Стан та напрямки удосконалення облыку продукцыъ..

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Одеський державний аграрний університет
Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту





Курсова робота

з фінансового обліку на тему:
«Стан та напрямки удосконалення обліку
продукції сільськогосподарського виробництва»
в СЗАТ « Лідер » Татарбунарського району
Одеської області.






Виконав: студент IV курсу VI групи
економічного факультету
денної форми навчання
спеціальності «Облік і аудит»


Керівник: доц. Цуканов О.Ю.






Одеса
Зміст
Вступ
1.Наукові основи організації бухгалтерського обліку продукції сільськогосподарського виробництва 5
2. Коротка природо-економічна характеристика СЗАТ „Лідер” 8
3. Облік продукції сільськогосподарського виробництва та напрямки його удосконалення 15
3.1. Сутність, визнання та первісна оцінка продукції сільськогосподарського виробництва. 15
3.2. Первинна документація з обліку продукції сільськогосподарського виробництва. 17
3.3. Облік продукції сільськогосподарського виробництва на складах та в інших місцях зберігання. 22
3.4. Оцінка вибуття продукції сільськогосподарського виробництва. 23
3.5. Синтетичний та аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва. 26
3.6. Інвентаризація продукції сільськогосподарського виробництва та відображення її результатів в обліку. 30
3.7. Напрямки удосконалення обліку продукції сільськогосподарського виробництва. 33
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Додатки













Вступ

Сільське господарство є однією з найважливіших галузей матеріального виробництва. Це складний і різноманітний об’єкт, який складається з комплексу взаємопов’язаних галузей. Основне завдання сільського господарства як галузі матеріального виробництва – надійне забезпечення потреб населення в продовольстві, а промисловості – в сільськогосподарській сировині.
В наслідок доцільного використання факторів виробництва формується готова сільськогосподарська продукція, яка являє собою продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання ( видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу ); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми, для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби. Вона обліковується як у натуральному, так і у вартісному вираженні ( валова продукція ). Зіставляючи валову продукцію з факторами виробництва, можна одержати групу показників, що характеризують економічну ефективність виробництва сільськогосподарської продукції. Одним з них є показник фондовіддачі.
Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух сільськогосподарської продукції призначено рахунок 27 „ Продукція сільськогосподарського виробництва”. Виділення продукції сільськогосподарського виробництва на окремий рахунок у плані рахунків зумовлене тим. що в майбутньому передбачається ведення обліку біологічних активів за ринковою вартістю. Це може статися тоді, коли буде затверджений окремий стандарт бухгалтерського обліку в сільському господарстві.
Тема моєї курсової роботи є „ Стан та напрямки удосконалення обліку продукції сільськогосподарського виробництва”. Об’єктом мого дослідження було обрано СЗАТ „Лідер” Татарбунарського району Одеської області.
Метою є аналіз стану та напрямків удосконалення обліку продукції сільськогосподарського виробництва. В курсовій роботі використовувалися наступні методи обліку продукції та напрямки його удосконалення:
Сутність, визнання та первісна оцінка продукції;
Первинна документація з обліку продукції;
Облік продукції на складах;
Оцінка вибуття продукції;
Синтетичний та аналітичний облік продукції;
Інвентаризація продукції;
Напрямки удосконалення обліку продукції;
Для даного аналізу я використовувала я використовувала фінансову документацію свого об’єкта дослідження, тобто річні фінансові звіти та основні економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства

















1.Наукові основи організації бухгалтерського обліку продукції сільськогосподарського виробництва
Згідно П(с)БО №9 „Запаси” [10] на рахунку 27 „продукція сільськогосподарського виробництва” сільськогосподарські підприємства продукцію, що отримана від різних галузей: рослинництва, тваринництва, промислових виробництв. Ця продукція може призначатися для поповнення виробничих запасів – корми та насіння чи сировина для промислових виробництв, може зберігатися для послідуючої реалізації, як товарні запаси.
Як зазначає Бутинець Ф.Ф. [1] до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів, відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях - утворюють незавершене виробництво.
На думку Чебанової Н.В. та Василенка Ю.А. [24] готова продукція – продукція, яка закінчена в обробці, пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам та стандартам.
За даними Давидюк Т.В. та Щигун М.М. [4] готовою вважається продукція повністю закінчена обробкою. укомплектована, яка пройшла необхідні випробування і перевірки), відповідач діючим стандартам або затвердженим технічним умовам (має сертифікат чи інший документ, що засвідчує її якість), прийнята відділом технічного контролю підприємства та здана на склад або ж прийнята замовником (якщо готова продукція здається на місці) відповідно до затвердженого порядку її приймання (оформлена встановленими здавальними документами).
Лишеленко О.В. [7] зазначає, що за дебетом рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" відображається надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.
На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад, в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.
Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.
Як зазначає Ткаченко Н. М. [21] на рахунку № 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми, для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій, насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.
Для правильного визначення фактичної виробничої собівартості готової продукції, виконання робіт та послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного виробництва, тобто незакінчену обробкою продукцію в процесі виробництва.
Підприємства, які не обчислюють собівартість, наприклад, фермерські господарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартості готової продукції, яка виявляється наприкінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року.
На думку Огійчука М.Ф. [2] до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. Це визначення стосується готової продукції, яка вироблена промисловими підприємствами.
До готової продукції сільськогосподарського виробництва відносять продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких і промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі та продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад, у дитячі садки, їдальні тощо).
Як стверджує Кухарський М.А. та Гулик З.Р. до продукції сільськогосподарського виробництва належить продукція яка була одержана від власних рослинницьких, тваринницьких і промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та іншого невиробничого споживання.














2. Коротка природо-економічна характеристика СТОВ „Тростянчик”
СТОВ „Тростянчик” знаходиться в с. Тростянчик Тростянецького району Вінницької області. відстань від господарського центру СТОВ „Тростянчик” складає:
- до обласного центру м. Вінниця 140 км;
- до районного центру смт. Тростянець 12 км;
- до найближчої залізничної станції м. Ладижин 30 км;
- до відділення „ Сільгосптехніка” Тростянець 15 км;
До пунктів збуту сільськогосподарської продукції:
- зерна – смт. Тростянець 12 км. та м. Вінниці 140 км;
- цукрових буряків – Капустянський цукровий завод 45 км та Ободівський цукровий завод 26 км;
- м’яса – Тростянецький м’ясокомбінат 14 км;
- молока – Тростянецький молокозавод 14 км. та Бершадський молокозавод 20 км;
Господарство СТОВ „Тростянчик” розташоване в південно – західній частині Тростянецького району. Територія являє собою єдиний земельний масив, витягнутий як із заходу на схід, так із півночі на південь. Орні землі розташовані двома основними масивами на рівнинах та схилах, які розділені балкою, що проходить з півночі на південь. Кормові угіддя представлені в основному долинами балок.
Напрямок прямуючих вітрів по періодах року: зимою – північні, північно-східні; весною – північні, північно-східні, південно-східні; літом – північні, північно-західні; восени – північні, північно-західні. Тривалість суховіїв 12 днів.
Дата останніх і перших заморозків: весною – квітень місяць, восени – жовтень місяць. Середня тривалість вегетаційного періоду з 15.04 по 25.05.
За вегетаційний період випадає опадів в середньому 400 мм.
Несприятливі для сільськогосподарських культур погодні умови обґрунтовані весною та літом великою кількістю опадів. По забезпеченості вологою регіон, в якому знаходиться господарство є повністю забезпеченим. В даному господарстві знаходиться три річки, одна з яких Південний Буг, та два штучних водоймища – ставка.
З цих даних можна зробити висновки, що грунтово – кліматичні умови господарства сприятливі для розвитку зернового господарства і вирощування цукрового буряку.
Основна діяльність – це вирощування зернових культур в рослинництві. Допоміжні галузі – молочне скотарство, свинарство.
Розглянемо структуру земельних угідь в таблиці 2.1 за три роки.
Таблиця 2.1 Структура земельних угідь в СТОВ „ Тростянчик”
Земельні угіддя
2004 рік
2005 рік
2006 рік
2006 рік в % до 2004року


га
%
га
%
га
%
га
%

Всього землі
2494,07
100
2480
100
2408
100
2460,69
100

В т.ч. рілля
2407,37
96,5
2390
96,4
2341
97,2
2379,46
96,7

пасовища
89,7
3,5
89
3,6
67
2,9
81,9
3,3


З даних таблиці 2.1 можна сказати, що структура земельних угідь поступово змінювалась. Наприклад всього земель в 2006 році в порівнянні з 2004 роком зменшилась на 86,07 га, також помітно зменшується площа ріллі, яка в 2006 році становила – 2341 га, а в2004 році – 2407,37 га, тобто зменшилась на 66,37 га. пасовища також мають незначні зміни, але видно що найкращими показниками , які характеризують площу пасовищ, спостерігалися в 2004 році.








Таблиця 2.2 Структура товарної продукції в СТОВ „ Тростянчик”
Товарна продукція
2004 рік
2005 рік
2006 рік
2006 рік в % до 2004 року


тис. грн
%
тис. грн
%
тис. грн
%
тис. грн
%

Зерно
923
25,9
1654
36,7
1394
29,3
1323,7
30,9

Соняшник
276
7,7
15
0,3
760
15,9
350,3
8,9

Цукровий буряк
643
18
936
20,7
1005
21,1
861,3
20,1

Фрукти
373
10,4
97
2,2
-
-
-
-

Всього по рослинництву
2222
62,2
2779
61,6
3324
69,8
2775
64,8

Інша продукція рослинництва
7
0,2
77
1,7
-
-
-
-

Молоко
185
5,2
270
5,9
251
5,2
235,5
5,5

Яловичина
127
3,6
183
4,1
310
6,5
620
14,5

Свинина
78
2,2
126
2,8
196
4,1
133,3
3,1

Всього по тваринництву
401
11,2
582
12,9
757
15,9
1743
40,7

Інша продукція тваринництва
11
0,3
3
0,1
-
-
-
-

Всього по господарству
3570
100
4511
100
4765
100
4282
100


Дані таблиці свідчать про те, що господарство має зерновий напрямок з розвинутим вирощуванням технічних культур, а саме соняшнику. Також великого розвитку набуло вирощування цукрового буряка, який з 2004 року збільшив свою цінність на 362 тисячі гривень
У продукції тваринництва найбільшу частку займає виробництво молока, в порівнянні з 2004 роком воно збільшилось в 2006 році на 66 тисяч гривень.
Загальний рівень економічного розвитку в СТОВ „ Тростянчик” розглянемо на прикладі таблиці 2.3.
Показники
2004р
2005р
2006р
2006р в % до 2004р.

Вартість валової продукції, тис. грн..
4937,4
4031
4598,5
93,1

Середньорічна кількість працівників, чол..
300
266
125
41,7

Вартість основних виробничих фондів, тис. грн..
11502
9406
9721
84,5

Фондовіддача, грн..
0,4
0,4
0,5
125

Фондоємність, грн..
2,3
2,3
2,1
91,3

Дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн..
3570
4511
4765
133,5

Валовий прибуток(+), збиток(-), тис. грн.
343
1050
1083
315,7

Рівень рентабельності, %.
0,1
0,3
0,3
300


Проаналізувавши дані таблиці ми бачимо, що вартість валової продукції в 2006 році в порівнянні з 2004 роком зменшилась на 6,9%, або на 338,9 тис.грн. Середньорічна кількість працівників зменшилась на 58,3%, а вартість основних виробничих фондів зменшилась на 15,5%, тобто на 1781 тис.грн. Фондоємність також зменшилась на 8,7%. Фондовіддача, дохід від реалізації продукції, валовий прибуток та рівень рентабельності збільшились в звітному році в порівнянні з базисним., відповідно на 25 %, 33,5%, 215,7% та в 3 рази.

Рис. 2.1 Організація документів в бухгалтерії.
















Важливе значення має організація структури бухгалтерії в господарстві. Їх характер зображено на рисунку 2.1. Система бухгалтерського обліку складається з таких основних частин: плану рахунків, первинних і зведених бухгалтерських документів, бухгалтерських реєстрів, де концентруються і групуються числові записи, що відображають зміни під впливом господарської діяльності, бухгалтерського балансу, що відображає стан господарських засобів (активів) і їх джерел, а також наявність, розміщення, склад та призначення цих засобів і джерел.
Під формою бухгалтерського обліку розуміють організацію рахункових записів і порядок поєднання різних видів облікових реєстрів, які повинні забезпечити оперативний контроль, своєчасність, повноту і достовірність узагальнення у бухгалтерському обліку всіх багаторічних господарських операцій, які відбуваються на підприємстві.
Основними принципами, що визначають ту чи іншу форму обліку, є: структура реєстрів систематичного обліку, взаємозв’язок реєстрів синтетичного і аналітичного обліку, зовнішня форма реєстрів, послідовність і спосіб записів, кількість реєстрів.
В кожному реєстрі є своя структура бухгалтерії. В СТОВ „Тростянчик” бухгалтерія має склад, який відображено на рис.2.2.











Рис. 2.2. Організаційна структура бухгалтерії господарства.
При складанні звітів про фінансову діяльність бухгалтера в СТОВ „Тростянчик” дотримуються всіх норм і правил, які встановлені законодавством України.
3. Облік продукції сільськогосподарського виробництва та напрямки його удосконалення.
3.1. Сутність, визнання та первісна оцінка продукції сільськогосподарського виробництва.
Почнемо з того, що окремого стандарту бухгалтерського обліку для сільського господарства немає. Тому в бухгалтерському обліку продукції сільськогосподарського виробництва слід керуватися нормами П(С)БО 9.
Продукція сільськогосподарського виробництва – це продукція, що отримана від різних галузей: рослинництва, тваринництва, промислових виробництв. Ця продукція може призначатись для поповнення виробничих запасів корми та насіння чи сировина для промислових виробництв, може зберігатись для наступної реалізації як товарні запаси.
Відповідно до Інструкції № 291 до продукції сільськогосподарського виробництва належить отримана в результаті власного виробництва продукція:
рослинництва;
тваринництва;
промислових підрозділів сільгосппідприємства.
Вона обліковується на рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва". Зважаючи на те, що в обліку треба сформувати інформацію про наявність готової продукції, виробничих запасів, товарів (в розділі П "Балансу"), то до рахунку 27 необхідно відкрити такі субрахунки:
271 "Готова продукція";
272"Корми власного виробництва":
273 "Насіння власного виробництва":
274 "Посадковий матеріал власного виробництва":
275 "Органічні добрива"
Ця продукція може призначатися:
для продажу на сторону;
невиробничого споживання (видачі і продажу працівникам, передачі до дитячих садків, їдалень, що знаходяться на балансі підприємств, тощо;)
споживання у тваринництві як корми;
виробництва кормів у кормоцехах;
використання як насіння і садивного матеріалу.
Продукція сільськогосподарського виробництва поділяється на два види:
основна - продукція, для отримання якої створене виробництво (зерно, картопля, овочі, ягоди, молоко, яйця птиці та ін.);
побічна - продукція, що виробляється нарівні з основною (солома зернових і зернобобових культур, стебла кукурудзи, бадилля, нестандартні овочі та картопля, живці, відсадки ягідних культур, гній, послід тощо).
Таке розмежування продукції сільськогосподарського виробництва необхідне для правильного калькулювання її собівартості.
Крім зазначених вище видів продукції сільськогосподарського виробництва існує ще спряжена продукція - її отримують нарівні з основною і побічною в результаті вирощування окремої сільгоспкультури або утримання окремої групи худоби.
Пояснимо на прикладі. Після очищення вирощеного зерна нарівні із зерном прибуткуються зерно відходи, які при калькуляції прирівнюються до повноцінного зерна відповідно відсотковому його вмісту в зерно відходах. У бджільництві основною продукцією є мед, а спряженого - віск, прополіс, рій, квітковий пилок, маточне молочко, бджолиний яд (сирець), стільникова рамка тощо.
Згідно із пунктом 10 П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їх виробнича собівартість, яка визначається відповідно до П(С)БО 16 "Витрати".
Продукцію сільськогосподарського виробництва приймають на облік у певній оцінці. Продукцію, що надходить із виробництва протягом року, прибуткують і списують у витрату по плановій собівартості. Це пов'язане з тим, що фактична собівартість зробленої сільськогосподарської продукції протягом року невідома. Наприкінці року, після складання звітних калькуляцій і визначення фактичної собівартості продукції рослинництва, тваринництва" і інших галузей господарства, визначають різницю між плановою й фактичною собівартістю продукції й на суми виявлених різниць роблять коректувальні записи.
При перевищенні фактичної собівартості над плановою роблять дооцінку, а у випадку, якщо фактична собівартість виявиться нижче планової, - уцінку (сторнировочную запис). Після коректувальних записів сільськогосподарська продукція, отримана з виробництва у звітному році, буде врахована по фактичній вартості.
Однак не для всіх видів продукції встановлюється планова оцінка. Наприклад, волосся, вовна-линка, перо, пух, шкіри тварин, ураховують за закупівельними цінами або але цінам можливої реалізації. Причому ця оцінка наприкінці року не коректується.
Зернові відходи й інші види продукції нижчої якості повинні враховуватися за цінами, більше низьким, чим ціни, установлені на повноцінну продукцію. Наприклад, зерновідходи оцінюють за цінами, установленим виходячи з відсотка змісту в них зерна.
Покупну продукцію враховують за цінами придбання з урахуванням витрат по її заготівлі й доставці в господарство.
Насіння й корму оцінюють у такому ж порядку, як і продукцію: насіння й корму виробництва поточного року - по плановій собівартості з наступним коректуванням наприкінці року до фактичної; насіння й корму, що перейшли з минулого року, - по фактичній собівартості відповідного року; покупні - за цінами придбання з урахуванням витрат по заготівлі й доставці.

3.2. Первинна документація з обліку продукції сільськогосподарського виробництва
Сільськогосподарське виробництво характеризується розмаїтістю умов надходження, зберігання й витрати одержуваної продукції. Це приводить до необхідності використання досить численних форм первинних документів. Розглянемо організацію документального оформлення надходження й витрати сільськогосподарської продукції.
Продукція рослинництва надходить у господарство в стислі строки збирання при різних погодних умовах. Тому правильна організація обліку її надходження й подальшого руху має особливо важливе значення. Ще до початку збирання врожаю повинна бути проведена більша підготовча робота. Необхідно перевірити, як підготовлені місця приймання й зберігання продукції, стан вагового господарства, підібрати й проінструктувати завідувачів токами, вагарів, комірників, об'їждчиків, сторожів і інших матеріально відповідальних осіб.
Головний бухгалтер повинен визначити обов'язки кожного з них по оформленню продукції яка надходить від урожаю первинними документами, підготувати достатню кількість бланків первинних документів, пронумерувати їх і т.д.
Первинний облік зернової продукції, отриманої від урожаю, можна здійснювати декількома методами. У господарстві вибирають той метод, яким найбільше відповідає сформованої в ньому конкретними умовам.
При першому методі використовують реєстри відправлення зерна й іншої продукції з поля (форма № 77, додаток 1). Перед початком збиральних робіт бухгалтерія господарства видасть кожному комбайнерові під розписку блокноти реєстрів, у яких заздалегідь заповнені такі реквізити, як назва господарства, табельний (лицьовий) номер комбайнера, його прізвище, ім'я та по батькові, номер агрегату. Її реєстри в блокноті повинні бути пронумеровані (під одним номером - кожні три екземпляри), підписані керівником і головним бухгалтером господарства (наприкінці блокнота), скріплені печаткою. При видачі блокноти реєстрів реєструють у спеціальній відомості.
Облік надходження зерна на току ведеться у реєстрі прийому зерна й іншої продукції (форма № 78, додаток 2). Форма цього документа на відміну від форми реєстру відправлення зерна й іншої продукції з поля дозволяє враховувати зерно, що надійшло на тік за день від декількох комбайнів і автомашин (причепів), в одному екземплярі бланка, що скорочує кількість облікових бланків і заощаджує працю працівників обліку при обробці й зведенні документів.
При другому методі обліку отриманої від урожаю зернової продукції застосовується путівка на вивіз продукції з поля (форма № 77а, додаток 3). Перед початком збиральних робіт комбайнер одержує в бухгалтерії блокноти путівок, оформлених так само, як і блокноти реєстрів.
Під час збирання врожаю комбайнер, вивантажуючи бункер комбайна в кузов автомашини (причепа), виписує путівку в трьох екземплярах під копірку. У путівці вказуються дата, місце відправлення продукції (тік, склад, комора), найменування продукції й бункерна маса, номер автомашини (причепа) і прізвище шофера (тракториста). Після розпису комбайнера в здачі, а шофери (тракториста) у прийманні вивантаженого з комбайна зерна два екземпляри путівки вручаються шоферові (трактористові), а третій залишається в комбайнера.
При користуванні путівками протягом дня збирається велика кількість цих документів як у комбайнерів, так і в шоферів (трактористів) і завідувачів токами (вагарів). Це ускладнює облік, робить його більше громіздким.
Путівки на вивіз продукції з поля щодня здають у бухгалтерію так само, як і реєстри відправлення зерна й іншої продукції з поля.
При третьому методі обліку врожаю зернової продукції застосовуються талони й спеціальні реєстри.
Для оформлення відправлення зерна від комбайнів на тік, у комори й інші місця тимчасового або постійного зберігання застосовують талон шофера (форма № 77б ) і талон комбайнера (форма № 77в, додаток 4).
При кожному відправленні від комбайна повного бункера зерна комбайнер передає шоферові (трактористові) один талон комбайнера. Одночасно шофер (тракторист) передає комбайнерові один талон шофери. Якщо від комбайна відправляється повний бункер зерна, ніякі записи в талонах комбайнера й шофери не робляться. У цьому велику перевагу даного методу обліку.
У кожного комбайнера до кінця зміни повинне бути таке число талонів шоферів (трактористів), скільки бункерів зерна він відправив від комбайна.
Зерно, що надійшло на тік або склад господарства, обов'язково зважують. Потім шофер (тракторист) передає вагареві (завідувачеві током) талони, отримані їм від комбайнерів, і реєстр прийому зерна від шофера (форма № 71а). Зазначений реєстр ведеться в одному екземплярі й постійно перебуває в шофера (тракториста). На підставі даних реєстру прийому зерна вагарем завідувач током (комірник) робить записи у відомість руху зерна а іншої продукції (форма № 80, додаток 5) і в книгу складського обліку (форма № 40).
Після закінчення робочого дня завідувач током (вагар) підраховує в реєстрі прийому зерна загальну масу прийнятого зерна за день і окремо від кожного комбайнера.
Механізаторові, що обслуговує бункер-накопичувач, перед початком роботи видають під звіт необхідна кількість талонів бункериста (форма № 77г), пронумерованих і зареєстрованих у журналі обліку виданих талонів. Кожний талон бункериста призначений для обліку одного бункера зерна.
Талони комбайнера й талони шофера, здані наприкінці робочого дня завідувачеві током (вагареві), разом з відомістю руху зерна й іншої продукції (форма .№ 80) і прикладеними до неї реєстрами прийому зерна вагарем (форма № 78а) щодня передають у бухгалтерію господарства. На підставі цих документів роблять подальші записи в бухгалтерських регістрах.
В бухгалтерії господарства щодня звіряють дані реєстрів (форми № 78а й 71а) і талонів комбайнера, шофери, бункериста по кожному бункері зерна, прийнятому від комбайна й зданому на тік (склад).
Метод обліку врожаю зернових за допомогою талонів є в цей час найбільш прогресивним. Однак він вимагає чіткої організації роботи всіх осіб, пов'язаних з обліком руху зерна (комбайнерів, шоферів, бункеристів, завідувачів током, вагаря й ін.), і відповідно строгого дотримання документообігу.
Зерно, що надійшло від комбайнерів на тік, і в більшості випадків вимагає додаткового підсушування й сортування. Якість продукції, що вийшла після сортування, визначають за допомогою лабораторного аналізу, при цьому встановлюють натуру й вологість зерна до й після підробітку, відсоток змісту повноцінного зерна в зернових відходах і т.п. Результати процесу сортування відбивають їх в акті на сортування й сушіння продукції рослинництва (форма № 82, додаток 9).
Значна частина зернової продукції відправляється безпосередньо з поля на хлібоприймальні заготівельні пункти, інша частина у комори господарства. На кожну партію зерна, що відправляється на хлібоприймальний пункт із току, складу або безпосередньо з комбайна, виписують товарно-транспортну накладну на відправлення-приймання зерна, насіння олійних культур і трав [форма № 1-сх (зерно)]. Товарно-транспортні накладні в місці їхньої виписки (тік, склад і т.д.) реєструють у реєстрі документів на вибуття продукції (форма № 79, додаток 7).
При відправленні зернової продукції на склади господарства з току на кожну відправлену партію, виписують супровідний документ. Такими документами можуть бути путівка на вивіз продукції з поля, реєстр відправлення зерна й іншої продукції з нуля або накладна. Накладну (внутрішньогосподарського призначення) (форма №87, додаток 8) оформляють приблизно так, як і путівку на вивіз продукції з поля.
Зведеним документом про надходження й витрату зернової продукції на току є відомість руху зерна й іншої продукції (форма №80). Її складає завідувач током (вагар) щодня після закінчення робочого дня по кожній культурі й сорту. Відомість, рухи зерна разом з первинними документами, на підставі яких вона складена, наприкінці робочого дня передають у бухгалтерію господарства (підрозділу). Однак перш ніж здавати документи, завідувачі токами (вагарі) відбивають всі дані про рух зернової продукції в книзі (картках) складського обліку. Це дає можливість систематично контролювати рух зернової продукції на току й звіряти його з даними бухгалтерського обліку.
У бухгалтерії перевіряють всі документи, що надійшли, і враховують рух продукції по кожному току. Для цього становлять накопичувальну відомість руху зерна по кожній культурі.
Окремі види продукції господарства можуть закуповувати в громадян, які її вирощують згідно з договорами, що заключили з господарством. Ця продукція оприбутковується в сільськогосподарських підприємствах на підставі спеціального документа - накладної на приймання (закупівлю) сільськогосподарської продукції від громадян по договорах (форма № 95е).

3.3. Облік продукції сільськогосподарського виробництва на складах та в інших місцях зберігання.
Для збереження продукції та матеріалів підприємства організовують складське господарство. Зберігаються матеріальні цінності у складах, коморах, сховищах. Деякі види запасів ( сіно, солома, лісоматеріали, залізобетонні конструкції ) розміщуються під відкритим небом або під навісами.
Усі складські приміщення повинні бути обладнані протипожежними засобами, мати добре налагоджене вагове господарство, необхідний інвентар. Продукція і матеріали розміщуються на стелажах, полицях, у засіках, шафах, ємностях та ін. за окремими групами і розмірами, аби забезпечити їх швидке приймання, відпуск та перевірку кількості.
Продукція сільськогосподарського виробництва оформляється здавальною накладною і передається на склад. на невеликих підприємствах сільгосппродукція прямо з виробництва, проминувши склад, відвантажується покупцям. Виконані роботи та послуги оформлюються приймально-здавальним актом.
На складі продукція сільськогосподарського виробництва обліковується в кількісному виразі за її видами на картках або в книгах складського обліку. В картці або книзі визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю. Облік сільгосппродукції на складі ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В картках або книгах складського обліку робляться записи про надходження та відпуск готової продукції і щоденно виводяться її залишки.
На підставі здавальних накладних, що виписуються у двох примірниках, складається відомість випуску продукції. Оцінка у звітному періоді може, здійснюватися за фактичною собівартістю і за обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості. Наприкінці місяця обов'язковою умовою є облік сільгосппродукції за фактичною собівартістю (визначається за даними аналітичного обліку затрат на виробництво).
Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості готової продукції за обліковими цінами (при списанні з рахунка № 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва") визначається як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу сільгосппродукції за обліковими цінами. Рівень (відсоток) відхилень визначається діленням суми відхилень на початок місяця з сумою відхилень з продукції, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку сільгосппродукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва на склад сільгосппродукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості продукції сільськогосподарського виробництва від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається записом:
Дебет рахунків, на яких відображено вибуття готової продукції ( № 20 "Виробничі запаси", 90 "Собівартість реалізації" та ін.).
Кредит рахунка № 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва".
Зі складу до бухгалтерії передаються прибуткові та витратні документи за реєстром під розписку бухгалтеру.

3.4. Оцінка вибуття продукції сільськогосподарського виробництва.
Згідно з П(С)БО 9 виділяють такі головні причини списання (вибуття) продукції сільськогосподарського виробництва із балансу:
відпуск у виробництво;
списання за невідповідності критеріям активу;
списання у зв'язку з псуванням, крадіжкою тощо;
реалізація на сторону.
Під час відпуску сільгосппродукції у виробництво її оцінюють одним із таких методів:
ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці продукції;
середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходження продукції (ФІФО);
собівартості останньої за часом надходження продукції (ЛІФО);
нормативних витрат;
ціни продажу.
Метод ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці сільгосппродукції. Застосовують для тих видів продукції сільськогосподарської продукції, що використовуються для виконання спеціальних замовлень та проектів, а також для видів сільгосппродукції, які не замінюють один одного. Отже цей метод передбачає ведення індивідуального обліку з кожного виду продукції.
Його доцільно застосовувати, коли існує можливість визначення (ідентифікації) собівартості кожної списаної одиниці сільгосппродукції, а також коли номенклатура продукції відносно невелика і їх можна розглядати як окремі одиниці та легко ідентифікувати. Метод ідентифікаційної собівартості дає найточніші результати, якщо є певність, що собівартість ідентифікується правильно.
За неперервної системи обліку він забезпечує оперативне й точне визначення вартості активів, собівартості продукції (робіт, послуг), фінансового результату. Однак цей метод потребує значних витрат на складський облік, а тому застосовується лише у складних дорогих виробництвах (суднобудуванні і авіабудуванні), в торгівлі дорогими індивідуально визначеними товарами.
Метод середньозваженої собівартості. Для визначення собівартості цим методом треба обчислити середньозважену вартість одиниці продукції: загальну вартість продукції поділити на кількість одиниць цієї продукції.
Метод собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО). Використання цього методу ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли першими, і вибувають першими ( FIFO: First In First Оut). Відповідно, як собівартість реалізованої продукції спочатку відображають вартість запасів, наявних на початок звітного періоду, відтак тих, що надійшли першими протягом цвітного періоду, і т. д. Таким чином, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично на вартістю останніх за часом придбання. Згідно з методом ФІФО вартість запасів, придбаних першими, відносять на собівартість реалізованої продукції, а вартість запасів, придбаних останніми, відображають на рахунках обліку запасів на кінець звітного періоду.
Метод собівартості останніх за часом надходжень запасів (Л1ФО). Використання цього методу ґрунтується на припущенні, що сільгосппродукція відпускають у виробництво в послідовності, зворотній до її надходження на підприємство (зарахування на бухгалтерському обліку), тобто продукція, що відпускається у виробництво, оцінюється за собівартістю останньої за часом надходження продукції (LIFO: Last In – First Out ).
Метод нормативних витрат. Оцінка за нормативними витратами передбачає застосування норм витрат на одиницю продукції, які підприємство встановлює з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.
Норма витрат максимально допустима кількість сировини, матеріалів, палива, яка витрачається на виготовлення одиниці продукції встановленої якості.
Норми витрат запасів класифікують, зокрема, за ступенем деталізації, обсягом нормування та ін. У загальному вигляді норми витрат визначають як суму чистої ваги виробу і величини відходів виробництва та інших втрат.
Метод ціни продажу. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрат ціни регулярно переглядають. Цей метод застосовують промислові підприємства, які з технічних причин не можуть достовірно визначити фактичне витрачання запасів.



3.5 Синтетичний та аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва.
Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух сільськогосподарської продукції призначено рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». Виділення продукції сільськогосподарського виробництва на окремий рахунок у Плані рахунків зумовлене тим, що в майбутньому передбачається ведення обліку біологічних активів за ринковою вартістю. Це може статися тоді, коли буде затверджений окремий стандарт бухгалтерського обліку в сільському господарстві.
Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Різниця між фактичною та плановою собівартістю готової продукції, яка виявляється в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції та на інші рахунки, на які цю продукцію було списано протягом року. Якщо фактична собівартість перевищує планову, різницю додатково списують, а якщо вона нижча від планової, то різницю відображають методом «червоне сторно».
Рахунок 27 активний, балансовий, основний, призначений для обліку оборотних активів. За дебетом рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» відображається надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.
На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, призначену для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі у невиробничу сферу, наприклад у дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, призначену для споживання у тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, вирощену для годівлі худоби, наприклад, зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій. Тут також облічуються насіння і посадковий матеріал, включаючи саджанці, призначені для закладання й ремонту власних насаджень. Однак для обліку саджанців, насіння і кормів, крім рахунка 27, призначений також субрахунок 208 «Матеріали сільськогосподарського виробництва». З метою уникнення плутанини в бухгалтерському обліку бажано інформацію про куповані насіння, саджанці і корми відображати на субрахунку 208, а власного виробництва на рахунку 27.
До рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» можна запропонувати такі субрахунки:
271 «Продукція рослинництва»;
272 «Продукція тваринництва»;
273 «Продукція промисловості».
На субрахунку 271 облічується продукція рослинництва за її видами (наприклад, зерно: пшениці озимої, ячменю ярового, гороху; кукурудзи в качанах, насіння соняшнику, картопля; овочі: буряк, морква, цибуля, огірки; буряк кормовий, баштанні кормові, зелена маса однолітніх сіяних трав, сіно багаторічних сіяних трав; плоди: яблука, груші, сливи; ягоди тощо).
Як правило, продукція рослинництва береться на облік в неочищеному вигляді. Так, зерно від урожаю оприбутковується в бункерній вазі. В подальшому така продукція підлягає обов'язковому очищенню та сортуванню, в результаті одержують продукти різної якості, відбувається усушка продукції, з'являються мертві відходи.
Якість одержаного зерна визначають за допомогою лабораторного аналізу. Розмір усушки зерна розраховують за формулою:
У = З – ( (100% - Вд/ 100% - Вп) *З)
де Уусушка зерна;
З вага зерна, переданого на сушіння;
Вл - відсоток вологості зерна до сушіння;
Вп - те саме, після сушіння.
Виявлену усушку та мертві відходи відображають методом «червоне сторно» таким бухгалтерським записом: дебет рахунка 27, кредит субрахунки 231 «Рослинництво».
Якщо при сортуванні зернової продукції одержують зернові відходи, то їх спочатку треба відсторнувати, а потім оприбуткувати в новій оцінці (виходячи з відсотку вмісту в них зерна).
Наприклад, одержано від урожаю 2100 ц зерна озимої пшениці на суму 50 400 грн. (планова собівартість 1 ц зерна 24 грн.). Зерно передане на доробку. В результаті сортування одержано 58 ц зернових відходів (вміст зерна 50 %), усушка і мертві відходи склали 72 ц. Планова собівартість 1 ц зернових відходів 12 грн.
На субрахунку 272 облічується продукція тваринництва за видами (наприклад: молоко, яйця, вовна, мед, віск бджолиний, кокони тутового шовкопряда тощо).
Облік промислової продукції здійснюється на субрахунку 273 за видами: комбікорм, борошно, крупи, висівки, треста, конопля, волокно, консерви овочеві, солоні овочі, соки, олія, шрот, вино, м'ясо, вершки, сметана, сир, м'ясокістне борошно тощо).
Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.
Кореспонденцію рахунків з обліку продукції сільськогосподарського виробництва наведено в табл. 3.5.1
N з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків



дебет
кредит

1
Відображено внутрішнє переміщення продукції ( з одного складу на інший, з підзвіту однієї МВО у підзвіт іншій ).
27
27

2
Оприбутковано органічні добрива від тварин:
продуктивних
робочих

27
27

232
234

3
Оприбутковано продукцію сільськогосподарського виробництва:
рослинництва
тваринництва
промислових виробництв



27
27
27


231
232
233

4
Списано в кінці року калькуляційні різниці на продукцію, що залишилася в господарстві ( методом „червоне сторно” чи додаткового запису ).
27
231,232,
233

5
Передано на склад продукції сільськогосподарського виробництва напівфабрикати власного виробництва, призначені для реалізації.
27
25

6
Оприбутковано сільськогосподарську продукцію, придбану підзвітними особами ( без ПДВ )
27
372

7
Оприбутковано сільськогосподарську продукцію, закуплену у населення для подальшої реалізації.
27
685

8
Оприбутковано лишки сільськогосподарської продукції, виявлені при інвентаризації.
27
719

9
Сільськогосподарську продукцію, призначену для власних потреб, оприбутковано як матеріали.
208
27

10
Списано продукцію сільськогосподарського виробництва на виробництво ( насіння на посів, молоко на випоювання телят тощо).
231,232
27

11
Списано продукцію сільськогосподарського виробництва в промислову переробку.
233
27

12
Сільськогосподарську продукцію, призначену для реалізації, оприбутковано як товари.
28
27

13
Відображено внески у спільну діяльність.
377
27

14
Відображено суму уцінки, нестачі, псування сільськогосподарської продукції.
84
27

15
Списано сільськогосподарську продукцію, втрачену внаслідок надзвичайних подій ( якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9 ).
85
27

16
Списується собівартість реалізованої продукції сільськогосподарського виробництва.
90
27

17
Відображено зі складу сільськогосподарську продукцію для адміністративних потреб
92
27

18
Відпущено зі складу сільськогосподарську продукцію для забезпечення потреб збуту.
93
27

19
Списано сільськогосподарську продукцію для проведення досліджень і розробок.
941
27

20
Відображено суму уцінки сільськогосподарської продукції.
946
27

21
Списано нестачу сільськогосподарської продукції
947
27

22
Списано собівартість переданої безоплатно сільськогосподарської продукції.
947
27

23
Списано сільськогосподарську продукцію, втрачену внаслідок надзвичайних подій.
99
27







3.6. Інвентаризація продукції сільськогосподарського виробництва та відображення її результатів в обліку.
Фактична наявність сільськогосподарської продукції, що враховується на рахунку № 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», визначається комісією шляхом безпосереднього визначення її маси або кількості. Для цього комісія робить зважування, перерахування, перемірювання або обмірювання з наступним перекладом об'ємних одиниць продукції в її масу.
Масу об'ємних кормів (сіно, солома в стогах і скиртах, силос у вежах і траншеях, сінаж і т.п.) при інвентаризації визначають обмірюванням згідно даним проміру й фактичній масі одного кубометра кормів.
Інвентаризацію грубих кормів необхідно проводити два рази. Перший раз - не пізніше чим через 5-10 днів після укладання й другий - через 1,5-2 місяці після закінчення заготівлі кормів, але не пізніше чим у вересні - жовтні. З метою контролю за правильністю оприбуткування й схоронності грубих кормів комісія при їхньому прийманні повинна закладати в кожний стіг (скирту) бирку (дощечку), на якій вказуються номер стогу (скирти), дата укладання, номер бригади, обсяг у кубометрах, фактична маса 1 м3 і маса всього стогу (скирти). Інвентаризаційна комісія результати інвентаризації записує на зворотному боці бирки або дощечки, закладеної в скирту (стіг) при первісному прийманні кормів, і встановлює остаточну масу заготовленого корму.
Якщо при інвентаризації буде встановлена розбіжність проти спочатку оприбуткованої маси, воно повинне бути відбите в бухгалтерському обліку у встановленому порядку. Правильність оприбуткування соломи й полови перевіряється інвентаризаційною комісією на підставі контрольного розрахунку виходячи з маси оприбуткованого зерна. Співвідношення між масою зерна й соломи по озимому житу - 1:2, озимій пшениці - 1:1 або 1:1,5; яровому ячменю-1:1,5; вівсу-1:1,5. На масу соломи доводиться полови (%): пшеничної - 9-12; житній - 3-5; вівсяної - 7-10; ячмінної - 10-14.
Маса пресованих грубих кормів, збережених у тюках, визначається шляхом підрахунку кількості тюків і множенням їх на середню масу одного тюка. Середня маса тюка визначається як середня величина від зважування не менш 6 тюків певної партії (штабеля).
Маса соковитих кормів (силосу, сінажу) визначається на підставі даних обмірювання споруджень (сховищ) до завантаження силосної або сінажної маси. За допомогою цих даних обчислюються обсяг корму і його маса. Обсяг силосу й сінажу в заглиблених траншеях визначається на підставі даних про ширину, глибину й довжину траншеї, узятих з інвентаризаційних описів споруджень, і додаткових вимірів висоти закладеного корму над рівнем країв траншеї (якщо корм вище її країв), ширини траншеї на рівні корму й відстані від країв траншеї до рівня корму (якщо корм осіла нижче країв траншеї).
Обсяг соковитих кормів у вежах, напів вежах і круглих ямах визначається на підставі даних про висоту (глибині), діаметрі споруджень, узятих з інвентаризаційних описів, і виміру відстані від рівня країв спорудження до рівня корму.
Обсяг корму в наземних траншеях визначається на підставі даних про ширину й висоту траншеї, узятих з інвентаризаційних описів споруджень, додаткових вимірів висоти корму над рівнем країв траншеї або відстані від країв траншеї до рівня корму (якщо він закладений нижче її країв) і довжини шаруючи корму.
Для визначення обсягу корму при вимірі бурту, укритого землею або шар, що має на поверхні, зіпсованого корму, із загального обсягу необхідно виключити обсяг укриття (псування). Обсяг укриття (псування) для довгастих буртів дорівнює добутку товщини шаруючи вкриття (псування) на середню1 перекидання й на довжину бурту. Для обчислення обсягу вкриття (псування) на курганах товщину його шаруючи (у метрах) множать на 3,14, на половину діаметра й на половину перекидання.
При зважуванні зеленої маси, що закладається, у силосні й сінажні сховища, маса закладеного, корму, отримана при інвентаризації, може бути контрольно - перевірена виходячи з результатів зважування за винятком втрат (вигару).
У всіх інших випадках результати інвентаризації грубих і соковитих кормів, картоплі визначають тільки при зачищенні місць їхнього зберігання.
Інвентаризацію зерна в місцях зберігання можна провести шляхом зважування й по обсязі. Визначення фактичної наявності зерна обмірюванням виробляється у виняткових випадках при великій його кількості. Для обчислення обсягу, займаного зерном, рекомендується додати його поверхні по підставі певну геометричну форму. Звичайно це, виходячи з місця зберігання зерна, прямокутник, паралелограм, ромб, квадрат, трикутник, трапеція, конус або усічений конус. Поверхня зерна повинна бути вирівняна паралельно підставі підлоги, дна.
Важливим елементом інвентаризації зернової продукції є визначення її вологості. Зниження вологості зерна за час зберігання створює його недостачу, а підвищення-надлишки З іншого боку, підвищення вологості зерна може використовуватися матеріально відповідальною особою для приховання недостач Вологість необхідно визначати тільки в лабораторії. При необхідності для визначення вологості зерна комісія повинна залучати фахівців лабораторій міжгосподарських комбікормових заводів, або, взявши зразок зерна, що підлягає інвентаризації, передати його в лабораторію.
Шляхом зважування визначають фактична наявність і іншої сільськогосподарської продукції - крупи, борошна, сухофруктів молока, вовни, меду, продуктів вибою худоби, комбікорму, цукру й т.п. Фактична наявність продукції визначають за результатами зважування за винятком маси тари.
Інші види сільськогосподарської продукції інвентирізуют у тих одиницях виміру, у яких вони відбиваються в обліку. Якісні показники продукції визначають лабораторним шляхом або органолептично відповідно до вимог, установленими діючими стандартами, технічними умовами й інструкціями. У всіх випадках виявлення псування або погіршення якості продукції становлять відповідні акти, у яких обов'язково вказують характер і ступінь псування, а також причини й винних осіб, що допустили псую або погіршення якості.


3.7. Напрямки удосконалення обліку продукції сільськогосподарського виробництва.
Для удосконалення обліку продукції сільськогосподарського виробництва необхідно щоб статистичний облік виробництва сільськогосподарськими підприємствами здійснювався на основі затвердженої Держкомстатом методології за такими пунктами:
- усі юридичні особи або їх філії, які займаються виробництвом продукції сільського господарства та мають сільськогосподарські угіддя незалежно від розміру господарства, форм власності й господарювання, подають органам державної статистики за місцезнаходженням земельної ділянки річні форми державних статистичних спостережень про посівні площі.
- всі великі та середні сільськогосподарські підприємства щомісяця подають органам державної статистики за місцезнаходженням земельної ділянки такі форми державних статистичних спостережень: № 3-сг "Звіт про сівбу та наявність насіння ярих культур", № 7-сг "Звіт про хід збирання урожаю, наявність насіння озимих культур та проведення інших польових робіт".
- щодо малих сільськогосподарських підприємств , які не подають оперативну (місячну) звітність, органи державної статистики проводять щомісячні розрахунки основних показників форм державних статистичних спостережень № 3-сг та № 7-сг у цілому по регіону (області) з використанням розробленої Держкомстатом методології на основі даних про посівні площі в цих господарствах, оперативної звітності великих та середніх господарств, а також вибіркових обстежень урожайності в малих сільськогосподарських підприємствах з дотриманням конфіденційності первинної інформації.
- остаточний валовий збір зернових культур у малих сільськогосподарських підприємствах обліковується на підставі їх заключного звіту за формою № 29-сг та відповідних коригувань показників середньої урожайності сільськогосподарських культур, що здійснюються органами державної статистики (обласними управліннями) за затвердженою Держкомстатом методологією на основі даних вибіркових обстежень урожайності.
- удосконалити методологію та організацію проведення вибіркового обстеження шляхом покращення дизайну вибірки, здійснення додаткової стратифікації (групування) районів за якістю землі та їх природно-господарськими характеристиками, реорганізації мережі обліковців, забезпечення конфіденційності первинних даних.
- запровадити, починаючи зі звіту за 2003 рік, проведення перерахунку остаточного валового збору зернових господарствах населення з первинно-оприбуткованої ваги у вагу після доробки за коефіцієнтами, що склалися в сільгосппідприємствах.
- запровадити замість щоденної оперативної звітності про хід польових робіт та збирання урожаю щотижневі експертні оцінки цих показників у розрізі категорій господарств фахівцями Міністерства агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головних управлінь сільського господарства і продовольства обласних та районних державних адміністрацій.
- при публікації в засобах масової інформації оперативних експертних оцінок виробництва продукції рослинництва в усіх категоріях господарств обов'язково виділяти показники по сільськогосподарських підприємствах.
- при створенні єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру забезпечити можливість передачі органам державної статистики на всіх рівнях інформації щодо наявності земель по землекористувачах і адміністративно-територіальних одиницях та разом з Управлінням статистики сільського господарства та навколишнього середовища Держкомстату, Департаментом стратегії розвитку аграрної економіки Мінагрополітики розробити механізм передачі цієї інформації.






Висновки і пропозиції.
Отже до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів, відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва.
Сільськогосподарські підприємства враховують рух продукції рослинництва, скотарства та переробки протягом року за плановою виробничою собівартістю готової продукції, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Для обліку призначено рахунок 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”.
На рахунку 27 „ Продукція сільськогосподарського виробництва” обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад в дитячі садки, їдальні тощо).
Відповідно до Інструкції N291 до продукції сільськогосподарського виробництва належить продукція отримана в результаті власного виробництва продукція:
рослинництва;
тваринництва;
промислових підрозділів сільгосппідприємства;
Ця продукція може призначатись для продажу на сторону, невиробничого споживання, споживання у тваринництві як корми, виробництва кормів у кормоцехах, використання як насіння і садивного матеріалу.
Продукція сільськогосподарського виробництва поділяється на 2 види:
основну – продукція, для отримання якої створене виробництво;
побічна – продукція, що виробляється на рівні з основною;
Сільськогосподарське виробництво характеризується розмаїтістю умов надходження, зберігання й витрати одержуваної продукції. Це приводить до необхідності використання досить численних форм первинних документів.
Продукція рослинництва надходить у господарство в стислі строки збирання при різних погодних умовах. Тому правильна організація обліку її надходження й подальшого руху має особливо важливе значення. Ще до початку збирання врожаю повинна бути проведена більша підготовча робота. Необхідно перевірити, як підготовлені місця приймання й зберігання продукції, стан вагового господарства, підібрати й проінструктувати завідувачів токами, вагарів, комірників, об'їждчиків, сторожів і інших матеріально відповідальних осіб.
Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух сільськогосподарської продукції призначено рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». Виділення продукції сільськогосподарського виробництва на окремий рахунок у Плані рахунків зумовлене тим, що в майбутньому передбачається ведення обліку біологічних активів за ринковою вартістю. Це може статися тоді, коли буде затверджений окремий стандарт бухгалтерського обліку в сільському господарстві.
Фактична наявність сільськогосподарської продукції, що враховується на рахунку № 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», визначається комісією шляхом безпосереднього визначення її маси або кількості. Для цього комісія робить зважування, перерахування, перемірювання або обмірювання з наступним перекладом об'ємних одиниць продукції в її масу.
Для удосконалення обліку продукції сільськогосподарського виробництва необхідно щоб статистичний облік виробництва сільськогосподарськими підприємствами здійснювався на основі затвердженої Держкомстатом методології.














Список використаної літератури
Бутииець Ф.Ф., Герасимович А.М. та ін.. Бухгалтерський фінансовий облік.-Житомир. ПІТ «Рута», 2001.
Бухгалтерський облік у сільськогосподарських підприємствах: Підручник//за ред. Професора М.Ф. Огійчука, -К.: Аграрна освіта. 2001.- 605 с.
Бухгалтерський облік у сільському господарстві (за ред.. Бутинця Ф.Ф., Куцурупатого М.М.) – Житомир. ПП «Рута», 2003.
Бухгалтерський облік у сільському господарстві (за ред.. Бутинця Ф.Ф., Давидюк Т.В., Шигун М.М.) - Житомир. ПП «Рута», 2005.
Захожай В.Б., Базась М.Ф., Матюха М.М., Базась В.М. Бухгалтерський облік в галузях економіки – К.: МАУП, 2005. – 968 с.
Кухарський М.А., Гулик В.Р. Облік продукції сільськогосподарського виробництва // Бухгалтерія в сільському господарстві – 2005 - №8
Лишиленко О.В., Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.
Марени Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях: Підручник./ За ред.. В.Я. Амбро сова – К.: ВД «Професіонал», 2005 – 896 с.
Матвієць С. Облік і продаж продукції підсобного сільськогосподарського виробництва промислового підприємства // Баланс – 1999 - №42.
Національні стандарти в бухгалтерському обліку питання використання/ за ред. доц. М. Г. Михайлова. – К.: Вища освіта, 2002.
Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005р. – 503 с.
Пізєнгольц М.З., Варава А.І. Бухгалтерський облік в сільському господарстві. Ч.1. – М.: Агропроміздат, 1987. – 352 с.
Плаксієнко В.Я., Пісьмаченко Л.М., Рябий Є.І. Бухгалтерський облік у сільському господарстві України. Підручник / За заг. ред. В.Я. Плаксієнка. Київ.: Центр навчальної літератури, 2005. – 490 с.
Положення стандарти бухгалтерського обліку // Бухгалтерія в сільському господарстві – 2006 – №21/22.
Положення стандарти бухгалтерського обліку: Затв. Наказом Міністерства фінансів України.// Все про бух. Облік. – 2005. - №13.
Про удосконалення обліку виробництва продукції рослинництва // Офіційний вісник України – 2003 - №27.
Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2002. – 628 с.
Сук Л. Сук П. Облік сільськогосподарської продукції // Бухгалтерія в сільському господарстві – 2006 - №20.
Телегунь М.І. Облік продукції сільськогосподарського виробництва // Бухгалтерія в сільському господарстві – 2001 №2.
Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.-К.: А.С.К. – 2001 – 784 с.
Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.-К.: А.С.К. – 2005.
Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. – К.: Алеута, 2006. – 1080 с.
Харитонова А.В. Облік продукції сільськогосподарського виробництва // Баланс-Агро – 2001 - №9.
Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», - 2002. – 672 с.










Первинні документи

Журнали-ордери

Допоміжні документи

Головна книга

Баланс

Звітність

Головний бухгалтер

Відділ бухгалтерії

Касир

Облік матеріальних цінностей

Облік виробництва

Облік фінансових розрахунків



15

Приложенные файлы

  • doc 23616467
    Размер файла: 219 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий