шпори по гнозии 1

1. Завдання фармакогнозії: 1. Вивчення хімічного складу лік росл, шляхів біосинтезу та динаміки утворення БАР, накопичення їх у органах та тваринах у процесі онтогенезу рослин і під впливом екологічних факторів; пошук оптимальних умов збирання, сушіння і зберігання ЛРС. 2. Стандартизація ЛРС; розробка проектів тимчасових фармакопейних статей та переробка існуючої аналітично нормативної документації; удосконалення методів визначення ідентичності рослин, чистоти і доброякісності сировини. 3. Лікарське ресурсознавство, вивченні географічного поширення ЛР, виявлення заростей, облік запасів, картування їх і визначення можливих обсягів заготівлі, розробка та здійснення заходів що до відновлення природних ресурсів найцінніших видів. 4. Лікарське рослинництво, виявлення, акліматизація та інтродукція лікарських рослин, їх культивування, се лекцій високопродуктивних сортів. 5. Біотехнологія рослин - вирощуванні ізольованих рослинних клітин і тварин для виділення БАР.

2. Організація заготівлі ЛРС. Правила зберігання сировини залежно від різних морфологічних груп і хім. складу. В Україні є: радгоспи, лісні господарства по заготівлі ЛРС, концерн Укрфітотерапія, Укрфармація,. Заготовлюються підземні органи на одних і тих же ділянках через 3-5 років, трави не пізніше 3-х років. Бруньки на початку весни, коли вона ще склеєна смолами. Кора – навесні, коли починається сокорух кора легко відстає від деревини. Листя – коли рослина цвіте, але є винятки. Квітки – в фазу цвітіння. Підземні органи – пізно восени, рано навесні, коли ще вегетація не почалась. Супліддя збирають весною.

3. Основні напрямки наукових досліджень у галузі вивчення ЛР. Фармакогнозія вчорашнього і сьогоднішнього дня дуже різняться. Слово «фармакогнозія» запропонував Авіцена і тоді це означало наука про ліки. Сьогодні «фармакогнозія» - це наука про Л.П. рослинного походження. Напрямки: 1. розробка нових ЛЗ на основі рослинної сировини. 2. застосування біотехнологій (вирощування культури клітин) 3. вивчення біохімічних і фізіологічних процесів в рослині і людському організмі. 4. культивування лікарських рослин, одержання екологічно чистих ЛР (принципове значення, бо екологічно брудні грунти). 5. подальше вивчення дикорослих ЛР. 6. подальше вивчення отруйних рослин.
Методи виділення нових ЛР. 1. теоретичний. 2. пошук нових ЛР (експедиції) і їх дослідження. 3. визначення запасів ЛР.

4 Охорона ЛР України та їх раціональне використання. Це регулюється Конституцією, законами «Про охорону навкол. середовища», «Про природно-заповідний фонд України» та ін. нормативно-правовими актами. Охорона рослин світу передбачає здійснення комплексів заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності та цілісності об’єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання. Раціональної заготівлі ЛРС – траву зрізати так, щоб не пошкодити коріння. Багаторічні рослини не виривати з корінням. З однієї рослини не зрізати всі бруньки, квітки, листки. Підземні органи збирають тільки після висипання насіння, частину сировини залишають для відновлення. Не проводити заготівлю з року в рік на одних місцях.

5. Фарм аналіз ЛРС: приймання ЛРС, відбір проб для аналізу. Партію ЛРС складає більша кількість сировини одного найменування призначена для одночасного приймання – здачі. Відповідно до діючих ДержСТ 6078 – 51 приймання сировини склад. з наступних операцій: 1. Загальний зовнішній огляд (відзначають чи не пошкоджена тара, звертають увагу на правильність упаковки та маркування). 2. Відбір місць для вскривання упаковки.
3. визначення однорідності партії (оцінюють колір, запах, засміченість).
4. Відбір проб (для цього з кожного місця партії беруть три вибірки: зверху, знизу, зсередини). Потім змішують ця суміш назив. мішковою. Робимо квартування до тих пір, доки не отримаємо середню пробу (листки цілі, трави – 150 гр, квітки, плоди – 200 гр, корені та кореневища – 250 гр) Відібрані середні проби призначені для: визначення справжності ЛРС, вмісту домішок, діючих реч, ввологи, золи, ступеня ураженості амбарними шкідниками. Ідентичність – це відповідність досліджуваного об’єкта назві, під якою він надійшов на аналіз. Доброякісність – це числові показники, які характеризують ЛРС продуктів лік засобів вимогам стандартів.

6. Полісахариди. Їх класифікація, фіз. та хім. властивості. Вилучення з ЛРС та якісні р-ї. Полісахариди – природні полімерні високомолекулярні вуглеводи, побудовані з моносахаридів, з’єднані глікозидними зв’язками і утвор. лінійні або розгалужені ланцюги. Полісахариди поділяють на гомо полісах (побудовані з одного сахару) та гетеро полісах (побудовані з залишків декількох моносахаридів). 1. гомо полісахариди поділяють на: глюкани, фруктани, крилани, арабани, уроніди, галактани. 2. Гетеро полісахариди на: пектини, слизи, камеді. 1. полісахариди – аморфні, рідко кристалічні, високомолекулярні сполуки. Нерозчинні у спирті і неполярних розчинниках. У воді розчиняються по-різному. На розчинність впливає рН середовища, вони краще розчинні у лужному середовищі. Розчини обертають площину поляризації. Завдяки наявності гідроксильної групи, вони можуть етерифікуватись і окислюватись. Карбоксильній відновлюватись, а аміногрупі – ацилюватися. Можуть утворювати комплекси з Ме неМе та низькомолекулярн орг сполуками. Виділення проводять холодною або гарячою водою. При цьому витяжка забруднюється білками, мін солями, водорозчинними барвниками. Гістохімічні реакції на клітковину. 1. з Суданом III – спостерігається оранжеве або червоне забарвлення. 2. З сірчаною кислотою конц. – жовто-буре забарвлення на слизи. 1. з метиленовим синім. 2. з сульфатом міді і лугом – спостеріг блакитне або блакитно-зелене забарвлення. 3. з тушшю – на темному фоні спостеріг білі плями клітин, що містять слизи.

7. Крохмаль. Складається з 2-х полісахаридів – амілози (15-25 % суміш нерозгалужених полісахаридів з залишків D-глюкопіранози, що з’єднані між собою 1-4 зв’язками у ланцюги різної довжини, легко розчинні у воді) та амілопектину (основна складова, є сумішшю полісахаридів, в яких залишкі глюкози з’єднані в розгалужені ланцюги, не розчинна у холодній воді, а у гарячій утворює драглисту частину клейстеру). Співвідношення залежить від виду рослини і перебуває під генетичним контролем. Фармакопея дозволяє використання декількох сортів крохмалю: картопляний, пшеничний, кукурудзяний, рисовий. Найбільше крохмалю у злакових, але використ картопляний (легкість добування).

8. Інулін. Послідовне приєднання залишків B-D-фруктофуранози до 1-кестози 2-D зв’язком дає інулін. Накопичується переважно в родинах рослин айстрові та цибулеві (бульби топінамбура, корінь цикорія, кульбаби, оману, ехінацеї). Кількість його залежить від пори року, кліматичних умов. Максим вміст восени і взимку. У клітинах накопичується у вакуолях і виконує роль резервного матеріалу. Інулін визначають спиртовим розчином а-нафтолу і краплини сірчаної кислоти. З’являється червоно-фіолетове забарвлення. Застосовують для нормалізації вуглеводного обміну, імуномодулятор та ентеросорбент.

9. Слизи. Це гетеро полісахариди, продукти нормального обміну речовин і є харчовим резервом або реч які утримують воду. Мають лінійну будову. Містяться у насінні льону, подорожника, листя підбілу звичайного. За походженням і утворенням слизи поділяють на такі групи: -слизи, що утвор в рослинах шляхом слизового переродження клітинних оболонок; -слизи, що утвор шляхом ослизнення живих клітин; -слизи водоростей; -слизи бактерій. З метиленовим синім у присутності гліцерину забарвл у блакитний колір.

10. Камеді це полісахариди які містять кальцієві та магнієві солі уронових кислот та нейтральні моносахариди, що частково етирифіковані. Класифікують камеді за хім. складом. 1. кислі (кислотність яких обумовлена присутністю глюкуронової та галактуронової кислот – камеді акації, абрикоси). 2. кислі (кислотність яких обумовлена наявністю сульфітних груп). 3. Нейтральні (глюкоманани, галактоманани) і розчинністю 1. Арабін – камеді абрикоси, сливи, черешні, акації сріблястої, аравійська камедь. 2. Басорин – малорозчинні, але сильнонабухаючі у воді камеді (камеді трагаканту, люха вузьколистого) 3. Церезин – нерозчинні у холодній воді, частково розчинні при кип’ятінні і не набухаючи (вишнева камедь). Використовують у якості емульгаторів при приготуванні емульсій.

11. Пектини. Це поліуроніди, надзвичайно поширені в надземних частинах рослин і ряді водоростей. Особливо їх багато у плодах (яблуко, айва, слива), бульбах (буряк, морква, редька), стеблах (льон, конопля). З розкладанням пектинових речовин пов’язане пом’якшення плодів при дозріванні і зберіганні, оскільки їх нерозчинні форми перетворяться у водорозчинний пектин. У більшості випадків пектинові речовини вищих рослин складаються з трьох гетеро полісахаридів, полігалактуронану, арабану і галактану. У чистому вигляді пектини – це аморфні порошки, білі або з жовтуватим відтінком, інколи брунатного або сірого кольору, майже без запаху, погано розчинні у холодній воді, при нагріванні утворюють колоїдні розчини. Пектини не розчиняються у воді та органічних розчинниках, при підвищеній температурі не плавляться, а розкладається. Характерна властивість пектину – здатність утворювати гелі в присутності сахарів і кислот у визначеному співвідношенні. Краще за все такі драглі утворюються при рН 3.1-3.5 з додаванням сахарози або гексози. Застосовують як харчові добавки.

12. Ліпіди. Називають групу органічних сполук – жирів і жироподібних речовин неоднорідних за хім.. станом, що мають спільні фіз.-хім властивості. Ліпіди нерозчинні у воді і добре розчинні у органічних розчинниках (ефір, хлороформ, ацетон, гексан, бензол). Існує три основні класифікації ліпідів: хім. структурна, фіз..-хім, та біологічна. За біологічною класиф ліпіду поділяють на резервні та структурні. За фіз.-хім власт неполярні та полярні: омилювні (жири, воски, складні ліпіди) і неомилювані (ізопреноїди, каротиноїди, простагландини). За розчинністю і здатністю омилюватися до ліпідів відносять терпеноїди, стероїди, каротиноїди а також хлорофіл. Рослинна сировина, що містить ліпіди повинна зберігатись у захищеній від світла і повітря посудині, тому що ліпіди здатні окислюватись.

13 Визначення типів жирних олій. Приклади типів. Найбільш поширені жирні кислоти, що входять до складу олій. Простагладнини. Жири – високомолекулярні органічні сполуки, які складаються виключно з тригліцеридів жирних кислот тобто вони є складними ефірами гліцерину і вищих односпиртових жирних кислот з кількістю атомів вуглецю в ланцюгу від 6 до 24. В утворені жирів перуть участь як насичені (масляна, каприлова, капронова, лауринова) так і ненасичені (олеїнова, ліноленова, рицинова, арахідонова) з нерозгалуженим вуглецевим ланцюгом і парною кількістю атомів вуглецю. Простагландини – біологічно активні ліпіди, які є похідними простанової кислоти і розрізняються між собою положенням замісників і подвійних зв’язків у циклопентановому кільці і бічних ланцюгах. Поширені серед багатьох хребетних та безхребетних тварин (птахи, жаби, коропи, акули, краби, коралові поліпи та у ряді рослин). Простагландини не накопичуються у тканинах, а синтезуються у відповідь на біологічний стимул з ендогенних кислот. Внаслідок швидкого розпаду простагландини діють на відміну від гормонів неподалік від місця секреції.

14. Одержують жири пресуванням (для насіння з вмістом олій 10% і більше, використовуються як розчинники вітамінів, гормонів, камфори), екстракцією (використ зовнішньо, а після рафінування – ще й внутрішньо) та витоплюванням (тваринні жири). Дослідження жирів складається з органолептичного аналізу (консистенція, колір, запах, смак), встановлення їх розчинності, якісних реакцій (визначення домішок), встановлення фіз. і хім. числових показників: кислотне число (кількість мг КОН, яка необхідна для нейтралізації вільних кислот, що містяться в 1г жиру), число омилення (к-сть мг КОН яка необхідна для омилення складних ефірів що містяться в 1г сировини), йодне число (к-сть йоду еквівалентного галогену, що приєднується до 100 г досліджуваної реч. дає можливість відрізнити окремі групи олій (висихаючи, напіввисихаючі, невисихаючі)).

15. Ліпоїди. Це група жироподібних речовин, до яких належать воски і складні ліпіди. 1. Фосфоліпіди – це скл ефіри багатоатомних спиртів, жирних кислот і фосфорної кислоти, до складу молекул яких входять азотисті основи холін і код амін, амінокислота серин або циклічний спирт інозит. Містяться у плазмі крові у складі ліпопротеїдів. Найбагатша на фосфати нервова тканина. З рослинних фосфоліпід виготовляють препарати гепатопротекторної дії – ессенціале, лецитин. 2. Бджолиний віск – це продукт, який виробляється залозами, які розміщені на животі медоносної робочої бджоли. У хімічному відношенні віск – це складний ефір одноатомних спиртів з жирними кислотами, також до складу його входять вільні кислоти, спирти, насичені нерозгалужені вуглеводні. Жовтий віск містить каротиноїди та вітамін А. Використовують при виготовленні мазей (для ущільнення основи). Сприяє загоюванню ран за рахунок присутності вітаміну А. 3. Ланолін – це вовняний віск, який виробляють шкірні залози вівші, він рясно вкриває вовну. Одержують з промивних вод вовномийки або екстрагуванням вовки органічними розчинниками. До складу ланоліну входять складні ефіри жирних кислот і вищих спиртів у тому числі ланолінового, спирти, кислоти, вуглеводні, стерини. Основне використання ланоліну як емульгатора пов’язане з його здатністю добре поглинати воду. Він добре всмоктується шкірою і вживається у супозиторіях, мазях і косметичних засобах. 4. Спермацет – соскоподібна маса, яку одержують з морського ссавця – кашалота. На 98% складається із спирту цетину та ефірів пальмітинової та стеаринової кислот. Використовується як компонент мазевих основ та лікувальних кремів.

16. Вітаміни. Їх розповсюдження. Класифікація. Шляхи використання сировини., що містить вітаміни. Це низькомолекулярні органічні сполуки різноманітної хім. структури, які необхідні для нормальної життєдіяльності живих організмів. К-ція буває : літерна, хім. , фіз.-хім: Хім. к-ція : аліфатичні(водорозч- аскорб к-та (шипшина, смородина, цитрусові), пангамова (рисові висівки), пантотенова (горох, рис, печінка, жири), та метилиетіонінсульфонію хлорид ( сік капусти, пагони спаржі)), аліциклічні ( ретиноли (риб”ячий жир), вітамін D), ароматичні (вітамін К ( кропива, калина , шпінат)), гетероциклічні ( токофероли (рослинні олії), біофлаваноїди ( листя чаю, цитрусові, шипшина) РР( гречка, зелені горіхи, дріжді, печінка). В6 дріжджі, м'ясо, зародки пшениці, кукурудза, гороху), тіамін ( зародки злакових, виноград, цибуля, морква), рибофлавін (томати, лісові горіхи, пилок рослин), біотин (рисові висівки, родзинки, печінка, нирки, цвітна капуста), фолієва к-та, зелені листки). ціанокобаламін (синтезується бактеріями, грибами, водоростями)). Аскорбінова кислота кількісно визначається за допомогою методів : йодатометрії, йодлметрії, алкаліметрії.

17. Визначення поняття глікозиди. Класифікація. Глікозиди – поширена форма природних органічних сполук, молекули яких складаються з сахарної (гелікон) та не сахарної (аглікон) частини, що з’єднані між собою через гетеро атом кисню, азоту, сірки чи вуглецю. Glykys – солодкий і eidos – вигляд. Різноманітність глікозидів залежить від типу зв’язку між агліконом і сахаром, від структури глікону та природи аглікону. Класифікація за типом зв’язку. Якщо протон Н аномерного лікозиду змінюється на фенольний або ниртовий радикал, виникають О-глікозиди. Якщо сахара взаємодіють з амінами то утворюються N- глікозиди. З меркаптанами – S-глікозиди 9тіоглікозиди). У випадку коли вуглець сахару безпосередньо приєднується до вуглецю аглікону утвор. С-глікозиди. Класифікація за структурою глікону. Залежно від кількості залишків моносахаридів існують моноглікозиди, диглікозиди, триглікозиди і олігозиди. Глікозиди з 2 залишками моносах. що з’єднані між собою в ланцюг наз. біогозиди. Залежно від конфігурації глікозидного зв’язку – альфа і бета глікозиди. Залежно від розмірів циклу вуглеводневого залишку – фуранозиди і піранозиди., галактозиди, галактуронозиди і т.д. Класиф. за будовою геніну (аглікону). 1. Аліфатичні глікозиди – глік. жирних к-от. жирних спиртів і гліцерину. 2. Аліциклічні глік. – карденоліпіди та буфадіеноліди, три терпенові та стероїдні сапоніни і т.д. 3. Ароматичні глікозиди – антраглікозиди , фенольні глікозиди та ін. 4. Гетероциклічні глікозиди – нуклеотиди, нуклоозиди. Тіоглікозиди – невелика група сполук. у яких вуглеводна частина зв’язана з агліконом через атом сірки.

18. Ферменти – біологічні каталізатори білкової природи, які присутні в усіх живих клітинах і беруть участь у біохім. перетвореннях, направляють і регулюють обмін речовин в організмі.
Насіння Чорнушки – Semina Nigella. Рід жовтецеві – Ranunculaceae. Насіння вимолочують із стиглих плодів, сушать у сушарках . БАР – фермент ліпаза жир. олію (35%) , еф. олію, алкалоїди, віт.Е. меланін. З насіння отримують фермент нігедазу – гідролізує росл. і тваринні жири. заст.. при хронічних панкреатитах захворювання ШКТ . Насіння кавуна – Semina Citrulli Род гарбузові Cucurbitaceae. плоди збир. вручну . розрізають, вибирають насіння, сушать на повітрі .БАР – фермент уреаза жир. олія. М’якуша кавуна – сахари (фруктоза), пектинові р-ни. фолієва к-та, солі заліза і кальцію. Уреаза вмкор. в апараті «штучна нирка», м’якуша у дієтичному харчуванні хворих на уролітіаз атеросклероз, гастрит тощо. Папаїн - Papainum(динне дерево) Сік збирають з зелених плодів віком в 2-3 міс. Зібраний сік одразу сушать. З1 рослини40-50 г латексу за місяць і500-600 г за рік. БАР в латексі протеолітичні ферменти – папаїн, хімопапаін, лізоцим. Смоли, яблучна к-та. В шкірці плодів – каротиноїди, жир. олія. препарат лікозим містить суміш трьох протеназ – папаїну, хімопапаїну, лізозиму. Викор в ортопедії, нейрохірургії, офтальмології для розсмоктування ексудатів і патологічно зміненої сполучної тканини.

19. Фенольні сполуки. Їх к-ція. Розповсюдження у рослинному світі. Фенольні сполуки – сполуки, що містять ароматичне кільце з однією або кількома гідроксильними групами та їх похідні. Класифікація за хім. структурою: 1. З одним аромат кільцем а) Прості феноли: моногідроксифеноли ( фенол) , ди- (пірокатехін, резорцин), три- (пірогалол, флороглюцин), в) Фенольні спирти (силіциловий спирт, гентизиновий, сина повий), г) Фенольні альдегіди (ванілін, саліциловий альдегід, піперонал), д) Фенольні кислоти (бензойна кислота, галова кислота, саліцилова кислота). Похідні коричної к-ти (корична к-та, кумарова к-та, кавова к-та)). 2. З двома ароматич кільцями(а. Бензофенони і ксантони; в. Стільбани; с. Флаваноїди). 3. Хінони ( а. Бензохінони; в.Нафтохінони; с. Атрахінони). 4. Полімерні ( а. Дубильні речовини; в. Лігнани). Розповсюдження: найбільше міститься у функціонуючих органах (листки, квітки, нестиглі плоди).

20. ЛР і ЛРС, які містять прості феноли та фенологлікозиди. Р-ція на арбутин. Прості феноли – це сполуки в основі яких лежить ароматичне кільце з однією або декількома ОН групами і не мають бічних вуглецевих ланцюгів. Поділяються на: моногідрокси- (фенол), ди- (пірокатехін, резорцин, гідрохінон), тригідроксифеноли (пірогалол, флороглюцин, дигідроксихінон). Фенол містить у листках тютюну, голках та шишках сосни, листках смородини чорної. Пірокатехін у листках чаю, лушпинні цибулі. Пірогалол в шишках секвої. Флороглюцин у шишках секвої, лушпинні цибулі, шкірці цитрусових. Прості феноли, фенольні спирти,альдегіди та їх похідні зустрічаються в рослинах переважно у вигляді глікозидів з глюкозою, ксилозою, арабінозою – це фенольні глікозиди. Арбутин міститься у листках мучниці. Салідрозид у кореневищі радіоли рожевої. Реакції на арбутин: 1. З сульфатом заліза (ІІ) – бузковий колір, а потім темно фіолетовий осад; 2. З розчином аміаку та 10% р-ном натрію фосфорно-молібденово кислого у НСІ – з’являється синє забарвлення.

22. Ксантони – це органічні сполуки рослинного походження похідні Дибенко-гама-пірону. Трава звіробою прямистого – Herba hyperici maculau . Род Hypericaccae. Верхівки рослин сушать під наметами тонким шаром. БАР – ксантони і лігнаноксантони – кількорин, макулатоксантон, катехіни ; Флавоноїди – кверцитрин, рутин, кверцетин, гіперон. Антрахінони – гіперицин, псевдогіперицин, дубильні р-ни, еф. олію. Настій трави застос. як бактерицидний і протистоцидний засіб. Трава золототисячника – Herba Centauri род Gentianaceae . Зрізають під час цвітіння, сушать на горищах або у сушарках. БАР гексазаміщені ксантони – 1,6,8- тригідрокси-3,5,7-триметоксиксантон тощо. Монотирпенові глікозиди, іридоїди генціопікрин і генціопікрозид. Еф. олії, флаваноїди, фенолокислоти, нікотинамід. Моно терпенові алкалоїди – генціанін, генціамін. Настій застосов. як гіркота для збудження апетиту. Трава входить до складу аптечних та шлункових зборів.

23. Антрацен похідні. К-ція. Групи антрохінонів. Фіз.-хім. власт. Якісні р-ції, кількісне визначення . зв'язок будови з біолог. дією. Це група природних сполук в основі структури яких лежить ядро антрацену різного ступеню окислення, типу сполучення і конденсації мономерних сполук. Класифікація: 1. Мономери ( одна м – да антрацен похідного); 2. Димери (дві м – ли). Мономери ділять: 1. за ступенем відновлення антрохінонового ядра: а) Відновлені форми – похідні янтрохіну, антрону, оксиантрону; в) Окисленні форми в основі яких лежить антохінове ядро; 2. За розташуванням ОН груп а) похідні емодину (емодин, хризофанол, алое – емодин); в) похідні алізарину (алізарин, пурпурин, луцедин). Димери діляться 1. Сполуки зв’язані одинарним зв’язком (хризофанолдіантрон); 2. Конденсовані (гіперицин). Антраценглікозиди – сполуки, що складаються з аглікону ( всі групи антрацен похідних) і гелікону (рамноза, ксилоза, арабіноза, глюкоза). До них належать: рутиноза і генцибіоза. Кристалічні речовини жовтого або червоного кольору. Антрахінони розчиняються в ефірі, хлороформі, бензолі, і не розчин. у воді. Антраценглікозиди добре розчинні у водно-спиртових сумішах і воді і не розч. у органічних розчинниках. Але і ті і інші розч. у водних розчинах лугів за рахунок утворення фенолятів. Якісні реакції 1. З 10% спиртовий розчин лугу +10% р- НСІ + диетиловий ефір -ефірний шар жовтого кольору, а лужний набуває червоного або фіолетового. Кількісно: метод Аутергофа витяг : з ЛРС гідролізують льодяною оцтовою кислотою, з наступною екстракцією лужно-аміачним розчином і визначенням оптичної густини забарвленого лужного розчину на фотоелектрокалориметрі. Стандарт – емодин. Біолог дія зумовлена їх здатністю переносити електрони у живих організмах і приймати участь у окисно-відновних процесах.

24. Розповсюдження антрацен похідних. Знайдені у вищих рослин (в родинах бобові, жостерові, гречкові, марснові), лишайниках, грибах, бактеріях, морських тваринах (морські лілії). Накопичуються в різних частинах рослин, але найчастіше у листках, плодах, корі, підземних органах. Містяться в розчиненому стані у клітинному сокові., рідше – у відмерлих частинах рослини. Зустрічаються як у вільному стані, так і у вигляді глікозидів. Біологічна дія та застосування Являються біохімічні носії електронів, беруть участь в окисно-відновних процесах. Антрахінонм. групи емодину – посилюють перистальтику (послаблюючий ефект через 10-12 год); алізаринові похідні – спазмолітична дія, сприяють виведенню з нирок конкрементів; відновлені форми – протизапальна дія. Конденсовані форми – мають протипухлинну дію (антибіотики – антрацикліни). ЛРС Підгрупа емодину. Кора крушини (Cortex Frangulae) - послаблююча дія, антацидна, протизапальна ( збір шлунковий № 3, сироп, сухий та рідкий екстракти, комплексний препарат вікалін, послаблюючі збори); містить глюкофрангуліни А і Б франгуліни. Плоди жостеру (Fructus Rhamni) – послаблююча (відвар); містить флангулаемодин. Плоди Сени (Folia Sennae) – послаблююча (чаї послаблюючий та проти геморойний, сенадексин, регулакс); містить похідні антрацену, сенозиди, глюкореїн, флаваноїди. Корені ревеня (Radices Rhei) - послаблююча у великих дозах, в’яжуча у малих ( порошок ревеня, екстракт сухий) містить хризофанол, реїн, дубильні речовини. Листя алое деревовидного свіже (Folia Aloes arborescentis resens) – імуномоделююча, протизапальна, бактерицидна, анальгетична (екстракт рідкий, таблетки, сік); містить алое – емодин, алоїн, амінокислоти, гіркоти. Підгрупа алізарину: Кореневища та корені морени (Rizomata et radices Rubiae) – нефролітична, спазмолітична, сечогінна (екстракт сухий, цистенал, марелін); містить алізарин, луцидин.

25. Визначення поняття флаваноїди. Їх будова. Класифікація. Фіз.-хім. вл-ті. Це біологічно активні речовини, в основі яких лежить дифенілпропановий фрагмент,, з загальною формулою С6 – С3 – С6. Молекула складається з двох фенольних залишків з’єднаних пропановою ланкою. Класифікація: 1.Еуфлаваноїди; 2. Ізофлаваноїди. 3. Неофлаваноїди. Еуфлаваноїди за ступенем окислення пропанового фрагменту та величиною гетеро циклу: (похідні флавану), флаван 3-ол, флаван 3, 4 – діол, антоціанідин, флаванон, флаванонол, флавон, флавоном, аурон, балкон, дегідрохалкон. Відповідно ізофлаваноїди поділ.: прості (ізофлаван, ізофлаванон, ізофлавон, ізодегідрохалкон, ізохалкон), конденсовані (куметан, птнрокарпан, ротенол). Неофлаваноїди: підкласи флавану (неофлаван), халкону, флавон. Кристалічні сполуки можуть бути безбарвні або жовті кристали, аглікони розчиняються у діетиловому ефірі, ацетоні, спирті, не розчинні у воді, а глікозиди розчин у розбавлених спиртах і гарячій воді. Флаваноли оптично активні. Флаваноїдні глікозиди піддаються кислотному, лужному та ферментному гідролізу.

26. Якісні реакції. Хроматографія. Кількісне визначення флаваноїдів. Розповсюдження, біосинтез, мед. та біологю значення. Це біологічно активні речовини, в основі яких лежить дифенілпропановий фрагмент, з двох фенольних залишків з’єднаних пропановою ланкою. Якісні: 1. Ціаніди нова проба. З металічним Mg I HCI (конц) – ізофлав. – жовтий іноді червоний колір, флаваноли – малиновий – яскраво червоний, халкони та аурони – реакції не дають, антоціани – синьо-червоне або жовтогаряче. 2. З лугом. За наявності флаванолів – жовтувате забарвлення, переходить у червоне балкони і аурони – червоне, флаваноли і флавони – жовте. Використовують паперову та тонкошарову хроматографію. В УВ світлі флуоресціюють флавони, балкони – темно брунатний колір., флавоноли ті їх глікозиди – жовтий або зелений, птерокарпани – світло блакитний, куме стани – яскраво блакитний; інші класи не флуоресціюють. Кількісне визначення: ваговий, об’ємні, флюорометричний полярографічний , фото колориметричний. Найбільше значення спектрофотометричний. Містять у родинах Fabaceae, Polygonaceae, Asteraceae, Rosaceae. Найбільше їх в квітках, листках, менше у стеблах, кореневищах, коренях. Макс кількість спостерігається під час цвітіння. Біозначення: Р-вітамінна, діуретична кардіотонічна, гіпотензивна, спазмолітична, антиоксидантна, радіопротекторна, виявляють проти виразковий ранозагоювальний і протипухлинний ефект. також гліпоглікемічну та анаболізуючу дію.

27. ЛРС, що містить катехіни, антоціани, флавонони.
Листя чаю ( Folia Theae) – тонізуюча, Р-вітамінна (настій, чай); містить катехіни, кверцетин, танін, кофеїн.
Квітки волошки синьої (Flores Centaureae cyani) – діуретична, протизапальна (настій), містить антоціанідини (ціанідин, пеларгонін).
Плоди аронії чорноплідної (Fructus Aronieae melancarpae) – Р-вітамінна, гіпотензивна (сік, вітамін Р), містить ціанідин, катехіни, кверцетин, рутин, пектинові речовини.
Трава фіалки (Herba Violae) – діуретична, секретолітична, відхаркувальна (настій), містить антоціани, саліцилати, С-глікозиди флавонів.
Квітки цмину піскового (Flores Helichrisy) – жовчогінна (настій, сухий екстракт, флавін), містить глікозиди флаванону нарінгеніну, флавону апігеніну, халкони.

28. ЛРС, що містить флавоноли, флавони, ізофлавони, аурони, халкин.
Трава сухоцвіту багрового ( herba Gnaphalii ulignosi) – гіпотензивна, судинорозширююча (настій, відвар, сухий екстракт), містить гнафалозиди, глікозиди лютеоліну та скутеляреїну.
Квітки пижма (Flores Tanaceti) – жовчогінна (танацехол), містить похідні кверцетину, лютеоліну, апігеніну.
Корені шоломниці байкальської (Radices Schutellariae) – гіпотензивна, седативна ( рідкий екстракт, аспалінат), містить флавони: байкалін, скутелярин, похідні флаванолу.
Плоди глоду (Fructus Crathegi) –кардіотонічна, спазмолітична, гіпотензивна, седативна ( рідкий екстракт, кардіовален), містить гіперозид, тритерпеноїди, дубильні речовини.
Трава гірчака перцевого (Herba Poligoni hydropiperis)- кровоспинна, судинотонізуюча ( рідкий екстракт, настій), містить похідні кверцетину, кемпферолу.
Квітки акації (Flores Robiniae psevdoacaciae)- гіпоазотемічна ( настій, фларонин), містить робінін.
Корені солодки (Radices Glycyrrhizae)- відхаркувальна, проносна, проти виразкова (настій). Сухий екстракт, грудний еліксир, бронхікум чай, флакарбін), містить флавонони і халкони – ліквіритин, сапоніни.
Трава череди (Herba Bidentis)- нормалізує обмін речовин, сечогінна, жовчогінна, проти алергічна (настій), містить комплекс флавононів, халконів, ауронів, вітамінів.
Корені вовчуга (Radices Ononidis) –сечогінна, послаблююча, кровоспинна (відвар), містить ононін,формононетин, їх глікозиди, три терпенові сапоніни.

29.Визначення, поняття кумарини, хромони.
Кумарини- леткі, токсичні речовини, які мають різноманітну дію як на тварин так і на людей – похідні бензо-a-пірону. Хромони- похідні бензо-гамма-пірону.
Класифік.:кумарини:1.прості кумарини та їх похідні ( дигідрокумарини, кумаринові к-та)
2.Оксиметоксикумарини (ескулітин, скополетин, фраксинол). 3. Фурокумарини ( псорален, ксантотоксин, ангеліцин, ізобергаптен, бергаптен). 4. Піранокумарини. 5. Бензокумарини ( елагова к-та) 6. Більш складні кумарини.
Хропони: 1. прості (3-метилхромон, 5,7-диоксихромон). 2.Бензохромони (бензохромон). 3.Фуранохромони (келін, фурохромон,віснадин). 4. Піранохромони. 5. Оксидінхромони.
Кумарини розчиняються в орг. розч-ах ( хлороформ, бензол, хлористий етилен, спирт без розвед.) Не розч. у воді окрім рідко зустр. глікозидів. Кумарини утв.складні ефіри. Це леткі реч-ни і можуть сублімуватись при тем-рі сировини. Мають запах свіже скошеного сіна, флюоресценцію, з лугами утв. оксикислоти Кумарини – кристалічні безбарвні запашні реч-ни. Хропони з лугом утв. о-гідрокси-бета-дикетони з безповоротним розкриттям гамма- піронового кільця, а кумарини при підкисленні р-ну знову перетворюються у вихідні сполуки. Хропони мають флюоресценцію, не утв. забарвлені сполуки з діазотованою сульфокислотою.

30.Виявлення кумаринів в ЛР, якісні р-ії, кількіс.визнач.Х-ка ЛР та ЛРС, які містять кумарини, фурохромони.
Для виділ. викор. орг.розч.( бензол, дихлоретан, спирт 96%). Після цього розчинник відганяють. Якісні р-ії: 1.Р-ії з лугом та діазо реактивом: 3мл спиртового витягу +5кр 10% р-ну КОН нагрів на водяній бані= р-н жовтіє +3-5кр свіжопригот діазетованої сульфок-ти – колір від коричнево-червоного до вишневого. 2.Лактонна проба: 3мл витягу +5кр 10% р-ну КОН нагр на водяній бані, промивають 5-10мл дист води. Р-н нейтралізують 10% НСІ- з”явл каламуть або осад.Хроматографічний: витяг з ЛРС краплями наносять на пластинку “силуфол”, паралельно зі зразком відомих кумаринів. Кількісно: 1.Метод гравіметрії для визн суми кумаринів.2.Метод нейтралізації (зворотнє тит-ня), засноване на специфічному віднов кумаринів до лугів. 3.Колориметричний: кумарини дають стійкий забарвлені р-ни з діазо реактивом у лужному середовищі.4. Спектрофотометричний – вимір оптич густини р-ну. ЛРС, що містить кумарини. Насіння, листя каштану Sem. Folia Hippocashtani. Заготівля: насіння восени сушать на відкритому повітрі або в сушарках при Т 40-50 С; листя – протягом літа сушать на повітрі у затінку. БАР: насіння -глікозиди кумаринів (ескулін, фраксин), три терпенові сапоніни, флаваноїди, крохмаль, жирна олія, дуб та гірк реч-ни. В листях крім кумаринів і сапонінів є флавоноїди. Препарати: ескузан, есцин, ескувазин, есфлазид. Дія: капілярозміцнююча, венотонізуюча, зменш запальні та алергічні набряки. Плоди амі великої Fr Ammi majoris.Заготівля: у період масового дозрівання плодів. БАР: похідні проралену (бергаптен, ксантотоксин, ізопімпінелін). Препарати: аміфурин-фотосенсибілізуючий засіб. Плід пастернаку посівного Fr Pastinacae sativae Заготівля: після побуріння 60-80% зонтиків, сушать на вільному повітрі в суху погоду. БАР:інемпраторин, бергаптен, ксантотоксин, ізопімраторин.Препарати: бероксан – фото сенсибілізуючий, пастинацин- спазмолітик, що впливає на коронарні судини.
ЛРС, що містить хропони.Плоди виснаги морковидної Fr Visnagae daucoides. Заготівля: у період масового побуріння і згортання зонтиків, сушать на вільному повітрі. БАР: келін, віснадин, віснагін, флавоноїди, еф та жирні олії. Препарати: авісан – спазмолітична, розслаблююча дія на мускулатуру сечоводів. Плоди кропу запашного FR Anthi graveolentis. Заготівля: коли половина плодів достигне зв”язують у снопики і залишають достигати. БАР: віснагін, келін, віснадин, флавоноїди, еф та жирні олії. Препарати: анетин- спазмолітична дія. Плоди моркви дикої Fr Dauci carotae. БАР: умбеліферон, ескулетин, скополетин, остол. Препарати: уролесан – спазмолітична дія.

31.Визн поняття дуб р-ни. Хім. Буд. Класиф Фіз.-хім власт Якісні р-ії Якісне визн.
Дуб р-ни – це група природних фенольних полімерних сполук, що виявл дуб власт і мають різну фармакол акт : в’яжучу, кровоспинну, бактерицидну, протизапальну, мають здатність осаджувати алкалоїди з розв р-ів .Дав назву Cere 1796. Класиф за хім. Будовою:1.Дуб реч-ни, що гідролізуються,2. Конденсовані дуб реч-ни.
1. Дуб реч-ни, що гідрол – це таніди, які під впливом к-т, лугів та ферментів розщеп прості фенольні сполуки та сахари( глюкоза, галактоза, арабіноза). Діляться на 3 групи: Гало таніни (ефіри мал. К-ти та сахарів) найбільше міститься в галлах – це патологічні нарости, які дихають вірусами, грибами, бактеріями,ураження ними листя, стебел, ін частини ) внаслідок поруш обміну реч-н. Напр..галли турецькі (зібрані та висушені від дуба), галли китайські (від листя ?ахо напівкрилатого ураж ), готаніни (ефіри елагової к-ти та сахарів), сахаридні таніни ( ефіри фенол карбонових к-т).
2. Конденсовані – легко конде під дією мін к-т, окислювачів і високої тем-ри. Реч-ни поділ на 3 групи: похідні вандіолів-3,4;похідні флавонолів-3; похідні оксистільбенів. Фіз.-хім вл-сті: це ефірні реч-ни, які мають забарвлення від світло-жовтого до світло- бурого.2. Дуже легко ок-ться на повітрі, в присутності лугів процес прискор. 3. Добре розч у етиловому та метиловому спирті, не розч в хлороформі, бензолі та петролейн ефірі. 4. Більшість є оптично-акт. Якісні р-ії загальні: 1. р-ія з платиною- з”явл каламуть, яка зникає при додав надлишку желатину. 2. Р-ія з алкалоїдами – з”яв аморфний осад. Р-ії відмін конде від гідрол: 1. З бромною водою- в присутності конд дуб реч-н відразу випадає осад. 2. З залізо амонієвими галунами в присуд дуб реч-н, що гідрол чорно-синє, в присуд конд дуб реч-н- чорно-зелене. Кількісне визн: Схема:1. Екстракція- здісн за допом гарячої води 30хв. Рідину фільтрують.2. Тит-ня витяг- 500мл води+ 25 мл сульфок-ти. Тит-ють KmnО до золотисто-жовтого кольору. 3. Обчислення- вміст реч-н в % на суху р-ну обчисл за формулою ДФХ.

32. Розпов в рослинах, біолог роль в життєд рослинах, х-ка Лр та ЛРС.
Зустріч. У вищих рослинах родини Букові, Гречкові, Розові, Сумахові, Галли (патологічні вирости на корі різних рослин). ЛРС, що містить дуб реч-ни, що гідролізуються : листя Сумахо, листя скумпії, кореневище баданту і змійовика, супліддя вільхи. Мають бактерицидну, протизапальну та репаративну дію. ЛРС, що мітить конденсовані дуб реч-ни: кора дуба, кореневище перстачу, плоди чорниці і черемхи, листя чаю, кореневище і корені гадючника. В’яжуча і протизапальна дія.
Таніди в ткан рос-н викон захисну ф-ю. Основним елементом зах дії є антиоксидантний ефект (зв’язувальні радикали та токсичні перекиси ліпідів). Біолог дія та заст.: 1. Безпосередня дія на клітинні мембрани, гладенькомязові к-ни, ферментні білки і нуклеїнові к-ти. 2. Вплив на обмін БАР (адреналін, ас корб к-та, ацетилхолін).3. Дія на провідні с-ми нейрон-гуморальної та нейрон-ендокринной регуляції. Фармакологічна дія: в’яжуча, протизапальна, антимікробна, регенеративна, захисна. Застос 1. Гострі і хронічні коліти, ентероколіти, гастрити. 2. Як кровоспинний засіб при маткових і гемороїдальних кровотечах. 3. Запальні процеси ротов порожнини і носа. 4 При опіках, пролежнях, виразках. 5. Як Р-вітамінний засіб. 6.Радіопротекторна дія (виводить цезій і стронцій).

33.Терпеноїди (ізопреноїди).
Ізопреноїди – прир сполуки з регулярною буд. Вуглец скелета, що містить ізопентанові ланки (насич чи ненасич з 5-одиниці), леткі фракції еф ол склад з ряду вуглевод, які побуд із 2-х ізопрен молекул (с5і8)2, які назив терпени.
Класи: гемі терпени (с5) моно терпени (с10), сесквітерпени (с25), три терпени, стероїди (с30), тетратерпени (с40), полі терпени (fс5)n). Можуть утв молек з к-ою ат не кратних 5 (іридоїди, стероїди). Є змішані терпеноїди, у яких ізопрен ланц є складовою частиною молекули ( кумарин остол). Біосинтез: з оцт к-ти через мевалонову к-ту.
Ізопентенілпірофосфат (ІПП)перетвор на всі відомі прир терп. Головна р-ія ІПП ( активов ізопрен)- полімеризація до с5...с40 тощо. Розгалужу кінець ізопрен одиниці- голова. нерозгал хвіст. Принд голова до хвоста у три (с30) і тетратерп (с40)- за типом хвіст до хвоста. Розповсюдь розгул як вторинні метаболіти. Вільн гемі терпену- ізопрену- в росл мало. Гемі, моно, сесквітер-еф ол і алкал. Пох монотерп- іридоїди ( валепотріати валеріани, гіркі глікозиди). Аром гіркоти – сесквітерп лактони. Дитерп – смоли, бальзами (каніфоль, структур частина хлорофілу та філохінону (віт К). Деякі алк дельфіні ума. Тритерпеноїди- сапогеніни та три терпен алк. Стероїди: стероли. Сапогеніни, глікозиди, гормони, тощо. Тетратерпени- пігменти каротиноїди. Поліпреноїди- лінійні ізомери: гутаперча, каучук.

34. Визн поняття іридоїди. Хім. Будова, класиф, якісні р-ії, хромат аналіз.
Іридоїди- стабільні реч-ни природнього поход. Одночасно є терпеноїдами і глікозидами. Терпеноїди мають в основі циклопентопіран. Назва поход від назви мурах, з яких виділили іридодіаль. В рос-ах знах у вигляді глікозидів (моноглікозидів). В якості сухарних компонентів є глюкоза, рамно за, галактоза. Іридоїди мають гіркий смак. Класиф: виділ 4 групи:1. Циклопентанові гіркоти.2.Секоіридоїди. 3. Іридоїди родини Валер’янових.(валепотріати).4.Іридоїди-алкалоїди. Циклопентанові іридоїди класиф по к-сті вуглецю С8, С9, С10, С14- іридоїди. Класиф секоіридоїдів: 1. Тип секологаніна. 2. тип генціопікрозину.3. Тип олеуроптеїну. Іридоїди родини Валер’янових ( валепотріати) мають заг скелет в якому є оксиметильні групи і вони часто утв еф сполуки з ізовалеряновою к-ою ( вал трат, дегідровалтрат). Валер’яна має седативну і канцеролітичну дію. Фіз.-хім в-сті: іридоїди глікозидної форми добре розч уводі та водно-спирт р-ах, тому їх екстрагують водним р-м NaCl, розбав спиртом, випаровують розчинник, очищають хлороформом від смол. Якісні р-ії 1. Р-ія Трим-Хіла: реактив Трим- Хіла (оцт к-та+Hсlконц+CuSO4)- з”яв фіолетово-чорний осад. Р-ія з реак Шталля: парадимоксиламінобензальдегід- синє забарв. 3. Хроматографічне досл з р-вом Трим-Хіла. Кількі визн: Фотоелектроколориметрія зі стандартом (аукубін). Корені тирличу Rad Gentianae. Заготівля: рано навесні або восени. БАР: секоіридоїди (генціопікрозид і генціопікрин); кантони, алкал, жир олія, смолисті і пект реч. Дія: покращ тав-ня, збуд апетит, жовчогінна, протизап, антисептична. Кора калини Cortex Viburni. Заготівля: навесні під час сокоруху до розпуск бруньок. БАР: С10- іридоїди, фенолок-ти, фенологідрозиди, тритерпеноїди, дуб р-ни. Дія: кровоспин, сечогінна, в’яжуча, заспок, посилює тонус м’язів матки, потогін.

35. Визн. поняття еф олії, розповс, локалізація, вплив зовн факторів.
Ефірні олії- це багатокомпонентні суміші летких органічних сполук, що утв в рослинах і зумовлюють їх запах. До складу еф олій входять вуглеводні, спирти, прості і складні ефіри, альдегіди, кетони, к-ти аліф ряду і циклічні. Родини рослин, що містять еф олію: селерові, айстрові, розові. Вміст еф олій колив від 0,01-5%, а для деяких видів досягає 20%. В процесі розвитку рослин змін % вміст олій, спів компонентів, а інколи відмічається повне зникнення одних і поява ін реч-н ( під час цвітіння коріандру еф олія має неприємний клоповний запах, коли дозріває- приємний). Є певна динаміка накопичення еф олії протягом дня ( у квітках лаванди накопич в другій половині дня, троянди- максимальна к-сть еф олії рано вранці). В листках найбільше еф олії знах перед і на початку цвітіння. В квітках- під час цвітіння, а коренях- після відмирання наземної частини, в бруньках- під час їх бубнявіння.

36.Хім.склад еф олій, класиф, моно-і сесквітерпенів, фіз.-хім вл-сті, методи отрим.
Еф олії – багатокомпонентні суміші летких орг сполук, що утв в росл і зумовл запах. До еф олій входять вуглеводні спирти, прості і складні ефіри, альдегіди, кетони, к-ти аліф ряду і циклічні. Еф олії класиф: 1. Еф олії, які містять монотерпеноїди. 2. Що місять сесквітерпеноїди.3. Що мітять ароматичні сполуки. Монотерпеноїдні олії. Ациклічні ( можуть мати 1,2 або 3-зв”язки):міоцен, гераніол, ліналоол, витраль. Моно циклічні ( належ до типу n-ментану):лімонен, ментол. Біциклічні типу луйану, карану, пінану, камфану (камфора). Сесквітерпеноїди: ациклічні: фармезол (квітки липи). Моноцикл пошир в природі типів: бісаболану (лимон, ромашка, сосна), гуму лану (хміль), елем ану (аїр). Біциклічні мають сполуки типу кардінану (Валер’яна), евдесману (береза), ваяну (азу лен, камазулен). Окрему групу сескітерпенів склад сесквітерпенові лактони, що мають підвищ фармакол актив за рахунок того, що крім лак тонного угруповув мають гідросильну, кетонну, складно еф групу. Фіз.-хім в-сті: 1.Прозорі, безбарвні або забарвл рідини з приємним х-им запахом оптич-акт, добре розч в спирті, хлороформі, сірковуглеці, жирах. Нерозч у воді. На папері не залиш масляних плям. Методи отрим: 1. Перегонка з водяною парою (коли вміст еф олій досить високий). 2. Екстракція екстрагентом ( екстрагенти: петролей ефір, бензол, етанол). 3. Метод анфлеражу (олія поглин жиром, а потім вона екстрагується етанолом).4. Механ спосіб- метод пресування (зі шкіри плодів цитрусових). Зберіг в закупорюв тарі в провітрюв приміщеннях.

37. Методи кількісного визначення ефірних олій. Методи аналізу ефірних олій визначення фіз. і хім. числових показників
До етапів дослідження еф о відносяться: органолептична оцінка(визначення кольору, запаху, смаку, прозорості, консистенції) та встановлення фізичних та хімічних констант. Фізичні константи: питома вага, кут обертання, показник заломлення, розчинність у спирті. Хімічні константи: кислотне число, ефірне число, ефірне число після ацетилування. Питома вага. Може змінюватись залежно від стадії розвитку рослини, методу одержання, умов і тривалості зберігання. Зменшення питомої ваги – зниження кількості кисневих сполук (коли ефірної олії одержано з передчасно зібраної сировини) – більш висока питома вага свідчить про осмолювання олії внаслідок окислення киснем повітря. Кут обертання площини поляризації. Еф олія – це суміш оптично активних речовин, тому кут обертання є алгебраїчною сумою кутів обертання компонентів суміші. Показник заломлення. Висока рефракція свідчить про значний вміст кисневмісних сполук. При тривалому зберіганні рефракція збільшується. Розчинність у спиртів. Більшість вуглеводнів погано розчинні у спирті, тому можна судити про їх відносну к-ть в олії. Відхилення від норм свідчить про низьку якість олії або про домішки вуглеводнів. Кислотне число. Показує к-ть мг КОН, яка витрачається на нейтралізацію вільних кислот, що містяться в 1г еф олій при зберіганні збільш. Внаслідок розкладання складних ефірів. Ефірне число Показує кількість міліграмів гідроксиду калію яка витрачається на омилення складних ефірів, що містяться в 1г еф олії. Ефірне число після ацетилування. Визначають в тих оліях, якість яких характеризується к-тю спиртів. Еф олії ацетилюють потім омилюють, тобто визначають еф число після ацетилування. Далі, знаючи еф число вихідної олії за різницею показників можна розрахувати к-ть вільних спиртів в досліджуваній олії. Сучасним методом вивчення якісного то кількісного складу компонентів еф олій є газова та газорідинна хроматографія

38. ЛРС: Ациклічні монотерпени – тип 2, 6 диметилоктану і можуть мати 1-3 подвійні зв: вул. міоцен, спирт гераніол, ліналоол, цитранеол: альд цитраль, цитронелаль. Моноцикл – тип п-ментану:лімонен, терпінен, феландрен6 спирт ментол, терпінеол: кетон ментон, карвон: окис цинеол: перекис аскарилиол. Біоцикл: має два конденсовані неароматичні кільця. Їх поділяють на : типу туйану – туйан, ту йол (туя, піжмо, ялівець) : типу карану (характерний основний циклогексан та тричлен бічній цикл) – каран, карен (береза); типу пінану – пінан, пінне (яловець, піжмо, сосна); типу камфану – камфан, камфора (валеріана, лавр, ялиця)
Плоди коріандр посівний Coriandrum sativum селерові . Рослину скошують після дозрівання плодів . Ефірна олія (монотерпеноїди : ліналоол 60 % пінен , лімонен , терпінен , гераніол )жирні олії (20%) білкові та дубильні реч. кумарини, фловоноїди, холін, смоли. Дія: стимулюють секрецію травневих залоз, спазмолітин, антибакт, апетитні, жовчогінні збори. Препарати: Флора (анскіолітик). Еспол (протизапал.)
Квітки Лаванда вузьколиста Lavandula angustifolia ясно квіткові. Скошують на початку цвітіння (у другій половині дня) і одразу переробляють (олія при перегонці з водною парою, чи екстракція) Еф олія монотерпен (ліналоолацетат 50%, ліналоол 25%, гераніол, цитраль, камфора тощо) Кумарини, урсолова к-та, дуб реч , антоціани. Дія : настій- заспокійлива і спазмолітична. Олія – антисепт. Преп Ліван- - протизап, знебол при опіках.
Листя Шавлія лікарська Salvia Officinalis ясноткові. Листки в червні (бутонізація) та вересні. Єфірні олії (туйон 50%, 1,8-цинеол, камфора, камфен тощо) гіркі дитерпен лактони: карнозол, розманол, тритерпеноїди: олеїнова, урсолова кислоти, пох флавоноїдів: апігеніну та лютеоліну. Дія: протизап, антибакт, в’яжуча, секр шлункового соку. «Сальвін» (ацетон витяг з листя шавлії – дитепени) – гінгівіти, стоматити.
Плоди Кмин звичайний Carurg carvi селерові. Збирають коли є перші побурілі плоди. БАР: ефірна олія (карвон 60%, лімонен 50%, карвеол, дигідрокарвон тощо) флав (кверцетин, кемферол), жирні олії полі ацетилени. Дія: протимікробна, спазмолітична, відхаркувальна, жовчогінна, лактацію, потовиділення, діурез. При атонічн запорах, метеоризмі. Хронічний панкреатит.
Евкаліпт. Еф олії (цинеол) бактерицидні, протезап, в’яжуча.
Яловець – діурез, дезинфікує сечовивідні шляхи, відхарк
Лавр Камфорний, Ялиця (Борнео, борнілацетат) – камфора

40. Сапоніни - природні сполуки, поверхневою і гемолітичною активністю, мають стійку кислу або нейтральну реакцію, при струшуванні водних розчинів утворюють піну та токсичні по відношенню до холоднокровних тварин. Молекула складається з гелікону та аглікону ( сапоген
!!!!!!!!!!!!!! не могу разобрать, обрезана шпора!!!!!!!!!!!!!!

41. ЛРС. О містить три терпенові та стероїдні сапоніни. Використання
1. Стероїдні: кореневища з коренями діоскореї (Rhizomata cum Radicibus Dioscoreas) – діосгенін, грацелін. Діосгенін – субстанція для синтезу кортизону, прогестерону, одержують преперет поліспонін – лікування атеросклерозу. Трава якірців сланких (Herbae Tribuli Terrestris) діосцин, грацелін, тівогенін, гекогенін. Рідкий екстракт – сечогінна, проти склеротична, гіпотензивна дія. Препарат – трибуспонін (лікування атеросклерозу). Насіння гуніби синьої (Semina Foenigraesi) діосгнін, ямогнін, тіогнін. Використовують для синтезу гормонів, екстракт до складу преперету фітолізин. Антисклеротична дія.
2. Три терпенові: а) пентациклічні: - тип олеанану ( корені солодки голої (Radices Glycyrrbizae) гліцеритинова кислота, гліцрезинова кислота. Застосовують як відхаркувальній засіб, впливають на водно-сольовий обмін аналогічно гормонам кори наднирників. Преперети: глицинам – лікування астми, Гліцирнол – протизапальний, антимікробний. Насіння каштану (Semina Hyppocastani) есцин, мазь венотонізуюча і капілярозміцнююча дія. Препарати анавенол, ескувазин. Квітки нагідок (Flores Calendulae) Каледуозиди А і В, тритерпеноїди, альфа – бета - амірин, оланолові кислоту. Використовують як протизапальний і спазмолітичний засіб, знижують концентрацію холестерину, - - тип урсану: листя ортосифону тичинкового (Folia Orthosiphonis saminei) урсолова кислота, а – амірин. Використовують при нирково- -камяній хворобі, холециститах, подагрі. б) тетрацикліні: тип дамарану. Женьшень (Radices ginseng) панаксозиди, ангікон – панаксодіол і панаксотріол . Дія тонізуюча, адаптогенна. Преперети: настойка женьшеня, йохімбе-гармонія. – тип циклоартану, трава астрагалу шерстистого (Herba Astragali Gasianthi) дазіантогенін, похідні кверцетину, кемпферолу. Використовують насті, має седативну та діуретичну дію.

59.Фармакогностична х-ка ЛРС
Корені солодки Radices Glycyrrhizae містить флавонони і халкони – ліквіритин ( спазмолітична, протизап, проти виразкова дія. Пр-ти ліквіритон, флакарбін(заст. При виразковій хворобі), три терпенові сапоніни (вплив на водно-сольовий обмін) пр-ти гліцинам заст. Для лік-ня брон астми); пектини, ліпіди.
Насіння каштану Semina Hippocastani заст. зріле насіння. Містить суміш три терпенових сапонінів (есцин, есцингель та ескувазин зміцнюють стінки судин, зменш запальні та алергічні набряки), лікозиди кумаринів, похідні кверцетину та кемпферолу, аміном-ти, білки.
Корені женьшеня Radices Ginseng корені заготовляють віком 4-5 років, звичайно у вересні-жовтні. Містять суміш більш як 20 сапонінів. Основу складають сапоніни типу дамарану. Пр-ти (настойка, сухий та густий екстракт, йохімбе-гармонія) підвищують загальну опірність організму.
Кореневища та корені діоскореї Rizomata cum radicibus Dioscorea кореневища викопують протягом всього вегетац періоду. Містять стероїдні сапоніни (глікозиди діосгеніну), які є субстанцією для виготовлення гормональних пр-ів – кортизону, прогестерону, пр-т поліспонін викор при комплексній терапії атеросклерозу.

60. Реакції тот на сапоніни.
1.Проба піноутв: 1,5мл витягу збовтують протягом 1хв- утв стійка піна.
2. Визн хім. природи сапонінів: 2 колби: 1-5мл 0,1н НСІ; 2-5мл 0,1н NaOH. +3 краплини водного витягу; струшують, якщо висота піни однакова- три терпенові, якщо різна- стероїдні. В NaOH піна більша.
3. Р-ії осадження: 1мл витягу = 3-4кр 10% р-ну основного ацетату свинцю- осад. 1мл витягу= 3-4 кр баритової води- осад. 1мл спиртового витягу – 1мл 1% спиртов р-ну холестерину – осад стероїдних сапонінів.
4. Кольорові р-ї: р-я Лафона: 2мл спиртово- водного витягу- 1 крапля 10% р-ну CuSO4 + 1млH2SO4(конц), нагрівають- з”явл синьо-зелене забарв. Р-ія Сальковського: витяг +1мл хлороформу+ 5-6кр H2SO4(конц) – забарвл від жовтого до червоного. 1мл витягу+ 0,5мл насич р-ну пятихлористої сурми у хлороформі- червоне забарв, що переходить у фіолетове. 2мл витягу+1мл 0,5% спиртового р-ну ваніліну + 3-4 кр H2SO4(конц)- червоне забарв: при розв водою три терпенові утв сині пластівці.
Лік пр-ти з кореню солодки: сухий екстракт, сироп, порошок, гліцинам. Дія: відхар, помякшув, протизап, протиалерг, анти мікроб, проти виразкова. З каштану: ескузан, есфлазид, анавенол, веностазин, вазотонін, рутес, есгефол. Дія: венотон, зменшує проник капілярів, покращує мікро циркуляцію в судинах.

61. Фармакогностична х-ка ЛРС
Кора крушини Cortex Frangulae загот навесні, сушать. Витримують не менше року у сухому місці. Властива послаб дія, антацидна, протизап (збір шлунковий№3, сироп, сухий та рідкий екстракти, комплексний пр-т вікалін, послабл збори), містить глюкофрангуліни. Листя Сени Folia Sennae послабл (чаї послабл та проти геморойний, сенадексин, регулакс), містить похідні антрацену, сенозиди, глюкореїн, флавоноїди.
Листя алоє деревидного свіже Folia Aloes arborescentis resens імуномодул, протизап, бактерицида, анальгетична (екстракт рідкий, таблетки, сік), містить алоє- емодин, алоїн, аміном-ти, гіркоти.
Листя чаю Folia Theae заготовл листки з молодих пагонів, сушать. Властива тоніз, Р-вітам (настій, чай) Дія: містить катехіни, кверцетин, танін, кофеїн. Застос для над 1-ої допомоги при отруєннях.
Кора дуба Cortex Quercus загот навесні. Містить дуб реч-ни, вільну галову та елагові к-ти, флавоноїди, сапоніни. Відвар викор зовнішньо при стоматитах, опіках, кора входить до складу протигемороїд зборів.
Виявлення дуб реч-н. Дуб реч-ни екстрагують гарячою водою, після чого очищають послідовною обробк хлороформом, етанолом. Утв осади з р-ами желатини та алкалоїди, утв осади з солями важких металів( з хлоридом заліза: гідроліз- темно-сині, конденс- темно-зелені). Конденс з ваніліном у сірчаній к-ті- червоні, гідроліз з ацетатом свинцю в оцтово-кислому серед- випадають в осад.

62. Фармакогностична х-ка ЛРС
Кора калини Cortex Viburni загот провод навесні, сировину сушать при 50-60С. Містить іридоїди, фенологлікозиди, дуб реч-ни, три терпен. Відвар та рідкий екстракт проявляють кровоспин та слабку сечогінну дію, мають в’яжучу та заспокійл власт.
Плоди смородини чорної Fr Ribis nigri сушать у сушарках при 35С-65С. Містить віт С,В,К,Е, каротин, пектини, антоціани, флавоноли кемпферол, кверцетин, орг к-ти, ферменти. Має сечог, протимікр, капілярозміцнюючу та тонізуючу дію. Свіжі та сушені плоди викор при гіпсохромній анемії, пародонтозі, інф захв.
Плоди суниці Fr Fragariae- містить ас корб к-ту, орг к-ти, Сахара, флавоноїди. Мають протизап, сечогінні, гіпотон та гіпоглік власт, заст. у косметології.
Кореневища первоцвіту Rhizomata Primulae викопують навесні до цвітіння або восени, коли зів’яне листя. Містять ас корб к-ту, три терпенові сапоніни, каротин. Відвар заст. як відхар засіб при зап легень та дих шляхів.

63.Особлив заготівлі та використання
Плоди глоду Fructus Crathegi- кардіотон, спазмоліт, гіпотензивна, седативна (рідкий екстракт, кардіовален); містить гіперозид тритерпеноїди, дуб реч-ни.Плоди збирають у період повного достигання, сушать при Т50-60С.
Пуп’янки софори японської Alabaster Sophorae Japonicae Р-вітам (рутин), антисепт (настойка плодів); містить рутин 20%, глікозиди кверцетину, кемпферолу. Збирають в сонячну погоду, в кінці бутонізації, деякий час витрим на сонці, потім переносять під навіс.
Квітки пижмаFlores Tanaceti жовчогінна (танацехол), містить пох кверцетину, лютеоліну, апігеніну.Кошики збирають під час цвітіння.
Трава собачої кропиви Herba Leonuri бронхол, седат, гіпотенз (настойка, геровітал, біовітал), містить квінквелозид, кверцетин, гіпирозид, іридоїди. Збир на почат цвітіння.
Трава гірчака перцевого Herba Poligoni hydropiperis кровоспин, судинотоніз (рідкий екстракт, настій), містить похід кверцетину, кемпферолу. Збир під час цвітіння.
Трава звіробою Herba Hyperici в’яжуча, антисеп, кровосп (новоіманін, фітоліт, поліфітол, армон), містить глікозиди кверцетину, гіперозид. Збир на поч. цвітіння верхівки 25-30см сушать у приміщеннях при Т40С
Ідентифікація на наявність флавоноїдів
Спиртові витяжки упарюють, розводять водою і обробл хлороформом та діетиловим ефіром. Ціаніди нова проба (HCl+ Mg) – ізофлаваноїди, флавани (жовте), флавоноли(малинове). Зр-ом ваніліну в НСІ катехіни дають червоно- малинове забарвл.
З середнім ацетатом свинцю- осад жовтогарячий( флавони), червоний(аурони), синій (антоціни). З р-ом лугів- флавонони (жовтуваті), халкони та аурони (пурпурові). З п”ятихлористою сурмою або з сірчаною к-ю флавони (жовті), халкони(червоні).

64.Х-ка ЛРС: кореня солодки, трави астрагалу, квіток глоду, трави звіробою, трави споришу, квіток липи, трави череди.
Корені солодки Radices Glycyrrhizae.Род. Бобові, Середня Азія,ПД. Європа, ПН Африка. Заготівля: весною, осінню. Сушать на сонці, а потім пресують. БАР: сапоніни типу олеанану ( гліциретинова та гліциризинова к-та) та флавоноїди. Сума флавоноїдів представлена халконами та флавононами. Дія:відхаркувальний, пом’якшувальна, протизапальна.. Протиалергічний, противиразковий, кровоспинний, антидіарейний, антимікробний. Викор. порошок , густий та сухий екстракт, сироп. Тритерпенисолодки впливають на водно-сольовий обмін: препарати гліцинам ( брон астма та надниркова недостатність), гліциренол (трихомонадні кольпіти).Супутні БАР: вуглеводи, пектини, смоли, ліпіди, гіркі сполуки.
Трава Астрагалу шерстисто квіткового. Herba Astragali dasyanthi. Род. Бобові, країни Європи. Збирають у період цвітіння. Сушать на відкритому повітрі. БАР: тетрацикліні сапоніни типу циклоартану (дазіантозид). Супутні БАР: флавоноїди- похідні- кверцетину та кемпферолу, дуб реч-ни, кумаринів. Дія: настій трави має седативну гіпотензивну та діуретичну дію.
Квітки Глоду. Род Розові. Flores Crataegi. Україна. Заготовл на поч. цвітіння. Сушать у затінку. БАР: флавоноїди(гіперозид, вітексин), еф олії, сапоніни ( урсолова, олеанолова, кратегова к-ти). Дія: галенові пр-ти мають кардіотонічну, гіпотензивну, седативну, спазмолітичну. Рідкий екстракт входить до складу: карді офіт, біовіталь, геровіталь, репаративна, жовчогінна, антисепт дія.
Трава звіробою Herba Hyperici. Род Звіробійні. Збирають на поч. цвітіння. Сушать зв’язану в пучки траву у закр від сонця приміщеннях при 10С. БАР: флавоноїди (гіперозид, рутин, кверцетин, мірицетин, лейкоантоціанідини, антоціаніни). Супутні БАР: дуб реч-ни, фенолок-ти(кавова, хлорогенова), кантони, еф олії. Дія: настій і відвар мають в’яжучу, протимікробну, кровоспинну, протизап. Рослина входить до складу пр-ів поліфітол, гербогастрин, фітоліт, фітуавент, армон, збору арфазитин.
Трава споришу Herba polygoni Avicularis Род Гречкові. Україна. Під час цвітіння збирають сушать штучно при 40-50С. БАР: флавоноїди, фенок-ти, слиз, каротин, віт С, дуб реч-ни. Дія вплив на роботу нирок та сечовивід шляхів, кровосп засіб, тонізує м’язи матки, підв діурез. Входить до скл пр-ів марелін, фітоліт. Квітки липи Flores Tiliaе Род. Липові. СНД. Збирають коли більшість квіток розкриваються, сушать у затінку, на відк повітрі, при 40-45С. БАР: флавоноїди, еф олії, вуглеводні, дуб реч-ни. Дія: потогінний обволікаючий, протизап, сечогін, підв згортання крові. Трава череди Herba Bidentis. Род Айстрові. Україна. Загот в період бутонізації. Сушать у затінку на відк повітрі. БАР: флавоноїди, халкони, конд дуб реч-ни, кумарини, віт С, еф олії. Дія: настій сечогінна потогінна, жовчогінна, бактерицидна, поліпшує трав-ня, норм поруш обміну реч. Масляний екстракт протизап ранозагоюв.

65. Х-ка ЛРС: листя сенни, кор.. марени красильної, плоди жостеру.
Листя Сенни Folia Sennae. Род. Бобові, Африка, БАР: антрацен похідні( похідні антрону), моноглікозиди, флавоноли, смоли. Дія: настій, екстракт листя в табл.. Сенадексин, сенаде, сеналде, комплексні пр-ти кафіол, регулакс-послабл
.Кореневища і корені марени красильної Rizomata et radices Rubiae. Род Маренові. Пд. Європа та СНД. Загот восени та навесні на 3 році життя рос-ни. Сушать у затінку або в сушарках при Т 45С. БАР: алізарин, луцидин, рубіадин, пурпурин, антрахінонита сахарозу, жирні к-ти, полісахариди. Дія: пох алізарину розч камені в нирках, літоліт, спазмоліт, сечогінна мають порошок, сухий екстракт, Комб пр-ти, цистенал, марелін. Плоди жостеру Fr Rhamni Catharticae Род. Жостерові СНД. Загот в вересні, жовтні. Сушать у провітрюв приміщеннях або в сушарках не вище 50С. Дефектом сир-ни є нестиглі і підгорілі плоди. Недоп домішки інших чорних плодів, особл крушини, які отруйні і викл блювоту. БАР: антраглікозиди, флавоноїди, камеді, орг к-ти. Дія відвар плодів- проносний. Якісні р-ії: з 10% спиртовим р-ом лугу+ 10% н НСІ + діетиловий ефір- ефірний шар жовтого кольору, відділ ефірний витяг і + 10% р-н амонію гідроксиду – ефірний шар залиш жовтого кольору, а лужний набуває червоного або фіолет.

66. ЛРС коріандру посівного Fructus Coriandrum sativum селерові. Рос-ну скош після дозрів плодів. Еф олія (монотерпеноїди: ліналоол 60%,пінне, лімонен, терпінен, гераніол) жирні олії 20%, білки та дуб реч-ни, кумарини, флавоноїди, холін, смоли. Дія: стимул секрецію трави залоз, спазмолітик, анти бак, апетитні, жовчогінні збори. Пр-ти: флора (анксілітик), еспол(протизап).
Квітки лаванди вузьколистої Flores Lavandula angustifolia ясноткові. Скош на поч. цвітіння (у другій Пол дня) і одразу переробл ( олія при перегонці з вод парою, чи екстракція). Еф олія моно терпен, кумарини, урсолова к-та та дуб реч, антоціани. Дія: настій- заспок і спазмоліт, знебол при опіках. Листя Шавлії лікар Folia Salvia officinalis ясноткові. Листки в червні ( бутонізація) та вересні. Еф олія ( туйон 50%, 1,8-цинеол,камфора, камфен), гіркі дитерпен лактони: карнозол, розманол, тритерпеноїди: олеанолова, урсолова к-ти, пох флавоноїдів: апігенінута лютеоліну. Дія: протиз, антибакт, в’яжуча, секр шлунк соку. “Сальвін” (ацетон витяг з лится шавлії- дитерпени_ - гінгівіти, стоматити.
Плоди кмину звич Fr Carum carvi селерові. Збир коли є перші побурілі плоди. БАР: еф олія (карвон 60%, лімонен 50%, карвеол), флав (кверцетин, кемпферол), жирні олії, полі ацетилени. Дія: протимік, спазмол, відхарк, жовчогін,підвищ лактацію, потовиділ, діурез. При атоніч запорах, метеоризмі. Хрон панкреатиті. Бруньки берези повислої Gemmae Betula pendula березові. Бруньки в перод набубиявиння, листки- квітень_ травень. БАР: ефол, сапоніни, дуб реч, смоли, віт С і РР.. Дія: сечо, жовчог, спазмоліт, протизап, глистогінна. Пр-т пропобесан, бруньки тополі чорної Gemmae Populus nigra вербові. Еф ол – сесквітерпеноїди (монотерп гуму лен, каріофілен, цинеол), флав орг к-ти. Дія: діурез, антисепт, потог.

67. ЛРС. Плоди Петрушки посівної. Fr Petroselinum sativum. Заготівля: у період воскової стиглості. БАР: еф олія, вітаміни, флавоноїди. Препарати: настій, мазь, відвар. Дія: сечогінна, підв тонус матки, кишечника, регулює менструальний цикл, жовчогінна, потогінна, лактогінна. Плоди Пастернаку посівного Fr Pastinaca sativa селерові. Збирають після побуріння 60-80 % зонтиків. Сушать на вільн поверх. БАР: фуро кумарини(1%) – умператорин, бергаптен, ксантотоксин. Флав еф ол. Дія: преп бероксан – фотосенсибіліз, пастинацин – спазмолітин при стенокардії. Корені Любистку лікарського Rad Levisticum officinale зонтичні. Корені викоп восени на 3-4 рік. Сировина гігроскопічна. БАР: еф ол (фталіди 70%, лігустинілід, седанолід), кумарини, кавова та хлорогенова кислоти. Дія: діуретин, препарат Канефрон – при хронічних захворюваннях нирок.

68. ЛРС крушини, корені ревеню, корені кінського каштану, марени красильної. Кількісне визначення антрацен похідних.
Кора крушини Жостерові. Cortex frangule. Сушать під наметами або в сушарках. Сушіння поч. коли трава ламається з тріском. Після цього її не менше року витримують у сухому місці або годину при 100 С, бо свіжа кора містить відновлені форми антрахінону – похідні антранолу, антрону, які викликають біль у шлунку та кишечнику. БАР: похідні антрацену (франгуліни), дуб реч, органічні кислоти, алкалоїди. Препарати з кори крушини мають послаблюючу дію. Готують сироп, сухий та рідкий екстракт. Крушина входить до складу препарату Вікалін.

69. ЛРС, що містить рутин та кварцетин, їх фармакол дія. Рутин та кварцетин мають Р – вітамінну дію – позитивно впливають на стан капілярних судин, кардіотонічна та гіпотензивна активність, норм серцевий ритм, антиоксидантна.
Плоди софори японської Sophorae japonicae. Заготовляють у період бутонізації. Штучне сушіння при 40-50 С. Плоди збирають недозрілими у суху погоду і сушать у провіт приміщ. Містять до 20% рутину. Настойка як антисептичний засіб.
Плоди горобини чорноплідної. Fructus Aroniae metanocarpae. Род Розові. Збирають у вересні жовтні. Сушать на відкритому повітрі або в сушарках при 40-50 С. Пектини, віт С, РР, рибофлавін, токоферол.

70. Хар ЛРС. Кор. Алтею, насін Льону, кор. Ехінацеї, кор. Родіоли.
Корені Алтею Rad Altheae род Мальвові. Збирають під час дозрівання плодів навесні. Сушать при 45-60 С. Правильно висушені ламаються з тріском. Гігроскопічні. Препарати мають обволікаючу, відхаркувальну, муколітичну, протизапальну і знеболювальну дію. Заст. Порошок, грудні збори, настій, сироп.
Насіння льону Semina Lini род. Льонові. У дикому вигляді невідомий. Траву сушать на сонці та у сушарках при 45 С. Бережуть від вологості яка надає слизкості. Містить слиз, ензим лінімаразу, протеїн, сахари. Дія: проносна, секретолітична, протизапальна. Водний настій при ентеритах, колітах, виразках.

75. Джерела одержання жирів, висихаючи, напіввисихаючі олії. Йодне, ефірне, кислотне число. Жирні олії за складом ненасичених кислот класифікують на невисихаючі (гліцериди олеїнової кислоти), напіввисихаючі (гліцериди ліноленової к-ти). Показником висихання жирів є проба на йодне число. Якщо ця проба позитивна то олія невисихаюча. Напіввисихаючі олії – проносна, жовчогінна, репаративна, розчинник, основа для мазей. Тваринні жири – риб ячий жир. Кислотне число – к-сть мг КОН яка необ для нейтралізації вільних кислот що міститься в 1г жирних олій. Йодне число – к-сть грамів йоду еквівалентне галогену, що приєднується до 100 грамів дослідж реч.

15

Приложенные файлы

  • doc 23665764
    Размер файла: 183 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий