Фронтальна (колективна).
2. Практична робота (індивідуальна): консультація.
3. Індивідуальна.
4. Фронтальна (колективна), можна дати індивідуальне завдання.
Домінуючі принципи:
1. Науковості (зв’язку з життям), доступності, наочності, емоційності, міцності знань, умінь і навичок.
2. Свідомості і активності, міцності, індивідуального підходу, доступності, емоційності, зв’язку з життям, систематичності і послідовності.
3. Емоційності, зв’язку з життям, індивідуального підходу, міцності, науковості.
4. Емоційності, свідомості і активності, доступності, індивідуального підходу.

21 Модель уроку узагальнення і систематизації знань
Форма організації навчання- це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів , що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
Урок-така форма організації навчання, при якій навчальні заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.
В дидактиці розглядають такі їх типи(за Онищуком):а) урок засвоєння нових знань; б) урок формування вмінь і навичок; в) урок застосування знань, умінь і навичок; г) урок узагальнення і систематизації знань; д) урок перевірки, оцінки і корекції знань, умінь і навичок; е) комбінований урок.
Урок узагальнення і систематизації знань
Тема :Додавання і віднімання звичайних дробів
Мета: Узагальнити та систематизувати знання учнів про скорочення звичайних дробів, зведення дробів до спільного знаменника, додавання і віднімання дробів
Етапи уроку:
1) Повідомлення теми, мети і завдань уроку
2) Відтворення і узагальнення понять і засвоєння відповідно їм системи знань
3) Узагальнення і систематизація основних теоретичних положень і відповідних ідей науки
4)Підсумки уроку, Д/З
Дидактичні завдання
1) Активізація діяльності
2) Виявлення рівня знань учнів основних понять, засвоєння системи знань, вмінь, навичок.
3) Корегування наявних знань і вмінь,формування системи наявних знань
4) Зосередження уваги на основних недоліках, позитивах
Зміст навчального матеріалу
1)
2)Усне розв’язування вправ(скоротити дроби, розв’язати рівняння, чи правильні нерівності, обчислити усно, знайти периметр фігури)
3)Розв’язування задач на операції з дробами
4)№,№,№
Методи і прийоми навчання
1)Бесіда-пояснення, запис на дошці
2)Повторювально-узагальнююча бесіда, усне опитування( питання репродуктивні, реконструктивні, творчі)
3)-Практичний( реконструктивні вправи)
4) Бесіда-повторення
Мотивація:
Вчителя :1)Налаштувати на роботу на уроці
2) Виявити рівень знань учнів основних понять
3)Корегувати наявні знання, формувати єдину систему наявних знань
Учнів:1)Налаштуватись на роботу на уроці
2)Проявити свій рівень знань, умінь, навичок
3) Систематизувати набуті знання
Принципи: міцності, свідомості, активності, систематичності і послідовності, доступність, інд. Підхід.

22 Побудувати дидактичну модель уроку перевірки і оцінки знань, умінь та навичок. Визначити і обґрунтувати його мету, структуру виконувані методи, реалізовані принципи навчання
Форма організації навчання- це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів , що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
Урок-така форма організації навчання, при якій навчальні заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.
В дидактиці розглядають такі їх типи(за Онищуком):а) урок засвоєння нових знань; б) урок формування вмінь і навичок; в) урок застосування знань, умінь і навичок; г) урок узагальнення і систематизації знань; д) урок перевірки, оцінки і корекції знань, умінь і навичок; е) комбінований урок.
Урок перевірки і оцінки знань, умінь та навичок.
Мета Перевірити засвоєння учнями навчального матеріалу.

Етапи уроку:
1. Повідомлення теми мети і завдань уроку
2. Перевірити знання учнями фактичного матеріалу і основних понять
3. Перевірити глибину осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення
4. Застосування учнями знань в стандартних і змінених ситуаціях
5. Підсумки уроку та домашня завдання
Методи і прийоми
1. Усне повідомлення вчителя, запис на дошці
2. Усне опитування (фронтальне, індивідуальне, ущільнене репродуктивна бесіда)
3. Розв’язування задач підвищеного рівня усне розв’язування задач за малюнком на дошці і за моделлю
4. тестові завдання самостійна робота проблемні завдання питання творчого характеру.
Мотивація вчителя
1. Налаштувати учнів на активну діяльність на уроці
2. З’ясувати наявність знань
3. Розвинути розумову активність
4. Виявити вміння застосовувати знання в нестандартних ситуаціях
Мотивація учня
1. Налаштуватись на роботу на уроці
2. Проявити знання
3. Показати глибину своїх знань і вмінь
4. Проявити розвинути вміння в змінних умовах

23 Скласти і обгрунтувати план роботи предметної методичної комісії з вашого фаху
Структура методичної ради школи:
1)педагогычна рада,
2) група діагностики,
3)методична рада:
а)постійнй обєднання: предметні обєднання, школа передового досвіду, МО класних керівників, школа молодого вчителя, проблемна група;
б) варіативні обєднання: обєднання, які вдосконалюють діагностичні вміння, організаційні вміння, контрольно-оціночні вміння.
Діяльність предметних МО включає такі питання : 1)розробка і реалізація мір підвищення рівня освітнього процесу, вибір активних форм і методів навчання, обговорення методики викладання окремих тем і розділів навчальної програми, 2)вивчення і аналіз навчально-програмної документації, обговорення перспективно-тематичного та ін планів, 3)ознайомлення з новинками педагогічної, методичної, наукової л-ри, 4) вивчення, вибір, і запровадження у практику досягнень науки, передового педагогічного досвіду, 5)аналіз результатів освітнього процесу, підготовка єдиних контрольних і перевіряючих робіт, матеріалів до екзаменаційних білетів, 6) проведення предметних неділь, конкурсів і олімпіад із загальноосвітніх предметів, 7)відвідування і обговорення відкритих уроків
Так план засідань математичного МО включає: обговорення і утвердження плану МО за рік, вивчення і аналіз навчально-програмної документації з математики, підготовка математичних кабінетів до початку навчального року, обговорення графіку проведення відкритих уроків, ознайомлення з новинками педагогічної, методичної, наукової л-ри з математики, проблеми запровадження сучасних освітніх технологій, підготовка до проведення предметної неділі, конкурс на кращий план- проект уроку узагальнення і систематизації, організація позакласної роботи вчителів з математики, огляд кабінетів з математики.
Для підвищення методичної і теоретичної підготовки проводяться практико-орієнтовні семінари. Так у Теребовлянській ЗОШ N1, де я проходила педпрактику проходили семінари на теми: “Підвищення навиків усного обчислення учнів”,’”Форми проведення уроків”
На сьогодні актуальною є 12-тибальна система оцінювання знань, Тому я вважаю доцільним провести семінар на таку тему:”Специфіка оцінювання учнів на уроках математики за 12-тибальною системою”, у план якого входили б такі питання:1)специфіка оцінювання учнів на уроках математики 2)позитивні сторони 12-тибальної системи з досвіду вчителів 3) негативні сторони 12-тибальної системи з досвіду вчителів 4)пошук і обговорення оптимального підходу до оцінки знань учнів з математики 5)підсумок семінару.
Також у цій школі практикується диференційований підхід. Диференційована робота з учнями , а також використання опорних схем і конспектів дозволяє вчителям добитися глибоких і міцних знань, про що свідчать результати олімпіад і контрольних зрізів

24 Зробити схему методів навчання, що відноситься до групи “Методи організації навч-пізнавальної діяльності ”, показавши можливі звязки між окремими предметами
Методи організації навч-пізнавальної діяльності - це сукупність методів, які спеціально спрямовані на передачу і засвоєння учнями знань, умінь, умінь і навичок Методи організації навч-пізнавальної діяльності включають:
1)словесні методи навчання: розповідь(художня, науково-популярна, розповідь-опис), пояснення, лекція, бесіда(вступна, повідомлююча, повторення, контрольна, репродуктивна, евристична, катехізисна), дискусія, диспут, метод драматизації, робота з книгою, 2)наочні методи навчання: ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження, 3)практичні методи навчання: вправи, лабораторні, практичні(графічні), дослідні роботи
Розповідь -послідовне розкриття змісту нового матеріалу
Пояснення -словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, термінів
Лекція -усний виклад навчального матеріалу, великого за обсягом складного за логічною побудовою
Бесіда - питально-відповідальний метод навчання, Вступна-проводиться як підготовка до лабораторних занять, екскурсій, до вивчення нового матеріалу, Повідомлююча базується в основному на спостереженнях, що організовуються вчителем з допомогою наочних посібників, таблиць, малюнків, записів на дошці, Бесіда-повторення- використовується для закріплення навчального матеріалу, Контрольна- для перевірки засвоєних знань, Репродуктивна- спрямована на відтворення раніше засвоєного матеріалу, Евристична- коли вчитель уміло поставленими запитаннями скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил, використовуючи наявні знання, спостереження , Катехізисна - спрямована на відтворення відповідей, які вимагають тренування памяті
Диспут - суперечка на наукову або суспільну тему
Дискусія - суперечка, обговорення будь-якого питання
Метод драматизації - дозволяє розвивати творчі здібності, уяву, активністьі самовідданість учнів,
Метод ілюстрування - передбачає ілюстрування статистичної наочності, плакатів, карт, зарисовок на дошці
Метод демонстрування - передбачає демонстрування приладів, дослідів, різних препаратів
Метод самоспостереження: інструктаж вчителя, вивчення або повторення раніше засвоєного, спостереження, висновки учнів, висновки вчителя і оцінка виконаної роботи
Вправи - багаторазове повторення певних або видів діяльності для їх засвоєння
Лабораторними роботами називають вивчення в шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання
Суть практичних робіт - у безпосередньому використанні знань учнів у суспільно-корисній праці
Дослідні роботи застосовуються в процесі вивчення будь-яких предметів, особливо на факультативах та гуртках
Усі ці методи тісно переплітаються між собою, Так зокрема елементи бесіди у лекції виступають в ній прийомом(деталь методу) і в той же час бесіда сама є методом навчання, Спостереження виступає прийомом методу самоспостереження та дослідних робіт, На спостереженні також базується повідомлююча бесіда, Деякі методи доповнюють один одного, Так метод демонстрування передбачає демонстрування різних приладів і препаратів, а лабораторні і практичні роботи формують в учнів навички використання цього приладдя та препаратів

27. Причини неуспішності
Внутрішні по відношенню до школярів:
Недоліки біологічного розвитку:
а) дефекти органів чуттів; б) соматична ослабленість; в) особливості вищої нервової діяльності, що негативно впливають на навчання; г) психопатологічні відхилення.
Недоліки психічного розвитку:
а) слабкий розвиток емоційної сфери особистості; б) слабкий розвиток волі; в) відсутність позитивних пізнавальних інтересів, мотивів, потреб.
Недоліки вихованості особистості:
а) недоліки в розвитку моральних якостей особистості; б) недоліки у ставленні особистості до вчителів, колективу, сім’ї та ін.; в) недоліки у трудовому вихованні.
Недоліки освіти особистості:
а) прогалини в знаннях та спеціальних уміннях; б) прогалини в навичках навчальної праці.
Недоліки досвіду впливів школи:
а) недоліки процесу навчання, навчальних посібників та ін.; б) недоліки виховних впливів школи (вчителів, колективу, учнів та ін.).
Недоліки впливів позашкільного середовища:
а) недоліки впливів сім’ї; б) недоліки впливів однолітків; в) недоліки впливів культурно-виробничого оточення.
Профілактика неуспішності
1. У процесі контролю за підготовленістю учнів (Спеціально контролювати засвоєння питань, які зазвичай викликають в учнів найбільші утруднення. Ретельно аналізувати та систематизувати помилки, яких припускаються учні в усних відповідях, письмових роботах та концентрувати увагу на їх усуненні. Контролювати засвоєння матеріалу учнями, які пропустили попередні уроки. По закінченні вивчення теми чи розділу, узагальнювати підсумки засвоєння основних понять, законів, правил, умінь і навичок школярами, виявляти причини відставання).
2. Під час викладу нового матеріалу (Обов’язково перевіряти в ході уроку міру розуміння учнями основних елементів матеріалу, що викладається. Стимулювати запитання збоку учнів за утруднень в засвоєнні навчального матеріалу. Застосовувати засоби підтримки інтересу до засвоєння знань. Забезпечувати різноманітність методів навчання, які дозволяють всім учням активно засвоювати матеріал).
3. Під час проведення самостійної роботи учнів на уроці (Підбирати для самостійної роботи завдання з найбільш суттєвих, складних і важких розділів навчального матеріалу, прагнучи меншим числом вправ, але поданими в певній системі, досягнути більшого ефекту. Включати до змісту самостійної роботи вправи з усунення помилок, яких учні припустились під час відповідей і в письмових роботах. Інструктувати про порядок виконання роботи. Стимулювати ставлення запитань до вчителя за утруднень у самостійній роботі. Уміло надавати допомогу учням у роботі, всіляко розвивати їхню самостійність. Навчати вмінням планувати роботу, виконувати її в потрібному темпі та здійснювати контроль).
4. Під час організації позакласної самостійної роботи (Забезпечити в ході домашньої роботи повторення пройденого, концентруючи увагу на найбільш суттєвих елементах програми, які викликають найбільші утруднення. Систематично давати домашні завдання з роботи над типовими помилками. Чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх робіт, перевіряти міру розуміння цих інструкцій слабовстигаючими школярами. Узгоджувати обсяг домашніх завдань з іншими вчителями класу, викликаючи перевантаження, особливо слабовстигаючих учнів).
Система мір з надання допомоги невстигаючому учневі
1. Допомога в плануванні навчальної діяльності (планування повторення та виконання мінімуму вправ для ліквідації прогалин, алгоритмізація навчальної діяльності з аналізу та усунення типових помилок та ін.).
2. Додаткове інструктування в ході навчальної діяльності.
3. Стимулювання навчальної діяльності (заохочення, створення ситуацій успіху, спонукання до активної праці та ін.).
4. Контроль за навчальною діяльності (більш часте опитування учня, перевірка його домашніх завдань, активізація самоконтролю в навчальній діяльності та ін.).
5. Різні форми взаємодопомоги.
6. Додаткові заняття учителя з учнями.

28. Сформувати і обгрунтувати основні правила навчальної праці учнів під час вивчення предмету вашого фаху, які можна запропонувати учням
Основна теза діяльнісного підходу в розвитку особистості полягає в тому, що людина виявляє властивості та зв’язки елементів реального світу лише в процесі та на основі різних видів діяльності (предметної, розумової, індивідуальної, колективної та ін.). У навчальній діяльності виділяються три компоненти: 1) мотиви і навчальні задачі; 2) навчальні дії; 3) дії контролю й оцінювання знань школярів.
Повноцінна навчальна діяльність завжди є єдністю та взаємопроникненням всіх цих трьох компонентів. В учнів треба виховувати певне ставлення до знань, навчальні мотиви. Завдяки цьому знання й уміння набудуть для них особистісного смислу, стануть для них внутрішнім надбанням.
Знання і вміння, у тому числі й з математики, свідомо засвоюється лише тоді, коли учень з діяльності, що виконується, і її результатів добуває інформацію про істотні властивості реального світу, зокрема про кількісні та просторові його форми.
Активне формування навчальної діяльності веде до суттєвих змін в особистості учня, в його свідомості, інтелектуальному та моральному розвитку, тобто сприяє становленню учня як суб’єкта діяльності, як індивідуальності. Інтелектуальний розвиток відбувається у процесі засвоєння учнями знань та способів діяльності, орієнтирів діяльності.
Відповідно до теорії поетапного формування розумових дій виділяють три основні типи орієнтування в завданні.
Перший тип орієнтування: учням дається зразок дії і називається її результат, але без вказівок, як виконувати цю дію. Вчитель, який працює за цим типом орієнтовної основи дії, сам програмує багато помилок учнів у діях, що виконуються. Тому йому доводиться більше займатися переучуванням, доучуванням, ніж правильним навчанням.
Другий тип орієнтування: учню даються всі вказівки, як правильно виконувати дії або завдання, тобто дається готовий алгоритм дій. За дотримування вказівок алгоритму навчання відбувається без великої кількості помилок і швидше, ніж у разі першого типу орієнтування.
Третій тип орієнтування передбачає навчання не стільки способу дії у конкретній ситуації, скільки аналізу ситуації. Вчитель спеціально організовує з учнями поглиблений аналіз розв’язування задачі: вони самостійно складають узагальнену схему або алгоритм ров’язання. Учитель обирає типову опорну задачу або дві задачі з того чи іншого класу задач, розв’язувати які треба навчити учнів, і залучає їх до розв’язування конкретної задачі. Після цього аналізується процес розв’язування, розділяєтья істотне та неістотне в розв’язуванні, в умові задачі, складається алгоритм або правило-орієнтир. Це дає змогу учням усвідомити особливостікласу задач і принцип варіації неістотного. Останнє дає можливість перенести спосіб розв’язування в нові умови.
Наведу приклад. У 7 класі можна ознайомити учнів з методом від супротивного під час доведення теорем і розв’язування задач на доведення на прикладі розв’язування однієї-двох задач (або задачі та теореми). Під керівництвом вчителя учні колективно виділяють суттєві спільні етапи доведення. Формулюється правило-орієнтир методу: щоб довести твердження методом від супротивного треба: 1) припустити супротивне тому, що треба довести; 2) скориставшись припущенням, відомими аксіомами та доведеними раніше твердженнями, міркуваннями дійти висновку, який суперечить або умові твердження, що доводиться, або припущенню; 3) зробити висновок, що припущення - неправильне, а правильне те, що треба довести.
Відтак дається орієнтир можливого використання методу: неможливість чого-небудь, єдиність чого-небудь в математиці завжди доводиться методом від супротивного.
Одним з реальних шляхів підвищення ефективності навчання і розвитку учнів є ретельний аналіз різних видів навчальної діяльності з метою виділення розумових і практичних дій, які входять до їхнього складу, та попереднє навчання учнів кожній з цих дій. Практика навчання свідчить, що особливістю пізнавальної діяльності учнів, які слабко встигають з математики, є несформованість загальних і специфічних розумових дій та прийомів розумової діяльності. Саме вони становлять механізм мислення і цим механізмом учні повинні оволодівати у процесі навчальної діяльності.
Діяльнісний підхід до організації навчання математики вимагає також, щоб учень під час вивчення навчального матеріалу здійснив повний цикл пізнавальних дій, а саме: сприйняв навчальний матеріал, усвідомив його, запам’ятав, потренувавсяв застосуванні знань на практиці, а відтак здійснив наступну діяльність - повторення, поглиблення і міцніше засвоєння цього матеріалу. Тому, розробляючи методику вивчення кожної теми програми, слід передбачити максимально сприятливі умови для організації пізнавальних дій, які всі загалом і забезпечують оволодіння учнями програмовим навчанням.

29. Розкрити причини найбільш поширених порушень дисципліни учнями на уроці і обгрунтувати шляхи їх попередження та подолання .
Причини порушень дисципліни на уроці:
А) зумовлені впливом зовні.
Б) пов’язані з якістю уроку (проходить нецікаво)
В) пов’язані з внутрішнім життям класу (після уроку якась подія)
Г) викликані не нормальністю особистих взаємин учня з учителем
Д) причиною може бути хворобливість учня.
Шляхи подолання:
а) переключення уваги учнів на корисну роботу
б) спокійне зауваження порушнику дисципліни
в) цікавий виклад матеріалу і захоплення ним учнів,швидкий темп уроку
г) пояснення порушнику шкідливості його поведінки
д) нейтральне зауваження всьому класу або конкретному порушнику,
зауваження приємні для дітей
е) дії мімікою , жестами , неприємні зауваження.

30. Розкрити найбільш поширені недоліки в перевірці і оцінці знань , умінь
та навичок учнів , обґрунтувати шляхи їх попередження і подолання.
У жодному разі не можна допускати щоб єдиною метою перевірки знань було
виставлення оцінок. Оцінка-це один з найточніших інструментів виховання.
Вона стає стимулом тоді, коли відносини між вчителем і учнем побудовані на взаємних
довірі і доброзичливості. Учні і вчитель - це єдина система, в якій кожен добре
знає звички один одного. Якщо вчитель постійно проводить індивідуальне опитування,
то решта дітей думають: “тільки б не спитав”. 1. Нехай оцінок буде менше, але вагоміших
Оцінка завжди повинна охоплювати працю учня за певний період і включати оцінювання
декількох видів праці: відповідь, доповнення, письмову роботу. 2. Не потрібно ставити негативну оцінку, якщо учень в силу якихось обставин не вивчив уроку. 3. Потрібно уникати питань, які вимагають точного відтворення. Трансформація знань повинна бути основою повторення.
Шляхи подолання: 1. Виставляти оцінку за належний рівень знань. 2. На оцінку не повинні впливати інші фактори (поведінка). 3. Не виставляти оцінки за інерцією,
Враховуючи попередні успіхи чи невдачі. 4. Подолання хаотичності у виставленні оцінок за ради оцінок. 5. Не орієнтуватися на середній бал. 6. Вести тематичний облік знань.
А також потрібно враховувати індивідуальні особливості учнів не всі однакові (одним легше, другим важче).
31.Скласти і обґрунтувати схему аналізу ефективності проведення колегою уроку з Вашого фаху.
Схема аналізу уроку:
І.Вступ.
1.Тема уроку, її місце в системі знань з даного предмета.2.Дидактична і виховна мета уроку.3.Як вчитель зайшов в клас.4.Зовнішній вигляд вчителя.5.Привітання вчителя з учнями.6.Готовність класу до уроку.
ІІ.Пепевірка домашнього завдання.
1.Методи перевірки виконання домашніх завдань, їх ефективність.2.Доцільність застосованих методів з погляду закріплення і поглиблення знань учнів.3.Активізація розумової д-сті учнів.4.Оцінка відповідей учнів та їх мотивація.5.Аналіз знань учнів: повнота і глибина засвоєння матеріалу, самостійність і логічність міркувань, уміння застосовувати знання на практиці.6.Основні недоліки в знаннях учнів та шляхи їх подолання на уроці.
ІІІ.Вивчення нового матеріалу.
1.Тема уроку(повідомлення теми і записана тема на дошці).2.Мотивація важливості нового навчального матеріалу. Зв’язок його з сучасністю3.Виховна спрямованість викладу теми.4.Способи збудження і підтримання уваги та інтересу учнів.5.Зв’язок нового матеріалу з наявними знаннями учнів. Методи його пояснення (бесіда, розповідь, лекція тощо).6.Мова викладу теми (доступність для розуміння, емоційність).7.Змістовність,чіткість,логічна послідовність і глибина розкриття теми. 8.Підкреслення найбільш істотного в новому матеріалі, його систематизація й узагальнення.9.Ефективність використання унаочнення і технічних засобів навчання. Розвиток уяви учнів.10.Записи вчителя на дошці(їх функції і відповідність змістові уроку).11.Способи активізації розумової д-сті учнів: створення проблемних ситуацій, виконання репродуктивних і творчих завдань, розв’язування пошукових задач.12.Засоби зворотного зв’язку та їх використання для керування розумовою д-стю учнів.13.Ставлення учнів до нового матеріалу.14.Спрямованість і зосередженість їх уваги. Який вид уваги учитель найчастіше викликав в учнів під час уроку?15.Пізнавальна активність учнів(запитання учителю, добір прикладів, самостійні висновки тощо).Прояв вольових зусиль при засвоєнні нових знань та розв’язуванні нових задач і вправ.
ІV.Закріплення навчального матеріалу.
1.Пирйоми закріплення навчального матеріалу та їх ефективність.2.Активізація розумової д-сті учнів.3.Зв’язок закріпленого матеріалу з поглибленням знань учнів.4.Виявлення недоліків у знаннях учнів, їх причини та шляхи виправлення.5.Дієвість засвоєних знань.
V.Завдання додому.
1.Вчасність подачі дом.завдання, його посильність.2.Характер домашнього завдання(репродуктивний чи творчий).
VІ.Характеристика педагогічної майстерності вчителя на уроці.
1.Поведінка вчителя на уроці: вміння керувати своїм психічним станом, діями і вчинками.2.Особливості уваги вчителя.3.Ставлення до учнів(доброзичливе,байдуже,негативне). Вимогливість.4.Ерудиція вчителя.5.Використання на уроці наукових досліджень. Методика викладання.6.Різноманітність прийомів організації навчальної д-сті учнів.7.Індивідуальний підхід. Робота з сильними учнями.8.Засоби заохочення та покарання на уроці, їх вмотивованість і доцільність.9.Педагогічний такт учителя. Його організаторські і педагогічні здібності.
VІІ. Висновки.
1.Психологічна характеристика особливостей д-сті вчителя і учнів під час уроку.2.Ступінь досягнення мети уроку.
3.Рівень оволодівання учнями новими знаннями, навичками і вміннями.4.Виховна ефективність уроку: формування в учнів моральних переконань, наукового бачення світу, розвиток вольових і емоційних якостей учнів, збудження інтересу до предмета тощо. Загальна оцінка наукового і методичного рівня уроку.

31.Скласти і обґрунтувати схему аналізу ефективності проведення колегою уроку з Вашого фаху.
Схема аналізу уроку:
І.Вступ.
1.Тема уроку, її місце в системі знань з даного предмета.2.Дидактична і виховна мета уроку.3.Як вчитель зайшов в клас.4.Зовнішній вигляд вчителя.5.Привітання вчителя з учнями.6.Готовність класу до уроку.
ІІ.Пепевірка домашнього завдання.
1.Методи перевірки виконання домашніх завдань, їх ефективність.2.Доцільність застосованих методів з погляду закріплення і поглиблення знань учнів.3.Активізація розумової д-сті учнів.4.Оцінка відповідей учнів та їх мотивація.5.Аналіз знань учнів: повнота і глибина засвоєння матеріалу, самостійність і логічність міркувань, уміння застосовувати знання на практиці.6.Основні недоліки в знаннях учнів та шляхи їх подолання на уроці.
ІІІ.Вивчення нового матеріалу.
1.Тема уроку(повідомлення теми і записана тема на дошці).2.Мотивація важливості нового навчального матеріалу. Зв’язок його з сучасністю3.Виховна спрямованість викладу теми.4.Способи збудження і підтримання уваги та інтересу учнів.5.Зв’язок нового матеріалу з наявними знаннями учнів. Методи його пояснення (бесіда, розповідь, лекція тощо).6.Мова викладу теми (доступність для розуміння, емоційність).7.Змістовність,чіткість,логічна послідовність і глибина розкриття теми. 8.Підкреслення найбільш істотного в новому матеріалі, його систематизація й узагальнення.9.Ефективність використання унаочнення і технічних засобів навчання. Розвиток уяви учнів.10.Записи вчителя на дошці(їх функції і відповідність змістові уроку).11.Способи активізації розумової д-сті учнів: створення проблемних ситуацій, виконання репродуктивних і творчих завдань, розв’язування пошукових задач.12.Засоби зворотного зв’язку та їх використання для керування розумовою д-стю учнів.13.Ставлення учнів до нового матеріалу.14.Спрямованість і зосередженість їх уваги. Який вид уваги учитель найчастіше викликав в учнів під час уроку?15.Пізнавальна активність учнів(запитання учителю, добір прикладів, самостійні висновки тощо).Прояв вольових зусиль при засвоєнні нових знань та розв’язуванні нових задач і вправ.
ІV.Закріплення навчального матеріалу.
1.Пирйоми закріплення навчального матеріалу та їх ефективність.2.Активізація розумової д-сті учнів.3.Зв’язок закріпленого матеріалу з поглибленням знань учнів.4.Виявлення недоліків у знаннях учнів, їх причини та шляхи виправлення.5.Дієвість засвоєних знань.
V.Завдання додому.
1.Вчасність подачі дом.завдання, його посильність.2.Характер домашнього завдання(репродуктивний чи творчий).
VІ.Характеристика педагогічної майстерності вчителя на уроці.
1.Поведінка вчителя на уроці: вміння керувати своїм психічним станом, діями і вчинками.2.Особливості уваги вчителя.3.Ставлення до учнів(доброзичливе,байдуже,негативне). Вимогливість.4.Ерудиція вчителя.5.Використання на уроці наукових досліджень. Методика викладання.6.Різноманітність прийомів організації навчальної д-сті учнів.7.Індивідуальний підхід. Робота з сильними учнями.8.Засоби заохочення та покарання на уроці, їх вмотивованість і доцільність.9.Педагогічний такт учителя. Його організаторські і педагогічні здібності.
VІІ.Висновки.
1.Психологічна характеристика особливостей д-сті вчителя і учнів під час уроку.2.Ступінь досягнення мети уроку.
3.Рівень оволодівання учнями новими знаннями, навичками і вміннями.4.Виховна ефективність уроку: формування в учнів моральних переконань, наукового бачення світу, розвиток вольових і емоційних якостей учнів, збудження інтересу до предмета тощо. Загальна оцінка наукового і методичного рівня уроку.

17, 18. Побудувати дидактичну модель комбінованого уроку(уроку засвоєння нових знань).
Тема: Т.Піфагора (8кл). Мета: сформувати знання про теорему П. та вміння її застос. до розв’яз. практ. задач.
Т. Піф. та її довед. не займають багато часу, тому залиш час для розв”язув задач. В зв’язку з цим комб урок буде оптимальним типом для вивчення т.Піф. Ця теоре-ма є “найпоширенішою”- до неї підбирають багато задач (і в алг.,і в геом.,і в фізиці) в будь-якому класі (8-11), а самих доведень цієї теореми є більше 100. Все це можна використ для унаочнення. По темі можна пров і урок-лекцію, але при такому підході активізація навчально-пізнавальної ді-ті учнів значно слабне, не забезпечуючи глибокого осмислення навч. матеріалу.
(див таблицю)

Кожен урок має свою структуру, тобто: склад( з яких елементів або етапів складається урок), послідовність(в якій послідовності ці елементи входять в заняття), зв’язок( як вони між собою пов’язані).
Урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку; мотивація учіння школярів; сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв’язківі залежностей між елементами виучуваного; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку;повідомлення дом.зав.
Комбінований урок: перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка раніше засвоєних знань; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку і мотивація учіння школярів; сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу;осмислення, узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку;повідомлення дом.зав.

15Основний шрифт абзацуЗвичайна таблиця Немає списку

Приложенные файлы

  • doc 23880269
    Размер файла: 438 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий