метод рекоменд Політ геогр


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ
Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

Кафедра географії та краєзнавства
Цивілізаційна і політична географія світу
Плани практичних занять і методичні рекомендації до самостійної та індивідуальної роботи
для студентів ІІІ курсу (6 семестр)
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр
Галузь знань: 0401 Природничі науки
Напрям підготовки: 6.040104 Географія
Розробник:
Шуканова А.А.
ПОЛТАВА
2012-2013 н.р.
Вступ
Об'єктом цивілізаційної і політичної географії є система політичних відносин у світі, окремих країнах, районах та місцевостях. Політико-географічні дослідження проводиться на трьох рівнях: 1) глобальному і регіональному; 2) окремих країн; 3) окремих ареалів і міст.
Мета навчальної дисципліни — на основі цивілізаційного підходу до вивчення міжнародних відносин сформувати у студентів знання про просторову організацію політичного життя суспільства, територіальне розміщення та територіальне поєднання основних політичних сил та їх зумовленість і взаємодію географічного простору і політичного процесу.
Завдання навчальної дисципліни:
проаналізувати вплив політико-географічного положення на проблеми та перспективи розвитку окремих країн та історико-географічних регіонів світу;
сформувати знання про політичну та соціально-економічну диференціацію країн світу, про територіальне розміщення політичних сил у світі та в регіонах і залежність зовнішньої політики держави і міжнародних відносин від системи політичних, економічних, екологічних, воєнно-стратегічних та інших взаємозв'язків;
розкрити понятійно-термінологічний апарат політичної географії, цивілізаційний підхід до розуміння політичних процесів.
Предметна область політичної географії на глобальному рівні охоплює політичну карту світу, проблеми політико-географічної типології країн, політичних устроїв та систем, політико-географічного районування, регіоналізації світу, політико-географічного розмежування та поділу Світового океану.
Програмний матеріал дисципліни поділений на 2 змістових модуля. Кожний модуль складається із теоретичної, практичної, самостійної та індивідуальної роботи студентів.
І. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ
Поточне тестування та самостійна робота (модуль 1) Модуль 2
ІНДЗ Сума
Змістовий модуль 1 Змістовий модуль 2 Т.1* Т.2 Т.3 Т.4 Т.1 Т.2 Т. 3. 20 100
10 10 10 10 15 15 10 Розподіл балів за опрацювання різних видів занять у складі навчальних модулів:
Для усних відповідей:
– Поточний контроль по темам – від 0 до 5 балів;
– Участь в обговоренні питання – від 0 до 5 балів;
– Доповідь з питань для самостійного вивчення або реферат – до 5 балів.
Для письмових робіт:
– Виконання практичного завдання у повному обсязі – від 0 до 3 балів;
– Перевірка конспектів (перевіряється за один модуль) – від 0 до 3 балів;
– Перевірка практичних робіт на контурній карті – від 0 до 5 балів;
– Написання контрольної роботи, підсумкове тестування – від 0 до 10 балів.
Набрана кількість балів із дисципліни переводиться в традиційну оцінку за такою шкалою:
Бали Національна шкала Шкала ECTS 90-100 5 – відмінно А – відмінно – відмінне виконання роботи з
незначною кількістю помилок.
75-89 4 – добре В – дуже добре – вище середнього рівня з кількома
помилками.
С – добре – загалом правильна робота з кількома
грубими помилками.
60-74 3 – задовільно D – задовільно – посередньо, зі значною кількістю
недоліків.
Е – достатньо – виконання задовольняє мінімальні
критерії оцінки.
1-59 2 – незадовільно FX – незадовільно – для одержання кредиту
потрібне певне доопрацювання.
F – незадовільно – необхідна серйозна подальша
робота.

ІІ. СТРУКТУРА МОДУЛІВ
Назви змістових модулів
і тем Кількість годин
Денна форма Заочна форма
Усього у тому числі Усього у тому числі
л лаб с.р. інд л лаб с.р інд 1 2 3 4 5 6 8 9 10 11 12 ІІ семестр Модуль 1
Змістовий модуль 1. Політична географія.
Вступ. Тема 1. Держава як основний об’єкт політичної географії. 9 2 2 5 - 8 1 2 5 Тема 2. Зміни на політичній карті світу. Політичні та економічні системи країн. 9 2 2 5 9 2 2 5 Тема 3. Економічна диференціація країн світу 9 2 2 5 10 2 2 6 Тема 4. Міжнародні організації та їх політико-географічне значення. 9 2 2 5 7 1 - 6 Разом за модуль 1 36 8 8 20 34 6 6 22 Змістовий модуль 2. . Комплексна туристична характеристика країн і регіонів світу.
Тема 1. Геополітика як складова частина політичної географії. Класична геополітика. 13 2 2 3 11 2 2 7 Тема 2. Сучасна цивілізаційна геополітика. 10 2 2 2 10 1 2 7 Тема 3. Просторово-географічна систематика цивілізацій. 10 2 2 2 9 1 - 8 Разом за модуль 2 32 6 6 20 30 4 4 22 Модуль 2
ІНДЗ – розробка власного варіанту типології країн ; написання реферату 40 40 44 44 Усього годин 108 14 14 40 40 108 10 10 44 44
ІІІ. ПАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ.
МОДУЛЬ 1. Політична географія
Практичне заняття №1
Тема: Держава як основний об’єкт політичної географії.
Мета: охарактеризувати головні об’єкти сучасної політичної карти світу та їх географічний розподіл.
Обладнання: контурні карти, атласи
Питання для обговорення:
Головні об’єкти сучасної політичної карти світу: держава, країна, несуверенні політико-територіальні утворення.
Політичний статус Західної Сахари, Косово, Гренландії, Антарктиди, Придністровської молдавської республіки, Південної Осетії.
Завдання 1. Використовуючи карти атласу ЗАТ «Інститут передових технологій» («Державний лад» і «Політична напруженість») та матеріали додатків А і Б, заповніть таблицю «Політико-територіальна організація регіонів світу»:
Регіони Європа Азія Америка Африка Австралія і Океанія
Кількість суверенних держав Кількість несуверенних територій Основні несуверенні (з особливим статусом) території Самопроголошені держави (кількість) Перелік самопроголошених держав Завдання 2. Використовуючи матеріали додатка А. позначте на контурній карті основні несуверенні території (території з особливим статусом). Для кожної метрополії використовуйте один колір. Проаналізуйте географічний розподіл залежних країн за державами-суверенами.
Завдання для самостійної роботи: Законспектуйте питання «Особливий політичний статус Антарктиди».
Література:
а) основна: 1, 9, 10, 14;
б) додаткова:
Проблемні політико-географічні утворення // Краєзнавство. Географія. Туризм. – № 31 (612). – 2009. – С. 17-23.
Практичне заняття №2
Тема: Зрушення на політичній карті світу. Політичні та економічні системи країн.
Мета: охарактеризувати якісні та кількісні зміни політичної карти світу, географію політичних та економічних систем країн світу.
Обладнання: контурні карти, атласи
Питання для обговорення:
Етапи формування політичної карти світу.
Проблема територіальних претензій на сучасній політичній карті та географія «гарячих точок» планети.
Географія політичних та економічних систем країн.
Завдання 1. Доповніть сучасними даними і проаналізуйте зміст таблиці:
Динаміка зростання суверенних держав
Регіон Кількість держав
1900 р. 1947 р. 1989 р. 2000 р. 2004 р. 2011 р.
Європа 24 31 33 43 43 Азія 9 18 40 47 48 Африка 4 3 51 53 53 Америка 20 22 35 35 35 Австралія і Океанія 0 2 13 14 14 ВЕСЬ СВІТ 57 76 172 192 193 Завдання 2. Використовуючи карти атласу «Державний устрій» заповніть таблицю «Класифікація країн за політико-територіальною організацією», вписавши у відповідні колонки кількість і приклади країн:
Завдання 3. Користуючись картами атласу та наведеним нижче списком, позначте на контурній карті федеративні держави та монархії, в т.ч. королівства (16): Бельгія, Велика Британія, Данія, Тонга, Марокко, Лесото, Бутан, Нідерланди, Іспанія, Норвегія, Свазіленд, Йорданія, Камбоджа, Саудівська Аравія, Таїланд, Швеція. Емірати (4): ОАЕ, Катар, Бахрейн, Кувейт; султанати (3): Бруней, Оман, Малайзія; князівства (3): Андорра, Монако, Ліхтенштейн; герцогство(1): Люксембург; імперія (1): Японія; папська держава(1): Ватикан.
Країни світу з федеративним адміністративно-територіальним устроєм:
Європа
1. Російська Федерація
2. Австрійська Республіка
3. Королівство Бельгія
4. Федеративна Республіка Німеччина
5. Швейцарська Конфедерація
6. Федерація Боснії і Герцеговини
Азія
7. Республіка Індія
8. Малайзія
9. Союз М'янма
10. Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ)
11. Ісламська Республіка Пакистан
12. Республіка Ірак
13. Федеративна демократична республіка Непал
Африка
14. Федеративна Ісламська Республіка Коморські острови
15. Федеративна Республіка Нігерія
16. Федеративна Демократична Республіка Ефіопія
17. Республіка Судан
Америка
18. Аргентинська Республіка
19. Федеративна Республіка Бразилія
20. Боліварська Республіка Венесуела
21. Канада
22. Сполучені Штати Мексики
23. Сполучені Штати Америки
24. Федерація Сент-Кітс і Невіс
Австралія та Океанія
25. Австралійський Союз
26. Федеративні Штати Мікронезії
27. Палау
Класифікація країн за політико-територіальною організацією
Регіони
світу/
кількість країн Форми правління Форми адміністративно-територіального устрою
Республіки Монархії Держави у складі Співдружн.
(Брит.) Унітарні
країни Федератив-ні країни
консти-туційні абсолютні Європа
? ?
? ? ?
Азія
? ?
? ?
?
Африка
? ? ? ?
Англо-
Америка
?
? ? ?
Латинська
Америка
? ? ?
?
Австралія
й Океанія
?
? ? ? ?
Усього
194 ? ? ? 15 ?
Самост. робота: 1. Вивчити розташування країн світу, вміти знаходити їх на контурній карті.
2. Скласти хронологічну таблицю «Зміни на політичній карті світу» за формою:
Назва етапу Період часу Регіон, дата Зміни на політичній карти світу
(кількісні та якісні)
3. Вивчити розташування монархій і країн з федеративним адміністративно-територіальним устроєм, вміти знаходити їх на контурній карті
Література:
а) основна: 1, 9, 10, 14;
б) додаткова:
Проблемні політико-географічні утворення // Краєзнавство. Географія. Туризм. – № 31 (612). – 2009. – С. 17-23.
Дністрянський М.С. Типологія держав світу за структурно-територіальними параметрами як метод політико-географічного аналізу // Acta Beregsasiensis : науковий вісник Закарпатського угорського інституту ім. Ф. Ракоці ІІ. – 2010. – Том IX, № 1. – С. 221-231. http://www.kmf.uz.ua/hun114/letoltes/acta/acta10_1.pdfПрактичне заняття №3
Тема: Типологія країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку.
Мета: перевірити знання географічної номенклатури політичної карти світу; сформувати знання про сучасну типологію країн світу.
Обладнання: контурні карти, атласи
Питання для обговорення:
Суть і критерії типології країн за рівнем соціально-економічного розвитку.
Варіанти типології країн за рівнем соціально-економічного розвитку.
Завдання 1. Порівняйте підходи до типології країн за рівнем соціально-економічного розвитку. Визначте, до якого типу відносяться наведені в таблиці країни.
Самост. робота: Розробіть карту, на якій позначте один із варіантів типології країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку.
Варіанти завдань: 1) за В.В. Вольським; 2) за Ю.П. Грицаком; 3) за Б. Яценком (або шкільним підручником інших авторів); 4) за матеріалами ПРООН; 5) за підходом Світового банку; 6) за методикою МВФ; 7) за В.П. Максаковським; 8) за класиф. П. Масляка, Я. Олійника, А. Степаненка.
Індивід. робота: Запропонуйте власний варіант класифікації країн світу за одним із показників (у формі таблиці). Приклади показників: особливості географічного положення, темпи економ. розвитку, розміри економіки, структура експорту, рівень освіченості, ступінь відкритості економіки, розміри зовнішнього боргу, типи політичних режимів, тощо)
Література.
Сучасна типологія країн світу // Соціально-економічна географія світу: Навч. посібник / За ред. С.П. Кузика – Львів: Світ, 2003. – С. 47-66.
Классификации стран мира по уровню экономического развития и основные модели экономического развития // Алисов Н.В., Хорев Б.С. Экономическая и социальная география мира: Общий обзор. Уч. пособ. — М.: «Гардарики», 2002 – С.35-46.
Экономико-географическая типология стран и территорий мира // Социально-экономическая география зарубежных стран мира ⁄ Под ред. В.В. Вольского. – М.: Дрофа, 2002.
Экономико-географическая типология стран и территорий мира // Максаковский В.П. Общая экономическая и социальная география. Курс лекций. Часть 1. - М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС, 2009.
Типи країн за рівнем соціально-економічного розвитку // Булава Л.М. Соціальна і економічна географія світу: Навч. посібник для учнів 10 кл. Полтава: ПОІПОПП, 1999. – С. 9; 71.
www.wolrdbank.org – DATA – COUNTRIES CLASSIFICATION –таблиці – класифікації країн за рівнем ВВП і зовнішнім боргом)
www.imf.org – сайт Міжнародного Валютного фонду
www.cia.gov; World Fact Book – Definitions – сайт ЦРУ США
www.undp.org – Програма развитку ООН
Сучасні підходи до типології країн за рівнем соціально-економічного розвитку
Країна ВВП
дол./л
ранг за ІРЛП Тип (а) і підтип (б) країни
за Ю.П.Грицаком за Б.П.Яценком
(або шкільним підручником) за С.П. Кузиком за В.В.Вольським
ФРН а)
б) Канада а)
б) Норвегія а)
б) Португа-лія а)
б) Польща а)
б) Україна а)
б) Росія а)
б) Венесуе-ла а)
б) Сінгапур а)
б) Алжир а)
б) Туреччи-на а)
б) Саудівська Аравія а)
б) Індонезія а)
б) Китай а)
б) Нігерія а)
б) Чад а)
б) Таджики-стан а)
б) Австра-лія а)
б) Соломо-нові о-ви а)
б) Практичне заняття №4
Тема: Міжнародні організації та їх політико-географічне значення.
Мета: сформувати знання про функціональний і територіальний розподіл міжнародних організацій.
Обладнання: контурні карти, атласи
Питання для обговорення:
Функціональна та територіальна класифікації міжнародних організацій.
Цілі регіональних і галузевих об’єднань на прикладі діяльності ЄС і ОПЕК.
Перевірка знань географічної номенклатури по темі «Політична карта світу» на контурній карті.
Завдання 1. На контурну карту нанести основні інтеграційні об’єднання світу (ЄС, ЄАВТ, НАФТА, АСЕАН, СНД, МЕРКОСУР, СААРК, ОПЕК). Використовуючи карти атласу, позначити штаб-квартири і склад організацій. Визначити на якому етапі інтеграції знаходяться дані угрупування.
Самостійна робота: Письмово охарактеризуйте діяльність однієї з міжнародних організацій за планом:
1. Офіційна назва, причини та історія заснування. Виділити хронологічні періоди її кількісного та якісного розвитку та скласти карту територіального розвитку організації.
2. Цілі і масштаб діяльності, кількість функцій, характер компетенцій, структура організації.
3. Сучасний склад учасників, обсяг їх повноважень.
Варіанти завдань:
МВФ (Міжнародний валютний фонд)
МБРР (Міжнародний банк реконструкції і розвитку)
СОТ (Світова організація торгівлі)
ЄС (Європейський Союз)
АС (Африканський Союз)
НАФТА (Північноамериканська угода про вільну торгівлю)
МЕРКОСУР (Загальний ринок країн південного конуса)
СНД (Співдружність незалежних держав)
АТЕС (Азіатсько-Тихоокеанське економічне співтовариство)
СААРК (Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії)
КАРІКОМ (Карибська співдружність)
АСЕАН (Асоціація держав Південно-східної Азії)
ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти)
ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі)
НАТО (Організація Північноатлантичного договору)
СІПЕК (Міжурядова рада країн-експортерів міді)
Британська співдружність.
Література:
а) основна: 1, 9, 10, 14;
б) додаткова:
МОДУЛЬ 2. Геополітика. Цивілізаційна диференціація світу
Практичне заняття №5
Тема: Класична геополітика.
Мета: охарактеризувати класичні геополітичні моделі світу.
Обладнання: контурні карти, атласи
Питання для обговорення:
Внесок Ф.Ратцеля і Р.Челлена в становлення геополітики.
Англо-американська геополітика. Неоатлантизм.
Нова геополітика в Європі. Неомондіалізм.
Завдання 1. Використовуючи тексти лекцій, навчальну літературу та матеріали завдань індивідуальної роботи скласти хронологічну таблицю:
Хронологія розвитку геополітичних концепцій
Часові етапи розвитку геополітики, напрям Геополітична концепція
Автор, країна Назва Праця автора, рік Стислий зміст
Ф. Ратцель Р. Челлен, К. Гаусгофер Г. Маккіндер А. Мехен Н. Спайкмен М.Данилевський «Россия и Европа», 1888 С. Рудницький Ю. Липа Завдання 2. На контурній карті позначте позначте країни хартленду, внутрішнього і зовнішнього півмісяця за геополітичною моделлю Х. Маккіндера
Індивід. робота. Написання реферату на тему: «Впив на розвиток геополітики праць….». Варіанти завдань: Ф. Ратцель, Р. Челлен, К. Гаусгофер, Г. Маккіндер, А. Мехен, Н. Спайкмен, М. Данилевський, С. Рудницький, Ю. Липа.
Література:
а) основна: 2, 3, 5, 6, 7, 11.
б) додаткова:
Орленко В. Сучасна геополітика: характеристика основних напрямків // Людство на межі тисячоліть: діалог цивілізацій. — К., 2003. — С.188–193.
Яремко Л.А. Геополітика та геоекономіка в системі сучасних міжнародних економічних відносин // Вісник. — Львів, 2006. — Вип.22: Серія економічна. — С.199–202.
Тихомиров О. Д. Порівняльна політологія, геополітика, політична географія: еволюція і сучасний стан // Актуальні проблеми політики. — О., 2006. — Вип.29. — С.561–569.
Шульга М.А. Деякі підходи до визначення поняття «геополітика» в геополітичній думці сучасної Росії // Нова парадигма. — К., 2007. — Вип.64. — С.154–164.
Черник П. Геополітика як інструмент аналізу зовнішньополітичної діяльності держави // Історико-політичні проблеми сучасного світу. — Чернівці, 2010. — Т. 21–22. — С.147–152.
Практичне заняття №5
Тема: Сучасна цивілізаційна геополітика.
Мета: охарактеризувати сучасні геополітичні моделі світу.
Обладнання: контурні карти, атласи
Питання для обговорення:
Дослідження світових гегемоній П. Тейлером.
Теорія світових систем І. Валлерстайна.
Неоатлантизм. (С. Хантингтон, З. Бжезинський)
Неомондіалізм. (Ф. Фукуяма)
Завдання 1. Використовуючи тексти лекцій, навчальну літературу та матеріали завдань індивідуальної роботи скласти хронологічну таблицю:
Часові етапи розвитку геополітики, напрям Геополітична концепція
Автор, країна Назва Праця автора, рік Стислий зміст
С.Хантінгтон З.Бжезинський Г. Киссинджер Ф. Фукуяма Сол Коен Сучасне російське неоєвразійство О. Дугін В. Дергачов Завдання 2. На контурній карті позначте держави першого і другого порядку та регіони-ворота за геополітичною моделлю С.Коена.
Держави першого порядку Держави другого порядку Регіон- «ворота»
США,
Росія,
Японія,
Китай,
Зах. Європа Туреччина, Ірак, Іран, Індія, Республіка Корея, Таїланд, В’єтнам, Індонезія, Австралія, Канада, Мексика, Венесуела, Бразилія, Аргентина, Алжир, Єгипет, Нігерія, ПАР Інтерстратегічні сфери: Естонія, Латвія, Литва; Словенія; Російський Далекий Схід; Аляска; Гонконг/Шеньчжень/Гуандун, Тайвань; Кашмир.
Інтергеополітичні регіональні кордони: Західна Австралія; Пуштунистан, Пенджаб; Кіпр (об’єднаний); Еритрея, Азорські о-ви, о-в Мадейра; Пуерто-Ріко; Гаваї.
Інтрагеополітичні регіони: Квебек; Сх. Нікарагуа, Пн. Мексика; Пн. Ірландія, Басконія, Каталонія; Газа/Західний берег/Гірський Ліван; Таміл-Ілам.
Індивід. робота. Написання реферату на тему: «Впив на розвиток геополітики праць….». Варіанти завдань: І. Валлерстайн, С. Хантінгтон, З. Бжезинський, Г. Киссинджер, Ф. Фукуяма, О. Дугін, В. Дергачов.
Практичне заняття №7
Тема: Просторово-географічна систематика цивілізацій.
Мета: розглянути особливості цивілізаційної регіоналізації світу.
Обладнання: контурні карти, атласи
Питання для обговорення:
Наукові підходи до вирізнення людських цивілізацій.
Просторово-географ. систематика цивілізацій за конфесійними ознаками.
Сучасні світові цивілізаційні (історико-географічні) макрорегіони.
Завдання 1. Визначте основні історичні етапи й характерні ознаки найвагоміших із сучасних (існуючих) цивілізацій:
а) Західна (атлантична);
б) Православна (східнослов’янська);
в) Ісламська;
г) Китайська.
Завдання 2. На контурній карті позначте сучасні цивілізаційні макрорегіони світу: Західна Європа, Центрально-Східна Європа, Російсько-Євразійський регіон, Східна Азія, Південна Азія, Південно-Східна Азія, Середній Схід і Північна Африка, Африка південніше Сахари (Чорна Африка), Австралійський регіон (з Новою Зеландією), Океанія, Північноамериканський регіон, Латинська Америка.
Самостійна робота. Законспектуйте питання: «Світові картини регіональних цивілізацій за:
а) М. Данилевським;
б) О. Шпенглером;
в) А. Тойнбі;
г) С. Гантінгтоном».
Література:
а) основна:
1. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії : підручник для студ. географ. спеціальностей вищих навч. закладів / О.Г. Топчієв. – Одеса : Астропринт, 2009. – С. 481-489.
2. Соціально-економічна географія світу: Навч. посібник / За ред. С.П. Кузика — Львів: Світ, 2003. —С. 83-85.
3. Географія: світи, регіони, концепти: Пер. з англ.; Передмова та розділ „Україна” О.Шаблія/ Г.Блій, П.Муллер, О.Шаблій. – К.: Либідь, 2004. – С. 18-23.
4. Чепалыга А.Л. Региональная группировка стран мира // География, приложение к газете «Первое сентября», 2003. - №2
5. Заяц Д.В. В поисках оптимального районирования мира // География. – 2003. - №2. – С.18-26
б) додаткова: 1. Кормич Л.І., Багацький В.В.. Культурологія (історія і теорія світової культури ХХ століття): Навч. посіб. – Х.: «Одісей», 2003. – 304 с.
2. Історія світової культури: Культурні регіони. / Керівник авт. колективу Л.Т.Левчук – К.: Либідь, 1999. – 448 с.

Додаток А.
Перелік залежних країн і територій світу
Офіційна назва Статус Адміністративний центр
1 2 3
Велика Британія (Сполучене Королівство)
Ангілья (Ангуілла) 9 Заморська територія (володіння) Валлі
Бермуда Острови 9 Гамільтон
Британська Територія в Індійському Океані 1 Дієго-Гарсіа
Британська Антарктична Територія 2 Кінг-Едвард-Пойнт
Південна Джорджія та Південні Сандвічеві Острови Британські Віргінські Острови 9 Род-Таун
Гібралтар 9 Гібралтар
Кайман Острови 9 Джорджтаун
Монтсеррат 9 Плімут, тимчас. – Брейдс, будується як адміністрати-вний центр м. Порт-Діана
Піткерн Острів 9 Адамстаун
Сент-Гелен (Святої Олени) 9 Джеймстаун
Фолклендські (Мальвінські) Острови 9 Стенлі / Порт-Стенлі / Пуерто-Аргентино
Теркс і Кайкос Острови 9 Володіння із внутрішньою автономією Кокберн-Таун / Гранд-Терк
Гернсі (Сарнія) 3 Залежна територія («Коронна Земля») Сент-Пітер-Порт / Сен-П’єр-Порт
Джерсі 3 Сент-Гельєр
Острів Мен (Еллан Ваннін) 3 Автономна частина («Коронна Земля») Дуглас / Доолиш
Суверенні території Баз (Акротірі та Декелія) Суверенні військові бази Епіскопі
С Ш А
Володіння США в Карибському морі (бухта Гуантанамо. о. Навасса) Орендована територія Дієго-Гарсія Острів 1 Зовнішні малі острови США (Вейк, Гауленд і Бейкер, Джарвіс, Атол Джонсон, Мідвей, Риф Кінгмен і Атол Пальміра) Володіння Співдружність Пуерто-Рико Держава, що вільно приєдналася Сан-Хуан
Співдружність Північних Маріанських Островів Офіційно відсутній. Рези-денція губернатора –Кепітол-Гіллі, окремі за-конодавчі та урядові орга-ни – в Гарапані, Сусупі, Чалан-Каноа (всі – на о. Сайпан)
Віргінські Острови Сполучених Штатів 9 Володіння (неінкорпорована територія) Шарлотта-Амалія
Територія Американське Самоа 9 Паго-Паго (резиденція гу-бернатора – Утулеї, уряду – Фагатого)
Територія Гуам 9 Аганья / Хагатна
Франція
Гваделупа Заморський департа-мент (регіон) Бас-Тер
Гвіана Французька Каєнна
Мартиніка Фор-де-Франс
Реюньйон Сен-Дені
Французька Полінезія Заморська община (співтовариство) Папеете
Волліс і Футуна Мата-Уту / Матауту
Майотта – Маоре 4 Резиденція французької адміністрації– Дзаудзі, місцевої адміністрації – Мамудзу
Сен-П’єр і Мікелон Сен-П’єр
Сен-Бартельмі Густавія
Сен-Мартен Мариго / Марігот
Острів Кліппертон Заморська територія Французькі Південні та Антарктичні Території 2 (в т.ч. територія Дрібних островів Індійського океану) Адміністративне управління здійснюється з м. Сен-Дені (Реюньйон), колишній адміністративний центр – Мартен-де-Вів’є
Нова Каледонія (Канак) Заморська особлива територія (асоційована) Нумеа
Князівство Монако 5 Конституційна монархія під протекторатом Монако / Монако-Вілль
Австралія
Маккуорі Острів Володіння (офіційно – в складі штату Тасманія) Австралійська Антарктична Територія 2 Територія Островів Ашмор і Картьє Володіння (зовнішня територія) Територія Островів Герд і Макдональд Територія Островів Коралового Моря Територія Кокосових (Кілінг) Островів Вест-Айленд (за іншими даними – Бантам-Вілледж)
Територія Острова Крістмас (Різдва) Сетлемент (за іншими да-ними – Флаїнг-Фіш-Коув)
Територія Острова Норфолк Кінгстон, резиденція гу-бернатора – Бьйорнт-Пайн
Нова Зеландія
Токелау / Юніон Володіння (несамоуправна територія) Офіційно відсутній, кожна громада має свій адміністративний центр (часто зазначають м. Факаофо)
Залежна Територія Росса 2 Вільно асоційована територія Кука Острови Вільно асоційована держава Аваруа
Ніуе Алофі
Нідерланди
Аруба Володіння (автономна частина) Ораньєстад
Нідерландські Антильські Острови 6 Віллемстад
Норвегія
Територія Свальбар (арх. Шпіцберген, о. Ведмежий / Бйорноя) 7 Особлива адміністративна одиниця Лонг’єбуен / Лонгйєрбюен / Лонг’їр
Антарктичні території Норвегії (Земля Королеви Мод, о. Буве, о. Петра І) 2 Володіння Територія Ян-Маєн Олонкінбуен
Іспанія
Іспанська Північна Африка Автономні міста Сеута / Сабта, Мелілья / Ма-Аліль
Острови Канарські Автономна область Почергово Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія і Санта-Крус-де-Тенерифе
Португалія
Острови Азори Автономна область Понта-Делгада, резиденція парламенту – Орта
Острови Мадейра Фуншал
Данія
Гренландія – Калаалліт-Нунаат Самоврядна частина Нук / Нуук (Готгоб)
Фарери Внутрішня автономія Торсгавн
Китай
Аомень / Аоминь (Макао) 7 Спеціальний адміні-стративний район КНР Аоминь
Сянган (Гонконг) 7 Сянган (Вікторія-Сіті)
Південна Африка
Маріон і Принс-Едуард Острови Частина округи муніципалітету Кейптауна Фінляндія
Аландські Острови 7 Автономна територія Маріегамн / Маріангаміна
Чилі
Пасхи Острів (Рапа-Нуї) Особлива територія Ханга-Роа
Хуан-Фернандес Архіпелаг Сан-Хуан-Баутиста
Магеллан і Чилійська Антарктика 2 Регіон Пунта-Аренас
Аргентина
Вогняна Земля, Антарктида і острови Південної Атлантики2 Провінція Ушуайа
Кондомініум (Франція й Іспанія)
Князівство Андорра 5 Князівство під сумісним протекторатом Андорра-ла-Велья
Греція
Айон-Орос (Свята Гора / Афон) Автономна теократична (монастирська) республіка під протекторатом Каріес / Карея
Окуповані території
Магрібська Сахара (Марокканська, Західна Сахара) 8, 9 Марокко Ель-Аюн / Лааюн
Палестинські території (Зах. беріг р. Йордан і Сектор Газа)8 Ізраїль Ель-Кудс (Східний Єруса-лим), фактично – Рамалла
Примітки: 1. В 1982 р. парламент Республіки Маврикій прийняв закон про проголошення архіпелагу Ча-гос (включаючи о. Дієго-Гарсія) невід’ємною складовою Маврикію. Велика Британія всу-переч рішенням ООН відторгла архіпелаг і створила на ньому власне володіння, а о. Дієго-Гарсія передала в оренду США на 50 років. 2. Територіальні претензії на Антарктиду та території, що розташовані південніше від широ-ти 600, не визнаються світовим співтовариством. Міжнародно-правовий режим цих тери-торій регулюється Угодою «Про Антарктику» від 1 грудня 1959 р.
3. Острови Мен та Нормандські – Гернсі й Джерсі – «Коронні землі» Сполученого Королів-ства, але не є його складовою частиною й не входять в Європейський Союз.
4. Генеральна Асамблея ООН визнає право Федеральної Ісламської Республіки Коморські Острови на територію.
5. Держава має обмежений суверенітет; вважається такою, що перебуває «під протекцією».
6. Внаслідок сильних сепаратистських рухів території загрожує розпад на 2 самоврядні коло-нії – Кюрасао й Сінт-Маартен (південна частина) і 3 несамокеровані колонії – Бонайре, Са-ба й Сінт-Еустатіус. Розпуск території запланований на 15 грудня 2008 року.
7. Існування територій з особливим статусом регламентоване спеціальними міжнародними угодами.
8. Майбутнє окупованих територій належить врегулюванню в межах ООН.
9. Країни, на які поширюється Декларація про Надання Незалежності Колоніальним Країнам і Народам («Декларація Деколонізації»), що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 14 грудня 1960 (тобто країни, що офіційно визнані ООН колоніями).
10. ООН вважає ці території такими, що від часу прийняття Декларації про Надання Незалежності Колоніальним Країнам і Народам (на яких цей документ раніше поширювався) приєдналися до інших незалежних держав.

Додаток Б.
Самопроголошені країни та сепаратистські території
Держави світу Території, що не мають визначеного статусу
самопроголошені держави що вимагають автономії чи незалежності
1 2 3
Австралія Бумбунга Герцогство Аврам Князівство Області Хатт-Рівер Азербайджан Нагірнo-Карабахська Респ. (Арцах) Талиш-Муганська Респ. (Талишстан) Лезгістан
Алжир, Нігер, Малі Берберія (Внутрішня Сахара)
Ангола Респ. Кабінда Музі Конго (Ба Конго)
Антигуа й Ба-рбуда Королівство Редонда Барбуда
Аргентина, Чилі Патагонія Біокеаніка (Арауканія) Мапуче
Афганістан Хазарестан (Хазараджат)
Бангладеш Читтагонг
Беліз, Гондурас Гаріфуна
Бельгія Валлонія Фландрія
Болгарія Східна Фракія
Бразилія Респ. Ігуану Санта-Катаріна Респ. Пампас Риу-Гранді-Ду-Сул Вануату Вемерана Н'Макіауте Королівство Танна Тафеа Федерація На-Гріамель Велика Бри-танія Вільна й Незалежна Респ. Фрестонія Ангілья (Ангуілла) Уельс (Кімру) Шотландія (Альба) Півн. Ірландія (Ольстер)
Габон Музі Конго (Ба Конго)
Грузія Респ. Абхазія (Ап’сни) Південна Осетія (Хусар Іристон) Данія Гренландія (Калаалліт Нунаат) Фарерські острови
Джибуті Захід Джибуті
Екв. Гвінея Фернандо-По (Буби / Біоко / Ері)
Ефіопія Огаден (Західне Сомалі) Оромоленд
Ємен Південний Ємен (кол. НДРЙ) Зах. Сахара Дахла Ізраїль Палестина
Індія Азад Кашмір Сіккім Федеративна Респ. Нагаленд Андхра-Прадеш Пенджаб Ассам Гуркхаланд Тамілнад Ізорам Уттараханд Маніпур Халістан
Індонезія Іріан Джая Респ. Молук Сератан Ісламська Держава Ачех Східна Ява
Ірак Курдистан Асірія (Ашур) Туркоманістан
Іран Арабістан (Хузістан) Курдистан Белуджистан
Іспанія Незалежна Атлантична Респ. (Канар-ські Острови) Країна Басків (Еускар Ерріко) Каталонія Галісія
Італія Князівство Себорга Аусонія (Авсонія) Півд. Тіроль Арпітанья Сардинія Паданія
Камерун Амбазонія (Федеральна Респ. Південного Камеруну) Канада Квебек Нушалк
Кіпр Турецька Респ. Північного Кіпру Кірібаті Банабе Китай Китайська Респ. (Тайвань) Респ. Східний Туркестан (Незалежна Уйгурська Респ.) Тибет Внутрішня Монголія
Коморські О-ви Ндзуані (Анжуан) Мвалі (Мохелі)
Конго, Дем. Респ. Держава Катанга (Шаба) Гірничорудна держава Південне Касаї Музі Конго (Ба Конго)
Лаос Хмонг
Македонія Респ. Іллірія
Мальдівські Острови Об'єднана Сувадівська Республіка Мексика Юкатан Чьяпас
Молдова Придністровська Молдавська Респ. Гагауз Єрі (Гагаузія)
М’янма Федеративна Респ. Нагаленд Сполучені Штати Шан Каутхулей (Карени) Качин Лаху Каренні Ва Мон Палаунг Чін Па-О
Нігерія Респ. Біафра Огоніленд Північно-Нігерійська (Хауса) Респ. Йоруба Калабар
Нідерланди Фрісландія
Німеччина Баварія Лужица Саар Шлезвіг
Норвегія Держава Саамів
Пакистан Пуштуністан (Пахтуністан) Ісламська Держава Вазирістан Белуджистан Сінду Деш
Папуа-Н. Гвінея Респ. Мекамуї (Бугенвіль) Бесcена
Південна Африка Транскей Бопутатсвана Венда Сискей Трансвааль Вільна Оранжева Держава
Польща Кашубія Русинщина
Португалія Траш-Уш-Монтеш
Росія Чеченська Респ. Ічкерія (Нохчі-Чо) Лезгістан Дагестан Респ. Балтія
Румунія Трансільванія
Сенегал Королівство Біффеч Казаманса
Сент-Кітс і Невіс Невіс
Сербія Респ. Косово Санджак Воєводіна
Сирія Курдистан
Словаччина Русинщина (Карпатська Русь)
Сомалі Незалежна Респ. Сомаліленд Центральні Штати Сомалі Пунтленд Галмудуг Нортленд Маахір Джуббаленд Південно-Західне Сомалі
Судан Азанія Дарфур
США Респ. Конк Техас Аляска Вермонт Гаваї Лакота Каліфорнійська Респ.
Таїланд Паттані
Танзанія Занзібар
Тонга Респ. Мінерва
Тринідад і Тобаго Тобаго
Туреччина Курдистан
Україна Крим Русинщина
Філіппіни Ісламська Держава Моро Федеративна Респ. Мінданао Кордильєри
Фінляндія Держава Саамі Аландські острови
Франція Королівство Кергелен Респ. Согес Країна Басків (Еускар Ерріко) Нова Каледонія (Канак) Полінезія Гваделупа Мартиніка Гвіана Корсика (Корсе) Реюньйон Савойя Оксітанія Бретань (Брейз)
Хорватія Респ. Серпска Крайна Західна Славонія
Чад Респ. Логоне Чехія Моравія
Чорногорія Санджак
Швейцарія Романдія Руманша Юра
Швеція Держава Саамів Сканія (Cконеланд)
Шрі-Ланка Таміл Ілам Японія Окінава
Додаток В.
Країни, які «де-факто» існують, але мають проблеми із міжнародним визнанням їх суверенітету
Країна Столиця Дата прого-лошення Держава, від якої відбулася сецесія Стан із міжнародним визнанням країни
1 2 3 4 5
Частково визнані країни, що повністю контролюють свою територію
Національна Республіка Китай
(Тайвань) Тайбей / Тайпей, оф. – м. Нанкін (знаходиться на території КНР) 1949 Китайська Народна Республіка Визнана 23 державами світу.
25.10.1971 р. втратила дипломатичне визнання й місце в РБ ООН на користь КНР (Резолюція ГА ООН № 2758)
Турецька Республіка Північного Кіпру Лефкоша (північна частина Нікосії) 15.11. 1983 Республіка Кіпр Визнана Туреччиною та Авт. Респ. Нахічевань (Азербайджан)
Республіка Південна Осетія (Хус-сар Іристон) Цхінвал / Цхінвалі 1992 Республіка Грузія Визнані близько 10 державами світу в 2008 р., а також країнами організації СНД-2 (Співдружність Невизнаних Держав)
Республіка Абхазія (Апсни) Сухум / Сухумі 26.11. 1994 Не визнані жодною державою-членом ООН країни, що контролюють більшу частину (або повністю) своєї території (існують «де-факто», але не «де-юре»)
Таміл-Ілам Трікомалі 1976 Демокр. Соціаліст. Респ. Шрі-Ланка Не визнана
Придністровська Молдавська Республіка Тирасполь 2.09. 1990 Республіка Молдова Визнана країнами організації СНД-2
Нагірно-Карабахська Республіка (Арцах) Степанакерт (Ханкенді) 2.09. 1991 Республіка Азербайджан Визнана країнами організації СНД-2
Незалежна Республіка Сомаліленд Харгейса 18.05. 1991 Сомалійська Республіка Не визнана
Держава Пунтленд Гароуз / Гарове 23.07. 1998 Не визнана
Галмудуг Галкайо 14.08. 2006 Не визнана
Держава Маахір Сомалі Бадхан 1.07. 2007 Не визнана
Держава Норт-ленд Сомалі Лас Анод 1.05. 2008 Не визнана
Ісламський Емірат Вазірістан Вана 14.02. 2006 Ісламська Республіка Пакистан Не визнана
Частково визнані держави, що перебувають під військовою окупацією
Арабська Демократична Республіка Сахраві (Західна Сахара) Ель-Аюн / Лааюн 27.02. 1976 Кол. Іспанська Сахара, окупована Марокко Визнана 48 державами світу; входить до Африканського Союзу
Держава Палестина Ель-Кудс (Східний Єрусалим), факт. – Рамалла 15.11. 1988 Окупована Ізраїлем Визнається 98 державами світу. Є членом Ліги Арабських Держав
Держави – члени ООН, які не визнаються окремими державами (частково не визнані)
Держава Ізраїль Єрусалим – оф., Тель-Авів – факт. 14.05. 1948 Не визнається 24 державами світу (арабські, мусульманські), з 4 державами стосунки припинені
Китайська Народна Республіка Пекін / Бейцзінь 1.10. 1949 Не визнається тими 23 державами, що визнають Тайвань
Республіка Кіпр Нікосія / Левкосія 16.08. 1960 Не визнається Туреччиною
Республіка Корея Сеул 15.08. 1945 Не визнається Корейською Народно-Демократичною Республікою
Корейська Народно-Демократична Республіка Пхеньян Не визнається Республікою Корея
Чеська Республіка Прага 1.01. 1993 Не визнаються Ліхтенштейном через майнові суперечки
Словацька Республіка Братислава Князівство Ліхтенштейн Вадуц 26.12. 1805 Не визнається Чехією та Словаччиною через майнові суперечки
Екстериторіальні державні утворення із суверенним статусом
Суверенний Військовий Орден госпітальєрів Святого Іоанна Єрусалимського Родоський та Мальтійський 1120 Має дипломатичні відносини з 98 державами світу. Має статус спостерігача при ООН. Володіє двома будинками в Римі, орендує форт Сан-Анжело в м. Біргу на о. Мальта
Додаток Г.
Основні територіальні претензії між країнами світу
Спірні території / місцезнаходження Країна, що здійснює суверенітет / країна, що оспорює територію Найвагоміші причини територіальних суперечок
Є В Р О П А
о. Зміїний (Фідонісі) / захід Чорного моря Україна / Румунія Контроль гирлової частини р. Дунай, багатий нафтою район шельфу Чорного моря
о. Іміа (Кардак) / Егейське море Греція / Туреччина Стратегічне географічне положення
А З І Я
о. Абу-Муса та о-ви Таїб / Перська зат., Ормузька прот. Іран / ОАЕ Стратегічне географічне положення
Голанські висоти / прикордонний район Сирії та Ізраїлю Ізраїль / Сирія Стратегічне географічне положення, історичний чинник
Кашмір / прикордонний район Індії, Пакистану та Китаю Пакистан / Індія, Китай Стратегічне географічне положення та конфесійний склад населення, історичний чинник
Курильські о-ви (південна частина) / північний захід Тихого океану Росія / Японія Рибні ресурси
Парасельські о-ви / Південно-Китайське море Китай / В’єтнам Стратегічне географічне положення, багаті рибні ресурси
о. Педра-Бланка (Пулау Бату Путех) / Сінгапурська прот. Сінгапур / Малайзія Острів не має ніякого економічного значення, може використовуватися лише як навігаційний орієнтир
о. Саус-Талпатті (Нью-Мур) / дельта р. Ганг Індія / Бангладеш Стратегічне географічне положення, що дозволяє контролювати судноплавство в дельті р. Ганг. Розвідані значні поклади нафти
о-ви Сенкаку / Східнокитай-ське море Японія / Китай, Тайвань Розвідані поклади нафти
архіп. Спратлі / Південно-Китайське море Китай, Тайвань, В’єтнам, Малайзія, Філіппіни, Бруней Розвідані значні поклади високоякісної нафти
о-ви Такешима (Ток-До, Ліан-кур) / Японське море Респ. Корея / Японія Суверенітет над островами дозволяє контролювати 20 тис. км2 морського простору, багатого рибою
о-ви Цусіма / протока між Японськими о-вами та Корей-ським півостровом Японія / Респ. Корея, КНДР Стратегічне географічне положення
архіп. Чагос / центр Індійського океану Велика Британія (о. Дієго-Гарсія – в оренді у США) / Маврикій Крупна військово-повітряна база, яка має стратегічне значення для контролю Пд. Азії
А Ф Р И К А
Смуга Аузу / пограниччя Чаду вздовж кордону з Лівією Чад, Нігер / Лівія Нафтогазові поклади території
Додаток Г.
ПЛАН ХАРАКТЕРИСТИКИ
політико-географічного положення (ПГП) країни
1. Політична і економічна оцінка державних кордонів:
а) рівень економічного розвитку сусідніх країн;
б) приналежність країни і сусідніх країн до економічних та війського-політичних блоків;
в) стратегічна оцінка державного кордону.
2. Положення до транспортних шляхів, ринків сировини і збуту продукції:
а) можливість використання морського, річкового, трубопровідного та інших видів транспорту;
б) можливість торговельних відносин з сусідніми країнами;
в) забезпеченість країни сировиною та близькість сировинних баз.
3. Положення до "гарячих точок" планети:
а) пряме або непряме відношення країни до міжнародних конфліктів, наявність "гарячих точок" в прикордонних регіонах;
б) військово-стратегічний потенціал, наявність військових баз за кордоном;
в) участь країни в міжнародній розрядці, роззброєння;
4. Загальна оцінка політичного становища країни. Висновок про сприятливість розташування по відношенню до політичних союзників і супротивників, вогнищ різного роду політичних конфліктів. Зміни політико-географічного положення в часі.

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:
Економічна і соціальна географія світу: Атлас. — К.: ЗАТ “Інститут передових технологій”, 2006. — 48 с.;
Економічна і соціальна географія світу: Атлас. — К. : ДНВП “Картографія”, 2005. — 48 с.
Молочко В.В. Атлас вчителя / В.В. Молочко, Ж.Є. Бонк, І.Л. Дрогушевська та ін. – К. : ДНВП “Картографія”, 2010. — 328 с.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Алисов Н.В., Хорев Б.С. Экономическая и социальная география мира: Общий обзор. Уч. пособ. — М.: «Гардарики», 2002. – 704 с.
Геополітика : підручник / Кудряченко А.І., Рудич Ф.М., Храмов В.О. – К.: МАУП, 2004. – 296 с.
Дергачёв В.А. Геополитический словарь-справочник. – К. : КНТ, 2009. – 592 с.
Дністрянський М.С. Україна в політико-географічному вимірі. – К.: Знання – Прогресс, 2000. – 21 0 с.
Дністрянський М.С. Політична географія та геополітика України: Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010 – 344 с.
Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география: Учебник для вузов. — М.: Аспект Пресс, 2001. — 479 с.
Мадіссон В.В., Шахов В.А. Сучасна українська геополітика: Навчальний посібник. — К.: Либідь, 2003. — 176 с.
Максаковский В.П. Географическая картина мира: В 2 кн. Кн. 1: Общая характеристика мира. – М.: Дрофа, 2003. – 496 с.: ил., карт.
Соціально-економічна географія світу: Навч. посібник / За ред. С.П. Кузика — Львів: Світ, 2003. — 672с.
Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу /П.О.Масляк, Я.Б.Олійник, А.В.Степаненко. — К.: Лібра, 1996. — 328 с.
Топчієв О.Г. Основи суспільної географії : підручник для студ. географ. спеціальностей вищих навч. закладів / О.Г. Топчієв. – Одеса : Астропринт, 2009. – 544 с.
Трохимчук С.В., Федунь О.В. Політична географія світу: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 422 с.
Шевчук Л.Т. Соціальна географія : навч. посібник / Шевчук Л.Т. – К.: Знання, 2007. – 349 с.
Яценко Б.П. Політична географія / Б.П. Яценко. – Київ : Видавництво інституту сходознавства НАН України, 2005. – 134 с.

Приложенные файлы

  • docx 23646718
    Размер файла: 90 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий