Остання лекція

Спеціалізовані штучні семіотики
Світ штучних семіотик та його найдавніші першоелементи: число і буква.
Системи міжнародного смислового письма (пазиграфії).
Інформаційні мови.
Інформаційно-пошукові мови.
Інформаційно-логічні мови.
Мови програмування.
Чому збільшується значущість символічних семіотик?

Світ штучних семіотик та його найдавніші першоелементи: число і буква.
У класі культурних (небіологічних) семіотик є два підкласи: природні, ті, що стихійно з’явилися в соціальній історії людства, і штучні, свідомо і цілеспрямовано створені людьми. Своєрідність штучних семіотик (їхній генезис, співвідношення різних видів мотивованості у побудові їх знаків, риси плану змісту штучних мов, їхня закритість, типи їхньої побудови та ін.) завжди у зі- чи протиставленні з «одноіменними» явищами у природніх семіотиках, а також у біокомунікації.
Відмінності між природніми та штучними семіотиками носять градуальний (ступінчастий) характер. Так, етнічні мови визначаються саме як найважливіші природні семіотики, однак до їхнього складу входять такі штучні підсистеми, як письмо (алфавіт і графіко-орфографічні правила запису мовлення) або термінологія. Існують також природно створені аналоги природніх мов: це так звані «планові» міжнародні мови (есперанто, ідо, окциденталь та ін.).
З іншого боку, за історичного погляду на світ «винайдених» знаків в ньому відкривається стихія реального життя – як прояв трудності, повільності процесів пізнання, який виробляв для себе допомогу і опору у вигляді знаків. Як видно з історії семіотики, багато з того, що зараз уявляється стрімкою і чіткою системою (наприклад, 10 арабських цифр або 24 букви грецького алфавіту), виникло аж ніяк не «одразу» ані за складом знаків, ані за їх формою.
Стихія у світі штучних семіотик проявляється не тільки у далекій історії найдавніших символів, але й у сьогоднішньому житті штучних знакових систем. Функціонування у сучасному світі тисяч штучних семіотик аж ніяк не до кінця піддається цілеспрямованому регулюванню та упорядкуванню. Чим ширше застосовуються штучні мови, у тому числі такі сугубо спеціальні, як мови програмування, тим більше у їхньому житті знаходиться незапланованих стихійних (мимовільних) процесів, пов’язаних з «людським фактором». Наприклад, у мовах програмування виникають «діалекти», розвивається варіантність записів, синонімія і омонімія і навіть свої засоби експресії (не кажучи про емоційні «розрядки» у текстах програм і повідомлень). Сама багаточисельність штучних мов нагадує, швидше за все, наслідки стихії, ніж планової роботи: «розмноження інформаційних мов, прив’язаних до вузьких предметних областей, перестає бути регульованим.
Системи міжнародного смислового письма (пазиграфії). Термін пазиграфія (буквально «письмо для всіх») відомий з кінця XVIII ст. Однак, знаки, які були визначені для запису певного спеціального змісту і стали зрозумілими багатьом народам, створювались дуже давно. До найдавніших систем пазиграфії відносяться математичні знаки, семіотична картографія, у тому числі карт зоряного неба (яка зароджувалась ще в античній географії та астрономії), знаки середньовічної алхімії, шахматна нотація, знаки для запису музики та ін.
За своєю знаковою сутністю пазиграфія є близькою до ідеографічної писемності (піктографії та ієрогліфіки), тобто до писемності, у якій окремі писемні знаки передають не звучання елементів мовлення, а їхнє значення. Подібно до ієрогліфів та піктограм, знаки пазиграфії за походженням представляли іконічні (зображувальні) писемні знаки (хоча з часом люди могли забувати їхню «етимологічну наочність).
У сучасному світі, перенасиченому інформацією (у результаті чого якісь безадресні повідомлення стають на заваді, зашумлюють потрібну інформацію), роль пазиграфії, тобто знаків міжнародних, які не потребують перекладу, збільшується. Зростає і кількість таких знаків і знакових систем. Величезна їх більшість відноситься до областей спеціальних знаків і занять, хоча є і широко відомі символи: знаки хімічних елементів (Au – від. лат. aurum «золото»), формули речовин (H2O – вода), міжнародні позначення фізичних величин (t «час», v - «швидкість») тощо. Найважливіші з загальнозначущих систем пазиграфії – знаки дорожнього руху; міжнародні знаки небезпеки – висока напруга, радіація, непитна вода (наприклад, у туалетах вагонів потягів); піктограми олімпійських видів спорту, послуг і товарів у міжнародних аеропортах, готелях, туристичному сервісі; знаки юридичної охорони прав; знаки інтернету (www), електронної пошти (e-mail), символи національних валют, товарні знаки і логотипи компаній; піктограми–інструкції по використанню виробів: ручне прання.
Інформаційні мови. Інформаційні мови – це спеціалізовані системи позначень, що створюються для оптимізації представлення інформації з метою їх подальшого накопичення, передачі і перероблення.
Підвищення комунікативних можливостей інформаційних мов досягається завдяки відсутності багатозначності і синонімії знаків, що пов’язано з їх абсолютно чіткою функціональною направленістю (у той час як звичайна мова майже у кожному комунікативному акті є багатофункціональною). Однак, як зазначив Москович, «принципових відмінностей між природніми та інформаційними мовами немає». Природні мови можуть роглядатися як інформаційні мови прямої документації, за допомогою яких здійснюється первинна концептуалізація світу» (Москович, 1971).
Розрізняють декілька класів таких систем; загальноприйнятим є розрізняти інформаційно-пошукові та інформаційно-логічні мови.
Інфомаційно-пошукові мови створюються для запису інформації, її накопичення, упорядкування, аналізу та однозначної видачі за запитом користувача. Це різні алфавітно-предметні вказівки і каталоги, патентні класифікації, системи індексування (того чи іншого корпусу документів), хронологічні таблиці, системи збереження фактів (які відносяться до будь-якої предметної області), бази даних (тобто організовані сукупності фактів, понять і суджень, які припускали подібні інформаційні системи. Сучасне людство використовує багатотисячні інформаційно-пошукові мови.
Однією з найрозповсюдженіших, досконалих і простих інформаційно-пошукових мов є універсальна десятирічна класифікація (УДК), що використовується у бібліотечній справі. Вона створена у 1905 р. бельгійськими бібліографами Полем Отле і Анрі Лафонтеном у Міжнародному бібліографічному інституті у Брюселі. УДК є класифікаційною цифровою мовою: інформація розподіляється за класом, а кожен клас набуває цифрового позначення. Універсальність УДК у тому, що вона дозволяє класифікувати весь можливий зміст, який тільки може бути записаний у книжках. УДК використовує десятковий принцип ділення (рубрикації) змісту з використанням цифр від 0 до 9, а також декілька додаткових знаків (двокрапка, знак рівняння, апостроф, лапки). Весь можливий зміст УДК спочатку розподіляє на 10 головних класів (першого, верхнього ярусів); кожному класу приписаний свій індекс (на верхньому ярусі – однозначний).
Інформаційно-пошукові мови містять засоби для запису, пошуку і представлення знань (даних) з використанням тих формально-логічних моделей або мереж, за допомогою яких вдається представити певний фрагмент дійсності (планування і організація виробництва, моделі прийняття рішень, управління персоналом, розподіл ресурсів, технологічний цикл, організація зовнішніх економічних та інформаційних зв’язків тощо).
Інформаційно-пошукова мова складається з ідеографічного словника (тезаурусу) і формальної граматики (яка включає список позаконтекстних і контекстних стосунків між елементами тезаурусу і правила комбінування елементів). Тезаурус представляє собою тематично організоване зведення усіх термінів та інших знаків, які відображають систему понять відповідної сфери діяльності. У комп’ютеризованих системах управління інформаційно-пошукові мови будуються як людсько-машинні системи, тобто доступні для спеціаліста і машини.
За допомогою інформаційно-пошукової мови на підприємстві чи в об’єднанні створюється інформаційно-довідковий фонд (масив перфокарт і/або файлів, архів і бібліотека даних), який включає бази даних, організованих за завданнями чи іншими потребами користувачів, робочі програми, а також каталоги і описи складу та організації інформації. Сукупність усіх масивів інформації тривалого збереження (зазвичай організованих у бібліотеки даних) утворює банк даних. Крім бази даних (одна чи декілька баз) банк даних включає систему управління базами даних і набір програм, які описують завдання для вирішення.
Інформаційно-логічні мови розробляються для логічного, зжатого і універсального (наднаціонального) представлення науково-технічної інформації. Думка про те, що багаточисельність часткових понять можна представити як результат «правильних» комбінацій обмеженого набору загальних понять, була висловлена і частково реалізована (в Ars magna) Раймундом Луллієм (1236-1315), відомим іспанським граматиком, алхіміком і першим d Європі арабістом.
Інформаційно-логічні мови будувалися як логічні обчислення висновків та використовували логіко-математичну (міжнародну) символіку, однак невдовзі з’ясувалось, що їхня універсальність є проблематичною. На практиці, при розробці автоматизованих (людсько-машинних) систем управління, виявилися корисними конкретні системи, придатні для символьного представлення обмеженого фрагменту реальності (наприклад, планування витрат окремого підприємства чи декількох фаз технологічного процесу).
До проблематики інформаційно-логічних мов близькими є завдання по розробці процедур (у тому числі автоматичних) згортання та розгортання наукової інформації у сферах документографічного, фактографічного і концептографічного інформаційного обслуговування (інформативне і метаінформативне згортання, анотування, реферування тощо).
Чому збільшується значущість символічних семіотик? З історії знаків відомо, що усі знаки у той момент, коли їх створювали чи коли вони самі «виникали» (як у природніх семіотиках), були так чи інакше мотивовані: якщо не іконічні (як знак || паралельно, перпендикулярно та деякі інші, включаючи і знак – мінус), то завдяки вторинній (системно-структурній) вмотивованості за відношенням до інших знаків свого поля (наприклад, знак тотожності ---, знак неточного рівняння, знак не рівняння, знаки більше, або дорівнює Деякі знаки мотивовані «натяком» на їхній напис (зазвичай на першу або дві перші букви у їх назві, іноді латинській. Однак, пізніше іконічна мотивація нерідко втрачалася, і пов’язано це було зовсім не тільки із забуванням. Іноді від іронічності свідомо відмовлялися.
Іконічність гальмувала абстрактне і тому чисто теоретичне розуміння деяких явищ. Грегорі, роздумуючи про зміну ролі наочності у пізнанні, показує, як у підручниках фізики рубежу XIX і XX ст. стрімко змінювався засіб представлення електричного ланцюга.
Як видно, символи допомагають розуміти недоступне для ока. На рубежі XIX-XX ст. пізнання уперше зустрілося з реальністю, яка була недоступною для ока (у тому числі мікроскопа). Знаки-символи, основний клас знаків природної мови і наук, грали видатну роль у розвитку мислення.
По мірі розширення наукового знання за межі того, що є доступним органам чуття людини, роль знаків-символів буде збільшуватись.

15

Приложенные файлы

  • doc 23635081
    Размер файла: 49 kB Загрузок: 1

Добавить комментарий