Основні тенденції розвитку драматургії кінця 19..


Основні тенденції розвитку драматургії кінця 19 – початку 20 століття. «Нова драма»
Кінець 19 століття – початок розвитку «нової драми», в якій кардинально змінювалися погляди на призначення мистецтва, його вплив на людину.
Провідна тема – відтворення життя особистості в суспільстві, виявлення конфліктів людини та соціального середовища.
Завдання драматурга – втягти глядача в дію, примусити його думати, бути співучасником того, що відбувається на сцені.
Головний елемент «нової драми» - дискусія: виявляється пік драматичної ситуації, де кожен із персонажів висловлює своє ставлення до проблеми – різні, часто протилежні погляди.
Поєднання реалізму та модернізму: реалістична проблематика та модерністські надбання: символіка, імпресіонізм, експресіонізм (виразність); головне – не зовнішні яскраві факти і дія, а розкриття тонких почуттів психологічного характеру.
«Стара драма» «Нова драма»
трагедія в житті персонажа життя особистості в суспільстві
центр уваги конфлікти персонажів між собою (зовнішній характер) конфлікти духовні, ідейні (внутрішні психологічні колізії)
герой узагальнений тип людини особистість, неординарна людина
персонажі головні і другорядні, позитивні і негативні усі важливі, характеристики неоднозначні
автор відтворює дійсність, моралізує збуджує до осмислення проблеми, не дає однозначної відповіді
глядач споглядає переживає й мислить разом із героями, продовжує вирішувати проблему після вистави
Представники – Г. Ібсен, К. Гамсун, Г. Гауптман, А. Чехов, М. Метерлінк, Б. Шоу.

Приложенные файлы

  • docx 23729057
    Размер файла: 13 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий