2курс

міністерство освіти І НАУКИ україни
Національна юридична академія україни
імені ярослава мудрого







Навчально-методичний
посібник

для самостійної роботи
і семінарських занять
з навчальної дисципліни
“філософія”
(Відповідно до вимог ECTS)


для студентів ІІ-ІІІ курсів


Харків
2007



З м і с т


1. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]................................................................................
3

2. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]..................................................

5

3. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]...................................
7

4. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].............................................
18

5. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].....................................................................

39

6. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].................
43

7. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]...........................................................................

44

8. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]..............
45

9. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]....................
51

10. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].........................................................
61




1. вступ

У досягненні цілей гуманітарної освіти визначальна роль належить пізнавальній активності, самостійності, активним формам навчання. При формуванні знань та умінь студентів традиційні, стереотипні, переважно вербальні засоби навчання є вже недостатньо ефективними.
Посібник призначений для покращення організації самостійної роботи студентів при вивченні курсу філософії, може використовуватися на семінарських заняттях, для проведення контрольних та перевірочних робіт, заліків та іспитів, містить загальний розрахунок годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи, опис предмета курсу, шкалу, за якою виставляється оцінка з навчальної дисципліни у залікову книжку.
Він сприятиме здійсненню більш якісного педагогічного контролю, основним завданням якого є формуючий уплив на процес навчання за рахунок встановлення зворотного зв’язку між слухачем та викладачем і одержання підсумкових результатів навчання, а також забезпечення глибокого засвоєння специфіки філософського осягнення дійсності, формування високої світоглядно-методологічної культури майбутніх юристів.
Наведена методика організації самостійної роботи студентів адаптована професорсько-викладацьким складом кафедри філософії НЮАУ до сучасних вимог вищої юридичної освіти в Україні, в основу якої покладено модульний принцип побудови навчального предмета, що охоплює головні розділи філософського та філософсько-правового знання.
Опанувавши курс з філософії та філософії права, студент повинен з н а т и:
– головні проблеми сучасної світової й вітчизняної філософії та філософії права, історичні типи філософії, основні парадигми філософствування;
– досягнення світової та вітчизняної філософської та філософсько-правової думки, історію становлення, основні етапи і особливості розвитку філософії та філософії права;
– основні закони, категорії, поняття і принципи філософії, особливості їх виявлення в житті суспільства і юридичній практиці;
– шляхи пізнання світу, функціонування знання у сучасному інформаційному суспільстві, особливості взаємозв’язку науки з сучасними соціальними і правовими проблемами;
– методологічні функції філософії у науковому пізнанні та філософії права у практично-правовій сфері;
– умови формування особистості, її свободи, відповідальності за збереження життя, природи, культури;
у м і т и :
– самостійно аналізувати факти, явища та процеси в системі “людина – світ” у їх діалектичному взаємозв’язку та з урахуванням змін, що відбуваються у світі й країні;
– критично оцінювати й прогнозувати соціальні процеси, правові, політичні, економічні, історичні, екологічні, культурні, соціально-психологічні явища й події;
– формулювати світоглядні й методологічні висновки на основі отриманих знань, обґрунтовувати свою світоглядну та громадську позицію;
– володіти методологією наукового пізнання, творчої діяльності, застосовувати отримані знання при вирішенні професійних завдань.
Важливо зазначити, що однією зі специфічних рис філософського знання є суперечливість суджень. Не можна заперечувати той факт, що у філософії відсутня одностайність стосовно проблем, що вивчаються. Достовірність, що її набула філософія, не є однаковою для всіх. Це – переконання, у досягненні якого бере участь вся сутність людини.
Даний посібник стане у нагоді усім, хто прагне долучитися до поліфонії та плюралізму у відповідях на граничні, філософські питання людського буття, сформувати культуру власного мислення, а також виробити навички самостійного вибору належної позиції.
2. Загальний розрахунок годин лекцій,
семінарських занять, самостійної роботи



п/п
Тема
Всього годин
У тому числі




лекції
семінари
самостійна та індивідуальна
робота

1
Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві
6
2
2
2

2
Антична філософія
6
2
1
3

3
Філософія середньовіччя та Відродження
6
2
1
3

4
Філософія Нового часу
9
4
1
4

5
Німецька класична філософія
6
2
1
3

6
Сучасна світова філософія
10
4
2
4

7

Українська філософія: традиції та
особливості
9
4
2
3

8

Філософський зміст проблеми
буття
7
2
2
3

9
Свідомість як філософська проблема
7
2
2
3

10
Діалектика та її альтернативи
10
4
2
4

11


Сутність і структура пізнавального процесу. Логіка та методологія
наукового пізнання
10
4
2
4

12
Філософський аналіз суспільства
8
4
2
2

13

Людина як предмет філософського аналізу. Особистість і суспільство
10
4
2
4

14
Духовне життя суспільства
6
2
1
3

15
Сенс і спрямованість історії
5
2
1
2

16
Предмет і завдання філософії права
6
2
2
2

17
Методологія філософії права
6
2
2
2

18

Філософія права античності та
середньовіччя
8
2
2
4

19

Філософсько-правові вчення у Західній Європі у ХV-XVIII ст.
7
2
2
3

20


Філософсько-правові концепції у
Західній Європі кінця ХVІІІ –
середини XIХ ст.
7
2
2
3

21
Філософія права ХХ ст.
12
4
4
4

22


Вітчизняна філософсько-правова
думка: традиції, світоглядно-
методологічні витоки, ідеї
7
2
2
3

23

Правова онтологія: природа і
структура права
6
2
2
2

24

Правова антропологія: гуманістична природа права
6
2
2
2

25
Правова аксіологія: ціннісні основи права
8
2
2
4

26

Універсальне і культурно-особливе у ціннісному вимірі права
6
2
2
2

27


Інституційний вимір права. Філософські проблеми права і влади у
посттоталітарному суспільстві
6
2
2
2





Всього годин

200
70
50
80














Затверджено
Вченою радою Національної юридичної
академії України ім. Ярослава Мудрого
(протокол № 9 від 20.04.2007 р.)



3. Програма навчальної дисципліни

І. ОСНОВИ ФІЛОСОФІЇ

Р о з д і л І. Сутність філософії та основні етапи
її розвитку

Т е м а 1. Філософія, коло її проблем та роль
у суспільстві

Загальна характеристика філософії. Мета та порядок вивчення філософії як навчальної дисципліни. Світогляд, його структура, риси, суспільно-історичний характер. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія. Філософський світогляд. Предмет філософії та коло її основних проблем. Структура філософського знання. Функції філософії. Філософія і право. Філософія і наука. Філософія і культура. Роль філософії у суспільстві, професійній діяльності юристів.

Т е м а 2. Антична філософія

Історичні передумови, час і місце виникнення філософії. Антична філософія та основні етапи її розвитку. Ранній грецький натуралізм: мілетська школа, Геракліт. Онтологізм древньогрецької філософії: Піфагор, елеати, Демокріт. Висока класика: філософські вчення софістів і Сократа. Вчення Платона про ідеї, державу, пізнання. Філософська система Аристотеля. Пізня класика: філософія раннього еллінізму: кініки, скептики. Епікуреїзм і стоїцизм, неоплатонізм.

Т е м а 3. Філософія середньовіччя та Відродження

Виникнення середньовічної християнської філософії та її основні проблеми. Специфіка типу філософування середньовіччя. Апологетика. Патристика. Схоластика. Ідея Бога. Вчення Августина Блаженного. Філософське вчення Фоми Аквінського. Реалізм і номіналізм. Філософія епохи Відродження, її характерні риси та представники.

Т е м а 4. Філософія Нового часу

Наукова європейська революція XVІІ ст. Концепції можливості людського пізнання. Гностицизм та агностицизм. Проблема методу пізнання. Емпіризм, сенсуалізм та раціоналізм. Механіцизм. Філософське обґрунтування нової картини світу (Ф.Бекон, Т.Гоббс, Р.Декарт, Б.Спіноза, Г.В. Лейбніц, Дж. Локк, Дж. Берклі, Д. Юм). Соціально-філософські аспекти у поглядах філософів Нового часу. Деїзм і матеріалізм у французькому Просвітництві. Вчення про природу і суспільство у філософії Просвітництва (Монтеск’є, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо). Французькі матеріалісти XVIII ст., їх вчення про матерію, пізнання, людину і суспільство (К.А. Гельвецій, П. Гольбах, Ж. Ламетрі, Д. Дідро).

Т е м а 5. Німецька класична філософія

Особливості та характерні риси німецької класичної філософії, її місце в історії філософської думки. Теоретична філософія І.Канта, “коперниканський переворот” у теорії пізнання. Практична філософія І.Канта: дуалізм світу людського буття – природний і моральний. Філософія людського “Я” Й.Г. Фіхте. Філософія тотожності Ф.В.Й. Шеллінга. Г.В.Ф. Гегель, його філософська система і метод. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха. Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну. Вплив ідей німецької класичної філософії на європейську культуру.

Т е м а 6. Сучасна світова філософія

Загальна характеристика сучасної світової філософії та її основні напрямки. Марксизм та неомарксизм. Позитивізм, неопозитивізм і постпозитивізм. Сучасна релігійна філософія (неотомізм, тейярдизм). Філософія життя та її напрямки. Психоаналіз і неофрейдизм. Філософська антропологія. Феноменологія. Екзистенційна філософія. Філософська герменевтика. Комунікативна філософія. Філософія постмодерну. Російська філософія ХІХ – ХХ ст.: основні напрямки та їх характерні риси.

Т е м а 7. Українська філософія: традиції
та особливості

Джерела української філософської культури. Філософія у культурі Київської Русі. Філософія українського Відродження та Просвітництва. Проблема світу й людини у філософії професорів Києво-Могилянської академії (С. Яворський, Ф. Прокопович). Філософія Г. Сковороди. Сутність “філософії серця”. Український романтизм (М. Гоголь, М. Костомаров, Т. Шевченко, П. Куліш). Основні ідеї філософії П.Юркевича. Київська екзистенційна філософія XX ст. (Л. Шестов, В. Зенковський). Філософські ідеї в Україні кінця XIX – початку XX ст. “Культурне відродження” 20-х років. Українське філософське відродження 60-х років. Сучасна філософсько-світоглядна ситуація в Україні.


Р о з д і л II. Онтологія, гносеологія, соціальна філософія

Т е м а 8. Філософський зміст проблеми буття

Онтологія, її основні проблеми та категоріальні визначення. Типи онтологій. Філософський смисл проблеми буття, її історичне усвідомлення. Категорія буття: її суть і специфіка. Основні форми буття. Роль категорії “субстанція” для визначення онтологічних основ і способу буття світу. Формування науково-філософського поняття матерії. Сучасна наука про складну систему організації матерії та її властивості. Матерія і рух. Простір і час як форми існування матерії. Поняття “світ” і “картина світу”. Сучасні наукові моделі розвитку світу.

Т е м а 9. Свідомість як філософська проблема

Проблема свідомості у філософії. Походження та сутність свідомості. Відображення як найбільш загальна властивість матерії, його природа, форми і розвиток. Свідомість як вища форма відображення. Свідомість як форма регулювання і необхідна умова життєдіяльності людини, її суспільна природа, сутність і функції. Свідомість як суб’єктивне явище. Рівні психічного життя людини. Структура свідомості. Свідомість і мова. Специфіка юридичної мови. Самосвідомість. Фундаментальна роль категорії свідомості у філософії, її методологічне значення для пізнання природи, суспільства і юридичної практики.

Т е м а 10. Діалектика та її альтернативи

Діалектика як вчення про розвиток і метод пізнання. Історичні форми діалектики. Поняття категорії, закону, принципу. Діалектика як система принципів, законів, категорій. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика. Принципи діалектики. Принцип загального зв’язку. Поняття відношення, зв’язку, взаємодії. Принцип розвитку. Поняття зміни, руху, розвитку. Основні закони діалектики. Основні категорії діалектики. Значення законів і категорій діалектики для теоретичної і практичної діяльності юристів. Класичні альтернативи та модифікації діалектики у сучасних філософських доктринах.

Т е м а 11. Сутність і структура пізнавального
процесу. Логіка та методологія
наукового пізнання

Пізнання у контексті людського існування. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Види пізнавальної діяльності: чуттєве і раціональне. Діалектика чуттєвого і раціонального у пізнанні. Принцип визначальної ролі практики у пізнанні. Творчість як конструктивний принцип пізнання. Інтуїція. Проблема істини у філософії та науці. Практика як головний критерій істини. Поняття науки. Специфіка наукового пізнання. Методологія наукового пізнання. Метод і методологія. Рівні методології. Методи емпіричного дослідження. Методи теоретичного дослідження. Сучасна методологія пізнання. Логіка наукового дослідження та її етапи (факт, проблема, гіпотеза, доказ, теорія). Соціальні функції науки. Наука і мораль. Свобода наукового пізнання і соціальна відповідальність вченого.

Т е м а 12. Філософський аналіз суспільства

Суспільство як підсистема об’єктивної дійсності, джерела його походження та історія. Основні підходи до розуміння суспільства Суспільство як саморозвинена система. Соціальна структура суспільства. Суб’єкти суспільства. Соціальні інститути. Діяльність як специфічний спосіб існування соціального. Суспільні відносини, їх сутність та зміст. Суспільні закони, їх особливості, класифікація і механізм дії. Суспільство як система органічно пов’язаних сфер життєдіяльності людей. Сфери суспільного життя (економічна, соціальна, політична, духовна): сутність, зміст і взаємодія. Розвиток суспільства і динаміка соціальних процесів. Суспільство і природа. Проблеми екології. Ноосфера.

Т е м а 13. Людина як предмет філософського
аналізу. Особистість і суспільство

Проблема людини в історії філософії. Основні концепції походження людини (релігійна, космічна, еволюційна). Антропосоціогенез, його комплексний характер. Філософська проблема природи й сутності людини. Людина як єдність вітального, соціального і духовного. Проблема життя і смерті у філософії. Біологічні й соціальні межі життя. Сенс життя людини. Зміст понять: людина, індивід, індивідуальність, особистість. Структура особистості. Типології особистості. Історичні типи взаємин людини і суспільства. Соціальне буття людини як єдність індивідуального і суспільного буття. Діалектика свободи і відповідальності людини. Неспроможність протиставлення свободи і необхідності. Зростання свободи особистості як критерій суспільного прогресу.

Т е м а 14. Духовне життя суспільства

Проблема духовного життя суспільства у філософії. Основні сфери духовного життя суспільства. Елементи духовного життя суспільства та їх взаємозв’язок. Поняття суспільної свідомості. Суспільна свідомість і суспільне буття. Співвідношення духовного життя суспільства та суспільної свідомості. Зміст і структура суспільної свідомості, її закономірності. Взаємозв’язок політичної, правової, моральної, естетичної, релігійної, філософської та інших форм суспільної свідомості. Культура як специфічна соціальна реальність. Культура в якості способу життєдіяльності суспільства і процесу самовідтворення людини. Типології культур. Функції культури.

Т е м а 15. Сенс і спрямованість історії

Філософія історії, її предмет, структура і функції. Сучасні концепції філософії історії: гносеологічний напрямок (В. Дільтей, Г. Зіммель, Р. Коллінгвуд, Р. Арон), онтологічна концепція (Р. Мель, Р. Рамон, Е. Калло), аксіологічна концепція (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт), технократичні концепції (Д. Белл, О. Тоффлер). Проблема спрямованості історичного процесу. Формаційний підхід (К. Маркс, Ф. Енгельс). Цивілізаційний підхід (М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі). Монадний підхід: єдність та багатоманітність всесвітньої історії. Постановка питання про “кінець історії” у новітній філософії (Ф. Фукуяма). Людина як суб’єкт історичного процесу. Смисл історії й ідея історичного прогресу. Історичні типи суспільного прогресу. Критерії прогресу.


ІІ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА

Р о з д і л І. Філософія права та її еволюція

Т е м а 16. Предмет і завдання філософії права

Дискусія про предмет філософії права. Необхідність філософського осмислення права. Сутність і особливості філософського підходу до права. Філософське осмислення права і наукове пізнання права: відмінності предмета та методу. Філософсько-правова рефлексія. Філософія права в системі соціально-гуманітарного знання. Проблема дисциплінарного статусу філософії права. Філософія і філософія права. Філософія права, загальна теорія права, соціологія права. Історія філософії права та історія вчень про державу і право. Філософія права і галузеві юридичні дисципліни. Головні питання та завдання філософії права. Основні розділи. Функції філософії права. Значення філософії права для формування світогляду юристів.

Т е м а 17. Методологія філософії права

Методологія права та її рівні: філософський, загальнонауковий, юридичний. Філософія права як методологія правопізнання. Типи праворозуміння як способи здійснення філософсько-правової рефлексії. Правовий позитивізм як спосіб філософського осмислення права: філософські витоки, форми, переваги та недоліки. Природно-правове мислення: гуманістичний смисл та особливості, типи, переваги та недоліки, сучасний стан. Основні парадигми праворозуміння та обгрунтування права: об’єктивізм, суб’єктивізм, інтерсуб’єктивність: витоки, смисл, форми, позитивні та негативні риси.

Т е м а 18. Філософія права античності і середньовіччя

Об’єктивність як парадигма античної та середньовічної філософії права. Виникнення античної філософії права. У пошуках початків справедливості: діке і номос. Космоцентричне обґрунтування права. Визначення природних основ права і закону софістами і Сократом. Погляди Платона на справедливість і право. Вчення про право і закон Аристотеля. Тема найкращого державного устрою у філософії Платона і Аристотеля. Філософсько-правові погляди Епікура, стоїків, Цицерона. Криза грецької морально-правової свідомості. Особливості філософії права Стародавнього Риму. Філософія права середньовіччя. Метафізичні передумови християнської правосвідомості. Августин Аврелій. Вчення про закон і право Фоми Аквінського. Реалізм і номіналізм у праворозумінні середньовіччя.

Т е м а 19. Філософсько-правові вчення
у Західній Європі у ХV-XVIII ст.

Філософсько-правова думка епохи Відродження і Реформації. Н. Макіавеллі. Особливості праворозуміння Ж. Бодена. М. Лютер: релігійно-моральне обґрунтування прав людини. Суб’єктивність як парадигма класичної філософії права. Філософсько-правові погляди мислителів Нового часу. Становлення юридичного світогляду: теорії природного права та суспільного договору. Теорія природного права Г. Гроція. Філософсько-правові ідеї Т. Гоббса, Дж. Локка, Б. Спінози, Г. Лейбніца. Філософсько-правові концепції західноєвропейського просвітництва. Ш.Л. Монтеск’є “Про дух законів”. Ж.-Ж. Руссо “Про суспільний договір”.

Т е м а 20. Філософсько-правові концепції
у Західній Європі кінця ХVІІІ –
середини XIХ ст.

Філософсько-правові вчення у Західній Європі кінця XVIII – середини XIX cт. І. Кант: категоричний імператив та моральне обґрунтування права. Філософсько-правові погляди Й.-Г. Фіхте. Г.В.Ф. Гегель “Філософія права”. Історична школа права. Правова концепція К. Маркса і Ф. Енгельса. Філософсько-правове вчення І. Бентама. Теорія наказів Дж. Остіна.

Т е м а 21. Філософія права ХХ ст.

Інтерсуб’єктивність як парадигма філософії права ХХ ст. Сучасний позитивізм: чиста теорія права Г. Кельзена, аналітична юриспруденція Х. Харта. Концепції відродженого природного права. Неокантіанська та неогегельянська філософія права. Природно-правова тенденція в англо-американській філософії права (Л. Фуллер, Дж. Фінніс, Дж. Роулз, Р. Двор-кін). Сучасні концепції природного права інтерсуб’єкти-вістського напрямку: філософські витоки, позитивні й негативні риси, основні форми, світоглядно-методологічний потенціал. Феноменологічна концепція права (А. Рейнах). Екзистенціалістська концепція права (М. Мюллер, Е. Фехнер, В. Майхоффер). Герменевтична концепція права (А. Кауфманн, П. Рікьор) Комунікативно-дискурсивна концепція права (К.-О. Апель, Ю. Хабермас).

Т е м а 22. Вітчизняна філософсько-правова думка:
традиції, світоглядно-методологічні
витоки, ідеї

Зародження філософсько-правової думки в Україні: “Руська Правда”, “Слово про Закон і Благодать” Іларіона, природно-правові ідеї у Конституції Пилипа Орлика. Ідеї Просвітництва в творчості І. Вишенського, Т. Прокоповича, Я. Козельського та ін. Екзистенційно-романтичне обґрунтування ідеї права (Г. Сковорода, П. Юркевич) та національної ідеї (М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко) у “філософії серця”. Проблема співвідношення особистості, нації та держави у творах М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушевського. Академічна філософія права кінця ХІХ – початку ХХ ст. Б. Кістяківський як методолог права і автор соціокультурної філософсько-правової концепції. Основні ідеї видатних російських філософів права та їх вплив на збагачення світоглядно-методологічного потенціалу української філософсько-правової думки. Філософсько-правова думка за радянських часів. Наукові дослідження сучасних українських філософів права.

Р о з д і л IІ. Основні проблеми філософії права

Т е м а 23. Правова онтологія: природа і структура
права

Онтологічні основи права. Поняття правової реальності. Право як особлива реальність. Нормативна природа права. Співвідношення належного і сущого у праві. Право і життя. Багатогранність феномену права. Онтологічна структура права: природне і позитивне право, їх смисл і співвідношення. Сутність та існування права. Зміст і форма, можливість і дійсність у праві. Форми буття права: ідея права, закон, правове життя та їх динаміка. Абстрактне і конкретне у праві. Дискусія про співвідношення права і закону. Умови здійснення права. Смисл і мета (функції) права.

Т е м а 24. Правова антропологія: гуманістична
природа права

Поняття і проблеми правової антропології. Образ людини у праві. Типи правової антропології. Поняття “правова людина”. Право як спосіб людського співіснування. Антропологічні основи права. Конфліктно-коопераційна природа людини як основа антропологічного обґрунтування права. Права людини як вираз особистісної цінності права. Статус інституту прав людини в сучасному суспільстві. Філософське обґрунтування прав людини. Право на гідне існування. Проблема універсальності прав людини. Позитивування основних прав людини. Права громадян України. Особистість і право. Автономія особистості. Особистість як суб’єкт права. Гуманістична природа права. Сенс морального і правового гуманізму. Тенденція гуманізації права.

Т е м а 25. Правова аксіологія: ціннісні основи права

Правові цінності: свобода, рівність, справедливість. Відносна і абсолютна цінність права. Права людини як абсолютна цінність. Правовий ідеал. Свобода як визначальна характеристика людського буття та вища цінність. Ідея права як ідея свободи. Негативна та позитивна свобода. Умови можливості свободи. Свобода і порядок. Правова свобода. Свобода волі. Свобода і відповідальність. Позитивна і негативна відповідальність. Свобода і рівність. Право як формальна рівність. Соціальна рівність. Справедливість як головна правова цінність та провідне поняття сучасної філософії права. Критерії справедливості та право. Формальна і змістовна справедливість. Зрівняльна і розподільча справедливість. Основні ідеї теорії справедливості Дж. Роулза.

Т е м а 26. Універсальне і культурно-особливе
у ціннісному вимірі права

Універсальне та культурно-особливе в ціннісному змісті права. Правосвідомість як ціннісна форма світогляду, її форми і рівні. Правосвідомість і право. Універсальне у правосвідомості. Смисли та аксіоми правосвідомості. Культурно-специфічне у правосвідомості. Правовий менталітет. Особливості українського правового менталітету. Деформації правового менталітету. Правова культура. Право і мораль. Етичні основи права. Єдність, протилежність та взаємодоповнюваність права і моралі. Філософсько-етичний зміст принципу толерантності. Релігійні витоки ідеї права.

Т е м а 27. Інституційний вимір права.
Філософські проблеми права і влади
у посттоталітарному суспільстві

Людина і політико-правові інститути. Держава і право. Співвідношення влади і права. Поняття та види легітимації. Легітимність і легальність. Принципи легітимації: суверенітет народу і права людини. “Суспільний договір” як модель легітимації. Справедливість та ефективність політико-правових інститутів. Правління права. Філософські проблеми правотворчості і правозастосування у посттоталітарному суспільстві. Правова держава і громадське суспільство. Поняття правового суспільства та перспективи його формування в Україні. Правова реформа у посттоталітарному суспільстві.


4. Плани семінарських занять

Ч а с т и н а 1. ОСНОВИ ФІЛОСОФІЇ

Р о з д і л І. сутність філософії та основні етапи її розвитку

Т е м а 1. Філософія, коло її проблем та роль
у суспільстві

П л а н

1. Філософія і її предмет. Обґрунтування необхідності вивчення філософії у вищому навчальному закладі.
2. Світогляд, його структура, основні історичні типи та їх сутність.
3. Специфіка філософського вирішення світоглядних питань. Головні теми філософських думок.
4. Функції філософії. Роль філософії у системі культури. Значення філософії для професійної діяльності юристів.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Вулевич М.Р. Філософія як мудрість та її осмислення в науковій і практичній діяльності // Часоп. Київ. ун-ту права. – 2005. – № 2. – С. 154-158.
Кошарний С. Філософія і культура в контексті онтологічного вчення класичної феноменології (Е.Гуссерль) // Філософ. думка. – 1998. – № 4 – 6. – С. 118-122.
Лук’янець В., Соболь О. Філософія як універсальність, що трансгресує // Філософ. думка. – 2002. – № 3. – С. 3-6.
Мареева Е. Зачем нужна философия в век Интернет? // Alma mater (Вестн. высш. шк.). – 2002. – № 5. – С. 22-25.
Попович М.В. Що таке філософія? // Філософ. думка. – 2006. – № 1. – С. 3-7.

Т е м а 2. Антична філософія

Т е м а 3. Філософія середньовіччя та Відродження

П л а н

1. Загальна характеристика філософії античності та основні етапи її розвитку.
2. Головні напрямки античної філософії та їх специфіка:
а) ранній грецький натуралізм (Мілетська школа, Геракліт, Піфагор, елеати, Демокріт);
б) висока класика (Сократ, Платон, Аристотель);
в) пізня класика (епікуреїзм, скептицизм, стоїцизм, неоплатонізм).
3. Загальна характеристика філософії середньовіччя та головні етапи її розвитку: апологетика, патристика, схоластика. Полеміка реалізму й номіналізму.
4. Філософія епохи Відродження та її характерні риси. Основні ідеї епохи Реформації.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Боргощ Ю. Фома Аквинский. – 2-е изд. – М.: Мысль, 1975. – С.3-7.
Бугай Д.В. Определение человека в трактатах Платона // Вопр. философии. – 2001. – № 9. – С. 151-162.
Волинка Г. Філософія Стародавності і середньовіччя в освітньому контексті. – К.: Вищ. освіта, 2005. – С.84-88.
Кисиль В.Я., Рибери В.В. Галерея античных философов: В 2 т. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т.1. – С. 14-19.
Кондзьолка В.В. Історія середньовічної філософії: Навч. посіб. – Л.: Світ, 2001. – С.77-82.

Т е м а 4. Філософія Нового часу

Т е м а 5. Німецька класична філософія

П л а н

1. Основні напрямки філософії Нового часу:
а) емпірико-сенсуалістична філософія Англії (Ф. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк);
б) філософський раціоналізм (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц).
в) суб’єктивний ідеалізм Дж. Берклі й агностицизм Д. Юма.
2. Філософи французького Просвітництва та французький матеріалізм XVIII cт.
3. Теоретична і практична філософія І. Канта.
4. Ідеалістична філософська система Г. Гегеля та його діалектичний метод.
5. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підруч. – К.: Либідь, 2001. – С. 93-168.
Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. – М.: Мысль, 1986. – С. 3-19.
Коротких В.И. Педагогическая карьера и трагедия творчества: факторы эволюции философии Гегеля // Alma mater (Вестн. высш. шк.). – 2001. – № 8. – С. 22-26.
Коротких В.И. Система философии Гегеля как предмет историко-философского рассмотрения // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 7. Философия. – 2002. – № 6. – С. 3-19.
Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. – К.: Каравела, 2002. – С. 140-161.

Т е м а 6. Сучасна світова філософія

П л а н

Філософія марксизму та її особливості.
Ірраціоналістична філософія (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, А. Бергсон).
3. Фрейдизм і неофрейдизм (З. Фрейд, Е. Фромм, К. Юнг, А. Адлер та ін.).
4. Сучасна релігійна філософія (неотомізм, тейярдизм, персоналізм).
5. Позитивізм: основні етапи розвитку та їх особливості.
6. Герменевтика (В. Дільтей, Х.-Г. Гадамер та ін.).
7. Філософія людини (екзистенціалізм, філософська антропологія).
8. Російська філософія ХІХ–ХХ ст.: основні напрямки та головні ідеї.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підруч. – К.: Либідь, 2001. – С. 169-304.
Бродецький О. С. К’єркегор: теологія відчайдушної свободи // Людина і світ. – 2004. – № 7. – С. 29-34.
Евлампиев И.И. Неклассическая метафизика или конец метафизики? Европейская философия на распутье // Вопр. философии. – 2003. – № 5. – С. 159-171.
Скирбекк Г., Гилье Н. История философии: Учеб. пособие: Пер. с англ. – М.: Владос, 2001. – С. 645-683.
Современная западная философия: Словарь. – М.: Политиздат, 1991. – С. 212-214, 253-256.

Т е м а 7. Українська філософія: традиції
та особливості

П л а н

1. Філософська думка у духовній культурі Київської Русі.
2. Філософія українського Відродження та Просвітництва.
3. Філософія Г.Сковороди.
4. “Філософія серця” П.Юркевича.
5. Українська філософія ХІХ – початку ХХ ст.
6. Українське філософське відродження 20-х і 60-х рр. ХХ ст. і сучасний розвиток філософії в Україні.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Валявко І.В. Стан дослідження філософських студій Дмитра Чижевського в Україні // Філософ. думка. – 2004. – № 6. – С. 119-133.
Волинка Г. Дещо про філософські орієнтації Михайла Петровича Драгоманова // Пам’ять століть. – 2003. – С. 30-33.
Гнатюк Я. Філософсько-науковий кордоцентризм П. Юркевича // Людина і політика. – 2002. – № 1. – С. 107-114.
Закідальський Т. Поняття серця в українській філософській думці // Філософ. і соціол. думка – 1996. – № 8. – С. 25-38.
Ткачук М. Києво-Могилянська академія і становлення академічної філософії в Україні // Філософ. думка. – 2000. – № 4. – С. 37-56.
Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К.: Вищ. шк., 1992. – С.44-45.
Шейко С., Марусич В. Духовні засади поліцентричного характеру української філософії // Філософ. обрії. – Вип. 3. – К.; Полтава: Б.в., 2000. – С. 38-51.


Р о з д і л II. онтологія, гносеологія, соціальна філософія

Т е м а 8. Філософський зміст проблеми буття

П л а н

Онтологія, її основні проблеми та категоріальні визначення. Типи онтології.
Основні форми буття. Особливості людського буття.
Категорія “субстанція” та її роль у визначенні онтологічних основ світу.
Формування науково-філософського поняття матерії. Матерія як субстанція.
Матерія і рух. Класифікація форм руху.
Простір і час як форми існування матерії.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Аляєв Г. Металогічність буття як першопринцип метафізики життя // Філософ. думка. – 2001. – № 6. – С. 97-122. – 2002. – № 1. – С. 84-89.
Канак Ф. Перехідний стан буття: поняття і місце в трансформаціях // Філософ. думка. – 2001. – № 4. – С.14-19.
Караульна Н. Духовність: сфера сутності чи існування людини? // Вісн. НАН України. – 2002. – № 11. – С.46-50.
Рубашкин В.Ш., Лахути Д.Г. Онтология: от натурфилософии к научному мировоззрению и инженерии знаний // Вопр. философии. – 2005. – № 1. – С. 64-69.
Сиров В. “Картина світу” в сучасній науці і філософії // Людина і світ. – 2004. – № 9. – С.31-35.

Т е м а 9. Свідомість як філософська проблема

П л а н

1. Проблема свідомості в історії філософської думки: античне, середньовічне, новоєвропейське й сучасне розуміння свідомості.
2. Сутність відображення. Генезис форм відображення.
3. Походження свідомості: біологічні й соціальні передумови. Ідеальна природа свідомості.
4. Свідомість у структурі психіки людини. Основні компоненти свідомості. Свідомість і несвідоме.
5. Функції свідомості.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Васильев В.В. Мозг и сознание: выходы из лабиринта // Вопр. философии. – 2006. – №1. – С. 67-79.
Иванов А.В. К проблеме онтологического статуса явления сознания // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 7. Философия. – 2002. – № 2. – С. 15-29.
Кутняк І. Субстанційність свідомості в модусах життєвого світу індивіда // Філософ. обрії. Наук.-теорет. часоп. – Вип.11. – К.: Б.в., 2003. – С.148-162.
Лобастов В.Г. К логическим определениям сознания: Э.В.Ильенков и И.Кант // Вопр. философии. – 2004. – № 3. – С.56-66.
Таланов В. Сознание, открытое новым смыслам жизни // Alma mater (Вестн. высш. шк.). – 2003. – № 10. – С. 18-25.

Т е м а 10. Діалектика та її альтернативи

П л а н

1. Діалектика як вчення про розвиток і метод пізнання. Історичні форми діалектики. Об’єктивна й суб’єктивна діалектика.
2. Діалектика як система принципів, законів, категорій.
3. Основні закони діалектики та їх методологічне значення.
4. Категорії діалектики. Значення законів і категорій діалектики для теоретичної і практичної діяльності юристів.
5. Альтернативи діалектики: класичні й некласичні концепції.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Гурій Т.О. Діалектична єдність філософських категорій загального, особливого та одиничного як головна передумова з’ясування сутності кваліфікації адміністративного правопорушення // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2002. – Вип.18. – С.179-183.
Катречко С.Л. Как возможна метафизика? // Вопр. философии. – 2005. – № 9. – С.83-94.
Коротких В.И. Система философии Гегеля как предмет историко-философского рассмотрения // Вестн. Моск. ун-та. Сер.7. Философия. – 2002. – № 6. – С.3-19.
Крисюк Ю. Синергетична інтерпретація соціального порядку // Право України. – 2005. – № 7. – С.30-33.
Ровинский Р.Е. Самоорганизация как фактор направленного развития // Вопр. философии. – 2002. – № 5. – С. 67-76.

Т е м а 11. Сутність і структура пізнавального процесу
та методологія наукового пізнання

П л а н

1. Пізнання як предмет філософського аналізу. Суб’єкт і об’єкт пізнання.
2. Види пізнавальної діяльності: чуттєве й раціональне, емпіричне й теоретичне та їх взаємозв’язок.
3. Практика як основа всіх форм життєдіяльності людини. Функції практики.
4. Проблема істини у філософії і науці.
5. Методи наукового пізнання. Рівні методології.
6. Основні форми наукового пізнання та їх взаємозв’язок.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Зажицкий В.И. Истина и средства ее установления в УПК РФ: теоретико-правовой анализ // Гос-во и право. – 2005. – № 6. – С. 67-75.
Ивакин А.А. Система методологии научного познания // Акт. пробл. політики. – Вип.15. – О.: Юрид. літ., 2002. – С. 246-254.
Кірюхін Д. Наука і релігія: нові принципи взаємовідносин // Людина і світ. – 2002. – № 4. – С.10-15.
Норманн Г.Э. Карл Поппер о ключевых проблемах науки ХХ века // Вопр. философии. – 2003. – № 5. – С.96-102.
Петрушенко В.Л. Межі знання і знання меж // Філософ. думка. – 2005. – № 3. – С. 3-17.
Пироженко В.О. Поняття істини в суспільствознавстві у контексті ситуаційного аналізу // Вісн. НАН України. – 2005. – № 11. – С. 19-31.

Т е м а 12. Філософський аналіз суспільства

П л а н

1. Соціальна філософія: основні підходи до розуміння суспільства.
2. Суспільство як система, що самоорганізується й саморозвивається.
3. Соціальна структура суспільства. Характеристика складових соціальної структури.
4. Діяльність як специфічний спосіб існування соціального.
5. Суспільні відносини, їх сутність і зміст.
6. Суспільні закони, їх особливості, класифікація та механізм дії.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Андрущенко В.Л., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. – К.: Генеза, 1996. – С. 94-155.
Васильчук Ю.А. Социальное развитие человека. Фактор социума // Обществ. науки и современность. – 2003. – № 6. – С. 28-40.
Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства. – К: Либідь. – 2001. – С. 117-133.
Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Политиздат, 1992. – С. 373-392.
Філософський словник соціальних термінів. – Х.: ТОВ “Р.И.Ф.”, 2005. – С. 571-574.
Хантингтон С. Зіткнення цивілізацій // Філософ. і соціол. думка. – 1996. – № 1-2. – С. 9-29.

Т е м а 13. Людина як предмет філософського аналізу.
Особистість і суспільство

П л а н

1. Проблема людини у філософії. Основні концепції походження людини.
2. Антропосоціогенез та його основні фактори.
3. Сутність людини. Взаємозв’язок біологічного й соціального в людині.
4. Історичні типи взаємовідносин людини і суспільства. Соціальне буття людини як єдність індивідуального й суспільного.
5. Сенс життя людини. Проблема життя і смерті у філософії. Дискусія про “право на смерть”.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Андрущенко В.Л., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. – К.: Генеза, 1996. – С. 174-220.
Касиррер Э. Опыт о человеке / Проблема человека в западной философии. – М.: Прогресс, 1988. – С. 3-30.
Семенов В.С. О перспективах человека в ХХІ столетии // Вопр. философии. – 2005. – № 9. – С. 26-37.
Соболь О. Свобода особистості в інформаційному соціумі // Філософ. думка. – 2002. – № 5. – С. 40-58.
Філософський словник соціальних термінів. – Х.: ТОВ “Р.И.Ф.”, 2005. – С. 43-52, 425-426.
Фейгенберг И.М. Человек Достроенный и биосфера // Вопр. философии. – 2006. – № 2. – С. 151-161.


Т е м а 14. Духовне життя суспільства

П л а н

1. Духовне життя суспільства та його структура.
2. Суспільна свідомість, її структура. Суспільна свідомість й індивідуальна свідомість.
3. Форми суспільної свідомості та їх взаємозв’язок.
4. Культура як специфічна соціально-духовна реальність. Функції культури.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Бергсон А. Два источника морали и религии: Пер. с фр. – М., 1994.
Духовне оновлення суспільства. – К., 1990. – 245 с.
Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Твори. – Т. 3. – С. 7-521.
Тойнбі А. Дослідження історії. – К.,1995. – С. 418-512.
Українська культура: історія і сучасність. – К., 1994. – С. 288 – 412.

Т е м а 15. Сенс і спрямованість історії

П л а н

1. Філософія історії, її предмет, функції та особливості.
2. Сучасні концепції та напрямки філософії історії.
3. Проблема спрямованості історичного процесу (теорії історичного кругообігу, локальних культур і цивілізацій, уявлення про лінійну спрямованість історії).
4. Сенс історії та ідея історичного процесу.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Бранский В.П., Пожарский С.Л. Глобализация и синергетическая философия истории // Обществ. науки и современность. – 2006. – № 1. – С. 109-120.
Хантингтон С. Зіткнення цивілізацій // Філософ. і соціол. думка. – 1996. – № 1-2. – С. 9-29.
Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.: Политиздат, 1991. – С.141-165.
Философский энциклопедический словарь. – М.: Сов. энциклопедия. – 1989. – С. 700.


Ч а с т и н а 2. Філософія права

Р о з д і л І. Зміст і призначення філософії права,
її історичний розвиток

Т е м а 16. Предмет і завдання філософії права

П л а н

1. Предмет філософії права. Обґрунтування необхідності філософії права.
2. Філософське осмислення і наукове пізнання права: відмінності предмета і методу. Філософсько-правова рефлексія.
3. Філософія права у системі філософії та юриспруденції.
4. Основні питання і функції філософії права. Значення філософії права для підготовки майбутніх юристів.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Алекси Р. Природа философии права // Пробл. філософії права. – К.-Чернівці, 2004. – Т. ІІ. – С. 19-28.
Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Х.: Фолио, 1999. – С. 10-23.
Керимов Д.А. Методология права(предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта+, 2000. – С. 6-15.
Проблеми філософії права. – К.-Чернівці, 2003. – Т.1. – С. 7-55.
Шкода В.В. Вступ до філософії права. – Х.: Фоліо, 1996. – С. 5-42.

Т е м а 17. Методологія філософії права

П л а н

1. Поняття методології права та її рівні: юридичний, загальнонауковий, філософський. Особливості пізнавальних процесів у праві.
2. Типи праворозуміння як способи здійснення філософсько-правової рефлексії. Правовий позитивізм і концепції природного права: сутність та принципові відмінності.
3. Об’єктивізм, суб’єктивізм, інтерсуб’єктивність як способи розуміння та обґрунтування права.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта+, 2000. – С. 21-55, 87-100.
Козлихин И.Ю. Позитивизм и естественное право // Гос-во и право. – 2000. – № 3. – С. 5-11.
Хёффе О. Политика, право, справедливость. Основоположения критической философии права и государства. – М.: Гнозис, Логос, 1994. – С. 9-15.
Четвернин В.А. Современные концепции естественного права. – М.: Наука, 1988. – С. 9-15.

Т е м а 18. Філософія права античності й середньовіччя

П л а н

1. Особливості розуміння права в античному світогляді. Погляди на природні основи права у натурфілософів, софістів і Сократа.
2. Платон: учення про справедливість і право. Діалог “Держава” – пошуки ідеальних засад права.
3. Аристотель: поняття людини й метафізичне обґрунтування права.
4. Особливості філософсько-правової думки середньовіччя. Релігійно-метафізичні передумови християнської правосвідомості.
5. Учення про справедливість і право Августина Аврелія та Фоми Аквінського.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Бачинин В.А., Чефранов В.А. История философии права. – Х.: Право, 1998. – С. 26-70.
Боргощ Ю. Фома Аквинский. – М.: Мысль, 1966. – С. 120-128.
Жоль К.К. Философия и социология права: Учеб. пособие. – К.: Юринком Интер, 2000. – С. 17-60, 118-137.
Платон. Государство. Соч. В 3 т. ( М.: Мысль, 1971. – Т.3. – Ч.1. – С. 35-145, 288-349.
Ціцерон Марк Тулій. Про державу. Про закони. Про природу богів. ( К.: Основи, 1998. – С. 120-212.

Т е м а 19. Філософсько-правові вчення у Західній
Європі XV – XVIII ст.

П л а н

1. Філософсько-правова думка епохи Відродження й Реформації (М. Лютер, Н. Макіавеллі та ін.).
2. Суб’єктивність як парадигма філософії права Нового часу. Поняття природного права та суспільного договору (Г. Гроцій).
3. Теорії суспільного договору Т. Гоббса та Дж. Локка. Концепція прав людини Дж. Локка та її натуралістичне обґрунтування.
4. Філософсько-правові концепції західноєвропейського Просвітництва (Ш.-Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо та ін.).

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Антология мировой правовой мысли: В 5 т. – М.: Мысль, 1999. – Т.2. Европа: V – ХVII века. – С. 381-389.
Локк Дж. Два трактата о правлении. Кн. вторая // Соч. В 3 т. – М.: Мысль, 1988. – Т. 3. – С. 262-336.
Макиавелли Н. Государь. – М.: Планета, 1990.
Новгородцев П.И. Сочинения. ( М.: Раритет, 1995. – С. 15-173.
Соловьев Э.Ю. Феномен Локка // Соловьев Э.Ю. Прошлое толкует нас. – М.: Политиздат, 1991. – С. 146-166.

Т е м а 20. Філософсько-правові концепції у Західній Європі кінця XVIII – середини XIX ст.

П л а н

Філософія права І. Канта.
Філософія права Г.В.Ф. Гегеля.
Історична школа і марксизм як форми правового об’єктивізму.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Бачинин В.А., Чефранов В.А. История философии права. – Х.: Право, 1998. – С. 26-70.
Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук. В 3 т. – М.: Мысль, 1977. – Т. 3. – С. 326-381.
Кант И. Метафизика нравов. Ч. первая. Метафизические начала учения о праве. Соч. В 6 т. – М.: Мысль, 1965. – Т. 4. – Ч.2. – С. 117-137, 138-152.
Кант И. О поговорке “Может быть, это и верно в теории, но не годится для практики”. Соч. В 6 т. – М.: Мысль, 1965. – Т. 4. – Ч.2. – С. 77-99.
Максимов С.І. Філософсько-правова концепція вічного миру Канта і сучасність // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2005. – № 4. – С. 44-51.

Т е м а 21. Філософія права XX ст.

П л а н

1. Особливості полеміки між позитивізмом і юснатуралізмом. Інтерсуб’єктивність як парадигма філософії права XX ст.
2. Концепції відродженого природного права початку XX ст.: неокантіанська (Р. Штаммлер, П. Новгородцев) та неогегельянська філософія права (Ю. Біндер, Б. Кроче, Б. Чичерін).
3. Теорія наказів Дж. Остіна та “чиста теорія права” Г. Кельзена. Аналітична юриспруденція Х. Харта.
4. Антипозитивістська тенденція у сучасній англо-американській філософії права (Л. Фуллер, Р. Дворкін, Дж. Фінніс).
5. Сучасні концепції природного права інтерсуб’єкти-вістського напрямку:
а) феноменологічна концепція права: правові ейдоси, “природа речей”, філософія цінностей (А. Рейнах, Г. Коїнг);
б) екзистенціалістська концепція права: протистояння “справжнього” і “несправжнього” права (М. Мюллер, Е. Фехнер, В. Майхоффер);
в) герменевтична концепція права: інтерпретація правових текстів і герменевтика судового процесу (Г.-Г. Гадамер, А. Кауфманн, П. Рікьор);
г) комунікативно-дискурсивна концепція права К.- О. Апеля та Ю. Хабермаса.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Макаренко В.П. Аналитическая философия права: концепция и проблемы // Изв. вузов. Правоведение. – 2002. – № 6. – С. 10-33.
Максимов С.І. Виправдання позитивізму (до аналізу концепції права Х. Харта) // Вісн. Акад. правових наук України. – Х., 2000. – № 2. – С.146-156.
Мережко А.А. Юридическая герменевтика и методология права // Пробл. філософії права. – 2003. – Т.1. – С. 159-162.
Рикер П. Торжество языка над насилием. Герменевти-ческий подход к философии права // Вопр. философии. – 1996. – № 4. – С. 27-36.
Харт Х. Концепція права. – К.: Сфера, 1998. – С. 7 – 24, 83-124.

Т е м а 22. Вітчизняна філософсько-правова думка:
традиції, світоглядно-методологічні
витоки, ідеї

П л а н

1. Зародження філософсько-правової думки в Україні.
2. “Філософія серця” як світоглядно-методологічний фундамент національної філософії права (Г. Сковорода, П. Юркевич).
3. Філософсько-правові погляди політичних мислителів ХІХ – початку ХХ ст. (М. Драгоманов, І. Франко, М. Грушевський).
4. Філософсько-правові погляди Б. Кістяківського.
5. Основні ідеї російських філософів права (В. Соло-вйов, П. Новгородцев, Л. Петражицький, М. Бердяєв та ін.).

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Кистяковский Б.А. В защиту права // Вехи. Из глубины. – М.: Правда, 1991. – С. 122-149.
Литвинов О.М. П.І.Новгородцев: суспільний ідеал як конструктивна утопія // Вісн. Луган. акад. внутр. справ. – 2004. – Вип. 2. – С. 5-29.
Максимов С.І. Б. Кістяківський – видатний український філософ права // Вісн. Акад. правових наук України. – Х., 1997. – № 1. – С. 126-136.
Максимов С.И. Мировоззренческие основания украин-ской национальной философии права // Пробл. законності. – Х., 2004. – Вип. 66. – С. 128-137.
Соловьев В.С. Оправдание добра. Соч. В 2 т. ( М.: Мысль, 1988. – Т.1. – С. 441-462, 420-425.
Юркевич П. Історія філософії права. Вступ // Філософ. і соціол. думка. – 1996. – № 3-4. – С. 38-72.

Р о з д і л ІІ. Основні проблеми філософії права

Т е м а 23. Правова онтологія: природа та структура
права

П л а н

1. Поняття правової онтології. Онтологічна природа права. Правова реальність. Співвідношення належного й наявного в праві.
2. Природне і позитивне право як структурні елементи правової реальності, їх смисл і співвідношення. Проблема сутності та існування права.
3. Форми буття права. Проблема абстрактного і конкретного в праві.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Бачинин В.А. Морально-правовая философия. – Х., 2000. – С.9-14.
Бурлай Є.В. Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема // Пробл. філософії права. – Т.1. – К.-Чернівці, 2003. – С. 83-85.
Козловський А.А. Онтологія юридичної відповідальності // Пробл. філософії права. Т. ІІ. – К.-Чернівці, 2004. – С. 98-111.
Паттаро Э. Реалистский подход к объективности норм и права // Пробл. філософії права. – К.-Чернівці, 2005. – Т. ІІІ. – Ч.1.
Четвернин В.А. Современные концепции естественного права. – М.: Наука, 1988. – С. 107-115.

Т е м а 24. Правова антропологія: гуманістична
природа права

П л а н

1. Поняття правової антропології. Антропологічні основи права. Сутність (природа) людини і право.
2. Філософський смисл та обґрунтування прав людини.
3. Особистість і право. Юридичний гуманізм.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Агацци Э. Человек как предмет философии // Вопр. философии. – 1989. – № 2. – С. 24-34.
Брюггер В. Образ людини у концепції прав людини // Пробл. філософії права. – К.-Чернівці, 2003. – Т.І. – С. 136-146.
Радбрух Г. Людина в праві // Пробл. філософії права. – К.-Чернівці, 2004. – Т.ІІ. – С. 71-82.
Рикер П. Торжество языка над насилием // Вопр. философии. – 1996. – № 4. – С. 27-36.
Соловьев Э.Ю. Личность и право // Соловьев Э.Ю. Прошлое толкует нас. – М.: Политиздат, 1991. – С. 403-431.


Т е м а 25. Правова аксіологія: ціннісні основи права

Заняття 1. Ціннісні основи права

П л а н

1. Поняття “цінність”. Види цінностей.
2. Поняття “правова аксіологія”. Правові цінності. Право як цінність. Правовий ідеал.
3. Свобода як визначальна характеристика людського буття та вища цінність. Ідея права як ідея свободи. Свобода і рівність.
4. Справедливість як головна правова цінність та її критерії. Справедливість і право. Сучасні теорії справедливості.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Бабенко А.Н. Проблема обоснования ценностных критериев в праве // Гос-во и право. – 2002. – № 12. – С. 93-97.
Байрачная Л.Д. Свобода как определяющая характеристика бытия и высшая ценность права // Пробл. законності. – Х., 2003. – Вип. 62. – С. 159-168.
Бандура О.О. Єдність цінностей та істини у праві. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 11-32, 33-43.
Бачинин В.А. Морально-правовая философия. – Х.: Фолио, 2000. – С. 170-206.
Мартышин О.В. Проблемы ценностей в теории государства и права // Гос-во и право. – 2004. – № 10. – С.5-14.

Заняття 2. Універсальне й культурно-особливе у ціннісному
змісті права

П л а н

1. Правосвідомість як ціннісна форма світогляду. Структура правосвідомості: форми й рівні.
2. Універсальне в правосвідомості. Аксіоми правосвідомості. Правосвідомість і патерналістська свідомість.
3. Право й мораль. Релігійні витоки ідеї права.
4. Культурно-специфічне в правосвідомості. Особливості українського й російського правового менталітету.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Байниязов Р.С. Философия правосознания: постановка проблемы // Изв. вузов. Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 12-23.
Дзьобань О.П., Ріпа О.Л. Основні ознаки української національної правової ментальності // Право і безпека. – 2002. – № 2. – С. 173-176.
Желтова В.П., Дробницкий О.Г. Философия и правосознание // Философия и ценностные формы сознания. – М.: Наука, 1978. – С. 157-190.
Кистяковский Б.А. В защиту права // Вехи. Из глубины. – М.: Правда, 1991. – С. 122-149.
Фуллер Л.Л. Мораль права. – К.: Сфера, 1998. – С. 11-37, 94-114, 145-167.


Т е м а 27. Інституційний вимір права.
Філософські проблеми права і влади
в посттоталітарному суспільстві

П л а н

1. Поняття політико-правових інститутів і їх роль у здійсненні права. Людина й держава. Держава й право.
2. Влада і право. Поняття і види легітимації. Принципи легітимації.
3. Верховенство права. Правова держава й громадянське суспільство. Поняття правового суспільства й перспективи його формування в Україні.
4. Філософські проблеми правотворчості та правозастосування в посттоталітарному суспільстві. Правова реформа в посттоталітарному суспільстві.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Данильян О.Г. Теоретико-методологічні проблеми становлення української державності в трансформаційний період // Пробл. прав. забезпечення економ. та соц. політики в Україні. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – С. 157-161.
Максимов С.И. Правовое общество: основные черты и условия формирования // Пробл. законності. – Х., 2003. – Вип. 58. – С. 265-173.
Дзьобань О.П. Теоретичні основи поділу й взаємодії влади (історико-філософський аспект) // Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2004. – № 11. – С. 60-80.
Проблеми влади і права в умовах посттоталітарних трансформацій: міждисциплінарний аналіз: Моногр. / За заг. ред. М.І. Панова, О.Г. Данильяна. – Х., 2004. – С. 7-182.

5. Поточний (модульний) та підсумковий
контроль знань студентів

Опис предмета курсу


Курс
Напрям, освітньо-кваліфікаційний
рівень
Характеристика навчального курсу
(структура залікового кредиту)


Кількість кредитів ECTS: 5,5



Модулів: 3


Змістових модулів: 4

Загальна кількість
годин: 200



Тижневих годин: 6

6.0601
“Право”

7.06001
“Спеціаліст”
Обов’язкова:

Модуль I

Лекції: 70

Практичні заняття: 50

Модуль ІI


Індивідуальна робота: 24

Модуль III
Самостійна робота: 56
Вид контролю: іспит


Навчальна дисципліна “Філософія” складається з чотирьох змістових модулів:
Змістовий модуль I. Сутність філософії та основні етапи її розвитку
Тема 1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві.
Тема 2. Антична філософія.
Тема 3. Філософія середньовіччя та Відродження.
Тема 4. Філософія Нового часу.
Тема 5. Німецька класична філософія.
Тема 6. Сучасна світова філософія.
Тема 7. Українська філософія: традиції та особливості.
Змістовий модуль II. Онтологія, гносеологія, соціальна філософія
Тема 8. Філософський зміст проблеми буття.
Тема 9. Свідомість як філософська проблема.
Тема 10. Діалектика та її альтернативи.
Тема 11. Сутність і структура пізнавального процесу. Логіка та методологія наукового пізнання
Тема 12. Філософський аналіз суспільства.
Тема 13. Людина як предмет філософського аналізу. Особистість і суспільство.
Тема 14. Духовне життя суспільства.
Тема 15. Сенс і спрямованість історії.

Змістовий модуль III. Філософія права та її еволюція
Тема 16. Предмет і завдання філософії права.
Тема 17. Методологія філософії права.
Тема 18. Філософія права античності і середньовіччя.
Тема 19. Філософсько-правові вчення у Західній Європі у ХV-XVIII ст.
Тема 20. Філософсько-правові концепції у Західній Європі кінця ХVІІІ – середини XIХ ст.
Тема 21. Філософія права ХХ ст.
Тема 22. Вітчизняна філософсько-правова думка: традиції, світоглядно-методологічні витоки, ідеї.

Змістовий модуль IV. Основні проблеми філософії права
Тема 23. Правова онтологія: природа і структура права.
Тема 24. Правова антропологія: гуманістична природа права.
Тема 25. Правова аксіологія: ціннісні основи права.
Тема 26. Універсальне і культурно-особливе у ціннісному вимірі права.
Тема 27. Інституційний вимір права. Філософські проблеми права і влади у посттоталітарному суспільстві.


Організація поточного модульного
контролю

Оцінювання знань студентів з філософії здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК). Загальним об’єктом оцінювання знань студентів є відповідні частини навчальної програми з дисципліни “Філософія”, засвоєння якої перевіряється під час ПМК.
Завданням ПМК є перевірка розуміння та засвоєння навчального матеріалу змістового модулю, здатності осмислити зміст окремих тем чи розділу, умінь застосовувати отримані філософські знання при вирішенні професійних завдань.
Об’єктами ПМК знань студентів з філософії є: систематичність та активність роботи на лекціях, семінарських заняттях (відвідування відповідних форм навчального процесу, активність та рівень знань при обговоренні питань),  виконання модульних контрольних завдань, інші форми робіт.
Оцінювання результатів ПМК здійснюється викладачем наприкінці вивчення кожного ого модулю.
Критеріями оцінювання ПМК є:
а) активність та рівень знань при обговоренні питань семінарських занять, відвідування відповідних форм навчального процесу, самостійне доопрацювання окремих тем чи питань, інші форми робіт (від 0 – 5 балів);
б) оцінка за модульну контрольну роботу, яка проводиться у формі тестування, від 0 – 5 балів. Конкретний перелік тестів, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року, що передує їх проведенню.
Підсумковий бал за результатами ПМК оформляється під час останнього семінарського заняття відповідного семестру.
Загальна кількість балів за ПМК складає 40 балів. Кожен модуль оцінюється у 10 балів. Результати ПМК знань студентів вносяться до відомості обліку поточної успішності та є основою для визначення загальної  успішності студента з даного предмета і враховуються (за необхідності) при виставленні балів за підсумковий контроль знань (ПКЗ).
У разі невиконання завдань ПМК з об’єктивних причин
студенти мають право за дозволом декана (викладача) скласти їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.


6. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ
З ФІЛОСОФІЇ

Відповідно до вимог “Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців” індивідуальна робота студентів з філософії може включати до себе: участь у роботі студентського наукового гуртка (проблемної групи) з філософії та філософії права, студентських конференціях, конкурсах, олімпіадах; написання рефератів та їх презентацію; анотацію прочитаної додаткової літератури; бібліографічний опис літератури; переклад іноземних текстів встановлених обсягів та  інші форми роботи.
Вибір студентом видів індивідуальної роботи здійснюється на альтернативній основі за власними інтересами і попереднім узгодженням з викладачем. Організацію, контроль та оцінку якості виконання індивідуальної роботи студентів здійснює куратор, який закріпляється кафедрою за студентською навчальною групою. За індивідуальну роботу студент має можливість отримати максимально 10 балів.



7. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Підсумкове оцінювання рівня знань студентів з філософії здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК), індивідуальної роботи студентів та підсумкового контролю знань студентів (ПКЗ) за 100-бальною шкалою. Завдання ПМК та індивідуальної роботи студентів оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів; завдання, що виносяться на підсумковий контроль знань (ПКЗ) – від 0 до 50 балів.
Підсумковий контроль знань студентів (ПКЗ) з філософії проводиться у формі іспиту з  вузлових питань, що потребують творчої відповіді та уміння синтезувати отримані філософські знання з сучасними соціальними і правовими проблемами.
Конкретний перелік питань та завдань, що охоплюють весь зміст навчальної дисципліни, критерії оцінювання екзаменаційних завдань, порядок і час їх складання визначаються кафедрою і доводяться до студентів на початку навчального року. До екзаменаційного білета включаються, як правило, три питання з філософії та філософії права.
До відомості обліку підсумкової успішності заносяться сумарні результати в балах ПМК, індивідуальної роботи студентів та ПКЗ.



Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни виставляється у залікову книжку відповідно до такої шкали.

Oцінка
за шкалою ЕСТS


Визначення
Оцінка за національною шкалою
Оцінка за 100-бальною шкалою, що використовується в НЮАУ

А
Відмінно – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок


5
90-100

В
Дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками
4
80-89

C
Добре – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок

75-79

D
Задовільно – непогано, але зі значною кількістю недоліків


3



70-74

Е
Достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії

60-69


Незадовільно – потрібно попрацювати перед тим, як перескласти
2
35-59

F
Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота, обов’язковий повторний курс

1-34




8. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ
ДО ІСПИТУ

Що таке філософія? Її предмет і місце в системі світоглядного знання. Основні функції філософії.
Поняття і структура світогляду. Історичні типи світогляду.
Антична філософія: особливості, періодизація та значення для формування європейської культури.
Досократична філософія (Мілетська школа, Геракліт, піфагореїзм).
Атомістичне трактування буття в античній філософії (Левкіп, Демокріт, Епікур).
Філософія Сократа. Етичний раціоналізм Сократа.
Філософія Платона. Вчення Платона про ідеї.
Філософія Аристотеля: основні ідеї та їх вплив на світову філософію.
Основні проблеми середньовічної християнської філософії та основні етапи її розвитку. Суперечки про природу універсалій: реалізм і номіналізм.
Філософське вчення Фоми Аквінського, його концепція подвійної істини.
Гуманістичний характер філософії епохи Відродження. Основні ідеї епохи Реформації.
Особливості і головні риси філософії Нового часу.
Ф.Бекон: засновник емпіризму. Проблема наукового методу. Вчення про “ідолів”.
Механістичний матеріалізм Т. Гоббса, його вчення про людину і суспільство.
Філософія Р.Декарта. Проблема наукового методу. Декарт про субстанції.
Філософські погляди Б. Спінози і Г. Лейбніца.
Дж.Локк – засновник сенсуалізму. Вчення про первинні і вторинні якості.
Суб’єктивний ідеалізм Дж. Берклі і агностицизм Д. Юма.
Французький матеріалізм ХVІІІ ст., його вчення про матерію, пізнання, людину і суспільство (К.А.Гельвецій, П.Гольбах, Ж.Ламетрі, Д.Дідро).
Класична німецька філософія, її особливості і головні риси.
Теоретична і практична філософія І. Канта, його “коперніканський переворот” у теорії пізнання.
Г.Гегель, його філософська система і метод.
Філософія Л.Фейєрбаха, її антропологічний характер.
Російська філософія ХІХ – початку ХХ ст. Головні риси і особливості.
Філософія марксизму: основні ідеї та їх вплив на світову філософію й соціальну практику.
Філософії ХХ століття: основні напрямки та загальна характеристика.
“Філософія життя” і її різновиди (А. Бергсон, Ф. Ніцше, А. Шопенгауер).
Екзистенційна філософія та її основні ідеї.
Характерні риси та особливості герменевтики.
Фрейдизм і неофрейдизм (З.Фрейд, Е.Фромм, К.Юнг, А.Адлер, Г.Маркузе).
Позитивізм: характерні риси та основні етапи розвитку.
Сучасна релігійна філософія: основні напрямки та їх характеристика.
Особливості та головні питання філософської культури Київської Русі.
Філософія українського Відродження та Просвітництва.
Філософські погляди Г.С.Сковороди та його вплив на розвиток української філософії.
Українська філософія XIX – XX століття.
Філософський зміст категорії буття та його головні форми. Типи онтології.
Формування та розвиток науково-філософського поняття матерії. Властивості та структура матерії.
Рух як спосіб існування матерії та його форми. Простір і час.
Поняття “світ” і “картина світу”. Сучасні наукові моделі розвитку світу.
Проблема свідомості у філософії. Головні концепції походження свідомості.
Відображення та форми її еволюції. Свідомість як вища форма відображення.
Біологічні та соціальні передумови походження свідомості. Сутність свідомості.
Структура та функції свідомості. Самосвідомість.
Рівні психічного життя людини: свідоме, несвідоме, підсвідоме.
Діалектика: її історичні форми та особливості. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика.
Діалектичні принципи загального взаємозв’язку та розвитку.
Основні закони діалектики та їх характеристика.
Категорії діалектики та їх характеристика.
Альтернативи діалектики та їх характерні риси.
Пізнання як предмет філософського аналізу. Сутність та структура пізнавального процесу (суб’єкт, об’єкт, образ).
Практика як специфічно людський спосіб освоєння світу. Поняття практики. Форми і рівні практичної діяльності. Функції практики.
Єдність чуттєвого та раціонального, логіки та інтуїції у пізнанні.
Проблема істини, види істини. Істина і хибність (помилковість). Критерії істини.
Наукове пізнання. Рівні і форми розвитку наукових знань.
Поняття методу. Класифікація методів наукового пізнання та їх характеристика.
Поняття природи. Суспільство як частина природи. Взаємодія суспільства і природи.
Філософія суспільства. Основні підходи до розуміння суспільства.
Суспільство як система та її структура. Типологія соціальних відносин. Класифікація суспільних законів.
Концепції розвитку суспільства та форми соціальних процесів.
Проблема людини в історії філософської думки. Головні концепції сутності людини.
Сутнісна характеристика людини. Взаємозв’язок біологічного, соціального та психічного в людині. Основні концепції сенсу життя людини.
Зміст понять: людина, індивід, особистість. Історичні типи взаємовідносин людини і суспільства.
Проблема свободи і відповідальності людини, їх взаємна обумовленість.
Сутність і природа цінностей. Цінності та оцінки. Класифікація цінностей.
Духовне життя суспільства: поняття, сутність, структура.
Суспільна свідомість та її структура. Форми суспільної свідомості, критерії їх розрізнення і взаємодія.
Культура як специфічна соціальна реальність. Культура і цивілізація. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.
Філософія історії. Сучасні концепції філософії історії.
Зміст та спрямованість історичного процесу. Критерії прогресу.
Предмет філософії права. Філософсько-правова рефлексія.
Філософія права в системі наук, її основні питання і функції.
Методологія права та її рівні: спеціально-юридичний, загальнонауковий, філософський. Типи праворозуміння як способи здійснення філософсько-правової рефлексії.
Юридичний позитивізм як спосіб філософського осмислення права: світоглядні витоки, сутність, позитивні та негативні риси. Етапи розвитку.
Правовий об’єктивізм: філософські витоки, основні форми, позитивні і негативні риси. Філософсько-правова концепція марксизму.
Природно-правове мислення: особливості та гуманістичний смисл, переваги та недоліки. Типи класичних природно-правових концепцій.
Виникнення античної філософії права і її характерні риси. Філософсько-правові погляди Сократа, Платона, Аристотеля, стоїків.
Філософія права середньовіччя (А. Аврелій, Ф. Аквінський) та епохи Відродження і Реформації (Н. Макіавеллі, Ж. Боден, М. Лютер).
Філософсько-правові погляди мислителів Нового часу (Г. Гроцій, Т. Гоббс, Дж. Локк) та епохи Просвітництва (Ш.Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, К.-А. Гельвецій).
Філософія права І. Канта. Принцип суб’єктивності. Моральне обґрунтування права.
Гегелівська філософія права: світоглядно-методологічні основи, головні ідеї та сучасне значення.
Особливості сучасних концепцій природного права. Принцип інтерсуб’єктивності як методологічна основа, характерні риси, переваги та недоліки, основні течії.
Феноменологічні та екзистенційні концепції права. Правові ейдоси. Людське існування і право.
Герменевтичні концепції права. Інтерпретація правових текстів.
“Філософія серця” як світоглядно-методологічний фундамент національної філософії права (Г. Сковорода, П. Юркевич).
Філософсько-правові погляди українських політичних мислителів ХІХ – початку ХХ ст. (М. Драгоманов, І. Франко, М. Грушевський та ін.).
Філософсько-правові ідеї Б. Кістяківського: методологія права, теорія соціальної правової держави, правосвідомість.
Основні ідеї російських філософів права (В. Соловйов, П. Новгородцев, Л. Петражицький та ін.).
Право як особлива реальність. Співвідношення сущого і належного в праві.
Природне і позитивне право як елементи правової реальності, їх смисл та співвідношення. Проблема сутності та існування права.
Багатогранність права. Форми буття права: ідея права, закон, правове життя. Абстрактне і конкретне в праві.
Природа людини та антропологічне обґрунтування права.
Філософський смисл та обґрунтування прав людини. Значення прав людини в сучасному світі.
Особистість і право. Особистість як суб’єкт права. Смисл правового гуманізму.
Справедливість як головна правова цінність. Формальна і змістовна справедливість.
Ціннісні основи права. Свобода і право. Негативна і позитивна свобода. Свобода і рівність.
Поняття правосвідомості. Форми і рівні правосвідомості. Аксіоми правосвідомості.
Правовий менталітет та його види. Особливості українського правового менталітету.
Інституційний вимір права. Влада і право. Поняття та види легітимації держави і права.
100. Поняття правового суспільства та умови його формування в Україні. Філософські проблеми правотворчості та правозастосування у посттоталітарному суспільстві.

9. Словник
основних філософських термінів

Абсолют [лат. аbsolutus – довершений, необмежений] – вічна, незмінна, нескінченна духовна першооснова світу; основна характеристика Бога в середньов. його осмисленні, яка передбачає доведення позитивних якостей Бога до гранично можливого стану повноти та досконалості.
Агностицизм [грец. agnostos – недоступний для пізнання] – філос. вчення, яке заперечує можливість пізнання суті речей та закономірностей розвитку дійсності.
Антропосоціогенез – тривалий істор. процес виникнення соц. форми руху матерії, становлення і формування людини і суспільства.
Базис [грец. basis – основа] – 1) у марксистській концепції: сукупність виробничих відносин, що складають екон. структуру даного суспільства; 2) головне, на чому будується що-небудь, сутність чого-небудь.
Буття – філос. категорія, яка позначає реальність, що існує об’єктивно, поза і незалежно від свідомості людини.
Відображення – загальна властивість матерії, що полягає у відтворенні ознак, властивостей і відношень об’єкта, що відображається.
Відчуття – відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, які безпосередньо впливають на органи відчуття.
Властивість – сторона предмета, яка обумовлює його відмінність або подібність з ін. речами.
Гіпотеза [грец. hypothesis – підстава, припущення] – форма розвитку науки; спосіб пізнавальної діяльності, побудови можливого, проблемного знання, в процесі якого формулюється одна з можливих відповідей на питання, що виникло протягом дослідження.
Гуманізм [лат. humanus – людський, людяний] – напрямок сусп. думки, що виник в епоху Відродження, згідно з яким людина розглядається як вища цінність, захищається її свобода і всебічний розвиток.
Деїзм [лат. deіs – бог] – філос. вчення, згідно з яким Бог є безособова першопричина світу, яка знаходиться поза природою та соціумом і не втручається в їхній розвиток.
Діалектика [грец. dialektike – мистецтво вести бесіду] – наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення; метод пізнання дійсності в її суперечливості, цілісності, розвитку; процес розвитку чого-небудь у всій різноманітності його форм і у всій його суперечливості.
Дуалізм [лат. dualis – подвійний] – філос. вчення, протилежне монізму, яке виходить з визнання рівноправними, такими, що не зводяться одне до одного, двох субстанцій, начал: духу та матерії, ідеального та матеріального.
Дух [лат. spiritus – букв.: подув, подих, запах] – у широкому смислі поняття Д. тотожне ідеальному, свідомості, на відміну від матеріального начала; у вузькому смислі поняття Д. адекватне поняттю мислення.
Елемент [лат. elementum – стихія, початкова речовина] – філософ. категорія для позначення частин цілого, які знаходяться між собою у взаємозв’язку.
Емпіризм [грец. empeiria – дослід] – напрямок у теорії пізнання, який визнає чуттєве дослідження джерелом знання і вважає, що зміст знання може бути представленим або як описання цього дослідження, або зведеним до нього.
Єдине – філософ. поняття, що означає початок неподільності, єдності й цілісності як реально сущого (речі, душі, свідомості, мови, особистості тощо), так і віртуального планів буття (поняття, закону, числа).
Життя – сутнісна ознака біологічної та сусп. форм руху матерії. Найважливішими її властивостями є: подразливість, розвиток, здатність розмножуватися, в основі яких лежать процеси самооновлення, пов’язані з підтриманням живою системою своєї цілісної організації шляхом обміну з навколишнім середовищем речовиною, енергією та інформацією.
Закономірність – більш широке, порівняно із законом, поняття. Якщо закон проявляється суворо в конкретних умовах, то З. проявляється як взаємозв’язок низки законів.
Заперечення – філософ. категорія, яка виражає певний тип відношення між двома послідовними стадіями, станами об’єкта, який розвивається. Це відмирання старого, того, що віджило, не відповідає умовам, які змінились.
Ідеалізм [грец. idea – поняття] – філософ. напрямок, який віддає перевагу у причинно-генетичному відношенні ідеї, духу, свідомості, а не матерії.
Ідеальне [грец. idea – ідея, образ] – філософ. поняття, що характеризує загальну властивість усіх образів свідомості і полягає у тому, що вони містять інформацію про об’єкти дійсності, але не мають матеріальності ані об’єктів, ані людського мозку.
Ідея [грец. idea – ідея, поняття] – уявлення, яке розуміється також як форма духовно-пізнавального відображення певних закономірних зв’язків та відношень зовнішнього світу, спрямована на його перетворення. За своєю логічною будовою І. є формою мислення, різновидом поняття, зміст якого своєрідно поєднує в собі як об’єктивне знання про наявну дійсність, так і суб’єктивну мету, спрямовану на її перетворення.
Існування – поняття, що вживається для характеристики зовнішніх виявів буття, речі або явища. Онтологічно поняття І. протистоїть категорії “сутність”.
Істина – адекватне відображення об’єкта суб’єктом, який, пізнаючи, відтворює його таким, яким він існує сам по собі, поза і незалежно від людини та її пізнання.
Категорія [грец. kategoria – висловлення, ознака, властивість] – найзагальніше, основне наукове поняття, що відображає суттєві властивості і відношення предметів та явищ, котрі мають достатньо великий ступінь спільності.
Кількість – така визначеність, у якій виражаються відмінності одноякісних речей або спільність різноякісних речей, явищ.
культура – сукупність осмисленої творчої діяльності людей; багатофункціональна система, що містить різноманітні аспекти людської діяльності. К. – категорія для позначення створеного людьми штучного середовища проживання й самореалізації, яка виступає джерелом регулювання соц. взаємодії.
Логос [грец. logos – слово, поняття, розум, закон] – у давньогрец. філософії: загальний закон, основа світу, його порядок і гармонія; в ідеалістичній філософії: духовний першопочаток, світовий розум, абсолютна ідея.
Людина – істота, яка має певні потреби, задовольняє їх у процесі виробництва завдяки спілкуванню й здатності свідомо, цілеспрямовано перетворювати світ і саму себе; вищий ступінь еволюції живих організмів на Землі, суб’єкт сусп.-істор. діяльності і культури.
Матеріалізм [лат. materialis – речовий] – філософ. напрямок, протилежний ідеалізму у вирішенні головного питання філософії. М. виходить із первинності матерії і вторинності духовного, ідеального.
Матеріальне – характеристика буття, яка вказує на його об’єктивно-реальне, тобто незалежне від свідомості існування. М. протилежне ідеальному.
Матерія [лат. materia – речовина] – філософ. категорія для позначення об’єктивної реальності, всього того в об’єктивній реальності, що впливає тим чи ін. чином на людину, спричиняючи відчуття.
Метафізика [грец. meta – після і physika – букв.: те, що після фізики] – спосіб мислення і метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їх внутрішнім зв’язком і розвитком, не осягає внутрішні протиріччя як джерело саморуху, а також безперервність і стрибкуватість розвитку в їх органічній єдності.
Метод [грец. methodos – шлях дослідження] – спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями відповідного об’єкта.
Мислення – вища форма активного відображення об’єктивної реальності, яка полягає у цілеспрямованому, опосередкованому і узагальненому пізнанні суб’єктом суттєвих зв’язків і відношень предметів та явищ, у створенні нових ідей, у прогнозуванні явищ та дій.
Міра – певний кількісний інтервал, у межах якого предмет зберігає свою якість. М. – кількісні межі існування предмета.
Монізм [грец. monos – один, єдиний] – протилежний дуалізму і плюралізму філософ. принцип пояснення різноманітності світу як прояву єдиного начала – матерії або руху. Матеріалісти началом, основою світу вважають матерію. Ідеалісти єдиним началом усіх явищ вважають дух, ідею тощо.
Наслідок – філософ. категорія для позначення явища, процесу, які обумовлені ін. явищами, процесами.
Необхідність – філософ. категорія, яка відображає внутрішні, стійкі, суттєві зв’язки явищ і визначає їх закономірну зміну і розвиток. Н. існує у природі й суспільстві у формі об’єктивних законів. Непізнані закони проявляються як “сліпа” необхідність.
Номіналізм [лат. nomina – назва, ім’я] – напрямок у середньовічній філософії, який вважає поняття лише іменами. На противагу реалізму, номіналісти стверджували, що реально існують лише окремі речі з їх індивідуальними якостями.
Номос [грец. nomos – закон] – в ант. філософії: універсальна, безособова сила, що підпорядковує своїй владі відношення людей і оберігає все краще, найцінніше, що є у людському житті.
Об’єкт [лат. objectum – предмет] – те, на що спрямована пізнавальна і перетворювальна діяльність людини (суб’єкта).
Об’єктивна реальність [лат. objectum – предмет] – буття поза свідомістю; найзагальніше визначення матеріального світу.
Об’єктивне [лат. objectum – предмет] – характеристика природної і соц. дійсності як такої, що існує поза і незалежно від свідомості суб’єкта.
Пантеїзм [грец. pan – все і theos – бог] – філософ. вчення, яке ототожнює Бога та світ. П. існував у двох формах: натуралістичний П., який наділяв природу якостями живого, божественними властивостями і розчиняв Бога у природі, та містичний П. – все у Богові, тобто розчиняв природу у Богові.
Патристика [грец. pater – батько] – сукупність теологічних, філософ. і соц.-політ. доктрин христ. богословів II-VIII ст.
Пізнання – вища форма відображення об’єктивної дійсності; процес збагачення людини новим знанням; сусп.-істор. процес творчої діяльності людей, який формує їх знання на основі яких виникають цілі й мотиви людських дій.
Позитивне право – діюча система правових норм, відносин і присуджень.
Поняття – форма мислення, у якій виражаються властивості, зв’язки і сторони предмета, що повторюються.
Правова інтерсуб’єктивність – відмінна риса сучасних концепцій природного права; спосіб осмислення права, згідно з яким зміст права виводиться із взаємодії правосуб’єктів.
Правова реальність – поняття для позначення особливого автономного світу права з його законами, логікою функціонування та розвитку, “базисними конструкціями”, а також способом їхнього зв’язку в одне ціле.
Правовий об’єктивізм – спосіб осмислення права, що вбачає джерела права в об’єктивному світі, у соц. реальності.
Правовий позитивізм – спосіб осмислення права, що зводить багатогранну правову реальність до позитивного права; ґрунтується на емпіричному пізнанні права, стверджує відносність правових норм і цінностей, ціннісну нейтральність права і вважає право похідним лише від волі держави.
Правовий суб’єктивізм – спосіб осмислення права, згідно з яким зміст права вбачається у свідомості суб’єкта, ідеї права.
Практика [грец. praktikos – діяльний] – матеріальна, чуттєво-предметна, цілеспрямована діяльність людини, основний зміст якої полягає в освоєнні і перетворенні природних і соц. об’єктів. П. складає всезагальну основу, рушійну силу розвитку людського суспільства і пізнання.
Природно-правове мислення – одна з ключових парадигм філософ.-правового і юрид. мислення, що спирається на ідею універсальних ціннісних принципів, здатних бути мірилом справедливості законоположень, встановлених державою.
Причина – філософ. категорія для позначення явища, процесу, які обумовлюють, викликають ін. явище, процес.
Простір – одна з основних об’єктивних форм існування матерії. Поняття П. характеризує розташування матеріальних об’єктів один відносно ін., виражає протяжність тіл, їх співіснування.
Протилежність – одночасно існуючі у предметах і явищах сторони або тенденції, притаманні об’єкту як системі, які взаємно передбачають і в той же час виключають, заперечують одна одну.
Протиріччя – активне взаємовідношення, взаємодія протилежностей, їх єдність і протидія.
Раціоналізм [лат. ratio – розум] – 1) напрямок у теорії пізнання, який визнає розум основою пізнання і поведінки людей; 2) філософ. напрямок, згідно з яким основним джерелом та критерієм достовірності знань є розум.
Реалізм середньовічний – напрямок у середньов. філософії, який стверджував, що загальні поняття мають реальне існування і передують існуванню одиничних речей.
Релятивізм [лат. relativus – відносний] – заперечення існування об’єктивного змісту знання, впевненість в існування тільки відносних істин.
Рефлексія [лат. reflexio – звернення назад] – унікальна здатність людської свідомості (і думки) у процесі сприйняття дійсності сприймати і себе саму; внаслідок цього людська свідомість постає водночас і як самосвідомість, як думка про думку, як знання про саме знання.
Розвиток – 1) вищий тип руху, при якому відбувається незворотна, спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів від одного якісного стану до ін.
Рух – спосіб існування матерії, її всезагальний атрибут. Р. – будь-яка зміна у природі і суспільстві. Матерія без Р. не існує, оскільки не існує і Р. без матерії.
Свідомість – одне з основних понять філософії, психології і соціології, яке означає вищий рівень відображення об’єктивної дійсності, притаманний лише людині. С. – продукт сусп.-істор. розвитку, функціональна властивість мозку, ідеальне відображення дійсності, регулятор цілеспрямованої діяльності людини.
Світогляд – сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають найзагальніше бачення, розуміння світу, місця у ньому людини, її істор. походження і призначення.
Сенсуалізм [лат. sensus – почуття] – філософ. вчення, яке визнає відчуття єдиним джерелом достовірних знань; напрямок у теорії пізнання, згідно з яким чуттєвість є головною формою достовірного пізнання.
Система – філософ. категорія для позначення цілісної сукупності елементів, у якій усі елементи настільки щільно пов’язані між собою, що виступають щодо навколишніх умов та ін. систем як єдине ціле.
Cтруктура – філософ. категорія для позначення відносно стійких зв’язків елементів цілого, система відношень елементів у межах даного цілого.
Суб’єкт [лат. subjectus – той, що знаходиться знизу, лежить в основі] – активно діючий, такий, що володіє свідомістю та волею, індивід або соц. група.
Субстанція [лат. substantia – сутність] – одне з центральних понять новоєвроп. філософії, яке означає таку основу світу, яка охоплює та пронизує собою всі форми та явища дійсності, є самодостатньою і не потребує для свого буття ніяких ін. джерел або причин; першооснова, сутність всіх речей і явищ, причина самої себе.
Суспільна свідомість – філософ. категорія, яка відображає духовну сторону життя суспільства, систему ідей, теорій, поглядів, почуттів, настроїв, які стихійно виробляються соц. групами, класами, націями під впливом їх повсякденного життя.
Суспільне буття – філософ. категорія, яка відображає матеріальну сторону життя суспільства, систему матеріальних відносин, що визначають в результаті суспільну свідомість.
Суспільство – відокремлена від природи частина матеріального світу, яка являє собою форму життєдіяльності людей, що істор. розвивається.
Сутність – філософ. категорія, яка виражає внутрішні, глибинні зв’язки, становить основу предмета.
Схоластика [грец. scholastikos – шкільний, вчений] – 1) середньов. реліг. філософія, що з’єднує теолого-догматичні передумови з раціоналістичною методикою й інтересом до формально-логічних проблем; 2) формальні знання, відірвані від життя та практики.
Теїзм [грец. theos – бог] – реліг. концепція, що виходить з існування особистісного, зовнішнього щодо світу Бога, який створив світ і керує ним.
Теологія [грец. theos – Бог і logos – поняття] – богослов’я, теоретична складова реліг. віровчення, покликана узгоджувати між собою основні догми релігії та пояснювати їх.
Тотожність – відношення речі самої до себе та до ін. речей, сторонами якого є подібні властивості, сили, тенденції.
Трансцендентальний [лат. transcendo – що виходить за межі] – здобутий не з зовнішнього досвіду, а споконвічно властивий людському розуму, людській свідомості.
Трансцендентний [лат. transcendens – той, що виходить за межі] – потойбічний, надчутливий, метафізичний; протилежний іманентному.
Уявлення – відтворення у свідомості чуттєво-наглядного образу предмета чи явища об’єктивної реальності, які у даний момент не сприймаються, але сприймалися раніше.
Феномен [грец. phainomenоn – те, що являється] – 1) у матеріалістичній філософії: те саме, що і явище; в ідеалістичній філософії: суб’єктивний зміст нашої свідомості, що не відображає об’єктивну дійсність; 2) рідкісне, незвичайне явище або видатна, виключна в якому-небудь відношенні людина.
Філософія [грец. philosophia від phileo – любов і sophia – мудрість] – система ідей, поглядів на світ і на місце в ньому людини; наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і мислення.
Філософія права – філософ. вчення про право, яке відповідає на питання, що виникають у правовій сфері методом філософії; комплексна, суміжна дисципліна, що знаходиться на стику філософії і юриспруденції.
Форма [лат. forma – зовнішній вигляд] – філософ. категорія, яка позначає спосіб зовнішнього прояву змісту, а також спосіб зв’язку елементів змісту.
Цивілізація [лат. civilis – громадський] – 1) рівень сусп. розвитку, матеріальної і духовної культури; 2) сучасна світова культура; 3) у культурно-істор. періодизації, прийнятій у науці XVIII-ХІХ ст.: третій ступінь сусп. розвитку, наступний за варварством (перший ступінь – дикість) (введений Л. Морганом, Ф.Енгельсом).
Ціле – філософ. категорія для позначення предмета, який складений із часток.
Цілісність – внутрішня єдність об’єкта, віддиференційованість його від навколишнього середовища, а також сам об’єкт, що має такі властивості.
Цінність – поняття, яке вказує на людське, соц. і культурне значення певних явищ дійсності; соц. схвалені більшістю людей уявлення про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, романтична любов, дружба тощо.
Час – одна із основних об’єктивних форм існування матеріальної реальності, яка характеризує тривалість існування процесів і явищ, послідовність зміни станів у розвитку всіх матеріальних систем.
Чуттєве пізнання – безпосереднє відображення у свідомості людини зовнішніх сторін, властивостей предметів і явищ об’єктивного світу за допомогою органів відчуття.
Явище – філософ. категорія для позначення у предметі, процесі того, що безпосередньо виявляється, постає перед нами. Являє собою зовнішню більш змінну і рухливу сторону предмета, процесу.
Якість – 1) об’єктивна і всезагальна характеристика об’єктів, що проявляється у сукупності їх властивостей; 2) як філософ. категорія, поряд з категорією кількість, відображає важливу сторону об’єктивної дійсності.



10. Список літератури

Ч а с т и н а І. “Основи філософії”

П і д р у ч н и к и, н а в ч а л ь н о - м е т о д и ч н і п о с і б н и к и
т а д о в і д к о в і в и д а н н я

Антология мировой философии: Сб. философ. текстов. В 4 т. / Под ред. В.В. Соколова, В.Ф. Асмуса и др. – М: Мысль, 1971 – 1972.
Горський В.С. Історія української філософії: Курс лекцій. – К.: Наук. думка, 1997.
Данильян О.Г., Тараненко В.М. Основи філософії: Навч. посіб. – Х.: Право, 2003. – 352 с.
Данильян О.Г., Тараненко В.М. Философия: Учеб. – Х.: Прапор, 2005. – 496 с.
История философии Украины: Хрестоматия: Учеб. пособие. – К.: Лыбидь, 1993. – 553 с.
Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навч. посіб. 2-е вид., виправл. і доопр. – К.: Каравела, 2002. – 544 с.
Сучасний словник з суспільних наук / За ред. О.Г. Данильяна, М.І. Панова. – Х.: Прапор, 2006. – 432 с.
Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – 568 с.
Філософія: Навч. посіб. / За ред. І.Ф. Надольного, В.П. Ан-друщенка, І.В. Бойченка та ін. – К.: Вікар, 1997. – 578 с.
Скирбек К.Г., Гилье Н. История философии: Учеб. пособие / Под. ред. С.Б. Крымского: Пер. с англ. – М.: ВЛАДОС, 2000. – 800 с.
Читанка з історії філософії: У 6-ти кн. / За ред. Г.І. Волинки. – Кн. 6. Зарубіжна філософія ХХ ст. – К.: Довіра, 1993. – 239 с.

С п и с о к о с н о в н и х л і т е р а т у р н и х
п е р ш о д ж е р е л

Аристотель. Политика. Соч. В 4 т. – Т.4. – М.: Мысль, 1983. – С. 375 – 644.
Бэкон Ф. Новый Органон. Соч. В 2 т. – Т.2. – М.: Мысль, 1972. – 486 с.
Гегель Г.В.Ф. Наука логики // Энцикл. философ. наук. В 3 т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1974. – 417 с.
Декарт Р. Рассуждение о методе // Избр. произв. В 2 т. – М., 1989. – 656 с.
Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. – М.: Наука, 1991. – 572 с.
Кант И. Критика чистого разума. Соч. В 6 т. – Т.3. – М.: Мысль, 1964. – 799 с.
Кант И. Критика практического разума. Соч. Т.4. – Ч.1. – М.: Мысль, 1964 – 544 с.
Камю А. Бунтующий человек. – М.: Политиздат, 1990. – 415 с.
Лейбниц Г.В. Монадология. Соч. В 4 т. – Т.1. – М.: Мысль, 1982. – 636 с.
Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Твори. – М., 1955. – Т.3. – 544 с.
Ницше Ф. Так говорил Заратустра. / Пер. Ю.М. Антоновского. – М.: Моск. гос. ун-т, 1990. – 300 с.
Поппер К. Р. Открытое общество и его враги. – М.: Феникс, 1992. – 448 с.
Рассел Б. Человеческое познание. – К.: Ника-Центр, Вист-С, 1997. – 543 с.
Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – М.: Изд-во полит. лит., 1989. – 394 с.
Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество / Под ред. Т.И. Ойзермана, П.П. Гайденко. – М.: Политиздат, 1992. – 544 с.
Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М.: Наука, 1987. – 240 с.
Тойнби А. Дж. Постижение истории / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1995. – 736 с.
Фейербах Л. Сущность христианства. // Избр. философ. произв. В 2 т. – Т. 2. – М.: Изд-во полит. лит., 1955. – 942 с.
Фрейд З. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов. – М.: Изд-во полит. лит., 1989. – 394 с.
Фрейд З. Психология бессознательного / Под ред. М.Г. Ярошевского. – М.: Просвещение, 1989. – 440 с.
Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге / Под ред. А.Л. Доброхотова. – М.: Высш. шк., 1991. – 192 с.
Энгельс Ф. Людвиг Фейербах и конец классической немецкой философии. – М.: Изд-во полит. лит., 1989 – 127 с.
Ясперс К. Смысл и назначение истории: Пер. с нем. – М.: Политиздат, 1991. – 527 с.

Ч а с т и н а ІІ. “філософія права”

П і д р у ч н и к и, н а в ч а л ь н о - м е т о д и ч н і п о с і б н и к и
т а д о в і д к о в і в и д а н н я

Алексеев А.А. Философия права. – М.: Норма, 1997. – 336 с.
Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Філософія права: Підруч. – К.: Ін Юр, 2003. – 472 с.
Гарник А.В. Философия права: предметная специфика, место и значение в системе социально-гуманитарного знания. – Днепропетровск: Изд-во Днепропетр. ун-та, 1998. – 160 с.
Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія: Підруч. ( К.: Лібра, 1999. ( 487 с.
Жоль К.К. Философия и социология права. – К.: Юринком Интер, 2000. – 480 с.
Кузнєцов В. Філософія права. Історія та сучасність: Навч. посіб. ( К.: “Стілос”; “Фоліант”, 2003. ( 382 с.
Максимов С.И. Правовая реальность: Опыт философского осмысления. ( Х.: Право, 2002. ( 318 с.
Нерсесянц В.С. Философия права: Учеб. – М.: ИНФРА-М., 1997. – 652 с.
Тихонравов Ю.В. Основы философии права. – М.: Вестник, 1997. – 587 с.
Філософія права: Навч. посіб. / За ред. М.В. Костицкого, Б.М. Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 330 с.
Філософія права: Навч. посіб. / О.Г. Данільян, Л.Д. Байрачна, С.І. Максимов та ін. / За ред. О.Г. Данільяна. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 272 с.
Цалін С.Д. Принцип свободи волі в історії соціальної філософії та філософії права. – Х.: Основа, 1998. – 329 с.
Циппеліус Р. Філософія права: Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000. – 300 с.
Шкода В.В. Вступ до правової філософії. – Х.: Фоліо, 1997. – 223 с.

С п и с о к о с н о в н и х л і т е р а т у р н и х
п е р ш о д ж е р е л

Алексеев Н.Н. Основы философии права. ( СПб: Лань, 1999. ( 256 с.
Гегель Г.В.Ф. Философия права: Пер. с нем. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
Гоббс Т. Левиафан. Соч. В 2 т. – Т. 2. – М.: Мысль, 1991. – 678 с.
Дворкін Р. Серйозний погляд на права. ( К.: Основи, 2000. ( 519 с.
Драгоманов М.І. Вибране. – К.: Либідь, 1991. – 685 с.
Ильин И.А. О сущности правосознания. Соч. В 2 т. ( Т. 1. ( М.: Медиум, 1993. ( С. 73-300.
Кант И. Метафизические начала учения о праве. Соч. Т.4. – Ч.2. – М.: Мысль, 1964. – 544 с.
Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. – М.: Изд-во М. и Ф. Сабашниковых, 1916. – 704 с.
Кістяківський Б. Вибране. – К.: Абріс, 1996. – 512 с.
Кистяковский Б. А. В защиту права // Вехи. Из глубины. – М.: Правда, 1991. – 607 с.
Локк Дж. Два трактата о правлении. Кн. вторая. В 3 т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1988. – 668 с.
Макиавелли Н. Государь. – М.: Планета, 1990. – 79 с.
Новгородцев П.И. Соч. – М.: Раритет, 1995. – 448 с.
Платон. Государство. Соч. В 3 т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1994. – 536 с.
Рікер П. Право і справедливість. ( К.: Дух і літера, 2002. ( 218 с.
Роулз Дж. Теория справедливости. Новосибирск.: Б.И., 1995.
Франк С.Л. Духовные основы общества. – М.: Республика, 1992. – 511 с.
Философия права. Хрестоматия: Учеб. пособие / Под ред. Н.И. Панова // Сост.: Н.И. Панов, В.А. Бачинин, А.Д. Свя-тоцкий. – К.: Ин Юре, 2002. – 692 с.
Харт Х.Л.А. Концепція права: Пер. з англ. ( К.: Сфера, 1998. ( 231 с.
Хеффе О. Политика, право, справедливость. Основоположения критической философии права: Пер. с нем. – М.: Мысль, 1994. – 682 с.
Юркевич Памфіл. З рукописної спадщини. ( К.: КМ Academia, 1999. ( 308 с.















































Навчально-методичний посібник
для самостійної роботи
та практичних (семінарських) занять
з навчальної дисципліни

“АДМІНІСТРАТИВНЕ право”

(відповідно до вимог ECTS)
для студентів ІІ-ІІІ курсів


Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних (семінарських) занять з навчальної дисципліни “Адміністративне право” (відповідно до вимог ECTS) для студентів ІІ-ІІІ курсів / Уклад.: Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, Н.Б. Писаренко та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – 89 с.



У к л а д а ч і: Ю.П. Битяк,
В.В. Зуй,
Н.Б. Писаренко,
В.В. Богуцький,
І.В. Бойко,
В.М. Гаращук,
О.Т. Зима,
Д.В. Лученко,
Н.П. Матюхіна,
В.Я. Настюк,
М.М. Тищенко,
О.Б. Червякова,
М.Г. Шульга.




Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою
академії (протокол № 6 від 16.08.2007 р.)




© Національна юридична академія України, 2007



Зміст

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]....................................................................................3
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].................5
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]...................................................................................11
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].........................................................25
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]..............................................67
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]..............68
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].........................................73
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]...............................74
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]...............................76
10. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].................................................................82




1. Вступ

Адміністративне право – одна з фундаментальних навчальних дисциплін, метою вивчення якої є надання студентам знань щодо правового забезпечення реалізації прав, свобод та інтересів громадян у відносинах з органами державного управління (їх представниками). Вона передбачає також засвоєння знань щодо порядку здійснення державного управління, його форм і методів, особливостей управлінського впливу в різних сферах суспільного життя.
Оволодіння знаннями відбувається у формі лекцій, практичних (семінарських) занять, індивідуальних і групових консультацій для студентів, виконання студентами самостійних завдань, а також науково-дослідницької роботи студентів.
Під час вивчення навчальної дисципліни студенти повинні:
– знати предмет, метод і систему адміністративного права, зв’язок цієї галузі права з державним управлінням; основні проблеми науки адміністративного права; поняття та ознаки адміністративно-правових норм і відносин; суб’єктів адміністративного права та елементи їх статусу; функції, принципи, форми і методи державного управління; поняття адміністративного примусу та види його заходів; поняття та ознаки адміністративної відповідальності; поняття і принципи адміністративного процесу; сутність адміністративної юстиції та поняття адміністративного судочинства; способи забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні та спеціальні адміністративно-правові режими; особливості галузевого, міжгалузевого і регіонального державного управління; правові основи і організацію управління економікою, соціально-культурною та адміністративною сферами;
– вміти використовувати отримані знання в практичній діяльності; вільно орієнтуватися в системі нормативно-правових актів, якими регламентуються відносини у сфері державного управління; аналізувати й коментувати відповідні нормативні положення; прогнозувати напрямки здійснення реформ у зазначеній сфері; користуватися сучасною науковою і спеціальною літературою, електронними юридичними базами даних, іншими інформаційними джерелами.
Враховуючи чисельність нормативно-правових актів, якими регламентуються відносини у сфері державного управління, студентам пропонується при вивченні навчальної дисципліни “Адміністративне право” здійснювати пошук необхідних актів на Інтернет-сайті htth://portal.rada.gov.ua.
Для полегшення сприйняття матеріалу до посібника включено перелік основних термінів, що використовуються при регулюванні відносин у сфері державного управління.


2. Загальний розрахунок годин лекцій,
практичних (семінарських) занять
ТА самостійної роботи

для студентів інституту прокуратури, інституту СБУ,
факультетів № 2, 3, 4, 9, 10

№ п/п





Тема
Всього годин
У тому числі




лекції
практичні (семінарські) заняття
самостійна
робота

1
Державне управління і виконавча влада
4
2

2

2
Предмет, метод і система адміністративного права України
4
2
2


3
Адміністративно-правові норми
4
2

2

4
Адміністративно-правові відносини
4
2
2


5
Громадяни як суб’єкти адміністративного права України
4
2
2


6
Об’єднання громадян як суб’єкти
адміністративного права України
3
2

1

7
Органи виконавчої влади в Україні
8
4
2
2

8
Місцеві органи виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування
4
2

2

9
Державні службовці
6
2
2
2

10
Функції державного управління, їх види
3
2

1

11
Форми державного управління
6
2
2
2

12
Адміністративно-правові методи
8
2
2
4

13
Поняття та основні риси адміністративної відповідальності, її законодавчі засади
8
2
2
4

14
Адміністративне правопорушення, його
склад
6
4
2


15
Система та види адміністративних стягнень. Правила і строки накладення
адміністративних стягнень
10
4
2
4

16
Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за адміністративним правом
6
2
2
2

17
Адміністративний процес, його зміст
4
2

2

Закінчення
18
Загальні риси, принципи та структура
адміністративного процесу
6
2
2
2

19
Завдання, порядок і стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення
6
2
2
2

20
Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
8
4
2
2

21
Адміністративна юстиція та адміністративне судочинство в Україні
6
2
2
2

22
Способи забезпечення законності і
дисципліни в державному управлінні:
загальна характеристика
4
2

2

23
Контроль у державному управлінні
6
2
2
2

24
Прокурорський нагляд у державному
управлінні
3
2

1

25
Контроль у державному управлінні з боку інститутів громадянського суспільства
3
2

1

26
Звернення громадян як спосіб забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні
4
2

2

27
Поняття і види адміністративно-правових режимів в Україні
3
2

1

28
Правові засади галузевого, міжгалузевого та регіонального управління
5
2
2
1

29
Правові засади управління економікою
5
2
2
1

30
Управління обороною і національною
безпекою
5
2
2
1

31
Організаційно-правові засади управління
внутрішніми справами
5
2
2
1

32
Організаційно-правові засади управління юстицією
3
2

1

33
Управління освітою і наукою
3
2

1

34
Управління охороною здоров’я населення
3
2

1

Разом
192*
76
40
54


*В загальний розрахунок включається 22 год. на індивідуальну роботу.
Для студентів факультету № 6



№п/п


Тема
Всього годин
У тому числі




лекції
практичні
(семінарські) заняття
самостійна
робота

1
Державне управління і виконавча влада
4
2

2

2

Предмет, метод і система адміністративного права України
4
2
2


3
Адміністративно-правові норми
4
2

2

4
Адміністративно-правові відносини
4
2
2


5

Громадяни як суб’єкти адміністративного права України
4
2
2


6
Об’єднання громадян як суб’єкти
адміністративного права України
3
2

1

7
Органи виконавчої влади в Україні
8
4
2
2

8

Місцеві органи виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування
4
2

2

9
Державні службовці
6
2
2
2

10
Функції державного управління, їх види
3
2

1

11
Форми державного управління
6
2
2
2

12
Адміністративно-правові методи
6
2
2
2

13

Поняття та основні риси адміністративної відповідальності, її законодавчі засади
6
2
2
2

14
Адміністративне правопорушення, його склад
6
4
2


15


Система та види адміністративних стягнень. Правила і строки накладення
адміністративних стягнень
7
4
2
1

16

Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за адміністративним правом
5
2
2
1

17
Адміністративний процес, його зміст
4
2

2

18

Загальні риси, принципи та структура
адміністративного процесу
6
2
2
2

19


Завдання, порядок і стадії провадження в справах про адміністративні
правопорушення
6
2
2
2

Закінчення
20



Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
8
4
2
2

21

Адміністративна юстиція та адміністративне судочинство в Україні
6
2
2
2

22


Способи забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні: загальна характеристика
3
2

1

23
Контроль у державному управлінні
5
2
2
1

24
Прокурорський нагляд у державному управлінні
3
2

1

25

Контроль у державному управлінні з боку інститутів громадянського суспільства
3
2

1

26


Звернення громадян як спосіб забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні
3
2

1

27

Поняття і види адміністративно-правових режимів в Україні
3
2

1

28

Правові засади галузевого, міжгалузевого та регіонального управління
5
2
2
1

29
Правові засади управління економікою
5
2
2
1

30
Управління обороною і національною безпекою
5
2
2
1

31

Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
5
2
2
1

32

Організаційно-правові засади управління юстицією
3
2

1

33
Управління освітою і наукою
4
2

2

34
Управління охороною здоров’я населення
3
2

1

Разом
182*
76
40
44





* В загальний розрахунок включається 22 год на індивідуальну роботу.
Для студентів факультету № 7



п/п



Тема
Всього годин
У тому числі




лекції
практичні
(семінарські) заняття
самостійна
робота

1
Державне управління і виконавча влада
4
2

2

2
Предмет, метод і система адміністративного права України
4
2
2


3
Адміністративно-правові норми
4
2

2

4
Адміністративно-правові відносини
4
2
2


5

Громадяни як суб’єкти адміністративного права України
4
2
2


6
Об’єднання громадян як суб’єкти
адміністративного права України
2
2



7
Органи виконавчої влади в Україні
8
4
2
2

8
Місцеві органи виконавчої влади. Органи
місцевого самоврядування
2
2

2

9
Державні службовці
6
2
2
2

10
Функції державного управління, їх види
4
2

2

11
Форми державного управління
6
2
2
2

12
Адміністративно-правові методи
6
2
2
2

13
Поняття та основні риси адміністративної відповідальності, її законодавчі засади
6
2
2
2

14
Адміністративне правопорушення, його склад
4
4



15
Система та види адміністративних стягнень. Правила і строки накладення
адміністративних стягнень
8
4
2
2

16
Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за адміністративним правом
4
2

2

17
Адміністративний процес, його зміст
4
2

2

18
Загальні риси, принципи та структура
адміністративного процесу
6
2
2
2

19
Завдання, порядок і стадії провадження в справах про адміністративні
правопорушення
6
2
2
2

Закінчення
20
Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
6
4

2

21
Адміністративна юстиція та адміністративне судочинство в Україні
6
2
2
2

22
Способи забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні: загальна характеристика
4
2

2

23
Контроль у державному управлінні
6
2
2
2

24
Прокурорський нагляд у державному
управлінні
4
2

2

25
Контроль у державному управлінні з боку інститутів громадянського суспільства
4
2

2

26
Звернення громадян як спосіб забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні
3
2

1

27
Поняття і види адміністративно-правових режимів в Україні
3
2

1

28
Правові засади галузевого, міжгалузевого та регіонального управління
4
2

2

29
Правові засади управління економікою
4
2

2

30
Управління обороною і національною
безпекою
6
2
2
2

31
Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
4
2

2

32
Організаційно-правові засади управління юстицією
4
2

2

33
Управління освітою і наукою
4
2

2

34
Управління охороною здоров’я населення
4
2

2

Разом
182*
76
28
56




* В загальний розрахунок включається 22 год на індивідуальну роботу.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Вченою радою Національної юридичної
академії України ім. Ярослава Мудрого
(протокол № 11 від 29.06.2007 р.)



3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
“АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО”

Р о з д і л I. Державне управління
та адміністративне право україни

1. Державне управління і виконавча влада

Управління як соціальне явища. Мета та види управління. Поняття, сутність і ознаки державного управління. Суб’єкти та об’єкти державного управління. Принципи державного управління, їх види. Сутність виконавчої влади. Співвідношення виконавчої влади, державного управління та адміністративного права.

2. Предмет, метод і система
адміністративного права України

Адміністративне право як галузь права. Предмет адміністративного права. Зв’язки адміністративного права з іншими галузями українського права. Метод адміністративного права. Принципи адміністративного права, особливості їх класифікації. Система адміністративного права. Наука адміністративного права.

3. Адміністративно-правові норми

Поняття адміністративно-правової норми. Особливості норм адміністративного права. Структура норм адміністративного права. Види адміністративно-правових норм. Особливості адміністративно-процесуальних норм. Реалізація адміністративно-правових норм. Поняття джерела адміністративного права. Система та види джерел адміністративного права. Конституція як основне джерело адміністративного права. Систематизація адміністративного права.

4. Адміністративно-правові відносини

Поняття адміністративно-правових відносин. Риси адміністративно-правових відносин. Види адміністративно-правових відносин. Суб’єкти та об’єкти адміністративно-правових відносин. Підстави виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин.


Р о з д і л II. СУБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ.
ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

5. Громадяни як суб’єкти адміністративного права України

Поняття та складові адміністративно-правового статусу громадянина. Адміністративна правоздатність громадянина. Адміністративна дієздатність громадянина. Права та обов’язки громадян у сфері державного управління. Особливості адміністративно-правового статусу іноземців та осіб без громадянства.

6. Об’єднання громадян як суб’єкти
адміністративного права України

Поняття об’єднання громадян. Види об’єднань громадян. Порядок створення об’єднань громадян та припинення їх діяльності. Легалізація об’єднань громадян. Політичні партії, порядок їх реєстрації. Адміністративно-правовий статус громадських організацій. Адміністративно-правовий статус політичних партій. Правове положення релігійних організацій. Відповідальність за порушення законодавства про об’єднання громадян.


7. Органи виконавчої влади в Україні

Поняття, ознаки та правове становище органів виконавчої влади. Місце органів виконавчої влади в системі державного апарату. Види органів виконавчої влади. Система органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України в системі органів державної влади. Основні завдання Кабінету Міністрів України. Правові засади діяльності Кабінету Міністрів України. Склад і порядок формування Кабінету Міністрів України. Компетенція та форми діяльності Кабінету Міністрів України. Повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах з органами виконавчої влади, Президентом України, Верховною Радою України та її органами. Відносини Кабінету Міністрів з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян. Акти Кабінету Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади, їх види. Міністерства в системі центральних органів виконавчої влади. Державні комітети в організаційно-правовому механізмі виконавчої влади. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

8. Місцеві органи виконавчої влади.
Органи місцевого самоврядування

Система місцевих органів виконавчої влади. Правові засади організації та діяльності місцевих органів виконавчої влади. Основні завдання і функції місцевих органів виконавчої влади. Принципи і форми діяльності місцевих органів виконавчої влади. Повноваження місцевих державних адміністрацій. Акти місцевих державних адміністрацій.
Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування. Повноваження і форми діяльності органів місцевого самоврядування. Відносини місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування.


9. Державні службовці

Державна служба: поняття, види і принципи. Право на державну службу. Правове регулювання державної служби. Основні напрями державної політики у сфері державної служби.
Державні службовці: поняття і види. Посада та посадова особа: співвідношення понять. Основні права та обов’язки державних службовців. Етика поведінки державного службовця.
Проходження служби в державних органах та їх апараті: поняття і стадії. Прийняття на державну службу. Обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу. Способи зарахування на державну службу. Патронатна служба. Випробування при прийнятті на державну службу. Декларування доходів державних службовців. Присяга державних службовців. Обмеження, пов’язані із перебуванням на державній службі. Службова кар’єра. Організаційно-правові засади класифікації посад державних службовців. Ранги державних службовців. Стажування державних службовців. Навчання і підвищення кваліфікації державних службовців. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців. Заходи дисциплінарного впливу, які застосовуються до державних службовців. Підстави припинення державної служби. Відставка державного службовця як підстава припинення державної служби.

10. Функції державного управління, їх види

Поняття функцій державного управління. Види функцій державного управління. Внутрішні та зовнішні функції державного управління. Постійні й тимчасові функції державного управління. Загальні та допоміжні функції державного управління. Спеціальні функції державного управління.

11. Форми державного управління

Поняття і види форм державного управління Правові та неправові форми державного управління: поняття та юридичне значення.
Правові акти державного управління: поняття та юридичне значення. Класифікація актів державного управління. Нормативні та індивідуальні акти управління. Адміністративний договір як форма державного управління: ознаки, суб’єктний склад, особливості правового регулювання та сфера застосування. Процесуальні форми управління.
Взаємозв’язок функцій і форм державного управління.


Р о з д і л III. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА АДМІНІСТРАТИВНИМ
ПРАВОМ УКРАЇНИ

12. Адміністративно-правові методи

Поняття адміністративно-правових методів (методів державного управління). Місце адміністративно-правових методів в механізмі державного управління, їх співвідношення з формами та функціями державного управління. Загальні ознаки адміністративно-правових методів. Класифікація методів державного управління.
Сутність та види державного примусу. Адміністративний примус як вид державного примусу. Специфічні риси адміністративного примусу. Класифікація заходів адміністративного примусу, її основні критерії. Поняття та особливості застосування заходів адміністративного запобігання (адміністративно-попереджувальних заходів). Види заходів адміністративного запобігання. Правова сутність адміністративного нагляду. Поняття та особливості застосування заходів припинення правопорушень (адміністративного припинення). Класифікація заходів адміністративного припинення. Органи державного управління, уповноважені застосовувати заходи припинення правопорушень.

13. Поняття та основні риси адміністративної
відповідальності, її законодавчі засади

Поняття та суть адміністративної відповідальності. Основні риси адміністративної відповідальності, її відмінність від інших видів юридичної відповідальності.
Законодавство про адміністративні правопорушення, його особливості і місце у системі національного законодавства. Законодавчі засади адміністративної відповідальності.
Зміст та завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність. Чинність закону про відповідальності за адміністративні правопорушення.

14. Адміністративне правопорушення, його склад

Поняття адміністративного правопорушення, його відмінність від інших видів правопорушень.
Склад адміністративного правопорушення. Загальний, родовий та безпосередній об’єкт адміністративного правопорушення. Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення. Суб’єкт адміністративного правопорушення. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб’єктів. Вина як основна ознака суб’єктивної сторони адміністративного правопорушення, її форми. Обставини, що виключають відповідальність за адміністративне правопорушення. Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу. Звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення.
Запобігання адміністративним правопорушенням. Причини та умови, які сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

15. Система та види адміністративних стягнень.
Правила і строки накладення адміністративних стягнень

Поняття та класифікація адміністративних стягнень. Види адміністративних стягнень. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
Загальні правила накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення. Накладення стягнення при вчиненні кількох адміністративних правопорушень. Обчислення строків та строки накладення адміністративних стягнень. Строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Покладення обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду.

16. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність
за адміністративним правом

Поняття, суть та підстави дисциплінарної відповідальності. Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців.
Поняття і сутність матеріальної відповідальності. Види матеріальної відповідальності, підстави та порядок притягнення до неї.


Р о з д і л IV. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС

17. Адміністративний процес, його зміст

Поняття адміністративного процесу, його цілі та завдання. Система суб’єктів адміністративного процесу. Громадяни як суб’єкти адміністративного процесу. Суб’єкти здійснення адміністративно-процесуальної діяльності. Суб’єкти адміністративного процесу, які сприяють досягненню цілей процесу і реалізації адміністративно-процесуального статусу громадянина.

18. Загальні риси, принципи та структура
адміністративного процесу

Адміністративний процес: його риси та принципи. Структура адміністративного процесу: провадження, стадії, етапи, дії. Поняття і класифікація адміністративних проваджень. Характеристика окремих видів проваджень.

19. Завдання, порядок і стадії провадження
в справах про адміністративні правопорушення

Поняття провадження в справах про адміністративні правопорушення. Завдання та принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення. Обставини, що виключають провадження в справах про адміністративні правопорушення. Стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення. Особи, які мають право складати протокол про адміністративне правопорушення. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення. Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, їх статус. Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Місце й строки розгляду справи про адміністративне правопорушення. Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Види постанов по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення. Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Звернення до виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

20. Заходи забезпечення провадження в справах
про адміністративні правопорушення.
Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

Види заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення та мета їх застосування. Порядок застосування і строки адміністративного затримання. Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання. Особистий огляд та огляд речей: підстави і порядок застосування. Вилучення речей і документів. Відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими, маломірними суднами та огляд на стан сп’яніння. Право на оскарження адміністративного затримання, огляду і вилучення речей та документів, шляхи його реалізації.
Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення: поняття і критерії визначення.

21. Адміністративна юстиція та адміністративне
судочинство в Україні

Поняття та зміст адміністративної юстиції. Адміністративна юстиція у структурі предмета адміністративного права. Моделі адміністративної юстиції. Особливості становлення адміністративної юстиції в Україні. Адміністративне судочинство: поняття, призначення та завдання. Принципи адміністративного судочинства. Компетенція адміністративних судів. Підсудність адміністративних справ. Право на звернення до адміністративного суду.


Р о з д і л V. ЗАКОННІСТЬ І ДИСЦИПЛІНА
В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

22. Способи забезпечення законності і дисципліни
в державному управлінні: загальна характеристика

Поняття законності та дисципліни в державному управлінні. Відмінність законності від дисципліни. Способи забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.

23. Контроль у державному управлінні

Контроль у державному управлінні, його сутність та юридичні підстави. Відмінність контролю від нагляду. Контроль законодавчої влади. Контроль виконавчої влади. Судовий контроль як специфічний вид контролю в державному управлінні. Контрольні повноваження спеціалізованих контролюючих органів.

24. Прокурорський нагляд у державному управлінні

Поняття, мета, завдання та предмет прокурорського нагляду в державному управлінні. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду в державному управлінні.

25. Контроль у державному управлінні з боку інститутів громадянського суспільства

Державний та недержавний контроль в управлінні: їх співвідношення. Контрольні повноваження інститутів громадянського суспільства. Контрольні повноваження органів місцевого самоврядування.

26. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності
і дисципліни в державному управлінні

Звернення громадян та їх види. Вимоги до звернень громадян. Порядок розгляду звернень громадян.

27. Поняття і види адміністративно-правових режимів
в Україні

Характерні ознаки адміністративно-правових режимів, їх класифікація.
Правовий режим надзвичайного стану: умови введення, перелік і межі надзвичайних заходів. Гарантії законності в умовах надзвичайного стану.
Режим зони надзвичайної екологічної ситуації.
Правовий режим воєнного стану.
Режим державної таємниці.

Р о з д і л VI. ПРАВОВІ ОСНОВИ і ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ,
СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЮ
ТА АДМІНІСТРАТИВНОЮ СФЕРАМИ В УКРАЇНІ

28. Правові засади галузевого, міжгалузевого
та регіонального управління

Об’єкти та зміст галузевого управління. Органи виконавчої влади, які здійснюють галузеве управління. Зв’язок галузевого управління з міжгалузевим і регіональним управлінням.
Об’єкти та зміст міжгалузевого управління. Відмінність міжгалузевого управління від галузевого. Органи влади, які здійснюють міжгалузеве управління. Методи міжгалузевого управління. Взаємодія органів міжгалузевого управління.
Зміст регіонального управління. Органи державної влади, які здійснюють регіональне управління. Особливості регіонального управління. Взаємодія і взаємозв’язок регіонального управління з галузевим та міжгалузевим управлінням.

29. Правові засади управління економікою

Зміст і характер державного управління економікою. Цільові програми соціально-економічного розвитку. Система та функції органів державного управління економікою.
Організаційно-правові засади управління промисловістю, агропромисловим комплексом, використанням та охороною природних ресурсів, комунікаціями, будівництвом і житлово-комунальним господарством, фінансами, банківською системою, зовнішньоекономічною діяльністю та митною справою. Державне управління у сфері захисту економічної конкуренції. Адміністративно-правове регулювання у паливно-енергетичній сфері.

30. Управління обороною і національною безпекою

Організаційно-правові засади управління обороною. Органи управління обороною. Збройні Сили України, їх види. Комплектування Збройних Сил України. Повноваження державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у сфері оборони. Військова служба. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про військовий обов’язок і військову службу.
Організаційно-правові засади управління національною безпекою. Об’єкти та суб’єкти управління в сфері національної безпеки. Державний кордон та його охорона.

31. Організаційно-правові засади
управління внутрішніми справами

Правові основи організації та діяльності органів внутрішніх справ. Система і структура органів внутрішніх справ. Завдання та функції органів внутрішніх справ. Міністерство внутрішніх справ України в системі управління органами внутрішніх справ, його завдання, функції, форми і методи діяльності. Міліція України як складова частина органів внутрішніх справ. Завдання, функції, права та обов’язки міліції. Основні підрозділи міліції. Державний нагляд за безпекою дорожнього руху. Служба надання громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб. Дозвільна система органів внутрішніх справ.

32. Організаційно-правові засади управління юстицією

Органи управління юстицією. Реєстрація актів громадянського стану. Організація нотаріальної служби. Взаємовідносини органів юстиції із судовими органами. Державна судова адміністрація України, та її правовий статус. Органи юстиції і адвокатура. Правовий статус та повноваження Вищої ради юстиції.

33. Управління освітою і наукою

Організаційно-правові засади освітньої діяльності в Україні. Система органів управління освітою. Види органів управління освітою. Повноваження Міністерства освіти і науки України. Повноваження Вищої атестаційної комісії України. Компетенція місцевих органів виконавчої влади в галузі освіти. Компетенція органів місцевого самоврядування в галузі освіти. Органи управління навчальними закладами. Повноваження керівника навчального закладу.
Правові засади державного управління наукою. Основні принципи державного управління науковою діяльністю. Система органів управління наукою. Завдання Національної академії наук України. Галузеві академії наук. Статус і завдання Академії правових наук України.

34. Управління охороною здоров’я населення

Право громадян України на охорону здоров’я та його зміст. Система органів, що здійснюють управління охороною здоров’я, їх компетенція. Роль органів місцевого самоврядування в забезпеченні охорони здоров’я населення. Правовий статус установ охорони здоров’я. Державне регулювання фармацевтичної діяльності.
Державний контроль у сфері охорони здоров’я. Санітарний контроль. Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров’я України. Компетенція органів санітарно-епідеміологічної служби.

Список основної літератури

Адміністративне право України: Підруч. / За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 554 с.
Адміністративне право України в схемах. Загальна частина: Навч. посіб. / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, В.М. Гаращук та ін. – Х.: Одіссей, 2005. – 128 с.
Адміністративне право України. Академ. курс: Підруч. у 2 т. Т.1. Загальна частина / За ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрид. думка, 2004. – 584 с.
Адміністративне право України. Академ. курс: Підруч. у 2 т. Т.2. Особлива частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Юрид. думка, 2005. – 624 с.
Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – 2-е вид., випр. і доп. – Х.: Вид-во ун-ту внутр. справ, 2001. – 112 с.
Бандурка О.М., Тищенко М.М Адміністративний процес: Підруч. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Моногр. – Х.: Право, 2005. – 304 с.
Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. – Х.: Фоліо, 2002. – 176 с.
Константий О.В. Джерела адміністративного права України. – К.: Рада, 2005. –120 с.
Соловйова О.М. Організаційно-правові засади формування і діяльності відділів та управлінь місцевої державної адміністрації: Моногр. – Х.: Право, 2006. – 164 с.



4. ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Т е м а 1. Державне управління і виконавча влада
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Управління як соціальне явище.
2. Поняття та особливості державного управління.
3. Сутність виконавчої влади.
4. Співвідношення виконавчої влади та державного управління.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Бакуменко В.Д., Надолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навч. посіб. – К.: Міленіум, 2003. – С. 5-24.
Макаренко О. Щодо співвідношення понять “орган виконавчої влади” та “орган державного управління” // Право України. – 2000. – № 6. – С. 23 - 26.
Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посіб. – Луцьк: Вежа, 2000. – 576 с.

Т е м а 2. Предмет, метод і система
адміністративного права України
(семінарське заняття)

П л а н

1. Адміністративне право України як галузь права, його предмет і метод. Зв’язки адміністративного права з іншими галузями українського права.
2. Система адміністративного права.
3. Роль адміністративного права у становленні й розвитку незалежної правової демократичної держави Україна.
С п и с о к л і т е р а т у р и

Авер’янов В. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції // Право України. – 2006. – № 5. – С. 11-17.
Кубко Є. Про предмет адміністративного права // Право України. – 2000. – № 5. – С. 3-6.
Курінний Є. Державне управління: оновлений погляд на визначення категорії // Підприємництво, госп-во і право. – 2003. – № 12. – С. 81-85.
Фіночко Ф.Д. Предмет адміністративного права: дискусійна проблематика // Вісн. АПрН України. – 2005. – № 3. – С. 113-119.

Т е м а 3. Адміністративно-правові норми.
Т е м а 4. Адміністративно-правові відносини
(семінарське заняття)

П л а н

1. Адміністративно-правові норми, їх структура та особливості.
2. Класифікація адміністративно-правових норм.
3. Поняття і система джерел адміністративного права.
4. Проблеми систематизації адміністративного права.
5. Адміністративно-правові відносини, їх риси і види.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Вовк Ю. Проблеми кодифікації адміністративного законодавства України: історичний досвід // Право України. – 2003. – № 12. – С. 120-122.
Константий О.В. Поняття “правового акту державного управління” та його співвідношення з поняттям “джерела адміністративного права” // Державне буд-во та місцеве самоврядування. – Х.: Право, 2002. – № 4. – С. 94 – 103.
Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини (проблеми теорії). – О.: Юрид. літ-ра, 2004. – 328 с.
Шаповал В. Конституція України як форма адміністративного права // Право України. – 2000. – № 1. – С. 13-15.

Т е м а 5. Громадяни як суб’єкти
адміністративного права України

П л а н

1. Поняття і складові адміністративно-правового статусу громадянина.
2. Особливості адміністративно-правового статусу іноземців та осіб без громадянства.

З а в д а н н я

1. Громадянин Словаччини А., який одержав посвідку на постійне проживання в Україні, прибув 1 січня 2007 р. до м. Харкова. Постановою від 26 січня 2007 р. на нього було накладено штраф у розмірі чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян за проживання без реєстрації. А. оскаржив постанову начальника районного відділу внутрішніх справ, мотивуючи тим, що, перетинаючи кордон, він зареєструвався в пункті пропуску через державний кордон, і ця відмітка дійсна на всій території держави незалежно від місця проживання. Начальник райвідділу залишив скаргу без задоволення і того ж дня прийняв рішення про його видворення за межі України за грубе порушення законодавства про статус іноземців і осіб без громадянства. А. оскаржив рішення у суді.
Дайте юридичний аналіз ситуації. Яке рішення може прийняти суд?

2. Журналіст Р. газети “Місцеві новини” звернувся до районної прокуратури Московського р-ну м. Харкова із запитом про ознайомлення з офіційними документами щодо розслідування справи відносно лікаря міської лікарні про несумлінне виконання ним своїх професійних обов’язків. Журналіст вимагав надати йому відомості щодо особи лікаря, місця його роботи та проживання, пацієнтів, а також оперативних і слідчих дій, які були проведені по справі. Прокурор району в 15-денний термін повідомив Р., що запит не підлягає задоволенню, оскільки забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами. Журналіст вважав, що такою відмовою порушені його права, передбачені Законом України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, й оскаржив відмову в суді.
Дайте юридичний аналіз ситуації.

3. До Міністерства юстиції України громадянин К. подав заяву про реєстрацію політичної партії, а також визначені законодавством документи. Співробітник міністерства, перевіряючи надані документи, з’ясував, що серед громадян, підписи яких зібрано для заснування і реєстрації партії, було 8 тис. жителів м. Харкова та 2 тис. – м. Києва. Міністерство відмовило у реєстрації політичної партії, мотивуючи це тим, що для реєстрації політичної партії необхідні підписи громадян України, які проживають в усіх областях країни.
Чи порушено чинне законодавство у даному випадку? Відповідь обгрунтуйте.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04.02.94 р. // Відом. Верхов. Ради України – 1994. – № 23. – Ст. 161 (з наступ. змін. та доп.).
Бойко І.В. Громадянин як суб’єкт адміністративно-правових відносин // Вісн. АПрН України. – 2004. – № 1 (36). – С. 94-102.
Бойко І.В. Особливості взаємовідносин органів виконавчої влади і громадян // Держ. буд-во та місцеве самоврядування. – Х.: Право, 2003. – № 6. – С. 73-79.
Бояринцева М. Адміністративно-правовий статус громадян: до питання про склад елементів // Право України. – 2002. – № 8. – С. 21-25.

Т е м а 6. об’єднання громадян як суб’єкти адміністративного права України
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Поняття та види об’єднань громадян.
2. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян.
3. Відповідальність за правопорушення законодавства про об’єднання громадян.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.91 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 25. – Ст. 283 (з наступ. змін. та доп.).
Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.92 р. // Там же. – 1992. – № 34. – Ст. 504 (з наступ. змін. та доп.).
Про політичні партії в Україні: Закон України від 05.04.2001 р. // Там же. – 2001. – № 23. – Ст. 118 (з наступ. змін. та доп.).
Романюк О.І. Громадяни та релігійні об’єднання як суб’єкти адміністративно-правових відносин у сфері свободи совісті // Экономика и право. – 2004. – № 1. – С. 107-111.

Т е м а 7. Органи виконавчої влади в Україні

П л а н

1. Поняття, ознаки та правове становище органів виконавчої влади.
2. Система та види органів виконавчої влади.

З а в д а н н я

1. На засіданні уряду розглядався проект акта, яким визначався порядок здійснення державними органами контролю за переміщенням транспортних засобів через митний кордон України. У процесі обговорення документа з’ясувалося, що для запровадження зазначеного порядку необхідно вирішити питання про кількість підрозділів митних органів, які здійснюватимуть контроль у даній сфері. У результаті Кабінетом Міністрів України було прийнято два документи: одним затверджено порядок здійснення контролю, а іншим – доручено Державній митній службі України забезпечити встановлення оптимальної кількості відповідних підрозділів митних органів.
Дайте юридичний аналіз ситуації. Визначте форму актів, які були прийняті урядом у даному випадку.

2. Кабінет Міністрів України прийняв постанову, якою встановив граничну чисельність військовослужбовців та працівників центрального апарату Міністерства оборони України. Відповідно до зазначеного урядового акта у 2007 р. у центральному апараті Міністерства могли працювати не більше 1281 особи, з них 256 військовослужбовців, а у 2008 р. – не більше 1277 осіб, з них 241 військовослужбовець.
Чи належить до компетенції уряду вирішення подібних питань? Відповідь обґрунтуйте.

3. Державною податковою адміністрацією України спільно із Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ, за яким затверджено Порядок внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікації фізичної особи – платника податків та інших обов’язкових платежів. Порядком передбачено, що фізичні особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків, зобов’язані подати до органу державної податкової служби свій паспорт для внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Дайте юридичний аналіз ситуації. Чи вправі Державна податкова адміністрація України своїм рішенням зобов’язувати фізичних осіб вчиняти певні дії? Обґрунтуйте свою відповідь, посилаючись на нормативні положення.

4. Громадянин К. звернувся до голови районної державної адміністрації із скаргою на бездіяльність селищного голови. У скарзі К. відзначав, що він три місяці тому звернувся до селищного голови із заявою, в якій просив взяти його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов. Від селищного голови К. не отримав будь-якої відповіді чи повідомлення.
Проаналізуйте ситуацію та підготуйте юридично обґрунтовану відповідь на скаргу К.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 21.12.2006 р. // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 6. – Ст. 207.
Дискреційні повноваження та адміністративний розсуд в діяльності органів виконавчої влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін Юре, 2002. – С. 275-284.
Кафарський В. Кабінет Міністрів України: проблеми формування в нових політико-правових умовах // Право України. – 2006. – № 8. – С. 3-8.
Крупчан О. Компетенція центральних органів виконавчої влади // Вісн. АПрН України. – 2002. – № 2 (29) – С. 47-59.
Лагода О. Адміністративний розсуд та межі його застосування // Право України. – 2006. – № 12. – С. 109-112.

Т е м а 8. Місцеві органи виконавчої влади.
Органи місцевого самоврядування
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Система, завдання та функції місцевих органів виконавчої влади.
2. Повноваження та форми діяльності місцевих органів виконавчої влади.
3. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170. (з наступ. змін. та доп.).
Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.99 р. // Там же. – 1999. – № 20 – 21. – Ст. 190. (з наступ. змін. та доп.).
Борденюк В. Діалектика співвідношення самоврядування, місцевого самоврядування та державного управління // Право України. – 2002. – № 12 – С. 118 – 122.
Янюк Н., Бориславська О. Правове регулювання взаємодії місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій: проблеми делегування повноважень // Право України. – 2006. – № 6 – С. 19 – 24.

Т е м а 9. Державні службовці

П л а н

1. Державні службовці: поняття, види та правовий статус.
2. Проходження державної служби: поняття й стадії.

З а в д а н н я

1. Громадянин К. подав документи до конкурсної комісії на заняття посади заступника керівника Головної аналітичної служби Секретаріату Президента України. Конкурсна комісія зажадала від К. відомостей про його доходи і зобов’язання фінансового характеру та вклади в банках членів його сім’ї. Громадянин К. відмовився надати таку інформацію, посилаючись на недоторканність особистого життя і таємницю вкладів, тому конкурсна комісія відмовила йому в розгляді документів.
Чи законне рішення комісії? Дайте обґрунтовану відповідь.

2. В одному з управлінь Міністерства освіти і науки України проводилось атестування державних службовців. Державним службовцям О. та П. про проведення їх атестування було повідомлено за 5 днів до засідання атестаційної комісії.
На засіданні атестаційної комісії, яка складалась із двох членів – голови та секретаря, було прийнято рішення про невідповідність О. та П. займаним посадам. За наказом міністра О. та П. звільнено з займаних посад як таких, що “не пройшли атестування”.
Чи законне рішення відносно О. та П.? Який порядок проведення атестування державних службовців? Куди О. та П. можуть звернутися за захистом своїх прав?

3. Лейтенанта міліції Р. було звільнено з органів внутрішніх справ у зв’язку з тим, що він, будучи у нетверезому стані, нецензурно лаявся у громадському місці. Про таку поведінку Р. йшлося у протоколі про адміністративне правопорушення, який згідно із ст. 15 КУпАП був надісланий начальнику лейтенанта міліції Р. для вирішення питання про відповідальність останнього.
Вирішить питання про законність звільнення Р. з органів внутрішніх справ.

4. Начальник одного з управлінь у складі державної адміністрації області гр. М. придбав за свої кошти та на своє ім’я на аукціоні пакет акцій підприємства, що приватизувалось.
За рішенням суду гр. М. був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення спеціальних обмежень (заняття підприємницькою діяльністю), які встановлені щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Чи законне рішення суду? Відповідь обґрунтуйте.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про державну службу: Закон України від 16.12.93 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490 (з наступ. змін. та доп.).
Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.95 р. // Там же. – 1995. – № 34. – Ст. 266 (з наступ. змін. та доп.).
Коломоєць Т., Гулєвська Г. Етичні засади діяльності державних службовців: передумови та пріоритети правового регулювання в Україні // Право України. – 2006. – № 10. – С. 60-64.
Янчук О. Патронатна служба в органах державної влади України // Право України. – 2005. – № 2. – С. 67-70.

Т е м а 10. Функції державного управління, їх види
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Поняття функцій державного управління.
2. Види функцій державного управління.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Дацій О. Адаптація функцій державного управління до інноваційного розвитку // Вісн. Нац. Акад. держав. управл. при Президентові України. – 2004. – № 3. – С. 50-55.
Скрипнюк О.В. Забезпечення прав людини – головна мета державного управління // Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2006. – № 5. – С. 59-69.
Марченко В.Б. Концептуальне розуміння державного управління як методологічної основи правового регулювання управлінських функцій державних органів // Часопис Київськ. ун-ту права. – 2006. – № 4. – С. 106-111.

Т е м а 11. Форми державного управління

П л а н

1. Поняття форм державного управління, їх види.
2. Види правових актів управління та вимоги до них.
3. Порядок прийняття та чинність правових актів управління.

З а в д а н н я

1. Головний державний санітарний лікар області за результатами перевірки дотримання санітарного законодавства всіма суб’єктами господарювання, які зареєстровані в області і ввозять на її територію із-за кордону сировину для виготовлення харчових продуктів, ухвалив рішення у формі постанови. Зазначеним рішенням санітарний лікар тимчасово заборонив реалізацію окремих видів сировини до отримання висновків санітарно-епідеміологічної експертизи, а також заборонив виробництво та вилучив з обігу харчові продукти, виготовлені з використанням такої сировини.
За ініціативи державного санітарного лікаря була проведена нарада за участю представників обласної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, митної служби, а також інших зацікавлених осіб, на якій обговорювалися питання забезпечення дотримання законодавства у даній сфері.
Чи відповідає рішення головного санітарного лікаря області вимогам законодавства? Дайте обґрунтовану відповідь. Охарактеризуйте форми управлінської діяльності, обрані представником влади у наведеній ситуації.

2. Наказом Державної податкової адміністрації України затверджено узагальнююче податкове роз’яснення щодо застосування Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”. У роз’ясненні відзначено, що доходи державних та комунальних підприємств не можуть оподатковуватися за спрощеною системою.
У наказі Державна податкова адміністрація України підкреслює, що зазначене податкове роз’яснення надане на підставі п. 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Дайте юридичний аналіз ситуації. Яка форма управлінської діяльності обрана у даному випадку органом виконавчої влади?

3. Голова Київської міської державної адміністрації видав розпорядження “Про деякі заходи щодо впорядкування руху вантажного транспорту в м. Києві”, яким передбачив, що у центральну частину міста вантажні автомобілі і механічні транспортні засоби можуть заїжджати лише за наявності спеціальних перепусток. На виконання розпорядження наказом Головного управління транспорту, зв’язку та інформатизації міської державної адміністрації затверджено Положення про порядок оформлення документів та видачу дозволів (перепусток) для заїзду вантажних автомобілів та механічних транспортних засобів у центральну частину м. Києва. Зазначений наказ зареєстрований а Головному управлінні юстиції м. Києва.
Дайте юридичний аналіз ситуації. Чи відповідають дані акти чинному законодавству?

4. Міська рада прийняла рішення “Про встановлення правил додержання тиші у місті та громадських місцях”, згідно з яким під час проведення зборів, мітингів, демонстрацій та інших масових заходів на центральних вулицях міста заборонено використовувати мікрофони й гучномовці, гучний спів і викрики, а також інші джерела побутового шуму.
Чи відповідає зазначене рішення вимогам закону? Дайте обґрунтовану відповідь.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Афанас’єв К.К. Адміністративні договори: реалії та перспективи: Моногр. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. – 180 с.
Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підруч. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 207-238.
Правові акти управління як провідна форма реалізації повноважень органів виконавчої влади // Виконавча влада і адмін. право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін Юре, 2002. – С. 284 – 289.

Т е м а 12. Адміністративно-правові методи

П л а н

1. Поняття адміністративно-правових методів, їх види.
2. Поняття і риси адміністративного примусу.
3. Класифікація заходів адміністративного примусу.

З а в д а н н я

1. Інспектор державної пожежної охорони проводив перевірку дотримання правил пожежної безпеки в супермаркеті ТОВ „Сніг” і виявив низку порушень. Зокрема, недотримання вимог щодо обладнання торговельного залу створило загрозу виникнення пожежі, а відсутність запасного виходу у разі виникнення пожежі перешкоджатиме евакуації людей. За результатами перевірки директорові ТОВ „Сніг” було направлено припис про усунення виявлених порушень. Робота супермаркету була припинена. Директор звернувся зі скаргою до районного прокурора. На його думку, слід встановити винних у недотриманні правил протипожежної безпеки й притягнути їх до відповідальності, а не створювати умови, за яких юридична особа несе збитки.
Дайте мотивовану відповідь на скаргу.

2. У зв’язку з поширенням у місті захворювання на дифтерію студентам ВНЗ було зроблено профілактичне щеплення. Даючи юридичну оцінку зазначеним заходам, студенти С. і Г. засперечались: перший відніс щеплення до числа заходів адміністративного примусу, а другий – заперечував.
Ваша думка з цього питання. Свою відповідь обґрунтуйте.

3. Громадянин Н., який вчинив дрібне хуліганство, був затриманий працівником міліції за допомогою співробітника митної служби, який проходив поряд. Працівник міліції вдягнув наручники та наніс удар гумовою палицею гр. Н. за те, що той відмовився сідати в патрульну машину.
Визначте правомірність дій працівника міліції. Якщо ви дійдете висновку, що вони неправомірні, складіть проект скарги. Що б змінилось в ситуації за умови, що палицю і наручники застосував співробітник митної служби?

4. Громадянина Іспанії О., який перебував у транзитній зоні міжнародного аеропорту “Бориспіль”, затримали працівники митної служби України. При затриманні О. пояснили, що його підозрюють у приховуванні предметів контрабанди, а тому він має бути підданий особистому огляду.
Громадянин Іспанії стверджував, що він не порушував закон, заперечував проти проведення особистого огляду й просив негайно запросити представника дипломатичної установи держави, громадянином якої він є. Працівники митної служби вимоги О. проігнорували і провели особистий огляд у присутності двох понятих.
Охарактеризуйте застосовані у даному випадку заходи. Чи відповідають дії працівників митних органів вимогам чинного законодавства? Відповідь обґрунтуйте.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Митний кодекс України: Офіц. видання. – К.: Ін Юре, 2002. – 404 с. (з наступ. змін. та доп.).
Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку: Затв. Постановою Ради Міністрів УРСР від 27.02.91 р. // ЗП Уряду УРСР. – 1991. – № 3. – Ст. 18 (з наступ. змін. та доп.).
Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Моногр. – Запоріжжя: Поліграф, 2004. – 404 с.
Комзюк А.Т. Адміністративний примус: деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання в контексті забезпечення прав людини // Право України. – 2004. – № 4. – С. 46-49.

Т е м а 13. Поняття та основні риси адміністративної відповідальності, її законодавчі засади
(семінарське заняття)

П л а н

1. Поняття та основні риси адміністративної відповідальності, її відмінність від інших видів юридичної відповідальності.
2. Законодавство про адміністративні правопорушення, його особливості і місце у системі національного законодавства.
3. Законодавчі засади адміністративної відповідальності.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Кодекс України про адміністративні правопорушення // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – № 4. – С. 5-250 (з наступ. змін. та доп.).
Колпаков В. Адміністративна відповідальність: сутність, поняття і підстави // Вісн. прокуратури. – 2003. – № 6. – С. 75-79.
Матіос А. Зміст та сутність адміністративної відповідальності // Право України. – 2006. – № 2. – С. 9-12.

Т е м а 14. Адміністративне правопорушення,
його склад

П л а н

1. Поняття адміністративного правопорушення, його ознаки.
2. Склад адміністративного правопорушення.

З а в д а н н я

1. Міська рада прийняла рішення “Про адміністративну відповідальність за порушення громадського порядку”, в якому встановила, що за дрібне хуліганство особа, що вчинила правопорушення, має бути оштрафована або призначена до виправних робіт строком до 15 діб.
Чи законне рішення міської ради? Обґрунтуйте свою відповідь.

2. За рішенням державного інспектора рибоохорони гр. П. притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил рибальства. В постанові про накладення адміністративного стягнення зафіксовано, що гр. П. Незаконно використовував сітку, ловив рибу у ставку, який належить ТОВ “Світанок”. Прокурор опротестував дану постанову. В протесті відзначено, що гр. П. повинен відповідати за дрібне розкрадання колективного майна по закону.
Порівняйте склади правопорушень, про які йдеться у завданні, та висловіть свою точку зору щодо обґрунтованості позиції прокурора.

3. Чотирнадцятирічний С. учинив дрібне хуліганство. 15 січня 2006 р. щодо його матері гр. М. був складений протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким вона підлягає відповідальності за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При розгляді справи в суді гр. М. пояснила, що вона не позбавлена батьківських прав, проте її син проживає окремо від неї та її чоловіка – у своєї бабусі, тому вона не може відповідати за виховання сина.
Яке рішення може постановити суд у даному випадку? Відповідь обґрунтуйте.

4. Громадяни Д. та Ц. – керівники різних акціонерних товариств за участю державного капіталу – використовували службовий автомобіль в особистих цілях. Автомобіль належав акціонерному товариству, головою якого був гр. Д. Інспектор ДАІ склав протокол про вчинення громадянами Д. та Ц. корупційного діяння. Протокол інспектор передав до суду.
Обґрунтуйте позицію суду щодо можливості притягнення до відповідальності громадян Д. та Ц.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Кодекс України про адміністративні правопорушення // Бюл. законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – № 4. – С. 5 – 250 (з наступ. змін. та доп.).
Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.95 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266 (з наступ. змін. та доп.).
Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб за Господарським кодексом України // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – № 72. – С. 79-83.
Зуй В.В. Особливості складів та адміністративної відповідальності посадових осіб за корупційні діяння // Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність: Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. семінару (11-12 травня 2001 р.). – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. – С. 97-100.
Гуржій Т. Предмет адміністративного делікту // Право України. – 2006. – № 7. – С. 25-27.

Т е м а 15. Система та види адміністративних стягнень.
Правила і строки накладення
адміністративних стягнень

П л а н

1. Цілі та види адміністративних стягнень. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
2. Загальні правила і строки накладення адміністративних стягнень.

З а в д а н н я

1. Учні 10 класу П. та С. побили п’ятнадцятирічного І., в результаті чого причинили йому тілесні ушкодження. Начальник районного відділу внутрішніх справ кваліфікував дії П. та С. як дрібне хуліганство і направив протокол про адміністративне правопорушення до суду. Суддя виніс постанову про притягнення до відповідальності П. і С., якою наклав на кожного стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на п’ять діб.
Чи законне рішення суду? Відповідь обґрунтуйте.

2. Постановою державного інспектора з пожежного нагляду Київського р-ну м. Харкова на військовослужбовця було накладено штраф у розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян за порушення правил пожежної безпеки у лісі.
Чи є законною постанова інспектора? Відповідь обґрунтуйте.

3. Дільничний інспектор об 11 год склав протокол щодо гр. І., яким зафіксував факт розпивання останнім спиртних напоїв у громадському місці. Того ж дня І. був затриманий о 16 год у маршрутці, де чіплявся до громадян та виражався нецензурно. Працівником міліції було складено протокол, який направлено за підвідомчістю.
Дайте кваліфікацію діям гр. І. та визначте, які примусові заходи можуть бути застосовані до нього.

4. Інспектором ДАІ складено протокол щодо гр. Ф., який керував транспортним засобом у стані сп’яніння, через що і пошкодив тролейбус. Зазначений протокол направлено до суду. Суд, розглянувши надіслані матеріали, виніс рішення, яким позбавив Ф. права керування транспортними засобами на строк до 6 міс. та зобов’язав правопорушника відшкодувати заподіяну шкоду у розмірі двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Керівництво акціонерного товариства, якому належав тролейбус, звернулося зі скаргою до прокурора. У скарзі йшлося про те, що заподіяна правопорушенням шкода значно вища, ніж та, яку має відшкодувати Ф. за рішенням суду, а тому постанову необхідно змінити. Прокурор опротестував постанову суду.
Визначте законність постанови суду та обґрунтуйте свою позицію щодо рішення по даній справі.
5. У ході розгляду судом справи про дрібне хуліганство гр. А., який давав пояснення як свідок, вимагав відшкодування збитків, заявивши, що коли він допомагав працівникам міліції затримувати правопорушника, останній розірвав на ньому сорочку.
Як слід вирішити справу? Відповідь обґрунтуйте.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Законодавство України про адміністративні правопорушення // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – № 4. – 432 с.
Кінаш Я. Відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним притягненням до адміністративної відповідальності // Право України. – 2002. – № 5. – С. 34-36.
Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення за законодавством України: Моногр. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 172 с.

Т е м а 16. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за адміністративним правом

П л а н

1. Поняття, сутність і підстави дисциплінарної відповідальності.
2. Поняття та види матеріальної відповідальності.

З а в д а н н я

1. Державний інспектор з пожежного нагляду наклав на військовослужбовця К. штраф у розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян за грубе порушення правил пожежної безпеки. В постанові про накладення штрафу відзначалося, що К. у своїй квартирі збудував камін та розташував вихід димового ходу у вікно.
Чи законні дії інспектора з пожежного нагляду? У якому порядку може бути притягнутий до відповідальності військовослужбовець К. та які примусові заходи можуть бути до нього застосовані?

2. Сержант міліції Л. з дружиною і донькою поверталися на машині з відпустки. В одному з населених пунктів він перевищив швидкість руху і не відреагував на вимоги інспектора ДАІ зупинитися. Через тридцять хвилин автомобіль, яким керував Л., було зупинено. Працівник ДАІ склав протокол про вчинення Л. адміністративного правопорушення й запропонував сплатити штраф. Л. не оспорював допущене порушення і погодився сплатити штраф.
Дайте правову оцінку діям працівника ДАІ. Як необхідно кваліфікувати вчинене Л.? В якому порядку притягаються до відповідальності працівники органів внутрішніх справ, які вчинили подібні порушення?

3. Працівник прокуратури Ф. 5 грудня 2006 р. був затриманий інспектором ДАІ за керування автомобілем у стані сп’яніння. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення був направлений прокурору. Останній після ознайомлення з матеріалами справи й отримання пояснень від порушника видав наказ про накладення дисциплінарного стягнення на Ф. у вигляді звільнення. 30 січня 2007 р. Ф. оскаржив Генеральному прокуророві України наказ про його звільнення. У скарзі він не заперечував факт вчинення правопорушення, однак оспорював можливість застосування дисциплінарного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення.
Визначте законність наказу прокурора про звільнення Ф. Обґрунтуйте свою позицію щодо можливості задоволення скарги Ф.

4. Громадянин Х. 27 червня 2006 р. звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дії начальника УМВС України у Волинській обл. щодо звільнення його зі служби в органах внутрішніх справ.
У позові зазначалося, що гр. Х. проходив службу на посаді оперуповноваженого Ківерцівського районного відділу внутрішніх справ. Наказом начальника УМВС України у Волинській обл. від 28 травня 2006 р. його звільнено з органів МВС України за п. 64 “е” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР за порушення дисципліни. На думку керівництва та атестаційної комісії УМВС, порушення дисципліни, допущене Х., полягало в тому, що 18 травня 2006 р. було виявлено незареєстровану заяву гр. П. про заподіяння потерпілому у 2002 р. тілесних ушкоджень.
Позивач звільнення зі служби вважав незаконним, оскільки накладене стягнення, на його думку, не відповідає тяжкості вчиненого проступку. Він вказував, що за рік, який передував видачі оскаржуваного наказу, на нього дисциплінарні стягнення не накладалися і він мав лише заохочення.
Обґрунтуйте позицію суду щодо рішення по цій справі.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про статус суддів: Закон України від 15.12.92 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Затв. Законом України від 24.03.99 р. // Там же. – 1999. – № 22 – 23. – Ст. 197.
Дисциплінарний статут митної служби України: Затв. Законом України від 06.09.2005 р. // Там же. – 2005. – № 42. – Ст. 467.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Затв. Законом України від 22.02.2006 р. // Там же. – 2006. – № 29. – Ст. 245.
Дисциплінарний статут прокуратури України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 06.11.91 р. // Там же. – 1992. – № 4. – Ст. 15.

Положення про матеріальну відповідальність військо-вослужбовців за шкоду, заподіяну державі: Затв. Постановою Верховної Ради України від 23.06.95 р. // Там же. – 1995. – № 25. – Ст. 193 (з наступ. змін та доп.).

Т е м а 17. Адміністративний процес, його зміст
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Адміністративний процес: поняття та особливості.
2. Суб’єкти адміністративного процесу.
3. Поняття і риси адміністративної юрисдикції.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. – Чернівці: Рута, 2001. – 316 с.
Селіванов А.О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин. – К: Ін Юре, 2000. – С. 2-67.

Т е м а 18. Загальні риси, принципи та структура
адміністративного процесу

П л а н

1. Адміністративний процес, його риси та принципи.
2. Структура адміністративного процесу.
3. Адміністративні провадження: поняття і класифікація.

З а в д а н н я

1. Громадянин І. звернувся із клопотанням про зміну імені до відділу реєстрації актів громадянського стану за місцем постійного проживання. При зверненні І. пред’явив свій паспорт та квитанцію про сплату державного мита.
Через чотири місяці від дати звернення І. отримав листа за підписом керівника відділу реєстрації актів громадянського стану, в якому повідомлялося, що заявлене клопотання не розглядалося, оскільки втрачено запис про народження заявника.
Зробіть юридичний аналіз ситуації. Чи порушив у даному випадку представник влади закон? Назвіть та охарактеризуйте стадії провадження по реєстрації зміни імені.

2. Сімнадцятирічний Ф. надіслав до виконавчого комітету міської ради листа, в якому просив зареєструвати його як підприємця. До свого звернення Ф. додав: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця; нотаріально посвідчену письмову згоду батьків на зайняття Ф. підприємницькою діяльністю.
У проведенні державної реєстрації Ф. було відмовлено. В листі за підписом міського голови зазначалося, що Ф. не може бути зареєстрований як підприємець, оскільки на момент звернення із відповідним проханням він не досяг повноліття.
Дайте юридичний аналіз ситуації. Хто уповноважений вирішувати питання про реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності? Як у даному випадку вправі діяти Ф.?

3. ТОВ “Фауна” звернулося до Міністерство аграрної політики України із заявою про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності, пов’язаної із розведенням домашніх тварин (собак, котів, екзотичних та декоративних тварин) у племінних розплідниках, дресируванням собак та підготовкою фахівців у цих сферах. Міністерство через десять днів після отримання заяви і документів, що додавалися до неї, повідомило суб’єктові підприємницької діяльності про те, що воно не уповноважено на видачу таких ліцензій.
Чи законно діяло міністерство? Яким чином повинні діяти представники влади у подібних ситуаціях? Відповідь обґрунтуйте.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Адміністративні послуги з боку органів виконавчої влади та їх правове регулювання // Виконавча влада і адм. право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін Юре, 2002. – С. 170-178.
Кузьменко О. Адміністративний процес: сутність і структура // Право України. – 2003. – № 2 – С. 22-25.
Кудря В. Види проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади та адміністративні (управлінські) послуги // Право України. – 2006. – № 3. – С. 12-15.

Т е м а 19. Завдання, порядок і стадії провадження
в справах про адміністративні правопорушення

П л а н

1. Завдання та принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення.
2. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.

З а в д а н н я

1. Громадянин Х. був затриманий працівником органів внутрішніх справ при вчиненні дрібного хуліганства. Під час складання протоколу про дрібне хуліганство з’ясувалося, що гр. Х три місяці тому був притягнутий до адміністративної відповідальності за злісну непокору законному розпорядженню працівника міліції й підданий стягненню у вигляді штрафу. Враховуючи це, начальник органу внутрішніх справ вирішив протокол про дрібне хуліганство направити до суду, а гр. Х затримати до розгляду суддею справи.
Чи відповідає вимогам закону рішення начальника органу внутрішніх справ? Відповідь обґрунтуйте.

2. Щодо гр. М. 6 березня 2005 р. був складений протокол про вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 160 КУпАП. Суддя, отримавши 4 травня 2005 р. протокол, призначив справу до розгляду на 6 травня 2005 р., про що повідомив гр. М, яка у судове засідання не з’явилася. Суддя, враховуючи те, що гр. М. своєчасно було повідомлено про місце і час розгляду справи, за відсутності останньої ухвалив постанову про накладення на неї штрафу.
Визначте законність рішення судді. Чи є підстави для скасування постанови про накладення на гр. М. штрафу? Хто, за чиєю ініціативою та в якому порядку може переглянути винесену суддею постанову по справі? Яке рішення може бути ухвалене за результатами перегляду справи?

3. Керівник митниці, вирішуючи питання про притягнення до відповідальності гр. А. за ст. 333 Митного кодексу України, з’ясував, що на момент розгляду справи закінчився встановлений законом строк накладення стягнень у справах про порушення митних правил.
Посилаючись на законодавчі приписи, визначте вид постанови, яку має винести керівник митниці. Складіть проект постанови.

4. Щодо гр. С., який обіймає посаду керівника одного з управлінь у складі обласної державної адміністрації, суддею винесена постанова про накладення штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 10 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.
Посилаючись на положення чинного законодавства, визначте, які дії, спрямовані на виконання зазначеної постанови, має вчинити суддя?

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Кодекс України про адміністративні правопорушення // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – № 4. – 432 с.
Митний кодекс України: Офіц. видання. – К.: Ін Юре, 2002. – 404 с. (з наступ. змін. та доп.).
Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.95 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266 (з наступ змін. та доп.).
Богуцкий В.В., Волков С.Д. Производство по делам об административных правонарушениях: Моногр. – Х.: Нац. юрид. акад. Украины, 1996. – 80 с.
Черв’якова О. Актуальні питання забезпечення прав громадян, підданих адміністративному арешту // Право України. – 2006. – № 2. – С. 35 – 37.

Т е м а 20. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

(ділова гра)

Варіант 1
І. О б с т а в и н и с п р а в и. Інспектор ДАІ старший лейтенант А. затримав неповнолітнього гр. Б., який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Інспектор А. встановив стан сп’яніння гр. Б. за допомогою індикаторної трубки „Контроль тверезості”. Позитивні результати проби інспектор А. зафіксував у протоколі огляду при свідках гр. В., гр. Г. та вилучив посвідчення водія. Правопорушник гр. Б. протокол огляду підписав та погодився з результатами проби.
Вирішіть дану справу.
П. У ч а с н и к и с п р а в и:
інспектор А.;
правопорушник гр. Б.;
свідки гр. В., гр. Г.;
суддя Д.
ІІІ. Д о к у м е н т и (підготувати письмово): протокол огляду, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення та інші матеріали по справі.

Варіант 2
І. О б с т а в и н и с п р а в и. Державний службовець гр. А. після 23-00 год. порушував тишу (гучно розмовляв, співав) у готелі, де мешкав в період підвищення кваліфікації, чим заважав відпочивати гр. Б. і гр. В. По даному факту дільничним інспектором Е. було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вирішіть дану справу.
П. У ч а с н и к и с п р а в и:
правопорушник гр. А.;
потерпілі гр. Б., гр. В.;
свідки гр. Г., гр. Д.;
дільничний інспектор Е.;
члени адміністративної комісії.
ІІІ. Д о к у м е н т и (підготувати письмово): протокол про адміністративне правопорушення, пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення потерпілих, постанова про накладення адміністративного стягнення та інші матеріали по справі.

Варіант 3
І. О б с т а в и н и с п р а в и. Пасажир тролейбуса гр. А. відмовився заплатити за проїзд контролеру тролейбусного управління В., посилаючись на те, що він проїхав дві зупинки. Контролер В. склав протокол про адміністративне правопорушення, а також вилучив у гр. А. його студентський квиток, про що було складено акт.
Вирішіть дану справу.
П. У ч а с н и к и с п р а в и:
1) правопорушник гр. А;
2) контролер тролейбусного управління гр. В.;
3) начальник тролейбусного управління гр. Б.;
4) свідки гр. Г., гр. Д.
Ш. Д о к у м е н т и (підготувати письмово): протокол про адміністративне правопорушення, пояснення і зауваження по змісту протоколу правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення та інші матеріали по справі.

Т е м а 21. Адміністративна юстиція
та адміністративне судочинство в Україні

П л а н

1. Поняття та моделі адміністративної юстиції.
2. Становлення адміністративної юстиції в Україні.
3. Адміністративне судочинство: поняття і завдання.
4. Кодекс адміністративного судочинства України: призначення та структура.

З а в д а н н я

1. У травні 2006 р. гр. К. звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до Державної податкової адміністрації у Сумській обл. про визнання протиправними дій і відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні позивачка пояснила, що їй стало відомо про те, що перший заступник голови Державної податкової адміністрації в Сумській обл. звертався із запитом до Сумської міської клінічної лікарні № 5 про стан її здоров’я, про що був зроблений запис в її амбулаторній картці.
Позивачка двічі просила керівника податкової адміністрації надати їй копії запиту та відповіді лікарні, однак останній не відреагував на її звернення. У судовому засіданні К. представила копії відповідних заяв, які були надіслані керівникові податкової адміністрації листом із повідомленням
Позивачка вважала, що їй завдано моральної шкоди, оскільки внаслідок незаконного збирання керівником податкової адміністрації щодо неї інформації вона дуже нервувалася, вимушена була пояснювати всім своїм знайомим, у зв’язку з чим зазначений запит надіслано до лікарні і т.ін.
Яким процесуальним актом має керуватися суд при розгляді даного позову? Обґрунтуйте свою позицію щодо рішення по цій справі.

2. Громадянин Сирії В. прибув в Україну в особистих справах й перебував на території нашої держави на законних підставах. Двічі за один рік він був притягнутий до адміністративної відповідальності. Начальник районного відділу внутрішніх справ прийняв рішення про видворення В. за межі України. В., мотивуючи тим, що за вчинені діяння він вже зазнав покарання і немає необхідності застосовувати до нього такий захід, як видворення, зажадав звернутися до суду із позовом про скасування рішення начальника районного відділу внутрішніх справ.
До якого з судів загальної юрисдикції має звернутися громадянин Сирії В.? Обґрунтуйте свою позицію щодо рішення по цій справі.

3. При затриманні громадянина Н., який брав участь у несанкціонованій демонстрації, працівник міліції наніс йому кілька ударів гумовою палицею по голові та шиї за те, що Н. відмовлявся сідати у патрульну машину.
Про наявність у Н. ушкоджень голови та шиї, які можуть бути наслідком нанесення ударів палицею, йшлося у довідці медичної установи, до якої звернувся Н. зі скаргами на погане самопочуття й проханням надати йому відповідну допомогу.
Після одужання Н. звернувся до правоохоронних органів із заявою, яка містила інформацію про нанесення йому працівником міліції тілесних ушкоджень. До заяви Н. додав зазначену довідку медичної установи. У порушенні кримінальної справи громадянинові Н. було відмовлено, про що останній був повідомлений у встановленому законом порядку.
Громадянин Н. вирішив оскаржити постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
В якому порядку громадянин Н. може оскаржити постанову про відмову у порушенні кримінальної справи? Якщо за результатами розгляду скарги буде встановлено законність зазначеної постанови і громадянин Н. вважатиме таке рішення обґрунтованим, чи вправі він звернутися до суду із позовом про визнання дій працівника міліції неправомірними? Яким процесуальним актом має керуватися суд при розгляді такого позову?

4. Громадянин С. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що державним виконавцем не здійснено жодної дії, спрямованої на виконання рішення, прийнятого цим же судом щодо розподілу спадщини між ним та його братом. Суддя відмовив у відкритті провадження у справі, аргументуючи тим, що для її розв’язання законодавством встановлений інший порядок судового вирішення.
Чи законне рішення судді? Дайте обґрунтовану відповідь.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Кодекс адміністративного судочинства України: Зі змін. і доп. станом на 9 січня 2007 р. / Упоряд. Ю.П. Битяк, Н.Б. Писаренко. – Х.: Право, 2007. – 240 с.
Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / І.Б. Коліушко та Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – 536 с.
Битяк Ю.П., Писаренко Н.Б. Процесуальна форма відправлення правосуддя в спорах за участю суб’єктів владних повноважень // Право України. – 2006. – № 10. – С. 78-81.
Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посіб. для юрид. ф-тів та юрид. клінік / За заг. ред. Н.В.Александрової, Р.О. Куйбіди. – К.: Конус-Ю, 2006. – 256 с.
Писаренко Н.Б. Історія розвитку адміністративної юстиції в Україні // Держ. буд-во та місцеве самоврядування. – Х.: Право, 2003. – № 4. – С. 112-117.
Писаренко Н.Б. До питання про розмежування компетенції судів загальної юрисдикції // Судоустрій і судочинство в Україні. – 2007. – № 1. – С. 14-18.

Т е м а 22. Способи забезпечення законності
і дисципліни в державному управлінні:
загальна характеристика
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Поняття законності та дисципліни в державному управлінні.
2. Способи забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Гаращук В.М. Суть, принципи та гарантії законності // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид.акад. України, 2000. – № 72. – С. 106-112.
Март’янов І.В. Нагляд прокуратури і контроль державних органів – способи забезпечення законності в державному управлінні // Акт. пробл. держави і права. – О.: Юрид. літ-ра, 2003. – № 19. – С. 214-217.

Т е м а 23. Контроль у державному управлінні

П л а н

1. Контроль у державному управлінні, його сутність та юридичні підстави.
2. Види контролю в державному управлінні.

З а в д а н н я

1. Головний державний санітарний лікар міста тимчасово припинив діяльність текстильного комбінату за порушення санітарних норм. Своєю постановою він наклав на керівника комбінату адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а до комбінату застосував фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 50% вартості випущеної продукції. Керівник комбінату заперечував проти цього, вважаючи, що головний санітарний лікар тричі застосував примусові заходи за вчинення одного правопорушення: припинив діяльність комбінату, наклав штраф на нього, застосував санкцію до комбінату.
Зробить юридичний аналіз ситуації. Чи законно діяв головний державний санітарний лікар міста? Які види заходів адміністративного примусу були застосовані в даному випадку?

2. Обласне управління контрольно-ревізійної служби України здійснило перевірку фінансової діяльності державного підприємства і виявило порушення законодавства. Своєю постановою начальник управління наклав на директора та головного бухгалтера підприємства адміністративні стягнення у вигляді штрафів у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і зобов’язав їх у двотижневий строк ліквідувати причини, що привели до порушення. Директор підприємства заперечував свою винуватість, мотивуючи тим, що за фінансову діяльність підприємства відповідає головний бухгалтер.
Зробіть обґрунтований висновок щодо законності рішення начальника обласного КРУ.

3. Громадянин К. звернувся до об’єднання споживачів зі скаргою на підприємця С. У скарзі К. зазначав, що підприємець реалізує неякісний товар та відмовляє в його заміні. Об’єднання споживачів провело перевірку діяльності підприємця, за результатами якої ухвалило рішення про притягнення С. до відповідальності за ст. 1552 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Підприємець сплачувати штраф відмовився і звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій об’єднання споживачів.
Дайте юридичний аналіз ситуації та обґрунтуйте свою позицію щодо рішення по даній справі.

4. Виконком однієї із селищних рад прийняв рішення, яким заборонив жителям приватних будинків селища в зимовий період користуватися опалювальними приладами з 22 до 7 год, мотивуючи це посиленням протипожежних заходів. Цим же рішенням щодо порушників була встановлена адміністративна відповідальність у вигляді двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Районний прокурор визнав рішення виконкому незаконним і опротестував його.
Чи є підстави для протесу? Складіть проект акта прокурорського реагування.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади. – К.: Наук. думка, 2004. – 299 с.
Гаращук В.М. Система контролюючих органів та їх повноваження: загальний огляд // Держ. буд-во та місцеве самоврядування. – Х.: Право, 2003. – № 5. – С. 67-74.
Державний контроль у сфері виконавчої влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Аве-р’янова. – К.: Ін Юре, 2002. – С. 427-510.
Сушко Л. Зміст контрольної діяльності органів державної влади // Право України. – 2006. – № 11 – С. 118-120.

Т е м а 24. Прокурорський нагляд
у державному управлінні
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Поняття, мета і завдання прокурорського нагляду в державному управлінні.
2. Предмет прокурорського нагляду в державному управлінні.
3. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду в державному управлінні.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про прокуратуру: Закон України від 05.11.91 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 53. – Ст. 793 (з наступ. змін. та доп.).
Гаращук В.М. Проблеми організаційного забезпечення контролю й нагляду в державному управлінні // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – № 71. – С. 100-103.

Т е м а 25. Контроль у державному управлінні
з боку інститутів громадянського суспільства
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Державний та недержавний контроль в управлінні: їх співвідношення.
2. Контрольні повноваження інститутів громадянського суспільства.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Федоровська О. Громадський контроль в галузі охорони довкілля: проблеми та перспективи // Юрид. Україна. – 2005. – № 4 – С. 70-74.
Федоровська О. Громадський контроль в галузі охорони довкілля // Право України. – 2006. – № 2 – С. 113-115.
Шестак С.В. Цивільний, громадянський та громадський контроль (до визначення понять) // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2006. – Вип. 36. – С. 36-43.

Т е м а 26. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Звернення громадян, їх види.
2. Вимоги до звернень громадян.
3. Порядок розгляду звернень громадян.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про звернення громадян: Закон України від 02.10.96 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256 (з наступ. змін. та доп.).
Баклан О. Про звернення громадян: деякі питання правотворчості та правозастосування // Право України. – 2007. - № 3. – С. 89-92.
Тимощук В.П. Деякі недоліки правового регулювання розгляду звернень громадян // Бюл. Мін. юстиції України. – 2006. – № 4. – С. 113-122.
Шевченко Є. Реалізація конституційних прав громадян на звернення потребує удосконалення // Право України. – 2002. – № 3 – С. 106-109.
Янюк Н. Право громадян на звернення до органів влади: форми його реалізації // Вибори та демократія. – 2006. – № 1. – С. 85-89.

Т е м а 27. Поняття і види адміністративно-правових
режимів в Україні
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Ознаки адміністративно-правових режимів, їх класифікація.
2. Заходи, які запроваджуються при встановленні адміністративно-правових режимів, їх загальна характеристика.
3. Гарантії законності в умовах адміністративно-правового режиму.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27.02.91 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 16. – Ст. 198 (з наступ. змін. та доп.).
Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16.03.2000 р. // Там же. – 2000. – № 23. – Ст. 176 (з наступ. змін. та доп.).
Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13.07.2000 р. // Там же. – 2000. – № 42. – Ст. 348 (з наступ. змін. та доп.).
Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 06.04.2000 р. // Там же. – 2000. – № 28. – Ст. 224 (з наступ. змін. та доп.).
Про державну таємницю: Закон України в редакції від 21.09.99 р. // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 42. – Ст. 2075 (з наступ. змін. та доп.).
Адміністративно-правові режими: їх призначення, зміст та види // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін Юре, 2002. – С. 103-114.
Берлач А., Сіліна А. Управління у сфері запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій в Україні: правові та організаційні засади // Право України. – 2006. – № 8 – С. 16-19.

Т е м а 28. Правові засади галузевого, міжгалузевого та
регіонального управління
(семінарське заняття)

П л а н

1. Поняття галузевого управління, його зміст.
2. Органи галузевого управління.
3. Поняття, зміст та організація міжгалузевого управління.
4. Зміст та особливості регіонального управління.
5. Система органів регіонального управління.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.99 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190 (з наступ. змін. та доп.).
Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 21.12.2006 р. // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 6. – Ст. 207.
Про вдосконалення структури місцевих державних адміністрацій: Указ Президента України від 03.04.2005 р. // Там же. – 2005. – № 14. – Ст. 707 (з наступ. змін. та доп.).
Авер’янов В.Б. Система органів виконавчої влади України: огляд конституційно-правових засад // Часопис Київського ун-ту права. – 2003. – № 2. – С. 3-7.

Т е м а 29. Правові засади управління економікою
(семінарське заняття)

П л а н

1. Характер державного управління економікою.
2. Система органів управління економікою.
3. Діяльність органів управління економікою: загальна характеристика змісту і форм.
4. Функції і компетенція органів управління економікою.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11.09.2003 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.
Положення про Міністерство економіки України: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2007 р. // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 39. – Ст. 1563.
Державне регулювання економікою: Підруч. / За ред. І.Р. Михасюка. – Л.: НТП, 1999. – 640 с.
Рябченко О.П. Держава і економіка: адміністративно-правові взаємовідносини. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 1999. – 299 с.

Т е м а 30. Управління обороною і національною
безпекою
(семінарське заняття)

П л а н

1. Правові основи управління обороною і національною безпекою.
2. Система органів управління обороною і національною безпекою.
3. Загальна характеристика форм і методів управління обороною і національною безпекою.
4. Компетенція органів управління обороною і національною безпекою.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про службу безпеки України: Закон України від 25.03.92 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382 (з наступ. змін. та доп.).
Про Раду Національної безпеки і оборони України: Закон України від 05.03.98 р. // Там же. – 1998. – № 35. – Ст. 237 (з наступ. змін. та доп.).
Про оборону України: Закон України в редакції від 05.10.2000 р. // Там же. – 2000. – № 49. – Ст. 420 (з наступ. змін. та доп.).
Про збройні сили України: Закон України в редакції від 05.10.2000 р.// Там же. – 2000. – № 48. – Ст. 410 (з наступ. змін. та доп.).
Положення про Міністерство оборони України: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. //Офіц. вісн. України. – 2006. – № 31. – Ст. 2237.
Ліпкан В.А. Теоретико-методологічні засади управління в сфері національної безпеки України. – К.: Текст, 2005. – 350 с.

Т е м а 31. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
(семінарське заняття)

П л а н

1. Система органів внутрішніх справ, їх завдання і функції.
2. Правові основи діяльності органів внутрішніх справ.
3. Загальна характеристика форм і методів діяльності органів внутрішніх справ.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в

Про міліцію: Закон України від 20.12.90 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20 (з наступ. змін. та доп.).
Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26.03.92 р. // Там же. – 1992. – № 29. – Ст. 397 (з наступ. змін. та доп.).
Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 10.01.2002 р. // Там же. – 2002. – № 16. – Ст. 115 (з наступ. змін. та доп.)
Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.2006 р. // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 40. – Ст. 2687.

Т е м а 32. Організаційно-правові засади управління юстицією
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Зміст і характер державного управління юстицією.
2. Органи управління юстицією.
3. Загальна характеристика форм і методів державного управління юстицією.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Положення про Міністерство юстиції України: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 р. // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 45. – Ст. 3020.
Про затвердження Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі та Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції: Наказ Міністерства юстиції України від 14.02.2007 р., зареєстрований 14.02.2007 р. // Там же. – 2007. – № 12. – Ст. 459.
Железняк Н. Міністерство юстиції України – провідний орган у забезпеченні реалізації державної правової політики // Право України. – 2000. – № 8. – С. 38-42.
Федькович О. Оновлені напрями діяльності органів юстиції у сфері правосуддя // Право України. – 2006. – № 9. – С. 86-89.

Т е м а 33. Управління освітою і наукою
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Правові основи управління освітою і наукою.
2. Система органів управління освітою і наукою.
3. Функції і компетенція органів управління освітою і наукою.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Про освіту: Закон України в редакції від 23.03.96 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 21. – Ст. 84 (з наступ. змін. та доп.).
Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України в редакції від 01.12.98 р. // Там же. – 1999. – № 2-3. – Ст. 20 (з наступ. змін. та доп.).
Битяк Ю.П. Адміністративне право в освіті // Пробл. вищ. юрид. освіти: Тези доповідей та наук. повідомлень наук.-метод. конф. (м. Харків, 18 – 19 груд. 2001 р.). – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2002. – С. 126 – 128.
Вікторов В. Нові моделі управління освітою // Вища освіта України. – 2005. – № 2. – С. 66 – 71.
Пережняк Б.А. Форми і методи державного регулювання та управління в науковій та науково-технічній діяльності // Актуальні. пробл. політики. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2003. – № 17 – С. 65-75.

Т е м а 34. Управління охороною здоров’я населення
(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Правові основи управління охороною здоров’я населення.
2. Система органів управління охороною здоров’я населення.
3. Функції і компетенція органів управління охороною здоров’я населення.

С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и

Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.92 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19 (з наступ змін. та доп.).
Гладун З. Адміністративно-правовий статус Міністерства охорони здоров’я України // Право України. – 2006. – № 7. – С. 15-19.
Пліш Б., Волошенко Л., Жук В. Державне управління охороною здоров’я в умовах реформування галузі: аналіз світового досвіду та шляхи використання в Україні // Вісн. Укр. акад. держ. упр-ня при Президентові України. – 2002. – № 1. – С. 161-168.
Мазурок О.В. Шляхи вдосконалення державного і регіонального управління охороною здоров’я в Україні // Держ. упр-ня та місцеве самоврядування: Тези V міжнар. наук. конгресу, 26 лют. 2005 р. – Х.: Магістр, 2005. – С. 77-78.
Гладун З. Адміністративно-правові питання державного контролю у сфері охорони здоров’я // Право України. – 2005. – № 5. – С. 25 – 28.



5. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Самостійна робота сприяє кращому засвоєнню студентами матеріалу з навчальної дисципліни “Адміністративне право” та формуванню у них навичок та вмінь одержувати додаткові знання.
Формами самостійної роботи студентів є:
– доопрацювання матеріалів лекцій та опрацювання літератури, що пропонується до вивчення по темах навчальної дисципліни;
– підготовка до практичних (семінарських) занять, виконання завдань по темах практичних занять;
– робота в інформаційних мережах;
– складання конспектів по темах, що виносяться на самостійне вивчення.
Результативність самостійної роботи виявляється під час поточного модульного контролю знань та підсумкового оцінювання успішності студентів у сесію.



6. ПОТОЧНИЙ МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Опис предмета курсу


Курс
Напрям,
освітньо-кваліфікаційний
рівень
Характеристика
навчального курсу
(структура залікового
кредиту)


Кількість кредитів
ECTS: ф-ти № 6, 7 – 5,1
інші – 5,4




Модулів: 3


Змістових модулів: 6


Загальна кількість
годин: ф-ти № 6, 7 – 182; інші – 192



Тижневих годин: 4-6

6.0601
“Право”


7.06001
“Спеціаліст”

Обов’язкова:


Модуль I

Лекції: 76
Практичні (семінарські) заняття: ф-т № 7 – 28; інші – 40

Модуль ІI

Індивідуальна робота: 22


Модуль III

Самостійна робота:
ф-т № 6 – 44;
ф-т № 7 – 56;
інші – 54

Види контролю:
поточний модульний
контроль; іспит


Навчальна дисципліна “Адміністративне право” складається із 6 змістових модулів:
Змістовий модуль І. Державне управління та адміністративне право України
Тема 1. Державне управління і виконавча влада
Тема 2. Предмет, метод і система адміністративного права України
Тема 3. Адміністративно-правові норми
Тема 4. Адміністративно-правові відносини
Змістовий модуль ІІ. Суб’єкти державного управління. Форми державного управління
Тема 5. Громадяни як суб’єкти адміністративного права України
Тема 6. Об’єднання громадян як суб’єкти адміністративного права України
Тема 7. Органи виконавчої влади в Україні
Тема 8. Місцеві органи виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування
Тема 9. Державні службовці
Тема 10. Функції державного управління, їх види
Тема 11. Форми державного управління
Змістовий модуль ІІІ. Адміністративний примус. Відповідальність за адміністративним правом України
Тема 12. Адміністративно-правові методи
Тема 13. Поняття та основні риси адміністративної відповідальності, її законодавчі засади
Тема 14. Адміністративне правопорушення, його склад
Тема 15. Система та види адміністративних стягнень. Правила й строки накладення адміністративних стягнень
Тема 16. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за адміністративним правом
Змістовий модуль IV. Адміністративний процес
Тема 17. Адміністративний процес, його зміст
Тема 18. Загальні риси, принципи та структура адміністративного процесу
Тема 19. Завдання, порядок і стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення
Тема 20. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Тема 21. Адміністративна юстиція та адміністративне судочинство в України
Змістовий модуль V. Законність і дисципліна в державному управлінні
Тема 22. Способи забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні: загальна характеристика
Тема 23. Контроль у державному управлінні
Тема 24. Прокурорський нагляд у державному управлінні
Тема 25. Контроль у державному управлінні з боку інститутів громадянського суспільства
Тема 26. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні
Тема 27. Поняття і види адміністративно-правових режимів в Україні
Змістовий модуль VI. Правові основи і організація управління економікою, соціально-культурною та адміністративною сферами в Україні
Тема 28. Правові засади галузевого, міжгалузевого та регіонального управління
Тема 29. Правові засади управління економікою
Тема 30. Управління обороною і національною безпекою
Тема 31. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
Тема 32. Організаційно-правові засади управління юстицією
Тема 33. Управління освітою і наукою
Тема 34. Управління охороною здоров’я населення.

Організація поточного модульного
контролю

Оцінювання знань студентів з навчальної дисципліни “Адміністративне право” здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК).
Завданням ПМК є перевірка розуміння та засвоєння матеріалу відповідного змістовного модуля, здатності осмислити зміст теми чи розділу навчальної програми, умінь застосовувати отримані знання при вирішенні професійних завдань.
Об’єктом поточного контролю знань студентів є:
– рівень знань за результатами практичних та семінарських занять;
– виконання модульних контрольних завдань у формі тестування (у тому числі, з використанням комп’ютерних технологій).
Оцінювання результатів ПМК здійснюється викладачем після вивчення тем кожного змістового модуля.
Змістові модулі І, IV, V, VI оцінюються від 0 до 5 балів, а змістовні модулі ІІ, ІІІ – від 0 до 10 балів.
Оцінка складається з двох компонентів:
– від 0 до 2 балів по всіх змістових модулях виставляється студенту за результатами роботи на практичних та семінарських заняттях;
– від 0 до 3 балів виставляється за виконання модульних контрольних завдань по змістових модулях І, IV, V, VI.
За виконання модульних контрольних завдань по змістових модулях ІІ, ІІІ виставляється від 0 до 8 балів.
Перелік тестів, питань та завдань, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року, що передує їх проведенню.
Підсумковий бал за результатами ПМК визначається на останньому практичному чи семінарському занятті відповідного семестру.
Максимальна кількість балів, яку може отримати студент за результатами ПМК складає 40 балів.
Результати ПМК вносяться до відомості обліку поточної успішності та є основою для визначення загальної успішності студента з навчальної дисципліни.
В разі невиконання завдань ПМК з об’єктивних причин студент може за дозволом декана скласти їх до наступного ПМК. Час та порядок складання визначається деканатом разом з кафедрою.



7. Індивідуальна робота студентів

Відповідно до Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців індивідуальна робота студента може включати:
– анотацію прочитаної додаткової літератури з навчального курсу, бібліографічний опис літератури;
– конспектування монографічної літератури з тематики навчального курсу;
– підготовку есе (рефератів) та їх презентацію на практичних семінарських заняттях;
– зібрання постатейного матеріалу та письмовий аналіз статті (статей) Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митного кодексу України або Кодексу адміністративного судочинства України;
– підготовку та формування матеріалів справи про адміністративне правопорушення;
– роботу в студентському науковому гуртку, написання наукових доповідей та їх презентацію на засіданнях гуртка, опублікування наукових статей та тез наукових доповідей, участь у конференціях.
Напрямок та форму індивідуальної роботи студент визначає на початку навчального року за погодженням з кафедрою. Організацію, контроль та оцінку якості виконання індивідуальної роботи студента здійснює керівник, який закріплюється кафедрою за студентською навчальною групою. Індивідуальна робота представляється для перевірки за 20 днів до початку екзаменаційної сесії.
Максимальна кількість балів, яку може отримати студент за результатами індивідуальної роботи, становить 10 балів.



8. ПІДСУМКОВА ОЦІНКА УСПІШНості студентів
з навчальної дисципліни
“аДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО”

Підсумкове оцінювання рівня знань студентів з навчальної дисципліни “Адміністративне право” здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК), індивідуальної роботи та підсумкового контролю знань студентів (ПКЗ) за 100-бальною шкалою.
Результати ПМК та індивідуальної роботи студентів оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів. Завдання, що виносяться на ПКЗ, – від 0 до 50 балів.
ПКЗ проводиться у формі іспиту з вузлових питань, відповідь на які має бути творчою й ілюструвати уміння використовувати отримані знання. Питання, які включаються до екзаменаційних білетів, доводяться до відома студентів на початку вивчення навчальної дисципліни.
До відомості обліку підсумкової успішності заносяться сумарні результати в балах, які виставлені за результатами ПМК, індивідуальної роботи та ПКЗ.
Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни виставляється в залікову книжку згідно такої шкали:

Оцінка за шкалою ЕСТS



Визначення
Оцінка
за національною шкалою
Оцінка за
100-бальною шкалою, що
використовується в НЮАУ

А
Відмінно – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
5
90-100

В
Дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками
4
80-89

С
Добре – у загальному правильна робота з певною кількістю незначних помилок

75-79

D
Задовільно – непогано, але із значною кількістю недоліків
3
70-74

Е
Достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії

60-69

FX
Незадовільно – потрібно попрацювати перед тим, як перескласти
2
35-59

F
Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота, обов’язковий повторний курс

1-34




9. контрольні питання до іспиту
з навчальної дисципліни
“АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО”

Поняття і основні риси державного управління.
Сутність виконавчої влади, її співвідношення з державним управлінням та адміністративним правом.
Адміністративне право України як галузь права, його предмет.
Метод і система адміністративного права України.
Зв’язок адміністративного права з іншими галузями українського права.
Поняття, особливості та види адміністративно-правових норм.
Джерела адміністративного права України.
Особливості систематизації адміністративного права України.
Поняття, основні риси та види адміністративно-правових відносин.
Адміністративно-правовий статус громадян України.
Звернення громадян, їх види.
Порядок розгляду звернень громадян згідно Закону України “Про звернення громадян”.
Особливості адміністративно-правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні.
Поняття, ознаки та правове положення органів виконавчої влади.
Види органів виконавчої влади.
Система органів виконавчої влади згідно Конституції України та принципи її побудови.
Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади.
Компетенція та форми діяльності Кабінету Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади, їх види.
Міністерства в системі центральних органів виконавчої влади.
Повноваження і форми діяльності місцевих державних адміністрацій.
Поняття, види та принципи державної служби в Україні.
Законодавчі засади державної служби в Україні.
Поняття та види державних службовців.
Правове регулювання проходження державної служби.
Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців.
Поняття та види функцій державного управління.
Поняття форм державного управління, їх види.
Поняття правових актів державного управління, їх юридичне значення.
Класифікація актів державного управління та їх дія.
Адміністративний договір як форма управлінської діяльності.
Вимоги, що ставляться до актів державного управління, наслідки їх недотримання.
Поняття адміністративно-правових методів, їх види.
Адміністративний примус, види його заходів.
Адміністративно попереджувальні заходи, їх види та суть.
Заходи адміністративного припинення, їх види та суть.
Поняття й основні риси адміністративної відповідальності.
Завдання, система і чинність законодавства України про адміністративні правопорушення.
Адміністративне правопорушення, його поняття та склад.
Суб’єкти адміністративних правопорушень.
Особливості відповідальності неповнолітніх в віці від 16 до 18 років.
Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб.
Відповідальність військовослужбовців за вчинення адміністративних правопорушень.
Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб.
Обставини, що виключають адміністративну відповідальність.
Цілі адміністративних стягнень, їх види.
Попередження та штраф як адміністративні стягнення.
Оплатне вилучення і конфіскація предметів як адміністративні стягнення.
Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, як вид адміністративного стягнення.
Виправні роботи і адміністративний арешт як адміністративні стягнення.
Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
Загальні правила накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність за адміністративний проступок.
Строки накладення адміністративних стягнень.
Адміністративний процес: зміст, загальні риси, особливості.
Структура адміністративного процесу та характеристика окремих видів проваджень.
Реєстраційне провадження, його види та особливості
Дисциплінарне провадження: завдання, стадії, особливості.
Адміністративна юрисдикція: загальні риси, принципи.
Адміністративна юстиція: поняття, моделі та особливості становлення в Україні.
Адміністративне судочинство в Україні: завдання та принципи.
Завдання і порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Засоби забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Адміністративне затримання і доставлення як засоби забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Види рішень, що приймаються по скарзі чи протесту на постанову про накладення адміністративного стягнення.
Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Правове положення і повноваження адміністративних комісій.
Справи про адміністративні правопорушення, підвідомчі органам внутрішніх справ.
Справи про адміністративні правопорушення, підвідомчі судам (суддям).
Порядок оскарження та опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Розгляд скарги і протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Адміністративна відповідальність за правопорушення в сільському господарстві.
Адміністративна відповідальність за правопорушення на транспорті.
Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі шляхового господарства і зв’язку.
Адміністративна відповідальність в галузі охорони природи, використання природних ресурсів.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління.
Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, в сфері послуг, фінансів і підприємницькій діяльності.
Адміністративна відповідальність за порушення у сфері будівництва і житлово-комунального господарства.
Поняття режиму законності та дисципліни в державному управлінні.
Способи забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні: загальна характеристика.
Контроль в державному управлінні: поняття, зміст та види.
Контроль з боку органів законодавчої влади.
Контроль органів виконавчої влади загальної компетенції.
Відомчий та міжвідомчий контроль.
Судовий контроль в державному управлінні.
Контрольні повноваження державних інспекцій та служб.
Прокурорський нагляд в державному управлінні, його завдання та предмет.
Поняття і види адміністративно-правових режимів.
Правовий режим надзвичайного стану.
Правовий режим надзвичайної екологічної ситуації та режим воєнного стану.
Галузеве управління: його зміст. Особливості міжгалузевого та регіонального управління.
Органи управління транспортом і шляховим господарством, їх повноваження.
Органи управління використанням і охороною природних ресурсів, їх компетенція.
Організаційно-правові засади управління митною справою в Україні.
Митний контроль. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил.
Система і повноваження органів управління освітою.
Організація державного управління наукою.
Система і повноваження органів управління охороною здоров’я населення.
Санітарно-епідеміологічний нагляд.
Організаційно-правові засади управління обороною.
Збройні Сили України: їх види та комплектування.
Організаційно-правові засади управління національною безпекою.
Система, правове положення та зміст роботи органів внутрішніх справ.
Служба в органах внутрішніх справ.
Громадський порядок та громадська безпека, адміністративно-правові заходи їх охорони.
Основні завдання і повноваження міліції України.
Юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ.
Дозвільна система органів внутрішніх справ.
Адміністративно-правове регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України.
Організаційно-правові засади управління юстицією.
Реєстрація актів громадянського стану.




10. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Адміністративна процесуальна дієздатність
Адміністративна процесуальна правоздатність
Адміністративна реформа
Адміністративне затримання
Адміністративне правопорушення (проступок)
Адміністративне стягнення
Адміністративне судочинство
Адміністративний договір
Адміністративний нагляд
Адміністративний позов
Адміністративний процес
Адміністративний суд
Адміністративні дані
Акредитація
Акт
Альтернативна служба
Апарат органів виконавчої влади
Аудит
Бездіяльність
Біженець
Благодійна організація
Верховна Рада Автономної Республіки Крим
Верховна Рада України
Ветеринарний контроль
Ветеринарно-санітарні правила і норми
Виїзна перевірка
Виконавчі органи рад
Вилучення продукції з обігу
Віза
Військова служба
Військове формування
Військовослужбовці
Внутрішній фінансовий контроль
Воєнний стан
Громадське місце
Громадянство України
Делеговані повноваження
Депресивна територія
Депутатське звернення
Депутатський запит
Державна ветеринарна інспекція
Державна санітарно-епідеміологічна служба України
Державна служба в Україні
Державна таємниця
Державна цільова програма
Державне замовлення
Державне підприємство
Державний архітектурно-будівельний контроль
Державний ветеринарний нагляд
Державний внутрішній фінансовий контроль
Державний гірничий нагляд
Державний кордон України
Державний метрологічний нагляд
Державний моніторинг навколишнього природного
середовища
Державний пожежний нагляд
Державний пробірний нагляд
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд
Державні (адміністративні) послуги
Державні комітети
Дипломатична служба в Україні
Дисциплінарна відповідальність
Дозвільна система
Дозвільна система у сфері господарської діяльності
Докази в адміністративному судочинстві
Докази в справі про адміністративне правопорушення
Документ
Дослідження (випробування)
Дрібне хуліганство
Експерт
Експертиза
Епідемічна ситуація
Загальний доступ до судових рішень
Звернення громадян
Здоров’я
Зона надзвичайної екологічної ситуації
Зона надзвичайної ситуації
Іммігрант
Іноземець
Інструкція
Інформаційний запит
Інформація
Інформація про особу
Кабінет Міністрів України
Контроль
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення
Ліцензія
Ліцензування
Методи управління
Методика аналізу та прогнозування
Методика проведення експертизи
Митний контроль
Митний кордон
Митний огляд
Митний режим
Митні правила
Митні процедури
Міністерство
Міністерство закордонних справ України
Міністерство оборони України
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Міністерство України у справах сім’ї та молоді
Міністерство фінансів України
Місцеве самоврядування в Україні
Моніторинг
Надзвичайна екологічна ситуація
Надзвичайна ситуація
Надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру
Наказ
Нормативний документ
Нотаріат в Україні
Об’єднання громадян
Об’єкти управління
Оборона України
Обстеження
Органи внутрішніх справ
Органи управління
Організаційна функція
Особа
Особа без громадянства
Охорона здоров’я
Паспортна система
Паспортний документ
Паспортний документ іноземця та особи без громадянства
Патронатна служба
Патрульно-постова служба міліції
Підвищення кваліфікації державних службовців
Підприємець
Планова перевірка (інспектування)
Планування
Пожежний нагляд
Позивач
Політична партія
Положення
Порядок
Посада
Посадова особа
Потерпілий
Правила
Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації
Правоохоронні органи
Правопорушник
Прикордонна смуга
Прикордонний загін
Прикордонний контроль
Примус
Принцип
Принципи управління
Прогнозування
Профспілка
Пруденційний нагляд
Публічна служба
Район
Ранг
Ревізія
Регіон
Регламент
Регуляторна діяльність
Регуляторний акт
Регуляторний орган
Реєстрація документа
Режим
Режим в пункті пропуску
Режим державного кордону України
Режим доступу до інформації
Режим зони митного контролю
Резолюція
Рекомендації
Релігійна громада
Релігійна організація
Санітарні та протиепідемічні заходи
Санітарно-епідемічна ситуація
Сертифікат відповідності
Сертифікаційне обстеження
Сертифікація
Система внутрішнього контролю
Скарга
Служба безпеки України
Служба в органах місцевого самоврядування
Стандарт
Стандартизація
Статистичне спостереження
Суб’єкти управління
Суддя
Термін проведення перевірки
Технічний огляд
Технічні умови
Техногенна безпека
Трудова дисципліна
Управління
Управлінська функція
Управлінське рішення
Фахівець
Фізична особа
Фінансова дисципліна
Функції управління
Штраф
Юридична особа





Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

Навчально-методичний посібник
для самостійної роботи
та практичних (семінарських) занять
з навчальної дисципліни
“АДМІНІСТРАТИВНЕ право”

(відповідно до вимог ECTS)
для студентів ІІ-ІІІ курсів


У к л а д а ч і: БИТЯК Юрій Прокопович,
ЗУЙ Валентина Василівна,
ПИСАРЕНКО Надія Борисівна,
БОГУЦЬКИЙ Володимир Володимирович,
БОЙКО Ірина Володимирівна,
ГАРАЩУК Володимир Миколайович,
ЗИМА Олександр Тарасович,
ЛУЧЕНКО Дмитро Валентинович,
МАТЮХІНА Наталія Петрівна,
НАСТЮК Василь Якович,
ТИЩЕНКО Микола Маркович,
ЧЕРВЯКОВА Олена Борисівна,
ШУЛЬГА Марія Герасимівна.

Відповідальний за випуск Ю.П. Битяк

Редактор Н.І. Верховська
Комп’ютерна верстка Г.В. Старжинської

План 2007, поз. 34

Підп. до друку 10.09.2007. Формат 84х108 1/32. Папір офсетний.
Друк: ризограф. Умовн. друк. арк. 5,56. Облік.-вид. арк. 2,86. Вид. № 102 .
Тираж прим. Зам. № 3041. Ціна договірна.
____________________________________________________________
Редакційно-видавничий відділ
Національної юридичної академії України,
вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.
____________________________
Друкарня
Національної юридичної академії України,
вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.




















міністерство освіти І НАУКИ україни
Національна юридична академія україни
імені ярослава мудрого







Навчально-методичний посібник

для самостійної роботи
з навчальної дисципліни
“ОСНОВИ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА”

для студентів ІI курсу денних факультетів














Харків
2008



Навчально-методичний посібник для самостійної роботи з навчальної дисципліни “Основи римського приватного права” для студентів II курсу денних факультетів / Уклад.: В.І. Борисова, Л.М. Баранова, О.А. Сурженко та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – 33 с.








У к л а д а ч і: В.І. Борисова,
Л.М. Баранова,
О.А. Сурженко,
П.Д. Гуйван,
В.В. Новікова.






Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою
академії (протокол № 8 від 08.11.2007 р.)










© Національна юридична академія України, 2008







1. ВСТУП

Основи римського приватного права є однією з навчальних дисциплін, вивчення якої сприяє усвідомленню майбутніми фахівцями значення норм права, які регулювали в Стародавньому Римі особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).
Предметом навчальної дисципліни є система права, яка була складена в Стародавньому Римі, та яка зіграла виключну роль у розвитку європейського права. У сучасних правових системах Європи та Америки основна юридична термінологія, правові інститути, структура викладання матеріалу в кодексах, законах та навчальних посібниках ведуть своє походження з римського права.
Програма навчальної дисципліни включає до себе: поняття про предмет римського приватного права, джерела римського права, особи, сімейне право, захист прав, позови, загальні положення про речове право, володіння, право власності, право на чужі речі, загальне вчення про зобов’язання, загальні положення про договір, окремі види договорів, квазідоговори, деліктні зобов’язання, квазіделікти, загальні положення про спадкове право. При вивченні основ римського приватного права України застосовуються наступні форми навчальної роботи: лекції, консультації; індивідуальні навчально-дослідні завдання; самостійна робота студентів. Забезпечуються ці форми навчальної роботи програмою навчальної дисципліни “Основи римського приватного права”, завданнями для індивідуальної роботи студентів; тестами.
Мета даного курсу – сформувати у студентів-юристів правове мислення, навички з тлумачення відповідних норм, формування первинних знань, які будуть застосовуватись у майбутній роботі.
Підсумковою формою контролю знань є залік, який має на меті перевірити рівень засвоєння теоретичних знань, уміння застосовувати їх при вирішенні конкретних професійних задач.
У результаті поглибленого вивчення навчальної дисципліни “Основи римського приватного права” студенти повинні:
– знати основні поняття римського права; поділ римського права на приватне і публічне; періодизацію розвитку римського приватного права; поняття та види джерел римського приватного права; загальні положення права власності; права на чужі речі як обмеженого речового права; поняття зобов’язання; поняття та види договорів; основні поняття спадкового права, основні поняття сімейного права.
– уміти:
– застосовувати набуті знання й уміння при вирішенні професійних завдань.



2. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
“ОСНОВИ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА”


№ теми
Тема
Всього годин
У тому числі




лекції
самостійна
робота

Розділ І. Загальні положення

1
Поняття та предмет римського приватного права
2
2
-

2
Джерела римського права
2
2
-

3
Особи
2
2
-

4
Сімейне право
2
2
-

5
Захист прав. Позови
2
2
-

Розділ ІІ. Речове право

6
Загальні положення про речове право
2
2
-

7
Володіння
4
2
2

8
Право власності
2
2
-

9
Права на чужі речі
4
2
2

Розділ ІІІ. Зобов’язальне право

10
Загальне вчення про зобов’язання
2
2
-

11
Загальні положення про договори
4
2
2

12
Окремі види договорів. Квазіконтракти
2
2
-

13
Деліктні зобов’язання. Квазіделікти
4
2
2

Розділ ІV. Спадкове право

14
Загальні положення про спадкове право
4
2
2


Разом
46
28
10



* У тому числі індивідуальна робота – 8 год.





Затверджено
Вченою радою Національної юридичної
академії імені Ярослава Мудрого
(протокол № 9 від 29.04.2007 р.)



3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
“ОСНОВИ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА”

Р о з д і л І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Поняття та предмет римського приватного права

Поняття римського права. Поділ римського права на приватне і публічне. Зміст понять “приватне право” (ius privatum) та “цивільне право” (ius civile). Системи римського приватного права: цивільне право (ius civile), право народів (ius gentium), преторське право (ius praetorium). Принципи римського приватного права.
Предмет римського приватного права.
Значення римського приватного права для виникнення і розвитку правових систем країн Європи. Рецепція римського права. Значення римського права в сучасній юриспруденції.

2. Джерела римського права

Періодизація розвитку Римської держави і права. Етапи періодизації: архаїчний період, передкласичний період (республіка), класичний період (принципат), післякласичний період. Юстініанівський період.
Поняття та види джерел римського приватного права. Джерела виникнення та змісту римського приватного права. Рабовласницьке суспільство як джерело змісту правових норм.
Джерела римського права як форми вираження права. Звичаї як норми неписаного права. Постанови народних зборів у республіканський період. Сенатусконсульти періоду принципату. Імператорські конституції. Едикти магістратів як специфічна форма правотворення. Діяльність юристів (юриспруденція).
Джерела пізнання римського права.
Кодифікація Юстініана. Звід римського цивільного права (Corpus iuris civilis). Дигести (Пандекти), Інституції, Кодекс, Новели.

3. Особи

Поняття особи в римському праві. Поняття суб’єкта права. Правосуб’єктність та її визначення за статусом свободи, громадянства та сімейного стану. Поняття та зміст правоздатності. Момент виникнення та припинення правоздатності. Обмеження правоздатності. Приниження честі. Поняття дієздатності. Обсяг дієздатності залежно від віку.
Правове становище римських громадян. Набуття і втрата римського громадянства. Правове становище латинів, перегринів, вільновідпущених і колонів. Рабський пекулій.
Юридичні особи.

4. Сімейне право

Загальний строй римської сім’ї. Агнатська та когнатська спорідненість. Поняття та види законного римського шлюбу. Шлюб з чоловічою владою і без чоловічої влади. Укладення і припинення шлюбу. Правові відносини подружжя. Конкубінат.
Правові відносини батьків і дітей. Батьківська влада. Майнові права дітей. Пекулій. Еманципація. Опіка та піклування. Усиновлення та узаконення.

5. Захист прав. Позови

Самоуправство як первісна форма захисту прав. Самозахист.
Загальний характер державного захисту прав. Органи державного захисту. Виникнення державного суду.
Цивільний процес як форма захисту та реалізації прав. Види цивільного процесу: легісакційний, формулярний, екстраординарний. Формула позову в формулярному процесі.
Позовний захист. Поняття і види позовів. Речові позови (actio in rem). Абсолютний характер речово-правового захисту. Особисті позови (actio in personam). Відносний характер особисто-правового захисту. Позови “суворого права” та позови “доброї совісті”. Позови за аналогією. Позови з фікцією. Позови для відновлення порушеного майнового права; штрафні позови; позови про відшкодування збитків і покарання відповідача. Кондикції.
Позовна давність. Відмінність позовної давності від законних строків для пред’явлення позову. Початок перебігу позовної давності. Підстави та наслідки переривання та зупинення перебігу позовної давності.
Особливі засоби преторського захисту. Інтердікти (заборони). Поновлення у первісному стані (реституція). Стипуляція. Введення у володіння.


Р о з д і л ІІ. РЕЧОВЕ ПРАВО

6. Загальні положення про речове право

Поняття речей. Класифікації речей у римському праві. Поділ речей на тілесні та безтілесні; ті, що перебувають в обігу, та ті, що вилучені з обігу; манципні та неманципні; рухомі та нерухомі; родові та індивідуально визначені; подільні та неподільні; споживчі та неспоживчі; прості й складні. Плоди і доходи. Майно.
Поняття та загальна характеристика речового права. Види речових прав.

7. Володіння

Поняття володіння (possessio). Елементи володіння. Види володіння. Законне володіння. Незаконне володіння: добросовісне і недобросовісне. Відмінність володіння від держання.
Виникнення володіння. Припинення володіння. Захист володіння. Види преторських інтердиктів.

8. Право власності

Поняття і зміст права власності. Право володіння. Право користування. Право розпорядження. Обмеження права власності.
Види права власності. Квіритська, преторська (бонітарна), провінційна власність та власність перегринів. Спільна власність.
Набуття права власності. Первісні та похідні способи набуття права власності. Втрата права власності.
Захист права власності. Віндикаційний і негаторний позови. Захист преторської власності. Публіціанський позов.

9. Права на чужі речі

Права на чужі речі як обмеження права власності. Поняття та види прав на чужі речі.
Поняття сервітутів. Земельні (предіальні) та особисті (персональні) сервітути. Підстави встановлення сервітутів. Припинення сервітутів. Захист сервітутів.
Емфітевзис і суперфіцій.
Заставне право. Поняття і форми застави. Особливості різних форм застави. Права та обов’язки заставодержателя.


Розділ ІІІ. ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

10. Загальне вчення про зобов’язання

Поняття зобов’язання. Відмінності зобов’язально-правових та речово-правових відносин. Підстави виникнення зобов’язань. Предмет зобов’язання. Сторони у зобов’язанні.
Виконання зобов’язань. Місце і час виконання зобов’язань, їх правове значення. Наслідки невиконання зобов’язань. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань. Підстави звільнення від відповідальності.
Забезпечення зобов’язань: застава, завдаток, неустойка, порука.
Припинення зобов’язань. Новація. Залік. Смерть однієї із сторін. Випадкова неможливість виконання.

11.Загальні положення про договори

Поняття та види договорів. Односторонні та двосторонні договори. Платні та безоплатні договори. Договори суворого права (negotia stricit juris) і договори доброї совісті (negotia bonae fidie). Контракти. Пакти. Види контрактів. Вербальні та літеральні контракти. Реальні та консенсуальні контракти. Безіменні контракти.
Умови дійсності договорів. Зміст договору. Елементи змісту договору: істотні, звичайні та випадкові. Умови та строки. Мета договору.
Укладення договору.

12. Окремі види договорів. Квазіконтракти

Вербальні контракти. Стипуляція. Клятвена обіцянка вільновідпущеника. Встановлення приданого.
Літеральні контракти. Синграфи, хірографи.
Консенсуальні контракти. Договір купівлі-продажу. Договір найму та його різновиди. Договір доручення. Договір товариства.
Реальні контракти. Договір позики. Договір позички. Договір поклажі та його різновиди. Договір застави.
Безіменні контракти. Договір міни. Прекарій. Оціночний договір.
Пакти та їх види. Захист прав, що виникають із контрактів та пактів.
Поняття квазіконтрактів. Ведення чужих справ без доручення. Безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої.

13. Деліктні зобов’язання. Квазіделікти

Поняття делікту. Публічні та приватні делікти.
Система деліктних зобов’язань. Окремі види деліктів: особиста образа, крадіжка, неправомірне знищення або пошкодження чужого майна.
Поняття квазіделіктів. Відповідальність судді за неналежне здійснення судового провадження. Відповідальність за викинуте або вилите із помешкання. Відповідальність за небезпечне для оточення виставлене, підвішене або вивішене майно. Відповідальність власників готелів, заїжджих дворів, судно володільців за шкоду, завдану майну постояльців або пасажирів.


Р о з д і л ІV. СПАДКОВЕ ПРАВО

14. Загальні положення про спадкове право

Основні поняття спадкового права: спадкування, спадкодавець, спадкоємець, спадкове майно, універсальне та сингулярне наступництво. Етапи розвитку римського спадкового права.
Спадкування за заповітом. Правова природа заповіту. Заповідальний відказ (легат). Фідеїкоміси. Обов’язкова частка у спадщині.
Спадкування за законом. Класи спадкоємців за законом.
Прийняття спадщини. Захист спадкових прав.
4. ПИТАННЯ З ОСНОВ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

Р о з д і л І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Т е м а 1. Поняття та предмет римського приватного права

П л а н

Поняття римського приватного права.
Основні історичні етапи розвитку римського приватного права.
Розмежування права публічного і права приватного.
Основні системи римського приватного права.
Роль римського приватного права в процесі розвитку права.
Рецепція римського права: поняття, фактори, що сприяли рецепції, етапи.
Значення римського приватного права для сучасного юриста.

Т е м а 2. Джерела римського права

П л а н

1. Джерела римського приватного права.
2. Звичаєве право. Закон. Едикти магістратів. Преторське право. Діяльність юристів.
3. Кодифікація Юстиніана, її передумови і зміст.
4. Інші пам’ятники римського приватного права.

Т е м а 3. Особи

П л а н

1. Поняття суб’єктів прав і фізичної особи (persona).
2. Категорії осіб.
3. Правове становище римських громадян, латинів і перегринів, правове становище рабів, вільновідпущеників і колонів.
4. Поняття і зміст правоздатності фізичних осіб. Виникнення і припинення правоздатності. Ступені применшення правоздатності. Безчестя.
5. Поняття, зміст і обсяг дієздатності. Підстави для обмеження дієздатності.
6. Опіка і піклування за римським приватним правом.
7. Юридичні особи. Поняття і передумови виникнення.
8. Види юридичних осіб.
9. Правовий статус імператорської скарбниці, муніципій, приватних корпорацій, закладів.

Т е м а 4. Сімейне право

П л а н

Загальна характеристика римського сімейного права.
Агнатська і когнатська спорідненість.
Правові відносини між подружжям.
Поняття шлюбу.
Особисті і майнові відносини подружжя.
Інститут приданого.
Припинення шлюбу.
Правові відносини батьків і дітей.
Батьківська влада, її зміст, встановлення і припинення.
Майнові права дітей.
Пекулій.
Узаконення і всиновлення.
Емансипація.

Т е м а 5. Захист прав. Позови

П л а н

Захист приватних прав.
Представництво за римським правом.
Форми захисту прав за римським правом.
Поняття цивільного процесу за римським правом.
Стадії цивільного процесу.
Види процесів: легісакційний, формулярний та екстраординарний. Їх основні риси і порядок провадження.
Поняття, значення і види позовів.
Позові речові і позови особисті.
Абсолютний і відносний характер позовів.
Формула позову. Складові частини формули: інтенція, ексцепція, кондемнація.
Захист і заперечення проти позову.


Р о з д і л ІІ. РЕЧОВЕ ПРАВО

Т е м а 6. Загальні положення про речове право

П л а н

Поняття речі (res).
Речі рухомі і нерухомі; res mancipi et res nec mancipi; речі ділимі і неділимі; речі споживані і неспоживані; речі, визначені родовими ознаками і індивідуальні речі; речі прості і складні; речі головні і побічні; майно; речі в обігу і поза обігом.
Права речові і зобов’язальні.
Види прав на речі.
Поняття володіння (possessio).
Види володіння.
Набуття і припинення володіння.
Захист володіння.
Володіння правами.
Право власності. Поняття власності і розвиток цього інституту в Давньому Римі.



Т е м а 7. Володіння

П л а н

Види володіння.
Набуття і припинення володіння.
Захист володіння.
Володіння правами.


Т е м а 8. Право власності

П л а н

Право власності. Поняття власності і розвиток цього інституту в Давньому Римі.
Обмеження права власності.
Приватна власність і інші види власності.
Способи придбання власності: первісні і похідні.
Захист права власності.


Т е м а 9. Права на чужі речі

П л а н

Права на чужі речі (inte in re aliena) як речові абсолютні права. Значення інституту прав на чужі речі.
Поняття і види сервітутів: земельні, особисті сервітути. Виникнення і припинення сервітутів.
Захист сервітутів.
Суперфіцій і емфітевзіс.
Розвиток заставного права.
Види застави, їх особливості.
Р о з д і л ІІІ. ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Т е м а 10. Загальне вчення про зобов’язання

П л а н

Поняття зобов’язання і його зміст.
Натуральні і цивільні зобов’язання.
Підстави виникнення зобов’язань.
Предмет зобов’язання.
Види зобов’язань.
Сторони у зобов’язаннях.
Заміна осіб у зобов’язанні. Цесія.
Місце і час виконання зобов’язань.
Прострочення.
Договори (contractus) і пакти (pactum).
Предмет договору.
Стипуляція.
Умови дійсності договору.
Обставини, що опорочують волю в договорах.
Суттєві, звичайні і випадкові умови договорів.
Строки (dies).
Укладення договору.
Забезпечення виконання зобов’язань: неустойка, завдаток, порука, застава.
Виконання зобов’язання.
Припинення зобов’язання. Відповідність засобу припинення засобу набуття зобов’язання.
Відповідальність боржника за невиконання зобов’язання. Вина і відшкодування збитків.

Т е м а 11.Загальні положення про договори

П л а н

Класифікація договорів: контракти, пакти, квазіконтракти.

Т е м а 12. Окремі види договорів. Квазіконтракти

П л а н

Вербальні контракти.
Письмові договори (літеральні).
Реальні контракти: позика, позички, поклажі і застави.
Консенсуальні контракти: купівля-продаж, договори найму, підряд, договір товариства, договір доручення.
Поняття і розвиток безименних контрактів, види непойменованих контрактів.
Пакти та їх види.
Поняття та види квазідоговорів.

Т е м а 13. Деліктні зобов’язання. Квазіделікти

П л а н

Поняття зобов’язань з деліктів.
Публічні і приватні делікти.
Розвиток приватних деліктов.
Характерні риси приватних деліктів.
Окремі види деліктів.
Квазіделікти. Поняття. Окремі види квазіделіктів.


Р о з д і л ІV. СПАДКОВЕ ПРАВО

Т е м а 14. Загальні положення про спадкове право

П л а н

Розвиток спадкового права в Давньому Римі.
Основні поняття спадкового права.
Поняття спадкування.
Спадкування за заповітом.
Поняття і форми заповіту.
Заповідальна правоздатність.
Визначення заповіту недійсним.
Спадкування за законом.
Обмеження свободи заповідальних розпоряджень.
Право на обов’язкову частку в спадщині.
Прийняття спадщини: момент прийняття і способи прийняття.
Спадкова трансмісія.
Правові наслідки прийняття спадщини.
Значення легатів і фідеїкомісів у римському праві.
5. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

actio – позов
actio in rem – речовий позов
action in personam – особистий позов
aequitas – справедливість
agere – керівництво процесуальними діями
antiqua custuma – давній звичай
alibi – відсутність у момент вчинення злочину
accusatio – звинувачення
arrogatio – усиновлення осіб свого права
adoptio – усиновлення осіб чужого права
animus possesiouis – намір вважати дану річ своєю
accessio – прирощення, приєднання речей
actio negatoria – негаторний позов
actio publiciana – публіціанський позов
ager publicus – державна власність на землю в стародавньому Римі
ager populi Romani – провінційна власність
actus – право прогону худоби
aquaeductus – право водопроводу
aquaehaustus – право брати воду
arra – завдаток
arra poenalis – завдаток штрафний
animus donandi – намір обдарувати кого-небудь
actore non probante reus absolvitur – обвинувачений буде виправданий, якщо звинувачення не доведе своїх доказів
consuetudo – звичай
commentarii magistratuum – коментарі магістратів
commentarii poutificum – коментарі священнослужителів
camera – консультації з питань укладення договорів
contitutionibus pricipum – укази імператорів
Corpus juris csvilis – звід цивільних законів
cousortes litis – учасники судового засідання
culpa – вина в формі необережності
caput – суб’єкт права, правоздатність
capitis deminutio – зміни в статусі
civitas – держава
civitas Romana – римська держава, римське громадянство
cousilium – рада, нарада
cum manu – шлюб з чоловічою владою
cura – піклування
concubinatus – конкубинат (фактичний шлюб)
cognati – кровні родичі
corpus possesionis – фактичне володіння річчю
communio, condominium – спільна власність
cessio – передача, уступка
casus – випадок
compensatio – залік
credere – давати позику, довіряти
creditor – кредитор
contractus – договор
consensus – угода
commodatum – позичка, передача майна в безоплатне тимчасове користування
conductor – наймач
condictio – кондиційний позов
contractus innominate – безіменні контракти
Dominis seutit periculum – власник несе ризик випадкової загибелі речі
dolus – обман, намір
definitio – роз’яснення юридичних понять
delictum – правопорушення
dicere – говорити, стверджувати в процесі
deportatio – найсуворіший вид вигнання
dos – придане
donatio propter nuptias – дарування з боку чоловіка
detentio – тримання
dominium – власність
domus – будинок, житло
dominus – господар, хазяїн
Pominium ex qure Quritum – власність по праву квіритів
dare – дати
delicto – делікт, правопорушення
debere – бути зобов’язаним
debitor – боржник
depositum – схов
Depositum irregulate – договір схову родових речей
Do, ut des – даю тобі, щоб ти дав мені
Delictum privatum – приватний делікт
De facto – фактично
De jure – юридично, по праву
familia – сім’я
filii uxor loco filiae habebatur – дружина сина вважалась дочкою
familia Romana – римська сім’я
fructus – користь, плоди
fructus naturales – природні плоди
facere – зробити
facio, ut des – роблю тобі, щоб ти мені дав
furtum – крадіжка
facta concludentia – факти, з яких можна зробити правовий висновок
facsimile – точна копія чого-небудь
jus – право
jus civile – цивільне право
jus proctorium – преторське право
jus gentium – право народів
Jus publicum –публічне право
Jus privatum – приватне право
justitia – правосуддя
jus dicere – проголошувати право (творити суд)
jus publici respondere – офіційні консультації
judicium publicum – публічний суд
judicium privatum – суд в приватних справах
jus conubii – право
jus commercii – право торгувати
Jus possidendi – право володіти
Jus utendi – право користуватися
Jus abutendi – право розпоряджатися
Jus fruendi – право одержувати прибутки
Jus vindicaundi – право захищати
Lex, leges – закон, закони
Lex prespicit, non respicit – закон не має зворотної сили
litis contestatio – засвідчення сифу
libertini – лібертіни
libertas – свобода
legitimatio – узаконення
liber – вільна людина
lucrum cessaus – втрачена вигода
litterae – буква, письмо
litteris bit obligatio – зобов’язання, що виникають письмово
locatio – conductio – договір найму
locator – наймодавець
Lex contractus – договірне право
Legalitas regnorum fundementum – законність – основа держави
Pater familias – домовладика, глава сімейства
Prior tempore – potior jure – перший в часі – сильніший в праві
per legis actiones – діяти законним чином
Praesumptio juris – юридична презумпція
Persona sui juris – особа свого права
persona –особа
persona alieni juris – особа чужого права
persona grata – дипломат
patronus – покровитель, захисник клієнта
plebs – народ
potestas – влада
Pat ria potestas – батьківська влада
Pars pro indiviso – частка права на річ у цілому
Praedium dominaus –пануюча земельна ділянка
pecoris ad aquam appulsus – право прогону худоби на водопій
pignus – застава
pracstare – надати (річ у тимчасове користування)
propositio – оферта
permutatio – міна
pacta nuda – голий пакт (без позовного захисту)
pacta vestita – “одягнені” пакти (надається позовний захист)
possessio – володіння
pacta praetoria – преторські пакти
pacta legitima – імператорські пакти
persona certa – конкретна персона
pro et contra – за і проти
precarium – безплатне і тимчасове користування чужим майном
petitorium – цивільний спір
respondere – поради із спірних питань
regulae – збірник правил
reatitutio in integrum – поновлення в первісний стан
res mancipi – манципні речі
res – річ
res mobiles – рухомі речі
Roma communis nostra patria est – Рим наша спільна Батьківщина
Res ipsa loquitur – справа говорить сама за себе
receptum – неформальна угода
imperium et potestas – влада і могутність
imperium – влада
in jure – судова стадія, яка проходила у преторат
in judicio – судова стадія, яка проходила у судді
instrumentum vocale – знаряддя, що вміє говорити
infantes – діти до 7 років
impuberes – дівчатка з 7 до 12 років, хлопчики до 14 років
infamia – безчестя
interdictum – інтердикт
in jure cessio – уступка права
in bonis habere – бонитарна власність
iter – право проходу пішки
in mora – прострочка
id guod dictum est – те, що сказано
id guod actum est – те, що зроблено
iniuria – особиста образа
ignorantia juris neminem excusat – незнання закону не вибачає
ipso jure – в силу закону
ipso facto – в силу самого факту
hereditas – спадкування за цивільним правом
honor – честь
hostes – вороги
habitatio – право користуватися чужим приміщенням
heredes sui – безпосередні підвладні спадкоємці
heres ab intestato – спадкоємець по закону
hereditas iacens – лежача спадщина
hereditas aditio – вступ і прийняття спадщини
Omne jus vel ad personas pertinet vel ad res vel ad actions – все право стосується або осіб, або речей, або позовів
optima est legum interpes consuetudo – звичай – найкращий тлумач закону
onus probandi – обов’язок доведення
operae servorum – право користуватися послугами
obligatio – зобов’язання
obligatio est juris vinculum – зобов’язання є правові окови
omnia mea mecum porto – все своє ношу з собою
mores maiorum – звичаї предків
mos legem regit – звичай править законом
miuor aetas – неповнолітній
metus – погроза
magna vis est conscientiae judicis – велика сила совісті судді
manifestum non eget probatione – очевидне не потребує доказу
matrimonium iustum – законний римський шлюб
manus mariti – влада чоловіка (над дружиною)
mancipatio – манципація (ритуал передачі найбільш цінних речей у власність )
modus acquirendi – способ набуття права власності
mandatum – доручення
metatis mutandis – при відповідних поправках (змінах, доповненнях)
senatusconsultum – постанова сенату
summum jus – вище право
sententiae – збірники міркувань
status libertatis – статус свободи
status civitatis – статус громадянства
status familiae – сімейний статус
servi res suut – раби є речі
servus nullum caput habet – раб не правоздатний
sapiens – мудрий, розумний
sententia – вирок, судове рішення
stipendium – податок, дрібна монета
sine manu – шлюб без чоловічої влади
superficies solo cedit – зроблене над поверхністю, слідує за поверхністю
species – індивідуально-визначена річ
sequester – довірена особа
specificatio – переробка речей
servitus – сервитут
servitus protegendi – право робити собі дах або навіс
superficies – право користування чужою землею для забудови
stipulatio poena – неустойка
stipulatio – стипуляція (договір)
sponsio – наука римських громадян
societas – товариство
traditio – передача права власності
tutela – опіка
tangere potest – відчути дотиком
titulus acquirendi – титул набуття права власності
tacitus consensus – мовчазна згода
testamentum – заповіт
testamentum fac – скласти заповіт
terra incognita – невідома земля
tertium non datur – третього не дано
unus testis – один свідок
universitas – корпорація
usucapio – набуття права власності по давності
ubi rem meam invenio, ibi eam vindico – де знаходжу свою річ, там її віндикую
usufructus – узуфрукт
usus – узус
vim fieri veto – забороняю чинити насильство
vim dicere – оголошення про застосування сили
via – право проїзду возом з вантажем
vis magor – непереборна сила
verba – слово
veto – забороняю
volo – я бажаю, я хочу
viva vox juris cilivis – голос приватного права
veni, vidi, vici – прийшов, побачив, переміг
veritas magis amicitia – істина дорожче дружби
extre ordiuem – надзвичайний
error – помилка
ex turpi causa actio non oritur – із незаконної підстави позов не виникає
ex contractu – з договору
ex clelicto – з делікту
error iu corpope – помилка в предметі
exceptio doli – заперечення проти позову
emptio – venditio – купівля-продаж
6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ З ОСНОВ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

Предмет римського приватного права.
Поняття та види джерел римського приватного права.
Кодифікація Юстініана. Corpus iuris civilis.
Правове положення римських громадян.
Поняття правоздатності та дієздатності римських громадян.
Поняття та ступені применшення правоздатності римських громадян.
Правове положення латинів, перегринів, вільновідпущеників та колонів.
Правове положення рабів.
Юридичні особи у римському приватному праві.
Загальна характеристика сім’ї у Стародавньому Римі.
Загальне вчення про римський шлюб. Правове положення подружжя.
Правовідносини батьків і дітей.
Узаконення та усиновлення.
Характеристика та види позовів у римському приватному праві.
Загальна характеристика легісакційного, формулярного та екстраордінарного процесів.
Преторські засоби захисту.
Позовна давність.
Поняття речового права.
Поняття речі. Класифікація речей у римському праві.
Поняття та підстави володіння.
Види володіння. Держання.
Поняття та зміст права власності.
Обмеження права власності.
Способи набуття права власності.
Види права власності.
Спільна власність.
Віндикаційний позов.
Негаторний позов.
Поняття та види прав на чужі речі.
Земельні сервітути.
Особисті сервітути.
Виникнення і втрата сервітутів. Захист сервітутних прав.
Емфітевзис.
Суперфіцій.
Застава. Види застави.
Поняття зобов’язання.
Підстави виникнення зобов’язань.
Суб’єкти в зобов’язанні.
Виконання зобов’язань.
Місце та строк виконання зобов’язань.
Способи забезпечення зобов’язань.
Заміна осіб у зобов’язаннях.
Наслідки невиконання зобов’язань.
Припинення зобов’язань.
Поняття та класифікація юридичних фактів.
Поняття та види римських договорів.
Укладення договору.
Зміст договору.
Умови та строки в договорах.
Пороки згоди сторін при укладенні договорів (обман, погроза, насильство).
Вербальні контракти.
Літеральні контракти.
Реальні контракти.
Консенсуальні контракти.
Безіменні контракти.
Квазіконтракти.
Пакти.
Делікти.
Квазіделікти.
Основні поняття спадкового права.
Спадкування універсальне та сингулярне. Етапи розвитку римського спадкового права.
Спадкування за законом.
Спадкування за заповітом.
Поняття обов’язкової частки у спадщині.
Прийняття спадщини.
Заповідальний відказ (легат). Фідеїкоміси.
7. ВИМОГИ ДО ЗАЛІКУ З ОСНОВ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

Залік з Основ римського приватного права проводиться в усній формі. Студенту пропонується висвітлити питання, які стосуються: 1) загальної частини римського приватного права, 2) права зобов’язального, спадкового та сімейного.
Студент отримує “залік”, якщо:
– відповідь на перше запитання демонструє знання предмета римського приватного права, його джерел, дає відповідь на запитання про осіб (фізичних та юридичних), розкриває поняття позову, речового права та видів цивільних процесів.
– відповідь на друге запитання виявляє знання щодо зобов’язального права, а саме: підстав виникнення зобов’язань, суб’єктів, способів забезпечення зобов’язань, тощо, а також знання стосовно римських контрактів, спадкового та сімейного права.
8. Список літератури

Підопригора О.А. Основи римського приватного права: Підруч. для студ. юрид. вузів та ф-тів. – К.: Вентурі, 1997. – 336с.
Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підруч. – К.: Юрінком Інтер. 2006. – 512с.
Пушкін О.А., Самойленко В.М. Суб’єкти римського цивільного права: Навч. посіб. – Х: Ун-т внутр. справ, 1995. –65с.
Пушкін О.А., Самойленко В.М. Поняття римського приватного права, історія його становлення: Лекція. – Х: ХІВС, 1993. –25с.
Римське право (Інституції). – Х.: Одіссей, 2000. – 288с.
Черниловський З.М. Лекції з римського приватного права. – М., 1991.
Шишка Р.Б. Римське приватне право в схемах. – Х.: ХІПС, 1993.




Н а в ч а л ь н е в и д а н н я




Навчально-методичний посібник
для самостійної роботи
з навчальної дисципліни
“Основи римського приватного права”

для студентів II курсу денних факультетів


У к л а д а ч і: Борисова Валентина Іванівна,
Баранова Людмила Миколаївна,
Сурженко Ольга Анатоліївна,
Гуйван Петро Дмитрійович,
Новікова Вікторія Валентинівна.



Відповідальна за випуск В.І. Борисова

Редактор Н.І. Верховська
Комп’ютерна верстка Л.П.Лавриненко




План 2007, поз. 59

Підп. до друку 21.01.2008. Формат 84х108 1/32. Папір офсетний.
Друк: ризограф. Умовн. друк. арк. 2,06.Облік.-вид. арк.0,79. Вид. № 129.
Тираж 500. прим. Зам. № 4013. Ціна договірна.
_________________________
___________________________________
Редакційно-видавничий відділ
Національної юридичної академії України,
вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.
____________________________

Друкарня
Національної юридичної академії України,
вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.
Навчально-методичний посібник
для самостійної роботи
та практичних занять
з навчальної дисципліни
“Цивільне право України”
Частина 1

(відповідно до вимог ECTS)
для студентів ІІ курсу


2007



Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч.1 (відповідно до вимог ECTS) для студентів ІI курсу / Уклад.: В.І. Борисова, В.Л. Яроцький, Л.М. Баранова та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – 106 с.


У к л а д а ч і: В.І. Борисова,
В.Л. Яроцький,
Л.М. Баранова,
М.В. Домашенко,
І.В. Жилінкова,
В.М. Ігнатенко,
Н.В. Коробцова,
В.М. Крижна,
О.П. Печений,
І.Й. Пучковська,
С.Є. Сиротенко,
О.М. Соловйов,
І.В. Спасибо-Фатєєва,
В.Ю. Чуйкова,
В.П. Янишен,
Н.Є. Яркіна.

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою
академії (протокол № 13 від 11.05.2007 р.)






© Національна юридична академія України, 2007



Зміст

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]........................................................................................3
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]....................................................5
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]................................................................7
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]......................................................................................20
5. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]......................................................90
6. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]...............94
7. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]................................................96
8. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]................................................................97
9. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ..................................102
10. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].....................................104


1. Вступ

Цивільне право України є однією з фундаментальних навчальних дисциплін. Її вивчення сприяє усвідомленню майбутніми фахівцями значення норм права, які регулюють особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) між фізичними та юридичними особами, а також іншими їх учасниками – державою Україна, АРК, територіальними громадами, іноземними державами та іншими суб’єктами публічного права, а також зростаючої ролі цивільного законодавства в умовах ринкової економіки.
Завданням навчальної дисципліни є: опанування студентами необхідними теоретичними положеннями, що вироблені цивілістичною думкою; освоєння нормативного матеріалу, закріпленого системою цивільного законодавства України; ознайомлення з судовою та іншою практикою застосування норм цивільного законодавства.
Навчальна дисципліна “Цивільне право України”. Ч.1 передбачає вивчення питань про предмет і метод цивільного права, його систему і джерела; загальних положень цивільного права, зокрема положень про цивільні правовідносини, фізичних і юридичних осіб та інших учасників цивільних відносин, об’єкти цивільних прав, правочини, відносини представництва, строки та терміни, здійснення та захист цивільних прав, виконання цивільних обов’язків, цивільно-правову відповідальність, а також засвоєння положень таких підгалузей права, як: речове, інтелектуальної власності, спадкове тощо.
Оволодіння студентами наведеними вище питаннями передбачає засвоєння основних правових категорій та інститутів першої частини цивільного права, формування правового мислення, вироблення вмінь тлумачити і аналізувати норми цивільного законодавства, набуття навичок практичного застосування теоретичних знань та цивільно-правових норм до конкретних відносин.
При вивченні цивільного права України використовуються такі форми навчальної роботи: лекції, практичні заняття, колоквіуми, ділові ігри, консультації; індивідуальні навчально-дослідні завдання; самостійна робота студентів. Методично вони забезпечуються програмою навчальної дисципліни “Цивільне право України”, завданнями до практичних занять для студентів II курсу, завданнями для індивідуальної роботи студентів, тестами.
Оцінювання знань студентів здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК) і підсумкового контролю знань (ПКЗ). Підсумковою формою контролю знань студентів є іспит, метою якого є перевірка рівня засвоєння теоретичних знань, уміння застосовувати ці знання при вирішенні конкретних практичних завдань.
У результаті вивчення навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч.1 студенти повинні:
знати стан основних проблем науки цивільного права;
вільно орієнтуватися в системі цивільного законодавства та судовій практиці з цивільних справ;
уміти правильно тлумачити та застосовувати норми цивільного права; грамотно проводити юридичний аналіз обставин, що склалися у конкретних відносинах; самостійно працювати з учбовими першоджерелами; використовувати здобутки науки цивільного права для вирішення казусів, обґрунтовано і мотивовано приймати рішення по завданнях та належно їх оформлювати.
2. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних занять, самостійної роботи



№ п/п


Тема
Всього годин

У тому числі




лекції
практичні
заняття
самостійна
робота


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ I. Загальні положення цивільного права. Суб’єктний склад цивільних правовідносин


1
Цивільне право – галузь приватного права
6
2
2
2

2
Цивільне право як наука та навчальний курс
2


2

3
Джерела цивільного права
6
2
2
2

4
Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн
2


2

5
Поняття, зміст та види цивільних правовідносин
4
2

2

6
Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
12
6
6


7
Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
16
8
6
2

8
Участь держави Україна, Автономної Республіки Крим (АРК), територіальних громад у цивільних відносинах
2


2


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IІ. Об’єкти цивільних прав.
Правочини. Представництво


9
Об’єкти цивільних прав
12
6
4
2

10
Правочини
14
6
6
2

11
Представництво
6
2
2
2


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IІІ. Здійснення і захист суб’єктивних цивільних прав, виконання обов’язків. Строки.
Особисті немайнові права


12
Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов’язків. Захист цивільних прав
8
2
4
2

Закінчення

13
Цивільно-правова відповідальність
8
2
4
2

14
Строки та терміни у цивільному праві. Позовна давність
12
4
6
2

15
Особисті немайнові права фізичної особи та їх захист
4

2
2


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IV. Речове право


16
Право власності та інші речові права
10
4
4
2

17
Окремі об’єкти права власності
4
2

2

18
Право спільної власності
10
4
4
2

19
Речові права на чуже майно
2


2

20
Захист права власності та інших речових прав
6
2
2
2


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ V. Спадкове право


21
Загальні положення про спадкування
12
4
6
2

22
Спадкування за заповітом
6
2
2
2

23
Спадкування за законом
4
2

2

24
Спадковий договір
4
2

2


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ VІ. Право інтелектуальної власності


25
Загальні положення про інтелектуальну власність
4
2

2

26
Авторське право та суміжні права
6
2
2
2

27
Патентне право
6
2
2
2

28
Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг
4

2
2

29
Інші види прав інтелектуальної власності
2


2

Всього
216*
68
68
56



----------------
* Індивідуальна робота – 26 год.


ЗАТВЕРДЖЕНО
Вченою радою Національної юридичної
академії України ім. Ярослава Мудрого
(протокол № 13 від 11.05.2007 р.)


3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
“ЦИВІЛЬНЕ право України”. Частина 1
(витяг)

Розділ VІІ. Загальні положення
цивільного права

1. Цивільне право – галузь приватного права

Об’єктивність поділу права на приватне і публічне. Матеріальні та формальні критерії поділу права на приватне і публічне. Проблема дуалізму приватного права.
Цивільне право – галузь приватного права. Поняття цивільного права як приватного права. Цивільне право в системі права України. Відносини, що регулюються цивільним правом (цивільні відносини). Диспозитивний метод регулювання цивільних відносин та чинники, що зумовлюють його. Принципи цивільного права. Принцип свободи особистості та неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя людини. Принцип свободи власності. Принцип свободи договору. Принцип свободи підприємництва. Принцип судового захисту цивільних прав та інтересів. Принципи справедливості, добросовісності та розумності. Функції та система цивільного права.

2. Цивільне право як наука та навчальний курс

Наука цивільного права як одна з галузей правознавства. Предмет науки цивільного права. Методи дослідження цивільно-правових явищ. Поняття і система цивільного права як навчального курсу.

3. Джерела цивільного права

Поняття та види джерел цивільного права. Акти цивільного законодавства. Конституція України як основа цивільного законодавства. Цивільний кодекс України – основний акт цивільного законодавства. Поточні закони України як акти цивільного законодавства України. Регулювання цивільних відносин актами Президента України. Постанови Кабінету Міністрів України як акти цивільного законодавства. Особливості актів інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що регулюють цивільні відносини. Забезпечення верховенства норм Цивільного Кодексу України. Цивільно-правовий договір як джерело цивільного права. Акти цивільного законодавства і цивільно-правовий договір. Міжнародні договори як джерела цивільного права. Звичаї як джерела цивільного права. Дія цивільного законодавства у часі, просторі та за колом осіб. Аналогія закону та аналогія права. Тлумачення цивільно-правових норм. Застосування Цивільного кодексу України до врегулювання відносин у сферах господарювання, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин.

4. Загальна характеристика цивільного права
зарубіжних країн

Основні цивільно-правові системи світу. Романо-германська (континентальна) цивільно-правова система. Англо-американська цивільно-правова система. Інші цивільно-правові системи світу.

Р о з д і л ІІ. Цивільне правовідношення

5. Поняття, зміст та види цивільних правовідносин

Поняття цивільного правовідношення. Елементи цивільного правовідношення. Суб’єкти цивільних правовідносин. Об’єкти цивільних правовідносин. Зміст цивільних правовідносин. Поняття та зміст суб’єктивних прав та обов’язків. Види цивільних правовідносин. Речові, зобов’язальні та корпоративні правовідносини. Абсолютні та відносні правовідносини. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. Юридичні факти. Дії та події. Юридичні (фактичні) склади.

6. Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин

Поняття фізичної особи. Цивільна правоздатність фізичної особи як природна здатність людини мати цивільні права і обов’язки. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи. Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи. Нікчемність правочинів та недійсність актів, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки. Співвідношення цивільної правоздатності та суб’єктивного цивільного права. Цивільна дієздатність фізичної особи та її обсяг. Повна цивільна дієздатність. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14 років. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від 14 до 18 років. Набуття повної цивільної дієздатності фізичною особою, яка не досягла 18 років. Випадки та підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною. Опіка та піклування.
Місце проживання фізичної особи та його цивільно-правове значення. Підстави, порядок та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. Акти цивільного стану.
Фізична особа – підприємець. Принципи та умови здійснення підприємницької діяльності фізичною особою. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця. Управління майном, що використовується для підприємницької діяльності органом опіки та піклування. Банкрутство фізичної особи-підприємця.


7. Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин

Сутність юридичної особи. Розвиток вчення про юридичну особу в науці цивільного права. Поділ юридичних осіб на юридичні особи приватного права і юридичні особи публічного права. Участь юридичних осіб публічного права в цивільних правовідносинах. Поняття юридичної особи приватного права та її ознаки. Організаційно-правові форми юридичної особи приватного права. Товариства та установи. Підприємницькі товариства. Непідприємницькі товариства. Індивідуалізація юридичних осіб. Найменування юридичної особи. Комерційне (фірмове) найменування підприємницьких товариств. Використання підприємницькими товариствами торговельних марок та географічних зазначень товарів (послуг). Створення юридичних осіб. Установчі документи юридичних осіб. Державна реєстрація юридичних осіб. Зміна установчих документів юридичної особи. Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність юридичних осіб. Особисті немайнові права юридичної особи. Органи юридичної особи та їх види. Філії та представництва юридичної особи. Припинення юридичної особи. Припинення юридичної особи з правонаступництвом (злиття, приєднання, поділ та перетворення). Ліквідація юридичної особи. Виділ юридичної особи. Неплатоспроможність та банкрутство юридичної особи. Господарські товариства та їх форми. Повні та командитні товариства. Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. Акціонерні товариства. Створення окремих форм господарських товариств однією особою. Особливості правового статусу окремих форм господарських товариств. Виробничі кооперативи.
Споживчі кооперативи, товариства власників житла, громадські об’єднання, інші форми непідприємницьких товариств.
Правовий статус установ.

8. Участь держави Україна, Автономної Республіки Крим,
територіальних громад у цивільних відносинах

Правові форми участі держави України, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах. Органи та представники, через яких діють у цивільних відносинах держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Відповідальність за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим та територіальних громад. Розмежування відповідальності за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб.

9. Об’єкти цивільних прав

Поняття та види об’єктів цивільних прав. Матеріальні та нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав. Речі та їх класифікація. Речі, що знаходяться у вільному обороті, обмежені в обороті та вилучені з обороту. Рухомі та нерухомі речі. Речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками. Споживні та неспоживні речі. Подільні та неподільні речі. Складові частини речі та складна річ. Головна річ та її належність. Продукція, плоди та доходи. Майно. Підприємство (єдиний майновий комплекс). Гроші. Валютні цінності як об’єкти цивільних правовідносин. Цінні папери та їх ознаки. Групи та види цінних паперів. Пайові, боргові, товаророзпорядчи та похідні цінні папери. Оборотоздатність цінних паперів. Цінні папери на пред’явника, іменні та ордерні цінні папери. Порядок передачі прав за цінними паперами. Документарні та бездокументарні цінні папери. Дії та послуги як об’єкти цивільних правовідносин. Особисті немайнові права, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація та інші нематеріальні об’єкти цивільних відносин.


10. Правочини

Поняття правочину та його ознаки. Види правочинів. Односторонні, двохсторонні та багатосторонні правочини. Оплатні та безоплатні правочини. Каузальні та абстрактні правочини. Умовні правочини та їх види. Фідуціарні правочини. Біржові правочини. Умови дійсності правочинів. Законність змісту правочину. Здатність осіб до вчинення правочину. Відповідність волі та волевиявлення. Обов’язкова спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вчинення правочину у встановленій законом формі. Форми вчинення правочину. Захист прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей при вчиненні правочину їх батьками (усиновлювачами). Презумпція правомірності правочину. Державна реєстрація правочинів. Місце вчинення правочину. Тлумачення змісту правочину. Відмова від правочину. Поняття та види недійсних правочинів. Нікчемні та оспорювані правочини. Момент, з якого правочин вважається недійсним. Правові наслідки недійсності правочину. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину.

11. Представництво

Поняття та види представництва. Значення інституту представництва. Підстави представництва. Представництво за законом. Представництво за довіреністю. Комерційне представництво. Передоручення. Повноваження представника. Вчинення правочинів з перевищенням повноважень. Поняття і види довіреності. Форма та строк довіреності. Довіреність юридичної особи. Припинення представництва за довіреністю. Скасування довіреності. Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю.


Р о з д і л ІІІ. Здійснення та захист
цивільних прав

12. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків. Захист цивільних прав

Поняття здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків. Межі здійснення цивільних прав. Зловживання правом. Виконання цивільних обов’язків. Право на захист цивільних прав та інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом. Захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Захист цивільних прав нотаріусом. Самозахист цивільних прав. Визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

13. Цивільно-правова відповідальність

Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності. Види цивільно-правової відповідальності. Умови цивільно-правової відповідальності. Протиправна поведінка. Майнова шкода (збитки) та моральна шкода. Причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою. Вина як умова цивільно-правової відповідальності. Цивільно-правова відповідальність незалежно від наявності вини. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.

14. Строки та терміни у цивільному праві.
Позовна давність

Поняття строку та терміну. Визначення строку та терміну. Види строків. Початок перебігу та закінчення строку. Порядок вчинення дій в останній день строку. Поняття та види позовної давності. Вимоги, на які позовна давність не поширюється. Зміна тривалості позовної давності. Обчислення позовної давності. Початок перебігу позовної давності. Зупинення та переривання перебігу позовної давності. Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду. Застосування позовної давності до додаткових вимог. Наслідки спливу позовної давності.

15. Особисті немайнові права фізичної особи та їх захист

Поняття особистого немайнового права. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Рівність особистих немайнових прав фізичних осіб. Обмеження особистих немайнових прав. Здійснення та захист особистих немайнових прав.

Р о з д і л ІV. Речове право

16. Право власності та інші речові права

Загальна характеристика речового права. Види речових прав. Право власності. Інші речові права. Поняття права власності в об’єктивному і суб’єктивному розумінні. Зміст права власності, здійснення права власності. Непорушність права власності. Тягар утримання майна. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна.
Суб’єкти права власності. Право власності Українського народу. Публічна і приватна власність. Поняття права приватної власності. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти права приватної власності. Об’єкти права приватної власності. Обмеження для окремих осіб мати у власності певні об’єкти. Право державної власності. Право комунальної власності.
Підстави набуття права власності: первісні та похідні, загальні та спеціальні. Набуття права власності: юридичною особою публічного права; добросовісним набувачем на майно, відчужене особою, яка не мала на це право; на новостворене майно; на перероблену річ; на безхазяйну річ; на рухому річ, від якої власник відмовився; на знахідку; на бездоглядну домашню тварину; на скарб; шляхом привласнення загальнодоступних дарів природи; за напувальною давністю; в результаті приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Момент набуття права власності. Момент набуття права власності за договором. Правовстановлюючі документи.
Підстави припинення права власності. Відмова від права власності. Припинення права власності особи на майно, яке за законом не може їй належати. Припинення права власності внаслідок знищення майна. Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності. Припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене. Викуп пам’ятки історії та культури, що утримуються безгосподарно. Реквізиція. Конфіскація.

17. Окремі об’єкти права власності

Особливості правового регулювання відносин стосовно землі (земельної ділянки), помешкання, житлового будинку, садиби та квартири. Суб’єкти права власності на землю (земельну ділянку). Право власника на забудову земельної ділянки. Самочинне будівництво. Право на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній. Припинення права власності на земельну ділянку. Права власника житлового будинку, квартири. Права житлово-будівельного (житлового) кооперативу та їх членів на квартиру в будинку кооперативу. Об’єднання власників житлових будинків, квартир.

18. Право спільної власності

Поняття і види права спільної власності. Право спільної часткової власності. Порядок визначення часток у праві спільної часткової власності. Здійснення права спільної часткової власності. Тягар утримання майна, що є у спільній частковій власності, та визначення належності плодів, продукції і доходів від його використання. Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності. Припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників. Поділ майна, що є у спільній частковій власності.
Право спільної сумісної власності та його здійснення. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності.

19. Речові права на чуже майно

Загальна характеристика речових прав на чуже майно, їх види.
Право володіння чужим майном: суб’єкти, підстави виникнення та припинення. Обов’язок недобросовісного володільця щодо повернення майна особі, яка має на нього право власності чи інше право, або яка є добросовісним володільцем.
Поняття користування чужим майном (сервітут). Суб’єкти, об’єкти, зміст сервітуту, порядок його встановлення та припинення. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном.
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Підстави виникнення та припинення. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб, та землекористувача. Право землекористувача на відчуження права користування земельною ділянкою.
Поняття та підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій). Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої для забудови, та землекористувача. Підстави та правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою для забудови.

20. Захист права власності та інших речових прав

Засади захисту права власності та інших речових прав. Речово-правові способи захисту права власності. Витребування майна від особи, яка незаконно заволоділа ним (віндикаційний позов), та розрахунки при цьому. Особливості витребування майна від добросовісного набувача. Витребування грошей та цінних паперів. Захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння (негаторний позов). Визнання права власності. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності. Особливості відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв’язку із зниженням їх цінності. Зобов’язально-правові способи захисту права власності.

Р о з д і л V. Спадкове право

21. Загальні положення про спадкування

Поняття та види спадкування. Склад спадщини. Права та обов’язки особи, які не входять до складу спадщини. Час і місце відкриття спадщини. Спадкоємці. Право на спадкування, усунення від права на спадкування. Особливості спадкування окремих об’єктів: прав на земельну ділянку, частки у праві спільної сумісної власності; права на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві; права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування); права на вклад у банківських (фінансових) установах; права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки. Спадкування обов’язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем. Обов’язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Поняття і строки прийняття спадщини. Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини. Відмова від прийняття спадщини. Перехід права на прийняття спадщини. Поділ спадщини між спадкоємцями. Переважне право окремих спадкоємців на виділення їм певного спадкового майна в натурі. Перерозподіл спадщини. Претензії кредиторів спадкодавця до спадкоємців. Охорона спадщини та управління нею. Відумерлість спадщини.

22. Спадкування за заповітом

Поняття заповіту та право на заповіт. Види заповіту: заповіт з умовою, заповіт подружжя, секретний заповіт. Форма заповіту. Права заповідача. Заповідальний відказ. Покладення. Встановлення сервітуту в заповіті. Право на обов’язкову частку у спадщині. Підпризначення спадкоємця. Скасування та зміна заповіту. Недійсність заповіту. Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом. Виконання заповіту.

23. Спадкування за законом

Черговість спадкування за законом. Зміна черговості одержання права на спадкування. Спадкування за правом представлення. Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом.

24. Спадковий договір

Поняття, предмет, та форма спадкового договору. Сторони в договорі, їх права і обов’язки. Забезпечення виконання та розірвання спадкового договору.

Р о з д і л VІ. Право інтелектуальної власності

25. Загальні положення про інтелектуальну власність

Поняття права інтелектуальної власності та його загальна характеристика. Суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності. Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності. Особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності. Перехід майнових прав інтелектуальної власності до інших осіб. Строки чинності прав інтелектуальної власності. Способи захисту права інтелектуальної власності судом.

26. Авторське право та суміжні права

Поняття авторського права. Об’єкти та суб’єкти авторського права. Співавторство. Виникнення авторського права. Особисті немайнові та майнові права автора, строки їх чинності та наслідки припинення.
Поняття і види суміжних прав. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав.
Порушення авторських і суміжних прав, порядок і способи їх захисту.

27. Патентне право

Поняття патентного права. Винахід, корисна модель, промисловий зразок як об’єкти патентного права. Суб’єкти патентного права. Патент та його види. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок, строки їх чинності. Підстави та правові наслідки припинення чинності патенту та визнання його недійсним. Право попереднього користувача на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

28. Правові засоби індивідуалізації учасників
цивільного обороту, товарів і послуг

Поняття комерційного (фірмового) найменування.
Поняття торговельної марки. Суб’єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку.
Право інтелектуальної власності на географічне зазначення та його зміст. Суб’єкти права інтелектуальної власності на географічне позначення. Набуття та строк чинності права інтелектуальної власності на географічне позначення.

29. Інші види прав інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності на: наукове відкриття; компонування інтегральної мікросхеми; раціоналізаторську пропозицію; сорт рослин, породу тварин; комерційну таємницю.

4. Завдання до практичних занять
та самостійної роботи

Т е м а 1. Цивільне право – галузь приватного права

(колоквіум)

Критерії поділу права на приватне і публічне.
Місце цивільного права в системі права України.
Поняття цивільного права як галузі приватного права.
Предмет цивільного права.
Диспозитивний метод регулювання цивільних відносин та чинники, що його зумовлюють.
Принципи цивільного права.
Функції цивільного права.
Система цивільного права.

Т е м а 2. Цивільне право як наука та навчальний курс

(для самостійного вивчення)

П л а н

Поняття та предмет науки цивільного права як однієї з галузей правознавства.
Методи дослідження цивільно-правових явищ.
Поняття і система цивільного права як навчального курсу.

Т е м а 3. Джерела цивільного права

Завдання

1. Жженов вирішив продати квартиру в будинку житлово-будівельного кооперативу (далі – ЖБК), в якій він мешкав, Миронову. Нотаріус, до якого вони звернулися, заявив Жженову, що той не вправі цього зробити у зв’язку з тим, що вона належить на праві власності не йому, а ЖБК, членом якого він є. Заперечуючи проти цього, Жженов заявив, що він повністю сплатив вартість квартири ще у 1988 р., і відповідно до ст.15 Закону України “Про власність” став її власником. Нотаріус погодився з тим, що особа, яка повністю сплатила вартість квартири, набуває право власності на неї, але це стосується лише випадків, коли внески сплачувалися після набрання чинності цим Законом, тому на випадок з Жженовим зазначене правило не розповсюджується.
Поясніть дію актів цивільного законодавства у часі, у просторі і щодо кола осіб та вирішіть справу.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергія” (далі – ТОВ) у 2003 р. уклало договір оренди земельної ділянки строком на 25 років. За умовами договору воно як орендар повинно щомісяця сплачувати орендну плату в розмірі 550 грн. У вересні 2005 р. Управління земельних ресурсів та Управління комунальної власності Харківського міськвиконкому надіслали ТОВ листа, в якому запропонували з січня 2006 р. сплачувати орендну плату в розмірі 620 грн. Підставою для цього було прийняття у березні 2005 р. сесією міської ради рішення про підвищення плати за землю. Директор ТОВ звернувся до юриста за консультацією, наскільки правомірними є вимоги виконавчих органів.
Чи регулюються ці відносини Цивільним кодексом? Як діють в часі акти цивільного законодавства? Вирішіть справу.

3. Сидоренко пред’явив позов до готелю “Київ” про відшкодування вартості речей (пальто, костюму та електробритви), які були вкрадені під час його проживання в готелі. Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що Сидоренко згідно з розпорядженням адміністрації готелю повинен був здати свої речі на зберігання в камеру схову, яка працює цілодобово. В іншому випадку адміністрація не несе відповідальності за зникнення речей. Крім цього, він послався на Правила проживання в готелях міста, які були затверджені головою держадміністрації міста, в яких зазначено, що готель не відповідає за втрату речей, не зданих до камери схову.
Адвокат Сидоренко звернув увагу суду на те, що розпорядження адміністрації готелю не є актом цивільного законодавства, крім цього воно суперечить ст. 975 ЦК, відповідно до якої готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає в ньому.
Поясніть правила співвідношення законів та підзаконних нормативних актів. Визначте систему цивільного законодавства та вирішіть справу.

4. В фотоательє “Силует” звернулася Сімоненко з вимогою про вилучення з торговельної мережі художньої фотографії з її зображенням, відзначивши, що заперечує проти розповсюдження фотографії, бо вважає її невдалою. Як пояснив Сімоненко її адвокат, відповідно до ст. 303 ЦК особисті папери, в тому числі фотографії фізичної особи, є її приватною власністю. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони належать. Тому для розповсюдження фотографії необхідна її згода. Керівництво фотоательє “Силует” відповіло, що воно має авторське право на художню фотографію з зображенням Сімоненко. Остання позувала ательє за плату, отже, дала свою згоду на її тиражування. Відповідно до ст. 308 ЦК фотографія, як і будь-який інший художній твір, на якому зображено фізичну особу, може бути розповсюджена без її згоди. Якщо Симоненко хоче вилучити фотографію з продажу, вона зобов’язана відшкодувати фотоательє пов’язані з цим збитки.
Поясніть правила співвідношення загальних та спеціальних норм цивільного права та вирішить справу.

5. Акціонерне товариство “СМК” (далі – АТ) уклало договір на придбання листа оцинкованого заліза на загальну суму 580 тис. грн. Наглядова рада АТ, перевіривши діяльність правління, визначила збитковість цього договору, оскільки в цей період можна було придбати лист оцинкований за значно меншу ціну. Наглядова рада вважає, що голова правління АТ, укладаючи цей договір, мав особисту зацікавленість. Загальними зборами АТ було розглянуто питання про притягнення голови правління до майнової відповідальності і стягнення з нього збитків, спричинених АТ цим договором. Останній не погодився з таким рішенням, мотивуючи це тим, що він працює в АТ на підставі трудового договору і тому його відповідальність повинна врегульовуватись нормами не цивільного, а трудового законодавства. Згідно зі ст. 130, 132 Кодексу законів України про працю (далі – КЗпПУ) він не несе повної матеріальної відповідальності, а відповідає лише в межах свого місячного заробітку, оскільки його дії не підпадають під положення ст. 134, 135-1 КЗпПУ. Крім того він зазначив, що взагалі не погоджується з оцінкою своїх дій загальними зборами АТ, оскільки діяв у межах наданих йому повноважень і припускався обґрунтованого ризику.
Як слід вирішити спір? Нормами якого законодавства – трудового чи цивільного слід керуватись при вирішенні спору?

Т е м а 4. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн

(для самостійного вивчення)

П л а н

Основні цивільно-правові системи світу.
Романо-германська (континентальна) цивільно-правова система.
Англо-американська цивільно-правова система.
Інші цивільно-правові системи світу.

Т е м а 5. Поняття, зміст та види
цивільних правовідносин

(для самостійного вивчення)

П л а н

Поняття цивільного правовідношення.
Елементи цивільного правовідношення.
Суб’єкти цивільних правовідносин.
Об’єкти цивільних правовідносин.
Поняття та зміст суб’єктивних прав та обов’язків.
Види цивільних правовідносин.
Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків.

Т е м а 6. Фізична особа як суб’єкт цивільних відносин

Завдання

6. Шевченко дала своєму чоловікові Івану розписку в тому, що під час складання заповіту вона зробить пряму вказівку про усунення від спадщини свого старшого сина Петра. Після смерті Шевченко з’ясувалося, що у заповіті її старший син Петро вказаний як спадкоємець. Іван Шевченко звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, посилаючись на письмове зобов’язання своєї померлої дружини.
На які питання розраховано це завдання? Яке рішення винесе суд?

7. Сидоренко, працюючи завідуючим відділом Харківської міської ради, вирішив придбати акції відкритого Акціонерного товариства “Посейдон” (далі – АТ), створеного в процесі приватизації майна державного підприємства. Його цікавлять такі питання:
Чи вправі посадова особа бути акціонером? Чи правомірними були б його дії, якби він виступив засновником АТ? Чи змінилися б відповіді на поставлені питання, якби він був учасником ТОВ, повного товариства або командитного товариства? Чи вважаються акціонери, засновники і учасники господарських товариств підприємцями? Чи можна розцінювати заборону на заняття підприємницькою діяльністю для окремих категорій осіб як обмеження правоздатності фізичної особи? З якого моменту (віку) у фізичних осіб виникає такий елемент правоздатності, як право на підприємницьку діяльність?

8. Гончаренко здійснювала приватну нотаріальну діяльність. Її брат – один із засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Надія” (далі – ТОВ), запропонував їй працювати в ньому юристом, на що Гончаренко погодилась і стала до роботи.
Дізнавшись про це, прокурор району висунув вимогу про звільнення Гончаренко з роботи у ТОВ на підставі того, що нотаріуси не мають права займатися підприємницькою діяльністю. На це Гончаренко відповіла, що, по-перше, вона працює за трудовим договором у ТОВ, отже, підприємницькою діяльністю не займається. По-друге, у зв’язку з тим, що вона є приватним, а не державним нотаріусом, на неї не поширюються вимоги цієї заборони і, взагалі, заборона працівникам нотаріату займатися підприємницькою діяльністю є обмеженням їх цивільної правоздатності.
На яке коло питань розраховане завдання? Вирішіть справу.

9. Тринадцятирічний Сашко за участь у телевізійних передачах отримав винагороду у сумі 50 грн. За ці гроші він купив маркер (7 грн) і електронний калькулятор (40 грн). Батьки Сашка вирішили, що він нерозумно витратив гроші, оскільки в сім’ї є вже декілька маркерів і калькулятор. Вони віднесли покупки до крамниці, вимагаючи від директора повернення грошей. Директор відмовився задовольнити їх вимогу, пояснюючи це тім, що хлопчик зробив покупки за власні гроші, якими неповнолітні особи вправі розпоряджатися самостійно.
Вирішіть справу.

10. Віктор навчався в коледжі. При виплаті стипендії касир запропонував йому придбати білет грошово-речової лотереї. На цей білет випав виграш – пральна машина вартістю 2,5 тис. грн. Не порадившись з батьками, Віктор отримав всю суму виграшу і придбав акції АТ “Куп’янський молочноконсервний комбінат”. Через деякий час батьки Віктора довідались про це, а також про те, що курс придбаних ним акцій різко впав і звернулись за порадою до адвоката. Адвокат, з’ясувавши, що Віктору виповнилось 14 років після придбання ним акцій, порекомендував батькам Віктора звернутися з позовом до суду про визнання укладених ним договорів недійсними.
Чи вірну пораду дав адвокат? Який обсяг часткової та неповної цивільної дієздатності?

11. Середній заробіток 17-річного Алексєєва, який працював в акціонерному товаристві, складав 450 грн на місяць. Він вирішив придбати програвач компакт-дисків, а для цього продати куплений раніше магнітофон. Алексєєв продав магнітофон покупцеві, який зобов’язався заплатити через 10 днів необхідну суму грошей. Дізнавшись про цей правочин, мати Алексєєва заявила вимогу про його розірвання і повернення магнітофону. При цьому вона вказала, що такий договір суперечить інтересам її сина, оскільки той взагалі може не отримати грошей від покупця. Покупець заявив, що мати не може втручатися в справи свого сина, бо той працює, а магнітофон був куплений останнім за власні кошти і є його приватною власністю.
На яке коло питань розраховане завдання? Вирішіть справу.

12. 16-річний Андрій поступив на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ). Через кілька місяців до директора ТОВ прийшов батько Андрія і сказав, що син нерозумно витрачає свій заробіток – купує дуже дорогі речі, відвідує кафе та більярдну тощо. У той же час сім’я знаходиться в скрутному матеріальному становищі, оскільки крім Андрія є ще двоє малолітніх дітей, а мати Андрія непрацездатна за станом здоров’я. Директор з розумінням поставився до проблеми сім’ї і розпорядився видавати Андрію на руки лише частину зарплати, а решту видавати його батькам.
Чи правильно зробив директор?

13. Грищенко, шістнадцяти років, працював реалізатором у приватного підприємця на підставі трудового договору. Бажаючи придбати комп’ютер, він уклав договір позики на суму, еквівалентну 1 тис. доларів США. Довідавшись про це, батьки Гриценка заявили вимогу про розірвання договору, укладеного без їх згоди. Позикодавець Ковальчук відмовився розірвати договір, посилаючись на те, що Гриценко працює за трудовим договором, має самостійний заробіток і тому повинен вважатися повністю дієздатним. Орган опіки і піклування, до якого звернулися батьки за роз’ясненням, згоден за своїм рішенням надати неповнолітньому Гриценко повну цивільну дієздатність, але тільки за згодою батьків. При цьому батьки були попереджені про те, що, якщо вони не погодяться, Ковальчук зможе звернутися з позовом до суду про визнання Гриценка повністю дієздатним. Сторони не дійшли згоди і звернулись за роз’ясненням до юриста.
Яке роз’яснення їм належить дати? Які підстави та порядок набуття фізичною особою повної цивільної дієздатності до досягнення нею повноліття?

14. Лєонов продав своєму знайомому Демиденку фотоапарат за 100 грн. Наступного дня до Демиденка звернулася дружина Лєонова, яка пояснила, що її чоловік обмежений у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями і тому не мав права самостійно укладати правочин, а вона не давала згоди на його укладення. Демиденко зауважив, що від Лєонова він дізнався, що той виграв фотоапарат по лотерейному білету і може самостійно ним розпоряджатися.
На яке коло питань розраховане завдання? Як треба вирішити спір?

15. Татарченко придбав у магазині музикальних інструментів концертний рояль. Наступного дня до директора магазину прийшла його дружина з вимогою прийняти рояль назад і повернути отриману магазином грошову суму. При цьому вона пояснила, що чоловік хворіє на шизофренію, перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, а вона найближчим часом збиралася звернутися до суду із заявою про визнання його недієздатним. Продавець, який оформляв купівлю роялю, повідомив, що поведінка Татарченка не свідчила про його психічні вади. Навпаки, останній при випробуванні інструмента виконав на високому професійному рівні декілька технічно складних уривків із творів Бетховена і Чайковського. На це дружина Татарченка надала медичну довідку, в якій зазначалось, що Татарченко протягом кількох років страждає періодичними нападами шизофренії, які за останні місяці почастішали, але в проміжках між ними він здатний усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Чи є підстави для визнання правочину недійсним?

16. Приватний підприємець Артеменко, який займався торгівлею чоловічим взуттям, 19 липня 2004 р. виїхав з м. Харкова на власному автомобілі “Форд-Транзит” до Польщі за партією взуття фабрики “Норд”. 20 липня він зателефонував своїй дружині з автомобільного переходу “Краковець”, після чого ніяких відомостей від нього не надходило. В серпні 2005 р. за заявою дружини Артеменка було визнано судом безвісно відсутнім. У цей же час на адресу Артеменко надійшла ухвала господарського суду про відкриття провадження по справі за позовом торговельного комплексу до приватного підприємця Артеменка про стягнення заборгованості за договором користування контейнерами для зберігання товарів. Пред’явлено претензії декількох контрагентів, які перерахували кошти за договорами купівлі-продажу взуття на рахунок Артеменка, але товар не отримали. Дружина Артеменка звернулась до адвоката.
Що може порадити адвокат у цій ситуації?

17. Громадянин України Вороненко уклав трьох-місячний контракт з американською будівельною компанією і виїхав на роботу до Нью-Йорка. Під час трагедії, що сталася 11 вересня 2001 р., Вороненко, за свідченням працівників компанії, знаходився на 81 поверсі Всесвітнього торговельного центру, де виконував роботи в одному з офісів електронної компанії “Майкрософт”. Після трагедії він більше не телефонував своїй дружині. На її запити уряд США повідомив, що серед поранених, а також загиблих, Вороненка не знайдено. Дружина Вороненка звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті її чоловіка, оскільки їй і дітям повинна бути призначена пенсія у зв’язку з втратою годувальника. Також це необхідно для отримання страхової суми за договором особистого страхування, що був укладений її чоловіком.
На яке коло питань розраховане завдання? В чому полягає різниця між встановленням факту смерті та оголошенням фізичної особи померлою?

18. Між подружжям Феніних склалися неприязні стосунки. У вересні 2004 р. чоловік виїхав до м. Одеси на постійне місце проживання, а в листопаді цього ж року прислав дружині листа з м. Луганська. Більше жодних повідомлень від нього не надходило. У березні 2007 р. дружина звернулася до суду з заявою про оголошення її чоловіка померлим, що і було зроблено. Одержавши свідоцтво про право на спадщину, Феніна продала майно, яке належало чоловікові на праві приватної власності (одяг, стереосистему, автомобіль “Опель-Вектра”), а шкіряний плащ подарувала своєму братові. Крім цього, вона продала будинок, перебудований подружжям під час сумісного проживання. Інше майно чоловіка (золотий годинник, колекцію монет) вона зберегла. Через деякий час Феніна вийшла заміж. У листопаді 2007 р. Фенін повернувся, пояснивши свою відсутність тим, що довгий час тяжко хворів і не хотів обтяжувати жінку клопотами. Після розмови з колишньою дружиною він звернувся до прокуратури з вимогою скасувати рішення суду про оголошення його померлим, вважаючи, що суд виніс рішення незаконно, а також заявив позов про повернення автомобіля, будинку, стереосистеми, шкіряного плаща до тих осіб, що їх придбали, а до колишньої дружини позов про повернення збережених нею речей і виплати вартості майна, яке нею було відчужене, але власників якого знайти не вдалося.
На яке питання теми розраховане це завдання ? Вирішіть справу.

19. Кредитори приватного підприємця звернулись в юридичну консультацію з такими питаннями:
Чи несе останній відповідальність як підприємець по договорам, укладеним ним до реєстрації у статусі підприємця? Чи застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб до підприємницької діяльності фізичних осіб? Чи може фізична особа-підприємець бути визнана банкрутом і які правові наслідки цього? На яке майно може бути звернено стягнення за боргами фізичної особи-підприємця? Слід врахувати, що за місяць до звернення кредиторів з позовом до господарського суду приватний підприємець подарував автомобіль “Ніссан-Максіма”, а також котедж своїй дружині. Чи може на це майно бути накладено арешт з метою забезпечення позову?
Дайте відповіді на запитання.

Т е м а 7. Юридична особа як суб’єкт цивільних
правовідносин

Завдання

20. Товариство з обмеженою відповідальністю “Оберіг”, акціонерне товариство “Власта”, що складається з однієї особи, а також Полуниця, Волков та Джунь вирішили створити господарське товариство, основною діяльністю якого буде будівництво житлових будинків. Засновників цього товариства цікавлять такі питання: Чи можуть вони створити господарське товариство у формі акціонерного товариства (далі - АТ)? Чи потрібно їм заключати між собою договір, які його форма і зміст? Чи несуть засновники АТ відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації АТ і яка ця відповідальність? В яких випадках АТ буде нести відповідальність за зобов’язаннями засновників, що пов’язані з його створенням? Які потрібні установчі документи АТ та який їхній зміст? Як утворюється статутний капітал АТ, як відбувається його збільшення та зменшення? Які органи управління створюються в АТ і які їхні функції? В якому порядку АТ здійснює розповсюдження своїх акцій? Які права і обов’язки акціонерів?
Дайте відповіді на запитання. У яких ще формах можуть створюватися підприємницькі товариства?
21. Непідприємницьке товариство Харківська членська благодійна організація “Милосердя” (далі – організація), виходячи з того, що законодавством їй дозволяється здійснювати підприємницьку діяльність, прийняла рішення про створення товариства однієї особи “Сприяння” (далі – товариство), діяльність якого передбачає, зокрема торгівлю товарами широкого вжитку. Організація, керуючись ст. 86 ЦК, прийняла рішення про розширення кола своєї діяльності і уклала декілька договорів купівлі-продажу галантерейних товарів, чоловічого і жіночого одягу.
Державна податкова інспекція (далі – ДПІ), здійснюючи перевірку діяльності організації, поставила питання про незаконність указаних дій, зазначивши, що організація не може займатися будь-яким видом підприємницької діяльності, включаючи торгівлю, доки не буде внесено змін до її статуту.
Голова правління, заперечуючи проти висновків ДПІ, вказав, що організація займається підприємницькою діяльністю виключно з метою отримання додаткових коштів, які планується розподіляти між інвалідами – засновниками цієї організації. Між тим у подальшому організація згодна внести зміни до свого статуту і вказати певні види підприємницької діяльності як види своєї безпосередньої діяльності.
Голова правління хоче також з’ясувати, чи можуть засновники – інваліди у випадку припинення діяльності організації розподілити між собою залишки грошових сум і майна організації.
На яке коло питань розраховане це завдання? Поясніть доводи сторін і вирішить справу.

22. Громадяни України Кудря та Ворона, а також гр-н Німеччини Полячок вирішили створити страхову компанію у формі ТОВ. Керуючись ст. 91 ЦК, засновники виходили з того, що страхова компанія може здійснювати будь-який з видів підприємницької діяльності, а особисте страхування, майнове страхування, страхування відповідальності, перестрахування та фінансову діяльність, пов’язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням – тільки після отримання відповідних ліцензій. Це і знайшло відображення в статуті. Проте їм було відмовлено у реєстрації страхової компанії.
На яке коло питань розраховано це завдання? Роз’ясніть вказаним особам порядок створення страхової компанії.

23. Товариство з обмеженою відповідальністю “Юність” (далі – ТОВ) було зареєстровано за адресою одного з його засновників, який пізніше вибув з числа учасників ТОВ. У зв’язку з цим останнє було змушено укласти договір оренди жилого приміщення з Івановим, де і розмістило свій орган управління. Інші підрозділи ТОВ були розташовані в інших місцях. За одним з договорів підряду ТОВ не виконало своїх зобов’язань і контрагент направив претензію ТОВ на адресу, за якою знаходився орган управління останнього. Не отримавши у певний строк відповіді на претензію, контрагент вирішив звернутися з позовом до господарського суду.
На яке питання розраховано це завдання?

24. Письменний – голова правління АТ “Світлана” здійснив відчуження одного з приміщень, яке належало АТ на праві власності, уклавши договір купівлі-продажу з фізичною особою-підприємцем Осиповим. АТ звернулося з позовною заявою до господарського суду про визнання цього договору недійсним, мотивуючи це тим, що, відповідно до статуту АТ, Письменний не мав належно оформлених повноважень щодо укладення цього договору. Вирішення питань про відчуження приміщень є виключною компетенцією загальних зборів АТ. Рішенням господарського суду договір купівлі-продажу приміщення АТ було визнано недійсним. Осипов не погодився з прийнятим рішенням і оскаржив його до апеляційного господарського суду.
На яке коло питань розраховано це завдання? Яку постанову має прийняти апеляційний господарський суд?

25. Василько пред’явила позов про визнання частково недійсним заповіту свого батька, який залишив їй квартиру, автомобіль, речі домашнього вжитку і зобов’язав останню всі гроші, що знаходились на його банківському рахунку, спрямувати на створення приватної музичної школи. Донька вважає, що в частині спрямування коштів на створення приватної музичної школи треба визнати заповіт недійсним в зв’язку з тим, що батько за життя не займався створенням цієї школи, а вона не є фахівцем в цій справі і не зможе управляти школою навіть якщо й створить її. До того ж її брат, який працює юристом, запевнив її, що хоча школа як юридична особа і відповідає за своїми зобов’язаннями коштами, що знаходяться в її розпорядженні, але при їх недостатності Василько як власниця цієї школи, буде нести субсидіарну відповідальність.
На яке питання розраховано це завдання? Як буде вирішена справа?

26. Товариство з обмеженою відповідальністю “Явір” (далі – ТОВ), яке було створено в м. Харкові (Київський р-н) у 2004 р. й займалося виробництвом меблів, вирішило створити у м. Люботині, де в нього були контрагенти, відокремлений підрозділ, який би представляв і захищав його інтереси та здійснював би всі або певну частину його функцій. На загальних зборах учасників ТОВ рішення стосовно того, що це буде – філія чи представництво, прийнято не було і вирішення цього питання передали генеральному директору ТОВ. Останній розробив Положення про представництво ТОВ, вказавши в ньому, що останнє є відокремленим структурним підрозділом ТОВ, не є юридичною особою і має право виступати в інтересах і від імені ТОВ, здійснюючи правочини та інші юридичні акти на підставі цього Положення. Крім того, в Положенні було зазначено, що представництво перед контрагентами несе самостійну відповідальність, бо ТОВ передає йому у власність частину свого майна. Юрисконсульт ТОВ, отримавши Положення, зробив зауваження, з якими генеральний директор не погодився і звернувся за роз’ясненням до незалежного фахівця.
Яке роз’яснення треба дати? Чи поширюються на представництво юридичної особи правила ст. 243 ЦК “Комерційне представництво”?

27. Під час роботи повного товариства “Клімов і компанія” (далі – товариство), яке займалося вирощуванням кролів і виготовленням шапок та кожушків з їх хутра, виникла низка питань, які учасники самостійно не можуть вирішити, а саме.
Які правові наслідки того, що один з учасників товариства Петров став учасником ще одного повного товариства?
Товариством був укладений договір купівлі шкірок кролів, які виявилися недоброякісними. Договір підписував Смирнов, але виявилось, що в засновницькому договорі визначено, що ведення справ товариства доручено Клімову. Смирнов стверджував, що він підписав договір за дорученням Клімова.
Чи має вказаний договір юридичну силу для товариства?
Покупцями продукції товариства було заявлено претензії стосовно якості пошиття капелюшків та кожушків. Один з учасників Мішин, який займається вирощуванням кролів, вважає, що на нього не поширюються зобов’язання щодо пошиття капелюхів та кожушків і він не несе відповідальності за цю ділянку роботи. Це знайшло своє закріплення і в засновницькому договорі.
Чи відповідає це закону?
Один із учасників товариства Котов хотів би використати майно товариства (швейну машинку, нитки, ножиці тощо) для того, щоб у вільний час із шкір, які належать йому на праві приватної власності, шити капелюхи і продавати їх на базарі. Інші учасники товариства з цим не погоджуються.
Хто з них за законом правий?
Учасник товариства Дімарін за його власними зобов’язаннями повинен сплатити кредиторам 1000 грн. У зв’язку з недостатністю у нього майна кредитори ставлять питання про звернення стягнення на частку останнього у складеному капіталі товариства.
Чи відповідає це закону?
Декілька кредиторів звернулися до товариства з вимогами про відшкодування збитків за невиконання останнім своїх договірних зобов’язань. Товариство не змогло їх задовольнити і кредитори вимагають притягнення до відповідальності всіх учасників товариства. На цей час відбулися зміни у складі учасників товариства: Марченко та Сидоров вийшли із товариства з власної ініціативи і з ними здійснено розрахунки в повному обсязі.
Чи повинні вони нести відповідальність?
Дайте відповіді на запитання.

28. Командитне товариство “Смислов і компанія” (далі – товариство) протягом двох років здійснювало роботи по ремонту та обслуговуванню комп’ютерної техніки. За спільною згодою повних учасників було прийняте рішення про зміну основних напрямків діяльності товариства і здійснення в подальшому торговельної діяльності. Проте відповідні зміни не були внесені до засновницького договору товариства і через деякий час податкова інспекція виявила розбіжності між діяльністю товариства і видами діяльності, що були зафіксовані в договорі, та прийняла рішення про стягнення прибутків товариства від торговельної діяльності до державного бюджету як незаконних. Смислов, якому відповідно до засновницького договору було доручено ведення справ товариства, пояснив, що засновницький договір містить фразу: “товариство має право займатися всіма видами діяльності, які не заборонені законом”, тому вони не вважали за необхідне вносити зміни у договір.
Один із вкладників товариства Мухін, довідавшись про це, зажадав скликання зборів усіх повних товаришів і почав заперечувати проти зміни напрямку діяльності товариства, посилаючись на те, що це вже призвело до зменшення прибутку товариства. Інший вкладник Петров розповів, що один із повних товаришів Мамутов став учасником повного товариства “Мамутов і компанія”. У відповідь на це Мамутов нагадав Петрову, що той взагалі не може вказувати йому, як себе поводити, бо не зробив ще в повному обсязі вклад до складеного капіталу товариства.
На яке коло питань розраховано завдання? Дайте відповідь на ці запитання. Чому командитне товариство ще називають товариством на довірі?

29. Суботін, Дорошенко, Вересень, Критов, Абрамов, Жовтий та Цимбалюк вирішили зайнятися ремонтом автомобілів і створити з цією метою виробничий кооператив “Автомобіліст”. На загальних зборах вони прийняли рішення розробити статут кооперативу і, виходячи з того, що їх сумісних пайових внесків було недостатньо для придбання необхідного обладнання, запросити взяти участь у роботі кооперативу товариство однієї особи “Авто”, яке займалося таким же видом діяльності і мало необхідне обладнання. Обговорюючи питання стосовно участі у роботі кооперативу, Вересень та Цимбалюк зажадали внести лише майнові пайові внески, мотивуючи це тим, що у них немає вільного часу на працю в кооперативі, бо вони є державними службовцями. Після суперечок вони вирішили звернутися за роз’ясненнями до фахівців.
На яке питання теми розраховано це завдання? Чим відрізняється виробничий кооператив від господарського товариства?

30. Товариство однієї особи “Магноз” (далі – товариство) звернулося до господарського суду з позовною заявою до АТ “Лінос” (далі – АТ) про стягнення неустойки і відшкодуванні збитків за невиконання зобов’язань за договором переробки сирої нафти, який був укладений з Лісичанським нафтопереробним заводом (далі – НПЗ), який у процесі приватизації перетворився на АТ. Представники товариства вважають, що хоча договір укладався не з АТ, останнє є правонаступником НПЗ. Представники АТ вважають, що воно не несе відповідальності за вказаним договором, бо НПЗ припинило свою діяльність, а товариство не зверталось до Правління АТ з вимогою переукласти вказаний договір.
На яке питання теми розраховано це завдання? Як треба вирішити справу?

31. Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Харкова звернулась до господарського суду з позовною заявою до виконкому ради Жовтневого р-ну м. Харкова і до товариства з додатковою відповідальністю “Алюмікс” (далі – товариство) про ліквідацію останнього за здійснення діяльності з неодноразовим та грубим порушенням податкового законодавства України.
З матеріалів справи вбачається, що товариство є товариством однієї особи, зареєстровано у встановленому законом порядку і діє на підставі статуту, затвердженого Коробейніковим. Починаючи з 01.01.2004 р. товариство не надає до податкових органів необхідних для нарахування та сплати податків документів та відомостей, що слід визнати неодноразовим та грубим порушенням законодавства. Крім цього, товариство не може продовжувати свою діяльність, бо єдиний учасник товариства Коробейніков помер, а спадкоємці відмовились від прийняття спадщини.
На яке питання теми розраховано це завдання? Як повинна бути вирішена справа?

32. Товариство з обмеженою відповідальністю “Мета” (далі – ТОВ) уклало договори підряду, відповідно до яких зобов’язувалось виготовляти жіночі куртки та передавати їх замовникам. Отримавши від останніх певну суму грошей як попередню оплату за виконання роботи, ТОВ не змогло налагодити виробництво. Замовники (виробничий кооператив “Дружба”, товариство з додатковою відповідальністю “Мрія”, фізична особа-підприємець Соколов) звернулися до ТОВ з вимогою негайно розірвати договір, виплатити неустойку та повернути отримані кошти. ТОВ визнало вимоги кредиторів, але задовольнити їх не змогло через відсутність коштів на поточному рахунку. Кредитори звернулися до господарського суду з вимогою порушити справу про банкрутство.
Акціонерне товариство “Престиж” (далі – АТ), яке здійснює пошив верхнього жіночого одягу, дізнавшись про неспроможність ТОВ розрахуватись по боргах, виявило згоду за власний кошт задовольнити вимоги кредиторів ТОВ, якщо на його баланс будуть переведені всі матеріальні та товарні цінності, які залишились у ТОВ, а також з ним буде переукладено довгостроковий договір оренди на право користування торговельним залом по вул. Сумській 104 м. Харкова, який до цього був укладений з ТОВ.
Проаналізуйте запропоновані ситуації. На яке питання теми розраховано це завдання? Вирішить справу.

Т е м а  8. Участь держави Україна,
Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах

(для самостійного вивчення)

П л а н

Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
Органи та представники, через яких діють у цивільних відносинах держава Україна, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Відповідальність за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим та територіальних громад.
Розмежування відповідальності за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб.

Т е м а 9. Об’єкти цивільних прав

Завдання

33. Для здійснення самозахисту сімнадцятирічний Варивода мав намір у спеціалізованій крамниці купити собі газовий пістолет, а своїй чотирнадцятирічній сестрі – газовий балончик . Продавець магазину відмовив Вариводі в укладенні договорів на тій підставі, що, по-перше, покупець є неповнолітнім, а по-друге, газова зброя – це об’єкт, обмежений в цивільному обороті.
Чи вірно поступив продавець? Визначте правовий режим спеціальних засобів самозахисту.

34. Після смерті Нестеренка залишилося майно, що йому належало на праві приватної власності, до складу якого входили гараж у кооперативі “Віраж”, золота каблучка (вартістю у десять мінімальних заробітних плат), мисливська рушниця, газовий пістолет, акції АТ “РОСТ” на загальну суму одна тисяча мінімальних заробітних плат, ощадна книжка на пред’явника на суму сто мінімальних заробітних плат.
Визначте порядок спадкування вказаних об’єктів.

35. Подружжя під час перебування у шлюбі набуло право спільної сумісної власності на житловий будинок, автомобіль “Таврія”, а також меблевий гарнітур відомої закордонної фірми та інші речі. До складу меблевого гарнітуру входили стіл, стільці, шафа та інші меблі. У справі про розлучення і поділ майна жінка наполягала на передачі їй у приватну власність житлового будинку, бо той був оформлений на її ім’я, а чоловікові пропонувала передати автомобіль “Таврія”, оскільки технічний паспорт оформлений на його ім’я. Чоловік, не заперечуючи проти передачі йому автомобіля, виказав згоду на компенсацію йому різниці у вартості будинку та автомобіля меблевим гарнітуром. Дружина ж наполягала на поділі меблевого гарнітуру.
Зробить висновок щодо справи. Визначте особливості поділу подільних та неподільних речей.

36. Фермер Сімко за договором зберігання передав до елеватора 50 т пшеничного зерна II сорту загальною вартістю 20 000 грн. Окремий договір було укладено на зберігання 2 т зерна пшениці твердих сортів, яке він закупив на насіння за кордоном на сільськогосподарській виставці. Вказане сортове зерно він мав намір засіяти і згодом замінити культивовані ним вітчизняні сорти пшениці. Вартість цього зерна в договорі вказана втричі вищою, ніж біржова вартість вітчизняного пшеничного зерна II сорту. Внаслідок різних суб’єктивних та об’єктивних причин (тепла зима, постійна вологість повітря, дах складу, що протікає) до весни зерно попріло і втратило придатність для використання за призначенням. Комісія районного управління сільського господарства на підставі лабораторних аналізів з’ясувала, що зерно придатне тільки на фуражні цілі та вартість його знизилась в декілька разів. Фермер зажадав від керівництва складу повернення зерна обох видів належної якості та кількості.
Вирішіть спір. У чому головна відмінність між родовими та індивідуально визначеними речами?

37. Андросов набув права власності на іменні акції АТ “Харківський м’ясокомбінат” (далі – АТ) при їх розповсюдженні шляхом відкритої підписки, а також на випущені АТ облігації. Вважаючи їх подальше утримання небажаним, він вирішив їх продати, однак не знайшовши покупців на вказані акції та облігації, звернувся до керівництва АТ з вимогою викупити у нього ці цінні папери. Керівництво АТ відмовилось. Тоді Андросов звернувся до суду з проханням зобов’язати керівництво АТ викупити належні йому акції та виплатити дивіденди у натуральному вигляді (продукцією АТ) за весь період знаходження у нього акцій, мотивуючи це тим, що дивіденди АТ нараховувались, але не виплачувались. Стосовно облігацій його вимога полягала у достроковому їх погашенні з виплатою вказаних у них грошових сум та відсотків, виплата яких відповідно до умов їх випуску передбачалась наприкінці строку їх обігу. У позовній заяві Андросов просив суд за рахунок коштів АТ компенсувати йому різницю вартості акцій на момент набуття прав на них при відкритій підписці та на момент розгляду позовної заяви. Відповідно виписки із біржової котировки вартість належних Андросову акцій зменшилась порівняно з номінальною вдвічі.
Дайте висновок по справі.

38. Щербаченко – засновник товариства однієї особи “Карт” (далі – товариство), яке займалося виробництвом гіпсокартону, склав заповіт, у якому заповідав товариство своєму сімнадцятирічному племіннику Андрію, який вже декілька років допомагав йому у веденні справ. Після смерті Щербаченка на товариство заявила вимоги його жінка, вказуючи, що воно підлягає поділу як спільно нажите майно. Батько Андрія, як його законний представник, заперечував проти позову, мотивуючи це тим, що товариство є суб’єктом, а не об’єктом права, тому не підлягає поділу.
Зробіть висновок по справі. Дайте поняття єдиного майнового комплексу як об’єкту цивільних прав.

39. Відповідно до договору купівлі-продажу АТ “Метан” (далі – АТ) передало ТОВ “Зовніекспотранс” (далі – ТОВ) свою продукцію на суму 100 мінімальних заробітних плат. За умовами договору ТОВ повинно було протягом десяти днів з моменту передачі продукції оплатити її вартість. Порушуючи умови договору, ТОВ відмовилось здійснити оплату переданої йому продукції. Свою відмову від виконання договірних зобов’язань воно мотивувало складним фінансовим становищем та відсутністю коштів на його рахунках. Голова правління АТ заявив позов до ТОВ, у якому просив господарський суд стягнути вартість поставленої ТОВ продукції у доларах США, які є на рахунку відповідача. З метою забезпечення позову позивач просив господарський суд винести ухвалу про накладення арешту на грошові кошти відповідача в іноземній валюті.
Вирішить спір. У чому особливість такого об’єкта цивільних прав як валютні цінності?

Т е м а 10. Правочини

Завдання

40. Леонідова та Фетисов 10 жовтня уклали в простій письмовій формі договір доручення (ст. 1000 ЦК України). На виконання цього договору Фетисов зобов’язався придбати у власність Леонідової комплект обумовлених старовинних речей в строк, що не перевищує двох місяців, та за суму не більше як 3000 грн. Зазначена сума грошей була передана 10 жовтня Леонідовою Фетисову з видачею останнім боргової розписки, а 25 жовтня Леонідовій стало відомо, що 12 жовтня Фетисов передав 3000 грн. Альошину за договором позики (ст. 1046 ЦК) під відсотки строком на один місяць. Вважаючи, що предметом договору позики є гроші, передані нею Фетисову для виконання договору доручення і власником яких вона продовжує бути, Леонідова звернулась до Фетисова з повідомленням про те, що вона в односторонньому порядку розриває договір доручення за мотивом втрати довіри і вимагає негайно повернути їй 3000 грн. Крім того, вона повідомила, що буде вимагати визнання недійсним договору позики, укладеного між Фетисовим та Альошиним, оскільки його зміст суперечить закону. Це протиріччя, на її думку, полягає в тому, що оскільки позикодавець передає іншій стороні договору позики гроші у власність, то і він сам мусить бути власником цих грошей.
Фетисов у відповідь на повідомлення Леонідової заперечив наступне. По-перше, на його думку, Леонідова не може розривати договір доручення в односторонньому порядку згідно зі ст.525 ЦК, враховуючи ще й те, що в самому договорі доручення міститься умова про те, що сторони не вправі цього робити. По-друге, у нього ще є достатньо часу для виконання договору доручення в повному обсязі. По-третє, у Леонідової немає підстав для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору позики, бо вона не є стороною в ньому.
На які питання теми розраховане завдання? Як треба вирішити проблеми, що виникли у зв’язку з цими питаннями?

41. Феоктистов та Першин вирішили укласти договір купівлі-продажу будматеріалів на суму, що перевищує у п’ять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів фізичних осіб, з розстроченням оплати товару на 14 місяців від дня укладення договору. При цьому в них виникла суперечка щодо форми цього договору. Першин вважає, що цей договір не може укладатися в усній формі, оскільки згідно зі ст. 206 ЦК він не є договором, що повністю виконується сторонами в момент його вчинення. Феоктистов виходить з того, що відповідно до ст. 208 ЦК письмова форма договору між фізичними особами необхідна лише тоді, коли він укладається на суму, що перевищує не менше як в 20 разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів фізичних осіб. Він не згоден з тим, що цей договір не є таким, що повністю виконується сторонами в момент його вчинення, оскільки ст. 694 ЦК закріпила правило про те, що з моменту передання товару і до його оплати, товар, проданий в кредит, визнається таким, що перебуває у заставі у продавця для забезпечення виконання покупцем його обов’язку щодо оплати товару.
На які питання теми розраховане завдання? Дайте на них аргументовані відповіді.

42. Арістов, який є власником дачного будинку у м. Чорноморську, 10 березня 2004 р. вчинив з Івкіною договір оренди будинку строком на шість місяців. У договорі була встановлена щомісячна орендна плата у розмірі 200 грн на місяць. При цьому в день вчинення договору Івкіна сплатила Арістову аванс у розмірі 200 грн, а решту зобов’язалась сплатити після закінчення строку дії договору. Крім того, у договорі було обумовлено, що права і обов’язки сторін припиняються, якщо у період між 20-м і 30-м червня до Арістова у м. Чорноморськ приїде його син з родиною у відпустку. Фактично Івкіна почала користуватися будинком 20 травня. Син Арістова з родиною приїхав до батька 2 липня. Івкіна, посилаючись на умови договору, відмовилась звільнити орендований будинок. Син Арістова пояснив батькові, що затримався з приїздом у зв’язку з отриманням від нього телеграми про тяжку хворобу брата, що мешкає у Москві. Отримавши телеграму, син Арістова змушений був заїхати в Москву, але там дізнався, що брат вже тиждень знаходиться за кордоном у відрядженні. При цьому він з’ясував, що телеграму надіслав не батько Арістова, а Федірко на прохання Івкіної. У зв’язку з викладеним, Арістов звернувся до суду з позовом про звільнення Івкіною орендованого будинку та сплати нею орендної плати у повному обсязі.
Івкіна пояснила, що вимоги Арістова про звільнення будинку не визнає, оскільки умова, про яку йшлося в договорі, не настала. Крім того, вона вважає, що повинна сплачувати орендну плату лише з 20 травня, тобто з дня, коли вона фактично почала користуватися будинком.
На які питання теми розраховане завдання? Якому вирішенню підлягає цей спір?

43. Акціонерне товариство “Луч” – постачальник (далі – АТ) та ТОВ “Простір” (далі – ТОВ) уклали договір про реалізацію останнім товару, який надійде від постачальника. У договорі зазначалося, що оплата товару здійснюється ТОВ протягом 30 днів. За 20 днів після отримання товару ТОВ реалізувало лише його частину і перерахувало суму від його реалізації постачальнику, з урахуванням винагороди, яка належала йому. АТ звернулося до господарського суду про сплату ТОВ решти суми від реалізації товару та відшкодування збитків. Директор ТОВ, заперечуючи проти цього, пояснив, що розцінює цей договір як договір комісії, згідно з яким зобов’язаний перераховувати суми через 30 днів після реалізації, а не через 30 днів після укладення договору, що, на його думку, й становить відмінність договору на реалізацію від договору купівлі-продажу. ТОВ звернулося до господарського суду з зустрічним позовом про тлумачення змісту цього договору і визнання його недійсним в разі, якщо суд дійде висновку, що він не є договором комісії. Підставою для вирішення договору недійсним, на думку ТОВ, є помилка в обставинах, які мають істотне значення.
На які питання теми розраховане це завдання? Як буде вирішено цій спір?

44. Єгоров є учасником повного товариства “Повне товариство: Іванов, Петров і компанія” (далі – ПТ), в засновницькому договорі якого встановлено правило про те, що ведення справ ПТ здійснюється Івановим та Петровим. Єгоров, отримавши довіреність лише від Іванова (Петров у цей час був у відрядженні), уклав від імені ПТ договір з фізичною особою – підприємцем Рудаковим. Повернувшись із відрядження, Петров заявив, що ПТ повинно вимагати визнання цього договору недійсним, оскільки для вчинення договору Єгорову потрібна була і його довіреність. При цьому Петров посилався на ч.2 ст. 207 ЦК, згідно з якою правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Дізнавшись про це, Рудаков заявив, що згідно з ч.1 ст. 122 ЦК у відносинах з третіми особами ПТ не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників ПТ щодо права діяти від імені останнього, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення договору знала чи могла знати про відсутність в учасника ПТ права діяти від його імені.
На які питання теми розраховане це завдання? Як треба вирішити проблеми, що виникли у зв’язку з цими питаннями?

45. Скориставшись відсутністю батьків, шістнадцятирічний Назаров за гроші, отримані у вигляді заробітної плати, купив у Сергійова бінокль вартістю 30 грн, продав Ахметьєву ковзани з черевиками вартістю 30 грн, а магнітолу (з незначними дефектами) поміняв з Вікторовим на спортивний велосипед вартістю 150 грн. Батько Назарова, повернувшись з лікарні і дізнавшись про правочини, вчинені сином без його згоди, звернувся з позовом до суду про визнання цих правочинів недійсними. Оскільки Вікторов встиг відремонтувати магнітолу, він звернувся з зустрічною вимогою про відшкодування завданих йому збитків.
На які питання теми розраховане це завдання? Як треба вирішити цю справу? Що зміниться, якщо сторонами в договорах, що уклав Назаров, були особи у віці від 14 до 18 років ?

46. Пархоменко – опікун п’ятирічного Сергєєва, як продавець самостійно уклав від його імені та в його інтересах договір купівлі-продажу спортивного тренажера за ціною 300 грн. Брат покійного батька Сергєєва вважає, що предметом цього договору є цінне майно і тому договір про його відчуження може укладатися лише з дозволу органу опіки та піклування. Він звернувся до суду з позовом про визнання цього договору недійсним та про застосування наслідків недійсності договору. Опікун Пархоменко вважає, що, по-перше, спортивний тренажер призначений лише для дорослих людей, і ним п’ятирічна дитина користуватися не може, отже, не може бути для неї корисним, по-друге, в коштах, отриманих від продажу цього тренажера, була потреба – для придбання дитячого велосипеду та зимового одягу.
На які питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

47. Іванов, що страждав на захворювання бронхіальною астмою і проживав у власному будинку, розташованому поруч із металургійним комбінатом, перед від’їздом на лікування в іншу місцевість доручив Федотову обміняти цей будинок на інший або приватизовану квартиру меншої площі поблизу моря.
Скориставшись дорученням, Федотов обміняв будинок Іванова на однокімнатну приватизовану квартиру своєї двоюрідної сестри. Іванов, проживши в квартирі зиму, з’ясував, що вона має істотні недоліки, пов’язані з промерзанням стін, і звернувся з позовом до суду про визнання договору міни недійсним на підставі ст. 230 ЦК як вчинений під впливом обману. Ним зазначалося, що Федотов і його сестра знали про недоліки квартири.
На які питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

48. Кирилов, погрожуючи зброєю, заволодів шапкою з цінного хутра, що належала Смирнову. Згодом, дізнавшись, що за цим фактом порушено кримінальну справу, Кирилов на квартирі потерпілого передав останньому певну суму грошей, нібито за куплену річ. У судовому засіданні Смирнов пояснив, що він дійсно отримав гроші, але у розмірі значно меншому, дійсної вартості шапки, і зробив це для того, щоб не мати в майбутньому неприємностей від Кирилова.
На які питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

49. Шилов, дізнавшись що проти робітників організації, в якій він працював, порушено кримінальну справу і йому також може загрожувати притягнення до кримінальної відповідальності, за кілька днів до арешту продав свій мотоцикл Харитонову. Гроші покупець мав віддати дружині Шилова пізніше, а мотоцикл було передано тоді ж. Через деякий час Шилова було засуджено до позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належало на праві приватної власності. Прокурор, вважаючи, що конфіскації підлягає і мотоцикл, заявив позов про визнання правочину купівлі-продажу мотоцикла недійсним, оскільки Шилов хотів уникнути конфіскації.
На яке питання теми розраховано це завдання? Як слід вирішити справу?

50. Дмитров у вересні 2005р. зробив обмін з Олійником неізольованої кімнати площею 14 м2 на його ізольовану однокімнатну квартиру меншої площі. У зв’язку з тим, що нова кімната виявилася сирою, про що Дмитров дізнався лише оселившись у ній, він звернувся до суду з позовом про визнання правочину недійсним. В судовому засіданні Олійник, заперечуючи проти позову, пояснив, що Димитров неодноразово оглядав кімнату і мав повне уявлення про її стан. Дмитров підтвердив, що він дійсно двічі (у червні та серпні) оглядав квартиру і залишився задоволений нею, але це було влітку, за сухої погоди, коли неможливо було передбачити, що взимку кімната відсиріє і саме через це виявиться непридатною для проживання.
На яке коло питань розраховане це завдання? Як слід вирішити справу?

51. Романова – власниця половини житлового будинку уклала з Володіною договір довічного утримання. Через рік, під тиском своєї сестри, Романова подала заяву про розірвання договору, мотивуючи це тим, що Володіна неналежним чином виконувала свої обов’язки. Через місяць після цього Романова померла. Її сестра подала позов про визнання договору довічного утримання між Романовою і Володіною недійсним, як такого, що був укладений під впливом тяжкої для Романової обставини на вкрай невигідних для останньої умовах.
Суд позов задовольнив. Володіна звернулася до апеляційного суду з проханням скасувати рішення місцевого суду, мотивуючи це тим, що, по-перше, такі договори укладаються лише за тяжких обставин, а саме – у разі непрацездатності особи, яка не може самостійно себе утримувати. По-друге, в умовах договору, посвідченого нотаріусом, передбачається місячний розмір матеріального забезпечення і тому для Романової умови договору не були вкрай невигідними, а навпаки. Апеляційний суд погодився з доводами Володіної і скасував рішення місцевого суду.
На яке питання теми розраховано це завдання? Як слід вирішити справу?

Т е м а 11. Представництво

Завдання

52. Акціонерне товариство “Колос” (далі – АТ) звернулось до суду з позовом до агрофірми “Зоря” про визнання недійсним договору на поставку мінеральних добрив. В обґрунтуванні позову було зазначено, що керівник відділу маркетингу, який підписав договір, не мав повноважень діяти від імені АТ. Суд виніс рішення про задоволення позову.
Як повинна бути вирішена ця справа? Як юридична особа здійснює свої цивільні права та обов’язки?

53. Акціонерне товариство (далі – АТ), що виготовляло безалкогольні напої, 15 червня 2004 р. видало Апраксіну довіреність без зазначення строку дії для закупівлі у фермерських господарствах помідорів за ціною 2 грн за 1 кг. Апраскін здійснював закупівлю помідорів до жовтня 2004 р. У липні 2005 р. Апраскін здійснив закупівлю 10 т помідорів за ціною 1 грн 90 к., але АТ відмовилося прийняти помідори і оплатити їхню вартість, мотивуючи свою відмову тим, що, по-перше, на цей час воно вже закупило помідори у інших виробників за значно нижчою ціною, та, по-друге, дія довіреності від 15.06.2004 р. припинилася, оскільки минуло більше одного року з моменту її видачі, а отже, Апраскін діяв без повноважень.
На яке питання теми розраховано це завдання? Вирішить справу.

54. Злотов 1 лютого 2004 р. видав довіреність Потапенку строком на два місяці на продаж останнім телевізора ціною не менше ніж 10 мінімальних заробітних плат. Довіреність була посвідчена командиром військової частини, де Злотов працював водієм. Оскільки комісійний магазин відмовився прийняти телевізор на комісію, а покупця Потапенко не знайшов, він, не повідомивши свого довірителя, 10 травня того ж року видав довіреність (у порядку передоручення) у простій письмовій формі строком на шість місяців своєму синові. Останній продав телевізор, але за ціною, вдвічі меншою, ніж указана у першій довіреності. Злотов зажадав від Потапенка відповідної доплати або повернення телевізора, на що останній відповів, що всі претензії слід адресувати не йому, а його сину.
На яке питання теми розраховано це завдання? Вирішить справу.

55. Котлов видав довіреність своїй дружині на отримання грошового вкладу у філії Ощадбанку. Після смерті Котлова його мати як спадкоємиця за законом першої черги подала позов до невістки про витребування в останньої отриманого нею грошового вкладу, оскільки він був внесений на ім’я Котлова ще до реєстрації шлюбу, а отже, входить до складу спадщини. Суд задовольнив позов. У апеляційній скарзі відповідачка, не погоджуючись із рішенням суду, вказала на те, що, оскільки її чоловік видав їй довіреність на отримання вкладу без будь-яких обмежень, вона набула право розпоряджатися грошима на свій розсуд і тому витратила їх на поховання чоловіка.
Розгляньте доводи сторін. Як співвідносяться такі поняття як “повноваження” і “представництво”?

56. Єфремов, який працював у товаристві з обмеженою відповідальністю “Спецналагодження” (далі – ТОВ), відбуваючи в складі бригади в довгострокове відрядження, видав своєму колезі Василенку довіреність на отримання заробітної плати. Оскільки виїзд у відрядження не відбувся, Єфремов попросив Василенка повернути довіреність. У день видачі заробітної плати Єфремов дізнався, що його гроші касир видав по довіреності Василенку. Останній не заперечував цього, але пояснив, що повернути отримані гроші зараз він не може, бо витратив їх на придбання холодильника. Через деякий час Василенко звільнився з роботи за власним бажанням і потрапив до лікарні, що завадило йому повернути гроші. Єфремов звернувся з позовом до ТОВ про видачу йому заробітної плати на тій підставі, що наказ про його відрядження не був виданий, а бухгалтерія ТОВ знала або повинна була знати, що відрядження бригади було відкладене, тому касир не вправі була видавати його заробітну плату Василенку.
На яке питання теми розраховано це завдання? Вирішить справу.

Т е м а  12. Здійснення цивільних прав і виконання
цивільних обов’язків. Захист цивільних прав

Завдання

57. Після смерті Ткачука відкрилася спадщина (квартира у м. Харкові), на яку могли претендувати як спадкоємці за законом першої черги його дружина, дві доньки, які проживали разом із спадкодавцем, та син, який мешкав в іншій державі. Через три місяці після смерті чоловіка дружина звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Одна донька відмовилися від прийняття спадщини на користь матері. Від другої доньки та сина ніяких заяв до нотаріальної контори не надходило протягом шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК).
Які існують способи здійснення суб’єктивних цивільних прав? За допомогою яких дій і в який строк може відбуватися здійснення цивільних прав у спадкових правовідносинах при прийнятті спадщини?

58. Мішкина звернулася до нотаріуса з проханням посвідчити договір, за яким вона передає своїй знайомій Самохіній право на отримання протягом одного року аліментів від її колишнього чоловіка, щоб таким чином розрахуватися за придбаний нею у Самохіної невеличкий меблевий гарнітур.
Що має відповісти нотаріус?

59. Березіна уклала договір купівлі-продажу своєї трикімнатної квартири, що знаходилася у домі, розташованому в центрі м. Харкова. Через деякий час прокурор Дзержинської районної прокуратури м. Харкова звернувся до міського суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Як з’ясувалося, Березіна мала чотирьох неповнолітніх дітей, яких вона при поданні документів на приватизацію не вказала як таких, що мешкають з нею в квартирі, а зазначила, що вони проживають у її матері в селищі поблизу м. Харкова. Після того як Березіна в результаті приватизації стала єдиним власником квартири вона продала її Кривко.
Як повинна бути вирішена справа? Які основні засади здійснення суб’єктивних цивільних прав?

60. Лук’яненко, що проживав із сім’єю в невеличкому будинку, успадкованому від батьків, вирішив поліпшити свої житлові умови шляхом будівництва нового будинку на земельній ділянці, де був розташований старий будинок. У зв’язку з цим він звернувся до районної ради за погодженням проекту нового будинку, однак в дозволі на будівництво йому було відмовлено з посиланням на те, що відповідно до запропонованого на затвердження проекту новий будинок буде перекривати природне освітлення сусіднього будинку. Лук’яненко, вважаючи, що його права як власника земельної ділянки порушені, звернувся із скаргою до суду.
Яке рішення повинен винести суд?

61. Фонд державного майна України (далі – ФДМУ) – наймодавець уклав договір найму (оренди) споруди з товариством з обмеженою відповідальністю “Спортивний медико-відновлювальний центр” (далі – ТОВ) – наймачем, відповідно до умов якого останній зобов’язався своєчасно здійснювати поточний і капітальний ремонт споруди. Через три роки ФДМУ звернувся до господарського суду з вимогою розірвати договір найму (оренди) на підставі ст. 783 ЦК, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору і протягом більш ніж двох років не здійснив не тільки капітального, але навіть і поточного ремонту. Перевірка технічного стану споруди показала, що експлуатаційна якість її незадовільна (деякі конструкцій та приміщень потребують невідкладного ремонту, покрівля має значні пошкодження). Від-повідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що, по-перше, договором найму (оренди) не конкретизовано періодичність проведення ремонту; по-друге, позивач (наймодавець) відповідно до ст. 776 ЦК повинен сам здійснювати капітальний ремонт переданого у найм майна. Однак, не дивлячись на це, ТОВ вже уклало договір з іншою юридичною особою на проведення ремонтних робіт. Позивач з доводами наймача не погодився, посилаючись на недотримання останнім умов договору, які повністю відповідають вимогам п.2 ст.18 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”.
Яким чином повинні виконуватися цивільні обов’язки? Вирішить справу.

62. Круглова уклала договір побутового підряду на ремонт свого холодильника з приватним підприємцем Петровим. У договорі було зазначено, що ремонт буде здійснено протягом одного місяця. За згодою сторін у договір був внесений пункт, відповідно з яким усі спори між контрагентами мають вирішуватися лише шляхом переговорів без звернення до суду. Після того, як пройшло три місяці з моменту укладення договору, а холодильник не був відремонтований, Круглова звернулася з письмовою претензією до Петрова, проте відповіді не отримала.
Чи втратила Круглова право на судовий захист? Які способи захисту порушеного права можуть бути застосовані Кругловою?

63. Лавриненко уклав у простій письмовій формі договір купівлі-продажу комп’ютера з акціонерним товариством “Дніпро” (далі – АТ) із розстроченням оплати на один рік. Через три місяці він продав комп’ютер Кравченко та звільнився з роботи. Тоді АТ звернулося до нотаріуса з проханням вчинити виконавчий напис на договорі купівлі-продажу у кредит для стягнення заборгованості з Лавриненка у безспірному порядку. Нотаріус відмовив у вчиненні виконавчого напису і АТ звернулося до суду за захистом свого права.
Як повинна бути вирішена справа?

64. Букрєєва з м. Полтави приїхала у м. Харків провідати рідного брата Коваленка. Однак зустрічі родичів не відбулося. У квартирі брата тепер проживав незнайомий чоловік, який нічого їй не пояснив. Сусіди розповіли, що Коваленко не проживає у цій квартирі більше року, а майже три місяці там мешкає Савченко, який, щоб потрапити у квартиру, позламував замки вхідних дверей. Букрєєва звернулася до районної прокуратури м. Харкова з вимогою вжити заходів до притягнення Савченка до відповідальності за самовільне заняття квартири її брата. Опитаний прокурором під час попередньої перевірки Савченко засвідчив, що квартиру він купив у Коваленка, але той, отримавши гроші, не залишив ключів від неї. Тому він як новий власник застосував відповідні засоби, щоб забезпечити можливість користуватися своєю квартирою. Наведені аргументи є, з його точки зору, підставою вважати свої дії правомірними.
Як буде вирішена ця справа? Які існують способи захисту цивільних прав?

65. Куліш у своєму гаражі, що знаходився на земельній ділянці, що належить йому на праві приватної власності, відкрив авторемонтну майстерню. У зв’язку з великою кількістю замовлень він вирішив перебудувати гараж, значно збільшивши його площу. Орган місцевого самоврядування, до якого звернувся Куліш за узгодженням проекту, відмовив йому у видачі дозволу на будівництво, бо на діяльність Куліша надійшли скарги сусідів по вулиці, в яких зазначалося, що підприємницька діяльність останнього спричиняє їм значні незручності, а саме – постійний шум, загазованість, підвищену небезпеку. Куліш, вважаючи, що як власник земельної ділянки і гаража він має право на свій розсуд використовувати це майно, розпочав перебудову гаража. Сусіди ж перед в’їздом у гараж Куліша вирили величезну яму, чим позбавили його можливості користуватися цим приміщенням і здійснювати підприємницьку діяльність. Куліш звернувся до суду за захистом свого майнового права.
Як слід вирішити справу?

Т е м а  13. Цивільно-правова відповідальність

Завдання

66. Мосін попросив водія таксі відвезти його у м. Дергачі. Водій, посилаючись на серцевий напад, вийшов з машини до аптеки за медикаментами, залишивши ключ в замку запалювання. Скориставшись тим, що машина залишена без нагляду, Мосін сів за кермо, рушив з місця і скоїв наїзд на машину Гарківця, що стояла на узбіччі. Внаслідок наїзду таксомоторному парку та Гарківцю було заподіяно матеріальні збитки. Гарківець звернувся з позовом про стягнення з таксомоторного парку і Мосіна 6700 грн (вартість ремонту автомобіля). Міський суд Київського району м. Харкова стягнув з Мосіна на користь Гарківця 6700 грн, звільнивши таксомоторний парк від матеріальної відповідальності. Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на те, що шкоду повинен відшкодовувати власник джерела підвищеної небезпеки, Мосін оскаржив рішення суду.
Як слід вирішити цю справу? Який вид відповідальності тут має місце?

67. За договором перевезення залізниця була зобов’язана доставити товариству з обмеженою відповідальністю “Одяг” (далі – ТОВ) три контейнери трикотажних виробів на суму 4000 грн. Через аварію частина вантажу вартістю 2000 грн стала непридатною до використання. Решта трикотажних виробів забруднилася, внаслідок чого вартість трикотажу склала 1000 грн. Залізниця претензію ТОВ задовольнила у сумі 3000 грн, а в частині стягнення неодержаного прибутку в сумі 2000 грн відхилила. У зв’язку з цим ТОВ, посилаючись на ст. 22 ЦК України та п.110 Статуту залізниць України, просило господарський суд стягнути з залізниці 2000 грн.
Чи підлягає позов ТОВ задоволенню? Визначте, в якому розмірі несе відповідальність залізниця за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу.

68. Харківське відділення акціонерної страхової компанії “Оранта” звернулося до суду з позовом до батьків Сашка (16 років) і Сергія (13 років) про відшкодування збитків. Позивач посилався на те, що внаслідок дій цих дітей, які розпалили вогонь у будівельному вагончику і спричинили пожежу, було пошкоджено і знищено майно осіб, які мешкають поруч. За договорами страхування потерпілим було виплачено у сукупності 20000 грн. У зв’язку з цим позивач просив зазначену суму стягнути з відповідачів. Рішенням суду з батьків Сашка та Сергія на користь позивача була стягнена солідарно зазначена сума позову.
Чи правильне рішення прийняв суд?

69. Орендодавець – Харківське представництво Фонду державного майна України звернулося до суду з вимогами до орендаря ТОВ “Світанок” про відшкодування збитків, які були завдані пожежею в орендованому складському приміщенні. До складу збитків було віднесено: суму, на яку зменшилася вартість складського приміщення; орендну плату за час проведення необхідного ремонту приміщення; вартість ремонту згідно із кошторисом; суму страхового відшкодування, яку отримав би орендодавець, якщо б орендар застрахував складське приміщення на користь орендодавця відповідно до умов договору.
Суд встановив наявність вини ТОВ “Світанок” у пожежі в складському приміщенні.
Які збитки підлягають відшкодуванню?

70. Між товариством з обмеженою відповідальністю “Меблева фабрика “Мрія” (далі – ТОВ) та акціонерним товариством “Готель “Будапешт” (далі – АТ) 3 січня 2004 р. було укладено договір поставки партії меблів загальною вартістю 300 тис. грн. За прострочення виконання зобов’язання сторони передбачили в договорі відповідальність у формі неустойки в розмірі 0,5% суми боргу за кожен день прострочення. Згідно з умовами договору меблі були поставлені трьома рівними партіями, кожна на суму 100 тис. грн відповідно 1, 15, та 25 лютого 2005 р. У той же час покупець (АТ) повинен був сплатити вартість кожної партії протягом п’яти днів з моменту отримання меблів. Однак зобов’язання було виконано ним лише частково – 3 лютого на рахунок ТОВ надійшло 100 тис. грн, 18 лютого – 100 тис. грн, решту суму боргу АТ не сплатив.
4 березня 2006 р. ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з АТ в сумі 118 500 грн, а саме: 100 тис. грн основного боргу, 18 500 грн пені. Позивач також вимагав відшкодування інфляційних збитків. Відповідач проти позову в частині стягнення пені заперечував, посилаючись на те, що не зміг своєчасно розрахуватися з боржником внаслідок значного зменшення кількості клієнтів, відсутності запланованих дотацій з місцевого бюджету, скрутного фінансового становища. Тому він вважав, що прострочення сталося не з його вини. Крім того, відповідач просив суд у стягненні пені відмовити, оскільки позивач пропустив встановлений ст. 258 ЦК строк позовної давності.
Яке рішення повинен прийняти господарський суд?

71. Банк “Південно-західний” (далі – банк) та товариство з обмеженою відповідальністю “Тувілея” (далі – ТОВ) уклали договір 22 березня 2004 р. про надання ТОВ кредиту в сумі 42 000 грн строком на шість місяців за умови сплати 37% річних за користування кредитом. За прострочення повернення кредиту та відсотків за його користування встановлювалася пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення. Незважаючи на те, що згідно з умовами договору кредитні ресурси повинні бути надані ТОВ у день його укладення, сума кредиту була перерахована позичальнику лише 10 квітня. При цьому банк послався на відсутність вільних кредитних коштів внаслідок неповернення кредитів іншими боржниками. Тоді ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з банку збитків в сумі 150 000 грн, оскільки внаслідок несвоєчасного надання коштів вимушено було сплатити 12 000 грн пені іншим кредиторам та взяти в іншому банку кредит під підвищений відсоток. Крім того, ТОВ просило стягнути кошти за заподіяну моральну шкоду.
Банк просив суд зменшити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, наполовину, врахувавши при цьому його складне фінансове становище і заперечував проти компенсації моральної шкоди, мотивуючи це тим, що, по-перше, юридична особа не може страждати і тому їй моральної шкоди не може бути завдано. По-друге, із договірних зобов’язань не випливає обов’язок компенсації моральної шкоди. Це можливо лише у недоговірних зобов’язаннях.
Чи підлягає позов задоволенню?

72. На прийомі громадян суддя отримав позовні заяви від сім’ї Волкових та від пенсіонера Гаврилова, де було зазначено наступне. Сім’я Волкових придбала в магазині кольоровий телевізор вартістю 1 800 грн. За місяць телевізор перестав працювати через технологічний брак кінескопа, що було встановлено експертизою. Волков звернувся до торговельної організації з вимогою про заміну телевізора, однак йому було відмовлено з посиланням на те, що телевізор є товаром відомого виробника і його заміна може проводитися лише в спеціалізованих організаціях, які мають офіційний статус розповсюджувача продукції цього виробника, і тому створили спеціальний обмінний фонд для таких випадків. Всупереч вимогам, по закінченні трьох місяців Волков отримав від продавця тільки суму, необхідну для ремонту телевізора, причому протягом цього часу сім’я Волкових, в якій виховується двоє неповнолітніх дітей, була взагалі позбавлена можливості дивитися телевізор, а діти – отримувати необхідні знання з освітніх програм.
В іншій заяві йшлося про те, що пенсіонер Гаврилов придбав телевізор чорно-білого зображення вартістю 600 грн, кінескоп якого виявився несправним, і при майже тотожних обставинах та строках, які з сім’єю Волкових, всупереч його вимогам відремонтувати або замінити кінескоп йому так само виплатили вартість необхідного ремонту. В своїй позовній заяві Гаврилов зазначав, що він є літньою хворою людиною і мешкає поза межами населеного пункту, де придбавав телевізор, що кожен черговий приїзд до продавця в надії позасудового вирішення питання був пов’язаний для нього із значними труднощами. Судом також встановлено, що телебачення фактично є для Гаврилова чи не єдиним засобом спілкування з зовнішнім світом, а несправний телевізор це унеможливлює.
Розглянувши вказані справи в один день, суд постановив рішення про стягнення з відповідача на користь Волкова та його сім’ї 300 грн моральної шкоди, на користь Гаврилова – 800 грн.
Дайте своє бачення законності та обґрунтованості рішення суду.

Т е м а  14. Строки та терміни у цивільному праві.
Позовна давність

Завдання

73. 10 липня Гончарова у магазині “Доміно” купила зимові чоботи. Через кілька днів до неї прийшла подруга і переконала її в тому, що чобітки такого фасону вже виходять з моди і їй краще придбати іншу модель. 26 липня Гончарова прийшла до магазину і попросила обміняти придбані чобітки на інші. Однак продавець відмовився це зробити, посилаючись на пропуск Гончаровою встановленого Законом України “Про захист прав споживачів” 14-денного строку. Гончарова наполягала на своїх вимогах, стверджуючи, що, по-перше, з 18 по 24 липня вона хворіла (підтверджено листком про непрацездатність), по-друге, 24 і 25 липня магазин був закритий у зв’язку з вихідними днями. Крім того, на її думку, щодо пропуск строку в даному випадку не можна говорити, бо обчислення строку має починатися з часу настання зимового сезону.
Як слід вирішити спір? Чи зміниться рішення задачі, якщо Гончарова звернулася б до магазину 27 липня?

74. Товариство з обмеженою відповідальністю “Арсенал” (далі – ТОВ) через недопоставку йому за договором 10 електромоторів у першому кварталі 2005 р. звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з постачальника неустойки та відшкодування збитків. Господарський суд, зазначивши, що позов було заявлено у червні 2006 р., у позові відмовив у зв’язку з пропуском строку позовної давності. ТОВ оскаржило рішення суду, посилаючись на те, що по-перше, воно неодноразово вимагало від постачальника (у квітні 2005 р. і лютому 2006 р.) добровільної сплати неустойки і збитків, і 10 березня 2006 р. відповідач обіцяв до 1 травня їх сплатити. По-друге, строк позовної давності за вимогою по відшкодуванню збитків не сплив. По-третє, господарський суд не має права за власною ініціативою застосовувати позовну давність.
Чи правомірні доводи позивача? З якого моменту починається перебіг позовної давності?

75. Сім’я Захарченків, яка складалася з чотирьох осіб (батько, мати, 15-річний син Антон і 12-річна донька Олена) приватизувала трикімнатну квартиру в м. Харкові в квітні 2004 р. У травні цього ж року вони продали її і придбали чотирьох-кімнатну квартиру, право власності на яку оформили в рівних частинах на батька і матір. По досягненні повноліття у вересні 2006 р. Антон звернувся до суду з позовом до батьків про визнання за ним частки в чотирьох-кімнатній квартирі. У позові Антону було відмовлено через пропуск позовної давності.
Чи правильне рішення суд? Дайте роз’яснення.

76. Гавриленко у січні 2004 р. виїхав у тривалу експедицію до Анголи. У лютому цього ж року з його квартири були викрадені різні речі, в тому числі відеокамера. Про крадіжку він дізнався лише у червні 2004 р., коли повернувся додому. На цей час ні речі, ні злочинці знайдені не були. У лютому 2007 р. у комісійному магазині він побачив свою відеокамеру, здану на комісію Онищенком, який помер наприкінці березня 2007 р. У серпні 2007 р. Гавриленко звернувся до суду з позовом до жінки померлого про витребування відеокамери, яку та встигла забрати з магазину. Однак у задоволені позову було відмовлено, оскільки за заявою відповідачки про застосування позовної давності, суд дійшов висновку, що позовна давність була пропущена. У скарзі до апеляційного суду позивач наголошував на тому, що суд неправильно обчислив строк позовної давності, визначивши початок його перебігу від дня крадіжки речей. На думку позивача, цей строк слід обчислювати від дня, коли знайдено відеокамеру і стало можливим визначити відповідача.
Як має бути вирішена ця справа?

77. Леоненко 15 серпня 2007 р. звернувся до суду з позовом про захист його честі та гідності й стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн з видавництва “Блискавка”, яке видало у січні 2004 р. новий тираж роману “Балагур”, в якому виведений образ Леоненка як зрадника. У позовній заяві він послався на рішення від 16.11.2000 р., яким було реабілітоване його чесне ім’я, а факти, наведені в романі, визнані такими, що не відповідають дійсності. Суд у позові відмовив у зв’язку з пропуском позовної давності.
Зробіть висновок по справі.

78. Ковальов домовився з бригадою підрядників про виконання ремонту в його трикімнатній квартирі. Договір містив, зокрема, пункт, згідно з яким позов до підрядників у разі порушення умов договору може бути заявлено протягом п’яти років від часу прийняття замовником роботи.
Чи допущено порушення правових норм, що регулюють позовну давність? Чи зміниться рішення, якщо в договорі передбачено дворічний строк позовної давності?

79. За договором позики 1 січня 2004 р. Коваленко (позичальник) отримав від Романова (позикодавця) грошеву суму, еквівалентну 1000 доларів США без визначення строку повернення. Через місяць (1 лютого) позикодавець письмово зажадав повернення грошей, але їх не отримав, а 10 лютого того ж року Коваленко відбув у довгострокове відрядження. Переказом через систему “Вестерн-Юніон” 1 квітня 2004 р. він повернув позикодавцю Ѕ частку позики, а решту обіцяв сплатити не пізніше 1 травня 2004 р. Після повернення із відрядження у грудні 2005 р. Коваленко було включено до складу обмеженого військового контингенту Збройних сил України під егідою ООН і відправлено до Косово, звідки він повернувся у лютому 2006 р. У серпні 2007 р. Романов звернувся до суду з позовом про сплату залишку боргу. Суд позов не задовольнив у зв’язку із пропуском позовної давності. У скарзі на рішення суду позикодавець зазначив, що строк позовної давності ним не пропущено, а суд припустився помилки.
Чи є підстави для задоволення скарги?

80. 15 липня 2004 р. ТОВ “Торговельна компанія “Гейзер” (далі – ТОВ “Гейзер”) поставила ТОВ “Експорт-ЛТД” дві партії електричних водонагрівачів власного виробництва на суму 5200 грн. Договір передбачав проведення оплати покупцем не пізніше 30 днів з дня передачі товару. Взяті на себе зобов’язання ТОВ “Експорт-ЛТД” своєчасно не виконало і неодноразово зверталося до кредитора з проханням про відстрочення боргу, але відповіді не отримувало. Повернути водонагрівачі ТОВ “Експорт-ЛТД” вже не мало можливості, тому що вони були реалізовані покупцям. 10 вересня 2007 р. боржник перерахував суму боргу на поточний рахунок покупця. 20 вересня на роботу в ТОВ “Експорт-ЛТД” був прийнятий юрисконсульт, який пояснив директору, що платіж проведено після спливу позовної давності й є можливість повернути його через суд як безпідставно сплачений (ст. 1213 ЦК). 26 вересня 2007 р. ТОВ “Експорт-ЛТД” подало позов до господарського суду про повернення вказаної суми, посилаючись на те, що у момент здійснення оплати йому не було відомо про сплив позовної давності.
Яке рішення має постановити суд?


Т е м а 15. Особисті немайнові права фізичної особи
та їх захист

Завдання

81. У журналі “Полум’я війни” була опублікована стаття про період репресій 30-х років, в якій зазначалося, що колишній член комуністичної партії Гопанчук збирав інформацію, яка потім була підставою для фабрикації незаконних вироків. До редакції газети звернувся син Гопанчука з вимогою опублікувати спростування цих відомостей тому що, на його думку, батько був скоріше жертвою, ніж катом. В 1939 р. Гопанчук був заарештований та звинувачений у змові по підготовці вибуху Кремля, а потім розстріляний. Після закінчення війни Гопанчук був реабілітований. Редакція журналу відмовилася спростувати інформацію на тій підставі, що син Гопанчука не надав доказів того, що опублікована інформація не відповідає дійсності. У той же час автор статті мав докази цієї інформації. Гопанчук був реабілітований у зв’язку з непричетністю до інкримінованої йому дії, а не за відсутністю тих фактів, що зафіксовані в публікації. Син Гопанчука звернувся з позовом до суду.
Яке рішення повинен винести суд?

82. Москаленко, який мешкав неподалік від Акціонерного товариства “Хімпром” (далі – АТ), що виготовляло пральні засоби, звернувся до санітарно-епідеміологічної станції з заявою про проведення аналізу повітря поблизу його житла. Проведене дослідження встановило багатократне перевищення змісту шкідливих хімічних речовин в повітрі поблизу будинку Москаленка, що могло викликати серцево-судинні захворювання, головний біль, підвищення артеріального тиску. Москаленко звернувся з позовом до суду з вимогою про закриття АТ та відшкодування заподіяної йому шкоди. Представник АТ проти цього заперечував, виходячи з того, що АТ є єдиним у регіоні товариством, що виготовляє засоби побутової хімії, тому його закриття неможливе. Що стосується забруднення довкілля, то представник АТ вказав, що вже розпочато реконструкцію АТ, заміну його обладнання на екологічно безпечне. На підставі цього представник АТ просив у позові відмовити.
Як повинно вирішити справу?

83. У журналі “Господарочка” було надруковано рекламну об’яву товариства з обмеженою відповідальністю “Дари природи” (далі – ТОВ) про лікувальні властивості крему для обличчя “Лілея”, який виготовлявся зі смоли тропічних дерев. Як вказувалося в об’яві, при застосуванні крему відсутні побічні ефекти та протипоказання. Комарова, прочитавши об’яву, придбала крем в магазині ТОВ, однак після його застосування в неї виникло подразнення шкіри обличчя, яке призвело до необхідності тривалого лікування в дерматологічній лікарні. За висновком проведеного спеціальною комісією обстеження, було встановлено, що подразнення шкіри обличчя виникло внаслідок застосування крему, який є несумісним з іншими видами косметичних засобів. До того ж, шкідливий вплив зазначеного крему збільшився ще й тому, що строк його придатності вже минув. Комарова звернулася до суду з позовом до редакції журналу з вимогою спростування інформації про лікувальні властивості крему та відсутність його побічних ефектів і про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок поширення цієї інформації; а також до АТ з вимогою про відшкодування шкоди за продаж товару неналежної якості та про відсутність повної інформації про продукцію АТ, зокрема крему “Лілея”.
Яке рішення повинен прийняти суд?

Т е м а 16. Право власності та інші речові права

Завдання

84. Левченко звернувся до управління споживчого ринку м. Харкова зі скаргою на кафе “Фіалка”, розташованого поряд з будинком, в якому проживає у квартирі, що належить йому на праві приватної власності. Він зазначив, що діяльність відповідача порушує спокій мешканців будинку: гучна музика з кафе, що звучить до двох годин ночі, позбавляє можливості нормального відпочинку. Управління споживчого ринку попередило кафе “Фіалка”, що в разі продовження ним неправомірних дій йому буде заборонено здійснювати свою діяльність. Кафе “Фіалка” вважає свої права порушеними, оскільки воно як власник може на свій розсуд використовувати своє майно.
Розберіть доводи сторін. Вирішить справу. Чи змінилося б рішення у разі, якщо Левченко проживав у квартирі, що перебуває у комунальній власності за договором найму житла?

85. Регіональне відділення Фонду державного майна в Харківській обл. провело аукціон з продажу об’єктів незавершеного будівництва і за його результатами уклало договір купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю “Прометей” (далі – ТОВ). Оскільки фінансовий стан ТОВ погіршився і не дозволяв завершити будівництво, воно через деякий час вирішило продати придбаний об’єкт акціонерному товариству “Слобода” (далі – АТ). Після укладення договору купівлі-продажу покупець звернувся до міського бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ) для оформлення права власності на об’єкт незавершеного будівництва. Йому було відмовлено в цьому, оскільки власником нерухомості, що підлягає реєстрації, воно стане тільки після завершення будівництва та введення в експлуатацію. АТ звернулося з позовом про оскарження дій БТІ, вважаючи, що таким чином порушені його права: в зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують його право власності, воно не може взяти в банку кредит під заставу об’єкта незавершеного будівництва та йому відмовлено у відведенні земельної ділянки. Одночасно позивач вимагав визнання за ним права власності на об’єкт незавершеного будівництва. Суд задовольнив позовні вимоги.
Чи вірно вчинив суд? Вирішить справу.

86. У 1996 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Поліпласт” (далі – ТОВ) придбало у акціонерного товариства “Червоний хімік” (далі – АТ) обладнання в робочому стані, що було змонтоване, налагоджене і знаходилося в будівлі на території продавця. У 2000 р. АТ звернулося з позовом до ТОВ про звільнення останнім будівлі. У суді АТ не надало документів, які б підтвердили його право власності на будівлю. За наданими сторонами документами суд встановив, що будівля у 30-х роках належала толевій артелі, після ліквідації якої будівлю було передано державному підприємству – заводу “Червоний хімік”. У 60-х роках будинок згорів і його відновлювали силами працівників заводу, але оскільки документи не були оформлені, він не значився на балансі заводу і тому при приватизації не увійшов до цілісного майнового комплексу АТ як правонаступника заводу “Червоний хімік”. На підставі наведеного в позові було відмовлено.
ТОВ звернулося до регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській обл. (далі – відділення) з пропозицією укласти договір оренди на будівлю, у чому йому було відмовлено, бо у відділення немає підстав вважати будинок державною власністю. Одночасно відділення звернулося до міського бюро БТІ для взяття на облік будівлі як безхазяйної. Після спливу річного строку з дня взяття будівлі як безхазяйної нерухомої речі на облік управління комунального майна Харківського міськвиконкому звернулося до суду с заявою про передачу будівлі у комунальну власність. ТОВ брало участь у справі як третя особа і просило суд відмовити в передачі будівлі до комунальної власності, оскільки такими діями порушуються його права на набуття права власності на будівлю за набувальною давністю.
Як буде вирішено справу?

87. За письмовим договором купiвлi-продажу Жукова продала, а Сімонова купила за 100 мiнiмальних заробітних плат житловий будинок. Оскiльки сарай, гараж та iншi будiвлi окремо в договорi не згадувалися, а передача їх покупцевi здiйснилася, Жукова через два роки звернулася до суду з позовом про стягнення з покупця додатково вартостi сараю (у розмiрi 10 мiнiмальних зарплат) і гаража (в розмiрi 20 мiнiмальних зарплат).
Чи пiдлягає позов задоволенню?

88. Мешканцю м. Харкова Авілову на правi приватної власностi належав будинок, який хотів придбати у нього за 16 тис. грн. Гаврющенко, мешканець м. Лозової. 5 травня 2006 р. Авілов і Гаврющенко засвiдчили договiр купiвлi-продажу будинку у нотарiальнiй конторi, здійснили його державну реєстрацію, і Гаврющенко передав Авілову 8 тис. грн, а решту грошей пообiцяв передати 20 травня 2006 р. у день переїзду в будинок для проживання.
У мiсцi розташування будинку 8 травня стався вибух газу в газомережi, i будинок повнiстю згорiв. Гаврющенко звернувся з позовом про витребування вiд Авілова 8 тис. грн. У свою чергу Авілов заявив зустрiчний позов до Гаврющенка з вимогою сплатити 8 тис. грн, вважаючи, що власником будинку став останнiй.
Як має бути вирішена ця справа? Як визначається момент переходу права власності до набувача за договором?

89. У 2004 р. Онуфрієнко продав Кузнєцову житловий будинок. У 2006 р. комунальними службами Київського району м. Харкова до Онуфрієнка були пред’явлені позови про стягнення заборгованості по комунальних платежах за газ, електроенергію, опалення. Онуфрієнко заперечував проти задоволення позовів, посилаючись на те, що власником будинку з 2004 р. є Кузнєцов, який також просив суд відмовити в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що будинок у 2005 р. згорів. Розглядаючи справу, суд встановив, що у БТІ відсутні відомості про знищення будинку, а його власником значиться Онуфрієнко.
Як слід вирішити справу?

90. Мозоліна отримала у спадщину вiд свого батька зiбрання рiдкiсних картин художникiв ХVIII ст. Оскiльки квартиру батька необхiдно було звiльнити, Мозоліна перевезла картини до себе на дачу, де вони почали псуватися. Дiзнавшись про це, мiське управлiння культури (далі – управління) пред’явило Мозоліній розпорядження про забезпечення належного утримання картин, якi являли собою значну художню цiннiсть. Мозоліна пояснила, що неспроможна нi фiзично, нi матерiально здiйснювати ремонт i опалення дачi, а без цього неможливо забезпечити належне зберiгання картин. Тодi управлiння заявило позов про вiдiбрання картин у Мозоліної з виплатою їй вiдповiдної грошової компенсацiї. Мозоліна проти позову заперечувала, пояснюючи, що цi картини для неї – пам’ять про батька, який збирав їх усе життя. Вона просила допомогти їй вiдремонтувати дачу i погоджувалася в обумовленi днi надавати бажаючим доступ для огляду зiбрання картин.
Яке рiшення повинен винести суд?

91. Пивоварову на праві приватної власності належав мікроавтобус. Навесні 2006 р., коли сталася повінь, працівники служби спасіння забрали в нього мікроавтобус для перевезення людей. Влітку цього ж року йому була перерахована вартість мікроавтобуса на його рахунок у банку. У вересні 2006 р. Пивоваров переконався на власні очі, що його мікроавтобус використовувався районною держадміністрацією, і звернувся до неї з вимогою про його повернення. Держадміністрація відмовила йому в цьому, пояснивши, що мікроавтобус було реквізовано і Пивоваров тепер не є його власником. Тоді останній звернувся до суду з позовом про вилучення та повернення йому мікроавтобуса, а також відшкодування збитків із урахуванням раніше перерахованої на його рахунок суми як відшкодування. На думку Пивоварова, мікроавтобус є його власністю, оскільки ніяких встановлених для реквізиції дій райдержадміністрація не провадила.
Розберіть доводи сторін. Вирішить справу.

92. Коваленко придбав у Лазутіна житловий будинок, зруйнував його і побудував новий. Через декілька років він помер, і спадкоємці звернулися до нотаріуса для оформлення права на спадщину. Нотаріус відмовив їм у цьому, посилаючись на неналежне оформлення Коваленком будівництва нового будинку. Спадкоємці оскаржили дії нотаріуса в суді.
Як буде вирішено справу?


Т е м а 17. Окремі об’єкти права власності

(для самостійного вивчення)

П л а н

Поняття землі (земельної ділянки) як об’єкта права власності.
Суб’єкти права власності на землю (земельну ділянку).
Поняття та правові наслідки самочинного будівництва.
Поняття помешкання, житлового будинку, садиби та квартири як об’єктів права власності.
Права власника житлового будинку, квартири.

Т е м а 18. Право спільної власності

Завдання

93. Соєва пред’явила позов до свого рідного брата Кірова про поділ спадкового майна, визнання за нею права власності на 35% будинку та витребування майна. Позивачка вказувала, що за життя їхня мати мешкала в житловому будинку, в праві власності на який їй належало 70/%. Решта – 30% належала її сину – Кірову (брату Соєвої), який є відповідачем по справі. Під час проживання Кіров зробив значний ремонт будинку – змінив дах, вікна, відремонтував стіни. Кіров та мати домовилися, що кожен з них буде проживати на окремому поверсі будинку: мати на першому, а Кіров на другому. Після смерті матері Соєва, як спадкоємиця першої черги, розраховувала отримати половину частки, яка належала її матері (70%), поділивши її з братом, тобто 35%. Але Кіров став вимагати збільшення своєї частки в праві власності на будинок, на що Соєва не погоджувалася. В зустрічному позові до суду Кіров вказував, що мати знала про значні витрати, які були зроблені ним у зв’язку з ремонтом будинку. Домовляючись про користування лише першим поверхом будинку, вона фактично погодилася зі збільшенням частки сина в праві на майно з 30% до 50%. У зв’язку з тим, що матері після ремонту фактично належало 50%, спадкова частка Соєвої має бути зменшена до 25%. Суд, розглядаючи справу, визнав доводи Кірова обґрунтованими і визнав, що Соєвій належить 25% в праві власності на майно. Соєва не погодилася з таким рішенням, бо на її думку та обставина, що фактично між її братом та матір’ю був установлений певний порядок користування спірним будинком, сама по собі не може бути підставою для збільшення частки Кірова в праві власності на будинок. Спадкодавиця не відчужувала йому у встановленому порядку будь-якої частки свого майна і до смерті їй належало 70% в праві на будинок.
Як слід вирішити справу?

94. Литвиненко та Антипова отримали в спадок по 50% в праві власності на житловий будинок, розташований у селі. Литвиненко жив у будинку один, займаючи дві з чотирьох кімнат. Антипова мешкала у власній квартирі у м. Харкові. Протягом п’яти років вона не навідувалася в село і не цікавилася станом будинку. Литвиненко здійснював поточний ремонт будинку самостійно. Після весняних злив стан будинку значно погіршився і він потребував термінового ремонту. Литвиненко неодноразово звертався до Антипової з вимогою про його здійснення, але вона не реагувала на ці звернення. Литвиненко звернувся до суду з проханням примусити Антипову виділити кошти на ремонт або передати будинок у його власність з відрахуванням Антиповій її частки грошима.
Як треба вирішити спір?

95. Сирову належало 60% в праві власності на житловий будинок, а Співаковій – 40%. За договором міни Сиров передав свою частку у праві власності на будинок Слюсаренко, не попередивши Співакову про свої наміри. Співакова звернулася до суду з позовом про визнання договору міни недійсним, посилаючись на порушення свого переважного права відповідно до ст. 362 ЦК.
На яке питання розраховане завдання? Як слід вирішити справу?

96. Вікторов пред’явив позов до Рижко про визнання права на 1/2 частину сум грошових вкладів. Позивач зазначив, що протягом 35 років він перебував у фактичних шлюбних відносинах з Суміхіною – сестрою відповідачки і вів з нею спільне господарство. Отримані внаслідок цього гроші вони з Суміхіною вносили на її рахунок до банку. Оскільки після смерті Суміхіної свідоцтво про право на спадщину одержала відповідачка – Рижко як спадкоємиця другої черги, Вікторов звернувся до суду з позовом про визнання за ним права на половину вкладу. Справа розглядалася судами неодноразово. Місцевий суд виніс рішення про відмову позивачеві у позові, вказавши, що Вікторов та Суміхіна не були зареєстровані у шлюбі, тому не могли мати майно на праві спільної сумісної власності. Судова колегія в цивільних справах апеляційного суду залишила це рішення без змін. Заступник Голови Верховного Суду порушив питання про скасування рішення суду та ухвали судової колегії. У протесті, зокрема, було вказано, що, пред’являючи позов, Вікторов просив не про поділ вкладу, а про визнання за ним права на половину останнього, через те, що вклад є спільною власністю Вікторова та Суміхіної. На підтвердження цього позивач навів докази про перерахування частини своєї заробітної плати на банківський рахунок. Суд мав врахувати ці обставини.
Як повинна бути вирішена справа?

97. Подружжя Житнікових прожило в шлюбі 12 років. Після значного погіршення сімейних стосунків вони вирішили розірвати шлюб. При поділі майна між ними виникли суперечки щодо житлового будинку і Житнікова звернулася до суду. Позивачка вказала, що під час шлюбу вона отримала в спадщину від своєї матері житловий будинок, в якому Житнікови мешкали протягом останніх восьми років. При поділі майна її чоловік претендує на половину цього будинку, хоча такого права не має. Суд задовольнив позов Житнікової, виходячи з того, що житловий будинок є спадковим майном позивачки. Житніков оскаржив рішення суду і зазначив, що житловий будинок дійсно був одержаний його дружиною у спадщину, але у період шлюбу подружжя здійснило його капітальний ремонт. Крім того, Житніков вклав у ремонт будинку 4 000 грн, які є його особистими дошлюбними заощадженнями. Тому, на його думку, даний будинок є спільною власністю подружжя.
Житнікова не погодилася з цими доводами і відзначила, що ремонт будинку дійсно було зроблено, але це був поточний, а не капітальний ремонт. Було поновлено дах, двері будинку та зіпсована цегла однієї із стін. Якщо Житніков вважає, що він вклав у ремонт свої особисті кошти, то вона згодна повернути йому половину з них. Що ж стосується спільних коштів подружжя, використаних на ремонт будинку, то вони, на думку Житнікової, взагалі не підлягають урахуванню, тому що подружжя спільно користувалося будинком і проживало в ньому вісім років. Виходячи з цього, Житнікова наполягала на визнанні за нею права власності на будинок і погодилася відшкодувати колишньому чоловікові 2 000 грн – половину з того, що він використав на ремонт будинку.
Як треба вирішити спір? Які підстави набуття права спільної власності?

98. Подружжя Сидоренків прийняли рішення про розірвання шлюбу та поділ спільного майна. Громадянка Сидоренко претендувала на половину житлового будинку, автомобіля, речей домашнього вжитку та частки в майні товариства з обмеженою відповідальністю “Квант” (далі – ТОВ), засновником якого був її чоловік. Чоловік проти такого поділу майна не заперечував, крім останнього – частки у майні ТОВ. На його думку, ця частка належатиме тільки йому, бо він один був засновником товариства, а його дружина не мала до цього відношення. Крім того, виділ його частки в майні ТОВ для подальшого поділу між подружжям взагалі неможливий. Якщо він буде здійснений, ТОВ не зможе працювати далі, оскільки частка Сидоренка у майні товариства складає 80%.
Як треба вирішити спір?

99. Подружжя Симоненків створило особисте селянське господарство, членами якого стали також четверо їх синів. Через декілька років у зв’язку з одруженням один з синів – Іван прийняв рішення про вихід з господарства та створення власного фермерського господарства. При цьому він поставив питання щодо виділення своєї частки майна в натурі. На його думку, майно особистого селянського господарства має бути поділено на шість рівних часток. При цьому Іван претендував на 1/6 частину земельної ділянки, 1 старий комбайн, автомобіль “Нива”, 20 мішків зерна, телевізор та меблевий гарнітур. Інші учасники особистого селянського господарства не погодились з такою пропозицією. На їхню думку, земельна ділянка не підлягає поділу між членами особистого селянського господарства тому, що вона була надана господарству в цілому. Комбайн не може бути переданий тому, що його після ремонту буде застосовано в роботі господарства. Щодо телевізора та меблевого гарнітура, то вони взагалі не підлягають поділу між членами особистого селянського господарства, бо належать тільки батькам – подружжю Симоненків – на праві спільної сумісної власності. Крім того, Іван не може розраховувати на одержання 1/6 у майні господарства, бо він працював в ньому менш, ніж інші учасники – протягом 8 місяців він був відсутній, бо їздив працювати у сусіднє село.
Вирішіть спір. Чи змінилася б ситуація, якби господарство було створено у будь-якій формі підприємницького товариства: господарського товариства або виробничого кооперативу?

Т е м а 19. Речові права на чуже майно

(для самостійного вивчення)

П л а н

Загальна характеристика та види речових прав на чуже майно.
Право володіння чужим майном.
Поняття користування чужим майном (сервітут).
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Поняття та підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

Т е м а 20. Захист права власності
та інших речових прав

Завдання

100. У Фірсової було викрадено корову. Через деякий час з’ясувалося, що її купила Назарова, яка мешкає в сусідньому селі. Фірсова подала позов про витребування корови. Під час розгляду справи в суді виявилося, що Назарова дійсно купила корову, яка належала Фірсовій у невідомого їй чоловіка, але через деякий час корова захворіла і Назарова змушена була її забити. Додавши до суми, одержаної від реалізації м’яса, ще 90 грн, Назарова придбала іншу корову.
Як слід вирішити цю справу? Які умови пред’явлення віндикаційного позову?

101. У судовому засіданні було задоволено позов Івкіна про витребування у Погорєлова корови, що належала йому на праві власності. При цьому була встановлена недобросовісність Погорєлова, оскільки він хоча і купив цю корову, але знав, що продавець є особою, яка не має права на її відчуження. Івкін просить також стягнути з Погорєлова всі доходи, які той отримав від його корови з часу, коли останньому було вручено повістку у справі про повернення корови. У свою чергу Погорєлов вимагав, щоб Івкін відшкодував йому вартість кормів та інших витрат, які були понесені за весь час утримання ним корови.
Як слід вирішити цю справу? Який порядок розрахунків при витребуванні майна?

102. Іванов перед від’їздом у довгострокове відрядження передав на зберігання сусідові Назарову речі, у тому числі і магнітофон. Назаров у відсутності Іванова подарував магнітофон Димову. Повернувшись із відрядження, Іванов пред’явив позов до Димова про повернення магнітофону. В судовому засіданні Димов проти позову про повернення магнітофону заперечував, посилаючись на те, що він не знав і не міг знати про те, що магнітофон не належить Назарову. Суд встановив, що Димов дійсно добросовісний набувач і залишив позов без задоволення. На думку адвоката, Іванов повинен подати позов про відшкодування збитків до Назарова.
Як слід вирішити цю справу? Яким було б рішення суду, коли б Назаров не подарував магнітофон, а віддав його у рахунок боргу? Яким було б рішення суду, коли б Назаров у відсутність Іванова самовільно взяв у користування магнітофон, а потім розпорядився ним?

103. Токарєв і Бутенко були співвласниками будинку. Бутенко, який проживав на другому поверсі, збудував веранду, після чого Токарєв звернувся з позовом до суду про її знесення. У позовній заяві він зазначив, що веранда перекриває природне освітлення його кімнати і змушує постійно користуватись електроосвітленням.
Як слід вирішити цю справу? Чи були у Токарєва підстави звернутися до суду з вимогою про заборону будівництва веранди до того, як Бутенко це зробив?

Т е м а 21. Загальні положення про спадкування

Завдання

104. Матвієнко, який постійно мешкав у м. Полтаві, поїхав 5 квітня 2006 р. у відрядження до м. Бєлгороду, де через добу помер у готелі. На спадщину (дім, земельну ділянку, іменні акції, вклад у банку, предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, особисті речі) заявили свої права сестра Матвієнка, його дружина та племінник. Сестра померлого останні три роки мешкала із Матвієнком у його будинку і вела з останнім спільне господарство. Вона вважає себе єдиним спадкоємцем, оскільки дружина Матвієнка з 2000 р. жила окремо від чоловіка і поділила з ним майно, хоча розірвання шлюбу не оформила, а племінник не може вимагати долі в спадщині, бо є спадкоємець другої черги.
Як має бути вирішений спір? Який порядок спадкування за законом?

105. У автокатастрофі загинуло подружжя Опанасенків, яке мешкало в м. Одесі. Чоловік пережив дружину на дві доби. Згідно з нотаріальним описом їхнього майна спадщина складалася з автомобіля, який подружжя придбало за кілька місяців до загибелі і зареєструвало його на ім’я дружини (дружина заповіла його чоловікові); квартири у м. Одесі та будинку у м. Чернівцях, а також речей домашньої обстановки та вжитку. Батьки подружжя, син дружини та тітка чоловіка (пенсіонерка) звернулися до нотаріуса з проханням пояснити, на яке майно у спадщині вони мають право як спадкоємці?
Вирішить справу. Визначить коло спадкоємців у випадку, якщо чоловік помер би пізніше дружини на дві години тієї ж доби?

106. Після смерті Вороненко відкрилася спадщина на суму 17 000 грн, враховуючи вклад у банку в розмірі 1500 грн, який був внесений нею під час перебування у першому шлюбі, предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку на суму 1000 грн. На день відкриття спадщини з’ясувалося, що на спадщину претендують: чоловік Вороненко, неповнолітня дочка, син померлої від першого шлюбу, який жив окремо від матері, дочка цього сина (онука спадкодавиці), двадцятирічний племінник – інвалід II гр., який п’ять останніх років знаходився на повному утриманні померлої, але проживав окремо від неї, повнолітня дочка. Син помер, не встигнувши прийняти спадщину. Повнолітня дочка спадкодавиці відмовилася від своєї частки спадщини на користь свого чоловіка.
Хто із перелічених осіб має право на спадкування за законом?

107. Після оголошення Юхименка померлим, спадщину прийняли його дружина та дочка. Нотаріус, до якого звернулися спадкоємці за свідоцтвом про право на спадщину, пояснив, що він повинен накласти заборону на відчуження квартири на п’ять років. Спадкоємці вважали дії нотаріусу неправомірними і оскаржили їх у суді, пояснивши, що мають намір негайно переїхати на постійне місце проживання до Росії і вже домовились із покупцем про продаж квартири.
Як повинен вирішити справу суд? Чи змінилося б рішення, якщо б спадщина відкрилася після смерті Юхименка?

108. Комарков помер у січні 2006 р. Через вісім місяців його дружина, яка мешкала в іншому місті, звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності в порядку спадкування на будинок та автомобіль, які вони придбали під час шлюбу. На підтвердження своїх вимог Комаркова посилалася на фактичний вступ у володіння часткою спадкового майна – після поховання вона взяла обручку чоловіка і декілька його речей.
Яке рішення повинен винести суд?

109. Сапенко у серпні 2006 р. подала позов до Романова про стягнення витрат на поховання. Позивачка вказала, що з 2002 р. вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з батьком відповідача, який помер у січні 2004 р. У зв’язку з похованням вона понесла витрати в сумі 1200 грн. Оскільки відповідач прийняв спадщину батька, отримавши все його майно, але відмовився відшкодувати їй витрати, позивачка просила задовольнити її позов. Суд у позові відмовив, посилаючись на ст. 1281 ЦК, згідно з якою кредитори спадкодавця мають право пред’явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом шести місяців від дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про відкриття спадщини. На думку суду, позивачка цей строк пропустила. Сапенко звернулася до прокурора із скаргою, пояснивши, що вона не знала про вимоги ст. 1281 ЦК і до того ж тривалий час була на заробітках у Чехії.
Яку відповідь повинен дати прокурор?

110. Подружжя Таніних звернулися до нотаріусу з проханням дати роз’яснення щодо таких питань: які існують вимоги до форми та змісту заповіту; які умови посвідчення заповіту подружжя; як вирішується доля спільного майна подружжя, щодо якого вони уклали єдиний заповіт, після смерті одного з подружжя; що таке спадковий договір і чим він відрізняється від заповіту подружжя; які передбачені заходи по забезпеченню виконання заповіту подружжя?
Які відповіді має дати нотаріус?

Т е м а 22. Спадкування за заповітом

Завдання

111. Захарченко пред’явив позов про визнання недійсним заповіту, який залишив його батько на користь своєї двоюрідної сестри Романової. Заповіт був посвідчений за кілька днів до смерті лікарем, який лікував спадкодавця під час перебування його у лікарні. Позивач посилався на те, що стосунки між ним та батьком були нормальними, і батько не збирався позбавляти його спадщини. Крім того, позивач вважає, що текст заповіту був написаний Романовою, яка доглядала батька у лікарні, а це суперечить закону. Позивач також піддає сумніву підпис батька на заповіті. Лікар у суді показав, що у день посвідчення ним заповіту у лікарні було багато роботи, і він не пам’ятає обставин посвідчення заповіту, але свій підпис на заповіті підтверджує.
Чи підлягає позов Захарченка задоволенню? Які підстави визнання заповіту недійсним?

112. Артеменко, яка знаходилася у будинку-інтернаті для людей похилого віку, у січні 2006 р. склала заповіт на користь своєї сусідки по кімнаті Потапової, який був посвідчений нотаріусом. Через декілька місяців вона померла. Після її смерті з’ясувалося, що існує також інший заповіт на користь будинку-інтернату, посвідчений у березні 2006 р. директором цієї установи. Потапова звернулася до суду з позовом про визнання останнього заповіту недійсним, вважаючи, що директор будинку-інтернату не має права посвідчувати заповіти на користь установи, керівником якої він виступає.
Як повинен вирішити справу суд?

113. Після смерті Літвина його спадщину, що складалася з предметів звичайного домашнього вжитку та вкладу у банку, прийняв брат, який проживав разом з ним вісім років і на користь якого був складений заповіт. Повнолітній непрацездатний син померлого, який жив окремо від батька в іншому місті, подав позов про визнання заповіту недійсним. Він вважає, що має право на обов’язкову частку в спадщині батька.
Чи підлягає позов задоволенню?

114. Афанасьєв заповів своє майно непрацездатній матері і зобов’язав її протягом п’ять років надавати посильну допомогу його дружині, яка страждала на бронхіальну астму. Заповіт також передбачав обов’язок надати дружині право користуватися частиною будинку, який перейшов у власність матері. Два роки мати допомагала Афанасьєвій, а потім припинила допомогу, посилаючись на те, що дружина померлого вдруге вийшла заміж і матеріальної підтримки більше не потребує. Афанасьєва звернулася до суду з позовом до матері спадкодавця про продовження виконання обов’язку, покладеного на неї протягом строку, вказаного в заповіті. Крім того, позивачка вимагала усунення перешкод, які чинила відповідачка щодо вселення у будинок її нового чоловіка.
Яке рішення має винести суд?

115. При складання заповіту Коваленко зазначив, що його донька отримає право на спадкування, якщо буде проживати в м. Харкові, а син – якщо закінчить юридичну академію. На момент смерті Коваленка його донька проживала у м. Львові, а син навчався на п’ятому курсі в юридичній академії. Донька спадкодавця звернулася до нотаріуса і зазначила, що має намір оскаржити дійсність заповіту щодо умови її проживання, оскільки вона не знала про наявність у заповіті такої умови. Син спадкодавця вважає, що він має право на отримання спадщини, тому що для прийняття спадщини встановлений шестимісячний строк, а диплом про закінчення юридичної академії він отримає вже через два місяці.
Проаналізуйте позиції спадкоємців.

Т е м а 23. Спадкування за законом

(для самостійного вивчення)

П л а н

Поняття та черговість спадкування за законом.
Зміна черговості одержання права на спадкування.
Спадкування за правом представлення.
Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом.

Т е м а 24. Спадковий договір

(для самостійного вивчення)

П л а н

Поняття, предмет, та форма спадкового договору.
Сторони в договорі, їх права і обов’язки.
Забезпечення виконання та розірвання спадкового.

Т е м а 25. Загальні положення
про інтелектуальну власність

(для самостійного вивчення)

П л а н

Поняття права інтелектуальної власності та його загальна характеристика.
Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності.
Суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності.
Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності.
Особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності.
Способи захисту права інтелектуальної власності судом.

Т е м а 26. Авторське право та суміжні права

Завдання

116. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) “АРС” звернулося до господарського суду з позовом про заборону ТОВ “Ніка” випуску та розповсюдження творів прикладного мистецтва (сувенірів), знищення всіх примірників контрафактних творів та форм для їх виготовлення, стягнення 10 000 грн. компенсації за порушення авторських прав або незаконно отриманого прибутку, а також відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
У суді було встановлено, що ТОВ “АРС” на основі договору набуло виключні права на скульптурні серії “Флора-Фауна натюрель”, “Люди-Кукли”, “Новорічні святкові”. Авторські права ТОВ “АРС” були зареєстровані Державним агентством України з авторських та суміжних прав у січні 2004р. Про свої виключні авторські права “АРС” сповістило шляхом зазначення на кожній скульптурі знака “копірайт” (©). ТОВ “Ніка” зробило копії керамічних фігур та передало їх для розповсюдження до торгової мережі.
Яке рішення повинен прийняти суд?

117. Золотов та Пархоменко видали в одному з видавництв м. Полтави книгу “Утримання худоби на пасовищі”. Згодом видавництво “Прометей” (м. Херсон) видало книгу Пархоменка “Пасовище для худоби у фермерському господарстві”. Золотов пред’явив до Пархоменка і видавництва “Прометей” позов про визнання його співавтором і виплату гонорару, довівши, що книга, видана у м. Херсоні, є другим виданням книги, яка вийшла роком раніше у Полтаві. Видавництво “Прометей” представило до суду укладений з Пархоменко договір, згідно з яким останній передав видавництву право на видання своєї книги, і отримав гонорар як за перше видання. Суд у позові Золотову відмовив, пояснюючи, що Пархоменко як один із співавторів має право розпоряджатися своїм правом.
Чи вірним є рішення суду? Який порядок здійснення авторських прав співавторами?

118. Редакція газети “Слово” (далі Редакція) звернулася з позовом до ТОВ “Форум” (далі Товариство) про стягнення 10000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав. У позові зазначалося, що Товариство порушило авторські права шляхом розміщення на своєму сайті в мережі Інтернет статті, яка у березні 2005 р. була опублікована в газеті “Слово”. Майнові авторські права на цю статтю були передані редакції газети її автором Глушко на підставі авторського договору від 5.03.2005 р. Позивач вважає, що стаття охороняється як літературний письмовий твір белетристичного характеру, а відповідач в порушення ст. 14 Закону “Про авторське право і суміжні права” протизаконно використав її.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що розміщення матеріалу на сайті у мережі Інтернет не є використанням твору, оскільки воно не належить ні до відтворення, ні до показу, ні до сповіщення твору, у зв’язку з чим не потребує дозволу особи, яка має авторське право.
Як слід вирішити справу?

119. ТОВ “Лілія” (далі – ТОВ) звернулося з позовом до АТ “Шпаченя” (далі – АТ) про стягнення 20 000 грн компенсації за порушення авторського права та заборону розповсюдження каталогу панчішно-шкарпеткових виробів дитячого асортименту. При розгляді справи з’ясувалося, що на підставі укладеного між АТ та ТОВ договору замовлення працівники ТОВ Кривко та Сідорін виконали роботи з фотографування зразків виробів, підготовки фотографій та фонів каталогу в електронному вигляді, систематизації продукції за артикулами та віковими групами, створення електронної версії каталогу на компакт-диску. Каталог був переданий замовнику для його остаточного узгодження і затвердження. Після цього АТ розмістило його на своєму електронному сайті з метою реклами зазначеної в ньому продукції, але роботи зі створення каталогу не оплатило.
Представники позивача вважають, що ТОВ як роботодавець має виключні майнові права на службовий твір у вигляді фотографічних зображень та бази даних про продукцію і не передавало їх відповідачеві. Розміщення електронного каталогу в мережі Інтернет відбулося без дозволу ТОВ і тому є порушенням його майнових авторських прав. Проте відповідач стверджує, що каталог не є об’єктом авторського права, оскільки з боку позивача мало місце лише виконання підрядних робіт на замовлення ТОВ.
Вирішіть спір.

120. Державне підприємство “Українське агентство з авторських та суміжних прав” (далі – ДП) звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства “Телерадіокомпанія “Бриг” (далі – Телерадіокомпанія) про стягнення компенсації у сумі десятикратного розміру мінімальної заробітної плати за порушення авторських прав на музичні твори. Зазначені твори увійшли до телевізійних програм, створених ТОВ “Музичний канал”, які Телерадіокомпанія ретранслювала через свої кабельні мережі. ДП, відповідно до договорів про управління майновими правами з вітчизняними авторами, а також договорів про взаємне представництво інтересів з іноземними авторсько-правовими організаціями, представляє інтереси авторів цих музичних творів. Згідно з їх умовами воно має виключне право на території України дозволяти використання творів та здійснювати збір авторської винагороди. Належного дозволу Телерадіокомпанії на публічне трансляцію зазначених творів ДП не надавало, тому позивач вважає дії останньої непровомірними.
Представники Телерадіокомпанії позов не визнали і заявили, що ретрансляція програм здійсювалася правомірно з дозволу їх виробника – ТОВ “Музичний канал” без зміни режиму і обсягу мовлення. Відповідач вважає, що “Музичний канал” як організація мовлення і суб’єкт суміжних прав має право вільно розпоряджатися створеними ним програмами. Відповідно до укладеного між ними договору “Музичний канал” взяв на себе зобов’язання з врегулювання правових відносин з авторами творів, що використовуються в процесі створення телевізійних програм.
Чи мало місце порушення авторських прав на музичні твори? Які принципи охорони суміжних прав закріплено чинним законодавством? Вирішить справу.

121. Даниленко звернувся до суду з позовом до видавництва “Радуга” з вимогами припинити виробництво і розповсюдження книги “Життя тварин” та просив суд вилучити у відповідача примірники книги, а також стягнути з видавництва понесені збитки. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є автором книги, що розповсюджує відповідач, і він не надавав видавництву “Радуга” права на відтворення і розповсюдження книги. Представник видавництва “Радуга” проти позову заперечував та пояснив, що авторських прав Даниленка воно не порушувало, оскільки тиражувало та розповсюджувало книги на умовах договору з видавництвом “Цікавий світ”, яке надало йому права на перевидання даного твору.
У суді було встановлено, що Даниленко видав видавництву “Цікавий світ” невиключну ліцензію на відтворення і розповсюдження цієї книги. Видання вирішило, що воно здобуло виключні авторські права і вказало на всіх примірниках книги знак “копірайт” (©), після якого зазначалося найменування видавництва.
Як слід вирішити справу?

122. Акціонерне товариство “Владібор” (далі – АТ) на комерційній основі здійснювало розповсюдження на дискетах комп’ютерні програми для автоматизації бухгалтерського обліку “Влад”. Товариство з обмеженою відповідальністю “Парус” (далі – ТОВ) звернулося до суду з позовом до АТ, в якому просило припинити продаж даної продукції та стягнути з відповідача компенсацію за порушення авторських прав. Свої вимоги ТОВ мотивувало тим, що воно є розробником цієї програми і як такий розповсюджує програму під назвою “Парус”, а АТ вкрало програму та поширює її під іншою назвою. Представники ТОВ стверджували, що програма “Влад” містить явну подібність з програмою “Парус”, оскільки був скопійований опис та тексти програми. АТ проти висунутих вимог заперечувало, посилаючись на те, що програма “Влад” була розроблена її співробітником Петровим. Авторські права на цю програму зареєстровані 30.05.2004 р. в Агентстві з авторських та суміжних прав на його ім’я, після чого Петров передав права на розповсюдження програми АТ. Проведена судова експертиза встановила, що програми “Влад” та “Парус” являють собою один і той же програмний продукт під різними назвами, хоча й мають неістотні відмінності. З представлених до суду письмових доказів (договорів ТОВ зі своїми замовниками-користувачами програми) з’ясувалося, що програмний продукт “Парус” реалізовувався ТОВ, починаючи з квітня 2003 р.
Яке рішення повинен прийняти суд?

123. У 2004 р. у видавництві “Алегорія” вийшла збірка творів М. Булгакова (1891-1940), до якої були включені його твори “Майстер та Маргарита” й “Собаче серце”, надруковані в повній авторській редакції мовою оригіналу. Було з’ясовано, що ці твори за життя автора взагалі не публікувалися, а вперше роман “Майстер та Маргарита” було надруковано в журналі “Москва” № 11 за 1966 р. та № 1 за 1967 р. зі значними цензорськими скороченнями. Остання ж з неопублікованих творів письменника повість “Собаче серце” вперше була надрукована у № 6 журналу “Знамя” за 1987 р., і раніше з ідеологічних міркувань офіційної публікації взагалі не мала.
Чи були у даному випадку порушені авторські права? Чи є публікація вказаних творів видавництвом незаконною?


Т е м а 27. Патентне право

Завдання

124. Іванов отримав у Департаменті інтелектуальної власності України патент на винахід “Установка для виготовлення цукерок”. За його замовленням було виготовлено кілька таких установок, які він продав товариству з обмеженою відповідальністю “Літо” (далі – ТОВ). Довідавшись, що ТОВ отримує значний прибуток від використання установок, він заявив позов про стягнення плати за користування винаходом.
Під час відрядження до Росії Іванов виявив, що ТОВ “Зима” займається виготовленням установок для виготовлення цукерок і реалізацією їх на території Росії, України і Білорусі. Іванов звернувся до ТОВ “Зима” з вимогою припинити незаконні дії і відшкодувати йому завдані збитки. Керівництво ТОВ “Зима” вважає, що виключні права Іванова не поширюються на територію Росії, тому вони можуть вільно використовувати його винахід.
Іванов звернувся за консультацією до патентного повіреного.
Яку консультацію повинен дати патентний повірений?

125. Працівник заводу “Зоря” при виконанні службових обов’язків зробив винахід. Він звернувся до юриста з проханням дати роз’яснення, які права він має на цей об’єкт і яким чином він може їх реалізувати та захистити?
Дайте аргументовану відповідь.

126. Акціонерне товариство “Центр винахідництва” (далі – АТ) у січні 2004р. отримало патент на пристрій для виміру електроструму і звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю “Блискавка” (далі – ТОВ) з позовом про припинення дій, які порушують права на винахід. ТОВ проти позову заперечувало, оскільки такі пристрої вони в невеликих масштабах випускають ще з 2003 р. Представники ТОВ пояснили, що з грудня 2003 р. проводять підготовчі дії з метою випуску такої продукції у значних обсягах.
Вирішіть справу.

127. Винахідник звернувся до патентного повіреного з проханням дати відповіді на такі запитання: чим відрізняються між собою винахід, корисна модель та промисловий зразок; які критерії патентоспроможності зазначених об’єктів; чим визначається обсяг правової охорони на винахід, корисну модель та промисловий зразок; які охоронні документи видаються на зазначені об’єкти і який строк їхньої дії?
Яку консультацію повинен дати патентний повірений?

Т е м а 28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг

Завдання

128. У січні 2004 р. було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю “Киця Мариська” (далі – ТОВ), яке відкрило магазин з продажу дитячих іграшок. У травні 2004 р. кондитерська фабрика випустила цукерки під назвою “Киця Мариська”. У серпні 2004 р. виробничий кооператив “Дитинство” отримав свідоцтво на торговельну марку “Киця Мариська” (клас товарів – дитячий одяг). У зв’язку з цим останній звернувся до ТОВ та кондитерської фабрики з вимогою припинити використання таких найменувань, оскільки це порушує його права, або при бажанні продовжувати таку діяльність, укласти з ним ліцензійний договір.
Засновники ТОВ з метою уникнути оплати за договором спочатку пообіцяли перейменувати юридичну особу і магазин, але після бесіди з юристом змінили свою позицію. Підставою для заперечення проти вимог кооперативу став той факт, що вони розпочали користуватися цією назвою значно раніше, а тому виробничому кооперативу “Дитинство” свідоцтво на торговельну марку було видано незаконно і є всі підстави для визнання свідоцтва недійсним.
Кондитерська фабрика повідомила, що дозвіл на випуск цукерок під такою назвою вона отримала у дитячого письменника К. Самійлика, який видав повість “Киця Мариська”. Якщо виробничий кооператив “Дитинство” буде перешкоджати випуску цукерок, кондитерська фабрика змушена буде повідомити про це К. Самійлика, і в цьому випадку він заявить позов про визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним, оскільки ім’я “Киця Мариська” повністю належить його творцеві й не може використовуватися іншими особами без дозволу автора.
Як потрібно вирішити спір? Як співвідносяться між собою право на комерційне (фірмове) найменування і на торговельну марку?

129. Акціонерне товариство “Норка” (далі – АТ) протягом кількох років випускало високоякісні вироби з хутра (жіночі шуби, кожушки тощо), здійснюючи їх продаж як в межах України, так і за кордоном. У встановленому порядку АТ зареєструвало свою торговельну марку (чорний трикутник з зображенням білої норки посередині) і отримало відповідне свідоцтво, що засвідчувало право інтелектуальної власності АТ на вказану торговельну марку. У січні 2004 р. в газеті “Світанок” була розміщена стаття про те, що якість товарів АТ значно погіршилася. Вважаючи цю інформацію такою, що не відповідає дійсності, АТ вирішило притягти редакцію газети до відповідальності й звернутися з позовною заявою до господарського суду. Під час підготовки матеріалів з’ясувалось, що вироби з хутра, які з’явились на ринку України, виробляє товариство “Успіх” (далі – товариство), яке використовує торговельну марку, схожу на торговельну марку АТ. Тоді АТ пред’явило претензію товариству з вимогою припинити випуск продукції з їхньою торговельною маркою. На це товариство відповіло, що його торговельна марка, хоча ще не зареєстрована, але істотно відрізняється від торговельної марки АТ, оскільки на ній зображена лисиця в коричневому трикутнику.
На яке коло питань розраховано це завдання? Вирішить цей спір.

130. Назва мінеральної води “Боржомі” включена Патентним відомством Грузії до переліку географічних зазначень Грузії. Міністерство охорони навколишнього середовища і природних ресурсів Грузії видало АТ “Орієнтир” генеральну ліцензію строком до 2007 р. на розлив “Боржомі” і на використання найменування “Боржомі” для промислової експлуатації Боржомських джерел мінеральної води, а дванадцять підприємницьких товариств Грузії отримали тимчасові ліцензії без права їх передачі іншим підприємцям.
На території м. Харкова один з хлібокомбінатів використовує позначення “Боржомі” на етикетках своїх хлібобулочних виробів, а товариство з обмеженою відповідальністю “Джерело” (далі – ТОВ) випускає мінеральну воду “Боржомі”. Антимонопольний комітет України вважає, що ТОВ своїми діями вводить споживача в оману щодо дійсного місця добування і розливу цієї мінеральної води і, особливо, відносно її лікувальних властивостей. ТОВ вважає, що його дії не суперечать чинному законодавству України, оскільки в Україні відсутня торговельна марка “Боржомі”. До того ж ТОВ подало заявку на отримання у встановленому законом порядку охоронного документа на торговельну марку “Боржомі”.
Як повинна бути вирішена ця справа? Як співвідносяться між собою географічне зазначення і торгівельна марка?

131. Концерн “Укрспирт” подав заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності на торговельну марку “Горобина на коньяку” для алкогольного напою. Дізнавшись про це, Національний інститут найменувань місць походження Франції заперечив проти видачі цього свідоцтва, оскільки реєстрація торговельної марки, яка містить як елемент позначення слово “коньяк”, яке є географічним зазначенням, зачіпає національні інтереси Франції і стосується міжнародних відносин між Україною і Францією. Концерн “Укрспирт” не погодився із наведеними аргументами, оскільки на території України діють стандарти і технічні умови, які визначають коньяк як вид міцного ароматного напою, виготовленого із виноградного спирту. До того ж, словесне позначення “коньяк” стало в Україні загальноприйнятим як позначення, що асоціюється у споживача з певним напоєм, а не з місцем його виготовлення, тобто перетворилося у видову назву товару. Представники Франції вважають, що така аргументація є підставою для порушення їхніх прав через використання найменування місця походження напою – французького міста Коньяк.
Вирішіть спір.

Т е м а 29. Інші види прав інтелектуальної власності

(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття.
2. Право інтелектуальної власності на: компонування інтегральної мікросхеми; раціоналізаторську пропозицію; сорт рослин та породу тварин; комерційну таємницю.



5. Основні поняття і терміни

Акт цивільного законодавства – нормативно-правовий акт, який закріплює норми, що регулюють цивільні відносини.
Джерела цивільного права – форми, в яких знаходять вираження норми цивільного права.
Довіреність – письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Заповіт – особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті щодо належних їй майнових прав.
Звичай – це правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Міжнародний договір – договір, укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
Непідприємницьке товариство – товариство, яке не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Нікчемний правочин – правочин, недійсність якого встановлена законом.
Об’єкти цивільних прав – матеріальні та нематеріальні блага, стосовно яких між суб’єктами виникають відносини, що складають предмет цивільно-правового регулювання.
Особисте немайнове право – міра можливої поведінки управомоченої особи щодо невіддільних від її особистості абсолютних благ немайнового характеру, які позбавлені економічного змісту і надають людині можливість за своїм розсудом, без втручання інших осіб, визначити свою поведінку в сфері особистого життя.
Оспорюваний правочин – правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який може бути визнаний недійсним судом у разі, коли одна із сторін або інша заінтересована особа заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.
Підприємницьке товариство – товариство, яке здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.
Позовна давність – строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Право власності – право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право інтелектуальної власності – право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт прав інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Представництво – правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Речове право (в об’єктивному розумінні) – сукупність правових норм, що регулюють відносини між управомоченою особою та всіма іншими суб’єктами з приводу речей та закріплюють можливість цієї особи безпосередньо впливати на річ з усуненням усіх третіх осіб.
Речове право на чуже майно (в суб’єктивному розумінні) – визначена договором з власником або законом міра можливої поведінки управомочної особи по здійсненню обмежених за обсягом (у порівнянні з правом власності) правомочностей речового характеру (володіння, користування і розпорядження) стосовно речей, які їй не належать.
Самозахист – застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Спадкове право (в об’єктивному розумінні) – сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок переходу майна, а також майнових прав та обов’язків померлого до інших осіб.
Спадковий договір – договір, за яким одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Спадкування – перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина – сукупність прав та обов’язків, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю, що переходять до спадкоємців в порядку правонаступництва.
Спільна сумісна власність – власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.
Спільна часткова власність – власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Строк – певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Суб’єктивне цивільне право – міра дозволеної поведінки, що належить учаснику цивільних правовідносин.
Суб’єктивний цивільний обов’язок – міра належної поведінки зобов’язаного учасника цивільного правовідношення, яка може полягати в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру.
Термін – певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Товариство – організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.
Установа – організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Фізична особа – людина як учасник цивільних відносин.
Цивільна дієздатність – здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Цивільна правоздатність – здатність мати цивільні права та обов’язки.
Цивільне право як приватне право (в об’єктивному розумінні) – сукупність правових норм, які регулюють шляхом диспозитивного методу особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Цивільні правовідносини – особисті немайнові та майнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, що виникають між автономними і рівноправними суб’єктами, які наділені суб’єктивними цивільними правами та суб’єктивними цивільними обов’язками.
Цивільно-правова відповідальність – застосування до правопорушника у випадку здійснення ним протиправних дій або бездіяльності передбачених договором чи законом заходів державного примусу у вигляді додаткових цивільно-правового обов’язків майнового характеру (санкцій).
Цивільно-правовий договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.



6. Поточний (модульний) контроль знань студентів

Опис предмета курсу


Курс
Напрям,
освітньо-кваліфікаційний
рівень
Характеристика
навчального курсу
(структура залікового
кредиту)


Кількість кредитів
ECTS: 6





Модулів: 3



Змістових модулів: 6


Загальна кількість
годин: 216



Тижневих годин: 4-12

6.0601
“Право”


7.06001
“Спеціаліст”

Обов’язкова:


Модуль I

Лекції: 68
Практичні заняття: 68


Модуль ІI

Індивідуальна робота: 24


Модуль III

Самостійна робота: 56

Види контролю:
поточний модульний
контроль; іспит





Організація поточного модульного контролю

Оцінювання знань студентів з цивільного права здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК). Загальним об’єктом оцінювання знань студентів при ПМК є відповідні частини навчальної програми, засвоєння якої перевіряється під час ПМК.
Завданням ПМК є перевірка розуміння та засвоєння навчального матеріалу відповідного змістового модулю, здатності осмислити зміст теми чи розділу навчальної програми, умінь застосовувати отримані знання при вирішенні професійних завдань.
Об’єктами ПМК знань студентів з цивільного права є:
– успішність на практичних заняттях;
– виконання модульних контрольних завдань.
Оцінювання результатів ПМК здійснюється викладачем, який веде практичні заняття, наприкінці вивчення кожного змістового модулю.
Критеріями оцінювання ПМК є:
– успішність на практичних заняттях (відвідування відповідних форм навчального процесу, рівень знань за результатами практичних занять, самостійне опрацювання тем у цілому чи окремих питань) – від 0 до 3 балів;
– оцінка за виконання модульних контрольних завдань – від 0 до 4 балів.
Виконання модульних контрольних завдань проводиться у формі тестування та домашньої контрольної роботи..
Перелік тестів, питань та завдань, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року.
Підсумковий бал за результатами ПМК оформляються під час останнього практичного заняття відповідного семестру.
Загальна кількість балів за ПМК при вивченні цивільного права складає 42 бали. Кожен модуль оцінюється у 7 балів. Результати ПМК знань студентів вносяться до відомості обліку поточної успішності та є основою для визначення загальної успішності студента і враховуються при визначенні балів за підсумковий контроль знань (ПКЗ).
У разі невиконання завдань ПМК з об’єктивних причин студенти мають право за дозволом деканату скласти їх. Час і порядок складання визначається деканатом та кафедрою.

7. Індивідуальна робота студентів
(індивідуальні навчально-дослідні завдання)

Відповідно до “Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців” індивідуальна робота студентів з цивільного права включає до себе:
– анотації прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис тощо;
– узагальнення судової практики з цивільних справ;
– есе за вузькоспеціальною проблематикою;
– підготовку наукових статей та доповідей;
– складання термінологічних словників;
– створення баз нормативно-правових актів за тематикою навчального курсу.
Вибір студентом індивідуальної роботи здійснюється за погодженням з кафедрою на початку навчального року. Організацію, контроль та оцінку якості виконання індивідуальної роботи студентів здійснює керівник, який закріплюється кафедрою за студентською навчальною групою. За індивідуальну роботу студент має можливість отримати максимально 8 балів.
Результати індивідуальної роботи надаються студентом для перевірки та оцінювання за 15 днів до початку екзаменаційної сесії.



8. Програмні питання з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч.1

Предмет цивільного права.
Диспозитивний метод регулювання цивільних відносин та чинники, що його зумовлюють.
Принципи цивільного права.
Функції та система цивільного права.
Поняття та види джерел цивільного права.
Акти цивільного законодавства та їх дія у часі, просторі та за колом осіб.
Аналогія закону та аналогія права.
Поняття, елементи та види цивільних правовідносин.
Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків.
Цивільна правоздатність фізичної особи.
Цивільна дієздатність фізичної особи та її зміст.
Часткова цивільна дієздатність.
Неповна цивільна дієздатність. Надання повної цивільної дієздатності фізичній особі, яка не досягла вісімнадцяти років.
Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
Визнання фізичної особи недієздатною.
Опіка і піклування.
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Оголошення фізичної особи померлою.
Фізична особа як підприємець.
Поняття юридичної особи та її ознаки.
Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права.
Індивідуалізація юридичних осіб.
Створення юридичних осіб приватного права.
Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи приватного права. Органи юридичної особи.
Філії та представництва юридичної особи.
Припинення юридичної особи з правонаступництвом.
Припинення юридичної особи без правонаступництва.
Господарські товариства та їх форми.
Повне товариство.
Командитне товариство.
Товариство з обмеженою відповідальністю.
Товариство з додатковою відповідальністю.
Акціонерне товариство.
Виробничий кооператив.
Загальна характеристика непідприємницьких товариств і установ.
Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
Поняття та види об’єктів цивільних прав.
Речі та їх класифікація.
Гроші і валютні цінності як об’єкти цивільних прав.
Поняття цінних паперів як об’єктів цивільних прав. Класифікація цінних паперів.
Нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав.
Поняття правочину та його ознаки. Класифікації правочинів.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Форма правочину. Державна реєстрація правочинів.
Тлумачення правочину. Відмова від правочину.
Поняття та види недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності правочину.
Поняття та види представництва.
Довіреність (поняття, види, форма, строк).
Припинення представництва за довіреністю.
Вчинення правочинів з перевищенням повноважень. Передоручення.
Поняття, засади та межі здійснення суб’єктивних цивільних прав.
Поняття та засади виконання цивільних обов’язків.
Загальні засади захисту цивільних прав та інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів юрисдикційними органами.
Самозахист цивільних прав.
Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності.
Види цивільно-правової відповідальності.
Умови цивільно-правової відповідальності.
Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.
Поняття строку та терміну. Види строків. Порядок їх обчислення.
Поняття позовної давності та межі її застосування.
Строки позовної давності. Зміна тривалості позовної давності.
Початок перебігу позовної давності.
Зупинення та переривання перебігу позовної давності.
Наслідки спливу позовної давності.
Особисті немайнові права (поняття, загальна характеристика, види та захист).
Загальна характеристика речового права.
Поняття права власності. Право власності в об’єктивному і суб’єктивному розумінні.
Суб’єкти і об’єкти права власності.
Зміст права власності. Здійснення права власності.
Право власності на земельну ділянку. Самочинне будівництво.
Право власності на житло.
Обов’язки власника та обмеження його прав.
Первісні та похідні підстави набуття права власності.
Загальні та спеціальні підстави набуття права власності.
Момент виникнення права власності у набувача майна за договором.
Підстави припинення права власності.
Випадки примусового вилучення майна, яке належить особі на праві власності.
Загальна характеристика та види права спільної власності.
Право спільної часткової власності.
Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.
Поділ майна, що є у спільній частковій власності, та виділ з нього частки.
Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Право спільної сумісної власності.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ з нього частки.
Цивільно-правові засоби захисту права власності.
Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Право на захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння (негаторний позов).
Поняття і види спадкування. Склад спадщини.
Відкриття спадщини. Час і місце відкриття спадщини.
Спадкоємці. Право на спадкування. Усунення від права на спадкування.
Поняття заповіту та його види. Умови дійсності заповіту.
Форма заповіту. Порядок посвідчення заповіту.
Скасування і зміна заповіту. Визнання заповіту недійсним.
Права заповідача. Заповідальний відказ.
Право на обов’язкову частку в спадщині.
Заповіт з умовою. Заповіт подружжя.
Виконання заповіту. Повноваження виконавця заповіту.
Черговість спадкування за законом.
Прийняття спадщини. Строк прийняття спадщини та наслідки його пропущення.
Відмова від прийняття спадщини: поняття та правові наслідки. Відумерлість спадщини.
Спадковий договір.
Поняття права інтелектуальної власності та його співвідношення з правом власності.
Суб’єкти та об’єкти авторського права.
Особисті та майнові права авторів. Строки чинності авторських майнових прав, правові наслідки їх закінчення.
Загальна характеристика суміжних прав. Суб’єкти та об’єкти суміжних прав.
Поняття, суб’єкти та об’єкти патентного права.
Охоронні документи на об’єкти патентного права, права та обов’язки, що випливають з них.
Право інтелектуальної власності на комерційне найменування та географічне зазначення.
Право інтелектуальної власності на торговельну марку.



9. Критерії оцінки успішності студентів

Підсумкове оцінювання рівня знань студентів з цивільного права здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК), індивідуальної роботи студентів та підсумкового контролю знань студентів (ПКЗ) за 100-бальною шкалою. Результати ПМК та індивідуальної роботи студентів оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів; питання, що виносяться на ПКЗ – від 0 до 50 балів.
ПКЗ з цивільного права здійснюється у формі іспиту з основних питань, що потребують творчої відповіді та уміння використовувати отриманні знання.
Конкретний перелік питань та завдань, що охоплюють весь зміст навчальної дисципліни, визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року. До екзаменаційного білета включаються три питання.
До відомості обліку підсумкової успішності заносяться сумарні результати ПМК, індивідуальної роботи студентів та ПКЗ у балах.

Розподіл балів, присвоюваних студентам

Модуль І
(поточне тестування)
Модуль ІІ
(інди-відуальна робота)

Підсумковий іспит

Сума


З ЗМ І
ЗМ ІІ
ЗМ ІІІ
ЗМІV
ЗМ V
ЗМVІ VІ


8



550


1100




7


7

7

7

7

7





----------------
ЗМ – змістовий модуль.
Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни виставляється в залікову книжку відповідно до шкали, як показано нижче.

Оцінка за
шкалою ЕСТS




Визначення
Оцінка
за націо-нальною шкалою
Оцінка за
100-бальною шкалою, що
використову-
ється в НЮАУ

А
Відмінно – відмінне вико-нання лише з незначною кількістю помилок
5
90-100

В
Дуже добре – вище сере-днього рівня з кількома по-милками
4
80 – 89

С
Добре – у загальному пра-вильна робота з певною кіль-кістю не значних помилок

75-79

D
Задовільно – непогано, але із значною кількістю недоліків
3
70-74

Е
Достатньо – виконання задо-вольняє мінімальні критерії

60-69

FX
Незадовільно – потрібно по-працювати перед тим, як перескласти
2
35-59

F
Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота, обов’язковий повторний курс

1-34


10. Список рекомендованої літератури*

Цивільне право України: Підруч.: У 2 т. / За ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2004. – Т.1.
Цивільне право України: Підруч.: У 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 1.
Цивільне право України. Акад. курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – Т.1. Загальна частина.
Кодификація приватного (цивільного) права України / За ред. А. Довгерта. – К.: Укр. центр прав. студій, 2000.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006.

Ч Ч Ч

* Додатковий список літератури див. в електронному курсі з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. (Ч. 1, 2).




Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

Навчально-методичний посібник
для самостійної роботи
та практичних занять
з навчальної дисципліни
“Цивільне право України”
Частина 1
(відповідно до вимог ECTS)
для студентів ІІ курсу

У к л а д а ч і: БОРИСОВА Валентина Іванівна,
ЯРОЦЬКИЙ Віталій Леонідович,
БАРАНОВА Людмила Миколаївна,
ДОМАШЕНКО Михайло Васильович,
Жилінкова Ірина Володимирівна,
ІГНАТЕНКО Вадим Миколайович,
КОРОБЦОВА Наталія Василівна,
КРИЖНА Валентина Миколаївна,
ПЕЧЕНИЙ Олег Петрович,
ПУЧКОВСЬКА Ірина Йосипівна,
СИРОТЕНКО Сергій Євгенович,
СОЛОВЙОВ Олексій Миколайович,
Спасибо-Фатєєва Інна Валентинівна,
ЧУЙКОВА Валентина Юріївна,
ЯНИШЕН Віктор Петрович,
ЯРКІНА Наталія Євгенівна.

Відповідальна за випуск В.І. Борисова

Редактор В.В. Арнаутова
Комп’ютерна верстка Г.В. Старжинської

План 2007, поз.
Підп. до друку 29.08.2007. Формат 84х108 1/32. Папір офсетний.
Друк: ризограф. Умовн. друк. арк. 6,62. Облік.-вид. арк. 4,3. Вид. № 100.
Тираж прим. Зам. № 3035. Ціна договірна.
____________________________________________________________
Редакційно-видавничий відділ
Національної юридичної академії України,
вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.
____________________________
Друкарня
Національної юридичної академії України,
вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.




















































міністерство освіти І НАУКИ україни
Національна юридична академія україни
імені ярослава мудрого




Навчально-методичний
посібник

для самостійної роботи
та практичних занять
з навчальної дисципліни
“англійська мова”

(відповідно до вимог ECTS)







Харків
2007






Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Англійська мова” (відповідно до вимог ECTS) / Уклад.: В.П.Сімонок, Г.А.Сергєєва, О.Ю.Мошинська, та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – 48с.




Укладачі: В.П.Сімонок,
Г.А.Сергєєва,
О.Ю.Мошинська,
С.В.Мясоєдова,
О.О.Ходаковська.





Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою
академії (протокол № 4 від 13.06.2007 р.)







© Національна юридична академія України, 2007




З м і с т


[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].................................................................................
3

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].........................................

5

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]..
8

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]................................................................

12

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]..........................................................................

16

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]...................................................................................

18

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]............................................................

20

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]........
22

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]............................................................
46




1. ВСТУП

Зміцнення зв’язків з міжнародною спільнотою, доступність іншомовної літератури вимагають від сучасних фахівців вільного володіння іноземною мовою, яка у вищих навчальних закладах нині є обов’язковою дисципліною. Сформувати у студента навички і уміння, достатні для пошуку й опрацювання інформації (джерелом якої, у свою чергу, є іншомовна література) – мета курсу “Англійська мова”.
Отже, підготувати спеціалістів з високим рівнем розвитку комунікативних компетенцій у всіх видах мовленнєвої діяльності (читанні, говорінні, аудіюванні та письмі), які здатні самостійно опрацювати англомовну правничу літературу (документи), – завдання курсу “Англійська мова”. Професійна орієнтованість, автентичність, доступність матеріалу є основними принципами, за якими добираються тексти для основного й додаткового читання. Професійна лексика подається тематично. Це зумовлює структуру і зміст навчальної дисципліни.
Впровадження в академії кредитно-модульної системи організації навчального процесу зумовлює чітке структурування кожної дисципліни як системи змістових модулів, здійснення протягом усього періоду вивчення іноземної мови поточного модульного контролю й оцінювання рівня засвоєння студентом програмного матеріалу, розмежовуючи його за змістом і у часі. Особливістю модульного навчання є пріоритетність змістової й організаційної самостійності, що полягає у створенні умов для активної пізнавальної діяльності студента.
У результаті вивчення іноземної мови студенти повинні:
– знати граматичний мінімум, який охоплює основні правила морфології та синтаксису і дозволяє правильно розуміти іншомовний текст;
– оволодіти навичками правильної вимови, читання, усного і писемного мовлення;
– засвоїти лексичний мінімум слів та словосполучень, що мають стилістично нейтральний і загальнонауковий характер, а також, що застосовуються в юриспруденції;
– вміти без словника розуміти загальний зміст спеціального тексту, вести цілеспрямований пошук потрібної інформації у фаховій літературі; здобувати повну інформацію з тексту зі словником, анотувати та реферувати літературу, що становить професійний інтерес; розуміти комунікативні наміри співрозмовника в типових ситуаціях професійного спілкування, коментувати прочитаний матеріал, робити коротке повідомлення; написати англійською мовою лаконічний діловий лист, повідомлення електронної пошти, резюме, реферат на професійну тему й наукову статтю за фахом.
Даний навчально-методичний посібник містить загальний розрахунок годин практичних занять та самостійної роботи, програму навчальної дисципліни “Англійська мова”, основні принципи організації та проведення поточного (модульного) і підсумкового контролю знань студентів, критерії оцінювання успішності студентів, контрольні питання та завдання з англійської мови й лексичний мінімум.


2. Загальний розрахунок годин
практичних занять та самостійної роботи



№ п/п
Теми
Всього годин
У тому числі




лекції
практичні
самостійна робота

1
Знайомство. Формули привітання та представлення
2

2


2
Моя майбутня професія
8

4
4

3
Зовнішність і характер
4

2
2

4
Відрядження за кордон. Оформлення документів. Проходження митного й паспортного контролю
8



4
4

5
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
6

4
2

6
Мій робочий день
1

1


7
Освіта в Академії
3

1
2

8
Право: поняття, джерела, класифікація
16

8
8

9
Україна (географічне положення, історія)
4

4


10
Україна (промисловість і населення)
2

2


11
Україна (державний устрій)
12

8
4

12
Джерела цивільного права
2

2


13
Цивільне право в країнах з різними правовими системами: загальний огляд
2

2


14
Джерела договірного права
2

2


15
Система загального права
6

4
2

16
Велика Британія: правова й політична система
8

6
2

17
США: правова й політична система
10

4
6

18
Юридичні професії у країнах загального права
8

4
4

19
Професія юриста в Україні
11

5
6

20
Професія адвоката й повіреного у Великій Британії
3

1
2

21
Цивільно-правові відносини
8

6
2

22
Кримінальне право. Загальний огляд
5

5


23
Кримінальне право й кримінальний процес
2


2

24
Професія слідчого
8

4
4

25
Розслідування злочинів: криміналістика й наукова експертиза
3

3


26
Поліція в США та Великій Британії
5

2
3

27
Органи прокуратури України
4

3
1

28
Діяльність прокурора в Україні
4

3
1

29
Органи прокуратури Великої Британії та США
10

3
7

30
Покарання
5

3
2

31
Європейський Союз: загальна характеристика та інститути ЄС
10

7
3

32
Законодавство Європейського Союзу
10

7
3

33
Судочинство в Україні
5

4
1

34
Діяльність судді
5

2
3

35
Судочинство в Англії й Уельсі
3

3


36
Судова система США
5

2
3

37
Стадії кримінального судочинства
3

1
2

38
Поняття та джерела договірного права. Договір
8

4
4

39
Нотаріат
3

3


40
Діяльність нотаріуса в Україні
7

5
2

41
Професія адвоката
10

7
3

42
Адвокатура в Україні
7

5
2

43
Професія адвоката в Англії й Уельсі
10

4
6

44
Права людини
2

2


45
Європейська конвенція з прав людини
4

2
2

46
Міжнародне право
6

4
2

47
Ділові листи
6

4
2

48
Анотування
4

2
2

49
Адміністративне право
6

4
2

50
Конституційне право
6

4
2

51
Види резюме
6

4
2

52
Правила складання резюме
4

2
2

53
Супровідний лист
4

2
2

54
Загальні відомості про наукові конференції
6

4
2

55
Подання доповіді та документів для участі в науковій конференції
6

4
2

56
Трудове право
6

4
2

57
Захист прав споживачів
8

4
4

58
Підготовка до іспиту.
Участь у науковій конференції
8

4
4

Разом
340

206
134







Затверджено
Вченою радою Національної юридичної
академії України ім. Ярослава Мудрого
(протокол № від 18.05.2007 р.)

3. ПРОГРАМА навчальної дисципліни
“англійська мова”

Читання

Ознайомлювальне читання: читання без словника тексту середньої важкості (3 – 5 незнайомих слів на сторінку) зі швидкістю 140 – 150 слів за хвилину і розуміння його загального змісту (основної лінії, аргументації).
Вивчальне читання: читання зі словником тексту середньої важкості (не більше 15 незнайомих слів на сторінку); здобуття повної, у тому числі другорядної, інформації.
Переглядове читання: уміння вибрати необхідний матеріал із сукупності текстів невеликого обсягу, виділити в ньому проблемні моменти, що становлять професійний інтерес для студента.
Пошукове читання: уміння вести без словника цілеспрямований пошук потрібної інформації, працюючи з текстами (друкованими й електронними в бібліотеці, в Інтернеті тощо).
Переклад: вибірковий, середнього обсягу (професійні інформативні документи, статті тощо).

Говоріння

Реалізація комунікативних намірів та адекватна реакція в типових ситуаціях повсякденного і професійного спілкування: установлення контактів, запит, з’ясування думки співрозмовника, згода (незгода), спонукання тощо. Навички монологічного мовлення: уміння коментувати прочитаний (переглянутий) матеріал; робити коротке повідомлення, що порушує загальну професійну проблему (тривалістю 5 – 7 хв).

Аудіювання

Розуміти комунікативні наміри співрозмовника чи спеціалізовану дискусію у своїй фаховій галузі, сприймати на слух при безпосередньому спілкуванні й у звукозапису (повільний темп мовлення, до 5% незнайомих слів) повідомлення тривалістю 2 – 3 хв.

Письмо

Уміти: користуватися правилами транслітерації українських власних назв та імен; писати реферат на професійну тему з викладенням власної стислої оцінки прочитаного матеріалу; складати короткий діловий лист, повідомлення електронної пошти, резюме.

PHONETICS
ФОНЕТИКА

Basic notions of phonetics
Основи фонетики

Rules of reading of vowels and consonants
Правила читання голосних і приголосних

Peculiarities of intonation in the English sentence
Правила інтонації та мелодики англійського речення




GRAMMAR
ГРАМАТИКА

The Noun (gender, number, case)
Іменник (рід, число, відмінок)

The Article (general rules of use)
Артикль (загальні правила вживання)

The Adjective (general rules of use)
Прикметник (загальні правила творення та вживання)

The Numeral (general rules of formation and use)
Числівник (загальні правила творення та вживання)

The Pronoun and its forms
Займенник та його форми

The Verb (system of tenses)
Дієслово (система часів)

The Active Voice Tenses
Форми дієслова активного стану

The Passive Voice Tenses
Форми дієслова пасивного стану

Non-finite forms of the verb
Безособові форми дієслова

The Participle (forms, formation, and functions in the sentence)
Дієприкметник (форми, творення та його функції у реченні)

Infinitive constructions and complexes
Інфінітивні звороти

Gerund
Герундій

Modal verbs (can, must, may, should) and their equivalents
Модальні дієслова (can, must, may, should) та їх замінники

Grammar Constructions (There is/are, to be going to, to have got to etc.)
Граматичні звороти (There is/are; to be going to, to have got to та ін.)

The Adverb (degrees of comparison)
Прислівник (ступені порівняння)

Use of conjunctions (neither, either, bothand)
Вживання сполучників (neither, either, bothand)

Words-substitutes
Слова-замінники

Word order in a sentence. Types of sentences
Порядок слів у реченні. Типи речень

Types of Questions: Special, Tail-questions etc
Типи запитань: спеціальні,
роз’єднувальні та ін.

English complex sentences
Англійські складні речення

Emphatic constructions
Емфатичні конструкції

Sequence of tenses. Direct and Indirect speech
Узгодження часів. Пряма й непряма мова

Word building
Способи словотворення




TOPICAL VOCABULARY
ОСНОВНІ РОЗМОВНІ ТЕМИ

A Future Lawyer
Higher Legal Education
Майбутній юрист
Вища юридична освіта

Ukraine. Political system
Constitution of Ukraine
Україна. Політична система
Конституція України

The Supreme Council (Verkhovna Rada) of Ukraine
Верховна Рада України

Ukraine: State power and local self-government bodies
Україна: органи державної влади й органи місцевого самоврядування

Judiciary in Ukraine
Судова система України

The Constitutional Court as the constitutional control body
Конституційний Суд як орган конституційного контролю

The Prosecutor’s Office of Ukraine
Прокуратура України

Constitutional Law
Конституційне право

Criminal Law
Кримінальне право

Civil Law
Цивільне право

Commercial Law
Господарське право

Labour Law
Трудове право

Environmental Law
Екологічне право

International Law
Міжнародне право

Civil Procedure
Цивільний процес

Criminal Procedure
Кримінальний процес

The Investigator
Слідчий

The Bar
Адвокатура

Notary Bodies
Нотаріат

Ukraine and International Organizations
Україна та міжнародні організації

European Union: History and Present Days
Європейський Союз: історія і сучасність

EU Law
Право Європейського Союзу

European Court of Justice
Європейський суд

Human Rights and Civil Liberties
Права людини і громадянина

Legal and Judicial Systems of the United Kingdom and the United States
Правова та судова системи Великої Британії і США

The United Kingdom. Political system
Велика Британія. Політична система

Law Enforcement Bodies in the United Kingdom
Правоохоронні органи Великої Британії

The United States: Political System
США: політична система

Law Enforcement Bodies in the USA
Правоохоронні органи США






4. ПОТОЧНИЙ (МОДУЛЬНИЙ) ТА ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Опис предмета курсу


Курс
Напрям, освітньо-кваліфікаційний
рівень
Характеристика навчального курсу
(структура залікового кредиту)


Кількість кредитів ECTS: 9,5

Модулів: 2






Змістових модулів: 15

Загальна кількість
годин: 340

Тижневих годин: 2-4

6.0601
“Право”

7.06001
“Спеціаліст”
Обов’язковий

Модуль I
Практичні заняття: 206
Модуль ІI
Самостійна робота: 134

Вид контролю: іспит


Навчальна дисципліна “Англійська мова” складається з 15 змістових модулів, які містять 58 тем. Програма навчальної дисципліни у I-II семестрах включає фонетично-корективний курс, лексико-граматичний курс, теми й типові ситуації повсякденного спілкування та тексти соціокультурного й країнознавчого характеру; у III-IV семестрах – теми й типові ситуації професійного спілкування та тексти фахового спрямування; V семестр містить фахові тексти та курс ділової англійської мови.

Змістовий модуль I. Я та моя майбутня професія
Тема 1. Знайомство. Формули привітання та представлення
Тема 2. Моя майбутня професія
Тема 3. Зовнішність і характер
Тема 4. Відрядження за кордон. Оформлення документів. Проходження митного й паспортного контролю

Змістовий модуль II. Академія. Юридична освіта
Тема 5. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
Тема 6. Мій робочий день
Тема 7. Освіта в Академії
Тема 8. Право: поняття, джерела, класифікація

Змістовий модуль III. Україна
Тема 9. Україна (географічне положення, історія)
Тема 10. Україна (промисловість і населення)
Тема 11. Україна (державний устрій)

Змістовий модуль IV. Цивільне право
Тема 12. Джерела цивільного права
Тема 13. Цивільне право в країнах з різними правовими системами: загальний огляд
Тема 14. Джерела договірного права

Змістовий модуль V. Країни, мова яких вивчається: Велика Британія, США
Тема 15. Система загального права
Тема 16. Велика Британія: правова й політична системи
Тема 17. США: правова й політична системи

Змістовий модуль VI. Професія юриста
Тема 18. Юридичні професії у країнах загального права
Тема 19. Професія юриста в Україні
Тема 20. Професія адвоката й повіреного у Великій Британії
Тема 21. Цивільно-правові відносини

Змістовий модуль VII. Кримінальне право й процес. Слідство
Тема 22. Кримінальне право. Загальний огляд
Тема 23. Кримінальне право й кримінальний процес
Тема 24. Професія слідчого
Тема 25. Розслідування злочинів: криміналістика й наукова експертиза
Тема 26. Поліція в США та Великій Британії

Змістовий модуль VIІІ. Прокуратура
Тема 27. Органи прокуратури України
Тема 28. Діяльність прокурора в Україні
Тема 29. Органи прокуратури Великої Британії та США
Тема 30. Покарання

Змістовий модуль IX. Європейський Союз
Тема 31. Європейський Союз: загальна характеристика та інститути ЄС
Тема 32. Законодавство Європейського Союзу

Змістовий модуль X. Правосуддя
Тема 33. Судочинство в Україні
Тема 34. Діяльність судді
Тема 35. Судочинство в Англії й Уельсі
Тема 36. Судова система США
Тема 37. Стадії кримінального судочинства

Змістовий модуль XI. Нотаріат
Тема 38. Поняття та джерела договірного права. Договір
Тема 39. Нотаріат
Тема 40. Діяльність нотаріуса в Україні

Змістовий модуль XII. Адвокатура
Тема 41. Професія адвоката
Тема 42. Адвокатура в Україні
Тема 43. Професія адвоката в Англії й Уельсі

Змістовий модуль XIII. Міжнародне право. Права людини
Тема 44. Права людини
Тема 45. Європейська конвенція з прав людини
Тема 46. Міжнародне право
Тема 47. Ділові листи
Тема 48. Анотування

Змістовий модуль XIV. Адміністративне право. Конституційне право
Тема 49. Адміністративне право
Тема 50. Конституційне право
Тема 51. Види резюме
Тема 52. Правила складання резюме
Тема 53. Супровідний лист

Змістовий модуль XV. Трудове право. Права споживачів
Тема 54. Загальні відомості про наукові конференції
Тема 55. Подання доповіді та документів для участі в науковій конференції
Тема 56. Трудове право
Тема 57. Захист прав споживачів
Тема 58. Підготовка до іспиту. Участь у науковій конференції



5. критерії оцінювання ПОТОЧНОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Результати поточного модульного контролю (ПМК) – основа оцінювання знань студентів з навчальної дисципліни “Англійська мова”. Загальним об’єктом оцінювання є знання, отриманні під час вивчення відповідних частин навчальної програми.
Поточний модульний контроль – це перевірка рівня розуміння й засвоєння навчального матеріалу змістового модуля, здатності та вмінь застосовувати мовні знання й мовленнєві навички при вирішенні певних професійних завдань.
Об’єктами поточного модульного контролю знань студентів з англійської мови є: систематичність, активність та успішність роботи на практичних заняттях, виконання модульних контрольних завдань.
Оцінювання результатів поточного модульного контролю (ПМК) здійснюється викладачем наприкінці вивчення кожного змістового модуля. Загальна кількість балів за ПМК складає 75 балів. Кожен модуль оцінюється в 5 балів.
Критеріями оцінювання поточного модульного контролю є:
а) успішність на практичних заняттях (відвідування відповідних форм навчального процесу, активність та рівень знань під час усного опитування, виконання індивідуальних письмових завдань, написання лексичних диктантів та експрес-тестувань), виконання завдань для самостійної роботи (опрацювання тем в цілому чи окремих питань; написання рефератів, доповідей та їх презентація; переклад іноземних текстів встановлених обсягів тощо); інші форми роботи – від 0 до 2 балів;
б) результат написання модульної контрольної роботи – від 0 до 3 балів.
Виконання модульних контрольних завдань може відбуватися у формі тестів (з використанням комп’ютерних технологій), усних відповідей, розв’язання практичних завдань під час проведення контрольних робіт.
Конкретний перелік тестів, питань та завдань, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року, що передує їх проведенню.
Підсумковий бал за результатами ПМК оформляються під час проведення останнього практичного заняття відповідного семестру, а результати заносяться до відомості обліку поточної успішності та є основою для визначення загальної успішності студента з даного предмета і враховуються (якщо необхідно) при виставленні балів за підсумковий контроль знань (ПКЗ).
У разі невиконання завдань поточного модульного контролю з об’єктивних причин студенти мають право, за дозволом декана, скласти їх до останнього семінарського заняття. Час і порядок складання визначають кафедра та декан.


6. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ
з англійської мови

Підсумкове оцінювання рівня знань студентів з англійської мови здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК) і підсумкового контролю знань студентів (ПКЗ) за 100-бальною шкалою. Завдання поточного модульного контролю оцінюються в діапазоні від 0 до 75 балів; завдання, що виносяться на підсумковий контроль знань, – від 0 до 25 балів:

Модуль 1
(поточне тестування)

Сума



Підсумковий
іспит



ЗМ 1
ЗМ 2
ЗМ 3
ЗМ 4
ЗМ 5
ЗМ 6
ЗМ 7
ЗМ 8
ЗМ 9
ЗМ 10
ЗМ 11
ЗМ 12
ЗМ 13
ЗМ 14
ЗМ 15




5
5
5
5
5
5
5
5
5
5
5
5
5
5
5
25
100



ЗМ – змістовий модуль

Підсумковий контроль знань студентів (ПКЗ) з англійської мови проводиться у формі іспиту. На іспиті студент повинен продемонструвати набуті протягом усього періоду навчання знання, уміння та навички, передбачені навчальною програмою, а також здатність практичного застосування мовних знань та мовленнєвих компетенцій для вирішення певного завдання.
Конкретний перелік питань і завдань, що охоплюють увесь зміст навчальної дисципліни, критерії оцінювання екзаменаційних завдань, порядок і час їх складання визначаються кафедрою і доводяться до студентів на початку навчального року. До екзаменаційного білета включено 3 питання, що передбачають вибіркове читання й переклад текстів за спеціальністю, реферування суспільно-політичних текстів із газет, що видаються англійською мовою, і бесіду на одну з тем повсякденного й професійного спілкування, передбачених програмою.
До відомості обліку підсумкової успішності заносяться сумарні результати в балах ПМК та ПКЗ.
Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни виставляється в залікову книжку згідно з такою шкалою:

Оцінка за
шкалою ECTS
Визначення
За національною системою
За системою
НЮАУ ім. Ярослава Мудрого

A
ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
5
90 – 100

B
ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками


4
80 – 89

C
ДОБРЕ – у цілому правильна робота з певною кількістю незначних помилок

75 – 79

D
ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків


3
70 – 74

E
ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії

60 – 69

FX
НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перескласти


2
35 – 59

F
НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота, обов’язковий повторний курс

1 – 34





7. Контрольні ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
до іспиту З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

П р и б л и з н и й п е р е л і к
е к з а м е н а ц і й н и х т е к с т і в
(за списком рекомендованої літератури)

Law: what is it? (part 1) [1, p.65]
Law: what is it? (part 2) [1, p.72-74]
Civil Law [1, p.101-102]
Common Law [1, p.131-132]
Civil Law (Family, C
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
·
П р и б л и з н и й п е р е л і к е к з а м е н а ц і й н и х
р о з м о в н и х т е м п р о ф е с і й н о г о с п і л к у в а н н я

My Future Profession
Law Academy
Ukraine
Great Britain
The USA
Legal Profession
Investigator
Prosecutor
Judiciary in Ukraine
Notary Bodies
The Bar
Human Rights and Civil Liberties
Legal and Judicial Systems of the United Kingdom and the United States
Civil Procedure
Criminal Procedure




8. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
(Лексичний мінімум)

1 КУРС

Module I. Я та моя майбутня професія

abroad за кордоном
ambassador посол
application заява, бланк
arrangements приготування
arm рука
(armed) robbery збройне пограбування
available доступний
beard борода
behaviour characteristic характеристика поведінки
blood кров
cell тюремна камера
charge обов’язки, відповідальність
cheeks щоки
chin підборіддя
court (appellate) суд (апеляційний)
customs (to go/pass through) митниця, мито
ears вуха
embassy посольство
entrance examination вступний іспит
eyebrows брови
fare вартість проїзду
feet ступні
finger палець
fingerprints відбитки пальців
first name ім’я
forehead лоб
for the purpose з метою
graduate/post-graduate випускник/аспірант
hair волосся
hand рука (кисть)
height зріст
humanities гуманітарні науки
identification встановлення особистості
identikit портрет злочинця
Immigration Control імміграційний контроль
investigator слідчий
judge суддя
jurisprudence правознавство
law право, закон
law-governed state правова держава
lawyer юрист, адвокат
leaving certificate атестат (зрілості)
leg нога
legal (profession/career/reform) юридичний, правовий (професія/
кар’єра/ реформа)
lips губи
male/female чоловік, чоловічий/жінка, жіночий
mouth рот
name ім’я
neck шия
notary нотаріус
Notary office нотаріальна контора
opportunity сприятлива можливість
police поліція
police station поліцейська ділянка
prosecutor обвинувач, прокурор
Prosecutor’s Office прокуратура
public good суспільна користь
responsibility відповідальність
second name/surname прізвище
sex стать
Security Service of Ukraine Служба безпеки України
subject навчальний предмет
surroundings оточення
suspect підозрюваний
teeth зуби
terminal термінал
wanted розшукується
to absorb поглинати
to apply for a visa звертатися за візою
to apply to звертатися до к.-н./ч.-н.
to arrest заарештовувати
to arrive in/at прибути
to avoid disorder уникати безладдя
to be in one’s first (third) year бути на І (ІІ) курсі
to be interested in цікавитися
to complete завершувати, закінчувати
to contribute to сприяти
to declare оголошувати, заявляти
to descend походити
to disarm обеззброювати
to do one’s best робити все можливе
to enjoy насолоджуватись
to enter (the Academy) вступати (до академії)
to finish (school) закінчувати (школу)
to follow law дотримуватися закону
to graduate from (the Academy) закінчувати (академію)
to have/get permission мати/отримувати дозвіл
to introduce представляти
to look like виглядати як, бути схожим на
to make decision приймати рішення
to maximize individual rights максимально збільшувати особисті права
to provide забезпечувати
to put into effect проводити в життя, здійснювати
to register реєструвати
to remain залишатися
to request просити
to require потребувати, вимагати
to specialize in спеціалізуватися на
to suspect підозрювати
to take/pass an exam складати/скласти іспит
to take interest in цікавитися


Module II. Академія. Юридична освіта

academic staff професорсько-викладацький склад
admission прийом
bodies of state power органи державної влади
break перерва
crime злочин
criminal procedure кримінальний процес
common law загальне право
constitutional provisions конституційні положення
correspondence department заочне відділення
department кафедра, відділення
dining hall їдальня
double-period пара (заняття)
educational establishment навчальний заклад
full-time department денне відділення
hostel accommodation приміщення в гуртожитку
judicial decision судове рішення
law-enforcement bodies правоохоронні органи
lawmaker законодавець
law-making process законотворчий процес
law and order правопорядок
lecture-room лекційна аудиторія
legislature законодавство
library бібліотека
outstanding lawyer видатний юрист
private law приватне право
procedural law процесуальне право
property власність
public law публічне право
punishment покарання
recreation facilities умови для відпочинку
reference work довідник
Roman law римське право
substantive law матеріальне право
source of law джерело права
state power державна влада
Supreme Court Верховний Суд
test period сесія
time-table розклад
trial суд, судовий розгляд
welfare of the state добробут держави
to be accommodated in розміщатися
to be at the students’ disposal бути в розпорядженні студентів
to consult радитися
to distinguish from відрізняти від
to grant with надавати
to stand on guard of legality стояти на сторожі законності
to take into account брати до уваги

Module III. Україна

administrative region адміністративний район (регіон)
agriculture сільське господарство
anthem гімн
branch гілка
by majority vote більшістю голосів
by the secret ballot таємним голосуванням
Cabinet of Ministers Кабінет міністрів
capital столиця
chemicals хімікати
citizen громадянин
coal вугілля
Commander-in-Chief of the Головнокомандувач Збройних
Armed Forces Сил
Commonwealth of Independent Співдружність незалежних держав
States (CIS)
constituency виборчий округ
Constitution Конституція
Constitutional Court Конституційний Суд
court of general jurisdiction суд загальної юрисдикції
democratic демократичний
deposit родовище, поклад
domestic (home)/foreign policy внутрішня/зовнішня політика
dutу обов’язок
executive (body, power) виконавчий (орган, влада)
fertile land родюча земля
form of government форма правління
head of the state глава держави
human rights and freedoms права та свободи людини
industry промисловість
iron залізо
judicial (body, power) судовий (орган, влада)
legislative (body, power) законодавчий (орган, влада)
machinery обладнання
manganese марганець
metallurgy металургія
national emblem (coat of arms) національний герб
national (state) flag національний (державний) прапор
oil нафта
official (state) language офіційна (державна) мова
parliamentary – presidential парламентсько-президентський
people’s deputy народний депутат
political system політична система
President президент
proportional elections пропорційні вибори
right право
sovereign суверенний
state держава
territorial integrity територіальна цілісність
trident тризуб
unitary унітарний
United Nations (UN) Організація Об’єднаних Націй (ООН)
Verkhovna Rada Верховна Рада
to adopt приймати
to amend вносити поправки
to be approved by бути ухваленим
to be divided into поділятися на
to be elected бути обраним
to be rich in бути багатим на
to be situated бути розташованим
to be washed by омиватися
to carry out виконувати
to border on межувати
to declare independence проголосити незалежність
to guarantee гарантувати
to make laws створювати закони
to nominate висувати кандидата, призначати
to set contacts with встановлювати контакти з
to sign agreements and treaties підписувати угоди й договори

Module IV. Цивільне право

accumulated wisdom накопичена мудрість
civil law цивільне право
civil relationships цивільні взаємовідносини
comprehensive code всеохоплюючий кодекс
contractual arrangements договірні домовленості
experience досвід
family property сімейна власність
former колишній
great legal scholar великий вчений-правознавець
isolated national laws окремі національні закони
legal practice юридична практика
legal institution правовий інститут
major consequences основні наслідки
mixed legal system змішана правова система
national unification національна уніфікація
origin походження
private law приватне право
sources of law джерела права
to be adopted бути прийнятим
to deal with criminal law мати справу з кримінальним правом
to decline занепадати
to gain independence здобути незалежність
to follow tradition дотримуватися традиції

Module V. Країни, мова яких вивчається: Велика Британія,
США

Act of Parliament парламентський закон
all life peer довічний пер
amendment поправка
appellate court апеляційний суд
Associate Justice член Верховного Суду США
bill законопроект
Bill of Rights Біль про права
bishop єпископ
Cabinet Кабінет (у Великій Британії)
case справа
census перепис
Central Intelligence Agency Центральне розвідувальне управління
chief executive голова виконавчої гілки влади
chief justice головуючий (головний) суддя
Chief Justice голова Верховного Суду США
circuit court окружний суд
Congress Конгрес
Conservative Party консервативна партія
Democratic Party демократична партія
district court районний суд
Electoral College колегія виборщиків
evidence докази
final court суд останньої інстанції
freedom of press свобода преси (друку)
freedom of religion свобода релігії
hereditary monarchy спадкова монархія
Home Secretary міністр внутрішніх справ
Великої Британії
House of Commons Палата громад
House of Lords Палата лордів
House of Representatives Палата представників
income tax податок на прибуток
interpretation of law тлумачення права
judicial decision судове рішення
Labour Party лейбористська партія
legal provision правова норма, припис закону
limited home rule обмежене самоврядування
Lord Chancellor лорд-канцлер
Lord Spiritual єпископ-член палати лордів
Lord Temporal світський член палати лордів
Majority більшість
Member of Parliament член парламенту
opposition опозиція
presidential republic президентська республіка
Queen королева
Republican Party республіканська партія
right to assemble право на проведення зборів
right to petition право подавати петицію
royal assent королівська згода
rule of decision судовий прецедент
rule of law норма права, верховенство права
Secretary of Defense міністр оборони
Secretary of State міністр (у Великій Британії),
держсекретар (у США)
Secretary of the Treasurу міністр фінансів
Senate Сенат
trial court суд першої інстанції
two-chamber system двопалатна система
universal suffrage загальне виборче право
written constitution/statute писана конституція/закон
to abolish slavery відмінити рабство
to reach a verdict винести вердикт
to set a precedent встановити прецедент
to swear allegiance клястися у вірності
to violate the law порушувати закон

Module VI. Професія юриста

argument довід, доказ
Bar адвокатура
barrister баристер, адвокат
breach of contract порушення контракту (договору)
civil proceedings цивільне судочинство
client клієнт
copyright авторське право
counsel адвокат, юрисконсульт, радник
court/judicial system судова система
courtroom зала суду
criminal offence кримінальне правопорушення
damage збитки, шкода
defamation дифамація, наклеп
defense lawyer адвокат, захисник
divorce розлучення
enterprise підприємство
equal, -ly рівний, однаково
high professional/personal високі професійні/особисті якості
qualities
increased/healthy competition зростаюча/сумлінна конкуренція
independent незалежний
information technology (IT) інформаційні технології
in-house lawyer адвокат, що працює в компанії
intellectual property інтелектуальна власність
insurance страхування
investigator слідчий
judicial proceeding(s) судочинство
law-enforcement bodies правоохоронні органи
legal adviser юрисконсульт
legislation in force чинне законодавство
legislative frameworks законодавчі межі (системи)
liability for contempt of court відповідальність за неповагу до
суду
loan позика
local government agencies органи місцевого самоврядування
loss втрата
marriage шлюб
negligence недбалість
offer пропозиція
ownership власність, право власності
party сторона (у справі, спорі)
plaintiff позивач
professional awareness професійна обізнаність
professional responsibility професійна відповідальність
society суспільство
software package пакет програмного забезпечення
solicitor солісітор, адвокат, повірений
support підтримка
teamwork skills навички роботи в команді
tort цивільне правопорушення, делікт
trademark торговельна марка
welfare of children добробут дітей
to be binding on бути обов’язковим
to be computer literate володіти навичками роботи
з комп’ютером
to be injured понести збитки, зазнати шкоди
to create a law-governed state створювати правову державу
to defend public order захищати громадський порядок
to defend the rights захищати права
to demand вимагати
to depend on залежати від
to entrust довіряти
to examine the case вивчати справу
to participate in a trial брати участь у судовому засіданні
to present a case представляти справу
to prevent the interference in запобігати втручанню в
to realize the legal reform здійснювати правову реформу



2 КУРС

Module VII. Кримінальне право та процес. Слідство

administration of justice здійснення правосуддя
apprehension затримання
arson підпал
attempt замах на скоєння злочину
burglary крадіжка зі зломом
charging обвинувачення
conspiracy змова
convicted offender засуджений злочинець
criminal злочинець
criminal case кримінальна справа
defendant підсудний, обвинувачений
drug trafficking торгівля наркотиками
embezzlement привласнення майна
evasion of taxes ухилення від сплати податків
grave crime тяжкий злочин
inquiry розслідування, дізнання
investigation слідство, розслідування
juvenile delinquency злочинність неповнолітніх
malfeasance посадовий злочин
money laundering відмивання грошей
murder вбивство
offender правопорушник, злочинець
omission бездіяльність
organized crime організована злочинність
pretrial investigation досудове слідство
rape зґвалтування
rehabilitation виправлення, перевиховання,
реабілітація
sentence вирок
smuggling контрабанда
suspected person/suspect підозрюваний
swindling шахрайство
theft крадіжка
treason державна зрада
voluntary act свідома (добровільна) дія
witness свідок
to commit a crime вчинити злочин
to detect a crime розкрити злочин
to institute proceedings порушити кримінальну справу
to suffer a punishment понести покарання

Module VIII. Прокуратура

appeal апеляційна скарга
Attorney General Генеральний аторней
(Генеральний прокурор (Англія);
Міністр юстиції США)
briefs змагальні папери
capital punishment смертна кара
corporal punishment тілесні покарання
severe punishment суворе покарання
challenge відвід
charge обвинувачення
decision-maker особа, яка приймає рішення
defendant підсудний, обвинувачуваний
enforcement measures примусові заходи
fine штраф
grand jury велике журі (суд присяжних)
guilty винний
indictment обвинувальний акт (висновок)
innocent невинний
life imprisonment довічне ув’язнення
mutilation каліцтво, скалічення
operational search actions оперативно-розшукові дії
parole умовно-дострокове звільнення
penalty (death penalty) покарання (смертний вирок)
place of confinement місце позбавлення волі
probation умовне звільнення від
покарання
punishment покарання
reform виправлення (злочинця)
resignation відставка
sentence вирок, покарання
speech for the prosecution обвинувальна промова
torture тортури, катування
treatment поводження (зі злочинцями),
виправлення (злочинців)
to convict засуджувати
to execute виконувати (вирок)
to express no confidence висловити недовіру
to impose накладати, встановлювати,
призначати
to inflict накладати, призначати
to lodge подавати
to observe виконувати, дотримуватися
(закону)
to plead заявляти в суді, вести судову
справу
to prosecute обвинувачувати
to reduce скорочувати, зменшувати
to restrict обмежувати
to supervise здійснювати нагляд

Module IX. Європейський Союз

annexes доповнення, додатки
budget бюджет
citizens' complaints скарги громадян
cooperation співробітництво
decision-making прийняття рішень
EU institution інститут ЄС
EU treaty договір ЄС
European Central Bank Європейський центральний банк
European Union Європейський Союз
globalization глобалізація
investment projects інвестиційні проекти
legislation законодавство
maladministration неналежне (несумлінне)
управління
managing the euro управління євро
Member State країна-член
monetary policy грошова (монетарна) політика
national groups групи за державною приналежністю
оmbudsman омбудсмен
pillars основні принципи, головні ідеї
political blocks політичні об’єднання
protocol протокол (різновид міжнародної
угоди)
provision положення, умова (договору,
закону)
The Committee of the Regions Комітет, що займається
проблемами регіонів
The Council of the European Рада Європейського Союзу
Union
The Economic and Social Комітет економічної та
Committee соціальної політики
The European Commission Єврокомісія
The European Investment Bank Європейський інвестиційний банк
The European Parliament Європейський Парламент
The European Court of Justice Європейський Суд
The Court of Auditors Суд аудиторів
to be in charge of відповідати за
to commit to do smth. брати на себе зобов’язання, зобов’язатися
to conform відповідати (закону)
to delegate some of their передавати частину суверенітету
sovereignty
to draft складати проект (договору, закону)
to ensure забезпечувати, гарантувати
to extend розповсюджувати(ся)
to lend давати позику, позичати
to prevent killing and запобігати вбивствам і
destruction руйнуванню
Module X. Правосуддя

circuit судовий округ
civil suit цивільний позов
continuance in office перебування на посаді
conviction засудження
cross-examination перехресний допит свідка протилежної сторони
fair and impartial judgment справедливе та неупереджене
рішення суду
grand jury велике журі, суд присяжних
impeachment імпічмент
indictable offences злочини, які переслідуються за
обвинувальним висновком
jurisdiction юрисдикція, підсудність,
повноваження
juror присяжний
jury trial судовий розгляд з участю
присяжних
justice правосуддя, справедливість, суддя
lay magistrate магістрат-непрофесійний суддя
mistrial неналежний судовий розгляд
panel of judges склад суддів
people’s assessor народний засідатель
petit jury мале журі, суд присяжних
rights and liberties права та свободи
severe/light sentence суворе/ м’яке покарання
stipendiary magistrate магістрат, що отримує платню
testimony свідчення
the Supreme Court Верховний Суд
verdict of guilty обвинувальний вирок
witness for the defense свідок захисту
witness of the prosecution свідок обвинувачення
to acquit smb. of a charge виправдовувати, звільняти від
обвинувачень
to be tried in court знаходитися під судом, бути на розгляді в суді
to defend/prosecute smb. захищати/обвинувачувати
in court к.-н. у суді
to execute sentence виконувати вирок
to fine накладати штраф, штрафувати
to fix a sentence встановлювати покарання
to hold a trial вести судовий розгляд, вершити
суд
to impose a sentence виносити (накладати) покарання
to interpret/apply/enforce/ тлумачити /застосовувати /
make the law забезпечувати примусове
виконання /створювати) закон
to pass verdict on виносити вердикт
to plead guilty/not guilty визнавати себе винним/заявляти
про свою невинність
to promote judicial сприяти (забезпечувати)
independence незалежності судової гілки влади
to put smb. on trial притягнути к.-н. до суду
to render a verdict виносити вердикт
to resolve disputes вирішувати спори
to send smb. to prison відправити к.-н. у в’язницю
to serve a sentence відбувати покарання
to swear присягати, приймати присягу

Module XI. Нотаріат

consulate консульство, консул
conveyance of property передача власності
deed of purchase-and-sale угода купівлі-продажу
dispute on rights спір про права
hereditary right спадкове право
indisputable right беззаперечне (безспірне) право
legal age правоздатний вік, повноліття,
вік, встановлений законом
notary’s certificate посвідчення (свідоцтво) нотаріуса
notary’s office нотаріальна контора
notary’s services послуги нотаріуса
promotion of legality забезпечення законності
protection of lawful interests захист законних інтересів
public certification державне засвідчення
public notary державний нотаріус
public official державна посадова особа
public seal печатка державної установи
real estate нерухомість
settlement of estate управління нерухомістю
signature підпис
to attest a contract завіряти контракт
to certify a document завіряти документ
to enter into a contract укладати договір
to exercise one’s functions виконувати (здійснювати)
обов’язки
to help an applicant допомагати заявнику
to hold the post of a notary займати посаду нотаріуса
to make a will складати заповіт
to notarize a document нотаріально засвідчувати документ
to perform notary activity здійснювати нотаріальну
діяльність
to prepare in the proper manner підготувати належним чином
to prevent an offence попереджати правопорушення
to prove the authenticity доводити достовірність (справжність)
to provide for by the law передбачати законом
to provide legal support надавати правову допомогу
to provide notary’s advice надавати нотаріальні поради
to sign a document підписувати документ
to stamp a seal on the document ставити печатку на документ

Module XII. Адвокатура

advocate адвокат, захисник
attorney аторней, уповноважений, адвокат
barrister баристер (у Великій Британії –
адвокат, що має право виступати
у вищих судах)
consultation on legal matters консультація з правових питань
defendant підзахисний
defense counsel захисник, адвокат захисту
(відповідача)
legal counselor юрисконсульт
legal issue правове питання (проблема)
plaintiff позивач
pleader адвокат, який виступає в суді
promotion of legality забезпечення законності
solicitor солісітор (у Великій Британії – адвокат, який готує
справу для баристера та виступає
в нижчих судах)
speech for the defense промова захисника
the Bar адвокатура
to discharge duties виконувати обов’язки
to draw up applications/ складати заяви, скарги,
complaints/legal documents юридичні документи
to file the pleadings подавати змагальні папери
to plead the cause/case захищати справу в суді
to render legal aid надавати правову допомогу
to seek a new trial or relief домагатися (вимагати) нового
судового розгляду або
задоволення вимог
to take lawyer’s oath складати присягу адвоката
to win the case виграти справу


3 КУРС

Module XIII. Міжнародне право

alien іноземець, громадянин іншої
держави
arrangement угода, домовленість
campaigner прихильник
citizenship громадянство
compliance виконання, дотримання
conscience свідомість
Court of Justice Європейський Суд
democracy демократія
dignity гідність
disputant сторона у спорі
equity право справедливості,
суб’єктивне право
exile вислання, вигнання
integrity цілісність
intercourse взаємодія, стосунки
interference втручання
liberty свобода
monitoring нагляд, контролювання, перевірка
obligation обов’язок
prohibition заборона
stateless той, хто не має громадянства
suppression придушення
temporary тимчасовий
tenets принципи, норми
treatment поводження з
tribunal міжнародний суд
warfare засоби ведення війни
to claim заявляти, стверджувати
to conclude робити висновок, вирішувати
to confiscate накладати арешт, конфісковувати
to deny не погоджуватися, відхиляти,
відмовлятися
to exclude виключати
to imply передбачати, містити в собі
to lack не вистачати, відчувати нестачу ч.-н.
to participate брати участь
to recourse звертатися до суду
to restrict обмежувати
to suppress придушувати, забороняти
to withdraw відміняти, відмовляти в чомусь

Module XIV.Адміністративне право. Конституційне право
I.
adjudication винесення судового рішення,
судове рішення
administrative agency адміністративний орган
bureaucracy бюрократія; державні чиновники
claim заява, претензія, скарга
сourt of general jurisdiction суд загальної юрисдикції
сourt of last resort суд найвищої (останньої) інстанції
decision-making прийняття рішення
disciplinary board дисциплінарна комісія
due process належна правова процедура
entity самостійна правова одиниця,
підприємство
environment довкілля
executive agency орган виконавчої влади
fundamental justice фундаментальне правосуддя
injustice несправедливість, відмова
у правосудді
international trade міжнародна торгівля
judicial review судовий перегляд
judicial tribunal судова установа, суд
non-profit corporation некомерційна корпорація
regulatory agenda регулятивна програма
reviewability можливість бути переглянутим
rulemaking нормотворчий
statute законодавчий акт, статут
to distinguish from відходити, відхилятися від
to enact встановлювати, надавати
законної сили
to ensure забезпечувати, гарантувати
to frustrate порушувати, розладнати щось
to handle здійснювати контроль, розглядати
to impede заважати, перешкоджати,
затримувати, ускладнювати
to relate to стосуватися чогось

II.
distribution of powers розмежування повноважень
bylaw підзаконний акт
сonstitutional charter конституційний статут
сontemporary state сучасна держава
fundamental rights основні права
human being людина
inalienable right невід’ємне право
legal limitation правове обмеження
natural law природне право
non-national source не національне джерело
political community політична спільнота
positive law позитивне право
provision норма, положення законy
remedy засіб захисту права
respective powers відповідні повноваження
retroactive law закон зі зворотною силою
sovereign powers суверенні повноваження
the essentials of the rules суттєві частини норм
the precepts of divine law норми божественного права
unfair procedure несправедливе судочинство
to be obliged to бути зобов’язаним
to be out of order порушувати
to compose of складати з
to endow with надавати, наділяти
to entrust доручати, довіряти
to exercise виконувати, здійснювати
to guide керуватися чимось
to respect дотримуватися ч.-н., поважати
to settle урегульовувати

Module XV. Трудове право. Право споживачів
I.
contract of employment договір особистого найму
corporate policy корпоративна політика
dispute спір
employee робітник за наймом, працівник
employer наймач, роботодавець
fair treatment справедливе поводження
full-time work повний робочий день
influence вплив
legal measures правові засоби
legal merits правові обставини справи
legal redress правова допомога
legal remedy засіб правового захисту
natural justice природна справедливість, правосуддя на основі принципів природного права
non-work нетрудовий; особа, яка не працює
parental leave policy підхід щодо відпустки батьків
part-time work неповний робочий день
permanent work постійна робота
reconciling work врегулювання праці
responsibility відповідальність
standard норма
statutory objectives цілі, передбачені в законі
temporary work тимчасова робота
Trade Union професійна спілка
unfettered exercise необмежене здійснення повноважень
voluntary measures добровільні заходи
working hours робочий час
to be in charge of бути відповідальним за щось
to comprise охоплювати, включати
to handle a dismissal регулювати звільнення
to manage управляти, справлятися
to misbehave неналежно поводити себе
to restrain обмежувати, утримувати

II.
advertising реклама
buyer покупець
competing service конкуруючий сервіс
consumer assistance допомога споживачу
consumer protection захист споживача
deceptive practice практика обману
fraudulent information шахрайська інформація
informative labeling маркування продукції з метою інформування
physical harm фізичне ушкодження
quality of products якість продукції
remedy відшкодування, засіб правового
захисту
replacement of a product заміна товару
safety безпека
seller продавець
shortcomings недоліки
sufficient information достатня інформація
suitability придатність, відповідність
true cost справжня ціна
undue risk невиправданий ризик
to apply to застосовувати
to be cheated бути обманутим
to cause викликати, спричиняти щось
to enforce the rights забезпечувати дотримання прав
to pose вводити в оману
to promote сприяти
to resolve a complaint вирішувати скаргу
to seek a refund вимагати компенсації
to sue подавати скаргу (позов)
to test products тестувати продукцію
to violate the law порушувати закон


9. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Сімонок В.П., Гончар О.В., Лисицька О.П., Мошинська О.Ю., Частник О.С. English for Law Students. – Х., 2006.
Посібник з англійської мови для студентів-юристів / За заг. ред. проф. Сімонок В.П. – Х., 2005.
Завдання для практичних занять з англійської мови для студентів 1 курсу / Уклад. Ходаковська О.О. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004.
Завдання для практичних занять з англійської мови для студентів 2 курсу / Уклад. Сергєєва Г.А. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004.
Завдання для практичних занять з англійської мови для студентів 3 курсу / Уклад. Мошинська О.Ю. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004.
Мясоєдова С.В. Англійська мова. Граматичний довідник для студентів юридичних вищих навчальних закладів. – Х.: Право, 2005. – 72 с.
Завдання студентам-юристам для самостійного опрацювання розмовних тем. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005.


Н а в ч а л ь н е в и д а н н я



Навчально-методичний
посібник

для самостійної роботи
та практичних занять
з навчальної дисципліни
“англійська мова”
(відповідно до вимог ECTS)


У к л а д а ч і: СІМОНОК Валентина Петрівна,
СЕРГЄЄВА Галина Анатоліївна,
МОШИНСЬКА Олена Юліївна,
МЯСОЄДОВА Світлана Вадимівна,
ХОДАКОВСЬКА Оксана Олександрівна.

Відповідальна за випуск В.П. Сімонок

Редактор Л.В. Русанова
Комп’ютерна верстка Г.В. Старжинської



План 2007, поз. 93

Підп. до друку 17.07.2007. Формат 84х108 1/32. Папір офсетний.
Друк: ризограф. Умовн. друк. арк. 3,0. Облік.-вид. арк. 1,26. Вид. № 84 .
Тираж прим. Зам. № 3033. Ціна договірна.
____________________________________________________________
Редакційно-видавничий відділ
Національної юридичної академії України,
вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.
____________________________
Друкарня
Національної юридичної академії України,
вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.




































































міністерство освіти І НАУКИ україни
Національна юридична академія україни
імені ярослава мудрого






Навчально-методичний
посібник

для самостійної роботи
та практичних занять
з навчальної дисципліни
“кримінальне право україни”
(Загальна частина)
(відповідно до вимог ECTS)


для студентів П курсу





Харків
2007




Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Кримінальне право України” (Загальна частина) (відповідно до вимог ECTS) для студентів ІІ курсу / Уклад.: М.І. Панов,
Ю.В. Гродецький, Л.М. Демидова та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – 127 с.




У к л а д а ч і: М.І. Панов,
Ю.В. Гродецький,
Л.М. Демидова,
І.О. Зінченко,
Л.М. Кривоченко,
В.А. Ломако,
О.І. Моісеєв,
Ю.А. Пономаренко,
Г.М. Анісімов,
В.І. Тютюгін






Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою
академії (протокол № 6 від 16.08.2007 р.)











© Національна юридична академія України, 2007



ЗМІСТ

[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]...................................................................3
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] .......................5
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]..............8
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ................................................................17
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ................................................100
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]...........................................115
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]..........................................118
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ..............................................................119
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].....................124



1. ВСТУП

Кримінальне право України є однією з фундаментальних навчальних дисциплін для підготовки фахівців за спеціальністю „Правознавство”. Дана дисципліна має за мету засвоєння студентами основних положень про злочин та покарання.
Курс Загальної частини кримінального права передбачає вивчення студентами ІІ курсу положень Загальної частини кримінального права України: поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознак і значення; підстава кримінальної відповідальності; поняття злочину та складу злочину, їх співвідношення; поняття і значення стадій вчинення злочину, співучасті у злочині; поняття, система і види покарань, загальних засад призначення покарання; звільнення від кримінальної відповідальності та покарання тощо.
При вивченні Загальної частини кримінального права застосовуються наступні форми навчальної роботи: лекції, практичні заняття, колоквіуми, самостійна та індивідуальна робота студентів. Ці форми організації навчальної роботи забезпечуються програмою навчальної дисципліни „Кримінальне право України”, завданнями до практичних занять, колоквіумів, завданнями для індивідуальної роботи студентів, викладеними у даному Навчально – методичному посібнику, тестами тощо.
Самостійна робота студента охоплює:
– виконання домашніх завдань відповідно до тем змістовних модулів, підготовка до практичних занять та колоквіумів;
– доопрацювання матеріалів лекцій;
– самостійне вивчення тем: “Види покарань” і „Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх”, які не викладаються в лекційному курсі;
– робота в інформаційних мережах;
– опрацювання додаткової літератури (вказана наприкінці кожної теми);
– робота над рекомендованими матеріалами юридичної практики.
Індивідуальна робота студента – це його робота при написанні курсових робіт, рефератів, наукових доповідей та їх презентації; робота над тезами доповідей, при умові участі у студентських науково-практичних конференціях, узагальнення судової практики відповідно до певних тем; отримання консультацій у викладачів кафедри; інші форми роботи.
Об’єктами контролю знань студентів є: їх активність та рівень знань при обговоренні питань на практичних заняттях, колоквіумах; участь у студентських конференціях, конкурсах, олімпіадах; виконання завдань для самостійного опрацювання та інші форми роботи. При цьому навчальна робота студента оцінюється постійно.
Оцінка рівня знань студентів здійснюється протягом навчального року (3 та 4 семестрів) за якістю отриманих студентами знань і отриманих ними навичок по застосованню кримінального закону на підставі результатів поточного модульного контролю (ПМК) і підсумкового контролю знань (семестровий залік, курсовий іспит).
У результаті вивчення Загальної частини кримінального права студенти повинні:
– знати основні положення Загальної частини Кримінального кодексу України, його інститути, категорії та поняття; постанови Пленуму Верховного Суду України з питань застосування кримінального законодавства; основні проблеми науки кримінального права; предмет та принципи кримінального законодавства, його систему; підстави кримінальної відповідальності; систему та види кримінальних покарань, умови та порядок їх застосування; звільнення від кримінальної відповідальності і покарання;
– вміти тлумачити чинне кримінальне законодавство України і правильно його застосовувати, знати його функції та значення, враховуючи, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Кримінальним кодексом; правильно, з неухильним дотриманням загальних засад вирішувати питання щодо призначення покарання, визначити підстави та умови різних видів звільнення від кримінальної відповідальності та покарання; аналізувати тенденції юридичної практики та оцінювати їх з точки зору відповідності закону.

2. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН ЛЕКЦІЙ,
ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, КОЛОКВІУМІВ,
САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ


п/п
Тема
Всього годин
У тому числі




лекції
практичні
заняття, колоквіуми
самос-тійна
та інди-віду-альна робота


Змістовий модуль І.
Поняття та система кримінального права. Кримінальна
відповідальність. Поняття злочину – 28 год

1.
Тема 1. Поняття, система, ознаки кримінального права
Тема 2. Кримінальна відповідаль-ність та її підстава
Тема 3. Закон про кримінальну відповідальність
Тема 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі і просторі
22

8

4 ПЗ*
2 КОЛ*
8


2.
Тема 5. Поняття злочину.
6
2
2 ПЗ
2


Змістовий модуль II.
Поняття складу злочину. Стадії вчинення злочину – 92 год

3
Тема 6. Склад злочину
Тема 7. Об’єкт злочину
Тема 8. Об’єктивна сторона злочину
38
12
4 ПЗ
2 КОЛ
20

4
Тема 9. Суб’єкт злочину
12
4
2 ПЗ
2 КОЛ
4

5
Тема 10. Суб’єктивна сторона злочину
Тема 11. Стадії вчинення злочину
42


16


8ПЗ
2 КОЛ

16




Змістовий модуль III.
Співучасть у злочині. Множинність злочинів – 36 год


6
Тема 12. Співучасть у злочині
18


8

4 ПЗ
2 КОЛ

4


7
Тема 13. Повторність, сукупність і рецидив злочинів
18

8

2 ПЗ

8


Змістовий модуль IV.
Обставини, що виключають злочинність діяння.
Звільнення від кримінальної відповідальності – 20 год


8
Тема 14. Поняття, ознаки та види обставин, що виключають злочинність діяння
16

6

2 ПЗ

8


9
Тема 15. Звільнення від кримінальної відповідальності
4

2


2



Змістовий модуль V
Поняття покарання, його ознаки та мета. Система покарань. Призначення покарання – 28 год

10
Тема 16. Поняття покарання , його ознаки. Мета покарання
Тема 17. Система покарань. Основні та додаткові покарання
6
2
2 ПЗ
2

11
Тема 18. Призначення покарання
22
8
4 ПЗ
10


Змістовий модуль VI
Звільнення від покарання та його відбування. Судимість. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх – 22 год

12
Тема 19. Звільнення від покарання та його відбування
14
6
4 ПЗ
4

13
Тема 20. Судимість
6
2
2 ПЗ
2

14
Тема 21. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
2

2КОЛ



ВСЬОГО
238 в т.ч.
12 ПМК
84
64, в т.ч.:
40 ПЗ
12КОЛ
12 ПМК
90, в т.ч.
70 самост. 20-інд.
робота



* ПЗ – практичне заняття;
КОЛ – колоквіум;
ПМК – поточний модульний контроль
Затверджено
Вченою радою Національної юридичної
академії України ім. Ярослава Мудрого
(протокол № 10 від 18.05.2007 р.)


3. Витяг з ПРОГРАМи НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
„КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ”
(ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА)

Розділ І. Поняття та система кримінального права. Кримінальна відповідальність. Поняття злочину

Тема 1. Поняття, система, ознаки кримінального права

Кримінальне право як самостійна галузь права. Система кримінального права. Загальна і Особлива частини. Поняття і система Загальної частини. Кримінальне право та суміжні галузі права. Наука кримінального права, її предмет і метод.

Т е м а 2. Кримінальна відповідальність та її підстава

Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності, її поняття та ознаки. Форми реалізації кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність і кримінально – правові відносини. Підстава кримінальної відповідальності.

Т е м а 3. Закон про кримінальну відповідальність

Поняття закону про кримінальну відповідальність, його функції, специфічні риси та значення. Структура кримінального кодексу України.

Т е м а 4. Чинність закону про кримінальну
відповідальність у часі і просторі

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Визначення часу вчинення злочину. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі.

Т е м а 5. Поняття злочину

Соціальна природа злочину. Криміналізація і декриміналізація суспільно–небезпечних діянь. Відмежування злочину від інших правопорушень. Поняття і значення малозначного діяння (ч.2 ст.11 КК).

Розділ ІІ. Поняття складу злочину. Стадії вчинення злочину

Т е м а 6. Склад злочину

Значення, співвідношення понять злочину і складу злочину. Види складів злочинів.

Т е м а 7. Об’єкт злочину

Поняття об’єкта злочину, його значення та види. Поняття предмета злочину та відмінність його від об’єкта злочину.

Т е м а 8. Об’єктивна сторона злочину

Поняття об’єктивної сторони та її значення. Поняття діяння: дії чи бездіяльності. Суспільно небезпечні наслідки, їх види та значення. Злочини з матеріальним та формальним складами. Причинний зв’язок у кримінальному праві та його значення. Спосіб, засоби, обставини, місце, час вчинення злочину як факультативні ознаки об’єктивної сторони.

Т е м а 9. Суб’єкт злочину

Поняття суб’єкта злочину та його види. Ознаки суб’єкту злочину. Поняття осудності та неосудності за кримінальним правом. Обмежена осудність, її значення. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння, та її обґрунтування.
Т е м а 10. Суб’єктивна сторона злочину.

Поняття суб’єктивної сторони злочину, її обов’язкові та факультативні ознаки. Вина, її поняття та значення. Форми вини: умисел, його види; необережність, її види. Змішана (подвійна, складна) форма вини і її значення. Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони. Поняття та види помилок, їх вплив на кримінальну відповідальність.

Т е м а 11. Стадії вчинення злочину.

Види стадій: закінчений та незакінчений злочин. Готування до злочину, його поняття та ознаки. Замах на злочин, його поняття, ознаки, види. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину та закінченого злочину. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин, її підстава. Кваліфікація незакінченого злочину.


Розділ ІІІ. Співучасть у злочині. Множинність злочинів

Т е м а 12. Співучасть у злочині.

Поняття співучасті, її об’єктивні та суб’єктивні ознаки і значення.
Види співучасників. Поняття та ознаки виконавця злочину. Поняття та ознаки організатора злочину. Поняття та ознаки підбурювача до злочину. Поняття та ознаки пособника. Відмежування пособника від підбурювача. Форми співучасті, значення форм співучасті для кваліфікації злочинів. Кримінальна відповідальність співучасників. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників. Кваліфікація дій співучасників при різних формах співучасті. Спеціальні питання відповідальності співучасників. Добровільна відмова співучасників. Причетність до злочину, її відмежування від співучасті.

Т е м а 13. Повторність, сукупність і рецидив злочинів.

Повторність, сукупність і рецидив як види множинності злочинів, їх соціальна та юридична характеристика. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів. Поняття одиничного злочину, його відмежування від множинності злочинів.
Повторність злочинів. Її ознаки та види. Значення повторності. Сукупність злочинів. Її ознаки та види. Відмежування сукупності злочинів від повторності. Рецидив злочинів. Його ознаки та значення. Види рецидиву.
Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів.

Розділ ІV. Обставини, що виключають злочинність діяння. Звільнення від кримінальної відповідальності

Т е м а 14. Поняття, ознаки та види обставин, що виключають злочинність діяння.

Необхідна оборона, її поняття, підстави та ознаки. Конституція України про право кожного громадянина на захист від протиправних посягань. Ознаки захисту при необхідній обороні, його мета. Своєчасність захисту та його співрозмірність. Перевищення меж необхідної оборони: поняття, ознаки, види та відповідальність.
Уявна оборона, її поняття, ознаки та значення.
Затримання особи що вчинила злочин: поняття, ознаки та підстава.
Межі заподіяння шкоди при затриманні злочинця. Кримінальна відповідальність за перевищення цих заходів.
Крайня необхідність: поняття, підстава та ознаки правомірності. Межі заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності. Відмежування крайньої необхідності від необхідної оборони. Перевищення меж крайньої необхідності.
Фізичний або психічний примус: поняття, ознаки, кримінально – правові наслідки.
Виконання наказу або розпорядження. Поняття законного наказу (розпорядження). Межі заподіяння шкоди при виконанні законного наказу (розпорядження). Ознаки діяння при виконанні законного наказу. Кримінальна відповідальність за перевищення меж при виконанні законного наказу.
Діяння, пов’язане з ризиком: підстава, мета, межі заподіяння шкоди. Умови виправданого ризику. Обставини, що виключають виправданість ризику. Кримінальна відповідальність за перевищення меж при вчиненні діяння, пов’язаного з ризиком.
Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності, організованої групи чи злочинної організації : поняття, ознаки, підстави заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам. Межі заподіяння шкоди при виконанні спеціального завдання. Особливості призначення покарання особі, яка перевищила межі заподіяння шкоди при виконанні спеціального завдання.

Т е м а 15. Звільнення від кримінальної
відповідальності:

Звільнення від кримінальної відповідальності: поняття, підстави, кримінально – правові наслідки. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: поняття дійового каяття, правові наслідки.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим: передумова та підстава звільнення.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки: передумова та правові підстави звільнення. Умовний характер звільнення. Кримінально – правові наслідки звільнення.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки: підстави звільнення, поняття та види зміни обстановки.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності: передумови звільнення, строки давності. Умови призупинення та переривання перебігу строків давності. Злочини, щодо яких давність не застосовується.

Розділ V. Поняття покарання, його
ознаки та мета. система покарань.
Призначення покарання

Т е м а 16. Поняття покарання, його ознаки.
Мета покарання
Поняття покарання. Його ознаки.Мета покарання. Види мети.

Т е м а 17. Система покарань, основні та додаткові покарання

Система та види покарань. Поняття, ознаки і значення системи покарань. Особливості їх призначення. Основні та додаткові покарання.
Штраф. Поняття штрафу, його законодавчі межі. Особливості призначення штрафу як основного та додаткового покарання. Наслідки неможливості сплати штрафу.
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як вид покарання. Підстави та порядок призначення цього виду покарання.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Підстави, порядок і строки призначення даного покарання як основного і додаткового.
Громадські роботи. Поняття, зміст і строки цього виду покарання. Особи, до яких не може бути застосований даний вид покарання.
Виправні роботи. Зміст цього виду покарання, підстави, порядок і строки його призначення. Особи, яким не можуть бути призначені виправні роботи.
Службові обмеження для військовослужбовців. Зміст цього виду покарання, підстави, порядок і строки його призначення.
Конфіскація майна. Стаття 41 Конституції України про умови і порядок призначення конфіскації майна. Поняття, підстави та порядок призначення конфіскації.
Арешт. Зміст даного виду покарання, підстави, порядок призначення арешту. Особи до яких арешт не застосовується.
Обмеження волі. Зміст цього виду покарання, підстави, порядок та умови його відбування.
Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців. Підстави, порядок і строки призначення цього покарання.
Позбавлення волі на певний строк. Зміст цього виду покарання, підстави, порядок його застосування.
Довічне позбавлення волі. Підстави та порядок призначення довічного позбавлення волі за КК України. Особи до яких цей вид покарання не може бути застосований.

Т е м а. 18. Призначення покарання

Принципи призначення покарання. Загальні засади призначення покарання, їх значення. Види загальних засад. Призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.

Розділ VІ. Звільнення від покарання та його відбування. Судимість. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Т е м а 19. Звільнення від покарання та його відбування.

Поняття, підстави та види звільнення від покарання та його відбування. Безумовне та умовне звільнення від покарання.
Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності: підстави та умови звільнення. Категорії злочинів, при вчиненні яких може застосовуватися цей вид звільнення. Правові наслідки даного виду звільнення, його безумовний характер.
Звільнення від покарання з випробуванням: поняття, підстава та умови такого звільнення, його види. Іспитовий строк, його тривалість та правове значення. Правові наслідки звільнення від покарання з випробуванням.
Звільнення від покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років: підстава та умови такого звільнення. Категорії жінок, до яких може застосовуватися звільнення з випробуванням. Іспитовий строк, його значення. Правові наслідки.
Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку: строки давності, критерії визначення строків давності. Зупинення та переривання перебігу давності. Злочини, у разі засудження за які, давність не застосовується.
Умовно – дострокове звільнення від відбування покарання. Поняття, підстави та умови цього виду звільнення. Сприятливі та несприятливі правові наслідки умовно – дострокового звільнення.
Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким. Поняття, підстава та умови застосування такого виду звільнення. Правові його наслідки. Відмежування заміни невідбутої частини покарання більш м’яким від умовно – дострокового звільнення.
Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років: підстава, умови, та правові наслідки цього виду звільнення.
Звільнення від покарання за хворобою. Підстави та умови такого звільнення. Правові наслідки звільнення.
Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування. Амністія її поняття, зміст, види, категорії осіб, стосовно яких може оголошуватися амністія. Помилування. Поняття помилування його правова підстава, умови застосування, відмежування від амністії.

Т е м а 20. Судимість

Поняття судимості та її значення. Правові наслідки судимості. Погашення та зняття судимості як форми її припинення.

Т е м а 21. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Підстави, умови та наслідки такого звільнення. Види покарань які застосовуються до неповнолітніх. Спеціальні засади призначення покарання неповнолітнім. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання.
4. ПЛАНИ, ЗАВДАННЯ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, КОЛОКВІУМІВ
ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Загальні методичні поради

Підготовка до практичних занять і колоквіумів сприятиме глибшому вивченню основних тем курсу „Кримінальне право України” (Загальна частина), виробленню вміння самостійно працювати з Кримінальним кодексом України, постановами Пленуму Верховного Суду України, іншими нормативно-правовими актами, матеріалами юридичної практики та спеціальною літературою.
Завдання складені для практичних занять з кримінального права (Загальна частина) і призначені для студентів 2 курсу денної форм навчання. Виконання завдань повинно забезпечити закріплення та більш детальне вивчення теоретичного матеріалу, який студенти засвоїли з лекційного курсу та внаслідок ознайомлення з навчальною і монографічною літературою. Конкретні завдання допоможуть студенту вивчити норми кримінального права, здобути навички вірного їх застосування. В основу завдань покладено конкретні кримінальні справи із судової практики Верховного Суду України, а також із місцевої слідчо – судової практики.
Для вирішення питань кожної теми і правильного виконання завдань студентам слід прийняти до уваги деякі методичні поради. Перед виконанням завдання необхідно вивчити відповідні глави і розділи підручника, іншу рекомендовану літературу. Велике значення для опанування відповідних тем має аналіз і опанування відповідних статей Загальної частини КК.
Наприкінці кожної теми практичних занять вказані, окрім монографічних джерел, нормативно – правові акти, матеріали судової практики, у тому числі постанови Пленуму Верховного Суду України, які слід використовувати під час підготовки до практичних занять. Вихідні дані юридичної літератури надано відповідно до їх первинної редакції. У зв’язку з тим, що до кожного із зазначених актів можливе внесення змін, доповнень або їх скасування, а також прийняття Пленумом Верховного Суду України нових постанов з кримінальних прав, слід використовувати тексти нормативно-правових актів, розміщених в інформаційно-пошукових системах „Законодавство”, „Ліга” та інших електронних базах даних.
Вирішуючи конкретне завдання, вказане у графіку практичних занять, треба уважно вивчити фактичні обставини завдання, з’ясувати сутність поставлених питань, знайти конкретні норми кримінального закону, на підставі яких підготувати відповідь. Якщо умови завдання дають підстави запропонувати два чи більше варіантів рішення, то слід скористатися тією ж методикою виконання завдань. Рішення необхідно викласти у письмовій формі в спеціальному зошиті для практичних занять з кримінального права. Рішення повинно бути мотивоване і мати обов’язкове посилання на відповідні норми кримінального закону, а також на відповідні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України у постановах (при їх наявності). У зошиті доцільно залишати широкі поля для внесення можливих виправлень в ході практичних занять.
На практичних заняттях студент доповідає обставини завдання і своє рішення.
Кожен студент може взяти участь в обговоренні запропонованого рішення, доповнити або розвинути його. Якщо хто-небудь із студентів має інше рішення, яке відрізняється від запропонованого, його слід доповісти для обговорення.
У кінці обговорення викладач робить остаточний висновок, в якому дає рішення завдання і розглядає припущені помилки. З урахуванням цього висновку студент повинен внести у своє рішення відповідні корективи на полях зошита для практичних занять.
Крім практичних завдань, студент має готуватися і брати активну участь у колоквіумах, які проводяться згідно з графіком.
Під час підготовки до колоквіуму необхідно: ознайомитися с програмою курсу, питаннями, які входять до теми колоквіуму; вивчити відповідні норми, передбачені у Загальній частині Кримінального кодексу України, певний теоретичний та інший матеріал, наданий на лекціях, а також викладений у навчальних підручниках, науково-практичних коментарях, монографічний літературі; розглянути та проаналізувати нормативно-правові акти, матеріали судової практики (рішення, висновки Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України тощо).
На колоквіумі студент повинен: брати участь в обговоренні питань, які належать до теми заняття; засвідчити знання чинного кримінального законодавства Кримінального кодексу України ( далі – КК); теоретичних положень науки кримінального права, дефініцій кримінального права, розуміння та використання у відповіді прикладів судової практики, уміння аргументовано викласти певний матеріал, аналізувати відповіді інших студентів, доповнювати їх, знаходити помилки і надавати правильну відповідь.
Звертаємо увагу, що тема навчальної програми „Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх” не викладається в лекційному курсі, тому підлягає обов’язковому самостійному вивченню студентом до колоквіуму за даною темою. Ця тема охоплює низку важливих питань, об’єднаних з темами 1 – 4 (див. порядок підготовки до колоквіуму за темою навчальної програми „Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх”). Така самостійна робота повинна забезпечити закріплення та глибоке опанування теоретичного матеріалу, який студенти здобувають завдяки ознайомленню з навчальною, монографічною літературою, матеріалами судової практики, нормативно-правовими актами. Конкретні теми та плани їх засвоєння допоможуть студенту вивчити відповідні норми кримінального права, зрозуміти особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, рекомендації судової практики, виробити навички правильного застосування наданих рекомендацій і норм Загальної частини кримінального права.
На практичних заняттях та колоквіумах має бути присутнім кожен студент, він повинен брати активну участь в обговоренні усіх питань. Студент, який пропустить заняття, повинен відпрацювати його на кафедрі. Відпрацювання занять обов’язкове також для студентів, які не виконали завдання або продемонстрували відсутність знань з основних питань теми. За підсумком практичних занять та колоквіумів у 3 семестрі проводиться залік. З усіх незрозумілих питань студент може одержати консультацію на кафедрі.

Список літератури та нормативно – правових актів

Конституція України // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30.
Кримінальний кодекс України: Офіц.видання. – К.: Ін Юре, – 2004.
Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч./ За ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 3-е вид.,переробл. і доповн. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 495 с.
Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. коментар /За ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид., переробл. та допов. – Х.: Одіссей, 2004. – 1152 с.
Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. коментар /За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 3-е вид., переробл. та допов. – Х.: Одіссей, 2006. – 1184 с.
Практика судів України з кримінальних справ 2001 – 2005. – К. – Х.: Юрінком Інтер, 2005. – 464 с.
Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1972 – 2006), – Х., 2006. – 392 с.

Т е м а 1. Поняття, система, ознаки кримінального права
Т е м а 2. Кримінальна відповідальність та її підстава
Колоквіум (2 год)

П л а н

1. Поняття кримінального права.
2. Загальна характеристика нового Кримінального кодексу України.
3. Завдання, функції та принципи кримінального права.
4. Система кримінального права.
5. Кримінальне право і суміжні галузі права.
6. Наука кримінального права.
7. Поняття кримінальної відповідальності.
8. Підстава кримінальної відповідальності.

Список додаткової літератури

Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. – К.: Вид. КГУ. – 1964. – 189 с.
Тихий В.П. Підстава кримінальної відповідальності за новим Кримінальним кодексом України // Вісн. Конституційного Суду України. – 2002. – №3
Примітка. При підготовці до наступного практичного заняття, студент повинен виконати самостійно контрольну роботу. Виконується дана робота письмово на окремих листах і надається викладачу на наступньому практичному занятті для перевірки. Оцінка за дану самостійну контрольну роботу ставиться в журнал.

Завдання для самостійної
контрольної роботи

Напишіть на окремому аркуші (аркушах) паперу роботу, в якій вкажіть:
1) три статті Загальної частини КК, які мають декілька частин;
2) три статті Особливої частини КК, які мають декілька частин;
3) три статті Загальної частини та статтю Особливої частини КК, які мають пункти;
4) три статті Особливої частини КК, які мають примітки;
5) три статті Особливої частини КК з простою диспозицією;
6) три статті Особливої частини КК з описовою диспозицією;
7) три статті Особливої частини КК з бланкетною диспозицією;
8) три статті Особливої частини КК з відсилочною диспозицією;
9) три статті Особливої частини КК зі змішаною (комбінованою) диспозицією;
10) три статті Особливої частини КК з відносно визначеною санкцією, в якій вказана лише верхня межа покарання;
11) три статті Особливої частини КК з відносно визначеною санкцією, в якій вказані верхня і нижня межа покарання;
12) три статті Особливої частини КК з альтернативною санкцією;
13) три статті Особливої частини КК з безальтернативною санкцією.

Т е м а 3. Закон про кримінальну відповідальність
Т е м а 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі і просторі

Практичне заняття (4 год.)

Методичні рекомендації

При розв’язанні завдань з цієї теми слід, перш за все, засвоїти поняття та ознаки закону про кримінальну відповідальність. При цьому треба ознайомитися зі змістом чинного Кримінального кодексу України та вивчити його структуру: систему Загальної та Особливої частин, їх поділ на розділи та статті. Треба з’язувати структурні елементи статті КК України, якими є її назва, частини, пункти, примітки, вивчити структуру кримінально – правових норм, що сформульовані у статтях Загальної та Особливої частин КК України та розкрити співвідношення між структурою кримінально – правової норми та структурою статті кримінального закону. При цьому слід ознайомитися зі ст. 8 та п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України і ст. 3 КК України.
Розглядаючи питання про чинність закону про кримінальну відповідальність у часі, слід ознайомитися зі змістом ч. 2 та 3 ст. 57, ст. 58 та 94, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 4 – 5 КК України, Указом Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно – правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 р., ст. 6.10.3 Регламенту Верховної Ради України від 27 липня 1994 р., рішеннями Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно – правових актів) та від 19 квітня 2000 р. (справа про зворотну дію кримінального закону в часі). Також треба засвоїти питання про порядок і час набуття чинності законом про кримінальну відповідальність, підстави втрати ним чинності та про визначення часу вчинення злочину. Особливу увагу слід звернути на вивчення випадків, коли закон про кримінальну відповідальність має зворотну дію. Необхідно усвідомити поняття „зворотня дія закону про кримінальну відповідальність”; умови і межи зворотної дії цього закону.
Вивчаючи питання про чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі, слід ознайомитися зі змістом ч. 1 ст. 2, ст. 18, ч. 1 ст. 26 Конституції України, ст. 6 – 10 КК України, Законами України “Про державний кордон України” від № 1777 – XII 4 листопада 1991 р., “ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” № 3929 – XII від 4 лютого 1994 р., а також міжнародно – правовими зобов’язаннями України у сфері протидії злочинності. При цьому необхідно звернути увагу на проблему визначення місця вчинення злочину, визначення меж території України, а також випадків, коли КК України застосовується до осіб, що вчинили злочини за межами України.
З а в д а н н я

1. Цигельман з метою покататися верхи незаконно заволодів конем, який належить фермерові Давиденку. Проскакавши на коні декілька кілометрів, він покинув його на лузі. Слідчий прокуратури кваліфікував дії Цигельмана за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом. При цьому в постанові про порушення кримінальної справи він зафіксував, що хоч відповідно до примітки до ст. 286 КК України, коня і не можна визнати транспортним засобом, однак дії Цигельмана мають досить високий ступінь суспільної небезпечності, а з усіх статей КК України тільки ст. 289 передбачає відповідальність за діяння, схоже до того, яке вчинив Цигельман.
Чи правильним є рішення слідчого?

2. Голова Енського місцевого суду Павлюк, постановляючи вирок в кримінальній справі по обвинуваченню Смирнової в умисному знищенні чужого майна (ч. 1 ст. 194 КК України), мотивував його з посиланням на рекомендації, дані в науково – практичному коментарі до КК України. Крім того, він вказав у цьому вироку, що зазначене в науково – практичному коментарі до КК тлумачення поняття “великий розмір”, застосованого в ч. 1 ст. 194 КК, є обов’язком для використання всіма суддями Енського місцевого суду.
Який вид тлумачення закону про кримінальну відповідальність здійснює суддя при розгляді конкретної справи? Які види тлумачення закону про кримінальну відповідальність (за суб’єктом) є загальнообов’язковими? Чи законним є рішення Павлюка?

3. Приватний підприємець Мельник з грудня 2000 р. по 21 квітня 2002 р. включно здійснював виробництво дисків для лазерних систем зчитування (компакт – дисків) без отримання належної ліцензії. Верховною Радою України був прийнятий Закон „Про особливості державного регулювання діяльності

суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” №2953 – III 17 січня 2002 р., яким КК України був доповнений ст. 2031, що передбачає кримінальну відповідальність за такі дії. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону він мав набути чинності “через 60 календарних днів з дня опублікування”. Закон був надрукований: у “Віснику законів України” 14 лютого 2002 р., в електронних законодавчих базах 18 лютого 2002 р., в “Урядовому кур’єрі” 20 лютого 2002 р., в “Офіційному віснику України” 1 березня 2002 р., у “Голосі України” 2 берез. 2002 р., а у “Відомостях Верховної Ради України” 26 квітня 2002 р..
Які з названих публікацій є офіційними? Коли цей Закон набув чинності? Чи може він бути застосований до діяння, вчиненого Мельником?

4. Олійник у березні 2001 р. був засуджений за ч. 3 ст. 125 КК України 1960 р. (наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину) до п’яти років позбавлення волі. Ознайомтеся зі змістом статей розділу ІІІ Особливої частини КК України 2001 р. і дайте відповідь на наступні питання.
Чи визнається вчинене Олійником діяння злочином відповідно до КК України 2001 р.? Чи має КК України 2001 р. зворотну дію в даному випадку? Яке рішення повинно бути прийнято по цій справі?

Варіант: на момент набуття чинності КК України 2001 р. Олійник вже відбув покарання, призначене йому за ч. 3 ст. 125 КК України 1960 р. і мав судимість.
Чи має КК України зворотну дію в цьому випадку? Яке рішення має бути прийнято?

5. У серпні 2001 р. Грищенко, керуючи автомобілем у нетверезому стані, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого загинуло три особи. Відповідно до ч. 3 ст. 215 КК України 1960 р. за такий злочин було передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до п’яти років або без такого. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КК України 2001 р. за таке ж діяння передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транс-портними засобами на строк до трьох років.
Чи має ч. 3 ст. 286 КК України 2001 р. зворотну дію в часі? Проаналізувавши зміст ч. 3 ст. 5 КК України 2001 р. дайте відповідь на питання про те, в яких рамках може бути призначене покарання Грищенку?

6. Пізно ввечері 4 квітня 2002 р. Кузнєцов, знаходячись в парку культури і відпочину, вчинив хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК України). У той же день (4 квітня 2002 р.) у газеті “Урядовий кур’єр” був опублікований закон, яким були внесені зміни до санкції ч. 1 ст. 296 КК. У попередній редакції у цій санкції було передбачено покарання у виді штрафу до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років. Новим законом було передбачено покарання у вигляді штрафу від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, чи обмеження волі на строк до п’яти років. Відповідно до розділу ІІ нового закону він набув чинності з дня його опублікування.
Коли новий закон набув чинності? Чи має він зворотну дію? Чи може він бути застосований до Кузнєцова?

7. Громадянин Білорусії Тарасевич їхав потягом з Новоросійська (Російська Федерація) до Мінська (Білорусія), який частину шляху прямує територією України. У дорозі він посварився зі своїм попутником Павленком і вирішив його вбити. На останній російській станції Тарасевич підсипав в їжу Павленка отруту сповільненої дії. Павленко з’їв отруєну їжу, коли поїзд уже знаходився на території України, а помер від отруєння, коли поїзд був вже на території Білорусії.

В яких випадках злочин вважається вчиненим на території України? Чи можна визнати злочин Тарасевича вчиненим на території України? Чи може Тарасевич, будучи іноземним громадянином, бути притягнутий до кримінальної відповідальності в Україні?

8. Головний конструктор одного з українських авіабудівних підприємств Ващук у липні 1995 р. чрез неналежне виконання своїх службових обов’язків допустив порушення технічних вимог при встановленні двигунів на літак АН – 24. У жовтні 2001 р. цей літак, здійснюючи міжнародний рейс, через названі порушення зазнав аварії над територією Молдови, внаслідок чого загинули екіпаж та всі пасажири.
Як у КК України вирішується питання про час і місце вчинення злочину? Що потрібно визнати часом вчинення злочину в даному випадку? Чи можна цей злочин визнати вчиненим на території України?

9. Громадянин Росії Шувалов у м. Бєлгороді (Російська Федерація) умисно заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження громадянинові України Антоненку. Цей злочин у Росії залишився нерозкритим, Шувалов не був притягнутий до кримінальної відповідальності. Через рік, знаходячись на відпочинку в Одесі, Шувалов вчинив хуліганство. У процесі розслідування справи про цей злочин стало відомо й про злочин, вчинений ним у Бєлгороді.
Чи може Шувалов бути притягнутим в Україні до кримінальної відповідальності за вчинене в Одесі хуліганство і за умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень у Бєлгороді?

10. Громадянка України Кравченко систематично займалася проституцією у Москві. Після повернення в Україну проти неї була порушена кримінальна справа по обвинуваченню її у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 303 КК України. Мотивуючи тим, що злочинність і караність діяння повинна визначатися кримінальним законом місця його вчинення, Кравченко подала клопотання про припинення кримінальної справи проти неї, оскільки за КК РФ 1996 р. заняття проституцією не визнається злочином.
Чи може громадянин України бути притягнутим в Україні до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений за її межами? Чи залежить вирішення цього питання від того, чи визнається діяння злочином за законом місця його вчинення? Чи підлягає задоволенню клопотання Кравченко?

11. Громадянин України Монастирський, знаходячись у відрядженні у Вірменії, вчинив крадіжку чужого майна, за що був засуджений вірменським судом до двох років позбавлення волі. Це покарання він повністю відбув і повернувся в Україну.
Чи може Монастирський бути притягнутим в Україні до кримінальної відповідальності за даний злочин, вчинений у Вірменії?

Варіант: після повернення в Україну Монастирський знову вчинив крадіжку.
Чи може крадіжка, вчинена в Україні, кваліфікуватися як повторна? Чи має юридичне значення в Україні вирок вірменського суду?

12. Громадяни Колумбії Маркес і Веласкес, перший з яких був першим секретарем посольства своєї країни в Іспанії, а другий журналістом – міжнародником, очолювали злочинну організацію, яка займалася виготовленням підроблених доларів США. Під час транзитної поїздки через територію України Маркес і Веласкес були затримані за вказівкою Інтерполу.
Чи можуть Маркес і Веласкес бути притягнуті до кримінальної відповідальності в Україні? Чи можуть вони бути видані іноземній країні?

13. Громадянин України Іванчук у 1995 – 1998 рр. незаконно брав участь у військових конфліктах на Балканському півострові, де вчинив злочини проти миру і безпеки людства. Після цього Іванчук повернувся в Україну для постійного проживання. Міжнародний трибунал по колишній Югославії звернувся до України з проханням про видачу Іванчука для притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини.
Чи може Іванчук бути виданий міжнародному трибуналові? Чи змінилося б рішення, якби вимогу про видачу Іванчука заявив уряд Югославії? Чи може Іванчук бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ці злочини в Україні?

Список додаткової літератури

Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). – К.: Атіка. – 2001. – 272 С.
Кримінальне законодавство України. Порівняльний аналіз статей Кримінального кодексу України 1960 р. та Кримінального кодексу України 2001 р. – К.: Ін Юре. 2001. – 284 С.
Пономаренко Ю.А. Чинність і дія кримінального закону в часі. – К.: Атіка, – 2005. – 288 с.

Т е м а 5. Поняття злочину
Практичне заняття (2 год)

Методичні рекомендації

Вивчення цієї теми передбачає засвоєння поняття „злочин”, яке дається в ст. 11 КК України. Необхідно знати ознаки злочину (суспільна небезпечність, протиправність, винність і караність) та вміти розкрити їх зміст, для чого проаналізувати положення ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 11 КК України. Особливу увагу треба приділити такій ознаці злочину, як суспільна небезпечність, з якою тісно пов’язане формальне визначення злочину в кримінальному праві України – кримінальна протиправність.
Розглядаючи протиправність слід пам’ятати про особливе значення заборони аналогії у кримінальному праві. У зв’язку з цим необхідно вивчити ч. 4 ст. 3 КК України.
Далі студент повинен засвоїти ч. 2 ст. 11 КК України, а також ст. 12 КК України, в якій міститься класифікація злочинів.

З а в д а н н я

14. Канчук навмисно поширив, тобто повідомив невизначеному колу осіб, заздалегідь неправдиву інформацію (вигадану), що ганьблять особу громадянина Петрощука. Останній подав заяву до правоохоронних органів з проханням притягнути Канчука до кримінальної відповідальності.
У задоволенні заяви було відмовлено.
Ознайомтесь зі змістом розділу III Особливої частини КК України і вирішіть питання про правомірність такої відмови. Чи можна визнати діяння Канчука злочином?

15. Медичний працівник Осипов розголосив відомості про проведення медичного огляду Куропаткіної на виявлення зараження виліковною венеричною хворобою. Хвороби не було виявлено, але ображена Куропаткіна подала заяву до правоохоронних органів з проханням притягнути Осипова до кримінальної відповідальності. У порушенні кримінальної справи було відмовлено.
Куропаткіна у своїх скаргах не погоджувалася з таким рішенням і наполягала на притягненні Осипова до кримінальної відповідальності.
Ознайомившись з текстом ст. 132 КК України, визначте, чи є скоєне Осиповим діяння злочином. Якщо ні, то чому, яка ознака злочину відсутня?

16. Маргелов, який здійснював ремонт даху, з необережності випустив з рук молоток, заподіявши Зарубіну, який проходив повз будинок, легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Маргелова було притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, який передбачений ч. 2 ст. 125 КК.
Ознайомившись з розділом ІІ Особливої частини КК, вирішіть питання чи є вчинене діяння злочином і чи правильно вирішено питання про відповідальність Маргелова?

17. Агафонов, дізнавшись, що у касі заводу після виплати заробітної плати залишилась значна сума грошей, вирішив їх викрасти. Заховавшись у бібліотеці і дочекавшись, коли всі робітники пішли додому, він вліз до каси, зламав сейф, але знайшов там лише 9 грн. Він вхопив гроші та хутко зник.
Як з’ясувалось пізніше, основні гроші були сховані в іншому місці. Чи є підстава визнати вчинене Агафоновим діяння малозначним і застосувати до нього ч. 2 ст. 11 КК України? Якщо ні, то чому? Які обов’язкові умови застосування ч. 2 ст. 11 КК України?

18. Слюсаря Бабенка було звинувачено в тому, що він відімкнув сейф в кабінеті заступника директора фабрики і таємно привласнив 2 грн., які належали підприємству. При цьому він залишив в сейфі інші гроші на загальну суму 1968 грн. Як стало потім відомо, 2 грн. йому не вистачало для придбання квитка до кінопалацу.
Чи можливо притягти Бабенка до кримінальної відповідальності? Чи є підстави для застосування до нього ч. 2 ст. 11 КК України?

19. Ковальов вперше вчинив злочин – шахрайство, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 190 КК, щиро покаявся, повністю усунув заподіяну шкоду та активно сприяв розкриттю злочину. Адвокат Ковальова вважав, що його потрібно звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України. Суд не погодився з адвокатом, аргументуючи це тим, що шахрайство являє значну суспільну небезпечність і є злочином середньої тяжкості.
Яким чином слід вирішити цю праву?Як у КК вирішується питання про віднесення злочину до певної категорії за ступенем тяжкості?

20. Вироком суду Печкіна було визнано винним у доведенні особи, яка перебувала в матеріальній залежності від нього, до самогубства, що сталося внаслідок жорстокого поводження. На підставі наявності в діях Печкіна великої суспільної небезпеки цей злочин було визнано тяжким.
Визначте, який формальний критерій покладено в основу класифікації злочинів. Чи можна визнати тяжким злочин, передбачений ч. 2 ст. 120 КК України?

21. Куречко вчинив умисне вбивство. Цей злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, судом було визнано злочином суворого ступеня тяжкості.
Чи вірне рішення прийняв суд? Яку класифікацію передбачає КК України? Що є критерієм цієї класифікації? До категорії яких злочинів належить злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України?

Список додаткової літератури

Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. – Х.: Вища школа, – 1983. – 129 с.
Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин – т. 1979. – 70 с.
Панов М.І., Тихий В.П. Актуальні дослідження проблем вчення про злочин // Кримін. право України. – 2006. – №3
Панов М.І., Тихий В.П. Поняття злочину// Вісн. Конституц. Суду України. – 2004. – №1
Тихий В.П., Панов М.І. Злочин його види та стадії. –К.: Промені, 2007.– 40 с.
Т е м а 6. Склад злочину
Т е м а 7. Об’єкт злочину

Колоквіум (2 год)

П л а н

1. Поняття і значення складу злочину.
2. Елементи й ознаки складу злочину.
3. Види складів злочинів.
4. Кваліфікація злочинів.
5. Поняття „об’єкта злочину”.
6. Предмет злочину.
7. Види об’єктів злочинів.

Список додаткової літератури

Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – К.: Политиздат Украины, – 1983. – 141 с.
Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. – К.: Юрінком, 1995. – 208 с.
Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Вища школа, 1988. – 198 с.
Тацій В.Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: Навч. посіб. – Х.:УкрЮА. – 1994. – 76 с.

Т е м а 8. Об’єктивна сторона злочину
Практичне заняття (4 год)

Методичні рекомендації

При ознайомленні з даною темою необхідно засвоїти поняття „значення і зміст об’єктивної сторони злочину”; усвідомити ознаки складу злочину, які характеризують об’єктивну сторону злочину, з’ясувати, які з них є обов’язковими, а які факультативними.
Вивчаючи дію та бездіяльність як ознаки об’єктивної сторони злочину, треба усвідомити значення нездоланної сили, фізичного і психічного примусу для вирішення питання про кримінальну відповідальність. Особливу увагу слід звернути на умови кримінальної відповідальності за дездіяльність.
Необхідно розглянути питання суспільно небезпечних наслідків злочину і вивчити їх види. При з’ясуванні питання про злочини з матеріальними і формальними складами, треба мати на увазі, що його рішення залежить від того, включені чи не включені у склад злочину суспільно небезпечні наслідки як обов’язкові ознаки об’єктивної сторони злочину.
Розглядаючи причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками, слід пам’ятати те, що він є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів з матеріальним складом і що невстановлення причинного зв’язку в таких злочинах свідчить про відсутність об’єктивної сторони таких злочинів.
При вивченні таких ознак об’єктивної сторони, як спосіб, місце, час, обставини і засоби вчинення злочину, необхідно звернутися до тих статей КК України, у яких ці ознаки безпосередньо вказані, тому їх встановлення є обов’язковим.

З а в д а н н я

22. Озброєний пістолетом Обухов увірвався до магазину і, погрожуючи вбивством, почав вимагати в касира Степанової, щоб вона відкрила сейф з кодовим замком. Степанова сейф відкрила, Обухов забрав гроші і зник.
Чи є об’єктивна сторона злочину в поведінці Степанової та Обухова? Яке значення має фізичний і психічний примус для вирішення питання про наявність або відсутність діяння як ознаки об’єктивної сторони?
23. Під час сварки, яка перейшла в бійку, Ступоров пошкодив око Сундукову. Лікар сільської лікарні встановив, що є загроза втратити зір, і рекомендував негайну операцію. Потерпілого перевозили до обласного центру на санітарному літаку. Під час польоту Сундуков застудився і невдовзі помер від запалення легенів.
Чи є причинний зв’язок між діями Ступорова і смертю Сундукова?

24. Лікар Травкін виїхав на машині швидкої допомоги на виклик хворого Семенова. У дорозі водій зробив короткочасну зупинку біля крамниці на прохання Травкіна, який купив у ній деякі товари. Коли Травкін приїхав до Семенова, той був вже мертвий. Причиною смерті став серцевий напад. Слідством було встановлено, що своєчасна медична допомога могла б врятувати життя Семенова.
Чи є об’єктивна сторона злочину в поведінці Травкіна?

25. Від сильного пориву вітру Сорокін не втримався на ногах на слизькому тротуарі і, падаючи, завдав середньої тяжкості тілесне ушкодження чужій дитині.
Чи є об’єктивна сторона злочину в поведінці Сорокіна?

26. Костенко під час бійки з Конкіним наніс йому декілька ударів рукою і одне незначне поранення ножем у руку. Конкін сам перев’язав рану і в лікарню не звертався. Через кілька днів Конкін помер. Експерти встановили, що смерть настала від занесення в рану інфекції.
Чи є причинний зв’язок між діями Костенко і смертю Конкіна?

27. Начальник геологорозвідувальної пошукової партії Самолюк, направляючи в багатоденний маршрут геологів Білокурова і Юна, порушив Правила безпеки при геологорозвідувальних роботах, бо попередньо не зробив запиту про погоду. Крім того, він не перевірив, чи взяли Білокуров і Юн із собою спальні мішки, а лише нагадав їм про необхідність цього. Наступного дня почалася хурделиця, внаслідок чого Білокуров помер від переохолодження.
Ознайомившись зі змістом ст. 271 КК, вирішіть питання про об’єктивну сторону злочину і конструкцію складу злочину.

28. Старший черговий підстанції електромережі Попов, одержавши повідомлення про обрив дроту на одному з будівельних майданчиків, не вимкнув струм у лінії, а направив для усунення пошкодження чергових електромонтерів Бакаїна і Довбню. На територію майданчика самовільно проникли діти, і один з них – Кузьменко Саша – доторкнувшись до обірваного дроту, помер на місці від ураження електричним струмом.
Вирішіть питання про об’єктивну сторону.

29. Дуров раптово напав на сторожа Курочкіна, зв’язав його, а потім пограбував склад, який Курочкін охороняв. Як було встановлено пізніше, Курочкін розв’язав себе, але, боячись Дурова, не діяв, діждався, коли Дуров з награбованим майном зник, і подзвонив у міліцію.
Чи є об’єктивна сторона злочину в поведінці Курочкіна?

30. Ситнікова, побачивши, що за її дванадцятирічною донькою біжить з палкою Карпов (13 років), піймала його і нанесла йому кулаком удар по голові. Після цього Карпов пригнав з поля корів, а ввечері того ж дня захворів і через чотири дні помер. Встановлено, що через наявність у Карпова старого процесу запалення середнього вуха, удар в голову викликав запалення мозку.
Вирішіть питання про об’єктивну сторону злочину. Чи містяться у поведінці Ситнікової ознаки кримінально караного діяння? Чи знаходяться дії Ситнікової в причинному зв’язку з фактом смерті Карпова? Яке значення має для вирішення питання про причинний зв’язок наявність особливих умов на боці потерпілого?
31. Хоменко, перебуваючи у стані сп’яніння, посадив у кабіну свого автомобіля Баранова. Біля автовокзалу Баранов попросив Хоменка зупинитися, а потім, не дочекавшись повної зупинки автомобіля, стрибнув на землю, потрапив під заднє колесо і був смертельно травмований.
Чи є в діях Хоменка об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України?

32. Рябов, дізнавшись, що його кохана дівчина Скаченко мала інтимні стосунки з Поповим, застрелився.
Чи є в діях Скаченко об’єктивна сторона доведення до самогубства (ст. 120 КК України)? Яке значення в цьому злочині має спосіб його вчинення?

33. Під час відпочинку біля озера Карасик побачив, що незнайома дівчина далеко від берега просить про допомогу. Карасик хоч і вмів плавати, але злякався так далеко запливати. Через деякий час дівчина потонула.
Які обов’язкові ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України? Яка форма діяння, що вчинив Карасик?

34. Пілот літака Дрозд під час виконання сільськогосподарських робіт перевантажив літак хімікатами та іншим вантажем. Невдовзі після зльоту літак став швидко знижуватись, але Дрозд зумів його приземлити на автомобільній дорозі з твердим покриттям. Ніхто з людей, які були в літаку, не постраждав.
Чи є в діях Дрозда об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 276 КК України? Яка особливість конструкції об’єктивної сторони цього складу злочину?

35. Сомов і Оленюк викрали працівника приватного підприємства “Гранд” Семенова з метою дізнатися від нього про деякі відомості про діяльність підприємства “Гранд”, які становлять комерційну таємницю. Коли Семенов відмовився відповідати на запитання, Сомов і Оленюк стали його бити, погрожувати вбивством. Через деякий час Семенов не витримав і видав комерційну таємницю, чим завдав істотної шкоди підприємству “Гранд”.
Чи є в діях Семенова об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 232 КК України? Яке значення має фізичний та психічний примус?

36. Волков під час бійки з Андроновим вдарив останнього ножем в живіт. Через 10 хвилин потерпілого привезли в лікарню. Хірург Тарасюк, який робив операцію, забув у рані тампон, що визвало гнійний перитоніт. Через деякий час Андронов помер.

Чи є причинний зв’язок між діями Волкова та смертю Андронова?

Список додаткової літератури

Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х.: Вища школа, 1982. – 161 с.
Панов Н.И. Уголовно- правовое значение способа совершения преступления: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин -т, 1984. – 111 с.
Ярмыш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики). – Х.: Основа, 1999.–84 с.
Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ). – Х.: Право, 2003. – 512 с.
Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. „Про податок з доходів фізичних осіб”: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28. 05 2004 р. № 9.

Т е м а 9. Суб’єкт злочину
Практичне заняття (2 год)

Методичні рекомендації

При ознайомленні з цією темою необхідно засвоїти наступні питання: поняття „суб’єкт злочину” у кримінальному праві та його види; ознаки, що характеризують суб’єкта злочину як елемент складу злочину (особа фізична, осудна, яка досягла певного віку); спеціальний суб’єкт злочину; поняття неосудність та її критерії, формула неосудності; відповідальність особи, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу; обмежена осудність, її значення; кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння, та її обґрунтування.
Вивчаючи поняття „неосудність”, слід звернути увагу на зміст ознак медичного (біологічного) та юридичного (психологічного) критеріїв неосудності; співвідношення медичного та юридичного критеріїв неосудності; наслідки визнання особи неосудною.
З а в д а н н я

37. Сонькін, Петров і 15-річний Шапошников визнані винними у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу, за що їх було засуджено за ч. 3 ст. 342 КК України. Адвокат Шапошникова звернувся зі скаргою до апеляційного суду з приводу скасування вироку і припинення справи щодо Шапошникова як такого, що не досяг 16-річного віку на час вчинення злочину і на цих підставах не може підлягати відповідальності за опір працівникові правоохоронного органу. Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу, залишив вирок без зміни, а скаргу адвоката – без задоволення, тому що Шапошников спричинив працівникові правоохоронного органу тілесні ушкодження середньої тяжкості, за які кримінальна відповідальність настає з 14-річного віку.

За які злочини особа підлягає кримінальній відповідальності по досягненні 14-річного віку? Чи підлягає Шапошников кримінальній відповідальності за ч. 3 ст. 342 КК України? Чи можна притягнути його до відповідальності за умисне спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження працівникові правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків (ч. 2 ст. 345 КК України)?

38. Ганіна було звинувачено в тому, що він вбив свою сусідку по квартирі Іткіну. На досудовому слідстві Ганін не заперечував факту вбивства, але заявив, що не може відповідати за свої дії, тому що хворий на хронічне психічне захворювання – епілепсію. Судово-психіатричною експертизою було встановлено, що Ганін дійсно страждає епілепсією, але під час вбивства не перебував у стані епілептичного припадку.
Чи можна визнати Ганіна неосудним? Які критерії неосудності?

39. Матвієнка було притягнуто до кримінальної відповідальності за вбивство Горбаня. Після вчинення злочину він захворів на реактивний психоз. За висновком судово-психіатричної експертизи Матвієнко не міг постати перед судом і потребував застосування примусових заходів медичного характеру. У зв’язку з цим суд звільнив Матвієнка від кримінальної відповідальності за вбивство і застосував до нього примусове лікування в психіатричній лікарні з суворим наглядом.
Ознайомившись з текстом ст. 19 КК України, вирішіть, чи вірне рішення прийняв суд? Чи може підлягати Матвієнко покаранню після одужання?

40. У парку культури та відпочинку було затримано Вуса, який в ресторані затіяв сварку, лаявся, побив посуд. Потім Вус розбив дзеркало, перекинув кілька стільців. При наближенні працівників міліції Вус намагався втекти, але його було затримано. Доставлений у відділ міліції Вус заявив, що був п’яний і нічого не пам’ятає. Медичним освідченням було встановлено, що Вус перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння.
Як за чинним законодавством вирішується питання про відповідальність за злочин, вчинений у стані сп’яніння? Чи виключає стан сильного сп’яніння осудність особи? Як обґрунтовується в теорії питання кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у стані фізіологічного сп’яніння? Чи підлягає Вус кримінальній відповідальності?

41. Було встановлено, що о 22 год. 30 хв. 14 верес. 2002 р. Валієв вчинив вбивство з хуліганських мотивів. Слідчим було встановлено, що Валієв народився 14 верес. 1988 р. о 18 год 05 хв.
Чи може Валієв підлягати кримінальній відповідальності за вчинене вбивство? З якого віку настає кримінальна відповідальність за кримінальним правом? Коли особа вважається такою, що досягла віку кримінальної відповідальності? Як встановлюється вік особи при відсутності документальних даних?

42. Криволап, який знаходився у стані наркотичного голодування, розбив вікно хірургічного відділення лікарні, проник у приміщення та намагався заволодіти ліками, які містять наркотичні речовини, та шприцами, але був затриманий.
Чи є Криволап суб’єктом злочину?

43. 15-річний Осаулов вступив у злочинну організацію і в її складі взяв участь у кількох нападах на інкасаторів. Під час нападів двох інкасаторів було вбито і викрадено грошей на суму, яка становить особливо великий розмір. Осаулова було засуджено за ч. 1 ст. 255 КК.
Чи правильно вирішено справу?

44. Волошин у стані сильного душевного хвилювання, спричиненого тяжкою образою з боку Шпака, вбив його. Від цього сам захворів на психічну хворобу, яка позбавила його можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними. Після одужання Волошина притягли до кримінальної відповідальності – через три роки з дня вчинення злочину суд виніс вирок, яким засудив його до одного року позбавлення волі. Адвокат оскаржив вирок у зв’язку з порушенням положень кримінального закону, вимагаючи звільнення Волошина від кримінальної відповідальності.
Як слід вирішити справу?

45. Токар Петренко підробив довіреність на отримання заробітної плати від імені працівників усього цеху, в якому він працював. За цією довіреністю він отримав у касі підприємства 6000 грн. Усі працівники цеху залишилися без заробітної плати, внаслідок чого більшість із них потрапила у скрутне матеріальне становище. Петренка затримали через два дні, але гроші повернути не вдалося, тому що він повністю їх витратив.
Петренка було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 366 КК України виходячи з того, що його діяння спричинило тяжкі наслідки. Адвокат Петренка заперечував проти цього, мотивуючи це тим, що Петренко не є службовою особою, а це виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 366 КК України. Слідчий в обвинувальному висновку пояснив, що вказівки на спеціального суб’єкта в ч. 2 ст. 366 КК України немає, тому суб’єктом злочину, зазначеного в цій частині статті, може бути будь – яка особа.
Як потрібно вирішити в даному випадку питання про суб’єкта злочину, передбаченого в ч. 2 ст. 366 КК України?

46. Директор виробничого підприємства на загальних зборах трудового колективу довів до відома працівників новий наказ про заборону палити в приміщеннях підприємства. Це обурило декількох працівників, а Іванов демонстративно дістав цигарку і почав закурювати прямо на очах у директора.
Наступного дня директор написав заяву в міліцію з проханням притягнути Іванова до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 402 КК України за умисне невиконання наказу начальника.
Чи підлягає задоволенню ця заява? Відповідь аргументуйте. Якими ознаками характеризується суб’єкт злочину, передбачений у ч. 1 ст. 402 КК України?

Колоквіум (2 год.)

П л а н

1. Поняття і види суб’єктів злочинів.
2. Поняття неосудності і її критерії.
3. Обмежена осудність.
4. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння.

Список додаткової літератури

Бурдін В.М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння. – К.: Атіка, 2005. – 160 с.
Ломако В.А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекції. – Х.: УкрЮА, 1993. – 23 с.
Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (Исторический очерк): Учеб. пособие. – Х.: УкрЮА, 1992. – 83 с.
Устименко В.В. Специальный субъект преступления. – Х.: Вища школа, 1989. – 104 с.
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19. 11 1992 р. № 2801 – ХІІ.
Про психіатричну допомогу: Закон України від 22. 02. 2000 р. № 1489 – ІІІ.
Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.05.2002 р.

Т е м а 10. Суб’єктивна сторона злочину

Практичні заняття (4 год.)

Методичні рекомендації

Вивчаючи цю тему, необхідно засвоїти такі питання: поняття і значення суб’єктивної сторони злочину за кримінальним правом; поняття і форми вини; значення для кримінальної відповідальності мотиву та мети злочину.
Особливу увагу належить приділити вивченню форм вини за кримінальним правом України, при цьому слід усвідомити не тільки поняття окремих видів умислу і необережності, а й вміти розкрити їх соціально – психологічний зміст, інтелектуальні та вольові ознаки; особливостей складів із змішаною формою вини, а також поняття і види юридичної і фактичної помилок, з’ясувати їх значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність.
Треба засвоїти питання про відмежування непрямого умислу від прямого; злочинної самовпевненості від непрямого умислу; недбалості від інших форм вини і від невинного заподіяння суспільно небезпечних наслідків („казусу”).

З а в д а н н я

47. Данилов і Зайцев вночі у парку відпочинку напали на громадянина Гончарова для того, щоб помститися йому за те, що він завадив їм зірвати в парку квіти, побили його і зняли з руки годинник. Коли Гончаров почав вимагати повернути годинник, у противному випадку він повідомить у міліцію, Данилов повернувся та наніс йому ножове поранення у груди, від якого Гончаров помер.
Проаналізуйте суб’єктивну сторону вчинених Даниловим та Зайцевим діянь. Яке значення мотиву і мети в суб’єктивній стороні злочину?
48. Матвєєв супроводжував новенькі автомобілі, навантажені на платформи поїзду. На шляху слідування, при під’їзді до однієї станції, він помітив підлітків, які, стоячи поблизу полотна залізниці, кидали каміння в автомобілі. Матвєєв з близької відстані кинув у підлітків металевий штуцер. Важка деталь влучила в голову Карпова. Від пошкоджень черепу і головного мозку хлопчик незабаром помер. На слідстві Матвєєв стверджував, що не хотів будь – кого травмувати, а штуцер кинув, щоб запобігти пошкодженню автомобілів.
Яка форма вини Матвєєва щодо смерті Карпова?

49. Взимку Ігнатов підстеріг Романова вночі в безлюдному місці, побив і відібрав одяг та гроші. Після цього Ігнатов з місця пригоди зник. Залишений без свідомості при температурі мінус 26 градусів Романов помер від переохолодження.
Вирішіть питання про суб’єктивну сторону вчиненого Ігнатовим злочину.

50. Романов був засуджений за те, що знаходячись у стані сп’яніння, навмисно завдав своїй колишній дружині Ковальовій тяжкого тілесного ушкодження. Він ударив її по руці, коли вона пила вино з келиха. Келих розбився, а його осколками було пошкоджено око потерпілої, що потягло за собою часткову втрату зору. В апеляційній скарзі Романов стверджував, що, хоча удар по руці він наніс навмисне, завдати Ковальовій пошкодження він не бажав і не передбачав такого розвитку подій. Романов пояснив, що Ковальова, яка знаходилася з ним у барі, була дуже п’яного, йому це не сподобалося і тому, коли вона стала знову пити вино, він спробував цьому перешкодити, ударивши її по руці. Показів судом спростовано не були.
Чи правильно вирішене судом першої інстанції питання про вину Романова?

51. Горячев, обурившись на слова дружини про те, що вона вийшла за нього заміж через помсту іншій людині, що він їй не потрібний і гидкий, вхопив зі столу ножа і наніс їй чотири

ножових поранення: одне – у груди, останні – у плече та руку. У машині швидкої допомоги, яку він сам викликав, потерпіла померла. На допитах Горячев пояснив, що зробив ці дії у відповідь на образливі слова дружини, вбивати дружину не хотів, а намагався лише провчити, бив у руку і плече, але дружина пручалася, робила різкі рухи, саме тому один з ударів у груди.
Які ознаки характеризують суб’єктивну сторону? Проаналізуйте суб’єктивну вчиненого Горячевим діяння? Визначіть ознаки, які відрізняють непрямий умисел від прямого.

52. Пасічник Зуєв, пасіка якого знаходилася в десяти кілометрах від села між лісом, річкою та болотом, тимчасово залишаючи пасіку, підключав до проведеної поруч у сусіднє село електромережі дротяну огорожу навколо пасіки. Таке підключення Зуєв робив, щоб запобігти шкоді від худоби, яка паслася поблизу. Напруга в електромережі була 220 вольт. Перед підключенням огорожі Зуєв вивішував з двох боків виготовлені ним щити з об’явою: „Обережно, огорожа під напругою. Смертельно”. З двох інших боків підходу перешкоджали крутий берег річки і зарослі болота.
Після того, як Зуєв пішов, увечері жителька сусіднього села Климова шукала своє теля, доторкнулася до огорожі й була смертельно травмована. На допиті Зуєв пояснив, що він не може повірити в те, що сталося. Пасіка знаходилася в безлюдному місці, підступи до неї із сторони, де опинилася потерпіла, були дуже багнисті, і там ніколи ніхто не ходив. З інших боків, він повісив попереджувальні щити і був упевнений, що подібного не трапиться.
Зуєва було засуджено за умисне вбивство. В апеляційній скарзі захисник поставив питання про перекваліфікацію дій Зуєва, тому що у смерті потерпілої відсутня умисна вина.
Зробіть аналіз суб’єктивної сторони вчиненого злочину. Чим відрізняється непрямий умисел від злочинної самовпевненості?

53. Петренко, працюючи механіком 3 – ї дільниці шахти „Молодогвардійська” виробничого об’єднання „Краснодонвугілля”, був відповідальний за безпечну роботу електромеханічного устаткування на дільниці. Порушивши правила безпеки у вугільній шахті, Петренко не вжив заходів з відновлення нормальної роботи вентилятора місцевого провітрювання. Знаючи, що у зв’язку із цим інтенсивність провітрювання шахти стала недостатньою, Петренко не вжив заходів щодо припинення робіт і підйому гірників на поверхню. Ці порушення правил безпеки на вибухонебезпечному підприємстві призвели до вибуху метано – повітряної суміші та вугільного пилу, внаслідок чого 20 гірників загинули, а шахті було заподіяно значну матеріальну шкоду.
Проаналізуйте суб’єктивну сторону діяння, вчиненого Петренком.

54. На одному з металургійних заводів стався вибух у сталеплавильному цеху, який призвів до тривалого простою виробництва. Під час розслідування справи було встановлено, що вибух стався внаслідок вибуху снаряду, який здетонував, коли працівник цього заводу газозварювальник Гаврилов розрізав трубу з металобрухту, що призначався для переплавки на заводі. У дійсності ця труба була стволом від гармати виробництва 40 – х років, яка за висновком експертизи тривалий час знаходилася в землі, і її нагрівання призвело до детонації снаряду, який був розташований у стволі.
Визначте суб’єктивну сторону вчиненого Гавриловим діяння. У чому різниця між злочинною недбалістю і казусом?

55. Зайченко, Хижняк і Красіна розпивали спиртні напої у приміщенні клубу. На прохання учасників випивки Зайченко пішов додому на пошуки спиртного. У підвалі будинку він взяв банку з невідомою рідиною. Зайченко приніс банку у клуб, де повідомив приятелів про те, що рідина горить, і що він не знає, що це за рідина і чи можна її пити. Для з’ясування того, чи можна вживати принесену рідину, хлопці запросили фельдшера швидкої допомоги Яцюк, яка мала середню медичну освіту, щоб вона визначила характер рідини. Проте вона не змогла цього зробити і заявила, що сказати що-небудь конкретно про її склад не може. Те, що знаходилося в банці, покуштував Хижняк і заявив, що це або мед на спирту, або домашня наливка, оскільки рідина солодка і в’язка. Після цього всі, у тому числі і Зайченко, випили рідину, у результаті чого Красіна та Хижняк померли.
Вироком суду Зайченка було засуджено за необережне вбивство.
Чи обґрунтований вирок суду? У чому різниця між злочинною недбалістю, злочинною самовпевненістю і казусом?

56. Анохін і Мальцев були друзями. Восьмого березня вони зайшли в гуртожиток привітати зі святом дівчат, які запросили їх за стіл і пригостили горілкою. О 23 год прийшла комендант гуртожитку і почала наполягати, щоб вони покинули гуртожиток, при цьому висварила їх, погрожувала викликати міліцію. Анохін запропонував Мальцеву взяти вдома рушницю і налякати коменданта пострілами під вікном її кімнати. Мальцев не погодився, а прийшовши до хати Анохіна, став просити останнього послухати музику і відмовитися від цієї витівки. Анохін дістав пляшку з брагою та пригостив Мальцева, але останній пити відмовився. Тоді Анохін взяв рушницю і, сміючись, сказав, що заставить його випити силою. Зарядивши рушницю, Анохін звів курок і наставив її на Мальцева. Мальцев із словами „досить жартувати, пора додому” вилив те, що знаходилося у склянці на підлогу, а сам встав із-за столу. У цей час Анохін став повільно натискати на курок, щоб розрядити рушницю, але курок вислизнув з-під пальця, пролунав постріл, котрим Мальцева було поранено у груди. Через декілька годин він помер у лікарні. Анохін дуже переживав, в усьому звинувачував себе, намагався покінчити життя самогубством, але родичі стали на заваді.
Проаналізуйте ставлення Анохіна до смерті Мальцева.

57. Водій таксі Клюєв, проїжджаючи увечері біля кіно

театру, задивився на рекламу фільмів, внаслідок чого наїхав переднім колесом на тротуар і збив з ніг 15-річну дівчину, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження.
Зробіть аналіз суб’єктивної сторони діяння, яке вчинив Клюєв.

58. Підприємець Туманов, який мав 5-річний стаж водія, поспішаючи на ділову зустріч, на відкритій ділянці шосе перевищив швидкість, а, коли на дорогу зненацька вибігла 10-річна Ліда Ісаєва, не встиг загальмувати і збив її. У результаті удару дитину було відкинуто на 5 метрів у бік і при падінні вона отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Визначте суб’єктивну сторону вчиненого Тумановим діяння. Яким в цілому є вчинений ним злочин: умисним чи необережним?

59. Федоров їхав поїздом з Києва. В одному купе з ним їхали інші пасажири. У всіх було по дві-три валізи, котрі розмістили під нижніми полицями та в проході. Прокинувшися вночі, Федоров почув, що поїзд стоїть на станції, де йому потрібно виходити. Не вмикаючи світла, Федоров швидко одягнув куртку, схопив дві валізи і вистрибнув з вагона. На стоянці таксі він виявив, що одна із взятих валіз чужа, але коли повернувся, щоб поміняти валізи, поїзда не застав. З чужою валізою Федоров пішов шукати таксі, щоб їхати до
·

Приложенные файлы

  • doc 23853515
    Размер файла: 5 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий